йтесь! М а з а й л о_ - О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вiк мене пекло i кар'єру поламало... Я вам скажу... Ще молодим... Губернатора дочь оддаля закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали: не дворянин, якийсь там регiстра-тор... Познайомте мене, познайомте! Покликали мене туди - як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст моїх "ге"... "ге" - одвернулась, скривилась. Б а р о н о в а - К о з и н о - Я її розумiю. - А мене? - I вас тепер розумiю. М а з а й л о_ - О, скiльки я вже сам пробував у розмовi казати... "кге". Б а р о н о в а - К о з и н о - "Кге" ? М а з а й л о_ - Не мiг i не можу, навряд щоб i ви навчили мене... Б а р о н о в а - К о з и н о захвилювалась:_ -_ Ах, Боже мiй. Та це ж єдиний тепер мiй заробiток - "ге"... Самим "ге" я тепер i живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажiть ще раз: над лугами. Над лу-гамi. Мазайло - Над лукгами. Над лугами. - Гамi. - Гами. - Га. - Га. Б а р о н о в а - К о з и н о до вух, М а з а й л о до серця - та разом: - Ху-у-у! М о к i й одчинив дверi. Тодi голосно до Улi: -_ Прочитайте, Улю (розгорнув книжку i показав де),_ оцю народну пiсню. Читайте голосно, виразно i тiльки так, як у книжцi написано. У л я, хвилюючись, напружено: -_ Брат i сестра. Пiд гарою над криницею... М о к i й - Не пiд гарою, а пiд горою... Там написано: пiд горою. Читайте, будь ласка, як написано. У л я - Пiд гарою... - Пiд горою, го! - Пiд горою, го! - Го! - Го! - Де ж там, Улю, "го", коли в книжцi "го" стоїть. Взагалi в українськiй мовi рiдко коли звук "ге" подибуємо, хiба в таких словах, як (на батькiв бiк голосно} _гуля, гава, гирлига, а то скрiзь кажемо "ге". Б а р о н о в а - К о з и н о раптом стрепенулась: -_ Стривайте, стривайте! Я знайшла секрета, як вас навчити. Боже мiй, знайшла... Ось як: читайте, i де "ге" стоїть, там вимовляйте ка, к. М а з а й л о несмiливо: - Ка, ки... Б а р о н о в а - К о з и н о - Так! Читайте! М а з а й л о - Пахнет сеном над лу-ками... Б а р о н о в а - К о з и н о - Так! Так! М а з ай л о смiливiш: -_ Песньой... - Песнєй. - Пєснєй душу веселя, баби з к-раблями рядамi... Б а р о н о в а - К о з и н о рiвним методичним голосом: - Не з граблямi, а з грап-лямi. М а з а й л о старанно, аж жили напнулись: - 3 краб-лямi... Б а р о н о в а - К о з и н о - Та нi! У вас тепер не "ге", не "кге"... Треба казати не з граблямi, а з граплямi, с... Окрiм цього, в руськiй мовi там, де звук "б" не акцентовано, треба його вимовляти як "п": с грап-п-плямi... М а з а й л о обережно, як по камiнцях через воду: - С_ крап-лями... - Мi. - С к-крап-ля-мi рядамi. - Так! М а з а й л о смiливiш: -_ Ходять, сєно шєвєля. Там сухое убiрають мужiчкi є-ко круком. Б а р о н о в а - К о з и н о - Не єко, а єво! М а з а й л о - Як? Та тут же стоїть буква "ги", себто "к", а не "в". Б а р о н о в а - К о з и н о - В iнтелiгентнiй мовi вимовляють "єво", а не "єго" i не "є-хо". М о к i й стрепенувся. Аж пiдскочив. До Улi: -_ Стривайте! Я теж знайшов секрет, як вас навчити. Знайшов! Ось як: читаючи, вимовляйте "г" як "х". Ну, Улю! У л я - Пiд хорою... М о к i й - Приблизно так. У л я смiливiш: -_ Пiд хорою над криницею... М о к i й - Улю, як у книжцi написано. Над криницею, цею "е"... (Раптом)._ Скажiть, Улю, паляниця! У л я - Паляниця. М о к i й - Такi Вiрно! Раз паляниця у вас вийшла, це знак того, що скоро навчитеся мови. У л я - Серйозно? - Серйозно. Б а р о н о в а - К о з и н о до знервованого Мазайла: -_ А що таке паляниця? М о к i й голосно:_ -_ Український бiлий хлiб. Б а р о н о в а - К о з и н о - А я й досi не знала. М о к i й - Отож i горе, що їсте, а не знаєте... Читайте, Улю, далi. М а з а й л о демонстративно перебив: -_ Єво кру-ком на воз вiламi кiдают, воз растьот, растьот, как дом. В ожиданьї... Б а р о н о в а - К о з и н о - В ажiданьї. - Ва-жiданьї конь убо-кiй точно вкопаний сто... стаїть: ушi врозь, дукою нокi i как будто стоя спiт. Б а р о н о в а - К о з и н о -Так! М а з а й ло голоснiш: -_ Только Жучка... Б а р о н о в а - К о з и н о - Толька Жучка... М а з а й л о про себе:_ -_ Агаї Це значить жучку звуть Толя, Толька... (Голосно)._ Толька жучка удалая в рихлом сене, как в валнах... Б а р о н о в а - К о з и н о - Прекрасно! М а з а й л о, Баронова разом, натхненно: -_ То взлетая, то ниряя, скачет, лая впопихах. У Бароновоi-Козино чути "впап'хах", у Мазайла - "упопихах". Б а р о н о в а - К о з и н о - Ну от! Прекрасно! М а з а й л о зворушено i глибокодумно: -_ Господи, то єсть преблагiй Господи! У такому, сказать, маленькому вiршиковi i така сила правiльних проiзношенiй! Б а р о н о в а - К о з и н о - Запишiть їх - далi ще бiльше буде! М а з а й л о побожна:_ -_ Запишу собi на паперi i на серцi... Сiв писати, шепочучи, немов молитву: -_ Замiсть г - к, замiсть к - в, б - п, о - а... М о к i й до Улi:_ -_ Читайте далi. У л я - Пiд хорою над криницею хорювали брат з сестрицею... М о к i й -Так. У л я голоснiш: - Хорювали, обнiмалися - слiзоньками умивалися. Ходiм, сестро, хо-горою... М о к i й - Так. У л я голоснiш i вiльнiш: -_ Скинемось травою. Ходiм, сестро, ще й степами - розвiємось цвiтами... М о к i й, як диригент, що почув фальшиву ноту, замахав благальна руками: -_ М'якше! М'якше! Цьвiтами... У л я м'яко: -_ Цвiтами. М о к i й - Прекрасно. У л я зворушено: -_ Розсiємось цвiтами.,. Будуть люди квiти рвати та нас будуть споминати... (Крiзь сльози)._ Оце, скажуть, та травиця, що брат рiдний та... (заплакала)_ сестриця... М о к i й - От вам i маєш... Та чого ви, Улю? Чого? У л я плачучи: -_ Дуже жалiсно. Таке маленьке i яке ж жалiсне... М о к i й, сякаючись:_ -_ Ну, заспокойтесь, Улю, заспокойтесь... Скажiть, п'ятниця... У л я покiрливо: -_ П'ятниця... Б а р о н о в а - К о з и н о до знервованого й збентеженого вкрай Мазайла: -_ Ах, Боже мiй! Що це таке? М а з а й л о звiвся, як дракон:_ -_ Ха-ха-хаї Це по-їхньому зветься українiзацiя! Грякнувши щосили дверима, зачинив їх, У л я здригнулася, скочила, зблiдла: - Ой, що це таке? М о к i й, схопивши ручку з пером в одну руку:_ -_ Ха-ха! Зачиняють дверi! Це ж русифiкацiя! Другою мало не зiрвав - розчинив знов дверi. Став. Важко нависла передгрозова тиша, М а з а й л о, ледве стримуючись, до Бароновоi-Козино: -_ З об'єктивних причин доведеться припинити нашу лекцiю, одклавши її на завтра. А зараз попрошу вас лише перевiрити, чи так я записав (почав i заплутався, бо вся його увага на Мокiєвi),_ Замiсть к - г, замiсть г - в, п - б... Наприклад. Наприклад... (У нестямi)._ Бахнуть сеном єво над лувами? Б а р о н о в а - К о з и н о - Нi! НiI Не треба! Себто треба не так! Я краще сама запишу вам, сама. (Почала, теж заплуталась), _Замiсть г - г, замiсть к - х, б - П...ё Ах, Боже мiй, д - бооё наприклад... (У нестямi),_ Граблями єво на воз вiламi кiдайтєїсо Тим часом М о к i й до Улi: -_ Завтра, Улю, вiдбудеться друга ваша лекцiя. При одчинених дверях. А зараз запишiть, будь ласка, запишiть, Замiсть г - г, наприклад (наливаючись гнiвом),_ пiд горою, над криницею.,. (У нестямi)._ У криницю його! У криницю!.. _ 7__ Убiгли М а т и й Р и н а . М а з а й л о до Мокiя: -_ Це мене? М о к i й до батька:_ -_ Тiльки тебе. - У криницю? - З новим прiзвищем! - З новим прiзвищем? - З новим прiзвищем! У криницю! М а т и до Рини: -_ Чуєш?.. (Трагiчно),_ Боже мiй, почалась катасттрофаi Катастрофа! Що робити? (Почувши дзвiнка в сiнях)._ Пiдождiть! Стривайте! Хтось прийшов!.. Побiгли в розпачi у коридор. Тим часом М о к i й до батька: -_ Ти справдi серйозно мiняєш наше прiзвище? М а з а й л о - Я справдi серйозно мiняю наше прiзвище. М о к i й вдруге: - Ти... наше прiзвище мiняєш справдi, серйозно? М а з а й л о - Я наше прiзвище мiняю справдi, серйозно. - Наше прiзвище? - Наше прiзвище. -Ти? -Я. - Мазайло? М а з а й л о - Я вже не Мазайло. М о к i й - Ти вже не Мазайло? Дак хто ж ти тепер? Хто? Мазайло - Я? Я тепер поки що нiхто, але я буду... Р и н а з дверей голосно, радiсно: -_ Т ь о т я приїхала! Т ь о т я Мотя приїхала! М а т и назустрiч:_ -_ Слава Богу! Слава Богу! Спасителька наша приїхала... 8__ Р и н а , мабуть, вже поiнформувала тьотю про все, бо в дверях тiльки доказувала: -_ ...А Мока якось довiдався, ви розумiєте?! I вже почалась катастрофа, ви розумiєте, тьотю? Почалася... Т ь о т я - Я розумiю... Я так i знала, але... але дозвольте спитати... Мазайло поцiлував тьотi руки: -_ Пахнєт сеном над лу-камi... Ви розумiєте? Сьогоднi почав. Сьогоднi я сприймав першу лекцiю... Як до причастя пiдходив... I от (на Мокiя)_ вiн! Вiн!.. Т ь о т я поцiлувала Мазайла тричi в лоб: -_ Я розумiю. Розумiю. Я тiльки так i в'являла собi, але... Мазайло показав на Баронову-Козино: -_ Б а р о н о в а - К о з и н о. Учителька правiльних проiз-ношенiй... Т ь о т я привiталася: -_ Ах, я так i знала, але... Р и н а на Улю:_ -_ Моя подруга - У л я Розсохина. Т ь о т я - Ах, розумiю, але... М а з а й л и х а до Мокiя:_ - Моко! Iди ж привiтайся з тiткою. Ну? Мокiй_ мовчки привiтався._ М а т и - Отакий, як бачиш, Мотенько! Т ь о т я - Я бачу, я розумiю, але що у вас на вокзалi робиться? Аж скрикнула Т ь о т я, та таким голосом, що всi, навiть i Мокiй. затривожилися. М а т и з переляку перепитала: -А що? Т ь о т я - I ви отут сидите i не знаєте? М а з а йл о - Та що таке? Т ь о т я - Не знаєте, що там робиться? Не знаєте, що там написано? Майже в с i разом: -_ Нi... Т ь о т я - Не бачили, не читали? "Харкiв" - написано. Тiльки що пiд'їхали до вокзалу, дивлюсь - отакими великими лiтерами: "Харкiв". Дивлюсь - не "Харьков", а "Харкiв"! Нащо, питаюсь, навiщо ви нам iспортiлi город? М а з а й л о - А-а. Так про це ви спитайте ось у кого (на Мокiя)._ Вiн знає. Т ь о т я до Мокiя:_ -_ Та-ак?.. Навiщо? М о к i й - Ах, тьотю! За нього тiльки що взялись, щоб виправити, а ви вже питаєтесь - навiщо? М а з а й л о - Чули? (До Мокiя iронiчно)._ То, може, ти й за ваше прiзвище вiзьмешся, щоб виправити? М о к i й - Не може, а треба! Дiда нашого було прiзвище Ма-зайло-Квач - отож треба додати... Мазайло за серце як навiжений. _ М а т и зойкнула. Баронова Козина пальцями до вух - здригнула. _ Т ь о т я до Мокiя:_ -_ Моко! Моко! Моко!.. Ти справдi за те, щоб був не "Харьков", а "Харкiв"? М о к i й - Так! Т ь о т я - I ти справдi за... (бридливо)_ за Квача? Б а р о н о в а - К о з и н о знову пальцями до вух, знов здригнула. _ М о к i й, побачивши все це:_ -_ Так! За Квача! За три Квача! За сто Квачiвi За мiльйон Квачiв! Б а р о н о в а - К о з и н о мало не знепритомнiла. _ Мокiй вбiг у свою комiрку. Тодi всi, крiм Улi, до тьотi:_ -_ Ну, що тепер з ним робити? Що? - Ах, Боже мiй, що? М а т и - Може, проклясти? М а з а й л о - Убити, кажу? Р и н а - Оженити? А Т ь о т я ходила Наполеоном i думала. _ М а т и сiла i заплакала:_ -_ їв кого вiн такий удався? У кого? Здається ж, i батько, i я всякого малоросiйського слова уникали... Р и н а - Ти ж казала, що вiн у дядька Т а р а са вдався. М а т и - Ой, хоч не згадуй. Не дай Бог, оце трапився б ще вiн... Задзвонив дзвоник. Вийшла Р и н а . вернулась блiда, перелякана:_ -_ Дядько Т а р а с приїхав... М а т и й Мазайло з жахом:_ -Що? - Не пускай його! Скажи - нас нема!.. Нас арештованої Дядько Т а р а с на дверях:_ -_ А де у вас тут витерти ноги? Всiм як зацiпило. _ Т а р а с - Чи, може, й ви мене не розумiєте, як тi у трамваї... Тiльки й слави, що на вокзалi "Харкiв" написано, а спитаєшся по-нашому, всяке на тебе очi дере... Всяке тобi штокае, какає, - приступу немає. Здрастуйте, чи що! ТРЕТЯ ДIЯ Третього дня Р и н а зустрiла Улю на порозi: -_ Ой, Улю! Ой, тiльки, Улю!.. Настає вирiшальний момент! Вирiшальний, ти розумiєш? Зараз у нас буде дискусiя - чи мiняти прiзвище, чи нi. Т ь о т я Мотя викликала Моку на дискусiю. У л я до люстра, як жадобна до води: - Що ти кажеш? Р и н а то до Мокiєвих дверей, то до Улi бiгаючи: -_ На дискусiю, ти розумiєш? А Мокiй - не дурень - напросив ще комсомольцiв, ти розумiєш? Що з цього вийде, не знаю. Мабуть, жах, жах i тiльки жах. Добре хоч з дядьком посварився за стрiчку, за якийсь там стиль, чи що, ти розумiєш? Од самого ранку гризуться. Прислухались. Чути було Манiєвий голос: "Вузьколобий нацiоналiзм! Шовiнiзм, усе це!" Вигукував дядькiв: "Не шовiнiзм, бельбасе, а наше рiдне, українське!" -_ Як у тебе з ним, Улько, питаю? Невже ще й досi не прикохала? Невже нiчого не вийде? Невже Т ь о т я Мотя правду каже, що тепер Мокiя i взагалi мужчину лише полiтикою й можна обдурити? У л я новим якимсь голосом: -_ Нiчого подiбногої Ах, Рино! Р и н а , зачувши цей голос: -_ Що, Улюню, що? - Що? Ти знаєш, як по-українському кажуть: но-чью при звьоздах не спiтся? - Ну? - Зорiю. Правда прекрасно звучить? Р и н а - Це ж ти до чого?.. Та невже ти... Невже ти, Улько, замiсть закохати Мокiя, та сама ним, iдiйотко, закохалася? У л я зашарiлася: -_ Нi, нi... - Як нi, коли ти сама кажеш, що вночi не спиш, зорiєш уже, чи як там по-українському?.. - Та нi! Р и н а - Признавайся, Улько, щоб я по-дурному надiй не плекала... Ти менi скажи, прикохаєш ти його, одвадиш од українських усяких дурниць, пригорнеш його на свiй, себто на наш бiк? Улю? Ти вчора з ним гуляла, ну, невже нiчого не вийшло... Улюню! Ще раз молю i благаю! Благаю, Улько, розумiєш? Уговтай Моку, нi, - власкав його, улести, укохай! Ну, коли так не береться - припусти його до себе ближче, зовсiм близько, припусти до всього, розумiєш? - Серйозно? - Та бодай i серйозно!.. Тiльки щоб не стала жiнкою, а так... На межi його паси, на межi... Затумань йому голову, захмели, щоб як п'яний ходив!.. Щоб iдiйотом ходив! - А знаєш, Рино, жiнка по-вкраїнському "дружиною" зветься? - Ну? - I знаєш, "дружина" - це краще, як "жiнка" або "супруга", бо "жiнка" - то означає "рождающая", "супруга" ж по-вкраїнському - "пара волiв", а "дружина"... Ось послухай; рекомендую - моя дружина, або: моя ти дружинонько. Р и н а вже не знала, що їй казати на таке Улине безглуздя: -_ Ну, бачу я... А У л я вже в захопленнi: -_ Або по-вкраїнському - одружитися з нею... Це ж не те, що "жениться на ней", розумiєш, Ринусько! Одружитися з нею, чуєш? З нею... Тут чується зразу, що жiнка рiвноправно стоїть поруч з чоловiком, це краще, як "жениться на ней", - ти чуєш? На ней, на... Р и н а - Дуреля ти. Чи одружиться хто з тобою, чи жениться на тобi - однаково будеш; не на i не поруч, а пiд, пiд, iдiйотко! Та це ти вже, я чую, од Моки набралася! Бачу, вiн тебе, а не ти, на такi фантазiї навiв. Чую - вiн тобi такого наказав, начитав... У л я хотiла виправитись:_ - Нi, Ринко, я вже сама про це вичитала." Р и н а до неї: - Са-ма?! У л я од неї в другу кiмнату. Побiгли. 2__ З Мокiєвих дверей задом вийшов дядько Т а р а с: -_ Нехай ми шовiнiсти, нехай... Проте ми расєйщини в нашiй мовi нiколи не заводили, а ви що робите? Що ви робите, га? Є своє слово "унiверсал", а ви "манiфеста" заводите, є слово УНР, а ви УСЕРЕР пишете? Га? Га? о Рiдне слово "пристрiй" ви на "апарат" обернули, а забули, як у народнiй мовi про це говориться? Що без пристрою i блохи не вб'єш, забули, а ви думаєте апаратом, га? По газетах читаю - слово "просорушка" за "шеретовку" править, i це така українiзацiя, питаюсь, га? Самi ви ще не шеретованi, i мова ваша радянська нешеретована... М о к i й з дверей:_ -_ Нашеретували, наварили просяно-пшеничної досить, аж солодом узялися, Засолодились, дя-дю, Годi! Не заважайте. Тепер треба й iз залiза кувати. Iз сталi стругати ... Дядько з дверей:_ - З якої? Ви ж свою в "Югосталь" оддали!.. М о к i й - Шовiнiзм! Зачинивши дверi, прибив дядьковi носа. Од такої несподiванки, од такої образи Дядько аж ногами затупав: -_ Га, питаюсь, га? (Одiйшов). _ 3_ Увiйшли: Т ь о т я М о т я в новому платтi, М а з а й л и х а, Р и н а , У л я. Дядько Т а р а с, не помiтивши їх: -_ Українiзатори! А чого б головного командувателя вiйська України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перекласти? Хiба б не краще виходило? Здрастуйте, козаки! Здоров був, пане головний отамане або й гетьмане! (Побачив тьотю Мотю, Мазайлиху й дiвчат)._ Це я у його питаюсь. (Iронiчно)._ А чому б ще вам, кажу, нашого головного командувателя України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перевести? По-їхньому, бачте, краще виходило: здрастуйте, товаришi козаки! Здоров, здоров, товаришу головний отамане!.. Чули таке? Т ь о т я Мотя - Та як вони смiють до наших козакiв як до своїх товаришiв звертатись? Д я д ь к о - А я ж про що кажу? _ 4__ Увiйшов М а з а й л о. За ним Б а р о н о в а'К о з й н о. Т ь о т я Мотя до Мазайла: -_ Та ще й по-українському. Всi козаки говорили по-руському. Донськi, кубанськi, запорозькi. Т а р а с Бульба, наприклад,.. Д я д ь к о Т а р а с витрiщивсь: -Хто? Т ь о т я - Т а р а с Бульба, Остап i Андрiй - i я не знаю, як дозволив наш харкiвський Наркомос виступати їм i спiвать по-українському, та ще й де?.. У городськiй оперi.-'Єто... Єто ж просто безобразiє! Д я д ь к о Т а р а с нарештi очувся, аж захлинувся:_ -_ Т а р а с Бульба? Бульба Т а р а с? Остап? Андрiй? Га? Т ь о т я -Що? Д я д ь к о Т а р а с - Говорили по-московському? Т ь о т я холодно: - Що з вами? Д я д ь к о Т а р а с - По-московському, га? Т ь о т я - А ви думали по-вашому, по-хохлапькому? Д я д ь к о Т а р а с - Т а р а с Бульба?.. Нiколи в свiтiї Тiльки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському... Т ь о т я Мотя - Єтого не может бить! - Га? - Єтого не может битьi - Доводи? - Доводи? Будь ласка, - доводи. Да єтого не может бить, потому што єтого не может бить нiкада. Задзвонив дзвоник. _ Р и н а затулила рукою рота тiтцi, другою - дядьковi:_ -_ Ой... Цс-с-с... Це комсомольцi прийшли. Т ь о т я з-пiд Рининоi руки до дядька:_ -_ Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?.. Д я д ь к о Т а р а с - Вiн не говорив, але вiн... боявся говорити. Вiн - наш. (Пiшли)._ _ 5__ Увiйшли комсомольцi: один з текою, другий, чубатий i мiцний, з футбольним м'ячем i третiй - маленький, куценький, з газетою. Роздивились. Той, що з газетою_ - Та-ак. Обставинки суто мiщанськi. Той, що з текою - Чи варто й ув'язуватися? Той, що з м'ячем - Парень просив - треба помогти... Той, що з текою, подививсь у люстро. Зробив серйозну мiну:_ -_ До того ж i темка: змiна прiзвища! Та хай собi мiняють хоч на Арiстотелiв, нам що! Радвлада не забороняє? Навпаки, потурає. Та й причинами не цiкавиться нiколи. Той, що з м'ячем, постукотiв пальцем у лоб того, що з текою: -_ А р е н с ь к и й! Навiть Козьма Прутков сказав: дивись у корiння речей. Той, що з газетою, теж постукотiв: -_ I собi в голову, коли що кажеш. Змiна прiзвища у мiщанина... Той, що з м'ячем - Це ознака здвигу в його iдеологiї - раз! I дiзнатись про причини... Той, що з газетою - Нам буде корисно - два! 6__ Увiйшов М о к i й: -_ Невже прийшли? Спасибi!.. А я, бачте, заховавсь отут iз своєю укрмовою... Сиджу сливе сам удень i вночi та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту i все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! "Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нiчого з неї прекрасного й цiнного не складеш... От... Сiдайте! Зараз почнемо (пiшов)._ А р е н с ь к и й - Занадто захоплюється мовою. - Болiє. Питання - чого? Той, що з м'ячем - А того, що ти не болiєш нею. I тiльки псуєш. Партiя пише, пише - вiзьмiться, хлоп'ята, за українську культуру, не бузiть з мовою, а ти що? Ще й досi "Комсомольця України" не передплатив. Парню треба помогти! Парня треба витягтиi 7__ Увiйшли: Мокiй, тiтка, дядько, Мазайло, жiнка, Б а р о н о в а - К о з и н о,У л я. -_ Так-от... Мої товаришi комсомольцi... Прийшли... Той, що з м'ячем, пiдморгнув своїм i, вдаривши м'ячем об пiдлогу (Баронова здригнулась), почав: -_ На дискусiю, чи що... Виступила вперед Т ь о т я М о т я:_ -_ Просимо, товаришi, молодiї люди комсомольськiї, просимо сiдати!.. Ах, я завжди казала, кажу i казатиму, що якби менi рокiв десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух, i комсомолка б з мене вийшла! Ух! (Повела плечем. Пiдскочила)._ Той, що з м'ячем, звернувся до товариша з текою: -_ Чуєш, А р е н с ь к и й? Т ь о т я - Чудове прiзвище! Б а р о н о в а - К о з й н о - Iдеальне! Мазайло побожна зiтхнув, тодi тихо до Рини, до жiнки: -_ Чула? (Побожно)._ А р е н с ь к и й! Той, що з м'ячем, i куценький, зачувши це. порекомендувались, вмисне акцентуючи свої прiзвища: - Тертика. Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась, мов од електричного струму. Т ь о т я -Як? Тертика, вдаривши м'ячем об пiдлогу, i куценький виразно: -_ Iван Тертика. Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась. -_ Микита Губа. Б а р о н о в а - К о з и н о зблiдла. _ Д я д ь к о Т а р а с до Тертики: - Вибачте! Ви часом не з тих Тертик, що Максим Тертика... Т е р т и к а - Батько мiй Максим... - Був на Запорожжi курiнним отаманом... - I тепер на Запорiжжi, та тiльки вiн робiтник-металiст i отаманом не був... - Та нi... Курiнним отаманом Переяславського куреня славного Вiйська Запорозького низового на початку XVII столiття. - Не знаю. Д я д ь к о Т а р а с - Дуже жалко. Т ь о т я зацокотiла каблучкою об графин: -_ Не так давно я прочитала, щоб ви знали, товаришi, одну дуже цiкаву книжку. Я прочитала всю книжку, i в тiй книжцi прочитала буквально все, що було написане i надруковане в тiй книжцi. Буквально все. А найбiльш я прочитала, щоб ви знали, таке глибокодумне мiсце: життя - то є все... I оце воно менi зараз чомусь згадалося: життя - то є все... Так! (Трошки задумалась, покивала головою, зiтхнула). _Життя - то є все... Пропоную, товаришi, обрати президiю. (Поспiшаючись)._ Гадаю, годi буде одного пред-сiдателя? Заперечень нема? Нема!.. Кого? Р и н а, поспiшаючись:_ -_ Тьотю Мотю! Тьотю Мотюi М а з а й л о, поспiшаючись:_ -_ Просимо! Б а р о н о в а - К о з и н о до тьотi, поспiшаючись:_ -_ Вас просимо! Т ь о т я - I просила ж я, ще вчора просила, щоб мене не вибирали. (Поспiшаючись)._ Життя - то є все. Заперечень нема? - Нема!.. Прошу до порядку! (Зацокотiла каблучкою)._ Ну, громадяни, товаришi, а краще й простiше - мої ви милiї люди, руськiї люди, їй-богу! Бо всi ми перш за все руськiї люди... Давайте всi гуртом помиримо рiдного сина з рiдним батьком. По-милому, по-хорошому, їй-богу!.. Зачувши такi слова, Тертика i Губа скинулись очима, лукаво перемигнулись. Губа раптом запропонував: -_ Тертику! Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась. Т ь о т я -Що? Г у б а - Тертику на голову пропонуємо ми. Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась._ Т ь о т я - Дозвольте. Як це так... Адже ж на голову мене вже обрано... ПР и н а ймнi заперечень не було. Ну, милiї ви мої люди, невже ви не довiряєте, i кому?.. Менi, Мотронi Розторгуєвiй, з Курська?.. Г у б а - Просимо проголосувати! Т ь о т я - У вас-то, мої милi, пошана до руської людини, нарештi, до Курська єсть? Г у б а - Єсть! Та не всякому, хто з Курська, i честь! Тертика прибив м'ячем._ Не всякiй тьотi Мотi... Т ь о т я - Будь ласка! Я зголосую... Хто за Тертику на голову, будь ласка... Один, два, три, чотири... (Встромила гострi свої очицi в дядька Т а р а са)._ Ну? Д я д ь к о Т а р а с - Не з тих Тертик... Утримуюсь. У л я, що весь час дивилась на Мокiя, пiднесла й собi за ним руку. Р и н а до неї: -_ Улько! Ти що? У л я - Ой... (тихо)._ Помилилась. Т ь о т я - Чотири! Хто за тьотю Мотю на голову? Один, два, три, чотири... Д я д ь к о Т а р а с - Хоч i е така приповiдка: "Як єсть, то й панi старiй честь", - проте утримуюсь. Р и н а до Улi:_ -_ Улько! Та ти що? У л я пiднесла руку._ Т ь о т я - П'ять! Бiльшiсть!.. Будь ласка... Хотiла по-милому, по-хорошому, а тепер... (Грiзно зацокотiла_ каблучкою)._ Будь ласка, дискусiя починаетьсяi.. Дискусiя починається, i слово маєш ти, Моко! М о к i й -Я? - Ти. Будь ласка!.. - Чому я перший, а не ви або папа?.. Не я ж вас викликав на дискусiю, а ви мене. - Слово маєш ти! - Та чому я? Т ь о т я - А тому, милий, що, коли твiй рiдний папа заснував у власнiй квартирi своїм коштом, можна сказати i до газети написати, соцiлiстичеського лiкнепа правильних проiзношенiй, ще й до того вигадав електричну мухобiйку, то за таку прекрасну iнiцiативу, за такий масштаб, за те, що вiн прагне стати ну просто порядочним человєком, ти хотiв його... М а з а й л о не витримав: -_ Утопити в криницi. Т ь о т я - У сепаратнiй криницi. М а з а й л о - З новим прiзвищем. Т ь о т я - Iз загсiвським прiзвищем. Дядько про себе: "Попавсь у матню!"_ Б а р о н о в а - К о з и н о - Iз руською хрестоматiєю Овчинникова. М о к i й спалахнув: -_ Ага, так ви он щоi Так ви он як! Гаразд!.. Забираю слово! М а з а й л о - Я забираю слово! Обидва разом, немов шаблями: -Я! -Я! -Ти? -Ти? Т ь о т я поцокотiла каблучкою.'_ -_ Я сказала - будь ласка, слово має Мокiй. М о к i й - Саме тепер, коли нам до живого треба, заснувавши в нас український лiкнеп, перевести скорiш загальмовану, запiзнену Холодну Гору на перший ступiнь української грамотностi, тодi на другий ступiнь грамотностi, потому негайно до iнституту культури, щоб ми наздогнали, щоб ми перегнали стару європейську... Губа пiдказав:_ -_ Буржуазну... М о к i й - Буржуазну культуру, щоб ми вийшли скорiш на високостi... Щоб ми вийшли на високостi.,. На високостi... Дядько Т а р а с пiдказав:_ -_ Нацiональна... Губа поправив:_ -_ Iнтернацiональ... Т ь о т я додала:_ -_ ...но-руської. Т е р т и к а мiцно м'ячем, аж Б а р о н о в а - К о з и н оойкнула: -_ Iнтернацiональної! М о к i й - На високостi iнтернацiональної культури - перший повстаєш проти цього ти, папо, засновуючи у нас на Холоднiй Горi замiсть українського лiкнепу якогось iнститутика старих класних дам, за програмою; на гаре гусi гегочуть, пад гарой сабакi гафкають, та вигадуючи електричну мухобiйку, од якої не меншає у нас мух навiть i зимою... М а з а й л о - Дайте менi слова!.. Слова! Води!.. Води!.. М а з а й л и х а налила i дала йому води. Поки вiн пив, Т ь о т я увiрвала Мокiєву промову. Задихана: -_ Годi!.. Годi!.. I скажи нарештi, Моко, Моко, Мо-ко, невже ти не руська людина? М о к i й - Я - українець! Т ь о т я - Та українцi - то не руськi люди? Не руськi, питаю? Не такi вони, як усi росiяни? М о к i й - Вони такi росiяни, як росiяни - українцi... Т ь о т я - Тодi я не розумiю, що таке українцi, хто вони такi: євреї, татари, вiрмени?.. Будь ласка, скажiть менi, кого у вас називають українцями? Будь ласка... М а з а й л о, випивши води: -_ Українцями звуться тi, хто вчить нещасних службовцiв так званої української мови. Не малоруської i не Тарасошевченкiвської, а української - i це наша малоросiйська трагедiя. Т ь о т я - Хто вони такi? Якої нацiї люди, питаю? М а з а й л о - Частина - нашi малороси, себто руськi... Т ь о т я - Ну? М а з а й л о - А частина, з'явiть собi, галичани, себто австрiя-ки, що з ними ми воювалися 1914 року, подумайте тiльки! Т ь о т я - Я так i знала, я так i знала, що тут дiло нечисте... Так он вони хто, вашi українцi! Тепера я розумiю, що таке українська мова. Розумiю! Австрiяцька видумка, так? Д я д ь к о Т а р а с - Зрозумiла, слава тобi Господи, та, жаль тiльки, задом... Та тому вже триста тридцять два роки, як написано першого слов'яно-руського словника... (Розгорнув свою записну книжку)._ Ось я нарочито записав собi, бо я все таке собi записую... (Надiв окУ л яри). _Ось... Поросята на базарi по руб. тридцять, а чоботи в церобкоопi - двадцять сiм карб... Нi, ось воно: найперший слов'яно-український словник 1596 року Лаврентiя Зизанiя-Тустановського: глаголю - мовлю, житница - клуня, заутренник - снiдання, зижду - будую, злак - паша, месть - помста... А у вас тодi писаний словник був?.. Був - питаюсь?.. Дайте менi слова! М а з а й л о - Менi слово! М о к i й - Менi, я ще не скiнчив... Галичина - наша, українська земля, i галичани - нашi брати українцi, яких одiрвали од нас, а нас од них... Т ь о т я - Слово даю Минi. М о к i й до батька: -_ А твоя теорiя, що українська мова є австрiяцька видумка, була теорiєю росiйських жандармiв i царського мiнiстра Валуєва... Ти - валуєвськии асистент, папо! М а з а й л о, взявшись за серце i заплющивши очi, немов прислухаючись: -_ Нiкому не вiрю i не повiрю, нiкому в свiтi! Лише йому одному... М а з а й л и х а - Цс-с-с... Т ь о т я з тривогою: -Кому? М а з а й л о - Серцевi свому! Бо воно ось передчува, що нiчого з вашої українiзацiї не вийде, це вам факт, а якщо i вийде, то пшик з бульбочкою - це вам другий факт, бо так каже моє серце. Г у б а - Це значить - воно у вас хворе. Т е р т и к а прибив м'ячем: - Оце факт! Г у б а - А нашi всi пролетарськi органи, в першу чергу голова наша - партiя, навпаки... Передчувають i реально знають, що вийде. Т е р т и к а м'ячем: -_ Капiтальний факт! Т ь о т я - Ви серйозно чи по-вкраїнському? Т е р т и к а бах ногою м'яча: -_ По-бiльшовицько-українському! М'яч ударився об тьотю. Ойкнули всi. Т е р т и к а до тьотi: -_ Простiть, мадамко... Я не хотiв цього... Це сам м'яч якось вирвався i бузонув вас... Т ь о т я, отямившись, - до люстра, до Тертики: -_ Подивiться, я вся стала бiла! Т е р т и к а - Вибачте!.. Ви й до цього була бiла. Т ь о т я - Проте я не злякалась, нi! I не злякаюсь! Хоч бомбу шпурляйте - не злякаюсь! Будь ласка! Будь ласка! М а з а й л о - А я не повiрю вам, не повiрю! I тобi, Мокiю, раджу не вiрити українiзацiї. Серцем передчуваю, що українiзацiя - це спосiб робити з мене провiнцiала, другосортного службовця i не давати менi ходу на вищi посади. Д я д ь к о Т а р а с - Їхня українiзацiя - це спосiб виявити всiх нас, українцiв, а тодi знищити разом, щоб i духу не було... Попереджаю! М о к i й - Провокацiя. Хто стане нищити двадцять мiльйонiв самих лише селян-українцiв, хто? Т ь о т я - А хiба селяни - українцi?.. Селяни - мужики. Дядько Т а р а с аж пiдскочив: -_ Га? Нашi селяни не українцi?.. Слово менi! Слово або хоч води, бо я не можу бiльш терпiти (став пити воду i захлинувся)._ Г у б а до Мазайла: -_ Невже ви справдi не вiрите? - Не вiрю! - Радянськiй владi не вiрите? Партiї? Мазайло замiсть вiдповiдi став пити воду. Дядько Т а р а с, прокашлявшись пiсля води: -_ Нашi селяни не українцi? Га?.. Та тому вже тисяча лiт, як вони українцi, а їх все не визнають за українцiв. Та пiсля цього й iдiйот не видержить, не тiльки я. Вимагаю слова! Слова менi! Т ь о т я М о т я владно зацокотiла каблучкою: -_ Слово маю я! (Теж захвилювалася, випила води). _Милiї ви мої люди! Яка у вас провiнцiя, ах, яка ще провiнцiя! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться i справдi якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нiчого подiбного! Скажiть, будь ласка, у вас i партiйцi балакають цiєю мовою? М о к i й - Так. Д я д ь к о Т а р а с (про себе) - Балакають так, що вже мене люди перестали розумiти. Мене, українця з дiда-прадiда... (Загарчав). Гм!.. М о к i й - Так! I партiйцi, i комсомольцi. Т ь о т я - Не розумiю. Тодi у вас якась друга партiя. У нас, у Курську, нiчого подiбного! Нiчого подiбного! Всi говорять руською мовою. Прекрасною московською мовою, жаль тiльки, що нам її трошки попсували євреї, що їм тепер дозволено жити у Курську. Та не про це, мої милi, я взялася вам сказати. Дуже жалько, дуже жалько, що у вас не виставляють на театрi "Днi Турбiних" - я бачила в Москвi. Ах, мої ви милi, "Днi Турбiнах". Це ж така розкiш. Така правда, що якби ви побачили, якi взагалi осоружнi, огидливi на сценi вашi українцi, ви б зовсiм одцуралися цiєї назви... Грубi, дикi мужлани! Телефон попсувався, дак вони... Ха-ха-ха... трубку чоботом почали лагодити, об стiл, об стiл її, - бах, бах. Iдiйоти! I хоть би один путнiй, хоть трiшки пристойний був. Жодного! Ви розумiєте? - Жодного! Всi, як один, дикi й жорстокi... Альошу, милого, благородного Альошу вбили, та як убили!... Якби ви, панове, знали, яка це драМ а т ична сцена, коли Альошина сестра довiдується, що брата її вбито! Я плакала... (Утерла сльози). I тобi, Моко, пiсля цього не сором називатися українцем, не сором поставати проти нового папиного прiзвища! Та в "Днях Турбiних" Альоша, ти знаєш, як про українiзацiю сказав: все це туман, чорний туман, каже, i все це минеться. I я вiрю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподiльна... М о к i й. Г у б а. Т е р т и к а, навiть Д я д ь к о Т а р а с: -Що-о?! Т ь о т я хитро:_ - СРСР... Губа до Тертики: - Баба з кованим носом! Т ь о т я -А якби ви знали, якою огидною, репаною мовою вони говорять на сценi. Невже й вашi українцi такою говорять? Жах! До речi, невже правда, що "акушерка" по-українському "пупорiзка" ? Пупорiзка? Ха-ха-ха... Невже "адвокат" по-вашому - "брехунець", а на лампу ви кажете - лямпа, а на стул - стiлець? Хi-хi-хi - стiлець! Тут як не вихопиться дядько Т а р а с:_ - А по-вашому, по-оно-о-му, вишепоiменованому, не по без-воз-мез-дно у французiв бла-го-прi-об-ре-тє-н-ному, а по iстинно по-расєйському як буде "акушерка" ? По-нашому "повитуха", а по-вашому як? Т ь о т я М о т я - Акушерка. Д я д ь к о Т а р а с - Нiчого подiбного! "Акушерка" - слово французьке, "адвокат" - латинське, "лямпа" - нiмецьке. По-нашому бiлет - "квиток", а по-вашому як? Т ь о т я - Бiлет. Д я д ь к о Т а р а с - А дзуськи! "Бiлет" - слово французьке. Думаєте, "комод" - ваше слово, "гардина", "кооператив" або "вагон"? "Матерiя" - думаєте, ваше слово, "овальний", "роза" або "машина"? Навiть "гармонiка" - i то не ваше слово. Т ь о т я М о т я - Шовiнiзм! Д я д ь к о Т а р а с - Нехай шовiнiзм, проте i це не ваше слової Половина слiв у вас позичена... Т ь о т я М о т я - Коли на те пiшло, то по-вашому, по-вищезгаданому, через позаяк додатково порепаному як буде комод? Д я д ь к о Т а р а с - Одiжник! М о к i й - Нiчого подiбного! Комод - i по-нашому "комод". Т ь о т я - А "кооператив" ? "Вагон" ? Д я д ь к о Т а р а с - "Кооператив"? Кооператив... Кооператив... Гм... Пiдождiть, я придумаю... М о к i й - Так i буде - "кооператив". Т ь о т я - Ага! Так i ви крали?! Д я д ь к о Т а р а с - Хоч i крали, та не ховались. Украли у нiмцiв "лямпу", - кажемо лямпа, а ви її перекрутили вже на якусь "лам-пу". (Грубо)._ Лампа! Т ь о т я - Ми хоч крали, та переробляли. Украли у нiмцiв "штуль" - зробили з нього "стул". А вам лiньки було й переробити. Украли у нiмцiв "лямпу", так усiм видко, що крадена. (Грубо)_ Лямпа... Д я д ь к о Т а р а с - Ви i в нас крали. Т ь о т я - Ви у нас! - Ви! - Ви! Г у б а - Ви, може, i крали, та ми тепер не крадемо один в одного. Свої слова робимо: там "октябрь", у нас "жовтень", там "Совєти", у нас "Ради". (До Тертики)._ Правда, Ваню? Т е р т и к а м'ячем: -_ Факт. Дядько Т а р а с до тьотi: "Не давайте слова!" Г у б а - Там Волховстрой, у нас - Днiпрельстан, правда, Ваню? Т е р т и к а м'ячем:_ -_ Капiтальний факт. Дядько до тiтки: "Не давайте! Голосуйте!"_ Г у б а - I дуже радi будемо, коли нiмцi за "стiльця" та "лямпу" вiзьмуть нашi слова - "октябрь", наприклад, i "жовтень" разом. Т ь о т я каблучкою:_ -_ Годi! Годi! Я вам слова не давала. Є пропозицiя скiнчити дискусiю. Заперечень нема? Нема. М о к i й - Що? Губа аж пiдскочив: - Що-о? Т е р т и к а з м'ячем нацiливсь: -_ Що-о-о? Т ь о т я - Голосую! Хто за таку пропозицiю, щоб скiнчити дискусiю? Пiдняли руки Мазайло, М а з а й л и х а, Р и н а , Б а р о н о в а - К о з и н о. У л я завагалася: -_ Один, два, три, чотири... чотири... Д я д ь к о Т а р а с - Голосую за пропозицiю з додатком, щоб трохи згодом менi одному дали слово. Т ь о т я - П'ять! Хто проти?.. (Порахувала)._ Чотири. Дискусiю закiнчено. Маю пропозицiю: змiнити прiзвище "Мазайло" на iнше, бiльш людське, а яке - то придумати його тут же на зборах негайно, i за конкурсом. Умови конкурсу: хто придумає найкраще прiзвище, тому премiя - три поцiлунки. Жiнку цiлує уподобаний їй мужчина, мужчину цiлує, яка йому вподобається женщина. Р и н а , М а з а й л и х а. Б а р о н о в а - К о з и н о, за ними У л я покрили цю пропозицiю оплесками. -_ Ще якi будуть пропозицiї? М о к i й - Маю пропозицiю: прiзвище "Мазайло" не мiняти. Навпаки - додати до нього десь загублену другу половину - Квач... Б а р о н о в а - К о з и н о здригнулась._ Д я д ь к о Т а р а с - А дайте менi слова! Т ь о т я - Жодного слова! Дискусiю закiнчено. Д я д ь к о Т а р а с - Та я ж голосував з додатком. Т ь о т я - Жодного додатка! Пропозицiю... Тим часом помiж Тертикою й Губою вiдбулось нашвидку мiмiчне, на самих мигах "засiдання" комсомольської фракцiї. Тому на запитання тьотi Губа подав таку пропозицiю: -_ Ми, члени КСМУ, обговоривши питання про прiзвище взагалi, принципово подаємо таку пропозицiю: ми переконанi, що за повного соцiалiзму помiж вiльних безкласових людей поведуться зовсiм iншi, новi прiзвища. Можливо, що й не буде окремих прiзвищ. Д я д ь к о Т а р а с - А як?.. Г у б а - А просто так, що кожний член великої всесвiтньої трудової комуни замiсть прiзвища матиме свого нумера, i все. Наприклад: товариш нумер 35-51. Це визначатиме, що у всесвiтньому статистичному реєстрi його вписано буде 35-51-м, що нумер його трудової книжки, особистого телефону, аеромотора, кiмнати i навiть зубщiтки буде 35-51. Отже, ми, Iван Тертика i Микита Губа, принципово за всесвiтню нумерну систему. Але, вважаючи на далеку майбутнiсть цiєї системи, ми мусимо до того часу пристати на пропозицiю товариша Мокiя - не мiняти прiзвища "Мазайло", тим паче що воно просте, демократично-плебейське i не суперечить принципам ленiнської нацiональної полiтики. Навпаки, прiзвище Мазайло-Квач, по складах видно, трудового походження. Мокiєвi предки або мазали колеса в колективних походах, або принаймнi робили мазницi й квачi, себто тi речi, що й тепер у народному господарствi кориснiшi, нiж, скажiмо, губна помада. Т ь о т я М о т я - Голосую! Хто за мою пропозицiю, себто щоб змiнити прiзвище, прошу пiдняти руки. Один (на себе), _два, три чотири... Р и н а до Улi, що не пiдняла руки:_ - Улько-о! У л я - У мене рука болить... Веред... - Який веред? Де? - Отут, на правiй руцi... Отут, пiд пахвою. - Лiву пiднiми! - Лiвою не можу. Т ь о т я i Р и н а засичали на неї: -_ Що! Без руки можна сказати. Скажи так: я за! Скажiть, Улю: я за. Милая, скажiть... У л я - Я за... була, що треба сказати... Крiм того, не можу i, крiм того, менi треба негайно вийти... (I рвучко, не спиняючись, вибiгла)._ Т ь о т я М о т я - Будь ласка! Без неї обiйдемось. Хто