робиться в його душi. Йому конче треба знати про Марiю Олександрiвну, коли вона, нарештi, вињздить з Петербурга. ...Вiн крокуЇ берлiнськими вулицями, байдужий до всiх i до всього, i думаЇ, що от вiн iде, а нiхто не знаЇ, яка це людина страждаЇ так неймовiрно. Вiд патетично високого страждання, в якому вiн занотовуЇ i визначаЇ кожен нюанс i найтоншу рисочку, Кулiш поволi переходить до цiлком реалiстичних пiдрахункiв - коли Марiя Олександрiвна могла одержати гонорар, коли могла замовити квитки i коли, нарештi, могла вињхати. Цi земнi пiдрахунки трохи полегшують стан. Вiн навiть зайшов до кав'ярнi, випив чашечку кави i нiжно-млосно глянув на бiлявеньку пухлявеньку Frоulein. Тут не розбереш: чи служниця, чи з хазяйськоњ сiм'њ, така чистенька, в мережаному бiлому фартушку i пишно накрохмаленiй наколцi. Вона зробила губки сердечком i мило почервонiла. Годi чернецтвувати! О, швидше б прињхав цей степовий неприручении "Вовчок". Як њњ за три мiсяцi зiпсувала столиця! Але тут вона побачить його, Кулiша, справжнього, без шор, без чернецтва. Вiн нарештi дасть волю всiй своњй пристрастi, i њм заздритимуть сучасники i нащадки! Вiн майже бадьоро повернувся до готелю. ПортьЇ, побачивши його, люб'язно закивав головою. - Bitte, Herr Кулiш, - мовив вiн, простягаючи бланк телеграми. Пантелеймон Олександрович майже вбiг до свого бельетажа. Швидко вiдчинив дверi номера. Так i Ї. Вiд Каменецького. Що? Що таке? Марiя Олександрiвна вињхала з Петербурга 29 квiтня з ТургенЇвим? Вiн упав з високого пiднебесся u земне остогидле життя. Власне, у нього було вiдчуття, що хтось дав йому доброго штурхана i вiн полетiв догори ногами. З ТургенЇвим! Чому з ТургенЇвим? Як вiдпустив њњ той телепень Опанас? Що вiн, заслiпнув, чи що? Хiба не бачив њхнi перезирки, його, Тургенева, упадання, лестощi? Не слiд обманювати себе. О жiнки, "ничтожество вам имя!". Вiн так ремствував, нiби не Опанаса Марковича, а його дружиною була Марiя Олександрiвна. Що там дружина! Далеко гiрше i образливiше, коли зраджуЇ "не дружина". Власне, вона не була i "не дружина". Нiким. У тiм-то й справа, що нiким, коли вiн жадав усiм своњм Їством, щоб була всiм! Вiн. Кулiш. О, то все омана i лицемiр'я - оцi спокiйнi яснi очi, ота мовчазнiсть. Поњхали вдвох з ТургенЇвим. Вiн же скрiзь у ™вропi як удома. Вона вiдштовхнула його, украњнця, проводиря украњнськоњ культури! Та що њй, московцi з походження, украњнськi брати?! Може, коли б не Опанас - i не писала б вона по-украњнськи, а може, й взагалi там бiльше вiн написав. Що-що, а мову вiн знаЇ i в рiдному фольклорi кохаЇться, як риба в озерi купаЇться. Вiн сам не вiрив цiй своњй думцi, що спала йому в злу хвилину, адже нiчого Опанас нiколи не писав ранiше, та й зараз нiколи у нього й мови про це не було. Але в очах Пантелеймона Олександровича уже замигтiли недобрi вогники, i вiн усмiхався недоброю, страшною своЇю посмiшкою. Що ж, "я тебе породив, я тебе й уб'ю". Ти хитрощами ввела в оману, звела мене з пуття. Може, через тебе я кривдив нi в чому не винну Сашуню, кревну, рiдну украњнку, мою бiдолашну хуторяночку. А хiба ж вона також не пише, а хiба не можна њњ бiльше пiдтягти, допомогти? З нею поки що нiхто так не панькався, як з цим Марком Вовчком. Нi, нi, то не ця хитра жiнка, то Опанас писав "Народнi оповiдання". Нiчого, вона ще згадаЇ Кулiша. А зараз - швидше, швидше з Берлiна! Щоб i не стрiчатися. До чемно-байдужого погляду Тургенева ще додасться переможний блиск. Адже жiнки люблять похвалятися перед коханцями своњми перемогами, вiдкинутими поклонниками, i вона з задоволенням, вихваляючи свою стiйкiсть, розповiдатиме про нього. Вiн швидко, квапливо пише телеграму. Кому? Сашунi! Звичайно, Сашунi. А хто ж прийме його беззаперечно? Що њй лишаЇться робити? Доведеться, правда, вислухати тисячi дурних сентенцiй, тисячi плiток про "божество мовчуще", а може, й не плiток, у жiнок очi зiркi, та й самi по собi судять. Цей раптовий вiд'њзд виглядатиме цiлком пристойно. Вдвох з Сашунею вони поњдуть на Кавказ. Обом треба там лiкуватися. Вiн здав телеграму. Повернувся. Сiв у крiсло зовсiм знесилений i виснажений. Згадав рядки, якi писав колись хуторянськiй панночцi i, трохи перефразувавши, казав тодi, на вечiрцi, Марiњ Олександрiвнi: - Знайте, що пiд моЇю сумною поверхнею страшенна глибина душевна вогнем невгасимим палаЇ. Як дiйде до вас чутка, що вмер я, що нема мене на свiтi, ви собi подумайте: "Не вмер вiн, як мруть люди, - вiн згорiв мовчки". Але вiн знав, що мовчки не згорить. Мовчки не згорить i його ображене почуття до Марiњ. Навпаки - образа i жадоба помсти загаласуЇ не тiльки на далеку вiдстань, а й на довгi роки... Досить було йому сказати дружинi: "З чого це люди взяли, що московка так мову опанувала, що сама цi оповiдання написала? Чоловiк писав. Я правив. Ти ж бачила як". - I з чого ви взяли, - сказала знайомим, скрививши губи, Олександра Михайлiвна Кулiш - вона ж письменниця Ганна Барвiнок, - що ця кацапка, московка сама оповiдання написала? ѓњ чоловiк писав, а мiй чоловiк правив. Я сама бачила. Поки що це була малесенька кулька. Вона згодом обросте. Марiя нiчого не знала. Вона радiла, що розминулась з Кулiшем. 4 ...И ведаю, мне будут наслажденья Меж горестен, забот и треволненья. О._ Пушкiн_ "Поњду до Дрездена - i край!" Отак вона тодi в каретцi сказала Iвану Сергiйовичу, коли бiдкалася про Кулiша, а вiн зовсiм просто заспокоњв: "Поњдете до Дрездена - i все". Зараз i самiй було дивно, що надавала усьому тому такого значення. Згадала, як у дитинствi вчили њњ, як кожну дiвчинку, вишивати й в'язати. Раптом молодшi почнуть гратися, пустувати, заплутають, порвуть нитки - сиди, та розплутуй, та зв'язуй ниточки. Вона це терпляче робила, хоча виходили з того нiкому не потрiбнi серветки, якiсь накидки, набридлi комiрцi та нарукавнички, що горами лежали в комодi. Оце й зараз сидiла б i розплутувала, розв'язувала, зав'язувала б переплутаний, де-не-де скрiплений клубочок незрозумiлих, не потрiбних њй взаЇмин з цим химерним самолюбом Кулiшем. А от зараз вона сидить за круглим, не дуже великим, столом а iдеально чистiй њдальнi пана i панi Рейхелiв i прислухаЇться до жвавоњ розмови Адольфа Реихеля i Iвана Сергiйовича. - Так, так, ви саме, певне, були в дорозi i ще не прочитали в газетi, - каже Рейхель. - Двадцять дев'ятого квiтня Австрiя оголосила Iталiњ вiйну. - Цього слiд було чекати, - киваЇ головою Тургенев. - Усiм, хто стежить за Ївропейськими подiями, вiдомi слова Меттернiха: "Iталiя - це лише географiчне поняття". Вiн хоче довести, що Iталiњ нема як держави, i Гарiбальдi, незважаючи на всi своњ незгоди з Кавуром, який, звичайно, в Їднаннi з Вiктором Еммануњлом i Наполеоном домовився про спiльнi дiњ, республiканець Гарiбальдi тепер заявив: "Насамперед треба очистити iталiйську територiю вiд австрiйцiв, а там видно буде!" Гарiбальдi збираЇ своњ одчайдушнi загони для визволення Iталiњ вiд австрiйцiв. - От хто може захопити навiть таких старих, як я, так це Гарiбальдi, - мовив Тургенев. - Нiчого б я не хотiв так зараз, як опинитись хоча б на мiсяць в Iталiњ, на власнi очi усе побачити! - Це було б для вас надзвичайно. Який прекрасний матерiал для ваших майбутнiх творiв! Мiж iншим, кажуть, багато молодi - полякiв i навiть росiян - пробираЇться туди, в загони Гарiбальдi, рiзними шляхами, i через наш Гейдельберг також. А у вас iнша мета: лише спостерiгача-мандрiвника, вiдомого письменника, вам шлях всюди вiдкритий, - сказав Рейхель. - Проте в такiй ситуацiњ навiть моя стареча холодна кров, певне, не витримала б, - добродушно усмiхнувся Тургенев. - Раптом я також закричав би: "Evviva ' Гарiбальдi!" А тебе б за це рiзками з кiлькох сторiн. Молодому це нiчого - тiльки кров полiруЇ, а старому навiть-символiчнi рiзки - вже не те... Як один мужик сусiднього помiщика, якого "по-батькiвськи" хазяњн на стайнi покарав, менi казав: "Воно не те щоб боляче, а перед бабою соромно". Ну, та вам нашi порядки незрозумiлi, от тому душа й радiЇ, коли десь повiЇ вiльним вiтром. - Уся ™вропа зараз цим живе. Кожна крањна, звичайно, посвоЇму, з своњх позицiй i iнтересiв, розцiнюЇ становище. Герцен уже в кiлькох статтях у своЇму "Колоколi" пише i весь свiй пал скеровуЇ проти Австрiњ, доводить, що сучасна Австрiя це не народ, а полiцейський захiд, зведена адмiнiстрацiя i нi до чого живого не примикаЇ. - А ми саме збирались з Рейхелем у Вiдень - i в його музичних справах, i до його рiдних, - вставила панi Рейхель. Чоловiки розмовляють по-нiмецьки. Марiя розумiЇ все, але не наважуЇться встрявати в розмову. Та й панi Рейхель, Марiя Каспарiвна, видно, з такою насолодою говорить з нею no-росiйськи, та ще и з такою чисто московською вимовою, i обличчя i весь вигляд у нењ привiтноњ, хоча й стриманоњ, росiйськоњ жiнки. Марiя вiдчуваЇ, що обоЇ вони - i Марiя Каспарiвна, i њњ чоловiк Адольф Рейхель-дуже радi њм, немов давно чекали. Це справдi було так. Навiть зовсiм несподiванi для них гостi з Росiњ були радiстю. А Марiя ще вагалась - як це вiдразу пiде до них, без попередження! Правда, з Iваном Сергiйовичем усе було зручно, де б вони не опинились, таким вiн був спокiйно тактовним, чулим i уважним. У його присутностi усе якось само собою ставало на своЇ мiсце i нiхто не мiг потрапити в нiякове становище. Коли вона так категорично вирiшила, що поњде до Дрездена, вiн сказав: - Я здам вас у Дрезденi Рейхелям, i тодi вже поњду до Парижа. Панi Рейхель, Марiя Каспарiвна, виросла в сiм'њ Герцена, з ним i за кордон прињхала й вийшла замiж за свого вчителя музики, нiмця Адольфа Реихеля, i з ними згодом перењхала на його батькiвщину. Я знав њњ ще дiвчиною, звик бачити завжди з матiр'ю Герцена i його дiтьми. ЗдаЇться, вона була ближча з ними, нiж з його дружиною Наталi. Взагалi член њхньоњ сiм'њ - як, чому - не пам'ятаю. Я тодi мало звертав на нењ увагу, вiрнiше, не зосереджував уваги. Для мене було досить того, що член герценiвськоњ родини. Значить, людина своя! Тепер њњ чоловiк Рейхель - директор Дрезденськоњ консерваторiњ. Я давно њх не бачив. "Певне, i Герцен давно њх не бачив, - думала Марiя, сидячи в затишнiй невеличкiй њдальнi. - Певне, тiльки старi, давнi спогади з'Їднують легендарного вигнанця з цiЇю, мабуть, помiркованою, добропорядною, надзвичайно милою, культурною нiмецькою родиною". Марiя Каспарiвна пригощала кухеном, кавою, дуже гостинно, але без метушнi, дивилась уважно й привiтно на Марiю. "Марiя Олександрiвна вперше за кордоном", - сказав Тургенев, знайомлячи њх. Тож стiльки ще перед нею вiдкрить, насолоди... ...Вона, Марiя Каспарiвна, такою ж молодою опинилася з Герценами на чужинi? Нi, ще молодшою. Як давно це було! Скiльки рокiв минуло? Дванадцять? Тринадцять? I яких рокiв! Сорок сьомий рiк в Iталiњ. Сорок восьмий у Парижi. Цiлого життя вартi тi роки. Потiм загибель дорогоњ доброњ Луњзи Iванiвни - матерi Герцена - i маленького його сина, глухонiмого вiд народження, але дуже розумного i гарного. Хлопчик њњ, Марiю Каспарiвну, любив бiльше, нiж рiдну матiр, Наталi... Потiм особиста трагедiя в життi AI - так звали замолоду Герцена своњ, - смерть Наталi. Дiти Герцена - Саша, Тата, Ольга - опинились на њњ руках. Марiя Каспарiвна вже була одружена. Потiм своњ дiти, турботи, смерть малятка. Яке довге-довге, з вибоњнами, з труднощами, життя. I надзвичайнi роки... ...А поњхала молодим, дурним дiвчам, гадала - на пiвтора року. I, певне, вже нiколи не повернеться... ...Що чекаЇ цю молоду, з живими, цiкавими до всього очима жiнку, яку привiв Iван Сергiйович? А як вiн сам постарiв, зовсiм сивий. Марiя Каспарiвна пам'ятаЇ його з Москви i особливо з Парижа. Тодi, у 1848 роцi, вони весь час були разом - Герцени, Тургенев, Тучкови - шматочок Росiњ, тодi вiдчувала: батькiвщина поряд. А з Адольфом Тургенев знайомий ще ранiше. Ще коли зовсiм юним слухав курс фiлософiњ у Нiмеччинi. У них був спiльний друг - Бакунiн. Марiя Каспарiвна спитала Тургенева: - Новини про Мiшеля Бакунiна, певне, знаЇте, про його торiшнiй лист Герцену й Огарьову, в якому вiн повiдомляЇ, що одружився з дочкою засланого поляка? - Не уявляю його одруженим! Але я не знав! Я ж з минулого року не був у Лондонi. - Так от, вiн писав, що живий, здоровий, - каже Рейхель. - Як не пiзнати Мiшеля по цих словах! "Я вас люблю, i пам'ятаю, i вам, рiвно як i собi, лишаюсь незмiнно вiрним". Яка доля... Вже, певне, нiколи не побачимо його навiч, не почуЇмо. Що лишилось вiд його буйноњ, лев'ячоњ гриви? громоподiбного голосу? Перед моњми очима вiн завжди в позi нестримного оратора, i я немов чую його полум'яну промову. - В якiй вiн абсолютно не зважаЇ на реальну дiйснiсть, можливостi, - докинув Iван Сергiйович, - та й не знаЇ i не думаЇ нiколи про них, i навiть про завтрашнiй день. - Але запалюЇ всiх, - мрiйно мовить Рейхель. - Хiба можна уявити таку людину прикутою ланцюгом до стiни одиночноњ камери? Десять рокiв фортецi австрiйськоњ, вашоњ, росiйськоњ! I от тiльки опинився на засланнi, в Сибiру, - це теж неволя, жандарми, але вiдносно, порiвнюючи з ланцюгами i фортецею, легша, - i вже пише: "Я мiцний, я щасливий, я вiрний собi". - Адольф його дуже любив, - зауважуЇ Марiя Каспарiвна. I знову дивуЇться Марiя: "Як могли бути друзями цей тихий музикант i бунтар Бакунiн?" - Адольф не був його послiдовником, - веде далi Марiя Каспарiвна, - ну, а на мене, звичайно, найбiльший вплив мала твереза, ясна, непорiвняна нi з чим багатогранна думка Олександра Iвановича. Йому я завжди вiрила беззаперечно, бо не можна було не вiрити людинi, яка намагалась охопити все своњм зором i безстрашно докопуватись iстини. - А вiд нього, вiд Олександра Iвановича, ви давно маЇте вiстi? - питаЇ Iван Сергiйович. - Майже щодня! - з задоволенням каже Рейхель. - Ну, вже й щодня! Ти перебiльшуЇш, Адольфе, - перебиваЇ його дружина. - Я ж сказав "майже". Вiн постiйно пише Марiхен. Ще б пак! ЗнаЇте, як Герцен њњ називаЇ? "Начальник штабу вольного росiйського слова". Марiя здивовано дивиться. Ця дбайлива господиня, видно, педантично розмiрено-iдеальна господиня iдеальноњ нiмецькоњ родини, - "Начальник штабу вольного росiйського слова"?! Марiя Каспарiвна всмiхаЇться i махаЇ рукою. - Це надто високе звання. Я просто скромна технiчна помiчниця, своя людина, старий друг сiм'њ, якому все чисто можна довiрити. - I яку Iскандер зве сестрою! - з гордiстю каже Рейхель. Марiњ раптом захотiлось присунутися ближче до господин! дому, притулитись до плеча, обняти. Вона, звичайно, не зробила цього. Боже мiй, господи! От не чекала цього! Але, певне, саме такi скромнi, надiйнi люди i потрiбнi, щоб великi справи творилися. Без таких саме не обiйтись - стриманих, надiйних, не балакучих. - А хiба ви не поњдете в Лондон? - спитала Марiя Каспарiвна Тургенева. - Обов'язково поњду влiтку. "I я обов'язково поњду влiтку", - подумала Марiя. - Певне, вiн i уявити не може, якоњ сили набув у Росiњ. Та й ви цього не уявляЇте, МарiЇ Каспарiвно. Чи Ї де куток зараз, куди б не долiтав його дзвiн? Як усi жадають не тiльки прочитати, а й самим написати туди про все, що робиться у нас, i якимись невiдомими стежками все досягаЇ вiрноњ адреси - i туди, в Лондон, i до нас, до матiнки Росiњ. Адже те, що привозять йому старi друзi, - це лише малесенькi крихти! Адольф Рейхель, ледь усмiхнувшись, глянув лукаво на дружину, а та й бровою не повела. Марiя почервонiла, внутрiшньо захвилювалась - адже й вона везе щось, що наказано њй передати в руки дзвонаря, якщо побачить. "Хай продзвонить", - так просив Iлля Петрович Дорошенко, учитель математики, соромливий, закоханий. Уклiнне вiтання наказував передати i Тарас Григорович, њй наказував, не Опанасовi. - У цiй дiяльностi розгорнулась уся його натура, - мовила Марiя Каспарiвна, - весь блиск i глибина його думки. Коли вiн стiльки пережив i пiсля розчарувань 1848 року i особистих драм мав силу сказати: "Замiсть слiз я хочу писати". Вiн завжди часто повторював рядки Гете: Mut verloren - Alles verloren Da nicht's besser Nicht geboren. (Мужнiсть загубити - все загубити. Краще тодi й не родитися (нiм. ). - Що ж, тiльки тi досягають великого, котрi уявляють перед собою ще бiльше i вiрять у можливiсть його здiйснення. Олександр Iванович зве свою роботу "кротовою". Коли вiн повiдомив мене про початок своЇњ друкарнi, вiн писав: "Лапи чешуться". Менi здалося, це необхiдно насамперед для нього, врятувати своЇ життя, особисте життя вiд розпачу. Але ж у нього нiколи не було межi мiж особистим i загальним, - проникливо говорить Марiя Каспарiвна. - А яку чудесну справу вiн розпочав, що друкуЇ ту потаЇмну лiтературу, тi вiршi й пiснi, якi ще з декабристiв, та й ранiше, нишком переписували й вивчали напам'ять, - сказав Iван Сергiйович. - Пам'ятаЇте, як Пушкiн писав: Я спрятал потаенну. Сафьянную тетрадь, Сей свиток драгоценный, Веками сбереженный От члена русских сил, Двоюродного брата, Драгунского солдата Я даром получил. Ты, кажется, в сомненьи... Нетрудно отгадать! Так, это сочиненья, Презревшие печать. - Я не пам'ятаю цього у Пушкiна, - зашарiвшись, призналася тихо Марiя. - Це його "Городок", - немов мiж iншим пояснив Тургенев, i Марiя заспокоњлась. - Вiн i сам про своњ вiршi писав: "И Пушкина стихи в печати не бывали. Что нужды? Их и так иные прочитали". "Что нужды?" Хiба ми не читали в списках i не знали його послання декабристам, "Кинжал", "Вольность", "К Чаадаеву"? Та хто ж з молодi, з нашого оточення не переписував њх? А в "Полярной звезде" вони, нарештi, надрукованi! - А ви, Iване Сергiйовичу, як i ранiше, можете Пушкiна цiлi сторiнки напам'ять читати? Пригадую, в Парижi - вас тiльки попроси, i ви нiколи не вiдмовляЇтесь, - пригадала Марiя Каспарiвна. - Я й тепер не вiдмовляюсь, - добродушно засмiявся Тургенев. - Я страшенно люблю поезiю, - раптом соромливо, якось подiвочому сказала Марiя Каспарiвна, - хоча сама нiколи двох рядкiв не могла стулити. Але Пушкiн ще з дитинства увiйшов у моЇ життя. Я була таким сибiрським ведмежам, - вона повернула голову до Марiњ, - народилася в Тобольську. Скiльки тисяч верст до ™вропи, до того стовпа, що стоњть на межi з Сибiром! Пошта, газети, журнали мiсяцями йшли, а втiм, врештi таки доходили. Тодi тiльки вперше почав друкуватися "Евгений Онегин". У Тобольську, як завжди, було багато "нещасних" - засланих так звали, серед них багато людей освiчених, розумних, культурних. У нас усi бували - усi рiвнi. Так от "Евгения Онегина" з захопленням завжди вечорами вголос читали, чекали нетерпляче продовження. В журналi вiн спочатку друкувався, цитували до речi й не до речi. Марiя Каспарiвна замовкла на хвилинку. Тобольськ. Тисячi верств! Тисячi верств навiть до Вятки. А у Вятцi - було њй тодi дванадцять рокiв - зустрiч з засланим Олександром Iвановичем Герценом. Вiн працював тодi там з њњ старшим братом i умовив вiдвезти њњ до Москви, до його родини. Незручно, що вона замовкла. * * * - Ви й тепер не вiдмовляЇтесь? - перепитала Марiя Каспарiвна Тургенева. Вiн зрозумiв без зайвих слiв, як вона скучила за рiдною мовою, за рiдною поезiЇю. А кожному руському - хто рiднiший за Пушкiна? Вiн глянув чомусь на Марiю i побачив, що вона також це зрозумiла, розумна, мила Марiя Олександрiвна, яка йому подобалась усе дужче й дужче. - Почитайте Пушкiна! - сказала вона, нiба маючи право па дозвiл i наказ. - Гаразд. I не тiльки з потаЇмноњ. Просто моњ любимi. Але перше для вас, МарiЇ Каспарiвно. - Вiн з повагою схилив свою посрiблену сивиною голову. - На згадку, як ви в Сибiру читали уперше "Евгения Онегина". Не бiйтесь, Адольфе, не всього "Евгения Онегина", тiльки посвяту. - О, що ви, - заперечив Рейхель. - Це така музика для мене - ваш Пушкiн, а для Марiхен - найкраща насолода! Не мысля гордый свет забавить, Вниманье дружбы возлюби, Хотел бы я тебе представить Залог достойнее тебя... - почав читати Тургенев, i Марiя Каспарiвна слухала заворожено. Та Марiя, Маруся Марковичка, знала - вiн читаЇ i для нењ, i њй здаЇться, що вона вперше чуЇ цi вiршi. Адже ж вона њх колись читала, правда, дуже давно, може, в пансiонськi роки. ...Воспоминания безмолвно предо мной Свой длинный развивают свиток... * * * А ця "Элегия"? њњ треба читати i перечитувати наодинцi. Чому вона так давно не перечитувала i не вiдчувала цiЇњ насолоди? Чому вiн одбираЇ такi сумнi? Адже Пушкiн - саме життя, радiсть, жадоба життя? Нi, нi, вони не сумнi, вони про його творчiсть, його власну, тургенЇвську... ...Но не хочу, о други, умирать; Я жить хочу, чтоб мыслить и страдать; И ведаю, мне будут наслажденья Меж горестей, забот и треволненья; Порой опять гармонией упьюсь, Над вымыслом слезами обольюсь... Так, так, "над вымыслом слезами обольюсь"... Звичайно, вiн для нењ читаЇ i "Пророка", i "Поэта", але Марiя Каспарiвна просить прочитати "Анчар". Той вiрш, що в його прекраснiй новелi "Затишье". - Ти пам'ятаЇш, Адольфе, я читала тобi њњ, перекладаючи, як могла, на ходу. I ще, будь ласка, оту улюблену мою "Грузинскую песню"! Ви не втомились, милий Iване Сергiйовичу? - Що ви! Але вже досить пiзно. Марiњ Олександрiвнi з дороги вже час вiдпочити. Треба повертатись до готелю. - Менi не хочеться. Тут так добре, - щиро призналась Маруся. Та, звичайно, треба йти, що правда, то правда. Може, й Богдась прокинувся... - Завтра зранку до нас, - наказала Марiя Каспарiвна. - Вашого хлопчика познайомимо з моњм Сашею, пiдшукаЇмо вам помешкання поблизу, я знаю славну стареньку, яка зможе приходити допомагати. - А хлопчика можна навiть тимчасово до школи влаштувати, куди й наш Саша бiгаЇ, - вставив Рейхель. - Ну, про це все завтра, не турбуйтеся, Iване Сергiйовичу, ми вашу Марiю Олександрiвну влаштуЇмо. Поки чоловiк њњ прињде, ми постараЇмось, щоб не сумувала i все було гаразд. "Вашу Марiю Олександрiвну", - про себе засмiялась Марiя, - немов справдi Iван Сергiйович за нењ вiдповiдальний, а тепер вони перед ним. "Щоб не сумувала, поки чоловiк прињде". Соромно як! Вона й не згадала його за цiлiсiнький вечiр. Але як добре усе. Шкода тiльки, що Iван Сергiйович њде до Парижа. - Менi так шкода, що ви њдете! - сказала вона, прощаючись коло дверей свого номера в готелi. - I менi. Я звик до вас за цi днi. - Вiн потиснув мiцно обидвi њњ руки. - Я вам писатиму. * * * Подружжя Рейхель схвильоване, але нiхто цього не помiтив, крiм них самих, якi вже так добре знають одне одного, що не тiльки слiв, а навiть найменших зовнiшнiх проявiв не потрiбно. Марiя Каспарiвна знаЇ: вiн зараз тихенько, навшпиньках зайде до дитячоњ, погляне на хлопчикiв: Сашу - звичайно, першого вони назвали Олександром - i маленького Ернста, потiм пiде до себе, до свого рояля, i гратиме пiанiссiмо Шумана i Шуберта, i хвилюватиметься про себе, чи добре вiн зробив, що вiдiрвав дружину вiд батькiвщини, вiд матерi, рiдних. Одна найближча людина хоч не на такiй далекiй вiдстанi, але теж не в змозi побачитись, коли хоче, - Герцен. Але нi Рейхель, нi його дружина, звичайна проста росiйська жiнка, не знають i не уявляють усiЇњ мiри, усiЇњ ваги того, що робить вона для всiх росiйських людей. От вона теж заглянула в дитячу, поправила подушечки, ковдрочки, пiшла до себе. СiдаЇ за невеличкий робочий столиксекретер, виймаЇ з шухлядки невеличку шкатулку, згори вишивання, вiзерунки - вона ж рукодiльниця, - пiд ними - останнiй лист AI. Листи з Росiњ до нього. Уважно читаЇ розпорядження Герцена: "Надiшлiть циркуляри про пияцтво, попечителiв, про Пушкiна i, якщо цiкаво, справу Огризки (Ви знаЇте, що його врятував вiд в'язницi Тургенев, вiн писав до государя - ач який?)". - Ач який! - здивована Марiя Каспарiвна. - Анi слiвця про це! Треба буде розпитати, коли прийде завтра попрощатись i взяти дещо для AI. "Чекаю з нетерпiнням, коли ви одержите 44 "Колокол", там моя сповiдь з приводу вiйни (я за вiйну i проти Австрiњ) i прочуханка "Современнику". Що це вiн вигадав? Адже "Современник" найпередовiший журнал у Росiњ. Може, знову що з Некрасовим? Але не може бути. З Некрасовим - то особистi справи, i навiть не його, а Огарьових, хоча у них не може бути щось вiдокремлене. Але ж як поета вiн цiнуЇ Некрасова, надрукував навiть цей надзвичайний вiрш "У парадного подъезда" в "Колоколе". "Прощавайте. Дiти цвiтуть. Погода у нас от яка: з початку квiтня дощ, туман i мла". Значить, треба переглянути "Колокол" i перейти до листiв з Росiњ... Деякi з них докладнi, великi, деякi просто замiтки, дописи - i все про страшнi справи: злочини у помiщикiв, зловживання урядовцiв у рiзних кутках Росiњ. Кожен лист мандруЇ по кiлькох адресах, i найпильнiша полiцiя не здогадуЇться вже кiлька рокiв, що бiльшiсть њх пересилаЇться через цю адресу, збираЇться тут, в квартирi тихого, добропорядного директора Дрезденськоњ консерваторiњ, в рукодiльному столику його дружини. У Дрезденi нiмцi навiть не знають, що Марiя Каспарiвна з Росiњ, бо прињхала вона з чоловiком вже давно з Парижа. Марiя Каспарiвна зараз дбайливо розбере останню пошту, помiтить, якими шляхами вирушать вони далi, щоб потрапити тiльки в руки AI. Цi - надiслати на адресу Трюбнера, власника друкарнi, в якiй друкуЇться герценiвська преса. А от записочки AI, його вiдповiдi без звернення - вона мусить знати, кому вони адресованi i як њх надiслати в Росiю... ...Яка мила ця молода письменниця, у нењ загорiлись очi, коли мова зайшла про Герцена. Що ж, коли вона повертатиметься додому, в Росiю, нею можна буде, мабуть, також дещо передати. "Ох, боже мiй, - написав њм Герцен у першi роки народження своЇњ "вольной печати", - якби в мене в Росiњ замiсть усiх друзiв була одна Марiя Каспарiвна, - все було б зроблено". Зараз уже багато невiдомих анонiмних помiчникiв, але вiдповiдальностi з Марiњ Каспарiвни не знято i роботи ще додалось. Звичайно, - думаЇ Марiя Каспарiвна, - вiн перебiльшуЇ, i чоловiк перебiльшуЇ њњ роботу. Вона ж росiянка, њй пощастило, що вона виросла коло нього, жила в атмосферi його великих iнтересiв i з "собачою вiдданiстю", як сама каже, робить, що може, не дуже вплутуючи в це Рейхеля. ...От чоловiк перейшов вiд Шумана до власних iмпровiзацiй. Марiя Каспарiвна вiдiрвалась вiд паперiв. Замислилась. Дивне життя кожноњ людини. Але треба швидше закiнчити, пiдготувати що можна для Iвана Сергiйовича i лягати. День починаЇться завжди дуже рано. Трудовий день матерi, ретельноњ господинi, помiчницi чоловiка i - "Начальника штаба русского вольного слова". Вона добродушно всмiхаЇться на це прiзвисько. Що казати-Марiњ Каспарiвнi це приЇмно чути вiд Герцена. 5 Добре, коли з письменником знайомляться спочатку по книжках. ТрапляЇться, правда, що по книжках часто уявляють автора зовсiм iншим, нiж вiн Ї в дiйсностi. Але ж справжнiй вiн такий, яким з'явився у своњх творах, - там його думки, душа, почуття, коли й не пише про себе. Немало знайомих (жiнок, жiнок особливо!) дивувалися-хiба ця проста, мовчазна жiнка i Ї автор "Народних оповiдань"? Часом Марiя думаЇ: "Ой, не треба було згоджуватися на пропозицiю Iвана Сергiйовича передати свою книжечку Герцену. Ну, потiм, пiзнiше, коли поњхала б у Лондон з Опанасом, який тепер з нею у Дрезденi, може, подарувала б... Але що я, господи, звичайно, краще, коли вiн спочатку побачить мою книжечку, моЇ найдорожче i найщирiше в свiтi, не менше за Богдасика, не менше, i хай буде так, як буде, i, звичайно, краще, коли з письменником спочатку знайомляться з книжок, а потiм уже бачать на власнi очi. Особливо з письменницею, з жiнкою - тодi байдуже, яка вона як жiнка". Вона ж знаЇ, не раз чула ущипливе шепотiння: "Що в нiй гарного i що в нiй знаходять чоловiки?" Вона раптом весело засмiялась: - Щось та знаходять! Але Герцен? Звичайно, вона хвилюЇться, як прийме Герцен њњ книгу. * * * - Вона дуже гарна? - спитала Наталя Олексiњвна Огарьова, i в њњ тонi i в поглядi вже вiдчувалося, що вона наперед знаЇ: Тургенев вiдповiсть захоплено: "Надзвичайно гарна". I тодi вона скептично зауважить: "Ну, звичайно, вся Справа в красi жiнки, а не в талантi". - Нi, - спокiйно вiдповiв Тургенев, - вона зовсiм не красуня. Але це поетична, щира i розумна iстота, та ще й з великим почуттям гумору, властивим украњнцям. - Ти зачарований нею, ти можеш у жiнцi знайти такi iдеальнi риси, такi неоцiненнi скарби, про якi вона й не гадаЇ. Що ж до жiночого оточення - ти невиправний! - засмiявся Герцен. - Усi друзi знають: воно тебе завжди приваблюЇ дужче, нiж оточення чоловiкiв. - Що правда, то правда, - в тон йому вiдказав Тургенев, - але ж погодься, товариство чоловiкiв без присутностi доброњ i розумноњ жiнки подiбне до важезноњ валки з немазаними колесами, якi роздирають вуха вiд нестерпного одноманiтного рипу. Вiн хотiв додати щось про присутнiсть з ними Наталi Олексiњвни, але помiтив њњ пiдозрiливий ревнивий погляд, стуленi мiцно тонкi губи i замовк. "Шпиговальна голка, - подумав вiн, - як змiнилася!" Колись у Парижi у 1848 роцi вiн з нею навiть приятелював. Вона була юна дiвчина, палка, експансивна, закохана в дружину Герцена Наталi, њй вiн присвятив тодi свою п'Їсу. Вiн з Анненковим постiйно докучали њй жартiвливим запитанням, - хто з них двох њй бiльше подобаЇться i за кого вона б швидше вийшла замiж. Як давно це було! Що трапилось з нею? Тепер вона не викликала анi приязнi, анi симпатiњ. Найменшого вiдблиску щастя або задоволення не з'являЇться на обличчi, навiть коли тримаЇ на руках маленьку дочку. Лише занепокоЇння. Але й вона трохи розвеселилась, коли Iван Сергiйович за вечiрнiм чаЇм розповiдав з своЇю неперевершеною майстернiстю рiзнi iсторiњ. "Прињде родич - i в будень свято". Хай сперечання, незгоди, та однаково - прињзд Тургенева до них у Лондон завжди свято для Герцена i його сiм'њ. Цього разу сперечань майже не було, обидва жили чеканням того, що от-от, нарештi, маЇ здiйснитися на батькiвщинi - скасування крiпаччини, i хотiлось розпитати про все. Не бачились майже рiк. Тургенев довго перебував у Росiњ, в своЇму Спаському, в Москвi, в Петербурзi. - Я цiЇњ зими поринув, мiж iншим, в украњнське життя, - сказав вiн. - У Петербурзi цiла колонiя украњнцiв i украњнок. Крiм панi Маркович, автора книжки, яку я тобi привiз, я познайомився з украњнським поетом Шевченком, вiн повернувся з заслання, десять рокiв був у солдатах за КаспiЇм. Ти про це, певне, знаЇш ще вiд Савича, учителя твоЇњ Тати, його двоюрiдного брата також було заарештовано тодi. Але це було ще у 1847 роцi. - Так, я дiзнався тодi про њхнЇ Кирило-Мефодiњвське братство в Парижi. Дуже мало донеслося до нас. Украњна завжди викликала в мене iнтерес. - От i я зацiкавився, познайомившись з петербурзькими украњнцями. Майже всi вони дуже милi, лiберальне настроЇнi, - вiв Тургенев. - А молода нова письменниця наймилiша? - спитала iронiчно Наталя Олексiњвна. - О, так, вона була окрасою цього гуртка. Я помiтив, в украњнцiв Ї своЇрiдний iдеалiзм i твердiсть, вельми привабливi. - I ти, i ви всi знаЇте, я не раз писав про украњнцiв, бо багато мiркував над цим поетичним волелюбним народом, - гаряче, як завжди, коли хотiв швидше подiлитися своњми думками, заговорив Герцен. - Вiки боротьби! Але в цiй боротьбi, я писав про це, два стремлiння, два протилежних потоки: шляхетства, панiв i нижчого шару - народу, козакiв. Я писав про запорожцiв. Запорозька Сiч являЇ собою дивовижне явище витязiв-мужикiв - рицарiв чорного народу. Про це не можна забувати. - А мова украњнська сповнена поетичноњ грацiњ i чарiвливостi i тому досить важка для перекладу, - вставив Тургенев. - З мовою, на жаль, я знайомий мало. Але ж ми знаЇмо, як украњнцi люблять перекази, пiснi про своЇ незалежне волелюбне козацтво. Свою незалежнiсть, хай дику, але республiканську, демократичну, Украњна вiдстоювала вiки i не складала зброњ, коли шматували њњ польська шляхта, турки, татари. Особливо складнi взаЇмини були з поляками. Украњна цiлком добровiльно приЇдналась до Великоросiњ, а Катерина, ця баба-бабариця, яка роздавала землi з людьми своњм полюбовникам, закрiпачила цей вiльний чудесний народ. - На щастя, сторiччя крiпацтва не знищили дощенту все поетичне й волелюбне, - мовив Огарьов, завжди меланхолiйний, тихий, особливо поряд з гарячим, енергiйним Герценом. - Якщо ти, - звернувся Герцен до Тургенева, - ти ж знаЇш, яким майстром в лiтературi я вважаю тебе, зупинився i сам переклав оповiдання украњнськоњ письменницi, напевне, вони вартi того. - Ну до чого тут майстер, - замахав руками Iван Сергiйович. - Ти прочитаЇш i сам побачиш. Як добре, що сьогоднi за столом не було нiяких суперечок, що так часто виникали при зустрiчах з друзями, i друзi раптом ставали "колишнiми"... Зараз усi, навiть дiти, дiвчатка Тата i менша Ольга, не хотiли йти спати, поки був Iван Сергiйович. Крiм того, Герцен не так давно дiзнався про лист Тургенева царевi з приводу арешту редактора польського журналу Огризка. Огризка випустили. Певне-таки лист мав значення! Герцен задоволене сказав, розпитуючи про це: - I я, i ти листуЇмося з Олександром Миколайовичем. Правда, з нашоњ дзвiницi я з ним i з його родиною бiльше запанiбрата i одвертiше, без усяких церемонiй! - Iнколи ти переборщуЇш, - зауважив Тургенев. - Не забувай, зараз вiд нього багато залежить у справi визволення. - Ти знаЇш, що i я в першi роки його царювання чекав вiд нього швидких рiшучих дiй, але боюсь, що ми покладаЇмо багато марних надiй, - похитав головою Герцен, - а за лист про Огризка... я був щасливий, щасливий, що саме ти це зробив. - Не перебiльшуй, будь ласка, моЇњ ролi i мого значення, - зупинив його Iван Сергiйович. Дивно, з роками, чим бiльше зростала популярнiсть, слава Тургенева, тим бiльшою щирою скромнiстю вiн сам вiдзначався у своњй лiтературнiй i в громадськiй дiяльностi. Це помiчали всi його близькi знайомi, усi його друзi. Та всi також знали, як Iван Сергiйович непомiрно захоплюЇться "молодими" талантами, допомагаЇ њм i як часто вони зовсiм не виправдовують його надiй. Цiкаво, цiкаво, чи ця тоненька книжечка украњнськоњ письменницi з дивним псевдонiмом "Марко Вовчок" не чергове захоплення доброзичливого Тургенева? - Почитай, почитай, - вгадавши думки Олександра Iвановича, мовив Тургенев, - а тодi вже скажеш, чим повiЇ тобi в твоњх лондонських туманах. * * * Хiба могли б у туманах Лондона або на петербурзьких болотах вирости такi свiжi лiсовi квiти? Оце було перше вiдчуття - вiдчуття свiжих пахощiв, променистоњ ранковоњ роси. Вже давно всi спали в домi, а вiн, наче захлинаючись, наче ковтаючи свiже степове повiтря далекоњ рiдноњ батькiвщини, перегортав сторiнки маленькоњ книжечки. Одразу виникло бажання - швидше прочитати вголос. Кому? Перш за все своњм дочкам, своњм дiтям, дiтям вигнанця з рiдноњ землi, щоб вони њњ вiдчули, щоб ще краще зрозумiли, чому все життя своЇ вiн, њхнiй батько, присвятив боротьбi за долю цих битих, сiчених, згвалтованих дiвчисьок, цих терплячих страдниць матерiв, цих вiрних одчайдушних жiнок, про яких з такою чулiстю, наче сестра, кревна сестра, пише Марко Вовчок. Який обвинувальний акт! О.т у цьому, в такiй лiтературi, в таких письменниках, запорука порятунку батькiвщини! Швидше, швидше побачити њњ! Яке недоречне питання невитриманоњ Наталi - чи красива ця жiнка? Яке це маЇ значення? Вона вже стала йому другом! До ранковоњ кави, на яку вiн просив прийти обов'язково Iвана Сергiйовича, вiн вбiг збуджений, бадьорий, енергiйний. - Це незрiвнянно! Тата! Я прочитаю тобi сам цi оповiдання! Огарьов! Марко Вовчок посяде славне мiсце в нашiй лiтературi. Я просто жадаю бачити Марка Вовчка! 6 ...Пошли, Пошли менi святеЇ слово, Святоњ правди голос новий! Т. Шевченко Хiба листи були нещирi й неправдивi? Адже краще зовсiм не писати, нiж найближчим людям писати неправду або просто "для годиться". Так чому ж зовсiм рiзне, вiдмiнне писалося в њњ листах? "Учора одiбрала Ваш лист, добрий та щирий мiй Тарасе Григоровичу. Тiльки шкода, шо Ви менi не сказали, куди се Ви замислились втiкати i де будете менi мачухи шукати?" (Це ж Тарас Григорович написав, що хоче одружитися. Звичайно, мачуха њй буде, а не мати!) "Жити у Дрезденi добре, тихо. Робота йде дуже швидко. Бiльше тут зробиш у мiсяць, як де-небудь у два роки". Що ж, це правда, вона тут багато встигла написати з задуманого ще там, у Немировi та в Петербурзi. Але ж хiба неправда той сумний рядок у листi Iвану Сергiйовичу? "Працювати я почала, та робота нехороша й порожня щось". Вона працюЇ щодня, навiть бiльше, нiж дома, але ж вона незадоволена. Нi, незадоволена. Отак швидко написала кiлька нових оповiдань, а перечитуЇ i все порiвнюЇ: а чи кращi вони за першi, тi, "Народнi оповiдання", що здобули њй несподiвану славу? Тi немов вилились, немов вiддих легкий вилетiли, а тепер хочеться i ширше, i глибше схопити життя, людську душу. Треба знайти њй новi слова, тон, щоб виявити складнi людськi почуття, не тiльки користатися готовими, хай найчудовiшими образами з пiсень. I њй хочеться поширити коло своњх героњв. I знайти њхню мову. њхнi слова, њй не вистачаЇ чогось, щоб бути задоволеною. Iван Сергiйович зрозумiв, що саме цi два рядки про власне незадоволення - головнi в листi серед рiзних iнформацiйних новин. "Ви пишете, що у вас поки що справа не клењться. Це трапляЇться з двох причин. Вiд утоми й неохоти або вiд того, що людина вступаЇ iнколи непомiтно для себе в нову добу розвитку i ще не знаходить нових слiв, а старi не годяться. Дай вам, боже, йти вперед спокiйно й вiрно". Вiн точно зрозумiв - њй треба було нових слiв, так само, як i нового життя. Звичайно, тут було "тихо i добре", i як добре вiдпочив би вiд усього, що пережив, рiдний Тарас Григорович, подивився б на свiт. побачив би рафаелiвську Мадонну, свою улюблену Марiю, образ якоњ плекаЇ усе своЇ творче життя i замислив написати велику поему. Але ж њй, живiй Марiњ, земнiй жiнцi, ще нема чого вiдпочивати. Хiба справдi вона прињхала за кордон тiльки для того, щоб лiкуватися за методою лiкаря Шипулинського? Вислухувати поради за table d'hоt'ом, на якi води њхати, якi ванни приймати, та разом з iншими прињжджими обов'язково оглядати всi примiтнi пам'ятки, музењ, старовиннi церкви, галерењ, будинки славетних людей i середньовiчнi замки!? Добре, коли збираЇться невеличке товариство, в якому зовсiм не потрiбно трафаретне виявляти захоплення, але iнколи вплутаЇться якась настирлива дамочка, яка вважаЇ ознакою вищоњ культури закочувати очi, голосно зiтхати i при цьому сiпати всiх сусiдiв за рукава, бо без нењ, певне, нiхто б не звернув уваги на "цей шедевр", "цю божественну красу", "цi неповторнi лiнiњ" - нiби вона одна зряча, а рештi заслiпило. Маруся знаЇ: до Дрезденськоњ галерењ треба ходити самiй ще i ще раз i там стояти мовчки перед Мадонною, њй спадають на думку рядки з "Неофiтiв", що переписав њй Тарас Григорович на дорогу. Маруся дивиться, не зводячи очей, i думаЇ: вона, та свят Марiя, сповнена найсвятiших материнських почуттiв, вiдчуваЇ, що щось незвичайне буде з њњ дитиною, в њњ очах i сум, i любов, i вiдданiсть. Але ж хiба вона знаЇ про Голгофу? Нi з ким не хочеться говорити про Мадонну, отак стояти, i дивитись самiй, i ставати причетною до iншого, вищого життя. Тут, у Дрезденьскiй галерењ, вона любить постояти .ще в однiй залi, коло картини, бiля якоњ гiди й туристи мало.зупиняються, - картини, що зображуЇ Ївангелiста Iоанна. Вона звикла, що на iконах, в пiдручниках "Закону божого", на молитовниках Ївангелiсти старi, а художник Гварiччiнi написав Iоанна молодим, сповненим сили творчости й натхнення. Хочеться думати, Що вiн був таким насправдi - письменн