i не принесла по собi нiчого, зате й вiна збирати не доведеться. Надворi бiгало ще п'ятеро молодших синiв i чотири доньки, тож весiль буде та буде, аби твої коржi з маком. I мати теж сказала: - Жий собi з Людотою та дiток наживай, а менi онукiв на старiсть. На другий день Купала теж нiхто в Городищi не працював, i молодята подалися до Яропiнi, на волю. Славка була щаслива й збуджена, гасала понад берегом, наче молода оленка, й дзвiнко смiялась, i тiльки час вiд часу позирала на всхiд сонця, й тодi очi її поймалися тривожним серпанком. Вона вперше вiдчула себе вiльною, вперше могла бiгати отак i горнутись отак до любої серцю людини, до свого лада, й нiхто не гримав на неї, й Людота дививсь їй у вiчi, мов у глибокi кринички. Народилася Славка лiт тому шiстнадесят у далекiй землi хлiборобного племенi улучичiв, де Полудневий Бог злучає води свої з тихоплинною Синюхою. Жила вона з татом i мамою в гарнiй мазанiй хижi над плесом - i жила доти, поки село заскочила жорстока сацька орда. Саки напали вночi, перебивши сторожу над засiками, й кого вбили, кого спалили живцем, а решту побрали в полон - мало хто й урятувався тiєї ночi. Тата з мамою та її, маленьку, скрутили й повели в дикий полудневий степ, на робочий торг у грецькому городi Ольбiї. Греки перепродали їх перським гостям, перси - своїм сусiдам-вiрменам, а вiрмени повезли назад, до тiєї-таки Ольбiї. В сих безконечних мандрах померла Славчина мама, тато ж ублагав полянського гостя, який придивлявся до нього, купити його разом iз донечкою. Й чи то благання допомогли, чи, може, щось iнше, бо дiти-робичi цiнувалися дешево, гiсть купив i її разом iз вiтцем. Так вони й потрапили до двiрця київського князя Милодуха тому п'ять лiт. Княгиня Рада визначила обрiк їхньої неволi - для батька шiсть лiт, а для неї - десять. Наступної масницi батька мали вiдпустити на волю. Славцi ж лишалося ще багато, бо строк викупу для дiвчини-роби починався з дванадесятої весни, й хоч за неї княгиня дала вдвiчi менше, нiж за батька, та всiм вiдомо, що жона може заробити впротяг дванадесяти мiсяцiв лише гривну, дiвчина ж пiвгривни. Людота блукав iз жоною понад зеленими берегами Яропiнi до самого вечора. Поверталися вже смерком, поспiшали, бо жонiння жонiнням, а завтра вранцi треба вже було вставати до дiла. Та бiля пiдпертих iзсередини ворiт на них чекала неприємна звiстка: приїздив з Києвого городу тивун од Малка-домажирича й загадав Славцi вертатися. - Не пущу! - сказав уперто Людота. - Нехай дiдо виру дає. - Ой сину, не дасть вири дiдо, - засумнiвалась мати, батько ж мовчав i навiть не дививсь у їхнiй бiк. Людота побiг до старця. - Дiду, благословили сте нас до злюбу, - сказав вiн, дивлячись собi пiд ноги. Та дiд мов ляснув його по щоцi: - Чого ради не повiдав єси, що дiвка твоя княжа роба? Мовив тивун, щоб сього ж днi до вечора йшла домiв. Так буде. Сi останнi слова були невблаганним присудом, але Людота наважився заперечити старцевi: - Дайте за неї виру... - Де ж я тобi тих вир наберуся! Тамтого днi - виру за нава, сього ж днi - за дiвку. Не зумiв єси вмикнути якусь вольну смерду? Виганяй з хижi, хай iде до княжого двiрця. - Й повторив: - Так буде! В голосi старця бримнуло залiзо, й Людота зрозумiв, що далi благати марно. Проте й жону свою не вигнав з дому й лiг iз нею спати. Дасть Бiг день, дасть Бiг ум, що буде, те й буде. Та вранцi, ледве в хижi повставали, зачувся гомiн. По той бiк тину стояв княжий тивун, а бiля нього два можi зоруженi. Старець гомонiв iз батьком, сидячи на присьпi хати, й батько тупо дививсь пiд ноги. - Видаєте її, дiду? - похолов Людота, ступивши крок до присьпи, й дiдо вiдповiв: - Не можу которитися з князем. Не мовив єси того-днi, що вона є роба княжа. Славка, мов заговорена, пiшла сама до хвiртки, Людота метнувся, щоб утримати її, схопивсь навручки з тивуном, тодi можi пострибали з коней i скрутили Людоту вiжками. Хлопець пручався й вiдбивавсь, але його припнули мiж кiньми й повели до городу Києвого. Нi старець, нi хтось iнший iз сiльчан не прийшов йому на пiдмогу, хоча впоратися з тивуном i двома можами могли в одну хвилю, й Людота, затамувавши в серцi лють, пiшов, сповитий, мов лялечка, й припнутий на двох мотузках до сiдел. Славка ж ступала, покiрно схиливши голову й не наважуючись озирнутися. Дорога здалася Людотi такою довгою й жахливою, що вiн аж зубами скреготав, плентаючи мiж кiньми, й, коли проминули Дiброву й попереду зачорнiла стiна гостроколу, плюнув, мовивши слова страшного прокльону: над Києвим городом, виблискуючи проти високого сонця бiлими й чорними крильми, лiтали голуби, сотнi голубiв, усякої мастi, й се було поганою прикметою. Князь Богдан зустрiв їх на високому ганку, вбраний у полотняну сорочку, заправлену в ногавицi, й босонiж... Вид його не провiщав нiчого доброго, й Людота знову згадав голубину зграю. - Осе вiн i є? - грубим голосом поспитав у тивуна князь. Усе в ньому було грубе: й голос, i кремезнi плечi, й здоровезнi ноги, припорошенi курявою (десь-то ходив двiрцем без поробошень), i широкi лопатища рук, i навiть карий оселедець на блискучiй головi. - Осе й є, княже, - догiдливе мовив тивун. - А се є та роба, що... - Виджу, - проказав князь i зiйшов приступками додолу. Постоявши бiля Людоти, вiн пiдняв його вперто схилену голову. Людота сiпнувся й визволивсь iз князевої руки. - Пощо не зориш? - Не маю хотi, - буркнув молодий смерд. - А женитися мав єси хiть? Людота зле блимнув за князя, й той знову спитав його: - Вiдав єси, що дiва та є моя роба? - Вiдав єсмь! - вибухнув хлопець. I князь несподiвано вiдступив крок назад, уражений незборимою зненавистю в очах сього скрученого юнака. Тодi вже тихо спитав: - Вiдав єси - й умикнув? А чи-с вiдав те, що мiж роби стає такоже робом осподаря її? Було видно, як обличчя князеве закипає червцем i зловiсно виблискують очi. - Й се-м вiдав, - одповiв отрок i подививсь Богдановi просто в вiчi. - Й умикнув таки-с? - I вмикнув єсмь. - Пощо? - Бо так Дана захтiла! Дана! - роздратовано крикнув отрок, i всi сподiвалися, що князь шмагоне сього непокiрця гарапником. Та Богдан сказав тивуновi: - Розкрутiть його. Мовив тихо, незвично глухим i здавленим голосом, i всi були страшенно здивованi, бо в тивунових руках уже бряжчало залiзне путо з хитрим київським замком, яким спутують коней i непокiрних робiв. I нiхто не знав, про що думає в сю мить князь, i жоден з присутнiх, а найменше за всiх Людота, не сподiвався, що вiн скаже: - Пустiть i її. Опрощаю. А вiн так i сказав, i Людоту розв'язали, й отрок мовчки розтирав набряклi руки, немовби найголовнiше в тому й полягало, щоб терти долонями червонi й глибокi рiвчаки на зап'ястках, i не смiв пiдвести очi, бо було незрозумiле чому соромно й незручно, вже краще б, думалось йому в сю мить, його б торсали й били, й се б вiн знiс легше, бо до сього ж був готовий. Усi теж стояли, мов i їм стало незручно, й, коли нарештi Людота спромiгся на перший крок, тi, що стояли круга, полегшено зiтхнули. Юнець поволi вiддалився, минув двiрцевi ворота, заспускавсь дорогою в окольний город, не випроставши плечей i не обернувшись, а позаду, назирцi, й досi не вiрячи в те, що сталося, йшла Славка... До самого вечора й увесь день потому київський князь тiльки й думав про сей дивний для самого нього випадок. Думав не за те, що, зрештою, вiд кiлькох утрачених гривен не зубожiє - в княжiй скiтницi багато серебла й золота. В головi снувались останнi слова молодого смерда й на душi було порожньо й тоскно. Хiба ж не мiг i вiн учинити так само, як сей не знайомий йому городищець? Хiба забракло сили й мiжностi прискакати на доброму жеребцi, й схопити, й завезти на край свiту жону, яку любив од малих лiт i почуття до якої не згасли й сьогоднi? Що б не робив Богдан i куди б не ходив, ота думка не давала спокою, й сумнi заплаканi очi Ясновиди, якими запам'ятав їх iз останньої зустрiчi, стояли перед ним i бентежили душу. Вже два лiта в княжому хоромi жила чужа й нелюба людина, княгиня Руска, й се гнало Богдана з хорому в степ i в лiс, аби далi, аби не дивитися на неї. Вiн цiлими тижнями блукав у далеких дiбровах чи їздив на прип'ятськi риболови й додому вертав лише з необхiдностi. Все було б iнакше, все було б не так, якби йому в той день позаторiшньої весни не забракло рiшучостi. У такому станi й застукав його Людота. Вiн, либонь, пантрував на Богдана, бо постав перед очима саме в ту мить, коли той збирався сiсти на коня й утопити смуток у зеленому шумовиннi Дiброви. Людота вийшов з-за ворiт i мовив: - Княже Богдане, що ти за... за се хочеш? Гатило здогадався, про що мовить отрок, i тiльки скисливсь. - Нiчого не хочу. Людота наполягав: - Нi, ти наречи - я й зроблю теє. - Нiчого не хочу! - вже роздратовано мовив київський князь i смикнув жеребця за вуздечку. Жеребець казився й не хотiв пiдставляти йому стремено, й Богдан знову й знову смикав його, ще дужче дратуючись, бо поряд стояв несхильний у своїй упертостi хлопець, який нагадував князевi про його власну безсиль. - Уречи, княже Богдане! - пiдвищив голос Людота. Й князь крикнув: - Вречу, хай прокудять тебе з двiрця бичами! Й нарештi-таки зловчився поставити ногу на стремено. Та Людота вхопив коня за вузду. - Хочеш, я здобуду тобi Юрiв меч? - Який меч?.. - не вiрячи, перепитав Богдан. - Юрiв! У князевi все отерпло. Вiн проказав: - Де-с чув про меч сей? - А чув єсмь, - ухильно вiдповiв Людота. - Ти хто єси? - Смерд! Богдан подивувався, з якою гордiстю вимовив те слово хлопець, Людота ж наче зумисне сказав удруге: - Смерд єсмь i вiльний орач, княже! Й усi в роду моєму смерди, вiдай про се. Й коли тобi смерд рече слово, то так i буде. Се видж! По тому словi Людота пустив коня, нахилився, взяв й землi чорну грудочку й з'їв її, як їла кiлька днiв тому його жона Славка. Богдановi знову продерло спину морозом, ошпарило варом, i вiн тихо сказав: - У чiм клянешся, смерде? - У тiм, що чув єси, - сказав, давлячись чорною землею, Людота, бо був i сам до межi схвильований, адже се клятва найстрашнiша, й через Землю, яка нас породила, ще нiхто й нiколи не переступав. - Я не йму тобi вiри, смерде, - проказав Богдан, але хлопець уже здолав ковтнути i вже твердим голосом одповiв: - Їв землю-м. I то щось таки значило, й князь київський, широко розплющивши вiчi, зорив на дивного смерда, який говорив незрозумiлi речi й ятрив у його серцi глибоку й давно наболiлу, сховану вiд чужого вiча, виразку. Людота торкнувся трави рукою, тепер уже як рiвний рiвному, бо пiсля такої клятви людина пiдноситься навiть у власних очах, i мовчки пiшов з двiрця. Князь наздогнав його вже за ворiтьми, де дорога збiгала в окольний город i помiж високими хатами та хоромами в'юнилася на той бiк засiки. Гупнувши на землю, вiн повiв коня в руках. Людота стримано всмiхнувся князевi, тодi раптом щиро й весело розтяг вуста до самих вух. - Чуєш? - сказав Богдан. - Iди до мене. - Куди се? - До двiрця. - Чого ради? - До двiрця, та й годi. - Що би-м там робив? - А що тямиш. I що волiв би-с. Ковач єсмь, - одповiв Людота. - То йди ковачем. Я маю добру кузню, велику. - Я теж маю, княже Богдане. Куємо собi з вуйком Стояном. - Стояном? Я знаю Стояна. Вiн тебе вiдпусте. - Я сам не маю хотi. - Сам? Пощо ж? - А так, не хо, та й годi. Менi й у нашому Городищi добре мається. - Старець ваш Славута жиє? - А жиє. - Скiльки ж се має лiт Славута? - Не вiдаю. Хiба сто або сто й десять... Злоба до старця, що сими днями вже встигла була пригаснути, раптом закипiла в Людотиному серцi знову, й вiн утратив хiть до дальшої розмови. Богдан спитав: - То не волiєш? - А речу ж, - i без зайвих слiв подався стежкою навпростець до Дiброви, дубового лiсу, що починався за Києвим. Князь одним махом вихопився на коня, зострожив його й погнав до Соляного шляху, а звiдти в Хрещатий Яр, i гнав доти, поки сiрий жеребець пойнявся милом. Богдан був певен, що той отрок не зможе нiчого вдiяти, що й про меч Юрiв чував десь випадково й не вiдає, нi де його дiстати, нi що воно є, та не мiг заспокоїтися. Давно, лiт тому зо п'ять, чув байку, тi зроненi слова про таємничий меч i думав, що вже геть забувся й за нього, й за своє колишнє бажання. Та варто було ковальчуковi нагадати - й душа в Богдана спахнула новим вогнем, i серце закалатало в грудях, i руки сiпали шпаркого жеребця за повiддя. Сам того не думаючи, вiн пригнав до стольного Витичева. Сонце хилилося на захiднiй пруг, i досi жарке й розпечене, але там, за лiсом, понад самими верхiвками слалася чорна повстяна хмара, й Богдановi з пiдсвiдомого передчуття стислося серце. Й та хмара, й город Великого князя, бiля якого вiн опинився, здались йому таємничим, злокобним знаком, вiн страшливо зо-зирнувся й зашепотiв у всуєвiрному потязi: - Що сим речеш, Боже? Чи слави моєї зажадав єси, чи погуби моєї? Вiдкрий менi волю твою, Боже, що полi чує та чорна хмара перед стольним городом? Повiдай, Боже, i я зречуся й себе, й помислiв моїх. Нехай лиш Руськiй землi, де похованi мої дiди й прадiди, свiтить сонце... Кiнь, який утомлено ступав по майже зарослiй травою путi, раптом пiдняв голову й тривожно заiржав у бiк столицi. Богдан зострожив його й смикнув за повiддя: - Й-йо!.. Й-йо! Князевi стало страшно, що хтось може побачити його тут, бiля Витичева, й вiн далi погнав коня... В ЛIТО 427-е Закоторилася земля грецька. Християни пiшли супротиву християн, i рiкли однi: Iсус молодший за бога-Вiтця, отже, бог-Син має початок, i зупершу його не було. Тi ж вiдповiдали їм: "То єресь, i ви єсте єретики. Бог-бо їден у трьох парсунах, i не може такого бути, щоб бога спочатку не iснувало". Й роздiлилися, й почалися розпрi й которання, й гору брали то тi, то сi, й во iм'я бога лилася кров, i сипалась у вино отрута, й син возненавидiв вiтця свого та брат - брата. Й став занепадати цар-город Константинополь, i город Олександрiя єюпетська[9] не пiдкорялася йому й чинила прю з ним. I з'явився в стольному царi-городi Константинополi євнух вельми мудрий i зело хитрий i пiдкорив собi ввесь клiр, i молодого iмператора, й саму всемогутню Пульхерiю, й тепер у царi-городi чувся голос Олександрiї, городу єюпетського. Й було iм'я тому євнуховi безбородому Хрисафiй. В ЛIТО 428-е мiсяця стичня Київський князь Богдан Гатило вiтав гостей. I хоч вiн був їм не дуже радий, та закон i покон племенi руського й полянської землi змушував одкривати перед гiстьми й ворота, й хороми, й серце. Вiн дивився на можа, що сидiв за столом, i намагавсь оскресити в замулах пам'ятi далекий день квiтного мiсяця, коли вперше бачив його. То був луганський князь Годечан. Київський володар спробував полiчити, скiльки ж минуло вiдтодi лiт, i не мiг достеменно згадати сього. Князь Годечан задумливо посмикував собi довгу русяву косу й мало чим нагадував того кощавенького й хоробливого юнака, що назвався тодi Годоєм. Скiльки ж лiт минуло? Скiльки? П'ятнадесять? А може, й шiстнадесять. Про що вiн думає, сей жилястий косак? - Чи не мсту прийшов єси чинити, княже? - з ледь прихованою дратiвливiстю спитав Богдан i тут-таки зрозумiв, що зовсiм не те має на думцi гiсть. Князь Годой сумно всмiхнувся й трохи недоречно й для своєї коси лугарської, й для вiку, бо мав щонайменше лiт iз тридцять чотири, зiтхнув: - Пощо згадувати, княже, буле? - Єси ж роду... - Богдан завагався, чи вимовити те ймення, чи нi, та вже коли почав, мав i довершувати, й вiн сказав: - Єси ж роду Джюрджевого. - Так є, - неохоче вiдгукнувся луганський князь. - Брат єсмь утретє йому. Та... Вiн не доказав, бо ввiйшли Борислав iз Вишатою. - Сих можiв знав єси, княже? - спитав Богдан, кивнувши на їхнiй уклiн. - Були вони i тодi, коли ми смо з тобою вперше звидiлися. Сей мiж - боляр Борислав Борич, а то - старий конюший Вогнянич. Увiйшлi посiдали з княжої лiвої руки, Борислав простягся до дзбана з медом i налив собi й Вишатi. Вони вже знали, хто завiтав до двiрця, й нашорошено дослухалися розмови. Київський князь чекав, що казатиме далi Годой, але косацький гiсть не виявляв балакучостi. Довгий стiл з товстенних дубових дощок займав пiвсвiтлицi, попiд вiкнами й уздовж трьох стiн тяглися вкритi картатими ряднами лавицi. Мiж вiкон горiла червоним вогнем грубенька соснова скiпка, заливаючи помешкання мерехтливими вiдлисками. - Звiдкуду йдеш i куди путь побрав єси, княже? - перервав мовчанку Богдан. - З Лугу йду. Переставилася, моя жона, царство їй небесне, то надумався єсмь... Богдан у неприємному здогадi перебив його; - Чи не єси, княже, хрестатий? - Вiрую в єдиного бога, - вiдповiв, схиливши зiр додолу, князь косакiв. Київський володар зневажливо посмiхнувся. Тепер йому було ясно, чому Джурджiв родич не править з нього помсти. Вiн так i сказав йому. Годой вiдповiв, наче виправдовуючись: - Апостол наш Лука мовив: той, хто пiде за Христом, не матийме нi вiтця, нi матерi, нi браттi, нi сестер... Бог наш сам так дiяв i нам велiв: прощайте ближнiм грiхи їхнi. - Й кревну мсту? - перепитав Богдан, i Годой не вiдчув у тому нiякої пастки. - Й кревну мсту, брате. Богдан трiумфував: - Так може ректи послiднiй страхливець! Вiн пошукав пiдтримки в очах Борислава та Вишати й знайшов її. Старий конюший тихо всмiхнувся, болярин же пiднiс угору свiй череп'яний полумисок iз медом: - П'ю до тебе, Гатиле. Князь лугарiв не звернув на те уваги. Вiн сказав: - Так нарiк тебе косацький отаман сотенний Шумило... - Шумило жиє? - Жиє. - То речеш: нi браттi, їй сестер? - устряв у розмову Борислав. Годой зiтхнув. - I носиш на шворцi їхнiй знак? - Вiрую в святу трiйцю, боляре. - Й, може, рятуючись од неприємної розмови, сказав київському князевi: - Був єсмь у... Ясновиди. Маю хiть сватати її. Гатило буркнув: - Будь щасний. Але Годой промовив: - Не волiє вона. - Пощо ж, княже? - прискалив око болярин, а Гатило мовчав, хоч у поглядi йому промайнув колючий вогник. Годой вiдповiв не боляриновi, а в бiк осподаря дому: - Через тебе, княже. - Чого ради через мене? Так i рече? - Нi, не рече. Я сам вiдаю. - Се як же? - Стариця... Ходив єси до неї, й вона страхається тебе. - Я-м не дикун об жовтих iклах, аби мене страхатися, - знову буркнув Богдан, але вже якось не так збентежено й сердито. Борислав нагадав: - Як же то є, княже Годечане? Ваш закон лугарський не дає женитися на вдовицi. - Мiй бiг дає жонитися тричi, - сказав Годой. - Переступив єси через закон лугарський? А вона, княже? Вона ж є роду нашого, не грецького. - Не умiю тебе, болярине. - Пощо не умiєш? Мiж її князь Вогнян роденський умер, i вона мала такоже вмерти. Се було надто жорстоко. Богдан колись теж дорiкнув Ясновидi за зневагу закону свого племенi, та бiльше не смiв, а може, й не хотiв, бо ж поляни мали свої звичаї, й тi звичаї, на його думку, були кращi й людянiшi. Пощо мусить лягати в яму разом iз мертвим можем нi в чiм не винна жона? Якщо колись i русичi шанували той закон, то вже давно забули про нього, й узагалi про се краще не говорити, краще робити так, як робиться, й думати, як думається, iнакше-бо на свiтi важко жити. Але Богдана дратувала сама присутнiсть луганського князя. Про нього вiн згадував часто пiсля того вечора, як зiтнув меча з князем Джурджем. Згадував i думав, як про людину, що з нею має колись перехрестити й свою стежку, й свою зброю - того жадав закон кровi, й Богдан нiчого не мав проти, бо так дiялося споконвiку, так мусить бути, доки сонце на небi свiтить. А коли їхнi стежки перехрестилися, Джурджiв родич повiв себе зовсiм iнакше, й Богдан вiдчував якесь роздратування. - Ти, княже, був єси десять лiт серед хрещеного люду, - сказав Годой. Богдан поправив: - Дев'ять. - То не важить. Прийми Христа в душу. - Стати гречином? - посмiхнувся Богдан. - Пощо? Можна вiрувати в святу трiйцю й бути русином, княже. - То неуможне, - вiдповiв київський володар i раптом зневажливо реготнув: - Гидка менi вiра ваша! - Пощо? - Бо всi ви єсте роби свого бога. Ми ж вiруємо в Бога, що породив небо й землю, у Ладу, що є мати Земля, й у Дажбога... Сi на небi, а инчi - на землi: чинимо требу Божковi, бо стереже жито наше й стада нашi, молимося Моранi... - То суть iдоли, княже, бо чиненi з дерева. - А вашi не iз дерева? Нашi, вирiзанi з дуба, жиють у нас, бо їм суть кланялися нашi дiди й дiдiв дiди. Вашi ж такоже деревлянi, лише не струганi, а помальованi на дошцi й на стiнах. - Нашi добрi, - обiзвався Борислав, тодi подумав i докинув: - Веселi! Богдан теж згадав: - Юдейськi ж боги злi й мстивi. - Бiг милосердний, княже, - заперечив Годой, не помiчаючи в Богданових очах iскрини. - Злi вони. Як там пишеться в отих ваших книгах? Слухав єсмь, як рече один попос. Був у Єгови народ, а потому щось той народ не догодив йому, й Єгова став насилати на нього й чуму, й морову язву, й усякi хворощi, потому взяв та геть прогнав той народ, а казав, що то є народ божий. Га? По тому взяв i розсипав свiй народ по всiй землi. Ти ж речеш - милостивий. Княже-княже... - Юдеї суть прогнiвили бога. - Й ми гнiвимо й Бога, й Дажбога, й Перуна, й Волоса, й Морану. Вони ж не проганяють нас iз землi Руської? - Нашi веселi! - знову вставив Борислав i пiднiс полумисок меду вгору, Вишата наслiдував його приклад, широко всмiхаючись. Борислав допiру мовив йому, що може бути сiча, й потяг за собою в княжий хором, а тут усе звелося до теревенiв, i нi меча, нi навiть голої руки не треба. Такий поворот Вишату влаштовував, i вiн спокiйно мiг випити келих настояного меду. Того вечора нiчого страшного не вiдбулося, просидiли вони в накадженiй сосновими скiпками свiтлицi далеко за пiвнiч, Богдан перестав сiкатися до Годоя, й Годой, забувши свою вiру, пiд кiнець розпився й собi й почав обiйматися з цибатим Бориславом. Богдан пригадував походи, й ратнi сiчi, й похмурий, високостiнний Константинополь, натоптаний попами, ченцями-калугерами та гетерами, що за маленьку золоту номизму цiлу нiч вiддавалися коханню будь з ким: i з патрикiєм, i з грубим вiйськарем-поганином. - То чия вiра краща? - вже п'яним голосом гукнув до гостя Богдан. - I гетери ж носять хрест у пазухах! Сам єсмь видiв... Уранцi, як бувало завше пiсля пиття, в Богдана болiла голова, й вiн, узявши зi ще не прибраного столу дзбан, пiшов до медушi. Роби й челядники розбрелися, певно, невсипуща княгиня Рада позганяла ще вдосвiта, й мусив iти сам. I на ганку зустрiвся з Годоєм. Луганський князь був уже вбраний для дороги, Богдан одразу здогадався, куди вiн iде, й учорашня неприязнь розiбрала його знову. - Втiкаєш, княже? - недружелюбно буркнув вiн. - Треба вже... - Випий на похмiлля, тодi... В господаревому голосi чулась неприязнь, i Годой не наважився заперечувати. Київський князь пiшов до медушi, дверi були замкненi, вiн гахнув їх поробошнем i виставив. Годой усе те бачив, i мовчав, i так само згiдливо йшов за князем до свiтлицi, обгидженої звечора. Вiн би не сказав i слова про вчорашнє, та сам господар, мов дратуючи й його, й себе, раз по раз навертав розмову на слизьке. - Речеш, прийми Христа. Зречися свого й прийми грецьке. Годой мовчав, i се ще дужче дратувало Богдана, бо вiн знав, куди той збирався, й куди поїде зараз, i з ким бачитиметься, й про що говоритиме. - Й за брата свого забув єси, й кревної мсти не чиниш менi... - Наш бiг милостивий, княже. Так сам робив, так i нам велiв. - Що велiв? - Опрощати. - Що? В Годоя теж гуло в головi, та вiн терпляче доводив Богдановi: - Бути милостивими й любити ворогiв своїх. Богдан, уже випивши зо два келихи меду, пожвавiшав. Останнi слова Годоя навiть розсмiшили його, й вiн лунко зареготав. - Любити ворогiв! Осе так! I ти вiруєш у такого бога? - Вiрую, княже. Христос рече: вдарять тебе по правiй ланитi - пiдстав i лiву, бо в смиреннi своєму ти будеш любий боговi нашому. - Я знаю грекiв, Годою, - сказав Богдан, тодi в очах йому спалахнули чорнi вогники, вiн якийсь час ховав їх за зведеними докупи брiвми, тодi пильно глянув на гостя й пiдвiвсь. Годой занепокоєно стежив, що робитиме господар. Богдан же замахнувся й щосили ляснув Годоя по щоцi. Луганського князя мов пружиною пiдняло. Встаючи, вiн турнув лаву, лава гримнула на всю хату, й вiн вихопив меч iз пiхва. Й тут Богдана мов прорвало. Вiн стояв i голосно реготав, а коли вгамувався, червоний i вдоволений, сказав своєму гостевi: - Брешуть твої кумири! Брешуть! Якби вони були такi всесильнi, як ти речеш, то не дали б руцi твоїй витягти меч. Ударив єсмь тебе по однiй ланитi - пiдставляй другу! Ти ж єси хрестатий! Будь милосердним i люби того, хто вдаряє тебе! Нащо ж тобi здався меч? Годой розгублено клiпав. Такого повороту вiн не сподiвавсь. i тепер не знав, що робити й що казати. Лiва щока палала, господар i досi реготав: - Чи, може-м, не так тебе вдарив? Христос рече: як ударять по правiй. А я вдарив зупершу по лiвiй. Годечан узяв пiхво й поволi засилив меч назад. - Хай буде так, - сказав вiн. - Кров зове мене до меча, а вiра здержує руку. Того дня Годой так i не змiг поїхати. Вiн був уже й зiбрався, та бiля колодязя, де косарi поїли його коней, пiдковзнувся на льоду й звихнув ногу. Спершу думав, що минеться, та на коня сiсти не знайшов сили. Колiно йому наче задубло. Спираючись на довгий меч, князь Годой ледве дошкандибав у хором. Певно, болiло дуже, бо Годой зблiд, i чоло йому вкрилося рясним холодним: потом, але з вуст не зронилось нi стогону, нi пiвстогону, луганський князь навiть бадьористо всмiхався до Богдана, й се нiби змирило з ним київського володаря. - Посидь у Києвому городi, княже, так їхати не личить. Богдан звелiв челядникам перенести хворого на спiднє повершя, де стояла широка пiч i було тепло. Годой не заперечував, i господаревi навiть здавалося, що вiн радий своєму зувiччу. Гатило сам дивувався, що так раптово змiнились його почуття до луганського князя. В свiтлицi сидiла стара княгиня, запнута вдовиним полотком по самi вiчi, бо так велить покон землi Руської, але розмовляла з хворим гостем вiльно й невимушене. Говори про його батькiв i про спiльних, не вiдомих Богдановi родичiв. Коли Богдан зайшов, мати встала з лави й незвично клопiтливою ходою подалася геть. Богдан вийшов за нею аж у сiни, дивився, поки вiдчинить дверi на свою, жоночу половину, однак стара княгиня й не обернулася. Здивовано хмикнувши, Богдан зачинив по собi й сiв подалiк. Йому подумалося, чи не Руска, молода господиня, стала причиною того хвилювання. Вiн поспитав Годоя: - Що, язвить? Бiль десь-то був i справдi великий, бо гiсть навiть не вiдповiв, лише махнув кволо рукою. Київський князь хотiв був йому сказати щось таке приємне, та слова повiльно спливали в пам'ятi, й доки пригадував, рипнули дверi, й на порозi стала княгиня Рада. Богдан глянув на неї й одразу зрозумiв i що трапилося, й чому тодi мати так поквапне зникла на своїй половинi хати. Стара господиня стояла в навстiж одчинених дверях, у свiтлицю тягло холодом, але так треба було, й нiхто на те не зважав. У руках у неї Богдан побачив здорового зозулястого пiвня з широким ярим гребенем i такими самими борiдками, що спадали йому на рябi могутнi груди. - Маєш пiвника, княже Богдане! - врочистим голосом рекла стара княгиня й низько вклонилася синовi Той поволi встав, пiдiйшов до неї й мовчки поторкав птаха за червоний клобук. Пiвень невдоволено киркнув на його руку й трiпонув головою. - Пiвник? - перепитав князь. - Маєш пiвника ще одного, - вже не так урочисто вiдповiла стара господиня. - Коли? - Осе! Вона простягла йому зозулястого гребенача й знову вклонилась, Богдан узяв його й пiшов повз матiр на ганок, тодi, згадавши, разом iз птахом ув однiй руцi збiгав нагору й повернувся вже пiдперезаний мечем i в теплiй овечiй гунi, виквашенiй у дубовiй корi. У двiрцi вже зiбралося чимало люду - й челядники, й роби княжi, й можi, й пiдлi кияни, чулися збудженi веселi голоси, й коли київський князь повернувся назад до Годоя, в наквацьованих кров'ю руках його була тiльки зозуляста й гриваста пiвняча голова. Князь аж сяяв од радощiв. Годой пiдвiвся на вистеленiй бурим ведмедном лавi й узяв ту голову, й обидва так старанно роздивлялися її, нiби могли помiтити в нiй риси юного київського княжича, який народився кiлька хвилин тому. - Першого Данком єси нарiк? - поспитав Годой. - Данком. - Лiпо є, що не кура й сього разу. - Так є. Вони старанно уникали слова син, бо не можна згадувати людину, перше нiж її вречено буде котромусь кумировi. Київський князь, побоюючись, аби гiсть не переступив покону пращурiв, бо вiд хрестатих можна сподiватися всього, поквапливо сказав: - Учинив єсмь требу всемiжному Юру. Нарiкаю йому сина свого! Тепер можна було не боятись урокiв, i вiн, а по ньому й князь Годой, полегшено зiтхнули. - Юрко? - Так буде, - вiдповiв київський князь i знову почав ворожити на пiвнячiй головi, бо там усе сказано: й яким виросте новий княжич, i що робитиме, й скiльки перемог на ратному полi матиме за своє життя, й скiльки поразок. Увечерi на горi княжого хорому зiбралася весела учта. Годой, спираючись на довгий меч, пiднявся й собi сходинами на другий поверх. У найбiльшiй княжiй свiтлицi сидiли всi значнi люди князiвства. Навiть челядникам i робам було виставлено в пiдклiтях кадь меду й кiлька дзбанiв сити. Приїхав i тесть князя київського вруцький князь Воїбор. Старий надзвичайно тiшився, що його донька Русана дарує князевi тiльки чад можеського шибу. Добре випивши, вiн перекрикував усю весiльбу: - А речи, княже: лiпа моя кров? Богдан удоволено кивав головою й пив, i хоч настоянi меди не брали його, та настрiй мав добрий, веселий, бо таки можеське чадо двiчi пiдряд народити - неабияка достойнiсть, Києвому городовi треба можiв ратних, смiливих, i про се князь говорив того вечора не раз i не двiчi. Годой не був п'яний, бо пив мало, вiв здалеку й нiколи не закiнчував своєї думки, Богдан же швидко розгадував його хитрощi, й се теж додавало настрою. - Греки не познають нашу звитягу. - Вони дають Великому князевi дань. - То не з шани, княже. Лиш убояться мечiв наших. - Слава й за те. - Слава, та чи надовго? Вони гнусяться мм... - Язичниками? Годой, не знавши, як вимовити те слово, щоб не образити Богдана, тепер кивнув. - Я нiколи не начеплю своєму синовi хреста на шию, - розгадавши, куди верне Годой, усмiхнувся київський князь. Годой похилив голову й теж усмiхнувся. - Речи своїм грекам, що київський князь Богдан Гатило такоже гнушається їхнiх кумирiв. - Бог єдин є, княже, - нагадав луганський гiсть, але в душi поцiнував киянина: той таки не сказав: "Гнушаюся твоїх кумирiв". - Ти чув єси про... Юрiв меч? Годой пильно вдививсь у київського князя й не зразу вiдповiв; у свiтлицi було гамiрно, задушно й пiвтемно, горiла тiльки свiча бiля них та смоляна скiпка над протилежним краєм столу. Косар спробував упiймати вираз Богданових очей, але не змiг i вiдповiв зовсiм не те, про що його питано: - Тепер найможнiшим оружжям є... Богдан докинув: - Я вiдаю, про що маєш хiть казати: хрест? - Хрест, - потвердив Годой. - Ти прийдеш до сього, княже. Нехай лише не буде пiзно. А... меча Юрового... не згадуй. Вiн приносить котору. - Меч Юра - то є оружжя супроти котори, - впевнено заперечив Богдан. - Вiн видавався й твоєму прадiдовi не до руки. - Прадiдо мiй звольнив Русь, i Сiверу, й Дерева з-пiд готiв. I лужан звольнив. Поки Годой мiркував, Богдан заговорив про геть iнше. - Не мислив єси, пощо грецькi князi та боляри в такiй моцi суть? - У якiй моцi? - Скоти багато ймають. - Не вiдаю. - А я вiдаю. Бо вельми багато робiв iмуть. - Не знаю. Ти був єси в греках... - Був i многе єсмь видiв. Багато ймають скоти. А ми смо дужчi за них. - Дужчi? - Дужчi смо, бо їхнi роби й челядники втiкають од них i бiжать до нас. Роб скiльки тягне? Десять гривен? Нашi роби висиджують на десять гривен - i вiльнi. Я садю його на землю, й вiн оре її, бо вiн уже є смерд. А грецькi роби? Роби суть - робами будуть i до скону. А з роба - скiльки єси вбив, стiльки й в'їхав. Чи так є? - Так... - невпевнено вiдповiв Годой, ще не розумiючи Богдана до кiнця. - Дожиємо, що в грекiв не зостанеться робiв - повтiкають. А хто грекам рiллю орати-йме? - Княже, - заперечив Годой. - Христос рече: всяка волость вiд бога. Прийми хрест на груди - й смерд, i роб, i челядник твердити-йме: князь вiд бога. - Вiруєш? - Вiрую, - твердо вiдповiв Годой. Богдан замислився, бо над таким варто було й справдi подумати. - Усякий чоловiк є роб божий. Так рече ваш Христос? - Так. - А нашi кумири речуть: був єси робом - робом i по смертi будеш. Був же єси вольним - i там будеш вольним. Зумiв єси? - Нi, - вiдказав гiсть, бо князь, певно, мовив про щось складнiше, нiж отi слова, що ж за ними крилося, збагнути не мiг. А Богдан повiв далi: - Був єси робом - робом i будеш. А як скинеш ярмо - ти вже не роб. Зумiв єси? Годой повiльно кивнув. - Не зумiв єси, княже. Чуй: русиновi гидко робом бути. Чув казання: лiпше-бо потятим бути, анiже полоненим. Чув єси? - Чув єсмь. - Ото такий є русин. Зате вiн любе й свого Бога, й Волоса, й Морану, й усiх. Лiпше-бо потятим бути, анiже полоненим. I поки русин тримати-йметься свого, доти буде вольним. А грек? Йому Христос рече: всi ви роби - й на землi, й на небесi. Втече вiд князя свого роб - i радiє. Не втече - що ж, потерпить трохи: на небi всi рiвнi. Так i до чужинцiв. А русинова шия до ярма не звикла. Так-бо рече Бог, i Дажбог, i всi, в кого вiруємо. То чиї кумири лiпшi, га-а?! Богдан трiумфував, бо Годой не мiг вiдповiсти на те нi слова, нi пiвслова. Луганський князь лише спитав: - Умiєш, княже, письма грецького? - Вмiю, - вiдповiв той. - Один граматик показав у Константиновому городi. Пощо питаєш? Годой тiльки такнув. - А ти вмiєш? - Нi. Богдан раптом подивився на нього майже непритомним поглядом и крикнув: - Зроби диво! Зроби диво - i я ввiрую! Усi замовкли й утупилися в князя та його гостя. - Яке диво? Я-м не апостол, щоб робити диво. Всi заволали п'яними голосами: - Волiємо дива! - Дива! - Ввiруємо! Годой сидiв як неживий - поганцi знущалися з його вiри. - Учини диво - й князь Гатило накине хреста на шию княжичевi Юрiю! - перекричав усiх Богданiв тесть Воїбор. Годоєвi на думку спадали життя всiляких святих великомученикiв, розтерзаних i зганьблених поганцями, й вiн приготувався до найгiршого. Перед очима попливло й завихрилось у задушному маревi пiвтемної свiтлицi, блискали тiльки золотi й срiбнi гривнi на шиях язичникiв та їхнi розжаренi медом i хiттю вiчi. Велiй болярин Борислав, який чув усю розмову, тут-таки вигадав: - Поставимо тридесять лучникiв iз заповитими очима, й вони стрiляти-ймуть у тебе. - Волiєш? Чи страхаєшся? - пристав до його думки Богдан. - Якщо твiй бог є - вiн заборонить тебе. Ти ж вiруєш? Годой чув усе те мов крiзь товсту запону, вуста йому мимоволi ворушились чи то в молитвi, чи в прокльонах до кровожерливих поганцiв, i вiн ледве чутно промимрив у вiдповiдь на Богданове домагання: - Вiрую в єдиного бога. В свiтлицi запала тиша, й Богдан теж присмирнiв, i голос його був глухий i схвильований. - Вiруєш, твiй бог заборонить тебе? Мовчанка висла й досi й тиснула всiм на вуха - тодi хтось порушив її: - Вiруєш - то йди. - Йди!.. Йди!.. Годой, мов непритомний, устав i вибрався з-за дубового, геть обгидженого недоїдками столу, сперся на меч, потому зробив крок до дверей, i всi розступилися перед ним. Вiн хотiв, бажав, щоб ся путь через довгу свiтлицю нiколи не кiнчалась. Та все має край, попереду розчинилися дверi в сiни, й звiдти сапонуло клуб'ям морозу. Нога болiла, й вiн спирався на довгий меч, хтось навiть спiвчутливо взяв його попiд руки й допомiг зiйти з високих приступкiв ганку. - Стань коло стiни, - розпорядився Борислав - то вiн пiдтримував Годоя. - Стань отак, а ми зараз... Велiй болярин Борислав одмiряв на снiгу тридцять крокiв i сказав юрмиську, що сипонув з терема: - Звiдсюду! Лучники знайшлися швидко - всi тридцять, як i загадував болярин, бо майже кожен повiсив у княжих сiнях свiй лук. Борислав проорав утоптаний снiг i поставляв лучникiв. Тепер заповивайте очi. Вiн розпоряджався жваво й весело, як умiв робити на княжих учтах, неначе йшлося про якусь безневинну забавку, а не важилося людське життя. - Заловили сте? - Заповили смо! Надворi стояла ясна зоряна нiч, пiд ногами бiлiв снiг, але Годоєвої постатi на чорному тлi теремного зрубу майже не було видно навiть iз незав'язаними очима. Годой се знав, i на якусь мить у головi майнула рятiвна думка сховатися за вiнок рогу теремного, та вiн стримав себе. Хотiлося згадати бодай якусь молитву, що пасувала б до такого випадку, та з пам'ятi все вивiтрилося. Спливли тiльки, не знати до чого, слова котрогось апостола - чи Луки, чи Марка. Й вiн пiвголосом проказав їх: "На рiках вавiлонських сидiли смо i плакали, пригадуючи Сiон..." Але такi зовсiм не придатнi до випадку слова не трималися душi, й Годой стояв, ухопившись обiруч за ручник меча, й голене тiм'я його аж болiло вiд стичневого морозу й напруження. Вiн подумав про те, що забув у свiтлицi свiй смушевий клобук, сумно всмiхнувся, й у сю мить звiдтам пролунав Бориславiв голос: - Стрiль! Годой ще встиг почути, як недружно забринiли тятиви напнутих лукiв, бо за тридцять крокiв чути навiть шепiт людини, - тодi в усьому тiлi настала неймовiрна слабiсть, ноги пiдiгнулися, й вiн упав. Лучники й усi, хто пильно стежив за дивною грою, сипонули в бiк терема, сковзаючись i перечiпаючи один одного й за кiлька крокiв поставали мов укопанi. Пiд стiною терема нерухомо лежав князь, у якого вони щойно випустили тридцять стрiл, хоч i з заповитими очима, але таки тридцять стрiл iз тридцяти крокiв, а кожен з них убивав куницю з шiстдесяти й сiмдесяти, влучавши в око чи бодай у голову, щоб не псувати смушка. Мовчали довго, дивлячись на розпростерту пiд стiною людину, й нiхто не наважувався пiдiйти, й позад усiх стовбичив розхристаний i простоволосий князь Богдан. I коли вже дехто, так i не здобувшись на смiливостi, почав одступати назад, тiло на снiгу несподiвано ворухнулось, тодi ще й ще, i Годой, тихо зойкнувши, сперся на меч i встав на повний зрiст. Отямився першим Борислав. Пiдбiгши до Годоя, вiн обмацав його всього, тодi придуркувато гигикнув, i все зiбрання п'яних i напiвп'яних людей зареготало. В дубових колодах теремної стiни стримiли всi тридцять стрiл, i стримiли так купно, що кожна з них могла протяти Годоя, коли б вiн в останню мить не знепритомнiв i не впав... Князь Годой поїхав рано-вранцi, ще вдосвiта, коли й двiрцевi роби не вставали, i нiхто до пуття не знав, у якому напрямку вiн зник: чи подався додому, на Луг, чи поїхав таки до Нежинi. Прокинувшись, Богдан знайшов на столi в тiй клiтi, де ночував гiсть, важкий сувiй у дерев'яному чохлi з мiдними защiпками. Ввесь чохол займав широкий, так само, як i защiпка, мiдний хрест, помережаний чоловiчками й химерними знаками. Спершу Богдан подумав, що Годой забув книгу, та, по-перше, вона лежала на сiмiсiнькiй виднотi, а по-друге, виявилася християнським святим письмом. Се князь утямив одразу, щойно розгорнув сувоя. Вiн iз забобонним страхом одiпхнув ту книгу геть i навiть плюнув собi через плече. Нi, такої речi Годой забути не мiг, се зроблено зумисне, й Богдан не знав, що йому чинити. Покружлявши навколо столу, вiн простяг руку, тодi вiдсмикнув її, наче впiкся, потому розгонув-таки книгу й сiв на лаву. Незвиклi вiчi вирiзняли забутi лiтери грецького альфабета й поволi складали їх у слова. Так вiн i просидiв над книгою до самого полудника, ворушачи вустами й упiвголоса промовляючи сам до себе. Мiсяця березоля Снiг узявся зерням