лю.  Тiло  њњ
покрилося  струпом,  лице  услалося  синiми  плямами,  на  лобi  з   кулак
завбiльшки вигнало гниючу гулю, горло болiло, голос,  як  розбитий  чавун,
хрипiв, а далi й зовсiм спав, не говорила вона, а щось стиха сичала.
   XIV
   Надворi стояла осiння негода: дощ та  грязюка,  грязюка  та  дощ.  Небо
заслалося непроглядними хмарами, з землi встаЇ важка пара i  закриваЇ  вiд
очей свiт бiлий, якiсь померки стоять над землею, i люди  снували  у  тому
мутному свiтi, наче непривiтнi тiнi.
   Вечорiло. Над землею розiслалася чорна нiч. По хатах запалювали свiтло,
по улицях - лiхтарнi. Жовтий свiт  њх  мутним  кружалом  стояв  у  густому
мороцi ночi i ледве-ледве освiчував те мiсце, де стояли  лiхтарнi.  За  њх
жовтим кружалом починалася непроглядна темнота.  Чулося  шльопання  важкоњ
ноги по невилазнiй калюцi, прокльони на  дощ,  на  негоду.  Все  поспiшало
додому, всяке  шукало  собi  захисту,  ховалося  по  хатах.  Однi  хурщики
торохтiли по опустiлих улицях,  вигукуючи  охриплим  вiд  негоди  голосом:
"Давать? Давать?" Нiхто њх не кликав, луна не розносила њх глухого гуку, i
вiд суму вони, знай, перењжджали з одного мiсця на друге.
   Не дивлячись на таку твань та негоду, земський нањзд не нi одного  разу
не був такий людний, як тепера. Земський дом,  наче  купа  багаття,  палав
свiтлом вiд гори i до самого низу. По всiх хатах i проходах повно гласних,
котрi то снують сюди та туди, то збираються в купи, то знову  розходяться.
Тут i свiтлiшi князi, i вельможнi пани, i заможнi дуки-купцi, i  наш  брат
сiра-сiромаха... Слово по слову - цiле море слiв, гук i гам стоњть, мов  у
вулику перед рiйбою.
   Що ж за дiло зiбрало сих людей докупи, що за рада зiбрала њх з близьких
i дальнiх крањв i повiтiв?
   А ось увiйдiм, послухаймо.
   Дзвоник предсiдателя давно вже гуде  i  ззиваЇ  до  мiсця  гласних,  що
розтеклися по всiх  усюдах,  гомонiли  одно  з  другим,  гвалтуючи  цiлими
купами.
   -  Господа!  Прошу  занять  места!  -  гука  предсiдатель,   утомившись
дзвонити. I, перегодивши, знову дзвоне.
   - ЧуЇте, дзвонять!.. Буде... годi! - почуваЇться  то  там,  то  там.  I
поодинокi тузи, одстаючи  вiд  куп,  простують  до  мiсця,  тодi  як  юркi
сухоребрики  розмахують  руками,  щось  гаряче  доказуючи,  сивi   бороди,
порозкидавшись по залi, крiзь  окуляри  обдивляються  купи,  а  товстопузi
купцi, стоячи пiд дверима, пихтять та втираються червоними платками.  Однi
сiрi-сiроманцi, скупившись у  кутку  пiд  стiною,  смиренно  стоять  собi,
похнюпивши голову, мов винуватi, котрих зiбрались судити.
   - Господа! Прошу занять места!  Еще  много  предстоит  нам  рассмотреть
вопросов... - знову гука предсiдатель.
   - Чуете? Чуете? - i купи шарахнули до мiсць. Гомiн та  рип  чобiт,  рип
чобiт та гомiн... i тiльки дзвоник, мов скигля собача,  голосно  та  тонко
роздаЇться серед того глухого гуку.
   Аж ось посiдали гласнi.  Дзвоник  вгаваЇ.  Тихо,  хiба  то  пронесеться
неясне шептання.
   - Господа! - почав  предсiдатель.  -  Теперь  нам  предстоит  вопрос  о
растрате бывшим членом управы Колесником  двадцати  тысяч  земских  денег.
Прошу вашего внимания.. Вопрос о растрате столь значительной суммы уже сам
собою  представляет  довольно  серьезный  вопрос,   но   серьезность   его
усложняется еще тем печальным обстоятельством, что, к стыду нашему, должен
сознаться, представляет не единичное явление.
   - Та грошi за Колiсника заплаченi! -  не  то  спиталася,  не  то  прямо
казала якась сiра свита.
   - Да, деньги внесены. Но я вовсе не о том  говорю.  Я  говорю  о  самом
явлении. Оно столь необычайно, столь часто начало повторяться в  последнее
время, что я просил бы вас обратить на это свое  серьезное  внимание  и  в
настоящее  заседание  рядом  мер  положить  раз  навсегда  предел   такому
печальному положению.
   - Який же предiл положити? Пiд суд злодiя - от увесь предiл!
   - Я прошу не перебивать меня. Слово за мною, и моя мысль впереди.
   - ПослухаЇмо.
   - Господа! - скрикнув, червонiючи, предсiдатель. - Я того  лишу  слова,
кто еще раз перебьет меня. - I, посовавшись на мiсцi, знову почав.  Плавно
i красно лилась його бурлива рiч, часами на хвилину стихаючи,  видно,  для
передишки, бо через Другу хвилину  знову  знiмалася  бурхливо,  як  вихор,
котрий все ломе i змiта, грiзна, як той грiм, що розбиваЇ  всяку  заборону
на своЇму слiду... Без жалю, немилосердно вiн  катував  лихую  замашку  до
крадiжки, безчестив  злодiйськi  замiри,  окидаючи  усiх  своњм  поњдливим
поглядом, уриваючись в кожного душу своњм дзвiнким та гудючим голосом.
   - Таковы, господа, печальные последствия простой кражи, -  сказав  вiн,
переводячи  духа,  -  неуважение   к   чужой   собственности,   разрушение
общественного спокойствия, шаткость религиозных убеждений. Но  во  сколько
раз преступнее, во сколько раз позорнее кража или  растрата  общественного
добра? - гукнув вiн, наче випалив з рушницi. Вiн не знаходив  слова,  яким
би можна було охрестити той порок, збагнути i вирiкти його гiркi шкоди  та
утрати: дивно, що земля не розiйдеться пiд ногами  такого  злочинця  i  не
пожре вiдразу, що грiм небесний не положить його на мiсцi, як  тiльки  зла
думка здiйметься у його головi. Живе ж  така  огида  i  паскудить  свiт  i
людей! Ми, не знаючи спершу нiчого, живемо з  ним,  братаЇмося,  хлiб-сiль
водимо укупi, а потiм, як виявиться, другi кивають i на нас: одного,  мов,
поля ягода, з одного глека пили!.. - Нет, господа, нам нужно обелить  себя
в глазах честолюбивых интриганов, которые  не  задумаются  бросить  комком
грязи во всякую светлую личность в глазах общества, в глазах всего  света!
