ьИХАЙЛО ъОЦЮБИНСЬКИЙ. їАРИТЯ

ОЎхэшЄх ¤ЄюЄ ЄхъёЄ:
ьИХАЙЛО ъОЦЮБИНСЬКИЙ. їАРИТЯ

---------------------------------------------------------------
 OCR: юЛЕГ тОЛКОВ
 Source: яОВНО ёОБРАНi║ ЄВОРiВ, эАУКОВА фУМКА, 1974
 Origin: http://lib.ru/SU/UKRAINA/KOCUBINSKI/
---------------------------------------------------------------

юяютIфрээ▀

I
     т  ПЕЧ│ ПАЛАВ ВОГОНЬ │ ЧЕРВОНИМ ЯЗИКОМ ЛИЗАВ ЧЕЛЮСТ│. т  МАЛЕНЬК│Й ХАТ│
БУЛО  ПОНОЧ│,  ПО  КУТКАХ  СТОЯЛИ  Д│ДИ. эА  ПОСТЕЛ│  ЛЕЖАЛА СЛАБА  Ж│НКА  Й
СТОГНАЛА. ёЕ їАРИТИНА МАТИ.  °│СТЬ  ТИЖН│В  ПОМИНУЛО, ЯК ПОМЕР  ┐┐  ЧОЛОВ│К,
БАТЬКО їАРИТИН, │  В│ДТОД│ Б│ДНА УДОВА ТУЖИТЬ  ТА СЛАБУ║,  А  ОЦЕ ВЖЕ ДРУГИЙ
ДЕНЬ,  ЯК ЗОВС│М ЗЛЯГЛА. чЛЯГЛА САМЕ  В ЖНИВА, В  ГАРЯЧИЙ ЧАС, КОЛИ ВС│, ХТО
ВМ│║ ЖАТИ, ПОДАЛИСЬ НА НИВУ ЗБИРАТИ НА ЗИМУ ХЛ│Б. I ВДОВИНЕ ЖИТО ПОСП│ЛО, ТА
НЕМА КОМУ ЙОГО ЖАТИ; СИПЛЕТЬСЯ СТИГЛЕ ЗЕРНО НА ЗЕМЛЮ, А ВДОВА ЛЕЖИТЬ НЕДУЖА:
ТЯЖКА СЛАБ│СТЬ  СПУТАЛА  РУКИ Й НОГИ,  ПРИКУВАЛА ДО ПОСТЕЛ│... ыЕЖИТЬ  Б│ДНА
МАТИ їАРИТИНА ТА Б'║ТЬСЯ З ДУМАМИ...
     ЁИПНУЛИ ДВЕР│.
     - ЄО ТИ, їАРИТЮ? - ПОЧУВСЯ МЛЯВИЙ ГОЛОС СЛАБО┐.
     - ▀, МАМО!
     3 ДВЕРЕЙ  ВИТКНУЛОСЬ СПЕРШУ  В│ДРО, ДО  ПОЛОВИНИ ВИПОВНЕНЕ  ВОДОЮ, ДАЛ│
РУСЯВА  ГОЛОВКА  Д│ВЧИНИНА,  НАХИЛЕНА НАБ│К ДО В│ДРА,  А  ДАЛ│  ПРАВА  РУКА,
П│ДНЯТА ТРОХИ ДОГОРИ. т  ХАТУ УВ│ЙШЛА їАРИТЯ │ ПОСТАВИЛА КОЛО ПЕЧ│ В│ДРО. пЙ
БУЛО В│С│М РОК│В. фЕСЬ ДУЖЕ ВАЖКИМ ВИДАЛОСЬ їАРИТ│  ТЕ  В│ДРО  З ВОДОЮ,  БО,
ПОСТАВИВШИ ЙОГО НА  ЗЕМЛЮ, ХВИЛИНКУ СТОЯЛА НЕРУХОМО, СПЕРШИСЬ  НА ПРИП│ЧОК │
ВАЖКО  ДИХАЮЧИ. ы│ВА РУКА В│Д НЕЗВИЧАЙНО┐ ВАГИ ЗОМЛ│ЛА, │ їАРИТЯ НЕ МОГЛА ┐┐
З│ГНУТИ.  рЛЕ СЕ БУЛО ОДНУ  ХВИЛИНУ. т ДРУГ│Й МЕТНУЛАСЬ  їАРИТЯ  ДО МИСНИКА,
ЛЕГЕСЕНЬКО, МОВ К│ЗКА, СТРИБНУЛА НА  ЛАВУ, ЗНЯЛА З ПОЛИЦ│ ГОРЩИК │ ПОСТАВИЛА
ЙОГО КОЛО В│ДРА.
     - ∙О ТИ РОБИШ, ДОНЮ? - ПОСПИТАЛА МАТИ.
     -- тЕЧОРЮ ВАРИТИМУ, МАМО.
     ёЛАБА Т│ЛЬКИ З│ТХНУЛА.
     р  їАРИТЯ  Й  СПРАВД│ ЗАХОДИЛАСЯ  КОЛО ВЕЧЕР│.  чМИЛА В МИСЧИН│ ЖМЕНЬКУ
ПШОНА, ВКИНУЛА Щ│ПКУ СОЛ│ ТА  ЗО ДВ│  ЧИ ЗО ТРИ КАРТОПЛИНИ,  НАЛИЛА В ГОРЩИК
ВОДИ  │  ПРИСТАВИЛА  ЙОГО  ДО  ВОГНЮ. ыЮБА  БУЛО ГЛЯНУТИ  НА  ┐┐ ДР│БНЕНЬК│,
ЗАПЕЧЕН│  НА  СОНЦ│ РУЧЕНЯТА, ЩО  ЖВАВА Б│ГАЛИ  В│Д  ОДНО┐ РОБОТИ ДО ДРУГО┐.
тЕЛИК│ СИВ│ ОЧ│ З-П│Д ДОВГИХ ЧОРНИХ В│Й ДИВИЛИСЯ ПИЛЬНО  Й РОЗУМНО. ёМУГЛЯВЕ
ЛИЧЕНЬКО РОЗЧЕРВОН│ЛОСЯ,  ПОВН│  ВУСТА  РОЗТУЛИЛИСЯ  -  ВСЯ  УВАГА  ┐┐  БУЛА
ЗВЕРНЕНА НА РОБОТУ. тОНА  ЗАБУЛА  НАВ│ТЬ │ ЗА НОВ│ ЧЕРВОН│ К│СНИКИ, ЩО ДВ│Ч│
ОБМОТУВАЛИ ┐┐  РУСЯВУ,  АЖ  Б│ЛУ, ГОЛОВКУ.  ъ│СНИКИ Т│ БУЛИ ┐┐  РАД│СТЬ,  ┐┐
ГОРДОЩ│. юЦЕ ТРЕТ│Й ДЕНЬ, ЯК ХРЕЩЕНА МАТИ ПОДАРУВАЛА ┐Й Т│ К│СНИКИ, А їАРИТЯ
Й ДОС│ НЕ НАТ│ШИТЬСЯ НИМИ.
     ьАТИ СТИХА ЗАСТОГНАЛА.
     їАРИТЯ СТРЕПЕНУЛАСЬ │ П│ДБ│ГЛА ДО Л│ЖКА.
     - ўОГО ВИ, МАТ│НКО? ьОЖЕ, ВОДИЦ│ ХОЛОДНО┐? ∙О У ВАС БОЛИТЬ? - ЛАСТ│ВКОЮ
ПРИПАДАЛА ВОНА КОЛО НЕДУЖО┐.
     -  юХ,  ДИТИНО МОЯ ЛЮБА!  тСЕ В МЕНЕ БОЛИТЬ:  РУКИ БОЛЯТЬ, НОГИ БОЛЯТЬ,
ГОЛОВИ  НЕ ЗВЕДУ. юТ, МОЖЕ, ВМРУ, НА КОГО Ж Я ТЕБЕ ЛИШУ, СИРОТИНУ НЕЩАСНУ?..
їТО ТЕБЕ ДОГЛЯНЕ, ВИГОДУ║?
     їАРИТЯ ПОЧУЛА, ЩО ┐┐  МАЛЕНЬКЕ  СЕРЦЕ  ЗАБОЛ│ЛО, НАЧЕ ХТО ЗДАВИВ ЙОГО В
ЖМЕН│; СЛЬОЗИ  ЗАТРЕМТ│ЛИ  НА ┐┐  ДОВГИХ В│ЯХ. тОНА ПРИПАЛА МАТЕР│  ДО РУК │
ПОЧАЛА ┐Х Ц│ЛУВАТИ.
     - ∙О МИ РОБИТИМЕМО,  ДОНЮ? юТ ДОВЕЛОСЬ МЕН│ ЗЛЯГТИ САМЕ В ЖНИВА... їЛ│Б
СТО┐ТЬ У  ПОЛ│ НЕВИЖАТИЙ,  ОСИПА║ТЬСЯ... 1 ВЖЕ  НЕ  ЗНАЮ,  ЯК  МЕН│, Б│ДН│Й,
НЕДУЖ│Й,  ЗАПОБ│ГТИ  ЛИХОВ│...  ▀К НЕ ЗБЕРЕМО  ХЛ│БА  -  ЗАГИНЕМО  З  ГОЛОДУ
ЗИМОЮ!.. юХ, БОЖЕ М│Й, БОЖЕ!
     - эЕ ЖУР│ТЬСЯ, МАМО! эЕ ПЛАЧТЕ! рДЖЕ Ж БОГ ДОБРИЙ, МАМО! сОГ ПОМОЖЕ ВАМ
ОДУЖАТИ, ПОМОЖЕ ВАМ ХЛ│Б З│БРАТИ... яРАВДА, МАМО? .. яРАВДА?..

II
     яОКИ їАРИТЯ ГОВОРИЛА Т│ СЛОВА, В Б│ЛЕНЬК│Й ГОЛОВЦ│ ┐┐ ПРОМАЙНУЛА ДУМКА:
ЯК-ТО НЕМА КОМУ ЖАТИ? р ВОНА ЩО Ж РОБИТИМЕ?  ∙Е ТОР│К ХОДИЛА ВОНА З МАМОЮ НА
НИВУ, БАЧИЛА, ЯК МАТИ ЖНЕ, БА, САМА БРАЛА СЕРП │ ЖАЛА! рДЖЕ Ж ВОНА БАГАТО  Б
НАЖАЛА, ЯКБИ МАТИ  НЕ СВАРИЛА ЗА  СКАЛ│ЧЕНИЙ ПАЛЕЦЬ!  рЛЕ ТОР│К ВОНА БУЛА ЩЕ
МАЛЕНЬКА, МАЛЕНЬКИМИ РУЧЕНЯТАМИ НЕ МОГЛА ВДЕРЖАТИ СИРПА, А  ТЕПЕР  ВОНА ВЖ║.
ВИРОСЛА,  НАБРАЛАСЯ СИЛИ, │ РУКИ ПОБ│ЛЬШАЛИ.  їАРИТЯ ГЛЯНУЛА  НА  СВО┐ РУКИ.
рДЖЕ  СИМИ  РУЧЕНЯТАМИ  ВОНА  ПРИНЕСЛА З Р│ЧКИ П│ВВ│ДРА ВОДИ,  ХОЧ ЯКЕ  ВОНО
ВАЖКЕ,  ТЕ В│ДРО!  чАВТРА, КОЛИ  РОЗВИДНИТЬСЯ, ВСТАНЕ їАРИТЯ,  НАГОДУ║  МАМУ
(КОЛИ Б ЩЕ СХОТ│ЛИ ┐СТИ, А  ТО В│ДКОЛИ СЛАБ│ - САМУ ВОДУ П'ЮТЬ), В│ЗЬМЕ СЕРП
│  П│ДЕ  В ПОЛЕ.  р ВЖЕ ЯК БУДЕ  ЖАТИ!  I НЕ РОЗ│ГНЕТЬСЯ! I УЯВИЛАСЬ  їАРИТ│
ВИЖАТА НИВА, А НА ┐Й  СТОЯТЬ ПОЛУК│ПКИ │  БЛИЩАТЬ ПРОТИ СОНЦЯ,  ЯК ЗОЛОТ│. I
САМА їАРИТЯ  СТО┐ТЬ  НА ПОЛ│,  ДИВИТЬСЯ НА СВОЮ ПРАЦЮ │ ДУМА║, ЯК  БИ ЗВЕЗТИ
ХЛ│Б У  СТОДОЛУ. юТ ЩО ВОНА ЗРОБИТЬ. П│ДЕ ДО ХРЕЩЕНОГО БАТЬКА,  ОБ│ЙМЕ  ЙОГО
РУЧЕНЬКАМИ ЗА  ШИЮ │ СКАЖЕ:  "ЄАТУ М│Й ЛЮБИЙ  ТА  МИЛИЙ! ▀ ВЖЕ ВАМ  БАВИТИМУ
МАЛЕНЬКОГО рНДР│ЙКА, БУДУ  ЙОМУ  ЗА  НЯНЬКУ,  Т│ЛЬКИ  ЗВЕЗ│ТЬ  НАШ  ХЛ│Б  ТА
СКЛАД│ТЬ У СТОДОЛУ!" т│Н  ДОБРИЙ, БАТЬКО  ХРЕЩЕНИЙ,  В│Н  ┐┐ ПОСЛУХА║, ЗВЕЗЕ
ХЛ│Б.  р  ЯК  ЖЕ  ЗРАД│║ МАТИ, КОЛИ їАРИТЯ ПРИЙДЕ ДО НЕ┐  Й СКАЖЕ  "р БАЧТЕ,
МАТУСЮ КОХАНА, А Я  Ж ВАМ НЕ КАЗАЛА,  ЩО БОГ ПОМОЖЕ НАМ  З│БРАТИ ХЛ│Б? єВЕСЬ
ХЛ│Б У СТОДОЛ│!" ьАТИ З РАДОЩ│В ВИЧУНЯ║, ПРИГОРНЕ ДОНЮ  ДО СЕРЦЯ, ПОЦ│ЛУ║, │
ЗНОВ ЖИТИМУТЬ ВОНИ ВЕСЕЛ│ ТА ЩАСЛИВ│ │ НЕ ЗГИНУТЬ ЗИМОЮ З ГОЛОДУ...
