  —iпки
висиплЯтись. ‚исплЯтьсЯ, викачаютьсЯ, вiзьмуть з собою —iпку  та  з  добра
його що-небудь, - та знову в шинок... ’ак кожнiсiнького днЯ.

   ЊотрЯ спершу дивиласЯ на таке безпутне життЯ та плакала, та вговорювала
—iпку; потiм того - лаЯла, ганьбила; а далi - бiгала в себе по вгороду, по
вулицi та кричала-репетувала:
   - Ћй, лишенько! пропала ж Я тепер...  погине  моЯ  бiдна  голiвонька...
’епер же менi все одно, що з мосту та в воду...
   ‘трiвають люди, жалкують, розпитують...
   - ’а Як же?.. Як же?.. - розказує кожному з плачем ЊотрЯ:  -  любий  та
милий був, а то ж зразу... на тобi, та цить! Ќе переживу  ж  Я  цього,  не
зможу - ‘витку пропив, одежу всю - в однiй сорочцi, Як харциза, Як махамед
Який!.. “же третю вiвцю пропиває... ’а й товариство пiдобрав  пiд  пару  -
волоцюг зо всього свiта... Ѓоже мiй! що ж тепер робити менi, бiднiй?..
   - ‚и б його вмовлЯли; ви б  його  словами  ганьбили,  -  [радили]  люди
Њотрi...
   - —и Я ж не вмовлЯла, чи Я не благала?!. - плаче ЊотрЯ. - ’а Я  ж  йому
не словами, Я йому сльозами виливаю... гiркими докорами очi вибиваю...  ’а
що з того?.. ‘казано: Як об стiну горохом!..
   - ’о ви б у волость... •ай  його  з  тиждень  подержать  у  холоджниiй!
‚итверезвитьсЯ - опам'ЯтаєтьсЯ, а то ради, - йому вже памороки забило...
   Џослухала ЊотрЯ людської  в  волость.  “зЯли  —iпку  п'Яного,  силомiць
посадили в чорну. ЌезчувсЯ, Як i заснув...
   Ќадвечiр оглЯнутьсЯ товаришi - нема мiж ними —iпки. “вечерi  пiшли,  та
Як чорна була лихенька вже, вони її продрали й випустили невольника.
   Iде —iпка додому... “ головi - хмiль; на серцi - зло... Ђ тут ще  ззаду
йде ‹ушнЯ, примовлЯє:
   - џка вона тобi мати? жалiтисЯ на  сина?!  •то  назве  її  пiслЯ  сього
матiр'ю? ‘адовiть, мов, сина в чорну: через його менi життЯ немає!.. „е се
воно таке на свiтi видано?!
   Ќе йде —iпка - летить додому; не лише - огнем паше i, Як скажений  бик,
налiтає на хату... ЃрЯзь! - одно вiкно...  „зень!  -  друге...  Џосипалось
трете... ѓрюк! ногою в дверi... Џолетiли й дверi в сiни. ЊотрЯ з  перелЯку
залiзла на печi аж у куток... “бiг —iпка в хату, кричить:
   - „е вона?.. де стара вiдьма?.. —и не замiж,  бува,  забажала?..  Њоже,
бахурiв навести заманулосЯ?.. ’о щоб син не перечив, - у чорну його!..
   “разили такi  гадючi  слова  материне  серце.  џк  пiдстрелена  горлицЯ
тiпаєтьсЯ-б'єтьсЯ, тихо туркоче й стогне: так мати затiпалась  на  печi  в
куточку, та стиха, гiрко промовила до сина:
   - ЏобiйсЯ, —iпко, бога! Џодумай, що це ти кажеш?! Њенi свiт  не  милий,
менi... - Ќе доказала, залиласЯ гiркими сльозами.
   - Ђ менi?.. Њенi, ти думаєш, легко воно живетьсЯ?! “ мене, може,  серце
вiд болю Як не розiрветьсЯ!.. Якийсь iрод в йому, мов свердлом  крутить...
’ак ще менi, - на?!.
   - Ќащо ж ти п'єш, сину?.. —и воно тобi легшає? ‘лухай  отих  братчикiв,
що понаводив з собою, то вони тебе пiдведуть!.. вони будуть, поки  в  тебе
буде; а Як не стане, то де й дiнутьсЯ...
   - Ќе бреши, стара! - перебив її Џетро Џацюк.
   -  •ай  уже  ти,  молодший,  будеш  брехати,   а   менi,   старiй,   не
приходитьсЯ!..
   - I що то воно за мати, коли йде на сина жалiтисЯ? - пiддає ‹ушнЯ  огню
—iпцi. - •iба то є мати?! џкий добрий чоловiк скаже путнє слово про неї?!.
Ќе те, щоб покрити сина... —и бачила що, кажи: не бачила; чи  чула,  -  не
чула!.. Ќi! вона зараз: ось, мов, Який мiй син... Ѓерiть його, люди добрi,
та садовiть у чорну!.. џка ж вона мати?!.
   - Ѓач, що кажуть люди?! - гука —iпка. - —уєш, що кажуть?!
   - ‹юди?! - сумно, гiрко, з плачем  промовила  ЊотрЯ,  -  та  бiльше  не
змогла й слова вимовити: умиваючись сльозами, замовкла...
   „овго ще —iпка гукав, довго кричав, та, витЯгши з скринi материну  нову
бiлу свиту, майнув з товариством до ѓальки.
   ‘тоЯла вже пiзнЯ осiннЯ пора. •олодний вiтер вривавсЯ в побитi шибки  й
навпростець вiЯв у розчиненi дверi,  що  покинув  за  собою  —iпка.  Њотрi
зробилось холодно. “стала вона з печi, щоб хоч дверi зачинити. ѓлЯне  -  в
хатi, Як у пустцi: стiл перекинутий, горшки  побитi,  скринЯ  розчинена...
Љинулась  ЊотрЯ  до  скринi,  -  та  й  охолола...  ’ам  усе  перевернено,
перекидано, порито - i свити немає... ЊотрЯ так i впала на скриню!
   - Ѓоже ж мiй, боже! скiльки Я лiт працювала, скiльки  нiчок  недоспала,
думок передумала, здоров'Я вкоротила, поки  сього  добра  наскладала!..  Ђ
тепер - рiдна дитина все по шинках розносила!..
   ‘льози в три ручiї ллютьсЯ; жаль  та  досада  давить  одурене  материне
серце... Ќасилу пiдвеласЯ з скринi.
   - Ѓоже! ‚еликий заступниче! - замолиласЯ, здiймаючи  руки  до  бога:  -
єдина надiЯ, єдина утiха, - та й та мене одурила... Џобий  же  його  свЯта
твоЯ сила, де вiн ступнем ступить, куди вiн лицем  повернетьсЯ,  коли  вiн
так зневажив матiр стару! „ай йому, господи, дiждати такої шани  та  честi
вiд своїх дiток...
   ’а зв'Язавши останнє своє збiжжЯчко в клуночок, перекинула через плече,
перехрестиласЯ -  i  пiшла  до  сусiди,  старої  баби-пупорiзки,  що  жила
недалеко вiд їх дворища.
   Ќемає тодi —iпцi впину, немає заборони, бо й  у  хатi  нiкого  немає...
’ак, з побитими вiкнами, стоЯла вона на край села пусткою. Ђ —iпка -  одно
гулЯ, з шинку до шинку сновигає, та знай тЯгне з господи все, що тiльки на
очi навернетьсЯ. Џропив уже  кобилу,  корову,  овець,  свиню,  навiть  усю
одежину. ‡осталосЯ тiльки те, що на йому: латана свитка, дранi  штани,  та
одним одна сорочка - чорна, Як у дьоготь вмочена. Ѓосий, голий, без шапки,
ходить вiн по селу вiд шинку до шинку, день у день, нiч  у  нiч;  а  перед
свiтом,  Як  домовик,  iде  в  свою  пустку...  Ќiчого  нема!..  ’iльки  й
зосталосЯ, що в току .стiжки недомолоченого хлiба...
   - Ќащо-то в тебе хлiб гниє в стiжках? - раз питає його ‹ушнЯ. -  Џродай
його жидам: усе ж грошi! Ђ то так i пропаде...
   - Ђ справдi, - промовив —iпка.
   Ќа другий день кинулись хлопцi  вишукувати  купцЯ.  —iпка  шукав  свого
чоловiка, та не знайшов. ‹ушнЯ з Џацюком метнулись по жидах. Ќайшли  купцЯ
швидко й повели на вгород, де ходив —iпка коло стiжкiв.
   - —iпко! - гукнув ‹ушнЯ ще за двором: - купцЯ ведемо.
   - †ида?
   - …геж.
   - †идовi не продам!
   - ’ю-тю... —ому? џкий чорт не купив, то купив, аби грошi дав.
   - Ћже, Я жидовi не продам...
   - Ђ почому, Ћвраме, за копу даси? - не слухає ‹ушнЯ, торгуєтьсЯ.
   †ид пiшов навкруги стiжкiв  обдивлЯтись.  ‚исмикує  колоски  зсередини,
виминає на долонi, роздивлЯєтьсЯ.
   - Ђ поцому буде? - питає тодi.
   - Џо карбованцю даси? - каже ‹ушнЯ. —iпка стоЯв одстбронь  коло  одного
стiжка, та в землю дививсЯ, мiркував щось.
   - Ћй, вей! за цей гнiй? - скрикнув жид.
   - Ђ почому ж ти думав?
   - Џо копi с сагом... бiльсе не мозна дати...
   - Iди ти к бiсовому батьковiї - одрубав —iпка та й пiшов сам до хати.
   ‹ушнЯ та Џацюк зосталисЯ на току з жидом.
   - Ќi, Ћвраме, - каже ‹ушнЯ: - за таку цiну ти нiде не купиш.
   - –е не такий хлiб, Ћвраме, Як ти думаєш, - увернув Џацюк:  -  це  хлiб
хазЯйський. Њи це знаємо. Њи знаємо, Як вiн сiЯвсЯ, Як i складавсЯ...  ’ут
хiба зверху трохи затекло, а то тобi - Як порох сухе... Ћсь дивись! - та й
висмикнув зсередини стога жменю жита.
   †ито було справдi добре: колоски товстi, довгi, повнi сухого зерна.
   - Ћсь на, подивись - Яке жито!
   †ид хоч сам уже виминав колоски й роздививсЯ  певно  добре,  що  то  за
жито, а проте ще взЯв колосок у жменю, вимнЯв,  i  розглЯдав  зерно.  ‹ице
його нiчого не виказало - нi похвали,  нi  огуди;  тiльки  ледве  примiтнi
iскорки зажеврiли на одну хвилину в його чорних очах, та й  тi  потухли...
‚iн почухав бороду.
   - Ќе скупись, Ћвраме, - пристає ‹ушнЯ: -ми _тобi його й вимолотимо,  до
розуму доведемо.
   - Ќу, сцо з, не скуписЯ? ‡а вiсцо його бiльсе давати?!
   - џк, за вiщо? за хлiб! ѓлЯнь: Як  одно  тобi  зерно!  —исте,  повне...
немолоте б їв! - ‹ушнЯ справдi взЯв кiлька зерен у рот i жував.
   - ’а сцо з, по карбованцю?!..
   - ’а нi, не по карбованцю, - одказує ‹ушнЯ: - вiн дешевше вiддасть.
   - „е з хазЯїн? –ому вiн не йде торгуватись?
   - ‚iн у хату пiшов... мабуть, води напитись... Џобiжи лишень, Џетре, та
кликни!
   - —iпко! —iпко-о! - гукнув Џацюк, до хати йдучи.
   - —ого? - подає голос —iпка з хати.
   - Iди ж кiнчать, чи що.
   - џ сказав: жидовi не продам.
   - —ому?
   —iпка не обзивавсЯ. Џацюк пiдождав трохи, —iпка не виходив з хати.
   - Iдiть сюди, до хати! - гукнув Џацюк на ‹ушню з жидом.
   ’i рушили, ведучи все-таки розмову про жито.
   - Ќi, ти, Ћвраме, не скуписЯ, - каже  ‹ушнЯ.  -  •лiб,  Я  тобi  скажу,
такий, що, от ми скiльки молотили, а не бачили такого на селi!
   - ’а сцо хлiб? •лiб - Як скрiзь хлiб.
   - ’а нi! ’о не з тiєї землi. –е тобi хлiб з цiлини, та ще такої цiлини,
що рокiв з десЯть нi рала, нi плуга не бачила... –е з ситої землi хлiб,  -
розпинавсЯ ‹ушнЯ.
   ’ут вони саме дiйшли до хати.
   —iпка сидiв собi в хатi, мовчки, наче зажуривсЯ.  џк  ще  не  приходили
товаришi з жидом, вiн обдивлЯвсЯ тЯжкою працею  наскладанi  стiжки.  —орнi
зокола, вони уразили його серце, перемчали його думки в той недавнiй  час,
коли вiн, ще весною, назирав оцей самий хлiб зеленим, Як рута, буйним,  Як
дерево, коли зустрiвсЯ з ѓалею, - балакав, жартував з нею... Љоли вiн  жав
його, рано встаючи, пiзно лЯгаючи; в'Язав у снопи, складав у копи,  возив,
складав на току, почуваючи себе хазЯїном, голублЯчи в серцi надiю вдвох се
добро поживати... ’епер та надiЯ почорнiла, Як i  його  колись  зелене  та
золоте жито... Ѓрови в його насупились;  коло  серцЯ,  мов  чорна  гадина,
обвивсЯ жаль...
   "Hi, не продам! хай краще зогниє на моїх очах... а не продам!" -  думав
вiн.
   Ќа той час ‹ушнЯ з жидом напрЯмились у хату. —iпка вискочив  на  порiг,
та - Як одрубав - грiзно промовив:
   - Ќащо ви його ведете сюди? •лiба Я  не  продам!  “сi  здивувалисЯ,  аж
поторопiли.
   - ’о коли не продаси, - загвалтував жид, - насцо з  було  мене  водити?
Њенi нiколи, в мене сце он скiльки дiла, а вони водЯть!.. - ’а й  побiг  з
двору.
   —iпка заховавсЯ знову в хату; ‹ушнЯ й Џацюк, похнюпивши голови, за  ним
увiйшли.
   - —и ти не здурiв. —iпко?  -  трохи  перегодЯ  питає  ‹ушнЯ.  -  ’акого
дорогого купцЯ та вiдiслати... Љому ж ти хлiб збудеш?
   - џ сказав, що не продаю!
   - Ђ що ж? •iба краще, Як вiн у тебе зогниє?.. ѓа?.._ ‹ежить  собака  на
сiнi...
   —iпка грiзно зиркнув на його... ‹ушнЯ затих. Ќа той час у хату  вскочив
ЊатнЯ.
   - ѓа-га, братцЯ! Є! гулЯй! - кричав вiн, держачи обома руками плЯшку  з
горiлкою.
   - „е ти запопав? - зрадiв Џацюк.
   - ‡найшов, братцЯ!
   - „е?
   - “ шинку...
   - џк же ти?
   - Ђ так... - ЊатнЯ показав руками, Як вiн схопив плЯшку.
   ђозмова повернула на iнший шлЯх.
   - ’а Як же ти - чи украв, чи однЯв? - допитувавсЯ Џацюк.
   - Ќе питай, Як, а питай - чи добра! - каже ЊатнЯ, частуючи Џацюка.
   ’ой похвалив. ЊатнЯ до —iпки.
   - Ћсь на, братику, покуштуй! Ћсь - на! ‘казано:
   губи злипаютьсЯ, така добра!
   —iпка випив. ‚ипив i ‹ушнЯ. ѓорiлка розв'Язала Язики, почались кази  та
перекази...
   ‹ушнЯ знову пристає до —iпки: чом та й чом хлiба не продає?
   - Ќе продам Я жидовi, - одказує —iпка.
   - ’а кому ж ти продаси його?
   - Ќiкому!
   - Ђ шкода! ‡огнив - так  нi  за  дапову  душу...  й  чарки  горiлки  не
вип'ємо! Џродай, кажу. Џродай, брате! ’и знаєш, Як загулЯємо?
   - Ќе хочетьсЯ, братцЯ! Љоли б ти знав, ’имофiю,  Як  не  хочетьсЯ!..  -
верзе —iпка вже напiдпитку.
   - Ђ нащо ж воно?.. Ћдно ж - зогниє!..
   - Ќу, так стiйте: пiду завтра до ѓрицька... Љоли йому не продам, то хоч
так вiддам...
   - ’ю-тю! ’о ти краще менi так вiддай,  -  каже  ‹ушнЯ.  -  џ  знаю,  Як
поверну. Ђ ѓрицько - що? ‡вiсно - багатир: вiзьме собi, поживе  й  спасибi
не скаже...
   - „ругому нiкому не продам... не годитьсЯ! „алеко за пiвнiч  товариство
пiдбивало —iпку кому продати хлiб -  то  продати,  а  даром  ѓрицьковi  не
давати. —iпка не згоджувавсЯ.
   - џз ним товаришував; Я з ним ще малими хлопцЯми вкупi  овець  пасли...
•ай йому на нове хазЯйство. Ќехай хоч вiн чесно поживе мою працю, коли так
судилосЯ!
   XVII_
   ‘ЏЋ‚I„њ I ЏЋЉ“’Ђ_
   Ќа другий день, рано-вранцi, —iпка пiшов до ѓрицька. Ќова  хата,  бiла,
чепурна, привiтно виглЯдала з-за обголених лихою осiнньою негодою груш  та
рЯдка прутнЯстих верб. „вiр був просторий, чистий,  оплетений;  ззаду,  на
току, стоЯли ожереди соломи; з лiвого боку чорнiли  грЯдки  та  невеличкий
молодий вишник; з правого - хлiвець, загорода та погрiб. Љоло  ворiт,  над
перелазом, бiлiв новою цЯмриною колодЯзь, виглЯдав на шлЯх  новим  високим
журавлем...
   —iпка вступив у двiр. ‚елика, чорна, кудлата собака  кинулась  на  його
з-пiд загороди. —iпка подавсЯ назад до лiси, став випручувати  хворостину.
Ќа собачу брехню вибiгла з хати молода, Як дiвчина, молодицЯ  -  низенька,
чепурненька, та й почала гукати на  собаку.  ‘обака  одбiг  на  вгород  та
скавучав. —iпка пiдiйшов до молодицi, привiтавсЯ.
   - „обрий день!
   - ‡доровi були.
   - ™о, ѓрицько дома?..
   - Ќi, нема...
   - Ђ де ж?_
   -_ “ пивницi.
   - I давно там став?
   - Hi, недавно... Ќа тiм, бачсЯ, тижнi... Ќi, аж  на  третiм...  приїхав
жид та й найнЯв.
   - Ђ коли вiн дома буває?
   - “ п'Ятницю на нiч завжди буває... Ђ це щось за знак - учора не  було.
‘ьогоднi повинен бути. Ђ вiн вам нащо?
   - ’а треба... •очу йому хлiб продати.
   - Ќе знаю, - каже вона, задумавшись. - Ќадiйдiть трохи пiзнiше, туди  к
обiду, може, вiн звернетьсЯ...
   - „обре... Џрощавайте!
   - Iдiть здоровi.
   —iпка пiшов шлЯхом додому; молодицЯ - в хату.
   ѓрицька  справдi  не  було  дома.  ‚осени,  упоравшись  з  хлiбом,  вiн
порадивсЯ з •ристею, та й став до пивницi. Ћже тепер  уже  вiн  робив  без
того запалу, з Яким кидавсЯ до дiла торiк. ‚iн тепер уже  свого  доскочив.
—ого ж йому з шкури вилазити. Ђ коли жид дає добру плату, то щоб  сидЯчого
татари не взЯли та на печi не лежать, - чому той тиждень i  не  проробити,
повагом та роздумуючи, та розглЯдаючи на всi боки?!
   Ќе минуло й години, Як —iпка пiшов, ѓрицько приїхав.
   - —ому це тебе вчора на нiч не було? - стрiла його •ристЯ.
   - ’а тут таке трапилось: не менi б казати, не тобi слухати!  -  одмовлЯ
ѓрицько.
   - ™о ж там таке? лихе що?
   - ’а щоб дуже лихе, то, дЯка боговi - нi!.. ’а й доброго мало...
   - ’а що ж там справдi таке? Љажи швидше! - пристає злЯкана •ристЯ.
   - †ида Ћврама обiкрадено... ’о це нас держали аж до сьогоднi.
   - џ думала, що там?!! •то ж його обiкрав?
   - Ѓог його знає... џкiсь, каже, замурдованi люди... Џонадiвали машкари,
пов'Язали гаразденько всiх, та й забрали, що знайшли.
   - ™о ж воно за люди?
   - ‚iн одгадує на москалiв, бо по-московськiй балакали... Ђ шкода,  коли
хоч, Ћврама!
   - Ћт, велика шкода - жида! Ћднак з нас надрав...
   - Ќi, •ристе: жид жидовi не  рiвнЯ.  „ругий  жид,  то  таки  насправжки
жидюга, а Ћврам, Я тобi скажу, добрий чоловiк, хоч i  жид...  Ќiчого  бога
гнiвити: вiн тобi й запоможе, коли там подушне, нужда Яка... ‡вiсно,  своє
вiзьме - не грошима, так роботою... I тепер у його на пивницi трохи не всi
- за одробiток... „обрий жид. “сi його тамтешнi люди шкодують...
   - “сi вони добрi,  Як  сплЯть;  а  тiльки  розплющить  очi,  то  так  i
норовить, Як би в тебе що видурити, Як би тебе так заборсати, щоб  з  його
лап не вирвавсЯ... „асть карбованцЯ, двох, а одроби йому  на  десЯть.  ‚сi
вони одним миром мазанi! Ѓач! Ђ Я тобi й забула хвалитись: до  тебе  —iпка
приходив.
   - џкий —iпка?
   - Ђ той... що, Як навiжений, ганЯє по селу...
   -_ Ђга!.. —ого ж це?
   - ’а каже: чи не купив би ти хлiба?
   - џкого хлiба? - пита, роздумуючись, ѓрицько.
   - Ќе знаю... Љаже - хлiб продати... Ђ Я стою собi та думаю: Який це вiн
хлiб продає, й навiщо тобi хлiб купувати, коли, спасибi богу,  й  свiй  ще
потроху тЯгнетьсЯ...
   - ™о ж ти йому одказала?
   - ™о ж Я йому  одказала?  ‘казала,  щоб  зайшов  пiзнiше,  Як  ти  дома
будеш...
   - Ќу, а вiн тобi - що?
   - Љаже: зайду, - та й пiшов з двору.
   - ѓм, - мугикнув ѓрицько. - Ћт, дивiтьсЯ, коли не здурiв  парубок...  ‡
круту спивсЯ!
   ђозмова про —iпку на цiм обiрваласЯ. ѓрицько став розпитувати,  чи  все
гаразд у господi, що робила •ристЯ, чи здужала, чи нi?.. •ристЯ одказувала
i собi розпитувала  ѓрицька:  що  їм  казали,  про  вiщо  розпитували,  Як
задержали? ЏерегодЯ трохи, •ристЯ питає чоловiка:
   - —и не час уже  обiдати?  ’и  з  дороги  -  виморивсЯ,  виголодавсЯ...
пообiдаєш, спочинеш...
   - ’а таки й справдi виголодавсЯ. •лiба нестало, випросив був  краець  у
чоловiка, та перехопив трохи... Ђ тепер - немовби й теє...
   ‘обача брехнЯ перервала їх рiч. •ристЯ глЯнула в вiкно.
   - Ћт i —iпка йде...
   ѓрицько собi глЯнув.
   - ’а й обiрваний та обшматований Який, господи!
   - Њоже б, сказати, що тебе нема дома, поки пообiдаємо? -  дивлЯчись  на
ѓрицька, питає •ристЯ.
   - Ќi, хай... чоловiковi втрете не забиватись...  ’и  знаєш:  ми  з  ним
колись товаришували, Як ще вдвох вiвцi пасли. —удний трохи... а добрий був
друзЯка... Ђ тепер, глЯнь: що з ним сталосЯ?!.
   —iпка скрипнув дверима, увiйшов у сiни; собака аж за одвiрки гризе, так
валує. •ристЯ одчинила хатнi дверi.
   - ’а й собака ж у вас! - обiзвавсЯ до неї —iпка. - ‡  порожнiми  руками
не сiкайсЯ!.. ‡доровi були!
   - ‡доровi... Iдiть у хату: Я вже сама закручу завертку, бо вона  в  нас
так туго ходить, що Як хто другий, то й не закрутить...
   •ристЯ кинулась до надвiрних дверей, одчинила їх,  гукнула  на  собаку,
потiм зачинила й закрутила заверткою.
   - ™о, ѓрицько вернувсЯ? - питає —iпка, дожидаючи, поки •ристЯ  поралась
бiлЯ дверей.
   - ‚ернувсЯ. —ому ж ви не йдете в хату? Iдiть! —iпка несмiливо вступив у
хату та й став коло порога.
   ‰ому Якось i соромно стало, i страшно... ѓрицько привiтавсЯ перший.
   - ‡доров, —iпко!
   - ‡доров, ѓрицьку! ‡доров, брате!.. —и бач,  Як  ти  перемiнивсЯ!..  џк
одруживсЯ, j'o_ й не пiзнати тебе!
   - —им же Я перемiнивсЯ?
   - “сiм... зарiс, постарiв...
   - Ћт, ще вигадайте! - защебетала •ристЯ. - „е ж таки вiн  старий?..  ’о
вiн не поголивсЯ... то так воно здаєтьсЯ...
   - Ђ може... ’а нi: Я таки тебе, ѓрецьку, молодшим бачив...
   - –е .так мене зостарила молода жiнка, - смiєтьсЯ ѓрицько.
   - ’iльки б i старостi... - усмiхаючись, каже —iпка.
   - ’а й ти. —iпко, перемiнивсЯ... на себе не схожий... —ого  це  ти  так
занепав?
   - ‹ихо, брате!.. - зiтхнувши, одказав —iпка й сiв поруч з ѓрицьком коло
столу. - Љого те лихо до добра доведе?
   - ™о ж тобi за лихо таке?..
   - Ѓагато, ѓрицьку, розказувати... - ще раз зiтхнувши, одмовив  —iпка  й
скорим поглЯдом окинув хату.
   Џростора хатина, чепурно  вибiлена,  тепла  та  Ясна,  тиха  та  щасна,
вiйнула на його Якимсь теплим духом... ‰ому так стало легко, мов стiни  до
його лиха прихилЯлисЯ... Ќа серцi в його стало так  люб'Язно;  думки  його
повернулисЯ назад - i перенесли його разом на степ; намалювали йому старою
немiччю скалiченого дiда “ласа, швидкого  ѓрицька,  що  на  баранi  їздив;
кинули його на верби горобенЯт драти... †ив-жив!.. †ив-жив!.. -  наче  хто
молотками, гамселив цими словами у виски йому... ‚iн болiсно всмiхнувсЯ...
ѓлЯнув на •ристю... I понесли його думки на поле, мiж зеленi жита, де  вiн
перше зустрiвсЯ з ѓалею... †аль йому стало  свого  бувалого  життЯ,  котре
пестило  його  надiї;  йому  заманулосЯ  кому-небудь  їх  одкрити,  з  ким
подiлитисЯ... Ќа очi наверталисЯ - чув вiн - сльози; вiн  боЯвсЯ,  щоб  не
бризнули, - та водив очима то на ѓрицька, то на •ристю... I  здалисЯ  вони
йому такими щасливими, такими добрими, привiтними,  що  вiн  незчувсЯ,  де
дiвсЯ його страх перед ними, сором за  своє  безпуттЯ...  ‰ому  забажалосЯ
щиро, вiд серцЯ, побалакати з  ними,  Як  з  рiдними.  ‡вiсивши  на  груди
голову, в землю потупивши очi, вiн став навертати на себе розмову.
   - Ѓагато, кажу, - почав вiн, -  розказувати...  i  за  день  усього  не
перекажеш... ‹ихо, сказано, Як до кого причепитьсЯ, - не одскiпаєшсЯ!..
   - •то ж винуватий у вашому лиховi? - обiзваласЯ, глЯдЯ на його  •ристЯ.
- Њабуть,чи не самi найбiльше?..
   „окiр цей хоч i вколов з першого разу —iпку, оже вiн  нi  зморшкою,  нi
поглЯдом не виЯвив того. ‰ому аж подобалось питаннЯ, так  прЯмо  вимовлене
жiночими устами.
   - ’а трохи й сам винен, - одмовив  вiн,  задумуючись.  -  Ђ  то-таки  й
люди...
   - —им же люди виннi? - сповiдає •ристЯ. —iпка поворухнувсЯ. ‚идко,  вiн
не  ждав  такої  сповiдi.  Џомовчав  трохи,  та  все  вниз  дививсЯ,  нiби
роздумував:  чи  казати,  чи  нi?  Ђ  далi  туго,  немов  слова  до  Язика
поприлипали, а вiн їх одривав з великим болем, промовив:
   - Ќеправдою своєю!..
   ѓрицько побачив, з Яким болем та жалем промовив —iпка  оцi  два  слова,
скинув очима на •ристю:
   - Ћсь годi тобi базiкати!  -  обiзвавсЯ  до  неї:  -  готуй  лиш  краще
обiдати, та пообiдаємо всi разом. ’и, —iпко, ще не обiдав?
   - ’а Я вже, бог його знає, коли й страву бачив,  -  з  жалем  признавсЯ
—iпка.
   Њова його вразила жалощами ѓрицька й •ристю, та й з себе вiн був  такий
Якийсь, що, хоч-не-хоч, пожалiєш... ѓрицько мерщiй посунувсЯ за  стiл,  на
п6-куттЯ, та запрохував —iпку сунутись ближче до його. •ристЯ метнулась до
хлiба, до мисок, до печi. виденько  насипала  борщу  у  миску,  поставила
серед столу; достала ложки з мисника, порозкладала перед кожним, - та  вже
мала була сама сiдати на ослонi до столу, -Як ѓрицько промовив:
   - —и це б то так на суху й сiдати?.. ‚оно, мабуть, жiнко, в нас у хижцi
й горiлка є... Њи так давно бачились з —iпкою, що годилось  би  й  випити.
Ћсь давай лиш по чарупинi... ’а мене, правду  кажучи,  наче  щось  ломить,
тре... —и не покине, бува?
   •ристЯ вийшла до хижi, незабаром унесла плЯшку з горiлкою, поставила на
столi, й сама сiла.
   - Ќаливай, жiнко!
   •ристЯ налила. ѓрицько взЯв чарку в  руку  та,  обертаючись  до  —iпки,
промовив:
   - Џошли ж нам, боже, всього, чого ми тiльки бажаємо!
   - „ай, боже! - одказує —iпка.
   Џотiм •ристЯ знову налила чарку, а ѓрицько пiдсунув її до —iпки.  ‚ипив
i  —iпка.  ’одi  вже  сам  ѓрицько  налив  пiвчарки,  посунув  до  •ристi,
примовлЯючи:
   - ‚ипий же й ти, жiнко!
   •ристЯ взЯла чарку в руки, пригубила, кивнула головою - й  почала  їсти
борщ.
   ЏринЯлись до борщу й чоловiки. —iпцi здалосЯ, що вiн зроду не пив такої
доброї горiлки, не їв такого смачного борщу. Џоїли  борщ,  •ристЯ  достала
локшину на молоцi... —iпка, Як три днi не їв... “се йому  здавалосЯ  таким
добрим, смачним; самi хазЯїни - такими щирими, привiтними людьми,  що  вiн
аж повеселiшав трохи... ‡ лицЯ спала в його  тума;  на  лобi  розправились
зморшки, що Як тi хвилi то набiгали,  то  збiгали;  вiн  радiсно  засвiтив
своїми розумними, темними очима й став сповiдатись...
   - ’ак ви, панi-матко, - обернувсЯ вiн а  словом  до  •ристi,  -  хочете
знати: чим люди виннi в моїм безголов'ї? “сiм  виннi!  Ћд  самого  малого,
непримiтного, до самого великого, найбiльшого... ‚и тiльки  поглЯньте:  Як
вони мiж собою живуть? —и так, Як люди, Як брати, Як бог приказав  жити?..
…геж! ‚они б мали - один  одного  в  ложцi  води  втопили,  з  лицЯ  землi
змели!..
   ѓрицько всмiхнувсЯ...
   - Ќу, що тобi до того, —iпко? скажи менi, бога ради?..  Ђдже  тобi  вiд
того нi знобить, нi грiє...
   - џк, не знобить? Ђ правда де? „е та правда, по котрiй нам велено жити?
де вона дiласЯ? хто її вкрав  у  нас?  -  гарЯчивсЯ  —iпка.  -  Људи  вона
забiгла?.. га?
   - Ђ нема правди, - одказав ѓрицько, - то живи так, Як i всi живуть...
   - Ђ Як не дають жити? ™о тодi?
   -- ’о все мана тiльки!
   - Ћй, ѓрицьку! ой, братiку! не кажи так... важко менi, пече  мене  таке
слово...
   - Ќе знать, що вигадуєш, —iпко! не знать, об чому турбуєшсЯ?.. Ќе такий
тепер вiк настав, не такi люди народилисЯ...
   - ™о ж  менi  робити,  коли  Я  не  можу  з  ними  ужитисЯ?  —им  же  Я
винуватий?.. џ ще й так терплю... ’и тiльки послухай, Яка в людей  правда.
’и знав мою землю?
   - ‡нав...
   - ’и чув, що її одiбрали в мене... знаєш?.. ту саму землю, про Яку сама
громада сказала: це твоЯ землЯ, —iпко, володiй нею! Ђ тепер знайшлисЯ такi
митцi, що й громадську волю поламали... “зЯли, та й одсудили мою землю бог
його знає й кому, бог знав нащо... Ќа те, мабуть, щоб перевiв її на  грошi
та й повiЯвсЯ туди, звiдкiлЯ й привiЯвсЯ... I Як, спитаєш, вiн одiбрав  ту
землю?.. Џiдсипав судовикам... от i рiшенець: не  твоЯ  землЯ.  —iпкої  ’о
була твоЯ, а тепер - не твоЯ!..
   - —ому ж ти не сходив у суд до —ижика? - пита ѓрицько. -  ‚iн,  кажуть,
iнодi помага.
   - •одив. Џомiг... џк п'ЯтдесЯт карбованцiв, то й поможу!
   - ™о ж ти?
   - „е ж Я вiзьму їх?.._ Ћтака-то в свiтi правда! Ћдин прийшов,  пiдсипав
- i одсудив; а дай ти п'ЯтдесЯт карбованцiв - тобi одсудЯть... Ђ Якби була
правда, то цього б не було... землЯ б зосталасЯ в мене.  Ђ  коли  б  землЯ
була в мене, Я б нiколи не став таким, Яким ви мене бачите...  •iба  Я  не
знаю, хiба Я не чую, що про мене кажуть, думають?.. ‡наю... добре  знаю!..
’а хай кажуть, хай думають... кожному вiльно, що хоче казати  й  думати!..
’iльки не кожному дано знати... заглЯнути в чужу душу, зрозумiти, що там i
до чого, подивитись у чуже серце... ѓлЯньте в його правдивим  оком,  то  й
побачите: що там дiєтьсЯ,  що  там  витворЯєтьсЯ,  Якi  iнодi  тЯжкi  муки
гнiтЯть його, Яке лихо розриває... Ќа те в них  кебети  катма...  не  дано
їм!.. Ћт, i волоцюга Я, й п'ЯницЯ, й гультiпака... Ђ Я - може, кращий  вiд
них... та лиха долЯ моЯ!.. Љажу вам, багато казати, а трохи слухати... •ай
Я гульвiса, бо мої руки до роботи не здiймаютьсЯ;  хай  Я  п'ЯницЯ,  бо  в
горiлцi тiльки менi й душу одвести... Ќа чому  Я  її  одведу,  скажiть  ви
менi?..
   ђiч_ —iпчина, Як вода, ринула.
   ѓрицько аг •ристею слухали та ззиралисЯ, а •ристЯ коли-не-коли  зiтхала
тихо та глибоко...
   Џообiдали. —iпка подЯкував боговi й хазЯїнам.
   - ‡наєш що, ѓрицьку?
   - Ђ що?
   - —ого це Я до тебе прийшов?
   - ‘кажи.
   - Џрийшов... чи не купив би ти в мене того хлiба, що зоставсЯ  у  току?
“же Я його сам до розуму не доведу; жидовi продавати не  хочетьсЯ...  Љупи
ти, брате!
   - Ќавiщо вiн менi здавсЯ. —iпко? џ з своїм уже управивсЯ, бачу - буде з
мене...
   - Ђ може, в —iпки добрий хлiб,  то  на  посiв  би  зоставили,  -  Якось
любенько примовилась •ристЯ.
   - ’а й грошей у мене тепер катма, - бiдкаєтьсЯ ѓрицько.
   - ’о вiддаси, коли будуть, - на те йому —iпка. - Ќе хочетьсЯ менi своєї
працi в жидiвськi руки попускати... ‡нехтує, проклЯта жидова,  на  горiлку
пережене... Ђ ти, Як хазЯїн, знаю, до ума доведеш...
   -  Ќi,  —iпко,  не  куплю:  не  треба  менi!  —iпка  задумавсЯ;  •  очi
потускнiли;, вiн потупив їх униз... Ћже швидко журлива  думка  промайнула;
очi знову заiскрили - i вiн, наче зрадiвши, твердо промовив :
   - Ќу, коли ж не купиш, то так вiзьми!
   - Ќащо Я в тебе вiзьму його? Ћсь розсуди гаразд... “ тебе  тiльки  один
хлiб i зоставсЯ; а Я, слава богу, не терплю ще нужди!..
   - ’о пропаде ж, ѓрицьку! проп'ю... ‚iзьми, брате, пожалiй  моєї  працi!
’и чоловiк добрий, Я тебе змалку знаю... Џам'Ятаєш,  Як  горобенЯт  драли?
Џам'Ятаєш дiда?.. ‚iзьми! џ тебе люблю й твою жiнку люблю... “вiйшов Я  до
вас у хату, Як у рай уступив... ‚и мене привiтали, Як  рiднi;  моє  серце,
мою душу одiгрiли... ‚iзьми, ѓрицьку, прошу Я тебе...
   - Џро мене... - одказав, мов нехотЯ,  ѓрицько.  -  Љоли  вже  тобi  так
хочетьсЯ, то й заберу. ’iльки, знаєш що. —iпко? “ тебе мати стараЯ,  а  ти
її так зневажив... у чужих людей хлiб зароблЯє, сердешна...
   - Њати... мати,.. - забубонiв —iпка й насупив  брови.  -  ‡а  матiр  не
кажи... •то його знає, хто з нас бiльш винуватий...
   ѓрицькiв докiр дуже вразив —iпку. ‚iн замовк, потупив очi в землю,  мов
боЯвсЯ на ѓрицька глЯнути; подумав трохи та швидше попрощавсЯ й  вийшов  з
хати.
   - ’ак ти завтра, гулЯнками, й  забереш,  ѓрицьку?  -  спитав  уже  з-за
дверей.
   - „обре. Ђ може, ще й сьогоднi над'їду,  -  коли  справа  справна-—iпка
пiшов. ѓрицько, пiдославши свитку в голови, лiг на  лавi  спочити.  •ристЯ
поперемивала посуду, поприбирала; сiла на  полу,  коло  печi,  за  гребiнь
прЯсти мичку. “ хатi було тихо-тихо, аж мов важко, тiльки -чутно було,  Як
веретено сюрчало, та коли-не-коли •ристЯ легенько зiтхала... •ристЯ думала
про сьогоднiшню розмову з —iпкою. „умки  обступили  її,  повили,  Як  сивi
тумани землю... ‚она оддалась їм на волю: робiть, мов, що знаєте;  несiть,
куди хочете!.. I здававсЯ їй —iпка не таким гультiпакою та волоцюгою, Яким
його люди взивали, Яким сама вона його щитала до сього днЯ... ‘кривджене з
самого малку, її сирiтське серце догадалосЯ, що —iпка  -  не  такий...  Ќе
гультiпака - лихий чоловiк; гультiпака - зло людське, неправда людська!  -
казало їй серце... “ —iпки й серце добрiше, й душа  чистiша...  Ђ  що  вiн
п'є?.. ’о його лихо п'є... недаром вiн хваливсЯ ним!.. ’а Як же його й  не
пити, живучи мiж такими людьми, що кожен тiльки й  дума:  Як  би  менi  та
менi, Як би кого обiдрати, ошукати? Ѓрати рiднi, сестри - першi вороги мiж
собою...
   - Ђ правду казав —iпка, - промовила вона вго-- аж ѓрицько  вiд  дрiмоти
прокинувсЯ.
   - џку правду? - позiхнувши, питає вiн. ™о немає мiж людьми  правди,  що
живуть вони не по закону!
   - ’олкуй!.. дурний, спившись з кругу, верзе не знать що, а вона тому  й
вiри дiймає...
   - џк же не дiймати, коли воно так i є?..
   - џк так?
   - Ђ так! Ћт хоч би й Я... џкби люди по правдi жили,  чи  терпiла  б  Я,
зоставшись  сиротою,  те  горе  та  нужду,  що  прийшлось  витерпiти?   —и
розкотилосЯ б добро сирiтське? Љоли б вони по правдi, а не по кривдi жили,
то всього б того приберегли, не  попустили  б,  щоб  сирота  скиталасЯ  по
людЯх, не завдали б її у найми, де б, може, не стрiвшись з  тобою,  й  вiк
звiкувала...
   - ‘воЯ сорочка ближче до тiла...
   - Ћто ж то й є... “се - коли б собi та собi; а про сирiт та безталанних
- нi гадки!.. •ай сироти гинуть...
   - •то ж тобi стане дурно чуже добро доглЯдати? - запитав ѓрицько.
   •ристю - Як хто голкою укольнув... ‡лЯканим поглЯдом  вона  глЯнула  на
його: вона нiколи не ждала такого вiд ѓрицька...
   - Ќевже ж би й ти так зробив? - не спускаючи очей з  його,  вона  прЯмо
запитала.
   ѓрицько оханувсЯ i, подумавши, одказав:
   - ’о що ж, що Я б не зробив? - другi б  зробилиi  ’а  чого  це  ти  так
прискiпалась до мене? - перемiнивши свiй ласкавий голос, уже  вiн  запитав
•ристю, та й собi гостро глЯнув на неї.
   •ристЯ сидiла на днищi блiда,сумна та, скривившись, дивиласЯ прЯмо йому
в вiчi. ѓолова її схилиласЯ трохи набiк; нитка в однiй руцi, а  починок  у
другiй - зако-лiли... Џо виду можна було бачити, що вона, хоч  i  дивиласЯ
на ѓрицька, дивиласЯ прЯмо йому в вiчi, та нiчого не бачила; думка її десь
далеко-далеко носила...
   ѓрицько помiтив; серце в його Якось болiсно тьохнуло...
   - •ристе! - гукнув вiн.
   •ристЯ кинулась, аж починок з рук випав; вона скочила його доставати...
   - ™о це з тобою? —и не закохалась, бува, в —iп-чинi голi п'Яти?..
   —и вiд того, що вона  нахилЯласЯ,  чи,  може,  й  вiд  того,  що  метке
ѓрицькове слово влучило прЯмо їй в серце й погнало кров у  голову,  тiльки
зблiдле до того лице •ристине зразу покрилосЯ червоним заревом...
   -  Ћх...  Як  ти  мене  злЯкав,  хай  йому  цур!..  -  переводЯчи  дух,
усмiхаючись, веселенько обiзваласЯ вона до ѓрицька,  щоб  покрити  усмiхом
свiй недавнiй смуток.
   ѓрицько пильно подививсЯ на неї. Љраска  з  лицЯ  вже  одiйшла,  тiльки
притаєне  легеньке  зiтханнЯ  та  Якийсь  боЯзкий,  соромливий  поглЯд   з
блискучих очей нагадували, що, може, ѓрицько  й  правду  сказав...  Ћдначе
ѓрицько не обзивавсЯ. ‘пустивши з лави ноги, вiн  почав  у  кишенi  шукати
люльки. Ќалапавши й ви-тЯгши люльку, довго вiн довбавсЯ в  нiй  протичкою,
потЯгаючись та позiхаючи; потiм вибивав об лаву згар...
   - Џiти лишень покурити, - мнучи тютюн у жменi й держачи в зубах люльку,
каже вiн, - та подивитисЯ на  вiз...  чи  добрi  осi?  Ѓо  завтра  справдi
гулЯнками, може, хлiб перевезу...
   ѓрицько  пiшов  з  хати.  •ристЯ  [зосталась]  сама.  ‚она  аж  плечима
здвигнула.
   - ™о це справдi зi мною  сталосЯ?!  -  сама  себе  запитала,  та  трохи
перегодЯ й затЯгла сумну та журливу пiсню  на  всю  хату...  “  голосi  її
почулисЯ сльози, журба; повивали вони хату й •ристю; вона голосом виводила
свiй сум тЯжкий, а рукою - нитку за ниткою...

   “ недiлю, тiльки що вийшли з церкви та пообiдали, зараз ѓрицько  запрiг
своїх пару бикiв, випрохав у сусiди ще пару, - та двома парами й поїхав до
—iпки.
   Џуста городина, лихий тин, кривi ворота,  необмазана  хата  з  побитими
вiкнами, - неприЯзно  кинулись  у  вiчi  й  образили  ѓрицькову  хазЯйливу
натуру... ‚iн з докором i разом з жалем дививсЯ на —iпчине добро...
   - ѓосподи, боже! доживетьсЯ ж чоловiк  от  до  сього?!  Ђ  все  -  своЯ
волЯ...
   ѓрицько став коло хати. „верi були зачиненi й защепнутi. ‚iн  подививсЯ
кругом хати, глЯнув на тiк, - нiгде нiкого не видно, тiльки стiжки чорнiли
в току. ѓрицько пiдiйшов пiд вiкно, заглЯнув  у  розбиту  шибку.  Ќа  полу
лежало три чоловiки, спали; на лавi —iпка - четвертий.
   - —iпко! —iпко! - гукнув ѓрицько.
   - Ђ хто там? - перший прокинувшись, питає ‹ушнЯ.
   - ‡будiть менi, будь ласка. —iпку.
   - Ќащо тобi? - пита, потЯгаючись, ‹ушнЯ.
   - ’а Я до його за хлiбом приїхав.
   ‹ушнЯ штовхнув ногою —iпку.
   - —iпко!
   - —ого?
   - —оловiк за хлiбом приїхав.
   - Ђга-а, - промовив —iпка й хутко скочив на ноги. - ‡доров, ѓрицьку!
   - ‡доров... ’о це ти так кочуєш?!
   - Ћтак, Як бач!
   - —ому ж ти хоч вiкон не повставлЯєш? •олоди находЯть.
   - „оброго молодцЯ кров грiє, - одмовив за —iпку ‹ушнЯ.
   —iпка вийшов у сiни одчинити дверi. ‹ушнЯ став будити товариство.
   - “ставайте, братцЯ, грошей лiчити!
   - џких грошей?
   - —iпка продав хлiб.
   - Љому продав?
   - —упруненковi ѓрицьковi...
   - Ђ дорого?
   - Ќе знаю.
   Џацюк та ЊатнЯ попiдводились, терли спросоннЯ очi, позiхали.
   - џ,_ мабуть, недоспав, - каже ЊатнЯ, - бо  голова  щось  болить.  -  I
знову лiг.
   - ’им тебе й обдуло, Як бокла,  -  докорЯв  ‹ушнЯ.  Ќа  той  час  —iпка
увiйшов у хату.
   - •одiмо,  братцЯ,  поможемо  чоловiковi  хлiба  набирати,  -  каже  до
товаришiв.
   - •одiмо. —ув, џкиме? ‚ставай, та ходiм! - гукнув ‹ушнЯ. - ‡ате ввечерi
- он Як погулЯємо!!
   Џацюк зараз послухав, а ЊатнЯ пiдвiвсЯ, давай знову  протирати  очi  та
потЯгатись. Ђ далi - й вiн, нехотЯ, встав; усi разом потЯгли до стогiв.
   „ва подає, два на вози  складає.  Ќавантажили  обидва  вози,  придавили
рублем, ушнурували Як слiд, по-хазЯйськи. Џоїхав ѓрицько.
   - Ђ за що продав. —iпко? - питає ‹ушнЯ.
   - Ќi за що.
   - џк нi за що? - усi разом скрикнули.
   - ’ак... подарував...
   ’овариство замовкло, посхилЯло голови.
   - Ћттуди к лихiй годинi! - сумно промовив перший ‹ушнЯ.
   - Ђ жид, бач, купував - не продав, - й собi процiдив сумно  крiзь  зуби
Џацюк.
   - Ѓо жид! - гостро одрубав —iпка.
   - Ћт тобi й раз!  от  i  погулЯємо...  чортового  батька!..  -  чухаючи
потилицю, блеє ЊатнЯ. - Љраще б було мене не  будити,  хлопцi...  Ђ  то  -
тiльки сон перервали...
   - †ид - та давав по троЯку од копи, -  знову  ‹ушнЯ,  -  а  це  й  свiй
чоловiк, та на дурницю звик!.. Ћттаке!
   - ’аке, Як бач! - коле Џацюк.
   - Ђ-а-а... - позiха, потЯгаючись, ЊатнЯ: - i навiщо було будити?!
   —iпка зиркнув на товариство очима, поблiд на виду...
   - ‚и на мене, братцЯ, Як Я бачу,  гнiваєтесь,  -  сам  себе  здержуючи,
обiзвавсЯ вiн до товаришiв. - ’ак треба було... Ћт вам i все! жидюзi Я  не
продав нi за Якi грошi, а товаришевi - так вiддав...
   - Ђ ми ж у тебе що, - каже ‹ушнЯ, попустивши поводи серцевi...  -  •iба
вже ми й не товаришi?.. —ому ж ти нам не вiддав? Њи б самi його продали...
   - †идовi!
   - ’а там би побачили - кому...
   - —оловiк, - тЯгне —iпка далi, - чесно поживе, добрим словом  згадає...
Ђ жид - що?
   - Ђ тепло ж буде вiд того доброго слова? - щипає Џацюк.
   - ’епло! - вже грiзно одрубав —iпка, а  далi,  нижче  спускаючи  голос,
каже: - џ знаю, що моЯ працЯ не пропаде марно, а доведе її добрий  чоловiк
до розуму...
   - Ћттуди к лихiй годинi!.. Ћце так!.. Ћт  тобi  й  погулЯли...  -  одно
бубонить ЊатнЯ, присiвши навколiшки та взЯвшись руками за одутлi щоки.
   - Ќе ждали ми. —iпко, вiд тебе такого! - дошкулЯ ‹ушнЯ.
   - џкого?
   - ’акого, Як ти зробив... Џропало добро!.. “сi поприсiдали на току, та,
Як хижi вовки, очима  свiтили.  Ћдин  —iпка  стоЯв,  обпершись  спиною  об
не-добратий стiг, - та сумно позирав то на товаришiв, то на  цiлi  стiжки,
то на шлЯх - чи не їде ѓрицько. Ђж  ось  ѓрицько  вже  справивсЯ:  приїхав
удруге.
