_. I я також не можу.
   Жандарм _. Миколо Задорожний, я вас арештую.( ВидобуваЇ з торби залiзнi
ланцюжки з наручниками.) _Давайте сюди руки i не думайте опиратися, бо вам
гiрше буде.
   Анна_. Ой горечко моЇ!
   Микола_. АрештуЇте? Мене? За що?
   Жандарм _. Ви самi, певно, лiпше  знаЇте  за  що.  Вчорашньоњ  ночi  на
Купiнню в коршмi всiх жидiв вирiзано.
   Микола_. Ой господи! То я би мав у тiм бути?
   Жандарм _. Я не знаю. Дай боже, щоби нi. Але скажить свамi,_ чи  против
вас усе не свiдчить? Коли ви невиннi, то не маете чого  боятися,  на  судi
ваша правда покажеться. Але я мушу своЇ зробити. Давайте руки!
   Микола_. Бог видить мою душу. Я невинний. Робiть зi  мною,  що  хочете.
(ПодаЇ руки, Жандарм заковуЇ його.)_
   Жандарм _. Так, то розумно. А тепер скажiть менi, де тi чоботи,  що  ви
вчора мали на собi?
   Микола_. А онде стоять у запiчку.
   Жандарм _. Присяжний, подайте њх сюди!
   Присяжний подаЇ, вiйт i Жандарм оглядають њх до вiкна._
   ™! Ось кровi

   Вiйт_. I ось тут Ї!
   Жандарм _. То сумно. Вiдложiть набiк!
   Микола_. То з мене кров, як я њхав. Жандарм _. Се  вже  будете  в  судi
толкувати, се до нас не належить. Ви мали з собою сокиру? Де вона?

   Микола_. Он пiд лавою. Жандарм _. Присяжний, подай њњ сюди!
   Присяжний подаЇ, Жандарм i вiйт оглядають._
   ™ й тут кров. Ось на топорищу. В i й т. I ось на обусi. I ось на  лезi.
Жандарм _. Вiдложiть набiк! А тепер покажiть кожух!
   Оглядають кожух._
   ™ й тут. Вiдложiть набiк. (Iде до  постелi  i  шукаЇ  пiд  подушками  в
соломi. До Анни.)_ Створiть скриню!
   Анна весь той час стояла мов остовпiла, не рушаЇться  з  мiсця,  тiльки
глядить на нього._
   Жандарм _. ЧуЇте, жiнко, створiть скриню! (Коли вона не рушаЇться,  вiн
виймаЇ њй iз-за пояса ключ, вiдчиняЇ скриню i  разом  з  вiйтом  починають
перешукувати все.)_ Ну, тут нема  нiчого.  Пане  вiйте,  присяжний  i  ви,
свiдки, iдiть з ним i перешукайте  все  обiйстя,  шопу,  комору,  стодолу,
всякi скритки! А я тут переслухаю господиню.
   Вiйт_. Ну, Миколо, ходи з нами!
   Микола_. Господи, ти знаЇш, за що на мене такий тяжкий хрест  посилаЇш,
нехай буде твоя воля! (Виходить, за ним вiйт, присяжний i селянин.)_

   ЯВА П'ЯТА

   Жандарм i Анна._
   Жандарм (по њх  вiдходi  хвилю  мовчить,  стоячи  недвижно  серед  хати
напротив Анни, яка стоњть коло вигаслоњ печi. Вiдтак вiн випростовуЇться i
пiдносить голову. Остро.)_ Анно!
   Анна пiдводить голову, глядить  на  нього  з  невистазаною  тривогою  i
опускаЇ очi._
   Жандарм _. Сюда ходи!
   Анна пiдходить до нього i зупиняЇться._
   Жандарм _. Ближче, ближче! Гляди менi в очi! Просто!
   Анна (силуЇться глядiти, тремтить уся, потому кидаЇться  перед  ним  на
колiна)._ Михаиле! Михаиле! Не муч мене! Не можу глядiти на тебе! Ти такий
страшний!
   Жандарм _. Дурна! Чого тобi боятися? Для злодiњв,  розбiйникiв  я  можу
бути страшний, се моя служба. Ти не бiйся!
   Анна_. Але ж вiн нiчого не винен! Михаиле! Що ти  наговорив  на  нього?
Клянусь тобi, вiн не винен!
   Жандарм _. Хто вiн? А, твiй Микола! Ну, а може, й винен?
   Анна_. Нi, нi, нi! Нiколи! Вiн  такий  добрий,  вiн  хробака  дармо  не
розтопче, не то щоб чоловiка вбив!
   Жандарм _. А мене вбив! Мене зробив нещасливим! Нi, не говори менi  про
нього! Яке менi до нього дiло? Я йому не ворог, а трафилися такi слiди, що
свiдчать против нього, то я його  мушу  арештувати.  Мушу,  чуЇш?  Се  моя
служба. Коли вiн не винен, то в судi його правда покажеться.
   Анна_. Так чого ж ти вiд мене хочеш? Я прецiнь з ним не була, нiчого не
знаю. Лиш то знаю, що прињхав кровавий i казав, що його вiйт побив.
   Жандарм _. Байдуже менi про се. Будеш те в судi говорити. Я про що iнше
хочу з тобою побалакати. Анно, дивися менi в очi!  (Бере  њњ  за  плечi  i
вдивляЇться њй у очi.) _А ти ще гарна, молода, свiжа! Анно, любиш мене?
   Анна (тремтить)._ Михаиле, пусти мене!
   Жандарм _. Нi, не пущу! Скажи зараз, любиш мене? Анна (вiдвернувшись)._
Нi, нi, не люблю! Ти страшний! Не люблю!
   Жандарм (грiзно)._ Гляди менi в очi, чуЇш? Анна дивиться йому в очi.
   Скажи тепер, любиш мене?
   Анна_. Михаиле! Братчику мiй, не муч мене! Коли  отак  впираЇш  у  мене
своњ очi, то менi так важко, так страшноњ Сама не своя стаю!
   Жандарм _. Дурницi! Говори, любиш мене?  Анна  (ледве  чутно)._  Люблю.
Жандарм _. Ще раз скажи! Голоснiше! ан н а. Люблю.
   Жандарм _. Пам'ятай же. I будеш моЇю? Стiй просто, не трясись! Знай, що
вiд мене не втечеш! О, я не такий, щоб тебе пустити з рук! Раз менi  щастя
всмiхнулося по тiльких роках, то вже я тепер  не  випущу  його!  Зубами  в
нього ввiп'юся, а не випущу. Говори, будеш моЇю?
   Анна_.  Ради  бога,  Михаиле!  Не  говори  сього!  Я  шлюбна  жiнка!  Я
присягала. Грiх менi таке слухати, грiх подумати про таке!
   Жандарм _. А не грiх було дати менi слово, а потому вийти  за  другого?
Не грiх украсти моЇ щастя?
   Анна_. I моЇ вкрадено, голубе мiй!  I  моЇ  серце  розбито,  i  мене  з
нелюбом спаровано! З туманом отаким, що з ним нi в кут нi в  дверi,  що  з
нього люди смiються, що хiба хто не хоче, той з нього не глузуЇ! А  ти  ще
дорiзати мене хочеш!
   Жандарм _. Дарма, дурне говориш! Коли се  правда,  що  кажеш,  то  будь
моЇю! На злiсть тим, що нас  розлучили.  Наперекiр  тим,  що  вкрали  наше
щастя. Ми його вiдокрадiмо, наше щастя!
   Анна_. Бог нас покараЇ, бог!
   Жандарм _. Не слухай того! Бог нашоњ муки не потребуЇ. А трафилась  нам
нагода, то й пожиймо свобiдно та покоштуймо щастя.
   Анна_. Чи довго воно потриваЇ?
   Жандарм _. Щастя нiколи довго не триваЇ. Щастя все - день, година, одна
хвилина.

   Анна_. А потому?
   Жандарм _. Потому? Менi то в головi, що потому буде! Досi  бiдували  та
мучились, i потому те саме буде.  Овва,  велика  невидальщина.  Хiба  тобi
страшно?
   Анна (не зводячи з нього очей, ледве чутно)._ Нi, не страшно.
   Жандарм _. Так хочеш бути щасливою?
   Анна (так само)._ Хочу.
   Жандарм _. Так будеш моЇю?
   Анна (так само)._ Буду.
   Жандарм _. Пам'ятай же! Держу тебе за слово. А як i тепер мене  одуриш,
то горе тобi! Я страшно пiмщуся на тобi й на нiм.
   Анна (так само)._ Нi, не одурю.
   Жандарм _. Ну, продрухайся! Що се ти мов крiзь сон  говориш?  (ПотрясаЇ
њњ за плечi.)_ Ось вони  надходять.  Плач,  ламай  руки,  щоби  нiчого  не
догадалися. Проси мене, щоб я його  помилував.  А  як  вiдведуть  його  до
мiста, то я до тебе навiдаюсь.
   Анна з заломаними руками стоњть мовчки коло печi._

   ЯВА ШОСТА

   Тi самi i Микола скований, вiйт i селянин._
   _
   Жандарм _. Ну, що ж, вiйте, найшли що пiдозреного?
   Вiйт_. Нiчогiсiнько, пане шандаре. Тiлько на санях двох лещетiв нема, а
на третiм троха кров'ю замазано.
   Жандарм _. Ага, се також важне. (ЗаписуЇ в книжцi.)_ Ну, а тепер ведiть
його. I отсi рiчi заберiть. Лещет iз саней вийняли?
   Присяжний_. Я вийняв, ось вiн.
   Жандарм _. Добре. Вiзьмiть, пантруйте, аби  кров  не  стерлася.  А  ви,
вiйте, форшпан для нас вистарайте. По снiгу  тяжко  буде  арештанта  аж  у
мiсто пiшки гнати. А може, у нього спiльники Ї, то щоб де в лiсi не напали
та не вiдбили.
   Микола_. Господи! Що се зо мною  дiЇться?  За  що  на  мене  така  кара
тяженька?
   Вiйт (шкробаеться в голову)._ За  форшпан,  пане  шандаре,  тяжко  буде
нинi. В кого Ї тягло, то всi потягли на  заробок,  то  до  латрiв,  то  до
кльоцiв. От хiба би його  власнi,  Миколовi  конi  взяти  i  в  його  сани
запрягти.
   Жандарм _. А що ж, i се можна.
   Вiйт_. То тут може хто-небудь з вами  присiсти:  буде  кiньми  гнати  i
потому прињде назад.
   Жандарм _. Дуже добре. Менi ще й так, мабуть, прийдеться сюди  вернути,
за спiльниками шукати.
   Вiйт_. То ще й лiпше. Ану, куме Бабичу, iдiть та запрягайте!
   Бабич вiдходить._
   Микола (що досi сидiв на ослонi та втирав руками сльози)._ Анно!
   Анна (мое остовпiла)._ Чого тобi, Миколо?
   Микола_. У тебе чиста душа, невинна... Молись богу, щоб  швидко  й  моя
невиннiсть виявилася.
   Анна_. Чиста душа... А хiба ж твоя менше чиста?
   Микола_. А господарства пильнуй! Небагато у нас тоњ мiзерiњ Ї, то щоб i
те не пропало. А на адукатiв не траться, щоби мене боронили.  Маю  в  бозi
надiю, що й без них мене отець милосердний iз того нещастя вийме.
   Анна_. Га, коли так кажеш...
   Микола_. Так, так, так, не роби того.  Здайся  на  бога..  А  тiлько...
(Тремтить, його лице кривиться до плачу, руки  судорожно  обiймають  њњ.)_
Анно! Аннице моя! Тiлько ти... не забудь мене! (УтираЇ очi.)_
   Анна_. Ну що  ти,  Миколо!  Чи  слiд  тобi  при  чужих  людях  плакати?
Вспокiйся! Бог нас не лишить.
   Микола_. Га, божа воля! Най  вiн  з  усiма  нами  робить,  що  задумав.
Ходiмо, люди добрiњ (ЦiлуЇ Анну i виходить, за ним Жандарм ,  вiйт  i  iн.
Анна по його вiдходi хоче кинутися до дверей i зупиняЇться, хапаЇ себе  за
голову, вiдтак ламаЇ руки.)_
   Анна_. От тобi й ангели божi понад хатою перелетiли!
   Заслона спадаЇ_

   ДIЯ ТРЕТЯ

   Мiсце перед коршмою. З правого боку сiльська дорога, з  лiвого  високий
плiт, у глибинi сцени коршма  з  широкою  створеною  брамою.  Пiд  коршмою
ослони, коло плота грубi дерев'янi колоди, на яких можна сидiти._

   ЯВА ПЕРША

   Три дiвчини виходять iз коршми, по-недiльному убранi._
   _
   Перша  дiвчина_.  Живенько,  сестрицi,  живенько  бiжiть  та  скликайте
парубкiв!
   Настя_. Дух святий з нами, кумочко! Кажуть, що його таки вiшати будуть.
   Обi жiнки_. Господи! (Хрестяться.)_
   Перша жiнка_. I хто би був подумав, що  вiн  душогуб!  Такий  тихий  та
смирний...
   Друга жiнка_. Ой кумонько, чоловiк усе  чоловiком,  а  нечистий,  бодай
моцi не мав, усякого пiдкусить.
   Перша жiнка_. Ба, та чути, що там великi грошi у  Абрамка  забрали.  Не
знати, чи вiднайдено њх?
   Настя_. Де там, анi слiду. Микола мовчить, як заклятий, не хоче  видати
спiльникiв.
   Перша жiнка_. От дурний! Нiби то йому що поможе, як вiн буде  гнити,  а
тi уживати.
   Друга жiнка_. Га, то у них уже такий злодiйський закон, що один другого
не смiЇ видати, аби i сам ось тут погибав.
   Перша жiнка_. То кам'янi душi. Господи! I десь такi  люди  родяться,  i
материне молоко ссуть, i по землi ходять, i пiсень спiвають!
   Друга жiнка_. Нi, кумо, пiсень вони не спiвають.  Нiколи  не  спiвають.
Хiба ти чула коли, щоб Микола спiвав?
   Перша жiнка_. Та й справдi! Вiдколи його знаю, то  пiснi  я  вiд  нього
нiколи не чула! Ото диво!
   Друга жiнка_. Ну, а що ж його жiнка? От iще бiдна!  Така  молода,  така
красна i з такого роду славного! Адже про њњ вiтця  по  всiх  селах  слава
йшла. Перший багач був на весь повiт, i лiпотент громадський. А тепер  ось
на яке зiйшла!
   Настя_. Ой кумонько! Не знаЇте ви, що то за жiнка.
   Перша жiнка_. Ну, або що?
   Настя (понижаЇ голос, з притиском)._ Остатня!
   Обi жiнки (б'ють себе об поли руками)._ Що ви кажете?
   Настя_. Що чуЇте. Адже ми близькi сусiди. То я нiби не вважаю, але  все
добре бачу, що у нењ робиться.
   Обi жiнки_. Ну, та що, що? Розказуй!
   Настя_. Та що вам розказувати? Гидко розказувати. ЗнаЇте,  з  ким  собi
заходить? З шандарем. З тим самим, що њњ чоловiка до кримiналу завдав.
   Жiнки_. Господи!
   Настя_. Вона здавна з ним любилася, ще дiвкою бувши. Вiн з  того  села,
що й вона. А њњ брати силою ви дали за Миколу.
   Жiнки_. Ну, се ми знаЇмо. Але з шандарем!
   Настя_. Вiн у нењ  два  рази  щотижня  нiч  ночуЇ.  Смерком  приходить,
досвiта вiдходить. Вiн, бачите, нiбито за Миколовими спiльниками  пошукуЇ.
Мойому чоловiковi сам так казав, аякже!
   Жiнки_. Господи!

   ЯВА ЧЕТВЕРТА
   Анна, жiнки i Настя._
   _
   Пiд час тоњ розмови сцена звiльна заповняЇться парубками  i  дiвчатами.
Вони стоять нупками, гуторять, смiються.  Старшi  жiнки  i  чоловiки  однi
проходять улицею, другi заходять у коршму або виходять iз нењ._

   Анна   _(входить   одягнена   по-недiльному,   оглядаЇться   боязно   i
наближуЇться до сидячих жiнок). Слава Iсусу ; Христу._
   Перша жiнка (холодно)._ Слава навiки!
   Анна_. А не було тут?.. (УриваЇ i озираЇться.)_
   Друга жiнка_. Ви за своњм чоловiком озираЇтеся? Нi, не було його тут.
   Анна (обертаЇться  до  нењ  залякана)._  За  чоловiком?  Нi,  я  не  за
чоловiком.
   Настя (з ущипливим докором)._ А ми тут власне про нього згадували, кумо
Анно, чуЇте? Кажуть, що вiн дуже слабий.
   Анна (мое непритомно)._ Слабий? Я не чула. А що йому таке?
   Настя (так само)._ Та вiшати його мають.
   Анна (стрепенулася, а далi, бачачи, що Настя кпить в_  нењ,  вiдповiдаЇ
також ущипливе)._ Вiшати? Га, се така  слабiсть,  що  я  йому  на  нењ  не
пораджу. Як завинив, то , вихай покутуЇ.
   Настя (вiдвертаЇться вiд нењ плечима, до першоњ жiнки)._ А знаЇте,  там
один чоловiк iз Непитова сидiв iз ним у однiй казнi, а  тепер  вийшов.  То
розповiдав мо тому чоловiковi. "Переказував,  -  каже,  -  з  вашого  села
Задорожний: "Просiть там мою жiнку, аби мене хоч раз вiдвiдала. Нехай менi
який крейцар передасть, чисту сорочку принесе. Та й  нехай  менi  адвоката
найме".
   Анна вiдходить на вулицю i щезаЇ._

   ЯВА П'ЯТА
   Тi самi без Анни. Парубкiв i дiвчат сходиться бiльше. Гомiн._
   _
   Перша жiнка_. Огидниця!
   Друга жiнка_. Погане зiлля!
   Настя_. Без серця вона! I вiдразу се було видно. Адже як його брали, то
аби вам  слово  сказала,  аби  одну  сльозу  проронила,  як  чеснiй  жiнцi
годиться! Де там!
   Перша жiнка_. Цiкава я, за ким вона тут шукала?
   Настя_. Та за ним, за ним! За своњм шандарем.
   Перша жiнка_. Ба, а вiн хiба тут Ї?
   Настя_. Нинi я видiла його в церквi. Видно, що Ї.
   Друга жiнка_. Та й менi здаЇться, що я його бачила, як iшов до вiйта.
   Настя_. Вона, певно, ждала на нього в  хатi,  а  не  можучи  дiждатися,
пiшла за ним по селi шукати.
   Друга жiнка_. Ну, сього  би  вже  було  забагато.  Хiба  би  весь  стид
загубила.
   Настя_. А ви думаЇте, що не загубила? Ану, побачите! Вона тут iще з ним
i танцювати буде.
   Жiнки_. Тьфу! Пек, осина!
   ЯВА ШОСТА

   Тi самi, музики, потiм вiйт._
   _
   Гомiн серед молодежi_. Музики йдуть! Музики! Ладьте  мiсце  для  музик!
(Кiлька парубкiв виносять пiдвищену лаву  з  коршомних  сiней  i  ставлять
знадвору пiд стiною.)_ Ось так! Тут буде добре!
   Музики, - три селяни, один зi скрипкою, другий басом, третiй з решетом,
- входять, кланяються на всi боки, вiдтак вилазять  на  лаву,  де  њм  тим
часом поставленi стiльцi. Вони сiдають i потягають смиками по стру ментах,
трiбуючи њх. Гомiн довкола, смiхи, жарти. Сцена наповнюЇться._
   _
   Вiйт (виходить iз коршми, грiзно)._ А тут що?(П_обачивши музику.)_ А ви
що тут робите? Хто вам позволив?
   Музики (встають, знiмають шапки, скрипник говорить)._ Пане  начальнику,
нас  закликали.  Ми  люди  зарiбни.  Не  наше  дiло  питати  дозволу.  Нас
закликали, казали що можна.
   Вiйт_. Хто вас закликав?
   Скрипник_. Та парубки, а хто ж би. Он Андрух, та Олекса,та Степан.
   Товпа втихаЇ. Три парубки виходять наперед i кланяються вiйтовi._
   Вiйт_. А вам чого треба?
   Перший парубок (кланяЇться)._ Та ми би просили, пане  начальнику,  щоби
те позволили троха потанцювати. Нинi пущiння, то вже остатнiй раз.
   Вiйт (строго)._ А чий ти?
   Парубок_. Та Василя Пiвперечного, Олекса.
   Вiйт_. А був ти нинi в церквi?
   Парубок_. Та був, пане начальнику.
   Вiйт_. А чув ти, що Їгомость наказували?
   Парубок_. Та чув, пане начальнику.
   Вiйт_. А наказували вони вам на музику та на танцi до коршми ходити?
   Парубок_. Та не казали.
   Вiйт_. Ну, а ви так слухаЇте наказу?
   Парубок (чухаЇться в потилицю i  всмiхаЇться).  _Та  хто  би  там  його
слухав, пане начальнику! Нашi Їгомость старенькi, хiба вони  знають,  чого
молодим потрiбно? То вже як ви позволите... То вiд вас залежить, а не  вiд
Їгомостя.
   Iншi парубки_. Так, такi Ми вже пана начальника просимо дозволити нам.
   Вiйт_. Не дозволяю! Не можна.

   ЯВА СЬОМА
   Тi самi i Шльома_.

   Шльома (вибiгаЇ з коршми з фляшкою i чаркою). _Як то не можна? Чому  не
можна? (До парубкiв.)_ Нi, нi, не бiйтеся, пан начальник жартують. Чому би
не було можна?  (НаливаЇ  чарку.)_  Ну,  пане  начальнику,  дай  вам  боже
здоровля!
   Вiйт_. Нi, Шльомо, раз тобi сказано, що не можна, то не можна. А випити
вип'ю, бо щось мене в трунку млоњть (п'Ї), i заплачу тобi, але танцiв  анi
музики менi не смiЇ бути.
   Шльома_. Але ж, пане начальнику, ви не маЇте права менi заказувати.  Се
мiй заробок. У мене Ї патент.
   Вiйт_. Патент? Який патент?
   Шльома_. Як  то  який?  Цiсарський  патент.  з  печаткою!  Ось  дивiть!
(ВитягаЇ з-за пазухи папiр, зложений удесятеро, i подаЇ його вiйтовi.)_
   Вiйт (незручно розвиваючи папiр, обзираЇ його на рiзнi боки,  очевидно,
не вмiючи читати, а вiдтак вiддаЇ жидовi)._ Та коли так, коли маЇш патент,
то iнша рiч. То вже не моя власть.
   Шльома_. А видите? Чи я не казав, що  музика  буде?  Ну,  хлопцi,  чого
стоњте? Берiться до дiвчат! Адiть, як вони нiвроку настроњлися  танцювати.
А ви, музики, вип'Їте?
   Музики_. Ба, та нам так i належиться.
   Басист_. Сам бог приказав.
   Шльома(частуЇ њх)._ Ну, пийте ж, пийте, а грайте добре!
   Музики_. То вже наша рiч.
   Вiйт_. А пам'ятайте менi, аби все порядно, без образи божоњ.
   Шльома_. ЧуЇте, що пан начальник каже? Без образiв божих!
   Вiйт_. А скоро сонце зайде, зараз менi перестати i додому  розходитися.
Я тут присяжного пришлю, аби нiхто не смiв...
   Шльома_. Пощо, пане начальнику? Пощо присяжного трудити! Хiба я сам  не
знаю, що належиться? Як прийде той час, то вже я сам њм  скажу,  що  треба
перестати. Ну, ну, бавтеся! А ви, пане начальнику, ходiть зо мною,  я  вам
маю щось дуже ладне сказати. (Тягне його до коршми.)_

   ЯВА ВОСЬМА
   Тi самi без вiйта i Шльоми._
   Юрба розступаЇться, прочищуючи  мiсце  посерединi.  Старшi  чоловiки  i
жiнки засiдають то коло музик, то попiд стiною на ослонах, то на  колодах.
Дiти вилазять на плiт. Парубки i дiвчата у двi лави стоять довкола. Музика
зачинаЇ грати._
   Один парубок. _Гей, погуляймо нинi! Нехай лихо смiЇться!  Ану,  музики,
коломийки! Та такоњ врiжте дрiбноњ, аби аж жижки трусилися!
   Музики грають коломийки, кiлька  пар  танцюЇ.  По  якiмсь  часi  музики
уривають, танцюючi стають._
   Парубок_. А то що? Чого ви стали? Скрипник показуЇ смиком на вулицю.
   Гомiн_. Шандар! Шандар! Той, що Миколу до кримiналу завдав!
   Усi стихають, па лицях видко неспокiй а навiть острах._

   ЯВА ДЕВ'ЯТА
   Тi самi, Жандарм i Анна._
   _
   Жандарм (тягне  Анну  за  руку)._  Але  ходи  ж  бо,  ходи!  Чого  тобi
ониматися!
   Анна_. Бiйся бога, Михаиле! Пусти мене! Ади, люди ззираються.
   Жандарм _. Ну, то що, що ззираються? Кому  цiкаво,  нехай  дивиться.  А
мене то що обходить? Я з людського диву не буду нi ситий, нi голоден.
   Анна_. Але стидно. Лице лупаЇться. Шепчуть, пальцями показують.
   Жандарм (грiзно дивиться на нењ)._ Анно, я думав, що ти розумна  жiнка,
а ти все ще дурницi плетеш. Пiсля того, що сталося, ти ще можеш уважати на
людськi позирки i пошепти! Тьфу, чисто бабська натура!
   Анна_. Михаиле!..
   Жандарм _. Нi, не кажи менi так! Не хочу тебе знати, анi  бачити,  коли
ти така.
   Анна_. Михаиле!..
   Жандарм _. Ну, так iдеш?
   Анна_. Господи, що ж я маю робити!..
   Жандарм _. I танцювати будеш зо мною?
   Анна _(з жахом)._ Тут? При всiх?
   Жандарм _. Ти знов своЇ? Анi слова бiльше! Будеш чи не будеш?
   Анна (шепче)._  Господи,  додай  менi  сили!  (ПодаЇ  йому  руку.  ОбоЇ
наближаються до юрби перед коршмою.)_
   Жандарм _. Слава Iсусу!
   Селяни i селянки (кланяються)._ Слава навiки!
   Жандарм _. Я чув тут перед хвилею музику, бачив танець.
   Парубок_. Ну, а хiба що? Не вiльно нам?
   Другий парубок_. Нинi пушiння.
   Третiй парубок_. Нам пан начальник позволив.
   Жандарм _. Ну, ну, та я нiчого не кажу. Потанцюйте  собi.  Ну,  музики,
грайте! Най почую, як ви тут у  Незваничах  умiЇте.  Може,  й  мене  охота
вiзьме з вами покрутитися. Позволите, хлопцi?
   Парубки_. О, просимо, просимо!
   Музика граЇ. Жандарм , послухавши трохи, бере Анну за руку i  вiдходить
з нею до коршми._

   ЯВА ДЕСЯТА
   Тi самi без Жандарм а i Анни._
   _
   Перша жiнка_. Та й справдi пiшла з ним.
   Друга жiнка_. Видно, що њй зразу нiяково було. Троха противилась.
   Настя_. Ще не привикла, кумо. Але привикне швидко. Вiн њњ привчить.
   Друга жiнка_. Та й страшний же! А найстрашнiший, як усмiхаЇться. Так тi
зубищi бiлi та великi виставить, що, здаЇться чоловiковi, ось-ось укусить.
   Музика, танцi. По хвилi Жандарм i Анна виходять iз шинку,  беруться  за
руки i пускаються також у танець._

   ЯВА ОДИНАДЦЯТА

   Тi самi, Жандарм i Анна танцюють. Помалу танцюючi  пари  розступаються.
На всiх лицях обурення. Жандарм i Анна лишаються самi._
   _
   Жандарм (побачивши се, зупиняЇться, грiзно).  _А  се  що?  (ОбертаЇться
кругом.)_ Чому не танцюЇте?
   Парубки (кланяються, лукаво)._ Нам досить.
   Жандарм _. Як то? Не хочете бiльше?
   Один парубок_. Нi. Помучились.
   Жандарм _. Хлопцi, се ви задля мене?
   Парубок_. Може, й так.
   Жандарм _. Що? Ви смiЇте менi такий стид робити?
   Парубок (смiлiше)._ А пан смiють нам такий стид робити?
   Жандарм _. Який?
   Парубок_. Танцювати з такою жiнкою. -
   Жандарм _. З якою?
   Парубок_. Самi то лiпше знаЇте, з якою. Ми з нею не танцюЇмо.
   Жандарм _. Але я з нею танцюю.  Ви  менi  не  смiЇте  стиду  робити.  Я
цiсарський слуга.
   Парубок_. Ми всi цiсарськi. А до танцю ви нас не присилуЇте.
   Жандарм (м'якше)._ А може, й присилую. (Кричить.)_ Жиде! Гей, Шльомо!

   ЯВА ДВАНАДЦЯТА
   _
   Тi самi i Шльома, за ним вiйт._
   _
   Шльома _(з лiваром у руцi)._ Чого вам треба, пане постенфiрер?
   Жандарм _. Вiдро горiвки i пiвбочiвки пива для  всењ  громади,  на  мiй
рахунок, розумiЇш? А зараз!
   Парубок_. Ви, пане шандаре, дармо не експенсуйтеся!  Ми  вашоњ  горiвки
анi вашого пива пити не будемо i в танець з отсею кобiтою  не  пiдемо.  Ми
анi вам, анi њй честi не уймаЇмо.  Що  собi  маЇте,  то  собi  майте,  але
танцювати з вами не можемо. Вiльно пану начальниковi заборонити нам дальше
бавитися, то ми розiйдемося. Гей, хлопцi, дiвчата, ходiмо домiв!
   Вiйт (стаЇ на серединi)._ Гов, гов! А тут що таке сталося?
   Парубок (кланяЇться)._ Нiчого, пане начальнику. Потанцювали та й додому
йдемо.
   Вiйт_. Ба, та так живо?
   Парубок_. Адже Їгомость остро заказували.
   Вiйт_. Ти, блазню один! Менi тото будеш пригадувати? Кади тому, що носа
не маЇ, а не менi. Ти думаЇш, ,що  я  такий  дурень  i  не  бачу,  що  тут
дiЇться?
   Парубок_. Ну, то чого ж пан начальник питаються?
   Вiйт_. Мовчи, дурню! Хлопцi, стид вам таке робити! Пан шандар нинi  ваш
гiсть, самi ви його запросили - не бiйтеся, я бачив  через  вiкно!  Ну,  а
тепер такий бешкет йому робите? Фе, так негарно.
   Парубок_. А нам випадаЇ з такою разом танцювати?
   Вiйт_. Анна порядна господиня! Чого ви вiд нењ хочете?
   Парубок_. Чоловiка вiшати мають, а вона  тут  буде  танцювати.  То  так
порядна господиня робить?
   Вiйт_. Не слухайте, дiти! Се брехня, њњ чоловiка ще не  судили,  ще  не
знати, чи вiн що винен, а без суду нiкого не вiшають. А коли пан шандар не
цураЇться вести њњ в танець, то ви не маЇте права нею цуратися. Ну, ну, не
фиркайтеся, а будьте радi, що вам дозволено бавитися. А ви, пане  шандаре,
не противтеся дiтвакам. Самi бачите, вони то не з злого серця. Ну, музики,
ну, грайте!
   Музики грають; звiльна, мляво починаються танцi. По якiмсь часi Жандарм
з Анною знов пускаються в танець. Нараз на пiвтактi музика  уриваЇ,  пари,
крiм Жандарм а i Анни, стають мов вкопанi._

   ЯВА ТРИНАДЦЯТА

   Тi самi, по хвилi Микола._
   _
   Музики i часть танцюючих бачать Миколу, ще заким вiн появився на сценi.
Жандарм i Анна оберненi до нього плечима._
   Жандарм (тупаЇ ногою)._ До стосот  кадукiв!  А  се  що  знов?  Чого  ви
урвали? Гей, музики! Ви хочете...
   Музика мовчки показуЇ смиком_.
   Жандарм (обертаЇться, побачив Миколу)._ Га, а се що?
   Микола (в кожусi, оброслий бородою, з  вузликом  на  плечах  входить  i
кланяЇться народовi)._ Слава Iсусу Христу!
   Всi_. Слава навiки!
   Анна (побачивши його, скрикуЇ)._ Господи! Пропала я! Микола!
   Микола (всмiхаЇться сумовито)._ А що бачу, i моя жiнка тут. Ото  добре.
I ви тут, пане шандаре? Та, бачу, я вам забаву перервав!
   Жандарм _. Ну, як ся маЇш, Миколо? Що з тобою чувати? Пустили тебе?
   Микола_. Та, богу дякувати, пустили.
   Жандарм _. Дуже мене то тiшить.  (Пiдходить  i  подаЇ  йому  руку.)_  А
знаЇш, кому за се маЇш подякувати?
   Микола_. Та вiдки менi знати? Хiба менi там скажуть? Прийшли,  створили
казню, казали забиратися, та й по всьому.
   Жандарм _. Менi маЇш подякувати.
   Микола_. Тобi? А то як?
   Жандарм _. Бо я таки вiднайшов правдивого убiйцю. Та й то не одного,  а
цiлу кумпанiю. Не нинi, то завтра њх арештую. Коштувало се мене труду,  то
певно. Був чоловiк i в такiм, що мало сам головою  не  наложив,  ну,  але,
знаЇш, як я тебе арештував, то так мене щось коло серця почало нудити. Все
менi здавалося, що ти не винен i будеш думати, що я тебе доброхiть у  бiду
ввалив. I я не мiг спочити, поки не натрафив на слiд убiйникiв.
   Микола (кланяЇться йому)._ Най тобi бог заплатить за все  добре,  а  за
зло... (Глядить з докором на Анну.) _Злого най вам бог не пам'ятаЇ!
   Жандарм (смiЇться)._ Ну, злого! Так багато злого я  нiкому  не  зробив.
Менi, може, дехто бiльше зробив злого, а я нiкому не випоминаю.
   Микола (поспiшно)._ Я також  нi,  також  нi!  Хорони  господи!  Що  там
випоминати!
   Жандарм _. А я от нинi твою господиню ледво витягнув силомiць iз  дому,
аби троха провiтрилася та м'iж людей показалася.
   Микола_. Спасибi, спасибi тобi, що хоч ти за нењ дбав. Чув я там, у тiм
пеклi, чув, як ти њњ дозирав. Спасибi! (КланяЇться.)_ Ну, Анно,  а  ти  що
так стала, мов осуджена? Чому не вiтаЇшся зi мною?
   Анна_. Будемо ще мати час вiтатися. Що тут, перед усiми людьми?
   Микола_. Правда, правда.  Се  домашнЇ  дiло,  нiщо  його  перед  людьми
показувати. Ну, так ходiмо додому. В ласцi божiй оставайтеся, добрi  люди!
(КланяЇться i пускаЇться йти. Анна за ним.)_
   Жандарм _. Миколо, гов! А постiй-но!
   Микола _(озираЇться). А чого тобi?
   Жандарм _. Ба, а мене не кличеш до себе? Адже ж нинi  празничний  день,
треба його якось обiлляти. Го, го, не думай, що се тобi так увiйдеться!
   Микола (заклопотаний)._ Що ж, коли твоя ласка... А я, правду кажучи, не
думав...
   Жандарм _. Де ти в своњм життi коли що думав! Усе другi за тебе думали.
Так чекай же, не знаЇш ти честi, то я тебе погощу. Гей, жиде!
   Шльома (вибiгаЇ з порожнiми склянками)._ Чого вам потрiбно?
   Жандарм ._ фляшку горiвки, вишняку, що там ще маЇш  доброго,  спакуй  у
кошик, а зараз! Плачу готовими.
   Шльома_. Ни, ни, чи я вiд пана  постенфiрера  домагаюся?  А  куди  тото
вiдiслати?
   Жандарм _. До Миколи. А живо!
   Шльома_. Добре, добре! (Вiдходить до коршми.)_
   Жандарм (махаЇ шапкою)._ Ну, люди, бувайте здоровi! (Вiдходить.)_
   Настя (воркоче за ним)._ На зламану голову!
   Музика. Парубки i дiвчата знов лагодяться до танцю. Заслона спадаЇ_

   ДIЯ ЧЕТВЕРТА
   Хата Миколи._
   _
   ЯВА ПЕРША
   Анна сама._
   _
   Анна (пiд вiкном мотаЇ пряжу на мотовило i числить нитки)._ Одинадцять,
дванадцять, тринадцять, чотирнадцять, п'ятнадцять.  (ЗупиняЇться.)_  Семий
день уже його нема. Чень нинi прийде. I боюсь його, i жити  без  нього  не
можу. (МотаЇ далi.)_ Шiстнадцять, сiмнадцять, вiсiмнадцять, дев'ятнадцять,
двадцять. (ЗупиняЇться, зажмурюЇ очi i задумуЇться.)_ Який страшний!  Який
грiзний! А що за сила! ЗдаЇться, якби хотiв, то так би i роздавив  Мене  i
того... мойого... халяпу. Поглядом одним прошиб би. I чим страшнiший,  чим
острiше до мене говорить, тим, здаЇться, я бiльше люблю його. Вся  тремчу,
а так i здаЇться, що тону в нiм, роблюсь частиною його. I нема у мене тодi
своЇњ волi, анi своЇњ думки, анi сили, анi  застанови,  нiчого.  Все  менi
тодi байдуже, все готова вiддати йому, кинути  в  болото,  коли  вiн  того
схоче! Ах! (МотаЇ далi.)_ Двадцять  i  одна,  i  двi,  i  три,  i  чотири.
(Зав'язуЇ пасмо.)_ Та й чи ж не вiддала я йому все, все, що  може  вiддати
жiнка любому чоловiковi? Навiть душу свою, честь жiночу, свою добру славу.
Присягу для нього зламала. Сама себе на людський посмiх вiддала. Ну, i  що
жi Менi байдуже! Вiн для мене все: i свiт, i люди,  i  честь,  i  присяга.
(МотаЇ.)_ Одна, двi, три, чотири, п'ять, шiсть...
   ЯВА ДРУГА
   Жандарм i Анна._
   _
   Жандарм (входить)._ Добрий день, Анно! Ти сама?
   Анна (випускаЇ з рук мотовило i веретено)._ Ах! То ти? Де ж се  ти  так
довго? Чому не приходив тiлький час?
   Жандарм _. Де чоловiк?
   Анна_. Аж у стодолi молотить.
   Жандарм _. Ну, що ж вiн?
   Анна_. Як то що?
   Жандарм _. Не дорiкаЇ тобi, не б'Ї, не сварить?
   Анна_. Вiн? Анi словечка. Навiть не питався, чому  я  не  приходила  до
нього до арешту. Крутиться по хатi, нишпорить по господарствi по-давньому.
   Жандарм _. Ну, а ти не почала з ним розмову?
   Анна_. Про що ж я буду з ним говорити? Обрид вiн менi. Лучче б був гнив
собi в кримiналi.
   Жандарм _. Ну, а як гадаЇш, знаЇ вiн про те, що зайшло мiж нами?
   Анна_. А хто його знаЇ? Менi навiть натяком одним не дав сього пiзнати.
   Жандарм _. Ну, але, може, сусiди наговорили йому?
   Анна_. Може бути. Та що се мене обходить? Я тепер спокiйна,  нiчого  не
боюся,  нi  про  що  не  думаю,  нiчого  не  знаю,  тiлько  тебе   одного.
(ПриближаЇться до нього, боязно.)_ Михаиле, можна тебе обняти?
   Жандарм обiймаЇ њњ. Анна. I поцiлувати? Цiлуються._
   ЗнаЇш, давнiше я, здаЇться, була б умерла зi стиду, якби була  подумала
навiть, що яко шлюбна жiнка можу так цiлувати  другого.  А  тепер!  (ЦiлуЇ
його без пам'ятi.)  _Любий  мiй!  Тепер  у  мене  анi  крихiточки  нiякого
неспокою, нiякого сорому нема!
   Микола вiдчиняЇ дверi, але, побачивши, що Михайло  з  Анною  цiлуються,
цофаЇться назад i запираЇ злегка дверi._
   Жандарм (шепотом)._ Вiн був.
   Анна_. Нехай собi! Не боюсь я його.
   Жандарм _. Ну, я також пс страшкiв сип. Але  тепер  я  не  хочу  з  ним
балакати. Я так тiльки на хвильку забiг. Мушу ще  пiти  до  вiйта  вiддати
йому письмо, а вiдтак прийду до вас на кiлька  годин.  Прощавай!  (ЗабираЇ
карабiн i вiдходить.)_
   Анна_. А приходи! Ждатиму з пiдвечiрком! (Береться знов мотати.)_  Так,
вiн бачив нас. Ну, i що ж з того? Коли досi очi не  повилазили,  то  мусив
бачити. Не тепер, то в четвер був би побачив.  Я  ховатися  вiд  нього  не
думаю. Нехай робить зi  мною,  що  хоче!  (РахуЇ  потихо  нитки,  зав'язуЇ
пасмо.)_

   ЯВА ТРЕТЯ
   Микола i Анна._
   _
   Микола (входить з цiпом у руцi)._ Ти сама, Анно?
   Анна_. Сама.
   Микола_. А той... шандар... пiшов уже?
   Анна_. Пiшов до вiйта, але за годинку, казав, що  прийде.  Або  що,  ти
хотiв з ним що побесiдувати?
   Микола_. Я?.. Ну, нi... Хiба так... пару слiв... Але нi! Що менi з  ним
бесiдувати?.. От, бачиш, свiрка в цiпi урвалася, то я прийшов зв'язати. Не
маЇш де мотузка?
   Анна_. Не маю. От на тобi прядива та виплети собi.
   Микола_. Та хiба вже так зробити. (Бере прядиво, вбиваЇ  в  стiл  шило,
робить з прядива космики, наслинюЇ њх i починаЇ плести. Анна  мотаЇ  далi,
шепотом числячи нитки. Микола по хвилi.)_ Анно!
   Анна_. Чого тобi?
   Микола_. Так сей шандар, сей Михайло  ГурманАнна.  Ну,  чого  тобi  вiд
нього треба?
   Микола_. Я знаю, ти ще дiвкою любила його... i тепер любиш.
   Анна (перестаЇ мотати i глядить на нього)._ Ну, i що ж з того?
   Микола (понуривши голову)._ Та нiчого.  Хiба  я  тобi  що-небудь  кажу?
(Хвилю мовчить, а вiдтак починаЇ плакати i клонить голову до стола.)_
   Анна_. Так чого ж плачеш? Чого рвеш моЇ серце?
   Микола_. Бо... бо... моЇ  рветься.  (ВстаЇ  i  наближаЇться  швидко  до
нењ.)_ Анно! Невже ж ти мене так... так анi крихiтки не любиш?
   Анна_. Нi.
   Микола_. I нiколи не любила?
   Анна_. Нi.
   Микола_. I не можеш присилувати себе, щоб хоч жити зi мною по-давньому?
   Анна_. Нi. (ЗвiшуЇ голову.)_ Пропало вже.
   Микола (вiдвертаЇться)._ Га, видко, божа воля така.  Господи,  пощо  ти
вивiв мене з кримiналу? Чому не дав менi там зiгнити?  Я  думав,  що  нема
гiршоњ муки над неволю. А як прийшли пани  i  сказали  менi:  "Миколо,  ти
вiльний, бачимо твою невиннiсть" - господи, то менi троха серце не  трiсло
з великоњ утiхи. Я крил у бога просив, щоб додому якнайскорше залетiти,  а
тут застав таке... таке, що й  язик  не  повертаЇться  сказати!  Таке,  що
неволя в кримiналi против того видаЇться менi раЇм! (РидаЇ.) I_ за яку  се
провину мене господь так тяжко караЇ? Чим я його образив, чим прогнiвав?
   Анна_. Цить, Миколо, не плач! I на мене вини не  звертай.  Ти  ж  знаЇш
добре, що й моЇњ вини тут мало. Силою вiддали мене за тебе. Доки сила  моя
була, я була тобi вiрною, хоч iншого любила. Але тепер не стало моЇњ сили.
   Микола_. Так що ж нам робити? Як жити?
   Анна_. Роби, що знаЇш, що тобi сумлiння каже.  Вбий  мене,  чи  прожени
мене, чи лиши мене при собi, - менi все одно.
   Микола_. Слухай, Анно! Я тебе розумiю. Я люблю тебе. Менi жаль тебе, як
власноњ душi. Я не хочу бути твоњм катом, бо знаю, що ти й без мене багато
витерпiла. Тiлько одно тебе прошу: вважай на людей! Не на мене - нехай уже
я так i буду нiчим для тебе, - але на людей. Щоб люди з нас не смiялися!
   Анна_. Хiба ж я њм забороню смiятися? Нехай смiються, коли њм смiшно.
   Микола. А все ж таки... Не показуйся прилюдно...  з  ним.  Не  топчи  в
болото моЇњ бiдноњ голови. А нi, то вбий мене, щоб я не дивився на те!
   Анна_. Се не вiд мене залежить, Миколо. Я  тепер  одного  пана  знаю  -
його, так, як досi знала тебе. Що вiн менi скаже, те й зроблю, а бiльше нi
на що не оглядаюся. Ганьба, то ганьба;  смерть,  то  смерть.  З  ним  менi
нiчого не страшно. А ти роби, що знаЇш.
   Микола (хапаЇться руками за голову)._  Господи,  господи,  вона  зовсiм
одурiла! Говорить, мов у гарячцi. Се вiн, проклятий, дав  њй  якiсь  чари,
якесь дання, вiн њњ з розуму звiв, щоб насмiятися надi  мноюi  (Ходить  по
хатi з виразом важкого болю. Анна мотаЇ далi.)_

   ЯВА ЧЕТВЕРТА
   Тi самi i Жандарм ._
   _
   Жандарм (входить)._ Слава богуi Здоров був, Миколо!
   Микола (понуро)._ Здоров був, Михаиле!
   Жандарм (смiючись, б'Ї його долонею по плечi). _А прецiнь  хоч  раз  ти
заговорив до мене, як до старого знайомого.
   Микола_. Лiпше б нам було не знатися нiколи.
   Жандарм _. Чому? Тьфу, Миколо, як ти насовився! Немовби я  тобi  батька
зарiзав.
   Микола_. Ти менi ще гiрше зробив.
   Жандарм _. Ет, iди, не плети дурницi! От лiпше сiдай тут! (Садить  його
силомiць кiнець столу, кладе карабiн i шапку  на  другiм  кiнцi  стола,  а
вiдтак виймаЇ з торби фляшку горiлки.)_ Ади, з сею ворожкою ми порадимось,
як у свiтi жити. Анно, ану-но найди там який наперсток!
   Анна встаЇ i ставить на стiл чарку, хлiб i сир. '_
   Микола_. Спасибi тобi, я не п'ю.
   Жандарм _. Як то не п'Їш? Що се ти видумуЇш, Миколо? Нинi тиждень  пив,
а тепер не п'Їш! Ну, се ти пусте видумав! (НаливаЇ.)_  На  твоЇ  здоровля,
Миколо! (П'Ї.)_ А!.. Бачиш, я сам п'ю. (НаливаЇ.)_ На, випий! I не журися!
Вдар лихом об землю! Нехай Мошкова кобила журиться, що велику голову маЇ.
   Микола (бере чарку)._ Га, виджу, з тобою нема iншоњ  ради.  Здох  бись,
Михаиле! (П'Ї.)_
   Жандарм (смiЇться)._ Ха, ха, ха! Здох би-сь!  Гарно  ти  менi  здоровля
зичиш! Ха, ха, ха! Смiхованець з тебе, Миколо, бiгме, смiхованець!  (Плеще
його по плечах.)_
   Микола_. Що ж, Михаиле, що кому належиться! Жандарм _. Так  ти  думаЇш,
що менi належалось би здохнути?
   Микола_. Думаю, що се було б лiпше i для мене, i для тебе, i для отсењ.
(ПоказуЇ на Анну.)_
   Жандарм _. I для отсењ! А, ми й забули про господиню!  (НаливаЇ.)_  Ну,
Анно, випий за здоровля свого чоловiка!
   Анна_. За твоЇ здоровля, Михаиле! (П'Ї.-)_
   Жандарм _. Ха, ха, ха! Бачиш, Миколо,  твоя  жiнка  менi  троха  iнакше
бажаЇ, нiж ти! Ну, випиймо ж тепер за њњ здоровля! (П'ють.)_
   Микола_. Та й мiцний же твiй вишняк, Михаиле. Вiд двох чарок  вже  й  у
голову б'Ї.
   Жандарм _. Не слухай того, синку мiй! Се тiлько твоя голова слаба,  ось
що! Мiцноњ голови вiн i по десяти чарках не хапаЇться.
   Микола (опираЇ голову на лiкоть)._ Слаба голова, кажеш. Правду кажеш! I
без твого вишняку вона менi ходором  ходила,  а  тепер  ще  гiрше.  ЗнаЇш,
Михаиле, що я тобi скажу, так, по приязнi, по старiй знайомостi?
   Жандарм _. Ну, що?
   Микола_. Може би ти перестав у мене бувати?
   Жандарм _. А то чому, Миколо? Надоњли тобi моњ вiдвiдини?
   Микола_. Надоњли, не надоњли, а так. Менi  здаЇться,  що  воно  б  було
лiпше, якби ти не показувався.
   Жандарм _. Не можу, братчику, њй-богу, не можу. Служба моя така, що все
попри вашу хату моя дорога йде. А при тiм,  серденько  моЇ,  ще  одна  рiч
припутана.
   Микола_. Яка?
   Жандарм _. Хоч то нiби урядова тайна, але що вже  робити,  скажу  тобi.
Але насамперед випиймо! Най усе зле минаЇ! (НаливаЇ, п'ють.)_ Так ось  яка
рiч, небоже. Тебе нiбито пустили з кримiналу...
   Микола (скануЇться)._ Нiбито?.. Як то нiбито?
   Жандарм _. Ну, ну, ти бо зараз  усе  так  береш  на  правду,  мовби  ти
справдi почувався до  вини!  Е,  Миколо!  Адже  ж  ти  сам  почуваЇш  себе
невинним, правда?  (З  притиском.)_  Власне  сумлiння  каже  тобi,  що  ти
невинний? Правда? (Глядить йому просто в очi.)_
   Микола (змiшаний, крикливо)._ Богом небесним свiдчуся, що правда!
   Жандарм (насмiшливо)._ Ну, ну, Миколо! Так не  говори!  Особливо  перед
шандарем з такими словами не вихапуйся. Бо  мiж  нами,  шандарями,  брате,
така думка, що як на кого пiдозрiння паде, а вiн починаЇ  бога  на  свiдка
кликати, то значить, що у нього сумлiння не зовсiм чисте. Щось там у нього
негарно.
   Микола (переляканий)._ Так... значить... ти думаЇш, що я...?
   Жандарм (смiЇться i клепле його по плечах)._ Ха,  ха,  ха!  Дитина  ти,
Миколо, ось що я думаю! Леда чим тебе застрашити можна. Не бiйся! Не такий
чорт страшний,  як  його  малюють.  Те,  що  тобi  тепер  видаЇться  таким
страшним, також не таке. До всього чоловiк привикне!
   Микола_. Ти се про що закидаЇш? Якось не зовсiм я розумiю тебе.
   Жандарм _. ПорозумiЇш, братчику, порозумiЇш, як на  те  час  прийде.  А
тепер знаЇш, що я би тобi радив?
   Микола_. Ну, що?
   Жандарм _. Будь спокiйний. Не  роби  нiякого  галасу.  Жий  собi  тихо,
смирно, як бог приказав, i нi про що не дбай, що довкола тебе твориться.
   Микола_. Нi про що не дбати? А думаЇш, що се можна?
   Жандарм _. А чому би не можна? Певно, що можна. Повiр  менi,  друже!  Я
багато свiту сходив, багато дечого видiв i знаю. Так ось що я тобi  скажу:
тисячi людей живуть от так, як ти, i не питають навiть, як воно  склалося,
вiдки пiшло, хто тому винен? Де би чоловiковi голови стало,  щоби  се  все
розiбрати? Сталося, склалося - що порадиш? Треба брати життя, яке Ї, треба
жити, як можна.
   Микола_. Iз розбитим серцем?
   Жандарм _. Дурниця серце. У кого воно цiле?
   Микола_. I на людськiм посмiховищу?
   Жандарм _. Наплюй ти на людей! Чого тобi вiд них потрiбно? А  як  ти  з
них будеш смiятися, то вони з тебе не будуть. Ще самi до тебе прийдуть.
   Микола (в задумi)._ Що ж, мудра рада. Тiлько, мабуть,  замiцна  на  мою
слабу голову. (ХапаЇ  себе  руками  за  голову  i  починаЇ  ридати.)_  Ой,
замiцна, замiцна! Не видержить моя голова!
   Жандарм _. Не бiйся, видержить. Я тобi поможу. Я кождому голову скручу,
хто би посмiв з тебе смiятися.
   Микола_. Багато буде скручених голiв.
   Жандарм _. Не бiйся, се вже моЇ дiло! А тепер, друже мiй, Миколо, знаЇш
що?
   Микола_. А що таке?
   Жандарм _. Я бачу, що ти дуже ослаб. Сон тебе клонить. Пiди собi на тiк
та засни.
   Микола_. А ти?
   Жандарм _. Про мене не турбуњйся. Я також троха вiдпочину, а потiм пiду
додому.
   Микола_. То, може би, Михаиле, ти сам пiшов на тiк i там заснув?
   Жандарм _. Ну, ну, не роби комедiњ! На тобi кожух (бере з жердки  кожух
i кладе йому на плечi),_ подушку i верету. (СтягаЇ  з  постелi  подушку  i
верету i також кладе на його.)_ Iди! (ВипихаЇ його за дверi. Мовчанка.  За
сценою чути важке зiтхання i повiльнi кроки Миколи)._

   ЯВА П'ЯТА
   Жандарм i Анна._
   _
   Жандарм _(обнiмаЇ Анну)._ Ну, тепер ми самi.
   Анна_. Цить! Я боюсь, щоб вiн там собi якого лиха не заподiяв.
   Жандарм _. Не бiйся! Вiн  тепер  занадто  ослаб,  розкис!  ЗариЇться  в
солому i засне.
   Анна (припадаЇ до нього)._ Михаиле, Михаиле! Що буде з  нами?  До  чого
воно дiйде? Чим воно скiнчиться?
   Жандарм _. Дурна! Ось вона чим турбуЇться! Нiбито хтось у  свiтi  знаЇ,
чим що скiнчиться i до чого дiйде? Жий та дихай, доки жиЇш!  Зле  тобi?  А
коли не зле, то дякуй богу. Як буде зле, тодi час буде думати про те  зле!
Чим скiнчиться! Нiчим не  скiнчиться.  Будемо  жити,  доки  можна.  Будемо
любитися, доки можна. Будемо людям в пику смiятися, доки можна, доки  вони
нас пiд ноги не вiзьмуть. А потому? Потому  один  кiнець:  всi  помремо  i
чорту в зуби пiдемо. Ось чим воно скiнчиться, коли хочеш  знати.  (ОбiймаЇ
њњ.)_
   Заслона спадаЇ_

   ДIЯ П'ЯТА

   Хата Миколи. День. Стiл вiдсунеiiпй, за столом i  на  ослонi  селяни  i
жiнки, мiж ними Бабич i Настя. Микола, пiдпитий, з келишком у руцi,  серед
хати. На столi велика пляшка горiлки i хлiб та сiль._

   ЯВА ПЕРША
   Микола, Бабич, Настя, селяни, жiнки_
   _
   Селяни (п'яними голосами спiвають журавля):_
   Ой там у лiсi, ой там у лiсi плужочок,
   Плужочок-чок-чок-чок (2), плужочок.
   Ой виорав вiн (2) ланочок,
   Ланочок-чок-чок-чок (2), ланочок.
   Ой насiяв вiн (2) конопель,
   Коно