яскравi яблука вражень зостались! Спускалася вниз проспектом, що весь був у палахкотiннi високих червоних квiтiв: щедро политi, вони всюди яскравiли вподовж алей, а над ними панувало суцiльними шатрами могуття припилюжених величезних акацiй, що, вiдцвiвши, тепер знову ждали нового цвiту. Якiсь жiнки смiялися на балконi, вiд радостi життя смiялися, а не з ™льки. Пригадалося њй, як той Лобода квартирою вихвалявся, що вiн њњ маЇ на цьому проспектi. "Окрема, - казав, - з балконом, з ванною... Щоправда, апартаменти в холостяцькiй запущеностi поки що, але жiночi руки лялечку з них би зробили". Яке ж вiкно, який балкон? Може, отой, де чињсь вудки стирчать? I це вона могла б тут жити? Щодня дивитися вранцi на отi скупi в росi квiтники, на палаючi в сонцi троянди... Одначе вiн, мабуть, досi не знаЇ, чого вона пiшла з дому i що навiть довiдки в нењ нiякоњ нема. А то, може б, i вiдсахнувся, хоча навряд, вiн-бо ж такий, що все влаштувати вмiЇ. Коли якось жартома закинув слово про загс, ™лька спаленiла, адже й там найперше спитали б, звiдки ти, красуне, де твоњ вiрчi грамоти, а вона тiльки й маЇ вiд своњх Вовчугiв вовчий бiлет, та й той неписаний, усний... I школи не кiнчила, i навiть нiкчемноњ довiдки бухгалтер не дав! "СключаЇться!" Незаконна. Як трудно ще людинi без тих папiрцiв! А навiщо вони? Хiба в них людську душу впишеш? Катратий велiв з мiста йти просто до бакена, та ще й не баритися, - робота там у нього яка, чи що? Днiпро i в заводях неспокiйний: вiтер воду вiвсюжить. Бiля бакенськоњ будки граЇ листям гiнкий осокiр, його здалеку видно. У найпекучiшу спеку бiля осокора можна заховатись у затiнку, а зараз пiд ним отаборилась цiла компанiя, що, видно, моторкою прибула, - моторка з написом на борту "Мрiя" причалена неподалiк. Дядько Ягор був уже помiтно повеселiлий, обличчя його, що й завжди червоне, навiчно обпалене полум'ям доменних печей, зараз було ще бiльш палахкотюче, а нiс, як синя цибулина, блищав краплинками поту. - Лий, лий повну, не бiйся! - примовляв дядько Ягор, а Лобода саме щось йому в чарку пiдливав iз пляшки. - Отак, по марусин поясок... по вiнця!.. Не бiйсь, не розхлюпаю. Рука, мовляв, ще не тремтить. Ящик пива стоњть на пiску, а осторонь зняте з вогнища паруЇ, червонiючи, повнiсiньке вiдро щойно вiдварених ракiв. ™льку товариство зустрiло з неприхованим захватом, тут њњ, видно, ждали; щось пiдстелили мерщiй, посадили, стали пригощати наввипередки. I кухоль пива взяла, i вiд ракiв не вiдмовилась. Лобода поставив вiдро з раками просто перед нею, i, лише коли вона взяла верхнього, всi iншi теж потяглися до цих ласощiв, затрiщали в умiлих руках клешнi та раковi шийки. Лобода показав ™льцi, що можна њсти, а що нi, а потiм вiдрекомендував њй своњх друзiв - молодого iнженера, чорненького, як жучок, що був, виявляЇться, власником моторки, i другого, патлатого, з широкою, добродушною усмiшкою товстуна-блондина, який, видно, був для компанiњ розважальником, його по-дитячому витрiшкуватi голубi очi до всiх сяяли привiтом, великi товстi губи смiшно плямками, вiн сам себе поляпував по ранньому черевцю i примовляв: - Ми, мартини, соцнакопичення не боњмось, черевце додаЇ солiдностi... Бочка вiтамiнного квасу сюди ввiйде... А iнженер, повертаючись, видно, до розмови, перерваноњ ™льчиним приходом, звернувся з запитанням до Лободи: - Чим же закiнчилась iсторiя з тим дружинником? Лобода, старанно розколупуючи ракову шийку, пояснив ™льцi: - Недавно викрили в нас одного. Студент iз медичного. Просто генiальний виявився тип. Знавець психологiњ, Кафка! Помiтив, з якими папками контролери ходять по гастрономах, добув i собi точнiсiнько таку, солiдну жовту папку, i в рейд по торгових точках. Зайде в магазин, скромно стане в кутку iз своЇю папкою i стоњть, нiчого не вимагаЇ, не запитуЇ, тiльки нiби потайки краЇм ока придивляЇться, як вiдважують. А там же народець! Рильце не в одного в пушку, вони мiж собою одразу шу-шу-шу: "Контролер! Дружинник!" Та того дружинника мерщiй за лаштунки в пiдсобку, посадять, i вже перед ним на бочцi пляшки, краби, зерниста iкра... ПоснiдаЇ хлопець, чемно подякуЇ i пiшов собi. А десь у другiй торговiй точцi пiдобiдаЇ, а в зразковому гастрономi ще й повечеряЇ в такий спосiб. Причепись ти до нього. Коли виявили, вiн нiскiльки не розгубився: я ж, каже, не вимагач, хiба я когось обманював чи шантажував? Вгощають люди, припрошують, то чи менi з моњм студентським апетитом вiдмовлятись? Таких треба судити, кричать йому, ти лжедружинник! А вiн ще й осмiхаЇться. Були, каже, на Русi Лжедмитрiњ i лжевождi, тож чому i лжедружинниковi не бути? I що за провина моя, порiвнюючи з тим, що вони, моњ лжепопередники, накоњли? - Здiбний тип, - зауважив молодий черевань, лежачи боком на пiску. - Такий зробить кар'Їру, будь здоров! Подлубавшись у вiдрi, Лобода вибрав найбiльшого рака, подав ™льцi, а тодi знов заговорив: - Тепер стало модно кар'Їризмом лаятись. Коли що, одразу кар'Їристi А