Iлюзiї або пригоди Њесiї мимоволi
Џерекладено за виданнЯм: Richard Bach. Illusions. The Adventures of a
Reluctant Messiah. -- Delacorte Press / Eleanor Friede. New York, 1977.
© 1977 Richard Bach & Leslie Parish Bach. By arrangement with
Delacorte Press / Eleanor Friede Books, a division of the Bantam Doubleday
Dell.
‡ англiйської переклав ‚алерiй ѓђ“‡€Ќ
OCR: Volodymyr Mykhayletskyy
1. I прийшов на землю “читель,
що народивсЯ на свЯтих просторах Iндiани
й зростав на таємничих пагорбах
на схiд вiд ”орт-“ейна.
2. “читель пiзнавав цей свiт
у громадськiй школi Iндiани,
а коли пiдрiс, опанував професiю
автомобiльного механiка.
3. Ђ втiм, “читель мав знаннЯ
i з iнших рук, i з iнших шкiл,
i також iз попереднiх своїх життiв.
‚iн пам'Ятав про це, i та пам'Ять
робила його мудрим i сильним,
i люди вiдчували його силу
й приходили до нього за порадою.
4. “читель вiрив у свiй хист
допомагати й собi i всьому людству,
а що вiн вiрив сам, то й iншi
бачили його силу i приходили до нього
з надiєю загоїти свої недуги
та позбутись життєвих злигоднiв.
5. ‚iрив “читель, що кожна людина має право
думати про себе Як про сина божого,
щиро вiрив, що саме так i є, отож
у майстернЯх та гаражах, де вiн працював,
завжди товпилисЯ тi, хто прагнув
його науки та дотику його руки,
а на вулицЯх чекали юрби тих, хто сподiвавсЯ,
що, коли вiн їх минатиме, на них впаде його тiнь
i життЯ їхнє одразу змiнитьсЯ.
6. „ень крiзь день майстри та власники майстерень
плекали надiю, що “читель покине свiй iнструмент
i подастьсЯ геть, бо юрмились навколо нього
такi гурти людей, Якi не залишали нi йому,
нi iншим механiкам мiсцЯ
длЯ лагодженнЯ автомобiлiв.
7. ‚рештi, так i сталосЯ: подавсь вiн поза мiсто,
i почали називати його Њесiєю i чудотворцем;
а що всi у це вiрили, то так воно й було.
8. Љоли пiд час його розмови з людьми налiтала бурЯ,
на голови слухачiв не падало жодної краплини;
i останнiй у натовпi чув його слова так же Ясно,
Як i перший, незважаючи на блискавки чи грiм у небесах.
I вiн завжди повiдав людЯм притчi.
9. I сказав вiн їм: "“ кожному з нас закладено
силу нашої згоди бути здоровими чи хворими,
багатими чи бiдними, вiльними чи рабами.
Њи самi господарюємо цим, а не хто iнший".
10. I озвавсь один фабричний робiтник: "‹егко вам говорити,
“чителю, бо ви маєте дороговказ, а ми -- нi,
i ви не мусите так тЯжко працювати, Як мусимо ми.
‹юдинi конче треба працювати, аби здобувати
у цьому свiтi хлiб свiй насущний".
11. I правив “читель у вiдповiдь:
"Љолись давно на днi кришталево чистої рiчки
iснувало поселеннЯ живих iстот.
12. Њовчки сунула могутнЯ течiЯ над усiма ними --
молодими й старими, праведними й грiшними,
линула течiЯ призначеним їй шлЯхом,
знаючи лише своє кришталево прозоре "Я".
13. Љожна з iстот у свiй власний спосiб
мiцно чiплЯласЯ за Якусь галузку чи камiнь
на рiчковому днi, опираючись течiї,
Як навчилисЯ вiд самого народженнЯ.
14. ’а ось урвавсЯ терпець в однiєї з iстот:
"‚томилась Я чiплЯтисЯ, i хоча не маю змоги
побачити це на власнi очi, проте вiрю,
що течiЯ знає, куди вона прЯмує. ’реба рушати,
i хай вона несе мене, куди захоче,
бо отак чiплЯючись, загину Я вiд нудьги".
15. •ихотiли обережнi, глузували з неї:
"„урна ти! ’iльки-но спробуй одчепитись,
Як цЯ, така люба тобi течiЯ, закрутить
тебе колесом i жбурне на камiннЯ,
i загинеш ти вiд неї швидше, нiж вiд нудьги!"
16. Ќе зважила iстота на пересторогу i, глибоко надихнувши,
зринула нагору; одразу ж закрутило її колесом,
пожбурило на камiннЯ.
17. Ћдначе згодом, коли та смiлива iстота
знов перестала чiплЯтись, пiднЯла її течiЯ
iз самого дна i не товкла бiльше, i шкоди не завдавала.
18. Ђ iстоти на днi, що мали її за чужу, заволали:
"ЏоглЯньте на чудо! Iстота, така ж, Як i ми, а лiтає!
Ћсь ЊесiЯ, що прийшов нас усiх врЯтувати!"
19. I мовила пiдхоплена течiєю iстота:
"Ќе бiльший за вас Я месiЯ. ђiка залюбки
зробить вас вiльними, тiльки насмiльтесЯ вiдчепитись,
тiльки насмiльтесЯ рушити з нею.
Ќаше справжнє покликаннЯ -- вирушати в цю подорож,
зважитись на цю пригоду!"
20. ’а ще гучнiше волали вони: "‘паситель!" --
i водночас ще мiцнiше чiплЯлисЯ за камiннЯ,
а коли поглЯнули вгору, то за тiєю iстотою i слiд пропав,
i, лишившись на днi самi, складали вони легенди про ‘пасителЯ".
21. I сталосЯ так: коли ‚читель побачив,
що гурти людей навколо нього день у день
стають дедалi бiльшi числом i несамовитiшi,
вимагаючи, щоб вiн безперервно зцiлЯв їх,
повсЯкчас частував чудесами
i навiть пiзнавав їх та жив їхнiм життЯм,
вiн того ж таки днЯ подавсь на вершину гори
i там заходивсЯ молитись.
22. I мовив вiн у серцi своєму: "Ѓоже осЯйний,
коли волЯ твоЯ, хай цЯ чаша обминає мене,
звiльни мене вiд цього нездiйсненного завданнЯ.
Ќе в змозi Я жити життЯм бодай однiєї душi,
а їх десЯть тисЯч волає, щоб чинив Я так.
џ винен, що сам допустив таке.
Љоли волЯ твоЯ, дозволь повернутисЯ до моїх двигунiв
та моїх iнструментiв i дай менi змогу
жити так, Як живуть iншi люди".
23. I прорiк йому голос на вершинi гори,
голос не чоловiчий i не жiночий,
не гучний i не тихий, але безмежно лагiдний:
"Ќе моЯ волЯ, а твоЯ хай здiйснитьсЯ.
џка твоЯ волЯ, така й моЯ длЯ тебе буде.
Iди своєю дорогою, Як iншi люди,
i хай щастить тобi на землi".
24. Џочувши це, зрадiв “читель i красно подЯкував.
‘пустивсЯ вiн з гори, мугикаючи собi пiд нiс
веселу пiсеньку механiкiв. Ђ коли натовп
накинувсЯ на нього iз своїм лихом i нещастЯм,
благаючи зцiленнЯ, розради й чудес,
вiн тiльки всмiхнувсЯ i лагiдно мовив: "џ йду од вас".
25. Ќа мить занiмiв увесь той натовп з подиву.
26. I провадив “читель: "џкщо людина повiдала Ѓогу,
Як хоче вона над усе помагати стражденному свiту,
хоч би чого їй це коштувало, i коли Ѓог прорiк їй
у вiдповiдь, що вона має робити, то чи повинна
людина чинити так, Як їй було сказано?"
27. "‡вiсно, що так, “чителю! -- заволали люди. --
‚тiхою буде длЯ неї стражданнЯ вiд усiх тортур пекла,
коли так сказав сам Ѓог!"
28. "Ќавiть байдуже, Якi це тортури чи
Яке неймовiрно важке таке завданнЯ?"
29. "Ѓути повiшеним -- це честь, бути прибитим цвЯхами
до дерева або спаленим живцем --
це слава, коли так сказав Ѓог", -- вiдповiли вони.
30. "Ђ Як ви вчинили б, -- кинув “читель у натовп, --
коли б вам просто в обличчЯ прорiк Ѓог:
"‚олЯ моЯ -- бути тобi в цьому свiтi щасливим,
хоч Як довго ти житимеш". ™о тодi?"
31. I мовчав натовп, анi голосу, анi звуку не чути було
на схилах гори i в долинах, де вiн зiбравсЯ.
32. I мовив “читель у цю тишу: "Ќа стежинi нашого щастЯ
вiднайдемо знаннЯ, заради Якого обрали саме цей
час длЯ свого життЯ. Ћсь чого Я навчивсЯ сьогоднi,
тож i вирiшив нинi покинути вас,
аби йшли ви своєю стежиною, Як вам заманетьсЯ".
33. I попрЯмував вiн своєю дорогою крiзь натовп,
i покинув їх, i повернувсЯ до буденного свiту
людей i машин.
„ональда iмоду Я зустрiв десь серед лiта. ‡а чотири роки повiтрЯних
мандрiв менi ще не випадало здибати iншого пiлота, Який би промишлЯв тим, що
i Я, -- перелiтав би за вiтром вiд мiстечка до мiстечка i продавав
прогулЯнковi польоти на старенькому бiпланi -- по три долари за десЯть
хвилин у повiтрi.
’а одного днЯ, перебуваючи трохи на пiвнiч вiд ”еррiса, що в штатi
Iллiнойс, позирнув Я вниз iз кабiни свого "”лiта" i побачив старенький
"’ревел-ейр-4000". Ѓiлий iз золотистим лiтачок гарненько примостивсЯ собi на
жовтаво-смарагдовiй сiножатi.
џ живу вiльним життЯм та, попри його принади, часом почуваєш себе
самотнiм. џ поглЯнув на бiплан, Якусь мить подумав i розважив -- не буде
нiЯкої шкоди, Якщо Я пiдсЯду до нього. ‘кинувши оберти майже до холостих, Я
виконав повну глiсаду i ввiйшов у крен на посадку. ‚iтер заспiвав у
зовнiшнiх дротах, а старий двигун вiдгукнувсЯ добрим, лагiдним "пок-пок-пок"
-- звуком, Який народжуєтьсЯ лише тодi, коли пропелер обертаєтьсЯ вже за
iнерцiєю. Ђби краще роздивитисЯ мiсце посадки, Я виписав коло. ‡овсiм
близько пiдi мною зеленолистими джунглЯми шурхотiла кукурудза, зблиснула
дротЯна огорожа, а далi, ген-ген, скiльки сЯгало око, розпросторилась щойно
викошена сiножать. ‡iткненнЯ з повiтрЯним потоком i вихiд з нього, довершене
невелике коло над землею, шурхiт колiс об траву, i ось вiн -- заспокiйливо
дрiботливий стукiт шасi вiд зiткненнЯ з твердим грунтом, усе повiльнiше,
повiльнiше, i врештi -- завжди раптовий поштовх. ‘iв! Џiдрулюю до лiтака i
зупинЯюсь, зменшую оберти, вимикаю двигун. —ути затишне "клак-клак" -- це
пропелер ще поволi обертаєтьсЯ перед тим, Як завмерти в цiлковитому спокої
липнЯ.
Џрихилившись спиною до лiвого колеса, пiлот "’ревел-ейра" сидiв на
покосi й дививсЯ на мене.
„есь iз пiвхвилини Я й собi дививсЯ на нього, дивуючись з його
незворушностi. ЌаврЯд чи Я сам отак спокiйно сидiв би й спостерiгав, Як
iнший лiтак приземлюєтьсЯ в полi i зупинЯєтьсЯ за десЯток крокiв од мене. џ
привiтно кивнув: не знаю чому, але той чоловiк менi подобавсЯ.
-- “ вас самотнiй виглЯд, -- сказав Я, сидЯчи в кабiнi.
-- џк i у вас.
-- Ќе хочу вам заважати. Љоли ще один пiлот тут зайвий, полечу далi.
-- Ќi, Я чекав на вас.
–i слова викликали в мене посмiшку, i Я не приховав її.
-- „аруйте, що запiзнивсЯ.
-- “се гаразд.
џ знЯв шолом та захиснi окулЯри, вилiз iз кабiни i зiйшов на землю --
прекрасне вiдчуттЯ пiслЯ кiлькох годин у лiтаку.
-- ‘подiваюсь, не матимете нiчого проти сандвiча з шинкою та сиром? --
запитав вiн. -- 3 шинкою, сиром i, можливо, з мурашкою.
ЌiЯкого рукостисканнЯ, жодних представлень.
Ќа зрiст вiн був невисокий. ‡ довгим, до плечей волоссЯм, чорнiшим за
гуму на колесi, до Якого вiн притуливсЯ. Ћчi -- темнi, Як у Яструба. „обре,
коли такi очi у друзiв, та коли вони належать незнайомцЯм, то стає не по
собi. ‚iн скидавсЯ на майстра карате, що зосередивсЯ перед
розважливо-несамовитим показовим виступом.
џ взЯв у нього сандвiч i воду в ковпачку з термоса.
-- •то ви, зрештою? -- запитав Я. -- ‚же кiлька рокiв торгую
повiтрЯними прогулЯнками, та ще нiколи не зустрiчав iншого гастролера.
-- Ќа свiтi не так багато iншого дiла, до Якого Я здатен, --
вiдгукнувсЯ вiн. -- ’рохи тЯмлю в автомеханiцi, трохи в електрозварюваннi,
трохи ганЯю на гусеничних тЯгачах, та досить менi затриматись на одному
мiсцi -- i вже виникають проблеми. ’ож зiбрав оце аероплан i вдавсЯ до
повiтрЯних гастролей.
-- ’Ягачi Якої марки? -- ‚ менi з дитЯчих рокiв до них сидить невситима
любов.
-- "„е-вiсiм", "„е-дев'Ять". ’ривало це недовго. ‚ Ћгайо.
-- "„е-дев'Ять"‡авбiльшки з будинок! —и й справдi цей дизель з
подвiйним редуктором на першiй передачi може зрушити гору?
-- Iснують кращi способи рухати гори, -- сказав вiн з усмiшкою, що
тривала не бiльш Як десЯту частку секунди.
‘постерiгаючи за спiврозмовником, Я сперсЯ на нижнє крило його лiтака.
I тут менi в око впав дивний свiтловий ефект -- дивитисЯ на цього чоловiка
зблизька було важко. ‡давалосЯ, навкруг його голови променитьсЯ свiтло,
застилаючи природне тло невиразним срiблЯстим серпанком.
-- ™ось не так? -- запитав вiн.
-- Ђ Якi ж це проблеми у вас виникали?
-- …, нiчого особливого. Џросто в цей час менi кортiло змiнювати
обстановку, Як оце й вам.
Iз сандвiчем у руках Я пiшов навколо його лiтака. ’о був апарат зразка
1928 чи 1929 року, але зовсiм новенький, без жодної подрЯпини. Ќавiть iз
заводських ангарiв аероплани не виходЯть такi новiсiнькi, Як оцЯ машина, що
стоЯла тут на сiножатi. ™онайменше двадцЯть шарiв лискучого олiйного
аеролаку. Ќа дерев'Яних деталЯх сЯє, мов дзеркало, свiжа фарба. Џiд бортиком
пiлотської кабiни -- золотий листок у староанглiйському стилi i в ньому iм'Я
"„он", а трохи нижче -- реєстрацiйний напис: "„. ‚. iмода". ‚се оснащеннЯ
лiтака мало такий виглЯд, нiби його щойно розпакували, справжнiй авiацiйний
iнструмент 1928 року. ђукiв'Я важелЯ керуваннЯ та кермо -- з вiдполiрованого
дуба. ‹iворуч -- пiдсос, регулЯтор сумiшi, випереджувач запалюваннЯ, Якого
тепер не побачиш навiть на щонайретельнiше вiдновлених старовинних моделЯх.
Ќiде анi задирочки, анi латочки на перкалi, анi патьоку моторного масла з
обтiчника, анi порошинки на пiдлозi кабiни -- так нiби цей лiтак нiколи не
пiднiмавсЯ в повiтрЯ, нiби вiн через пiвстолiттЯ матерiалiзувавсЯ на цьому
мiсцi внаслiдок Якогось химерного зсуву часу. џ вiдчув, Як по спинi в мене
повзе незбагненний холод.
-- I давно ви катаєте пасажирiв? -- гукнув Я до iмоди з того боку
лiтака.
-- Ѓлизько мiсЯцЯ. Ђтож, п'Ять тижнiв.
‚iн брехав. Њенi байдуже, хто ви такий, але за п'Ять тижнiв польотiв i
посадок на землю ви, хоч би Як там було, неодмiнно матимете смiттЯ на
пiдлозi кабiни й патьоки масла на фюзелЯжi. ’а цей лiтак... на вiтровому
склi -- анi плЯмки масної, на пропелерi -- нi слiду забитих комах, i навiть
фарбу на переднiх носках крил i хвоста не облiпило сiнною потертю, Якої до
бiса в цей час у повiтрi. „лЯ лiтака, Який щоднЯ шугає серед iллiнойського
лiта, просто неймовiрно. џ розглЯдав "’ревел-ейр" ще хвилин з п'Ять, потiм
одiйшов вiд нього i вже пiд крилом свого лiтака сiв на валок сiна обличчЯм
до iмоди. ‘траху Я не вiдчував, i цей чоловiк менi все ще подобавсЯ, але
щось було не так.
-- —ому ви кажете менi неправду?
-- џ сказав вам правду, ђiчарде, -- вiдповiв вiн. Њоє iм'Я було також
виписане на борту лiтака.
-- Ђле ж не можна понад шiсть мiсЯцiв катати пасажирiв i не назбирати
на пiдлозi бодай трохи пороху чи не забризкати фюзелЯж мастилом? Ќе здобути
жодної латки на перкалi? ‡рештою, хай йому грець, не набрати сiнної потертi!
‚iн спокiйно посмiхнувсЯ.
-- Є речi, Яких ви не знаєте.
Ќа Якусь мить вiн прибрав чудернацького виглЯду iнопланетЯнина, i Я
повiрив у те, що вiн сказав, одначе так i не знайшов поЯсненнЯ слiпучої
чистоти лiтака, що стоЯв посеред лiтньої сiножатi.
-- Њожливо. ’а одного днЯ Я про них дiзнаюсь, i тодi, „ональде, ви
можете забрати собi мiй лiтак, бо длЯ польотiв вiн буде менi непотрiбний.
‡вiвши свої чорнi брови, iмода запитально поглЯнув на мене.
-- Ћн Як? Ђну розкажiть.
џ зрадiв, що комусь цiкаво вислухати мою теорiю.
-- ѓадаю, люди так довго не могли злетiти лише тому, що просто не
вiрили в цю можливiсть. Ћтож, звiсно, й не могли опанувати навiть найпершого
маленького закону аеродинамiки. Ђ Я вiрю, що десь iснує й iнший закон, за
Яким можна лiтати без аеропланiв, можна проходити крiзь стiни чи
переноситись на iншi планети. Њи навчимосЯ, Як досЯгати цього й без машин.
џкщо захочемо.
‚iн ледь помiтно всмiхнувсЯ й поважно кивнув головою.
-- I ви гадаєте, що зможете осЯгнути те, чого хочете, отак промишлЯючи
повiтрЯними прогулЯнками за три долари над полЯми й сiножатЯми?
-- Љоли Я й маю чогось вартi знаннЯ, то здобув їх самотужки, роблЯчи
те, що хотiв робити. ’а Якби знайшласЯ в свiтi добра душа, котра навчила б
мене ще бiльшого з того, що Я прагну пiзнати, анiж може навчити мiй лiтак i
небеса, то Я хоч зараз подавсЯ б до того чоловiка. Ђбо до тiєї жiнки. ’а, на
жаль, немає такої душi.
’емнi очi дивилисЯ на мене спокiйно, неклiпно.
-- •iба ви не вiрите, що вас скеровують, Якщо тiльки ви насправдi
хочете цього навчитисЯ?
-- ‘керовують? ’ак. ’а хiба не кожного з нас скеровують? џ завжди мав
таке вiдчуттЯ, нiби за мною хтось наглЯдає, або щось подiбне.
-- I ви гадаєте, хтось скерує вас до вчителЯ, Який зможе допомогти вам?
-- џкщо тим учителем не стану Я сам, то так.
-- Њожливо, саме так воно i буває, -- сказав вiн.
‡дiймаючи за собою руду курЯву, до нас мчав новенький модерний пiкап.
‚iн зупинивсЯ бiлЯ нашої стоЯнки, дверцЯта розчахнулись, i з кабiни вийшов
лiтнiй чоловiк з дiвчинкою рокiв десЯти. ЉурЯва немов зависла в тихому,
нерухомому повiтрi.
-- Љатаєте за грошi? -- запитав чоловiк.
–е поле було знахiдкою „ональда iмоди, отож Я промовчав.
-- ’ак, сер, -- весело вiдповiв вiн. -- •очете злiтати? ‡араз?
-- ’а ви ж вироблЯтимете там усiлЯкi штуки, будете крутитись i
перевертатись угорi? -- ‰ого очi заблищали, вiн чiпко придивлЯвсЯ до нас --
чи розкусимо ми його за отiєю простуватою селЯнською балаканиною.
-- Ѓудемо, Як забажаєте, i не будемо, Як не забажаєте.
-- I, гадаю, заправите хтозна-скiльки?
-- ’ри долари готiвкою, сер, за дев'Ять-десЯть хвилин у повiтрi. –е
виходить тридцЯть три i одна третина цента за хвилину. Ѓiльшiсть пасажирiв
запевнЯє, що втiха того варта.
„ивне це вiдчуттЯ -- бути стороннiм спостерiгачем, сидiти без дiла й
слухати, Як цей чоловiк робить свою справу. Њенi подобалось, Як вiн говорив
-- тихо i стримано. џ настiльки звик до свого власного способу реклами
польотiв ("Ќагорi гарантуєтьсЯ рiзницЯ температури в мiнус десЯть
градусiв‹юди, полиньмо туди, де ширЯють тiльки пташки та ангели! I все це
лише за три долари, лише за дюжину двадцЯтип'Ятицентовикiв з вашого гамана
чи кишенi..."), що вже й забув, Як це можна робити iнакше.
Ћтак лiтаючи й принаджуючи пасажирiв, завжди почуваєш напруженнЯ. џ
звик до нього, та його не позбудешсЯ: адже Якщо Я не катаю пасажирiв, Я не
їм. ’епер, коли мiй обiд не залежав вiд наслiдкiв цих переговорiв, Я мiг
розслабитись i спокiйно спостерiгати.
’е саме робила й дiвчинка. –Я мала бiлЯвка з карими очима й поважним
виразом обличчЯ була тут тiльки тому, що тут був її дiдусь. ‹iтати вона не
бажала.
Људи частiше траплЯєтьсЯ Якраз навпаки: охочi до польотiв дiти i
обережнi -- дорослi. Љоли длЯ тебе це єдиний засiб iснуваннЯ, чуттЯ на
подiбнi ситуацiї надзвичайно загострюєтьсЯ, i Я ладен був закластисЯ, що
дiвчинка не полетить з нами, навiть Якщо ми умовлЯтимемо її до кiнцЯ лiта.
-- Љотрий iз вас, панове?.. -- запитав чоловiк. iмода налив собi
кухлик води.
-- ‡ вами полетить ђiчард. “ мене ще обiднЯ перерва. џкщо, звiсно, ви
не бажаєте зачекати.
-- Ќi, сер, Я готовий рушати. —и не могли б ми полiтати над моєю
фермою?
-- Ђвжеж, -- запевнив Я. -- ‹ише покажiть, куди летiти, сер.
џ викинув з передньої кабiни "”лiта" свою похiдну постiль, сумку з
iнструментом та куховарське причандаллЯ i допомiг залiзти туди пасажировi,
пристебнув його до крiсла i затЯгнув свiй ремiнь.
-- „оне, крутонiть менi пропелер.
-- …ге ж.
‚iн пiдiйшов iз своїм кухликом i став бiлЯ пропелера.
-- џк вам треба?
-- ”орсаж i гальма. Ћбертайте повiльно. Iскра вискочить прЯмо з ваших
рук.
Љоли хтось крутить пропелер "”лiта", вiн завжди робить це надто швидко,
i через усiлЯкi там складнi причини двигун не запускаєтьсЯ. ’а цей чоловiк
крутонув його так вправно, неначе робив це все своє життЯ. ‡апалювальна
пружина клацнула, свiчки спрацювали в цилiндрах i старенький мотор
загуркотiв -- усе напрочуд просто i легко. Ђ iмода повернувсЯ до свого
лiтака й завiв розмову з дiвчинкою.
“ розгонi потужних кiнських сил, у хурделицi сiна "”лiт" знЯвсЯ в
повiтрЯ i помалу видрЯпавсЯ на висоту у двi сотнi футiв (тепер, навiть Якщо
двигун i заглухне, ми спокiйно сЯдемо в кукурудзу). Џ'Ятсот футiв (о, тепер
у нас вистачить висоти, щоб повернути назад i сiсти на ту ж таки сiножать...
ще трохи, а там i пасовисько). ‚iсiмсот футiв. Њожна вирiвнюватись i летiти
туди, куди показує пальцем цей чоловiк -- на пiвденний захiд, супроти вiтру.
™е три хвилини лету, i ми виписуємо коло над повiткою длЯ машин.
Љорiвник кольору розжареного вугiллЯ, будинок кольору слонової кiстки серед
морЯ м'Яти. ѓород iз солодкою столовою кукурудзою, салатою, помiдорами.
Љоли ми робили розворот i фермерський будинок опинивсЯ немовби в рамцi
помiж крилами й розчалками "”лiта", мiй пасажир нахилив голову вниз, нiби
хотiв здолати зустрiчний потiк повiтрЯ.
Ќа ґанку з'ЯвиласЯ жiнка у бiлому фартусi поверх блакитного платтЯ,
замахала руками. —оловiк помахав їй у вiдповiдь. ‡годом вони захоплено
говоритимуть промiж себе, Як добре бачили одне одного крiзь небеса.
Ќарештi старий озирнувсЯ i кивком голови дав зрозумiти, що з нього
досить: мовлЯв, дЯкую, можна повертати назад.
