й кругленький, русявенький, як мати; при©здить на лiто додому було. Почала Оленка i в його брать книги. Дуже здибувалась була, як вперше взнала, що ми - укра©нцi i що в нас сво╨ ╨сть письменство. - Як-таки так, - каже, - що я досi й не чула про це!! В "Кобзарi" дочиталась до слiв: "I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь", - та й замислилась. А пiшла до Сергiя та й каже: - Справдi: чого цураться того, що ми найуперiд у життi почули, побачили?.. Чого цураться, що нам сама природа дала? Як стала у Великоросi© вчиться, балакала тiльки руською мовою, а то вже й сво╨© вживать почала. I убрання iнодi надiвать стала сво╨. А ранiш було як не в шкiльному ходить, то в платтi, що справить батько. Почала iнодi й керсет надiвать. Мати було ©й: - По-благородному, Оленко, привчайся: тобi тепер не личить мужиче. Тiльки всмiхнеться Оленка. Познакомилась з степурiвською вчителькою, дочкою книгарчиною, i в не© книги брать стала. I така була: Сергiй як нагада╨ про що ©й, чого ще не зна╨ вона, з писання Дарвiна про що абощо, почервонi╨-почервонi╨ було. - Як же я, - каже, - мало читала! I ото вже вона дiстане як не в Сергiя, то в учительки книгу таку, як ╨сть у ©х, та чита╨-чита╨ вже. Турбу╨ться було, що у школi не дають таких книг. Ши╨, вишива╨ було, - рукодiлля, якого й у школi вчилась. Од роботи домашньо© мати ©© увiльня╨ було. -Не в сво╨ дiло не мiшайся,-- каже було ©й, - одного вже держись. Було щоденник Оленка веде. "Я, - було пише в щоденнику, - з грязi вилiзти хочу. Я бажаю до чогось великого, гарного йти, бажаю людськостi, правди в життi, про вiщо так пишуть у книгах". А музику як любила вона! Сергiй на скрипку грать трохи вмiв. Гра╨ Сергiй, i не змигне Оленка нiкуди, слуха╨ так. Почервонi╨ було, та аж дрижати стане уся. - Ну, й музика, - каже було, - як вона душу пройма╨! Вчилась i сама грать на роялi: охочих, казала, учать у тiй школi цьому. А в глибокi думки як заходить було! У жнива раз помер один товариш шкiльний Сергi©в, ще й сусiда близький його та й Оленчин, Андрiй Бiла-ненко. Стукають майстри, роблять домовину йому, вона сидить у садочку, пише в щоденнику: "Отак! Учився хлопець, був гарний, хороший, та це й... у холодну, глуху, темну, тiсну могилу споряджають його! I це... проваляться груди йому, висохне мозок... Боже! Що ж це таке? Та невже ж це буде й зо мною?! Як же це так? А що там?.. Тихе, святе раювання? якi почуття невiдомi? огонь, пекло, муки? чи спокiй i спокiй, вiчний, страшний, поки й свiта й сонця!! Боже!.. Що ж таке буття й небуття?.. Люде, що таке?" А раз прочитала Фламмарiона про небо. -- Так от, -каже до Сергiя, - де взялись усi тi мири незлiчимi, де кiнець простору небесному! Вечорами усе вона дивиться на небо, на зорi було. Цвiт небесний любила, голубi плаття носила. Палажка ж усе бiльше не любила, що Оленка до "ворогiв" ©©, знай, ходила, та ще й балакучiша була до ©х, нiж до не©, матерi. А Оленка з матiр'ю якось негаразд почувала себе через ©© вдачу, невпокiйну таку. Особливо дуже не сподобалось Палажцi те, що Оришка сама раз покликала до себе Оленку була. Вийшла з хати та: - А яких я оце грибiв добрих насмажила; ось iди, покушту╨ш! - до Оленки, що саме на грядках гвоздиками тiшилась. Почула це Палажка з сiней, взяло ©© зло. Почала думать, як би помстить Оришцi за це. I от другого дня топить Оришка у хатi, слуха╨: десь кури кричать. Вийшла, - у Михайловiй клунi, що од гранi недалеко сто©ть. Неначе хто ©х рiже, кричать. Що таке? Пiшла до клунi Оришка, - зачинена. Подивилась у дiрочку, аж... ©© й кури. Палажка, аж з ©х пiр'я летить, хворостиною ©х ганя╨ по клунi. - Божевiльна, що ти робиш? - Оришка до не©. - Хай не ходять у клуню! - А чого ж зачиненi вони? Заманила, мабуть! Оскиря╨ться Палажка, хмурить брови бiлi сво©: - Заманила, - каже. - Помийниця ж ти якономичеська! -Оришка ©й. Аж пiдскочила Палажка. VI Вирiвнялась Оленка, зробилась хороша, струнка. Була, правда, худощавенька, блiденька трохи, та це не вадило ©й; навпаки, робило такою чарiвною ©©, так i нагадувало про щось духове в ©й. А карi оченята ©© були такi розумнi. Почало серденько так уже биться у не© i щiчки так палать, як стане вона про кохання читать. Читала вона про вчителя одного. Був теж блiденький трохи, чорнявенький, задумливий був. Читав багато. Докопувавсь до всього, що й життя, що й небо. Добрий був до всього живого, - пам'ятав, що вiн чоловiк. "От зiйтися б з таким, - дума╨ Оленка було, - як би я покохала такого, пригорталась до його, думками дiлилась з ним!" ╙сть у дяка вербiвського син, Грищенко Федiр. Учителю╨ десь, церковноучительську кончив. Учителював i тодi. Хлопець молодий, нежонатий. Жив лiтом дома. Побажав познакомиться з нею, а тодi у Вербiвцi тiльки й дiвчат iнтелiгентних було, що вона. Почав ходить до Сергiя. Тiльки Оленка якась соромлива була. I до Сергiя не пiде було, як у його вiн. Ходить було по садочку у себе та тiльки