Аллаха Г присягаюсь Гм'ям пророка! Правду кажуть мудрГ люди -- слов'янин завжди злодГй, упертий вГл Г п'яниця... А ти чого не береш палицГ? -- повернувся до АлГ.--Ти, може, прихвостень здохлих цих лжехалГфГв?! О нГ, му'аллГме! Присягаюсь розлучанням, нГ! Так бери кийок Г добивай цю погань. Не можу, о му'аллГме... Чому?!! Тому, що я митника Г всГх його шакалГв так ненавиджу, що не хочу бути на них схожим... Брешеш, ти чимось Гз ними пов'язаний! О нГ, руббане! -- I, не тямлячи себе вГд обурення Г образи, що йому не вГрять, вГн рвучко нахилився, став навколГшки Г здер Гз себе джуббу. Матроси й сам руббан вражено дивилися на худющу спину хлопця. Вся шкГра була сполосувала, подерта ударами канчука. Де-де шкГра вже пГджила Г навГть струпи почали вГдпадати, а де ще й рани були спухлГ, Г з них сочилася сукровиця. АлГ пГдвГвся, канув джуббу на палубу, Г крГзь тканину глухо вдарились, стукнули ножГ об дерево. Хлопець оголив живГт, Г всГ побачили синю пляму на всю ширину живота. -- Руббане! Тебе коли-небудь смажили жаровнею? -- Присягаюсь Аллахом, Гм'ям пророка! -- заволав руббан, Г очГ його налились кров'ю.-- Ви бачите на спинГ цього бГдолахи знаки пГдлостГ? Ось що свГдчить проти митника! А цГ ГсмаПлГтськГ шакали хотГли, щоб Гз нами, правовГрними, зробили те ж саме?! Та не бути йому нГколи!!! Бийте Пх, бийте гадГв, поки ПхнК м'ясо не вГдстане вГд кГсток!!! В на приречених посипалися удари мангрових пружних кийкГв. Коли АлГ пГдняв джуббу Г почав ПП вдягати, капГтан помацав пГдкладку. Що це -- покажи? АлГ знехотя витяг перший свГй нГж Г подав руббановГ. А другий? Хлопець видобув Гз джубби Г другий, з обламаним вГстрям. Хто тобГ Пх дав?! -- ОчГ капГтана хижо звузились. Це моя здобич. Мене хотГли цими ножами забити. Оцим -- у БасрГ, а оцим на твоКму кораблГ. Чого ж ти утаПв вГд мене таку рГч?! Бо для тебе нГж-- дрГбничка, руббане, а менГ -- великий маКток. Ось дивись -- у тебе цГлий корабель. ХГба ти збГднГв, що я взяв вГд свого убивцГ його зброю? Ну добре, лиши собГ рГзаки, а менГ скажи, чому тебе мордували люди митника? Вони хотГли, щоб я не дотримав слова Г порушив клятву... А кому ти дав клятву? Я поклявся одному торговцевГ Гм'ям пророка Г Аллахом, що мовчатиму про рГзнГ дива Г скарби, якГ ми з ним оглядали... I ти не порушив слова? НГ, мГй руббане. I словом не виказав нГчого про ту людину. I тебе вГдпустили?! Це дивно. МенГ теж дивно, бо мене обГцяли згноПти у ВодянГй вежГ... Ну нГчого, потГм я розберусь Гз твоКю загадкою. Ми все розплутаКмо, коли ти менГ розкажеш всГ подробицГ... Та про це Гншим разом. АлГ мовчки поправляв на собГ одяг. Спускайся Г порай коней. Тепер ви вдвох Гз слов'янином у мене будуКте при конях... ВзагалГ, в цю подорож менГ щастить -- Г шпигуни, Г юродивГ завелись на кораблГ. Той не хоче свободи, а той вГдмовляКться вГд помсти своПм мучителям! О Аллах! Велика твоя милГсть Г незбагненнГ дива, що ти твориш у свГтГ! КапГтан звГв руки до неба Г, подякувавши Аллаху за його щедроти й дива, пГшов Г собГ вжучити кийком митникових найманцГв. Хлопець спустився до трюму, Г вони вдвох Гз слов'янином почали напувати й порати коней. I тут, у напГвтемрявГ трюму, прорГзанГй тонкими променями золотого сонця, що вдаряли крГзь щГлини палубного настилу, АлГ побачив, що слов'янин зовсГм не вГл безтямний Г впертий, як тГльки-но говорив руббан. Слов'янин виявився вправним Г уважним конюхом. АлГ без зайвих слГв визнав його зверхнГсть Г поспГшив йому допомагати. ВсГ конГ просто самГ йшли слов'янину в руки. ОкрГм того жереба, що потовк ворога АлГ. Огир твГй -- вГн наврочений... попсований... Хтось погане око на нього поклав... ЗвГдки ти знаКш коней -- ти ж бо слов'янин? А вони живуть у холодних лГсах Г добувають хутра... НашГ землГ багатГ... Г холод... Г тепло... Г лГс К... Г степ К... Все зелене-зелене... ПустелГ нема... КонГ К людськГ... конГ К дикГ... Я служив князю Г ловив у степу диких коней... Я служив князю -- стрГляв птахГв весною Г восени... Хто такий "князь"? Ну, це наче емГр... чи султан... виходить... Так ти його раб? Чому вГн тебе продав у рабство до наших краПв? НГ, я вГльний... Я пГшов Гз князем у далекий степ бити куманГв 5... Була чорна прикмета -- нГч серед дня спустилася... ВоПни жах у серцГ вГдчули, слабкГсть у руках... Кумани налетГли як хмара сарани... Ми -- билися до кГнця сил... вони змогли... УсГм нам Г пов'язали пута... КнязГ полоненГ у шатрГ жили... ВоПни пГд сонцем Г зорями... Мене зв'язали Г погнали за гори во ОбКзи. Там загнали в корабель, попливли в Трапезунд... Продали туркам Гз КоньП. 3 КоньП продали в Мосул. Там продали в КаПр. Там продали в ВскандерГю. Там продали в ДжГдду. У ДжГддГ продали в Моху. 3 Мохи купив мене руббан. ТобГ дуже погано в наших землях? Ха-ха! Як може добре бути в неволГ? Слова -- чужГ, вГра-- чужа, звичаП -- чужГ. Спрага... спека, голод... А конГ вашГ добрГ... Кожен кГнь... К скарб... Поки вони порали коней Г вели бесГду про неволю й далеку землю слов'ян, над ними завершалась страта лазутчикГв. 