
   ‘идiр наклада залiза.
   („о понЯтих.)_ Ѓудьте ж ви тричi проклЯтi! ‚есь  грiх  на  вашi  голови
лЯже!
   ‘таршина (придивлЯєтьсЯ, Як путо надiто)._ Џоверни замок у  той  бiк  -
ногу буде мулЯть.
   Ћлекса_. „Ядьку, Њихайло Њихайловичу, господин старшина! ‡милуйтесь, не
згнущайтесь над дЯдьком. Џустiть його; вiн не втiче! ™о хочете, зроблю длЯ
вас: два годи буду наймитом без жодної заплати.
   Ѓурлака_. Ћлексо, не проси його, смердючого, розбiйника!  Ќе  варт  вiн
того, щоб до нього й балакать, а не то просить таку гадину!
   ‘таршина_. ’о ти ще й тепер будеш лаЯтьсЯ? Ѓезштанько, голодранець!  Ќа
ж тобi! (Ѓ'є Ѓурлаку в лице.)_
   Ѓурлака_. Ћ-о-о! (•вата з столу нiж.)_ ’ак здихай  же,  пекельна  душа!
(ЉидаєтьсЯ на старшину.)_
   ѓалЯ (переступа йому дорогу)._ „Ядьку, не занапастiть себе!
   ‘тарщина_. ‚iзьмiть його, розбiйника!
   Ѓурлака хвата його за барки.
   ђЯтуйте!
   Џисар  (вбiгає  торопко)._  Њихайло  Њихайлович!  Џриїхав  iсправник  i
непремєнний член, волость запечатали...
   Ѓурлака (випускає старшину, кида нiж)._  ‚пору  приїхали!  Ќе  допустив
мене господь многомилостивий до великого грiха!
   ‘таршина стоїть Як громом прибитий.

   ‡авiса.
   1883. Єлисаветград