в садок Сергi©в, де Грищенко, так позира╨ з-за соняшникiв. А там грядки у ©х мiж садками й мiж хатами. - Ну, якi воно, - дума╨ було, - тi мужчини, не брати, як Сергiй, i як воно з ними?" А то раз у недiлю сидить Оленка в садочку в Сергiя. Пташки щебечуть, сонечко свiтить; калина кучерява, з одного боку пiдперта; лавочка, столик, там i вона, чорнобровенька квiточка. Вишита сорочка на ©й: керсет плисовий, чорний; стьожка червона в косi, коса довга така. Сергiй нахилив вишеньку бiля не©, ягiдки дiста╨, вона дивиться у Шевченкiв "Кобзар", "Дiвичi© ночi" чита╨. Аж ось рипнула хвiртка. Глянула, - Грищенко з-за маку йде. Як пташечка та схопилась Олейка, наче пурхнуть хотiла, та й нiкуди. Сто©ть, засоромилась, червона, як ягiдка. Познакомив Сергiй ©х. Сiли. Грищенко, чорнявий, вусики невеличкi, в тужурцi синенькiй, глянув на книжку та: - Чита╨те? - до Оленки. Всмiхнулась. - Читаю, - промовила так соромливенько. - А читання рiч гарна, - Грищейко ©й. - Аякже! - Оленка йому. - Це ж таке ©ство духовне. - Перегорта╨ листочки та зирк-зирк на тужурку йому. Грищенко: - Чита╨ш i, як би сказати, бачиш усе. Повела Оленка язичком по губi та: - Еге. I до неба ближче ста╨ш. Почуття такi iнодi... - та й не доказала. Почервонiла, кахикнула: у хатi у не© саме сварка зчинилась. Хоча пiд калиною слiв з хати розiбрать i не можна було, а все ж чуть було лемент. А слова такi там були: - Мою дочечку манить, а мене зве помийницею, - мати до батька, - а в тебе й нема того, щоб вибатькувать ©©, сяку-таку невiстку свою! Батько: - Та хоч ради недiлi свято© не кричи, ради чоловiка чужого, там он учитель чужий, почу╨... - А що менi такi вчителi! Й панiв вони, чи що? - батьковi мати. Вийшла далi мати надвiр, пiд калину з-за пшенички дивиться давай. Оленка: - Яка яблунька гарна! - Встала та й iде за яблуньку. - Ще й хова╨ться! - мати до не©, - Дума╨, що я й не бачу ©©; додому йди! Пiшла Оленка такою ходою нерiвною i попрощаться забула. - Не ходи! - напустилась мати у хатi на не©. Батько й собi: - Та й справдi, Оленко: краще б було, якби ти таки й не ходила до ©х. Що тiльки Михайло не був задерикуватий, як Палажка, а йому теж не до вподоби було це ходiння. Боявся, щоб Сергiй ©© "з пантелику" не збив. Про його тодi балачки ходили, що вiн у бога не вiру╨, у церквi поклонiв не б'╨, свiчки не ставить та не часто й бува╨ у ©й; i комусь ще казав, що земля кругом сонця лiта╨ i що дощ з пари. - В писанi© нема╨ цього, - казав якось Михайло Сергi╨вi, - це од невiрцiв усе; нiхто сил божих не зна╨, а дощ бог да╨, а не з пари. Не любив Михайло Сергiя. Через його та й до Василя рiдко ходить було. Усе було вiн Оленцi товче: - Живи по-божому: пости чти, до церкви ходи. VII Незабаром знов побачила Оленка Грищенка в Сергiя. Дивиться на його з-за городини. "Тодi я гаразд i не роздивилась на його, - дума╨, - а вiн такий... про читання зразу почав". I пiшла б, може, до його, як знакома уже, мати ж... сидить бiля хати, лущить насiння. А Оленка в Сергiя, в дядини, крадькома вже бувала. Та й Грищенко... хто його зна, яко© тепер думки про не©, що тодi ©© так осоромила мати. Щоб хоч не дивиться на його, не чути його голосу, пiшла Оленка на вигiн! Вигiн за садком зразу, високий, крутий. Тут i там по йому конi пасуться, телята щипають травичку, вiтряки стоять. А внизу село лежить, таке кучеряве. Кучерi то-польовi, срiбненькi, пiдiймаються вгору; iншi, чорнi, позвисали над клунями; ще iншi, вишневi, сливовi, повивають хати. А церква, наче зiронька в небi, ся╨-ся╨ в гущавинi. Убiк попiд вигоном долина побiгла. По той бiк долини гай зеленi╨, то в долину збiга╨, то в поле вискаку╨, що жовтi╨ проти сонця за ним. А там далечiнь... синiють га©. "Боже мiй! - дума╨ Оленка. - Чого я сама? Потiшиться нi з ким красою цi╨ю". Щось забалакало ззаду. Оглянулась, - Сергiй i... Грищенко за нею iдуть. Затьохкало в не©. Чубок на головi поглядiла, що визирав з-пiд платочка, на плаття голубе подивилась собi, припинила ходу. Привiтались. - Яка краса унизу! - Оленка до Грищенка. - А що, вас не били у хатi тодi? - вiн до не©. Всмiхнулась Оленка й нiчого. Стало нiяково ©й. Сергiй це помiтив, про друге почав: - Читав я в газетi, - каже, - що в селi одному хлопцi й дiвчата простi спектакль дали. Порядкували вчитель та дяк. Да якби i в нас таке встро©ть, та ще й прибуток призначити на яку цiль корисну! Оленка зирк-зирк на Грищенка, нiби питала його, що вiн скаже на це. Грищенко, мабуть, думав, що Оленка на вбрання позира╨ йому: поглядiв комiрець отюжений, висунув трохи з-пiд тужурки його, кахикнув та: - Iнтересний, - каже, - з степурiвським дяком спектакль був учора у нас. I то ж чорт рябий! Новiсiнькi карти були у мене, i вiн... - Грищенко зареготiв, - i вiн чисто порвав. - За вiщо? - всмiхнувся Сергiй. - П'ять рублiв я виграв у його. Я вже казав йому: не вмi╨ш - не сiдай, а вiн... хе-хе! "Карти на умi в його!" - подумала Оленка про Грищенка. Глянула на його: такий повний, червоний, в'язи товстi. "Зовсiм i обличчям не схожий на того, про якого я читала", - подумала. Сергiй глянув на сонце та: - Iнтересно б оце подивиться на сонце в скло закоптiле. Оленка: - I то ж тiло величезне таке! А проте... потухне колись. Грищенко: - А он чорногуз який ходить! - карлючкою за вiтряк показав. - От якби рушниця оце!.. Чудасiя!.. Як я уцiлив нею раз був ворону, так i пiшла з тополi перекидя. "А нащо уцiлив, спитать би тебе?" - подумала Оленка. Довгенько ходили по вигону. Грищенко й до дяка степурiвського ще вернувсь, розказував, як той п'╨ горiлку та як на головi вмi╨ ходить. - Iнтересно, - каже. Оленка бiльш мовчала. "Хай... - було дума╨, гуляючи з Грищенком, - кончу школу, далi одчиняться дверi менi... невже не зустрiну тодi його... любого, з душею". VIII Палажка тим часом все частiш i частiш загризалась з Оришкою. Пiсля того, як ©© Оришка назвала помийницею, вона як помiтить, що Оленка у не© була, так ╞й i зробить шкоду яку. Iде поз грань, соняшник зломить Оришцi або переб'╨ ногу курчатi ©©, як пiде до не©, Палажки. Лютувала на Оришку Палажка i все дужче злилась i на те, що у не©, "ворога" такого, город бiльший. Почала все частiш дорiкать ним Михайловi. Солi нема, борщу нiчим затовкувать, так на язицi й огород у Палажки. - Пiдлiзли сякi-такi до старого, а ти попустив ©м! - грима╨ на Михайла. - Хоч би це який кущ картоплi продать з тi© смужечки, що оддав ©м, i то б же яка це запомога була! Вийде з хати Михайло, перед очима i смужечка та. "Справдi, - почав думать вiн, - нащо попустив? Хоча... батькове ж слово... i не попускать не можна було... "Чти отця", - в писанi© сказано. Це... це все Василь та Оришка тут виннi. Пiдлiзли пiд старого, мовляла Палажка, так воно й ╨! Бо й справдi: чим я од Василя гiрший у батька? За вiщо Василевi бiльш огорода од батька? За те" що батько жив при йому. Так i при менi ранiш жив! Нехай Палажка, може, чим i не догодила йому, так... у якiй же я тут винi?! Пiдлизли пiд батька i все тут". Так почав думать Михайло, i вже й сам на Василя та Оришку злитись почав. Уже й бувать у ©х перестав. А робить ©м погоду Палажка, вiн i не спиня╨ ©©. Iнодi й сам ще як захватить ©х кури з свого города, то аж сторчголов летять. Лайка, сварка i в хатi й надворi. "Бiднiстьi зло через те, - дума╨ Оленка було. - Хай... - було розважа╨ себе, - кончу вчення, матиму мiсце, буду запомагать батьковi, матерi, може, хоч трохи утихне гризня". Зiставалось Оленцi, щоб уже кончить школу, год один ще повчиться. Дiждала кiнця лiта, по©хала. IХ Перед тройцею приходить од Оленки одкритка, пише: "Кончйла з нагородою -╨вангелi╨ю в червоному бархатi, оправi золотiй. Тодi-то за мною на станцiю ви©дьте". Прийшов час i ©хать. Запрiг Михайло конячку, по©хав. Весело ©халось. Незчувсь, коли i в Гайдарях опинивсь, а двадцять же верст, велике село. Ви©хать з його, i станцiя зразу. Розвиднялося саме. Осокори в садочку, неначе намальованi, стоять на побiлiлому небi, а водокачка сто©ть сувора така. Нема╨ ще по©зда. Самi грузовi вагони збоку стоять. Свiтиться в декiлькох вiкнах. Телеграфiст в одному сидить, куня╨. А бiля кущiв стрижених хропе хтось на клунках. Десь панок у брилику взявсь, походжа╨. Надворi все свiтлiше ста╨. - А дозвольте спитать вас...-- до панка до того Михайло,- чи швидко вже по©зд? Панок: - А тобi ж куди, на заробiтки кудись? Всмiхнувся Михайло: - Нi, дочку виглядаю з школи. Зупинився панок: - Як то з школи? Пiдiйшов до його Михайло: - Училася з панськими дiтьми. Дивиться панок то на сiру свиту Михайлову, то на зашкарублi чоботи йому. Всмiха╨ться Михайло. Походжа╨ панок, Михайло й собi поруч з ним. Прийшов по©зд, чмиха╨ сто©ть. Настороживсь Михайло. Зирк! Висува╨ться з зелених присiнок корзиночка. Держить ©© панночка в голубому. Рученята такi бiлi у не©, манiсiнькi. Чубок такий кучерявенький з-пiд платочка визира╨ у не©. А на щiчках i рум'янчик ╨сть. Виходить, всмiха╨ться. - Здрастуйте, тату! Пiдбив Михайло сiнце ©й на возi, ряденцем заслав, по©хали. По вигону сивi╨ роса, а там он за вербами так небо пала╨, - сонечко сходить. Тополi в Гайдарях, неначе засоромились чого, почервонiли. Гайдарi. Сюди й туди по садочках бiлiють хати; клунi, хлiви стоять понад улицями. Череда ось iде. Чередник у свитi, в брилi: "Гей!"