квадратi мiнус у, якщо приймати ©х за у. Але
поступово, пара за парою ©хнi очi знову почали випромiнювати зацiкавленi
погляди, спершу в напрямку мiстера Накiбала, а потiм у бiк Лу©та, який,
пiдбадьорений цим, провадив: екземпляр, який ви бачите перед собою, ма╨
великi ноги i пласкi ступнi, i так далi, дуже докладно i повагом, аж поки
дiйшов до голови, про яку, як i про все iнше, сказав багато гарного,
справедливого, дуже гарного, дуже поганого i просто блискучого. Потiм мiстер
Фiцвайн спитав: але у якому станi його зд-зд-здоров'я? Чи здатен цей чоловiк
самотужки переставляти ноги? Чи може без сторонньо© допомоги сiдати, сидiти,
пiдводитися, стояти, ©сти, пити, лягати спати, спати, вставати й справляти
природнi потреби? О, безумовно, сказав Лу©т, не тiльки маленьку, але i
велику потребу, виключно власними силами. Це вельми цiкаво, сказав мiстер
Фiцвайн. ╡ додав, а як у нього зi статевим життям, якщо вже тут мова зайшла
про вiдправлення органiзму? Тобто в такого бридкого i самотнього
злидаря-старигана, скакав Лу©т, ви ж на це натяка╨те, без будь-якого, я
певен, лихого замiру, так? Даруйте, якщо я когось несамохiть образив, сказав
мiстер Макстерн. Та ще й косоокого, сказав Лу©т. Нам, сказав мiстер Фiцвайн,
завжди при╨мно, тобто менi, з мого боку, й мо©м колегам, з iнших бокiв,
вiдповiдно, при╨мно познайомитися з придурком, який належить до iншого, так
би мовити, соцiального прошарку, докорiнно вiдмiнного як вiд мого, так i вiд
©хнього прошаркiв. ╡ з цього погляду ми, я гадаю, вам дуже вдячнi, мiстере
Лу©т. Але ми якось не зовсiм збагнули, тобто як я особисто, так i мо©, я
певен, украй спантеличенi колеги, яке вiдношення ма╨ цей джентльмен до теми
вашого наукового вiдрядження, мiстере Лу©т, дуже короткого, i, вибачайте на
словi, марнотратного вiдрядження до захiдних областей. У вiдповiдь Лу©т
випростав праву руку i потягнувся назад, щоб узяти мiстера Накiбала за лiву
руку, бо коли вiн востанн╨ дивився на Накiбала, той тихо й сумирно сидiв по
праву руку вiд нього i так трохи позад. Я так докладно розповiдаю про все
це, мiстере Грейвз, не тому, що, повiрте менi, хочу або можу, а тому що,
хочте вiрте, хочте нi, але щиру правду кажу вам, просто не можу iнакше.
Деталi, мiстере Грейвз, я ©х, деталi цi, зневажаю й ненавиджу не менше, нiж
ви, садiвники. Коли ви садите горох чи квасолю, чи картоплю, чи моркву, чи
ту ж саму рiпу, чи якi iншi коренеплоди, то чи завжди ви дотриму╨тесь усiх
правил, зазначених у iнструкцi©? Нi, ви похапцем ри╨те канавку, швидкуруч
скопу╨те рядок, не те щоб прямий, i не дуже кривенький, а не рядок, так,
кiльканадцять ямок, на такiй вiдстанi одна вiд одно©, щоб вони не надто, а
тiльки на якусь мить стомлювали ваше й без того зморене старе око, доки ви,
безтямно дивлячись просто себе, кинете в яму насiнину (так священик сипле у
розриту могилу пил чи попiл) i загорнете ©© землею, скорiше за все носаком
свого черевика, бо наперед зна╨те, що коли пiд сприятливу годину насiнню
цьому судилося прорости i збiльшитися удесятеро, у п'ятнадцять разiв, у
двадцять, у двадцять п'ять, у тридцять, у тридцять п'ять, у сорок, у сорок
п'ять, а то й у п'ятдеят разiв, то воно це зробить i без вашо© допомоги, а
як не судилося, то туди йому i дорога. Замолоду, мiстере Грейвз, ви,
безумовно, натягували мотузочку, вимiряли все лiнi╨чкою, анiкроку вiд
нiвелiра, та без грузила, i в кожну лунку клали рiвно по чотири, п'ять,
шiсть або сiм горошинок, квасолинок, зернинок чи сочевиць, а на те, щоб сюди
чотири, а другу лунку - п'ять, у третю - шiсть, а в четверту - сiм, нi н
якому разi, а саме, щоб у кожну лунку по чотири, п'ять, шiсть або сiм,
припустимо, горошинок, i щоб кожна картоплина лежала догори росточком, i щоб
довкола кожного насiння моркви, рiпи, редьки чи пастернака обов'язково було
трохи пiску чи попiлу. А зараз! А цiкаво, коли ви, мiстере Грейвз, покинули
використовувати мотузку, лiнiйку, нiвелiр та грузило? У якому вiцi, мiстере
Грейвз, i за яких обставин? ╡ чи одразу ви, мiстере Грейвз, зрiклися
лiнiйки, мотузки, нiвелiра, грузила та усього iншого механiчного причандалля
i усiх iнших агрономiчних хитрощiв чи спочатку вiдпала потреба в мотузцi,
тодi трохи згодом у лiнiйцi, тодi в нiвелiрi (хоча, клянуся, я й досi не
розумiю, яка користь вiд того нiвелiра), а за нiвелiром - i в грузилi, а
потiм ви взагалi покинули замiряти вiдстань мiж лунками, а вiдтак махнули
рукою на добрива. Чи всi цi знаряддя вiдпали по два - по три, мiстере
Грейвз, аж доки ви помалу досягли нинiшнього стану повно© незалежностi вiд
них, свободи, тобто того стану, коли вам потрiбно лише насiння, земля,
екскременти, вода i палиця? Але як лiва, так i права рука мiстера Накiбала
були зайнятi, бо першою вiн пiдтримував сво╨ тiло, яке добре перехилилося i
щомитi могло впасти, а другою, захованою пiд спiдницею, вiн добре
вiдпрацьованими, м'якими, i разом з тим вiдчутними рухами чухав сво© бувалi
в бувальцях, але все ще теплi зимовi кальсони - набуток давньо©, мало не з
пелюшок, болячки: анальногенiтально© сверблячки, яку могли спричинити
глисти, нерви, геморой i ще бозна-яка холера. Серед тишi було добре чути, як
об щось терлася долоня старця, i видно було, як рiвномiрно совалася вона
туди-сюди, потiм знову сюди-туди, i як налилося бентегою й передчуттям
блаженства його стражденне тiло, а зашкарубле обличчя чесно передавало всi
його почуття,- надлюдську зосередженiсть, пота╨нну радiсть, переляк i
чекання.
Це видовище повнiстю спантеличило всю раду i почулися вигуки: ви
подивiться який житт╨люб! У такому вiцi! От що значить жити на свiжiм
повiтрi! Це - результат самотностi! Е go autem![8] (Реплiка мiстера
Макстерна.) Але тут мiстер Накiбал, вiдчувши, нарештi, жадану полегкiсть,
пiдвiвся, видобув праву руку з-пiд сво╨© спiдницi, пiднiс долоню пiд нiс i
характерним жестом кiлька разiв почухав кiнчик носа. Потiм вiн прийняв свою
попередню цiлком пристойну поставу, з яко© його вивiв раптовий напад
застарiло© болячки,- тобто поклав руки на колiна, сво© старi, рябi,
волохатi, вузлуватi руки на сво© голi, старi, кiстлявi, посинiлi колiна,
праву стару, волохату, рябу руку на кiстляве праве, голе, старе колiно, а
лiву, стару, вузлувату, рябу руку на лiве старе, посинiле, старе, кiстляве
колiно i спрямував свiй скляний, пильний погляд на щось добре i давно
вiдоме, або щось ну зовсiм нецiкаве, за вiкном, на небо, яке пiдпирали то
баня собору, то дах, шпиль, вежа то макiвка дерева. ╡ тут настала така мить,
коли Лу©т пiдвiв мiстера Накiбала до пiднiжжя помосту, на якому сидiли члени
ради, i, дивлячись йому прямо в обличчя сповненим приязнi поглядом, точнiше
не зовсiм прямо, а трошечки десь на чверть криво, себто сповнений приязнi
погляд поцiлив у саме вухо, бо чим наполегливiше Лу©т нахиляв обличчя, сво╨
по вiнця налите приязню обличчя, у бiк мiстера Накiбала, тим бiльше мiстер
Накiбал вiдхиляв сво╨ бурякове, старе, волохате обличчя у протилежний бiк, i
сказав, урочисто i голосно вимовляючи кожен звук, чотириста вiсiм тисяч сто
вiсiмдесять чотири. ╡ тут мiстер Накiбал, на превеликий подив усього загалу,
опустив очi з неба, сво© розумнi, тупi, зволоженi, мов виряченi очi, i
втупився ними у мiстера Фiцвайна, який хвильку подумаши, раптом ще бiльше
дивуючи i без того отетерiлий загал, вигукнув: Газель! Вiвця! Стара вiвця!
Мiстере Дебейкер, сер, сказав Лу©т, чи не могли б ви зробити, не в службу, а
в дружбу, менi таку ласку i достеменно занотувати все, що я i мiй друг
казатимемо тут далi? Чому ж нi, мiстере Лу©т, звичайно, сказав мiстер
Дебейкер. Я дуже вам вдячний, мiстере Дебейкер, сказав Лу©т. Прошу, прошу,
мiстере Лу©т, i нема за що, сказав мiстер Дебейкер. У такому разi, я можу на
вас покластися, мiстере Дебейкер, сказав Лу©т. Певна рiч, мiстере Лу©т,
сказав Дебейкер. Ви занадто покладливi, мiстере Дебейкер, сказав Лу©т. Та
де, хiба, мiстере Лу©т, хiба, сказав мiстер Дебейкер. Козел! Старий бевзь!
заволав мiстер Фiцвайн. Ви мене так заспоко©ли, мiстере Дебейкер, сказав
Лу©т. Нi слова бiльше, мiстере Лу©т, сказав мiстер Дебейкер, бiльше нi
слова. ╡ водночас, мiстере Дебейкер, спекатися такого тягаря, сказав Лу©т.
Його очi сягають до денця мо╨© душi, сказав мiстер Фiцвайн. До денця чого?
Сказав мiстер О'Мельдон. До денця його душi, сказав мiстер Магершон. Хай Бог
милу╨! Шо ж то було! вигукнув мiстер Макстерн. Як ви гада╨те, що то було?
Молитва до Божо© матерi? сказав мiстер Дебейкер. Хiба серед грiшних людей
таке трапля╨ться? сказав мiстер Магершон. Погляд, принаймнi, був цiлком
щирий, сказав мiстер О'Мельдон. Тодi дозвольте менi продовжити, мiстере
Дебейкер, сказав Лу©т. Я особисто нiчого проти цього не маю, продовжуйте,
мiстере Лу©т, сказав мiстер Дебейкер. Прив'яжiть його, так само, як
прив'язують вогкими стрiчками, сказав мiстер Фiцвайн. Помагай вам Боже,
мiстере Дебейкер, сказав Лу©т. ╡ вам, мiстере Лу©т, сказав Дебейкер. Нi, нi,
саме вам, мiстере Дебейкер, вам, сказав Лу©т. ╡ чому саме менi, мiстере
Лу©т, хоча добре, якщо ви вже гак наполяга╨те, але вам також, сказав мiстер
Дебейкер. Тобто хай нам обом вiн помага╨, ви ж це хочете сказати, мiстере
Дебейкер? сказав Лу©т. Д'ябльо, сказав мiстер Дебейкер (французький вираз).
Менi знайоме його обличчя, сказав мiстер Фiцвайн. Томе! гукнув Лу©т. Мiстер
Накiбал обернувся на оклик i Лу©т побачив, що той дуже чимось стурбований.
Овва! сказав Лу©т, ще трохи, й наступить вирiшальний момент, i голосно
оголосив: триста вiсiмдесят дев'ять ти... Менi, як би воно не вийшло, сказав
мiстер Фiцвайн. Триста вiсiмдесят дев'ять тисяч сiмнадцять, загорлав Лу©т.
Га? сказав мiстер Накiбал. Ви це записали, мiстере Дебейкер, сказав Лу©т.
Так, мiстере Лу©т, сказав мiстер Дебейкер. А ви не змогли б повторити,
мiстере Дебейкер, сказав Лу©т. Безумовно, мiстере Лу©т. Я повторюю, мiстер
Лу©т: триста вiсiмдесят дев'ять тисяч сiмдесят. Мiстер Мак... Триста
вiсiмдесят дев'ять тисяч сiмнадцять, сказав Лу©т, не сiмдесят, а сiмнадцять.
О, перепрошую, мiстере Лу©т, менi почулося, сiмдесят, сказав мiстер
Дебейкер. Я сказав "сiмнадцять", мiстере Дебейкер, сказав Лу©т, бо так я i
подумав, чiтко i ясно. Це неймовiрно, сказав мiстер Дебейкер, я чiтко i ясно
чув "сiмдесят". А ви, мiстере Макстерн, що ви почули? Я почув "сiмнадцять",
надзвичайно чiтко почув, сказав мiстер Макстерн. Правда, сказав мiстер
Дебейкер, так i почули. Цi "надцять" i досi бринять у мо╨му вусi, сказав
мiстер Макстерн. А ви, мiстере О'Мельдон, сказав мiстер Дебейкер. Що "а ви"?
сказав мiстер О'Мельдон. Ви що почули, сiмнадцять чи сiмдесят? сказав мiстер
Дебейкер. А ви що почули, мiстере Дебейкер? сказав мiстер О'Мельдон.
"Сiмдесят", сказав мiстер Дебейкер. ╡ сiм що? сказав мiстер О'Мельдон. ╡
сiм-де-сссять, сказав мiстер Дебейкер. Безумовно, сказав мiстер О'Мельдон.
Ха, сказав мiстер Дебейкер. А я сказав "сiмнадцять", сказав Лу©т. ╡ що?
сказав мiстер Магершон. ╡ сiм-на-дд-цять, сказав Лу©т. Я так i думав, сказав
мiстер Магершон. А ми нiяк не можемо дiйти згоди, сказав мiстер Дебейкер. А
як же, сказав мiстер Магершон. А ви, пане президент, сказав мiстер Дебейкер.
Ге? сказав мiстер Фiцвайн. Я кажу, мiстере президент, сказав мiстер
Дебейкер. Не розумiю вас, мiстере Дебейкер, сказав мiстер Фiцвайн. Як ви
почули, сiмнадцять чи сiмдесят, сказав мiстер Дебейкер. Менi почулось сорок
шiсть, сказав мiстер Фiцвайн. Я сказав "i сiмнадцять", сказав Лу©т. Ми вам
вiримо, мiстере Лу©т, вiримо вам, сказав мiстер Магершон. Тодi занесiть це,
будь ласка, до протоколу, мiстере Дебейкер. Звичайно, з задоволенням,
мiстере Лу©т, сказав мiстер Дебейкер. Щиро вам дякую, мiстере Дебейкер,
сказав Лу©т. Нема за що, нема за що. сказав мiстер Дебейкер. ╡ як воно
звучить тепер? сказав Лу©т. Тепер, сказав мiстер Дебейкер, воно звучить так,
мiстере Лу©т: триста вiсiмдесят дев'ять тисяч сiмнадцять. Мiстер Накiбал:
га? Чи не дозволить шановна рада йому сiсти? сказав Лу©т. Кому саме наша
рада ма╨ дозволити сiсти? сказав мiстер Магершон. Вiн стомився стояти,
сказав Лу©т. Де ж я бачив це обличчя? сказав мiстер Фiцвайн. Скiльки ще це
все триватиме? сказав мiстер Макстерн. То можна йти? сказав мiстер Магершон.
Коли вiн сидить, то краще чу╨, сказав Лу©т. Нехай ляже, якщо вiн так хоче,
сказав мiстер Фiцвайн. Лу©т допомiг мiстеровi Накiбалу лягти, став на колiна
й схилився над ним. Томе, закричав вiн, ти мене чу╨ш? Так, сер, сказав
мiстер Накiбал. Триста вiсiмдесят дев'ять тисяч сiмнадцять, закричав Лу©т.
Хвилинку, сказав мiстер Дебейкер, я зараз занесу це у протокол. Хвилина
минула. Продовжуйте, сказав мiстер Дебейкер. Вiдповiдай, закричав Лу©т.
Сiмсят - тре, сказав мiстер Накiбал. Сiмсят - тре? сказав мiстер Дебейкер.
Очевидно, вiн мав на увазi сiмдесят три, сказав мiстер О'Мельдон. Вiн мав на
увазi сiмдесят три? сказав мiстер Фiцвайн. Вiн сказав "сiмдесят три". Сказав
Лу©т. Хiба, сказав мiстер Дебейкер. О Боже, сказав мiстер Макстерн. О що?
сказав мiстер О'Мельдон. О Боже! сказав мiстер Магершон. Мiстере Дебейкер,
сказав Лу©т, будьте ласкавi, оголосiть те, що у вас там ╨. Де саме? сказав
мiстер Дебейкер. У протоколi, щоб пересвiдчитися, що воно вiдповiда╨
дiйсностi. Який ви все-таки недовiрливий, мiстере Лу©т, сказав мiстер
Дебейкер. Багато що залежить вiд точностi фiксацi© факту, сказав Лу©т. Вiн
ма╨ рацiю, сказав мiстер Макстерн. З чого почати? сказав мiстер Дебейкер. З
мо©х слiв i зi слiв мого друга, сказав Лу©т. Бiльше вас нiчого не цiкавить,
сказав мiстер Дебейкер. Нi, сказав Лу©т. Мiстер Дебейкер заходився
переглядати сво© записи i сказав, я бачу таке: Мiстер Лу©т: Томе, ти мене
чу╨ш? Мiстер Накiбал: так сер. Мiстер Лу©т: триста вiсiмдесят дев'ять тисяч
сiмдесят. Мiстер Нак... Сiмнадцять, сказав Лу©т. А й справдi, мiстере
Дебейкер, сказав мiстер Фiцвайн. Скiльки разiв вам ще можна казати? сказав
мiстер О'Мельдон. Згадайте сво© сiмнадцять рокiв, сказав мiстер Магершон.
Ха, ха, чудова думка, сказав мiстер Дебейкер. Мiстер Магершон сказав, чи не
краще було б, зважаючи на те, що такi надзвичайно великi числа - е... пiшли
в дiло, щоби наш скарбник погодився взяти на себе складання протоколу,
тiльки на сьогоднi? Я анiскiльки не збираюся зневажати цим нашого шановного
секретаря, якого усi ми зна╨мо з найкращого боку, але, позаяк тут iдеться
про нечувано складнi числа, то бодай сьогоднi... Нi, нi, нi в якому разi,
сказав мiстер Фiцвайн. Мiстер Макстерн сказав, може, якщо б наш шановний
секретар зголосився записувати числа не цифрами, а словами. Так, так, як ви
на це дивитесь? сказав мiстер Фiцвайн. А яка рiзниця? сказав мiстер
О'Мельдон. Мiстер Макстерн вiдповiв: ну як же, вiн тодi записував би всi
почутi слова, а не переводив би ©х у числовi еквiваленти, що вже саме по
собi вимага╨ тривало© практики, особливо коли йдеться про числа, якi
складаються з п'яти-шести лiтер, даруйте, цифр. Що ж, як на мене, то це -
блискуча iдея, сказав мiстер Магершон. Ви могли б так зробити, мiстере
Дебейкер? Сказав мiстер Фiцвайн. Але ж я так завжди роблю, сказав мiстер
Дебейкер. Я у цьому не сумнiваюся, сказав мiстер Фiцвайн. Тодi я не знаю, що
тут можна зробити, сказав мiстер Магершон. Хто з нас не помиля╨ться, сказав
Лу©т. Дякую, мiстере Лу©т, сказав мiстер Дебейкер. На здоров'я, мiстере
Дебейкер, сказав Лу©т. От i прекрасно, от i чудово, вигукнув мiстер
О'Мельдон. Що саме прекрасно i чудово? сказав мiстер Макстерн. Цi двi цифри
спiввiдносяться, сказав мiстер О'Мельдон, як кум до свого кобеля. Кум до
свого що? сказав мiстер Фiцвайн. Вiн мав на увазi куб до свого кореня,
сказав мiстер Макстерн. А я як сказав? сказав мiстер О'Мельдон. Кум до свого
кобеля, ха-ха, сказав мiстер Дебейкер. А що це означа╨, куб до свого кореня,
сказав мiстер Фiцвайн. Нiчого не означа╨, сказав мiстер Макстерн. Як це так?
"Нiчого не означа╨"? сказав мiстер О'Мельдон. Мiстер Макстерн вiдповiв, до
свого якого кореня? Можна мати безлiч коренiв. Взяти хоча б довгий кубiчний
огiрок сорту "Турецький", сказав мiстер Фiцвайн. Не всi куби, сказав мiстер
О'Мельдон. А хто каже про всi куби? сказав мiстер Макстерн. ╡ не про цей
куб, сказав мiстер О'Мельдон. Я про це нiчого не знаю, сказав мiстер
Макстерн. Я в ньому нiчого не петраю, сказав мiстер Фiцвайн. Я також, сказав
мiстер Магершон. Що саме прекрасне i чудове? сказав мiстер Фiцвайн. Мiстер
О'Мельдон вiдповiв, а те, що мiстер Белiнакс... Мiстер Накiбал, сказав Лу©т.
Мiстер О'Мельдон сказав, що мiстер Накiбал подумки за якiсь тридцять п'ять
чи сорок секунд видобув кубiчний корiнь iз шестизначного числа. Мiстер
Макстерн сказав, сорок секунд! Принаймнi п'ять хвилин минуло з того часу, як
було оголошено цю цифру. Що ж тут дивного? сказав мiстер Фiцвайн. Мабуть,
наш президент забув, сказав мiстер Макстерн. Два ╨ кубiчним коренем з
восьми, сказав мiстер О'Мельдон. А й справдi, сказав мiстер Фiцвайн. Так,
двiчi двадцять чотири, а двiчi чотири - вiсiм, сказав мiстер О'Мельдон.
Отже, два ╨ кубiчним коренем iз восьми, сказав мiстер Фiцвайн. Так, i вiсiм,
це ╨ два у кубi, сказав мiстер О'Мельдон. Вiсiм це ╨ два у кубi, сказав
мiстер Фiцвайн. Так, сказав мiстер О'Мельдон. Ну то й що ж тут дивного?
сказав мiстер Фiцвайн. Мiстер О'Мельдон вiдповiв: Те, що два ╨ кубiчним
коренем iз восьми, а вiсiм ╨ двiйкою в кубi, давно вже нiкого не диву╨. Мене
диву╨ те, що мiстер Наллiбек подумки за такий короткий час видобува╨
кубiчний корiнь iз шестизначного числа. О, казав мiстер Фiцвайн. А це так
важко? сказав мiстер Магершон. Неймовiрно, сказав мiстер Макстерн. Ну-ну,
сказав мiстер Фiцвайн. Жодна людина ще не спромоглася на такий подвиг, лише
одного разу на таке збився кiнь, сказав мiстер О'Мельдон. Кiнь! вигукнув
мiстер Фiцвайн. Цей випадок описано у "Kulturkampf", сказав мiстер
О'Мельдон. Так от воно що, сказав мiстер Фiцвайн. Лу©т не приховував свого
задоволення. Мiстер Накiбал перекинувся на бiк i, очевидно, спав. Але ж
мiстер Канiбал не кiнь, сказав мiстер Фiцвайн. Зовсiм не схожий, сказав
мiстер О'Мельдон. А ви певнi в тому, що це ваше припущення с цiлком слушним?
сказав мiстер Магершон. Нi, сказав мiстер О'Мельдон. У всьому цьому ╨ щось
слизьке, сказав мiстер Макстерн. Не кiнське, а слизьке, ха-ха, дуже смiшно,
сказав мiстер Дебейкер. Я протестую, сказав Лу©т. Проти чого? сказав мiстер
Фiцвайн. Проти слова "слизьке", сказав Лу©т. Занесiть це до протоколу,
мiстере Дебейкер, сказав мiстер Фiцвайн. Лу©т дiстав з кишенi аркуш паперу i
передав його мiстеровi О'Мельдону. А це ще що таке, мiстере Лу©т? сказав
мiстер О'Мельдон. Це - перелiк шестизначних чисел, ©х тут дев'яносто
дев'ять, якi ╨ точними кубами iнших чисел, що теж подаються. ╡ що я мушу з
ними робити, мiстере Лу©т? сказав мiстер О'Мельдон. Перевiрте мого друга,
сказав Лу©т. О, сказав мiстер Фiцвайн. А я вийду, поскiльки на карту
поставлена моя наукова сумлiннiсть, сказав Лу©т. Годi-бо, заспокойтесь,
мiстере Лу©т, сказав мiстер Магершон. Роздягнiть його догола, зав'яжiть йому
очi, а мене виведiть геть, сказв Лу©т. А як щодо телепатi© або ж передачi
думок на вiдстанi, сказав мiстер Макстерн. Лу©т сказав; а ви, як питатимете
про пiднесення в куб, то закрийте чим-небудь куби, а як треба видобути
корiнь кубiчний, то закрийте графу, де позначенi коренi. А що вiд того
змiниться? сказав пан О'Мельдон. А ви самi не знатимете вiдповiдi, сказав
Лу©т. Пан Фiцвайн вийшов з кiмнати, слiдом за ним подалися i iншi члени
ради. Лу©т розштовхав мiстера Накiбала i допомiг йому пiдвестися. До кiмнати
повернувся мiстер О'Мельдон, в руцi вiн тримав папiр, який дав йому Лу©т. Я
можу це взяти з собою, мiстере Лу©т, сказав вiн. Звичайно, сказав Лу©т.
Дякую, мiстере Лу©т, сказав мiстер О'Мельдон. Нема за що, мiстере О'Мельдон,
сказав Лу©т. До побачення, джентльмени, сказав мiстер О'Мельдон. Лу©т
сказав, до побачення, мiстере О'Мельдон. Попрощайся з мiстером О'Мельдоном,
Томе, покажи, який ти в нас чемний, скажи, до побачення, мiстере О'Мельдон.
Догобач, сказав мiстер Накiбал. Дуже мило, дуже мило, сказав мiстер
О'Мельдон. Мiстер О'Мельдон вийшов з кiмнати. Невдовзi Лу©т i мiстер
Накiбал, взявшися за руки, зробили те саме. А ще трохи згодом спорожнiлу
кiмнату заповнили сiрi тiнi. Зайшов служник, повимикав свiтло, порозставляв
стiльцi, оглянув кiмнату, подивився, чи все гаразд, i вийшов. Потiм уся ця
простора кiмната поринула у пiтьму, бо запала нiч, ще одна нiч. Ну i от,
мiстере Грейвз, наступного дня, хочете вiрте, хочете - нi, о тiй самiй порi,
на тому самому мiсцi, посеред залито© свiтлом просторо© зали з височенною
стелею зiбралися тi самi добродi©, ретельно перевiрили, як мiстер Накiбал
пiдносить у куб рiзнi числа i видобува╨ з них корiнь кубiчний. Рада
скористалася з запропонованих Лу©том запобiжних iаходiв, хоча й не стала
виводити Лу©та iз кiмнати, а запропонувала йому стати спиною до ради,
обличчям до вiдчиненого вiкна i дозволила мiстеровi Накiбалу не скидати дещо
зi сво╨© бiлизни. Мiстер Накiбал з честю витримав це суворе випробування;
коли вiн пiдносив у куб рiзнi числа загальною кiлькiстю сорок шiсть, то
зробив лише двадцять п'ять дрiбних помилок, а коли видобував корiнь кубiчний
iз п'ятидесяти трьох чисел, то ледь схибив лише у чотирьох випадках!
Вiдстань мiж. питанням i вiдповiддю, iнколи незначна, а часом завдовжки у
хвилину, дорiвнювала у середньому тридцяти чотирьом - тридцяти п'яти
секундам, якщо вiрити мiстеровi О'Мельдону, який прийшов на засiдання зi
сво©м секундомiром. На одне запитання мiстер Накiбал зовсiм не вiдповiв. То
був досить непри╨мний момент. Мiстер О'Мельдон, не пiдводячи очей вiд
аркуша, оголосив п'ятсот i дев'ятнадцять тисяч триста тринадцять. Минула
хвилина, хвилина з чвертю, хвилина з половиною, хвилина i три чвертi, двi
хвилини, двi хвилини з чвертю, двi хвилини з половиною, двi хвилини i три
чвертi, три хвилини, три хвилини i чверть, три хвилини з половиною, три
хвилини i три чвертi, а мiстер Накiбал все не вiдповiдав! Прошу вас, сер, ну
що ж ви, скачав мiстер О'Мельдон рiзко, п'ятсот дев'ятнадцять тисяч, триста
тринадцять. Але мiстер Накiбал не вiдповiдав! Вiн або зна╨ або не зна╨,
сказав мiстер Магершон. ╡ тут мiстер Дебейкер, так зайшовся смiхом, що
залився сльозами. Мiстер Фiцвайн сказав, якщо ви не чу╨те, то так i скажiть:
я не чую. Якщо ви не зна╨те, то так i скажiть: я не знаю. А то що ж нам тут,
до ночi чекати, чи що? Лу©т обернувся i сказав, а хiба це число, хiба воно ╨
у перелiку? Помовчте, мiстере Лу©т, сказав мiстер Фiцвайн. А хiба це число ╨
у перелiку? гримнув Лу©т на науковцiв i рiшуче пiдступив до них, спершу
позеленiвши, потiм зблiднувши вiд обурення. Я звинувачую скарбника, сказав
Лу©т i направив на того перст, наче в кiмнатi було два, чи три, чи чотири,
чи п'ять, чи навiть шiсть скарбникiв, а не лише один, у виголошеннi числа,
якого нема╨ у перелiку, iз якого можна видобути такий саме корiнь кубiчний,
як iз мо╨© сраки. Мiстере Лу©т, закричав мiстер Фiцвайн. З його що? сказав
мiстер О'Мельдон. ╡з його сраки, сказав мiстер Магершон. Я звинувачую його,
сказав Лу©т, у зловорожостi, недоброзичливостi i пiдступностi, у ретельно
продуманiй спробi зацькувати, заплутати i збити з пантелику старого
чоловiка, який iз приязнi до мене не шкоду╨ сво©х сил, щоб... щоб... щоб...
який не шкоду╨ сил. Мене обурила i роздратувала ця вихватка, додав Лу©т, яку
я вважаю ..., ..., ..., ..., ..., ..., ..., ..., ..., i тут усi почули
каскад таких мiцних виразiв, що якби пан О'Мельдон не був людиною м'якою i
згiдливою, вiн неодмiнно обурився б, настiльки каскадними i мiцними були
почутi ним слова. Але мiстер О'Мельдон був людиною настiльки м'якою i
згiдливою, що коли мiстер Фiцвайн пiдвiвся i сповненими обурення словами
почав закривати засiдання, то вiн пiдвiвся i заспоко©в мiстера Фiцвайна,
пояснивши йому, що саме вiн, мiстер О'Мельдон, у всьому винен, бо вiн,
недобачивши, прийняв нуль не за нуль, а за одиницю. Але ж воно у вас вийшло
не са-са-самохiть, без усякого лихого намiру, сказав мiстер Фiцвайн. Потiм
запала мовчанка, яка тривала доти, доки мiстер О'Мельдон, звiсивши голову i
плавно телiпаючи нею з боку на бiк, переносив вагу свого тiла з ноги на ногу
i повторював, о нi, нi, нi, нi, Господь не дасть збрехати, нiколи. В такому
випадку я мушу попросити, щоб мiстер Лiнгард вибачився перед вами, сказав
мiстер Фiцвайн. О нi, нi, нi, нi, нi, нiякого вибачення, скрикнув мiстер
О'Мельдон. Мiстер Лiнгард? сказав мiстер Магершон. Я сказав "мiстер
Лiнгард?" сказав мiстер Фiцвайн. Звичайно сказали, сказав мiстер Магершон.
Про кого ж це я думав? сказав мiстер Фiцвайн. Дiвоче прiзвище мо╨© матерi -
Лiнгард, сказав пан Макстерн. Ну, як же, як же, добре ©© пам'ятаю, чудова
була жiнка, сказав мiстер Фiцвайн. Вона померла при пологах, народила мене i
померла, сказав мiстер Макстерн. Я вам вiрю, сказав мiстер Дебейкер. Чудова,
прекрасна жiнка, сказав мiстер Фiцвайн. По закiнченнi iспитiв настав час для
запитань i вiдповiдей. Через схiднi вiкна просторо© зали струменiло червоне
зимове сонце, воно, сердито прощаючись iз землею, пронизувало сво©м сяйвом
застiйне кiмнатне повiтря, i в той самий час на протилежному боцi крiзь
вибагливi, зробленi в орi╨нтальному стилi прорiзи вже чулося спершу квола,
але чим далi гомiнкiша мелодiя, що ©© вигравали мiльйони сопiлочок ночi.
Настав час для запитань i вiдповiдей. Мiстер Фiцвайн спитав: а видобувати
квадратний корiнь вiн теж умi╨? Мiстер О'Мельдон сказав, якщо вже вiн може
пiдносити в куб, то в квадрат i поготiв, i якщо вже вiн умi╨ видобувати
корiнь кубiчний, то з квадратним i поготiв упора╨ться. Я питаю мiстера
Лу©та, сказав мiстер Фiцвайн. Тут iдеться не про те, щоби зводити в куб чи в
квадрат, сказав Лу©т. Як це так? сказав пан Фiцвайн. Лу©т вiдповiв, людина з
багатою уявою здатна пiдносити i в куб i в квадрат подумки, числа нiби самi
з'являються перед ©© внутрiшнiм зором. Тобто ви виступа╨те за викорiнення
коренiв? сказав мiстер Фiцвайн. Не всiх, сказав Лу©т, а тiльки кубiчних. А
як бути з квадратними? сказав мiстер Фiцвайн. Не чiпати ©х, сказав Лу©т. Як
це так? сказав мiстер Фiцвайн. Людина з багатою уявою здатна видобувати
квадратний корiнь подумки, сказав Лу©т, так само як i з допомогою аркуша
паперу i олiвця. А корiнь кубiчний? сказав мiстер Фiцвайн. Лу©т нiчого не
вiдповiв, та й що йому було казати? А корiнь четвертого ступеня? сказав
мiстер О'Мельдон. То ╨, власне, квадратний корiнь у квадратi, сказав Лу©т. А
корiнь п'ятого ступеня? сказав мiстер Фiцвайн. Та хiба ж Господь наш воскрес
на другий день? сказав Лу©т. А корiнь шостого ступеня? сказав мiстер
Дебейкер. То ╨ квадратний корiнь у кубi або кубiчний у квадратi, сказав
Лу©т. А корiнь сьомого ступеня? сказав мiстер Макстерн. А ходити по водi яко
по суху? сказав Лу©т. А корiнь восьмого ступеня? сказав мiстер О'Мельдон.
Квадратний квадратного кореня у квадратi, сказав Лу©т. Настав час для
запитань i вiдповiдей. Радiсть i туга, здрастуй i прощавай, удар i вiдсiч,
програв i перемiг, перемiг i програв - усе змiшалося у цiй великiй, до
всього байдужiй залi. А корiнь дев'ятого ступеня? сказав мiстер Фiцвайн. То
╨ кубiчний корiнь у кубi, сказав Лу©т. А корiнь десятого ступеня? сказав
мiстер Дебейкер. Не може iснувати без п'ятого ступеня, сказав Лу©т. А корiнь
одинадцятого ступеня? сказав мiстер Макстерн. Якщо його у вiскi встромити?
сказав Лу©т. А корiнь дванадцятого ступеня? сказав мiстер О'Мельдон. То ╨
корiнь квадратний кубiчного кореня у квадратi або корiнь кубовий квадратний
кореня у квадратi, або корiнь квадратний квадратного кореня в кубi, сказав
Лу©т. А корiнь тринадцятого ступеня? сказав мiстер Фiцвайн. Годi! зайшовся
криком мiстер Магершон. Тобто? сказав мiстер Фiцвайн. Годi! сказав мiстер
Магершон. Яке ви ма╨те право казати "годi"? сказав мiстер Фiцвайн.
Джентльмени, джентльмени, сказав мiстер Макстерн. Мiстере Лу©т, сказав
мiстер О'Мельдон. Слухаю вас, сер, сказав Лу©т. Ось передi мною сьогоднi на
аркушi було два стовпчики чисел, сказав мiстер О'Мельдон, в одному, там, де
позначалися коренi, стояли лише двозначнi числа, в iншому, там, де був
стовпчик з кубами, стояли лише шестизначнi числа. Стовпчик з кубами!
вигукнув мiстер Макстерн. Що таке? В чому там справа? сказав мiстер Фiцвайн.
Яка краса, сказав мiстер Макстерн. А й справдi, мiстере Лу©т, як ви гада╨те?
сказав мiстер О'Мельдон. Я до музики не вдатний, сказав Лу©т. Я не це мав на
увазi, сказав мiстер О'Мельдон. А що ви ма╨те на увазi? сказав мiстер
Фiцвайн. Я маю на увазi, сказав мiстер О'Мельдон, з одного боку, те, що в
одному iз стовпчикiв, тобто у стовпчику коренiв, знаходимо лише двозначнi
числа, а з iншого, тобто у стовпчику кубiв, знаходимо лише шестизначнi
числа. Я ж правду кажу, мiстере Лу©т? Список - перед вами, сказав Лу©т. А
стовпчик iз коренями також дуже симпатичний, як на мене, сказав мiстер
Дебейкер. Так, але до стовпчика з кубами йому i не братися, сказав мiстер
Макстерн. Ну, може, й не зовсiм так, але й не те, щоб зовсiм не так, сказав
мiстер Дебейкер. ╡ тут вiн заспiвав:
Стовпчик кубiв зустрiв стовп коренiв
╡ пита╨, що той буде пити?
Стовпчик кубiв зустрiв стовп коренiв
╡ пита╨, що той буде пити?
Стовпчик кубiв зустрiв стовп коренiв
╡ пита╨, що той буде пити?
Склянку добрих чорнил, каже стовп коренiв,
З вiрним стовпчиком рiдних, братерських кубiв
Завжди ладен я перехилити.
Ха-ха-ха-ха, ха-ха, ха, гм, сказав мiстер Дебейкер. Чи будуть ще якiсь
питання, перш нiж я пiду додому, сказав мiстер Фiцвайн. Я саме пiдняв дуже
важливе питання, сказав мiстер О'Мельдон, але мене перебили. То хай вiн
продовжить з того мiсця, де зупинився, сказав мiстер Магершон. Те важливе
питання, яке я пiднiмав, сказав мiстер О'Мельдон, коли мене перебили,
полягало ось у чому: iз двох стовпчикiв чисел, якi бачив сьогоднi, один, а
саме... Вiн уже двiчi про це говорив, сказав мiстер Макстерн, продовжуйте не
з того мiсця, де ви почали, а з того, де вас урвали. Чи ви хочете повторити
помилку дарвiнiвсько© гусенi? Дарвiнiвсько© кого? сказав мiстер Дебейкер.
Дарвiнiвсько© гусенi? сказав мiстер Магершон. А що там iз ним сталося?
сказав мiстер Макстерн. А сталося iз ним те, сказав мiстер Магершон, що,
коли вiн лежав у гамацi, то на нього раптом... А ми хiба зiбралися для того,
щоб обговорювати гусiнь? сказав мiстер О'Мельдон. Та Бога ради, викладiть
нарештi сво╨ питання, сказав мiстер Фiцвайн, i дайте менi спокiйно пiти
додому до мо╨© жiнки. ╡ до дiтей, додав вiн. Питання, яке я збирався
викласти, сказав мiстер О'Мельдон, коли мене так брутально урвали, полягало
ось у чому. Якщо у лiвому стовпчику, тобто стовпчику коренiв, замiсть
двозначних чисел трапляються i трьох, i чотирьохзначнi, не кажучи вже про
iншi, тодi у правому стовпчику, тобто у стовпчику кубiв, замiсть суто
шестизначних чисел мусили бути й семи-, восьми-, дев'яти-, десяти-,
одинадцяти- i навiть дванадцятизначнi числа. Пiсля цих слiв запала мовчанка.
Чи не так? мiстере Лу©т, сказав мiстер О'Мельдон. Може бути, сказав Лу©т. У
такому разi чому, сказав мiстер О'Мельдон, перехнябився уперед i вдарив
кулаком по столу, чому ©х тут нема╨? Кого там нема╨? сказав мiстер Фiцвайн.
Того, про кого я щойно казав, сказав мiстер О'Мельдон. Тобто? сказав мiстер
Фiцвайн. Мiстер О'Мельдон вiдповiв: з одного боку, у першому стовпчику...
Тобто стовпчику коренiв, сказав мiстер Дебейкер. Мiстер О'Мельдон продовжив:
трьох i навiть чотирьохзначнi числа... Не кажучи про всi iншi, сказав мiстер
Макстерн. Мiстер О'Мельдон продовжив: а з iншого боку, в iншому... Тобто
стовпчику кубiв, сказав мiстер Магершон. Мiстер О'Мельдон продовжив:
семизначнi... Восьми... сказав мiстер Дебейкер. Або дев'яти, сказав мiстер
Макстерн. Або десяти, сказав мiстер Магершон. Або одинадцяти, сказав мiстер
Дебейкер. Або навiть дванадцяти, сказав мiстер Макстерн. Значить, сказав
мiстер Магершон. А що ©м там робити? сказав мiстер Фiцвайн. Пташка божая не
зна╨ нi турбот i нi... сказав Лу©т. Чи можу я припустити, мiстере Лу©т,
сказав мiстер О'Мельдон, що, якщо я запитаю цього чоловiка i попрошу його
назвати кубiчний корiнь iз... вiн схилився над аркушем,- ну, скажiмо,
дев'ятисот семидесяти трьох мiльйонiв двохсот пятидесяти двох тисяч двохсот
семидесяти двох, то чи зможе вiн вiдповiсти? Тiльки не сьогоднi, сказав
Лу©т. Або, принаймнi, сказав мiстер О'Мельдон, знову зазираючи у свiй аркуш,
iз дев'ятсот дев'яноста восьми мiльярдiв семисот мiльйонiв ста двадцяти
дев'яти тисяч дев'ятиста дев'яноста дев'яти? В принципi так, але не зараз,
сказав Лу©т. Ха, сказав мiстер О'Мельдон. То ви вже виклали сво╨ питання,
мiстере О'Мельдон, сказав мiстер Фiцвайн. Так, сказав мiстер О'Мельдон. Менi
при╨мно це чути, сказав мiстер Фiцвайн. Ви про це нам пiзнiше розкажете,
сказав мiстер Магершон. Але де ж я бачив це обличчя, сказав мiстер Фiцвайн.
╡ ще один момент, сказав мiстер Макстерн. Сонце вже зайшло за захiдний
обрiй, сказав мiстер Дебейкер, вiн обернув голову i витягнув руку в тому
напрямку. Всi iншi теж обернулися i не зводили погляду з того мiсця, де
щойно було сонце. Але мiстер Дебейкер крутнувся i, вказуючи в протилежний
бiк, сказав, а от на сходi сутенi╨ набагато швидше. Потiм усi обернулися i
прикипiли очима до вiкон, в яких щось наче мерехтiло, i до темно-сiрого неба
понад самою землею i свiтло-сiрого трохи вище. Бо нiч, здавалося, не стiльки
западала, скiльки пiднiмалася знизу, немов новий день. Але, нарештi, немов
вiдходячи вiд могили, в яку щойно поклали близьку вам людину, затямте мо©
слова, мiстере Грейвз, в яку щойно поклали близьку вам людину, ©хнi тiла,
охаючи та ахаючи, повiльно знялися зi сво©х мiсць i рушили геть, а мiстер
Фiцвайн мерщiй зiбрав усi папери, бо у призахiдному свiтлi вiн згадав, де
саме дуже давно вiн побачив це обличчя. ╡ от вiн пiдвiвся i похапцем вийшов
iз зали (немов можна було якось вискочити iз зали не пiдводячись), слiдом за
ним потяглися, не дуже кваплячись, його помiчники у такому порядку, спершу
мiстер О'Мельдон, тодi мiстер Макстерн, тодi мiстер Дебейкер, а там i мiстер
Магершон, випадково так вийшло, навмисно чи iще якось Бог його зна╨. Потiм
мiстера О'Мельдона, поки вiн зупинявся, щоб потиснути руку Лу©ту, погладити
мiстера Накiбала по головi i зразу непомiтним рухом витерти руку об штани,
наздогнали i залишили позаду спочатку мiстер Макстерн, тодi мiстер Дебейкер,
а там i мiстер Магершон. А потiм i мiстер Макстерн, поки вiн зупинився, щоб
висловити якусь iз сво©х думок, наздогнали i залишили позаду спочатку мiстер
Дебейкер, а там i мiстер Магершон. А потiм мiстера Дебейкера, коли той
нахилився, щоб зав'язати шнурiвку на черевицi, яка, як завжди, розв'язалася,
обiйшов мiстер Магершон, який тихо й повiльно почвалав самотньо до дверей,
немов якийсь iз персонажiв Едгара По, i ще трохи дiйшов би до них i пройшов
би крiзь них, якби раптом якась нагла думка не спинила його ходи i не
примусила його заклякнути, розкарячивши i без того кривi кiнцiвки, так що
вага всього його тiла мала розподiлитися мiж лiвою ступнею та пальцями
право© ноги i довго хиталася мiж ними, не знаючи, де б ©й, переляканiй,
знайти пришиб. Тепер порядок, згiдно з яким вони рушили слiдом за мiстером
Фiцвайном (вiн, до речi, на цей час уже ©хав у одинадцятому трамва©),
докорiнно змiнився. Тобто перший колись тепер був останнiй, а останнiй тодi
- тепер перший, другий тодi - нинi третiй, а третiй - другий. ╡ первiсний
порядок (спершу мiстер О'Мельдон, далi мiстер Макстерн, далi мiстер Дебейкер
i мiстер Магершон) тепер внаслiдок обдумування, нахиляння, мiркувань i
вiтання змiнився на iнший (спершу мiстер Магершон, далi мiстер Дебейкер,
мiстер Макстерн i мiстер О'Мельдон). Але ледве мiстер О'Мельдон, як слiд
привiтавшися, подався до мiстера Макстерна, як мiстер Макстерн, як слiд
замислившись, рушив, разом iз мiстером О'Мельдоном до мiстера Дебейкера. Але
ледве мiстер О'Мельдон i мiстер Макстерн встигли, як слiд, спершу мiстер
О'Мельдон, тодi мiстер Макстерн, перший - привiтатися, другий - подумати i
разом рушити до мiстера Дебейкера, як мiстер Дебейкер, як слiд нахилившися,
подався разом iз мiстером О'Мельдоном i мiстером Макстерном у бiк мiстера
Магершона. Але ледве мiстер О'Мельдон i мiстер Макстерн, i мiстер Дебейкер
встигли, як слiд, спершу мiстер О'Мельдон, тодi мiстер Макстерн, а вiдтак i
мiстер Дебейкер, перший - привiтатися, другий - замислитися, третiй -
нахилитися i разом податися до мiстера Магершона, як мiстер Магершон, як
слiд замислившися, рушив, разом iз мiстером О'Мельдоном, мiстером Макстерном
i мiстером Дебейкером до дверей. ╡ от iз дверей пiсля неодмiнного тупцяння,
обмiну надлишками нудно© гречностi, пропускання один одного вперед,
вiдступання убiк, наступання на ноги i прориву на шляхетнi лункi сходи i
виходу на внутрiшн╨ подвiр'я, яке вже полонила чорна нiч, один за одним
вервечкою вийшли мiстер Макстерн, мiстер О'Мельдон, мiстер Магершон i мiстер
Дебейкер, яких саме так, а не iнакше розставив випадок чи яка iнша
фанаберiя. Отже той, хто спершу був перший, а вдруге останнiм, тепер був
першим, а той, хто був спершу другим, а вдруге третiм, тепер був першим, а
той, хто був спершу третiм, а вдруге другим, тепер був останнiм, а той, хто
був спершу останнiй, а вдруге першим, тепер був третiм. А одразу за ними,
накинувши верхнiй одяг, подибав надвiр i мiстер Накiбал. А одразу за ним
вийшов Лу©т. ╡ Лу©т, спускаючись сходами, перестрiв старого, гiркого, бiлого
i мiцного сторожа Пауера, що саме пiднiмався нагору. Коли вони порiвнялися,
зовсiм сивий сторож скинув свого кашкета, а Лу©т усмiхнувся. ╡ добре, що
кожен вчинив саме так. Бо якби Лу©т не всмiхнувся, то i Пауер не скинув би
кашкета, а якби Пауер не скинув кашкета, тодi Лу©т не всмiхнувся б, i так би
вони i проминули один одного, iдучи кожен сво©м шляхом, Лу©т униз, Пауер
нагору, перший з похмурим виразом другий у кашкетi. А на другий день... Але
тут Артуровi не iнакше, як набридла його iсторiя, бо вiн покинув мiстера
Грейвза i повернувся до будинку. Уот був йому вдячний за це, бо Артурова
iсторiя, яку вiн сприймав не пропускаючи анi слова, вельми Його виснажила й
занудила. Тому вiн iз чистим сумлiнням мiг тепер казати, що вiн, до речi, й
робив, що з усього почутого i побаченого пiд час служби у мiстера Нота,
нiчого вiн так ясно не бачив i не чув, як Артура та мiстера Грейвза, якi
стоять на залитiй сонцем галявинi, i Лу©та, i мiстера Накiбала, i мiстера
О'Мельдона, i мiстера Магершона, i мiстера Фiцвайна, i мiстера Дебейкера, i
мiстера Макстерна, i всi ©хнi вчинки й слова. Зрозумiв вiн усе достеменно,
хоча й не мiг поручитися за точнiсть чисел, а перевiряти вiн ©х не став, бо
до чисел вiн не мав кебети. А слова, навiть якщо вони й не були точною
цитатою, все ж передавали змiст того, що мовили Артур, Лу©т, мiстер Накiбал
та iншi. Свого часу цей випадок вельми його потiшив i дуже довгий час нiчого
його бiльше не тiшило, i ще довший час спогади про ту пригоду були для нього
джерелом постiйно© втiхи. Але пiд кiнець усе це його дооре стомило, тодi вiн
зрадiв, коли Артур урвав свою розповiдь i пiшов до хати. Тодi Уот злiз зi
свого горбка i подумав, шо не зле було б зараз опинитися в затiнку
прохолодно© оселi i перехилити скляночку молока. Але вiн не наважився
залишити мiстера Нота у садку на самотi, хоча не було нiяких пiдстав гадати,
що, якби вiн пiшов, щось вiд того змiнилося б. Вiдтак вiн побачив, що гiлки
на деревi затрiпотiли, бо за них чiплявся мiстер Нот, який, як здавалося, не
минав жодно©, коли спускався з верхiвки на саму землю. Потiм мiстер Нот
розвернувся i пiшов до хати, а Уот - за ним. Вiн радiв, що так гарно провiв
цей ранок, сидячи на сво╨му горбочку, i передчував, як ще трохи, й ковтатиме
холодне молоко у сво╨му темному прохолодному ванкiрчику. А мiстер Грейвз
лишився один, стояв, опираючись на вила, посеред саду, а тiнi тим часом все
довшали i довшали. Пiзнiше Уот дiзнався вiд Артура, що коли той розповiдав
усiм свою iсторiю перш нiж стомився, звичайно, то думкою линув геть вiд
господи мiстера Нота,