галас Г вогнГ на барГджГ менГ не подобались. Я боявся Г боюсь вогню на кораблГ. А дикий галас заважав менГ зосередитись Г пГдготуватися до зустрГчГ з зГнджами. Я вГв корабель, Г тому зробив зауваження про дим вГд вогнища вдень та вГдкритий вогонь уночГ. А його дуже далеко видно. Вбн Хасан засмГявся. -- Чого ти боПшся! Я не знаю судна з кращим ходом, нГж моК! Якщо багато кораблГв за нами поженуться -- ми втечемо. Якщо два-три -- ми Пх подолаКмо. Нехай хлопцГ будуть в силГ, нехай танцюють Г спГвають! I корабель чадГв димами вГд жаровень удень Г вночГ, Г велетенський барабан гуркотГв так, що здавалось -- перелякаК навГть китГв-кашалотГв та всГх акул! ВГд Канбали, не кидаючи кГтвицГ бГля ПП берегГв, а тГльки пГзнавши ПП вночГ по величезнГй кГлькостГ вогнГв, ми повернули Г обережно пГшли на пГвдень уздовж берега. Досягши широти вершини славного острова Аль-Кумру, я попрохав Вбн Хасана спинитися недалеко вГд берега, щоб добре пГдготувати Г перевГрити все начиння Г поповнити запаси води. I, головне, пГдготувати матросГв до випробувань. Скликав усю команду до одного, як лише ми закрГпились кГтвицями на днГ. I пояснив Пм усГм -- вГд нахуди Вбн Хасана та руббана-парса до дидбана-мулата Г зГнджа-нурця -- все, що сам знав Г пережив у цих водах, Г те, що взнав вГд бувалих людей. ПравовГрнГ Г язичники! -- сказав Пм. ВоГстину свГдчу: дГла Аллаха величнГ й незбагненГ! Ось, наприклад, острГв Аль-Кумр. ВГн зовсГм недалеко вГд Африки. Та добутися до нього легше вГд Суматри чи Яви, долаючи тисячГ фарсахГв зеленого моря-океану, анГж через непевну протоку з ПП бурхливими течГями та протитечГями!.. ВГтри й мГсяць у своПй чвертГ були точнГсГнько такГ, як пГд час ганебноП подорожГ тих шакалГв.1 I я ризикнув провести корабель шляхом ближчим до Аль-Кумру, нГж до Африки. А там, долаючи бурхливГ пГдступнГ води протоки, просто повернути на захГд. -- ДрузГ моП мореплавцГ! Ми пГдпливли до мГсця, до невидимоП брами в краПну Софалу -- краПну золота Г канГбалГв. Тут диявольська частина свГту, Г Аллах вГдступаК в цих краях вГд нас. I даК нам змогу довести своК моряцьке вмГння Г мужнГсть! Закликаю всГх вас сотворити салят-аль-хаджа, щоб виповнились усГ нашГ надГП!!! I ще вночГ, за всГма правилами вирахувавши киблу Мекки благословенноП, представ на молитвГ Г був усГм правовГрним на кораблГ Гмамом 14! ПГсля того ми почали свГй шлях до бажаних золотих берегГв. Тут вГдкрилося, що Вбн Хасан таки обдурив мене. ТГльки ми зрушили з мГсця, на обрГП з'явились Г виросли чотири вГтрильники -- чотири стрункГ Г хижГ барГджГ! Ось чому на його кораблГ день П нГч гуркотГв велетенський барабан та в жаровнях спалювали димне дерево, а не вугГль! Та я вирахував, коли настане моя черга зробити хГд у нашГй з ним грГ... Лиш досягли половини широти Аль-Кумру, я наказав мГняти напрям. I всГ руббани, пГдставивши правГ борти барГдж вГтру, помГняли реП на лГвий бГк. Тут течГя перла Гз шаленою силою на пГвнГч, а вГтер щосили стугонГв вГд пГвнГчного сходу. ХвилГ були височеннГ, нерГвнГ, котилися рваними рядами. I раптом мГж хвилями утворювалися жахливГ ями. О му'аллГме! Коли барГджа починала летГти по схилу хвилГ в таку яму, стискався шлунок вГд жаху, мертвГло серце Г холод пронизував мозок! Через трьохгодинку цього шаленого шляху одна Гз барГдж на наших очах почала летГти вниз по схилу велетенськоП хвилГ. Що було далГ, ми не бачили, бо ми теж покотилися униз. А коли течГя Г вГтер винесли нас на спокГйнГшу воду, за нами пливли лише три барГджГ!. НарештГ я впГзнав потрГбну менГ дорогу на водГ -- трохи свГтлГша смуга Г меншГ хвилГ там зривались. Вбн Хасане! Давай мГй товар Г спускай на воду карГб! Ну що ж, прощавай!.. I не встигли на барГджах отямитись дидбани, як вГтер помчав мГй карГб по вершинах хвиль. Я ж закрГпив рею нерухомо Г заходився ще догрГбати веслами. БарГджГ не могли мене наздогнати, бо вони глибоко сидГли у водГ, Г хоч ПхнГ вГтрила тягли на пГвденний захГд, течГя затримувала швидкий бГг. Коли сховався вГд них за обрГй, я зразу ж змГнив свГй шлях. А вГдомо -- човни на хвилях шляху не лишають... Був приплив, Г довелося, може, добрих два фарсахи проплисти в мангрових заростях, поки дГстався по-справжньому до твердого берега. Миттю з'явились озброКнГ зГнджГ. Серед них багато молодих дГвчат з луками Г стрГлами. Я сказав Пм кГлька слГв Пхнього мовою, тГ, що запам'ятав. Вони були вкрай здивованГ. Я показав Пм, щоб вони забрали собГ весь крам, крГм скринГ, Г повели мене до Пхнього царя Н'бого... Вони всГ витрГщили очГ, кинулися до човна Г розподГлили, кому що нести. I зразу ж поспГшили вглиб материка. Та хГба я мГг з ними, найкращими бГгунами в свГтГ, змагатись? Побачивши, що вГдстаю, мене оточили дГвчата Г почали штрикати стрГлами!.. Довелося бГгти без вГддиху. Тому на головнГм майданГ селища я не втримався на ногах, гепнувся в порох. Поруч носГП поклали моП товари Г