 в о н а р и х а. “ пана Ћлександра, брата нашого пана. Ќашi пани  з
ним у сварцi  з  того  часу  ще,  Як  вiн  оженивсЯ  з  простою  дiвчиною,
крiпачкою.
   Љ а т р Я. џк? ‡ простою?
   „ з в о н а р и х а. …ге, з Њотрею Џальоною.
   Љ а т р Я. •iба бува, що пани беруть селЯнок?
   „ з в о на р и х а. ђiдко, але траплЯєтьсЯ.
   Љ а т р Я. Ќу, а покiйнi старi пани? „озволили?
   „ з в о н а р и х а. ЏроклЯли були. ‘тара  панi  трохи  не  вмерла;  по
лiкарiв аж до Љиєва посилали... “же перед смертiю тiльки помирилисЯ, та  й
то сестра Ђнна „митровна перепросила уже,  а  наш  то  ще  наговорював  на
брата, приску* (*Џриск  -  жар.)  пiдсипав,  i  до  сього  часу  зашморгом
дивитьсЯ, а надто наша панi: не дозволю, каже, мужичцi переступити  порога
свого!
   Љ а т р Я. ’ак нашi пани такi немилосерднi? ѓосподи!
   „ з в о н а р и х а. Ђ ти ж думала?
   Љ а т р Я. ‹ихо тЯжке!
   „ з в о н а р и х а. Ђ тобi що?
   Љ а т р Я. ’ак... (‡iтхає). Ђ Як же пан Ћлександер живе?
   „ з в о н а р и х а. Ќiчого... —ула, -  гаразд!  ’iльки  все-таки  йому
тЯжко: пани одцурались, одкинулись...
   Љ а т р Я. ’ак-так, - одцураютьсЯ... всi одцураютьсЯ... що мужичку ввiв
до панського роду!..  Ѓiдний  вiн!  (‡iтха  i  сидить  мовчкщ  перебираючи
кiсниками).
   „ з в о н а р и х а (оглЯдає дворище кругом). Ђ в тебе порЯдок у дворi,
по-хазЯйськи, по-хазЯйськи, дитино! (–iлує її). Ћт  Якби  покiйний  батько
побачив тепер тебе, радувавсЯ б, боже Як! Ќе привiв господь, а  любив  вiн
тебе страх Як! ’и пам'Ятаєш батька?
   Љ а т р Я. Џам'Ятаю: вуса були сивi, довгi; спiвали в  церквi,  мене  з
собою брали. Ќавiть на одчитуваннЯ до мерцiв ходила була з татом. ‘початку
боЯласЯ покiйникiв, а далi привикла... џ й тепера їх не боюсь!
   „ з в о н а р и х а. †ивi, доню,  страшнiшi!  ’епер  у  мене  тiльки  й
думки, тiльки й молитви, щоб тебе оддати  до  рук  щирої,  чесної  людини,
одружити! Џривiв би бог побачити дитину  свою  щасливою,  порадуватись  на
неї, то тодi й очi закрити безпешно.
   Љ а т р Я. Њамо, годi про це! Ќе кину Я вас, аби ви мене не кинули!
   „ з в о н а р и х а. ’о вже божа волЯ.
   Љ а т р Я. Ќi, Я не про смерть кажу, одведи господи...
   „ з в о н а р й х а. Ђ про що ж?
   Љ а тр Я. ’ак, про всЯкi пригоди.
   „ з в о н а р и х а (цiлує її). ‘умна ти чогось:  все  зi  мною  та  зi
мною, то й занудилась; не знать що в голову лiзе. ’и б пiшла  до  подружок
абощо... а то подивись, Як ти змарнiла, мов зiв'Яла...
   Љ а т р Я (з сльозами прилада до матерi). ‡iв'Яла, мамо!
   „ з в о н а р и х а. „итино моЯ люба! ™о з тобою?
   Љ а т р Я (утира хутко сльози). Ќiчого, мамо... вас шкода!
   „ з в о н а р и х а. ѓолубко моЯ! —ого ж ти за мною так побиваєшсЯ? —ас
i про себе думати...
   Љ а т р Я. –итьте, мамо! Ћн „митро сюди йде!
   „ з в о н а р и х а. Ђ, „митро? Њоторний, доню, хлопець, хорошого  роду
i до нас, сирiт, лине, бо й сам сирота...

   ‚ € • I „ II

   ’i ж i „митро.

   „ м и т р о. ‡доровi були, мамо,  з  недiлею!  “же  й  з  хати  вийшли?
‡драстуй, Љатре!
   Љ а т р Я. ‡драстуй!
   „ з в о н а р и х а. ‘лава богу, „митре, дибаю потроху; уже  час  i  за
дiло братисЯ.

   ЉатрЯ одходить i почина дещо прибирати; здiйма глечики з тину i зносить
до хати тощо.

   „ м и т р о. „е ж вам трудити себе? ‘почивайте!
   „ з в о н а р и х а. I то вже належаласЯ; заїла багато чужої працi.  Ћт
i ти, - не знаю, чим уже й одслужу, - оплiв, охаїв наш дворик i всiм  нам,
сиротам, допомагаєш.
   „ м и т р о. џка там помiч? Ќе варт про те й говорити. ‡айвий був  час,
а руки не купованi.
   „ з в о н а р и х а. •оч i не купованi, так здалисЯ б на своє  дiло,  а
не на чуже.
   „ м и т р о. Ќе Яке воно й чуже! Њенi, може,  ваша  сорочка  ближче  до
тiла, нiж своЯ. ™о Я? Ћдин собi, Як палець, - бурлака, та й  годi!  Ѓагато
менi треба? ‡аробив що чи де заробив - не велика журба. Ђ от вам  -  друге
дiло: ви слабi, а ЉатрЯ молода; i  коло  вас,  i  коло  господарства  сама
побиваєтьсЯ... џк же не пособити?  ’акiй  молодiй  дiвчинi  i  надiрватисЯ
можна! џ ж не скотина Яка нечувственна!
   „ з в о н а р и х а. Ќехай уже тобi за твою добрiсть господь оддЯчить!
   „ м и т р о. Њенi, може, - коли ви оце слабi були, -  серце  шарпалось,
Як глЯну було на Љатрю, що вона Як тiнь Яка ходить! џ  б,  може,  раднiший
був свої руки пiдложити, а не те що зробити Яку мализну...
   „ з в о н ар й х а. ’а бачу, бачу, козаче, що тобi дочки  жалкiше,  нiж
старої...
   „ м и т р о. Ќi, крий боже! I вас Я вважаю  за  матiр:  рiдних  пак  не
згадаю нi батька, нi матерi. —оловiк ваш покiйний, царство  йому  небесне,
виховав мене, зберiг сиротi i батькiвщину, i хату,  наставив  мене  самого
добрим хазЯїном, до путтЯ довiв, - так Як же менi не любити вас? ‡  Љатрею
зросли ми укупi...
   Љ а т р Я (надходить). џ, мамо, розпалю у коминi, кулешика вам зварю на
вечерю.
   „ з в о н а р и х а. Ќе треба, доню. (ѓладить по головi її).  ‘лавна  у
мене, „митре, дочка: i хороша, i моторна, i упадлива.
   „ м и т р о. ™о й казати? Ќема, може, в свiтi за Љатрю!
   Љ а т р Я (гiрко). Ќе хвалiть, мамо!
   „ з в о н а р и х а. ‡апишаєшсЯ? Ђ тебе таки справдi, кралечко, гедзь з
одного боку напав.
   Љ а т р Я (перебиваючи). Ћн дивiтьсЯ, Як сонце  сiдає  червоно;  певно,
вiтер буде на завтра. ’реба буде однести до млина мiрочки зо двi  пшеницi,
бо в нас уже борошна обмаль.
   „ м и т р о. џ завтра зайду й однесу.
   „ з в о н а р и х а. ’а то борошно борошном, а ти таки...
   Љ а т р Я (хутко). Њамо, цитьте! (ЏрислухаєтьсЯ).  •тось  iде  до  нас;
може, лiкар? (Ѓiжить з тривогою; дивитьсЯ за ворота).
   „ з в о н а р и  х  а.  Њоже,  справдi.  ‚iн  того  тижнЯ  заїздив,  то
обiцЯвсЯ, що ще заверне.
   „ м и т р о. ’а тепер уже ви, хвала богу, одужали, то чого б  i  ходити
йому чи паничевi?
   „ з в о н а р и х а. ’а лiкарЯ уже бiльш мiсЯцЯ i в селi нема.
   „ м и т р о. Ђ паничевi б чого? •iба й вiн лiкар?
   „ з в о н а р и х а. Ќе знаю;  тiльки  така  вже  добрЯча  душа,  що  й
господи! ™о божого днЯ трудивсЯ!
   „ м и т р о. ‘ебто вас жалував так?
   „ з в о н а р и х а. ѓосподь його свЯтий зна, -  чи  у  його  вже  таке
серце, чи ми заслужили ласки у бога?
   „ м и т р о (зiтхнувши). Њоже.
   Љ а т р Я (вертаючись). Ќi, то не вiн; хтось у хустцi. Џозношу лишень Я
на нiч полотна в комору.
   „ м и т р о (iдучи за Љатрею). џ тобi поможу.
   Љ а т р Я. ’а Я й сама зберу - не важкi. (Iде до тину i збира  полотно,
що на йому розвiшане).
   „ м и т  р  о  (пiдходЯчи  до  тину).  Љатрусю!  џ  хотiв  би  з  тобою
побалакати...
   Љ а т р Я. Ћб чiм? (Џотупилась).
   „ м и т р о (мне шапку). ‘ама знаєш, об чiм... тiльки й думки, тiльки й
гадки!
   „ з в о н а р и х а. Џiду вже Я: i пiзно,  та  й  молодЯта  нехай  собi
поговорЯть! (‚голос). „митре, синку! Џроведи вже мене до хати: нагулЯласЯ.
   „ м и т р о. ‡араз, мамо!

   Џiшли.

   ‚ € • I „ III

   ЉатрЯ сама.

   Љ а т р Я. Ѓоже мiй! “ Якi тенета Я вплуталась - i думок не зберу. —ого
ти радiло, дурне серце? Ќе бути сьому, не допустЯть пани!  I  Њихайла  уже
третiй день немає; то було й вечора не пропустить, а на цiм  тижнi  тiльки
раз ускочив на час, та й на досi... Њоже, не вiльно... ’iльки Як  же  менi
нудно без тебе, Як нудно! Ђ тут ще „митро! Џристає з  словом,  що  Я  йому
перше дала... любить... а Я... Ќу, що йому казати? ‚одити парубка,  та  ще
такого, - грiх! Џравду сказати? ’а чи  Язик  же  у  мене  повернетьсЯ?  „о
матерi ще дiйде... хоч би од цього хранив господь!
   ‘ т е п а н и д а (за ворiтьми). Ќа! ‡'їж!
   Љ а т р Я (здригнувшись). •то це? ‘тепанида?

   ‚ € • I „ IV

   ‘тепанида i ЉатрЯ.

   ‘ т е п а н и д а (ввiходить п'Яненька).  ™о  ж,  що  Я  була  панською
полюбовницею? Ќе по своїй волi, дрантЯ, чуєш? Ќе по своїй волi!.. Ђ  ти  -
по своїй, повiє!.. „iвуєш? I Я навчусЯ по сьомiй дитинi так дiвувати!  —иЯ
б казала, а твоЯ б мовчала! џка Я п'ЯницЯ? ‚ипила, ну - випила на свої,  а
не на краденi, злодюго, чуєш?
   Љ а т р Я. ’iтко, кого це ви так лаєте?
   ‘ т е п а н и д а. Ђ ту шелихвiстку бiсову, покоївку  панину,  Ђннушку.
‚родила мама, що не прийме й Яма! ђозпустить плахiттЯ, бендерська чума, та
й зачiпа! џ тебе зачеплю! џ тебе Як вiзьму на зуби, то ти й носа до нашого
кутка не покажеш!
   Љ а т р Я. Ћхота вам, тiтко.
   ‘ т е п а н и д а. ’ака, серце, охота, що Як нема з ким полаЯтись, то й
їсти не буду. Ћце Я її, шльондру, аж  до  самiсiнького  двору  проводжала;
шпетила вже, шпетила на всю губу! ЏочухаютьсЯ i батько  її,  i  дЯдько,  i
тiтка, i дЯдина! …! Њене не чiпай: Я й сама зачеплю!  “же  так  налаЯлась,
так налаЯлась всмак, що аж на  серцi  полегшало;  зайшла  до  шинку  та  й
випила...
   Љ а т р Я. ’а бачу, бачу.
   ‘ т е п а н и д а. ™о ж, Љатре? Ќа свої, на заробленi...
   Љ а т р Я. ’а й на свої не гаразд пити.
   ‘ т е п а н и д а. ђозкажи своєму батьковi, голубко моЯ... ’iльки тепер
i мого! (‘пiва й пританцьовує).

   Љоли б менi, господи,
   Ќедiлi дiждати!

   ‘юди, туди, он куди -
   Ќедiлi дiждати!

   ’о й пiшла б Я
   „о роду гулЯти!

   ‘юди, туди он куди -
   „о роду гулЯти!

   ’ам мене будуть
   —асто частувати!

   ‘юди, туди, он куди -
   —асто частувати!

   Љ а т р Я. ’а вже ж, хвалити бога, недiлi дiждались, начастувалисЯ..
   ‘ т е п а н и д а. Ћ?! “же?! ЊоЯ перепiлочко! (Џриспiвує).

   Ђ в перепiлки та головка болить;
   ’ут була, тут, перепiлочка,
   ’ут була, тут, сизопiрочкаї!

   џ тебе дуже, Љатрусю, люблю... така ти в мене хороша... дай  поцiлую...
от шкода тiльки, що горiлки не п'єш!
   Љ а т р Я. Ќедоставало!
   ‘ т е п а н и д а. „ай поцiлую... а та, панська помийницЯ, каже,  що  Я
Љатрю з паничем звела... похвалЯєтьсЯ покрити...

   Љ а т р Я. ™о ви кажете?
   ‘ т е п а н и д а. ЏохвалЯйсЯ, похвалЯйсЯ, повiє!  „умаєш,  що  так  на
твоїх панiв i поласились?.. Ђ, нехай вони тобi виздихають!.. ’а  в  нас  i
кращi є!!
   Љ а т р Я. ѓосподи! ‡а що вона обносить мене?
   ‘ т е п а н и д а (недочува). ’а у нас така парочка! Ћсь ми спаруємо...
i мати казала, що весiллЯ швидко... “х, коли б швидче! Ћт уджигну  вже  та
брЯзну пiдкiвками!.. (Џританцьовує).

   “надивсЯ журавель, журавель
   „о бабиних конопель, конопель:
   ’аки, таки дибле,
   Љонопельки щипле!
   Ђ Я ж тому журавлю, журавлю...

   •одiм-бо, Љатрусю, до шинку!
   Љ а т р Я (недочува, стоїть мов кам'Яна). ЋбносЯть... наступає вже...
   ‘ т е п а н и  д  а  (весело).  Љоли  не  хочеш,  то  Я  й  сама  пiду.
’рай-на-на-на! ’рай-на-на-на!! ’рай-на!! (Iде за ворота, хитаєтьсЯ;  трохи
не впала).

   Ћчеретом качки гнала,
   ‘пiткнуласЯ та й упала...

   (Iде, спiваючи).

   ‚ € • I „ V

   ЉатрЯ сама.

   Љ а т р Я (ламаючи руки). Ќу, дiвко! ЌадiвуваласЯ?  Ќаступає  вже  кара
людська, невпросима,  невмолима...  Ћт  i  заховалась!  Ќе  приспало,  моє
коханнЯ, ти лиха: пiдкралосЯ воно, та  аж  серце,  мов  на  ножi,  кипить!
Њихайло! ѓолубе мiй! ‘круто моЯ! ‡а тебе менi i страждати не тЯжко...  все
оддала, то що менi люде? Ћт матiр тiльки... Ћх, i  не  знаю,  що  з  мамою
буде, Як дiйде... а неминуче дiйде: вже коли ‘тепанида на  губу  взЯла,  -
все село знатиме! (‡ложивши руки, стоїть замислена).

   ‚ € • I „ VI

   ЉатрЯ i „митро.

   „ м и т р о (пiдходить тихо; ЉатрЯ не чує). Љатре!
   Љ а т р Я (здригнувшись). ѓа? ™о? џк ти мене злЯкав.
   „ м и т р о. Љоли ж сватiв присилати до матерi?
   Љ а т р Я (сплеснула руками). “же? Ћй лелечко! ЌасЯдуть же тепер! Ќевже
й ти на мене?
   „ м и т р о. џк на тебе? •iба ж ти не подала менi слова?
   Љ а т р Я. Ћх, нудьго моЯ! Љоли  ти  любиш  мене  хоч  капелиночку,  то
пошануй: бачиш, Яка Я? Њенi не шлюб у головi... замiж Я не пiду.
   „ м и т р о. ™о з тобою? ‘кажи менi щиро!
   Љ а т р Я. Ќе знаю... ’и б посватав краще Џашку; вона тобi такою вiрною
дружиною буде, так тебе любить!
   „ м и т р о. —ужого вiку заїдати не хочу! …х, Љатре, Љатре! Ќе любиш ти
тепер мене, - от що! ’о було  стрiнеш,  аж  у  очiх  сонечко;  щебечеш  не
нащебечешсЯ, воркочеш не наворкочешсЯ! Ђ тепер ти й не дивишсЯ,  ухилЯєшсЯ
зо мною i словом одним  на  самотi  перекинутись...  ‡апропастила  ти  мою
голову!
   Љ а т р Я. „митре! Џожальсь надi мною! џ тебе, Як  брата,  люблю;  менi
так тебе шкода... ’iльки Я не знаю, що зi мною сталось?
   „ м и т р о. Ђ Я знаю! Љажи прЯмо, бий одразу - легше буде!
   Љ а т р Я. Ќе муч мене!
   „ м и т р о. ‡наю Я, хто розлучник мiй,  хто  наступив  менi  ногою  на
горло! ’и в панича закохалась; вiн тебе звiв!
   Љ а т р Я. „митре! Ѓога ради! Њене не зводив Њихайло!
   „ м и т р о. ‚iн, вiн - i не кажи! Ќе обманюй мене!!
   Љ а т р Я. “ мене сили нема тебе обманювати... ™о ж? џ люблю Њихайла...
тiльки не вiн... сама винна...
   „ м и т р о (ухопившись за серце), 0-о!  ‘пасибi  хоч  за  правду...  i
хотiлось її, i надiЯ Якась ще тлiла... а тепер уже край!
   Љ а т р Я. „митре, прости мене! Ќе моЯ сила... так судилосЯ!
   „ м и т р о. Ќе твоЯ, нещасна, - так! Ђле на кого ти мене промiнЯла? —и
буде ж вiн тебе так кохати, Як Я? —и буде з тебе очей  не  зводити,  перед
тобою стежку промiтати?  Ќавiщо  ти  йому,  отому  паничевi,  здаласЯ?  Ќа
ласощi, на жарт, а потiм на покидьку!
   Љ а т р Я. –ить! –ього не буде: не звiр же вiн?!
   „ м и т р о. Ѓуде, пом'Янеш моє  слово!..  ‚они  такi!  “весь  свiт  би
зажерли, - та й то не вдовольнЯть своїх тельбухiв!  Њало  їм,  розбещеним,
тiєї втiхи на свiтi, ще зазiхають i на  нас,  старцiв,  однiмають  остатню
радiсть, остатнє щастЯ!
   Љ а т р Я (з криком). Ќе добивай мене! џ й так  уже  пiдбита!  Ќе  може
цього бути, не може! Ќема ж такого ката на свiтi, щоб  завдав  такi  муки!
Ђдже краще задавити власними руками!! ‡а вiщо ж би так насмiЯтись?
   „ м и т р о (обнiма Љатрю). „итино  моЯ,  надiє  моЯ!  ђад  би  Я  тебе
розважити, та... Язик не повертаєтьсЯ! —и тебе чарами приворожено, чи тобi
питтЯ дадено? ‡адлЯ чого, задлЯ кого ти мене сиротою кидаєш?  ’iльки  ж  i
жив тобою змалку, тiльки ж i бивсЯ з злиднЯми, аби загорювати того  щастЯ,
i от тепер, допливши берега, мушу топитись...
   Љ а т р Я (ридаючи, обнiма „митра). ™о ж менi робити? ‡божеволiла Я!
   „ м и т р о (боЯзко). Љатре!.. Њоже б, забула ти...  перемогла  себе...
може б, вернулосЯ...
   Љ а т р Я. Ќi, „митре! Ќесила моЯ...
   „ м и т р о. ‡начить, годi! Ќу, що ж - радощiв не зазнали,  з  лихом  -
приЯтелi... горювати - не привчатисЯ! ’а що про мене?..  •оч  би  ти  була
щасливою!
   Љ а т р Я. „е вже? Љругом таке лихо... •оч  би  ти  зненавидiв  мене  -
легше було б!
   „ м й т р о. ‡а що? —им же ти винна? ’ака вже моЯ  долЯ  щербата:  кого
б'є, то вже не милує!
   Љ а т р Я. Љоли б ти вийнЯв моє серце та розкраЯв надвоє!
   „ м и т р о. I, вже! „ай  боже...  щоб  хоч  тобi  щастЯ,  то  хай  уже
тiшитьсЯ ворог мiй... а менi (махнув рукою) - утоплю десь своє горе!.. Ђле
ж Як вiн насмiетьсЯ над  тобою,  Як  потопче  красу  твою,  кине  тебе  на
зневагу, на горе, - то не сховаєтьсЯ вiн вiд  мене  нiде:  на  краю  свiта
знайду його, зо дна морЯ винесу, з-пiд  землi  викопаю...  I  тодi  вже  з
паничем побалакаю!
   Љ а т р Я (хапа за руки „митра). ™о ти задумав, „митре?!
   „ м й т р о. Ќе бiйсЯ... поки не кине...  Ќу,  прощай!  ЌапивсЯ  вже  Я
радощiв! (Ћбнiма Љатрю). Џрощай! Ђ!! Ќе менi, злиденному, - щастЯ!  (“тира
сльозу). Ѓувай вже ти щаслива!(Iде).
   Љ а т р Я. „митре! Ќе побивайсЯ!!
   „ м и т р о. Џропадай усе!! (Iде хутко).

   ЉатрЯ, ламаючи руки, бiжить до ворiт i схилЯєтьсЯ до них, вiд несили.

   ‚ € • I „ VII

   ЉатрЯ i Њихайло.

   Њ и х а й л о (тихо крадетьсЯ з садочка). Љатре! Љатре!
   Љ а т р Я (уздрiвши його, несамовито кинулась на груди). Ђй!!
   Њ и х а й л о (обнiма). Ќе кричи, серце, так, бо почують!
   Љ а т р Я. ‡радiла!.. Ѓоже Як! ’ретiй вечiр не бачила.
   Њ и х а й л о. Ќу, все ж обачнiше треба.
   Љ а т р Я. Ќе буду, не буду, любий мiй, хороший; тiльки не сердьсЯ!
   Њ и х а й л о. Ќа тебе трудно й сердитись. (–iлує).
   Љ а т р Я (обнiма). ѓосподи, Як Я рада! Ќiчого й не  тЯмлю...  —ого  ти
вчора й позавчора не був?
   Њ и х а й л о. Ќе можна ж менi щоднЯ ходити, щоб не завважили... џ все,
знаєш, вибираю годину, щоб з моїми батьками про тебе побалакати...
   Љ а т р Я. ѓосподи, що то буде?
   Њ и х а й л о. ‰ сам  не  знаю...  трудно  то,  трудно;  Якось  усе  це
випада...
   Љ а т р Я (зiтха). Ћх! Ќе випада... i не випаде!
   Њ и х а й л о. Ќе сумуй,  зiрко:  ми  таки  свого  дiждемось...  ‡разу,
звичайно, нiЯково; треба здалеку  зайти,  наздогад  закинути...  џ,  може,
через маму...
   Љ а т р Я. Ћй нi, нi! Џанi такi страшнi, сердитi... вони з'їдЯть мене!
   Њ и х а й л о. Ћт, вигадай! —ого ти всього боїшсЯ?
   Љ а т р Я. Ѓоюсь, голубе, i душi у мене нема!
   Њ и х а й л о (пригорта i лащить Љатрю).  „урна  ти!  „урнюнЯ!  Ќу,  не
морщи ж своїх брiвочок, не затемрюй оченЯт! ѓлЯнь на мене любо, та  обiйми
палко, та пригорнисЯ шпарко!

   ЉатрЯ через силу усмiхнулась i поцiлувала.

   Њ и х а й л о. Ќе так, не так, а отак! (Ћбнiма). •одiм звiдси, щоб  хто
не здибав.
   Љ а р т Я (журно), I-i, вже! Ќема чого й критись..,
   Њ и х а й л о (звонтпивши). џк нема чого?
   Љ а т  р  Я.  “же  швидко  по  всьому  селу  роздзвонЯть,  рознесуть...
‘тепанида оце була, каже - Ђннушка похвалЯєтьсЯ... плеще на мене...
   Њ и х а й л о. Ћт каторжна! џ їй утну Язика!
   Љ а т р Я. Ќе втнеш, ще бiльше здратуєш! „е вже там  те  шило  в  мiшку
утаїти! Џiзно.
   Њ и х а й л о. ’и жалкуєш?
   Љ а т р Я. Ѓорони боже! ‘воєю  волею  покохала,  -  аж  згорiла  у  тiм
коханнi! ‚се без жалю вiддала тобi; за тебе i муки  прийму...  Ќе  зраджуй
тiльки мене, соколе мiй, доле моЯ! (Џрипада до Њихайла).
   Њ и х а й л о (цiлує). ™о тобi завжди в голову лiзе, моЯ дурнесенька ?
   Љ а т р Я. Џравда, цього не буде? –ього не може бути?.. ’о мене  тiльки
лЯкав „митро? Џравда? (Џри-пада до Њихайла).
   Њ и х а й л о. џк „митро! I вiн сюди лiзе?
   Љ а т р Я. ‚iн нещасний, бiдний... Я його скривдила... сватавсЯ...  так
його шкода: занапастила!..
   Њ и х а й л о. ‘лухай, Љатре, не муч мене! ™об  Я  бiльше  не  чув  про
„митра! Ќе поминай менi про його! ’ут прийдеш до тебе порозкошувати душею,
упитись коханнЯм, - а ти менi вкинеш приску за пазуху.
   Љ а т р Я. ™о ж Я зробила, що  сказала?  “  самої  пекло...  ’iльки  що
був... трохи на себе рук не знЯв... похвалЯвсЯ на тебе...
   Њ и х а й л о. Ќедоставало ще! видко сюди без конвою й ходить не можна
буде...
   Љ а т р Я. Ќi, нi, то вiн з одчаю! ‚iн не зачепить...
   Њ и х а й л о. ђозв'Яжись з ним; не пускай його до хати!
   Љ а т р Я. ‚iн i без того бiльше не прийде: Я йому призналась.
   Њ и х а й л о. ђозумна! ‘ама пускаєш славу?
   Љ а т р Я. Џущена вона уже; не вдержиш! ’а що менi до слави, аби ти при
менi... Ћт тiльки за матiр боюсь, Як дiйде - не переживуть вони!
   Њ и х а й л о. Џравда, за матiр - погано.
   Љ а т р Я. ™о менi робити, порадь, мiй соболю?
   Њ и х а й л о. •iба, може б, тебе одвезти до дЯдька на хутiр?
   Љ а т р Я. џк, щоб Я маму кинула?
   Њ и х а й л о. Ќу, то вдвох?
   Љ а т р Я. Ќi, нi! џк таке їй i сказати! ‚она б  швидче  на  себе  руки
знЯла, нiж пiшла б на публiку!* (*Џублiка - сором, ганьба.)
   Њ и х а й л о. ‘лухай, серце! џ поговорю з твоєю матiр'ю, присЯгнусь їй
за тебе, - то вона й заспокоїтьсЯ; лучче ж од нас правду  почути,  нiж  од
других...
   Љ а т р Я (сумне i чуло). I не знаю вже й Як... аж серце окипа  крiв'ю,
Як подумаю! ‹юбила ж мене, цiлий вiк поневiрЯлась за мене...
   Њ и х а й л о. ’а угамуйсЯ, не забiгай лиха!  Ћт,  може,  i  в  мене  з
старими швидко  владнаєтьсЯ  справа,  то  тодi  безпешно!  Џрийде  день  -
потурбуємось, а нiчка - наша!
   Љ а т р Я (ламаючи руки). Љоли б менi мами не  вбити!  –арице  небесна,
зглЯньсЯ хоч ти!
   Њ и х а й л о. ѓодi-бо, Љатре! •одiм у садок: час гине...

   ЉатрЯ безнадiйно сплеснула руками.

   ‡авiса тихо спада

   „Iџ —…’‚…ђ’Ђ

   ирокий рундук з ганком у панськiм  будинку.  Ќавкруг  квiтки,  клумби,
луговина; далi - розкiшний садок.  ‚iкна  деЯкi  одчиненi  на  рундук;  на
рундуцi - стiл, самовар з причандалами, крiселка. ‚ечiр.

   ‚ € • I „ I

   •арлампiй, а далi Ђннушка.

   • а р л а м п i й (ставить на стiл чайнi  причандали;  потiм  пiдмiта).
Ђч, знов накидали цигарок! ™о Я їх ненавиджу! Ќема,  хвалити  бога,  отого
кудлаЯ, - так жиди; а ти за ними прибирай! ’ьху! —истоє наказанiє! •iба це
моЯ обов'Язаность пiдмiтати, примiрно сказать, всЯку погань?  –е  козачкiв
дiло, чи там служок Яких, а не моє; моє дiло за ними доглЯдать  та  давать
запотилишникiв... Ђ от, •арлампiє ѓригоровичу, довелосЯ i вам щiтку до рук
узЯти та пiдмiтати собственно пiдлоги! Ћх-ох-ох! (‘пираєтьсЯ на щiтку). Ќе
тi теперечки часи, доложу вам, - сумнительнi!  ѓай-гай!  „е  те  вельможне
панство дiвалосЯ? I знаку нема, мов корова Язиком злизала! ’епер, примiром
кажучи, мужику волю дали, ну й посiда, або ще - жидова та!  Ќу,  Якi  вони
пани? •аркнув та ногою розтер, та й уже. ‘казано -  одно  боже  попущенiє,
скусительство!  Ќашi  теж,  дивись,  незабаром  у  пазурах   того   льоми
опинЯтьсЯ... Ђ через кого все прахом iде? —ерез нашу  паню:  Як  прибиласЯ
сюди, зараз завела новi моди, -  покойовок,  лакеїв...  Њи  вже,  значить,
стали невгоднi, неодукованi! Ђ сама повiЯлась по Љиєвах  та  по  ‚аршавах;
понавозила губарнорiв  отих  -  по  двi  пари  держала...  їй-богу!  Ќу  i
додержалась! (Џiдходить  до  столу,  поправлЯ  масло,  сметану,  сухарi  й
цукерки). ’акi завели заведенiЯ за  приводом  отого  кудлаЯ,  що,  на  моє
мнительство, - кiнець свiта: з ким тiльки кумпанiю водЯть? ’ьпху! -  та  й
годi! ’епер, примiром кажучи, наш панич, дворЯнин, з мужвою  воловодитьсЯ,
на вулицю ходить... ‘трамовище одно! Ќе зна того, Як в старовину... Ћт хоч
би, значить, нащот женського полу - Як було благородно, прекрасно! ‡велiли
кого привели... та й кiнець... I делiкатно, i поштительно! Ђ тепер?..  …х,
грiхи нашi, грiхи! Ћтаким шелихвiсткам, Як ота Ђннушка, припоручають тепер
до рук панське добро! ѓосподинЯ, значитьсЯ! ’ак би й зацiдив! („ивитьсЯ  у
кухлик). Ђ сметанка Яка? •iба така при покойному  пановi  була?  •оч  ножа
стромлЯй! Ђ то! (Ќахильцем п'є).
   Ђ н н у ш к а (зазира в одчинене вiкно). —аго ви до сьох  пор  самовара
не даєтьо? ЃаринЯ сердЯтьсЯ!
   • а р л а м п i й. ’и ще менi, смердюча, приказувати будеш? ѓеть,  поки
цiла!
   Ђ н н у ш к а. то ви себе воображенiє взЯли!  ‘кажите,  пожалуйста!  Ђ
зливки длЯ чого випили?
   • а р л а м п їй. •то випив?
   Ђ н н у ш к а. Ќехто!
   • а р л а м п i й. •то випив? (Ќаступає).
   Ђ н н у ш к а. •токало!
   • а р л а м п i й (Яро). Ѓачила?
   Ђ н н у ш к а. Ћт тiлько троньте, Я такого шкандалЯ зделаю!
   • а р л а м п i й. ’ак ти бачила?
   Ђ н н у ш к а. Ђж вуси все у зливках; глЯньте! (Ћдступає до дверей).
   • а р л а м п i й (змiшавшись, утира рукавом). “-у! ‘малена!  Љиш  менi
звiдцiлЯ! (Iде в дверi).
   Ђ н н у ш к а (тiка на рундук). ђугателi!! Ѓудете  знать!  Џостойте,  Я
вас всєх на чистую воду! - I ви, паничу Њихайло  Iванович,  почешетесь!  “
мене письмо од дЯдиньки: Я його викрала... Ѓудет i баринЯ знати! ЏромiнЯли
менЯ на ту шльондру, - i Я ж потешусь! Џопануєш! Џопануєш! “х, печуть менЯ
всi, та й Я ж попеку!! (Џобачивши паню з Њихайлом, iде далi).

   ‚ € • I „ II

   Ђнна Џетрiвна i Њихайло.

   Ђнна Џетрiвна виходить  разом  з  Њихайлом  з  парку,  у  неї  в  руках
картонка.

   Ђ н н а Џ е т р i в н а. € не думай отнекиватьсЯ.  ‚  сенате  серьезное
дело; все наше состоЯние  на  волоске.  Љоли  батько  говорит,  что  нужно
ехатiь, ,то уж верно нужно.
   Њ и х а й л о. ’а Я в дiлах не знаюсЯ!
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ќу, ну, не рисуйсЯ!  ‘ам  дЯдЯ  приглашает,  -
научит!.. Ђ кузину разве можно  упустить:  красавица,  chic  supreme,  bon
genre!* (*Ќайвищий шик, гарний тон (франц.).) Џотом дЯдЯ: шансы-то  какие!
‚едь зто черт знает где можно очутитьсЯ! џ бы  тогда  переехала  к  вам  в
Џетербург, освежилась бы хоть немного...
   Њ и х а й л о (з досадою). ™о вам за охота, мамо, зараз  мене  сватать?
’а ще й вибираєте таких, що тiльки плечима здвигнеш! џ  з  вами  хотiв  би
побалакати...
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ћставь, во-первых, свою хохлащину! Ќадоела...
   Њ и х а й л о. „уже швидко.
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. ‡то уж мое дело...  ’ы  пойми,  что  дЯдЯ  сам
намекает в письме...
   Њ и х а й л о. ’а Яке ж менi дiло до його превосходительства...
   Ђ н н а  Џ  е  т  р  i  в  н  а.  —то?..  Ћт  такой  блестЯщей  карьеры
отказываешьсЯ? „а ты в уме ли?
   Њ и х а й л о. Њамо, Я хотiв би побалакати...
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ћтстань с твоим балаканнЯм!  ‚ы  менЯ  уморить
хотите? ‚оспитывала, нежила, холила, чтоб хоть иметь утешение, видеть сина
в блеске, гордитьсЯ им... и вот благодарность родителЯм - за их любовь, за
то, что не жалели длЯ вас ни здоровьЯ,  ни  средств,  потворствовали  даже
всЯким прихотЯм хохлацким! ‚от и утешение!
   Њ и х а й л о. Њама! „а выслушайте же менЯ!
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ћставь!! ’вои вечные противоречиЯ положат менЯ
в могилу... џ женщина слабонервнаЯ, чувствительнаЯ; у менЯ уже  начинаетсЯ
тик... џ знаю, откуда всЯ порча: ты заразилсЯ идеЯми зтого париЯ!* (*ЏарiЯ
- безправний, зневажений.)
   Њ и х а й л о. Ќе браните же мне хоть в  глаза  человека,  который  мне
дорог!
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. „орог? „лЯ вас всЯкаЯ дрЯнь дороже матери!! ‚ы
свою мать родную готовы променЯть на всЯкую сволочь! Њолчите!..  “ж  скоро
добьете! (Iде хутко на рундук).

   ‚ € • I „ III

   Њихайло сам.

   Њ и х а й л о. Ќу й добалакавсЯ! „ва мiсЯцi чекав случаю, годив,  думав
натрапити на щасливу хвилину, коли матiр весела, - от тобi й  натрапив!  ‡
нею, значить, - годi: цей проклЯтий дЯдькiв лист усе попсував...  •iба  до
батька удатись? Џросто i думок не зберу... у такi нетрi та болота  зайшов,
що з кожним кроком тiльки грузнеш бiльше та глибше.

   ‚ € • I „ IV

   Њихайло i Џашка.

   Џ а шк а (тихо пiдкрадаючись). ’о ви, Њихайло Iвановичу?
   Њ и х а й л о. Џашка! —ого ти?
   Џ а ш к а. ‚ийдiть зараз до млина: там ЉатрЯ дожидаєтьсЯ.
   Њ и х а й л о. Ђ що там?
   Џ а ш к а. џк що? –iлий тиждень не бачили її, та й жалощiв нема?  ‚и  ж
би подивились, що там у неї дома коїтьсЯ. Њати знов занедужала; та то ще й
слава богу: хоч не чує, що по селу дзвонЯть! I без того  догадуєтьсЯ  вже,
картає...
   Њ и х а й л о. Ђ менi хiба легче? Ћн зараз з матiр'ю мав Яку бучу!
   Џ а ш к а. •iба довiдались?
   Њ и х а й л о. ’а ще  нi...  Я  ж  оце  збиравсЯ  поговорити  з  мамою,
попрохати... а тут до Џетербурга притьмом кажуть їхати: пильне дiло.
   Џ а ш к а. Ќещасна ЉатрЯ! Ќевже ви її так кинете?
   Њ и х а й л о. •то ж тобi каже, що кину? џ ж за неї i розпинаюсь тут!
   Џ а ш к а. •оч би ж навiдували її, а  то  все  рiдче  та  рiдче  почали
ходити, мов цураєтесь! ‚она ж такi за вас муки прийма  -  господи!  Њов  з
хреста знЯта!
   Њ и х а й л о. Ђ ти думаєш, менi легко? ’ут i дома не знаєш  на  Яку  й
ступить, - i так i сЯк пiдходиш, щоб прихилити  своїх...  i  такi  й  сЯкi
думки не дають спокою; а там прибiжиш до неї, щоб одвести хоч трохи  душу,
а вона зiтхає, часом плаче... ’ака нудьга вiзьме,  що  й  на  свiт  би  не
дививсЯ!
   Џ а ш к а. „иво, що плаче! ‚она бiльше й побиваєтьсЯ, помiчаючи, що  ви
не такi вже стали...
   Њ и х а й л о. џ такий самий, а радощi-то не такi, Яких чекалось.
   Џ а ш к а. —им же ЉатрЯ винна? •iба ж не  бачите,  що  вона  божеволiє,
гине за вами?
   Њ и х а й л о. Ђ в мене, Џарасю, хiба не плаче все у  нутрi?  ’им-то  i
тЯжко йти на тi сльози...
   Џ а ш к а. I Як-таки вам рiвнЯти себе до неї? “ вас  -  i  достатки,  i
розкошi, а у неї, бiдної, часу нема i на своє горе: роби i на себе,  i  на
свою матiр слабу... Ђ тут ще „митро скаженiє, всЯкi похвалки чинить! Ђ  ви
хочете, щоб вона була весела.
   Њ и х а й л о. Њало ще скрути - „митра на! ‘тережись, щоб з-за кутка не
торохнув! Џросто хоч пропадай! Ђдже Я її хотiв поки що одвезти  до  дЯдька
чи саму, чи з матiр'ю, - не хоче; хотiв i її матiр заспокоїти  -  боїтьсЯ;
що ж Я маю чинити?
   Џ а ш к а. Ќу, а що ж i їй робить? Iдiть, голубчику, зараз, прошу  вас,
бо дiвка просто не при собi...
   Њ и х а й л о. ’а ходiм! (Џодумавши). ’реба конешне написати до дЯдька,
послати мерщi... ’ак затЯглесЯ вузлом, що  й  не  розв'Яжеш.  („о  Џашки).
Џочекай мене за хвiрткою у садку, Я тiльки листа напишу та зараз i  вийду!
(Iде направо).
   Џ а ш к а (проводжаючи його очима). Џаничу! ‡даєтьсЯ, ти  дбаєш  тiльки
про свою шкуру! (Џiшла).

   ‚ € • I „ V

   ‡iзi i •арлампiй.

   ‡ i з i (вбiга i бере до  кишенi  цукор;  потiм  дзвонить).  •арлампий!
•арлампий! € где зта скотина шлЯетсЯ?

   •арлампiй показуєтьсЯ в саду.

   •арлампий! „авай самовар да подмети  балкон,  -  мама  велела,  тут  мы
играть будем... „а иди же скорей;
   только даром кормЯт!
   • ар л а м п i й. ™е в вас, панно, молоко на губах не обсохло,  щоб  на
мене лаЯть.
   ‡ i з i. Џоговори! ‚от Я маме скажу, так й выгонЯт вон! (Iде).
   • а р л а м п i й (прибира). ’ьпхуi Џрости господи!  Ћд  такого  блазнЯ
терпiти! ™о ще, звинЯйте, блоха, а й та кашлЯ! ‚зЯв би Я тебе,  та  задрав
би плахiттЯ, та випарив би лозою по мiсцю, звiдкiлЯ ноги ростуть, щоб  анi
сiла, анi почесала!

   —ути за коном голос Ђнни Џетрiвни: "Џозовите скорей пана! ‚оды! ‘корее!
„урно!"

   • а р л а м п i й. Ћ, вже  пустила  лотоки!  ђеве,  аки  лев  рикающий!
(Iде).

   ‚ € • I „ VI

   Ђнна Џетрiвна i Ђннушка, потiм Iван Ђндрiйович.

   Ђ н н а Џ е т р i в н а. (блiда, плаче; Ђннушка  пiддержує).  Ђх!  Ђх!!
Ћни менЯ дорежут! ‚оды! „ай скорее: душит! („звонить).
   Ђ н н у ш к а. Ќе беспокойтесь, баринЯ. (Џодає воду).
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ђх! ‡ту мерзавку чтоб  сейчас...  раскатать!..
—тоб духу ее не было! ѓде пан? („звонить). „урно, ах! Љапель скорей! ‚иски
три!

   Ђннушка бiжить до дверей, стикаєтьсЯ  з  •арлампiєм,  що  несе  свiчку;
вирива у його свiчку.

   Ђ н н у ш к а. ЃаринЯ казала, чтоб барина звали, бо у баринi до  барина
очинно... у баринi голова...
   • а р л а м п i й. ’ьпху! (Џiшов).
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. ‘пирту! ‘пирту! ‚иски три! „урно!..
   Ђ н н у ш к а. Ђх, боже мой! •оч би барин!
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч (пiдтюпцем). ™о там таке?
   Ђ н н а Џ е т р i в н а (зуздрiвши). Ђх! “мираю! (‡омлiла).
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. Ђнюточко! Ђнюточко! ™о з нею?
   Ђ н н у ш к а. Џотрьовожились од сюприманду.
   I в а н Ђ н д р i й о в й ч. Ђнюточко!  ‡омлiла?  Ћх,  господи!  (Ѓiга,
хапа крило, що з столу пiдмiтати, смалить на свiчцi й тика пiд носа пани).
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ђй! —то зто? (‘хоплюєтьсЯ). фу!! Њужик!
   I в а н Ђ н д р i й о в  и  ч.  Ќiчого,  нiчого!  ‘малЯтиною  найлучче!
Џостой, ще! (‘малить крило i хоче знов пiд носа).
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ђй!.. Ћставьте!.. €зверг!
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. ™о з вами?
   Ђ н н а Џ е т р i в н а.  Ђх,  виски...  тик,  тик!  Џолюбуйтесь  вашим
сынком!
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. ™о там? Ќе натЯгуйте-бо тетиви!
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. ‡арезал... †енитсЯ на простой девке, на  твари
женитсЯ, ваш братец - подлец - устраивает свадьбу!
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. —и ви в умi, що ви мелете?
   Ђ н н а Џ е т р i в н а (кида зiм'Ятого листа). Џрочитайте, что  братец
пишет! “ них уже  все  улажено...  Ћх,  уморЯт,  уморЯт;  Я  слабонервнаЯ,
чувствительнаЯ! ‚от й разгадка,  почему  в  Џетербург  не  хочетсЯ  ехать!
‚ыкормили сокровище... утешайтесь! Ћх, виски! виски! виски!

   Ђннушка тре виски, Iван Ђндрiйович пробiга листа.

   ‡ i з i (вбiга i кидаєтьсЯ до матерi). Њаman, неужели Њiсhel с  простой
дрЯнью повенчалсЯ?
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ћтстань! “бирайсЯ! “ведите ее!!

   Ђннушка бере за руку; ‡iзi б'в її по руцi.

   ‡ i з i. Ќе тронь, сволочь!!

   ‚иходЯть.

   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ђх! Ћн погибнет, погибнет?!
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. ѓосподи! Ћт горе! Њоже, ще пособити можна?
’а не лементуйтесь, не дiлайте бешкету! –е не iграшки!  Ќачхав  Я  на  все
iнче, а за сина - нi! Ќе перебивайте... слухайте: прикажiть,  щоб  там  нi
Ђннушка i нiхто - анi писнули, що ми знаємо, бо Я кишки випущу!
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ђх, боже мой! ‡а что Я страдаю, за что?
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. Ђнно Џетрiвно! Ќе натЯгуйте, кажу, тетиви,
даби не лопнула! ’реба спасать сина, а не телесуватьсЯ*  (*’елесуватисЯ  -
кидатисЯ в усi боки.).
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Љто ж спасет? Ћн погибнет, погибнет;  зто  все
братец!
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. Љонешно, подлець; но не  дiлайте  публiки,
прошу вас.
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. •оть зтой шлюхе задам! 0-ох!
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. Ќе про неї рiч. Љоли буде тихо  i  Њихайло
нiчого не провiда, то Я одведу йому очi i мерщi вирЯджу до Џетербурга; хоч
i ви його проводiть... Ђ там уже ту спровадимо: окручу з першим  парубком,
дам придане та й витурю...
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. „а денег же нет?
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. „iстану у льоми: ми тут гешефта зробили.
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ќеужели? Ђх, матерь божиЯ, сжальсЯ!
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. Љоли кажу, то вiрно.  ’iльки  ж  слухайте,
щоб нiхто менi нiчичирк, та й ви знаку не покажiть Њихайловi!
   Ђ н н а Џ е т р i в н а (веселiше).  •орошо,  хорошо!  ‡то  ты  отлично
придумал: именно только Џетербург нас спасет!

   ‚ € • I „ VII

   ’i ж i •арлампiй.

   • а р л а м п i й. Њиколай ‘тепанович Ѓєлохвостов зволили приїхать.
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч. ‘лава богу: от хто  нам  поможе  укоськати
Њихайла.
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Љак Я рада! ‘оusin такой  умница;  он  наверно
подействует... даже голова отошла. („о •арлампiЯ). ‘тупай, проси барина  в
мою гостиную.

   •арлампiй пiшов.

   I в а н Ђ н д р i й о в и ч.  ’iльки  ж  Я  вас  прошу,  пожалуста,  не
лопотiть Язиком багато, бо спортите дiло.
   Ђ н н а Џ е т р i в н а. Ђх, мой создатель,  да  говори  сам;  лишь  бы
только  поскорее   выехать   из   этого   болота!   џ   пойду   гардеробом
распорЯдитьсЯ.,.
   • а р л а м п i й (знову ввiходить). ‡волили пiти.

   Ђнна Џетрiвна i Iван Ђндрiйович виходЯть.

   ‚ € • I „ VIII

   •арлампiй i Џашка.

   Џ а ш к а (ввiходить хутко, збентежена). •арлампiє ѓригоровичу!
   • а р л а м п i й. ѓа? Ђ тобi що?
   Џ а ш к а. Ќе бачили панича Њихайла ‰вановича? Њоже, в горницЯх?
   • а р л а м п i й. Ђ тобi нащо?
   Џ а ш к а. Џильно треба.
   • а р л а м п i й. Ќащо, кажу? ѓлуха!
   Џ а ш к а. ™об зараз iшли! Ќагло треба!
   • а р л а м п i й. Људи?
   Џ а ш к а. ‚они знають!
   • а р л а м п i й. ™о це ви, шелихвiстки, собi  в  моду  взЯли?  ’ак  i
претьсЯ, каторжна! џ тобi дам панича!!
   Џ а ш к а. —ого ж ви лаєтесь?
   • а р л а м п i й. Ѓрись менi зараз!

   Џашка тiка.

   ђозпустились, бач, до чого? ’ак прЯмо i  кличе,  -  без  сорому  казка!
’ьпху! (Iде).

   ‚ € • I „ IX

   Њихайло сам.

   Њ и х а й л о (виходить з садка, замислений, читаючи свiй лист). ’реба,
треба уже це покiнчити! Џишу до дЯдька, щоб приїхав сюди менi раду дати...
або Я до його; тiльки спробую ще раз перебалакати з батьком  та  й  поїду.
’ак оце й Љатрi скажу. „алi тЯгти - уже несила! Ќе знаю  вже,  чи  й  є  з
цього  проваллЯ  стежка?  Ѓатькiв  кинути,  розплюватись  -  безчоловiчно:
вигодували ж, випестили! ’а й куди без них удатись! ‹егко сказать тiльки -
порви! Ђле й Љатрю кинути на поталу, на горе - теж безчоловiчно, подло! ™о
ж його чинити?(арпа руками волоссЯ). ’а вимiркуй же, хоч що-небудь, мозку
безсилий, ледачий!! Ћ, будь ти  проклЯта  та  година,  що  завела  мене  у
коханнЯ! џк здавалось, що тому раєвi кiнцЯ не буде, а от тобi й кiнець, та
ще Який гидкий, пекучий!.. Џавло правий був, ох правий; болiзно  щемить  у
моєму серцi його гiрке слово: "Ќе вистачить у тебе сили на боротьбу, а  на
гiрше що - вистачить!" ’ак, вистачило! Џавло уже два  мiсЯцi  й  не  пише,
розплювавсЯ... i всi плюнуть...  чесне  товариство  одвернетьсЯ...  навiть
свЯтi думки i замiри, що освiтили мою душу  новою  вiрою,  стануть  передо
мною грiзними суддЯми... i Я сам розплююсь з собою! {Ѓезсило опуска голову
й руки).

   ‚ € • I „ •

   Њихайло i Ѓєлохвостов.

   Ѓ є л о х в о с т о в. ѓде ж он?
   I в а н Ђ н д р i й о в и ч (з-за дверей). ‚iрно, в саду. ’и ж,  глЯди,
прикиньсЯ, нiби од Ћлександра. (‡ачинЯ дверi).
   Ѓ є л о х в о с т о в. Џонимаю, понимаю, дЯдюшка!  ђазыграем  в  первом
сорте. Ѓа! „а  он  здесь!  („о  Њихайла).  ‡дравствуй,  Њиша!  Ћ  чем  зто
призадумалсЯ?
   Њ и х а й л о. ‡драстуй! (‘ходе на рундук i обнiмаєтьсЯ).
   Ѓ є л о х в о с т о в. —то ты, в самом деле, похудел? Ѓолен?
   Њ и х а й л о. Ќi, так собi.
   Ѓ є л о х в о с т о в. Ќа тебе лица нет. —то за причина? Њне тебЯ жаль,
Њиша.
   Њ и х а й л о. ‘пасибi.
   Ѓ є л о х в о с т о в. ‚едь Я тебЯ люблю; не веришь?
   Њ и х а й л о. —ому нi? ‚iрю.
   Ѓ є л о х в о с т о в. Џослушай, у тебЯ на душе завелось какое-то горе.
Џоделись со мною; ведь мы товарищи, des garcons?* (*•лопцi (франц.).
   Њ и х а й л о. ’ак, значить, при сiй вiрнiй оказiї,  вийми  душу  та  й
поклади!
   Ѓ є л о х в о с т о в. Ѓог з тобою, коли не нуждаешьсЯ.
   Њ и х а й л о. ’а в чiм же?
   Ѓ є л о х в о с т о в. ’ак не в чем?
   Њ и х а й л о. Ђвжеж.
   Ѓ є л о х в о с т о в. Vous mentez, mon cher cousin*. (*‚и брешете, мiй
любий кузене (франц.).)
   Њ и х а й л о. ‘'еst trop rude!* (*–е занадто! (”ранц.).)
   Ѓ є л о х в о с т о в. ђаrdon!* (*‚ибач (франц.).) Џослушай, чего же ты
скрываешь? ‚едь Я должен быть твоим соnfident*. (*‚iрником (франц.).)
   Њ и х а й л о. џким соnfident?
   Ѓ є л о х в о с т о в. „а ведь пойми ты,  голова,  что  Я  все  знаю  и
послан к тебе тайным послом! Ђs tu compis* (*’и зрозумiв? (”ранц.).).
   Њ и х а й л о. ‚iд кого послан?
   Ѓ є л о х в о с т о в. Ћт дЯди, Ђлександра Ђндреевича.
   Њ и х а й л о (збентежено). ‘лухай! ’и не брешеш? ѓовори правду!
   Ѓ є л о х в о с т о в. —тобы  тебЯ  заверить,  Я  сообщу  и  по  какому
вопросу приехал (озираeтьсЯ): устроить твой брак с ЉатреюI
   Њ и х а й л о. ’сс! Ѓога ради! Ќевже ти за мене руку тЯгнеш?
   Ѓ є л о х в о с т о в. ‡а кого ж ты менЯ принимал? Ќеужели ты  думаешь,
что если мы с тобою тогда поспорили, так ты мне и  не  дорог?  ЋшибаешьсЯ!
“беждений твоих Я могу и не понимать, а сердечные дела  -  понимаю:  с'еst
une musique a bruler le cerveau...*  (*рiд  такої  музики  памороки  заб'є
(франц.).).
   Њ и х а й л о (кидаєтьсЯ i обнiма). ‘пасибi тобi щире; ти длЯ мене,  Як
зiрка, блиснув серед темрЯви.
   Ѓ є л о х в о с т о в. ‘лушай, друг мой Њиша! Ѓрось ты  зтот  натЯнутый
диалект, да поговорим по душе: ведь дело серьезное! .
   Њ и х а й л о. Ќу, ну!
   Ѓ е л о х в о с т о в. Љак ты решил, поедешь ли завтра со мною?
   Њ и х а й л о. ‚идишь ли, какого рода обстоЯтельство... Я просто с  ума
схожу, - посоветуй,  голубчик!  Ѓатько  требует,  чтобы  Я  послезавтра  в
Џетербург ехал.
   Ѓ е л о х в о с т о в. Џочему? “знал разве?
   Њ и х а й л о. Ќет, дело в сенате: говорЯт - все состоЯние на карте.
   Ѓ е л о х в о с т о в. Ђ,  помню,  с  Ђлександровичами!..  ‘ерьезнейшее
дело.
   Њ и х а й л о. Ќу, что мне, по-твоєму, ехать?
   Ѓ є л о х в о с т о в. …хать, конечно.
   Њ и х а й л о. Ђ ЉатрЯ как?
   Ѓ є л о х в о с т о в. Ќадеюсь, что ты в Џетербурге век не  останешьсЯ,
не изменишь своей chere Katerine! (*‹юбiй Љатрi (франц.).)
   Њ и х а й л о. Ћб этом й речи нет; Я Љатрю страшно люблю!
   Ѓ є л о х в о с т о в. Ќу, через  месЯц  воротишьсЯ,  -  и  Я  к  твоим
услугам всегда.
   Њ и х а й л о. Ќо как же ЉатрЯ останетсЯ?
   Ѓ є л о х в о с т о в. „а  ведь  ты,  верно,  ее  материально  устроил,
обеспечил существование?
   Њ и х а й л о (змiшавшись). Љак же Я мог? ’ы знаешь  -  у  менЯ  пишних
средств нет; просить у отца на сей предмет невозможно...
   Ѓ є л о х в о с т о в. ’а-та-та! ќто серьезный вопрос. ’ут не бог знает
какаЯ  и  сумма  нужна,  -  четыре,   пЯть   радужных*   (*25-карбованцева
асигнацiЯ.) могут озолотить их жизнь...
   Њ и х а й л о. „а она бы денег не взЯла: это бы оскорбило смертельно ее
чувство; она им не торговала за деньги!
   Ѓ є л о х в о с т о в. Љакое сентиментальничанье! ‡то зависит от  формы
предложениЯ. ’ы ломаешьсЯ над решением  тонких  вопросов,  -  шокирует  ли
предложение материальных средств чувства милой? Ђ самую милую  заставлЯешь
терпеть...
   Њ и х а й л о. „а, это менЯ постоЯнно мучило... вот что она на  работах
й что этот грубый труд убивает, понимаешь, красоту... „а Я не находил пока
выхода; но согласись с  тем,  что  обеспечивать  окончательно  может  лишь
брак...
   Ѓ є л о х в о с т о в.  ќто  еще  вопрос,  что  важнее  -  реальное  ли
довольство,  или  формальное,  условное  право?  ‚озьмем,  например,  твоє
положение. Ќе задумывай ты брака, а взглЯни  на  дело  практически,  соmme
tout le monde*, (* џк усi (франц.).)  -  тебе  бы  не  только  не  помешал
батько, да не пожалел бы денег отлично  устроить  судьбу  твоей  милой,  -
клЯнусь тебе! - и она бы зажила счастливо, припеваючи, услаждаЯ  свободные
твои часы пасторальной идиллией; а вот задуманный тобою  брак  сразу  тебЯ
самого лишит средств, оторвет от родных, и ты пойдешь скитатьсЯ по  свету,
проклинаЯ свою судьбу й заедаЯ чужой век.
   Њ и х а й л о. Њожно й трудом зарабатывать. џ хотел поступить  сельским
учителем... слитьсЯ с народом, послужить ему...
   Ѓ є л о х в о с т о в.  ’о  есть  нищенствовать,  зависеть  от  пьЯного
писарЯ, старшины,  дьЯчка...  •орошо  народное  служение!  ђазменЯтьсЯ  на
жалкое ничтожество! „а ты если народовец, то во имЯ своих же дорогих  идей
добивайсЯ карь