а проводила, їй так страшно було йти глухими вулицЯми, де  тiльки,
наче кошачi очi, свiтили пiдслiпi лiхтарнi та була глуха пiвнiчна темнота.
‡ате на Њарину найшов наче сказ: проводЯчи подругу, вона - то била  гопака
по пiшоходах, аж луна кругом гоготiла, то тиркала,  то  висвистувала,  мов
п'Яний халамидник.
   "‡дурiла Њарина, зовсiм здурiла, - думала •ристЯ, качаючись на полу.  -
’о плаче, то лютує, то таке вистроюе. Ћн  до  чого  те  коханнЯ  доводить!
Ќевже ж воно так з усiма буває? Ќевже i з нею те буде, Як вона покохає?  Ђ
буде! Ћн i Њар'Я скiльки то горЯ зазнала  через  те  коханнЯ.  I  вона  її
остерiгала вiд його... Ќе хочу ж, не хочу  Я  тебе  знати,  гiрка  людська
муко! ‘кiльки ти людей попонiвечила, скiльки їх душ  запакувала?  •рани  ж
мене, мати божа, вiд цiєї напастi!" - молиласЯ •ристЯ своїм чистим серцем.
Ђ  насподi  його,  пiд  тiєю  молитвою,  щось  ворушилосЯ  в  йому,   щось
закрадалосЯ незнайоме, одрадне та люте; i тЯгло, i манило її до  себе,  то
жаль у душi будЯчи, то Якусь надiю на щастЯ вивертаючи...
   —ерез тиждень „овбнЯ приходив до Џроценка i, пiдпивши, розказував йому,
що Њарина таки поїхала. ђозказуючи те, вiн так гiрко плакав!
   •ристi жаль його стало; жалко, мов рiдного брата.
   - ’а й недобра ж таки Њарина, - обiзваласЯ вона до Њар'ї, - он до  Яких
слiз панича довела!
   - Њолодець Њарина! - вiдказала та. - ‡Яає собi цiну. ’ак  їм  i  треба.
„ури їх, поки молода та здорова! Џ'ють вони нашi сльози  -  хай  же  своїх
покуштують!
   •ристЯ на те тiльки важко зiтхнула.
   IX
   Њинув ще тиждень, ‡а тойi тиждень  вiстка  про  Њарину  облiтала  увесь
город. „е її тiльки не було, де вона не побувала? ЌосиласЯ по улицЯх i  по
базарах, погостювала у панських будинках i купецьких хоромах, не минула  i
простих мужичих хат. ‚сюди  вiстка  про  те  лiтала,  всюди  будила  сонне
людське життЯ. ’iльки й гомону було, що про панича, про Њарину та  „овбню.
‘тарi пани  гудили  молодого  блазнЯ,  що  недавно  випозивав  вiд  дЯдька
батькiвську худобу i от тепер промиває  їй  очi.  Љупцi,  потираючи  руки,
тЯгли руч за панича: коли ж його й погулЯти, Як  не  за  молодого  вiку?..
‚они сподiвалисЯ, що незабаром його добро пересуне у їх  крамницi.  Ћт  їм
було шкода тiльки „овбнi, що так побивавсЯ за непутЯщою людиною. Ќапуваючи
його, вони то насмiхалисЯ  з  його  коханнЯ,  то  раЯли  оханутисЯ,  стати
чоловiком. "–ього цвiту по всьому свiту!" - казали вони йому.  ’а,  видно,
не втiшала його їх рада:  закуривши  дома,  „овбнЯ  незабаром  перенiс  те
курище у шинки, поки не позбувсЯ й грошей, i одежi. Ћбiрваний  та  одутлий
слонЯвсЯ вiн по вулицЯх, випрохуючи у стрiчних i поперiчних  копiйки,  щоб
похмелитисЯ. †идiвськi наймички, проводЯчи його очима, вигукували: "‹юбов,
не картошка!" Ћднi простi  люди  хлiбороби  Якось  понуро  дивилисЯ  i  на
„овбню, i на молодого панича, що рЯдом з розрЯдженою Њариною лiтав городом
скаженою тройкою коней. "„о того тепер воно  йдетьсЯ,  -  казали  вони.  -
Џiдождiть трохи, позбудуть панЯта батькiвське  добро,  та  радi  будуть  i
наймичкам, аби їх хлiбом годували!"
   Љожне судило по-своєму. Ћднi дивилисЯ, чи  пiдходить  той  випадок  пiд
стародавнiй звичай, другi - чи слугує на користь  чоловiковi,  а  чи  несе
втрату, - i з того боку судили. Ќiхто не йшов  далi,  нiхто  не  спускавсЯ
глибше у людську душу, не заглЯдав у своє серце, питаючи: що б  Я  зробив,
Якби мене замiсто Њарини або „овбнi на їх мiсцi слiпа долЯ постановила?
   Ћдна •ристЯ дивиласЯ на те з цього становища, їй, молодiй та небувалiй,
близько все те доходило до серцЯ, будило нерозгаданi думки  у  її  головi.
‚она бачила, що життЯ випихає її на той самий шлЯх, по Якому пiшла Њарина.
—и знайде ж то вона там своє щастЯ, чи воно повернетьсЯ у лиху недолю?  Ћн
Њар'Я каже: молодець Њарина! „ури їх,  поки  молода  та  здорова!..  Ђ  Як
Њарину обдурЯть? џк позбудетьсЯ вона i краси, i здоров'Я? ™о тодi буде?
   •ристi робилосЯ страшно. ‘трашно того, що жде вона, страшно саму  себе.
їй здавалосЯ, що стоїть вона на хисткiй кладцi серед широкої  та  глибокої
рiчки. Љругом вода, кругом киплЯть  та  пiнЯтьсЯ  високi  хвилi,  чорнiють
безоднi кручi... Ќа хвилиночку куди задивишсЯ, на один крок оступишсЯ -  i
помчать вони тебе не знать куди, закрутЯть i  пустЯть  на  саме  дно  того
ревучого чорторию.
   –iлий той тиждень •ристЯ сумувала та задумана ходила,  мов  Якого  лиха
ждала на себе. ‚она не дослухаласЯ, що люди плескали  про  Њарину,  Як  її
судили на всi боки, Як глузували-смiЯлисЯ з „овбнi. ‚она дослухаласЯ, що в
її душi коїлосЯ, що в її серцi заводилосЯ. Ђ заводилосЯ там щось  непевне:
то їй легко робилось, Як Џроценко зостававсЯ дома, то  важко  ставало,  Як
вiн виходив куди, а Як виходив на вечiр, її брала  така  несамовита  туга!
‘кiльки разiв вона сама себе допитуваласЯ:  що  менi  за  дiло,  куди  вiн
ходить? ™о вiн їй або вона  йому?  Џро  мене  -  хай  хоч  пiде  та  й  не
вернетьсЯ!.. ’а там, у її серцi, щось недобре  поверталосЯ,  щось  шептало
їй, що вiн iде до неї, до попадi... I важкий сум  облЯга  її  душу,  тЯжкi
думки налЯгають на серце i немилосердно давлЯть.  ‚она  лЯже  спати  i  не
спить - дожидає його; жде, поки  вернетьсЯ,  щоб  не  забаритисЯ  одчинити
йому. Џевно, вiн привiтає її i любим словом, i солодким поцiлунком; їй так
любо кожен раз стає вiд того!.. ’iльки не тепер. ’епер вона знає, що  йому
скаже. ‚iд одної одуреної вертаєтьсЯ, щоб другу дурити?  Љ  бiсу  ж,  коли
так! Ћн що вона йому скаже... Ђ Як вiн, образившись, почне  рити  на  неї?