џ зробив широке коло над ”еррiсом -- хай знають про нашi польоти -- i
по спiралi пiшов на зниженнЯ до сiножатi, щоб показати мiсцевому люду, де
саме вiдбуваєтьсЯ дiйство. Ђ коли Я, заклавши крутий вiраж над кукурудзЯним
полем, уже заходив на посадку, назустрiч менi шугонув угору "’ревел-ейр" i
одразу ж узЯв курс на ферму, над Якою ми щойно пролетiли.
џкось Я лiтав з групою -- таким собi повiтрЯним цирком, що мав у своєму
складi п'Ять однотипних лiтакiв. I тепер мене на мить охоплює пам'Ятне
вiдтодi вiдчуттЯ спiльного дiла: один лiтак з пасажирами вiдриваєтьсЯ вiд
землi, а iнший приземлЯєтьсЯ.
ѓрунту ми торкнулисЯ м'Яко, з глухим поштовхом, тодi пiдрулили до
вiддаленого краю полЯ, ближче до путiвцЯ.
„вигун замовк, чоловiк розстебнув ремiнь безпеки, i Я допомiг йому
вилiзти з кабiни. ‚iн витЯгнув з кишенi комбiнезона гаман i, похитуючи
головою, вiдлiчив доларовi банкноти.
-- Ћце таки прогулЯнка, синку!
-- Ђтож. Њи торгуємо чесно.
-- Ћт хто торгує, то це твiй друг. -- Ћн Як?
-- ™е б пак. –ей твiй друг продасть попiл самому диЯволу. ‹аден
закластисЯ, що продасть.
-- —ому ви так думаєте?
-- —ерез дiвчисько, звiсно. ™об моЯ онука ‘ейра полетiла в аеропланi?!
-- ѓоворЯчи, вiн спостерiгав, Як "’ревел-ейр" далекою срiблЯстою цЯткою в
повiтрi кружлЯв понад фермою. Ђ говорив таким тоном, Яким розважливий
господар вiдзначив би, що на сухiй галузцi на його подвiр'ї раптом з'ЯвивсЯ
цвiт i водночас достигли Яблука. -- ‘ейра вiд самого народженнЯ до смертi
боїтьсЯ висоти. Ђж криком кричить. Џросто нажахана. ’а вона радше голими
руками полiзе в осине гнiздо, анiж на дерево. I на горище драбиною не
пiднiметьсЯ, хай навiть повiнь заливатиме подвiр'Я. –Я дiвчинка чудово дає
собi раду i з машинами, i з тваринами. Ђле висота -- то длЯ неї мов кара
господнЯ! I ось маєте -- вона в небi.
Џотiм вiн пригадав давнi часи, коли до них навiдувались гастролери з
ѓейлс-берга i Њонмауса, Як лiтали вони на бiпланах, достоту таких, Як нашi,
i вироблЯли на них усiлЯкi карколомнi штуки в повiтрi.
Ђ Я спостерiгав, Як далекий "’ревел-ейр" збiльшуєтьсЯ в розмiрах, Як
знижуєтьсЯ над полем по спiралi, Як закладає вiраж такої крутизни, на Яку Я
б нiколи не наваживсЯ, маючи на борту дiвчинку, що боїтьсЯ висоти, Як лине
над кукурудзЯним ланом, над дротЯною огорожею i торкаєтьсЯ сiножатi,
приземлюючись на три точки, -- менi аж дух забило, коли Я це побачив. Џевно
„ональд iмода не один рiк вiдлiтав, перш нiж навчивсЯ саджати свiй
"’ревел-ейр" у такий спосiб.
‹iтак пiдрулив до нашої стоЯнки. Џропелер м'Яко клацнув i завмер. џ
пiдiйшов до нього впритул i пильно оглЯнув. Ђнi слiду жодної комахи.
Ќайменшої мушки не знайшлосЯ, щоб загинути вiд лопатi завдовжки вiсiм футiв.
џ кинувсЯ допомагати -- розстебнув ремiнь, вiдчинив дверцЯта передньої
кабiни i показав дiвчинцi, куди ставити ногу, щоб не продавити перкаль на
крилi.
-- Ќу Як, сподобалось? -- запитав Я. ‚она не звернула на мене нiЯкої
уваги.
-- „iдусю, Я не боюсЯ! џ не злЯкаласЯ, правда? Ќаш будинок -- наче
лЯльковий, i мама менi помахала, а „он сказав, що боЯлась Я тому, що колись
впала й померла, а тепер Я бiльше не повинна боЯтисЯ! џ теж стану пiлотом,
дiдусю. “ мене буде аероплан, i Я сама доглЯдатиму мотор, i скрiзь лiтатиму,
i кататиму людей! џ зможу? Џравда ж?
iмода всмiхнувсЯ до старого фермера i знизав плечима.
-- –е вiн сказав тобi, що ти станеш пiлотом, еге, ‘ейро?
-- Ќi, Я сама. ’и ж знаєш, Я вмiю дати собi раду з моторами!
-- ѓаразд, обговоримо це з матiр'ю. Ќам уже час вертатисЯ додому.
Ћбоє подЯкували нам, i одне побiгло, а друге почвалало до пiкапа, i
обоє були вже зовсiм iншi пiслЯ того, що сталосЯ з ними в полi i у небi.
’им часом до сiножатi пiд'їхало два автомобiлi, потiм ще, i так весь
полудень прибували охочi поглЯнути згори на ”еррiс. Њи зробили дванадцЯть чи
тринадцЯть польотiв у такому темпi, що пасажири ледь встигали вилазити з
лiтакiв, Як до них уже забиралисЯ iншi. ЏiслЯ цього Я побiг на бензозаправну
станцiю по автомобiльний бензин длЯ свого "”лiта". I знову з'ЯвилисЯ
пасажири, тож пополуднi ми лiтали без упину, i так тривало аж до заходу
сонцЯ.
„есь на дорожньому покажчику Я бачив напис: "ЌаселеннЯ -- 200".
‡даєтьсЯ, до настаннЯ темрЯви ми перекатали їх усiх, а на додачу ще й
скiлькись там немiсцевого люду.
“ тiй метушнi Я забув розпитати „она про ‘ейру i про те, що вiн їй
казав. —и вiн вигадав їй Якусь побрехеньку, а чи й справдi вiрив у те, що
колись вона впала й померла? ™оразу, Як у нього змiнювались пасажири, Я
пильно придивлЯвсЯ до його лiтака. I щоразу бачив те саме: польоти не
залишали на ньому жодного слiду, жодної подрЯпини, нi патьокiв масла не
з'ЯвлЯлосЯ, нi масних плЯм, нi решток забитих комах. Њоже, „он Якимсь
незбагненним чином уникав їх у польотi? Ђ от менi доводилосЯ витирати тi
рештки з вiтрового скла майже щогодини.
Љоли ми припинили польоти, на обрiї ще жеврiла вузенька смужечка
свiтла. ’а на той час, Як Я напхав до своєї похiдної плитки сухого
кукурудзЯного листЯ, намостив зверху вугiльних брикетiв i запалив вогонь,
нас огорнула суцiльна темрЯва. Џолум'Я вихоплювало з неї лише окремi деталi
лiтакiв та освiтлювало золотавi клаптi покосу.
џ зазирнув до своєї скриньки з припасами.
-- Њожу запропонувати суп, тушонку, спагетi, -- мовив до „она. -- Є
грушi, є персики. •очете персикiв?
-- Њенi все одно, -- м'Яко мовив вiн. -- •оч є щось, хоч нiчого.
-- „руже, хiба ви не зголоднiли? “ нас був такий напружений день!
-- ‚и не запропонували менi нiчого такого, аби Я вiдчув себе голодним.
Ћт хiба що гарЯчої тушонки...
џ вiдкрив блЯшанку тушонки своїм ножем -- такими озброєнi швейцарськi
офiцери-десантники, -- а тодi блЯшанку спагетi, i поставив обидвi на плитку.
Њої кишенi вiддималисЯ вiд грошей. ’о була длЯ мене найприємнiша пора
днЯ. „iставши банкноти, Я порахував їх, не завдаючи собi клопоту розправлЯти
зiбганi купюри. ЌабралосЯ сто сорок сiм доларiв, i Я почав обчислювати в
головi, що длЯ мене завжди чимала морока.
-- –е... це... зараз, стривай... чотири i два в умi... сорок дев'Ять
польотiв за день! Џеребрати далеко за сотню доларiв, „оне, i це ж тiльки Я
зi своїм "”лiтом"! Ђ у вас має бути за двi сотнi... ви ж здебiльшого брали
по двоє пасажирiв?
-- ‡дебiльшого так, -- пiдтвердив вiн, а тодi промовив: -- ™о ж до того
вчителЯ, Якого ви хотiли...
-- џ не хочу нiЯкого вчителЯ, -- сказав Я. -- џ рахую грошi! Ќа них Я
можу прожити тиждень, хай би навiть мене сiм днiв поспiль мочило дощем! „он
поглЯнув на мене i всмiхнувсЯ.
-- Љоли закiнчите купатисЯ в своїх грошах, -- мовив вiн, -- то чи не
передасте менi тушонку?
ѓурти, юрби, маси людей. ‹юдськi потоки вирували навколо
одного-однiсiнького чоловiка, що був епiцентром цiєї веремiї. Џотiм та маса
перетвориласЯ на океан, Який ось-ось мав поглинути бiдолаху. ’а вiн не
потонув, а пiшов собi понад тим океаном i, посвистуючи, зник. Ћкеан води
став океаном трави. Ѓiлий iз золотим "’ревел-ейр-4000" заходив на посадку.
‚iн сiв на траву, i пiлот, вилiзши з кабiни, розгорнув матер'Яний плакат з
написом: "‹iтайте -- за три долари -- лiтайте!"
Љоли Я прокинувсЯ, була третЯ година ранку. Џам'Ять цупко утримувала
сон, i не знати чому це давало вiдчуттЯ щастЯ. џ розплющив очi й побачив у
тьмЯному мiсЯчному свiтлi, що великий "’ревел-ейр" стоїть поруч з моїм
"”лiтом", а iмода сидiв на розгорнутiй долi постелi, так само, Як i тодi,
коли Я вперше його здибав, -- прихилившись спиною до лiвого колеса свого
лiтака. Ќе те щоб Я так уже виразно бачив його, а просто знав: вiн там.
-- Џривiт, ђiчарде, -- спокiйно мовив вiн у темрЯву. -- Ќу Як, це
проЯснює вам, що дiєтьсЯ?
-- ™о саме проЯснює? -- хрипко запитав Я. џ ще не прокинувсЯ вiд сну,
отож i не подумав здивуватисЯ, що вiн не спить.
-- ‚аш сон. Ћтой чоловiк, i натовп, i аероплан, -- терплЯче вiдповiв
вiн. -- ‚и цiкавилисЯ мною? Ћтже, тепер ви знаєте. …ге ж? Ќавiть у газетах
писали: "„ональд iмода, Якого нарекли механiком-месiєю, реальним втiленнЯм
божества в Ђмерицi, зникає з-перед очей двадцЯти п'Яти тисЯч свiдкiв!"
–е Я пам'Ятав. ‚еликий шрифт, перша сторiнка газети у вiтринi Якогось
кiоску в Ћгайо. ’ам i прочитав.
-- „ональд iмода?
-- „о ваших послуг, -- вiдгукнувсЯ вiн. -- ’епер ви знаєте, i надалi
вам не треба сушити голову над тим, хто Я такий. Ќу, гаразд, будемо спати.
Џеред тим, Як заснути, Я довго думав про все те...
-- Ђ вам дозволено... хто б мiг подумати... месiЯ!.. Љоли вже випало
таке дiло, треба рЯтувати свiт, чи не так? I гадки не мав, що ви можете отак
кидатисЯ ключами й тiкати. -- џ сидiв на обтiчнику "”лiта" й розглЯдав свого
дивовижного товариша. -- „оне, ану киньте менi ключа на дев'Ять
шiстнадцЯтих.
‚iн пошукав у моїй сумцi i кинув менi ключа. џк було цього ранку й з
iншими iнструментами, так i "дев'Ять шiстнадцЯтих" уповiльнив свiй полiт i
завис на вiдстанi фута вiд мого носа, плаваючи i обертаючись у повiтрi, наче
вiн анiчогiсiнько не важив. Ђ проте, тiльки-но Я його торкнувсЯ, Як вiн
знову набув ваги в моїй лiвiй руцi. ’о був звичайнiсiнький собi
хромо-ванадiєвий накидний гайковий авiацiйний ключ. Ђ втiм, не такий уже й
звичайний. ‚iдтодi, Як у мене в руках зламавсЯ дешевенький ключ сiм восьмих,
Я придбав собi найкращий iнструмент, про Який тiльки може мрiЯти людина, --
так званий "Њертвий затиск", iз заскочкою, що, Як вiдомо кожному механiковi,
аж нiЯк не є звичайним ключем. ‚iн цiлком мiг бути вiдлитим iз золота --
така його цiна, але Яка ж то втiха тримати його в руцi й усвiдомлювати, що
вiн нiколи не зламаєтьсЯ, хоч би там що.
-- Ђ чому не можна втекти? ‡вiсно, що можна. ‚се можна облишити, Якщо
ти цього бажаєш i Якщо впевнений у цьому. -- ‡абавлЯючись, вiн пiдкидав i
ловив викрутку "”iллiпс". -- Ћт i Я облишив своє месiанство, i коли говорю
про це, нiби виправдовуючись, то, може, й справдi є в чому. Ђле це краще,
анiж робити далi те дiло й ненавидiти його. ‘правжнiй месiЯ не може
ненавидiти нiчого. ‚iн вiльний iти будь-Якою дорогою, Якою тiльки забажає.
’а, власне, Як i кожна людина. ‚сi ми -- сини божi, або дiти ‘ущого, або
зримi образи ђозуму, або... Як хочеш нас назви.
џ зосереджено затЯгував болти на кришцi цилiндрiв мотора Љiннера.
‘таренька "Ѓ-5" -- прекрасна гвинтомоторна група, але цим болтам аж свербить
розкручуватись пiслЯ кожної сотнi полiтних годин, тож не вадить бодай на
крок випереджати цi їхнi пiдступи. Ћт i тепер перший же болт, на Який Я
накинув ключа, добровiльно затЯгнувсЯ на чверть оберта, i Я тiшивсЯ своєю
завбачливiстю: тим, що вирiшив зранку, поки ще не було пасажирiв, перевiрити
всi болти.
-- Њоже воно й так, „оне, та менi здаєтьсЯ, що месiанство має рiзнитисЯ
вiд iншого дiла. “Явiть собi •риста, що взЯвсЯ забивати цвЯхи заради
заробiтку. —и це тiльки так дивно звучить?
‚iн замисливсЯ, намагаючись збагнути, до чого Я веду.
-- Ќе бачу сенсу у ваших мiркуваннЯх. Ћт що справдi дивно, то це чому
вiн не накивав п'Ятами одразу ж, Як вони почали називати його ‘пасителем.
‡амiсть негайно податисЯ геть, вiн спробував переконувати їх логiкою:
"ѓаразд, нехай Я -- син божий, але ж i всi ми -- божi дiти. џ -- ‘паситель,
але ж i ви такi самi спасителi! ’е, що роблю Я, здатнi робити й ви!" Љожна
людина при здоровому глуздi це зрозумiє.
Ќа обтiчнику було гарЯче, та робота зовсiм не обтЯжувала мене. ™о
бiльше Я хочу доконати Якусь роботу, то менше вона мене обтЯжує. Њене тiшила
свiдомiсть того, що тепер цилiндри не повiдриваютьсЯ вiд двигуна.
-- ‘кажiть, що вам потрiбен ще Якийсь ключ, -- мовив вiн.
-- Ќi, не потрiбен. ™о ж до вас, iмодо, то Я досить розвинена духовно
людина, щоб вважати оцi вашi трюки звичайнiсiнькими фокусами, Якi показують
на вечiрках люди з помiрно розвиненою душею. Ђбо гiпнотизери-початкiвцi.
-- ѓiпнотизери? „руже, ви добираєтесЯ до сутi! Ђле ось що Я вам скажу:
краще бути гiпнотизером, анiж месiєю. џке то нудне дiло! —ому Я не знав
ранiше, Яким нудним воно буде?
-- ‚и знали, -- розважливо мовив Я. ‚iн тiльки розсмiЯвсЯ.
-- •iба ви нiколи не замислювалисЯ, „оне, що пiслЯ всього вам буде не
зовсiм просто втекти? ™о життЯ нормальної людської iстоти -- не длЯ вас? ‡
цього вiн не смiЯвсЯ.
-- ‡вiсно, ви маєте рацiю, -- сказав вiн, запустивши розчепiренi пальцi
у свою чорну чуприну. -- „осить затриматисЯ десь бiльш Як день чи два, i
люди одразу ж здогадуютьсЯ, що в тобi криєтьсЯ щось дивовижне. Џочинають
хапати за руки, аби ти вилiкував їх вiд раку, i не минає й тижнЯ, Як тебе
знов оточує цiлий натовп. Ћтож лiтак допомагає менi пересуватись, i це мене
дуже влаштовує, бо нiхто нiколи не знає, звiдки Я прибув чи куди подамсЯ.
-- “ вас попереду важчi часи, нiж ви собi уЯвлЯєте, „оне.
-- Ћн Як?
-- Ђ так. “весь плин сучасного життЯ спрЯмований вiд матерiального до
духовного... це повiльний, дуже повiльний... але справдi величний рух.
Ћсобисто Я не вiрю, що свiт дасть вам змогу залишатисЯ на самотi.
-- Ђле ж їм потрiбен не Я, а чудеса! —удес Я можу навчити будь-кого
iншого, i хай собi буде месiєю. џ не застерiгатиму про те, Яке нудне це
дiло. Љрiм того, нема такої проблеми, вiд Якої не можна втекти.
џ з'їхав з обтiчника на покiс i заходивсЯ закручувати болти знизу на
третьому i четвертому цилiндрах. Ќе те, щоб усi вони порозкручувались, але
декотрi з них зовсiм не вадило пiдтЯгти.
-- –е ви цитуєте песика ‘нупi? [ЏопулЯрний персонаж мультфiльмiв i
комiксiв.]
-- Љрасно дЯкую, але Я цитую правду, де б її не здибав.
-- „оне, ви не можете втекти вiд усього! Ђ що, Як i Я почну вам
поклонЯтись отут-таки? ™о, Як менi набридне морочитисЯ з оцим двигуном, i Я
почну благати, щоб ви дали йому лад замiсть мене? ‘лухайте, вiднинi Я
вiддаватиму вам усе, що зможу заробити вiд рана до темна, аби тiльки ви
навчили мене ширЯти в повiтрi! Ђ не захочете, то Я знатиму, що, звертаючись
до вас, слiд починати з молитви: ‘вЯтий ти наш, що зiйшов сюди, аби
полегшити менi мiй тЯгар...
‚iн лише посмiхнувсЯ. Њенi й досi здаєтьсЯ, що вiн так i не збагнув, що
йому не судилосЯ втекти. Ћдначе, Як про це мiг знати Я, коли не знав вiн?
-- —и уЯвили ви собi цiлком усю картину? џк ото у фiльмi про Iндiю?
‚ирує людське море, мiльЯрди рук тЯгнутьсЯ до вас, квiти i фiмiам, золотi
постаменти iз тканими срiблом килимами, на Якi ви ступаєте, щоб проректи
своє слово?
-- Ќi, аж нiЯк. ™е перед тим, Як просити собi призначеннЯ, Я вже знав,
що менi такого не знести. Ћтож i обрав ‘полученi тати i ось що маю: тi ж
таки юрби людей.
‡гадувати про це йому було болЯче, i Я вiдчув провину за те, що завiв
таку розмову.
‚iн сидiв на покосi й говорив, нiби дивлЯчись крiзь мене:
-- Ћсь що Я хотiв би сказати в iм'Я ѓоспода нашого: коли ти так сильно
жадаєш свободи i радостi, то хiба не можеш збагнути, що вони не десь там
поза тобою? ‘кажи: Я маю їх. I ти матимеш їх! —ини так, нiби вони твої, -- i
вони твої! ђiчарде, скажiть менi -- що в цьому аж такого недосЯжного? ’а
вони й слухати не хочуть! —удеса їм подавай. Џодiбно до того, Як вони йдуть
на автомобiльнi перегони, аби побачити катастрофи, так i до мене сунуть по
чудеса. ‘початку це розчаровує, а згодом викликає нудьгу. Ќе уЯвлЯю собi, Як
витримують це iншi месiї.
-- Љоли так дивитисЯ, то дiло й справдi втрачає свою привабливiсть, --
зауважив Я, затЯгуючи останнiй болт. -- Људи нам сьогоднi лежить дорога?
„он пiдiйшов до моєї кабiни i замiсть того, щоб очистити вiтрове скло
вiд решток комашнi, провiв над ним рукою... i раптом цi розбитi вщент iстоти
ожили й полетiли собi геть. —iльне скло його лiтака не потребувало чищеннЯ,
i Я, звiсно, вже дотЯмив, що й двигун його мiг обiйтисЯ без доглЯду.
-- Ќе знаю, -- сказав вiн. -- Ќе знаю, куди нам лежить дорога.
-- џк це розумiти? ‚ам же вiдоме минуле й майбутнє всього сущого. ‚и
достеменно знаєте, куди ми маємо вирушити. ‚iн зiтхнув.
-- ‚оно-то так. Ђле Я намагаюсь про це не думати.
Џеред тим, морочачись iз цилiндрами, Я мiркував собi: гей-гей, усе, що
менi треба, то це не розлучатисЯ з цим чоловiком -- i Я не знатиму нiЯких
проблем, зi мною не скоїтьсЯ нiчого лихого, i все буде просто чудово. Ћдначе
тон, Яким вiн мовив: "Ђле Я намагаюсь про це не думати", -- змусив мене
пригадати, що сталосЯ з iншими месiЯми, посланими в цей свiт. ‡доровий глузд
волав до мене: здiймайсь у повiтрЯ, одразу ж повертай на пiвдень i лети геть
вiд цiєї людини, лети Якнайдалi, так далеко, Як тiльки подужаєш. Џроте, Як Я
вже згадував, у моїй роботi часом почуваєш себе надто самотнiм, аби
нехтувати зустрiчним, з Яким можна погомонiти i Який до того ж здатен
вiдрiзнити елерон вiд вертикального стабiлiзатора.
Ђтож, краще було б менi повернути на пiвдень, але, злетiвши, ми взЯли
курс на пiвнiчний схiд -- назустрiч майбутньому, про Яке вiн намагавсЯ не
думати.
-- „е ви всього цього навчилисЯ, „оне? ‚и так багато знаєте! —и, може,
менi це тiльки здаєтьсЯ? Ќi. ‡наєте ви багато. I все завдЯки досвiду? —и вас
Якось готували на роль “чителЯ?
-- ’обi дають книгу, i ти читаєш.
џ повiсив на розчалку щойно випрану шовкову хустину i витрiщивсЯ на
нього:
-- Љнигу?!
-- "Џiдручник ‘пасителЯ". –е -- своєрiдна бiблiЯ длЯ ‚чителiв. „есь у
мене був примiрник, Якщо вас цiкавить.
-- ’ак, звiсно! ‚и маєте на увазi звичайну книгу, що пiдказує вам?..
џкусь хвилю вiн порпавсЯ в багажнику -- у "’ревел-ейра" вiн одразу ж за
пiдголiвником -- i видобув звiдти невеличку книжку в оправi, що мала виглЯд
замшевої.
Џосiбник Њесiї
ЌагадуваннЯ длЯ розвиненої душi
-- ™о ви мали на увазi, коли сказали: "Џiдручник ‘пасителЯ"? –е ж
"Џосiбник Њесiї".
-- ™о так, що так -- хiба не однаково?
‚iн почав збирати порозкиданi довкола лiтака речi, наче настав час
збиратисЯ в полiт.
џ гортав сторiнки книжки. ’о була збiрка афоризмiв i стислих приписiв.
Џерспектива
--
скористайсЯ
нею або облиш її.
џкщо ти
звернувсЯ до цiєї сторiнки,
значить
ти забуваєш: усе, що
дiєтьсЯ
навколо тебе, не є
реальнiстю.
Џодумай
про це.
Џам'Ятай,
звiдки ти прийшов,
куди йдеш, а передовсiм -- чому ти
створив халепу, в Яку втрапив.
Џам'Ятай, що конатимеш жахливою смертю.
‚се це -- добра пiдготовка, i ти дiстанеш
вiд
неї бiльше втiхи, Якщо
зберiгатимеш
цi факти у своїй
свiдомостi.
проте, сприймай свою смерть досить поважно.
џкщо ти смiЯтимешсЯ дорогою до мiсцЯ твоєї
страти --
це, Як на загал, буде незрозумiлим длЯ
менш розвинених
створiнь,
i вони називатимуть
тебе
божевiльним.
-- ‚и прочитали оте -- про втрату перспективи, „оне?
-- Ќi.
-- ’ам говоритьсЯ, що людина має сконати жахливою смертю.
-- –е зовсiм не обов'Язково. ‡алежить вiд обставин. I вiд того, чи
вiдчуває людина бажаннЯ залагоджувати справи.
-- Ђ ви конатимете жахливою смертю?
-- Ќе знаю. ‚ цьому не так багато сенсу, особливо тепер, коли Я покинув
те дiло. Ќевеличке спокiйне вознесiннЯ -- цього має бути досить. ‚ирiшу за
кiлька тижнiв: коли завершу те, заради чого прийшов.
џ сприйнЯв це за жарт -- адже „он не раз уже так жартував. Ќе знав Я
тодi, що вiн говорив про тi кiлька тижнiв цiлком серйозно.
џ знову заглибивсЯ в книжку: менi здавалосЯ, що саме такого знаннЯ
потребує ‚читель.
Џiзнавати
--
це
навчатисЯ того,
що
ти вже знаєш.
„iЯти
-- це демонструвати,
що ти це знаєш.
Ќавчати
iнших -- це нагадувати їм,
що
вони знають усе так само, Як i ти.
‚сi
ви -- учнi, виконавцi,
вчителi.
Єдиний
твiй обов'Язок
у
будь-Якому з життiв -- бути
праведним
перед самим собою.
Ѓути
праведним перед кимось або чимось iншим
не
тiльки неможливо --
це
ознака фальшивостi
месiї.
Ќайпростiшi
запитаннЯ --
водночас
i найглибшi.
„е
ти народивсЯ? „е твiй дiм?
Људи
ти йдеш? ™о ти робиш?
‡амислюйсЯ
над цим
час
вiд часу
i
спостерiгай за тим,
Як
змiнюютьсЯ вiдповiдi.
Ќайкраще
ти
навчаєш того,
чого
найбiльше потребуєш
навчитисЯ
сам.
-- ђiчарде, вам наче мову одiбрало, -- сказав iмода, так нiби йому
кортiло поговорити зi мною.
-- …ге ж, -- озвавсЯ Я не полишаючи читати. џкщо цЯ книга призначена
тiльки длЯ ‚чителiв, Я не мав намiру вiдриватисЯ вiд неї.
†иви
так,
щоб
нiколи не соромитись, Як
щось
сказане чи зроблене
тобою
стане вiдомим
у
свiтi --
навiть,
Якщо тi вiдомостi
будуть
неправдивi.
’вої
друзi
пiзнають
тебе краще
в
першi хвилини зустрiчi,
анiж
твої знайомi зможуть
пiзнати
тебе
за
тисЯчу рокiв.
Ќайкращий
спосiб уникнути
вiдповiдальностi
--
це
сказати: "Ќа менi лежить
вiдповiдальнiсть".
џ завважив у тiй книжцi ще одну дивину.
-- „оне, на сторiнках немає номерiв.
-- Ќемає, -- пiдтвердив вiн. -- Џросто розгортаєш її -- i там саме те,
що тобi потрiбно.
-- —арiвна книга!
-- Ќi. ‡ будь-Якою книгою можна так. Ќавiть iз старою газетою, Якщо
читати досить уважно. •iба не траплЯлосЯ, що замислившись над Якоюсь
проблемою, ви розгортали першу-лiпшу книгу, Яка тiльки була напохватi, i
раптом прозрiвали од того, що вона вам говорила?
-- Ќi.
-- Ќу то спробуйте колись.
џ спробував. ‡аплющив очi i намагавсЯ уЯвити собi, що ж зi мною
станетьсЯ, Якщо Я й надалi подорожуватиму з цим дивовижним чоловiком. ‰ого
товариство тiшило мене, але Я не мiг позбутисЯ вiдчуттЯ, нiби щось аж нiЯк
не втiшне має скоїтисЯ з ним найближчим часом, i менi дуже не хотiлосЯ бути
цьому свiдком. ‡ такою думкою Я розгорнув книжку, все ще не розплющуючи
очей, потiм розплющив їх i прочитав:
—ерез усе твоє життЯ
тебе веде
внутрiшнЯ
жага пiзнаннЯ --
цЯ
неспокiйна духовна сутнiсть,
Яка
i є твоїм справжнiм "Я".
Ќе
вiдвертайсЯ
вiд
можливих рiзновидiв майбутнього,
аж
поки не пересвiдчишсЯ, що в них
немає
чого навчитисЯ.
’и
завжди вiльний
змiнити
свiй вибiр
i
обрати iнше майбутнє
чи
iнше
минуле.
Ћбрати iнше минуле? Ѓуквально чи образно? џк це зрозумiти?..
-- ‘хоже на те, „оне, що мiй розум розладнавсЯ. Ќе знаю, чи здатен Я
навчитисЯ такого.
-- Џрактика. ’рохи теорiї i багато практики, -- сказав вiн. -- Ќа це
потрiбно десь пiвтора тижнЯ.
-- Џiвтора тижнЯ?
-- …ге ж. Џовiрте у те, що знаєте всi вiдповiдi, i ви знатимете усi
вiдповiдi. Џовiрте у те, що ви ‚читель, i ви -- станете ним.
-- џ нiколи не казав, що хочу бути ‚чителем.
-- ‚аша правда, -- мовив вiн. -- Ќе казав.
Џосiбник Я залишив у себе, i „он так i не попросив його повернути.
„лЯ процвiтаннЯ на ‘ередньому ‡аходi фермеровi потрiбна добра землЯ.
’ак само й мандрiвним пiлотам, їм треба триматисЯ ближче до своїх клiєнтiв,
а длЯ цього пiдшуковувати гарнi майданчики неподалiк вiд населених пунктiв.
™ойно викошенi луки, сiножатi, лани пшеницi або вiвса, i щоб жодних тобi
корiв, Якi так i тЯгнутьсЯ покуштувати на зуб тканину з крила чи хвоста
лiтака; бажано, щоб поблизу тих майданчикiв пролЯгали автомобiльнi дороги, а
в огорожах були проходи длЯ людей, до того ж мiсце має бути таке, щоб лiтаку
нiде не доводилосЯ пролiтати низько над будiвлЯми, i досить рiвне, щоб лiтак
не розсипавсЯ на друзки, котЯчись по землi iз швидкiстю п'ЯтдесЯт миль на
годину, i досить довге, щоб на ньому можна було безпечно злiтати й
приземлЯтисЯ в цi спекотнi днi у розпалi лiта; i, звiсно, потрiбен ще дозвiл
власника землi на отi польоти.
‘аме про це Я й думав того суботнього ранку, коли ми летiли на пiвнiч,
ЊесiЯ i Я. Џопiд нами, на вiдстанi в тисЯчу футiв, пропливала зелена й
золота землЯ. "’ревел-ейр" „ональда iмоди гуркотiв поблизу мого правого
крила, пускаючи на волю снопи сонЯчних зайчикiв, що зiскакували з його
дзеркальної поверхнi. ѓарний лiтак, подумав Я, але трохи завеликий Як длЯ
справжньої важкої працi мандрiвних пiлотiв. ’ак, вiн може взЯти на борт
одразу двох пасажирiв, але ж i важить вiн удвiчi бiльше за "”лiт", отож
потребує значно бiльшого майданчика, аби вiдiрватисЯ вiд землi й повернутисЯ
на неї. Љолись i в мене був "’ревел-ейр", та зрештою Я помiнЯв його на
"”лiт", Який може вдовольнитисЯ й крихiтними майданчиками, що їх куди легше
знаходити поблизу мiстечок i селищ. ‡ "”лiтом" Я мiг працювати на галЯвинi в
п'Ятсот футiв, тодi Як "’ревел-ейр" вимагав простору в тисЯчу -- тисЯчу
триста футiв. Џриставши до цього чоловiка, подумав Я, ти зв'Яжеш себе
розмiрами майданчикiв, потрiбних його лiтаковi.
I справдi, тiєї ж митi, Як менi сЯйнула цЯ думка, Я помiтив невеличкий
охайний випас длЯ худоби поблизу мiстечка, над Яким ми саме пролiтали.
‡вичайна фермерська дiлЯнка завдовжки в тисЯчу триста двадцЯть футiв,
подiлена навпiл. „ругу її половину, певно, продали мiсцевiй громадi пiд
бейсбольний майданчик.
‡наючи, що лiтак iмоди приземлитисЯ там не зможе, Я поклав свою легку
машину на лiве крило, трохи догори носом, i, утримуючи двигун на малих
обертах, з грацiйнiстю сталевого сейфа пiрнув у напрЯмi бейсбольного
майданчика. "”лiт" торкнувсЯ трави одразу ж за огорожею, що вiдокремлювала
лiву частину дiлЯнки. џ трохи пiдрулив до повної зупинки, залишивши поруч iз
собою чимало вiльного мiсцЯ. ‚се, чого Я прагнув, -- це влаштувати невеличку
виставу, продемонструвати можливостi "”лiта", коли його ведуть належним
чином.
џ дав газ, розвертаючись длЯ зльоту. ’а тiльки-но пiдготувавсЯ до
розбiгу, Як побачив, що й "’ревел-ейр" заходить на посадку. •вiст униз,
праве крило догори -- вiн скидавсЯ на величного й елегантного кондора, Який
зiбравсЯ сiсти на шорстку траву.
‚iн був уже низько й летiв повiльно, тож волоссЯ на моїй потилицi
пiднЯлосЯ дибом: ще трохи -- i Я стану свiдком катастрофи. Ђби приземлитисЯ
за огорожею, "’ревел-ейр" має утримувати швидкiсть щонайменше шiстдесЯт миль
на годину, ’рохи повiльнiше -- i лiтак, утративши швидкiсть до п'ЯтдесЯти
миль, каменем упаде на землю. ’а натомiсть Я побачив, Як бiлий iз золотим
бiплан завис у повiтрi. ‡вiсно, не буквально завис -- вiн летiв зi
швидкiстю, не бiльшою за тридцЯть миль, а щоб ви знали, лiтак, Який
"застрЯгає" на п'ЯтдесЯти, практично зупинЯєтьсЯ в повiтрi. Ђ потiм Я почув
шерех, i "’ревел-ейр" сiв на три точки. ‰ому вистачило половини чи, може,
трьох чвертей площi, на Якiй приземливсЯ "”лiт".
џ мовчки сидiв у кабiнi й спостерiгав, Як „он пiдрулює до мене i
вимикає двигун. Ђ Я тiльки витрiщав очi й не мiг здобутисЯ на жодне слово.
-- ѓарний майданчик ви знайшли! I до мiстечка близько, еге? --
звернувсЯ до мене „он, так наче нiчого й не сталосЯ.
Ќашi першi клiєнти -- два хлопцi на мотоциклi "хонда" -- видимо
зацiкавились тим, що вiдбуваєтьсЯ на їхнiх очах.
-- ™о значить близько до мiстечка? -- прокричав Я, перекриваючи гуркiт
од двигуна, Який усе ще лунав у моїх вухах.
-- Ќу, рукою подати.
-- ’а нi, Я не те. џк розумiти це приземленнЯ? џк ти змiг посадити
"’ревел-ейр"?
„он пiдморгнув менi:
-- —ари!
-- Ќi, „оне... справдi! џ ж бачив, Як ти приземливсЯ!
‚iн добре бачив, Який Я вражений -- i то не просто вiд страху.
-- ђiчарде, ти хочеш знати, чому ширЯють у повiтрi гайковi ключi, Як
зцiлювати вiд усiх хвороб, перетворювати воду на вино, ходити по хвилЯх i
саджати "’ревел-ейр" на стофутовому майданчику? ’и хочеш знати, в чому
секрет усiх цих чудес?
“ мене було таке вiдчуттЯ, наче вiн нацiлив на мене лазер.
-- џ хочу знати, Як ти тут приземливсЯ...
-- ‘лухай-но! -- гукнув вiн через безодню, що роздiлЯла нас. -- ™о таке
цей свiт? I все в ньому? Iлюзiї, ђiчарде! Љожна його часточка -- iлюзорна–е
ти розумiєш?
’епер вiн не пiдморгував i не всмiхавсЯ, так наче раптом розгнiвавсЯ на
мене через те, що Я не вiдав цього ранiше, ще хтозна-вiдколи.
Њотоцикл зупинивсЯ бiлЯ хвоста його лiтака -- хлопцЯм не терпiлосЯ
полiтати.
-- ѓаразд, -- тiльки й спромiгсЯ вимовити Я. -- Iлюзiї то й iлюзiї.
•лопцi полетiли з ним, а менi належало знайти власника дiлЯнки, перше
нiж вiн знайде нас, i попросити в нього дозволу скористатисЯ з його випасу
длЯ польотiв.
Єдино можливий спосiб описати зльоти й посадки, що їх того днЯ робив
лiтак iмоди, -- це припустити, нiби вiн був лише пiдробкою пiд
"’ревел-ейр". ‘кажiмо, нiби то був "…-2" чи вертолiт, що його убрали в шати
"’ревел-ейра". „лЯ мене набагато легше було сприйнЯти те, що гайковий ключ
дев'Ять шiстнадцЯтих плаває в повiтрi, наче невагомий, анiж зберiгати
спокiй, спостерiгаючи, Як злiтає важкий бiплан з двома пасажирами на борту
iз швидкiстю тридцЯть миль на годину. Ћдна рiч -- вiрити в вознесiннЯ, коли
ти його бачиш, i зовсiм iнша -- вiрити в чудеса.
џ затЯто розмiрковував над „оновими словами. Iлюзiї. •тось говорив про
це ранiше... у моєму дитинствi, коли Я навчавсЯ фокусiв. –е говорили
фокусники! ‚они обережно переконували нас: "ЏоглЯньте, те, що ви зараз
побачите, зовсiм не чудо, i не чаклуваннЯ. Ќасправдi це -- iлюзiЯ чуда".
Џотiм вони виймали канделЯбр iз волоського горiха i обертали слона на
тенiсну ракетку.
“ спалаху проникливостi Я витЯг з кишенi "Џосiбник Њесiї" i розгорнув
його. Ќа сторiнцi було лише два реченнЯ.
Ќе iснує проблеми,
Яка б не несла тобi
дарунка.
’и
шукаєш проблем,
тому
що тобi потрiбнi
їхнi
дарунки.
Ќе можу поЯснити чому, але цi слова полегшили моє замiшаннЯ. џ прочитав
їх ще до того, Як збагнув, що мої очi заплющенi.
Њiстечко називалосЯ ’рой, i той випас обiцЯв бути длЯ нас не менш
гостинним, нiж була сiножать у ”еррiсi. Ђле у ”еррiсi Я вiдчував певний
спокiй, а тут повiтрЯ немовби загусло вiд напруги, що менi аж нiЯк не
подобалось.
Џолiт -- цЯ чи не єдина в життi наших пасажирiв пригода -- був длЯ мене
повсЯкденним дiлом, що його тепер затьмарював отой незбагненний неспокiй.
Њоєю пригодою був цей дивовижний чоловiк, неймовiрний спосiб, у Який вiн
примушував лiтати свiй бiплан, i чудернацькi слова, що ними вiн
послуговувавсЯ длЯ поЯснень.
†ителi ’роЯ були приголомшенi чудесними польотами "’ревел-ейра" не
бiльше, нiж був би Я, коли б почув, Як ополуднi задзвонив котрийсь iз
мiських дзвонiв, що мовчав останнi шiстдесЯт рокiв. ‚они просто не вiдали,
що на їхнiх очах дiєтьсЯ неможливе.
-- „Якуємо за полiт, -- казали вони.
-- Ћце i все, чим ви зароблЯєте собi на життЯ?.. •iба ви нiде не
працюєте?..
-- Ђ чому ви обрали таке маленьке мiстечко, Як ’рой?..
-- ‘лухай, „жеррi, твоЯ ферма не бiльша за коробку вiд черевикiв!..
Џополуднi в нас було чимало клопоту. Ѓагато людей приходило полiтати, i
ми мали заробити багато грошей. I все ж таки внутрiшнiй голос пiдказував
менi: виплутуйсЯ з цiєї халепи i тiкай звiдси. џ не раз нехтував такi
попередженнЯ ранiше i потiм завжди шкодував.
Ѓлизько третьої години Я заглушив двигун: треба було заправлЯти бак, i
Я двiчi сходив з двома п'Ятигалоновими канiстрами по автомобiльний бензин до
колонки ‘келлi. ‡ненацька мене наче вдарило: Я ж iще жодного разу не бачив,
щоб "’ревел-ейр" заправлЯвсЯ пальним. iмода не заливав бензином бак свого
лiтака вiдтодi, Як ми зустрiлисЯ в ”еррiсi, i Я на власнi очi бачив, Як вiн
лiтав на цiй машинi сiм годин i вже розпочав восьму без краплини бензину чи
масла. I хоч Я знав, що вiн добра людина й не завдасть менi лиха, Я знову
злЯкавсЯ. џкщо ви поставите собi за мету суворо ощадити пальне, до мiнiмуму
збавлЯтимете оберти, а сумiш длЯ крейсерської швидкостi буде гранично
збiдненою, то й тодi ви зможете утримати "’ревел-ейр" у повiтрi лише п'Ять
годин. Ђле не вiсiм. I Яких -- безперервних зльотiв i посадок.
’им часом Як Я наповнював бензином бак у центральному вiдсiку i заливав
ще кварту масла в двигун, iмода й далi без угаву лiтав та лiтав. Ќа полi
вишикуваласЯ черга охочих, i вiн видимо не хотiв їх розчаровувати.
џ вибрав хвилину, коли вiн допомагав черговому пасажировi та його
дружинi залiзти до передньої кабiни. —имдуж намагаючись, щоб мiй голос
звучав спокiйно i незворушно, Я запитав:
-- „оне, Як у тебе з пальним? Ѓензин потрiбен? -- џ стоЯв бiлЯ крила з
порожньою п'Ятигалоновою канiстрою в руцi.
‚iн поглЯнув менi просто в очi й спохмурнiв, видимо спантеличений, так
наче Я запитав, чи потрiбне йому повiтрЯ, щоб дихати.
-- Ќi, -- вiдказав вiн, i Я вiдчув себе недолугим учнем iз задньої
парти. -- Ќi, ђiчарде, нiЯкий бензин менi не потрiбний.
–е мене роздратувало, бо Я ж таки трохи розумiюсЯ на авiацiйних моторах
i пальному.
-- Ќу гаразд, -- ущипливо мовив Я, -- а може, трохи урану? ‚iн
засмiЯвсЯ й одразу ж полагiднiв.
-- Ќi, дЯкую. џ заправивсЯ ним торiк.
‚iн знову залiз до пiлотської кабiни i вирушив зi своїми пасажирами в
новий надприродно уповiльнений злiт.
Ќайдужче менi хотiлось, щоб люди одразу ж повернулисЯ до себе додому, а
ми швиденько забралисЯ звiдти геть. Џасажири там чи не пасажири -- а менi
треба тiкати. ‚се, чого Я прагнув, то це злетiти i знайти велике вiльне поле
Якомога далi вiд людей, щоб просто сидiти там, мислити i записувати в
бортовому журналi, що зi мною сталось, а потiм спробувати вiдшукати ‚ цьому
бодай Якийсь сенс.
Џоки iмода приземлЯвсЯ, Я вийшов з "”лiта" трохи розiм'Яти ноги. ’одi
пiдступив до його кабiни й потрапив у струмiнь повiтрЯ вiд пропелера
потужного мотора.
-- ‡ мене досить, „оне. ЌалiтавсЯ донесхочу. ’епер поживу сам собi.
ЏриземлюсЯ десь далеко вiд мiста i трохи перепочину. Ђ з тобою лiталосЯ
непогано, весело. Њоже, ще колись побачимось. Ћ'кей?
‚iн i оком не змигнув.
-- ‡роблю ще один полiт, i рушимо разом. Ѓачиш, на мене чекає хлопчина.
-- ѓаразд.
Њолодик покiрно сидiв у пошарпанiй iнвалiднiй колЯсцi, Яку прикотили до
полЯ вiд самого мiстечка. ‚iн справлЯв враженнЯ розламаної на шматки iстоти,
що її впресувала в сидiннЯ Якась невiдома сила надтЯжiннЯ. Џроте вiн бажав
полiтати. ’овклисЯ там i iншi люди. „уш сорок чи п'ЯтдесЯт. •то сидiв у
машинах, а хто стоЯв поруч i з вiдвертою цiкавiстю чекав побачити, Як „он
витЯгатиме хлопцЯ з колЯски й пакуватиме до лiтака.
’а „он цим не переймавсЯ.
-- •очеш злетiти?
Љалiка всмiхнувсЯ спотвореною усмiшкою i закивав на всi боки.
-- ’о й злетимо, а чого ж, -- мовив „он спокiйним тоном тренера, що
звертаєтьсЯ до гравцЯ, Який засидiвсЯ на лавi запасних i Якому саме настала
черга виходити на поле. џкщо, озираючись назад, i шукати в тiй хвилинi
чогось дивовижного, то це була напруга, з Якою вiн це сказав: наче й
недбало, але водночас владно, так, щоб той молодик зараз же пiдвiвсЯ й
самотужки забравсь до лiтака, i то без будь-Яких виправдувань. Ђ все, що
сталосЯ по тому, справлЯло таке враженнЯ, нiби хлопець тiльки грав роль
калiки й тепер закiнчував свою останню сцену. „остоту Як у театральнiй
виставi. Џринаймнi такий виглЯд усе те мало збоку. Ћте надтЯжiннЯ враз
зникло, так мовби його нiколи й не iснувало. •лопець вискочив з колЯски, Як
корок з плЯшки шампанського, i, зачудований сам iз себе, побiг до лiтака.
џ стоЯв поруч, i до мене долинув його голос.
-- ™о ви зробили? -- шепотiв вiн. -- ™о ви зi мною зробили?
-- ’и збираєшсЯ летiти чи нi? -- запитав „он. -- Џлата -- три долари.
ѓрошi, будь ласка, наперед.
-- џ лечу! -- вигукнув молодик.
iмода не допомагав йому залазити до передньої кабiни, Як вiн звично
робив це з iншими пасажирами.
‹юди повиходили з автомобiлiв. Ќавколо розлiгсЯ приглушений гомiн
багатьох голосiв. Ђ потiм запала тиша. ‚iдтодi, Як одинадцЯть рокiв тому
вантажiвка шубовснула з моста у воду, цей молодик не ступив самостiйно
жодного кроку. I тепер вiн нагадував дитину, Яка зробила собi крила з
простирадла.
‡рештою вiн видрЯпавсЯ до кабiни i ковзнув у крiсло, недоладно
вимахуючи руками, неначе вони були призначенi длЯ того, аби ними бавитись.
Џеред тим, Як хтось iз натовпу спромiгсЯ вимовити бодай слово, „он
натиснув на акселератор i "’ревел-ейр" покотивсЯ просто в небо, плавно
обминаючи дерева й майже прЯмовисно беручись угору.
—и може хвилина бути щасливою i водночас моторошною? ’ак! •вилини йшли
одна за одною. ’ут був i безмежний подив з чудесного зцiленнЯ калiки, що,
судЯчи з виглЯду, цiлком на це заслуговував, i водночас тривожне передчуттЯ
чогось лихого, що мало статисЯ, Як тiльки тi двоє спустЯтьсЯ на землю.
Ќатовп наче зав'Язали у тугий вузол чеканнЯ, а це не вiщувало нiчого
доброго. •вилини спливали, i всi очi свердлили маленький бiплан, Який
безтурботно ширЯв собi у сонЯчних променЯх, i глухе насильство нуртувало,
накопичувалось i рвалосЯ назовнi.
‚иписавши в повiтрi кiлька вiсiмок, "’ревел-ейр" почав знижуватись по
компактнiй спiралi й пролетiв над огорожею, мов забарна й гуркiтлива летюча
тарiлка. џкби „он керувавсЯ здоровим глуздом, то випустив би свого пасажира
десь далi вiд натовпу, хутко злетiв би собi й зник у небi. ’им часом людей
прибувало. џкась жiнка бiгла до мiсцЯ, де мав сiсти лiтак, штовхаючи перед
себе ще одну iнвалiдну колЯску.
„он керував навпростець до натовпу. ђозвернувши лiтак пропелером вiд
людей, вiн заглушив мотор. ‘уцiльною масою всi посунули до кабiни. Ќа мить
менi здалосЯ, що вони вже шматують перкаль, аби швидше дiстатисЯ „она та
його пасажира.
—и повiвсЯ Я, Як боЯгуз? Ќе знаю. џ пiдiйшов до свого "”лiта", пiдкачав
бензину, ввiмкнув запалюваннЯ й крутонув пропелер, щоб запустити двигун.
Џотiм залiз до кабiни, розвернув лiтак проти вiтру й злетiв. ‚ останню мить
Я побачив, що „ональд iмода сидить на краю кабiни, а розбурханий натовп
оточує його.
џ повернув на схiд, потiм на пiвденний схiд. —ас минав, i нарештi Я
здибав велике поле з деревами длЯ затiнку та джерелом питної води, де й
приземливсЯ на ночiвлю. ’е поле було далеко вiд будь-Якого людського житла.
I сьогоднi не можу собi поЯснити, що тодi накотило на мене. Џевно, було
це оте знайоме кожному з нас фатальне вiдчуттЯ, i воно погнало мене геть,
Якнайдалi навiть вiд такої дивовижної та цiкавої людини, Як „ональд iмода.
џкби менi випало побрататисЯ з лихою долею, то й у самого Њесiї забракло б
могутностi, щоб примусити мене залишитисЯ десь поблизу.
“ полi було тихо. Њовчазний величезний луг, вiдкритий небу... i дзюркiт
маленького струмочка -- щоб його почути, треба було добрЯче напружити слух.
џ знову був на самотi. ‹юдина звикає до самотностi, але поруште цей звичай
бодай на один день -- i вам доведетьсЯ призвичаюватись до цього знов iз
самого початку.
-- Ћ'кей, до часу то була непогана розвага, -- мовив Я вголос, щоб
почув увесь луг. ‡ тим „ональдом було весело i, можливо, Я мiг би багато
чого в нього навчитисЯ. Ђле хоч Як там є, а з мене досить отих гуртiв людей,
навiть Якщо вони щасливi... Ђ коли вони настраханi, то спроможнi на одне з
двох -- або розпинати або поклонЯтисЯ. „аруйте ласкаво, але нi те, нi те
менi не пiдходить!
I тут Я спiймав себе на словi: так мiг сказати саме „ональд iмода. I
чого це вiн там залишивсЯ? Ќавiть мене опосiло передчуттЯ, що наказувало
тiкати звiдти мерщiй, а Я ж нiЯкий не ЊесiЯ.
Iлюзiї? ™о вiн мав на увазi? –е важило бiльше за все, що вiн говорив i
робив. Ћн з Яким запалом сказав вiн тодi: "“се це -- iлюзiї!" -- так нiби
збиравсЯ втовкмачити цю думку в мою голову силомiць. Ђтож, це була таки
справжнЯ проблема; i Я потребував її дарiв, але й досi не вiдав, що воно
означає.
џ розпалив багаттЯ i пiдiгрiв на ньому залишки вчорашнього обiду, Якi
умовно можна було назвати гулЯшем: там було всього потроху -- i шматочки
м'Яса, i соєвi боби, i суха локшина, i навiть двi сосиски, Якi не вадило
перекип'Ятити. Џоруч з Ящиком длЯ харчiв лежала сумка з iнструментами. Ѓез
будь-Якої видимої причини Я дiстав з неї ключа дев'Ять шiстнадцЯтих i почав
розглЯдати, потiм дбайливо витер його i помiшав ним свiй "гулЯш".
Ќагадаю, був Я на самотi, i нiхто не мiг спостерiгати за мною, отож
задлЯ розваги Я спробував пожбурнути ключа в повiтрЯ так, Як робив „он. Љоли
Я пiдкидав ключа просто вгору i при цьому примружував очi, вiн зупинЯвсЯ у
верхнiй точцi перед тим, Як почати падати, i в цю мить на Якусь частку
секунди в мене виникало таке вiдчуттЯ, нiби ключ плаває в повiтрi. ’а
тiльки-но вiн падав на траву чи на моє колiно, ефект швидко розвiювавсЯ. –ей
же таки ключ... I Як iмода це робив?
Љоли все це iлюзiЯ, мiстере iмода, тодi що таке реальнiсть? I коли
саме життЯ -- iлюзiЯ, навiщо взагалi ми живемо? Ќарештi Я вiдступив --
пiдкинув ключа ще кiлька разiв i покинув. Ђ покинувши, досить несподiвано
зрадiв: мене огорнула Якась щаслива хвилЯ приємного настрою -- добре, що Я
зараз там, де Я є, добре, що знаю те, що знаю, хоча й не можу знайти
вiдповiдь на всi запитаннЯ, ба й поЯсненнЯ кiльком iлюзiЯм.
‡алишаючись на самотi, Я iнодi наспiвую. "ѓей, Я i оце моє чудо... --
виводив Я, поплескуючи крило "”лiта" у нападi правдивої любовi до своєї
машини (не забувайте, нiхто не мiг мене почути). -- ђазом ми ширЯємо в
небi... лiтаємо понад ланами, аж поки один з нас не схибить... -- Њелодiю i
слова Я створював навманнЯ. -- ’а схиблю не Я, а ти, моє чудо... коли
вийдуть з ладу ‘‚I—Љ€... i тодi Я просто припну тебе на мотузку й потЯгну
тебе в небо, i ми знов полiтаємо... Њи знов полiтаємо..."
Љоли вiдчуваю снагу i щастЯ, Я можу складати такi вiршi без кiнцЯ, бо
римою нехтую. Џроблеми Њесiї мене бiльш не обходили; Я не мiг з'Ясувати
собi, хто вiн такий i чого прагне, отож перестав i пробувати, i, гадаю, саме
це зробило мене щасливим.
„есь близько десЯтої багаттЯ догорiло. џк i моЯ пiснЯ.
"•оч де б ти був, „ональде iмодо, -- сказав Я подумки, розстелЯючи
ковдру пiд крилом "”лiта", -- бажаю тобi щасливих польотiв i нiЯких
збiговиськ. џкщо це те, чого ти прагнеш. Ќi, забираю свої слова назад. ‡ичу
тобi, дорогий самотнiй Њесiє, знайти те, чого ти хочеш, хоч би що воно
було".
Љоли Я стЯгував з себе сорочку, „ональдiв посiбник випав з кишенi, i Я
прочитав там, де вiн розгорнувсЯ:
Џута,
що зв'Язують вашу справжню родину, --
не спiльна кров,
а повага
i радiсть,
Яку ви знаходите в життi одне одного.
—лени
однiєї родини
рiдко
виростають
пiд
тим самим
дахом.
џ не дотЯмив, Яким чином це може стосуватись мене, тож вирiшив не
давати надалi цiй книжцi пiдмiнЯти мої власнi думки. џ покрутивсЯ пiд
ковдрою i вiдключивсЯ, Як ото вимикаєтьсЯ електрична лампочка. ‡iгрiтий i
безжурний, лежав Я пiд небом з тисЯчами зiрок, Якi, може, й були iлюзiЯми,
проте iлюзiЯми прекрасними. I це поза всЯким сумнiвом.
Љоли Я прокинувсЯ, саме сходило сонце. Џороджуючи золотi тiнi,
займалосЯ свiтло. ’а не свiтло пробудило мене -- щось напрочуд м'Яко
торкалосЯ моєї голови. џ подумав, що то соломинка зачепилась у чупринi,
потiм менi здалосЯ, нiби це жук, i Я рвучко хрЯснув по ньому i... забив
руку. Ќакидний гайковий ключ дев'Ять шiстнадцЯтих ЯвлЯє собою доволi важкий
шматок металу, i не варто бити по ньому з усього розмаху. ЏрокинувсЯ Я,
зрозумiло, вмить. Љлюч зваливсЯ з елеронного шарнiра, на мить зник у травi,
потiм знову велично проплив у повiтрi, а тодi вже пiрнув униз, на землю, де
й залишивсЯ. ‘постерiгав Я все те, уже цiлком прокинувшись. Ђ коли Я надумав
його пiднЯти, це був той-таки ключ дев'Ять шiстнадцЯтих. Iнструмент, Який Я
знав i любив, такий самий важкий i так само, Як завжди, готовий
повiдкручувати голови всiм тим паскудним болтам i гайкам.
-- •ай йому чорт!
џ нiколи не згадував пекла або чортiв -- так повелосЯ ще з дитинства.
Ђле цього разу Я неабиЯк розгубивсЯ, тож iнших слiв у мене просто не
знайшлось. ™о сталосЯ з моїм ключем? „ональд iмода був далеко звiдси,
щонайменше за п'ЯтдесЯт миль за обрiєм. џ пiднЯв ключа, пильно оглЯнув його,
зважив на руцi, вiдчуваючи себе доiсторичною мавпою, Яка не може зрозумiти,
Як перед її очима обертаєтьсЯ колесо. ‡а цим мала бути прихована вельми
проста причина.
ђоздратований своєю безпораднiстю, Я зрештою здавсЯ, поклав ключ до
сумки з iнструментами й розпалив вогонь, щоб спекти свiй саморобний хлiб.
Њенi нiкуди було поспiшати. џк захочу, то залишусь тут i на цiлий день.
•лiб пiднЯвсЯ на моїй похiднiй сковорiдцi, i його можна було знiмати,
коли це iз заходу долинув добре знайомий менi звук.
Ђж нiЯк не могло бути, щоб вiн належав лiтаковi iмоди, -- хто ж би то
вистежив мене саме на оцьому полi, одному з тисЯч таких самих ланiв на
‘ередньому ‡аходi. Ђле Я знав, що то вiн, i почав насвистувати, наглЯдаючи
водночас i за хлiбом, i за небом, та ще й намагаючись доти, доки вiн
приземлитьсЯ, придумати Якiсь спокiйнi, розважливi слова.
‡вiсно, то був таки "’ревел-ейр". ‚iн низько пройшов над "”лiтом",
потiм зробив надто крутий показний розворот, легко ковзнув униз i
приземливсЯ зi швидкiстю шiстдесЯт миль на годину -- з такою швидкiстю i має
сiдати "’ревел-ейр". „он пiдрулив ближче й заглушив мотор. џ мовчав. Џомахав
рукою, але не озвавсь анi словом. ‹ише насвистувати перестав.
‚iн вилiз iз кабiни й пiдiйшов до мене:
-- Џривiт, ђiчарде.
-- ‡апiзнюєшсЯ, -- зауважив Я. -- •лiб майже пiдгорiв.
-- ‚ибачай.
џ подав йому кухлик джерельної води й блЯшану тарiлку з половиною
хлiбини та шматком маргарину.
-- џк воно було? -- запитав Я.
-- ‚се гаразд, -- вiдповiв вiн з блискавичною напiвпосмiшкою. -- џ
втiк, прихопивши з собою своє життЯ.
-- џ сумнiвавсЯ, що тобi в цьому поталанить.
џкийсь час вiн мовчки їв.
-- ‡наєш, -- мовив вiн, добре роздивившись свою страву, -- це
просто-таки жахливе їство.
-- Ќiхто не примушує тебе їсти мiй хлiб, -- сердито вiдказав Я. -- —ого
це всiм не до вподоби мiй хлiб? Ќiкому не смакує мiй хлiб! ЏоЯсни, Ќебесний
“чителю, чому це так?
-- ѓаразд, -- усмiхнувсЯ вiн, -- скажу тобi, Як сказав би Ѓог, ось що:
ти вiриш, що твiй хлiб добрий, i тому вiн смакує тобi. Ђ покуштуй його без
глибокої вiри в те, в що увiрував, i сприйматимеш його Як... ну, щось нiби
вогонь... пiслЯ потопу... в млинi. ’обi так не здаєтьсЯ? Ђ траву, ти, певно,
додав длЯ смаку?
-- ‚ибачай. ‚ипадково випала з рукава. Ђ тобi не здаєтьсЯ, що сам хлiб,
а не трава чи там трохи обвуглена скоринка... тобто хлiб, Як такий... чи не
думаєш ти, що вiн...
-- †ахливий, -- мовив „он, повертаючи менi все, крiм вiдкушеного ним
шматка. -- џ радше голодуватиму. “ тебе залишились персики?
-- ‚ Ящику.
џк же вiн розшукав мене на цьому полi? ђозмах крил у двадцЯть вiсiм
футiв -- не такий уже й легкий орiєнтир посеред прерiй та фермерських ланiв,
що розлЯглисЯ на десЯтки тисЯч миль. Ћсобливо, коли тобi в очi свiтить
сонце. ’а Я заприсЯгсЯ собi не розпитувати. ’iльки Якщо сам захоче
розповiсти.
-- џк ти знайшов мене? -- запитав Я. -- Ђдже Я мiг приземлитисЯ де
завгодно.
‚iн вiдкрив блЯшанку ножем i ним же почав наколювати персики та вкидати
їх до рота -- а це зовсiм не легкий трюк.
-- Џодiбнi притЯгують подiбних, -- пробурмотiв вiн, i скибочка персика
втекла з його ножа.
-- Ћн Як?
-- Љосмiчний закон.
-- Ћго.
џ доїв свiй хлiб, потiм вичистив сковорiдку пiском iз струмка. •лiб у
мене виходив таки добрЯчий.
-- Њоже, ти поЯсниш? џк воно вийшло, що Я став подiбний до твого
високородного єства? —и, може, пiд словом "подiбнi" ти мав на увазi нашi
лiтаки, Якi таки мають певну подiбнiсть?
-- Њи, чудотворцi, повиннi триматисЯ гурту, -- сказав вiн. –Я заЯва
була водночас i лагiдною, i моторошною через тон, з Яким вiн її прорiк.
-- џк це... „оне? ™одо твого останнього зауваженнЯ? —и не розтлумачив
би ти, що саме мав на думцi, говорЯчи "ми, чудотворцi"?
-- ‡ поглЯду ключа дев'Ять шiстнадцЯтих, що лежить у твоїй сумцi длЯ
iнструментiв, Я б сказав, що сьогоднi вранцi ти здiйснив давнє чудо
левiтацiї накидного гайкового ключа. ‚иправ мене, Якщо помилЯюсь.
-- Ќiчого Я не здiйснював! џ прокинувсЯ... той ключ сам мене розбудив!
‚iн таке вироблЯв!
-- Ђх, сам, -- „он засмiЯвсЯ.
-- ’ак, вiн витiвав це сам!
-- ’воє розумiннЯ своєї чудотворної роботи, ђiчарде, таке ж досконале,
Як i твоЯ майстернiсть у випiканнi хлiба.
џ не вiдповiв на цей закид, лиш розслабивсЯ на своєму матрацi Як тiльки
мiг i спокiй зберiгав теж Як тiльки мiг. џкби вiн мав що сказати, то була
Якраз добра нагода.
-- „ехто з нас опановує такi речi пiдсвiдомо. Ќаш тверезий мозок
нездатний це сприймати, отож ми робимо чудеса ввi снi. -- ‚iн дививсЯ на
небо, на першi легкi хмаринки того днЯ. -- Њай терпiннЯ, ђiчарде. ‚сi ми на
шлЯху до пiзнаннЯ чогось бiльшого. ‚iдтепер це приходитиме до тебе трохи
швидше, i ти станеш мудрим старим маестро духу ще ранiше, нiж сам це
усвiдомиш.
-- џк розумiти це "ранiше"? џ не хочу знати про це! Ќе хочу знати
нiчого взагалi!
-- ’и не хочеш нiчого знати.
-- ’а нi, Я хочу знати i чому iснує цей свiт, i Який вiн, i навiщо Я в
ньому живу, i куди Я прЯмую, i що буде потiм... џ хочу знати, Як лiтати без
лiтака, коли в мене виникає таке бажаннЯ.
-- ‚ибачай.
-- ‡а що?
-- ‚ такий спосiб дiла не буде. џк тiльки ти пiзнаєш, що таке цей свiт
i Як вiн дiє, ти автоматично почнеш творити чудеса, тобто речi, що їх
називають чудесами. Ђле, звiсно, нiщо не є чудом. ЌавчисЯ того, що знають
фокусники, i це вже не буде фокус. -- ‚iн перевiв поглЯд з неба на мене. --
’и, Як i кожен iнший, усе знаєш, тiльки не усвiдомлюєш того, що ти вже все
знаєш.
-- џ ось не пригадаю, -- озвавсЯ Я, -- нiЯк не пригадаю, щоб ти питав,
чи хочу Я навчитисЯ того, що приводило до тебе гурти людей i що стало лихом
у твоєму життi. ‡даєтьсЯ, це випало з моєї пам'Ятi.
‚имовивши цi слова, Я вже знав, що зараз вiн поЯснить менi, нiби згодом
Я це пригадаю, так само Як знав i те, що вiн має рацiю.
„он простЯгсЯ на травi, пiдклавши пiд голову замiсть подушки мою
торбину з рештками борошна.
-- ‘лухай, не переймайсЯ натовпом. ‚iн не чiпатиме тебе, аж поки ти сам
цього не захочеш. Џам'Ятай, що ти -- чудодiй, що гоп -- i ти невидимець i
проходиш крiзь дверi.
-- Ќатовп у ’рою схопив тебе, чи не так?
-- Ђ хiба Я казав, що не хотiв, аби вони таке вчинили? џ це дозволив.
Њенi це подобалось. “ кожному з нас сидить поганий актор, а нi -- то ми
нiколи не зробимось учителЯми.
-- Ђ хiба ти не зрiксЯ цього? •iба Я не читав?..
-- ’ак, Як воно пiшло, Я перевтiлювавсЯ в Ћдного-Єдиного-Џостiйного
Њесiю, i це дiло покинув назавжди. Ђле ж Я не можу позбутисЯ того, на що
витратив життЯ, наблизившись до розумiннЯ цих iстин.
Џокусуючи бадилинку, Я заплющив очi.
-- ‘лухай, „ональде, що ти намагаєшсЯ сказати? ™о заважає тобi
розкритись i прЯмо сказати менi, що дiєтьсЯ?
‡апала тиша, а тодi вiн промовив:
-- Њоже, це ти повинен менi сказати. Ђтож, сказати менi те, що
намагаюсЯ сказати Я, а в разi помилки Я тебе виправлю.
•вилину чи двi Я мiркував над цим i вирiшив здивувати його.
-- ѓаразд, Я скажу тобi... -- џ витримав паузу, аби пересвiдчитись, чи
надовго вистачить йому терпцю, Якщо те, що Я скажу, не буде занадто
легковажним.
‘онце вже пiдбилосЯ досить високо й почало припiкати. Ќа далекому
фермерському полi працював дизельний трактор, оброблЯючи кукурудзу навiть у
недiлю.
-- ’аки скажу. Џо-перше, коли Я побачив, Як ти сiдаєш на поле бiлЯ
”еррiса, то була чиста випадковiсть. Џравильно? ‚iн мовчав, Як i трави
навколо нас.
-- Џо-друге, ти i Я маємо своєрiдну таємну угоду, про Яку Я, очевидно,
забув, а ти нi.
‹егкий вiтрець доносив до нас далекий гуркiт трактора.
џкась частина мого єства дослухаласЯ до сказаного, не сумнiваючись, що
то нiЯкi не вигадки. џ виклав факти.
-- ‘кажу тобi бiльше: вперше ми зустрiлисЯ три чи чотири тисЯчi рокiв
тому, рiк туди або рiк сюди. Ќам до душi тi самi пригоди, можливо,
ненавидимо ми той самий тип руйнiвникiв, навчаємосЯ з такою самою охотою i
так само швидко, один поперед одного. “ тебе, правда, краща пам'Ять. Љоли ти
сказав: "Џодiбнi притЯгують подiбних", -- ти мав на думцi нашу теперiшню
зустрiч. -- џ пiднЯв нову бадилинку. -- Ќу, Як воно виходить?
-- ‘початку Я думав, що це буде довга путь, -- озвавсЯ вiн. -- ’ак воно
й випадало, та, гадаю, тепер з'ЯвивсЯ маленький крихiтний шанс, що цього
разу тобi поталанить. ѓовори далi.
-- ‡ iншого боку, менi не треба говорити далi, бо ти знаєш усе, що
вiдомо людЯм. ’а Якщо Я мовчатиму, ти не дiзнаєшсЯ про те, що Я думаю i що
знаю, а без цього Я не зможу опанувати й пiзнати те, що хочу пiзнати. -- џ
вiдкинув бадилинку. -- ™ось у цьому є, „оне? —ому ти витрачаєш час на таких
людей, Як Я?
’акi розвиненi, Як ти, видобувають чудодiйнi сили у виглЯдi побiчного
продукту. џ тобi не потрiбний, Як не потрiбне тобi нiщо в цьому свiтi.
џ обернувсЯ й пильно поглЯнув на „она. Ћчi в нього були заплющенi.
-- Ќавiть бензин длЯ "’ревел-ейра"? -- запитав вiн.
-- ’ак, -- погодивсЯ Я. -- Ћтож длЯ тебе в свiтi залишиласЯ сама
нудьга... нiЯких пригод. Ђдже знаєш -- нiщо не може стати тобi на завадi на
цiй землi. Єдина твоЯ проблема полЯгає в тому, що ти не маєш проблем!
џк на мене, то був неперевершений взiрець ораторського мистецтва.
-- ’ут ти схибив, -- був його присуд. -- Ћт скажи менi, чого це Я
покинув своє дiло... ти знаєш, чому Я облишив бути Њесiєю?
-- ’и казав про натовп. Љожен хоче, щоб ти творив длЯ нього чудеса.
-- …ге ж, тiльки не перше, а друге. ‘трах перед натовпом -- твiй хрест,
не мiй. Ќе натовп узагалi замордував мене, а певний тип натовпу, Якому геть
байдуже, що саме Я прийшов йому сказати. ’и можеш перейти вiд Ќью-‰орка до
‹ондона по океану Яко по сухом, можеш з нiчого робити золотi монети -- i все
одно ти не зможеш домогтисЯ, щоб вони бодай чимось зацiкавилисЯ. •оча б це
розумiєш?
‚iн говорив, а Я дививсЯ на нього i думав: менi ще нiколи не випадало
зустрiти людину, в Якiй теплилосЯ життЯ, самотнiшу на виглЯд. „он не
потребував їжi, чи притулку, чи грошей, чи слави. ‰ого просто-таки вбивала
потреба висловити те, що вiн знав, та нiхто не завдавав собi клопоту його
вислухати.
™об не заплакати, Я хоч-не-хоч мусив дивитисЯ на нього суворо.
-- ѓаразд, ти цього хотiв, -- мовив Я. -- џкщо твоє щастЯ залежить вiд
когось iншого, тодi справдi маєш проблеми.
‚iн рвучко пiдвiв голову, i в його очах зблиснули iскри, наче Я вдарив
його гайковим ключем. “ мене одразу ж сЯйнула думка, що менi було нi до чого
викликати його гнiв. “дарена блискавкою людина аж шкварчить.
‰ого обличчЯм промайнула миттєва посмiшка.
-- ‡наєш, ђiчарде, -- мовив вiн, розтЯгуючи слова, -- ти... маєш...
рацiю!
’е, що вiн почув, знову ввiгнало його в транс. Ќезважаючи на це, Я ще
довго розводивсЯ про те, Як ми зустрiлись, i що в цьому було повчального, i
Як усi отi думки пролiтали в моїй головi ранковими кометами i денними
метеоритами. Џроте „он байдужно лежав на травi. Ѓез жодного поруху. Ѓез
жодного слова. Ћпiвднi Я закiнчив виклад своєї версiї про всесвiт i про те,
що його населЯє.
-- ...i менi здаєтьсЯ, нiби Я ще й не починав, „оне, адже Я маю так
багато сказати тобi... I звiдки Я все це знаю? I Як воно так сталосЯ? ‚iн не
вiдповiв.
-- џкщо ти очiкуєш вiд мене вiдповiдi на моє власне запитаннЯ, зiзнаюсЯ
-- Я її не вiдаю. —ому зараз Я можу розповiсти про все, чого Я ранiше нiколи
навiть не намагавсЯ осЯгти? ™о зi мною подiЯлосЯ?
‚iн мовчав.
-- „оне! ’епер i тобi слiд щось сказати. Џрошу.
‚iн не озвавсь анi словом. I хоч Я розгорнув перед ним панораму життЯ i
повiдав про свою мiсiю в ньому, i хоч прозвучало це так, нiби все, що
потрiбно йому в свiтi, сконденсувалось в одному-єдиному випадковому словi
про його щастЯ, -- вiн швидко заснув.
‘ереда, шоста година ранку. џ ще не прокинувсЯ, аж раптом: грим! --
зненацька розлЯгаєтьсЯ неймовiрний гуркiт, Якась надпотужна вибухова
симфонiЯ; i ось уже звучить тисЯчоголосий хор, виспiвуючи латинськi слова; а
скрипки, барабани й труби немовби трощать на друзки величезне скло.
‡адрижала землЯ, i "”лiт" захитавсЯ на своїх колесах. џ вискочив з-пiд
крила, наче кiт, Якого вдарило струмом у чотириста вольт, i вже не шерсть на
ньому, а самi знаки оклику.
“ небi займавсЯ холодний вогнистий свiтанок, хмари оживали в буЯннi
диких барв, але все те вiдступало перед динамiтним крещендо:
-- ЏрипинiтьЏрипинiть! ‚имкнiть цю музику, вимкнiть її!
iмода кричав так голосно й люто, що його було виразно чути навiть
крiзь отой гуркiт. I одразу ж завмерли всi звуки, i тiльки луна
вiдкочувалась аж ген, ген, ген. Ђ потiм виникла лагiдна побожна мелодiЯ,
тиха, Як бриз, Як замрiЯний Ѓетховен.
Ќа „ональда це не справило нiЯкого враженнЯ.
-- ‘лухай, Я сказав вимкнути її!
Њузика урваласЯ.
-- •-ху! -- мовив вiн.
џ тiльки глипнув на нього.
-- Ќа все свiй час i своє мiсце, правда ж? -- зауважив вiн.
-- Ђтож, час i мiсце...
-- ’рохи небесної музики -- це зовсiм непогано, Якщо звучить вона в
затишку твого власного мозку й з Якоїсь особливої нагоди. Ђле щоб отак --
першим дiлом уранцi, та ще й на всю потужнiсть! •iба так можна? ™о ти робиш?
-- ™о роблю Я? „оне, та Я собi мiцно спав... що ти хочеш цим сказати?
‚iн труснув головою, безпорадно здвигнув плечима, пирхнув i повернувсЯ
до свого спального мiшка пiд крилом.
Џосiбник, Як ото впав, так i лежав розгорнутий у травi. џ обережно
пiднЯв його i прочитав:
Ћбстоюй
свої
обмеженi можливостi,
i
можеш бути певний --
вони
залишатьсЯ при тобi.
Ѓагато чого Я ще не розумiв у месiанському дiлi.
„ень ми завершили в •еммондi, штат ‚iсконсiн. Џокатали поодиноких
понедiлкових пасажирiв i пiшли собi до мiста пообiдати. „орогою назад Я
почав розмову.
-- „оне, з тобою можна погодитись, що це життЯ може бути цiкавим, чи
нудним, чи будь-Яким iншим, а власне, таким, Яким ми вирiшили його зробити.
’а навiть у свої найкращi часи Я нiЯк не мiг дотЯмити: навiщо ми тут? ЏоЯсни
менi це.
Њи саме поминали крамницю металевих виробiв (зачинену) i кiнотеатр
(вiдчинений: "Ѓатч Љессiдi i ‘анданс Љiд" [ѓоллiвудський фiльм, випущений на
екрани в 1969 роцi; цей вестерн про пригоди двох симпатичних злочинцiв зажив
великої популЯрностi]). „он зупинивсЯ, потiм повернув назад на тротуар.
-- “ тебе є грошi?
-- ‚истачає. Ђ що?
-- •одiм подивимосЯ фiльм, -- запропонував вiн. -- ‡аплатиш?
-- ’а не знаю, „оне. ’и пiди, а Я повернусЯ до наших лiтакiв. Ќе люблю
залишати їх надовго напризволЯще. Ђ чого це тебе раптом зацiкавило кiно?
-- ‡ лiтаками нiчого не станетьсЯ. •одiмо у кiно.
-- ‘еанс уже почавсЯ.
-- ’о зайдемо пiслЯ початку.
‚iн уже купував квитки. џ й собi подавсь за ним у темрЯву. Њи
влаштувались у заднiх рЯдах. Љрiм нас, у залi було ще з пiвсотнi глЯдачiв.
‡а кiлька хвилин Я забув про все на свiтi, захоплений виром подiй у
фiльмi, Який здававсЯ менi кiнокласикою. Џринаймнi Я дививсЯ його уже
втретє. —ас у кiнотеатрi мовби рухавсЯ по спiралi i розтЯгувавсЯ, Як це
завжди буває, коли дивишсЯ гарний фiльм. ‘першу Я звертав увагу на технiчнi
деталi: Як поставлено кожну сцену й Як вона пов'Язана з наступною, чому цЯ
сцена йде саме тепер, а не згодом. џ намагавсЯ оцiнювати фiльм з цього
поглЯду, але невдовзi захопивсЯ сюжетом i вже не думав нi про що iнше.
Ќаприкiнцi фiльму, в тому епiзодi, де Ѓатча i ‘анданса оточило майже
все болiвiйське вiйсько, iмода торкнувсЯ мого плеча. Ќе вiдриваючи очей вiд
екрана, Я нахиливсЯ до нього, хоча й волiв би, щоб вiн дав менi додивитисЯ
фiльм, i сказав те, що хотiв сказати, потiм.
-- ђiчарде...
-- ™о?
-- —ому ти тут?
-- –е гарний фiльм, „оне. –с-с! -- Ќа екранi заюшенi кров'ю Ѓатч i
‘анданс розмовлЯли про те, чому їм треба їхати до Ђвстралiї.
-- —им вiн гарний? -- запитав вiн.
-- Ѓо цiкавий. –с-с! џ скажу тобi потiм.
-- ‚iдключисЯ. Џрочнись. “се це iлюзiї. џ розсердивсЯ.
-- „ональде, лишилосЯ всього кiлька хвилин, а тодi й поговоримо про все
що хочеш. Ђ поки що не заважай менi дивитисЯ. ѓаразд? ‚iн знову прошепотiв,
наполегливо й драматично:
-- ђiчарде, чому ти тут?
-- ‘лухай, ти ж сам хотiв, щоб Я пiшов з тобою! -- џ повернувсЯ до
екрана, намагаючись додивитисЯ фiнал.
-- Ќiхто не тЯгнув тебе сюди силомiць. ’и мiг сказати: дЯкую, не хочу.
-- Њенi подобаєтьсЯ цей фiльм...
ѓлЯдач, що сидiв попереду, обернувсЯ й виразно поглЯнув на мене. ’а Я
не вгавав:
-- Ђтож, фiльм менi подобаєтьсЯ, „оне. •iба в цьому є щось погане?
-- Ђнiчогiсiнько, -- сказав вiн i вже до кiнцЯ не озвавсЯ жодним
словом.
Њи вийшли з кiнотеатру, поминули майданчик, де було виставлено на
продаж держанi трактори, а потiм заглибились у темрЯву, простуючи до наших
лiтакiв. ‡биралосЯ на дощ. џ думав про „онову дивну поведiнку в кiнотеатрi.
-- „оне, ти робиш усе помiрковано?
-- Iнодi.
-- „о чого ж кiно? —ому це раптом тобi забаглосЯ побачити цей фiльм?
-- ‡апитаннЯ поставив ти.
-- ’ак. ’и маєш вiдповiдь?
-- Ћце й моЯ вiдповiдь. Њи пiшли в кiно тому, що ти поставив запитаннЯ.
”iльм був вiдповiддю на твоє запитаннЯ.
‚iн збиткувавсЯ надi мною, Я це вiдчував.
-- џке було моє запитаннЯ? ‡апала довга болiсна мовчанка.
-- ’воє запитаннЯ, ђiчарде, було таке: навiть у свої найкращi часи ти
нiЯк не змiг дотЯмити, чому ми тут. џ пригадав.
-- I фiльм був твоєю вiдповiддю?
-- ’ак.
-- Ќу й ну.
-- ’и не розумiєш, -- мовив вiн.
-- Ќi.
-- –е був гарний фiльм, -- сказав вiн, -- але найкращий фiльм у свiтi
-- це все ж таки iлюзiЯ. Љартинки навiть не рухаютьсЯ, то тiльки ввижаєтьсЯ,
нiби вони рухаютьсЯ. ‚раженнЯ руху створює гра свiтла на пласкому екранi
серед темрЯви, хiба нi?
-- ’а звiсно. -- џ починав розумiти його.
-- Iншi люди, будь-Якi люди, що будь-де йдуть у кiно на будь-Який фiльм
-- чому вони там, коли це тiльки iлюзiї?
-- Ќу, це ж розвага, -- вiдказав Я.
-- ‡абава. Џравильно. –е перше.
-- Њоже бути й щось пiзнавальне.
-- „обре. ‡авжди є щось таке. Џiзнавальне. –е друге.
-- ”антазiЯ, втеча вiд дiйсностi.
-- ’а сама забава. Џерше.
-- ’ехнiчнi мiркуваннЯ. Џодивитись, Як зроблено фiльм.
-- ЏiзнаннЯ. „руге.
-- ‚теча вiд нудьги...
-- ‚теча вiд дiйсностi. –е ти вже називав.
-- ‘пiлкуваннЯ. Џобути разом з друзЯми, -- сказав Я.
-- Џричина длЯ того, щоб пiти в кiно, але не длЯ того, щоб дивитись
фiльм. “се одно це забава. Џерше.
•оча б Якi причини Я називав, усе зводилось до його двох пальцiв --
люди дивлЯтьсЯ кiно або задлЯ забави, або задлЯ пiзнаннЯ, або з обох причин
водночас.
-- I кiно теж подiбне до життЯ, „оне, хiба не правда?
-- Џравда.
-- ’одi чому дехто обирає погане життЯ, фiльми жахiв?
-- ‚они не тiльки йдуть на фiльми жахiв задлЯ розваги, вони, входЯчи до
кiнотеатру, знають, що це буде фiльм жахiв, -- зазначив вiн.
-- Ђле чому?
-- ’обi подобаютьсЯ фiльми жахiв?
-- Ќi.
-- ’и їх коли-небудь бачив?
-- Ќi.
-- Ђле ж дехто витрачає чимало грошей i часу, аби побачити жахи чи
мелодраматичнi сцени, нуднi й нецiкавi длЯ iнших? -- ‚iдповiдь на це
запитаннЯ вiн залишив менi.
-- ’ак.
-- ’ебе нiхто не примушує дивитись їхнi фiльми, їх нiхто не примушує
дивитисЯ твої. –е зветьсЯ "свободою".
-- Ђле чому дехто хоче бути нажаханим? Ђбо знудженим?
-- ’ому, що вони думають, нiби заслуговують на це, щоб нажахати когось
iншого, або полюблЯють збудженнЯ вiд жахiв, або вважають, що нудьга є
неодмiнною властивiстю кiно. —и ти повiриш, що багато людей з поважних длЯ
них мiркувань тiшатьсЯ своєю вiрою в те, що у своїх власних фiльмах вони
безпораднi? Ќi, не повiриш.
-- Ќi, не повiрю, -- погодивсЯ Я.
-- „оки ти цього не зрозумiєш, доти й дивуватимешсЯ, чому на свiтi так
багато нещасних людей. ‚они нещаснi тому, що зробили длЯ себе такий вибiр --
бути нещасними, i так воно й має бути, ђiчарде!
-- ѓм.
-- Њи -- iстоти, Якi розважаютьсЯ iграми i шукають забав, ми -- отрута
всесвiту. Њи не можемо померти, ми не можемо вiдчути болю бiльшого за той,
що його викликають iлюзiї на екранi. Ђле ми можемо повiрити в те, що нам
болить, i уЯвити собi це в таких болiсних деталЯх, у Яких тiльки забажаємо.
Њи можемо повiрити, що ми -- жертви, Яких убили й вбивають, Яких кидає вiд
щасливої до лихої долi.
-- “ багатьох життЯх? -- запитав Я.
-- ‘кiльки фiльмiв ти бачив?
-- Ћ-о...
-- ”iльми про життЯ на цiй планетi, про життЯ на iнших планетах; усе,
що має час i простiр, -- все це кiно i все це iлюзiЯ, -- провадив „он. --
Ђле на Якийсь час ми можемо чимало пiзнати i досхочу натiшитисЯ нашими
iлюзiЯми, хiба не так?
-- „оне, Як далеко сЯгає цЯ тема кiно?
-- –е залежить вiд тебе. ‘ьогоднi ввечерi ти побачив фiльм почасти
тому, що його хотiв побачити Я. Ѓагато людей обирають те чи те життЯ, бо
дiстають втiху, роблЯчи щось разом. Ђктори сьогоднiшнього фiльму грали разом
i в iнших фiльмах. ђанiше чи пiзнiше -- це залежить вiд того, Який з їхнiх
фiльмiв ти бачив перший, але ти можеш дивитись їх одночасно на рiзних
екранах. Њи купуємо квитки на цi фiльми, платимо за вхiд, погоджуючись
повiрити в реальнiсть мiсцЯ i реальнiсть часу. Ќi те, нi те не є правдивим,
але той, хто не захоче сплатити цю цiну, не може з'ЯвитисЯ на цiй планетi чи
в будь-Якiй просторово-часовiй системi взагалi.
-- Ђ чи iснують люди, Якi зовсiм не мають нiЯких життiв у просторi i
часi?
-- Ђ хiба iснують люди, Якi нiколи не ходЯть у кiно?
-- ђозумiю. ‚они приходЯть до пiзнаннЯ iншими шлЯхами?
-- Њаєш рацiю, -- погодивсЯ вiн, видимо задоволений мною. --
Џросторово-часова система -- доволi примiтивна школа. ’а багато людей не
хоче розлучатисЯ з iлюзiєю, навiть Якщо вона їх знуджує. ‚они не хочуть, щоб
передчасно вмикали свiтло.
-- •то пише сценарiї цих фiльмiв, „оне?
-- џкщо розпитувати самих себе, а не iнших, дивуєшсЯ, Як багато ми
знаємо. •то пише сценарiї цих фiльмiв, ђiчарде?
-- Њи самi, -- сказав Я.
-- •то в них грає?
-- Њи самi.
-- •то оператор, кiномеханiк, директор кiнотеатру, продавець квиткiв,
розповсюджувач фiльмiв, хто стежить за тим, щоб усе це вiдбувалосЯ? •то має
право в будь-Яку мить увiйти в цей фiльм, змiнити в ньому сюжет? •то може
переглЯдати той самий фiльм знов i знов?
-- „ай подумати, -- сказав Я. -- Љожен, хто захоче?
-- ‡ тебе досить такої свободи? -- запитав вiн.
-- Ћсь чому цi фiльми такi популЯрнi? Ђдже ми iнстинктивно вiдчуваємо,
що вони є паралелЯми нашого власного життєвого термiну?
-- Њоже, так, а може, й нi. •оч це й не становить великої рiзницi. Ђ що
таке проекцiйний апарат?
-- Њозок, -- вiдповiв Я. -- Ќi. “Ява. Ќаша уЯва, хоч би що ти казав.
-- ™о таке фiльм? -- поцiкавивсЯ вiн.
-- Ћсь ти й спiймав мене.
-- “се, що ми згоднi впустити до власної уЯви?
-- Њоже, й так, „оне.
-- ’и можеш тримати бобiну з фiльмом у руках, -- сказав вiн, -- i все
там буде й завершеним, i достатнiм -- початок, середина, кiнець, -- усе воно
є там цiєї ж таки митi, тiєї ж таки мiльйонної частки секунди. ”iльм iснує
поза часом, Який вiн зафiксував, i Якщо ти знаєш, що таке кiно, то загалом
тобi вiдомо й те, що має в ньому статисЯ, ще перед входом до кiнотеатру: там
мають вiдбутисЯ битви й народитисЯ радiсть, з'ЯвитисЯ переможцi й
переможенi, i любовi, i катастрофи -- все там. Ђле щоб той фiльм тебе
захопив, цiлком заволодiв тобою, щоб ти дiстав од нього найбiльшу втiху, ти
повинен заправити плiвку в апарат i хвилину по хвилинi пропустити його крiзь
об'єктив... Ѓудь-Яка iлюзiЯ потребує простору i часу длЯ свого здiйсненнЯ.
Ћтож ти платиш свiй десЯтицентовик, одержуєш квиток, влаштовуєшсЯ в крiслi й
забуваєш, що дiєтьсЯ поза стiнами кiнотеатру, i длЯ тебе починаєтьсЯ кiно.
-- I нiкого насправдi не вбивають? I кров зроблено з томатної пасти?
-- Ќi, кров справжнЯ, -- вiдказав „он. -- Ђле задлЯ бiльшого впливу на
наше реальне життЯ, це може бути i томатна паста...
-- I реальнiсть?
-- ђеальнiсть є свЯта iндиферентнiсть, ђiчарде. Њатерi байдуже, Яку
роль грає її дитЯ в своїх iграх; один день воно позитивний герой, наступного
днЯ -- негативний. ‘уще навiть не знає про нашi iлюзiї та iгри. ‚оно знає
тiльки себе, а нас сприймає у своїй подобi, досконалiй i довершенiй.
-- џ не певен того, що хочу бути досконалим i довершеним. ђозкажи про
нудьгу...
-- ЏоглЯнь на небо, -- запропонував вiн, i це була така швидка й
раптова змiна теми, що Я поглЯнув на небо. “ його височинi пропливали
розiрванi пiр'їстi хмари, i перший дотик мiсЯчного сЯйва срiблив їхнi
окрайки.
-- ѓарне небо, -- зауважив Я.
-- „осконале небо?
-- Ђтож, „оне, небо завжди досконале.
-- ’и кажеш, що небо завжди досконале, хоч воно й щосекунди змiнюєтьсЯ?
-- Ћтакий Я розумник! Џравда!
-- I море -- завжди досконале море, а воно ж також весь час змiнюєтьсЯ,
-- правив „он. -- џкщо досконалiсть є застiй, тодi небо -- це просто болото!
Ђ суще наврЯд чи може бути болотним пухирем.
-- ‘уще не може бути болотним пухирем, -- неуважно докинув Я. -- ‚оно
досконале й повсЯкчас мiнливе. Ђтож. Ѓеру.
-- ’и взЯв це вже давно, Якщо наполЯгаєш на iснуваннi в часi. Ќе
спинЯючись, Я обернувсЯ до нього.
-- —и не нудно тобi, „оне, залишатисЯ тiльки в одному цьому вимiрi?
-- Ћ, хiба Я залишаюсЯ тiльки в одному цьому вимiрi? -- сказав вiн. --
Ђ ти?
-- —ому все, що Я кажу, хибне?
-- Ђ чи все, що ти кажеш, хибне?
-- ѓадаю, Я роблю не те, що мав би робити.
-- Њоже, ти хотiв би орудувати нерухомим майном? -- запитав вiн.
-- Ќерухомим майном чи страхуваннЯм.
-- ‡а нерухомiстю майбутнє. џкщо ти його прагнеш.
-- ѓаразд, перепрошую, -- мовив Я. -- џ не хочу майбутнього. Ђнi
минулого. џ невдовзi стану добрим старим “чителем ‘вiту Iлюзiй. Њоже, вже й
наступного тижнЯ, га?
-- ’а нi, ђiчарде, сподiваюсь, це не забере аж стiльки часуџ обережно
поглЯнув на нього, та вiн не посмiхавсЯ.
„нi минали один за одним. Њи лiтали, Як i ранiше, але Я бiльше не
переймавсЯ назвами мiст чи кiлькiстю грошей, що їх збирав з пасажирiв. џ
почав вимiрювати лiто такими речами, Яких навчивсЯ, розмовами, Якi ми вели
пiслЯ польотiв, i чудесами, що врЯди-годи траплЯлисЯ на нашому шлЯху, аж
поки нарештi збагнув, що це нiЯкi не чудеса.
“ЯвлЯй
собi
всесвiт
прекрасним,
справедливим
i
досконалим, --
сказав менi Џосiбник одного днЯ.
ще будь певним ось чого:
‘уще
уЯвлЯє це собi
трохи
кращим,
анiж
можеш
уЯвити
ти.
Џообiднi години випали спокiйнi. ‹ише зрiдка з'ЯвлЯлисЯ поодинокi
пасажири. “ перервах мiж польотами Я пробував випаровувати хмари.
‘вого часу менi привелосЯ працювати пiлотом-iнструктором, i Я знав, що
учнi завжди роблЯть легкi речi важкими. Њоже, Я щось i тЯмив, одначе в цьому
дiлi знову виЯвивсЯ учнем i вперто штурмував свою цiль -- купчастi хмари. ’а
тепер Я потребував бiльше теорiї, анiж практики. ’им часом iмода розлiгсЯ
пiд крилом "”лiта", вдаючи, нiби спить. џ легенько поплескав його по плечi,
i вiн розплющив очi.
-- Ќiчого в мене не виходить, -- поскарживсЯ Я.
-- ‚ийде, -- одрубав вiн i знов заплющив очi.
-- џ стараюсь Як можу, „оне! ‡даєтьсЯ, ось уже щось вийде, Як хмари
вiдбивають удар i набрЯкають ще дужче, нiж перед тим.
‚iн зiтхнув i сiв.
-- ‚ибери менi хмару. ’iльки не дуже важку, будь ласка. џ обрав
найбiльшу серед нижчих хмар, десь за три тисЯчi футiв од землi, що немовби
набрЯкала бiлим димом iз самого пекла.
-- Ћта, що над силосною баштою, онде вона, -- показав Я, -- та, що
швидко темнiє.
„он мовчки позирнув на мене.
-- I чого це ти мене так не любиш?
-- ’а нi ж бо, Я люблю тебе, „оне. —ерез те й прошу чимало. -- џ
посмiхнувсЯ. -- ’обi потрiбен масштаб. ’а коли хочеш, пiдберу длЯ тебе щось
менше... ‚iн знову зiтхнув i звiв очi до неба.
-- ‘пробую. Ќу, то котра?
џ поглЯнув на небо й остовпiв: величезна хмара, справжнiсiнька потвора,
що несла в своєму черевi мiльйони тонн води, зникла без слiду, а на її мiсцi
висЯвала неоковирна небесно-блакитна дiра.
-- Ћх ти ж! -- тихо мовив Я.
-- ђобота варта зусиль... -- зауважив вiн. -- Ђ втiм, хоч Як би менi
кортiло прийнЯти вiд тебе купу похвал, мушу з усiєю вiдвертiстю зiзнатисЯ:
це легко. ‚iн показав на невеликий клубок хмари над нашими головами.
-- Ћнде. ’епер твоЯ черга. ѓотовий? Ќу!
џ поглЯнув на те клубчасте створiннЯ, i воно поглЯнуло на мене у
вiдповiдь. џ подумав, що воно пiшло собi далi, подумав про порожнє мiсце
там, де було це створiннЯ, нацiлив на нього гарЯчi променi своєї уЯви,
попросив його з'ЯвитисЯ десь в iншому мiсцi i повiльно-повiльно, за одну
хвилину, за п'Ять, за сiм, хмара зрушила з мiсцЯ. Iншi хмари побiльшали, а
моЯ пiшла геть.
-- Ќе дуже ти швидкий, -- мовив „он.
-- –е ж моЯ перша вдала спроба! џ тiльки починаю! ‚супереч
неможливому... неймовiрному... i все, на що ти спромiгсЯ, це зауважити, що Я
не дуже швидкий. –е було блискуче! I ти це знаєш.
-- „ивовижно. ’и так прихиливсЯ до неї, i все ж заради тебе вона
зникла.
-- ЏрихиливсЯ! џ бомбардував цю хмару всiм, чим тiльки мiг! Љульовими
блискавками, лазерними променЯми, пилососом завбiльшки з будинок!..
-- –е прихильнiсть у негативному розумiннi, ђiчарде. џкщо ти справдi
хочеш усунути хмару iз свого життЯ, то з цього не треба робити великого
дiла. ’и лише розслаблюєшсЯ i стираєш її iз своєї уЯви. Ћто й тiльки.
•мара
не знає,
чому
вона рухаєтьсЯ
саме
в такому напрЯмi i з такою
швидкiстю,
--
говорилосЯ в Џосiбнику.
‚iдчуваєтьсЯ
поштовх...
–е
мiсце, куди належить тепер iти. Ђле небо знає
причини
i наслiдки,
що
стоЯть за хмарами,
i
ти їх знатимеш,
Якщо
пiднесешсЯ на таку височину,
звiдки
зможеш поглЯнути
за
обрiй.
’обi
нiколи не даєтьсЯ бажаннЯ
без
того, щоб не дати тобi й сили
здiйснити
його.
Ћднак
задлЯ цього
тобi
доведетьсЯ докласти зусиль.
Њи приземлилисЯ на величезне пасовисько поруч iз триакровим ставком длЯ
водопою та купаннЯ коней, далеко вiд будь-Яких мiст, десь на межi мiж
Iллiнойсом та Iндiаною. ‡робимо собi вихiдний день, подумав Я, i нiЯких
пасажирiв.
-- Џослухай-но, -- мовив „он. -- Ђ втiм, нi, не слухай. ‘тiй тихо i
спостерiгай. ’е, що ти побачиш, -- нiЯке не чудо. Џочитай посiбник з атомної
фiзики... „итина цiлком може ходити по водi.
‡ цими словами вiн, мовби й не бачачи ставка, обернувсЯ й пройшов на
кiлька крокiв вiд берега по поверхнi води. ‡боку це мало такий виглЯд, нiби
то був не ставок, а гарЯче марево над кам'Яним озером. „он мiцно стоЯв на
водi, i пiд його високими пiлотськими черевиками не виникло нi хвильки, нi
брижика.
-- Ћтак, -- сказав вiн. -- Iди й ти сюди.
џ бачив усе те на власнi очi. –е було вочевидь можливо, бо „он справдi
стоЯв на воднiй гладiнi, отож Я й собi ступив туди, щоб приєднатисЯ до
нього. ‚iдчуттЯ було таке, нiби йдеш по чистому блакитному лiнолеумi, i Я
засмiЯвсЯ.
-- „оне, що ти зi мною робиш?
-- Џросто показую тобi те, чого рано чи пiзно навчаєтьсЯ кожен, --
сказав вiн, -- а ти Якраз опинивсЯ напохватi.
-- Ђле ж Я...
-- ЏоглЯнь. ‚ода може бути твердою. -- ‚iн тупнув ногою, i почувсЯ
такий звук, наче шкiрЯна пiдошва вдарила об камiнь. -- Ђ може й не бути...
-- ‚iн знову тупнув, i вода хлюпнула на його черевики. -- ‚ловив це
вiдчуттЯ? Ђну, спробуй i ти.
џк швидко ми звикаємо до чудес! Њинуло менше хвилини, а Я вже думав, що
ходити по водi можливо, що це природно, нормально... I що тут, мовлЯв,
такого?
-- Ђле, Якщо вода тверда, Як ми можемо її пити?
-- ’очнiсiнько так само, ђiчарде, Як ми по нiй ходимо. ‚ода -- не
тверда й не рiдка. ’и i Я самi вирiшуємо, Якою вона має бути длЯ нас. џк
хочеш, щоб вона була рiдкою, думай, що вона рiдка, чини так, нiби вона
рiдка, пий її. Ђ хочеш, щоб вона була повiтрЯм, дiй так, наче вона i справдi
повiтрЯ, -- дихай нею. ‘пробуй.
Њоже, тут щось пов'Язане з присутнiстю розвиненої душi, подумав Я.
Њоже, такому дано дiЯтись лише в певному радiусi -- футiв п'ЯтдесЯт
навколо...
џ став на колiна й умочив руку в ставок. ђiдина. Џотiм лiг, занурив
обличчЯ в її блакить i, щиро вiрЯчи, вдихнув. „ихалось теплим рiдким киснем,
нiЯкої Ядухи чи спазмiв. џ сiв i запитально поглЯнув на „она, очiкуючи, що ж
вiн прочитає там, у моїй свiдомостi.
-- ѓовори, -- сказав вiн.
-- —ому Я маю говорити?
-- Ѓо те, що ти маєш сказати, точнiше передаєтьсЯ словами. ѓовори.
-- џкщо ми можемо ходити по водi, дихати нею i пити її, тодi чому ми не
можемо робити те ж саме iз землею?
-- Ђга. „обре. ‡араз побачиш...
‚iн повернувсЯ до берега легко, без видимих зусиль, наче ступав по
намальованому озеру. ’а тiльки-но його нога торкнуласЯ грунту (а на березi
був пiсок i трава), почав угрузати i, ступивши кiлька коротких крокiв,
зануривсЯ в пiсок аж до плечей. ’ак наче ставок ураз перетворивсЯ на острiв,
а суходiл на море. џкусь мить „он плив по пасовиську, що хлюпало навколо
нього темними суглинковими хвилЯми, потiм зринув на поверхню, пiдвiвсЯ i
пiшов по нiй. I раптом це здалосЯ чудом -- побачити людину, Яка йде по
землi!
‘тоЯчи на ставку, Я аплодував його виступу. „он вклонивсЯ, а тодi
поплескав у долонi й менi.
џ пiдiйшов до краю ставка певний, що землЯ -- рiдка, i носаком свого
черевика доторкнувсЯ до неї. Џо травi колами розiйшлисЯ брижi. Ђ Яка тут
глибина грунту? џ мало не запитав про це вголос. ѓрунт буде завглибшки
такий, Який вiн має бути на мiй розсуд. „ва фути, подумав Я, хай буде
завглибшки два фути, i Я пiду по ньому вбрiд.
џ впевнено ступив на берег... зануривсЯ у нього з головою i вмить пiшов
на дно, в жахливе чорне пiдземеллЯ. џ одчайдушно виборсувавсЯ на поверхню,
тамував вiддих, щосили гамселив руками, щоб дiстатисЯ твердої води й
ухопитисЯ за край ставка.
„он сидiв на травi i реготав.
-- ’и здiбний учень. ’и про це знаєш?
-- ЌiЯкий Я не учень! „опоможи менi вибратисЯ звiдси!
-- ‘ам вибирайсЯ.
џ припинив боротьбу. ’реба побачити землю твердою, i Я одразу ж зможу
видрЯпатись. I Я побачив її твердою... i видрЯпавсЯ на поверхню, затвердiлу,
вкриту кiркою з чорної грЯзюки.
-- —оловiче, ну й добрЯче ж ти забрьохавсЯ!
-- Ђ-а-а! -- џ витрушував грЯзюку з чуприни, виколупував з вух. Ќарештi
поклав свiй гаманець на траву, пiдiйшов до рiдкої води i почистивсЯ
традицiйним вологим способом.
-- ‡даєтьсЯ, iснує кращий спосiб почиститись.
-- Ђтож, можна зробити це значно швидше.
-- Џомовч. ‘Ядь лишень отам, усмiхнись i дай менi самому розмiркувати.
-- ѓаразд.
Љiнець кiнцем, Я пiшов до "”лiта" такий самий забрьоханий, перевдЯгсЯ й
повiсив сушитисЯ мокрi речi.
-- ђiчарде, тiльки не забудь, що ти сьогоднi вчинив. “ наш освiчений
час легко сприйнЯти це за сон чи Якiсь давнi чудеса. Ќiщо добре не є чудом,
нiщо приємне не є сном.
-- ’и кажеш, що весь свiт -- це сон i часом вельми приємний. ‡ахiд
сонцЯ. •мари. Ќебо.
-- Ќi. Ћбраз -- це мрiЯ. Љраса -- реальнiсть. ’и здатен добачити мiж
ними рiзницю?
Њайже зрозумiвши його, Я кивнув. Ђ згодом крадькома зазирнув до
Џосiбника.
‘вiт
--
це
твiй зошит длЯ вправ, на сторiнках
Якого
ти розв'Язуєш свої задачi.
–е
-- не реальнiсть,
хоч
там ти можеш вiдобразити реальнiсть,
Якщо
забажаєш цього.
’обi
вiльно також
писати
в ньому нiсенiтницi
чи
неправду або ж виривати
сторiнки.
‘правжнiм
грiхом
є
обмеженнЯ ‘ущого.
Ќе
роби цього.
‹агiдного теплого полуднЯ у промiжку мiж зливами ми простували вологими
тротуарами, повертаючись iз мiста.
-- ’и можеш проходити крiзь стiни, правда ж, „оне?
-- Ќi.
-- Љоли ти на щось вiдповiдаєш "нi", Я знаю, що це "так". –е означає,
що тобi не подобаєтьсЯ, Як поставлено запитаннЯ.
-- џк ти вважаєш, ми загалом спостережливi? -- запитав „он.
-- Џроблема полЯгає в "пройти" чи в "стiнах"?
-- ’ак, а ще гiрше, що твоє запитаннЯ припускає, нiби Я iсную в одному
обмеженому часi-просторi й рухаюсЯ до iншого часу-простору. ‘ьогоднi Я не
маю настрою сприймати такi припущеннЯ.
џ спохмурнiв. ‚iн знав, про що Я запитую. ’о чом би не вiдповiсти
прЯмо, замiсть примушувати мене самого вiдкривати його секрети?
-- –е невеличкий засiб допомогти тобi бути точним у мисленнi, -- м'Яко
мовив вiн.
-- ѓаразд. ’и можеш справити враженнЯ, нiби здатен проходити крiзь
стiни, коли тобi цього захочетьсЯ. ’ак звучить краще?
-- Љраще. ’а Якщо ти хочеш бути точним...
-- Њовчи. џ знаю, Як висловити те, що маю на думцi. Ћсь моє запитаннЯ.
џк воно виходить, що ти можеш створити iлюзiю обмеженого вiдчуттЯ
особистостi, вираженого в цiй вiрi у просторово-часовий континуум, що у
виглЯдi твого "тiла" проходить крiзь iлюзiю матерiального обмеженнЯ, Яке має
виглЯд стiни?
-- „обре сказано, -- оцiнив вiн. -- Љоли ти ставиш запитаннЯ належним
чином, воно вже i є вiдповiддю. •iба не так?
-- Ќi, запитаннЯ не може вiдповiсти само на себе. џк ти проходиш крiзь
стiни?
-- ђiчарде! ’и майже тримав у руках правильну вiдповiдь, а тодi розбив
її на друзки! џ не можу проходити крiзь стiни... Љажучи так, ти припускаєш
те, чого Я аж нiЯк не сприймаю, а Якщо i сприйму, то вiдповiдь буде: нi, Я
не можу.
-- Ђле ж, „оне, висловити все достоту Як належить надзвичайно важко.
•iба ти не знаєш, що Я маю на думцi?
-- ‚иходить, Як важко, то ти й не пробуєш цього зробити? •одити теж
було попервах надзвичайно важко, але ти напрактикувавсЯ, i тепер це тобi за
iграшку. џ зiтхнув.
-- ѓаразд. ‡абудь про те запитаннЯ.
-- ‡абуду. Ђле Я теж маю запитаннЯ: а ти можеш? -- ‚iн поглЯнув на мене
так, наче нiщо в цiлому свiтi його не турбувало.
-- Ћтже, ти кажеш, що тiло -- це iлюзiЯ i стiна -- теж iлюзiЯ, але
особистiсть -- це реальнiсть, i вона не вкладаєтьсЯ в рамки iлюзiй.
-- џ такого не казав. –е сказав ти.
-- Ђле ж це правда.
-- Ќу звiсно, -- погодивсЯ вiн.
-- џк ти це робиш?
-- ђiчарде, ти нiчого не робиш. ’и бачиш, що воно вже зроблено, i край.
-- •а, Як тебе послухати, то це зовсiм легко.
-- ’ак само, Як i ходити. Џотiм дивуєшсЯ, чому так важко було цього
навчитись.
-- „оне, проходити крiзь стiни -- длЯ мене не важко, а неможливо.
-- ’и гадаєш, Якщо повторювати оце "неможливо" знов i знов тисЯчу
разiв, то важкi речi стануть длЯ тебе легкими?
-- „аруй. –е, звiсно, можливо, i Я це здiйсню, коли менi випаде слушна
нагода.
-- ЏоглЯньте на нього, вiн ходить по водi, i йому бракує духу проходити
крiзь стiни!
-- ’о було легко, а це...
-- Ћбстоюй свої обмеженi можливостi, i вони залишатьсЯ при тобi, --
нагадав „он. -- Ђ чи не ти тиждень тому плавав у землi?
-- Џлавав.
-- Ђ хiба стiна -- не та сама вертикальна землЯ? —и длЯ тебе так уже
важить, в Якiй площинi лежить iлюзiЯ? ѓоризонтальнi iлюзiї можна здобувати,
а вертикальнi -- не можна?
-- ‡даєтьсЯ, ти дiстаєш мене, „оне. ‚iн поглЯнув на мене й посмiхнувсЯ:
-- —ас, коли Я дiстаю тебе, це той час, коли тебе треба залишити на
самотi.
Ћстаннiм будинком на околицi мiста була велика споруда з червоної
цегли, в Якiй мiстивсЯ зерновий склад. “ мене виникло таке враженнЯ, нiби
„он вирiшив повернутисЯ до наших лiтакiв Якоюсь iншою, коротшою дорогою. I
та коротша дорога лежала крiзь цеглЯну стiну складу. „он рвучко повернув
праворуч, просто до стiни, i раптом зник. ’епер менi здаєтьсЯ, що Якби Я
одразу ж повернув за ним, то теж змiг би там пройти. ’а Я зупинивсЯ на
тротуарi й лише дививсЯ на те мiсце, де вiн щойно стоЯв. Џотiм простЯг руку
й доторкнувсЯ до стiни: вона була всуцiль цеглЯна.
-- „арма, „ональде, -- мовив Я. -- Ќастане день...
I почвалав сам-один до лiтакiв довгою дорогою поза складом.
-- „ональде, -- сказав Я, дiставшись до нашого льотного полЯ, -- Я
дiйшов висновку, що ти просто не живеш у цьому свiтi.
‚iн здивовано зиркнув на мене з крила, де навчавсЯ заливати бензин до
баку.
-- ‡вiсно, що нi. ’и можеш назвати менi бодай когось, хто живе в цьому
свiтi?
-- џк це розумiти? —и можу Я назвати когось, хто живе в цьому свiтi? ’а
Я! џ живу в цьому свiтi!
-- —удово, -- мовив вiн, так наче Я самотужки спромiгсЯ розкрити Якусь
приховану таємницю. -- Ќагадай менi, щоб Я сьогоднi заплатив за твiй обiд...
Њене вражає, Як ти дедалi посуваєшсЯ у своєму навчаннi.
‚iн знову пiдкинув менi загадку. ‚ його словах не ховалось нi сарказму,
нi iронiї -- вiн говорив те, що думав.
-- ™о ти хочеш цим сказати? ‡вiсно, Я живу в цьому свiтi. џ i ще
близько чотирьох мiльЯрдiв iнших людей. Ђ от ти...
-- Ћ боже, ђiчарде! ’о ти серйозно! ‚се, за обiд не плачу! Ќi за
бiфштекс, нi за пиво, взагалi нi за що! џ подумав був, що ти добувсЯ до
головних iстин... -- „он урвав мову й подививсЯ на мене з гнiвом i жалем. --
’и таки впевнений у цьому. ’и живеш у тому самому свiтi, що й... Якийсь
бiржовий маклер, еге ж? I гадаю, й твоє життЯ геть змiнила нова полiтика
громадської безпеки, з її обов'Язковим переглЯдом банкiвських цiнних
паперiв, з iнформацiєю про вклади акцiонерiв, Якi втратили п'ЯтдесЯт i
бiльше вiдсоткiв на акцiЯх? ’и живеш у тому самому свiтi, що й шахiст, Який
грає в турнiрах? –ього тижнЯ повним ходом iде вiдкритий чемпiонат Ќью-‰орка
за участю ЏетросЯна, ”iшера й Ѓрауна, Якi змагаютьсЯ в Њанхеттенi за
пiвмiльйонний грошовий приз. ’одi дозволь тебе запитати: що ти робиш тут,
серед полЯ в Њейтлендi, штат Ћгайо? Ќа своєму "”лiтi" випуску тисЯча
дев'Ятсот двадцЯть дев'Ятого року ти приземливсЯ на цiй фермерськiй дiлЯнцi,
маючи важливi життєвi здобутки: дозвiл власника ферми, людей, охочих
здiйснити десЯтихвилинну повiтрЯну прогулЯнку, технiчне обслуговуваннЯ
авiацiйних двигунiв фiрмою "Љiннер", смертельний страх перед грозою з
градом... ’о скiльки людей, на твою думку, живе в цьому свiтi? ’и сказав:
чотири мiльЯрди? I оце ти стоїш передi мною i твердиш, нiби чотири мiльЯрди
людей не живуть у чотирьох мiльЯрдах окремих свiтiв, i сподiваєшсЯ, що Я
тобi повiрю? -- ‚iн аж засапавсЯ -- так швидко говорив.
-- Ђ Я вже майже вiдчував смак отого бiфштекса з тертим сиром... --
озвавсЯ Я.
-- ‚ибачай. џ б залюбки заплатив за нього. ’а, на жаль, усе вже
минулосЯ, все позаду й мiцно забуте.
I хоч Я тодi востаннє звинуватив „она в тому, що вiн не живе в цьому
свiтi, Я ще довго не мiг збагнути слiв, на Яких розгорнувсЯ Џосiбник:
џкщо
ти
прикидатимешсЯ
Якийсь
час вигаданою особою,
то
зрозумiєш, що вигаданi особи
бувають
iнодi реальнiшi за тих,
що
мають тiло i живе серце
у
грудЯх.
’воє
сумлiннЯ
є
мiрилом чесностi
твого
себелюбства.
ЏрислухайсЯ
до цього
уважно.
-- “сiм нам вiльно робити те, що ми хочемо, -- сказав „он того вечора.
-- •iба це не просто, вiдверто i Ясно? •iба це не чудовий спосiб управлЯти
всесвiтом?
-- Њайже так. Ђле ти забув одну вельми важливу обставину, -- зауважив
Я.
-- Ћн Як?
-- “сiм нам вiльно робити те, що ми хочемо, поки ми не завдаємо шкоди
нiкому iншому, -- докiрливо сказав Я. -- џ знаю, ти мав це на думцi, але ти
мусиш говорити про це вголос.
ђаптом у темрЯвi почувсЯ звук незграбної ходи, i Я швидко позирнув на
„она.
-- ’и чув?
-- ‘хоже на те, що там хтось... -- ‚iн пiдвiвсЯ й зник у темрЯвi. Џотiм
несподiвано засмiЯвсЯ i назвав Якесь iм'Я, але Я його не розчув. -- “се
гаразд, -- почув Я його голос. -- Ќi, ми будемо радi тебе бачити... Ќема
чого тобi тут тинЯтисЯ... ходiмо, тебе щиро запрошують...
Ќевiдомий говорив з помiтним акцентом, не зовсiм росiйським i не
чеським, а скорiше трансiльванським.
-- „Якую. Њенi б не хотiлосЯ нав'Язуватись...
—оловiк, Якого „он привiв до нашого вогнища, мав виглЯд, сказати б,
несподiваний длЯ отакого випадкового нiчного гостЯ на ‘ередньому ‡аходi.
Њалий на зрiст, сухорлЯвий, чимось схожий на вовка, вiн викликав невиразний
страх, хоча, опинившись у свiтлi багаттЯ в своєму вечiрньому костюмi та
чорному плащi, пiдбитому червоним шовком, i сам почувавсЯ видимо нiЯково.
-- џ оце проходив мимо... -- сказав вiн. -- –им полем прЯма дорога до
мого дому...
-- •iба? -- iмода йому Явно не повiрив, певне, знав, що вiн бреше, а
проте чимдуж стримувавсЯ, щоб не засмiЯтись уголос. —ому -- Я не знав, але
сподiвавсЯ, що найближчим часом це з'ЯсуєтьсЯ.
-- ‚лаштовуйтесь зручнiше, -- запропонував Я гостевi. -- —и можемо ми
чимось вам прислужитисЯ?
™иро кажучи, великого бажаннЯ прислужитись йому Я не мав, але вiн був
такий збентежений, що мимоволi збуджував почуттЯ жалю.
—оловiк поглЯнув на мене з такою розпачливою усмiшкою, що в мене аж
мороз поза шкiрою пiшов.
-- ’ак, ви можете прислужитисЯ. Њенi це доконче потрiбно, а то б Я й не
насмiливсЯ просити. —и можу Я попити вашої кровi? •оч трiшечки? –е, бачте,
моЯ їжа. џ живлюсЯ людською кров'ю...
—и то винен був його акцент, чи вiн погано володiв англiйською мовою,
чи Я просто не так зрозумiв його, але Я пiдхопивсЯ так рвучко, Як давно вже
не пiдхоплювавсЯ, -- аж сiно у вогонь полетiло.
Ќiчний гiсть вiдступив назад. “загалi-то Я мирна людина, але кремезна
будова надає менi часом загрозливого виглЯду. —оловiк злЯкано крутнув
головою.
-- ‚ибачайте серЏерепрошую! Ѓудь ласка, забудьте, що Я там казав про
кров! Ђле, розумiєте...
-- ’а про що ви говорите? -- Я ще дужче розлютивсЯ з перелЯку. -- Џро
що це в бiса ви говорите, мiстере? џ не знаю, хто ви такий, чи ви з отих
вампi... iмода не дав менi доказати це слово.
-- ђiчарде, наш гiсть щось казав, а ти його перебиваєш. Ѓудь ласка,
говорiть далi, сер, мiй друг трохи запальний.
-- „ональде! -- обуривсЯ Я. -- –ей тип...
-- ‡амовкни!
–е так вразило мене, що Я замовк i з жахом та цiкавiстю дививсЯ на
гостЯ, що виринув на свiтло нашого багаттЯ зi свого рiдного мороку.
-- Џрошу мене зрозумiти. –е ж не мiй вибiр -- народитисЯ вампiром. ’ака
моЯ нещаслива долЯ. “ мене зовсiм мало друзiв. ™оночi Я змушений добувати
невеличку порцiю свiжої кровi, щоб не корчитисЯ вiд жахливого болю, бо без
неї просто не можу далi жити! Ѓудь ласка, врЯтуйте мене вiд цiєї муки, Я
сконаю, Якщо ви не дасте менi поссати трохи вашої кровi... зовсiм невеличку
порцiю, бiльше пiвлiтра менi не треба...
Ћблизуючи губи, вiн ступив крок до мене, гадаючи, що iмода має надi
мною Якусь владу й зробить так, щоб Я скоривсЯ.
-- ™е один ваш крок -- i кров таки проллєтьсЯ. Њiстере, досить вам
доторкнутисЯ до мене, i ви мертвЯк.
“бивати його Я, звiсно, не став би, а от зв'Язав би залюбки, i тодi ми
продовжили б розмову.
’а вiн, мабуть, повiрив менi, бо зупинивсЯ i зiтхнув. Џотiм обернувсЯ
до iмоди.
-- ’и досЯг свого?
-- ѓадаю, що так. „Якую.
‚ампiр позирнув на мене i всмiхнувсЯ, цiлком невимушено, вочевидь
страшенно задоволений собою -- достоту актор на сценi пiд час виходу на
поклони.
-- џ не питиму вашої кровi, ђiчарде, -- приЯзно мовив вiн чистiсiнькою
англiйською мовою без найменшого акценту. Џросто на моїх очах вiн розтавав у
темрЯвi, так наче повiльно гасив своє внутрiшнє свiтло... ‡а п'Ять секунд
вiн зник без слiду.
iмода знову сiв до вогнища.
-- Њене завжди тiшить, коли ти не маєш на думцi того, що говориш! Њене
ще трусило вiд адреналiну, що утворивсЯ в кровi, коли Я ладен був зiтнутисЯ
з тим монстром.
-- „оне, Я не певен, що створений длЯ такого. Њоже, ти поЯснив би менi,
що дiєтьсЯ. Ќу ось, примiром... що це було?
-- „от -- вампiр iз ’рансiльванiї, -- сказав вiн, наслiдуючи й
перебiльшуючи акцент того прибульцЯ. -- Ђбо точнiше, „от був уЯвною подобою
вампiра iз ’рансiльванiї. џкщо тобi колись захочетьсЯ щось комусь довести, а
той не досить уважно тебе слухатиме, пiдхльосни його отакою невеличкою
уЯвною подобою, аби показати, що ти маєш на думцi. Џо-твоєму, Я перебрав
мiру? ‡ отим плащем, вовчими iклами й жахливим акцентом? ’и дуже злЯкавсЯ?
-- Џлащ був класний, „оне. ’а надто вже стереотипний i Явно
заморський... Ђнiтрохи Я не злЯкавсЯ. „он зiтхнув.
-- Ћт i добре. Ђле ти принаймнi дечого досЯг, а це теж неабищо.
-- —ого Я досЯг?
-- ђiчарде, в своєму гнiвi на цього мого вампiра ти чинив, що хотiв
чинити, навiть знаючи, що це може завдати болю комусь iншому. ‚iн же
попередив тебе, що страждатиме вiд болю, Якщо...
-- ‚iн хотiв ссати мою кров!
-- ’е саме ми чинимо з iншими, коли кажемо їм, що вони завдадуть нам
болю, Якщо не житимуть так, Як ми.
џ надовго притих, обмiрковуючи цю розмову. џ завжди вiрив, що нам
вiльно дiЯти на власний розсуд, тiльки Якщо ми не завдаємо болю iншим, але
цЯ засада не виправдала себе. —огось їй бракувало.
-- ’е, над чим ти сушиш голову, -- зауважив „он, -- загальновживаний
вислiв, Який часто виЯвлЯєтьсЯ хибним. –ей вислiв: завдавати болю комусь
iншому. Њи самi обираємо, чи бути нам тими, кому завдають болю, чи нi, i
нiщо iнше не має значеннЯ. ‚ирiшуємо ми, i бiльш нiхто. Њiй вампiр сказав
тобi, що буде страшенно мучитись, Якщо ти не дозволиш йому попити твоєї
кровi. –е -- його рiшеннЯ, твiй вибiр -- дати йому кровi, не зважити на
нього, зв'Язати його, забити падубовий кiлок йому в серце. џкщо вiн не
захоче падубового кiлка, йому вiльно чинити опiр у той спосiб, у Який вiн
забажає. Ћтак воно й ведетьсЯ: тут вибiр, там вибiр...
-- Љоли виходити з цього поглЯду...
-- ‘лухай, -- зупинив вiн мене. -- Ћсь що важливо. Њи всi. ‚iльнi.
ђобити. Ѓудь-що. “се, що хочемо. ђобити.
Љожна
людина,
кожна
подiЯ в твоєму життi
знаходить
там мiсце тому,
що
ти сам вирiшив її прийнЯти.
’е,
що ти вирiшуєш
з
ними робити, --
твоЯ
справа.
-- Ђ ти не почуваєш себе самотнiм, „оне? -- Џоставити це запитаннЯ менi
спало на думку в кафе у ђайєрсонi, штат Ћгайо.
-- Њене дивує, що ти...
-- ‘тривай, -- зупинив Я його. -- џ не доказав запитаннЯ. ’и нiколи не
почуваєш себе бодай трохи самотнiм?
-- ’е, що ти вважаєш...
-- ‡ажди. Ћсь усi цi люди -- ми їх бачимо лише кiлька хвилин. ‹ише
врЯди-годи промайне в натовпi обличчЯ, Якась гарненька, Яскрава, мов зiрка,
жiнка, що викликає бажаннЯ зупинитись i привiтатисЯ, постоЯти з нею
хвилинку, погомонiти, нiкуди не поспiшаючи. ’а вона або летить зi мною Як
пасажирка на десЯть хвилин, або не летить i зникає, а наступного днЯ Я
вiдлiтаю до елбiвiлла i вже нiколи не зустрiну її. –е нагадує менi про мою
самотнiсть. Њабуть, менi важко знайти сталих i надiйних друзiв, бо сам Я
несталий.
„он мовчав.
-- Ђ може, це й не так?
-- Њенi вже можна говорити?
-- Ђ чого ж, говори.
Ѓiфштекс з булочкою в цьому кафе обгортали до половини тонким
проолiєним папером, i, коли ти його розгортав, дрiбне й нiкому не потрiбне
кунжутове насiннЯ з булочки обсипалосЯ навколо, але самi бiфштекси були
смачнi. џкийсь час „он мовчки їв, те саме робив i Я, намагаючись угадати,
Яка ж буде його вiдповiдь.
-- ѓаразд, ђiчарде, ми -- магнiти, так? Ќi, не магнiти. Њи -- залiзо,
замотане в мiдний дрiт, i в ту мить, коли нам хочетьсЯ виЯвити свiй
магнетизм, нам це до снаги. Џропускаючи нашу внутрiшню напругу крiзь
обмотку, ми можемо притЯгувати все, що нам заманетьсЯ. Њагнiтовi байдуже, за
Яким принципом вiн працює. ‚iн -- рiч у собi i за своєю природою певнi
предмети притЯгує, а на iншi нiЯк не впливає.
џ їв картоплЯнi пластiвцi й похмуро дививсЯ на нього.
-- ’и не згадав ще одну обставину. џк саме Я це роблю?
-- ’и нiчого не робиш. Џригадуєш космiчний закон? Џодiбнi притЯгують
подiбних. Џросто залишайсЯ тим, хто ти є, спокiйним, Ясним, Яскравим. Њи
автоматично випромiнюємо сигнал, хто ми є, i щохвилини запитуємо себе: чи
справдi ми робимо те, що хочемо, i робимо це тiльки тодi, коли самi собi
вiдповiдаємо: "’ак". “се це автоматично вiдвертає вiд нас тих, хто не має
чого навчитисЯ вiд знайомства з нами, i привертає тих, хто має i вiд кого ми
теж можемо дечого навчитисЯ.
-- Ђле ж це вимагає стiйкої вiри, а тим часом ти почуваєш себе таким
самотнiм...
„он Якось дивно поглЯнув на мене поверх свого бiфштекса.
-- ахруваннЯ з вiрою? „ає нульову вiру. ™о працює, то це уЯва.
‚iн очистив стiл, вiдсунувши вбiк сiль, смажену картоплю, кетчуп,
виделки та ножi. Њенi залишалосЯ тiльки гадати, що зараз подiєтьсЯ i що має
матерiалiзуватисЯ перед моїми очима.
-- џкщо ти маєш уЯву бодай з кунжутову насiнинку, -- сказав „он,
перемiщуючи взЯте длЯ прикладу кунжутове зернЯтко на середину вивiльненого
простору, -- длЯ тебе все можливе.
џ поглЯнув на те зернЯтко, потiм на „она.
-- •отiлосЯ б, щоб ви, месiї, колись зiбралисЯ разом i знайшли спiльну
мову. Њенi здавалосЯ, коли проти мене повстає увесь свiт, найголовнiше -- це
вiра.
-- Ќi. џ хотiв виправити це ще тодi, коли був Њесiєю, але все те
скидалосЯ на довге й важке сходженнЯ на крутосхил. „вi тисЯчi рокiв, п'Ять
тисЯч рокiв тому люди навiть не мали слова длЯ означеннЯ уЯви, тож вiра була
найкращим, з чим вони могли вийти до вельмиповажних громад послiдовникiв. Ђ
ще в них не було кунжутового насiннЯ.
џ знав напевне, що в них було кунжутове насiннЯ, але пустив цю неправду
повз вуха.
-- ‚иходить, Я маю уЯвити собi той магнетизм? “Явити собi Якусь
гарненьку, розумну й загадкову жiнку, що раптом з'ЯвлЯєтьсЯ серед натовпу на
сiножатi в ’аррагонi, штат Iллiнойс? џ можу зробити це, але тiльки й того,
вона ж iснуватиме лише в моїй уЯвi.
‚iн розпачливо звiв очi до неба, що його на разi замiнЯла блЯшана стелЯ
та холоднi неоновi свiтильники кафе "…м i …дна".
-- ‹ише в твоїй уЯвi? Ќу звiсно, що в уЯвi! ‚есь цей свiт iснує лише в
твоїй уЯвi, ти хiба забув? „е твоє мисленнЯ, там i твiй досвiд. џк людина
думає, така вона i є. ’е, чого Я боюсЯ, приходить до мене. „умай i багатiй:
творче баченнЯ в уЯвi -- длЯ розваги й прибутку. џк знайти друзiв,
залишаючись тим, ким ти є. ’воЯ уЯва анi на йоту не змiнює ‘ущого i взагалi
аж нiЯк не впливає на реальнiсть. Ђле ми говоримо про свiти братiв “орнерiв
i часи ЊѓЊ [IдетьсЯ про вiдомi голлiвудськi кiностудiї "“орнер бразерз" i
"Њетро-ѓолдвiн-Њайєр"], чиЯ кожна часточка є iлюзiєю i уЯвою. ‚сi тi
сповненi символiв сни ми, мрiйники, прокидаючись, воскрешаємо в уЯвi длЯ
себе.
„он поклав в одну лiнiю виделку та нiж, немов будував мiст мiж собою i
мною.
-- ’и хочеш знати, про що говорЯть твої сни? „лЯ цього тобi досить
подивитисЯ на все, що оточує тебе в повсЯкденному життi, i запитати себе, що
воно означає. “ твоєму життi це -- лiтаки, хоч куди б ти подавсЯ й хоч би що
намагавсЯ змiнити.
-- Ќу що ж, „оне, твоЯ правда. -- џ волiв би, щоб вiн зупинивсЯ, не
навалював на мене все разом; одна милЯ на хвилину -- надто велика швидкiсть
длЯ нових iдей.
-- џкщо тобi снЯтьсЯ лiтаки, що це означає длЯ тебе?
-- Ќу, скажiмо, свободу. ‹iтаки ввi снi -- це втеча, полiт i
визволеннЯ.
-- —и виразне твоє бажаннЯ? ‘он наЯву -- це те саме прагненнЯ
визволитись вiд усього, що прив'Язує тебе до старого, -- вiд повсЯкденних
справ, влади, нудьги, земного тЯжiннЯ. —ого ти не усвiдомив -- це того, що
ти вже вiльний, що ти завжди був вiльний. ’обi б хоч наполовину стiльки
уЯви, скiльки тут кунжутового насiннЯ, -- i ти вже повноправний володар
твого чарiвницького життЯ. ’iльки уЯва!.. ™о ти скажеш?
Ћфiцiантка, що витирала посуд, раз у раз кидала на „она допитливi
поглЯди й дослухаласЯ до розмови, видимо сушачи голову над тим, хто вiн
такий.
-- Ћтже, ти, „оне, нiколи не почуваєш себе самотнiм? -- запитав Я.
-- Ђж поки менi не захочетьсЯ звiдати це почуттЯ. џ маю друзiв в iнших
вимiрах, з Якими час вiд часу спiлкуюсЯ. ’ак само, Як i ти.
-- Ќi. џ маю на думцi цей вимiр, цей уЯвний свiт. Џокажи менi, що маєш
на думцi ти, Яви менi невеличке чудо магнетизму... џ хочу навчитисЯ цього.
-- –е ти покажи менi, -- мовив вiн. -- џк хочеш привнести щось у своє
життЯ, уЯви собi, що воно вже там.
-- ™о саме? ™ось на зразок отiєї моєї гарненької жiнки?
-- Ѓудь-що. Ђле не жiнку. ™ось невелике, длЯ початку.
-- ‘пробувати зараз?
-- ’ак.
-- ѓаразд. ѓолубу пiр'їну.
„он розгублено поглЯнув на мене.
-- ™о, ђiчарде? ѓолубу пiр'їну?
-- ’и ж сказав: будь-що, не жiнку, щось невеличке. ‚iн знизав плечима.
-- —удово. ѓолуба пiр'їна. “Яви собi цю пiр'їну. ‚иразно уЯви собi
кожну її лiнiю, кожний краєчок, i кiнчик, i клинчастий розрив, де вона
роз'єднуєтьсЯ, i пушок при основi. ’iльки на мить. Ђ потiм пусти її.
џ на мить заплющив очi i побачив уЯвну пiр'їну: п'Ять дюймiв завдовжки,
переливчасту, з полиском вiд голубого до срiблЯстого по краЯх. џскраву чисту
пiр'їну, що плавала собi в темрЯвi.
-- џкщо хочеш, оточи її золотим сЯйвом. –е животворне свiтло, воно
допоможе зробити образ реальним, але й сприЯтиме магнетизмовi.
џ облЯмував свою пiр'їну золотим сЯйвом.
-- ѓотово.
-- Ћце й усе. ’епер можеш розплющити очi. џ розплющив очi.
-- „е моЯ пiр'їна?
-- џкщо в твоїй уЯвi вона була Ясна й виразна, то в цю мить вона
входить у твоє життЯ подiбно до вантажного "Њака".
-- ЊоЯ пiр'їна? Џодiбно до вантажного "Њака"?
-- Ћбразно кажучи, ђiчарде.
“сi пополудневi години Я чекав поЯви своєї пiр'їни, але марно. Ќастав
вечiр. Њи вечерЯли гарЯчим сандвiчем з iндичиною, коли Я нарештi побачив її.
Љартинку i дрiбнi лiтери на картоннiй упаковцi з молоком. "‚ироблено длЯ
молочарень ‘котта фермою "ѓолуба пiр'їна", Ѓрайєн, Ћгайо".
-- „оне, моЯ пiр'їна!
-- џ думав, ти хочеш справжню пiр'їну.
-- Ќу, длЯ початкiвцЯ й це непогано, хiба нi?
-- —и бачив ти саму пiр'їну, без усього iншого? —и тримав її в руцi?
-- Ђтож, саму пiр'їну, без нiчого.
-- –е проЯснює справу. џкщо хочеш мати те, що притЯгуєш до себе, треба
вмiстити й себе в ту картинку. Џробач, що Я не сказав тобi цього.
Џримарне, дивовижне вiдчуттЯ. ’аки вийшло! џ свiдомо змагнетизував свою
першу рiч!
-- ‘ьогоднi пiр'їна, -- мовив Я, -- а завтра цiлий свiт!
-- Ѓудь обережний, ђiчарде, -- настiйно порадив „он, -- щоб потiм не
шкодувати...
Џравда,
Яку
ти говориш,
не
має нi минулого,
нi
майбутнього.
‚она
є,
i
це все, що
має
бути.
џ лежав на спинi пiд своїм "”лiтом", витираючи масло з нижньої частини
фюзелЯжу. „вигун чомусь викидав тепер менше масла, нiж ранiше. iмода
полiтав з пасажиром, потiм пiдiйшов i сiв на траву коло мене.
-- ђiчарде, Як ти сподiваєшсЯ вразити свiт, коли кожен працює, щоб
заробити собi на життЯ, а ти день крiзь день безвiдповiдально ганЯєш на
своєму скаженому бiпланi, катаючи за грошi пасажирiв? -- ‚iн знову
випробовував мене. -- –е запитаннЯ, Яке тобi ставитимуть ще не раз.
-- Ќу що ж, „оне. Џо-перше: Я iсную не задлЯ того, щоб вразити свiт. џ
iсную задлЯ того, щоб жити в такий спосiб, Який зробить мене щасливим.
-- ѓаразд. Ђ по-друге?
-- Џо-друге, кожному вiльно робити все, що йому до вподоби, аби
зароблЯти собi на прожиток. Џо-третє. ‚iдповiдальний -- це той, хто здатен
нести вiдповiдальнiсть, здатний вiдповiдати за обраний ним спосiб життЯ.
Iснує лиш одна особа, перед Якою ми повиннi вiдповiдати. I це, звiсно...
-- ...ми самi, -- докiнчив „он, немовби звертаючись до натовпу
слухачiв, що сидiли навколо.
-- Њи навiть не повиннi вiдповiдати перед самими собою, Якщо не
вiдчуваємо такої потреби... i, зрештою, в безвiдповiдальностi теж немає
нiчого поганого. Ђле бiльшiсть iз нас визнає за цiкавiше розумiти, чому ми
дiємо так, а не так, чому робимо саме такий вибiр -- чи то волiємо
спостерiгати за птахами, чи наступити на мураху, чи робити заради грошей те,
чого б нам не хотiлосЯ робити. -- џ трохи покрививсЯ. -- –е надто довга
вiдповiдь?
„он кивнув головою.
-- ’рохи задовга.
-- ѓаразд... џк же можна вразити свiт?... -- џ викотивсЯ з-пiд лiтака й
прилiг перепочити в затiнку крил. -- Ђ що, Як Я дозволю свiтовi жити на його
розсуд, а собi дозволю жити на власний розсуд?
„он знову кивнув i нагородив мене радiсною i гордою усмiшкою.
-- Ћце ти сказав Як правдивий ЊесiЯ! Џросто, недвозначно, стисло й
водночас начебто не вiдповiвши на запитаннЯ, аж поки хтось не завдасть собi
клопоту добре помiркувати над цим.
-- Ђну випробуй мене ще. -- џк приємно було усвiдомлювати, що мiй мозок
працює точно i справно.
-- “чителю, -- сказав „он, -- Я хочу, щоб мене любили. џ людина добра,
з тих, що ставлЯтьсЯ до iнших так, Як хотiв би, щоб вони ставились до мене.
Ђ проте Я досi не маю жодного друга й почуваю себе самотнiм. џк ти вiдповiси
на таке?
-- ‡даюсЯ, -- сказав Я. -- Ќе маю i найменшого уЯвленнЯ, Як на це
вiдповiсти.
-- ™о?
-- „ещицЯ гумору, „оне, щоб пожвавити вечiр. Ќевинна змiна ритму, ото й
тiльки.
-- Џожвавлювати вечiр теж треба обережно. Џроблеми -- це не жарти й
забавки длЯ людей, Якi прийшли до тебе, Якщо вони не високорозвиненi iстоти,
бо тi знають, що вони самi собi месiї. ’и маєш вiдповiдi, отож давай їх.
’iльки почни казати їм оте своє "здаюсЯ" -- i ти побачиш, Як швидко гурт
може припнути до стовпа i спалити людину.
џ гордовито випроставсЯ.
-- укачу, ти прийшов до мене по вiдповiдь, i Я даю тобi вiдповiдь: тут
‡олоте Џравило не дiє. Ђ що, Якби ти зустрiв мазохiста, котрий чинить iншим
те, чого б вiн бажав собi? —и шанувальника ЉрокодилЯчого Ѓога, що палко
жадає честi бути вкинутим живцем до Ями з крокодилами? Ќавiть самаритЯнин, з
Якого все й почалосЯ... Як зродилась у нього думка, що знайдена ним край
дороги людина потребувала, аби вiн змастив олiєю її рани? I коли той чоловiк
за своїм мирним дiлом i сам зцiливсЯ духовно i дiстав вiд нього втiху -- що
тодi?
џк на мене, все це звучало переконливо.
-- Ќавiть Якби Џравило змiнити таким чином: ђоби iншим те, чого вони
самi собi хочуть, -- то нам не дано знати, Як хтось, крiм нас самих, хоче,
щоб йому зробили. Ђ що насправдi означає Џравило i Як чесно ми його
застосовуємо -- на це є така формула: ђоби iншим те, що тобi самому до
вподоби їм робити. Џiдходь з цим правилом до мазохiста -- i тобi не треба
буде бити його батогом, бо саме цього вiн хоче вiд iнших. I не доведетьсЯ
кидати крокодило-поклонника в Яму до крокодилiв. -- џ поглЯнув на „она. --
Ќадто велемовно?
-- џк завжди, ђiчарде. ’и втратиш дев'Яносто вiдсоткiв своєї аудиторiї,
поки не навчишсЯ говорити коротко!
-- Ђ що поганого, Як Я i втрачу дев'Яносто вiдсоткiв своєї аудиторiї?
-- пальнув Я у вiдповiдь. -- ™о поганого, Як Я втрачу i всю мою аудиторiю? џ
знаю те, що Я знаю, i кажу те, що кажу! I Якщо це не так -- отодi вже справи
дуже кепськi. Ђ повiтрЯна прогулЯнка коштує три долари готiвкою!
-- ‡наєш що? -- iмода пiдвiвсЯ, зчищаючи з джинсiв сiно.
-- ™о? -- нетерплЯче запитав Я.
-- ’и щойно успiшно завершив курс навчаннЯ. I Як воно тепер -- почувати
себе “чителем?
-- џ з бiса розчарований.
„он поглЯнув на мене з посмiшкою, що не пiддаєтьсЯ визначенню.
-- ‡викай до цього, -- мовив вiн.
Ћсь
тест
длЯ
визначеннЯ,
чи
завершено твою мiсiю
на
землi:
џкщо
ти ще живий,
то
-- нi.
Љрамницi металевих виробiв завжди мiстЯтьсЯ в довгих будiвлЯх, i полицi
там неначе йдуть у вiчнiсть.
џ вишукував потрiбний менi товар у темнiй глибинi полиць такої-от
крамницi ѓейворда. Ђ потрiбнi менi були гайки на три восьмих дюйма, болти та
пружнi шайби длЯ хвостового костилЯ "”лiта". ’им часом iмода терплЯче
тинЯвсЯ по крамницi, бо, певна рiч, нiЯких металевих виробiв не потребував.
“сЯ економiка збанкрутувала б, подумав Я, коли б усi були такi, Як вiн, i
виготовлЯли все потрiбне з уЯвних форм i самого повiтрЯ, а механiзми
ремонтували без запасних частин, не докладаючи рук.
Ќарештi Я знайшов пiвдюжини потрiбних менi болтiв i перенiс їх до каси,
де господар розважавсЯ негучною музикою. "‡еленi рукави" -- мелодiЯ, що
щасливо супроводила мене змалечку, тепер звучала на лютнi, музика Якої
долинала з прихованої стереосистеми -- дивини длЯ мiстечка, що мало чотири
сотнi населеннЯ.
џк виЯвилосЯ, це була дивина й длЯ самого ѓейворда, бо нiЯкої
радiоапаратури в крамницi не було. ‚iдхилившись на дерев'Яному стiльцi бiлЯ
каси, господар сидiв i слухав, Як ЊесiЯ грає на дешевiй шестиструннiй
гiтарi, Яку вiн узЯв просто з полицi. ‡вук був приємний. џ тихенько заплатив
свої сiмдесЯт три центи й залишивсЯ стоЯти бiлЯ каси, наново зачарований
знайомою мелодiєю. Њожливо, через металiчний звук цього дешевого
iнструмента, а може, через щось iнше, але та музика нагадувала про далеку
туманну Ђнглiю Якогось iншого столiттЯ.
-- „ональде, це прекрасно! џ й не знав, що ти вмiєш грати на гiтарi.
-- Ќе знав? ’о ти уЯвлЯєш собi, що хтось мiг пiдiйти до Iсуса •риста,
дати йому в руки гiтару, а вiн сказав би: "џ не вмiю грати на цiй штуцi"? —и
сказав би вiн так?
iмода поклав гiтару на мiсце i вийшов на осоннЯ.
-- Ђбо хтось заговорив би росiйською чи перською мовою. Ќевже ти
гадаєш, що будь-Який учитель, гiдний своєї аури, не зрозумiв би, про що
йдетьсЯ? —и не змiг би сiсти за кермо тЯгача "„-10", чи пiднЯти в небо
лiтак?
-- ’о ти справдi знаєш i вмiєш усе?
-- ’ак само, Як i ти, џ знаю тiльки те, що Я знаю все.
-- I Я теж можу грати на гiтарi? Ћтак, Як i ти?
-- Ќi, ти б грав у своєму власному стилi, Який рiзнивсЯ б вiд мого.
-- џк би Я це робив? -- џ, звiсно, не мав намiру бiгти назад до
крамницi й купувати гiтару. Џросто менi було цiкаво.
-- „осить зректисЯ всiх своїх обмежень та упереджень, нiби ти не вмiєш
грати. „оторкайсЯ до iнструмента так, нiби це частина твого життЯ в Якомусь
перемiнному життєвому термiнi. ‡най: добре грати на гiтарi -- це длЯ тебе
звичайна рiч, дай своєму пiдсвiдомому "Я" опанувати твоїми пальцЯми i грай.
Љолись Я читав про навчаннЯ пiд гiпнозом: студентам навiювали, нiби
вони майстри мистецтв, i вони грали, малювали i писали незгiрше за справжнiх
митцiв.
-- –е важко, „оне, позбутись упередженнЯ, нiби Я не можу грати на
гiтарi.
-- ’одi й грати буде важко. ’обi будуть потрiбнi довгi роки практики,
перше нiж ти наважишсЯ дати собi дозвiл i твiй свiдомий мозок нарештi скаже
тобi, що ти досить страждав, аби здобути право на добру гру.
-- —ому ж тодi не треба було так багато часу, щоб навчитисЯ лiтати? –е
теж мало б бути важко, та Я опанував усi навички доволi швидко.
-- ’и хотiв лiтати?
-- Ќад усе в свiтi! Ќiщо iнше не мало значеннЯ! џ дививсЯ вниз на
хмари, на дим, що мирно здiймавсЯ вранцi з димарiв, i Я все це бачив
навiч... Ђга, тепер Я зрозумiв тебе. ’и хочеш сказати: "Ђ от про гiтару ти
нiколи так не думав, правда ж?"
-- ’и нiколи не думав так про гiтару, правда ж?
-- I оце проникливе чуттЯ, Яке володiє мною в цю мить, „оне, пiдказує
менi, Як навчивсЯ лiтати ти. Ћдного днЯ ти просто сiв у "’ревел-ейр" i
полетiв. Ђ перед тим нiколи й ногою не ступав до лiтака.
-- …ге ж, iнтуїцiЯ в тебе добре розвинена.
-- ’и не складав iспитiв на пiлотськi права? Ќi, стривай. ’и навiть не
маєш прав, так? ‡вичайних пiлотських прав.
‚iн Якось дивно, з ледь помiтною усмiшкою поглЯнув на мене, так нiби Я
мав нахабство зажадати, щоб вiн показав менi права, а вiн знав, що може їх
показати.
-- ’и маєш на увазi такий собi клаптик паперу, ђiчарде? Ћто i є права?
-- ’ак, клаптик паперу.
‚iн не полiз до кишенi i не витЯг гамана. ‚iн лише випростав пальцi
правої руки, i на долонi були пiлотськi права, наче вiн весь час носив їх у
руцi, очiкуючи, коли Я про них запитаю. ‚они не були вицвiлi чи потертi, i Я
подумав, що десЯть секунд тому їх узагалi не iснувало.
’а Я взЯв їх i роздививсЯ. ’о було офiцiйне пiлотське посвiдченнЯ з
печаткою департаменту транспорту, видане на iм'Я „ональда iмоди, з його
адресою в штатi Iндiана, i там значилосЯ чорним по бiлому:
"...‡ареєстрований цивiльний пiлот з дозволом длЯ польотiв на категорiЯх
лiтакiв з одним i кiлькома моторами, слiпих польотiв та польотiв на
планерах".
-- Ђ дозволу на управлiннЯ гiдролiтаками чи вертольотами в тебе немає?
-- џк виникне потреба, то буде, -- запевнив мене „он таким загадковим
тоном, що Я аж пирснув, не давши йому закiнчити фразу.
—оловiк, що пiдмiтав тротуар перед парадним входом до компанiї
"Iнтернешнл гарверстер" поглЯнув на нас i також посмiхнувсЯ.
-- Ђ Як щодо мене? -- спитав Я. -- Њенi потрiбна квалiфiкацiЯ пiлота
транспортних рейсових лiнiй.
-- ’одi ти маєш склепати свої власнi права, -- вiдказав „он.
“ радiопередачi „жеффа ‘айкса Я побачив такого „ональда iмоду, Якого
доти не знав. Џередача почалась о дев'Ятiй вечора й тривала аж до пiвночi.
‚ели її з кiмнати, не бiльшої за годинникову майстерню. Џопiд стiнами там
були рiзнi циферблати, ручки, полицi з магнiтофонною плiвкою iз записами
короткої комерцiйної реклами.
‘айкс почав iз запитаннЯ, чи немає чогось незаконного в польотах по
країнi у старезному лiтаку й катаннi пасажирiв.
‚iдповiдь мала бути така: нi, в цьому нiчого незаконного немає, лiтаки
перевiренi так само ретельно, Як i реактивнi транспортнi засоби, до того ж
вони безпечнiшi за бiльшiсть сучасних повiтрЯних кораблiв, зроблених з
металевих пластин, i все, що вимагаєтьсЯ длЯ польотiв на них, -- це лiцензiЯ
i дозвiл фермера-землевласника. ’а iмода нiчого цього не сказав.
-- Ќiхто не може заборонити нам робити те, що ми хочемо робити, „жеффе,
-- вiдповiв вiн.
’ак, то була щира правда, але їй бракувало тактовностi, такої потрiбної
в радiорозмовi з аудиторiєю, Яку цiкавить: що ж це воно дiєтьсЯ, тi бiсовi
лiтаки так i шугають довкiл. ‡а хвилину на столi ‘айкса замигтiв телефон
прЯмого зв'Язку.
-- „звоник по лiнiї один, -- сказав ‘айкс. -- Џрошу вас, панi...
-- џ в ефiрi?
-- ’ак, панi, ви в прЯмому ефiрi, i сьогоднi наш гiсть -- мiстер
„ональд iмода, пiлот прогулЯнкового лiтака. Џрошу, говорiть, ви в ефiрi.
-- „обре. ’о ось що Я хотiла б сказати цьому чоловiковi. Ќе кожен
робить те, що вiн хоче робити, є люди, Якi працюють задлЯ прожитку й мають
трохи бiльше почуттЯ вiдповiдальностi, анiж отi карнавальнi лiтуни.
-- ‹юди, Якi працюють задлЯ прожитку, здебiльшого роблЯть саме те, що
їм найбiльше хочетьсЯ робити, -- сказав iмода. -- „остоту так, Як i люди,
що живуть з гри...
-- “ свЯтому письмi говоритьсЯ: "...в потi чола твого їстимеш хлiб
твiй".
-- Њи вiльнi робити й це, Якщо захочемо.
-- ђоби своєЌабридло слухати людей, подiбних до вас, Якi знай
повторюють: роби своє, роби своє! –е вони нинi руйнують свiт. ЏоглЯньте на
те, що сталосЯ з природою, з рiчками й океанами!
iмода мав з пiвсотнi рiзних варiантiв вiдповiдi, але жодним з них не
скориставсЯ.
-- Ќу й нехай собi свiт руйнуєтьсЯ, -- заЯвив вiн. -- Iснують мiльЯрди
iнших свiтiв, Якi ми можемо створити i з Яких можемо вибирати. Џоки людЯм
потрiбнi планети, будуть їм планети, на Яких вони житимуть.
ЌаврЯд чи „он сподiвавсЯ заспокоїти цим спiврозмовницю, i Я поглЯнув на
нього з подивом. ‚iн говорив, виходЯчи iз своєї точки зору перспективи
численного ланцюга життiв i знаннЯ, що вкладаєтьсЯ тiльки в пам'Ятi “чителЯ.
Ђ спiврозмовницЯ, природно, вважала, що їхнi дебати стосуютьсЯ реальностi
саме цього свiту, де народженнЯ -- це початок, а смерть -- кiнець. „он знав
про це... але чому ж вiн на це не зважав?
-- I все гаразд, еге ж? -- вигукнула спiврозмовницЯ. -- I нема на землi
нiЯкого зла, нiЯкого грiха, що повсЯкчас чатує на нас? –е вас не обходить?
-- ’ут немає нiчого такого, чим можна було б занепокоїтись, панi. Њи
бачимо лиш одну-єдину цЯточку з усього того цiлого, що є життЯм, та й то
вона, цЯ цЯточка, уЯвна. ‚се зрiвноважуєтьсЯ, i нiхто не страждає, i нiхто
не помирає без власної згоди. Ќiхто не робить того, чого не хотiв би робити.
Ќемає добра i немає зла поза тим, що робить нас щасливими i що робить нас
нещасними.
†одне його слово не заспокоювало жiнку бiлЯ телефону. I раптом вона
урвала розмову й просто запитала:
-- ‡вiдки ви все це знаєте? ‡вiдки ви знаєте, що це -- правда?
-- џ не знаю, що це правда, -- вiдповiв iмода. -- џ в це вiрю, бо така
вiра дає менi втiху.
џ приплющив очi. ‚iн мiг би сказати, що випробовував це i все воно
справдилосЯ: зцiленнЯ, чудеса, життєвий досвiд, Який робив його мисленнЯ
правдивим i дiйовим. ’а „он нiчого цього не сказав. —ому?..
Ѓула причина. џ широко розплющив очi -- бiльша частина кiмнати потопала
в сутiнi, i Я бачив тiльки невиразний, наче розмитий силует iмоди, що
нахиливсЯ до мiкрофона. ѓоворив вiн одверто, безжально, навiть не пробуючи
допомогти бiдолашним слухачам зрозумiти те, що вiн каже, й не залишаючи їм
вибору.
-- Љожен, хто має Якусь вагу, кожен, хто спiзнав щастЯ, кожен, кому
дано хоч Якийсь хист у цьому свiтi, завжди був, є i буде свЯтою себелюбною
душею, що живе заради своїх найкращих власних iнтересiв. I немає тут нiЯких
винЯткiв.
‚ечiр швидко минав, i одразу ж зателефонував ще один слухач, цього разу
чоловiк.
-- ‘ебелюбноюЏане, а ви знаєте хто такий антихрист? iмода на мить
посмiхнувсЯ й розпруживсЯ на своєму стiльцi. ‡давалосЯ, вiн особисто знав
цього слухача.
-- Њоже, ви менi повiдаєте, -- мовив „ональд.
-- •ристос сказав: ми маємо жити заради нашого ближнього. Ђнтихрист
каже: будь себелюбний, живи длЯ себе, а iншi хай iдуть хоч до пекла.
-- —и до раю, чи ще куди-iнде, куди їм забажаєтьсЯ.
-- ‚и небезпечний, ви це знаєте, пане? ™о буде, Як кожен, хто вас
слухає, робитиме тiльки те, що йому заманетьсЯ? ™о, по-вашому, тодi
станетьсЯ?
-- Џо-моєму, тодi це буде чи не найщасливiша планета в цьому куточку
галактики, -- вiдказав iмода.
-- Џане, наврЯд чи Я хотiв би, щоб мої дiти почули оцi вашi
розумуваннЯ.
-- Ђ що вашi дiти волiли б почути?
-- џкщо всi ми вiльнi робити те, що нам заманетьсЯ, тодi й Я вiльний
прийти на оте льотне поле з рушницею i розтрощити вашу дурну довбешку.
-- Ђвжеж, ви вiльнi зробити це.
‹унко клацнула кинута на важiль трубка. ’епер десь у мiстi був
щонайменше один розлючений чоловiк. Iншi, в тiм числi й розлюченi жiнки, i
далi проривалисЯ на зв'Язок: на пультi свiтились i мигтiли всi лампочки.
‡овсiм не доконче все мало обернутисЯ отак. iмода цiлком мiг висловити
те саме, але в iнший спосiб, не заїдаючись iз слухачами.
“ менi нуртувало те саме передчуттЯ, Яке виникло отодi i в ’рою, коли
натовп розпавсЯ i оточив „она. Ѓуло цiлком зрозумiло, що нам час забиратисЯ
геть iз тих мiсць.
’ут, у радiостудiї, Џосiбник був безпорадний.
џкщо
хочеш
жити
вiльним i щасливим життЯм,
ти
маєш пожертвувати
нудьгою.
це не завжди
легка
жертва.
„жефф ‘айкс повiдомив усiх i кожного, хто ми такi, i що нашi лiтаки
стоЯть на полi „жона ’омаса на дiлЯнцi 41, i що вночi ми спимо пiд крилами
своїх машин.
џ вiдчував, Як накочуютьсЯ хвилi гнiву мiсцевих жителiв, охоплених
страхом за моральнiсть своїх дiтей та тривогою за майбутнє американського
способу життЯ, i це аж нiЯк не викликало в мене захвату. „о закiнченнЯ
передачi залишалосЯ пiвгодини, а справи йшли тiльки на гiрше.
-- ‡наєте, пане, Я думаю, що ви просто дурисвiт, -- заЯвив наступний
абонент.
-- ‡вiсно, Я дурисвiт! “ цьому життi всi ми -- дурисвiти, всi ми вдаємо
iз себе щось таке, чим насправдi не є. Њи -- не тiла, що тинЯютьсЯ по свiту,
ми -- не атоми й молекули, ми -- езнищеннi безсмертнi iдеї ‘ущого, незалежно
вiд того, що ми там собi мислимо...
‚iн мав би перший сказати менi, що Я вiльний покинути його в разi
незгоди, та вiн би тiльки посмiЯвсЯ з моїх побоювань, що розлючений натовп
iз смолоскипами в руках уже чатує бiлЯ наших лiтакiв, щоб пiддати нас суду
‹iнча.
Ќе
бiйсЯ розлук.
ЏрощаннЯ
неминуче перед тим,
Як
зустрiтисЯ
знову.
I
нова зустрiч,
за
швидкоплинну мить
чи
за низку життєвих термiнiв,
напевне
настане длЯ тих,
хто
є друзЯми,
Ћпiвднi, перед тим, Як з'ЯвилисЯ першi пасажири, „он зупинивсЯ бiлЯ
крила мого лiтака.
-- ’и пригадуєш, що ти сказав, коли збагнув мою проблему: що нiхто не
слухатиме мене, хоч би скiльки чудес Я звершив?
-- Ќi.
-- Ђ взагалi, тi часи пам'Ятаєш, ђiчарде?
-- Ќу звiсно, що пам'Ятаю. ’и мав тодi такий самотнiй виглЯд. ђаптом,
нi з сього, нi з того. Ђ от що Я тодi казав, не пригадую.
-- ’и сказав, що коли Я залежу вiд того, чи уважно слухають мене люди,
то й моє щастЯ залежить вiд когось iншого. Ћсь те, чого Я прийшов сюди
навчитисЯ: не має значеннЯ, чи Я спiлкуюсЯ, чи нi. џ обрав увесь цей
життєвий термiн, щоб подiлитисЯ з ким-небудь таємницею методу, за Яким
збудовано цей. свiт, але Я мiг обрати його й задлЯ того, щоб нiчого не
сказати. ‘ущому не потрiбно, щоб Я повiдав людЯм, Як воно дiє.
-- –е очевидно, „оне. ’аке Я мiг тобi сказати.
-- Љрасно дЯкую. џ знайшов думку, дiйти Якої менi коштувало цiлого
життЯ, це, сказати б, пiдсумок усього, а вiн кидає: "–е очевидно, „оне".
‚iн засмiЯвсЯ, але водночас i посмутнiв, i в ту мить Я не мiг поЯснити
чому.
Њiра
твого
неуцтва дорiвнює глибинi
твоєї
вiри в несправедливiсть
i
трагедiю.
’е,
що гусiнь
називає
кiнцем свiту,
“читель
називає
метеликом.
‡а день перед тим Џосiбник давав самi застереженнЯ.
џкусь хвилю це був звичайний собi невеличкий гурт людей, що чекали
своєї черги полiтати. ‹iтак iмоди пiдрулив до них i плавно зупинивсЯ.
Џасажирiв обвiЯло вихорем вiд пропелера. џ спостерiгав цю повсЯкденну сцену
з верхнього крила "”лiта", де заливав бензин у бак. Ђ наступної митi
розлiгсЯ схожий на вибух звук, неначе лопнула шина. Ќатовп теж наче вибухнув
i кинувсЯ навтьоки. ’а шини "’ревел-ейра" залишилисЯ цiлiсiнькi. џк i
ранiше, торохкотiв на холостих обертах мотор. Ђле в перкалi пiд пiлотською
кабiною зЯЯла дiра, з фут завширшки. iмоду притиснуло до протилежної
стiнки, голова його впала на груди, тiло було нерухоме, так нiби вiн нагло
помер.
Њенi вистачило кiлькох тисЯчних часток секунди, щоб збагнути: „ональда
iмоду пiдстрелили, -- i ще мить пiшла на те, щоб вiдкинути канiстру,
зiскочити з крила й побiгти до нього. –е скидалосЯ на епiзод з кiнофiльму чи
любительської вистави: чоловiк з рушницею чимдуж бiг разом з усiма так
близько вiд мене, що Я мiг би зарубати його шаблею, коли б мав її. ’епер Я
пригадую, що в ту мить навiть не звернув на нього уваги. џ не був нi
розлючений, нi приголомшений, нi нажаханий. Єдине, що тодi важило, --
Якнайшвидше добiгти до кабiни "’ревел-ейра" i поговорити з моїм другом.
‚iн мав такий виглЯд, наче в нього влучила бомба: лiва частина тiла
ЯвлЯла собою шматтЯ шкiри й одЯгу, м'Яса й кровi, суцiльне вологе червонЯсте
мiсиво.
ѓолова його прихилилась до ручки бензопiдсосу, бiлЯ нижнього правого
кутка приладової панелi, i менi подумалосЯ: Якби вiн застебнув ременi
безпеки, його б не кинуло так далеко вперед.
-- „оне! ‚се гаразд? -- ’о була мова дурнЯ.
‚iн розплющив очi i усмiхнувсЯ. ‰ого обличчЯ було забризкане кров'ю.
-- ђiчарде, Як усе воно виглЯдає?
Љоли Я почув його голос, менi враз полегшало. Љоли вiн мiг говорити,
коли вiн мiг думати, то все мало бути добре.
-- ђозумiєш, Якби Я не знав тебе краще, друже, Я б сказав, що ти маєш
деЯкi проблеми.
„он не поворухнувсЯ, лише голова його трохи сiпнулась, i раптом Я
злЯкавсЯ знов -- i не так кривавого мiсива, Як оцiєї нерухомостi.
-- Ќе думав, що ти маєш ворогiв.
-- џ й не маю їх. –е був... друг. Љраще не мати... „еЯкi ненависники
привносЯть всiлЯкi прикрощi... в своє життЯ... вбиваючи мене.
Љрiсла й боковi панелi кабiни рЯсно заюшила кров. ’iльки вiдмити
"’ревел-ейр" буде неабиЯка морока, хоча сам лiтак не зазнав великих
пошкоджень.
-- –е мало статисЯ, „оне?
-- Ќi... -- вiдказав вiн ледь чутно, майже видихнув. -- ’а Я думаю...
менi до вподоби драми.
-- Ќу ж бо, берисЯ до дiла! ‡цiлюйсЯ! ‡ таким натовпом нам вистачить
роботи до вечора!
Ђле поки Я отак жартома пiдбадьорював його, мiй друг „ональд iмода,
попри всi свої знаннЯ та усвiдомленнЯ реальностi, посунувсЯ ще на один
останнiй дюйм до ручки бензопiдсосу i пустивсЯ духу.
“ вухах менi загуркотiло, свiт похитнувсЯ, i Я ковзнув униз по
роздертому фюзелЯжу в червону й вологу вiд кровi траву. “ мене було таке
вiдчуттЯ, нiбито вага Џосiбника в моїй кишенi перехилила мене набiк, а коли
Я торкнувсЯ землi, вiн випав, i вiтер почав повiльно гортати його сторiнки.
џ механiчно пiднЯв книжку. Ћтак воно й закiнчуєтьсЯ, подумалосЯ менi,
i, виходить, усе сказане “чителем, -- лише краснi слова, що неспроможнi
врЯтувати його вiд першого ж нападу Якогось скаженого собаки серед
фермерського полЯ?
’ричi Я мусив перечитати тi рЯдки, перш нiж повiрив, що саме їх бачу на
сторiнцi.
Њожливо,
що
все в цiй книзi
помилкове.
Џiд осiнь Я помандрував на пiвдень разом з теплим повiтрЯм. „обрих
полiв там траплЯлосЯ не багато, але гурти пасажирiв дедалi зростали. ‹юди
завжди любили лiтати в бiпланах, i в цi осiннi днi дедалi частiше зупинЯлисЯ
погомонiти й пiдсмажити зефiр на моєму похiдному вогнищi.
—асом тi, хто не був дуже хворий, але мав клопiт iз здоров'Ям, казали,
що пiслЯ розмов зi мною почували себе краще, i наступного днЯ люди поглЯдали
на мене з подивом i цiкавiстю. I не раз Я дочасно покидав такi мiсцЯ.
ЌiЯких чудес не траплЯлосЯ, хоч тепер мiй "”лiт" лiтав краще, нiж
будь-коли, i витрачав менше пального. ‚iн бiльше не розбризкував масло, не
трощив комах пропелером i вiтровим склом. Џевна рiч, їх поменшало у
холодному осiнньому повiтрi, а може, тi малi створiннЯ так порозумнiшали, що
свiдомо ухилЯлисЯ вiд зiткнень.
I все-таки, один з потокiв часу зупинивсЯ длЯ мене того лiтнього днЯ,
коли застрелили iмоду. ’о був фiнал, Якого Я не мiг анi збагнути, анi до
кiнцЯ в нього повiрити. ‚раженнЯ того днЯ нуртували в менi, i Я переживав
його знов i знов, тисЯчу разiв, сподiваючись, що фiнал Якось змiнитьсЯ. Ђле
марно. —ого Я мав навчитисЯ того жахливого днЯ?
Ћдного вечора, вже наприкiнцi жовтнЯ, Я раптом чогось злЯкавсЯ, покинув
чергу пасажирiв у Њiссiсiпi й приземливсЯ на маленькому майданчику, Якраз
такому, щоб посадити "”лiт".
I знову, перед тим Як заснути, Я повернувсЯ думкою до тих останнiх
хвилин: чому „он помер? „лЯ цього не було нiЯкої причини. џкщо вiн сказав
менi правду...
џ не мав нiкого, з ким мiг би поговорити так, Як ми говорили з „оном,
не мав у кого повчитисЯ, на кого пiти в словесний наступ, пустивши в дiло
свiй новонабутий гострий розум. ѓоворити iз самим собою? Ђле ж Я не був i
наполовину такий дотепний, Як iмода, котрий, навчаючи мене, раз у раз
вибивав грунт з-пiд моїх нiг майстерними прийомами духовного карате.
ђозмiрковуючи про всi цi речi, Я заснув, а заснувши, побачив сон.
‚iн стоЯв на луговiй травi навколiшках, спиною до мене, залатуючи
прострелену з рушницi дiрку в борту "’ревел-ейра". ЃiлЯ його нiг стоЯла
блЯшанка олiйного лаку, а в руках вiн тримав сувiй авiацiйного перкалю марки
"ѓренд-Ђ".
џ знав, що це сон, i водночас знав, що це правда.
-- „оне!
‚iн неквапом пiдвiвсЯ i обернувсЯ до мене, усмiхаючись моєму смутковi i
моїй радостi.
-- Џривiт, друже! -- мовив вiн.
џ ледь бачив його крiзь сльози. Ќе було смертi, не було нiЯкої смертi,
i цей чоловiк залишавсЯ моїм другом.
-- „ональде,.. ти живий! ™о ти тут робиш? -- Я пiдбiг, обiйнЯв його i
вiдчув пiд руками живу плоть. џ дотикавсЯ до шкiри його льотної куртки,
чимдуж стискав його м'Язистi плечi.
-- …, -- мовив вiн. -- •очу Якось залатати цю дiрку.
џ був страшенно радий його бачити, i все уЯвлЯлосЯ можливим.
-- ‹аком i перкалем? -- запитав Я. -- ’и намагаєшсЯ полагодити лiтак
лаком i перкалем? Ђ чом не так, Як колись: раз -- i все справне, все до
ладу... -- џ провiв рукою над дiркою iз закривавленими краЯми, а коли забрав
руку, дiрка зникла без слiду -- був лише чистий, пофарбований, лискучий Як
дзеркало, борт лiтака, обтЯгнутий вiд носу до хвоста цiлiсiньким, без
жодного шва, перкалем.
-- ’о он Як ти це робиш! -- сказав iмода, i його темнi очi заблищали
гордiстю за колишнього нетЯмкого учнЯ, Який нарештi став таким добрим
духовним механiком.
Њене самого це анiтрохи не здивувало: увi снi тiльки так i слiд було
виконувати марудну роботу.
ЃiлЯ крила палало вранiшнє вогнище, над Яким була сЯк-так примощена
сковорiдка.
-- ’и готуєш їжу, „оне! џ нiколи ще не бачив, щоб ти куховарив. ™о там
у тебе смажитьсЯ?
-- •лiб, -- буденним тоном мовив вiн. -- Ћстаннє, що Я хотiв зробити у
своєму життi, то це показати тобi, Як треба його пекти.
‚iн одкраЯв кишеньковим ножиком два шматки й один подав менi. ‘мак того
хлiба Я вiдчуваю i досi, навiть тепер, коли пишу цi рЯдки -- смак тирси й
засохлого конторського клею, розiгрiтого на смальцi.
-- ™о скажеш? -- спитав вiн.
-- „оне...
-- Џомста привида. -- „он посмiхнувсЯ до мене. -- џ додав туди трохи
тиньку, -- вiн поклав свiй шматок назад на сковорiдку, -- аби нагадати тобi:
Якщо ти колись знову надумаєш заохотити кого-небудь до навчаннЯ, роби це за
допомогою свого знаннЯ, а не спеченого тобою хлiба. ѓаразд?
-- Ќi! ‹юбиш мене, то люби i мiй хлiб! •лiб -- основа життЯ, „оне!
-- „уже добре. Ђле запевнЯю тебе: твоЯ перша вечерЯ з будь-ким буде й
останньою, Якщо ти годуватимеш його цiєю основою. Њи розсмiЯлисЯ. џ мовчки
дививсЯ на нього.
-- „оне, з тобою справдi все гаразд?
-- Ђ ти думав, що Я мертвий? Џiдiйди ближче, ђiчарде.
-- I це не сон? џ не забуду, що бачу тебе зараз?
-- Ќi, це сон. ’ут iнший час-простiр, а кожний iнший час-простiр -- це
сон длЯ доброго розсудливого землЯнина, що ним ти ще Якийсь час побудеш. Ђле
ти запам'Ятаєш цей сон, i вiн змiнить твоє мисленнЯ i твоє життЯ.
-- —и побачу Я тебе знову? —и повернешсЯ ти назад?
-- ЌаврЯд. џ хочу видобутисЯ поза час i простiр... ’а, власне, уже й
видобувсЯ. Ђле мiж нами iснує зв'Язок, мiж тобою i мною та iншими членами
нашої родини. ’ебе зупинили деЯкi проблеми, закарбуй це в своїй пам'Ятi i
спи собi. џкщо захочеш, ми ще зустрiнемосЯ тут, бiлЯ лiтака, i поговоримо
про них.
-- „оне...
-- ™о?
-- —ому рушницЯ? —ому так сталосЯ? џ не вбачаю нiЯкої сили i слави в
тому, що тобi розтрощили серце пострiлом з рушницi. ‚iн сiв на траву пiд
крилом.
-- џ ж не уславлений ЊесiЯ, ђiчарде, отож i не повинен був щось комусь
доводити. Ђ що тобi потрiбна практика, аби тебе не вражали i не засмучували
такi проЯви, -- суворо додав вiн, -- то ти можеш скористатисЯ з деЯких
кривавих видовищ. ’а й длЯ мене це забава. “мерти -- це нiби пiрнути
спекотного днЯ в глибоке озеро. ‘першу вiдчуваєш шок вiд рiзкої змiни
температур, миттєвий бiль, а потiм починаєш пливти i вже сприймаєш це Як
реальнiсть. ’а пiслЯ багатьох пiрнань приїдаєтьсЯ навiть шок.
‚iн довго мовчав, тодi пiдвiвсЯ.
-- ‹ише поодинокi люди щиро цiкавлЯтьсЯ тим. що ти маєш сказати, i це
природно. ђiвень “чителЯ не оцiнюєтьсЯ величиною натовпу, Який вiн збирає.
-- „оне, Я спробую, обiцЯю тобi. Ђле тiльки-но вiдчую, що це дiло не
дає менi задоволеннЯ, одразу ж пiду без вороттЯ.
Ќiхто не доторкавсЯ до "’ревел-ейра", але його пропелер крутнувсЯ,
двигун випустив клубок холодного блакитного диму, i лугом розлiгсЯ густий
звук.
-- ЋбiцЯнку прийнЯто, але... -- ‚iн поглЯнув на мене i всмiхнувсЯ, нiби
чогось не розумiв.
-- ЏрийнЯто, але що? ѓовори. ‘кажи менi. ‚ чому рiч?
-- ’и не любиш натовпу, -- вiдповiв „он.
-- Љоли вiн напосiдає -- нi. џ люблю розмову, обмiн думками, але оте
обожнюваннЯ, крiзь Яке ти пройшов, i залежнiсть... ‘подiваюсЯ, ти не
проситимеш мене... џ вже пiшов геть...
-- Њоже, Я просто дурень, ђiчарде, i не бачу чогось очевидного, що ти
бачиш добре, але Якщо Я не бачу його, то скажи менi, будь ласка, що
поганого, коли ти записуєш це на паперi? —и iснує правило, за Яким ЊесiЯ не
може записувати те, що, на його думку, є iстиною, речi, Якi давали б йому
втiху, працювали на нього? Ђ потiм, Якщо людЯм не сподобаютьсЯ його слова,
вони замiсть того, щоб убити його, зможуть спалити його слова й розкидати
попiл дрючками. Ђ Якщо сподобаютьсЯ, вони зможуть читати тi слова й iншим
разом, в iншi часи, чи писати їх на дверцЯтах холодильника, чи бавитись тими
думками, Якi матимуть длЯ них сенс. •iба є щось погане в письмi? ’а, може, Я
просто дурень.
-- ’и маєш на думцi книжку?
-- Ђ чом би i нi?
-- Ђ ти знаєш, Яка то працЯ?.. џ пообiцЯв собi, що бiльш нiколи не
напишу жодного слова!
-- Ђ, вибачай, -- сказав „он. -- ’одi iнша рiч. џ цього не знав. -- ‚iн
ступив на нижнє крило лiтака, потiм сiв у кабiну. -- ѓаразд. „о зустрiчi.
Ѓувай здоровий i все таке iнше. Ќе давай натовповi добратисЯ до тебе. ’о не
хочеш писати книжку, ти певен?
-- Ќiзащо, -- вiдповiв Я. -- Ќiзащо, жодного слова.
‚iн знизав плечима, натЯгнув пiлотськi рукавицi, тодi натис на педаль
газу, мотор загуркотiв, мене обдало вихорем повiтрЯ, i Я прокинувсЯ пiд
крилом свого "”лiта", а той гуркiт зi сну все ще вiдлунював менi у вухах.
џ був сам-один, поле нiмувало, i перший осiннiй снiжок тихо падав у
свiтанковому повiтрi на зелений обшир довкола.
Ђ потiм, ще не зовсiм прокинувшись, Я дiстав свiй зошит длЯ записiв i
знiчев'Я, задлЯ розваги почав писати про одного Њесiю у свiтi iнших людей,
про мого друга:
1. I прийшов на землю “читель,
що народивсЯ на свЯтих просторах Iндiани...
ђiчард „евiс Ѓах (нар. 1936 р.) -- американський письменник. ‘лужив в
американськiй авiацiї пiлотом, працював у спецiалiзованому журналi "”лайнг"
("‹ьотна справа"). Ђвтор багатьох нарисiв, статей, оповiдань i книг про
авiацiю, в тому числi "—ужий на землi" (1963), "Ѓiплан" (1966), "Ќiчого не
трапилосЯ" (1969), Якi пройшли непомiтними длЯ масового читача i критики.
‚еликий успiх письменниковi приносить повiсть-притча "—айка на йменнЯ
„жонатан ‹iвiнгстон", Яка виходить з друку наприкiнцi 1970 року, тривалий
час очолює список бестселерiв та перекладаєтьсЯ багатьма мовами свiту,
зокрема на росiйську. Ќаступнi книги Ѓаха -- "„ар, Який приносЯть крила",
"Ќе iснує таких мiсць, Як далечiнь" та "Њiст через вiчнiсть" -- знову не
викликають ентузiазму критики, аж доки в 1977 роцi вiн очаровує читацьку
аудиторiю своїми "IлюзiЯми". ‚ пресi розгортаєтьсЯ гарЯча дискусiЯ, церква
засуджує книгу iз своїх амвонiв, ѓоллiвуд ставить за її мотивами кiнофiльм,
видавцi пiдкидають на книжковий ринок все новi й новi виданнЯ цього твору, а
читач голосує за нього Як за помiтне Явище в американськiй лiтературi.
ановнi українськi друзi!
џка то була приємнiсть -- дiзнатисЯ, що "Iлюзiї" друкуватимутьсЯ на
“країнi, що ви матимете можливiсть зустрiтисЯ з моїм другом -- "месiєю
мимоволi".
ЏрацЯ письменника полЯгає в тому, щоб його iдеї чiтко звучали в словах
i не перейматисЯ долею книги, усвiдомлюючи, що коло захоплених цими iдеЯми
читачiв завжди утворюєтьсЯ випадково.
Ћднак цього разу, коли мiй твiр з'ЯвлЯєтьсЯ у вашiй республiцi вперше,
мене це справдi хвилює -- Як ви поставитесь до мого дивного героЯ? —и
радЯнськi люди так само, Як i американцi, замислюютьсЯ над питаннЯми --
звiдки ми прийшли i куди прЯмуємо? —и так само ви зачарованi й налЯканi
блискавками i громами, Якi зачаровують i лЯкають нас? ’ам, на iншому боцi
земної кулi, Я затамовую подих i чекаю на ваш присуд, точно з таким же
вiдчуттЯм, Яке володiло мною пiд час лiтературного дебюту в моїй країнi.
23 сiчнЯ1989 року
ђiчард ЃЂ•
Iстсаунд, ‚айомiнг, ‘Ђ
Ђбстрактним гуманiзм не буває
‡а традицiєю, у замiтках такого штибу пропонуєтьсЯ ключ до розумiннЯ
твору. џ цього не робитиму, позаЯк певен, що чимало читачiв розшифрує
потаємний iєроглiф "Iлюзiй" набагато краще за мене. ’а оскiльки менi
пощастило "спiлкуватисЯ" з цим твором тривалий час, гадаю, що читача можуть
зацiкавити деЯкi факти i подробицi його створеннЯ, а також спостереженнЯ
перекладача.
...Џочинаючи з 1965 року, ђiчард Ѓах (в американськiй пресi стiйко
побутує теза, що вiн -- прЯмий нащадок ‰оганна-‘е-бастьЯна Ѓаха), пiлот за
професiєю i письменник, Який ще не здобув визнаннЯ, щолiта вирушав у подорож
над смарагдовими луками на власноруч вiдремонтованому старенькому бiпланi
"”лiт". ‚озив iз собою Ящик з продуктами, ночував пiд крилом лiтака, катав
фермерiв.
"Ќавiть там, на ‘ередньому ‡аходi, коли Я, траплЯлосЯ, лежав на спинi i
вчивсЯ розганЯти хмари, цЯ iсторiЯ постiйно крутиласЯ у мене в головi... а
що було б, коли раптом тут з'ЯвивсЯ дехто, хто мiг би розповiсти, Як
влаштовано мiй свiт i Як ним управлЯти, -- писав ђiчард Ѓах. -- Ђ Якби Я
раптом зустрiв того, хто так далеко пiшов шлЯхом... що Якби новий ‘iддхартха
чи Iсус з'ЯвивсЯ в нашому часi, маючи владу над iлюзiЯми цього свiту, тому
що вiн знає реальнiсть, Яка стоїть позаду них? Ђ що, коли б Я мiг зустрiтисЯ
з ним, Якби вiн лiтав на бiпланi i приземливсЯ на цьому ж лугу, що i Я? ™о б
вiн сказав, Який би вiн був?"
–Я iдеЯ нуртувала в душi письменника-пiлота майже десЯть рокiв
(пригадаймо, що й iдеЯ "—айки на йменнЯ „жонатан ‹iвiнгстон", вiдколи вперше
блискавкою сЯйнула на туманному березi одного з каналiв у Љалiфорнiї --
бiлокрилий птах тодi нiби вимовив загадковi слова: "—айка „жонатан
‹iвiнгстон", -- реалiзовувалась у книгу довгих вiсiм рокiв). ‰ого ЊесiЯ то
на довгий час зникав, то повертавсЯ i починав дiЯти в несподiваних напрЯмах.
"Њожливо, вiн не був схожий на Њесiю, що з'ЯвлЯвсЯ на забруднених машинним
мастилом та плЯмами вiд трави сторiнках мого бортового журналу, можливо, вiн
не сказав би нiчого iз сказаного в цiй книзi... але... вiн став дуже
реальною особою".
Ѓах зiзнаєтьсЯ, що не любить писати книги: "џкщо Я тiльки можу
повернутисЯ до будь-Якої iдеї спиною, залишити її там, у темрЯвi, за
порогом, то Я не вiзьму в руки перо. Ђле час вiд часу переднЯ стiна раптово
з гуркотом розвалюєтьсЯ, обсипаючи все довкiл водоспадом склЯних бризок та
цеглЯною кришкою, i хтось, переступивши оце все смiттЯ, хапає мене за
горлЯнку i нiжно промовлЯє: "џ не вiдпущу тебе, доки ти не втiлиш мене
словами i не запишеш їх на папiр". Ћсь так Я i познайомивсЯ з "IлюзiЯми".
ЏрацЯ над повiстю просуваласЯ повiльно, веласЯ фрагментарно. ‡амiтки i
цiлi уривки записувалисЯ на зворотi льотних карт, у ресторанах на серветках.
Ђ потiм автор зник длЯ всiх своїх друзiв i родичiв -- вiн здмухнув пил з
друкарської машинки, щоб на самотi писати i без кiнцЯ переписувати "Iлюзiї".
"џ не такий вже великий письменник, -- зiзнававсЯ ђiчард Ѓах, -- але Я
фантастичний переписувач".
џк сам автор оцiнює своє дiтище? ™е пiслЯ "—айки" вiн застерiгав
критикiв i пресу, аби вони не сприймали притчу аж так "урочисто пiднесено".
’рохи фантазiї i гумору в цiй справi зовсiм не зашкодить, а трагедiї i
драматизм вiн вважає зовсiм недоречними, "Iлюзiї" ж длЯ нього "надзвичайно
свiтла книга". Ђвтор пiдкреслював, що його ЊесiЯ говорив: "Њи притЯгуємо в
наше життЯ те, про що думаємо, i Якщо все це так, то iснує Якась причина
того, що цей момент прийшов у моє життЯ... i у ваше теж. Њабуть, не має
нiчого випадкового в тому, що ви зараз тримаєте в руках цю книгу; мабуть, у
цих пригодах є щось таке, заради чого ви її зустрiли. џ гадаю, що це так".
—и не правда знайомий мотив? Џригадуєте, Як у Ѓлока: "‚се, що людина
хоче, неодмiнно здiйснитьсЯ, а Якщо не здiйснитьсЯ, то й бажаннЯ не було. Ђ
Якщо здiйснитьсЯ не те, розчаруваннЯ тiльки уЯвне -- здiйснилосЯ саме те!"
Џрацюючи над перекладом i заглиблюючись у пiдтекст, Я повсЯкчас ловив
себе на думцi, що в цiй книзi, крiм Њесiї, “чителЯ, друга, Який може дати
могутнiй поштовх длЯ самовдосконаленнЯ, присутнiй iнший, можливо, й
сильнiший герой -- той, що сидить у кожному з нас; той потенцiал внутрiшньої
снаги, Який розкриваєтьсЯ в лихi години випробувань; те, про що Њикола ђерiх
говорив так: "Iснує межа слiв, але не iснує межi почуттiв та вмiстилища
серцЯ". ’акi книги примножують сили людини, i пiслЯ її прочитаннЯ рефреном
звучить зверненнЯ до простих людей: "Ђ Я вам кажу, ви -- боги".
‚алерiй ѓђ“‡€Ќ
Last-modified: Thu, 05 Sep 2002 07:54:14 GMT