бою ще не дГйшло, нема чого похвалятися, хто буде в переможцях. ЗрозумГв? ЗрозумГти тебе важко, але я зрозумГв. Ну Г добре! Був би ти свГдком, хто краще п'К, Г в кого голова яснГша залишаКться. Тут Г без свГдкГв все ясно... Треба тГльки очГ мати. Ти, малий,-- чаклун посварив пальцем,-- не посмГхайся. Я почаклую, взнаю, де ти руббану не все сказав, Г ти скажеш! -- ОчГ його знову стали нормальнГ, Г мГж бровами прорГзалася глибока зморшка. Слов'янин приклав палець до вуст, мов говорячи: "Не сперечайся з ним! Я йому влаштую чаклування!" А нагорГ тим часом усе повторювали й повторювали кожен рядок "ФатГми" до безконечностГ. Хтось свистГв у бамбукову флейту, гугнявив на дудцГ. Багато людей ляскали в долонГ. I високий голос усе повторював у рГзнГй тональностГ: "О ФатГмо, ФатГмо, ясна зГрка моя!" У трюмГ ж у присутностГ АлГ чаклун припався до вина Г марно змагався Гз слов'янином у пиятицГ. Коли чаклун упав набГк, слов'янин-раб пГдвГвся, навГть не похитнувшись. ТГльки в черевГ в нього забулькало вино. Папуга, що був задрГмав на плечГ господаря, спросоння викрикнув: "Га-га-га!" Ти сиди тут Г стережи чаклуна, аби вГн ще чого не вкоПв. Я ж пГду до руббана просити кавуна. Можу так вкрасти, так узяти -- кавун моя здобич од пацюкГв. Та я хороший... ПГду своК попрошу... ВГн рГвною ходою пройшов до драбини й швидко вилГз на палубу. АлГ втратив усякий страх перед чаклуном -- якщо людина п'К Г падаК з нГг вГд хмелю -- значить, вона теж маК слабину! Он скГльки доклав зусиль чаклун, щоб викрити й зробити безсилими та безборонними Г оманцГв, Г слов'янина, Г негра, Г йКменця! А тепер сам прилГз на запах вина до слов'янина, мов шолудивий собака на сморГд падла! НГ, недарма в слов'янина блакитнГ очГ! Правду казали ворожбити на базарах, що блакитнГ очГ -- урочливГ! На палубГ все повторювали слова Г наспГв мелодГП, а слов'янин уже повернувся до трюму. На перев'язГ через плече в нього висГв той барабан, на якому того жахливого ранку грав чаклун. ОчГ слов'янина Гскрилися шаленим блакитним вогнем, коли вГн швидко витяг Гз низу барабана щось округле, мов кавун, в темно-вишневГ парчевГй пеленГ. ЗГрвав парчу -- Г на АлГ воззрилася чорними зГницями кГстяна голова. Та самГсГнька, що того жахного ранку свГтила золотими променями. Слов'янин простяг череп хлопцевГ. НГ, нГ !!! Що ти?!! -- затрусився з переляку хлопець.-- А якщо вГн прокинеться?!! Зараз я перевГрю, як вГн спить!.. -- I слов'янин потягся до саморобного хлопцевого сагайдака по стрГлу. Не руш!!! -- засичав АлГ.-- Одна з них отруКна! Яка отрута? ЗмГПна. Слов'янин з вГдтягнутою рукою завмер. Подивився на череп, який тримав у лГвицГ, глянув на хлопця Г виголосив: Я не братиму стрГлу, а ти дослГдиш черепок, де в ньому К золотий промГнь... А звГдки ти знаКш, що менГ це цГкаво? Дивився у твоП очГ -- вони тодГ черепок пильнували. Чорну людину не бГйся -- я його як коня стриножу. I слов'янин, поклавши череп поруч Гз чашею вина, витяг Гз закутка залГзнГ тюркськГ пута Г поборкав чаклуну обидвГ руки Г праву ногу. АлГ обдивився череп з усГх бокГв Г побачив на потилилицГ рГвно пропиляну щГлинку. Це його зацГкавило, тож вГн так Г незчувся, як забув про жах перед мертвою кГсткою, Г взяв череп до рук. Направив зГницГ до неба, а сам зазирнув у щГлину. I перед очима в нього заколивалось, засвГтилося золотаве марево. ТодГ АлГ швидко перевернув череп догори Г подивився на дГрку, до якоП крГпляться шийнГ хребцГ. ДГрку щГльно затуляв чГп Гз слоновоП кГстки. Хлопець витяг чГп, зазирнув усередину черепа та побачив, що кГстка Гз середини рГвнесенько визолочена твореним золотом. "Ов-ва! Ось звГдкГля золотГ блискавки-променГ! Сонце пройшло крГзь щГлину в потилицГ, вГдбилося вГд золоченоП кГстки, як промГнь вГд люстерка, Г вилетГло довгим променем крГзь зГницГ!.." Всяке диво маК свою хитрГсть,-- виголосив слов'яни Г видудлив чашу з вином. Затим загорнув череп у парчу, встромив згорток у вГльний отвГр довгого барабану Г вилГз нагору. АлГ чекав, що станеться щось страшне, бо все ж вони порушили чужу таКмницю. Проте нГчого не сталося. Слов'янин повернувся Г зняв пута з чаклуна. Дав один кГнець пут АлГ. -- Тягни до себе! -- наказав хлопцевГ. АлГ потяг щосили Г впав навзнак -- бо одна лапка була розГгнута. А хлопець цього не помГтив. Внший раз пильнувати треба! Я одягнув на чаклуна пута -- ти страху не мав Г черепок подивився! ТвоК здоров'я! -- Слов'янин пГднГс у бГк АлГ чашу Г з великим задоволенням поволГ вицГдив ПП до дна.-- Я не маю пожадливостГ на це вино -- чаклуна частував! ВГн воду жалГв... Собака! Шакал! Чаклун звГвся на лГктях Г замурмотГв щось, сГв з великим зусиллям Г обхопив голову обома руками. А слов'янин нарГзав кавун, Г вони вдвох Гз АлГ досхочу ласували. I папугу слов'янин не забував. Коли папуга брав лакГтки кГгтистою лапою Г пГдносив до кривого дзьоба, цегельно-червоне обличчя раба розпливалось у нГжнГй посмГшцГ. Чаклун же вГдповз у затГнок вГд вГтрила й так Г сидГв, припавши спиною до низького фальшборту, розкидавши на всГ боки руки й ноги. Голову вГн задер, очГ заплющив Г важко дихав роззявленим ротом. А пГт рясно, мов краплГ дощу, повиступав на його тГлГ. Вся команда, навГть керманич, пГдспГвували оманцю-вГдступнику, який високим чистим голосом вГв "Фатуму". Хлопець не став слухати його завивання й придихання, а спустився вниз до трюму. Чому смуток у тебе на чолГ? Мою пГсню вивчив шакал-оманець, Г всГ йому тепер пГдсовують. Не шакал -- скорпГон вГн! Стережися його завжди! Це я знаю! У нього душа людолова! НГчого, ти меткий, обкрутиш його! -- I слов'янин обвГв палець навколо пальця. Папуга, нГби схвалюючи й пГдтримуючи господаря, загорлав: Го-го-го! Га-га-га! ВгорГ ж над палубою, над снастями Г над зеленими хвилями линула бадьоро щемлива пГсня про ФатГму... 24. ШАЛЕНИЙ ВИХОР Тепер на кораблГ щодень лунали спГви Г повсякчас гуркотГв барабан до стрГмкого йКменського танцю. Один раз навГть сам руббан став до кола Г протанцював увесь танець, потрясаючи в повГтрГ блакитним лезом джамбГП. Мусон рГвномГрно надимав промасленГ сГрГ вГтрила Г гнав корабель однаково бадьоро Г вдень, Г вночГ. ТГльки плюскотГла та пГнилася важка смарагдова вода пГд крутим форштевнем. Кожен день ловили безлГч дорад Г розкошували свГжою рибою. Власне, крГм капГтана-руббана, стернового, АлГ та слов'янина-раба, всГ вГдпочивали й розважались як могли -- танцювали, спГвали, грали в костГ. А якщо й ловили рибу, то тГльки до того часу, поки вона брала наживку. Якщо ж доводилося почекати, потерпГти, то зразу й облишали снасть. АлГ та слов'янин-раб крутилися весь час бГля коней -- Пм обом було видно, що конГ починають пГдупадати. Не так уже пожадливо поПдали фГнГки та цукрову тростину, перебирали тонкими губами товчену пшеницю, наче вишукуючи якГсь тГльки Пм вГдомГ зернини. Руббан слГдкував за мГсяцем, сонцем Г зГрками. А стерновий пильно доглядав за поворотами стерна та зрГвнював шлях судна з тим курсом, який проклав руббан. Слов'янин збирав по всьому трюму кГнськГ волосини Гз гриви та хвоста Г сплГтав Гз них тонку, премГцну й слизьку линву. Одного вечора на першу щоглу, власне, не на щоглу, а на вершок реП опустилася чайка, така малесенька, може, трохи бГльша за сорокопуда, Г хвГст у неП довгий Г роздвоКний, мовби хвГст ластГвки. Слов'янин подивитися на птаху, похитав головою, щось муркочучи собГ в пухнасту золотаву бороду. Здивувало АлГ, що того дня десь пГсля обГду всГ лежали покотом на палубГ. I нГхто з любителГв спГву не мГг прохрипГти й однГКП ноти. Дехто навГть спустився в трюм до коней, хоча не всГм морякам був до вподоби кГнський дух. А проте тут було прохолоднГше. НГби вГд бортГв, що омивалися водою. У слов'янина вГд поту залипалася борода, бГле волосся, геть вигорГле пГд сонцем, тепер потемнГло Г звисало на лице мокрими жмутами, прилипало до чола. КонГ були зовсГм хворГ -- ледь з'Пли по жменГ фГнГкГв Г навГть воду пили без охоти. I хвилГ якось уповГльнювалися. Збивались Гз ритму. РанГше вони йшли, як лави кГннотникГв до бою, а сьогоднГ то набГгали одна на одну, то просвГти мГж ними ставали довшГ. Все мерехтГло, палало нестерпним блиском, рГзало очГ до слГз. НГби всГ кольори, крГм тьмяноП блакитГ неба, зеленГ води ближнГх хвиль та лазуриту обрГю, зникли. I по всьому срГбний дзеркальний блиск. I коли АлГ дивився на палубу, на чорношкГрих зГнджГв, то ПхнГ тГла йому здавалися не чорно-синГми, як завжди, а нГби посГрГлими. Так-сяк проковтнувши вечерю Г сотворивши молитву, хто був правовГрний, повкладалися спати. Дехто примостився, щоб його краще обвГвав вГтерець, на кормГ. КапГтан був геть змоклий вГд поту. Я знаю спеку в Червоному морГ,-- сказав капГтан,-- коли з пустелГ летить розпечений пГщаний пил. Але такоП, яка геть тебе розварюК, мов тюркську локшину, ще не зустрГчав! Менш за всГх у цГй задусГ страждали тГльки двоК: стерновий та АлГ. Хлопець дивувався, чому так виходить. Адже зГнджГ були звичнГ до сонця, тому вони й чорнГ. Та вГн, бач, краще них переносив спеку, був рухливий настГльки, що це помГтили навГть зГнджГ й щось невдоволено забуркотГли собГ пГд носа. А йому було байдуже, Г вГн полГз вгору по птаху, яка примостилася на вершку щогли. Птаха не ворушилась, поки АлГ пГдповзав до неП, дзьоба тримала роззявленого, Г блискуче чорне око пильно стежило за наближенням небезпеки. Пурхнула вона на Гншу рею тГльки тодГ, коли АлГ ледь не торкнувся бГлого шовковистого пГр'ячка. Слов'янин виглядав знизу Гз трюму Г проказав, ще спрокволГше, нГж завжди: Птаха щось нам вГщуК... Коли б не передрГкала вона бурю... Це вГща птаха... Ти не чГпай ПП... Краще Гди вниз, будемо розливати коням... ВГн ще щось говорив, проте АлГ зрозумГв, що слов'янин боПться якоПсь бГди, несподГванки Г тому хоче переконатися, що конГ доглянутГ Г прив'язанГ на своПх линвах - повороззях, щоб за якоПсь пригоди вони не обГрвались, не побились Г не потовкли одне одного. КапГтан, сидячи в затГнку пГд вГтрилом, витяг Гнструменти Гз скриньки. I, розклавши бГля нГг свою потаКмну карту, щось на нГй вимГряв рогачиком. ВГн виходив на свГтло, мГряв хрещатими паличками сонце Г знову залазив у тГнь, аби ще раз мГряти щось та креслити на сГрому шматГ паперу. I коли капГтан прокладав шлях на паперГ, який потГм належало пробГгти кораблю по хвилях моря-океану, тодГ всГ мали триматися вГддалГк. Не пГдходили ближче нГж за десять крокГв, нГхто не кликав капГтана. Тим часом день пройшов, Г сонце спустилося просто лГворуч за кормою, таке страшно червоне, криваве, як розпечене буваК воно в пустелГ в найжаркГший мГсяць азар. УсГ були такГ пригнГченГ жахливою спекотою, що не звернули нГякоП уваги на те, що, як тГльки впало смеркання на вГтрильник, то зразу пташка, дрГбно перебираючи лапками, боком почала спускатися по реП. I коли вже зовсГм стало темно, вона перескочила з реП на кормову каюту де спав капГтан Г його родичГ -- наффатГни-вогнеметники. АлГ теж важко дихалося внизу, у темрявГ цГКП плавучоП конюшнГ. ВГн хотГв лягти спати нагорГ. Та слов'янин сказав йому: Дивись, як птаха вГдчуваК тГ голоси, що К у вГтрГ, яких не чути людинГ. Вона, певно, слухаК бурю. ВГзьми птаху сюди. Але ж вона не даКться себе взяти! -- Зараз вона нГкуди не подГнеться. АлГ потихеньку пГдкрався до неП Г прихопив ПП. I чув тонкими пальцями, як б'Кться ПП серце в нього в долонях. А слов'янин, сказавши, що в нього болить голова, стискав Г торсав пальцями скронГ, розтирав щосили долонями своП випуклГ надбрГвнГ дуги. НавГть папуга сьогоднГ був якийсь розкуйовджений, нГби мокрий, Г весь чаК роззявляв здоровенного дзьоба -- показував товстого круглого язика. От АлГ зняв цю маленьку пташку, схопив ПП, Г вона не пручалася сильно, не билась, лише кГлька разГв ущипнула його гострим дзьобиком за пальцГ Г потГм завмерла. АлГ хотГв спати нагорГ. Та слов'янин покликав його вниз. Щось менГ конГ не подобаються. Будемо спати бГля коней. Не дай бог щось трапиться, я один не впораюсь. А ГншГ хГба тямлять у конях? От дивно у вас -- конГ вашГ найкращГ в свГтГ, а багато ваших людей у них зовсГм тями не йме. НавГть вояки. А у тебе як, слов'янине? ХГба не так? У нас знаКш як -- воПн вмГК Г пГшки битись, Г на конГ верхи, Г човном-лодГКю правити. Якщо ти такий вправний, як Г всГ вашГ, чому ж ти в полонГ?! Лице слов'янина стало похмурим, але не злим, вГн огладив злиплГ мокрГ вуса та бороду й поволГ проказав: Тому що наш воПн -- найкращий. А князГ й воКводи лише про свого власну шкуру пам'ятають. I ненавидять одне одного Г заздрять. А до всього, як згадати, загублять вони край. Ну, а конГ все ж до тебе бГльше звикли... Певно, те зГлля, що ти Пм давав... Може, воно приворотне? Та нГ! -- не погодився АлГ,-- Це зГлля просто дурманне. Ним Г людей обпоюють. Щоб убити або пограбувати. Я знаю цей запах. На базарГ чув одного разу такий, коли це зГлля один аптекар продавав якомусь злодюжцГ потаКмно. А той свого товариша, гравця в костГ, обГкрав. АлГ спустився вниз: Г справдГ конГ були не такГ. Вони якось уривчасто дихали. По всГй ПхнГй шкГрГ проходило тремтГння. Слов'янин знову притис себе за скронГ, заплющив очГ. Џй-богу, не можу! Треба хоч трохи вина випити. ПролГз мГж коней в закут Г дГстав рештки свого вина. Зробив два довгих-предовгих ковтки. ПотГм заткнув чГпом глечик. От чуК моК серце, не знаю що... але туга на серцГ. КапГтан пГсля довгих вагань наказав своКму небожевГ кинути поплавок на линвочцГ. Дивно. Добре дме вГтер. Але ми сьогоднГ йдемо повГльнГше, нГж учора. Це менГ дивно, бо нГякоП супротивноП течГП я не помГчаю... Му'аллГм ще раз по камалю, вГд самого початку, перевГрив дороговказнГ зорГ. Але знов усе спГвпадало з книгою, якою вГн керувався. Зрештою вГн витер пГт Гз чола, за вухами Г вимучено протяг: НГ, треба лягти перепочити, бо голова як не лусне... ВГн загасив лампу, накривши гнота малим бронзовим наперстком, а згори ще й скло поставив, та подався до себе в каюту... А ущерблений мГсяць, удень ще позначений на тьмяному небГ, тепер, не дивлячись на свою горбатГсть Г малГ розмГри, освГтлював море з якоюсь дивною гостротою. Раптом угорГ на палубГ почулися шаленГ удари барабана. Це була тривога, що спадала сюди вниз, Г на малого, Г на слов'янина-раба, Г на коней, Г на обох птахГв. Почулися крики розпачу, вГдчаю, несамовитого страху. А барабан все не вщухав Г не вщухав. Та за якийсь час той барабанний бГй заглушили вГдчайдушнГ зойки й крики неймовГрного жаху багатьох людей. Загорлав, як божевГльний, папуга. Запищала птаха, яку АлГ тримав на грудях, прикривши полою джубби. АлГ вискочив Г, не випускаючи чомусь птаху, метнувся межи коней до драбини, видерся на палубу. I не мГг нГчого анГ второпати, анГ зрозумГти, -- чи зараз нГч, чи день. Бо геть усе осявалося, променилося срГбно-блакитним сяйвом. БГля капГтанськоП каюти чаклун щосили бив у барабан. А матроси повернулись у той бГк, звГдкГля вдень вГяв вГтер. I АлГ за ними повернув голову Г вГдчув, як холодом обпГкаК йому руки й груди, як нГби свинець наливаКться в ноги, а спину проймаК пекучим жаром. Те, що вГн побачив, не вкладалося нГ в яке розумГння того, що подГбне може бути. Було видно, може, за фарсах 3, як з моря виростаК стовп хмар, нГби вируК дим пГд казаном пГд час тюркського свята. ПГд свГтлом мГсяця здавалися димовГ хмари то срГбними, то смарагдовими. I вони вирували, ставали стГною, вгору все бГльше розросталися, розросталися. Ось уже цей вихор хмар пГдГймався, заливав пГвнеба Г дугою вигинався. У неймовГрнГй височинГ сягав зГрок. ТодГ всГ впали долГлиць Г читали один одному молитву смертГ. Тут заволав капГтап-му'аллГм не своПм голосом Г прихопив за руки очманГлого чаклуна, що бив Г бив у барабан: Згортайте вГтрила! Спускайте реП! Закривайте дГрку в палубГ! Проте бГльшГсть продовжувала класти ракати та пискливими голосами спГвати молитву. ТГльки небГж му'аллГма, чаклун Г стерновий кинулися до снастей. Та начиння Пм корилося погано. Велетенська рея з вГтрилом почала швидко посуватися вниз. Вони не змогли ПП затримати, Г при падГннГ вона зачепила одного матроса. ВГн лежав на палубГ непритомний вГд удару. ВншГ так само продовжували молитись. Му'аллГм, його родичГ Г слов'янин вГдтягли покалГченого набГк Г заходилися крГпити рею на палубГ, припасовувати тугими линвами Гз складними вузлами. А мулат-дидбан сидГв у своКму воронячому гнГздГ й щосили волав. ТодГ муаллГм засвистГв у срГбний сюрчок, Г дидбан на мить замовк. Спускайся швидше! Не можу-у-у, му-у-у'аллГм-ме! Р-у-уки-и-и Г ногии-и вГдняло-о-о! I дидбан знову заходився вищати, як наврочена баба на базарГ. ТодГ капГтан знов засюрчав Г крикнув матросу, щоб вГн мГцно прив'язався!.. АлГ не бачив, що мулат-дидбан там робить на горГ. А ти спускайся швидше до коней! -- КапГтан рвучко обернувся до АлГ. I вГн знову з помГчниками продовжував спускати рею другоП щогли... Му'аллГм кричав слов'яниновГ, хоча навколо панувала тиша Г вони стояли поруч. ТГльки здалеку вГд велетенськоП хмарноП труби долинало грГзне стугонГння, наче якийсь велетень-джин торсав небесну баню. Навколо корабля хвилГ перестали плюскотГти. I вГтер африканський, що так безвГдмовно гнав усГ цГ щасливГ днГ вГтрильник, опав. Настав повний штиль. Що робити?! Ми впустимо рею на цих слимакГв та вГзьмемо грГх на душу! I тодГ зовсГм корабель лишиться без команди! -- волав на всю горлянку капГтан. Му'аллГме, дозволь менГ Пх пГдняти! -- загорлав слов'янин. I, не чекаючи згоди капГтана, хапав матросГв, ставив на ноги Г хрипГв кожному в лице:-- Баба! Шакал! А папуга в нього з-за пазухи висунув голову Г теж несамовито верещав: "Го-го-го! Га-га-га!" ВГд слов'янинового втручання дехто й сам пГдвГвся Г став до снастей. Почали з капГтаном Г його родичами заводити рею на Гнший бГк Г спускати на палубу. ДеякГ продовжували без упину творити ракати, хоча вже й слГв молитви не вимовляли, а з ПхнГх вуст зривались лише зойки, хрипи й прокляття нечистим силам моря Г неба... ТодГ слов'янин заходився Г останнГх хапати, зводити на ноги, а декому й урГзав по обличчю. АлГ здивувався, як вГн пГдГймав здоровенних хлопцГв. Вони ж були на вигляд набагато сильнГшГ й важчГ за нього. Отак пГднявши всю команду за допомогою слов'янина, капГтан спустив Г другу рею. Наказав якомога швидше все в'язати на палубГ. Згадуючи потГм цю нГч, АлГ мГг не вагаючись сказати, що було видно, як удень. ТГльки свГтло було не денне, тепле й життКдайне, а пронизливо-блакитне, мертве. Чи воно випромГнювалось вГд неймовГрноП хмарноП завГси, що виростала з океану десь на обрГП Г пГднГмалось до зенГту небесноП банГ Г там розпускалось, мов пальмова верхГвка? Чи кидало на корабель, на хвилГ океану, вГддзеркалене тисячократ блакитне сяйво ущербленого мГсяця? Цього вже вГн не мГг збагнути. АлГ стояв посерединГ палуби бГля спущеноП першоП реП. I тГльки зараз побачив, що в руках у нього лежить принишкла пташина Г навГть не збираКться тГкати. Коли побачив, що з нею, злякався. Змило потом вГд страху. Почало трясти, мов у пропасницГ. Ступаючи тремтячими ногами до драбини, кинув собГ пташину за пазуху Г миттю скотився вниз. КонГ принишклГ й водночас напружено настороженГ. АлГ вийняв пташку з-за пазухи Г посадовив у затишне мГсце на брус. Птаха завмерла Г не ворушилася. Здавалось, вона так само, як Г конГ, прислухаКться до грГзного гуркоту, що все ближче пГдступав до корабля. Ось усе почало тремтГти. ГрГзне стугонГння, глухе, глибоке. Воно наче йшло зсередини, Гз глибини моря. Воно просочувало наче Г дошки, Г снастГ, й тГло. Тепер АлГ вГдчув -- не страх тГпаК його. Гуло повГтря. Гули хвилГ, якГ раптом почали здГйматися горами. Гуло, рипГло й стогнало все тГло корабля. В гудГння починали домГшуватись громи. Одна за одною спалахували блискавки. АлГ поклав руки на шкГру коней Г вГдчув з обох бокГв, що конГ теж тремтГли, як Г вГн сам. Але гудГння йшло Г з повГтря, Г з води. Раптом воно почало вГдходити кудись, пронеслося, нГби хвиля, перекотилося через корабель. I пГшло далГ, далГ. Та грГм гахкав безперервно. ГуркГт розривав, розламував небо вже просто над головою, проникав у воду, проймав усе дерев'яне шите тГло корабля. ВисвГтлювали блискавки гострГше й чГткГше, нГж сонце у полудень мГсяця хазГрана4! I тодГ ставало видно всГх коней. НавГть жилки на ПхнГх шиях набряклГ. Несамовито виряченГ обГсГли очГ. РоздертГ в шаленому гоготГ пащГ, вишкГренГ блискучГ гострГ зуби. Та не було чути гоготГння, не було чути нГякого Вржання. Все забивав безперервний гуркГт грому, настГльки сильний, що АлГ здалося, нГби хтось йому встромив у вуха гострГ нГгтГ Г ось-ось протне Пх до мозку. I вже за якусь мить АлГ був оглушений. Здавалось, раз Г назавжди. У пекельних спалахах громовоП ночГ побачив, як над дГркою в палубГ розтягують буйволячу шкГру. ВГн, власне, не знав, що це буйволяча шкГра, просто моряки затягували отвГр якимось цупким запиналом. Вони прив'язували його. Бачив, як нагорГ в отворГ моряки схилилися з линвами в руках, чГпляють петлГ на стовпчики. В капГтана з голови злетГла чалма. Тепер при кожному спалаху блискавки було видно кучерявГ, наполовину сивГ коси, якГ на тГменГ тугим вузлом стискував широкий срГбний обруч. Рвучко схилявся Г метеляв своПми мокрими патлами слов'янин. Нахилявся Г затягував щосили петлГ могутнГми руками чаклун. А пГдстаркуватий, мовчазний стерновий допомагав Пм. I за якусь мить, так здалося АлГ, було закрито шкГрою буйвола розГбране мГсце палуби. По драбинГ спустився раб-слов'янин, вГн щосили тягнув линву вниз, а за нею шмат шкГри, навГть зубами вчепився, Г ув'язав ПП до основи щогли, за опорнГ бруси. Зразу стало важче дихати. А при останньому спалаху блискавки АлГ побачив, як тремтить в закутку птаха. А ще помГтив, що слов'янин запхав свого папугу за пазуху. I вГд шиП за пазуху тягнеться шворка, на якГй слов'янин тримав свого улюбленця. А папуга настовбурчив пГр'я, роззявляв кривого дзьоба Г, певно, щось верещав. Що -- АлГ не чув. Бо все для нього замовкло, коли лупонув той, перший, вибух грому. Все для нього опустилося в тишу. Коли АлГ побачив, що крГзь ляду спускаКться вниз слов'янин Г тягне за собою линви, щоб в'язати волячу шкГру на ляду й закрити трюм вГд зливи Г морськоП води, то одночасно опустив на товстГм мотузГ клГтку. I коли знову блиснуло й усе засвГтилося слГпучою блакиттю, то вГн побачив, що це клГтка з голубами. "Ага! -- подумки сказав вГн собГ.-- КапГтан боПться, що вГтер нагорГ все розламаК, навГть його каюту, Г вГднесе в море цих поштових голубГв з того пограбованого ГндГйського вГтрильника!" В шаленому вихорГ корабель закрутило, кидало з боку на бГк, пГдхоплювало Г кидало днищем об хвилГ. Основа, корпус Г все начиння рипГло, трГщало, стогнало. КлГтка з голубами зГрвалася з балки, вдарилася об поперечину Г розлетГлася на трГски. Голуби випурхнули Г металися в темрявГ, чГпляючи час вГд часу АлГ крилами. Весь дикий гуркГт, свист Г трГск ще доповнювався якимось дрижанням. Воно йшло нГби Гз середини,-- наче з води, мовби з дна океану-моря, Гз глибини. Таке бувало на кГнських ристалищах пГд Багдадом на ярмарку. ВершникГв ще не видно, а тГльки хмарка куряви над обрГКм. Та якщо прикласти голову де землГ, то земля вже стугонГла вГд кГнського чвалу. Отакий чвал, отаке стугонГння зараз долинало в корабель Г з глибин води. ТГльки в сотнГ разГв сильнГше, нГж на кГнських перегонах. АлГ позакладало вуха, Г вГн тГлом вГдчував неймовГрне тремтГння усього корабля й води за дерев'яними стГнами. Нараз йому повГдкладало вуха, мов хто вГдняв би вГд його вух могутнГ долонГ, що перед тим стискали голову. I вГн аж присГв -- так йому вдарило у вуха дике гоготГння вГтру. Таке, що свистГло у всГх снастях, спГвало кожною щГлинкою, завивало кожною дГркою. Проникало в трюм, мов дудГння у величезну сопГлку. ТонкГ струменГ вГтру проривалися крГзь палубу до трюму Г наче батогом вдаряли по живому. Тепер АлГ чув, як несамовитим голосом, схожим на голос божевГльного, кричав папуга, зрештою видершись з-за пазухи слов'янина. ВГтер за якГсь митГ розвГяв, провГтрив увесь трюм. Надув його свГжим, вогким повГтрям. ВивГяв, висмоктав задушливий дух кГнськоП сечГ, солодкого поту Г кГзякГв. I в трюмГ запахло йодистою морською водою. АлГ вГдчув, що все повГтря нГби насичиш якимось туманом, нГби в повГтрГ завис прохолодний водяний пил. Хлопець облизав губи Г вГдчув, що вони геть солонГ. По тому, як тремтГли борти корабля, в'язанГ й шитГ з кГлькох шарГв справжнього тикового дерева, дощок, АлГ вГдчув, що корабель починаК мчати, летГти все швидше й швидше. То вгору рвався, то вниз опускався нГс корабля. I АлГ то падав назад, на коней, спиною, то зависав над кГнськими спинами, над слов'янином та його горластим папугою. ЗрозумГв -- вГтер переносив корабель через величезнГ хвилГ... Що там робилося нагорГ, чи хтось там був ще на палубГ живий? Чи вже всГх позносило вГтром у воду? ПотГм корабель почало крутити Г кидати з боку на бГк. Нараз вГтер наче пГдняв корабель над хвилями. I корабель нГби завис у повГтрГ. Затим почав падати, падати. Довго-предовго. АлГ вГдчув, як у грудях зробилася порожнеча, Г серце наче збираКться вискочити через горло. НеймовГрне падГння у чорний колодязь, нарештГ скГнчилось. I корабель, носом Г днищем, з такою силою врГзався у воду, що АлГ в очах застрибали зеленГ кружала вГд удару в п'яти. Та руки просто вГдривало вГд тулуба, бо вГн схопився за линви, чимось било по ногах, по череву, по спинГ чимось сГкло, мов батожжям. Поруч нього, десь наче в черевГ коня, булькало Г вирувало, нГби зашипГло в казанГ. Вржання якогось другого коня перебивалося дзюрчанням рГдини. В трюмГ поплив солодко-кислий сморГд блювотини. Та його зразу ж прогнало протягом. Кричав слов'янин: КонаК третГй кГнь! ЛГзь до нього! ПГдГйди ти! Я не пролГзу звГдсГля. Там лямки пообривало... Слов'янин щось ще йому закричав, та в цей час з такою силою гупнуло, що АлГ здалось, нГби його вдарили долонями щосили по вухах. КрГзь щГлини блимнуло червоним. ЗасмердГло смаленим лоКм, ядучою сГркою. Знов почувся трГск, Г щось завалилося на палубу. АлГ здогадався, що то зламалась щогла. I зразу ж гухнуло громом над самим рабом-слов'янином. КрГзь щГлини тонкими голками полетГли червонГ променГ. В Пх примарному свГтлГ АлГ встиг вздрГти -- слов'янин осГдаК бГля основи щогли. Тепер АлГ знов заклало вуха, та ще й стисло скронГ болем вГд ядучого смороду, що всмоктало вГтром у трюм. ПотГм палуба затрусилася вГд ударГв. То згори вдарив дощ, Г не струменГ, Г не градини величезнГ, а ринули суцГльнГ потоки води. НГби падав з неба неосяжний водоспад. Вода вдарила по вГтрильнику, по палубГ, Г аж вГдчув АлГ, як вона притисла судно до хвиль. ЗамГсть iаленого вГтру крГзь найменшГ щГлини в палубГ тепер вривалися гострГ цГвки води. Наче корабель спинився, захитався на мГсцГ. ТГльки хвилГ то пГднГмали його на дику височину, то спускали в якусь безконечну яму. Все тремтГло, гул вГд наближення всеохоплюючого чвалу, мовби тисячГ тисяч тисячГв скакунГв мчали по хвилях. ВГд того вода Г все насичувалось тим неймовГрним вГдчуттям зрушення, здвигу, двигтГння. Ось двигтГння пГдкорило собГ Г корабель, впало на нього згори. Воно вже не наближалось, воно було тут. АлГ вГдчув, як у нього не вистачаК дихання. Як забиваК йому все всерединГ. Як вГдкриваються самГ собою вуста. ВГн намагався вдихнути, набрати повнГ легенГ повГтря. Але повГтря не заходило в дихалки, стояло перед його вустами стГною. Здавалось, невидима сила витягла з нього нутрощГ. Щось сталося з кораблем. Корабель трусонуло, як тодГ, коли вдарила блискавка. АлГ вГдчув, нГби щось луснуло, щось трГснуло над його головою. Боляче цвьохнула по плечах Г по тГменГ линва. ВГн подивився вгору -- якась неймовГрна, невидима сила вже наполовину вирвала, висмоктала з дГрки над трюмом Г над лядою волов'ячГ шкури, так ретельно припасованГ руббаном Г його хлопцями. I волов'ячГ шкГри кудись летять. За шкГрами пурхнула клГтка, голуби Г чаКчка. Все вгору й угору, до самих зГрок, зникають з його очей. Коли корабель припинив свГй бГг Г його почало просто колисати на велетенських хвилях, вГн навГть не крутився, а тихо собГ дрейфував за хвилями. Бо, здавалося, постГйний Г невпевнений мусон перестав вГяти. I над Арабським морем запанував штиль. АлГ вГдчув не слабГсть, а дивне полегшення Г наче якесь просвГтлення, прояснення в головГ. Змучене, зболГле тГло з кожною миттю почало наповнюватись все бГльшою й бГльшою бадьорГстю. КрГзь звГльненГ отвори в трюм падало навкГсне промГння ясного мГсяця. I АлГ зауважив, що кут тГнГ зовсГм не зманився вГд тоП митГ, коли йому довелося спуститись до коней. А в темрявГ трюму пГд час бурГ йому здавалось, нГби вже давно минула нГч Г надходить свГтанок. ТГльки ранГше мГсяць була з правого борту. А тепер вГн свГтив вГд лГвого. Значить, корабель розвернуло кормою по курсу. АлГ тГльки тепер усвГдомив, що стоПть по колГна у водГ й на водГ коливаКться всяке смГття, дерев'яне начиння та кавуни. АлГ покликав слов'янина. У вГдповГдь з-за основи зламаноП щогли почувся його стогГн. Затинаючись, боячись впасти у брудну воду, АлГ пробрався повз наляканих коней до слов'янина. Раб по шию лежав у смердючГй водГ. А папуга, мокрий, страшний, як п'яне видГння, сидГв у нього на головГ. АлГ з усГх сил почав торсати слов'янина за плече боячись, що вода ось-ось заллК рота слов'янину. Той застогнав Г роздер повГки. Почав поволГ пГдГйматись. Це ти, хлопчику? Що трапилося зГ мною? У щоглу потрапила блискавка!.. Раптом папуга стрГпонув мокрими, брудними крилами, забризкавши лице хлопцевГ. Тю на тебе, ГблГс! -- злостиво лайнувся хлопець. Почувши його слона, папуга ще раз стрГпонув обмоклим пГр'ям Г закричав якесь слово мовою раба. Те слово, як чарГвна паличка, подГяло на приголомшеного слов'янина. ВГн, набравши повнГ груди повГтря, вмить пГднявся на повен зрГст. З нього чурГла брудна вода. На горГ почулось якесь камишГння, Г в проймГ ляди з'явилося потворне обличчя. Все геть обсмалене. ЗГ жмаками обгорГлого волосся. Без однГКП брови, друга стирчала наперед. Ця носата бридка подоба, з носом кривим, нГби дзьоб папуги, прохрипГло голосом му'аллГма: Ви тут живГ? АлГ спитав у цГКП потвори, бГльше схожоП на якогось пекельного ГблГса, анГж на Пхнього капГтана: Поклянись Аллахом, що ти людина, а не ГблГс! Обсмалена голова роздратовано крикнула голосом му'аллГма: Присягаюсь розлученням Г тим, що вГдпущу своПх рабГв, що це я! Шайтани б забрали твою дурну голову! НГ, ти скажи бесмелу! -- вГв своК АлГ, все ще не вГрячи, що оця потвора -- ПхнГй руббан. Ну добре,-- згодився зрештою руббан,-- дурню божий...-- I проказав спокГйним голосом бесмелу,-- Що там у вас? Слов'янин сильно вдарився... Г, здаКться, напився гижГ... А ти? МенГ просто страшно було... Дуже. I ще -- я один раз лГтав над кГньми. ОтодГ, коли корабель закрутило Г потягло вгору... Ну, ще бГда, му'аллГме,.. ДвоК коней наче б мали сконати -- блювали. I вода прибуваК. Бо згори налилося. Спочатку було менГ по колГна, а тепер, бач, Г слов'янину вище колГн. Вилазьте нагору! На палубГ хто сидГв безтямно, хто лежав, а кГлька чоловГк молилися, не дотримуючись, як за законом, чистоти мГсця. ОднГ з цих людей, а вони були араби, були геть чорнГ вГд кГптяви, всГ обсмаленГ Г в жахливому лахмГттГ, ЗГнджГ здоровеннГ, довготелесГ, а ПхнГ чорнГ лискучГ тГла були замазанГ бГлим гГпсом та вапном. По обличчях спливали бГлГ патьоки. Густе кучеряве волосся злиплось у якГсь бГлГ оладки. АлГ не змГг стриматись Г зареготав на все горло. ВГд щогли залишився тГльки стовп заввишки Гз самого АлГ. Уламок щогли, без гнГзда, метелявся на линвах з правого борту у водГ. Там же звисала на линвах рея з вГтрилом вГд ГндГйського патамару 5. ВГд каюти з правого борту стирчали лише двГ поламанГ й обгорГлГ стГни. Перед же весь був розметаний Г обгорГлий. I палуба обгорГла, немов ПП хто випалював велетенським розпеченим лощилом. Чого, дурню, регочеш?! -- загрозливо захрипГв руббан. Та наперед вийшов слов'янин. Бо смГшно дивитися -- зГнджГ всГ бГлГ. ТвоП родичГ всГ -- чорнГ як зГнджГ. Ти сам схожий на птаха -- махаКш руками Г кричиш. Руббан вГд такого зухвальства остовпГв. ПотГм обмацав своК обличчя, оглядГвся Г почав реготати, як тГльки-но реготав АлГ. ВншГ теж почали реготати. Нареготавшись досхочу, руббан засюрчав у срГбний сюрчок. Дякую всевишнього Г милосердного за порятунок! I ви дякуйте!.. А потГм всГ ми вславимо його Гм'я сотню разГв!!! Тепер слухайте моП команди! Стерновий Г наффатГни -- витягти рею з вГтрилом!!! ЗГнджГ -- готуйте замазку для щГлин! КонярГ -- до коней! ВсГ ГншГ -- по вГдра в корму! Налаштуйте вГдра Г вичерпуйте воду з трюму! А я визначу нашу стоянку! Аллах нам допоможе! Аллах акбар! -- заволав вГн, як бойовий клич. I його обГдрана, обсмалена команда -- Г мусульмани, Г зГнджГ-погани, Г вГд несподГванки навГть слов'янин -- в загальному поривГ закричали тричГ: Аллах акбар! Аллах акбар!! Аллах акбар!!! I кожен кинувся виконувати свого частку роботи. Руббан же недовго вимГрював зГрки й мГсяць. ПГсля перевГрки лоцГП вГн заходився впорядкуванням свого побитого вГтрильника. Здавалося, що вГн одночасно кричав своП накази Г бГля стерна, Г бГля поламаноП щогли, Г на носГ, де зГнджГ запалили вогонь у жаровнГ. Зрештою руббан спустився до трюму. Тут вГн не кричав. ПГдняв над головою якимсь чудом уцГлГлий свГтильник Г оглянув свГй дорогоцГнний крам. Коли побачив двох завислих, нерухомих коней з оскаленими пащеками, то не втримався, заплакав. Так само, як несподГвано вГн заплакав, так само раптово перестав. I щосили закликав найсильнГших зГнджГв, щоб вони швидше витягли нагору загиблих коней. Треба коней викинути в море! -- рубонув повГтря долонею слов'янин. Що ти, що ти?!! Бог з тобою! Якщо ми Пх викинемо в море, по слГду зразу ж припливуть акули! Хто тодГ зможе залГпити щГлини мастикою?!! СкГльки вГдер вичерпали, а води не стало менше! ХГба не бачиш?! Руббан кивнув на ланцюг матросГв, що передавали з трюму нагору вщерть повнГ шкГрянГ вГдра. Нам довго йти до берега? -- насупився слов'янин. На що руббан поманив його пальцем до себе Г прошепотГв у вухо: Ми на вГдстанГ доби вГд берега... Якщо зможемо пГдняти вГтрило Г наставити кермо... Ти тут потрГбен бГльше. Ти тесляр -- Гди допомагай стерновому. А ти, малий, вГзьми свГтильник! Та обережно, обережно!!! Не влаштуй пожежу! I спробуй обдивись усГх коней! Чи нема де яких ран!.. АлГ почав обходити, обдивлятись Г обмацувати коней. А поруч, поперек трюму, стояли матроси. РозмГрено хекаючи, плюскаючи шкГряними вГдрами, загрГбали пружними бамбуковими вГнцями Г подавали нагору в отвГр ляди. НагорГ з усГх сил довбали теслом, цюкали сокирою, били молотом. Хекали й кричали, витягаючи рею. I от АлГ вГдчув по напруженому тупотГнню, що зрештою направили вГтрило Г починають рею пГдтягувати вгору на вцГлГлу щоглу. Кричав руббан слова якоПсь незвичноП КменськоП пГснГ. Йому ж пГдтягали хрипкГ, напруженГ голоси Г в кГнцГ кожного куплета волали: "Айя-ай-я-ай-я!!" Коли АлГ дГйшов, зрештою, до свого рятГвника, то вгорГ почулись радГснГ вигуки, хтось засмГявся. АлГ витнув голову над палубою Г побачив, що вогке вГтрило поволГ розгортаКться Г надимаКться. Рея пГд великим вагарем вигнулася дугою, нГби напнутий лук. ТГльки корабель рушив з мГсця, як всГ дружно заходилися витягати зламану щоглу, щоб вона не волочилась за кораблем Г не гальмувала його рух. Коли залишки щогли витягли на палубу, руббан уважно обдивився дерево Г наказав, знявши з нього снастГ, викинути назад -- весь болонок був у глибоких повздовжнГх трГщинах. А де дидбан? Змило в океан?! Та його ж разом Гз гнГздом схопило Г понесло вгору! ТГльки вГра в Аллаха, милостивого й милосердного, врятувала мене вГд божевГлля, коли я побачив, як мГй дидбан вознГсся вгору до небес... А вже пГсля цього блискавка вдарила в щоглу? Блискавка?! -- болГсно скривив обличчя руббан.-- ВГтер! ВГтер зламав щоглу, Г вона впала на комГрчину з вогнеметними припасами. I все вибухнуло. Нас усГх поглушило. Коли прийшли до тями -- бачимо, нема пораненого хлопця. I ще трьох немаК... Викинуло Пх у воду... А чаклун? Лежить на нижнГй палубГ на кормГ. Вдарило його по головГ. Шкода, бо пора хлопцГв на весла ставити. I тепер немаК барабанщика. О му'аллГме! ХГба ти не пам'ятаКш? Я вмГю вибивати на барабанГ! Ну й хвалько ж ти! Все ти можеш, все ти вмГКш!.. Я не хвалюсь! Мене барабанщиком взяв шейх зГнджГв, Малюк! Призначив Г платню -- дирхем на добу! Он як! Так ти Г в нього був?! Був! ТГльки вГн менГ не встиг грошГ сплатити, бо мене стражГ митника схопили... Ну, знаКш!.. -- розвГв руками руббан.-- Побачимо, зрештою, чи ти брехун, чи нГ. МерщГй нагрГвай барабан! А зГнджГ - нурцГ розвели на корабельнГй жаровнГ добрий вогонь Г варили мастику з воску, смоли, кашалотового жиру й крейди, щоб залГплювати щГлини в днищГ корабля. 25. ПТАХИ ЛЕТЯТЬ ДО БЕРЕГА АлГ пГдГйшов до них з чаклунським барабаном. ЗГнджГ подивились на АлГ занепокоКно, Г двоК з них вГдсунулись вГд жаровнГ, даючи йому мГсце примостити барабан бГля тепла. За спиною АлГ горлав руббан -- керував пГдняттям палих коней на палубу. Грюкав на кормГ теслом слов'янин. ВГтер тихо подзвонював у снастях КдиноП вцГлГлоП щогли. МГсяць, щербатий Г блискучий, мов срГбний уламок тертого дирхема, падав за обрГй. На сходГ яскраво свГтилася зГрка п'ятницГ, блискуча Зухра. СузГр'я змГстилися навколо ВисокопоставленоП2, схилялись до обрГю, ГншГ пГдводили своП зГрчастГ голови, хребти, крила й лапи. АлГ одним оком пильнував за шкГрою барабана, щоб не перегрГлась Г не трГснула, а сам усе поглядав Г поглядав на зГрки, намагався запам'ятати, як вони стоять над шляхом корабля по морю. Одне вГн уже помГтив, це було очевидно,-- вчора вони йшли на пГвденний схГд, навГть бГльше на пГвдень, а сьогоднГ повернули Г йдуть на схГд. Просто на ранкову зорю Зухру. Коней пГдняли нагору Г потягли на старому вГтрилГ на корму -- щоб хоч трохи змГстити вагу з носа на корму. I гребцГв руббан поставив поближче до корми, аби ще трохи пГдняти носа. Здоровенних весел залишилося на вГтрильнику п'ять. Але як руббан не розмГщав веслярГв при всГх веслах, рГвноП сили загрГбання з обох бортГв не було, тому руббан заспокоПвся й поставив лише чотири весла -- Г по чотири чоловГки до кожного. АлГ пГдняв била Г на пронизливий свист руббана щосили вдарив по нагрГтому дну барабана. Бив так, як йому пояснював страшний шейх-людолов -- Малюк. НайсильнГшГ хлопцГ занесли вперед чотири весла Г пГд рахунок, вГдмГряний барабаном АлГ, протягли Пх у чорно-смарагдовГй водГ. I зразу ж пГд лопатями запалали блакитнГ вогнГ, закрутилися зеленГ спГралГ холодного сяйва. КапГтан постояв, прислухаючись, чи не зГб'Кться де АлГ, Г, наче невдоволено, поспГшив на розвалену корму, спустився через ляду до трюму. В вже за хвилю поспГшав повз АлГ Гз згортком, вГд якого розпливався аромат того зГлля, яким Абу Амар збадьорювався пГсля шаленоП нГчноП пиятики. АлГ щосили потяг носом Г, не збиваючись з ритму, голосно проказав, щоб руббан чув: ЗГлля з Мохи! Не з Мохи, а з Йемену,-- спинився руббан Г гостро виговорив: -- Це найкраще зГлля для бадьоростГ "бГнт аль-Йаман", Розрада багатГПв. Але зараз