ГАНЬБА, ЗАГОЛЮВАТИ ПРИ ВС│Х ЛЮДИНУ!
     ЁОЗ'ЮШЕНИЙ я│ВЕНЬ П│ДСКОЧИВ ДО КОНЮХ│В │ ЗАВОЛАВ:
     - эЕХАЙ ПОДИВИТЬСЯ ОДИН ЛИШЕ СТАРОСТА!!!
     рЛЕ КОНЮХИ НЕ  СХОТ│ЛИ Н│ЧОГО ТАКОГО РОБИТИ │ В│ДВЕЛИ СВОГО ТОВАРИША ДО
КОНЮШЕНЬ.
     тИСТУПИВ ВАРЯГ, ЗН│МАЮЧИ │З ШИ┐ ГРИВНУ │ ОБЕРЕЖНО КЛАДУЧИ НА ТАЦЮ.
     - с'║МОСЯ ДО КРОВ│... фО ТРЕТЬО┐ КРОВ│.
     р ДЯДЬКО я│ВЕНЬ, ЗГАРЯЧА ЗАБУВШИ, ЩО ЙОМУ ПОТОВКЛИ НОСА │ РОЗБИЛИ ГУБУ,
ПОГОДИВСЯ │ ВИСИПАВ ПРОТИ ГРИВНИ ВС│ СВО┐ МОНЕТИ.
     тОНИ  СТОЯЛИ ОДИН ПРОТИ ОДНОГО. эАЙНИЖЧИЙ СТР│ЛЕЦЬ │ НАЙБ│ЛЬШИЙ БОГАТИР
│З КНЯЖИХ  НАЙМАНЦ│В. юДИН РОЗ'ЮШЕНИЙ, НЕОБАЧНИЙ У СВО┐Й ЗАТЯТОСТ│. р ДРУГИЙ
СПОК│ЙНИЙ, ВПЕВНЕНИЙ У ТОМУ, ЩО ПОСТАВИВ НАД│ЙНУ ПАСТКУ СУПРОТИВНИКОВ│.
     ыЮДИ ЗАМОВКЛИ, БО  я│ВНЕВА  ПЕРЕМОГА  НАД  │НШИМИ Б│ЙЦЯМИ  ЗДАВАЛАСЬ ┐М
ЧИМОСЬ НЕЙМОВ│РНИМ, ЯКОЮСЬ ЧАКЛУНСЬЮЮ СПРАВОЮ.
     фЯДЬКОВ│Й ПРУДКОСТ│, ВПРАВНОСТ│ │ В│ДВАЗ│ НЕ СП│ВЧУВАЛИ.
     ЄАК САМО, ЯК НЕ СП│ВЧУВАЛИ ВОНИ │ ЧУЖИНЦЕВ│.
     с│ЙЦ│ КРУЖЛЯЛИ ОДИН НАВКОЛО ОДНОГО.
     Є│ЛЬКИ ВАРЯГ  КИДАВСЯ НА  ДЯДЬКА  я│ВНЯ, ЯК ТОЙ БЛИСКАВИЧНО В│ДСКАКУВАВ
НАЗАД, ЯК Л│СОВИЙ К│Т.
     Є│ЛЬКИ  я│ВЕНЬ  КИДАВСЯ НА  ВАРЯГА,  ЯК  ВАРЯГ  МИТТЮ  ВИСТАВЛЯВ  РУКУ.
фЯДЬКОВ│ УДАРИ НЕ ДОСЯГАЛИ Н│ ГОЛОВИ, Н│ ТУЛУБА  ВАРЯГА.  тС│ УДАРИ ПОПАДАЛИ
ПО РУКАХ ВАРЯГА.
     р ЩЕ ДО ВСЬОГО ДЯДЬКО ТАК УДАРИВ ПО Л│В│Й ВАРЯГУ, ЩО РОЗБИВ СОБ│ В КРОВ
ПАЛЬЦ│.
     ёУРМАЧ ЗАДУД│В │ ОПОВ│СТИВ ВС│Х ОХОЧИХ ДО ЗАБАВ.
     - яЕРША КРОВ! яЕРША КРОВ! єС│ БАЧИЛИ?!
     ▓ ЗРОБИВ Р│ЗУ НА СВО║МУ ПОСОХОВ│.
     фЯДЬКО В│Д ПОД│БНО┐ ХАЛЕПИ ТАК РОЗ'ЮШИВСЯ, ЩО НЕ ВСТИГ ВАРЯГ │ МИГНУТИ,
ЯК В│Н  П│ДСКОЧИВ УГОРУ │ ЗАЛ│ПИВ КУЛАКОМ ПО ГУБАХ. сРИЗНУЛА КРОВ  НА ЛЬНЯНУ
СОРОЧКУ. ёУРМАЧ ЗАСУРМИВ │ ПОСТАВИВ Р│ЗУ НА СТОРОН│ ВАРЯГА.
     - яЕРША КРОВ! є ВАРЯГА ПЕРША КРОВ!
     ЄЕПЕР ВАРЯГ  НЕ РОЗМАХУВАВ РУКОЮ, А НАМАГАВСЯ  ВДАРИТИ  ЗНИЗУ  ВГОРУ. ▓
ТАКИ ЗАЧЕПИВ. ЁОЗБИТА ГУБА ЗАКРОВИЛА.
     - фРУГА КРОВ!!! - чАГОРЛАЛИ В НАТОВП│.
     я│ВЕНЬ П│ДСТРИБНУВ │ ВДАРИВ ВАРЯГА КУЛАКОМ, НАЧЕ НОЖЕМ УТЯВ.
     ўЕРВОНА,  ОБПЕЧЕНА СОНЦЕМ ШК│РА НА  ВИЛИЦ│  ТР│СЛА  │  КРОВ БРИЗНУЛА НА
ПЛЕЧЕ.
     яОКИ  ДЯДЬКО  я│ВЕНЬ В│ДХОДИВ НАЗАД, ВАРЯГ РАПТОМ ОЖИВ. эАЧЕ  ЗАПАЛИВСЯ
ЯКИМОСЬ ВОГНЕМ. эАЗДОГНАВ я│ВНЯ НА В│ДСТУП│ │ ЗАЧЕПИВ  ПО НОСОВ│. ЁОЗБИТИЙ В
БОРОТЬБ│ Н│С НЕ ВИТРИМАВ │ ЛЕГКОГО УДАРУ. ъРОВ ПОЛИЛАСЬ НА ГРУДИ.
     - ЄРЕТЯ КРОВ! - чАВОЛАВ СУРМАЧ. - тАРЯГ ПЕРЕМ│Г!
     рЛЕ ПОКИ  В│Н  ВСТИГ  ЗАСУРМИТИ В СУРМУ, я│ВЕНЬ РОЗМАХНУВСЯ, ЯК УС│, НА
ПОВНУ В│ДКРИТУ РУКУ │ ВГАТИВ ВАРЯГА КУЛАКОМ У ЧЕРЕВО.
     тАРЯГ   З│ГНУВСЯ   НАВП│Л,  ЗАТИСКАЮЧИ   ПАЛЬЦЯМИ  СВО║   ЧЕРЕВО.  т│Н,
НАП│ВЗ│ГНУТИЙ, П│ДЧАПАВ ДО ТАЦ│ │ З│ШКР│Б │З НЕ┐ ВСЕ СОБ│ В КАПШУК.
     р ДЯДЬКОВ│ я│ВНЕВ│ ЗНОВ ДОВЕЛОСЬ │ТИ ЧЕРЕЗ яОД│ЛЬСЬКУ сРАМУ ДО ВОДОГРАЮ
│ ОБМИВАТИ СВО║ СПОТВОРЕНЕ, РОЗПУХЛЕ ЛИЦЕ.
     ьАЛИЙ  НЕ  П│ШОВ ЗА  НИМ.  т│Н СИД│В  НА РУМАКОВ│ │ ТРИМАВСЯ  ЗА  ПАК│Л
ДУБОВИЙ.
     їЛОПЧИК ЗНАВ, ЩО ДЯДЬКО В│ДМИ║ТЬСЯ │ ПРИЧАПА║ ЗНОВ НА сАБИН ЄОРЖОК.
     ∙Е БУДЕ ЗМАГАННЯ КОНЕЙ.
     ∙О Ж ДЯДЬКО ПОСТАВИТЬ В ЗАСТАВУ НА К│НСЬКИХ ЗМАГАННЯХ?
     ыИШИЛАСЬ Т│ЛЬКИ ПЕЧЕН│ЗЬКА ШАБЛЯ.


        ёЁ▓сыю Єр чырЄю

     тС│  СУДНА, ЩО ТВОРИЛИСЬ ТУТ  НА БЕРЕЗ│ уЛИБОЧИЦ│, МАЛИ  В СВО┐Й ОСНОВ│
ДОВБАНКИ-МОНОКСИЛИ. эА НИХ ПОТ│М НАРОЩУВАЛИ ДОШКИ.
     р ЦЕЙ  ЧОВЕН БУВ НАБ│РНИЙ.  юСНОВА ВСЬОГО - Р│ВНИЙ,  ЯК СТРУНА, ДУБОВИЙ
КИЛЬ -  В│Н ХРЕБЕТ │ ОПОРА ВС│Х │НШИХ ЧАСТИН ЧОВНА. тГОРУ В│Д КИЛЯ В│ДХОДИЛИ
РЕБРА-ШПАНГОУТИ,  ПЛАВКО ВИГНУТ│,  МОВ РОГИ ВЕЛЕТЕНСЬКИХ ЛУК│В, │ УТРИМУВАЛИ
НАПРУЖЕН│  ТОНК│ Й ПРЕДОВГ│ ДУБОВ│ ДОШКИ.  р  КОРМА │  Н│С  ОДНАКОВО┐ ВИСОТИ
ЗВОДИЛИСЬ КРУТО ВГОРУ │ УВ│НЧУВАЛИСЬ Ф│ГУРНИМ Р│ЗЬБЛЕННЯМ.
     ьАЛИЙ  СПИНИВСЯ  НА  ПОЛОВИН│  ГОРИ  │  МИЛУВАВСЯ   СПОГЛЯДАННЯМ  ЦЬОГО
РОЗБ│ЙНИЦЬКОГО ЧОВНА.
     "чАВДОВЖКИ БУДЕ В│С│М З ПОЛОВИНОЮ  КОСИХ САЖЕН│В. р ЗАВШИРШКИ - П│ВТОРИ
САЖЕН│ "- ПОДУМАВ я│ВНИК.
     ъОЛИ  В│Н  ВИМ│РЯВ  ДОВЖИНУ  ЧОВНА  КРОКАМИ │ ВСЕ СТВЕРДИЛОСЬ,  В│Н  АЖ
ЗАПИШАВСЯ, ЩО ТАК ТОЧНО ВИЗНАЧИВ!
     ▓ НЕ ЗЧУВСЯ, ЯК НАД  НИМ  ВИР│С ВИСОКИЙ ЧОЛОВ│К У ШК│РЯН│Й  БЕЗРУКАВЦ│,
СТЯГНУТ│Й ШИРОКИМ ПАСОМ.
     - эУ ЩО, ГОРОБЧИКУ, ПОДОБА║ТЬСЯ ТОБ│ ЦЕЙ ЧОВЕН?
     -  ▀ НЕ  уОРОБЧИК, Я -  я│ВНИК... ъРАСИВ│ШОГО ЧОВНА Я  НЕ БАЧИВ. яРОСТО
КАЗКА!
     - тАРЯЗЬКИЙ ДРАКАР! р ЗБУДУВАЛИ МИ ЙОГО УДВОХ З НОВГОРОДЦЕМ ёИДОРОМ. сО
ВАРЯГИ НАШ│ Н│ ЧОРТА НЕ ВМ│ЮТЬ РОБИТИ, Т│ЛЬКИ МЕЧАМИ  С│ЧУТЬСЯ ТА ВРЯДИ-ГОДИ
ВЕРЕМ│Ю ЗД│ЙМАЮТЬ.
     - р ТИ, ГОСПОДИНЕ, Х│БА НЕ ВАРЯГ? ЄИ ТАК ЧУДНО ВИМОВЛЯ║Ш СЛОВА.
     - ▀ З│  СХ│ДНОГО  БЕРЕГА сУРШТИНОВОГО МОРЯ.  тС│ МО┐  РОДИЧ│  -  Т│ЛЬКИ
РИБАЛКИ.  рЛЕ  Я ДУЖЕ  НЕСПОК│ЙНИЙ,  ГАРЯЧИЙ,  -  ПОВОЛ│ │ Н│БИ ТРОХИ  СОННО
ГОВОРИВ ВИСОКИЙ  ЧОЛОВ│К. -  чАКОРТ│ЛО  МЕН│  ПОБАЧИТИ  СВ│ТУ,  │ ВТ│К Я  │З
ВАРЯЗЬКИМИ КУПЦЯМИ.  ▓ В│ДТОД│ ВЕСЬ ЧАС │З ВАРЯГАМИ НА ВОД│. эАВЧИВСЯ В  НИХ
ЧОВНИ БУДУВАТИ. с│ЛЬШЕ, Н│Ж ДЕСЯТЬ РОК│В ВИТРАТИВ, А НАВЧИВСЯ.
     - р КОЛИ Ж ТИ, ГОСПОДИНЕ, ВОЮВАВ?
     - ЄИ НА Ц│ ПОЗНАЧКИ, ГОРОБЧИКУ, ДИВИШСЯ? - т│Н ТОРКНУВСЯ ПАЛЬЦЯМИ СВОГО
ПОТАВРОВАНОГО ОБЛИЧЧЯ.  - ЎЕ  НЕ З БОЮ. т Б│Й  МЕНЕ  ВАРЯГИ НЕ ДУЖЕ  БРАЛИ -
БЕРЕГЛИ. сО ┐М БУЛА ПОТР│БНА НЕ МОЯ СИЛА Й В│ДВАГА, А МО║ ВМ│ННЯ...
     - р Х│БА ТАК БУВА║, ЩОБ НЕ ВАРЯГ ТВОРИВ КРАЩЕ В│Д ВАРЯГ│В ┐ХН│ ЧОВНИ?
     -  юН ЯК? ЄИ, ВИДАТЬ, З ГОЛОВОЮ,  ЯКЩО ДОПИТУ║ШСЯ!  сУВА║! ї│БА НЕ ТВ│Й
ВУЙ ВИГРАВ К│НСЬК│ ЗМАГАННЯ? ўИ НЕ ТАК?
     - ЄАК... юДНАЧЕ К│НЬ ПЕЧЕН│ЗЬКИЙ!
     - р ХТО ЦЬОГО РУМАКА ПЕЧЕН│ЗЬКОГО НАТРАВИВ НА ВОРОНОГО УГОРЦЯ?
     - фЯДЬКО,..  -  ПРОТЯГНУВ  ХДОПЧИК │  ПОДУМКИ  ДОДАВ: "▀КБИ В│Н  НЕ ДАВ
БОЛОТНОГО З│ЛЛЯ  ПЕЧЕН│ГУ,  Х│БА Б В│Н ОТАК  ОСКАЖЕН│В? "р ПЕРЕД  ОЧИМА ВРАЗ
ПОСТАЛА  ВЕРЕМ│Я  НА сАБИН│М  ЄОРЖКУ.  ъУРЯВА, ЗБИТА  К│НСЬКИМИ  КОПИТАМИ  │
ЛЮДСЬКИМИ НОГАМИ, МАЯЧНЯ ЯСКРАВОГО ВБРАННЯ, ГАЛАС │ ШАЛЕНА МУЗИКА.
     їАЗЯ┐Н ВОРОНОГО УГОРЦЯ ПОСТАВИВ НА К│Н  ТРИ ЗЛАТНИКА тОЛОДИМИРА. чАПАЛА
ТИША.
     ▓  ТОД│ ДЯДЬКО я│ВЕНЬ ПОТЯГ ЗА  ВУЗДУ ПЕЧЕН│ЗЬКОГО ЖЕРЕБЦЯ. ▓ МАЛИЙ  НА
НЬОМУ ВЕРХИ.
     - фЯДЬКУ, ЩО ТИ РОБИШ? - чАШЕПОТ│В ХЛОПЧИК, НЕ ЗДОГАДУЮЧИСЬ З│СТР│БНУТИ
НА ЗЕМЛЮ. - яОСТАВ ШАБЛЮ! яОСТАВ ШАБЛЮ!!! - °ЕПОТ│В ЙОМУ ЗГОРИ ХЛОПЧИК.
     - ЎИТЬ! ўИМ З│ТНУ ГОЛОВИ ТАТЯМ? - яРОЦ│ДИВ КР│ЗЬ СТИСНУТ│ ЗУБИ.
     яРИТЯГ КОНЯ П│Д  САМИЙ ПАЛАЦ,  ДЕ НА  ГАЛЕРЕ┐ СИД│В КНЯЗЬ │З РОДИЧАМИ │
СТАРШОЮ ДРУЖИНОЮ.
     я│ВНИКОВ│  З ВИСОТИ КОНЯ БУЛО  НАЙБЛИЖЧЕ ДО КНЯЗЯ.  тЕЛИКИЙ КНЯЗЬ  ЩОСЬ
ГОВОРИВ ВП│ВОБЕРТА ДО ЯКОГОСЬ Л│ТНЬОГО ВО┐НА.
     юСЬ В│Н ПОВЕРНУВ СУВОРЕ ХУДЕ ЛИЦЕ │,  ЗВ│ВШИ  ПРАВУ ГУСТУ БРОВУ, УВАЖНО
ГЛЯНУВ НА ХЛОПЧИКА.  ▓  НА ЯКУСЬ МИТЬ НАЧЕ ЗДИВУВАВСЯ │  ЛЕДЬ ВСМ│ХНУВСЯ. ∙Е
МИТЬ, │ ЗНОВУ  РИСИ  ХУДОГО ЛИЦЯ  НАБРАЛИ ВЛАДНОГО  ВИРАЗУ ТА НЕЗВОРУШНОСТ│.
Є│ЛЬКИ ОЧ│ ПИЛЬНО │ ЗАЦ│КАВЛЕНО СТЕЖИЛИ ЗА НИЗЬКОЮ ПОСТАВОЮ ДЯДЬКА я│ВНЯ.
     сАЗАРНИЙ ЖЕ  СТАРОСТА ВИСЛУХАВ НЕДОЛАДНУ  ДЯДЬКОВУ  ПРОМОВУ  │  ГОЛОСНО
СПИТАВ ХАЗЯ┐НА ВОРОНОГО, ЧИ ЗГОДЕН В│Н ВВАЖАТИ САМОГО ПОЛОВОГО ЗАСТАВОЮ?
     ёТРУНКИЙ ВИСОКИЙ ВО┐Н ЗДИВОВАНО ЗИРКНУВ НА  ДЯДЬКА  я│ВНЯ,  НА ПОЛОВОГО
ОГИРЯ. чАТРИМАВСЯ ПОГЛЯДОМ НА СИНЦЯХ │ СПУХЛ│Й БРОВ│ ДЯДЬКА.
     - р, ЦЕ ТИ, БОЛОТНА ЛИЧИНО?! фАВАЙ СЮДИ ПЕЧЕН│ГА ТА ЙДИ ПО ГРИБИ!
     - ▀ НА ТВО║МУ ВОРОНОМУ ПО┐ДУ ПО ОПЕНЬКИ! - чЛОСТИВО ПРОСИЧАВ ДЯДЬКО.
     - ▀К ТАК, ТО ЗВОДИМО!
     фЯДЬКО  СКИНУВ я│ВНИКА НА  ЗЕМЛЮ  │ ЗРАЗУ Ж  ЩОСИЛИ  СКРИКНУВ  │ ПРОТЯГ
ЖЕРЕБЦЯ ПАЛИЦЕЮ.
     тО┐Н ОПЕР│ЩИВ СВОГО ЖЕРЕБЦЯ НАГА║М.
     чА МИТЬ  ЖЕРЕБЦ│ ВАЖКО З│ТНУЛИСЬ ГРУДЬМИ, ЗА│РЖАЛИ,  РОЗВ│ЯЛИ  ВИХОРАМИ
СВО┐ ГРИВИ │ ТОВКЛИ, ГРИЗЛИ, КОПАЛИ ОДИН ОДНОГО.
     юСЬ ВОРОНИЙ В│ДСКОЧИВ В│Д ПОЛОВОГО │ ПОБ│Г  ПО КОЛУ МЕЖИ  РОЗСТАВЛЕНИМИ
ВОЗАМИ.
     яОЛОВИЙ ЗА НИМ, СТАВАВ ДИБКИ, НАМАГАВСЯ СТОЛОЧИТИ ПЕРЕДН│МИ.
     тО┐Н НАВПЕРЕЙМИ ВОРОНОМУ. ЄА  ЗБИТИЙ  З  Н│Г ВЛАСНИМ  КОНЕМ  ШКЕРЕБЕРТЬ
ПОЛЕТ│В П│Д ВОЗА.
     фЯДЬКО  я│ВЕНЬ ХОТ│В  ПЕРЕЙНЯТИ  СВОГО ОБ│С│ЛОГО ПЕЧЕН│ГА,  ТА  Й  СОБ│
ОПИНИВСЯ НА ЗЕМЛ│.
     - с│ДА! яОМАГАЙТЕ, ЛЮДИ ДОБР│! - чАВОЛАВ ДЯДЬКО я│ВЕНЬ.
     ▓  ЙОМУ  З ЛИНВАМИ Й  КИЙКАМИ ЗРАЗУ  Ж  КИНУЛИСЬ  ДОПОМАГАТИ.  ёПОЧАТКУ
В│Д│ГНАЛИ ПЕЧЕН│ГА В│Д ВОРОНОГО, А ПОТ│М │ СПУТАЛИ КОНЕЙ.
     ∙ОБ  ОГИР ВГАМУВАВСЯ, ДЯДЬКО ПОСАДОВИВ НА НЬОГО я│ВНИКА, ХОЧА я│ВНИК АЖ
ТРУСИВСЯ В│Д ПЕРЕЖИТОГО СТРАХУ.
     сО  В│Н НЕ ХОВАВСЯ ЗА ВОЗИ. р СТОЯВ, ПРИТИСШИСЬ СПИНОЮ ДО МУРУ  КНЯЖОГО
ПАЛАЦУ. ъ│ЛЬКА РАЗ│В СКАЖЕН│ ТВАРЮКИ ВДАРЯЛИСЬ  ОБ  МУР ПОРУЧ МАЛОГО, Т│ЛЬКИ
ДИВОМ НЕ РОЗТОВКЛИ ЙОГО НА МОКРЕ.
     сО К│НЬ ВСЕ  ЩЕ  ВИХАВ, ХЛОПЧИК  НЕ ПОЧУВ, ЩО  СКАЗАВ СТАРОСТА я│ВНЕВ│,
Т│ЛЬКИ БАЧИВ, ЯК ДЯДЬКО ПОПРЯМУВАВ ЗА КНЯЖИМ СЛУГОЮ НА ГАЛЕРЕЮ.
     - ъНЯЗЮ, В│ТАЮ ТЕБЕ │ ЗИЧУ  ЗДРАВ│Я  МНОГАЯ Л│ТА!.. ьЕНЕ ЗВАТИ я│ВНЕМ │
РОДОМ Я З эИЖНЬО┐ ЁУДНИЦ│. р │М'Я МО║ яАВЛО.
     - чВ│ДКИ В ТЕБЕ ЦЕЙ ОГИР? - ёПИТАВ СТАРИЙ │З ЗОЛОТОЮ ГРИВНОЮ НА ШИ┐.
     -  ▓ ЙОГО, │  ЙОГО ГОСПОДАРЯ Я ЗАХОПИВ  НА ЁОС│. яЕЧЕН│ГА В│ДДАВ КНЯЖИМ
ЛЮДЯМ, А ОГИРЯ ВЗЯВ СОБ│.
     - ЄО ЦЕ, ЗНАЧИТЬ, ТИ ПОЛОНИВ ПЕЧЕН│ЗЬКОГО ВИТЯЗЯ? - яОДАВ ГОЛОС ВЕЛИКИЙ
КНЯЗЬ.
     - ЄАК, М│Й КНЯЗЮ! ▀ ЙОГО ТУПОЮ СТР│ЛОЮ │З ДУБА ЗСАДИВ.
     -  ьОЛОДЕЦЬ!..  ▓ВАНЕ, - ъИВНУВ ГОЛОВОЮ НАЗАД ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ. - фАЙ ЙОМУ
НОГАТУ ЗА  ПЕЧЕН│ГА,  ЗА  ВИТЯЗЯ! -  р ТОД│  ОБЕРНУВСЯ  ДО  ВО┐НА │З ЗОЛОТОЮ
ГРИВНОЮ. - ▓ З яЕТРА ВЗЯТИ В  КАЗНУ ГРИВНУ! ∙ОБ, НЕ РОЗВ│ДАВШИ ДОСКОНАЛО, НЕ
ПОСП│ШАВ, ЧИ ТРЕБА НАГОРОДЖУВАТИ ВО┐В СР│БНОЮ ГРИВНОЮ, КОЛИ МОЖНА НАГОРОДИТИ
ШЕЛЯГОМ! тЧ│ТЬСЯ  ГОСПОДАРЮВАТИ!  р  ТИ, МОЛОДЦЮ, СТАРАЙСЯ! -  тЕЛИКИЙ КНЯЗЬ
МАХНУВ РУКОЮ, В│ДПУСКАЮЧИ ДЯДЬКА я│ВНЯ.
     - ъНЯЗЮ! ▀ ДУЖЕ ХОЧУ ТОБ│ СЛУЖИТИ!
     - ЄИ Х│БА НЕ СЛУЖИШ?
     - ▀ ПРИВ│В УРОК ЛЮДЕЙ РОБИТИ. фО ГОРОДН│Х РОБ│Т.
     - ёК│НЧИШ УРОК - В│ДПУСКАЙ ЛЮДЕЙ - │ НА сЕРЕСТОВЕ ДО КОНЯРЕНЬ!
     - фЯКУЮ, КНЯЗЮ, ДЯКУЮ, КНЯЗЮ!  - ▓ КЛАНЯЮЧИСЬ  НИЗЬКО, В│ДСТУПИВ БОКОМ,
БОЯЧИСЬ ОБЕРНУТИСЬ СПИНОЮ ДО ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ...
     фЯДЬКО я│ВЕНЬ П│ДХОПИВ П│Д ВУЗДУ ОГИРЯ │ ПОВ│В, ПОВ│В ШВИДКО НА яОД│Л.
     ЄАМ У Т│СН│Й ЗОЛОТАРСЬК│Й МАЙСТЕРН│ ЙОМУ  ПРОБИЛИ Д│РОЧКИ В ЗОЛОТНИКУ │
В НОГАТ│.
     яРОСТО ТУТ, У МАЙСТЕРН│, ПРИВ│СИВ ДО НАТ│ЛЬНОГО ХРЕСТА КНЯЖУ НОГАТУ.
     эА  РОЗ│  Б│ЛЯ НАЙСТАРШО┐  КИ┐ВСЬКО┐  ЦЕРКВИ  СВЯТОГО ▓Л│┐  В│Н ПОЛИШИВ
МАЛОГО НА КОН│, НАКИНУВШИ ПОВ│Д НА ГОСТРЕ ПАК│ЛЛЯ ЧИЙОГОСЬ ТИНУ,
     фОВГО НЕ БУЛО ДЯДЬКА. яОВЕРТАВСЯ, ВИПНУВШИ ГРУДИ, │  ПРИЗИВНО ПРОТЯГ ДО
НЕБОЖА ПРАВИЦЮ.
     - ▓ДИ │ ПОДИВИСЬ, ЯК НАШ ЗОЛОТНИК СЯ║ НА │КОН│ САМОГО СВЯТОГО ▓ЛЛ│!
     ёПОГЛЯДАЮЧИ  ВЕЛИКУ  │КОНУ  З  ВЕЛИКИМ БАГРЯНИМ  СОНЦЕМ,  ДО  ЯКОГО  НА
ЧЕРВОН│Й  КОЛ│СНИЦ│ МЧАВ  ВОЛОДАР  ГРОМУ ▓Л│Я, МАЛИЙ  ТАК  │ НЕ ВТОРОПАВ, ДЕ
ВИСИТЬ ДАРОВАНИЙ ЦЕРКВ│  ЗОЛОТНИК.  сО ВЕСЬ НИЗ │КОНИ БУЛО  ОБВ│ШАНО ДОРОГИМ
НАМИСТОМ ТА  ЗОЛОТИМИ  ТА СР│БНИМИ МОНЕТАМИ,  КАРБОВАНИМИ  У  ВС│Х  КРАЯХ  │
ЯЗИКАХ...
     - сАЧИВ?! - я│ДН│СШИ ВГОРУ ПРАВИЦЮ, ЗАВЗЯТО ВИГОЛОСИВ я│ВЕНЬ. - ЄО Ж БО
Й ВОНО!
     ▓ ТАК САМО ШВИДКО ПОКРОКУВАВ, ВЕДУЧИ КОНЯ ЗА ВУЗДУ.
     - ъУДИ МИ?
     - ЄЬХУ НА ТЕБЕ!  эАВРОЧИШ МЕН│  ВСЕ Д│ЛО СВО┐МИ "КУДИКАМИ"! - чЛОСТИВСЯ
я│ВЕНЬ НА МАЛОГО.
     фЕСЬ НЕПОДАЛ│К ВДАРИЛИ В БУБОН │ ЗАСВИСТ│ЛИ КУГИЧКИ. юПИНИЛИСЬ ПРОСТО В
ШИРОКО РОЗЧИНЕН│Й БРАМ│ ЗА┐ЗДУ.  я│Д СТ│НОЮ ЗА┐ЗДУ З'ЮРМИВСЯ НАТОВП. тИБУХАВ
РЕГОТОМ, ВИГУКАМИ, ПЛЕСКАННЯМ В ДОЛОН│.
     - фЯДЬКУ, МОЖНА Я ПОДИВЛЮСЬ?
     - ▓ДИ ТА НЕ БАРИСЬ! сО МЕН│... - НЕ ДОКАЗАВ ДЯДЬКО.
     ьАЛИЙ  │ НЕ  ОЗИРНУВСЯ  ТУДИ,  КУДИ ДИВИВСЯ ДЯДЬКО я│ВЕНЬ.  їЛОПЧИНА  З
ВЕЛИКОЮ  НАПРУГОЮ  ПРОДЕРСЯ  КР│ЗЬ Т│СНЕ КОЛО  ЛЮДЕЙ │ ЛЕДЬ  НЕ ВИКОТИВСЯ НА
МАЙДАНЧИК, ДЕ В│ДБУВАЛОСЯ Д│ЙСТВО.
     ф│ВКА  З  РОЗФАРБОВАНИМ  ЛИЦЕМ  ЩОСИЛИ  ДМУХАЛА  В  КУГИЧКИ,  А  Л│ТН│Й
ЗДОРОВАНЬ ПОХМУРО ТОВК БИЛОМ У БУБОН │ ЩОСИЛИ ТУПАВ НОГОЮ.
     я│Д  ГОЛОСНУ  МУЗИКУ ТАНЦЮВАЛО  ДВО║  - КОЗА  ТА  ХЛОПЧИК. Є│ЛЬКИ  КОЗА
П│ДСТРИБУВАЛА НА ЗАДН│Х НОГАХ, А ХЛОПЧИК, ВДЯГШИ НА  РУКИ ПОСТОЛИ,  ТАНЦЮВАВ
ДОГОРИ НОГАМИ.
     "юТ БИ МЕН│ ТАК │З їОДОЮ НАВЧИТИСЬ!" - ▓З ЗАЗДР│СТЮ ПОДУМАВ ХЛОПЧИК.
     ▓ ТУТ ЙОГО ШТОВХНУЛИ, │ В│Н, ЩОБ УТРИМАТИСЬ, ПРИХОПИВ КОГОСЬ ЗА ПЛАХТУ.
     - рНУ НЕ ШАРПАЙСЯ! - фОЛИНУВ ЗГОРИ ЗНАЙОМИЙ Д│ВОЧИЙ ГОЛОС.
     я│ВНИК ЗАДЕР ОБЛИЧЧЯ - НАД НИМ ВИСОЧ│ЛА ДЕБЕЛА ПЕРЕВ│ЗНИКОВА  ДОНЬКА. р
┐┐  ПРИХОПИВ  ПРАВИЦЕЮ  Н│ЧНИЙ ГОНЕЦЬ. р  Л│ВИЦЕЮ В│Н ОБХОПИВ СЛУЖНИЦЮ. ЄАК,
СЛУЖНИЦЮ ГОРОДНИКА. ▓ ВС│ ТРО║ П│ДПИЛ│.
     "эЕВЖЕ  ВОНА ТАКА  П'ЯНА, ЩО НЕ  ВП│ЗНАЛА МЕНЕ?" -  3 ТРИВОГОЮ  ПОДУМАВ
ХЛОПЧИНА. ▓ СТАВ ПРИСЛУХАТИСЬ ДО ТОГО, ЩО ШЕПОТ│В ГОНЕЦЬ Д│ВКАМ.
     Є│ЛЬКИ ЗРОЗУМ│В,  ЩО  ЩОСЬ СОРОМ│ЦЬКЕ. тОНИ ЙОМУ Н│ЧОГО НЕ В│ДПОВ│ДАЛИ,
ХИХИКАЛИ ТА ПОПИСКУВАЛИ, КОЛИ В│Н ЗАСИЛЬНО ЛАПАВ ┐Х.
     "є ГОРОД│ ВСЕ НЕ ТАК, ЯК У НАС!"- тИР│ШИВ я│ВНИК │ ХОТ│В ЗНОВ  ДИВИТИСЬ
НА ЧУДАС│Ю, ЯК ПОЧУВ ТОЙ ГОЛОС, ЯКИЙ КУПАЛЬСЬКО┐ НОЧ│ КЕРУВАВ ТАТЯМИ.
     ьАЛИЙ ВИВЕРНУВСЯ, ЩОБ БАЧИТИ ТОГО...
     - ўУ║Ш, тОЛОСЕ! - °ЕПОТ│В У ПОТИЛИЦЮ КНЯЖОМУ ГОНЦЕВ│ СТАВНИЙ ЧОРНОВИДИЙ
МОЛОДИК. - фУРНИК У ЗА┐ЗД│ │З СВО┐М СТРИБУНЦЕМ...
     -  эА  ТЕ  В│Н  │ ДУРНИК,  ЩОБ  СЮДИ  ПРИПЕРТИСЯ │З  СТРИБУНЦЕМ,  -  НЕ
ОБЕРТАЮЧИСЬ, В│ДПОВ│В ГОНЕЦЬ, ЩЕ М│ЦН│ШЕ ТОРСАЮЧИ Д│ВОК.
     - ЄЮ НА ТЕБЕ, РЕБРА ЗЛАМА║Ш! - чАСИЧАЛА СЛУЖНИЦЯ.
     - ЄО  ЙДИ ДО  уРЕЧИНА,  МОЖЕ  ТИ  ЙОМУ МИЛ│ША ЗА  КОНЯКУ! -  яРОШЕПОТ│В
ГОНЕЦЬ, ТОРКАЮЧИСЬ ПУХНАСТИМИ ВУСАМИ ПАЛАЮЧОГО Д│ВОЧОГО ВУХА.
     ф│ВКА ПРИСНУЛА, АЛЕ НЕ В│ДПОВ│ЛА.
     - ёКАЖИ чОРЯН│, НЕХАЙ ПОЧАСТУ║,.. - ШЕПОТ│В ЧОРНОВИДИЙ.
     - эЕ ТРЕ,  - ВПЕРШЕ ОБЕРНУВСЯ ГОНЕЦЬ. -  ёТРИБУНЕЦЬ ПРИМ│ТНИЙ. ёЬОГОДН│
ВЗЯВ ЙОМУ ТРИ СОНЕЧКА НА сАБИН│М! яОВЕДЕШ КР│ЗЬ БРАМУ - ПРИМ│ТЯТЬ ЗРАЗУ. ёАМ
НЕХАЙ ВИВЕДЕ...
     - фОВГО ЧЕКАТИ...  р ГОСТ│  СКОРО  П│ДУТЬ  ДО... їТО ТОД│  В│ЗЬМЕ?.. эЕ
ПЕРЕФАРБУ║Ш...
     - яОГОВОРИМО ВВЕЧЕР│,.. ТАМ, ДЕ ЗАВЖДИ. р ЗАРАЗ - ЗГИНЬ!
     ▓ Д│ЙСНО, уРЕЧИН ЗА МИТЬ  НАЧЕ  КР│ЗЬ  ЗЕМЛЮ ПРОВАЛИВСЯ,  ХОЧА ОСЬ  ТУТ
СТОЯВ.
     фЯДЬКО я│ВЕНЬ ВХОПИВ ЗА КОМ│Р НЕБОЖА.
     - юЦЕ ТАК НЕДОВГО?!
     - фЯДЬКУ! ЄУТ ТАКА ТА║МНИЦЯ! ▀ ТОБ│ СКАЖУ!..
     - ЄС-С-С!  ∙О  ТУТ У НЬОГО  │З СУГЛОБАМИ?  - уОЛОСНО ПРОКАЗАВ  ДЯДЬКО │
ПРИС│В ДО ЖЕРЕБЦЕВИХ КОПИТ. - уОВОРИ ПОШЕПКИ.
     - фЯДЬКУ! Є│ЛЬКИ-НО БУВ ОТОЙ! тОНИ │З КНЯЖИМ ГОНЦЕМ ЗГОВОРЮВАЛИСЬ ПРОТИ
ТЕБЕ...
     - чВ│ДКИ ЗНА║Ш, ЩО ПРО МЕНЕ?
     - тОНИ ЗОЛОТНИКИ СОНЕЧКАМИ  НАЗИВАЛИ, А ЖЕРЕБЦЯ -  СТРИБУНЦЕМ.  ▓ ХОТ│В
уРЕЧИН, ЩОБ чОРЯНА ПОЧАСТУВАЛА ТЕБЕ, ТОБТО П│ДПО┐ЛА...
     - є-У! - чАХРИП│В я│ВЕНЬ │ АЖ ЗБЛ│Д. - ЄИ... ЛИШАЙСЯ ПРИ... КОНЕВ│... ▀
П│ДУ МЕДУ ВИП'Ю ТА ПОДУМАЮ.
     Є│ЛЬКИ ДЯДЬКО ЗНИК  У ДВЕРЯХ ЗА┐ЗДУ,  В│Н ВИДЕРСЯ НА КОНЯ, │ ЙОМУ ТЕПЕР
ЧЕРЕЗ ГОЛОВИ ГЛЯДАЧ│В БУЛО ДОБРЕ ВИДНО ЛИЦЕД│┐В.
     їЛОПЧИК  СТОЯВ  У  РОЗМАЛЬОВАНО┐  Д│ВКИ НА  ПЛЕЧАХ  │  ЖОНГЛЮВАВ ТРЬОМА
РЕДЬКАМИ, А Д│ВКА ТРЬОМА ЗАХАЛЯВНИКАМИ.  эИЩ│ВН│ ЛЕЗА  МИГОТ│ЛИ В  ПОВ│ТР│ │
ЗБЛИСКУВАЛИ НА СОНЦ│ СЛ│ПУЧИМИ СПАЛАХАМИ.
     юСЬ ХЛОПЧИНА ВПУСТИВ ОДНУ РЕДЬКУ, │ ВОНА В ПОВ│ТР│ НАКОЛОЛАСЬ НА В│СТРЯ
НОЖА. чА ТИМ ДРУГА │ ТРЕТЯ.
     тС│ ЗАГУКАЛИ, ЗАПЛЕСКАЛИ.
     їЛОПЧИК  СКОЧИВ  НА  ЗЕМЛЮ │, ВТИРАЮЧИ РЯСНИЙ  П│Т  │З ЗАСМАГЛОГО ЧОЛА,
ПОЧАВ З ТАЦЕЮ ОБХОДИТИ ГЛЯДАЧ│В.
     яОКИ ОДН│ ЩОСЬ ПОДАВАЛИ, │НШ│ ТИМ ЧАСОМ ШВИДЕНЬКО В│ДСТУПАЛИ, Н│БИ Й НЕ
ВОНИ Т│ЛЬКИ-НО ГОЛОСНО ЗАХОПЛЮВАЛИСЬ СПРИТНИМИ СКОМОРОХАМИ.
     я│ВНИК ТЕЖ НЕ СТАВ РОЗСИДЖУВАТИСЬ НА КОН│, А СКОЧИВ НА ЗЕМЛЮ.
     эАТОВП   РОЗПОРОШИВСЯ,   │   П│Д   СТ│НОЮ  НА  КОЛОД│  ЛИШИВСЯ   СИД│ТИ
ХЛОПЧИК-ЛИЦЕД│Й  ПОРУЧ ВЕЛИКО┐  ТОРБИ. ъОЗА  НАМАГАЛАСЬ  ВСТРОМИТИ  МОРДУ  В
ТОРБУ, А ХЛОПЧИК ┐┐ В│ДШТОВХУВАВ.
     - ЄИ ЗВ│ДКИ? - ёПИТАВ я│ВНИКА, НАДКУСУЮЧИ ПИШНИЙ КАЛАЧ.
     - чВ│ДТ│ЛЯ! - ьАХНУВ я│ВНИК НА тЕРХН║ ь│СТО.
     - эЕ БРЕШИ, ТИ НЕ КИЯНИН!
     - ЄА  Х│БА Я БРЕШУ? ▀  З эИЖНЬО┐ ЁУДНИЦ│. ьИ ДО ГРАДУ ПРИЙШЛИ НА КНЯЖИЙ
УРОК.
     - ЄО ВИ КНЯЖ│ ХОЛОПИ?
     - э│.  фЯДЬКО БОРЖНИК БОЯРИНА ёУДОМИРА. р ВС│ МИ  В│ЛЬН│ РАТА┐. ЄО  В│Н
ОДИН ТАКИЙ...
     - р  К│НЬ НЕ ВАШИЙ? сОЯРСЬКИЙ? - ёПИТАВ МАЛИЙ ЛИЦЕД│Й, В│ДЛОМЛЮЮЧИ ШМАТ
КАЛАЧА │ ПОДАЮЧИ я│ВНИКОВ│.
     - фЯКУЮ  КРАСНО!  ЄО ДЯДЬКО ПЕЧЕН│ГА ПОЛОНИВ НА  ЁОС│, А  ОГИРЯ  ЗАБРАВ
СОБ│. т│Н СЬОГОДН│ НА  сАБИН│Й  ЄОРЖКУ ВИГРАВ ТРИ ВОЛОДИМИРОВИХ ЗЛАТНИКИ!  -
яОХВАЛИВСЯ я│ВНИК, ЗАКОВТУЮЧИ СМАЧНИЙ КАЛАЧ.
     - фИВ│ТЬСЯ, ЩОБ ТАТ│ ЙОГО НЕ ЗВЕЛИ!
     - ўОГО МАЮТЬ ЗВЕСТИ?
     - сО ДЕ ХОРОШ│ КОН│, ЗРАЗУ Ж ТАМ уРЕЧИН З'ЯВЛЯ║ТЬСЯ. р СЬОГОДН│ ОСЬ ТУТ
ВИГУЛЬКНУВ. ёАМ БАЧИВ.
     - ▀КИЙ В│Н │З СЕБЕ, ТОЙ уРЕЧИН? - ёХИТРУВАВ я│ВНИК.
     - ўОРНЯВИЙ ТАКИЙ, З  ЛИЦЯ ГАРНИЙ. чА  НИМ Д│ВКИ ПРОСТО СОХНУТЬ. р  ЙОМУ
Т│ЛЬКИ КОН│. т│Н ┐Х М│НЯ║,  ПРОДА║.  ъАЖУТЬ, ЩО В│Н  ВСЯКУ  ТАТЬБУ  НА КОНЕЙ
НАПРАВЛЯ║. рЛЕ ПОКИ-ЩО ЙОГО Н│ХТО НЕ ЗЛОВИВ. ёПРИТНИЙ, ГАДЮКА...
     - р В│Н СПРАВД│  уРЕЧИН? ўИ  ТАК  НАЗВАЛИ, БО В│Н НА ГРЕЧИНА  СХОЖИЙ? -
ёПИТАВ я│ВНИК.
     -  сО В│Н БАЙСТРЮК,  -  МАЛИЙ  ЛИЦЕД│Й  В│ДШТОВХНУВ  КОЗУ В│Д  ТОРБИ │,
ОЗИРНУВШИСЬ,  НАБЛИЗИВ ЛИЦЕ  ДО я│ВНИКА. - ▓ КАЖУТЬ ЛЮДИ, ЩО  ЙОГО МАТИ БУЛА
ПОЛЮБОВНИЦЕЮ рНАСТАСА.
     - ▀КОГО рНАСТАСА? - ЄАК САМО ТИХО СПИТАВ я│ВНИК.
     -  ЄЮ НА ТЕБЕ!  ∙О ТО ЗНАЧИТЬ  НЕ КИЯНИН! уРЕЧИНА рНАСТАСА ДО ъИ║ВА САМ
тОЛОДИМИР ПРИВ│З │ ПОСТАВИВ ГОЛОВНИМ ПРИ фЕСЯТИНН│Й ЦЕРКВ│. р ХТО ГОЛОВНИЙ У
фЕСЯТИНН│Й - ТОЙ ГОЛОВНИЙ НАД УС│МА ПОПИНАМИ. ЄОЙ рНАСТАС БУВ НАЙБАГАТШИЙ НА
ЁУС│. ▓З ЗОЛОТИХ МИСОК  ┐В  │  З  КРИШТАЛЕВИХ КЕЛИХ│В  МЕД  ПИВ!  щОГО КНЯЗЬ
▀РОСЛАВ,  ЯК ЗДОБУВ ъИ┐В, ПОСТАВИВ ГОЛОВНИМ НАД СВО┐МИ СКАРБАМИ. эУ, А ПОТ│М
ЛЯХИ  ДОБУЛИ  ъИ┐В,  А  ▀РОСЛАВ УТ│К  ДО эОВГОРОДА. ЄОД│ ЗРАЗУ  ТОЙ  рНАСТАС
ПЕРЕКИНУВСЯ  ДО КОРОЛЯ  ЛЯХ│В сОЛЕСЛАВА │ ЙОГО  ЗЯТЯ,  ОКАЯННОГО ёВЯТОПОЛКА.
яОТ│М  КИЯНИ  │  ПРОСТА  ЧАДЬ ПО ВС│Й ЁУС│  П│ДНЯЛИСЬ ПРОТИ ЛЯХ│В.  ёТАЛО ┐М
НЕПЕРЕЛИВКИ, ВОНИ ПОХАПАЛИ ВЕЛИКИЙ-ПРЕВЕЛИКИЙ ПОЛОН │ ВСЯКОГО ДОБРА НАШОГО │
ЧКУРНУЛИ У СВО┐ ЗЕМЛ│. ▓ ХИТРИЙ рНАСТАС, ЗАГАРБАВШИ СКАРБИ ▀РОСЛАВА,  ТЕЖ │З
НИМИ ДРЕМЕНУВ. ёАМ ЧУВ - ЛЮДИ СТАРШ│ ГОВОРИЛИ, ЩО Й уРЕЧИН  │З ЛЯХАМИ ПОБ│Г,
А  ПОТ│М ПОВЕРНУВСЯ. ъНЯЖ│ СЛУГИ ЙОГО  МОРДУВАЛИ,  ЩОБ ВИВ│ДАТИ В  НЬОГО ПРО
рНАСТАСА. ЄА В│Н ЗАТЯВСЯ НА СВО║МУ, ЩО  Н│ЧОГО ПРО рНАСТАСА НЕ ЗНА║, │  Н│БИ
рНАСТАС ЙОМУ НАВ│ТЬ НЕ БАТЬКО. э│БИ ЙОГО БАТЬКО - ТО СЛУГА рНАСТАСА...
     - ▓ ЗВ│ДКИ ТИ ВСЕ ЗНА║Ш?!
     - сО МИ ВСЕ МЕЖИ ЛЮДЕЙ ТОВЧЕМОСЯ! р ЛЮДИ ЗАВЖДИ ЩОСЬ РОЗКАЖУТЬ! .
     - ёЛУХАЙ! р МОЖНА ПОРОСЯ НАВЧИТИ? эУ, ЩОБ ВОНО, ЯК ОТО КОЗА, ТАНЦЮВАЛО?
     - ∙О ПОРОСЯ?  юТ КОТА ВАЖКО НАВЧИТИ.  є МЕНЕ  ║ К│Т.  ьУРК│Т. эА ГУСЛЯХ
ГРА║! сЕРЕ ОТАКО ПАЗУРАМИ │ СТРУНИ ЩИПЛЕ! юТО ШТУКА!
     - р МО║ ПОРОСЯ, їОДУ, МОЖНА ПРИВЕСТИ ДО ТЕБЕ, ЩОБ ТИ НАВЧИВ?
     - ьОЖНА... Є│ЛЬКИ ЩО ТИ МЕН│ ДАСИ?
     - эОЖА! - ▓ я│ВНИК ВИСМИКНУВ ЛЕЗО │З П│ХОВ.
     - фАВАЙ НОЖА │ ЗАВТРА ПРИХОДЬ
     - х, Н│! ёПОЧАТКУ НАВЧИ.
     - эУ, ТОД│ ПРИХОДЬ ЗАВТРА ЗРАНКУ, Т│ЛЬКИ НЕ ГОДУЙ В│Д  НОЧ│ │ ТРИМАЙ НА
ПРИВ'ЯЗ│. ьИ ОТАМО ЖИВЕМО, ЗА ТИМ ПАК│ЛЛЯМ УС│М РОДОМ... ЄЕБЕ ЯК ЗВАТИ?
     - я│ВНИКОМ! р ТЕБЕ?
     - ыЮТОМ МЕНЕ  ЗВАТИ... фИВИСЬ, ДИВИСЬ! - чАШЕПОТ│В МАЛЕНЬКИЙ ЛИЦЕД│Й. -
уРЕЧИН П│ШОВ  НА юБОЛОНЬ ДО КОНЯР│В. тОНИ  ТАМ  ВНОЧ│ ЗБИРАЮТЬСЯ  -  В КОСТ│
ГРАЮТЬ, ВИНО-МЕД П'ЮТЬ. фО НИХ ТУДИ │ ЧУЖ│ Ж│НКИ Б│ГАЮТЬ НА ГУЛЬБИЩА...
     яО  СОСНОВИХ БОЛОНКАХ Х│ДНИКА  ЛЕГКО КРОКУВАВ  СТАВНИЙ уРЕЧИН. сУРЯКОВЕ
КОРЗНО НА Л│ВОМУ ПЛЕЧ│. ъИЙ З БРОНЗОВОЮ РУКОЯТТЮ ЗАКЛАВ ЗА ПЛЕЧ│.
     фЕСЬ НА СУС│ДН│Й ВУЛИЦ│ НАЧЕ СР│БНИЙ ДЗВ│Н БАМКАВ ДО ВЕЧ│РНЬО┐ СЛУЖБИ.
     - є НИХ,  ЗНА║Ш, НАЙБ│ЛЬШИЙ  ДЗВ│Н НА  яОДОЛ│. чАВБ│ЛЬШКИ  │З  ЦЕБРО! -
яОЯСНИВ ыЮТ.
     ЄУТ ВИСТУПИВ  │З ДВЕРЕЙ ЗА┐ЗДУ  ЗДОРОВАНЬ, ВДОВОЛЕНО  ВТИРАЮЧИ ВУСА. чА
НИМ Д│ВКА ЩОСЬ НЕСЛА У ФАРТУШИН│.
     ыЮТ П│ДМОРГНУВ я│ВНИКОВ│ │,  СХОПИВШИ  ВАЖКУ  ТОРБУ НА ПЛЕЧЕ, А КОЗУ ЗА
ПОВ│ДЕЦЬ, ПОСП│ШИВ ЗА ДОРОСЛИМИ. р В ЗА┐ЗД│ ВСЕ ТНУЛА ВЕСЕЛА МУЗИКА. эЕБАВОМ
│  ДЯДЬКО  я│ВЕНЬ З'ЯВИВСЯ У ДВЕРЯХ. чРАЗУ КОНЯ ЗА ВУЗДУ, │ ШВИДКО  ПОТЯГ │З
ДВОРУ
     їРЕСТЯЧИСЬ  П│СЛЯ  КОЖНОГО ПЕРЕБОРУ  ДЗВОН│В,  ПРОСТО Б│Г ДО  тЕРХНЬОГО
ь│СТА.
     ьАЛИЙ,  ОЗИРАЮЧИСЬ НА ВС│ БОКИ, ЗАГИКУЮЧИСЬ  В│Д ХВИЛЮВАННЯ, ВИКЛАВ УС│
НОВИНИ, │ НАВ│ТЬ ПРО КОТА, ЩО НА ГУСЛЯХ ГРА║.
     фЯДЬКО СПИНИВСЯ ЗА  ЗВОРОТОМ,  П│Д УРВИЩЕМ,  │ НАКАЗАВ  ПОВТОРИТИ  ВСЕ.
яОТ│М ЩЕ РАЗ.
     э│ЧОГО  НЕ  В│ДКАЗАВ  │. ЗНОВ  ПОТЯГ КОНЯ НАГОРУ.  тЖЕ  ПЕРЕД  ВОР│ТЬМИ
В│ДВ'ЯЗАВ КАПШУК │ ВИДОБУВ ДРУГИЙ ЗОЛОТНИК.
     - чАВЕДИ КОНЯ ДО ГОРОДНИКА. фАЙ ЙОМУ ОЦЬОГО ЗОЛОТНИКА │ СКАЖИ:  "эАЙМИ,
ГОСПОДИНЕ, РОБ│ТНИКА НА ЗАМ│НУ МО║МУ ДЯДЬКУ я│ВНЮ'.
     - ЄА ЗА НЬОГО МОЖНА ДЮЖИНУ НАЙНЯТИ!.. ▀ РАХУВАВ!..
     -  эЕ ПЕРЕБИВАЙ! ЄОБ│  Б  Т│ЛЬКИ ВСЕ РАХУВАТИ, ТА М│РЯТИ. ёАМ ТИ ЗАБЕРИ
СВО║ ПОРОСЯ ТА ЁЕП'ЯХА, ТА ЙДИ НА яОД│Л ДО ХАЗЯ┐НА БЕРЛИНИ...
     - ЄО┐, ЩО С│ЛА НА М│ЛИНУ?
     - рГА! ёЛУХАЙ  УВАЖНО  - ПОПРОХАЙ  У НЬОГО,  ЩОБ СХОВАВ ТЕБЕ.  яРО МЕНЕ
Н│ЧОГО НЕ КАЖИ. р ЙОМУ  ПОЯСНИ  ТАК - ДЯДЬКО КУДИСЬ ПОДАВСЯ, А БОЯРСЬК│ ЛЮДИ
ХОТЯТЬ ТЕБЕ ПРОДАТИ В НЕВОЛЮ...
     - ї│БА ТАКЕ МОЖЕ БУТИ?! - чАТРЕМТ│В ХЛОПЧИК.
     -  тСЕ МОЖЕ  БУТИ. я│ДЛОТОЮ ВСЕ  ЖИТТЯ НАПОВНЕНО.  ▀КЩО Я  ДО  ЖНИВ  НЕ
ПОВЕРНУСЬ,  ПРОСИСЬ  │З НИМ НА ЛОД│┐  ДО ▓СКОРОСТЕНЯ.  ЄАМ НА ЯРМАРКУ  ПИТАЙ
ЛЮДЕЙ  │З  НАШОГО КРАЮ.  ъОГОСЬ  ОБОВ'ЯЗКОВО  ЗНАЙДЕШ.  юСЬ ТОБ│ ТРИ НОГАТИ.
Є│ЛЬКИ НЕ МАРНУЙ ГРОШ│! ўУ║Ш?!! яОСП│ШАЙ! ўУ║Ш?!!
     - р ТИ? ▀ З ТОБОЮ! ▀ ДОПОМОЖУ!..
     - чАРАЗ ГОЛОВОС│К БУДЕ! р ДО ТОГО Я СЛ│Д ГНАТИМУ. ЎЕ ТОБ│ НЕ  П│Д СИЛУ.
чАВАЖАТИМЕШ... ▓ДИ З сОГОМ!..
     яЕРЕХРЕСТИВ ХЛОПЧИКА, А САМ ПРОСТО КИНУВСЯ Б│ГЦЕМ НАЗАД НА яОД│Л.
     я│ВНИК УСЕ ЗРОБИВ, ЯК НАКАЗАВ ДЯДЬКО - ОГИРЯ ЛИШИВ У ГОРОДНИКА │ В│ДДАВ
ЗОЛОТОГО НА РОБ│ТНИКА, А їОДУ │ ЁЕП"ЯХА ЗАБРАВ │З РОБОЧОГО ПОДВ│Р"Я.
     уЕТЬ П│Д Н│Ч Д│СТАВСЯ я│ВНИК НА яОД│Л │ НАСКОЧИВ НА ДОВГИЙ Х│Д. сУЛО ┐Х
МОЖЕ  З  ДЮЖИНУ, СКОМОРОХ│В. ц│НОК, Д│ВЧАТ, ХЛОПЦ│В │ ЧОЛОВ│К│В. эАВ│ТЬ  Д│Д
СТАРИЙ З ГУСЛЯМИ  ДИБАВ.  тЕЛИ  КОЗУ │ ВЕДМЕДЯ. яОПЕРЕДУ З Л│ХТАРЕМ ГЛИНЯНИМ
ЗДОРОВИЙ  МОЛОДИК. т К│НЦ│ ХОДУ ВИСТУПАВ КАРООКИЙ ыЮТ. ▓  ТЕЖ  Н│С Л│ХТАР НА
ДОВГ│М ДЕРЕВ'ЯН│М ДЕРЖАКУ.
     - уЕЙ, я│ВНИКУ!  - яЕРШИМ  ПРИМ│ТИВ  ЗНАЙОМОГО МАЛИЙ  СКОМОРОХ. - щДЕМО
ЗАБАВЛЯТИ ГОСТЕЙ-КУПЦ│В ДО │ЛЛ│НСЬКОГО ЗА┐ЗДУ. їОД│МО!
     - р СТАРШ│ ЩО?
     - э│ЧОГО! я│ШЛИ! ▀ ТЕБЕ ЗАПРОШУЮ!..
     ЄА ВСЕ Ж ПЕРЕБ│Г НАПЕРЕД │ СПИТАВ У  ВУЯ  ыЮТОВОГО. яОХМУРИЙ  ЗДОРОВАНЬ
МАХНУВ РУКОЮ, МОВЛЯВ - НЕХАЙ │ДЕ.
     я│ВНИК, ПРИТРИМУЮЧИ НА ПОВ│ДЦЯХ НЕВГАМОВНОГО їОДУ ТА ПОХМУРОГО ЁЕП"ЯХА,
ЩО ВСЕ ГАРЧАВ НА ВЕДМЕДЯ, ПОЧИМЧИКУВАВ КРИВИМИ ПОД│ЛЬСЬКИМИ ВУЛИЦЯМИ.
     Ў│ЛУ Н│Ч ВОНИ ПРОБУЛИ У НАЙБАГАТШ│М ЗА┐ЗД│ ПОД│ЛЬСЬК│М, Б│ЛЯ ▓ЛЛ│НСЬКО┐
ЦЕРКВИ.
     я│ВНИК Н│ЧОГО САМ НЕ РОБИВ │ ЗВ│Р│ ЙОГО Н│ЧОГО НЕ  РОБИЛИ, А ПРОТЕ ЙОМУ
ВДАЛОСЯ  ПРИГОСТИТИСЬ  │ ГОР│ХАМИ, │ Ф│ГАМИ, │ КАЛАЧАМИ, │ КОРЖАМИ...  ▓  ЩЕ
ЧОГО Т│ЛЬКИ НЕ ПОКУШТУВАВ │З ПУНДИК│В ХЛОПЧИНА!
     р  СК│ЛЬКИ ВСЬОГО  ПОБАЧИВ  ТА  ПОЧУВ!  юСОБЛИВО  Ж  ЙОГО  ВРАЗИЛИ ДВО║
СКОМОРОХ│В - ТОЙ ПЕРШИЙ СИЛАЧ, ЩО З Л│ХТАРЕМ БУВ, │ СТАРЕЗНИЙ Д│ДУСЬ-ГУСЛЯР.
ьОЛОДОМУ ДЛЯ ВПРАВИ НАТЯГЛИ М│ЦНУ ЛИНВУ М│Ж ГОРИЩЕМ КОМОРИ ТА КОНЮШН│. ▓ В│Н
ПРОЙШОВ ПО ЛИНВ│ ТУДИ Й НАЗАД.
     р Д│Д СП│ВАВ  П│Д ГУСЛ│ ПРО ПОХОДИ ▓ГОРЯ НА ГРЕК│В,  ПРО  СМЕРТЬ В│ЩОГО
юЛЕГА, ПРО ХЛОПЦЯ-ОТРОКА, ЩО ЗДУРИВ ПЕЧЕН│Г│В │ ВИЗВОЛИВ КИЯН.
     р КОЛИ ВС│ СТОМЛЕН│  Н│ЧНОЮ ВЕРЕМ│║Ю ВЕРТАЛИСЬ НА  СВ│ТАНКУ ДОДОМУ,  ТО
я│ВНИК НЕ ЙШОВ, А, ЗДАВАЛОСЬ, ТАНЦЮВАВ, │ РАД│СТЬ │ БАДЬОР│СТЬ ТРИМАЛИ  ЙОГО
В СИЛ│.
     ▓ ТАК ЙОМУ ХОТ│ЛОСЯ СТАТИ ВПРАВНИМ  │ СМ│ЛИВИМ СКОМОРОХОМ, ЩО  МОЖЕ  ПО
ЛИНВ│ ХОДИТИ  │ МЕЧАМИ  ЖОНГЛЮВАТИ, │ ХОТ│ЛОСЯ ПОБАЧИТИ  ЎАРГОРОД ЗОЛОТИЙ, │
ХОТ│ЛОСЯ ЧУЖ│ МОВИ ЗНАТИ, ЯК СЛАВНИЙ КИ┐ВСЬКИЙ ОТРОК.
     т│Н  ЗОВС│М НЕ БАЧИВ, ЯК│ СТОМЛЕН│, П│ДУПАЛ│ ДУХОМ ЛИЦЕД│┐. т│Н ЧУВ, ЩО
ВОНИ ГОВОРЯТЬ, │ ЗОВС│М НЕ БРАВ СОБ│ В ГОЛОВУ,  ЩО ГОСПОДАР ПОЖАДЛИВИЙ, │ ЩО
ЙОГО ЧЕЛЯДНИКИ ВСЕ ЗА НИМИ НАЗИРАЛИ, ЩОБ ВОНИ ЧОГО НЕ  ПОЦУПИЛИ, А ЗАПЛАТИЛИ
┐М УДВ│Ч│ МЕНШЕ, Н│Ж БУЛО ОБ│ЦЯНО.
     я│ВНИК  МОВЧАВ, А  ДУША  ЙОГО СП│ВАЛА  В│Д  РАДОСТ│. ЄА  ЩЕ ЗДОРОВЕННИЙ
МЕДОВИЙ ПРЯНИК  ЗА ПАЗУХОЮ ПЕРЕКОНЛИВО СВ│ДЧИВ, ЩО  ЖИТТЯ ВЕСЕЛЕ ТА ЩЕДРЕ. р
ВЕДМ│ДЬ, ЩО ПОРУЧ ТР│СКОТ│В ПАЗУРЯМИ ПО Х│ДНИКУ, СТВЕРДЖУВАВ Н│БИ  - ВОНО ДО
ВСЬОГО ЩЕ Й КАЗКОВЕ!
     ▀К  ПРИЙШЛИ  ДОДОМУ,  ТО  ПРОСТО  ПОПАДАЛИ НА  ЛАВКИ ТА П│Л │  СПАЛИ ДО
ПОЛУДНЯ.
     ъР│М СТАРОГО ГУСЛЯРА, я│ВНИКА ТА  ЙОГО ЗВ│РЯТ,  ЩО ШАСТАЛИ ПОДВ│Р'ЯМ  │
ВСЕ ОБНЮХУВАЛИ, ДОСЛ│ДЖУВАЛИ
     яОБАЧИВШИ,  ЩО я│ВНИК НЕ ЛЯГА║ СПАТИ, ГУСЛЯР ПОПРОХАВ ДОПОМОГТИ. яОКЛАВ
РОЗБОВТАН│,  РОЗЛАДНАН│  ГУСЛ│  СОБ│  НА  КОЛ│НА,  А  я│ВНИКА  ПОСТАВИВ  ПРИ
СПРАВНИХ. ▓  СКАЗАВ  ВДАРЯТИ  ПО  СТРУНАХ. р  САМ  П│Д Т│ ЗВУКИ  П│ДСТРОЮВАВ
РОЗЛАДНАН│.  єДАРИТЬ  К│ЛЬКА РАЗ│В ПО СВО┐Х ГУСЛЯХ СТАРИЙ,  ПРИСЛУХА║ТЬСЯ, А
ТОД│ ПРОСИТЬ МАЛОГО я│ВНИКА ПОВТОРИТИ ТЕ Ж САМЕ НА ДОБРИХ ГУСЛЯХ. ▓  Н│ЧОГО,
ДО ЛАДУ ВИХОДИЛО.
     ЄАК ВОНИ ЧИМАЛО ЧАСУ НА ГУСЛ│ ВИТРАТИЛИ, ПОКИ СТАРИЙ СКАЗАВ:
     - ч ТЕБЕ ДОБРИЙ ПОМ│ЧНИК. я│ШЛИ, ПООБ│ДА║МО, МИ ДОБРЕ ПОПРАЦЮВАЛИ.
     ъОЛИ ВОНИ ЛАСУВАЛИ КУПЕЦЬКИМИ ПИРОГАМИ, ПРОБУДИЛИСЬ ыЮТ │ КАНАТОХОДЕЦЬ,
│ ЗРАЗУ Ж ДО СТОЛУ.
     ъАНАТОХОДЕЦЬ, В│Н ЩЕ Й З МЕЧЕМ ТАНЦЮВАВ, НЕВДОВОЛЕНО ЗАУВАЖИВ СТАРОМУ:
     -  ЄИ,  Д│ДУ,  ТАК  ГОСТЕЙ  ЧАСТУ║Ш, Н│БИ  ТИ ОТАМАН.  їТО  ЗНА║,  ЯКИЙ
ЗАРОБ│ТОК БУДЕ ЗАВТРА НА БАЗАР│.
     я│ВНИКОВ│ В│Д  СОРОМУ, ЩО ПРО НЬОГО ТАКЕ ВИГОВОРЮЮТЬ СТАР│Й  ЛЮДИН│, ТА
ЩЕ ЗА СТОЛОМ, ШМАТ ЗАСТРЯГ У ГОРЛ│.
     - ъОЛИ Я ПОМРУ - ХТО ВАМ УС│М ГРАТИМЕ? ъОГО ВИ ЗАРАЗ МОЖЕТЕ ЗАПРОСИТИ З
ГУСЛЯР│В? їТО В ТАКЕ КОДЛО П│ДЕ? уУСЛЯР│ ХОРОШ│ НЕ ЛЮБЛЯТЬ СР│БЛОМ Д│ЛИТИСЬ.
     - ЄО ТИ  ЙОГО  ЗБИРА║ШСЯ ВЧИТИ?  ёК│ЛЬКИ РОК│В  ТИ  САМ ВЧИВСЯ? ёК│ЛЬКИ
РОК│В ВИТРАТИВ?
     - юЦЕ ВЖЕ  НЕ ТВО║ СВИНЯЧЕ Д│ЛО!  ьЕНЕ НЕ БУЛО  КОМУ  ВЧИТИ. р ЙОГО - Я
ВЧИТИМУ!
     я│ВНИКОВ│  АЖ СЕРЦЕ ЗАКАЛАТАЛО В│Д РАДОСТ│,  ЩО  ТАКИЙ  ГУСЛЯР САМ ЙОГО
ОБРАВ ДЛЯ НАВЧАННЯ.
     я│СЛЯ Ц│║┐  КОРОТКО┐ СУТИЧКИ ЗА СТОЛОМ НА  я│ВНИКА ВЖЕ Н│ХТО НЕ ЗВЕРТАВ
УВАГИ, НЕ ЗИРКАВ, ЩО В│Н НА ДУРНЯЧКА У НИХ ХЛ│Б ┐СТЬ.
     р  КОЛИ  ыЮТ  ПРОБУДИВСЯ,  ТО  ЙОГО  ЗРАЗУ  я│ВНИК  ПОПРОХАВ,  ЩОБ  В│Н
КОТА-ГУСЛЯРА ПОКАЗАВ. ыЮТ ПОДИВИВСЯ НА ХЛОПЧИКА ОКРУГЛИМИ ОЧИМА.
     - эУ Й ЗАБУВАКА ТИ! ▀ Ж ТОБ│ ВЖЕ КАЗАВ, ЩО В│Н ЖИВ У НАС, А ПОТ│М П│ШОВ
НА цИТН│Й БАЗАР. ЄАМ  СТРАШЕННО БАГАТО  МИШЕЙ У КОМОРАХ. ЄУДИ КОТИ З│ ВСЬОГО
яОДОЛА ЗБ│ГАЮТЬСЯ.
     я│ВНИК СПЕРЕЧАТИСЬ НЕ СТАВ, АЛЕ ЗРОЗУМ│В - ыЮТ БРЕШЕ ЙОМУ │ НЕ МИГНЕ.
     ч ТОГО ДНЯ СИВОБОРОДИЙ СТАРЕЦЬ  МОЖЕ ПО  П│ВДНЯ  НАВЧАВ я│ВНИКА. ё│ДАЛИ
ОДИН  ПРОТИ  ДРУГОГО.  уУСЛЯР ПОКАЗУВАВ,  ЯК  ЩИПАТИ СТРУНИ, ЯК  ВДАРЯТИ  ПО
СТРУНАХ, ЯК ПРИГЛУШУВАТИ ЗВУК.
     ъОЛИ СТАРЕЗНИЙ ГУСЛЯР БАЧИВ, ЩО я│ВНИК СТОМИВСЯ, В│Н ГОВОРИВ:
     - ∙ОСЬ У МЕНЕ ПАЛЬЦ│ ЗОМЛ│ЛИ... ∙О ТО ЗНАЧИТЬ СТАР│СТЬ. я│ДИ,  я│ВНИКУ,
П│ДИ ПОГРАЙСЯ. юН ХАЙ ТЕБЕ ыЮТ НАВЧИТЬ НОЖА МЕТАТИ. т│Н ХОЧ БРЕХУН ВЕЛИКИЙ │
ХВАЛЬКО, АЛЕ НОЖА КИДА║ ДОБРЕ... ▀, КОЛИ │З ёВЯТОСЛАВОМ ХОДИВ, ДУЖЕ МЕНЕ Н│Ж
ВИРУЧАВ. ▀КОСЬ НА МЕНЕ ПЕЧЕН│Г З  БУЛАВОЮ  НАПАВ, А Я МЕТНУВ  НОЖА - ТОЧНО В
ГОРЛЯНКУ. уАЙ, ГАЙ, СПЛИВЛО, МИНУЛО!..
     ёТАРИЙ П│ДН│МАВ НАД ДЗВ│НКИМИ СТРУНАМИ ВУЗЛУВАТ│ ТРЕМТЯЧ│ ПАЛЬЦ│.
     - щДИ, ЙДИ я│ВНИКУ! э│Ж - ЗБРОЯ НАЙПЕРША! сЕЗ  НОЖА ЧОЛОВ│К Н│ЩО! їТО Б
В│Н НЕ БУВ - ЧИ СМЕРД, ЧИ ГОРОДЯНИН, ЧИ  БОЯРИН!  э│Ж ТЕБЕ ПОРЯТУ║  СКР│ЗЬ │
ЗАВЖДИ - │ ВНОЧ│, │ ВДЕНЬ, │ ЗА СТОЛОМ, │ В Л│ЖКУ...
     -  р  Я НОЖА ПООБ│ЦЯВ  ыЮТУ, ЯКЩО В│Н НАВЧИТЬ  їОДУ ТАНЦЮВАТИ. ▀К  ЖЕ Я
ТЕПЕР?..
     - эЕ ПЕРЕЙМАЙСЯ. ▀КЩО ТИ НОЖА СВОГО В│ДДАСИ ыЮТУ, Я ТОБ│ СВОГО ПОДАРУЮ.
т│Н │З ДАЛЕКО┐ АГАРЯНСЬКО┐ ЗЕМЛ│.
     ▓ Б│ЛОГОЛОВИЙ СТАРЕЦЬ  ВИДОБУВ З-ЗА ПАЗУХИ НОЖА З ВУЗЬКОЮ  КОЛОДОЧКОЮ │
ШИРОКИМ ЛЕЗОМ. чАЧЕПИВ ТОВСТИМ Н│ГТЕМ БЛАКИТНЕ ЛЕЗО, │ ПОЧУВСЯ ЗВУК ДЗВ│НКИЙ
│ ЧИСТИЙ, НАЧЕ СР│БНИЙ.
     уУСЛЯР ДОТРИМАВ СЛОВА │ В│ДДАВ я│ВНИКОВ│ НОЖА САМЕ ТОД│, КОЛИ ВС│ ЛАЯЛИ
я│ВНИКА │ КЕПКУВАЛИ З НЬОГО.
     Є│ЛЬКИ ГУСЛЯР-Д│ДУСЬ СМ│ЯВСЯ.
     - ЄА ЧИ ВИ ПОКАЗИЛИСЬ  - З-ЗА ЧУЖОГО СР│БЛА  ПЕРЕЙМАТИСЬ.  ьОЖЕ ТО ЙОГО
уОСПОДЬ сОГ  ВИПРОБОВУВАВ?.. фАВАЙ, ДИТИНО, ГУСЛ│ НАСТРО┐МО, ЯКЩО  ПАЛЬЦ│ НЕ
БОЛЯТЬ.
     -  ЄА  Н│, ВЖЕ НЕ  БОЛЯТЬ, -  ОЗВАВСЯ я│ВНИК,  А ДУМКОЮ ДО Т│║┐  СУБОТИ
ПОВЕРНУВСЯ. є  П'ЯТНИЦЮ  ВОНИ  ХОДИЛИ  НА яОД│ЛЬСЬКЕ  ТОРЖИЩЕ. уРАЛИ,  ГРОШ│
ЗАРОБЛЯЛИ.  ЄУТ   ЩОП'ЯТНИЦ│   БУВ   ЯРМАРОК.  яОВЕРТАЛИСЬ  ОП│ВНОЧ│.  я│СЛЯ
СПЕКОТНОГО  ДНЯ ЗАДУХА БУЛА СТРАШЕННА, │ СТАРИЙ  ГУСЛЯР ПРОСТО  УМЛ│ВАВ  В│Д
БОЛЮ В  СЕРЦ│.  ёПАДАЮЧИМ  ГОЛОСОМ  БЛАГАВ уОСПОДА ДАТИ  ЙОМУ  ПОБАЧИТИ СХ│Д
СОНЦЯ. фО ПОДВ│Р'Я ЙОГО ТЯГЛИ П│Д РУКИ, БО НОГИ ВЖЕ НЕ ТРИМАЛИ СТАРОГО.
     ▓ САМЕ ТОД│  ЗАВИЛИ В│ТРОВ│┐ НАД тЕРХН│М ь│СТОМ, ЗАСВ│ТИЛИСЬ НЕЗЛ│ЧЕНН│
ЗМ│┐СТ│ СПАЛАХИ. чЕМЛЯ Й ПОВ│ТРЯ ЗДРИГНУЛИСЬ В│Д ГРОМОВИВЕРЖЕННЯ.
     юБЕРНУВШИСЬ ДО СТАРОГО,  я│ВНИК ПОБАЧИВ ПРИ БЛАКИТНОМУ СПОЛОХУ - СТАРИЙ
ОЖИВА║! фИХАННЯ ЙОГО ВИР│ВНЯЛОСЯ │ В│Н ПОЧИНАВ ЗВОДИТИСЬ НА Л│КТ│.
     їЛОПЧИК  ЗРАД│В  │,  НЕ ЗВАЖАЮЧИ НА  СТРАШНИЙ ГУРК│Т  ГРОМУ  │  СЛ│ПУЧ│
БЛИСКАВКИ, ПРИМОСТИВСЯ НА ЛАВ│ │ МИТТЮ ЗАСНУВ.
     яОТ│М НАЧЕ НА СВ│ТАНН│ ХТОСЬ П│Д│ЙШОВ │ ЗБУДИВ  ЙОГО  В│Д ЛИПУЧОГО СНУ.
кДИНЕ, ЩО В│Н М│Г СТВЕРДИТИ ПОТ│М - ОДЯГ У ТОГО, КОГОСЬ, БУВ НАЧЕ ЗОЛОТАВИЙ.
     я│ВНИК  ПРОТЕР ОЧ│. фВЕР│  В│ДХИЛЕН│.  ▓  КР│ЗЬ  ДВЕР│,  │ КР│ЗЬ  В│КНО
ВЛИВАЛОСЯ ХОЛОДНЕ ВОЛОГЕ ПОВ│ТРЯ.
     ∙Е РАЗ ПРОТЕР ОЧ│. с│ЛЯ ЛАВКИ Н│ХТО НЕ СТОЯВ - ВС│Х ПОБОРКАВ НЕСТРИМНИЙ
СОН...
     яОТ│М В│Н Н│КОЛИ  ТАК │ НЕ ЗМ│Г УСВ│ДОМИТИ, ЧОМУ САМЕ В│Н П│ШОВ  НАГОРУ
ДО  фЕСЯТИННО┐,  А  НЕ ДО  ▓ЛЛ│НСЬКО┐  ЦЕРКВИ,  НАПРИКЛАД.  чНАВ,  ЩО  ТРЕБА
ЧИМСКОРШЕ ПОМОЛИТИСЬ, ЩОБ ВИД│ННЯ - КОЛИ ВОНО ДОБРЕ  -  ПОСКОР│ШЕ ЗБУЛОСЬ, А
ЯК ПОГАНЕ - ЩОБ НЕ ЗБУЛОСЬ.
     ЄА ДВЕР│ ХРАМУ ЗАЧИНЕН│. чАНАДТО РАНО.
     Є│ЛЬКИ  НА МОКР│, МАРМУРОВ│  ПЛИТИ ВИПОВЗЛИ КАЛ│КИ. чНОВ,  ЯК  │  ТОД│,
ПЕРШОГО  РАЗУ, я│ВНИКА ОХОПИВ РОЗПАЧ │ ЖАХ ПРИ СПОГЛЯДАНН│ ЛЮДСЬКО┐ Б│ДИ. эЕ
ЗМ│Г Б│ЛЬШЕ СТОЯТИ НА ВИДНОТ│ │ КИНУВСЯ Т│КАТИ В│Д ХРАМУ. яОБ│Г КР│ЗЬ БРАМУ,
БО ВЖЕ У тЕРХН║ ь│СТО ЗАПОВЗАЛИ ВАЛКИ З ВАНТАЖАМИ.
     ёПОЧАТКУ я│ВНИКА ПОТЯГЛО ДО ┐ХНЬО┐ │СТОБКИ. ▓ ЗНОВ, КОЛИ ЗДАЛЯ  ПОБАЧИВ
СКОЦЮРБЛЕНОГО ЄАЛЬЦЯ,  ЩО ЗАПРЯГАВ  КОНЕЙ,  ЙОГО ОХОПИВ СОРОМ, НАЧЕ  ЦЕ  В│Н
ПОЛИШИВ ХОЛОП│В У Б│Д│, А САМ ПО-ЗРАДНИЦЬКОМУ ВТ│К.
     т│Д ТАКОГО ПОЧУТТЯ В│Н ЗОВС│М ЗН│ТИВСЯ, │ ВИР│ШИВ ПОВЕРНУТИ ДО М│СТА.
     эАРАЗ  ПОДИВИВСЯ ПРАВОРУЧ, ДЕ НА СХИЛ│ ГОРИ СТОЯВ ВЕЛЕТЕНСЬКИЙ ДУБ.  ЄА
ЩО ЦЕ?! фУБА НЕМА║.
     ЄОБТО  ПОЛОВИНА  ДУБОВОГО  СТОВБУРА  СТИРЧАЛА  ВГОРУ, СЯЮЧИ  РОЗЛАМАНОЮ
ДЕРЕВИНОЮ НАЧЕ ЖОВТИЙ РИБ'ЯЧИЙ ЗУБ,  │ Т│ЛЬКИ ВГОР│ В│ДХОДИЛА НА Б│К МОГУТНЯ
КРИВА Г│ЛКА  ЗЕЛЕНА. р ВСЯ КРОНА, │ ДРУГА  ПОЛОВИНА, Б│ЛЬША ЛЕЖАЛА  ВНИЗУ ЗА
БАГАТО САЖЕН│В В│Д ПНЯ.
     яРИ ОСНОВ│  УЦ│Л│ЛО┐ Г│ЛКИ  З  РОЗЩЕП│В  ДЕРЕВИНИ  НАЧЕ ВИЗИРАВ ЗЕЛЕНИЙ
ГОРЩИК.
     эЕ РОЗДУМУЮЧИ, я│ВНИК ПОМЧАВ ПО МОКР│Й ТРАВ│, ЩО ХОЛОДОМ ОБП│КАЛА НОГИ.
     юБЕРЕЖНО, ЩОБ НЕ  ПОРАНИТИСЬ  ОБ ГОСТР│  ПЛАСТИ  ДЕРЕВИНИ, ЩО  СТИРЧАЛИ
ЛЕЗАМИ НОЖ│В, ПОЛ│З В│Н УГОРУ.
     фРЯПАВСЯ ВГОРУ ПОВОЛ│-ВОЛ│.
     юСЬ  │  Г│ЛКА. р В  ┐┐ ОСНОВ│ ТЕПЕР РОЗКРИЛОСЬ ДУПЛО СТАРЕ │  В│Д НЬОГО
СТИРЧАЛИ НА ВС│ БОКИ ВЕЛЕТЕНСЬК│ СКАЛКИ ДЕРЕВИНИ.
     чЕЛЕНИЙ ГОРЩИК БУВ Ц│Л│С│НЬКИЙ.
     я│ВНИКУ ЗДАЛОСЯ, ЩО В│Н НЕ ДОЧЕКА║ТЬСЯ, ПОКИ Д│СТАНЕТЬСЯ ДО ЗЕМЛ│ │ ТАМ
ВЖЕ РОЗКРИ║ ГОРЩИК.
     ЄОМУ В│Н  НЕ  СТАВ ЗЛАЗИТИ, А ОТУТ, НА РИПУЧ│Й  Г│ЛЦ│, В│ДКОЛУПАВ НОЖЕМ
ПРОСМОЛЕНУ ЗАТИЧКУ.
     т  ОБЛИЧЧЯ ЙОМУ БРИЗНУЛО  СОНЦЕ,  В│ДБИТЕ В│Д Б│ЛИХ  │ ЖОВТИХ КРУЖАЛЕЦЬ
МОНЕТ, ЗА│СКРИЛОСЬ ВОГНЯНИМ ПОЛИСКОМ КАМ│ННОГО НАМИСТА, ЗАСЯЯЛО НА МАЛЕНЬК│Й
БЛАКИТН│Й ОЗДОБ│,  ПО ЯК│Й РОЗПУСТИЛО  СВО┐ ВИБАГЛИВ│ В│ТТЯ-В│ЗЕРУНКИ фЕРЕВО
цИТТЯ.
     - юСЬ ЧОГО ДО МЕНЕ ПРИХОДИВ... - УГОЛОС ПРОМОВИВ я│ВНИК, ТА НЕ СК│НЧИВ,
БО НЕ ЗНАВ, ЯК ТЕ ВИД│ННЯ НАЗВАТИ.
     -  ▓  НЕ  СКАЗАВ  МЕН│, - ЗАШЕПОТ│В  ХЛОПЧИК, РОЗГЛЯДАЮЧИ  САМОЦВ│ТИ  │
БЛАКИТНУ П│ДВ│СКУ │З ЗОЛОТИМ фЕРЕВОМ, - ЩО МЕН│ З ЦИМ УСИМ РОБИТИ?.. юЙ, А Я
ДУРНИЙ! - ьАЙЖЕ ПРОКРИЧАВ я│ВНИК. - ЄА ЦЕ Ж ПОДАРУНОК КОВАЛЕВ│Й ДОНЬЦ│!
     ЄУТ  В│Н  НА МИТЬ ПРИСЛУХАВСЯ. щОГО ЧУТЛИВЕ ВУХО ВЛОВИЛО ДАЛЕКИЙ ДЗВ│Н.
"фО ЗАУТРЕН│ КЛИЧУТЬ!"
     сОВКАЛИ ДЗВОНИ │ В БЛИЖН│Х ЦЕРКВАХ.
     эЕ ГАЯЧИ ЧАСУ, я│ВНИК ПО ЧАСТИНАХ ВИДЛУБАВ МОНЕТИ  │З ГЛЕЧИКА │ ОПУСТИВ
ЗА ПАЗУХУ. тАЖИМ ХОЛОДОМ ВОНИ ВКОЛОЛИ ШК│РУ ЖИВОТА ТА ГРУДЕЙ.
     уЛЕЧИК,  НАМИСТО │ БЛАКИТНУ  П│ДВ│СКУ  В│Н  ПОКЛАВ НА  ДНО  РОЗКОЛОТОГО
ДУПЛА.
     щОМУ ТАК ХОТ│ЛОСЯ РОЗДИВИТИСЬ УС│ МОНЕТИ,
     рЛЕ ТРЕБА ПОСП│ШАТИ! я│ВНИК ПРОСТО Б│Г ДО фЕСЯТИННО┐. ЄРЕБА СПРАВЕДЛИВО
РОЗДАТИ ВСЕ КАЛ│КАМ УБОГИМ.
     Є│ЛЬКИ ХТО ВОНО ПРИХОДИВ НАПЕРЕДЕНН│?
     ЄОЙ сОГ, ЯКОМУ ДЯДЬКО МОЛИТЬСЯ  ЩОДНЯ?  ўИ ХТОСЬ  │З Л│СОВИХ БОГ│В? рЛЕ
ЯКА  ТУРБОТА  Л│СОВИМ  БОГАМ  ДО ПОН│ВЕЧЕНИХ, УПОСЛ│ДЖЕНИХ, ПОКИНУТИХ  УС│МА
КАЛ│К? э│, ПЕВНО, ЩО  ЦЕ  ТАКИ БУВ  ДЯДЬК│В  сОГ. ▓  ЦЕ В│Н ВИКАЗАВ  я│ВНИКУ
СКАРБ. р  СКАРБ СТАРИЙ, НЕ  ХРИСТИЯНСЬКИЙ, БО НА ЖОДН│Й  МОНЕТ│  НЕМА║ ЗНАКУ
ХРЕСТА, ЗНАКУ НОВИХ БОГ│В. р МОЖЕ, я│ВНИК ПРОСТО НЕ РОЗДИВИВСЯ.
     ьАЛИЙ НЕ  ВТРИМАВСЯ │ ВИДОБУВ З-ЗА ПАЗУХИ ОДНУ МОНЕТУ. ёПАЛАХНУЛО ЖОВТЕ
КРУЖАЛЬЦЕ, │ НА НЬОМУ ЗБЛИСЛИ РИСКИ │ ПОЗНАЧКИ, НАЧЕ ШАШЕЛЕВ│ ХОДИ НА СТАР│Й
ДОШЦ│.
     т РОТ│ У я│ВНИКА ПЕРЕСОХЛО, СЕРЦЕ КАЛАТАЛО, А У ВУХАХ ВС│ БАДЬОР│ ЗВУКИ
СУБОТНЬОГО РАНКУ П│ДНЕСЛИСЬ ДО ТАКО┐  СИЛИ,  ЩО ЗДАВАЛОСЬ,. НАВКОЛО ВЧОРАШНЯ
БУРЯ ГРИМИТЬ.
     ёТАЛОСЯ  ТАК, ЩО КОЛИ я│ВНИК ВИТЯГ  ПЕРШУ  МОНЕТУ  │  ПОДАВ НАЙБЛИЖЧОМУ
ЖЕБРАКОВ│,  КР│ЗЬ  РОЗЧИНЕН│ ВРАТА ХРАМУ ВИБУХЛО ВРОЧИСТЕ "рЛ│ЛУЙЯ, АЛ│ЛУЙЯ.
АЛ│ЛУЙЯ!" - РАД│СНЕ, ВРОЧИСТЕ │ НЕСТРИМНЕ.
     ЎЯ МИТЬ ПО║ДНАЛА │ СОНЯЧН│ ПРОМЕН│, │ АНГЕЛЬСЬК│ ГОЛОСИ ХОРУ, │ РАД│СТЬ
В│Д  ЗДАТНОСТ│ ДАРУВАТИ, ДАРУВАТИ │НШИМ ЛЮДЯМ. тСЕ ЗЛИЛОСЯ В ЯКЕСЬ  СЯЙВО, В
ЯКИЙСЬ ВОГОНЬ, ЩО З│ГР│В, ОСВ│ТИВ, ЗАПОЛОНИВ УСЕ ║СТВО ХЛОПЧИКА.
     т│Н  НАЧЕ  НЕ ЙШОВ,  А  НАЧЕ  ПЛИВ  НАД  МАРМУРОВИМ  Х│ДНИКОМ. юСЬ  В│Н
П│ДЛ│ТА║, П│ДПЛИВА║ ДО НАСТУПНОГО КАЛ│КИ, ПОДА║ ЙОМУ БЛИСКУЧЕ КРУЖАЛЬЦЕ.
     ъАЛ│КИ ТЯГЛИ ДО НЬОГО РОЗКРИТ│ ДОЛОН│.  ЄА ОСЬ В│Н ПОБАЧИВ, ЩО ВЖЕ ВОНИ
ТЯГНУТЬ  ДО  НЬОГО  СКРЮЧЕН│, МОВ ПАЗУР│ ЗВ│РИН│,  ПАЛЬЦ│,  ХАПАЮТЬ ЙОГО  ЗА
ХОЛОШ│, ЗА ПОД│Л  СОРОЧКИ, ЗА ПОЯС.  юСЬ В│Н ЗАВИСА║  В ПОВ│ТР│. р ВОНИ ЙОГО
ТЯГНУТЬ  УНИЗ  │  УНИЗ, │  ЩОСЬ ОБРИВА║ТЬСЯ,  │  В│Н  ЛЕТИТЬ УНИЗ,  УНИЗ  ДО
РОЗЧЕП│РЕНИХ БЕЗЖАЛЬНИХ ПАЗУР│В.
     щОМУ НЕ СТАЛО ЧИМ  ДИХАТИ, СОНЦЕ ВРАЗ ВИБУХНУЛО В ОЧАХ │СКРАМИ, ЗАГАСЛО
ЗРАЗУ Ж ЗА ЧОРНОЮ СМЕРДЮЧОЮ ПЕЛЕНОЮ...
     я│ВНИК ПЛИВ, ТО В ГАРЯЧИХ, ТО В ХОЛОДНИХ СТРУМЕНЯХ │ РОЗУМ│В, ЩО СПИТЬ.
юСЬ ЙОМУ СТАЛО ВИДНО - ДО ЙОГО ЛАВИ П│ДХОДИТЬ  ТОЙ  ХТОСЬ  У ЗОЛОТАВ│М ОДЯЗ│
ПРОМЕНИСТ│М │  ПРОТЯГУ║ РУКУ. эЕ ЧЕКАЮЧИ,  ПОКИ ЙОГО  ТОРКНУТЬСЯ,  -  С│В НА
ЛАВ│. ЁОЗКЛ│ПИВ ПОВ│КИ -  НАД НИМ У СВ│ТЛ│Й РЯС│, ЗАЛИТ│Й ЗОЛОТИМИ ПРОМЕНЯМИ
СОНЦЯ СТО┐ТЬ ЧОРНОВИДИЙ ПОПИН. ЄОЙ САМИЙ, ЯКОГО ВОНИ ЗУСТР│ЛИ ПЕРШОГО РАЗУ,
     я│ВНИК  ЛЕДЬ  ПОВЕРНУВ  ГОЛОВУ, ЩОБ  ОБДИВИТИСЬ, ДЕ  В│Н  ОПИНИВСЯ.  ЄА
ГОСТРИЙ Б│ЛЬ ПРОНИЗАВ ЙОМУ ШИЮ.
     - юЙ! - эЕ ВТРИМАВСЯ ХЛОПЧИК.
     - яОТЕРПИ. ∙Е ДОВГО БОЛ│ТИМЕ.  р ЗНАХОДИШСЯ  ТИ В МО┐Й КЕЛ│┐. яРИ ХРАМ│
сОГОРОДЩ│. ьЕНЕ ТИ ВП│ЗНА║Ш?
     - тП│ЗНАЮ. ЄИ ПОПИН. ЄИ СТЕРЛЯДЬ │З яОДОЛУ ТЯГНУВ.
     - тСЕ ТАК. Є│ЛЬКИ ГОДИТЬСЯ МЕНЕ ЗВАТИ - ОТЕЦЬ. юТЕЦЬ юНУФР│Й.
     я│ВНИК ПОДУМАВ: "ЄА ЯКИЙ ТИ МЕН│ ОТЕЦЬ? ЄИ ПРОСТО ПОПИН.
     - пСТИ ХОЧЕШ?
     - їОЧУ.
     -  ЄРЕБА В│ДПОВ│СТИ:  "ЄАК, М│Й ОТЧЕ!"  - я│ВНИК ЗДИВОВАНО  ВИРЯЧИВ  НА
НЬОГО  ОЧ│,  АЛЕ  ДОБРЕ  УСВ│ДОМЛЮЮЧИ, ЩО В│Н У ВЛАД│  ЦЬОГО  ПОПИНА,  ТОБТО
"ОТЦЯ", ВИР│ШИВ ЗА Л│ПШЕ П│ДКОРИТИСЬ.
     - ЄАК, М│Й ОТЧЕ!
     - юТ │ ДОБРЕ! ё│ДАЙ ДО СТОЛУ.
     эА  СТОЛ│   ПОРУЧ  │З   НАКРИТИМ   ГАРЯЧИМ   ГОРЩИКОМ  ПИШНИЙ  БУХАНЕЦЬ
ХЛ│БА-ЗАГРЕБИ,  ДВ│ ДЕРЕВ'ЯН│ ЛОЖКИ, Н│Ж │  НА  ДЕРЕВ'ЯН│Й  ТАЦ│ Б│ЛА РЕДЬКА
МОЛОДА, МОЛОДА ЦИБУЛЯ  З  П│Р'ЯМ │ ЧАСНИК. ▓  ЩЕ  СТОЯВ НА  СТОЛ│ БЕРЕСТЯНИЙ
КОРОБОК │З СУНИЦЯМИ.
     - ЄИ, СПОД│ВАЮСЬ, ХРЕЩЕНИЙ У ПРАВОСЛАВНУ В│РУ?
     - рВЖЕЖ! - сАДЬОРО В│ДЛОВ│В я│ВНИК │, ЗГАДАВШИ, ДОДАВ. - ЄАК, М│Й ОТЧЕ!
     -  ▀КЩО ХРЕЩЕНИЙ, ТО ПОВИНЕН ЗНАТИ,  ЩО  ПЕРЕД ТРАПЕЗОЮ ТРЕБА ПРОЧИТАТИ
МОЛИТВУ. р ТИ ЗРАЗУ  ДО ЛОЖКИ  ТЯГНЕШСЯ. юТОЖ, ПРОКАЗУЙ ЗА  МНОЮ: "юТЧЕ НАШ,
│ЖЕ ║СИ НА НЕБЕСИ... фА СВЯТИТЬСЯ │М'Я ЄВО║, ДА ПРИ│ДЕТЬ ЎАРСТВ│║ ЄВО║..."
     я│ВНИКУ БУЛО РАД│СНО ПОВТОРЮВАТИ  НЕЗВИЧН│ │  ВРОЧИСТ│ СЛОВА. ▓ ХЛОПЧИК
┐Х ПРОСТО ВИСП│ВУВАВ ЗА ЧОРНОБОРОДИМ ПОПИНОМ...
     яО  МОЛИТВ│,  ПРОКАЗАВШИ: "уОСПОДИ,  БЛАГОСЛОВИ!", ПОПИН НАСИПАВ СОБ│ │
ХЛОПЧИКОВ│ В МИСКИ  ОСЕТРОВО┐ ЮШКИ, В│ДЛОМИВ ПО ЩЕДРОМУ ШМАТУ ХЛ│БА. ■ШКА  З
ГОЛОВИЗНИ  БУЛА  ТАКА  СМАЧНА,  ДУХОВИТА │  ГАРЯЧА, ЩО  я│ВНИК  НЕ  М│Г СЕБЕ
СТРИМАТИ │ ГОЛОСНО  СЬОРБАВ, ОБСМОКТУВАВ ХРЯЩ│ ТА  ПЛЯМКАВ ГУБАМИ. ▓ НА СТ│Л
КРАПАВ  З ЛОЖКИ... яОПИН ЗАУВАЖЕНЬ НЕ РОБИВ,  ЛИШЕ  СТИХА ПОСМ│ХАВСЯ У  СВОЮ
РОЗК│ШНУ БОРОДУ.
     я│СЛЯ ОБ│ДУ ПОПИН  ПОЧАВ я│ВНИКА  ВИПИТУВАТИ ВСЕ-ВСЕ  ПРО ЙОГО ДЯДЬКА │
ПРО  НЬОГО  САМОГО. яРО ВС│  Б│ДИ я│ВНИК  ПЕРЕПОВ│В. ыИШЕ ЗМОВЧАВ, ЩО ЖИВЕ У
СКОМОРОХ│В НА  яОДОЛ│. ∙О ПОПИНИ ЛЮТО  НЕНАВИДЯТЬ СКОМОРОХ│В ТА ЛИЦЕД│┐В,  │
ВОЛОХ│В, │ ЧАР│ВНИК│В, ДОБРЕ ЗНАВ.
     - ЄО ТИ  КАЖЕШ, ТВ│Й  ДЯДЬКО  РЕВНИЙ ХРИСТИЯНИН │  ВЕСЬ  ЧАС  НА СЛУЖБУ
ХОДИВ, СВ│ЧКИ СТАВИВ, НА ЦЕРКВУ ЖЕРТВУВАВ?
     - ЄАК, М│Й ОТЧЕ!
     - эУ, ТОД│ ПОМОЛИМОСЯ РАЗОМ ЗА ЙОГО БЕЗПЕКУ. яОВТОРЮЙ:
     "ёКОРО  ПРЕДВАР│,  ПРЕЖД│  ДАЖЕ  НЕ  ПОРАБОТИМСЯ ВРАГОМ  ХУЛЯЩИМ  ЄЯ  К
ПРЕТЯЩИМ НАМ їРИСТЕ сОЖЕ НАШ ПОГУБ│ ХРЕСТОМ ЄВО┐М, БОРЮЩИЕ НАС..."
     -  ЄЕПЕР ТИ МОЖЕШ │ТИ ДО ТИХ, У  КОГО ЖИВЕШ. ЄА ПЕРЕД  ТИМ ПОСЛУХАЙ МО║
НАПУЧУВАННЯ. чНАЙ -  ТИ ВПАВ  У  ГР│Х ГОРДИН│. сО ТИ ВИР│ШИВ ОБЛАСКАТИ  ТИХ,
КОГО БОГ ПОЗНАЧИВ УБОГ│СТЮ... ЄО АНГЕЛ ТЕБЕ ВИПРОБОВУВАВ. т│Н ТЕБЕ ПРИВ│В НА
ДЕРЕВО ДО СКАРБУ. ЄИ Ж, ЯК ДОБРИЙ ХРИСТИЯНИН, ПОВИНЕН  БУВ ПРИЙТИ З│ СР│БЛОМ
ТА ЗЛОТОМ ДО ХРАМУ  │  ЗБАГАТИТИ ЙОГО СКАРБНИЦЮ, ЩОБ НА Т│ МОНЕТИ СВЯТ│ ОТЦ│
ПРИКРАСИЛИ ХРАМ СОСУДАМИ, РИЗАМИ ТА БОЖЕСТВЕННИМИ КНИГАМИ, ЩОБ ДАЛИ ПОДАЯН│Е
ЖЕБРАКАМ! р  ТИ ВЗЯВСЯ ВИПРАВЛЯТИ ЧУЖЕ ГОРЕ ПО СВО║МУ  СЛАБКОМУ РОЗУМ│ННЮ. ▓
ВИЙШЛО - СПОКУСИВ  УБОГИХ ТА НИЦИХ!.. р  СПОКУСИТИ ЖЕБРАК│В -  ВЕЛИКИЙ ГР│Х!
чРОЗУМ│В, М│Й СИНУ?..
     я│ВНИК  ТОД│  Н│ЧОГО НЕ ЗРОЗУМ│В.  щОМУ  Т│ЛЬКИ  НЕСТЕРПНО ХОТ│ЛОСЯ  ДО
СКОМОРОХ│В, ДО ВЕСЕЛОГО їОДИ  │ ПОХМУРОГО ЁЕП'ЯХА.  ▓  В│Н ПОДИВИВСЯ  В  ОЧ│
ЧОРНОГО ПОПИНА.
     -  ЄАК, М│Й ОТЧЕ! ▓НШИМ РАЗОМ, КОЛИ ЗНАЙДУ СКАРБ, Я СПИТАЮ ТЕБЕ,  ЯК │З
НИМ ЧИНИТИ... АБО... АБО ЗРАЗУ В│ДДАМ ДО ХРАМУ...
     ▓ РАПТОМ, САМ НАВ│ТЬ НЕ ЗНАЮЧИ, ЧОМУ, СПИТАВ:
     -  р  ЧОГО  ВИ  ВС│, ПОПИНИ - ЧОРН│? тИ ВС│  ГРЕКИ?  юТ ТИ, ЗА ЛИЦЕМ ТИ
ГРЕЧИН, А МОВА В ТЕБЕ ЧИСТА КИ┐ВСЬКА. ўОМУ ТАК?
     - є МЕНЕ БАТЬКО БУВ ГРЕЧИН. щОГО З │НШИМИ ОТЦЯМИ ДО ъИ║ВА ПРИВ│З У В│Р│
ЛЮДЕЙ НАСТАВЛЯТИ САМ тОЛОДИМИР... р МАТИ │З ЦИХ ЗЕМЕЛЬ.
     -  ЄАК ТИ,  ЯК │ уРЕЧИН  ъОНЯР, ПОКРУЧ? є НЬОГО ТАК САМО, ЯК │  В ТЕБЕ,
БАТЬКО ПОПИН... ТОБТО СВЯТИЙ ОТЕЦЬ, - ВИПРАВИВСЯ МИТТЮ я│ВНИК.
     - ь│Й БАТЬКО БУВ ЧОЛОВ│К УЧЕНИЙ │ БЛАГОРОДНИЙ.  ▓  З МО║Ю  МАТ│Р'Ю, ХОЧ
ВОНА БУЛА РАБИНЯ, ВЗЯВ  ХРИСТИЯНСЬКИЙ  ШЛЮБ. р  ТОЙ  ГУЛЬВ│СА, ПРО ЯКОГО  ТИ
СКАЗАВ, ЗАЧАТИЙ У  БЛУД│ │ РАБСТВ│ │ ВИХОВАНИЙ У МЕРЗОТ│. сО ХТО ЙОГО БАТЬКО
-  ЧИ рНАСТАС, ЧИ  ЙОГО  СЛУЖКА рГАТОС,  НЕ ЗНА║ │  САМА ЙОГО МАТ│Р! ЄА БУДЕ
ПРОКЛЯТИЙ  ЦЕЙ  рНАСТАС  БЕЗ  ПОКАЯННЯ! уР│ХОВОДНИК  │ СОДОМ│СТ,  ЗРАДНИК  │
ЗЛОД│Й! я│ДЛА, П│ДЛА ЛИЧИНА! ъОЛИ ЦЕЙ СМРАДНИЙ ПЕС БУВ ТУТ, В│Н МЕНЕ УТИСКАВ
│ НЕ ДАВАВ СЛУЖИТИ БОГУ  │  ЛЮДЯМ НА ВСЮ СИЛУ. ЄЕПЕР ЖЕ ЧЕРЕЗ НЬОГО ДО  НАС,
ГРЕК│В, НЕМА║ ДОВ│РИ... ▓ ЗНОВ Я ЗМУШЕНИЙ....
     фАЛ│  В│Н  НЕ  СТАВ ГОВОРИТИ,  ГН│ВНО НАСУПИВСЯ. яОТ│М  ПЕРЕХРЕСТИВСЯ │
ЗАМИРЕНО СКАЗАВ:
     - уОСПОДИ! тИБАЧ МЕН│ МОЮ ГН│ВЛИВ│СТЬ ТА  ЗЛОСЛ│В'Я. фИТИНО МОЯ,  │ДИ З
БОГОМ!
     яОВЕРТАВСЯ НА яОД│Л БЕЗ КАПШУКА │З НОГАТАМИ │ БЕЗ МИСЛИВСЬКОГО НОЖА ПРИ
ПОЯС│.
     чА  ДЕНЬ  В│Н СХОДИВ  ПОДИВИТИСЬ, ЩО СТАЛОСЯ │З РЕШТКАМИ  ВЕЛЕТЕНСЬКОГО
ДУБА.
     фУБА НЕ  БУЛО.  эЕ  БУЛО  Н│ Г│ЛЛЯ; Н│ ПЕНЬКА НАВ│ТЬ.  Є│ЛЬКИ НА КРУТ│М
ЗЕЛЕН│М СХИЛ│ ЖОВТ│ЛА ЗАГЛИБИНА. эАВ│ТЬ КОР│ННЯ ВИКОРЧУВАЛИ.


        ЄрЄ▓-ъюэюъЁрфш

     ъОЛИ ВОНИ ЗБИРАЛИСЬ  ЙТИ ДО  ЗА┐ЗДУ НА  ВЕЧ│РНЮ ЗАБАВУ, СТАРИЙ  НАКАЗАВ
МАЛОМУ:
     -  сЕРИ Й  ТИ  ГУСЕЛЬЦ│. ёЬОГОДН│ МИ  З ТОБОЮ  ПОЧИНА║МО В│НШУВАННЯ. ▀К
ВДАРЮ  ПО СТРУНАХ ПЕРЕБОРОМ МЕЛОД│Ю,  ТИ ТОД│  НА  БАС│ ЗА МНОЮ. р  ЯК ПОЧНУ
СП│ВАТИ - ТИ ВЖЕ ВЕДИ ГОЛОСОМ ДАЛ│ ДО САМОГО К│НЦЯ. чРОЗУМ│В?
     - ЄА Я Ж... Н│ЧОГО ЩЕ НЕ ВМ│Ю, ЩЕ...
     - чЛЯКАВСЯ? э│ЧОГО, ПОКИ Д│ЙДЕМО, ЗАСПОКО┐ШСЯ. ЄРЕБА, ЩОБ УС│ БАЧИЛИ  -
ТИ М│Й  УЧЕНЬ, ДАРМА ХЛ│БА НЕ ┐СИ...  їОЧ В│Н Б│ЛЬШЕ  НЕ ПРИС│КУ║ТЬСЯ, ОДНАК
ВОНИ ДУМАЮТЬ, ЩО ТИ ЛЕДАЩО...
     ▓  ПОКИ  ВОНИ  ЙШЛИ  ВЕЧ│РН│МИ  ВУЛИЦЯМИ,  МАЛОГО  СПРАВЖНЯ  ПРОПАСНИЦЯ
ТР│ПАЛА.
     ЄА  ЛИШЕ   Д│Д-ГУСЛЯР  ПЕРЕБОРОМ   СТРУН   ПОЧАВ  П│СНЮ,  ЯК  ТРЕМТ│ННЯ
СК│НЧИЛОСЬ. ёП│ВАВ ХЛОПЧИК ГОЛОСНО, ДЗВ│НКО, АЛЕ Й НЕ ВИТЯГУЮЧИ НА ТАКУ СИЛУ
Й  ВИСОТУ,   ЩОБ  З│РВАТИСЬ.  єСЛ│Д  ЗА  Д│ДОМ  ЗАТЯГ   СЛАВУ  КУПЦЯМ-ГОСТЯМ
НОВГОРОДСЬКИМ,  ЯК  ЗАВЖДИ  -  ПРИПЛИВАЛИ  ВОНИ  В  ЖНИВА ПО  ДОБРУ КИ┐ВСЬКУ
ПШЕНИЦЮ.
     я│СЛЯ  В│НШУВАННЯ КОЗА З ыЮТОМ ТАНЦЮВАЛИ, ВЕДМ│ДЬ ЧЕРЕЗ ГОЛОВУ КАЧАВСЯ,
КАНАТОХОДЕЦЬ │ Д│ВКА ПЕРЕКИДАЛИСЬ ГОСТРИМИ ЗАХАЛЯВНИКАМИ.
     їЛОПЧИК  │ Д│ДУСЬ  В│Д│ЙШЛИ П│Д СТ│НУ, А ПОТ│М ДО НИХ │ ыЮТ ПРИ║ДНАВСЯ.
ыЮТ ЗАШЕПОТ│В.
     - ёЕСТРИЦ│  ВАЖКО ДОГОДИТИ,  АЛЕ  ВОНА СКАЗАЛА, ЩО  В ТЕБЕ  ГОЛОС ЧИСТЕ
СР│БЛО. ▓ ЩЕ ДЯДЬКО СКАЗАВ - ЯК  ГУСЛ│ ОПАНУ║Ш КРАЩЕ - САМ В│НШУВАТИМЕШ. ф│Д
ВЖЕ СЛАБИЙ, А В ТЕБЕ ДОБРЕ ВИХОДИТЬ.
     я│ВНИКУ  В│Д  ыЮТОВИХ  СЛ│В  ЧИ  НЕ  НАЙБ│ЛЬША  БУЛА  РАД│СТЬ  -  СТАНЕ
ГУСЛЯРЕМ-СКОМОРОХОМ  │ БУДЕ  ПО  ВС│Х СВЯТАХ ХОДИТИ  │ ЛЮДЕЙ РОЗВАЖАТИ │ САМ
ВЕСЕЛИТИСЬ!..
     ЄА ВЖЕ ВРАНЦ│ НА БАЗАР│, ЯК П│ШЛИ ВОНИ З ыЮТОМ ТА ЙОГО СЕСТРОЮ КУПУВАТИ
РИБУ, я│ВНИКА ПОКЛИКАЛИ ЗНАЙОМИМ СВИСТОМ.
     юЗИРНУВСЯ  - ДЯДЬКА ПОБЛИЗУ НЕ БУЛО. ыИШЕ Б│ЛЯ ВУГЛЯРСЬКО┐  КОЛИ ПРИС│В
ОБ│ДРАНИЙ  ЧУМАЗИЙ ЧОЛОВ│К │ ЩОСЬ ДЛУБАВСЯ  З КОЛЕСОМ. я│ВНИК ХОТ│В ДОГАНЯТИ
ыЮТА,  ТА  ЧОЛОВ│К ЗНОВ СВИСНУВ  │, НЕ ОЗИРАЮЧИСЬ, ПОМАНИВ БРУДНИМИ ПАЛЬЦЯМИ
ЙОГО ДО СЕБЕ.
     - ▀ ЗАРАЗ,.. Я ДОЖЕНУ!.. - уУКНУВ я│ВНИК, МЕТНУВСЯ ДО ЧОРНО┐ КОЛИ.
     - ёЛУХАЙ МЕНЕ -  ЩОБ  З ОБ│ДУ ЧЕКАВ МЕНЕ ПРИ ДОРОЗ│. эА  ДРУГ│М ЗВОРОТ│
Б│ЛЯ сАБИНОГО ЯРУ. ёХОВАЙСЯ В КУЩАХ │ ЧЕКАЙ МЕНЕ. Є│ЛЬКИ Ж ГЛЯДИ - Н│КОМУ НЕ
КАЖИ Н│ЧОГО, КУДИ ЙДЕШ! р ТЕПЕР │ДИ!
     - р ЁЕП'ЯХ, А їОДА?
     - э│КУДИ НЕ ТЯГАЙ! ▓ДИ, ЙДИ ШВИДШЕ В│Д МЕНЕ. °ВИДШЕ...
     ...я│ВНИК  ДОВГО  ЛЕЖАВ У ТЕПЛ│Й ШОВКОВИСТ│Й ТРАВ│  П│Д КУЩЕМ,  ЩО НЕ З
ЧУВСЯ, ЯК │ ЗАСНУВ.
     яРОКИНУВСЯ,  БО В│ДЧУВ  -  НА НЬОГО  ПИЛЬНО ДИВЛЯТЬСЯ. ё│В  - А НАД НИМ
НАВПРОТИ СТОЯВ ДЯДЬКО я│ВЕНЬ У ВУГЛЯРСЬК│М ВБРАНН│.
     -  ЄИ ЩО,  ЧОРТОВА ДУШО, ВИРОБЛЯ║Ш?!  ёТАРЦ│В ЗОЛОТОМ ОБСИПА║Ш?!!  ▓ ЦЕ
САМЕ ТОД│,  КОЛИ ТВ│Й  ДЯДЬКО Р│ДНИЙ ОСЬ-ОСЬ СТАНЕ  ПОВНИМ ХОЛОПОМ?!! яРОСТО
БОЯРИН  ЩЕ НЕ ЗНА║, ЩО ТУТ ТРАПИЛОСЬ З│ МНОЮ! ∙Е НЕ В│ДОМО, ЧИ ВИКУПЛЮСЬ Я З
БОРГУ!..
     -  ЄИ ВИКУПИШСЯ!  р  ВОНИ  КАЛ│КИ.  є НИХ  Н│КОЛИ  Н│  РУКИ, Н│ НОГИ НЕ
ПОВ│ДРОСТАЮТЬ. ▓ ┐Х Н│ХТО  НЕ ДОГЛЯНЕ. р ЯКЩО ТИ СТАНЕШ КАЛ│КОЮ, ТЕБЕ МИ ВС│
ДОГЛЯНЕМО.
     - ЄЬХУ НА  ТЕБЕ, ДУРНЯ! ∙Е НАВРОЧИШ! - ёПЕРЕСЕРДЯ СПЛЮНУВ ДЯДЬКО я│ВЕНЬ
│  ТРИЧ│ ПЕРЕХРЕСТИВСЯ.  - ёПАСИ МЕНЕ, ф│ВО яРЕЧИСТАЯ, СОХРАНИ │ ПОМИЛУЙ В│Д
КАЛ│ЦТВА! р ТЕПЕР, ЛИЧИНО ЧОРТОВА, ХОД│МО. ▓ДИ │ СЛУХАЙ, ЩО МА║Ш РОБИТИ...
     яЕРШ ЗА ВСЕ  ДЯДЬКО я│ВЕНЬ  ЗАБРАВ ОДЯГ  У  я│ВНИКА │  ПЕРЕМАЗАВ ЙОГО В
ЗАЛИШКАХ ВУГ│ЛЛЯ, ЩЕ Й СМОЛОЮ ДЕ-ДЕ ПОШМАРУВАВ.
     яОТ│М, ЯК ТРЯСЛИСЬ НА ПЕРЕДКУ КОЛИ, я│ВЕНЬ ПОЯСНИВ,  ЩО НАЛЕЖИТЬ РОБИТИ
я│ВНИКОВ│,  ЩО  МА║  РОБИТИ,  КОЛИ ВОНИ ЗАСКОЧАТЬ ТАТЕЙ-К