Оцените этот текст:


 ------------------------------------------------------------------------
 Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
 OCR: Евгений Васильев
 Для украинских литер использованы обозначения:
 Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
 Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
 I,i (укр) = I,i (лат)
 ------------------------------------------------------------------------


   Так зветься четвертий роман з моКП  серiП  книжок  про  КиПвську  Русь.
Тепер, коли вже написано чотири романи, можна б, нe лякаючись  звинувачень
у претензiйностi, сказати, що авторовi хотiлося,  виходячи,  ясна  рiч,  з
його скромних сил, здiйснити своКрiднi художнi дослiдження народних  доль,
кожна з яких не втратила свого значення й сьогоднi. Отож "Диво" - це  доля
таланту, "Смерть у КиКвi"  -  доля  державноП  iдеП,  "Первомiст"  -  доля
народноП споруди. "Њвпраксiя" - роман про долю людини. А що доля  людська,
надто в трагiчних  ПП  вимiрах,  найвиразнiше  простежуКться  на  прикладi
жiнки, то й написано цей роман про жiнку, про трагедiю  розлуки  з  рiдною
землею, про трагедiю втрати любовi.
   П.ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ



   ПоруганiК же К слово лицемiрно,  от  супротивного  супротивное  явлопiК
являК;  поруганiК  же  образi   д:   поруганiК,   похухнанiв,   поiгранiК,
посмiянiК;i поруганiК Ксть слово с укором глаголемо.
   _"Iзборник" 1073_
   Тiльки й Ксть у нас ворог - наше серце.
   Благословiть, мамо,
   шукати зiлля. Шукати зiлля на
   людське божевiлля.
   П. Тичина


   БЕЗ НАДIЏ ПОВЕРНУТИСЯ

   Несподiвано  вiдкрився  Пй  жах  колiс.  Невпинне,  безжальне,   вперте
обертання. Мовчазна  безнадiйнiсть  руху.  Џхала,  Пхала,  Пхала...  Куди,
навiщо? Мов вигнаний  дух,  загублений  у  просторi,  приречений  блукати,
тулятися, поневiрятися, неспроможний зупинитись, пустити  корiння.  Людина
створена сидiти на землi чи отак Пхати безвiсти? Досi здавалося ЊвпраксiП,
що все ПП дотеперiшнК дванадцятилiтнК життя - то добрi колеса, переПзди  з
Чернiгова до Переяслава та до КиКва, а там з одного князiвського двору  до
другого, але то була Пзда з надiКю, з поверненнями, там  колеса  крутилися
вiд нижчого до вищого, вiд грiха до чистоти, до  праведностi  й  святостi,
вiд поразок до злетiв, там завжди над нею було лагiдне небо ПП  дитинства,
були земля i зело, були мамка Журина й ласкавi чеберяйчики, непомiтнi, але
всюдисущi,-  тепер  усе  лишалося  безнадiйно  й  безповоротно  позаду,  а
жорстокi колеса безжально, в тупiй упертостi вiдвозили ПП далi й далi  вiд
КиКва, вiд усього рiдного, вiд землi й неба, i дороги стелилися  ворожi  й
нiмi, земля не належала Пй, дiвчина не  належала  землi,  лишала  назавжди
свiт свого дитинства, а може, то дитинство полишало  ПП,  вiдрiкалося  вiд
неП. На Њвпраксiю нападав  темний  шал,  вона  билася  в  княжому  повозi,
шматувала на собi коштовний одяг, кричала на  Журину,  замiрялася  на  неП
маленькими кулачками, тодi заходилася в безсилих риданнях. Куди везуть ПП,
навiщо й чому? Як хотiла вона зостатися, вiдчути таКмницi  тоП  сили,  яка
скеровуК життя, i  яким  вiдчаКм  повнилася  вiд  думки  про  неможливiсть
повернутися. ПоПдеш - не вернешся. Нiколи, нiколи, нiколи!
   Заливалися  в  небi  радiснi  жайворонки,  кричали  у  вечiрнiх  травах
деркачi, кумкали в теплiй водi жаби, рипiли колеса, тривожно iржали  конi,
верблюди  одчайно  ревли,   вiддаляючись   вiд   звичних   сухих   степiв.
Роздратовано кричали  погоничi.  Дзвенiла  зброКю  киПвська  дружина,  яку
великий князь видiлив для супроводу княжни ЊвпраксiП.  Перегукувалися  мiж
собою саксонськi  рицарi,  посланi  маркграфом  Генрiхом  Штаденським  для
охорони його невiсти, яку звано тепер уже й не ЊвпраксiКю, а Пракседою, як
то водиться в латинян. А вона не чула нiчого. Дорога пролягла для неП, мов
жах колiс, безнадiйна, безкiнечна й нiма. Всi дороги будуть  нiмими,  коли
покинеш рiдну землю.
   Княжну везли на волах повiльно й обережно, як  пиво,  щоб  не  бовтати.
Повiз,  запряжений  шiстьма  бiлими  волами,  висококолiсний,  з  колясою,
кованою зовнi срiблом, усерединi встеленою схiдними  килимами  (на  бiлому
тлi - зелена плутанина трав, гiлля i пурпуровi квiти), пiдвiшеною на пасах
з воловоП шкури, в кiлькоро складених. Обозовi не було нi кiнця, нi  краю.
Дружина  кiнна  й  пiша,  саксонськi  рицарi,  священики  -  киПвський   i
саксонський, княжi коморники,  гриднi,  служебки,  повози  кiннi,  воловi,
двоколiснi вози, запряженi небаченими в цих землях страхiтливо  смердючими
верблюдами, конi,  вiслюки,  верблюди  пiд  тороками  -  сила,  багатство,
розкiш, пишнота.
   Коморники скакали поперед  безкiнечноП  валки,  щоб  на  княжих  осадах
зготувати належний нiчлiг для княжни ЊвпраксiП.  Там  розпалювали  довкола
вогнища, свiтили в осадi скiпки й свiчi, а дорога однаково  була  для  неП
темною. Рвало за серце вiд  дикостi  й  сваволi,  яких  зустрiчала  щодалi
бiльше. Мокрi лiси глузували з неП, перебiгаючи поперед валки з  мiсця  на
мiсце, вони затiвали якусь шалену крутняву, нiби велетенськi зеленi колеса
безнадiП, i тодi Њвпраксiя не витримувала, велiла зупиняти повiз, стрибала
на землю, ставала звичайною  дванадцятилiтньою  дiвчинкою,  хотiла  кудись
бiгти сама, йти без нiкого, лишитися  наодинцi  зi  свiтом,  з  вiтрами  й
небесами. Та небавом з гiркотою пересвiдчувалася, що тiльки й К  в  неП  -
земля пiд ногами, i  земля  та  була  така  слизька,  аж  здавалося:  свiт
розчахнеться на нiй. У розпачi Њвпраксiя падала в багнюку,  i  тодi  мамка
Журина схилялася над нею, гладила  ПП  м'яке,  мов  дим,  волосся  i  тихо
казала:
   - Дитино моя, жона Кси...
   Два сповiдники, обидва кiннi, обидва з мечами напоказ  (а  хрести  десь
захованi пiд чорними шатами): один з КиКва,  бородатий,  увесь  у  пишному
заростi, другий з СаксонiП -  обстрижений  i  слизько-виголений,  мов  той
утор, - виростали коло лежачоП дитини, мали потiшати  ПП,  бо  для  одного
була вона княжною, для другого жоною його  володаря  -  маркграфа,  обидва
вiдчували безпораднiсть власну й свого бога, бурмотiли  розгублено:  "Все,
що вiд природи, сумiсне з волею божою" (той, що  з  КиКва),  "Lamentes  et
flentes - стогнучи й плачучи" (той, що з СаксонiП).
   А безкiнечний обоз тим часом уперто  й  невпинно  просувався  вперед  i
вперед по ледве означених дорогах;  зоставалися  позаду  затаКнi  в  пущах
чотирилицi давнi боги, вмирали чотирисонцевi  розлогостеповi  днi,  малiли
чотиривiтровi руськi небеса. Втомливо-ляклива просонь струшувала  шептання
з трав, свiт облягали тумани такi  щiльнi,  що  в  них  не  лiтали  навiть
янголи, а то зненацька роздиралося  небо  й  падали  на  землю  бурi  i  в
несамовитих замахах розмiтали все навсiбiч, i тодi  Њвпраксiя  молилася  в
душi якiйсь невiдомiй силi, щоб щезло все, нiчого не зосталося, а вона щоб
опинилася вдома, у КиКвi, на Красному дворi, щоб  повернулася  туди,  куди
вже нiколи не вернеться.
   I тодi небеса зацвiтали слiзьми, i вiтри реготали  й  теле-сувалися,  а
над усiм напував безнадiйно-вбивчий_ _рух_ _колiс.
   Що дитина, а вже мовби й жона. Що далi  вiд  КиКва,  то  менше  мало  б
зоставатися в нiй дитинного свiту, натомiсть нахабно вривався у душу  свiт
дорослий,  породжений  оцим  невпинним  просуванням   уперед   i   вперед,
оновленням i змiною простору, борсанням помiж днями й  ночами  безберегого
моря часу.
   Чи ж безберегого? Навiть  не  озираючись,  бачила  Њвпраксiя  киПвський
берег своКП мандрiвки, золотi верхи великого города,  чула  дзвони  й  гук
людський, колотило ПП в  людськiй  суКтi  помiж  тими,  що  чимдуж  хотiли
допхатися до учти й до дарiв, якими щедро сипав  великий  князь  киПвський
Всеволод на честь  заручин  своКП  доньки  ЊвпраксiП.  Весiльний  обоз  до
далекоП СаксонiП починався коло Золотих  ворiт.  Передбачливо  зiбраний  i
зготовлений, вiн ще десь ховався до часу на киПвських площах i в киПвських
проПздах, а першою мала покинути КиПв, пройти крiзь  Золотi  ворота  вона,
молода княжна, власне, дитя недоросле, а вже  й  жона  якогось  невiдомого
маркграфа, багатства, могуття й зухвальства в якого стачило аж на те,  щоб
нахабно сягнути ПП руки.
   Князь i княгиня, верховнi iКреП церкви, мужi киПвськi старшi й  молодшi
стали на заборолi перед падворiтною церквою, верещали роги, гучали  котли,
крик бив у  небо,  а  небо  вiдлунювало  мiдним  дзвоном,  коли  Њвпраксiя
проходила через Золотi ворота. Князiвська гiднiсть  не  дозволяла  Пй  iти
пiшо, Пхати кiнно годилося мужам, воли заклечанi були для долання нудьги й
тягаря довгоП  мандрiвки,  тодi  ж  як  мала  покинути  вельможна  невiста
головний город землi своКП? Винесено ПП у вiдкритiй золоченiй лектицi,  що
нагадувала штудерний кораблик з рiзьбленим носом i круто стесаною  кормою;
лектику  несли  вiсiм  атлетiв-скороходiв,  несли  легко,   вправно,   без
щонайменшого схитування, так що Њвпраксiя й не сидiла,  а  стояла  посеред
нош,  не  торкаючись  до  стiнок  i  не  тримаючись  руками  -  стояла   в
розпачливо-урочистiй закам'янiлостi. З киПвського валу, iз заборола, мовби
з самого неба, летiли на неП квiти й вiнки; квiти  встеляли  дорогу,  вони
росли позад неП, вiдгороджували Њвпраксiю вiд КиКва, може,  й  навiки.  Нi
озирнутися, нi заплакати, нi закричати тужно...
   А позаду вже починав виходити з города обоз - одна половина  з  Золотих
ворiт, друга з Жидiвських, обидвi незабаром сполучилися  на  Бiлгородськiй
дорозi. Њвпраксiя перебралася з лектики в кутий срiблом пишний свiй повiз,
бiлi воли з заквiтчаними рогами,  спокiйно  ремигаючи,  потягли  коштовний
тягар. Усе потонуло в хмарах  куряви,  свiт  зник  з-перед  очей  нещасноП
дiвчини, i тодi вперше згадала вона про  свою  вельможнiсть  i  в  першому
нападi шалу закричала:
   - Наперед хочу!
   До Бiлгорода пiд'Пжджала попереду свого  обозу,  i  мiст  через  Iрпiнь
першими перейшли шiсть бiлих волiв, якi тягли срiблом кутий повiз, i  далi
обоз мав просуватися  таким  чином,  хiба  що  випереджали  його  надвечiр
комор-ники, щоб зготувати  нiчлiг,  та  нишпорила  обабiч  шляху  дружина,
запобiгаючи несподiваним нападам. Завжди-бо  знайдеться  досить  ласих  до
поживи, а про  обоз  княжни  ЊвпраксiП  вже  розлiталися  навсiбiч  чутки,
здивування й захоплення, так нiби ховалися там краса й багатства  а  усiКП
землi РуськоП: хутра соболинi, бобрянi, горностаКвi, чорних  кун,  песцiв,
бiлих вовкiв, стоси золотих штаб i пенезя, золотого  й  срiбного  начиння,
дорогоП зброП, садженоП самоцвiтами; золота було на возах i в тороках,  як
листя восени, а ще було без лiку всiлякого Пстiвного  припасу,  славетного
пива пшеничного, без якого слов'янськiй душi несила  прожити  бодай  день,
гнали цiлi табуни говяда на зарiз, отари овець, вели  сотнi  скакунiв,  за
кожного з яких можна б купити цiле село, везли корчаги меду, круги  воску,
шкiру, полотно, вовну, тут стачило  б  на  безтурботно-розкiшне  життя  не
однiй отакiй тоненькiй дiвчинцi, а тисячам людей.
   Вгиналася пiд обозом земля, курява  застеляла  пiвсвiту,  ночами  сотнi
вогнищ  рвалися  навстрiч  зоряному  небу;  у  болотах  i  багнах  стелено
нашвидкуруч мости,  а  коли  вiд  несподiваних  злив  зненацька  творилося
непрохiддя, тодi грузли воли й конi, тонули вози, мучилися без мiри  люди,
проклинаючи й далеку дорогу, i князiв, i самого господа бога, а  бородатий
сповiдник  молодоП  княжни,  не  наважуючись  картати  змучених  людей  за
богохульство, покiрливо пiдкидав Пм до вжитку  взятi  зi  священноП  книги
слова, сутi яких  не  мiг  дошукатися  нiхто:  "Проклинайте  землю  Мероз,
проклинайте землю Мероз!"
   Що то за земля, де вона й коли була така,- хто ж  то  вiдав?  ЊвпраксiП
уявлялася вона СаксонiКю, отою Нордмаркою, що нею  володiв  теперiшнiй  ПП
муж граф Генрiх  Штаденський,-  незнайомою  i  ворожою,  чужою,  як  слово
"Мероз". Проклинайте землю Мероз, проклянiть, проклянiть осадникiв ПП.
   Хоч кутий срiблом повiз був тяжкий,  шестеро  бiлих  волiв  тягли  його
дружно й уперто, погоничiв добрано було вмiло й передбачливо, та все  ж  i
вони неминуче мали  стомитися  вiд  далекоП  дороги;  одноманiтнiсть  руху
приспала пильнiсть, i якось на  непробитих  путiвцях  посеред  темних  пущ
княжий повiз потрапив  у  грузовисько.  Попервах  нiхто  й  не  переймався
занадто, воли собi брьохалися в трясовинi, погоничi дружно гейкали на них,
сподiваючись вихопитися на тверде, та ось помiчено, що лискучо-бiла шерсть
на волах густiше й густiше вкриваКться брудними  бризками,  високi  колеса
глибше й глибше врiзаються в пожадливу багнюку, а тим часом, не  лякаючись
болота, не вiдаючи остраху перед сутiнками, якi вже насувалися, не  дбаючи
про замучених, знесилених дощенту людей, дивилася на ПхнК  борюкання,  мов
на забавку, ляскала в долонi,  щоразу  зверталася  до  мамки  Журини,  щоб
спитати те чи iнше, а тодi несподiвано напав на поП  гнiв,  зогидилися  Пй
усi, звелiла забиратися всiм геть, випрягти  волiв,  залишити  ПП  саму  з
мамкою Журииою,  бо  вона  хоче  ночувати  ось  тут,  посеред  трясовиння,
закинута в пущi, загублена серед непробитих дорiг,  сама  пiд  небом,  пiд
мiсяцем, пiд зорями, як ночують i вiчно живуть чеберяйчики.
   - Правда, що чеберяйчики живуть так? - спитала вона в мамки Журини.
   - I так живуть, дитино,- зiтхнула Журина, вiдаючи  гаразд,  що  примхам
ЊвпраксiП немаК меж i тому не слiд противитися ПП забаганкам.
   Удвох зосталися вони в  багатому  повозi,  свiтив  з  неба  страхiтливо
величезний мiсяць, вiд багон тягнуло пронизливим  холодом,  вiд  якого  не
рятували нi  товстi  килими,  нi  м'якi  хутра,  бо  мерзло  посеред  цiКП
самотньоП неприкаяностi вже й не тiло - мерзла сама душа.
   ЛIТОПИС ДОПОВНЕННЯ
   Ганьби в лiтописи не заносили. Коли й написано,  що  Святослав  сплодив
сина з рабинею Малушею, то не вбачалося в тiм  нiчого  образливого,  бо  ж
вiдомо було всiм, кому треба: рабиня та  -  з  князiвського  роду,  донька
древлянського князя Мала, упокореного нещадпо-мстиво княгинею Ольгою,  яка
вiдторгнула Мала вiд його питомих Дерев i,  полонивши,  замкнула  доживати
вiк свiй у Любочi - мовби й князь i  водночас  раб,  а  донька,  виходить,
рабиня.
   I коли написано, як Володимир, утiкаючи  вiд  печепiгiв,  розгубивши  в
сутичцi всю свою дружину, сховався вiд смертi пiд мiстком у  Василевi,  то
не вважалося те ганебним боягузтвом,  а  лиш  винахiдливiстю  й  хитрощами
великого князя, хитрощi ж у тi часи ставилися мало_ _не_ _вище за розум  i
вiдвагу.
   I коли згадувано про  кульгавiсть  Ярославову,  то  не  для  приниження
Кства, а лиш для зайвого й недвозначного нагадування про те, що князь  сей
кульгавий був Кством, але не духом.
   Поштивiсть водила рукою лiтописця навiть тодi, коли розповiдав вiй  про
втечу з КиКва сина  Ярославового  Iзяслава,  вигнаного  киянами  в  спосiб
недвозначно-ганебний за те, що не дав людям зброП для оборони землi  своКП
вiд половцiв. Зате промовчав лiтописець, як Iзяслав, тиняючись i туляючись
по Њвропi, виторговував  цiною  землi  своКП  й  народу  свого  можливiсть
повернення до Киева i дiйшов зi своПм торгом i до германського  iмператора
Генрiха, й до папи Григорiя.
   Може, лiтописець плакав вiд ганьби, сорому й приниження, але  нiхто  не
бачив тих слiз.
   Тому й не дивуймося, що нiхто  з  лiтописцiв  не  наважився  загострити
перо, розвести чорне залiзо для незнищимого атраменту й записати на  шкiрi
телячiй, ягнячiй а чи й ослячiй про те, що лiта тисяча шiстдесят  восьмого
князь  Всеволод,  "п'ятимовне  чудо",   улюблений   син   Ярослава,   внук
Володимира, правнук Святослава,  зять  ромейського  iмператора  Костянтина
Мономаха, отець двох дiтей  вiд  ромейськоП  царiвни  -  сина  Володимира,
прозваного на честь вельможного дiда Мономахом, i доньки  Анни,  званоП  в
народi просто Янкою, що цей, отже, вiдзначений високим  походженням  i  не
менш високими родинними зв'язками князь по  смертi  своКП  першоП  дружини
вiзьме собi в  жони  не  принцесу,  не  сестру  iмператорську,  не  доньку
королiвську, князiвську чи бодай боярську, а просту переяславську дiвчину,
доньку веселого чоловiка Ясеня, що сидiв собi  вiддалiк  вiд  князiвського
двору,  гибiв  у  пiдчерев'П  Переяслава,  у  недостойнiм   пониженнi,   у
невiдомостi й нiкчемностi, знаний людям лише з  того,  що  стругав  дитячi
колиски.
   Ясень був вельми веселий чоловiк, але в лiтописах  годi  шукати  згадок
про веселих людей, бо ж вiдомо, що тiльки  рiвнi  смiються  мiж  собою,  а
лiтописи складалися  для  послiдовно-впертого  простеження  й  утвердження
людськоП нерiвностi, що неминуче супроводжуКться урочистiстю  й  надмiрною
поважнiстю.
   Простий колискар був далекий вiд спроб з'ясувати  свiй  веселий  норов,
вiн просто успадкував вiд предкiв звичай веселих  проводiв  зими,  старого
року, смертi й нестаткiв,  радiКвих  зустрiчей  весни,  ситих  днiв,  коли
колють свиней i рiжуть говяда або  внольовують  великого  звiра.  Не  слiд
вдаватися до припущень, нiби Ясень мав конче усвiдомлювати, що  за  смiхом
нiколи не приховуКться насильство, що смiх не викликаК кровi й полум'я, що
лицемiрство й  обман  нiколи  не  смiються,  а  завжди  надягають  машкару
поважностi, що смiх  знаменуК  не  страх,  а  ствердження  тоП  сили,  яка
походить вiд плодючостi земноП, народжень i вiчних оновлень,  вiд  Пдва  й
питва досхочу, що, в свою чергу, спричиняКться  до  безсмертного  тривання
поколiнь з дiда-прадiда.
   Де там! Ясень  був  задалекий  вiд  таких  глибокодумностей.  Вiн  собi
наспiвував, посмiювався в свiтлу, мов ясенева стружка, бороду  та  стругав
колиски. Вiн зпав, що колиску треба робити з дерева  бiлого,  легкого,  як
сон, i веселого, аби легко й щасливо вигойдувалися в таких колисках воПни,
хлiбороби, люди тямущi,  ловцi,  простi  люди  й  князi,  дурнi  й  генiП,
просторiки й недорiки. Щоправда, вiдомо було Ясеню й те, що з часом навiть
щонайсвiтлiше дерево тьмянiК, бачив вiн колиски старi й  темнi,  як  вiки,
але з тим бiльшим  запалом  стругав  новi,  свiтлi  й  веселi,  приказуючи
щоразу: "Аби нам колиски, а дiтей наробимо!"
   Про Ясеня можна б i не згадувати, бо роботi його судилася безiменнiсть,
як i всьому, що йде людям у щоденний ужиток, а сам вiн, хоч i став (цiлком
випадково, не забудьмо) сватом  князевi  Всеволоду  (згодом  i  не  просто
князевi, а великому киПвському князевi), нiколи до княжого двору допущений
не був, його рiдна донька вiдцуралася вiд батька i хтось  вигадав  згодом,
нiби вона не з  якогось  там  невiдомого  переяславського,  а  з  славного
половецького колiна, вiд хана Осеня. Безжальний час зробив своК, i  згодом
нiхто вже не мiг розiбратися: Ясень чи Осень. Всеволодове  ж  iм'я,  таким
чином, збережено було вiд зганьблення  перед  нащадками  за  такий  дивний
шлюб.
   Власне, нiчого дивного, коли згадати, що перша жона  у  Всеволода  була
ромейська царiвна Марiя Мономахiвна, отож од неП чи й просто завдяки своПй
допитливостi природнiй князь вiдав, як  влаштовувалися  шлюби  iмператорiв
грецьких. Довiренi люди iмператоровi роз'Пздилися по всiх усюдах,  збирали
з усiКП безмежноП держави найвродливiших дiвчат,  дбаючи,  ясна  рiч,  щоб
були  вони  знатного  роду,  але  щоразу  роблячи  винятки  для   особливо
вродливих, звозили тих дiвчат до Цареграда, ставили Пх  перед  свiтлi  очi
всемогутнього василевса, i вже вiн обирав ту, голову якоП мала  прикрасити
золота дiадема iмператрицi. Переяслiвська земля - то  не  iмперiя  ромеПв,
розсилати безлiч гiнцiв тут, власне, й не було куди: за день один  вершник
може проскакати по всiх селах i городках i визирить все,  що  треба.  Тому
Всеволод шукав собi жону в спосiб майже таКмничий, без зайвого розголосу й
без зайвих свiдкiв. Збирав дiвчат з усiКП переяславськоП землi перед  яснi
очi Всеволодовi княжий улюблений дружинник, вродливий чоловiк Жур.  Вiн  i
знайшов Ясеневу доньку Ясю, якiй судилося стати  княгинею  Анною,  собi  ж
запримiтив у далекiй лiсничiвцi  коло  Днiпра  дiвчину  ще  вродливiшу  за
Ясеневу доньку, та до часу  приховував  ПП  вiд  князя,  приберiгаючи  для
самого себе. Одружитися зразу пiсля князя не встиг, бо  напали  на  Руську
землю половцi, великий князь Iзяслав покликав  своПх  братiв  Всеволода  й
Святослава йти проти степовикiв, на Альтi була битва,  князiвськi  дружини
не втрималися, побiгли, князi й собi побiгли, опинилися аж у КиКвi, i  ось
тодi й сталося оте ганебне вигнання Iзяслава з КиКва простим  людом,  який
хотiв боронити свою землю вiд  зайд,  а  князь  боявся  довiрити  народовi
зброю. Утiкав великий князь Iзяслав з  синами  й  великим  обозом,  утiкав
Всеволод з молодою  своКю  княгинею.  Iзяслав  ударився  на  захiд,  шукав
притулку аж у польського князя Болеслава, а Всеволод опинився в Курську, у
вотчинi свого брата Святослава, бо в Переяславi не почувався безпечним  нi
вiд половцiв, нi  вiд  киян,  якi  посадовили  на  стiл  полоцького  князя
Всеслава, випущеного ними  з  порубу,  де  тримав  його  Iзяслав  ось  уже
тривалий час. Сина свого Володимира Мономаха послав Всеволод iз дружиною в
Ростов, а сам то знову брався до КиКва  зустрiчати  старшого  свого  брата
Iзяслава, який повернувся пiсля вигнання й криваво скарав киян,  то  бiгав
до брата Святослава, з  яким  змовився,  щоб  вигнати  Iзяслава,  може,  й
назавжди з КиКва, раз  той  не  зумiв  тривко  сидiти  на  столi  великого
Ярослава, отця Пхнього, не дав ладу землi,  не  прогнав  з  неП  половцiв,
мстився на киянах аж так, що  навiть  iгумен  Печерський  мав  утiкати  до
Святослава в Чернiгiв.

   Тодi як Iзяслав дбав лише про те, щоб повернутися на киПвський  стiл  i
привiв iз собою полки польського князя  Болеслава,  Святослав  самотою,  з
малою дружиною розбив коло  Сновська  дванадцять  тисяч  половцiв  i  став
славен  у  землi  своПй.  Всеволод,  хоч  за   життя   Ярослава   вважався
найрозумнiшим iз синiв i був найулюбленiшим чадом  великого  князя,  тепер
нiяк не мiг  знайти  собi  мiсця,  уже  навiть  син  його  Мономах  ставав
славнiший за власного вiтця; життя Всеволодове порушилося по смертi першоП
дружини, вiн метався туди й сюди, бiгав iз волостi у волость, нiде не  мiг
нагрiти мiсця, кидався то до Iзяслава, то до Святослава, але старший  брат
був, може, й  добрий  чоловiк,  та  мав  лихих  синiв,  надто  ж  старшого
Мстислава, який не любив нiкого й нiчого на свiтi, отож не любив  i  свого
високовченого стрия. Святослав  же,  виказуючи,  коли  треба,  хоробрiсть,
нiколи не забував про себе й  зумiв  намовити  Всеволода  проти  Iзяслава;
молодшi брати пiшли" на КиПв, сiли спершу  в  Берестовi,  а  коли  Iзяслав
виПхав iз города, то Святослав  перейшов  до  Киева,  а  Всеволоду  вiддав
Чернiгiв.
   За час цих метань народила нова княгиня  Всеволоду  сина  Ростислава  й
доньку, яку названо по-грецьки Њвпраксiя, що значило: "Щаслива".
   Дружинник Всеволодiв Жур, хоч i  з  деякою  прогайкою,  але  зумiв-таки
влучити хвилю й витягти з надднiпрянськоП пущi  оту  вогнистооку  дiвчину,
яку запримiтив, коли шукав жону для свого князя.  Однаково  ж  дiвчина  не
мала  куди  податися,  сидiла  в  глухiй  своПй  лiсничiвцi  й  ждала,  чи
проб'Кться хто крiзь пущу й умкне ПП в широкий  свiт.  Жур  пробився  раз,
побачив, уподобав,  поцiлував,  звелiв  ждати,  згодом  пробився  ще  раз,
посадовив на коня - i ось уже вигиниста чорнява лiсовичка стала Журиною  i
вже спородила дружинниковi сина, якого  названо,  аби  не  ламати  занадто
голову, Журилом.
   I чи то запримiтив занадто вродливу дружипницьку жону  не  байдужий  до
краси високоумний князь Всеволод i запрагнув мати ПП завжди  перед  очима,
чи то свiжоспечена княгиня Анна зледащилася за цi три роки аж так, що геть
забула своК походження, свого  веселого  батька  Ясеня,  своП  предкiвськi
звичаП, забула про вигодувапого нею первенця свого - сина Ростислава,  хоч
як воно там було, а тiльки сталося так, що Журину  взято  до  князiвського
бабинця годувальницею маленькоП ЊвпраксiП, i ось мала княжна, пiдростаючи,
зватиме Журила "братиком", як i  старшого  княжича  Ростислава,  а  просту
дружинницьку жону Журину - "мамою", тодi як свою  справжню  матiр  Анну  -
"княгинею". Бо не та мати, що народила, а та, яка вигодувала.
   ЧЕБЕРЯЙЧИКИ
   Њвпраксiя озиралася довкола  з  подивом,  обуренням  i  розпачем.  Вона
вслухалася в гамiр i колотнечу валки  i  ще  й  досi  не  йняла  вiри,  що
вiд'ПжджаК вiд КиКва далi й далi, вiд'ПжджаК  з  рiдноП  землi,  прямуК  в
якусь незвiдану далеч, полишаК все знайоме до схлипу в горлi, полишаК своК
дитинство, саму себе. А що ж тодi везе?! I хто бiля неП, i що попереду?
   Генрiх Штаденський, названий мужем  здаля  й  непевно,  прислав,  окрiм
сповiдника, що мав бути також за тлумача, ще  невеличку  дружину  з  шести
рицарiв та сьомого воКводи, високого, вельми спесивого, хоч i привабливого
лицем Рудигера.
   Саксонцi вiдзначалися червономордiстю; залитi пивом  по  самi  очиська,
вони так i липли до повозiв з бочками, пили й плямкали  од  самого  КиКва,
плямкали навiть увi снi, кректали вiд  вдоволення,  не  могли  нахвалитися
киПвським пшеничлим пивом, та ще й не  простим,  а  князiвським,  бо  коли
везеш княжну, то й пиво маК бути вiдповiдне. Рудигер, зовсiм юний i, може,
навiть сором'язливий десь там у душi, зовнi намагався  не  вiдставати  вiд
своПх кнехтiв, так само обпивався пивом до рiзачки в  мiхурi,  розплямкано
вигукував щось, пиндючився без мiри.
   КиПвськi дружинники, числом  вiсiм,  данi  ЊвпраксiП  для  супроводу  в
далеку Саксонiю, знай посмiювалися  з  обпитих  саксонцiв  та  виспiвували
лукаво:
   Котилося яблучко до города,

   А хто ж його взяв? ВоКвода!
   Натякали тут на отого графа,  що  винюхав  аж  так  далеко  гарне  дитя
Всеволодове - дитя зрiвнювалося з яблуком,  а  графа,  не  маючи  в  пiснi
такого кострубатого слова, звано за звичкою воКводою, i справжнiй  воКвода
Кирпа, наставлений над дружинниками, не брав цього на свiй карб i в  гадцi
не мав ображатися, бо належав до людей вдачi незлобивоП, сказати б  навiть
- веселоП, коли можна стосувати таке визначення до  його  суворого,  часом
жорстокого буття.
   Кирпа  дiстався   князевi   Всеволодовi   вiд   князя-колотника   Олега
Святославовича, вiн вiдбув зi своПм князем усi мандри й пригоди, якi  досi
випадали на долю Гориславовича (як звано Олега в народi), але все це  було
колись, все це лежало поза межами  пам'ятi  малоП  ЊвпраксiП,  вона  могла
сприймати людей зi свого оточення лиш як набридливi або приКмнi з'яви,  не
бачила за ними нiчого, декого й зовсiм не помiчала - були  для  неП  й  пе
людьми, а мовби тiнями. Рудигера мала знати, бо справляв  обов'язки  графа
Штаденського при урочистих покладинах i навiть цiлував ПП в iм'я  далекого
мужа пiд п'янi крики князiвськi. А Кирпа просто смiшний був  для  дiвчини:
якийсь перекошений, одна рука звисаК мало не до землi,  друга  пiдсмикнута
догори, так нiби замахуКться мечем чи сокирою, плечi в нього теж наперете,
сам невисокий, маслакуватий, а рамена аж розпихають  корзно,  очi  свiтлi,
поцяткованi, мов  пташине  яйце,  нiс  довгий,  рот  завеликиii  i  завжди
випускаК для усмiху всi зуби, якi маК, та ще  ж  зуби  тi  великi,  мiцнi,
якiсь мовби веселi, чи що,  аж  самiй  хочеться  засмiятися,  глянувши  на
Кирпу.
   Њвпраксiя допитувалася в Журини:
   - Вiн чеберяйчик?
   - Дитино, то ж воКвода Кирпа.
   - А якi чеберяйчики?
   Про чеберяйчикiв  розповiдала  Журина.  Давно-давно.  Може,  й  не  для
ЊвпраксiП, а для свого синочка Журила,  та  вiн  тепер  лишився  в  КиКвi,
прийнятий пiсля пострижин у князiвську дружину - на знак особливоП милостi
ВсеволодовоП, а молода мати мала Пхати в чужину з несвоКю дитиною, отак  i
лишалися чеберяйчики тiльки Пм двом, i, може, й мали вони тим часом  самих
чеберяйчикiв бодай на малу втiху.
   Та тiльки  ж  якi  вони,  тi  чеберяйчики?  Невже  не  схожi  на  вiчно
розвеселеного воКводу Кирпу?
   Њвпраксiя не давала Журинi спочинку;
   - Розкажи про чеберяйчикiв!
   - А розказувала ж тобi.
   - Щоразу неоднаково!
   - Бо й чеберяйчики неоднаковi.
   - А чи К вони в цих лiсах i травах?
   - Мають бути, дитино.
   - I скрiзь будуть?
   - Допоки й землi_ _РуськоП.
   - А тодi?
   - Тодi не буде.
   - То ми Пх покинемо?
   - Або ми Пх, або вони нас, дитино.
   - А я не хочу! Не хочу! Зупинiть усе! Далi не Пдемо! Не велю!
   I валка зупинялася й стояла день i два, виходили до неП мiсцевi людове,
несли малiй княжнi квiти, мед,  спiви,  любов,  а  вона  дивилася  на  них
зачудовано, розпачливо хапалася за Журину.

   - Це не чеберяйчики?
   У поблизьких од КиКва землях навстрiч княжнi  дзвонили,  били  клепала,
гудiли роги,  бояри  стрiчали  на  межi  своПх  вотчин  з  припросинами  й
частуваннями, священики виходили з молитвою, люд  проводжав  дитину-княжну
слiзьми, дарами й клечанням.

   Коли заради примхи ЊвпраксiП затримувався обоз у  лiсових  непрохiддях,
то йшли привiтати княжну або просто подивитися на неП вуглярi,  смологони,
лiсовики, бортники, косарi, ликодрачi, цюпкарi  -  нещаснi,  обдертi,  але
такi добрi на вид,  що  дiвчина  мимоволi  приймала  Пх  за  чеберяйчикiв,
вiдходила душею й велiла Пхати далi. А далi пiшов люд не те що байдужий, а
просто темний. Чийого  ми  князя?  А  хто  ж  то  вiдаК?  Княжна  киПвська
проПжджаК  нашими  пущами?  То  й  хай  собi.Були   непомiтнi,   мовби   й
неприступнi, як нiби справдi чеберяичики. Бо чеберяйчикiв теж нiхто нiколи
не бачив, хоч i вiдомо, що живуть вони в лiсах i серед трав. Пастухи?  Але
пастухи лiнивi од природи або вiд призвичаКння, тому нiколи й не надибують
чеберяйчикiв, хоч вiчно шукають загублену худобину.
   А чи iснують взагалi чеберяйчики i  якi  на  те  докази?  Вони  iснують
бiльше нiж будь-що.  Можна  б  навiть  стверджувати,  що  вони  вiчнi,  бо
породженi уявою. Людина вмираК, а дiм, зроблений  нею,  стоПть,  i  пiсня,
складена нею, спiваКться тисячу лiт,  i  казка  живе  спервовiку,  витвори
думки й уяви тривалiшi за саму людину. I правда про людину так само  iснуК
довше, нiж сама людина.
   А яка ж правда про чеберяйчикiв? ;;
   Мабуть, а може, й напевне, чеберяйчики всi однаковi. Побачити одного  -
однаково, що побачити всiх. Тому нiхто не може сказати, чи вони  вмирають,
чи живуть вiчно. Мабуть, вони  просто  К.  Не  живуть  i  не  вмирають,  а
присутнi на сiм свiтi завжди, як правда й мрiя. Бо що таке життя?  Iти  до
смертi неминуче. Вмирати в часi, рухаючись разом iз ним. Для  чеберяйчикiв
час не рухаКться. Вiчнiсть нерухома, як ставкова вода.  Завжди  i  нинi  й
навпаки, Пм притаманна вiчна сучаснiсть, як богам. Але вони  не  боги,  бо
нiкуди не йдуть i нi в що не втручаються. Пм невiдомий поквап,  не  знають
вони метушняви, колотнечi, все узгоджують iз сонцем, з мiсяцем,  з  порами
року, з Пх повiльними змiнами. Вiчний колобiг.
   Чи К в них дiти й дорослi? Нiхто не знаК. Коли  не  вмирають,  то  нема
старощiв, а коли нема старощiв,  то  навiщо  рости?  Мабуть,  вони  завжди
молодi, бо тiльки молодi вважають себе безсмертними.
   Џдять вони добре й часто, як у князя, хоч  i  не  працюють.  Що  Пдять?
Може, росу, може, пахощi квiтiв. Коли так,  то  знають  Пх  добре  бджоли.
Може, чеберяйчики й мандрують разом з бджолами,  перелiтаючи  з  мiсця  на
мiсце, щоб повсюди зустрiчати людей, визираючи з-пiд кожного гриба,  з-пiд
кожноП ягiдки, з-пiд кожного листочка.
   Яка в них робота? Дивуватися зi свiту, з його чудес i багатств,  нiколи
не знаючи нi спочинку, нi втоми в цьому. Ще - розносять вони згуки. Луна -
то справа чеберяйчикiв. Вони  залюбки  пiдхоплюють  кожен  гарний  звук  i
розносять його повсюди. Коли ж звук Пм  не  подобаКться,  вони  нiкуди  не
хочуть його нести i вiн умираК. Скажiмо, хрюкання дика. Або лайка поганого
чоловiка. Або...
   Чи К в чеберяйчикiв золото? У них К навiть те, що до часу приховане вiд
людських очей. Усе сховане пiд землею й пiд водою, бо то найлiпший сховок.
   Чи К в них iмена? Чи плачуть вони i чи лякаються? Чи  мають  спогади  й
молитви? Чи iснуК серед них любов? 1 чи К в них  книги  про  непотрiбнiсть
усього сущого й про необхiднiсть усього сущого?
   На це не може бути однозначних вiдповiдей.  Бо  чеберяйчикiв  багато  й
вони хоч i однаковi, та водночас i  рiзнi.  Однi  весь  час  ждуть  чогось
страшного, як ми - кiнця свiту. Другi смiються.  Третi  плачуть.  Четвертi
тягнуть до свого житла всiлякий надiбок. П'ятi  люблять  одягатися.  Шостi
люблять роздягатися. Деякi лякаються темряви. Iншi бояться тишi.  Ще  iншi
не переносять самотностi. Але все це мудрi переляки. Гiрше з  тим,  хто  з
переляку  став  невидимим  навiть  для  самих   чеберяйчикiв.   Тодi   цим
переляканим вiшають на щию дзвiночки, щоб Пх принаймнi  було  чутно,  коли
вже не видно. Взимку вони переважно сплять. Бо прокинешся серед  снiгiв  -
умреш вiд тишi й таКмничностi. Адже свiт, хоч i дивний, але  таКмничий,  i
на це нема ради. Не поможуть нi молитви, нi книги, поможе хiба що мова.  У
мовi вони кохаються. Кожен чеберяйчик мав свою власну мову.  Як  розумiють
один одного? Називають кожен своК. Той квiтку, той  струмок,  той  дерево.
Тодi  розповiдають  один  одному,  обмiнюються  словами-назвами.   I   все
називаКться неоднаково, але всiм зрозумiло.
   Вони неймовiрно терплячi, позбавленi злостивостi, а коли так, то  й  не
виказують своКП влади. У них кожен робить  що  хоче,  нема  слухняностi  й
покiрливостi, але б розумiння потреб.
   Чи в в них дурнi? Важко сказати. Бо дурнi завжди мовчать i  ждуть,  щоб
Пм сказали, що слiд говорити.
   Чи К  в  чеберяйчикiв  князi,  тiуни,  дружина,  восьмин-ники?  Коли  е
насправдi якийсь старший над iншими, то щоразу плаче, як вимушений завдати
комусь прикрiсть. А той його втiшаК. Влада виявляКться в бажаннях, але ж у
чеберяйчикiв немаК окреслених бажань. Коли, скажiмо,  хтось  iз  них  хоче
понюхати квiтку, то вiн нiколи не знаК,  яку  саме.  Тодi  для  визначення
бажаноП квiтки збираКться рада витончених примх, в яку входять чеберяйчики
з  потрiбним  досвiдом  i  суворо  обмеженою   уявою.   Бо   необмеженiсть
неприпустима, вона веде до зiпсуття. Заведе iнодi занадто  далеко.  Вiдомо
ж, що примхи в чеберяйчикiв, хоч якi несподiванi, крутяться  в  усталеному
колi узвичаКнь. Скажiмо, тi,  що  живуть  у  травах,  одягаються  травами,
харчуються травами, лiкуються травами, насолоджуються  травами.  Все  дуже
просто. I кожен повинен жити просто, як усi чеберяйчики,  тiльки  мудрiше.
Змагання в мудростi. А мудрiсть - це обмеження.  Для  того  й  iснуК  рада
витончених примх. Влади в чеберяйчикiв немаК, бо там над усiм пануК думка.
Коли ж стикаються думка i влада, то думка,  що  вiд  природи  гнучкiша  за
владу, завжди зможе уникнути, вислизнути i часом наробити лиха.  Лiпше  не
допускати таких небажаних зiткнень. Для  цього  в  чеберяйчикiв  так  само
слугуК  рада  витончених  примх.  Але  ж  ведеться  так,  що  лише   влада
встановлюК, хто мислить слушно  й  правдиво?  Не  в  чеберяйчикiв.  Правда
породжуК неспокiй, а вони над усе цiнують спокiй. Вони дарують його людям.
Може, на те й iснують у нашiй землi.
   А коли ти полишиш свою землю, що тодi? Тодi  чеберяйчики  теж  полишать
тебе.
   I не помiтиш цiКП страшноП хвилини, бо ж нiколи не бачила чеберяйчикiв.
   Лише через  багато  лiт  великий  поет  твого  народу  першим  побачить
чеберяйчика, а щоб йому повiрили, то назове його... зайчиком:
   Ой на горi-горi
   сидить зайчик.

   Нiжками чеберяК,
   ручками чеберяК -
   чеберяйчик.
   Справдi-бо: якi ж ручки в зайчика? Чеберяйчик - i бiльше нiхто iнший.
   Та про поета тим часом не могли ще  знати  нi  мамка  Журина,  нi  мала
Њвпраксiя.
   ЊвпраксiП хотiлося забути, що вона княжна,-  стати  б  знов  дитиною  i
повiрити, що то чеберяйчики послали з нею отого усмiхненого  вiд  вуха  до
вуха косоплечого безтурботного Кирпу. Тодi б не чулося сумних виспiвiв про
те, як "вiддавали молоду в чужодальню сторону", а лиш  весело  погукування
Кирпи, коли проскакував на  конi  повз  Пхнiй  срiблом  кутий  повiз:  "Не
журись, Журино!"
   Гикало щось  у  коневi,  гикало  мовби  й  у  самому  Кирпi  -  дике  й
вiдчайдушне.
   ЛIТОПИС
   НАГАДУВАННЯ
   Князi люто гризлися за владу й славу. Кожен був задоволений самим собою
i не дбав, чи хтось задоволений ним самим. Не лякалися нi бога, нi  чорта,
нi людських настанов честi й совiстi.
   Лiтописець мав би записати: "Князi гризлися за владу,  мов  вовки".  Та
лякливе його перо не зважувалося на таке, виводило  лише:  "Бога  забули".
Але ж бог - на небi, а на землi - королi  й  князi.  Коли  Iзяслава  кияни
ганебно вигнали з КиКва за те, що не змiг захистити  землю  вiд  чужинцiв,
вiн невдовзi повернувся з вiйськом польського князя  Болеслава  Смiливого,
вiдомстив киянам, у кожному бачив свого прийшлого ворога, може, й  супроти
рiдних братiв мав лихi намiри - хто ж те знав? Зате брат  його  Святослав,
який сидiв у Чернiговi, збагнув, що той  самий  Болеслав  польський  ще  з
бiльшою охотою помiг би здобути киПвський стiл йому, Святославу, бо ж  мав
жоною своКю доньку Святославову Вишеславу. Може, Святослав не просто думав
про таку можливiсть, а й заручився словом Болеславовим, може,  наштовхнула
його на такi думки молода його дружина Ода, графиня саксонська,-  про  все
те лiтописець мiг би вiдати, але знов же таки лякливо змовчав, хоча згодом
i вимушений був занести в пергаменти: "Святослав  же  бе  начало  вигнанью
братню, желая большее властi".
   Святослав вiдчув силу, коли вдалося йому, як сказано вже було, з  малою
дружиною розбити коло Сновська дванадцять тисяч половцiв.  Тодi  прикликав
iз Переяслава брата свого Всеволода, найученiшого, тихого, богобоязливого.
Зустрiв пишно, багато  хвалив  Всеволода,  хвалила  й  княгиня  Ода,  руда
бiлотiла саксонка, хвалили переяславського князя  високовченi  мужi,  яких
Святослав зiбрав у себе в  Чернiговi  для  уложення  "Iзборника"  всiляких
мудростей; влаштовано було багатоденнi лови, тодi почалися  учтування,  де
хвалено князiв обох i Антонiя Печерського, який утiк з  КиКва  вiд  гонiнь
Iзяславових, що, виходить, розповсюдилися не тiльки на простих киян,  а  й
на високих отцiв церкви, людей святих. Святослав, кругловидий, з  великими
вусами, з пiдстриженою бородою, чубатий, як варяг, хилився до  напахченого
ромейськими пахощами Всеволода, запально шепотiв: "Розумна  справедливiсть
вимагаК, щоб найсильнiшi були приборкуванi й щоб завдяки тому  принаднiсть
миру й тишi розповсюджувалася однаково на всiх. Iзяслав хоче лиха  й  нам,
брате, коли не випередимо його, то прожене вiн нас". "А що скажуть  люди?"
- обережно поцiкавився Всеволод. Хотiв ще додати: "А бог?",  та  Святослав
не дав йому докiнчити, ударив шепотiнням ще запальнiшим: "Люди? А що  вони
казали, коли виступав я супроти половцiв? I що б сказали, аби побiг з поля
пiд Сновськом? Коли ти Пм  даКш  князя  смиренного,  вони  називають  його
нiкчемним; коли  пропонуКш  чоловiка  з  характером  гордим,  зовуть  його
пихатим; коли вiзьмеш неосвiченого, його засмiють;  коли  ж  навпаки  буде
вчений, як ти, його вченiсть примусить говорити, що надутий вiн чванством;
коли буде суворий, його ненавидiтимуть, як жорстокого; коли ж  схоче  бути
поблажливим, звинуватять у надмiрнiй слабкостi; простого зневажатимуть, як
слухняного пса; сповненого проникливостi вiдтрутять, як хитруна; коли  вiн
точний, його назовуть дрiб'язковим; коли вiн умiК прощати,  звинуватять  у
недбальствi;  коли  в  нього  тонкий  ум,  йому   припишуть   марнослав'я;
спокiйного вважатимуть лiнивим; коли помiркований, так i знай, що назовуть
скупим; коли Пстиме, щоб жити, прозвуть ненажерою; коли ж стане пеститися,
звинуватять у лицемiрствi. Чи ж можна вгодити людям?"
   "А бог?" - усе ж зумiв  прохопитися  крiзь  оту  зливу  слiв  спокiйний
Всеволод.   "Лиш   те   святе,   що   не   може   бути   порушене   нiякою
ворожнечею,вiдповiв  уже  спокiйнiше  Святослав.-  Iзяслав  же   сповнений
ворожнечi до всього, нiкому не вiрить,  усiх  запiдозрюК  пiсля  того,  як
прогулявся аж до Болеслава. Задалеко бiгав, аби ми з тобою,  брате,  могли
сидiти тепер спокiйно. Чи волiКш побiгати ще далi за Iзяслава?"
   Брати з'Кдналися дружинами й пiшли  проти  Iзяслава.  Спокiйно  сiли  в
Берестовi, послали старшому братовi вимогу: "ВиПзди з КиКва!"  Куди  -  не
казали, бо той уже знав, як i куди втiкати, коли виганяють. Тiльки й того,
що виганяв спершу простий люд,  тепер  -  княжi  брати.  Всеволод  ще  раз
спробував повести примирливi розмови зi Святославом, але той при мовчазнiй
присутностi своКП княгинi, яка, здаКться, так i не  завчила  бодай  одного
руського слова, вiдповiв своКму високовченому братовi так само вчено:  "Що
суворiша iстина, то бiльше обурюК проти себе той, хто ПП проповiдуК у всiй
оголеностi".
   Святослав сiв у КиКвi, Всеволоду  вiддано  Чернiгiв,  Iзяслав  побiг  у
Польщу, а тодi аж до германського iмператора Генрiха.
   Донька Всеволода Њвпраксiя мала годi два роки. Занадто мала, аби на неП
витрачали атрамент i пергаментнi хартiП лiтописцi. Згадувано про  старшого
брата ПП Володимира Мономаха, що на той час уже вславився своКю вiдвагою й
справедливiстю,  зате  нiчого  не  знайдемо   про   чотирилiтнього   брата
Ростислава i чотирнадцятилiтню вже тодi сестру Анну, звану просто Янкою.
   Янка, як i Мономах,  була  донькою  Всеволода  вiд  ромейськоП  царiвни
МарiП,  тож  i  не  дивно,  що  вже  восьмилiтньою  заручено  ПП  з  сином
ромейського iмператора Костянтина Дуки, теж Костянтином. Царська кров мала
з'Кднатися  з  царською  ж.  Ромейський  царевич  пiдростав   у   далекому
Цареградi, мала княжна в Переяславi ждала, коли сяде на уквiтчану  червону
лодiю пiд золотим парусом i попливе  за  Руське  море.  Незабаром  прийшли
вiстi про смерть Костянтина Дуки - iмператора i  про  те,  що  василевсами
проголошено трьох його синiв - Михаiла, Костянтина й Андроника, а що  були
малолiтнi, то встановлено регентство над ними  матерi  ПхньоП  iмператрицi
ЊвдокiП. Так Янка отримала можливiсть стати згодом одною з iмператриць  за
умови, що в Цареградi правитимуть три брати-василевси, чому  пiдтвердження
вже було в недалекому минулому, коли за  часiв  Ярослава  ромеями  правили
брати - iмператори Костянтин i Василiй Македоняни. Однак восьмилiтня  Янка
побула "iмператрицею" лише одне лiто, бо престол у Цареградi захопив Роман
Дiоген, який незабаром потрапив у полон до туркiв-сельджукiв,  пiсля  чого
цареградцi викричали василевсом уже не трьох братiв  Дук,  а  лиш-  одного
МихаПла;  Костянтина  й  Андронiка  разом  iз  матiр'ю   Пхньою   ЊвдокiКю
вiдправлено, щоб не заважали й не чинили чвар, до монастиря -  захiд  знов
же таки звичний для передбачливих ромеПв. Це сталося тодi, як у КиКвi була
колотнеча з поверненням Iзяслава, Всеволод переживав каламутнi днi, не мав
змоги подбати про дванадцятилiтню свого доньку, та  й  що  б  мiг  удiяти?
Заручена   за   ромейсъкого   царевича,   що   став    тепер    малолiтнiм
монахом,виходила,  теж  мала  посвятити  себе  боговi  -  цього   вимагала
князiвська гiднiсть. Аби той ромейський царевич помер, вважалася б  вдовою
недiйПшлою, тепер же мала роздiлити його  долю.  I  мов  на  вiдшкодування
такоП тяжкоП втрати для князя, того ж року народилася донька Њвпракеiя вiд
новоП княгинi. Янка мала б зненавидiти  свою  зведену  сестру  вiд  першоП
появи на свiт, бо оте "Њвпракеiя", тобто по-грецьки - "Щаслива", кололо Пй
очi, натякаючи на власну долю, несправедливу й тяжку.
   Лiтописцевi було не до душевних порухiв малих княжен. Вiн-бо не встигав
простежити за тим, як металися по землi князi, як  племiнники  гризлися  з
дядьками, як спустошувалися землi вiд ратi й  продаж,  як  горiли  городи,
убожiли цiлi волостi.
   Занотував лiтописець, що через три  роки  пiсля  захоплення  киПвського
столу Святослав помер вiд болячки на карку, яку розрiзали досить  невдало.
Пiсля смертi тiло Святослава перевезено до Чернiгова й поховано  в  соборi
Спаса - уперше киПвського великого князя поховано було_  _поза  КиКвом,  а
iгумен Печорський Стефан навiть не велiв поминати його в монастирi,  бо  ж
"через закон седишу на столе".
   Жона Святослава саксонка Ода повернулася до своКП вемлi i ось за кiлька
лiт,  мабуть,  згадавши  про  малу  Њвпраксiю,  порадила  родичевi  своКму
маркграфу Генрiху Штаденському посватати киПвську  княжну,  з'Кднати  своК
багатство з киПвським.
   Чому Всеволод, який був тодi вже п'ять лiт  великим  князем  киПвським,
згодився послати доньку в жони чоловiковi, може, й багатому, але ж такому,
що не мiг нiяк дорiвнятися значенням своПм i становищем його доньцi? Нiхто
йе знаК того, коли ж лiтописець i знав, то промовчав, вичiкуючи, що з того
вийде, i лиш згодом, через багато лiт .зробив запис у хартiях  про  смерть
ЊвпраксiП, коли вона пiсля тяжких поневiрянь повернулася на рiдну землю.
   Та де ще той далекий рiк, а тим часом  дванадцятилiтнК  чисте  й  чесне
дитя мало на догоду й вдоволення когось Пхати в далеку далеч, i  свiт  для
нього поймався слiзьми й  безйадiКю;  усi,  хто  оточував  дiвчинку,  були
безмiрно старi, весь свiт мовби постарiв, а попереду теж  могли  ждати  ПП
лиш старощi й безнадiя.
   ЏП назвали ЊвпраксiКю, що означало: "Щаслива", i  тепер  це  видавалося
тяжкою насмiшкою.
   ОПУДАЛА
   Був мiсяць червень, мiсяць згуби чеберяйчикiв, коли в  лiсах  викопують
кущi  дивала  й,  розлякуючи  чеберяйчикiв,  струшують  корiння,  збираючи
червець. З ч'ервеця  робиться  барва  для  можних  свiту  сього,  для  шат
князiвських i королiвських, червець збирають купцi й  везуть  у  свiти,  у
багряних шатах викрасовуватимуться тi, хто мiг здобутися на  купiвлю  цiКП
барви, i нiкому не буде дiла до того, як i де добуваКться червець, в  якiй
нуждi живе той люд i  який  щороку  виникаК  переляк  i  страждання  серед
чеберяйчикiв,  бо  ж  для  них  смерть  кожного  кущика,  кожноП   галузки
вiдбиваКться болем i стражданням.
   Абат Бодо, вузькодосий i  гостроокий  сповiдник  i  тлумач  ЊвiпраксiП,
тяжко зносив незгоди путi, надто ж скаржився на цю дивну  й  дику,  як  на
його розумiння, землю. Жаби заважали йому молитися,  комарi  доПдалися  до
кiстки,  вiд  болiт,  здавалося,  вже  зовсiм  ослiп,  незмiрнi  простори,
безмежнi пущi, свавiльнi рiки - усе це сповнювало  абата  Бодо  покiрливим
вiдчуттям своКП малостi й безсилля. Вiн розпачливо хапався  за  думку  про
бога, але з жахом вiдчував, що в цiй землi не помагаК навiть бог,  бо  вiн
чи то втонув у бездонних болотах, чи заблукав на манiвцях мiж чорнолiсами,
чи був розметений свавiльними могутнiми рiками. КиПвський сповiдник мав би
каратися тяжче свого саксонського спiвбрата, бо ж один повертався  додому,
у лоно своКП церкви, у звичнiсть i усталенiсть, тодi як  другий  мандрував
свiт за очi, полишав рiдну землю, Пхав у  непевнiсть  i  невiдомiсть.  Але
киПвський священик,  поблискуючи  золотим  хрестом  на  заношених  рудявих
шатах, не дуже переймався тим, що ждало його попереду,- мандрував разом iз
своКю княжною охоче й навiть мовби звеселено, як  отой  дивний  косоплечий
киПвський воКвода, який знав лiсовi ходи, умiло знаходив князiвськi  осади
коло мостiв i на шляхах, i вже  йому  там  палено  вогонь,  печено  хлiби,
ставлено мерщiй  пиво.  I  воПни  в  того  воКводи  були  якiсь  простi  й
весело-приступнi, саксонцi ж вiдзначалися  задерикуватiстю,  зухвальством,
непокiрливiстю, а вже барон Рудигер, що вважав себе  у  всьому  намiсником
графа Генрiха, доводив абата Бодо до крайнiх  меж  душевноП  вичерпаностi.
Саксонцi, знай, обпивалися й об'Пдалися, допiзна  сидiли  довкола  вогнищ,
варнякали всiляку гидоту, реготали вiд соромiтницьких розповiдей, не  мали
сорому перед служителем бога, може б, стримувалися  бодай  перед  жiнками,
але в обозi, окрiм княжни ЊвпраксiП та Журини, не було жодноП  жiнки,  аби
не викликати колотнечi серед чоловiкiв. Абат Бодо страждав безмiрно. Лайка
й регiт, похваляння й чавкання, чорнi розкричанi роти  в  зблисках  мiцних
зубiв,   клекiтливе    хропiння,    сморiд    вiд    немитих    чоловiкiв,
солодкаво-нудотний запах кiнського поту, зiтхання волiв, скавучання  псiв,
яких кусали блохи, ревiння верблюдiв, що тужили за сухими  степами,-  такi
були ночi. А ранком саксонцi звiрячо  позiхали,  потягалися  з  трiском  у
суглобах, продирали горлянки лайкою i новими похваляннями. Рудигер надягав
лискучий панцир,  чiпляв  коштовнi  прикраси  i  йшов  питати  княжну,  як
спалося, був нестерпно-зухвалий, як завжди. Княжна  того  не  зауважувала,
зате абат Бодо щоразу намагався злагiднити грубiянство Рудигера, бо хiба ж
не покликанi служителi бога на землю, щоб усе злагiднювати, трудне  робити
приступним, гiрке - солодким для вищих користей?
   Рудигер недбало поплескував абата по плечу, вiд  чого  Бодо  щулився  i
карався ще бiльше, а свавiльний недорослий  барончик  простував  до  своПх
кнехтiв, обмiрковуючи якусь забаву на майбутнiй день - довгий, втомливий i
нестерпний, якщо не скрашувати його то тим, то iншим.
   У КиКвi Рудигер заступав самого графа Генрiха фон  Штаде,  одягнений  в
золочений графський панцир, з  коштовним  мечем,  з  величезним  нiмецьким
шоломом на зiгнутiй у лiктi лiвiй руцi,  став  вiн  разом  з  одягненою  в
багрянi,  тканi  сутим  золотом  шати  малою   ЊвпраксiКю   пiд   церковне
благословення, яке було мовби  й  справжнiм,  але  й  не  могло  вважатися
доконче справжнiм, бо ж не сам граф Генрiх стояв у  церквi  СофiП,  а  лиш
його  повноважний  замiнник.  Звичай  був  такий,  що  не  випадало,   аби
можновладець виПздив за  межi  своКП  землi  для  взяття  шлюбу,  водночас
невiста теж не могла мандрувати  до  свого  прийшлого  мужа  без  належних
зашлюбин. Тож i заступав володаря його  посол,  який  мав  на  якийсь  час
ставати мовби другою iпостассю свого  хазяПна.  Рудигер,  що  дорiвнювався
графовi Генрiховi й  вiком,  i  походженням,  i  багатствами,  а  може,  й
нахабством,  залюбки  згодився  вiдбути  далеку  подорож  до  КиКва;   мов
справжнiй жених, стояв серед золотого блимання свiчок у розспiванiй СофiП,
посипано його разом  з  малолiтньою  невiсток  житом,  пшеницею  й  усякою
пашницею, приймав вiн дари i вручав князевi Всеволодовi вiно за Њвпраксiю,
зi смаком i вмiнням учтував з князями й боярами, слухав пiсень про хмiль i
про "подушечку", разом з невiстою вiдведений був у князiвську ложницю, щоб
сповнити  належним  чином  звичай  покладин,  бо  ж   тiльки   тодi   шлюб
вважатиметься справжнiм i доконаним i княжна зможе вирушати в далеку  путь
до свого мужа.
   Покладини вважалися здiйсненими, аби лиш посол доторкнувся  колiном  до
ложа, але знахабнiлий Рудигер захотiв повалятися на  князiвських  перинах,
застелених парчею; вiн вказав зляканiй i розгубленiй ЊвпраксiП  на  широке
ложе, кинув посерединi оголений меч, завалився на перини просто в панцирi,
i ось так лежали якийсь час, роздiленi лише оголеним мечем, -  зiщулена  й
перестрашена дванадцятилiтня золотоволоса  дiвчинка,  у  самiй  сорочцi  з
тонкого, майже прозорого полотна, i  довготелесий  баронисько,  закутий  у
залiзо, в грубих чоботях, з  нахабним  усмiхом  на  ще  молодiй,  але  вже
достоту заматерiлiй мармизi.
   Князi Всеволод, княгиня Aннa, високi  гостi,  якi  за  звичаКм  умовних
покладин  перебували  в  ложницi,  вимушенi  були  мовчки   ii   покiрливо
спостерiгати все те, вдавати захоплення й радiсть, а Рудигер вiд  того  ще
бiльше  розсвипячувався  i  вже  навiть  пробував  у   своПй   сп'янiлостi
перекотитися через меч до ЊвпраксiП, пригнiтити ПП кволеньке тiльце  своПм
нещадним залiзом.
   Але князь Всеволод  сказав  тихо:  "Годi!"  -сказано  ж  було  так,  що
баронисько вмить пiдхопився з ложа.  КиПвський  князь  славився  вченiстю,
його хвалили за добрiсть, за любов до святощiв i до людей святих та церков
з монастирями, однак той, кому треба було знати, вiдав ще и про те, як при
цьому князi, що кохався в ромейських звичаях, випiкано  очi  непокiрливим,
як виламувано зуби тим, хто не дотримувався встановлюваного церквою посту,
як роздирано людей мiж деревами, як топлено в ополонках  з  i  непослух  i
непокору. Рудигер, хоч недiйшлий вiком,  мав  знатiП  все  про  киПвського
князя, тож i скорився одному лиш i'iого тихому нагадуванню: "Годi!"
   В путi над Рудигером не було нiчиКП влади. Њвнраксiя? Але ж  вiн  мовби
сповнюК обов'язок ПП мужа, принаймнi до тоП хвилi, коли впаде перед замком
Генрiховим передбрамний мiст, розчиниться брама й задуднять  старi  дубовi
дошки мосту пiд копитами коней. Не мiг зважитися  вигадувати  велiння  для
ЊвпраксiП, вiдбувався ранковими й вечiрнiми поверховими  чемностями,  якi,
треба визнати вiдверто, давалися йому нелегко, зате поза тим  вже  нi  вiд
кого не залежав, збував неувагою i нехiттю абата Бодо,  вигадував  усiлякi
забави зi своПми кнехтами, з яких  вирiзняв  найбiльше  кнехта  на  ймення
Хундертхемде, тобто "Сто сорочок", бо той рицар усе, що  здобув  чесно  чи
безчесно (хоч i важко сказати, де й коли рицар  мiг  добути  щось  чесно),
носив на собi: сорочки надягав одну на  одну,  корзна  так  само,  чоботи,
зброю, посуд в'язав до сiдла, напихав у торби, якими його чорний  бахматий
кiнь обвiшаний був, як городнК опудало брязкальцями.
   Нi в КиКвi, нi у виснажливiй цiй путi  не  змiг  Хундертхемде  доп'ясти
чогось  путящого,  бо  коштовностi  пильно  оберiгалися  в  церквах  i  на
князiвських дворах, хутряний звiр не давався до рук серед лiта, не  кажучи
вже про те, що в лiтнього звiра й хутро  нiкчемне,  руськi  невiсти  якось
умiло вислизали з рук у здобичливих  кнехтiв,  i  Хундертхемде  так  i  не
спробував жодноП з мiсцевих приваб.
   Тепер Пхали вони краКм, де люд добував загадковий червець,  сушив  його
на ряднах, готував для купцiв дорогий барвник. Хундертхемде спробував  був
набити кiлька торб сушеним червенем, та збагнув незабаром, що з того  мало
поживку, бо хитрi русичi не казали, що ж треба  ще  зробити,  щоб  червець
став отою червоною барвою для одягу, i кнехт з  прокляттями  й  пiд  регiт
своПх товаришiв вимушений був спорожнити своП торби, бо везти  в  Саксонiю
отих сушених черв'якiв було однаково, що набити стiльки ж торб саксонською
вайдою, з якоП, коли знаКш i вмiКш, можна виготувати досить  цiнний  синiй
барвник, та все ге, бач, вiдоме лиш оцим  землериям  i  зомлесидам,  а  не
вiльним рицарям, якi  покладаються  лиш  па  вiрнiсть  ока,  мiць  руки  й
гостроту меча.
   Аж нарештi доля змилосердилася над Хундертхомде, i якось, уранцi,  коли
ще лiсовi пташинi щебети не поглинутi були  клекотом  i  диханням  валкiП,
прискочив вiн до Рудигера, розчорвонiлий, з вилупленими  очима,  запiнений
вiд жадiбностi й зажерливостi.  Не  мiг  вимовити  слова,  липi  показував
кудись наперед товстою рукою, тяжко вiдсапував, так нiби не на конi  Пхав,
а нiс коня на iiласнiй спинi.
   - Що?! - спитав згодом Рудигер.
   - Там,- пробелькотав Хундертхемде,-там он...
   - Грабiжники? Хундертхемде сплюнув з недогадливостi молодого барона.
   - Там же ж! - страждаючи, здобувся вiн на вигук.
   Валка лиш ладналася в путь. Торочено сакви, запрягано  волiв  i  коней,
вози, наладованi небаченими багатствами, знов мали вирушати в свiй  похiд;
кожен iз саксонських рицарiв, сам Рудигер уже давно назирили собi  той  чи
той вiз i ждали тiльки,  коли  обоз  опиниться  серед  знайомих  гiр,  щоб
вiдчепити  вiд  валки  уподобане,  але  про  те  кожен  думав  осiбно,  не
змовляючись з iншими, те належало до тайнощiв,  i  коли  Рудигер  уподобав
собi повiз iз золотими чашами  й  блюдами,  а  Хундертхемде  -  з  чорними
рiдкiсними хутрами, то не мiг про те довiдатися нi бог,  нi  диявол,  отож
молодий барон не мав запiдозрювати у дурнуватому вигуку кнехта  натяку  на
те, що настав час переполовинювати валку  й  що  саме  вiн,  Хундортхемде,
зпайшов для того пiдхоже мiсце.
   - Ну, що тобi?! - вже розгнiвано перепитав  Рудигер.-  Там  галявина...
Галявина з коноплею. Серед лiсу... I конопля, як лiс,-  Хундертхемде  геть
знесилився вiд такоП тривалоП мови.
   - Конопля? - Кхидно поглянув на нього Рудигер.- Ти  хочеш  сказати,  що
нанюхався коноплi й  одурiв?  Але  ж  ти  нiколи  не  вiдзначався  великим
розумом. Здурiти може розумний чоловiк, а ти - Хундертхемде.
   Саксонцi  досхочу  посмiялися   над   дотепом   свого   барона,   однак
Хундертхемде не образився. Вiн пiд'Пхав до  Рудигера,  сказав  йому  майже
пошепки:
   - Посеред коноплi... стоять...
   - Ну? - барон поглянув на кнехта вже трохи стривожено.- Хто стоПть?
   - Стоять... У королiвських шатах... Багряно-червонi тати...  Неймовiрне
багатство...
   - Хто стоПть? - засичав знетерпеливлено Рудигер.- Ти хочеш сказати: нас
хоче перехопити якийсь король? Забрати всi цi незлiченнi багатства?..
   - Червонi шати... Новiсiнькi... стоять,-у Хундертхемде вже не було сили
пояснювати  нетямкуватому  бароновi.Стоять  посеред  коноплi...  Може,  цi
слов'яни вiдганяють горобцiв... Опудала... Але в новiсiньких  королiвських
шатах... Цiла здобич жде нас, бароне.
   - I ти це сам бачив?
   - Сам. Ще хiба лиш бог всевишнiй, та то вже знаК наш абат Бодо.
   - Тодi чому ж не забрав тих шат?
   - Бароне, Пх надто багато!
   - Навiть для тебе, Хундертхемде?
   - Навiть для мене!
   - Тодi Пдьмо вдвох!
   Вони вдарили коней в боки й поскакали поперед валки. Нiхто не встиг  за
ними, та й не намагався того робити.
   Галявина справдi небавом вiдкрилася Пм за високими березами, була довга
й вузька, протилежний край ПП  губився  десь  далеко,  вдарив  з  галявини
густий дух зелених зарошених конопель,  дивно  стеблистих,  чорно-зелених,
могутнiх, мовби то й не коноплi,  а  якась  лiсова  дика  рослина,  i  над
непробивною гущавиною  звабливо  червонiли  справдi  королiвськими  шатами
непорушнi опудала. Сонце било з-за дерев просто на червiнь тих шат,  i  на
зеленому тяi рослин, у ламливiй непорушностi  опудал  навiть  такi  низькi
душi, як Рудигер i Хундертхемде, готовi були побачити цiлий казковий  свiт
ще живих i давно вмерлих володарiв, якi навiщось зiбралися  сюди  з  усiКП
землi, зодягненi в пай-коштовнiшi строП, кожен клапоть з яких  вартий  був
цiлого села, а то й города. I що далi стояли опудала по галявинi, то дужче
яскрiли на них  багрянi  шати,  то  коштовнiшими  видавалися,  то  бiльшим
володарям малися б належати.
   - Бери тут, а я подамся далi! - гукнув Рудигер i погнав  коня  напролом
крiзь коноплю.
   Галявина, сказано вже, була вузькою i довгою-довгою, як сон, якийсь час
Хундертхемде вимушений був скакати  за  своПм  бароном,  тодi  звернув  до
першого опудала, щоб обдерти його з усiКю вмiлiстю, на яку був  здатен,  а
Рудигер  поскакав  далi  й  далi,  проламлюючись  крiзь  стiну   конопель,
метаючись мiж непорушною червоною сторожею, прямуючи до найдальших опудал,
якi чомусь припали бароновi до смаку найбiльше.
   Так i не отямившись  вiд  незбагненностi  цiКП,  може,  КдиноП  в  його
забiяцькому  життi  пригоди,  Хундертхемдс  обдер  одне  опудало,  недбало
запхнув червоне князiвське сукно до шкiряноП торби, взявся  був  за  друге
опудало, щоб обдерти його ще з бiльшим спритом, як якась сила змусила його
поглянути на барона. Не була то цiкавiсть, а скорше заздрiсть  i  звичайне
вояцьке намагання пересвiдчитись, чи Рудигеру не дiстанеться бiльше, однак
барона вiн не побачив, побачив лише його коня, який, мов  слiпий,  скакнув
ще двiчi чи  тричi  вперед,  тодi  вдарився  назад,  крутнувся  на  мiсцi,
схарапуджено кинувся вбiк. Рудигера не було видно. Впав з коня? Заплутався
в коноплi? Побачив щось на землi? Хундертхемде не роздумував, бо нiколи не
вiдчував у собi до того покликання. Вiн просто вдарив свого коня острогами
i погнав туди, де крутився кiнь Рудигера.
   Барон лежав серед потолоченоП коноплi обличчям  униз,  у  шиП  в  нього
стирчала коротка цупка стрiла,  вiн  уже  навiть  не  харчав,  кров,  яка,
мабуть, першоП митi вдарила потужним струменем  з  рани,  тепер  лиш  тихо
цебенiла, усе було таке загадкове й несподiване, що Хундертхемде навiть не
встиг злякатися або подумати, що для нього так  само  приготовлена  кимось
хижа  стрiла.  Вiн  озирнувся  знетямлено,  але  водночас  i  з   належною
пильнiстю, та не помiтив нiчого. Тихо бiлiли зi всiх бокiв галявини високi
густолистi  берези,  запаморочливо  пахла  конопля,  червонiли   над   нею
мiстично-коштовнi опудала, з-за берiз вiд  недалекого  шляху  з-пiд  сонця
iржали конi, iскрилося в росах все довкола, молоком повнився  цей  руський
ранок, який обiцяв бути таким розкiшним для здобичливих саксонцiв, а  став
ранком смертi.
   I зненацька на Хундертхемде напав дикий ляк.
   - А-а-а!-закричав вiн, мовби  криком  прагнув  вiдiгнати  вiд  себе  тi
нечутнi й невидимi стрiли, якi конче мали  прилетiти  на  цю  галявину,  й
погнав коня до берiз, до шляху, до своПх саксонцiв,  готов  був  падати  в
багно до нiг иузькопосому абатовi Бодо, аби лиш  вискочити  звiдси  живим,
вирватися, врятуватися.
   Догнав своПх, не мiг мовити слова,  крутив  зшаленiло  бульками,  хапав
повiтря, жалiбно хлипав ротом, його нiхто ПП не питав нi про що, тодi  вiн
сам здобувся на слово, вичавив з себе те саме, що казав недавно Рудигеру:
   - Там...
   Тiльки тепер це "там" сповнене було жаху, суцiльного здригання, було  в
цьому щось таке потойбiчне, що,  не  змовляючись,  киПвськi  дружинники  й
саксонськi рицарi вдарили своПх коней i кинулися за берези, i вже лиш  там
побачили, що  сталося,  тодi  обскочили  всю  галявину,  обнiПшiюрили  все
довкола, оглянули кожну березу. Нiде нiчого. Нi слiду, нi знаку,  нi  духу
чийогось. Мовби та  стрiла  впала  з  неба  i  призначена  була  саме  для
Рудигера, бо ж одна-Кдина з невiдомостi, а вже для  такоП  знiкчемнiлостi,
як Хундертхемде, то не дiсталося навiть стрiли.
   Кнехт пробував щось розповiсти, белькотiв про якiсь  королiвськi  шати,
про багряницi й скарлати,  але  посеред  коноплища  стояло  кiлька  старих
опудал. Смiх i сльози!..
   Кнехта поставлено перед княжною Њвпраксiею. Безладно бурмотiв  вiн  про
багрянi шати на галявинi, абат Бодо тлумачив недоладну мову  Хундертхемде,
кнехти реготали до слiз, неспроможнi стриматися навiть перед лицем  смертi
свого барона, це вже й геть розтелесувало  невдалого  шукача  пригод,  вiн
кинувся розстiбати свою торбу, нетерплячка тiпала  ним,  весь  заслинився,
захлинався й захлипувався, виштовхував з себе злi вигукування:
   - Ось... Покажу... Пересвiдчитеся!.. Дурнi!.. Свинi недовiрливi!..
   Рвав з торби те, що запихав туди  зовсiм  недавно,  коштовне  скарлатне
сукно, князiвськоП гiдностi шати, висмикнув щось, майнув ним проти  сонця,
що мало б заярiти на тканинi iак, як ярiло Пм в  очах  з  Рудигером,  коли
стали сьогоднi вранцi на краю галявини.
   Сонце  не  заярiло.  Нiхто  не  вигукував  од  захвату.  Бо  в  руцi  в
Хундортхемде був жмут староП змервленоП соломи.
   Може, вперше в життi рука ця опустилася розгублено, кнехт  злякався  ще
бiльше, нiж тодi, коло вбитого Рудигера, й  безрадно  спитав  не  знати  й
кого:
   - Як же це?
   - Conjuratores non gratis  -  свiдки  небажанi,-  промовив  абат  Бодо,
вбиваючи погляд у землю, щоб погамувати в собi спокусу  озирнутися  назад,
звiдки Пхали, або поглянути туди, куди прямуг.али.
   ЛIТОПИС ВИКРИТТЯ
   Про Всеволода записано  так:  "Князь  змолоду  був  боголюбивий,  любив
правду, був милостивий до бiдних,  шанував  Кпископiв  i  священикiв,  але
особливо любив монахiв, давав Пм усе потрiбно, був також воздержан i за те
любимий отцем своПм. У  КиКвi  мав  клопiт  з  племiнниками,  якi  просили
волостей. Вiн усiх Пх мирив, роздавав волостi. До цих  турбот  прибавилися
хворощi, старiсть, i став вiн любити молодих, радитися з  ними,  а  молодi
намагалися вiддаляти його вiд староП дружини, до людей перестала  доходити
княжа правда, тiуни стали грабувати, брати несправедливо пенi при судi,  а
Всеволод нiчого цього не знав у своПх хворощах".
   Про Iзяслава ще душевнiше: "Був  вродливий  лицем,  високий  i  повний,
норову незлобивого, кривду ненавидiв, правду любив, лестощiв  у  ньому  не
було, прямий був чоловiк i не мстивий. Скiльки  зла  йому  зробили  кияни,
самого вигнали, дiм розграбували, а вiн не заплатив Пм злом за зло, коли ж
хто скаже: вiн карав Всеславових визволителiв, то не вiн же це  зробив,  а
його син. Потiм брати прогнали його, i вiн ходив, блукав по чужiй землi, а
коли сiв на своПм столi i Всеволод прибiг до нього поконаниii, то  Iзяслав
не сказав йому: "А ви що менi зробили?" i  не  заплатив  злом  за  зло,  а
втiшив, сказав: "Ти, брате, показав до мене любов, ввiв мене на стiл мiй i
назвав старшим - так i я тепер не пом'яну першоП злоби: ти менi брат, а  я
тобi, i положу голову свою  за  тебе",  що  й  сталося.  Не  сказав  йому:
"Скiльки ви менi зла зробили, а  ось  тепер  настала  й  твоя  черга",  не
сказав: "Iди куди хочеш", але взяв на себе братню печаль i  показав  любов
велику".
   Невже лiтописець був так заслiплений, що не побачив нiчого,  а  чи  так
дорого йому заплачено за приховування iстини, бо комусь надто залежало  на
тiм, аби ввести в оману нащадкiв?  Щоправда,  подiП  мовби  й  стверджують
слова лiтописця, але  ж  подiП  теж  викладено  ним  саме  так,  щоб  вони
слугували для затемнення iстини.
   Коли вмер Святослав i в його зятя польського короля Болеслава  не  було
вже причини, щоб не помогти Iзяславовi знов повернутися до КиКва, той  дав
вигнаному киПвському  князевi  вiйськову  помiч,  i  вдруге  йшов  старший
Ярославiв син на КиПв, щоб, може, ще раз (i  знов,  мабуть,  не  своКю,  а
синовою рукою!) скарати непокiрливих киян, але брат його Всеволод, чоловiк
справдi вчений i, може, й незлобивий, коли йшлося про дужих, зустрiв  його
на Волинi з невеликою дружиною i без битви поступився мiсцем, сам запросив
старшого свого брата зайняти великокнязiвський стiл. Сам  Всеволод  сiв  у
Чернiговi. Туди незабаром приПхав Олег Святославович, вигнаний Iзяславом з
Володимира-Волинського, вiдданого Iзяславовому синовi Ярополку.  Олег  мав
батькову  вдачу,  вiдзначався  здобичливiстю  й  непосидючiстю,  незабаром
метнувся  в  Тмуторокань,  де  сидiв  ще  один   безземельний,   ображений
племiнник, син покiйного найстаршого Ярославового  сина  Вячеслава  Борис.
Разом iз Борисом, пiдмовивши половцiв, племiнники вдарили на дядька  свого
Всеволода, вибили  його  з  Чернiгова,  чернiгiвцi  прийняли  радо  Олега;
Всеволод, побитий i нещасний,  разом  iз  малими  дiтьми  вночi  втiкав  з
города, бiг до КиКва, просив помочi в Iзяслава, i той справдi, як записано
в лiтописi, пiшов на Чернiгiв, але не  так  для  помочi  Всеволоду,  як  з
намiром покарати й провчити племiнникiв.
   Була битва на Нiжатинiй  нивi  коло  Чернiгова,  i  там  загинув  Борис
Вячеславович, але загинув неспогадано й Iзяслав, бо нiколи не  може  нiхто
визначити наперед перебiгу й кiнця бодай щонайменшоП битви.
   Так Всеволод  несподiвано  став  великим  киПвським  князем,  не  маючи
суперникiв. На радощах вiн поховав Iзяслава в СофiП поряд з Ярославом, хоч
син i не дорiвнював  нi  в  чому  своКму  великому  батьковi.  Але  й  тут
високовчений Всеволод дiяв не без користi для себе. Бо ж поховання в СофiП
свiдчило не так про велич небiжчика, як про великодушнiсть  наступника,  а
ще: це був натяк на те, щоб i його, Всеволода, вдячнi нащадки поклали саме
тут, у цьому найпишнiшому храмi землi РуськоП.
   Аби не записано нiяких його безчесних учинкiв, подбав Всеволод,  цiлком
ймовiрно, також про те, щоб змовчано було про тi  три  лiта,  якi  Iзяслав
бiгав по Њвропi, торгуючи рiдною землею, яку продав i польському королевi,
й германському iмператору,  i  папi  римському  Григорiю  за  Кдину  цiну:
вороття  на  киПвський  стiл.  Будь-якою  цiною,  будь-якими  приниженнями
власними й усього народу свого - аби лиш вернутися!
   Болеслав польський вiдмовив у помочi, ще й позбиткувався над Iзяславом,
напустивши на нього ласих до поживи воПнiв, i тi трохи поскубли киПвського
князя, який вивiз  iз  КиКва  безлiч  коштовностей.  Тодi  Дмитрiй-Iзяслав
прибув у Майнц i, як  записав  у  своПй  хронiцi  Ламберт  Герсфельдський,
принiс iмператоровi Генрiху "неоцiненнi  багатства  в  золотих  i  срiбних
сосудах i неймовiрно коштовних шатах i просив його,  щоб  вiн  надав  йому
допомогу проти його брата, який силою позбавив його  влади  i  утримуК  ПП
лютою тиранiКю".
   Хоч КиПв був задалеко вiд Майнца, аби iмператор Генрiх вiдразу збагнув,
за кого подати свою руку, все ж послано було туди  посольство  на  чолi  з
трiрським  пробстом  Бурхардом.  Звелено  було  посольству   запропонувати
Святославу покинути стiл, iнакше, мовляв, доведеться йому  "в  найближчому
майбутньому випробувати силу зброП й могутностi германськоП держави".
   Бурхард був рiдний брат Оди, жони СвятославовоП, вже  це  свiдчило  про
несправжнiсть  погроз  германського  iмператора.  Коли  ж  посол  розповiв
киПвському князевi про клопоти Генрiховi з саксонцями й  папою  ГригорiКм,
то гострий розумом Святослав одразу збагнув, що йому  не  погрожують  -  у
нього просять. Дружини для помочi вiн не мав та й не мiг послати аж у таку
далеч, але  багатствами  подiлився  радо.  Германський  хронiст  захоплено
розповiдав, що Бурхард "вернувся вiд  короля  руських  з  такими  багатими
дарами в золотi й срiблi й дорогих одежах, що нiхто  й  не  згадаК  такого
iншого випадку, щоб  водночас  у  германську  державу  було  ввезено  таку
силу-силенну".
   Посольство Пздило довго, та Iзяслав i  не  ждав,  що  воно  привезе,  а
мерщiй погнав свого сина  Ярополка  до  самого  папи  римського  Григорiя;
просив допомоги, обiцяючи взамiн зробити Русь леном святого Петра,  iнакше
кажучи, продавав свою землю ще и римськiй церквi.
   Папа допомагав не силою,  а  словом,  слово  ж  папське  втiлювалося  в
послання до земних владик.  Обдарував  вiн  таким  посланням  i  "Дмитрiя,
короля   руського",   себто   Iзяслава:   "Син   ваш,   вiдвiдавши   город
апостольський, прийшов до нас i, бажаючи з рук наших отримати  королiвство
в дар вiд святого Петра,  висловив  належну  вiрнiсть  тому  ж  блаженному
Петру, князю апостолiв. Ми згодилися на просьбу й  обiцянки  сина  вашого,
якi здавалися нам справедливими, як тому що данi за вашоП згоди, так i  по
щиростi  вiдвiдувача,  й  передали  йому  кормило  управлiння  над   вашим
королiвством вiд iменi блаженного Петра - з тим намiром i побажанням,  щоб
святий Петро своПм заступництвом перед богом хранив вас i ваше  царство  i
всi вашi блага i сприяв вам до кiнця життя вашого утримати царство ваше  у
всiлякому мирi, честi й славi".
   Послання вручене було Iзяславовi папськими  послами,  якi  передали  ще
багато ненаписаного, i з усього того виходило й геть несподiване.  Iзяслав
втрачав владу, передану папою Ярополковi, мав прийняти католицтво сам_  _i
вся_ _його Русь "за його сприянням". Виходило, що й влади нема, i сприяння
подай цим зажерливим римським отцям.
   Iзяслава  порятувала  вiд  остаточного  зганьблення  й,  може,  вiчного
прокляття смерть Святославова. Забувши про своП обiцянки  папi  римському,
Ярославiв син кинувся додому, де без перешкод сiв на стiл киПвський, а  за
два роки, як уже сказано було, полiг у битвi пiд  Чернiговом  i  похований
урочисто Всеволодом у СофiП, так нiби мав перед землею  Руською  щонайвищi
заслуги.
   У битвi на Нiжатинiй нивi поряд з багатьма незнаними  й  двома  князями
полягли також знанi дружинники  княжi  Iван  Жирославович,  Туки,  Чудинiв
брат, Порей i Жур - Всеволодiв найдовiренiший чоловiк, а  водночас  i  муж
Журини, мамки й годувальницi малоП ЊвпраксiП. I чи то вже так княгинi Аннi
хотiлося спровадити Журину геть з КиКва, чи  то  старшi  дiти  Всеволодовi
Володимир та Янка захотiли пониження своКП молодшоП сестри, чи й сам князь
з  якихось  незбагненних  мiркувань  вирiшив  позбутися  своКП   вродливоП
маленькоП доньки, але сталося  так,  що  Њвпраксiю  швидко  й  без  вагань
вiддано за саксонського  графа,  родича  Оди  СвятославовоП,-  вчинок  для
киПвського великого князя дивний. Досi простi графинi  ставали  княгинями,
тепер княжна мала перетворитися на графиню - не було в тому  нiякоП  честi
для РуськоП землi,  не  було  честi  й  для  Всеволода,  глибоко  нещасною
почувалася Журина, вiдiрвана вiд свого Кдиною сина, мало втiшена й тим, що
князь узяв його до своКП молодшоП дружини,  ще  нещаснiшою  за  всiх  була
Њвпраксiя, хоч i названа була вiд народження Щаслива.

   ПЕРЕМIНА
   Зi смертю Рудигера  з  ЊвпраксiП  мовби  знято  було  невидимий  тягар.
Вiдчула себе вiдразу вiльною, повернувся до неП  свiт  дитячих  захоплень,
охоче мандрувала тепер по безмежнiй землi, не переймаючись тим, куди Пде й
що покидаК, могла милуватися квiтами й травами, збирати  листя  й  торiшнi
жолудi,  допитуватися  в  Журини,  чи  то  не  чеберяйчики  ховаються  пiд
жолудевими шапочками. Вiдкрилася Пй якось нiби одразу пуща, йшла назустрiч
розлегла, темна, в непрохiддi трясовин i завалiв,  в  запахах  плiсняви  й
гнилизни,  повна  пташиного  щебету,  ревiння  зубрiв,  нiчних   потаКмних
тупотiв, шелестiв, трiскiв, шерехiв.
   Якось пильнiше придивлялася до людей, що сидiли на придорожних  осадах.
Здичавiлi  самiтники,  сумiш  грабiжникiв  i  волоцюг,  волохатi,  немитi,
збайдужiлi до свiту, який поводився з  ними  твердо  й  жорстоко,  насилав
снiги, бурi, лихих подорожнiх, диких  звiрiв,  самотнiсть,  мор.  Нiде  не
стрiли нi жiнки, нi дiвчини: не могли втриматися серед дикостi, втiкали  з
осад, лишали самих чоловiкiв, бо тим вiд  народження  судилася  самотнiсть
тяжких обов'язкiв. Одного разу все ж трапилася жiнка. Була вже така стара,
що й сама  не  вiдала:  живе  чи  вмерла  давно.  Журина  розпитувала  ПП,
Њвпраксiя злякано позирала на стару, не вiрила: невже на свiтi буваК ще  й
таке?
   Вбитi сини, муж, вона хоче вмерти, а боги велять: "Живи!" I  ось  живе.
Тягне хмиз до осади, зiгрiваються люди, коли проПжджають, Псть? Що дадуть.
Коли довго нiхто не Пде? Тодi так живе.
   Њвпраксiя вжахнулася. Звелiла скидати припаси з одного воза, з другого.
Стара хитала головою. Однаково не напасешся до смертi. Нема  зажерливiшого
за людину.
   Ще довго згадувала Њвпраксiя стару, допитувалася в Журини: "А взимку? А
вночi? Не страшно Пй самiй?"
   Потiм забула, може,  й  назавжди.  Бо  ж  мала  князiвську  голiвку,  а
князiвськi голови так влаштованi: бiльше забувати, анiж тримати в пам'ятi.