- помаху╨ костуром. Там он на майданчику бекають вiвцi. А птаство що по садках виробля╨, зустрiча╨ сонечко як! Соловейко, аж у вухах лящить, витина╨ тако©. Та тут ось один, а там десь i другий. Жовна й собi вигра╨ на кленку. Пташка якась: цi-цi! у калинi. Нащо вже сорока, i та: скри-ки-ки! - Який же тут рай! - всмiха╨ться Оленка. - Рай, справжнiй рай!.. А там... стiни. Глянь у вiкно: метушня, стукотня, дим. Михайло: - Так це ти, значить, учителькою будеш уже! Слава богу. От якби ще й у хторокласнiй де, щоб жалування бiльше тобi: запомагать будеш i нам. - I у второкласнiй можна менi,- Оленка йому. Помовчала, далi: - Менi так i казано. - Усмiхнулась. - В отця Полi╨вкта я це була. Як була, розказала. А на станцi© бiля того города, де живе отець Полi╨вкт, Оленцi пересадка була. По©зда другого ждать довго, надворi пiвдня, вона корзиночку швейцаровi поглядать оддала, а сама до його пiшла: наблюдатель над щколами i знайомий до того,спитать про мiсце його. Подзвонила. Впустили ©©. Чиста кiмната, олива горить. Вийшов отець Полi╨вкт, повний, очi вузенькi, благословення ©й дав, усмiхнувся - впiзнав Оленку; рiк тому, як була у його вона з книжкою якоюсь i поклоном од завiдующого школою. Сiв отець Полi╨вкт. Оленка, така учтивенька, соромливенька, сто©ть перед ним та: - Це вже я кiнчила, - так потихеньку до його. Вiн: - Ага... Що ж, трудно вчиться було? - Нi, так... Погомонiли трохи, далi Оленка: - Я б вас прохала... як тепер пристро©ться менi вчителькою? Отець Полi╨вкт, чого й ждала Оленка од його, що вiн же увiв ©© у науку у цю, усмiхнувсь та: - Гаразд, гаразд, голубочко... Буду мать на увазi... Бога не забувать тiльки треба, старших поважать... - Ранiш "ти" ©й казав, тепер обминав це слово. Не забула Оленка й про те, що ©й доведеться запомагать батьковi, а в однокласнiй школi плата мала вчителям, вона: - А чи й у второкласнiй можна менi?.. Помовчав Полi╨вкт, далi: - Кiнчила церковноучительську: мм... можна. Ось буде й мiсце гуляще в однiй. - А як я взнаю про те, чи буде мiсце менi, чи нi? - Напишу нехай через мiсяць отам... Звiдаюсь ще де з ким. - Такий добрий... - Оленка до батька. ╞дуть. Ось якийсь домик визира╨ з-за тину. Стiни бiлi, покрiвля червона, а рундучок зелений такий, виноградом диким порiс. Квiтничок перед домиком тим, смужечками якимись, мережечками пiшов. Кущики зеленiють якiсь. Та трояндою так i несе звiдтiля. А сад ззаду так i налiг на той домик. "От, - дума╨ Оленка, - буду вчителькою так у селi у второкласнiй; житимуу хатi в такiй; квiтничок такий буде у мене, садочок, рояль, книги, картини i... вiн, задумливий, милий, хороший. Будемо людей добру навчать, до всього такого великого доходить будемо з ним". Михайло: - А ╨вангелiя в оправi золотiй тут? - на корзинку показу╨. Кивнула головою Оленка, всмiха╨ться. - Отож гляди ©©, з нею скрiзь буде хортуна тобi. В поле ви©хали. Сонечко вранiшн╨ золотеньке, червоненьке, уже так осяяло все. Видно: там он i там га© по долинах червонобокi пiшли. Там он рiчка блищить в очеретi. А он десь церква бiлi╨ в селi. Чорнiють яри. Перепiлка, чуть, десь у житi лящить. Жайворонок белькоче вгорi. - Який же мир божий гарний! - скрику╨ Оленка. Дорога повилася й повилася житом, синi╨. Жито молоденьке, блискуче, так зеленi╨ - пiшло. Вiтерець пахучий пiепотить у йому. Сокирки так голубiють в гущавинi. А ось коноплi чорнiють, запахли. Горох по могилi послався. Могила висока така. "Могила... - замислилась Оленка. - Кого вона бачила? Татар скуластих? лицарiв чубатих, козацьких? чи, може, аж скiфiв?.. Де все дiлося те, що булр тут колись? Чи хоч сниться краса ця тому, хто, може, у могилi тiй спить?.. Боже мiй, нащо той сон, такий вiчний, страшний, коли життя таке гарне?!" Сонечко вже височенько пiдбилось. Вже поминули й Гупалiвку з цегловою церквою, з очеретами густими. Ось уже й вiтряки степурiвськi. Степурiвка он збоку. А ось уже й гай: звiдтiль i звiдтiль на дорогу налiг. Дорогi, рiднi мiсця! Там он, де якийсь кущик росте, колись курiпочку зiгнала Оленка, ягiд шукала; а там, на пiдгiр'ячку, рвала купало... Бричка ось ©де навпроти, Савка Гнатюк, вербiвський чоловiк, поганя╨. Хтось сидить за спиною в його, молодий, картуз - синя околиця. - Студент Кочурин, - батько Оленцi. Чула про Кочурiв Оленка. Савка, вiзник ©х, розказував про ©х батьковi в хатi при ©й. Пани вони, люди багатi, освiченi. Старий Кочура в земствi чимсь ╨сть. А живуть вони недалеко од Вербiвки на хуторi. "Що, якби познакомиться з ними?" - подумала Оленка. Дачники в ©х часто бувають. Учитель з гiмназi©, Савка казав, часто бува╨: нежонатий, на щоцi родинка. Дочка ╨сть у Кочури, студентка, Люсею звуть, Савка казав. Поздоровкався Савка, про©хали. "Боже мiй, - подумали, - невже я не познайомлюся з ними?.. Люде вищо© освiти! Таке ╨сть гарне пишуть про ©х. Рай, мабуть, з ними". Ось уже й хатки у садочках. Баштанець серед дороги ось дiтвора городить з пiсочку. Он у споришi стовп бiлий сто©ть, "Вербовка" чорнi╨ на дощечцi. - Здрастуй, рiдне село! Вилами улиця. В лiву руч повернули. Ось уже... хто? Мати назустрiч iде; Парася бiжить. - Здрастуйте! А ось уже й тин. Хата старенька вигляда╨ з-пiд грушi, зеленi╨ садочок. Над вигоном он берести скупчились, на хлiвцi напирають. Клунька пiд кленом чорнi╨. - А як повиростало усе! - скрику╨ Оленка. - Рожа он як зацвiла! В хату ввiйшла: невеличка, стеля так низько, а стiнка напiльня так оддулась. А така вона, хатка ця, мила тепер. - Рiднесенька хата! Мати самовар блящаний ухопила, налива╨ надворi; Парася - школярка уже - угiллячка з печi дiста╨, батько вигiряг конячку, чкурнув за булкою в лавку. Пройшлась Оленка по хатi, пройшлась по садочку, так ©й весело, любо, таке ©й рiдне усе, - розiгналась до дядька Василя борозенкою через грядки. I тут почалось. - Куди ти? - мати од самовара до не©, так суворо. Почервонiла Оленка, зупинилась. - А вам що? - пита╨. Мати: - До сяких-таких не ходи! - Ось киньте-бо це! - Не йди, я тобi кажу! - Та поки ж це буде? - махнула рукою Олейка, пiшла. Мати: - Та не дозволю ж я, - кричить, щоб моя дитина, що найук дiйшла отаких, та до ворогiв мо©х ходила! - Вхопiиш палюгу та трах, трах нею по шибках у хатi сво©й. Стала Оленка, дивиться. Вийшла дядина з хати, - там недалеко хата од хати i дверi напроти дверей. - Що там таке? - обзива╨ться. - Не мани, сяка-така, дитини мо╨©, сво©ми втiшайся! - З ума зiйшла? - Оришка ©й. Палажка: - Ось тобi, о! - крутить дулi, да╨ Оришцi. Якiсь люде йшли улицею, поставали навспинячки, дивляться. Прийшов Михайло з булкою, теж дивиться, став. Повiсила голову Оленка, похилилась до себе в садок. Закипiв самовар, нiхто й чаю не пив. Х Обгорта╨ Палажка на грядках картоплю пiсля цього якось i дiйшла до обнiжка, що лежить гребеником мiж частками Василевою i Михайловою. Такий вiн бридкий ©й: так нерiвно город роздiля╨ i за ним такi вороги живуть! "Хоч устругнуть його трохи", - дума╨. Подивилась до Василево© хати - не видно нiкого та за соняшниками не дуже й примiтне ©©, нахилилась, клю╨ шарiвницею обнiжок той. Так гарно ©й, таке ©© усердя бере: в обнiжковi зазубнi робить, а поз обнiжок, пiддовбуючись пiд його, рiвець прогорта╨. "Хай трохи-потроху обвалю╨ться у наш бiк, - дума╨, - до ворогiв посува╨ться: все ж таки нам город буде ширшать, а ворогам зло". Другого дня прогонив Василь кури з грядок та й до обнiжка наблизивсь. Побачив - скипiв. Сердитий-такй якийсь вiн, чорний, усатий. Побiг, ухопив заступ, давай загортать той рiвець, зазубнi тi. I землею з грядок Михайлових загорта╨. - А, сякi-такi!.. - кричить. Михайло був тодi в хатi у себе з чоловiком одним. Як вискочить. - Що то ти робиш!- визвiривсь на Василя. Василь: - А то он що пороблено? - показу╨ йому зазубнi. Бачить Михайло, що пороблено, i хто поробив, догадався, бачив бiля обнiжка Палажку учора, та це байдуже йому: у Василя частка бiльша, вiн те зна╨. - Що ж там? Нiчого! - Василевi вiн. - А, так нiчого тобi! Горне Василь з грядок його землю та зачiпа╨ й картоплю йому. - Рятуйте! - кричить Михайло. Виходить з хати i чоловiк той. А чоловiк той - Семен Остапчук. Чоловiк багатий, поважний, письменний. Був вiн од Вербiвки суддею тодi в волостi. Iде й вiн до обнiжка, такий здоровий, показний, рудий трохи. - Що таке? - пита╨. - Подивiться ось, - Василь до його, - що воно пороблено обнiжковi це? Подививсь Остапчук, та тiльки не за Василем оступивсь. Василя не любив вiн за його вдачу сувору, що й до його, суддi, вiн непривiтливий був. А Михайла тодi ще саме було й треба йому: прийшов до його на роботу кликать до себе, i пообiщав Михайло. Всмiхнувсь Остапчук та: - Що ж? тут... нiчого такого. Почервонiв Василь: - Як нiчого? - крикнув на Остапчука. Остапчук: - Чого ж кричать?.. На кого кричиш? - з серцем до його. Вiн: - А що ж?.. Лiзуть у мiй огород, i нiчого? Михайло: - А як у тебе он i город ширший, i не кажеш того! - А тобi що до того? - гримнув на Михайла Василь. Подививсь i Остапчук на Василiв город: од обнiжка до улички, i на Михайлiв: од обнiжка до лiски,-городи узенькi, примiтно, що ширший, хоч i не набагатечко. - Ширший, да, - додав Остапчук. Почервонiв ще дужче Василь: - Так i ти... i тобi заздро, що город ширший у мене?-визвiрився на Остапчука. - Не тикай!.. З ким ти потикавсь? - Остапчук до його. - А що ж? Остапчук: - Грубiян отакий... У город он лiзуть до його... До такого i слiд лiзти. - Що ти? Що слiд лiзти? - скипiв Василь. - Що ти, чорт рудий, пiддрочку да╨ш? Дивиться Остапчук, почервонiв, далi: - Що ти? що ти менi оскорбленi╨ наносиш таке?! - закривав,- Чу╨ш! - обернувсь до Михайла.- Чортом рудим мене зве! Свiдком будеш: процентуюсь. Увiйшли в хату Остапчук та Михцйло. Була в хатi й Палажка, сидiла на полу, пiр'я в решетi драла. Оленки ж не було й у городi, десь зiйшла од клопоту. Всмiха╨ться Палажка: увесь час у вiкно одсунене слухала бучу. Остапчук нiчого. Увiйшов у хату, щоб цiпок узять та додому йти та й... сiв на лавi, похнюпивсь. Сердито йому. Як-таки так? Якийсь-небудь харпак i його, суддю, такого чоловiка поважного, так образив! I за це йому тiльки арешту може буть суток з скiльки. Щоб i робив йому! Пiдняв голову: - А з якого благополучiя у його, прохвоста, город бiльший? - почав до Михайла. Почухав потилицю Михайло, сiв на лавi й собi та: - Подарував старий йому трохи... пiдлiз. - А документа ж нiякого в його нема од старого? - Нема. Стиснув Остапчук плечима. - Дивуюсь, - каже, - тобi: чого й дивишся на його тодi? Тобi ж тут жалiться можна в суд: нас, мов, два брати, город батькiв, а владi╨м нерiвно ним. Прощу порiвнять нашi частки. Мовчить Михайло, дивиться на Остапчука. А Палажка так радiсно: - Порiвнять! От спасибi вам... дайте стежку в цiм... доказать сяким-таким! Всмiхнувсь Остапчук. Оце-то йому допекти Василевi! - Чого ж, - каже до не©, - можу дать стежку. - Повернувсь до Михайла:- Тiльки тут от що: того, що як там було в вас - чи подарив йому батько, чи як, - згадувать у судi не треба, а просто: Василь, мов, сам захопив стiльки города собi. Мовчить Михайло, в землю дивиться. А Палажка: - От спасибi вам! - до Остапчука. - Я вже вам робить що без грошей послухаю за таку йашу добрiсть до нас. Знов усмiхнувся Остапчук: це ж йому й користь iце з цього буть може. - Еге, я добрий, звiсно... Захопив прямо, кажи, - навча╨ Михайла. - Знайти тiльки для хворми свiдка такого, який би теж так сказав, i дiло вгорить. Я потягну руку за тобою. Перебалакать ще з товаришами суддями можу... i присудимо тобi посунуть обнiжок у Василiв город... Добре? - Не знаю... коли б... - Михайло почухавсь. - Що "коли б"? - Коли б грiха не було тут. Всмiхнувсь Остапчук, прихиливсь до Михайла та: - А за обнiжок?.. Як тут грiх, то й за обнiжок же грiх: з вашого ж боку вiн скопаний. Всмiхнувсь i Михайло, помовчав, далi: - Та це так, тiльки... обнiжок дiло менше, а це... батькове слово треба ламать i... на Василя- захопив ще треба казать. Та й... обнiжок не я й скопував ще. Палажка: - I тебе сi та тi й вигадували такого менi... - почала кричать на Михайла. Зареготiв Остапчук. - Подумайте,- каже,- над цим.- Взяв цiпок, пiшов. Почалося справжн╨ пекло в хатi у Михайла. Палажка вже тiльки й зна╨, що гризе йому голову: - Сякий-такий, одбирай, що попустив! Слуха╨-слуха╨ Оленка це, почне вбалакувать матiр: - Ну, мамо, що ви за людина така? Нащо гризня ця? - А тобi чого треба? - визвiриться мати на не©. - Кончила вчення, мiсця шукай! "Ну,було дума╨ Оленка, - коли б уже швидше те й мiсце: зароблю грошей i, на чiм не стане, куплю у дядька смужечку, що попустив йому батько. Нате, мамо, - скажу,та цитьте!" XI Пройшло вже бiльш мiсяця з того часу, як пообiщав отець Полi╨вкт написать Оленцi про мiсце. Жде-жде Оленка, не чуть нiчого од його. Чи не забув? Почала турбуваться. А то одного разу почула од Сергiя вона, що сам чув десь, що отець Полiевкт, який завжди живе у губернському городi, зараз перебува╨ у батька свого, а цей живе у городi, що недалеко бiля Вербiвки, - невеличкий, повiтовий. Батько його, сивий дiдусь, заштатний батюшка, слабував дуже тодi, i вiн при©хав одвiдать його. Стукнуло в голову Оленцi: чи не пiти це до його, нагадать про обiцянку йому? Вечорiло тодi вже, як вона цю звiстку почула. Дiждала другого дня, причепурилась, чкурнула. А там усього сiм верст до города. Пiвдня. Прихожа Полi╨вктового батька. Оливою, калошами пахне. Сидять на лавцi в прихожiй: Грищенко у тужурцi, якась панночка в чорному, ще хтось безусий у блузцi, - видно, теж до отця Полiевкта прийшли. Сiла Оленка й собi. У сусiднiй кiмнатi чуть Полi╨вктiв голос; балака╨ так повагом з кимсь. - Любов до ближнього, - каже комусь, - любов, про яку так учив нас наш божественний учитель Христос, - велика рiч. I ми, служителi його, у проповiдях наших повиннi дбать про не©. "Милий отець Полi╨вкт, - дума╨ Оленка,-про яке святе дiло вiн дба╨!" А серце тiльки тьох-тьох у не©: що то вiн про мiсце ©й скаже. Ось iде через прихожу у кiмнату у ту баба якась в попереднику, на прислугу схожа. Оленка до не©: - Доложiть отцю Полi╨вкту, що я хочу бачить його: Панасенкова, скажiть.- Пiшла баба у дверi, зачинилась, докладу╨. - Так i Панасенкова тут?- чуть отця Полi╨вкта. - Пам'ятаю... там така... - почав до когось, - по науках у школi не було кращо© за не©. Дякували менi, що таку ученицю знайшов. Там даровита, а працьовита!.. Може неабищо буть з не©. Чу╨ це Оленка, всмiха╨ться. "Значить, коли за таку ма╨ш мене, - дума╨, - подба╨ш для мене. Ану, у якiй же второкласнiй ти помiстиш мене? У дiвчачiй, звiсно. Ну, й працюватиму ж я! Буду вчениць сво©х до думок глибоких привчать, до людськостi, правди; буду ©м книги гарнi читать. Пiдiйду до сi©, до тi©, всмiхнуся до не©, вiзьму за щiчку ©©. Боже! Як я ©х буду кохать!" - Аж устала Оленка, пройшлась по прихожiй, так ©й гарно зробилось. Вийшов якийсь батюшка од отця Полi╨вкта, молодий, високий, надiв бриль, пiшов собi. Визирнула баба з дверей незабаром за батюшкою: - Iдiть хто... - каже. Схопивсь Грищенко, почимчикував до отця Полi╨вкта. Дверi зiстались одхиленi, Оленка сто©ть бiля комина i ©й видно: отець Полi╨вкт сидить за столом у рясi шовковiй, такий поважний, а Грищенко вклонився перед ним низенько так, склав руки на грудях i так облесливо пiдiйшов до його. "Яке ж низькопоклонство!" - подумала Оленка. - Ваше високопреподобi╨! - почав Грищенко до отця Полi╨вкта. - Заставте за вас бога молить: допоможiть менi перевестись у второкласну куди!.. Прошенiе ось... - Вийняв похапцем з тужурки бомагу, пiднiс ©© отцю Полi╨вкту, сто©ть, знiтивсь перед ним, голову набiк. "Як же i принизився!" - подумала Оленка. ╞й аж соромно стало. Подививсь у те прошенi╨ отець Полi╨вкт, далi: - Гаразд, голубчику! - та й положив на стiл його. Поцiлував Грищенко ще раз отця Полi╨вкта в руку, вийшов, всмiха╨ться. Дивиться Оленка на його. "Цуцик ти, цуцик, - дума╨. - На двох лапках ста╨ш. До чого це воно? Хоч i начальство ж отець Полi╨вкт, а вiн же чоловiк, як i ти. I невже простiш як не можна держать себе з ним? Ну, взять хоч i благословення, та без корчiння такого. Або... або й зовсiм нащо здалося воно?.. Тепер же не школярi ми вже!" Дiйшла й до Оленки черга. Увiходить i справдi не бере благословення. Сказала "здрастуйте" та й сто©ть, усмiха╨ться. Полi╨вкт зворухнув рукою, повiв по столу, та й нiчого. Далi схитнув головою та: - Розумна стала дуже, - про себе нiби, хоча почула i Оленка це,почервонiла, мовчить. Вiн. - Що вгодно? - так сухо до не©. Оленка: - Ви обiщали мiсце менi, так,.. чи не чуть ще? Насупив брови отець Полi╨вкт: . - Не чуть... - А коли ж буде чуть? - Не знаю... Можна проситься iнше куди. Хто там ще ╨сть до мене? - гукнув до дверей. Щось важке-важке пiдступило пiд горло Оленцi. Похнюпилась, пiшла од його. На пiшохода дожидав ©© Грищенко, щоб рiазом додому йти. Веселий такий. - Ну, слава богу, - почав до Оденки, йдучи, - прийняв прошенi╨ i "гаразд" сказав... Воно й не що, а все-таки у второкласнiй вчителювати краще. Мiй знакомий один у городському вчителю╨, бачив я сьогоднi йото, такий у гудзиках! Форма нiчого в городському. I в второкласшй нiчого: канти червонi, кокарда. "I ти задоволений, - дума╨ Оленка про Грищенка. - Ти, що так про форму мариш! Значить, про даровитих тiльки балачки, а на дiлi- хоч вiн i нiкчемний, пустий, тiльки ворон збивать з тупiль, а, - аби цуцик!.. Де ж обiцянка хоч?" Толока. Будяки проти сонця так червонiют©". Роззира╨ Грищенко сюди-туди, всмiха╨ться. Оленка нiчого, повiсила голову, йде. "Так он воно що! - про Полi╨вкта дума╨.Ось яка любов до-ближнього!.. "Дбать у проповiдях"... а в життi... слова однi... Значить, ╨сть любов тiльки до честi од ближнього! I за неоддання ©© ви так одпиха╨те од себе його! I ви ще служителями Христовими себе вважа╨те!" Пригадалася Оленцi тут притча про виноградарiв, у якiй хазя©н один послав слуг до виноградарiв забрать ягоди, а виноградарi взяли й тих слуг повбивали. "Убивцi! - подумала. - Хто й служив би йому, ви й того уб'╨те". Пригадалося ©й i те, що нагорода у не© - ╨вангелiя позолочена. "Нащо ви хоч золотите ©©!" - подумала. Другого дняi i ранок ще, а в хатi гризня. Мати на батька: - Ноги муляють черевики позалатуванi, нових треба! А батько: - Нащо керсету у глину вробила? Глядiть треба, коли брать нiгде нiчого. Вона знов про город йому. "Чого ж тепер сподiваться менi? - дума╨ Оленка. - Що робить? Гинуть... гинуть у цьому пеклi серед гризнi, вбожества?" Вийшла з хати, стала на порозi. "Та що ж робить-таки?"дума╨. Пiшла в садочок, сiла на лавцi, пiдоперлась рукою. "Хiба знов до Полi╨вкта пiти? - дума╨.-- Так... сто©ть пак iти до такого?! Проситься в iншу ╨пархiю?.. Хоча... не такi пак i там Полi╨вкти! Хiба,.. в земську школу вдариться?" Здумала про земство Оленка, здумала й про Кочуру, який чимсь у земствi ╨сть, Савка казав. Пригадала студента його, якого зострiчала, ©дучи додому. Про Лсю, дачника-вчителя, про яких Савка розказував, здумала. Про панiв, про яких десь у книзi читала, згадала. Були освiченi, багатi були. Людям, що працювать чи вчиться бажали, а не мали змоги, запомагали. "А що, якби це до Кочур сходить? - дума╨. - Люде теж багатi, освiченi, не попiвсько©, звiсно, освiти. А не краще пак чоловiк освiченiший? i люде з знакомствами, звiсно. А жить так бажаеться... жить, працювать, робить щось таке гарне, велике... Невже б вони як-небудь не запомогли це менi, не пристро©ли де абощо! Сходжу. Тiльки самiй нiяково мов. Чи не пiшов би й Сергiй за товариша?" Прокралась до Сергiя Оленка. Згодився Сергiй пiти, тим бiльше що Кочурин студент ще був i знакомий йому. Iшов колись у Книшiвку Сергiй та од тiчки собак оборонив його в полi, як вiн саме гуляв. З того часу здоровкаються. Порiшили в недiлю сходить до Кочури. XII Прийшла й недiля. Ранок. Посила╨ батько до церкви Оленку, не йде. Полi╨вкт ©й на думцi. "Чого я пiду, - дума╨, - коли служителi церкви такi!" - Безсовiсна! - батько на не©. - Хiба ж можна до церкви не йти? Це Сергiй усе тебе зводить з ума! - Отож... - Палажка од печi. - Там не тiльки Сергiй у бога не вiру╨, а сяка-така й мати його: у церквi вже хто його зна коли ©© й бачили! А Оришка й справдi тодi давненько вже в церквi була: ходить ©й трудно було; мочила коноплi пiд холод раз та захолодила ноги, болiли. Палажка ж i сама ранiш коли-не-коли бувала в церквi, а тепер, як стала Оленка "баришенькою", часто стала бувать. Увiйде, запиша╨ться так, а вiзьме свiчку, закопилить губу та аж на самий перед лiзе ставить: дивiться, мов, люде, чия я мати. Сонце вже височенько було. Батько до служби пiшов, Оленка до Кочури збираться давай. Внесла з комiрки плаття голубе, празникове, керсет плисовий. Що надiть? Те й те приношене. А в шкiльному синенькому, яке зараз на ©й, i зовсiм не личить iти: коротке, й лiктi вже видно. Голубе празникове мов найчистiше, - надiла: приношене-таки й ситцеве. "Нiчого, - дума╨, - до людей освiчених iду: не поди-йують". На вигонi ждав Сергiй ©©, теж у ситцевiй блузцi, пiшли. Поле. Ось жито сто©ть у копах. Скот пасеться в стернi. А ось гречка бiлi╨-цвiте. Мед пахне-пахне, а бджоли тiльки джж!.. Так гарно йти. Балка ось. Хтось вибiга╨ велосипедом iз не©: бiла сорочка, картуз бiлий, синя околиця. Хто? Студент Кочурин! Добiга╨... - Здрастуйте! - до Сергiя. Велосипед похитнувсь, i вiн зскочив. Почоломкався з Сергi╨м. Познакомив з ним i Оленку Сергiй. Вiн: - Ху! Ухекався так... катаюсь... - Вийняв платок з кишенi, утира╨ лоба. - Ху! Люблю побiгать до чаю, краще питиметься. А ви ж це куди? - до Сергiя. Сергiй: - А так... ходимо... - збрехав поки що. - Засидiлись?.. Чита╨те, мабуть, усе? - Не дуже, - Сергiй йому. - Книг нема╨ таких. - Помовчав. - У вас там не можна б розжиться яко© коли? - Зайдiть коли. У нас гарна бiблiотека. Чому ж?.. I погуля╨мо в нас. I ви... - звернувсь до Оленки студент. Так радiсно всмiхнулась Оленка: цього ж ©й i треба. Почервонiла та й очi в землю. - Не стiсняйтесь,- студент ©й, - я знаю про вас: розказував Савка, як зострiчалиеь тодi, пам'ята╨те? - А коли б же й справдi до вас забрести? - Сергiй до студента. - Хоч i зараз ходiмте. Пiшли. Студент велосипеда веде, Оленка з ним поруч iде. Так бадьоро йде. "Ану, - дума╨, - як привiтають пани нас? Тi, про яких я читала, були такi добрi: i пригрiють чоловiка, й розважать. Звiсно, люде освiченi: про людськiсть знають уже i багатi: бiднiсть не злить ©х. А як я буду поводиться з ними? Як скажуть: " Не стiсняйтесь, будьте як дома"... "Дякую", - скажу. Картини в ©х ╨сть, квiтки: побачу якi. Книг попрошу. Рояль, може, в ©х ╨сть, пограю... так бажа╨ться... так давно вже грала". - Що ж, ви кончили школу ту? - студент до Оленки. - Кончила. - Розказував Савка... Iнтересно: так попали учиться. Хист, видно, до грамоти ма╨те. Що ж тепер робить дума╨те? Помовчала Оленка, далi: - Не знаю й що. - Як! Знання сво© в життi прикладайте. Учителькою гарною можна б вам буть абощо. Iнтересно: з народа сами, та якби стали видатним чим. Працюйте. Всмiхнулась Оленка: - Не знаю тiльки, де б працювать. - Чого? - З батюшками не везе щось менi: пообiщав один мiсце, потiм... одказ. - О! - зареготав студент. - Знали з ким мать дiло! Киньте попiв. - А як би в земську школу менi. Як на вашу думку: з церковноучительсько© можна туди? - А чому ж? Хоча... знайомство ╨сть яке в вас? - А якби до вашого батька звернуться? - Звернiться. Познакомлю. Всмiха╨ться Оленка: "Ось-ось чого бажаю, досягну", - дума╨. - I вам, зна╨те що! - студент до не©. - Чому б вам не поступить на курси медичнi, як сестра моя?.. Буть лiкаркою, полегчать людям страждання, визволять од смертi ©х. Дивиться Оленка. "Боже мiй,-- дума╨. - Яке ж велике дiло полегчать людям страждання, визволять од смертi ©х!" - Помовчала: - А як же б поступить на тi курси, трудно, мабуть, з мо╨ю освiтою? - Чого? Пiдготовиться можна. До Люсi, сестри мо╨©, звернiться: та скаже, як там. "Так от! - дума╨ Оленка. - Що, якби пiдготовиться? А можна ж так: учителювать i готовиться! А в Люсi, може, есть i книги такi... От якби й справдi! Життя таке коротке... Чом не використувать його на щось гарне, велике? Тiльки... на курсах коштiв же треба! Ну, та як небудь там... мiж людьми добрими... А як Люся? Вона така, мабуть, добра... от подружити б!.. А студент? - Позирнула на студента Оленка: такий гарний, чорнявий, худощавенький трохи i так грi╨ од його. I велосипед його такий хороший, i блуза, i все..." Серденько так забилось у не©. Увiйшли у яр величезний якийсь. Дерева-дерева зеленi╨ в йому! А дiм такий бiлий, здоровий на пiдгiр'© сто©ть. Став ось. Верби позвисали над ним, сонечко гра╨ в водi. Гребля. Ворота помережанi. З-за огорожi дощано© визира╨ акацiя. У хвiртку ввiйшли. Волоськi орiхи позвисали над стежку, квiтки перед домом рябiють. А рояль так луна╨ в одчиненi вiкна! Ну й згуки ж, небеснi згуки! Так i линуть у душу Оленцi: хочеться ©й i плакать, i смiяться. "Люде, - хочеться крикнуть. - Нащо зло на свiтi здалось?" Балкон зеленню повитий. В прогалявину видно: пани сидять на балконi, саме чаюють, блищить самовар. Так Оленцi боязко-радiсно. Поставив студент велосипеда на дворi, на балкон ©х веде. Стiл довгий-довгий, а ласощiв усяких! -Здрастуйте! - Сергiй та Оленка до панiв, так соромливо. С