Кому, как не нам, дворянам, стоящим на страже чести, взяться за это  дело.
И я, как дворянин, первый считаю священным долгом предложить вам, господа,
некоторые меры, могущие служить для искоренения  столь  гнусного  зла.  Но
прежде всего позволю себе спросить вас: какие причины, какие, так сказать,
условия породили возможность появления среди нас  такого  рода  личностей?
Скажут нам: разве и в прежнее время не было этого? Разве чиновничество  не
брало  взяток?  Отвечу:  да  брало,  брало  потому,  что  было   нищенское
жалованье, брало, чтобы с голоду не умереть, но не крало! Не крало потому,
что чиновники - это мы, те же дворяне. А это много! Целый ряд веков  стоит
за нами, рыцарями  порядка  и  честности,  вековые  традиции  создали  нас
таковыми. Таковы были и чиновники, самой  природе  их  присуще,  не  скажу
понятие, а ощущение о чесги, о достоинстве. Вот почему тогда у нас не было
воровства общественного достояния. А теперь? Наряду с нами сидят люди иных
сословий, иных общественных положений, где  понятие  о  честности  или  же
недоразвилось, или же приняло  какие-то  уродливые  проявления:  обвесить,
обмерить, обойти другого вовсе не считается преступным. Чего же вы  хотите
после этого? Руководствуясь таковым взглядом,  я  предложил  бы  следующую
меру:  очистить  земство  от  того  преобладающего   большинства   чуждого
дворянству элемента, который, в особенности по уездам,  создал  управы  из
своих, все прибрал к своим рукам.
   - Так оце нас, Паньку, по зашийку з хати! - вирвався вiд  сiрих-сiромах
гудючий поклик.
   -  Ничаво,  ничаво,  ваше  превосходительство,  -  пiдводячись,   мовив
бородатий кацап у куценькому каптанi, - обрили вы нас, нечево  сказать.  А
двадцять-то тыщ попризаняли у меня за пять процентов, тогда как мне давали
десять, да вот уже пятый годок-то требую, да никак не истребуем.
   - Тише,  господа,  я  еще  не  окончил.  Тише!  -  скрикнув  Лошаков  i
несамовито задзвонив на всю залу, почервонiвши, як рак печении.
   - Ходiм, Грицьку, поки не вибили в шию,  -  знову  обiзвався  хтось,  i
сiрiсiроманцi один за одним повставали i почимчикували до дверей.
   - Господа, тише! Стойте! Куда вы? - гукнув Лошаков на сiрих.
   - Куда? Додому! - обiзвався один.
   - Я не позволю. Я требую вас остаться. Вопрос очень серьезный.
   - Нi, ще такого немаЇ закону,  щоб  нас  чистили  на  всi  боки  та  ще
заставляли й слухати. - Уже вони стовпилися бiля дверей. Як тут  з  усього
розгону увiрвався у залу незнайомий чоловiк. Одежина  на  йому  пошмагана,
пика заросла, суха, як скiпка, голова  закустрана,  нечесана,  вуси,  наче
котячi хвости, одстовбурчилися, а очi - як у хижака, горять, палають.
   - Стiйте! Стiйте, добрi люди! - гукнув вiн.  -  Я  вам  усе  по  правдi
скажу. Не вiрте ви нiчому, усе то брехня! Як давно  колись  крали,  так  i
тепер крадуть i будуть красти... Поки в одного добра бiльше, а  в  другого
менше, крадiжка не переведеться! Оце я вам по правдi сказав.
   - Социалист! Нигилист! Арестовать его! - загуло з усiх  куткiв,  i  всi
посхоплювалися з мiсця.
   - Кто это? Кто? - допитувались другi.
   - Это, господа, один сумасшедший, не очень давно  из  дома  умалишенных
выпущен, - пояснив предсiдатель управи.
   - Кто он? - спросив Лошаков.
   - Довбня. Окончивший когда-то курс семинарии.
   - Ну, и  верно,  что  социалист.  Сторож!  Позвать  сюда  полицейского,
арестовать того господина.
   - Ет, застрахали! - махнув на його  Довбня  i  зареготався.  -  Я  i  в
божевiльницi був, а вони -  арестувати!  Я  не  тiкаю,  -  одмовив  вiн  i
повернувся знову до сiромах. - А вам, братця,  одно  скажу:  не  вiрте  ви
нiчому на свiтi - усе брехня! Тiльки коли  е  у  кого  правди  крихта,  то
тiльки у бiдного чоловiка, Зате ж тому бiдному i найгiрше!
   Тут саме увiйшов полiцейський, i Довбню, пiдхопивши пiд руки, поволокли
З хати, як вiн не  кричав,  не  огинався...  Сiрi-сiроманцi  не  знать  де
дiлися. Стороннiх людей за те, що плескали у долошки Довбнi i кричали йому
браво, Лошаков попрохав вийти з собранiя, а тим часом перервав  на  десять
хвилин засiданiЇ. У залi  почувся  гук-гам;  гласнi  гвалтували,  стороннi
реготалися,  дехто  уголос  лаяв  Лошакова,  дехто  свистав...  усi  разом
несамовито гупали ногами, виходячи.
   Не забарилася зала опустiти. Стороннiх - анi  духу,  однi  гласнi,  мов
бджоли, утерявши матку, метушилися по всiх усюдах. Аж ось  знову  роздався
дзвоник Лошакова - i всi ущухнули.
   Лошаков знову почав говорити.  Вiн  раяв,  щоб  зменшити  недворянських
гласних, прохати уряд заборонить козакам бути самостiйними виборцями разом
з малоземельними панками, а хай  вони  вибирають  вiд  цiлоњ  волостi,  як
крiпаки казеннi. Утомившись, вiн закiнчив свою довгу рiч надiЇю,  що  його
рада буде прийнята, а тим часом, може, хто краще що вiд його пригадав,  то
хай повiда перед нашими зборами.
   Нестямний ляск у долошки привiтав красномовного пана за його рiч. Разом
скiльки гласних, схопившись, побiгли до Лошакова i гаряче потрушували його
руку; другi з мiсця кричали: що, мов, нам ще слухати? Якоњ  кращоњ  поради
ждати? Пускайте на голоси!