   Гостювала в невеличких городках i в таких великих городах, як  Лучеськ,
де сидiв князь Ярополк, були високi вали над Стиром, похмурi воП з довгими
списами, густi меди й  набридливi  молитви.  Але  не  затримувалася  нiде,
хотiла Пхати, просуватися вперед, бачити бiльше,  насолоджуватися  свiтом,
радiти з життя, смiятися до сонця, до дерев,  до  рiк  i  струмкiв.  Далi,
далi, далi!
   Почалися передгiр'я Карпат. Дорога пролягала мовби по дну  велетенськоП
миси, краП  вивищувалися  зеленими  валами  лiсiв,  таких  недосяжних,  що
хотiлося плакати вiд безсилля. Тодi була шалена клекотнява гiрських рiчок,
похмурi верхи гiр, хмари вгорi, хмари внизу пiд ногами,  колючiсть  ялиць,
загадковiсть широколистих папоротникiв, круглi лоби  камiння  в  струмках,
лизаного водою цiлi вiки.
   Ночами Њвпраксiя не хотiла йти до осад, сидiла  коло  вогнища  поряд  з
Журиною, священиками й Кирпою, який не вiдступався  вiд  ЊвпраксiП  нi  на
крок.  Загадкова  темрява  причаКно  обступала  мiдявий  вогонь,  стрiляло
палiччя, бахкало гранчастими гострими iскрами в чорну сутiнь,  душа  вогню
вiдлiтала у високих сплесках полум'я, лишався жар, брався сивим попелом  -
так сиве шумування старостi обступаК молоде життя. Але Њвпраксiя  була  ще
далека вiд тривог старiння, Пй хотiлося вогню  ще  й  ще,  сама  пiдкидала
палiччя  до  вогнища,  пiдстрибувала  вiд  пустощiв,   обпiкалася   жаром,
вiдскакувала  з  вереском,  коли  надто  довгий  пожадливий  язик  полум'я
виривався з вогню i бив убiк, а тодi шугав високо-високо  в  саме  небо  i
здавалося, вириваК з пiтьми довколишнi задумливо-соннi гори, i гори  були,
як пiтьма, а пiтьма ставала довкруг, мов гори, i ЊвпраксiП навiть хотiлося
б жити в отаких горах, якби не знала великих рiвнин, якi  вiдбилися  в  ПП
дитячiй пам'ятi зеленими хвилями довiку.
   Шлях ЊвпраксiП вiв до Кракова, далi через Чеський лiс до Праги, тодi до
Естергома до тiтки АнастасiП, колишньоП королеви угорськоП, а  вже  звiдти
по Дунаю до Регенсбурга, де вже була Германська iмперiя. Цим шляхом  Пхала
колись ПП тiтка Анастасiя, Пхала й друга  тiтка  Анна  в  жони  до  короля
франкiв Генрiха. Анна мала  бути  дружиною  сина  германського  iмператора
Конрада, але Конрад вiдповiв вiдмовою на  послання  Ярославове.  У  Майнцi
Анна зустрiлася з Генрiхом германським, який вельми шкодував, що дiсталася
вона в жони темному Генрiху франкському, а не йому, та вже нiчого  не  мiг
вдiяти. Тiтки в ЊвпраксiП мали долю лiпшу,  усi  три  стали  Квропейськими
королевами, усiх трьох пошлюблено вже в зрiлому вiцi, не довелося Пм отак,
як Пй, дiтьми мiряти далекi дороги та ще й задля чого?  Аби  стати  якоюсь
графинею на окраПнi iмперiП!
   У горах дороги неминуче зводяться до одноП або небагатьох, через що рух
на них безугавний навiть уночi. Пдуть кудись  воП,  Пдуть  духовнi  особи,
державнi люди, гiнцi з грамотами, посли, збирачi данин,  каравани  купцiв,
монахи-втiкачi,  вiчно  шукають  пристановища  нещаснi   раби,   метаються
грабiжники,  волоцюги,  наскакують  кочiвники,  якi   живуть   на   конях,
випереджають усi чутки й вiтри, ведуть вовче життя.
   До мандрiвникiв у горах ставляться з пересторогою й острахом, осади тут
будують на  малоприступпих  верхах,  ховають  у  гущавинах,  за  закрутами
потокiв; у горах життя завжди  було  нужденне  навiть  для  тих,  хто  там
освоПвся так чи iнакше, для замандрованих же людей, надто бiдних, тут було
просто лихо, i вони проклинали той день, коли вимушенi були полишити  свiй
дiм.
   Велетенський обоз  руськоП  княжни  наповнив  гори  клекотом,  подивом,
заздрощами. Коли хто й хотiв би напасти на нього, неминуче напотикався  на
залiзну  стiну  киПвських  дружинникiв,  розставлюваних  воКводою  Кирпою,
звичним  до  далеких  виправ,  так  умiло,  що  здавалося,  нiби  охороняК
багатства киПвськоП княжни незлiченне вiйсько. Коли ж дехто з  челядинцiв,
зляканий далекою дорогою, сумуючи за домiвкою або й просто бажаючи  урвати
з ласого обозу, пробував утiкати з  возом,  або  кiнно,  або  на  ослi  чи
верблюдi, то його ловлено вже й не киПвськими дружинниками, а  саксонцями,
якi волiли б повезти все до СаксонiП i вже коли й розкрадати,  то  в  себе
вдома для себе, а не для когось.
   Њвпраксiя збувала неувагою велике й заплутане життя свого  обозовиська,
то заглиблена  була  в  свою  дитиннiсть,  то  зненацька  вибухала  в  нiй
князiвська пихатiсть, гнала тодi вiд себе навiть мамку Журину,  зодягалася
в паволоки, висiдала з кутого срiблом вiзка, велiла нести себе  в  оббитiй
ромейськими золотними тканинами лектицi, i восьмеро  дужих  смердiв  легко
несли маленьку  княжну,  а  вона,  пiдiбгавши  губенята,  кидала  навсiбiч
погiрдливi погляди, так нiби справдi зготовлялася володiти не  якоюсь  там
германською окраПнною маркою, а цiлим свiтом.
   У Краковi на честь ЊвпраксiП  влаштовано  було  кiлькаденне  учтування,
були славетнi слов'янськi кашi, меди холоднi й гарячi, пива, печенi,  були
зальоти вродливих i гордих  воКвод,  задаровувано  Њвпраксiю,  священикiв,
дружинникiв, Журину, влаштовано лови пташинi для  забави  руськоП  княжни,
спiвано Пй пiсень веселих i сумних, як великi слов'янськi  рiвнини;  князь
просив загостювати хоч i до весни, бо, власне, й не мала б куди квапитися,
та Њвпраксiя була вперто-невблаганна: далi, далi, далi!
   Сама не знала, куди поспiшаК, але по  смертi  Рудигера,  коли  спав  Пй
залiзний тягар з душi, коли щезло з-перед очей оте, як посол  Генрiха  фон
Штаде вгнiчував залiзним панциром княжi перини, намiряючись  розчавити  ПП
тендiтне тiльце, вона мовби позбулася страшноП  мари.  Не  було  тепер  не
тiльки Рудигера з його нахабним залiзом на  беззахисно-м'якому  киПвському
ложi - не iснував i  сам  граф  Генрiх.  Не  хотiла  думати,  хто  прибрав
Рудигера: чи то князь Всеволод, у якому, може, зворухнулася образа й  бiль
за доньку, коли згадував знахабнiлого рицаря на ложi коло неП, а чи й  сам
Генрiх, який прибирав свiдка, бо ж свiдки, як  сказав  абат  Бодо,  завжди
небажанi. Њвпраксiя вже вiдала, як прибирають свiдкiв. Коли графиня Ода по
смертi  Святославовiй  повернулася  разом  iз  сином  своПм  Ярославом  до
ГерманiП, то вивезла всi багатства, призбиранi киПвським князем. А  що  не
могла довезти Пх в таку далеч, то  закопала  десь  на  Волинi,  повбивавши
всiх, хто помагав ховати скарби. Про  те  говорилося  в  КиКвi  з  таКмним
острахом серед простого люду i з хижим вдоволенням  серед  можних.  Княжим
дiтям про те й не казано, але вони довiдалися вiд  мамки  Журини,  яка  не
зносила щонайменшоП несправедливостi, а тут же йшлося про страшний злочин.
   Та тепер ЊвпраксiП навiть подобався отой германський звичай позбуватися
свiдкiв. Ненависного Пй Рудигера усунуто, прибрано  навiки,  коли  б  вона
могла те зробити сама, то не вагалася б  жодноП  митi,  бо  ж  почувалася_
_нинi_ _вiльною, вiльною, вiльною!
   Гнала обоз, квапила, не давала перепочинку, забула про чеберяйчикiв, не
лякалася залишити рiдну землю. Далi, далi, далi! Куди, навiщо?
   У Празi князь був ще  добрiший,  нiж  у  Краковi,  мовив  до  ЊвпраксiП
ласкаво, нiжно, видно, вважав ПП дитиною, а вона ж була  киПвська  княжна,
германська графиня, шлюбна жона, вона везла стiльки багатств, що  могла  б
купити цiлу державу.
   У Празi на кам'яних будинках висiченi були ведмежата, троянди й терези.
Вулички такi, що Пх можна перегородити списом. У тiсних завулках  ховалися
закоханi й грабiжники. Сiрий  камiнь,  залiзнi  стебла  кованих  гратниць,
чотирикутнi похмурi вежi, вороння над вежами,  пiнявi  пороги  на  широкiй
Влтавi - все мовби нагадувало КиПв, як  i  в  Краковi,  як  у  Луцьку,  як
повсюди, де проПздила, може, тому й утiкала швидше далi вiд  цих  городiв,
утiкала вiд спогадiв, вiд дитинства, утiкала в  суворiсть,  в  чужу  мову,
билася об  неП,  нiби  об  камiнь,  обпiкалася  словами,  неначе  соромом,
намагалася вирватися з ПП оболонки на волю, на широкий свiт.  Далi,  далi,
далi!
   Гори кострубатилися чорнолiсом i кам'яними вежами, гарцювали на вузьких
курних дорогах чорнi конi, яструби шугали з безмежжя  пiднебесь  просто  в
очi,  прямо  в  душу.  Њвпраксiя  заплющувала  очi.  Вiддавали  молоду   в
чужодальню сторону...
   В Естергомi не знайшла тiтки, молодий король вiдправив удову-королеву в
ПП гiрський замок  Агмунд,  i  хоч  Њвпраксiю  приймано  по-королiвському,
ставлено найкращi в усiй Њвропi вина, вона не затрималася надовго, звелiла
братися на Лабу, просто до Нордмарки ГенрiховоП, вiдразу в Саксонiю.
   Гори й лiси супроводжували тепер ПП невiдступне. Сiрi,  як  сум,  птахи
круглооко  дивилися  на  звивистий  обоз,   мовчки   супроводжували   малу
Њвпраксiю, вузькоплечу дiвчинку у довгiй коштовнiй сорочцi - ще в сорочцi,
а не порочнi, бо непорочна,  непорочна!  А  ЊвпраксiП  вiд  тих  сумовитих
птахiв захотiлося високих  трав,  щоб  з'Кднати  з  ними  пiднесенi  руки,
заплестися в них, загубитися, сховатися, може, й разом з чеберяйчиками. Де
ж то вони, чеберяйчики?
   Саксонцi били в щити й кричали  од  щастя.  Вночi  сидiли  коло  вогню,
обтинали ножами смачну печеню, жерли,  рикали,  запускали  один  в  одного
обгризеними маслаками, розвогненними очима зирили  в  темряву  па  новози,
бачили там жбани й миси зi  срiбла,  садженi  дорогим  камiнням,  золоченi
кубки, чари з мiнливого скла, дрiт золотий  i  мiдний,  бiсер  i  бурштин,
паволоки з грифонами й довгохвостими райськими птахами, хутра такi пишнi й
густi, що не продмеш, мечi  гнучкостi  такоП,  що,  звинутi  в  обруч,  не
ламалися. Все те ПхнК, все те для них, все те в Саксонiю!
   Уже на горах стояли тепер замки, мов сiрi сови, будiвлi  були  тяжкi  й
похмурi, на дорогах товклися нахабнi рудо-гривi кобили з тупими  залiзними
рицарями на них, костру-батилися покрiвлi городiв, мов сухi спини черепах,
викинутих на сушу, хрипко стогнали  дзвони  над  кам'яною  землею,  камiнь
давив зусюди так, що й серце, здавалося, б'Кться не в груди, а в камiнь.
   Ще раз настала перемiна в ЊвпраксiП, тепер запанував над нею нелюдський
жах, хотiла б закрити обличчя руками, втiкати звiдси свiт за очi,  втiкати
безтямно, чимдуж просити рятунку в усiх богiв, нових i давнiх, та було вже
пiзно. Камiнь - сiрий, безнадiйний, жорстокий, i в тому каменi живуть, мов
дикуни чи розбiйники, графи, барони, рицарi, живе Пхнiй iмператор, а  десь
удома бiлi ласкавi доми, зелена лагiдна земля i КиПв,  знесений  на  тихих
пагорбах пiд саме небо. Њвпраксiя плакала, не ховаючи слiз.  Мамка  Журина
втiшала_  _ПП,  називала  дитиною  знову,  як   давнiше,   воевода   Кирпа
скособочився ще дужче, страждаючи разом iз маленькою княжною, а тим  часом
чорнi саксонськi конi скакали поперед обозо-виська  навперейми  сонцевi  й
чорним жирним тiням, падали над  глибокими  ровами  з  просмердiлою  водою
важкi дубовi мости, гримiли iржавi товстезнi ланцюги,  голоси  в  замковоП
сторожi були так само iржавi, мов стояла вона тут вiки цiлi,  граф  Генрiх
не виПздив назустрiч своПй жонi, сподiваючись, видати, на Рудигера.
   Люд стрiчав молоду маркграфиню без захватiв, збайдужiло й похмуро, зате
замки ставали перед нею на кам'янi  колiна,  лiси  вклонялися  з  найвищих
верхiв, вiдстанi стискувалися, мовби провалювалися в  гiрських  бескеттях;
пiд грозами й дощами, пiд сонцем i вiтром наближалася Њвпраксiя  до  свого
мужа, ближче, ближче, ближче...
   ЛIТОПИС
   _подив_
   СвоП вмовкають, так i не розпочавши розповiдi про Њвпраксiю i дивнi  ПП
пригоди,  зате  чужi  навперейми  хапаються  повiдомити  про  прибуття  до
СаксонiП доньки славетного руського  царя,  зятя  ромейського  iмператора,
брата французькоП королеви, свекра англiйськоП  принцеси,  родича  королiв
ШвецiП, НорвегiП, Угорщини.  У  хронiцi  монастирiв  Розенфельденського  й
Хассенфельденсенського кострубатою своКю латиною виписуК хронiст  про  те,
що "донька руського царя приходить  в  сю  землю  з  великою  пишнiстю,  з
верблюдами, вантаженими розкiшними шатами, коштовним  камiнням  i  взагалi
незчисленним багатством". (Верблюд був таким дивоглядом,  що,  потрапивши,
скажiмо, до чеського города Пiльзеня, як дарунок  руського  князя,  навiки
зостався в гербi сього мiста).
   I це сталося саме  тодi,  коли  iмператор  Генрiх  поконав  саксонських
баронiв, примусив Пх укласти  мир,  а  як  писав  згодом  Отберт,  Кпископ
Люттiхський, "такий закон про мир був так само корисний нещасним i  добрим
людям, як шкiдливий негiдникам i хижакам. Одним вiн  давав  шматок  хлiба,
другим - голод i злиднi. Тi, хто розтратив  свою  власнiсть  на  вiйськовi
приготування, намагаючись оточити себе звичною кiлькiстю сподвижни-iгiв  i
перевищити в цьому iнших, повиннi пiсля позбавлення права на грабування  -
з Пхнього дозволу будь сказано,- вступити в  боротьбу  iз  зубожiнням,  бо
Пхнiми погребами заволодiли нестачi й бiднiсть.
   Тi,  хто  скакав  перед  тим  на  змиленому   огиревi,   змушенi   були
вдовольнитися тепер селянською клячею. Хто ще недавно носив одяг не iнакше
як яскраво-пурпуровий, тепер вважав прекрасним мати одяг  тоП  барви,  яку
дала йому природа. Золото радувалося,  що  його  бiльше  не  втоптували  в
багнюку, бо бiднiсть примусила носити остроги з залiза. Одним словом, усе,
що поганi нахили розвинули в тих людях суКтного й зайвого, вiдняла тепер у
них учителька-нужда".
   I ось тодi до маркграфа ПiвнiчноП марки, спрямованоП проти слов'янських
племен лютичiв i венедiв, до Генрiха, який перед тим i так уже  отримав  у
спадок великi багатства графинi Оди, колишньоП  руськоП  княгинi,  прибула
прекрасна, як янгол, руська княжна з багатствами,  за  якi  можна  було  б
купити всiх германських Кпископiв i баронiв.
   У першому нашому лiтописi пiд роком 1083 стоПть:
   "Приде Олег из Грек Тмутороканю, и я Давида и Володаря  Ростиславовича,
и седе Тмуторокани; иссече Козары, иже беша светници на убиенье брата  его
и на самого, а Давида и Володаря пусти".
   I рiдний брат  по  батьковi  ЊвпраксiП,  славетний  Володимир  Мономах,
пишучи через десять лiт своК "Поучения"  синам  своПм,  жодним  словом  не
згадаК не те що нещасноП своКП маленькоП  сестрички,  а  й  iншоП  сестри,
Янки, народженоП, як i вiн, вiд ромейськоП царiвни.  ЗгадуК  лиш  невiстку
свою, шкодуючи, що не бачив  за  грiхи  своП  нi  першоП  радостi  ПП,  нi
вiнчання, i просить прислати ПП до нього, щоб з нею кiнчав сльози своП  та
посадовив ПП на властивому мiсцi, належному Пй, i сяде, мовляв,  вона,  як
горлиця на сухiм деревi, скаржачись, а великий князь утiшиться тим часом в
бозi.
   Як  горлиця  на  сухiм  деревi.  Належалося  б  так  сказати  про  малу
Њвпраксiю, та хто ж мiг те зробити? Вдома викинуто ПП з пам'ятi, а тут, на
чужинi,  незграбна  латина  не  надавалася  до  таких  висловiв,  хронiсти
дивилися на свiт суворими  очима,  пристрастi  не  могли  пiдступитися  до
грубезних монастирських мурiв, всi жалi давно було  розiп'ято  на  гострих
вежах баронських замкiв.
   Дитя було забуте, стало чуже, нiчиК, багатства, привезенi ним,  так  чи
iнакше мали розвiятися, як пiсок на вiтрi, а що ж мало зостатися?
   __
   _COMPETENTIA ANNORUM__ _
   _(Повнолiття (латин.)___
   Обоз, що прийшов з ЊвпраксiКю, не вмiстився  нi  в  замку  Генрiха  фон
Штаде, нi ще в трьох iнших замках, куди його  порозпихано.  Сам  маркграф,
забувши й про жону свою чужинецьку, метався вiд замку  до  замку,  жадiбно
перелiчував посаг, погрожував зажерливим забiяцьким своПм кнехтам,  знавбо
вельми гаразд звичай, за яким весь посаг належав невiстi, нестачу ж мав би
тепер вiдшкодувати муж, себто Генрiх.
   Генрiх був безмiрно довгий, тому й прозвано його Довгим,  з  маленькою,
мов у смока, голiвкою, дрiбними рисами обличчя; було  в  ньому  ще  багато
хлоп'ячого,  недорослого,  але   водночас   пробивалося   досить   виразно
всезагальне зiпсуття, непомiтне  для  ЊвпраксiП,  зате  вiдразу  зауважене
досвiдченою Журиною, яка аж здригнулася вiд ляку за свою  вигодованку,  за
своК прекрасне дитя, за його чисту душу.
   Подорож од КиКва до СаксонiП  затягнулася  на  довгi  мiсяцi.  З  КиКва
виПжджали в травнi, тепер надворi стояв  уже  жовтень,  званий  германцями
мiсяцем вина, мiсяць плодiв,  щедрот  земних,  мiсяць,  коли  видавлено  з
виноградних грон молоде вино, зварено  пиво  з  нового  ячменю,  закопчено
перших гусей цього року, заколото  годованих  свиней  i  засмажено  смачнi
ковбаси й реберця до пива,- мiсяць, коли в лiсах  в'яне  лист,  оголюються
дерева, занурюються в сум i сон, а в долинах гiркнуть перестоянi  трави  i
втрачають соки, вклякають, мов старi люди. Та водночас  осiнь  -  то  пора
весiль, шлюбних учт п'ятнадцятиденних, утiх i розваг, зачать нового життя,
що мав прийти на змiну вмиранню в лiсах, на горах, в долинах, у охолодiлих
водах.
   Абат Бодо вельми радiв тiй обставинi, що  змiг  доправити  невiсту  для
графа Генрiха саме на цю пору щедроП, пишноП осенi; радiсть ця,  щоправда,
трохи тьмарилася при згадцi про смерть Рудигера, але з усього видно  було,
що маркграф не дуже й переймався тою смертю, можна б навiть  стверджувати,
що вiн, так чи iнакше, сприйняв звiстку про  таКмниче  вбивство  барона  з
деякою втiхою, бо не стримався i, кривлячи ледь засiяну  рудявим  заростом
губу, кинув: "Для шлюбних розваг на ложi баронiв не  потребую,  правда  ж,
абате?"
   Абат трохи злякався за цього недорослого ще володаря  марки,  в  побутi
своКму  неподiльного  й  не  пiдвладного  нiкому,  готового,   як   видно,
знехтувати навiть божим судом. Невже вiн маК  намiр  тягнути  оте  невинне
дитя до брудного ложа? Обережно зауважив, що conipetentia anno-rum,  себто
справжнК повнолiття, в жiнок настаК лиш в шiстнадцять лiт, Њвпраксiя ж маК
лиш дванадцять.
   -  Дванадцять  рокiв  для  дiвчини  -  саме  законний  вiк,   legitiina
aetas,нагадав йому маркграф,- чи абат забув закони?
   - Але  ж,  сину  мiй,  навiть  монахинею  жiнка  не  може  вступити  до
виповнення Пй шiстнадцяти рокiв, себто competentia  aniiorum!  -  вигукнув
Бодо.- Ваш шлюб нiяк не може вважатися вiдразу доконаним, це маК бути нiби
шлюб i нiби весiлля.
   Розмова вiдбувалася в похмурiй замковiй  залi,  обидва  стояли,  обидва
вiдчували, як починають ненавидiти один одного, а що в молодого  ненависть
завжди дужча й пробиваКться вiдразу назовнi, то й вийшло так, що  маркграф
перший зiрвався на крик  i,  зламавши  свою  високу  постать  над  абатом,
прохарчав йому в лице:
   - Шiстнадцятилiтнiх берете монахинями, аби приводили дiтей од абатiв! А
я маю жону дванадцятилiтню i хочу вiдразу консумацiП шлюбноП!  I  хай  моП
пiдданi з радiстю говорять: Генрiх alreit hatte beschlofen Praxed (Вiдразу
переспав з Праксед _(старонiмецьке)._. Вiдкладати на чотири чи п'ять рокiв
те, що менi належиться за звичаКм i правом? Я вже завтра урочисто в'Пду  в
свiй замок з оголеним мечем у руцi пiд бiй котлiв i звуки лютень i  повезу
свою невiсту до КпископальноП церкви, i мене супроводжуватимуть усi барони
й рицарi Нордмарки, i хотiв би я бачити, хто може стати менi на завадi!
   "Недопес,- подумав абат Бодо,чистiсiнький  тобi  не-допес".  Не  сказав
нiчого, навiть зiтхання притлумив i тихо вiдiйшов од маркграфа,  зник,  як
тiнь.
   До замку прибула графиня Ода з баронськими жонами, висока,  бiлолиця  -
такою пам'ятала ПП Њвпраксiя ще в КиКвi, колишня княгиня не змiнилася нi в
чому, навiть одяг на нiй був майже такий, як колись у КиКвi,  коли  сидiла
на столi разом iз Святославом, тiльки золота навiшано було на  графинi  ще
бiльше, ще тяжчого i владностi в  голосi  так  само  чулося  мовби  бiльше
навiть, анiж в часи князювання.
   Всi звали тут Њвпраксiю на латинський кшталт Пракседою,  iм'я  втратило
ласкавiсть, стало якесь грубе, нiби назвисько,  дiвчина  щоразу  щулилася,
коли в неП над головою ляскало: "Праксед! Праксед!" Графиня Ода  разом  iз
Журиною вибрала весiльнi шати  для  ЊвпраксiП:  протканий  легким  золотом
прозорий ромейський плат, накинутий на голову мовби недбало, але  вмiло  й
гарно зiбраний довкола  в  м'якi  брижi,  плат  увiнчано  золотим  вiнцем,
широкий глухий гiматiй з довгими рукавами, на  комiрi  й  унизу  -  золоте
шитво, пояс так  само  золотий.  Пiд  верхнiми  шатами  -  вузька  сорочка
александрiйського полотна з дуже вузькими рукавами  i  золотими  наручами.
СандалiП пурпуровi, як у ромейських царiвен, круглоносi, садженi перлами й
Маргаритами. Њвпраксiя була пегенька, мов хмаринка, сяяла  вся  золотом  i
молодiстю, поряд з нею видавався геть недоречним i  безглуздим  довгнезний
маркграф зi змiПною своКю голiвкою (шолом не мiг надягти в церквi,  тримав
його на зiгнутiй лiвiй руцi, у золоченому панцирi, з коштовним  нашийником
i нагрудником, садженими цiлими  купами  самоцвiтiв,  у  червоних  високих
чоботях  iз  золотими  острогами,  з  грiмкотливим  мечем   на   коштовнiй
перев'язi.
   Њпископ, у понтифiкальних татах, з'Кднав у соборi _з _належною,  хоч  i
досить пiсною, як на киПвськi смаки, урочистiстю руки зашлюбленим, передав
повелiння церкви, аби  обоК  жили  згiдно  зi  справедливiстю  i  звичаями
святого сакраменту шлюбного. Барони, що стояли  позаду,  вiдсапуючись  вiд
напруженостi хвилi й копчених гусакiв, якими вже зранку набитi  були  Пхнi
ненажерливi  шлунки,  доповнили   слова   Кпископа,   радячи   недвозначно
маркграфу, аби вiн в обiймах молодоП дружини, позбувшись рицарського духу,
п'янiв од невiстиноП розкошi; iз собору пишний кортеж перебрався до  замку
на учту, яка тривала допiзна,  супроводжувана  п'яними  спiвами,  грою  на
лютнях, забавами шпiльманiв, дикими, часто й соромiцькими плясами,  а  вже
тодi, згiдно iз звичаКм, попровадили родичi новопошлюблену пару до ложницi
весiльноП, щоб покласти Пх у постiль поряд, але тут уже не було  оголеного
меча мiж молодими, як у КиКвi, не затримувалися гостi в  ложницi,  аби  не
вганяти недоросле дитя в сором i ганьбу. З п'яними вигуками, iз  сопiнням,
силкуванням i шамотнею стягали  з  маркграфа  його  залiзнi  обладунки,  з
ЊвпраксiП зiрвано золототканi шати, зоставивши ПП в самiй сорочцi.  Генрiх
так само був уже тiльки в довгiй грубiй сорочцi, цибаючи на довгих  тонких
ногах, заточуючись, з п'яним реготом  випихав  iз  ложницi  своПх  гостей,
озирався в темрявi, чи ще нiкого не лишилося, i тут забачив ту  жiнку,  що
приПхала з КиКва разом з його малою Праксед. Вiн щось гукнув до жiнки, але
вона,  видно,  не  зрозумiла,  бо  стояла  посеред   ложницi   -   стояла,
вiдгороджуючи вiд нього Праксед, його законну жону, справжню жону, яка вже
вступила в законний вiк, legitima aetas, як кажуть усi цi зачуханi  абати.
Маркграф махнув рукою коротко й зло, показуючи, щоб  ота  темна  слов'янка
щезла йому з-перед очей, але вона далi стовбичила, тодi Генрiх майже  впав
на  неП,  обхопив  обома  руками,  попхав  до  виходу,  булькаючи  горлом,
заслинюючи жiнцi плат на  головi,  геть  п'яний,  здурiлий  i  знахабнiлий
безмiрно. Коли дiткнувся цiКП стегнастоП, ще, власне, молодоП i,  здаКться
ж, вельми привабливоП чужинки,  забув  на  мить  про  шлюбне  ложе  i  про
неторкану нiжну жону свою, зiпсуття вдарило йому в одурiлу голову, та  вiн
вчасно схаменувся, вiдкинув Журину за дверi, гукнув рицарям, якi оберiгали
вхiд до ложницi,  що  зiрве  голову  кожному,  хто  стане  йому  заважати,
кiлькома пострибами допав Њвпраксiю, яка злякано стояла  коло  широкого  й
високого ложа,  повалив  ПП  туди,  вгнiтив  спиною  в  перини,  з  грубою
нетерплячкою рвонув сорочку, але сорочка була  вузька  i  з  надто  мiцноП
тканини, щоб порватися вiдразу, не сорочка, а  якийсь  полотняний  панцир.
Генрiх вилаявся люто й брудно, повалився  на  жону,  але  вона  вислизнула
з-пiд нього, скочила на колiна, в руцi в неП блиснуло щось довге й  тонке,
маркграф, ще нiчого не збагнувши, знову посунувся  на  неП,  але  в  груди
навпроти серця вперлося йому щось холодне й безжальне, а голос Праксед був
ще безжальнiшим. "Заколю!" - прошепотiла вона просто в вухо своКму мужевi,
тодi зiскочила з ложа, вiдбiгла до самих дверей,  гукнула  звiдти  щосили:
"Заколю!", стала там, вся тряслася, тiпало  нею,  перелякано  дивилася  на
мiзерiкордiю  в  своПй  руцi.  Ромейська  мiзерiкордiя,  подарунок   брата
Ростислава, гарна, майже iграшкова рiч, iз золотим рукiв'ям,  з  тонким  i
гострим,  як  риб'яча  кiстка,  лезом.   Ростислав   навчив,   як   ховати
мiзерiкордiю в рукавi, забiяцько пiдморгував маленькiй сестричцi: "Хто  на
тебе нападатиме, штрикни в груди - та й ото!"
   Генрiх п'яно вовтузився на ложi, мабуть, шукав Њвпраксiю, в його замалу
голову не пробилося ще, видати, усвiдомлення того, що сталося. Вiн  лаявся
гидко й довго, а вона тряслася коло дверей, повнилася вiдчаКм i безнадiКю,
не ждала нiзвiдки нi помочi, нi спiвчуття. "Заколотися?" - зринула  думка.
Але дiвчинка прогнала ту думку. Не знала, як те робиться, та й жалко  себе
стало. Глянула на того, хто мав однинi зватися ПП мужем.  Сидiв  на  ложi,
бiлiло в темрявi маслаччя довгих голих нiг, сорочка, видно, збилася  йому,
там,  де  мав  бути  живiт,  темнiло  нiби  провалля.  Њвпраксiю  знудило.
Посунулася по стiнi,  вже  втрачаючи  свiдомiсть,  намацала  рукою  вузьке
вiкно, схилилася до отвору, вдихнула свiжостi i вже коли трохи  стямилася,
почула внизу на днi вузького колодязя замкового двору  вiдголоси  запеклоП
бiйки. Перехилилася бiльше, не дбаючи про Генрiха, не  лякаючись  його,  i
при червоному свiтлi смолоскипiв побачила, як унизу киПвський  ПП  воКвода
Кирпа зi  своПми  дружинниками  прорубуКться  крiзь  саксонських  кнехтiв,
мабуть,н амагаючись дiстатися до графськоП  ложницi,  щоб  порятувати  вiд
наруги недорослу княжну, вирвати ПП з рук отого недопса, що брудно лаКться
в неП за спиною.
   Кирпа замахувався пiдкористо знизу навкiс, рубав замашисте, зi  смаком,
сам щоразу вправно ухилявся вiд  ударiв,  а  його  дружинники,  отi,  чиПх
навiть iмен Њвпраксiя не хотiла запам'ятати за  довгу  путь  од  КиКва  до
СаксонiП, стояли зi своПм воКводою, рубалися на  смерть,  мовчки,  затято,
безнадiйно, рубалися за неП, за свою княжну, за своК киПвське дитя.  Вмить
згадала Пхнi iмена, незугарнi й грубi, як Пхнi руки,  звиклi  до  меча  та
списа: Крамола,  Мишка,  Губа,  Копит,  Бабка,  Баран,  Чорнота,  Кобилка,
побачила кожного з  них  зосiбно,  почула  голос,  згадала  усмiшку  з-пiд
волохатих брiв, у густому заростi вусiв i бороди, лише тепер збагнула,  як
любили вони ПП, пошкодувала, що не вiдплатила вона Пм теж любов'ю, зате ще
не пiзно було заявити'Пм про своК визнання, про свiй захват Пхньою  силою,
мужнiстю, Пхнiм благородством. Вона перегнулася з вiкна, мало  не  падаючи
донизу, закричала ламким голосом:
   - Бийте Пх! Бийте!
   Вiдважно побiгла до Генрiха, вхопила його за сорочку, тягла  до  вiкна,
вже не боялася цього п'яного, гидкого, чужого чоловiка; голосом, сповненим
владностi, звелiла:
   - Вгамуй своПх кнехтiв!
   I маркграф, дивно збайдужiлий до всього, слухняно  вихилився  з  вiкна,
п'яно гикнув униз, вижував кiлька слiв:
   - Ей там! Я сказав!!!
   Њвпраксiя спала ту нiч з Журиною, а на ранок шлюбна учта продовжувалася
i тривала, поки з'Пдено було в  замку  все,  тодi  перебралися  до  iншого
замку, об'Пдали й обпивали околицi; похмурi селяни привозили свиней,  вели
бичкiв, несли гусей, кнехти вiдбирали в них живнiсть,  самих  випихали  iз
замкових ворiт геть, щоб i духом не смердiло там, де п'ють та Пдять можнi.
   У п'яних похваляннях i варняканнях все ж  стало  вiдомо  про  небажання
Праксед зазнати шлюбних розваг на ложi. Графиня Ода мала розмову з  абатом
Бодо, тодi забажала поговорити  з  ЊвпраксiКю.  Усамiтнилися  вiд  пиякiв,
сидiли двi неоднаковi жiнки, зв'язанi спiльними спогадами, а ще  зв'язанi,
тепер розумiли обидвi, ворожнечею.
   - Твiй стрий Святослав узяв  мене,  коли  мала  дванадцять  лiт,  як  i
ти,сказала Ода трохи ображено. Однак образа для такоП подiП, здаКться,  не
личила, тому вона вiдразу й поправилася: - Але я була  набагато  мiцнiшою.
Ти надто тендiтна, у тобi ще справдi... мало жiночого.  Абат  Бодо  цiлком
слушно нагадуК про competentia аnnоrum. До шiстнадцяти  рокiв  тобi  треба
побути  в  Кведлiнбурзi,  де  познайомишся  з  нашими  звичаями,  мовою  й
поводженням у землi твого мужа... Бiдний Генрiх, йому доведеться ждати  ще
цiлих чотири роки!
   ЊвпраксiП хотiлося гукнути: "Не дiждеться!", але вона сказала iнше:
   - До Кведлiнбурга поПду зi своПми людьми._ _Не  вiдiшлю  Пх  до  КиКва,
зостануться зi мною.
   ЛIТОПИС ЗАБУТЕ
   "Коли б серед мороку цього  свiту  не  блищав  промiнь  науки,  то  все
покрилося б нiччю",- так запише в своПй "Хронiцi слов'ян" через сто  рокiв
пiсля подiй, про якi  тут  йдеться,  Гельмгольд,  пресвiтер  з  Бозова  на
Пльонськiм  озерi  в  землi  слов'янського  племенi  вагiрiв,  званiй   ще
ХолстинiКю.  КиПвський  великий  князь  Всеволод  всiма  визнавався  мужем
високовченим, покровителем наук, звано його "п'ятимовннм чудом",  бо  знав
п'ять найрозповсюджених в тодiшньому  свiтi  мов,  стежив  вiн  пильно  за
веденням лiтописання в монастирях КиКва, Чернiгова  й  Переяслава,  немало
пишався розлеглими родинними зв'язками з усiма владиками  чужоземельними,а
чи ж вiдав, що наймолодшу свою доньку Њвпраксiю видаК  за  чоловiка,  який
належить до найзапеклiших нищителiв  слов'янства?  I  чи  сягала  вченiсть
Всеволода бодай до простого знання того, що Нордмарку  створено  саме  для
завоювання  нових  земель  у  слов'янських  племен?  Та  й  сама   iмперiя
Германська виростала на землях  слов'янських,  бо  споконвiчнi  германськi
племена: бавари, шваби, франки, сакси, якi творили  iмперiю,  тулилися  на
окраПнах безмежного океану слов'янства.  Народжений  у  Мейссенi  (званому
колись слов'янами Мишином) Адам Бременський за  кiлька  рокiв  до  приПзду
ЊвпраксiП в  Саксонiю  писав:  "Земля  слов'ян-обширна  область  ГерманiП,
населена вiнулами, яких давнiшо звали вандалами. Коли залiчити до  слов'ян
нiчим не вiдмiтних вiд них нi  по  зовнiшностi,  нi  но  мовi  богемцiв  i
розташованих по той бiк Одеру полян, то Пхня земля вдесятеро  буде  бiльша
за нашу Саксонiю. Ця земля сильна вiйськом  i  зброКю,  обильна  всiлякими
товарами, з усiх бокiв оточена горами, покрита лiсом i рiками, що  творять
ПП природнi кордони".
   Окрiм згаданих тут вагiрiв, бодричiв i лютичiв, вiдомих ще  пiд  iменем
вiльцiв, у землях, що згодом вогнем i мечем були приКднанi до  ГерманськоП
iмперiП, в межирiччях  Лаби  й  Одри  на  всьому  узбережжi  званого  тодi
Скiфськими водами  Балтiйського  моря  жили  полабiнги,  пучини,  лiнгони,
варнаби, укряни, хiццiни, цiрцiпани, толозанти, ретари, гевельди, доксани,
вiлiни, стодорапи, ретарiП, лужичi, пруси.
   Через тисячу рокiв од них уцiлiК лиш  жменька  лужицьких  сербiв  та  в
назвах рiчок i городiв вгадуватимуться слов'янськi значення: Бранденбург -
Бранiбор, Ратпенбург - Ратибор, Любек - Любека, Траве - Трава,  Мейссен  -
Мишин, Росток - Розтоки. А хронiст же писав колись  з  острахом:  "Область
слов'янськоП мови так обширна, що незмога уявити".
   "Неприступнi в своПх болотах, вони не хочуть визнавати нiяких володарiв
над собою" - писав Гельмгольд. "Очi в них голубi, обличчя  червонувате,  а
волосся довге" - такими полишилися в iсторiП.
   Нi мови ПхньоП, нi легенд, нi мудрецiв, нi сподiвань, нi останнiх слiв.
Винищенi тiльки тому, що Пхня земля сподобалася зажерливим  сусiдам  i  ще
зажерливiшому Пхньому боговi, прикриваючись iм'ям якого, германськi рицарi
йшли  на  незахищенi   оселi   слов'янськi.   ЗнаКмо,   що   були   людьми
доброзичливими, розумними, правдолюбними, вiдзначалися  твердiстю  духу  й
помiрнiстю. Германський хронiст вимушений був визнати,  що  слов'яни,  хоч
"ще не просвiщенi вiрою, але обдарованi добрими природними  властивостями,
бо вельми жалiсливi до тих,  хто  терпить  нужду.  Золото  й  срiбло  вони
цiнують мало i багатi найрiдкiснiшими, незнаними нам хутрами, пахощi  яких
влили смертоносну отруту гордощiв у наше суспiльство. Самi  вони  вважають
цi хутра не дорожчими за всiляку погань i тим, я вважаю,  виносять  присуд
над  усiма  нами,  бо  ж  ми  домагаКмося  хутер  куницi,   як   найвищого
блаженства".
   Нордмарка, якою мав тепер  володiти  маркграф  Генрiх,  муж  ЊвпраксiП,
названоП Пракседою, спрямована була в саме серце слов'янських  земель.  Чи
вiдав про те  високовчений  князь  Всеволод?  Та  чи  й  не  байдуже  було
чоловiковi до якихось  там  племен,  коли  вiн  не  пожалiв  навiть  своКП
маленькоП доньки...
   КРИВАВЕ ВЕСIЛЛЯ
   Широкозадi кобили несли крiзь сiрий дощ розкричаних, ще сповнених ситих
згадувань про багатоденну весiльну учту кнехтiв. Хвалили свого  маркграфа,
виспiвували:
   "Янголи на небо, пастухи  до  стайнi,  гой  нам,  гой!"  Дощ  не  лякав
кнехтiв. Справжнього сакса не лякаК нiщо, не може бути перепон i перешкод.
"Рiки перепливемо, гори здолаКмо, хитрощi переможемо, силу  зламаКмо,  гой
нам, гой!" Колись сакс прийшов до  тюрiнга,  попросив  видiлити  для  себе
трохи землi. Похмурий тюрiнг не вiдзначався нi гостиннiстю,  нi  щедрiстю.
Сказав: бери в пелену сорочки - ото й уся тобi тут земля.  Сакс  набрав  у
пелену й став розтрушувати по крихтi, i переляканий тюрiнг побачив, що всi
його гори покритi саксовою землею. "Гой нам, гой!  А  слов'янських  свиней
витнемо на пень, бо так треба, гой нам, гой! Знайдемо Пхнi осади  в  диких
борах, на сирому коренi, над рiками й озерами, не спитаКмо назви, не  дамо
стямитися - нi вигуку, нi крику, нi плачу, нi пам'ятi,- упадемо, як дощ на
голову, принесемо свого бога, своК слово, свiй меч! Гой!"
   П'яно  поблискували  мечами,  сiкли  дощ,  реготали  здуру,  недорослий
маркграф i собi встрявав до вояцьких жартiв,  похвалявся,  обiцяв  кнехтам
розкiшнi забави зi слов'янськими свиньми. Найперше ж хотiв утiшитися  сам_
_пiсля_ _ганебноП невдачi з непокiрливою жоною, в  якоП,  окрiм  царського
титулу та багатств, власне, й  не  було  нiчого  привабливого  для  такого
знатного чоловiка, як вiн.
   Напали на селище лютичiв так само зненацька, як зненацька постало перед
ними, обмите дощем, розкидане понад довгастим озерцем, чисте  й  тихе,  не
зготовлене нi до оборони, нi до загибелi.
   Маркграф кричав щось крiзь дощ, кричав зопалу, по-дурному,  його  нiхто
не слухав - вовки  почули  здобич,  кожен  летiв  заслiплений,  широкозадi
кобили безжально мiсили зелену траву,  лиснючi  вiд  дощу,  вiд  залiза  й
жорстокостi, кнехти перли звiдусюди на селище, гнали чимдуж, щоб  не  дати
схаменутися, зiбратися для опору, втекти, сховатися, летiли мовчки, тiльки
постогнувало щось тяжко в черевах кiнських та чмокала пiд копитами твань.
   Перша оселя. Вогонь - пiд  покрiвлю.  Зiскакують  з  коней,  висаджують
дверi, падають у хижу разом  з  дверима,  сухо,  тьмаво,  пахне  зiллям  i
хлiбом, пусто.
   Дим над хижею. Людей немаК.
   Друга хижа. Падають дверi. Тьмавiсть,  запах  зiлля  й  хлiба.  Нiкого.
Другий дим. Бiлий, плоско падаК на землю, мокре дерево не хоче горiти, але
загориться, бо нiхто  так  не  вмiК  палити,  як  бравi  кнехти  маркграфа
Генрiха, сина Удонового.
   Третiй дим, четвертий, п'ятий. Де люди? Де крики? Де стогони? Де плачi?
   Iз крайнiх осель виганяють  худобу,  свиней,  тягнуть  збiжжя,  шукають
хутер,  срiбла,  збирають  зброю.  Запихаються  м'ясом,  жадiбно  хлепчуть
холоднi меди й смачне слов'янське пиво - облитi  бороди,  залiпленi  вуса,
роз-плямканi губи. Де люди? Де кров?
   Ще дими, ще. I крик. Жiночий, пронизливий, безнадiйний... Дими  падають
на землю, крик б'К в небо. Але теж  падаК,  як  пiдбитий  птах.  На  жiнку
навалюКться вiдразу троК. Гвалтують посеред вулицi, у багнюцi, пiд  дощем,
хапливо, жадiбно, страшно, гвалтують уже мертву, бо ж кричала,  а  кричати
вони не дозволять тут  нiкому.  Затоптують  жiнку  кiньми,  валять  дверi,
пiдкладають вогонь пiд покрiвлi, женуть худобу. Ага,  хтось  утiкаК!  Бий!
Навздогiн! Списом! Дитина? Бий! Ще хтось утiкаК? Доганяй!  Заганяй  назад.
Перепиняй усiх! Ще жiнка? Вали на землю! З немовлям? За ноги й головою  об
стiну! Чоловiк? По черепу!
   Враз  прискакав  кнехт,  величезний  шолом  з'Пхав  на  вухо,   мармиза
перекривлена радiсною нетерплячкою.
   - Весiлля!
   - Яке? Де? Дурню!
   - Тут. Весiлля!
   - У цих свиней?
   - У собак слов'янських?
   -  Весiлля!  -  ревiв  кнехт  i  далi,  до  маркграфа.  А  з   середини
безтурботного досi селища, що мить тому  розгулянi  й  розвеселенi,  бiгли
жiнки, рвали на  собi  волосся,  хапали  дiтей,  когось  кликали,  дiтвора
плакала, все бiгло наослiп, просто пiд  рицарськi  кобили,  пiд  мечi,  на
застави, якими заткнуто всi виходи з селища, чоловiки  ще  десь  барилися,
хто вискакував першим, то падав пiд ударами кнехтiв, бо бiг або ж голiруч,
або самотою з дрюком чи  коротким  ножем,  тодi  надбiгли  тi,  хто  зумiв
ухопити довгий спис або сокиру на довгiм держаку.
   - По черепу!
   - Бий!
   Рубали, топтали кiньми, обеззброКних гнали докупи з худобою, свиньми, з
псами; корови ревли, собаки вили, кричали десь зрозпаченi жiнки,  чоловiки
лежали з розрубаними черепами, валялися вбитi  дiти,  прискакав  з  почтом
маркграф, хижа нетерплячка била з його довгоП постатi, закутоП в залiзо.

   - Молода! Де молода? Де весiлля, чорти його бери, громи  й  блискавицi,
собачi свинi, свинячi собаки! Де?
   - Забiгай!

   - Переймай!
   - Хапай!
   - Не випускай!
   По  розхлюстаному  багновищу  важко   скачуть   кобили   iз   залiзними
вершниками. Нiхто не втече, нiхто не порятуКться, нiхто не вцiлiв...
   - А-а-а-а-а!
   Маленька дiвчинка вискочила з палаючоП хижi, знетям-лено закрутилася  -
чорнi конi, рудий вогонь, ядучий  дим,  рикання  чужинцiв,  регiт,  страх,
смерть. Куди? Побiгла до  священного  дуба,  забилася  в  дупло,  затулила
рученятами очi, маленька, тоненька,  бiловолоса,  як  Њвпраксiя.  Знайшли,
витягли, убили коло дуба. Хтось хотiв запалити дуба, iншi наглили:
   - Жени!
   - Лови!
   - Бий!
   Молодi з родичами не вчинили навiть опору. Ждали милостi.  Вийшли  з-за
столiв,  повних  наПдкiв  i  папиткiв,  молода  у  вiночку,   в   червоних
слов'янських шатах, молодий - гожий, дужий, високий.
   - В'яжи!
   Рвали  молодого  вiд  невiсти,  крутили  ремiняччям,  валили  на  землю
весiльних гостей, в'язали, хто вчиняв опiр, того рубали. Швидко,  вправно,
хижо.
   Маркграф злiз iз кобили.  Бiгцем  до  весiльноП  палати.  Вразила  його
просторiсть i ошатнiсть. Роги турiв i  лосiв  на  стiнах,  хутра,  килими,
зброя. Лави й столи пiвколом. Посерединi - священне  вогнище.  Тринiг  для
котла. Бочкa пива. Бочка меду. Конови з вином. Дзиглi тринiжнi з вигiдними
опертями. На столах  -  гори  наПдкiв.  Печенi  поросята,  гуси,  журавлi,
лебедi, ведмежатина, вепрятина, Оленина, грибне - пахощi аж у  шлунку!  На
кованих  залiзом  скринях  -  великi  ведмежi  шкури.  Очi  у  ведмедiв  -
бурштиновi, свiтяться золотом. А хто тепер усьому  хазяПн?  Вiн,  маркграф
Генрiх! Кнехти тримали невiсту. Молодого не вiдводили. Хай бачить.  Рвався
з мiцних рук, стогнав, рот мав  зав'язаний  шкураттям,  страждання  билося
йому в очах. Страждання вiд безсилля. Невiста ще не  могла  стямитися.  Не
розумiла. Не  вiрила.  На  неП  насувався  високий,  з  гадючою  голiвкою.
Величезний шолом пожбурив. Меч вiдкинув. Дряпав руками по панциру.  Кнехти
iржали, як жеребцi:
   - Не знiмай панцира!
   - Хай спробуК нашого залiза!
   - У маркграфа все залiзне!
   - Го-го-го!
   - Га-га-га!
   Невiсту повалили па стiл. На журавлiв i  лебедiв.  Вiнок  влетiв  Пй  з
голови. Тримали мiцно, затулили рот. Очi - нi. Хай дивиться на  маркграфа.
I молодий хай дивиться, який мужчина Пхнiй маркграф. Генрiх важко впав  на
дiвчину. Мав помститися за свою ганьбу з тiКю, що  не  пiддалася  йому  на
шлюбному ложi. Слов'янськi собаки! Собачi свинi й свинячi собаки!
   Кнехти всовували до весiльноП палати волохатi морди. Кортiло  побачити.
Го-го-го! Гой нам, гой!
   Гнали  з  селища  свиней,  худобу  i  людей,  пов'язаних,  безпорадних,
нещасних. Позаду розкошував вогонь. Запанував  над  дощем,  розплiскувався
над покрiвлями, над цiлим селищем червоними озерами, i вузьке  озеро  коло
селища теж, здавалося, горить, повниться кривавими  вiдблисками  смертi  й
нищення.
   Дощ iшов i йшов. Коли вночi  стали  на  перепочинок,  не  могли  знайти
сухого дерева для вогнища. Палiччя чадiло, стрiляло, сичало, давило димом,
вогню не було.  Нi  обiгрiтися,  нi  посушитися.  Бо  в  темрявi  нападуть
зненацька, не помiтиш. Не нападав нiхто. Край перелякався. Вимер.  Залiзнi
вершники й кобили маркграфа витолочили все живе. Кнехти  чхали  вiд  диму,
витирали засльозенi очi, обпивалися медами, нахабнiли ще дужче, нiж удень.
Гой нам, гой! Янголи на небо, а рицарi в поле!
   ...Сон  звалив  усiх,  хропли,  харчали,  свистiли,  лаялися  увi  снi,
погрожували, випускали з  себе  гидкий  дух,  кобили  теж  випускали,  все
змiшалося, не розбереш. Бранцi ждали ранку, не спали, були разом зi  своКю
худобою, пси лизали Пм руки й лиця, тихо скавчали: ой лихо, лихо...
   Удосвiта  вдарено  з  усiх  бокiв.  Тихо,   вмiло,   безжально.   Земля
слов'янська мав вуха й очi. Почуто, кинуто звiдусiль навперейми воПв, йшли
нiшо  через  болота,  через  трясовини,  через   непрохiддя   навпростець,
навперейми, йшли слiдами важких кобил, на  гiркий  запах  диму,  на  звуки
лайки й похвалянь. Списи такi довгi, що в туманi губиться  другий  кiнець.
Сокири на держаках з пiвтора хлопа завбiльшки.  Луки  паленi  дiстають  до
бороди. Круглi щити, обтягнутi шкурою турiв. Кобили iржали  з  перестраху.
Кнехти безладно борюкалися, падали пiд  вагою  своПх  панцирiв,  грузли  в
багновиську. Важкi сокири падали на шоломи, на  залiзо.  Людей  не  видно,
сокири падали мовби самi собою. Мечем нiкого  дiставати.  Гнуться  шоломи.
Трiскаються черепи.

   - А-а-а-а!
   Найтвердiших порубано, маркграфа  зi  здичавiлими  баронами  обдерто  з
панцирiв, у самих  сорочках  вигнано  на  узлiсся,  пов'язано  ремiняччям,
знятим з бранцiв, молодий i молода стали навпроти Генрiха.  Нiхто  нiчого.
Все мовчки. Погнали нападникiв назад. Босих,  напiвголих,  пiд  дощем.  По
слiдах Пхнiх кобил. Гнали довго й уперто. До спаленого весiльного  селища,
до озера, що, мабуть, зберiгало ще в  своПх  глибинах  вiдсвiти  вчорашнiх
жахiв.
   Озеро було джерельне. Навiть улiтку вода, як лiд. У такiй водi водиться
гарна сильна риба. Предки вмiли вибирати мiсце. Восени вода ще  холоднiша.
В  цьому  легко  пересвiдчитися  його  вельможностi  маркграфовi.  Генрiха
загнано у воду но саму шию. Хай охолоне вiд жару. Молодий i молода  стояли
на березi i  дивилися,  як  синiК  скривлена  мордочка  маркграфова.  Коли
пробував вибрiдати,  воПни  брали  його  на  рогатини,  як  ведмедя,  знов
заганяли на глиб. Так до вечора. Барони гибiли пiд дощем на березi. На нiч
усiх вiдпущено. У  самих  сорочках  погнали  до  болота,  сплюнули  вслiд.
Вертайтеся, звiдки прийшли...
   Мине чимало днiв, доки маркграфа внесуть у його замок.  Не  битимуть  у
котли, не гратимуть лютнi,  не  виблискуватиме  маркграф  оголеним  мечем.
Лежатиме трупом. I не поможуть нi  мудрi  абати  з  Пхнiми  молитвами,  нi
привезенi з самоП IталiП славетнi лiчцi, нi кропивне  сiм'я  з  медом,  нi
дев'ятисил капуанський -  скрутить  йому  всi  його  двiстi  дев'ятнадцять
кiсток, i вже не пiдведеться Генрiх в ложа, не побачить своКП повнолiтньоП
жони,  не  скреготатиме  зубами,  нахваляючись  i  похваляючись,   що   по
викiнченнi непокiрливiй шiстнадцяти лiт припровадить ПП,  як  мисливського
пса, до свого замку, а вмре якраз тодi,  коли  вихованка  Кведлiнбурзького
монастиря Пракседа досягне competentia annorum.
   ЛIТОПИС ГЕНЕАЛОГIЯ
   Замки будовано з примусу, собори - з  набожностi.  Њпископи  проклинали
тих, хто приходив на будову не з побожностi, а  з  любовi  до  заробiткiв.
Спiвати псалми, визнавати грiхи,  класти  камiнь,  намагаючись,  аби  його
положення було  найнаближенiше  до  того,  яке  мав  у  скелi,  що  з  неП
вирубаний,-  до  цього  заохочували  святi  отцi,  цьому  всiляко  сприяли
iмператори. Усе було хистке, непевне, тривожне, думка не закорiнювалася  в
суттКве, вiрилося в дива i страхи, тож камiнь мав би стати мовби запорукою
тривалостi  й  мiцностi  держави  й  церкви.  Коли,  скажiмо,  переселявся
монастир в укрiплену мурами  будiвлю,  хронiст  у  захватi  вигукував:  "О
щаслива годино! О блага хвиле! О  дню  вибавлення,  коли  господь  вирiшив
перенести винницю свою з Њгипту, виявляючи над  слугами  своПми  милосердя
своК в мiсцi обмурованiм!" В  укрiплених  замках  споруджувано  собори,  в
Кведлiнбурзi, улюбленiй  резиденцiП  германських  iмператорiв  СаксонськоП
династiП,  засновано  абатство  для  виховання  доньок  вельможних  родин,
вибудувано двi церкви мiсцевих святих  -  Серватiуса  й  Вiперта.  Дружина
iмператора Оттона  I  Адельгейда  була  покровителькою  абатства,  вiдтодi
встановився звичай, що абатисою в  Кведлiнбурзi  мала  бути  iмператорська
донька, багатьом вiд народження  надавано  iм'я  Адельгейди  в  сподiваннi
високоП честi,  бо  Кведлiнбурзьке  абатство  було  так  само  славно,  як
монастирi в Монте-Кассiно, Сенкт-Галленi, Рейхенау й  Клюнi.  Колипомер  у
досить молодому вiцi останнiй з  iмператорiв  СаксонськоП  династiП  Оттон
III, що славився  великою  вченiстю,  германськi  князi,  видно,  наляканi
занадто вченим iмператором, зiбравшись на свiй з'Пзд на Рейнi, проголосили
iмператором   зовсiм   неписьменного   Конрада,   який   поклав    початок
Франконському дому. Капелан Вiппон, який описав життя  Конрада,  навiть  у
неписьменностi  iмператоровiй  вбачав  цноту,  коли  говорив:  "Воля  божа
восхотiла лишити тебе  неосвiченим  у  науцi,  щоб  ти,  отримавши  згодом
небесну настанову, здобув християнську iмперiю". Дiялося  це  тодi,  як  у
КиКвi Ярослав розпочав будування СофiП. Конрад теж пробував будувати, а що
сам не знав, як те робиться, то поклався в усьому па  духiвництво.  Вiппон
писав: "Хоча  вiн  i  був  неписьменний,  але  вмiв  розсудливо  управляти
духiвництвом,  зовнi  виказуючи  йому  люб'язнiсть  i  щедрiсть,  а  потай
пiдкоряючись  його  пристойнiй  дисциплiнi".  Конраду  вельми  сподобалася
крипта святого Вiперта в Кведлiнбурзi: могутнi склепiнчастi  арки,  круглi
колони й чотирикутнi стовпи, усе вдавлене  в  землю,  вгрузло  пiд  якимсь
страшним  тягарем,  але  вiд  цього  видаКться  ще  потужнiшим,  мiцнiшим,
довговiчнiшим. Iмператор не знав, як  називаються  арки,  колони,  стовпи,
нави, зате мав у руках безмежну владу, тому звелiв:
   - Поставити отакий собор у ШпеКрi. Тiльки бiльший. На тому  будiвництвi
об'явився дивний чоловiк. Прийшов спокутувати грiхи. Працював за всiх, а в
кiнцi дня брав лиш один динар на хлiб та воду. Це тодi, як  носiй  камiння
заробляв сiм динарiв, а муляр  двадцять  два.  Працював  той  чоловiк,  як
шалений, i прозвано його робiтником святого Петра, i  Кпископ  усiм  радив
брати його за взiрець. Та по восьми днях такоП дурноП  та  запеклоП  працi
хтось ударив шаленця тяжким молотом у потилицю  i  тiло  його  вкинули  до
Ройпу. Розповiдали, що риби винесли тiло  його  на  поверхню,  i  на  водi
загорiлося три запаленi свiч- ки, а над прахом  з'явилася  свята  Варвара,
покровителька будiвничих, iшла по водах боса, у синьому хiтонi i вказувала
чи то на ШпеКр, чи й кудись далi. Коли б спробував хто розповiдати про всi
дива того часу, то незабаром забракло б йому сил. Тим часом людям хотiлося
чудес не тiльки небесних, а й  земних.  Рагiмбольд  з  Кельна  ламав  собi
голову, в який спосiб зробити кам'яного янгола, що пальцем  завжди  вказуК
на сонце, орла, що  повертав  голову  в  напрямку  священика,  який  читаК
КвангелiК, пристрiй для обiгрiвання рук Кпископа в час довгоП меси.
   Але яке все це маК вiдношення до Кведлiпбурга, в якому  Њвпраксiя  мала
провести шiсть рокiв свого життя - вiд дванадцятого до вiсiмнадцятого?
   При франконськнх iмператорах, сказано вже,  Кведлiнбург  перестав  бути
улюбленим стольним городом. Генрiх III може бути згаданий тут лише  з  тоП
причини, що його донька вiд першоП жони Кунегiльди - на ймення  Адельгейда
- була абатисою  в  Кведлiнбурзi  саме  тодi,  як  привезено  туди  молоду
маркграфиню Пракседу. Брат Адельгейди  (по  батьковi,  а  не  по  матерi),
iмператор Генрiх IV був тодi в IталiП, бо вже так повелося, що  германськi
iмператори майже всi своП зусилля спрямовували на приборкання непокiрливих
земель, про що буде осiбна мова.
   У Кведлiнбурзi всi тi роки невпинно велося  будiвництво.  В  1070  роцi
згорiла стара кiрха Серватiуса, i вiд неП лишилася тiльки крипта. Над  нею
споруджено нову кiрху, тринавову,  з  двома  вежами,  з  трьома  абсидами.
Ставлено вежi, поновлювано палiсади, вали,  поглиблювано  рови.  У  самому
абатствi плекано сади й монастирськi городи, там  був  чотирикутний  став,
улюблене мiсце для нiчних прогулянок Адельгейди, влаштовано скрипторiй для
розмноження дорогих рукописiв; ученим роздумуванням слугував  чотирикутний
двiр,  оточений  кам'яними  аркадами.  Абатство  височiло   над   городом,
вирiзнялося  посеред  замку,  мов  окрема   держава   мудростi,   сили   й
привабливостi, бо  ж  усi  знали,  що  наповнене  воно  найвродливiшими  й
найученiшими невiстами в усiй ГерманiП, i чимало шукачiв щастя  намагалися
проникнути туди, i слiд вiдзначити, що якiсь мудрi будiвничi подбали й про
це, зробивши ряд вiкон у абатствi мало не при самiй землi, так  що  навiть
череватий пивохльоб мiг легко перевалитися в келiю, коли його  там  ждали.
Коли хтось захотiв замурувати вiкна,  барони  зчинили  гвалт:  "Цi  монахи
хочуть ув'язнити наших доньок i  сестер!  Поки  бог  живий,  не  допустимо
того!"
   ШЕСТИЛIТТЯ

   Осiнь у КиКвi - у палахкотiннi  листя  i  багать,  у  щедрих  ловах,  у
радостi вiд споглядання розкiшних вершникiв, у важких об'Пданнях  дичиною.
А  тут  осiнь  -  суцiльний  смуток.  Сiра,  як   свинець   на   покрiвлях
монастирських.
   Удома князь Всеволод любив монастирi й  монахiв,  старша  сестра  Янка,
змирившись з грiзним своПм призначенням, теж схилилася душею до  високого,
божественного, малi ж Њвпраксiя i брат  ПП  Ростислав  не  могли  збагнути
таких схильностей, видно, кров переяславського  Ясеня  бунтувалася  в  них
дужче за  тихiсть  князiвську.  Ростислав  уже  змалку  вигадував  усiлякi
витiвки з монахами, якось у Печорськiй обителi вiн так налякав ченцiв,  що
кадили вони в церквi по тому цiлий  мiсяць  i  читали  покаяннi  й  очиснi
молитви, а згодом про ту загадкову подiю записано було навiть у Печорський
патерик, мовляв, пiд час всенощного  бдiння  багатьох  недбайливих  ченцiв
хилило до сну. Один старець побачив, що то бiс в образi маленького ляшка в
золоченiй одежi ходить  по  церквi  й  кидав  з-за  пазухи  квiтки,  званi
"лiпками" або "смолками". До кого прилипаК ця квiтка, той западаК в сон.
   Той свiт, простий i  довiрливий,  утрачений  тепер  був  для  ЊвпраксiП
назавжди й безнадiйно. Тут не знали жартiв,  окрiм  найгрубiших,  вiра  не
мала нiчого спiльного з довiрливiстю. Абатиса Адельгейда,  висока,  уся  в
чорному, стара й молода водночас, бо лiт мала вже  над  сорок,  а  обличчя
нiби в дiвчини, привiтала Њвпраксiю,  як  рiвну,  називала  лише  княжною,
сказала, що для успiшного поводження княжнi треба  оволодiти  нiмецькою  i
латиною, читати Вергiлiя i Горацiя, знайомитися  зi  старими  кодексами  й
хронiками,  головне  ж:  призвичаюватися  до  вмiння   володарювати,   яке
германськими  iмператорами  i  Пхнiми   князями   доведено   до   найвищоП
досконалостi.
   -  А  навiщо?  -  спитала  Њвпраксiя  i  не  отримала  вiдповiдi,  лише
погiрдливий усмiх високоП жiнки, яка щохвилини пам'ятала, що в неП брат  -
iмператор  Генрiх,  могутнiй  володар,  який   залiзною   рукою   пiдкорив
саксонських баронiв, виступив проти  самого  папи  римського,  всесильного
Гiльдебранда. Та все те для малоП ЊвпраксiП не могло мати нi значення,  нi
звичайноП цiкавостi. Хiба що вражена вона була в саме серце грубiстю  всiх
цих людей, брутальнiстю й  зневагою,  яких  зазнала  вже  вiд  свого  мужа
Генрiха, а тепер спостерiгала в Кведлiнбурзi,  де  товклося  щодня  безлiч
осiб свiтських i духовних, власне, людей непростих, зi значенням, але  всi
вони  нагадували  Пй  маркграфа,   нагадували   отого   мордатого   кнехта
Хундертхемде, що мозолив очi вiд самого КиКва,  простi  кнехти  нагадували
розбiйникiв, барони налiтали зi своПми поплiчниками на  абатство,  мов  на
ворожу твердиню: Кпископ, що раз на тиждень мав чинити вiдправу  в  церквi
святого Серватiуса, був такий завзятий ловець, що  виголошував  казання  в
ловецькому строП, а його служки тримали напоготовi тут же в церквi псiв  i
соколiв. Душа ЊвпраксiП змалiла, мов зерня,  дiвчинка  западала  щодалi  в
глибший сум, лякалася грубих голосiв, iржання  коней,  церковних  дзвонiв,
лякала ПП Адельгейда, що з'являлася завжди несподiвано, в  урочисто-чорних
своПх шатах, висока,  горда,  сповнена  пихи  iмператорського  походження,
перевчена  i  мовби  пересичена  життям.  Журина  втiшала  дитину,   щодня
розповiдала Пй, як ведеться дружинникам, як прилаштувалися  вони,  аби  не
нудьгувати, за монастирських дроворубiв,  показувала  смiшного  чоловiчка,
званого калефактором, попросту пiчкуром, бо топив усi  монастирськi  печi,
пробувала нагадувати про  чеберяйчикiв,  та  Њвпраксiя  сприймала  все  те
байдуже. Iнодi несподiвано питала Журину:
   - Ти чула про святу Макрину?
   - Бог з тобою, моя дитино,- лякливо дивилася на неП жiнка.- Де б  же  я
про неП чула?
   - А правда, нiби Макрина вже в дванадцять  рокiв  потрясла  усiх  своКю
красою? - допитувалася княжна.
   - Спитай абатису,- радила Журина.
   - Це ж вона менi й сказала.
   Осiнь не мала тут, здавалося, кiнця. Була осiнь  приПзду  ЊвпраксiП  до
СаксонiП, осiнь ПП  нещасного  шлюбу,  осiнь  кривавоП  виправи  маркграфа
Генрiха на лютичiв i вiдплати йому за те, осiнь у Кведлiнбурзi, сповненому
спогадiв про минулу велич, про бучнi  iмператорськi  наПзди,  про  прийоми
iноземних володарiв, про найвищi святощi.  Тут  жили  спогадами  i  новими
сподiваннями величi.  Осiнь  пахла  дощами,  прив'ялим  листям,  гнилизною
болiт,  кислими  кожухами,  дикою  звiриною,  якоП  бито  цiлi  купи   для
iмператорських запасiв, бо iмператор мiг повернутися з IталiП  i  завiтати
для спочинку саме сюди, до своКП сестри Адельгейди.
   Iнодi Њвпраксiя пробувала ходити на молитви до каплицi Вiперта, але  ПП
лякала похмурiсть пiдземелля, камiнь давив i  гнiтив;  круглi  свiтильники
горiли з якоюсь похмурою несамовитiстю,  коли  нагорi  свiт  вражав  своКю
жорстокiстю, то тут, унизу, у цих  вiкових  святощах  вiн  убивав  у  тобi
останнi надiП.
   Абат Бодо, який  приПхав  до  Кведлiнбурга,  щоб  виконувати  обов'язки
тлумача й сповiдника ЊвпраксiП, присилав Пй книги  грецькi,  латинськi,  з
гарними мiнiатюрами, книги дорогi, розкiшнi,  дарованi  абатству  впродовж
цiлого столiття iмператорами i Кпископами.
   Читати  не  хотiлося,  цiлими  днями  сидiла  за  пюпiтром,  розглядала
барвистi мiнiатюри богiв, янголiв, iмператорiв, рицарiв, усе  було  пишне,
святкове, навiть муки  Христовi  зображено  в  такому  розкошуваннi  тонiв
золотих, червоних, небесно-синiх, що видавалося все  те  й  не  муками,  а
мовби великим, неземним святом. Подобалися Пй  мiнiатюри  з  псалтиря.  До
сiмдесят шостого  псалма  додавалося  зображення  виходу  з  Њгипту,  коло
сiмдесят сьомого намальовано зображення чудес i язв Кгипетських, а до  сто
двадцять  шостого  йшло  стовпотворiння  вавiлонське,   яке   можна   було
розглядати хоч i цiлий день.
   Абат Бодо суворо пояснював молодiй маркграфинi:
   - У псалмах одкровення майбутнього, повiстування  про  минуле,  правила
життя i душевне заспокоКння, це посередники миру й вiчна  помiч  у  нiчних
жахах, головне ж - псалми мiстять у собi все богослiв'я.
   ЊвпраксiП смiшний був цар  Давид,  зображеннями  якого  наповнено  було
псалтир. Переляканий, бородатий царьок молився, каявся, ласим оком позирав
на чужу жону, сполохано дивився на зрадливого сина свого Авесалома.  А  то
натрапляла вона й геть на дивнi зображення. Христос на горi, яку обступили
воли несамовитi. Або Кдинорог, який переслiдуК чоловiка. Чоловiк рятуКться
на деревi. Двi мишi, чорна й бiла, себто нiч i  день,  гризуть  дерево,  а
дракон жде, коли ж чоловiк упаде. Що б то мало значити?
   Тодi приходив  киПвський  ПП  сповiдник  отець  Северiан,  бородатий  i
забрьоханий, лихий  на  абата  Бодо,  який  чинив  усiлякi  перешкоди,  не
допускаючи його до княжни, сiдав у кутку великоП бiлоП келiП, бубонiв:
   - То нагадування про суКтнiсть i  ницiсть  людського  життя.  Бо  що  е
чоловiк? Чоловiк К цвiт одноденний, тiнь бiгуча, образ божий i тварь.
   - А чому  при  воскресiннi  мертвi  встають  iз  могил  i  савани  Пхнi
барвистi, як весiльнi шати в невiст? - допитувалася Њвпраксiя.
   Отець Северiан тяжко  вiдсапувався,  гпiвно  потрясав  бородою,  видно,
посилаючи прокльони невiдомому художниковi, пояснити ж до пуття не мiг. Та
й як пояснити те, про що питаК дитя? Вiдомо  ж,  устами  младенця  глаголе
коли й не iстина, то невиннiсть свiту сущого. Навiть  точний  розум  абата
Бодо  був  безсилий  перед  чистотою  ЊвпраксiП.  Чому  цар  Навуходоносор
зображений ведмедем? Чому звуть блудницею Фамар, яка спокусила  свекра,  а
свекра називають блаженним?
   Для ЊвпраксiП вiдведено було доволi помешкань. Там був навiть невеликий
рефектар, де могли обiдати гостi, були келiП для читання,  для  зберiгання
книг, для припасiв, одягу, коштовностей. Як  iще  кiлька  багатих  молодих
жiнок, що виховувалися в монастирi, Њвпраксiя не  мала  пiдлягати  суворим
монастирським регулам, однак навiть кведлiнбурзькi  черницi  своПм  грубим
чорним шатам надавали такого крою, аби якомога  випуклiше  вимальовувалися
Пхнi кшталти. СвоКю свободою вiд родинних зв'язкiв вони  користалися  лише
для зручнiшого вдоволення грiховних пристрастей, про що Њвпраксiя попервах
ще не вiдала нiчого, лише дивувалася вельми з того, що в  абатствi  завжди
чомусь товчеться бiльше чоловiкiв, анiж перебуваК там жiноцтва.
   Отця Северiана пiд усiлякими приводами до ЊвпраксiП не пускано,  видно,
потурбувався про те абат Бодо, який ставився до свого киПвського спiвбрата
з  неприхованою  ворожнечею.  Северiан  же  навмисне   пiдкреслював   свою
несхожiсть на цих голених абатiв,  лякав  усiх  своКю  боро-дищею,  рудими
старими чобiтьми, зношеними дощенту,  вицвiлими  шатами,  важучим  золотим
хрестом, з якого можна б зробити з десяток отих худорлявих  хрестикiв,  що
телiпаються на запалих грудях абата Бодо.  Вiн  прокрадався  до  княжни  в
найнесподiванiший  час,   iнодi   заставав   у   своКП   духовноП   доньки
супротивника, тодi вони обидва забували про малу княжну, вона  могла  собi
розглядати мiнiатюри, могла йти в монастирськi сади, могла лягти спати,  а
вони зчiплялися в своПх безглуздих суперечках за вiру, око в  око,  лоб  у
лоб, гримiли звинуваченнями, обмiнювалися прокльонами,  лайками,  мало  не
плювалися, дати б Пм мечi - то й не знати, чи не порубали б один одного.
   - Погрязли-бо суть у заблудах! - потрясав  величезними  кулаками  перед
маленьким сухим личком Бодо отецьСеверiан. - ВживаКте опрiсноки,  Кже  явi
есть жидiвського служiння вiрi i вiд многi Кресi начаток i  корiнь  прият.
Не  дотримуКте  посту  в  першу  недiлю  чотиридесятницi,  не   дозволяКте
священикам   брати   шлюб,   забороняКте   священикам   творити   таПнство
миропомазання, додаКте до символу вiри "I вiд сина", а  то  Кресь  i  всiх
злих верх.
   - А ви продаКте дари божi,  як  симонiани,-  вилiчував  грiхи  грецькоП
церкви абат Бодо,- робите Квнухами пришельцiв, як валезiани, i поставляКте
Пх не тiльки в клiрики, а й в Кпископи. Подiбно до  нечестивих  арiан,  ви
перехрещуКте християн, хрещених в iм'я святоП тройцi.  Мов  донатисти,  ви
стверджуКте, нiби немаК iншоП церкви, окрiм вашоП. Подiбно до  нiколаПтiв,
дозволяКте шлюб служителям вiвтаря. Мов северiани, порицаете закон Мойсея.
Як духобори й богоборцi, виключили з символу, що дух святий iсходить i вiд
сина. З  манiхеями  ви  кажете,  що  все  квасне  одушевлене.  Подiбно  до
назореПв,  дотримуКтеся  жидiвських  очищень,  ранiше   восьми   днiв   не
дозволяКте хрестити младенцiв, хоч би вони й умирали нехрещеними, не даКте
причастя родильницям i не допускаКте до свого спiлкування тих, хто  стриже
волосся й бороду за звичаКм римськоП церкви!
   Тодi отець Северiан вмить вилiчував  усi  Кресi,  якi  вiн  знаходив  у
латинян: савелiанство, жидiвство, македонiанство, аполiнаризм,  армянство,
монофелiтство, монофiзитство, арiанство, несторiанство, iконоборство.
   Њвпраксiя навiть у гадцi не мала, що на  свiтi  може  iснувати  стiльки
незрозумiлих i, як на те пiшло, геть непотрiбних, безглуздих, дурних слiв.
Џй хотiлося смiятися з отих двох старих, одурiлих вiд взаКмних звинувачень
чоловiкiв, а тi тим часом  розпалювалися  ще  бiльше,  забували  про  своП
святощi, ставали схожими чи то на п'яних кнехтiв, чи просто на шаленцiв.
   - Ти забув про  своП  обов'язки,гримiв  абат  Бодо  на  Северiана,-  i,
водимий невгамовною хтивiстю, будучи глухiшим за осла, страшно гавкаКш  на
святу римську апостольську церкву. Ти не пресвiтер, а застарiлий  во  злi,
проклятий столiтнiй мул! Тебе можна швидше прийняти за  поганого  Епiкура,
нiж за священика, не в iмператорському  монастирi  тобi  перебувати,  а  в
амфiтеатрi коло звiрiв або ж у лупанарiП!
   - Замовкни,-  огризався  отець  Северiан,-  прикуси,  нечестивцю,  свiй
собачий язик! Не розумiКш, що кажеш i що стверджуКш! Ти дурний, а  вважаКш
себе розумнiшим за сiм мудрецiв. Навчись же хоч мовчати, коли  й  досi  не
навчився говорити, а лиш гавкаКш, мов шолудивий пес!
   Њвпраксiя ляскала в долонi вiд захвату такими добiрними  словами,  тодi
дзвонила в срiбний бубонець, кликала Журину й  велiла  дати  отцям  святим
пива.
   За пивом пристрастi вмовкали, сповiдники позирали один на  одного  з-за
кухлiв, душi Пхнi, пом'якшенi мiцним напоКм,  готовi  були  до  замирення,
обидва згадували й про Њвпраксiю, знiяковiло всмiхалися до княжни, а  вона
виходила вiд них, випрямлена, холодна, неприступна, щоб за дверима  впасти
на руки Журини, зайтися дитячими слiзьми, здригатися невтiшно всiм  тiлом.
Нащо це Пй усе? I скiльки триватиме?
   То пробуджувалася в нiй жадоба життя, перемiрювала вбрання,  милувалася
своПми прикрасами, перебирала коштовностi,  тодi  знов  падала  у  вiдчай,
кликала Журину, плакала перед нею: "Навiщо все це?" Так,  нiби  та  знала.
Була простою жiнкою, мала своП болi (син Журило навiки зостався вiдiрваний
од матерi, а такий же, як Њвпраксiя,дванадцятилiтнiй),  в  абатствi  повно
було в неП клопотiв:  топила  печi,  готувала  лампади,  свiчки,  вимiтала
смiття, чистила овочi, варила Пжу, слугувала в трапезнiй.  Про  те,  що  й
вона жiнка, якось забували всi, вона ж - найперше, мабуть. Коли б лишалася
довше в замку маркграфа, не знати, як воно було б, а  тут  -  схована  вiд
усiх, заклопотана, прив'язана до малоП княжни, повинна була вiдректися вiд
усього, що судилося б  ще  Пй,  жiнцi  достоту  привабливiй,  досвiдченiй,
умiлiй. Час тягнувся повiльно й тяжко. Сiм  разiв  на  добу  монастирський
дзвiн вiдбивав канойiчнi години для молитов.  Свiчками  доба  дiлилася  на
двадцять часiв: згорало двадцять свiчок бiлого воску. В баронських  доньок
свiчок горiло тiльки по сiм. Для ощадливостi й для приховування  того,  що
доводиться приховувати. У ЊвпраксiП горiли всi двадцять - удень  i  вночi.
Щоб темряви не було нiколи. Бо можуть обидити дитину. Бо ж у  свiтi  пануК
великий блуд, панують мечi й сокири, бурi й вовки, а люди - теж як  вовки.
В абатствi було багато молитов, але вони плавали зверху, не прорипали нi в
душi, нi в побут, та ще молитви чужi,  малозрозумiлi.  Њвпраксiя  ними  не
переймалася. Журина й геть зненавидiла. IIопинiв бачила мало не  щодня,  а
дружинникiв своПх лиш випадком. Питала Кирпу спiвчутливо i ласкаво:
   - Як тобi?
   - Живу! - пересмикував той косими плечима.- Нi пес, нi видра.
   Сказати Пй бiльше не наважувався. А хотiлося сказати ще од КиКва.  Таке
вже дружинницьке життя. То бiгаКш зi своПм князем, то кидаК тебе  князь  i
ти бiгаКш сам. Нi пес, нi видра. Нiколи нiхто якось не  мiг  вiрити,  нiби
Кирпа вмiК рубнути мечем i розсадити чоловiка на двi  половини.  А  яка  б
жiнка побачила в косоплечему любов?
   Його дружинники сумували за КиКвом. Сумувати за цiлим  городом  чоловiк
не може. А згадати те чи се - ось тобi й сум.  Один  згадуК  жону,  другий
пса, третiй чоботи, якi зносив уже давно в КиКвi, а в того  було  точильне
для меча, ох же ж i точильне було,  тут  такого  не  знайдеш,  хоч  каменю
гибiль. Головне ж, у КиКвi - люд свiй, нелiчений, а тут Пх восьмеро всього
та дев'ятий воКвода Кирпа. I всiм видно, що життя немаК. Ще було  в  КиКвi
чисте поле, а де воно тут? Куди поПдеш? Треба сидiти й  ждати,  аж  княжна
завчить усi мови й розмови. Завчить, а тодi?
   Журина спiвала таке: "Ой поПдьмо, брате,  свiчок  купувати.  Щоб  перва
горiла, як я заболiла, а друга палала, як я умирала". Њвпраксiя вiдчувала,
як у нiй завмираК мова. Ось була вона  в  нiй  до  дванадцяти  лiт,  тепер
пропала. Та мова була молода, як вона сама. Латина ж стара,  як  свiт  або
камiнь. I головне в нiй i не слова, а той дрiб'язок, що помiж ними. Завчиш
дрiб'язок - i все сказане розумiтимеш. Те саме й з  мовою  германцiв.  Там
самий дрiб'язок лише й помiчався. Бо мова в кожного була своя.  У  баронiв
одна, у абатiв друга, у кнехтiв третя, в селян ще не така. Нiхто нiкого  й
не розумiв до пуття.  А  ЊвпраксiП  легко  вiдкривалося  все  сказане.  Бо
схоплювала оте, що розставлене помiж словами. Радiла своПй умiлостi,  тодi
чула спiв мамки Журини. "А друга палала, як  я  умирала..."  Була  довкола
нудьга, а жити хотiлося.
   Днi були  неоднаковi:  то  прозорi,  то  пойнятi  смерком,  притемненi,
похмурi, то знов лагiднi, пронизанi золотим блиском,  такi  прекраснi,  що
життя б цiле готова була вiддати за один лиш з них.
   Десь був КиПв, десь були чеберяйчики, тепер  вони  зрiвнялися  в  своПй
невидимостi й незбагненностi з КиКвом. Ще мала вона десь  мужа  маркграфа,
що вмирав у безсилiй злостi, чужий i ворожий чоловiк.  Абатиса  Адельгейда
щоразу, як зустрiчалася з руською княжною, заповiдала приПзд  свого  брата
iмператора до Кведлiнбурга, про  саму  ж  Адельгейду  розповiдали:  ходить
ночами  до  юнакiв,яких  уподобала.  Темними  ночами  приходить  гаряча  й
несамовита,  як  диявол,  а  лице  маК  янгольське.  Мовляв,   така   кров
iмператорська. I в сестри, i в брата.
   Iнодi ЊвпраксiП ставало цiкаво: який же той iмператор? АлК вiн не  Пхав
до Кведлiнбурга.
   ЛIТОПИС IМПЕРАТОРСЬКИЙ
   Про Генрiха сказано:
   "Став iмператором, коли ще тiм'я не заросло".  Його  батько,  iмператор
Генрiх III, помер, виснажений  безкiнечними  походами  проти  непокiрливих
iталiйцiв, в IталiП втратив першу свою жону  i  сина  вiд  неП,  в  IталiП
переживав невдачi, ганьбу, приниження,  в  Пармi  довелося  втiкати  йому.
Вистрибуючи з вiкна, поламав ногу  й  прозваний  був  мстивими  iталiйцями
"Калiкою", з другою жоною Агнесою з Савойського  дому  прожив  заледве  що
п'ять рокiв i помер все в тiй же IталiП, на яку витратив усе своК життя.
   Генрiха III звано Linea justitiae - путь правди.  Ще  звано  Чорним,  а
також Калiкою. Для кого що зробив,  той  так  i  називав  iмператора.  Так
ведеться здавен.
   Смерть володаря завжди несподiвана. НастаК короткочасна  розгубленiсть,
тодi всi враз кидаються на те, що зветься  владою.  Адам  Бременський  так
писав про цi подiП:
   "Управлiння державою, за правом спадкоКмства, перейшло на велику  шкоду
для всiх до рук жiнки й дитяти. Князi, вiдкидаючи  з  обуренням  правлiння
жiнки i владу дитяти, попервах, щоб не лишитися пiд гнiтом такого рабства,
повернули собi давнi вольностi, а тодi почали мiж собою суперечку,  хто  з
них могутнiший, i нарештi пiдняли зброю проти  сiюго  государя  з  намiром
скинути його з престолу. Все це легше було бачити очима, нiж тепер описати
пером".
   Усе  скiнчилося  тим,  що  наймогутнiшi  духовнi   владики   германськi
архiКпископи Адальберт Бременський i  Ганно  Кельнський  були  проголошенi
правителями, якi мали опiкуватися малолiтнiм королем. "Хоча на словах,- як
зазначаК хронiст,- вони були  миролюбнi,  серця  Пхнi  билися  смертельною
ненавистю один  до  одного".  Обидва  вони,  забуваючи  про  своП  духовнi
обов'язки, вiдзначалися передовсiм не святощами, а любов'ю до суКти,  цiКП
служницi знатних людей. Обидва, як то сказано  колись  було  про  Ксеркса,
замрiяли перейти море i перепливти землю.  Кожен  розумiв,  що  перевищити
свого спiвправителя  можна  тiльки  одним  способом:  захопити  владу  над
малолiтнiм iмператором. I ось, забувши  про  свiй  сан,  викрадаК  Генрiха
спершу Ганно, ховаючи його i вiд матерi й вiд свого суперника,  згодом  те
саме робить Адальберт.  Ганно  намагався  впливати  на  малого  iмператора
суворiстю,  Адальберт,  навпаки,  поступливiстю.  Той   пригнiчував   душу
недорослому правителевi, викохуючи в ньому звiра,  iнший  розбещував  його
молоду душу i теж пробуджував у  нiй  все  звiряче.  Магдебурзький  клiрик
Бруно, який не належав до прихильникiв  iмператора,  склав  життКпис  ного
дитинства i юностi i вимушений був вдатися до слiв прикрих. Мовляв, Генрiх
зiпсований був уже самим  своПм  народженням,  бо  людина  може  зробитися
iмператором i це лiпше, нiж тодi, коли вона вже  народжуКться  ним.  Малий
iмператор бiльше чванився своПми високими  володарськими  гiдностями,  нiж
намагався досягти успiхiв у мудростi перед богом i людьми.  Ганно  занадто
круто взявся за виховання короля, керуючись словами писання про те, що цар
непокараний  погубить  люди  своя.  Та  коли  Генрiх,  як  пише   хронiст,
"переступив вiк простодушного дитинства i досягнув юностi, яка  маК  такий
простiр для всього поганого, i коли,  таким  чином,  побачив  себе  в  тiм
пунктi, де самоська буква розходиться в два боки, вiн, полишаючи без уваги
ПП праву тiсну i круту лiнiю, вибрав собi лiву дорогу,  широку  й  зручну,
ухилився рiшуче вiд стезi доброчинства i  вознамiрився  всецiло  вiддатися
своПм пристрастям".
   Самоською буквою звалося  грецьке  iпсилон,  з  яким  самосець  Пiфагор
зрiвнював дорогу людського життя: спершу  загальна  дорога  життя,  згодом
правобiч тонка i вузька лiнiя добра, а  лiворуч  -  широка  путь  зла.  Як
бачимо, простi клiрики в тi часи вже полюбляли пишнi вислови, надто ж коли
вели мову про вищi особистостi держави.
   Не занедбувано й звичайного анекдота. Так, коли  Адальберт  Бременський
на розкiшнi страви для малого iмператора витратив усi запаси i стольник не
мав за що зготувати обiд, архiКпископ, як розповiдаК  Бруно,  просто  собi
сховався в капелi й удав, що  ревно  молиться.  Стольник  став  стукати  в
дверi. Тодi архiКпископ упав на пiдлогу, мовби для ще запальнiшоП молитви.
Стольник, увiйшовши до капели, став  покашлювати,  аби  звернути  на  себе
увагу. Все намарно. Тодi стольник i собi розпростерся поряд з  Адальбертом
i став шепотiти йому на  вухо:  "Помолiться,  щоб  вам  було  що  сьогоднi
попоПсти, бо досi нiчого немаК, що б можна з честю поставити на ваш стiл".
Адальберт скочив на ноги. "Дурню! Що ти наробив! Ти перервав мою бесiду  з
богом! Коли б ти бачив хоч раз мою бесiду з янголами, як  того  сподобився
мiй живописець Трансмунд, ти б нiколи не насмiлився наближатися до мене  в
час молитви!.."
   Клiрик Бруно не знаходить для Генрiха жодного спiвчутливого слова.  "До
чого звик чоловiк у дитинствi,наводить вiн слова царя Соломона,-  того  не
покине i в старостi!"
   Люттiхський Кпископ Отберт  написав  iсторiю  життя  Генрiха,  можна  б
сказати,  всупереч  озлобленостi  канонiка  Бруно.   Лише   говорячи   про
архiКпископiв Адальберта й Ганно, вiн згоджуКться з  клiриком:  "Найгiрше,
що вони давали повну волю юнацьким захопленням Генрiха, замiсть  зберiгати
його, як за печаттю".
   Однак тут же Отберт квапливо додаК: "Ставши самостiйним, Генрiх засудив
багато  зi  свого  минулого  i  виправив  те,  що   було   можливе.   Став
переслiдувати ворожнечу, насильство, хижацтво".
   I вже далi про iмператора  тiльки  таке:  "Вiн  володiв  свiтом,  бiднi
володiли ним, йому слугував свiт, а вiн - бiдним".
   Або: "У натовпi князiв вiн видимо видавався над усiма й здавався вищим,
а в грiзних рисах обличчя проглядало якесь достоПнство".
   I ще: "Biн бачив мовби очима рисi, у кого на серцi до  нього  любов,  у
кого - ненависть".
   Не забуто й таке: "Генрiх уважно слухав чужу мову, але сам говорив мало
i, лиш виждавши думку iнших, висловлював свою".
   При ньому, мовляв: "Правда мала силу i влада - право".
   Через дев'ятсот рокiв важко судити, хто ж  мав  слушнiсть,  де  iстина,
який насправдi був iмператор? Однак не слiд квапитися з висновками, бо той
же Отберт, що  такими  високими  словами  розпочинаК  свою  iсторiю  життя
Ген-рiхового, далi пише: "На цьому  я  хотiв  би  урвати  мову,  бо  тепер
доводиться торкнутися чвар, пiдступностi, злодiянь, про якi писати  правду
небезпечно, а брехати злочинно".
   Тут починаКться суцiльна заплутанiсть i, сказати б, уривчастiсть  як  у
долi самого Генрiха, так i в його думках. Життя його сповнене  було  таких
пригод, що Пх вистачило б для сотнi, а  то  й  тисячi  iмператорiв.  Однак
прiзвиська нiякого вiн не отримав нi вiд сучасних,  нi  вiд  потомних.  Не
змiг вiн окреслити своПх намiрiв i, може, саме завдяки тому й уберiгся вiд
прiзвиська, яке передаК  завжди  суть  чоловiка  дiяльного,  але  неминуче
обмеженого в своПх дiяннях. Обмеженiсть ще можна б  назвати  визначенiстю.
Цим Генрiх не прославився. Змiнювався впродовж цiлого свого життя. Скiльки
разiв - не згадав й сам.
   Гадюка скидаК з себе стару шкуру он як часто. Щоб скинути, треба щоразу
за щось зачепитися. За тверду бадилину, за палицю, за  камiнь.  Боляче,  а
треба тертися й обдиратися; Не вийшло за одним замахом, ще й ще.  Вiн  був
усяким, а тяжiло над ним вiд  самого  народження  одне  слово:  iмператор.
Кидався в примхи, в безчинства, в розпусту, в жорстокiсть i звiрства. Тодi
ставав хитрим, обережним, обачливим.  Не  витерпiв  довго.  Понесло  його,
закрутило,  захотiлося  безмежноП  волi  для   самого   себе,   щедрот   i
благородства для люду.  Надовго?  Поки  поконав  ворога  найстрашнiшого  i
наймогутнiшого в усi часи: самого римського папу. Знесилився,  виснажився,
отримав назавжди слово, яке знаменуК найвищу ступiнь людського упокорення:
Каносса. Тисячу рокiв потiм казатимуть "Iти в Каноссу". А то вiн  ходив  -
iмператор Генрiх. З ким ходив? З жоною, з малолiтнiм сином i iз  Заубушем.
Про Заубуша нiде нiчого не сказано. Бо що таке Заубуш? Барон без пiдданих,
чоловiк без значення, обрубана тiнь iмператора Генрiха.
   ШЕСТИЛIТТЯ
   _(продовження)_
   Кведлiнбурзьке  абатство  намагалося  зрiвнятися   своПми   садами   зi
славетним абатством Рейхенау, щодо городiв, то тут йому не могло бути нiде
рiвних, надто ж коли з'явилася в абатствi Журина. Вiд весни й  до  пiзньоП
осенi вона не вiдривалася вiд теплоП землi,  i  хоч  земля  не  була  така
щедра, як у КиКвi, все ж старання й  дбання  не  могли  пропасти  намарно;
маленькi клаптики монастирських  городiв,  порозкидуванi  мiж  ставками  й
садами, приголомшували кожного своею язичеською  буйнiстю,  там  кущилося,
збивалося в зеленi гущавини, дивувало  соковитiстю,  первозданнiстю  барв,
нiжнiстю й неповторнiстю, там не стачало вже мiсця для отих щедрот земних,
доводилося ставити
   пiдпори  й  тички,  пускати  виткi  рослинп  вгору,  тим  самим   мовби
пiднiмаючи городи в повiтря, i тодi огiрки росли десь над землею, огудиння
п'ялося до сонця, творячи прозорозеленi стiни. Найбiльшу  ж  утiху  давала
Журинi  квасоля,  найхимернiша  рослина,  яка  закудлювалася,  обплiталася
довкола густо поставлених дерев'яних тичок i  пiдпорок,  розпростувала  на
всi боки виткi батоги своПх  стебел,  квасоля  нагадувала  знайомий  ще  з
дитинства лiсовий хмiль, однак без тоП шорсткостi  листя  й  стебел,  була
нiжно-оксамитова, мов  дотики  дитячих  пальчикiв,  закрученими  кiнчиками
своПх батiжкiв лоскотала тебе за вухом,  то  грайливо  торкалася  шиП,  то
пустотливо пробиралася й за пазуху, i тодi Журина мимоволi  пашiла  лицем,
притискувала схрещенi руки до вирiзу сорочки, лякливо  озиралася  довкола,
так нiби була й не жона зрiла, а дiвчинка, поставлена вiдразу перед сотнею
безсоромних очей. Квасоля була пожадливо неспинна в своПм розростаннi,  ПП
шовковисто-зеленi заростi творили в городах своП вулички,  якiсь  потаКмнi
сховки, неприступнi для стороннього ока втечища. Щоразу  виникала  потреба
ставити новi тички для квасолi,  i  тодi  Журина  кликала  воКводу  Кирпу,
просила його помочi, питала за звичкою:
   - Як ся маКш. Кирпо?
   - Нi пес, нi видра! - вiджартовувався Кирпа, тупцювався  коло  квасолi,
зазирав ув отi вулички, в оту затаКнiсть i затiненiсть, тодi кидав  погляд
на Журину, погляд мовби й звичайний, випадковий, але жiнцi ставало  млосно
вiд отого  миттКвого  шмугляння  по  нiй  пильних  воКводиних  очей,  вона
квапилася вiдвернути його вiд того, про що вiн мiг би заговорити  або  хоч
подумати, казала:
   - Дивись - квасоля. Правда ж, як наша?
   - А ми чиП?
   Вона змовчувала. Сама не належала собi. Чия? Нiчия. Та чи  й  буде  вже
чиясь?
   Кирпа вмiло ставив тички. Вiн, правда, все на свiтi робив умiло, швидко
й охоче.
   Земля була м'яка, тепла, тепло панувало вже он який час, навiть не було
набридливих дощiв, од яких у чоловiка розмокають тут навiки маслаки. Кирпа
якось мовби розм'якав од тепла й од  такого  буденного  заняття,  в  ньому
нiчого не зоставалося вiд воПна, пропадала шорстка косоплечiсть, вiн стояв
у довгiй сорочцi, у зношених
   портах, босий,  простоволосий,  був  якийсь  зовсiм  домашнiй.  Раз  не
витримав. Чи  пожартував,  як  завжди,  чи  й  справдi?  Сказав  з  якоюсь
безнадiйною гiркотою:
   - Прийшла б ти сюди вночi, в оцi гущавини. Вона вдала, нiби не розумiК:
   - Вже я тут, нащо вночi приходити?
   - Тодi б i я, може, прийшов...
   - I ти вже тут.
   - Вже тут, а ще й не тут...
   Вона промовчала. Билася жилка  на  шиП,  млость  поймала  всю,  солодка
байдужiсть запанувала в усьому тiлi. Хай станеться, як маК  статись  i  що
мав статись.
   Але Кирпа взявся до роботи, вправно вбивав гострi тички в м'яку землю i
виходило так, нiби вiддаляКться з кожною забитою тичкою вiд  Журини.  Коли
вбив останню, трохи постояв, не озираючись, глухо спитав:
   - То як? Прийдеш?
   - Про вiщо ти, Кирпо? - перепитала,  вiдразу  й  пошкодувала,  але  вiн
обернувся до неП, показав в усмiховi своП слiпучi зуби:
   - Ну, не при сонцi будь сказано...
   I, замахнувшись так  самiсiнько,  як  для  рубання_  _мечем,  косоплечо
посунувся на неП, i вона опинилася в  його  обiймах,  вдарилася  об  нього
тiлом, сорочка на сорочку, груди на груди.
   - Господи, сором же ж!
   Вiн не мiг вiдiрватися вiд неП, та й вона так само не мала такоП  сили,
але в жiнцi завжди живе сором'язливiсть, страх i нерiшучiсть.
   - Побачать же! Що ти робиш, Кирпо! Вiн  вiдчахнувся  од  неП,  сп'янiло
вiдсунувся, перекосило його ще бiльше, нiж звичайно, сказав твердо:
   - Жду тебе тут, як стемнiК. Мовчазну згоду вичитав у великих  ПП  очах.
Так само мовчки й покрадьки зiйшлися вночi, вiдразу вiдшукали одне одного,
забилися в глибини зелених нетрiв, м'яка земля  ласкаво  прийняла_  _Пх_;_
вони доторкувалися одне до одного з  пожадливiстю  слiпих,  що  спiткалися
пiсля довгих блукань у безлюднiй пустелi, мова перейшла в пальцi, в  руки,
слова стали  дотиками,  вони  впiзнавали  одне  одного  й  не  впiзнавали,
задихалися вiд нiжностi, тонули в нiй, стогнали,  вiдчуваючи,  що  ось-ось
загинуть. Чом так пiзно зустрiлися, чом так довго  не  могли  знайти  одне
одного, чом, чом, чом? Довгi коси Журини розсипалися по  землi,  обплiтали
воКводу, були неначе живi, з  них  мовби  вилiтали  iскри,  Пхнiй  зелений
сховок осяював-ся якимсь дивним свiтлом, тиша панувала довкола така,  нiби
все на свiтi вмерло, тiльки вони живуть, бо тiльки вони справдi живуть,  а
бiльше нiхто.
   Земля була м'яка, клаптик землi, накритий  густим  безшелесним  зеленим
свiтом доброП до них квасолi, такоП ж самоП, як у далекому КиКвi, i  земля
в темрявi нагадувала мовби щось киПвське, хоч вiд згадувань вони обоК були
далекi, бо й навiщо? Нiчого тепер не поможе,  позаду  немаК  нiчого,  вони
тут, нинi й прiсно i вовiки вiкiв, нинi, нинi, нинi!
   Кирпа обводив долонями Журину, те мiсце, де вона  лежала,  той  клапоть
землi, що був пiд нею.
   - Ось. Б'ються люди за землю. А землi кожному - аби вмiстилася  на  нiй
кохана жiнка. Бiльше й не треба.
   Журина тихо засмiялася.
   - А квасоля?
   - Квасоля хай росте вгорi. Як грушi.
   Журинi хотiлося плакати. Ну, чому вони так довго не могли  знайти  одне
одного, чому? Таке коротке життя i таке жорстоке. Б'ються люди.  Моляться.
Страждають. Князь стоПть над усiма, платить тим, хто вбивав,  i  тим,  хто
лiкуК. Що може бути безглуздiше й страшнiше? А життя ж коротке...
   Вона лежала на спинi,  дивилася  в  темряву,  чомусь  гадалося,  що  не
квасоля росте десь у темрявi довкола, а молодо шумить весняна пуща, був  у
ПП очах рух дерев, шепотiння листя, спiв птахiв, якi не мають  печалi,  бо
невiдомi Пм болi й страждання людськi.
   Кирпа мовби вгадав ПП думки, гладив ПП тихо, гладив обережно,  несхожим
якимсь голосом казав:
   - Не можу в каменi... Тягне мене до лiсу, аби  там  лягти  пiд  деревом
по-звiрячому i слухати, як шелестить жито на узлiссi...
   Вона хотiла сказати: "Слухай квасолю", а подумалось:
   "Слухай мене". Сама ж слухала його. Ось тобi й косоплечий! Ось  тобi  й
зубатий та розсмiяний!
   Так почалося мiж ними. Удень усе звичне, лише ждання  ночi  нетерпляче,
гарячкове, лякливе, так нiби могла знайтися якась невiдома сила i прибрати
ночi з-над абатства.
   - Я думала, черницi такi дурнi. Бо хто ж розумний  замкнеться  на  цiле
життя в цей камiнь? А тепер i сама б звiдси нiкуди не рвалася.
   - Ми ж з тобою не в каменi - у квасолi.
   - Цей сховок для нас мiцнiший за камiнь.
   - У квасолi - й таке щастя! А я казав: нi пес, нi видра.
   - Урвав ти менi корiння серця...
   - Проберу ось прозирку в квасолi, вгадай, що побачиш?
   - Не знаю.
   - Зiрку. Та ще таку низьку, хоч простягай руки й
   бери.
   - Зорi - то для нас. А зiйде мiсяць - то вже для абатиси.
   - Правда, нiби вона при мiсяцевi ходить гола довкола ставiв?
   - Не кажи так: грiх.
   - А що то таке?
   - Нiхто не бачив, чи ходить Адельгейда, чи нi.
   - Не треба й бачити - можна здогадатися.
   - Вона ж не заважаК нам.
   - Сама кажеш: заважатиме мiсяць.
   - Ну, так, вiн ворожий до нас.
   - Прокрадатимемось i пiд мiсяцем.
   - Мовчи! Накличеш. Сови кричать над абатством...
   - А що нам сови!
   Вiн був безжурний i вiдважний. А  що  нам  сови!  А  сови  кричали  над
абатством, старi, сивi, слiпi. Не вiщували щастя  нiкому,  нагадували  про
темряву й нещастя на свiтi,  нагадували  про  смертi,  про  вбивання,  про
вiйни. Iмператор не повертався з IталiП, iмператор вiв  своП  вiйни  проти
папи, проти графiв, проти гiр i рiвнин, проти людей простих, проти батькiв
дiтей убитих i дiтей ще не вбитих, а тодi брався й за дiтей. Вiйна не мала
кiнця, бо батьки, що втратили своПх дiтей, хотiли,  щоб  iншi  батьки  так
само втратили своПх дiтей, iнакше не мислили  собi  справедливостi.  Вiйна
була мовби безперервне, вiчне вiдомщення не знати й кого, не  знати  кому.
Але нарештi iмператор  дочекався  смертi  свого  найлютiшого  ворога  папи
Григорiя. Вигнаний з Риму, без  влади  й  без  впливу,  власне,  полонений
Рожером  Сiцiлiйським,  чоловiк,  який  десять   рокiв   потрясав   цiлими
iмперiями, поклав початок, може, й тисячолiтньому розколу  Њвропи,  бiльше
не жив, можна було  заспокоПтися  на  час,  спочити  вiд  трудiв  великих.
Iмператор повертався з пiвдня, нiхто не знав, де вiн  з'явиться  перше:  у
Госларi, улюбленiй столицi його батька, який вибудував цей город на  мiсцi
водяного млина, чи у  Вормсi,  чи  в  Майнцi,  чи  в  старовиннiй  столицi
германськiй Бамберзi, а  чи  й  у  Кведлiнбурзi,  де  не  треба  сидiти  в
незатишному  iмператорському  палацi,  а  можна  сховатися  вiд  трудiв  i
клопотiв у тихому абатствi сестри Адельгейди.
   У Кведлiнбурзi кололи свиней, наготовляли ковбас i копченостей,  ловили
перепiлок, бо перепiлки по-кведлiнбурзьки були улюбленою стравою  Генрiха,
все жило очiкуванням високоП хвилини, коли розчиниться  брама,  загримлять
мостовi  ланцюги,  ударять  котли,  заграють  лютнi,   задзвенить   зброя,
замайорять стяги iмператорськi, засяК золото, загримить звитяжне залiзо.
   Коли прийшла  звiстка  про  смерть  маркграфа  Штаденського,  Њвпраксiя
надягла жалобу. В усьому чорному стала ще  тонша,  гiнкiша,  кiлькох  лiт,
проведених в абатствi, й не помiчалося на нiй, така сама дитина, хоч уже й
удова, хоч i в жалобi, хоч i... Зрiвнялася долею своКю з сестрою  Янкою  в
КиКвi. Тiй отець спорудив монастир, зiбрала вона  туди  дiвчат  з  багатих
родин, хотiла навчити всiляких наук, мабуть, усе про бога хотiла  навчити,
а  Њвпраксiя?  Що  мала  тепер  робити?  Залишатися  навiки  у  монастирi?
Повернувся до неП багатий ПП посаг, привезений з  КиКва,  мала  коло  себе
Журину, отця Северiана-сповiдника, кiлькох дружинникiв з Кирпою. Нi землi,
нi притулку. Вози, конi, верблюди, колеса.
   Втiшала Адельгейда:
   - Ось приПде iмператор.
   А що Пй iмператор? За вiком, здаКться, такий,  як  князь  Всеволод.  За
значенням? А що Пй чиКсь значення? Вiд великого  князя  з  КиКва  не  мала
нiчого: нi вiстей, нi порад, нi спiвчуття. Iмператор не знав ПП,  вона  не
знала iмператора. Чула про нього - ото й усе. Тодi почула ще: в iмператора
вмерла жона Берта.  Лишила  двох  синiв  Генрiховi.  Конрад  -  такий,  як
Њвпраксiя. Другий -Генрiх, менший. Адельгейда казала:
   - В iмператора немаК дiтей.
   - А хто ж то? - питала Њвпраксiя.
   - СпадкоКмцi. В нього й жони не було.
   - Хто ж?
   - Iмператриця. Ненавидiв ПП.
   - Вiн усiх ненавидiв?
   Адельгейда не вiдповiла. Знала про брата бiльше, нiж будь-хто. Ще  коли
мав сiмнадцять лiт, у своПх безчинствах сягнув  так  далеко,  що  пiдмовив
гидкого свого напарника в усьому злому Заубуша (досi  не  могла  згадувати
цього без жаху й огиди) згвалтувати вже не якусь просту  дiвчину  чи  жону
чужу, а  ПП,  iмператорську  доньку,  абатису  Кведлiнбурзьку  Адельгейду.
Влiтку, вночi, коло чотирикутного ставу, виманивши ПП туди, напали  вдвох,
iмператор тримав сестру за руки, а той хапливо рвав на нiй одяг,  м'яв  ПП
неторкане тiло, iз страху вже й не за себе, а  за  iмператора  вона  й  не
кричала, тiльки глухо стогнала, а  Генрiх  насмiхався  i  над  нею  i  над
гвалтiвником:
   - Заубуш, я триматиму тiльки руки. З  ногами  справляйся  сам.  Ноги  в
жiнки не надаються до оборони. Вони створенi природою для  покiрливостi  й
для насолоди чоловiкам.
   Вона мала б проклясти Генрiха,  а  вийшло?  Саксонськi  князi,  шукаючи
приводiв для вiйни  проти  iмператора,  двiчi  збиралися  для  обговорення
ганебного гвалту над рiдною сестрою.  Адельгейда  вiдмовилася  оскаржувати
брата. Вiдчувала: падаК туди, де кишать дияволи i де для  такоП,  як  вона
тепер, знайдеться мiсце, однак святощi iмператорського iменi були для  неП
вищi за  все.  Жертвувала  собою  i  не  для  Генрiха  -  для  самоП  iдеП
iмператорства, отож, якоюсь мiрою, i для самоП себе.
   Генрiх схаменувся, може, й злякався свого вчинку. Покликав  Заубуша  до
себе в Гарпбург. Той вирушив з Гослара навiть без зброКносця, вважаючи, що
йдеться про таКмну раду в iмператора, i пишаючись, отже, високою  довiрою.
По дорозi в лiсi Заубуш помiтив засiдку i, хоч не  подумав,  що  то  проти
нього,  але  на  всяк  випадок  сховався  в  поблизькiй  церквi.  Бургграф
Мейссенський Бурхард поПхав за ним i дав слово честi, що з Заубушем нiчого
не станеться, коли вiн вийде з  церкви.  Заубуш  не  повiрив,  але  гаразд
вiдав, що святiсть церкви не зупинить нападникiв, коли вони мають  належнi
велiння вiд самого iмператора,  тому  вийшов  i  вiддався  Бурхарду.  Його
загнали в глухi хащi й посiкли мечами. Iмператор повiдомив сестрi, що вона
вiдомщена, а тодi довiдався, що Заубуш вижив. Позбувся ноги, був  увесь  у
рубцях, однак живий! Вищi сили оберiгали цього зiпсованого  вкрай,  але  й
дорогого водночас iмператоровi чоловiка.
   Генрiх провiдав ще недужого Заубуша, подарував йому  баронський  титул,
щоправда, тим часом без землi й без пiдданих, наблизив до себе ще бiльше -
вiдтодi цей чоловiк став найдовiренiшим слугою Генрiха. Втекти не мiг,  бо
одноногий, зрадити теж не мiг, бо й для  кого?  Покинути?  Але  ж  не  мав
нiякого  майна,  всi  домагання  щось  одержати  давно  вже  припинив,  бо
iмператор щоразу смiявся:
   - Навiщо земля  тому,  кому  належать  всi  свинячi  жоровиська?  Пiсля
iмператора ти наймогутнiший чоловiк в iмперiП! _(Гра  слiв.  По-нiмецьки__
Saubusch__ означаК: лiсовi хащi, де дикi кабани Пдять жолудi.)_
   Щоразу, як приПздив до Кведлiнбурга, Генрiх  зiштовхував  Адельгейду  з
Заубушем. Вiн любив, коли люди ненавидять одне одного.  Привозив  Заубуша,
щоб  той  ненавидiв  Адельгейду  зблизька.  Жiнку  можна  ненавидiти  лише
зблизька. Адельгейда ненавидiла Заубуша охоче, добровiльно, без примусу. А
що закохуються люди так само, то з часом нi вона, нi Заубуш вже й не могли
розрiзнити, чи то  мiж  ними  ворожнеча,  чи  любов?  I  ждала  Адельгейда
приПздiв iмператора до  Кведлiнбурга  i  з  острахом,  i  з  ненавистю,  а
водночас i з затаКним нетерпiнням: бо ж з Генрiхом неминуче мав приПхати й
Заубуш.
   Настала зима, не знати вже й яка зима на  чужинi  для  ЊвпраксiП.  Пори
року - повiльнi, однаково  сумнi,  мов  плакучi  верби,  не  приносили  Пй
нiчого, навiть звiстка про смерть маркграфа не здивувала, бо вмер вiн  для
неП ще тодi, першоП ночi, коли боролася з ним i у вiдчаП хотiла
   покiнчити з собою.
   Днi  сповненi  були  звичного  безглуздя  канонiчних  суперечок   отцiв
Северiана  й  Бодо,  стриманих   розмов   з   Адель-гейдою,   нудьгування,
дратiвливостi, коли не хотiла нiкого бачити, навiть Журину гнала вiд себе,
не читала книг, не згадувала нiякоП мови, нi нових - одноП та  другоП,  нi
своКП дитячоП, бо й згадати тяжко: летюча  тiнь  вiд  слiв  лишилася  -  i
бiльше нiчого.
   Ночами кричали над абатством  сови,  було  страшно  й  самотньо,  ждала
нетерпляче снiв, бо то було ПП Кдине багатство. ПП спи брели  через  рiки,
прослизали попiд зеленим вiттям пущ, линули через  долини,  шукали  КиКва,
причаКного в золотому смутку церков.
   ЗимовоП ночi приснився  Пй  бiлий  япгол.  I  руки  d  пього  свiтилися
золотистим вогнем. Вiд радостi прокинулася й побачила Журину з  свiчкою  в
руцi.
   - У мене вже горить одна,- сонно сказала Њвпраксiя.
   - Принесла ще одну.
   - Навiщо аж двi?
   - Кажуть, iмператор в'Пхав у Кведлiнбург. Хай горить у тебе двi свiчки.
Ти ж княжна.
   - Я вже забула про це. А iмператор де?
   - Не знаю. Не бачила його. Бачила безногого.
   - Хто це?
   - Не вiдаю, дитино. Страшно стало. Понесла тобi свiчку.
   - Ти не бiйся,- сказала Њвпраксiя.
   - Не боюся, а страшно.
   Про безногого обидвi вдавали, нiби нiчого не знають. А знали  ж  давно:
одна вiд Адельгейди  i  баронських  дочок,  друга  -  вiд  черниць.  Та  й
очiкувано всi цi роки в Кведлiнбурзi чи то iмператора,  чи,  може,  бiльше
Заубуша. Адельгейда - зi змiшаним почуттям давньоП ненавистi  й  пiзнiшого
захвату, жiноцтво - з лiнивою цiкавiстю. Чи ходитиме Адельгейда нагою коло
ставiв? Надто ж коло того, чотирикутного.
   Але iмператор  приПхав  неочiкувано,  серед  зими,  приПхав  у  жалобi,
поховавши жону, в'Пхав у Кведлiнбург тихо,  замкнувся  в  палацi,  не  дав
знати сестрi, хоч, здавалося б, мав дiлити жалобу разом з нею, та й  мiсце
для того в абатствi вiдповiднiше,  нiж  у  великому,  пустельному  палацi,
холодному, темпому, зчужiлому.
   Де взявся в абатствi Заубуш i чому  опинився  там  уже  в  нiч  Пхнього
приПзду? Журина проходила двором абатства, в темрявi тьмаво бiлiли кам'янi
аркади, вона нечутно ступала по плитах, ще  мала  пройти  попiд  аркадами,
тодi завернути на половину ЊвпраксiП, але ПП мовби  ждали  в  притемненому
переходi,  назустрiч  схитнулася  висока  гнучка  чорна  постать,  почувся
уривчастий стук об камiнь: стук-стук, i вона якось вiдразу здогадалася, що
то Заубуш, хоч нiколи не бачила його й не чула стуку дерев'янки, навiть не
знала, чи носить дерев'янку, чи просто стрибаК на однiй  нозi,  чи,  може,
носять його, як вельможу й  першого  прибiчного  iмператора,  в  золоченiй
лектицi. Його чорна постать, отой  стукiт  дерев'янки,  несподiвана  нiчна
поява пiд пустинними аркадами -  все  було  таке  несподiване,  що  Журина
чомусь злякалася й стала. А вiн пiдiйшов до неП, в темрявi видивився Пй  у
лице, очi мав так само великi й темнi, як Журина, здаКться, що вiдзначався
неабиякою чоловiчою вродою, хоч Пй було не до того, щоб помiчати ще  чиюсь
вроду,  а  ще:  вiдразу  потвердив  усi  розповiдi  про  себе  й  найгiршi
припущення, бо нахабно простягнув руку до ПП обличчя, взяв за  пiдборiддя,
спитав чи то здивовано, чи недовiрливо:
   - То це ти - княжна руська?
   - Не бачиш. Мати ПП.
   - Ще лiпше. Наблизься.
   Несподiвано вселилася в неП зухвалiсть.
   - Наближайся сам! - вiдповiла з викликом. Вiн засмiявся.
   - Дерев'янка не даК. Хочу, аби ти.
   - Я не хочу.
   - Змушу.
   - Нiхто не змусить.
   - Менi це подобаКться. Поглянь на мене. Я - Заубуш.
   Чула?
   - Здогадалася.
   - Тодi домовились.- Вiн спробував ухопити ПП за руку. Журина ухилилася.
   - Не зi мною.
   Побiгла вiд  страшного  барона,  мов  перелякане  дiвчисько.  Навздогiн
почула:
   - Сто тисяч свиней! Знайду тебе!..
   Такий справдi  знайде.  Вистукуватиме  своКю  дерев'янкою  по  кам'яних
пiдлогах цiлу нiч, поки добереться до ПП келiйки, i  нiхто  не  прийде  на
помiч, i воКвода ПП не  вiдатиме  нiчого,  не  прибiжить,  не  замахнеться
косоплече мечем. Розгублена й  перестрашена,  запалила  свiчку,  пiшла  до
ложницi ЊвпраксiП, тепер ось розбудила княжну,  вигадувала  щось  про  двi
свiчки на честь прибуття iмператора, а в самiй усе  тремтiло  вiд  темного
передчуття.
   - Посиджу трохи коло тебе,попросилася.- Бо спати не можу, тривога якась
у серцi, темно довкола, все чуже нам.
   - А менi снився янгол i руки в нього свiтилися,-  сказала,  усмiхаючись
радiсно, Њвпраксiя.- Чи я спала, чи й не спала. Бо то твоП руки свiтилися.
Вiд свiчки.
   - Ти вся свiтишся чистотою, моя дитино, ото й
   сниться тобi.
   - Часто сняться страхи. I  КиПв  теж  сниться.  I  твоП  пiснi  журливi
чуються крiзь сни. Найчастiше ота: степами брестиму, як голубка густиму...
   Залишок ночi вони провели мiж сном i просонню, Журина бiльше  й  бiльше
занурювалася в тривогу, готова була ще до настання свiтанку бiгти в  город
до дружинницького помешкання, розбуркати Кирпу, переповiсти йому все, що з
нею сталося, Њвпраксiя ж блукала уявою десь далеко  звiдси,  бачила  й  не
бачила Журину, чула й не чула ПП притишений голос, бо  вчувалося  Пй  щось
iнше, серце ждало чогось, дивувалася, чому бариться ранок, так  нiби  саме
цей ранок мав  змiнити  все  ПП  життя,  покiнчити  з  оцим  невизначеним,
розпачливим буттям монастирським i чужинецьким.
   Ранок настав сiрий,  холодний  i  безнадiйний.  Шмаття  мокрого  туману
завалило абатство, змiшалося з каменем - i не  добереш,  де  туман,  а  де
камiнь. Гнiтило душу, вбивало бажання й надiП, хотiлося вернути нiч,  сон,
забуття.
   День був такий самий, нiчого  не  принiс,  абатство,  завалене  шматтям
туману, завмерло, ждало, прислухалося.
   Не почули нiчого. Нiчого не сталося. До ЊвпраксiП не навiдалися  навiть
ПП святi отцi. Журина не знайшла Кирпи i тривожилася ще бiльше.  У  туманi
над вежами Кведлiнбурга розпачливо кричала галич. Десь по брудних грузьких
дорогах тяглися, мабуть, до Кведлiнбурга обози з живнiстю i похмурi селяни
проклинали негоду, iмператора й господа бога.
   Iмператор замкнувся в палацi, нiкому не показувався,  нiкого  не  хотiв
бачити, нiкого не пiдпускав, нiкого не випускав  i  не  вiдпускав.  Як  же
вирвався вiд нього вже першоП ночi Заубуш? А може, його й не  було?  Може,
то з'ява стала перед Журиною? Бо нiхто бiльше в абатствi не  згадував  про
барона. Спитати? Але ж кого? Та чи й треба?
   Ще день минув i ще кiлька, i нiчого не ставалося, i днi тi  були  довшi
за всi роки ждання й нудьги на чужинi для ЊвпраксiП, для Журини ж  ставали
вони дедалi тяжчими, бо тривога в  нiй  не  згасала,  а  побiльшувалася  й
гострiшала.
   I  несподiвано:  iмператор  обiдаК  в  абатиси  Адельгейди.   Запрошено
Кпископа, абатiв, будуть барони й графи, запрошено Њвпраксiю, може,  Кдину
з шляхетних вихованок абатства,  бо  ж  нiхто  не  мiг  зрiвнятися  з  нею
походженням.
   Вона була в чорному, тонка, висока, така  юпа,  що  видавалася  з-помiж
усiх дiвчиськом. I всi були в чорному, бо ж в iмператора - жалоба. Не було
пишноП стрiчi, бо - жалоба. Вiн злiз з коня коло  брами,  швидко  перейшов
двiр, не дивлячись, скинув комусь на руки важке провологле хутро, зостався
в чорному, високий, з за-палими грудьми, весь у рудявому заростi,  не  мав
на собi нiчого з iмператорських вiдзнак, окрiм грубого золотого ланцюга на
грудях, i той ланцюг мовби гнув його, при-горблював, зсутулював,  а  може,
то роки, бо ж Генрiх мав мало не стiльки лiт, як великий  князь  Всеволод,
годився б ЊвпраксiП в батьки.
   Генрiх був iмператором уже тридцять лiт. Незмога навiть уявити.  I  хоч
не були то легкi й веселi  роки,  хоч  простягалося  багато  рук  до  його
коропи, хоч проклинали його в церквах i навiть у Римi, але ж тридцять  лiт
на такiй висотi, в такiй самотинi?
   У ньому змiшалося  все:  примхи,  призвичаКння,  потреби,  неминучiсть,
неприступнiсть,    велич,     упертiсть,     зарозумiлiсть,     недовiр'я,
пiдозрiливiсть. Нiколи не обертався, дивився тiльки  перед  собою,  погляд
мав важкий, падав вiн у нього згори вниз,  гнiтив,  розчавлював,  не  смiв
нiхто попадати пiд той погляд, хто ж попадав - мав неминуче  загинути.  Чи
вiн бачив що-небудь i кого-не-будь? Важко сказати. За довгi роки  навчився
пускати погляд боковий, побiжний. Це помагало помiчати багато прихованого,
скажiмо, жiночi очi. Але останнiм  часом  прийшло  тривожне  вiдчуття,  що
помiчати жiночi очi вже не хочеться. Дратують i щоразу  зринаК:  "Навiщо?"
Заубушу було звелено щодо жiнок твердо: "Зневажати!  "  Той  зло  жартував
серед обпитих баронiв: "Iмператор об'Пвся свiжиною, перейшов на солонину!"
   Адельгейда хотiла повiтати iмператора високими словами, вiн  нетерпляче
вiдмахнувся:
   - ВiдаКш, що не люблю безглуздих крикiв. Алiлуя,  осанна  -  полиш  для
своПх Кпископiв.
   Абатиса несмiливо спитала, чи не  помолиться_  _вiн  у  церквi  святого
Серватiуса. Генрiх сказав, що не пiде.
   - Але ж чому, ваша iмператорська величнiсть?
   - Спитай Заубуша,- кинув насмiшкувато Генрiх.- Вiн скаже тобi, що бог -
це сто тисяч свиней!
   Усi вiтри й дими Њвропи були в його рудуватiй  борiдцi.  Вiн  намагався
бути образливо-грубим, щоб вiдлякувати вiд себе душi низькi й обмеженi,  i
цим якось вiдразу сподобався ЊвпраксiП. Вона зрозумiла його подратованiсть
i оту втомлену пригорбленiсть. Бо  то  вiд  сумноП  величi.  А  сумна,  бо
непотрiбна йому самому. Всiм iншим - так. Йому -  нi.  Ще  сподобалося  Пй
вiдразу, що iмператор висловлювався саме отими звуками, якi розставляються
мiж словами. Просте нiщо, якесь гмикання чи покашлювання  перетворював  на
сповнене глибокого значення слово.
   Ось так i дивилася Њвпраксiя на Генрiха  своПми  сiрими  очима,  i  вiн
наштовхнувся на тi очi, бо зухвалостi в  них  було  бiльше,  нiж  у  нього
самого, вiн навiть не мiг збагнути, що воно перед  ним.  Ноги  й  волосся.
Волосся вибиваКться золотими пасмами з-пiд чорного жалобного  накриття,  а
ноги i К цiКю iстотою, дивною, чужою, яка  з'явилася  тут,  мовби  втiлена
образа iмператорськоП гiдностi, виклик, натяк,дратування.
   Високому духу личить  радiсть,  гнiв  належиться  йому  за  становищем.
Iмператор спитав невиразно, без радостi, але й без гнiву:
   - Хто_ _така?
   Адельгейда пiдвела Њвпраксiю. Та вдала поклiн. Мати  схильнiсть  ще  не
означаК схиляти голову.  Зухвальство  неабияке.  Треба  було  зневажити  й
змаловажити, але подумав, що мати перед очима отаке чисте створiння лiпше,
нiж дивитись щодень на баронiв, з вухами чорними вiд невмивання. З жалем i
острахом зрозумiв, який вiн старий. Троянди не пахнуть, пси  не  гавкають,
жони не люблять, любов охолола, зло перемагаК.
   Вiн  пустив  на  Њвпраксiю  скiсний  погляд,  поглянув  на  неП   майже
крадькома, ПП очi напливали на нього, мов два сiрi  довгастi  птахи.  Тодi
Генрiх подав княжнi руку.
   - Будете моКю дамою за столом.  Германський  iмператор  знати  не  хоче
нiчого германського. До того ж ми обоК в жалобi. Приймiть  моП  спiвчуття.
Маркграф був вiрний мiй слуга.
   - Я нiчого не знаю про iмператрицю,вiдмовила Њвпраксiя.
   - Вона вмерла.
   - Так. I це, мабуть, дуже сумно.
   - Мабуть? - Генрiх не  мiг  стямитися  вiд  такоП  наПвностi.-  Мабуть?
Смерть - це гiрше, нiж сто тисяч свиней, як каже Заубуш! Треба жити!
   - А хто живе на сiм свiтi? - спитала тихо дiвчина.
   - Хто? Я живу! Заубуш живе! Всi ми живi, поки
   живi!
   - Багато мертвих живуть i досi, натомiсть  безлiч  живих  слiд  вважати
давно вмерлими. Дехто вмираК, такi не народившись.
   - Ти говориш добре, але вкрай невдало, Праксед.  Не  вiдаКш,  що  то  -
життя?
   - Не вiдаю.
   -  Мав  би  звати  ПП  "твоК  непороччя",докинув  Заубуш,  сподiваючись
розвеселити iмператора, але той тупнув ногою:
   - Не смiй!
   I Адельгейда, скориставшись нагодою, просичала до Заубуша:
   - Диявол!
   Той зневажливо кривив соковитi губи, недбало  закидав  свою  дерев'янку
мало не поперед iмператора, але вмовк не огризався, бо вельми  добре  знав
норов Генрiха й побачив: дратувати того сьогоднi не слiд. Треба перечекати
- ось i все. Iмператор не здатний на чомусь зосереджуватися,  вiн  весь  у
полонi несталостi, у перескоках настроПв i думок.
   Були вже в монастирському рефектарi. Њпископ сотворив коротку  молитву,
на столах - важкi срiбнi миси, золотий  посуд  для  пиття.  Копченi  гуси,
печеня з хрiном, каплуни в розсолi, з часником, перепiлки, голуби, лебедi,
засмаженi цiлими в коронах, тепле пиво, меди-вина, якi литимуться, мов  на
млиновi кола. Ось сяде iмператор за  цей  стiл  i  забуде  все  на  свiтi.
Пам'ятатиме лише про владу. Бо все -  у  владi,  все  прах,  окрiм  влади,
безмежностi влади,  це  Кдиний  сенс  життя,  виправдання  всього,  свято,
захват!
   I мовби на виправдання думок  Заубуша,  Генрiх,  сiдаючи  за  стiл  мiж
ЊвпраксiКю i Адельгейдою, сказав тихо, не знати до кого й звертаючись:
   - Я iмператором уже тридцять лiт!
   ЛIТОПИС IМПЕРАТОРСЬКИЙ
   Ще змалку вiн потопав у морi людськоП непевностi й невизначеностi.  Хоч
народився iмператором i вже шестилiтнiм одержав корону (випадок  рiдкiсний
навiть на тi каламутнi часи), тяжiв над ним  страх  загубитися  в  безмiрi
держави й  незлiченностi  люду.  Випадки,  якi  ставалися  з  ним,  грiзно
вказували на таку можливiсть,  i  вiн  гарячкове  шукав  власних  способiв
пiднесення над  юрбою,  над  землями,  над  цiлою  iмперiКю,  бо  все,  що
стосувалося iмператора  донинi,  видавалося  йому  хистким,  ненадiйним  i
занадто умовним.
   Не мiг забути, як  на  пишних  ловах,  влаштованих  йому  архiКпископом
Адальбертом, бiлий його кiнь, злякавшись звiра, понiс просто на вершникiв,
що наганяли дичину збоку. Генрiх не втримався в сiдлi, звалився  на  землю
безпорадно й незграбно, упав пiд копита розпалених гоном  коней,  вершники
нiчого не могли вдiяти з розтелесованими тваринами, а конi, не розбираючи,
де iмператор, де простий чоловiк,  промчали  над  поверженим  Генрiхом,  i
велетенськi, як падаюче небо, копита здiймалися над ним, падали  мовби  на
нього, вiн провалювався разом з ними в смерть i  знищення,  вiн  мiг  бути
розтоптаний десять i  сто  разiв,  знищений  без  слiду,  перетворений  на
розплющений корж кривавого м'яса, але сталося так, що лиш двiчi  чи  тричi
черкнуто його краКм  копита,  розiрвано  одяг,  подряпано  бiк  -  i  все.
Адальберт дякував боговi за чудо, iмператор похмуро думав про ту невловиму
грань, яка щойно дiлила його вiд смертi.
   Iншим разом мав пригоду, про яку нiкому й не розповiдав,  бо  там  було
бiльше ганьби, нiж загрози. Перiод той клiрик Бруно, який прагнув  точного
вислову, визначаК так:  "Коли  Генрiх,  подiбно  до  незагнузданого  коня,
пустився щодуху по дорозi розпусти".  Одружений  уже  шiстнадцятилiтнiм  з
Бертою Савойською, "благородною й прекрасною",  як  назвав  ПП  той  самий
Бруно, Генрiх мав коханок i наложниць по всiй iмперiП. "Коли чув, що хтось
маК молоду й вродливу доньку або жону, то, на випадок  невдачi  зваблення,
велiв брати  силою",-  це  знов  усезнаючий  Бруно.  Мав  звичай  уночi  в
супроводi одного або двох вiрних поплiчникiв вирушати  на  "лови".  I  ось
одного разу перепинили його лiсовi люди. Приятелi божi  й  недруги  цiлого
свiту. Не знали, хто вiн, куди прямуК, чого й навiщо. Не знали й не хотiли
знати. Вискочили з-за темних дерев, самi темнi й невловимi, незлiчимi,  як
мурашва, зашамоталися, завирували, зачервились,  вмить  стягнули  з  коней
iмператора  i  його  недолугого  супутника,  що  навiть  мечем  не   встиг
зблиснути, рвали зi своПх бранцiв зброю, прикраси, одяг. Той дурень врештi
вимурмотiв, що будуть покаранi тяжко, бо ж сам  iмператор  перед  ними.  З
Генрiха якийсь волоцюга  саме  знiмав  тяжкого  золотого  ланцюга.  Почув,
зареготав, б'ючи просто в лице iмператоровi кислим духом:
   - Го-го! А ось тепер я буду ним! У кого золотий ланцюг, той iмператор!
   Генрiх щедро обiцяв Пм найтяжчi кари.  Варити  в  котлах  на  повiльнiм
вогнi. Зашити у вузькi мiшки й  повiшати  живцем  коптитися,  аби  вчилися
нести яйця. Порозвiшувати на гiллi вниз головами. З нього глузували просто
в нiс. Бо що Пм якийсь там iмператор? Вони зеленi братове,  серед  зелених
лiсiв, пiд зеленими вiтрами!
   Тодi вiн не вспокоПвся,  поки  й  не  переловили  всiх  грабiжникiв.  З
вiрьовками на шиях, вони побачили його знов, був увесь у золотi,  оточений
пишним почтом,  залiзними  рицарями,  пiшими  щитоносцями,  вимушенi  були
немало подивуватися:
   - Диви! Справдi iмператор!
   Ще був у  нього  випадок  на  Лабi.  Пiсля  ловiв  у  землях  маркграфа
Мейссенського iмператоровi захотiлося переправитися на  другий  бiк  рiки.
Приготовлено човни,  встелено  килимами,  заквiтчано,  на  однi  посаджено
збройний почет,  на  другi  -  iмператорських  шпiльманiв  для  звеселення
гостей; Генрiх мав пливти в першому човнi разом iз  маркграфом,  Заубушем,
двома баронами й гребцями.  Готування  було  мовби  й  незабарливе,  бо  ж
вдовольнялося бажання самого iмператора, але й не  таке  швидке,  аби  про
нього якимсь дивним чином не змогли довiдатися на тiм  березi  рiчки.  Там
справдi стало вiдомо, i хмари люду висипали на зелений берег,  позабрiдали
в воду, нетерпляче ждали човнiв,  вимахували  на  радощах  зброКю,  чи  то
квiтами, чи там чимось.
   Але те, що здаля видавалося радiсною привiтнiстю,  насправдi  виявилось
дикою  ворожiстю.  У  водi  й  на  березi  стовбичили  похмурi  драби,   з
розкричаними мордами, тягнулися до  пiдпливаючих  човнiв  довгими  гаками,
розмахували важучими сокирами, вмить зачiпляли човен, що виривався наперед
iнших, цурпелили його на мiлке, гахали сокирами в дно, ревли:
   - Рубай!
   - Бий!
   - Трощи!
   -  Сто  тисяч  свиней!  -  закричав  Заубуш.-   Це   човен   iмператора
германського! Назад, падлюки!
   - Лайно там  твiй  iмператор,зачiпаючи  човна  вiдразу  трьома  гаками,
вiдповiдали йому нахаби.
   - Це берег барона Кальбе! - кричали iншi.
   - Нiкого не пустимо!
   - Усiх порубаКмо!
   Iмператорський човен порубано так само, як i iншi,  Генрiховi  довелося
по колiна в водi вибрьохуватися на берег, де його ждав сам  барон  Кальбе,
неприступний у своПй знахабнiлостi.
   Що? Iмператор? А яке йому дiло? Берег належить йому  i  вода  до  самоП
середини рiчки належить йому. Маркграф Мейссенський? Тому  належить  берег
протилежний i вода коло нього до середини рiчки. Що належить iмператоровi?
А звiдки мав знати барон Кальбе? Може, iмператоровi нiчого не належить,  а
може - оте, що роздiляК рiчку. Невловима лiнiя, себто нiщо. Барон реготав,
аж пiдстрибував:
   - Гух-гiх-гiх! ЦiКП води не нап'Кшся! Бо то й не вода - нiщо!
   Генрiхова лють ще бiльше  розвеселяла  барона.  Барон  стояв  на  своПй
землi, на своКму березi, коло своКП води, а iмператор? Мав усе i нiчого не
мав, володiв мовби цiлою iмперiКю, а  сам  мiг  хiба  що  обхопити  руками
власнi колiна. Радостi, як у пса, що тiльки й може  понюхати  в  себе  пiд
хвостом.
   Сталося так, що всi прикрощi спiткали Генрiха в СаксонiП, i вiдтодi  ця
земля стала для нього мовби приваблива жiнка,  якою  хочеш  заволодiти,  а
вона нiяк не пiддаКться. Блукав з города в город,  нiде  не  затримувався,
намагався охопити всю пiдвладну йому землю, рiки,  лiси,  гори;  гiр  було
багато, вся Саксонiя уявлялася  мов  безладно  й  густо  розсипанi  зеленi
вершини, якi  панують  над  цiКю  землею,  купаються  в  невисокому  небi,
тягнуться до сонця,  а  десь  коло  пiднiжжя  тих  вершин  кублиться  люд,
змагаються барони, метушаться городяни, вперто дряпають  землю  селяни,  i
все це прагне вище й вище, кожен хоче добратися до  вершин,  щоб  захопити
Пх, запанувати, не допустити нiкого, навiть iмператора.
   Якийсь розумний чоловiк вигадав колись ставити на вершинах гiр  кам'янi
неприступнi замки. Замки видавалися юному Генрiху  островами  порятунку  в
морi людськоП зажерливостi, невизначеностi й ненадiйностi.
   У найпеприступнiших, але й наймальовничiших горах СаксонiП вiн  ставить
замок свого серця, найулюбленiшу свою крiпость Гарцбург, виростають  замки
Вiгунсштейн,  Мозбург,  Засенштейн,  Шпатенберг,   Гайменбург,   Азенберг.
Саксонськi барони  сполошилися.  На  радi  у  Вормслебенi  маркграф  Оттон
Нордгеймський  сказав  про  Генрiха:  "Вiн  набудував  силу   неприступних
крiпостей у наших мiсцях, укрiплених самою природою, i  розташував  у  них
великi  гарнiзони  своПх  слуг,  озброКних  до  зубiв.   I   цi   крiпостi
слугуватимуть не проти невiрних слов'ян, якi спустошують нашi  прикордоннi
землi, а проти нас, що ви всi  незабаром  вiдчуКте  на  собi.  Майно  наше
викрадаКться  й  тягнеться  в  крiпостi,  з  вашими  доньками   й   жонами
королiвськi  мiнiстерiали-фамулюси  нав'язують  злочиннi  стосунки.   Вони
примушують служити собi ваших рабiв i вашу робочу скотину, а вас  самих  -
носити на своПх благородних плечах усiлякi тягарi. Та коли я  подумаю,  що
ще жде нас попереду, то все перелiчене видаКться дрiбницею! Адже  вiн  маК
намiр позбавити нас не частки, а всього нашого майна i роздати його  своПм
зайдам, а нас, вiльних людей, примусити служити рабами у них". Ця  промова
записана в iсторiП клiрика  Бруно.  А  в  анналах  монаха  Герсфельдського
монастиря Ламберта так  само  читаКмо:  "Мiж  тим  розмiщенi  в  крiпостях
королiвськi слуги валили на люд нестерпний тягар. Вони  серед  бiлого  дня
викрадали все, що знаходили на полях i в оселях,  вимагали  незвичайних  i
тяжких платежiв i внескiв за  користування  полями  й  лiсами,  часто  пiд
приводом несплати десятини вони заганяли цiлi табуни. Коли хто  обурювався
на таке зло i насмiлювався полегшити бiль  душi  скаргою,  його  кидали  в
ув'язнення як злочинця проти короля i вiн не мiг вибратися з тюрми, допоки
пе викуповував свого життя цiною всього свого майна".
   На всi скарги Генрiх вiдповiдав, що вiн  чинить  згiдно  з  законом  за
несплату десятини. I жартував при тому, що не можна до  кiнця  знати  свою
землю, не побувавши в ПП в'язницях
   Саксонцi скаржилися: "Нас змушують платити за воду, яку  ми  п'Кмо,  за
дрова, якi ми збираКмо в наших:
   лiсах". Давнiше вони не платили. Вважали  своПм,  даним  вiд  бога.  Де
взявся король, заявив: це моК! Якийсь  поземельний  королiвський  податок.
Поки iмператорами були представники СаксонськоП  династiП,  вони  обминали
Саксонiю, тепер Генрiх добрався  й  до  неП.  Перенiс  столицю  в  Гослар,
будував бурги, ображав баронiв  i  графiв,  образи  намножувалися,  клiрик
Бруно в своПх записках  скаржиться,  що  неспроможний  i  перелiчити  всiх
образ, бо "не вистачило б нi пам'ятi, нi знарядь для писання".
   Насправдi все було значно простiше. Вистачало  пальцiв  на  руках,  аби
перелiчити. Њпископ Гальберштадський Бурхард скаржився, що Генрiх вiдняв у
знатного на ймення Бодо майно, яке належало Гальберштадськiй церквi.
   Пфальцграф Фрiдрiх скаржився, що за велiнням короля у  нього  вiдiбрано
бенефiцiй, який вiн одержав од Герсфельдського абатства.
   Маркграф  Дедi  говорив  про  незаконну  конфiскату  в  нього   королем
спадкових володiнь.
   Граф Герiман розповiв, що король захопив належний йому за правом спадку
укрiплений город Люнебург.
   Оттон Нордгеймський скаржився, що король вiдняв  у  нього,  нi  в  чому
неповинного, герцогство Баварське. А насправдi?
   Баварiю Генрiх вiдняв у Оттона за  державну  зраду.  За  цю  ж  провину
вiднято землi в Дедi й маркграфа Тюрiнгського, якi пiдняли  заколот  проти
Генрiха. Люнебург приКднано як належнiсть  корони  з  мiркувань  державноП
цiлiсностi й безпеки.
   Перший заколот  Оттона  Нордгеймського  Генрiх  подавив  досить  легко:
забрав у Оттона Баварiю i частину майна, а його союзник саксонський герцог
Магнус_ _БiлКлунг був позбавлений прав герцогства i ув'язнений. Тодi проти
Генрiха об'Кдналася вся  саксонська  знать.  Њпископи  Гальберштадський  i
Гiльдесгеймський, саксонський герцог Геррiман, граф  Генрiх,  архiКпископи
Магдебурзький, Мiнденський, Падерборнський, маркграф Уто, маркграф Екберт.
Простий люд, вiльностi якого було загрожувано щодень,  теж  приКднався  до
знатi. З тих  вiдлеглих  часiв  збереглася  написана  латиною  "Пiсня  про
Саксонське повстання":
   По всiй землi розсилають вершникiв з оголеними мечами
   Збирати на вiйну весь народ
   Для захисту себе i свого майна.
   Селяни переробляють знаряддя землеробства на зброю.
   Вони виковують двосiчнi мечi
   З твердих кирок i лопат.
   З кiс наточують вiстря для списiв.
   Однi ладнають легкi панцирi для лiвоП руки,
   Другi вкривають металом шоломи для вершникiв,
   Третi готують для бою дубцi,

   Роблячи важчими Пхнi кiнцi свинцем i залiзом.
   Тисячi хлiборобiв озброюються для вiйни,
   мовби справжнК вiйсько.