22. ПАПУГА-СПВВТРАПЕЗНИК Легкий протяг засмоктав у трюм запах розпалюваного вугГлля. АлГ потягнув носом. Раб-слов'янин теж зашморгав Г вирГк: Готують блискавку Гз китайського снГгу... Непевна справа -- раз ворога побиваК... раз своПх забиваК Г палить... Руббан ворогГв побачив... БГй буде...-- I слов'янин-раб почав хреститись, як монахи в монастирГ пГд час свята, Г щось проказувати своКю мовою, неквапливою й тягучою. Про що молишся? Не хочу помирати вГд гГркоП й солоноП води. Хочу гнити пГд зеленою травою у своКму степу... На горГ все сильнГше стукотГв, калатав барабан, до нього приКдналося гугняве вищання дудки Г йКменцГ завели жГночим спГвом бойову пГсно. ВГд того спГву пронизливими високими голосами в АлГ аж мурашки пГшли по спинГ Г по руках, а слов'янин швидко почав хреститись, але слова молитви проказував так само неквапно Г спГвуче. Враз увесь галас обтяло мов бритвою, Г над кораблем залунали крики залГзноП горлянки руббана. НавГть отут, у трюмГ, було чути кожне слово його. Гей, люди! СпинГться! МаКмо нагальну справу! Заклинаю Аллахом -- спинГться! Та як не горлав руббан, певно, той корабель не стишував ходу. I тодГ знов шалено загуркотГв барабан, загугнявила пронизливо дудка, тупотГли ноги морякГв, рипГли блоки для пересування реПв... Одним словом, на палубГ знялася справжня веремГя. КонГ почали Гржати, пихати, бити в перебГрки так, що летГли трГски. АлГ кинувся втишувати шаленого огира, Г в цей час на палубГ лупонув грГм -- один раз, зразу ж удруге. I вмить у трюмГ погасли золотГ променГ сонця, через ляду залився у трюм густий кислий дим. Калатав барабан, завивала дудка, Г рипГли об вирГзи у фальшбортГ вальки велетенських весел. РозмГрено гупали над головами АлГ Г слов'янина ноги веслярГв. КонГ просто обГсГли. I хлопець, Г полоненик, важачи головами, кидалися вГд однГКП тварини до ГншоП й намагалися притишити Пх. ВГд ядучого кислого диму з гострим присмаком паленоП сГрки АлГ та слов'янин-раб кашляли, а конГ порскали та Гржали. I крГзь дим в отвори ляди АлГ побачив руббана. Малий! Зроби, щоб конГ замовкли! За три стрГли ми наздоженемо ГндусГв. ТодГ вони почують Гржання коней, а це--не-без-пе-ка! ЗрозумГв?! Му'аллГме! ЗГлля лишилось на один раз, му'ал-лГме! БГльше нам воно не знадобиться! -- А потГм слов'янину: -- А ти -- хочеш прислужитися менГ? Слов'янин-раб здвигнув плечима: "Як ти скажеш". I руббан простягнув йому лук Г стрГли, Слов'янин же не простяг руки до зброП. -- Дурень! Не людей вбивати -- як з того корабля випустять голуба, ти його поцГль. А...-- простяг раб руку до зброП. Спочатку на палубу за капГтаном видерся слов'янин. На палубГ вже зовсГм не було й хмарки диму, хоча весь трюм було затягнуть густим туманом. ГребцГ були при повнГй зброП -- ножГ за поясами Г шаблГ де в кого при боцГ, прямокутнГ африканськГ щити за спиною, списи лежали пГд фальшбортом. ДвГ залГзнГ рури на колодах пГдтягнуто на правий борт носа. Чотири йКменця при цих спорудах щось чаклують над переносним ковальським горном. Сам капГтан був у шкГрянГм панцирГ, через плече закинув арбалет з могутнГм сталевим луком. ПГд щоглою чаклун щосили гатив у барабан, а лжеоманКць, вирячивши очГ, щосили дмухав у гугняву дудку. Кожен робив свою справу. Та очГ всГх були прикутГ до дивного вГтрильника. Щогли його були круто схиленГ до задерикуватого бушприта, а жовтГ вГтрила на довгих реях вигнулись колесами. ВГдстань мГж вГтрильниками скорочувалась. Чудернацький вГтрильник таки було перевантажено -- бо крутГ хвилГ, здавалось, дГстануть до самГсГньких отворГв у фальшбортГ. Руббан приглядався до чужого корабля з-пГд долонГ. Коли АлГ покликав його, вГн з першого разу не почув. ТГльки коли хлопець смикнув його за кольчужне плече, обернувся до нього, просто пропГк шаленим поглядом. Назад до коней! -- захрипГв люто. Му'аллГме! Води ще коням -- зГлля без води поволГ дГК! ЗвГдки знаКш?! -- гнГвно запитав, а тодГ свиснув переливчасто у свГй срГбний сюрчок, Г зразу ж небГж прибГг до капГтана,-- Ще бурдюк води коням!.. А ти -- швидше до коней! I АлГ поспГшив у трюм, не чекаючи бГльше нГяких наказГв вГд руббана. Тому АлГ не бачив, як наздоганяли чужий вГтрильник, як слов'янин-раб стрГляв у голуба, що пГднявся з вГтрильника, як на вГтрильнику опустили вГтрГла Г здались на милГсть переслГдувача. ВГн тГльки чув накази руббана своПм морякам. ПеревГрте, що вГн везе Г куди везе! Нам потрГбнГ бурдюки з водою. Якщо на кораблГ К соковитГ плоди -- то всГ нам! ЗнайдГть клГтки з голубами! ЗаберГть всГх голубГв! ЗаберГть вГтрила! I старГ й новГ! ЛишГть тГльки полотно -- нехай шиють собГ новГ. Ось тобГ калита з дирхемами. Заплатиш за все! Та швидше опускайте човна-карГб! За голубГв теж платити? -- спитав другий небГж руббана. За все! За все! Затямив?!! Довго, страшенно довго тягнувся час, поки повернувся човен-карГб вГд чужого вГтрильника. АлГ чув, як затупотГв ногами по дошках борту небГж руббана, видираючись по линвГ на корабель. Му'аллГме! У них лише десять бурдюкГв води!.. О горе нам! О Аллах, чому ти такий немилосердний до мене?! Що там у них ще?.. Там повно ГндГйського перцю, смердючого глею, корзини з наранджами й цГла гора кавунГв... Г паки цукровоП тростини... О аллах! ВоГстину немаК бога, крГм Аллаха! О, славлю тебе, Аллах! -- полегшено видихнув капГтан,-- О Аллах! Славлю тебе, Отверзаючий Браму, надихаючий та покрГпляючий всГх правовГрних! ПравовГрнГ, славте Аллаха -- ми врятованГ! Слава Аллаху! I всГ закричали: Слава Аллаху! Слава Аллаху! I тодГ капГтан дав наказ всГм зайнятися переправкою з корабля на корабель здобичГ, за яку, правда, вГн хоч щось заплатив срГблом капГтановГ того ГндГйського корабля. I вже загорлали, закричали моряки, знявся страшенний галас, тГльки лишилися бГля молу родичГ руббановГ. Та стерновий, та оманець з дудкою, та чаклун Гз барабаном пГд великою щоглою. АлГ оглянув своК господарство -- зГлля, залите водою, вже подГяло на коней, Г вони сонно попустили гривастГ шиП й розпустили губи. АлГ помацав, повГдкривав Пм повГки, позаглядав у очГ, чи вони справдГ сплять? ТодГ видряпався нагору по драбинГ, але на палубу не вилазив, а тГльки випнув голову з ляди. Побачив, як на палубу оманець Г чаклун витягають на блоках згортки величезних двох вГтрил, захоплених на чужому кораблГ. Як знизу, звГдкГлясь з-за борту, чаклуновГ чиясь рука передаК клГтку з голубами. А чаклун передаК клГтку небожевГ Г той ставить ПП до нГг руббана. А потГм почалося з кавунами. Руббан покликав стернового Г наказав тому, щоб дГстали з його каюти на кормГ мГцну рибальську сГтку. СГтку руббан передав своПм хлопцям у човна, потГм за якийсь час з того ГндГйського вГтрильника привезли повний човен кавунГв у сГтцГ. Ту сГтку зачепили линвою Г по блоковГ для вГтрила витягли на корабель. Привозили разГв чотири чи п'ять повну сГтку кавунГв Г складали Пх рГвним шаром один до одного на палубГ. ПотГм привезли ще тугГ паки соковитоП цукровоП тростини й кГлька здоровенних широких корзин з наранджами червоного кольору. Почали пГсля всього вГдлазити Г вискакувати на палубу всГ хлопцГ руббана. А останнГй вилГз слов'янин у своПй бруднГй одежГ. В через плече в нього на мотузовГ висГла корзина такоП тяжкоП роботи, що й не можна було рГвняти до корзини АлГ з-пГд фГнГкГв. А пазуха його якимось дивним чином вГдтягувалась, стовбурчилась пГд лГвою рукою. ПГсля того з човна пГдняли знов у рибальськГй сГтцГ, один по одному, три величезних бурдюки з водою. АлГ здивувався -- звГдки стГльки всього пГдГймають Г пГдГймають на корабель? Адже човен-карГб мГг вмГстити не бГльше десяти чоловГк. ПотГм слов'янин пояснив АлГ, що вони забрали на ГндГйському вГтрильнику такий же човен-карГб. I от, коли все було перевантажено на вГтрильник, обидва човни були зв'язанГ й приладнанГ до корми. ТодГ руббан закликав: А зараз вславимо Аллаха молитвою! I всГ вклякли на палубГ мГж тими розкошами, якГ вони захопили. Цьому ГндГйському вГтрильнику, сплативши навГть частково за збитки Г втративши лише одну стрГлу, щоб збити голуба. I от усГ вони вклякли у ревнГй молитвГ. Не молилися лише слов'янин Г коричневошкГрий чаклун. КапГтан до них: А ви молГться своПм богам Г дякуйте за ласку Г за те, щоб сповнилось наше побажання -- ВндГя! ВсГ ревно молилися. А потГм почали тягти вгору реП з вГтрилами. I всГ були на своПх мГсцях Г охоче виконували кожен наказ руббана. Руббану пощастило зразу вловити вГтер, Г, розгортаючись великою дугою навколо пограбованого ГндГйського корабля, судно все бГльше й бГльше набирало розгону. Задзюрчали, загомонГли тугГ струменГ води пГд форштевнем. Почав корабель виходити на пряму, щоб не заходити в жоден порт, поминути всГ пристанГ, нГде не заправлятися водою Г не поповнювати запаси ПжГ, не допускати митникГв до оглядання трюмГв Г не сплачувати нГде мита, а мчати й мчати -- до самоП ПГвденноП ВндГП. Туди, де так високо цГнуються конГ Г де вГдпочиваК людське око на всяких пГвденних щедротах Г дивах. Слов'янин, тГльки-но скГнчилася загальна молитва, спритно спустився вниз. Зразу полГз у потаКмний закуток, де нещодавно АлГ влаштував собГ схованку. Подлубався у корзинГ, витяг одну за одною двГ речГ Г сховав Пх ще глибше в закамарок. Витяг потГм щось Гз пазухи Г запхав до корзини. В корзинГ почулося камешГння Г нГби засвистГла птаха. I ось тут капГтан закричав до них згори: Ану ви, ледарГ! Швидко нагору! ВГн розставив людей ланцюжком. I всГ вони передавали з рук у руки кавуни до кормовоП порожнечГ в трюмГ. Там була ретельно викладена цГла гора кавунГв. А також у трюм спустили три бурдюки з водою. Корзини з помаранчами руббан наказав перенести до свого житла на кормГ. Паки цукровоП тростини поскладали в трюмГ, в затишному мГсцГ. КапГтан скликав усГх нагору Г виголосив таке казання: О браття моП! Над нами тепер благословення Аллаха! I навГть твГй,-- вГн показав на слов'янина,-- твГй бог Вса, Г навГть,-- вГн показав пальцем на чаклуна,-- дух твого батька -- вони сьогоднГ допомогли нам. I Пм подякуйте, що вони допомогли нам! Тепер у нас К Пжа для коней Г соковита Пжа для нас, коли не треба дудлити воду. Отож славлю Аллаха! I всГ закричали: "Слава Аллаху! Слава Аллаху!" А тепер, моП браття, ви показали, що серед вас немаК бГльше зрадникГв. Ви показали, на що здатнГ! Тому я вам вГдкрию одну таКмною: все Арабське море ми перейдемо без жодноП зупинки в жодному порту. Ми спГшимось аж у КалькуттГ! Ми йдемо через усе АравГйське море на пГвденний схГд -- на схГд Двох ОслГв ! I нГкуди не звертаКмо, нГкуди! Я знаю цей шлях! ВГн у мене весь розписаний по зГрках Г МГсяцю! Ми не будемо страждати, не загинемо анГ вГд голоду, анГ вГд спеки, якщо половину шляху пройдемо за десять днГв. А тому всГ ми, браття, попросимо покрГплення в Аллаха! Сотворимо молитву салят-аль-хаджа во здГйснення наших бажань! Коли була виконана молитва за всГма канонами, коли просвГтлГли всГ вГд радостГ й надГП, тодГ знову звернувся до всГх капГтан: А тепер станемо на десять днГв, як на вГйнГ, до весел, до вГтрил Г всГх снастей. А пайка буде такою, яку я обрахую, скГльки в кавунах води Г м'якостГ. Шкаралупу з кавунГв не викидати! З помаранчГв теж не викидати! До тростини -- не торкатись, вся пГде коням! Я ж себе вГддаю в руки Аллаха Г вашоП моцГ та вГдваги! ВсГ загорлали: Му'аллГмК! Ми з тобою! Ми з тобою! Хай покрГпить тебе Аллах! Зразу ж порозходились усГ по своПх мГсцях. I справдГ, тепер корабель був, як у день вГйни. Без перестану гребли всГ матроси. НавГть неквапного слов'янина пройняло, Г вГн приКднався до веслярГв. АлГ дуже дивувався цьому слов'яниновГ -- то вГн був, як вГл, якого притягли на базар продавати, а тепер у ньому вГдчулася неймовГрна напруга, наче вогонь у ньому грав... Це вГдчувалося Г по мГцно стиснутих вустах Г по блиску урочливих, блакитних очей. По тому, як вГн пГдкручував своП довгГ бГлГ вуса, що спускалися набагато нижче його короткоП вибГленоП сонцем бороди. КрГм того, АлГ взнав, яка то була таКмниця, що слов'янцГ сховав у потаКмному кутку. Бо слов'янин став з усГма до весел, проте капГтан пГдГйшов до нього Г показав рукою: "НГ! Ти йди до коней! Там допомагай хлопцевГ..." Слов'янин похмуро подивився на руббана, мовчки здвигнув плечима Г полГз у трюм до коней. ВГн пройшов помГж розслабленими, обвислими на лямках кГньми до форштевня, витяг Гз схованки ГндГйську корзину Г витягнув звГдти зеленого папугу з поламаним хвостом. НГчого. ПГр'я нове виросте... хвГст бГльший Г кращий буде. А папуга дзьобом прихопив пальця слов'яниновГ. Та слов'янин лише погладив папугу по головГ Г запхав назад до корзини. ПотГм вГн полГз далГ в схованку Г витяг звГдтГля глечик з вузьким закоркованим горлом. Висмикнув чГп Г почав смоктати рГдину , час вГд часу важко вГддихуючись. I по трюму, перебиваючи сморГд кГнського поту, поплив хмГльний запах наймГцнГшого пальмового вина. В горлГ у слов'янина все булькало, вГн важко вГддихувався, але не кидав глечика, продовжував ковтати, Г вже починало булькати в черевГ. АлГ зробилося страшно. ВГн знав, що це вино дуже солодке й страшенно мГцне. Щоб людина могла випити стГльки пальмового вина за один раз?!! Та вГн же зараз звалиться Г не встане! Та от, зрештою, слов'янин Гз цмоканням вГдГрвався вГд горла глечика. Важко видихнув, постояв, наче прислухаючись, Г тодГ заткнув глек. В тримаючи однГКю рукою за ручку глека, покалатав пГд вухом, щоб перевГрити, скГльки там ще лишилося вина. Вдоволено засмГявся Г довго вмощував глек у схованцГ. АлГ дивився. Й чекав, що ось цей кремезний, мГцний чоловГк почне заточуватись Г при першому ж сильному хитанин корабля впаде, вдариться потилицею об шпангоут, або пГд копита сонному, запамороченому жеребцевГ!.. Та нГчого подГбного не сталося. ТГльки весело вГдригнувши винним духом, слов'янин, вперше за весь час, засмГявся Г сказав: Тепер душГ моПй легше стало!.. Одпала глина з душГ... Душа моя свГтла, ясна... Нема суму... I, щось собГ мугикаючи пГд носа, обГйшов усГх коней, усГх помацав. Бо тут у мороцГ трюму, довГряв бГльше своПм пальцям, нГж очам. Спинився перед лядою, обсмикнув на собГ подерту сорочку, розв'язав пояса, пГдперезався по-новому Г вилГз на палубу. Хитаючись разом з палубою корабля, пройшов до капГтана. КапГтан саме в цей час дивився на сонце через свою дерев'яну хрестовину -- вимГряв стоянку сонця над обрГКм. А сонце вже починало сильно хилитись униз. ВсГ кольори починали насуватись золотГнню та смарагдовими зблисками вГд хвиль. I дивнГ були запахи, що напливали на хлопця з усГх бокГв. Вз доброП схованки, крГзь щГлини в стГнГ каюти плинув винний солодкий запах вогненних помаранчГв, терпкими трав'янистими солодощами несло пГд пакГв тростини Гз трюму. I у всГ цГ запахи якоюсь недоречнГстю, неспокоКм Г безглуздям вливався гострий запах винного вГддиху, що чадГв навколо слов'янина. Слов'янин ступив до капГтана Г, затинаючись, проговорив: ХазяПне!.. Давай...-- вГн запнувся, а капГтан почав злоститись, бо раб перебив йому обчислення. Ну, швидше говори, що там? КапГтане! ЗнГмай... дошки... над кГньми! КонГ дихають мало... Коням треба дух чистий... ВГтер... Он ти про що? Ну добре, а хто ж знГматиме? Ти вмГКш? Я з РусГ... Г все можу!.. -- рубонув слов'янин повГтря рукою. Я бачу, що ти Г пити, Г красти вмГКш! КапГтане! Не крав... я... ТГ...-- слов'янин показав пальцем за спину,--тГ... дали вино... в подарунок. За що тобГ дарунок, ти ж раб?! А я Пм показав -- я голуба поцГлив... А вони тобГ повГрили? Вони ж не бачили з-за людей Г снастей, що ти стрГляКш? Попрохав лук П показав Пм, який я стрГлець! О, так у них Г зброя була. У них хороша зброя... о руббан, у них китайського снГгу багато... ЗвГдки тобГ вГдомо?!! Я в трюм спускався... О Аллах! МилГсть твоя безконечна! Все, все маК межу, тГльки сила твоя Г милГсть безмежнГ!!! Руббан звГв руки до неба Г вславив Аллаха. А потГм закликав стернового, який був водночас Г теслею. Вони вдвох Гз слов'янином познГмали Гз середини палуби дошки, Г з баку над трюмом. I тепер туди проникало свГтло. I повГтря заструменГло, розносячи по всьому кораблю дух кГнськоП сечГ й поту, кГзякГв, терпкий запах свГжоП цукровоП тростини Г кислих, вогких шкГр бурдюкГв Гз водою. ПотГм слов'янин спустився вниз, Г знову до коней, а руббан викликав до себе нагору АлГ. Скажи, де вГн узяв...-- спитав руббан ласкаво, але з якимось загрозливим притиском,-- де вГн узяв вино Г скГльки випив? О му'аллГме! -- Вражений здГбностями слов'янина, хлопець звГв угору руки точнГсГнько так, як робив руббан.-- ВГн видудлив бГльше половини винного глечика! ВГн його принГс у тГй корзинГ... А що вГн там ще принГс, у тГй корзинГ?! Я не знаю, бо вГн ПП розкрив без мене... А коли спорожнив корзину, запхнув туди зеленого папугу. Таки вГн точно злодГй! Але ж, руббане, ти ж сам чув, що йому це все з корзиною подарували! О! Ти вГриш цьому п'яницГ? Я чув, що вони п'яницГ... але бГльше про них нГчого не чув. На Сук ар-рукику 4 вони в нас рГдко бувають... Я лише один раз бачив, як ПхнГх жГнок Г дГтей продавали. Де це у вас? У БасрГ?! О му'аллГме! Я не басрГКць! Я Гз славного мГста Багдада! Он воно що!.. МенГ й спочатку здалася твоя вимова не басрГйською, але потГм не звертав на це уваги. Ну, тепер Гди, спускайся вниз у трюм... Г щоб слов'янину допомагав. ВГн добре тобГ допомагаК? А му'аллГме! Присягаюсь Аллахом, я не звик брехати! Не вГн менГ допомагаК, а я йому!.. ВГн коней, як жГнка дГтей коханих, пораК! СправдГ, о Аллах, дГла твоП незбагненнГ! Хто б мГг подумати, що вГн знаКться на конях?.. Продали менГ його як теслю. Ну добре, йди й працюй. ПотГм розкажеш, що там вГн вироблятиме... ЦГкаво, цГкаво... По роботГ, коли вже крГзь дГрку не зазирало сонце, слов'янин сГв на свГтлому мГсцГ, бГля драбини в лядГ. ВГн тримав корзину ногами, а папугу почав боркати, прошиваючи йому маховГ пГр'Пни на крилах. Для чого вГн тобГ? Чого ти його боркаКш? ВГн нГкуди не полетить з корабля. ЗвГдки менГ знати -- втече, не втче? МенГ вГн треба весь час пГд рукою... Папуга мудрий птах -- слова знаК. Навчу його слову моКму -- буде менГ спГвтрапезник! Ми будемо з ним говорити, а ви не будете знати! Ох-ха-ха! -- I слов'янин смГявся нестримно Г безжурно, як дГтлахи. АлГ дивувався, Г його здивуванню не було межГ -- пГсля половини глека раб мГг попасти вГстрям в ость пера Г протягти голку з волосГнню! Папуга протестував вГдчайдушно, пручався, дряпався пазурами... Та дарма старався слов'янин -- наступного ранку, коли вГн вГдкрив корзину, щоб погодувати папугу, птах струснув пом'ятим пГр'ям, по-дурному скрикнув, злетГв крГзь ляду нагору, покружляв над кораблем Г опустився на вершок першоП реП. Слов'янин вискочив за ним на палубу Г довго стояв пГд щоглою, простягаючи птаховГ на долонГ прирощення та закликаючи його опуститись Г скуштувати чудовГ лакГтки. Та ба -- папуга зиркав униз Г щось бурмотГв мовою своПх попереднГх господарГв, Зрештою руббан не стерпГв -- пГдступив до слов'янина: Ну не спуститься вГн до тебе! Нехай трохи погуляК, а потГм ми його вловимо. Вди краще до коней! Му'аллГме! КонГ попоранГ! Тепер я вГдпочиваю... Ну добре, стГй отут стовпом Г чекай свого друга! Так вГн до тебе й спуститься! Слов'янин сГв пГд щоглу Г ланцюжком вГд себе розклав покорм для птаха. ВГн сидГв непорушно майже три змГни гребцГв. ТГльки голову замотав ганчГркою. I дочекався, поки папуга опуститься на палубу й вГзьме корм. Коли ж папуга взяв корм, слов'янин смикнув за волосяну петлю, Г папуга забився вГдчайдушно у нього в руках. Тепер слов'янин пообрГзав птаху маховГ пГр'Пни Г обтяв обмизканого хвоста. Прив'язав за ногу мГцною линвою з кокосового волокна Г посадовив собГ на плече. Папуга обурювався цГлий день Г майже всю нГч, сидячи на плечГ в слов'янина. Кусав його за вухо до кровГ, стрГпував обкороченими крильцями, рвав дзьобом повороззя. Але коли здавалося, що ось-ось трГсне остання волосинка його пута, слов'янин хапав птаха. В знову зав'язував цГлий мотузок. I весь цей час слов'янин тихо розмовляв з птахом своКю мовою. 23. ПАЦЮКИ ТА КРИЛАТВ РИБИ Та ось, день на дев'ятий, вГтер задув з рГвною силою вГд самого сходу сонця. Не змГнився опГвднГ Г так само наповнював круто випнутГ вГтрила на вечГрнГй зорГ. КапГтанвкляк на кормГ Г зносив молитву подяки за те, що зрештою вГдмГнний вГтер, му'асим1, настав. УсГ мололися -- кГнчилося каторжне веслування для всГКП команди! Тепер була тГльки робота руббановГ -- зорГ мГряти Г шлях незримий по водГ прокладати, стерновому -- перевГряти вГрнГсть звороту лопатГ стерна, дидбану2 в гнГздГ на щоглГ -- спостерГгати, чи не з'явиться де яке судно чи сплячГй кит, обом конярам -- АлГ та рабу-слов'янину -- порати коней, ВншГ бГльшу частину доби тепер вГдсипались або вГддавалися розвагам. Грали в костГ, але не на грошГ -- капГтан заборонив. Танцювали до нестями пГд барабан чаклуна й дудку оманця-вГдступника. Та через день виявилася бГда -- майже третину кавунГв пожерли пацюки. ВиПдали середину, прогризаючи знизу дГрку. Береш кавун -- а в руках лише шкаралупа зелена! Почали ганятись за ними, та марно,-- кГлька штук забили, останнГ сховалися по найдальших закамарках. ТодГ руббани наказав перепинити переслГдування. Якщо ми Пм перекриКмо шлях до кавунГв, вони вГд голоду ще почнуть жерти жирнГ линви! I ми всГ пГдемо на дно! ВсГ згодились з капГтановою мудрГстю Г лишили кавуни на знищення пацюкам. Та слов'янин заповзявся. ВГн нГчого не сказав -- тГльки за якусь годину сплГв з волосГнГ добру вудочку, з м'якого залГза африканського зГгнув гачок Г почепив до нього кГлька пГр'Пн свого поборканого папуги. ЗовсГм мало часу минуло, зовсГм нГщо, а папуга вже звик до нового господаря Г за всГ пГклування вГддячував тим, що смикав слов'янина за вухо, коли хотГв Псти, та безбожно гидив своКму хазяПну на плече. Але слов'янин не сердився -- пГдклав на плече шмат повстГ Г все говорив Г говорив до папуги своКю повГльною, тягучою мовою. На зауваження матросГв, що папуга не зможе так повГльно говорити, слов'янин поблажливо махав рукою: Побачимо! А вудочку вГн змайстрував не для того, щоб ласувати рибою. Смажена свГжа риба -- найкраща приманка для пацюка! Так вГн пояснив АлГ. Ще змайстрував Гз мангровоП палицГ два маленьких луки Г з очеретяноП циновки наробив стрГл. Наконечники з обгорГлого, обпаленого мангрового дерева прив'язав волосГнню. Один лук дав АлГ, другий Гграшковий лук лишив собГ, I вони завГсили ввечерГ смажену рибу над кормою на мГднГм ланцюжку. Погойдувався корабель, перекочуючись Гз хвилГ на хвилю, Г гойдалася смажена риба. Гойдалася, то залГтаючи за борт, то перехиляючись над палубою. Лампа пГд скляним ковпаком ледь висвГтлювала кормову будову Г снастГ. Дидбан з височини свого сГдала побажав усГм добрих снГв. Слов'янин Г АлГ сидГли за паками нерухомо. Ось на палубГ наче пролетГла якась тГнь, за нею друга, третя. Одна тГнь стрибаК Г зависаК на рибГ. АлГ спускаК стрГлу. Та тГнь висить на рибГ. Тоненько цвьохкаК тятива другого лука. ТГнь з писком пГдстрибуК вище риби Г зникаК за бортом. Тепер друга тГнь пГдскакуК вгору Г зависаК на рибГ. АлГ швидко примГряКться Г пускаК стрГлу. Довгаста тГнь висить на рибГ, метеляКться разом Гз нею, а потГм вГдпадаК кудись униз за борт. Третя тГнь нГяк не наважуКться стрибнути на рибу. I зникаК. За якийсь час АлГ Г слов'янин бачать, що тварина спускаКться на рибу по мГдному ланцюжку. Не змовляючись -- обидва випускають стрГли. Третя тГнь з писком летить у хвилГ. ПГсля того бГля риби довго не з'являКться жодна тГнь. Коли ж Гще "мисливцГ" побачили двГ тГнГ, слов'янин поклав руку на плече АлГ: "Не стрГляй!" I вони дивились, як два здоровенних пацюки шматують рибу, зависши над водою. Наситившись, тварюки важко зГстрибнули вниз Г вмить щезли серед рГзного начиння на палубГ. Чому ти не вбив цих двох? Це розумнГ пацюки. Завтра вони Гнших приведуть... Не можна всГх стрГляти--ГншГ почують небезпеку Г не прийдуть. Так за кГлька ночей АлГ й слов'янин вибили всГх пацюкГв на кораблГ. I вже не було жодного пожованого кавуна. Та руббан зауважив нГби незадоволено, що його звГльнили вГд пацюкГв. А ти ще й хитрий до всього, слов'янине! Якщо ти перемудрував пацюкГв, то тебе треба стерегтися. Хто зна, яку ти пастку кому придумаКш?! А поки що настало на кораблГ райське життя -- пацюкГв немаК, вГтер не стишуК Г не прискорюК свого повГвання, ПжГ вдосталь Г води помГрно на кожного видГлено. Та найбГльшою радГстю була вранГшня подГя. Слов'янин примостився на кормГ ловити рибу. АлГ ж залГз на самий нГс, розпластався там Г споглядав, як унизу пГд форштевнем пГниться зелена важка вода, як погойдуються лапатГ китицГ, пГдвГшенГ на брусах. I раптом з корми почувся крик слов'янина. Що вГн кричав-- АлГ недГбрав, та зразу ж звГвся на ноги Г обернувся до корми. I завмер вГд дивного дива -- навкГс до корабля велетенською зграКю летГли блакитнГ риби. ОднГ вже падали в зеленГ важкГ склистГ вали хвиль. ВншГ неслись, розставивши темнГ плавцГ -- довженнГ, мов у ластГвки крила. ТретГ з'являлись над водою Г, бГжучи по самГй поверхнГ, штовхались хвостом Г в стрибку зависали над водою. А вГтер зносив Пх на корабель. I тодГ тГ риби якоюсь чудодГйною силою, бо не махали своПми плавцями-крилами, не били роздвоКним хвостом, але зносились вгору-вгору Г перелГтали через палубу. 3 кожною миттю Пх ставало все бГльше й бГльше. Вони бились об снастГ, вдарялись у вГтрила Г падали на палубу. На палубГ пГдстрибували, танцювали свГй смертельний танець. А проте деякГ так високо пГдскакували, що перелГтали через невисокий фальшборт назад у смарагдовГ хвилГ моря-океану. ВншГ проскакували у отвори для весел Г з плюскотом занурювались у яскравий смарагд хвиль. На кораблГ почалася справжня веремГя. Мов скаженГ, стрибали по палубГ моряки Г хапали з палуби, витягали Гз закуткГв летючих невдах. Папуга па плечГ слов'янина кричав чи не найголоснГше. ВГн розмахував своПми обчикриженими крильцями Г волав дурним голосом: "Го-го-го! Га-га-га!" НавГть капГтан не витримав Г заходився пГдбирати крилатих риб з палуби. Та АлГ закляк вГд захвату -- вГн не хотГв, не мГг проДавити жодноП подробицГ цього чудесного видовища! Ось у лГктях двадцяти заструменГли по похилому валу води кГлька смуг, мов хто пустив по водГ стрГли. Смуги розГрвались, Г з них, таки паче справжнГ стрГли, вилетГли й полетГли навкГс до корабля синГ крилатГ рибки. ВГтер зносив Пх до баку корабля, Г вони пролетГли просто перед очима в АлГ. Простягни руку -- вГн би Пх збив. Та хлопець не зробив цього. ВГн намагався запам'ятати, якГ вони. Багато всяких риб вГн бачив у своПх незлГченних подорожах за дивами, але цГ вкарбувалися йому в пам'ять найсильнГше Г назавжди. I коли вГн Пх потГм пригадував, то заплющував очГ -- я зразу ж йому ввижались у стрГмкому летГ стрункГ синГ рибки. 3 чорними гагатовими плавцями Г золотими круглими очима. I чогось, коли вГн закривав очГ Г згадував крилатих риб, йому завжди згадувалися багдадськГ ластГвки в стрГмкому летГ над каламутним ТГгром Г зблиски синього дГаманта в склянГй чашГ на подвГр'П Бен Сахла. АлГ провГв поглядом крилатих рибок до Пх занурення у воду й знову повернув погляд до того мГсця, звГдки вони злетГли. I з жахом стислося його серце -- там, де мить тому вилГтали з води летючки, рискаючи то туди, то сюди, рГжучи гострим плавцем хвилГ, ширяла чорна акула. За нею з'явилася друга, третя, четверта, п'ята, шоста... Вони покрутились пГд бортом корабля Г пГрнувши пГд нього, попливли далГ за зграКю сполоханих лГтунГв. Та одна рибина, не коротша за човен-карГб, обпливла кГлька разГв навколо вГтрильника Г стала в затГнку пГд кормою. В тГнГ ПП було добре всю видно. Вона нГби стояла на мГсцГ Г не поводила й трохи плавцями, тГльки гнала й гнала навкГсним хвостом воду. В було видно, як закручуються вихорами струменГ зеленоП води. АлГ став на кормГ, Г, вчепившись, щоб не впасти, за туго напнутГ линви, споглядав, мов зачарований, страшну потвору. Корабель то пГдносило вгору, то кидало вниз по широких схилах водяних валГв. I акула то здГймалась до самГсГнькоП поверхнГ, то занурювалась у прозору глибочГнь. I не вГдставала вГд вГтрильника Г на пГв лГктя. АлГ тягло вГдГйти вГд корми, не дивитись на акулу, та вГн все стояв Г стояв, мов зачарований. Схаменувся тГльки тодГ, коли хтось узяв його за плече. ВГн пГдвГв очГ -- над ним горбоносе, мов у слов'янинового папуги, лице рубана. Не дивися довго! Дурна прикмета. Це ангел смертГ до тебе пГдплив Г випробовуК тебе. Але це й добра прикмета -- бути тобГ моряком. ТГльки до тих, хто стане справжнГм моряком, пГдпливаК...-- Г капГтан не назвав нГяк цю чорну тГнь у смарагдовГй глибинГ, а тГльки показав пальцем. А тепер ходГмо поласуКмо летючими оселедцями. Смачна риба... На баку моряки поставили зразу двГ жаровнГ в глиняних ящиках Г розпалювали на них деревне вугГлля. ВугГлля прикрили згори залГзними решГтками Г кидали на решГтки полов, що впав до них Гз повГтря. АлГ мовчки сГв до гурту. Руббан поплескав його по плечу. Не бГйся, хлопче! Краще знати в лице свою смерть, нГж чекати ПП з-за рогу в чужГм портовГм мГстГ. О му'аллГме! Я вражений крилатими рибами! Вони як багдадськГ ластГвки -- стрГмкГ й чудовГ. ВсГ розповГдали рГзнГ чудеса про пГвденнГ краП, Г чомусь нГхто нГколи не розповГв про таке диво! -- АлГ здвигнув плечима Г в глибокГм здивуваннГ пГднГс до неба руки. Це ж чудо чудес! Це вже друге чудо, яке я бачу, вГдколи рушив Гз Багдада... А яке перше? -- улесливо спитав оманець-вГдступник, прикривши хижий блиск своПх дГвочих очей пишними вГями. Це вГн вперше запитав Г заговорив до когось на кораблГ, пГсля того, як вГдрГкся вГд своПх вчителГв Г приклав руку до ПхньоП страти. Блискавкою спалахнуло в хлопцевГй головГ: "ВГн -- як та деревна змГя, що стрГли менГ отруПла! Ну пГдожди, так ти Г взнаКш!" У БасрГ К диво див -- червоно-бГла троянда! -- швидко, не вагаючись нГ хвилГ, заговорив АлГ.-- Згори кожна пелюстка бГла, а на половинГ, якби хто бритвою роздГлив, -- стаК червоною... Але пахне вона слабенько, наша шипшина на пустирях та белебнях значно пахучГша, особливо в мГсяцГ нГссанГ.3 Так ти був у садку Бен Сахла, хочеш сказати?!! -- витрГщився на нього оманець, зловГсно блискаючи вже широко вГдкритими очима. "Он ти як?! -- скГпГв подумки АлГ.-- Ти таки з племенГ людоловГв! Зараз я тобГ покажу!" Я не хашашГн Г не лицедГй, щоб мГг удати з себе Гудея Г зайти до невГрного у хатнГ покоП. I звГдки ти, оманець, знаКш, що троянда та -- в садку у Бен Сахла? А, може, вона в нього на даху пГд пальмами в срГбнГм барилГ зростаК? Адже саме так багатГ ГудеП плекають квГти, о му'аллГме! Оманець зцГпив зуби Г знов прикрив пухнастими вГями прекраснГ дГвочГ очГ. Руббан погладив бороду. Ти забагато знаКш як на приблудного цуцика... багдадський хитрун! Виростеш, якщо зносиш до того часу голову,-- будеш великим пронозою! А тепер скажи менГ -- де ж ти бачив, у кого бачив? Я жив у господинГ АйшГ, бо тодГ кораблГ не йшли до ВндГП. Та й до всього мене не брали капГтани, бо я не маю грошей, а для працГ па кораблГ я нГби заслабий... I от у неП збирались люди й виселились, слухали пГсень... Там один раз була спГвачка КадарГя. I хтось КадарГП подарував цю троянду з садка Бен Сахла... АлГ пильно дивився тГльки на оманця-вГдступника, хоча лице повернув до руббана Г говорив йому. А очима пильнував оманця. I при словах своПх "цю троянду з садка Бен Сахла" вГн побачив, як оманець ковтнув слину, нГби збираючись щось сказати, та стримався. А що спГвала КадарГя? Не пам'ятаКш? Пам'ятаю тГльки, що спГвала не КадарГя, а хорасанська красуня НГссо. Ти пам'ятаКш пГсню? -- Руббан схилив голову до плеча Г зазирнув у очГ АлГ. Пам'ятаю слова... ПроспГвати нам змГг би? О му'аллГме! Я слова всГ перекажу, але спГвати не буду. Бо я не гуламГйят Г нГколи не танцював нГ перед ким Г не спГвав! Я тГльки можу бити в барабан. Ну добре, перекажеш слова Г подаси мотив, а моП хлопцГ проспГвають... Слов'янин сГв до гурту, бо вГн чи не найбГльше за всГх позбирав рибин, Г, вкусивши хрумтячи коричневу спинку риби, видобув свГй глек, запив з нього добрим ковтком вина. Не псуй вином чудеснГ пахощГ риби! -- сказав капГтан Г поморщився.-- Як не можеш ласувати без вина, то йди до коней! Слов'янин здвигнув плечима, Г папуга загорлав вГд цього: "Го-го-го! Га-га-га!" Прихопивши своК вино та рибу, слов'янин почапав униз до коней. ВсГ ж ГншГ лишилися на бацГ ласувати рибою. I час вГд часу вони чули в трюмГ незвичнГ слова раба. У вГдповГдь на них -- крик папуги: "Го-го-го! Га-га-га!" Коли доПли всю рибу, руббан попрохав АлГ переповГсти слова пГснГ Г проспГвати мелодГю. КраКм ока АлГ спостерГг, що наймолодший небГж руббана примостився поруч пГд пакою Г, розкривши на колГнах зошит, швидко списуК його калимом. Коли АлГ замовк, руббан узяв зошит з рук юнака, прочитав уважно, а далГ показав нГгтем, де треба виправити помилку в запису мелодГП. Поки вони займалися пГснею, чаклун спустився в трюм до слов'янина. Я бГльше не потрГбен, о му'аллГме? -- шанобливо спитав АлГ, схиляючи голову. Поки що не потрГбен, потГм поговоримо про те, що ти тут нам розповГв. Не все менГ зрозумГло. А зараз можеш Гти... АлГ порачкував вГд капГтана Г поспГшив до трюму. У трюмГ вГн застав слов'янина й чаклуна за пиятикою. Пили вони не з глечика, а кожен Гз своКП чашГ -- чаклун Гз кокосовоП шкаралупи, а слов'янин з дерев'яноП грубо вирГзаноП чашГ. Слов'янин мГж ковтками вина обсмоктував кожну кГсточку риб'ячу, весь час шматком якоПсь тканини, мов рушником, обтирав маснГ губи. Лице чародГя було радГсно здивоване. Розгладилася зморшка мГж бровами, розпливлися мляво в посмГшцГ товстеннГ рожевГ губи. А очГ, вирлатГ, чорнГ-чорнГ з блакитними бГлками, повело на рГзнГ боки. Слов'янин простягнув йому останню смажену рибку: ВГзьми закуси... П'яний будеш швидко... ВмГти треба пити вино. НГ, нГ,-- вГдштовхнув чаклун рибу.-- Я мГцний пияк! Мене цим вином з нГг не зГб'Кш! На що слов'янин щось зауважив своКю мовою Г похитав головою. Папуга скрикнув: "Го-го-го!" -- Що ти йому сказав? -- запитав АлГ. Коли до