шкГряну скриню. НарештГ вГддихався Г пГдвив очГ. НадГ мною стояв Н'бого -- сивий велет Гз пошматованим бородатим лицем. Споглядав мене Гз хижим спокоКм. НарештГ отворив спотворенГ вуста Г препоганою арабською мовою проказав: Чужинцю! Як у тебе вистачило духу дГстатись сюди?! Царю! Одного разу ти врятував мене вГд лева. А тепер я прийшов, щоб ти допомГг менГ. Я привГз Китайський шовк Г трохи порцеляни. МенГ потрГбен золотий пГсок. Не заради пожадливостГ, а щоб посоромити моПх недругГв. Як, це ти?! Але ж на тобГ смерть моПх хлопцГв-стражГв! Бо це ти пГдпоПв Пх сонним зГллям! Я, царю! Я дуже боявся, що вони вирГжуть усГх, а мене заберуть до вас назавжди! Але то було давно, а зараз, о царю! Десь тут бГля узбережжя пливуть людолови на чотирьох добрих кораблях! Я плив на одному з них... Н'бого порухом лГвицГ вГдГслав усГх подалГ. -- Ще раз скажи менГ -- це ти? -- Я, царю! Намалювати каменГ з черепами? -- Малюй! I я вГстрям ножа намалював святилище в гаю. Царю! Вони збираються по золото в краПну Мошона! Ти продаси менГ Пх за золотий пГсок? О Н'бого! -- Я впав навколГшки.-- Дай менГ стГльки золота, скГльки вартГ моП товари! I нГ пГщинки бГльше! Я кинувся до паки Гз шовком, розв'язав вузол Г розкрив першу й другу обгортку... Те, що я побачив, кинуло мене в порох без всякого дихання!.. Цей перевертень в паку з-пГд чудового шовку поскладав пошматованГ, закривавленГ халати китайських купцГв, куртки матросГв Г солдатГв! Я сГв на землю Г заридав -- усе для мене скГнчилось! Видовбають раби царя Н'бого залГзними теслами дГрку у вапняковГй брилГ Г поставлять туди мГй безокий черепок!... Н'бого схилився надГ мною Г торкнувся мого плеча. -- Мореплавцю! Тебе обдурили купцГ, як Г мене колись! Зав'яжи свою паку, щоб нГхто з моПх людей не бачив. Сам сиди тут. ПотГм тебе проведуть до мене. Я вмить ожив тГлом Г просвГтлГв душею. А цар Н'бого разом Гз старГйшинами вГдГйшли в Гнший кГнець майдану. Вони предовго радились, а потГм загуркотГв барабан, Г до Н'бого за наказами пГдходили командири загонГв. Як тГльки цар кГнчав напучування, вони зразу кидались бГгти до своПх воПнГв. I з усГх бокГв почали гуркотГти барабани вГйни. Той гуркГт враз усе змГнив -- з мГста почали виходити люди. Скарб жГнки несли на головГ, а малих дГтей за спиною, бГльших вели за руки. Тихо, без галасу, як ото йдуть поле колупати червону пГсну землю. З багатьох дворГв потягло димом Г рГзним зГллям. Особливо наче гГрчавим молоком молочаю. Я все зрозумГв умить --варили свГжу отруту! ПотГм прийшла за мною двГ оголенГ красунГ Г вГдвели в один з куренГв царя. Цар Н'бого пригостив мене доброю печенею Г пальмовим вином, а по трапезГ пояснив: -- Ти своКчасно принГс звГстку про грабГжникГв. Але час непевний, а на тобГ кров моПх воПнГв... Тому, щоб не було у людей спокуси, я дам тобГ охорону, носГПв Г стГльки золота, нГби твоП товари були справжнГми. Ти Пх лишиш на моПм подвГр'П. Поки вони в мене, нГхто не зачепить Пх Г пальцем... Але не спокушай долю Г поспГшай!.. Я пробув у важкГй роботГ з матросами аж чотири роки на одному кораблГ... I знаю тепер достеменно -- все треба робити своКчасно... Зараз тобГ треба поспГшати!.. I ще до вечГрньоП зорГ я знову був у дорозГ. Його люди провели мене до земель сусГднього племенГ. А там я сплатив трохи золота, Г мене повели далГ. Так я йшов два мГсяцГ без упину. Коли ж менГ ставало зовсГм непереливки, носГП тягли мене, поклавши на мою скриню. На прибережне торжище, де зустрГчалися зГнджГ погани та зГнджГ-мусульмани, араби-купцГ та купцГ-яванцГ, я ледь дочвалав власними ногами, а скриню мою несли четверо рабГв, яких я купив в останнГм племенГ. Коли здибався з правовГрними, то зразу ж при свГдках вГдпустив усГх чотирьох на волю. Думаю, о шейх, що нема потреби тобГ пояснювати, чому я так вчинив... Проте Пм не було куди подГтися. Вони й попросились зо мною в АравГю. Та по дорозГ руббан Г нахуда нашГ щось передумали Г повезли своП товари замГсть ДжГдди з Аден. Отут я й припустився помилки, що зразу ж не пересГв на Гнший вГтрильник та й не поспГшив до Хормузу. Частину своПх дивин, що були в моПй скринГ, я вигГдно продав Г заходився описувати свою останню подорож по африканських лГсах та степах. Я втратив пильнГсть Г, замГсть того щоб тримати вГдпущеникГв при собГ як охоронцГв, вГдпустив Пх до порту працювати носГями. Не те, що я пожадливий. Думав: нехай потруться серед людей, швидше навчаться мови, буде Пм легше потГм. Отож я забув про тих гГКн, що колись полонили Н'бого. Я зрГдка бував у порту, там зустрГв кГлькох знайомих по мандрах по Китаю та на Суматру. А родичГ тих пГдлюк, а вони були ще учнями на кораблГ, коли я вГдпустив Н'бого, по розмовах у порту Г по моПх зустрГчах уяснили собГ, що я Г К той хлопець АлГ, друг Н'бого. Почалося за мною полювання. ЏхнГ посГпаки навГть пГдглядали за мною крГзь дГрочку в гГпсовГй стелГ. I, вивГдавши, що я пишу книжку з малюнками та, найголовнГше, не нашим письмом... Мене схопили, коли навколо зовсГм не було людей. Притягли до раПса аденського порту, а потГм вГдвели до кадГ та богословГв. Як доказ моКП вини виставили книгу мандрГв. УсГ вони намагалися прочитати Г хоч трохи зрозумГти. Та справжнГх книжникГв Г тлумачГв серед них не було! Почали мене звинувачувати в найтяжчих грГхах -- нГби я Кретик. Ба бГльше -- безбожник! Не дотримуюсь Корану Г хадисГв! НавГть гГрше -- нГби я вГдступник Г потай перейшов до християнства! За це вже менГ могла бути вГрна смерть! Але ГншГ звинуватили мене у чародГйствГ, ворожбГ, дружбГ з африканськими чаклунами-людоПдами, що я напускав порчу на людей, хвороби Г заговорював вГтер! Як доказ притягли перед кадГ мою шкГряну скриню з усГма заморськими штуками. Ще мене звинуватили в несплатГ закяту за моК майно Г несплатГ мита за ввГз до Адену чотирьох рабГв-зГнджГв. Хоч я клявся всГма присягами, вони не повГрили, що я вГдпустив чорних на волю. МоПх вГдпущеникГв схопили люди раПса. У раПса Пх за безцГнь купили моП вороги й продали нещасних кудись на ГндГйський корабель. Скарби моКП скринГ частково продали, а частково знищили... Гасаб 15, чистий гасаб!!! А я чекав уже страти! Власне, вироку, бо без Салах-ад-ДГнового родича-емГра схвалення жодна страта не вГдбувалася! Я чекав у глибокГм пГдземеллГ. Раптом охоронцГ сполошились. ЏхнГ голоси стали запобГгливГ, улесливГ. 3 мене зняли пута Г повели до лазнГ пГд охороною, й мили у лазнГ чотири гарнГ, як сон, невГльницГ. Вони вмащували благовоннями моК зболГле тГло. I я заплакав, бо згадав про свого бГдного тата Хасана, якому так потрГбна була хороша жГнка!.. Та ще я знав -- мене вГдмивають Г вмащують не вГд спГвчуття до моПх мук! На мене накинули пГсля лазнГ довге чорне покривало, щоб я не запам'ятав дороги, Г повели якимись вулицями. ПотГм через безлГч кГмнат провели до невеличкого потаКмного помешкання, де сидГв сам катГб аденського султана. КатГб був чоловГк рослий, а лице мав драглисте. Хоча борода починалась у нього зразу вГд очей, проте була якась рГдка й кущами. ВГн саме розглядав малюнки в моПй книзГ, Г мовчки показав менГ сГдати. ОхоронцГ нас полишили наодинцГ. Випитував вГн усе Дречно й спокГйно. Про те, звГдки я, якого роду, як став матросом. Не перебивав Г не намагався зловити на якихось недоречностях чи брехнГ. МандрГвцю! -- нарештГ виголосив вГн.-- Справа твоя дуже заплутана. Проти тебе страшнГ звинувачення. ВсГ твоП дГла слГд уважно й справедливо дослГдити. А для цього потрГбен час Г твоя щирГсть. Коли в мене буде час, тодГ буду з тобою займатися розслГдуванням. А поки що живи тут. ТГльки пам'ятай -- нГяких розмов про своП мандри Г справи зГ слугами чи охороною. Хоч одне слово Пм ляпнеш -- вГдправишся до в'язницГ! ТГкати не раджу. Ти не знаКш людей, якГ вГддали тебе в руки сторожГ. Вони тебе таКмно замордують, бо хто ж тобГ вибачить царя зГнджГв -- софальських людоПдГв?.. О господине! Я не зможу все добре пригадати, бо найголовнГшГ дГла викарбуванГ в мене на бамбуковГй палицГ. Умовними знаками на нГй К те, чого я й у книгу не написав! На третГй день палиця вГднайшлась. Хоч за мною стежили, я вГдкрив свою дудку, витяг потрГбне зГлля Г стрГли-голки з отрутою. А щоб охоронцГ нГчого не зрозумГли, я по кГлька годин крутив палицею, як китайцГ-фГглярГ на базарГ в Гуанджоу... НарештГ через кГлька днГв, коли я вГд'Пвся Г вГдГспався, прийшов катГб. Тепер уже все питав по книзГ. Хто мене навчив християнськГй абетцГ, де я вчився Г в кого нашГй грамотГ, хто може пГдтвердити моП заняття. Слухав вГн уважно, по кГлька разГв перепитував, Просив деякГ мГсця досконально Гз подробицями пояснити. I весь час цГкавився, де жГнки хтивГ, а де байдужГ, де зрадливГ, а де вГрнГ, де найкрасивГшГ, де як одягаються. Спочатку в мене була думка дурити його по дороговказах зГрок, мГсяця та сонця. Але зразу ж блискавкою зринула Гнша думка: у неволГ так ласкаво з тобою ще нГколи не поводились. Це страшно! Будь певен, книги тобГ бГльше не бачити!.. ТГльки б вирватися звГдсГля на зеленГ хвилГ, пГд яснГ зорГ! I я виказав йому всГ стоянки мГсяця й сонця та заходи й сходи зГрок по всГх своПх шляхах... окрГм володГнь Н'бого... МГй же господар усе випитував мене про Софалу, з якоП я винГс золото. ТГльки не про золото питав, а про людськГ звичаП, зброю, знову про жГнок та Пх прикраси... ТГКП ночГ нам принесли Пжу двГ служницГ. Ми Пли, а вони звеселяли нас спГвом та грою на бубонГ. Та куди Пм до НГссо! Раптом прибГг слуга Г щось зашепотГв катГбу на вухо. Той спохмурнГв Г, крекчучи, звГвся на рГвнГ. ДГвки пГдхопилися теж. -- А ви куди? Султан вас Гще не кличе! Розважайте мандрГвця хоч до ранку, поки я не повернуся вГд султана... ПГшов вГн, та вухо моК, як я не прислухався, не вловило, щоб хазяПн зГ слугами полишив свою розкГшну оселю. Знову менГ пастку влаштовано. I я