вдумаймось: що поганого, коли працiвник прагне здоровоњ кар'Їри? Хiба це не стимул, особливо для нашого брата низовика? Чому тiльки з трибун та в звiрячих байках викривати зло? Треба брати владу i карати його! Силою влади, закону! Зрештою, кому в нашiм життi вiдкритий шлях до кар'Їри? Тому, хто краще працюЇ, хто вмiлiший, iнiцiативнiший, хто бiльше зробив для суспiльства... Працюй краще - пiдеш вище... Такий закон життя. - За здорову кар'Їру! - вигукнув черевань, що, як виявилось, обiймав керiвну посаду в заводському Палацi культури. - Важлива думка, Володимире Iзотовичу! То не солдат, що не мрiЇ стати генералом. Кар'Їра тiльки для того закрита, хто нi до чого не здатен. А якщо в тебе й виробничi показники, i анкета добряча, а плюс до того ще й художня жилка, розумiння спiвiв i танцiв... Та ви знаЇте, який у нас ансамбль? - з живим вогником звернувся вiн до ™льки. - Перед вами творець ансамблю, перший його фундатор... Недавно ще й сам з кастаньЇтами виходив на публiку, це зараз набув солiдностi - маю сто десять кiло живоњ ваги... Було, було, гула пiдi мною сцена, не дивiться, що штани широкi... - Штани твоњ таки вiдстали вiд моди, товаришу фундатор, - пожартував Лобода. - Смiшно, коли холошами вулицю метеш. - А я не боюсь широких штанiв! - збунтувався приятель. - Запорожцi носили ще ширшi, а вмiли вдарити гопака!.. I взагалi, що таке мода? Що значить - закрити лоб i пiдняти спiдницю? Ось нова мода пiшла серед дiвчат: носити окуляри. Начепить, хай навiть iз звичайного скла, аби тiльки видаватись iнтелектуалкою... Очi, мовляв, загубила, сидячи за книжками... Я в ансамбль таких не беру, менi треба карооких, синьооких!.. Ансамбль наш славиться, восени, може, навiть у Польщу поњдемо. А ви танцюЇте? - запитав ™льку i, не ждучи вiдповiдi, вигукнув захоплено: - Та ви в нас примою були б! Така фiгура, такi ноги. Тут по селищах дiвчата рано тлустi стають, правда, це теж ознака достатку i доброго клiмату. Глянеш - ще молода, а вже в плаття не влазить, i це при тому, що димом дихаЇмо, всякими там ангiдридами... А у вас, бач, i талiя, i бюст... На пуантах пiдете, навчитесь, це не складно... Нам зайця дай, i того навчимо сiрники запалювати!.. Отже, подумайте, ми охоче взяли б вас до себе, в наш ансамбль "Днiпрова хвиля"... Катратий при цьому чогось насупився, а потiм, перебивши балакуна, став раптом з iншого боку вихваляти ™льку, сказав, що племiнниця в нього не яка-небудь пустовiйка, вона дiвчина роботяща, моторна, чепурна! I мати недбахою не була, i дочка теж змалку в трудi!.. Слухати вiд дядька такi щедрi характеристики ™льцi було зовсiм незвично, вона зашарiлася. - А хiба це не труд - все життя танцювати? - булькато блискаючи своњми голубими, пожартував товстун. Одначе Катратий жарту не прийняв i нитки розмови не випустив, далi вiв своЇњ, бо хiба, винна, мовляв, дiвчина, що попала в таке безправство? Круго усi ходять пiд законом, спокiйно можуть спати, а ця в постiйнiй тривозi, беззахисна, беззаступна... - Заступимось, - твердо сказав Лобода i глянув на ™льку значливо, нiби для нењ в цьому словi мусив бути якийсь особливий змiст, не такий, як для iнших. - Безправства в нашiм суспiльствi i не буде. - Батько твiй, Володимире, за людей умiв заступатись, - мовив Катратий у задумi. А засновник ансамблю, пiдхопивши тему, став розповiдати, як здорово потурбувався Володимир Iзотович про свого батька, як старий розкошуЇ там у Будинку ветеранiв-металургiв, ловить рибу "на скок". ™ такий спосiб, генiально простий. Пливеш собi мiсячноњ ночi по озеру в плавнях, по Скарбному, чи по Вовчiй, тиша кругом, нiщо не шешерхне, правиш човна понад самим берегом, а вони (щуки), як вiдомо, сплять хвостом до берега, мордою до глибини, i ти лише злегенька плесь веслом по водi, риба сонна злякаЇться сплеску та стриб iз води, сама вискакуЇ - та в човен, та в човен! Iнодi, буваЇ, за нiч стiльки њх навискакуЇ, дiвати нiкуди, повен човен щук править Лобода-старий додому, завдаЇ куховаркам роботи! - Та щуки ж якi! - аж захлинаЇться керiвник ансамблю. - На весь розгiн руки! Оце вам i зветься ловити "на скок"... Катратий буркнув, що брехня це, мовляв, а Лобода пiдтримав свого друга, бо там заводськi ветерани справдi розкошують, живуть, як у Бога за пазухою... - Та, власне, хiба й не повинно так бути? - казав вiн примирливо. - Завоювали, то й мають. Все њм, як пiонерам, рiдна влада даЇ. Все вiд нењ само iде њм "на скок"... - I додав майже зажурено, майже фiлософiчно: - Колись, мабуть, i ми там опинимось... в Палацi ветеранiв. Темп такий, що збiжить життя, й не оглянешся. - I, ласкаво глянувши на ™льку, пiдбадьорив њњ жартом: - Дорога ясна: комсомолом починаЇм, соцбезом кiнчаЇм!.. Коли ракiв у вiдрi не зосталось, i пивнi пляшки порожнi валялися на пiску, дядько Ягор взявся стругати весло, яке не перший день струже, як тiльки вибереться вiльна часина. А прињждже товариство запросило ™льку по Днiпру прогулятися з вiтерцем. Катратий застережливо кинув, що он з-пiд сонця хмара заходить, але товариство на це не зважило, весело пiдхопило ™льку, i не встигла вона й схаменутись, як була вже в човнi, i моторна помчала њњ - вперше в життi! - просторами Днiпра. Лобода, сидячи в човнi навпроти, дивився на пасажирку розчулено i вдячно i мовби втлумачував поглядом: бачиш, ™лю, все тут робиться тiльки ради тебе, ради того, щоб принести тобi вдоволення й радiсть. - Куди? - коротко спитав iнженер, що правував моторкою, однак Лобода, якому запитання адресувалось, нiчого не вiдповiв i знову нiмопромовистим, упокореним поглядом перепитав ™льку: вислов, мовляв, своЇ бажання, ти тут владарка! Моторка, i напрям њњ, i швидкiсть, i наше товариство - все в твоЇму розпорядженнi! На острови отi? Чи пiд мости? Чи до водноњ станцiњ? Все твоЇ тут, все тобi вiдкрито, бажай, командуй, вели! Рiвномiрне стукотiння мотора, струмування легкого вiтерця в розпашiле лице, зустрiчнi човни, - з деяких чути вiтальнi вигуки, зверненi до Лободи та його супутникiв, - i знову простiр надвечiрнього Днiпра з повнотою вод i розливом свiтла. Отак би помчати аж до своњх Вовчугiв, хай би побачила бригадирова крикуха ™льку в такiм товариствi, онiмiла б зi злостi! В одному мiсцi довелося розминатися з легкокрилим табуном гостроносих, схожих на ракети човнiв; в кожному сидiло по восьмеро гребцiв, вони то згинались, то розгинались в Їдиному ритмi, в Їдиному помаху весел, тiльки чулося дружнЇ плесь-плесь. I серед тих смалюватих, з мокрими спинами, з мокрими чубами атлетiв ™льцi нiби завважилася одна знайома постать... Це ж вiн, студент? Так i тьохнуло враз усе солов'ями, що њх чула вночi на Зачiплянцi з магнiтофонноњ стрiчки! Промчали човни, вiддалялися з ритмiчним помахом весел, а життЇлюб iз ансамблю басовито вигукував, повен завзяття й ентузiазму: - Оце життя! Оце життя, а не фiкцiя! СвоЇму майбутньому чоловiковi, ™льочко, умовою поставте: щоб катав вас щодня... Щоб яхту вам персональну... Ви для цього створенi! Вам усе лiто на пляжi викрасовуватись! - I, мовби жартуючи i нiби й не зовсiм жартуючи, вигукував далi, що якби йому така красуня виявила честь, то вiн би њй створив комфорт, будь здоров! Двiчi на рiк на курорти њздила б, не став би ревнiстю замучувати, звiту не питав би, не дрiб'язковий... - Все для жiнки можна вiддати, - Лобода знов багатозначно глянув на ™льку, - якби тiльки виявилась достойною, здатною створити з тобою мiцну, сучасну, зразкову сiм'ю. Повну њй волю за це. Хочеш учитись - учись. В музењ, в кiно ходи, на концерти. Хочеш в туристську - одержуй, будь ласка, путiвку й довкола ™вропи: Парфенон, пiрамiди, Везувiй... Я на це так дивлюсь: цiлковиту сувереннiсть дай жiнцi, усi права дай за те, що вона рятуЇ тебе вiд самотностi й хоч коли-не-коли приголубить, - голос його налився щирiстю. - Хай вона будуЇ життя на свiй смак, все њй повинно бути дозволено при однiй умовi: не бiгати iз заявами в комiтет на свого рiдного чоловiка, - пожартував вiн трохи сумовито. - А ось у моњх знайомих: як тiльки найменший конфлiкт, не так глянув на нењ законний чи десь затримався з товариством на островах, уже вона й бiжить iз заявою в комiтет, де з тебе стружку знiматимуть... ™лька розумiла всю пiдводну течiю цiЇњ розмови, i хоч почувала, як нуртуЇ в нiй якась не до кiнця усвiдомлена вiдпорна сила, але було щось i приЇмне, спокусливе в цих натяках, в мальованих картинах, в неприхованiй увазi до нењ. Над усiма тут вона нiби старша, всi перед нею так i стеляться. Почувала, що зараз нiби виростаЇ у своњй цiнностi, помiчено њњ вроду, комусь вона таки потрiбна... Не зоставались в њњ душi без вiдгуку слова про оту незалежнiсть, вiльнiсть, про пляжi днiпровськi, де можна було б цiлi днi проводити безтурботно, наодинцi з сонцем, iз волею, iз блакиттю!.. Буря знялася несподiвано. Так вони щоразу зненацька зриваються, цi надвечiрнi бурi на Днiпрi. Iз заходу, з-пiд хмари, погнало враз курявою, на пiвнеба закушпелило рудим, i одразу й заводи, i Днiпро, й мости, окутало якоюсь тривогою, сутiнню вiтряною... Небо, що вдень було повне блакитi, тепер скаламутилось рудою завiЇю тьми, i вiтру, й тривоги. Човни, як трiски, погнало на водi, i бiлокорi осокори на берегах закудла-тились листям, потемнiли, страшно вiддаленi, i в Лободиних очах ™лька помiтила, як майнуло щось сполохане. А туча розросталась, навкруги посутенiло. Днiпро збурунився, моторка йшла важко, орала хвилi, воду зривало вiтром, кидало бризками в обличчя. Бурею пригнало њх знов до Катратого. ™лька вистрибнула просто у воду. Пiдiбравши плаття вище колiн, мерщiй подалася до берега, а моторка одразу ж погнала далi десь до свого причалу. Опинившись на березi, ™лька вiдчула дивне полегшення. ѓй здавалось, що саме ця раптова буря вiд чогось њњ зарятувала. А для Катратого наче й не iснувало цiЇњ бурi на Днiпрi, сидiв собi пiд розшумiлим осокором i спокiйно стругав своЇ весло. Обвiяна вiтром, що плаття на нiй туго облiпив, ™лька з радiсно-лоскiтним почуттям стояла на березi, i не серед хвиль уже була, а на твердiй землi, i буря њњ не лякала, осокор спiвав њй своњм шумом, i було щось навiть буйно веселе в тому, як розбiгаються, втiкають увсiбiч човни з Днiпра, бiльшi й маленькi, а одна шлюпка з заводським номером перекинулась неподалiк берега догори дном, i двоЇ хлопцiв-голякiв, видершись на ту ковзку посудину, стали в бешкетнiм ошалiннi вибивати на нiй чечiтку. От њх би в ансамбль!.. Катратий нiби й цього бешкетництва не помiчав, похмурiстю було повите його обличчя. Чимось, видно, було старому зiпсовано настрiй. При товариствi цього не виказував, а зараз - як туча. Помовчавши, виповiв ™льцi причину: квартальна сьогоднi приходила. Чи головин прињзд њњ розколошкав, чи iнший хто пiдказав, тiльки раптом згадала й квартальна про своњ обов'язки. Домовою книгою цiкавилась, i хоч по-сусiдському, проте попередила Ягора: або прописуйте свою квартирантку, або... Треба буде шукати десь руку в мiлiцiњ, щоб прописатись, щоб узаконитись у життi. VIII Вкрадено таблицю з собору! Там, де висiла, зоставсь прямокутник необлинялий та дiрки вiд гвинтiв. Мабуть, i сам Лобода-висуванець, який вважав себе знавцем робiтничоњ душi, всiх њњ закамаркiв, не сподiвався, що такий незначний факт, як пропажа таблицi, шматка чавуну, наробить на Зачiплянцi стiльки шелесту. I перший, хто виявив, - двоюрiдний брат Володьчин, Костя, слiпий танкiст, точнiше, його кокетуха Наталка, котру вiн проводжав до раннього автобуса, не ховаючи нiжностi, як буваЇ в них щоразу, коли помиряться пiсля сварки. А подружжя це нерiдко потрапляЇ у шторми та бурi; незадовго перед цим у њхнiх широтах просто тайфун лютував... ОбоЇ були запрошенi на iменини до Наталчиноњ приятельки на селище "Коксохiму", iшли туди пiд ручку, в мирi та злагодi, а звiдти вночi Костю аж бiля цього собору Наталка догнала з покалiченим баяном, за руки хапала, просила: "Пробач! Дiтьми благаю, прости! Хочеш, на колiна перед тобою впаду, бий, топчи, тiльки знiми грiх, пробач, востаннЇ пробач!.." Нiхто нiби й не був свiдком цiЇњ нiчноњ сцени, а проте вся Зачiплянка вже знала, як Наталка пiсля iменин каялася та навколiшки повзала перед своњм слiпим Костею на майданi, бо знов, видно, пiдпивши, "давала дрозда", як сама вона висловлюЇться про себе... Бурхлива, загуляща, Наталка i з Костею теж познайомилася на одному з весiль, куди його були запросили грати: сама до нього пiдсiла, розпалена, стала руку гладити. Сказала, що вiн њй подобаЇться, вiн гарно так граЇ, з настроЇм, а що невидющий, то... "Я зараз теж невидюща!" - засмiялась вона тодi i, пiдхопивши його, вiдбиваючись вiд усiх жартами, сама безсоромно потягла його в кучугури, в ту пустелю пристрастей, де чебрецями гарячими дух забивало, де вiд млосних чебрецевих пахощiв можна було вчадiти навiки!.. I ось тепер, на iменинах у приятельки, вона, як безмужня, про Костю забувши, весь вечiр вигоцуЇ з заводським енергетиком, тим старим донжуаном, притьохкуЇ соромiцькими приспiвками до нього, а тодi раптом вiдлучились кудись удвох, - Костя одразу вiдчув њхню вiдсутнiсть. Зникли i не вертались, повiв легковажницю старий гультяй, мабуть, до тих самих чебрецiв... Не став бiльше грати Костя: брязнув баяном об землю, аж заскавчали рештками музики мiхи... Потiм, коли бiля собору наздогнала його Наталка, були знову виправдання, пояснення, iменем дiтей благалося, а вiн хоч i кипiв люттю образи, ревнощiв, проте знав, що, як не вперше вже, зрештою прийме њњ каятьбу, i сльози, i пестощi, i вже й сам нiжитиме њњ, нiколи не бачену, жагливо-палку, загулящу... БуваЇ, що любити - це лише радiсть, а буваЇ, що це майже повсякчаснi муки i бiль. Як у нього. Нiколи не бачив Наталчиноњ усмiшки, не знаЇ, яка на вроду, який у нењ вираз очей, тiльки плоть њњ знаЇ, тiла пругкий вогонь, ласку рук... I ще солоний смак слiз њњ, слiз каяття... Простив, помирились, проводжаЇ знов њњ, матiр своњх дiтей, до автобуса вранцi. Коло собору Наталка стривожено вхопила чоловiка за руку: - Косте, що за знак? Таблицi на соборi нема! Як це розумiти? Костя, наблизившись до стiни, мовчки обмацав дiрки, де таблиця була пригвинчена, постояв, хмуро процiдив крiзь зуби: - Сволоцюги. Повертаючись додому, вiн зупинив коло хвiртки Вiрку БаглаЇву, яка саме вийшла з двору, поспiшаючи на роботу. - Ти ж начальство, - сказав роздратовано. - Член парткомуi Чи, може, й ти потураЇш свавiльникам? - Що скоњлось, Косте? - вона була здивована його тоном. - Таблицю хтось вiдгвинтив вiд собору. Була на це постанова? Людей питали? Наче йому неоднаково, незрячому, Ї та дошка чи нема. А може, й неоднаково? Може, i вiн по-своЇму дорожив цим собором, що Їдиний тiльки й зостався йому з довоЇнного життя? З дитинства, з юностi, коли ще невипаленi Костинi очi мали змогу збирати в душу цей дивний зачiплянський свiт... Вiрунька, хоч i поспiшала до автобуса, все ж завернула на мiсце подiњ. Так, нема. Позбавлено паспорта. I хоч ранiше за цехом, за графiками, за безлiччю квартирних та побутових справ њй не до собору було, вiн наче й не iснував для нењ, одначе зараз це неподобство обурило й Вiруньку, собор i для нењ враз якось ожив. Не було ж на парткомi й мови про те, щоб собор роздягати! Нiякi збори не приймали ухвали, щоб зносити його! Без таблицi тiЇњ, кимось давно прибитоњ, став одразу вiн якийсь беззахисний, безборонний, списаний iз життя, приречений на злам. Майнуло в гадцi, як, ще коли малою була, зносили в њхньому селi церковцю дерев'яну. Невiдомо ким i коли була поставлена, хоча ставили њњ, видно, справжнi майстри: збудована була без Їдиного цвяха. Сокирами та ломами розбивали старезне, але ще мiцне, не поточене шашелями дерево. Без Їдиного цвяха, на самих шипах! Тiльки й гомонiли тодi про це. Тi, що похмуро трощили, розшивали ту старизну, з мовчазною люттю виконували руйнацьке завдання. Спершу здавалось, що все там одразу мусило б розсипатися вщент, а проте ветха споруда чинила опiр, вражала всiх мiцнiстю. Аж наступного дня, пригнавши трактори, таки розтрощили њњ, розламали, розтягли. Найстрашнiшим було для Вiруньки, коли падало горище i з хмари куряви так i пужнули врiзнобiч великi сiрi кажани, закружляли над людьми, над толокою слiпо, беззвучно. За життЇвими клопотами притьмарились, забулися, а зараз, немов розбурканi чимось, знову зринули з глибин споминiв тi кажани, тi неспiвучi птахи њњ дитинства. Огиднi духи руњни, шорсткi, наче запилюженi, i на все життя - слiпi. Згадалась ще купа розкиданоњ, припалоњ порохнею церковноњ утварi, школярчата копирсалися в нiй, знаходили на руйновищi з-помiж смiття та мотлоху висушенi уламки березовоњ кори з химерними на нiй письменами. Темну парусину якусь довго розглядали з намальованим пеклом, з грiшниками, з ледь розбiрливим написом - червоним по чорному: "Зима необiгренна" (пiзнiше холод окупацiњ постане њй в образi такоњ чорноњ необiгренноњ зими)... Пiдiбрала й Вiруня тодi ощепок староњ кори з письменами, на якiй потiм комсомолець-учитель намагався розшифрувати бозна-колишню словенську в'язь iз титлами i якимись закарлючками... Так i зосталось нерозшифрованим, що там було написано давнiми писарями чи самими майстрами, тими, котрi вмiли будувати без Їдиного цвяха... Може, остороги якiсь? Заповiдi нащадкам? Тепер, видно, хтось вирiшив перетворити в руйновище i цей собор. Повернеться Iван з Iндiњ - порожньо на майданi! Пустеча! Де ж собор? Вiрунько, де ж собор наш, бiля якого ми з тобою так любили блукати в молодi нашi ночi кохання?.. Мовчазний зачiплянський гiгант-старожил, що на роботу нас лiто й зиму проводжав i щодня зустрiчав iз роботи, де ж вiн?.. Чому на його мiсцi пустир? Пiдiйшло ще кiлька селищанських, оглядали пляму - слiд вiд зниклоњ охоронноњ таблицi. Семко Дейнека подав думку, що треба мiлiцiонера б викликати, щоб вiвчарку привiв та пустив њњ по слiду. Там у них собаки-шукачi здорово намуштрованi, будь-який слiд вiзьмуть. - Цього слiду нiяка собака не вiзьме, - кинула Вiрунька сердито i поспiшила до автобуса, що саме пiдiйшов. Нiби не що й сталось, а навiть i на роботi чомусь Вiруньцi було марудно, сердито на всiх. Одразу ж пiсля змiни вирiшила зайти до Лободи: собор у його ж пiдпорядкуваннi, над ним Володька начальство... Начальство було в бадьорому робочому настроњ. Синя блуза-спецiвка просто поверх майки, бо жарко. Хто не знав би в лице господаря кабiнету, мiг подумати, що перед ним заводський iнженер-металург, один iз вiдвiдувачiв, що забiг просто з цеху в кабiнет i, чекаючи свого керiвного друга, вiльно сiв посидiти за його столом. Вiкно вiдчинено, i за ним видно закурену сажею акацiйку, хирлявий газончик, а трохи далi - чорно-сiру, столiтньою курявою вкриту браму заводську. Пилюки в кабiнетi явно не бояться - порохня шаром лежить на поскручуваних у труби якихось плакатах чи дiаграмах, що валяються на масивному сталевому сейфi; помiтно пилюку й на чавуннiй статуетцi Титана, прилаштованiй на письмовому столi. Заводський гуркiт у вiкно долинаЇ, але на нього в кабiнетi не зважають, до цього звичнi. "Ви сподiвалися зустрiти за цим столом заскорузлого чинушу, - мовби повинно було казати все тут вiдвiдувачевi, - жовчного бюрократа, що вiдгородився вiд роботяг i за паперами свiту Божого не бачить. А я ось який. Висунули, то й сиджу. З цеху прийшов, а скажуть, то й знов у цех вернусь. Мене цим не залякаЇш, за канцелярський стiл не тримаюсь". Все по-дiловому на столi: календар, телефони рiзних кольорiв, пластмасове письмове приладдя та ще ота чорна, заводського литва статуетка - точнiсiнька копiя того Титана, що в парку на високому п'Їдесталi десь аж пiд небом стоњть, простерши руку над заводами. Тут, на столi, присутнiсть Титана не випадкова, серед купи паперiв цей карликово-iнтимний, змалiлий Титан - як знак того, що в кабiнетi пам'ятають про нього повсякчас. - Кажи, Вiро Пилипiвно, з чим прийшла? - Лобода сидить збоку стола звично, невимушено, нога на ногу. - Цiй ночi, - почала вона i осiклася, бо очi його, завжди трохи шельмуватi, змигнули розсiяним смiхом, стрельнувши кудись убiк, i њй на мить здалося, що Володьцi вже все вiдомо. - Слухаю, слухаю тебе. - Таблицю вночi знято з собору... - Ах, Вiрунько, я думав, у тебе щось виробниче, невiдкладне, - мовив з розчарованiстю в голосi, хоча шельмуватiсть з очей не зникла. - А ти знайшла з чим... Повiр, не один собор у мене на плечах... Дозволь спершу ось iз товаришем з областi докiнчити. Але товариш, що скромно, сидiв пiд стiною, сухорлявий чоловiк у темнiй сорочцi з краваткою, стримано зауважив, що вiн почекаЇ. Що йому буде навiть цiкаво. Булькатi, стереоскопiчнi очi Володьчинi знову змигнули, невловно змигнули, але вiн i на знаки не дався, що хотiв би уникнути розмови на цю тему, навпаки, по-дружньому мовив до Вiруньки: - Ну, кажи, що там. Вона коротко переповiла, закiнчивши знервовано: - Самоправство якесь. Нiкого не питаючись. Наче i влади нема! Лобода глянув на товариша з областi так, нiби вибачаючись за Вiруньчину неоковирнiсть: що з нењ, мовляв, вiзьмеш, рядова виробничниця, сiче навпростець... - Влада, Вiро Пилипiвно, Ї, - сказав њй наставницьки. - До того ж дуже конкретна. Ось ми з тобою i маЇмо честь њњ представляти. "Ти менi баки не забивайњ - хотiлося крикнути Баглайцi. - Я краще тебе знаю, що влада Ї. I що мене не для пустомолотства в мiськраду селищанами послано. А ось ти чого крутиш? Хiба не бачу тебе, крутiя? Та я ж тебе наскрiзь бачу!" - Не для того я прийшла, щоб ти менi лекцiњ читав, - сказала з серцем. - Вчинено беззаконня ж, iнакше не назовеш!.. Для чого тодi ти на культурi сидиш? - Ша, не кипи, Вiрунько. Ми з тобою люди своњ, завжди дiйдемо згоди. Грiх на кума так нападати... - Якби знала, нiзащо кумом би не взяла! - Не гарячкуй, будь ласка. Краще скажи, чи добрi готуЇш своЇму Iвановi зустрiчний? Чи дерунiв напекла? Цей жарт висуванець адресував також i до обласного товариша пiд стiною, щоб виказати перед ним свою обiзнанiсть навiть у родинних справах заводчан. Помiтивши зацiкавлення присутнього, Лобода пояснив йому, що чоловiк цiЇњ ось Вiри Пилипiвни якраз i Ї той вiдомий сталевар Iван Баглай, що зараз у Бхiлањ плавки даЇ. Скоро вибуде строк, маЇ от-от повернутись. Вiруньчиного погляду не уникло, як, пояснюючи, це товаришевi, Лобода водночас i вивчав його: кортiло, видно, "генiЇвi" наперед вгадати, як той поведеться в питаннi про собор, щоб i собi вiдповiдно пiдкорегувати паруси. Але товариш, слухаючи Лободу, був непроникний. Тiльки коли цей перебалакав, сказав йому стримано: - А з тiЇю таблицею вам таки слiд розiбратись. Факт справдi дивний. - Просковзнуло повз нашу увагу, винуватi, Павле Антоновичу, - поспiшив покаятись Лобода, i була в голосi непiдробна щирiсть за цей свiй промах у роботi. А Вiрунька тим часом зiрким своњм оком примiтила в кабiнетi ще одну рiч: у кутку iз-за сейфа рiжечком виглядало щось далеко засунуте i якимось плакатом прикрите... щось дуже схоже на таблицю чавунну! - А то що? - запитала вона i, одним махом зiрвавши з соборноњ таблицi плакат, жужмом кинула його пiд ноги й вилетiла з кабiнету, зi злiстю вдаривши дверима. Невдовзi пiсля цього непримиренна Баглайка вже сидiла в приймальнi секретаря обкому. IX Зачiплянку цього дня нiби гедзi покусали: багато було злих. - Наче в душу тобi наплювали, - сказав Федiр-прокатник. - Ну, зловив би я тих злодiюк... Як на те, в нього ще й "Кама" того дня зiпсувалась. I з жiнкою за нiщо посварився. Iншi теж ходили дражливi, прихнюпленi. Мабуть, якби заявився сьогоднi Лобода-висуванець на Веселiй iз своњм нержавiючим оптимiзмом та свiженькими анекдотами, то навряд чи став би хто слухати його "вiрменське радiо". I вже напевне, що нiхто зараз не сiв би з ним забивати "козла": маЇш охоту - сiдай i сам iз собою грай! Несподiвано з'явилась на обрiњ кочiвна бригада реставраторiв, що ставила свого часу смiховинне оце риштовання, яким так нiхто, крiм лелеки, й не скористався. Тижнiв два тодi товклися тут, iз собору зробили собi нiчлiжку, горiлку пили та дiвок водили - така це була бригада, що њњ роботу Зачiплянка iнакше й не називала, як халтурою. I ось знову з'явились, зачули поживу. Адже разом з таблицею тепер iз собору було нiби знято якийсь покров схоронностi, недоторканостi, вiднинi собор став об'Їктом ненадiйним, i це, певне, якраз i пригнало мерщiй сюди халтурникiв (вiдомо, що й на руйнуваннi часом можна добре урвати)... До того ж згадала ця братiя про колись уже виконанi тут роботи (хоч i було њх на копiйку), спом'янула якийсь свiй договiр, що його, мабуть, уже й мишi з'њли. Бригадир реставраторiв, щуплявий пiдтоптанець у беретi, умовляв селищан пiдписати йому якогось акта, виправдальним тоном пояснював на майданi, чого роботи було тодi заморожено: - Ви ж знаЇте, як це в нас: то кошторис не затверджено, то олiфи нема... - Душi в тебе нема, - презирливо скривився на це Федiр-прокатник. - Бригада не бий лежачого, - пiдкинув Шурко, водiй далекорейсових автобусiв. Ще один з реставраторiв скаржився, що за висоту не платять; бiгаючи верткими очицями, шукав у роботяг спiвчуття. - По закону верхолазам маЇться за висоту платити, а хiба ж то не висота? - I, закликаючи присутнiх у свiдки, вказував на центральне шатро, iржаве, з облiзлою фарбою. Металурги спохмура поглядали вгору. То таки була висота. Молодиця вагiтна, невiстка горнового Ткаченка, теж задивилася вгору, кривилася, наче хотiла спитати: "А дитя моЇ вже й не побачить отих бань та шпилiв?" Небо над собором сьогоднi було наче блакитнiше, нiж завжди. Нi юги, нi заводських димiв. Ластiвки вгорi змигували весь час; чимось њм тут подобаЇться, цiле лiто вони так змигують над опуклостями собору. Розмова в гуртi раз у раз поверталася до таблицi, зайшлося про походження њњ, старшi пробували пригадати, коли й ким було њњ вiдлито, i виходило так, що ледве чи не за декретом Ленiна вiдлита була вона, ота чавунна зачiплянська таблиця... Учитель Хома Романович, у якого до вiйни сидiла за партою легендарна Майя Прапiрна, неремстиво стояв позад гурту сухенький, сивий, у розмовах участi не брав, тiльки очi його, задивленi на собор, пойнялися сльозою. Йому бiльше, може, нiж будь-кому, було чого переживати. За цей собор вiн свого часу на Магаданi побував, власне, бiльше за свiй темперамент, за те, що мав звичай аж надто запально iсторiю храму переповiдати учням. Багато хто з металургiв, людей рiзних поколiнь, теж колись сидiли за партою у Хоми Романовича i дещо знали про iсторiю виникнення собору. Виник, мов iз легенди. Пiсля зруйнування Сiчi, в потьомкiнськi часи, поверженi запорожцi заснували монастир у цих мiсцях, у плавнях, що належали ранiше однiй iз окрањнних запорозьких паланок. Отам у плавнях постригались у ченцi, брали до рук, замiсть шабель, книги Святого письма. Перевдягалися, як оточенцi, в буденну сiру одежу гречкосiњв. Чорною жалобою ряс прикривали буйно-червонi шаровари лицарiв Запорожжя. I вирiшено було тодi на њхнiй сумовитiй радi: збудуЇмо собор. Воздвигнемо, щоб пiднiсся в небо над цими плавнями, що рибою кишать, над степами, де нашi конi випасались, i буде незломлений наш дух жити у святiй цiй спорудi, наша воля сяятиме в небi блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито дух волi й жадання краси! Наша непокора в цiм витворi стане серед степiв навiки, окрасою Великого Лугу вгору сягне... Але хто ж збудуЇ? Хто сотворити зумiЇ? Пiдлiток мiсцевий викликався, тямковитий хлоп'як з очима великими, як натхнення. "Благословiть!" I зник у плавнях. Три доби його не було, потiм повернувся до товариства й на долонi тримав собор готовiсiнький, весь зроблений iз стеблин комишу. Розповiдав, нiбито зморений, прилiг у плавнях, задрiмав, i собор сам увi снi йому наснився. Дано знак, ударили в тулумбаси, скликаючи раду козацьку (вiдомо, що на раду навiть у Сiчi козаки йшли без зброњ, докладаючись лише на силу розуму). Рада козацька, оглянувши пробу комишеву, схвалила: воздвигнем! I засяяли вiдтодi блакиттю кулястi банi собору над плавнями, над цим бiлим свiтом днiпровським... Щось подiбне переповiдав колись своњм школярикам схильний до велемовностi Хома Романович, а зараз уже нi, не переповiдаЇ. Мовчить. Мовчить про тi легендарнi плавневi очеретини, з яких цей собор колись виник. Вчить дiтей арифметики. Чистоњ арифметики, без будь-яких домiшок. Хiба що з БаглаЇм-молодшим коли-не-коли душу вiдведе. Микола належить до його найулюбленiших вихованцiв, учитель вiрить у нього та в ненаписанi його поеми. А хто маЇ сумнiв, тим каже тоном майже урочистим: - Юнак - чистий думками i непорочний дiями. Колись вiн ще прославить нашу Зачiплянку, згадаЇте моЇ слово... Пiд час громадянськоњ, коли рiзнi влади тут часто мiнялись, не раз налiтала на собор ще й "безвладна влада", гуляйпiльська анархiя, без попа причащаючись вином iз золотих церковних чаш. Уподобали гуляйпiльцi великого дзвона й вирiшили були забрати його до себе в Махноград, у степову свою столицю. На спецiальних пристроях волами тягли через скарбнянськi плавнi стопудову козацьку мiдь, але на греблi десь вози уломились пiд непосильною вагою, шубовснув дзвiн у ковбаню, в глибочезне плавневе озеро i, кажуть, сiм днiв гув, доки дна дiстав! Досi показують старожителi те мiсце, що тепер уже не страшне, щолiта купаються там дiти iз заводських пiонерських таборiв. I дiла нiби не було, а люди знiчев'я все юрмились на майданi соборному. Ромця точив язика на дотепах, що iдея шашличноњ таки явно ж перемагаЇ iдею собору. То чому б не кинутись швидше геть розламувати його, цей пережиток минувшини! Величезну шашличну натомiсть воздвигнемо! Шашлики по пiвбарана, чебуреки, як пiдошва, джаз iз стриптизом... - Припни язика хоч ти, - суплячись, кидав йому чорний, як циган, Кашубенко-прокатник. - Тобi лише б зубоскалити. Десь аж iз Гупалiвщини придибуляли старелезнi бабусi у темних хустках, не розчули той дзвiн iз таблицею, та по-своЇму чутку перетлумачили: по-њхньому виходило, нiбито з мiнiстерства мають сьогоднi прињхати собор вiдкривати... Спасибi, зважили-таки там на њхнi безконечнi прошенiя! Незабаром над шамранням гупалiвських бабусь уже горував голос Шпачихи, яка, вiдбазарювавши в мiстi й повертаючись у своњ володiння, застала њх у явному негараздi. Збагнувши, в чому суть, Шпачиха розшаленiлася, кинула клич негайно ж братися й писати анонiмку за пiдписами всього селища. Сама, мовляв, бiгатиме по дворах, сама пiдписи збиратиме пiд цю анонiмку. Не станемо докладно цитувати Шпачиху, не всi њњ вислови пiддаються цензурi, але в анналах зачiплянськоњ iсторiњ крилатi Шпачишинi вислови, безперечно, залишаться; не раз буде згадано, як бурхливо тут реагувала вона, як погрожувала лягти на порозi собору i - "тiльки через мiй труп!..". Певне, забула Шпачиха, коли востаннЇ й свiчку цьому соборовi ставила, нав'ючена клунками, нiколи й не гляне вгору, на його верхи, а тут раптом збаламутилась - не впiзнати було њњ. - При всiх же властях стояв! - галасувала зразкова квартальна. - Чого ж тепер розвалювати? Кому вiн поперек горла став? I, забачивши Олексу-механiка, що саме завився на майданi, присiкалася й до нього: - Ти все iз своњм Бубликом не розв'яжешся? А це свавiлля тобi не пече? Ти ж народний засiдатель, нащо ми за тебе голоси вiддавали? - А що я можу? - виправдувався механiк. - Хто мене слухаЇ? - Справу в судi на руйнителiв заведи! - Судити! Прилюдно судити треба за таке, - сердито пiдтримав Шпачиху танкiст, що стояв у вишитiй гуцулцi, як завжди виструнчений, з цiпочком у руцi. Цiпочок незрушний, лице пiдняте, i таке було враження, мовби танкiст крiзь незрячi своњ окуляри теж дивиться на собор i бачить його. - Та при всiх же властях стояв! - знов завела своЇњ обурена до краю Шпачиха. - А тепер на руњну? Пам'ять козацьку на канцур'я рознести? Микола Баглай не втручався в розмови. Не сподiвався вiн, що доля собору так зачепить його Зачiплянку, собору, який перед цим був нiби в безнадiйному забуттi i, здавалось, нiкого вже не цiкавив. Дотепер, мабуть, нi в кого й питання не виникало, стояти йому чи нi, можна жити без нього чи не можна, так само, як не виникають у металурга сумнiви: йти чи не йти йому сьогоднi на змiну, ставати чи не ставати до печi мартена. Виходить, ти помилявся? Гадав, що тiльки тобi доступна краса цього архiтектурного шедевра, а iншi таких речей уже не сприймають? Чи, може, й справдi були глухi? Може, тiльки зараз нарештi слух у людей на красу повертаЇться? I не одного тебе обурюЇ, що рука невiгласа зважуЇться посягти на труд людський, на це дивовижне творiння козацького барокко... Сучасний вандалiзм - звiдки вiн, звiдки ця психологiя браконьЇрства? Коли у вирi революцiњ доводилось руйнувати, у битвах iз старим свiтом, тодi ще можна було якось зрозумiти, - битви мають своњ закони... Стихiя, вибух вiковоњ ненавистi... Та й тодi не зруйнували, хтось уберiг, може, здорова iнтуњцiя народу зберегла та Ленiн своњми декретами? I ось нинi, серед устояного мирного життя, коли мистецтво покликане облагороджувати душi людськi, пробуджувати потяг до духовного навiть у тих, хто встиг змiзеритись, - в цей час приходить зачiплянський сiрий-сiрий герострат, затятий у своњй дрiмучостi, пiдступаЇ пiгмей iз бульдозером чи вибухiвкою... "Нi, товаришу браконьЇр, не так це просто зараз", - думав Микола. Потреба собору, потреба краси, так само, як i огида до руйнування, видно, завжди жеврiла в цих людях, будiвничих за покликанням, тiльки жеврiла вона досi непомiтно, жила в надрах душ десь глибоко й пригамовано, њњ навряд чи й помiчали в собi, як не особливо помiчаЇ Зачiплянка тишу своњх лiтнiх ночей, доки вона нiким не порушена, i квiття доменних заграв, доки вони палають. ЗвикаЇш, не надаЇш значення, доки це Ї, вважаЇш, що це завжди й повинно бути, як вiчний плин часу, як неминуща краса свiту. Коли ж набiгаЇ тiнь, нависаЇ загроза, починаЇш розумiти, що Ї речi, без яких душа озлиднiла б. Сьогоднi люди помiтили свiй собор. Для них вiн не пiдлягаЇ знесенню, бо вiн прийнятий ними у цiнностi життя так само, як вiд народження прийнята синява Днiпра, i багряна велич нiчного неба над заводами, i постать чавунного революцiйного Титана, що для юних поколiнь прийшов десь уже нiби з вiчностi. X Володька Лобода не був наполоханий Вiруньчиним наскоком на нього в кабiнетi. Щоправда, коли вона виявила оту кляту таблицю за сейфом, стало трохи незручно господаревi кабiнету, тим паче, що сцена вiдбувалася в присутностi товариша згори, хай i не надто високого чину. Та, зрештою, все перемелеться, кума переказиться, i знову твоЇ опиниться зверху... Не такий нањвний вiн дiяч, щоб, починаючи вести облогу собору, не забезпечити собi надiйно тили. МаЇ певнiсть;, бо маЇ опору. Той, кого Володька вважав батьком хрещеним, хто висунув його на керiвну посаду, слухати спокiйно не мiг, коли заходила мова про собор. Вiдповiдальний товариш то