     т ПЕЧ│ ЩОСЬ БУХНУЛО, ЗАШИП│ЛО, ЗАСИЧАЛО,
     ЄО ЗБ│ГАВ КУЛ│Ш.
     ьЕРЩ│Й КИНУЛАСЬ  їАРИТЯ ДО ПЕЧ│,  ОДСТАВИЛА ГОРЩИК,  ДОГЛЯНУЛА СТРАВУ Й
НАСИПАЛА  В  ПОЛИВ'ЯНУ МИСКУ ГАРЯЧОГО КУЛ│ШУ. ьАТИ ВИ┐ЛА ЛОЖОК ЗО  ДВ│ ТА  Й
ПОКЛАЛА ЛОЖКУ. ёТРАВА ЗДАЛАСЬ ┐Й НЕСМАЧНОЮ, ПРОТИВНОЮ. їАРИТЯ ┐ЛА ЧИ НЕ ┐ЛА,
ШВИДЕНЬКО  ПОМИЛА ПОСУД, ПОСКЛАДАЛА ЙОГО НА МИСНИК, ЗАСУНУЛА С│НЕШН│ ДВЕР│ │
СТАЛА  НАВКОЛ│ШКИ  ПЕРЕД  ОБРАЗАМИ  МОЛИТИСЯ  БОГУ.  тОНА  СКЛАДАЛА   РУЧКИ,
ХРЕСТИЛАСЬ,  З│ТХАЛА ТА ЗД│ЙМАЛА ОЧ│ ДОГОРИ  │  ДИВИЛАСЬ ПИЛЬНО НА ОБРАЗ, ДЕ
БУВ НАМАЛЬОВАНИЙ БОГ-ОТЕЦЬ. тОНА В│РИЛА, ЩО  ГОСПОДЬ ЛЮБИТЬ Д│ТЕЙ │ НЕ ДАСТЬ
┐Х НА ПОТАЛУ. рДЖЕ  НЕ ДУРНО ТРИМА║ В│Н У РУЦ│ ЗОЛОТЕ  ЯБЛУЧКО З  ХРЕСТИКОМ:
ПЕВНЕ, В│Н ДАСТЬ ТЕ ЯБЛУЧКО ДОБР│Й, СЛУХНЯН│Й ДИТИН│. I їАРИТЯ СВО┐М ДИТЯЧИМ
ЛЕПЕТОМ ПРОХАЛА У БОГА  ЗДОРОВ'Я СЛАБ│Й МАТУС│, А СОБ│ СИЛИ ВИЖАТИ  НИВУ. ёЯ
ДУМКА НЕ ДАВАЛА ┐Й СПОКОЮ. пЙ  ХОТ│ЛОСЯ ШВИДЧЕ  Д│ЖДАТИСЯ РАНКУ. "ыЯЖУ ЗАРАЗ
СПАТИ, ЩОБ ЗАВТРА РАН│ШЕ ПРОКИНУТИСЯ", - ПОДУМАЛА їАРИТЯ Й,  ПОСТАВИВШИ КОЛО
МАМИ ВОДУ НА Н│Ч, ЛЯГЛА НА ЛАВУ. рЛЕ СОН НЕ ЗЛ│ПЛЮВАВ ┐Й ОЧЕЙ, В│Н ДЕСЬ УТ│К
З Ц│║┐ ХАТИ, БО Й НЕДУЖА МАТИ НЕ СПАЛА Й СТОГНАЛА.  яОВНИЙ М│СЯЦЬ  ДИВИВСЯ У
В│КНО │  НА КОМИН│ НАМАЛЮВАВ ТАКОЖ В│КНО З ЯСНИМИ ШИБКАМИ ТА ЧОРНИМИ РАМАМИ.
їАРИТЯ ПОГЛЯДАЛА В ТОЙ КУТОК, ДЕ ЛЕЖАВ  СЕРП,  │ ДУМАЛА СВОЮ ДУМУ. р НАДВОР│
ТАК М│СЯЧНО, ЯСНО, ХОЧ ГОЛКИ ЗБИРАЙ. їАРИТЯ С│ЛА НА ЛАВ│ │ ГЛЯНУЛА  У В│КНО,
т │МЛИСТ│Й  ДАЛИН│, ОКУТАН│ СР│БНИМ  ПРОМ│ННЯМ М│СЯЧНИМ,  СЯЯЛИ ШИРОК│  ЛАНИ
ЗОЛОТОГО ЖИТА  ТА  ПШЕНИЦ│.  тИСОКi  ЧОРНi ТОПОЛi, ЯК ВiЙСЬКО, СТОЯЛИ РЯДАМИ
КРАЙ ДОРОГИ. ёИН║ НЕБО ВСИПАНЕ БУЛО ЗОРЯМИ. чОР│  ТИХО ТРЕМТ│ЛИ. "р ЩО, ЯКБИ
ТЕПЕР ВИЙТИ  НА  НИВУ!  х,  Н│,  СТРАШНО,  ВОВК  ВИБ│ЖИТЬ  З  Л│СУ,  РУСАЛКИ
ЗАЛОСКОЧУТЬ, СТРАХИ ПОВИЛАЗЯТЬ З ПШЕНИЦ│..." I їАРИТ│ СПРАВД│ СТАЛО СТРАШНО,
ВОНА ЗНОВ ПОКЛАЛАСЯ НА ЛАВ│ │ ОДВЕРНУЛАСЬ ОД В│КНА.
     - ўОМУ ТИ НЕ СПИШ, ДОНЮ? - ПИТАВ МАТИ.
     - ЄАК... Я ЗАРАЗ СПАТИМУ, МАМО!
     ьАТИ СТОГНЕ, А їАРИТЮ ЖИВИЙ  ЖАЛЬ БЕРЕ ЗА СЕРЦЕ. с│ДН│ МАМА! тСЕ БОЛИТЬ
У НИХ.  ъОЛИ Б ТОЙ  ДОБРИВ│ БОГ ПОСЛАВ ┐М ПОЛЕГК│СТЬ! рЖ ОСЬ  ТРОХИ ЗГОДОМ │
СЛАБА  МАТИ, │  КОПИ  НА ПОЛ│, │  РУСАЛКИ │  ВОВК, │  ЯСНЕ  В│КНО НА  КОМИН│
ЗМ│ШУЮТЬСЯ В ЯК│ЙСЬ  КУМЕДН│Й ПЛУТАНИН│. ёОН,  ВЛЕТ│ВШИ ДО ХАТИ, БЕРЕ їАРИТЮ
П│Д СВО║ КРИЛО. ёР│БНИЙ ПРОМ│НЬ М│СЯЧНИЙ ТИХО СЯ║ НА Б│Л│Й ГОЛОВЦ│ Д│ВЧИНКИ,
ВСМ│ХА║ТЬСЯ  ДО  НОВИХ  ЧЕРВОНИХ К│СНИК│В, ГУЛЯ║ ПО СМУГЛЯВОМУ ВИДОЧКУ ТА ПО
Б│ЛИХ ДР│БНЕНЬКИХ ЗУБКАХ, ЩО ВИГЛЯДАЮТЬ З-ЗА РОЗТУЛЕНИХ ПОВНИХ УСТ.
     їАРИТЯ СПИТЬ СОЛОДКИМ СНОМ.

III
     ЁАНО ВСТАЛО ЗОЛОТЕ СОНЕЧКО. ЁАНО, РАЗОМ З СОНЦЕМ, ПРОКИНУЛАСЬ │ їАРИТЯ.
їУТЕНЬКО  ЗВАРИЛА  КУЛ│Ш, НАГОДУВАЛА МАМУ, СЬОРБНУЛА  Й САМА  К│ЛЬКА  ЛОЖОК.
єПОРАВШИСЬ, ЗНЯЛА СЕРП  З  ПОЛИЦ│,  ПОКЛАЛА  В ТОРБИНКУ  ХЛ│БА  ТА ЦИБУЛ│  │
ЗАВ'ЯЗАЛАСЬ РЯБЕНЬКОЮ ХУСТОЧКОЮ. фАЛ│ ПОЦ│ЛУВАЛА МАМУ Й КАЖЕ:
     - я│ДУ Я, МАМО, НА ВУЛИЦЮ ДО Д│ВЧАТ, ПОБАВЛЮСЯ ТРОХИ.
     - IДИ, ДОНЮ, ТА НЕ БАРИСЬ...
     IДЕ  їАРИТЯ  СЕЛОМ, │  ЯКОСЬ ┐Й ЧУДНО. э│КОЛИ  НЕ ХОДИЛА ВОНА САМА  ТАК
ДАЛЕКО В│Д  ХАТИ. юТ  ВЖЕ Й  КРАЙНЮ  ХАТУ МИНУЛА, ВИЙШЛА  НА  ПОЛЕ  Й СТАЛА,
ЗАДИВИВШИСЬ В ДАЛЕЧ│НЬ НА  ЧУДОВИЙ КРА║ВИД.  I  СПРАВД│ БУЛО  ГАРНО НА НИВ│,
НЕСКАЗАННО ГАРНО!  яОГ│ДНЕ БЛАКИТНЕ НЕБО  ДИХАЛО НА ЗЕМЛЮ  ТЕПЛОМ.  яОЛОВ│ЛИ
ЖИТА  Й  ВИЛИСКУВАЛИСЬ  НА  СОНЦ│.  ўЕРВОН│ЛО  Ц│ЛЕ  МОРЕ  КОЛОСК│В ПШЕНИЦ│.
фОВЖИНОЮ ПОВИЛАСЬ Р│ЧЕЧКА, НАЧЕ ХТО КИНУВ НОВУ СИНЮ СТР│ЧКУ НА ЗЕЛЕНУ ТРАВУ.
ы  ЗА  Р│ЧКОЮ,  ПОП│Д КУЧЕРЯВИМ ЗЕЛЕНИМ  Л│СОМ,  ВСЯ  ГОРА ВКРИТА РОЗК│ШНИМИ
КИЛИМАМИ  ЯРИНИ. уАРЯЧОЮ  ЗЕЛЕНОЮ  БАРВОЮ  ГОРИТЬ НА  СОНЦ│  ЯЧМ│НЬ,  ШИРОКО
СТЕЛИТЬСЯ КИЛИМ  ЯСНО-ЗЕЛЕНОГО В│ВСА. ДАЛ│, НАЧЕ  РИЗА  РУТИ,  ТЕМН│║ ПРОСО.
ьЕЖИ ЗЕЛЕНИМИ КИЛИМАМИ Б│Л│║ ГРЕЧКА, НАЧЕ ХТО РОЗ│СЛАВ ВЕЛИК│ ШМАТКИ ПОЛОТНА
Б│ЛИТИ НА  СОНЦ│. т  ДОЛИН│,  КРАЙ  Л│СУ, ВИСИТЬ СИНЯ  │МЛА.  I НАД УС│М ТИМ
РОЗКИНУЛОСЬ ПОГ│ДНЕ БЛАКИТНЕ НЕБО,  ЛУНА║ В ПОВ│ТР│ ВЕСЕЛА П│СНЯ ЖАЙВОРОНКА.
т│ЮТЬ З ПОЛЯ ЧУДОВ│ ПАХОЩ│ ОД НЕСТИГЛОГО ЗЕРНА  │ ПОЛЬОВИХ КВ│ТОК.  I  ДОБРЕ
їАРИТ│ НА НИВ│,  │ СТРАШНО. ёТАЛА ВОНА Й НЕ ЗНАВ, ЧИ ЙТИ ДАЛ│, ЧИ ВЕРТАТИСЯ.
рЛЕ ВИТКНУЛАСЬ ДЕСЬ ДАЛЕКО З ЖИТА  ЧЕРВОНА ХУСТКА Ж│НОЧА, │ їАРИТЯ ЗГАДАЛА │
ХВОРУ  МАМУ, │  ЧОГО  ПРИЙШЛА.  тОНА  ПОДАЛАСЯ СТЕЖКОЮ МЕЖИ ЖИТА. ▀К  Т│ЛЬКИ
їАРИТЯ  УВ│ЙШЛА МЕЖИ ЖИТА, ГАРНИЙ  КРА║ВИД  ЗНИК.  сОС│  НОЖЕНЯТА СТУПАЛИ ПО
ВТОПТАН│Й СТЕЖЦ│, НАД ГОЛОВОЮ, МЕТИ КОЛОСКАМИ, ЯК БИНДОЧКА, СИН│ЛО НЕБО, А З
ОБОХ  БОК│В,  ЯК СТ│НИ,  СТОЯЛО  ЖИТО Й  ШЕЛЕСТ│ЛО  ВУСАТИМ КОЛОССЯМ, їАРИТЯ
ОПИНИЛАСЬ НАЧЕ  НА  ДН│ В, МОР│. т  ЖИТ│  СИН│ЛИ  ВОЛОШКИ  ТА СОКИРКИ, Б│Л│В
З│РКАТИЙ РОМЕН, ЧЕРВОН│ЛА КВ│ТКА ПОЛЬОВОГО  МАКУ.  яОЛЬОВА  ПОВИТИЦЯ ПОЛ│ЗЛА
ДОГОРИ ПО  СТЕБЛИН│ ЖИТА  │ РОЗТУЛИЛА СВО┐ Б│Л│ ДЕЛ│КАТН│  КВ│ТОЧКИ.  їАРИТЯ
МИМОХ│ДЬ ЗРИВАЛА ДОРОГОЮ КВ│ТОЧКИ ТА ЙШЛА ВСЕ ДАЛ│. рЖ  ОСЬ │ ┐Х  НИВА. тОНА
ДОБРЕ ЗНА║ СВОЮ  НИВУ, ОСЬ │  Р│ВЧАК ТОЙ,  ЩО  ПРОМИЛА ВЕСНЯНА ВОДА.  їАРИТЯ
ПОКЛАЛА ТОРБИНКУ,  ВЗЯЛА  В РУКИ СЕРП │ ПОЧАЛА ЖАТИ. ЄИХО  НАВКРУГИ.  Є│ЛЬКИ
ЦВ│РКУН ЦВ│РКОЧЕ  В ЖИТ│,  ШЕЛЕСТИТЬ  СУХИЙ КОЛОС  ТА │НКОЛИ  ЗАП│ДПАДЬОМКА║
ПЕРЕПАЛИЦЯ.  цНЕ  їАРИТЯ,  АЛЕ  ЯКОСЬ  НЕДОБРЕ  ЙДЕ   РОБОТА.  фОВГЕ  СТЕБЛО
ПУТА║ТЬСЯ, ВЕЛИКИЙ  СЕРП  НЕ  СЛУХА║ТЬСЯ  В МАЛЕНЬК│Й РУЦ│,  КОЛОССЯ ЛОСКОЧЕ
СП│ТН│ЛЕ ЛИЧЕНЬКО... рЖ ОСЬ ЩОСЬ НАЧЕ ВПЕКЛО їАРИТЮ В ПАЛЕЦЬ.  тОНА ВИХОПИЛА
РУКУ Й  ПОБАЧИЛА НА ПАЛЬЦ│ КРОВ.  ёЕРП ВИПАВ їАРИТ│ З РУК, ЛИЦЕ СКРИВИЛОСЯ З
БОЛЮ, НА ОЧ│ НАБ│ГЛИ СЛЬОЗИ, │ їАРИТЯ  ОТ-ОТ  ЗАПЛАКАЛА Б  Г│РКО, КОЛИ Б  НЕ
НАГАДАЛА ПРО СВОЮ Б│ДНУ МАМУ.  °ВИДЕНЬКО ОБТЕРЛА КРОВ З ПАЛЬЧИКА СП│ДНИЧКОЮ,
ЗАТЕРЛА ВР│ЗАНЕ  М│СЦЕ ЗЕМЛЕЮ  │  ПОЧАЛА ЖАТИ. ёТЕРНЯ  КОЛЕ БОС│ НОГИ, АЖ НА
ПЛАЧ  ЗБИРА║ТЬСЯ  їАРИТ│, П│Т  ВЕЛИКИМИ КРАПЛЯМИ  ПАДА║  НА  ЗЕМЛЮ, А  Б│ДНА
Д│ВЧИНКА ЖНЕ ТА Й ЖНЕ.  ▀КОСЬ  ОБЕРНУЛАСЬ  їАРИТЯ НАЗАД, ЩОБ ПОКЛАСТИ НАЖАТУ
ЖМ│НЬКУ, ГЛЯНУЛА НАВКРУГИ - │ СТРАХ ОБХОПИВ ┐┐. рДЖЕ ВОНА ОДНА НА НИВ│! рНУ,
ЯКИЙ  СТРАХ ВИСКОЧИТЬ  │З ЖИТА Й ЗАДУШИТЬ ┐┐! ЁАПТОМ -  ФУРРР!..  яЕРЕПЕЛИЦЯ
ПУРХНУЛА ПЕРЕД САМОЮ їАРИТЕЮ │, ТР│ПОЧУЧИ КОРОТКИМИ КРИЛАМИ, ЛЕДВЕ ПЕРЕНЕСЛА
НА К│ЛЬКА СТУПН│В СВО║ ТЯЖКЕ, СИТЕ Т│ЛО.  ёЕРЦЕ ЗАКАЛАТАЛО їАРИТ│ В ГРУДЯХ З
ПЕРЕЛЯКУ;  ДАЛ│  НАЧЕ  СПИНИЛОСЬ, │ їАРИТЯ СКАМЕН│ЛА НА М│СЦ│.  юДН│║Ю РУКОЮ
СТИСНУЛА  ЖМ│НЬКУ ЖИТА, ДРУГОЮ  - СЕРП. ыИЦЕ ПОПОЛОТН│ЛО. чДОРОВ│ СИВ│ ОЧ│ З
ЖАХОМ  ДИВИЛИСЯ В  ЖИТО.  чА  ХВИЛИНКУ  їАРИТЯ ТРОХИ  В│Д│ЙШЛА.  ёЕРЦЕ  ЗНОВ
ЗАСТУКАЛО В ГРУДЯХ, їАРИТЯ НАВАЖИЛАСЬ Т│КАТИ.
     ёТЕЖКОЮ НАБЛИЖАЛИСЬ ДВ│ МОЛОДИЦ│.  їАРИТЯ ПОСТЕРЕГЛА ┐Х, ЗНОВ  НАГАДАЛА
НЕДУЖУ, Б│ДНУ  МАМУ │,  СХИЛИВШИ  РУСЯВУ  ГОЛОВНУ, ВЗЯЛАСЬ  ДО РОБОТИ.  тОНА
МУСИТЬ ВИЖАТИ ЖИТО! тОНА МУСИТЬ ПОТ│ШИТИ СВОЮ ДОБРУ НЕЩАСНУ МАМУ!
     ьОЛОДИЦ│ НАБЛИЗИЛИСЯ ДО їАРИТ│, ВП│ЗНАЛИ ┐┐ │ ГЛЯНУЛИ ОДНА НА ОДНУ.
     - ЄИ ЩО ТУТ РОБИШ, їАРИТЮ' - СПИТАЛИ РАЗОМ. їАРИТЯ ЗДРИГНУЛАСЬ, П│ДВЕЛА
ОЧ│ НА МОЛОДИЦЬ │ ЗАСОРОМИЛАСЬ.
     - цНУ... МАТИ СЛАБ│ ЛЕЖАТЬ... НЕМА КОМУ ХЛ│Б ВИЖАТИ... З ГОЛОДУ ЗГИНЕМО
ЗИМОЮ...
     т ГОЛОС│ ┐┐ ТРЕМТ│ЛИ СЛЬОЗИ.
     ьОЛОДИЦ│ ЗНАВ ГЛЯНУЛИ ОДНА НА ОДНУ.
     - с│ДНА Ж ТИ, ДИТИНО, Б│ДНА!..
     тРАЗ їАРИТЯ ПОЧУЛА, ЩО СЛЬОЗИ ДУШАТЬ ┐┐. чРАЗУ ЯКОСЬ ДУЖЕ ЖАЛЬ СТАЛО ┐Й
СЛАБО┐ МАТЕР│, ДУЖЧЕ ЗАБОЛ│В ТОЙ  ПАЛЬЧИК, ЩО  ВТЯЛА СЕРПОМ,  ЗАБОЛ│ЛИ НОГИ,
НАКОЛЕН│  СТЕРНЕЮ, ЗГАДАВСЯ ПЕРЕЛЯК  НЕДАВН│Й - СЛЬОЗИ, МОВ ГРАД, ПОСИПАЛИСЯ
НА ЗЕМЛЮ, │ їАРИТЯ, ГОЛОСНО ХЛИПАЮЧИ, ЗАРИДАЛА.
     ьОЛОДИЦ│ КИНУЛИСЬ ДО НЕ┐.
     -  ∙О З  ТОБОЮ,  ДИТИНО? эЕ ПЛАЧ, ПЕРЕП│ЛОЧКО!  ьАТИ  ТВОЯ,  ДАСТЬ БОГ,
ОДУЖА║, А ЖИТО МИ  ВИЖНЕМО, НЕ ДАМО  ВАМ ЗГИНУТИ  З ГОЛОДУ. эУ,  НЕ ПЛАЧ ЖЕ,
КВ│ТОЧКО!
     ьОЛОДИЦ│ ВЗЯЛИ НА РУКИ Б│ДНУ їАРИТЮ, Ц│ЛУВАЛИ, ПОТ│ШАЛИ.
     -  їОД│М  ЗАРАЗ  ДО МАТЕР│,  ХАЙ  ВОНА  ВТ│ШИТЬСЯ,  ЩО МА║  ТАКУ  ДОБРУ
ДИТИНУ...
     ьОЛОДИЦ│ ВЗЯЛИ ЗА  РУКИ їАРИТЮ  │ ПОДАЛИСЬ СТЕЖКОЮ НАЗАД У СЕЛО. їАРИТЯ
ЙШЛА │ ТИХО ХЛИПАЛА.

IV
     эЕЗАБАРОМ їАРИТИНА МАТИ ОДУЖАЛА. ьОЛОДИЦ│ ВИЖАЛИ УДОВИНЕ ЖИТО, ХРЕЩЕНИЙ
БАТЬКО їАРИТИН ЗВ│З ХЛ│Б У СТОДОЛУ, │ СИРОТИ ВЖЕ НЕ БОЯЛИСЯ ГОЛОДНО┐ СМЕРТ│.
     ьАТИ Ц│ЛУВАЛА ТА ПЕСТИЛА СВОЮ ДОБРУ ДИТИНУ, А їАРИТЯ ЩЕБЕТАЛА
     - ї│БА Я НЕ КАЗАЛА  ВАМ, МАТ│НКО, ЩО  ДОБРИЙ  БОГ ДАСТЬ  ВАМ ЗДОРОВ'Я │
ПОМОЖЕ З│БРАТИ ХЛ│Б? ї│БА НЕ НА МО║ ВИЙШЛО?..
Last-modified: Fri, 28 May 1999 11:46:16 GMT
ОЎхэшЄх ¤ЄюЄ ЄхъёЄ: