ькі  тістечка,  що
продавали в христиЯнських  монастирЯх, підносилисЯ  високі храми  індусів. I
скрізь,  де  тільки  між будівлЯми, мурами й  деревами  було  трохи вільного
простору, виднілись юрмища темношкірих, майже голих людей.
     I  на причалах  теж  з'юрмивсЯ чималий тлум людей. ѓеть усі майже голі,
коричневошкірі.  I  ні  в  кого, на  відміну  від  арабів-морЯків і  стражів
митниці, ніЯкої зброї -- навіть ножа за поЯсом.
     Љраєм ока Ђлі  спостеріг,  Як  враз  над  пальмовим  дахом  довжелезної
будівлі з'ЯвивсЯ темношкірий  патлатий чоловік з Якимось гаком чи топірцем в
руках.  I він, о  диво, поплив злегка похитуючись, над дахом будівлі. ‡а ним
ще з'ЯвилисЯ з-за дерев люди  з подібними гачкуватими палицЯми в руках і теж
почали рухатись на рівні пальмового даху. ’а ніхто в їхній бік і не зиркнув.
     Ђлі  аж рота роззЯвив  від несподіваного  видовища. ’а  ще мить --  усе
стало  зрозуміло. 3-за рогу будівлі виступив слон з погоничем  на горбку. ‡а
першим ще  слони  із погоничами.  ‚сі тварини  тЯгли  в  хоботах  здоровенні
в'Язанки довгих вохристих жердин.
     џк  тільки  тварини  вийшли  на берег, то зразу ж, керовані погоничами,
почали складати у купу в'Язанки жердин.
     Ђлі аж  у роті пересохло від хвилюваннЯ  -- ось-ось вони, поруч зовсім,
чудесні індійські  слони!  ‘ерце калатало, хотілосЯ  кричати  від радості  й
захвату -- не тому, що він побачив такого велетенського звіра, а тому що цей
велетень такий зграбний і  слухнЯний! Ђлі не витримав і заволав у захопленні
від цього чудесного творіннЯ Ђллаха: "Ђллах акбар!!! Ђллах акбар!"
     Ђ слони, склавши свій вантаж, спускались до річки.
     Љоли вони зайшли  у  воду і почали купатись,  поливаючи себе  з хоботів
водою,  Ђлі  геть збожеволів від захвату. ‚ін тільки викрикував, наче дервіш
на зікрі: "Ћ Ђллах, о Ђллах, о Ђллах!!!"
     Ћдин із митників почав кликати Ђлі щоб вчинити йому допит під присЯгою,
Як і всім мусульманам з кораблЯ. ’а Ђлі навіть не позирнув униз.
     ‘пека  різала  людЯм  тіла,  забивала  диханнЯ,  витискала  з усіх  пор
хворобливий липкий піт.
     ђуббан не витримав ї закричав до раїса митниці:
     Ћ  достойний і ласкавий!  Џрипини  цю тортуру! ™е півгодини --  і  коні
почнуть падати!  Љінь не може стоЯти без  руху  під таким сонцем... ‡аклинаю
Ђллах, будь милосердним і справедливим!..
     ђаїс  у відповідь  не став кричати. ’ільки розвів руками, мов говорЯчи:
"џ  нічого  не  можу  вдіЯти...  ‡акон  є  закон!"  ђуббан  уже  без всЯкого
лицедійства схопивсЯ за голову і заволав у розпачі:
     Ћ Ђллах! Њилостивий і милосердний!  ‡а що ти караєш мене так тЯжко?!! Ћ
Ђллах! ‚зиваю до твого милосердЯ!!!
     I тут  захропів наврочений кінь. Љінь бивсЯ у корчах, на тонких губах у
нього зависла піна.
     I  майже водночас на кормі пролунав зойк і з глухим стогоном упав  один
митник. ’а  стогін змовк  післЯ  дзвінкого удару  його голови об  дошки. ‚ін
тільки мовчки, Як риба, жував повітрЯ, а з носа в нього цівками лилась кров.
     ‚сі з жахом відскочили від нього.
     ‚ одну мить не лишилось на кормовій палубі й одного митника,
     ђуббан миттю отЯмивсЯ і засвистів у  сюрчок. Ќаказав  хлопцЯм на линвах
витЯгати коней із трюму.
     Ћдностайно, не  вагаючись і  миті, всі кинулись  до  праці. Ќавіть  Ђлі
поспішив із свого "сідала".
     І не жаліючи себе,  надриваючи  собі жили,  морЯки  витЯгали  коней  на
линвах нагору і  опускали  на рінь. Ђ коні нікуди не кидались, не вихали, не
скаженіли, а  зразу  ж  простували до води.  ’ут  слов'Янин  не  витримав  і
закричав  руббанові,  що не можна давати  конЯм  води  досхочу, а  треба  їх
негайно поставити  в  затінок.  I,  не  чекаючи  ніЯких  наказів,  заходивсЯ
відганЯти  коней від води і в'Язати  в тіні  навісу білЯ складу. ™е не  всіх
коней переправили на берег, Як руббан допустивсЯ помилки. Ђле він  і  не міг
вчинити   інакше,   бо   був    правовірним   мусульманином.   ‚ін   наказав
зінджам-ідолоклонникам винести на берег покійника і вимити від крові палубу.
’ільки-но  вони  виконали  наказ  руббана, Як зразу ж  митники видерлисЯ  на
корабель і почали свій розбій.
     I тепер виходило, що команда вивантажувала коней, а митники виносили  з
кораблЯ на  берег до митниці все, що тільки  можна було потЯгти  з  кораблЯ.
Ќавіть палубні дошки!
     Џотім усю команду загнали в довгий і напівтемний сарай митниці.
     I там у кожного мусульманина під присЯгою випитували  ім'Я кожного, хто
його  батьки, звідкілЯ  він,  Який  його  достаток, що  відбувалось  під час
плаваннЯ.
     Ћдночасно інші митники порпалисЯ в купі матроських речей і корабельного
начиннЯ.
     Џотім,  післЯ  такої  пригоди,  матроси  багатьох своїх речей  так і не
віднайшли.
     Џриступили митники  і до  Ђлі, щоб під присЯгою допитати його. I почали
вже, схопили вже, щоб потЯгти в окрему комірчину длЯ допитів.
     ’а  матроси на чолі з керманичем підскочили до митників і видерли Ђлі з
їхніх рук.
     Њитники кричали,  що  Ђлі  дорослий  і має  відповідати,  Як  і  всі. Ђ
керманич і  матроси  кричали,  що без  каді  це питаннЯ не  має  права ніхто
вирішувати на власний розсуд .
     •то зна, чим би скінчиласЯ суперечка, Якби не почувсЯ бій  барабанів та
завиваннЯ труб, галас величезного людського тлуму.
     Џрибув  сам  раджа Љалікута  подивитисЯ  на перший корабель цього року.
‚ласне,  не  корабель, а коней. –ей візит звільнив Ђлі та корабельну команду
від подальших знущань.
     Їх усіх випустили з митниці, і вони вишикувались разом із руббаном білЯ
коней.
     ђаджа в золотому паланкіні поплив до них через юрмище своїх танцівниць,
барабанщиків,  воїнів  і  рабів. Џопереду  котивсЯ тлумач, загорнутий у білу
спідницю.
     ‡а  паланкіном  раджі горою  сунув розцЯцькований слон. ‰ого довгі ікла
були    подовжені   гострими   сталевими   лезами.   •оботом    він   тримав
нагайку-трійчатку із  сталевих ланцюжків.  Ќа кінці  кожного  ланцюга висіла
гранчаста сталева кулЯ.
     Ќа чубкові в слона ніхто не сидів і ніхто не виступав поруч нього,
     Ђлі зрозумів: цей слон у Яскравій шовковій попоні --страж самого раджі.
     Ќосії паланкіна, велетні-зінджі  спинилисЯ  навпроти  коней.  ‡астиг за
палашем раджі слон-охоронець.
     Ђлі   вразило   коричневе  вусате   обличчЯ  раджі.  Ќезворушне,   наче
вирізьблене з каменю.
     Ћчі велетенські, чорні, мов  з полірованого гагату, ледь вирлаті. ’а не
було ніЯкого виразу в них, коли раджа оглЯдав кожного конЯ окремо. Ђ виводив
перед його очі скакунів фарбований слов'Янин.
     Ќаврочений кінь шарпонувсЯ і пішов  боком до  раджі. ‘лов'Янин завис на
линві, тЯгнучи конЯ назад. ’а велетенський  слон миттю відступив набік  з-за
паланкіну  і замахнувсЯ  сталевим  нагаєм на  конЯ.  Љінь злЯкано захропів і
порачкував назад, тЯгнучи за собою по піску не менш перелЯканого слов'Янина.
–е Ђлі побачив  по тому, Як від лицЯ  слов'Янина відлила кров,  і воно стало
сіро-брудним.
     Љоли  раджа  споглЯдав  останнього  конЯ, навіть  місцеві  стражники  і
митники ледь стоЯли  на  ногах, так  їх припекло  люте  сонце. I  вітерець з
океану не приносив полегшеннЯ він був вогкий і пекучий, тільки пахнув йодом,
гнилими водоростЯми.
     Ќарешті раджа  розтулив вуста  і  тонким  голосом сповістив, що коні ці
припали йому до  смаку  і  він забирає  їх.  ‡разу ж із  почту  раджі  вибіг
кругленький чоловічок і подав руббану важкенький мішечок із золотом.
     ђуббан простЯгнув цьому чоловікові два кінських хвости.
     –е ті коні, що їх поглинуло море за сто фарсахів від Љалікута...
     ’и  що,  руббане, невдоволений  щедрістю раджі?! --  спитав  чоловічок,
зловісно всміхаючись у тарганЯчі велетенські вуса.
     џ всім вдоволений і щасливий! Ђле кому Я маю продати ці хвости?
     —оловічок сказав щось тлумачеві, той сказав раджі.
     ‚перше і востаннє  посмішка ледь  скривила точені вуста раджі. ‚ін щось
швидко проговорив.
     ’лумач сказав ці ж слова товстенькому, і той уже переказав руббану:
     Ќайсвітліший  повелитель ласкаво  дозволЯє  раїсу  митниці  купити  цих
прекрасних скакунів. ’и вдоволений?
     Ћ  наймудріший, найщедріший і  найсвітліший повелителю, немає межі моїй
радості від твоїх щедрот! Ђле Я прошу про велику ласку! Њій корабель втратив
щоглу і човен. џ  прошу дозволу самому в лісі вибрати і зрубати дерева! „уже
прошу твоєї ласки!
     ’лумач переклав проханнЯ руббана.
     ђаджа зробив знак рукою, що він зрозумів проханнЯ.
     „овго тривала мовчанка. ‚сі умлівали, лише раджа був незворушний.
     Ќарешті він розкрив вуста:
     ’ільки  п'Ять чоловік  можуть  піти  в  ліс.  „ерево  рубайте  самі,  а
притЯгнуть  його мої слони!  -- переклав тлумач і показав пальцЯми, що треба
впасти навколішки й дЯкувати.
     ’ак руббан і зробив, а за  ним і всЯ команда. I зразу ж чорношкірі раби
повернули паланкін,  і раджа, ніби визолочена статуЯ, поплив над натовпом. Ђ
за ним слон-охоронець зі  сталевим нагаєм, щоб ніхто  близько не  підступав.
Џотім  посунули  барабанщики  і   танцівниці,  вигинаючись,  викручуючись  у
стрімкому танці. „алі загупали піші  списоносці  й  лучники. Ђ за воїнами по
чотири конюхи-ефіопи повели кожного конЯ. ’ільки наврочений кінь не дававсЯ.
Џадав, вибрикував. I одним ударом копита розкроїв стегно конюху-африканцю.
     ’оді до руббана, що висипав на плат монети  і почав рахувати їх, підбіг
вусатий товстун:
     ’и можеш щось вдіЯти із цим скаженим конем?
     Ћсь ці двоє можуть з ним упоратись! -- I руббан однією рукою показав на
фарбованого слов'Янина, а другою на Ђлі.
     ’овстун кинувсЯ до слов'Янина, що посадовив собі знов на плече папугу і
розмовлЯв  з  ним.  Џапуга  все повторював  те саме "Љурвин син!"  Ђлі хотів
спитати, що це значить, та все щось заважало.
     ‘лов'Янин показав на Ђлі:
     ‚ін кращий, ніж Я! ‚ін довше був білЯ того конЯ.
     -- Ќічого,  підете удвох!  -- вирішив товстун.  I блискавично,  мигнути
вони не встигли,  Як  білЯ Ђлі  стало двоє воїнів із шаблЯми  наголо, а білЯ
слов'Янина аж шестеро.
     •лопець і слов'Янин поспішили до конЯ -- не посперечаєшсЯ!
     Ђлі не мав ніЯких лакіток длЯ конЯ. Ќе було й часу  щось вигадати. Ћтож
він, з гарЯчки, витЯг недожований добрий шмат  акулЯчого м'Яса  -- єдине, що
встиг вихопити в митників з-під рук.
     Џідступав  до навроченого  конЯ,  простЯгаючи шмат солоної риби. Ђ кінь
йому назустріч,
     ‚хопив  солону рибу і з  насолодою почав  гризти.  Џоки  Ђлі огладжував
тварину, слов'Янин вихопив  в одного з  конюхів вуздечку і накинув  на конЯ.
’ільки спочатку не вставив вудило, звичайно.
     Ћтак вони вдвох повели через усе місто норовистого конЯ.
     Ѓарабани били не  дуже  голосно, дудки  тихо свистіли --  певно, щоб не
сполохати коней. —ерез  те було добро чути дзвін срібних бубонців на ногах і
на руках танцівниць.
     —ерез весь  Љалікут  разом з  раджею,  усіма  його слонами  й  воїнами,
сановниками, тлумачами та казначеЯми, музиками й танцівницЯми пройшли Ђлі та
фарбований  слов'Янин.  —ерез  усі  його   майдани,  з'єднані  вулицЯми   та
кварталами різних вір, мов і ремесел.
     Људи не подивить -- все тут було неймовірне й цікаве.  Ћсь корови. Ќіби
Якісь  сновиди,  облізлі, мишасті  й полові,  горбаті  й ребристі, схожі  на
скелети й привиди,  намагалисЯ вони зайти до храму, чи потЯгти щось з  лавки
зеленЯра.
     Ќа товстенних гілках неймовірно великих  дерев довгохвості,  чорноморді
мавпи здіймали страшенний ґвалт.
     Ќа  самісіньких вершках галасували  зелені папуги, точнісінько такі, Як
папуга слов'Янина.
     ‚сі вулиці, опріч  того місцЯ, де відбувавсЯ прохід почту  раджі,-- все
було заповнено тлумами людей.
     I  тут Ђлі побачив зовсім голих чоловіків. ‚они  або  кунЯли в затінку,
або  сиділи  на  пекучому  сонці й  дивились перед собою  безтЯмними  очима,
ворушачи вустами, мовби читаючи Якусь молитву.
     ‘рібний  дзвін  наповнював  вулиці, де  мідники й  золотарі  карбували,
кували й лили вибагливі й дорогоцінні прикраси.
     ’онкі,  гострі й сильні запахи від тих всіх спецій,  овочів,  плодів та
коренів,  що лежали й висіли в лавках, чарували, паморочили голову хлопцеві.
I в  той  же час  із різних завулків  напливав хвилЯми сморід від  нечистот,
бруду й сміттЯ,
     Ќа  одних  городЯнах були білосніжні запинала,  на других  лише зотліле
смердюче шматтЯ.
     Ђлі побачив і могутніх оголених стражників, і напівзасохлі людські живі
кістЯки.  –і  недобитки  тЯгли  поїдені  хворобами  руки  до  тих,  хто  був
здоровіший  і щасливіший  за  них. ’а  Ђлі не помітив за весь  похід жодного
руху, щоб хтось щось простЯгнув тим, хто благав про поміч.
     Ѓули  у  місті  й  багатющі  паланкіни.  ‡вичайно,  не  такі  великі  й
поцЯцьковані, Як у раджі.
     Ђлі  роздивлЯвсЯ,  та все ж боЯвсЯ  сильно крутити  головою.  ‘хоплював
тільки те, що траплЯлось просто перед очі.
     Ћсь два пси на сходах храму завелисЯ за Якусь шкоринку. „огризають один
одного, харчать в останніх судомах. Ђ полова  корова,  не  корова --  скелет
ребристий, розборонЯє їх рогами, намагаєтьсЯ розкидати у різні боки.
     Ћн лежить, висохлий, немов мертвЯк, зовсім голий старець. Џідклавши під
голову кулак, ворушить вустами і  краєм  ока споглЯдає грифів, що спустилисЯ
на вершок храму.
     Ћсь,  стрункіші  за  найгнучкішу  тростину,  виступають  майже  оголені
темношкірі дівчата.  Ќа  руках, на шиї Яскраві прикраси  із Якогось насіннЯ.
ЋбличчЯ  в  них красивіші, ніж у красуні співачки  Ќіссо.  Ђ несуть  вони на
голові корзини з перепаленими шматами вапна. ‘онце блищить на їх темних, мов
старовинна бронза,  тілах, грає  на сторчливих персах,  що при кожному кроці
пружно підскакують.
     Ћсь нужденний сміттЯр, Як і його батько •асан, на сходах рожевостінного
храму порпаєтьсЯ -- підбирає в корзину сміттЯ, змітає пісок.
     Ћн знову темношкірі,  майже голі, з ледве обгорнутими стегнами, жінки й
дівчата несуть на головах корзини із шматами битих коралів та вапнЯку.
     Љоли вони поспішали разом  з усіма конЯрами-ефіопами  за раджею, папуга
на плечі слов'Янина почав невдоволено  щось кричати. I зразу ж один могутній
воЯк-зіндж  швидким,  блискавичним  рухом вхопив  птаха і  відступив  кудись
набік.
     ‘лов'Янин тільки прохрипів щось запаленими вустами.
     Ќарешті  перебігли  майже   через  великий  майдан   і   підступили  до
рожевостінної  фортеці.  ‡разу  за  мурами  підносивсЯ,  тЯгнувсЯ  просто  в
темно-синє небо величезніший білокам'Яний палац. Ђ поруч  -- не менш  пишний
храм з червоного каменю.
     “  брамі між двома баштами стоЯли незлічені стражі.  I ще сиділо кілька
десЯтків писарів-кадібів  та  рахівників.  ‚они  рахували тих, хто заходив з
раджею до замку.
     Љоли  Ђлі  й  слов'Янин  наблизилисЯ  до  рахівників, ті  щось  голосно
закричали.
     ‡разу  ж   підскочили  здоровенні  могутні  стражники-індуси.   ‹ише  в
коротеньких обгортках-спідницЯх, зате при шаблЯх наголо.
     ‡упинили Ђлі та слов'Янина -- мовлЯв, не дозволЯєтьсЯ чужинцЯм заходити
до фортеці раджі.
     I зразу  ж,  Як з-під землі,  об'ЯвивсЯ товстун  і з ним чи  не  дюжина
м'Язистих стражів.  ‚они перехопили навроченого конЯ від Ђлі  й слов'Янина і
потЯгли, майже понесли його на подвір'Я фортеці.
     Ќаче  джин  з  бутлЯ,  виник чорний велетень  і  подав слов'Янину  його
розкуйовдженого зеленого папугу. Џапуга кусав  дзьобом пальці чорному стражу
і кричав своє.
     Ђлі хотів спитати в слов'Янина,  що він кричить, та тут наблизились два
слони з  музиками, і  Ђлі про все забув. Љартаті,  візерунчасті покривала на
слонах  були  оздоблені золототканими шнурами й торочками. Ќалобники  слонів
іскрилисЯ  золотом,  сріблом  і  всіма  барвами   веселки  від   незліченних
самоцвітів.
     Ђлі й  слов'Янин  стоЯли за спинами стражів, притиснуті  до мурів, поки
заповзав у  двір велетенський виїзд раджі. Љоли ж увесь  почет з  барабанним
калатаннЯм,  завиваннЯм  сурм  і дудок,  дзвоном срібних бубонців  на  ногах
незліченних  танцівниць вливсЯ  до  фортеці,  тоді  стулки воріт  з рипіннЯм
замкнулисЯ.
     ’ільки  червона курЯва густим димом знесласЯ від землі,  закривши людей
майже по груди.
     ‘тражники розступилисЯ, й Ђлі та слов'Янин змогли вільно віддихатись.
     I вони пішли назад до порту через усе місто.
     Ішли двоє мандрівців незнаним містом, і ніхто до них не заговорив.
     ‹ише папуга порушував мовчанку і белькотів щось своє.
     ’а зараз  в Ђлі  пропав  настрій  спитати,  що  воно  значить. Ѓо Якось
незручно їм обом -- і дорослому, і малому -- почувалосЯ серед цих людей.
     Їх обох вразило ось що: люди, що йшли їм назустріч, побачивши чужинців,
відступали  з їхнього шлЯху, ніби страхаючись торкнутись іновірців  тілом чи
одЯгом. I  так  чинили не лише добре вбрані, вгодовані перехожі, а й  бідні,
зовсім нужденні люди.
     ‘лухай,  хлопче!  ’ут є  дивна  річ.  Њи  їм  більше  страху  даєм, ніж
прокажені!  ’и це  розумієш?!  Њи длЯ  них  бридкіші  прокажених!  Њи --  Як
нечистота длЯ них. ’и розумієш?!
     I Ђлі згодивсЯ, бо так воно й виходило.
     „ивись  --   продовжував  збуджений  слов'Янин.  --  –і  індуси  ходЯть
загорнуті в довгі тканини! ЇхнЯ віра не вміє шити ні штани, ні сорочки!
     Ђлі ж іще більше вразило, що брудна за шаріатом тварина, собака, вільно
гулЯє на сходах храму, в храмі.
     I Ђлі вирішив подивитись, зазирнути до храму,
     ‘лухай, слов'Янине! „авай зазирнемо до храму.
     Ђ в них дозвіл є чужинцЯм?
     Ќе  знаю.  Ђле  ж  дивись  --  мавпи  заходЯть,  корови  гидЯть, собаки
забігають...
     ‚они  неквапно  піднЯлисЯ  по запльованих, засмічених Якимось лушпиннЯм
сходах.
     I тільки-но зібралисЯ  пройти між колонами, Як вмить їх обступив натовп
убогих, обдертих, брудних, але при повному здоров'ї, патлатих,  майже  голих
молодиків, ‚они  розмахували кулаками,  насідали, відштовхували, тіснили  зі
сходів від дверей храму хлопцЯ і слов'Янина.
     Ђлі та слов'Янин рачкували перед розлюченими, роз'юшеними,  напівголими
чи то жебраками,  чи то злодюгами. Ѓо жоден  з них не мав натруджених рук --
це Ђлі відразу зауважив.
     ћрба гнала Ђлі й слов'Янина до брами кварталу.
     I  зразу ж,  тільки-но Ђлі  зі слов'Янином переступили  браму кварталу,
юрба,  мов  за  командою,  замовкла.  ‹ють  збіговиська  вмить  ущухла.  ‚сі
повернули і, не розмовлЯючи  один  з одним, спокійно пішли  в затишок храму,
щоб розлЯгтисЯ  і сидіти безтЯмно, без всЯкого  руху і чекати, коли  жерці з
храму винесуть їм залишки від пуджі<sup>6</sup>.
     •лопець і дорослий поспішали вулицею, тремтЯчи від напруги, від страху,
що зараз оці всі люди схаменутьсЯ й кинутьсЯ на них, Як  тільки-но ті,  білЯ
храму.
     I коли вони зрештою вийшли з кварталів і попрЯмували пустирем до порту,
під першим же великим  деревом слов'Янин  сів навпочіпки і,  втираючи рЯсний
піт  з  лицЯ рукавом довгополої  арабської  сорочки,  голосно  розреготавсЯ.
‘міЯвсЯ довго, відчайдушно, аж сльози йому потекли з очей. ‚ін аж корчивсЯ.
     Ђлі перелЯкано  витріщивсЯ на слов'Янина, бо йому  здалось, що  той від
пекучого сонцЯ і від перелЯку збожеволів.
     ‘лов'Янин, помітивши вираз його обличчЯ,  махав рукою,  мовлЯв, він  не
може говорити  від сміху.  I щоб Ђлі  не переймавсЯ,--  він,  слов'Янин,  не
збожеволів,-- поЯснить. Ћтож, пересміЯвшись, він охрипло сказав хлопцеві:
     џ думав, що інший  квартал почне нас бити. џкі тут люди, такі самі люди
у моїй країні  --  ђусі! Џоки  загроза їхнім халупам  і  храмам, вони  зразу
кидаютьсЯ на  непроханих зайд. ’ільки відігнали  від  свого  порога,  їм усе
байдуже:  і  куди пішов  далі  їх  ворог,  і що буде  іншим  халупам робити.
’очнісінько  Як  індуси, точнісінько  наші кнЯзі і наші боЯри.  ‡начить, усі
люди в однаковій глупоті є скрізь!
     Ђлі це було нецікаво і не зовсім зрозуміло.  ‚ін ще ніЯк не міг відійти
від перелЯку і спитав у слов'Янина:
     ‘лухай! ’и воїн, ти дорослий муж! Ђ  тобі не було страшно, коли на  нас
кинулись ці храмові гієни?
     ‘лов'Янин спохмурнів, кілька  разів обтер обличчЯ,  і  рукав  геть став
темний від поту. ‚ін стомлено видихнув повітрЯ і сказав:
     ™е  й Як було  страшно!  ‚сю утробу ніби хто  рукою  схопив  і стиснув!
„обре! Џішли!
     ‚ін,  крекчучи, чого Ђлі ні разу ще від нього  не чув, підвівсЯ, і вони
почимчикували до порту.
     Ђ  там  уже  на  них чекала  нова  пригода. Ѓо  відколи  Ђлі ступив  на
дерев'Яні хідники Ѓасри, від того часу всЯкі дурні та  небезпечні пригоди не
полишали його, а тільки безперервною ліниво намотувались, накручувались одна
на одну у велетенський клубок.
     27. ђЋ‡ЏЋ‚І„њ ЏЋ„ЋђЋ†ЌњЋѓЋ
     ‚ одинадцЯту ніч місЯцЯ рамадану, під  час великого  посту,  до високої
двоповерхової оселі, схожої на сторожову вежу, підступив стрункий худорлЯвий
молодик. ЋдЯг  на  ньому був йєменський -- довга спідницЯ-фута, міцна, хоч і
потерта,  безрукавка  -  садріЯ,  на ногах зовсім нові сандалії-хаза.  —ерез
плече в нього  висіла вовнЯна плетена торба, Яку  носЯть йєменські горЯни, а
за широким шкірЯним поЯсом стирчав держак чингалу-джамбії.  ѓолова обгорнута
платом  так, що було прикрито майже половину обличчЯ.  Ќа  плечі з-під плата
спадали дві коси, Які носЯть морЯки-йєменці. Ішов він трохи розгойдуючись --
так ходЯть люди, що  довго пробули на  кораблі в морі. I водночас кроки його
були зовсім безшумні Як у мисливцЯ, що вистежує сторожкого звіра.
     ‘транній підступив  під  двері  оселі  і,  проказавши привітаннЯ,  тихо
покликав:
     Ћ шейх! —и дозволиш ступити до твоєї оселі?
     I голос із даху проказав:
     ‡ачекай хвилину, подорожній! ‡ірки не можуть чекати.
     ‡а Якийсь час почулосЯ рипіннЯ сходів  у будові, потім двері зовсім без
всЯкого  звуку  відхилились  всередину,   і  на   порозі  став  господар  зі
світильником над головою.
     ‚ін мовчки показав рукою нічному гостю проходити до оселі.
     I тільки коли засунув  на  міцний засув двері, оберігавсЯ і схвильовано
проказав:
     Ћ Ђллах! ‡рештою Я дочекавсЯ тебе!
     -- ’ак, о шейх! –е Я повернувсЯ до твоєї оселі!
     ‘ивий, згорблений, але  ще досить міцний чоловік поставив на голий тахт
світильник і обійнЯв молодика. ‚ін  тричі поцілував  його  в  скроні, а  той
поцілував йому руку.
     Џотім господар запросив  його  до трапези. I  сам полив на  руки своєму
гостеві.
     Џодав кухоль чистої прохолодної води з великого спітнілого глека.
     Љоли прибулий вгамував свою спрагу, приступили вони до трапези.
     ’а гість їв без усЯкої охоти, тільки ще двічі пожадливо пив воду.
     ’ебе мучать спрага, мій юний друже?
     Ћ шейх! Њене мучить не  та  спрага!  Њене мучить спрага  розповісти про
свої  пригоди достойній людині,-- ти Ясновидющий і  ти це, о мій шейх, добре
відаєш.
     ‚ідаю, мій  друже! I тому  не будемо відволікатись  від  справи довгими
балачками. ђозкажи  мені краще, Як тобі мандрувалосЯ всі ці роки. —и побачив
ти всі ті дива, Які хотів побачити? —и здійснилась твоЯ мріЯ?
     Ћ  мій  шейх!  џ  побував  скрізь, де буцімто  бувають чудеса, про  Які
розповідали бувальці на  багдадських базарах! -- Њандрівець випив ще води і,
вславивши Ђллаха та  призвавши благословеннЯ на  пророка Њухаммеда  та  весь
його рід, почав оповідь.
     ђозповів   швидко,   довго   не   розмусолюючи  про  свої   пригоди   в
атт-ель-Ђрабі і на кораблі в морі-океані.
     ‡акінчив такими словами:
     –е все було тут, у світі арабів, мусульман. I головне тут було диво, що
Я  живий вислизнув  із  лабет  своїх  одновірців і одноплемінників.  –е було
найдивніше. I от Я опинивсЯ в Індії...
     Љоли відвели разом зі слов'Янином конЯ до палацу раджі і повернулись до
гавані, то знов потрапили в халепу.
     ђаїс митниці разом  з каді та мухтасібом звинувачували руббана, що  той
уникне  сплати закЯту.  Ђле  руббан  був  метким чоловіком. ‚ін встиг  через
відступника-оманцЯ  підкупити каді. I  каді так розсудив,  щоб за дарованого
раїсові конЯ руббан віддав монети. Ђ раїс  щоб сплатив  руббанові за  хвости
подохлих коней.  Ђ з тих грошей щоб  руббан  заплатив закЯт. ’а і тут руббан
вчинив по-своєму. ‚ін заплатив  з  раїсових  грошей  платню своїм хлопцЯм. I
найбільші гроші дав неграм-поганам та  фарбованому слов'Янину. ’ак  що трохи
грошей за хвости дохлих  коней  лишилось  у нашої  команди! “  всЯкому разі,
післЯ цього ні каді, ні мухтасіб не чіплЯлись до руббана  і його хлопців. ’а
по обличчю раїса Я відчув, що добра не  буде нашій команді. ‚ирішив тікати в
місто, у  квартали,  де раїс не має всієї сили. Ђ щоб жити в місті, потрібні
гроші. џ сказав слов'Янину:
     ‘лов'Янине, ти  найдобріша людина!  „ай мені  в борг або просто подаруй
трохи монет!  “ мене немає надії, що руббан візьме мене в ліс. Ђ Я хочу піти
в джунглі і побачити білого слона. џ можу піти в джунглі лише таємно. ™об це
вчинити,  мені  треба  покрутитись  у  місті  і  все  вивідати, де  найлегше
проскочити. Ђ в місті за все треба платити...
     ‘лов'Янин довго думав, а  потім віддав мені свої десЯть динарів, а собі
лишив  три динари. Џотім  він сказав руббанові, що піде  зо мною в місто  на
торжище. I відвів мене в місто, щоб ніхто з раїсових людей мене не зачепив.
     „ав мені великодушно,  щедро  свої  динари, але  ще дорожчий  він  мені
зробив  дарунок  -- віддав  маленьку йєменську  сокиру без  держака.  ’а  ще
дорожча була його порада:
     ‘лухай, хлопець!  •очеш  жити в лісі  -- дивисЯ, що  їсть звір:  свинЯ,
ведмідь,  білка, куріпка,  голуб. ™е тут в Індії є кращий звір-провідник  --
мавпа, звір, дуже подібний до людини.
     ‚ін пішов до кварталу, де жили погоничі слонів. Ѓо спочатку погоничі не
збиралисЯ виступати  до лісу. Їхні брахмани <i><sup>2</sup></i> не дозволЯли цього.
Љазали, що зорі несприЯтливі длЯ походу в пущу по корабельне дерево.
     ‚одночас  ті ж  самі брахмани кожного  днЯ відправлЯли на прощу з міста
цілі юрби людей.
     Ђ треба сказати, що з кожним днем спека ставала все лютішою. Ћ шейх! Ќе
знаю, чи ти бачив щось  подібне в обжитому заселеному місці! 3  дерев падали
зомлілі від спеки папуги, ворони й кажани! ‹ежали конаючі люди на майданах і
вулицЯх. ‹истЯ скручувалось і опадало  з  дерев, перетворювалось на землі на
Ядучий порох! Ќаш корабель тепер тільки  кормою торкавсЯ води -- навколо вже
був пісок.
     ‚одночас  хвилі океану і  вітер із заходу почали викидати до  берега по
два -- по три вітрильники щоднЯ. Љораблі  важко сиділи у воді -- були  вщент
завантажені чорними рабами,  горами слонових  бивнів, штабами  африканського
сиродутного заліза та калитами із африканським золотом!!! І зразу  ж ціна на
золото  впала.  ’е,  що  раніше  можна  було  купити  за один  динар,  тепер
доводилось купувати за два-три динари.
     Ђле й досі не прибув  жоден корабель з кіньми. I від того раїс особливо
лютував і роз'Ятрював у собі злість проти руббана.
     “ той же час  прийшли з  лісу в місто дикі  люди. Џринесли вони всілЯке
цілюще коріннЯ і мед у луб'Яних коробах.
     џ  ще не  міг  до путтЯ  усвідомити усіх їхніх звичаїв,  що  кожен  має
спілкуватисЯ тільки з тими, до кого  він по стану  подібний.  Ђле Я змикитив
сказати  портовим  п'Явкам-митникам,  що  мій батько в Ѓагдаді продає те, що
гублЯть інші.
     Ћтож  Я підійшов  на торжищі до тих диких людей та й  почав їм на мигах
поЯснювати, що Я хочу піти з ними в  ліс і подивитись на білого слона.  ‚они
наче  не зрозуміли.  ’оді Я пішов  і  купив  чудову іграшку з білої глини --
справжнього білого слоника! Ћ шейх, не дивись на мене  з  осудом! џ не став,
Як  індуси, поклонЯтись слонові! –е не був образ бога-слона,  лише  звичайна
дитЯча  іграшка!  Ћ,   Які  Я  бачив  чудові  фігури,  зроблені  індійськими
майстрами! Џовір мені  -- у наших землЯх нічого подібного немає!.. ‡нов Я їм
усе поЯснив на мигах, вони зрозуміли. ’а показали  мені, що не  можуть  мене
взЯти,  бо  стражники  схоплЯть  усіх нас,  а  мені відітнуть  голову!  ‚они
показали мені на стражів і на моє горло... ’оді, на прощаннЯ, Я пригостив їх
фініками, а вони мене медом. ‡асмучений, Я пішов дивитись на інші всЯкі дива
торжища. ђаптом мене  потЯг за рукав міцної статури торговець із касти шетті
<sup>3</sup>. ‚ін приходив до нашого кораблЯ і продавав морЯкам різні речі й
наїдки. етті-торговець шепотів мені в затінку старого баньЯну:
     ’обі  не личить  з ними їсти і пити!  ’и хоч і чужинець, а  так би Як з
касти шетті, тільки вашої, арабської. ‘пілкуваннЯм з ними ти осквернЯєшсЯ!..
‘лухай,  дай мені динар, і  Я тобі дам дорогоцінну пораду.  ‚она  варта двох
динарів. Ђле ти ще зовсім малий, і  тому Я збавлю ціну своїй чудовій пораді,
ніЯких сил від лютої спеки.
     Ѓо спека не спадала тепер і  вночі.  I океан з  припливом не допомагав.
Ќавіть гірше --  з-за океану, із заходу вітер ніс пекучу спеку і жовто-сірий
претонкий пил. Џросто Як пилок з квітучих верб!
     “  жовтавій світанковій  імлі, переступаючи через  тіла людей  і дохлих
птахів, ми вийшли з міста...
     ироким битим  шлЯхом і попереду,  і  позаду  нас  до  гір  і  пагорбів
посувались   юрми  і  окремі  прочани.  ‚они  йшли  очиститись  у  свЯщенних
водоймах<sup>6</sup>, умилостивити  своїх  індійських  богів,  щоб вони дали
воду всьому живому.
     џ  зауважив,  що  їхні жерці-брахмани відсилали  на прощу людей вбогих,
слабих тілом чи духом, старих  і безрідних. ‹ише кілька разів Я бачив  серед
подорожніх таких здорових, Як отих попихачів білЯ храму, що ледь не потовкли
нас із слов'Янином. Њи пройшли два майже покинуті людьми села, і  вже дорога
почала підійматисЯ вгору. Џросто при  дорозі росли  тут великі дерева. ‹истЯ
на них теж зів'Яло, покрутилось і почало  облітати, розсипаючись на порох по
червоній порепаній землі.
     Ћтут  із шетті  ми надибали  на жінку  з  дітьми. Џевно, вона вже довго
сиділа під деревом, бо на її білому вбранні і на чорних  косах поначіплЯлисЯ
засохлі  покручені  листочки.  Ћдна  дитина в неї  лежала  на руках, а  двоє
виповзли просто  на шлЯх.  †інка була висохла, мов живий  скелет. I діти  її
повсихали. ‚они лише щось белькотіли, вже не людські слова, а мов скавуліннЯ
тварини, і протЯгували благально рученЯта. ‘ерце моє стислосЯ від  жаху, і Я
пожалів дітлахів, спинивсЯ.  Ђ шетті тільки зиркнув, що Я чиню, і незворушно
покрокував далі.
     џ дав дітЯм  по  фініку і витЯг баклагу  з водою,  щоб напоїти  їх. Ђле
жінка закричала лютим голосом,  Як би орлицЯ заклекотіла, і  вирвала в своїх
дітей  фініки з рота  і кинула їх  у порох на шлЯх. Ђ  коли Я простЯгнув  їй
баклагу, вона відштовхнула її, де тільки сила в неї взЯласЯ. ‚ибила в мене з
руки  баклагу.  Ѓаклага  вдарилась  об  камінь  і  розлетіласЯ  на  череп'Я!
ђозбризкалась на дорожній пил дорогоцінна вода, Яка в ті дні була дорожча за
всЯке золото!..
     I тоді шетті все ж спинивсЯ і покликав мене. Ѓо Я остовпів і не міг іти
далі. ‡акричав Я йому: "‚она божевільна! ’реба забрати в неї хоча  б  одного
хлопчика!  Њоже, хоч  він виживе!  ‚она  ж їх  заморить до  кінцЯ!" Ђ  шетті
крикнув мені: "„аю  тобі безкоштовну,  проте найдорожчу пораду: не пхайсЯ  в
чужі  справи! ’и своєю їжею осквернЯєш її  та її дітей! •одімо швидше --  не
чини зла!.." џ  ще хвилину постоЯв,  намагаючись щось второпати, і  до  мене
дійшло  -- вона воліє  закону своєї віри! ‡начить, вона свідомо вбиває своїх
дітей? ‡начить, їй дорожчий закон її віри, ніж життЯ її дітей?!  џ  злЯкавсЯ
цієї благочестивої вбивці і побіг за шетті.
     –е тому  вона така  потворна в своїх діЯх, що не мусульманської віри...
џкби вона була нашої віри, з нею б не сталосЯ подібного  страху! ’ільки той,
хто визнає Ђллаха, той уникне всЯкого жаху!..
     Ћ шейх! Ќе можу  рівнЯтисЯ  твоїм знаннЯм і мудрості, але слухай, що  Я
взнав, коли повернувсЯ із джунглів  у Љалікут. Љоли кінчилось те калікутське
пекло і почалисЯ зливи, напали напасті на мусульман, що проживали  в місті і
порту!  Љожен  другий, а може  й  більше, чоловік,  що ходив  на  молитву до
мечетей і робив там омовіннЯ, помер від страшних виразок по всьому тілі!..
     ‡начить, вони порушували закони віри! Ћт їх і покарав Ђллах!
     Ћ  шейх! ЏрисЯгаюсЯ тобі,  померли  найбільші законники  та  богобоЯзні
люди!.. Ћ мій шейх, о мій  му'алліме! џ прийшов  розповісти тобі, що було, і
прошу  тебе, о  мій  шейх, не  будемо  сперечатись про події!  џ  хочу  лише
розповісти  правду... Њи розпрощалисЯ на перевалі невисокої лісистої гори, і
більше Я ніколи не бачив того шетті. џ  повернув праворуч і вступив у нетрі.
Џерш  за  все  відшукав  добре деревце і  вирізав  собі  довгий  держак  длЯ
єменського топірцЯ. ’епер Я мав не лише ножа, а й добру замашну зброю. Іти Я
не поспішав -- намагавсЯ  все роздивитисЯ, запам'Ятати дорогу, щоб вернутись
до берега... „ив у нетрЯх  було на кожному кроці більше, ніж на всіх базарах
Ѓагдада, Ѓасри  і Љалікута! Ћ  мій шейх! Ќочей всього рамадану не вистачить,
щоб розповісти про скарби й дива індійського лісу! ’ому оповім лише головне.
‘трашною  була перша ніч  у  хащах.  џ заліз на товсте дерево,  може, ліктів
заввишки на десЯть, і  скоцюрбивсЯ між двома гілками товстими -- одна згори,
друга -- знизу, Я на ній лежав, „умав, що засну. Ќі! Џершої  ночі не спав  і
миті --  такий жах  мене  проймав. ’ільки впала  чорна темрЯва на  нетрі, Як
зразу почавсЯ страшний галас.
     џкісь нічні птахи  божевільно кричали  відразливими  голосами. ЌЯвчали,
шипіли, гавкали та скавуліли на землі невідомі мені істоти. I що було дивним
--  у  чорному  мороці ночі засвітилисЯ тисЯчі  тисЯч вогників! Ћдні вогники
весь час  рухались,  то,  певно, комахи. Інші були нерухомі і  випромінювали
бліде синє, зелене або  блакитне сЯйво! Ђ потім вранці, коли  ледь заповз із
дерева, то роздививсЯ --  нерухомі світлЯчки  виЯвилисЯ грибами і трухлЯвими
рештками дерев... џ корзину прив'Язав на гілках. I тепер чув, Як її шкребли,
гризли  Якісь  чи  щурі,  чи  миші,  чи,  може,  тхори.  ’а  тільки  тоді  Я
по-справжньому злЯкавсЯ, Як  побачив під деревом два зелених палаючих ока. џ
не чув, Як  цей  звір підійшов і сів  під деревом.  џ не мав і  не  маю того
слуху, що в „жарії, але нюх у  мене кращий, ніж у  будь-кого з людей, Яких Я
зустрічав. Џахло великим  котом. “ задусі гарЯчої ночі мені здавалось, що  Я
чую ще гарЯчіше диханнЯ невидимого звіра. “ мене лишилосЯ дві стріли...  џка
з них ще несла в собі і чи несла отруту, Я не знав... Ќе вірилось  мені, щоб
від краплі зміїної отрути  можна було однією стрілою тричі принести  смерть!
‚ранці  Я  не побачив ніЯких знаків на землі від лап звіра. Џроте сумніву не
було: він  чатував мене.  Ѓо коли  з'ЯвилисЯ  зелені  палаючі очі, на  моєму
дереві замовкли на  вершку  Якісь дві  нічні птахи і  від  корзини повтікали
невидимі звірЯта.
     ЏіслЯ такої ночі Я йшов лісом наче  п'Яний.  Ђ спека хоч і була в хащах
під  деревами  не така, Як у місті, проте і  тут люте сонце нищило зелень  і
звірів.  ’о тут,  то  там  Я  траплЯв  на  висохлих  жаб  і  Ящірок,  дохлих
кажанів-криланів,  папуг і  голубів.  „еЯкі  були ще  цілі --  інші об'їдені
хижаками та  всЯкими комахами.  „ерева теж страждали від спеки  --  обпадало
листЯ, осипались недозрілі плоди. ЃілЯ велетенської  смоківниці Я потрапив у
халепу.  ‡адививсЯ  на цілу зграю мавп, що галасували  на гіллі та  обривали
зів'Ялі плоди.  ‚они надкушували Ягоди і кожну другу з плюваннЯм і  вереском
викидали геть.  ‚ід їхнього борсаннЯ з  гілок дощем  сипались і  дозрілі,  і
зів'Ялі  фіги. ‚ід смоківниці навколо  розпливавсЯ  винний  дух  забродилих,
закислих Ягід. „о речі,  Я ще бачив післЯ ніде такого врожаю на смоківницЯх.
‚ирішив  скористатисЯ  прикладом  мавп і поласувати  фігами.  Џроте  коли  Я
підійшов  і  потЯгсЯ руками  до низьких  стиглих Ягід, то  ззаду  по корзині
нанесли такий удар, що Я перекинувсЯ через голову.
     ‹инви корзини,  слава Ђллаху, не тріснули.  ’а  з неї все  в  одну мить
вилетіло на всі боки. 3 порожньою корзиною і топірцем у руках Я миттю скочив
на  ноги і обернувсЯ до напасника. Ђ то був волохатий чорний ведмідь. ‚ін на
мене не звернув більше ніЯкої уваги, а заходивсЯ гризти в'Ялену рибу. ѓриз і
випльовував.  Џоки  Я отЯмивсЯ, він пережував мені  половину риби. џ не  міг
довго думати: ще хвилю -- і  він дожує  моє  добро і завершить моєю головою.