знав, яку! Тому заковтав того африканського зГлля Г вирГшив чекати, що ж почнуть робити пГдговоренГ служницГ. А вони запалили ще другий свГтильник Г почали по черзГ танцювати. НарештГ сказали, що Пм важко дихати Г поспускали своП сорочки до пояса, пГдперезавшись рукавами, щоб сорочки зовсГм не злетГли з них. Але куди Пм до Рустемового жГноцтва! Вони ж, хизуючись одна перед одною, геть розГбралися. ТодГ я пГдвГвся, щоб загасити свГтильники. Але обидвГ злякано схопили мене за руки. -- Не треба, не треба! Без свГтильникГв буде нецГкаво! -- в один голос завищали вони Г ствердили своПми криками, що катГб пГдглядаК за нами. Мене ж охопила шалена лють, як Г тодГ, коли я побачив "подарунок" Рашида Гбн Хасана! ТГльки в СофалГ мною опанувала лють Г вГдчай, а цього разу я знав, що переграю найсильнГшого бугая! I справа не тГльки в африканському зГллГ. Я в катГба вГдГспався, вГд'Пвся Г пив добру воду!.. ПГд ранок, слава Аллаху, я приморився, та й дГя зГлля почала слабшати. I я змГг хоч годину поспати. А цГ з кГмнати просто виповзли, пГдтримуючи одна одну та хапаючись за стГни. НаступноП ночГ з'явився катГб зГ страшенно вимученим обличчям, В його поглядГ я вловив острах Г повагу. -- МГй повелителю Г спасителю! МенГ треба з тобою поговорити вГч-на-вГч. Без очей чужих Г зайвих вух... ВГн кивнув головою, Г ми пГднялися потаКмними сходами на дах палацу. Я запропонував йому за свободу весь запас африканського зГлля. ТГльки нехай вГн поклянеться на КоранГ. Коли вГн виконав клятву за всГма правилами шарГату, я сказав йому, що зГллям позакладенГ всГ бамбуковГ палицГ в остовГ моКП шкГряноП скринГ. ВГн знаК, в кого скриня. Нехай принесуть скриню, а я на його очах вийму з трубок порошок. Так Г було зроблено. Але щоб йому не сваритися з кадГ та богословами, мене вГдправили назад до в'язницГ. ПотГм зГбралися суддГ на чолГ з головним кадГ Адена. Книгу спалили в мене на очах, а попГл примусили з'Псти. Тростинами били майже до смертГ Г вГдпустили. Вти я не мГг. Доповзти до першоП вбогоП халупи менГ допомогла одна з вуличних музик. Вона мене й доглянула, поки я видужав. ПотГм я потяг до Маската на благенькГй дерев'янцГ без палуби. I та музика помандрувала зГ мною. Знову я став старцем. 3 усГх моПх багатств у мене лишилася тГльки бамбукова "дудка" Гз запасом стрГл-голок Г отрутою. Падуча Зоря МорГв Г вулична дГвка!.. Ще до мого покарання Пй наговорила всяких чудес про мене звГдниця, а звГдниця про моП "подвиги" довГдалася вГд наложниць катГба. От вона з чужих побрехеньок Г мала мене за вершину мужських можливостей... Не знаю, чим би все скГнчилось... Певно, посварились би та розбГглись... ТГльки ПП вбили. Вже в СГрафГ мене хотГли сплячого захопити хашашГни, а вона мене стерегла. Вона одному виколола око, а другому проткнула груди. А Пй встромили ножа в спину, просто в серце. НавГть не скрикнула Г сконала. А хашашГн, що без ока лишився, впустив свГй гГлянський нГж. Так я мав доказ, що вони знову натрапили на мГй слГд. Але тепер у мене К помГч... Та про друзГв нГчого тобГ не розповГм, щоб у тих не було спокуси тебе мордувати Г випитувати про моПх друзГв... А тепер, прошу тебе, щоб вони не могли тебе звинуватити у змовГ зГ мною, вГзьми, випий цього зГлля. У тебе за якийсь час почнеться лихоманка, схожа на болотну пропасницю. Нехай тобою опГкуються сусГди-купцГ. Слуги ПхнГ всГм розпатякають, що ти важко хворГв, ледь не помер... Може, навГть хтось Гз шакалГв навГдаКться, щоб перевГрити, чи справдГ ти хворий... МГй вчителю, мГй му'аллГме! Вибач менГ, що я знов об'явився перед тобою Г знов через мене навГдалися до тебе цГ скаженГ пси... АлГ схилив свою лискучу голову Г цГлував руки старого звГздаря. -- АлГ! --жахнувся старий.-- Ти плачеш?!! -- О му'аллГме! Як же менГ не плакати, коли вони стГльки рокГв не полишають мене в спокоП? Як же менГ не плакати, коли я не змГг перейняти твоКП науки?! Як менГ не плакати, коли людям зовсГм не потрГбнГ моП правдивГ слова про заморськГ дива?! Як же менГ не плакати, коли своКю появою в мГстГ я загрожую моКму му'аллГму, моКму взГрцевГ?! Як менГ не плакати, коли мене весь час дурять?! Моя музика розповГла, що коли я пояснював катГбовГ свого книгу, два його сини за запиналом списували всГ слова про шлях до Софали...-- АлГ заскреготГв зубами Г впав крижем на плавучий острГв. ТГло його били корчГ, Г вГн рвав пальцями осоку, ламав очеретини. Враз АлГ пГдвГвся Г омив лице. -- МГй му'аллГме! Помолимося, щоб удача не полишала мене. Бо я почав стомлюватись. Будь моПм Гмамом! I старий предстояв на молитвГ Гмамом перед АлГ. ПотГм АлГ витяг трьох добрих сомГв на куканГ й прив'язав Пх до лоцманового човна. Старий випив зГлля Г зразу ж полГз у човен. -- О шейх! ПоспГшай, щоб тебе не почало лихоманити далеко вГд оселГ... Й АлГ виштовхнув мандейцевого човна на чисте плесо протоки. На пГвдорозГ до купецькоП вГлли лоцмана почала тГпати лихоманка. I рибалки-сусГди, що теж поверталися з риболовлГ, пригнали човна до купецькоП оселГ з "хворим" лоцманом. Ще до вечора на вГллу прибув Вбн Юсуф, страшенно постарГлий, розжирГлий. На його завжди червонГ вГд вина та читання очГ напливали сльози -- чи то вГд безсилля допомогти своКму старому друговГ-спГврозмовнику, чи то просто вГд слабостГ, пияцтва та старостГ. Того ж вечора, коли замовкло квилГння муедзинГв, Г вузька скибка мГсяця заколивалась у струменях припливноП хвилГ, до оселГ мандейця швидко приплив човен, Один човняр-куфаджГ, другий перс-моряк -- у червоних шароварах, шкГрянГй куртцГ з мГдними наклепками; повстяна шапка обгорнута тюрбаном, довгий вГльний кГнець тюрбана закривав бородате обличчя майже до очей. ВГн розплатився з куфаджГ срГбною пайсою 16 Г легко видерся на хГдник. У лГвГй руцГ тримав маленького Кменського топГрця на предовгГм бамбуковГм держаку. Дивно тримав -- кулак на рГвнГ пГдборГддя, й пальцГ затиснутГ пГд самим топГрцем. Правиця вГльна, зГгнута трохи Г пальцГ ледь розчепГренГ. Озирнувся на всГ боки, постояв, поки куфаджГ вГдпливе, Г в кГлька легких стрибкГв був бГля дверей лоцманового будинку. Легенько постукав дверним кГльцем у дошки, трохи вГдхиливши тюрбан вГд уст, прошепотГв: -- Му'аллГме! ВГдчини мандрГвниковГ. I зразу ж вГдступив на два кроки попГд стГною. За дверима мовчали. ТодГ вГн кГнцем дивного предовгого топорища поторсав кГльце. В будинку щось зашарудГло. ДверГ тихо вГдчинились на ширину людського тГла. Але перс-моряк завмер пГд стГною Г не заходив. НарештГ дверГ тихо рипнули Г розчинилися ширше. В отвГр визирнув бородатий чоловГк у бГлГм вбраннГ, дуже схожий на мандейця. Зразу ж почулося легке "хух!", нГби хто рГзко видихнув повГтря, округливши губи. -- О-оо-о-о! -- тихо опадаючи, застогнав бородатий Г став рачки на порозГ. ВГн не рухався, стоячи колГньми в сГнях, а руками на вулицГ. Хтось пробував його затягти досередини, та бородатий щосили вчепився в порГг. ТодГ якийсь чоловГк вискочив на вулицю Г почав вГдривати руки бородатого вГд порога... Знову почулось легке Г водночас рГзке "хух!". Другий чоловГк рГзко випростався Г схопився обома руками за шию. -- Що там? Чого вовтузишся? Тягни його сюди! -- люто сичав хтось в глибинГ сГней. Перс-моряк швидко пГдступив до дверей Г, приклавши до вуст кГнець бамбукового топорища, щосили дмухнув. РГзке "хух!" злилося Гз стогоном Г лайкою. В той же час неподалГк за будинками, на розГ каналу, спинився човен, Г з нього вийшов стрункий молодик у чорнГм плащГ. Плат добре закривав лице, тГльки очГ були вГдкритГ. ВГн, як Г перс-моряк, обдивився на всГ боки. ПотГм тихо свиснув, як нГчна птаха, Г йому вГдповГв з-пГд паркану такий самий писк. Трохи згодом звГвся на ноги убогий дервГш-каландар. Молодик Г дервГш зблизилися, пошепотГли про щось, Г далГ молодик продовжив свГй шлях до лоцманового дому-вежГ. ТГльки взявся за кГльце на дверях, як вони вГдчинились, Г молодик переступив через порГг. У ту ж мить на нього накинули сГтку-вахаб Г затопили кулаком в лице. Удар прийшовся по носГ, Г в тишГ було чутно, як хруснула носова кГстка. НевГдомий захитався, застогнав Г прихилився до стГни, намагаючись пГдняти поборканГ сГткою руки. Чути було, не дивлячись на важке дихання кГлькох людей, як швидко крапле кров. ВГн вовтузився, намагаючись звГльнити руки, Г щось белькотГв, захлинаючись власною кров'ю. Поки вГн не встиг вивГльнитись, моряк обкрутив його линвою по руках та ногах, затягнув на шиП зашморг Г прохрипГв приглушеним голосом: -- Рипатимешся -- сам себе вдавиш! А писнеш -- я вдавлю. Покрути руками -- чуКш, як затягуК петля горлянку?! У дверГ умовно пошкрябалися, Г моряк вГдчинив. Спочатку в дГм вступило двоК чоловГкГв, Г один з них пГдняв над головою скляний корабельний лГхтар. Певно, до того тримав його пГд полою чорного широкого плаща. ПотГм з вулицГ штовхнули в дГм каландаря-дервГша. За ним теж зайшли два чоловГки, як Г першГ, у чорних плащах бедуПнських... ПГдтягли гнота Г при свГтлГ добре обдивились. На пГдлозГ пГд стГною валялися двоК незнайомих Г важко стогнали. Трохи далГ, бГля порогу в кГмнату, скоцюрбився господар харчевнГ Абу Сабах. ВГн стис пальцями шмати подертоП сорочки Г важко дихав. 3 грудей у нього стирчала маленька стрГлка-голка, не бГльша вказГвного пальця. ЗамГсть оперення на кГнцГ мала обкрутну Гз бавовняноП вати. В того, хто спочатку виглядав подГбним до мандейця, така ж стрГлка стирчала Гз щоки. В третього з мГцноП воластоП шиП визирав лише уламок такоП самоП стрГлки... В пГдставного мандейця вГдвалилася бГла борода, Г вГн виявився рудобородим купцем, що недавно в мандейця грав на аль-утГ. Перс-моряк крГзь запинало прохрипГв: -- Поки вони здурГли вГд болю, в'яжГть Пх! А каландаря дайте менГ! Моряк обшукав дервГша по всьому тГлу, -- ДивГться -- ось як треба ножГ ховати! I витяг з-пГд дерги дервГша два довгих Г гострих, як бритва, кличГ. Пов'язаних перетягли в кГмнату Г посадовили, притуливши до стГни. В молодика все ще напливала кров з носа. Моряк поправив кГнець тюрбана, пГдступив до побитого Г надавив йому на шиП, потГм на потилицГ. -- Тепер перестане... ТГльки скажи -- хто з них зарГзав мою Зухру? Оцей кривий одноокий каландар? Може, цГ купцГ? Абу Сабах не мГг -- у нього торгГвля на мГсцГ... Так хто зарГзав Зухру? Мовчите? Я вас усГх потоплю. Пов'яжу ноги, а на шию глеки з водою. ХлопцГ, закоркуйте глеки! ДвоК притягли глеки з водою Г позатикали Пх дерев'яними чопами, а до горла швидко приладнали тонкГ мотузки. Моряк нахилився Г рвонув у рудобородого стрГлу з рани, потГм в другого Г в третього. -- Не бГйтеся, шакали! Ви подурГли не вГд отрути, а вГд пекучого мастила! Це для страху, щоб вам дух забило Г голос вГдняло... Я проти Шейх-уль-Джебала нГчого не маю... Якщо ваш Гмам хоче одержати дГамант -- ви йому сьогоднГ ж Г понесете. Я проведу вас до схованки Г ви самГ витягнете перстень з дГамантом... Передайте всГм вашим да'П Г вашому Гмаму, благословення Аллаха на нього, що я нГде й нГколи не збираюся змагатись Гз вашими людьми. Хоча став сильнГшим, нГж будь-коли! Я вивчив чародГйство й отрути на Аль-КумрГ, в СофалГ ЛюдоПдГв Г в мисливцГв на МалаццГ. Щоб ви пересвГдчились, зараз я взнаю, хто з вас, шакалГв, хотГв обдурити Гмама Г привласнити собГ перстень, коли я пГд тортурами викажу його схованку... Перс-матрос налив у миску води, насипав зГлля з однГКП бамбуковоП палички, потГм з другоП, розколотив пальцем Г сам вГдпив кГлька ковткГв. ПГдходив Г давав пити кожному по два ковтки. У дервГша клацали зуби об миску. А на Абу Сабаха пГсля першого ковтка напала гикавка, Г вГн усе вГдригував повГтря Г нГяк не мГг вГддихатись. По другому разу моряк випив ковток Г напоПв поборканих хашашГнГв. ОстаннГми пили зГлля дервГш Г Абу Сабах. I обох за якийсь час почали ламати корчГ, вони задихались вГд болю, а враженГ стрГлами, навпаки, почали вГдходити. -- Дивись, голубе Гмама! Ганьба на вашу голову: двоК ваших спокусилися зазГхнути на те, чого прагне ваш Гмам!.. Ти сам потГм вирГшиш, що з ними вчинити. Але повернГмось на попереднК: хто зарГзав мою Зухру?! Ви пролили кров -- я вимагаю викуп за кров! Ще раз питаю -- хто зарГзав мою Зухру?.. Значить, тодГ ти, голубе Гмама, заплатиш менГ. Бо ти тут Г сьогоднГ -- руки Гмама! Плата така, як у КитаП; хочеш -- звалашу тим ножем, що в тебе на спинГ пГд лахами схований? А хочеш, око вийму?.. Тим ножем, що до литки прив'язаний?.. Вибирай!.. Моряк почав закасувати рукава сорочки. Четверо його друзГв стояли за ним, оголивши довгГ бухарськГ кличГ, Г пильнували за кожним порухом Г поглядом поборканих. Молодика била лихоманка -- тепер не кров капала на пГдлогу, а рясний пГт чурГв по його обличчю Г крапав на долГвку. ВГн стукотГв зубами, як дервГш, Г гикав, як тГльки-но Абу Сабах! Моряк знову заходився з водою та зГллям. I, приставивши до шиП Абу Сабаха й дервГша лезо, змусив випити. ОбоК небавом почали куняти, позГхати, а там Г набГк завалилися й засопГли в мГцному снГ. -- Ну, ти, наймолодший брат Абу Амара, нарештГ вирГшив? -- тихо й ласкаво спитав моряк у молодого хашашГна. Той щось белькотГв, але слГв не можна було розГбрати. -- Ага! Бачиш тепер, що я не дурнГший за тебе, голубка Гмама, Г за ваших да'П? ВашГ фГдаП не бояться смертГ Г тортур. Та калГка без ока примГтний дуже. I для Шейх-уль-Джебала ти без вартостГ. А без Кства для тебе немаК сенсу в життГ! Тому ти й затрусився, як шакал, а мав себе за пантеру!.. Я вГдмовляюсь вГд викупу кровГ. Але тГльки при однГй умовГ -- нГхто з вас не пробуватиме мене вбити. Якщо ви мене заб'Кте -- всГ помрете, здохнете, сконаКте вГд того африканського зГлля, що випили. Не будете гнати за мною бГльше -- все гаразд буде. А тепер ще слухайте. Це смГття лишаю тут, щоб воно нам не заважало. Зараз же попливемо на двох човнах до схованки. На берег вийде лише брат Абу Амара, а ГншГ тихо сидГтимуть. Ви свГдки, що я видаю схованку дГаманта. ПотГм ми сядемо в одного човна, а ви -- в Гншого. Ви попливете до харчевнГ Абу Сабаха, ми -- назад до мандейця. ВранцГ, не ранГше, прийдете за вашими шакалами. Хто посунеться ранГше -- тому стрГла-голка з отрутою. А тепер ходГмо. Минула пГвнГчна сторожа... Моряк надяг двом петлГ вГд глекГв на шию, а глеки подав у руки. ТодГ розв'язав ноги. У "голубка" Гмама спочатку забрав обидва ножГ Г витяг ще й третього з рукава сорочки. ПГсля того розв'язав пута, зняв петлю з шиП та стягнув тонку рибальську сГтку... МГсяць пГднГсся над нГчною Басрою високо вгору, але тиша не панувала над мГстом. 3 портових харчевень линули спГви, музика, лайка та крики. Якийсь тесля-дивак серед ночГ дзвенГв сокирою, кришачи окоренок на палубГ стрункоП барГджГ. Хропли та Гржали конГ, призначенГ на вивГз до ВндГП. За М'ясним базаром, наче скаженГ, кричали пГвнГ, намагаючись випередити один одного. ДеревнГ склади були на тому ж мГсцГ, що й багато рокГв тому. I мовчазний будинок-палац АйшГ так само схиляв своК вухо-еркКр над каналом, немов прислуховувався до всього: шемрання павГтру, крокГв людей та плюскоту весел. Зате колишня Рустемова садиба звелася з-за височенного тину ще однГКю будовою -- триповерховою вежею-будинком. Майже як мандейцГв дГм, тГльки вищий Г дуже дорогий. 3 другого поверху новоП будГвлГ линули веселГ спГви, схлипування бубону та гугнявий свист зурни 17. У дворГ, за високим, тепер з цегли, муром, палали багаття. Щось там смажили й варили. Чулися голоси багатьох людей, повискували собаки. Моряк проговорив з-пГд запинала до "голубка" Гмама: -- Це добре! Он бачиш, скГльки човнГв припнуто? А скГльки куфаджГ чекають? Вони проминули веселу садибу, розвернулись за три квартали й пГдпливли тихо Г спокГйно до чорного ходу в садибГ АйшГ. Моряк Г молодий хашашГн видерлися на хГдник. Один з людей моряка засвГтив лГхтар Г видерся за ними. ЧоловГк з лГхтарем нахилився до хвГртки, хашашГн Г моряк присГли навпочГпки: -- Дивись! -- попередив моряк Г почав кличем розколупувати бруд, що понабивався мГж болонками ГндГйського дерева.-- Ось сучок! Бачиш? Тягни до себе! ХашашГн тремтячими пальцями почав виколупувати сучок з лунки. Та щось справа не йшла. ТодГ моряк вГдтрутив його, пГдколупнув сучок вГстрям клича, Г сучок вилетГв з дГрки. -- У тебе довгГ пальцГ! Витягай перстень! Та в хашашГна сГпались руки. Моряк легким порухом втопив вказГвного пальця у деревину Г за мить пГдняв руку: ВГд свГтла лГхтаря дГамант вдарив блакитними стрГлами променГв. Руку! -- наказав моряк Г, вхопивши хашашГна, щосили проштовхнув його великий палець у перстень. Га?!--в нестямГ вигукнув "голубок". --Це вГн?!! ВГн! Бери своП ножГ й бГжи до своПх. ТГльки в харчевню. Та швидко! Молодик схопив у кожен кулак по рГзаку Г за кГлька стрибкГв був бГля своПх. ВГн поперерГзав мотузки вГд глечикГв Г пута на ногах своПх старших помГчникГв. Вони не говорили нГ слова. Похапали кожен по веслу Г почали загрГбати до великого каналу. Моряки наче не поспГшали вГдпливати. ТГльки-но човен з хашашГнами подолав майже весь квартал, як з-за звороту вГд Рустемового дворища вискочило два човни зГ стражниками. ЧадГли яскравГ нафтовГ смолоскипи. ГрГзний окрик з першого човна: -- Стояти! Вменем халГфа! Та перс-моряк кинувся до хвГртки, вставив ключ у замок Г почав його вГдмикати. Його приятелГ, пригнувшись, кинулися до човна. I в перса-моряка Г в його друзГв полетГли спГвучГ стрГли. ЛГхтар упав на хГдник, Г вогонь розлився по дерев'яних колодах. ХашашГни ще бачили, як стрГла потрапила в спину матроса-перса, й вГн завалився навзнак, вГдкинувши руку Гз затиснутим здоровенним ключем. Стражники вже вискочили на вулицю Г бГгли до пораненого: -- Обережно! Це чаклун! -- волав ПхнГй раПс. I зразу ж моряк пГдвГвся Г в обох його кулаках заблищали довгГ леза. Та переднГй страж вдарив його булавою в голову. Темна кров залила обличчя, моряк захитався, зробив кГлька хитких крокГв. 3 голови в нього злетГла шапка з тюрбаном. I всГ побачили, що це дервГш-каландар, а зовсГм не перс-моряк! Смертельно поранений вхопився руками за лице, спробував бГгти, але зрушився з хГдника у воду. Тим часом нафта з лГхтаря пГдповзла до дерев'яного паркана АйшГ. КГлька стражникГв кинулись гасити вогонь, ГншГ пострибали в човн. БГльший човен погнав за втГкачами. Другий крутнувся на мГсцГ, Г люди з нього жердинами намагалися намацати тГло у водГ. Це було останнК, що могли бачити хашашГни, бо ще кГлька гребкГв веслами -- Г вони вискочили в провулок великого каналу. Так само зник з ПхнГх очей човен з чотирма друзями загиблого перса-каландаря. Четверо гребли щосили, аж пГнилась вода за човном. А стрГли сипалися на них одна за одною. КГлька вже вп'ялося в демено. Якийсь час хашашГни ще чули крики, лайку. Та скоро ГншГ звуки наповнили простГр навколо них -- Гржали конГ в конюшнГ шиПтського хана. I пГяли другГ пГвнГ басрГйськоП ночГ початку мГсяця азара. I з далекого Дар-ель-Кихабу надтрГснутий високий голос спГвачки щемливо виводив: -- О ФатГмо, ФатГмо, ФатГмо! Ти ясная зоре моя! Наступного ранку раПс порту приймав звГти своПх нГчних соглядатаПв. Першим у потаКмну келГю моряцького хану приплентався русявобородий казкар. Славився метким словом Г великою вправнГстю у пГдлабузництвГ. Та раПсу доповГв просто: МГй господине! Був у бека. ГГлянцГ, туркмени та кумани повпивались. Перси пообжирались. Крамоли не було. ПГсля пГвночГ якГсь невГдомГ хотГли пГдпалити бекову сусГдку -- стару Айшу. Та стражники погнались за злочинцями. Одного пГдстрГлили. I вГн потонув. Чи наздогнали стражники Гнших, не знаю. Я прибув, коли на мГсцГ пГдпалу стояли тГльки слуги та раби бека. Сам бачив обгорГле дерево Г уламки стрГл... Ти не принГс Пх менГ? -- МГй господине, я граматик. Я запам'ятовую Г пГдбираю загубленГ слова... -- Добре! Вди! ОповГдач, прикриваючи рота рукою, щоб не дихати винним духом прослизнув у потаКмнГ дверГ. Другим прилГз сухоногий калГка: О мГй найяснГший повелителю! МГй батько... Встань Г не виспГвуй! Ти не муедзин!.. Що чув, що бачив?! -- Що до заходу сонця Абу Сабах полишив свою харчевню Г поплив кудись. ПГсля полуночГ, може, перед другими пГвнями, до його харчевнГ пГдплив човен. В човнГ лежав вГн. Чи мертвий, чи смертельно поранений-- не знаю. НГч, сам розумГКш. Той, хто привГз, був у плащГ Г обличчя геть загорнуте платом. ВГн зайшов до оселГ, а Абу Сабаха накрив якогось дергою. Хтось у домГ заголосив, та швидко крик урвався. ПотГм з дому вийшло двоК з пакунками, сГли в човна Г вГдпливли в бГк Зеленого базару... Вди. Пильнуй весь день за домГвкою Абу Сабаха. Я весь на очах Г на вухах, мГй батьку! -- Стрункий калГка зГгнувся, нГ, склався навпГл Г, прихопивши милицГ, вправно виповз Гз келГП. Третьою прийшла повГя з Дар-ель-Кихабу. МГй господине! СьогоднГ вночГ стражники вбили каландаря Ахмеда Кривого, коли застукали його бГля садиби АйшГ. МенГ розповГла Навар, вона танцювала сьогоднГ в бека... ЗвГдки вона знаК? Сама бачила? Џй Айша сказала. Айша сказала, що вона пГдглядала в щГлину за тими, якГ щось шукали бГля ПП паркану. Коли Пх побачила сторожа, вони кинулись бГгти Г впустили лГхтар з нафтою. Ледь не пГдпалили Айшу! -- ПГдеш сьогоднГ до АйшГ Г все випитаКш... ПовГя схилила голову в темнГм запиналГ Г випливла через потаКмнГ дверГ на вулицю. ПотГм раПс ляснув у долонГ, Г в кГмнату вступив стрункий юнак з каламом та зошитом у руках. Я слухаю, мГй господине! Писати не треба. Запам'ятай. Проберись до садиби АйшГ Г подивись, чи не лежать там уламки стрГл. ВсГ позбирай, принеси менГ. Зайди до Абу Сабаха Г взнай, що там робиться. I найголовнГше -- взнай, хто сьогоднГ з касби був на нГчнГй сторожГ. ЗрозумГв, для чого? Так, господине. Я все чув... Я ще пГду до текГК 18 каландарГв. Спитаю Ахмеда Кривого... Молодець! Вди! I раПс вдоволено посмГхнувся, що маК такого здГбного помГчника-катГба. Того ж вечора в ГншГм ханГ в потаКмнГй комГрчинГ раПсу порту доповГдали деннГ соглядатаП. Першим був водонос-зГндж РафГ. --О емГр мого емГра! Коли я брав воду у мулатГв з сафГни, вони сказали, що бачили Абу Сабаха Г ще двох Гз ним юнакГв у човнГ. ВсГ вони були Гз запиналами на лицях... Як же твоП мулати Пх пГзнали?! По арбалетах, мГй емГре! Вони колись з Абу Сабахом Пздили полювати... Вони, Абу Сабах Г його люди, когось пГдсиджували. Не на птахГв були стрГли. А потГм? ТГ, Абу Сабах Г його люди, не зачепили мулатГв Г кудись попливли в протоку в очерети... Другим доповГдав слуга мГняйла: -- МГй повелителю! ПоспГшаю Г вибачаюсь! Одна звГстка -- приходив син Абу Сабаха. Дуже стурбований. I щось нГс пГд пахвою, пГд сорочкою. Коли виходив вГд мГняйла, розмахував обома руками Г був веселий... ПомГчник рГзника з Баранячого базару сповГстив: -- СьогоднГ рибалки виймали вершГ на сомГв бГля Пальмового острова Г витягли утопленика. Голий, одягу нГякого. Лице все об'Пдене крабами. Але видно, що каландар, бо голомозий. Вони вГдвезли до текГК каландарГв. ТГ сказали, що, певно, Ахмад Кривий, Г зразу поховали його. ПГсля них прийшов юний катГб раПса. Господине -- доповГдаю! Жодна з чат нГчноП сторожГ не стрГляла сьогоднГ вночГ в грабГжникГв чи пГдпалювачГв! Ось я пГдГбрав стрГли. СтрГла не басрГйськоП роботи! Я носив уламки до лучникГв. Не признали. Кажуть, десь Гз перського берега. Каландаря поховали пГд вечГр. Айша як не своя -- присягаКться Аллахом, що той, кого вбили, колись був, ще юнаком, у неП пожильцем. Каже, що рокГв десять тому вГн приходив до неП, але так само раптово зник, як Г з'явився. Каже, що впГзнала його по голосу. Каже, що це якийсь АлГ... В Абу Сабаха харчевня заперта. Лишилися тГльки слуги. Де хазяПн, нГхто не знаК. А молодший син сьогоднГ з жГнками по обГдГ поплив на карГбГ до ВасГту... I... головне. СьогоднГ вранцГ вГдплив до Убулли один хормузський вГтрильник. УсГ матроси -- перси та бахранГ 19. Привозив сюди кокоси та сандал. Полишив порт, так Г не спродавши навГть половини товару. Хто дозволив вГдплиття? Вони, нахуда Г руббан, показали твГй дозвГл з твоКю печаткою Г пГдписом начальнику загорожГ при маяках. Хабар взяв? Тисячу дирхемГв у пайсах. МенГ вГддав половину. Для тебе. -- ВГзьми собГ п'яту частку Г мовчи, сину моКП сестри. БГльше розслГдувати не треба. Будемо подалГ вГд цих людожерГв. Дивись: все сходиться. Тут якГсь рахунки мГж шиПтськими та ГсмаПлГтськими да'П. Абу Сабах чоловГк Шейх-уль-ДжКбала, без сумнГву, а весь час виставляКться, як верховод шиПтГв. I раптом вГн зникаК, а його родина тГкаК. I пГсля сутички фальшивих стражникГв Г якихось невГдомих, серед яких один, чи каландар, чи не каландар, потопаК, знГмаКться купець-перс Г, не розпродавши товари, поспГшаК Гз Бас