ь не написав: голiвку), й до всього мого неладдя долучилась мерзенна згага (вiд смажено© в салi картоплi, яку вони смiють тут називати "французькою"!) Вона знову мiцно спала, моя нiмфетка; та я не наважився на чарiвну подорож. La Petite Dormeuse ou l'Amant Ridicule. Завтра почастую ©© тими самими пiгулками, вiд яких так ╢рунтовно цiпенiла ©© мати. Де вони - в передньому ящичку авто чи в великому саквояжi? Чи може почекати годинку й тодi знову спробувати пiдповзти. Наука нiмфетолепсi© - точна наука. Можна рiвно в секунду, якщо притиснутись. На вiдстанi в один мiлiметр треба рахувати секунд десять. Почека╨мо. Нема нiчого в свiтi галасливiшого за американський готель, - причому зазначте, наш готель вважався тихим, затишним, iз потугами на "грацiйнiсть побуту" й таке iнше. Дверний стук лiфта, що пролунав за двадцять крокiв на пiвденний схiд вiд мого черепа, але який я вiдчував так само гостро, як нiби цi залiзнi дверцi грюкали менi в лiву скроню, чергувався iз лязкотом i гулом розма©тих маневрiв авто й тривав далеко за пiвнiч. Час вiд часу на схiд вiд мого лiвого вуха (а лежав я догоричерева, не смiючи повернути мерзеннiший свiй край у напрямку димчастого стегна мо╨© сположницi), коридор наповнювався донесхочу житт╨радiсними, згучними й безладними вигуками, якi вiншувалися залпом прощавань. Коли це нарештi припинилось, завуркотiв чийсь клозет на пiвнiч вiд мого мозочка. Це був мужнiй, енергiйний, басовитий клозет i ним користувалась велика родина. Вiд його бурчання, струмливих виливiв i довго© пiслямови - дрижала стiна за мо©м узголiв'ям. За тим, у пiвденному напрямi вiд мене хтось почав неймовiрно вивергати - чолов'яга душу викехкував разом з випитим вiскi, й унiтаз у його ваннiй, яка ╨ одразу за нашою, навалився сущою Нiагарою. Коли ж нарештi всi водоспади зупинились i зачарованi мисливцi поснули, бульвар пiд вiкном мого безсоння, на захiд вiд мого неспання - обладнаний, величний, пiдкреслено-негендлярський, обсаджений розложистими деревами - виродився в мерзенний прогiн для гiгантських вантажiвок, якi гуркотiли в iмлi вогко© й вiтряно© ночi. А мiж тим менш як за шiсть вершкiв од мене й мого палаючого життя перебувала димчаста Лолiта! По довгому перiодi нерухомого неспання, я знов учав сунути до не© щупаки, й цього разу скрипiння матраца не розбудило ©©. Менi вдалось попiдсунути мою важку, зголоднiлу плоть так близько, що я вiдчув на щоцi, нiби тепле дихання, ауру ©© оголеного плеча. Тут вона пiдвелась, охнула, забубонiла з нестямною швидкiстю щось про човни, смикнула простирадло й впала знов у свою темну, квiтучу, молоду непритому. Вона заборсалась серед цього рясного струмливого сну, й одна гола рука, нещодавно брунатна, тепер мiсячна, з розгону лягла через мо╨ обличчя. Була мить, коли я держав полонянку, та вона вивiльнилась з мо©х ледь позначених обiймiв, причому зробила це не свiдомо, не рiзко, не з якоюсь там особистою вiдразою, а просто - з безвiдносно-жалiбним бурмотiнням дитини, яка вимага╨ належного ©й спокою. I все вернуло в попередн╨ становище: Лолiта, повернута вигнутим хребтом до Гумберта. Гумберт, який пiдклав пiд голову руку, роздираний жаданням i згагою. Остання примусила мене пiти в ванну для ковтка води: менi то найлiпшi лiки, не рахуючи, мабуть, молока з редисками, й коли я знову впав у чудовну, блiдо-строкату темницю, де лолiтчине старе й нове вбрання розташувалось в розма©тих зачарованих покладеннях, на рiзних частинах наче пливучих меблiв, моя нестерпна донька пiднесла голову й чiтким тоном об'явила, що також хоче пити. Тiньовою рукою вона взяла в мене пружну й холодну паперову чарку i, направивши на ©© край довгi сво© вi©, залпом випила вмiщене; пiсля чого молодечим рухом, сповненим бiльшо© зваби, нiж найсолодкiша ласка, маленька Лолiта витерла вуста об мо╨ плече. Вона вiдкинулась на свою перину (мою я витяг, поки вона пила) й поволi знов заснула. Я не посмiв намовити ©© на другу порцiю снодiйного, ба й не полишав ще надi©, що перша врештi-решт помiцнить ©© сон. Я все пiдступав до не©, готовий на всяке засмучення й вiдав, що краще чекати, та чекати був несильний. Моя перина пахла ©© волоссям, я сунув до мо╨© мерехтливо© голубки, спиняючись i втягуючись всякий раз, як вона, здавалось, ворушилась або важилась ворухнутись. Вiтрець iз кра©ни див уже став впливати на мо© думки; вони ввижались позначеними курсивом, як нiбито поверхня, що вiдбивала ©х, брижилась вiд цього примарного вiяння. Подеколи моя свiдомiсть не в ту сторону загиналась, мо╨ рачкуюче тiло впадало в сферу сну i знов з нього виповзало; а разiв зо два я хапав себе на тому, що мимоволi починаю видавати меланхолiйний храп. Iмла нiжностi сповивала гори суму. Iнодi менi здавалось, що зачарована здобич готова на пiвдорозi стрiнути зачарованого ловця; що ©© стегно добровiльно посува╨ться до мене крiзь сипкий пiсок далекого, баснословного