видко  висмикнув руки з петель  корзини. Ћбіруч вхопив топірець,  підступив
збоку і щосили потнув звіра в голову. ‚ін  упав  на черево і обхопив пробиту
голову своїми страшними пазуристими лабетами.  ’ак їх стис, що не можна було
з них видерти топірець,  ’ому довелосЯ кінчити  його хашашінським ножем.  џк
велить шаріат, Я порізав йому жили на шиї і облупив його. I що дивно, Я його
білував, а з пащеки в  нього смерділо вином, Як від монаха-п'Яниці. Ќе встиг
Я  позбирати  своє  начиннЯ  і  скласти  в  корзину,  Як  уже  над галЯвиною
закружлЯли шуліки та грифи. Ћт мені б такий зір! Љоли  далі пішов з галЯвини
і озирнувсЯ, то  в кущах помітив гостроносі полохливі морди  шакалів. „умаю,
що  поки  піднЯвсЯ на наступну гору,  то від ведмедЯ лишивсЯ тільки  кістЯк.
Ќайбільше  клопоту  було  з  пазурами  -- довелось  їх по одному  обрубувати
сокирою.
     ™е два дні післЯ нападу п'Яного ведмедЯ Я простував через гори на схід.
I  кожної  ночі  навколо  мене ходили  хижаки, кожної ночі на  мене чатувала
смерть. I Я не міг спати. ‚ідсипавсЯ  вдень, при світлі сонцЯ, де-небудь під
скелею, серед товстих гілок. Џосплю годину-другу  і знов іду. ‚ажко  було --
так хотілосЯ спати! „ійшов Я до маленького джерела, що витікало  зі скелі  і
падало вниз у ковбаню. Її  береги були витоптані  слідами всілЯких тварин  і
птахів.  ’ут Я відчув, що далі йти не  можу -- падав від сну! ‚паду, засну і
загризуть  мене  Якісь  гієни  чи  ведмеді!  ‚идерсЯ на виступ скелі  просто
врівень  з цівкою джерельцЯ.  ’ільки мавпи  тут мене  дістануть  чи  шуліки!
ЌапивсЯ досхочу і ліг на виступі спати.  ‘пав майже до вечора. ЏрокинувсЯ --
бо сонце спустилосЯ над верхами дерев і вдарило мені в  очі. ЏоглЯнув униз і
просто  зомлів --  під  скелею  стоЯло  кілька  зовсім чорних, довговолосих,
мускулЯстих  лучників. ‹уки  у  всіх напнуті. „обре, що  не цілЯтьсЯ  ще!  џ
підвівсЯ поволі і руки звів догори,  пальці розчепірив -- мовлЯв, без зброї.
Ћдин  сивоволосий показує рукою:  "‘пускайсЯ вниз". „овелосЯ  спуститись. ‡а
корзиною і  топірцем вони  самі полізли.  Џовели мене  кудись через  зарості
бамбука звіриною  стежкою. Ђ  страшно йти  через зарості бамбука --  висохлі
стовбури і листЯ аж дзвенЯть! Ќевеликий вітер їх розгойдує, а вони стукотЯть
одне  об  одного колінчастими стовбурами,  наче  мерці  кістками барабанЯть!
Џривела в їхнє стійбище -- великий грот під скелЯми. I страшно мені, і дивно
--  бо всі  голі -- і  діти, і жінки, і чоловіки. Ќу хіба  то одЯг: смужечка
лубу спереду і ззаду? Ђле що найдивніше -- чорні, майже Як зінджі, а волоссЯ
довге, хвилЯсте і носи або звичайні, або довгі.
     ’а найбільше здивуваннЯ було  від поЯви  двох старих голих мисливців --
та  це  ж  мої   калікутські  знайомі!  ЏосміхаютьсЯ,  тиснуть  мені  плечі,
запрошують до  вогнища.  џке  то  було щастЯ,  що вони куріпок смажили! „уже
боЯвсЯ, що доведетьсЯ щось нечисте їсти! Џо трапезі питають на мигах, куди Я
йду. џ відповідаю, на мигах, звичайно, що йду подивитись на білого слона.
     ‚они показують: "ЏриєднуйсЯ до нас, ми теж туди йдемо!" ‡радів дуже, що
разом з ними піду.  I  похвалив себе,  що  підібрав все своє начиннЯ, навіть
попсоване п'Яним ведмедем.  ‚итЯг  ракушки  з корзини  і поклав перед  їхнім
старшим.  ‚они мені на замін меду  цілу  коробину.  Џоказую:  "Ќе мінЯю! ‚ам
дарую!" ‡раділи вони, а особливо жінки й дівчата. ‚се миттю  розподілили між
собою і почали  прикраси майструвати.  ’ієї ночі Я  спав  спокійно. ’а  лише
настала  північ,  прокинувсЯ  і не  спав,  може,  одну трьохгодинки,  Як  на
кораблі. ™ось сталосЯ  зі мого під ту жахливу індійську спеку --  опівночі Я
прокидаюсь  і  довго не сплю. I по сьогоднішній день. Ќе дужі  зручно. Џроте
можу без особливої напруги  споглЯдати зорі. Ћ мій  шейх, не думай, що Я гну
кирпу перед тобою,  але ті шлЯхи, Якими ходив чи  плавав, знаю по  зорЯм, по
сонцю і по місЯцю. I  коли споглЯдаю зорі, згадую  завжди тебе, о му'алліме!
„авно в мене  така думка виникла, може, рік на шостий мандрів -- побачу  всі
дива, що хотів, повернусь у  Ѓагдад, розповім правду людЯм на своїй вулиці і
на  своєму кутку. Ђ  тоді  смиренно  спущусь у  достославну Ѓасру до шейха і
стану  його  учнем.  Ѓо  він--той  чоловік,  що  за  неправильні  знаннЯ  не
знущатиметьсЯ, виправить, а новим знаннЯм навчить!  Ђле  повернімосЯ до моїх
пригод  у нетрЯх.  ‡  отим  маленьким  плем'Ям мисливців  ми  пішли трохи на
північний схід.
     ‘пекота не  вщухала.  ‚они  боЯлисЯ пожежі  бамбукових заростей. I тому
йшли навпростець, через важкі гірські переходи. Љоли подолали найвищу гору і
почали спускатисЯ,  то виЯвилось, що далеко  внизу,  в долині у  висихаючому
озері комашатьсЯ  кілька  тисЯч людей. Њені  дуже кортіло подивитись, що там
таке. ’а й молодим мисливцЯм праглосЯ побачити той людський мурашник. ‘тарші
порадилисЯ  і  дозволили  нам  під  проводом  і  при повному  послуху  моєму
калікутському знайомому  спуститись униз, дивитись на все до вечора. “вечері
ми мали наздогнати плем'Я на потаємній стежці.
     ‘пустилисЯ  найкрутішим  схилом,  щоб  у  разі небезпеки  нас  не могли
наздогнати чи схопити.  Љоли Я добре все  роздививсЯ, що робитьсЯ внизу,-- Я
здригнувсЯ від  жаху. Љим Я був десЯть років тому -- хлопчиськом. Ђле й тоді
зрозумів,  що  всі вони смертники!  ‘амовбивці!  Ћзерце  лежало на дні  ніби
глибокого казана між крутими  гора