Џiдiб'є панiв, щоб її розщитали? „е вона дiнетьсЯ проти  зими?  „е  знайде
пристановище таке друге? ’ут  вона  вже  привикла  до  всього,  i  до  неї
привикли; а на другому мiсцi бог знає, що то буде... ™о ж їй робити тепер?
™о їй казати з собою? “мерти? їй, молодiй, ще рано вмирати; а й так жити -
краще не жити!.. I мучитьсЯ •ристЯ  своїми  таємними  муками,  носитьсЯ  з
своїми самотнiми думками; боїтьсЯ їх показати. ’а й кому  ти  їх  покажеш?
Њар'ї?
   Њар'Я сама, Як у воду опущена, ходе: пожовкла, схудла; бiльше  мовчить,
а не то - гризетьсЯ. ‚се їй стає на завадi, все не по їй. ’о не прибрано в
кухнi - i вона гарикає •ристi; а розпочне •ристЯ прибирати, вона гукає:
   - ЋцЯ ще менi чепуруха!
   - —ого ви, тiтко, сердитесь? - спитає •ристЯ.
   Њар'Я мовчить, сопе. –iлий день не говоре, а на вечiр - полiзла на  пiч
та вже вiдтiлЯ i не злазе. •ристЯ оце сЯде за шитво,  а  вона  ворочаєтьсЯ
там, важко зiтхає, когось тихенько лає; а Як облЯжуть усi, не  раз  •ристЯ
чує її хлипаннЯ.
   - •оч би свекруху, скорiше чортЯка узЯв! - раз, нудьгуючи, вона сказала
•ристi.
   - ’о що б було?
   - ‚ернуласЯ б до чоловiка. ’ак усе  надолужило  -  не  повiриш!  •ристЯ
промовчала; замовкла й Њар'Я.
   ’ого ж таки вечора •ристЯ, подавши панам вечерЯти, перестилала у другiй
хатi постелю.
   - Њар'Я дома? - спитав пак.
   - „ома, - одказала панi.
   - Ќавчив москаль, Як дома сидiти! ™о ж вона робить?
   - ™о робить? Ќiчого. ‘пить або так лежить.
   - џ не знаю, нащо ми держимо аж двi слуги, коли й однiй нiчого  робити?
- помовчавши, спитав пан.
   - Ђ коло печi? - одказала панi.
   - •iба одна •ристЯ не вправитьсЯ? Ђдже ж Як  Њар'Я  бiгала,  то  •ристЯ
впоавлЯласЯ... Ђ воно - лишнЯ душа, - скiльки одного хлiба з'їсть?  “п'Ять
же й плата їй, та ще й не мала. Љраще •ристi накинути що...
   •ристЯ Якраз стоЯла навпроти дверей i бачила, Як панi,  смикнувши  пана
за  рукав,  кивнула  головою  на  ту  хату,  де  була  вона.  Џан  замовк,
похнюпившись над тарiлкою, i незабаром перевiв розмову на друге.
   •ристЯ уже бiльше не слухала; переславши постелю, вона мерщiй утекла  в
кухню. ‡ глибу душi її, зо дна самого  серцЯ  пiднiмаласЯ  Якась  нестЯмна
туга, щось уразливе та болюче проймало її  наскрiзь.  џк  полЯгали  спати,
вона все розказала Њар'i.
   - Ђ ти думала, нами дуже дорожатьсЯ? - покiйно спитала та.  -  џ  давно
тобi казала, що ми гарнi, поки нужнi,  а  перейшла  нужда,  хоч  з  голоду
здихай, нiхто шматка хлiба не кине! Ћце знай та й учисЯ; не дуже падай, не
дуже рук прикладай. Ќас не буде - другi будуть. „обре тiльки тим, хто  сам
нiчого не робить або за грошi чужу роботу  купує,  а  робiтникам  -  всюди
однаково. ’ака  вже  наша  долЯ,  таке  наше  щастЯ  проклЯте!..  ™о  мене
розщитають, то Я се давно бачила. џк ще вони сього ранiше не зробили?  Џро
мене - байдуже: свiт не клином зiйшовсЯ; не буде ѓалЯ - буде другаЯ...  Ќе
в їх тiльки робота, i в других е, а менi рук не позичати...  Ђ  от  Як  ти
зостанешсЯ одна, то напинайсЯ! ‚они запрЯжуть тебе, знатимеш!
   - ’а менi аби року добути, та й нехай їм!
   - ђоку! - здивуваласЯ Њар'Я. - Ђ  малий  той  рiк?  їм  тiльки  того  й
треба... ђоку добудеш, а вони накинуть що-небудь, то й знову зостанешсЯ.
   - Ќi, не зостанусЯ, - рiшуче одказала •ристЯ.
   - Ђ хоч i не зостанешсЯ, то це ж зиму й весну не пальцем  перекивати...
’обою однiєю будуть правитись. Ћт ти й знай!
   - ™о ж менi робити? - безнадiйно спитала •ристЯ.
   - џк що? Љидай i ти разом.
   - џк же Я покину?
   - џк? ’ак, Як i всi. ’ебе наймали у горницi, - до печi й не становись;
   то, мов, куховарчине дiло. Ђ Як до печi, то Я й не хочу.
   - ’а мене просто наймали, не казали до чого. Њар'Я тiльки зареготаласЯ.
   - —удна ти! - сказала вона. - ѓодi! пора спати, - додала, повернуласЯ й
швидко заснула.
   Ђ •ристю обнЯли важкi думки, їй було болiсно i страшно; досада й сльози
гнiтили її. ‚она не знає, що їй робити,  Як  обiйти  ту  лиху  годину,  що
насуваєтьсЯ на неї. ЏослухатисЯ Њар'ї - покинути?.. ‘ерце не хотiло.  ‚оно
шептало, що вона тут рiдне покине, дороге та любе позбуде. ’а  й  де  вона
знайде ‡разу собi мiсце? „обре Њар'ї: у неї усюди  багато  знайомих,  вона
город, Як свої п'Ять  пальцiв,  знає,  сюди-туди  повернуласЯ  -  i  зразу
знайде. Ђ в •ристi хто знайомi? „е заступники? Ћдна, одна Як палець!  Ђ  й
тут зостатисЯ - i роботи прибуде, i... - ‚она не додумала, не  доказала  -
сльози, Як горох, облили її.
   Ќа другий день ще з важчою тугою на серцi устала вона. Ћце ж  сьогоднi,
сьогоднi розщитають Њар'ю; сьогоднi i їй треба на щось рiшитись,  була  її
перша думка. Џоки пани повставали, вона Як засуджена на смерть ходила. Ћсь
вони встали; посилають Њар'ю на базар. ’а пiшла i вернуласЯ. Џро  вчорашнє
нiхто нi слова; так любо та тихо. •ристi полегшало... Ђ  може,  то  тiльки
так погомонiли, може, воно забудетьсЯ - минетьсЯ?
   Њинув день, минув другий; тiльки й всього, що Њар'Я кудись  збiгала  на
часок та швидко й вернуласЯ. Ќа четвертий нiхто нiчого не каже; на  п'Ятий
уже •ристЯ почала забувати.
   Ќастала субота. “ставши рано i наморившись за цiлий  день,  •ристЯ,  Як
тiльки звечорiло, мерщiй побралась на пiч  i  заснула.  Њар'Я,  засвiтивши
свiтло, сiла край стола лущити насiннЯ. “ вiкна  стиха  барабанив  дощ,  з
панської хати доносивсЯ регiт: там пани з паничем, п'ючи чай,  розмовлЯли.
‚идно, щось веселе вони згадували, що на всi  хати  реготалисЯ.  Њар'Я  не
дослухаласЯ до того, раз по раз насiнину за насiниною вона одно  кидала  у
рот i, Як миша, трощила своїми дрiбними зубами. “же чимала  купа  лушпайок
лежала перед нею на столi, а вона одно знає - надбавлЯє ще; мов вона з ким
об заклад побиласЯ i тiльки й думала, щоб швидше те  насiннЯ  полущити.  Ђ
проте думки її далеко були вiд того, хоч вона й вгородила свої очi у  купу
лушпанин... ’а то тiльки так,  треба  ж  кудись  дивитисЯ,  треба  ж  щось
робити. ‚она виспалась заранi, належуватись - обридло,  iти  -  нiкуди.  I
ото, схиливши голову i лускаючи насiннЯ, вона розпустила свої думки. ‘умнi
вони у неї та неодраднi; однi утрати  та  утрати  виводила  перед  нею  її
споминка, а щастЯ та втiхи - анi кришечки. Џерелiчила  вона,  коли  з  ким
водиласЯ, кого любила, хто коли обдурив її... –iла черiдка  дурисвiтiв  та
пройдисвiтiв! —ерез увесь вiк її молодий проходила брехнЯ, ведучи за собою
сльози та горе... ™о ж, вони навчили чому її?  остерегли  вiд  чого?  "Љий
бiс!" - „умає вона. Ћсь i тепер учуває у своєму  серцi  Якусь  тиху  тугу.
‚она знає, куди се воно йдетьсЯ, до чого доведе... Ћдному  йому  сумно  та
глухо... "•оч би прийшов хто!" - зiтхнувши, промовила вона.
   ™ось у сiнЯх зашарудiло... —утно - йде, за клЯмку  беретьсЯ.  "Ђну,  Як
угадала?" - подумала Њар'Я.
   „верi розчинились, i в хату вступив високий, плечистий чоловiк. Ќа йому
синЯ  чумарка,  пiдперезана  каламайковим  поЯсом,  сивих  смухiв   шапка,
прикрита зверху хустиною; обличчЯ кругле, червоне, очi бистрi.
   - ‡доровi! - привiтавсЯ чоловiк, скидаючи шапку.
   - ‘вирид! - скрикнула Њар'Я, дивуючись нежданому гостевi.
   - Ђ маєш - правда! - гукнув ‘вирид на всю хату, тупнувши ногою.
   - –ить! не гукай так, - зупинила Њар'Я. - —ого це ти?
   - —и тут дiвка •ристЯ? - понижаючи голос, спитавсЯ ‘вирид.
   - џка •ристЯ?
   - •ристЯ... з Њар'Янiвки!
   - ’ут. Ќащо тобi?
   - Ќеобходимо менi видiти її. „е вона?
   - Ћн на печi спить.
   - “же й спить? ђано, - сiдаючи на пiл, каже ‘вирид.
   - џк рано? „обрi люди уже давно облЯгли спати... Ќащо тобi •ристЯ?
   - Ќужно-треба. џ недавно почув, що вона здесiча, а ми  з  одного  села.
Џрийшов провiдати землЯчку.
   - ‡найшов час провiдати.
   - Ђ коли ж?
   - Ћпiвночi, - жартує Њар'Я. ‘вирид поскромадив у потилицi.
   - ’а Я не вiд тих грошей, аби •ристЯ прийнЯла.
   - Џриходь - прийме, - регоче Њар'Я.
   - Ђ ти свого хвiтхвебелЯ вже забула? - спитав ‘вирид, блиснувши на  неї
лукаво очима.
   Њар'ю наче хто ущипнув за серце! ‚она похнюпилась, мовчала.
   - Њовчиш? - пита ‘вирид.
   - Њовчу! - зло вiдмовила Њар'Я. - џкби вам усiм ще так зацiпило!  -  не
видержала далi.
   - —ого ж ти сердишсЯ? Ќе всi однаковi.
   Њар'Я тiльки свiрконула очима i замiсть зернЯти розкусила лушпанину.  I
зозла її виплювала.
   - •iба Я тобi не казав  ранiше:  ой,  стережисЯ,  Њар'є!  той  прахвост
посаде тебе на льоду.
   - ’обто ти кращий? - дивлЯчись призро на його, спитала Њар'Я.
   - ’а вже ж не такий, Як твiй „енис.
   - ѓодi! ѓодi, поки Я тебе ве вилаЯла або очей не заплювала. ‡гадай  лиш
Џрiську, ѓапку, ѓорпину...
   - ’о iграшки були.
   - Iграшки? - гостро спитала Њар'Я, кинувши  очима  на  ‘вирида.  ‘вирид
дививсЯ  на  неї.  Ћчi  їх  стрiлись.  —ервоне  ‘виридове  обличчЯ   грало
здоров'Ям, усмiхалосЯ; широкi плечi, молодецька постать доводили про  його
мiць та силу; очi його весело грали... "Ђ вiн непоганий", - подумала Њар'Я
i похнюпиласЯ.
   - “сi ви скурвi сини! - додала вона далi, болiсно  Якось  зареготаласЯ,
немов заплакала.
   •ристЯ, ще Як ‘вирид тiльки прийшов, прокинуласЯ. ‚она чула з печi його
жарти, розмову з Њар'вю, та не подавала виду, що чує. "—ого вiн прийшов до
мене? џка там нужда, Яке дiло?" - думалосЯ їй. ‚она пригадала досвiтки  та
вечорницi, де ‘вирид, було, завжди хлопцiв напое, доведе їх до  сварки  та
бiйки або з дiвчатами  розпочне  лайку,  усiх  порозганЯє.  "Ќепевний  вiн
Якийсь придавсЯ: усе б йому пити та гулЯти,  над  усiма  верховодити.  “сi
такi радi були, Як вiн у найми пiшов, у город подавсЯ...  „авно  то  було,
рокiв, мабуть, зо три, Якщо не бiльше... i чутка про його  запала.  Ђ  це,
бач, знову проЯвивсЯ. Њене питав... нащо?.." - думає •ристЯ.
   - Њар'в! —и ти б не збудила, бува, її? - помовчавши, спитав ‘вирид.
   - Ќащо?
   - ’реба. ‡буди.
   - Ѓуди сам, коли хоч.
   - Ђ можна? - ‘вирид устав.
   - Ѓуди, коли хоч заробити по зубах, - смiєтьсЯ Њар'Я.
   - ’а невже? - жартiвливо спитавсЯ ‘вирид i побравсЯ до печi.  •ристЯ  у
собi i дух притаїла.
   - •ристе! •ристино! - сiпаючи за  подушку,  оклика  ‘вирид.  •ристЯ  не
ворухнетьсЯ!
   - •ристе!.. - i вiн торкнувсЯ її голови.
   •ристЯ, мов сонна, поворухнуласЯ, спустила руку з печi.  ‘вирид  так  i
уп'Явсь своєю п'Ятiрнею. •ристЯ схопиласЯ.
   - —ого? •то се? - озваласЯ.
   - Ќе пiзнаєш? - усмiхаючись, пита ‘вирид.
   •ристЯ дивитьсЯ на його усiма очима.
   - ЉланЯютьсЯ тобi мар'Янiвцi... I ”едiр кланЯєтьсЯ...
   - џкий ”едiр? - лукавить •ристЯ.
   - Ќе знаєш? ‘упруненкiв, каже: поклонись •ристi; скажи їй, що Якби  був
батько не оженив, то пiслЯ водосвЯта прислав би старостiв до  неї.  ‚iстка
про село, про ”едора неначе водою збризнула •ристю.
   - •iба ”едiр оженивсЯ? - швидко попитала вона.
   - Џеред пилипiвкою... џ й на весiллi гулЯв.
   - Ќа кому ж вiн оженивсЯ?
   -  ѓорпини  “довенкової  не  знаєш?  ‚исока,  носата...  ’а  ти  з  нею
товаришувала.
   - Ќевже на їй? - здивуваласЯ •ристЯ.
   - Ђ що ж, хоч би й на їй? ‚елика дуже цЯцЯ? ™о висока та на Язик -  сам
чортЯка її не переговоре.
   - ’ак вона ж бiдна, а ѓрицьковi все хотiлосЯ багатої.
   - ‘ам ѓрицько й облюбував. ”едiр був затЯвсЯ: в одну шкуру -  не  хочу!
’о коли не хоч, каже ѓрицько, то знай, що ти менi не  син,  а  Я  тобi  не
батько.
   - ’ак ”едiр таки женивсЯ? - задумуючись, промовила •ристЯ. - ™о ж вони,
живуть гарно?
   - †ивуть, та й годi... ѓорпина на йому верхи їздить. Ћце недавно був на
селi, заходив i до його. ’епер вiн окремим хазЯїном живе. "Ђ що, -  питаю,
- добре жонатому?" - "’а воно б добре, - одказує, - було,  Якби  жiнка  не
така злюща та ревнива. “се, знай, очi вибиває •ристею". -  "‚оно,  -  кажу
йому, - усi вони такi, старi дiвки".
   - Ђ що ж там ще нового у селi? - перебила •ристЯ.
   - ™о ж нового? ’имофiй теж женивсЯ.
   - Ќа Ївзi? - вгадує •ристЯ.
   - Ђбо Ївга його на собi оженила  та  через  тиждень  пiслЯ  вiнчаннЯ  i
дитину привела.
   - –е молода? - здивуваласЯ Њар'Я.
   - Ђ що ж, Як молода?
   - ’о вона через кожний тиждень буде водити? - регоче Њар'Я.
   - ’а з вашим братом буває...-
   - Ђ наше дворище Як там? - знову перебила •ристЯ.
   - ‚аше дворище цвiте. ’епер ти свого дворища i не пiзнаєш!
   - џк саме? •то ж там живе?
   - ’а й старої хати уже нема.  Љарпо  вибудував  нову,  велику,  на  двi
половини. †ида пустив шинкувати... Џерший на  селi  шинок...  ‚есело  так!
•ристю та звiстка, наче цуркою, крутнула за серце.
   - џк шинок? •то ж пустив туди жида?
   - •то? Љарпо! Љарпо тепер на всю губу пан! Ђ до Ћдарки так без палицi й
не пiдступай: у парчевих очiпках ходе; нарЯдитьсЯ, напиндючитьсЯ,  он  Яка
панi!
   - ’а чи правда сьому? - не йме вiри •ристЯ.
   - Џiди, коли хоч, подивисЯ... “ старiй, бач, хатi нiхто не хотiв  жити:
так Љарпо пiд шинок найнЯв. Џiд шинок вона, бач, була  не  пiдхожа,  то  й
нараЯв переробити. ’епер такi вавилони двинув -  страсть!  ‡  одного  боку
крамницЯ - прЯники, кахвети;  з  другого  -  шинок.  ЏрЯмiсiнько  з  улицi
заходЯть!.. “ селi гомонЯть: пiшла Љарповi у руку Џритичина худоба!  ЏiслЯ
ѓрицька першим господарем став. Џогомонюють у старости вибирати, а то й  в
самi старшини. Ћн тепер Який Љарпо: не дивись, що забродивсь, аби халЯв не
покалЯв!
   I дивно, i чудно •ристi все те.  —и  давно  вона  з  села,  i  от  такi
перемiни  скоїлись...  ”едiр  оженивсЯ,  ’имофiй   оженивсЯ,   Љарпо   так
розбагатiв... Ћ, той Љарпо давно був собi на умi! ’а  Яке  вiн  право  мав
хату руйнувати? •оч би спитавсЯ, хоч би на  смiх  був  сказав;  Я  ж  йому
припоручала Як доброму. Ђ вiн он що... жида пустив, шинок завiв...  Џекуча
згага ухопила •ристю за серце. ‘вирид  ще  багато  дечого  розказував  про
село, про селЯн, та вона вже не слухала нiчого. †ид i шинок стоЯли у неї i
в думцi, i перед очима.
   - Љоли ти вже оженишсЯ? - спитала Њар'Я ‘вирида, Як той замовк.
   - Њолодої чортма!
   - Ђ хiба дiвчат мало на селi або в городi?
   - џкби хоч одна з їх скидаласЯ на тебе, уже кат його бери! ‡апетлювавсЯ
б! - заграє ‘вирид.
   - ™о Я? џ - стара баба! - одказує Њар'Я.
   - ‘тара, та багато молодого жару маєш.
   - Ѓув колись, та стухнув; тепер тiльки попiлець зоставсЯ! -  зiтхнувши,
одказує Њар'Я.
   - Ќебiйсь, хоч i попiлець, та  гарЯчий!  -  пiдступаючи  до  неї,  каже
‘вирид. - „ивись, Яке плече! - i, се промовивши, придавив зверху рукою.
   - Ђ щоб тебе так кат опiк! - скрикнула Њар'Я, ухопившись за плече.
   - „ошкулив? - регоче ‘вирид.
   - ™е й регоче, бiсiв син! - скрикнула Њар'Я i кинуласЯ  з  кулаками  на
‘вирида. ‘вирид нагнувсЯ, а вона, наче по  бочцi,  бухкотiла  кулаками  по
його спинi, тiльки гуло.
   - ’а бий дужче! Ѓий ще! - регоче  ‘вирид  i,  випрЯмившись,  Як  рЯбець
горобцЯ, ухопив Њар'ю на оберемок  i  притис  до  себе...  џкийсь  гарЯчий
струмiнь прилив до Њар'їного серцЯ i  теплою  течiєю  розливсЯ  по  всьому
тiлу. Њар'Я почула, що в неї обличчЯ запалало, шиЯ й голова загорiлисЯ,  а
серце, Як пташка у клiтцi, заколотилосЯ. ‘вирид, Як малу дитину, носив  її
по хатi i на увесь рот реготавсЯ.
   - ™о се ви завели? - почувсЯ голос панiї у розчиненi з  горниць  дверi.
‘вирид випустив Њар'ю i зоставсЯ нi в сих нi в тих серед хати.
   - ’а се он вiн, бiсiв син! - засоромившись, промовила Њар'Я. -  Џрийшов
до •ристi... з одного села з нею... принiс їй поклони...
   - ’а, небiйсь, не •ристi їх б'є, а тобi! -вiдказала панi, зачинЯючи  з"
собою дверi.
   - Ѓач, єрепудiв! џ тобi казала: не гукай! - корила його Њар'Я.
   - Ђ Я знав, що їх там чорт позносив... Ќехай вам всЯчина: ще влопаешсЯ.
„е моЯ шапка? Џiду.
   - ’и без шапки прийшов, - регоче Њар'Я.
   - •iба без шапки? Ќi, мов у шапцi. - I вiн окинув  бистрим  оком  хату.
апка лежала на полу. Њар'Я, Як кiшка, стрибнула, вхопила шапку  i  кинула
її на пiч до •ристi.
   - Ќе давай! - гукнула вона на ту. - •ай iде без шапки.
   - џ без шапки не пiду.
   - Ђ що ж, тут зостанешсЯ?
   - Ђтож. ’и мене хоч на крайок полу положиш, аби бiлЯ себе.
   - ‡угарний! ‹Ягла б Я з таким? - щебече Њар'Я.
   - Ђ чому ж? •iба Я у бога телЯ з'їв?
   - Њоже, й з'їв... Ђ бодай тебе! - регоче Њар'Я.
   - Ѓач: менi наказув - не кричи, а сама на всю хату регоче...  •ай  вам!
тiкати мерщiй вiд грiха. •ристе! кинь менi, будь ласка, шапку.
   ’iльки що  Њар'Я  намiриласЯ  крикнути:  не  кидай!  Як  •ристЯ  уже  й
шпурнула.
   - Ђ що, не кинула? - задражнив ‘вирид Њар'ю, тикаючи на неї  шапкою.  -
’и думаєш, усi такi, Як ти? “ мене •ристЯ - он що! - i  вiн  цмокнув  свої
два пальцi.
   - “же коли б на мене, Я б не оддала нiзащо.
   - ’о ж ти... Џрощавайте!
   - Iди к бiсу!
   - ’и хоч би провела, - повернувсЯ з сiней ‘вирид.
   - ‘обак боїшсЯ?
   - ЃоюсЯ.
   Њар'Я вийшла за ‘виридом. ‚идко, далеко  вона  його  проводила,  що  не
швидко вернуласЯ i всЯ змочена, Як хлющ.
   - Ќехай йому, Яке несамовите надворi! - тремтЯчи  й  беручись  на  пiч,
мовила вона до •ристi.
   ’а мовчала. Џохнюпившись, сидiла вона у глухому  кутку  пiд  комином  i
думала свою важку думку.
   - Ћт уже й зажуриласЯ! —ого? - спитала Њар'Я. •ристЯ почала  плакати  i
нарiкати на свою долю. Ћдна була пам'Ять вiд батька та  матерi,  та  й  ту
добрi люди зруйнували!
   - Ђ нащо ж ти так покинула?
   - џ ж Як на добрих кидала! - плакалась •ристЯ.
   ђозмова їх не в'ЯзаласЯ. •ристЯ мовчки сидiла бiлЯ комина  та,  сидЯчи,
хиталасЯ, а Њар'Я лежала бiлЯ неї та коли-не-коли важко зiтхала.
   Ќа другу нiч Њар'Я Як пiшла  звечора,  то  вернуласЯ  геть  за  пiвнiч.
•ристЯ чула, Як вiд неї несло хмелем. Ќа третю - чогось вона непевна була,
чогось полохаласЯ, наче кого дожидаласЯ. “же й пани полЯгали спати, а вона
все нишпорила. •ристЯ побраласЯ на пiч i швидко заснула, її збудив  Якийсь
шелест у хатi; вона почала дослухатисЯ - щось шепталосЯ.
   - Њар'є! - обiзваласЯ •ристЯ, пiдвiвши голову. ептаннЯ замерло.
   - Њар'е! - удруге гукнула вона на всю хату.
   - —ого? - обiзваласЯ та.
   - ™ось у хатi шепче... ’и чула?
   - –ить! - тихо одказала Њар'Я. - –е - брат.
   - џкий брат?
   - ‡дорова, землЯчко! - впiвголоса обiзвавсЯ хтось до неї...
   - –ить! - знову засичала Њар'Я.
   - —ого там цить? Ќе бiйсЯ! •ристЯ  -  землЯчка!  -  знову  одказує  той
голос. •ристЯ почула, Як щось лЯпнуло, немов хто кого,  жартуючи,  ударив;
Як Њар'Я дзизнула.
   •ристЯ пiзнала той голос, пiзнала ‘вирида  i,  повернувшись  до  стiни,
закрила голову свиткою, щоб не чутно було їх шептаннЯ.
   Ќа другий день Њар'ю почали розщитувати.
   - џ не хочу, щоб ти в мiй двiр бахурiв водила! - казала панi.
   - Ђ не хочете, й не треба! - огризалась Њар'Я. - џ й сама не хочу у вас
бути. ‡оставайтесЯ з тими, кого вам легко дурити!
   - Њовчи, а то рота загороджу! - гукнув пан.
   Њар'Я пiшла  i  не  попрощаласЯ;  а  •ристЯ  зосталасЯ.  ‚она  пiд  той
сварливий  час  не  посмiла  замовити  панiї,  що  вона  одна  не  встигне
справитисЯ i в горницЯх, i бiлЯ печi. її обнЯла така гiрка та рiзуча  туга
i разом страх насував з усiх бокiв, їй здавалосЯ, що її взЯто у неволю; що
з нею тепер що схотЯть, те й зроблЯть; будуть бити та нiвечити, i нiхто її
не пожалiє, нiхто не  заступитьсЯ  за  неї;  одна,  мов  та  билина  серед
широкого полЯ, невеличка трiсочка серед кипучого морЯ!.. ‚iд  того  страху
вона нiЯк не прийде до помки, не знає, де ходить, що робить. ‡  усiм  вона
тепер розгубиласЯ, i думок навiть не  позбирає  докупи,  так  вони  в  неї
врозтiч i бiжать, i такi то все полохливi!
   - Ќе хапайсЯ так, •ристино, - каже їй тихо Џистина  Iванiвна.  -  ‡роби
спершу одно, та тодi й за друге приймайсЯ; а то Як розпочнеш усе зразу, то
тiльки час згаєш, а дiла не зробиш. –е через те, що ти ще не призвичаїласЯ
до порЯдку; а то Як порЯдок знатимеш, то i все гаразд буде... ’и не думай,
•ристе, що ми тобою робитимемо за стару плату: ми тобi плати надбавимо.
   - ‚ажко, панiйко, самiй, - не дивлЯчись на неї, таки зiбраласЯ з  силою
вимовити •ристЯ.
   - ’а то воно тiльки здаєтьсЯ тобi так... Ђ Як дiла зберетьсЯ багато, то
й Я тобi допоможу: уже ж i в мене двi руки.
   •ристЯ нiчого на те не одказала, тiльки подумала: двi-то руки  в  тебе,
та чиїми прийдетьсЯ жар загрiбати?
   ЃiлЯ печi вона так ухоркаласЯ, що ледве обiд вiддала. Џан все гукав  на
неї: то те прийми, то те подай.
   - ’а не гукай так на  неї,  •риста  ради!  -  заступиласЯ  панi.  -  џк
розгукаеш, то тодi вже ладу не жди.
   Џроценко сидiв  сумний,  мовчазний;  вiн  тiльки  коли-не-коли  обмiрЯв
•ристю Якимсь жалiсливим поглЯдом.
   ЏiслЯ обiду, проходЯчи кухнею у свою хату, вiн її запитав:
   - ’о ви тепер, •ристино, самi зостаєтесЯ?
