ЛИ. ъИНУЛИ У Р│ЧКУ.
     ЄЕПЛА ВОДА │З СТРАШНИМ ШУМОМ З│ЙШЛАСЬ НАД ЙОГО ГОЛОВОЮ.
     т│Н ЗРАД│В - ЖИВИЙ! щОГО НЕ ЗАКОЛОЛИ!
     эЕЗВАЖАЮЧИ НА ОДЯГ,  ЩО  ОБЛИПАВ ЙОГО  Т│ЛО │ ЗАВАЖАВ РУХАТИСЬ,  ПОПЛИВ
НАВПРОСТЕЦЬ НА ПРАВИЙ БЕРЕГ ыИБЕД│.
     ЄА ЙОГО НАВВИМАШКИ НАЗДОГНАЛА МОЛОДИЦЯ.
     - эЕ Т│КАЙ! тЕРТАЙ ДО БЕРЕГА.
     р З БЕРЕГА ТАНЦ│ВНИЦ│ СТРИБАЛИ У В│НКАХ. т│НКИ ЗЛ│ТАЛИ З ┐ХН│Х ГОЛ│В.
     ЄОД│ ВИЛАЗИЛИ НА БЕРЕГ │ Б│ГЛИ ПО БЕРЕЗ│  ДО  ЗВОРОТУ  Р│КИ, СТЕЖАЧИ ЗА
СВО┐МИ В│НКАМИ. тГАДУВАЛИ СВОЮ ДОЛЮ.
     фАЛ│ ЗВОРОТУ Н│ХТО НЕ ХОДИВ.
     т│Д ЗВОРОТУ ПОВЕРТАЛИСЯ ДО БАГАТТЯ,  │ ЗНОВ ВОДИЛИ ТАНОК П│Д КУГИЧКИ ТА
СОПЕЛЮ.
     ЄОВСТУХА, Т│ЛЬКИ  ПОЧУЛА МУЗИКУ, ЗРАЗУ Ж РОЗ│БРАЛА ДОНАГА ХЛОПЦЯ, В│Н │
ПИСНУТИ НЕ ВСТИГ ТА Й НЕ ПОСМ│В.
     - я│ШЛИ ДО БАГАТТЯ. яОВЕДЕМО ТАНОК! ▓ ТОВСТУХА ВР│ЗАЛАСЬ У КОЛО ТАМ, ДЕ
БУЛА НАЙМОЛОДША Д│ВЧИНА.
     чА Л│ВИЦЮ ЙОГО ТРИМАЛА НАЙТОВСТ│ША, НАЙГРУДАСТ│ША Ж│НКА, А ЗА ПРАВИЦЮ -
НАЙМОЛОДША Д│ВЧИНА.
     ёПОЧАТКУ В│Н НЕ Б│Г, А ЙОГО ПРОСТО ТЯГЛИ, НЕСЛИ  ЗА РУКИ, А ПОТ│М ЗВУКИ
КУГИЧОК  ТА СОПЕЛ│ ПОЧАЛИ ПРОБИВАТИСЬ КР│ЗЬ ШУМ ДО ЙОГО  СЛУХУ. ▓  НАПОВНИЛИ
ЙОГО  Т│ЛО ПОЛЕГК│СТЮ  │  РАД│СТЮ. т│Д  ЦЬОГО Й  СИЛА,  Й  ПРУДК│СТЬ У НОГАХ
З'ЯВИЛИСЬ. ▓ В│Н ВЖЕ ГНАВ │ ГНАВ З УС│МА ПО КОЛУ, ЩОСИЛИ Б'ЮЧИ П'ЯТАМИ.
     фЕБЕЛА ВИРВАЛА ЙОГО │З ЛАНЦЮГА ТАНЦЮРИСТОК │ ПОМЧАЛА ДО ВОГНЮ.
     тОНИ ВДВОХ ПРОСТО ПЕРЕЛЕТ│ЛИ ЧЕРЕЗ ТАХНУЧЕ ВОГНИЩЕ.
     ъОЛО ЗНОВ РОЗПАЛОСЬ.
     щОГО ХАПАЛИ ЗА РУКИ │НШ│ │ СТРИБАЛИ З НИМ ЧЕРЕЗ ВОГОНЬ.
     ъОЛИ В│Н  ПОЧАВ СТОМЛЮВАТИСЬ,  ЗВ│ДК│ЛЯСЬ З'ЯВИЛАСЬ  ТОВСТУХА  КИРПАТА,
ВИРЛАТА. тОНА ТЯГЛА ВЕЛИКИЙ ОБЕРЕМОК СВ│ЖОСТЯТОГО ОЧЕРЕТУ.
     яОЖБУРНУЛА ЙОГО НА ЯСКРАВЕ ПОЛУМ'Я.
     ёВ│ТЛО ЗГАСЛО.
     чАШИП│ЛО Й ЗАТР│СКОТ│ЛО МОКРЕ БАДИЛЛЯ НА ЖАРИНАХ.
     эАД БАГАТТЯМ ЗАКЛУБОЧИВСЯ ГУСТИЙ Б│ЛИЙ ДИМ. ▓ ПОКРИВ УСЮ ГАЛЯВИНУ.
     ЄОД│  ТОВСТУХА  СХОПИЛА СВ│Й  │  ХЛОПЧИК│В  ОДЯГ  │  П│Д  ПОКРИВОМ ДИМУ
ПОДАЛАСЬ У КУЩ│. їЛОПЧИК ЗА НЕЮ.
     ьЕЖИ  ТЕМНОГО  Г│ЛЛЯ  ПОПЕРЕДУ  ВИКРУЧУЮТЬСЯ,  ХИЛИТАЮТЬСЯ  ПИШН│  Б│Л│
СТЕГНА.
     юСЬ Т│ЛЬКИ РУКИ ПРОСТЯГНИ │ ТОРКНИСЬ.
     т│Н НЕ ВТРИМАВСЯ - ПРОСТЯГНУВ РУКУ │ ТОРКНУВСЯ.
     ▓ ВОНА СТАЛА │ ПОВОЛ│ ПОВЕРНУЛАСЬ ДО НЬОГО, ПРОСТО В│ДДАЮЧИ СЕБЕ ВСЮ НА
ОГЛЯД │ НА ДОТИК!
     т│Н  ГЛАДИВ │  ГЛАДИВ  ┐┐ ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИСТИЙ ЖИВ│Т,  ТОРСАВ ВЕЛИЧЕЗН│,
НЕЙМОВ│РН│ ГРУДИ, М'ЯВ ПАЛЬЦЯМИ НАБРЯКЛ│, ТВЕРД│ СОСЦ│.
     ЄА ОСЬ ВОНА В│ДКИНУЛАСЬ  НАЗАД,  В│ДХИЛИЛАСЬ │  СТЕГНАМИ, │  ЖИВОТОМ, │
РУКА я│ВНИКА ЗАВИСЛА В ПОВ│ТР│.
     чНОВ В│Н Б│Г ЗА НЕЮ ПО ДОБРЕ ВИТОПТАН│Й СТЕЖЦ│.
     юСЬ ВОНИ  З  РОЗГОНУ  ВИСКОЧИЛИ  НА  ГАЛЯВИНУ, ЗАЛИТУ СР│БЛОМ М│СЯЧНОГО
СВ│ТЛА. ёТАРЕЗНА ЗАСИХАЮЧА ЛИПА ТАКА ЧОРНА, НАЧЕ ОБГОР│ЛА В│Д БЛИСКАВКИ.
     ц│НКА СТАЛА П│Д  ЛИПОЮ,  А  я│ВНИК З РОЗГОНУ  НАЛЕТ│В НА НЕ┐, ЗАНУРИВСЯ
ЛИЦЕМ МЕЖИ ПИШНИХ ГАРЯЧИХ ГРУДЕЙ.
     тОНА  ВПУСТИЛА НА СР│БЛЯСТУ ТРАВУ ЙОГО МОКРИЙ  ОДЯГ  │  ПОКАЗАЛА РУКОЮ:
"тДЯГАЙСЯ!".
     т│Н  РОЗБИРАВ,  РОЗПРАВЛЯВ  СВ│Й  ОДЯГ,  А ВОНА СТОЯЛА  В  ЯКИХОСЬ ДВОХ
КРОКАХ, НЕ Б│ЛЬШЕ, В│Д НЬОГО │ ПОВОЛ│ ОБЕРТАЛА НАМ│ТКУ.
     я│ВНИК В│ДЧУВ, ЯК В│Д НЕ┐, В│Д  ┐┐  МОКРОГО ВАЖКОГО ВОЛОССЯ ТЯГНЕ ДИМОМ
БАГАТТЯ │ ТОНКИМ АРОМАТОМ ЛЮБИСТКУ │ ЩЕ ЯКОГОСЬ З│ЛЛЯ.
     ч УС│Х  ГОРБ│В  │  ЯР│В НАД ыИБ│ДДЮ ДОЛИНАЛИ НЕСАМОВИТ│ П│СН│ ТА ШАЛЕНА
МУЗИКА.
     фЕСЬ ЗА ГОРБАМИ, НА СХОД│ ПРОП│ЯВ ДАЛЕКИЙ П│ВЕНЬ.
     ьАЛИЙ ПОДИВИВСЯ НА ЗОР│ - │ ЗДИВУВАВСЯ - ВОНИ  Т│ЛЬКИ-Т│ЛЬКИ ЗРУШИЛИСЬ.
р ЙОМУ ЗДАВАЛОСЬ, ЩО ПРОМИНУЛА ВСЯ Н│Ч │ ВЖЕ ОСЬ-ОСЬ НАСТАНЕ СВ│ТАНОК.
     ц│НКА ШИРОКО РОЗЧЕП│РИЛА ПАЛЬЦ│ │ ПРИТИСШИ ДО КЛЮЧИЦЬ НАВХРЕСТ СКЛАДЕН│
РУКИ  З СИЛОЮ НАТИСКАЛА  НА СВО║  Т│ЛО,  ОГЛАДИЛА  ВСЮ ПО  НАБРЯКЛИХ  ВАЖКИХ
ПЕРСАХ,  ПО  ЖИВОТУ,  ПО  РВЗЛОГИХ  СТЕГНАХ,  ПРУЖНО  З│ГНУЛАСЬ,  ПРОЙШЛАСЬ,
ВТИСКАЮЧИ ПАЛЬЦ│ В Т│ЛО ПО КОЛ│НАХ │ ГОМ│ЛКАХ.
     ЁВУЧКО РОЗПРАВИЛАСЬ, │ ВЕЛЕТЕНСЬК│  ПЕРСА  ЗАГОЙДАЛИСЬ,  ЗАМЕТЕЛЯЛИСЬ З
БОКУ НА Б│К.
     чАМЕТЕЛЯЛА ГОЛОВОЮ.
     ч УС│Х  ПАГОРБ│В │ МИС│В Р│КИ ДОЛИНАЛИ ШАЛЕН│ РИТМИ ТАНЦ│В │ НЕСТРИМН│,
ЗАПАЛЬН│ ГОЛОСИ СП│ВАЧОК.
     фЕСЬ ЗА ПАГОРБАМИ ПРОП│ЯВ ЩЕ РАЗ П│ВЕНЬ.
     ▓  ОГОЛЕНА  ТОВСТУХА  СХОПИЛАСЬ  ЗА  ОД│Ж  │  МИТТЮ НАКИНУЛА  СОРОЧКУ │
ВПРАВНИМИ РУХАМИ ДОПРАВИЛА НАМ│ТКУ, П│ДПЕРЕЗАЛА СОРОЧКУ КРАЙКОЮ.
     ц│НКА ВЖЕ ВДЯГЛАСЯ, А МАЛИЙ ОБМОТУВАВ ЩЕ ОНУЧ│ │ НАТЯГАВ ПОСТОЛИ.
     ъОЛИ В│Н П│ДВ│В ГОЛОВУ, ЩОБ ЩЕ  РАЗ ПОДИВИТИСЬ НА ЦЮ ЗГРАБНУ  ТОВСТУХУ,
Б│ЛЯ ДЕРЕВА Н│КОГО НЕ БУЛО.
     я│ВНИК РОЗЧАРОВАНО ПОХИТАВ ГОЛОВОЮ, А ЙОМУ Ж  ТАК КОРТ│ЛО СПИТАТИ,  ХТО
ВОНА │ ЗВ│ДКИ ВОНА.
     ЄУТ В│Н, ОБГОРТАЮЧИ КРАЙКУ, З ЖАЛЕМ  ЗГАДАВ СВОГО НОЖА. ▓ ЛЕЗО ДОБРЕ, │
РУЧКА ПОЦЯЦЬКОВАНА.
     їОЧА ДОБРЕ, ЩО НОЖА Т│ЛЬКИ ЗАБРАЛИ,  А МОГЛИ Ж  │ ВТОПИТИ. ▓ ХТО Б  ТАМ
ПОЧАВ  ДОПИТУВАТИСЬ  -  ХТО  ВТОПИВ?  ёАМ ПОЛ│З  У  ВОДУ  НА  ъУПАЛА,  ОТ  │
ЗАХЛИНУВСЯ.
     т│Н УЖЕ ЗБИРАВСЯ ПОЛИШИТИ ГАЛЯВИНУ  │ ОЗИРНУВСЯ  НА  ОСТАТОК. тИСОКО НА
СТОВБУР│, ЙОМУ  ТРЕБА  П│ДСТРИБНУТИ ЩОСИЛИ, АБО  ПОДЕРТИСЬ, ВСТРОМЛЕНО  ЙОГО
Н│Ж, А НА Н│Ж ЗАВ│ШЕНО В│НОК │З ВОЛОШК│В.
     юТ  ЯКА  ДОБРА  ТА  КИРПАТА ТОВСТА  МОЛОДИЦЯ  -  ПРИВОРОЖИЛА ЙОМУ ЯКУСЬ
СИНЬООКУ.  ▓ ХИТРО ЯК НАВОРОЖИЛА - В│Н │ НЕ ПРОХАВ. рДЖЕ ЙОМУ ТАКОГО ЩЕ Й НЕ
НАЛЕЖИТЬ,  В│Н ЩЕ МАЛИЙ,  ЩОБ  ЗАКЛИНАТИ  Й ВОРОЖИТИ НА  ЯКУСЬ  Д│ВКУ. р  ЦЯ
ЧАР│ВНИЦЯ-ТОВСТУХА СВО║Ю ЗГРАБНОЮ РУКОЮ ПОТНУЛА НОЖА В СУХУ ЛИПУ.
     ч РОЗГОНУ П│ДСТРИБНУВШИ. я│ВНИК ВИДЕР НОЖА, │ В│НОК  САМ НАСУНУВСЯ ЙОМУ
НА РУКУ.
     ЄА НА РУЦ│ В│Н ЙОГО НЕСТИ НЕ СТАВ, А НАТЯГ НА ГОЛОВУ.
     ▓ ТУТ В│Н ЗРОЗУМ│В -  ЦЯ  ДОБРА ТОВСТА МОЛОДИЦЯ  БУЛА  Й ХИТРЮЩА - ВОНА
ВИВЕЛА ЙОГО З  │ГРИЩ  │  НЕ ДАЛА ЙОМУ  ДОДИВИТИСЬ  НАЙГОЛОВН│ШОГО  - КОЛИ НА
ПЕРЕДДЕНН│ БУДУТЬ ТОПИТИ  ьАРЕНУ │ СПАЛЯТЬ ъУПАЛУ.  ▓ ВОДНОЧАС  ВОНА ЗРОБИЛА
ЙОГО УЧАСНИКОМ ПОТА║МНОГО,  НАЙПОТА║МН│ШОГО ВОРОЖ│ННЯ НА ПЛ│ДН│СТЬ. ёАМЕ ПРО
ЦЕ  ВОРОЖ│ННЯ  В│Н,  ЩЕ  ЗОВС│М  БЕЗШТАНЬКОМ,  ЧУВ,  ЯК  ГОВОРИЛИ  МОЛОДИЦ│,
ОЗИРАЮЧИСЬ, ЩОБ НЕ БУЛО ДЕ Д│ТЛАХ│В СТАРШИХ.  р НА НЬОГО, БЕЗШТАНЬКА, ВОНИ │
УВАГИ НЕ ЗВЕРТАЛИ.
     т│Н  ЗРОЗУМ│В,  ЩО КОЛИ  В│Н ГОЛИЙ З ГОЛИМИ КУПАЛЬНИЦЯМИ СТРИБАВ  ЧЕРЕЗ
БАГАТТЯ,  ЩО В│Н БУВ УОСОБЛЕННЯМ ▀РИЛА, ЩО РОЗПАЛЮ║  Х│ТЬ, ЯР│СТЬ │ ОПЛ│ДНЮ║
ВСЕ ЖИВЕ.
     р ЦИМ В│НКОМ │ НОЖЕМ ТОВСТУХА Н│БИ ГОВОРИЛА: "юСЬ ТОБ│ ЩАСЛИВА ВОРОЖБА!
ЄОБ│  ВИПАЛО, Б│ЛЬШ Н│Ж  КОМУ,  ТОБ│  ДОЗВОЛИЛИ Б│ЛЬШ, Н│Ж КОМУ! юТОЖ │ДИ  │
МОВЧИ,  ЯК НАЛЕЖИТЬ  ДИТИН│! ▀К МОВЧИТЬ В│НОК,  ЯК МОВЧИТЬ Н│Ж,  ЯК  МОВЧИТЬ
СУХИЙ СТОВБУР!"
     т│Н ПОСП│ШИВ ДОДОМУ ШВИДКО Й РАД│СНО.
     яЕРЕБ│ГАВ З ПАГОРБА В ДОЛИНУ, │ З ДОЛИНИ ЗНОВ НА ПАГОРБ.
     ▓ ЩЕ я│ВНИК ВИР│ШИВ МЕРТВО ПРО ВСЕ МОВЧАТИ.
     ▓  ТОД│  ТОЙ, М│СЬКИЙ  сОГ,  ЗРОБЛЕНИЙ  НА ГЛИНЯН│Й  ДОЩЕЧЦ│, З  СЯЙВОМ
НАВКОЛО ГОЛОВИ, Н│ЧОГО НЕ ЗНАТИМЕ.
     э│,  В│Н  ЙОГО  НЕ  ОБДУРЮВАТИМЕ,  БОГ│В  ДУРИТИ  НЕ  МОЖНА. яРОСТО В│Н
МОВЧАТИМЕ, БО ТОЙ сОГ М│СЬКИЙ.  т│Н ТАМ ВСИМ РОЗПОРЯДЖА║ТЬСЯ. т│Н НОВИЙ сОГ.
р СТАР│ БОГИ ЖИВУТЬ │ В ДЕРЕВАХ, │ В КАМЕН│, │ В ДЖЕРЕЛАХ, │ В БЛИСКАВКАХ...
     р  ПОЗАДУ Н│Ч КУПАЛЬСЬКА СЯЯЛА  ВОГНЯМИ, ВИБУХАЛА СП│ВОМ. ЄА ПОВОЛ│ ВСЕ
ЗАТИХАЛО, БО В│Н В│ДДАЛЯВСЯ В│Д Р│ЧКИ │ НАБЛИЖАВСЯ ДО ОСЕЛЬ.
     ЄА КОЛИ ВЖЕ ДО ПАГОРБА ЛИШАЛОСЬ ЗОВС│М ТРОХИ, В│Н ПОБАЧИВ К│НСЬК│ Т│Н│,
ЩО  РУХАЛИСЬ  БЕЗШУМНО  ЧЕРЕЗ БЕЛЕБЕНЬ ДО НЕВЕЛИЧКОГО ГАЙКА. тП│ЗНАВ  КОНЕЙ.
пХН│ КОН│.  рЛЕ  НЕ  ЙДУТЬ,  А  ПЛИВУТЬ БЕЗ  ЗВУКУ. ▓  КОПИТА  НЕ  Б'ЮТЬ  ОБ
ЗАТВЕРД│ЛУ, ЯК КАМ│НЬ ГЛИНИСТУ СТЕЖКУ!
     эЕ │РЖУТЬ │ НЕ ПОРСКАЮТЬ.
     т│Н ПРИПАВ П│Д КУЧУ.
     єВАЖНО ПРИДИВИВШИСЬ,  ПОБАЧИВ НА СПИН│ В уН│ДО┐,  А САМЕ ЦЕ  БУЛА ВОНА,
РОЗПЛАСТАНУ ЛЮДСЬКУ ПОСТАТЬ.
     р З ГАЙКА ПРОПИЩАЛА ДР│МЛЮГА.
     ▓, ЛЕЖАЧИ НА уН│Д│Й, Т│НЬ ТЕЖ В│ДПОВ│ЛА ГОЛОСОМ ДР│МЛЮГИ.
     юТЖЕ, ЦЕ ТАТ│. ▓ ВОНИ ЗВОДИЛИ П'ЯТЬОХ ┐ХН│Х КОНЕЙ.
     ьАЛИЙ НАТЯГ ЧЕРЕЗ  ГОЛОВУ В│НОК НА  ШИЮ │ ПОТИХУ ПОПРЯМУВАВ В│Д КУЩА ДО
КУЩА. єНИЗ.
     ∙ОБ  НАБЛИЗИТИСЬ  НЕПОМ│ЧЕНИМ  ДО ГАЮ.  ЎЕ  ЙОМУ  ВДАЛОСЯ.  ўУТКЕ  ВУХО
ХЛОПЧИКА ВЛОВИЛО СЛОВА СУПЕРЕЧКИ ДВОХ:
     -  ўОГО ТИ ОДИН ПРИЙШОВ?.. тИ ЩО, З НИМ  ПОДУР│ЛИ?... ЄРЬОХ  КОНЕЙ БУЛО
МАЛО?.. ∙О В│Н ТАМ РОБИТЬ?..
     - ЄИХ-Х-ХО!  - °ИП│В ПЕВНО ТОЙ, ЩО ПРИ┐ХАВ, ЛЕЖАЧИ НА уН│Д│Й. - ЄАМ  ЩЕ
ДОБРИХ ДВ│ КОБИЛИ. т│Н ┐Х ОСЬ-ОСЬ ПРИВЕДЕ!..
     - рНУ ШВИДШЕ В│ДПРАВЛЯЙСЯ  ДО НЬОГО │ ДАВАЙ НАЗАД. ўАС УЖЕ ДО СХОВАНКИ.
юСЬ-ОСЬ ПОЧНУТЬ З │ГРИЩ ВЕРТАТИСЬ │ НАС ПОБАЧАТЬ!
     ▓  СХОПИВ,  ПЕВНО, ЗА  ГОРЛЯНКУ  ТОГО ТАТЯ,  ЩО  ПРИГНАВ КОНЕЙ, БО  В│Н
ЗАХРИП│В.
     - чАРАЗ Я,.. ТА ЗАРАЗ ЖЕ...
     ▓ ЗРАЗУ Ж В│Д КУПИНИ ДЕРЕВ В│ДД│ЛИЛАСЬ Т│НЬ │  ПОБ│ГЛА П│ДТЮПЦЕМ  ЧЕРЕЗ
В│ДКРИТЕ М│СЦЕ │ ВМИТЬ ЩЕЗЛА ЗА ПАГОРБОМ.
     я│ВНИК ТИХО-ТИХО, ОБЕРЕЖНО-ОБЕРЕЖНО ПОСУВАВСЯ М│Ж КУЩАМИ ВПЕРЕД │ МОЛИВ
ПОДУМКИ  НОВОГО  сОГА │ ВС│Х СТАРИХ БОГ│В, ЩОБ ВОНИ РОЗЧИСТИЛИ ЙОГО  ШЛЯХ ДО
КОНЕЙ В│Д СУХИХ Г│ЛОК.
     ю  ДИВО, СПРАВЖН║ ДИВО, ПЕВНО, ХТОСЬ ПОЧУВ  ЙОГО  МОЛ│ННЯ, БЛАГАННЯ, БО
ЖОДНА СУХА Г│ЛКА НЕ ТР│СЛА П│Д ЙОГО ПОСТОЛАМИ, ПОКИ В│Н ПЕРЕХОДИВ ДО ГАЮ.
     юДИН  ЧОЛОВ│К  ПРИ ОГОЛЕН│М МЕЧ│, БО  ЛЕЗО ЗБЛИСЛО, МОВ БЛАКИТНА ВОДА В
ЧОРН│М МОРОЦ│, ПЕРЕД уН│ДОЮ ПРИС│ВШИ, ОБМАЦУВАВ ┐Й БАБКИ.
     фВ│ │НШ│ КОБИЛИ ТЕЖ БУЛИ В ПУТАХ.
     ∙Е ДВ│ │НШ│ БУЛИ  ПРИВ'ЯЗАН│  ДО ГРУШ│-ДИЧКИ │ ТУПЦЮВАЛИ СТРИВОЖЕНО, ТА
ТУПОТ│ННЯ  ┐ХНЬОГО НЕ  БУЛО  ЧУТНО.  эА  МОРДАХ ХЛОПЧИК  ЧИ  РОЗГЛЕД│В,  ЧИ,
СКОР│ШЕ, ВГАДАВ, - БУЛИ ЗАТЯГНУТ│ ЗАКРУТКИ.
     ьАЛОМУ СТИСЛОСЯ СЕРЦЕ В│Д УЯВИ, ЯКИЙ ТО Б│ЛЬ ТЕРПЛЯТЬ КОН│.
     ъОПИТА  У ВС│Х  ДОБРЕ  БУЛИ  ЗАВИНУТ│  ГАНЧ│РКАМИ.  тСЕ  БУЛО  ТАК,  ЯК
РОЗПОВ│ДАЛИ СТАР│  ХОЛОПИ НА БОЯРСЬК│Й КУХН│. Є│ЛЬКИ ОТ ЗБРОЯ В ТАТЯ БУЛА НЕ
ОБУШОК, НЕ Н│Ж, НЕ СОКИРА, А ДОРОГОЦ│ННА, ЯКУ МОЖЕ ПРИДБАТИ Т│ЛЬКИ ДРУЖИННИК
ЧИ БАГАТИЙ КУПЕЦЬ.
     їЛОПЧИК  ПРИПАДАВ  ДО   ЗЕМЛ│,  ЧАСОМ  ПОВЗ   НАВКАРАЧКАХ,  │  ВСЕ   ДО
ГРУШ│-ДИЧКИ, ДО ПРИВ'ЯЗАНИХ КОНЕЙ.
     щОМУ ВДАЛОСЯ  З  ПЕРШОГО  ПОРУХУ В│ДВ'ЯЗАТИ ВУЗДЕЧКУ  ОДН│║┐ КОБИЛИ,  ▓
НАВКАРАЧКАХ ПОЛ│З, ПОЛ│З, ТЯГНУЧИ ЗА СОБОЮ ПОВ│Д.
     т│Н ЗАТЯГ ┐┐ ЗА КУЩ│. яОМАЦАВ ПУТОВ│ СУГЛОБИ - НЕ БОРКАНА.
     ЄОД│ ЗРАЗУ Ж  ВХОПИВСЯ ЗА ЗАКРУТКУ, ЩОБ  ЗВ│ЛЬНИТИ ┐Й ДИХАННЯ. ёПОЧАТКУ
Н│ЯК  НЕ П│ДДАВАЛАСЯ ЗАКРУТКА - ТАК  БУЛА ЛИНВА  ПЕРЕКРУЧЕНА.  ЄА ВСЕ  Ж,  З
РЕШТОЮ-РЕШТ, П│ШЛА, │ МОРДА ЗВ│ЛЬНИЛАСЬ.
     ▓ КОБИЛА, ЗАДЕРШИ  ВИШК│РЕНУ ПАЩУ,  ЩОСИЛИ ЗА│РЖАЛА,  АЖ  ЛУНА ЛУПОНУЛА
ГОРБАМИ.
     їЛОПЧИК, МОВ ВИВ│РКА, СКОЧИВ НА КОБИЛУ │ ВДАРИВ ┐┐ П'ЯТАМИ.
     яОРУЧ ВИРОСЛА Т│НЬ З  П│ДНЯТИМ  ЛИСКУЧИМ МЕЧЕМ. ьЕЧ  СВИСНУВ ТО┐  МИТ│,
КОЛИ КОБИЛА РОБИЛА ПЕРШИЙ СТРИБОК.
     ъЛИНОК СВИСНУВ │ ТОРКНУВ ПО В│НКУ │ ПО ШИ┐ КОБИЛ│.
     ъОБИЛА, ЗБРИКУЮЧИ, ЗДИБЛЮЮЧИСЬ, ГЕТЬ ОЧМАН│ЛО ПОНЕСЛА  МАЛОГО  ВГОРУ ДО
БЕЛЕБЕНЯ ПЕРЕД чОЛОТИМИ ВОРОТАМИ.
     ьАЛИЙ ВЧЕПИВСЯ РУКАМИ, │ ЗУБАМИ ПРИХОПИВ ГУСТУ ГРИВУ.
     ч РАНИ ПРИСКАЛА КРОВ │ БРИЗКАЛА МАЛОМУ НА ЛИЦЕ, НА ПРАВУ РУКУ │ НОГУ.
     т│Н ПРИПАВ, ПРИЛ│ПИВСЯ ДО КОБИЛИ, МОЛИВ УС│Х  БОГ│В │  ДУХ│В НЕ СКИДАТИ
ЙОГО З ОБ│С│ЛО┐ КОБИЛИ.
     ▓  ТОМУ В│Н НЕ БАЧИВ, ЯК НА ПРОСАД│ М│Ж КУЩАМИ З'ЯВИЛОСЬ ДВО║. юДИН ВЖЕ
ЗГОТУВАВСЯ - РОЗКРУЧУ║ НАД ГОЛОВОЮ ОБУШОК.
     тОНИ НЕ БОЯЛИСЯ НАЛЯКАНО┐ КОБИЛИ. рЛЕ ВОНИ НЕ БАЧИЛИ, ЩО ВОНА ЗРАНЕНА В
ШИЮ.
     юДИН СВИСНУВ ЗНЕНАЦЬКА.
     ъОБИЛА Н│БИ ЗАТРИМАЛАСЬ.
     ▓ ТО┐ Ж МИТ│ ДРУГИЙ ОПУСТИВ ГИРЬКУ ОБУШКА НА ГОЛОВУ ХЛОПЦЕВ│.
     ЄА Ц│║┐ ЧАР│ВНО┐  НОЧ│ УДАЧА БУЛА З я│ВНИКОМ. уРАНЧАСТА ГИРЬКА РОЗС│КЛА
В│НОК │  ПОНЕСЛАСЬ ДАЛ│ ВНИЗ,  РОЗРИВАЮЧИ СОРОЧКУ  НА  МАЛОМУ  │ ЗРИВАЮЧИ  З
ХЛОП'ЯЧО┐ СПИНИ ДОВГУ СМУГУ ШК│РИ.
     т│Д  БОЛЮ  МАЛИЙ  ЗАВЕРЕЩАВ НАЧЕ  СП│ЙМАНИЙ  ЗА║ЦЬ.  ъОБИЛА П│ДПАЛА  НА
ПЕРЕДН│ │ ЩОСИЛИ П│ДКИНУЛАСЬ ЗАДН│МИ.  ▓ ЗАКРУТИЛА, ПОНЕСЛА ХТО  ЗНА  КУДИ -
ЧЕРЕЗ ЧАГАР│,  ЧЕРЕЗ  БУР'ЯНИ,  ПО СХИЛАХ, ПО  ДОРОЗ│. ЄА  ВСЕ З ВИБРИКОМ, З
ГОГОТ│ННЯМ.
     ьАЛИЙ Н│ЧОГО НЕ  ТЯМИВ,  В ГОЛОВ│  ГУЛИ ДЖМЕЛ│,  А З РОТА  НАКОЧУВАЛАСЬ
СОЛОНА КРОВ - ТО В│Н ГРИВОЮ ПОР│ЗАВ СОБ│ ГУБИ.
     уОЛОВНЕ НЕ ВПАСТИ. ъУДИ Б НЕ ЗАНЕСЛА ЙОГО ОБ│С│ЛА КОБИЛА - ВОНА В│ДНЕСЕ
ЙОГО ПОДАЛ│ В│Д ТАТ│В-ДУШОГУБЦ│В!
     ъОБИЛА НЕ П│ДВЕЛА.  яОПЕТЛЯВШИ ТА ПОКРУТИВШИ СХИЛАМИ Й БЕЛЕБЕНЯМИ, ВОНА
ПРИНЕСЛА я│ВНИКА ДО │СТОБКИ.
     ▓ ВПАЛА Б│ЛЯ КОНОВ'ЯЗ│.
     ёАМЕ  ТОД│  -  ЯК  РОЗ'ЮШЕНИЙ ДО  КРАЮ  ДЯДЬКО  я│ВЕНЬ СХОПИВ ЄАЛЬЦЯ  │
ЗАКРУЧУВАВ НА ШИ┐ АРКАН, ХОТ│В ЗАВ│СИТИ НА СТОВП│ КОНОВ'ЯЗ│.
     р │НШ│ ХОЛОПИ ВС│ БУЛИ П'ЯН│.
     їТО ДЕ ПОПАДАВ, ТАМ │ ЛЕЖАВ.  т│Д НИХ  СМЕРД│ЛО  ПЕРЕГАРОМ  ХМ│ЛЬНИМ, │
Н│ХТО З  НИХ  ГЕТЬ  Н│ЧОГО НЕ ТЯМИВ. тЛАСНЕ, ВОНИ СПАЛИ  П'ЯНИМ  НЕБУТТЯМ  │
Н│ЯКИМИ ЗУСИЛЛЯМИ ┐Х НЕ МОЖНА БУЛО РОЗБУДИТИ.
     юСЬ ВАЛЯВСЯ сУДИЙ │ ЧИЯСЬ СЛУЖНИЦЯ.
     сАГАТТЯ  БУЛО  ЧИМАЛЕ,  │  ХОЧ  ВОНО  ВЖЕ  Й  ТАХЛО,  ПРОТЕ  ВСЕ  ДОБРЕ
ОСВ│ТЛЮВАЛО НАВКОЛО.
     я│ВЕНЬ КИНУВ ЄАЛЬЦЯ, │ ТОЙ ЗАВАЛИВСЯ НА ЗЕМЛЮ СНОПОМ.
     ёХОПИВ СКРИВАВЛЕНОГО ХЛОПЧИКА.
     - ЄИ ЖИВИЙ?
     ьАЛИЙ  ВИТЕР  З ЛИЦЯ КРОВ │ ЗАКЛ│ПАВ ПОВ│КАМИ, ЩОБ ХОЧ  ЩОСЬ  НОРМАЛЬНО
БАЧИТИ.
     -  чОВС│М  ЖИВИЙ! ЎЕ  К│НСЬКА  КРОВ...  тОНИ ТАМ  У КЛЕНОВ│М ГАЮ...  пХ
ТРО║... юДИН З МЕЧЕМ...
     - ьОЖЕШ НА КОН│ СИД│ТИ?!
     - ▓ МОЖУ СИД│ТИ, │ МОЖУ Й УСКАЧ ГНАТИ!
     - чН│МИ СОРОЧКУ! тДЯГНИ СВИТКУ! °АПКУ!
     ёАМ  КИНУВСЯ ДО  СТР│ХИ  │  ВИХОПИВ З-П│Д  СТР│ХИ РОГАТИНУ, р З │СТОБКИ
ВИН│С ЛУК, СТР│ЛИ ТА СОКИРУ.
     ёКОЧИВ  ОХЛЯП НА  ёТРОКАТУ.  ь│ЦНА  КОБИЛА -  ТА  ДУЖЕ ПРИМ│ТНА. п┐  НЕ
НАВАЖИЛИСЬ ЗВЕСТИ.
     я│Д'┐ХАВ  ДО  сУДОГО  │  ОСАТАН│ЛО ОПЕР│ЩИВ  ЙОГО.  ▓  ЧИ┐ЙСЬ  СЛУЖНИЦ│
ПЕРЕПАЛО.
     сУДИЙ ВАЖКО ЗАСТОГНАВ │ В│ДКРИВ ОЧ│.
     - ёКОТИНА, ПЕС! ъОБИЛУ ДОГЛЯНЬ! ўИ НЕ БАЧИШ - КОНА║ Б│ДОЛАШНА? ▓ ЄАЛЬЦЯ
ПЕЧИ ВОГНЕМ, ВОДОЮ ОДЛИВАЙ, ПОКИ НЕ ОТЯМИТЬСЯ.
     ЁЕП'ЯХ  ЩЕ ДЕ ВЗЯВСЯ,  КРУТИВСЯ  П│Д НОГАМИ. ўОГОСЬ  СКИГЛИВ ЧИ  БРЕХАВ
ЖАЛ│СЛИВО.
     -  є!  -  чАМАХНУВСЯ   НАГА║М  НА  ЗДОРОВЕННОГО  СОБАКУ.  ёОБАКА  ВПАВ,
ПЕРЕКИНУВСЯ НА СПИНУ │  ЗАДЕР  ЛАПИ. ьАЛИЙ ТЕЖ  СКОЧИВ  ОХЛЯП  │ ВОНИ  ВДВОХ
ПОСКАКАЛИ ЧЕРЕЗ ПАГОРБИ │ БЕЛЕБЕНЬ ДО КЛЕНОВОГО ГАЮ.
     эАСТАВ ПЕРЕДДЕНЬ.
     ъЛУБОЧИВСЯ  ТЕПЛИЙ  ТУМАН  НАД КУПАЛЬСЬКИМИ ВОДАМИ.  ЄАХЛИ, ПОКРИВАЛИСЬ
ПОПЕЛОМ ЯСКРАВ│ БАГАТТЯ. яОП│Д БЕРЕГАМИ  В ОЧЕРЕТАХ  ПОПРИТИСКАЛИСЯ ЗАБЛУДЛ│
КУПАЛЬСЬК│ В│НКИ.
     фЕЯК│ НАВ│ТЬ З ОБГОР│ЛИМИ СВ│ЧКАМИ. ўАД│ЛИ НА ПАГОРБАХ РЕШТКИ ВОГНИЩ.
     фЕ-ДЕ СЕРЕД ЗАРОСТЕЙ ПРОБ│ГАЛИ КРАДЬКОМА ЛЮДСЬК│ ПОСТАТ│,
     фЯДЬКО СПЛЬОВУВАВ │ ХРЕСТИВСЯ.
     - є, С│М'Я ПОГАНСЬКЕ! ёОСУДИ ГР│ХОВН│! ўЕРЕЗ ВАС Ц│ ЙОЛОПИ ПОВПИВАЛИСЯ!
тСЕ, ВСЕ ЧЕРЕЗ ХМ│ЛЬ, БЛУД │  ПОГАНСТВО! ю  сОЖЕ! фАЙ В МО┐ РУКИ  ХОЧ ОДНОГО
ТАТЯ!!! ьОЛЮ ЄЕБЕ!!!
     с│ЛЯ  КЛЕНОВОГО  ГАЮ  БУЛО  ДОБРЕ  ВИДНО  НА  ПОМ'ЯТИХ   ТРАВАХ  БРИЗКИ
ПОЧОРН│ЛО┐ КРОВ│.
     фЯДЬКО ДАВ ПОВ│Д  ёТРОКАТО┐, А САМ СП│ШИВСЯ │ ОБДИВЛЯВСЯ  ВСЕ РЕТЕЛЬНО,
НАВ│ТЬ ОБНЮХУВАВ, МОВ МИСЛИВСЬКИЙ ПЕС.
     чАЛ│ЗШИ НА ёТРОКАТУ, ДОВГО СИД│В МОВЧКИ.
     ёИД│В, ГОЛОВУ ПОХНЮПИВ.
     ЎМОКНУВ,  РУШИВ, НАПРАВИВ  ёТРОКАТУ ДО  Р│ЧКИ.  я│ДНЯВ  СТР│ЛИ  Й  ЛУКА
ВИСОКО, КОЛИ КОБИЛА ЗАЙШЛА У ВОДУ. фЯДЬКО НЕ ЗНАВ ЦЬОГО М│СЦЯ - ДУМАВ - КОН│
ПОПЛИВУТЬ.  ЄА ВИЯВИЛОСЬ,  ЩО  ТУТ БУЛО  М│СЦЕ  ПОТА║МНОГО  БРОДУ. тОНИ ТОМУ
ШВИДКО ПЕРЕЙШЛИ НА ТОЙ БЕРЕГ. ▓ ДЯДЬКО я│ВЕНЬ ПОКАЗАВ, ЩО В│Н НЕ  Т│ЛЬКИ БУВ
ЛОВЦЕМ В│ДЧАЙДУШНИМ, А М│Г СЛ│Д │ ПО ЛЮДИН│ ГНАТИ, │ ПО ЗВ│РОВ│.
     тОНИ ДО┐ХАЛИ ДО ТОГО М│СЦЯ, ДЕ ТАТ│ РОЗ│ЙШЛИСЯ ДВОМА СТЕЖКАМИ.
     ы│ВОРУЧ  З  ТРЬОМА  К│НЬМИ,  ПРАВОРУЧ  - ОДИН  ВЕРШНИК.  фЯДЬКО  УВАЖНО
РОЗДИВИВСЯ МОКР│ ГАНЧ│РКИ З К│НСЬКИХ КОПИТ. пХ ТУТ, ЗА НЕПОТРЕБОМ, ВИКИНУЛИ.
т│Н ┐Х В│ДДАВ я│ВНИКОВ│.
     тИВЧАВ СЛ│ДИ, ЩОСЬ МИМРИВ П│Д НОСА:
     - ЎЕ ёОЛОВАЯ. тОНА ЙОГО СКИНЕ. тОНА НЕНАВИДИТЬ ВЕРШНИК│В...  р В│Н │ НЕ
НАЙКРАЩИЙ  ВЕРШНИК... сАЧ,  ОСЬ ЯК │ДУТЬ СЛ│ДИ... т│Н  ПОГАНО  НЕЮ УПРАВЛЯ║.
ёКИНЕ!.. - яРОРОКУВАВ │ РАД│В │З СВОГО ПРОРОЦТВА я│ВЕНЬ.
     тОНИ ЩЕ ПРО┐ХАЛИ ПО  ЗАБОЛОЧЕН│Й Л│СИСТ│Й ДОЛИН│ З ВЕРСТУ │ ПОЧУЛИ З-ЗА
ГУСТИХ ОЧЕРЕТ│В К│НСЬКЕ СЛАБЕ │РЖАННЯ.
     ьЕЖИ  ШУВОРАМИ  ёОЛОВАЯ  КОБИЛА  ЗАГРУЗЛА  ЗАДН│МИ  НОГАМИ,  А  ПЕРЕДН│
ЗАКИНУЛА НА КУПИНУ.  ёИЛУВАЛАСЬ, ПРУЖИЛАСЬ, НАМАГАЛАСЬ, АЖ СТОГНАЛА, ВИТЯГТИ
ЗАДН│ НОГИ │З ТРЯСОВИНИ.
     фЯДЬКО   СП│ШИВСЯ  │   СПРОБУВАВ   Д│СТАТИСЬ  ДО  КОБИЛИ.  ЄА  ЗРАЗУ  Ж
ЗАКОЛИВАЛАСЬ,  ЗАВОРУШИЛАСЬ  ЗЕЛЕНА ТОНКА ПОКР│ВЛЯ ТРЯСОВИНИ. чАХЛЮПАЛА РУДА
СМЕРДЮЧА ВОДА КР│ЗЬ В│КОНЦЕ В ЗЕЛЕН│М ПОКРИВАЛ│.
     фЯДЬКО БАЧИВ, ЩО ТРЯСОВИНА НЕ В│ДПУСТИТЬ СВОЮ ЖЕРТВУ, СВОЮ ЗДОБИЧ.
     т│Н ВИБРАВ  НАЙГОСТР│ШУ  СТР│ЛУ │ НАКЛАВ НА ТЯТИВУ. эАПНУВ ТУГОГО ЛУКА.
эЕ ЗМ│Г ПУСТИТИ СТР│ЛУ. чАКЛАВ НАЗАД У САГАЙДАК.
     т│ДВ'ЯЗАВ  В│Д ПОЯСА АРКАН. юДНИМ К│НЦЕМ ОБВ'ЯЗАВ ёТРОКАТУ ПО ГРУДЯХ, А
АРКАН, ТОБТО ПЕТЛЮ, СПРОМ│ГСЯ НАКИНУТИ НА ШИЮ ёОЛОВ│Й.
     чДАВ ёТРОКАТУ НАЗАД, │ ВОНА ПОТЯГЛА ЛИНВУ.
     ▓ ВИТЯГЛА ёОЛОВУ З ТРЯСОВИНИ, ВОДНОЧАС ЛЕДЬ ┐┐ НЕ ЗАДУШИВШИ. ∙Е Б МИТЬ,
│ ёОЛОВА ВДАВИЛАСЯ БИ У АРКАН│. ЄА ДЯДЬКО  я│ВЕНЬ НЕ ПОЖАЛ│В АРКАНУ - РОЗТЯВ
ГОСТРИМ КЛЮГОМ РОГАТИНИ. ъОБИЛА  ЛЕДЬ П│ДВЕЛАСЯ. ЄРЕМТ│ЛА ВС│М ║СТВОМ. ч НЕ┐
СТ│КАЛА РУДА БОЛОТНА ЖИЖА.
     рЛЕ ДЯДЬКОВ│ БУЛО БАЙДУЖЕ.  т│Н ОБ│ЙМАВ ┐┐ ЗА ШИЮ, ОГЛАДЖУВАВ ПО ЩОКАХ.
ыЕДЬ ЩО НЕ Ц│ЛУВАВ.
     тОНИ  ПО┐ХАЛИ ДАЛ│ ПО СЛ│ДАХ МЕЖИ ВЕРБОЛОЗАМИ. чА ТИМ, ЩО БУВ З  ТРЬОМА
К│НЬМИ.
     эА ЗРУЧН│Й,  НЕПРИМ│ТН│Й  ГАЛЯВИНЦ│  ДЯДЬКО ЗАКЛЯВ  │  ВИР│ШИВ  ВЕРТАТИ
НАЗАД.
     - ЄУТ ┐Х ХТОСЬ ЧЕКАВ. ∙Е ОДИН. юТ ДИВИСЬ - СЛ│ДИ.
     яОТ│М ВОНИ  ЗА┐ХАЛИ В РУЧАЙ.  ▓ НЕВ│ДОМО КУДИ  П│ШЛИ - ВНИЗ ПО ТЕЧ│┐ ЧИ
ВГОРУ? юН ТАМ НА П│СОЧКУ НА Т│М БОЦ│ СЛ│Д│В НЕМА║... р ТАМ │ЩЕ ОЗЕРА...
     тОНИ ПОВЕРНУЛИ, │ НА ЗВОРОТНЬОМУ ШЛЯХУ ЗАБРАЛИ ёОЛОВУЮ.
     тОНА Н│КУДИ НЕ ЙШЛА. ▓ ТРАВУ НЕ СКУБЛА, А СТОЯЛА, ПОНУРИВШИ ГОЛОВУ.
     эАРАЗ ДЯДЬКО СПИНИВСЯ │ СХОПИВ я│ВНИКА ЗА ПЛЕЧЕ.
     я│ВНИК ЗАКУНЯВ, СИДЯЧИ ОХЛЯП НА КОБИЛ│. їОЧ ЯК НЕ  ПЕКЛА РАНА НА СПИН│,
А ПРОТЕ СПАТИ ХОТ│ЛОСЬ СМЕРТЕЛЬНО, Н│ЯКИЙ Б│ЛЬ НЕ РОЗВ│ЮВАВ СОН.
     - ЄИ ┐Х ЗАПАМ'ЯТАВ?!
     -  э│...  Є│ЛЬКИ  ЗДА║ТЬСЯ,  ТОЙ,.. ЩО З  ОБУШКОМ... СХОЖИЙ НА  ТИХ, ЩО
ТОД│... ВЕРБЛЮД│В ПРИВЕЛИ...
     - яЕЧЕН│Г?!
     - їТО ЗНА... ьЕН│ ТАК ЗДАЛОСЬ...
     - р ДЕ ТИ, ДЕ ТИ БУВ? т│Д П│ВНОЧ│ ДЕ ТИ ШЛЯВСЯ?
     ьАЛИЙ ВОРУШИВ СПУХЛИМИ ПОР│ЗАНИМИ ГУБАМИ, АЛЕ Н│ СЛОВА НЕ В│ДПОВ│ДАВ.
     ∙О ТАМ  ГОВОРИТИ -  САМЕ В│Н В│ДПОВ│ДАВ  ЗА ЗВЕДЕНИХ КОНЕЙ. ЁАЗ НЕ БУЛО
ПРИ │СТОБЦ│ ДЯДЬКА, ЗНАЧИТЬ, В│Н ПОВИНЕН БУВ ЗА ВС│М ДОГЛЯДАТИ. чВЕДЕН│ КОН│
БУЛИ  Ц│НОЮ ДЯДЬКОВО┐  СВОБОДИ. їОЧ БОЯРИН  ПРО  ЦЕ ЩЕ НЕ  ЗНАВ,  АЛЕ ЗГ│ДНО
УГОДИ-РЯДУ  В│Д  Ц│║┐ КУПАЛЬСЬКО┐ НОЧ│ ДЯДЬКО  я│ВЕНЬ СТАВАВ ХОЛОПОМ БОЯРИНА
ёУДОМИРОВИЧА. ёТАВАВ ЩЕ ОДНИМ РАБОМ │З ЙОГО НЕЧИСЛЕННО┐ ЧЕЛЯД│.
     ЄА ВС│ Ц│ ДУМКИ КОЛИВАЛИСЯ В СТОМЛЕН│Й, СОНН│Й ГОЛОВ│ ХЛОПЦЯ НАЧЕ ГУСТА
БОЛОТНА ЖИЖА. щОМУ ХОТ│ЛОСЯ СПАТИ.
     фЯДЬКО ПОТОРСАВ НЕБОЖА ЗА ПЛЕЧЕ. чАСТОГНАВ МАЛИЙ, АЛЕ ОЧЕЙ  НЕ МАВ СИЛИ
РОЗКЛ│ПИТИ.
     - ёКАЖИ МЕН│, КОЛИ ТИ П│ШОВ З │СТОБКИ, ТАМ Н│КОГО З ЧУЖИХ НЕ БУЛО?
     - э│КОГО...  -  В│ДПОВ│В  ХЛОПЧИК,  ОБЛИЗУЮЧИ ЗАПЕЧЕН│ ВУСТА.  т│Н │ НЕ
ДУМАВ СКАЗАТИ, ЩО БАЧИВ, ЯК  ПРИЙШЛА  ГОРОДНИКОВА СЛУЖНИЦЯ З ГЛЕКОМ.  ▀КА  Ж
ВОНА ЧУЖА? ъОЖЕН ДЕНЬ БАЧИЛИСЬ У ВСЯКИХ СПРАВАХ.  ▓ ЙОГО  ДО НЕ┐ ПОСИЛАЛИ НЕ
ОДИН РАЗ ПО ВСЯК│ ДР│БНИЧКИ ГОСПОДАРСЬК│.
     - р ТА, ЩО З сУДИМ ОБ│ЙМАЛАСЯ, КОЛИ ВОНА ПРИЙШЛА? ъОЛИ? ЄИ БАЧИВ?
     їЛОПЕЦЬ ЩОСЬ МИМРИВ НЕДОЛАДНЕ │ ОБМ'ЯК, МОВ КУЛЬ.
     ∙ОБ МАЛИЙ НЕ ВПАВ П│Д КОПИТА, я│ВЕНЬ ВЗЯВ ЙОГО ДО СЕБЕ НА ёТРОКАТУ.
     ЄАК ВОНИ Й ПРИТЮПАЛИ НА ТРЬОХ КОНЯХ ДО │СТОБКИ.
     фЯДЬКА  МУЧИЛА  СТРАШНА  СПРАГА. яРОСТО ПАЛИЛО ВСЬОГО.  ЄОМУ  В│Н ПОЧАВ
ШУКАТИ, ЧОГО Б НАПИТИСЬ.  тОДИ Н│ДЕ НЕ  БУЛО, А Р│ЗАНКУ З ВОДОЮ ХТОСЬ, ПЕВНО
ПО ПИЯТИЦ│, ПЕРЕКИНУВ.
     яОБАЧИВ У  ЗАКУТКУ  П│Д ПОЛОМ ГЛЕЧИК  ЗЕЛЕНО┐ ПОЛИВИ. є ВЕЛИК│М ГЛЕЧИКУ
НАЧЕ ЩЕ ЛИШИЛОСЬ МЕДУ.
     юДНИМ ДУХОМ ДЯДЬКО ДОПИВ ГЛЕЧИК.
     фИВИВСЯ НА ГЛЕЧИК │ Н│ЯК  НЕ М│Г ЗРОЗУМ│ТИ, ЧИ ЦЕ  ГЛЕЧИК БОЯРСЬКИЙ, ЧИ
Н│.
     їОТ│В СПИТАТИ МАЛОГО, АЛЕ ТОЙ М│ЦНО СПАВ.
     т ГОЛОВ│  В ДЯДЬКА П│СЛЯ  ГОНИТВИ, П│СЛЯ ВСЬОГО,  ЩО ТРАПИЛОСЯ, ГУЛО  │
ДЗВЕН│ЛО.
     т│Н ПОШУКАВ ОЧИМА сУДОГО. эЕМА║ сУДОГО. ▓ ЩЕ КОГОСЬ НЕМА║... рГА,  Т│║┐
Д│ВКИ, ЩО СПАЛА, ОБНЯВШИ сУДОГО! эУ, ПРИЙДЕ сУДИЙ...
     ёОН НЕЗБОРНИМ ТЯГАРЕМ ПОЧАВ НАТИСКАТИ НА ПОВ│КИ ЮНАКОВ│,  │ В│Н ТАК-СЯК
ПРОЙШОВШИ ПО ХАТ│, Д│СТАВСЯ ДО ПОЛУ │ ВПАВ НА ГОЛ│ ДОШКИ.
     ъОЛИ П│СЛЯ ПОЛУДНЯ я│ВЕНЬ ЗБУДИВСЯ В│Д ВАЖКОГО МОРОКУ, В│Н ВЖЕ ЗНАВ - У
МЕД П│ДСИПАНО З│ЛЛЯ.
     ▓ СТАВ В│Д ТОГО ДНЯ я│ВЕНЬ ТИХИЙ, СОННИЙ. ьАЙЖЕ НЕ ГОВОРИВ.
     яОХНЮПЛЕНИЙ. тСЕ СОБ│ П│Д НОГИ ЗАГЛЯДА║. ч ЛЮДЬМИ НЕ ХОТ│В РОЗМОВЛЯТИ.
     юДНОГО РАЗУ, КОЛИ Н│КОГО ПОРУЧ НЕ БУЛО, ХЛОПЧИК ПОЧАВ ПРОСИТИ, БЛАГАТИ,
ЩОБ П│ТИ ДО ВОРОЖКИ ХОРОШО┐, ЩОБ ВОНА В│ДВОРОЖИЛА, ЗНЯЛА З НЬОГО ПОРЧУ.
     фЯДЬКО  ПОВОЛ│-ПОВОЛ│  ОБКРУТИВСЯ  НА  ВС│  БОКИ,  З-П│Д-ЛОБА  ПОЗИРНУВ
ТУДИ-СЮДИ │ ПОСМ│ХНУВСЯ ДО НЕБОЖА, ХИТРО │ ВПЕВНЕНО.
     - ьАЛИЙ! ЄИ НЕ Б│ЙСЯ! сОЯРИН НЕ ОДЕРЖИТЬ НОВОГО РАБА.
     - р ТОД│ ВОНИ МЕНЕ СХОПЛЯТЬ! ▀ ПРОПАДУ!
     - ЄИ Х│БА МЕН│ СИН? ▀КЩО РАПТОМ Я ВТЕЧУ, ТИ Т│КАЙ НА яОД│Л ДО ЧОВНЯР│В.
тОНИ ТЕБЕ  П│СЛЯ ЖНИВ ДОВЕЗУТЬ ДО  тРУЧОГО, А  ТАМ НА ЯРМАРКУ БУВАЮТЬ ЛЮДИ З
НАШОГО КРАЮ. юТ ТИ З НИМИ Й Д│СТАНЕШСЯ ДОДОМУ.
     - р КОЛИ Т│КАТИМЕШ?
     - х! фУРНЕ ПИТА║Ш! ъОЛИ ДОБУДУСЬ СВОГО, ТЕ ЛИШЕ сОГ В│ДА║!
     - ЄИ ПРО КОБИЛ КАЖЕШ?
     фЯДЬКО МАХНУВ РУКОЮ │ ЗРАЗУ Ж ЗРОБИВСЯ ПОХМУРИЙ │ СОННИЙ...
     їОЛОПИ З│ТХНУЛИ З ПОЛЕГШЕННЯМ.  ▓ СПОЧАТКУ ОБЕРЕЖНО,  А ПОТ│М  В│ДВЕРТО
ПОЧАЛИ СПРАВЛЯТИ ЛЕДАРЯ. сУВАЛО, ЩО ДЕХТО  ЗОВС│М НА РОБОТУ НЕ ВИХОДИВ. тОНИ
КОЛУПАЛИСЯ  З ВОЗАМИ, НЕМОВ ┐Х ЛАГОДИЛИ, ЧИ ВДАВАЛИ,  ЩО  Л│КУЮТЬ  КОНЕЙ, ЧИ
СВО┐ БОЛЯЧКИ, БО, МОВЛЯВ, ТАТ│ НА КОНЕЙ │ НА ЛЮДЕЙ ПОРЧУ │ СЛАБ│СТЬ НАСЛАЛИ.
     уОРОДНИК  З  ПРИКР│СТЮ  СПОСТЕР│ГАВ ЗА я│ВНЕМ. тИР│ШИВ  ДАТИ ЯКУСЬ │НШУ
РОБОТУ я│ВНЕВ│, ЩОБ В│Н ЯКОСЬ ОКЛИГАВ.
     ▓ В│Н В│Д│СЛАВ ЙОГО З РОБ│ТНИКАМИ НА ЁОСЬ.
     ЁОБ│ТНИКИ З ВОЛЯЧИМИ УПРЯЖКАМИ НАПРАВЛЯЛИСЬ НА ЁОСЬ. ЄАМ В ОДНОМУ М│СЦ│
ОБВАЛИВСЯ БЕРЕГ │ ОГОЛИЛОСЬ Ц│ЛЕ  КЛАДОВИЩЕ МОРЕНИХ ДУБОВИХ СТОВБУР│В. їТОСЬ
│З КНЯЖИХ ЛЮДЕЙ, ЧИ Т│УН, ЧИ ЩЕ ХТО, НАКАЗАВ ПОШВИДШЕ ВИВЕЗТИ ┐Х З ЁОС│.
     р ЩО В  ТИХ М│СЦЯХ  Н│БИ  З'ЯВЛЯЛИСЬ ЧАС  В│Д ЧАСУ  РОЗБ│ЙНИКИ, ТО ДАЛИ
РОБ│ТНИКАМ  ОХОРОНУ.  ▓  РОБ│ТНИК│В  ОХОРОНИТИ, │ РОЗВ│ДАТИ,  ЩО ТАМ СПРАВД│
Д│║ТЬСЯ. ∙О ТО ЗА ТАТ│ ТАМ ОБ'ЯВИЛИСЬ?
     р  я│ВЕНЬ БУВ ЗАМ│СТЬ ОДНОГО  НАЙМАНЦЯ,  ЩО НА  ЛОВАХ ПЛЕЧЕ  ПОВЕРЕДИВ.
ЄЕПЕР ХВОР│В. р З ДРУГИХ ДЕСЯТК│В Н│ХТО НЕ ХОТ│В НА ЙОГО М│СЦЕ ЙТИ.
     юТ ТОД│ ГОРОДНИК │ ПОПРОХАВ СВОГО ЗНАЙОМОГО ДЕСЯТНИКА ВЗЯТИ я│ВНЯ.
     ъОЛИ ДЯДЬКО я│ВЕНЬ ПРИ НОВОМУ УБОР│ - РОГАТИН│, ЛУКОВ│, СТР│ЛАХ, СОКИР│
ТА ОБУШКОВ│, У СВО┐Й СТАРОСВ│ТСЬК│Й ОДЕЖИН│,  У КЛОБУЦ│ З ВОВЧОЮ ОПУШКОЮ, НА
СТРОКАТ│Й КОБИЛ│ З'ЯВИВСЯ  Б│ЛЯ  КНЯЖИХ КОНЮШЕНЬ, ТАМ  ЛЕДЬ З  КОНЕЙ  ВС│ НЕ
ПОПАДАЛИ.
     р я│ВЕНЬ СИД│В СМИРЕННО НА ёТРОКАТ│Й, │ НАЧЕ ЦЕ НЕ  З  НЬОГО РЕГОТАЛИ │
ВОЯКИ, │ КОНЮХИ, │ СЛУЖКИ.
     фЕСЯТНИК  ПОБЛАЖЛИВО  ВСМ│ХНУВСЯ.  т│Н  НЕ  РЕГОТАВ, АЛЕ Й НЕ  ПОСТАВИВ
СТРОКАТУ  КОБИЛУ СЕРЕД РУДИХ  СКАКУН│В. эАКАЗАВ ┐ХАТИ ПРИ ВОЗ│ З ОБЛАДУНКАМИ
ТА  НАЧИННЯМ.  эАКАЗАВ ДОБРЕ СТОРОЖИТИ,  БУТИ ПИЛЬНИМ, БО НЕ ВС│ ПЕЧЕН│ГИ ЩЕ
ВИГНАН│ З│ СТЕПУ.
     эАКАЗ ДЕСЯТНИКА я│ВЕНЬ ВИКОНАВ ЯКНАЙКРАЩЕ.
     ъОЛИ  ЧЕРЕЗ ДВАНАДЦЯТЬ ДН│В ЗАГ│Н ВЕРТАВ ДО ъИ║ВА, ДЯДЬКО ВЖЕ  ВОЗС│ДАВ
НА СТЕПОВОМУ  ТОНКОНОГОМУ  РУМАКОВ│ │ ТЯГНУВ  ЗА ПОВ│Д ёТРОКАТУ. р НА Н│Й  В
ДЕРЕВ'ЯН│М С│ДЛ│ ВОЗС│ДАВ ПОЛОНЕНИЙ ПЕЧЕН│Г.
     я│ВЕНЬ, ЯК │ ПОПЕРЕДНЬО, БУВ СУМНИЙ, ПОХНЮПЛЕНИЙ, │ ДИВИВСЯ КУДИСЬ МЕЖИ
ВУХА СКАКУНОВ│. р НА ёТРОКАТ│Й ВОЗС│ДАВ,  ВИПНУВШИ ГРУДИ, СМАГЛЯВИЙ ПЕЧЕН│Г.
сУВ В│Н СКРУЧЕНИЙ ПО РУКАХ │  ПО НОГАХ. ыИКОМ. эА ГЛУМ, ЗВИЧАЙНО.  чВИЧАЙНИМ
ЛИКОМ З  МОЛОДО┐ ЛИПИ. ыИКОМ,  З  ЯКОГО ДЕРЕВЛЯНИ ЛИЧАКИ  ПЛЕТУТЬ, В'ЯЗАНИЙ,
БОРКАНИЙ, А ВСМ│ХАВСЯ ЗГОРДА, ЗИРКАВ ЗНЕВАЖЛИВО. эАЧЕ НЕ ЙОГО ВЛОВИЛИ │ ЛЕДЬ
НЕ ЗАМОРДУВАЛИ, А  НАЧЕ ЦЕ В│Н ТЯГНУВ  НА ПОВОД│ ПОХНЮПЛЕНОГО │  ОСТОВП│ЛОГО
я│ВНЯ. чБРОЮ ПЕЧЕН│ГА ДЯДЬКО я│ВЕНЬ ПРИТОРОЧИВ ДО П│СЛИЩА, │ ВОНА МЕТЕЛЯЛАСЬ
Б│ЛЯ ЙОГО Н│Г.
     ъОЛИ я│ВЕНЬ  ХОТ│В  ОТАКО ЗА┐ХАТИ НА Т│УНОВЕ ПОДВ│Р'Я,  ДЕСЯТНИК СПИНИВ
ЙОГО.
     - ЄИ ТУТ  НЕ ПОТР│БЕН.  фАВАЙ СЮДИ ПОВ│Д │  ХОДИ  З БОГОМ! - т│Н ПРОТЯГ
РУКУ ДО ёТРОКАТО┐.
     рЛЕ ДЯДЬКО ПРИХОПИВ  ЙОГО  РУКУ  │ В│ДТРУТИВ. фЕСЯТНИК П│ДВ│В ЗДИВОВАНО
БРОВИ - В│Н НЕ ЧЕКАВ ТАКО┐ М│Ц│ В РУКАХ я│ВНЯ.
     - эЕ  ТЯГНИ РУКИ. ъОБИЛА МОЯ. р  БРАНЕЦЬ  МЕН│ НЕ ПОТР│БЕН. эЕ ЗБИРАЮСЬ
ЙОГО ГОДУВАТИ. сЕР│ТЬ ЙОГО СОБ│. ▓ ЛИКА МЕН│ НЕ ШКОДА. ЄИХ, ХТО В МЕНЕ КОНЕЙ
ПОКРАВ, Я ЗАВ│ШУ НА ВЕРБОЛОЗ│!
     - ЄЮ НА ТЕБЕ! ЄИ ЯКИЙСЬ НАВРОЧЕНИЙ!
     фЯДЬКО  РОЗТЯВ  ЛИКО  НА  НОГАХ БРАНЦЯ  │  ЛЕГКО ЗНЯВ ЙОГО  │З С│ДЛА  │
ПОСТАВИВ НА ЗЕМЛЮ.
     я│ВНИКУ ДЯДЬКО РОЗПОВ│В ЛИШЕ СТ│ЛЬКИ:
     - є НИХ У  СТЕПУ ПОСУХА.  ▓ МОР  ПОЧАВСЯ. юДН│ П│ШЛИ У ыУКОМОР'Я. фРУГ│
ПОДАЛИСЬ  СЛУЖИТИ  ЛЯХАМ.  ЄА, ПЕВНО, ЗБИЛИСЬ  │З  ШЛЯХУ.  эА  НИХ  НАШ ПОЛК
НАСКОЧИВ.  тОНИ  РОЗБ│ГЛИСЯ.  т  ЧАГАРЯХ  │  ГАЯХ ПОХОВАЛИСЬ.  уАЙОК, ДЕ М│Й
СХОРОНИВСЯ, ДРУЖИННИКИ │ МОЯ ДЕСЯТКА, │  Т│, З ГОРОДКА, │З ЗАЛОГИ, РАЗ│В ТРИ
ПРО┐ХАЛИ │ ТУДИ, │ СЮДИ. р Я ЗРАЗУ ПОБАЧИВ,  ЩО В│Н ТАМ. яРОСТО Я ЧЕКАВ, ЩОБ
ВОНИ П│ШЛИ ВС│. ЄОД│ Я ЗМОЖУ ЙОГО ВЗЯТИ. р В│Н СИЛЬНИЙ ГОЛОВОЮ.  ъОНЯ ПОКЛАВ
У ЗАРОСТЯХ ОЧЕРЕТУ, А САМ З ВОДИ ВИЙШОВ │ ВИЛ│З НА ВЕРБУ. ▀К ЗАЛОГА РУШИЛА З
ГАЮ,  Я ЗАЛ│ПИВ  ЙОМУ ЗЗАДУ В  ХРЕБЕТ ТУПОЮ  СТР│ЛОЮ. т│Н З  ДЕРЕВА ЗЛЕТ│В │
ЛЕЖИТЬ. юЧ│  ЗАКОТИВ.  ▀  НЕ  П│ДХОДЖУ. т│Н  БЕЛЬКОТАТИ  ПОЧАВ. ъ│НЬ  ЙОГО З
ОЧЕРЕТУ  ВИХОДИТЬ │ ДО НЬОГО. ъ│НЬ НАВЧЕНИЙ │ ЗАВОРОЖЕНИЙ. ёТАВ ЙОГО К│НЬ НА
КОЛ│НА │ ЧЕКА║, КОЛИ ТОЙ НА НЬОГО ЗАЛ│ЗЕ. т│Н  ЩЕ ДО ТЯМИ НЕ ПРИЙШОВ, А Я ДО
НЬОГО. я│ДСАДИВ ЙОГО В С│ДЛО │ В ОДНУ МИТЬ СТРИНОЖИВ РУМАКА...
     - р ДЕ ТРИНОГУ ВЗЯВ, ПУТА ┐ХН│?
     - рЧ ЯКИЙ ТИ  Ц│КАВИЙ, НЕБОЖЕ! яРИ С│ДЛ│ У ЧОРТОВОГО Х│НОВИНА БУЛА!  юН
ЯК! р РУМАКОВ│ ЦЬОМУ Ц│НИ НЕМА║! чНА║Ш, СК│ЛЬКИ В│Н ВАРТИЙ?
     -  фЯДЬКУ! яРОДАЙ ЙОГО, АБО ЗАМ│НЯЙ НА РОБОЧИХ КОБИЛ. ЄОД│ ТИ ВИКУПИШСЯ
З БОЯРСЬКОГО ЗАКУПУ. эУ ЗА ТИХ, ПОКРАДЕНИХ КОБИЛ!
     - р ОТ ТИ МЕНЕ, ХЛОПЧЕ, НЕ ВЧИ, ЩО РОБИТИ, КРАЩЕ НА Б│С│ВСЬК│ │ГРИЩА НЕ
Б│ГАЙ. ъРАЩЕ ТРЕБА БУЛО ГЛЯД│ТИ БОЯРСЬКИХ КОБИЛ. ч Т│║┐ НОЧ│ Я МАВ У РАБСТВ│
ГИНУТИ!..  ьОВЧИШ?..   т│НОК  ТВ│Й  РОЗБИТИЙ  ОБУШКОМ.  яО  ТВО┐Х  СЛ│ДАХ  │
ЗАГУБЛЕНИХ ВОЛОШКАХ Я ЛИПУ ЗНАЙШОВ. р ЛИПА  Б│С│ВСЬКА. т НЕ┐ ЧОТИРИ КАБАНЯЧ│
СКИЛИЦ│  ВЖИВЛЕНО! ЄАМ  ЗНАК  В│Д  ТВОГО НОЖА!  р ЗА КОРУ  В│Д  ТВОГО  В│НКА
ПЕЛЮСТКИ  ЗАЧЕПИЛИСЬ.  ▓ СЛ│ДИ ТВО┐Х Н│Г │  ЯКО┐СЬ ТОВСТО┐ Б│С│ВСЬКО┐ Ж│НКИ.
юСЬ │ ОБЕР│Г ┐Й УЛОМИВСЯ. ьОСЯНЖОВИЙ. ъЛЮЧИК... эУ ДОБРЕ, ТИ ЗАГОВОРЕНИЙ. ЄИ
ЗАВЖДИ ПОРЯТУ║ШСЯ!  р  МЕН│ ЯК?  ЄВО┐  ПРИГОДИ МЕН│  ВЖЕ НА  ГОЛОВУ ПАДАЮТЬ.
яОСИДЬ ТИХО, ПОКИ Я ТАТЕЙ ЗНАЙДУ СЛ│Д ТА УДАВЛЮ ┐Х!
     ьАЛОМУ АЖ ШК│РА ПУП'ЯНКАМИ П│ШЛА НА РУКАХ.  ЎЕ  НЕ БУЛА ПУСТА ПОХВАЛЬБА
ЧИ ПОГРОЗА - ДЯДЬКО ЗНАЙДЕ СЛ│Д │ ВДАВИТЬ ТАТЕЙ. т│Н  НЕ МАВ ЖОДНОГО СУМН│ВУ
ЩОДО  ДЯДЬКОВИХ  СЛ│В.  ▓ БУВ ПЕРЕКОНАНИЙ,  ЩО ДЯДЬКО  НАЙБЛИЖЧИМ  ЧАСОМ  ЦЕ
ЗРОБИТЬ.
     рЛЕ МИНАВ  ДЕНЬ, ДРУГИЙ,  ТРЕТ│Й.  р  ДЯДЬКО  Н│КУДИ НЕ  ЗНИКАВ  │  ВСЕ
ПРАЦЮВАВ НА  ПОДВ│Р'┐  ёОФ│┐  ЧИ  Б│ЛЯ чОЛОТИХ  тОР│Т. р ТО  РАЗОМ  З  УС│МА
ХОЛОПАМИ   РОЗБИВАВ   ВАПНЯК   ДЛЯ   ПЕЧЕЙ  │   ТРОЩИВ  ГРУДКИ   ПЕРЕПАЛЕНО┐
ГЛИНИ-ЦЕМ'ЯНКИ.
     ъОНЯ ВДЕНЬ СТЕР│Г │ ДОГЛЯДАВ я│ВНИК. тНОЧ│ я│ВЕНЬ САМ БУВ Б│ЛЯ КОНЯ.
     ▓ ВДЕНЬ, │ ВНОЧ│ ДЯДЬКО │ НЕБ│Ж  ПРИВЧАЛИ КОНЯ  ДО МОВИ. р  ВСЕ ОСТАНН║
К│НЬ ЗНАВ - В│Н УМ│В  │  СИД│ТИ НА ЗАДН│Х, ЯК СОБАКА, │ ЛЯГАВ, │ ПЕРЕКИДАВСЯ
ГОЛ│ЧЕРВА, │ М│Г ДОВГО ТУПЦЮВАТИ НА ЗАДН│Х НОГАХ.
     Є│ЛЬКИ ОДНЕ БУЛО, ПОГАНО - РУМАК НЕ ЛЮБИВ ЁЕП'ЯХА. їЛОПЧИК ЧЕКАВ, ЩО ОТ
КУДИСЬ ПОДАСТЬСЯ ДЯДЬКО, ВЛАШТУ║ ЗАС│ДКУ │ ЖОРСТОКО ПОВБИВА║ ТАТ│В.
     рЛЕ  ДЯДЬКО,  ЗДАВАЛОСЬ,  │  ЗАБУВ  ПРО  СВОЮ  ОБ│ЦЯНКУ.  р  ТИМ  ЧАСОМ
НАБЛИЗИЛАСЬ ЯРМАРОЧНА П'ЯТНИЦЯ. ▓ ВЕЛИКИЙ  КАГАН,  ВОЛОДАР НАЙВИЩОГО СТОЛА В
М│СТАХ ЁУС│, ДОЗВОЛИВ НА ЯРМАРКУ ВЕСЕЛ│ │ГРИЩА.


        ▓уЁш∙р

     є ЦЕЙ ДЕНЬ НА  сАБИН│М  ЄОРЖКУ БУЛИ │ГРИЩА  З  ДОЗВОЛУ  ВЕЛИКОГО  КНЯЗЯ
КИ┐ВСЬКОГО ▀РОСЛАВА.
     ъАЗАЛИ,  ЩО НА  К│НСЬК│  ЗМАГАННЯ  ПРИ┐ДЕ САМ КНЯЗЬ. рДЖЕ КНЯЗЬ  ЗАВЖДИ
┐ЗДИВ ВЕРХИ. ▓ П│ШОГО ЙОГО МАЙЖЕ Н│ХТО НЕ БАЧИВ. эАВ│ТЬ ДО фЕСЯТИННО┐ ЦЕРКВИ
В│Н ПРИ┐ЗДИВ ВЕРХИ, СП│ШУВАВСЯ ПЕРЕД БАШТОЮ │ П│Д│ЙМАВСЯ  ГВИНТОВИМИ СХОДАМИ
НА  ХОРИ.  т│Н  НЕ  ЛЮБИВ,  ЩОБ  СПОГЛЯДАЛИ, ЯК В│Н КУЛЬГА║, П│Д│ЙМАЮЧИСЬ ПО
МОЗА┐ЧНИХ СХОДИНКАХ.
     ЄОМУ  В│Н П│Д│ЙМАВСЯ  САМ ,  А  ТОД│ ВЖЕ ЗА НИМ ВС│ ОСТАНН│ ЗАХОДИЛИ НА
ХОРИ.
     чМАГАННЯ БУЛИ │ НА сАБИН│М ЄОРЖКУ, │ НА яОДОЛ│ Б│ЛЯ ▓ЛЛ│НСЬКО┐ ЦЕРКВИ.
     эА БАЗАРН│М  МАЙДАН│ РУХАЛИСЬ ТЛУМИ ЛЮДЕЙ. ▓ НЕ СТ│ЛЬКИ ТУТ БУЛО ОХОЧИХ
ПОМ│РЯТИСЬ СИЛОЮ ТА ВПРАВН│СТЮ, ЯК ПРОСТО ГЛЯДАЧ│В. тОНИ ВАЖКО ПРАЦЮВАЛИ ВС│
ДН│. р ТЕПЕР ┐Х  ЧЕКАЛИ РОЗВАГА, БУЙНЕ ВИДОВИСЬКО,  │ ЦЕ БУЛО СПРАВЖН║ СВЯТО
┐ХНЬО┐ ДУШ│. сО ┐М ВАЖКА, БЕЗК│НЕЧНА ПРАЦЯ  В│ДБИРАЛА ВС│ СИЛИ, ВСЮ НАСНАГУ,
ЩО ┐Х МОЖНА ВИТРАЧАТИ НА ЗМАГАННЯ.
     юТОЖ,  БУЛО НА сАБИН│М  ЄОРЖКУ СИЛА-СИЛЕННА ЛЮДЕЙ. р ТАМ, ДЕ ЗБИРА║ТЬСЯ
БАГАТО  ЛЮДЕЙ, ЗРАЗУ  Ж З'ЯВЛЯЮТЬСЯ ВСЯК│ ТОРГОВЦ│ ТА  ПОТ│ШНИКИ.  т КОРОБАХ
ВОНИ ТЯГАЛИ ВС│ЛЯК│ ДЕШЕВ│ НА┐ДКИ, ЛАСОЩ│, А ТАКОЖ Р│ЗН│ ДР│БНИЧКИ ТА ДЕШЕВ│
ПРИКРАСИ. фУД│ЛИ  В ДУДИ  ТА  ВИБРИНЬКУВАЛИ  НА ГУСЛЯХ, СП│ВАЛИ ТА  ВЕРЕЩАЛИ
СКОМОРОХИ. р ОТ ДОРОГОГО КРАМУ, ЧИ ЧОГОСЬ ВЕЛИКОГО, БА Й СКОТИНИ, В ЦЕЙ ДЕНЬ
НЕ ВИПАДАЛО ПРОДАВАТИ.
     яЕРШ│ ЗМАГАЛИСЬ СТР│ЛЬЦ│.
     эА ЧИСТО  ВИМЕТЕНИХ  ДУБОВИХ ПЛАХАХ  ПРОВЕЛИ  РИСУ  ЗА СТО  КРОК│В  В│Д
яОД│ЛЬСЬКО┐ БРАМИ.
     с│ЛЯ  БРАМИ  ПОСТАВИЛИ  ТРИ  СТОВПИ │ НАСАДИЛИ Б│Л│  ДОШКИ, ЯКБИ АБРИСИ
ЛЮДСЬКИХ Т│Л.
     я│СЛЯ ТОГО, ЯК У ЦЕРКВАХ ЗАК│НЧИЛАСЬ ВРАН│ШНЯ В│ДПРАВА, ВИЙШОВ БАЗАРНИЙ
СТАРОСТА  │З ДВОМА ПОМ│ЧНИКАМИ. юДИН З БУБОНОМ, ДРУГИЙ  │З СУРМОЮ.  чАСУРМИВ
СУРМАЧ,  ЗАКАЛАТАВ  У  БУБОН  ДРУГИЙ.  ▀К  ВОНИ  СК│НЧИЛИ, СТАРОСТА ОГОЛОСИВ
ПОЧАТОК.
     ыУЧНИК│В З│БРАЛОСЬ ЧИМАЛО. ёЕРЕД НИХ БУЛА ЧИ НЕ ПОЛОВИНА СТРАЖНИК│В, ЩО
У БУДН│ ДН│ СТОЯЛИ ПРИ М│СЬКИХ БРАМАХ.
     ЄАКОЖ БУЛО ЧИМАЛО МИСЛИВЦ│В,  ЩО  З ДОЗВОЛУ Т│УНА, ЗА  ПЕВНУ  МЗДУ МАЛИ
ПРАВО НА ПОЛЮВАННЯ В КНЯЖИХ Л│САХ.
     сУЛИ СТР│ЛЬЦ│  З  НАЙМАНЦ│В - ПЕЧЕН│Г│В, ХАЗАР, З  ЯС│В. сУЛИ  Й Б│ЛЯВ│
СВ│ТЛООК│ ЧУДИНИ. сУЛИ РУДУВАТ│ НИЗЬКОРОСЛ│ ЯТВЯГИ.
     чАМОЖН│  БУЛИ  Й  КРАМАР│,  ЩО   ПОЛЮБЛЯЛИ  СТР│ЛЬБУ  │  ЛОВИ.  ъОЖНОМУ
ДОЗВОЛЯЛОСЬ СТР│ЛЯТИ  ТРЬОМА СТР│ЛАМИ.  ёПЕРЕЧАЛИСЬ,  КОМУ ПЕРШОМУ СТР│ЛЯТИ.
тЖЕ Й  ДО  ЛАЙКИ Д│ЙШЛО.  ЄОД│  ВТРУТИВСЯ БАЗАРНИЙ  СТАРОСТА.  яЕВНО, ЩО В│Н
БАГАТЬОХ │З  СТР│ЛЬЦ│В ЗНАВ З  ПОПЕРЕДН│Х ЗМАГАНЬ.  т│Н  В│Д│БРАВ  ТИХ, КОГО
ВВАЖАВ НАЙСЛАБШИМИ │ ПОСТАВИВ ДО РИСИ.
     ъОЖНОМУ ТРИ СТР│ЛИ. Є│ЛЬКИ ПЕРШИМ П│ЛЬГА - ОДНА ПРОБНА СТР│ЛА.
     ёУРМАЧ  ЗАКИНУВ НА  ПЕРЕВ'ЯЗ│ ЗА  СПИНУ СУРМУ,  ВЗЯВ ДОВГОГО Л│ЩИНОВОГО
БИЧА, А З-ЗА ХАЛЯВИ ВИТЯГ ГОСТРОГО НОЖА.
     є ВС│Х ТРЬОХ ЛУЧНИК│В СТР│ЛИ ВП'ЯЛИСЯ В Ц│ЛЬ. є ДВОХ В ДОШКИ, ДЕ ШИРШЕ,
ЯК БИ В ГРУДИ, │ Т│ЛЬКИ В ОДНОГО ОДНА СТР│ЛА Н│БИ В ГОЛОВУ.
     ыУЧНИКИ НАКЛАДАЛИ НА ТЯТИВУ СТР│ЛИ, П│ДТЯГАЛИ ДВОМА ПАЛЬЦЯМИ ПРАВИЦ│ ДО
ВУХА, П│ДР│ВНЮВАЛИ НАПРЯМОК СТР│ЛИ │ РОЗГИНАЛИ ПАЛЬЦ│.
     фЗИЖЧАЛИ, БРИНЬКАЛИ ТЯТИВИ │ СТР│ЛИ З│ СВИСТОМ МЧАЛИ ДО Ц│Л│.
     ч  ПЕРШО┐ ТР│ЙКИ НАЙКРАЩЕ СТР│ЛЯВ ТОЙ, ХТО МАНДРУВАВ ПО КНЯЖИХ ЗЕМЛЯХ │
ПОЛЮВАВ НА ВСЯКЕ ДР│БНЕ ПТАСТВО.
     ёУРМАЧ БЕЗ ЖАРТ│В │ ЗНЕВАГИ ЗАКАРБУВАВ СТР│ЛИ ТРЬОХ ПЕРШИХ  СТР│ЛЬЦ│В │
ВИКЛИКАВ НАСТУПНИХ.
     ▓  З КОЖНОЮ ТР│ЙКОЮ  НОВИХ СТР│ЛЬЦ│В СТР│ЛИ  ЛЯГАЛИ  ВСЕ КУПН│ШЕ │  ВСЕ
ВИЩЕ. т "ГРУДИ" Ц│ЛЯМ ВЖЕ Н│ХТО Й НЕ ПОСИЛАВ СТР│Л.
     ёТР│ЛЯЛИ ПЕЧЕН│ГИ  З НЕВЕЛИКИХ, МАЙЖЕ ЗОВС│М РОГОВИХ ЛУК│В. ўУДИНИ - │З
ДОВГИХ НАБ│РНИХ ДЕРЕВ'ЯНИХ ЛУК│В.
     я│ВНИК БУВ ПРИ РУМАКОВ│. р РУМАКА ДЯДЬКО ПОСТАВИВ П│Д ПАКОЛЛЯ БОЯРСЬКО┐
САДИБИ.  їЛОПЧИК  ВОЗС│ДАВ У КАРБОВАН│М ДЕРЕВ'ЯН│М С│ДЛ│.  юДН│║Ю  РУКОЮ В│Н
СТИСКУВАВ ПОВ│Д, А ДРУГОЮ ВХОПИВСЯ ЗА ВЕРХ ПАКОЛА.
     ▓  КОЛИ  ПОЧАЛИ  СИЛИТИСЬ  У НАТОВП│ КРИКИ,  ГАМ│Р,  СМ│Х, │  ДО ВСЬОГО
ЗАСУРМИЛА СУРМА │  ВДАРИЛИ ПО БУБОНУ, МАЛИЙ  В│ДЧУВ,  ЩО ШК│РА В КОНЯ  СТАЛА
ГАРЯЧ│ША, А ДИХАННЯ ЗРОБИЛОСЯ Р│ДШИМ │ ГЛИБШИМ.
     чГОРИ я│ВНИКОВ│ БУЛО ДОБРЕ ВИДНО ЛУЧНИК│В ПРИ Б│Л│Й СМУЗ│.
     ўИ З-ЗА МАЛОГО ЗРОСТУ, ЧИ ТОГО, ЩО  В│Н СТОЯВ Н│БИ ОСТОРОНЬ,  │ ЙОГО НЕ
ПРИМ│ТИВ  ЗРАЗУ  СУРМАЧ,   АЛЕ   я│ВНЕВ│  П│Д│ЙШЛО  СТР│ЛЯТИ  З   НАЙКРАЩИМИ
СТР│ЛЬЦЯМИ.
     ▓  КОЛИ  СУРМАЧ ПРИЗНАЧИВ  СТАТИ  ДО РИСИ  ЩЕ  ТРЬОМ,  ТО  ОДИН З  НИХ,
Б│ЛОБРОВИЙ ЧЕРВОНОЛИЦИЙ ВАРЯГ СКАЗАВ НАМАЛЮВАТИ ЛЮДСЬКУ ЛИЧИНУ НА ЙОГО Ц│Л│.
эА ТОВСТ│Й М'ЯЗИСТ│Й ШИ┐ МАВ КРУЧЕНУ СР│БНУ ГРИВНУ - НАГОРОДУ КНЯЗЯ.
     юДИН З ОТРОК│В ШВИДКО ВИДЕРСЯ НА СТОВПА │ ВУГ│ЛЛЯМ НАМАЛЮВАВ "ЛИЦЕ".
     тАРЯГОВ│ СТР│ЛИ ПОПАЛИ ОДНА В ОКО, ДРУГА В НОСА, А ТРЕТЯ - МЕЖИ ОЧ│.
     щОГО СУПЕРНИКИ ТЕЖ НЕПОГАНО  СТР│ЛЯЛИ, АЛЕ ВСЕ Ж У  НЬОГО  СТР│ЛИ ЛЯГЛИ
КУПН│ШЕ.
     я│СЛЯ ВАРЯГА СТАВ  ЩЕ  ОДИН З ЯРОСЛАВОВИХ ВО┐Н│В  - Т│ВЕРЕЦЬ.  чАРОСЛИЙ
ЧОРНИМ ПУХНАСТИМ ВОЛОССЯМ │ ПО ГРУДЯХ │ ПО РУКАХ ЧОЛОВ│К. ыУК У НЬОГО БУВ ЧИ
НЕ НАЙМЕНШИЙ З УС│Х СТР│ЛЬЦ│В. ▓ НЕ СТ│ЛЬКИ БУЛО В  НЬОМУ ДЕРЕВА, ЯК ПЛАСТИН
З РОГ│В САЙГАКА ТА ВАРЕНИХ ТУРЯЧИХ СУХОЖИЛЬ.
     Є│ВЕРЕЦЬ  ТЕЖ ПОПРОХАВ НАМАЛЮВАТИ ЛИЧИНУ. ▓ БИВ  ТАК ТОЧНО, ЩО ВС│  ТРИ
СТР│ЛИ ВП'ЯЛИСЯ В ПРАВЕ ОКО.
     эАТОВП  ЗАХОПЛЕНО  КРИЧАВ, СЛАВИВ  Т│ВЕРЦЯ, БО ТАК, ЯК В│Н, ЩЕ СЬОГОДН│
Н│ХТО НЕ СТР│ЛЯВ.
     ф│ЙШЛА, ЗРЕШТОЮ, ЧЕРГА ДО я│ВНЯ.
     яОРЯД  З НИМ  СТОЯВ  ЧУБАТИЙ  СТР│ЛЕЦЬ, ОДИН З МОЛОДШИХ КНЯЖИХ  ВО┐Н│В.
ъАЗАЛИ ЛЮДИ, ЦЕ МАЛИЙ  ВЛАСНИМИ ВУХАМИ ЧУВ, ЩО  ЦЕ  ОДИН З  ОХОРОНЦ│В САМОГО
КАГАНА ▀РОСЛАВА. їТОСЬ СКАЗАВ, ЩО МЕЧНИК  В│Н НАЙВПРАВН│ШИЙ. ▓ В│Н  ПОПРОХАВ
НАМАЛЮВАТИ Ц│ЛЬ.
     р ДЯДЬКОВ│ я│ВНЕВ│ Д│СТАЛАСЬ ВАРЯГОВА Ц│ЛЬ.
     фЯДЬКО  я│ВЕНЬ НАП'ЯВ  СВОГО ВЕЛИКОГО ТОВСТЕННОГО  ЛУКА.  сУВ  В│Н ВЕСЬ
РЕТЕЛЬНО  ОБВИТИЙ  ТОНКОЮ  ШОВКОВИСТОЮ  СМУЖКОЮ  БЕРЕСТИ,   ЩОБ  ВОЛОГА   НЕ
ПОСЛАБЛЯЛА ДЕРЕВА. ыУК У  ДЯДЬКА БУВ ТАКИЙ ВЕЛИКИЙ, Н│БИ ЙОГО ЗРОБИЛИ НЕ ДЛЯ
СТР│ЛЬЦЯ, А ЩОБ НА САМОСТР│Л НАСТОРОЖУВАТИ ПРОТИ Л│СОВОГО ЗВ│РА.
     ыУК НАЙБ│ЛЬШИЙ, А ЗРОСТУ я│ВЕНЬ СЕРЕД СТР│ЛЬЦ│В НАЙМЕНШОГО.
     эАКЛАВ  я│ВЕНЬ  НА   ТЯТИВУ  КЛЕНОВУ  ЛЕГКУ  СТР│ЛУ  З  КАЛЕНИМ  ТОНКИМ
НАКОНЕЧНИКОМ. ▀К НАПИНАВ ТЯТИВУ, БУЛО ЧУТИ,  ЯК ТР│СКОТИТЬ, РИПИТЬ ДЕРЕВ'ЯНА
КИБИТЬ ЛУКУ.
     є НАТОВП│ ГОЛОСНО ЗАСМ│ЯЛИСЬ.
     ЄА я│ВЕНЬ ЛИШЕ  ЗАКУСИВ НИЖНЮ ГУБУ  Р│ВНИМИ  Б│ЛИМИ ЗУБАМИ.  рЛЕ... рЛЕ
│КЛА  В НЬОГО ВИХОДИЛИ ЗА МЕЖ│ │НШИХ ЗУБ│В. ▓ ЦЕ ЗРАЗУ КИДАЛОСЯ В ОЧ│ ЛЮДЯМ.
юДИН ЧИ ДВО║ ГЛЯДАЧ│В ПОМ│ТИЛИ ДЯДЬКОВ│ │КЛА │ З ОСТРАХОМ ЗАМОВКЛИ.
     фЯДЬКО ВИДИХНУВ, ЗАВМЕР │  ЗРАЗУ Ж ПУСТИВ ТЯТИВУ. єДАР СТР│ЛИ БУВ ТАКО┐
СИЛИ, ЩО ВОНА ПРОЙШЛА КР│ЗЬ ДОШКУ │ ВИТКНУЛАСЬ В│СТРЯМ  НА ЗВОРОТ│  МАЙЖЕ НА
ДВА ПАЛЬЦ│.
     ё│ВЕРЯНИН ЛЕГКО НАП'ЯВ ЛУКА, В│ДПУСТИВ ТЯТИВУ │  ЛЕГКО, БЕЗ ШУМУ СТР│ЛА
ВП'ЯЛАСЯ В ОКО Ц│Л│.
     фРУГУ  СТР│ЛУ ДЯДЬКО  я│ВЕНЬ  ДОВГО НЕ  ПУСКАВ.  тСЕ  НЕ М│Г  ВИР│ВНЯТИ
ДИХАННЯ.   фРУГА  СТР│ЛА  ВДАРИЛА  ЗБОКУ   В   НАКОНЕЧНИК  ПЕРШО┐.  ▓  ПЕРША
ДР│БНО-ДР│БНО ЗАТРЕМТ│ЛА ОПЕРЕНИМ ДРЕВКОМ.
     эАТОВП  ЗАХОПЛЕНО  ЗАРЕВ│В,  ЗАПЛЕСКАВ  У ДОЛОН│.  ё│ВЕРЯНИН  │  ДРУГИЙ
СТР│ЛЕЦЬ ОДНОЧАСНО В│ДПУСТИЛИ ТЯТИВИ. є С│ВЕРЯНИНА СТР│ЛА ВП'ЯЛАСЯ В ТЕ САМЕ
ОКО, У ДРУГОГО - В │НШЕ ОКО "ЛИЧИНИ'.
     эАСТАВ ЧАС ТРЕТЬО┐ СТР│ЛИ.
     ё│ВЕРЯНИН ЛЕГКО НАП'ЯВ ЛУКА │ ЙОГО СТР│ЛА ВПАЛА В КУПУ ДО ПЕРШИХ ДВОХ.
     ЄРЕТ│Й СТР│ЛЕЦЬ ЛЕДЬ СХИБИВ - СТР│ЛА В│Д│ЙШЛА НАБ│К ТРОХИ.
     фЯДЬКО НАБРАВ ПОВН│ ЛЕГЕН│ ПОВ│ТРЯ, НАТЯГ ТЯТИВУ,  ВИДИХНУВ СПОК│ЙНО  │
ЗРАЗУ Ж  ВИПУСТИВ  СТР│ЛУ, НЕ ДАВШИ  ОСТАТОЧНО  ВИР│ВНЯТИСЬ  ДИХАННЮ. ъАЛЕНА
СТР│ЛА ДЗВ│НКО ВП'ЯЛАСЯ В К│НЕЦЬ МАЛЬОВАНОГО НОСА.
     эАТОВП  РОЗЧАРОВАНО  ЗАГОГОТ│В, ПОЧУЛОСЯ  ГОЛОСНЕ КЕПКУВАННЯ.  їОЧА  ЗА
ХВИЛЮ ПЕРЕД ТИМ ЙОМУ КРИЧАЛИ СЛАВУ, ЛЯСКАЛИ В ДОЛОН│.
     їТОСЬ КРИКНУВ,  ЩО  В  НЬОГО НЕ ЛУК, А  САМОСТР│Л,  ЩО  ЙОМУ НЕМА  ЧОГО
ЗМАГАТИСЬ, ХАЙ БИ КРАЩЕ ОВЕС В│Д КАБАН│В СТЕР│Г.
     рЛЕ ДЯДЬКОВ│ СТР│ЛИ, А ЦЕ ВС│ БАЧИЛИ, НАЙСИЛЬН│ШЕ БИЛИ ПО Ц│Л│. тС│ ТРИ
СТР│ЛИ ПРОЙШЛИ КР│ЗЬ ДОШКУ В│СТРЯМ.
     с│ЛЬШЕ  ОХОЧИХ ЛУЧНИК│В  НЕ БУЛО.  ▓  СУРМАЧ ЗАДУД│В К│НЕЦЬ СТР│ЛЬБИ. ▓
ПОКАЗАВ  СВ│Й ДОВГИЙ БИЧ З ПОЗНАЧКАМИ-КАРБАМИ.  ▓ ОТРОКИ, ЩО М│РЯЛИ В│ДСТАН│
М│Ж СТР│ЛАМИ │ КАРБУВАЛИ НА СВО┐Х БИЧАХ, ПОКАЗАЛИ СВО┐ РЕЗИ.
     ▓ ВСЕ СХОДИЛОСЬ. э│ЯКИХ СУПЕРЕЧОК НЕ  БУЛО. эАЙКРАЩИМ ЛУЧНИКОМ ВИЯВИВСЯ
Т│ВЕРЕЦЬ. яОТ│М С│ВЕРЯНИН. яОТ│М ВАРЯГ. р ДЯДЬКО я│ВЕНЬ БУВ ЧЕТВЕРТИМ.
     ёТАРОСТА ПРИВ│ТАВ СТР│ЛЬЦ│В │ ПЕРЕСИПАВ У ШАПКУ ВСЕ, ЩО ПОСТАВИВ КОЖНИЙ
│З СТР│ЛЬЦ│В  П│Д  ЗАСТАВУ.  їТО  РЕЗАНУ,  ХТО  НОГАТУ,  ХТО  НАМИСТИНУ, ХТО
ПЕРСТЕНЬ, ХТО СЕРЕЖКУ, ХТО НАВ│ТЬ ЛИТУ ПРЯЖКУ.
     яЕРЕМОЖЕЦЬ ОДЕРЖУВАВ ВСЮ ЗАСТАВУ.
     Є│ВЕРЕЦЬ  ПОДЯКУВАВ СТАРОСТ│  │  ЗАКЛИКАВ  ЛУЧНИК│В  ДО  ЗА┐ЗДУ  ВИПИТИ
ДОБРОГО ГРЕЦЬКОГО ВИНА.
     ёТР│ЛЬЦ│ ПРОКРИЧАЛИ ЙОМУ СЛАВУ │ ПОНЕСЛИ ДО ЗА┐ЗДУ НА РУКАХ.
     тЖЕ  НАД ГОЛОВАМИ СВО┐Х  НОС│┐В Т│ВЕРЕЦЬ  ЗАКЛИКАВ ДЯДЬКА В ЗА┐ЗД.  рЛЕ
ДЯДЬКО я│ВЕНЬ МОВЧКИ ПОКАЗАВ: "Н│!" │ ЛИШИВСЯ ЗМАГАТИСЬ У БОРОТЬБ│.

        сюЁюЄ№ср
     є БОРОТЬБ│ ДЯДЬКО ПОДОЛАВ ЛИШЕ ЧОТИРЬОХ ГОРОДЯН, ЩО БУЛИ ТРОХИ ВАЖЧ│ ЗА
НЬОГО. т│Н ┐Х УС│Х КИНУВ НА ЗЕМЛЮ.
     рЛЕ  КОЛИ ПРОТИ НЬОГО  СТАВ ВАРЯГ, Н│ЧОГО ДЯДЬКО  я│ВЕНЬ НЕ М│Г УД│ЯТИ.
тАРЯГ СХОПИВ ДЯДЬКА ЗА ПОЯС │  ЛЕГКО ПЕРЕКИНУВ  ЧЕРЕЗ  СТЕГНО. фЯДЬКО СИЛЬНО
ВДАРИВСЯ ЛИЦЕМ ОБ ЗЕМЛЮ. ъРОВ ЗАЧУР│ЛА В НЬОГО З  НОСА │  З ГУБИ. т│Н НЕ М│Г
Н│ЯК  СПИНИТИ КРОВ, ЙОМУ ДОВЕЛОСЯ СПУСТИТИСЬ  ВНИЗ ЧЕРЕЗ яОД│ЛЬСЬКУ сРАМУ ДО
ДЖЕРЕЛА-ВОДОГРАЮ │ ТАМ ЗМИВАТИ КРИЖАНОЮ ВОДОЮ РОЗТОВЧЕНОГО НОСА.
     т│Н  ПОВЕРНУВСЯ  НА ТОРЖИЩЕ  ТОД│, КОЛИ  МОЛОДИЙ КУПЧИНА  ПРИТИС ВАРЯГА
СПИНОЮ ДО ЗЕМЛ│. ▓ ВС│Х │НШИХ ПОКЛАВ ЧОРНОВИДИЙ КИЯНИН. чА СВОЮ ПЕРЕМОГУ В│Н
НЕ ВЗЯВ АН│ ШЕЛЯГА. р ЩЕ Й ПРИГОСТИВ БРАТ│Ю БАРИЛОМ МЕДУ.
     я│ВНЯ ЦЕЙ МОЛОДИЙ КУПЧИНА ЗАПРИМ│ТИВ ЗРАЗУ │ САМ П│ДН│С ЙОМУ ЧАШУ МЕДУ.
     - ЎЕ В ТЕБЕ КОБИЛ ЗВЕЛИ ТАТ│? - ёПИТАВ ЛАСКАВО.
     - є МОГО БОЯРИНА. - эАСУПИВСЯ ДЯДЬКО я│ВЕНЬ.
     - ∙О - ТИ РОБИЧИЧ?
     - э│, БОРЖНИК. эА КОНЯ ПОЗИЧИВ ПОВ│ДНОГО. р К│НЬ ЗДОХ.
     - ▓ ТО ВСЕ?!!  - чДИВУВАВСЯ КУПЕЦЬ. - ёЛУХАЙ! яЛАЧУ ЗА ТЕБЕ БОРГ! р  ТИ
ЙДИ ДО МЕНЕ СЛУЖИТИ ОХОРОНЦЕМ. ъ│НЬ, КОЖУХ │ КУЛЕША МО┐. ▓ ЩЕ ПЛАТА - ДЮЖИНА
Р│ЗАН. Ё│ЗАНА В М│СЯЦЬ! чРОЗУМ│В?
     -  чРОЗУМ│В,  М│Й ГОСПОДИНЕ. фЯКУЮ ЗА ЛАСКУ, ТА  МЕН│ ТРЕБА БОЯРИНУ ТИХ
КОБИЛ ПОВЕРНУТИ. є МЕНЕ РЯД СКЛАДЕНИЙ З БОЯРИНОМ.
     - ▀К ЗНА║Ш! ▀ ЗАВЖДИ ТЕБЕ В│ЗЬМУ ДО СЕБЕ. яРИХОДЬ, КОЛИ СХОЧЕШ!


        эртъєырўэ▓ с▓щЎ▓

     ь│Ж БОРОТЬБОЮ ТА НАВКУЛАЧНИМИ БОЯМИ БУЛА ПЕРЕРВА, БО РАДИЛИСЬ М│Ж СОБОЮ
СТАРОСТА, ЙОГО  ПОМ│ЧНИКИ ТА МЕЧНИК  тЕРХНЬОГО ь│СТА,  ЧИ ЗВОДИТИ Т│ЛЬКИ  ЗА
ВАГОЮ ТА ЗРОСТОМ, ЧИ ЯК ЗАВЖДИ - ХТО КОГО ПОБАЖА║, ТОЙ │ ВИКЛИКА║.
     яОКИ ЙШЛА РАДА, ДЯДЬКО я│ВЕНЬ ПРОТИСНУВСЯ ЧЕРЕЗ НАТОВП ДО МАЛОГО.
     яЕЧЕН│ЗЬКИЙ РУМАК ЗРАЗУ ЗВ│В  ВГОРУ СВОЮ ЛЕБЕДИНУ ШИЮ │ НАШОРОШИВ ВУХА.
щОГО ОПУКЛ│ КАР│ ОЧ│ ДИВИЛИСЬ УВАЖНО │ НАПРУЖЕНО.
     їЛОПЧИКОВ│  АЖ ТЕПЛО СТАЛО ВСЕРЕДИН│  -  ОТ ЯКУ ЗДОБИЧ  ВЗЯВ  ДЯДЬКО НА
ЁОС│.
     фЯДЬКО ОГЛАДИВ КОНЯ, ПРИГОСТИВ Б│ЛИМ ПШЕНИЧНИМ КОРЖЕМ.
     - чАРАЗ ОСЬ ПОЧНУТЬ НАВКУЛАЧН│ БО┐, │ Я ПОЧНУ ПЕРШИЙ.
     - ЄИ СТОМИВСЯ. ЄЕБЕ ОН ЯК ВДАРИВ ВАРЯГ ОБ ЗЕМЛЮ. ЄИ ПРОПАДЕШ!
     - э│ЧОГО! ▀ ПОМОЛИВСЯ сОГОРОДИЦ│. тОНА МЕНЕ НЕ ВИДАСТЬ. сИТИМУСЬ!
     - р ЯК ЖЕ ЗАСТАВА? ∙О ПОСТАВИШ СУПРОТИ?
     -  юЙ БОЖЕ! ∙О Ж МЕН│ СТАВИТИ? - я│ВЕНЬ В РОЗПАЧ│ СХОПИВСЯ ЗА ГОЛОВУ. -
ю! ▀ ПОСТАВЛЮ ЛУК │ СТР│ЛИ ПЕЧЕН│ГА.
     - р Х│БА РЕЧ│ СТАВЛЯТЬ? ▀ ВСЕ БАЧУ, ЩО СТАВЛЯТЬ ГРОШ│ АБО ПРИКРАСИ...
     фЯДЬКО  ПОСЛАВ МАЛОГО ДО │СТОБКИ  ПО  ЛУК │ СТР│ЛИ.  їЛОПЧИК СКОЧИВ  НА
ЗЕМЛЮ │ ЩОСИЛИ ПОТЯГ РУМАКА ЗА ВУЗДУ.
     - эЕ ПОСП│ШАЙ! ▀ ЩЕ РАЗ П│ДУ ДО ХРАМУ │ ПОМОЛЮСЬ...
     чА БРАМОЮ  тОЛОДИМИРОВОГО М│СТА  я│ВНИК  ВИДРЯПАВСЬ У  С│ДЛО  │  ПОГНАВ
СКАКУНА  ДО чОЛОТИХ  тОР│Т.  р  ТАМ  СТРАЖНИКИ НЕ ПЕРЕПИНЯЛИ  ЙОГО,  БО  ВЖЕ
ЗАП│ЗНАЛИ ЙОГО │ ПАМ'ЯТАЛИ.
     юСЬ В│Н В │СТОБЦ│.
     ёХОПИВ САГАЙДАК, ЛУК ТА ПОМЧАВ, НЕ М│Г УТЕРП│ТИ, ДО сАБИНОГО ЄОРЖКА.
     рЛЕ ЯК ПОВЕРНУВСЯ  З  КОНЕМ НА СВО║  М│СЦЕ  П│Д  ПАРКАН, ТО  НАВКУЛАЧН│
Б│ЙЦ│, ДОБР│ МОЛОДЦ│, ВЖЕ ГАМСЕЛИЛИ ОДИН ОДНОГО, ЩО БУЛО СИЛИ.
     р ЩО ДАЛ│ - НА ТАЦ│ СР│БЛА СТАВАЛО ВСЕ Б│ЛЬШЕ.
     ъОЛИ З ХРАМУ ПРИЙШОВ ДЯДЬКО,ЗАСТАВА ВЖЕ БУЛА В ТРИ МОНЕТИ В│Д ГОЛОВИ.
     я│ВЕНЬ ВИХОПИВ У ХЛОПЧИКА  ЗБРОЮ  │ КИНУВСЯ ДО РЯД│В, ДЕ СИД│ЛИ ЛИХВАР│
ТА М│НЯЛИ.
     яО ЙОГО РОЗ'ЮШЕНОМУ │ ЗБУДЖЕНОМУ ВИГЛЯД│ ВОНИ БЕЗ НАПРУГИ ЗРОЗУМ│ЛИ, ЩО
ЙОМУ КОНЧЕ ПОТР│БН│  ГРОШ│. ▓ НЕ ДАВАЛИ ЗА ДОБРУ ЗБРОЮ Б│ЛЬШЕ ТРЬОХ МОНЕТ. р
ЗБРОЯ БУЛА  НАЙКРАЩО┐ САРКЕЛЬСЬКО┐  РОБОТИ. ЄА ДЯДЬКО │  ЦИМ ТРЬОМ  ПОТЕРТИМ
КРУЖАЛЬЦЯМ МЕТАЛУ БУВ СТРАШЕННО РАДИЙ.
     я│ВЕНЬ  СТУПИВ У КОЛО, ДЕ ЗМАГАЛИСЬ Б│ЙЦ│. ▀КРАЗ П│Д ВАЛОМ,  ДЕ НЕ БУЛА
ЗЕМЛЯ МОЩЕНА КОЛОДАМИ. ▀КЩО  НА МОЩЕНИЙ Х│ДНИК ЗБИТИ ЛЮДИНУ, ТО З НЕ┐ МОЖЕ Й
ДУША ВИЛЕТ│ТИ.
     юЙ ЯК  ДОБРЕ, ЩО ДЯДЬКО  ВСТИГ │З СВО┐МИ ТРЬОМА МОНЕТАМИ. ∙Е Б ТРОХИ, │
ДОВЕЛОСЯ Б ШАБЛЮ ПРОДАВАТИ.
     я│ВЕНЬ ПО ОДН│Й ПОКЛАВ ПО  МОНЕТ│ НА ТАЦЮ БАЗАРНОГО  СТАРОСТИ. эАТЯГ НА
Т│М'Я СВОГО КЛОБУКА, В│ДКАСАВ РУКАВА ТА ТУГ│ШЕ П│ДТЯГНУВ ПОЯСА.
     яРОТИ НЬОГО БУВ ОДИН  │З ГОНЧАР│В, ЧОЛОВ│К, ЩО, ПЕВНО, ПОЛЮБЛЯВ КУЛАЧН│
БО┐, БО НОСА МАВ СТОВЧЕНОГО, ЗВЕРНУТОГО НАБ│К. тИЩИЙ  НА ГОЛОВУ ЗА  я│ВНЯ, У
ПЛЕЧАХ НЕ ТАКИЙ  ШИРОКИЙ,  ТА РУКИ  М'ЯЗИСТ│, ДОВГ│,  А  КУЛАКИ  ПРОСТО,  ЯК
МОЛОТИ.
     уОНЧАР  ПЕРШИЙ  П│ШОВ НА ДЯДЬКА,  РОЗВЕРНУВСЯ,  ЗАМАХНУВСЯ  НА ВСЮ СИЛУ
ПРАВИЦ│.
     я│ВЕНЬ  НАЗУСТР│Ч ЙОМУ  ЗРОБИВ  ДВА МАЛЕНЬКИХ  КРОКИ  ШВИДКИХ, ПРИХИЛИВ
ГОЛОВУ. ▓ РУКА ГОНЧАРЕВА ЗБИЛА Т│ЛЬКИ ШАПКУ З  ГОЛОВИ я│ВНЯ. тОДНОЧАС ДЯДЬКО
ВДАРИВ ГОНЧАРА В П│ДБОР│ДДЯ. уОНЧАР ПОХИТНУВСЯ.
     фЯДЬКО ДОДАВ ЙОМУ Л│ВИЦЕЮ П│Д БОКА, ПОТ│М ПРАВИЦЕЮ ЗНОВ У П│ДБОР│ДДЯ.
     уОНЧАР С│В НА ЗЕМЛЮ. юЧМАН│ЛО КРУТИВ ГОЛОВОЮ.
     я│ВЕНЬ СТОЯВ НАД НИМ │  ЧЕКАВ, ПОКИ ГОНЧАР П│ДВЕДЕТЬСЯ. эЕ  П│ДВОДИВСЯ.
фЯДЬКО ВЗЯВ ЙОГО П│Д ПАХВИ │ ПОВОЛ│К П│Д СХИЛ ВАЛУ ТА Й ПОСАДОВИВ ТАМ.
     фЯДЬКО ЧАСТИНУ ГРОШЕЙ ЗГР│Б З ТАЦ│ │ СКАЗАВ, ЩО  ДРУГУ ПОЛОВИНУ СТАВИТЬ
У ЗАСТАВУ.
     яРОТИ  НЬОГО ВИЙШОВ  ОДИН  З КНЯЖИХ КОНЮХ│В.  яОКЛАВ  ОДНУ ВАЖКУ МОНЕТУ
ПРОТИ ДЯДЬКОВО┐ КУПИ.
     эЕ ПОПЕР НЕОБАЧНО НА я│ВНЯ, ЯК ТО ЗРОБИВ ГОНЧАР. рЛЕ ВСЕ ХОДИВ  НАВКОЛО
ДЯДЬКА  │ ВСЕ ПЕРЕД СЕБЕ Л│ВОЮ РОЗМАХУВАВ. ЎЕ  ЩОБ ДЯДЬКО НА ЙОГО ДОВГУ РУКУ
НАШТОВХНУВСЯ. р ЗА ТИМ ЩОБ ВР│ЗАТИ ПРАВИЦЕЮ ЧИ В ГРУДИ, ЧИ В ЛИЦЕ.
     фЯДЬКО  МЕТНУВСЯ ВПЕРЕД. ▓  КОНЮХ ПЕВНО  ПОДУМАВ, ЩО В│Н ЙОГО  ВДАРИТЬ.
ЁОЗМАХНУВСЯ НА ПОВНУ СИЛУ ПРАВОЮ. ЄА я│ВЕНЬ В│ДСКОЧИВ НАБ│К │ ЗНИЗУ, З УС│║┐
СИЛИ ВДАРИВ КОНЮХА ПО ЩЕЛЕП│. ъОНЮХ ОПУСТИВ РУКИ, НАВ│ТЬ ПАЛЬЦ│ РОЗТИС.
     - їТО │НШИЙ ВИЙДЕ? - ёПИТАВ ДЯДЬКО.
     ЄА КОНЮХ ХРИПКО ВИДОБУВ │З СЕБЕ.
     - ▀ СТАВЛЮ ЩЕ ОДНУ МОНЕТУ.
     яОХИТУЮЧИСЬ, П│Д│ЙШОВ ДО ТАЦ│ │ КИНУВ НА НЕ┐ ВАЖКУ СР│БНУ МОНЕТУ.
     ▓ ЦЬОГО РАЗУ  В│Н КИНУВСЯ ВПЕРЕД, ПРИКРИВШИ СЕБЕ НАП│ВЗ│ГНУТИМИ РУКАМИ.
ъРУЖИВ НАВКОЛО я│ВНЯ │ НАМАГАВСЯ ЗАСТИГНУТИ ЙОГО ЗНЕНАЦЬКА │ ЩОСИЛИ ВДАРИТИ.
     ЄА ДЯДЬКО БУВ ПРУДК│ШИЙ. я│ДЛОВИВ КОНЮХА, КОЛИ ТОЙ ШИРОКО  РОЗМАХНУВСЯ.
ч  ЩОСИЛИ  ВДАРИВ  КОНЮХА  В П│ДРЕБЕР'Я.  єДАР  ЗАВАЛИВ  КОНЮХА  НА  КОЛ│НА.
эАХИЛИВСЯ ВПЕРЕД │, ЩОБ НЕ ВПАСТИ ОБЛИЧЧЯМ НА ЗЕМЛЮ, ОБПЕРСЯ ОБОМА КУЛАКАМИ.
эА НЬОГО НАПАЛА ГИКАВКА. ЄА ВСЕ  Ж В│Н ЯКОСЬ ЗВ│ВСЯ │ З│ГНУВШИСЬ, ТРИМАЮЧИСЬ
ЗА БОКИ, П│ШОВ З КОЛА.
     Є│ КНЯЖ│ КОНЮХИ, ЩО БУЛИ З КУЛАЧНИМ Б│ЙЦЕМ, ЗАГОРЛАЛИ.
     - т│Н УДАРИВ ЙОГО НИЖЧЕ ПОЯСА!
     - яРОТИ ПРАВИЛ, ПРОТИ ПРАВИЛ!!!
     я│ВЕНЬ Б│ГЦЕМ ДО СТАРОСТИ.
     - чАВЕРНИ ЙОГО! эЕХАЙ В│Н ЗАДЕРЕ СОРОЧКУ! ЄОД│ ВС│ ПОБАЧАТЬ!  ▀ НЕ  БИВ
НИЖЧЕ ПОЯСА!
     р КОНЮХИ ЗАКРИЧАЛИ, ЩО ЦЕ