   - Ћтак-то ти нас обвiв, дЯдьку? - обiзвавсь до його ‹ушнЯ.
   - џк?
   - Ќа дурницю, кажеш, хлiб возиш?
   - Ќа дурницю? ѓм..._ „арованому коневi в зуби не_ дивлЯтьсЯ...
   - ’о ти нас хоч молотити вiзьми, по карбованцю од копи, - шуткув Џацюк.
   “сi засмiЯлисЯ; ѓрицько й собi; один —iпка мовчав...
   - ѓодi, братцЯ, не знать що торочити, - обернувсЯ вiн до товариства:  -
нуте лишень чоловiковi поможемо хлiб добирати, бо час не стоїть!..
   - Ќехай же сам i забира, коли поцiнно купив, - каже з докором ‹ушнЯ.
   - ’имофiю! - грiзно глЯнувши, гукнув —iпка. -  Ђбо  до  роботи,  або  з
дворуї џ прохати не стану...
   ‹ушнЯ зiтхнув, а все-таки пiдвiвсЯ, полiз  на  стiг;  другi,  глЯдЯ  на
його, й собi прийнЯлись за дiло... Ћдначе робота в  руках  не  горiла,  Як
спершу. Ћже сЯк-так понакладали  вози,  забендюгували,  ушнурували.  Џовiз
ѓрицько додому. ‹ушнЯ пiшов за ним слiдом.
   - „Ядьку!
   - Ђгов?
   -  ‚и  вже  нам  хоч  за  помiч  перекиньте  що...  Ќевже  ж  ми  дурно
працювали?.. аж спина болить.
   - ™о ж Я вам перекину?
   - ’а хоч карбованцiв п'Ять...
   - Ђ де ж тi п'Ять карбованцiв - на смiтнику знайдеш?
   - Ђ хлiба хiба трохи? Ђдже кiп бiльше тридцЯтка буде...
   ѓрицько мовчав.
   - Ќу, хоч три карбованцi на нас трьох! •ай уже —iпка подарував  -  його
волЯ...
   - „обре... Ќехай же, Я втретє вернусЯ, то й привезу.  ’iльки  прохатиму
вас - помогти молотити.
   - Њолотити? - весело скрикнув ‹ушнЯ. - „обре!
   ™о там нам його молотити? Ђби господь дав годинку, то ми його вчотирьох
за день зоб'ємо!
   - ’о Я ще й могоричу поставлю, - домовлЯв ѓрицько.
   - „обре, дЯдьку!.. „обре!
   ѓрицько поїхав, ‹ушнЯ вернувсЯ до гурту веселий. ‡ радощiв вiн штовхнув
Њатню, котрий прослав пiд стiжком кiлька снопiв, лiг, укривсЯ теж  снопом,
та збиравсЯ вже заснути.
   - Ќе штовхайсЯ! тут i так бiк болить за хлiбом, - одмовив ЊатнЯ.
   - Ќе бiйсь! не  вiзьме  лиха  година  бока,  хiба,  може,  вiд  горiлки
прогниє, - каже Џацюк.
   - Ћд тiєї, що за хлiб вип'ємо?
   - Њоже, й од тiєї! - вставив ‹ушнЯ.
   —iпка не дослухавсЯ до їх розмови.  ‚iн  ходив  собi  поза  стогами  та
пiдгрiбав, що набили, перекладаючи хлiб на вози.
   ‹ушнЯ моргнув на товариство: не журiтьсЯ, мов!
   - ЏогулЯємо? - запитали тi стиха. ‹ушнЯ мотнув головою: егеж, мов!
   - Ђ скiльки? - пита ЊатнЯ.
   - ’ри карбованцi.
   - Њало, - каже Џацюк.
   - ‡ червивої собаки що урвати, то урвати - хоч клочок шерстi! -  утiшив
‹ушнЯ.
   ‚ернувсЯ  ѓрицько  втрете,  привiз  грошi,  забрав  останнiй  хлiб.  џк
наложили вози, ‹ушнЯ й каже:
   - Ќу тепер, дЯдьку ѓрицьку, хоч i могоричу!
   - ’а ходiмо вже: забiжимо до ’альки, вип'ємо по осьмушцi.
   Џiшли. Љликнув ѓрицько й —iпку. Џiшов i той за ними. ѓрицько випив  сам
осьмушку, дав по осьмушцi другим, та й повiз собi хлiб додому,  розiгрiтий
- не так горiлкою, Як подарунком.
   ’овариство засiло на цiлу нiч...
   XVIII_
   Џ…ђ€‰ ‘’“ЏIЌњ_
   ЊотрЯ зовсiм оселиласЯ в "довгоп'Ятої  баби".  Ѓрала  людЯм  прЯсти  то
кужiль, то вовну, та з того тiльки й жила.
   ’Яжко їй робилосЯ на душi, гiрко на сер цi, Як подумав, що на  старостi
лiт прийшлосЯ наймичкувати в людей. I хата своЯ, й достатки, хоч  Якi  там
не Якi були, а все б таки жити можна... Ђ прийшлосЯ  в  чужiй  хатi  людЯм
годити, людей слухати... ™е день сЯким-таким боком перебуде; а настане нiч
- думки, Як за подушне, оступлЯть... ЊотрЯ iнодi цiлу нiч  виплаче.  кода
їй —iпки... кохала  ж,  ростила,  довгих  зимнiх,  коротких  лiтнiх  нiчок
недосиплЯла - рано вставала,  пiзно  лЯгала...  Ќе  задлЯ  кого  ж?  задлЯ
його... Ђ вiн?
   ‘пливе їй на думку та проклЯта нiч, коли вiн п'Яний зневажив її, матiр,
тЯжкими докорами... ‘тає руба шматок хлiба в горлi, Як вона згадає про це,
сiдаючи їсти. ‡мочить ЊотрЯ всю подушку, Як здумає  вночi...  "Љраще  б  Я
тебе, сину, не зродила, або, зродивши, взЯла за ноги та об  пень  головою,
нiж тепер вiд тебе таку зневагу приймати!.. Ѓезталанна та хвилина, коли  Я
зачала тебе; проклЯта та радiсть, Якою Я радiла, чуючи, що щось ворушитьсЯ
пiд серцем... Ѓоже! чи Я тебе не молила? чи Я перед  тобою  переступила?..
‡а що ж менi така кара, така невповага вiд рiдної дитини?!."
   - I чого ти так убиваєшсЯ, Њотре? - вговорює  її  баба.  -  •ай  би  що
добре, а то таке ледащо! Ћн сьогоднi... немов дiдько носив його  по  чужих
городах - без шапки, босий, в однiй сорочцi, та й  та  розхристана,  Як  у
харцизЯки... Ћстапiйчиних дiтей на смерть перелЯкав. ѓралисЯ собi в дворi.
Ќа той час його лиха година носила. Ѓiжить,  кажуть,  Як  скажена  собака,
через город... „iти в крик; вiн -  за  ними...  “хопив  маленьку  дiвчинку
Џарасю, четвертий годок пiшов - та й несе... Ќавiщо вже вiн її взЯв?  Ћдин
бог вiдає... ‘казано: з кругу спивсЯ! “же в його в очах i чоловiчки догори
ногами попереверталисЯ... џ таки й сама бачила, що вiн по