огили бiля пiднiжжя могили султана Селiма, як скриню з коштовностями, i щоб пом'янули благословенну душу њњ величностi молитвами та величанням i дотрималися добрих звичањв оплакування у такому виглядi, щоб вони вiдповiдали законам шарiату й суни. Сам же чи й зронив бодай сльозину i на небiжчицю навiть не пiшов глянути. Хоч яка ненависна була ця жiнка для Роксолани, але навiть њњ вразила поведiнка Сулеймана. Не кинути останнього погляду на рiдну матiр! Не закрити њњ очей! Боже! Що це за свiт, що за люди, що за жорстокiсть? Та простила султановi його дивну холоднiсть, коли за мiсяць по смертi валiде вiн повiв њњ в Айя-Софiю, де вже чекав на них головний кадiй Стамбула. I перед тим суворим чоловiком, без свiдкiв, але з належною урочистiстю заявив: - Я беру цю жiнку собi в жони. Кадiй уклонився султановi й султаншi - так було скрiплено цей дивний шлюб. Роксолану про згоду нiхто не спитав, бо для шарiату голос жiнки не маЇ нiякого ваги, усе сталося так несподiвано, що вона й не збагнула величi тоњ подiњ, i тiльки згодом, коли султан вирушив до Персiњ, а вона лишилася сама в Стамбулi, коли люд прокричав њњ султаншею i вже супроводжував њњ iм'я не прокляттями, а хвалою i славою, усвiдомила нарештi, що сталося неймовiрне. Хай не було весiлля, не супроводжувався њхнiй шлюб урочистостями, навпаки, вражав буденнiстю майже обурливою, але був же то шлюб, освячений шарiатом, пiднесений до найвищого мусульманського законе- i вона тепер вознесена, возвеличена! I до цього османськi султани брали шлюб iз чужинками, серед яких траплялися й слов'янки, але все то були доньки володарiв, князiв i королiв, а вона ж тiльки рабиня, куплена й продана, безрiдна, незнана, мала й упослiджена! Хто тепер посмiЇ назвати њњ рабинею? Хто пiднесе голос проти нењ, замахнеться на нењ, на њњ рiд i походження? Вiдчувала з собi голос кровi легендарних амазонок i нескорених скiфiв, знала, що не втримаЇ тепер њњ нiхто й нiщо, не буде бiльше нi супротивникiв, нi перепон. I всi колишнi страхи й нещастя видавалися такими змiзернiлими, такими нiкчемними, що хотiлося смiятися. Навiть султанська сестра Хатiджа схилила голову перед султаншею i прийшла до нењ скаржитися на свого мужа. Iбрагiм, поки зимував у Халебi, завiв собi пiдлу наложницю, якусь Мухсiну, тодi вiдправив њњ до Стамбула, де спорядив для нењ тайкома дiм, i ця хвойда писала йому навздогiн любовнi послання. Тiльки послухати, що вона мала нахабство виписувати: "Доки плачу й тужу, зболена й засмучена, несподiвано пролунав милий звук ранкового вiтру й донiс дорогу серцю мову вашого чарiвного тiла i солодких уст". Хвала аллаховi, що султанськi улаки перехопили цей лист i принесли њй. Як смiв цей мерзенний чоловiк протиставити султанськiй сестрi якусь повiю! I якоњ кари заслуговуЇ вiн за свою зрадливiсть? Роксолана мовчала. Що њй Iбрагiм, що њй усе? Що маЇ завалитися, завалиться тепер само. А вона маЇ ще бiльше змiцнювати будiвлю свого життя, змiцнювати сама, дякувати тому, хто возвисив њњ вознiс, поставивши поруч iз собою, може, й над усiм свiтом. Матусю рiдна, бачила б ти свою дитину! I знов летiли слiдом за Сулейманом њњ листи до нього. "Мiй великий володарю! Припадаю лицем до землi i цiлую порох вiд Ваших нiг, притулку щастя. О сонце моЇњ снаги i благо мого щастя, мiй повелителю, коли питаЇте про Вашу послушницю, що њй через Ваш вiд'њзд печiнка, як дерево, звуглилася, груди стали руњною, очi - як висхлi джерела; коли питаЇте про сироту-утопленицю в морi туги, яка не розрiзняЇ дня вiд ночi, котра страждаЇ вiд любовi до Вас, яка збожеволiла дужче за Фархада i Меджнуна, вiдколи розлучена з своњм володарем,- то тепер зiтхаю, немов соловей, ридаю безперервно i пiсля Вашого вiд'њзду перебуваю у такому станi, якого не дай боже навiть Вашим невiрницьким рабам". Султан вiдписував њй, повiдомляючи, як брав кизилбашськi фортецi, як увiйшов у столицю шахову Тебрiз, як рушив далi шляхами, якими ходив сам Iскандер, як пережив страшну нiч коло полишеного древнього мiста Султани. Кiлька днiв iшло вiйсько в холоднiй iмлi й чорних туманах, тодi опинилося у темнiй гiрськiй ущелинi, i втомленi воњни поснули в наметах, мiж якими запалено тисячi вогнищ. Зненацька перед пiвнiччю над табором закрутився джинiвський смерч. Мовби величезна повiтряна п'явка всмокталася в землю, усi намети, крiм султанового, були вмить розшарпанi й рознесенi навсiбiч, смерч усмоктував у себе людей, тварин, зброю, усе, що траплялося на його шляху. Коли ж промчав над ущелиною, то за ним зринули туди потоки крижаного повiтря, град i лiд. З надр гiр долинув зловiсний рик, нiби там прокинулися всi демони пекла, i гук пройшов мiж людьми, вiщуючи загрозу i несучи жах. Люди замерзали на смерть. Гинули, жалiбно ревучи, верблюди. Снiг не падав, а засипав воњнiв, коней, мулiв i все довкола. Люди перелякано тулилися одне до одного i просили в аллаха порятунку вiд гiрських демонiв, пробуджених кизилбашами. Сам султан перелякано щулився у своЇму розкiшному наметi, думаючи, що вперше в боротьбi за чисту вiру небо подаЇ йому такий зловорожий знак. Коли на ранок встало сонце, всi побачили, що снiг червоний, нiби политий кров'ю, i вцiлiлi кинулися утiкати з тоњ страшноњ ущелини. Йшли непрохiддям, бачили бiльше змiй, нiж рослин, з гiр потрапили на трясовини ™вфрату, тонули в них, гинули тисячами. Великий вiзир звинуватив у всьому Скепдер-челебiю, хоч хто б же мiг боротися iз стихiями? Султан не став на захист великого дефтердара. Коли перед ним без опору розчинив брами великий Багдад i на першому диванi Iбрагiм виступив iз вимогою стратити Скендер-челебiю за зраду, Сулейман не став слухати думку вiзирiв Аяса-пашi й Касима-пашi i пiдтримав свого сераскера. Скендер-челебiю i його зятя Гусейна-челебiю повiшено на багдадському Ат-Мейданi, сiм тисяч њхнiх рабiв пущено на продаж, пажiв дефтердара, зодягнутих у золото, забрано до султанського двору, i згодом семеро з них стали вiзирами у Сулеймана, а двоЇ навiть великими вiзирами: Ахмед-арбанас i Мехмед з боснiйського роду Соколовичiв, званий Узун - Високий. Уночi, пiсля страти, Скендер-челебiя приснився Сулеймановi. Нiби душив його хусткою, допитувався: "За вiщо мене повiсив невинного?" Султан прокинувся, перестрашений у темрявi й самотинi, прокляв свого великого вiзира: "Бог дасть, Iбрагiме, незабаром i ти так само закiнчиш!" Знаходив порятунок i втiху лише в листах Роксолани, яка писала йому в Багдад: "Всевишньому i його вiвтарю тисячократну хвалу возносячи, радуймося й веселiмося! Весь свiт вийшов iз пiтьми, залитий свiтлом милостi божоњ. Хвала господу за доброту, хвала Водителю! Нехай мiй володар, мiн падишах, мiй високий порiг до Повелителя цього й того свiту, благо свiтла моњх очей, якими дивлюся на цей свiт, нехай мiй шах i мiй султан завжди веде святу вiйну, нищить своњх ворогiв i здобуваЇ землi, нехай заполонить усi сiм сфер Джемшида, чоловiк i джин хай упокоряться нашим велiнням, хай бог боронить Вас вiд щонайменших нещасть i помилок, нехай поможе здiйснитися усiм надiям, якi зродяться у Вашiм благословеннiм серцi, хай будете менi Хизиром, хай бережуть Вас усi пророки й святителi, цiлий свiт хай весело й щасливо проводить свiй час у Вашiм щасливiм затiнку. I коли Всевишнiй дозволить, о володарю свiтiв! - знову благаю його, щоб дав можливiсть i долю для Вашого щасливого повернення, щоб знов побачила Ваше благословенне лице i занурилася своњм обличчям у порох бiля Ваших нiг! Нiби сонце саме, проходиш i сяЇш!" У Стамбулi знов лютувала чума. Роксолана тулила до серця своњх дiток, слала до султана гонцiв з листами: "Аллах змилуЇться, i мор мине до прибуття мого володаря. Нашi богоугодники кажуть, що смерть маЇ щезнути, коли опаде осiннЇ листя". I знов уписувала в листи рядок iз свого вiрша: "Нiби сонце саме, проходиш i сяЇш!" Султан повертався через Бiтлiс, Халеб, Антiохiю, Адану,Конью. Цiлих п'ять мiсяцiв iшов вiд Багдада до Стамбула, оглядав усе своЇ царство, творив суди, нагороджував усiх, хто вiдзначився, карав винних. Нiщо не вказувало на змiну його ставлення до Iбрагiма, його тепер звали тiльки "сераскер султан", на долю Сулеймана лишався самий титул падишаха. Пiсля повернення до столицi султан доручив Iбрагiмовi вести переговори iз секретарем французького короля Жаном де ля Форс i дати Францiску капiтуляцiњ па право торгiвлi й дипломатичнi привiлењ. Тим часом, пiдкупивши двiрських, до султана прорвався якийсь знавiснiлий старий купець-мусульманин i став домагатися, щоб Сулейман повернув йому якусь рабиню, куплену в нього Iбрагiмом за посередництвом венецiанця Луњджi Грiтi. Згiдно з шарiатом це був продаж, який пiдлягав затвердженню третьоњ особи, що була справжнiм власником рабинi. ЦiЇю особою був Грiтi. Але тепер Грiтi помер, тому його затвердження вважаЇться недiйсним, надто що рабиня вже перестала бути рабинею, а возведена в султанському гаремi в нову якiсть так само, як, скажiмо, зерно може бути перемелене на борошно, а виноград перероблений на оцет. Тому рабиня маЇ бути повернена купцевi, який њњ продавав, бо продаж њњ тепер став нiкчемним. Султан похмуро вислухав шаленця i мовчки махнув своњм дiльсiзам, щоб вони заткнули пельку цьому нахабi. А ввечерi покликав до себе Iбрагiма, щоб провести з ним, як бувало колись, цiлу нiч у покоях Фатiха, розписаних iталiйцем Джентiле Беллiнi, за грою, бесiдою, вином i спокiйними роздумами. Уперше Iбрагiм прийшов до султана без своЇњ вiоли. - Хотiв би почути твою гру,- спокiйно сказав Сулейман. - Настогидло! - недбало кинув Iбрагiм.- Лiпше давай вип'Їмо! Не було вже поваги в його голосi, не запобiгав перед султаном, не пiдлещувався, бо й навiщо? Сам був султан сераскер, рiвний з падишахом, а то й вищий за нього в усьому. Султан мовчки попивав вино, дивився спiдлоба на чоловiка, якого вiн возвеличив, поставивши, може, й вище за самого себе. Знав про нього все. Може, шкодував, що не прислухався вчасно до голосу своЇњ Хуррем, яка тепер ухилялася вiд будь-яких розмов про Iбрагiма, ухилялася вперто, так, що навiть на його вiдвертiсть вiдповiла невизначенс: - Я не можу нiчого додати до сказаного колись, щоб не скаламутити священного спокою вашоњ величностi. А як можна не скаламутити те, що вже й без того скаламучене? Султан знав усi звинувачення, якi висували проти Iбрагiма його вiзири й наближенi. Двiчi водив вiйсько на Вiдень i обидва рази невдало. Без волi султана обiцяв мир Фердiнанду, тодi як будь-яке перемир'я з невiрними суперечить волi аллаха. В перському походi втратив половину мусульманського вiйська через свою нездарнiсть, а в шаха Тахмаспа тим часом не загинув жоден вояк. I вийшло так, що турецьке вiйсько тiльки приминало траву, а не витоптувало њњ, щоб бiльше нiколи не пiдвелася. Великий вiзир показав себе нiкчемним мусульманином. Колись кожний коран, який потрапляв йому до рук, цiлував i прикладав до чола на знак найглибшоњ шани, тепер дратуЇться, коли хтось даруЇ йому цю священну книгу, i кричить, що маЇ задосить цього добра. Без суду, увiвши в оману султана, добився страти чесного мусульманина Скендер-челебiњ, тодi як гяура-здирцю Грiтi всiляко пiдтримував. Вiв зрадливу полiтику в переговорах. Вбив руських послiв, загарбавши њхнЇ майно. Покрив злочин Хусрев-бега, вiдiбравши в нього рубiн, заради якого боснiйський санджакбег убив таЇмного посла матерi французького короля, зраджуЇ своњй жонi, султанськiй сестрi Хатiджi, завiвши собi пiдложницю. Бунтував стамбульський мотлох протiњ самоњ султаншi, намiряючись, може, й знищити њњ. Кожного з цих звинувачень досить було для Iбрагiмовоњ смертi, але жодного з них султан не згадав тоњ ночi. Вiн пив вино, хмурився бiльше i бiльше, впiвока стежачи за своњм знахабнiлим улюбленцем. Тодi зненацька сказав: - До мене пробився якийсь купець. Кричав про рабиню, куплену тобою, тодi про мiй гарЇм. Я нiчого не мiг зрозумiти. Iбрагiм п'яно зареготав: - Як же ти мiг зрозумiти, коли ти турок! - Купця страчено, тепер тiльки ти можеш менi сказати... - А що казати? - недбало вiдмахнувся грек, доливаючи Сулеймановi вина.- Що казати? Було й нема. Всi мертвi. Жодного свiдка. Нi валiде, нi Грiтi, нi цього старого ошуканця. Його звали Сiнам-ага. Я заплатив тому негiдниковi дикi грошi. Тепер бачу - недаремно. Рабиня стала султаншею. - Яка рабиня? - блiднучи, спитав Сулейман.- Про кого ти мовиш? - Про султаншу Хасекi. Про Роксолану. Це ми з Грiтi так њњ назвали - i покотилося по всьому свiтi. Я хотiв њњ собi, але глянув i не змiг покласти в постiль. Самi ребра. Щоб не пропадали грошi, вирiшив подарувати в твiй гарем. Валiде прийняла. Була мудрою жiнкою. Султан звiвся на ноги, став перед Iбрагiмом, стемнiв лицем так загрозливо, що той мав би схаменутися, але сп'янiння, а ще бiльше, мабуть, знахабнiння зробило його слiпим. - Як смiЇш ти так про султаншу? - повiльно вимовив Сулейман, насуваючись на Iбрагiма, який недбало розлiгся на подушках.- Вона мати моњх дiтей, i њњ добре iм'я важить незрiвнянно бiльше, нiж смерть не тiльки твоя, а й моя власна. - Ти, турку! - засмiявся Iбрагiм.- Хочеш вмирати за цю нiкчемну рабиню, за цю вiдьму? Чи вже зовсiм з'њхав з глузду? Аби ж хоч було заради чого! Бачив њњ голою - не пробудила в менi нiчого чоловiчого. А ти... Не договорив. Султан сплеснув у долонi, миттю вскочило в покiй кiлька дiльсiзiв. Iбрагiм, знаючи, якi скорi на розправу нiмi, теж пiдскочив з свого мiсця, ховаючись за султана, блiднучи бiльше, нiж звичайно, зашепотiв: - Ваша величнiсть, мiй падишаху, то ж був тiльки жарт, то ж... - Взяти його! - гукнув султан, вiдсторонюючись од свого улюбленця. - А-а, мене взяти? -скреготнув гострими своњми зубами Iбрагiм.- Мене, великого вiзира? Не смiЇте! Нiхто не смiЇ! Дiльсiзи мовчки йшли на нього. Вiн вiдбiг до стiни, притиснувся спиною до малювань Беллiнi, змахнув своњм коштовним кинджалом. - Султане, схаменися! Мiй повелителю! Я ж ваш макбул, ваш мергуб, ваш махбуб!- Я ж ваш милий, ваш бажаний, ваш улюблений! - Будеш мактул! [68]крикнув перекривлений од лютi Сулейман.- Кiнчайте з цим зрадником! - Не пiдходь! - засичав грек до нiмих.- Порiжу всiх! З вашим султаном порiжу! Один iз дiльсiзiв, чорний жилавий велетень, вмiло замахнувшись ятаганом, кинув його i пришпилив Iбрагiма до стiни, мов метелика шпилькою. Кинджал випав iз грекових рук. Вiн поглянув на стiну, нiби ще не вiрив, що то його кров бризнула на малювання iталiйця,прошепотiв: - Сулсймане, я вмираю. Кров моя... Нiмi накинулися на нього, вiдiрвали вiд стiни, шовковий шнурок здавив йому шию. Султан мовчки вийшов з покою. Розбудив Роксолану, не дозволив запалювати свiтла, сiв на подушки так, щоб сяйво березневоњ ночi не падало крiзь барвистi шибки йому на обличчя, глухо промовив: - Убитий Iбрагiм. Вона злякалася. - Як? Де? Ким? - Мною. ѓй стало страшно й легко. - Що ж тепер буде? - Нiчого. Хiба ти не зi мною? њй чомусь згадалися давно читанi слова. Ще з дитинства: "Хто побiдить, не матиме кривди вiд другоњ смертi". Але не сказала њх султановi. Мовчала. Вiн попросив: - Iди до мене. I вона пiшла. Бо й до кого б мала йти на цiм свiтi? Iбрагiмове тiло закопане було в дворi дервiшськоњ текiЇ на Галатi. На могилi не було нiякого знаку, окрiм дерева, що росло поблизу. Двiр колишнього великого вiзира на Ат-Мейданi перетворено на школу для молодих яничарiв. Його сади на Золотiм Розi стали мiсцем для гулянь стамбульцiв. Майно передано державi. Спадок вiд захланного грека зостався величезний. Понад вiсiмсот сiльських садиб i будинкiв, майже пiвтисячi водяних млинiв, два мiльйони дукатiв, не лiчачи золотих i срiбних злиткiв, тридцять два великi дiаманти на одинадцять мiльйонiв аспр, безлiч самоцвiтiв, п'ять тисяч багато гаптованих кафтанiв, вiсiм тисяч тюрбанiв, тисяча сто шапок, прикрашених щирим золотом, двi тисячi кольчуг, двi тисячi позолочених панцирiв, тисяча сто кiнських сiдел у золотi й коштовних каменях, двi тисячi шоломiв, сто тридцять пар острогiв золотих, сiмсот шiстдесят шабель у коштовних пiхвах, тисяча списiв, вiсiмсот золотом оправлених i дiамантами й самоцвiтами саджених коранiв, тисяча сiмсот рабiв i рабинь, двi тисячi коней, тисяча сто верблюдiв. Хатiджу султан видав за молодого Лютфi-пашу, який вiдзначився у перському походi, бо не годилося, щоб така молода вдова жила сама. Великим вiзиром став арбанас Аяс-паша, чоловiк мужнiй, але дурний i обмежений, байдужий до всього, крiм власноњ влади. Стамбул завмер, упокорений i приборканий, лягав до нiг Роксолани, усе тепер тут стелилося њй до нiг, але не було радостi в душi, не мала торжества в серцi, хотiлося вирватися звiдси, втiкати, втiкати свiт за очi, покинути Стамбул, щоб, може, й не повертатися сюди нiколи. Коли сказала про своЇ бажання султановi, той здивувався: - Але ж ти в цьому мiстi здобула велич! - Велич? - Вона засмiялася.- А що я тут бачила? Мури Топкапи, замкненi покоњ, нагляд Ївнухiв, сади гарему та небо над ними? I весь свiт - крiзь кафису ,хiба що для султаншi пороблено на вiкнах коштовнi мушараби. Мiй повелителю, повезiть мене куди-небудь! Поњдьмо далеко-далеко! - Куди ж? - не зрозумiв султан. - Хiба я знаю? Аби лиш далi вiд Стамбула. - Султани можуть њздити тiльки на вiйну i на лови. - О прокляття влади! Повезiть мене хоч на лови! В лiси й у гори! Повезiть, мiй султане! ...А тепер скакала у глибину лiсу, маючи перед очима ту дивну стрiмчасту вершину, схожу на високий бiлий рiг. Суркая. Рiг-скеля. Але по-турецьки "суп" означаЇ не тiльки "рiг", а й "весiлля". Хай буде ця скеля мовби њњ весiльним дарунком. - Мiй султане, я хочу, щоб ми з вами зiйшли на цю вершину! Примха дика й незбагненна, але султанша дивилася на Сулеймана так благальне, мало не жебруючи, що вiн слухняно злiз з коня i, плутаючись у своЇму широкому коштовному одязi, пiшов слiдом за цiЇю жiнкою, яка не втомлювалася його дивувати. Скеля здiймалася полого, так що йти на нењ можна було без особливих зусиль, та однаково султан не встигав за Роксоланою, вона випередила його, ледь не бiгцем подолала останнiй стрiмчак, ступила па гостру бiлу вершину, тiльки тодi озирнулася на Сулеймана, який тяжко чалапкав позаду. Стояла над безмежними лiсами, над царством гiр, вознесена пiд саме небо, i дивилася в той бiк, де мала лежати њњ рiдна земля. У дикiй пустельностi цiЇњ вершини мовби щось промовляло до Роксолани, щось живе, народжене безмiром просторiв, що розляглися внизу, таЇмною могутнiстю землi, поклик якоњ вона сприймала всiм своњм Їством, i поклик той був нiби втiленням i природою њњ душi, жадобою нових звершень i добра, яке Ї iстиною. А серце стискувалося вiд незбагненного нетерпiння, i та сама безмежна туга, що була в ньому з першого дня неволi, залягала там тяжко i безнадiйно. Зiтхнувши, Роксолана перевела погляд униз, навстрiч Сулеймановi, який дерся на вершину повiльно, втомлено, але вперто. Пiт струмками стiкав йому з-пiд високого тюрбана, заливав очi, скапував iз прибитих сивизною довгих вусiв, звивистими патьоками проорював слiди своњ у бородi, як дощ на глиняних гiрських схилах. Вона бачила султанове обличчя, його хижий нiс, жадiбно розтуленi уста, гострi зуби. Йшов до нењ, дерся вище й вище, насувався на вершину, де вона стояла, вслухаючись у невiдомий поклик. I тiльки тодi, глянувши собi пiд ноги, побачила Роксолана, що на бiлому гостряковi вершини вистачаЇ мiсця лише для одноњ людини Книга друга СТРАСТI КРОВ Вiд Iбрагiма не лишилося навiть його улюблених дзеркал. Хатiджа не захотiла взяти жодного, бо кожне з них ще мовби зберiгало в своњх таЇмничих глибинах блiде вiдбиття того, хто зганьбив њњ царський рiд. Султанськi емiни, яким звелено було забрати майно колишнього великого вiзира до державноњ скарбницi, зацiкавилася тiльки коштовними оправами. Навiть яничари, якi загосподарювали в Iбрагiмовiм палацi, всупереч своЇму узвичаЇнню, не стали трощити дзеркал, щоправда, не вiд забобонного побоювання лиха, а скорше вiд тверезого розрахунку, бо все це добро можна було вiдправити на Бедестан i розпродати там хоч i за пiвцiни, але ж однаково мати зиск бiльший, нiж вiд потовченого скла. Несподiвано з-за моря припливло ще одне дзеркало для Iбра-гiма. Вже для мертвого. Коло стамбульських причалiв завжди повно було роззяв, якi зустрiчали кожне судно, так нiби сподiвалися, що привезе воно для них щасливу долю. Посилав туди своњх людей i Гасан-ага, волiючи без прогайки мати вiстi, якi линуть з морськими вiтрами. Ось так один з його Гасанiв i довiдався, що на щойно прибулiй венецiанськiй барцi привезено в дарунок Iбрагiмовi величезне дзеркало. Баркою тою приплив до Стамбула посланий самим дожем Венецiњ Андреа Грiтi славетний художник Вечеллiо з кiлькома своњми учнями. Дож прислав свого улюбленого художника на прохання сина Луњджi Грiтi, ще не знаючи, що син уже мертвий, так само, як не знав про смерть великого вiзира Iбрагiма той, хто посилав йому в дарунок рiдкiсне дзеркало. Власне, про те дзеркало i про художника Гасан-ага негайно повiдомив свою повелительку, випереджаючи навiть всюдисущих султанських улакiв-донощикiв. Вiн переслав Роксоланi коротенького листа i ще того самого дня одержав от султаншi повелiння забрати з барки дзеркало i передати гаремним Ївнухам, якi поставлять його в кйошку Гюльхане, оновленому Сулейманом для улюбленоњ своЇњ жони пiд час њњ останнiх хворощiв. Про художника Роксолана не згадала, не цiкавилася й тим, хто прислав Iбрагiмовi дзеркало, але Гасан-ага однаково ж знав, що колись вона може спитати й поцiкавитись, бо була не тiльки султаншею, а передовсiм жiнкою - примхливою, незбагненною i загадковою. Тому мав збирати вiдомостi й про це. Дзеркало було розкiшне. Величезне, на пiвстiни, у важкiй золоченiй рамi, що вгорi мала вигляд стрiлчатоњ арки, над якою зависли двоЇ усмiхнених золотих янголят з оливковими гiлочками в руках. Кому принесуть вони жаданий мир i чи принесуть? Дзеркало прикрасило зал прийомiв у Гюльхане, воно сподобалося самому султановi, але й Сулейман виказав стриманiсть, гiдну володаря, не спитавши, звiдки воно. Роксолана сказала йому про художника, присланого дожем Венецiњ. - Я вже знаю. Це Луњджi Грiтi попросив свого батька. Хотiв, щоб було, як за великого Мехмеда Фатiха, коли Венецiя теж присилала до Стамбула свого найкращого художника. Навiть мервий. Грiтi робить менi послуги. Я повинен вiдомстити за його смерть, належно покаравши угорцiв i цього зрадливого молдавського воЇводу Рареша. - Ви знову пiдете в похiд, мiй падишаху? Заради якогось мертвого купця-iновiрця? - Вiн був моњм другом. - ЗдаЇться, вiн був ще бiльшим другом Iбрагiма. - Грiтi вбито, коли вiн виконував нашу високу волю. Цей злочин не може лишатися безкарним. - Знов кари i знову кров? Мiй повелителю, менi страшно. Чи не впаде колись ця кров на наших дiтей? - Це кров невiрних. - Але ж однаково вона червона. Людська кров. Скiльки њњ вже пролито на землi? Моря цiлi. А все мало? I тiльки й думок: як пролити ще бiльше? Ваша величнiсть, не лишайте мене саму в Стамбулi! Зупинiть свiй похiд. Вiзьмiть квiтку в руки, як колись Фатiх, i хай той венецiанець намалюЇ вас, як намалював колись Фатiха його попередник. - Звичай забороняЇ зображувати живi iстоти,- нагадав султан. - Змiнiть звичай, мiй повелителю! Заборонити живе - чи не це робить людей кровожерними, злочинно байдужими до живого життя? - Чого варте людське життя, коли маЇш намiр змiнити свiт? - урочисто мовив Сулейман.- Винен не той, хто вбиваЇ, а той, хто вмираЇ. Ворог вороговi не читаЇ коран. Роксолана дивилася на цього загадкового чоловiка, не знаючи, любити чи ненавидiти його за цю впертiсть, а вiн втомлено опускав повiки, лякаючись очей своЇњ Хасекi, очей кольору такого неосяжного i недосяжного, як i њњ серце. - Прийми цього живописця,- милостиво всмiхнувся вiн,- для нього це буде неймовiрно висока честь. - Вiн малював римського папу, iмператора, королiв. - Але нiколи не мав честi говорити iз всемогутньою султаншею. Роксолана засмiялася. - Мiй султане, ця поважнiсть мене просто вбиваЇ! Я б радше волiла бути безжурним дiвчиськом, нiж всемогутньою султаншею. Вiн теж спробував скинути з себе надмiрну поважнiсть, що межувала з загрозою скам'янiння. - I моЇму серцю наймилiша завжди Хуррем розсмiяна i розспiвана. Чому б не мала ти смiятися й спiвати тепер? Нi перепон, нi перешкод. - А може, тiльки й смiЇшся та спiваЇш, коли Ї перепони й перешкоди? Хочеш њх пересмiяти й переспiвати, бо як ще iнакше њх усунеш? Радiстю збороти лихе. - Я хочу, щоб у тебе тепер завжди була радiсть. Щоб ти користувалася радiстю, як даром аллаха. I нiхто не смiв стати па завадi. Ти приймеш венецiйського живописця, може, приймеш i посла Пресвiтлоњ Республiки, хай побачать, у якому щастi й багатствi ти живеш. - Бањли пишуть про це вже десять рокiв. Скiльки њх присилала сюди Венецiя, а всi однаковi. Живуть плiтками, як жiнки в гаремi. - Ти належиш тепер до свiту чоловiчого,- вдоволено зауважив Сулейман. - Мала втiха,- гiрко усмiхнулася Роксолана.- В цьому суворому свiтi немаЇ щастя, а тiльки його марнi замiнники: слава, багатство, становище, влада. Вiн спохмурнiв: "А велич?" Вона згадала слова: "I вiн упав, i падiння його було велике", але промовчала. Тiльки подивувалася, що султан забув посилатися на спасенний коран, як то робив щоразу. - Згадай, як ми приймали польського посла,- сказав Сулейман,- i який вражений вiн був, побачивши тебе поряд зi мною на тронi, а ще коли ти звернулася до нього по-латинi й по-польськи. Роксолана засмiялася, згадавши збаранiння пана Опалiнського. - Я передав польському королевi листа, де було сказано: "В якому щастi бачив твiй посол Опалiпський Твою сестру, а мою дружину, нехай сам Тобi скаже..." - НемаЇ меж моЇњ вдячностi,- прошепотiла Роксолана. - I моЇњ любовi до тебе,- глухо промовив султан.- Кожен спогад про тебе свiтиться менi в найгустiшiй пiтьмi, мов золота зоря. Я пришлю тобi своњ вiршi про це. - То буде безцiнний дарунок,- огорнула вона його шепотом, як шовком. Перш нiж зустрiтися з венецiанцем, покликала до себе Гасана. Попри своЇ видиме могуття, не мала iншого мiсця для таких зустрiчей, окрiм покоњв Фатiха у Великому палацi, затiсних серед довколишньоњ розкошi, а тепер ще й обтяжених лихою славою пiсля тоњ ночi таЇмничого вбивства Iбрагiма, яке сталося тут. Щоправда, було в тих покоях i те, що приваблювало Роксолану, мовби повертаючи в навiки втрачений свiт. Малювання Джентiле Беллiнi на стiнах. Обриси далеких мiст, людськi постатi, бар-вистий одяг, голi тiла, невиннiсть i грiховнiсть, розкiш i марнота. В малюваннях венецiанця було вiдбито все людське життя з його долею й недолею. Чудо народження, перший погляд на свiт, перший крик i перший крок, несмiливiсть i зухвальство, радiсть i вiдчай, нудьга щоденностi й шепоти захвату, а тодi несподiване лихо, падiння, майже загибель, i все починаЇться заново, ти хочеш знов прийти на свiт, який тебе жорстоко вiдкинув, але не просто прийти, а перемогти, подолати, пiдкорити, запанувати; тепер перешкоди вже не дрiб'язковi й нiкчемнi, ти кидаЇш виклик самiй долi, доля покiрливо стелиться тобi до нiг, возносить тебе до вершин, до небес - i все лиш для того, щоб побачила ти з височин падоли й урвища, темнi безоднi неминучоњ загибелi, яка судилася тобi вiд народження, почула прокляття, що темним хором супроводжують кожен твiй вчинок. I захват твiй, виходить, не справжнiй, а вдаваний, i свiт, яким ти заволодiла, попри всю його видиму барвистiсть,насправдi сiрий i безбарвний, i довкола пiтьма, пастки i вiчна безвихiдь. Як сказано: "Хоч де б ви були, захопить вас смерть, коли б ви були навiть у вознесених баштах". Але то було в днi, коли вона ще задихалася од вiдчаю, коли безнадiйна самотнiсть i сирiтство терзали њњ душу, i вона гарячково придивлялася до цих малювань, неначе до власноњ долi, i, може, бачила в них навiть те, чого там не було, i тiльки њњ зболена уява населяла барвистий свiт безжурного венецiанця химерами й жахами. Тепер проходила повз них, не повертаючи голови. Могла дозволити собi розкiш неуваги, величавоњ знудьгованостi, вже не було лякливо розкритих очей, нависали над ними повiки обважнiлi, перлисто-твердi, султаншинi повiки над султаншиними очима. Все однаково безвартiсне, крiм самого життя. Сидiла на шовковому диванчику, пiдiбгавши пiд себе ноги, з недбалою вишуканiстю обстелившись широким яскравим вбранням, терпляче ждала, поки служебки розставляли на восьмигранних столиках солодощi й плоди, впiвока стежила за навмисним швендянням Ївнухiв, на яких могла б нагримати, щоб щезли з-перед очей, але однаково ж знала, що позачаюготься довкола покоњв Фатiха, щоб стерегти њњ, пильнувати, наглядати, не довiряти. Принизлива очевиднiсть рабства, хай i позолоченого. I Гавана, як i завжди, привiв велетенський кизляр-ага, вклонявся перед султаншею до самоњ землi, не зводив з нењ рабського погляду, а з покою не йшов, стовбичив коло дверей, хоч i знав, що, як завжди, буде ганебно вигнаний самим лиш киванням пальчика Роксоланиного. Але сьогоднi Роксолана була милостивiшою до боснiйця, подарувала йому навiть два слова. - Iди геть,сказала йому ласкаво. Iбрагiм, кланяючись, позадкував за дверi, щоб зачањтися там з усiма своњми обшкрiбками, яких час од часу впихатиме до покою, щоб швендяли туди-сюди, нагадували про невтомне стеження, про неволю в золотiй клiтцi. - Що на свiтi? - спитала Роксолана свого сповiреного, киваючи Гасановi, щоб сiв i пригощався султанськими присмаками. - Метушаться смертнi,- безжурно мовив Гасан. - Це видно й з гарему. Розкажи про те, чого я не бачу. Ще не хотiла говорити пi про якi справи, шукала спочинку в бесiдi, гралася