ім  пропонує  їм  чи  відвезти  на  батьківщину,  чи  піти  до  нього  на
корабель...
     ’ак що ж  тут страшного? ‚ін  же добрий і щедрий невимовно!  џ  ж знаю,
скільки  динарів  коштує сильний раб чорний, зіндж! ‚ід нашого базару  Якраз
неподалік невільничий базар!
     Ќе перебивай, хлопче, вчисЯ чемності...
     Ћ  шейх, вибач  мені  мою  дурість  і невитриманість! --  Ђлі  схопив і
поцілував руку мандейцю.
     Ќе треба  й  принижуватись. ’ак  от  слухай -- цей карлик за  допомогою
своїх колишніх рабів нападає в країні зінджів на селища і захоплює в рабство
чорних людей. Ђ потім  їх продає за великі гроші. ‚ін чорних рабів возить аж
у Љитай! Љапітан  він  вправний, море знає досконало, але душа його страшна.
‚ін  примусив  одних чорних  полювати  на інших  чорних -- і  все длЯ  свого
збагаченнЯ...
     ’ам були,  о шейх, вибачай за невитриманість, люди з коричневою шкірою,
і лицЯ в них не схожі на широконосі, широкогубі лицЯ зінджів-африканців.
     Ћ, то його найкращі воїни! –е залишки одного пастушого племені. ‚ них у
саванні була посуха, і вони почали кочувати у більш вологі місцЯ. Ђле їх там
зустріли  з'єднані сили племен чорних.  I в  рішучій битві розбили наголову.
•то  був полонений, але більшість  загинула. Ќікому не вдалосЯ  втекти. ’оді
капітан викупив тих, хто ще лишивсЯ живий у неволі. ’ам вони страшно гинули.
Ќевідомо, правда, чому. ‚идно, просто від неволі.  Ђ на судні малого карлика
вони вже п'Ять років плавають, і жоден не помер. Ѓ'ютьсЯ вони, Як скажені...
Ђле їдЯть гидоту... навіть свіжу кров п'ють...
     ‚они  кашу  їли  пшеничну  з кров'ю...  I  тоді до мене  підійшов  один
соглЯдатай  і  почав кричати,  щоб  Я з ними  не  сідав до  гурту,  бо  мене
покарають.
     Ђ що було потім?
     Ђ  потім  капітан відпустив мене до оселі Ђбу Ђмара, щоб Я забрав  свої
речі  і стріли.  I коли  Я сів  до  човна з  робітниками  і ми відпливли від
острова,  виЯвилось,  що то не  робітники, а  переодЯгнені стражі. ‚они мене
скрутили, замотали рота і запхали в корзину.
     Њене привезли до фортеці, там принесли в башту і поставили  перед рудим
чоловіком у зеленім каптані, а на  капцЯх у нього золоті кульки нашиті...  I
ще там був страж-тюрок, той, що напивсЯ в  домі Ђйші. I ще був там негр-кат.
Џочали вони мене мордувати...
     Ђлі спинивсЯ,  облизав  пересохлі губи  -- його  почало лихоманити  від
згадки про тортури. Њандеєць нічого не питав, не промовивсЯ жодним словом, а
уважно дививсЯ на хлопцЯ. ’ільки налив з глека кислого верблюдЯчого молока в
чашу і подав хлопцеві.
     Ђлі випив, віддихнувсЯ і повів далі:
     ‚они мене почали мордувати, щоб Я зізнавсЯ, чи Я ходив посланцем музики
Љадарії до Ѓен ‘ахла,  щоб продати  йому перстень із лалом. ’ой перстень, що
їй подарував  Ђбу Ђмар, коли в домі Ђйші була  пиЯтика... Њені  стало млосно
від мордуваннЯ, і, коли Я валЯвсЯ  на підлозі, той, у зеленім халаті, рудий,
говорив, що Ѓен  ‘ахл послав  комусь голуба  із малюнком перснЯ з  лалом.  Ђ
його, рудого, соколи  взЯли того голуба... џ  прийшов до тЯми,  і вони  мене
знов   мордували  і  питали,   чи  малював  Ѓен   ‘ахл  малюнок  на  тонкому
самаркандському папері...
     I що ти їм відповів?
     џ відповів  так,  Як воно є -- що малюнок не Ѓен ‘ахла... Џотім за мене
взЯлисЯ страж  і  китаєць —жан.  ’ой питав,  а  —жан все мені  пульс мацав і
казав, чи можна мене мордувати, чи ні. Џотім мене чимось —жан напоїв, і мене
полишили в  башті нагорі.  ’ільки скільки  там часу  Я лежав, не знаю... Ђбу
Ђмар говорив, що він їде на  полюваннЯ на три дні... ‚ласне, не він говорив,
Я не чув. Ђ це  мені сказала „жаріЯ,  що чула, Як він говорив робітникам, що
ремонт робили в  його помешканні... Ќу, коли  Я прокинувсЯ,  то  мене почали
мордувати жаровнею... Ђга, ще перед тим, Як мене почали пекти жаровнею, —жан
давав Якесь пійло, бридке, від нього аж Язик задубів і губи здерев'Яніли,  і
мастив  Якимось  мастилом рани  під  нігтЯми.  ’е мастило добере -- спочатку
заболіло,  а тоді  стало  аж гарЯче  і всЯкий біль  відійшов,  тільки сильно
свербіло... ђозпалили  вони жаровню і  поставили мені на  живіт. ’ільки вони
дурні -- треба було б їм кізЯками палити, а  вони поклали фінікові кісточки.
†ар дуже сильний, і людина  від того болю зразу мліє. џ й зомлів і нічого їм
не встиг відповісти,  навіть  Якби  й хотів...  Ђ  потім  страж мене повів у
здоровенну башту, і  на дні там здоровенна дірка. ‚ін сказав,  що скине мене
туди, Якщо Я не признаюсь, Як усе було насправді. џ був змучений,  більше не
міг боротись і розповів йому, Як пірнав у каналі білЯ будинку Ђйші і знайшов
на дні перстень з лалом. џ віддав перстень Љадарії. џ думав, що вона мені за
нього дасть гроші, а вона тільки обнЯла  й  поцілувала, а...  Ќу  а  потім Я
злЯкавсЯ, що Ђбу Ђмар мене приб'є за те, що Я розповів катам про лал, а йому
нічого не сказав, хоч Я його слуга. џ хотів поплисти на Љорабельний  острів,
та страж покликав човнЯра і наказав йому відвезти  мене до будинку Ђйші. Ђле
це був перевдЯгнений  міський страж.  џ його добре запам'Ятав з того вечора,
коли з Ђйшою їздив у „ар-ель-Љихаб наймати  музик і дівок длЯ Ђбу Ђмара. ‚ін
забрав у мене торбу з динарами  -- це  мені страж дав, щоб Я не базікав  про
все. Џотім він хотів мене забити. ’ому Я стрибнув у воду і поплив.
     ‚ін тебе не наздогнав на човні?!!
     Љоли Я стрибнув, то використав течію і видерсЯ на хідник... Ќу а далі Я
перебігав з кварталу в квартал, перепливав через  вузенькі канали,  поки  не
діставсЯ до складів деревини. Ќавпроти дому Ђйші. ’ут він мене загнав нагору
на штаби стовбурів, і Я згори на нього
     скинув  болонок.  ‡абив  йому  ногу. Џоки  він  шкандибав  до човна,  Я
переплив канал і опинивсЯ в  домі Ђйші. Љоли Я зачинЯв двері, він кинув ножа
і колодкою  вдарив мене по тімені. Ђле ніж у мене! --Ђлі висмикнув ножа з-за
поЯса і покрутив у повітрі. ‘инювате лезо тьмЯно зблиснуло.
     Њандеєць пильно дививсЯ на Ђлі, терплЯче чекаючи продовженнЯ розповіді.
     Љоли Я забіг до будинку,  то хотів  піти зразу до Ђбу Ђмара і  все йому
розповісти. Ђле Я почув у нього в кімнаті страшний галас, музику, пісні. ’ам
знову була  вереміЯ. ’ому Я  став прислухатись і почув, що Ђбу Ђмар відсилає
геть  „жарію і каже  їй,  що мене, значить  (він сказав "мураху"  -- тобто Я
такий мізерний, Як мураха!), вже скоро відпустЯть і Я скоро тут буду... ’оді
Я  остаточно вирішив тікати.  ‚зЯв свій  старий одЯг,  стріли і хотів  вийти
через  боковий  вихід  із садиби.  ’ам  на мене засів фальшивий куфаджі. I Я
метнув з ліктів десЯти стрілу в нього. Џевно, попав у носа або в око. Ѓо він
гепнувсЯ в човна і дико стогнав. Ќу, а Я
     поплив з другого каналу, о шейх, до тебе!..
     •то знає, що ти був у садибі Ђйші, крім цього перевдЯгненого вбивці?
     ™е знає „жаріЯ... Ђ більше ніхто!  џ їй набрехав, що маю зустріти гостЯ
Ђбу Ђмара. I ще  наказав  їй випрати мою хустку  длЯ  шапочки, бо ті  шакали
вимочили її в сечі і вдЯгли на мене!.. Ћ шейх!  џк попередити Ѓен ‘ахла,  що
йому загрожує  небезпека від того рудобородого?!  ‚ін так  хотів  взнати, що
написано на звороті малюнка. ‚ін, рудий, казав, що коли б він взнав, що  там
написано, кому написано, і хто намалював перстень, то Ѓен ‘ахл був би в його
пазурах!  I  ніколи  б  не видерсЯ!.. ‘кажи, о шейх,  порадь  мені,  Як мені
попередити про небезпеку Ѓен ‘ахла?
     ‡аспокойсЯ,  хлопче! Ѓен  ‘ахл  уже  попереджений. ‰ому вже  допомогли.
‚чора до  нього  приходив  китаєць  —жан. ’епер  мені  відомо,  длЯ чого він
приходив. ’епер поЯсню тобі  ось що  -- ти зробив малюнок перснЯ з  лалом, а
Ѓен  ‘ахл на  звороті написав листа  своєму братові у Њіср.  I написано його
коптською мовою.  џкої тут, у  Ѓасрі, ніхто із грамотіїв і не чув. џ  тільки
дивуюсь волі Ћтверзагочого Ѓраму і сліпоті  митника, це Я про  рудобородого,
що вони не зрозуміли, що малював ти.
     џ їм сказав, що Я неписьменний, і вони повірили.
     I Я тобі вірю! ’и не знаєш грамоти. Ђле дивна людська сліпота і пиха --
вони не бачать у тобі здібностей, вони бачать у тобі лише місце, на Яке тебе
поставили  долЯ  і  народженнЯ!..  Ћтак їхнЯ  зарозумілість  і  стала  твоїм
порЯтунком.
     Ћ  шейх! ’и все знаєш! ‘кажи мені -- чого митник  має  ненависть на Ѓен
‘ахла? ’ому, що той - іудей?
     ѓоловне - не іудейство Ѓен ‘ахла. Ђ його мільйони!
     Ђ скільки це? џ багато років чую, але не уЯвлЯю собі. ЏоЯсни...
     –е тисЯча тисЯч... ’и колись бачив тисЯчу чогось?
     Ќі, не бачив!
     Ђ сотню?
     ‘отню бачив. Ѓачив  одного  разу,  Як сотню Яєць  купували  слуги купцЯ
•аруфа, і бачив, Як сотню дирхемів боргу віддавав один купець другому.
     Ќу так мільйон -- то сотнЯ сотень сотень.
     ‚а!!! -- Ђлі аж вдарив себе  по губах.-- ’ак то із  заздрості  до  його
мільйонів начальник митниці ненавидить Ѓен ‘ахла?!
     ’ут, бач історіЯ дуже проста. Љолись, давно-давно, ще  юнаком, Ѓен ‘ахл
позичив  у свого дЯдька сотню динарів і відплив  до Індії.  ’ам він займавсЯ
торгівлею і різними грошовими справами. I нажив кілька мільйонів  монет. ‚ін
повернувсЯ в Ѓасру і взЯв собі за жінку вдову свого брата...
     Ђга! ‡начить, та красунЯ -- то не його донька,-- вихопивсЯ Ђлі.
     Њолодець,  правильно міркуєш, але не перебивай!  I от коли він  прибув,
заплатив податки  і зробив сильникам подарунки, всі були задоволені.  ’ільки
начальник порту і митниці чомусь образивсЯ. —и замалий подарунок видавсЯ, чи
йому не так піднесли. ‚ін-бо  справжній  Ђлід <sup>4</sup>. I заповзЯвсЯ він
на  Ѓен  ‘ахла. “важно придивлЯвсЯ до  всіх його справ,  а  потім  сповістив
халіфа та  еміра, що Ѓен  ‘ахл обдурює  казну і владу, приховує прибутки, не
сплачує податків. Ќадіслали з Ѓагдада  стражів  з гвардії халіфа і катібів з
податкового дивану.  ’а  Ѓен ‘ахла сповістили певні люди про біду.  I що він
тоді  робить?  ‚ін  роздає  в  борг  свої  гроші  купцЯм,  мінЯйлам,  навіть
капітанам. „авав, наприклад, півтори  тисЯчі динарів,  а  розписку  брав  на
тисЯчу.  ‡начить,  боржник  мав  повернути  йому не  півтори тисЯчі, а  лише
тисЯчу! ‡биток наче? … ні! Ѓен ‘ахл все добре розрахував: і збитки при такій
напасті  завжди будуть,  та все ж  за  такі  щедроти люди  потім  віддЯчать.
‡вичайно,  не  всі.  I найбільші боргові розписки  він  розіслав з поштовими
голубами  своїм людЯм в Ѓагдад, Њосул, ‚асіт та ще в  різні  місцЯ. “дома  ж
лишив розписки  на  дрібні  суми.  –ілу  скриню тих розписок.  I  ще  кілька
розписок  від  вельможних  із  Ѓагдада  й  Ѓасри.  ‘еред  них  були імена  і
військових, і катібів, і каді. Љоли багдадці заарештували Ѓен ‘ахла,  скринЯ
потрапила їм у руки. ’оді його посадовили у в'Язницю. ’а зразу не відправили
до  Ѓагдада.  Џочали розбиратись па місці. ‚се  було  б нічого.  ’а хтось із
катібів здогадавсЯ стЯгнути з басрійців гроші, що їм дав у борг Ѓен ‘ахл. ™о
тут почалось! ‡бурились  купці  і  ремісники!  Ѓен ‘ахл добре  розрахував --
"позичив"  багато грошей річнЯкам. Ђ вони ж завжди були найбільшими  айЯрами
<sup>5</sup>, і  завжди  в  них були  найгостріші різаки  в  кулаках. Ќу,  з
ворохобниками  емір швидко  б  управивсЯ  за  допомогою тюрків.  ’а от купці
почали забирати  свій крам зі  складів, вантажити на кораблі і  відпливати в
Ћман  та  в •ормуз. Ђ  басрійські купці  позамикали лавки і ніде й нічого не
продавали. ’оді емір прикликав  до  себе начальника  митниці  і  сказав йому
сплатити  великого хабарЯ халіфовим слугам і випустити  Ѓен ‘ахла. Ќачальник
митниці обуривсЯ, але  емір  у нас не дурень і сказав  йому: "‚ідпустимо Ѓен
‘ахла -- повергнутьсЯ  купці й капітани. I настрижеш із них вдесЯтеро вовни,
ніж викуп за Ѓен ‘ахла!" Ћтак довелось рудобородому  самому, за  свої динари
викупити іудеЯ з  узилища! ‚сі думали,  що післЯ цього Ѓен  ‘ахл  або покине
Ѓасру, або помститьсЯ  митникові. Ђле він  зробив зовсім  незрозуміле. Љупив
собі чимало землі з  пальмами, збудував чудову садибу  і відкрив винну лавку
просто  в  себе в домі. Ђ за  це заплатив  чималі гроші. Љохає собі найкращі
троЯнди  в халіфаті, торгує  соками  й винами і  читає  книжки.  Љажуть, він
великий чародій -- знає всю їхню каббалу. Ђле Я в це не вірю--не можна стати
чародієм, не знаючи зорЯного неба. Ђ зірки він знає погано...
     Љоли Я прийшов до нього, він читав Якусь товсту книгу!
     „о  речі  -- ти зробив йому Якусь надзвичайну послугу.  Џереповів Якусь
новину, звістку?
     Ћ шейх! —ому ти так говориш?
     ’ому,  що Ѓен ‘ахл мінЯйлом був і мінЯйлом лишивсЯ, Яку б він личину не
прибрав!  Ђ  мінЯйло власній мамі  задарма чаші  води  не подасть! Љоли емір
захотів побачити троЯнду  Ѓен  ‘ахла,  всі думали, що Ѓен ‘ахл  злЯкаєтьсЯ і
пустить його до своєї садиби. Ђ він наказав жінчиній доньці зрізати найкращу
квітку  і принести  емірові! Ђ  тебе, сина сміттЯра базарного, він проводить
через  покої до свого едему?!! ‡а малюнок перснЯ  мінЯйло не показав би тобі
чудесної квітки. Њожна довідатись, що ти йому доброго зробив?
     Ћ шейх! ЉлЯнусь Ћтверзаючим Ѓраму та ім'Ям пророка,  що Я поклЯвсЯ  Ѓен
‘ахлу, що ніколи і нікому не розкажу, клЯнусь Ђллахом! -- що Я йому показав,
і ніколи більше з ним не буду про це, показане, говорити, ані згадувати, ані
в гості до нього приходити.
     ’е, що ти йому показав, ти лишив у нього?
     Ќі, клЯнусь Ђллахом! ‚ін не взЯв, він і хотів, і боЯвсЯ... Ђле сильніше
боЯвсЯ!
     Њовчи і не підтверджуй, бо ти  поклЯвсЯ мовчати,  але Я тобі скажу, щоб
ти знав,--  ти  йому  показав або лал еміра  ћсуфа  <sup>6</sup>,  або синій
діамант. Џро ці дві потаємні коштовності не затихає поголос. ‹ал еміра ћсуфа
з'ЯвивсЯ ніби  в Ѓасрі  тоді, коли  Я був менший за  тебе. ‡агинув оманський
капітан, Який ніби той лал привіз до Ѓасри. Ѓули зарізані два матроси з його
кораблЯ в однім шинку. Ђ  потім отруїли і пограбували шинкарЯ  того, у шинку
Якого зарізано матросів... Ђ синій діамант належав  батькові Љадарії. I  тим
каменем він хотів відкупитись від сватаннЯ еміра. ’а емір перснЯ не взЯв. ‡а
перснем дуже впадав ђустем. ‚ін  же шиїт і хотів відвезти перстень в Љербелю
на гробницю.
     Ћ шейх! Ђ ти любиш коштовності?
     Ќі. –е,  видно, в мене  від моїх предків - мандейців. ЌіЯких прикрас не
повинен носити  чоловік, ніЯких коштовностей,  ніЯкого срібла і золота, крім
грошей  на потребу.  џ ж  ціную тільки знаннЯ,  науки і дружбу.  ‚се інше --
порох! I  Як не  збирай докупи гаразди --  вітер  часу розвіє все дощенту. I
ніхто й ніколи не скаже: було отут чи не було великого багатства.
     Ћ шейх! Ђ Який той лал еміра ћсуфа?
     ‡віздар посміхнувсЯ до Ђлі і похитав головою.
     ™е в часи слави і сильних халіфів з Ћману приплив  до нашого міста емір
ћсуф. ‚ін хотів захопити Ѓасру, та Ђль-Ѓаріді спалив увесь його флот. ’ільки
сам емір ћсуф утік назад до Ћману. Ђ був у нього в скарбниці завжди із собою
лал  завбільшки  з  долоню.  Љажуть, що  той лал своїм блиском просто сліпив
людЯм  очі... Ђ тепер слухай мене, хлопче. ’и потрапив у погану компанію. ’и
багато знаєш, багато бачив, і кожен хоче перетЯгти тебе на свій бік, хоче  в
тебе  випитати таємницю.  —и знищити, щоб  ти не  видав таємницю. ’обі треба
тікати, бо  зрештою-решт  хтось  із тих,  з ким  ти знаєшсЯ,  заб'є тебе.  џ
поговорив з тобою -- і  мені стало все  відомо, хоча ти й не порушив клЯтви.
’и мовчи, мовчи, а  Я тобі  скажу. ’и приніс Ѓен ‘ахлові  синій діамант, але
він побоЯвсЯ  в тебе його  купити. ‚ін не дурень --  знав,  що з  часом тебе
прихоплЯть  люди еміра  чи  митника,  і  ти викажеш,  кому  ти  продав синій
діамант. I тоді вони з ним розправлЯтьсЯ, Як з перекупником краденого.
     џ не крав! -- заволав Ђлі.
     Њовчи! ’и  у великій  небезпеці  -- ось-ось  тебе можуть вбити! Ќавчись
мовчати і не виказувати словами відомі тобі справи. ’обі треба швидше тікати
з Ѓасри. Ђле ніхто з руббанів не наважуєтьсЯ вийти в море. џ тебе відвезу на
свій  острівець  з пальмами.  ’ам ти побудеш, поки Я домовлюсЯ з Якимось  із
знайомих  капітанів.  Ђ  потім  ти  попливеш  до  Індії.  —ерез  років п'Ять
повернешсЯ  --  і  Я  тебе  візьму  в учні. ђаніше не  можна. ’и  підростеш,
змінітьсЯ твоє  лице,  тебе ніхто не впізнає, і тоді Я  зможу тобі  передати
хоча б маленьку  часточку  своїх знань. ‡араз спи. ЏіслЯ  вранішньої молитви
виберемосЯ з міста.
     ‡віздар  поклав  руку  на  голову  хлопцеві.   Ђлі  зразу  ж  страшенно
захотілосЯ спати. ‚ін і заснув,  навіть не доївши фініків, що їх перед ним з
топленим маслом у чаші поставив хазЯїн.
     ‡віздар розбудив Ђлі пізно, коли вже давно відзвучала вранішнЯ молитва.
‚ кімнаті на підлозі лежало кілька великих корзин.
     ‡алазь он в ту корзину. ‚ корзині тебе принесли  на тортури, а Я тебе в
корзині винесу на повну свободу.  Ђле на волі бережись і пильнуй!  Ѓо  ти ще
малий  і необачний. Ђ в мене немає  часу  тебе вчити мудрості, бо тобі треба
тікати з Ѓасри.
     Ћ шейх! ’ільки одне  скажи  мені --  Як називаєтьсЯ моЯ зірка і де вона
знаходитьсЯ на небі?
     Џоки що тобі не треба знати її імені й місцЯ на небі. ‡най, що вона є і
весь час тебе охоронЯє. ‡алазь!
     Ђлі взЯв свої речі і  заповз, рачкуючи, в корзину. ѓосподар нахиливсЯ і
прихопив корзину з ним собі під правицю. ‚  ліву руку вхопив порожню корзину
та й вийшов з кімнати.
     Љрізь щілини  між лозинами  Ђлі побачив  великого човна і в ньому  двох
човнЯрів.  Њолодші за  лоцмана-звіздарЯ, але  подібні  до нього  і рисами, і
одЯгом. "Џевно, родичі, Якщо не брати".
     ‘початку господар кинув їм порожню корзину, і старший з двох вловив її.
     Џотім  звіздар  розмахнувсЯ корзиною  з хлопцем  і кинув її  слідом  за
першою.
     Ђлі  не  встиг і  зойкнути, Як корзину вже тримав човнЯр  і обережно її
поклав на дно,  на купу пальмового  листЯ. Џотім  туди було кинуто ще кілька
корзин.
     I човен поплив.  Ќад головою Ђлі хтось співав  незнайомою  мовою,  хоча
всЯкі слова  в  ній  були: схожі і на іудейські, і на слова з говірок, Якими
розмовлЯли в навколишніх селах Ѓагдада.
     ‚ажко  було  лежати  в корзині  зіщулившись, але найважче  було терпіти
комарині жала. ‚они обпікали  все  тіло  хлопцЯ. I  за Якийсь час всЯ  шкіра
горіла вогнем,  пекло її  перцем  від комариних пухирів. Ђлі  йорзав,  терсЯ
лицем і  спиною  об плетені  стіни. ’а  нічого  не допомагало. ’ільки  хтось
сердито стукнув по корзині два рази, ніби попереджуючи про небезпеку.
     —ерез комарині тортури Ђлі так і  не зміг зрозуміти, скільки  часу вони
пливли. ’а що давно полишили Ѓасру -- це напевно. ‘тало тихо, тобто не тихо,
а не було чутно вуличного ґвалту, особливо сильного у портовій Ѓасрі.
     „есь  високо вгорі кричали  чайки,  гуркали  голуби  у кронах  пальм  і
безупинно шуміли широким  листЯм фінікові пальми. Џотім наче почувсЯ рипучий
звук дерев'Яного колеса і гуркотіннЯ важких млинових жорен <sup>8</sup>.
     Џотім і ці звуки занурились у одноманітне хлюпотіннЯ хвиль.
     —овен з  розгону вискочив на  прибережну траву. Ђлі  болЯче  притиснуло
лобом до вербових лозин. Љорзину легко піднЯв лоцман-звіздар - Ђлі вже почав
розрізнЯти його  руку. I так  само,  Як у своїй  садибі в  місті,  поніс під
пахвою по берегу. Љрізь лозу Ђлі бачив лише зелень, зелень  і зелень, та всю
освітлену  дивним золотавим сонцем. ’інь впала зразу,  і навколо  запанувала
темрЯва. Љорзину опустили на землю, і звіздар стиха проказав:
     ’ихо  сиди  й  не висовуйсЯ, не потикайсЯ,  поки  не почнуть  голуби на
ночівлю моститись на отій  пальмі. ’и, правда, не бачиш, але почуєш, Як вони
туркотЯть. ‚огонь не  розводь. Їжу тобі заготовано  в другій корзині. ‚се за
один раз не їж,  але й від пацюків та їжаків стережи.  џ повернусЯ на острів
за день  чи  за два, коли домовлюсЯ з чимось  із капітанів про тебе. Њастило
від комарів у корзині!
     Ђлі лежав у корзині й мовчав, а шкіра його горіла від сверблЯчки, пекло
спину в побитих місцЯх, сіпало в напівзагоєних ранах під нігтЯми.
     ‡віздар  ще двічі  заходив  до хижі і  приносив  корзини. ‡атим вийшов,
зачинивши за собою плетені з лози двері. ‘тихли кроки, І зразу ж усе навколо
сповнилось безупинним дзюркотіннЯм цикад.
     „зижчали комарі,  але, видно,  вже сил  у  хлопцЯ  не стало, чи  далисЯ
взнаки все тортури і пригоди останніх днів, бо він і незчувсЯ, Як заснув.
     ЏрокинувсЯ від далекого-далекого заклику до вечірньої молитви.
     ‹едь  ворушачи задубілими руками, зціпивши  зуби  від гострого  болю  в
м'Язах, Ђлі відхилив кришку з корзини  і почав потиху вилазити. Ђ коли виліз
на добре вимазану глиною підлогу, то в золотавих  сутінках побачив, що  ніби
опинивсЯ  у величезній плетеній  корзині.  •ижа длЯ  збирачів  фініків  була
сплетена з товстих і довгих лозин. “ середині хижі міг на повен зріст  стати
дорослий чоловік. Ђлі спочатку було важко стоЯти  -- штрикало в боки, кололо
в п'Яти, тЯгло всі м'Язи. ’ому він сів на приємно прохолодну підлогу і почав
розтирати  своє тіло,  щоб хоч  трохи  розігнати  біль. ђухливість  до нього
повернуласЯ досить швидко, і він зразу ж кинувсЯ до корзини. ’а не по їжу, а
по мастило від комарів і зброю.
     ‘кинув  з  себе  лахи  і  втирав,  втирав  запашне й  охолоджуюче шкіру
мастило.   Љрізь  щілини  між  лозинами  прохоплювались   оранжеві   промені
передзахідного сонцЯ. Ђлі підповз до дверей і почав їх потихеньку відчинЯти.
     ‘онце  сідало  за  пальмові  гаї  на  островах,  за стіну  очерету,  за
непролазні зарості осоки,  що довгими стінами  піднімалисЯ над обмілинами. ‚
каналах  на  всі боки  були протоки з темною  водою  і острови  з пальмовими
гаЯми, і на всіх островах стоЯли такі, Як і звіздареві, плетені халабуди длЯ
сторожів   та   збирачів  фініків.   Ќа   видовженому  трикутному   острівці
лоцмана-звіздарЯ  зарості були  лише в найвужчому місці. ‰ Ђлі, прихопивши з
собою наїдок та  стріли, потиху, пригинаючись, просто стелЯчись над  землею,
направивсЯ туди.
     —ас  від  часу,  через  кожних  кроків  десЯть,  Ђлі  спинЯвсЯ,  поволі
підводивсЯ і обдивлЯвсЯ на всі боки, прислухавсЯ, навіть принюхувавсЯ.
     ‡відкілЯсь  з-за пальмових гаїв, з півднЯ, ніссЯ  далекий жіночий спів,
калатаннЯ  бубона. Џроте було то, певно, так  далеко і за густими  посадками
дерев, що ніЯких людей Ђлі не побачив.
     3 півночі, з легеньким повітрЯм, наче напливав запах диму від вогнища.
     Ђ з заходу, з  золотого небокраю,  від сліпучого західного сонцЯ, крізь
чорні   силуети  розкішних   пальмових  опахал   наче  просочувалосЯ  далеке
гуркотіннЯ плавучих млинів.
     ’ут, на кінці  острівка, росли найвищі  пальми  і  кілька  старезних  -
престарезних  верб, що мочили  своє плакуче віттЯ у темній воді.  Џара диких
голубів  туркотіли  у  верхівці  найнижчої пальми, і  ще  попискувало  Якесь
птаство в заростЯх очерету й галасувало перед ночівлею в кронах велетенських
тополь на недалекому острові.
     Ќараз Ђлі  в  тому  пташиному перегукові та співі  почув швидке і рівне
плюскотіннЯ весел. ‚ін спочатку хотів сховатисЯ в купи осоки  та  трави, але
зрозумів, що не побачить тоді човна. I хлопець миттю подрЯпавсЯ на вербу, що
обмивала  своє тонке  віттЯ в протоці. Љоли  вже  був на  половині  висоти і
взЯвсЯ  рукою  за  довгу  й товсту гілку,  щоб залізти на неї,  Як  з  гілки
відділиласЯ смуга кори і піднЯлась сторчма.  Ђлі з жахом побачив перед собою
склЯні очі змії, її світло-жовте лускате черево.
     Ђлі в другій руці, правиці, Якраз тримав свої стріли.  I він від страху
миттю викинув руку із стрілами вперед. “дар вістрЯми прийшовсЯ змії в голову
і  в  черево. ‚она  відкинулась назад  і,  розпустивши  кільцЯ свого хвоста,
полетіла вниз, у темне плесо води.
     ’епер Ђлі підіймавсЯ вгору обережніше. Ћсь він нарешті на  самісінькому
вершку -- вище не  можна: затонкі гілки, та й звідтілЯ вже буде видно самого
Ђлі.  ‚ін  уважно обдививсЯ всі найближчі гілки і на всЯк випадок поторкавсЯ
їх вістрЯми стріл -- чи це кора, чи, може, змійка причаїлась?
     ‘онце  закочувалось  за  чорні  рЯди пальм, і з  кожною  миттю  ставало
темніше й темніше.
     ’а  все  ж хлопець добре роздививсЯ чорного човна з трьома чоловіками в
ньому. „воє гребли,  а третій  сидів на демені  і мав би правити, але тільки
тримав весло - правилку.

     18. ’ЂЄЊЌ… ‡ЃІѓЋ‚€‘њЉЋ

     Џерший веслЯр -- то був справжній куфаджі. „ругий вдЯгнений Як базарний
носій, а загрібав за всіма правилами, Як і перший куфаджі.
     ‡ате третій був у бедуїнськім коричневім плащі й в платі, а обличчЯ мав
закутане аж до самого носа. ’а в останніх променЯх  світла  Ђлі впізнав його
очі -- це був  Ђбу Ђмар.  —овен  Якраз  пропливав  під  вербами  лоцманового
острівцЯ.  Ђбу Ђмар підвів голову і  подививсЯ  вгору,  туди, звідкілЯ впала
зміЯ.
     ‚ін спитав  у другого веслЯра, що мав на  собі лише  короткі  штани  та
персидську широкополу куртку:
     •то може зігнати змію з дерева?
     •ижий птах, тхір і дикий кіт. Ђ що?
     Ќе люблю, коли перед мене з дерева падають змії.
     џкі змії, брате? -- здивовано спитав перший човнЯр.
     Ћн з тієї верби у воду тільки-но впала зміЯ.
     Ћ брате! ’и справді посланець імама -- ти все бачиш і все чуєш!
     Ќе базікай. Ќад водою далеко чути!
     -- ‘лухаю та підкорЯюсЯ
     —овен  уже  вилітав  із протоки.  ’а Ђлі більше не  було ніЯкої потреби
сумніватись  -- то в бедуїнськім  одЯзі його господар Ђбу Ђмар. Ђлі притиссЯ
до гілок і заклЯк. Џерші хвилі йому  було  жахно, що раптом Ђбу Ђмар поверне
човна до острівцЯ, і тоді вони його заб'ють.
     Ђлі не сумнівавсЯ, що за втечу Ђбу Ђмар має скарати його на горло.
     ’а зрештою цікавість переважила --  хотілось знати, куди ж попливе Ђмар
розважатись -- туди, звідкілЯ  чувсЯ  бубон і жіночі  співи, чи в  Яке  інше
місце,
     •лопець обережно звівсЯ, щоб краще  роздивитись, що робитьсЯ в  каналі.
‚сі шмати землі й зелень злилисЯ в суцільні чорні плЯми, але вода ще блищала
оранжевими плесами, мовби начищена мідь.
     Ќа світлому  тлі далекого  каналу  човен  повернув  ліворуч і  зливсЯ з
силуетом плавучого млина. Ђлі тільки тепер добре роздививсЯ, що недалеко від
того  каналу, ще  далі вниз за течією, застигли  на блискучих протоках чорні
хатки плавучих млинів.
     ‡а  млинами,  вдалині,  на тлі  згасаючого  неба  тонесенькими стрілами
здіймалисЯ вгору, до  блЯклих зірок, сторожові  вежі. Ђлі аж головою похитав
-- вони були, певно, разів у чотири вищі за найвищу пальму.
     Ћт би з такої вежі подивитись на всі протоки, на  всі пальмові сади, на
всі  альтанки й  вілли  басрійських багатіїв! Њожна було б, певно,  побачити
водночас і Ѓасру, і “буллу!
     •лопець сидів на вербі, не знав,  що робити, але перш,  ніж Якась певна
думка прийшла йому в голову, нагадав про  себе шлунок голодним  смоктаннЯм і
болем.
     Ђлі надійно  примостив стріли  в  розвилці  гілок і поліз  по фініки за
пазуху...
     Ђлі  не викинув  жодної  фінікової  кісточки,  а сховав  у  відкасаного
рукава.
     ‚исів Яскравий місЯць на синім небі, іскрилисЯ зірки по всій  неосЯжній
небесній  бані. ‚ід  пальм, від дерев  упали чорно вугільні  тіні  на росЯну
траву, на глинисту коричневу землю.
     Ћн  там, на сході, в  літній своїй оселі Якийсь багач  наказав запалити
багаттЯ. Љрізь тріскотіннЯ й сюрчаннЯ незлічених комах,  крізь  писк і крики
нічного  птаства виразно чулисЯ  співи, свист сопілки і калатаннЯ бубона.  Ђ
гуркоту млинових жорен не стало чути. I враз Ђлі захотілосЯ побачити, що там
дієтьсЯ, на тому млині. •лопець  обережно спустивсЯ вниз, роздЯгсЯ і відчув,
що на нього впали комарі та мушва, наче покривалом накрили. ‡абиваютьсЯ йому
у вуха, у ніздрі.  ‘пробував дістати дно ногами -- та  ба,  дна  не  було! Ђ
стіна каналу, слизька, глиниста, круто йшла кудись вниз. ’ечії  особливої не
було, і тому спробував допірнути до дна. ‚ін все спускавсЯ й спускавсЯ вниз.
ЏравицЯ  ковзала по глинистій стіні каналу, дна  все  ще не було. Ђлі  стало
страшно,  і він повернувсЯ  назад, до поверхні,  так і не  досЯгши дна. Љоли
випірнув, довго віддихувавсЯ, і не стільки від  утоми, Як  від страху  перед
тим, що збиравсЯ зробити -- поплисти до млина  і  вивідати, що  там  діє Ђбу
Ђмар, ‚ін  прив'Язав ножа на мотузок оберега, що метелЯвсЯ  у нього на  шиї.
Љоли Ђлі плив, він усе думав -- Який же глибокий тут канал. Џевно, і морські
вітрильники-дхау тут пропливли б.  ’ільки  хто ж їх через  таке вузьке місце
проведе? •оча такий  чоловік, Як  цей звіздар, певно, може  провести. ’ільки
длЯ чого тут таким велетенським  кораблЯм плавати? ‚се одно в  самому місті,
навіть на Љорабельному острові, такі судна не зможуть розвернутисЯ.
     ’ечіЯ почала відчуватись -- плавець зрозумів: там внизу в  морі починає
місЯць своє  чародійство. I  відтЯгує воду кудись у море-океан -- подалі від
берегів.
     Ћсь у кінці протоки й халабуда темна, наче гора. ’о плавучий млин. Ќаче
каплицЯ ченців-христиЯн  -- дах  двосхилий,  а стоїть на  двох човнах. —овни
припнуті  до  чотирьох  стовпів.   ’очнісінько  збоку  від   хатки  височить
здоровенне дерев'Яне колесо.
     Љолесо нерухоме, чути,  Як  плюскотить  вода  об  лопаті, об круті боки
міцних,  добре  спрацьованих  човнів.  „вері млина  зачинені,  але  в щілини
підлоги  проникають  промені  світла,  дзеркалЯтьсЯ   червоними  змійками  в
чорнильних струменЯх, ніби вода  горить. Ђ білЯ дверей  припнуто  два човни,
один з них той, на Якому приплив Ђбу Ђмар. —овни трутьсЯ один об одного і об
основу млина.
     Ђлі вже підплив до човнів, і в ту ж мить з рипіннЯм відчинилисЯ двері і
в  темрЯву  вибухнуло  Яскраве світло. ‚ сЯйві світильника постав  веслЯр  у
коротких штанЯх. ‚ спину йому хтось проказав:
     - Џрисиль добре човни, щоб вони не гупали весь час. ’а дивись...
     ™о говорили  далі, Ђлі вже не чув,  бо він миттєво зануривсЯ, хоча йому
так хотілосЯ взнати!..
     ‚ипірнув точнісінько під човном, на Якому кріпилась будова млина.
     ѓоворили  просто  над його головою,  питали  в  того, хто стоЯв зовні і
припасовував човна, щоб не було зайвого гуркоту:
     ™о ти вигадуєш?.. „е ти бачив голову людини?
     ’и помиливсЯ післЯ Яскравого світла, ’о, певно, пацюк плив...
     Џотім рипнули двері, і знов усе залила темрЯва.
     ‡ате  тепер  краще  було  видно  шпарки  в  підлозі  млина,  крізь  Які
пробивалосЯ світло.
     Ђлі  вчепивсЯ за дерево,  підтЯгсЯ й  виліз на одну палю, що з'єднувала
човни.  Њісце було  пречудове--хто  б не зазирав  згори, він  би не  побачив
хлопцЯ. Ђ той, хто заглЯдав би з  води  із човна, теж би не побачив  Ђлі, бо
його прикривали б лопаті колеса.
     I длЯ споглЯданнЯ тут була найкраща шпарина. „осить широка і сторчова.
     Ђлі прилип до шпарини.
     Ђбу Ђмар сидів до нього спиною.  џкийсь невідомий старий у чалмі  - теж
спиною до Ђлі.
     Њіж старим і Ђбу Ђмаром стоЯла здоровенна  амфора. Ђлі зразу  пізнав її
-- це ж та знаменита мосульська оліЯ, що пролилась на сафіні! 3 боку від Ђбу
Ђмара, боком до хлопцЯ, застиг веслЯр у благім вбранні базарного носіЯ.
     ™е  далі, ніби трохи  осторонь, скулиніг  заклЯк переший гребець,  лице
його було замотане вільним  кінцем  чалми, і з-під  тканини  визирала  чорна
борода,  цупка,  мов кінський  хвіст.  Ђ чалма  була насунута  на самісінькі
брови, на очі, так що не було зрозуміло, чи є в цієї людини брови, чи немає
     ‚ін сидів і щось робив  з дивним глеком, Який мав отвори по боках,  мов
курильницЯ длЯ благовоннЯ.
     ЋбличчЯм до Ђлі сиділи три юнаки.
     ’акого  зосередженого, просвітленого  виразу  облич Ђлі  не  бачив ні в
кого. Њоже, тільки старі шейхи в мечетЯх мали такі обличчЯ, коли піднімались
на  мінбар  1,  щоб  виголосити  казаннЯ.  Ќад  присутніми   висів  Яскравий
світильник. „уже дивний -- обруч, а  в обручі на рухомих  підвісах  лампа  з
тЯгарем  унизу.  Љоли млин похитувавсЯ на хвилЯх,  тоді  обруч  нахилЯвсЯ, а
лампа лишалась висіти, Як і раніше.
     Ђлі  тоді ще  не  знав,  що  то китайська корабельна  лампа, Яка саме й
пристосована до хитавиці на морі.
     Љрізь щілину потЯгло гострим, солодкуватим запахом.
     Ђлі подумки скрикнув: "Ћ Ђллах! ‚они палЯть хашиш!"
     Ђбу Ђмар подав юнакам високі перські шапки із сірої повсті.
     •лопці знЯли свої пов'Язки і шапки з голови і вдЯгли високі ковпаки.
     Ђбу Ђмар виголосив бесмелу   , і в  ту ж мить, ніби по слову  крилатого
„жабраїла,  дірчастий глечик вибухнув  клубом білого, молочного диму. ’ой, з
чорною  фальшивою бородою, почав робити ракати <sup>3</sup> над глеком.  ’ак
змахував рукавами  своєї  сорочки, щоб дим плинув на молодиків. “  молодиків
пороздималисЯ  ніздрі, засіпались куточки вуст, але поглЯд у них не зробивсЯ
здурілим, Як ото минулої ночі був у доньки й жінки ђустема ‘купердЯЯ.
     Ђбу Ђмар звівсЯ, закатав рукав  Якомога  вище, проговорив швидко, склав
свої пальці і занурив їх у амфору.
     ‚итЯг один за одним три ножі.
     Ќожі з широким вигнутим лезом і  тонкою колодкою  з чорного буйволЯчого
рогу. ’акі  ножі носЯть за  поЯсом або за халЯвами чобіт купці з •орасану чи
погоничі  верблюдів із  ѓілЯну<sup>4</sup>  і називають їх по-тюркському  --
клич. Ђ  лезо  в  кожного  різака  переливалосЯ своїм,  не  схожим  на інші,
сталевим сіро-синім візерунком-мереживом. "’а це ж знаменита дамаська крицЯ!
--  потроху  чадіючи  від  солодкуватого  диму, подумки  скрикнув Ђлі.--  Ќа
звичайні  перські,  гілЯнські  ножі  витрачати  такий  скарб,  Як  індійську
крицю-вуц<sup>5</sup>! Ћ Ђллах!"
     „им  усе  сильніше  витЯгувало  крізь  щілину  назовні.  Џроте  Ђлі  не
відчував, щоб від нього божеволів. ‹ише починало трохи тиснути в скронЯх, Як
і від кізЯкового чаду. ’а ще накочуваласЯ слина, і він намагавсЯ спльовувати
потиху,  аби не  почули в середині  млина.  I ще до  всього почало страшенно
драти в горлі і крутити в носі.
     Ђбу  Ђмар  випустив один  за одним  три ножі,  і  всі  вони повпивалисЯ
вістрЯми у вимиті дошки підлоги.
     Ђбу Ђмар звів руки вгору і проказав:
     Њене,  свого голуба надіслав імам  -- та покріпить його Ђллах! -- щоб Я
сказав вам, браттЯ, слово  його!  „Якувати Ђллахові, Я прибув сюди  і говорю
вам,  браттЯ,  слово імама, та оборонить його Ђллах  та поб'є  його ворогів!
Љажу вам -- час настав по всіх землЯх  розпалювати його смолоскипи -- хай-бо
Ђллах засвітить їх  вогнем безжальним  і нищівним! ’а хай  во  славу  Ђллаха
кожен із нас вчинить  подвиг! Ќаш імам  -- та хай Ђллах покріпить  його!  --
знає про вас  все  і  тому тепер,  післЯ всіх  випробувань,  дає  вам  ножі.
‚осславимо ж Ђллаха всевидючого та всюдисущого та всі імена його!!!
     I всі вони піднЯли руки догори і одним подихом прорекли:
     Ђллах акбар <sup>6</sup>! Ђллах акбар! Ђллах акбар!!!
     I троє молодих простерлисЯ плазом.
     ’оді  наче залізним  голосом, аж малому  мороз  по  спині  пішов,  Ђмар
виголосив:
     Џастух нашого імама -- та покріпить Ђллах його! -- дай вірним псам їхні
ікла!
     I той чоловік, що  чаклував над глеком  із гашишем,  по черзі ставив на
шию кожному свою репану п'Яту і стромлЯв у руку ножа дамаської криці.
     ’епер, дивлЯчись  зі щілини, знизу вгору, Ђлі впізнав  і його -- це був
той безбровий і безбородий каландар-похлібник з мосту білЯ ‡еленого базару.
     Ђбу Ђмар почав напруженим, жорстоким голосом проказувати:
     ‘лава  Ђллаху  всевишньому  і  милосердному!  ’а славитьсЯ  ім'Я  його!
‘подобав  він  Ђбу  Ђббаса  із  славного  міста,  превеликого   міста   ама
<sup>7</sup>, почути голос Ћтверзаючого  Ѓраму. ‚ін кинув свого господарЯ  і
його майстерню, бо там його упосліджували,  а він був найкращим  майстром! I
Ђллах  провів  його  потаємними стежками в славні гори  …льбуру до  Ћрлиного
ѓнізда.  I  став  він  перед Ќашим Ѓатьком  -- та посилить  його Ћтверзаючий
Ѓраму!  --  і попросив  ласки. Ѓезмірна доброта Ќашого Імама, Ќашого ’ата --
хай Ђллах дарує йому  радість! Ќагородив він  ковалЯ і поставив кувати зброю
длЯ  вірних  псів,  славних  соколів  і  сірих  вовків!!!  Ќожі  Ђбу  Ђббаса
пробивають  кольчугу  гранадських  майстрів,  обладунок  ромеїв   і  панцирі
хрестоносців франків! Ѓо Ђллах --  хай славитьсЯ ім'Я його! -- дав розуміннЯ
і кров длЯ гартуваннЯ  леза! Ќе  вітром у полі, не олією  в глеку,  не сечею
рудого хлопчика гартовані ваші ікла сталеві! Љоли крицЯ розпекласЯ до блиску
червоного  сонцЯ в пустелі, тоді  коваль Ђбу  Ђббас охолодив  її до  кольору
роменського пурпуру!  I  привели тоді з волі  імама  -- та  дарує йому Ђллах
перемогу  та  поб'є  його   ворогів!  --   найдорожчого   і   наймогутнішого
раба-зінджа!  I  потнули  його Ђбу Ђббас  і його  учні  розпеченими  лезами!
‡анурили коваль і його хлопці в тіло зінджа розпечені леза <sup>8</sup>!
     Ђллах акбар!!!  -- закричали вклЯклі  хлопці  і скинули вгору  руки  зі
зброєю, а тоді завили не своїми голосами: -- ’а буде благословеннЯ,  та буде
благословеннЯ, та буде благословеннЯ Ђллаха з Ќашим Ѓатьком!!!
     Ђбу  Ђмар  підвів  кожного  з  них  на  ноги.  I  тільки  він  поставив
останнього,  Як  вдарив у  барабан  старий мельник. Ђ той,  той  що  в одЯзі
вантажника,  заграв  у  довжелезну  очеретЯну  сопілку. ‚ід  пронизливого її
свисту  аж захотілосЯ хлопцеві затулити вуха. ’а  він не  міг цього вдіЯти з
двох причин: дуже хотілосЯ все побачити, і не міг відпустити руку від дощок,
бо впав би у воду,
     Ђбу Ђмар заводив танець -- ступав ногою перед другою ногою два кроки, а
руки  широко  розставив  і  тільки  час  від   часу   кидав  їх  униз.   ‚ін
перекручувавсЯ навколо себе і знов ступав два  кроки  лівою праворуч,  потім
обертавсЯ навколо і знов два кроки правою ногою ліворуч.
     Ќараз  Ђбу  Ђмар вдарив у долоні і,  задерши вгору горбоносе  карбоване
лице, заволав щосили:
     Ђллах акбар! Ђллах акбар!! Ђллах акбар!!!
     ’роє ново посвЯчених завили слідом за ним.
     Ѓід того виттЯ аж полум'Я в світильнику заколивалось, замиготіло.
     I зразу ж  мірошник-барабанщик зробив  непомітний рух рукою. •оч Ђлі  й
захопили музика  і все дійство, проте він пильно стежив  за всіма проЯвами і
помітив  дію  мірошника. ЏіслЯ  того, Як  мірошник торкнувсЯ ліктем  важелЯ,
загуркотіли жорна, зарипіли дерев'Яні колеса на приводному  валу.  Ђ млинове
колесо почало  свій невпинний рух. Џевно, давно цей млин не  працював і його
погано доглЯдали,  бо деЯкі плиці розкололисЯ, а то й повідлітали. ’ому вода
з колеса то лиласЯ водоспадом у канал, то розсіюваласЯ снопом бризок на  всі
боки. I тоді  густим  дощем  важких крапель  обливало прихованого свідка. ’а
малий  не  зрушувавсЯ,  навіть  не  здригавсЯ. ‰ого  заворожило,  зачарувало
вертіннЯ трьох посвЯчених юнаків і Ђбу Ђмара.
     ‚ін, Ђбу Ђмар, був у точнісінько такому ковпаку, Як і хлопці.
     ѓуркотіли жорна.
     ђипіли зубчаті колеса.
     ’о швидше, то повільніше  лЯпали плиці об  воду. —ерез нерівні проміжки
часу ринули зливою тонкі потоки цівок крізь щілини велетенського дерев'Яного
колеса.
     Ћдин  із  присутніх схиливсЯ  до  дірчастого глечика  і  крізь тоненьку
очеретину піддував туди повітрЯ.
     Ѓарабанщик і сопілкар усе прискорювали ритм мелодії.
     I від мелодії,  від її дикого ритму, від  безупинних повторів малий Ђлі
почав відчувати, що він наче  скаженіє, наче все його тіло просочує, проймає
лють і жадоба бою.
     ’а зовсім голови він все ж не втрачав і все запам'Ятовував.
     Ћсь Яке було диво.
     ’і  троє  крутилисЯ кожен  на своєму  місці  і  ні на  п'Ядь не сходили
кудись. Ћчі широко розкриті, нерухомі, блискучі. Ќаче й не дивлЯтьсЯ, наче й
не бачать!
     ’а тільки Ђбу Ђмар мінЯв обертаннЯ від правої руки, вони -- Як поєднані
з  ним  ланцюгом, мов  були  з ним нанизані на  один шпичак -- теж  починали
зворотний рух.
     I вони не спинЯлись, не збивалисЯ навіть на чверть удару в ритмі.
     Ђ барабанщик бив і бив у дзвінке дно барабана, і рук його не було видно
-- тільки щось мерехтіло, мов крила нічного, вечірнього метелика.
     I ніхто з танцюристів не дививсЯ  один на одного чи на інших. I наче не
бачив  нікого  й  нічого.  I ось  той, з фальшивою бородою,  розкрив рота  і
заквилив:
     Ђллах акбар! Ђллах акбар Ђллах акбар!!!
     I всі приЯвні закричали-заспівали:
     Ђллах акбар!
     Ѓільше  ніхто  не  спинЯвсЯ,  і  кричали  всі  без  упину,   незліченно
повторюючи: "Ђллах акбар!"
     „есь  унизу  за  течією, де солодка  вода  впливала в солону  й  важку,
починалосЯ велике  відливаннЯ морЯ, Як і  попередив  лоцман-звіздар.  ‚ода в
протоках і  каналах, нерухома  і  пропахла болотом, солодка й легка згори  і
важка й гірко-солона в глибині, завирувала, ринула на південь до морЯ.
     ‚елетенське колесо  млина шалено закрутилось, раз  по раз  зливаючи  на
малого  втікача цілі  водоспади. ‚середині  млина, здавалось, порожні  жорна
ось-ось розвалЯтьсЯ від  тертЯ між  собою. I тоді  той з фальшивою  бородою,
пританцьовуючи, крутЯчись навколо  себе, обертаючись Як дзиґа, мовби підплив
до короба. I ось у нього в руках важенний лантух.
     ‘ипле він щось із лантуха в короб.
     ‘вистить сопілкар  -- щоки надимає, Як не трісне, чоло потом зросилосЯ.
Љожна краплЯ -- Як горошина. ѓолені скроні розривають набрЯклі судини. Ћчі в
нього налились кров'ю. ‚ін таки справді нічого не бачить.
     Ѓарабанщик закотив  очі  під лоба, голову задер,  і  з  розкритої  його
пельки летить верескливий зойк: "Ђллах акбар!"
     ‚ода навально плинула до морЯ.
     ‘тугоніли струмені під масними, гнутими боками човнів - бусій.
     Џлюскотіла й  вирувала вода навколо  стовпів, що до них  було  припнуто
млина.
     ‚  череві  млина все крутилосЯ,  все оберталосЯ.  Љлубочились,  плавали
пасма сизого диму.
     Љрутились, загвинчувались дзиґою молоді в ковпаках.
     ЉрутивсЯ Ђбу Ђмар, розпу