   Серед того гвалту та гуку, серед радiсноњ бiганини та реготу  в  одному
тiльки мiсцi щось одиноке чорнiло, скурюючись кругом, наче хмарою,  димом.
Аж ось дим заколихався, i поверх  його,  неначе  поверх  хмари,  з'явилася
патлата голова у синiх окулярах, з здоровенною бородою.
   - Я прошу слова! - гукнула голова, покриваючи своњм товстим  голосом  i
гук нестямноњ радостi, i бiганину панiв.
   - Тише, тише, господа! - скрикнув Лошаков i почав роздивлятися по залi.
   - Вы желаете говорить? - спитав вiн, Їхидно уклоняючись.
   - Я, - гримнула знову голова.
   - Не надо! Не надо! - загукали кругом гласнi. - Мы наперед  знаем,  что
услышим одни порицания.
   - Но позвольте же, господа!  -  скрикнув  Лошаков,  пiдводячись.  -  Не
будемте пристрастны. Может быть, господин  профессор,  как  гласный  от  N
крестьянского общества, скажет нам что в защиту своих избирателей.
   - Не надо! Не надо! - одно гвалтуе кругом.
   - Да позвольте же: не могу же я запретить говорить.
   - Не надо! Не надо! Лошаков дзвоне.
   - Не надо! Не надо!
   - Господа! - гукнула  голова,  -  я  не  стану  долго  истязать  вашего
внимания. Я не стану говорить часовые речи. Я скажу только несколько слов.
Я думаю,  господа,  что  мы  прежде  всего  представители  земства,  а  не
представители какого-нибудь одного сословия, почему  и  в  речах  касаться
сословных каких вопросов по меньшей мере неделикатно...
   - Мы уже слышали... Не  надо!  Пускайте  на  голоса.  Вопрос  так  ясно
поставлен, что в прениях нет надобности.
   - Вы не хотите меня выслушать. Но позвольте:  два  слова.  Я,  господа,
считаю для себя позорным быть в таком  собрании,  где  нарушается  свобода
прений, где возбуждается сословная вражда, причем обвиняющая сторона  даже
не дает возможности обвиняемой сказать что-либо в свое оправдание.
   - Не надо!
   - Я слагаю свои полномочия и  удаляюсь,  -  сказала  голова,  з  грюком
одсовуючи стул i виходячи з зали.
   - И лучше. Счастливой вам дороги!
   - Помилуйте! Что это такое?  Приходишь  в  собрание  -  одни  свиты  да
серяки. Вонь, грязь, просто сидеть нет возможности. Опять же: их же члены,
их же председатель. Сами себе назначают содержание, какое  желают.  Налоги
накладают,  какие  сами  вздумают,  не  справляясь  ни  с  законом,  ни  с
доходностью. Да к этому еще и воруют земские деньги! - чулося то  там,  то
там.
   - Но как же, господа?  Никто  не  желает  сказать  что-либо?  -  спитав
Лошаков.
   - Что тут говорить?
   - Баллотируйте, да и вся тут.  Помилуйте,  одиннадцать  часов,  меня  в
клубе ждут: партия винта не составится.
   - Господа, садитесь же. Буду сейчас баллотировать вопрос.
   - Зачем баллотировать? Вот все станем, все будем  стоять.  Единогласно,
да и только.
   - Единогласно! Единогласно! - загукало, наче в дзвони, кругом.
   - Никого нет против предложения?
   - Никого. Единогласно.
   - Вопрос принят, господа, единогласно. Поздравляю вас...
   - Закрывайте заседание. Чего долго  тянуть?  Главное  порешено,  а  что
другое может остаться и до другого собрания, если в это не успеем.
   - Да,  я  думаю,  господа,  что  после  этого  вопроса  нам  следует  и
отдохнуть. Вот только еще вопрос о Колосникове.
   - На завтра! На завтра! Сегодня поздно. Пора в клуб.
   -  Заедание  закрываю.  Зявтра  прошу,  господа,  пораньше,   часов   в
одиннадцать, - сказав Лошаков i вийшов з-за столу.
   Через десять хвилин зала опустiла, у виходiв i коло пiд'њзду крик, гук,
давка.
   - Извозчик! Давай! Карета генерала N! Эй, давай скореЇ!  -  Трiскотнява
Залiзних шин об камiницю, гуркiт ридванiв, кресання копит i гомiн,  мов  у
бджолянику...
   Через пiвгодини все i тут стихло, аще трохи -  почало  гаснути  свiтло.
Ясно освiчений будинок покривався густим мороком  все  бiльше  та  бiльше,
поти й зовсiм не скрився у темнiй темнотi ночi. Здзиздося, злякалися того,
що туњ скоњлося, жильцi його i мерщiй поспiшали гасити свiтло.
   Коли послiднЇ  вiкно  окрилося  темнотою,  з-за  камiнного  стовпа,  де
жовтiло, наче пiдслiпе, око лiхтаря, висунулась чиясь невiдома  постать  i
невилазною калюкою  прочимчикувала  прямо  майданом.  Серед  непроглядного
мороку ночi, густого дощового туману чулося тiльки  чвиркання  води  з-пiд
ступнi та якесь вурчання - не то лайка, не то бiдкання.  Аж  ось  на  крањ
улицi у кружалi жовтоњ плями, що лежала на землi вiд  лiхтарнi,  замаячила
темна тiнь. То була тiнь жiночоњ постатi, бо як тiльки вона пiдступила пiд
лiхтарню, то пiдслiпий свiт освiтив лиху спiдницю, низько попущену, i  всю
у дiрках юпку, пiдперезану мотузком. Голови не було видно, бо аж по плечi,
наче покрiвлею, була вона накрита лихенькою рогожею. Невiдома пiдiйшла пiд
лiхтарню i почала об стовпець обтирати  своњ  покалянi  чоботи  з  кривими
закаблуками, драними халявами.
   - Оце яка твань! - не то прогула, не то прошипiла вона.
   - Гей, ти! Безноса боско! ОбтираЇшся? - донiсся до нењ другий  охриплий
голос.
   Рогожка заворушилася на всi боки. Видно, що та,  котра  носила  њњ,  не
одчула, звiдки до нењ обзивався хтось.
   - Уже ослiпла, не бач? - знову озвався охриплий голос.
   - Ти, Марино? - просвистала рогожка, додивляючись.
   - Я. Iди сюди, на сей бiк: сюди не так дощем набиваЇ.
   - Сама, небiйсь, краща: тiльки й того, що нiс, як той димар,  а  пранцi
так i кишать! - огризнулася рогожка i почимчикувала через улицю на  другий
бiк.
   - Здорова! - привiтала њњ теж жiноча постать, прикрита зверху платком.
   - Здорова, - просвистала рогожка.
   - Де була, що так обтираЇш ноги?
   - А там, коло земства. Та твань через майдан - насилу вилiзла!
   - Що ж, i заробила що?
   - Заробиш! Пiд таку нiч хоч би очей де не виколоти. А ти?
   - Та й я ж так. Тут один iшов п'яний халамидник.
   - Та й що?
   - Та й пройшов.
   Помовкли на якийсь час, пiдпираючи забор спинами.
   - Я ще сьогоднi нiчого й не њла, - мовила журливо рогожка.
   - Хiба жиди через день тебе годують? - зареготалася Марина.
   - Нi, не те. А сьогоднi нiчого не варили, шабаш.
   - Я 6 њм, бiсовим, i гугiль би поњла. Рогожка зiтхнула.
   - А чула? - спитала трохи перегодом.
   - Що?
   - Твого у полiцiю повели.
   - П'яного?
   - Нi, не те, а вилаяв панiв у земствi. Там такий гвалт збив,  цю  i  за
полiцiЇю послали, насилу його на звощика узяли.
   - I краще. Хай не напиваЇться.
   - Кучери гомонiли мiж собою, що за се йому лихо буде. У тюрму  запруть,
в Сибiр зашлють.
   - I пошли боже, як уже менi з таким п'яницею вiк калатати!
   - А все ж ти сьогоднi њла, не голодна.
   - Не в його дяку. Я i горiлку пила, то що? Вiн би з рота вирвав, коли б
побачив.
   - А все краще. Я, знаЇш що, Марино, надумала.
   - А що?
   - Пiду додому.
   - Якоњ трясцi? Пiд тином здихати?
   - А тут не все рiвно?
   - Тут хоч у жида мiсце маЇш. А там - хто тебе пусте.
   I знову помовкли. Через хвилину геть-геть здалека донiсся  якийсь  гук,
туп. Щось п'яне чи гукало, чи пiсню заводило.
   - ЧуЇш? - спитала Марина.
   - Чую.
   - Ходiмо, а може?.. - Марина почимчикувала уперед заводити тонкимтонким
голосом:
   Якби таки чоловiк молодий,
   То по хатi б поводив, поводив!
   А рогожка слiдом за нею сипко, мов сухий оситняг перекладала:
   Ой гоп по вечерi!
   Замикайте, дiти, дверi.
   Гоп! Гоп! гоп! -
   i, вхопивши Марину за руку, почала вибивати тропака.
   - Стой! Не шуми! Расшибу! -  плутаючи  ногами,  крикнув  на  њх  п'яний
чоловiк i з одного маху ухопив за руку рогожку.
   Марина, вирвавшись, побiгла далi. Рогожка зосталася. П'яний, схилившись
на нењ, не то що шептав, не то сам з собою гомонiв.
   - Як не сороковку, то й не хочу, - гомонiла рогожка.
   - Что мне твоя сороковка? У меня денег куры не клюют.  Вона!  -  i  вiн
ударив по кишенi рукою. Почувся брязкiт мiдi.
   Через хвилину вони окрилися у темному переулку. Незабаром рогожка знову
виткнулася.
   - Марино! - гукнула вона.
   - Агов! - обiзвалася та здалека з-пiд крамниць.
   - Iди сюди.
   Марина пiдiйшла.
   - А що? Заробила?
   - Семигривеника. Ходiмо вип'Їмо та поњмо.
   - А того де дiла?
   - Заснув пiд лавками.
   - А грошей у його не зосталося?
   - Бог його знаЇ. Вiн уперед дав.
   - То ти, дурна, сама и не пошукала?
   - Нехай йому!
   - Де вiн лежить? Я пiду.
   - Пiшов, њй-богу, пiшов.
   - Брешеш!
   - От хай мене бог  поб'Ї!  -  махнула  рукою  та  так,  що  аж  рогожка
посунулася з голови i упала додолу.
   Вона стояла саме коло лiхтарнi.  Свiт  упав  прямо  на  нењ  i  освiтив
безносе, дощем змочене лице, покарбованi губи, розкуйдану голову.
   - Оце ще менi оця халабуда! - скрикнула вона i, пiднявши рогожку, знову
накрила голову.
   - Ходiмо, кажу.
   - Куди?
   - А он у шинку свiтиться.
   I мовчки обидвi пiшли через вулицю. То були Христя  iз  Мариною,  котру
Довбня з п'яних очей витребував собi у губернiю.
   XV
   На другий день у собранiњ Лошаков на чiм свiт стоњть громив  Колiсника.
Коли його душа ше до того лiтала по свiту, то, певно, прослухавши Лошакову
рiч, мерщiй почимчикувала до пекла, шоб у  гарячiй  смолi  спокутувати  тi
грiхи тяжкi, якi викопав з самого дна њњ Лошаков: таких злочинств,  такого
сорому не видержала б i душа  найпершого  зарiзяки!  А  щодо  кiсток,  то,
певно, вони аж танцювали в глухiй домовинi, бо й кiстка не  влеже  покiйно
пiсля такоњ красноњ мови.
   Шмагаючи по коневi - не без того, щоб не зачепити i оглобель:  говорячи
про Колiсника - не минеш i  Христi.  Досталося  i  њй  на  горiхи,  "этому
продукту  глубокого  нравственного  растления",  "куртизанке",  "камелии",
"кокотке"... Коли б чула все те безноса Христя, прислужуючи жидам, то  вiд
радостi перенесла б i свiй голод, дякуючи великим панам, що не забули  њњ,
жидiвськоњ наймички.
   Та вона не чула, чешучи гнидявi пейси жиденятi, котре гидувало дивитися
на њњ безносу пику i все, знай, рукою одпихало невiрну наймичку.
   А Лошаков не  вгавав:  соловей  весняноњ  ночi  утомився  так  довго  б
спiвати, а вiн - нi. Аж зблiд,  аж  перепався...  I  було  чого:  вдячливе
земство вiддало йому Колiсниковий маЇток, щоб аби у двадцять лiт  заплатив
двадцять тисяч, що вкрав покiйний Колiсник.
   На роз'њздi Лошаков задав земцям бенкет:  там  були  однi  тiльки  пани
дворяни. Пили i њли, њли i пили, незгiрше, чим  на  бенкетi  в  Колiсника,
тiльки не пили, як там,  "за  мир",  "за  земську  згоду",  а  бiльше  "за
победу". Полупанки прихильно дякували Лошакова, що вiн потяг руку за свого
брата дворянина. А то - одтерто нас, зовсiм вiд дiла одтерто.  А  ми  хiба
колись не служили й не робили? I справниками, i непремiнними, i суддями, i
засiдателями. Хрестян одiбрали - i сiре мужицтво узяло гору!  За  здоров'я
нашого  сословного  предводителя!  За  побiду!  -   i   нестямним   "ура!"
оголошувалися високi стiни дворянського дому.
   Чи чуло ти, сiре хлiборобство, розтикане по  горах  i  по  долинах,  по
хуторах i селах, чи ти чуло той нестямний викрик дворянськоњ радостi?
   Нi, ти не чуло, тобi нiколи було дослухатися.  Хатнi  клопоти,  клопоти
села, хутора, а найбiльше клопоти бiля землi  тобi  ближчi  були,  нiж  що
друге. Аби земля-мати  добре  родила,  щоб  не  довелося  упроголодь  зиму
сидiти. А про земство - тобi байдуже. Твоњ гласнi, правда, усi  њздили  на
збори, бiльше думаючи про  те,  а  що  там  воно  дома  дiЇться,  нiж  про
громадську справу. Вони i  до  тебе  занесли  недобру  чутку  про  панськi
замiри.
   - От нашого брата хотять з земства вижити. Мулить, бач, панам очi  сiра
свита.
   - Ат, земство! Що земство? Тiльки одно здирство! - казало ти, глухе  до
його, i переводило розмову про урожай, про низькi  цiни  на  хлiб  та  про
землю, що в тебе њњ так обмаль - нi об вiщо рук зачепити!
   Зима. Земля, скована морозом, покрилася бiлим снiгом. Сонця  не  видно,
високе небо замазалося  зелено-бурими  хмарами,  припало  до  землi,  наче
нагнiтило на нењ. Сумно, сумно... Один вiтер гуляЇ по волi, гуде та  реве,
мов  туже  посеред  того  всесвiтнього  гробовища.   СправжнЇ   гробовище:
мальованi лани прикритi снiгом, серед котрого де-не-де бовванiЇ почорнiлий
бур'ян, темно-зеленi лiси, позбувшись свого пишного одягу, повистирчали  з
снiгу товстелезнi цiвки, позадирали угору посинiлi паростi; спiвучi пташки
одлетiли, хiба де горобцi по токах заведуть своЇ  цвiрiнькання  та  чорний
крук, надувшись, жалiбно закряче з високоњ могили серед пустельного  поля,
мов поскаржиться i на голод, i  на  холод.  I  життя  людське  змандрувало
знадвору  у  хати,  у  теплi  захисти,  не  чутно  нiгде  нi   спiву,   нi
реготу-гомону. Всюди пусто та глухо.
   З зимньою добою прийшлося Христi зовсiм пропадати i вiд холоду,  i  вiд
голоду. Одежина в нењ - старе дрантя та ганчiр'я, з-пiд котрого то там, то
там виглядаЇ посинiле зашкарубле тiло, њжа - об'њдки жидiвськоњ страви  та
цибуля з черствим хлiбом. Коли  було  теплiше,  то  хоч  нiчнi  походеньки
колине-коли принесуть сороковку-другу, хоч погрiтися  було  чим,  а  стали
морози - i походеньки минулися. Кого стрiнеш у холод та у  вiхолу?  А  тут
iще одного разу Христя приморозила ноги... Горять i щемлять  њњ  пальцi  -
боляче ступати, а жидiвка шле по воду за три гони - до самоњ рiчки.
   - Куди менi дiйти? Я недужа, - з жалем у голосi плачеться Христя.
   - А њсти дужа! А на нiчнi побiганки дужа? То коли не хочеш робити,  iди
собi к бiсу! - свариться жидiвка.
   Нiчого Христi робити, накидаЇ  на  себе  рамтя  та  дрантя,  закутуЇ  у
ганчiрки голi литки та руки, бере вiдра i суне до рiчки.
   Одного разу у вiхолу вона, щоб скорiше справитись, не пiшла до рiчки, а
завернула поблизу до колодязя,  хоч  њй  жид  i  жидiвка  ще  при  уговорi
заказали з колодязя води брати - i гiрка,  i  солона,  нi  на  страву,  нi
помити нею.
   "Питимуть. Не вiзьме њх лиха  година!"  -  подумала  Христя,  набираючи
воду.
   Вечорiло. Пора самовар ставити, гарячим чаЇм погрiтись, бо незабаром  i
сам Лейба прибiжить з своњх щоденних побiганок, а Лейба так любить чай.
   Христя постановила самовар i  сiла  доњдати  свою  вечерю  -  цибулю  з
сухарем. Ось i жид Лейба iде.
   - Сидиш, а самовар хай хоч безвiсти забiжить! -  гримнув  вiн  на  нењ.
Христя кинула њсти i побiгла за самоваром. Жидiвка  зразу  наставила  чай,
дiти з печi позскакували до столу, а жид вже у њутку сидить, дожидаЇ чаю.
   - Та наливай, досi вже настоявся.
   Хайка начала наливати. Не чай, а якась жовта  мутна  водиця  потекла  з
чайника.
   - Це ти з колодязя води набирала! - угадала жидiвка.
   - От, iще ж таки! З  колодязя!  З  якоњ  речi  з  колодязя!  -  Жидiвка
попробувала, виплювала i дала попробувати Лейбi. Лейба покуштував.
   - Брешеш, - гримнув вiн, - з колодязя! Христя мовчала.
   - Хiба на те я тебе прийняв хлiб переводити, щоб ти за увесь  день  хоч
раз води з рiчки не принесла! - почав виговорювати жид.
   - Пiди сам та добийся до тiњ рiчки у таку вiхолу! - гарикнула Христя.
   - А коли так - вон з моЇњ хати, пранцюватi недоњдки!  -  скрикнув  жид,
вискакуючи з-за столу.
   - Куди я пiду пiд нiч та лиху годину?
   - Хоч i до чорта в гостi!  -  гукнув  жид,  розпалившись,  i,  схопивши
Христю за руку, помчав з хати. Христя уп'ялася:
   - Пiдожди. Дай же хоч зiбратись.
   Жид кинув, а Христя почала намотувати на себе своЇ ганчiр'я. "Ну,  куди
тепер проти ночi?" - не кидала њњ думка, поти  вона  одягалася.  Не  можна
сказати, щоб њй було страшно, або гiрко, або об чому шкодувала. Вона давно
намiрялася кинути жида i давно  сього  ждала.  Не  ждала  тiльки  тепер  -
сьогоднi, зараз, та ще вночi. А от узяло та й випало! -  i  аж  усмiхалася
сама до себе Христя, дивуючись, що випало, та ще проти ночi.
   Намотавши на себе що тiльки можна, останнЇ шмаття вона згорнула у купу,
Зв'язала у лиху ряднину i, перекинувши через  голову  за  плечi,  пiшла  з
хати, не сказавши нiкому нiчого. Вона  вже  зробила  скiльки  ступнiв  вiд
хати, як З сiней почувся Лейбин окрик:
   - Гей, ти! Пiдожди!
   - А що ще за рада? - повернувшись, спитала Христя.
   - Вiзьми ж з собою i свою воду! - уњдливо гукнув жид.
   - Подавися нею! - тiльки що одрубала Христя,  як  цiле  вiдро  холодноњ
води обдало њњ з голови i до нiг, дверi стукнули,  засув  загурчав  i  все
стихло.
   Вiд нестямки вона не знала, що њй  робити,  ухнула,  струснулася  i  не
пiшла, а побiгла з двору. Уже на улицi опам'яталася. Холоднi патьоки бiгли
за шию, стiкали на ноги,  достали  тiла.  Вона  лапнулась  за  спину-хлюща
хлющею!  Регiт,  глуз  жидiвський  почувся  ззаду...  нелюдське   зло   њњ
опанувало... Вона спiткнулася на мерзлу груду, прихилилася i,  як  собака,
одгребла руками шматок льодини i  пошпурила  на  жидiвську  хату.  Почувся
брязкiт битого скла, жидiвський гвалт, галас... Вона чимдуж подрала улицею
i незабаром окрилася у темнiй темнотi ночi. Кожен раз  тiльки,  коли  вона
задирала руку за спину i черкалася об мокру одежу,  зло  розбирало  њњ,  i
вона, на ходу викручуючи воду, костила на всi заставки жида. њй шкода  так
стало свого дрантя... Мокре, обмерзне... Поки то  його  висушиш  -  зогниЇ
скорiше! Вона не думала про те, чи буде ще де  сушити  i  куди  вона  дере
тепер, а от њй шкода, що мокре. Про се думка не швидко прийшла до нењ. Уже
вона геть-геть увiйшла, бiльшу  половину  мiста  прочухрала,  тодi  тiльки
спитала сама себе: та куди ж вона йде i куди пiде?
   Холод пронизав њњ аж до самого  серця,  безмiрная  туга  спустилась  на
душу, безнадiйна тривога опанувала њњ.  Вона  опустила  коло  забору  свою
в'язку i сама сiла на нењ. "Ну, куди ж тепер, куди?" -  "У  Мар'янiвку,  -
наче пiдказало що њй, - там твоя  батькiвщина,  грунт,  хата...  Нiхто  не
вижене, з холоду не околiЇш. Туди, туди, у Мар'янiвку!" - i вона схопилася
вже, щоб iти.
   "Куди уночi? - знову ударило њй у голову. - Десь  зблудишся,  тропи  не
знайдеш, десь замерзнеш серед поля. Друге дiло удень по-видному - прибився
до якого села або хутора, переночував, перепочив та й знову свiтом далi. I
нащо оця нiч? I чого все це випало уночi? Скiльки вона думала  мандрувати,
а от i не рiшалася, поти силомiць не випхали з хати. Куди ж тепер, куди?"
   Вона знову  безнадiйно  опустилася  на  свою  в'язанку.  Така  њњ  туга
пронизала, що аж сльози пiшли з очей... Недалеко од нењ  роздався  свисток
сторожа. Ось i його постать, закутана у кожух, показалася.
   - Ти хто? Чого тут сидиш? - спитав сторож.
   - А де ж менi бути, коли немаЇ де? - одказала вона.
   -  Як  немаЇ  де?  На  мiсце  де  стала  б,  робити  хiба  не  здужаЇш?
Халамидниця! Iди зараз вiдсiля, а то я тебе!
   Христя схопила мерщiй в'язанку i подрала далi. Рiзучий посвист  сторожа
роздався за нею, попередив i скривсь десь далеко-далеко  у  вулицi,  а  њй
здалося - у њњ душi: такою пустельною вона стала у нењ.
   Безнадiйно вона плелася все далi та далi, зазираючи,  як  та  приблудна
собака, то в однi ворота, то в другi, чи не вiдчинена де хвiртка, чи немаЇ
де захисту, щоб до  свiту  перебути.  А  там  вона  знайде  ярмiс.  Ворота
зачиненi, хвiртки запертi, по той i iю другий бiк  улицi  стоять  будинки,
мов  сторожi  нiмi,  виставилися.   Крiзь   намерзлi   вiкна   ледве-ледве
пробиваЇться свiт, доноситься тихий гомiн, гра, спiви... Добре  њм,  тепло
там... I тобi колись було i добре, i тепло, i тебе  вiтали,  поти  випили,
виссали все, що було доброго, красу-вроду немилосердно стоптали i  вигнали
на улицю пропадати. Рiзучий жаль на  саму  себе,  на  немилосердних  людей
розбирав њњ все бiльше та бiльше. Дедалi вона теряла мiру... Скiльки  раз,
проходячи повз ясно освiчений будинок, намiрялася кинутися i побити високi
вiкна. Хай знають, як на улицi людинi пропадати! Та  подивиться-подивиться
i знову одiйде.
   А мороз дужчав та дужчав, добрався крiзь  дiрки  i  лати  до  њњ  тiла,
ущипне то з того боку, то з другого, лихоманка њњ б'Ї, рук своњх вона  вже
не чуЇ, а все йде, не  зостановлюЇться...  Ось  уже  й  мiсто  кiнчаЇться,
широкий вигiн перед нею. Миготить по йому снiг то там, то там, далекi крањ
криються у нiчнiй темнотi. Що там њњ дожидаЇ: чи  смерть  нагла,  чи  хата
тепла? "Уже ж що б не було!" -рiшуче сказала вона  i  пiшла  далi,  одного
тiльки доглядаючи: коли 6 њй не збитися з шляху.
   Аж ось щось заблищало в темнотi: то блимне,  то  зникне.  Чи  не  звiр,
бува, свiтить очима? "Хоч i звiр, i йому з голоду не пропадати!" - i  вона
пiшла прямо на його.  Недалеко  й  пройшла...  Затемнiла  хатка,  заблищав
огоньок крiзь вiкна. "Пiду попрошуся.  Невже  i  сюди  не  пустять?"  Вона
пiдiйшла до вiкна, прихилилася до намерзлоњ шибки - тiльки свiтло  граЇ  у
товстiй льодинi, а в хату нiчого не  видно.  Одначе  чутно  гомiн.  Христя
постукала.
   - Хто там?
   - Пустiть, ради самого бога,  переночувати.  Буботiння  i  гомiн  чутно
затихли. Жiночий голос чуЇться i товстий чоловiчий. Аж ось засув  стукнув,
дверi розчинилися, i на порозi появився москаль.
   - А што тебе?
   - Чи не можна у вас переночувати? - спитала Христя.
   - Эй, Маринка, женщина просится переночевать!
   - Хай iде далi. Нам i самим тiсно! - одзиваЇться з хати.
   - Марино! Невже й  ти  мене  випхнеш?  -  пiзнавши  по  голосу  Марину.
замолила Христя.
   - Хто там, що й мене знав? - здивувалась Марина.
   - Се я - Христя.
   - Христя? Чого ж се ти? куди се?
   Христя увiйшла в хату обмерзла, оклякла.  Скинувши  лишню  одежу,  вона
мерщiй побралася на пiч, щоб хоч трохи нагрiтись.
   Марина сидiла  коло  невеличкоњ  лампочки,  щось  корписала  голкою,  з
Другого боку москаль, перекидаючись жартiвливою  розмовою,  смикав  њњ  за
шитво. Марина сердилась, лаялась, пiдбирала шитво, а коли i те не помагало
- кололась голкою.
   - Маринко! Заколешь! Во черт! -  гукав  москаль,  жахаючись.  А  Марина
носилася перед його зляканою пикою з голкою.
   - Дивися! так i встромлю ув око! Так i винесу його на кiнцi голки!
   - Не коли, не дури! Не буду. Ну, говорят же тебе, не  буду!  Оставь!  -
умовляв москаль.
   Марина знову приймалася за шитво. Москаль, як кiт на мишу, позираючи на
нењ своњми очима, непримiтно пiдкрадався з-за лампи i смикнув за  шитво...
голка не видержала. Москаль покотився по полу з реготу,  а  Марина  тiльки
плюнула йому услiд.
   Христя не дослухалася i не додивлялася до њх iгор-забавок: вона раднiша
бiльше всього на свiтi тому привiтному теплу,  котре  обiймало  њњ  кругом
серед гарячого череня. Вона  чула,  як  воно  непримiтно  уходило  у  нењ,
переливалося З боку на бiк, переходило з однiњ частi тiла у другу. То рука
нагрiлась, ноги - як лiд; се i  ноги  почали  зiгрiватись;  голова  спершу
болiла - i голова  перестала;  у  душi  тихая  радiсть,  на  серцi  теплий
спокiй... Сон стиха крадеться,  плутаЇ  думки,  вiдбираЇ  помку,  сповиваЇ
спочинком тiло... Христя i незчулася, коли заснула.
   Не швидко прокинулася. Тихо, свiтло жеврiЇ. Серед полу коло його Марина
зiгнулася, корписае голкою, кругом нiкого не видно.
   - Ти й ще досi не лягала, Марино? - спитала подруги.
   - Оце! А ти й не чула. Я вже давно удосвiта сиджу. Добре ж ти спиш.
   - То так перемерзла, заснула. Так уже i свiт видно.
   - Швидко повинно б свiтати.
   - Ох, ох! Збиратися ж, - спускаючись з печi, мовг.ла Христя.
   - Куди?
   - Та вже ж не куди. У Мар'янiвку.
   - По такому холоду? Вибрала путь!
   - А що ж ти будеш робити? жид вигнав... де я буду зиму зимувати?
   - А в Мар'янiвцi де?
   - А своя хата.
   - Сподiвайся! Досi i хата розвалилася.
   - Та вже староњ немаЇ. Жид шинок на тому мiсцi вибудував.
   - СподiваЇшся, жид тебе до себе пусте?
   - А не пусте - хай iде к лихiй годинi. МоЇ добро, батькiвщина.
   - Яка там у ката батькiвщина? Ви ж панськi. В надiл вам дано. Не  стало
вас - общество й передало ваш надiл другому.
   - Ти шуткуЇш, Марино? - виставляючи до нењ своЇ зблiдле липе  з  якоюсь
нугвичкою замiсть носа, спитала Христя.
   - Чого шуткую. Хiба ти не знаЇш?
   Христя замовкла, уставившись  на  свiт  здивованими  очима.  Свiт  тон,
здаЇться, њй нiскiльки не перечив дивитись, так вона у його уп'ялася,  мов
прикликала його у свiдки, мов допитувалася,  чи  правду  каже  Марина,  чи
бреше.
   - Чого так наставилася на свiтло? Не брешу, не бiйся! - сказала Марина.
Христя зiтхнула i одвернулася.
   - Коли мов передали - Здiр прийме.
   - Нащо ти Здоров здалася? Посадить  хiба  та  буде  дивитися  на  тебе?
Христя трохи не заплакала: то було гiрке натякання на њњ безносся.
   - Що ж менi робити на свiтi? - безнадiйно спитала вона.
   - Що ж робити? Нiчого вже не вдiЇш.
   I  Марина,  i  Христя  -  обидвi  задумалися...  Перед  Христею  стояло
безнадiйне скитания - вiдплата за тi розкошi,  якi  приходилося  пережити,
голод i холод далекого шляху, а бог знаЇ - може, де  i  смерть  нагла  пiд
тином... Марина бачила Христину долю i собi рiдну, почувала, що i њњ життя
напрямилося по тому слизькому шляху...  Ще  вона  поки  хоч  на  що-небудь
здалася. А там?.. Обох зразу облягло несказанне зло. Зло на себе,  що  так
спакощене молоде життя, зло на людей, що допомогли його спакостити.
   - Так нiчого, кажеш? - позеленiвши, спитала Христя.
   - Нiчого... Отак, як бач!
   I знову обидвi задумалися...  Сiрий  ранок  пробивався  крiзь  намерзлi
шибки  у  хату,  свiтло  почало  тусквiти...  Христя  пiдвелася  i  почала
одягатись. Марина сидiла, мов скам'янiла або  у  нењ  рiч  одняло.  Христя
закуталася, перекинула через плече за спину свою в'язку.
   - Прощай, Марино, спасибi, що перегрiла.
   - Прощай, Христе! Поклонися рiднiй сторонi.
   Привiталися, i Христя пiшла. Марина не виходила проводити, не вставала.
Вона наче приросла до мiсця, або хто њњ прибив. Уже зовсiм розсвiло,  свiт
бiлий носиться по хатi, а Марина сидить коло свiтла i не примiчаЇ, що воно
вже не свiтить њй, а бiльше чадить. Чи не од того чаду заболiла  у  Марини
так дуже голова? Вона дмухнула на свiтло,  погасила  i  побралася  на  пiч
спати, мов уночi не доспала.
   А Христя пiшла i пiшла, не озираючись, не оглядаючись на те  мiсто,  що
пiдняло було високо угору та разом спустило так низько, що њй  уже  нiзащо
не викарабкатись. Вона бiльше думала про Мар'янiвку, коли  i  як  вона  до
тьопаЇться до нењ i чи знайде хоч там захист. Перед  нею  степ  i  степ  -
скiльки оком скинеш, покритий бiлим снiгом, i тiльки шлях  перетинаЇ  його
надвоЇ та де-не-де стрiнеться висока бурта, полога долина  або  невеличкий
прилiсок, у котрому i гiлля  не  знать  -  гайвороння.  Недалеко  вiд  сiл
стрiвалися i люди: той iде з мiста, той - до млина, а мине  село  -  знову
степ  рiвний  та  довгий,  голий,  як  пустиня,  по  котрому  один   вiтер
безперестанно гуляЇ та часом чорний крук закряче на  буртi  i,  пiднявшись
угору, полетить геть.
   Вона йшла стовповим шляхом, щоб не заблудитися,  та  по  йому  i  людей
бiльше осiло,  -  дивись,  то  село  стрiнеться,  то  деревня,  то  хутори
манячать. Коли вже невидержка, то зайти хоч е куди. А њй аби  добитися  до
N, звiдти вона уже знаЇ тропу до Мар'янiвки. Звiдси довго, а там  -  рукою
подати. I њй пригадалося,  як  вона  уперше  з  Кирилом  простувала  у  N,
пригадалося, як той шубовснув у протiчок, як лаявся, витрушувався,  њй  аж
смiшно стало. Коли то було, а от мов воно учора дiялось.
   Кожний  випадок  нагадував  њй  то  тим,  то  другим  Мар'янiвку.  Коли
упрохувалась вона до людей переночувати, њй i снилася Мар'янiвка. Наче хто
гвiздочки забив њй у голову њњ. I не  диво:  всi  надiњ  Христя  тiльки  й
покладала на нењ. Усе чуже,  нерiдне,  непривiтне,  одна  вона  на  всьому
свiтi, одна i порада, i утiха. Коли судити, хай вона суде, карати - хай  i
караЇ. Там вона спокутуЇ своњ грiхи тяжкi,  там  вона  зложе  своњ  кiстки
грiшнi... Все брехня, одна вона - правда!
   Христя  якомога  поспiшала.  Мерзла,  голодувала,  пiдбивалася...   Там
перегрiЇться, там Христа ради випросе попоњсти, там перепочине -  i  знову
йде.
   На п'ятий день добилася до N. Зизйомi мiсця,  улицi,  котрi  мiряли  њњ
босi ноги, хати, де вона жила, - все-все нагадало њй давне. Он Загнибiдина
хата - i досi пустуЇ, валиться. Там вона уперше побачила людську неправду,
уперше дозналася i горя, i напастi. Звiдти почалося њњ лихо... А он  i  та
хата, де Рубець жив. Яка була, така i досi е, як стояла, так i  стоњть.  I
те вiкно, у котре вона уперше побачила Проценка. Там, за тим вiкном,  була
њњ перша радiсть i перша мука. Звiдти вона зробила той перший  ступiнь  на
слизький шлях, котрий тепер веде њњ...  куди  i  наздо?  Вона  зна,  що  в
Мар'янiвку, а нащо - нiхто не вгадаЇ. Що судиться, те й буде!
   На самому краю мiста у кривобоку хатину  вона  упрохалася  пiдночувати,
щоб на завтра, чуть свiт уставши, потягти на Мар'янiвку. њй уже почувся  i
гар диму њњ,  убачалися  кривi  улицi,  знайомi  люди.  Чи  живий  там  ще
Супруненко, чи доњхала його ѓвга? А Федiр, Горпина? Здори... до њх би поки
що упрохатися, та запанiли вони. Не пiду до  њх.  Де  то  тепер  Кирило  з
Оришкою? Вона таки у його вiдьма, i люди кажуть, що  вона  така.  Та  чого
люди? Хiба i менi не напророкувала Оришка сього лиха... Тодi ж,  у  Федора
як були... Смiялись чогось. А вона: "Не смiйся, не смiйся, тебе лихо жде".
Як ув око влiпила! З того часу все пiшло - як з гори посунулося...
   До самого бiлого ранку Христя не спала, перегадуючи  всяку  всячину  за
Мар'янiвку, не минаючи i самого малого випадку. Любi њй  спомини  i  разом
гiркi, њй прийшла невесела думка: що тепер вона застане, що стрiне њњ там?
   По знайомому шляху пустилася Христя додому. Покрите  хмарами  сонце  на
сей день вибилося з неволi, червоно пiднялося з-за  гори  i,  блискуче  та
ясне,  поплило  по  чистому  небi.  Свiт  його,  падаючи  на  бiлий  снiг,
вiдбивався, двоњвся, троњвся, пiднiмався вгору, падав знову на землю. Його
було такого багато, що аж дивитися боляче: золотi зайчики так i носилися в
морозному повiтрi. А й мороз прижарив - аж скалки скачуть, аж кипить!  Вiн
наче змагався з сонцем: де воно взялося непрошене-несподiване?  Кликав  на
помiч свого непосидючого брата-вiтра i лютуЇ,  що  той  десь  забарився  з
своњми хмарами-запонами, покотив туманом землю, чiплявся iнеЇм  по  лiсах,
вигонив шишаки iз стрiх, малював усякi вiзерунки по шибках... Ще Христi не
доводилося бути на такому морозi - крiзь њњ лати вiн добрався до тiла,  то
там, то там гризучи та щипаючи, сплющував очi докупи льодяними сосульками,
видавлював з очей сльози. Христя нi на хвилину не  зостановлювалася,  було
так, що приходилося i танцювати по шляху, щоб хоч трохи  нагрiти  задубiлi
ноги. Христя i танцювала,  i  пускалася  сама  з  собою  наввипередки,  i,
затомившись, ледве-ледве чапала. А все чапала далi та далi. Тиха надiя пiд
латками у серцi пiдганяла њњ уперед, манила у Мар'янiвку: тут i  голод,  i
холод, i страждання далекого шляху, зате там на добрi та в теплi...
   Була обiдня пора.  Иосипенковi