голосом, примхливiстю, безжурнiстю. - Чом же мовчиш? - подивувалася, не почувши Гасановоњ мови. Хоч був найближчим для нењ пiсля султана (а може, ще й ближчим, рiднiшим!), але нiколи це забував, що вона повелителька, а вiн - тiльки слуга, тому його мовчання не так подивувало, як стривожило Роксолану. - Гасан-ага, що з вами? Чом не вiдповiдаЇте? А вiн i далi мовчав i дивився њй за спину, дивився вперто, неклiпно, стривожено чи збентежено, дивився, забувши про поштивiсть, зухвало, нiби й далi лишався нахабним яничаром, а не був найдовiронiшою людиною цiЇњ володарки. Найпростiше було б, простеживши напрямок його погляду, самiй озирнутися, побачити те, що збентежило Гасана, посмiятися з нього, покепкувати. Але простi вчинки вже не належали Роксоланi. Якби була Настасею, тодi б... Але Настасi не було. Зникла, полетiла з птахами у вирiй i не вернулася й нiколи не вернеться. О матуся не вернеться, i рiдний панотець, i батькiвський дiм на рогатинському пагорбi. Закричали янголи на небi, iзбудили батечка во гробi. Вставай, вставай, батечку, до суду, ведуть твоЇ дитятко до шлюбу] Озирнутися - не озирнутися? Нi! Сидiла закам'янiло, на устах владний усмiх, а в душi жах. - Гасане! - Ваша величнiсть,- прошепотiв вiн,- кров... На стiнi кров. - Хiба яничара збентежиш видовищем кровi? - Це Iбрагiмова кров, ваша величнiсть. - ЛякаЇшся, що ця кров упаде па мене? Але ж сказано: "Не ви њх убивали, але аллах убивав њх". - Вони навмисне посадовили вас пiд цiЇю стiною,- сказав Гасан. - Хто вони? Вiн вкрай розгубився. - Хiба я знаю. Вошi все хочуть, звалити на вас, ваша величнiсть. I смерть валiде, i вбивство Iбрагiма, i смерть великого муфтiя Кемаль-заде. Ви вже чули про його смерть? Вона знов навела слова з коралу - не знати, чи всерйоз, чи хотiла вiдбутися жартом: - "Щоб загинув той, хто загинув при повнiй ясностi, i щоб жив той, хто жив при повнiй ясностi". А сама чула, як у душi щось скiмлить жалiбно й вiдразливо. Все тут у кровi: руки, стiни, серця, мислi. - Iбрагiм мав убити султана, султан його випередив, а тепер вони хочуть звалити все на вас, ваша величнiсть,- уперто вiв Гасан-ага. - Менi набридли гаремнi плiтки. - Навiть смерть Грiтi... - Ще й Грiтi? I цього теж убила я? - Вони кажуть, що на молдавський престол Рареша поставили ви, а вже Рареш... - Видав угорцям Грiтi, сповнюючи мою волю? Всi тiльки те й роблять, що сповнюють мою волю. I Петро Рареш так само. Цей байстрюк Стефана Великого. Вiн прислав дарунок для моЇњ доньки Мiхрiмах, для султанськоњ доньки! Коштовну дрiбничку, на яку тiльки й спроможний був один з численних байстрюкiв великого господаря. А чи знаЇ хто, що цей господар Стефан колись був у моЇму рiдному Рогатинi з вiйськом i пограбував церкву мого панотця? I чи мiг би хтось у цiй землi сказати менi, де моя матуся, i де мiй отець, i де мiй дiм, i де моЇ дитинство? I на чињх руках њхня кров! Гасан мовчав. Переймався њњ мукою, весь напружившись, страждаючи душею, готовий був перебрати на себе весь Роксоланин розпач, всю њњ тугу, так хотiв би запомогти њй чимось. Але чим i як? - Ваша величнiсть, я зi своњми людьми роблю все, щоб... - Навiщо! Моњ руки чистi! Пiди й скажи про це всiм. Я сама скажу. Ось! Вона скочила на рiвнi, заметалася по килимах, Гасан теж мерщiй схопився з мiсця, притулився до стiни, здаЇться, в напiвпричинених дверях промайнула важка постать кизляр-аги. Повiяло кислим духом Ївнухiв, невидимих,, але вiдчутних i присутнiх, Роксолана вiдбiгла вiд стiни з плямами Iбрагiмовоњ кровi, стала, дивилася на тi брунатнi слiди смертi ненависного чоловiка, вiдчувала, як примари обступають њњ звiдусюди, непорушнi, мов закам'янiлi символи користолюбства i нещасть: валiде - з темними рiзьбленими устами; два великих муфтiњ - з пiсними лицями й очима фанатикiв; буйнотiла Гульфем, напхана дурiстю навiть пiсля смертi; Грiтi, який ще й мертвими руками гребе до себе коштовне камiння; Iбрагiм, що, шкiрячи гострi зуби, гостро шепоче до нењ: "А що ти казала султановi? Що ти казала?" Падав тiнь на тебе, хоч ти й безвинна. Досягла величi - i тепер падаЇ тiнь. - Я знайшов того, хто прислав з-за моря дзеркало Iбрагiмовi,несподiвано сказав Гасан-ага. Простi слова повернули Роксоланi притомнiсть. Примари вiдступили, кривавi плями на малюваннях Джентiле Беллiнi втратили свою зловiснiсть, видавалися плодом недбальства художникового, випадковим мазком сонного пензля, незбагненною примхою веселого, а то й п'яного венецiанця. - Дзеркало? - Вона з радiстю вхопилася за цей порятунок вiд примар, що терзали њњ й на вершиш величi ще з бiльшою люттю, нiж у рабському пониженнi, якого зазнала колись, приведена вночi в султанський гарем.- Хто ж той благодiйник? ВспокоЇна, вона повернулася до свого шовкового диванчика, вигiдно всiлася, навiть простягнула руку, щоб налити собi шербету зi срiбного глечика. Мовби виступивши iз стiни, з'явилася ' не знати як i звiдки служебка в прозорiм одязi, а за нею тiнями прокрадалися Ївнухи, i справдi були б тiнями, якби не мали брудних, липучих од солодощiв пальцiв, якi мерщiй намагалися витерти - один об шаровари, другий об тюрбан. - Забирайтесь геть! - гримнула на них султанша. Служебку спровадила непомiтним скиненням брови, аж навiть Гасан-ага подивувався такому високому вмiнню. - Якраз не належить до благодiйникiв,- сказав Гасан, вiдповiдаючи па Роксоланине запитання.- Це скорше улюбленець. Так само, як Iбрагiм, був душею й серцем свого повелителя. - Ти кажеш: був? Невже його теж немаЇ, як i нашого грека? Мертвий послав дзеркало мертвому, а я опинилася мiж ними. Звелю прибрати його з Гюльхане. - Ваша величнiсть, цей чоловiк живий. I, здаЇться, пливе сюди, щоб знайти притулок, обiцяний йому Iбрагiмом. - Поясни,втомлено вiдкинулася вона на подушки. - Його звуть Лоренцано. Вiн з роду Медiчi, але не тих, що мають вплив i владу в Iталiњ, а з безвартiсних. Став душею й серцем флорентiйського правителя Алессандро Медiчi. Почув, яку владу обiйняв Iбрагiм над султаном, став листуватися з греком, питав порад, виявився здiбним учнем. Далi вони вже змагалися - хто досягне бiльшоњ влади над своњм благодiйником. Тодi стали вистежувати: хто перший позбудеться свого благодiйника, бо улюбленцями стають лиш для того, щоб покiнчити рано чи пiзно з покровителями, усунути њх i зайняти њхнЇ мiсце. На випадок невдачi вони домовилися: рятувати один одного. Коли ж захоплять владу - теж спiльнiсть у всьому, поки й пiдкориться њм увесь знаний свiт,- одному iсламський, другому християнський. - Говориш страшне. Як мiг про це довiдатися? - Ваша величнiсть, листи. Я купив усi листи, якi писав цей Лоренцано Iбрагiмовi. Грек не знав по-iталiйському, давав читати своЇму драгомановi, тодi наказував нищити листи. А той продавав њх великому драгомановi Юнус-беговi, бо Юнус-бег заповзявся звалити Iбрагiма. Може, то вiн i вiдкрив очi султановi. Тепер Iбрагiм мертвий, i Юнус-бег залюбки продав менi листи. В останньому з них Лоренцано повiдомляЇ, що вбив свого благодiйника пiд час ловiв, але з Флоренцiњ вимушений утiкати, бо влади захопити не зумiв. СподiваЇться на притулок у Стамбулi. Ще не знаЇ, що Iбрагiм мертвий. - Де цi листи? Вiн передав њй тоненький згорток у шовковiй хустинi. - Так мало? - Ваша величнiсть, хiба величина пiдлоти залежить од кiлькостi слiв? - Прийми цього Лорепцано, i хай живе тут, скiльки йому треба. - Його можуть убити флорентiйцi. - Сховай од них. А тих венецiанцiв, якi прибули до Грiтi, приведи до мене. Я прийму художника. Де вiн мешкаЇ? В палацi Грiтi? - Все майно Грiтi забрано державою. - А хiба держава - це не я? Хай вiдкриють для художника дiм Грiтi i забезпечать усiм необхiдним. Скажи, що це повелiння падишаха. - Ваша величнiсть, ви приймете венецiанця тут? - Не маю для цього iншого мiсця. Гасан знов мовчки дивився њй за спину. - ЛякаЇшся цiЇњ кровi? Мертвих ворогiв не треба боятися. њх треба любити i всiляко возвеличувати, бо тодi нашi перемоги над ними набувають бiльшоњ ваги. Хай побачить той заморський художиик кров. У кривавого султана - султанша теж повинна бути кривава! - Ваша величнiсть, навiщо ви це робите? Свiт жорстокий, вiн не прощаЇ нiчого. - А чим маю платити цьому свiтовi? Смiхом i пiснями? Чи не досить? Вже втомилася.Полетiла б туди, де народилася моя душа. Але де крила? Султан збираЇться в похiд на молдавського господаря, пiди з ним. I дiйди до Рогатина. Подивись i розповiси. Бо я вже туди попаду хiба що мертва або в чутках. Султаншею не можу. Султанша ступаЇ тiльки по своњй землi. А моя земля тепер там, де моњ дiти. - Ваша величнiсть, повiрте, що моЇ серце краЇться вiд горя при цих словах. - Гаразд. Забагато чуЇш од мене слiв. Iди. Пробула в покоях Фатiха до смерку. Звелiла принести туди вечерю. Вечеряла з жахами й кров'ю. Здригалася вiд несвiдомого передчуття. Плакала, не приховуючи слiз. Лишаю слiдоньки по двору, а слiзоньки по столу. Вслухалася в голоси недовiдомi, незримi, безмовнi, таЇмничi, далекi, то ледь чутнi, як шелест кровi в жилах, то загрозливi, як кара небесна. Ждала вiдомщення за грiхопадiння, за пагубу, за чињсь страждання, бо њњ страждань тепер уже нiхто не помiтить, вони зникли, забулися, довкола запанували заздрiсть i ненависть, i нiкому немаЇ дiла до того, як болiсно-оголена њњ душа, голоси з лютою жорстокiстю домагаються помсти i кари, так нiби то з њњ вини рушаться царства i гидь розповзаЇться по землi, заливаЇ простори, вогнем i кров'ю значаться часи. А хiба то не вона возсiдаЇ в центрi цiЇњ злочинноњ свiтобудови i хiба не падаЇ на нењ кривава тiнь пишного султана, па ложi якого вона проростала, мов молода безжурна трава? Хотiла б ще того дня, тоњ ночi, не ждучи ранку, привести сюди того художника, вхопити його за руку, притягнути до цiЇњ стiни зi слiдами вбивства, показувати кров, кричати: "На кровi намалюй султана Сулеймана, намалюй його на кровi! Моњй, моњх дiт