   Ќаче нiж вгородивсЯ в її серце! ‚она почула,  Як  воно  заколотилосЯ  в
неї, защемiло. Џеред очима  щось  мутне  забiгало,  щось  темне  заходило;
пiдборiддЯ затiпалосЯ, обличчЯ сiпала мишка...  ‚она  мерщiй  вискочила  в
сiни, щоб не заплакати.
   Ћтака бiганина за цiлий день, такий непевний  струс  та  страх  так  її
виморили, що вона увечерi почувала себе нiкуди кчемною: руки й ноги ниють;
   голова, мов налита чим важким, хилитьсЯ;  очима  Ясно  не  глЯне,  щось
засновує їх, мов перед нею сито наставило.  Џодавши  панам  самовар,  вона
присiла на полу перепочити, приткнуласЯ  головою  до  одвiрка  та  й  сама
незчуласЯ, коли задрiмала.
   I снитьсЯ їй сон, марЯть її соннi причуди... Ѓачить вона  гору  високу,
покриту рiдким лiсом, заслану, наче зеленим килимом,  густою  травою;  пiд
горою синiє рiчка, мов хто блакитною стежечкою оповив гору. ѓен за  рiчкою
розiслаласЯ  долина,  рiвна  та  довга,  очима  не  схопиш  того  зеленого
простору, далеким краєм тоне вона у синiй блакитi неба. •ристЯ  стоїть  на
горi, на самому шпилечку, i дивитьсЯ на  долину,  роздивлЯєтьсЯ  навкруги.
„ень. ‘онце стоїть над  головою,  i  його  золоте  промiннЯ,  наче  дороге
камiннЯ, горить, вiдбиваєтьсЯ на зеленiй травi; а чисту рiчку пронизує  до
самого дна. Ћн серед пiсочку зелене  жабуриннЯ  чорнiв;  он  вiдзначаєтьсЯ
круча; легенькою хвилею хитаєтьсЯ порожнЯ черепашка; там он п'Явка плазае,
а он риба гра. ’а скiльки її? –iлою черiдкою так i суне; спинки  -  чорнi,
боки - срiбно-золотi, а  очi  з  червоними  обiдками...  "Џiду  над  воду,
спущусЯ над саму рiчку, полюбуюсЯ, Як риба виграє, а може, й  скупаюсЯ,  -
думає •ристЯ. - ’ам, певно, добре купатисЯ: вода чиста, дно пiщане. Џiду!"
•ристЯ спускаєтьсЯ з гори. ’а й слизька ж Яка! Ќоги так i їдуть; коли б ще
не впасти. •ристЯ надержуетьсЯ, а її  так  i  суне,  наче  хто  попихає  у
спину... Ћн над водою рожаїста верба стоїть, гiлки свої аж  на  саму  воду
поклала. ’ам i холодок, там i затишок; чи  й  роздiтисЯ  там  -  нiхто  не
побаче, а налучитьсЯ хто - сховатисЯ е де...  •ристЯ  не  йде,  а  бiжить.
„обiгав i дивуєтьсЯ. ‘аму найвищу гiлку з верби мов що  руками  посерединi
зломило, спустивши зламаний край аж додолу; по  боках  невеличкi  гiллЯчки
посплiталисЯ-позасновувалисЯ, мов хто назнарошне їх  посплiтував.  Љурiнь,
Як е курiнь! Ђбо житво чиє; i долiвка притрушена  свiжим  листом,  заслана
Явором. ’ут, певно, хтось живе, хтось захист має. •ристi  що  до  того  за
дiло? ‚она подивиласЯ кругом - нiкого немає.  "–е,  видно,  дiвчата  задлЯ
купаннЯ такий захист зробили, - думає. - Ћн i стежка вiд самої води аж  до
захисту Явором вимощена, щоб  не  покалЯти  нiг,  викупавшись.  Њерщiй  же
роздЯгатисЯ, поки немає нiкого! мерщiй у воду, поки  хто  не  навернувсЯ!"
Њиттю •ристЯ скинула  з  себе  одежу,  розпустила  довгi  коси  i,  Як  та
русалочка, вискочила на бережечок.  ‘онце  обдає  її  своїм  свiтом,  грає
непримiтними iскорками; бiгає по її тiлу невеличкими зайчиками; а  до  нiг
легенька хвилЯ добiгає, лоскоче своїм  холодочком  її  у  пальцi.  ‡iсподу
холодочком вiє, а згори теплом  грiє,  пестить  •ристю,  любим  почуваннЯм
вiтає. Њов мала дитина, забавиласЯ  •ристЯ  на  бережечку:  то  торкнетьсЯ
ногою води i, струснувшись, одскоче геть, проти  сонечка  грiєтьсЯ;  а  то
присЯде, руками плеще тихую хвилю, бризкає на себе i  мерщiй  ховаєтьсЯ  в
захист. їй чогось страшно стає кинутись зразу  у  воду,  опуститисЯ  у  її
холоднi прозорi хвилi. "’а вже ж одважусЯ!" - рiшає •ристЯ, здiймаючи руки
угору i подаючись усiм тiлом на воду... ѓнетьсЯ-хилитьсЯ...  от-от  впаде,
от-от так i плесне!.. –е зразу-Як  скрикне!  I,  Як  божевiльна,  полинула
назад. ‘трашенний чорний павучище, мов копицЯ, сидiв на вербi i дививсЯ на
неї своїми блискучими витрiшкуватими баньками; однiєю мохнатою лапою,  мов
клiщею, учепивсЯ вiн у її руку, а другою замiрЯєтьсЯ вхопити... Ћ господи!
що за страховище! •ристЯ, мов опечена,  кинуласЯ  геть...  ‹истЯ  з  верби
посипалосЯ додолу, чорне павучище стрибнуло на неї, розправлЯє  свої  лапи
i, наче батогами, огортав її... Ќесамовита печiЯ, жалюча ураза пройнЯла її
аж до серцЯ. •ристЯ кинулась разом з павуком у воду, пурнула з  головою  у
синю хвилю, виринає... I - о, диво! ‡змiсть  павука  Џроценка  баче  перед
собою. Ѓiлi його руки учепилисЯ за її шию, Ясними очима заглЯдає у її очi,
випинає свої уста цiлувати...
   ’а на тому й прокинуласЯ. ЃiлЯ неї стоЯв Џроценко, стиха усмiхавсЯ.
   - I не сором дiвцi отакiй  сонi  бути?  -  каже  вiн,  злегка  за  щоку
ущипнувши. ‚она спросоннЯ на його похилиласЯ.
   - “томиласЯ? спатоньки хочеш? - питає вiн.  -  ’и  б  же  лЯгла,  а  не
приткнуласЯ до одвiрка та й кунЯєш, - шепче вiн, притискуючи її до себе.
   ‚она прийшла до помки тiльки тодi, Як опиниласЯ на його грудЯх, у  його
обiймах; вiн стиха цiлував її  повну  гарЯчу  щоку.  џк  муха,  крутнуласЯ
•ристЯ i одскочила аж насеред кухнi. ‚iн  тiльки  засвiтив  очима,  лукаво
посваривсЯ на неї пальцем i скривсЯ у свою хату.
   "™о се за сон? що за проЯви такi? - думала •ристЯ, укладаючись на  печi
спати, Як уже оддала вечерю панам. - I до чого то таке приверзетьсЯ?  —ого
зроду-вiку  не  буває,  те  приснитьсЯ!..  ’а  страшне   Яке!   та   гидке
придалосЯ... I дивно, Як то  все  зразу  перекрутитьсЯ,  iншим  стає.  Ѓув
павук, а став - вiн. “купоньцi вони купалисЯ... ‚iн так приЯзно заглЯдає у
її очi, охоплює i шию руками, горнетьсЯ своєю щокою до її обличчЯ".
   ‘он її пропав. ‹юбi та втiшнi почуваннЯ ворушатьсЯ у її серцi, їй душно
стає... –е того, що на печi. "—и не перелiзти на пiл?" - подумала  вона  i
зразу швиргонула подушку з  печi.  ‘еред  незамутної  тишi  подушка  глухо
гепнуласЯ. "™о це Я роблю, дурна? - трохи не скрикнула •ристЯ. - ™е  почує
хто, подумає бог  зна  що".  ’ихо-тихо  вона  почала  спускатисЯ  з  печi,
дослухаючись, чи не ворушитьсЯ що де. Ќi, не чутно... ’ихо та темно,  наче
в домовинi. Ђ то що за п'Ятенце червонiє  серед  темноти?  ’о  блисне,  то
зникне... ‚она налучилась пальцем i  стукнулась  у  паничевi  дверi...  ™о
воно? де воно взЯлосЯ?.. ђозгорнувши руку, долонею тримає по дверЯх...  Ќе
чутно нiчого, навiть плЯма зникла...  Ђ  то  що  зашарудiло?..  ’ихо  щось
крадетьсЯ,  наближаєтьсЯ...  „верi  розчинилисЯ,  i  на  порозi  показавсЯ
Џроценко.
   - ‘е ти, •ристино? - тихенько питає вiн.
   •ристЯ так i прикипiла на одному мiсцi... "™о се Я, дурна, наробила. ’о
свiтивсЯ сучок у дверЯх, то пробивалосЯ свiтло  з  його  хати",  -  б'є  у
•ристину голову.
   Џроценко кинувсЯ до неї, ухопив за руку, потЯг  у  свою  хату...  „верi
зачинилисЯ. “ кухнi стало, Як у домовинi, темно; тiльки сучок свiтивсЯ, та
й то недовго: швидко й вiн згас. Ќiма та чорна темнота  настала  усюди,  а
серед неї глухо, мов з-пiд землi, чулосЯ тихе шептаннЯ, жаркi поцiлунки...
   „ругого днЯ, уночi, •ристЯ, сидЯчи на  полу,  неутiшно  плакала.  ’емна
темнота буЯла кругом неї i огортала її голову  ще  темнiшими  думками,  їй
пригадувавсЯ учорашнiй сон i ще гiршим страховищем ставав перед її  очима.
‘ерце її наче хто у жменi здавив, душа  несказанно  болiла,  гiркi  сльози
заливали очi... ’ак он к чому те павучище-страховище! Ѓач,  чого  той  сон
навiщував!
   ‚она не чула, коли з паничевої  хати  розчинилисЯ  дверi,  вона  почула
тiльки, Як його холоднi руки черкнулисЯ її теплої шиї.
   - ‘ерце, •ристино! - замовив вiн любо та тихо. - ’и плачеш, голубонько?
Ќе плач. ™о ж робити, коли так лучилосЯ?.. ‡чзєш: щастЯ - що трЯсцЯ,  кого
схоче, того й нападе... џ тебе люблю,  ти  мене  любиш...  •iба  ж  ми  не
щасливi з тобою? ’а такого щастЯ  тiльки  раз  на  вiку  й  запобiжиш!  Ќе
плач... Њи щось пригадаємо з тобою утiшне та добре... Ћт тобi моЯ рука,  Я
тебе так не покину. џ люблю тебе, моЯ голубко!
   Њов та квiточка пiд дощем клоне-схилЯе свою голiвку,  схилиласЯ  •ристЯ
на його груди й обвиласЯ руками кругом шиї.
   - ѓрицю! моє коханнЯ миле! - зашептала вона. - Ћдин ти менi на свiтi  -
i батько, i мати... џ йму вiри тобi: Я  знаю,  що  ти  не  покинеш  сироти
одинокої в свiтi, не запакостиш мого молодого вiку!
   I вона покрила його обличчЯ жаркими поцiлунками.
   - “гамуйсЯ, моє серце, угамуйсЯ, - почав  вiн.  -  ‡наїшь  шо?  „iждемо
лiта, Я поїду у губернiю, похлопочу собi переводу, вiзьму i тебе з  собою.
’амто ми заживемо тихо та любо! џ навчу тебе грамоти - читати, писати.  –е
зовсiм не так трудно, Як думають. I  от  Я  приходжу  з  служби,  ти  радо
стрiваєш. ‘Ядемо, пообiдаємо;  Я  лЯжу  спочити,  а  ти  сЯдеш  бiлЯ  мене
почитати Яку книжку або газету. ђазом довiдаємосЯ, їло  дiєтьсЯ  в  свiтi,
посудимо й спочинемо. Ђ увечерi за чаєм - знову за книжку. ’и ще не знаєш,
що то за втiха тi книжки! ’ам - цiлий мир,  вищий,  кращий  вiд  сього,  у
Якому ми барахтаемосЯ, мов свинi в барлозi!
   - Ђ чому ж тут не можна зробити сього? —ого треба за ним  їздити  аж  у
губернiю? - спитала вона його.
   - ’ут? Њiж сими собаками, а не людьми! •iба  мiж  ними  можна  Як  слiд
жити? ‚они почнуть смiЯтисЯ, гордувати нами, а се - тiльки  буде  полохати
наше щастЯ. Ќi, тут, •ристе, не можна так прожити, Як самому хочетьсЯ.
   - Ђ чого ж там можна? •iба там iншi люди?
   - Iншi. ’ам бiльше е розумних, книжних людей, що й самi так живуть,  Як
хочуть, i другим дають жити.
   - ’а й добрi ж тi, видно, люди! Ћт, Якби справдi нам до їх...  -  шепче
вона, горнучись до його.
   - „оберемось! ™е наша долЯ не вмирала. Џотерпiти  тiльки  трохи  треба.
"’ерпiти? - думає •ристЯ. - ’а не тiльки зиму та весну, а рiк,  цiлий  вiк
буду терпiти, аби бiлЯ тебе, аби, мiй голубе, з тобою!"
   •
   Ќастало рiздво, пiшли гулЯнки. Џани тiльки перший день просидiли дома-,
а з другого Як зарЯдили - день у день, нiч  у  нiч  у  гостЯх.  ’Ягнуть  i
Џроценка з собою.
   •ристЯ нудьгує: буденнi днi були їй щасливiшi над свЯто!
   - ’и сама не сумуєш, •ристино? - спитавсЯ вiн на п'Ятий.  •ристЯ  важко
зiтхнула.
   - Њенi аби вам було весело, - сумно одказала.
   ‰ому жаль її стало. Џистина Iванiвна гукнула до його з кухнi  i  в  той
вечiр:
   - Ђ нуте, збирайтесЯ! •одiмо.
   - Ќi, Я не пiду. ™ось менi недужитьсЯ сьогоднi.  Ѓуду  дома  сидiти,  -
одказав вiн, вiдхиливши дверi.
   Џистина Iванiвна прикро подивиласЯ на його, потiм  перевела  поглЯд  на
•ристю. •ристi здалосЯ, що вона наче на обличчЯ  перемiниласЯ  -  зблiдла.
Ћже нiчого не сказала, забрала дiтей i пiшла.  ™астЯ  •ристi:  тепер  вони
зосталисЯ удвох на всi хати!
   - Ѓудемо пити чай укупi. •оч раз побачу, Як ми будемо  жити  колись,  -
сказав вiн.
   “ трьох водах мила •ристЯ свої руки i все ще сердиласЯ, що вони  у  неї
не такi бiлi та чистi, Як їй хотiлосЯ. —ай посiдали пити  у  столовiй,  де
завжди пани п'ють; вiн по один бiк столу, вона напроти його.
   Ѓоже! Яка вона щаслива! “перше  зроду  вона  чує  рiвною  себе  з  ним,
близькою до його. џк навiсна, вона кидаєтьсЯ то до чайника, чи  не  поспiв
ще чай, то стакани перемиває, бо на денцi щось чорнiє таке.  ‘ерце  в  неї
так б'єтьсЯ, руки тремтЯть; а вiн дивитьсЯ на неї та смiєтьсЯ: i те,  мов,
не так, i друге.
   - ’а це ж уперше... –е ж уперше ще!  -  соромлЯчись,  одказує  вона.  -
Џривикну - буду, Як i справжнЯ господинЯ.
   - Џобачимо, побачимо!
   ’iльки що •ристЯ налила два стакани чаю, Як почула, що  кухонними  две^
рима щось стукнуло. ‚она так i обмерла.
   - Џрийшов хтось... Ќевже пани? - її перелЯканий поглЯд несамовито бiгав
по хатi, по дверЯх.
   - Ђ хоч i вони? —ого ж ти лЯкаєшсЯ? -  заспокоює  вiн.  -  ‘кажеш:  чай
наливала.
   ‚она  схопиласЯ  i  мерщiй  помчаласЯ  у  кухню.  —иЯсь  чорна  постать
бовванiла серед хати.
   - •то то?
   - џ, - обiзвавсЯ товстий голос. - ѓригорiй Џетрович дома? ‚она  пiзнала
„овбню.
   - „ома... нема! - перевiвши дух, скрикнула вона. .
   - џк нема? Ђ то ж хто сидить? - питає „овбнЯ, указуючи на Џроценка,  що
сидiв спиною до кухонних дверей.
   - ‚они чай п'ють.
   - Ќу то що? I Я чаю не пив; разом нап'ємосЯ.
   - ’о ‹ука ”едорович? - повертаючись, спитав  Џроценко.  -  Ђ-а,  слихом
слихати, в вiчi видати! ™о це вас так давно  нiгде  не  видно?  †алуйте  ж
сюди...
   - •iба ви перебралисЯ у другу хату?
   - Ќi. ’ут завжди хазЯїни чай п'ють. ‘ьогоднi вони усi пiшли в гостi,  а
Я зоставсЯ дома;  то,  щоб  не  ламати  їх  порЯдкiв,  перейшов  сюди  чаю
напитись... †алуйте, жалуйте, - запрохував вiн, дивлЯчись  на  „овбню,  що
чогось у кухнi м'ЯвсЯ.
   - •ай одежа тут полежить. Ќiхто її  не  вкраде?  -  повернувсЯ  той  до
•ристi, кладучи пальто на пiл.
   - •то б же її тут зайнЯв? ‘лава богу, ще злодiїв не було,  -  образливо
вiдказала •ристЯ.
   - ’а хто його знає? Њоже, москаль Який зайде. ’епер їх до стогаспида  у
город увiйшло.
   - —ого ж вони сюди зайдуть? - дивуєтьсЯ •ристЯ.
   - Ђ може, до тебе!
   Ќа •ристю наче хто кип'Ятку линув!
   - џ не така, Як Њарина, щоб до мене москалi ходили! -  гнiвно  одказала
вона; та „овбнЯ вже пiшов у гостинну i не чув її одказу.
   ‘умна та невесела сiла вона на лавi край столу i пiдперласЯ  рукою  пiд
щоку. Ќевеличка стежечка свiту пробиваласЯ з горниць крiзь дверi i  довгою
смужкою слаласЯ на чорнiй долiвцi.  •ристЯ  дивиласЯ  на  ту  стежечку,  а
нудьга та досада, Як обценьками, давили її серце... ’ам,  за  дверима,  на
столi зоставсЯ її недопитий чай; той чай, що вона уперше зроду  намiрЯласЯ
випити разом з ним, перекидаючись любою розмовою. "Ћт  i  напиласЯ!  от  i
побалакала! I принесе його  лиха  та  нещаслива  година!  I  чого?  Ѓiсова
п'ЯницЯ! обридло по шинках тинЯтись, та давай  ще  по  людЯх!"  -  лаЯлась
•ристЯ про себе, а сльози, наче хто їх видавлював, так i засновували  очi,
так i застилали свiт... от-от бризнуть!.. Љоли се...
   - •ристе! - донiссЯ до  неї  голос  Џроценкiв.  „вi  сльози,  наче  двi
квасолини, викотилисЯ з її  очей,  залоскотали,  пробiгаючи  на  личку,  i
грузько упали додолу.
   - •ристе! - гукнув удруге Џроценко.
   - —ого?.. - •ристЯ мерщiй утерласЯ.
   - —ого ти там сидиш? Iди  хоч  чаю  нам  налий.  •ристЯ,  похнюпившись,
увiйшла у хату, мовчки пiдiйшла до столу, налила чаю i повернула назад.
   - Људи ж ти? •iба чаю не хоч? - спитавсЯ Џроценко.
   - ’а вона чогось плаче! - зиркнувши на неї, мовив „овбнЯ.
   - Џлаче? —ого?
   ’ривожний поглЯд Џроценкiв стрiвсЯ з  її  заплаканими  очима...  •ристЯ
мерщiй утекла у кухню.
   - I чого? - дивувавсЯ Џроценко.  -  ‹юбiсiнька-милiсiнька  була...  —ай
наливала, ще смiЯласЯ; а тут зразу - на  тобi  та  цить!  -  хваливсЯ  вiн
„овбнi.
   - ѓлЯдiть лишень, чи не Я її образив? - догадавсЯ „овбнЯ.
   - џк? чим?
   - ’а... кладу одежу та й кажу: глЯди лиш, щоб москалi не вкрали. Ђ вона
менi: Якi? - Њоже, кажу, до тебе ходЯть.
   - ’ак того? - кинувсЯ Џроценко у кухню.
   - …ге-е-е ж, - хлипаючи, одказала •ристЯ. - •iба Я з москалЯми  знаюсЯ?
•iба Я водюсЯ з ними, що вони менi ними  очi  вибивають,  -  розпорощаласЯ
•ристЯ.
   - „урочка ж ти! џ ж питавсЯ тiльки, - утiша „овбнЯ.
   - „урочка! Ђ нащо ж таке казати?
   - Ќу, вiн не буде удруге. ѓодi, перестань. “мийсЯ холодною водою та йди
бiлЯ чаю порЯдкувати, - каже Џроценко, досадуючи в душi на „овбню.
   - џ, їй-богу, не думав її образити, - почав виправлЯтисЯ „овбнЯ. - ’ак,
навманнЯ сказав, а вона бач... Ѓабйо! Ћтакi вони всi. Ћтака й Њарина... ‚и
‡наете, чого Я до вас прийшов?
   - Ђ чого?
   - †енюсЯ! - граючи очима, одказав „овбнЯ.
   - Ѓоже поможи! Ќа кому?
   - Џрийшов прохати на весiллЯ. Џрийдете?
   - Ђ чому ж? Ќа кому