узбережжя; але цей серпанок з ямочкою раптом здригався i я розумiв, що Лолiта дальша вiд мене, нiж будь-коли. Я тут затримуюсь на зворушеннi й пiдкраданнях тi╨© давно минуло© ночi, тому що маю намiр довести, що я нiколи не був i нiколи не мiг бути брутальним мерзотником. Нiжна замрiяна область, по якiй я брiв, була спадщиною поетiв, а не притулком розбiйникiв. Якби я дiстався мети, мiй захват був би самим умлiванням: вiн би звiвся до внутрiшнього згоряння, вологий жар якого вона ледве б вiдчула, навiть якщо б не спала. Однак я ще сподiявся, що ©© поступово охопить таке повне помертвiння, що менi поталанить утiшитись не тiльки мигтiнням ©© голизни. Так, помiж пробними наближеннями й сум'яттям почуттiв, якi перетворювали ©© на те очасте збiжище мiсячних полискiв, або на пухнастий, квiтучий кущ, менi снилось, що я не сплю, що криюсь у засiдцi. Постала певна тиша перед ранком в безсонному життi готелю, за тим, близько четверто©, коридорний клозет ринув каскадом i грюкнули дверi. Насампочаток шосто© години став доходити в декiлькох так би мовити виданнях згучний монолог, що мав мiсце на якомусь внутрiшньому подвiр'© або на стоянцi автомобiлiв. Це, власне, був не монолог, адже промовець уривав по кожних кiлькох секундах для того, щоб вислухати, ймовiрно, спiвбесiдника, чий голос не досягав мене, внаслiдок чого нiякого справжнього змiсту не можна було вилучити з чутно© половини бесiди. ╞© буденнi iнтонацi©, проте, розчистили шлях свiтанку, й кiмната вже наповнилась бузково-сiрою млякою, коли декiлька працелюбних уборних почали дiяти одна за одною, й гримкий, виючий лiфт почав ходити вгору й униз; декiлька хвилин я понуро куняв, i Шарлотта була русалкою в зеленавому водоймищi, й десь в коридорi рано всталий пастор комусь проказав соковитим голосом: "доброго раночку!", i птахи длубались у лиштвi, i ось - Лолiта ззявнула. Недоторканно-зимнi панi присяжнi! Я вважав, що збiгнуть мiсяцi, якщо не роки, перш нiж я насмiлюсь вiдкритись маленькiй Долорес Гейз; та на шосту годину вона зовсiм прокинулась, а вже на чверть сьомо© стала в прямому сенсi мо╨ю коханкою. Я зараз вам скажу щось вельми дивне: це вона мене збестила. Почувши ©© перший ранковий позiх, я появив себе сплячим, красивим профiлем обернутим до не©. Правду казати, я не мав жодного намислу. Чи не обуриться вона, уздрiвши мене поряд, а не на запасному лiжку? Що вона вдi╨ - забере одяг i замкнеться в ваннiй? Вимагатиме, щоб ©© негайно вiдвезли до Рамзделя? В лiкарню до матерi? Назад у табiр? Та моя Лолiтонька була спритним дiвчиськом, i коли вона видала те здушене смiшко, яке я так любив, я зрозумiв, що вона до цього споглядала мене грайними очима. Вона скотилась на мiй край, i ©© теплi русявi кучерi натрапили на мою праву ключицю. Я доволi кепсько iмiтував пробудження. Спершу ми лежали тихо. Я тихо гладив ©© по волоссю, i ми тихо цiлувались. Я впав у таку собi блаженну розгубленiсть вiд того, що ©© поцiлунок вирiзнявся деякими комiчними ви-шуканостями в сенсi тремтiння питливого жала, з чого я вивiв, що ©© натренувала в ранньому вiцi якась-там маленька лезбiянка. Таким вигвинтам жодний Чарлi не мiг ©© навчити! Мовби з бажання подивитись, чи наситився я й чи засво©в обiцяний напередоднi урок, вона злегка вiдкинулась, назираючи мене. Щоки ©© пломенiли, пухла нижня губа блищала, мiй розпад близився. Раптом, зi спалахом хулiганських пустощiв (ознака нiмфетки!), вона приклала рота до мого вуха - та розум мiй довго не мiг розбити на слова жарний гул ©© шепоту, й вона його переривала смiхом, i змахувала кучерi з обличчя, i знов пробувала, й дивне почуття, що живу в фантастичному щойно створеному божевiльному свiтi, де все дозволено, повiльно охоплювало мене мiрою того, як я починав добирати, що саме менi подавалось. Я вiдповiв, що не знаю, про яку гру йдеться, - не знаю, у що вона й Чарлi грали. "Ти хочеш сказати, що ти нiколи - ?", почала вона, уважно дивлячись на мене з гримасою вiдрази й недовiри. "Отже, ти нiколи - ?" почала вона знов. Я скористався передихом, щоб потикатись обличчям у рiзнi нiжнi мiсця. "Заберись", гугняво скрикнула вона, поспiшно вiдсуваючи брунатне плече з-пiд мо©х губ. (У вельми курйозний спосiб Лолiта вважала - i продовжувала ще довго вважати - всi торкання, крiм поцiлунку губами й простого статевого акту, або "слинявою романтикою", або "паологi╨ю"). "Тобто, ти нiколи", наполягала вона далi (тепер стоячи на колiнах проти мене), "нiколи не робив цього, коли був хлопчиком?" "Нiколи", вiдповiв я з повною правдивiстю. "Чудово", сказала Лолiта, "так подивись, як це робиться". Я, проте, не стану набридати вченому читачевi детальною розповiддю про лолiтчину самовпевненiсть. Досить буде сказати, що анi слiду цнотливостi не вгледiв перекошений спостережник у цiй гарненькiй, ледве сформованiй, дiвчинцi, котру вкрай розбестили навички сучасних хлопчакiв, спiльне навчання, шахрайськi iмпрези на кшталт герл-скаутських багать, i подiбне до цього. Для не© суто механiчна статева дiя була невiд'╨мною частиною та╨много свiту пiдлiткiв, невiдомого дорослим. Як учиняють дорослi, щоб мати дiтей, це анi трiшки ©© не займало. Берлом мого життя Лолiта орудила надзвичай енергiйно й дiловито, як наче це був нечутливий прилад, нiяк зi мною не пов'язаний. ╞й, звiсно, кортiло оголомшити мене молодецькими витiвками малолiтньо© шпани, та вона була не зовсiм готова до деяких розходжень мiж дитячим розмiром i мо©м. Тiльки самолюбство не дозволяло ©й кинути почате, адже я в дикому сво╨му становищi, удавав iз себе дурня з дурних i давав ©й самiй трудитись - принаймнi поки ще мiг зносити сво╨ невтручання. Та все це, власне, не стосу╨ться справи; я не цiкавлюсь статевими питаннями. Всякий може сам в'явити собi тi чи iншi прояви нашого тваринного життя. Iнший, великий подвиг надить мене: визначити раз назавше згубний чар нiмфеток. 30. Я маю ступати сторожко. Я маю говорити пошепки. О, ти, заслужений репортере з кримiнальних справ, ти, старий i поважний судовий приставе, ти, колись усiма люблений полiцiянте, сидячий нинi в самотньому ув'язненнi (та скiльки рокiв був оздобою перехрестя бiля школи!), ти, полохливо животiючий вiдставний професоре, в котрого отрок служить за читця! Недобре було б, правда, якби з мо╨© вини ви безтямно укохалися б у мою Лолiту! Хай би я живописець, сталося б так, що директор Спочину Зачарованих Мисливцiв раптом у лiтню днинку, згубив би розум i доручив менi переробити по-сво╨му фрески в ресторанi його готелю, ось що б я вигадав (зображаю лише фрагменти): Було б озеро. Була би жива альтанка в слiпучому цвiтiннi. Були б спостереження натуралiстiв: тигр переслiду╨ райську птицю, змiя давиться, натягаючись на товсту хухолю, з яко© зiдрали шкуру. Був би султан з обличчям, спотвореним нестерпним стражданням (стражданням, якому протирiчила б округлiсть ним сипаних пестощiв), який допомага╨ маленькiй невiльницi з привабними сiдничками пiднятися онiксовим стовпом. Були б тi яскравi бульки гонодального розпалу, якi мандрують угору за опаловими стiнками музичних автоматiв. Були б усiлякi табiрнi розваги для промiжно© групи, Какао, Катання, Качання, Колiнця й Кучерi на сонячному березi озера. Були б тополi, яблука, недiльний ранок у примiському домi. Був би вогняний самоцвiт, що розчиня╨ться в кiльцеподiбних брижах, сам-останнiй подрог, сам-останнiй мазок фарби, в'©длива червiнь, сверблива рожевiсть, вдих, дитя, яке вiдверта╨ться. 31. Я пишу все нiяк не для того, щоб минуле пережити знов, серед нинiшнього мого безпросвiтного вiдчаю, а для того, щоб вiдокремити пекельне вiд райського в дивному й страшному пекельному свiтi нiмфолепсi©. Моторошне й чудесне зливались у якiйсь точцi: ось цю межу волiв би я закрiпити, та вiдчуваю, що менi в цьому зовсiм не таланить. Чому? Згiдно римського права, особа жiночо© статi може вступити в шлюб у дванадцять рокiв, пiзнiше цей закон був схвалений костьолом, i ще й досi зберiга╨ться, без зайвого розголосу, в деяких штатах Америки. П'ятнадцятирiчний-бо вiк дозволя╨ться законом скрiзь. Нема геть нiчого поганого (твердять в унiсон обидвi пiвкулi) в тому, що сорокарiчний нелюд, освячений служителями культу й набряклий вiд алкоголю, скида╨ з себе наскрiзь вологе вiд поту лахмiття й в'©жджа╨ по рукоять у молоду дружину. "В таких стимулюючих клiматичних умовах помiрного поясу (йдеться в старому часопису з тюремно© бiблiоеки), як такi, що ©х ма╨мо в Сент-Лу©, Чикаго й Цинцинатi, дiвчина сяга╨ статево© зрiлостi на кiнець дванадцятого року життя". Долорес Гейз народилась менш, нiж за триста миль, вiд стимулюючого Цинцинатi. Я тiльки держусь природи. Я вiрний собака природи. Звiдки ж цей чорний жах, якому я не в змозi дати раду. Чи я позбавив ©© дiвоцтва? Милостивi мосьпанi, чуйнi панi присяжнi: я навiть не був ©© першим коханцем! 32. Вона розповiла менi, як ©© збестили. Ми по©дали прiсно-мучнистi банани, пiдбитi персики та вельми смачнi картоплянi чiпси, й die Kleine менi все розповiла. ╞© велемовну, але плутану розповiдь супроводила не одна потiшна moue. Як я, зда╨ться, вже зазначив, особливо пам'ятаю один такий вихилясик, заснований на пiдуважному звуцi „И", з викривленням хляпогубого рота й закоченими очима, що виражали шаблонну сумiш комiчно© вiдрази, покори й терплячого ставлення до схиблень молодостi. ╞© вражаюча розповiдь почалась iз вступно© згадки про подругу, котра з нею подiляла намет, минулого лiта, в iншому таборi, "дуже люксовому", як вона висловилась. Ця спожилиця ("справдешня безпритульниця", "напiв-схиблена", але "молодчиня") навчила ©© рiзних манiпуляцiй. Спершу лояльна Лолiта вiдмовилась назвати ©©. "Це була, напевно, Грацiя Анджел?" спитав я. Вона вiдмовно похитала головою. "Нi, зовсiм iнша. ╞© батько - такий цабе. Вiн - " "Так, може бути - Роза Кармiн" "Звiсно, нi. ╞© батько - " "Чи не Агнеса Шерiдан, випадком?" Вона перековтнула й похитала головою, - а потiм як похопиться! "Слухай, а звiдки ти зна╨ш усiх цих дiвчисьок?" Я пояснив. "Словом, це iнша", сказала вона. "Ма╨мо багато мерзотниць у гiмназi©, але тако© не стрiнеш. Ба якщо волi╨ш усе знати, ©© звати Елiзабе Тальбот. ╞© брати вчаться в нас, а вона перейшла в дорогу приватну школу; ©© батько директор чогось". Я пригадав iз потiшним уколом в серцi, як бiдна Шарлотта, коли бувала в гостях, завше стремiла вкинуть у розмову всякi фасончастi штучки на кшталт: "Це було, коли моя донька вiдбувала екскурсiю з маленькою Тальбот..." Я спитав, чи довiдались матерi про цi сапфiчнi розваги. "Ах, що ти", видихнула Лолiта, сама вся нiби осiвши й пригорнувши взiрно-трiпотливу руку до бiлих грудок, щоб появити переляк i полегшення. Мене, однак, бiльше займали гетеросексуальнi пустощi. Вона вступила до гiмназi© одинадцяти рокiв пiсля того, як пере©хала з матiр'ю в Рамздель з "середнього заходу". Що ж саме робили цi ©© "паскуднi" покласники й покласницi? "Звiсно що... Близнюки, Антонiй та Вiола Мiранди недарма спали все життя в одному лiжку, а Дональд Скотт, найбiльший дурепа, займався цим з Гезель Смi в дядечковому гаражi, а спортсмен Кеннет Найт виставляв сво╨ державство на розгляд з будь-яко© нагоди, а - " "Перелетiмо в табiр Ку", сказав спортсмен Гумберт, "та спершу - перерва". А по перервi я дiзнався всiх подробиць. У Варвари Берк, мiцно© будови, бiлявки, на два роки старшо© за мою ласочку, й безумовно найкращо© пловчинi в таборi, була якась особлива байдарка, яку вона подiляла з Лолiтою, "тому що я ╨дина з усiх дiвчат могла допливти до Нового Острова" (якесь-там, гадаю, спортивне випробування). Протягом усього липня мiсяця, кожного ранку - зауваж, читачу, кожного клятого ранку - Варварi й Лолiтi допомагав нести байдарку з Онiксу в Ерiкс (два невеличкi озера в лiсi) тринадцятирiчний Чарлi Хольмс, синок начальницi табору i ╨диний представник чоловiчо© статi на двi-три милi навколо (якщо не лiчити дряхлого, сумирного, глухого робiтника, та сусiда фермера, котрий iнодi навiдував табiр на старому фордi, щоб збути яйця, як це роблять фермери); кожного ранку - о, мiй читачу! - ця дитяча трiйця, зрiзуючи шлях, йшла навскiс через прекрасну невинну хащу, сповнену по береги всiма емблемами молодостi, росою, грибами, чорницею, пташиним спiвом, i в певнiй мiсцинi, серед рясно© гущави, Лолiта залишалась стояти на вартi, поки Варвара й хлопчик злучалися за кущем. Спочатку моя Лолiта вiдмовлялась "спробувати", однак, допитливiсть i почуття товариства взяли гору, й невдовзi вона й Варвара вiддавались по черзi мовчазному, грубому й цiлковито невтомному Чарлi, котрий, як кавалер, був чи не так само принадливий як сира моркiвка, та мiг шиконути вiдмiнною колекцi╨ю прозорих чохольчикiв, якi вiн виловлював з третього озера, перевершуючого iншi розмiром i гостиннiстю, яке мало назву Озеро Клiмакс на iм'я сусiднього фабричного мiстечка, так буйно розрослого за останнiй час. Хоч визнаючи, що це було "в цiлому нiчого, забавно", й "добре проти прищикiв на обличчi", Лолiта, я радий сказати, ставилась до мозку й поводження Чарлi з величезним презирством. Додам вiд себе - що цей блудливий лайдачко не збудив, а мабуть, навпаки заголомшив у нiй жiнку, дарма що була така "забавнiсть". Було вже близько десято© ранку. Вщухла пристрасть, i жахливе усвiдомлення лиха спало на мене, як попiл, заохочуване буденною реальнiстю млистого, невралгiчного дня, вiд якого нило в скронях. Брунатна, голявенька Лолiта, звернена вузькими бiлими сiдницями до мене, обличчям до дверного дзеркала, стояла, впершись руками в боки й широко розставивши ноги (в нових нiчних туфлях, оторочених котячим хутром), i крiзь навислi локони морщила нiс перед похмурим склом. З коридору неслися гулькаючi голоси чорношкiрих прибиральниць, i трохи пiзнiше було зроблено вкрадливу спробу, перервану мо©м громовим покриком, прочинити дверi в наш номер. Я звелiв Лолiтi вiдправитись у ванну й добряче намилитись пiд душем, якого вона вельми потребувала. Постiль була в неймовiрному безладi, й уся в картопляних чiпсах. Дiвчинка примiряла платтячко з синьо© вовни, потiм iнше, складене з блузки без рукавiв i повiйно©, картато© спiдницi, та перше видалось ©й малим, а iнше - великим; коли ж я став просити ©© поквапитись (становище починало мене непоко©ти), вона злостиво жбурнула мо© любi дарунки в закут, i зодягла вчорашню сукню. Нарештi, вона була готова; я зрядив ©© наостанок чудовною торбинкою з пiдробно© телячо© шкiри (всунувши цiлу жменьку центiв i два зовсiм новенькi гривеники) й наказав ©й купити собi якого-небудь журнальчика в холi. "Буду внизу за хвилинку", додав я, "i на тво╨му мiсцi, горличко, я б не розмовляв зi стороннiми". Окрiм мо©х бiдних маленьких дарiв, складати було майже нiчого; та я мав присвятити деякий час (що було ризиковано - хтозна, що вона могла нако©ти внизу) приведенню постелi в бiльш пристойний вигляд, який казав радше про покинуте гнiздечко нервового батька та його жартiвницi-доньки, нiж про розгул колишнього в'язня з двома товстими старими шльондрами. За тим я зодягся й звелiв коридорному прийти за багажем. Все було добре. Там, у холi, сидiла вона, сильно заглиблена в криваво-червоне шкiряне крiсло, сильно заглиблена в лубковий кiнематографiчний журнал. Мого вiку добродiй, що сидiв навпроти, в твiдовому пiджаку (жанр готелю перетворився за нiч на сумнiвне уподiбнення британському садибному побуту) зорив безперервно через учорашню газету й загаслу сигару, на мою дiвчинку. Вона була в сво©х майже формених бiлих шкарпетинках i рябих чоботах, i в так добре вiдомому менi платтячку з яскравого ситцю з чотирикутним вирiзом; у жовтавому блиску жарiвки був помiтним золотястий пушок уздовж засмаглих рук та литок. Одна нога була закинута за другу, високо й легковажно; ©© блiдi очi ковзали по рядках, раз у раз перемигуючи. Дружина Бiлля схилялась перед ним задовго до першо© зустрiчi; потай милувалась цим знаменитим молодим кiноактором, коли вiн був ©в морозиво бiля стiйки в аптекарськiй крамницi Шваба. Нiчого не могло бути бiльш дитячого, нiж ©© кирпате веснянкове личко, або лiловий набряк на голiй ши©, до яко© нещодавно присмоктався казковий вурдалак, або невiльний порух кiнчика язика, що дослiджував налiт рожевого висипу навколо припухлих губ; нiщо не могло бути бiльш безгрiшним, нiж читати про Джиль, дiяльну дiвотку, котра сама ши╨ свiй гардероб i студiю╨ "серйозну лiтературу"; нiщо не могло бути невиннiшим, нiж продiл у лискучих русявих кучерях; шовковистий вилиск на скронi; нiщо не могло бути на©внiшим... Та що за гидаву заздрiсть спiзнав би он той мордястий розпусник, хто б вiн не був (а скидався вiн, мiж iншим, на мого швейцарського дядька Густава, який також дуже полюбляв le dcouvert), якби вiн знав, що кожний мiй нерв i досi наче кiльцем охоплений i наче ╨ле╨м змащений вiдчуттям ©© тiла - тiла безсмертного демона в образi маленько© дiвчинки. Чи був мiстер Швайн цiлком упевнений, що моя дружина не дзвонила? Так - уповнi. Якщо вона ще подзвонить, чи не зласкавиться вiн передати ©й, що ми по©хали далi, прямуючи до помешкання тьотi Клер? О, звiсно, передасть. Я заплатив за рахунком i, вернувши до Лолiти, змусив ©© вилiзти з крiсла. Вона й далi читала свого журнала весь час, поки ми йшли до авто. Все ще читаючи, вона була вiдвезена до примiсько© кав'ярнi. З'©ла вона там порядний брекфаст, я не мiг нарiкати; навiть вiдклала журнал, щоб ©сти; та вона, така завжди весела, була на подив зажурна. Я знав, що Лолiтонька може бути аж як непри╨мною, а тому дужився тримати себе в руках, та з хоробрим усмiхом чекав на бурю. Я не взяв ванну, не поголився, i в мене не подiяв шлунок. Хирляли нерви. Менi не подобалось, що моя маленька коханка зводила плечима й напинала нiздрi, коли я важився захопити ©© безневинними балачками. Я ╢речно спитав, наприклад, чи знала що-небудь про забави у лiсi Фiллiс Чатфiльд, котра залишила табiр трохи ранiше, щоб по©хати до батькiв у Мейн? "Послухай", сказала Лолiта, зробивши плакучу гримасу, "давай вiднайдемо iншу тему для розмови". За тим я спробував - без успiху, як я не прицмокував - зацiкавити ©© дорожньою мапою. Дозволю собi нагадати терплячому читачевi (чию ласкаву догоду слiд би перейняти й Лолiтi!), що метою нашо© подорожi було веселе мiстечко Лепiн╢вiль, яке було десь поблизу гiпотетичного шпиталю. План був цiлком довiльним (як, на жаль, довiльною появила себе надалi не одна намiчена мета подорожi), й менi дрижали жижки, коли я питав себе, як учинити, щоб весь замисел зостався правдоподiбним, i який вигадати iнший правдоподiбний маршрут пiсля того, як ми передивимось усi кiнодрами в Лепiн╢вiлi. Iншими словами, Гумберт став усе далi й далi нiяковiти. Воно було вельми сво╨рiдним, це почування: виснажлива, бридка задуха - нiби я сидiв поруч з маленькою тiнню когось, вбитого мною. Iз порухом, який зробила Лолiта, щоб влiзти знову в авто, по ©© обличчю майнув вираз болю. Вiн майнув iзнову, багатозначнiше, коли вона всiлась поруч зi мною. Не сумнiваюсь, що другий раз це було зроблено спецiально для мене. Не з розуму, я спитав, у чому рiч. "Нiчого, тварюко", вiдказала вона. Я не второпав i перепитав. Вона промовчала. "Ви залиша╨те Брайслaнд", проголосив плакат над дорогою. Балакуча ж Лолiта мовчала. Холоднi павуки повзали менi по спинi. Сирота. Самотн╨, кинуте напризволяще дитя, з яким мiцно-збудований, смердлявий мужчина енергiйно виконав статевий акт тричi за один цей ранок. Мабуть, втiлення довгорiчно© мети й перевершило всi очiкування; але точнiше воно сягнуло дальше мети - й перенеслось у страшний сон. Я вдiяв необережно, глупо й пiдло. I якщо вже визнавати все, скажу: десь на днi темно© вирви я вiдчував клохкотiння хотi - таким потворним було жадання, збуджуване в менi цi╨ю нещасною нiмфеткою! До терзань сумлiння домiшувалась нестерпна думка, що ©© кепський настрiй, мабуть, завадить менi знов оволодiти нею, як тiльки знайду тиху селянську стежину, де ми могли б спинитись на хвилинку. Словом, бiдний Гумберт був у жахливому станi, й поки з безтямною неухильнiстю авто наближалось до Лепiн╢вiля, водiй його даремно дужився вигадати яку-небудь примiтивну гру, пiд грайливим прикриттям яко© вiн посмiв би звернутись до сво╨© супутницi. Втiм, вона перша зiрвала мовчанку: "Ах, скрикнула вона, - розчавлена вивiрка! Як шкода це..." "Так, чи не правда", поспiшив пiдхопити розмову догiдливий, повний надi© Гум. "Зупинись-но бiля бензинно© станцi©", вела далi Лолiта. "Менi треба в уборну". "Ми зупинимося, де схочеш", сказав я. I далi, коли красива, затишна, велична хаща (дуби, подумав я - тi╨© пори я зовсiм не знався на американських деревах) зайшлась вiдзиватись зеленим вiдлунням на гладкий бiг машини, й раптом обiч, пiщана, оторочена папроттю стежка глянула на нас, перш нiж майнути в хащу, я проказав, що ми - "Далi ©дьмо!" верескливо урвала Лолiта. "Слухаюсь. Нема чого яритись" (куш, бiдний звiре, куш!). Я скоса поглянув на не©. Слава богу, малятко всмiхалось! "Кретин!" проговорила вона, солодко всмiхаючись менi, "Гадюка! Я була свiженькою стокроткою, i дивись, що ти зробив зi мною. Я, власне, мала б викликати полiцiю й сказати ©м, що ти мене з╢валтував. Ах ти, брудний, брудний старух!" Вона не жартувала. В голосi ©© бринiла зловiсна iстерична нотка. Трохи по тому, вона стала скаржитись, втягуючи з шипiнням повiтря, що ©й "там всерединi все болить", що вона не може сидiти, що я розворошив у нiй там щось. Пiт котився менi по ши©, й ми ледь не пере©хали звiрятко - не вивiрку, - яке перебiгало шосе зi здiйнятим трубою хвостом, i знову моя зла супутниця обiзвала мене негiдником. Коли ми спинились бiля бензинного пункту, вона видерлась без жодного слова й довго не була. Повiльно, ласкаво, похилий друг зi зламаним носом витер менi скло - вони це роблять по-рiзному в кожному мiсцi, уживаючи цiлу гаму пристосувань, вiд замшево© ганчiрки до намилено© щiтки: цей дiяв рожевою губкою. Нарештi вона з'явилась: "Слухай", сказала вона тим нейтральним тоном, вiд якого менi ставало боляче: "Дай менi декiлька п'ятакiв i гривеникiв. Я хочу подзвонити мамi в лiкарню. Який номер?" "Сiдай в авто", вiдповiв я. "Ти не можеш дзвонити за цим номером". "Чому?" "Влiзай - захлопни дверку". Вона влiзла й захлопнула дверку. Дiдусь-гаражист усмiхнувся ©й свiтосяйно. Ми вимахнули на дорогу. "Чому я не можу подзвонити мамi, якщо хочу?" "Тому", сказав я, "що твоя мати померла". 33. В великому Лепiн╢вiлi я купив ©й чотири книжечки комiксiв, коробку цукерок, коробку гiгi╨нiчних подушечок, двi пляшки кока-коли, манiкюрний набiр, дорожнiй годинник зi свiтловим циферблатом, каблучку зi справжнiм топазом, тенiсну ракетку, роликовi ковзани, покрiпленi до високих бiлих чобiток, бiнокль, портативну радiолку, жувально© гуми, прозорий пластиковий макiнтош, темнi окуляри, багато носильних речей - модних светрiв, штанцiв, усяких лiтнiх платтiв... У тамтешньому готелi в нас були окремi кiмнати, та посеред ночi вона, ридаючи, перейшла до мене й ми тихенько з нею помирились. ╞й, розумi╨те, зовсiм нема до кого було пiти. Кiнець першо© частини. 1 ЧАСТИНА II 1. Тодi-то серпня 1947-го, почались нашi тривалi мандри по Сполучених Штатах. Попри всю розма©тiсть привалiв я вже скоро став обирати самi так званi "мотокорти", iнакше "мотелi" - чистi, ладнi, затишнi сховки, складенi з окремих будиночкiв або зi з'╨днаних пiд одним дахом номерiв, iдеально прийнятних для спання, прирiкань, замирень i невситимого беззаконного кохання. Спочатку, вiд остраху збудити пiдозри, я охоче платив за обидвi кiмнати подвiйного номера, з котрих кожна мiстила подвiйне лiжко. Дивуюсь, для якого-бо квартету призначався взагалi такий устрiй, адже лиш украй фарисейська пародiя усамiтнення досягалась тим, що недосягаюча стелi загорожа роздiляла кiмнату на два сумiжних любовних притулки. Проте, поступово я осмiлiв, пiдбадьорений дивними спромогами, що випливали з цi╨© добренно© сумiжностi (можна було уявити собi, наприклад, двi молодих пари, якi обмiнюються спожильцями, або дитину, яка вда╨ сплячу, з метою пiдслухати тi ж звуковi ефекти, якими супроводжувалось ©© власне зачаття), i я преспокiйно вже брав однокiмнатний поко©к з лiжком i койкою, або двома лiжками, райську келiю, з жовтими шторами спущеними до кiнця, щоб створити ранкову iлюзiю сонця й Венецi©, коли насправдi на дворi була Пенсiльванiя й дощ. Ми довiдались - nous connmes, якщо скористатись флоберiвською iнтонацi╨ю - котеджi, пiд надвеликими шатобрiанiвськими деревами, кам'янi, цеглянi, саманнi, тинковi, розташованi на тому, що путiвник, видаваний американською автомобiльною асоцiацi╨ю називав "тiнястими", "просторими", "планiрованими" дiлянками. Були будиночки кошарного типу, з вузлувато© сосни, балки яких сво©м золотясто-брунатним глянсом нагадували Лолiтi шкiру смажено© курки. Ми навчились гордувати простими кабiнками з бiлених дошок, просякнутими слабким запахом поми©в або будь-яким iншим мрячно-соромним смородом i нездатними похвалитись нiчим (крiм "зручного постiлля"), невсмiхнена власниця яких завше була готова до того, що ©© даровi ("...ну, я можу вам дати...") буде вiдмовлено. Nous connmes - (ця гра диявольськи забавна!) претендуючi на знадливiсть впiзнаванi назви - всi цi "Закати", "Перекати", "Чудотвори", "Краснобари", "Красногори", "Простори", "Зеленi Десятини", "Мотелi-Метелики..." Iнодi реклама вживала особливу приману, наприклад: запрошу╨мо дiтей, обожню╨мо кицьок (ти ╨ запрошена, тебе обожнюють!). Ванни в цих кабiнках були якнайчастiше представленi кахляними душами, спорядженими безмежним розма©ттям бризкаючих струй, з однi╨ю спiльною, вочевидь не Лаодикiйською схильнiстю: вони стремiли при вживаннi раптом обдати або звiрячим кип'ятком, або оглушливим холодом залежно вiд того, який кран, холодний чи гарячий, повернув у цю хвилину купалець у сусiдньому примiщеннi, через що вiн позбавляв тебе необхiдного елемента сумiшi ретельно складено© тобою. На стiнках в деяких мотельних ваннах були iнструкцi©, накле╨нi над унiтазом (на задньому баку якого були негiгi╨нiчно наваленi чистi ванновi рушники), якi закликали клi╨нтiв не кидати в нього смiття, бляшанок з-пiд пива, картонних судин з-пiд молока, викиднiв тощо; в iнших мотелях були особливi об'яви пiд склом, як примiром: "Мiсцевi Розваги: Верхова ╞зда. Головною вулицею можна часто бачити вершникiв, якi вертають з романтично© прогулянки при мiсячному свiтлi..."; "...та будять тебе о третiй годинi ранку", глузливо докидала неромантична Лолiта. Nous connmes рiзноманiтних мотельникiв - виправленого злочинця або невдахи-дiлка, серед директорiв, а серед директрис - напiвшляхетну панi або колишню бендершу. Й часом, страшенно спекотною й вологою нiччю, кричали по©зди, з душекрайною i зловiсною тяглiстю, зливаючи мiць i надрив у одному вiдчайному зойку. Ми обминали так званi "ночiвлi для туристiв" (якi були рiдними похоронним салонам), тобто здаванi в приватних оселях, ще й сугубо мiщанського штибу, без окремо© ванно©, з претензiйними туалетними столиками в гнiтюче бiло-рожевих спаленьках, прикрашених знiмками хазяйських дiтей в усiх стадiях розвитку. Зрiдка я поступався вмовлянням Лолiти, люблячо© "лиск" i брав номер у "справжньому" готелi. Вона обирала (поки я пестив ©© в темному авто, запаркованому в захистку та╨мничо©, млойно-смерково© дороги) який-небудь завзято рекомендований приозерний "готель-замок", який провiщав силу чудес - трохи, мабуть, перебiльшених свiтлом електричного лiхтарика, яким вона ©здила по сторiнцi - як-то: конгенiальне товариство, ©жа в будь-який час, нiчнi пiкнiки - й багато iншого, що менi в думцi викликало тiльки бридкi фантазi© про смердявих гiмназистiв у майках i про чиюсь червону вiд огню щоку, линучу до ©© щоки, поки бiдний професор Гумберт, який обiймав лише власнi кощавi колiна, прохолоджував геморой на сирому газонi. ╞© також надили тi колонiального стилю "iнни", якi крiм "елегантно© атмосфери" й цiльних вiкон провiщали "безмежну кiлькiсть смаковитiшого ©ства". Завiтнi спомини про чепурний батькiвський готель iнодi спонукали мене шукати чогось подiбного в дивинному кра©, яким ми подорожували. Дiйснiсть мене скоро розхолодила; та Лолiтонька й далi мчала вслiд за пряними харчовими рекламами, мiж тим як я вилучав не саме тiльки фiнансове задоволення з таких придорожнiх шильдiв, як готель "Лiсова Замрiя"! Дiти молодшi чотирнадцяти рокiв дармо! З iншого ж боку, мене струшу╨ на саму згадку про той буцiмто "вищого рангу" курорт у середньо-захiдному штатi, де готель оголошував, що припуска╨ "наскоки на холодильник" для пiдживлення серед ночi, й расистського штибу дирекцiя, спантеличена мо©м акцентом, хотiла за будь-що знати дiвоче iм'я i покiйно© мо╨© дружини й небiжчицi матерi. Там з мене взяли за два днi двiстi двадцять чотири долари! А чи пам'ята╨ш, пам'ята╨ш, Мiрандо (як мовиться в знанiй елегi©) той iнший "ультралюксовий" вертеп з безоплатною ранковою кавою й проточною льодяною водою для пиття, де не приймали дiтей молодших шiстнадцяти рокiв (жодних Лолiт, звiсна рiч)? Негайно по прибуттi в один з бiльш простеньких мотелiв (звичайних наших стоянок), вона запускала дзижчальний пропелер електричного вентилятора або змушувала мене вкласти четвертак у кiмнатну радiолу; або ж починала читати проспекти - й пiдвиваючим тоном питати, чом ©й не вiльно по©хати верхи по оголошенiй в них гiрськiй стежцi, або поплавати в мiсцевому басейнi з теплою мiнеральною водою. Частiш за все, брьохаючи, нудячись у засво╨ний нею спосiб, Лолiта розлягалась, нестерпно жадана, в пурпурному пружинчастому фотелi або в саду на зеленому шезлонгу, або палубнiй штуцi з пiстряво© парусини, з такою ж пiдставкою для нiг i балдахiном, або в гойдалцi, або на всяких садових меблях пiд парасолем на терасi, й менi збiгали години на власкавлення, погрози й обiцянки, допоки я мiг намовити ©© дати менi на кiлька секунд сво© просоченi сонцем молодi ласощi в надiйному сховi п'ятидоларового номера перед тим як дати ©й зробити все те, що вона обирала замiсть мого ницього блаженства. По╨днуючи в собi прямодушнiсть з лукавством, грацiю й вульгарнiсть, сiру хмурь i рожеву сприть, Лолiта, коли хотiла, могла бути надзвичайно капосним дiвчам. Я, щоправда, не зовсiм був готовий до ©© нападiв безладно© хандри або того нарочитого ниття, коли вся знеможена, розхристана, з мутними очима, вона вiддавалась безтямному й безпредметному кривлянню, бачачи в цьому якесь самоствердження в хлоп'ячому, цинiчно-бешкетному дусi. ╞© внутрiшнiй обрис менi бачився до бридоти шаблонним: солодка, спекотна какофонiя джазу, фольклорнi кадрилi, морозиво пiд шоколадно-тягучковим соусом, кiнокомедi© з пiсеньками, кiножурнальчики, й тощо - от очевиднi пункти в ©© списку люблених речей. Лише бог зна╨, скiльки п'ятакiв упхав я в розкiшно освiтленi зсередини музичнi автомати в кожному вiдвiданому нами ресторанчику! Менi в вухах ще й досi звучать гугнявi голоси всiх цих невидких виконавцiв присвячених ©й серенад, усiх цих Самi й Джо, й Еддi, й Тонi, й Пеггi, й Гай, i Рекс, з ©х модними романсиками, так само на слух нерозрiзними, як нерозрiзнi були на мiй смак рiзнойменнi сорти з'©даних нею солодощiв. З якоюсь райською простодушнiстю вона вiрила всiм оголошенням, що з'являлись у читаних нею "Свiтi Екрану" й "Мiражi Кiнолюбовi": "Наш СУПР сушить прищики" або "Ви, дiвчата, котрi не заправля╨те кiнцiв сорочки в штанцi, подумайте двiчi, позаяк Джиль каже, що ця мода закiнчена!" Якщо вивiска придорожньо© лавки казала: "Купiть у нас дарунки!" - ми власне мали там побувати, повиннi були там накупити всяких лайдацьких iндейських виробiв, ляльок, мiдних цяцянок, кактусових льодяникiв. Фраза "Сувенiри й Новинки" аж почаровувала ©© сво©м хоре©чним римом. Якщо котрийсь кафетерiй оголошував "льодянi напо©", вона механiчно реагувала на запрошення, дарма що всi напо© всюди були льодянi. Це до не© звертались реклами, це вона була iдеальним споживачем, суб'╨ктом та об'╨ктом кожного пiдлого плаката. Вона стремiла - безуспiшно - обiдати тiльки там, де святий дух деякого Дункана Гайнса, автора гастрономiчного гiда, зiйшов на фасончасто розмальованi паперовi серветинки й на салати, увiнчанi сиром. У тi днi нi я нi вона не додумались до системи грошових хабарiв, яким трохи пiзнiше суджено було так згубно вiдбитись на мо©х нервах i на ©© моральностi. Я покладався на iншi куншти для того, щоб тримати мою малолiтню наложницю в покiрному станi i в стерпному настро©. За кiлька рокiв до того вона провела дощове лiто пiд тьмяним оком мiс Фален, у Вермонтi, в напiвзруйнованому селянському домi, що належав колись корявому, як дуб, Джонатану Гейзу, родоначальнику фамiлi©. Будинок все ще стояв серед густо порослого канадським золототисячником поля, на узбiччi дрiмучого лiсу, в кiнцi завжди розмито© дороги, за двадцять миль вiд найближчого сiльця. Лолiтонька добре затямила цю облiзлу будiвлю, самотнiсть, старе пасовище, яке стало болотом, постiйний вiтер, усю цю набряклу сирiстю глушину; й огиду свою вона виражала окремою гримасою з ужитку американських дiтей, при якiй розтягу╨ться рот i стовщу╨ться напiввисунутий язик. I ось там-бо вона буде зi мною жити, лякав я ©©, в багатомiсячному, й можливо багатолiтньому, ув'язненнi i вчитись у мене французько© й латини, якщо не змiниться ©© "теперiшня позицiя". О Шарлотто, я починав тебе розумiти! Простувата моя дiвчинка горлала: "Нi!" й в нестямному страху хапала мою рульну руку, щоразу як я повертав воза посеред шосе, нiби стримлячи тутож ©© умчати в тамту темну й безвихiдну глушину. Проте, чим далi ми од'©жджали на захiд, тим невiдчутнiшою ставала погроза, й менi довелося звернутись до нових меодiв поконання. З глибочезним стогоном стида згадую один з них, а саме визивану мною тiнь виправного закладу. Менi стачило розуму, вiд сам початку нашого спiвжиття заручитись ©© повним сприянням для того, щоб тримати нашi стосунки в та╨мницi; що ця спiвдiя мала б стати для нею другою природою, незалежно вiд жодних озлоблень на мене й вiд будь-яких iнших потрiбних ©й втiх. "Ходи-но сюди та поцiлуй татка", мовляв я бувало. "Вийди з цього кепського настрою! В свiй час, коли я ще був для тебе iдеалом мужчини (читач помiтить, як я силився пiдробитись пiд лолiтчину мову), ти завмирала, слухаючи платiвки найпершого спецiалiста по здр