   Запущено поля, покинуто все,
   кожен спiшить на вiйну, дбаК про зброю. Зiбралося сила люду  -  скiльки
море несе води, Скiльки в полi - колосся.
   Саксонiя бунтувала цiлих три роки. Несподiвано впали на  лагiдну  землю
страшнi морози, вимерзли рiки, вупинилися млини, не  стало  хлiба,  погано
зодягненi селяни страждали вiд холоду й вiд голоду. Коли  брано  приступом
якийсь iз королiвських замкiв, то  руйновано  його  до  самих  пiдвалин  i
камiння розкидувано, щоб i слiду не зоставалося.
   Прихильний  до  Генрiха  Кпископ  Люттiхський  Отберт  писав   пiзнiше:
"Король, усвiдомлюючи свою погибель, яку очiкуК малочисельнiсть в боротьбi
з масами, вважав своК життя вищим за славу,  порятунок  вищим  за  безумну
вiдвагу, i з необхiдностi втiк".
   Саксонцi нарештi добралися й до улюбленого Генрiхового замку Гарцбурга,
знищили там усе, зруйнували церкву, розiгнали жiночий  монастир,  викопали
iз землi тiло Генрiхового сина й викинули диким звiрам.
   Коли ж селянське вiйсько саксонцiв нарештi зустрiлося з вiрними Генрiху
рицарями i в гарячий червневий день у долинi рiчки Унпiтрут коло  Гомбурга
спалахнула  битва,  то  багато  баронiв,   Кпископи   Гальберштадський   i
Гiльдесгеймський, якийсь  Фрiдрiх  де  Монте,  що  найголоснiше  скаржився
колись проти iмператора, зрадили селян i  переметнулися  на  бiк  Генрiха.
Вони смiялися з тих, хто ще вчора, кинувши весь  свiй  нужденний  надiбок,
пiдтримував Пх: "Це не воПни, а грубi  мужлани,  якi  годяться  ходити  за
плугом, а не воювати".
   Тисячi простих саксонцiв лягло в тiй страшнiй битвi.  По  трупах  можна
було перейти Унштрут.
   "Та,- як пише Отберт Люттiхський,перемiг вiн (Генрiх),  вiйсько,  а  не
впертiсть бунтiвникiв. Вони бачили,  що  обуренням  можна  лише  дратувати
короля, але не перемогти, що повстання завдасть  йому  прикрощiв,  але  не
зламаК, бо вiйська його незламнi, а тому, щоб захитати владу Генрiха, вони
стали вигадувати й приписувати йому злодiяння й такi ганебнi  вчинки,  якi
тiльки й може вигадати ненависть i злоба. Все це було б  неймовiрно  тяжко
менi писати, аби я наважився повторити всi вигадки. Перемiшавши  правду  й
брехню, вони скаржилися на Генрiха римському первосвятителю Григорiю VII".
   ШЕСТИЛIТТЯ
   _(продовження)_
   У державного мужа кожен вчинок, кожен крок  розрахований  на  майбутнК.
Минуле згадуКться лише тодi, коли воно так чи  iнакше  слугуК  цiй  Кдинiй
метi. Тим дивнiшими б мали видаватися Генрiховi  несподiванi  бажання,  що
заволодiли ним у Кведлiнбурзi.  Йому  неспогадано  несподiвано  захотiлося
розповiсти про все, що зазнав од покiйного тепер уже папи, i розповiсти не
комусь там, а руськiй княжнi. I це тодi, коли вже не  хотiлося  вловлювати
злукавлених жiночих поглядiв, коли все набридло, утратило привабливiсть  i
значення. Нез'ясовану прихильнiсть iмператорову  до  Праксед  потрактовано
всiма, передовсiм усезнаючим Заубушем, як  звичайну  примху,  i  нiхто  не
надав цьому нiякого значення, нiхто не подивувався, нiкого не  вкинуло  те
нi в схвильованiсть, нi в пiдозру. Хоч, власне, мали б  дивуватися,  бо  ж
оте  дiвчисько  трактувало  iмператора  досить  зухвало  й  без   належноП
шанобливостi, вiн мав запобiгати перед  ним,  напрошувався  на  розмови  й
побачення, коли ж пробував так чи iнакше звернути мову на своК минуле,  на
своП поневiряння, на все, чого зазнав од саксонських  баронiв,  а  тодi  -
незмiримо бiльше й гiрше - вiд папи  Григорiя,  вона  просто  вiдмовлялася
слухати, посилаючись на те, що все те вiдбувалося або ж до ПП  приходу  на
свiт, або в час ПП дитинства, коли  сприймала  свiт  в  його  найпростiших
виявах, лише як мiсце побуту чеберяйчикiв, про яких, ясна  рiч,  iмператор
нiколи не чув i сутi яких йому не дано збагнути, попри всi його  високi  й
важливi переживання, подвиги, вчинки.
   I дивна рiч: iмператора не вiдштовхувала така виразна  нехiть  до  його
особи i його життя, вiн ще бiльше тяжiв  до  Праксед,  добивався  щоденних
зустрiчей, вигадував то  пишнi  прийоми  в  своКму  палацi,  то  вiдвiдини
абатства, то iмператорськi лови, то виПзди в гори. I хоч зима не перестала
бути iмлисто-сумною, вся в рудiй багнюцi,  у  захмареностi  й  пронизливiй
сльотi, для ЊвпраксiП мовби щось висвiтилося, уперше  в  цiй  землi  стало
цiкаво жити, вона  ждала  ранку,  день  наповнювався,  забувалася  нудьга,
зникло   плачливе   самозаглиблення,   до   якого    спонукала    безнадiя
монастирського iснування.
   Генрiх мовби розвiював свою показну жалобу по iмператрицi поряд з  цiКю
тонкою дiвчиною. Мiг хоч i пiвдня  невтомно  ходити  з  нею  пiд  аркадами
абатства, довкола кам'яного дворика, i тодi все мало  сховатися,  щезнути,
лишалися тiльки цi двоК, без  свiдкiв,  без  наглядачiв  i  спостерiгачiв,
могли досхочу слухати одне одного,  дивитися  одне  на  одного,  вiдчувати
взаКмну близькiсть чи взаКмну  вiдчуженiсть,  хто  ж  то  знаК!  Iмператор
дивувався, що й досi не мiг  збагнути,  що  саме  тримаК  його  коло  цiКП
iстоти, яка складаКться з самих  нiг  та  золотистого  волосся,  якiй  так
личать  чорнi  шати,  яка  вмiК  слухати,  але  ще  лiпше  вмiК  говорити,
заперечувати, сперечатися, виказувати дикий  непослух.  Нагадувала,  може,
його самого, коли мав стiльки рокiв, як вона.  Могла  бути  його  донькою,
сестрою, жоною. Хоч, власне, й не мав потреби в жоднiй. Був сам завжди вiд
самих початкiв свого володарювання.
   А Њвпраксiя нiяк не могла стямитися, що коло неП сам iмператор.  Кiлька
рокiв безнадiйноП самотини, жахного ждання, що  вийде  з  отого  борюкання
маркграфа Генрiха зi смертю, вiдразливi спогади про  першу  шлюбну  нiч  з
маркграфом,  тепер  майже  несподiвана  воля  i  ще  несподiванiше  -  цей
iмператор поряд з нею, слухняний, мов той малий Журило  з  КиКва,  з  яким
бiгали в дитинствi на Краснiм дворi або в Звiринцi, шукаючи  чеберяйчикiв.
Де то тепер ПП чеберяйчики?
   Дивилася на iмператора. Високий, тонкий  у  станi,  рвучкi  рухи,  крок
сягнистий, хижий, навiть нiби нахабний, а очi _ впертi,  безбарвно-голубi,
линяло-голубi, аж смокче пiд ложечкою,  як  глянеш  у  них.  Очi  шаленця.
Виснаженiсть вичитуКться вже в самому поглядi  Генрiха.  А  ще  отi  впалi
груди, придушенi тяжким золотим ланцюгом. Чоловiк, вичерпаний до краю.
   ЊвпраксiП було незвично й лячно поряд з цим чоловiком i водночас  мовби
очiкувала чогось вiд цих зустрiчей, вiд ходiнь пiд аркадами, вiд розмов.
   Заубуш, якого недвозначно було прогнано, аби не вистукував по  кам'яних
плитах своКю дерев'янкою, отже,  щоб  не  пiдслухував  i  не  був  свiдком
нiчого, сидiв  тим  часом  у  Адельгейди,  пив  старi  монастирськi  меди,
зневажливо казав:
   - Усi цi розбалакування не вартi виПденого  яйця.  Колись  нас  обох  з
iмператором звали кведлiнбурзькими пицькарями. Дiвок душили, як перепiлок.
А тепер? Сто тисяч свиней!
   Вiн би спробував прилаштувати цю руську княжну для власних утiх, в яких
не знав нi краю, нi мiри, аби ж не сам iмператор прилип до неП, не знати й
чого. Лишалася бароновi Журина, до якоП ще не мiг приступатися,  щоправда,
та вважав те справою тимчасовою, бо тiй жiнцi, зважаючи  на  ПП  вiк,  так
само нiкуди подiтися вiд нього. Придивлявся до iмператора, бо нiяк не  мiг
збагнути його поведiнки. Може, змiнила його смерть  жони?  Може,  справдi,
хоче якось розвiяти жалобу по iмператрицi?
   Але ж пам'ятав Заубуш, як Генрiх колись  будь-що  намагався  розв'язати
вiд неП руки. Шiстнадцятилiтнiм, на  велiння  й  домагання  можних,  проти
власноП волi Генрiх вимушений був узяти в жони Берту Савойську. Була  йому
така ненависна, що не мiг бачити ПП пiсля весiлля, та  й  весiлля  вiдбуто
для вiдбутку.
   Аби збезчестити королеву i добитися з нею розлучення, звелiв Заубушу за
будь-яку нагороду добитися прихильностi в Берти. Заубуш, тодi ще двоногий,
вродливий, як сам диявол, був пострахом i затаКним пожаданням усiх жон. Чи
могла стати винятком королева? Вона призначила Заубушу нiчне  побачення  в
своПх покоях королiвського палацу. З ним, за домовою, пiшов i  Генрiх.  На
перший стук королева, не гаючись вiдчинила дверi, i Генрiх у темрявi,  щоб
устигнути застукати зрадникiв, мерщiй прошмигнув  повз  неП.  Однак  Берта
вмить зачинила дверi, не впустивши спокусника Заубуша, хоч як той  рвався.
Тодi гукнула служниць й велiла бити нiчного зайду палицями, стiльцями, хто
чим попав.
   - Падлюко! - проказувала  Берта.Звiдки  народилася  в  тобi  зухвалiсть
образити королеву, яка маК такого сильного мужа?
   - Я твiй муж,- кричав, метаючись у темрявi, в намаганнi  ухилитися  вiд
нещадних ударiв Генрiх.- Я Генрiх!
   - Не може бути мужем той, хто по-злодiйському крадеться  до  жони.  Мiй
Генрiх прийшов би вiдкрито. Бийте його!
   Побитий до напiвсмертi, Генрiх вимушений був  удати  хворого  i  мiсяць
пролежав, поки зiйшли синцi.
   Тепер Берта мертва. Iмператор вiльний. Заубуш знав ще  й  iнше:  Генрiх
вiльний вiд пожадань, жiноцтво йому тепер нi до чого.  Тодi  навiщо  ж  цi
дурнi  ходiння,  сидiння,  розбалакування  з   руською?   Для   Адельгейди
несподiвано  з'явилася  можливiсть  помститися   Заубушу.   Вона   вiдразу
помiтила, як дратуКться барон отими  загадковими  розмовами  iмператора  з
Праксед. Ось де помста! ПоПла барона медами, ненавидiла  його  ще  бiльше,
кликала Праксед, просила при Заубушу:
   - Проведи iмператорську величнiсть по всiх стежках абатства...
   - Покажи iмператорськiй величностi монастирський скрипторiй...
   - Запроси iмператорську величнiсть на вечiрню молитву до  монастирськоП
каплицi...
   - Сто тисяч свиней! - безсило скреготав зубами Заубуш.  Вiдiрваний  вiд
iмператора, втрачав усю свою силу й значення. Ставав  чимось  подiбним  до
iмператорських шпiльманiв Шальке й Рюде,  яких  помiчано  лиш  тодi,  коли
розважали Генрiха. Що? Вiн - барон для розваг? Ще побачимо!
   Сидячи якось у каплицi, iмператор i  Њвпраксiя  почули  позаду  сердите
стукання бароновоП дерев'янки, голосне сопiння, вмощування  на  молитовнiй
лавi. Генрiх насмiшкувато спитав темряву:
   - Ти зважився на молитву, Заубущ?
   - Сто тисяч свиней! Де мiй iмператор, там i я!
   - Чому ж запiзнився?
   - Лагодив свою дерев'яну ногу.
   - Я подарував тобi замiсть вiдрубаноП золоту ногу.
   - Вона заважка для носiння. Ще важча, нiж служба в iмператора...
   Шепiт злий, сухий, нiби хтось у воду попiл сипав.  Iмператоровi  завжди
потрiбнi слухачi. Уста -  це  влада.  Покiрливiсть,  слухнянiсть  -  вуха.
Слухачiв йому нiколи не бракувало. Але то все - примусово. А  добровiльно?
Мати поряд таку молоду жiнку, незалежну, водночас не володiючи  звичайними
засобами зробити ПП твоКю добровiльною спiльницею чи бодай  слухачкою.  Це
нестерпно й для простого чоловiка, що ж казати про iмператора! Чоловiки  в
жiнках прагнуть знайти порятунок вiд самотностi, а знаходять самотнiсть ще
розпачливiшу. Тодi йдуть вiд одноП до другоП вперто, невситимо, напомацки,
наослiп, невидющо, бездумно. А коли вiдiбрано й це? Що зостаКться? Що  мав
вiн, iмператор? Дороги, мандри, битви - ось i все  життя.  Бiльше  нiчого.
Все для нього визначалося словом "колись". Ох, колись. Ще зовсiм  недавно.
Тепер все не те й не так. Його чоловiча сутнiсть може вилитися лише в оцих
розповiдях.  Вилити  душу,  висповiдатися.  Нiколи  не   мав   коло   себе
сповiдникiв, гнав Пх, ненавидiв, а тут - мовби сам напрошувався.
   Вона ж усе переводила на жарт.  Про  минуле?  Не  хочу,  по  хочу.  Вiд
надмiру  минулого  люди  старiють.  Тодi  говорити  про  нинiшнК?  Але   ж
нинiшнього немаК, воно невловиме.  Чи  знаК  iмператор  пояснення  АлкуПна
Карповi Великому при рiзницю в словах saeculum,  aevum  i  tempus?  Знiдки
знаю АлкуПна? Не марнувала часу в Кведлiнбурзi. Яка людина? Як лампадка на
вiтрi. Що складаК свободу людини? Невиннiсть. Що таке вiра? Упевненiсть  у
тому, чого не знаКш i що вважаКш чудесним. Що таке корiння? Друзi  медикiв
i слава кухарiв. Колись королi вчилися самi й примушували  вчитися  iнших.
Для iмператора це й не навчання - лиш нагадування. АлкуПн писав  так:  "Ми
розрiзняКмо три часи: минулий, теперiшнiй i майбутнiй.  Але,  власне,  для
нас не iснуК теперiшнього, бо ми маКмо тiльки минулий i майбутнiй. Поки  я
вимовляю перший склад слова, другий склад стаК  для  мене  майбутнiм.  Для
бога ж нема нi минулого, нi майбутнього, саме  теперiшнК,  як  вiн  сказав
своКму рабовi Мойсею:  Ego  sum,  qui  sum.  Але,  пускаючись  у  подальшi
тонкощi, легко помiтити, що два слова deus aeternus (вiчний бог)  самi  по
собi не вiчнi, а вiчне лиш те, що ними означаКться. Взагалi  слова,  якими
говоримо, суть не що iнше, як знаки речей, сприйманих  умом,  якi  служать
для передачi нашого сприйняття iншим".
   Ця молода жiнка, окрiм вроди й загадковостi, мала  ще  досить  вiльного
часу, щоб стати мудрою, а вiн володiв лиш одним: владою.  Вiддав  боротьбi
за владу все своК життя, не мав бiльше нiчого, був,  власне,  й  не  самим
собою, а мовби живим втiленням влади, мiг говорити, невтомно й без  кiнця,
про владу й про владу. Люди  втомлюються  вiд  науки,  вiд  мудростi,  вiд
пiднесеного й незвичайного, найбiльше ж вiд непослiдовностi й нетривкостi.
Тяжiють до сталостi й певностi. Сталiсть Пм обiцяК лиш сильна влада. Влада
ж може бути тiльки одна. Двовладдя неможливе й небажане. Тому або графська
й баронська сваволя, коли  немаК  законiв  i  немаК  народу,  або  папа  з
тисячами виконавцiв своКП волi i об'Кднаним самою  вiрою  народом,  або  ж
iмператор, коли народ мiцно збитиii докупи державою.  Але  саме  тодi,  як
молодий король Генрiх змагався з саксонськими баронами, у Римi помер  папа
Александр  II  i  мотлох  римський   викричав   папою   п'ятдесятилiтнього
Гiльдебранда, миршавого сина теслi з Родоакуму. Дванадцять лiт  сидiв  цей
чоловiк в Латеранi, тряс церквою, просунув  на  папський  престол  п'ятьох
пап, тепер сам захотiв потрясати свiтом.  У  головi  в  Григорiя  зродився
намiр створити духовну iмперiю. Вiн пересвiдчився, приглядаючись пильно до
свiту, що людина, яка шукаК правди, щоб жити в правдi,  прагне  до  якоПсь
спiльностi,  i  ось  тут  королi  й  iмператори  пропонують  Пй  спiльноту
державну.  Але  держави  гинуть,  виникають  знову,  вони  нетривкi,  Пхня
непостiйнiсть кидаК тiнь також i на володарiв, а може, навпаки, бо все  це
опираКться на хисткi засади щоденного життя з  його  потребами,  церква  ж
спроможна  перевищити  всiх,  пропонуючи  для  опертя   безсмертну   душу.
Натомiсть державнi мужi ведуть злочинний торг безсмертною душею взамiн  за
можливостi свiтськi. Не можна отримати на сiм свiтi нiчого, що не  було  б
вiдiбране в когось iншого. Найбiльше вiдiбрати  можна  лише  в  того,  хто
володiК найбiльшим. Таким  був  iмператор  Генрiх,  який,  власне,  ще  не
отримав корони вiд римського первосвященика, себто мав  зватися  просто  -
королем. Коли  ще  папа  Александр  був  при  смертi,  Гiльдебранд  звелiв
(не-чуване досi) королевi Генрiху з'явитися до Рима, щоб  скласти  звiт  у
своПй поведiнцi й виправдатися в звинуваченнi в симонiП  перед  трибуналом
первосвященика. Обраний папою,  вiн  називаКться  ГригорiКм  VII,  не  жде
затвердження iмператорського. Вiн пише  iспанським  графам,  що  iспанська
держава з давнiх часiв е власнiстю  святого  Петра  i  належить  папському
престолу. Вiн пише королевi Угорщини, що його держава К  власнiстю  святоП
церкви вiдтодi, як король Стефан передав усi права i всю владу  над  своКю
церквою святому Петровi.
   Вiн дозволяК французам не пiдкорятися своКму  королю,  коли  король  не
вiдмовиться вiд злочину симонiП. Вiн зазiхаК  навiть  на  Русь,  передаючи
владу над нею вигнаному Iзяславу-Дмитрiю i його синовi за умови,  що  вони
стануть ленниками папи. На пiвднi вiн зав'язуК дружбу з Робертом Гвiскаром
i норманнами, даючи Пхнiм завоюванням апостольське благословення, яке мало
перетворювати насильство на право, викрадення - на  закон.  В  IталiП  вiн
робить своКю прибiчницею i коханкою  Матiльду  Тосканську,  багату  молоду
вдову, яка стане згодом прокляттям для  Генрiха.  Вiн  добився  влади  над
СардiнiКю i  Корсiкою.  Примусив  чеського  князя  Яроми-ра  визнати  себе
васалом папи. Вiн простягаК руки до АнглiП, домагаючись вiдплати за  помiч
Вiльгельмовi Завойовнику, до ДанiП, IрландiП, АпулiП й КалабрiП,  КупiП  i
Провансу, Польщi й ДалмацiП, ХорватiП й Арагону.
   Цей зловiсний папа сприйняв зоднаковiння за порядок, непорушнiсть -  за
рiвновагу, дисциплiну - за гармонiю i всезагальне пригнiчення - за мир.
   Генрiх  не  покорився  Григорiю-Гiльдебранду.  Вiн  викривав  у  листах
нечистi намiри Гiльдебранда. "Твоя мисль,- писав вiн папi,- так  зiпсована
задавненим божевiллям, що ти не звертаКш уваги нi на своП дiла, нi на своП
слова..."
   Тодi  папа  вдався  до  останнього  вчинку.   У   соборi,   вбраний   в
понтифiкальнi шати, оточений дванадцятьма прелатами, по  числу  апостолiв,
тримаючи в руках запалену свiчку, вiн став на  схiдцях  великого  вiвтаря,
пiднiс свiчку в похмурiй i загрозливiй урочистостi. Лунав  повiльний  спiв
псалма, бито лиш в один берег дзвона. Пiд той зловiсний звук папа  прорiк:
"Владою святоП трiйцi, священного апостольського престолу, семи соборiв  i
всiКП католицькоП церкви королевi германському Генрiховi анафема!
   Проклятий будь вiн з усiма, хто будь-яким способом дасть йому пораду  й
помiч. Проклятий хай буде в дому й на дворi, проклятий у городi й у  селi,
проклятий на землi й на водах.
   Кожному, хто намiриться вперто суперечити вiрi  святого  апостольського
римського престолу, хай  буде  анафема,  маранафа  i  хай  не  почитаКться
християнином, а Кретиком-прозимитом".
   По тому папа згасив свiчку й кинув геть, мовби на  знак,  що  проклятий
маК так згаснути в пам'ятi церкви i люду.
   Коли почуття провини зависаК над людьми, над свiтом, треба кипути  його
на когось. Гарячковi пошуки цього спровиненого перед цiлим свiтом - i  ось
папа знаходить iмператора i кидаК на нього прокляття. Тягар завеликий, щоб
його  витримав  простий  чоловiк.  Анафему  проголошено   було   на   всiх
прибiчникiв Генрiха: на Кпископiв, графiв, баронiв, простих  рицарiв.  Але
папi йшлося про сили найбiльшi. Тому вiн не  зупинився  перед  вiдлученням
вiд церкви Генрiха.Генрiх метався, щоб скинути з себе  тягар  провини,  як
вовк - капкан. П'ятдесят п'ятий псалом: боязнь з дрожем прийшла на мене  i
вкрила мене тривогою.
   Вiд Генрiха вiдвернулися всi. Пiд страхом церковного вiдлучення боялися
мати з ним справу. Нiхто не хотiв помогти. Вiн вирiшив iти до папи з жоною
i п'ятилiтнiм сипом Конрадом узимку,  за  кiлька  днiв  до  рiздва,  майже
таКмно, бо й не мав  кому  про  те  казати.  Навiть  iншi  вiдлученi,  якi
поспiшали в Iталiю за прощенням, не наважувалися прийняти  короля  в  своК
товариство. Генрiх насилу добув  засобiв  на  дорогу.  Його  супроводжував
тiльки безногий Заубуш. Навiть шпiльмани  втекли  вiд  короля.  Зима  була
незвично сувора. Починаючи вже з дня святого Мартина - вiд листопада аж до
початку квiтня по Рейну, покритому льодом, можна було ходити.
   У багатьох прирейнських  долинах  загинули  виноградники,  бо  вимерзло
корiння лоз. На шляху до IталiП Генрiх  святкував  рiздво  в  БургундiП  в
мiстечку Бiзенцунi в графа Вiльгельма, родича своКП матерi, яка, до  речi,
вiдреклася вiд сина й сидiла в  Римi  коло  папи  Григорiя.  До  БургундiП
довелося завернути через те, що герцоги Рудольф, Вельф i Бертольд по  всiх
дорогах i гiрських  про-ходах-клузах  поставили  сторожу,  щоб  перехопити
короля й потягти його в Аугсбург,  де  хотiли  позбавити  його  корони.  З
Бiзенцуна вирушив пiсля Нового року. В мiстечку Цiнiс його  зустрiла  теща
Адельгейда Савойська зi своПм сином АмадеКм, який мав там  велику  силу  й
славу. Прийняли вони короля з честю, але згодилися пропустити  через  своП
володiння не iнакше, як за поступку Пм у IталiП п'яти Кпископств, сумiжних
з Пхнiми землями,- плата за проводи. Пiсля довгих переговорiв, трати  часу
й зусиль йому насилу вдалося вмовити Пх задовольнитися одною  бургундською
провiнцiКю. Зима, як сказано вже, була неймовiрно  сувора,  i  Велетенськi
гори, через якi неминуче лежав його шлях, з вершинами, схованими в хмарах,
були до того вкритi снiгом i льодом, що нi на конi, нi пiшки без небезпеки
не можна було спуститися по Пхнiх слизьких i  урвистих  крутизнах.  А  вже
наближався день рiчницi його  вiдлучення.  Коли  б  вiн  до  того  дня  не
звiльнився вiд вiдлучення,  то  князi,  за  загальним  присудом,  назавжди
позбавили б його королiвського сану. Тому Генрiх за високу  платню  найняв
гiрських провiдникiв. То повзком,  то  спираючись  па  плечi  провiдникiв,
чоловiки перебралися через обледенiлi гори. Королеву  з  жiнками,  якi  Пй
слугували,  посадили  па  волячу  шкуру  i  спустили  вниз   з   допомогою
провiдникiв. Коней деяких спустили, деяких просто скотили, перев'язавши Пм
ноги, по снiгу. Багато загинуло й покалiчилося,  лише  небагатьох  вдалося
переправити.
   Bin подолав такi непрохiддя, що з'явився в IталiП, мовби впав  з  неба.
Чутка про це розлетiлася  повсюди,  до  нього  звiдусiль  стали  стiкатися
селяни, городяни, графи i Кпископи, скрiзь приймали  його  з  почестями  й
надiями, за кiлька днiв довкола Генрiха зiбралося величезне  вiйсько,  всi
вважали,  що  король  хоче  скинути  папу,  i  зрадiли  нагодi  помститися
ГригорiКвi за  безчестя,  за  мiжусобицi,  розбоП  й  колотнечу,  якi  вiн
викликав в IталiП.
   А Григорiй поспiшав до Аугсбурга,  щоб  разом  з  германськими  князями
остаточно знищити Генрiха. Його супроводжувала Матiльда  Тосканська,  яка,
довiдавшись про несподiване з'явлення короля  в  IталiП,  сховала  папу  в
своКму неприступному замку Каносса. Григорiй ще не знав, чи прийшов Генрiх
за прощенням, чи для вiдплати. ЗаспокоПла його поява германських Кпископiв
i мирян, вiдлучених вiд церкви. Багато з  них  попало  в  клу-зах  до  рук
сторожi Вельфа Баварського, але дехто все _ж  _добрався  до  IталiП,  вони
знайшли папу в Каноссi i принижено, босi, у власяницях  просили  прощення.
Папа об'явив Пм, що  тим,  хто  щиро  каКться  i  оплакуК  своП  грiхи,  в
милосердi не може бути вiдмови, але тривалий непослух i глибоко закорiнене
духовне зiпсуття можуть бути винищенi лише вогнем  тривалого  покаяння.  I
тому, коли вони справдi покаялися, то повиннi з готовнiстю знести  очисний
вогонь церковного покарання, який вiн прикладе для зцiлення Пхнiх виразок,
щоб легкiсть прощення ПхньоП тяжкоП провини не змаловажила  в  Пхнiх  очах
злочинiв супроти апостольського престолу.
   Тодi розсадовлено Кпископiв по окремих келiях, заборонено говорити один
з одним, дозволено мiзернi порцiП води та Пжi вечорами. На мирян накладено
Кпiтимiю вiдповiдно  з  вiком  кожного  й  силами.  За  кiлька  днiв  папа
прикликав Пх до себе, зняв церковне вiдлучення, звелiв  уникати  стосункiв
iз Генрiхом, поки той не покаКться, але всiм дозволено говорити з Генрiхом
з метою схилити його до покаяння.
   Король запросив до себе Матiльду Тосканську. Ненавидiв ту жiнку, ще  не
бачивши, коли  ж  побачив,  то  зненавидiв  до  могили.  Невисока  чорнява
жiночка,  з  ляскучим  голосом,  уся  обнизана  коштовностями,   говорячи,
всьорбувала в себе повiтря аж приахкуючи,  так  нiби  намiрялася  ковтнути
тебе, i Генрiх, хоч який був упослiджений i хоч як залежав од Матiльди,  з
огидою подумав, що не хотiв би бути всьорбнутий оцiКю  коротконiжкою,  яка
нагадувала маленького собачку.  Його  врятувало  тiльки  те,  що  Матiльда
страшенно радувалася своПй значливостi  й  хотiла  бути  посередницею  мiж
двома наймогутнiшими  чоловiками  в  Њвропi.  Може,  за  нею  стояли  цiлi
тисячолiття, може... Вона згодилася помогти Генрiху, i вiн послав з нею до
папи свою тещу з  сином,  маркграфа  Еццо,  батька  ворожого  йому  Вельфа
Баварського й абата Клюнiйського з просьбою звiльнити його вiд  церковного
вiдлучення  i  не  вiрити  нiмецьким  князям,  якi  возводять   на   нього
звинувачення бiльше вiд заздрощiв, анiж вiд справедливостi.
   Папа сказав, що без звинувачiв справу  розглядати  негоже,  тому  лiпше
королевi в призначений час, на стрiтення богородицi, з'явитися в Аугсбург,
i там вiн, Григорiй, пiсля розгляду справи обох сторiн,  без  ненавистi  й
упередження,  вiдокремивши  праве  вiд  неправого,  згiдно  з   церковними
законами винесе свiй безпристрасний присуд.
   Посли нагадували про те, що минав рiчниця вiдлучення: "Король найвище в
свiтi цiнуК думку папи  й  упевнений,  що  папа  -  невблаганний  каратель
неправди i непiдкупний захисник  правди,  а  незабаром  настане  рiк  його
вiдлучення, iмперськi ж князi тiльки того й ждуть, щоби на  випадок,  коли
вiн не буде звiльнений вiд вiдлучення  до  того  строку,  оголосити  його,
згiдно з iмперськими законами, негiдним королiвського  сану  i  надалi  не
приймати вiд нього нiяких виправдань".
   Папа довго не поступався. Тодi сказав: "Коли  вiн  справдi  покаявся  в
своКму вчинку, то хай передасть нам на доказ щиростi свого каяття корону i
всi iншi знаки королiвського сану i в покару за свiй злочин  хай  об'явить
сам себе негiдним королiвського звання".
   Посланцi попросили справедливостi,  не  ламати  тростинки  приломленоП,
папа нарештi дозволив Генрiховi з'явитися в Каноссу, коли той принесе щире
каяття.

   25 сiчня року 1077 (Њвпраксiя мала тодi шiсть рокiв) король  прибув  до
Каносси. Замок мав потрiйнi мури. Генрiха впущено за  другу  стiну,  почет
лишився зовнi. Мiж мурами, на морозi, знявши всi королiвськi прикраси, без
будь-якоП пишноти, простоволосий, босий, стояв вiн, очiкуючи присуду папи,
пестився з ранку до вечора, стояв без сну, непорушне, заклякло, нiби вмер.
Так тривало три днi. Лише на четвертий день його допущено до  папи.  Пiсля
довгоП розмови i прийняття Генрiхом ганебних умов папа зняв вiдлучення.
   Коли стояв у дворi  Каносси,  пiд  снiгом,  на  морозi,-  упокорювався?
Несвiдомо поКднувався зi своПм  ворогом,  почуваючись  нижчим  за  папу  i
вiдданим йому назавжди? Нi!
   Вiн боровся з папою далi. Узяв собi в  спiльники  простий  люд,  селян.
Чому? Вони прагнуть так мало. Нi особистоП  волi,  бо  навiки  прикутi  до
землi, нi лiпшого життя, бо так мало бачили свiту.
   Чим  кiнчилося  майже  десятилiття  запеклоП  боротьби  мiж   папою   й
iмператором? Григорiй, вигнаний Генрiхом з Гима, помер серед  норманнiв  i
сарацинiв Гвiска-ра зi словами: "Я любив  правду,  ненавидiв  неправду,  а
тому вмираю  на  вигнаннi".  Коли  ж  сидiв  на  апостольському  престолi,
вигукував: "Будь проклят, хто меч свiй тримаК здаля вiд кровi I"
   Як часто доля свiту залежить вiд того, хто кого_ _переможе.
   Розповiдь складалася впродовж багатьох днiв, вона вимагала  самотностi,
яку iмператоровi, хоч мав, здавалося, неподiльну владу над усiма  i  всiм,
щоразу важко було виборювати, йому набридали коли й не з справами, з якими
всiх вiдсилано до Заубуша, так з виявами покори й вiдданостi, а це вже той
випадок, коли стаК безсилим навiть всевладний чоловiк, вiдомо також i  те,
що людинi завжди тяжко даКться саме те, що Пй найнеобхiднiше.
   Ворогiв не боявся нiколи. Густу траву легше косити. Що бiльше  ворогiв,
то лiпше для справжнього воПна. Та стаКш беарадний, коли не знаКш,  з  ким
боротися,  що  долати.  Iмператоровi  хотiлося  усамотнюватися  з  руською
княжною, а довколишнiй свiт  мовби  затявся  в  намаганнi  перешкоджати  в
цьому, i що найболючiше для Генрiха, так це те, що сама Њвпраксiя  охочiше
йшла назустрiч не його бажанням, а  несвiдомим  силам,_  _якi  ставали  на
завадi. Коли попервах Њвпраксiя сама рвалася до  iмператора,  молодеча  ПП
пиха мала хiба ж таку поживу з тоП уваги, якою Генрiх обдаровував ПП, досi
аа-буПу всiма,  закинуту  в  чужину,  то  тепер  вона  частiше  й  частiше
виказувала суто жiночий норов,  непослiдовнiсть  i,  слiд  сказати  прямо,
невдячнiсть.
   Молодiсть завжди невдячна, коли ж стрiчаКться вона вi врiлiстю, коли ПП
безтурботнiсть хочуть порушити картинами нещасть, переживань,  поневiрянь,
коли хочуть, може, бодай не спiвчуття вiд неП, а простоП  уваги,  тодi  ця
молодiсть стаК майже жорстокою, вона нiчого не хоче знати, сама  не  маючи
минулого, вона не вiрить у його iснування в iнших, Пй  тяжко  зосередитися
на теперiшньому, бо тодi неминуче треба буде знову ж таки  повертатися  до
минулого давнього чи недавнього, ПП цiкавить лише прийдешнК, лише  те,  що
буде з нею, бо все ПП життя попереду,  вона  не  починала  ще  жити,  вона
вважаК, що все належить тiльки Пй.
   Щоправда, можна подивитися на справу  й  iнакше,  приписавши  молодостi
риси порядностi й благородства, бо хто ж бiльше заслуговуК цього?  I  коли
Њвпраксiя  почула  вiд  Генрiха  про  його  тяжке,  сповнене   змагань   i
неймовiрного напруження життя, коли побачила  наповненiсть  того  життя  i
подумала про своК власне й не  розпочате  ще,  легке,  позбавлене  турбот,
затьмарене лиш прикрощами й розлукою з рiдною землею,  розлукою,  до  речi
кажучи, майже добровiльною, бо ж Њвпраксiю питали про згоду  пiти  в  жони
маркграфу Генрiху i вона ту згоду давала двiчi: у КиКвi й СаксонiП, то  от
коли вона подумала  лиш  про  можливiсть  поставити  своК  життя  поряд  з
Генрiховим, то побачила, що не мав чого ставити. Спiвчувати йому? Але де ж
у неП право i сила? Жалiти його? Повинна бути могутньою жiнкою з такими  ж
незвичайними переживаннями, як вiн сам. Прийти йому на помiч? Вiн сам  ось
уже  тридцять  рокiв  справляКться  з  усiма  перешкодами,  щоразу   вмiло
знаходячи собi союзникiв i помiчникiв. Може, побачив у нiй союзника? А якi
тому докази? Просто хоче забавитися з нею, мов з цяцькою? Робив би це  без
загайки, брутально й твердо, як звик робити все в життi. Хоч як там  було,
у нiй прокинулася жiнка, стурбована за свою добру  славу,  не  байдужа  до
свого майбуття, жiнка, яка не втратила надiй, бо смiшно говорити  про  це,
маючи сiмнадцять неповних  лiт,  будучи  вродливою,  розумною,  освiченою,
багатою, незалежною.
   Њвпраксiя злукавлено уникала Генрiха. Робити це могла  досить  умiло  й
легко. НездужаК. МаК пильну розмову з тим або тим сповiдником  своПм.  МаК
клопоти господарськi. Просто не в настроП, бо може дозволити собi  й  таку
розкiш, випробовуючи терплячiсть Генрiхову.
   Iмператор  справдi  терпiв,  зносив,  сам  собi  дивувався,  але   його
пiдтримувала абатиса Адельгейда, всiляко розписуючи цноти руськоП  княжни,
щоб розпалити брата, бо ж вельми  добре  вiдала,  що  цнотливостi  вiн  не
терпiв нiколи i ламав ПП одним замахом.
   Тридцять рокiв нiкому не дарував жодноП митi на власне життя. А чи  сам
що-небудь мав од того? Вiдбирав у них не для себе, бо водночас вiдбирав  i
в самого себе. Жив уривками. Хапливо. Дико. Мов лiсовий  звiр.  Тепер  мав
сподiвання великого спокою, i вiдкрилося йому  зненацька,  що  той  спокiй
якимось чином пов'язаний з руською княжною.
   Генрiх ждав Њвпраксiю терпляче, нестерпно хотiв бачити  ПП,  мати  коло
себе, мов бархатисту квiтку, яку хочеться погладити чи бодай доторкнутися,
лютився на ПП уникання, проклинав усе на свiтi,  вона  знала  про  це  або
здогадувалася i ще впертiше  сидiла  в  своПх  келiях.  Рятiвна  вiдстань,
одвiчнi жiночi хитрощi.
   Вiн ждав ПП, а  вона  сидiла  й  розглядала  прикраси  своП,  киПвськi,
перебирала Пх, мов спогади дитинства. Найбiльше подобалася Пй прозора куля
на золотому низенькому тринiжку. Привезена князевi  Всеволоду  хто  зна  й
звiдки. Њвпраксiя вдивлялася в глибину кулi,  бачила  там  далекi,  навiки
втраченi свiти, весни розквiтали в  глибинах  кулi,  сяяло  золотом  сонця
лiто,  в  розблисках  слiз  поставало  прощання  з  дитинством,  чистотою,
чеберяйчиками  -  цими  передвiсниками   життя   радiсного,   розкованого,
пiднесеного.
   Генрiх при зустрiчах смiявся з  ПП  чеберяйчикiв.  Це  нагадувало  йому
баКчки про шварцвальдське озеро МуммельзеК. Розповiдають,  нiби  там  живе
пiдземне плем'я чоловiчкiв, нiмфи,  наяди,  якi  позичають  селянам  хлiб,
припаси, грошi. Але хто б у те повiрив? Тодi Њвпраксiя ображалася за своПх
чеберяйчикiв. Багато було таких, що не вiрили. Одна  жiнка  пiзньоП  осенi
народила дитину в полi. Нiхто Пй не помагав, не було  чого  пiдстелити  на
голу землю. Тодi з'явився чеберяйчик i дав  жiнцi  оберемок  соломи.  Вона
вiдмовилася. Дитя -  на  грубу  солому?  А  вдома  знайшла  соломинку,  що
пристала  до  одягу.  Соломина  була  з  щирого  золота.  Ось  якi  в  нас
чеберяйчики!
   А  тим  часом  довкола  панувало  життя  грубе,  брутальне,   жорстоке.
Iмператор  з  усiма  в  абатствi  був  холодно-стриманий.   Неприступнiсть
снiговоП вершини. Неприступний i неприсутнiй, сказати б. Високомiрнiстю  й
стриманiстю вiн мовби пiдкреслював  рiвнiсть  мiж  собою  i  ЊвпраксiКю  i
недвозначно вказував  на  належну  низькiсть  усiх  iнших,  не  минаючи  й
Заубуша. Але барон не вельми переймався показною зневагою  iмператора,  бо
вже давно навчився видобувати собi користь навiть з цього.  Вiзьми  пороки
вищих i нещастя тих, хто внизу,- i матимеш для себе  якийсь  зиск.  Заубуш
був твердо переконаний, що головне в життi - задоволення, бо й саме  життя
не що iнше як задоволення. Хтивiсть i зажерливiсть пробивалися в  бароновi
на кожному кроцi, розумова нiкчемнiсть цього чоловiка перевищувала в ньому
I навiть марнослав'я, невситимостi своКП вiн не мiг приховати навiть перед
iмператором i ЊвпраксiКю. Але Њвпраксiя готова була  дарувати  Заубушу  цi
вади, пiдсвiдоме вважаючи, що такий  обтесаний  майже  наполовину  чоловiк
повинен одержати своК  вiдшкодування  у  цього  жорстокого,  але  водночас
сповненого приваб i чарiвливостi життя. Заубуш не був аж таким добрим, аби
думати ще й про iнших. Його дратувала невластива поведiнка iмператора, вiн
не раз, хоч i надаремно, пробував  натякнути  Генрiховi  на  те,  що  ласi
шматочки треба ковтати без роздумiв i прогайки. Говорилося й  про  те,  що
меч iржавiК, коли його довго не виймати з  пiхов.  Iмператор  змаловажував
безсоромнi  натяки  Заубуша.  Натомiсть  велiв  показати   виннi   погреби
абатства, без супроводу, навiть без вiрного барона,  тiльки  з  ЊвпраксiКю
спускався туди. Блукали вони  там  вузькими  проходами  мiж  велетенськими
сiрими  бочками,  цiдив  iмператор  червоне  вино,  наливав  у  келихи  iз
зеленкуватого сiрiйського скла, дивилися одне на одного крiзь скло,  крiзь
вино, крiзь тьмавiсть пiдземелля. Що бачили? Якi свiти?
   Абатиса Адельгейда, мабуть, першою збагнула, що  iмператорськi  зальоти
до руськоП княжни зайшли задалеко. Тепер щосили намагалася  довести,  нiби
абатство ПП - не що iнше  як  притулок  науки  й  гiдностi.  Це  найбiльше
дратувало Заубуша. Поки iмператор вiв своП дурнi безкiнечнi розбалакування
з руською княжною, барон мав перебувати в постiйному  напруженнi.  Прагнув
задоволень, але вимушений  був  Џх  лякатися,  поки  iмператор  так  дивно
поводився. Нестерпно було жити серед  такоП  сили  молодого  жiноцтва,  не
маючи змоги володiти бодай одною.
   Заубуш уперто домагався прихильностi Журини, але жiнка не  пiддавалася,
велася обережно, коли ж i вимушена була виходити з абатства, то намагалася
те робити н супроводi Кирпи й ще когось iз своПх  дружинникiв.  I  хоч  нi
Кирпу, нi дружинникiв барон не мiг вважати своПми суперниками, вiн  поклав
за лiпше усунути й цю хай i незначну перешкоду, i вони зникли.  Першим  це
виявив отець Северiан, який не роздiлив долi дружинникiв тiльки  з  огляду
на його духовний сан, але так само иочувся загроженим, тому мерщiй подався
до ЊвпраксiП й повiдомив Пй, що люди ПП,  себто  воКвода  з  дружинниками,
безслiдно щезли. Њвпраксiя спитала Адельгейду. Та не знала нiчого. Нiхто в
Кведлiнбурзi не вiдав,  куди  могли  подiтися  руськi.  Жили  мирно,  були
привiтнi, доброзичливi, може, якийсь з них i  притиснув  у  темному  мiсцi
товстоногу дiвку, та робилося те з належною таКмничiстю, по-вояцьки  вмiло
й швидко. Нiхто нiчого не мав проти цих  добрих  людей.  Ще  вмiли  варити
пшеничне  пиво,  чого  тут  нiхто  не  вмiв;  пиво  те  вельми   смакувало
кведлiнбурзцям, то хто б же пiдняв руку на таких умiльцiв?
   Кiлька день ждання нiчого не принесли. Журина  плакала,  не  ховаючись.
Њвпраксiя засумувала,  була  обурена  й  роздратована,  на  всi  запросини
iмператора вiдказувала  рiзкою  вiдмовою,  аж  вiн  здивувався  й  прислав
спитати, що з нею, тодi вона передала йому листа, в  якому  скаржилася  на
допущене насильство i просила, щоб вiн  своКю  владою  помiг  Пй  вiднайти
справедливiсть.
   Знов Пй усе тут сприкрилося, задихалася вiд стискiв  холодного  каменю,
гнiтило ПП вiчно низьке небо, мокра ногорблена земля, лякали  чорнi  лiси.
Стояли чорнi, мов погорiлi, а мiж деревами  така  пуста  далина,  мов  мiж
чужими людьми. Була тут чужою всiм, такою й зосталася. "I пiзнаКте правду,
а  правда  вас  вiльними  зробить".   Загрози   скрiзь,   загрози   завжди
невiдворотнi й жорстокi - ось i вся правда. Iмператор  розповiдав  Пй  про
своП борiння. Заради чого всi  його  битви?  Щоб  щезали  отак  люди?  Щоб
маркграфи гнали в рабство сусiдiв-слов'ян,  пов'язаних_,_  мов  мисливськi
пси? Зникли дорогi для  неП  люди.  Усi  дев'ятеро.  Подiя  сама  по  собi
загрозливо-зловiсна, а ще коли ж взяти до уваги, що  бiльше  вона  не  маК
нiкого. У це страшно повiрити! Що сказав би iмператор, коли, прокинувшись,
не знайшов би в своПй державi жодного пiдданого, жодноП живоП душi? А в ПП
маленькiй державi зроблено майже таке спустошення.
   Генрiх нiчого не знав. Iмператор нiколи нiчого не знаК про долю окремих
людей. Не вiдаК, де що береться, куди дiваКться. Не заглиблюКться в дрiбнi
змiни, не хвилюють його окремi долi. В його руцi сила  узагальнення,  вища
сила, вищий порядок. Душами окремих людей хай  опiкуються  священики,  для
нього К люд. ВоПнiв у битвi хай розставляють барони, для нього  iснуК  лиш
вiйсько. Бургграфи хай чинять суд кожен у своКму городi, вiн провадить лиш
суди iмперськi. Вiн узагальнюК, наглядаК, тримаК  в  руках  сув'язi  всiКП
держави. Заглибитися  в  поодинокi  з'явиська,  спробувати  осягнути  суть
кожноП подiП, зiйти з висот до низу, зануритися в набридливу щоденнiсть  -
однаково, що повернутися в первiсний стан, до  тих  перших  днiв,  з  яких
починав своК сходження на неприступнi вершини влади.
   Однак цього разу вiн повинен був втрутитися, зацiкавитися,  довiдатись.
Штовхало його до  цього  те  нез'ясоване  ще  почуття,  пiд  владою  якого
перебував тут, у Кведлiнбурзi, та дивна сила, що прикувала його до руськоП
княжни, змусила на час навiть змiнити своП узвичаКння, свою  натуру,  мало
не запобiгати перед цим, власне, дiвчиськом - i це тодi, коли покопанi всi
супротивники,  коли  вiн  вивищився  над  усiма,  коли  наставляК  князiв,
Кпископiв, самого папу, коли городи покiрливо розчиняють перед ним  брами,
сусiднi володарi шлють послiв, заморськi королi запобiгають його ласки.
   Генрiх покликав Заубуша, нетерпляче  метався  по  холодному  паладовому
покоП, гримiв мечем по кам'яних  плитах  пiдлоги,  з  нехiттю  позирав  на
оббиту золоченою шкiрою стелю, на незграбнi  рiзьбленi  стiльцi  -  спадок
саксонських  iмператорiв,   на   велетенський   стiл,   пiд   яким   спали
iмператорськi мисливськi пси, напускаючи важкого духу в цьому непривiтному
помешканнi.
   Барон пристукав своКю дерев'янкою знудьгований i заснядiлий. Пито  було
в цi днi багато й охоче, сам Генрiх пив зi своПми  баронами,  тепер  мовби
забув, сердито гримнув на Заубуша:
   _-_ Пив?
   - Пив,спокiйно сказав Заубуш.
   - Кому служиш - забув?
   - Пам'ятаю.
   - БезчинствуКш?
   - Сто  тисяч  свиней,  хто  скаржиться?  Iмператор  пiдбiг  до  барона,
пожбурив йому в обличчя лист.
   - Де?
   Згорнута у рурку хартiя полетiла на пiдлогу. Заубуш незграбно нахилився
над нею, навмисне  вдавав  iз  себе  незграбного,  хоч  Генрiх  знав  його
гнучкiсть i вправнiсть навiть з дерев'яною ногою.  Не  дав  бароновi  часу
спам'ятатися, вдарив новим погрозливим:
   - Руськi де?!
   - Руськi?! - Заубуш нарештi дiстав хартiю, ще не розгортав ПП,  дивився
на iмператора. Знали один  одного  багато  рокiв.  Гнiв  iмператора  бував
страшний, але барон за цi багато рокiв збагнув: без нього Генрiх не зможе.
Навiть пси покинули iмператора, коли перебирався  через  гори,  кваплячись
вимолити прощення в Гiльдебранда. А Заубуш був з ним. Був i в тiй римськiй
церквi,  де  напали  на  Генрiха  два  з  оголеними  мечами.   Напад   був
несподiваний тим, що найстрашнiший ворог iмператора Гiльдебранд  був  тодi
вже мертвий. Але зосталися вороги меншi. Нiколи не бiйся ворогiв великих -
лякайся дрiбних. Вони й наслали пiдкуплених  убивць  на  месу.  Вбивцi  не
зважили на барона. Калiка. Це Пх  згубило.  Бо  Заубуш  вправно  пiдставив
одному з них дерев'янку, i поки той летiв сторч головою, другий падав  вiд
Заубушевого меча. Калiко, не здавайся! Пiсля  того  iмператор  згодився  з
бароном, що молитву слiд полишити для священикiв.  До  церкви  пiшов  лише
тут, у Кведлiнбурзi. ЗдаКться, затягла його туди княжна. Тепер вона  знов.
ЗвинувачуК його, Заубуша. Його нiхто не звинувачував уже  багато  лiт.  Не
наважувались. Не смiли.
   - Тут написано про мене? - спокiйно спитав iмператора.
   - Написано, що написано,- в очах у Генрiха народжувалася пустота. Барон
знав, що це  перший  передвiсник  шаленства,  вiн  не  дуже  боявся  таких
нападiв, але тут замiшана була ця жiнка, тому мав бути обачливим.
   - Коли це про руських свиней...почав обережно.
   - Рицарi княжни Праксед! Де вони?
   - Довiдаюсь, коли цiкавишся, iмператоре.
   - Велю! Де? Твоя робота - знаю!
   - Не втручався сам, та, дбаючи...
   - Де_ _вони?
   - Тут, у Кведлiнбурзi. Довелося...
   - Веди, показуй!
   - Може, завтра, iмператоре? Нiч...
   - Веди! Гей, хто там!
   Не допитувався в Заубуша, чи знаК, куди вести. Повинен знати.  Цей  усе
знаК. Горiли  смолоскипи,  поблискувала  тьмяно  зброя.  Нетерпляче  дихав
iмператор. Заубуш навмисне повiльно волочив свою дерев'янку. Не було  куди
квапитися. Таке не показують i простим  смертним,  яким  судилося  на  сiм
свiтi все найгiрше, то навiщо _т _воно iмператоровi? Сто  тисяч  свиней  з
цiКю руською дiвкою!
   Пройшли виннi  погреби  Кведлiнбурга,  тi  самi,  де  iмператор  пив  з
ЊвпраксiКю вино Пхнього мовчазного  причастя  до  спiльноП  великоП  долi,
спускалися кудись нижче, заглиблювалися  в  таКмничi  пiдземелля,  гримiли
кованi  залiзом  дверi,  дихало  вiльгiстю,  мороком,  смердiло  столiтнiм
брудом, лякало потойбiчнiстю. Оттони вмiли будувати не лише крипти  святих
мученикiв, але  й  глибокi  кам'янi  мiшки  для  мученикiв  живих.  Камiнь
сльозився водою, бив диким холодом, морок волохато накочувався  звiдусiль,
гнiтив людей, гасив вогонь. Ще дверi, ще, гримить набубнявiла ляда,  морок
ще страшнiший, розверзаК-ться кам'яна паща, звiдти плюскотить  вода,  десь
далеко, нiби в самому центрi землi, якiсь шерехи долинають  звiдти,  якiсь
зiтхання. Невже там люди?
   - Гей, хто там? Живi?
   Сам германський iмператор питаК, рiч небувала й  неймовiрна,  але  тим,
хто внизу, однаково, Пм  до  всього  байдуже,  вони  плюскотять  у  чорнiй
холоднечi, брьохаються в невидимiй водi, блукають у пiтьмi, а може,  давно
вже вмерли i то вода носить  Пхнi  тiла,  плавають  вони  серед  нечистот,
здохлих пацюкiв, уламкiв i залишкiв давнiх злочинiв i проклять.
   Iмператор поглянув на Заубуша, i той злякався вперше пiсля того, як  на
нього нападали в лiсi пiд Гарцбур-гом. Коли справдi тi, що внизу,  вмерли,
то ще й не знати, чи вийде звiдси барон.
   - Ей, сто тисяч свиней! - заревiв униз Заубуш.- Тут Генрiх,  iмператор,
вiн вас питаК! Вiдповiдайте!
   Мовчанка тривала, плюскотiло внизу й далi, плюскотiло мертво й страшно,
iмператор знов поглянув на Заубуша, i той вичитав у збiлiлих очах  Генрiха
свiй присуд. Готовий був стрибнути туди сам, брьохнутися у воду,  аби  лиш
переконатися, що тi - ще живi.  Тодi  тi,  внизу,  мовби  зглянувшись  над
одноногим, подали звiдти голос:
   - Чого iмператоровi?
   Генрiх вiдскочив од отвору, затис рукiв'я меча, так нiби мав рубатися.
   - Видобути всiх! Миттю!
   - Зробимо, iмператоре,- Заубуш зiгнав iз себе  звичну  насмiшкуватiсть,
став слухняний i покiрливий.- Зробимо все, як звелиш. Тобi лiпше  не  бути
тут. Дорогоцiнне твоК здоров'я...
   - МоК здоров'я, не твоК. Лишуся тут.
   - Iмператоре!
   - Сказав!
   Принесено в'язану драбину, вузлувате звiсилася вона в  глибину,  звiдти
довго нiхто не видобувався, тодi по одному стали  з'являтися.  Дзюрчала  з
лахмiття  брудна  вода.  Зсинiле  вiд  холоду  тiло.  Розкудланi   бороди.
Несамовитi очi. Не люди - мерцi. Дев'ятеро. Усi цiлi.  Усi  тримаються  на
ногах. Якою силою? Попереду - косоплечий, ширококостий, зблискуК зубами чи
то в посмiху, чи вiд ненавистi, яку не може та й не хоче приховувати.
   - За вiщо ти Пх? - спитав спокiйно Генрiх Заубуша.  Не  цiкавився,  хто
кинув сюди руських, бо знав i без того. Барон теж знав,  що  викручуватися
не слiд. Треба казати все. Але що  мав  казати?  Про  дику  руську  жiнку?
Замкнули ПП в абатствi. Вiн хотiв ПП ощасливити - не далася через дурiсть.
Але про таке iмператоровi не кажуть. Про його  ненависть  до  слов'янських
свиней? Це слiд полишити для iншого разу. Вiн не задумувався.
   - Звичайна справа.
   - ЗнаКш закон, який забороняК кидати камiнь у бика, впряженого в  плуг,
i мiцно затягувати йому ярмо?
   - Була пiдозра...
   - Яка? Заубуш зам'явся.
   - Кажи!
   - Княжна...
   - Ну!
   - Зневажала германських мужчин. Не пiддалася навiть  своКму  мужевi  на
шлюбиiм ложi. Тримала коло себе цих. Як мужчин.
   - Брешеш!..
   - Слово, iмператоре! Несподiвано ступив уперед Кирпа.
   - Хочу сказати.
   - ЗнаКш нашу мову? - не повiрив iмператор.
   - Сидiв тут п'ять лiт. Голова на плечах К.
   - Що хочеш сказати?
   - Твiй барон бреше!
   - Пояснюй.
   - Княжна чиста, як сльоза.
   Iмператор мовчав. Дивився на Заубуша. Тодi сказав!
   - Iди геть.
   - Iмператоре!
   - Геть!
   А руський добивав барона:
   - Вона невинна, клянусь хрестом. I впав на колiна. I  тi  восьмеро  теж
упали на колiна. Пiдвестися вже не могли, не мали сил. Тодi Генрiх зупинив
Заубуша:
   - Стiй i слухай. I хай знають усi. Я руську княжну беру в жони.
   - Iмператоре!
   - Вона стане iмператрицею!
   Коли вже вимовив цi слова, збагнув, що жили вони в ньому всi днi,  жили
несвiдомо, не могли нiяк народитися, потрiбен був  поштовх,  струс,  якась
незвична подiя. I ось сталося. Знов, як завжди,  nомiг  Заубуш.  Помiг  не
думаючи.  Був  майже  вдячний  бароновi,  поглянув  на   нього   мало   не
зласкавлено. Той вiдвернув погляд. Страх йому вже  минувся,  вмить  вловив
змiну настрою в Генрiха,  тепер  iмператор  ждатиме  слiв  хвали  за  його
несподiване i, сказати  прямо,  досить  безглузде  вирiшення.  Зробити  цю
руську видру iмператрицею? За якi цноти? I як же  про  це  буде  оголошено
свiтовi? Iмператор зробив заяву. Де й перед ким i як? Все, все гине. Перед
цим заради нiкчемних руських свиней мало не принесено було в жертву  його,
Заубуша. Стiльки злочинiв вчинено за тридцять рокiв володарювання Генрiха,
що до них нiчого не додав ще один геть незначний.  Знищено  многi  тисячi,
вбито  таких  високодостойних  мужiв,  що  якiсь  там  п`ять  чи   дев'ять
чужинецьких заброд не вартi печеноП вошi. Генрiх забув, що  вiн  iмператор
СвященноП РимськоП iмперiП, знехтував своКю гiднiстю, мало не сам  витягав
цих брудних свиней звiдти, де Пм належалося бути за всiма законами земними
й небесними, а тодi ще й така  заява!  Барон  сопiв  розгнiвано,  стукотiв
дерев'янкою, враження складалося, нiби вже й не Генрiх  iмператор,  а  цей
барон  сягнув  найвищоП  влади,  однак  iмператор  мовби  й   не   помiчав
роздратованостi свого поплiчника.
   Нарештi  йому  вiдкрилося  те,  що  було  сховане  вiд   нього.   Стане
iмператрицею Праксед. Бачив ПП вже не такою, як досi. Поставала перед  ним
у iмператорських шатах, у коронi й горностаях,  гарна  й  на  вроду  i  на
зрiст, красноперса, чиста,  як  снiг,  молода  на  вигляд,  з  прекрасними
бровами,   носом   i   обличчям,   жовто-русява,    великоока,    радiсна,
солодкоголоса, чудове явище помiж жiнок. Сповнена цнотливостi хода,  рухи,
повороти голови. Народжена бути iмператрицею. Слугувати  для  ще  бiльшого
воз-вишення Генрiхового. В  нiй  кров  ромейських  iмператорiв  i  руських
царiв. За нею стоПть могутня половина свiту -  велика,  багата,  загадкова
Русь, якiй немаК краю, перед якою запобiгають усi. Абатиса  Адельгейда  не
знати з якими намiрами - добрими чи лихими - турчала в ухо братовi  своКму
про походження, цноти, привабу руськоП княжни,  може,  за  звичаКм  своПм,
намагалася пiдсунути iмператоровi пiдложницю, як то робила щоразу по  його
приПздi до Кведлiнбурга, але цього разу сталося не  так,  вiн  зробить  цю
дiвчину iмператрицею i завдячуК  цим  насамперед  своПй  нещаснiй  сестрi.
Вдячнiсть же його буде в тому, що при возведеннi на престол дасть  Праксед
iм'я Адельгейди. Вiн умiК бути великодушним.
   - Ви моП першi гостi сьогоднi! - гукнув до руських, Тодi до Заубуша:  -
Купелю й одяг для моПх гостей!
   У таку нiч не могло бути сну.  Порушено  всi  звичаП,  поламано  регули
абатства, iмператор забув про своК становище, вiн мовби повернувся в  свою
безладну молодiсть, коли не вибирав собi товаришiв для застiлля, весь свiт
йому стояв одкритий, приступний, без обмежень, умовностей i  станови  ськ.
Адельгейда прибула до палацу в Праксед, але ж була разом з ними й  Журина,
бо не вона мамка-годувальниця  майбутньоП  iмператрицi,  до  того  ж  була
дружинницькою жоною, що дорiвнюК дружинi знатного рицаря. Були  на  нiчнiй
учтi руськi дружинники з воКводою Кирпою, розбуджено  й  припроваджено  до
палацу обох сповiдникiв ЊвпраксiП - абата Бодо й отця Северiана, накликано
знатних, якi на той час були в Кведлiнбурзi; горiли товстi  свiчi,  палали
смолоскипи у великiй замковiй палатi, незграбнi тiнi металися по  кам'яних
стiнах,  все  видавалося  побiльшеним,  якимсь  надто  урочистим,  коли  ж
з'явився Генрiх,  у  коронi  й  горностаях,  переперiзаний  iмператорським
мечем, весь у жирному золотi, зблiдлий i хижий,  все  заклякло,  завмерло,
iмператор швидко пiшов туди, де стояла Адельгейда з Праксед,  взяв  руську
княжну  за  руку,  пiдняв  ту  бiлу  тонку  руку,  мовби  закликаючи  всiх
помилуватися ПП красою, здавленим голосом прокричав:
   - Ваша iмператриця!
   Не питав ЊвпраксiП, не радився нi з ним, не ждав нiчиКП згоди. Барони й
кнехти  вельми  гаразд  знали  норов  свого  iмператора,  вони  не  чекали
подальших його слiв,  покрили  Генрiхову  заяву  радiсним  ревищем.  Ревiв
зрадiло й Заубуш, водночас  пильно  спостерiгаючи  за  Праксед,  шпiльмани
заграли на лютнях, служки понесли  вино,  подали  iмператоровi  й  Праксед
обнизанi коштовним камiнням iмператорськi келихи, Генрiх  повiв  бвпраксiю
до столу, усi посунули до столiв, усiдалися швидко й охоче,  наливали  вже
самi, пили, Пли, плямкали, забувши, чого сюди прийшли i що вiдбулося перед
Пхнiми очима. Њвпраксiя не могла стямитися.  Що  це?  Жорстокий  жарт?  Чи
напад божевiлля в iмператора?
   - Ти не спитав мене, iмператоре,сказала вона, коли Генрiх посадовив  ПП
за стiл, тодi обережно й поштиво сiв поряд.
   - Iмператор проголошуК свою волю,засмiявся вiн,-  такi  переваги  цього
високого становища.
   - Мене ти не спитав,- уперто повторила  вона,  не  доторкуючись  нi  до
чого.
   - Питаю при всiх.
   - Не знаю, що тобi вiдповiсти.
   - Вiдпий з келиха - це й буде твоя вiдповiдь.
   - Чи не замало?
   - Для мене досить.
   Вiн вiвся, мов юний закоханий. Њвпраксiя не  мала  нiякого  досвiду  iз
закоханими.  Вона  поглянула  на  Журину,  на  отця  Северiана,  тi  ждали
вирiшення вiд неП самоП. Тодi знайшла серед  кнехтiв  Кирпу,  не  впiзнала
його попервах,  бо  був  у  германських  обладунках,  якийсь  схудлий,  аж
свiтився, вимучений, однак бадьорий, як завжди. Кирпа блиснув  Пй  здалеку
своПми веселими зубами, вона й далi дивилася на нього,  дивуючись  i  його
несподiванiй появi пiсля зникнення  i  отому  дивному  строю,  вона  мовби
забула про слова iмператора, якi змiнювали все ПП життя,  Пй  конче  треба
було  перемовитися  зi  своПм  безтурботним  воКводою.   Њвпраксiя   мовби
зворухнулася, нiби хотiла пiдвестися, покинути iмператора в таку  урочисту
хвилину й пiдiйти до Кирпи, але Кирпа, видно, теж вiдчув той порух,  миттю
скочив на ноги, пiдбiг з того  боку  столу,  став  навпроти  iмператора  i
ЊвпраксiП, став боком, наставляючи косе плече своК чи то на Генрiха, чи то
на Заубуша, який сидiв коло Адельгейди, тодi так  само  невиразно  тицьнув
рукою, знову iк таки чи то в iмператора, чи в Заубуша,  чи  в  Адельгейду,
сказав голосно:
   - Княжна, тебе хотiли обмовити. Рука його впала туди, де мав бути  меч,
але меча в Кирпи не було. НiякоП зброП.
   - Невдячний! - гукнув через стiл Генрiх.- Ти свiдок, що я не повiрив! Я
назвав Праксед iмператрицею!
   Кирпа не сходив з мiсця.  Тепер  вiн  показав  на  Заубуша,  i  всi  те
побачили.
   - ЊвпраксiК, цей чоловiк зводив на тебе наклеп. При iмператоровi.
   - А цей чоловiк,- показав Генрiх на Кирпу,- вiдкинув, i я повiрив  йому
i...
   -  Вiрю,-  тихо  промовила  Њвпраксiя.  Вже  мовби  була  iмператрицею,
повнилася силою влади, готова була до велiнь.Спасибi, Кирпо. Iди.
   ВоКвода пiшов на своК мiсце, Њвпраксiя пiднесла келих,  глянула  поверх
нього своПми великими очима на Генрiха, надпила. Той одним ковтком  осушив
свiй.
   - Шпiльмани! Шальке! Рюде!
   Барони ревли на радощах, грали лютнi, спiвано  вояцьких  пiсень,  отцi,
кожен по-своКму, пробували затягнути псалми, але Пх перекривали соромiцькi
приспiвки, учта набирала розмаху, пси  пiд  столами  гризлися  за  кiстки,
слуги  в  кутках  ждали  недоПдкiв;  гикання,  плямкання,   рицарi   важко
вiдвалювалися вiд столiв,  ситi  й  п'янi,  тодi  зиов  хапалися  за  новi
потрави, Генрiх пив i кричав, як хлопчисько, Адельгейда, тяжко ненавидячи,
може, не так за ту наругу, яку вчинив над нею багато  рокiв  тому,  як  за
неувагу, що виказував згодом, недвозначно тулилася до барона, пiдставляючи
йому пишний свiй  бiк.  Лише  Њвпраксiя  сидiла,  як  свята,  неторкана  й
неприступна, над усiм брудем, гидотою, крикнявою,  i  Заубуш  не  стерпiв,
плюнув:
   - Сто тисяч свиней! Бачили, чистюля киПвська!
   Адельгейда змовчала. Могла стати спiльницею Заубуша, аби  той  забажав,
могла тримати сторону iмператора, що було б цiлком природно. Барон теж  не
пробував бiльше зачiпати абатиси. Цю спiльницю не  хотiв  купувати  нiякою
цiною. Занадто вже зужита. До того ж ще й вiдзначаКться  курячим  розумом,
бо це вона натурчала iмператоровi  про  руську  княжну,  i  тепер  незмога
передбачити подальший хiд подiй.
   Справдi, Заубуш нiяк не мiг передбачити того, ще сталося майже  вiдразу
пiсля його презирливих слiв.
   Њвпраксiя нахилилася до Генрiха i показала, що хоче говорити, але гамiр
Пй заважав.
   - Тих-хо! - вдарив iмператор рукою по столу. I все втихло, так нiби  не
було тут нi п'яних, нi одурiлих, _'si_ безпутних. Навiть пси  пiд  столами
стихли, прислухаючись.
   - Я хочу звернутися до тебе, iмператоре,- почала ввпраксiя,-1  до  всiх
твоПх рицарiв, якi тут присутнi. Знаю звичаП твоКП землi, пам'ятаю  звичаП
Русi. Вони не рiзняться в тiй справi, про яку йтиме мова. Що то за звичаП?
Коли хтось пускаК наклеп i виявляКться його брехливiсть, то суд рицарський
вирокуК наклепниковi валiзти пiд стiл або лаву i вiдгавкати  свою  обмову.
Найвищi особистостi не можуть уникнути такого вироку, бо  честь  рицаря  -
над усе!
   Iмператор пiдвiвся. Очi йому шалено зблискували,  щоб  утишити  дрож  в
руках, мiцно вхопився ними за коштовне наголiв'я меча, дивився на Заубуша.
Мовчки, зловiсно, гнiтюче. Барон став пiдводитися. Не вимовлено було нiким
його iм'я, але вiн знав, що цього не треба чекати,  пiдводився  незграбно,
невмiло, аж стало його жалко,  вiдставляв  далеко  вбiк  евою  дерев'янку,
намагався витримати погляд iмператора i легко витримав  би  його,  аби  не
було тут отiКП ясноволосоП з диявольською силою я чарами.
   Генрiх вiдiрвав одну руку вiд меча, коротко показав бароновi пiд  стiл.
Заубуш, нi слова не кажучи, полiз пiд стiл. Рицарi, вмить протверезiлi, зi
страхом спостерiгали те, що вiдбувалося.  Всемогутнього  Заубуша  заганяли
пiд стiл, як пса! Хто б у це мiг повiрити? I хто може передбачити наслiдки
пониження цього страшного чоловiка? Невже оця  тоненька  руська  маК  таку
зухвалiсть i таку силу?
   Адельгейда помагала бароновi. Нахилилася  над  ним,  притримувала  його
дерев'янку,  вiн  стиха  лаявся,  не  хотiв  нiчиКП  помочi,  готовий  був
провалитися крiзь кам'янi плити, вмерти отут пiд столом  серед  псiв,  але
вiд нього ждали не смертi. Ганьба не кiнчалася самим залiзанням пiд  стiл.
Усi це знали, знав i Заубуш. Задихаючись од ненавистi до  ЊвпраксiП  й  до
iмператора, вiн хапливо  прокричав:  "Збрехав,  як  пес!",  а  тодi  тричi
гавкнув по-собачому.
   Вилазив  з-пiд  столу  червоний,  весь  спiтнiлий,  скреготав   зубами.
Iмператор пiдсунув йому кубок з вином.
   - Випий!
   Заубуш зачепив кубок, перевернув, вино розлилося, червоне, як кров. Усi
здригнулися вiд лихого передчуття. ПроллКться чиясь кров. Або й ще гiрше.
   ЛIТОПИС ЦИТАТА
   "Iсторик або ж намагаКться дослiдити iстину содiяного i,  таким  чином,
розпалюК ненависть до себе багатьох, або,  бажаючи  уникнути  невдоволення
замовчуК цiлий ряд подiй. Але це вже порок, бо намагатися обiйти iстину  i
мати намiр приховати ПП визнаКться противним  обов'язкам  iсторика.  Однак
дослiджувати дiяння, не викривляючи Пх i не вiдступаючи вiд правил iстини,
означав, найчастiше, викликати  обурення,  як  то  висловлено:  "Друзiв  -
догiдливiсть, а iстина - ворогiв родить".
   Коли ж хто, лестячи iншому, безсоромно пiдмiшуК  до  того,  що  сталося
насправдi, брехню, то подiбний вчинок вважаКться до того  принизливим,  що
такий iсторик не повинен допускатися в середовище письменникiв.  Затаювати
iстину дiянь недозволено i противно  обов'язкам  письменника.  Тим  бiльше
грiшно  плямувати  iстину  брехнею,  а  брехливе  передавати   легковiрним
нащадкам.
   Њ одна i навiть жахливiша небезпека, якоП слiд уникати щосили тим,  хто
пише iсторiю: вони зобов'язанi не допускати, щоб сухiсть мови  i  бiднiсть
змiсту принизили гiднiсть дiянь. Слово повинне вiдповiдати дiловi, про яке
мовиться, I  мова  письменника  не  повинна  вiдставати  вiд  возвишеностi
предмета".
   Вiльгельм Гiрський. Belli Sacri Historia. 1185 p.
   IМПЕРАТРИЦЯ
   Не можна сказати, що вона була стурбована незвичайною новиною, -  треба
вжити слово "приголомшена", не про жiнку будь сказано. Станеш iмператрицею
- ощасливиш свiт. Ощасливиш себе чи свiт? Думаючи  про  свiт,  думаКш  про
себе. В нiй прокинулася жiнка, яка знаК про свою вроду, вважаК, що  тiльки
вона обдарована найвищими  чеснотами,  лише  вона  гiдна  зайняти  найвище
становище. Генрiх - iмператор  за  походженням.  Народився  iмператором  i
нiякоП заслуги в тiм. Простий випадок. Вона ж стане  вище  за  всiх  жiнок
завдяки самiй собi. Бо така вона К, а лiпшоП за неП немаК на всiй землi!..
   Все, що тобi судилося, живе в тобi несвiдомо. Ще недавно думала про те,
що не завжди вдаКться безкарно бути донькою  великого  князя.  I  ось  усе
змiнилося. Вона стане iмператрицею i вiдбере  в  Генрiха  якусь  там  долю
германськоП  грубостi,  передавши   йому   навзамiн   руську   лагiднiсть.
Ощасливить свiт, ощасливить.
   Iмператор поПхав i приПхав. Повернувся до Кведлiнбурга,  коли  в  горах
запанувала весна, коли природа встановила довкола своК зелене царство, над
яким не владнi нiякi королi й iмператори.
   ЊвпраксiП хотiлося в гори, хоч перед_ _тим нiколи не любила Пх, були Пй
чужi й непривiтнi.
   ...ВиПздили з Кведлiнбурга в пишностi й веселощах.  Бiлi  конi,  золотi
iмператорськi  стяги,  рицарi  в  золочених  панцирах,  двiрськi  дами   в
чорно-червоних шатах, бiлi плюмажi, багряний одяг ЊвпраксiП,  бiло-золотий
помолодiлий iмператор.
   Виривалися з вузьких поплутаних вуличок Кведлiнбурга,  пролiтали  через
села, розлякуючи дiтлашню, псiв,  курей,  врiзалися  в  гори,  розсипалися
навсiбiч, щоб  згодом  зiбратися  на  поклик  ловецьких  рогiв.  Iмператор
усамiтнювався з Њвпраксiею; вiн  гнав  коней  далi  й  далi,  йому  завжди
хотiлося вище, вгору, до вершин,  може,  й  туди,  де  колись  стояв  його
улюблений Гарцбург, а  тепер  руПни,  забитi  густим  зелом,  а  ЊвираксiП
кортiло лишитися тут, унизу, в цьому тисячобарвному  свiтi.  Сп'янiла  вiд
рослин, вiд листя,  вiд  кошлатостi  кущiв,  вiд  спраглостi  росту,  вона
зiскакувала з коня, припадала до якоПсь стеблинки.  Генрiх,  знудьгований,
глухий i слiпий до всього, що  ПП  захоплювало,  нетерпеливився:  "Швидше!
Швидше! Швидше!" Ще ж так багато треба проПхати. А  вона  не  могла  цього
збагнути. Нiщо не вiдбуваКться швидше, нiж  тому  належиться.  Проростання
дерев, кiльчення насiння, вилуплювання пташеняти а яКчка, плетення гнiзда,
схiд i захiд сонця, сiрий дощ i сивий туман, кущi, дерева,  квiти,  гiлля,
стебла, корiння - усе говорило про не-нвап, про вiчний спокiй, про  лагiдь
i приховану прекрасну  силу.  Бо  сила  прекрасна  саме  тодi,  коли  вона
прихована. Жолудь велетенського дуба даК блiдий i  нiкчемний  росточок,  а
маленьке пшеничне зерно кiльчиться рожевим, мов дитяче личко, зубчиком, Пй
хотiлося мати в собi оту невiдому й всемогутню силу, яка викликав  найвище
почуття на свiтi. Народилося бажання  примусити  iмператора  закохатися  в
неП, хотiла б стати лавром, як Дафна, соняшником, як Клiтiя, кущем  калини
або тополею - усе в Пм я найвищоП правди, Пм я якоП - любов.
   Наслухалася  тривожних  розповiдей  баронських  дочок  про  iмператора,
обережних  натякiв  абатиси  Адельгейди  про  нестримнiсть  дикого  норову
Генрiхового, але не лякалася тепер нiчого, смiливо занурювалася в свiт гiр
наодинцi з iмператором, готова була до всього, навiть - грiх казати  -  до
збезчещення,  бо  хiба  ж  у  поКднаннi  чоловiка  з  жiнкою  не   найвища
таемничнiсть людських сполучень з природою, зi свiтом! Та чиста душа ПП  й
не мала в собi темних пiдозр або страху. Њвпраксiя переконана була в своПй
недоторканностi, бо  хiба  ж  сама  суть  вищоП  влади  -  не  в  найвищiй
порядностi? Volenti non sit injuria  -  тому,  хто  не  хоче,  не  дiКться
кривди.
   До князя Всеволода споряджено послiв. Мали подолати  гiрке  бездорiжжя,
неймовiрну далеч, привезти вiд загадкового й майже таКмничого для всiх тут
чоловiка благословення на шлюб його доньки з iмператором, хоч потребою  те
и не викликалося: Њвпраксiя вважалася вдовою по маркграфу Генрiху, а ще  -
domina dotalitalis, тобто  панi  посагова,  бо  за  iснуючим  звичаКм  муж
додавав до вiна,  принесеного  жоною,  маКток  такоП  самоП  високостi,так
званий   dotalitium,   тож   руська   княжна,   окрiм   права   самостiйно
розпоряджатися власною долею, мала ще й такi достатки, що  ставала  чи  не
найбагатшою жiнкою в Њвропi. Однак iмператоровi йшлося  ще  й  про  те  (а
може, передовсiм про те), щоб поКднатися  з  руським  князем  перед  цiлим
свiтом, вiдкрито, добровiльно з обох бокiв: то нiчого,  що  доводилося  ще
ждати - вiн був терплячий у нещастях, буде терплячим i в сподiваннi щастя.
   Не знала Њвпраксiя, що ще взимку спорядив iмператор гiнцiв  до  IталiП,
де мав свого власного папу Климента,  архiКпископа  Равеннського  Вiберта,
вибраного на скликаному в БрешiП iмператором соборi. Антипапа Климент  мав
би помогти iмператоровi подолати наступника Гiльдебрандового в  Римi  папу
Вiктора.  I  ось  прекрасна  нагода  для  перемоги  над  Римом!  Iмператор
поКднувався з далеким руським царем, а  Климент  мав,  скориставшись  цим,
докласти  всiх  зусиль  для  об'Кднання  церков!   Задум   зухвалий,   але
грандiозний!  Навiть  Григорiю-Гiльдебрапду  не  вдалося   вiдiрвати   вiд
Константинополя РуськоП держави, а iмператор зробить це, з'КднаК два свiти
- захiдний i схiдний, i тодi його могуття не матиме меж.
   Ще над Кведлiнбургом не кричали захриплi вiд весняноП радостi  журавлi,
а вже з Равенни вирушив до КиКва посланець Климента  кардинал  Григорiй  з
церкви святого Вiталiса, надiлений, сказати б,  подвiйними  дипломатичними
повноваженнями - матримонiальними й конфесiональними. Мав просити в  князя
Всеволода руки його доньки для германського iмператора Генрiха  i  повести
переговори про возз'Кднання руськоП церкви з латинською.  Всеволод  нiчого
не мав проти шлюбу ЊвпраксiП, бо коли з легким серцем видавав за нiкому не
вiдомого маркграфа, то чому б став противитися поКднанню доньки  iз  самим
iмператором германським? Що ж до церков, то тут вирiшальне слово  належало
передовсiм митрополиту Iоанну, а той у своПй ромейськiй затятостi не те що
не мiг погодитися на такий злочинний акт,  але  й  засудив  видання  дочок
замiж  "во  iну  страну,  iдеже  служать  опрiсноки  i  скверноедвнiю   не
отметаються". Митрополит посварився з князем Всеволодом,  мерщiй  спорядив
своК посольство  в  Царград  з  порадою  порвати  стосунки  з  iмператором
Генрiхом i  його  антипапою  Климентом,  якi  хотiли  завдати  ромейському
iмператоровi удару в спину.
   Генрiх ще не вiдав про все це,  коли  споряджав  з  Кведлiнбурга  своПх
послiв: не таКмних - урочистих, пишних, з  багатими  дарами,  з  посланням
iмператорським до великого князя киПвського, з проводами, напучуваннями  й
нетерплячим жданням повороту.
   На чолi посольства поставлено барона Заубуша. Цим iмператор мовби хотiв
показати, якоП ваги надаК справi, як високо ставить  свою  невiсту,  бо  ж
вiдриваК вiд себе найвiрнiшого чоловiка, з яким, здаКться,  не  розлучався
впродовж тридцяти рокiв не те що на кiлька мiсяцiв,  а  навiть  на  кiлька
днiв. Зi Заубушем мали Пхати й руськi дружинники. Бо вже знали  дорогу,  а
ще були найпершою запорукою добровiльноП згоди княжни  на  шлюб  i  добрих
намiрiв iмператора.
   Кирпа прийшов прощатися до ЊвпраксiП. Журина не могла його  вловити  на
самотi, вимушена була прощатися при  княжнi,  не  стримувала  слiз,  та  й
княжна теж плакала, бо ж свiй чоловiк i який же чоловiк.  Кирпа  вклонився
ЊвпраксiП, а Журину обiйняв i поцiлував, вельми  подивувавши  тим  княжну,
хоч мала б давно вже згадати про те, що Журина теж жiнка, ще молода, гожа,
а лiта летять, як хижi стрiли, а жити хочеться.
   Кирпа погладив Журину по чорному ПП волоссю, зiтхнув, засмiявся:
   - Не виросте вже така квасоля, як при менi. Њвпраксiя нiчого  не  могла
збагнути. Яка квасоля?
   - Дитина ще ти, княжно,- сказала ласкаво Журина й знов заплакала.
   А може, воно й лiпше - так довго лишатися дитиною.
   Кирпа принiс iз собою якусь скриньку, подав ЊвпраксiП.
   - Може, не повернуся сюди, бо дружинницьке життя таке: до  якого  князя
Пдеш, той i велить. Сюди приПхав - ти лишила коло себе. До КиКва повернуся
- князь Всеволод скаже: зоставайся, йди туди, бий того. Ось так i живу.  А
тобi, ЊвпраксiК,  хай  буде  мiй  дарунок  весiльний.  Дiсталася  менi  ця
скринька вiд ромейського катепана в Тмутороканi. Сiрiйська рiч, старовинна
й рiдкiсна. Хай буде тобi захистом вiд лихих людей, бо в цiй землi  лихого
бiльше, нiж доброго, надто ж для гарноП молодоП жiнки, та ще такоП  доброП
й незiпсованоП, як ти в нас. Ось тут маКш для власних потреб  дзеркало  зi
щирого  золота,  мазi  ромейськi,  притирання,  усе  для  краси.   А   тут
вiдкриваКться потаКмне дно i лежить шiсть золотих келихiв. Не пий  сама  з
них нiколи! Коли ж виникне потреба збороти смертельного ворога, налий йому
вина в цей келих... I згадай Кирпу.
   - Повертайся, Кирпо,- попросила Њвпраксiя. До отця Северiана, який  теж
прощався, бо Пхав до КиКва, не зверталася з таким щирим проханням,  i  той
туп-цювався майже сором'язливо, бурмотiв, що полишаК духовну дщерь свою  з
богом, на що Кирпа досить дошкульно зауважив, що його бог чомусь не завжди
все бачить i нiколи якось не квапиться на помiч нi дiтям,  нi  жiнкам,  нi
тим, хто потрапляК в бiду.
   - У ромеПв К звичай полювати на малих  пташок,  обмазуючи  гiлля  дерев
клеКм,- сказав вiн.- Остерiгайся, ЊвпраксiК, такого гiлля. Бо ти ж для нас
завжди будеш маленькою гарною пташкою!
   ВиПздило посольство з  Кведлiнбурга  в  теплий  весняний  день.  Мжичив
весняний дощ, лиснiли кiнськi крупи, грали  лютнi,  трубили  труби.  Кирпа
Пхав поруч iз Заубушем, який тримався на конi так хвацько, мовби мав цiлi_
_двi_ _ноги. Пх проводжав сам iмператор з почтом, Њвпраксiя, як заручена з
Генрiхом, абатиса Адельгейда; однi радiли, другi плакали,  третi  безжурно
гукали щось услiд.  Кирпа,  Пдучи  повз  Њвпраксiю,  моргнув,  показав  на
Заубуша:
   - Осел слухаК лютню, а  свиня  -  трубу!_  _То  був  день  сумний,  але
водночас i радiсно-пiднесений.  Посольство  Пхатиме  через  усю  Саксонiю,
через Чеський лiс, Польщу, Русь, i скрiзь питатимуть, хто  й  куди,  i  Пм
вiдповiдатимуть, що везуть грамоти  германського  iмператора  до  руського
князя, аби той видав свою доньку за Генрiха.
   Iмператриця, iмператриця - i про це знатиме вся  Њвропа  i  цiлий  свiт
незабаром! Готування до  високого  шлюбу  чимось  нагадуК  вiйну.  Гудiння
флейт, грюкiт брам,  палання  смолоскипiв,  брязкiт  зброП,  Пдуть  кудись
озброКнi вершники. Сказано Зевсом про жон:
   Зло подарую я Пм замiсть вогню, й вони забавлятись Будуть ним  досхочу,
власним нещастям своПм задоволенi.
   Њвпраксiя не хотiла вiрити нi в зло, нi в  нещастя.  Коли  й  було,  то
минулося. Попереду - радiсть, любов,  сонце.  Кликала  Журину,  читала  Пй
уголос ромейськi книги про  кохання,  захованi  серед  священних  текстiв,
записанi нашвидкуруч, з помилками, як  то  завжди  буваК  при  таКмному  й
поквапливому  переписуваннi,  але  зате  захищенi  вiд  надмiрно   суворих
поглядiв священними текстами псалмiв Давидових. "Куди пiду вiд духу  твого
й вiд лиця твого куди втечу? Чи зiйду на небо - ти  там,  чи  спущуся  пiд
землю - i там ти. Чи вiзьму крила зорi й спочину край  моря,  i  там  рука
твоя попровадить мене й утримаК  мене  десниця  твоя.  Ерот  виливаК  свiй
вогонь i на птахiв, i на плазунiв, i  на  рослини,  i  навiть  на  каменi.
Принаймнi магнiсiйська руда любить залiзо, i як тiльки вона побачить його,
так i тягне до себе, мовби всерединi в нiй живе  любов..  Чи  ж  не  К  то
поцiлунок  руди  й  залiза,  любимого  нею?  Серед  фiнiкових  пальм  однi
чоловiчi, другi жiночi.  I  ось  мужська  любить  жiночу,  i  коли  далеко
розсадженi,  то  закоханий  сохне.  Але  селянин  розумiК   горе   дерева.
Помiтивши, в який бiк хилиться пальма, вiн  вилiковуК  страждання  пальми.
Бере живець жiночоП й прививав до серця пальми мужськоП. Цим вiн  полегшуК
душу рослин, i вмираюче тiло знов оживаК i  воскресаК,  радiючи  злиттю  з
коханою. У людей же е велика радiсть у  самих  тiльки  поглядах.  Погляди,
взаКмно переплiтаючись, вiдбивають, мов у дзеркалi, образи тiл.  Витiкання
краси, яке струменить через очi в душу, посiдаК в  собi  якесь  поКднання,
хоча б тiла i вiддаленi були одне  вiд  одного.  I  це  поКднання  солодше
поКднання тiлесного. Адже це мовби нове сплетiння тiл".
   Журина зiтхала. Для неП Њвпраксiя ще лишалася дитиною i не знати, може,
й не хотiлося, щоб ставала вона жiнкою, хоч це й неминуче.
   Зате абатиса Адельгейда мстилася за свое  розчарування  бодай  тим,  що
всiляко лякала Њвпраксiю. Розхвалювала невиннiсть руськоП княжни  братовi,
сподiваючись, що той пожадливо накинеться на дiвчину,  а  випивши  з  цiКП
чистоП криницi, кине  ПП,  як  то  робив  досi.  Сталося  не  так.  Генрiх
перемiнився в IталiП, щось найшло на нього i не було ради. Навiть  Заубуша
забрано в неП й вiдiслано на край свiту, тож Кдину насолоду мала  в  тому,
щоб лякати майбутню iмператрицю, вказуючи Пй мудро й обачливо на  те,  яка
доля  чекаК  тих  жiнок,  що  покидають  тихi  обителi  миру  й  спокою  i
занурюються в життя свiтське, де пiдстерiгають Пх нещастя, лиха i - о, мое
серце, не розiрвись вiд смутку! -  злочини!  Ось  злочини  жiнок:  намисто
Ерiфiли, учта Фiломели,  наклеп  Сфене-беП,  злодiйство  Аерони,  вбивство
Прокни! Як побажав Агамемнон приваб ХрисеПди, так на еллiнiв  чуму  навiв.
Як побажав Ахiлл приваб ХрисеПди, так собi горе придбав.  Ось  добув  собi
прекрасну жону Кандавл, i вбивав Кандавла жона.  Вогнi  Њлениного  весiлля
запалили на горi ТроП новий вогонь, а шлюб  Пенелопи  -  скiлькох  женихiв
призвiв до загибелi. Вбила Iполита Федра, бо любила його, а Клiтемнестра -
Агамемнона, бо не любила його. О, жiнки! Коли вони люблять, то вбивають, i
коли не люблять - теж убивають.
   Њвпраксiя чула й не чула. Страхи, нещастя, злочини? То не про неП й  не
для неП. Повторювала бiблiйний вiрш:
   "Душа  моя  жадаК  бога".  Поспiшала,  вагалася,  дерзала,   трепетала,
вiдчаювалася, гнiтилася, любила, ждала, нетерпеливилася. Бо ж  прийшла  ПП
пора.
   Генрiх,  здавалося,  и  не  ждав  повернення  посольства.  Вiн  послав,
вiдповiдь буде сприятлива, а коли - немаК значення. Все було б  прекрасно,
але саксонськi  графи  й  барони  знов  забунтували,  i  маркграф  Екберт,
влучивши хвилину;  коли  iмператора  не  було  в  КведлIнбурзi,  спробував
захопити iмператорську невiсту й абатису Адельгейду, оточив замок,  нагнав
переляку на  всiх;  iмператор  мерщiй  послав  на  виручку  магдебурзького
архiКпископа Гартвiга а вiйськом, але Екберт вiдвернув  своПх  рицарiв  од
Кведлiнбурга, напав на самого Генрiха,  що  тримав  в  облозi  його  замок
Глейхен у ТюрiнгiП, розбив, розсiяв його рицарство,  мовби  нагадавши  тим
про вiчну непокiрливiсть саксонцiв, про хисткiсть iмператорськоП  влади  й
ненадiйнiсть усього, на що той опираКться.
   Це прискорило те, що мало статися рано  чи  пiзно.  Генрiх  не  захотiв
ждати повернення посольства. Та чи й дiждеться? Нiхто не знав, що в  однiй
iз грамот, запечатанiй червоною iмператорською печаттю, вiн писав до князя
Всеволода таке: "Знай, що ти нiчим лiпше не доведеш своКП дружби до  мене,
як влаштувавши все так, щоб мiй посол барон Заубуш нiколи  не  вертався  в
мою державу. Менi однаково, який ти вибереш засiб: чи довiчне ув'язнення в
темницi, чи смерть". Та й iмператор не знав до кiнця свого барона, бо  той
узяв iз собою чоловiка, який умiв рiзати печатi, взято було  також  умiлих
писцiв, бо яке ж то  посольство  iмператорське,  коли  б  не  змогло  воно
спорудити при потребi вiдповiдного  писання?  Коли  вже  виПхали  за  межi
iмперiП, Заубуш потай перечитав  усе,  що  понаписував  iмператор,  вкинув
зловiсну  грамотку  у  вогонь,  iншi  запечатав  новими  печатями,  що  не
рiзнилися  вiд  справжнiх,  а  до  них  додав  ще  одну  хартiю,  в   якiй
висловлювалася iмператорська просьба прийняти  його,  Зау-буша,  як  брата
Генрiхового. Гостював у КиКвi  довго  й  гарно,  а  Генрiх,  вважаючи,  що
Всеволод прислухався до його прохання,  не  дуже  й  переймався  затримкою
посольства i вичiкував кiлька мiсяцiв, аби збути необхiдний час,  що  його
вимагала пристойнiсть.
   Маркграф   Екберт    своПм    бунтарством    пiдштовхнув    iмператора.
Чотирнадцятого серпня Генрiх оголосив манiфест про свiй шлюб i про молитву
за нову iмператрицю.
   Знов неспокiйно було в самiй ГерманiП i в IталiП,  у  Польщi  й  ЧехiП,
знов iмператор вимушений був поспiшати в останню мить, хоч,  здавалося  б,
мав досить часу приготуватися до шлюбу, скакав зi своПми  рицарями-мiлiтес
до Кельна, де вирiшив вiдбути урочистостi. Њвпраксiя в супроводi двiрських
дам, з великою охороною Пхала окремо. Коло Кельна на тiм боцi, за римським
мостом, ждав iмператора й iмператрицю величний  дворогий  намет,  в  якому
стояв подвiйний трон, покритий  схiдним  килимом,  що  сягав  аж  назовнi.
Довкола iмператорського намету - цiле  полотняне  мiстечко,  трiпотiли  на
легенькому вiтерцi рiзнобарвнi стяги, небо над Рейном було чисте,  голубе,
сонце свiтило яскраво, серпень був у розпалi, на рейнських горах  дозрiвав
виноград, дороги обставленi цiкавим людом,  до  Кельна  стяглося  мало  не
пiв-ГерманiП - усiм кортiло побачити. Хто не вмiстився  в  самому  городi,
ставав по обидва береги Рейну,  побiля  виПздiв  на  мiст,  товпився  коло
полотняного мiстечка для можних, зiбралася сила-силенна духiвництва, бо  ж
на коронацiП й вiнчаннi мали бути  присутнi  всi  архiКпископи  iмперiП  -
Кельнський i Магдебурзький,  Бременський  i  Трiрський,  товстi  монахи  й
прогонистi канонiки вiдтручували неповоротких селян, мабуть, забуваючи, що
для прогодiвлi одного лиш монаха потрiбен труд шiстнадцяти отаких селюкiв.
Там були рицарi-мiлiтес, городяни - probi homines, безлiч жiноцтва; молодi
мiлiтес влаштували посеред наметового мiстечка  турнiр  i  вигарцьовували,
поки iмператор, який зустрiчав коло свого намету Њвпраксiю-Адельгейду,  не
махнув Пм рукою.
   Вiн був у червонiй, тороченiй горностаями мантiП, з короною на  головi,
мав на собi коронацiйний меч, який  германськi  iмператори  зняли  з  тiла
Карла Великого в Аахенi, вiдкривши його гробницю. Њвпраксiя ще не мала  на
собi iмператорських шат, була вбрана в киПвську червону сорочку iз золотим
поясом i широким шитвом унизу, на головi мала  князiвський  вiнець  поверх
червоного фацелiта, так само шитого золотом i  низаного  перлами.  Висока,
майже як Генрiх, ставна, дивно вродлива, вона вбирала всi погляди, сама не
бачила нiчого: нi натовпiв, нi полотняного  бiлого  мiстечка  зi  стягами,
гербами, барвами земель,  нi  синiв  iмператора,  з  яких  Конрад  був  ПП
однолiтком i, вперше зустрiвши свою мачуху, прикипiв до неП  поглядом,  нi
навiть самого iмператора... Все пливло Пй перед очима,  грало,  крутилося,
здавалося навiть, нiби задля неП розгладжено зморшкувату германську  землю
i по цей бiк Рейну вистелено зелену безмежну рiвнину.  Тисячолiтнiй  Кельн
нагадував КиПв, навiть собори, здавалося,  мовби  такi  самi;  запам'ятала
натовпи на шляху,  пишноту  вулиць,  громове  рокотання  органiв,  солодке
дрижання й м'який спiв сопiлей, аромати та курiння. Всi  вийшли  назустрiч
схiднiй квiтцi, яку iмператор вбирався посадити в iмператорському саду.
   У  соборi  серед  гучання  органiв  i   урочистих   латинських   спiвiв
магдебурзький  архiКпископ  Гартвiг  (бо   кельнський   Гарiман,   недавно
висвячений на архiКпископа, ще не мав такого високого права) щось питав  у
ЊвпраксiП,   називаючи   ПП   Адельгейдою,   здаКться,   допитувався,   чи
пiклуватиметься вона про добробут пiдданих i чи вiддасть  своК  життя  для
iмперiП й служiнню боговi, вона вiдповiдала  ствердно,  бо  й  як  мала  б
вiдповiдати. Тодi Гартвiг досить брутально оголив ПП  плечi  й  мазнув  Пх
КлеКм, доторкнувся масними пальцями i ПП чола, пiсля чого надягнуто на неП
корону  iмператрицi  й  накрито  плечi  такою  самою,  як  i  в   Генрiха,
горностаКвою мантiКю. Люд кричав радiсно й пiднесено, а вони  стали  перед
архiКпископом уже з iмператором, i почався не так урочистий, як обтяжливий
обряд вiнчання, бо тут знов питано Њвпраксiю  i  треба  було  вiдповiдати,
окрiм того, довелося вислухати коротке казання  архiКпископа  Гартвiга,  в
якого Њвпраксiя нiчого не могла  втямити,  бо  той  казав  таке:  "Господь
удостоюК покарання кожного, кого приКмле, i  йому  буваК  потрiбно  спершу
принизити того, кого вiн поклав возвисити. Так  бог  принизив  свого  раба
Авраама i, принизивши, прославив. Так допустив вiн рабовi  своКму  Давиду,
якого згодом зробив найславетнiшим царем в IзраПлi, перетерпiти гнiв  царя
Саула, його переслiдування, заздрiсть. По допущенню божому  Давид  повинен
був ховатися вiд Саула в печерi, рятуватися втечею  i  залишити  вiтчизну.
Щасливий той, хто перенiс випробування, бо вiн буде увiнчаний".
   Про кого казано? Про iмператора чи  про  неП?  Вона  не  ховалася,  хоч
переслiдувань мовби й зазнала. Не було в неП  ворогiв,  але  виходило,  що
втiкала вона, бо ж утекла з рiдноП землi й ось стаК iмператрицею  в  землi
чужiй. З блискучою короною на золотистому волоссi,  з  очима,  потемнiлими
вiд  ляку  й  зворушення,  в  червонiй  з  горностаями  мантiП,  молода  й
прекрасна, стояла вона коло Генрiха, i всiм, мабуть, впало в око, який вiн
старий i виснажений поряд з цiКю руського царiвною,  хоч  тодi  ще  нiхто,
окрiм самого iмператора, не знав меж того виснаження й вичерпаностi.
   Њвпраксiя ж не помiчала нiчого. Цiлували Пй руку  два  герцоги,  чотири
архiКпископи, дванадцять  маркграфiв,  п'ятнадцять  Кпископiв,  баронiв  i
клiрикiв без  лiку.  Шлейф  ПП  вбрання  несли  чотири  барони  в  золотих
панцирах. Герольди дули в роги. Шпiльмани й жонглери  грали  иа  лютнях  i
сопiлях. Слуги розкривали важкi скринi, сягали в шкiрянi  мiхи,  метали  в
натовпи коронацiйнi срiбнi денарiП й золотi солiди, сам iмператор  дарував
визначним  гостям  шати,  оздобленi  хутрами,  вона  обдаровувала  багатих
двiрських дам. Голоси вибухали вiд радостi.  З  собору  урочиста  процесiя
пройшла вулицями просто  до  Рейну,  де  ждали  iмператора  й  iмператрицю
заквiтчанi судна з бiлими наметами на палубах. Кораблi,  зв'язанi  докупи,
щоб умiстилися всi вельможнi гостi, попливли  по  Рейну  суцiльною  масою,
сунулися проти течiП повiльно,  берегом  скакали  на  конях  рицарi,  конi
iржали, рицарi вигукували щось радiсно-пiднесене, у  невеличких  мiстечках
приставали до берега, i там молода iмператриця на  представлення  мiсцевих
Кпископiв дарувала мiнiстерiалам маКтностi.
   У Вормсi, де мала бути перша велика учта, iмператрицю стрiчали двiрськi
жони числом сiмсот, усi високого роду, поважнi, сановитi,  Генрiх  називав
Пх, вони кланялися, iмператриця роздавала дарунки.  Весiлля  мало  тривати
сiмнадцять днiв, щоб перевищити графськi весiлля, на якi вiдводилося рiвно
два тижнi. Були учти на рейнських кораблях, у  Вормсi  i  Майнцi,  на  нiч
iмператора й iмператрицю урочисто вiдводили в призначенi  для  них  покоП,
але виходило чомусь так, що спали вони порiзно, видно, так велiв звичай, а
може, до того спричинялася втома, бо Њвпраксiя,  хоч  молодша  за  Генрiха
вдвiчi, та й то  вiдчувала,  що  ще  день-два  i  вона  не  винесе  бiльше
урочистостей,  стояння  на  ногах,  дурних  розмов,  повiтальних  вигукiв,
п'яного верзякання баронiв, безкiнечних  переПздiв  по  гiрських  дорогах,
вiдвiдин усiх колишнiх  столиць  германських,  якi  Генрiх  заповзявся  Пй
показати, а столиць_ _тих було без лiку.
   Знов, як колись, городи ставали перед нею на кам'янi колiна, вклонялися
з найвищих верхiв  лiси,  рiки  несли  ПП  на  своПх  струменисто-шовкових
плечах. Так прибули до Бамберга, одного з  Кпископських  городiв  iмперiП,
зустрiчав  Пх  новий  бамбераький  Кпископ  Рупрехт   (бо   Кпископ   Отто
перебудовував  у  Шпеерi  пiдмитий  Рейдом  собор),  зустрiчав  Пх  ще  на
околицях, унизу  пiд  городом,  там,  куди  не  пробиваКться  сонце  i  де
жалюгiдно животiК чорний люд. Зустрiчав, аби не  затримувалася  внизу,  не
зачiпалася нi за що,  швидше  вгору,  де  в  саме  небо  врiзаКться  замок
германських iмператорiв,  твердо  стоять  палаци,  собори,  монастирi,  де
iмператора ждуть лiпшi мужi, а iмператрицю прагнуть  побачити  високороднi
жони.
   Поквап був, такий, що не зауважено нiким, як з другого боку  пiд'ПжджаК
до Бамберга ще одна валка вершникiв i повозiв, не така численна  й  пишна,
та коли придивитися, то  й  не  без  значення,  бо  не  бракувало  тут  нi
породистих коней, нi коштовних прикрас,  нi  багатоП  зб'роП,  а  попереду
Пхало двоК; один старiший,  з  баронським,  садженим  перлами  й  камiнням
нагрудником поверх панцира, а другий  молодий,  бiляве  волосся  до  плiч,
розсипаКться кiльцями, розкочуКться, мовби заморськi перли, легкий одяг на
ньому  барви  молодоП  трави,  чоботи  iз  зеленого  хза.  Кiлька   роззяв
лiнькувато розглядали юного красеня, а якась  дiвка,  вигукнувши:  "Смерть
моя!", чимдуж  кинулася  брудною  вуличкою  втiкати  вiд  двох  вершникiв,
власне,  вiд  того  молодого,  у   зеленому,   як   трава,   в   волоссям,
розсипано-розкоченим, як заморськi перли.
   То поверталося iмператорське посольство з далекого КиКва, поверталося з
тим самим Заубушем, тiльки в барона тепер кiнь був не бiлий, а золотистий,
степовий - подарунок князя Всеволода, а поряд iз бароном Пхав  ве  Кирпа,,
зоставлений iз своПми дружинниками, як i передбачав вiн, у КиКвi,  а  юний
дружинник князя Всеволода на ймення Журило - несподiванка для його  матерi
Журини та й для ЊвпраксiП. Вертався з посольством i отець  Северiан,  який
вiз князiвське благословення для ЊвпраксiП, а вже  по  тому  мав  назавжди
повертатися  до  КиКва,  коли  б  стачило  йому  на  те  сил,   вичерпаних
затяжливими й виснажливими переПздами через усю Њвропу, i коли б витримали
його вiчнi, порудiлi до краю чоботиська та  латана-перелатана  вилиняла  й
споловiла ряса.
   Посольство нiхто не стрiчав, бо нiхто й не знав про його  прибуття,  до
того ж усе нинi кинуто було на зустрiч iмператора, городи захлиналися  вiд
захвату й повiтань, про все було забуто,  вiдкладено  справи,  викинуто  з
голови клопоти, вiдсунуто чвари, затамовано ворожнечу.  По  всiй  ГерманiП
читано манiфест iмператорський iз закликом молитися  за  нову  iмператрицю
Адельгейду. Заубуш у дорозi  вже  чув  цей  манiфест,  знав  про  весiльну
подорож iмператора, не дуже й поспiшав до Генрiха,  слушно  розмiрковуючи,
що той, хто просив киПвського князя притримати барона  довiку,  не  вельми
зрадiК, побачивши чоловiка, який знаК  забагато  i  впливи  маК  завеликi.
Нiколи  не  треба  поспiшати  туди,  де  тебе  не  ждуть.  Заубуш  всiляко
вiдтягував день зустрiчi з iмператором, себто день прибуття  посольства  з
КиКва, надто ж що Генрiх не дiждався згоди князя Всеволода на шлюб з  його
донькою, а княжна не дочекалася батькiвського благословення.
   Посольство  Пхало  повiльно,  поважно,  трохи  втомлене,  але  водночас
бадьоре, бо ж везло вiстi гарнi, та ще й стрiчалося з iмператором  у  таку
високу хвилину його життя. Але сказано вже, що в Бамберзi  нiхто  не  ждав
посольства, нiхто  його  не  вiтав,  до  замку  впущено  було  воно  пiсля
втомливих перемов iз сторожею, але й  на  загайку  Заубуш  не  погнiвався,
тiльки крiзь зуби кидав свое улюблене: "Сто  тисяч  свиней!";  тодi  довго
розташовувалися на iмператорському дворi, чистилися  пiсля  дороги,  барон
затiяв навiть переодягання, порадивши зробити те саме й Журиловi,  та  той
лиш стрiпнувся, як птах, пустив волосся ще крутiшими кiльцями, сипнув  ним
на плечi ще веселiше й розкiшнiше i заявив, що готовий до стрiчi не те  що
з iмператором, а навiть iз самим  латинським  Пхнiм  господом-богом.  Йому
подобався барон. Заубуш iще бiльше вподобав Журила,  довга  путь  здружила
Пх, не почувалися вони батьком i сином (хоч за вiком могли б ними бути)  -
просто два товаришi, заводiяцькi, безтурботнi, насмiшкуватi.
   - Казав я тобi, бароне, чи забув,потираючи  руки,  розправляючи  плечi,
намагаючись  якось  мовби  подорослiшати,  кинув  Журило,-   завтра   саме
сповнюКться вiсiмнадцять лiт Праксi, а ми з нею народилися в один день.
   - Пракся? Хто така? - поспитав Заубуш навмисне, хоч чув не раз це  iм'я
i знав вельми добре.
   - Казав же тобi: княжна Њвпраксiя.
   - МаКш називати  тепер  ПП  iмператрицею  Адельгейдою.  НiякоП  княжни,
нiякоП Праксi.
   - Так я ж... Малим iз нею був... I вона мала...
   - Забудь! Тут усе вмираК.
   - Так я ж живий!
   - Сто тисяч свиней! Ти живий аж занадто! На те й привiз  я  тебе  сюди.
Покажу декому.
   Заубуш вилаявся зло й коротко, гукнув своПх рицарiв i повiв  Журила  до
палацу, де вже давно тривала весiльна учта, десята  чи  п'ятнадцята  пiсля
вiнчання в Кельнi - хто там мiг полiчити.
   Серед  гамору,  тяжких  випарiв,  тiсняви  й  штовханини  вони   внерто
пробиралися повз бiчнi столи, поминали п'яних, розкричаних,  ненажерливих,
уникали масних рук, пожадливих жiночих поглядiв,  спрямованих  на  Журила,
вiдкидали чобiтьми псiв,  якi  крутилися  пiд  ногами,  безжально  топтали
забруднене до краю червоне сукно, що ним встелено  було  пiдлогу  в  залi,
йшли мовчки, з належною урочистiстю. За Заубушем i  Журилом  несено  важкi
скринi з подарунками вiд киПвського великого князя, нiхто не мiг збагнути,
що то за люди, з чим  вони  пробираються  до  iмператорського  столу;  хто
пробував розпитувати, не отримував у вiдповiдь нiчого, окрiм зневаги,  хто
ставав на шляху, усувався безжально й  швидко  залiзною  рукою  Заубуша  й
веселим плечем Журила, од якого так усе й  одскакувало.  I  ось  так  вони
стали перед iмператорським столом саме тодi, як подано  дев'яту  перемiну,
Пству дев'ятую - лебедятину, Генрiховi i ЊвпраксiП поставлено  на  золотих
пiдносах двох лебедiв - бiлого й чорного, iз золотими коронами на головах,
iмператриця мала тепер золотим ножем розрiзати лебедя,  i  вона  простягла
руку за ножем, але руку не праву, а лiву,  бо  розгубилася  вiд  того,  що
побачила перед собою, по той бiк столу. Сяйнуло Пй не  золотисте  волосся,
розсипане до  самих  плечей,  вдарило  в  очi  не  барвою  зеленоП  трави,
скаламутився свiт не вiд погляду на юнака, що стояв поряд з Заубушем,  нi!
- вiдкрилося Пй зненацька те, про iцо мовби забула,  що  вiдтручувала  вiд
себе, вiдганяла в найглухiшi закутки пам'ятi й розуму: К  свiт  молодий  i
прекрасний i вона теж молода й  прекрасна  i  повинна  б  належати  такому
свiтовi, як i сама, i нiхто не може сказати,  чому  опинилася  серед  оцих
зужитих, старих, нахабно-безсилих людей,  навiщо  всi  проводи,  зустрiчi,
переПзди,  повiтання,  гуки  й  крики,  обжирання  до  розпуки,   пиятики,
розкричанi роти, розбiганi очi, купи  самоцвiтiв,  оберемки  золота,  гори
дорогих тканин, нащо все, коли немаК  найдорожчого  -  молодостi,  юностi,
свiжостi, справжньоП краси!.. Пiдкотилося Пй щось пiд серце,  затьмарилися
очi, лiва рука з золотим ножем прокреслила непевне пiвколо в повiтрi,  нiж
креснув по правiй руцi, на  бiлiй  шкiрi  краплисте  виступило  червоне...
Iмператор, який з неприхованим гнiвом дивився на Заубуша,  тепер  поглянув
на руку iмператрицi, не встиг нiчого сказати, бо поглянули на  кров  ще  й
iншi, пролунало слово "кров!", ударив розпачливий вигук:
   - Кров на iмператрицi!
   - Кров!
   Вискакували з-за столiв, перевертали столи, розмахували зброКю, кричали
погрозливо  й  розпачливо,  усе  змiшалося,   усе   завирувало,   а   коло
iмператорського  столу  спокiйно  стояли  посли.   Iмператор   ще   сидiв,
розгублено спостерiгаючи, як збiльшуються червонi краплi на порiзанiй руцi
iмператрицi, а Њвпраксiя, не вiдчуваючи болю, забувши про  все  на  свiтi,
дивилася на отого золотоволосого, у  зеленому,  як  молода  трава,  одязi,
самими губами вимовляла:
   - Журило!..
   Журило, забувши про застереження Заубуша, й собi розтулив  був  уста  й
вимовив навiть "Пра...", але вчасно схаменувся й замовк.
   Заубуш усмiхався мстиво й зловiсно.
   - Дозволь, iмператоре,- пересилюючи гамiр i  гук,  ламаючи  звичай,  за
яким не мав права говорити першим, викрикнув вiн i вдав, нiби хоче  впасти
на колiно, для чого вiдкинув убiк дерев'янку й змахнув руками.
   Генрiх недбало стримав його, аж тодi спам'ятався,  вiдiрвав  вiд  своКП
тканоП золотом сорочки шмат i приклав його до рани Адельгейди.
   Тканина була цупка, золотi нитi дряпали нiжну шкiру, кров проступила  й
на руку Генрiховi, Њвпраксiя ж не зворухнулася...
   ЛIТОПИС ДРIБ'ЯЗКОВIСТЬ
   "Звернути увагу на те, щоб жеребець  нiяким  чином  не  застоювався  на
мiсцi i через те не псувався Коли ж  виявиться  жеребець  непридатний  або
старий, то дати нам знати про те завчасно, перш нiж настане час  випускати
кобил".
   Iз Капiтулярiя Карла Великого
   _"De villis" -__ про маКтки. VIII__ ст._
   ПРОЗРIННЯ
   Прозрiння було запiзнiле, недоречне й марне. У Кведлiнбурзi шiсть рокiв
жила мовби в  якомусь  напiвснi,  серед  бурмотiння  молитов,  старовинних
текстiв, безглуздих перелякiв, легенд,  недомовок,  натякiв,  плiток,  усе
довкола було безнадiйно старе, усе в спогадах про минувшину,  про  святих,
iмператорiв, абатис, втраченi надiП, затруте життя. Знала, що вродлива,  i
бiльше нiчого. "Заглибся в себе  i  дивись  без  кiнця.  Вiдкинь  усе,  що
надмiрне, випростуй усе, що  викривлене,  освiти  все,  що  затемнене,  та
невпинно дбай про те, щоб усе це стало Кдиним сяйвом краси. I нi  на  мить
не переставай рiзьбити свою статую, аж поки не побачиш у нiй  досконалiсть
доброти..."
   Џй судилося стiльки смутку з дитинства, що всi тi шiсть  рокiв  жахного
думання про неминуче повернення до маркграфа намагалася вiдкидати вiд себе
дрiбнi  клопоти  щоденностi,  жила  своКю  нiжнiстю,  своКю  вродою,  тiКю
всемогутньою силою життя, яка намножувалася в нiй а кожним  новим  днем  i
мала пролитися рясним дощем  нестримно  й  щедро.  Здушене  каменем  життя
вибухаК з силою ще бiльшою. Так замок, складений з  брил  дикого  камiння,
мертво-неприступний,   тяжкий,   як   ночi,   однаково   заростаК   зелом,
задавлюеться,  задушуКться  зеленим   тiнявим   свiтом,   непереможним   i
всесильним.  За  нею  стояли  вiки,  несхитна  сила  життя,  незнищеннiсть
плодючостi й проростання, чужi тимчасовому дрiб'язковi клопотiв i  метушнi
Тому так легко й охоче пiшла назустрiч Генрiховi, бо  за  тим,  здавалося,
стоПть цiлий свiт. Станеш iмператрицею - ощасливиш свiт...
   Не помiтила вичерпаностi  ГенрiховоП,  його  передчасних  старощiв,  не
знала, що входить по саму шию в мертвi води високих державних клопотiв, де
для людських пристрастей немаК нi мiсця, нi часу, нi  снаги.  Стала  жоною
iмператора, лякливо, палаючи  вiд  сорому,  ждала,  коли  вiн  зробить  ПП
жiнкою, ждала тоП хвилини, коли залишаться вони наодинцi,  двоК  в  цiлому
свiтi, i  все  зникне,  лиш  вони  двоК  зостануться;  земля,  небо,  води
слугуватимуть лиш для них, цвiстимуть сади й спiватимуть птахи, i  небеснi
сфери звучатимуть для них, i вiн скаже Пй:
   "Юна красуне, мудре створiння, богом сотворена в такiй небаченiй красi!
Звiдки в тебе такi чудовi очi? Хто вклаа у них  цей  погляд,  що  викликаК
любов? Хто оточив Пх небесними вiями? Хто дав тобi  такi  гарнi  руки?  Де
взяла ти рожевi устоньки i чи твоП се нiжнi  пальчики?  Хто  накреслив  цю
бiлу шию i стрункий ряд зубiв? Звiдки в тебе цей небесний голос? Скажи, бо
я прийшов сюди лише для того, щоб дiзнатися про це i, дiзнавшись, полишити
тебе в спокоП".
   Вона не захоче того спокою, вона скаже йому: "Груди моП нiжнi, скромнi,
Пхня бiла шкiра не знаК плям, на них  два  солодкi  духмянi  яблука,  вони
зiрванi  з  дерева  життя,  що  стоПть   посеред   раю...   Я   обперезана
Задоволенням, Чистотою i Нiжнiстю. Нiжнiсть простерла прозору, як кристал,
одежу. Там обитаК Непорочнiсть в золотiй блискучiй гiрляндi  неторканостi.
Вона лякаКться, коли говорять про неП..."
   Вiн не говоритиме  нiчого,  а  коли  й  говоритиме,  то  тахо,  щоб  не
сполохати Непорочностi, мiж ними виникне прекрасна вiйна, яка  увiнчаКться
ще прекраснiшим_ _миром, освяченим Еротом.
   Маленький товстопузий божок пустотливо пiдняв руки  в  натягав  на  них
крильця, а крильця його  нагадували  чомусь  закучерявлене  зелене  листя,
буйно-вiчне й загадкове.  Стрiла  впала  додолу,  божок  наступив  на  неП
нiжкою. Невже йому не муляК?
   ...Џхали через усю Германiю,  гримiли  повiтання,  ночi  виищувалися  в
учтах, iмператоровi й  iмператрицi  стелили  пiд  ноги  червоне  сукно,  у
кам'яних  соборах  виспiвували  молитви,  рицарi   виблискували   залiзом,
зеленiли лiси; усе буао так, як гадалося, окрiм того потаКмного, стидкого,
даного людям, аби вiдчували в собi поряд iз  богом  ще  й  звiриний  свiт,
поКднували непоКднане, не надаючи переваги нi тому, нi другому,  лякаючись
однобокостi, прагнуча до високоП досконалостi живого.
   Не було, не було, не було. Нi спроб,  нi  натякiв,  нi  виправдань,  нi
обiцянь. День, другий, десятий... Iмператор не знав  нi  ПП  одягання,  нi
роздягання. Вiн був увесь створений лиш для пишноти, нiчим не  наповненоП,
пустоП, безглуздоП i, виходить, непотрiбноП.
   I тодi настало прозрiння. Побачила перед iмператорським столом  Журила,
вмить упiзнала його, хоч минуло так багато рокiв для Пхнього короткого  ще
життя, зродилися в нiй усi  спогади,  усе  дитяче,  вiчно  молоде,  давнi,
навiки втраченi свiти поверталися  до  неП  в  помахах  пташиних  крил,  у
лоскотi трав, у ярiннi сонця. I те зелене киПвське сонце, що вдарило Пй  в
очi вiд Журила,  висвiтило  всi  старощi  й  занепад  довколишнього  люду,
iмператора, Кпископiв, графiв, баронiв, рицарiв. Вирiзнилися в  ньому  лиш
Журило та старший син iмператорiв Конрад, несмiливий i  уважливий  до  неП
всi тi днi, зневажуваний iмператором, погiрдливо  не  зауважуваний  чомусь
нею. Як могла вона  бути  такою  слiпою?  Як  не  помiчала  отоП  блiдостi
iмператоровоП, отоП майже мертвоП шкiри на його  обличчi,  отого  рудявого
заросту,  запалих  грудей,  рiзкого,  неприКмного  голосу,   хижо-безсилих
зблискiв очей? I чи муж вiн Пй, чи вони лиш жертви якоПсь безглуздоП  гри,
затiяноП не знати ким i не знати навiщо?
   Iмператор ще день-два тому хвалився  перед  нею  соборами  в  Майнцi  й
ШпеКрi. Привчений до думок про  вiчнiсть,  вiн  ненавидiв  усе,  що  не  з
каменю, а вона дивилася на той сiрий камiнь i здавалося, нiби  лежить  вiн
там спервовiку, як i вся ця земля, що не знаК молодостi, весняного  вiтру,
незайманостi, дикого захвату волi.  Камiнь  ще  лиш  кладеться  в  абсиду,
пiдмиту водами Рейну, а вже старий, i споруда  мовби  тисячолiтня,  i  все
довкола одряхлiле. А вона ж, мов земля ПП рiдна, молода, розкута,  Пй  так
хочеться жити, вона рветься з цiКП  закутостi,  з  цих  кам'яних  стискiв.
Станеш iмператрицею - ощасливиш свiт... Чи можна  ощасливити  камiнь?  Над
ним  можна  лише  пiдвестися:  вирвавшись  з-пiд  його   влади,   злетiти,
визволитися, розпростерти крила-руки.
   Вона змахнула руками, блиснув золотий нiж, пролилася ПП молода  червона
кров.
   Подiя, сказано вже, збурила всю учту. В отому ненавмисному пораненнi  -
та ще, зауважмо, правоП руки лiвою - вчувався недвозначний натяк  на  щось
грiховне й приховане. Може, нетерплячка,  невдоволення,  обурення,  подив,
вiдчай, коли жiнка хоче привернути  до  себе  увагу,  нагадати  про  себе,
виказати палкiсть своКП кровi.
   Бо ж пiшов уже розголос про те, що iмператор не був  з  iмператрицею  в
ложницi, пе сповнив свого мужського призначення, не приборкав, отже,  цiКП
молодоП i, як видно, вельми норовистоП руськоП кобилицi.
   Тому й вибухнули в криковi рицарi, барони, Кпископи,  графи.  Не  могли
перенести такого виклику Пхнiй мужськiй гiдностi -  германська  раса  була
загрожена, поганьблено найвищi святощi, десятиденна iмператриця  з  одного
лиш скинення оком закохуКться в прийшлого варвара  в  зеленому  строП,  не
лякаКться виказати своК захоплення, забувши про те, що поряд  iз  нею  сам
iмператор!.. Ясна  рiч,  е  святощi  недоторканнi,  iмператриця  так  само
належить тепер до святощiв, хоч дехто й не визнаК справжностi коронування,
бо ж  архiКпископ  Гартвiг  вiдлучений  на  соборi  церковних  сановникiв,
ворожих iмператоровi. Але кара повинна впасти неминуче, i хай  вона  впаде
на голову отого молодого варвара!
   Ревли, репетували, тупотiли, домагалися!  Хрипкi  хрестоносцi  пiвночi,
рицарi  завошивленi,  байстрюки  безiменнi,  виверти  безкорiннi,  харпаки
забезпеченi. Перевертали столи, вiдкидали важкi дубовi  дошки,  вимахували
мечами, хряпали об пiдлогу посудом.
   Пролилася кров iмператорська, тож повинна пролитися й ще чиясь!
   Генрiх гамував ЊвпраксiП  кров  i  не  мiг  погамувати.  Тодi  пiдвiвся
повiльно й загрозливо, став над ревищем баронiв, з обличчям, набряклим вiд
влади й погорди. Стояв мовчки, без руху, поки все втихло.  Iмператор  сiв,
кивнув послам, щоб говорили, почувся голос Заубуша:
   - Iмператоре, я привiв твоК посольство  з  Киева.  I  молодий  дзвiнкий
голос руського дружинника:
   - Посли вiд великого князя киПвського Всеволода! I не було нiякоП кари,
не було винних, нiчого не сталося. Сприйнято належно  благословення  князя
Всеволода, приймано дари, послам дано стiльцi,  виказавши  найвищу  честь;
навiть Журина, яка  пробилася  до  iмператорського  столу  звiдкiлясь,  не
насмiлилася порушити урочистий спокiй хвилини, стояла збоку,  дивилася  на
свого сипа, все в нiй билося й спiвало, мала б умерти вiд радостi, але  не
вмирала, не крикнула, не забилася в радiсному плачi, здолала в собi любов,
горе й надiю.
   Iмператор був радий нагодi  вiдвернути  увагу  вiд  того,  що  сталося,
прийомом послiв, вiддався церемонiП з незвичною для нього  ретельнiстю  i,
сказати б, запопадливiстю.
   Вiн найперший з усiх знав, що колись маК настати те, що  розблисло  ось
тут яскравими краплями АдельгейдиноП кровi, вiдмахувався вiд  неминучостi,
намагався  замiнити  пишнотою  i  державними  радощами  ту  радiсть,  якоП
замiнити нiкому й  нiчим  не  дано.  Можеш  мати  владу  над  щонайбiльшою
краПною, але зупиняКшся безрадний перед однiКю людиною.  Особливо  болiсне
безсилля перед жiнкою. Вона  стаК  страшнiшою  за  найчисленнiше  вiйсько.
Вiйсько можна розбити - жiнку нiколи. Мабуть, вiн вiдчував це ще  змолоду,
кидаючись  на  жiнок  жадiбно  й  невситимо.  Найвродливiшi  жони  iмперiП
дарували йому своП розкошi, але запекле змагання за владу забирало  щодалi
бiльше сил, i вiн зненацька вiдчув, що бiльше розполови-нюватися  незмога.
Настало вичерпання, доводилося зосередитися на одному. Вiн  вибрав  владу,
бо вища за повноту життя й усмiх жони гiднiсть володаря. Можна  б  сказати
так: розкошi короткочаснi, гiднiсть вiчна. Тiло стало для нього мерзким  i
страшним, а дух, поранений владою, конав i здригався  i  в  судомах  своПх
прагнув довершення чи то найтяжчого злочину, а чи  найбiльшоП  зухвалостi.
Творячи велике, спускаКш з припону диких коней сваволi, i вони розтрощують
колiсницю  свiту,  i  тодi  настав  пiтьма,  якоП  вже  несила   побороти,
вiдкриваКться скриня Пандори, вилiтають з неП демони руйнувань,  донищують
залишки життя в тобi самому. Що таке людина? Вiн вважав, що  то  прекрасна
сумiш звiра й бога в однiй iпостасi. Бог стримуК звiра,  дух  облагороджуК
тiло.  Коли  всi  молодi  звiрi  полишили  його,  Генрiх  не  мав  потреби
стримувати своК тiло. Лишався бог, а що в нiм для чоловiка? I ось  прийшла
ця юна руська княжна, i Генрiховi видалося, нiби все повертаКться:  радощi
дня, смак поцiлунку, голоси свiту, барви життя. Ще свiтить йому  сонце!  I
не треба бiльше виправдань перед самим  собою,  бо  коли  вимушений  будеш
виправдуватися ще й перед свiтом, тодi кiнець, бо  свiт  безжальний  i  не
простить тобi одноП невзятоП жiнки навiть тодi, коли ти завоював усi  його
крiпостi, замки й святощi.
   Спалах був короткочасний, його  вистачило  тiльки  на  те,  щоб  Генрiх
наважився обрати собi нову iмператрицю. Вже пiсля заручин знов вiдчув,  як
занепадаК його природа. Ще сподiвався на чудо, на лiто, на щедроти  життя,
йшов до весiлля вперто, наослiп, вiдiслав навiки вiд себе  Кдиного  свiдка
своПх молодечих нестримностей i свого нинiшнього пониження  -  Заубуша,  i
нiчого! Лякався своКП жони, не лягав з нею в шлюбне  ложе,  не  мав  надiП
лягти, а тепер, коли вона перед усiма поглядами вдарила себе ножем, боявся
поглянути на неП, щось спитати, обмiнятися бодай словом.
   Порятунок шукав там, де зазнав найбiльшоП поразки:
   у послах,  у  Заубуша,  в  тому  дивноП  вроди  руському,  в  учтуваннi
невтримному,  безмiрному,  дикому,  до  самого   ранку.   Iмператриця   не
витримала, ПП вiдведено в приготовану шлюбну постiль, а вiн ще лишався  зi
своПми баронами, вiн хотiв бодай чимось прилучитися до  чоловiчого  свiту,
виказати свою силу й бравiсть; коли  ж  пiд  ранок  звалився  сп'янiлий  i
вичерпаний, то вiдведено  його  вже  й  не  в  iмператорську  ложницю,  бо
впирався i погрожував карами тим, хто  б  насмiлився  турбувати  й  будити
Адельгейду.
   Спав чи й не спав у п'яному запамороченнi. Видавалося йому, нiби тримаК
в обiймах могутню  жiнку,  жiнка  стогне  вiд  солодких  захватiв,  стогне
знесилено, рве йому серце своПм стогнанням,  сповнюК  всього  розкошами  й
гордiстю за його чоловiчу силу...  Обливаючись  потом  безсилля,  мало  не
вмираючи, вiн прокинувся, не мiг збагнути, де й що з  ним,  згадав  жiнку,
яку мовби ще тримав у обiймах, подумав, що то був сон, але  знову  виразно
вчулися йому солодкi стогони, невгавнi, настирливi, болiснi, вiн  зiрвався
на ноги, метнувся по палатi, пiдбiг до вузького високого вiкна, визирнув у
залите сонцем замкове подвiр'я,  ковзнув  каламутними  очима  по  кам'яних
карнизах,  весь  затiпався  вiд  шаленства.  Пiд   вiкном   двоК   голубiв
захлиналися вiд любовних стогонiв, милувалися, струшували  пiр'ям.  I  пiд
його вiкном, i далi, й нижче,  на  всiх  виступах,  на  кам'яних  вирiжках
вигравали проти сонця голуби, стогнали, туркотiли, захлиналися вiд повноти
щастя.
   - Заубуш! Барон! - заревiв iмператор так, нiби барон не вiдлучався  вiд
нього й на день, нiби не Пздив десь цiлого пiвроку, нiби й не було  намiру
спровадити його вiд себе назавжди.
   I той, мов вiрний пес, який простив усе своКму хазяПновi тiльки за  те,
що сподобився знову спати коло його порога, вмить зродився десь у  глибинi
палацу, застукотiв по кам'янiй пiдлозi своКю дерев'янкою.
   - Сто тисяч свиней! Хто потурбував так рано його величнiсть iмператора?
   - Лучникiв! - побiлiлими очима втупився в нього  Генрiх,  щойно  Заубуш
з'явився в дверях.- Розставити в  замковому  дворi,  па  мурах,  на  вежах
лучникiв i щоб стрiляли голубiв, щоб вибили до Кдиного. I довкола  палацу,
i в Бамберзi, i скрiзь, де буду! Бити  цих  тварюк,  цих  жирних,  гидких,
ворожих...
   Барон пiдшкутильгав до вiкна, визирнув, прислухався, усе зрозумiв.
   - Вони не вартi печеноП вошi, цi голуби, iмператоре.
   - Перебити всiх. I щоб не  прилiтав  сюди  жоден!  Тримати  лучникiв  з
напнутими тятивами. Таке велiння!
   Iмператриця, вiдсвiжена пiсля сну, блукала по  палацових  покоях  серед
розiсланих людей, серед безладдя й ванедбаностi.  Вона  ввiйшла  туди,  де
були iмператор i Заубуш, стала в дверях, не помiчена ними, почула  останнi
слова Генрiха, мовчки пiшла до вiкна, визирнула так  само,  як  перед  цим
iмператор i Заубуш, сказала нi до кого:
   - На вiкнах сiдають янголи i Пх грiх  проганяти...  Барон  передбачливо
зник. Генрiх нiяк не мiг втямити, звiдки взялася тут Адельгейда.
   - Адельгейдо...- пробурмотiв змiшано.
   - Як вам спалося, iмператоре? - спитала вона ласкаво.
   - Iмператор не спить, вiн i вночi виконуК свiй обов'язок...
   - Перед ким? - поцiкавилася вона тепер уже лукаво...
   - Перед державою.
   - Це тяжко?
   - Вельми.
   - А перед життям? Вiн не зрозумiв.
   - Що - перед життям?
   - Сповнення обов'язкiв перед життям, я хотiла сказати.
   - А що таке життя? - сердито спитав вiн.
   - Життя - це повнота часiв. Повнота всього сущого. Радiсть.
   - Радiсть - це влада.
   - Яка ж радiсть од влади? Сама лиш утома.
   Вiн поглянув на неП стривожено. Звiдки вона знав? Вгадала  чи  вже  все
збагнула?
   - Життя само по собi не варте нiчого,- пробурмотiв.- Вартiсть надаКться
йому змiстом дiянь, наповненостi високим.
   Вона його не чула. Говорила мовби сама до себе,  нечутно  пропливла  од
дверей до вiкна, у бiлiй довгiй сорочцi, а горностаями на плечах, дитина й
iмператриця, нiжнiсть i мудрiсть.
   - Чи люди знають те, що трава про землю, птах  про  небо.  i  звiр  про
безмiр самотностi? - прошепотiла гiрко й  вiдчаКно  i  зникла,  зоставивши
iмператора в його безсилiй розгубленостi.
   ЛIТОПИС ПУСТI РОКИ
   Коли тебе дванадцятилiтньою вивезено з рiдноП землi, кинуто в цi  мокрi
гори, позбавлено надiй, доведено до розпачу, коли ти, здавалося,  назавжди
загубилася в горах i коли зненацька доля порятувала тебе  вiд  забуття  i!
пiдняла на ту височiнь, з якоП можна б озирнутися  назад,  то  що  побачиш
там? Для тебе - пустi роки, днi без подiй, змарнований час, а  для  людей?
Прiсне слово "Њвропа" не давало тобi нiчого, але  було  ще  червоне  слово
"Русь", був зелений КиПв, було незабутнК, навiки втрачене, а  тепер  мовби
знов вiднайдене з прибуттям посольства з КиКва, вiд ПП отця Всеволода.
   Лiтописець руський, не маючи що сказати про деякi роки,  писатиме  так:
"У лiто 6429. У лiто 6430. У лiто 6431. У лiто 6432. У лiто 6433.  У  лiто
6434. У лiто 6435. У лiто 6436. У лiто 6542. У лiто 6543". I нiяких подiй.
Нiчого. Пустi роки... Рiки виходили з берегiв, нещадно палило сонце, голод
стояв у землi, мор налiтав, мерли люди,  горiли  села  й  городи,  плакали
матерi над убитими синами - для лiтописця то все були пустi  роки,  бо  не
зачiпало нi князiв, нi Кпископiв, нi пресвiтерiв, нi бояр та воКвод.
   Для ЊвпраксiП шiсть рокiв життя в ГерманiП теж видавалися  пустими.  Не
знала нi нещасть, нi радощiв  свого  люду,  не  заглиблювалася  в  те,  що
вiдбувалося довкола, замикалася в своКму власному лиховi, страждала сама i
вважала, що мав би страждати цiлий свiт, отож роки цi могли б  ще  зватися
роками страждань.
   Та ось прибуло посольство  з  КиКва,  приПхав  Журило,  з  яким  колись
збирали  квiти,  ловили  метеликiв,  слухали  про  чеберяйчикiв,  лякалися
темряви, бiгали по таКмничих закутках Красного двору, спорудженого в КиКвi
князем Всеволодом, а тепер Журило - дружинник i посол князя Всеволода, вiн
з КиКва, вiн був там усi шiсть  лiт,  вiн  знаК  все  i  може  розповiсти,
заповнити оту шестилiтню пустоту, зносити яку вже незмога.
   I Журила покликано до iмператрицi.
   Iмператорський двiр лишався в Бамберзi, про який  у  хронiках  лишиться
Кдина згадка,  що  iмператор  по  представленню  своКП  жони  i  Кпископiв
Рупрехта   Бамберзького   й   Удальрiха   Ейхштадського   дарував   маКтки
мiнiстерiалу БамберзькоП  церкви  Майнгеру.  Бiльше  нiчого.  Ще  не  було
ворожнечi мiж ЊвпраксiКю i Генрiхом, ще не втрачено сподiвань. Двiр, як  i
належалося, розподiлявся на двi частини, розполовинювався, чоловiче  -  до
iмператора,  жiноче  -  до  iмператрицi;  розполовиненiсть  була   вигiдна
Генрiху, несла  кривду  й  невдоволенiсть  для  молодоП  iмператрицi,  але
зрештою й вона теж мала з  цього  якусь  користь,  могла  зосередитися  на
минулому, минуле ж, як вiдомо, завжди наявне i корисне людинi  тим,  що  з
ним легко можна поКднати своК горе.
   Так було покликано до iмператрицi Журила.
   Була там Журина, яка при всiх не наважувалася пiдiйти до сина, виказати
своК  материнство,  були  двiрськi  дами,  якi  щосили  наставляли   вуха,
поглинали слова, погляди, щонайменшi рухи, намагаючись вловити бодай натяк
на щось грiховне мiж iмператрицею i цим молодим, дивно вродливим варваром,
вiд одного скинення оком на якого Адельгейда врiзала собi руку.
   Нiчого не зрозумiли, нiчого не зауважили, нiчого не вловили.
   Вiдстань, холод, урочистiсть.
   Iмператриця сидiла на високому  стiльцi,  що  мав  слугувати  за  трон,
двiрськi дами тулилися внизу на переносних ремiнних  стiльчиках,  Журиловi
стiльця не подано, хоч пословi  такого  великого  володаря,  як  киПвський
князь, i належалася висока честь сидiння навiть перед  iмператором.  Перед
iмператором, та не перед iмператрицею. Перед сановною жiнкою  мали  стояти
всi чоловiки.
   Журило  стояв  весело,  безтурботно,  пересмикував  широкими   плечима,
струшував своПм пишним волоссям, дивувався: невже ота холодна, неприступна
молода жiнка в золотiй коронi  -  то  Њвпраксiя,  Пракся,  з  якою  вiн...
Гай-гай, лiпше не згадувати, а мовчати й казати  лише  те,  що  вiд  нього
хочуть почути.
   - Що казати? - питав майже нахабно,  розбещений  уважливiстю  киПвських
жон.
   Аби ж то Њвпраксiя знала, про що питати. Зате знав Журило. Раз  княжна,
то й треба Пй про князiв. Про братiв ПП, та отця, та дядькiв, та матiр, та
пресвiтерiв, та... Ну, то ось... Тодi, як  вона  поПхала  сюди,  з  грекiв
прибiг  у  Тмуторокань  Олег   Святославович,   кинув   у   поруб   братiв
Ростиславовичiв - Давида й Володаря, посiк козарiв, якi  запроторили  його
до ромеПв, Ростиславовичiв випустив, засiв у Тмутороканi. Ростиславовичi ж
кинулися на Русь, вигнали з Володимира Ярополка Iзяславовича,  той  прибiг
до князя  Всеволода  просити  помочi,  великий  князь  послав  сина  свого
Володимира Мономаха з дружиною, вигнали Ростиславовичiв й посадовили  знов
Ярополка у Володимирi. Тодi й вiн, Журило, ходив з дружиною. А  через  рiк
Ярополк, пiддавшись злим намовам,  пiшов  супроти  самого  великого  князя
Всеволода, i знов послано до Лучеська  молодого  князя  Мономаха,  i  знов
Журило ходив туди з дружиною, Ярополк утiк до ляхiв, а вони взяли Лучеськ,
i матiр Ярополкову Гертруду, i жону його Iрину, i дружину привели до КиКва
в полон,  чи  що.  Ще  рiк  минув,  Ярополк  прийшов  i  став  миритися  з
Всеволодом. Знов дано йому Лучеськ, а Мономах повернувся до Чернiгова.  Та
не вгамувався Ярополк, пiшов на Звенигород, а в путi,  коли  спав  вiн  на
возi, набiг на нього якийсь Нерадець, увiгнав йому в серце меч i втiк,  що
нiхто й  не  стямився.  Скочив  Ярополк,  вирвав  iз  рани  меч,  закричав
розпачливо: "Ох, ти ж мене, вороже, доконав!" I вмер. Ну, привезли його до
КиКва, поклали в раку мармурову в церквi святого Петра, яку сам воздвиг по
намовi своКП матерi Гертруди, що молилася римськiй церквi  святого  Петра.
Ото й усе.
   Тодi приПхали посли аж з самого Рима чи там звiдки до князя Всеволода й
митрополита Iоанна. Митрополит послiв не прийняв, посварився  й  зi  самим
князем Всеволодом i вмер, а був, кажуть, вельми вчений. Пiсля  того  Янка,
княжна й iгуменя АндрiПвського монастиря, пiшла в греки й привезла  звiдти
нового митрополита Iоанна-скопця.  Кажуть,  невчений  i  дурний,  та  вiн,
Журило, уже того не знаК, бо тут  прибули  посли  вiд  iмператора  i  йому
звелено Пхати з ними сюди.
   Нi про матiр Аниу, нi про рiдного брата Ростислава, нi про КиПв, нi про
Красний двiр, нi про те, що знали тiльки вони двое шiсть лiт тому, нi  про
чеберяйчикiв...
   Њвпраксiя  не  смiла  питати,  Журило  не   смiв   казати.   I   Холод,
вiдчуженiсть, нездоланна вiдстань.
   Лише вирвавшись з холодноП палати, зiтхнувши й  розправивши  плечi,  не
вiдчуваючи на собi гострих поглядiв двiрських дам, закричить Журило  своПй
матерi про те, що Њвпраксiя нещасна, що вiн не допустить,  щоб  вона  була
такою нещасною, що завезе ПП назад до КиКва, до князя Всеволода, до...
   А Журина покладе йому руку на голову, скаже тихо й болiсно:
   - Ну, що ти ото, дитино моя! А князь?
   - То я вернуся в КиПв, скажу князевi Всеволоду, а тодi знов прискочу  й
вивезу Њвпраксiю з цiКП землi!
   Журина мовчки всмiхалася на такi нерозважливi крики свого хлопчика,  бо
й так знала: нiчого не буде. I цей рiк буде занесено в пустi роки, а  коли
й настануть наповненi, то ще й не знати, чим вони повнитимуться: щастям чи
лихом.
   I про це не буде нiчого нi в лiтописах, нi в хронiках, лиш темнi натяки
i невиразнi згадки.
   ПОРОЗУМIННЯ
   Знов були наодинцi, але тепер уже не випадково, а на вимогу  iмператора
зiйшлися в тронному залi  бамберзького  палацу;  входили  туди  мовби  двi
розсваренi  держави,  до  самих  дверей  кожного  з   них   супроводжували
наближенi, якi мали зостатися за порогом, бо таке  було  найвище  велiння.
Iмператор бажав мати розмову з iмператрицею. Про що? Кому ж те знати?
   Був увесь у чорному, як колись у Кведлiнбурзi, високий, худий,  золотий
ланцюг телiпався йому на вiЏалих грудях, як нашийник на ловецькому  псовi,
не сiдав на тронi, бiгав з  кiнця  в  кiнець  безмежного  похмурого  залу,
Њвпраксiя стояла, стежила за ним самими очима, була спокiйна й, сказати б,
байдужа.
   - Ми затрималися  в  Бамберзi,  бо  я  ждав  вiстей  з  IталiП,-  почав
iмператор, не  дивлячись  на  свою  жону,  голос  мав  особливо  рiзкий  i
уривчастий.
   Њвпраксiя мовчала. Вiстi з IталiП не обходили  ПП.  Нiзвiдки  не  ждала
вiстей.
   - Я  отримав  вiстi  i  не  можу  сказати,  що  вони  надто  втiшнi.  Я
сподiвався...
   Генрiх став, видивився на Њвпраксiю, вона лишалася так  само  байдужою.
Усе в нiй умерло до цього чоловiка, не народившись. Чого йому ще треба вiд
неП? Iмператор вловив ПП настрiй, змiнив напрямок розмови.
   - КиПвський цар, ваш отець, у грамотах до мене просить, аби ви па  свiй
розсуд могли розпоряджатися його послами. Ви можете  лишити  Пх  собi  для
прислуги, можете вiдiслати назад до КиКва. Вiн вважаК, що вам приКмно буде
мати коло себе слов'янськi душi. До того ж вiн послав молодих. Кажуть, вiн
кохаКться в молодих. Так само, як i ви.
   - А також ви, iмператоре,- додала Њвпраксiя.
   - Я? - здивувався Генрiх.-  Хiба  то  я  порiзав  собi  руку  на  учтi,
забачивши молоду жону?
   - Ви мене вибрали iмператрицею, а я не належу до старих. Може,  занадто
молода.
   Џй  хотiлось  сказати:  "Обурливо  молода  й   неторкана",   але   вона
стрималася, тiльки метнула на  нього  погляд,  ковзнула  по  ньому  своПми
сiрими очима, вiд погляду яких у  iншого  чоловiка  зайшлося  б  серце,  а
Генрiх тiльки зцiпив зуби i швидше забiгав з кiнця в кiнець залу.
   - У киПвського царя, як менi сказано, злочинна пристрасть до молодих...
   - Вас це не маК турбувати.
   - Ну, так, але ви його донька.
   - Я iмператриця германська.
   - Саме тому... Ви обманули мене, iмператора...
   - Може, ви помиляКтесь?
   - Саме так, саме так... Я вважав, що в ваших жилах тече  кров  грецьких
iмператорiв...
   - Я цього не казала нiкому...
   - Так, але я вважав...
   - Треба було спитати мене.
   - Њ речi, про якi не питають. Вiдомо було, що руський цар  одружений  з
грецькою царiвною. Але нiхто не знав про те, що вона вмерла i що вiн  узяв
собi в жони дiвчину з пiдлого роду...
   - З простого...
   - Однаково.
   - Не для мене.
   - То ось: я жорстоко обманувся.
   - Ви можете оголосити  новий  манiфест.  Скасувати  свiй  попереднiй  i
закликати люд молитися за якусь нову  iмператрицю.  З  грецькою  кров'ю  в
жилах. Сподiваюся, ви вже знайшли таку?
   - Я сподiвався на поКднання церков, вже  й  у  цьому  менi  вiдмовлено.
КиПвська церква вiдкинула руку церкви римськоП.
   - Нiчим не можу зарадити. Навiть не розрiзняю церкви нашоП i вашоП.
   - Розрiзняти -  справа  клiра.  Але  для  держави...  Колись  iмператор
лангобардiв Теодорiх у листi до короля  франкiв  Клодовея  казав,  що  бог
з'КднуК королiв святими узами родинностi для того, щоб на Пхнiх миролюбних
взаКминах заснувати бажаний спокiй народiв. Бо лиш те святе,  що  не  може
бути порушене нiякою ворожнечею. Королi родичаються для того, щоб  народи,
роздiленi мiж собою, могли  мати  Кдину  волю  i  щоб  через  цi  узи,  як
провiдника згоди, об'Кдналися думи народiв.
   - Уже чула про долi держави. Хотiла б почути про себе.
   - Я сказав.
   - Хочете почути й вiд мене?
   Генрiх знову став, дивився на неП насторожено,  майже  злякано.  У  нiй
билася юнiсть, якiй немаК кiнця.
   - Про що?
   - Про вас.
   - Iмператор може говорити лише про державу. Про владу.  Бiльше  нi  про
що.
   Џй хотiлося закричати: _"_А Кведлiнбург!" Закусила губи, стиснула руки.
Виннi погреби Кведлiнбурзького абатства. Сiрi  круглобокi  бочки,  вузький
прохiд мiж ними, вино наточуКться просто в келихи - i келих об  келих.  Чи
згодна стати iмператрицею? Так. А потiм крипта святого  Вiперта,  капелан,
вузьконосий абат Бодо. Чи згодна, чи згоднi обоК? Так,  так.  I  келих  об
келих. А свiдком - сонце, що сiдав за горами. I це  все  для  неП:  сонце,
вино, крипта, голос капелана i його голос.  Вiн  вище  гiр,  лiсiв,  неба,
дощiв, громiв. Бо те було вiчно й буде. А вiн - лиш раз на свiтi. Не  було
й не буде. Тiльки е. Колись був малий, як i вона, мiг зливатися з травами,
з листям забувати в обiймах  весь  свiт,  тепер  пiднявся  над  усiм,  мов
небожитель.  Iмператор,  i  вона,  iмператриця.  Станеш   iмператрицею   -
ощасливиш свiт... Пам'ятала кожний мiцний потиск його руки,  кожне  слово,
вимовлене з затаКним смислом, кожний погляд, подарований Пй. Мала б  тенер
спитати його: де те все? Навiщо було? I чи було? Спитала iнше:
   - У тiй державi яке менi мiсце?
   - Ви - iмператриця. Матимете  свiй  двiр.  СвоПх  наближених.  Усе,  що
треба. Владу. Сказав уже про киПвських людей. Ви  можете  вибрати  з  них.
Того, у зеленому, коли захочете. Може, стольником?
   - Тодi вже спальником! - вона засмiялася.- Хочу Журила моПм спальником!
   Вона вже вiдчувала, як  можна  помститися,  помститися  найдошкульнiше.
Генрiх,  пометавшись  ще  по  залi,  присiв  на  краКчок  трону,  стомлено
перегнувся наперед, дивився собi на ноги. Мовби вперше зауважив, якi  вони
в нього довгi й тонкi. Нiби й не iмператорськi ноги, а конячi чи  оленячi.
Бо в iмператора повиннi мати належну повноту, круглiсть,  стiйкiсть.  А  в
нього нiби в хлопчиська. На жаль, самi лиш ноги. Бо згодився б заради цiКП
жiнки стати хлопчиськом, тим безпутним юнаком, для  якого  колись  ридання
збезчещених жiнок були мов дощ па  спраглу  ниву.  Вчувалися  тодi  в  них
ридання цiлого свiту. Бо коли ще не владен над свiтом, упокори бодай  одну
жiнку. Так велося спервовiку.
   Тепер володiв iмперiКю, жiнкою ж заволодiти не мiг, вiдмовлено  йому  в
тiм, на що здатен найостаннiший чоловiк у його державi. Що вiн мiг сказати
цiй  жiнцi?  I  чому  мав  казати,  виправдовуватися,  переконувати?  Його
володарювання харчувалося натовпами. Не займався нiколи  окремими  людьми.
Переконувати  й  умовляти  кожного  зокрема  -  то  занадто  обтяжливе   i
загайливо. I людям, помiтив, так  само  подобалося  згуртування,  збирання
докупи, аби вiдчувати свою велич, численнiсть, огром, при якому кожен може
розчинитися,  зникнути  з  очей,  ухилитися  вiд  гнiву,  вiд  кари,   вiд
загребущих рук володаря. Вiн  збирав  натовпи,  вiв  Пх  за  собою.  Проти
баронiв, проти папи. Селяни йшли в похiд не бiльше, як на сорок  днiв,  бо
Пх ждало поле. П'ятниця, субота, недiля вiдводилися для  молитов.  Коли  ж
воювати? Як запобiгти розпорошенню люду? Збирав  для  вiйськових  оглядiв,
повiтань, шумували стяги,  гарцювали  конi,  ревли  труби.  Збирав  люд  у
соборах, скупчував його, збивав докупи, ие  давав  розпорошитися,  прагнув
перемог, не думав про поразки, власне тiло сприймалося ним як його мiць  i
влада. Поразка означала смерть. Тiльки перемоги, скрiзь i  завжди!  I  ось
поразка тiла, але дух не зломлено, i сонце свiтить, i треба  жити  далi  й
перемагати знов! Вiн не може зносити невдач i повинен шукати нових  шляхiв
для успiхiв. Так знайшов Адельгейду. Самою долею... Вiн сказав уголос:
   - Самою долею визначено... Ви - iмператриця... Я зробив вас нею.
   Вона засмiялась здалеку, невловима, непiдвладна його
   словам.
   - Доля може зробити iмператрицею. А жоною?  Генрiх  знов  зацiпенiв  на
своКму незручному сiдалi. Думки билися йому в головi безладно й гарячкове.
Вiн вiвся з нею недоладно. Утiкав ночами з iмператорськоП ложницi -  сором
i ганьба. Що менi й тобi, жоно? Ще не настав мiй час. Треба б iнакше. Вона
ж дiвчина. Зовсiм юна. Непорочна. Вiргiна. Не  пiддалася  Кведлiнбурзькому
зiпсуттю. I кров. Образив ПП. Не мае в собi  кровi  грецьких  iмператорiв,
зате маК кров руських царiв.  Вiн  сам  iмператор  ще  тiльки  в  третьому
колiнi. Його  дiд,  Конрад,  перш  нiж  став  iмператором,  був  звичайним
маркграфом,  до  того  ж  неписьменним.  Тому  барони  й  викричали   його
iмператором, сподiваючись, що дурним легше крутитимуть. А в неП  -  триста
чи й тисяча рокiв тривання царського роду. I руська iмперiя не маК меж.  I
неприступна в своПй загадковостi. З Адельгейдою треба iнакше. А як?  Попри
все, вона все ж таки жiнка. Адам i Њва були в раю всього  лиш  сiм  годин.
Чому не довше? Бо негайно по сотворiнню жiнка зрадила. Щойно сотворена  (в
шосту годину) жiнка тут же спробувала плоду й подала його чоловiковi, який
з'Пв його з любовi до неП. Ось:  любов!  Вiн  любить  Адельгейду,  тому  й
зробив ПП iмператрицею.
   - Я люблю вас! -  вигукнув  Генрiх  i  скочив  iз  трону,  випростався,
ухопився за золотий ланцюг обома руками, так нiби  хотiв  зiрвати  його  з
шиП.
   - Дякую. Ще не чула вiд вас цих слiв.
   - Тепер ви Пх почули! - вiн кричав i далi. Уже  не  мiг  спинитися.-  I
тому... I тому я велю... Я сам прожену всiх ваших руських! Я вiдправлю  Пх
назад до КиКва! Усiх, усiх! Нiкого не залишу! Нi стольникiв, нi...
   Хотiв додати "спальникiв", але стримався i для потвердження своПх  слiв
тупнув ногою.
   - Усi з радiстю пiдкоряться вашим велiнням, iмператоре.
   - Усi? А ви?
   - Я також.
   - Ми завтра Пдемо до Майнца! Нi, до Вормса,_ _ми поПдемо в ШпеКр!
   - Ми поПдемо туди, куди ви звелите, iмператоре. Вiн втомлено згорбився,
сказав мало не жебруюче:
   - Адельгейдо...
   - Я б теж хотiла назвати не iмператором, а просто  Генрiхом,  надто  що
для мого роду це iм'я, сказати б,  звичпо-щасливе.  Адже  тiтка  моя  Анна
стала жоною французького короля Генрiха.
   - Не iмператора - тiльки короля.
   Њвпраксiя полоснула його своПм сiро-сталевим поглядом,  з  неприхованою
погордою до його нiкчемноП пихатостi  говорила  далi,  говорила  своК,  не
знати було, до чого веде i, отже, як мав ставитися до ПП слiв iмператор.
   - Моя тiтка Анна в час церемонiП коронацiйноП присягалася на КвангелiП,
вивезеному з КиКва, писаному по-руськи.
   Вiн хотiв не без Кхидства докинути, що його  жона  цю  нагоду  втратила
безповоротно, але Њвпраксiя не допустила  його  до  мови  владним  порухом
руки, нiби вгадуючи його слова, сумовито сказала:
   - Мене привезено в цю землю дитиною, i нiхто  не  пiдказав  наслiдувати
тiтку Анну. Мала б я це зробити ще перед  тим  Генрiхом,  маркграфом,-  не
зробила. Сповiдник мiй отець Северiан згодом карався вельми,  бо  то  була
його провина. Я простила йому, але гiркота в серцi моКму залишилась.
   - Я вас не можу зрозумiти,- нарештi здався iмператор.
   - Хотiла нагадати вам, що я - донька великого князя  киПвського,  народ
мiй маК свою вiру, отож повинна  користуватися  послугами  духiвника  цiКП
вiри, а не вашоП. Можете вiдсилати руських людей, але священика...
   - Нiкого! - закричав Генрiх.- Усiх  руських  назад!  Усiх  додому!  Цей
бородатий найшкiдливiший! Я змушу вас до послуху! Я ваш муж! Iмператор!
   - Ви чули моП слова, iмператоре,спокiйно поглянула Њвпраксiя на нього.-
Я боротимусь за своК право.

   _ЛIТОПИС ЛИЦЕМIРСТВО_
   "У Страсбурзi зненацька повалився дiм, у якому король  творив  народний
суд. Нiхто при цьому не зазнав шкоди, окрiм священика,  який  недозволеним
чином жив  разом  iз  жоною  одного  вiдлученого.  Внаслiдок  того,  бувши
найбiльш винним з усiх присутнiх, вiн i поплатився життям: йому переламано
всi кiстки.
   Яке приКмне описування справ благочестивих! Як пiдiймають вони наш дух!
Як радують вони нас, коли ми сприймаКмо Пх i слухом нашим i зором! I все ж
через жорстокiсть свого серця ми, нещаснi, зостаКмося при своПх лiнощах".
   Iз "Хронiки" Тiтмара Мерзебурзького. 1018 рiк

   БОЖЕВIЛЛЯ
   Усе зоднаковiло, не могла второпати, чи то Майнц, чи Вормс,  чи  ШпеКр,
над усiма городами повисла густа стiна осiннього дощу, життя ПП теж  стало
затьмарене, мов осiннК небо, лишалася сама, вiдiрвано вiд неП всiх,  окрiм
Журини, тепер жила тiльки  згадуваннями,  мандрувала  в  рiдну  землю  все
частiше й частiше своКю змученою уявою, а тут нiчого не бачила,  не  могла
збагнути, де вона й навiщо. Там, удома, радiють пришестю дощiв, а тут дощi
спадають прокляттям. Там нiжнiсть нiколи не знаК каламутних вод, а тут усе
спливаК глиною, брудом, глузливими водами втоми.
   Нестерпними стали ночi, коли зненацька прокидалася, з  жахом  згадувала
все, що з нею сталося, бiгала по темнiй, безмежно просторiй iмператорськiй
ложницi, плакала. Iмператриця, сягнула найвище  за  всiх  i  самотнiша  за
всiх. Ось спала, як той Якiв, що поклав у голови камiнь i приснилася  йому
драбина, поставлена на землю, а верх ПП сягав аж неба. Символ уявлень  про
свiт: сходження  внизу  вгору,  роздiлення  на  висоту  й  пониження,  хто
пiднявся, той уже  не  повинен  опускатися,  бруд  унизу,  нагорi  свiтло,
чистота, благородство.
   А вона що вище пiдiймалася, то в  бiльший  бруд  попадала.  Жила  серед
самотностi,  пересудiв,  вкрадливих  поглядiв,  тихих   шепотiв,   брудних
натякiв. Безсила будь-що зробити, будь-чим зарадити.
   Для всiх людей любов - це вибавлення, радiсть, найвищi захвати, для неП
ж  оберталася  прокляттям.  Люди,  якi  любили  ПП,  приносили  Пй  завжди
страждання. Батько,  мати,  брат,  навiть  Журина,  хоч  яка  добра.  Вона
поселила в нiй знання про чеберяйчикiв, яких  не  дано  нiкому  ПП  нiколи
бачити. Мабуть, iснуК воля злих сил. Звiдки вона? I чи над кожним? I чому?
I чи К рятунок? Чи К сподiвання вибавлення? Чи можна уникнути,  усунутися,
сховатися, дати перепочинок змученiй жертвi?
   Воля злих сил нависаК, мов загроза. Над усiма й завжди, але скупчуКться
лише над окремими. Звуть Пх нещасними.  Колись  вона  вважала,  що  досить
поПхати далеко - i тодi втечеш од злоП сили i вiд власного нещастя. Щодалi
Пхала, то бiльше заплутувалася в  сiтi  нещастя.  Воля  злих  сил...  Чому
скупчилася на нiй? Вiдплата за вроду? За походження високе чи  за  низьке?
Чи вiдомщення  за  матiр,  яка  знехтувала  своПм  родом  i  переповнилася
князiвською пихою, а це не минаК безкарно нi для кого. Над пею тяжiла  зла
воля вiд самих народин, тепер переконалася в тому.
   Двiрськi дами перешiптувалися: чого Пй ще  треба?  На  пишних  прийомах
сидiла на подвiйному тронi поряд  з_  _iмператором,  мала  на  золотистому
своКму волоссi золоту корону iмперiП,  перед  нею  падали  навколiшки,  Пй
цiлували руку найдостойнiшi мужi, за неП пито на учтах, за неП молилися  в
соборах. Чого Пй треба?
   Нiхто не бачив того, що не дано бачити. Бо життя щоденне  розполовинене
на видиме й приховане. Нiхто не бачив  ПП  дикоП  самотностi,  розпачливоП
безнадiП, була коло неП тiльки Журина, разом плакали потай, аби  нiхто  не
бачив i не чув, хоч, здаКться, чути й не було кому: iмператор  несподiвано
оглух. Напади глухоти почалися в нього ще пiсля отого  триденного  стояння
на морозi в Каноссi, приходили завжди з настанням дощовоП пори,  холоду  й
пронизливоП вiльгостi. Легко  мiг  приховувати  свою  глухоту,  бо  ж  був
iмператор, належалося йому повелiвати, наказувати, кого б мав слухати? Вiн
був iмператор - бiльше нiхто. Керувався голосом власного розуму й серця, а
Пх почуК навiть глухий.
   Iмператор повинен так чи iнакше бути вiдокремлений вiд низького  свiту,
йому потрiбен спокiй для думання, для високих вирiшень, об  нього,  як  об
пiднiжжя  високоП  гори,  хай  б'ються  тисячi  людей  з  Пхнiми  дрiбними
клопотами, метушнею, нiкчемнiстю, а вiн повинен  перебувати  в  хмарах,  у
гордiй самотинi. Њдиний Заубуш знав про глухоту iмператорову, як i про все
iнше, але вiн умiло уникав у такi днi  мовлення,  а  лиш  слухав  i  ляпав
повiками на знак зрозумiння й покiрливостi. Њвпраксiя не знала цього, тому
в неП почалися химернi розмови з Генрiхом,  од  яких,  вона  вiдчувала  це
виразно, неминуче мала збожеволiти.
   _Вона:_ Невже у всiй вашiй iмперiП ллК отакий нудний дощ?
   _Вiн_: Становище iмператрицi зобов'язуК.
   _Вона_: Я не люблю води. Серед води людина завжди надто гостро вiдчуваК
свою самотнiсть.
   _Вiн__:_  Сьогоднi  я  пришлю  вам  новi  прикраси,  Пх  привезено  вiд
французького короля. Я шкодую, що померла  ваша  тiтка  Агнеса,  яка  була
королевою ФранцiП. Приймiть моП спiвчуття.
   _Вона__:_ Менi хочеться жити.
   _Вiн _(усмiхаючись): Страх  пiдданих  -  рiч  зрозумiла,  а  на  примхи
жiнок-володарок нема ради.
   _Вона_: Боже мiй, невже це примхи?
   _Вiн_: Ми нiкуди бiльше не поПдемо.
   _Вона_: Я нiкуди й не хочу, бо вiд себе  нiкуди  не  втечеш.  Але  менi
сумно й гiрко!..
   _Вiн__:_ Iмператоровi доводиться любити бiльше замки, нiж ситi  городи,
воПнiв бiльше, нiж купцiв, битви бiльше, нiж мир.
   _Вона__:_ Боже, я нiколи не знала, що доля iмператрицi може бути  такою
тяжкою!
   _Вiн__:_ Церква вимагаК вiри, а я хочу суперечки.
   _Вона_: Людина повинна жити красою, добром, правдою,  iнакше  навiщо  ж
жити!
   _Вiн_: Велич виснажуК, до цього треба бути готовим завжди. Велич  -  це
звiр, який вимагаК щораз новоП поживи. Зате нiчого не може бути вищого!
   _Вона_: А хто вiдвзаКмнить моП зiтхання, мiй крик, мiй цiлунок?
   _Вiн__:_ У СаксонiП знову бунтують  барони.  А  ця  всесвiтня  блудниця
Матiльда Тосканська одружила зi  собою  дурнуватого  хлопчиська  -  Вельфа
Баварського.
   _Вона_: Я нiчого не хочу знати про цих людей! Що менi до них?
   _Вiн_: Про Карла Беликого казано, що вiн бiльше уваги  надавав  користi
держави, нiж упертостi окремоП особи. Хотiв би нагадати вам ще  й  те,  що
Карл вельми любив чужоземцiв i виявляв велику турботу при Пхньому прийомi,
так що численнiсть Пхня видавалася небезпiдставно обтяжливою не тiльки для
двору, але й для цiлоП держави. Та вiн, по величi своКП душi,  не  надавав
ваги  таким  мiркуванням,  бо  й  найбiльшi  невигоди  в   цьому   випадку
винагороджувалися  славою  щедростi  i  цiною  доброго  iменi.  Германськi
iмператори мали за жон грецьких царiвен, але руськоП  царiвни  не  мав  ще
жоден. Я перший i ви- перша. Що може бути прекраснiше?
   _Вона_:  Стати  iмператрицею  i  перестати  бути  людиною?  Чи  людське
заказане для iмператорiв?
   _Вiн_: Люд завжди нетерпеливиться, бо йому не видно, що попереду.
   _Вона_: Менi теж не видно! Нiчого не видно! Не сподiваюся нi на що!  Не
жду нiчого!
   Генрiх дивився на безсоромне пiдняття  брiв  iмператрицi,  замкнений  у
собi, неприступний для пристрастей, якi роздирали жiнку.  Хто  не  сiК,  в
того не вродить. Глухота вiдрiзала  його  вiд  свiту  остаточно,  у  ньому
поселилася якась байдужiсть до можливоП одноманiтностi часу й  речей,  так
нiби знесений був у  повiтря,  де  зникаК  безмежна  неоднаковiсть  всього
земного. Тривожно думав про iмператрицю. Все життя прагнув  самотностi,  а
коли вона прийшла, з дурноП  примхи  забагнув  мати  коло  себе  цю  нiжну
iстоту. Тепер карався й лютився безмiрно.  Жона  -  помiчник,  однодумець,
друга половина  твого  Кства,  твоК  доповнення,  спiльник  у  всiх  твоПх
замiрах, сила, що стаК на твiй захист, хоча б для  цього  треба  змагатися
супроти  всього  свiту.  Може  бути  й  ворогом,   прихованим,   запеклим,
непiдкупно-затятим, страшним у своПй незбагненностi й непослiдовностi. Але
й тодi легше, бо знаКш, що i як. Найгiрше, коли непевнiсть,  невловимiсть,
незбагненнiсть, загадковiсть.  Тодi  загрози  звiдусюди,  а  звiдки  -  не
збагнеш i не вiдгадаКш, i жона  в  своПй  настирливiй  причiпливостi  стаК
мовби жалюгiдним сном, вiд. стискiв  якого  задихаКшся,  але  вивiльнитися
неспроможен, як не дано  тобi  й  задихнутися  до.  вiнця,-  отак  i  маКш
мучитися i немаК краю.
   Покликаний був Заубуш i його спитано,  чи  виконуКться  й  тут  велiння
iмператорове про те, щоб жодного голуба не було коло палацу? Барон поляпав
повiками, усмiхнувся самими очима. Iмператор був мов покинутий  i  забутий
дiм: цiлий i неудiкоджений, а пiхто  в  нiм  не  живе.  Хотiлося  пiдiйти,
закричати Генрiховi на вухо: "Вилiкую тебе, iмператоре! Я,  барон  Заубуш,
це зроблю!" Але вирiшив ждати. Час - це канат, протягнутий  мiж  сходом  i
заходом. На нiч вiн складаКться i вiд  того  зношуКться.  Треба  почекати,
коли перетреться канат, розпадуться всi сув'язi.
   Дочекався. Нiхто не бачив того, що сталося, але довiдалися всi,  Заубуш
- найперше. Iмператриця нарештi дiзналася про глухоту iмператорову. Нiчого
в тому б страшного й не було, бо глухота все ж  лiпше,  нiж  глупота,  але
Генрiх не мiг потерпiти, щоб його таКмницю було розкрито. Сталося страшне.
   Њвпраксiя, нехтуючи звичаКм, мала звичку в часи,  вiльнi  вiд  дворових
прийомiй, блукати по палацу  з  розпущеним  волоссям.  Корона  вiнчала  цi
золотистi хвилi, вона втрачала свою тяжкiсть i символiчнiсть,  сприймалася
просто коштовною оздобою. В блуканнях своПх Њвпраксiя набрела на  Генрiха.
Стояв коло вiкна, спина видавала його напруження, скупченiсть  на  чомусь:
чи то вдивлявся пильно в щось, чи то мучила якась думка,  Пй  стало  шкода
його, покликала тихо:
   - Iмператоре!
   Мовчав.
   - Ваша величнiсть!

   Нiчого.
   - Генрiху! - сказала голосно.
   Нiякого враження.
   - Мужу! - гукнула щосили,- ЧуКш мене?
   Вiн не чув.
   Коли зайшла збоку так, що вiй не мiг ПП не помiтити, десь  по  той  бiк
звернутих до неП його очей промайнув переляк,  чорно  розколювэчи  зiницi,
метнувся тривогою, неспокоКм, може, соромом, але не  насмiлився  пробитися
на поверхню погляду, затаПвся, пiрнув у глибини. Мав  би  сказати  Пй,  що
задумався,  через  те  не  чув.  Але  вiн,   розгублений,   ошалiлий   вiд
несподiваного викриття, а може, вiд  отого  розпущеного  змiПсто-золотого,
волосся, кинувся на неП, мов дикий звiр, вчепився в волосся, хотiв знищити
оцi теплi хвилi слов'янського сяяння, рвав, смикав, вона кричала, але  вiн
не чув, а чого не чуК iмператор, того не чуК нiхто. Врештi вона  видерлася
йому з рук, вiдбiгла до дверей, мовчки вдарила його зненавистю в поглядi й
обiцянкою ворожостi довiку.
   З того дня почалося  божевiлля.  Ще  звечора  вона  плакала  досхочу  з
Журиною, нiхто Пм не  перешкоджав,  а  пiсля  нiчноП  учти  Генрiх  виявив
бажання йти спати до iмператорськоП ложницi разом  з  iмператрицею,  i  Пх
супроводжували маркграфи й  барони,  спальники  iмператорськi  й  чашники,
величезна ложниця не  могла  вмiстити  всiх  челядинцiв,  бо  подiя  мала,
сказати  б,  вагу  державну  -  першi  вiдкритi  покладини  iмператора   з
iмператрицею; з'явився навiть сповiдник Адельгейди абат  Бодо  i,  хоч  до
ложницi  не  пiшов,  але  поблагословив  свою  духовну   дщерь,   урочисте
роздягаппя й покладання в постiль  затягнулося  на  час  досить  тривалий,
Њвпраксiя мовби здерев'янiла, тiло Пй затерпло, не вiдчувала  нiчого,  усе
затоптане було грубими чобiтьми баронiв, п'яних, смердючих, огидних. Невже
навiть це маК вiдбуватися в отакiй ганьбi, невже й чутливiсть людська  мав
бути принесена в жертву iмператорським умовностям i  незбагненним  вимогам
державностi? Адже пожадання живе в людинi спервовiку, при  всiх  державах,
королях i богах, але випускати цього  звiра  прийнято  потаКмно,  неписана
угода мiж людьми вимагаК темряви, прихованостi, щоб усе  вiдбувалося  лише
мiж двома, i тiльки для цих двох  хай  вiдкриються  потреби  тiла,  вимоги
тiла, голос тiла, крик тiла, здригання тiла...
   Вони юрмилися в ложницi нестерпно довго, нахабно  зирили,  обмiнювалися
кривими усмiшками, масно плямкали, брудно гмикали, топталися по  мозаПчнiй
пiдлозi, а ЊвпраксiП  видавалося,  нiби  топчуться  Пй  по  серцю.  Високi
червонi  свiчi  палали  з  обох  бокiв  широкого  iмператорського  ложа  в
узголiв'П  й  коло  нiг,  збоку  поставлено   золотий   столик   з   двома
iмператорськими  келихами  на  ньому  й  золотим  глеком,  повним  густого
бургундського вина. Сидячи в постелi, у самих сорочках, прикритi до  пояса
легким хутряним коцом, iмператор i Њвпраксiя надпили з поданих Пм келихiв,
мовчки вiддали Пх  назад,  тодi  Генрiх  помахом  руки  спровадив  усiх  з
ложницi, i тi, товплячись у дверях, озираючись, випхалися  всi,  полишивши
нарештi цих двох. Њвпраксiя ще сидiла, дивилася на свого мужа. Той  поволi
вивiльнився з-пiд хутряного  накриття,  пiшов  кудись  у  темну  глибочiнь
ложницi,  йшов  босий  по  затоптанiй  пiдлозi,  високо  пiднiмаючи  ноги,
скрадаючись навшпиньках, бо камiнь неприКмно холодив пiдошви. Повернувся з
товстою книгою в руках, залiз пiд  хутро,  розгорнув  пошукав  щось,  став
читати хрипким, рiзучим голосом.
   Њвпраксiя вiдразу впiзнала "Пiсню пiсень" Соломонову. "Лоно твоК -  сад
гранатових яблук, з плодом досконалим, кипри iз нардами,  нард  i  шафран,
пахуча тростина й кориця з усiма деревами ладану, мирра й  алое  зо  всiма
найзапашнiшими пахощами..." Трохи иочитавши, iмпераратор поклав книгу коло
ложа на пiдлогу, притулився сухими холодними  губами  до  щоки  ЊвпраксiП,
сказав безвиразно:
   - На добранiч.
   I лiг горiлиць,  вiдразу  заплющивши  очi.  Вона  не  мала  що  робити,
посидiла трохи мовчки, бо ж казати щось оглухлому вважала  даремним,  тодi
лягла й собi, теж горiлиць, але очей не заплющувала, намагалася  пробитися
поглядом до високоП темноП стелi, не  вiдаючи,  для  чого,  але  не  могла
проникнути аж у таку височiнь, а  товстi  свiчi  не  просвiтлювали  вгору,
розсiваючи своК свiтло бiльше вбоки, осяваючи ложе з цими двома, з мужем i
жоною, правдивiше - з iмператором та iмператрицею. Тодi повернулася спиною
до Генрiха й склепила повiки.
   Таке спання тривало тиждень, а може, й мiсяць - Њвпраксiя  згубила  лiк
дням. Все повторювалося, так само  iмператор  щоночi  читав  Пй  з  "Пiснi
пiсень", щоразу те саме, аж вона не витримала i, забувши про його глухоту,
сказала:
   - Ви могли б уже читати без книги. I дивно: глухота в нього, видно, уже
минула, вiн почув ПП слова, бо вiдразу й вiдповiв i до ладу:
   - Книга даК певнiсть.
   - Хiба в iмператора могла бути коли-небудь непевнiсть?  -  поцiкавилася
вона.
   - Певнiсть К завжди, але завжди ПП слiд змiцнювати.
   - Ви щовечора читаКте про жiночу вроду. Навiщо?
   - Нагадати вам про вашу вродливiсть.
   - Я знаю це й так.
   - Нагадування не зашкодить.
   - Менi приКмно, що ви вiднайшли слух. Вiн вiдклав книгу. Лiг. Сказав:
   - На добранiч, iмператрице.
   Тепер мав слух, треба було вiдповiдати чемнiстю на чемнiсть.
   - На добранiч, iмператоре.
   То була остання для неП добра нiч. НаступноП ночi Генрiх сказав Пй:
   - Ми пiдемо в собор.
   - Коли?
   - Сьогоднi.
   - Уночi?
   - Так. Хiба ви не звикли молитися в Кведлiнбурзi також i вночi?
   - Я знала вашу нехiть до молитов.
   - Хай то буде моКю турботою. Вас зодягнуть належним чином.
   - Може, дозволено менi буде самiй вибрати належне вбрання?
   - МоП камерарiП дадуть вам поради.
   Станеш iмператрицею - ощасливиш свiт...  Це  сприймалося  тепер  гiркою
насмiшкою. Бо жила весь цей час, мовби на площi, вiдкрита  всiм  поглядам,
не належала  собi  нi  в  чому,  усе  перетворювалося  на  державнi  акти:
звичайний снiданок, лежання в постелi, молитва в церквi. Навiть для  плачу
потрiбна була тут неабияка мужнiсть i  сприт,  бо  завжди  могли  знайтися
свiдки, а  свiдки  ж,  як  казав  абат  Бодо,  небажанi.  Не  мала  нiколи
самотностi для себе, водночас будучи глибоко самотньою в душi.  Спробувала
знайти свою Журину, але й того не змогла. Iмператорськi камерарiП принесли
Пй якесь широке чорне накриття, пiдбите червоним, шанобливо  закутали  ПП.
Генрiх був у  такому  самому  вбраннi,  без  нiяких  ознак  iмператорськоП
гiдностi, подав руку жонi, повiв по палацових  переходах,  i  тiльки  тодi
вона помiтила, що йдуть без супроводу, це мало б викликати полегкiсть, але
чомусь зродилася тривога, яка не полишала Њвпраксiю нi  в  палацi,  нi  на
темних плитах палацового двору, нi в притворi пiд могутнiми склепiнчастими
арками собору.
   Там Пх зустрiли якiсь чорнi тiнi, теж загорнутi в широке  й,  здаКться,
чорне, у руках тримали жахливо чорнi свiчi, повели iмператорську пару повз
товстi круглi колони й  чотирикутнi  стовпи,  якi  тяжкiстю  своКю  давили
ЊвпраксiП на душу, усi йшли швидко, так  швидко,  що  молода  жiнка  стала
задихатися, Генрiх стискував Пй руку мало  не  а  жорстокiстю,  коли  вона
спробувала вивiльнитися, вiн стиснув ще дужче, стиск був кiстлявий, наче в
смертi. "Вони ведуть мене вбивати!" - подумала  вона,  але  не  злякалася.
Лiпше вмерти, нiж таке життя, ще й не життя, а тiльки його  початок,  тодi
чого ж маК чекати вiд подальшого? Життя ще й не  починалося,  а  вже  його
немаК. Воно зайшло в глухий кут, зупинилося, а це - гiрше за смерть.
   Що К життя? Добрi душi дерев,  трав,  вiчна  таКмниця  зеленого  листя,
спалахи квiтiв, пронизлива жадоба  буття  в  кожному  запаховi,  в  кожнiй
барвi. Свiт живе в запахах i барвах. А тут був кiнець. Сухий запах  каменю
й безнадiйнiсть чорноти. Ти ще дихаКш, ще кудись iдеш, ще ждеш  чогось,  а
вже мовби й нежива, i тягар  кам'яних  стовпiв  гнiтить  тобi  серце,  мов
здушена лють, мов тамована зненависть тисячолiть.
   Все ж вирвалася зi стиску колон, темний простiр роз-блискував блiдавими
вогниками свiчок, тяжко ворушилися чорнi постатi з бокiв, за  пiдвищенням,
схожим на церковний табернакулум, заклякло стояв хтось - чи то чоловiк, чи
то витесана в каменю чорна подобизна; iмператора й  iмператрицю  посаджено
на церковний трон, рiзьблений з каменю, холодний  i  слизький.  Генрiх  не
випускав ПП руки, тиснув дужче й дужче, аж вона застогнала  тихенько,  але
вiн не звернув уваги або ж не почув, бо глухота могла  знов  наплинути  на
нього, як пiтьма. Тiней побiльшало, мертвi вогники свiчок  червилися,  мов
лiсовi гнилячки, постать за табернакулумом схитнулася, було в нiй чорне  й
червоне; з-пiд гострого накриття, чорного, як усi свiчi в цiй  загрозливiй
похмуростi, спадало на самi очi  того  чоловiка  червоне,  закривало  очi,
спускалося до самого носа, до густого рудявого, як у iмператора,  заросту,
i ось той зарiст заворушився, розтулилися губи, видобулися  з  них  слова:
"Domine, non sum dignis - господи,  я  недостойний",  тодi  чоловiк  рiзко
скинув iз своКП голови чорне накриття, тепер мав якийсь чорний клинець, що
спускався до мiжбрiв'я, а над тим клинцем стирчали маленькi червонi рiжки.
"Дияволi"-прошепотiла Њвпраксiя.  Генрiх  знову  стиснув  Пй  руку.  Сидiв
випростуваний, приплющившись до високоП кам'яноП  спинки;  коли  б  не  цi
кiстлявi стиски його руки, вона б могла подумати, що мертвий.  Нi  поруху,
нi згуку голосу, нi шелесту дихання. Той,  в  рiжками,  здiймаючи  руки  в
чорних перснях, виголошував казання. А  може,  то  лише  здавалося.  Може,
тiльки здiймав руки, а  промовляв  хтось  iнший  -  багатоголосе,  твердо,
переконано, звичною церковною латиною. Слова  падали,  мов  чорнi  кам'янi
кулi,  котилися   в   просторi,   слова   виправдання   чогось   таКмного,
забороненого, злочинного. Молитва чи закляття, звинувачення  чи  благання,
вказiвка чи упередження?..
   "Бог IснуК скрiзь, в усьому:  i  в  зеленому  листковi,  i  в  яигеловi
однаково. Вiн iснуК також у людинi, отож усi дiяння  людськi  насправдi  К
дiяння божi и не можуть бути грiховними. Але боги  К  добрi  й  злi.  Свiт
невидимий, духовний створений  богом  добрим,  свiт  видимий,  тiлесний  -
творiння бога злого. Душа  людська  -  частка  свiтлого,  небесного  свiту
знемагав в тiлi, як у темницi. Змiшання духовного й  тiлесного  призводять
до муки, до торжества зла в свiтi. Треба вивiльняти дух,  вiддаючи  тiловi
тiлесне. Тому нiякi обмеження не мають влади над людьми.  Усi  ж  заповiдi
божi в святiм  письмi  -  суть  плоди  прокляття,  i  всякий  вiльний  вiд
прокляття вiльний також i вiд заповiдей. Грiха немаК. Слава господня як  у
святостi, так i в грiховi. Людина може знати бога, чи вiрити  в  бога,  чи
молитися йому, однак це е бог, що живе в людинi, який сам себе i  впiзнаК,
i вiрить у себе, i молиться сам собi. Тому немаК нi неба, нi  пекла,  а  К
тiльки те, що мiститься в людинi. Тож хай гряде час, коли запеклi,  святi,
набожнi, самовпевненi, що в своПй праведностi по-церковному вiрять, умруть
за свою святiсть i вiру так само, як умруть злодiП, вбивцi,  святотатцi  й
розпусники, якi не вiрили нi в що, та однаково мали в собi бога,  бо  були
зiтканi з його волi. Хiба ж не сказано в "Капiтулярiях" Карла Великого, що
мораль у чистому виглядi належить до царини свободи, тому  закон  про  неП
мовчить? Заблуд людський полягаК в намаганнi прикритися одягом навiть  без
потреби. Що ж таке одiж? Одiж була знаком утраченоП невинностi, зародженоП
грiхопадiнням свiдомостi, що К добро i зло,  i,  отже,  знаком  прокляття,
яким супроводжувалося саме це усвiдомлення. Повернення до наготи  означаК,
що прокляття знято й обмеження вiдкинуто. Адам у часи невинностi був нагим
i не соромився власноП наготи..."
   Вибух свiтла рiзонув Њвпраксiю по  очах,  аж  вона  застудилася  руною,
вiльною  вiд  Генрiхового  стиску,  лякалася  поглянути  на  те,  що  було
попереду, не насмiлювалася вiрити отому бiлому  пронизливому  свiтлу,  яке
бачила й не бачила, але iмператор шарпнув ПП грубо й нетерпляче, вона мало
не впала зi слизького високого сидiння, рука Пй зiслизнула з очей, i  тодi
почалося те божевiлля, що вiд нього вже не  могла  вивiльнитися  до  кiнця
життя. Побачила iмператора, перегнутого,  нахиленого  наперед,  втупленого
кудись i в щось, почула його хапливий вiддих, запримiтила  хтиве  движання
його нiздрiв, висвiтлених знизу чорною свiчкою,  що  стояла  з  того  боку
тронного сидiнпя, ПП погляд мимоволi помандрував туди, куди були  втупленi
очi Генрiховi.
   Там металися сполоханi язички свiчон, мов велетенськi  кажани,  злiтали
чорно-червонi накриття з людей, а натомiсть било  несамовито  бiле  свiтло
людськоП наготи, било вiд проповiдника, вiд усiх,  хто  чаПвся  збоку,  по
всiх закутках. Обличчя Њвпраксiя не бачила, не розрiзняла, лиш голi  тiла,
безлiч тiл, нiби пiдвелися всi мертвi свiту i прийшли на  страшний  суд  -
сплетiння  жiночоП  чистоти  з  чоловiчою  смаглявiстю,  бiлiсть  i  бруд,
нiжнiсть i жорстокiсть, а з усього зненацька  стали  вирiзнятися  обличчя,
вона впiзнавала графiв, баронiв, Кпископiв, своПх двiрських  дам,  абатису
Адельгейду; проповiдник, вiдкинувши  в  темряву  свiй  плащ,  не  вмовкав,
здiймав свiй настирливий голос над брудом i  безсоромнiстю,  говорив  уже,
здаКться, про тих двох, Кдиних тут, хто ще зберiг на собi одяг,  захованих
одягом, вiдокремлених вiд усiх, неприступних поглядам i збезчещенню.
   "...Державний муж уподiбнюКться мостовi через велику рiку. Як мiст, вiн
поКднуК людей i цiлi землi, його призначення вiдкрите всiм, воно  величне,
хоч  i  сумне,  бо  не  посiдаК  в  собi  нiжноП  краси.  Натомiсть  жiнка
народжуКться для святощiв нiжностi й краси. Тому нагадуК вона  собор.  Усi
йдуть до неП, як до собору,  i  вмирають  од  захватiв  ПП  красою,  як  у
святинях. У собор входять многi, а не належить  вiн  жодному.  Бо  те,  що
видаКться власнiстю всiх, не може нiкому й належати. У соборi пануК бог, у
жiнцi - любов. Тож хай запануК любов сьогоднi!.."
   Дикий зойк покрив слова  проповiдника,  крiзь  сплетiння  голих  тiл  i
чорних тiней пробивалися до свiтла якiсь чоловiки; у метаннi чорних тiней,
нагих тiл, у зловiсностi й поквапi бiгло  четверо,  знесамовитiло  тягнули
якусь ношу, рвали  ПП  в  боки,  розсмикували,  розшарпували,  проповiдник
вiдступився вiд табернакулума, мовби звiльняючи мiсце для отих розшалiлих,
жiночий зойк безсило борсався пiд склепiннями собору...
   Њвпраксiя  нарештi  побачила,  що  тi  четверо   несуть   жiнку,   вона
вiдбиваКться,  довге  чорне  волосся  тягнеться   по   кам'янiй   пiдлозi,
розметалося по обличчю, по грудях, прикриваючи бодай трохи наготу, тiло  в
жiнки було чи не наибiлiше з усiх жiночих тiл, а може, близькiсть  безлiчi
свiчок робила його таким,  темнi  тiнi  звабливо  теплiли  по  тому  тiлi,
волосся металося навсiбiч i здавалося,  що  й  воно  кричить  вiд  наруги,
скаржиться, обурюКться; чоловiки поклали жiнку на табернакулум, тримали ПП
мiцно й жорстоко, як Авраам свого сина  Iсаака,  жертвуючи  боговi,  жiнка
билася в Пхнiх руках, норовиста й дужа, волосся врештi впало кудись  униз,
сяйнуло жiноче обличчя!.. Њвпраксiя ще не вiрила тому,  що  побачила,  але
тоП  ж  митi  почула  знайомий  стукiт  дерев'янки  об  кам'яну   пiдлогу.
Дерев'янка стукотiла хапливо, гарячкове,  торжествуюче,  барон  Заубуш,  з
червоною машкарою на очах, зовсiм нагий, розсуваючи всiх, iшов урочисто на
ту розкладену безпомiчно жiнку, i тут Њвпраксiя впiзнала в нiй свою Журину
i впала в непам'ять...
   ЛIТОПИС БЕЗСИЛЛЯ
   Не мала часу на хворощi. Повинна була боротися! Хто мiг прийти на помiч
ЊвпраксiП?
   Iмператора залiчувала до  таких  самих  насильникiв,  як  i  Заубуш.  З
Журиною могла колись хоч плакати, тепер Журини не було: кинулася в Рейн, i
ПП поховали навiть без церковного вiдспiвування як  самогубцю...  Лишалася
церква, у стiнах якоП сталося найстрашнiше, заплямована  так  само,  як  i
вона, Њвпраксiя, але однаково всемогутня, бо ж iмператор  усе  свое  життя
вiддав боротьбi з нею i здолати, як видно було, не змiг.
   В безсилiй лютi до своКП жони Генрiх позбавив  ПП  привiлею  всiх,  хто
надiлений високим походженням: вiдiбрав у ЊвпраксiП духiвника  киПвського,
лишивши абата Бодо, присутнiсть якого можна було терпiти тiльки за  умови,
що iмператриця мала б коло себе i отця Северiана. Њвпраксiя сподiвалася на
вiдомщення iмператору, вiрила,  що  пригадаКться  колись  йому  ще  й  цей
негiдний  учинок,  уперто  уникала  зустрiчей  з   абатом   Бодо,   щоразу
домагаючись у Генрiха повернення ЏЏ привiлею.
   Та коли ти в тяжкiм горi, тодi не до привiлеПв. Зрозпа  чена  Њвпраксiя
покликала абата Бодо i, коли той прийшов, розповiла йому про ту  гидоту  i
тон жах, яких зазнала вiд iмператора i його прислужникiв, питала  в  абата
поради, вимагала пiдтримки його бога.
   Вiн спробував ПП втiшити, спростовуючи зловчоння.  Було  сказано  таке:
"Передовсiм слiд звернути увагу iiа тi слова апостола, якi вiн  виголосив,
передбачаючи майбуття: "Њресi потрiбнi, щоб випробувати тих, хто перебуваК
у вiрi". Ось з чого головним чином видiю Пхнв безумство  i  вiдсутнiсть  у
них будь-яких пiзнань i розуму, коли  вони  стверджують,  нiби  бог  не  К
творцем усього сущого. Кожен вiдаК, що будь-яка  рiч,  хоч  якоП  ваги  чи
величини, коли iснуК  щось  ще  бiльше,  повинна  походити  вiд  того,  що
перевищуК величиною все iнше.  I  це  справедливо  однаково  i  для  речей
тiлесних, i  для  предметiв  безтiлесних,  бо  й  тiлесне,  й  безтiлесне,
пiддаючись  змiнам   закону   випадковостi,   руху,   розвитку,   однаково
вiдрiзняКться вiд будь-якого винуватця, а тому  повинне  походити  й  мати
кiнець, щойно набуде спокiйного стану. Коли ж  тiльки  Кдиний  творець  по
своПй сутi незмiнний, по своПй сутi благий i водночас справедливий, i  вiн
один у своПй всемогутностi спроможний влаштувати  рiзноманiття  природи  й
розподiлити все в порядку, то, крiм нього, суще нiде не може знайти  свого
первiсного спокою i вертаКться туди, де набуло свого початку.
   Вiдомо також, що у всесвiтi в творця нiщо не згинуло,  окрiм  того,  що
дерзновенно порушило начертанi ним межi природи. А тому всяка рiч лiпша  й
iстиннiша, що твердiше й мiцнiше перебуваК вона в порядку, визначенiм  для
власноП ПП природи, завдяки ж тому все,  що  нез-мiнно  пiдлягаК  приписам
творця, постiйно слугуватиме йому. Коли ж що-небудь,  ухиляючись  од  його
волi, зазнав падiння, то воно тим самим служить уроком для всього  iншого.
Мiж усiма тварями рiд людський займаК середину, а саме:  людина  вища  вiд
усiх iнших тварин i нижча вiд небесних духiв, займаючи середину мiж вищими
и нижчими iстотами, людина уподiбнюКться тим або iншим, залежно вiд  того,
куди  бiльше  схиляКться.  Отож  людина  що  бiльше  наслiдуК  властивостi
небесних духiв, то стаК вищою й  лiпшою  за  тварин.  Тiльки  людинi  дано
досягти блаженства порiвняно з iншими тваринами. Зате коли  вона  його  не
заслуговуК, Пй судилося  стати  жалюгiднiшою  за  дикого  звiра.  Благость
всемогутнього творця, передбачаючи вiд початку часiв, що  за  такоП  умови
свого iснування людина дуже часто може спадати до  глибини,призначила  час
од часу творити чудеса  для  вибавлення  падшого  людства.  Доводом  цього
слугуК кожна книга святого письма, кожна його сторiнка,  та  найбiльше  те
стаК ясним з особливого милосердя всемогутнього отця, з  яким  вiн  послав
добровiльно на землю сина свого, Кдиного з ним по величi й божественностi,
себто Iсуса Христа. Разом в отцем, слугуючи початком усякого життя, iстини
й блага, вiн вiддав себе на спасiння всiм живущим..." То були пустi слова.
   ЖАХ
   Сором  розтоптано,  життя  розтоптано,   пустка   запанувала   довкола,
разпачливiша за  смерть.  I  смерть  мовби  доторкнулася  ЊвпраксiП  своПм
крижаним крилом - суцiльнi здригання,  вiдраза,  зненависть...  Не  хотiла
нiкого бачити, не Пла кiлька  днiв,  зависла  мiж  маренням  й  дiйснiстю.
"Iмператриця нездужаК",- це всiх задовольняло. Життя точилося далi,  може,
знову щоночi збиралися отi чорнi  в  пiдземеллях  собору  й  творили  своП
нелюдськi оргiП i щоночi сидiв на холоднiм кам'янiм  пiдвищеннi  Генрiх  i
розвогненними очима жадiбно вхлинав те, що втрачене було для нього,  може,
й назавжди.
   Њвпраксiя бачила Журину. Не там, у похмурих пiдземеллях, не розтерзаною
на табернакулумi для одного барона - бачила ПП молодою, як сама нинi, коли
вибiгала на узлiсся невдягнена, боса, з росою на смаглявих  литках.  Бо  ж
проПжджав князь киПвський з дружиною; грали роги, червонiли щити, дзвенiла
зброя i збруя, мигтiли, мiнилися барви - усе було й не було;  iнший  свiт,
високий i далекий, як небо недосяжний. I проклятий. Хай буде прокляте все,
проклята дружина, в якiй був Жур, хай буде проклят кня...
   Сором'язливiсть захищала Њвпраксiю, мов щит  семишкiрний.  Тепер  немаК
нiчого. I винна сама. Вiддала Пм  Журину.  Вiддалася  сама.  Не  вiдкинула
домагань iмператорових iз презирством i зневагою. Мала б  ненавидiти  всiх
чоловiкiв пiсля маркграфа. Повинна була заколотися  ще  тодi,  у  похмурiй
маркграфськiй  ложницi.  Тепер   опинилася   в   ложницi   iмператорськiй.
Безсоромно ждала цього,  перебирала  в  Кведлiнбурзi  сторiнки  ромейських
любовних книг, повторювала без кiнця: "I знову  став  цiлувати  ПП,  знову
стискував у обiймах, притягав усю  ПП  до  себе,  мовби  вбирав  у  серце,
стискував пальцями, усю кусав, усю ПП впивав губами i весь приник до  неП,
мов плющ до кипариса. Сплiтався з дiвчиною, як дерева корiнням,  намагався
злитися з нею воКдино, жадав усю ПП поглинути i всю ПП притягнув i, мов iз
сот, з губ ПП пив губами солодкий мед. А вона в цю мить кусаК мiй рот, усi
своП зуби втоплюК в нього, а в менi в душi  виростають  Ероти,  лютiшi  за
гiгантiв..."
   Радiла своПй стрункотiлостi, бiлолiкотностi, бiлоколiн-постi.  Жiнка  з
тiлом бiлим, мов дерево без кори. Дерево вмираК без кори.  Журина  вмерла,
коли розтоптали ПП сором. Iмператриця ж не вмерла. "Iмператриця нездужаК".
Чому не вмерла? Навiщо жити?
   Iмператор приходив щодня. Терпляче ждав ПП видужання. Став мовби таким,
як був  у  Кведлiнбурзi.  Може,  сам  вжахнувся?  Може,  каКться?  БоПться
церковного суду, суду божого, коли людським знехтував? Колись вона  шукала
в ньому чогось високого,  незбагненного,  шукала  пристрасно,  вперто.  Бо
тiльки ж починала справжнК життя, сподiвалася на  нього.  Тепер  тьмарився
свiт перед чорними тiнями, якi вiд нього падали. Заплющувала очi,  щоб  не
бачити Генрiха, а вiн вважав, що то вона приховуК грiх, який б'К з ПП очей
потужними струменями. Були часи, коли вiн готов був цiлувати жiнкам  ноги.
Згадував це, як кошмарний соп. Ось лежить перед ним нiжна,  молода,  врода
рветься з ПП лиця тобi навстрiч, а вiн готовий задушити цю жiнку.  Сам  не
знав, що його стримуК. Далекий вiд нiжностi,  чужий  жалощам,  несподiвано
вiдкрив у собi терплячiсть, умiння чекати. Чого ще ждав  од  життя,  окрiм
влади й змагання за владу?
   Доторкнувся до руки ЊвпраксiП, казав тихо, майже проникливе:
   - Тiльки старi люди  вмiють  чекати,  бо  вони_  _ближчi  до  вiчностi.
Молодiсть нетерпляча.
   Вона вiдкидала його руку. Здрiбнiла Пй душа, усю поглинала якась брудна
твань, але ще хотiла боротися, не вiддаватися,  бити  зневагою,  вiдразою,
гордiстю. Чи покине коли-небудь ПП гордiсть? Лiпше вмерти,  але  зостатися
вiльною, незалежною, чистою, вернути свою душу боговi, природi,  первiсним
свiтам такою ж чистою, як отримала ПП при народженнi, не принизитися нi  в
чому, не дозволяти заплямувати  себе  брудом.  Навiщо  народжувалася?  Аби
стати святою i говорити з янголами  а  чи  страждати  отут  на  землi?  Не
вибирала страждань - отримала Пх якоюсь  вищою  владою  i  маК  нести  цей
тягар, поки й стане снаги...
   ЏП краса стане предметом захватiв. Оспiвуватимуть ПП  прекрасне  золоте
волосся, лоб, бiлiший за лiлеП, бiлi руки з тонкими, довгими й гладенькими
пальцями, молоде,  прекрасне  й  ласкаве  тiло...  Та  коли  являКш  якусь
цiннiсть для свiту, то нiколи не зможеш уникнути образ. Iмператор  повiтав
ПП перший вихiд пiсля недуги досить дивним, сказати б, зловiсним чином.
   - Сподiваюся, ви вже маКте силу супроводити мене до  собору?  -  спитав
вiн.
   Њвпраксiя затiпалася в нiмому криковi: "Нi, нi, нi!.."
   - Тодi чому_ _ви в чорному? - поспитав вiн.
   - Я в жалобi по моПй годувальницi.
   - Як довго триватиме ваша жалоба?
   - Так, як велить звичай моКП землi.
   - Сподiваюся, це все ж не завадить вам супроводжувати мене в собор?
   Вiн знущався вiдверто й жорстоко. Вона вiдповiла йому тим самим:
   - Тiльки мертвою!
   - Менi потрiбна жива жона. Мертвi моП  воПни.  Маю  Пх  задосить.  Вони
слухнянiшi за живих i не мають примх.
   - Ви робите мертвим усе, до чого доторкаКтесь, як цар Мiдас!
   - Вiн перетворював усе на золото.
   - А золото мертве. Тiльки людина живе, i тiльки тодi, коли вона чиста.
   Вiн похмикав собi в рудяву борiдку, нiщо його не могло збентежити.
   - Сподiваюсь, ви не збунтуКтесь, коли я прийду до ложницi.
   - Це ваше право.
   - Прекрасно! I нiхто не зможе стати менi на перешкодi!
   Уночi знов було те саме. Нахабнi челядники,  роздягання  й  покладання,
важка книга в руках у Генрiха. Невже можна зберiгати спокiй пiсля  всього,
що сталося тоП ночi?
   - Що читатимете, ваша величнiсть?
   Ненавидiла й зневажала  тепер  iмператора,  як  може  це  робити  жiнка
молода, повна сил i бажань, але  водночас  i  огиди  до  такого  чоловiка.
Видерла в нього з рук важку  книгу,  яку  вiн  уперто  тягнув  у  постiль,
розгорнула там, де було вiд пророка ОсiП.
   - Читай оце!
   Не стала ждати, прочитала  йому  сама.  Голосно,  майже  криком:  "Збiр
п'яниць  звироднiлих  учинився   розпусним,   Пхнi   провiдники   покохали
нечистiсть". I ще: "I глибоко вгрузли в розпусту".
   Генрiх зiсмикнув з  неП  покривало,  вхопився  за  сорочку  на  грудях.
Њвпраксiя,  зайнята  важкою  книгою,  нiяк  не  могла  вивiльнитися,   щоб
оборонитися, вiн розпанахав на нiй сорочку, сичав ляскучо в обличчя:
   - Поставлю такою, як у день народин!
   - Не смiй!
   - Бачити тебе нагою!
   - Пусти!
   Вирвалася, зiскочила з ложа, вiдбiгла за поставець з вином i  келихами,
з яких ще й не пили жодного разу в дружбi й любовi, здригалася вiд холоду,
несподiваний, страху. За вiщо такi муки?  Нема  на  землi  нi  правди,  нi
милостi!
   А вiн розтелесовано зiстрибнув з ложа, побiг до дверей, кричав, забувши
про високу гiднiсть:
   - Не будь нiчия! Не будь нiчия!
   У  самiй  сорочцi,  босий,  без  свiчки,  по  нiчному  палацу  _з  _цим
божевiльним криком. Iмператор? Чи, може, то сниться? I смерть Журини - теж
сон? I безнадiйна самотнiсть, i безпомiчнiсть - теж сон? Де  знайти  силу?
Де помiч? Боже мiй, запали мене!..
   Аби володiла властивiстю й умiнням  вiдштовхувати  вiд  себе,  була  б,
мабуть, щасливою. Покалiчитися, попсувати свою вроду, знищити ПП  -  будеш
щасливою. Але такоП цiни платити не могла. Не приходило Пй на  гадку  таке
нiколи. Бо вродливiсть була для неП способом життя,  призначенням  на  цiй
землi, як для iнших  буваК  призначення  iмператорами,  святими,  генiями,
шаленцями й мучениками. Власне, була мученицею, бо врода варта  того.  Так
замкнулося коло: врода й мучеництво.
   Вицокуючи зубами, Њвпраксiя перехилила  золотий  глек,  влила  в  келих
трохи вина, вiдпила, сподiваючись бодай трохи зiгрiтися.  Скинула  з  себе
недодерту iмператором  сорочку,  пожбурила  ПП  на  пiдлогу,  залiзла  пiд
хутряне покривало, зiгнулася,  мало  не  торкаючись  колiньми  пiдборiддя,
заклякла, намагаючись забутися. Цiлющiсть непам'ятi не приходила.  На  сон
сподiвань не було. Потрiскували  вогники  свiчок.  Мертва  тиша  лежала  в
темному палацi.
   Тиша давила на неП, може, тому й не почула нi шереху,  нi  шелесту,  нi
лоскоту босих нiг по кам'яних пiдлогах, майже вмерла вiд жаху, коли з обох
бокiв iмператорського ложа виникли з темряви зовсiм голi юнаки, бiгли  вiд
дверей, оббiгали ложе, охоплювали його, озвiрiло, хтиво тягнулися до  неП,
один, два, три, чотири, п'ять... Мов кинутi якоюсь злою силою,  посланi  й
насланi, може, й  поза  власним  бажанням,  може,  корилися  злiй  силi  й
аяочиннiй волi, боятися мали там, за дверима, тут не було для них  нiякого
страху, хiба що юнацька нiяковiсть, яку скинули разом з одягом, а тут мали
здолати швидкiстю, рiшучiстю, нахабством. Њвпраксiя  вмить  збагнула  свою
цiлковиту  безбороннiсть.  Не  мала   в   постелi   навiть   мiзерiкордiП,
подарованоП колись братом Ростиславом. Один раз захистилася, вдруге вже не
вийде. Та й що б могла вдiяти проти п'ятьох. Слаба iстота, обезвладнена  й
зрозпачена.
   - Стiйте! - гукнула до нападникiв.
   Вони мовчки рвали з неП покривало. Вхопившись з обох бокiв ложа,  кожен
тягнув до себе, тiльки це ще рятувало Њвпраксiю.
   - Не смiйте!!
   Смiли, знали свою безкарнiсть тут, у ложницi, велено Пм  недвозначно  й
погрозливо, мали вчинити  те,  до  чого  кликала  Пх  надсила.  Кублитися,
гнiздитися,  верлюжитися!  У  кубла!  У  ложа!  На  кораблi   розкошiв   i
невситимостi!  Iмператор  знав,  кого  посилати.  Дiяв   безпомильно.   Не
вiдступлять, поки не зроблять свого. Iнакше за дверима жде  смерть.  Голих
вiзьмуть у мечi твердi й суворi воПни.
   - Вiзьмiть ПП,- кричав вiн Пм, i всi  слухали.-  Вiзьмiть  ПП  так,  як
тiльки можете взяти, Пй не досить iмператора!  Цiй  розпусницi  нiчого  не
досить! Це всесвiтня блудниця!  Хай  здригаКться  пiд  вами  всiма!  Туди!
Швидко! Негайно!
   Њвпраксiя  знала,  що  це  кiнець.  Покривало  трiснуло,   розповзлося,
напасники побачили ПП тiло, ПП наготу, ПП всю. Тодi вона стрибнула  просто
на них, через них, за них, випручалася, вив'юнилася, забiгла за той  самий
поставець з вином, за яким уже ховалася вiд iмнератора, гукнула Пм  з  тою
владнiстю, на яку спромоглася в цю жахну хвилину:
   _-_ Стривайте! Чого вам треба?  Ви  хочете_  _взяти  мене?  Але  ж  вас
п'ятеро. Хто перший?
   Сама не вiрила, що може таке казати, але знала:  це  остання  надiя  на
порятунок. Тi п'ятеро, збившись в купу голих вiдворотних  тiл,  розгублено
мовчали. Справдi, хто ж з них перший?  Вони  не  вмiли  про  це  подумати,
iмператор теж забув. Хто ж?
   - Ви рицарi, а не пси,- кидала вона_ _Пм зневажливо й  погордливо.Перед
вами жiнка. I ваша_ _iмператриця._ _Хто може вважати себе найдостойнiшим?
   Справдi: хто? I чому той, а не iнший? Були просто  голi  й  молодi,  не
було тут нi походження, нi становища, нi ба- гатства, нi впливу.  Однаково
голi, з однаковими велiннями вiд iмператора.
   - Слухайте мене,- уже наказувала Њвпраксiя,- я даю вам вино. Ви повиннi
випити зi мною ось з цього iмператорського жбана. Iз  золотих  келихiв.  Я
питиму разом iз вами. Хто перший спорожнить свiй келих,  той  буде  перший
для мене. Принесiть менi он ту скриньку!
   Вони кинулися  всi  вiдразу,  усi  вхопилися  за  скриньку,  подаровану
iмператрицi косоплечим Кирпою, так донесли до ЊвпраксiП, поставили  Пй  до
нiг. Вона спокiйно вiдкрила Кириин подарунок, дiстала  золоте  дзеркало  й
глянула в нього, мовби була сама в ложницi  й  неквапливо  пiдбирала  собi
розтрiпане волосся. Тодi вiдкрила потайне дно.  Тьмяним  золотом  блиснули
довгастi вузькi келихи. Вона дiставала Пх  по  одному,  брала  лише  двома
пальцями, ста- вила коло келихiв iмператорських - один... два...  п'ять...
Лишався ще й шостий. Взяти й собi? Налити, випити, не знати бiльше нiчого?
Вiдчути  полегкiсть  навiки?   Глянула   на   тих,   жадiбних,   нахабних,
безсоромних, власне, уже й неживих, дотлiлих покидькiв свiту. Хiба  заради
таких варто вкорочувати собi вiку? Життя прекрасне, воно все в грi  чистих
сил, то чому ж вона маК вiдбирати в нього свою пречисту силу?..
   Наливала вино в  келихи  твердо  й  умiло,  налила  собi  у  величезний
iмператорський, саджений смарагдами й рубiнами, пiднесла його.
   - Берiть!
   Хапали,  штовхалися,  мурчали,   як   звiрi,   хлептали   наввипередки,
посуваючись до неП ближче й ближче, аби не втратити свого, аби  випередити
iншого, аби допастися першим, може, й не так у бажаннi  розкошiв  жiночих,
як милостi вiд iмператора. Вона  дивилася  на  них  поверх  свого  келиха,
дивилася холодними, примруженими очима, вiдступала поволi,  ждала,  чи  не
пiдвiв ПП Кирпа, чи не обманув його ромей з Тмутороканi, чи станеться  те,
на що вона сподiвалася, доведена до вiдчаю й безвиходi.
   Вони стали всi враз, мовби гуркнулися об камiнь. Ще були подивованi, ще
не вiрили своПй раптовiй закляклостi, ще стояли, а вже були  мертвi.  Тiла
Пхнi вбитi були отрутою, мозок ще дiяв, мозок  пiдказував  Кдине,  що  мiг
пiдказати цим сановним рабам, цьому послiду  людському,  мозок  пiдказував
просити, благати  прощення,  милостi,  милосердя.  Усi  вони  попадали  на
колiна, спробували повзти до ЊвпраксiП, лизали  холодну  кам'яну  пiдлогу,
вхлинали в себе виткi  рослини,  барвистих  птахiв,  чудернацьких  звiрiв,
викладених з рiзнобарвних мозаПк, вони ще не вiрили, що вмирають, хоч були
мертвi, ще не вскочивши до ложницi й не кинувшись на цю чисту й  неторкану
нiким жiнку. Отрута ромейська дiяла швидко й  безжально.  Судомило  члени,
вилазили з орбiт очi, чорнiли нiгтi. Њвпраксiя вже не  вiдступала,  бо  не
мала  сил.  Тремтiла  дрiбно-дрiбно,  як  осичина  в   безвiтряний   день.
Затиснутий у руцi келих перехилився, червоне вино лилося Пй  на  тiло,  на
стегна, на живiт; вона не зауважувала  того,  стояла  в  червоних  краплях
вина, з розширеними вiд  ляку  величезними  очима,  з  розтрiпаним  довгим
бiлявим волоссям, прекрасна й нiжна, мов янгол грiху й злочинiв,  i  такою
побачив ПП iмператор, який тихо прокрався до ложницi, сподiваючись на iнше
видовище. Вiн мовчки, хижо й умiло перестрибнув через мертвих, допався  до
жони, згрiб ПП в обiйми,  з  риком  i  гарчанням  понiс  до  лiжка,  келих
загримiв по пiдлозi, руки ЊвпраксiП звисли безсило, була мов  мертва,  але
Генрiх вже нiчого не помiчав, задихався вiд  захвату,  вiд  щастя,  i  тут
сталося мiж ними болiсне, тяжке, стидке й огидне...
   ЛIТОПИС
   IСТОРIЯ Й ЛЕГЕНДА
   ПодiП, навiть найвiрогiднiшi, у тi  вiддаленi  часи  часто  поступалися
мiсцем благочестивому обману. Iстину  шукали  в  словесних  запевненнях  i
вiроломних присягах. З поваги до минулого  намагалися  зобразити  його  не
таким, як воно було насправдi, а таким, як воно мало бути. Брехали королi,
брехали Кпископи, брехали  монахи-хронiсти,  усiх  затьмарили  брехливiстю
папи римськi, оголосивши пiдроблений  документ,  так  званi  "лжеiсiдоровi
декреталiП" про дар  iмператором  Костянтином  верховноП  влади  римському
Кпископу.Правди боялися, ПП  всiляко  ховали,  надто  ж  коли  йшлося  про
високих особистостей.
   Люттiхський Кпископ Отберт, який 1106 року написав панегiричну  iсторiю
життя iмператора Генрiха, здогадуючись, що  правда  рано  чи  пiзно  стане
знаною,  вирiшив  випередити  всiх  тих,  хто   дошукуватиметься   iстини,
зобразивши подiП з тою мiрою уяви, яка  була  вiдпущена  йому  природою  i
продиктована церковним лицемiрством:
   "В  опочивальнi  Генрiха  лежали  слiпi,  кривi,  всiлякi  болящi.  Сам
iмператор роззував Пх, укладав спати.  Вночi  вставав  i  вкривав  Пх,  не
остерiгаючись доторкнутися  й  до  тих,  хто  за  самим  характером  своПх
хворощiв бруднив постiль".
   Та незалежнi уми iснували за всiх часiв, i ось,  обурюючись  незграбною
брехнею Кпископа Отберта, подаК  до  нас  голос  його  сучасник,  полемiст
Гергог:
   "До участi в цих таПнствах була притягнута нова iмператриця, яка нiчого
про них не вiдала. Випробувавши цей культ нечестя i на iнших, i  на  собi,
попервах вона  мовчала  через  жiночу  сором'язливiсть,  а  коли  величина
злочинiв подолала жiноче терпiння, вона розкрила цю  справу  священикам  i
Кпископам i стала шукати нагоди для втечi".
   Писання Отберта названi "Iсторiя", гiрка правда Гергогова  занесена  до
реКстру легенд. Виходить, що легенди бувають правдивiшi за iсторiю.
   ВТЕЧА
   Нiжнiсть потоптано, сором вiдiбрано, гордiсть осмiяно - що ж  лишилося?
Мiж ЊвпраксiКю i Генрiхом розверзлася прiрва така безмежна, що годi було й
думати тепер чимось ПП заповнити. Життя цiлого не досить, а що К в людинi,
окрiм життя?
   Зрозпачена, безсила, змучена, Њвпраксiя плакала впродовж багатьох днiв,
не приховувала слiз,  зробила  своП  сльози  викликом,  погрозою,  зброКю.
Нiколи не гадала, що вистачить у неП мужностi на такий плач.  Хай  почують
усi! Хай побачать ПП пречистi сльози i вжахнуться вiд  того  бруду,  серед
якого живуть  разом  iз  своПм  iмператором!  Хай  ввiрветься  ПП  плач  в
бурмотiння Кпископiв, у скрипiння пер  у  монастирських  скрипторiях,  хай
заглушить вiн нахабне дзвенiння  зброП  й  iржання  войовничих  рицарських
кобилi Вона принесла цi дитячi сльози з далекоП далечi, iз  своКП  молодоП
землi, з молодою мовою i незатьмаревими звичаями. I  хоч  тiло  ПП  набуло
дорослостi, у душi лишалася дитиною, бо що таке  дитина?  Просто  маленька
людина. Так само як дорослий повинен вважатися дитиною великою. Цi  ж  тут
вихвалялися своПми старощами, .своПм триванням аж од  самого  Риму,  своКю
iсторiКю, а що мали насправдi? Бруд, ганьбу, нiкчемнiсть. I коли така Пхня
iсторiя, коли такий час, у якому вони тривають,  сповненi  пихи,  то  нащо
вони Пй? Вирватися, випручатися, вискочити!
   Куди i як - Њвпраксiя не думала i не вiдала. Не могла в_ _тi розпачливi
днi збагнути й того, що людина не може жити поза iсторiКю, як не  може  не
дихати. Та й не хотiла бiльше нiякого  знання,  бо  вже  переконалася,  що
знання - то гiркота, небезпека i  що  за  надмiр  знання  неминуче  пастас
вiдплата.
   Хотiла вирватися, втiкати, бiгти  свiт  за  очi.  Не  мала  помiчникiв,
нiкому не могла вiдкритися, навiть сповiдниковi  своКму  Бодо  не  сказала
нiчого, бо вже переконалася в його нещиростi  й  безсиллi.  Виборола  собi
недоторканiсть слiзьми, iмператор пiсля тоП ночi  смертi,  ганьби  й  болю
лякався,  видно,  ЊвпраксiП,  щосили  вдавав   заклопотанiсть   державними
справами, навiть Заубуш виказував всiляку поштивiсть, хоч плата  йому  вiд
iмператрицi завжди та сама: зневага й погорда. Сльози  ж  слугували  проти
всiх. Свiт закрутився в сльозах.
   Днi належали Пй.  Iмператор  вершив  iмперськi  суди,  приймав  послiв,
розсилав гiнцiв повсюди, закладав першi каменi майбутнiх замкiв,  палацiв,
соборiв, надто ж соборiв, бо  мав  збирати  в  них  люд,  не  давати  йому
розпорошуватися, забувати про державну  спiльноту.  А  ще:  iмператор,  як
завжди, готувався до вiйни, бо ж iмператори те й знають, що йдуть на вiйну
або повертаються з вiйни. У собори  людей  збирано  iменем  i  так  званою
всемогутнiстю бога, до себе ж iмператор прихиляти спiльникiв  мав  ласкою,
щедрiстю, панiбратством. Тому ночi гинули в гучних учтах, холоднi  похмурi
палацовi зали затоплювало криваве палання смолоскипiв, змерзлi  й  голоднi
барони з стуком-грюком падали за столи,  Кпископи  квапливо  благословляли
трапезу,  iмператор  вiдривав  перший  шматок,  вiдпивав  перший   ковток,
iмператриця теж мала сидiти поряд, бо так велiв звичай i вимагала держава,
яка вимагаК од усiх, нiкого не звiльняючи вiд обов'язкiв, i обов'язки  тим
тi вищi i обтяжливiшi, що вище стоПш ти в загальнiй  'iКрархiП,  аж  iнодi
здаКться, нiби немаК iКрархiП прав, iснуК тiльки iКрархiя обов'язкiв.
   Њвпраксiя сидiла на  учтах  заплакана.  Попервах  це  щоразу  бентежило
баронiв, бо де ж це бачено: iмператриця показуК всiм своП сльози! Та  учта
набирала  розмаху  й  розгону,  пилося  щедро  й   пожадливо,   Плося   ще
пожадливiше, червонiли морди,  хижо  виблискували  очi,  важко  падали  на
дубовi стiльницi набряклi кулаки, у заводiяпько-му  криковi  чорно  зiпали
роти, запановувало Кднання пиякiв, солiдарнiсть ненажер, спiльнота  темних
пристрастей,   роз-клекотанiсть,    роззухваленiсть,    розсвиняченiсть...
Згортали  зi  столiв  кухлi  з  пивом,   наПдки,   нахвалялися,   лаялися,
погрожували. Вискакували на столи, вигецували, топтали страви, посуд,  пiд
п'яний регiт намагалися поцiляти в голови, у пики, тi, хто  сидiв,  хапали
розтанцьованих, рвалв  за  ноги,  валили  разом  зi  столами,  у  грюкотi,
прокльонах, реготнявi все переверталося, свiт перевертався... Не  хотiлося
жити в такому свiтi, вiн вартий був хiба що слiз. Але обпилих баронiв  уже
не бентежили сльози iмператрицi, як то було на початку учти. Сприймали  ПП
заплакане личко як щось недоречне, дивне, чуже.  Навiть  не  дивувалися  -
обурювалися:
   - Iмператриця - i в сльозах?
   - Чому вона плаче?
   - Як смiК?
   - Тут нiхто не плаче!
   - Не повинен!
   - Не маК права!
   Генрiх  i  собi  iiiдкрикував  баронам.  Голос  у  нього  був  високий,
ляскучий, голос для вiдстаней,  голос  для  всiх  одразу  i  нi  для  кого
зосiбна. Принаймнi не для  неП,  нi,  нi!  Про  що  мала  говорити  з  цим
жорстоким i брудним чоловiком пiсля тоП наруги, якоП зазнала вiд нього?  I
що Пх Кднало? Iмперiя, спiльна безвихiдь чи ота страшна нiч смертi, ганьби
й жорстокого сорому? Генрiх намагався бути уважливим бодай на учтах, перед
баронами. Њвпраксiя була байдужа. Байдужiсть виказувала  навiть  у  своКму
плачi. Слiзьми, мов прозорою запоною, вiдгороджувалася вiд усього,  хотiла
вберегтися  вiд  ще  бiльшого  бруду,неминучого,   поки   ти   серед   цих
п'яно-зажерливих,_ _хижих,_ _невситимих.
   - Ви не прикликуКте мене до себе,ображався Генрiх.
   - Нi!
   - Не хочете бачити свого iмператора?
   - Було б злочином одривати вас вiд державних справ.
   - Це вдень, а вночi?
   - Вночi ви вриваКтеся без запросин.
   - Я просто приходжу, бо маю право. Iмператоровi належить усе.
   - Њ межа, якоП переступити нiкому не дано.
   - Що це за межа?
   - Людська душа. Серце. Туди нiхто не може пробитися  силомiць.  Хоч  би
мав усiх воПнiв свiту.
   - Менi здаКться, я зазирнув колись у вашу душу.
   - Сталося непорозумiння. Бiльше не буде.
   - Знайте ще й те, що всi шляхи до жiночого серця ведуть через ПП  тiло.
Тiло - це справдi фортеця, часом непереборна. Але ж  вiдомо,  що  думки  й
намiри мужа жона приймаК лише з любов'ю, доповненою тiлесно.
   - З любов'ю_ _ж!
   - А що таке любов? Невловимiсть, як i душа. Я не люблю невловимостей.
   - Вам бiльше до смаку брутальнiсть. Я вже зазнала, з мене досить.  Нашi
розмови не приведуть нi до чого. Нiщо вже не приведе.
   Вiн вiдступився. Не тягнув ЊвпраксiП на нiчнi зборища до крипти собору,
не вривався до ложницi, знов залiг у своКму безсиллi, збирав  сили  на  цю
жiнку, тим часом давши Пй спокiй.
   Була вже зима. Майже без морозiв, якась несправжня, iнодi  вночi  падав
снiжок, до ранку залягав у ровах, на_ _вежах_,_ на покрiвлях, але  вiдлига
з'Пдала його за день, i земля знов була гола, голий камiнь,  голi  дерева,
усе мов суцiльне здригання. Було самотньо, сумно, тяжко, нестерпно тоскно.
Хотiлося завалистих, безгучних снiгiв, у яких вмирають  всi  вiдголоси,  i
великого червоного  сонця  над  ними,  спокiйного  i  приступно-лагiдного.
Вкутана  в_  _м'якi  снiги  далека   рiдна   земля   i   ледь   притрушена
олив'яно-сiрим, мовби цокiтливим  iнеКм,  ця  кам'яниста  пустеля,  уся  в
холодних корчах з маленьким  кривавим  сонцем  у  пронизливо-мерзлякуватих
безмежностях. Скiльки й жила Њвпраксiя в цiй землi -  сонце  щоразу  мовби
малiло й малiло, загрозливо й  недвозначно,  так  нiби  наближався  кiнець
свiту. Та молода  жiнка  чи  й  спроможна  вiдчути  вимiри  свiтовi,  зате
розтривожено вловлюК безжальне вкорочення  власного  життя,  що  впiйманою
птицею зiщулюКться, стискуКться й малiК, мов  оте  чуже  сонце  на  чужому
небi.
   Що роблять чеберяйчики, коли Пм сумно?..
   I хоч не цвiла весна,  не  кликали  пташиним  спiвом  зеленi  лiси,  не
стелилися просонценi дороги, нiщо не вабило до мандрiв, Њвпраксiя запрагла
прогулянок, подорожувань, знайомства  з  близькими,  а  то  й  вiддаленими
краями.  Воля  iмператрицi  священна.  Що  може   стати   на   завадi   ПП
щонайнесподiванiшим забаганкам? Iмператор  сам  випроводжав  Њвпраксiю  зi
ШпеКра, тодi зустрiчав у Вормсi, жваво обговорював  напрямки  ПП  мандрiв,
розсилав гiнцiв iз велiнням, аби належно прийняли iмператрицю там  i  там;
видiлено  було  великий  почет,  вiдправлено  обози  з  припасами,  везено
скарбець з iнсигнiями й коштовностями  iмператрицi.  Невiдлучно  був  коло
ЊвпраксiП нестарiючий  вузьконосий  абат  Бодо,  якого  не  збентежило  нi
розкриття iмператрицею злочинних нiчних  таПнств  Генрiха  й  Заубуша,  нi
безсилля зарадити будь-чим.  I  не  вiдступався  вiд  свого  сповiдництва,
вперто, тупо, з вiдразливим сластолюбством допитувався в нещасноП жiнки на
сповiдi:
   - Чи ти робила, як це мають звичай робити деякi жiнки?
   Не соромився слiв, здатних зробити розпусною найчистiшу душу,  брав  Пх
уже готовими з покаянноП книги вормського Кпископа Бурхарда "Corrector", а
той, складаючи свою безжально-цинiчну книгу,  яку  радив  сповiдникам  для
бесiд з прихожанами про Пхнi грiхи, виправдовувався тим,  що  у  Вормськiй
КпархiП занепадаК моральнiсть.
   Щойно залишаючись вiч-на-вiч зi своПм духiвником, Њвпраксiя вже  знала,
що почуК щось святенницько-хтиве. А  що  могла  вдiяти  вiддана  в  наругу
спершу маркграфовi, тодi iмператоровi, а ще  боговi,  церквi,  ПП  слугам,
оцьому вузьконосому абатовi, приставленому до неП вже й не богом, а  всiма
дияволами свiту!
   Хотiла позбутися абата, пишного почту, всього супроводу, металася  туди
й сюди по ФранконiП, по ШвабiП, по БаварiП.  Не  могла  нi  вирватися,  нi
втекти, нi забутися. ПП зустрiчали, перехоплювали,  усi  прагнули  мати  в
себе таку високу гостю. Барони-кроволюби влаштовували на честь iмператрицi
турнiри й лови. Лилася кров людська й звiрина. Барони  жували  м'ясо  коло
дикого вогню, розкладуваного серед камiння. Вогонь рвався з каменю,  а  ПП
душа рвалася звiдси, вiд цих рицарiв, вiд Кпископiв,  пурпурових,  мов  те
вино, що ним  обпивалися,  вiд  кострубатих  замкiв  i  камiнноП  тяжкостi
соборiв.

   Опинитися  б  у  своКму  недосяжному  дитинствi,  стати   вiльною   вiд
прискiпливостi запитань, провин i лякiв! Але свiт був безжальний  до  неП.
Свiт, сповнений таКмниць, нещасть i  болю.  Може,  бiль  даний  людинi  як
сторож i опiкун життя? Без болю й самого життя не було  б.  Навiть  дерево
вiдчуваК бiль. Навiть камiнь. А  страждання?  Чи  всьому  сущому  судилися
страждання?
   Iшли свята зимового дерева. Дерево хвали, святощiв, здоблене,  радiсне,
яснiло серед смуткiв i  нещасть,  простий  люд  впивався  пивом,  втiшався
повiльним спiвом, ще повiльнiшими танками - хоппельдейом, рiдеванцом. Однi
кружляли довкола  прикрашеного  дерева,  другi  притупували,  приляпували.
Знали цi люди неволю, биття, голод. Було Пх завжди забагато, аби наПдатися
досхочу. Але не  заламувалися,  не  впадали  в  розпач,  уперто  громадили
камiнь, вибудовували села, городи, замки, собори, вмiло прикрашали  камiнь
зображеннями овочiв, квiтiв, чужих i своПх святих, мили, чистили,  шкребли
- неоковирнi, неповороткi, але роботящi, впертi, ласi на чуже, жадiбнi  до
життя, спраглi продовження свого роду.
   Клали дiтей спати пiд колисками, щоб  сховати  вiд  злоП  Перхтель,  на
роздорiжжях виставляли вiвсяну кашу для безжальноП Берти з залiзним носом:
хай бачить, що люд не Псть скоромного, бо ж вiдомо, що  Берта  розпотрошув
нескоромленi животи й  набиваК  Пх  сiчкою.  Аби  досягти  в  новому  роцi
бiльшого, нiж торiк, сiдали,  перепоясанi  мечами,  на  покрiвлях  або  на
волячих шкурах  на  перехрестях  дорiг.  По  селах  водили  Клаппербока  -
перебраного в козлячу шкуру чоловiка з дерев'яною головою.  Го-го,  козел,
го-го, сiрий! Спiвали про якесь гiрське царство, куди не залiтають вiтри й
де не плющать дощi, такi остогидлi в долинах. Було  в  цьому  всьому  щось
вельми гарне, чисте й  невинне.  ЊвпраксiП  хотiлося  смiятися  й  плакати
водночас. А то зiскочити зi своКП бiлоП iмператорськоП  кобили,  сплестися
руками з отими розвеселено-неаграбними, заспiвати  й  собi:  "Бiла  кобила
березу везла, на льоду впала та й розбила.  З  гори  покотилась,  на  пень
настромилась..." А в баронських замках знов нескiнченнi  учти,  виснаження
величчю, нестерпна запобiгливiсть. Там вiрили в чуда, перебирали без кiнця
сни, лякалися невиразних  жахiв,  кожен  замок  мав  своП  легенди,  своПх
привидiв, своП кошмари. Десь когось убили, замучили,  втопили,  розрубали,
на  шмаття,  задушили,  десь  хтось  щез  безслiдно,  щоб  з'явитися  саме
сьогоднi, саме пеП ночi, саме тут, саме... Лякали ПП, а не  було  страшно.
Страх був позаду, у поверненнi, у  неможливостi  уникнення  своКП  долi  -
гiркоП долi. А названо ж ПП ЊвпраксiКю - Щасливою, а  тут  -  Адельгейдою,
мовби для усталення нерозривностi з  усiма  отими  Адельгейдами,  що  були
iмператрицями, жили в пишнотi, похованi в пишних  iмператорських  криптах,
увiчненi в книгах i на золотом писаних мiнiатюрах. Думка загубитися  серед
цих людей викликала в нiй жах.
   I ось тодi вночi прийшли до неП чеберяйчики i сказали:
   "Втiкай!" Не знала, де вона i в який бiк маК попровадити свого коня. Не
вмiла осiдлати коня, та й не годилося  iмператрицi  самiй  це  робити.  Не
бачила чеберяйчикiв, не була певна, що то вони, але виразно чула голос,  а
хто б ще мiг його подати? Батько?  Забув  про  доньку  в  своПх  державних
турботах i вiчнiй змаганинi  з  ласими  до  волостей  племiнниками.  Мати?
Впивалася своПм князiвським становищем, як солодким  трунком,  забула  про
все: звiдки вийшла, кого привела на свiт. Журину не  вберегла.  Косоплечий
Кирпа, може, скльований десь хижим птаством пiсля невдалоП битви.  Був  ще
Журило. Лякалася згадки про нього. Ховала пасмугу вiд ножа на правiй руцi.
Виказала себе вiдразу, пiсля вже не змогла втримати дружинника коло  себе.
А вiн сказав на прощання: "Золотi  твоП  очi,  ЊвпраксiК!"  Не  вiн  тепер
подавав голос, не вiн, хоч i сказав отодi про золотi очi...
   Тодi лишилося тiльки одне: чеберяйчики.  Повiрила  вiдразу,  сповнилася
рiшучiстю, вiдвагою, не  ждала  ранку,  зiбрала  своП  коштовностi,  взяла
iмператорськi iнсигнiП, десь когось знайшла, розштовхала, збудила, звелiла
коротко: "Коня менi!" Знетямлений чоловiк робив, що велено, осiдлав, помiг
забратися в сiдло, тримаючи коня  за  вуздечку,  довiв  до  брами,  мовчки
махнув сторожi, вклонився услiд. Бо ж iмператриця! А всi  ПП  забаганки  -
священнi. Куди поПхала, чи надовго, чому вночi, чому сама? Хто б  те  змiг
спитати. Вранцi вiсть про несподiваний вiд'Пзд iмператрицi сполошила всiх.
   Абат Бодо клекотiв од лютi, хоч i вiдав, що вiд бога нiхто не втече. Як
то? Випустити слабу жiнку самотню,  без  супроводу,  серед  ночi?  А  вона
поПхала, не порадившись зi своПм духiвником, не спитавши  його  думки,  не
натякнувши навiть? Пiдступнiсть i невiрнiсть  -  iм'я  твоК,  жiнко!  Абат
кинувся  до  господаря  замку.  Червономордий  барон,  хоч  i  збентежений
несподiванкою,  усе  ж  намагався  вдати  спокiй.  Iмператор?  А  що  йому
iмператор? Просив прийняти iмператрицю - було  зроблено.  Схотiла  поПхати
деiнде, то й хай. Три речi людина може вважати своКю власнiстю: багатство,
тiло й час. Коштовностi Адельгейда взяла, тiло своК мав завжди при собi  i
може обдарувати кого захоче, часом своПм теж порядкуК,  поки  й  жива.  Не
остерiг ПП духiвник? Га-га, дух божий понад землею лiтаК,  обiйдеться  без
абата Бодо!
   Все ж квапливо споряджено гiнцiв навсiбiч, послано тривожне звiдомлвння
Генрiху.  Зникла  iмператриця!  Пропала,  втекла,  щезла!  Де  шукати?  Як
наздогнати? Що з нею? Чи жива?
   А Њвпраксiя гнала коня наослiп, болiли  Пй  стегна  вiд  пiдскакування,
земля Пздила на боки, чорний страх бив iз гiр,  з  долин,  звiдусюди,  все
було вороже, весь свiт був ворожий до втiкачки,  бо  втiкачi  не  належать
нiкому, Пм судилося переслiдування, гонитва, погрози, поневолення, коли  й
не смерть. Проти втiкача завжди i земля, i небо, i люди, i  боги;  втiкачi
викинутi а життя, в iснування, вони роблять це добровiльно, не  витримавши
примусу й упослiджень, з якими iншi миряться впродовж цiлого життя.  Щастя
- у втечi, у волi, у непiдвладностi! Свiт широкий - воля! Куди ноги несуть
i куди очi дивляться. Втiкати, втiкати, втiкати вiд усього: вiд принижень,
вiд визискiв, вiд ганьби, вiд голоду, вiд жорстокостей, вiд богiв i царiв,
од самоП смертi! Куди втiкати, нiхто нiколи не знаК. Туди, де нас нема. Де
земля товща. Де хлiб пишнiший. Де м'ясо жирнiше. Може,  через  те  втiкачi
ловляться, Коли й не людьми, то смертю...
   Њвпраксiя не хотiла вмирати. Жити!  У  сонцi,  у  травах,  у  пташиному
щебетi, у мiсячному сяйвi. Жити! Молилася в душi не знати й  кому.  Сховай
мене!  Не  дай  мене!  Порятуй  мене!  Вiдiшли  додому.  Не  належала   до
невиразного племенi втiкачiв з невизначенiстю Пхнiх мандрiв.  Знала,  куди
втiкати. Додому! До рiднизни! На схiд сонця! До свого сонця -  великого  й
прекрасного! А це маленьке нехай лишаКться тут. Кожному своК  сонце  миле.
Додому! До КиКва! Була малою, дурною, необачною, покинувши свою землю.  Не
мала часу нi для каяття, нi для жалю. Додому!
   I  тодi  побачила  першого  чеберяйчика.  Першого  -  i  вперше.  Стояв
попереду, далеко чи близько - не збагнеш. Був якраз на  путi  в  коня,  на
його бiгу, мав би потрапити пiд копита - ве лякався. У непробивнiй темрявi
ночi свiтився, нiби мав на собi  сонячний  промiнь.  Такий  маленький,  що
сховався б у жолудевiй шапочцi, видався ЊвпраксiП бiльшим за все довкола -
чи то вiн миттю побiльшав, затуливши собою пiвсвiта, чи  вона  змалiла  до
його розмiрiв i вiдбула мандрiвку туди й назад, до чеберяйчика i  знов  на
коня в одне змигнення она, як та свята Бригiтта, що  здiйснила  подорож  з
IрландiП до IталiП, встигнувши лиш раз моргнути.
   Який вiн - старий, молодий, як зодягнений, як  стояв,  як  дивився,  не
могла помiтити. Вдарила Пй у серце  його  лагiднiсть,  вразив  тихий,  але
виразний голос, голос був молодий i мова молода, рiдна, забута-презабута.
   - Отак i Пдь,- сказав чеберяйчик. I махнув рукою. Бо  мав  руки,  ноги,
все як у людей, тiльки поменшене. Адже мала дитина  маК  в  собi  все,  як
доросла людина, а очi Пй даються вiдразу на все життя - вони  не  ростуть,
не бiльшають, К такi, як Пх дано. У  чеберяйчика  теж  були  людськi  очi.
Великi, гарнi, може, й чеберяйчика не було, а самi тiльки очi? Золотi.  То
не в неП золотi очi, а в чеберяйчика. Журило помилився, сказавши:  "Золотi
твоП очi, ЊвпраксiК!"
   Џхала далi бея страху, бо сяяли  Пй  попереду  золотi  очi,  чеберяйчик
мовби вiдбiгав перед нею, вiдсовувався, вiдлiтав, був як гори, як  лiси  -
всюдисущий, добрий, турботливий.
   - Як це ти можеш? - спитала вона його.
   - Я не той, я iнший,- вiдповiв Пй чеберяйчик.- Перший лишився. Там,  де
ти його бачила.
   - А ти ж який?
   - ...цятий.
   - Скiльки ж вас?
   - ...сот i тисяча. Скiльки треба, стiльки й буде.
   - I вам не страшно тут?
   - Ми не вiдаКмо, що то таке.
   Вона Пхала далi,  чеберяйчики  значили  Пй  путь,  виходили  з  лiсових
горiхiв, виступали з серцевини дубiв, iз сирого кореня, з палого листя,  з
трави-переступня. Коли переПжджала через рiки, потiшали ПП пiсенькою:  "Ой
пiд мостом риба з хвостом, а  на  мостi  молода..."  Коли  треба  було  Пй
перепочити, проганяли вiд ЊвпраксiП несплячки, насилали на неП  дрiмливицi
й сонливицi. Коли хотiла Псти,  давали  Пй  золоту  хусточку,  вiд  одного
помаху якоП розчинялися брами замкiв i городiв. Коли хотiла  мiняти  коня,
приводили  сiру  козу,  примовляли:  "Козо,  козо,  сере-пенися!"  З  кози
сипалося золото. Њвпраксiя купувала нового коня, а коза все була цiла. Бив
мороз - чеберяйчики заводили сумовитоП: "Сьогоднi рiчечка бистрою йшла, на
завтра рiчечка тихенька. Притиснув ПП лютий мороз. Сьогоднi Пракся  весела
була, на завтра Пракся смутненька. Обняла ПП чужина..."
   Вiдстанi, пустища,  ворожнеча,  порожнеча...  У  лiсi-недоборi  блудило
блудцiв сiмсот молодцiв i чотири. А всi вони - чеберяйчики.
   Серед безлюддя й безгомiння  постала  перед  Њвпрак-сiКю  скляна  гора.
Свiтилася прозорiстю, сяяла небесно, а ставало  чомусь  страшно.  Зляканий
кiнь  густо  перебирав  ногами,  визмiював  тугу  шию,  ловив   засльозено
прекрасним оком погляд своКП несамовитоП вершницi.
   Вона спитала чеберяйчикiв:
   - Об'Пхати?
   - Џдь прямо.
   Кiнь не йшов. Не свiй кiнь -  чужий,  лякливий  i  зрадливий.  Вона  що
спитала:
   - Може, об'Пхати?
   - Прямо Пдь!
   - А як спробувати?
   - Џдь, як кажемо.
   Кiнь не йшов. Втрачалося те, що не вертаКться нiколи: час. Час належить
людинi або не належить. Чеберяйчики тут безсилi. Вони  заплакали  золотими
слiзьми з золотих очей, сказали ЊвпраксiП:
   - Прощай.
   I опинилися в рiднiй землi, де Пх не дано нiкому бачити, але  про  Пхню
присутнiсть вiдають усi.
   А  Њвпраксiю  вже  наздоганяли.  Прискакали   захеканi,   перестрашенi,
розгубленi, безпораднi, мовби аж добрi. Наздогнали, затримали,  завернули.
З належною поштивiстю, з  поклонами,  з  перепросинами,  з  запобiганнями.
Iмператор  виПхав  навстрiч   жонi.   З   першими   князями   iмперiП,   з
архiКпископами, Кпископами, рицарями. Всi хотiли  цiлувати  Пй  руку.  Сам
iмператор цiлував руку Адельгейдi. Грали лютнi,  кричали  рицарi,  били  в
щити вiд радостi.Знайшлася, знайшлася! Порятована, вибавлена!  Скакали  за
нею кiлька днiв. Далеко встигла вiдбiгти. Далеко, але не задалеко.  Втекти
не дано нiкому. Хоч пробують многi. Людина слаба. Це  стверджують  найвищi
князi церкви. Адельгейдi скаже про це вузьконосии абат Бодо. НагадаК Що  К
людина? Очеретина шд вiтром. Њвпраксiя чула й не  чула.  Слаба?  Але  вона
може бути твердою. Може й повинна!
   Сидiла коло коня, плакала, кiнь пирхав обдавав теплом з нiздрiв,  мовби
спiвчував. Безглуздя! Безумство!
   Iмператор зiстрибнув з коня, нахилився, цiлував ПП руку.

   - Ваша величнiсть, що сталося? Безглуздя,  безумство!  А  може,  просто
заблукала? I не було нi чеберяйчикiв, нi золотих Пхнiх  очей,  нi  скляноП
гори, нi золотих слiз?
   - Ваша величнiсть, вас шукали цiлий тиждень!
   - Я.мала подвiйну насолоду вiд голоду й самотностi.
   - МоК серце обливаКться...
   - У вас в серце?

   - Ваша величнiсть, я прошу вас... Сiдайте на коня...
   Вам дадуть нового... Iмперiя дивиться на вас...
   - А менi? Теж дивитися на неП?
   - Iмперiя не даК спокою. Вимушений  покинути  вас.  В  IталiП  бунтують
графи. Матiльда знов плете своП сiтi. Я повинен Пхати до IталiП... А ви...
   - А я?
   - Ви затримуКте мене своПми...
   - СвоПми - чим?

   - Так своПми витiвками. Я - iмператор. Я не можу
   витрачати свiй час. Вiн належить iмперiП.
   - А що належить менi? Коли вам належить iмперiя,
   то, може, менi належить бодай мiй власний час?  Генрiх  глянув  на  неП
стомлено, майже благальноП
   - Я вимушений... Iталiя... Сподiваюся, що ви поПдете
   Џхав на конi  недбало  зсутулений,  якийсь  мовби  байдужий  До  всього
довкола, водночас заклопотаний i втомлено-добрий. Чи можуть  байдужi  бути
добрими?
   Усе  життя  метався,  воював,   боровся,   знемагав.   Тодi   спробував
заспокоПтися,  втомившись  i  вичерпавшись.  Прикрашав  собори,  сидiв   у
скрипторiях, дивився, як _пе_реписують i оздоблюють книги, закохався в  цю
руську княжну, зробив ПП  iмператрицею,  побачив,  що  не  здолав  молодоП
жiнки, знову мав кидатися в биятику,  бо  не  лишалося  для  нього  iншого
щастя. ЗагарбаКш багато - не втримаКш нiчого. Така доля всiх завойовникiв.
   ...Повернувся до того самого замку, з  якого  Њвпраксiя  втiкала.  Була
дика учта, бо нiчого iншого вигадати нiхто  не  вмiв.  Iмператор  не  пив,
берiг сили, сподiвався на чудо, хотiв узяти iмператрицю тут, у цьому замку
пiсля втечi, впiйману спiймати ще бiльше, назавжди, навiки, ввiйти в  неП,
як у завойований город, ввiйти в серце, в душу. Коли повiв ПП до  ложницi,
вона спокiйно сказала:
   - Можете взяти мене лише силою.
   Вiн збив ПП з нiг, вона зламалася, впала на постiль, дивилася на  нього
ненависно,  з  огидою  й  вiдразою,  Генрiх  стояв  ледь   нахилений   над
Њвпраксiвю, золотий ланцюг телiпався йому на впалих грудях, пожадання било
йому очей, але якесь дивне, мовби летюче, пронизувало йому очi,  пролiтало
крiзь нього всього невловимою хвилею, вiдлiтало,  нiчого  не  зоставляючи,
окрiм пустки.
   Iмператор застогнав, тяжко зворухнувся i  пiшов  до  дверей.  Њвпраксiя
мовчала. Мала б стогнати вона - хто почуК?
   У замках на  людей  налягають  сни.  Снам  нiкуди  подiтися,  задавленi
каменем, вони гнiтять людину,  знестямлюють  ПП,  лякають  або  ж  ваблять
нездiйсненнiстю. Вночi Њвпраксiя побачила сон. Ту  саму  ложницю,  в  якiй
спала, те саме ложе, тiльки пiднесене вище, на зрiст людини.
   ...Стояла на ложi у довгiй сорочцi, з  довгими-предовгими  рукавами,  а
внизу, ледь  дотягуючись  поглядом  до  ПП  нiг,  безпорадно  й  несмiливо
тупцював Генрiх, невмiло простягав угору довгi своП руки, але не до неП, а
до маленькоП дiвчинки, яка теж стояла на ложi, у такiй самiй сорочцi, як у
ЊвпраксiП, власне, й не дiвчинка, а маленька Њвпраксiя,  ще  безмовна,  ще
лиш у лепетаннi, i Генрiх тягнувся до малоП,  незграбно  тупцював,  врештi
вхопився за  ПП  рученята,  потанцював  довкола  ложа,  приспiвуючи.  Тодi
маленька Њвпраксiя несподiвано  випручала  своП  рученята  i  кинулася  до
ЊвпраксiП великоП i промовила: "Ма!.." I Њвпраксiю всю затрясло: дитя,  ПП
дитя! Вона вiйнула довгими рукавами, хотiла простягнути дитятi  руки  i  з
жахом вiдчула, що не маК рук. Рукави були порожнi...
   Прокинулася вмить, лежала, задавлена жахом, тодi  стрепенулась,  ожила,
засмiялася в темрявi сама до себе, до ночi, до простору, до всього сущого.
Бо почула, як круглиться в нiй плiд.
   У нiй - життя! Що Пй до якихось там високих справ? Вона в собi - земля,
держава, влада, всесвiт, вiчнiй. Як не розумiють  цього  чоловiки?  I  якi
жалюгiднi вони в своПх намаганнях виказати свою силу. Прагнучи вивищитися,
лише принижуються. Може,  й  вона  пiшла  навстрiч  невиразним  домаганням
Генрiха тому, що сподiвалася на його незвичайнiсть, вищiсть,  пiднесенiсть
над щоденнiстю, над брудом, над ницiстю. Не  терпiла  ницостi  ще  змалку,
хотiла б жити в свiтi чеберяйчикiв, вичаруваних доброю Журиною з  небуття,
бо хто бодай раз зазнаК щастя зазирнути в  чарiвливий  свiт  чеберяйчикiв,
той навiки втратить охоту до життя звичайного.
   Вона зготовлялася до незвичайного. Несла в собi життя, дарувала свiтовi
дитя - сама ще дитина.
   Буде ще одна Њвпраксiя, так само вродлива, але щасливiша, зазнаК  щастя
сама, даруватиме щастя i радiсть усьому сущому. Полями Пде - поля  лелiють
вiд неП, лiсами Пде - лiси зеленiють вiд неП,  понад  рiками  Пде  -  рiки
шумлять вiд неП.
   На ранок дала знати  Iмператоровi,  що  хоче  з  ним  говорити.  Генрiх
з'явився знахабнiло-зрадiлий. Мова ЊвпраксiП була коротка:
   - Ваша величнiсть, священний стан  мого  здоров'я  не  дав  менi  змоги
взимку супроводжувати вас в далеку дорогу.
   Iмператор знетямлено дивився на неП. Не вiрив. Не наважувався повiрити.
Може, энов налягла на нього глухота?
   - Ви справдi сказали те, що я почув? - спитав з  незвичною  для  самого
себе несмiливiстю.
   Њвпраксiя не вiдповiла. Слухала, як круглиться в нiй плiд...
   ЛIТОПИС IМПЕРАТОРСЬКИЙ
   Коли влада опиняКться в руках воПнiв, тодi  вона  створюК  вiйни,  яких
потребуК для свого iснування. Про iмператора казано так: "Вiн узяв залiзну
зброю, сiв на чорного коня i поПхав на вiйну". На вiйну або з  вiйнибiльше
нiкуди, бо iмператора й тримають можнi лише для того - як тримають бойових
коней. Iмператор, попри його високе становище, живе, як сорока на  гнучкiй
лозi: довго на  мiсцi  не  всидить.  У  чому  суть  володарювання?  Звати,
вгадувати, передбачати, встигати, не давати пiдняти  голову,  втихомирити,
вгамувати,  подавити.  Генрiх  метався  все  життя   -   i   не   встигав,
запiзнювався, подiП випереджали його. Iнодi йому щастило навiть тодi, коли
здавалося,  що  вже  все  втрачено.  Так  було  в  час  сутички  з   папою
Гiльдебрандом. Тодi простий саксонський люд, усi тi,  кого  iмператор  так
безжально покарав за повстання  проти  нього,  несподiвано  стали  на  бiк
Генрiха, допомогли йому  звалити  найстрашнiшого,  найзапеклiшого  ворога.
Чому пiшов за ним простий люд, Генрiх не знав. Не мав часу  для  роздумiв.
Iдуть за ним - отже, з ним. I так буде i бути маК завжди.
   Але пiшли охоче тiльки проти Гiльдебранда. Мабуть, побачили загрозу для
себе ще бiльшу,  нiж  од  iмператора.  Знехтували  навiть  вiрою  в  бога,
посланником якого вважався папа, бо нiщо не викликаК такоП стривоженостi у
вiруючих, як наявнiсть у намiрах церкви вiдвертих зазiхань на владу та  ще
й па свiтову. Коли князi церкви не йдуть за вiрою, а пiдкоряють  ПП  собi,
своПм потребам, тодi народ повстаК i проти них, i проти самоП вiри. Хоч  i
неусвiдомлено, люд ПП  е  мiг  простити  Гiльдебранду  намагань  розхитати
держави. Бо тодi б тисячi мiсцевих тиранiв  умить  скористалися  слабкiстю
верховноП влади.  Лiпше  мати  одного  короля,  нiж  тисячi  нестримуваних
феодалiв.
   Вiдчуття i розумiння власноП величi живе  в  народi  спервовiку,  народ
знаК також, що велич вимагав зусиль. Не можна дозволити  роз'Кднати  себе.
Дрiбнi землi завжди наповненi дрiбними людьми, пройдисвiтами,  ошуканцями,
чварами, негiдними пристрастями.  Людську  моральнiсть  i  запас  сил  для
майбуття найбiльше збираК i оберiгаК сильна держава, а не окремi городи  й
князiвства, на якi хотiв розбити  всю  Њвропу  папа  Григорiй-Гiльдебрапд.
Сподiвався на пiдтримку феодалiв, а пiдняв проти себе весь люд, який пiшов
за iмператором Генрiхом.

   Це була прикра несподiванка для папи. Протягом вiкiв  церква  не  знала
супротивникiв, невiгластво було  надто  безумовним,  покiрливiсть  занадто
рабська, вiра - занадто слiпою. Нiщо не вказувало па  змiни,  не  вiщувало
настання нових часiв, тому папа так,  сказати  б,  нахабно  замахнувся  на
всезагальне панування, уже наперед смакуючи звитягу.
   Гiльдебранд завчасно святкував перемогу. Матiльда Тосканська нестримною
запопадливiстю своКю  доконала  свого  улюбленого  папу,  вигукнувши:  "Ви
повиннi насолодитися цим папством, яке дарував вам бог!"
   Слова iнодi мають злi  крила.  Розлiтаючись,  вони  поверчтаються,  щоб
убивати. Слова захвату  Матiльди  ТосканськоП  стали  передвiсником  згуби
Гiльдебранда.
   Генрiх вважав, що то вiн подолав папу. Залишив у  Римi  свого  власного
папу Климента, повернувся до ГерманiП,  але  щось  сталося  незбагненне  в
IталiП: по смертi Гiльдебрандового наступника  Вiктора  з'явився  ще  один
папа, назвався Урбаном; виходило так, що саме вiн - справжнiй, а Климент -
антипапа,  самозванець,  без  влади,  без  впливу,  без  значення.   Рожер
Сiцiлiйський визнав себе ленником Урбана, зрадливi римляни  теж  стали  на
його  бiк.  Урбан  урочисто  в'Пхав  у  апостольську  столицю,  а  Климент
вимушений був ганебно втiкати до Равенни. Матиьда Тосканська,  яка  вперто
стояла  па  боцi  пап,  ворожих  Генрiховi,  звабила  своПми  незлiченними
багатствами молодого баварського герцога Вельфа, такого скупого, що заради
смачного  обiду  мiг  перебратися  через  щонайвищi  гори.  Молодий  Вельф
одружився з пiдстаркуватою тосканською графинею, ворожi iмператоровi  сили
IталiП з'Кдналися з усiма непокiрливими, що купчилися у Верхнiй  ГерманiП;
простий люд байдуже спостерiгав цi чвари, не мав з кого вибирати, усе йому
було вороже,  чуже,  усе  гнiтило,  намагалося  урвати,  здерти,  обкласти
данинами, яких назбиралося вже стiльки, що несила i перелiчити.
   Данини  звалися:  поволове,  поральне,  плугове,  сторожове,   подимне,
помiчне, подушне, повозове, подворове, разове, мостове, поборне, переводне
(в горах i пущах), митне, позовне,  присяжне,  торгове,  ланове,  польове,
лiсове, станове, рогове, пiший слiд, погоня,  пiдвода,  просiка,  нарубне,
чопове, обiднК, млинове (вiд водяних млинiв), сухомельщина  -  од  млинiв,
порушуваних вiтром, кiньми або волами. А ще ж треба було годувати  ловцiв,
стрiльцiв i  так  собi  молодцiв,  iти  до  iмператорського  й  земельного
ополчення, купувати для себе зброю,  вмирати,  гинути,  а  за  що?  Казано
завжди, що iмператор вирушаК захищати iстину, виборювати правду. Ось  там,
у IталiП знову збунтувалися  графи,  Кпископи,  сам  папа  -  i  Пх  треба
покарати.
   Iстина - по сей бiк Велетенських гiр, неправда - по той. Смiшна правда,
яка обмежуКться горою або рiкою.
   Люд не йшов за iмператором. Надто довго веде вiн вiйни, занадто  багато
вбитих. Вже й не знати, кого бiльше - вбитих чи живих - i над  ким  Генрiх
iмператор. Вбитi не хочуть самотностi, вони вимагають вiд iмператора,  щоб
вiн збiльшував ПхнК число. Окрiм того, iмператор  гаразд  вiдав,  що  слiд
остерiгатися розмноження простого люду,  бо  заколоти  -  завжди  наслiдки
занадто великоП його лiчби. Дiтей треба вiдбирати й посилати на вiйну,  на
смерть, на знищення. Ще стародавнi знали: що менше любиш дiтей,  то  дужче
вiдданий державi. Справжнiй чоловiк повинен сидiти  на  бойовому  конi.  А
серед справжнiх найперший - iмператор. Генрiховi  лишалася  тiльки  вiйна;
шпiльмани, яких годував i поПв, склали про нього глузливу пiсеньку,  i  та
пiсенька пiшла гуляти повсюди, мовляв, наш iмператор не мав гумору  нi  до
арфи, нi до роздавання перснiв, нi до розкошiв  з  жiнкою,  нi  до  спокус
свiту. До чого ж мав гумор i охоту? До вiйни, лиш до  вiйни.  А  на  вiйну
нiхто не хотiв iти з iмператором.
   Генрiх злостився, лютував, скаженiв. Люди найбiльше пам'ятають  невдачi
й умить забувають про успiхи, Пм досить було повалити Гiльдебранда, й вони
вспокоПлися, а вiн, iмператор, хотiв позбутися папства, цього злого  духа,
який не маК тiла й лякав лиш забобонних,  тодi  як  розумнi  люди  мали  б
смiятися з нього. Iмператор вимушений був запобiгати ласки в своПх графiв,
баронiв, Кпископiв. У хронiках писано: "Вiн вспокоював Пх солодкiстю дарiв
i приКмнiстю обiтниць". Ще писано: "Приймав усiх  приязно,  а  серце  йому
було повне сичливих змiй". Не проганяв нiкого, не вiдмовляв нi в милостях,
нi в захистi, нi в ласцi: анi постарiлим  воПнам,  анi  вигнаним  iз  дому
дочкам, анi безнадiйним боржникам, анi пограбованим купцям. Њпископ Отберт
Люттiхський писав ще й таке: "Коли неврожайний рiк приносив голод,  король
давав утримання багатьом тисячам народу, керуючись божественним  приписом:
"Набувайте друзiв собi вiд багатства неправедного, щоб,  коли  проминеться
воно, прийняли вас  до  вiчних  осель".  Годував  тих,  хто  йшов  у  його
ополчення. Набував друзiв не для миру - для вiйни. Бо лишався йому на  цiм
свiтi гнiв i меч, а бiльше нiчого, тому мав  зiбрати  вiйсько,  ще  раз  i
знову зiбрати вiйсько i вдарити туди, за  Велетенськi  гори,  вдарити  без
загайки, швидко, безжально, жорстоко. Зиму згаяв  на  готування.  Перейшов
через  гори  лиш  наприкiнцi  мiсяця  хмизу  i  перехiд  той  зостався  не
простежений хронiстами не через те, що  був  надто  швидкий,  i  не  через
неприхильнiсть, бо тяжко звинуватити  у  ворожостi  до  Генрiха,  скажiмо,
Кпископа Отберта Люттiхського, який писав року 1106: "Зi смертю iмператора
не стало на землi справедливостi, вiдлетiв мир, i мiсце  вiрностi  зайняло
вiроломство".
   Непростеженим зостався похiд  Генрiха,  бо  йшов  iмператор  з  великою
силою, сила ж виказуКться лиш у наслiдках, у здобутках. Натомiсть безсилля
викликав цiкавiсть, iнодi спiвчуття, а часто й просто  зловтiху.  Народ  у
своПх пiснях прославляК героПв, обминаючи ганьбу,  хронiсти  ж  проливають
лицемiрнi сльози над невдачами i нишком призбирують усi сторiнки ганьби  й
приниження.
   Ламберт Герсфельдський описав у щонайменших подробицях безславний похiд
Генрiха у Каноссу, шлях каяття був простежений вiд початку до кiнця.  Коли
ж згодом iмператор раз i вдруге перескакував  заснiженi  гори,  ведучи  за
собою вiйсько, про те  вже  не  писано.  Бо  що  вiйсько?  Тимчасовiсть  i
нетривалiсть.  Ганьба  ж,  каяття   -   вiчнi.   А   той   самий   Ламберт
Герсфельдський, роздiливши всю iсторiю на шiсть часiв, вважав шостий  час,
у який йому довелося жити, призначеним для  боротьби  з  усiм  тимчасовим.
Мовляв, час, у який живемо, не обмежений нiяким числом поколiнь або  рокiв
i  закiнчиться  пiсля  досягнення  належного  вiку  з  закiнченням  усього
тимчасового.
   Не написав нiхто й про те, що Генрiх все  ж  примусив  Њвпраксiю  Пхати
разом iз ним до IталiП. Зима йшла на спад, за Велетенськими  горами  ждала
Пх тепла блакитна весна, до того ж жiнки не повиннi подорожувати  самотою,
бо на своПй путi стрiчають занадто багато нагод до грiха.
   - Я спробую,- сказала Њвпраксiя,однак попереджаю  вашу  величнiсть,  що
повернуся назад, коли в горах буде великий холод.
   -  Хiба  ви  лякаКтеся  холоду?  -  не  повiрив  iмператор.-   I   хiба
гiперборейцi не живуть серед снiгiв?
   - У менi ще одне життя,- нагадала вона.- Я повинна берегти його.
   - Хiба можна зберегти те, чого ще немаК?
   - Уже К. Воно в менi. Воно належить свiтовi. Свiт тому  й  великий,  що
зберiгаК кожну свою пiщинку. Вам цього не збагнути, бо ви руйнуКте бiльше,
нiж зберiгаКте.
   Говорили як чужi, бо вже нiщо не могло Пх  наблизити  одне  до  одного.
Њвпраксiя знаходила силу й опертя в своКму дитятi,  Генрiх,  незвиклий  до
чулостi, пам'ятав лиш про те,  що  вiнвласник,  володар,  повелитель  цiКП
молодоП,  дивно  бiлоП,  неповторноП  жони,  власностi  ж  своКП  не  звик
вiддавати нiкому.
   - Ви втiкали вiд мене. Iмператриця втiкала  вiд_  _свого  iмператора_._
Ганьба, яка не може бiльше повторитися.
   - Коли ви поПдете до IталiП, не буде потреби  вiд  вас'утiкати.  Бо  що
таке втеча? Намагання створити якусь вiдстань мiж людьми. Нас  роздiлятиме
вiдстань.
   _- _Ви поПдете разом зi мною.
   - Я  поПду  тодi,  як  ви  спорядите  посольство  до  великого_  _князя
Всеволода.
   - Посольство? До КиКва?  Але  ж  це  так  далеко!  Я  не  маю  часу  на
приготування посольства.
   - Хiба ви не хочете звiстити про мiй священний стан?
   - З мене смiятимуться!
   - Навпаки - хвалитимуть. Ви мали б звiстити  про  це  всiх:  iмператора
грецького, короля французького, султана африканського, римського папу.
   - Я йду проти папи.
   - Ви йдете проти Урбана. Але у вас в власний папа -  Климент.  Звiстiть
його. Хай молиться за священний плiд.
   Намагалася  бути  зухвалою:   нiчого   iншого   не   мала   для   цього
зненавидженого чоловiка, з  яким  зв'язана  тепер  була  навiки.  Розумiла
непотрiбнiсть своПх домагань, але не могла пропустити нагоду  бодай  трохи
познущатися з його зарозумiлостi. Бо ж так чи iнакше зрештою мала коритися
йому як жона, як iмператриця.
   Вiйсько збиралося тяжко, забарливо, неохоче. Вiйни намагаються уникнути
навiть тодi, коли вона вже на порозi дому, коли ж  вона  десь  далеко,  то
схилити до неП великi маси люду й геть обтяжливе. Iмператор вимушений  був
обiцяти  рицарям  землi  по  той  бiк  Велетенських  гiр.  Було   урочисто
проголошено iмператорське покровительство над усiма, хто не  мiг  сплатити
борги, над злодiями, грабiжниками, браконьКрами, вбивцями,  втiкачами  вiд
правосуддя - i все лиш за одну плату: участь у походi в Iталiю.
   Перед iмператорським палацом на площi стояли бочки з  вином,  роздавано
бiдним грошi й хлiб, ста дiвчатам iмператор дарував посаг, сотням бiднякiв
давано одяг, жебракам даровано право просити  милостиню  на  вулицях  усiх
iмперських городiв i на всiх дорогах iмперiП. Мовляв, не слiд  лишати  без
уваги бiдних, бо коли будемо зневажати Пх, бог зневажатиме нас.
   Пiдступами, ласкою, погрозами, обiцянками зiбрав Генрiх значну силу  на
кiнець зими i вирушив через гори разом з усiм своПм двором, з маркграфами,
Кпископами, баронами, рицарями, шпiльманами, пажами; двiр iмператрицi, хоч
не такий чисельний, так само вирушив у належнiй  пишностi  й  урочистостi,
переходи  робили  короткi,  щоб  не  втомлювати   iмператрицю,   i   мовби
примiрюючись до того найголовнiшого, що Пм належало  зробити:  перескочити
через неприступнi, закутi в снiг i кригу гори.
   Зима, хоч мала вже йти на спад, була того року дивно  суворою,  клятою.
Вдень попускало, сонце в  передгiр'ях  грiло  по-весняному,  конi  звечора
вгрузали в глину, а на ранок вмерзали копитами так, що вирвати Пх не  було
сили й доводилося вбивати примерзлого до  землi  коня,  здираючи  з  нього
бодай шкуру. Про цi гори було багато лихих чуток. Вiрили, що там живе злий
дух - Gespents. З'являКться щоразу в рiзних личинах: то монах у габiтi, то
старий горець, то гарний кiнь, то пiвень, то крук, то велика  жаба-ропуха.
Зводить людей.
   По дорозi неминуче мали проПхати повз  гору  Пiлата.  Вона  стоПть  над
похмурим  гiрським  озером,  з  якого,  коли  кинеш  камiнь,   то   вилiзе
велетенський дракон i полетить, аж темно стане  довкола.  Посерединi  того
озера щоп'ятницi сiдав Пiлат, сповитий у червоний плащ, i так сидить.  Хто
його побачить - не проживе й року.
   Њвпраксiю  пригнiчувало  все:  i  дикий   гiрський   холод,   i   жахи,
переповiдуванi двiрськими дамами, i безлад,_ _який панував у  нозлiчоппому
обозовиську, i самотнiсть, що ставала особливо вiдчутною серед тисяч чужих
людей.
   Ще вчора вона почувалася б просто беззахисною  жертвою,  сьогоднi  була
iмператрицею. Несла в собi плiд iмператорiв, несла нове  життя,  повнилася
силою, рiшучiстю. Повзти через цi обледенiлi  гори  на  колiнах?  Нащо  Пй
такий поспiх? Завернула свiй двiр, пославши iмператоровi звiстку про  своК
вирiшення, спустилася в долини, стала на перепочинок.
   Генрiх гнав гiнцiв, допитувався, чому не йде з ним. Вiдповiла:  настане
тепло, тодi прибуду до IталiП. Абат Бодо жував своП тонкi губи, мовчав  до
часу, не наважувався нагадувати своПй духовнiй  доньцi  про  покору  перед
Всевишнiм, хоч  мала  б  пам'ятати  великi  взiрцi  з  минулого.  Скажiмо,
iмператор Генрiх III, отець нинiшнього iмператора, навiть корони нiколи не
надiвав, не порадившись iз своПм сповiдником. Слов'янська душа iмператрицi
не належить, на жаль, до покiрливих, але все впокорюКться на  цьому  свiтi
рано чи пiзно. Non dum hora mea, mulier - ще не настав мiй час, жоно.  Але
настане. Однаково настане.
   ГОРЕ
   Трави проростають у кiнських слiдах, у  порожнiх  полях  лежать  убитi,
нiхто не повертаКться додому, iмператор теж не повертаКться, мало  не  вся
Ойкумена гуде вiд дзвону зброП, стогонiв i ридань.
   Iмператриця вибрала для свого двору  Гослар.  Не  хотiла  на  Рейн,  де
зазнала стiльки страждань, охоче зупинилася б у Кведлiнбурзi,  але  знала,
що там докучатиме Пй абатиса Адельгейда, а Гослар вибрала не з якихось там
замилувань, а просто вiд безвиходi.
   Однаково гiнцi iмператорськi знайшли ПП й там.  Добулися  з  IталiП  за
двадцять два днi. Несли вiстi про  першi  успiхи  Генрiха  на  вiйнi,  про
взяття  перших  городiв  i  замкiв,  а  заодно  принесено  й   нетерпеливе
повелiння, аби iмператриця без прогайки вирушала до IталiП. Бо вже  весна,
вже тепло, все наповнюКться й розповнюКться, тож не можна  допустити,  щоб
iмператорський дiм був так незрозумiло розполовинений.
   Њвпраксiя не вiдповiла iмператоровi. Хотiла б викинути його з  пам'ятi,
щосили чiплялася за свою самотнiсть, забувала навiть про те, що визрiваК в
нiй  нове  життя,  поселилася  в  нiй   нехiть   до   всього,   лiнивiсть,
знудьгованiсть. Блукала по палацових покоях, полишала повсюди, мов  гадюка
шкуру, свiй одяг, безладно розкиданий, вiн ще зберiгав кшталти ПП тiла, ПП
запахи,  дух.  У  пошуках  iмператрицi  тинявся  по  палацу   абат   Бодо,
наштовхувався щоразу на ПП слiди, у  безсилiй  старечiй  хтивостi  вхлинав
запахи жiнки, якi йшли вiд одягу, бурмотiв молитви, сичав на  неповоротких
двiрських  дам  i  камеристок.  ПриПздили  до   iмператрицi   Кпископи   -
Госларський, Майнцський, Вормський, ШпеКрський. З хрестами  й  мечами,  як
зарiзяки. Готовi б розтерзати ПП за  непослух.  Як  то?  Iмператор  велить
Пхати, а ПП величнiсть вiдкладаК переПзд? Якi причини? I  чи  можуть  бути
причини? У неП не досить двiрських дам? Вона не може  з  таким  супроводом
вирушати в дальню путь?  Цьому  легко  зарадити.  Усi  жони  iмперiП  радо
слугували б своПй iмператрицi.
   По  тому  прислано  Пй  баронських  доньок,  аби  вибрала,   уподобала,
наблизила, довiрилася. Негарнi, аж плакати хотiлося, обдiленi  всiм,  крiм
походження, власне, зiпсованi своПм  походженням  безнадiйно  й  назавжди.
Нащо вони Пй?
   Старi, пожованi часом двiрськi дами по-гусячому надимали  вола,  гостро
пильнували, аби не поступитися нiкому в бундючностi, витрачали на це  весь
запал, всi  своП  сили,  розуму  втрачати  не  могли,  бо  вiд  постiйного
напруження в тiлi доступ туди йому був  заборонений  вiд  самих  початкiв.
Змагалися мiж собою в кiлькостi золотих i срiбних прикрас, у кого  багатшi
шати, у кого ширший вирiз для_  _шиП_,_  щоб  запакувати  його  золотом  i
самоцвiтами. На однi лиш шати для баронськоП жони йшло стiльки тканини, що
за неП можна було придбати три робочi воли.
   Дрiб'язок, марнослiв'я, нiкчемнiсть. Самотнiсть кричала над ЊвпраксiКю,
як дикий птах, гула, як буря, а Кпископи нахабнiли, а Кпископи  домагалися
покори, абат Бодо щодня нагадував  про  волю  iмператорову,  iмператорськi
гiнцi летiли через гори, везли велiння твердi, безжальнi, гнiвливi.
   Њвпраксiя розпачливо шукала душу людську, за яку могла б  зачепитися  в
своПй розпуцi. Безнадiйно озиралася довкола себе,  нiзвiдки  не  ждала  нi
помочi, нi рятунку, нi пiдтримки, силу давало Пй хiба що  нове  життя,  що
визрiвало в нiй, але  те  нове  щодалi  вiдштовхувало  ПП  вiд  Генрiха  й
ненависною була сама лиш думка про те, щоб знов дивитися  на  його  рудяву
борiдку, чути ляскучий голос, бачити рiзкi недоладнi рухи.
   I ось тодi серед суцiльного мороку  й  безнадiП  заяскрiли  зрозпаченiй
iмператрицi чиПсь очi, почувся голос,  вiйнулася  гнучка  молода  постать.
Донька бiдного рицаря,  що  полiг  за  iмператора.  Сирота,  отже.  Зовуть
Вiльтруд. Гарна, як янгол. Бiловолоса, мов сама Њвпраксiя, нiжна,  уважна,
зболено-добра. Очi - правдивi, як прозора вода. Њвпраксiя вiдразу повiрила
тим очам, забувши, що й у найчистiшiй водi можна втонути.
   Вiльтруд стала найближчою iстотою  для  iмператрицi.  Вранцi,  увечерi,
упродовж цiлого дня мала бути коло ЊвпраксiП. I вона була. Нiхто не  знав,
ким послана, як добулася до палацу, потрапила перед очi. Нiхто  б  не  мiг
пояснити, чому саме вона сподобилася, бо хiба ж мало гарних дiвочих  личок
у ГерманiП? Але вже  сталося,  i  тепер  сам  абат  Бодо  мав  приступ  до
iмператрицi лише через  Вiльтруд.  Вiд  неП  залежало:  дозволити  чи  нi,
пустити чи прогнати геть, передати якiсь слова чи змовчати. З iмператрицею
Вiльтруд розмовляла лише пошепки.
   - Ваша величнiсть, ви сьогоднi ще прекраснiшi.
   - Чому ти шепочеш, Вiльтруд? Говори голосно.

   - Я не насмiлююсь.
   - Але ж я дозволяю тобi.
   - Однаково я нiколи не наважусь.
   - Чи, може, ти хочеш перевищити  самого  абата  Бодо?  Вiн  теж  завжди
говорить притишеним голосом.
   - Ах, абат Бодо такий суворий! Менi здаКться, вiн нiкого не любить.
   - А ти? Кого ти любиш, Вiльтруд?
   - Найперше вас, ваша величнiсть.
   - А ще? Кого ще?
   - I цiлий свiт. Я готова полюбити цiлий свiт, ваша величнiсть!
   - Цiлий свiт полюбити  незмога.  Неминуче  все  зводиться  до  суворого
обмеження,  до  одного  чоловiка,  як  ведеться  повсюди,  i  тодi  настаК
розчарування або й справжнК горе. Ти що не знаКш горя, бо молода...
   Вiльтруд дивилась на iмператрицю своПми пречистими очима. Вона  молода!
Однiй дев'ятнадцять рокiв, другiй двадцять рокiв, то  хто  ж  з  них  може
називати iншу молодою? Та й ще: хiба ж iмператрицi,  якiй  належить  увесь
свiт, скаржитися на долю?
   Так само пошепки, з такою самою пречистiстю в ясних  очах  переповiдала
Вiльтруд абатовi Бодо всi своП розмови з iмператрицею. Тi, що були, i  тi,
яких не було. А вже абат додавав ще й зi свого боку,  i  так  зроджувалося
те, що мало впасти на молоде життя ЊвпраксiП гнiтючим  тягарем  наклепу  й
обмови. Хто  перший  посiяв  брехливi  слова,  якi  мали  протривати  цiлi
столiття, записанi в  хронiки,  повторюванi  безчесними  людьми  й  навiть
деякими  з  тих,  хто  насмiлювався  називати  себе  iсториками?   Мовляв,
iмператриця заявила, що не наважуКться Пхати до iмператора в Iталiю, сохне
вiд скорботи, бо так розпущена своПм мужем, що тепер навiть не  знаК,  вiд
кого несе в собi плiд.
   Цi люди не мали нiчого святого в душах. Знали про  злочиннi  пристрастi
iмператора - i мовчали. Знали про  потаКмнi  зборища  нiчнi  в  соборах  -
вдавали iгнорацiю. Вiдали про чистiсть ЊвпраксiП -  i  всiляко  намагалися
втоптати ПП в  бруд,  так  нiби  сподiвалися  такою  цiною  очистити  iм'я
Генрiха.
   Вiдiрвана вiд питомих джерел, полишена на саму себе,  на  власнi  сили,
позбавлена будь-чиКП помочi, нещасна молода жiнка не мала сподiвань нi  на
що. Оточували ПП чужi, жорстокi, ворожi люди, сипали  в  ПП  молоде  життя
холодним дощем, краплистим, як повiсплений злий чоловiк, шкрябали  грубими
пальцями по самому дну серця, нахабно дерлися в беззахиснiсть ПП  очей,  а
вона нiчого не могла,  тiльки  безпорадно  затискувала  кулачки,  безсилi,
майже дитячi  своП  кулачки,  але  що  дужче  Пх  затискувала,  то  бiльше
вiдчувала в них сили, була в них опора ПП волi, твердiсть, вiдчаенiсть. Чи
можна самотою перемогти чуже оточення?  Перемогти  незмога,  перевищити  -
треба.
   Прикликала свого сповiдника.
   - Чи не занадто обтяжливi для вас були днi в Госларi?
   - Доволi в кожного дня лиха свого,невиразно промурмотiв абат Бодо.
   - Я прийняла рiшення Пхати до IталiП. Яка буде ваша порада, отче?
   - Beati misericordes .
   - Не лежить менi серце до безкiнечних мандрувань. Хто живе скрiзь,  той
нiде не живе. Мiй нинiшнiй стан вимагаК спокою i усталеностi. Але я  довго
думала про вимоги державностi. Вони не полишають людину в спокоП,  хоч  би
яке високе становище вона посiдала. Тому я вирiшила вiдбути до IталiП, аби
там дарувати iмператоровi сина.
   - Beati mundo corde,вибурмотiв абат.
   - Передайте Кпископам моК вирiшення,- звелiла iмператриця.
   Тепер всi дороги для неП будуть нiмими. Зате розлунюватиметься повсюди:
"Iмператриця вирушила до IталiП, аби дарувати iмператоровi сина!"
   Ще недавно вiрила в красу  й  любов.  Завдяки  iснуванню  любовi  можна
перетерпiти всю нiкчемнiсть свiту. Та любов  у  неП  вiдiбрано,  ще  й  не
дарувавши, обiбрано душу,  тiло  потоптано.  Не  дано  Пй  довiдатися  про
спокусу й могутнiсть власного тiла,  нiчого  не  дано.  Вона  ж  маК  дати
iмператоровi сина. Не дати - дарувати...
   ВiдчаКно кинулася Њвпраксiя через гори.  Дух  не  повинен  лишати  тiло
самотнiм, вiн маК дорiвнятися йому, коли воно прекрасне,  i  зробити  його
кращим, коли воно не вiдноситься до  висот  духа.  Вiчнi  муки  або  вiчне
блаженство однаково судилися i для  духа  i  для  тiла.  Вибору  не  було.
Сподiвань теж. А все ж сподiвалася: може, по  той  бiк  гiр  якийсь  iнший
свiт?
   З пишним супроводом урочисто вглиблювалася в царство гiр. Тримала  коло
себе невiдлучно Вiльтруд i тодi, коли була в повозi, i тодi, як несли ПП в
лектицi. З однаковим захопленням спостерiгали свiт гiр, цю колиску великих
рiк, хмар i неба.
   Громаддя склубочених хмар пливли коло  Пхнiх  нiг,  пересувалися  перед
самими очима, здавалося,  навiть  волого  доторкувалися  до  облич.  Вгорi
виднiлося дивно темне небо, так нiби становило воно  заслону  темряви,  що
вiддаляла вiчну сферу вогню. Довкола дрижали голубi вiдблиски, камiння, по
якому ступали люди, виблискувало, мовби всипане  дiамантами,  i  розкидало
навсiбiч слiпуче сяйво. Нiколи ще не  бачила  Њвпраксiя  такого  яскравого
свiтла, яке заламувалося  на  крижаних  верхiв'ях  гiр  i  нiяк  не  могло
дiстатися до глибоких долин, де спервовiку живуть люди. Тодi молочна  рiка
хмар поволi вiдпливла набiк, вiдтуляючи iншi верхiв'я i розшарпаний ланцюг
височенних гiр, покритих снiгом, скупаних у слiпучостi сонця. А тим  часом
снiговi площини, скелi й темнi урвища, й  бездоннi  прiрви,  що  гинули  у
вiчному затiнку, стали пойматися тою дрижачою блакиттю, якою насичене було
повiтря, i Њвпраксiя вiдчула, що  й  сама  мовби  сповнюКться  тоП  чистоП
блакитi, занурюКться в неП, опускаКться у вiчно блакитний свiт IталiП, де,
може, знайде полегкiсть для своКП зболеноП душi.
   Iмператор не зустрiчав ЊвпраксiП.  Визначено  Пй  зупинитися  двором  у
Веронi, двiр Генрiха був у ПадуП,  але  самого  iмператора  там  нiхто  не
знайшов би, бо вiн десь брав ще одне iталiйське мiсто або ще  один  замок.
На чорних шляхах вiйни пiзнав Генрiх, що таке влада,  держава,  iмперiя  i
життя людське, вiрив тiльки у вiйну - бiльше нi в що. Корабель слугуК  для
плавання, щит для оборони, меч для удару! Зло називай  завжди  злом  i  не
давай спокою своПм ворогам. Рiдко добуваК собi маслак  вовк,  дрiмаючи,  i
перемогу воПн, коли спить.
   Iмператор вiв свою вiйну, i не було сили, яка б одiрвала його вiд  того
заняття. Билися за якийсь горбик землi або  за  рiвчак,  билися  вперто  й
запекло, гинуло багато люду, а iмператор посилав туди ще бiльше,  бо  його
супротивники теж намагалися послати бiльше, нiж  було  вбито,  горбик  або
рiвчак безлiч разiв переходили з рун у руни, i якось нiкому  не  приходило
на розум: що вони здобувають або що втрачають? Хiба що  шукають  чужих  та
своПх нещасть - i бiльше нiчого.
   Дивно було, що iмператор так  нетерпляче  домагався  переПзду  жони  до
IталiП,  коли  ж  вона  подолала  Велетенськi  гори,  то  вiдразу  чи   то
вспокоПвся, чи збайдужiв, що не змiг вiдiрватися вiд своКП вiйни  i  бодай
для повiтання зустрiтися з iмператрицею.  Њвпраксiя  не  переймалася  цим,
навiть зрадiла, що не треба Пй витрачати  сили  ще  й  на  розмови  з  тим
зненавидженим чоловiком, але  для  оточення  неувага  iмператорська  стала
мовби злою прикметою, i розтривоженiсть запанувала у  Веронi  вiд  першого
дня перебування там iмператрицi.
   Ще не вiдала Њвпраксiя, що  судилося  Пй  бути  в  цьому  мiстi  кiлька
найтяжчих лiт ПП життя, зазнати тут неволi й найбiльшоП безнадiП.  Коли  б
знала, то, може, зненавидiла б те лгiсто  вiдразу,  а  так  -  роззиралася
цiкавим оком, жадiбно вбирала всi  барви  й  форми  нового  свiту,  радiла
сонцевi, безмежностi неба, громаддям гiр, що замикали кам'янисту  рiвнину,
деревам, квiтам, тваринам.
   Голубе пiвколо гiр зоставалося позаду, коло Пхнього  пiднiжжя  спокiйно
темнiли прозорi води озера Бенако, чистi джерела з шумом спадали в озеро а
гiр, десь попереду,  iз  кам'янистих  долин  каламутними  валами  котилася
навстрiч подорожнiм спека, але мовби розбивалася об вугластi вежi крiпостi
Песк'Кра, поставленоП на березi озера. Власне, вже вiд Песк'ери починалися
володiння Верони;  кожен  камiнь,  кожна  знесена  в  небо  вежа  належала
мiстовi, до якого Пхала Њвпраксiя, належала йому  й  залежала  вiд  нього.
Земля тут була суха, пропечена сонцем, спалена й злиняла, щось нiби мертве
було навiть у зеленi  дерев,  позбавлених  соковитостi,  вражав  камiнь  -
сухий, без мохiв, без вологоП землi пiд ним, невеличкi городки й поодинокi
крiпостицi кострубатилися вежами, високими,  тонкими,  дивно  гранчастими.
Тут не було замкiв круглих i опецькуватих, як налитi пивом по  саме  горло
германськi барони, тут панувала  вугластiсть,  чотирикутнiсть,  люди,  якi
виПхали навстрiч для супроводу iмператрицi, теж вiдзначалися  висушенiстю,
мали на лицях смаглявiсть, здавалося, обпеченi не лише зовнi,  а  постiйно
паленi вогнем iзсередини.
   Що далi вглиблювалася в iталiйську землю Њвпраксiя, то бiльше  й  дужче
гнiтили ПП отi дивнi вежi, що виростали звiдусюди.  Кожен  багатий  феодал
ставив тут вежу як знак могуття. Iмператрицi перелiчувано роди, якi  мають
своП вежi тут i по всiй РоманiП й Тосканi, i  в  Тревiзськiй  марцi,  i  в
Лацiумi: Скала,  Каррара,  Вiсконтi,  Соффредiнгi,  Торкарезi,  Убальдiнi,
Герардiнгi. Хiба всiх перелiчиш? Iмператор брав городи  й  замки,  мав  би
руйнувати вежi за непослух Пхнiх власникiв, але не робив  цього,  бо  вежi
згодяться то  для  оборони,  а  то  для  в'язниць,  бо  iмператори  завжди
оберiгають в'язницi дбайливiше за людей.
   Верона ховалася  в  глибокiй  долинi  рiки  Адiдже.  Закрут  коричневих
несамовитих вод Адiдже змiПстим стиском охоплював зубчастi  стiни  й  вежi
города. Рожевiв камiнь будiвель, золотистi вiдсвiти кидали високi дзвiницi
церков, клекотiла вода довкола тяжких кам'яних опор  римського  мосту,  що
поКднував мiсто з пагорбом Сан-П'Ктро.  Непробивнi  стiни  вiнчали  пагорб
Сан-П'Ктро, суворi вежi стерегли iмператорський палац,  збудований,  як  i
вся крiпость, не знати й ким: чи ще Цезарем, який дарував колись  веронцям
титул римських громадян, чи королем готiв  Теодорiхом,  чи  лангобардським
королем АлбуПном, якi обирали  Верону  своКю  резиденцiКю.  Генрiховi  теж
Верона припала до серця найбiльше i саме тому, як пояснював вiн у посланнi
до своКП  жони,  вiн  побажав,  аби  це  мiсто  стало  гiдним  мiсцем  для
перебування iмператрицi в цiй землi на той час,  поки  iмператор  зайнятий
буде своПми вiйськовими трудами.
   Коло пiднiжжя Сап-П'Ктро яскравiла на сонцi  велетенська  бiла  пiдкова
римського амфiтеатру.  Бiлi  кам'янi  лави,  несмiливi  кущики  мирта  мiж
каменем, уламки прикрас, мармуровi звалища аж до самого  берега  Адiдже  i
зненацька  з-за  тих  звалищ  просто   назустрiч   супроводу   iмператрицi
викотилося несамовите юрмище голих людей.
   Стрибали по камiнню, вив'юнювалися мiж  поодинокими  кипарисами,  гнали
навпростець, мчали навперейми  один  одному,  мовчки,  затято,  в  дикому,
незбагненному шаленствi - хто, звiдки, куди? Навiть незворушний абат Бодо,
який  тримався  своПм  конем  неподалiк  вiд  лектики,   в   якiй   несено
iмператрицю, не змiг утримати свого здивування i пробурмотiв майже вголос:
"Чи з пекла, чи в пекло поспiшають цi смертнi?"
   Њвпраксiя розширеними вiд жаху очима дивилася на  знавiснiлих  бiгупiв,
вiд такого видовища можна було  збожеволiти,  бо  ж  нагадувало  воно  оте
страшне збировисько в Криптi нiчного собору, де навiки збезчещено ПП чисту
душу, де зганьблено Журину, де потоптано всi святощi, якi збирала в  своПй
душi  вiд  народження  i  оберiгала  пильно  й  дбайливо.   "Вiльтруд!   -
простогнала вона.- Не дивися! Заплющ очi! Вiдвернися!" А сама вже падала в
непам`ять, свiт Пй iшов у круговерть, усе замикалося в безвиходi.  Ганьба,
сором, кiнець усьому.
   Веронцi, якi супроводжували iмператрицю вiд Песк'Кри, трохи  збентеженi
цiКю несподiванкою, пробували розповiсти про тих голякiв. Бо в тiм  нiчого
нема лихого, самий смiх. Щороку тут влаштовуються такi змагання бiгунiв  з
неодмiнною  умовою:  бiгти  мають  лише  голi.  Переможець  отримуК  штуку
зеленого сукна. Його просто урочисто загортають у зелене сукно - то вже  й
гумор. Той, хто прибiжить останнiй, одержуК пiвня, якого (таки  ж  голим!)
маК нести в город по римському мосту Понте П'Ктра. Багато смiху  з  цього,
бо веронцi люблять  смiятися.  Хай  Пхня  величнiсть  належно  поцiнуК  цю
здатнiсть ве-ронцiв.
   Юрмисько пробiгло, мовби нiчого й не було, а в ЊвпраксiП тремтiла кожна
жилочка вiд щойно баченого й знов  пережитого  жаху,  що  гнався  за  нею,
виходить, i сюди, через Велетенськi гори. Не  вбережуть  вiд  нього  й  цi
вугластi вежi, нiщо не вбереже, коли сама не знайдеш у  собi  сили.  А  де
взяти ту силу?
   Прислухалася, як тяжко перекидаКться, б'Кться в нiй син, ПП кров, але й
кров Генрiха, хоч це не могло мати нiякого значення.  Життя  було  в  нiй,
життя належало Пй. Плiд уже не круглився, вiн жив, нагадував про себе, вiн
домагався уваги. Прислухайся до нього, забудь  про  все,  збудь  неувагою,
знехтуй, вслухайся в себе, стань над усiм, подолай, перевищ, звитяж.
   Њвпраксiя стримала млiсть, не впала в непам'ять вiд видовища отих голих
бiгунiв, спробувала навiть  усмiхнутися  на  розповiдь  веселого  веронця,
хотiлося б веселощiв у цьому городi й для неП, хоч не вiрила бiльше  нi  в
якi веселощi пiсля всього, що зазнала там, за горами, в землi, званiй цими
веселими веронцями мовби  насмiшкуватоП  Манiя.  I  вже  й  вона  не  була
iмператриця германська, а просто: манська. Iмператор же мiг зватися хоч  i
манiяцьким iмператором або ще простiше: манiяком... Справдi, веселе  мiсто
Верона.
   У  палацових  покоях  панувала  метушня,  штовхалося  без  дiла  безлiч
розкричаних нероб, пхалися пiд ноги  то  занадто  запобiгливi,  то  вельми
цiкавi, не було кiнця суперечкам, як лiпше влаштувати  побут  iмператрицi,
як забезпечити Пй спокiй i найлiпшi можливостi для того  високого  вичину,
задля якого вона сюди прибула. Сновигали в понурих переходах голенi абати,
закислi баронськi жони, з'явилися темнолицi мегери, беззубi й безголосi, -
пупорiзки, повивальницi,  столiтнi  свiдки  появи  на  свiт  нових  людей,
зустрiчальницi й проводжальницi життя нового й життя зникомого.
   Товклися там ще вiчно рицарi, чиПми кiньми забито було стайнi  й  двори
крiпостi, здiймали куряву на тiсному чотирикутнику турнiрноП дiльницi,  чи
то бажаючи розважити знудьговану iмператрицю, чи просто знiчев'я i з жиру.
ПриПздили й вiд'Пздили гiнцi,  приймав  вищих  духовних  осiб  абат  Бодо.
Њвпраксiя  сприймала  те  без  зацiкавлення,  була  байдужою  до   всього,
германськi жони навiть не змогли намовити ПП власноручно зшити бодай  одну
сорочку для сина, хоч так велося здавна i всi, мовляв, молодi матерi  мали
вiд того найвищу втiху.
   Ранками Њвпраксiя виходила в  той  закуток  палацового  двору,  де  мiж
стiною  з  двома  чотирикутними  вежами  й  палацом  чиясь  дбайлива  рука
посадовила кiлька грядочок квiтiв, оточених високими кущами троянд. З  гiр
вiяв прохолодний вiтрець, краплиста роса виблискувала на зеленому листi  й
пелюстках квiтiв, охололий  за  нiч  камiнь  дихав  свiжiстю,  було  тихо,
пустельне, непередавано гарно й  просто,  як  у  раю.  Позаду  навшпиньках
нечутно ступала Вiльтруд, зорiлiП ПП пречистi очi, здавалося, що весь свiт
отакий чистий, трохи суровий, як камiнь на вежах, але водночас  простий  i
приступний.
   Вдень починалась дика  спека,  з  ЛомбардськоП  рiвнини  котився  сухий
ядучий пил, все живе ховалося в затiнок, Њвпраксiя забивалася в  найглибшi
нетрi кам'яного палацу,  ждала  ночi,  ждала  ранку,  ждала  тоП  хвилини,
коли... Не знала, як те вiдбудеться, не мала досвiду, нiхто  ПП  не  вчив,
нiхто не розказував, навiть про чеберяйчикiв на час забула, бо ж  i  вони,
здаКться, не знають цього священного стану. Кожна жiнка маК  сама  перейти
через це, тiльки так приходить досвiдчення, i не iнакше.
   Десь за спекою, за горами,  рiвнинами,  оливковими  гаями,  камiнням  i
безнадiКю був iмператор, вiйна мiцно тримала його там,  i  Њвпраксiя  була
вдячна вiйнi. Найнятi крикуни  й  далi  горлали  про  те,  що  вона  даруК
iмператоровi сина, ПП не обходило те горлання, була заглиблена в  себе,  з
кожним днем вiдчувала, як тяжчаК тiлом,_ _став_ _неповороткою, чужою самiй
собi, але водночас мовби народжувався в нiй якийсь дивний вiтер,  легкiсть
сповнювала ПП серце й душу, якась неймовiрна летючiсть поймала ПП всю,  ще
трохи, ще - i полетить вона не знати й куди,  в  якi  краП,  полишить  усю
ганьбу, усi злочини, усю пiдступнiсть, весь бруд, якi оточують  iмператора
i його наближених.
   Летючостi набув також той час, який належав Пй неподiльно. Хоч видатися
могло, нiби всi днi сповненi одноманiтностi й нудьги  й  вiд  безкiнечного
Пхнього  повторення  час  зупинився,  насправдi  Њвпраксiю   не   полишало
вiдчуття, що все мчить кудись з такою неймовiрною швидкiстю,  аж  втрачала
здатнiсть вiдлiчувати днi й тижнi, час пiдхоплював ПП на  своП  всемогутнi
крила й нiс кудись далеко, на цiлi роки наперед, i вона озиралася назад  з
подивом i невеселим спiвчуттям до того, що полишала.
   Час закручувався в тугiший i тугiший скрутень, в цьому вже  вiдчувалося
якесь шаленство, якась безжальна загроза, яка мала прорватися  тодi,  коли
нiхто й не жде, бо не може людина ось так безкарно вiдриватися вiд  усього
сущого й летiти в неозначенiсть i безмежжя. Людина прикута  до  землi,  до
надр землi, звiдти йде ПП сила, звiдти ж приходять i сили руйнування, яких
нiколи не ждеш, надто ж коли ти заглиблена в споглядання  того  таКмничого
могуття, що його маКш подарувати свiтовi.
   Сталося вночi, у тишi, коли, здавалося, вмерли всi вiтри й вiдлетiло  з
землi все повiтря, не стало чим дихати, вмерло все життя, зацiпенiв  увесь
свiт, а тодi могутнiй корч пройшов по всьому,  перекосив,  перекривив  усю
землю, потряс земнi надра, вдарив у гори й у рiвнини,  захиталися  гiрськi
верхи,  розкололося  небо,  трiскався  камiнь,  мости   падали   в   рiки,
розвалювалися замки, палаци, собори, вежi, дзвiницi, чорнi янголи сипалися
на землю важким дощем, металися  в  зблисках  пекельного  полум'я;  вогонь
краяв усе довкола, палив, нищив, а йому  на  помiч  iшли  хвилями  струси,
судомився свiт, громи й згуки, пролунав крик новородка, дитя подало голос,
звiстило про свiй прихiд на свiт, металися в  пiтьмi  старi  мегери,  десь
хтось  бурмотiв  молитви,  десь  хтось  кудись  щось   вiдносив,переносив,
заносив.
   Темнi й поплутанi палацовi переходи. Рiдко  прорiзанi  вiкна  не  дають
свiтла. Високi дверi, в якi  може  в'Пхати  вершник,  легко  випускають  i
пропускають. Нiч, земля потрясалася в  своПх  надрах,  все  гинуло  i  все
народжувалося, крик дитяти пролунав i замовк,  натомiсть  упали  в  пiтьму
якiсь латинськi слова, нiким не почутi, нiкому не потрiбнi.
   На  ранок  Њвпраксiя  спам'яталася.  Перше,  що  побачила,-  були  яснi
правдивi очi Вiльтруд.
   - Ваша величнiсть, вам боляче?
   - Не дивись на мене, ти ще мала.
   - Тепер вам буде легше, ваша величнiсть.
   - Що було вночi?
   - Вночi? Я не знаю, ваша величнiсть. Я спала. Але ви... щасливо...
   - Хiба не тряслася земля?
   - Земля? Може, й справдi тряслася. Але я не чула. Зате ви...
   Не було нiчого. Нi земних корчiв, нi розколеного неба, пi зсунутих гiр.
Стояли мости, клекотiла  пiд  ними  Адi-дже,  височiли  вежi  й  дзвiницi,
Сан-П'втро врiзався в блакитне небо над Вероною, жоден камiнь не схитнувся
в палацi. А вона стала важкою, як камiнь. Тiло втратило  свою  вже  звичну
обважнiлiсть i кшталтнiсть,  а  летючiсть  духу  змiнилася  пригнiченiстю,
якоюсь нелюдською тяжкiстю i втомою.
   - Син. Де мiй син?
   - Я покличу абата Бодо, ваша величнiсть. Довго  не  було  нiчого,  цiлу
вiчнiсть. Тепер час уже не летiв для неП, лежав поряд мертво й непробудно,
i вона заплющила очi, щоб не помiчати того. Коли пiдняла повiки,  побачила
десь мовби в повiтрi майже безтiлесну постать абата.
   - Де мiй син? - спитала.
   Абат ворушив губами, але звук з пих не видобувався.
   - Дитя моК де?
   Бодо щось вимовляв, здаКться, слово "beati" - блаженнi. Не знав  бiльше
нiчого, крiм цього слова.  Блаженнi  убогi  серцем.  Блаженнi  миротворцi.
Блаженнi.
   - Де?
   Блаженнi, хто не питаК. Блаженнi, хто пе жадаК. Блаженнi...
   - Де?
   - Beati, quorum tecta sunt peccata! - Блаженнi, чиП грiхи покритi.
   - Де син мiй?
   - Його нема,- врештi сказав абат.
   - Де вiн? Я чула його голос.
   Не могла сказати: бачила. Бо пiтьма. Бо кiнець свiту. Бо  розколювалися
земля i небо. Але серед грюкоту нищення чула голос. Його голос.  Незнаний,
але вже впiзнаний. Голос ПП сина, ПП дитяти.
   - Де?
   - Biн вмер. Народився занадто слабий. У великих муках. Не  мав  у  собi
досить життя. Блаженнi, хто...
   Вона знала, хто блаженний на цiй землi. Пiдземнi вiтри знов ударили  Пй
у груди, в зболену душу, знов  судомився  свiт,  панахався,  розколювався,
нищився, i вона знищувалася  з  усiм  сущим,  але  свiт  iснував  далi,  i
Њвпраксiя невдовзi пiдвелася, так нiби й не було хворощiв, пе було горя  й
жаху втрати ще й не здобутого дитяти, тепер це вже пе  була  заглиблена  в
себе молода жiнка - стала в один  день  всевладною  iмператрицею,  звелiла
слати гiнцiв до iмператора з вiстю  про  те,  що  вона,  його  жона,  хоче
зустрiтися з ним i вже вирушила для цього з Верони.
   Iмператор тим часом усi сили до кiнця вiддав справi свого життя. А що в
справою життя для державного мужа?  Вiддавання  сил  до  кiнця.  Iмператор
уперто нищив своПх супротивникiв в  iм'я  так  званоП  справедливостi.  Тi
робили те саме з тих  самих  високих  мiркувань.  Не  побiльшало  вiд  тоП
затяжливоП вiйни правди на свiтi, не поменшало голоду. На землi сидiли  тi
самi селяни, тiльки й того, що змiнювалися в них час вiд часу  хазяП.  Над
усiма хазяями  стояли  двоК:  iмператор  i  папа.  Прихильники  iмператора
славили його за те, що вiн як lex animata in terris, себто як дух  законiв
на землi, покривав собою всi окремi городи, землi й народи. У нього  немаК
визначеноП  резиденцiП,  немаК  ненажерливоП  столицi,  цього  невситимого
молоха, якого нiхто й нiщо не може нагодувати й задовольнити.  Вiн  скрiзь
присутнiй особисто, де тiльки виникаК потреба його дiяння.
   Натомiсть  папа  своПм  авторитетом  зупиняК  руку  тирана,   вiдвертаК
насильство, захищаК народи вiд гнiту, приборкуК переможцiв, пом'якшуК долю
покопаних, наглядаК за  добрими  звичаями,  стежить  за  поведiнкою  вищих
духовних осiб, а також i свiтських володарiв,  суворо  переслiдуК  всiлякi
поблазнi й поганi взiрцi.
   I ось iмператор Генрiх i папа Урбан йшли один проти одного, Генрiх  сам
керував вiйськом, папа посилав своПх Кпископiв i графiв, один сидiв десь у
Латеранськiм  палацi,  збудованому  на  тому  мiсцi,  де  iмператор  Нерон
виригнув з себе жабу,  а  другий  брав  один  за  одним  городи  й  замки,
пiдбирався вже й до тричi проклятоП Каносси, де зазнав колись  ганьби  вiд
папи Гiльдебранда, тим часом ховався вiд спеки й блiх не в якомусь замку й
не в городi, а в звичайнiй селянськiй хижi,  складенiй  з  дикого  каменю,
нiкого не пiдпускав до себе, крiм вiрного Заубуша, зчорнiлого,  висушеного
на сонцi, хижо вродливого, як диявол.
   Так i прибула iмператриця до свого мужа. Знайшла його в кам'янiй  хижi,
загубленiй серед старих оливин; халупа  була  темпа,  без  вiкон,  низька,
дверi, як нора,- не зайдеш, щоб не  пагпутися.  Десь  на  краю  неба  мрiв
замок, що його тримав у  облозi  iмператор,  трохи  ближче  було  наметове
мiстечко його рицарiв, бруднi полотнища наметiв, пошарпанi  стяги,  побитi
чотирикутнi штандарта, жалюгiднi трикутнi значки на  древках  списiв.  Тут
було трохи iмператорськоП сторожi, у  халупi  поряд,  видно,  жив  Заубуш.
Њвпраксiя не хотiла б мовити й слова  з  цим  зогидженим  бароном,  але  ж
прибула до iмператора, до свого мужа, не менш зогидженого, та  визначеного
Пй долею.
   -  Де  iмператор?  -  не  виходячи  з   лектики,   спитала   погiрдливо
Заубуша.Хочу його бачити.
   Заубуш гаразд вiдав, що не слiд довго мiсити тiсто, аби  з'Псти  пирiг.
Вiн хижо всмiхнувся i, пхаючи в  низький  отвiр  халупи  свою  дерев'янку,
полiз у прохолодну сутiнь iмператорського притулку.
   - Прибула iмператриця,- сказав на запитливий погляд Генрiха. Голос  мав
буденний, нiби там  перед  халупою  лiтала  звичайна  муха,  а  не  стояла
iмператриця. Генрiх був так само обурливо спокiйний, як i його барон.
   - Коли прибула, то хай увiйде,звелiв вiн. Зручнiше всiвся на  ремiнному
стiльцi, вигiдно випростав  ноги,  втупився  в  низький  отвiр  дверей,  з
мстивою насолодою очiкуючи тоП  хвилини,  коли  ця  непокiрлива  слов'янка
нагне свою голову коли й  не  перед  ним  -  германським  iмператором,  то
принаймнi перед цим диким каменем.
   Бачив голубе небо в отворi, тодi знов затемнiла постать Заубуша.
   - Вели, щоб увiйшла! - гукнув навстрiч, не допускаючи його до мови.
   Заубуш повернувся до ЊвпраксiП:
   - Iмператор велiв, щоб ваша величнiсть...
   - Пiди й скажи йому, що вмер наш  син.  Барон  стиха  вилаявся,  бо  ще
нiколи_ _ним так не перекидалися, знов був поткнувся  до  iмператора,  але
вилетiв звiдти ще лихiший. Однак стримався, сказав з невластивою  м'якiстю
в голосi:
   - Iмператор просить, аби ваша величнiсть...
   - Скажи йому: наш син умер! Умер наш син! Умер! Вона кричала й не могла
вже зупинитися, прорвалося в нiй усе горе, весь бiль, яким була  сповнена,
несвiдомо прагнула позбутися тоП зболеностi, хоч роздiлити  ПП  з  кимось,
вимовляла страшне слово про  смерть  з  слiпою  впертiстю,  затято,  майже
жорстоко.
   Лише тодi з'явився  на  денне  свiтло  сам  Генрiх.  Змушений  був  сам
нахиляти голову перед Њвпраксiею. Клiпав очима вiд  рiзучого  свiтла,  був
зужитий, злинялий, навiть золотий ланцюг на грудях якось мовби  потьмянiв.
Хотiв принизити жону, тепер зазнав приниження сам. А вона, здавалося, того
не зауважувала.
   - Умер наш син, iмператоре.
   - Ви вже сказали.
   _- _З ним умерло все.
   Вiн дивився на неП з неприхованою ворожiстю.
   - Все вмерти нiколи не може. Завжди лишаКться справа, справа життя.
   В його поглядi виразно вичитувалася несамовитiсть. Справа  життя!  Коли
вмирають твоП дiти, ти й сам стаКш мертвий, i все  довкола  тебе  мертвiК,
усi твоП справи, усi намiри, твоК iснування, твоК призначення на цiй землi
втратило сенс. Невже вiн не розумiК?
   - Ви для мене теж умерли, iмператоре.  А  я  для_  _вас._  _Усе  вмерло
вiднинi.
   Супроводила своП слова усмiхом, який, здавалося,  вибачав  все  зло  на
свiтi. Генрiх був поза тим. Поза i над. Злiший  за  зло.  Ненависнiший  за
ненависть. А що Пй до того?
   Вiн все ж залишався iмператором.
   - Ми звелимо дзвонити в усiх церквах по нашому сину. А на честь  вашого
прибуття сьогоднi ввечерi моП вiйська увiйдуть в он той замок. Заубуш,  як
зветься замок?
   - Якесь  Монте,-  знизав  плечима  барон,-  чи  то  Монтебелло,  чи  то
Монтевеглiо, чи то ще якесь Монте. Хiба не однаково, iмператоре?
   Замок чи то взято силою, чи то вiн сам  пiддався.  Переможцi  заповнили
його  розвеселеним  гамором,  смородом,  нахабством,  папськi   прибiчники
втiкали, лякливо тулилися десь у сутiнках, iмператорське  вiйсько  зухвало
розпанахувало нiч червоними вогнями смолоскипiв; палили вогнища,  па  яких
пекли цiлих бикiв, котили бочки з вином, тягли пiд  нiж  упертих  баранiв,
шкодували, що в цiй засушенiй на кiстку IталiП нема свиней,  а  свинина  ж
обiцяна мужнiм германцям навiть у раю. Ще вельми невдо-воленi були тим, що
тут довкола багато пустоП землi, а селян надто мало i нiкого обдирати,  бо
що таке вiйна, як не обдирання тих, хто шкрябаК землю. Папа хотiв  би  всю
землю загарбати для церкви, для Кпископiв, монастирiв, абатiв,  а  навiщо?
Церква, тримаючи землю, розведе своП балачки про те, що власнiсть  зло,  а
бiднiсть благо, що царство небесне належить тим, хто, як птицi небеснi, не
сiК й не жне, i цими дурними розбазiкуваннями неминуче наштовхне тупоумних
селян на думку захопити цю землю для  себе.  Вони  дарують  церквi  благо,
махнувши на свою долю рукою, погрязаючи во злi, бо ж лiпше  погрязнути  во
злi, маючи землю, анiж не маючи нiчого. Дурний би був iмператор iз  своПми
баронами, коли б став спокiйно ждати, що з  того  всього  вийде.  Нi,  вiн
вiзьме всю землю в свiй залiзний кулак,  а  всiм  Кпископам,  капеланам  i
Пхньому папi - дзузьки!
   Змагання папи з iмператором нагадувало дитячу гру,  коли  дiти  кладуть
поперемiнне одну руку на другу, так що нижня рука стаК верхньою i  навпаки
- чия зверху! Тим часом зверху було  -  iмператорове.  Iмператор  втiшався
перемогами, його не зачепило горе, привезене жоною. Дiтей народжують жони,
хай оплакують Пхню смерть також вони!
   Нiчна учта в замку нiчим не рiзнилася вiд того, що вже бачила Њвпраксiя
в ГерманiП, переконалася ще раз: не мають цi люди нi совiстi,  нi  сорому,
черствi душею, твердi серцем усi вкупi зi своПм iмператором. Змушена  була
сидiти поряд iз Генрiхом, виблискувало  в  кривавих  вогнях  золото  Пхнiх
корон, барони й рицарi ревли вiд  захвату  своКю  силою,  похвалялися,  як
доберуться до Каносси й витягнуть звiдти оту  суку  Матiльду  разом  з  ПП
недорослим Вельфом, а тодi вдарять на Рим i виженуть звiдти лисого Урбана,
а тодi... Генрiх i собi кричав. Про те, що вони вiдважнi. Що вони з ним, а
вiн з ними. Що  вони  завжди  прийдуть  туди,  куди  пiдуть.  I  що  мiцно
триматимуть те, що вiзьмуть. Як справжнiй великий володар, iмператор  умiв
найбiльшi дурницi виголошувати нiби одкровення. Бо ж  дурнi  iншого  й  не
жадають. Вони харчуються звичайною Пжею. На  обличчi  в  ЊвпраксiП  завмер
усмiх, яким, здавалося, вибачала вона  все  зло  цього  свiту.  Почувалася
цiлком вiльною тепер од усього: од цих людей, од Пхнiх вигукiв,  од  Пхнiх
дурощiв, од Пхнього iмператора. Горе своК вона  перенесе  сама,  зате  маК
втiху вiд того, що сказала Генрiховi.  ПриПхала,  аби  сказати  йому  все.
Заради цього можна перетерпiти навiть дику  нiч  у  щойно  взятому  замку.
Бiльше вже не забруднишся серод цього бруду. Далi нiкуди.
   Iмператор помiтив ПП усмiшку. Не знав, чим  зарадити,  стала  ця  жiнка
тепер для нього ще загадковiшою i неприступнiшою, тому мав рятуватися  лиш
своПм звичним нахабством.
   - Заубуш! - гукнув до барона.Де шпiльмани?  Шальке,  Рюде,  чорти  його
бери, поснули?
   Справдi, де ж iмператорськi улюбленцi Шальке й Рюде? Генрiх без пих був
так  само  безпорадний  i  невтiшний,  як  без  Заубуша.  Всi  троК  мовби
доповнювали  одне  одного,  були  таким  собi   триголовим   вiрним   псом
iмператорським, хоч нiколи  ще  земля  не  народжувала  таких  неоднакових
людей.  Про  Заубуша  вже  сказано,  вiн  не  змiнювався,  не  старiв,  не
знесилювався нiколи й нiде, мав у собi  справдi  щось  вiд  усiх  дияволiв
землi й неба, жив тiльки iмператором, не вислужив собi  нi  маКтностi,  нi
родини, не_ _мав_ _нiкого близького. Генрiх, п'янiючи на учтах, жартома
   обiцяв:
   - Ось примушу по всiй iмперiП давати тобi за_  _випаси  в  лiсах  кожну
сьому свиню i станеш тодi найбагатшим чоловiком: Заубуш - сьома свиня!
   Реготали барони, реготав сам Заубуш, вiджартовувався: "Згоден бути й не
сьомою, а десятою свинею!"
   Шальке, мабуть, перевищував розумом навiть  Заубуша,  але  стримувався,
розумiючи вельми гаразд, що поперед барона пхатися пе слiд, i пускав  свiй
природний i доволi злий розум  на  всiлякi  витiвки,  гидоти,  паскудства,
немало звеселяючи тим iмператора. То вхитрявся прив'язати  Кпископовi  пiд
його широченнi шати козу, i та пiд час казапня в соборi  починала  жалiбно
мекати. То прибивав рицаря гвiздком до пiдлоги в той час, як  кпехт  стояв
не-порушно перед iмператором, а тодi рицар не мiг зiйти з мiсця i падав па
колiна, лякаючись, що йому вiдiбрало ноги. То пiд  час  учти  пiдносив  од
iменi iмператора якому-небудь бароновi келих, наповнений сечею, i бiдолаха
мав пити до дна, хоч йому кишки в горло лiзли. Шальке був високий, з  шиКю
такою довгою, що здавалося, нiби  то  мало  не  цiлий  його  тулуб  уперто
оголюКться,   вилазить   угору    з    вирiзу    в    сорочцi,    враження
нахабно-безсоромноП наготи доповнювалося й обличчям Шальке,  на  якому  не
росло жодноП волосинки, надто ж голими були його очi - без вiй,  блудливi,
безбарвнi й безвиразнi, як у гадюки.
   Коли сила Шальке полягала  в  нахабнiм  розумi,  то  в  Рюде  вона  вся
скупчилася  в  його  руках.  На  вiдмiну  вiд  Шальке,  Рюде  був  важкий,
головатий, морду мав, як  пiдрешiток,  вiдзначався  придуркуватiстю,  зате
нiхто не мiг дорiвнятися йому в силi. Якось застав свою жону в лазнi голою
з якимсь рицарем, перевернув дерев'яну лазню, одкрив тих  нагих,  щоб  усi
бачили. Меч скручував руками, як посторонок. Сидячи верхи, хапався в брамi
за верхню перекладину i вiдривав коня вiд землi. Танцював на учтах довкола
столу з бочкою пива на плечах. Видавлював у жменi олiю з  горiхiв.  Голову
мав таку мiцну, що висаджував нею брами, як тараном.
   Найдивнiше ж: у цiй твердiй, як довбешка,  головi  могли  народжуватися
веселi пiсеньки. Шалько вмить прибринькував своКму товаришевi на лютнi,  i
ось уже iмператор потiшений, i всi розвеселенi Пхньою новою пiсенькою, яка
складалася в них на кожний випадок.
   Шальке! Рюде! Вони стали, як були. Один  у  своПй  безсоромнiй  наготi,
другий  у  бичачiй  тупостi,  бринькнули  струни  в  два  голоси  -   один
ляскучо-зривистий, другий хрипкий i густий - почато й доведено  до  кiнця,
хоч нiколи не гадала Њвпраксiя, що iмператор може дозволити своПм  блазням
так топтатися по ПП горю,  по  душi  й  серцю.  Iмператор  мовчав,  i  всi
мовчали, а тi двоК виспiвували:
   Жив собi кнехт i мав жону

   Вродливу, гожу, не дурну.

   Ходив, бувало, па вiйну,

   Жону тодi лишав одну.

   Просив ПП: "Нe забувай.

   З походу радiсно стрiчай.

   Рубатимусь за короля".

   Жона йому: "Тра-ля-ля-ля".

   В землi далекiй рокiв з три

   Сьорбав кнехт чужi вiтри.

   Жона тим часом - тра-та-ля -

   З мужами рiзними гуля.

   Ченцi, жонглери, пiлiгрими,

   Абати, шпiльмани i мiми,

   Купцi, ловцi, гравцi, смiльцi
   I розвеселi молодцi -

   Доволi Пх для пишних втiх -

   То й ставсь з жоною тою грiх.
   Нестримно пухне Пй живiт,

   I ось синок прийшов на свiт.

   Кнехт трудиться для короля,

   А вдома жде його маля.

   От i тру-ля, от i ля-ля,

   От i старайсь для короля!

   Вернувся кнехт з чужих краПн,
   Роззявив рота: "Чи це син?"

   Жона йому: "То ж не дитина.

   Цей хлопчик - снiгова людина,
   Без тебе тут я настраждалась,
   По горах i лiсах металась,

   Самотня, кинута всiма,

   А мужа все нема й нема.

   Раз якось в горах заблукавши,
   Вiд спраги снiгу в рот узявши,
   Мало не крикнула я: "Пробi!",
   Вiдчувши плiд в своПй утробi.
   О страх, о жах! Через снiжину
   Я мала привести дитину!

   Поки мечем ти десь махав,

   В менi малятко снiг зачав".

   Кнехт змовчав, посопiв, а вранцi
   Вiднiс синка вiн голодранцям.
   Ще й марку срiбла - па додачу,
   Жонi сказав: "Чого ти плачеш?..
   Поклав я хлопця на вiконцi,

   Забув, що тане снiг на сонцi.
   Перетворивсь вiн на калюжу,

   Щоб ти... не зраджувала мужу".
   З смiшноП пiсня ставала зловiсною. Збагнули це  навiть  обпитi  барони,
нiхто не смiявся, iмператор теж не смiявся, але не звелiв своПм шпiльманам
вчасно вмовкнути, давав доспiвати  гидку  пiсеньку  до  кiнця,  заохочував
своКю  мовчанкою,  своКю  холодною  байдужiстю  до  горя   своКП   молодоП
прекрасноП жони. Не Пхнього спiльного горя, а тiльки ПП власного,  бо  для
цього чоловiка вже нiщо людське не Пснувало.
   - Я ненавиджу вас, iмператоре,сказала  вона,  пiдводячись.  Але  Генрiх
випередив ПП, скочив, заляскав у долонi:
   - Дари для iмператрицi! Дари!
   Шпiльманiв усунуто негайно й безжально, понесено  в  урочистiм  неквапi
багатi дари для ЊвпраксiП, не знати коли й зготовленi Генрiхом.
   За день повсюди, де стояли Генрiховi вiйська, дзвонили в  усiх  церквах
на знак жалоби по вмерлому Iмператорському синовi. Розлетiлася  чутка,  що
iмператор пiднiс iмператрицi щедрi дари,  щоб  пом'якшити  бiль  утрати  й
злагiднити бодай чимось тяжку жалобу. Простий люд ламав голову,  що  ж  то
воно за дари i яких ще  коштовностей  не  вистачаК  тiй  жiнцi,  для  якоП
збирано багатства з усього свiту.
   А  тим  часом  Њвпраксiя,  бiднiша  душею  за   найубогiшого   жебрака,
поверталася з пишним почтом до  Верони,  де  не  ждало  ПП  нiчого,  окрiм
нагадування про горе й розпуку.

   ЛIТОПИС IМПЕРАТОРСЬКИЙ

   У вiйнi завжди маК комусь щастити. Попервах щастило Генрiховi. Брав уже
не самi лиш горбки  й  сухi  кам'янистi  русла  струмкiв.  Пiддалася  йому
Мантуя, не втрималася крiпость  Мiнервiя.  Матiльда  Тосканська  зi  своПм
Вельфом не змогли захистити навiть папу Урбана, той утiк з Рима на пiвдень
пiд  руку  сiцiлiйських  норманнiв,  а  Генрiхiв   папа   Климент   зайняв
апостольську столицю. Iмператор став зi своПм двором у ПадуП,  заповiдався
прибути до Верони, але не квапився з тим,  а  Њвпраксiя  його  не  чекала.
ПодiП не обходили ПП, нiщо не обходило. Весь цей химерний  чоловiчий  свiт
особливо виразно постав Пй перед очима тут, у  землi,  наПжаченiй  темними
камiнними вежами, що були такi непотрiбнi й смiшнi пiд лагiдним  блакитним
небом. Чоловiки  металися,  билися,  рiзалися,  лилася  кров,  жорстокостi
щодень прибувало, щастя на землi меншало,  горя  бiльшало.  Чому?  Навiщо?
Њвпраксiя вважала, що тiльки  нездатнiсть  до  справжнього  життя  штовхаК
людей на злочини, вбивства, жорстокiсть. Всi вони, так чи iнакше, нездатнi
й непридатнi - i Генрiх, якого знала, i папа, iцо його нiколи  не  бачила.
Молодий Вельф так само незда-тен нi на що, незважаючи на те, що молодий, i
пiдступна Матiльда може крутити ним як завгодно.
   Жiнки потрясають свiтом.  Вони  мстяться  чоловiчому  свiтовi  за  його
неповноцiннiсть,  однобокiсть,  обмеженiсть,  нони  гноблять  його   своКю
великою здатнiстю до життя, дарованою Пм природою, а чоловiки, неспроможнi
збагнути справжнiх причин, шукають Пх там, де не знайдеш нiчого, i знов  i
знов проливають кров, завойовують городи й замки,  так  нiби  людина  може
стати щасливiшою, коли замiсть одного каменя володiтиме двома або трьома.
   Iмператоровi щастило у вiйнi проти папи й Матiльди ТосканськоП, але тим
часом вiн безповоротно втратив серце своКП молодоП жони, втратив, так i не
здобувши, i стало  воно  для  нього  мовби  отою  оточеною  трьома  рядами
непробивних мурiв Каноссою, яку  хотiв  здобути  не  раз  протягом  цiлого
життя, але здобув лиш цiною власного пониження за  часiв  Гiльдебранда,  а
далi мав каратися цим до самоП смертi, безсилий i безпорадний.

   КУРРАДО

   Њ вогонь вiльний, дико-розкований, не  стримуваний  i  не  обме?йуваний
нiчим,  дим  i  попiл  вiдлiтають  вiд  нього,  полум'я  рветься  легко  й
нестримно, вiн сам летить без упину й перешкод.
   А в печi вогонь змiшуКться з димом, давиться,  корчиться  в  стисках  у
тiснявi,  у  безвиходi,  вiн  гнiтиться  власною  силою,  задихаКться  вiд
нерозтраченого шалу, рветься  навсiбiч,  б'Кться  в  камiнь,  гризе  його,
жалить i падаК безсилий i знiкчемнiлий.
   Так i людина, позбавлена волi дiяння, замкнена у власному  горi,  як  у
кам'яному  мiшку,  кинута  на   дно   розпачу   невiдшкодованiстю   втрат,
неможливiстю  повернень  до  минулого  щастя,   навiть   коли   щастя   те
примарливо-невловиме. Не вирвешся на волю, бо  неволя  в  тобi  самiй,  ти
прикута обов'язком, становищем,  призначенням,  прикута  мiцно,  навiки  -
нiхто не визволить, не порятуК, не зарадить.
   Ось тодi несподiвано з'явився в палацi вiн. Все в цiй  землi  дивувало,
iнодi захоплювало, iнодi навiть лякало. В ньому, здавалося, зiбралися  всi
захоплення, несподiванки й ляки цiКП  землi.  Мав  у  обличчi  щось  мовби
потойбiчне, не бралася йому шкiра смаглявiстю, був  хворобливо-блiдий,  аж
прозорий,  весь  свiтився  чи  то  затаКними  захватами,  чи  то  немiччю,
принаймнi Њвпраксiя, що звикла думати про минущiсть i  нетривкiсть  всього
сущого, нiби вiдразу побачила в ньому пророцтво близького кiнця i мимоволi
здригнулася вiд жалю, бо ж був ще так_ _само_ _молодий, як i вона, мав  тi
самi двадцять лiт, не торкнулося його життя, далекий був од  зiпсуття,  що
ним пронизаний вже наскрiзь його батько iмператор. Син iмператора  Конрад,
званий тут ласкаво й гарно: Куррадо.
   - Ваша величнiсть, я прийшов до вас як син.
   - Мiй син помер.
   - Але я теж ваш син.
   - Ви! Сип? Нi, мiй син помер.
   -- Хотiв би знайти для вас слова втiхи.
   - Неможливо.
   - Германська жiнка була завжди вищою за вiдчай.
   - Я слов'янська жiнка.
   - Але германська iмператриця. Вона гiрко засмiялася.
   - Тут кажуть: манська.
   - Мене тут звуть Куррадо, але хiба вiд того змiнюКться моя сутнiсть?
   - Ви знаКте, у чому ваша сутнiсть?
   - Намагаюся довiдатися. ВпiзнаКш себе  не  в  метушнявi,  не  в  пустих
словах, не в тому, чим з таким захопленням займаКться переважна  бiльшiсть
смертних. Вибудувати треба в себе в душi...
   - Вибудувати що? Вежу? Таку, як тут складаК з каменю кожен феодал?
   - Це дивна земля, ваша величнiсть. Коли хочете, я покажу вам  дещо.  Не
просто розвiКте нудьгу, виПхавши з цього  палацу,  але  й  осягнете  велич
цього краю. Тут справдi  багато  безмовних  веж,  але  безлiч  iнших,  якi
дзвонами промовляють до неба й до самого бога. Мiж Вероною i Трiдентом  на
Адiдже К обвал, який стався в час  смертi  Христа,  коли  здригнулася  вся
земля i потряслися ПП найглибшi надра.
   - Я зазнала цього страшного вiдчуття. Бачити - то вже незмога.
   Куррадо був поступливо-нерiшучий. Стояв перед нею  високий,  з  топкими
рисами  обличчя,  нервово  перебирав  тонкими  гарними  пальцями  коштовну
перев'язь меча, меч йому нiяк не личив, ще менше личили золотi остроги, аж
бвпраксiя мимоволi всмiхнулася й спитала:
   - Ви любите Пздити верхи?
   - Менi бiльше до вподоби бувати в мiсцевих церквах, бо вони  неповторнi
i в кожнiй зазнаКш дивного вiдчуття наближеностi до джерел. Але  я  рицар,
мене освячено в германськi королi, я мав би  за  найвищу  честь  слугувати
вам, ваша величнiсть. Ваш син i слуга.
   - Для цього треба питати мого сповiдника абата Бодо?
   - Ми можемо брати його з собою. Хiба не  очиститься  вiн  душею  в  цих
тихих притулках?
   Ясна рiч, вузьконосий абат радо  згодився  познайомитися  зi  святощами
Верони. Iмператрицю полишати без нагляду й охорони нiхто б не наважився  i
навiть iмператорському синовi не дозволено брати ПП з палацу без належного
супроводу й почту. Хiба що перед церквою чи собором усi цi  вершники  мали
собi спокiйно  стояти  й  по  пхатися  досередини,  досить,  що  тих  двох
супроводжував абат Бодо, а  ще  виходили  навстрiч  капелани  й  канонiки,
шанобливо вклонялися, тодi непомiтно усувалися в  нетрi  святинь,  аби  не
заважати спiлкуватися з богом таким високим особам.
   Щоразу потрапляла Њвпраксiя мовби в  якийсь  новий  свiт.  У  маленькiй
церквi Санта-Марiя панувала напiвтьма, печернiсть, не  полишало  враження,
нiби тебе загорнуто в смугастий жовтуватий камiнь i ти навiки зостанешся в
цьому притулку людськоП нерiшучостi, лякливостi, у  цьому  тихому  втечищi
вiд суворого грiзного свiту. Церква Сан-Лоренцо з  двома  круглими  вежами
нагадувала крiпость, всерединi теж  вузька  довга  нава  мовби  стискувала
тебе, намагалася розчавити,  камiнь  нагадував  про  жорстокiсть  не  лише
земного свiту, але й небесного, про безжальнiсть i суворiсть  вищоП  сили,
яка нависаК над людиною повсюди.
   Зате в церквi Сан-Зено, поставленiй на честь покровителя Верони святого
Зеновiя, нарештi можна було розпростати  дух  i  тiло,  тут  був  простiр,
краса, радiсно золотився камiнь,  рожево  сяяли  безмежно  високi  колони;
головна пава, здавалося, сягав мало не до самого неба,  була  над  головою
вiдкритiсть простору, воля, велич.
   I все ж Њвпраксiя з  бiльшою  охотою  просто  Пздила  вулицями  Верони,
хотiлося Пй вирватися з тiсноП долини, хотiлося в гори, у трави, у  квiти.
Залюбки зносила вона сморiд  на  вулицях,  який  усi  тут  вважали  цiлком
природною рiччю i пересилювали його за  допомогою  сили-силенноП  пахощiв.
Терпiла вона стукiт возiв по вибоПстих вулицях,  колотнечi  убогих  жiнок,
прокльони носiПв, бридоту й гамiр торгiв, занедбанiсть будiвель, засмiченi
вулицi,  виття  бездомних  псiв,  гострi  крики  городськоП  сторожi,   Пй
подобалися  багатi   веронськi   жiнки,   якi   вiдзначалися   зухвалiстю,
злагодженою хiттю до життя. Жiнки  мали  ясне  волосся,  округлi  кшталти,
розложистi стегна, що лiниво вигойдувалися пiд складками  широкого  одягу.
Тонкостаннiсть пiдкреслювапо буфистими, багато  гаптованими  рукавами.  На
повних, молочно-бiлих шиях iнодi  полискував  рубiн,  нiби  велика  крапля
кровi, а золотi ланцюги на високих грудях подзенькували тихо в мiру  того,
як Пхнi володарки ступали сонно, замислено й провокуюче.
   Фiалковi  аметисти  вони  носили  на  пальцях,  змагаючись  у  тому   з
Кпископами. Дивися в прозору глибину каменя, нi про що не  думай,  витвори
пустку в собi i всi тi образи, якi там виникають, можуть  надатися  навiть
до пророкувань майбуття, i що менш пов'язанi мiж собою  твоП  видiння,  то
значимiшими видаватимуться тому, кому Пх назовеш...
   Жiнки, чоловiки, дiти - усе йшло повз  Њвпраксiю,  нiщо  не  могло,  не
вмiло й не смiло до неП наблизитися, незапопнювана прiрва зяяла мiж нею  i
всiм довколишнiм, i прiрва та поширювалася з кожним днем,  мiсяцем,  роком
ще вiдтодi, як вирушила вона з КиКва в далеку свою мандрiвку, власне,  вже
й тодi не помiчаючи нiчого, чiпляючись думкою хiба що за власний розпач та
за чеберяй-чикiв. Але чи ж досить людинi самих  чеберяйчикiп  i  чи  можна
виповнити ними цiле своК життя?
   Ще лишався Пй зелений свiт пращурiв, спрага росту, що сипiм димом б'К з
сонних квiтiв, кiльчення насiння  в  плiднiй  вогкостi,  спалахи  роси  на
вранiшнiх снах. Надсила природи, мабуть, визволила  Њвпраксiю  вiд  тягаря
горя ще й тому, що настала для неП перша весна в цiй землi. Молода радiсна
зелень спливала з усiх узбiч долин, свiжий повiв  легко  нахиляв  верхiвки
оливкових дерев, над смарагдовими травами мовби розпилив  хтось  срiблясту
пiну. На тлi золотих прочеркiв дорiг з'носилися темнi випростанi кипариси,
сосни довгими вiялами своПх гiлок маячили в темно-блакитнiм небi,  променi
сонця ще не мали того  слiпучо-бiлого  блиску,  що  влiтку,  i  нагадували
золотi стрiли, забарвленi блакитом, мовби скупанi  в  крапельках  ранковоП
роси. На узгiр'ях у  повiтрi  ще  вiдчувалися  слiди  прохолоди,  яка  вже
поступалася гарячим пахощам диких квiтiв.
   Пахуче розрiджене повiтря вдаряло в голову молодiй  жiнцi,  нiби  легке
вино, занадто квапливо випите, горбатi янголи лiсу звабливо манили  ПП  до
себе, вона забувала про своК становище, про осудливо пiдiбганi вузькi губи
абата Бодо, хотiлося б Пй бодай на короткий час вiдiрвати Конрада вiд його
самозаглиблення, та вдовольнялася й тим що могла взяти з собою легеньку  й
слухняну Вiльтруд дiвчина розумiла й  вiдчувала  кожен  порух  душi  своКП
повелительки, ПП пречистi очi ясно  зорiли,  мовби  вспокоюючи  Њвпраксiю,
насилаючи на неП благословенне забуття, тодi молода жiнка зрештою забувала
и про дiвчину пам'ятала лиш про квiти, задумливо збирала  Пх,  вони  мовби
лащилися до неП, самi собою виростали там. де вона зупинялася,  Пй  досить
було раз або двiчi погорнути довкола траву - i  вже  було  бiле,  червоне,
синК, жовте. i вона гладила темнi голiвки квiтом, мов дитячi голови,  вона
нiби сама  вростала  в  квiти,  ПП  пальцi  волосся,_  _все  тiло  ставало
суцiльною духмяною квiткою, Њвпраксiя радо б зосталася  такою  навiки,  та
тiльки  хто  збагне  те  прагнення  i  хто  на  нього  пристане?  Хiба  що
чеберяйчики,_ _але_ _й вони не могли  подати  Пй  голосу  в  цю  далеч  за
Велетенськi гори.
   Iмператор, хоч би й став поряд з нею на оцiй квiтучiй луцi,  лишався  б
незмiрно чужим i далеким. В душу не вскочиш, коли  тебе  виселено  звiдти,
вступ туди  заборонено  Може,  прийняла  б  у  свою  душу  юного  Конрада,
нагадував своКю потойбiчнiстю ПП власну слабiсть, але вiдiрваний  назавжди
вiд коренiв живого життя, вiн не мiг збагнути ПП  тяжiння  до  джерел,  до
основ, до глибин, до головного призначення  жiнки  па  землi,  до  земпого
захмелiння до сплетiння  кучерявого  листя,  вростання  коренiв,  спалахiв
роси. Жiнка в двадцять рокiв хотiла б замiнити зорi  на  шепiт,  а  Конрад
прагнув зiр не в самому небi, а й довкола, в собi  самому,  вiн  перебував
десь у iнших свiтах,  мертво-вигаданих,  викликуваних  хворобливою  уявою,
пригнiченою мабуть, змалку пустим екстазом молитов,  ви-новнених  гучнiстю
слiв, не закорiнених нi в чому i через те особливо страшних, бо, повернутi
на нетривке серце, вони з'Пдали його, призводили до самознищення.
   Конрад мовби вiдроджувався в  кам'яному  присмерку  веронських  церков,
натомiсть губився в щедрому свiтi природи,  вiдверто  нудьгував,  майже  з
таким самим осудом як абат Бодо, позирав на дитячi  пустощi  Ьвпракси,  не
мiг нi збагнути ПП, нi простити. Душа ПП жадала волi, але хiба  ж  воля  в
тiм, щоб вйгарцьовувати в травi подiбно до дикоП серни? I коли поверталися
до палацу, поки кою волочили в стременах убитий  час,  Конрод  з  запалом,
близьким до шаленства, намагався вiдкрити  Њвпраксй  справжнК  призначення
справжньоП людинi. "Њ палац, збудований з  чудового  алмазу,  незрiвнянноП
краси й чистоти. Палац той у нашiй душi, ми можемо  ввiйти  в  нього,  але
путь довга й тяжка. Треба пройти сiм обителей,  путь  пролягаК  через  сiм
ступенiв молитви. Перша обитель найлегша, бо досягаКться  усною  молитвою.
Друга - обитель молитви мисленоП, мова внутрiшня замiнюК зовнiшню. Молитва
споглядальна вiдзначав третю ступiнь. Там слiд багато любити, не  думаючи.
Молитва заспокоКння вводить у четверту обитель. Душа вже  нiчого  не  даК,
вона тiльки отримуК. Iстина з'являКться несподiвано й раптово. Квiти  ледь
розкрили своП чашечки, вони розлили тiльки першi пахощi. У шостiй обителi,
у молитвi захоплення, досягаКться  цiлковитий  екстаз.  ЧуКш,  але  навiть
щонайменший рух неможливий. Сьома обитель - парiння ума. Це вже по той бiк
екстазу. Божество схоже на чистий i надзвичайно прозорий  алмаз,  набагато
бiльший усього видимого свiту. Коли ж по всьому повертаКшся на землю, знов
стаКш, мов той маленький вiслюк на пасовиську..."
   - Куррадо,- ласкаво казала йому  Њвпраксiя,-  ви  нездужаКте,  Куррадо.
Згадайте бодай про те, що вас коронували германським королем.
   - Мене пригнiчуК грубiсть i  нагла  сила  тiлесного  життя,-  скаржився
Конрад.
   Вiн був дивний, але з  ним  Њвпраксiя  почувалася  лiпше,  тепер  могла
боротися з самотнiстю i коли й не бачила нiчого попереду, то вдовольнялася
бодай тим, що мала. Пробувала допитатися  у  Вiльтруд,  що  та  думаК  про
молодого короля, але дiвчина ляклигво ховала очi.
   - Хiба я смiю, ваша величнiсть!
   - А коли звелю тобi?
   - То й тодi не насмiлюся нiколи.
   - Згадай, що ти донька рицаря. Кожен рицар  може  стати  i  королем,  i
навiть iмператором, як дiд iмператора Генрiха.
   - Коли вiн стаК, тодi стаК. Я ж - лиш донька вбитого на вiйнi кнехта.
   Це дiвча не зносило оголеностi слiв. Њвпраксiя вiдсту-палася.
   Iмператоровi стало вiдомо про дружбу мiж жоною i  сином.  Вiн  покликав
Конрада до себе, той не пiдкорявся.  Зостався  у  Веронi,  далi  Пздили  з
ЊвпраксiКю i належним почтом то в гори, то до озера Бенако, то до церков i
абатств, i молода жiнка вдячна була цьому  хворобливому  i  трохи  дивному
Куррадо за його уважливiсть, за те, що дарував Пй з усiх  чоловiкiв  свiту
хоч i не зовсiм звичайну а все ж чоловiчiсть. Жiнка створена  для  очей  i
доторкiв. Доторки судилися Пй лиш найгрубiшi й найбезжальнiшi  то  чому  ж
мала вiдмовитися бодай вiд очей  i  поглядiв?  А  вiд  Куррадо  мала  саме
погляди, й виходило, що навiть цього iнодi достатньо для щастя.
   Ось тодi й прибув до Верони iмператор, прибув з  усiм  своПм  численним
двором, мабуть, надовго, прибув без попереджень  i  заповiдань,  мав  коло
себе всiх улюбленцiв, помагайлiв, лакуз i придуркiв, але  вiдразу  з-помiж
усiх помiчено й нового наближеного, навiть i не наближеного,  як  скажiмо,
звичний здавен  Заубуш,  а  мовби  притуленого  до  Генрiха,  бо  нiде  не
розлучався з iмператором, стояв позад нього, мов тiнь, весь у чорному, без
нiяких прикрас, без щонайменшоП зброП, високий, худий, аж кiстки свiтилися
з  вiдблисками  якогось  пекельного  подумя  па  впалих  щоках  i  палючим
поглядом. Чоловiк володiв усiма можливими мовами,  i  вже  це  видавало  в
ньому пройдисвiта. Вiн мав нахабство втручатися в усi  розмови  iмператора
навiть у його розмову з жоною,- з цього зроблено висновок, що  його  вплив
на Генрiха не маК меж. Згодом стало зрозумiло, що й  до  Верони  iмператор
приПхав спонукуваний цим чоловiком, принаймнi це збагнула Њвпраксiя.
   Ясна рiч, iмператор передовсiм зустрiвся з iмператрицею,  бо  виходило,
нiби вiн приПхав до неП в гостi, чи що. Пiсля належних повiтань Генрiх  не
стримався i досить виразно натякнув, що  прибув  сюди  за  порадою  одного
свого вельми цiнного друга  й  помiчника.  Њвпраксiя  промовчала.  Сказати
йому, що мав би керуватися власними спонуками? Але навiщо говорити про це?
Мiж ними вмерло все й двiчi вмерло з загибеллю сина.
   - Казано менi, ви забавлялися тут з королем Конрадом?  -  досить  грубо
спитав Генрiх.
   - Ми вiдвiдували церкви.
   - Аж на озерi Бенако!
   - Там К церква на  островi.  Вона  пiдлягаК  вiдразу  трьом  Кпископам:
веронському, трiдентському й брешiйському.
   - Сподiваюся, усi три Кпископи виПздили вам назустрiч?
   - На жаль, Пх нiхто не попередив.
   - Тодi навiщо ж вам сповiдник абат Бодо?
   - Для вiдбирання сповiдi вiд мене, ваша  величнiсть.  Хiба  ви  вже  не
маКте свого сповiдника?
   За допь iмператор оглух. Чи був у нього звичайний напад глухоти,  а  чи
просто вдавав з себе глухого, аби познущатися з ЊвпраксiП. Покликав ПП для
розмови, вiдiслав усiх свiдкiв i пiдслухiв i знову вiдбулося мiж  ними  те
дивне й дике, що вже вiдбувалося безлiч разiв ще в ГерманiП. Њiшраксiя, ще
не здогадуючись про стан Генрiха, почала  спокiйно  говорити  про  те,  що
помiг Пй Конрад у тяжкi хвилини й днi, висловила надiю,  що  iмператор  не
стане на завадi Пхнiм розмовам з його сином, вiдвiдинам околиць Верони.
   - Я не шукав  мого  нового  друга,несподiвано  сказав  iмператор,-  вiн
знайшов мене сам. Хтось пустив гидку чутку про мою таКмну  недугу,  i  ось
цей чоловiк поспiшив до мене, аби допомогти.
   Њвпраксiя стривожено поглянула па iмператора. Який чоловiк? Яка недуга?
Хiба що всезагальне зiпсуття вважати недугою?
   - Ваша величнiсть, я  чула,  що  в  тутешнiх  болотах  легко  пiдхопити
лихоманку,- з простого людського спiвчуття промовила вона.
   - Bin запевняК мене, що  все  повернеться,-  сказав  iмператор,  уперто
влiплюючи погляд у свою молоду жону. Про що це?  Може,  про  послiв,  яких
немаК з Киева ось уже рiк чи й бiльше?
   - Я не маю вiстей з КиКва вже так давно. Чи не  спорядили  б  ви,  ваша
величнiсть, ще одне посольство до мого отця? А чи зробити це  менi  самiй,
найнявши вiдповiдних людей? Однак, що тодi скажуть про iмператора?
   Вiн не чув ПП, не хотiв слухати, аж тепер  вона  збагнула  нарештi!  Бо
вперто вiв  про  своК,  про  того  загадкового  чоловiка  i  про  свою  ще
загадковiшу для ПП чистоП душi немiч.  Мовляв,  страждали  цим  многi.  Ще
персидськi царi. Грецькi й сiракузькi тирани. Римськi iмператори. Мало  не
всi. I коли сам великий Цезар, а потiм  цей  невдаха  Антонiй  кидалися  в
обiйми до КгипетськоП  блудницi  Клеопатри,  то  робили  те  в  сподiваннi
збороти вичерпнiсть, яка неминуче настаК у великих  державних  мужiв.  Вiн
iмператор уже тридцять п'ять лiт. Дорiвнявся в цьому Августовi  й  Карповi
Великому. Простому смертному незнане  таке  тривале  напруження.  Виграючи
битви, неминуче маКш програвати щось iнше.  Але  хто  бере  цiлi  мiста  й
землi, повинен умiти взяти й власну жону. Це його обов'язок.
   Для того й прибув до нього новий друг. Треба сподiватися...
   До ЊвпраксiП суть цiКП заплутаноП мови пробивалася, мовби через гiрське
непрохiддя. Темнi слова, темнi натяки, щось гидке, липке,  зловiсне.  Знов
угадувався за всiм одноногий Заубуш так само, як у  отих  соборних  пiчних
збировиськах, як у отих п'яти пагих, що  хотiли  збезчестити_  _ПП,  як  у
всьому, що стосувалося iмператора i його молодоП  жони.  За  тим  хижооким
пройдисвiтом  теж  стоПть  Заубуш,  але  що  Пй  тепер  до  всього?   Вона
iмператриця, але не жона цьому чоловiковi! Не жона й не буде нiколи.
   Мовчки пiдвелася i пiшла до дверей, не дослухавши Генрiха.
   - Я ще не все сказав! - гукнув вiн услiд.- Ви ще не _-у_ все почули! Як
зручно, коли ти можеш дозволити розкiш чути,  коли  хочеш,  i  примушувати
слухати навiть тодi, як нiхто б не хотiв цього робити. Але  тут  Генрiхова
зброя обернулася проти нього. Тепер Њвпраксiя не схотiла його слухати.  Не
вдавала глухоП - просто йшла вiд нього, полишаючи  iмператора  наодинцi  з
його недолугим бурмотiнням!
   - Я забороняю вам розмови  з  Конрадом!  -  женучись  за  нею,  крикнув
Генрiх.- Все забороняю! Не дозволяю нiчого! I я прийду  до  вашоП  ложницi
сьогоднi вночi! Конрад виПхав iз замку без ЊвпраксiП.  Мабуть,  молився  в
церквi Санта-Марiя, уклякав на холоднiй кам'янiй пiд  лозi,  загорнутий  у
камiнь, придавлений пiтьмою i моторошною самотнiстю, надвечiр  повернувся,
був  ще  прозорiший,  ще  блiдiший,  нiж  звичайно,  вибачливо   всмiхався
нрибрамнiй сторожi, стривожено поглядав на муравлисько розкричаних рицарiв
на палацовому дворищi. За ним видно, пильно стежили чиПсь ворожi  очi,  бо
iмператоровi повiдомлено було,  коли  виПхав  германський  король  i  коли
повернувся, повiдомлено також, що  при  поверненнi  супроводжував  Конрада
собака. Власне, й не собака, а невеличкий чорний песик,  який,  покручуючи
хвостиком, убiг слiдом за конем Конрада  в  замкову  браму,  сторожа  його
пропустила, не наважуючись прогнати, бо пес такоП високоП  особи  мимоволi
теж набуваК значимостi. Про пса iмператоровi доповiдав, яспа рiч,  Заубуш.
Бо хто б ще насмiлився?
   - Де пес? - спитав рiзко Генрiх. Заубуш не квапився з вiдповiддю. "Пес"
могло стосуватися однаково й того бездомного  собаки  i...  прямо  скажемо
сина iмператорського, який останнiм  часом  виказував  занадто  небезпечну
близькiсть до iмператрицi.
   - Пес в замку,-  сказав  Заубуш  з  таким  лукавим  виразом  на  своКму
вродливому обличчi, що залюбки мiг приписати того пса й самому собi.
   - Питаю про собаку! - вже розгнiвано крикнув iмператор.
   - 1 я кажу про собаку,- вiдповiв барон.
   - Кажеш, вiн у замку?
   - Так, iмператоре.
   - Приблудний пес?
   - Всi ознаки свiдчать про це.
   - I ти спокiйно стоПш  передi  мною?  Тут  дозволив  собi  подивуватися
навiть Заубуш. Невже вiн старiК?
   - Не зрозумiв, iмператоре?
   - Цього пса могла пiдiслати сама Матiльда!
   - Не стрелило менi в дурну голову.
   - Може, вiн скажений, може, занiс сюди морову пошесть!  Може,  забрався
вже десь в  iмператорську  ложницю!  Пес  у  замку,  а  моП  люди  байдуже
спостерiгають цю страшну картину!
   - Ваша величнiсть, я справдi не подумав. Але мене проймаК  жах:  пес  в
iмператорськiй ложницi!
   Той пройдисвiт, якого  знайшов  для  iмператора  Заубуш,  стояв  позаду
Генрiха, притулений до нього,  як  чорна  тiнь,  мовчав,  лиш  поблискував
своПми очиськами, але  барон  мiг  би  заприсягтися,  що  вигадка  з  псом
належить йому. От тiльки коли вiн устиг шепнути iмператоровi - це лишилося
непростеженим.  Невже  барон  справдi  так  постарiв,   що   вже   втрачав
спостережливiсть.
   - Я зроблю необхiднi розпорядження, iмператоре,- сказав вiн.
   Генрiх увесь затрусився.
   - Знайти собаку! Перевернути весь палац! Весь замок! Всю Верону!  Може,
то сама Матiльда перекинулася в пса! Або  Урбан!  Шукайте!  Миттю  пiдняти
всiх на ноги! Послати до мене Конрада! Де Конрад? Де iмператриця?
   Крик, тупiт, брязкiт зброП. На замкових дворах шикувалися кiннi  рицарi
в повнiм бойовiм  обладунку,  так  нiби  мали  вiдбивати  напад  численних
ворогiв. Металися люди зi смолоскипами. Вогнi пересувалися  в  гарячковому
безладдi внизу, на стiнах замку, свiтилося у вежах,  безжально  вирубувано
кущi троянд на грядках квiтiв, де  любила  гуляти  Њвпраксiя.  Скрiзь  мiг
ховатися пес! В палацi металося з сотню переляканих  людей.  Поперед  усiх
скакали  Шальке  й  Рюде,  залiтали  повсюди,  ввiрвалися  до   ЊвпраксiП,
перевернули пiдставку для книги, яку  вона  читала,  наполохали  Вiльтруд,
бiгали довкола iмператрицi, кричали роззухвалено:
   - Де собака? Гав-гав!
   - Де песик? Тяв-тяв!
   - Де? Гав!
   - Де? Тяв!
   Вона зрозумiла: Заубуш метаться за оте своК ганебне  вiдгавкування  пiд
столом на учтi. Мовчки вказала шпiльманам на дверi. Коли тi й далi  гасали
по покою, блазнюючи, тупнула ногою:
   - Геть!
   Появився абат Бодо, суворо видивився на придуркiв  тi  зникли,  понесли
свiй гавкiт далi по палацу.
   - Дочко моя,- стурбовано  мовив  абат,-  у  палацi  справдi  приблудний
собака.
   - Ви сповiдник чи собаколов? - вколола його Њвпраксiя.
   - А що, коли вiн скажений? Небезпека передовсiм для вас, дочхо моя.  Бо
жiнка завжди беззахисна перед стихiями.
   - Це просто гидка витiвка Заубуша.
   - Але всi бачили, як пес убiг до замку слiдом за королем Конрадом.
   -- Вигадка! Не мiг  Конрад  привести  якогось  скаженого...  Отче,  вас
прислано?
   - Мене прислав сюди обов'язок.
   Знов улетiли Шальке й Рюде, знов загавкали, але слiдом за ними  увiйшов
Заубуш i стала зрозумiлою нахабнiсть шпiльманiв.
   - Ми нiде не можемо знайти цього клятого пса, ваша величнiсть,-  розвiв
руками барон.
   - Я не питала вас про де,- холодно зауважила Њвпраксiя.
   - Даруйте, ваша величнiсть. Про пса  в  мене  вирвалося  мимоволi.  Вас
просить до себе iмператор.
   - Чи не занадто пiзно?
   - Для iмператора час не важить.
   - Скажiть йому, що ми поговоримо завтра.
   - Вiн просить вас негайно... У нього  вже...-  Заубуш  трохи  помовчав,
смакуючи те, що мав додати, тодi сказав: - У нього вже король Конрад. Вони
обидва просять вас.
   - Вам треба йти, дочко моя,втрутився абат_ _Бодо.
   - А як же буде з нiчною молитвою? - глузливо поспитала Њвпраксiя.
   - Молитися нiколи не пiзно.
   Вона покликала Вiльтруд i пiшла до iмператорських  покоПв.  Приставленi
Заубушем рицарi освiтлювали смолоскипами переходи.  Ще  гасали  по  палацу
люди, досi шукали й не знаходили того  таКмничого  пса.  Iмператриця  йшла
гордо, високо несла голову в яснiй коронi волосся. Вiльтруд з трисвiчником
лякливо трималася ледь  позаду,  коло  iмператорських  покоПв  десь  вмiло
вiдстала, як вiдстали всi, бо далi не смiв iти нiхто, окрiм ЊвпраксiП.
   У великiм троннiм залi, тьмяно освiтленiм товстими свiчками по  кутках,
Њвпраксiя застала двох: батька й сина.  Генрiх  вiдiслав  свою  невiдлучну
тiнь, свiдки були небажанi, вiн сидiв на  тронi  якось  розкарячено,  руки
йому звисали мало не до пiдлоги, очi втупленi були в щось невидиме, Конрад
стояв  збоку,  високий,  тонкий,  мовби  неприсутнiй  тут  духом,   обидва
скинулися очима назустрiч ЊвпраксiП, в одного погляд був  самозаглиблений,
ал.е уважний, у другого каламутно-несамовитий, а вона йшла вiдразу до двох
i нi до кого - обличчя нервове, рiзке, очi, нiс, губи - все мовби  рвалося
Пм обом назустрiч, блиском, яскравiстю, виразливiстю, нетерпiнням.  Обидва
мимоволi подалися до неП, хоч  обидва  вмить,  якимсь  пiдсвiдомим  чуттям
збагнули: не до них вона  йде  й  нiколи  не  йтиме.  Конрад  сприйняв  це
вiдкриття покiрливо й безсило,  як  сприймав  життя  взагалi.  Генрiх,  пе
звиклий до поразок, не мiг i не вмiв упокорюватися. Для нього вiдкривалося
при поглядi па цю неймовiрно  привадливу  жiнку,  що  вже  не  знати  йому
минущоП найсутнiшоП сили, що не пити нiколи вiдтiль, де квiтне сад i б'ють
джерела, що немаК для нього там нiчого. Збагнув це вiдразу своПм  гострим,
точним розумом, але змиритися пе мiг.
   - Ви знайшли пса, iмператоре? - насмiшкувато спитала вона.
   Запитання невинне й цiлком природне, зважаючи на  те,  що  творилося  в
палацi. Але Генрiхом воно струснуло так, нiби захиталася  пiд  ним  земля.
Вiн злетiв з трону, став навпроти ЊвпраксiП, по-бичачому  нахилив  голову,
спопеляв ПП поглядом. Вона не горiла, не  ставала  соляним  стовпом,  була
обурливо жива й прекрасна, псзiiищима, непiдвладна його силi, його  владi,
його жорстокостi.
   - Ось пес! - гукнув iмператор, незграбно перехиляючись в  бiк  Конрада,
мовби намагаючись дiстати його довгою своКю  рукою.-  Ось  твiй  пес,  ти,
суко!
   Вiн лаявся так уперше при нiй, хоч те, що робив колись, було  тяжче  за
лайку. Њвпраксiя розгубилася вiд такоП несподiванки, не була зготована  до
цього, брудне слово штовхнуло ПП в груди, аж вона вiдступилася. Але Генрiх
вловив той ПП порух, вмить пiдскочив до ЊвпраксiП, вчепився Пй у  волосся,
як тодi, коли вперше виявила його глухоту,  тягнув  до  Конрада,  сичав  у
обличчя:
   - Iди до нього! Йди! На злягання! На кублення!  На...  Вона  вирвалася,
вiдбiгла вiд шаленця, але Генрiх гнався за нею, тягнув  до  неП  загребущi
руки, страшний, знавiснiлий, невiдступний.
   - Знайшли пса твого! - хрипiв вiн запекло.-  Вiддайся  йому!  Не  хочеш
iмператора, хочеш пса!
   I  гнався  за  нею,  невiдступний,  як   смерть,   а   той,   зблiдлий,
перестрашений, не вмiв захистити нi молодоП жiнки, нi себе самого, не  мiг
зворухнутися, пi подати голосу, i Њвпраксiя жiночим  чуттям  збагнула  той
Кдиний захист. який ще лишався  для  неП,  останню  спробу  вiдбитися  вiд
ненависного  iмператора  тепер,  може,  й  назавжди.  Не  втiкала  бiльше,
вiдважно стрiла його очi  на  очi,  закричала,  перекриваючи  його  хрипке
клекотiння:
   - Чого ти хочеш? Аби я сказала? Готова вiддатися йому! Я вiддамся йому!
ЧуКш: йому, не тобi! Не тобi,_ _не_ _тобi, не тобi!
   Генрiх нiби ждав цих слiв, не розгубився, якось мовби  зрадiло  кинувся
до Конрада, вхопив його за руки, потягнув до ЊвпраксiП.
   - ЧуКш: вона готова тобi вiддатися! Чому ж стоПш? Бiжи й ляж з  нею!  Я
покличу камерарiПв, хай вопи поможуть тобi ввiйти до неП в постiль!
   Конрад був холодний, як снiг у горах.  Спокiйно  вивiльнився  з  чiпких
Генрiхових рук, тихо промовив:
   -  Не  осоромлюйтеся,  ваша  величнiсть.  Навiть  найбiльша  любов   пе
дозволила б менi осквернити ложе мого отця.
   - Це я - твiй отець? - зареготав iмператор.- Сто тисяч свиней, як  каже
мiй Заубуш! Твоя мати сплодила  тебе  з  Рудольфом  Швабським,  i  всi  це
знають, як знають, якою сукою була твоя мати! Що скажеш ще, виплодку!

   ЛIТОПИС
   НОВЕ Й СТАРЕ

   "ЏП поведiнка незабаром викликала  його  пiдозри,  i  вiн  подумав,  що
партнером у ПП грiховi К рiдний старший син Конрад, коронований 1087  року
германським королем". (Британська енциклопедiя, т. II, стор. 429).
   Чи думали Дiдро й  Даламбер,  випускаючи  перший  том  своКП  славетноП
"ЕнциклопедiП", що ПхнК славне дiтище може  бути  колись  використане  для
переповiдання iсторичних плiток вельми сумнiвноП вартостi?
   Але авторiв БританськоП енциклопедiП, власне, важко звинувачувати, коли
взяти до уваги, що й сам Генрiх вiрив у своП пiдозри  i  справдi  спорядив
погоню за сином i Конрада було затримано в ЛомбардiП десь за рiкою По,  та
вже тут скористалася з цього супротивна сторона - Матiльда Тосканська, яка
не спускала ока з iмператора, кинула все, щоб визволити  втiкача.  Конрада
урочисто  допроваджено  до  Каносси  а  незабаром  з  належним  розголосом
короновано королем IталiП.  Син  пiшов  проти  батька.  Пiшов  не  сам,  а
пiдштовхуваний умiло й вправно. Виходило ж так, нiби все те сталося  через
жiнку, яка опинилася мiж ними,- жона одному, мати другому, насправдi -  нi
жона, нi мати, молода двадцятилiтня княжна з КиКва, для якоП життя  ще  не
починалося, а вже зайшло в глухий кут так, що нiкому  несила  розiбратися,
навiть усiм енциклопедистам свiту.
   Люди звикли скаржитися на труднощi тих часiв, у  якi  Пм  випало  жити,
але, здаКться, нiколи  не  лунали  тi  скарги  так  одностайно,  як  тодi.
Французький монах Радульф Глабер, себто лисий, пишучи iсторiю свого  часу,
розпачливо вигукував: "У цей час скрiзь, як  у  церквi,  так  i  в  свiтi,
панувало презирство до законiв i правосуддя. Всi  вiддавалися  найгрубiшим
покликам пристрастей. Нiхто не мiг нi в чому бути впевнений: чеснiсть,  ця
тверда основа всього  доброго,  не  визначалася  нiким.  Так  що  не  слiд
сумнiватися бiльше, що  земнi  грiхи  скоро  втомлять  небо  i,  по  слову
пророка, неправда народiв намножилася до того,  що  чинилися  вбивства  за
вбивствами. Порок  шанувався  всiма  класами  в  державi.  Рятiвнi  заходи
неухильноП твердостi були забутi, i до  наших  народiв  справедливо  можна
було вiднести вiдомi слова апостола: "Всюди чутно, що мiж вами перелюб,  i
то такий перелюб, який i мiж поганими незнаний". Безсоромне користолюбство
заволодiло серцями всiх; вiра потрясена, i  звiдси  вяникли  найпостиднiшi
пороки: срамота, вбивства, заслiплена боротьба пристрастей, грабiж i блуд.
О небо! Хто повiрить тому?"
   Глаберовi вторить Ордерiк-Вiталiй, який пише через  сорок  рокiв  пiсля
нього, але не помiчаК довкола нiяких змiн на лiпше.  Де  там!  "В  рiк  од
втiлення господнього 1094 смути  i  бранна  тривога  хвилювали  майже  всю
все-ленну: смертнi безжально  наносили  один  одному  найбiльшi  бiдування
вбивствами i грабуванням. Злоба у всiх проявах дiйшла  до  крайнiх  меж  i
завдавала тим, хто був сповнений нею, незчисленних бiд".

   ВЕЖА П'ЯНОГО КЕНТАВРА

   Iмператор залiг у глибинах палацу, мов Мiнотавр у Лабiринтi. Кого зжере
першим? Розсилав погоню за Конрадом, все для нього скупчилося  на  одному:
упiймають чи не упiймають? Тодi не  витримав,  не  дочекався,  у  грiзному
брязкотi зброП появився у  ЊвпраксiП,  оточений  залiзними  рицарями,  сам
залiзно-твердий, нiби ставав не  супроти  слабоП  жiнки,  а  проти  цiлого
ворожого вiйська, спитав з викликом:
   - Де Конрад?
   - Вiн ваш син.
   - А ваш коханець!
   Сказано було вже не наодинцi, кинуто у вуха рицарям, щедро  дано  ласий
харч для страшноП плiтки. Њвпраксiя ноблiдла, голос ПП затремтiв:
   - Соромтесь казати неправду, iмператоре!
   - Iдiть за мною,- кричав вiн, пiнячись од злостi,  яка  за  цi  днi  ще
побiльшала.
   - Куди?
   - Пiдете, куди я звелю!
   - Це - насильство?
   - Називайте як хочете. Не пiдете - вас поведуть! Понесуть!
   - Може, мертву?
   - I мертву! Вiднесуть!
   Що страшнiше - груба мова чи грубий  дотик?  Для  неП  тепер  усе  було
однакове. Ще сподiвалася вберегти рештки гiдностi, мовчки  пiшла  за  ним.
Оточенi пiвколом залiзних  рицарiв,-  iмператор  i  його  жона.  Видимiсть
згоди. Iшли через палацовi двори, пiднiмалися в якусь вежу,  опинилися  на
замковiй стiнi. Њвпраксiя  нiколи  там  не  була.  Вразив  ПП  несподiвано
широкий перехiд мiж кам'яними зубцями. Перехiд з'Кднував двi вежi:  меншу,
нижчу, крiзь яку пiднялися, i вищу, широку, темну, до  якоП  Генрiх  повiв
iмператрицю вже без свiдкiв. Охорона лишилася позаду, у тiй малiй вежi.
   - Вiднинi це й будуть вашi володiння! - кинув iмператор  iз  зловтiхою,
визираючи крiзь зубцi стiни.- Там унизу ваш трояндовий  сад,  яким  можете
милуватися досхочу.
   Вирубаний - можна було б додати, але Њвпраксiя  мовчала.  Вiрила  й  не
вiрила. Всього ждала вiд цього чоловiка, але вiн  перевершив  найпохмурiшi
припущення. Вiв ПП просто до тоП вежi,  що  затуляла  тепер  од  ЊвпраксiП
пiвсвiту, цiлий свiт, i вона йшла покiрливо, чи то сонно,  чи  то  в  злих
чарах, не бачила нiчого, тiльки темний камiнь поперед себе.
   ПроПхати пiвсвiту, вiддати цим чужим людям  пiвжиття,  зазнати  болючих
невiдшкодовних втрат, страждань, принижень, мучитися  й  поневiрятися  без
мiри i все лиш на те, аби тебе замкнули в цiй похмурiй чотирикутнiй  вежi,
складенiй з сiрого дикого каменю не знати ким i не знати навiщо?
   Видно, щоб хоч  трохи  зарадити  неминучiй  похмуростi  цього  мертвого
камiння, над низеньким входом до  вежi  якийсь  добрий  чоловiк  приладнав
колись карбованого зi староП бронзи кентавра. То  був  не  зовсiм  звичний
кентавр - напiвкiнь, напiвчоловiк. Вбиваючись заднiми  копитами  в  мiцний
камiнь (завдяки цьому  й  тримався  в  повiтрi  рiвнобiжне  до  вимощеного
плитами палацового гульбища), вiн пустив переднi ноги веселим  i  недбалим
розкидом, бо  був  п'яний  давно  i  навiки,  мочив  свою  коротку,  як  у
iмператора, борiдку в чашi з вином, а що чашу доводилося  чимось  тримати,
то мав для того, на вiдмiну вiд усiх можливих а чи ймовiрних кентаврiв, ще
й двi руки. Кентавр з руками та ще й п'яний! Видовище вельми веселе, надто
ж для тих, хто сам, розвеселений пiсля палацових учт,  виходив  на  широкi
плити гульбища i споглядав у себе  над  головою  оту  давню  бронзу,  таку
давню, що лиснiла, мов стара кiстка з випадкових викопалиськ.
   Генрiх не поминув увагою бронзовоП химери, вiн навiть став на  короткий
час, аби помилуватися витiвками п'яного кентавра, тодi  показав  ЊвпраксiП
на низькi  дверi,  вiдступився,  даючи  Пй  змогу  ввiйти  туди,  голосом,
наставленим на великi вiддалi, прокричав:
   - Вас не випустять звiдси, доки не скажете, де Конрад!
   Њвпраксiя поминула його з мовчазною погордою. Була чиста не самим тiлом
- душею, серцем, не забруднила жодного свого помислу, може,  й  лiпше,  що
сховаКться в цiй вежi, знесенiй високо в небо, куди  не  дiстане  з  землi
нiякий бруд?
   Мало не бiгцем здолала першi кам'янi сходи в темрявi. Але в першiм  же,
освiтленiм вузькими  прорiзами  в  стiнах  примiщеннi  замiсть  сподiваноП
дикостi й занедбаностi зустрiлася з суто палацовим убранством,  на  додачу
всього злого зорiли Пй назустрiч нескаламученi очi Вiльтруд.
   - Як? I ти? - вишепотiла до дiвчини,  а  та  кинулася  до  iмператрицi,
мовби нiчого не сталося, нiби все так i мало бути.
   - Ваша величнiсть, я проведу вас. Вашi покоП вгорi. Там  усе  для  вас.
Абат Бодо жде вас там.
   Абат жде. Вiн теж  тут.  Все  зготовлене  й  приготовлене  дбайливо,  з
холодним серцем. Нiхто не захистив ПП. Всi згодилися. Вiльтруд -  це  так.
Але абат? За ним церква, бог. Хiба й бог хоче того, що  Генрiх?  Тепер  не
було нiяких надiй. Не зоставалося нiчого.  Життя  спалахнуло,  мов  високе
полум'я, закуте в тiсний камiнь. Вище! Вище! Вище! Мало не  бiгцем  долала
безкiнечнi кам'янi схiдцi. Вiльтруд не  встигала  за  iмператрицею.  Вище!
Далi! До самих хмар! До неба! Впала, коли  вже  не  було  в  тiлi  нiчого.
Вмерло все. I вона вмерла для всього. Не чула, як  бурмотiв  молитву  абат
Бодо, як роздягала ПП, вкладаючiП в постiль,  Вiльтруд,  не  бачила  слiз.
ЧиПх? СвоПх чи тоП дiвчини, яка добровiльно давала себе  закути  в  камiнь
разом iз своКю iмператрицею?
   Знов,  як  при  народженнi  дитини,   потряслися   всi   вадра   землi,
розколювалося небо, валилися гори, клекотiли дикi води, тривало це довго -
тиждень, мiсяць, рiк.  Хiба  вона  могла  знати?..  Коли  стала  на  ноги,
здивувалася:  мала  в  собi  вiдчуття  призвичаеностi  до  цiКП  вежi,  до
ув'язнення, до тiсних меж свого свiту, не рвалася на волю,  сприймала  все
як данiсть. Коли ж могла звикнути?  I  як  це  могло  статися?  Чи  в  час
лихоманкового забуття натурчав Пй у вуха абат  Бодо  про  покiрливiсть,  i
вона несвiдомо сприйняла його научення? Блаженнi  убогi  духом.  Блаженнi,
хто не жадав. Блаженнi, хто не бунтуКться. Блаженнi покiрливi духом. Невже
вона так легко далася вмовити? Невже так постарiла душею, що вже пе  жадаК
волi! Ще ж зовсiм недавно жадала волi тiльки для  себе,  тiльки  собi,  не
задумуючись, чи К така воля на свiтi. Абат Бодо бурмотiв про те, що людина
повинна прагнути душею бога, навiть Куррадо говорив Пй  лиш  про  бога,  а
вона слухала Пх i не чула, бо для  неП  богом  були  -  воля,  розкутiсть,
безмежжя жадань i життя. Не терпiла насильства, чужа  покорi,  далека  вiд
обов'язкiв - тепер мала призвичаПтися до всього враз, i хтось зробив це за
неП, уклавши в це лiжко, приспавши душу й мозок.
   Байдужiсть до всього заволодiла ЊвпраксiКю. Не слухала намовлянь доброП
Вiльтруд спуститися  з  високостей  вежi  й  прогулятися  по  стiнi,  куди
вечорами долинали пахощi квiтiв з тих грядочок, що збереглися  мiж  голими
понурими стiнами замку i пiсля того  плюндрування  в  нiч  пошукiв  собаки
тепер чиПмись дбайливими руками знов доглянутих,  политих,  прибраних.  Не
могла ходити мiж своКю вежею i тою, де засiли охоронцi. Здогадувалася,  що
Генрiх не довiрив ПП охорону iталiйцям,  бо  в  тих  надто  багато  серця,
доброти, розуму. Нi, вiн посадив там своПх червономордих  кнехтiв,  тупих,
упертих, вiд народження переконаних, що для чоловiка головне - здоров'я, а
не розум. Надивилася Пх  досхочу,  бiльше  не  хотiла  бачити,  не  хотiла
ганьбитися, показувати перед ними свою неволю. Нi! Сидiтиме тут  довiку  i
не зворухнеться нiкуди.
   - Я теж буду з вами, ваша величнiсть,- казала Вiльтруд.
   - Ти можеш виходити на волю i повинна це робити.
   - Але як я полишатиму вас бодай на хвилину?_ _I як_ _смiю дихати волею,
коли ви позбавленi цього?
   - Не повинна каратися своКю вищiстю надi мною. Завжди хтось над  кимось
вищий у чомусь. Сприймай усе належно, як робить це  абат  Бодо.  Адже  вiн
вiльно ходить туди й сюди, пробуК втiшати мене в моПй неволi, тодi полишав
мене наодинцi з неволею, для себе вибираючи  свободу.  Чи  ти  помiтила  в
ньому болi й страждання вiд необхiдностi цих вимушених змiн?
   - Вiн завжди однаковий.
   - Будь i ти такою.
   -  Хiба  ж  можна  спокiйно  спостерiгати,  як  ви   страждаКте,   ваша
величнiсть!
   - Хто сказав тобi, що я страждаю?
   - А ця вежа? Така гнiтюча, страшна, тiсна.
   - Жiнкам судилося терпiння. Все треба здолати. Коли вежа, то й вежа.
   - Я винесла з палацу всi вашi iмператорськi прикраси, ваша  величнiсть.
Це поможе вам.
   Њвпраксiя погладила ПП ясне волосся. Хто б мiг сказати, що тут поможе?
   Поки лежала в лихоманцi, не знала,  що  дiялося  внизу,  тепер,  хоч  i
вiдмовлялась бодай трохи розширити свiй звужений до краю свiт,  все  ж  iз
вiкон свого високого притулку добре бачила весь пагорб Сан-П'Ктро,  Адiдже
з  римським  мостом,  пильнованим  з  того  боку  темною  кам'яною  вежею,
веронський старий собор на тiм боцi, церкви, будинки, камiнний лiс веж над
городом.
   Чи Генрiх увесь цей час проводив у пишностi й  забавах,  чи  довiдався,
може, про видужання ЊвпраксiП i тепер,  знаючи,  як  невiдривне  стежитиме
вона iз своКП в'язницi за життям на свободi,  навмисне  влаштовував  щодня
всiлякi урочистостi, так нiби лиш для того приПхав до IталiП й зупинився у
Веронi. То затiяно молiння в соборi i довгий шлях мiж собором i  замком  -
тисяча сiмсот крокiв - заслонено вiд спеки бiлими полотняними  накриттями,
на  стiнах  будинкiв  навiшано  гiрлянди  квiтiв,  килими,  люд  примушено
стрiчати iмператора в час переПзду вiтальними вигуками, спiванням псалмiв,
поклонами. То вся Верона вирувала в площадних грищах i карнавалах,  Генрiх
велiв вiдчиняти браму замку i всi дверi палацу, розвеселений натовп бiг по
палацових переходах аж до iмператорськоП ложницi,  де,  простягнувшись  на
тканому  золотом  покриттi  ложа,  лежав   Генрiх,   загорнутий   у   бiлi
iмператорськi горностаП, закостенiлий вiд влади, з оголеним мечем в  однiй
руцi i з берлом у другiй. Сам, один, на широкому ложi, в  безмежнiй  своПй
державi. А де ж iмператриця?
   То мiж  нагими  понурими  стiнами  замку  рубано  голови  непокiрливим,
настромлювано на палi, виставлювано па сонцi. Кого лякано? Веронцiв чи ту,
що сидiла в кам'янiй вежi i в розпачi дивилася на те, що  вiдбуваКться  на
землi?
   Пишнi виПзди на лови,  прийом  послiв,  турнiри,  конi,  стяги,  лютнi,
крики. Усе пiд  вежею,  мовби  навмисне  дратували  Њвпраксiю.  Може,  вiд
нестерпноП розпуки не витримаК i кинеться з вiкна вниз?
   Не кидалася. У безодню кидаКться лише той,  хто  лякаКться  безоднi.  А
вона тепер не боялася нiчого. Коли й навчило ПП життя чого-небудь, то це -
не боятися. Хiба ж боПться  чого-небудь  трава,  або  вiтер,  або  квiтка?
Њвпраксiю вiдiрвано вiд землi, вiд тисняви й захватiв люду,  ПП  кинуто  в
порожнечу, де не було опертя, де грають смертними тучi й вiтер.  Та  чи  ж
вiдiрвано? I чи дратувала б вона марно  богiв,  намагаючись  приторкнутися
тiм'ям до зiрок, забувшiП про землю?
   Звикла до свого нового  стану,  яинула  думкою  й  вiдчуттям  туди,  де
зеленiла трава, шумiли лiси, падали роси, текла вода. Там  була  ПП  сила,
там була запорука тривання. Зi своКП безмежноП висоти  вперто  розгадувала
мову трави i повертала собi втрачену  безпосереднiсть  життя,  хай  навiть
досконало-нестерпного, як у неП нинi. З вежi свiт був  видимий  виразнiше,
вiн виявився набагато ширшим, барвистiшим,  днi  були  сповненi  сонцем  i
всемогутнiстю зеленi, яка пробивалася повсюди крiзь  най-мiцнiший  камiнь,
зеленосонятний свiт не зникав i вночi,  лиш  набирав  iнших  барв,  ставав
щiльнiшим, насиче-нiшим,  у  просторi  запановувала  таКмничiсть  шерехiв,
шелестiв, дихань, поКднань, зачать, народжень, крикiв, стогонiв, зiтхань i
мовчання.  Наставало  царювання  мiсячного  сяйва,  яке  все   зрiвнювало,
зупиняло будь-який рух, вганяло в тривожний  сон.  Тодi  крiзь  кошлатiсть
тiней у рiзьблено-срiблястому свiтi  долинали  до  ЊвпраксiП  теплi  згуки
трав,  материнське  дихання  теплих  туманiв,  од  яких  хотiлося  плакати
дитячими безпричинними слiзьми.
   Людина створена з вiри й розпачу. Коли вiдiбрано  вiру,  що  лишаКться?
Њппраксiя щосили боролася  з  розпачем,  сидiла  коло  вiкна  непорушне  й
невiдривне, линула поглядом  у  безвiсть  слiдом  за  птахами,  страждання
поглиблювало ПП цiкавiсть, помiчала,  збирала  в  своПй  пам'ятi  все,  що
дарували Пй очi: рiку, кам'янисту рiвнину з  маленькими  селищами,  ланцюг
донебесних гiр, горби бiлi й темнi,  хатини,  такi  низькi,  що,  входячи,
треба  пригинатися,  високi   дзвiиицi-кампанiли,   поля   чергувалися   з
оливковими гаями, дерева зеленiли  на  сiро-сухих  похилостях,  у  долинах
сiяли пшеницю i ячмiнь, далi - пiд  гори  густо  зеленiли  лiси  i  звiдти
дихало прохолодою.
   З вежi, здавалося, побачиш пiвсвiту, ПП чотирикутнiсть давала  вiдчуття
рiзноманiтностi, була мовби вказiвником сторiн свiту:  ось  там  Германiя,
там море одне, а там друге, а там десь  далеко-далеко  Русь.  Пiднята  над
землею, над свiтом, часом вiдчувала себе Њвпраксiя мало не всемогутньою, а
то впадала в розпач. Бо що таке  оцей  камiнний  чотирикутник?  Нiколи  не
думала, що свiт може звузитися до таких нiкчемних меж. Життя саме по  собi
не маК цiнностi. Життя- це тiльки свобода!  Бiльше  нiчого.  Нi  мрiП,  нi
вознесення, нi краса, нi насолоди, нi так зване щастя. Тiльки свобода!
   Краса ПП зосталася з нею, страждання належалося за становищем, мало  не
за  самим  народженням,  волi  не  було.  Навiть  у  спогадах.  Тiльки   в
напiвзабутих розповiдях Журини про чеберяйчикiв.
   А як повелися б у такiй вежi чеберяйчики? Нiяк. Чеберяйчики не живуть у
каменi. Вони знають дерева, трави, квiти, i того для них досить.
   Людина зберiгаК в собi дитяче впродовж усього життя. У двадцять лiт  ти
ще наполовину дитина.  Забути  б  про  все  нестерпно-тяжке,  вирватися  з
каменю, забiгти в далеку далеч, сховатися, присiсти в  травi,  у  зеленому
свiтi, стати неземною...
   Вiдiбрано було у ЊвпраксiП найдорожче. Гiркий  досвiд  переслiдував  ПП
вже вiд народження,  так  нiби  судилося  Пй  випробувати  сутнiсть  гучно
вiдшумiлих у свiтi дiянь не так  у  високих  благах,  як  у  пониженнях  i
злочинностi. Рятувалася тiльки  дитиннiстю,  лиш  тим,  що  в  найтяжчi  й
безнадiйнiшi хвилини свого життя  умiла  побачити  велич  i  красу  свiту.
Навiть у цiй страшнiй вежi не зламалася, билася об вiдчай, як  об  твердий
жорстокий камiнь, а тодi зiтхала в радiсному розчуленнi:  який  прекрасний
свiт! Ранки, вмитi росою, пташинi перельоти, молодi  вiтри  з  гiр,  вiтри
сухi до дзвенiння i вiтри вологi з  запахом  дикого  звiра.  Вона  вивчила
шляхи вiтрiв, дала кожному вiтровi  наймення,  не  маючи  дiтей,  називала
вiтри, бо вони були для неП мов живi, близькi iстоти.
   Вона любила спати, зiщулившись. Стуляла долонi, так  нiби  тримала  там
пташку, i затискувала Пх мiж колiнами: щоб пташка не випурхнула.
   Вежа вся жила в лоскотi пташиних крил. Вночi  безшелесно  шугали  сови,
ранками над вiкнами-прозирками, нiби виграючи на дитячу дудочку,  жирували
якiсь незнанi ЊвпраксiП пташки, iнодi ворон виникав нiзвiдки i важко висiв
на розпростаних крилах над вежею, так нiби ждав чиКПсь смертi. Опiвночi  у
Веронi виспiвували соннi пiвнi, а вже з самого досвiтку  тиша  змiнювалася
таким пташиним  щебетом,  нiби  то  виспiвувало  саме  небо.  Висвистували
дрозди, ластiвки, синьо зблискуючи перед очима, розсипали свою скоромовку,
зозуля прилiтала i плакала в кам'янiй невидимостi над чиПмись змарнованими
лiтами...
   День починався i кiнчався. Передвечiрнi тiнi злодiйкувато  прошмигували
в долину, а тодi  краяли  ПП  з  катiвською  жорстокiстю,  ковтали  рештки
свiтла, наповнювали долину каламуттю.  А  на  небi  над  горами  клекотiли
вогнi, мовби перед кiнцем свiту,  а  тодi  вмить  умирало  сонце,  i  небо
ставало чорне, як пекло, i зорi на ньому  горiли  мертво  й  насмiшкувато,
лежали коло самого вiкна вежi - простягни руку i доторкнешся.
   Доторкнешся - не доторкнешся. Њвпраксiя непорушне сидiла коло вiкна. За
день могла нiчого не взяти в рот. Або покришити трохи хлiба, запити водою.
Вiльтруд плакала: "Ваша величнiсть, на мене впаде смертний  грiх  за  вас.
Благаю вас, з'Пжте хоч  трохи".  Увечерi  вона  запалювала  товсту  свiчу,
нечутпо входячи до помешкання ув'язненоП iмператрицi -  просторе,  високе,
аж до верха вежi, десь у мороцi пiд стелею, мов летючi дияволи,  ховаються
кажани, коло стiни грубо складена  з  кам'яних  валунiв  закiптюжена  пiч,
ложе, пiдставка для книг, двi скринi для одягу,  кiлька  лавок,  поставець
для посуду. Багато чи мало? Як для кого. Досить для звичайного побуту, але
замало для людського життя. Бо все тут нагадуК про неволю, а  найбiльше  -
сама iмператриця, що днями непоруш-но сидить коло вiкна, жадiбно вхлинаючи
поглядом довколишнiй свiт.
   - Ваша величнiсть, може, вам щось треба.
   - Спасибi, Вiльтруд, нiчого.
   - Все для вас зроблю, ваша величнiсть. Аби лиш ви...
   - Не турбуйся, моя дитино, усе гаразд.
   Сидiла коло вiкна заклякло, закам'янiло.  Тугий  чорний  шовк  стомлено
обпинав ПП колiна. На високiй бiлiй  шиП  кривавилося  намисто  з  великих
рубiнiв. Руки з гарними довгими пальцями мертво лежали на колiнах. Хоч i в
неволi, а все ж iмператриця. Вiльтруд падала  на  колiна.  Влада  маК  дiю
таКмничо-незбагненну.
   - Коли що треба, ваша величнiсть, я внизу. Лиш гукнiть мене...
   Њвпраксiя болiспо всмiхалася. "Ваша величнiсть", "Дитино  моя"...  Нiби
не була вона й сама так само молода, так само дитина, як Вiльтруд! Молода,
мов трава, що виросла за нiч, мов перший весняний листок, мов блискавиця в
грозу. Молодiсть - це блискавиця, непередаване сяяння, блиск,  свiжiсть  -
така вузенька смужечка, а видаКться ширшою i глибшою за все суще.
   У грозу тут дзвонили на всiх кампанiлах. Чи нагадували  про  обачнiсть,
попереджали  про  небезпеку,  чи   радувалися   громовим   дощам?   Дзвони
розлунювалися на далекi далечi, вони нагадували плач, зойки, у них  чулися
немiчнiсть, кволiсть, безнадiя. Вгадувався в тих дзвонах сум по заблуканих
подорожнiх, заблуканих у життi, страчених,  спалених  блискавицями  життя,
забитих громами нещасть.
   Блискавицi  гострi,  як  гнiв,  трипалi,   п'ятипалi,   колючо-гiллястi
розтинали хмари, мережили  старе  небо  своКю  чистiстю,  молодiстю,  грiм
гримiв  обвалами  любовi,  земля  здригалася,   мов   жiнка   в   обiймах.
Розколювався свiт, крiзь лихоманкову ламанину  блискавиць  прозирало  щось
таке первiсно-чисте, як невиннiсть, навiки втрачена людьми. О, коли  бодай
одна блискавка вдарила б сюди i розсипала на порох цю вежу!  Злетiти  б  у
небо вогняним стовпом, розсiятися зоряним пихом, стати свiтлистим туманом,
нiжним i серпанково-прозорим! Ось де щастя, ось де порятунок  вiд  понуроП
щоденностi неволi...
   Суперечливi бажання роздирали Пй душу. То хотiлося святощiв i  чистоти,
за якi готова була вмерти, а то бунтувалася вона вся, дика воля  до  життя
народжувалася в нiй, штовхала на вчинки нерозсудливi. Њвпраксiя блукала по
своПй вежi, виходила на стiну,  наближалася  навiть  до  сторожовоП  вежi,
жадiбно вдихала терпке повiтря волi.  Бути  святою?  Нi!  Живою  i  тiльки
живою!
   Билася в тiснявi своКП в'язницi, жадiбно вглядалася в те, що внизу:  чи
нема змiн, якi вiщують Пй свободу? Було те саме: кнехти, одурiлi вiд  вина
й рудявого сонця, город кострубатих веж,  показноП  святостi,  ящiрок  мiж
нагрiтим  камiнням,  спеки  й  знудьгованостi,  спесивiсть  iмператорських
безугавних урочистостей, синьо-зеленi  мухи,  якi  злiтали  догори  вельми
рiдко й неохоче, приваблюванi ройовиськами бруду й покидькiв унизу.
   Все, що кидають, летить донизу. Може, тому, караючи, людей теж  кидають
у пiдземелля. Вона возносилася над простим людом вже вiд свого  народження
i ось навiть у карi своПй не зазнала звичного пониження, а пiднята в  саме
небо. Кара! За вiщо ж? За невпокорення? За те, що хотiла стати  на  захист
вищоП правди життя, яку дано захищати лише жiнцi, бо  тiльки  вона  стоПть
коло джерел. Абат Бодо каже, що жiнкам не належить захищати iстину. Що  ж,
коли Пм не дають змоги захищати iстину, вони готовi  вмерти  за  неП.  Без
милосердя! Без милосердя!
   Абат Бодо бурмотiв, що тiльки божественне милосердя може  порятувати  й
переродити людину,  вибавивши  ПП  вiд  найтяжчих  випробувань.  Њвпраксiя
уперто мовчала, не приймала його  слiв,  нещирих  i  облудних,  принесених
звiдти, де було джерело ПП неволi й приниження, твердо  вiрила  у  свободу
своКП людськоП волi,  заради  якоП  наважилася  б  навiть  на  свiдомий  i
зухвалий вiдступ не тiльки вiд  законiв  цiКП  держави,  що  трималася  на
мечах, але й вiд законiв самого бога.
   Слово мовлене часто викликав спротив не через свою суть, а залежно  вiд
того, хто, як i  коли  його  мовить.  Тому  часто  лiпше  залишити  людину
наодинцi з книгою, i тодi потрiбнi слова самi проникнуть у душу,  зроблять
те непомiтно, тихо,  потаКмно.  Абат,  не  маючи  чого  приносити  молодiй
iмператрицi  з  волi,  якою  користувався  з  обурливою   несправедливiстю
порiвняно з Њвпраксiвю, щоразу приносив iз собою книги, надто  ж  що  його
духовна дочка здавна виказувала постiйну охоту до читання. Але Бодо вчасно
помiтив, що Њвпраксiю дратують щедро розмальованi манускрипти. Вони  мовби
пробуджували своКю нестримною барвистiстю  заздрощi  до  вiльного  земного
життя, ще дужче пiдкреслювали безнадiйнiсть неволi молодоП жiнки.  Коли  й
розглядала охоче Њвпраксiя щось з мiнiатюр, то лиш ге, що написане було  в
ПП маленькому псалтирчику за час короткого перебування колись у  Лучеську,
у князя Ярополка Iзяславовича. В нього  при  дворi  трудився  тодi  якийсь
зайшлий митець, ще молодий,  з  блаженними  очима,  русобородий,  босий  i
бiдний, як усi справжнi митцi. Вiн здобив псалтир для  ЯрополковоП  матерi
Гертруди, залюбки зохотився полишити щось з свого вмiльства i в псалтирику
малоП   ввпраксiП,   швидко   i   вправно   намалював   царя   Давида    з
голодно-заздрiсними очима, пишно-зелений вертоград сусiдський i  прекрасну
Вiрсавiю в тому саду. Тодi якось Њвпраксiя не звернула нiякоП уваги на  те
здоблення, псалтерик лежав забутий, хоч i возила вона його посеред кiлькох
своПх найдорожчих книг. ЗдаКться, лиш тут, у вежi,  вперше  вдарило  Пй  у
саме серце творiння блаженного митця.  Все  було  там  витримане  в  таких
нестримних буйиощах поганськоП зеленi, що вiд самого погляду  зроджувалися
в твоПй нам'ятi не тiльки дерева,  сади  й  гаП  рiдноП  землi,  а  шумiли
найбiльшi  пущi,  стелилися  мiж  обрiями  трави,  поймався   всемогутньою
зеленiстю весь  видимий  свiт.  Коли  ЊвпраксiП  ставало  нестерпно-тяжко,
покрадьки, щоб нiхто й не помiтив, позирала вона на ту буйну  празелень  i
здавалося, нiби вiдлягаК вiд серця,  знов  хочеться  жити  й  сподiватися.
Гостроокий абат Бодо жодного разу не запримiтив замилування ЊвпраксiП тими
зеленими хартiями, бачачи ж нехiть до пишних  манускриптiв  Сенкт-Галлена,
Рейхенау, Еммерама чи  Кведлiнбурга,  став_  _носити  Пй  суворi  в  своПй
простотi священнi тексти, коли ж i це недбало  вiдкладалося  перозгорнуте,
тодi, згадавши про деякi кведлiнбурзькi уподобання, пiдкладав  iмператрицi
Арiстотеля, Цiперона, Вергiлiя. Не лякало його, що то  були  язичники.  Бо
хiба ж у четвертiй еклозi своПх "Буколiк" Вергiлiй, пишучи про  народження
сина в Азiнiя Поллiона, не пророкував пришестя на землю Христа?
   Серед  iнших  книг  потрапив  до  ЊвпраксiП  i  трактат  "Про  втiшення
фiлософiКю", написаний християнином БоецiКм в темницi, коди  вiн  уже  був
засуджений на смерть. Фiлософ  i  невдалий  царедворець  готського  короля
Теодорiха. Вже_ _п'ять вiкiв спочивав його тiло в  Чельродо,  десь  у  цiй
кам'янистiй землi,  мiж  кипарисами  й  морем.  Тiло  зазнало  мученицькоП
смертi, дух живе й понинi. Мученикiв було завжди  багато,  мудрецiв  мало.
Ждучи смертi, у темницi, у безнадiП, Боецiй не закликав нi  до  багатства,
нi  до  почестей,  влади,  тiлесноП  краси,   насолод.   Розкриваючи   всю
брехливiсть  свiту,  вiн   закликав   утiшатися   фiлософiКю,   пiзнанням,
розумiнням будови свiту й дiП стихiй,  початку,  кiнця  й  середини  часу,
колобiгу рокiв i констеляцiй зiрок, природи тварин i властивостей  звiрiв,
устремлiнь  вiтрiв  i  людських  думок,  безмежного  багатства  рослин   i
нез'ясованоП сили корiиня. Мудрого не  зламав  лихо  i  не  зiпсуК  щастя.
Схиляючись перед загальним для всiх законом, що неминуче  веде  до  блага,
вiн сповнюК свiй обов'язок, бо все, що видаКться випадковим i  позбавленим
змiсту, насправдi пiдлягаК необхiдностi й доцiльностi. Часто навiть влада,
яка дiсталася  людям  порочним,  завдяки  Пхньому  вiдворотному  прикладу,
сприяК вихованню доброчинства у багатьох. Бо доброчинство, благо  присутнК
завжди, воно нерозчленоване, досконале й несотворне, воно в  тобi  самому,
воно в лiнiП твоКП долi, яка здiйснюК впорядкованi змiни буття,  вiдновлюК
життя всього сущого,  даруючи  подiбне  через  заплiднення  сiм'ям,  через
народження й смерть.
   А що ж лишаКться людинi? Пiзнавати, вдосконалюватися в цьому,_  _жадати
й вiдкидати, себто здiйснювати вибiр мiж добром i злом. Тодi, може, те, що
говорить Пй  абат  Бодо:  "Лiпше  бiльше  любити  й  менше  розумiти,  нiж
розумiти, багато й зовсiм не любити"? Але ж навiть бог закликав людину  до
мислення, до напруження думки! У КвангелiП розповiдаКться, як бог дав двом
рабам по  таланту  i  похвалив  того,  хто  свiй  талант  зумiв  подвоПти,
засудивши другого, який не зумiв цього зробити.  Все  повинне  пiдкорятися
зусиллям розуму, навiть випадок, казус, який стаКться теж, як  стверджував
ще Стагiрит, коли щось влаштовуКться задля якогось  визначеного  наслiдку,
але з якихось причин виходить щось iнакше.  Життя  -  це  пiзнання  свiту,
iнакше людинi не треба було й народжуватися.
   А коли тебе замкнено в камiнь  -  яке  тут  пiзнання?  Боецiй  закликаК
втiшатися  фiлософiКю,  абат  Бодо  нагадуК   про   прекрасну   можливiсть
самоочищення. Навiть щонайменшi грiхи  скинеш  з  себе,  вiдцуравшись  вiд
пристрастей. Хоч матимеш грiхiв, як у морi  пiску,  на  деревi  листя,  на
землi трави, на небi зiрок, то всi тобi вiдпущенi будуть.
   Њвпраксiя не почувала за собою нiяких грiхiв. Навiть ота  дика  пiдозра
iмператорова щодо Конрада не могла Пристати до молодоП жiнки, вона хiба що
могла дивуватися мовчанцi абата Бодо: адже  був  Пхнiм  супутником,  бачив
усе, знав, чому не сказав iмператоровi правди про його сина i  жону?  Чому
не спростував пiдозр, не вiдкинув обмови? Де ж тодi святощi, де правда?
   Так зроджувалася в нiй нехiть до всього, що походило  вiд  абата  Бодо,
вiдкидала книги, знов на цiлi тижнi вклякала коло вiкна, майже  не  спала,
забувала про Пжу, вганяла в плач добросерду Вiльтруд.
   Проти власноП волi починала лiчити каменi, якими вимощенi були  замковi
дворища, палацовi гульбища, тодi довкола палацу, тодi на вулицi,  що  вела
до мосту через Адiдже, на всiх вулицях Верони, у всiх  городах  IталiП,  у
руслах висохлих од спеки потокiв i рiчок,  на  морських  узбережжях.  Коли
вiдривали ПП вiд цього заняття, вона зазнавала розпуки i  вiдчувала  майже
страждання. В числах було забуття, iнодi заспокоКння, iнодi тривога. Число
"тисяча" вселяло в душу ЊвпраксiП жах, тому вона обминала  його,  доходила
тiльки до сотень, складала Пх з допомогою абаки, громадила в сотнi сотень,
сотнi сот сотень i ще в  сотнi  сот  сот  сотень,  i  так  без  кiнця,  до
цiлковитого знезмiстовлення свого дивного заняття,  яке  помагало  вбивати
час - цього найстрашнiшого ворога всiх ув'язнених.
   Перетривати в часi й утримати в собi все лiпше,  що  ти  мала.  Духовна
вищiсть, навiть покарана, однаково лишаКться вищiстю. Але ж до  чого  може
знадобиться твоя вищiсть i досконалiсть, коли тебе вiдiрвано вiд життя, та
ще такою молодою? У самому  розповнi  сил?  Дорога,  по  якiй  не  Пздять,
заростаК травою й кущами.
   Та хоч як тяжко й нестерпно велося Пй, хоч який розпач терзав iнодi  Пй
серце, Њвпраксiя хотiла  жити,  сподiвалася  без  надiй,  ждала,  сама  не
вiдаючи чого. У всiх речей, що перебувають у часi, завжди К майбутнК,  хоч
воно Пм недоступне. Невiльною людина  К  лише  тодi,  коли  вона  порочна.
Пороки ж породжуються незнанням, тому дурiсть i безрозсудство - найгiршi з
порокiв. Так само як доброчинствами найважливiшими слiд вважати  мудрiсть,
розсудливiсть, твердiсть розуму, спокiй духу. В цьому людина може  досягти
блаженства, але блаженство дасться тiльки життям, за життя, тому  не  слiд
квапити бiг крилатих коней смертi.
   Жити! Вона хотiла жити! Повинна була жити!
   ПП жахлива здатнiсть до вразливостi призводила до того,  що  нестерпний
бiль душi викликався речами найпростiшими: голосом вiтру, променем  сонця,
людським криком, посвистом пташиного крила. Звикала i не могла звикнути до
всього, що вiдкривалося ПП очам  а  висоти  вежi.  Несамовитi  свiтанки  в
горах, а захiд сонця - мов кiнець свiту. Телесування сухих гарячих  вiтрiв
довкола вежi, а десь у долинах - волога прохолода i шелест пшениць.  Часто
сизувата iмла повивала  лiси  й  гори,  i  щоразу  це  видавалося  дивним,
Њвпраксiя не могла нiяк  звикнути  до  цього  i  не  мала  сили  позбутися
гнiтючого настрою.
   Усi стiни вежi були пошкрябанi написами. Людина, навчившись писати, уже
неспроможна  зупинитися.  Це  нiби  якiсь  приКмнi  хворощi.   У   писаннi
намагаКться  чоловiк  бодай  частково  передати  той  огром  життя,   який
звалюКться на нього i якому не завжди вмiК зарадити.  Тут  i  нестримнiсть
радостi,  i  гнiтючий  сум,  i  намагання  передати  мудрiсть,  i   гостре
зухвальство, i тупi дурощi, смiшна похвальба. Писанням засвiдчуКш про свою
нерозривнiсть зi свiтом i водночас борешся проти самотностi. РозмовляКш  з
людьми, з вiтрами, з небом i з каменем, коли тебе кинуто в камiнь, закуто,
ув'язнено. Скiльки душ рвалося з цього каменю, з  цiКП  вежi,  рвалися  на
волю, а може, й на смерть, вiдчаКно видряпували на  твердому  каменi  своП
iмена, знаки хреста i вiдомих лиш Пм заклять, переходили у вiчнiсть, може,
тiльки цими подряпинами, яких нiхто нiколи не  прочитаК,  не  помiтить,  а
коли й зауважить, то однаково не збагне.
   Њвпраксiя дiамантом свого iмператорського персня  дбайливо  й  терпляче
нашкрябала коло вiкна, щоб було видно  читати:  "Њвпракс..."  Вона  хотiла
написати ще "Адельгейд", але в цьому iменi,  до  якого  так  i  не  зумiла
звикнути за пi кiлька рокiв, було щось неприКмне, якесь  булькання,  немов
од утопленика. Найлiпше було б написати  просто  "Пракся".  Так  звано  ПП
малою, звала так Журина, звав Журило, брат Ростислав, хоч нi сестра  Янка,
нi брат Володимир не вживали цього iменi, а лише грецьке "Њвпраксiя", бо ж
обоК були вiд грецькоП принцеси i нiколи не забували про це. "Пракся"  тут
не годилося. Нiхто нiколи не збагне, що то за слово i якiй мовi  належить,
а для самоП ЊвпраксiП воно й геть  заказане,  бо  приведе  лиш  до  давнiх
спогадiв i викличе болiснi пристрастi, яких лiпше  всiляко  уникати.  КиПв
був далеко, вiн мовчав, iмператор не  слав  туди  послiв,  злий  на  князя
Всеволода за небажання прилучитися до римськоП церкви, князь не слав своПх
послiв до iмператора, не маючи в тому потреб, про власну ж доньку,  видно,
забув за державними клопотами, бо всi володарi, виходить, найперше  дбають
про справи державнi, так нiби держава  населена  й  не  живими  людьми,  а
якимись тiнями, що Пх маК пересувати туди й сюди князь  чи  король,  та  й
самi королi, князi, iмператори, як пересвiдчилася бвпраксiя, були  не  чим
iншим, як тiнями, що не тiльки нiчого спiльного не мали з нснвим життям, а
навпаки - були ворожi до нього.
   З усiх людей, що полишила в КиКвi, мала двох справдi  живих:  Журила  i
воеводу Кирпу. Не знада, чи Кирпа знаКться на письмi,  тож  вимушена  була
обмежитися самим Журилом. У хвилини, коли було особливо тяжко i  не  могла
нi читати, нi дивитися у вiкно, нi  спати,  не  знала,  куди  й  подiтися,
писала Журиловi листи. Не справжнi листи, не пергаментнi хартiП з печатями
iмператрицi германськоП на червоному воску, двостороннiми,  з  так  званою
контрасигiляцiКю, себто витисками з  обох  бокiв.  То  були  дивнi  листи.
Писанi й неписанi. Нiколи не вiдправленi. Бо й вiдправляти не  було  чого.
Листи в умi. Короткi й дивнi, зрозумiлi тiльки Пм двом, а  iнодi  -  самiй
лиш ЊвпраксiП.
   "Весна кiнчаКться, i плачуть птахи. А може, то я плачу?"
   "Коли тоне дзвiн, тоне й луна вiд нього".
   "Навiщо лiтаК вороння над вежами?"
   "Одволист - чи чув ти про таку рослину? А ще К одо-лень. I К приворотне
зiлля, зване тут anacampseram. Розповiдають, як  один  муж  задумав  убити
жону свою i повiв ПП до лiсу, а вона, йдучи, урвала того зiлля й тримала в
руцi, аж муж стратив свiй злий намiр. I так було й удруге, й утрете".
   "Сонце висушило травневi дощi".
   "Як  посилали  до  бога  звiстку  про  своК  життя.  Чоловiк   спорядив
сокола-винозора, i той зразу й долетiв. А жiнка послала сову. Та  сова  що
пуститься в путь уночi, а_ _вже й день. Сова -  на  землю  i  спить  цiлий
день. Надвечiр схоплюКться, детить, летить цiлу нiч,  а  почне  свiтати  -
зборюв ПП сон. Так звiстка й досi не долетiла".
   "Цвiркун вiдлiчуК час, i з жахом думаю про сиве волосся".
   "Пам'ятаКш, як разом дивилися на снiг? I цього року вiн,  мабуть,  знов
упав на КиПв".
   "Я сумую в глуху осiнь".
   "Колись ми з тобою були в СофiП на княжих хорах i дряпали там на стiнi.
Що_ _ми там писали? Прочитай, Журиле!"

   ЛIТОПИС ДВI ПАРАЛЕЛI

   У той самий час, як Њвпракеiя вперше почула, що круглиться в нiй  плiд,
у БургундiП, у замку рицаря Тесцелiна Фонтень, жона рицарева Алета вiдчула
те саме, але, як напише згодом про  це  монах  Вiльгельм,  "Пй  присвилося
предзнамення майбутнього, а саме: що вона заключаК в своПй  утробi  бiлого
собачку з рудуватою спинкою i собачка гавкаК". Налякана таким сном,  Алета
звернулася до свого духiвника, але  той  заспокоПв  ПП,  пригадавши  слова
Давида до бога про  його  неписьменних,  але  затятих  пророкiв:  "Щоб  ти
полоскав ноги твоП в кровi, а для язикiв псiв твоПх була з ворогiв частина
Пх". Духiвник  сказав  жiнцi:  "Не  бiйся:  це  добре,  ти  будеш  матiр'ю
знаменитого собаки, який зробиться стражем дому господнього  i  вiзьметься
голосно гавкати на ворогiв вiри.  Це  буде  славетний  проповiдник  i,  як
добрий собака,  зцiлювальними  властивостями  свого  язика  вилiкуК  многi
хвороби душi в: багатьох".Син ЊвпраксiП помер, щойно народившись,  бо  був
надто слабий, зачатий у муках, так само  народився,  так  само  зiйшов  зi
свiту.
   Рицарська жона в БургундiП привела на свiт свого сина в той самий день,
що й германська iмператриця, але рицарський син вижив, хоч i  мав  природу
знiкчемнiлу до краю. Названо його Бернардом, видно, вибравшу iм'я, сказати
б, вiльне для святощiв, бо на той час багато iмен уже були зайнятi святими
покровителями рiзних ремесел i  занять.  Юрiй  був  покровителем  рицарiв,
Iоанн i Августин -  теологiв,  Козьма  i  Дам'ян  -  лiкарiв,  Катерина  -
фiлософiв, ораторiв i поетiв, Лука - малярiв, Цецiлiя - музик, Фруменцiй i
Гвiдон - купцiв, Григорiй -  студентiв,  Варвара  -  будiвничих,  Юлiан  -
коханцiв. Вiд пошестi оберiгали святi Антонiй,  Рох,  Себастян,  Адрiан  i
Христофор, вiд падучоП - Валентин, вiд лихоманки  -  Петронела,  вiд  болю
зубiв - Аполлонiя, вiд каменiв у нирках - Лiберiй.
   Iм'я  Бернарда  було,  як  видно,  ще  вiльне,  тож  мати,   вiрячи   в
пророкування свого сповiдника, надала його  своКму  кволому  новородку.  З
Бернарда не було нiякоП користi в життi, тому вiн прилучився до людей,  нi
на що не здатних,- до монахiв. Став  монахом-цистерцiанцем  в  Цiто,  коло
Дiжона, i вiдразу вiдзначився такою нiкчемнiстю свого тiла, що  його  слiд
було вважати або напiвтрупом, або святим. Проживши рiк  у  келiП,  вiн  не
помiтив, чи була там стеля. Побувавши  у  тому  чи  iншому  монастирському
примiщеннi, не мiг нiколи сказати: одне там вiкно, два, три i чи взагалi К
вiкна. Вiльгельм пише про це так:
   "Умертвивши в  собi  будь-яку  цiкавiсть,  вiн  не  одержував  нiзвiдки
вражень". Про природу Бернардову Вiльгельм пише  таке:  "Шлунок  його  був
такий зiпсований, що вiн негайно низвергав ротом  ще  неперетравлену  Пжу.
Коли ж випадком дещо  встигало  перетравитися  i  силою  природи  виходило
звичним шляхом, то при слабостi нижнiх частин  тiла  i  це  вiдбувалося  з
неймовiрними стражданнями".
   Здавалося б: навiщо стiльки уваги такому недосконалому  створiнню?  Але
саме такi збочення вiд здоровоП природи часто  цiнуються  деякими  людьми.
Абат монастиря Цiто Стефан, так само як духiвник  рицарськоП  жони  Алети,
побачив у недужому Бернардi щось майже святе i послав його на чолi частини
братiП, щоб заснував монастир у Клерво, у Полиннiй долинi рiки Об,  здавна
вiдомiй як пристанище злодiПв. Так незнаний нiкому Бернард став  Бернардом
Клервоським. Це був той  самий  Бернард  Клервоський,  який  сколотив  усю
Њвропу в другий  хрестовий  похiд,  власноручно  нашивав  хрести  на  шати
рицарiв i королiв, розiрвав для цього власний одяг, здобув славу зцiлителя
вiд недугiв i нещасть; натовпи, вiрячи в його святiсть, обривали на  ньому
одiж, цiлували ноги, просили життя i  спокою.  А  вiн,  не  маючи  сам  нi
людського життя,  нi  спокою,  метався  по  всiх  землях,  знесамовитiлий,
ошалiлий, гнав тисячi на смерть, на страждання, на  злочини.  I  нiхто  не
назвав його злочинцем - називали святим.
   ДвоК невдало народжених того самого дня, того самого року.  Один  помер
вiдразу. Другий лiпше б помер, нiж мав принести людям стiльки лиха.
   Мiж ними не було нiякоП дотичностi,  нiякого  зв'язку,  просто  часовий
збiг - бiльше нiчого.
   Друга паралель зачiпаК двох жiнок, рiзних за вiком, але багато  в  чому
однакових: у становищi, в багатствi, в освiченостi, у впливовостi. Вiдразу
ж слiд зауважити, що однаковiсть та суто поверхова, бо кожна з двох  жiнок
по-своКму розпорядилася перевагами свого становища i,  як  наслiдок,  одну
забуто, так нiби й не було ПП на свiтi, i  лиш  у  давнiх  хронiках  можна
знайти скупi рядки про ПП страждання, а друга мiцно посiла  свое  мiсце  в
iсторiП.
   Одна з цих жiнок - Њвпраксiя.  Друга  -  графиня  Матiльда  Тосканська.
Власне, Матiльда, як  жiнка  передбачлива,  не  покладалася  на  випадкове
сумлiння iсторикiв, а тримала коло  себе  в  замку  Каносса  схильного  до
укладання латинських вiршiв  монаха  Донiцо,  який  пiд  пильним  наглядом
графинi неквапливо й з належною шанобливiстю написав поему, названу "Життя
Матiльди" (Vita Mathildis), сто з чимось пергаментних хартiй  по  двадцять
два рядки в кожнiй, коштовнi мiнiатюри - золото, кiновар, блакить, зелена,
брунатна,   чорна   барви,    стиль    бiблiйно-заплутаний,    спрямування
епiчно-панегiричне. Творiння Донiцо (рукопис зберiгаКться  у  Ватiканськiй
бiблiотецi), видане 1724 року в п'ятому  томi  творiв  давнiх  iталiйських
письменникiв, i тепер примiрник його  можна  знайти  у  великих  державних
публiчних бiблiотеках у вiддiлi, який зветься "мораторiй", себто -  вiддiл
рiдкiсних книг, мертвих для сучасникiв,  потрiбних  iнодi  хiба  що  таким
дивакам, як автор цього роману. Але мова тим часом не про  Донiцо,  а  про
Матiльду. Народилася вона 1046 року, себто була старшою за Њвпраксiю на 25
рокiв. Прадiд Матiльди був граф Реджiо, Модени  й  МантуП.  Дiд  здобув  у
власнiсть  Феррару  й  Брешчiю,  одружившись  з   маркграфинею   пiвнiчноП
iталiйськоП марки. Батько Бонiфацiй з'Кднав марку з Тосканою i герцогством
Сполето, завдяки чому став одним з найбiльших князiв IталiП. 1030 року вiн
одружився з Беатрисою, донькою Фрiдрiха з берегiв Лорану,  вперше  порушив
традицiю дому Каносса бути лояльним до iмператора i став  бунтувати  проти
Генрiха III. У 1052 роцi був таемно вбитий. У наступнi три роки  так  само
таКмно були вбитi його старша донька Беатрiче  i  син  Фредерiк.  Матiльда
стала власницею величезного спадку. Генрiх III кинув Матiльду з матiр'ю до
в'язницi в  ГерманiП,  але  саме  тодi  помер,  i  двох  вельможних  жiнок
незабаром випущено. З ув'язнення Матiльда вийшла навiки  ворожою  до  всiх
германських iмператорiв. Тому  дiм  Каносса  вiдразу  став  на  боцi  папи
Григорiя-Гiльдебранда в його конфлiктi з iмператором за iнвеституру.
   Матiльда одружилася з бароном Годфрi, але шлюб той був  досить  дивний:
Годфрi сидiв у  своПх  ломбардських  маКтках,  не  маючи  нiякого  бажання
переправлятися через рiку По, а графиня Тосканська приймала в Канносi папу
Гiльдебранда, i вся Њвропа гула чутками про Пхнi таКмничi  нiчнi  сходини.
Маленький папа i маленька  чорнява  графиня.  Вимагав  целiбату  для  всiх
священикiв своКП церкви  i  вiдкрито  замешкував  у  оточеному  потрiйними
мурами замку з жiнкою, яка на той час стала вдовою, бо барон  Годфрi  десь
тихо помер у своПх володiннях, вiдповiдно намноживши багатства Матiльди.
   Важко навiть сказати: хто кого наблизив до  себе  -  папа  Матiльду  чи
Матiльда папу. Обдарована розумом i вiдповiдними хитрощами, жiнка знаК, що
часто лiпше бути посередницею, нiж повелителькою, на  яку  неминуче  падаК
тягар вiдповiдальностi. Матiльда без кiнця повторювала: "Ми з  найсвятiшим
папою", "Найсвятiший папа велiв передати",  "Найсвятiший  папа  вважаК"...
Могла вкладати в своП завiдомлення будь-що, i все це йшло мовби вiд самого
папи. Могла виказувати коштом папи владнiсть, непоступливiсть, жорстокiсть
або милосердя, залежно вiд потреб i обставин. В сiчнi 1077 спостерiгала  в
Каноссi принизливу сцену каяття iмператора Генрiха. Вдавала, що  спiвчуваК
iмператоровi, клопоталася перед папою за його прощення, хоч сама ж привела
Генрiха до Каносси, платячи за кривди, нанесенi Пй i  ПП  родовi  ще  його
батьком.
   (В рукопису Донiцо в вiдповiдна мiнiатюра:  Генрiх  стоПть  на  колiнах
перед Матiльдою, що велично возсiдаК на високому графському тронi.  Золота
живописець поклав на Генрiха й Матiльду однаково, зате обдiлив  iмператора
багрянцем, увесь вiддавши графинi).
   Коли Гiльдебранд помер,  Матiльда  не  розгубилася.  Пiдтримувала  його
наступника Вiктора, тодi - Урбана, якого намовила  розпочати  вiйну  проти
iмператора.  Одружилася  з  баварським  герцогом  Вельфом,  пiдняла   всiх
невдоволених германських князiв, не злякали ПП вiйськовi успiхи Генрiховi,
який привiв до IталiП велике вiйсько й захопив багато  городiв  i  замкiв.
Вiн узяв Мантую, Пiзу, Лукку, сплюндрував маКтки  Матiльди.  Неминуче  мав
бути покараний. Простежувала через своПх вивiдни-кiв кожен  вчиноа,  кожен
крок Генрiхiв; як тiльки-но ображений безпiдставними пiдозрами  iмператора
син його Конрад виПхав з Верони, його зустрiли посланцi Матiльди,  коли  ж
потрапив вiн до рук iмператорськоП погонi, визволили його  знов-таки  люди
Матiльди i Вельфа, з великими урочистостями зустрiнуто Конрада в Каноссi i
незабаром за благословенням самого папи Урбана короновано в Мiланi королем
IталiП.
   Син пiшов проти батька. Тепер  папська  (власне,  Ма-тiльдина)  сторона
мала свого главу, проголошеного публiчно; Генрiх вiдразу  вiдчув  наслiдки
такого хитрого Ма-тiльдиного кроку; вiд нього вiдпадали город за  городом,
замок за замком, йому зраджували, вiд нього  втiкали,  вiп  вимушений  був
вiдступати, вже не сидiлося спокiйно й безтурботно в Веронi, мав знову, як
у молодостi, метатися, битися, знесилюватися.
   Њвпраксiя сидiла у вежi, забута iмператором, але не  забута  Матiльдою.
Та розумiла, якою силою стануть проти Генрiха двi такi жiнки,  як  вона  й
iмператриця, коли з'Кднаються.
   I маленька графиня стала готувати це поКднання. Дбала не про  Њвпраксiю
- керувалася зненавистю до iмператора. Вiн  уперто  вiдмовляв  своПй  жонi
спорядити посольство до КиКва? Гаразд, вона пошле до князя Всеволода своПх
людей з дарами й вiстями про дочку i матиме незабаром  звiдти  вiстi.  Вiн
ув'язнив iмператрицю в кам'янiй вежi, сховавши  молоду  жiнку  вiд  усього
свiту, так що нiхто вже й не знаК, жива вона чи мертва?  Гаразд,  Матiльда
визволить iмператрицю, хоч би для цього довелося розвалити  вежi  половини
IталiП!
   Негоже, коли такi двi жiнки роз'Кднанi. Надто ж, коли вони живуть у тiй
самiй землi.
   Так переплiтаються стежки життя, i ще й  не  знати,  чи  не  послав  би
Бернард Клервоський у хрестовий похiд сина ЊвпраксiП, коли б той не вмер у
день свого народження, а вижив i став iмператором, королем  або  й  просто
власником золотих острог.

   СОКОЛИНА ВЕЖА

   Похмура зима роздягла дерева, оголила землю,  била  в  камiнь  холодною
пронизливiстю вiтрiв, од яких здригалася й стогнала  вежа.  Порятунок  був
тiльки у вогнi, який розкладала в кам'янiй печi Вiльтруд, приносячи  дрова
вiд кнехтiв з ПхньоП вежi, де було все: вино, жирна  Пжа,  паливо,  зброя,
п'янi вигуки, регiт, смачний сон, бездумнiсть i безтурботнiсть. Але дрова,
хоч  звiдки  принесенi,  однаково  горять  i  зiгрiвають,  вогонь   весело
потрiскуК,  теплий  дим  наповнюК  вежу,  нагадуючи  дим  лiсових  багать,
викликаючи  спогади  про  все  втрачене.   Чомусь   згадувала   Њвпраксiя,
вдивляючись у теплий вогонь, як ще малою, у Переяславi, повiз ПП вже й  не
пам'ятаК хто на ламання калини. Џхали довго травами, летючi слiди  кiнськi
вiдбивалися в травi, трава в кiнських слiдах була  вiдкинута  назад,  а  в
людських - почовгана, прим'ята наперед. У  перелiсках  уже  падало  листя.
Червонiло мiж деревами, мов мертвi лисицi пiсля вдалих ловiв. Калина росла
в низинi, коло рiчки. Поки мала Њвпраксiя зi  своПм  супроводом  добралася
туди, жiнки вже почали ламати калину, в'язали ПП  в  пучечки,  наповнювали
лозовi розложистi кошики червоною стиглiстю, -  калиново-стиглi  жiнки,  з
пiснями затаено-грiховними, повними лукавих натякiв  на  щось  бентежне  й
п'янливе. Тодi мала Њвпраксiя нiчого ще не вмiла збагнути,  тепер  лишався
самий спогад перед цим вогнем  у  каменi,  червоним,  як  давня  калина  з
дитинства.
   Все ж зима, попри ПП непривiтнiсть, якось нiби помагала  легше  зносити
неволю, забувати про неП, бо час розполовинений був мiж холодом i  жданням
тепла на ранок, коли вогонь у печi давно вже затухав; жар  поймався  сiрим
попелом, камiнь  нахолоняв,  i  з-пiд  хутряного  покривала  страшно  було
виткнути навiть  носа,  Њвпраксiя  не  думала  нi  про  що,  окрiм  тепла,
нетерляче ждала появи Вiльтруд, думала при ту  хвилю,  кола  знов  у  печi
загоготить полум'я, i теплi хвилi тепла  торкнуться  ПП  обличчя,  i  вежа
сповниться життям i надiКю.
   Пори року тут мовби зливалися, не було нi весни,  нi  осенi,  -  тiльки
безкiнечне лiто з одноманiттям спеки i оця недовга зима, що, здавалось би,
мала лякати ув'язнених,  несучи  Пм  загрозу  холоду,  а  насправдi  несла
полегкiсть, бо коли людина занурюКуься в клопотi  найпростiшi,  дбаК  лише
про потреби своКго  тiла,  тодi  зболена  душа  ПП  маК  спочинок  i  сили
притiкають до неП як веснянi соки в живе буйне дерево.
   Зима тут потопала в потоках холодноП води, невiдповiднiсть  дощiв  порi
року мимоволi навертала Њвпраксiю на спогад забутоП  вже  давно  розповiдi
ЖурининоП, Мовляв, дощi пускаК глухий янгол. Бог йому каже: "Йди туди,  де
чорно", а вiн,  не  розчувщи,  падаК,  "де  вчора";  Бог:  "Iди  туди,  де
просять", а той сипле "де косять"; Бог: "Iди, де ждуть", а  той  ллК,  "де
жнуть".
   Мабуть, той химерний глухий янгол, заливаючи тут рiздво потоками  дощу,
пригнав за тим дощем до Верони i Генрiха з його прибiчнм папою  Климентом.
Iмператор, виказуючи поштивiсть до церкви, урочисто зробив великi вклади в
два веронськi абатства на пам'ять  своПх  рiдних  i  покiйноП  iмператрицi
Верти.  Про  живу  було  забуто.  Щоправда,  барон  Заубуш  за  повелiнням
iмператора перевiрив сторожу, побував навiть у Вежi п'яного кентавра,  але
не пiднявся нагору, бо коли перелякана Вiльтруд прискочила до ЊвпраксiП  з
вiстю, що у вежi з'явився Страшний одноногий барон, iмператриця послала ПП
вниз попередити Заубуша, щоб не смiв з'являтися перед нею.
   Дiвчина скотилася  по  схiдцях,  мало  не  впала  на  Заубуша,  той  не
розгубився i  не  здивувався  вельми,  притримав  ПП  коло  себе,  не  дав
розтулити рота, сказав загадково-притишеним голосом:
   - Даремно бiгаКш._ _Не до iмператрицi прийшов - до тебе.
   - До мене?
   - Тихо. Нiхто на сiм свiтi не повинен про це знати.
   - Тодi як же? Мене вб`ють!
   - Житимеш, дурна! Ще й як житимеш! Дякуватимеш старому Заубушевi...
   Њвпраксiя не знала нiчого про ту розмову. Та  й  про  що  могла  знати?
Гордий дух ПП призвичаПвся до вiдокремленостi  й  цiлковитоП  вiдiрваностi
вiд щоденного життя, яке текло  внизу,  не  поповнювала  звiдти  нi  своПх
знань, нi снаги, живилася якимсь таКмним запасом  душевних  сил,  що  був,
виходить, невичерпний, коли змогла вже стiльки просидiти у вежi.
   Не бачила, як iмператор у недiлю ставав iз своПми п'яними баронами коло
собору i стежив, як веронцi в святкових убраннях обережно обходять калюжi.
Тодi ставав, широко розставивши ноги, коло калюжi i, колупаючи кiнцем меча
в багнистому днi, норовив  обляпати  болотом  особливо  ошатно  одягнених.
Чоловiки  мовчки  зносили  наругу,  жiнки  з  вищанням  утiкали,  але   Пх
обприскували багнюкою iмператорськi прибiчнi, що  з  реготом  ганялися  за
втiкачами.
   Не чула, як хвалився Генрiх на учтi, одурiвши вiд пиятики: "Ось витягну
iмператрицю з вежi й пiддам  ПП  карi  за  розпусту.  Звелю  поставити  на
кладовищi з пiднесеними догори руками, опертими на двох схрещених  мiтлах.
Хай вийдуть з неП слов'янськi гордощi!"
   Не  знала,  що  iмператор  замкнений  у  Веронi,  оточений   звiдусiль,
зiпхнутий на самий край IталiП, коли ж хотiв стрiтися з угорським  королем
Владиславом, аби зажадати помочi, то Матiльдин муж Вельф не пропустив його
крiзь гiрськi проходи.
   Iнодi  людинi  лiпше  не  бачити,  не  чути,  не_  _знати.  Тодi  можеш
зосередитися на собi самiй, спитати себе: що  я  можу  знати?  Що  повинна
робити? На що сподiватися?
   Спитала про це абата Бодо. Той вiдбувся звичним: блаженнi,  хто  дiК  в
iм'я господнК.
   - А хто дiК? - зухвало поцiкавилася вона.
   _- _Тi_,_ хто йдуть по путi господнiй.
   - Хто ж iде?
   Бодо стривожено глянув на iмператрицю. Не  звик  до  суперечок  тут,  у
вежi. Приходив, говорив. Њвпраксiя мовчала. Сповiдатися не  мала  в  чому.
Грiхiв не мала нiяких, хiба що в гординi  своПй  вважала,  що  цiлий  свiт
завинив перед нею. Але абат уникав такоП  розмови,  бо  звик  у  життi  до
обережностi,  а  тут,  розумiв  це,  потрiбна  була   обережнiсть   просто
неймовiрна.
   - Зима довга, дочко моя,- сказав по змозi м'яко,- я хотiв би знайти для
вас такi книги, якi принесли б вам утiху в самотностi.
   - А чому ви не приносите менi благословення вiд найсвятiшого папи?
   - Я хотiв би це зробити, але...
   - I як то може бути: бог один i його намiсник на землi маК бути один, а
в IталiП вiдразу два папи? ЗдаКться, бувало вiдразу й по три? Як то, отче?
   - Дочко_ _моя...
   - Ви боПтеся вiдповiсти, отче? Я спитала, хто ж iде по путi  господнiй?
Чи той папа, що з iмператором, чи той, що з Матiльдою?
   - Я не можу вам цього сказати.
   - Не знаКте чи боПтеся?
   - Не можу, дочко моя.  Скажу  вам  лише:  папи  Климента  не  бачу,  не
допущений, нiкуди не допущений, бо маю спiльну долю з  тобою,  дочко  моя.
Плоть моя маК вихiд з сеП вежi, а дух перебуваК тут постiйно.
   - Я мала б вiдчувати це якось.
   - Для того потрiбен час. I терпiння.
   - Скiльки ж? I того, й того вже було задосить!
   - Терпiнню немаК меж.
   - А знанню?
   - Знання - то i К терпiння. Що досконалiша iстота, то  вразливiша  вона
до страждань.
   - А до насолод?
   - Лише грубi натури. Грубi й порочнi.
   - Все ж менi було б радiсно вiдчути себе тут несамотньою.  Вiдчути  ваш
дух.
   - Думай про дух божий, дочко моя. Блаженнi, хто...
   Це вже Њвпраксiя знала давно. Вiдвернулася досить непоштиво, знаючи, що
судити ПП за це нiхто не зможе.  Щоправда,  спiвчуття  вiд  абата  теж  не
очiкувала, бо таке почуття йому було чуже.
   А з духом справдi спiзналася вже повеснi, та був то не той дух, що  про
нього святобливо говорив абат.
   Могутнiй дух волi в хижому посвистi пташиних крил  об'явився  ЊвпраксiП
звiдти, звiдки й не ждала нiколи - зi сторожовоП вежi.  Кнехти  гнiздилися
внизу, пильнували стiнного переходу, верх вежi весь цей час був вiльним, а
з весни поселився там чоловiк майже так само самотйiй, як  Њвпраксiя,  але
не цим вiн привернув увагу, а своПми соколами.  Чоловiк  був  сокольником.
Чий - iмператорський, баронський, Кпископський, а чи сам  по  собi?  -  не
важило. Видно, так само вiдвик вiд людей, як i вона, звик до мовчання,  до
самотностi, наклало це на йього печать  суворостi  й  навiть,  сказати  б,
хижостi, надто ж у поглядi глибоких  чорних  очей,  але  рiзнився  вiн  од
iмператрицi,  що  мала  б  загинути  вiд  неробства,   своКю   неймовiрною
зайнятiстю. Бо вчив соколiв. Не лiтати, нi,- до цього  привченi  були  вiд
народження. Але гнатися саме за тою здобиччю,  на  яку  вкаже  чоловiк,  i
летiти не кудись, а куди вкаже чоловiк, i летiти не  якось,  а  якнайвище,
найголовнiше ж: не втiкати вiд людей,  щоразу  повертатися  до  господаря,
всiдатися на шкiряну рукавицю, слухняно ждати нових спонук.
   Соколiв годилося ростити  саме  у  високiй  вежi,  щоб  звикали  високо
злiтати. Ось i  вибрав  ту  вежу  сокольник,  i  вiднинi  вона  стала  для
ЊвпраксiП Соколиною вежею.
   Соколи вилiтали просто в  неП  з-перед  очей,  здавалося,  вiдчуваК  на
своКму лицi вiтер вiд Пхнiх крил, вони вишугували  в  пiднебесся  з  такою
нагальнiстю, з таким завзяттям, аж нiби в тобi теж щось зривалося й летiло
за ними, разом з ними, спiльно з отим невпокореним могутнiм  духом  жадоби
волi, простору, безмежжя.
   Завжди неуважлива до занять простого люду,  Њвпраксiя  тепер  з  якимсь
болючим вдоволенням стежила за всiм, що  робить  сокольник.  Незабаром  не
було для неП нiяких таКмниць нi про  того  чоловiка,  нi  про  його  сiрих
вихованцiв. Все ж таки бiльше приглядалася до соколiв, бо й що чоловiк  та
ще усамотнений? Мало спить, мало Псть, нi з ким не говорить,  суворiсть  -
спосiб його буття, у клопотах - порятунок од розпачу.
   Вразила Њвпраксiю жорстокiсть сокольника. Не могла без гнiву й обурення
бачити, як пускав вiн своПх соколiв на перелiтне птаство, на диких  гусей,
на журавлiв, на лебедiв. Може, летiли вони й до КиКва, може, ждуть Пх  там
такi малi дiти, як була  колись  вона,  прислухаються,  чи  не  заячить  у
темному весняному небi, чи не закурличе. А журавель нiколи не долетить,  i
лебiдь не прилетить на днiпровськi плеса, бо збитий хижим  соколом  на  цю
тверду кам'янисту землю. I повинен у тiм суворий сокольник, який  не  знаК
жалостi.
   Однак  згодом  вона  все  ж   простила   сокольниковi   його   вимушену
жорстокiсть, збагнувши, що за волю  доводиться  завжди  платити.  Iнодi  й
чиКюсь смертю. Для сокола захват волi, а для  лебедя  -  смерть.  В  одних
крилах - посвист розкованостi, хижоП нестримностi, голос безмежжя, в iнших
- приреченiсть. Не може бути волi взагалi й для всього. Отримуючи волю для
себе, неминуче вiдбираКш ПП в когось, не маючи нiяких обмежень, тим  самим
обмежуКш безлiч iнших iстот, може, саме через  те  так  охоче  кидають  до
в'язниць  простих  людей  всi  королi  й  iмператори:   тодi   почуваються
вiльнiшими. I Генрiх замкнув ПП до вежi для того, щоб не мати коло себе ще
одноП коронованоП голови, надто ж, що не мав у нiй потреби як у жiнцi. Але
ж iмператор не сокiл, хоч так само хижий.
   Соколiв треба було годувати пташками, ставити свiжу воду, щоб  купалися
й сушилися  на  сонцi.  Сокiл  повинен  мало  спати,  тодi  вiн  злiший  i
слухнянiший. Сокольник часто годував птахiв, накладав Пм на голова шкiрянi
каптурцi, путав ноги й носив на тонкiм обручi, щоб  не  спали  i  втрачали
дикiсть. Лiтати попервах пускав на шнурi-довжику, щоб поверталися до вежi.
Пiсля цього знов годував  i  пiдставляв  воду  для  купання.  Згодом  став
пускати вже й без шнура, вимахував з вiкна вежi  чимось  сiрим  на  довгiй
мотузцi, видно, приваблював птахiв назад.
   Њвпраксiя спершу не дивилася на все те, неспроможна збороти вiдразу  до
вежi, де сидiла ПП сторожа, та  згодом  несила  було  Пй  вiдiрватися  вiд
споглядання соколиного життя, яке розгорталося перед ПП очима.
   У високих вежах вигодовують  соколiв.  Забирають  соколят  з  гнiзда  i
привчають  платити  неволею  за  лiпше  знання  волi,   за   хиже   вмiння
насолоджуватися нею, осягати  всю  ПП  безмежну  обмеженiсть.  Чи  не  так
склалося i ПП життя? Мов маленьке соколя, вирвано  ПП  з  рiдного  гнiзда,
кинуто в холодну  чужину,  приборкувано,  затуляно  очi  чорним  каптуром,
зв'язувано руки й ноги, закуто, врештi, у камiнь.  Може,  хоч  всемогутнiй
дух соколиноП свободи якось порятуК ПП, дасть снагу, терпiння й надiП?
   Тепер не вiдривалася вiд споглядання того, що дiялося в Соколинiй вежi,
аж врештi помiтив те похмурий сокольник, а  може,  помiчав  то  давно,  та
тiльки через  свою  вiдлюдкуватiсть  не  виказував.  Однак,  хоч  який  ти
вiдлюдько, а маКш знати, що дивиться на тебе сама iмператриця, до  того  ж
молода й гожа жiнка, опрiч того - ув'язнена, нещасна,  безпомiчна.  Яке  ж
треба мати серце, щоб лишатися байдужим перед такою жiнкою?
   I одного ранку,  щойно  Њвпраксiя  з'явилася  коло  вiкна  своКП  вежi,
похмурий сокольник поштиво вклонився Пй. Вона чи не помiтила, чи подумала,
нiби Пй видалося, але сокольник вклонився й назавтра, i ще,  й  ще,  тепер
уже вона вiдповiдала цьому чоловiковi, повiльно прикриваючи очi  повiками,
даючи йому зрозумiти, що помiчав його поштивiсть i належно ПП цiнуК.
   Якось удень Вiльтруд, захекана й розпашiла,  прискочила  знизу,  несучи
якiсь дивнi речi. Мовчки подала Пх iмператрицi, та мало не вiдсахнулася.
   - Що то?
   - Ваша величнiсть, передано вам.
   Якась груба шкiряна рукавиця, вся подряпана, так  нiби  точили  об  неП
пазури самi дияволи. Два_ _скрiпленi мiж собою пташинi крила з прив'язаною
до_ _них брудною мотузкою.
   - Хто передав? Навiщо ти це принесла сюди?
   - Сокольник, ваша величнiсть. Просив прийняти.
   - Оце все? Що маю_ з _ним робити?
   - Вiн даруК вам сокола, ваша величнiсть.
   - Ти хотiла сказати - оцi крила?
   - Нi, живого сокола. Вiн просить вас надягти рукавицю i ждати, поки вiн
пустить зi своКП вежi сокола. Тодi  треба  розмахувати  цими  прив'язаними
крилами. Це зветься вабило. Сокiл, приваблений крилами, прилетить до вас i
сяде вам на руку.
   - Але я не вмiю махати цим. I... не хочу.
   - Ваша величнiсть, дозвольте менi. Њвпраксiя вказала Пй на вiкно.
   - Але прошу вас - надягнiть рукавицю._ _Бо сокiл так i впаде.
   - Звiдки ти знаКш?
   Вiльтруд не вiдповiла: висунувшись з  вiкна,  щосили  крутила  вабилом.
Тодi зашепотiла злякано:
   - Летить, падаК, ваша величнiсть!
   Њвпраксiя невмiло надягла шорстку рукавицю.  Смiшно,  але  хвилювалася,
так нiби вперше надягала шати iмператрицi. Кинулась до  вiкна,  вiдтрутила
Вiльтруд, наставила рукавицю.
   Птах, наближаючись до землi,  опускав  хвiст,  розпростуК  його  пiр'я,
пiдносить голову i легко й швидко вдаряв крилами, щоб пригасити  швидкiсть
i сiсти лагiдно. Сокiл падав каменем. Чи й  запримiчав  висунуту  з  вiкна
рукавицю, чи запам'ятав, звiдки викручувалося вабило,  летiв  зi  свистом,
так нiби намiрявся врiзатися  в  камiнь  вежi  й  розприскатися  бризками.
Њвпраксiя мало не закричала вiд страху за сокола, але  вiн  попередив  ПП,
шугнув побiля обличчя, вчепився в рукавицю, круглооко  втупився  в  жiнку,
мабуть, дивуючись такiй змiнi господаря, хижо наставив на  неП  жорстокого
дзьоба, стрепенувся, мовби зриваючись до льоту, але тут  Вiльтруд  вправно
накинула йому на голову шкiряний каптурець, i заслiплений  птах  з  криком
задряпався по рукавицi, вже неспроможний злетiти, безпорадний i слухняний.
   - Вiн буде наш! - вигукнула Вiльтруд.
   - А що з ним робитимемо?
   - Я годуватиму його,_  _купатиму.  Ви  пускатимете  до  самого  неба_._
Сокольник дасть_ _нам пташок для годiвлi.
   Я поставлю для сокола воду.
   - А що скаже абат Водо? - всмiхнулася Њвпраксiя,
   - Хiба бог - проти птаства? Адже й божий дух злiтаК птахом.
   - Не соколом же - голубом.
   - Це коли вiн нi з ким не воюК. А в ГерманiП Кпископи постiйно  воюють.
Тут, виходить, теж. Хiба то не божий "дух штовхаК Пх до того?
   - Спитай абата Бодо.
   - Я боюся його. Вiн такий суворий.
   - Сокiл суворiший, а ти не злякалася. Бачиш,  якi  в  нього  пазури.  А
крила? Мов залiзнi.
   - Однаково це птах.
   - А коли помiтить у нас сокола сторожа?
   - Ваша величнiсть, вони не помiтять!
   - Чому так вважаКш?
   - Вони нiколи не дивляться вгору.
   - Як ти довiдалася?
   - Ваша величнiсть, вони не можуть дивитися вгору. Так само, як... як ви
не можете дивитися вниз.
   - Не вигадуй, Вiльтруд, лiпше нагодуй сокола. Так  встановився  зв'язок
мiж Вежею п'яного кентавра i Соколиною вежею. Мовчазна вимiна  поклонiв  i
поглядiв, перельоти птахiв, нестримний  дух  волi.  Забуто  про  сум,  про
самотнiсть, вiдкладено книги, не зауважувано тепер нi трав, нi квiтiв,  нi
зелених дерев, нi щедрот лiта-у небо, у небо, тiльки в небо!
   I, як  то  завжди  буваК,  що  бiльше  прагнеш  до  неба,  то  болючiше
доводиться  вiдчувати  тверду  землю   сувороП   безжальностi.   Њвпраксiю
вiдкинуто було несподiвано, нiщо не вказувало  на  те,  що  мало  статися,
колись вона нетерпляче ждала змiн, Пх не було, тепер  не  ждала  нiчого  -
зненацька поставлена була перед  вибором.  Але  перш  нiж  вибирати,  мала
пройти ще одне коло свого пекла, свого  мучеництва.  Хоч  спала  Њвпраксiя
мало, але десь передсвiтом все ж западала в мiцний сон, який того разу був
порушений брутально й незвично. Тепер чи спала, чи й не спала, бачила, чи,
може, марила, а то й просто згадувала, хоч сказати вiдверто,  час  був  не
для згадувань i не для нагадувань. Може, то було й не з  нею,  бо  вже  за
кiлька десяткiв лiт нiбито сталося з одним безпутним монахом, i вiн описав
з'яву, поклавши тим своПм описом початок традицiП, яка вже не мала кiнця i
прилучала  до  цiКП  дивноП  справи  людей   навiть   генiальних.   Ще   в
Кведлiнбурзi,  де  було  зiбрано  все  рiдкiсне,  що  вийшло   будь-де   з
монастирських скрипторiПв,  Њвпраксiя  могла  прочитати  ту  книгу  лисого
безпутного монаха, могла й не прочитати,  це  не  важило,  бо  ж  однаково
судилося Пй пережити те саме i побачити в своПй вежi ще й духа злоби.
   Воно  з'явилося  перед  сонною  Њвпраксiвю  на  свiтаннi.  Маленьке   й
вiдворотне страховисько, що ледь  нагадувало  людську  подобу.  Воно  було
невеличке на зрiст, з довгою i худою шиКю, спитим на синець лицем, чорними
очима, лоб мало зморшкуватий  i  вузький,  плоский  нiс,  величезний  рот,
товстi губи, пiдборiддя коротке й загострене, цапину борiдку, вуха прямi й
гострi, волосся брудне й сторчком, зуби мовби собачi, потилиця звужеца  на
клинець, випуклi груди, горб на спинi, вiдвислий зад i смердючий одяг. Все
його тiло здавалося зсудомлене вiд руху. Страховисько вхопилося за край ПП
ложа, страшно потрясло його i стало кричати: "Ти недовго зостанешся тут!"
   Њвпраксiя  прокинулася  вiд  жаху.  Коло  ПП  лiжка  стояла  в  темрявi
Вiльтруд, бiлiла в пiтьмi чистим своПм лицем, тихо кликала:
   - Ваша величнiсть, ваша величнiсть!
   - Що тобi? Налякала.
   - Дозвольте, ваша величнiсть.
   - Що сталося? Ти з'явилася менi в  образi  злого  духа.  Досi  вискакуК
серце з грудей, як згадаю те, що бачила щойно. Чому не спиш?
   - Дозвольте йому ввiйти, ваша величнiсть.
   - Кому?_ _Хто тебе прислав?
   - Вiн хоче вам добра, ваша величнiсть. I я завжди хотiла вам добра.
   - Хто? Про кого ти?
   - Там барон Заубуш, ваша величнiсть.
   - Барон? Уночi? Тут? Чого йому треба?
   -  Дозвольте  йому  сказати,  ваша  величнiсть?  Њвпраксiя  прокинулась
остаточно. Побачити наяву диявола, мало не доторкнувшись до нього рукою, i
почути, що десь тут Заубуш? Забагато навiть  для  неП,  хоч  уже  вiдвикла
дивуватися. Але Вiльтруд просила так улесливо й принизливо, що й не  схоже
було на одноногого барона. Хiба вiн просив коли-небудь, хiба  вдавався  до
послуг таких безпомiчних посланцiв?
   - Чого йому тут треба? Не бажаю бачити цього чоловiка.
   - Вiн дуже просить, ваша величнiсть. I я прошу теж.
   - I ти? За Заубуша? Чи знаКш його як слiд?
   - Дозвольте, ваша величнiсть.
   Видно було, що не вiдстане. Ось так, ухопившись за край ложа,  мов  той
нечистий з видiння, стоятиме й до ранку, й цiлий день, благатиме  за  того
барона, який, власне, мiг би ввiрватися й без попереджень, без благань, за
своПм звичаКм.
   - Де той барон?
   - Вiн тут.
   - Хай увiйде. Але ти зостанься.
   - Не смiю, ваша величнiсть.
   - Велю тобi.
   Вiльтруд зникла. У вежi ще панував морок,  i  хоч  очi  ЊвпраксiП  були
призвичаКнi до нього, все ж вона чи  й  помiтила  Заубуша,  який  з'явився
нечутно, не стукав нахабно своКю дерев'янкою, став  якийсь  мовби  нижчий,
менший, може, то й не барон, а знов злий дух?  Поклала  мовчати  вперто  й
затято, послухати, чого йому треба, хто  прислав  сюди,  що  вони  там  ще
затiвають.
   Здалеку долинув до неП голос. Належав Заубушу, у цьому не було сумнiву,
але чомусь без звичного для барона нахабства й рiзкостi.
   - Ваша величнiсть! Њвпраксiя мовчала.
   - Що ви думаКте про мене, я знаю. Але ж ваша величнiсть!
   Вона не озивалася.
   - Заубуш - брудна свиня, всi це знають i всi це кажуть. Йдеться не  про
Заубуша. Про вас, ваша величнiсть.
   Кожному завжди йдеться про нього самого.  Чи  задля  цього  треба  було
будити ПП?
   - Ваша величнiсть, ви не  хочете  мене_  _слухати?_  _Мовчить  -  отже,
слухаК. Вже цього задосить для такого брудного чоловiка.
   - Я виступаю не вiд свого iменi, ваша величнiсть.  Нiколи  не  виступаК
вiд свого iменi. Всi це знають. Не таКмниця для неП.
   - За мною стоять аж он якi сили,  ваша  величнiсть!  Бiльшi  за  самого
iмператора!
   Що Пй до iмператора, i до тих сил, i до всього  на  свiтi?  Вже  звикла
покладатися на власнi сили, черпати з власних джерел. Аби лиш не  змiлiли,
не всохли, не зникли!
   - Ви пошкодуКте, ваша величнiстьi
   Навiть не дивилася в його бiк. Одвернута плечима,  втуплена  в  кам'яну
стiну, за якою був безмежний простiр. Линула туди серцем, душею. За  гори,
поза небеса, додому! Чому там, удома, вчили ПП тiльки добра? Чому нiхто не
вчив суворостi? Змалечку, вiд самого народження, вiд першого крику  вчити,
що свiт жорстокий, безжальний, твердий i  треба  вмiти  змагатися  з  ним,
опиратися йому, виступати при потребi проти  нього,  знаходячи  для  цього
сили. Виступати хоч проти всього свiту! Вiдважно, зухвало, вiдчайдушне!  А
вона не вмiла навiть спопелити поглядом, убити словом якогось там Заубуша.
Зневажала, ненавидiла, але мовчки, безсило, власне, лякливо. Бо  ще  й  не
знати, якi намiри в того негiдника. Може, посланий для вивiдництва,  може,
задумали з iмператором ще тяжчий злочин проти неП? А вона безсила.
   Заубуш зник так само нечутно, всупереч своКму призвичаКнню,  не  лаявся
сотнею тисяч свиней  i  не  гримiв  дерев'янкою,  майже  вiдразу  по  його
зникненню знов зродилася коло iмператрициного  ложа  ясноволоса  Вiльтруд,
упала на колiна, вхопила руку ЊвпраксiП, цiлувала, плакала.
   - Ваша величнiсть, ваша величнiсть! Чому ви не захотiли його слухати?
   - Дурна ти, Вiльтруд. Адже я слухала. Чула все, що говорив цей чоловiк.
   - Але ж ви мовчали, ваша величнiсть!
   - Я не хочу говорити з негiдником.
   - Ви несправедливi до нього, ваша величнiсть!
   n Несправедлива до Заубуша? Вiльтруд, ти ще надто мало знаКш.
   - Я... я знаю все. Вiн хоче вас визволити, ваша величнiсть.
   - Заубуш? Визволити?
   - Так. А ви...
   Дiвчина заплакала ще дужче. Не могла вже й говорити.
   - Заспокойся,  Вiльтруд.  Йдеться  ж  про  моК  визволення.  Чого  маКш
плакати? Ти вiльна.
   - Ви не захотiли... для мене...
   - Для тебе? Що для тебе, Вiльтруд? Кажи. Я допоможу, коли матиму змогу.
   - Вiд вашоП волi... моК щастя...
   - Дякую тобi, моя дiвчинко. Але ти можеш бути  щасливою  й  так.  Ждати
моКП волi?
   - Барон звелiв, аби я... Мала намовити вас..,
   - Намовити? До чого ж, моя дiвчинко?
   Вiльтруд витерла очi. Сяйнула ними сумно й жалiбно.
   - Вiн обiцяК взяти мене в жони.
   - Тебе в жони? Кому ж?
   - Собi. Адже вiн ще нiколи не мав жони.  Нiчого  не  мав.  Вiн  глибоко
нещасний.
   "Нещасний" нiяк не тулилося до Заубуша, не мало з ним нiчого спiльного.
Але ж яку треба було мати душу, щоб побачити щось людське в бароновi?
   - Вiн обiцяв узяти тебе в жони?
   - Так. За однiКП умови. Аби я намовила вас утекти з вежi.
   - Мене? Намовити? Утекти?
   - Вiн вам допоможе. Вiн уже все пiдготував.  Вiн  добрий  i  гарний.  А
ви... вiдмовляКтеся. Чому ви вiдмовляКтеся, ваша величнiсть?
   Њвпраксiя не могла стямитися. Вже переконалася, що в цьому свiтi  чиКсь
щастя i чиясь воля можливi тiльки кощтом чужих нещасть i ув'язнень,  тепер
несподiвано поставало перед нею геть неочiкуване: хтось може бути щасливий
завдяки ПП звiльненню! Дивне щастя  i  ще  дивнiша  воля,  отримана  такою
цiною. Але ж не жорстока цiна, а добра, якась особливо людяна,  хоч,  коли
задуматися, однаково К в нiй щось  не  зовсiм  чисте,  коли  замiшано  тут
такого чоловiка, як Заубуш, та й маленька Вiльтруд плаче не  тому,  що  ПП
iмператриця лишаКться в вежi, а  через  поруйнування  своПх  сподiвань  на
щастя. Нiчого нема безкорисливого на свiтi. У своПй добротi ця дiвчинка  з
янгольськими очима так само безжально жорстока, як i Заубуш, як iмператор,
ян усi тi, хто дбаК передовсiм про себе, про власну вигоду, власнi намiри,
власну пиху. У кожного по-своКму називаКться, а все те саме.
   Що мала казати? Втiшати Вiльтруд? Ти менi, я тобi, давай мiнятися,  мов
дiти? Вже наближався ранок. Негодований сокiл гнiвно шкрябався  в  скринi,
куди його замикано на нiч. Чи й годуватимуть тепер вони i  чи  пускатимуть
сокола зi своКП вежi? Хоч ще нiчого не сталося, але вже й змiнилося  щось,
уперше настала така змiна, або хоч заповiдалося, i Њвпраксiя розумiла,  що
це - Кдиний вихiд. Навiть коли загрожуК страх або розчарування  заповiтних
змiн,  треба  радiти,  бо  таким  чином  стаКш  володарем  власноП   долi,
вириваКшся з тенет понуроП щоденностi, за яку немаК нiчого огиднiшого.
   Несподiвано рано прийшов абат Бодо. Так нiби теж не  спав  нiч,  хоч  з
його потемнiлого, ретельно виголеного обличчя важко  було  щось  вичитати.
Вiн суворо насупився на Вiльтруд, i та щезла вмить, забувши про  всi  своП
сподiвання стати баронською жоною, суворiстю хотiв абат якось  вплинути  i
на Њвпраксiю,  але  з  того  не  вийшло  нiчого,  бо  iмператриця  вiдразу
поскаржилася:
   - ЦiКП ночi мене вiдвiдав злий дух, отче. Бодо злякався так, що не вмiв
того приховати.
   - Не всi тi духи злi, якi нам видаються злими, дочко моя. Блаженнi...
   - Цей не належав до блаженних. МаКте знати, як  виглядаК,  аби  збороти
його молитвами, коли зустрiнете.
   Вона  описала  йому  свого  нiчного  гостя,  пiсля  чого   абат   трохи
вспокоПвся.
   - Сподiваюся, ти зборола його молитвою?
   - Вiн сам щез. Прокричав: "Ти недовго зостанешся тут",- i  щез.  Як  те
розумiти?
   - Iнодi,  дочко  моя,  найнахабнiшi  демони,  за  законом  божественноП
премудростi, можуть возвiщати  людям  iстину.  Лжею  i  обманом  лишаКться
тiльки те, що вони кажуть од самих себе. I коли  Пхнi  пророцтва  частково
збуваються, то це тому, що Пхня поява не  зовсiм  некорислива  для  людей,
надто коли боже провидiння подбаК, щоб  знешкодити  дiю  Пхнiх  пiдступiв.
Явлення такi, за свiдченням святого  Григорiя,  звiщають  одних  про  Пхню
погибель, а другим слугують попередженням про змiну способу життя.
   - А менi? Що звiщаК менi?
   - Молитимуся за спасiння твоКП душi.
   - Вона вельми пильно оберiгаКться вiд загроз i спокус. I душа, i  тiло.
Але я ще не все вам сказала,
   отче.
   - Хто почав, той дiйшов уже до середини.
   - Отже, ви знаКте про вiдвiдини барона? I про те, що
   вiн говорив?
   - Шануючи вуха твоП, не переповiдатиму всього.
   - I як я повелася, теж знаКте?
   -  Хiба  можуть  про  щось  свiдчити  вчинки  людини,   так   довго   й
несправедливо позбавленоП водi?
   - Несправедливо? Ви нiколи цього не казали, отче!
   - Бо не наставав мiй час.
   - А тепер настав?
   - Так.
   - Чий же? Ваш чи барона Заубуша?
   - Твiй настав, дочко.
   Вона трохи налякано пiдвелася, вiдступила вiд сповiдника.
   - Як це розумiти, отче? Ви... теж з бароном?
   - З тобою, дочко!
   - Але як Заубуш? Звiдки взявся цей диявол? Не вiрю!
   - Дияволiв немаК, дочко моя,- К природа людська.
   А все, що поза тим, або ж боже, або...
   - НiчиК? Нема на свiтi нiчийого! I  безкорисливого  нема!  Скрiзь  i  у
всьому користь! I вiд мого визволення, вiд моКП... Що це маК бути? Втеча?
   - Вибавлення.
   - Але як? Утекти? Вночi, тихо, по-злодiйському? Перевдягатися, затуляти
своК обличчя. Вiд кого? I куди втiкати? До кого?
   - Нас послав найсвятiший папа, дочко.
   - Папа? Який?_ _Џх два!
   - Один справжнiй. Той, що в апостольськiй столицi.
   Урбан.
   - Де вiн? У Римi чи в Каноссi? Всi папи сидять у Каноссi коло Матiльди.
Нiколи не бачила цiКП жiнки, але вона здаКться менi вищою за  всiх.  Може,
то ПП дух являвся менi сьогоднi вночi? I мене з цiКП вежi повезуть  просто
до Каносси?
   - Дочко моя, принiс тобi  благословення  вiд  найсвятiшого  папи.  Тебе
ждуть народи. Ти гiдна найвищоП долi.
   Њвпраксiя  впала  на  колiна,  поцiлувала  руку  абатовi,  усе  в   нiй
здригалося. Сокiл оскаженiло дряпався,  в  темнiй  скринi,  вона  не  чула
нiчого. Тодi спам'яталася, вiдчинила скриню, винесла птаха на рукавицi  до
вiкна, випустила. Лети! Лети й не вертайся, впивайся свободою, живи волею,
бо  тiльки  то  К  справжнК  життя.  Вправлялася  з  соколом   з   умiнням
досвiдченого ловецького. Абат подумав, як, власне, мало вiн знаК цю жiнку.
Мабуть, вмiК вона кидати спис  у  звiра,  сiдлати  коня,  рубатися  мечем.
Загадкова слов'янська душа.
   - Я б хотiла вийти звiдси вдень, коли свiтить сонде, аби всi бачили,  i
вiд'Пхати з Верони в пишнотi ще бiльшiй, нiж прибула сюди.
   Ось безмежнiсть жiночих примх!
   -  На  жаль,  дочко  моя,  це  неможливо.  Ми  вимушенi   дотримуватися
обережностi. Але вже за Вероною тебе зустрiне почет, гiдний твого  сану  i
твоКП чистоти.
   - Коли це буде?
   - Коли звелиш.
   - Так усе просто?
   - ТвоП недостойнi слуги все пiдготували.
   - I можна вже сьогоднi?
   - Вдосвiта найлiпше, дочко моя.
   - Чому не звечора бодай?
   - Найлiпший час - передсвiтанкова пора. Сплять чистi душi, але сплять i
негiдники.
   - Хто прийде за мною?
   - Коли дозволено буде,_ _ми обидва.
   - Ви i Заубуш? Без нього не можна? Не хотiла б його  бачити.  Але  зате
вельми хоче його бачити моя Вiльтруд. Гаразд. Я згодна.
   - Велiть дiвчинi готуватися в путь. Ми вiзьмемо все найцiннiше, що  тут
вК
   - Небагато маю тут. Усе лишаКться iмператоровi.
   - Про твоК  майно  подбають  згодом,  дочко  моя.  Њвпраксiя  покликала
Вiльтруд.  Абат  тихо  зник.  Двi  пари  очей  зустрiлися  поглядами.  Двi
спiльницi. Залежнi одна вiд одноП, незважаючи на рiзницю в  становищi.  Бо
хiба К хтось незалежний на цiм свiтi?
   - Що ми братимемо? Ваша величнiсть? - захапалася Вiльтруд.- Ми заберемо
все, все. Ви не турбуйтеся, я подбаю, я...
   - Ми нiчого не вiзьмемо звiдси. Тут на всьому печать  неволi.  Не  хочу
бiльше неволi. Полиш усе! Подай менi он  той  псалтирик!  Бiльше  не  хочу
нiчого.
   Цiлий день Њвпраксiя не Пла, не пiдходила до вiкна, боялася  визирнути,
боялася  зустрiтися  поглядом  з  сокольником:  ану  ж   запримiтить,   як
лихоманкове зблискують Пй очi, ану ж попередить сторожу! Нетерплячка  била
ПП сповнювала нез'ясованим роздратуванням, злiстю не знати й на кого. Коли
ж, чи довго ще, чому не йдуть? А може, все те брехня? Може, новi  пiдступи
iмператора? Може, Заубуш затягнув до своПх злочинiв i абата  Бодо?  Бо  що
таке абат? Чи вона знала цього чоловiка? Знала його молитви,  пустi  слова
про  блаженних,  намагання  виправдати  все  на  свiтi.  А  тимчасом  свiт
сповнений такоП неправди, що не хочеться й_ _житина ньому.

   Нарештi дочекалася. Прийшли одразу обидва._  _Були  поштивi  й  уважнi,
Вiльтруд крутилася десь позад них, готова до послуг i допомоги,  так  само
нетерпляча в очiкуваннi свого щастя. Дивне щастя, але на те нема ради.
   Заубуш виступив  трохи  наперед.  Змiнився  до  невпiзнання.  Постарiв,
побiльшало рубцiв на обличчi, важче тягнув свою  дерев'янку,  якось  мовби
навiть злагiднiв увесь. Чи то Пй тiльки здаКться? А може, й  не  винен?  I
Журина, i  колись  сестра  Генрiхова  Адельгейда,  то  все  злочинна  воля
iмператорова, а барон лише слухняне знаряддя? У германцiв  знаряддя  виною
не обтяжуКться. Навiть шибеницю звуть святим деревом.
   Не час було про чиПсь провини. Час визволення - для дiй.
   - Ваша величнiсть,- вклонився Заубуш,- дозвольте
   я проведу вас через сторожову вежу...
   - Соколину,- поправила його Њвпраксiя.
   - Прошу? - барон справдi був невпiзнанний...
   - Я сказала: Соколина вежа. Так вирiшила ПП назвати.
   - Ваша воля, ваша величнiсть.
   - Окрiм того, не хочу, щоб мене вели. Пройду_ _сама.
   - Ваша величнiсть, сторожа...
   - Я - iмператриця. Хто може йти поперед мене?
   - Так, ваша величнiсть. Але сторожа... Вона_ _нiчого_ _не знаК.
   - То й лiпше.
   - Вона звикла пропускати мене. Коли ж побачать вас... Небезпечно будити
сплячого собаку.
   - Я зроблю  так,  як  вважаю  за  лiпше.  Гiднiсть  моя  не  може  бути
зашкоджена.
   Втрутився абат Бодо.
   - Дочко моя, ми  повиннi  бути  обачливi.  Але  Њвпраксiя  затялася  на
своКму. Вона не хоче нiчиКП милостi. В кожного ув'язненого лишаКться Кдине
право: право на втечу. Може, вона давно вже б скористалася з цього  права,
але пригнiчувала ПП непотрiбнiсть свiтовi й людям.  Куди  втече,  що  вона
свiтовi й навiщо? Тепер прийшла звiстка, що ПП десь  ждуть,  що  ПП  долею
клопочуться найвищi особистостi, вона  вдячна  була  i  тим,  i  цим,  якi
сповiстили Пй. Але перший крок хотiла  зробити  сама.  Навiть  загинути  в
останню мить, але зберегти гордiсть, полишити  по  собi  добру  славу.  Це
лiпше, нiж у ганьбi й пониженнi дiставати власну свободу з таких злочинних
рук, як у цього барона.
   - Вiльтруд! - покликала дiвчину.Одяг i iнсигнПП iмператрицi!
   Дiвчина метнулася до скринь, хапливо дiставала одяг, прикраси,  корону,
золото, самоцвiти. Шурхiт коштовних тканин, тьмаве сяяння золота,  зблиски
дiамантiв у сутiнi вежi. Вдруге в життi надягала Њвпраксiя  урочистi  шати
iмператрицi з пiднесенiстю, що межувала з непам'яттю. Вперше це було перед
вiнчанням у Кельнi i ось тепер, коли вiдважилася вбратися так, щоб здобути
собi волю.
   Одягання забрало багато часу, i чоловiки вже  неприховане  тривожилися,
але Њвпраксiя була мов суцiльний спокiй.
   - Тепер можемо йти.
   Кинула па обох  чоловiкiв  погляд,  повний  погорди,  стала  спускатися
першою, не озираючись, вийшла в перехiд мiж вежами.
   Рукатий кентавр проводжав Њвпраксiю,  i  веселощi  його  тепер  уже  не
видавалися недоречно-навмисними, як тоП днини, коли iмператрицю  ув'язнено
в цю похмуру вежу.
   Таки ж недаремно, виходить, викарбувано було цю бронзу для  нагадування
про веселощi й красу життя.
   Њвпраксiя не озиралася, не дивилася, знала  все  про  кентавра,  бачила
веселий розкид його копит, химерну борiдку, чашу  з  вином.  Так  само  не
дивлячись, знала, що в найвищiм отворi  СоколиноП  вежi  непорушно  стоПть
мовчазний похмурий чоловiк, стоПть перед безмежним темним  простором,  сам
темний постаттю и лицем у передсвiтанковiм мороцi,  але  свiтилося  Пй  те
лице ам сюди буйним подихом волi, зорiли для неП очi  сокольника,  мабуть,
ладнався вiн випустити вiдразу мало не всiх  своПх  соколiв  на  честь  ПП
визволення, щоб почалося воно у розсвистi дужих  крил,  в  нестримностi  й
захватi.
   Iмператриця дивно схитнула головою,  тьмавий  блиск  од  корони  вдарив
кудись угору, нiхто й не зауважив того, не побачили, як уклонився востаннК
Њвпраксii сокольник зi своКП вежi, зате молода жiнка знала про те, бо хода
ПП вiдразу зробилася легкою мовби летючою.
   - Benedictus, qui venit in nomine Domini -  пробурмотiв  абат  Бодо,  а
Заубуш проказав якусь iз  своПх  найтяжчих  лайок.  Буде  йому  сто  тисяч
свиней, коли через ослячу впертiсть цiКП жiнки все загинеП
   А Њвпраксiя вже ступила в Соколину вежу.  Не  Њвпраксiя  -  Адельгейда,
iмператриця. Була ув'язнена як проста жiнка. Всi в'язнi  однаковi,  Пх  об
Кднув неволя. Звання не важать. Охоронцi  звикають  до  своКП  зверхностi,
пильнованi трактуються ними як упослiдженi, скинутi на саме дно  iснування
iстоти, яким уже нiколи йе дано пiднятися. I коли  й  може  бути  для  них
вихiд, то лиш в Кдиному напрямку: до смертi.

   Кнехти за велiнням iмператора берегли  у  Вежi  п`яного  кентавра  його
жону. Нiколи не бачили ПП, звигiди до думки що то просто жiнка  Генрiхова,
iмператорська гiднiсть Адельгейди чи  й  пам'яталася  цим  збайдужiлим  до
всього на свiтi, окрiм iталiйського вина  та  смаженого  на  дикому  вогнi
м'яса, германським воПнам. Тож якою несподiванкою мала стати  поява  перед
ними Адельгейди в урочистих шатах в коронi, з усiма iнсiгнiями,  належними
сану iмператрицi! Знетямлення сонних охоронцiв було таке велике,  що  вони
не спромоглися навiть заступити дорогу iмператрицi,  лиш  старший  з  них,
схаменувшись,  спробував  було  нахилити  спис,  показуючи,  що  далi  йти
невiльно, але iмператриця гордо повела рукою i владно сказала: .
   - Що маКте чинити, забачивши iмператрицю ?
   I тодi охоронцi впали на колiна.
   Важили й не слова iмператрицi, i не iмператорськi iнсигнiП -  пам'ятали
кнехти гаразд  непостiйнiсть  Свого  iмператора.  Хто  ж  то  знавi  може,
iмператор простив свою жону i тепер кожен, хто  спротивиться  його  новому
велiнню, поплатиться власною головою. Надто, що й найближчий до iмператора
чоловiк барон Заубуш теж супроводжуК iмператрицю i тримаКться вiд  неП  аж
он на якiй поштивiй вiдстанi!
   У  палацовому  дворi  Пх  уже  ждали  конi.  Для  iмператрицi   тримали
золотистого коня. Сiдло - Кдвабне, у квiтах, вуздечка з нитяного золота  i
Кдвабу, iз шнурками золотими i повiддям  Кдвабним,  чепрак  пурпуровий,  з
китицями. Закутi в залiзо рицарi готувалися до супроводу. Твердогубi  конi
нетерпляче обпiнювали золоченi залiзнi вудила. Брама  замкова  вже  стояла
отвором, глухо задуднiв дерев'яний мiст пiд  копитами,  викресалися  iскри
пiдковами  на  веронському  каменi.  Невеличка  купка   вершникiв   швидко
вiддалялася вiд Верони, вiд замку, вiд веж.  Мабуть,  мовчазний  сокольник
стежив за тими вершниками зi своКП вежi, може, зiтхнув, може,  всмiхнувся,
а тодi випустив одразу цiлий десяток  соколiв  у  передранкове  небо.  Хай
летять, хай дихають волею, бо нема в цiм життi нiчого дорожчого.
   А Њвпраксiя, коли вже повiрила, що на волi, коли вiдчула,  що  не  буде
бiльше вежi, заплакала тихо й гiрко. Не  вiрила,  що  жива.  Той  страшний
чоловiк, який вважався ПП мужем i звався iмператором, був  здатен  на  все
иайлихiше. Мiг замучити ПП гододом, замурувавши у вежi. Задушити вночi або
й удень. Скинути з вежi й сказати,  що  заподiяла  собi  смерть  сама.  Аж
дивно, що не здогадався це вчинити. Може, злякався, що весь свiт  повстане
проти нього за такий злочин? А чи  повстав  би?  Чи  помiчено  було  б  ПП
зникнення?..
   Коли сходило сонце, Пх зустрiло цiле вiйсько. Заплакана Њвпраксiя  була
така знесилена вiд щастя й минулих страхiв, що вже й не змогла налякатися,
подумавши, що то iмператор випередив Пх, щоб перехопити втiкачку.
   Нi, то був посланий Матiльдою Вельф. На вороному  жеребцi,  в  золотому
панцирi, по якому пущено було срiбнi трави, огрядний,  щокатий,  кучерявий
(бо шолом зняв i вимахував ним на повiтання),  баварський  молодий  герцог
пiдскочив до iмператрицi, на мить скам'янiв, вирячившись на  ПП  вродливе,
хоч i змарнiле лице, тодi вправно зiстрибнув на  землю,  став  на  колiно,
коло стремена iмператрицi, викрикнув:
   - ВiтаКмо тебе,_ _iмператрице!
   Аж тепер вiдчула себе справдi вiльною. Хоч знову оточена мало не самими
германцями, хоч чула Пхню важку мову, хоч молодий Вельф нiчим не  рiзнився
зовнi вiд iмператорських баронiв, вiрила: цi люди збережуть Пй свободу. Бо
стояла за ними десь невидима, але всемогутня жiнка,  Матiльда  Тосканська,
це вона простягнула руку порятунку Пй, жiнка побачила жiнку i помогла  Пй,
ось так, як Њвпраксiя помогла  своПй  Вiльтруд,  а  Вiльтруд  помогла  Пй.
Тiльки ж яку цiну захоче  графиня  Матiльда  за  своК  доброчинство?_  _Що
багатша й могутнiша людина, то вищоП цiни жадав, бо  про  мале  вже  давно
забула. Яка ж цiна? Бо нiчого безкорисливого нема на цiм свiтi.
   Конi скакали легко, охоче, якось нiби розвеселено. Далекi гiрськi обрiП
скакали разом iз кiньми пiд_ _небом такого кольору  i  яскравостi,  що  Пх
людськi очi_ _не могли_ _знести, тому час вiд часу бiлiла на  ньому  якась
хмаринка. Городи на верхiв'ях гiр, замки  шкiрять  одии  до  одного  зубцi
мурiв, скелястi гнiзда, наПжаченi оборонними  вежами,  мирнi  кампанiди  в
долинах, буйнощi виноградникiв, сiрувато-приглушена зелень оливкових гаПв,
по вузькiй дорозi назустрiч пишним вершникам маленький ослик несе на  собi
чорнооку дiвчину. Пустотливий вiтер завiваК дiвчинi на голову  ПП  широкий
чорний одяг, слшу-чо-бiле  тiло,  регiт  воПв:  "То-го-го!"  Але  ж  смiх!
Людський смiх! Смiх вiльних людей. I вона серед  них.  Вiльна,  як  сокiл.
Назавжди!

   ЛIТОПИС НЕМИНУЧIСТЬ

   Незнання часто рятуК людину. Ув'язненi теж бувають схожi на iгнорантiв,
себто невiдаючих, бо й тi, й тi, кожен  посвоКму,  замкненi  чи  в  своКму
невiгластвi,  чи  в  неволi,  i  виходить,  що  рiка  часу  тече  десь   у
невiдомостi, а вони, викинутi на ПП хисткi береги, мовби рятуються вiд тих
неминучих змiн, втрат i нищень, якi завдаК всемогутнiй плин вiчностi. Коли
до людини не доходять, нiякi вiстi, Пй  здаКться,  що  довкола  нiчого  не
вiдбуваКться, що час зупинився, усе дишаКться досi так,  як  було_  вчора,
_мiсяць, рiк тому. Лiк ведеться  з  того  дня,  коли  тебе  роз'Кднано  зi
свiтом, ти заглиблюКшся в самого  себе,  вiдзначаКш  найнепомiтнiшi  стани
своКП душi, помiчаКш щонайменшi змiни в своКму настроКвi й перебiгу думок,
а  величезне  довколишнК  життя  зупинилося   для   тебе,   стало   якимсь
несправжнiм, позбавленим цiкавостi. А тодi приходить пiзнання i  приносить
бiль. Њвпраксiю визволено з вежi не тодi, коли ще не  було  нiяких  вiстей
для неП, хоч, сказати слiд, визволення могло б прийти вже давно i не треба
було б молодiй жiнцi сидiти в жахливiй своПй самотинi понад два  роки.  Та
люди, якi клопоталися долею iмператрицi, не належали до простих людей, якi
роблять  добро,  не  задумуючись,  з  природноП  потреби.  Це  були   вищi
особистостi - сам папа Урбан, графиня Матiльда, а вищi особистостi творять
доброчинство лиш керуючись вищими цiлями. А яка була вища  мета  для  папи
Урбана  i  його  вiрноП,  добровiльноП  помiчницi  Матiльди   ТосканськоП?
Утвердження вiри в боротьбi з тими, хто хотiв  би  зректися  вiри.  А  ще:
утриманий  вiри  в  чистотi.  Бо  вiра,   щойно   зародившись,   потре-був
розповсюдження i дбання про чистоту. Без  цього  вона  не  може  iснувати.
Народившись всупереч здоровому глузду, всупереч  думцi,  всупереч  iстинi,
вiра неминуче повинна довiку ворогувати з ними. Погублю мудрiсть  мудрецiв
i розум розумних вiдкину, сказав один з тих  темних,  але  запекло-впертих
апостолiв, якi першими почали розповсюджувати нову вiру.
   Найбiльше багатство в кожноП людини, дароване Пй самою  природою,думка,
отже, з самого початку ставала ворожою вiрi,  тому  часто  була  знищувана
носiями християнства разом з ПП непокiрними власниками. Вiрю, бо  не  смiю
не вiрити. Вiдмовившись вiд Кдиного  свого  багатства  -  думки,  отримуКш
навзамiн велич церкви,  ПП  авторитетiв,  настанови.  Але  де  велич,  хто
авторитети i  якi  настанови  виконувати?  Церква  вже  вiд  перших  своПх
початкiв, окрiм запеклоП боротьби з Кресями, розпочала  боротьбу,  сказати
б, сама в собi, роздвоПвшись на цареградську i  римську.  В  кожнiй  сидiв
свiй первосвященик, i кожен намагався довести свою  вищiсть.  Так  тривало
кiлькасот рокiв, аж поки  за  патрiарха  Керулларiя  i  папи  Лева  церкви
остаточно розокремились на схiдну й захiдну, або, як  казано,-  грецьку  й
латинську. Розкол стався сорок рокiв  тому,  християнський  свiт  досi  не
втiшився в своПх змаганнях, отож папа Урбан ще мав сподiвання прилучити до
своКП церкви все те, що так чи iнакше можна було б вiдiрвати  вiд  грекiв.
Русь була найласiшим шматком, величезна ця держава, приКднавшись туди  або
туди, вiдразу вирiшувала питання вищостi тоП чи  iншоП  церкви,  ось  чому
змагалися в  своПх  зазiханнях  на  Русь  i  Рим,  i  Царград.  Ромейський
iмператор Олексiй Комнiн звiльнив ув'язненого на островi Родос князя Олега
Святославовича, невгамовного бунтаря i зухвальця, посадовив на корабель  i
вiдправив до Тмутороканя, давши воПновi i золота, щоб той  знов  збунтував
Русь, пiшов на КиПв, захопив стiл, був вiдданий iмператоровi, не виявляючи
такоП стриманостi й незалежностi, як великий князь Всеволод. Та Олег  умiв
лиш бунтувати, на бiльше не був здатний, з тоП  затiП  Комнiна  нiчого  не
вийшло, Русь вiддалилася вiд Царграда ще бiльше, i, мовби з почуття помсти
за  це,  донька  ОлексiКва  Анна  Комнiна,  пишучи   згодом   свою   книгу
"Алексiада",- здаКться, чи не найоб'Кмнiшу з  усiх  написаних  в  тi  часи
хронiк,- жодним словом не згадала нi КиКва, нi киПвського князя, нi народу
руського, нi величезноП i могутньоП держави Русi. Шкода, коли тi, хто пише
iсторiю, керуються негiдними й дрiбними почуттями помсти й ворожнечi.
   Можна б сказати, що християни у  своПй  взаКмнiй  ворожнечi  перевищили
всiх. Поки тривало  змагання_  _мiж  схiдною  i  захiдною  церквами,  поки
ромейськi iмператори намагалися  запанувати  в  своПй  частинi  свiту,  на
заходi запекло змагалися мiж собою папа й германський iмператор,  i  кожен
змагався за вiру, за ПП утвердження й чистоту, кожен  намагався  вiдблиски
божества потягнути на своП корогви й штандарти. Що то за  вiра,  яка  може
щоразу хитатися  й  навiть  змiнюватися,  залежно  вiд  примхливостi  пап,
насильств iмператорiв i королiв, несправедливостi i чвар,  мiж  тими,  хто
проголошуК себе носiями i захисниками ПП? Яка вiра, який бог може iснувати
серед чвар, брудних пристрастей, брехливостi, жорстокостi? Невиннi, чистi,
прекраснi люди гинули на полях битв, а нiкчеми процвiтали тим часом тiльки
тому, що назвали себе служителями вiри i  були  послiдовно  безжалiснi  до
всiх i всього, окрiм себе й свого бога.
   Папа Урбан виявився  хитрiшим  за  грецького  iмператора  Комнiна.  Вiн
розумiв,  що  близького  ворога  треба  знищувати  силою,  супротивника  ж
далекого, недосяжного слiд  спробувати  схилити  на  свiй  бiк  хитрощами,
вмовляннями, ласкою. Тому з iмператором Генрiхом велася жорстока,  нещадна
вiйна, яка часом видавалася навiть безнадiйною, але iншого виходу  тут  не
було. Що ж до  такого  володаря  як  далекий  руський  князь,  загадковий,
могутнiй  i  бажаний  всiляко,  то  тут  застосовано  спосiб,  сказати  б,
лагiдний, як свого часу вже  було  зроблено,  даруючи  королiвську  корону
польському князевi, а тодi угорському, чим навiки було прилучено цi  землi
до римськоП церкви.
   Однак корону дарують тодi, коли ПП просять. Руський князь не просив. До
того ж, чутки були, нiби в руських володарiв корона вже давно була - чи то
якась своя, чи то дарована Константинополем. Хоч як там було, уже тривалий
час, починаючи вiд Ярослава Мудрого,  руських  володарiв  звано  в  Њвропi
царями. Iншого слова автори хронiк не вживали.  Тодi  що  ж?  I  ось  папi
Урбану трапилося вiдразу двi нагоди. 1087 року iталiйськi купцi  з  города
Барi викрали в Мiрах  Лiкiйських  мощi  Миколи-чудотворця,  святого,  яким
пишалася грецька церква i який чомусь  користувався  великою  прихильнiстю
Русi. Викрадено  мощi  й  перевезено  в  Барi,  мовляв,  для  захисту  вiд
сельджукiв, насправдi ж це був звичайнiсiнький грабунок, бо викрадали тодi
й грабували не тiльки багатства й городи, а й  святi  релiквiП,  гробницi,
навiть святих; мовляв, у якоП церкви бiльше святих i  вони  значимiшi,  та
церква, виходить, теж могутнiша. Вiдразу ж, крiм  свята  зимнього  Миколи,
яке вiдзначалося 6 грудня, встановлено було свято  Миколи  весняного  -  9
травня, день викрадення мощей. Грецька церква засудила цей грабунок  i  не
захотiла прийняти весняного свята. А як руськi?  I  ось  тут  папi  Урбану
помогло використати цю нагоду те, що  донька  руського  царя,  iмператриця
германська, була кинута Генрiхом у вежу, потребувала  захисту,  спiвчуття,
допомоги, про це мали довiдатися у КиКвi, i негайно було  споряджено  туди
пишне посольство на чолi з  Кпископом  Федором,  а  що  руського  володаря
нiякими дарами нiхто не мiг здивувати, та ще ж треба було якось злагiднити
сумну вiсть про неволю його доньки (окрiм папських запевнень, що зусиллями
апостольськими вона буде визволена), то й послано з  Федором  до  КиКва  у
золотому ковчежцi, з прозорим скляним верхом,  одну  маленьку  кiсточку  з
мощей Миколи-чудотворця. Кiсточка, слiд зазначити, була  така  малюсiнька,
нiби й не вiд чоловiка, а заяча або пташина, та  важила  тут  не  величина
дарунка, а його, сказати б, висока суть  i  свiдчення  щедростi  римського
первосвященика. Бо ж константинопольський патрiарх, вiдаючи  про  особливу
любов до Миколи на Русi, мiг би, маючи цiлi  мощi  чудотворця,  давно  вже
послати до КиКва такий  дарунок,  а  бач  -  не  послав.  Рим,  натомiсть,
виказував  щедрiсть.  Рим  далеко  бачив,  його  знання  розповсюджувалися
безмежно, його впливи були нездоланнi,- це мав би вичитати руський  цар  з
непоказного, вдавалося б, але сповненого значимостi дарунка.
   Посольство Пздило довго, бо далеко, бо русичi загадковi люди, бо справи
вiри не терплять поквапу. Њвпраксiя тим часом мала сидiти в своПй вежi,  i
то щастя, що Генрiх просто тримав ПП там, не вдаючись нi до чого лихiшого.
А мiг би через свою нестримнiсть, жорстокiсть, надто ж, коли став  терпiти
поразки, був зiпхнутий на самий край IталiП, втратив  спiльникiв,  втратив
надiП, мав проти себе власного  сина,  а  за  себе  -  нiчого.  В  хвилини
розпуки, напившись до одурiння, хотiв вiдiбрати собi життя. Знову врятував
його  Заубуш,  ранячи  собi  долонi,  рискуючи  одержати  вiд   iмператора
смертельний удар, видер у  нього  з  рук  оголений  меч,  яким  той  хотiв
пронизати собi груди, i ось  тодi  одноногий  барон  намiрився  не  те  що
зрадити свого володаря,  а  просто  втекти  вiд  нього,  переметнутися  до
переможцiв, запропонувавши Пм не себе (бо кому вiн потрiбен сам по собi  -
немаКтний, невпливовий, звичайний прислужник Генрiхiв, i  не  бiльше!),  а
Њвпраксiю, яку взявся вивести з вежi.
   Усе збiглося в часi якнайлiпше. З КиКва повернулося папське  посольство
разом iз посольством вiд киПвського князя i з таким самим Кпископом, як  i
папський, навiть звалися Кпископи однаково. КиПвський князь мовби  натякав
цим на можливiсть порозумiння, прихильнiсть же  свою  до  римськоП  церкви
виказав тим, що прийняв на додачу до зимнього свята Миколи також  i  свято
весняне.  Посольство  привезло  вiстi  й  не  дуже  втiшнi,  але  то   вже
стосувалося ЊвпраксiП, лихi вiстi призначалися для неП,  отож  настав  час
визволити ПП з вежi, Заубуш запропонував своП послуги саме тодi, як у  них
виникла потреба. Абат Бодо, довiрена людина римськоП церкви,  домовився  з
бароном, i вони здiйснили те, що мали здiйснити: iмператрицю передано  пiд
опiку самого, Вельфа, ПП ждала в Каноссi графиня Матiльда, готуючи зустрiч
таку пишну, яку тiльки могла  приготувати,  бо  ж  iмператрицi  передовсiм
належалася пишнота, а вже згодом - вiстi про тi змiни  в  свiтi,  про  якi
вона в своКму ув'язненнi не могла вiдати  i  вiд  яких  була,  сказати  б,
щасливо вiдокремлена.  Тепер  кiнчалася  неволя,  але  наставав  кiнець  i
незацiкавленостi в подiях. Людина ж безкарно не може довго ухилятися з тих
чи iнших причин вiд участi в подiях, успiхах i нещастях життя. I що  довше
вона перебуваК в незнаннi, то болючiшим,  страшнiшим  буде  повернення  до
життя.
   Так було з ЊвпраксiКю.  Не  помiтила  урочистостей,  не  схвилювала  ПП
пишнота, не вразила велич i неприступнiсть  замку,  не  розчулилася,  коли
замiсть понуростi вежi вiддано Пй справдi королiвськi покоП в  Каносському
палацi, бо все те було звичне для неП, усе було марнотою порiвняно до  тих
сотень безкiнечних днiв, проведених у каменi й безнадiП. Не здригнулося ПП
серце й тодi, коли вперше за багато лiт почула з уст  киПвського  Кпископа
Федора благословення мовою слов'янською, а не сухою хатиною абата Бодо. Не
вельми здивувалася навiть тодi, коли наблизився до неП слiдом за киПвським
Кпископом Прибулий з  посольством  руський  воКвода,  блиснув  веселозубо,
мовби знайомий i водночас незнаний, нiби й Кирпа давнiй, добрий косоплечий
рубака, а нiби й не вiн, бо усмiшка та сама, i очi тi самi, а косоплечостi
немаК, кудись зникла, а заодно неначе й сам чоловiк коли й не вникнув,  то
змiнився до невпiзнання, плечi його вирiвнялися, трохи звузилися,  i  лише
згодом Њвпраксiя збагнула, що в Кирпи немаК правоП руки, що вiн обрубаний,
Обтесаний, скалiчений. Тож не було здивування, що Кирпа знову  перед  нею,
бо мав бути або вiн, або той Журило 6  його  перлистими  кучерями,  але  й
радостi не було через калiцтво воКводине.
   Ще менше радостi було вiд вiстей з КиКва. Це  вже  вразило  ПП  в  саме
серце, вiд цього здригнулася, це наповнило ПП майже таким жахом,  з  яким,
скажiмо, довiдалася б про день своКП смертi.
   Бо в КиКвi  вмер  великий  князь  Всеволод.  Њпископ  Федiр  розповiдав
ЊвпраксiП, що, як помер великий князь, то дзвонiв киПвських не було  чутно
вiд плачу людського. Вважав, що бодай цим потiшить  доньку  Всеволода,  не
вiдаючи, якою жорстокою мудрiстю сповнило життя душу  цiй  молодiй  жiнцi.
Вона чомусь подумала, що, коли б померла, то й по  нiй  плакало  б  безлiч
люду. Мертвих завжди люблять бiльше, нiж живих. Як сказано: життя сповнене
ворожнечею i ненавистю, а смерть - любов'ю i повагою. I що  менше  чоловiк
сумуК по  мертвому,  то  бiльшу  скорботу  вiн  може  виказувати,  бо  так
годиться. За князем же плачуть гiрко й невтiшно,  лякаючись,  що  по  його
смертi прийде гiрший. Бо новий князь прийде неминуче, а який  -  нiхто  не
вiдаК.
   Невдовзi  по  смертi  батька  ЊвпраксiП  загинув  улюблений   брат   ПП
Ростислав. Покараний був за богохульство i неповагу до святих людей. Перед
тим, як iти йому з братом Володимиром  проти  половцiв,  утопив  у  Днiпрi
лаврського ченця Григорiя, а тодi й сам,  утiкаючи  пiсля  невдалоП  битви
коло Треполя, утонув з конем своПм  у  Стугнi,  i  брат  Мономах  мало  не
втонув, намагаючись порятувати Ростислава, та нiчого не  змiг  удiяти,  бо
вже тут дiяли закони божi, а не людськi. Сказано ж: як живеш, так i вмреш.
По Ростиславу теж  плакав  гiрко  весь  люд  киПвський,  бо  завжди  жалко
молодого життя.
   Пiсля тяжких вiстей про такi втрати  мала  б  Њвпраксiя  втiшитися  хоч
трохи, довiдавшись, скажiмо, що_ _на столi киПвському по смертi  Всеволода
сiв його син, а ПП старший брат Мономах,  перший  захисник  землi  руськоП
з-помiж усiх iнших князiв. Але й тут ждало ПП  розчарування,  бо  Мономах,
мовляв, заявив, що слiд  дотримуватися  ряду,  встановленого  Пхнiм  дiдом
Ярославом Мудрим: стiл займають по старшинству. З  онукiв  же  Ярославових
мав таке право Святополк, Кдиний  уцiлiлий  син  Iзяслава,  найстаршого  з
синiв Мудрого.
   I вже посольство це прийшло вiд Святополка, якого  Њвпраксiя  майже  не
пам'ятала, могла згадати хiба що його матiр Олiсаву, та й то через те,  що
з нею здружена  була  ПП  мати  княгиня  Анна,  бо  обидвi  мали  однакове
походження - з чорного люду,- обох  князi  взяли  за  Пхню  вроду,  обидвi
почувалися попервах осамотненими й чужими в князiвському оточеннi, тому  й
горнулись одна до одноП.
   Ще  пам'ятала  Њвпраксiя,  що   вже   змалку   Сiвятополк   вiдзначався
неймовiрною скупiстю, за що з нього знущався щедрий i  веселий  Ростислав.
Бо для Ростислави, як i для ЊвпраксiП, скупiсть у князiв видавалася  рiччю
найбезглуздiшою. Скiльки бачили дiти князiв, то те й знали, що  тi  сiдали
на коней, злазили з коней, молилися, пили, Пли, усi  були  з  мечами  i  в
золотi. На конях i в золотi - до чого ж тут скупiсть? Стрибаючи  на  однiй
нозi, любили вони приспiвувати складену Ростиславом приспiвку:
   Князь-князяка,
   Кiнь-коняка,
   Князь-конязь,

   3 золота злазь!
   Княгиня Анна, почувши якось  ту  примовку,  страшенно  обурилася:  "Яка
срамота!"
   А ось тепер скупий Святополк, увесь у волотi, сiв на золотий стiл,  сiв
на золото, i вже цей не злiзе iз золота нiзащо!
   Як  усi  скупi  (а  також   обмеженi)   люди,   Святополк   вiдзначався
багатослiв'ям, нiколи не шкодував слiв - цього Кдиного скарбу, за який  не
треба платити нiкому й нiчим. Вiн прислав ЊвпраксiП  розлогу  грамоту,  де
говорив i про любов, i  про  ту  радiсть,  якоП  зазнав,  що  сестра  його
високовельможна перебуваК пiд покровительством i захистом римськоП  церкви
i  ПП  першого  Кпископа;  щедро  дарував  Святололк  поради,   настанови,
побажання, ще додавав до цього любов,  закликав  до  покори  перед  богом,
отже, й перед папою. Все як слiд, усе саме так, як того баэкалося. Поради,
та ще здалеку, давати найлiпше, це не вимагаК нi зусиль, нi  мужностi,  нi
витрат. Њвпраксiя зрозумiла, що самотнiсть ПП ще не кiнчилася  визволенням
з вежi. Тяжкi вiстi звалилися на неП зненацька, безжально, враз, нiхто  не
поможе Пй знести Пхню жорстокiсть, навiть добрий Кирпа  тут  безсилий,  бо
маК свого горя задосить, ще навiть не знаючи про смерть Журини.
   Абат Бодо? Хто вiн - друг, помiчник чи ворог найперший? Звик  лiзти  до
неП в душу iм'ям божим,  повторюючи  слова  псалма:  "Господь  знаК  думки
людськi, бо вони суКтнi". Вiн не радить -допитуКться, з ним не  дiйдеш  до
iстини, бо йому нетерпеливиться вилiчити всi твоП грiхи.
   Так неминуче опинилася Њвпраксiя вiч-на-вiч з Матiльдою Тосканською.

   ПIДЛЯГАЊ ОСКАРЖЕННЮ
   Вони були поряд з першого дня по прибуттi ЊвпраксiП до Каносси - висока
бiлява слов'янка, блiда, з величезними сiрими очима, погляду яких нiхто не
витримував, i маленька чорнява графиня, з  якимись  темними  пасмугами  на
обличчi - чи то слiди  давнiх  пристрастей,  чи  невтолених  пожадань,  чи
вiдблиски сатанинського вогню, який незгасно горiв у  цiм  маленькiм  тiлi
ось уже двадцять чи  й  тридцять  лiт,  эападюючи  пожежi  чвар,  сутичок,
найзапеклiших вiйн мiж визнавцями тоП самоП вiри. Були поруч i в час  усiх
затяжних i втомливих повiтань iмператрицi, i на богослужiннях урочистих  в
Кпископськiй церквi, i на нескiнченних учтах, якi, треба вiдразу  сказати,
вiдзначалися витонченiстю й смаком, нi в  чому  не  схожi  були  на  грубi
обжираний i обпивання у Генрiха. Але всi тi днi_ _мiж молодою iмператрицею
i пiдстаркуватою графинею утримувалася невидима вiдстань,  якесь  неминуче
вiдчуження, урочиста зустрiч мовби навмисне  затягувалася,  здавалося,  не
буде кiнця новим та новим вигадкам Матiльди, все в_ _цьому  дивному  замку
заповзялося слугувати_ _тiльки iмператрицi, та що далi тривало все  це  то
бiльше впевнювалася  Њвпраксiя  в  навмисностi  й  нещиростi_  всiх_  отих
високих_ слiв,_ молитов,  поклонiв,  рицарських  летючих  турнiрiв  на  ПП
честь,  запобiгливостi   Матiльди,   улесливостi   оточення   графининого,
рабського упослiдження слуг, до яких долучилася i ПП Вiльтруд, яка вiдразу
ж перейнялася панiвним духом Каносси. Дух же цей був: нещире плазування.
   ЊвпраксiП мовба хотiли нагадати: усього цього так багато  тiльки  тому,
що воно не може тривати довго, надто ж - вiчно. Неминуче по  святах  мають
настати буднi, бо навiть найвищi особистостi на цiй землi покликанi не  до
вiдбування урочистостей, а до сповнення обов'язкiв. За все треба  платити.
У Каноссi теж. Мова може йти лише про характер i  розмiр  плати.  Напевне,
усе вже визначено, i Матiльда лише жде нагоди сказати про це  iмператрицi,
тому Њвпраксiя не стала вiдкладати  i  першою  попросилася  на  розмову  з
графинею.
   - Я запрошую вас до бiблiотеки, ваша величнiсть,- сказала Матiльда.
   Слiд зауважити, що Каносса, не  кажучи  вже  про  неприступнiсть  цього
вмiщеного на  високiй  великiй  горi,  оточеного  потрiйними  непробивними
мурами замку, становила собою мовби окремiшнiй, самодостатнiй  свiт,  який
вражаК i красою, i вишуканiстю, i доцiльнiстю у всьому, Њвпраксiя нi з чим
не  могла  б  порiвняти  цього  витонченого,  майже  досконалого   витвору
людського вмiння. Навiть Красний, двiр Всеволодiв, шахи,  на  вiдмiну  вiд
понуростi германських замкiв, поставав у ПП пам'ятi як  втiлення  пишноти,
багатства, таКмничостi, видавався тепер свiдчениям несмаку, пустоП пиха  в
цiлковитоП непристосованостi як до  князiвських_  _високих  урочистостей,_
_так i до звичайних людських потреб.
   Тут було все просторе,  привiтне,  вишукане,  Кдине  в  свiтi  в  своПй
неповторностi: рiзнобарвнi мармури стiн, арок, портикiв i  колон,  мозаПки
пiдлог  i  плафонiв,  рiзьблений  камiнь,  легкий,  летючий,  прохолода  i
затишок, простiр, чистота, дзеркальний  полиск  пiдлог,  важка  обстава  з
дерева темного, свiтлого, у  рiзьблених  квiтах,  травах,  звiрах,  знаках
небесних, хрестах i  символах,  килими,  золочена  шкiра,  пахуче  дерево,
слонова кiстка, рiдкiсний посуд, срiбло й золото.
   Каносса вражала безлiччю примiщень iнодi найхимернi-шого.  призначення.
Скажiмо, примiщення для прийняття нових книг. Величезний зал  iз  високими
вiкнами, коштовнi мозаПки на  пiдлогах,  на  стiнах  -  барвнi  зображення
постатей  чотирьох  Квангелiстiв,  на  стелi  -  рух  небесних   сфер,   з
творцем-вседержителем посерединi. У залi - нiчого, лиш одна пiдставка  для
книг, зроблена з потемнiлого дерева, така стара, що, може, користався  нею
ще Вергiлiй або й сам Арiстотель. I ось нову книгу кладено на пiдставку, i
графиня Матiльда, запрошуючи всiх гостей, якi на той час були  в  Каноссi,
йшла, гортала пергаментнi хартiП,  вичитувала  то  се,  то  те,  захоплено
всьорбувала повiтря:
   - Ми з абатом (чи там з ким iншим) давно намiрилися мати сю книгу...
   Тут панував точний розподiл мiсця  перебування  залежно  вiд  становища
людини, замок був нiби втiлення держави й тодiшнього свiту, чорний люд  не
допускався за третi мури зовсiм, хiба що для необхiдних послуг та, може, у
таКмничi пiдземелля, де були кам'янi  мiшки,  бездоннi  колодязi,  жахливi
в'язницi,  мiсця  тортур,  знущань,   таКмних   страт;   простим   рицарям
вiдводилося мiсце мiж потрiйними мурами, де мали нести варту,  впливовiших
пускано далi, хоч  знов  же  не  смiли  переступити  порога  палацу  самоП
графинi, особистоП  резиденцiП  найсвятiшого  папи,  палацу  для  найвищих
гостей. Навiть церкви тут були для вищих i для нижчих, була звичайна, була
Кпископська, були палацовi, так  нiби  й  сама  вiра  в  сутi  своПй  була
неоднаковою для простого  люду,  рицарiв,  феодалiв,  Кпископiв  i  владик
свiту. Власне, хiба не так вбно велося насправдi? I коли не впадало в  око
надто виразно через безмежнiсть свiту, то в  цьому  замку,  який  пиховито
баявляв про своК право втiлювати весь iснуючий  порядок  i  лад,  нiщо  не
могло приховатися i поставало таким, яким було  насправдi.  Навiть  герцог
Вельф  мав  коритися  духовi  Каносси.  Жадiбного  червономордого  баварця
тримано на поштивiй вiддалi вiд графинi Матiльди, всiляко пiдкреслюючи, що
союз Пхнiй тримаКться  не  звичайною  i,  сказати  б,  принизливо-негiдною
людською близькiстю, а  лиш  ненавистю  до  спiльного  ворога  iмператора.
Матiльда хотiла здобути вiд Вельфа вiйськову силу, герцог намiрявся урвати
в графинi дещицю вiд ПП багатства, не дбаючи бiльше нi про  що.  Водночас,
попри умовнiсть Пхнього шлюбу, Матiльда гостро пильнувала  за  моральнiстю
Вельфа, через що не допускала його, скажiмо,  до  ЊвпраксiП  без  свiдкiв,
коли ж спробував був поткнутися до  бiблiотеки,  де  для  бесiди  зiйшлися
графиня з iмператрицею, то був ганебно вигнаний звiдти як такий, що нiчого
спiльного не маК i не може мати з мудрiстю, бiблiотека ж, як  вiдомо,-  це
притулок мудростi найвищоП. Щоправда, на стелi бiблiотеки викарбувано було
великими лiтерами слова апостола: "Наша мудрiсть  -  лиш  безумство  перед
лицем бога", i Њвпраксiй вказала на той напис Матiльдi, зауваживши, що вiн
не зовсiм вiдповiдаК духовi цього примiщення, де, судячи а усього, зiбрано
безцiннi скарби людськоП мудростi. Але графиня анiтрохи не збентежилась.
   -  Ми  вибрали  цi  слова  з  найсвятiшим  папою  ГригорiКм,-   замiсть
пояснення, сказала вона, мовляв, самим папою освячено  i  багатi  книжковi
зiбрання, i ПП вiдданiсть боговi, який стоПть  над  мудрiстю  i  над  усiм
сущим.
   Њвпраксiя вже помiтила, що Матiльда майже нiколи не  вдаКться,  сказати
б, до одноосiбного  мовлення:  для  бiльшоП  значимостi  своПх  слiв  вона
неодмiнно знаходить собi спiльника. I тодi  виходить:  "Ми  з  найсвятiшим
папою...", "Ми з герцогом...", "Ми  з  Кпископом".  Видно  було,  що  вона
вельми шкодуК, не  маючи  змоги  об'Кднати  в  такiм  висловлюваннi  ще  й
iмператора: "Ми з iмператором...", але тепер могла втiшитися тим, що маК в
своКму розпорядженнi iмператрицю, отож щоразу повторюватиме:
   "Ми  з  iмператрицею..."  Коли  б  цим  лиш  обмежилася  плата  за   ПП
визволення, то Њвпраксiя мала б усi пiдстави лишатися спокiйною. Та  чи  ж
вдовольниться графиня такою мiзерiКю? Вже невдовзi  пiсля  початку  ПхньоП
розмови в затишку величезноП бiблiотеки, серед тишi, що мала запах  староП
шкiри, Њвпраксiя збагнула, що Матшьда  вживаК  вислiв  "Ми  з..."  не  для
пiдкреслення власнбi малостi й незначностi  -  навпаки,  у  нiй  промовляК
жорстока власниця, вона тим самим уперто пiдкреслюК, що володiК  на  цьому
свiтi всiма: папою, Кпископами, королями, герцогами, графами. Не добралася
ще до iмператорiв, але ось - маК вже в своКму  розпорядженнi  iмператрицю.
Про власнiсть свою говорила поштиво, ласкаво, i неодмiнно  з  повторенням:
"Пхня святiсть, Пхня святiсть...", "Ваша величнiсть, ваша  величнiсть...",
затуркувала словами, приголомшувала несамовитим натиском з перших слiв,  i
ЊвпраксiП стало страшно цiКП жiнки.
   - Ми з найсвятiшим папою спiвчуваКмо вам, ваша величнiсть... Вам випало
таке тяжке життя. У вас не було порадника. Абат Бодо? Вiн  не  порадник  -
лиш сповiдник, Його мiсце в сповiдальнi-парлаторiумi. До речi,  у  Каноссi
прекраснi парлаторiуми. Лiпшi, нiж будь-де. У свiй час  ми  з  найсвятiшим
папою ГригорiКм подбали про це.  Ви,  ваша  величнiсть,  матимете  власний
парлаторiум, це так прекрасно, ваша  величнiсть.  Кожному  треба  помагати
знести тягар свого життя. Бесiда з богом - що може бути лiпше?
   Њвпраксiя спробувала повести мову про те, що все ПП  майно  лишилося  в
iмператора, хоч вiн не маК на нього нiякого права. Але в  Каноссi  вона  -
без нiчого, а як буде далi?
   - Я знаю,  ваша  величнiсть,  ви  були  найбагатшою  жiнкою  в  Њвропi.
Багатшою навiть за мене - хай це вас потiшить.
   - ГадаКте, це може мене потiшити?
   - Все ж лiпше бути багатою, нiж бiдною. Це дав  великi  можливостi  для
доброчинства.
   - У  вежi  я  перечитувала  старi  манускрипти.  Серед  них  був  один,
написаний чоловiком, який сидiв у в'язницi й ждав смертi. Вiн назвав  свiй
трактат "Про втiшення фiлософiКю".
   -  Мене  знають  усi  фiлософи   Њвропи,   ваша   величнiсть.   Ансельм
Кентерберiйський прислав менi своП  "МедитацiП".  Петро  Пустельник  склав
молитву про мене. Ви чули про Петра Пустельника, ваша величнiсть?
   - На жаль, нi.
   - Ми з найсвятiшим папою Урбаном знайшли цього чоловiка, ми почули його
праведний голос, послали йому благословення, пiдняли його  з  пониження  i
забуття. Тепер вiн пiднiмаК всiх вiруючих у святий похiд на  захист  гробу
господнього.
   - Ще одна вiйна? Ще несправедливiсть?
   - Ваша величнiсть, ваша величнiсть,  святi  вiйни  приносять  на  землю
найвищу справедливiсть. Нам пощастило що саме в наш час винайдено стремена
и пiдкови. Завдяки стременам  воПни  в  залiзних  латах  змогли  засiдлати
бойових коней, а пiдкова поможе нашим коням  дiйти  до  святоП  землi,  до
самого Њрусалима.
   - Яке менi до цього дiло? Чи не вважаКте,  що  и  менi  доведеться  йти
разом з рицарями аж до святоП землi? Чи може запропонувати себе  в  жертву
для успiху цiКП справи?
   Матiдьда засмiялася. Вона вмiла смiятися, i виходило це в неП  приКмно,
без очiкуваноП вiд такоП жiнки зловiсностi.
   - Ваша величнiсть, ради попутного вiтру для походу проти ТроП Агамемнон
принiс у жертву власну дочку
   Iфiгеиiю.
   - Артемiда не дала  цього  зробити.  Вона  замiнила  дiвчину  ланню,  а
Iфiгенiю перенесла в Таврiду, де та стала жрицею. Таврiда - у моПй  землi.
Вважайте, що я не створена для пожертов. .
   -  Але  можете  бути  жрицею,  ваша  величнiсть.  Це  прекрасно.  Ми  з
найсвятiшим папою вiримо, що ви станете на захист високоП  справедливостi.
Ви перебуваКте в притулку де найперше шануКться справедливiсть,  право.  Я
подбала про те, щоб Њвропi став  знаний  кодекс  Юстинiана  Цей  iмператор
прославився не тiльки спорудженням Софiйського  храму  в  Константинополi,
але и кодифiкацiКю римського права. Чи не прекрасно, що будiвники  великих
соборiв водночас дбають i про право, ваша величнiсть !
   "А хто пише закони для  журавлiв?"  -  хотiла  спитати  ввпраксiя,  але
розмова вже вгрузла в такi глибокi  колiП,  що  видобутися  з_  _них  було
несила, тому доводилося котитися туди, куди котилося.

   - Мiй дiд Ярослав, прозваний Мудрим, теж спорудив у КиКвi
   церкву СофiП, яка майже не поступаКться константинопольськiй,  i  уклав
для своКП держави "Руську правду".
   - I все ж найвшца правда - вiд  господа,  бо  й  людина  створена,  щоб
дивитися на небо, ваша величнiсть.
   - Я люблю дивитися на квiти й трави,- нарештi порушуючи течiю  розмови,
сказала Њвпраксiя. Цi простi слова налякали графиню.
   - Ваша величнiсть, ваша величнiсть, ми з  герцогом  Вельфом  такi  радi
вашому визволенню! Його святiсть папа безмiрно втiшиться цiКю  вiстю.  Все
щасливо збiглося. Ви маКте послання з КиКва,  вiд  руського  царя,  вашого
брата.
   - Мiй брат загинув.
   -  Один  загинув,  так,  i  ми  сумуКмо  разом  iз  вами.  Але   другий
володарюК...
   - Другий - просто князь...
   - Але третiй...
   Матiльду не могла збити нiяка сила. Њвпраксiя вмовкла.
   - Але третiй... МихаПл шле вам свою любов i своП поради...
   - Очевидно, я повинна спитати поради у вас, графине. Бо  КиПв  задалеко
звiдси. Як я маю вестися? У мене К воля, але бiльше нiчого. Як вплинути на
iмператора, аби вiн вiддав моК майно? Я б хотiла  повернутися  додому.  До
КиКва.
   - Ваша величнiсть, ви питаКте поради, я  рада  ПП  дати  вам.  Напишiть
скаргу на iмператора!
   - Скаргу? Кому?
   - Найсвятiшому папi.
   - А хiба може папа втручатися в такi справи?
   - Тодi що  лiпше:  звернiться  зi  скаргою  на  iмператора  до  собору.
Незабаром у Констанцi зiбрано буде собор. Ми з найсвятiшим  папою  послали
легата Гебгарда,  аби  вiн  подбав  про  влаштування  собору.  Там  будуть
вельможнi сановники з усiКП Њвропи. Ви можете, ваша  величнiсть,  особисто
оскаржити негiдну поведiнку iмператора в Констанцi.
   - Џхати в Германiю? Знов повертатися в ту землю? Нiколи!
   - Тодi складiть скаргу.
   - Але як? I чи годиться таке робити?
   - У вас К порадник. Абат Бодо. Ми  з  найсвятiшим  папою  знаКмо  цього
божого слугу, вiримо йому.
   - Ви ж самi казали, графине, що вiн лише сповiдник - не порадник.
   - Коли слугi божi виявляють найвищу вiдданiсть  до  земних  владик,  це
треба цiнувати, ваша  величнiсть.  Я  хотiла,  аби  ви  почули  достойного
Донiцо, який ось уже багато рокiв складаК поему про труди цього свiту.
   Вона покалатала в срiбний дзвоник, i в  бiблiотецi,  мовби  ховався  до
часу серед товстезних шкiряних книг, виник дивний монах. Маленький чоловiк
а величезним обличчям, босий, у пiдперезаному брудним мотузком  брунатному
габiтi, посувався до них нечутно, мов  привид,  нiс  поперед  себе  велику
пергаментну книгу, заздалегiдь розгорнену,  так  нiби  монах  уже  здалеку
зготовлявся до  читбйня.  Справляв  таке  враження,  нiби  все,  що  Псть,
лишаКться йому в ротi. Тому обличчя розросталося до розмiрiв  небачених  а
тiло було майже дитячим. Матiльда, як помiтила Њвпраксiя, любила оточувати
себе  такими  недомiрками,  як  i  сама.  Дивно,  що  могла  одружитися  з
величезним грубим баварцем, але, видно, саме через те не  пiдпускала  його
близько до себе.
   - МаКте щось для прочитання,  отче?  -  спитала  Матiльда  монаха.  Той
мовчки зворухнув головою, бо коли б кивнув, то могла йому вiдiрватися  вiд
мiзерного тулуба. Сковтнув слину, жирно вiдкашлявся.
   -. Читайте,- милостиво звелiла Њвпраксiя.  Донiцо  став  читати.  Жирно
булькотiв його голос,  латина  в  його  поемi  мовби  вмирала,  так  i  не
народившись, це був яскраво виражений  убивця  мови,  поезiП,  думки,  вiн
нахабно грабував усе,  що  iснувало  до  нього,  беручи  звiдти  найгiрше,
висмикуючи як попало, впихаючи в свое  писання,  найбiльше  черпав  вiн  з
бiблiП, аби догодити своПй володарцi, тому марно  було  б  шукати  в  його
поемi хоча б звичайних називань того, про що йдеться. Булькаючи жирно, вiн
прочитав таке: "Нова Дебора побачила, що настав час низвергнути Сисару  i,
подiбно до ЯПлi, вона ввiгнала вiстря в його скроню".
   Њвпраксiя нiчого не збагнула, але Матiльда, вчасно вичувши це,  прийшла
на помiч.
   -  Отець  Донiцо  в  щедротах  своПх  називаК  мене  iменем  iудейськоП
войовницi Дебори, в Сисарi ж ваша величнiсть легко може впiзнати негiдного
германського  iмператора.  Ми  з  найсвятiшим  папою  i  герцогом  Вельфом
утримувалися вiд того, щоб завдати нищiвного удару iмператоровi,  поки  не
визволили вас, бо нiхто не знаК, на  що  здатен  той  негiдний  чоловiк  у
своКму  падiннi.  Але  тепер  настав  час,  як   слушно   пише   в   своПй
високонатхненнiй поемi  отець  Донiцо.  У  вашiй  поемi,  отче,  маК  бути
вiдведено належне мiсце також i для iмператрицi.
   Њвпраксiя злякалася.
   - Навiщо, графине? Чи ж  годиться  вiдвертати  увагу  отця  Донiцо  вiд
предмета його оспiвування? Вiн пише про ваше життя i повинен  писати  лише
про вас.
   - Ваша величнiсть, ваша величнiсть,  хiба  я  можу?  Коли  для  вас  це
видаКться обтяжливим, отець Донiцо порадиться з абатом  Бодо.  Звертайтеся
до абата Бодо, отче Донiцо, вiн скаже вам усе, що слiд.
   Монах знову вдав, що кланяКться, i понiс  свою  величезну  мордяку  мiж
шкiряних фолiантiв, нечутно ступаючи босими ногами по  мозаПчнiй  пiдлозi.
Мабуть, нездарнiсть завжди отак нечутно прослизаК в життя.  ЊвпраксiП  так
кортiло спитати, чому Донiцо босий, але стрималася,  вчасно  згадавши,  що
вона ж усе-таки iмператриця. Хоч навряд,  чи  це  тут  щось  важило,  коли
навiть для поеми нездарного Донiцо вона сама не могла нiчого дати,  а  мав
промовляти вiд ПП iменi абат Бодо. Один розповiсть, другий напише. Про всi
знущання, яких  вона  зазнала  вiд  Генрiха,  мордатий  монах  вiдбудеться
брудним натяком:
   "Хай про це змовчить мiй вiрш, аби не занадто зiпсуватися".
   Тепер не згадувала  бiльше  свого:  "Станеш  iмператрицею  -  ощасливиш
свiт". Перш нiж братися за цiлив  свiт,  спробуй  ощасливити  бодай  себе.
Втекла з вежi, а неволi, а вскочила в нову неволю, Каносса теж  нагадувала
вежу, тiльки просторiшу й вишуканiшу, а що з того? Залiзна впорядкованiсть
каносського життя мертвим стиском здавлювала душу,  тверда  розмежованiсть
людей не давала змоги зустрiтися з тим, з ким хотiла, ось i вжкшхо так, що
Њвираксiя не могла зустрiтися а воКводою Кирпою, вате вимушена була  щодня
слухати вистукування ЗаубушевоП дерев'янки, бо барона приставлено до неП у
сподiваннi, що вiн слугуватиме iмператрицi таи_ _само,  як  робив  це  для
iмператора. Чи вона визволялася з вежi, щоб  зрiвнятися  з  нiкчемнiстю  й
пiдлiстю цього чоловiка? Њвпраксiя  не  пiдпускала  барона  до  себе,  усi
розпорядження  передавала  через  Вiльтруд,  але   та   незабаром,   мовби
перейнявши спосiб мовлення самоП Матiльди, незмiнно говорила:
   - Ми з бароном...
   Готувалися до весiлля. Мало не сам папа Урбан, прибувши до Каносси, мав
з'Кднати руки рицарськоП доньки i Заубуша, барон намагався, щосили довести
ЊвпраксiП, як вiн змiнився, яке оновлення найшло_ _на нього_,_ починаючи з
тоП ночi, коли  визволив  вiн  iмператрицю  з  неволi,  а  вона  згадувала
червоний морок соборноП крипти, рiзуче свiтло вiд, нагого Журининого тiла,
брудну  смаглявiсть  цього  проклятого  розпусника...  Проклятий,   навiки
проклятий!
   Абат Бодо обережно нагадав про  скаргу.  Чи  iмператриця  сама  укладе,
чи?..
   - Не знаю i не хочу!-майже простогнала Њвпраксiя.
   - Не турбуйтеся, дочко моя, вам допоможуть. Коли дозволите,_ _я  покажу
вам написане. ЏП недосвiдченiсть не знала меж.
   - А можна, щоб менi й не показувати? - спитала.
   - Нi, нi, дочко моя. Цього не можна. Скарга не дiйсна
   без вашоП печатi.
   - Я дам свою печать. Але абат не вiдступався:
   - Однаково ви повиннi ствердити все власноручно. Вiн принiс скаргу  вже
наступного  дня.  Там,  власне,  й  не  було  нiчого  страшного.  Звичайне
звертання жiнки, ображеноП i пограбованоП. Вимога, щоб iмператор  повepнув
усе, що Пй належить. Вона пiдписала i дала поставити свою_ _печать.
   - Можуть виникнути деякi ускладнення,-свазав
   абат,-  не  всi,  хто  буде  на  соборi,  знають  iсторiю  вашогожиття.
Вимагатимуть пояснень.  Хтось  повинен  дати  цi  пояснення.  Найлiпше  це
зробити вам.
   - Нiколи !
   - Тодi хтось, хто добре знаК.
   - Але хто?
   - Кому ви довiряКте, дочко моя.
   - Кому ж, кому? - вона справдi не знала, кому вiрити на цiм_ _свiтi._ _
   - Ви забули про найдовiренiшого i наивiрнiшого
   вам,-обраявево нагадав Бодо.
   - Про_ _вас_?_ А хiба ви могли б, отче?
   - Як син церкви, я повинен поПхати на собор. МоК мiсце там
   - Я не знала. Тодi прошу вас. Коли виникне потреба.
   - Так._ _Тiльки тодi, як виникне потреба. Несподiвано ЊвпраксiП сяйнула
думка.
   - Отче, а коли б з вами поПхали туди й киПвськi посли?  Њпископ  Федiр,
воКвода Кирпа. Њпископ - особа духовна, воКводу ви знаКте давно, вiн, коли
треба, вiн мiг
   би посвiдчити... Абат вислухав Њвпраксiю без захвату.
   - Не знаю, чи захочуть Пх слухати на соборi.
   - Говоритимете ви. А вони просто мовчазнi свiдки, Менi легше буде, коли
там i руськi люди... Зрозумiйте мене, отче.
   - Я подумаю, дочко моя.
   - Менi це хотiлося б почути вiдмову. Вважайте, що це моя вимога.
   - Нiхто не може вимагати у святоП церкви.
   Њвпраксiя вiдвернулася. Абат зрозумiв, що в цьому вона  не  вiдступить.
Сидiння в вежi навчило ПП твердостi. Хоч не в  усьому  й  не  завжди,  але
навчило. Довелося абатовi брати  з  собою  в  Констанцу  також  i  руських
послiв.
   А Њвпраксiя  знов  змушена  була  поринути  в  кiлькамiсячну  нудьгу  i
самотнiсть, хоч усi довкола щосили намагалися виказувати Пй увагу,  навiть
захват, та все те несправжнК, вдаване, за всiм  стояло  вичiкування  плати
вiд неП, але цiну не називано, i це пригнiчувало найбiльше. Чого  вiд  неП
хочуть? Навiщо тримають у цьому почесному ув'язненнi? Чому не вiдгукуКться
Матiльда на ПП прохання поПхати куди-небудь - чи то  до  тiтки,  колишньоП
угорськоП королеви, а чи додому в КиПв? Принаймнi могли б вiдпустити ПП на
якийсь час до короля IталiП Конрада, знаного Пй бiльше пiд iм'ям  Куррадо,
але вже тут ЊвпраксiП недвозначно заявлено графинею, що Конрад одружуКться
з нормандською принцесою КонстанцiКю, ведуться переговори про  шлюб,  отож
не годилося б... Виходило, що ПП визволили з вежi, куди була кинута  через
бруднi  пiдозри  Генрiховi  щодо  Куррадо,  а  тепер   самi   тi   пiдозри
подiляють?.. Жорстокий свiт i немаК з нього виходу.
   Могла б радiти за свою Вiльтруд, яка, здаКться, знайшла своК щастя, але
тут був Заубуш. Барон не дiждався прибуття папи до Каносси,  вибрано  час,
коли в замку був Ведьф iз своПми  баварцями,  бароновi  урочисто  даровано
маКтнiсть десь у БаварiП, не  знати,  щоправда,  яку,-  може,  якiсь  голi
скелi, та однаково вiднинi вже не був Заубуш - свиня  сьома,  а  справжнiй
маКтний феодал, нарештi мiг мати жону, завести родину, покiнчити зi  своПм
ганебним сервiлiсПйчним  грибом  життя,  з  прислужника  перетворитися  на
людину повнорартiсну, незалежну, а отже - порядну. Њпископ поКднав Заубуша
з Вiльтруд, вони  цiлували  хрест  i  дали  необхiднi  запевнення  шлюбноП
вiрностi, пiсля чого почалося весiлля, справжнК баронське весiлля, на  яке
за звичаКм вiдводилося два тижнi, яке мали прикрашати пишнi учти, лови  на
звiра або принаймнi на птаство, рицарськi турнiри.  Лови  влаштовувано  на
перепiлок, якi саме летiли з пiвнiчних краПв i, стомленi, облiплювали  всi
мури Каносси, вкривали всi довколишнi  пагорби,  падали  на  землю  сiрими
безсилими грудочками, а там з реготом накривали Пх  густими  сiтями  п'янi
рицарi, i сам Заубуш виказував у  цьому  дiлi  особливий  сприт.  Вiльтруд
ходила всi днi розпишнiла,  поблiдла,  з  синцями  пiд  своПми  пречистими
очима, якось нiби забула про свою запобiгливiсть перед iмператрицею, бо  ж
була тепер не донька загиблого бiдного  рицаря,  а  баронська  жона.  Зате
Заубуш за всiма забавами i дурощами не  забував  про  Адельгейду,  всiляко
пiдкреслював ПП високий стан,  а  десь  на  десятий  чи  одинадцятий  день
весiльних забав, влучивши мить, коли iмператриця  була  поряд  з  графинею
Матiльдою, упав перед ЊвпраксiКю на колiно, ввiв на неП благальний погляд.
   - Простiть, ваша величнiсть.
   Був вродливий, попри своК калiцтво, в  його  вкляканнi  не  вiдчувалося
приниження, цьому дивному чоловiковi  якось  усе  нiби  личило:  i  високi
зльоти, i неймовiрнi злочини, i каяття.
   - За що вам прощати, бароне?
   - За все, ваща величнiсть. Ця чиста душа поКднала своК  життя  з  моПм,
коло неП я теж очищаюся, повiрте, ваша величнiсть.
   -  Скiльки  чистих  душ  ви  забруднили,чи  то  спитала,  чи  ствердила
Њвпраксiя, уникаючи дивитися на Заубуша, хоч вiн однаково пхався Пй  перед
очi, якийсь вмолодiлий i майже такий нахабний, як при iмператоровi.
   - Я виконував велiння iмператора, ваша величнiсть.
   - Тiльки велiння?
   - Тiльки i завжди, ваша величнiсть.
   - А в соборi? Журина, ПП смерть.
   - Велiння iмператора. Ви не знаКте меж  падiння  цього  чоловiка,  ваша
величнiсть. Все коло нього неминуче  забруднюКться,  псуКться.  Тiльки  ви
вбереглися вiд зiпсуття, зберегли свою чистiсть. Ви - свята.
   Вiн упав на пiдлогу й  поцiлував  ПП  черевики.  Вiльтруд  вирвалася  з
оточення двiрських дам, стала цiлувати край одягу ЊвпраксiП. Усе  вмовкло,
усi погляди звернутi на iмператрицю, всi ждали  вiд  неП  або  ж  прощення
цьому порубаному життям i вже, власне, тим нещасному  чоловiковi,  або  ПП
гнiвливоП вiдмови, рiвнозначноП жорстокостi. Витончене знущання.  Замкнути
тебе в почесному ув'язненнi, яке вiд своКП почесностi ув'язненням бути  не
перестаК, обкласти, оточити з усiх бокiв, позбавити змоги  бодай  ступнути
вiльно, без нагляду, самочинно, а тодi пiдсилати таку  мерзенну  душу,  як
цей барон, за  прощенням.  Так,  нiби  вiд  ПП  прощення  або  гнiву  щось
залежить. Карають i милують лиш  тi,  хто  мае  силу,  владу,  можливостi.
Навiть прокляття мають вагу лиш тодi, коли ти  маКш  якусь  вагу  i  твоПх
проклять можуть лякатися. А що може вона? Безсилий  гнiв  викликаК  тiльки
спiвчуття, а то й смiх. Милосердя? А що це таке, коли  за  ний  нiчого  не
стоПть? Заубуша прийняли милостиво володарi Каносси, йому  щедро  видiлено
баронство десь у ГерманiП, йому влаштовують бучне весiлля, розважаються, а
тодi згадують,  що  К  тут  вона,  iмператриця.  Титул  пустий,  а  тепер,
виходить, ще й ганебно-обтяжливий.
   Графиня Матiльда наблизилася до ЊвпраксiП так, нiби хотiла  сказати  Пй
щось потаКмне, але сичливi ПП слова почули всi:
   - Ваша величнiсть, ваша  величнiсть,  ми  з  найсвятiшим  папою  завжди
виявляКмо милосердя, завжди...
   З неП видавлювали те слово, якого вона нiколи б не кинула Заубушевi, не
вiдстануть,  не  вiдчепляться,  сьорбатиме  повiтря  маленька  графиня   з
сатанинськими пасмугами  смаги  на  личку,  сичатиме,  свистiтиме:  "Ми  з
найсвятiшим папою..."
   - Я прощаю вам, бароне, коли  ви  завинили  не  своКю  волею,-  холодно
промовила iмператриця.
   Прощений, прощений! Слово вимовлено._ _Та чи поможе тут слово?
   Заубуш зiрвався з пiдлоги. Змолодiлий, вродливий, мало ие благородний у
своКму покалiченнi. Вiльтруд горнулася до  нього  з  радiсною  одвертiстю.
Вклоняючись, задкувала вiд ЊвпраксiП. Невже щасливi? Але як  може  глибоко
нещасна жiнка робити когось щасливим? Чи_ _таким людям для щастя  потрiбна
лиш крихта, лиш слово, якась мiзерiя?
   Чимось шлюб Заубуша i Вiльтруд нагадав Пй одруження а  iмператором.  Та
сама неоднаковiсть,_ _та сама прiрва рокiв, яку загатити нiчим не дано, та
сама  випадковiсть  зустрiчi.  Увечерi,  зустрiвшись  з  графинею,  хотiла
сказати про це, але повела мову про  свого  нехiть  далi  вважатися  жоною
Генрiха, виконувати  пустi  обов'язки  iмператрицi  без  iмперiП,  взагалi
носити цей обтяжливий i осоружний Пй  титул.  Матiльда  кинулась  вмовляти
Њвпраксiю, нагадала  Пй,  що  повинна  вiдiбрати  в  Генрiха  все,  що  Пй
належать, почекати наслiдкiв  своКП  скарги  на  соборi  в  Констанцi,  бо
наслiдки повиннi бути, наслiдки прекраснi, щонайпрекраснiшi. Але Њвпраксiя
не вiдступалася вiд свого намiру, i графпня захотiла бути доброю:
   - Ми з вами проситимемо найсвятiшого папу. Bin своКю милiстю  i  владою
може скасувати  шлюб.  Але  ваша  скарга  на  соборi...  Потрiбен  час.  I
терпiння, ваша величнiсть, терпiння...
   Њвпраксiя гiрко зiтхнула.
   -  Ваша  свiтлiсть,  графиня,  мабуть,  пам'ятаК,  що  афiняни   колись
вирiшили, аби мули, якi  перевозили  тягарi  на  спорудженнi  храму,  були
випущенi на волю i могли ластися де захочуть. Людина iнодi може позаздрити
цим мулам. Я б хотiла звiльнитися вiд свого титулу без будь-яких умов, без
очiкувань наслiдкiв тоП скарги соборовi. Повiрте, ваша свiтлiсть, що  менi
хочеться повернутися в рiдну  землю.  Я  знаю,  що  германський  iмператор
колись був кинув вас з вашою високорiдною матiр'ю в темницю. Згадайте,  чи
не рвалася тодi ваша душа i з темницi, i з тоП чужоП землi? Згадайте  -  i
ви зрозумiКте все.
   - Ваша величнiсть, ваша величнiсть,прошепотiла Матiльда,- хiба ж  я  не
розумiю вас? Але ж скарга, i собор, i найсвятiший папа...
   Не було ради - доводилося ждати.
   З собору повернулися, перш нiж папа прибув до Каносси. Абат Бодо був  у
захопленнi, яке йому навiть не личило. Њпископ Федiр, який зовсiм не  знав
латини i хiба що мiг там перекинутися з двома-трьома прелатами, що  тямили
по-грецьки,  жував  бороду,  бурмотiв,  що  на  соборi  було   "вельми   i
вельми...", воКвода Кирпа зневажливо махнув Кдиною своКю рукою.
   - Нi пес, нi видра, iмператрице. Обмовив тебе на соборi абат Бодо.
   Сказав це при сповiднику i  при  Кпископi  Федорi,  отож  при  свiдках,
Њвпраксiя стривожилася.
   - Отче,- ввернулася до Бодо,- ви не сказали сутi. Про мою  скаргу.  Про
наслiдки.
   - Блаженнi,- завiв свою пiсню абат, але Њвпраксiя зупинила його  рiшуче
й недвозначно:
   - ВоКвода сказав, нiби ви мовили на соборi слова негiднi. Чи то правда?
   - Дочко_  _моя,  звiдки  цей  чоловiк  знаК,  що  я  мовив?  Адже  йому
недоступне розумiння...
   - ВважаКш мене iгнорантом у латинi,втрутився Кирпа,- та забув про шiсть
лiт,  проведених  мною  в  Кведлiнбурзi.  Що  мовив  ти  на   соборi   про
iмператрицю? Може, повториш?
   - Дочко моя, там вимагали  пояснень,трохи  змiшався  абат,-  там  конче
вимагалися пояснення, i менi довелося Пх  дати,  як  ми  й  домовлялися  з
тобою.
   - Якi ж пояснення?
   - Вiн обмовив тебе, ЊвпраксiК,виступив наперед воКвода,- поганьбив тебе
тяжко. Нiби всi роки з iмператором провела в блудi. Уста моП не  вимовлять
того. Бо знаю, що завжди була чиста i  такою  зосталася:  хрест  на  цьому
покласти можу.
   Упав на колiна, поклав на себе хрест, дивний хрест  -  лiворукий.  Абат
Бодо не збентежився навiть цим.
   - Дочко моя,- сказав спокiйно,- хiба ви не скаржилися про дiм розпусти,
в який вас затягнув iмператор?
   - Iмператор же. Йшлося тодi не про мене,  а  про  iмператора,  про  мою
Журину. I вдруге, коли iмператор наслав на мене нагих. Знову не про  мене.
ЗнаКте все, абате. Як же могли мено - в той бруд? I перед  собором?  Це  -
пояснення?
   - Коли тiльки очi бачили, то вже,пробурмотiв абат, але Њвпраксiя гнiвно
показала йому на дверi.
   - Я скаржитимуся на вас найсвятiшому папi. Тепер пiдлягаК оскарженню  i
моя скарга до собору, i вашi негiднi дiП, абате. Ви  розголосили  таКмницю
сповiдi, та ще й неправдиво. Це грiх подвiйний.
   - Ваша величнiсть, у вас замало свiдкiв для такого тяжкого...
   - Важить не число свiдкiв. Iдiть. Сама пiдвела Кирпу з  колiн.  Њпископ
Федiр злякано дивився на все.
   - Чи гоже, дочко моя, так чинити? - поспитав.
   - Нiхто не захистить моКП  честi,  коли  не  захищу  ПП  сама,-  твердо
вiдповiла Њвпраксiя.- Сподiватимуся, Кпископе, на вашу  правдивiсть,  коли
повернетеся додому.
   Вiдправила i Кпископа. Зоставила в себе воКводу. Тепер могла  нехтувати
узвичаКннями Каносси, бо вже  нiчого  не  сподiвалася  вiд  ПП  володарiв.
Купували все. Купили Заубуша, заплативши йому бiльше, нiж давав чи  обiцяв
iмператор, купили абата Бодо, який прикипiло тримався  коло  неП  упродовж
стiлькох рокiв, видно,  вичiкуючи,  хто  запропонуК  бiльшу  цiну.  Купили
навiть ПП цiною так ЗваноП волi, щоб потiм зганьбити i ПП ганьбою донищити
iмператора перед очима всiКП Њвропи. Що Пм до ПП чистостi, ПП душi, болю i
страждань ПП? Що Пм до правди, до  iстини?  Вони  пристосували  iстину  до
своПх потреб, до своКП зажерливостi, невситимостi - ось i все. Вельфовi  -
уся Германiя. Матiльдi - уся Iталiя, папа, а через нього - цiлий свiт.  На
завадi - недогромлений ще iмператор. Звалити його остаточно поганьбленням.
А починати це - поганьбленням iмператрицi, потоптанням ПП  жiночоП  честi.
Ось i скарга, ось i собор, ось  i  пророче  передбачення  абата  Бодо  про
неминучiсть пояснень на соборi. Пояснення. Яке невинне слово i  яким  може
стати злочинним...
   - Ти так менi й досi нiчого не пояснила про Журину,- мовби вгадавши  ПП
сплутанi думки, сказав Кирпа.
   - Вона вмерла.
   - Ну так. Знаю про це. Але ось почув про щось  там  у  iмператора.  Про
ганьбу. Про Журину. Не розберу.
   - Я розповiм тобi все, Кирпо. Будеш моПм свiдком.  Хоч  один  правдивий
свiдок. Бо абат, якому на сповiдi вiдкривалася в усьому, потоптав правду.
   Вона стала згадувати  все  те,  до  чого  б  нiколи  не  хотiла  бiльше
повертатися пам'яттю. Кирпа стояв поблiдлий,  мовби  напiвмертвий,  зникла
його веселiсть, не було зухвало-молодецькоП косоплечостi, усе зникло,  усе
в минулому, а що попереду?
   - Не казав тобi, ЊвпраксiК, ким була менi Журина, та й вона, видно,  не
вiдкрилася, бо то наше. Тепер не знаю, що менi й робити. Поки не знав  про
Заубуша, то й нiчого, а взнав...
   - Я простила Заубушевi все. Вiн одружився з Вiльтруд, яка була зi  мною
в найтяжчому... Треба бути милосердними...
   - Хiба кажу - не треба? I я простив його, ще й  не  знаючи  нiчого.  Бо
обидва ми з ним  обрубанi.  Не  знаю,  хто  там  його  покалiчив,  а  мене
половчанин рубнув раз по руцi, а тодi ще й  по  ребрах,  аж  прорубав  там
вiконечко, що й душу видно. А  може,  вона  вже  й  витрусилася  крiзь  те
вiконце, хiба ж зрозумiКш? I ти простила бароновi,  i  я  простив,  а  тут
вийде так, пiби душа моя витруситься в ту дiрку i опинюся  перед  Заубушем
без душi й без милосердя, то як тодi? Хто порадить i хто порятув нас двох,
калiк i недорiк? Може, знаКш, ЊвпраксiК?
   Що вона могла знати?

   -   У   дитинствi   Журнна   вселила   в   мене   вiру    про    добрих
чеберяйтакiв,сказала вона Кирпi.-  Живуть  у  нашiй  землi,  нiхто  Пх  не
бачить, а присутнi повсюди. Доброта ж вiд них так i розпромiнюКться.
   - Чеберяйчики? - всмiхнувся воКвода.- Це тi, з великими бородами?
   - Вони безбородi. Молодi вiчно.
   - Де ж таке бачено - вiчно молодi? Вiчно молодими бувають тiльки дурнi.
Ось навiть ти змiнилася. Бо вите не та маленька дiвчинка, яку  вiз  колись
iз  КиКва  до  СаксонiП.  Щодо   того,   що   вiд   чеберяйчикiв   доброта
розпромiнюКться, то прожив бiльше за тебе, а не бачив, П не тiльки тут,  а
й удома. Гризуться - так. Рiжуться, душать за горло бiдного чоловiка,  хоч
з нього вже все видушено. Князi  Пдять  на  золотi,  бояри  -  з  срiбного
начиння, монахи з олов'яних мис, воПни з мiдних котеликiв, а простий люд -
з дерев'яних ложок. Ось так i ведеться. А доброта? Як сказано? Роззявленiй
пащi, карканню ворона, хрюканню веира, летючiй стрiлi, скрученiй у  кiльце
гадюцi, грi ведмедя - не вiр нiколи! Або ще кажуть:  день  хвали  увечерi,
меч - випробувавши, лiд, коли переПдеш по ньому, пиво  -  випивши.  Скрiзь
тяжко, а все ж удома лiпше. ПоПдемо до КиПва, Њвпраксiе!
   Ось так недбало, майже по-давньому  весехо  розправився  воКвода  з  ПП
чеберяйчиками, зате розбудив ПП приспану  душу  нагадуванням  про  те.  що
нiколи не забуваКться людиною,_ _хоч  би  де  вона  була  i  ким  стала  -
нагадуванням про КиПв, про рiдну землю i небо вад нею рiдне. Мовби  заново
зродилася в нiй та подорож, що вiдбула колись _з_ КиКва до чужоП СаксонiП.
Бачила забуте, затаКне, заховане, навiть те, що тодi, здавалося,  лишилося
непомiченим, постало тепер перед нею у всiй виразностi, чiткостi й красi.
   Земле рiдна! Лежиш ти без меж, незмiрима й незглибима, як  цiлий  свiт,
багата, прекрасна, добра i Кдина. Поля  i  сонце,  лiси  й  рiки,  люди  й
городи, звiр i бджола, ум i чеснiсть, щастя й спокiй - може, усе те  К  ще
десь, може, його бiльше або менше, може, пишнiше, та  нiде  те  може  водо
бути таке, як удома, бо там - неповторно-рiдне, бо  тiльки  те  дас  снагу
серцевi, розкiш оковi, неспокiй розумовi. Голоси лунають звiдти незабутнi,
навiтв коли належать тим, хто пiшов з життя, барви панують там  лагiднi  й
несамовитi водночас, сили_ _там стiльки, що вдихаКш ПП навiть  на  чужинi,
уже гинучи без надiП, у безвиходi, i можеш стрепенутися й довершити_  _те,
чого вже не сподiвалися вiд тебе нi найтяжчi вороги, нi  навiть  найбiльшi
друзi.
   ЛIТОПИС ПАПСЬКИЙ
   З Ордерiка-Вiталiя: "У той же  час  страшна  посуха  спалила  траву  на
лугах. Вона винищила жнив'яне i  овочi  i  тим  створила  жахливий  голод.
Iмператор Генрiх оголосив вiйну римськiй церквi i з божим попущенням  упав
пiд ударами численних неприятелiв, якi справедливо повстали  проти  нього.
Папа Урбан скликав собор у ПлаценщП, i на ньому займався утвердженням миру
та iншими питаннями, корисними для_ _церкви.
   У рiк од втiлення господнього 10&5, у  середу,  у  25  день  квiтня
мiсяця, багато хто бачив такий сильний рух мiж зорями,  що  ве  будь  вони
свiтлими, сприйняти можна було Пх за град. Дехто вважав, що  всi  тi  зорi
падали на сповнення слiв святого письма, де сказано:  "I  зорi  впадуть  з
неба". Гiзельберт, Кпископ з Лiзiо, старий знавець медицини, досвiдчений у
багатьох науках, мав звичай здавна  спостерiгати  ночами  течiю  зiрок  i,
будучи вельми вмiлим в  укладаннi  гороскопiв,  вiн  умiв  визначати  Пхнi
констеляцiП. З великим неспокоКм спостерiгав вiн i згадане небесне чудо  i
покликав до себе сторожа, який залишався там, коли вже всi давно спали:
   - ГотьК-_ _сказав вiн йому,- чи ти бачиш отi чудеснi знаки?
   _- _Бачу, але не розумiю Пхнього значення.
   _- _Я гадаю, вони пророкують переселения_ _народiв _з _одноП держави  в
iншу. Багато хто вирушить, щоб_ _нiколи не вернутися, аж  поки  зорi  зяов
увiйдуть у те коло, з  якого  вони  падають  нинi,  як  то  менi  бачиться
виразно. Iншi залишаться на мiсцi, святiм i високiм, як тi зорi, що в далi
горять на твердi небеснiй.
   ...Фiлiп, король французiв, викрав  Бертранду,  анжуиську  графиню,  i,
покинувши свою благородну жену, постидно одружився з  порушницею  шлюбного
союзу. Попри докори прелатiв ФранцiП за свавiльне полишення свовП  жони  i
за полишення Бертрандою мужа, вiн вiдмовився принести покаяння в  содiяннi
такого ненависного злочину i, пригноблений лiтами й  хворощами,  скорботно
кiнчив життя, занурений у перелюбство.
   У час правлiння Фiлiпа прибув до ФранцiП папа Урбан. Тодi  Нормандiя  i
Францiя були обтяженi великою смертнiстю, яка спустошила безлiч  домiв,  а
жорстокий голод довiв бiдування до крайнiх меж.
   Того самого року, у мiсяцi  листопадi,  той  самий  папа  скликав  усiх
Кпископiв ФранцiП та IспанiП i вiдкрив великий собор у  Клермонтi,  городi
Оверна, який називався в давнину Арверном.
   На соборi було видано багато постановлень з метою полiпшення звичаПв.
   Присутнiх було 13 архiКпископiв i 225 Кпископiв з силою абатiв та iнших
осiб, яким вручено дбання про святi церкви..."
   З хронiки Альберта Аахенського:
   "У рiк од втiлення господнього 1095, четвертого iндикта, у сорок третiй
рiк королiвства i тринадцятий iмперiП Генрiха IV як короля, Генрiха III як
iмператора римлян i Августа, при  папi  Урбанi  II,  давнiше  званому  Одо
(Odarus), у восьмий день березня  Вальтер  (по-французьки  ГотьК),  званий
Голяком, славетний лицар у супроводi великоП лiчби пiших франкiв з ГаллiП,
маючи з собою всього вiсiм лицарiв, вступив, пiддавшись переконанням Петра
Пустельника, в Угорщину  i  спрямував  путь  свою  до  Њрусалима.  Государ
Каломан, найхристияннiший король угрiв, довiдавшись про його мужнi  намiри
i Пхню мету, зустрiв його прихильно i дав йому дозвiл  пройти  через  своП
землi".
   У  папських  лiтописах  -  лиш  невиразнi  згадки  про   перемоги   над
iмператором, але всi перемоги - чужими руками. Також i  руками  ЊвпраксiП,
яку вимусять виступити на соборi в П'яченцi, званiй хронiстами ПлаценцiКю.
Так, святiше.  Противник  надто  могутнiй,  проти  нього  потрiбнi  засоби
незвичнi, несподiванi,  вiдомо  ж  бо:  проти  новоП  зброП  нiколи  немаК
надiйного захисту.
   Короля французького чи там когось iпшого можна  звалити  за  таку  саму
розпусту, що й iмператора, власними силами. Надто, що iмператора повержено
остаточно з допомогою його власноП жони,  пiсля  чого  захiдний  свiт  мав
неминуче визнати Кдиним своПм володарем i проводирем не тiльки духовним, а
й свiтським - папу. Духовне  зливалося  зi  свiтським.  Щоб  утвердити  це
вперше здобуте папством, таке пожадане вiд вiкiв злиття, потрiбне_  _було_
_ще  одне,  але  неодмiнно  високе  i  несподiване  зусилля.  Десятки  пап
зготовлялися   до   цього,   останнiм,   хто   найбiльше    зробив,    був
Григорiй-Гiльдебранд, Урбановi  досить  було  простягнути  руку  i  кинути
заклик.
   Священна вiйна,  хрестовий  похiд  проти  невiрних,  об'Кднуються  всi,
знищуються межi держав i володiнь, усi свiтськi володарi вiднинi  матимуть
силу тiльки тодi, коли вiзьмуть з рук папи хрест i понесуть його  на  чолi
своПх рицарiв i простого люду до святоП землi, до Њрусалима, а  над  усiма
ними стоятиме папа. Стоятиме, повелiватиме, слатиме на битву  з  невiрними
новi й новi натовпи. Понад сто рокiв триватиме в Захiднiй Њвропi цей дикий
шал. Вирушатимуть свiт за  очi  мститися  за  своП  грiхи.  Намагатимуться
занести бруд свого життя за море, у чужi землi. Не  перша  спроба  в  дiях
людства i тан сапо марна, як усi  попереднi  й  наступнi.  Самi  королi  й
рицарi, ясна рiч, не наважилися б на таке божевiлля, хай  навiть  освячене
самим папою. Простого люду несила погнати в далеку  чужину  нi  силою,  нi
святощами. Та була ще бiднiсть, було зубожiння, був вiчний голод, згадками
про який ряснiють хронiки, - i це  дiяло  найповнiше.  Людина  втiкаК  вiд
нещасть,  сподiваючись  на  порятунок.  Що  довша   путь,   то   тривалiше
заслiплення. Обiдраний до краю селянин не  стане  сподiватися  на  те,  що
здобуде щастя в сусiдньому селi, знаючи,  яка  там  бiднiсть,  зате  охоче
приКднаКться до натовпу  войовникiв  за  вiру,  бо  йти  треба  далеко,  у
невiдомi землi, де обiцяно I здобич, i багатство, i щастя, i вiчну  славу.
Нi Матiльда Тосканська, нi й муж герцог Вельф, нi,  скажiмо,  багатий  рiд
Монтефiлекторi, що  мали  землi  вiд  Матiльди,  не  вирушали  за  море  в
хрестовий похiд за вiру. Мали йти  туди  всi  отi  знедоленi,  упослiдженi
носiП  простих  селянських  прiзвищ   Рiльярдi,   Бенчiвеннi,   Франкуччi,
Убiцiннi, мали  туди  йти  Мадалотто,  Деотайоттi  й  Райнерi,  бо  в  них
вiдiбрано було i землю, й доми за те, що не  мали  змоги  доставити  через
неврожай оливковоП олiП на лампаду церкви святого Мартина.  Вимушений  був
iти в хрестовий похiд селянин Уголiно Анджiорiнi, який  пiд  заклад  своКП
земельноП дiлянки взяв позику в 12 солiдiв  в  Уго,  пресвiтера  монастиря
святого Зенона в ПiстойП, обiцяючи виплатити  позику  пiсля  повернення  з
походу зi здобиччю, на випадок же смертi пресвiтеровi дiставалася земля, а
дружина й син Уголiно ставали його рабами.
   Люди були такi бiднi, що  не  могли  купити  прозорого  покривала,  щоб
закутати вмерлого. Тому Пм, як найвища  Кпископська  милiсть,  дозволялося
використовувати покривала а тканин гiрших  сортiв.  Продавали  землю,  усе
майно, самих себе, як спокiйно записують хронiсти,pro necessitate famis  -
через необхiднiсть.
   Необхiднiсть завжди жене людей не знати  й  куди.  Володарям  слiд  лиш
вмiло скористатися з цього i спрямувати тi людськi потоки в  своПх  цiлях.
Папа Урбаи прикривав своП цiлi найвищими святощами. Приховувалася_ _за тим
невситима жадоба влади, цей понурий звiр,  що  нiколи  не-  вдовольняКться
жертвами, хоч як багато Пх буде i хоч якi тi жертви.
   Одною з жертв мала стати нещасна Њвпраксiя.
   БЕЗ ЊПIТИМIЏ
   Колись вiдкрився Пй жах колiс. Невпинне, безжальне,  вдерте  обертання.
Мовчазна безнадiйнiсть руху.  Тодi  малiй  ЊвпраксiП  здавалось,  що  така
невблаганнiсть властива тiльки тим коовесам, якi  везуть  ПП  з  Киева  до
СаксонiП, уеi ж iншi мають крутитися вiд нижчого до вищого, вiд  грiха  до
чистоти,  до  праведностi  й  святостi,  вiд  поразок  i   адетiв.   Гiрке
досвiдчення переконало ПП, як тяжко вона помилялася. Раз попавши  у  владу
колiс,  уже  несила  звiльнитися.  Вони  розростаються   до   велетепеькнх
розмiрiв,  цiлий  свiт  видаКться   потворним   колесом,   небеснi   сфери
обертаються не пiд лагiднi звуки пiфагорейськоП музики,  а  в  нелюдському
скреготi  загроз  i  кар  дяя  всього  земного,  усе  суще   закручене   в
неосяжно-велетенському колi буття, усе нерозривне, усе  залежне,  нiщо  не
може  вивiльнитисея,   випручатися,   вирватися.   Колесо   фортуни,   цей
страхiтливий вияв неминучостi далi в земному людському свiтi, стало  мiрою
нещасть для ЊвпраксiП з  тоП  самоП  митi,  коли  помiтила  його  невпинне
обертання i коли збагнула, що вже  нiколи  з  нього  не  випручаКться,  не
виломиться на волю.
   Сумне  коло  життя.  Невже  це  все,  що   дано   людинi?   Несхiдченнi
випробування,  загрози,  кари,  зло,   несправедливiсть_._   Кажуть,   що,
очистившись вiд пристрастей,_ _людина видаляК себе зi свiту  випадковостей
i тодi_ _смiливо_ _пiдкоряКться будь-якiй долi. Адже фортуна змiнюК_  _лиш
зовнiшнi обставини життя, сутностi людини вона не зачiпаК, колесо дволикоП
слiпоП богинi крутиться  мовби  само  по  собi,  а  ти  однаково  лишаКшся
незмiнним у своПй людськiй особистостi,  i  не  може  воно  злого  зробити
добрим, скупого щедрим, жорстокого милостивим. Тому на- берися терпiння  й
спокою, пiднiмися над випробуваннями_,_ намагайся  побачити  в  тiй  самiй
митi i згубу, i щастя, бодай краКм душi доторкнися до вiчностi - це  дасть
тобi змогу вирватися з рухомого сплетiння випадковостi часового  ладу,  бо
час безкiнечний, але не вiчний, адже мав вiй мануле, теперiшнК i майбутнК,
вiчнiсть же охоплюК всю повноту необмеженого життя i володiК  нею,  Пй  не
бракуК нiчого в майбутньому, вона не витiкаК в минуле, власна ПП природа -
завжди бути сучасним i вмiщати в собi iстинну безкiнечнiсть плину часу. Ще
Августин зак-  ликав  до  байдужоП  покiрливостi,  бо,  мовляв,  згiдно  з
розумним порядком правосуддя кара й випробування в бла- го, людина не може
жити згiдно з своПми устремлiннями, а тому повинна стати слiпим  знаряддям
в руках божес- тва. Виходило, нiби збайдужiння вело до волi,  насправдi  ж
порiвнювалося смертi.
   Њвпраксiя не могла спокiйно стежити за безжальним рухом  колеса  життя,
за його розростанням, невпинним побiльшениям, десять рокiв  жила  в  цьому
суцiльному жаховi, кiнця не бачила, кiнця нiхто не  обiцяв,  треба_  _було
битися самiй, своПми  власними  силами,  стверджуватися  й  утверджуватися
власною сутнiстю, пiднести свою  чистiсть  i  або  пiднестися  самiй,  або
загинути. Вона ще не знала, що то вершина, останнiй  порив  ПП  недовгого,
багатостраждаль- ного життя. Билася, борсалася,  рвалася,  мов  риба_  _в_
_сiтях_, _як птиця в  перевiсах,  иЙя  лань  у  шорстких  руках._  _Так  в
остааньому сплеску високо здiймаКться хвиля, перш нiж розбитися на бризки,
так яскраво спалахуК вогонь_ _перед тим, як згаснути.
   Вона не хотiла нi розбризнутися, нi згаснути. Жити!  Хiба  ж  для  того
стiльки витерпiла, щоб тепер впокоритися й ждати кiнця? Двадцять три роки,
повна сил, вродлива, жадiбна до краси й добра - i стiльки страждань,  який
жах позаду! Розтоптано життя, усе понищено, убито  всi  замiри,  вiдiбрано
вiру в усе святе й благородне, високi пристрастi  поганьблено,  нiчого  не
лишилося, але треба жити, треба вiрити в людину, пiднести людське в  собi,
пiд- нятися над цим свiтом, показати йому: К ще  святощi,  К  на-  дiП,  К
найвищий обов'язок людини - прагнення до щастя!
   Колись думала: "Станеш iмператрицею - ощасливиш свiт".  Тепер  вимушена
була звузити межi цiлого свiту власною особою. Вирватися звiдси,  не  бути
залежною, покинути  цих  людей  -  iмператорiв,  пап,  герцогiв,  графинь,
баронiв. Вони закрученi в  жорстокому  колобiгу  життя  навiки,  приреченi
зостатися в невблаганнiй залежностi одне вiд одного,  вони  потрiбнi  одне
одному, як вовк i сарна, вода i полум'я, земна твердь i  небеснi  емпiреП.
Що iмператор без папи, що папа без Матiльди, що Матiльда без Вельфа  i  що
Вельф без Матiльди? А вона не хоче ПхньоП залежностi, вона  закинута  сюди
обертанням безжального колеса фортуни, слiпоП, позбавленоП  розуму,  бо  в
цьому свiтi розум обмежуКться свiдомо й навмисне, щоб звiльнити мiсце  для
вiри. Але хiба iдея вiри, iдея самого бога не  виведена  з  iдеП  свободи,
притаманноП людинi вiд народження? Чому ж бог i його прислужники вiдбирали
свободу в того, кому вона належала вiд природи?  I  чому  почувалися  вони
самi вiльнiшими лиш тодi, коли позбавляли свободи й  незалежностi  якомога
бiльше число людей?
   У  вежi  Њвпраксiя,  ображена   па   цiлий   свiт   за   свою   неволю,
зосереджувалася на власнiй образi, на  власному  горi,  оплакувала  власне
горе. Тепер, зрiвнявшись з усiма - з нанбагатшими i з найупослiдженiшими -
у зовнiшнiх проявах волi, але  виявивши  ще  тяжчу  поневоленiсть,  дедалi
частiше  вiдбiгала  пам'яттю  назад,  згадувала   те,   що   здавалося   й
непримiченим, дивувалася,  як  могла  байдуже  проходити  повз  страждання
людськi й несправедливостi, завдаванi меншим  свiту  сього  просто  в  неП
перед очима.
   Згадувала, як на Красному дворi князя Всеволода били челядинцiв i  слуг
княжi приставники, який страх панував  там  у  найтемнiших  закутках,  яка
затурканiсть,  усе  летiло  стрiмголов,  штурхалося,  лаялося,  сварилося,
лякалося й остерiгалося - не княжий двiр, а дика пуща, набита звiрами,  де
меншi дрижать перед бiльшими, а тi - перед найбiльшими.
   Згадувала киПвськi княжi розповiдi про  волхвiв,  розповiдi,  пронизанi
страхом i  ненавистю,  волхви  малювалися  якоюсь  незбагненною  потаКмною
силою, яка вiчно повставала проти князя i його воКвод, проти  Кпископiв  i
священикiв, вони загрожували спокоКвi й усталеностi, з  волхвами  неминуче
змикалися  холопи,  смерди,  вони  йшли  за  тими  бунтарями  слухняно   й
розсваволено; били, грабували, громили, нападали i на княжi  двори,  i  на
церкви, хотiли раз напасти навiть на Печорську обитель, аж iгумен Феодосiй
перелякався i втiк до Чернiгова, посилаючись на те, що,  мовляв,  не  хоче
бути в КиКвi, коли там сидить Святослав,  який  неправдою  захопив  княжий
стiл. Ще до народження ЊвпраксiП в князя Iзяслава, коли йшов з  Польщi  на
КиПв, у Дорогобужi вбили  конюха,  а  в  КиКвi  того  самого  року  холопи
задушили новгородського Кпископа Стефана. В  рiк  народження  ЊвпраксiП  в
Новгородi появився волхв i намовляв на бунт проти Кпископа. Князь  Глiб  з
дружиною оборонив Кпископа, а волхва вбив. Того самого лiта  В  КиКвi  теж
появився волхв, який пророчив, що на п'яте лiто  Днiпро  потече  назад,  а
землi помiняються мiсцями:  грецька  стане  на  Руськiй,  а  Руська  -  на
грецькiй. Волхва потаКмно вбили за водiнням князя Iзяслава.  Тодi  ж  таки
бунтувався люд на Бiлоозерi, пiдбурюваний двома волхвами проти лiпших жон,
якi держали жито, мед, рибу й скори. Ян Вишатич, воКвода князя Святослава,
половив волхвiв i дав Пх повiсити лiпшим мужам.
   Вже в ГерманiП пробився до ЊвпраксiП в Кведлiнбург страшний чоловiк,  з
вiдрiзаним носом i вiдсiченими руками по самi плечi. Кричав:  "Њси  руська
княжна? Чи впiзнаКш, що  теж  руський  Ксмь?  Холоп  Дудика  з  Новгорода,
обтесав мене Кпископ Лука, а князь потурав убивству. Тепер утiк  та  бiгаю
по свiту, хочу втекти вiд болю свого, а не втечу ж нiколи!"
   Не чула,не  бачила,  не  помiчала,  вiдверталася,  проходила,  пiднявши
високо голову,  замкнена  в  гордощах  свого  походження,  зосереджена  на
своКму, заглиблена в свое. Ще не вiдала тодi: неминуче поКднаКшся з  усiма
людьми в своПх нещастях. Надто  пiзно  це  збагнула.  Простий  люд  так  i
полишився для неП неприступно-загадковим, вищi особистостi вселяли  слiпий
жах i огиду. Де брати силу, як вистояти,  як  подолати?  Знов  поверталася
думкою до свого сидiння у вежi i - дивно - вiдчувала,  що  там  було  нiби
легше, принаймнi набагато простiше. Вона ув`язнена,  вона  невинна,  ворог
вiдомий - iмператор, Пй спiвчувають усi, проти  нього  теж  усi,  ПП  може
визволити Куррадо або хоч повiдомить у КиПв, i там сполошаться i спробують
щось зробити, навiть смерть ПП стала б славною  i  мовби  почесною,  бо  ж
мученицька  i  чиста.  Тепер  була  обтяжлива  нерiвнiсть  мiж  невидимими
нападниками i ПП вiдкритою  беззахиснiстю.  Поговiр  уже  пiшов,  ПП  iм'я
втоптане в бруд, сповiдник, порушивши заборону, вiдкрив усi  таКмницi.  ЏП
визнання криво стлумачено, а зрозумiли абата Бодо ще кривiше  -  безжальне
колесо загрожувало знищити ПП саму й добре iм'я ЊвпраксiП, це вже була  не
слiпа богиня, лишилася тiльки ПП  дволикiсть:  привiтнiсть  i  гостиннiсть
Матiльди зовнi й пiдступи за спиною.
   Щоб остаточно загнати Њвпраксiю в безвихiдь, графиня,  знов  запросивши
ПП до своКП улюбленоП бiблiотеки, напустила належну стривоженiсть на  своК
нестарiюче личко, сказала:
   - Ми з найсвятiшим папою вельми стурбованi, ми  так  вас  любимо,  ваша
величнiсть, так вас любимо,_ _i сама_ _думка про можливу розлуку...
   "Куди ж тепер подiнуся в своПй поганьбленостi!"  -  хотiлося  закричати
ЊвпраксiП,  але  iмператрицi  личила  стриманiсть,  тож  i  спитала  майже
спокiйно:
   - Чи скоро його святiсть буде в Каноссi?
   - Найсвятiший папа вже в путi, ваша величнiсть,  але  тим  часом,  ваша
величнiсть, цей звiр,  цей,  як  справедливо  назвав  його  отець  Донiцо,
кривожерний  Сисара  мав  нахабство  прислати  до  мене   своПх   ганебних
прислужникiв  з  нахабною  вимогою  видати  Пм   вашу   величнiсть,   ваша
величнiсть.
   - Iмператор,  мене  видати?  -  не  стрималася  вiд  вигуку  Њвпраксiя.
Матiльда була мов ясне втiлення добра.
   - Ми з найсвятiшим папою звелiли герцогу Вельфу прогнати  цих  ганебних
послiв так далеко, як вiн тiльки  вможе  й  захоче,  ваша  величнiсть.  Ми
нiколи й нiкому... На вас спочиваК найвища благодать. Його святiсть...
   - Коли буде його святiсть? - перебила графиню Њвпраксiя.
   Ждати не могла, з усього було видно, що нiхто не прагне дати Пй  спокiй
у  цiй  землi.  Опинилася  мiж  двох  вогнiв,   обидвi   супротивнi   сили
виставлятимуть ПП одна проти другоП, тим  часом  вона  ще  тримаКться,  ще
беруться звiдкись сили, але чи ж надовго  вистачить?  Џй  потрiбний  папа.
Скаже йому все, кине в  обличчя,  хай  знають  вони  в  своПх  так  званих
святощах про iснування святощiв ще вищих, iм'я ж Пм  -  чистiсть,  а  тодi
сяде на простого коня i з киПвським посольством без почестей, без пишноти,
може, в убогостi, просячи милостиню в дорозi, поПде звiдси, поПде  додому,
повернеться до  рiдного  краю,  куди  не  сподiвалася  нiколи  повернутися
вiдтодi, як вiдкрився Пй жах колiс, якi вiдвозять людиду далi й  далi  вiд
надiй i щастя,
   - Його святiсть прибуде незабаром,сказала Матiльда.
   - Сподiваюся, ви допоможете менi мати розмову з його_. _святiстю?
   - Ми з найсвятiшим папою зробимо для вас все, ваша величнiсть!
   Поки ж папа без надмiрного поквапу  Пхав  чи  й  не  Пхав  до  Каносси,
Њвпраксiя вимушена була вислухати ще одного володаря Каносси. Герцог Вельф
прийшов до неП без почту, попросив розмови в чотири ока, тяжко вiдсапував,
вiдвертав аж нiби засоромлено свою мармизу, пiт  двома  струмками  витiкав
йому з густого покучерявленого волосся, струменiв аж на товстi  щоки,  але
герцог чи то не помiчав, чи то не  насмiлювався  витерти  той  пiт,  стояв
перед ЊвпраксiКю незграбний, здоровенний, тупий, покрадьки лускав  на  неП
зажерливо-хтивi погляди, глухо бутiв, наче водяний бугай у воду:
   - Ваша' величнiсть, не стану приховувати: Генрiх вимагаК вашоП видачi.
   - Вже знаю, ваша свiтлiсть.
   - Графиня випередила мене. Так i знав. Для того й витурила з замку.  Та
я вернувся  для  неП  неждано.  Матиме.  Го-го!  Вона  вас  обдурюК,  ваша
величнiсть, ця хитрюща баба всiх обдурюК.

   _-_ I вас?
   - Мене найперше! Мене вже так обдурила, що далi й нiкуди. Що обiцяла, а
що дала? МоК все забрала, моПм вiйськом побила Генрiха, тепер готуються зi
своПм папою до торжества, а менi - знов ховайся за гори i бийся з  графами
за корону германського короля.
   - Германський король уже К. Конрад.
   - Го-го! Король буде той, кого викричать барони та  графи  в  Аугсбурзi
або ж в Трiбурi, чи де там зберуться. Звалять iмператора i  зберуться.  Це
вже я знаю. А папа благословить. Мене нiхто не викричить, бо  я  Матiльдин
муж_._ А Матiльда не пiдпустять, бо iмператора вже не буде, то нащо Вельф!
Ще ж скажу, воно й пiдпускати нi до чого. Го-го! Ваша величнiсть, не вiрте
цiй бабi! I лисому не вiрте. Лисий - то папа. Ви  його  не  бачили,  то  й
лiпше. Я б i не радив.
   - Це вже моя справа,-холодно сказала Њвпраксiя.- Ви  не  питали  нiчиПх
порад, зв'язуючи свою долю з графинею Матiльдою, так само я...
   -  Я?  Порад?  Го-го!  Ваша  величнiсть,  мене   примусили!   Намовили,
спокусили, обкрутили довкола пальця! Погляньте на мене, хiба не бачите:  я
довiрливий! Але я вирiс у горах, там простi люди, там все видно, i в нас К
нюх, Го-го! Я вже чую, ось-ось графиня мене витурить! З  своПм  папусиком,
папунчиком, папунятиком вони мене виплюнуть, як виноградну кiсточку. Нiхто
й не запримiтить! Ця розпусна баба, вона спробувала вже трьох пап...
   - Менi неприКмна така розмова, ваша свiтлiсть.
   - Даруйте, ваша величнiсть... А ви -  така  незвичайна  жiнка.  Коли  я
вивозив вас з Верони, то заприсягнув сам  собi:  "Слухай,  Вельфе,  ти  не
повинен нiкому дозволити збиткуватися над цiКю красунею!"
   - Я вдячна вам за помiч, за увагу.
   - Пусте! Хiба то не мiй обов'язок-захищати такий дивний витвiр природи!
Але графиня зi своПм лисим - вони вас проковтнуть. Мене виплюнуть,  а  вас
проковтнуть. Спершу визволили з вежi, послали до Верони мене  з  вiйськом,
тепер видадуть Генрiховi.
   - Графиня запевняла мене, що нiколи цього  не  допустить.  Ще  сказала,
нiби ви мали прогнати послiв iмператорових якомога далi.
   - Я й прогнав! ДумаКте, не прогнав? Го-го! Та вони  з  папою  покличуть
сюди самого iмператора, як Пм на те буде вигода.  Це  страшнi  люди,  ваша
величнiсть.
   - Все ж менi хотiлося вiрити в людську поряднiсть графинi. Про  папу  й
казати не смiю.
   - Ваша величнiсть, для них немаК нiчого людського! Проста рiч  для  них
дорожча тисячократне. Матiльда за якусь паршиву свою книгу  або  коштовний
камiнець перегризе вам горло. Лисий папа за свiй срiбний  дзвоник  або  за
оксамитову шапочку, якою прикрашаК свою  лисину,  вiдлучить  чоловiка  вiд
церкви, нацькуК на нього всiх Кпископiв! Коли й мали ви спокiйне життя, то
це в тiй вежi. А тут - однаково що попасти в гадюче кубло! Цей  Урбан,  як
усi лисi, вельми ласий до жiноцтва, графинi йому вже мало, бо...
   - Казала вже: гидко менi слухати.
   - Я не про те, ваша величнiсть, простiть. Я дурний, базiкаю не про  те.
Але я молодий, ваша величнiсть, погляньте на мене, я молодий, як i ви. I я
- чесний.
   Њвпраксiя усмiхнулася цiй простотi, до того ж, слiд  сказати,  простотi
доволi нахабнiй,
   - А що? - помiтивши ПП усмiшку, вигукнув  Вельф.-  Хто  скаже,  нiби  я
нечесний? Коли даю слово, то дотримуюся.  Коли  вже  полюблю,  то  навiки.
Коли... Та я  не  про  те,  ваша  величнiсть.  Я  прийшов  сказати  вам...
Застерегти.
   - Вдячна вам, ваша свiтлiсть.
   - Але що застереження? Вас вжалять так, що  й  не  почуКте.  Вам  треба
втiкати вiд цих людей. Негайно!
   - Втiкати? Куди ж?
   - Зi мною.
   - З вами?
   - Так, я...- Вельф важко впав на колiно, вхопився за край ПП одягу,- я,
ваша величнiсть, я готовий бути вашим рабом.
   - Я караюсь в думцi саме тим, що  не  зауважувала  довкола  себе  рабiв
досi.
   - Не хочете рабом - другом вашим. Ваша величнiсть! Я...  ви...  ми.  Ми
могли б стати мужем i жоною. Я нiколи б...
   - Мужем i жоною? - Њвпраксiя смiялася вперше за багато  рокiв.-  Але  ж
мiж нами така жахлива нерiвнiсть. Ви називаКте мене "ваша величнiсть", я -
iмператриця. Як же то все може бути?
   - Ну, ми втечемо. Як утекла графиня анжуйська з королем ФранцiП.
   - То ж графиня. Графинi стати королевою ФранцiП почесне, iмператрицi  ж
перетворюватися на герцогиню? Навiщо?
   - Для вашого порятунку, ваша величнiсть. Вони вас  знищать.  А  я...  Я
захистив би.
   - Зумiю захиститися сама. Дякую вам, але  помогти  менi  вже  нiхто  не
зможе. Окр'м того, не маю намiру залишатися в цих землях. ПоПду додому, до
КиКва.
   - До КиКва? Ваша величнiсть! А ваше майно? Вашi  багатства?  Ви  хочете
все покинути?
   - Я не маю нiчого. Усе в руках у Генрiха.
   - Ми вирвемо в нього все, що вам належить!
   - Що важить багатство в цьому свiтi?
   - Багатство? Ваша величнiсть! Багатство - це все.
   - Тодi ви найщасливiший чоловiк. Адже  ви  з'Кднали  своП  багатства  з
багатствами графинi Матiльди.
   - Го-го! З'Кднав! Матiльда не пiдпускаК мене навiть  до  своПх  золотих
тарiлок. Це страшна жiнка. Вона б загарбала цiлий  свiт,  i  все  лиш  для
себе. Баварцi  вразливi  на  несправедливiсть.  Бо  ми  так  несправедливо
затиснутi на обмеженому й тiсному просторi серед гiр, а гори -  це  завжди
бiднiсть. Чому маКмо бути бiдними, коли довкола - багатства?
   - I ви хотiли заволодiти моПми багатствами пiсля невдачi з графинею?
   - Ваша величнiсть! Я дбаю не про те! Не можу допустити, щоб ви покинули
нашу землю. Ваш дiм - Германiя! Ви германська iмператриця!
   -  Щойно  ви  пропонували  менi  забути  про  це  i  стати   герцогинею
Баварською.
   - З вами я став би королем ГерманiП.
   - Зi мною? Спробуйте ним стати самi.
   - Це неможливо, ваша величнiсть.
   - На жаль, не можу вам зарадити.
   Вельф, задкуючи, виповз вiд неП, але не ображений, тiльки розчарований.
Њвпраксiя була йому вдячна: вiдкрив остаточно, що сподiвань тут для неП не
було. Потрiбна тiльки для когось, для iнших, про неП не думано, не  дбано,
мовби справдi була й не людиною, а якоюсь допомiжною мертвою рiччю.
   Нi,  не  мертва!  Хотiла  жити,  а  для  цього  -  зрозумiла,   хоч   i
запiзно,треба  боротися,  змагатися,   не   пiддаватися,   бути   твердою,
несхитною, може, й  безжальною.  Не  навчена  цього  змалку,  та  однаково
вiдступати не мала куди. Њдине, що Пй тепер зоставалося:  чiпко  триматися
за саму себе.
   Нарештi папа Урбан прибув до Каносси. ПриПхав мовби й не первосвященик,
а якийсь вельможний розбiйник  з  великоП  дороги  -  perditus  latro,-  у
розблиску залiза, у гримiннi й брязкотi зброП, в iржаннi коней, у  хрипких
криках прибiчноП сторожi,  набраноП  з  похмурих  норманнiв.  За  кiнським
тупотом не чутно було повiтальних дзвонiв Каносси, вони  й  не  радiли,  а
нiби стогнали: папа, Кпископи, священики, норманни, баварцi Вельфа,  воПни
Матiльди, сама графиня,усi, хто вийшов на  стрiчу,  не  чули  дзвонiв,  не
думали й про святiсть, яку мав би нести з собою Урбан,- над усiм  панувало
залiзо, його жорстока твердiсть, неприступнiсть, його всепереможне  сяяння
в шоломах, панцирах, оголених мечах норманських.
   Папа зайняв свiй каносський палац, коло входу стали високi  норманни  з
оголеними мечами, якi за звичаКм тримали на плечах, нiкого не допущено  до
найсвятiшого нi першого, нi другого дня, власне,  нiчого  не  змiнилося  в
Каноссi, хто ждав, то мав ждати й далi, папа сидiв десь  у  своПх  покоях,
схований, може, ще надiйнiше, нiж у Латеранськiм палацi в Римi, здавалося,
вiн до всього байдужий, нiкого не хотiв бачити, нiкого не  ждав  до  себе,
просто був, а його мали шукати, бо нижчi завжди  шукають  вищого,  просять
прийому, сподiваються на розмову, йдуть до  нього,  прагнуть,  домагаються
його, але не вiн, який стоПть над усiма.
   Нарештi Њвпраксiю  допущено  до  Урбана.  Одяглася  вся  в  чорне,  без
прикрас, лиш буйне волосся вибивалося Пй  з-пiд  накриття,  мов  найбiльша
коштовнiсть, iшла попереду свого  нечисленного  супроводу,  який  однаково
повинен був лишитися по цей бiк  порога.  Могутнi  норманни,  а  оголеними
мечами на плечах, розставивши ноги, стовбичили перед входом  до  папського
палацу, нiби живi вежi, з камiнною холодною байдужiстю  тупо  дивилися  на
тих, хто яаближаКться, заздалегiдь  знаючи,  кого  пускати  далi,  а  кого
затримати,- сила тупа, безжальна, слухняна. Очi норманнiв зауважили спершу
й не саму Њвпраксiю, а двiрських ошатних дам, якi  ПП  супроводжували,  не
один з  них  затримався  поглядом  на  свiжому  личковi  Вiльтруд,  ще  не
зiпсованому вкiнець баронською пихою, але  зненацька  всi  охоронцi  якось
вiдразу побачили  Њвпраксiю.  Доти  мертво-байдужi,  мовби  вилинялi,  очi
норманнiв  ожили,  заворушилися,  заметалися  розгублено.  Пiвнiчна  дiва,
горда, прекрасна, йшла просто на них, нiби зродившись з  напiвзабутих  саг
ПхньоП втраченоП навiки вiтчизни, йшла з такою сумною,  майже  розпачливою
урочистiстю, що  норманни  мерщiй  вiсту  пилися  вiд  дверей,  розгублено
затупцювалися, може, навiть вкрилися рум'янцем Пхнi щоки, коли б могла  ще
рум'янитися ця загрубiла шкiра; один, наймолодший, впав  на  колiно,  iншi
зiгнулися в незграбному поклонi,  почт  iмператрицин  збуджено  зашепотiв,
вважаючи, що охоронцi вiддають шану сановностi ПхньоП  господинi,  сама  ж
Њвпраксiя незвичайну  поведiнку  норманнiв  волiла  б  сприйняти  як  вияв
уважливостi до неП особисто, не до iмператрицi - до жiнки, зовсiм молодоП,
неймовiрно молодоП жiнки! I в тому несподiваному виявi уваги й  захоплення
зачерпнула трохи впевненостi для розмови з папою. Бо нiщо так не  знесилюК
жiнку, нiщо не вкидаК в глибший розпач, нiж брак уваги до неП. Пй потрiбнi
ласкавi слова, запобiгання,  залицяння,  повага,  пошана,  слова  лестивi,
iнодi навiть нещирi, навмиснi, тимчасовi, незграбнi, пустi. Соломинка  для
потопаючого. Промiнець свiтла в безнадiП мороку. Вузенький мiсточок  через
прiрву розпачливостi. Навiть Вельф, попри його неприховану зажерливiсть  i
хтивiсть, усе ж потiшив Њвпраксiю, повернув Пй забуту певнiсть.  Ще  жива!
Пiсля тоП розмови увечерi  довго  купалася  в  онiксовiй  римськiй  ваннi,
розкошувала в теплiй водi з трояндовими пелюстками, дивилася на своК тiло,
проводила долонями по животу, по стегнах. Шовкова  шкiра,  тепла,  пружна,
голубi рiки судин, мов притоки нiжностi,, звабливi випуклостi й  западини,
слiпуче сяяння наготи - молода, молода, молода!
   А вдень - знов лиш iмператриця, iстота, позбавлена вiку, статi,  надiй,
становища,  вiдрiзана  вiд  живого  справжнього  життя  нещирою   повагою,
замкнена вже й не в Каноссi,  а  в  цьому  захiдному  латинському  свiтовi
неславою, пущеною про неП зрадливим абатом Бодо на соборi в Констанцi.
   Власне, могла б знехтувати всiм. Що Пй неслава, що честь, порiвнюючи  з
чистим сумлiнням! Сумлiння мала чисте, душу чисту, тiло пречисте. Ось  так
сiсти б на коня i поПхати до КиКва. Без  нiчого  й  без  нiкого.  Хiба  що
попросити воКводу Кирпу, аби був помiчником i  захисником,  хоч  який  там
захисник без руки! Але ПП тримали мiцно, надiйно, з  належною  поштивiстю.
Графиня Матiльда вмовляла ждати найсвятiшого  папу.  Њпископ  Федiр  радив
дiждатися папи. Абат Бодо... Абата не слухала, сповiдатися перед ним тепер
не мала в чому, бо завинила не вона - вiн.
   Розмова з папою мала вибавити Њвпраксiю,  визволити,  зробити  вiльною.
Повiрила в це з особливою силою, коли зiткнулася з увагою  i  збентеженням
норманнiв.  Усмiхнулася  до  охоронцiв,  сяйнула  Пм   своПм   неповторним
волоссям, заглибилася в  переходи  кам'яного  розкiшного  палацу,  вiдразу
шанобливо зустрiнута самою Матiльдою.
   - Ваша величнiсть, яка висока втiха для нас iз найсвятiшим папою бачити
й вiтати вас, ваша величнiсть!
   - Я домагатимусь в найсвятiшого папи, аби...
   - Домагатися? Боронь боже, ваша  величнiсть!  Перед  найсвятiшим  папою
слiд виявляти тiльки смирення i нiчого бiльше. Таке смирення, яке  виявила
дiва Марiя перед ангелом, що благовiстив про народження нею Христа. Або  ж
таке, яке виказав цар Давид, що  скакав  i  танцював  перед  господом  при
перенесеннi ковчега завiту в Њрусалим. Чи таке, яким прославився  римський
iмператор  Траян,  що  смиренно  вислухав  докiр  удовицi  й  дарував   Пй
правосуддя. За це молитвами папи Григорiя Траяна було звiльнено  з  пекла,
вiн жив заново вже як християнин i досягнув райського блаженства.
   Њвпраксiя мовчки слухала торохтiння маленькоП  чорноП  графинi.  Мертвi
слова, мертвi люди. А Пй жити б серед живих. Навiть у  похмурих  норманнiв
щось зворухнулося в душах, коли побачили перед собою  таку  несподiвану  в
цих землях пiвнiчну жону. А в цiКП графинi - усе навiки змертвiле,  тiльки
потужним  струменем  б'К   з   неП   невситима   зажерливiсть   i   жадоба
володарювання.  Всьорбнула  б  у  себе  цiлий  свiт  -   i   однаково   не
вдовольнилася б. Невже папа, ПП папа - такий самий?
   Сподiвалася, що папа прийме ПП десь у затишному помешканнi,  сидячи  за
маленьким столиком, накритим золотою парчею,  iз  срiбним  дзвiночком  пiд
рукою, аби кликати до себе, або ж з  поштивим  камерарiКм  позаду  крiсла,
сподiвалася розмови щироП, доброзичливоП, майже батькiвськоП,  бо  ж  папа
був старий, а вона молода, папа щодня бесiдував з богом, а вона вже  й  не
знала, з ким вести мову про своП нещастя.
   Та що далi вони йшли з графинею Матiльдою, то  пишнiшими,  урочистiшими
ставали покоП, мармуровi стiни розсувалися ширше й ширше, стелi втiкали  в
недосяжнiсть, тиха жiноча хода розлунювалася, нiби в нiчних  горах  або  в
якiйсь   потойбiчнiй   порожнечi,   довкола   панувала   холодна    велич,
настороженiсть, сказати б, навiть недовiра. Аби Њвпраксiя  йшла  з  кимось
iншим, то, мабуть, лякливо схопилася б за руку. Та тiльки  не  Матiльдину!
Бо це ж графиня вибудувала притулок для пап, це вона ховала  своПх  пап  в
найглибших надрах палацу, здатного вбити людину своКю неприступнiстю, перш
нiж вона сподобиться потрапити на очi первосвященика.
   Отцi  церкви  не  могли  бути  занадто  скромними,  бо  ж   вiдстоювали
всемогутнього  бога.  Тому  повиннi  були  думати  про  велич  i   всiляко
домагатися ПП в усьому. Папа  Урбан  не  цурався  величi  -  це  Њвпраксiя
збагнула, щойно ступивши у величезний бiломармуровий зал, посерединi якого
стояв так само бiломармуровий  височезний  трон.  Нiде  нiкого,  аж  серце
стискуКться вiд бiлоП порожнечi  i  вiд  тяжкого  гнiту  отого  важезного,
тесаного  з  цiлих  брил  мармурових  трону,  поставленого,  як  хвалилася
Матiльда, ерцКпископом Урсо.
   Де ж папа? Њвпраксiя розгублено дивилася поперед себе, не  наважувалася
спитати графиню, покiрливо йшла за нею, наближалася  до  того  дивовижного
навiть для неП, для iмператрицi, трону. Побачила папу зненацька. Сидiв  на
тронi, мав на собi широкий бiлий одяг, який зливався з бiлим мармуром,  на
головi мав круглу оксамитову шапочку, так само бiлу, але шапочка  та  була
замала, щоб закрити його рожеву  лисину,  папа  рожевiв  гострою  лисиною,
довгою шиКю, якимсь пласким безвиразним обличчям -  тiльки  завдяки  отому
рожевiнню й ставав помiтний, коли наблизилися до трону. Урбан  був  лисий,
як пророк Њлисей, якого висмiяли дiти i були за це розтерзанi ведмедицями.
Мимоволi Њвпраксiя здригнулася вiд лихого передчуття. Чи не  буде  й  вона
розтерзана? Дивлячись на химерну голову папи, згадала розповiдь Журини про
те, що чеберяйчики К круглоголовi й гостроголовi.  У  круглоголових  думки
розташованi гармонiйно, в гостроголових збираються у гострому вгорi й  вiд
найменшоП необережностi вилiтають з голови.  Гостроголовi  -  пустоголовi.
Бiйся Пх! Остерiгайся всiляко! Поки пiдходила до папи,  могла  роздивитися
його трон. Тримався на  спинах  двох  бiломармурових  присадистих  слонiв.
Трикутна  висока  спинка  прикрашена  рiзьбленням,   увiнчана   мармуровою
квiткою, з пелюсток якоП витискаКться щось округле, мовби  папина  лисина.
Такi самi мармуровi лисини прикрашають всi чотири верхiв'я колон-стовпцiв,
що оточують трон. Низ - весь у рiзьблених  колах  з  хрестами,  на  бiчних
стiнках  -  якiсь  написи,  а  передня  стiнка  -  пiднiжжя  -  прикрашена
рiзьбленими орлами, що примостилися якраз  обабiч  папиних  спущених  нiг.
Слони пiд троном стоять спокiйно й покiрливо,  зате  орли  з  нашорошеними
крилами  сторожко  втупленi  в  того,  хто  наближаКться,  так  i   готовi
зiрватися, стрибнути навстрiч, хижо клюнути своПми безжальними дзьобами.
   Графиня Матiльда випередила Њвпраксiю, дрiбно ступаючи,  майже  добiгла
до трону, притулилася щокою до  бiлоП  пантофлi  папськоП,  покотила  своП
очi-кружальця вгору, до найсвятiшого, той  милостиво  схилився,  подав  Пй
руку для поцiлунку, спробував посмiхнутися вузькими сухими губами  i  саме
тодi побачив своПми безбарвними, як у старого орла,  очима  Њвпраксiю.  Та
стояла за Матiльдою, не припадала до папськоП  пантофлi,  не  схилялася  в
покорi, горда, навiть зухвала, можна б сказати, обурливо зухвала  тут,  де
все повинно викликати страх i захват.
   Урбан вiдсмикнув руку вiд Матiльди, вiдкинувся на спинку трону,  пустив
очi кудись угору, графиня злякано подавала ЊвпраксiП якiсь знаки,  але  та
чи не помiчала, чи не хотiла зауважувати, стояла заклякло  перед  химерним
троном, дивилася не вгору, на папу, а на отих орлiв, що  стерегли  папськi
ноги й мiрилися виклювати Пй серце.  Нарештi  ступила  ближче,  схилила  в
поклонi голову, сказала:
   - Прийшла  за  вашим  благословенням,  найсвятiший  отче,  i  за  вашою
помiччю.
   Тодi папа поклав  на  неП  повiльний  хрест,  подав  Пй  руку,  i  вона
поцiлувала руку, бо сподiвалася вiд неП помочi.
   Матiльда радiсно кивала: так, так, ах, як прекрасно i яка вона рада, що
влаштувала цю зустрiч i що все починаКться якнайлiпше, саме так, як i  маК
починатися. I все завдяки Пй, завдяки ПП доброму  серцевi,  ПП  любовi  до
справедливостi й до святостi. Святiсть повинна запанувати в  свiтi  -  цiй
великiй метi вона присвятила своК життя.  Великiй  метi  -  велике  життя.
З'Кднала його зi справами римськоП церкви, з ПП первосвящениками. Шукала в
них опертя, вони шукали опертя в  неП.  Що  вони  без  неП?  Що  Григорiй,
Вiктор, Урбан? Не могли дiяти, бо не мали засобiв. Засоби давала Пм  вона,
графиня Тосканська. Не могли розкидатися словами, бо всi Пхнi слова -  вiд
бога. Тодi говорила за них вона.  Не  могли  мати  жодноП  близькоП  душi,
навiки повiнчавшись а церквою. Матiльда ставала для неП  такою  душею,  не
лякаючись людського поголосу.  Урбан  -  супруг  церкви,  Вельф  -  супруг
Матiльди, та нi той, нi той не живе з своКю жоною.  Так  кажуть.  Хай!  Пй
байдуже! Вона маК велику мету i повинна ПП досягнути.
   Папа мовчить за звичаКм, тому говоритиме вона, щоб помогти цiй  упертiй
сарматськiй жонi.
   - Ваша величнiсть, ми з найсвятiшим папою знаКмо, що  вас  вивезено  до
ГерманiП в дванадцять лiт. Дванадцятилiтнiй Iсус так само був загубився, i
Марiя знайшла його лиш через три днi. Вiн бесiдував у храмi з учителем.
   - Мене нiхто не шукаК. Хоч  теж  загубилася  дванадцятилiтньою,-  гiрко
мовила Њвпраксiя.
   - А хiба ви не в храмi й не  бесiдуКте  з  найсвятiшим  учителем,  ваша
величнiсть! - вигукнула Матiльда.
   Њвпраксiя поглянула на папу. Той  сидiв  мовчки,  непорушно,  в  тупому
збайдужiннi. Чи казати йому? Чи просити? Чи вимолювати в цього чоловiка по
крихтi свою свободу, як жебраки збирають на папертях милостиню?
   - Я вимагаю справедливостi,- твердо  сказала  вона.-  Мене  знеславлено
служителями вашоП церкви, моК  чесне  iм'я  втоптано  в  бруд,  я  зазнала
знущань i наруги вiд iмператора, який давно забув про все  людське,  тепер
до цього додалося й  зовсiм  неспогадане.  Вашi  прелати,  мiй  сповiдник,
забувши про таКмницю сповiдi, потоптавши правду...
   Папа мовчав далi, дивився вилинялими  очима  в  простiр,  аж  Њвпраксiя
сполошилася: чи слухаК i чи не глухий,  як  Генрiх?  Мала  досить  гiркого
досвiду розмов з оглухлим iмператором - тепер ще й папа?
   Вона вмовкла на пiвсловi, хоч як  заохочувала  ПП  знаками  графиня  до
мовлення, i тодi  згори  пролунав  зривисто-високий  (нагадував  Генрiхiв)
голос Урбана:
   -  Вiд  Матфея:  нема-бо  нiчого  закритого,  що  не  вiдкриКться,  анi
захованого, що не виявиться.
   Вiдкрилося б i виявилося, коли б не ПП вiдчай! А могла ж мовчки терпiти
наругу, прикривати весь бруд i розпусту  iмператорського  двору  й  самого
iмператора, i все лишалося б закритим i захованим  ще  й  досi.  Та  й  як
знати, чи не твориться таке саме скрiзь: серед королiв, герцогiв, баронiв,
Кпископiв? Адже покрив абат  Бодо  iмператорську  гидь,  мовчав  до  часу,
мабуть, так би й умерло все в  невiдомостi,  коли  б  не  сутичка  папи  з
iмператором,  у  якiй  викриття  брудного  Генрiхового  життя  можна  було
використати як найстрашнiшу  зброю.  А  вона  щоразу  лиш  жертва!  Жертва
Генрiхова, жертва абата Бодо, жертва Матiльдина, жертва  папи  Урбана.  Цi
люди не мають жалю, як той жорстокосердий Авраам, що не здригнувся серцем,
приносячи в жертву боговi свого рiдного сина. А вона для них  ще  й  чужа,
отож, байдужо-ненависна. Нею жертвуватимуть легко й охоче, як вже  зробили
це руками абата Бодо. А той продав ПП. Довго ждав, щоб узяти якомога  вищу
цiну. Дiждався.
   - Ваша  святiсть,-  порушила  нестерпну  мовчанку  Њвпраксiя,-  соромно
говорити, а ще бiльший сором подумати, що про  мене  рознесено  по  всьому
свiтi... Чому чужi грiхи впали на мене?
   Матiльда посмикувала шиКю, видно, нетерпеливилося Пй встряти в розмову,
але стримувалася, бо ще ж нiчого не сказав папа. А той мовчав, повiльно  й
владно поводив очима. Думав чи просто вичiкував, коли  вiдчай  iмператрицi
дiйде до краю? Але скiльки ж можна вичiкувати? Чи не досить з неП?
   - Я прошу вашого заступництва, ваша святiсть,- намагаючись бути якомога
покiрливiшою,  поглянула  на  папу  Њвпраксiя.Вашою   найсвятiшою   владою
захистiть мою честь, благаю вас. Погасiть полум'я сорому, в  якому  згораю
безневинно й несправедливо. Згляньтеся на мою молодiсть, моя  душа  чиста,
вона вмираК вiд бруду, кинутого на неП злими силами.  Визволiть  мене  вiд
злих сил, ваша святiсть! Я не  хочу  повертатися  навiть  думкою  до  того
страшного чоловiка, який зветься германським  iмператором.  У  вашiй  волi
звiльнити мене вiд шлюбу з ним. Я не можу далi переносити сорому,  в  який
ввергнуто мене моПм сповiдником  перед  цiлим  собором,-  порятуйте  мене,
святий отче!
   Урбан засовався на холодному, незручному своКму сiдалi,  лисина  й  шия
йому  побуряковiли,  Матiльда  аж  пiдскакувала  вiд  нетерплячки  сипнути
словами, полоснути ними, як градом посеред  лiтнього  дня,  вона  мало  не
смикала папу за його широкi ризи,  вимагала  мови,  вiдповiдi,  дотримання
високоП  папськоП  гiдностi,  яка  була  загрожена  благаннями-домаганнями
молодоП iмператрицi. Папа вузькогубо всмiхнувся чи то на нетерплячку,  яка
лихоманкою тiпала Матiльду, чи то на смiшну щирiсть iмператрицi.
   - Дочко моя,-  дивлячись  поверх  голови  ЊвпраксiП,  сказав  вiн,-  ти
повинна знати, що твiй творець сказав:
   моК iм'я Iстина. Вiн не сказав: моК iм'я Звичай.  Звичай  сповнюК  твою
душу  сором'язливiстю  i  стримуК  вiд  покаяння.   Але   iстина   вимагаК
вiдвертостi.
   Вiдвертостi? А хiба вона не була вiдвертою? Каятися? За що  ж  i  перед
ким i чому? Сам папа ось тут заявляК, що сором не потрiбний нi людинi,  нi
боговi. Вiдiбрати в людини сором, позбавити  сорому  жiнку  -  що  ж  тодi
залишиться? Гола iстина для голих людей?
   Њвпраксiя й не помiтила, як останнi слова проказала вголос, але тим  не
збентежила  папу,  вiн  навiть  мовби  розвеселився,  бо  заговорив  якось
довiрливо, сходячи з неприступних своПх висот, спiвчуваючи молодiй  жiнцi.
Мовляв, ще папа Григорiй Перший,  визначаючи  тяжкiсть  грiхiв,  на  перше
мiсце поставив superbia - гордiсть, а  слiдом  за  нею  -  luxuria,  себто
хтивiсть, безпутство. Заколот духа проти бога i заколот плотi  проти  бога
порiвнюються в своПй  тяжкостi.  Стосунки  чоловiка  з  жiнкою  породжують
небажаний стан душi, чоловiк, у захватах жоною, вiдволiкаКться думкою  вiд
бога, тому все це  пронизано  грiховнiстю  й  найбiльшими  небезпеками.  У
пучину плотського грiха втягуК чоловiка жiнка, бо вона - язичниця эа своею
природою.
   - Ми з найсвятiшим папою не язичники, не язичники,- нарештi  втрутилася
Матiльда i цим подала знак папi, що вже досить холодного вiдчуження,  пора
переходити до спiвчутливоП довiрливостi, бо ж тут зiбралися  рiвнi.  Урбан
злiз iз свого трону, виявився так само невисокий, як  i  Матiльда,  гречно
пустив жiнок трохи попереду, сам зайняв мiсце мiж  ними  i  так,  повiльно
походжаючи по мозаПчнiй пiдлозi безмежного холодного залу,  став  говорити
не про милiсть, не про готовнiсть свою прийти па  помiч  змученiй  молодiй
жiнцi, не про бажання вiдстояти правду, захистити iстину,  а  про  каяття,
про те, що  протилежне  зцiлюКться  протилежним  -  contraria  con-trariis
sanatur  -  гординю  слiд  ламати   смиренням,   жадiбнiсть   вилiковувати
милостинею, бездiлля - стараннiстю в працi, балакучiсть  карати  обiтницею
мовчання, обжирання - постом, а перелюбство - воздержанiстю. Всi  Кдинi  в
грiховi, та не всiх  слiд  мiряти  тою  самою  мiркою.  Вона  iмператриця,
особистiсть у цьому свiтi з найвищих, отож i судити ПП мають теж  найвищi.
Вiн своею владою мiг би звiльнити ПП вiд  грiхiв  свiдомих  i  несвiдомих,
накласти на неП Кпiтимiю чи й позбавити Кпiти-мiП, але вiн прислухався  до
ПП прохання i хотiв би дати iмператрицi пораду.
   - Ми з найсвятiшим папою хочемо порадити вам, ваша  величнiсть,-  миттю
пiдхопила Матiльда, так нiби не довiряла папi в його вирiшеннях i  будь-що
прагнула позбавити його самостiйностi.
   - Вдячна буду за пораду, жду  ПП,  ваша  святiсть,-  покiрливо  схилила
голову Њвпраксiя.
   Папа поважно заговорив про собор. Собор у Констанцi? Нi, той  уже  був.
Сталися там речi прикрi для честi  ПП  величностi,  але  те  вже  сталося,
нiчого  не  вдiКш.  Звернутися  з  апостольським   посланням   на   захист
iмператрицi? Нiхто так  не  захистить  своКП  честi,  як  той,  кому  вова
належить. Повеснi вiн скликав новий собор. У ГерманiП?  Нi,  в  IталiП,  у
П'яченцi. Було б вельми похвально, аби  iмператриця  виступила  на  соборi
особисто, розповiла прелатам в подробицях, правдиво про все, чого  зазнала
вiд iмператора, показала все буйне скотство  цього  негiдного  чоловiка  i
виявила всю свою чистiсть i вищiсть над ним.  Чи  заради  неП  скликаКться
собор? Хай iмператриця заспокоПться. На соборi мають бути вирiшенi важливi
питання вiри, слiд сподiватися, що  в  дiях  християнства  це  буде  собор
найзнаменитiший, бо вiд нього поведе  початок  велика  священна  вiйна  за
торжество вiри,  але,  керуючись  безмежною  божою  милiстю,  вони  готовi
придiлити увагу також  iмператрицi  з  ПП  скаргою  на  негiдну  поведiнку
германського iмператора. Хай iмператриця знаеi ПП вислухають з  найбiльшою
увагою i високо поцiнують ПП мужнiсть i намiр прислужитися святiй церквi.
   - Церква? -  вигукнула,  не  стримавшись  Њвпраксiя.-  Забруднено  мого
честь, я зазнавала нелюдських страждань, ганьби, i нiхто не  прийшов  менi
на помiч. Тодi намовили звернутися до собору в  Констанцi,  а  що  з  того
вийшло? Де ж церква, де бог?
   - Дочко моя, бог присутнiй у всiх дiлах наших i за все воздаКться. Коли
Людовiк, син iмператора Карда Великого, в своПй любовi до iстини  не  змiг
змовчати i розкрив, яке розпутство  панувало  при  дворi,  скiльки  сотень
наложниць мав сам iмператор i скiльки незаконних дiтей сплодив з ними,  то
уми обмеженi ладнi були засудити вчинок Людовiка, свята ж церква стала  на
його захист.
   - I назвала Людовiка Благочестивим, ваша  величнiсть,-  миттю  докинула
Матiльда.
   - Ви обiцяКте менi благочестя? Хiба воно даКться, а не живе в людинi? -
тихо спитала Њвпраксiя.
   - Ми з найсвятiшим папою забули вам  повiдомити,  ваша  величнiсть,  що
iмператор домагаКться вашоП видачi,- замiсть вiдповiдi зловiсно повiдомила
Матiльда.
   Њвпраксiя з невеселим  подивом  поглянула  на  графиню.  Та  нагадувала
гострозубого хижого звiрка, що так i хоче вчепитися  тобi  в  горло.  Адже
знаК, як Пй тяжко, в якiй безвиходi  опинилася,  впевнена,  що  вiдступати
iмператрицi нiкуди i маК згодитися з усiм, що пропонуК (а може,  вимагаК?)
папа, але для певностi хоче завдати ще одного удару, тяжкого,  зрадливого,
смертельного. Чи забула, що вже казала про вимогу iмператора, чи  навмисне
повторила це при папi? Все ж Њвпраксiя удала, нiби вражена  в  саме  серце
словами Матiльди, а та,  тiшачись  з  переляку  молодоП  жiнки,  захоплено
сьорбнула повiтря й милостиво виголосила:
   - Але ми з найсвятiшим папою  нiколи,  нiколи...  Що  "нiколи",  так  i
лишилося таКмницею, бо ще не було запевнень з боку  iмператрицi,  отож  не
годилося занадто багато обiцяти, Матiльда урвала мову саме там i тодi,  де
й коли належало, i Њвпраксiя, пiдкоряючись злiй грi цих  жорстоких  людей,
не маючи iншого виходу, тихо сказала:
   - Я вдячна вам, ваша святiсть, за пораду i хотiла б скористатися з неП,
коли на те буде ваша висока згода i ласка.
   Папа  мовчки  поблагословив  Њвпраксiю,  дав  Пй  для  поцiлунку   свою
зледащену руку, Матiльда, запобiгливо  зазираючи  iмператрицi  в  обличчя,
провела ПП туди, де ждали  двiрськi  дами,  так  довго  очiкувана  розмова
нарештi вiдбулася, не принесла нi надiй, нi полегкостi - саму лиш  пустоту
й щемiння в душi.
   Та все ж Њвпраксiя зiтхнула вiльнiше. Вiльна бодай думкою. Не  тяжiтиме
бiльше над  нею  непевнiсть  i  невiдомiсть.  Ще  одне  зусилля,  ще  одне
приниження в цiй землi суцiльних принижень,- i кiнець. Вiльна, вiльна! Вiд
Пхнiх милостей, вiд Пхнiх розкошiв, вiд ПхньоП зажерливостi  й  мстивостi,
вiд багатолiтньоП наруги. Заради цього готова на все.  Хочуть  почути  вiд
неП? Почують - аж у вухах дзвенiтиме!  Накладуть  на  неП  Кпiтимiю?  Хiба
можна  злякати  людину  щонайтяжчими  карами  перед  лицем  свободи?   Хай
вигадують для неП, хоч i безневинноП, кару - вона знесе залюбки,  бо  хоче
бути вiльною. Примусять спати у водi, у кропивi, на  розсипанiй  шкаралупi
вiд горiхiв, звелять розпростерти руки хрестом, виспiвувати  псалми,  бити
долонями по  пiдлозi,  бичуватися  дисциплiною  -  стерпить  усе.  Скажуть
поститися сiм тижнiв або й сiм рокiв - пристане  й  на  це,  хоч  могла  б
найняти заступника в КпiтимiП - юстуса, платячи по три солiди за  тиждень.
Навiть засуджена до семилiтнього каяття могла б  очиститися  за  три  днi,
посадовивши на хлiб та воду спершу 12 чоловiк на три днi, а тодi сiм разiв
по сто двадцять чоловiк теж на три днi, щоб отримати  рiвно  стiльки  днiв
посту, скiльки мiститься Пх у семи роках. Але що днi й роки, порiвнюючи  з
визволенням! Поволi  пустота  в  душi  змiнилася  на  радiсне  очiкування,
Њвпраксiя  нетерпляче  ждала  настання  того  дня,  коли   брами   Каносси
вiдчиняться i вона вирушить в  свою  останню  подорож  по  цiй  землi,  ще
iмператриця, але вже не рабиня! Вирватися  з  Каносси  -  здолати  неволю!
Доволi вона конала в цих мурах,  пильнована  сторожовими  псами  Матiльди.
Може, й папа - теж вiрний пес графинi ТосканськоП, хоч i грiх таке мовити.
Але ж недарма в самiй назвi замку е щось собаче.  Люди  тут  не  живуть  -
гризуться, мов  скаженi  собаки,  ненависть  скупчуКться  в  цих  кам'яних
палацах i церквах, нагнiчуКться за потрiйними мурами та бездонними ровами,
а тодi розприскуКться по  всьому  свiту  гнилими  бризками,  розповзаКться
моровою пошестю, розлiтаКться вiтрами пiдступiв.
   I вона попала в руки цим людям. Визволена! З  неволi  iмператорськоП  в
неволю папську. Два мечi божi - свiтський i духовний. Вже понад сто  рокiв
змагаються мiж собою папи й германськi iмператори за цi  "мечi",  Оттон  I
перейшов через гори (бо ж королi завжди йдуть туди, де менший  опiр  i  де
бiльша  здобич),  проголосив,  що  Iталiя  з  ГерманiКю  повиннi  назавжди
поКднатися, вiнчався залiзною короною Лангобардiв у Римi;  була  приКднана
Бургундiя, мав би злитися в цiй  державi  весь  захiд,  творячи  Abendland
розчулених од пива й од легких  перемог  над  безборонними  iталiйцями  та
слов'янами маркграфiв. Оттону III межi Середземноморського  земного  кругу
видалися тiсними й обмеженими. Вiн перенiс столицю в Рим i проголосив  про
своП  домагання   створити   свiтову   християнську   державу,   очолювану
iмператором, "рабом апостолiв", "рабом Iсуса Христа й римським iмператором
Августом".  Це  сполошило  пап,  i  пiсля  смертi  Оттона  мiж   римськими
первосвящениками й iмператорами вже не  було  миру.  Папа  Григорiй  почав
вiйну, яка розколола весь захiдний свiт,  Урбан  хотiв  довести  вiйну  до
кiнця, знищити iмператора, виконати заповiдання Григорiя-Гiльдебранда  про
те, що iмперiя повинна бути свiтським мечем у руках церкви господньоП i ПП
глави - римського папи.
   Горе тим, хто потрапляв мiж цi два млиновi каменi - папу й iмператора,-
а хто  ж  мiг  не  потрапити,  опинивсь  у  цiй  землi!  Коли  навiть  ПП,
iмператрицю, безжально й безсоромно принесено в жертву, то де святiсть, де
правда, гiднiсть i честь?
   Обiцяють Пй благочестивiсть, як синовi Карла Великого  Людовiку.  А  Пй
хочеться лиш одного: визволитися вiд усього, втекти вiд  цього  свiту,  як
утiкають селяни вiд своПх сеньйорiв, шукаючи сховища в городах.  Щоправда,
знаходять часто собi там i могилу, та вже лiпше могила, нiж  лишатися  тут
далi, бути iмператрицею, бути  поганьбленою  серед  цих  найвищих  творцiв
ганьби людськоП. Самi далекi вiд благочестя, охоче обiцяли його всiм,  хто
згоджувався кинути себе пiд ноги Пхнiй злiй волi.
   Та однаково за тим  останнiм  приниженням,  якого  ще  мала  зазнати  в
П'яченцi, бачила Њвпраксiя визволення, бачила  кiнець  стражданням,  вiтер
волi доторкнувся Пй до щiк, весняний  голубий  вiтер  свободи  голубив  Пй
обличчя, пустотливо бавився пасмом ПП золотистого розкiшного волосся  того
ранку, коли виПздила з Каносси,  не  озираючись,  не  дивлячись  пiд  ноги
коневi в глибину ровiв, не помiчаючи супроводу, не  чуючи  звукiв  труб  i
дзвонiв  у  церквах  замку,  байдужа  до  папи,  супроводжуваного  сотнями
прелатiв, до пишноП  графинi  Матiльди,  до  нещасного  в  своПй  жадiбнiй
невситимостi Вельфа - вiльна, вiльна!
   Безмежний простiр, безкiнечнi небеса, виспiв птаства, дзюркiт струмкiв,
пречиста весняна зелень, першi квiти, мов золотi очi забутих чеберяйчикiв,
конi ступають весело, бадьоро, тонконого й струнконоге, мов молодi  жiнки;
не видно колiс з Пхнiм  безжальним  невпинним  обертанням,  сам  папа  Пде
верхи, обперезавшись мечем, як атлет божий,  маленька  графиня  також  Пде
верхи, нiби новiтня амазонка господня, конi несуть Пх швидко, вони  несуть
Њвпраксiю до ганьби, але й до свободи, i ради свободи вона готова простити
цьому свiтовi  все,  забути  все,  лиш  нагадати  людям,  щоб  вони  мудро
ставилися до землi, рослин, птахiв,  до  безмежного  простору  й  голубого
весняного повiтря, що пахне волею.
   П'яченца, втулена в закут мiж впадiнням  ТребiП  в  По,  наставляла  на
Њвпраксiю своП безмежнi високi вали й кострубатi вежi.  По  не  текла,  як
звичайнi рiки, а мовби невпинно сунулася  мiж  берегами,  сунулася  жовтою
глиною, каламуттю, смiттям, брудом; вона рвала береги, захоплювала в  свiй
страхiтливий потiк вигрiте сонцем  камiння,  молоду  траву,  першi  квiти,
пташинi гнiзда, вмить усе змiшувала в розклекотанiй каламутi, гнала бруд i
гидь далi й далi. Втiкаючи з Верони, Њвпраксiя вже переПздила По, але тодi
рiчка не видалася такою лиховiсною.  Тепер  сповнила  душу  молодiй  жiнцi
здриганням i тяжким передчуттям.
   На  зеленому  полi  перед  П'яченцою  розкинулося  величезне   наметове
мiстечко, викликаючи спогад про бiлi, прикрашенi барвистими стягами  шатра
пiд Кельном того лiта, коли короновано Њвпраксiю-Адельгейду  iмператрицею.
Тодi небо так само високе було й голубе, i рiка, здаКться, текла так само,
широка й могутня, i город стояв за вежами, валами й мурами, й верхи церков
вид-нiлися, мов заповiдання спокою, та тiльки намети там були  бiлi,  рiка
чистiшою, надiП непотьмаренi, настрiй пiднесений, а тут: брудна каламуть у
рiчцi, бруднi пошарпанi намети  i  якiсь  жалюгiднi  прихистки,  так  нiби
зiбралися" сюди жебраки з усiКП Њвропи, чорнi  вежi  города,  мов  щербатi
роти, i невiдомiсть, приниження, ганьба за ровом, валами й мурами.
   Не  розвеселив  ЊвпраксiП  дурний  Вельф,  який  влучив  хвилину,   щоб
похвалитися,  що  баварцi  пропхалися  в  П'яченцу  вже  сто  лiт  тому  i
запанували тут, нiби в своПх власних горах, i  ось  маКте:  граф  П'яченци
Вiберт, вiце-граф Франзит, Кпископ Зiгульф, а всi  вони  хто?  Всi  колись
баварцi, а  вiн  хто?  Вiн  герцог  баварський!  Го-го!  Намовив  Матiльду
скликати собор у П'яченцi, а вона вже пiдмовила свого папу, вона й  самого
диявола намовить! А ПП величнiсть хай запам'ятав, що рука Вельфа -  то  ПП
рука. Аби лиш забажала. Така краса, як у неП,- Кдиний  примiрник  на  всiм
божiм свiтi.
   Пробилися до неП й Кирпа з Заубушем, якi дивним чином трималися  разом,
так нiби мали подружити, а може, об'Кднанi ненавистю один до одного?
   -  А  що,-  сказав  Кирпа  на  побоювання  ЊвпраксiП  щодо  виступу  на
соборi.Хочуть чути, то хай. Кожен чухаК, де свербить. Хай  почухають  отцi
святi.
   Заубуш висловився за своПм звичаКм:
   - Що глузду гризти зубом зуб? Коли хочеш насититися, кидайся на м'ясо!
   Гидкий чоловiк зоставався гидким, попри каяття  i  прощення,  яке  вона
йому дала.
   Вiльтруд, забуваючи навiть про своП обов'язки двiрськоП дами,  закохано
супроводила свого барона повсюди, досi ще  не  розвiялося  в  нiй  почуття
вдячностi до ЊвпраксiП за доброту й великодушнiсть до ПП мужа, може,  була
щирою, коли прошепотiла, помiтивши, як здригнулася iмператриця вiд погляду
на жахливу каламуть рiки:
   - Все буде якнайлiпше, ваша величнiсть, бо ви як свята!
   Ця маленька баронеса, може, мрiяла  стати  колись  такою  графинею,  як
Матiльда?  Њвпраксiя  не  вiрила  запобiгливим  людям.  Нещирiсть   завжди
запобiглива. Пiдступнiсть теж. Њ в нiй щось брудне,  лиснюче  й  смердюче,
мов нечистоти. Тi, хто залюбки  приймаК  лестощi  й  запобiгливiсть,  самi
неминуче перестають бути щирими, назавжди втрачають справжнiсть,  гiднiсть
i чистоту. Вона ж хотiла бути чистою. Будь-якою цiною!
   У П'яченцi було просторiше, нiж у  Каноссi.  Будинки  стояли  нещiльно,
зеленiли городи, сади, щоправда, все загачене було  священиками,  абатами,
Кпископами, тисячi мирян роззявляли рота на папу й iмператрицю, але все  ж
тут можна було  сховатися  й  вiд  натовпiв,  i  вiд  невiдчепноП  графинi
Матiльди,  бо  папа  з  графинею  стали  гостями  Кпископа   П'яченци,   а
iмператрицю з ПП двором  прийняв  граф  города.  Менше  розкошi  -  бiльше
свободи. Це сприймалося як заповiдання на краще, як обiцянка змiн, змiни ж
для неП могли стати Кдинi: або звiльнення вiд усього, або кiнець усьому.
   Чотири тисячi прелатiв з усiКП Њвропи зiбралися в  церквi  Сан-Антонiо,
забили ПП тiсний  простiр,  виповнили  настороженою  цiкавiстю,  осудливою
пiдозрiлiстю, нетерплячим розблиском поглядiв,  не  прямих,  вiдвертих,  а
спiдлоба, недовiрливих, хижо-суворих: коли ж, i як, i що?
   Чорне, бузкове, криваво-червоне, а над усiм папа,  весь  у  бiлому,  на
рiзьбленому бiлому тронi (не такому, щоправда, пишному, як у  Каноссi),  i
вона-коло пiднiжжя, уся в чорному, висока, тонка, ось-ось зламаКться,  мов
тростина пiд вiтром.
   Перед прелатами папа  увiльнив  Њвпраксiю  вiд  шлюбних  обов'язкiв  iз
iмператором Генрiхом.  Це  пройшло  майже  непомiчене,  бо  ждали  iншого,
найголовнiшого, ждали, насилу  гамуючи  нетерплячку  й  хтивiсть:  коли  ж
нарештi i що скаже, i чи справдi все було, i як було, i коли, i з ким?
   А вона хотiла розповiсти Пм правду, розповiсти щиро, не щадячи себе,усе
без затаювання. I сподiвалася на Пхню помiч, на ПхнК  розумiння,  на  Пхнi
святощi.
   Бруднi  тiла,  бруднi  погляди,  бруднi  помисли.  Здерев'янiло,  чужим
холодним голосом, уривчасто,  бридливо  викладала  вона  подiП  в  Пхньому
тяжкому перебiгу вiд Квед-лiпбурга з його чистiстю починаючи - до  зборища
в криптi собору, до насильникiв у iмператорськiй ложни-цi, до смертi сина,
до вежi у Веронi.
   Вмовкла, i все в церквi мовчало, лиш  тяжко  сопiди  товстi  прелати  i
липкий чад оповивав усе довкола. Мовчали, бо пiдвищувався над усiма  бiлий
папа, стримував Пхню невситимiсть,  гамував  неминучий  вибух  обурення  й
невдоволення.
   -   Так,   так,пробурмотiв    папа,    вловивши    мовчазне    обурення
прелатiв.Негiдна  поведiнка  iмператора.  Malta   bestialitade   -   буйне
скотство. Чоловiк сей проклят  вiд  бога  i  вiд  людей.  Ви  обрана,  щоб
повiдомити всiм. Хай знають усi, хай почують. Дочко моя, ми благословляКмо
вас розповiсти перед усiм  собором.  Зберiться  з  силами,  звершiть  свiй
найвищий подвиг.
   Прелати вдоволено випустили з себе дух. Матiльда, що сидiла спереду пiд
колоною, закивала до ЊвпраксiП: так, так, ми з найсвятiпгим  папою  зичимо
вам добра, ваша величнiсть, ваша розповiдь перед усiм собором прислужиться
для найбiльшого добра.
   Кому? Яке добро? I чого вони ще вiд неП хочуть? Пм ще мало наруги. Вони
нiколи не наситяться. Кинула себе Пм пiд ноги, тепер треба, щоб потоптався
по нiй увесь Пхнiй свiт? Обрана, щоб повiдомити. Яке знущання!
   Њвпраксiя здерев'янiло стояла коло пiднiжжя папського трону, не бачила,
як Урбан, поклавши на неП хрест, пiдставляв руку для  цiлування,  не  чула
жирного гудiння прелатiв, заклякло ждала ще  чогось,  але  не  дочекалася,
хтось пiдiйшов, хтось поштиво пiдтримував ПП за лiкоть,  хтось  виводив  з
собору.
   Весняне голубе  небо  лилося  на  вежi  П'яченци,  потопало  с  бруднiй
каламутi  свавiльноП  По,  гинуло  в  нiй  назавжди,  мовчки,   покiрливо,
безнадiйно.
   Що краса, коли вона безсила!
   На кiлька днiв Њвпраксiя замкнулася в своПх покоях нiкого не пускала до
себе,  не  захотiла  говорити  навiть  з  графинею  Матiльдою,  яка  двiчi
приПздила до графського двору, звелiла прогнати нахабного абата Бодо, який
проривався до неП хiба  що  для  того,  аби,  потираючи  руки,  вузькогубо
допитуватися, вiдкидаючи ПП в тваринний свiт бруду й зогидження. Але все ж
поволi трохи заспокоПлася, i тодi, мовби вичувши добру амiну,  прийшов  до
неП Кпископ Федiр, що не квапився  повернутися  зi  своПм  посольством  до
КиКва, нiби вичiкуючи, коли може забрати з собою i Њвпраксiю, за  що  вона
була вдячна йому, хоч мови про це мiж ними нiколи й не заходило.
   Њпископ довго зiтхав, хрестився, вiдгмикувався, згадував  кiлька  разiв
милостивого князя МихаПла, себто Святополка, багатого добрими дiлами (а ще
скупiстю, додала в думцi Њвпраксiя), тодi став розповiдати про якусь  рабу
з Дорогобужа, з того самого Дорогобужа, де простий люд колись убив  конюха
князя Iзяслава, i про те довго з жахом  згадувано  на  князiвських  дворах
КиКва, Чернiгова й Переяслава. Нiби примусила  бояриня  дорогобузька  свою
рабу працювати в день святого Миколи, та пiдкорилася, пiшла до  роботи,  i
тут Пй явився сам Микола й спитав: "Що ж ти робиш,  рабо?"  I  так  це  ПП
перестрашило, що всохла Пй рука. Бояриня ж не хотiла втрачати рабу,  тому,
прогнавши сухоруку, навзамiн забрала в рабство ПП  доньку.  А  вiдомо,  що
народженi  вiд  рабiв   вважаються   вiльними,   тому   донька   попросила
Кпископського суду, i  суд  ствердив,  що  вона  К  вiльною  i  такою  маК
зостатися, мати ж ПП, скалiчена, так само вже не раба, бо скалiчений  стаК
вiльним, згiдно з божими й людськими настановленнями.
   Њпископ ще  позiтхав  i  пiшов,  поблагословивши  Њвпраксiю  хрестом  з
киПвського золота, незграбний, великий, тяжкий. Не знав  легких  слiв,  не
вмiв говорити витончено и учено.  Був  простим  попом  СофiйськоП  церкви.
Святополк за слухнянiсть пiднiс його до Кпископа, ще й довiрив посольство,
бо посли теж повиннi вiдзначатися слухнянiстю. I чи то  нечисте  сумлiння,
чи природна доброта примусили цього чоловiка прийти до  неП  i  спробувати
втiшити в ПП розгубленостi й  зневiрi.  Скалiченi  стають  вiльними.  Раба
сухорука. Мала втiха. Воля лиш тодi й там, де немаК нi бажань,  нi  надiй,
нi страхiв, воля з покалiченою, з понiвеченою душею? А навiщо така воля?
   Однак розповiдь Кпископа трохи мовби  розвеселила  Њвпраксiю,  у  думцi
називала себе рабою сухорукою, прийняла  запрошення  графинi  Матiльди  на
урочистiсте освячення папою мурiв П`яченци, навiть радилася з Вiльтруд, як
Пй одягтися, i вибрала все бiле, мовби кидаючи виклик усiм тим, хто  хотiв
би потопити ПП навiки в чорноту жалоби. Оздоби взяла киПвськi,  золотi,  з
самоцвiтами, таких тут не бачено нiколи  серед  цих  пiсних  священикiв  i
нещирих слуг божих. Хаii дивляться i знають! Вона не раба  сухорука,  вона
ще жива, у нiй повно сил, молодостi, жадоби  щастя  й  краси!  Вiд  усього
вiдмовилася, всього зреклася, та тiльки не краси й життя!
   П'яченца  переживала   небачене.   Сам   папа   римський,   iмператриця
германська, всемогутня графиня Матiльда, герцог Баварський, князi свiтськi
й церковнi, чотири тисячi прелатiв, тридцять тисяч мирян,  що  прибули  на
собор  з  усiКП  Њвропи,  жителi  самоП  П'яченци,  цiкавi  з  Пар-ми,   з
Реджо-ЕмiлiП, з БолоньП, з Феррари, уся Ломбардiя, уся Тоскана, уся Iталiя
прийшли на велику урочистiсть. Папа Урбан святив мури  й  вали,  вiд  яких
вiднинi мають пiти його воПни на захист гробу господнього  i  на  пiдбиття
свiту,  святив  води  По  i  ТребiП,  вiд  яких  попливуть  рiки  й   моря
християнського  воПнства,  що  над  ним  Кдиний  i  неподiльний  глава   -
первосвященик римський. Але все те знав, бачив лиш папа та його наближенi.
Мовляв, велике бачать тiльки великi. Люд  же  цiкавий  був  подивитися  на
пишноту, на таке небувале зiбрання високих особистостей,  на  дорогi  шати
князiв церкви, на  папу  i,  ясна  рiч,  на  германську  iмператрицю,  про
молодiсть, вроду i нещаснiсть якоП вже народжувалися легенди.
   Урочиста процесiя вийшла на мури П'яченци. Попереду  хор  хлопчикiв,  у
бiлому, як спiвали vexilla regis prodeunt - ось наближаються знамена царя.
Тодi йшло дванадцять Кпископiв, за ними сам папа в понтифiкаль-них  шатах,
з високою золотою тiарою  на  лисiй  головi,  папу  супроводжував  Кпископ
П'яченци, за ними йшли архiКпископи, тодi  iмператриця,  яку  виокремлено,
зважаючи на ПП сан, графиня Тосканська з герцогом Вельфом становили  мовби
почесний супровiд iмператрицi, iншi свiтськi князi супроводжували вже  Пх;
людей тут не було: кожен нiс свiй сан, свiй  титул,  кожен  мав  триматися
мiсця, визначеного для його титулу, процесiя  розтягнулася  безмiрно.  Вже
голова ПП пройшла половину  обводу  мурiв,  а  хвiст  ще  губився  десь  у
вуличках П'яченци, тисячi простого люду, що  зiбрався  довкола  мурiв,  на
берегах По i ТребiП, нестримною хвилею перекочувалися за головою процесiП,
цiкавiсть роздирала душi,  крики,  лайка,  зойки,  прокляття,  штовханина,
короткi сутички,  нiхто  не  хотiв  поступатися,  усiм  кортiло  побачити,
почути, запримiтити щонайменшi подробицi.
   За натовпами вiдкривалося просте поле, зелена, тепла вiд  сонця  трава,
якiсь слiпучо-бiлi кам'янi лави в розкриллi довкола  високого  знесення  а
вогненно-скарлатного  порфiру.  Зелене  поле   розгороджене   було   бiлим
па-кiллям на якiсь  довгастi  загони,  нiби  для  худоби.  Пакiлля  бiлiло
мертво,  мов  кiстки,  воно  починалося  вiдразу   за   вируванням   люду,
притиснутого цiкавiстю до городських валiв,  бiгло  через  поле,  губилося
вдалинi, аж страшно було дивитися туди, але Њвпраксiя  не  могла  вiдвести
очей, бо вже збагнула: то було  мiсце,  куди  завтра  мала  виносити  свою
ганьбу i своК нещастя. Бiломармуровi лави для прелатiв, скарлатний  порфiр
для Урбана i розгороджене за давньоримським звичаКм зелене поле для  тисяч
людей, аби уникнути небажаного надмiрного стиску i зберегти хоч  будь-який
лад. Мiсце ПП останньоП ганьби, найбiльшого пониження й  сорому.  Сьогоднi
ставлять ПП поряд з папою, щоб завтра вiддати на глумлiння жирним прелатам
i тисячам байдужих людей, зiбраних сюди не  для  милосердя,  а  для  новоП
вiйни, зiбраних, щоб отримати з рук самого папи хрест i меч, а перед  тим,
мовби для розпалювання Пхнього темного шалу, кинуто буде в  жертву  молоду
жiнку.
   Хлопчики спiвали сумно й болiсно, тодi щось проказав Кпископ  П'яченци,
за ним - сам папа, але Њвпраксiя, хоч iшла  вiдразу  за  ними,  нiчого  не
чула, заглиблена в своП жахи, не могла вслухатися, та й не мала в що, бо ж
повторювано мертвi молитовнi формули,  заяложенi,  безвиразнi,  пустi,  як
тiло без серця й без  душi.  Людини  за  такою  мовою  не  видно.  Всi  цi
Кпископи, королi, iмператори, папи гнiтючо-зоднаковiлi  думками  й  мовою,
вони ховаються за готовими словами, вiдгороджуються вiд  життя  щоденного,
наставляють  Пх  на  тебе,  мов  давно  зробленi  кимось  щити,   зношенi,
обчовганi,  обдертi  вiд  довгого  вжитку,-  нiчого  нового   не   почуКш,
безособо-вiсть, цiлковита втрата людського лику, якiсь опудала, що були  б
смiшнi й безглуздi, коли б не мали в руках жорстокоП влади.
   А люд унизу клекотiв, бився об мури, стогнав, проклинав i захоплювався,
люд прагнув урочистостi, пишноти, вельможностi, позбавлений вiд народження
найпростiшого щастя, далекий вiд розкошiв,  хотiв  бодай  бачити  все  те,
наблизитися  на  вiдстань  погляду,  уявити  себе  спiвучасником.  Чи   не
божевiлля збирати докупи стiльки люду? А чи, може, К в тому затаКна  думка
зробити простих людей спiвучасниками не лише  отаких  пустих,  але  пишних
урочистостей, а й злочинiв? Ось завтра ПП честь,  ПП  нiжнiсть,  ПП  сором
кинуто буде мiж отi загороди, на потоптання й на поганьблення, i нiхто  не
збагне, якого болю завдано буде Пй, сприйматиметься все  нiби  продовження
нинiшнього  розкiшного  походу,  високих  молитов,  розлунювання   дзвонiв
П'яченци, радiсних (а може, болiсних?) гукiв люду.
   Стогiн вирвався з грудей ЊвпраксiП i,  мовби  прокотившись  по  високих
мурах, пролетiвши над процесiКю,  вiдгукнувся  десь  далеко  позаду  диким
зойком, розпачливим  жiночим  криком,  в  якому  було  найстрашнiше:  була
смерть.
   Але крик той вдарив в серце саму лиш Њвпраксiю.  Нiхто  не  здригнувся,
нiщо  не  змiнилося,  процесiя   посувалася   далi,   виспiвувано   гiмни,
проказувано молитви, освячувано, ощасливлювано.
   Њвпраксiя  озирнулася  на  графиню  Матiльду.  Задерши  голiвку,   нiби
принюхуючись, графиня урочисто йшла попереду важкого й незграбного Вельфа.
Iмператриця зупинилася, пiдождала, поки Матiльда наблизилася,  прошепотiла
до неП:
   - Ваша свiтлiсть...
   - Ваша величнiсть, так не можна, так не можна...
   - Але там сталося щось жахливе.
   - Нiчого не може статися, де ми з найсвятiшим папою,  ваша  величнiсть.
Прошу вас, iдiть. Люди вже дивляться.
   Њвпраксiя пiшла далi, отупiло, байдуже, майже приречено,  а  сама  була
там, позаду, де - вже знала - сталося справдi жахливе. Не могла бачити, не
могла там бути, не здогадувалася, але вiдчувала непомильно.
   Так воно й було насправдi.
   Коли процесiя майже на всю свою довжину витягнулася на мури П'яченци  i
i, обтiкаючи щербатi почорнiлi вежi, повiльно посунулася  вперед,  з-помiж
iнших опинилися вгорi  також  воКвода  Кирпа  та  барон  Заубуш.  ПоКднанi
служiнням iмператрицi, калiцтвом своПм, яке  нiби  вiдгороджувало  Пх  вiд
iнших людей i по-своКму здружувало, вони i в Каноссi, i  по  дорозi  сюди,
тут, у П'яченцi, видавалися майже  друзями,  мало  хто  знав,  яка  пекуча
ненависть  роздiляК  цих  двох  уже  немолодих,  але  жадiбних  до   життя
чоловiкiв, кожен з  яких  був  по-своКму  жорстокий,  хоч  один  виказував
жорстокiсть у чесних битвах, а другий - пiдступно й злочинне. Та  все  те,
сказано вже, до часу дбайливо приховувалося, гамувалося  -  чи  й  вибухне
коли-небудь. I цей день не заповiдався днем продовженого  нещастя,  обiцяв
урочистiсть i радiсть,  хоч  для  воКводи  й  потьмарену  очiкуванням  дня
наступного, в який, вже знано було всiм, iмператриця  маК  скласти  каяття
перед усiма, хто прибув на собор. Заубуш, за своПм паскудним звичаКм, i  в
цьому не бачив нiчого лихого, на  зiтхання  ж  Кирпи  й  побивання  злегка
посмiювався:
   - Боятися треба не слiв, а меча.
   - Слова вбивають тяжче. Аби мiг, затулив би собою iмператрицю. Та  хiба
затулиш вiд свiту?
   - Хотiв би злагiднити вiтер для стриженоП вiвцi? - засмiявся барон.
   - Овечок я завжди жалiв,  а  баранам  обламував  роги!  -  з  спокiйною
погрозою вiдповiв Кирпа.
   - Коли хочеш сказати, нiби моя Вiльтруд уже нагородила мене рогами,  то
помиляКшся. Не встигла.
   - Ти рогатий вiд народження, бароне.
   - Чом же не спробував збити менi роги?
   - Не знаходив мiсця до смаку. Де не Пздив по цих землях, скрiзь нi пес,
нi видра. Камiнь, тiснява, мечем махнути нiде. А тут бачу  -  гарне  поле.
Вже на такому як ужариш  мечем,  так  i  заклекотить!  Як  у  вас  зветься
Кдиноборство та поКдинок? Ото вважай, бароне, що ми  вже  й  вибрали  собi
поле. Матимеш за все: i за Њвпраксiю, i за Журину, i за...
   Договорити йому Заубуш не дав. Кирпа трохи випередив його,  захопившись
своКю добродушно-зловiсною мовою, вiн вiльно помахував лiвою рукою, щоразу
доторкуючись наголiв'я меча, почепленого в нього при правому  боцi  (бо  ж
правоП руки не мав, доводилося призвичаюватися), але  барон  знав,  що  на
просторому полi однорукий пересилить одноногого, тож не став  ждати  того,
що неминуче буде колись,  а  мовчки,  вмiло,  хижо  вдарив  воКводу  своКю
дерев'янкою  попiд  колiна  i,  коли  той,  втрачаючи   рiвновагу,   почав
завалюватися назад, з усiКю жорстокою силою пожбурив його своПми залiзними
руками вниз з височезних мурiв. Та мав справу не з безсилою жертвою,  а  з
досвiдченим воПном, який твердо знаК, що, навiть помираючи, маКш  поконати
свого ворога. Вже падаючи вниз, уже  маючи  перед  очима  свiт  загрозливо
перевернутий, гинучий для нього навiки, воКвода  вмiлим  захватом  зачепив
своКю Кдиною лiвою рукою барона за шию, стиснув мертво, потягнув за собою,
не дав увiльнитися, випручатися,  i  так  у  тому  нерозривному  поКднаннi
ненавистi впали вони каменем  згори,  вдарилися  об  каменi  внизу,  нiхто
нiчого не встиг навiть збагнути,  Вiльтруд  побачила  Пх  уже  тодi,  коли
лежали внизу мертвi, впiзнала обох,  упiзнала  свого  барона  й  закричала
страшно й безнадiйно.
   Нiхто  й  не  зворухнувся.  Процесiя   посувалася   далi   повiльно   й
маКстатично. Що там чиясь смерть? Щохвилини вмирають i народжуються  люди.
А це й не смерть, а просто нещасний випадок.
   ЊвпраксiП про смерть Кирпи й Заубуша не сказано. Матiльда одразу  пiсля
урочистостей влаштувала обiд на  честь  iмператрицi,  обiд  затягнувся  до
пiзньоП ночi, маленька графиня була така добра, що  навiть  своКму  Вельфу
дозволила позалицятися до ЊвпраксiП,  i  незграбний  баварець  шепнув,  що
Матiльда прожене його вiд себе, бо вiн не згоджуКться  вести  баварцiв  до
Њрусалима, отож обоК вони стають вiльнi i вiн би  з  радiстю...  Шепочучи,
Вельф  не  забував  запихатися  й  запивати  все  вином,  постогнував   од
вдоволення,  навiть  у  гадцi  не  мав,  яким  гидким  повинен  видаватися
будь-якiй жiнцi зi своКю зажерливiстю, брудом i знiкчемнiнням.
   Њвпраксiя i не чула нiчого i не бачила. Тiльки завтрашнiй день.  Зелене
поле, маслакувато-бiле пакiлля загонiв для юрмищ, мармуровi лави для ситих
прелатiв, криваве сiдало жорстокого Урбана.  Вхопили  ПП  в  лещата  своПх
забобонiв i мертвих догматiв, вхопили мiцно,  стиснули,  як  смерть.  Досi
вона хотiла жити. Скрiзь i завжди билася в нiй непогамовна сила життя, цим
трималася посеред найтяжчих випробувань i нещасть. Вiрила, що все для  неП
попереду, ще одне зусилля, ще трохи - i засяК непотьмарене сонце, заярiють
квiти в теплiй травi, защебечуть' птахи,  закуК  зозуля.  Зозуле,  зозуле,
скiльки менi лiт зосталося? Малою, ще дев'ятилiтньою, допитувалася  колись
у Звiринцi, взята на веснянi княжi лови, дивилася на сiру  велику  пташку,
що сидiла високо мiж гiллям, лунко кувала радiснi роки всiм  охочим.  Тодi
зозуля накувала Пй лише вiсiм лiт. I за першим, i за другим, i  за  третiм
разом - тiльки вiсiм. Вмовкала, нiби давилася  нещедрим  кукуванням.  Мала
Њвпраксiя вдарилася в плач на скупiсть зозулину i на  свiй  короткий  вiк.
Журина потiшала: "То вiсiм  лiт  поверх  десяткiв,  дитино.  Проживеш  сiм
десяткiв i вiсiм. Бо сiм десяткiв накувати-то для зозулi затяжко".-  "Чому
ж, коли не питаю, вона куК так довго й багато?" -  "То  для  тих,  дитино,
кому не хочеться жити на свiтi".- "А хiба К  такi  люди?"  -  "Њ,  дитино,
багатьом людям жити тяжко й нестерпно,  але  малi  дiти  не  повиннi  того
знати".
   Давно перестала бути малою, а жити  хотiлося.  Навiть  тодi,  коли  все
довкола вiщувало кiнець i загибель, вiрила: нiколи не пiзно починати життя
заново. Лише тут, серед цих жорстоких людей,  вперше  впала  у  цiлковитий
вiдчай i подумала про смерть. Вичерпана, спустошена,  безпорадна.  Колись,
здригаючись вiд гидких дотикiв саксонського маркграфа, зболено думала,  що
не завжди вдаКться безкарно бути донькою великого князя.  Тепер  збагнула:
взагалi нiкому не вдаКться прожити безкарно, коли вже  вiд  народження  не
стаК на змагання зi свiтом.
   Вночi до неП прийшли чеберяйчики. Стояли оддаля, сумно свiтили золотими
своПми очима, мовчали. Вона спитала:
   - Що хочете менi порадити? Вони мовчали.
   - Може, хочете менi помогти? Не казали нiчого.
   - Щось покажете менi?
   - Подивися на свого сина,- сказали вони.
   - Але ж я нiколи його не бачила, як упiзнаю?
   - Дивись,- була вiдповiдь.
   I справдi: вона побачила й упiзнала його, хоч не вiрила, що  таке  може
бути. Iшов у самiй сорочечцi, бiлявий, гарний, очi мав, як у неП, мов сiрi
довгастi птахи, iшов  упевнено,  вимахував  одною  рукою,  нiби  дорослий,
мужнiй воПп, а другу притискував до боку, бо пiд пахвою щось мав.
   - Що там у тебе? - спитала вона,  i  вiн,  не  зупиняючись,  пiдсмикнув
плече догори й з-пiд пахви йому блиснуло золотом, аж Њвпраксiя  вжахнулася
й розпачливо закричала: - Що то? Хрест? Кинь його! Покинь!
   Але маленький син схитнув  головою  через  друге  плече,  показуючи  Пй
назад, i вона побачила, що вiн iде попереду тисяч дiтей, веде Пх за собою,
вони  збираються  з  ГерманiП,  БургундiП,   ФранцiП,   малi,   нерозумнi,
беззахиснi, i всi йдуть мовчки,  вперто,  заслiплено.  Куди?  У  хрестовий
похiд. Нiхто цього  не  каже,  але  всi  знають.  Жахливе  видовище.  Дiти
перебираються через гори,  спускаються  в  долини,  Пх  цькують  собаками.
Закидають камiнням. Не дають навiть води,  i  вони  п'ють  iз  струмкiв  i
рiчок, по-звiрячому хлепчуть брудну теплу воду,  стаючи  рачки.  Њвпраксiя
женеться за сином, за дiтьми - не може наздогнати, гукаК  -  нiхто  ПП  не
чуК, просить помочi - нiхто не вiдгукуКться. Дiти  доходять  до  моря,  де
стоПть великий чорний корабель, а перед кораблем - папа  Урбан  у  золотiй
тiарi, вiн стукаК  золотим  хрестом  по  кораблю,  кричить:  "Сюди,  воПни
Христовi, сюди!" "Вони ж не вмiстяться!" - каже  Њвпраксiя.  "Все  у  волi
божiй",- вiдповiдаК Урбан, а ПП син стаК коло папи й помагаК йому заганяти
дiтей на корабель. Вона пiдбiгав ближче, бачить, що корабель не  маК  дна,
самi борти - i морська безодня внизу. Дiти тонуть, а на Пх мiсце приходять
новi, i папа жене туди всiх, i всi тонуть, i  коли  тоне  останнiй,  Урбан
штовхаК в корабель ПП маленького сина, i море змикаК над  ним  своП  води,
все кiнчаКться, на свiтi навiки поселяКться жах, запановуК темрява, навiки
згасають золотi очi чеберяйчикiв...
   Не сон i не ява - що ж то? Так i зодягалася  вранцi  в  непевностi,  не
зауважила вiдсутностi Вiльтруд, надягла все чорне, але на груди -  золотий
ланцюг. Не iмператорський - киПвський. Хай помагаК вiд зубожiлих душ цього
свiту.
   До мiсця засiдань собору, згiдно зi звичаКм, всi мали добиратися  пiшки
- навiть сам папа. Йшли поважно, пиховите, навмисне уповiльнено, збиралися
довго, ще довше всiдалися на своПх мiсцях перед  тисячами  простого  люду,
збитого на полi в тiсному стиску, втомленого вiд нетерплячки, очiкування й
екстатичностi.
   В  ЊвпраксiП  того  ранку  з  особливою  силою  зродилося  все  жiноче.
Вiдганяла вiд себе вiдчай, зате радо й охоче допускала примхливiсть,  смак
до вишуканостi, погорду й  певнiсть.  Зодягалася  без  поквапу,  збиралася
загайливо, довго не велiла приймати самоП графинi  ТосканськоП,  яка  мала
товаришувати iмператрицi в ПП покаянному походi на поле за П'яченцою.
   Двiрськi дами лякливо зiтхали, осудливо  пiдбирали  губи,  дивуючись  з
поведiнки iмператрицi, хоч глибоко в душi, мабуть, кожна  з  них  заздрила
такiй незалежностi й твердостi молодоП жiнки, що вже  не  знати  й  звiдки
могла зачерпнути собi  сил:  адже  ж  лишилася  самотня  в  цiлому  свiтi,
вiдвернувся вiд неП люд, вiдвернулися можнi свiту сього, сам бог  позбавив
ПП своПх милостей, погубивши вчора одного з найнаближенiших  Адельгейдиних
людей, вiдштовхнувши вiд неП найдовiренiшу баронесу Заубуш.
   Нарештi все  було  готово,  допущено  графиню  Матiльду,  дозволено  Пй
поцiлувати руку iмператрицi, але тiльки по тому,  як  -  нечувана  рiч!  -
графиня  Тосканська  бодай  удала  (але  ж  сталося!),   що   стаК   перед
iмператрицею на колiна.
   Вже  пiсля  цього  очiкувано  чогось  незвичайного.  Як  поведеться  ця
загадкова руська княжна там, на полi, перед папою, перед прелатами,  перед
цiлою Њвропою з ПП найвищим богом!
   Графиня  Матiльда  супроводжувала   iмператрицю   на   поле,   сокорiла
заливисто: "Ми з найсвятiшим папою, ми, ми,  ми..."  Њвпраксiя  нiчого  не
чула. Була вже на полi, знов вивищувався над нею  папа,  знов  причаКно  й
зло-вiсно стримували в собi тяжкий дух жирнi  прелати,  а  перед  очима  в
нещасноП жiнки вирували тисячi тих, хто, як дiти з кошмару, маК загачувати
своПми тiлами бездоннi кораблi папськоП невситимостi й жадоби влади.  Папа
- намiсник апостола Петра на землi. Петро був рибалкою. Плавав на човнi чи
просто бродив у Генiсаретському або Тиверiадському  озерi?  Тепер  нiякого
човна не досить. I корабля не досить. Весь свiт ладен потопити  цей  лисий
безжальний  чоловiк.  Заради  тупоП  жорстокостi  папи  розкололи  церкву,
розкололи держави, розiрвали,  розiдрали,  розшматували  душi  людськi,  i
тепер у них вiльно вливаються отрута, бруд, гидь.
   Чого вони ждуть вiд  неП?  Вже  все  знають,  уже  роздзвонили  папськi
клеврети повсюди про найбiльшi таКмницi  ПП  нещасливого  шлюбного  життя,
тепер хочуть, щоб сказала про все  це  вона  перед  тисячами  й  тисячами.
Скарги ЊвпраксiП, жови iмператора Генрiха, вiд шлюбу звiльненоП, на  свого
мужа. Недарма ж слово "тисяча" вiддавна викликало в неП жах.
   I ось вона стала перед тими, кому мала скаржитися.  Тридцять  тисяч  на
полi, розгородженому, аби уникнути стиску. Тридцять тисяч  на  величезному
полi, а перед ними-нiжна жiнка зi слабим  голосом.  Хто  тут  почуК  i  чи
почуК? Товпилися, купчилися, дерлися до  неП,  вiд-турювали  один  одного,
хекали, лаялися, проклинали,  топтали  слабих,  пропихалися,  проривалися,
ближче, ще ближче, щоб почути, щоб  не  пропустити  жодного  слова,  бо  ж
обiцяно було прелатами таке, що соромно й признатися  самому  собi.  Невже
скаже, невже було, невже справдi, невже вiдважиться? Всi про таке вiдають,
а нiхто ж не говорить. Простi доми замкнено для чужоложства i розпусти,  а
палаци можних вiдкритi навстiж. Весь бруд виливаКться на упослiджених,  на
зубожiлих, а ось тепер вони можуть порiвнятися з самим iмператором бодай у
брудi, залюбки вiддати йому й подiбним вищiсть i перевагу  в  розпустi,  у
гидотах, у збоченнях i пониженнях. Живуть  i  не  в  палацах,  а  в  домах
розпусти. I землi перетворили на доми розпусти i всю Њвропу теж.
   Перед такою ганьбою мали б схилити своП посивiлi голови Кпископи, папа,
а вони смакують, вишукують ганьбу на iнших,  самi  ж  вимагають  поваги  й
подиву для своКП ганьби, ще бiльшоП й тяжчоП.
   - Ви, всi, слухайте мене!
   Хто це казав? Невже  та  молода  жiнка  зi  слабим  голосом?  Як  могла
пересилити клекiт натовпiв, гамiрняву юрмищ, зойки,  прокльони,  лайку?  А
може, й не казала нiчого - стояла,  дивилася  на  них,  i  втихомирювалися
перед   цiКю   беззахисно-чистою    красою    найзухвалiшi,    найбуйнiшi,
найрозкричанiшi.
   Не стала роздирати своК серце  перед  ними.  Досить!  Душа  ПП  конала,
билася  нiби  в  корчах,  у  дикому  сплетiннi  хижого  корiння,  колючого
непробивного гiлля,  а  тiло  було  вiдокремлене,  розiп'яте  на  холодних
вiтрах, на гострих скелях, на тернищах.
   Жiнка  роздираКться  болем,  народжуК  нiжнiсть.  Чому   ж   ваш   свiт
позбавлений нiжностi? Чому вашi душi  загрубiли  вiд  ворожнечi,  порокiв,
тяжкоП  темноти?  Чи  тому,  що  вiра  походить  вiд  простого  Христа   й
розповсюджена невiгласами-апостолами i ви боПтеся розуму, людськоП  думки,
людськоП душi? Власнi провини  спихаКте  на  когось,  недосконалiсть  свою
перекладаКте на iнших.  Погляньте  на  себе!  Ви  обмеженi,  тупi,  хтивi,
зажерливi, бруднi й дурнi! Ненавидите все, чого не  знаКте,  а  не  знаКте
нiчого. З руками в нечистотах, хочете очистити чужу душу  вiд  дрiбненьких
порошинок. ГаласуКте, нiби благочестя ваше будуКться на любовi, а  самi  й
не любите i не розумiКте. Любов потребуК знань. Слiпа - буде покарана вами
ж самими. Мерзота й злочиннi пристрастi смакуються вами, а велич  людськоП
гiдностi вам незнана. Хто, мов безсловесна скотина,  слугуК  своПм  гидким
пристрастям, той вам зрозумiлий. Хто ж перемiг  це-для  вас  незбагненний.
Радiсть чистого сумлiння вам невiдома, ви не вiрите  нi  в  iстину,  нi  в
скромнiсть  i  тверезiсть,  нi  в  простоту  й  гiдне  поводження,  нi   в
обдарованiсть i почуття.
   Чи вам болять моП страждання? Чи обходить те, що твориться в моПй душi?
Лiпше зазирнiть у своП душi - побачите там гпiв, заздрощi, жадобу насолод,
марнослав'я, лицемiрство, тупiсть диких звiрiв, зганьблення...
   Натовпи вмовкли, дивилися на молоду жiнку,  як  на  святу,  враженi  ПП
мужнiстю, захопленi красою й чистiстю, яка потужними струменями била з  ПП
лиця, з усiКП постатi. Слiв майже й не чули. Та Њвпраксiя й  не  пробувала
кричати - повернулася до прелатiв,  кидала  в  Пхнi  пещенi  обличчя  своП
звинувачення, нiхто не ждав од неП такого, хтось з Кпископiв,  мабуть,  на
знак самого Урбана, спробував перекрити грубим гуком нiжний  голос  жiнки,
викричав  кiлька  брудних  подробиць  про  iмператора,  тодi  крикнув  про
Кпiтимiю, бо навiть очi слiд очистити,  коли  вони  бачили  грiховнiсть  i
блуд.
   Њвпраксiя в безсиллi заломила руки. Гнiвливо обернулася до  папи.  Чому
мовчить? Де ж його обiцянки? Њпiтимiя? Њпiтимiю б накласти на них усiх, на
Пхнi душi, на Пхнiй свiт!
   Вона стояла, сповнена вiдчаю, несла  вiдчай  з  собою,  а  простий  люд
побачив чистiсть, од якоП всi здригнулися й заплющили очi, а тодi  заревли
натовпи тисячоголосе:
   - Без КпiтимiП! Без КпiтимiП!
   Сталося  нечуване:   зiрвано,   не   докiнчено   собор,   не   прийнято
найважливiших ухвал, розгнiваний папа  покинув  П'яченцу.  Вимушений  буде
скликати ще один собор у Клермонтi, щоб  проголосити  хрестовий  похiд,  в
аннали ж звелить записати про поганьблення iмператора Генрiха його  жоною.
Менi повiдомщення, i аз воздам...
   Њвпраксiю покинуть у П'яченцi саму. Нiкому не  потрiбна,  всiм  чужа  в
чужому свiтi.
   Запросить ПП Конрад у Мiлан, де прийме  зi  своКю  бiлявою,  схожою  на
Њвпраксiю,     КонстанцiКю.      Iмператор      домагатиметься      видачi
iмператрицi.ПереПде вона до Угорщини, до короля Коломана, до староП  тiтки
своКП АнастасiП, колишньоП королеви угорськоП,- i там наздожене погрозлива
вимога Генрiхова видачi жони своКП.
   Цей чоловiк мовби заповзявся чинити нещастя не лише державам i народам,
але й найближчим людям. Що мав з того? Ворожнечу рiдноП  матерi  й  рiдноП
сестри, ненависть першоП жони й другоП, неповагу  власних  синiв.  Конрада
намовлено виступати проти батька. Молодший син Генрiх  так  само  виступав
проти iмператора, взяв його в полон,  примушував  вiдректися  вiд  корони.
Художник, який зобразив сутичку Генрiха-батька  i  Генрiха-сина  на  рiчцi
Реген, оздобив свою мiнiатюру латинським вiршем:
   "Кривдi людськiй i жадобi влади не буваК кiнця..."
   Њвпраксiя вiддалялася вiд цього свiту нещасть, чвар i злоби.
   Нiщо так не знищуК часу, як нещастя.
   Лiта, цi покiрливi дiти часу, втiкатимуть вiд ЊвпраксiП,  вiдлiтатимуть
вiд неП невтримно й незворотньо, але  не  зможе  вона  поспiшати,  поволi,
боязко наближатиметься до рiдноП землi, бо неслава про неП вже давно  буде
донесена священиками до КиКва, i вiдвернуться лицемiрно вiд молодоП  жiнки
всi можнi, вiдвернеться сестра Янка,  навiть  рiдна  мати,  княгиня  Анна,
лякатиметься  повернення  збезчещеноП  доньки,  на  княжих  учтах   лакизи
складатимуть про неП брудних  пiсень,  називатимуть  сукою  -  волочайкою,
Опраксою любострасною.
   Людський поговiр вiдлякував найбiльше, може, тому  так  довго  вагалася
Њвпраксiя, перш нiж вiдважитися на повернення до КиКва.
   I хоч не надiялась уже вернутися, усе ж поверталася додому,  до  рiдноП
землi, вагаючися мiж втратами й вiднайденнями, мовби вiдразу  народжуючись
i знову  вмираючи,  знов  ступала  на  роздорiжжя  своПх  дитячих  снiв  i
болючо-солодких спогадiв, i небеса, п'янi вiд вiтрiв, знов зустрiчали  ПП,
але не впiзнавали ЊвпраксiП. Була пiд ними й не пiд  ними,  поверталася  з
дорiг блудних, злудно-нiмих i не поверталася, не могла повернутися нiколи,
бо ще нiкому не вдалося повернути втраченого часу, ступити двiчi в ту саму
воду, принести живу квiтку з давно вiдшумiлих лiт,  зачерпнути  вiтру,  що
прогримiв над утраченим  дитинством,  i  тiльки  п'янi  небеса,  застеленi
гiрким серпанком слiз, нагадували Пй щось болiсно-знайоме i невловиме,  як
щастя, любов i вiчнiсть...

   _ЛIТОПИС БЕЗ ПОЯСНЕННЯ_
   З IпатiПвського лiтопису:
   "У лiто 6617 (1109) преставися Њвьпраксi Всеволожа дщi мiсяця iюля в  9
день i положено бисть тiло Кя в Печерськом  монастирi  оу  дверiП,  яже  к
оугу, i вчиниша вад нею божницю, iдеже лежит тiло Кя".
   ("У лiто 6617 (1109) преставилася Њвпраксiя, дочка Всеволодова,  мiсяця
липня, 9 дня, i покладене тiло ПП в Печорському монастирi, коло  пiвденноП
брами, i споруджено над нею божницю, де лежить тiло ПП").
   Запис про смерть - i нiяких пояснень. Хто була  ця  дочка  Всеволодова,
Њвпраксiя, чому Пй така честь - бути занесеною в найперший  лiтопис  землi
руськоП, яке_ _мала_ _життя, чим прославилася або хоч вiдзначилася?
   Чи може стати таким поясненням книжка, написана через 865  рокiв  пiсля
смертi ЊвпраксiП?
   Цим сумнiвом хай дозволено менi буде закiнчити розповiдь.

   __КиПв-Iвано-Франкiвськ, __
   __1972-1974____ pp.__

Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT

Оцените этот текст: