Микола Кулiш. П'єси (Збiрка) ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Є, є - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Ї, ї - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ** МИНА МАЗАЙЛО ** КОМЕДIЯ ПЕРША ДIЯ _1_ Нарештi У л я прийшла. Р и н а до неї, од люстра: -_ Ой, Улю, ой, тiльки Улю, i тобi не сором! Я жду тебе, жду, жду! Нерви як не луснуть, серце знемоглося. Ти не можеш з'явить собi, що в нас у кватирi робиться! Це ти купила новi рукавички? За скiльки?.. Що тiльки, Улю, робиться! Братик мiй Мокiй уже збожеволiв од своєї укрмови, ти розумiєш? У л я тiльки на дверi - i собi до люстра. Виглянулась. Примружила очi: -_ За три сорок! Р и н а до люстра. Зробила трагiчнi очi: -_ I, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево... Або папа його, бо вже третя лампочка перегорiла - так пише по-українському, цiлу нiч пише, ти розумiєш, навiть вiршi пише! У л я повернулася од люстра: -_ Що ти кажеш? Р и н а до люстра, перехрестилась:_ -_ От на! А папа не те що од Мокiя укрмови слухати не хоче, а навпаки - наше малоросiйське прiзвище змiнити хоче i вже напитує собi вчительку, щоб могла навчити його правильно говорити по-руському, наприклад, не "сапоги", а "спаг'i"... У л я навiть од люстра вiдiйшла:_ -Так? Р и н а - А Мокiй не тiльки не зна про це, а навпаки - мрiє, ти розумiєш, мрiє до нашого прiзвища Мазайло додати ще Квач. У л я аж сiла:_ -_ Та що ти кажеш? - А папа ще зранку пiшов до загсу на вивiдки, чи можна змiнити прiзвище i чи має вiн право заставити Мокiя, ти розумiєш? Мокiй про це нiчого не зна, розумiєш? Мама пише секретного в цiй справi листа до тьотi Мотi в Курськ, щоб Т ь о т я Мотя негайно (гукнула в дверi. "Мамо, на хвилинку!.." До Улi)_ якнайскорiше приїхала, ти розумiєш? Розумiєш тепер, що в нас у кватирi робиться! 2_ Увiйшла М а т и. Р и н а до неї: -_ Ти написала листа? М а т и - Уже й одiслала. Р и н а - Жаль! Я оце подумала; нiхто й не подума, що одного листа мало. Треба телеграму! (Нервово заломила руки, подивилась у люстро, як вийшло)._ Треба негайно телеграму вдарити! Те-ле-гра-му! М а т и теж заломила руки. В люстро: -_ Навiщо телеграму, коли я вже витратила десять копiйок, послала листа? Р и н а - Ой мамо, яка ти їй-богу!.. Та поки там Т ь о т я одержить листа, ти знаєш, що у нас тут статися може? Знаєш?.. (Виразно)._ Все! А ти кажеш - навiщо... Зараз пiди й напиши! М а т и пiшла. _ У л я - Слухай, Ринко! Невже i прiзвище в загсi мiняють? - А ти думала де? Тiльки в загсi! Прiзвище, iм'я, по батьковi, все життя тепер можна змiнити тiльки в загсi, розумiєш? Ой Улю, ой Улюнюi Коли ти мене любиш, зроби так, щоб Мокiй закохався у тебе. Може, вiн кине свої українськi фантазiї, може, хоч прiзвище дасть помiняти... - Ха-ха! Хiба це поможе? - Поможе. Закохуються ж так, що на розтрату йдуть, про партiю забувають, i не абихто... Улюню! Золотко! - Ти серйозно? - Серйозно. - Не зможу я цього зробити. - Чого? - Ну, просто не зможу. Хiба я така? - Зможеш! У тебе чарiвнi очi, чудеснi губи, прекрасний бюст. Ти його одним махом закохаєш. - Це тобi так здається. - От на! Вiн менi навiть якось сам казав, що в тебе напрочуд гарнi очi. - Серйозно? - Серйозно! Тим гарнi, казав, що iнодi нагадують два вечiрнi озерця в степу. У л я в люстро:_ -_ Що ти кажеш? - От на! У л я роздумливо, мрiйно:_ -_ Два вечiрнi озерця. Р и н а пiдкреслено:_ - Не забувай - у степу. У л я роздумливо, критично:_ -_ Два вечiрнi озерця, с. Хоч це й поетично, проте... Знаєш, яку партiю знайшла собi Оля Семихаткова? - Ну? - Комунiста. Молодий ще, ще двадцяти трьох нема, але стаж надзвичайний! Щолiта вiдпочиватиме в Криму. А там не два озерця - море. Два моря! Чорне й Каспiйське. Крiм того, вiн сам з металiстiв, мускулатура в нього... Ола каже, як обiйме - щось надзвичайне: немов, каже, гарячий удав... А кругом немов тропiчний лiс. Температура - сорок. Р и н а - Отож почни з Мокiя, Улько, - практику М а т имеш, як треба закохувати. Думаєш, Оля Семихаткова ото так зразу й взяла комунiста? Практику мала - з комсомольцями тощо. А наш Мокiй теж у комсомолi скоро буде, розумiєш? У л я зацiкавлено:_ -_ Серйозно? - Вже на збори ходить. З__ Увiйшла М а т и. _ Р и н а - Написала? М а т и - "Курськ, Корєнний ринок, 36, Мотронi Розторгуєвiй. Негайно, негайно приїзди. Подробицi листом. Сестра Лина". Я вмисне написала двiчi "негайно", щоб вона, як тiльки одержить телеграму, так щоб i їхала... Р и н а - А подробицi листом навiщо? М а т и - Як навiщо? Щоб з них наперед довiдалась, що ж таке у нас робиться... Р и н а - Ну, то вона й ждатиме листа. М а т и з досади прикусила язика. Тодi:_ -_ То я хотiла, щоб не пропали тi десять копiйок, що на листа витратила. Р и н а - Дай я покажу, як писати! (Вголос)._ "Курськ, Корєнний" - це так, ринок можна викинути, знають i так. (Подумала)._ "Мрiя воскресла. папа мiняє..." М а т и - Не папа, а Мина. Телеграма од мене. Р и н а - Не заважай! Менi нiколи!.. "Мрiя воскресла. Мина мiняє прiзвище. Мокiй збожеволiв укрмови. Станеться катастрофа. Приїзди негайно". (До матерi)._ Розумiєш тепер, як треба писати? На, перепиши й одiшли! (М а т и вийшла, Р и н а до Улi)._ Тепер ти розумiєш? Жах! Ой, Улюню! Молю тебе, благаю - закохай! У л я схвильовано: -_ Ну як я почну, чудiйко ти? Сама знаєш, який вiн серйозний, ще й український. Ну як до його пiдступитися? З якого боку? - З якого? - Так. - З українського. - Не розумiю. Як це? - А так, що тiльки з українського. У л я подумала: -_ Ти, я бачу, Рино, дурна. Та в нього ж iншого боку нема, а ти кажеш: тiльки з українського. Вiн же з усах бокiв український. Р и н а подумала. Раптом: -_ Ха-ха! Ти дурна! - Серйозно? - Серйозно дурна! А я що тобi кажу? Тiльки з українського. Це й означає, що в нього другого боку нема, що вiн кругом український. У л я розсердилася: -_ Як так, то й розумiти не хочу! Взагалi! Бо все це дурницi взагалi. Р и н а побачила - лихо: -_ Улю! Золотко! Ти не дурна! У л я до люстра:_ -_ Не хочу! Не можу! Не знаю, як... - Я покажу, як. Ось я зараз покличу його i покажу, як почати. - Нi, нi! - Побачиш, що зможеш. Ось зараз покличу. Вiн зразу розсердиться, нахнюпиться, це правда. Та я знаю, як до нього пiдiйти, з якої сторони вiн одмикається. Дурненька, не бiйся! Я тобi дам потайний ключик, я покажу стежечку до його сердечка. - Нi, нi! Я не розумiю! не розумiю! Тодi Р и н а натхненно, з викликом:_ -_ Не вiриш? А хочеш, Улько, i вiн тебе поведе сьогоднi в кiно? Як усяка Уля, У л я - кiноманка: -_ Ти серйозно? Р и н а не така, щоб назад. Перехрестилась, немов збираючись у воду пiрнути: -_ От на! Тiльки ти, Улю, не зiрвись. Що не казатиму я, то немов з твого бажання, розумiєш? Можеш навiть мовчати, тiльки пiдтакни коли, кивни головою, усмiхнися. А далi - сама побачиш... (Постукала в дверi до брата). _Моко, вийди на хвилинку! Чуєш, Моко? У л я ледь чутно, самими рухами: -_ Рино, не треба! Золотко, не треба! (Побачила, що та не слуха, пiдбiгла до люстра. Очевидно, хотiла зробити очi озерцями. Не вийшло. Вхопилась за серце)._ 4_ Увiйшла м а т и. До Рини голосно й авторитетно: -_ Т ь о т я не одержить такої телеграми! Р и н а - Цс-с... Чого? М а т и тихше:_ - А того, що в нiй тринадцять слiв, ти розумiєш? Треба скоротити. 5_ Увiйшов М о к i й, юнак з чорним висипом, пiд носом i по пiдборiддю, з мрiйними, але злими очима. Хотiв гримнути на сестру, та побачив, що вона не сама: - Ну? Р и н а зробила знак матерi, щоб та негайно вийшла. М а т и вийшла. Р и н а до брата: -_ Ти, здається, знайомився колись. Моя подруга - У л я Розсоха. У л я самими губами: -_ Розсохина. Р и н а з натиском: -_ Розсоха. М о к i й незграбно подав руку: - Гм... Р и н а - На хвильку, Моко. Улi страшенно вподобалось українське слово - бразолiйний, а я не знаю, що воно означає. Яка його тяма? М о к i й хмуро, недовiрливо: -_ Бразолiйний, ти хочеш сказати? Р и н а до Улi:_ -_ Як, Улю?.. Ах, так! Бразолiйний! Бразолiйний! М о к i й уважнiше подивився на Улю. Кахикнув._ Тодi глухо:_ -_ Бразолiйний - темно-синiй (До сестри)._ Бiльш нiчого? (Взявся йти)._ Р и н а до Улi:_ -_ Бразолiйний - темно-синiй, розумiєш, Улю?! (До брата)._ У л я каже, що воно звучне таке, свiже - бразолiйний. Бразолiйний. М о к i й до Улi. Стримано: -_ Ви де чули чи вичитали це слово? У л я розгубилась: -_ Я?.. Я не зна... Воно менi просто взяло i вподобалось... Р и н а перехопила: -_ Улi ще одне подобалось слово... (До Улi)._ Яке ще тобi подобалося слово? Здається... ну, як? "Бринить" ти казала? У л я - "Бринить". Р и н а - Що таке "бринить", Моко? М о к i й м'якше: - А,_ "бринить". По-руському - "звучить". Та тiльки одним словом "звучить" його перекласти не можна. "Бринить" має... (До сестри, нахмурившись). _Стривай! Ти мене колись за це слово вже питала... Р и н а здивовано: - Я? М о к i й суворiше:_ -_ Авжеж, питала. Просила, щоб я пiдлоги за тебе натер, i перед тим питала. Р и н а - Невже питала? Тепер пригадую. (До Улi). _Пам'ятаєш, ти вже раз у мене за це слово питала... (До брата)._ А я у тебе спитала для Улi, та забула. (До Улi). _Пам'ятаєш? У л я - Аж двiчi! Р и н а сказала, що ви добре знаєте українську мову, а менi саме тодi вподобалось це слово, i воно менi, не знаю чого, страшенно вподобалось. Спитала у Рини: що таке... "звучить"? Р и н а перебила: -_ "Бринить"! Отодi я, Моко, й спитала тебе. Ну да ж. Ти ще, пригадую, сказав, що "бринить" - якесь надзвичайне слово... М о к i й до Улi: -_ "Бринить" має декiлька нюансiв, вiдтiнкiв. По-українському кажуть: орел бринить. Це означає - вiн високо, ледве видко - бринить. У л я примружила очi. Р и н а до Улi: - Ти розумiєш? У л я кивнула головою. М о к i й м'якше: -_ Можна сказати - аеро бринить. А от iще кажуть: снiжок бринить. Це як випаде, а тодi зверху, в повiтрi, ледве примiтний такий, бринить. Р и н а до Улi: -_ Ти розумiєш? У л я нiжно всмiхнулась. М о к i й розворушився: -_ Або кажуть - думка бринить. Це треба так розумiти: тiльки-тiльки береться, вона ще неясна - бринить. Спiв бринить. Це, наприклад, у степу далеко ледве чутно пiсню... У л я мрiйно: -_ Бринить. М о к i й з гумором: -_ Губа бринить. Так на селi й кажуть: аж губа бринить, так цiлуватися хоче. У л я - А знаєш, Рино? Менi справдi вподобалось це слово. Р и н а - Серйозно? У л я - Серйозно! Р и н а - Браво! Ти, я бачу, тепер зрозумiла, як i що. (До Мокiя)._ Мiж iншим, У л я страшенно любить українськi кiнокартини i написи... каже, що вони якiсь... (До Улi). Якi, Улю? У л я - Надзвичайнi. Р и н а до Мокiя: - Ти розумiєш? М о к i й - На жаль, гарних українських кiнокартин дуже мало... Дуже мало! Р и н а - Оце ж вона й прийшла спитати, про оце ж i просить, щоб я з нею пiшла сьогоднi в кiно. А менi нiколи, розумiєш? М о к i й - Гм... Бачиш, менi треба сьогоднi ввечерi на комсомольськi збори... На жаль, не можу, бо треба на комсомольськi збори... Я пiшов би, та менi треба на збори комсомолу. Р и н а - Я б сама з нею пiшла, та коли ж її цiкавить не так картина, як написи до неї: чи чистою укрмовою написано, чи робленою, чи попсованою... (До Улi). Я_ не знаю, чого тебе це цiкавить. У л я здивовано: -_ Мене? Р и н а - Не однаково - чи чистою, чи робленою?.. М о к i й - Авжеж, не однаково! От, наприклад, написи в "Звенигорi" - краса! Стильнi, поетичнi, справжньою українською мовою писанi. А подивiться ви на написи по других кiнокартинах. Олива з мухами! Немов навмисне псують таку прекрасну, таку милозвучну мову... Р и н а до Улi: -_ От хто б тобi розказав, Улю! От хто б вiдповiв на всi твої щодо української мови запитання! М о к i й до Улi:_ -_ Бачите, менi треба на збори комсомолу... А вас справдi цiкавить все це? Українська мова i... взагалi? У л я - Взагалi страх як цiкавить! Р и н а - Як стане коло української афiшi: читає-читає, думає-думає, чи справжньою мовою написано, чи фальшивою... Я гукаю - Улю! Улю! М о к i й до Улi, приязно:_ -_ Серйозно? У л я почервонiла:_ -_ Серйозно! М о к i й - А знаєте, я сам такий. Побачу ото неправильно писану афiшу, вивiску або таблицю - i досади тобi на цiлий день. А якi жахливi афiшi трапляються, як перекручують українську мову... У л я - Серйозно? М о к i й - Серйозно перекручують! Серйозно!.. Та ось я вам покажу одну таку афiшку - помилуєтесь. (Побiг i вернувся, щоб справити чемнiсть)._ Вибачте, я зараз... На хвилинку... Такої афiшки ви ще... (Побiг)._ Р и н а до Улi:_ -_ А що?! Ще один захiд - i ти, Улько, сьогоднi в кiно. Ти тепер розумiєш, як з ним треба поводиться? От тiльки забула я попередити тебе, що не всяке українське вiн любить, розумiєш? Раз на iменини, думаю, що йому купити, який подарунок? Купила малоросiйську сорочку й штани. Так ти знаєш, сокирою порубав. У л я пошепки: -_ Що ти кажеш? - От на... От що, Улюню! Ти котись зараз просто до нього в кiмнату, розумiєш? Бо тут вiн покаже тiльки афiшу, а там у нього словники, книжки. Хвильовi всякi. Тичини. Хоч до вечора розпитуйся, залюбки вiдповiдатиме. Побачиш яку книжку - i питай. Побачиш там Хвильового i питай, а тодi в кiно. Ну, а там ти вже сама знаєш, як i що. Iди! Дай я тебе перехрещуi У л я до люстра. Вiд люстра пiд хрест. Тодi раптом стала: - А_ що, як не так спитаю? Не попаду на його смак? Р и н а - Попадеш. У л я - Ну як? Як? Коли менi здається, що "Стоїть гора високая" краще за Тичину. Р и н а на мить замислилась, потьмарилась. Раптом обличчя Тi засвiтилося: -_ Прекрасної Оце i май на увазi: що тобi подобається, те йому не подобається, i навпаки, розумiєш? У л я добрала розуму: -_ А не помилюся? Р и н а -Нi! У л я боязко пiдiйшла до Мокiєвих дверей. Постояла. I таки пiшла. Р и н а до люстра: - Ху! Слава Богу. 6_ Увiйшла М а т и. Р и н а - Ну, що там у тебе з телеграмою? Написала? М а т и - Вже й одiслала. Домаху попросила, щоб вiднесла. Тiльки я скоротила... Р и н а - Як же ти скоротила? М а т и - Так, як я одна тiльки вмiю. Вийшло коротко й дешево. Ось копiя: "Курськ, Корєнний, 36. Катастрофа. Мока українець. Приїзди. Лина. Негайно приїзди". Все... Р и н а - Ха-ха! Та Т ь о т я нiколи не одержить такої телеграми! М а т и - Не вигадуй дурниць! Це тобi досадне за тринадцять? Р и н а - Та кому телеграма? Корєнному ринковi? М а т и - Тьотi ж: Корєнний, 36, Катастро... Прикусила язика, аж позеленiла. Тодi:_ -_ Ну що ж тут такого? На Корєнному ринку здогадаються, що ця телеграма до тьотi Мотi. Р и н а за копiю:_ - Ослице! Дай я допишу! М а т и вирвала назад: -_ Я сама! Р и н а - Дай, кажу! М а т и - Я сама, кажу! Знову задзвонив дзвоник. Тепер уже М а т и вискочила в коридор. Повернулась блiда, ще бiльш схвильована: -_ Папа прийшов... 7_ Ускочив М а з а й л о. Подивився гарячими, натхненними очима: -_ Дайте води! (Випив води. Помацав серце)._ Думав, не переживе... М а з а й л и х а i Р и н а - Ну? - Не мiняють? М а з а й л о - По радiо читають, в анатомiях пишуть: серце - орган, що гонить кров, орган кровогону. Нiчого подiбного! Серце - це перш за все орган, що передчува i вгадує. Однинi вiрю йому, а бiльш нiкому в свiтi. Серйозно кажу! М а з а й л и х а та д о ч к а й собi за серце: -_ Помiняли? - Не мiняють? М а з а й л о - Ще як я пiдходив до загсу - думалось: а що, як там сидить не службовець, а українець? Почує, що мiняю, так би мовити, його українське - i заноровиться. На зло тобi заноровиться. I навпаки думалось: а що, як сидить такий, що не тiльки прiзвище, всю Україну змiнив би? А що, як i такий, що що йому, до твого прiзвища - до себе вiн байдужий пiд час служби, себто сидить, нiчого не бачить i себе не помiча? А що, як такий, думалось, що почне з дiда-прадiда? А що, як не той, i не другий, i не третiй?.. А що, як i той, i другий, i третiй?.. I серце, серце вже тодi передчуло. Там сидiв... (Випив води}._ Од усiх вищезгаданих середнiй. М а з а й л и х а - Которий же? - Середнiй од усiх, кажу! Арихметично середнiй, помоєму. Увiйшов... Р и н а -Хто? М а з а й л о - Я! Вiн сидiв. Спитав сухо, якимсь арихметичним голосом: "Вам чого?" Я до нього - i раптом вiдчув, що вся кров менi збiгла в ноги i стала. А серце, як дзвiн на пожар, бев-бев-бев... i десь, немов як справдi пожар, зайнялося. Палахкотить... Питаю i не чую свого голосу: чи можна, кажу, змiнити прiзвище? Вiн подивився i знов: "Вам чого?" - арихметичним голосом. Як чого? Як чого? - заскакало огненно в головi. Двадцять три роки, кажу, носю я це прiзвище, i воно, як вiспа на життi - Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регiт взяли: Мазайло! Жодна гiмназистка не хотiла гУ л яти - Мазайло! За репетитора не брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання вiдмовлялися - Мазайло! А вiн знову: "Вам чого? - питаю". М а з а й л и х а - Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав? Р и н а - I тепер смiються, регочуть - Мокрина Мазайло, не сказав? М а з а й л о - Я нiчого не сказав. То менi лише здавалось, що питаю, кажу. А вийшло так, що я став перед ним i мовчав.. Менi зацiпило... М а з а й л и х а - Було б голкою вколотися. М а з а й л о - Хтось одвiв мене до дверей. Все - як у туманi. Не знаю, де я, чого прийшов. Серця вже не чую. I раптом воно тьох! - перед очима якесь писане оповiщення... Немов не я, немов хтось iнший за мене чита - (серце!). Список осiб, що мiняють своє прiзвище. Минько Панас на Мiнервина Павла. Читаю, не розумiю. Вайнштейн Шмуель-Калман-Беркович на Вершиних Самiйла Миколайовича - читаю; Засядь-Вовк на Волкова, читаю, Iсидiр Срайба на Алмазова, i тут все прояснилось. Я зрозумiв, де я i чого прийшов, повернувся назад, питаю i чую свiй голос: скажiть, чи можна змiнити своє прiзвище i як? I чую арихметичний, щодалi симпатичнiший: "Можна!" Отак i отак... Ура! - крикнуло серце. Р и н а радiсно i разом погрозливо: - Цс-с-с. (Показала на дверi, де Мокiй). М а з а й л о натхненно, але тихiш: - Вра! Вдарило, задзвонило, як на Великдень... (Поцiлував жiнку). Отак! (Дочку). Отак (знов жiнку) i отак! М а з а й л и х а, мало не плачучи з радостi: -_ Яке ж тобi прiзвище дадуть, Минасю?.. Яке? Р и н а - Було б попросити i нам Алмазова... М а з а й л о, немов диригуючи над якимсь невидимим хором: -_ Отак i отак! Виберiть прiзвище, яке до вподоби. Жiнка i дочка руками, мов крилами птицi, наввипередки: -_ Сiренєв! Сiренський! - Розов! Де Розе! - Тюльпанов! - Фон Лiлiєн! М а з а й л о, диригуючи: -_ Подайте заяву. На два рублi марок. На публiкацiю тиждень чи два. Все! (По паузi, погладивши серце). _Думав, не переживе. М а з а й л и х а - З Мокiем що робити, Минасю? Вiн ж" i слухати не захоче... М а з ай л о раптом перестає диригувати. Потемнiв: -_ Вiн ще не знає? М а з а й л и х а -Нi! М а з а й л о з радiсним гнiвом: -_ Заставлюї Виб'ю з голови дур українськийi А як нi - то через труп переступлю. Через труп!.. До речi, де вiн? Покличте його! Покличте негайної (Гукнув)._ Мо-кiю! Чуєш? Гей, ти! Дочка спинила: -_ Папо, поки що йому про це нi слова! До публiкацiї, розумiєш? М а з а й л о - Тепер не боюсь! Не боюсьi Бо тричi звертавсь я до загсу, тричi, тричi допитував... Аж нiчого вiн не може вдiяти. Маю повне, необмежене право змiнити не то що своє прiзвище - по батьковi й дiдове iм'я й прiзвище. Чула?.. Та пiсля цього... Мокiю! Д о ч к а - Ти, здається, маєш знайти собi вчительку? М а з а й л о - Правильних проiзношенiй?.. Вже знайшов! Найняв! В понедiлок прийде на лекцiю... Прекрасна вчителька. Рафiнадна руська вимова... Прiзвище Б а р о н о в а - К о з и н о. М а з а й л и х а - Яка краса! Дочка до батька: -_ I ти думаєш, що Мока, знаючи про змiну прiзвища, не вчинить пiд час лекцiї демонстрацiї" скандалу? М а з а й л о - Уб'ю! М а з а й л и х а - Минасю, яка грубiсть! М а з а й л о - Ну, вигоню з дому! Д о ч к а - Ой, папо, ой, тiльки, папо! Який ти... Та краще до публiкацiї помовчати. З'яви собi: ти вибираєш прiзвище - Мокiй нiчого про це не зна, розумiєш? Ти береш лекцiї "правильних проiзношенiй" - Мокiй не зна, розумiєш? Тим часом я i мама скликаємо родичiв на сiмейну раду - Мокiй не зна... М а з а й л и х а - Сестру мою Мотю з Курська. Дочка - Можна буде ще дядька Т а р а са з Києва. М а з а й л и х а жахнулася:_ -_ Т а р а са Мазайла? Господь з тобою!.. Та чи не в нього наш Мокiй i вдався? Там такий, що в нього кури по-українському говорять. Д о ч к а - Без дядька Т а р а са! Т ь о т я i ми натиснемо на Мокiя, розумiєш, папо? М а т и - Та Мотя одна на нього подiє!.. Хiба ти, Минасю, не знаєш, як вона вмiє взагалi? Д о ч к а - Крiм того, ще один план є на Мокiя вплинути... Не вiриш? А хочеш, папо, i вiн за тиждень-два кине свої українськi мрiї? От давай! Тiльки ти мовчок. Розумiєш? Жiнка нервово:_ -_ Мино! Д о ч к а - Абсолютний мовчок на два тижнi. Не вiриш? Ну, на тиждень, папочко! Жiнка погрозливо: -_ Мин-но! Дочка, поцiлувавши батька: -_ Пане Сiренський! Розов! Де Розе! Тюльпанов! Ну? М а з а й л о - Ну, гаразд. На тиждень... (В люстро)._ Все одно я скоро скажу... Прощай, Мазайло! Здрастуй... _ 8__ В цей момент пiдвищений, радiсний голос М о к i ї в: -_ ...Мазайло-Квач, наприклад. Вирвався з рипом дверей. М о к i й вийшов з У л е ю. Не помiтивши навiть батька, переконував далi, агiтував Улю: -_ Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригiнальне, демократичне, живе прiзвище. Це ж зовсiм не те, як якесь заяложене, солодко-мiщанське: А р е н с ь к и й, Ленський, Юрiй Милославський... Взагалi українськi прiзвища оригiнальнi, змiстовнi, колоритнi... Рубенсiвськi - от! Убийвовк, наприклад, Стокоз, Семиволос, Загнибога. Загнибога! Прекрасне прiзвище, Улю! Антирелiгiйне! Це ж не те, що Богоявленський, Архангельський, Спасов. А нiмецькi хiба не такi, як українськi: Вассерман - вода-чоловiк, Вольф - вовк. А французькi: Лекок - пiвень. У л я обернулася до Рини:_ -_ Ми йдемо в кiно! ДРУГА ДIЯ Два днi згодом Р и н а допитувала в Улi (перед люстром): -_ Ну, як же ти не знаєш, ой, Улю. Ти ж з ним в кiно ходила? - Вчора i завчора. - Зельтерську воду пила з ним, ти кажеш? - Навiть iз сиропом... - Печення вiн тобi купував? - Аж п'ять, Рино! - До самого дому провiв? - До ворiт. Ще й постояв трохи. - I ти не знаєш, як вiн - закохався чи?.. В Улi аж рум'янець спахнув. Перебила Рину рухом-словом: -_ Стривай, Ринко! Р и н а вичiкувальним голосом: - Ну? - Стривай, я скажу... Як пили ми пiсля кiно воду, я на нього глянула, отак... Вiн на мене - отак. Сказав, що по-українському "зрачки" "чоловiчками" звуться. - Ну? - Тодi, як iшли додому, я, ти знаєш, спотикнулась, а вiн - хоч би тобi що. Тiльки спитавсь, чи не читала я думи про втечу трьох братiв? Там, каже, є такi слова: "свої бiлi нiжки на сире корiння, на бiле камiння спотикає". От, каже, де збереглася українська мова. - Ну? - Тодi, як повела я його через сквер (це той, де, знаєш, завжди сидять i цiлуються), вiн сказав: як-то прекрасно оповiла українська мова кохання: я покрию, каже, свого милого слiдочок, щоб вiтер не звiяв, пташки не склювали... - Ну? - А як вела його повз тих, що, знаєш, уже лежали, вiн сказав, як українська мова до того ще й дуже економна та стисла: одна рука в голiвоньку, каже, а друга - обняти... - Ну? - А бiля ворiт, як уже розставатися, сказав вiн менi: ваше прiзвище Розсоха - знаєте, що таке "розсоха"? Показав на небо - он Чумацький Шлях, каже, в розсохах є чотири зiрки - то криниця, далi три зiрки - то дiвка пiшла з вiдрами, в розсохах, каже... А тодi подивився менi в очi глибоко-глибоко... - Ну? Ну? У л я зiтхнула: -_ Попрощався i пiшов... Ти не скажеш, Рино, як вiн - чи хоч трохи закохався, чи... Р и н а - Та я тебе про ще питаю, Улько, тебе... Оя, яка ж ти дурна, розумiєш? У л я - Коли я дурна, а ти розумна, то скажи менi, що б ти сказала, коли б ти була я, а я - ти, себто, коли б вiв тебе отак проводжав? - Що б я сказала? - Так. - Коли б я була ти, а ти - я? -Так. Р и н а осiклась, поморщила лоба. А У л я як У л я - зрадiла: -_ Ага! Ага!.. I ти б не знала, що сказати, Рнно! Р и н а - Ну да ж! Бо коли б я була ти, то теж була б дурна. У л я образилась: -_ Як так, то тебе бiльше не питатиму, i ти меве не питан... Р и н а - Улюню, ти не дурна! Золотко, не сердься... Бо й я не знаю... Тiльки знаєш що? Менi здається... У л я Ну? Р и н а - Вiн, кажеш, заглянув тобi в вiчi, як пили зельтерську? - Так. - I бiля ворiт, як розставались? - Глибоко заглянув... - Менi здається, що вiн закохався. У л я в люстро:_ -_ Що ти кажеш, Рино? Р и н а - От на! Принаймнi закохується. Тiльки ти. Бога ради, поспiши, Улюню, прискор цей процес, розумiєш? Треба, щоб вiн взагалi не вкраїнською мовою мрiяв, а тобою, золотко, твоїми очима, губами, бюстом тощо... Ну зроби так, Улю, ну що тобi стоїть? У л я - I зробила б, може, та коли ж вiн чудний такий. Ну чим ти на нього вдiєш? Коли навпаки - вiн на тебе словами отими тощо... аж пахне. Р и н а - Вiн на тебе словами, вiршами, iдеологiєю, а ти на нього базою, розумiєш? Базою... Тим-то i поклалась я на тебе, Улько, що ти маєш такi очi, губи, взагалi прекрасну базу маєш. Крiм того, мене ти слухатимеш, моєї поради. Так, Улюню, так? У л я випнулась уся. Зiтхнула. Мовчки поцiлувала Рину._ Р и н а - Так!.. Добре, серце, що ти сьогоднi надiла бiльш прозористi панчохи, розумiєш? За новою модою. До того ж вони й на колiр кращi - якiсь манливi, теплi... Чудесно! У л я перед люстром:_ -_ Що ти кажеш? Р и н а - Чудесно, кажу, i кличу Мокiя... У л я, звичайно, за серце, до люстра:_ -_ Рино, хвилинку!.. Та Р и н а вже без уваги на те. Пiшла, покликала Мокiя:_ "Моко! Тебе на хвилинку просить У л я. Сама вийшла._ _ 2__ Увiйшов М о к i й. Певно, читав, бо з книжкою, олiвцем i сантиметр у руках:_ -_ Гм... це ви? У л я - Я... по книжку... А ви думали хто? М о к i й - Думав, що це... ви. В У л i забринiло в грудях:_ -_ Серйозно?.. А я по книжку до вас. - По яку? У л я трошки розгубилась:_ - По яку? Взагалi по українську книжку. У Мокiя забринiло в грудях:_ -_ Серйозно? Дуже приємно. Радiю вам, Улю. - Серйозно? - Серйозно. Якої ж вам книжки дати? З поезiї? З прози? З наукових, соцiально-економiчних? - Котру можна буде. - Вибирайте. - Ну, дайте... яку ви хочете. М о к i й зворушено:_ -_ Та я б хотiв, щоб ви всi їх перечитали, Улю! - А це у вас яка? - Це?.. Це книжка з української етнографiї та антропологiї. У л я вже не знала, що далi казати, та: - Серйозно? М о к i й - Подивiться. У л я подивилась: - Гарна книжка - в палiтурках i, здається, з золотим обрєзом... М о к i й - А знаєте, як по-вкраїнському сказати: з золотим обрєзом? - Ану, як? М о к i й пiднесено: -_ Книжка з золотими берегами. Правда, прекрасно? - Надзвичайно! - А що iще можна сказати про матерiю, що вона з берегами. Фартух дорогий - золотi береги. У л я щиро: -_ Прекрасно! М о к i й зрадiло: - Серйозно? У л я цiлком, щиро: -_ Надзвичайно! Фартух дорогий, золотi береги... А скажiть, як буде по-вкраїнському "чулки з розовой каемкой" ? Отакi, як у мене. Ось... Хотiла показати, та засоромилась. Похилилась. М о к i й того майже не помiтив. Ще бiльш пiднесено: -_ Панчохи з рожевими бережками. У л я - Надзвичайно! М о к i й ще бiльше запалився: -_ А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловiк, по-руському - на проiзвол судьби. Або, нарештi, кажуть, берега дати... Наприклад, треба українськiй неписьменностi берега дати! Ах, Улю. Як ще ми погано знаємо українську мову. Кажемо, наприклад: потяг iде третьою швидкiстю, а треба - поїзд третiм погоном iде. Погiн, а не швидкiсть. А яка ж вона поетична, милозвучна, що вже багата... Та ось вам на одне слово "говорити" аж цiлих тридцять нюансових: говорити, казати, мовити, балакати, гомонiти, гуторити, повiдати, торочити, точити, базiкати, цвенькати, бубонiти, лепетати, жебонiти, верзти, плести, герготати, бурмотати, патякати, варнякати, пасталакати, хамаркати, мимрити, цокотiти... Вже втретє дзвонив у сiнях дзвоник, коли Мокiй та У л я почули. Пiшла одчинити У л я. _ З__ Вернулась i з нею увiйшла суха, потерта якась дама в довоєнному вбраннi. Д а м а до Улi: -_ Я Б а р о н о в а - К о з и н о. Ваш папа найняв мене показати йому кiлька лекцiй з правильних проiзношенiй. У л я - Мiй папа? У мене нема папи: вiн помер. Б а р о н о в а - К о з и н о - Помер? Ах, Боже мiй, яке нещастя! I це так несподiвано, раптом... Боже мiй. Ще завчора вiн найняв мене i дуже просив прийти на першу лекцiю сьогоднi. У л я - Мiй папа вже три роки тому як помер... То, мабуть, був не мiй папа. Б а р о н о в а - К о з и н о - Вибачте, я, певно, не туди потрапила, хоча адресу добре запам'ятала. (Забурмотiла розгублено)._ Холодна Гора, ...ськая вулиця, N 27, на воротях напис: "У дворi злi собаки", - та собак, казав ваш папа, нема. I справдi нема. Квартира Зама... Майза... Ах, Боже мiй, чудне таке прiзвище. М о к i й - Може, Мазайла? Б а р о н о в а - К о з и н о - Так! Мазайла! Вiн ще казав, що не треба запам'ятовувати прiзвища, бо не сьогоднi-завтра має змiнити його у загсi на iнше... М о к i й аж потемнiв:_ -_ Мiй папа?.. Прiзвище? Б а р о н о в а - К о з и н о - А ви його син?.. Вибачте, не знала. (До Мокiя з пiдлесливим просмiхом)._ Хоч ви похожий на вашого папу. Боже, як похожий... Скажiть - змiнили вам прiзвище? Папа ваш так турбувався... Воно справдi якесь чудне. Либонь, малоросiйське? М о к i й глухим, здушеним голосом: -_ Однинi... (розкашлявся)_ у мене папи нема! Б а р о н о в а - К о з и н о - Як? Ви сказали... М о к i й з натиском:_ -_ Нема, кажу! Нема!.. Б а р о н о в а - К о з и н о - Ах, Боже мiй! Знов, виходить, я не туди потрапила... Як же так? (Забурмотiла розгублено)._ Холодна Гора, ...ськая вулиця, N 27, "У дворi злi собаки", квартира... _ 4__ Увiйшов М а з а й л о. Кинувся до Козино: - Жду вас, жду! Б а р о н о в а - К о з и н о - Вибачте, вийшло таке непорозумiння. Сказали - вас нема, що ви вмерли... М а з а й л о показав на дверi. Не зводячи очей з Мокiя, вклонився ще раз Бароковiй: -_ Так, так... Заходьте. Мокiю! Я матиму з мадам Бароновою-Козино дiлову розмову. Менi потрiбна ця кiмната... Б а р о н о в а - К о з и н о - I я вже була повiрила, що ви вмерли... М а з а й л о до Баронової, але вся його увага на Мокiєвi: -_ Дуже приємно... (До Мокiя)._ Розумiєш?.. (До Баронової, ще раз вклонившись)._ Вибачте. Заходьте... Б а р о н о в а - К о з и н о заспокоєно i задоволена:_ -_ Мерсi! Вийшли. _ М о к i й, ввесь час свердливши батька очима, зiрвався з мiсця. Заходив:_ -_ Нi! Нi!.. Не дам! Не дозволю! I жодної лекцiї правильних проiзношенiй! (Помiтив Улю бiля люстра i раптом увесь засвiтився, сповнився якоюсь iдеєю). _Так... Бачите тепер, Улю, який я самотнiй? У л я - Серйозно? - Серйозно, Улю. Рiдня - а нема до кого слова промовити, тим паче українського. Слухати не хочуть. (До дверей)._ Так нi! Буду на зло, на досаду декламувати українське слово. (До Улi)._ Не розумiють його краси, а з моєї самотностi смiються. Отак i живу, самотiю, як мiсяць над глухим степом, як верства в хуртовину. (До дверей)._ Буду спiвати, кричати пiд дверима отут, буду танцювати, свистiти!.. (До Улi)._ Як одлюдник в пустелi, як копiйка у старця, як мiзинець у калiки, як... У л я захвилювалась: Серйозно? М о к i й - Серйозно! Скоро вже i я скажу за словом поетовим: "Сиди один в холоднiй хатi, нема з ким тихо розмовляти, анi порадитись. Нема, анiкогiсiнько нема..." А як хочеться знайти собi такого друга, теплого, щирого, щоб до нього можно було промовитись словом з Грiнченкового словника та й з власного серця... У л я вже никла жалощами: -_ А як буде у вас подруга, щира й тепла... Навiть гаряча... М о к i й - Ах, Улю! Менi вже давно хотiлося вам сказати... У л я трепетно: Що? М о к i й - Ще тодi хотiлося сказати, як пили ви зельтерську воду, як дивились на зоряну криницю, на дiвку а вiдрами... У л я -Що? М о к i й - Хотiлося сказати, а тепер ще охотнiше скажу: Улю! Давайте я вас українiзую! У л я мало не впала, одскочила: - Он ви що! Не хочу! М о к i й у наступ: -_ Улю! Ви ж українка! - Воронь Боже! Я не українка! - Українка! - А нiзащо! Нi! Нi! - У вас прiзвище українське - Розсоха! - Нi! - Та що там прiзвище - у вас очi українськi, губи, стан!.. У л я, спинившись: Очi?.. М о к i й переконливо: -_ Так! Очi, кажу, губи, стан, все українське. Не вiрите? Не вiрите, Улю? Я вам зараз доведу... Не я, а наука, оця книжка, Улю, антропологiя вам доведе, що ви справдi українка... (Перегорнувши кiлька аркушiв, почав вичитувати)._ Ось: українцi здебiльшого високого зросту, стрункi... (Глянув на Улю)._ А ви хiба не струнка? Широкi в плечах (ну, це про мужчин), довгоногi... (До Улi)._ Нема гiрш, як коротконога жiнка! (У л я неспокiйно подивилася на свої)._ Нi, у вас українськi, Улю... (З книжки)._ З дуже напiгментованою шкiрою, себто смуглявi, пишноволосi або кучерявi... (Подивився на Улю)._ А ви не ймете вiри. (З книжки)._ Круглоголовi, довгобразi, високо- та широколобi, темноокi, прямоносi, рот помiрний, невеликi вуха... (Подивився на Улю). Як_ про вас писано... У л я розтанула: - Що ви кажете? А сама непомiтно в люстро. М о к i й - Ще не ймете вiри? Так ось! Брахiкефальностi пересiчний iндекс, себто короткоголовiсть, у полякiв 82,1, у росiян - 82,3, в українцiв 83,2, у бiлорусiв - 85,1... (Обмiряв Улi голову)._ У мене, мiряв, 83,5, у вас - 83,1 - український iндекс. У л я серйозно: - Серйозно? М о к i й - Науково-серйозно. (З книжки)._ Разом з тим, що стрункi та широкоплечi, вони ще груднистi. Пересiчний обсяг в грудях, як на довжину тiла - 55,04, у росiян - 56,18, у бiлорусiв... У л я - А скiльки у мене? Мокiй взявся мiряти: - У вас... Гм. (Доторкнувся до грудей). Вибачте... У вас тут теж український iндекс... У л я вдячно заглянула в книжку: -_ Скажiть, а про родимки тут пишеться! У мене ось родимка на шиї... i ще одна є... М о к i й - Не дочитав ще... Прiзвище українське, iндекси українськi, очi, рот, стан, все чисто українське. Тепер ви вiрите, Улю? У л я - Вiрю. М о к i й - Отже, дозвольте менi вас українiзувати, Улюї У л я тихо: - Українiзуйте, Моко. М о к i й, узявши Улю за руку? - Ой, Улю, вивчивши мову, ви станете. Що там українкою. Ви станете бiльш культурною, корисною громадянкою, от вам клянусь! Ви станете ближче до робiтникiв, до селян та й до мене, а я до вас, от (Безпорадно замахав руками). Над мовою нашою бринять тепер такi червонi надiї, як прапори, як майовi свiтанки 3 чудесної гори СРСР її далеко буде чути. По всiх свiтах буде чути!. Та от я прочитаю вам зразок народної пiснi. Ви ще не чули такої. У л я - Серйозно? 5_ Увiйшла Мазайлижа з якоюсь химерною електричною мухобiйкою в руках. Почала ляскати на мух. Поляскавши, вийшла. _ 6_ М а з а й л о увiв Баронову-Козина. Зачинив Мокiєвi дверi. Тодi до Барокової: - Навiть мух я наказав вибити електричною мухобiйкою власного винаходу, щоб навiть мухи нам не заважали. Починайте, будь ласка! Б а р о н о в а - К о з и н о захвилювалась: -_ Починати? Ах, Боже мiй, - починати... Може, ви почнете? М а з а й л о теж захвилювався:_ - Нi! Нi! Я тепер не можу, ви - моя вчителька. Починайте ви! Б а р о н о в а - К о з и н о ще гiрш захвилювалась: - За десять рокiв я так одвикла од цього дiла, що... Я вся хвилююсь i не можу почати. Не можу! Ах, Боже мiй, ну, як його почати, як?.. Менi, старiй гiмназiяльнiй вчительцi... М а з а й л о захвилювався. - Починайте так, як ви починали колись, молодою... У хлопчачiй чи в дiвочiй гiмназiї працювали? Б а р о н о в а - К о з и н о - В дiвочiй, вiдомства iмператрицi Марiї Теодоров-ни. Боже мiйi Тодi ми всi починали молитвою. Пам'ятаєте молитву перед навчанням? М а з а й л о - Молитву?.. Стривайте! Так-так! У нас в го-родському вчилищi молитву спiвали... Так-так, всi хором. А хто спiзнявся, той пiсля лекцiї ще двi години в класi сидiв - "без обєда" називалось... Б а р о н о в а - К о з и н о - Її нас у гiмназiї спiвали. Прекрасно спiвали. Пам'ятаю слова... М о к i й, прочинивши дверi, заляскав електричною мухобiйкою. Б а р о н о в а - К о з и н о - Ах, Боже мiй! Невже забула? За десять рокiв. Не може бути... Молитва перед навчанням... Невже забула? М а з а й л о - Молитва перед навчанням. Невже забув?.. Ах, Господи!.. Преблагiй Господi!.. Б а р о н о в а - К о з и н о згадала. Очi засяяли. голос сам заспiвав: - Преблагiй Господi, иiзпошлi нам благодать... М а з а й л о, зрадiвши, що згадалось, пiдхопив на весь голос: -_ ...Духа Твоєго Свято-о... Б а р о н о в а - К о з и н о крiзь сльози, з просмiхом у голосi поправила: -_ Святаго... М о к i й , причинивши дверi, засвистiв. Проте Баронова i М а з а й л о доспiвали разом: -_ ...дарствующего i укрепляющего нашi душевниє сi-i-ли... даби внiмая пре-по-да-ва-є-мо-му уче-е-нiю, возрослi ми тебе, нашому Создателю, во сла-а-ву, родiтєлям же нашiм на утешенiє, церквi i отєчеству на по-о-льзу. Б а р о н о в а - К о з и н о на такий голос, як колись казали в класi пiсля молитви: -_ Садiтесь! М а з а й л о сiв. Б а р о н о в а - К о з и н о утерла сльози:_ -_ Як вам здається, чи не заспiвають ще цiєї молитви по школах? Мазайло сумно:_ -_ Навряд. Б а р о н о в а - К о з и н о. розгорнувши стару читанку:_ -_ А я ще пожду. Жду! Жду-у! (На такий голос, як колись учила)._ Розгорнiть, будь ласка, книжку на сторiнцi сорок сьомiй... (Дала Мазайловi книжку i методично ждала, поки вiн шукав сорок сьому сторiнку). _Знайшли сторiнку сорок сьому? Мазайло глухуватим, як колись у школi, голосом:_ -_ Знайшли. Б а р о н о в а - К о з и н о - Читайте вiрш "Сенокос". Читайте голосно, виразно, вимовляючи кожне слово. М а з а й л о, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школi перед тим, як здавати урок, голосно й виразно: -_ Пахнєт сеном над лугами... Б а р о н о в а - К о з и н о трошки захвилювалась:_ -_ Прононсi Прононсi Не над лу-гами, а над лугамi. Не га, а га... М а з а й л о_ - Над лу-гами... - Над луга-га! - Над луга-га! - Га! - Га! Б а р о н о в а - К о з и н о аж вух своїх торкнулася пальцем:_ -_ Ах, Боже мiй! Та в руськiй мовi звука "г" майже немає, а є "г". Звук "г" трапляється лише в словi "Бог", та й то вимовляється... М а з а й л о раптом у розпач вдався: -_ Знаю! Оце саме "ге" i є моє лихо вiковiчне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впiзнаватимуть навiть тодi, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою. Б а р о н о в а - К о з и н о - Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдава