роздивився. Можу навГть намалювати! Дай менГ каламар Г папГр - я вмить вималюю. - Слухай, ти ж мусульманин - хГба можна порушувати заповГти вГри? - Не можна малювати живих Гстот. Сам чув суперечки про це у мечетГ. Перстень з каменя й золота -- без дихання - зовсГм Гнша рГч! Бен Сахд подав клаптик тоненького паперу, каламар Г калам 6. - Це знаменитий самаркандський папГр.... - Це в тГм краю, де Бухара Г Мерв? ДинГ там знаменитГ.... Я сам чув запах динГ, що коштувала сто динарГв... - Що динГ?! Там моП родичГ живуть, у БухарГ Г в МервГ. Правда, вони бГднГ люди - шкГри виробляють, тканини фарбують... А от у МГсрГ мГй двоюрГдний брат - то великий умГлець! ВГн оправляК в золото найвибагливГший камГнь - смарагд! Вз крихким смарагдом треба вмГти поводитись. Хлопчик став навколГшки, поклав на вГко тахта папГр Г обережно вималював перстень з лалом. Особливо ретельно вГзерунок навколо гнГзда, куди було вставлено лал. Бен Сахл аж здригнувся, коли пГднГс ще мокрий малюнок до очей. - Тихо! Мовчання! За цим перснем напевно смерть. МГй брат його робив у КаПрГ, для одного вГдчайдушного мандрГвця Г дуже вдалого купця. ВГн десь родом Гз Дамаска... Багатий Г в дружбГ з багатьма сильними свГту цього. Якщо цей лал Абу Амар подарував КадарГЏ, то його володар загинув. Або з ним сталося страшне нещастя, що вГн мав позбутися свого улюбленого персня! Ай-ай! Тепер слухай - ти присягся Аллахом мовчати! Швидше йди та .вГддай Пй перстень! Краще втратити цей скарб Г лишитися цГлому, нГж володГти мить скарбом, для того, щоб втратити Г тГло, Г душу! - МенГ так хотГлося пошвидше потрапити в краПну чудес ВндГю. - Потерпи трохи, Г мрГя твоя здГйсниться. Як сказав премудрий цар Соломон: "ВГдсунута надГя - мука серця, а здГйснення бажання - дерево життя", Пди Г поспГшай позбутися небезпеки! ПоспГшай же! АлГ, призвавши мир Г благословення на Бен Сахла та його дГм, пГдГйшов до дверей. Визирнув Гз крамницГ на всГ боки. ПересвГдчився - нГкого нема. Вискочив назовнГ. ПопГд стГнами пробГг пГвкварталу, а тодГ перейшов на самий край вулицГ просто над каналом. Пострибав по палях, нГби випробовуючи Г долю, Г свою вправнГсть - чи прискаче по верхах паль до кГнця кварталу. Не зГрвався, навГть не похитнувся Г не перечепився. Коли повертав за рГг, зирнув назад. Бен Сахл стояв у дверях крамницГ. ВГн пГднГс руку до обличчя - чи то пейси собГ закручуК, чи то напучуК АлГ, мовляв: "ПоспГшай, поспГшай! Все буде гаразд..." Коли хлопчик зник за рогом, Бен Сахл вГдчув велику втому Г тремтГння в колГнах. Прочвалав у куток лавки Г витяг Гз схованки невеликий глечик, запечатаний зеленим воском. Тихо покликав: - МадхГ! Заходь! ВГдчинилися дверГ, Г зайшов той самий садГвник у бГлому тюрбанГ Г бГлому запиналГ на стегнах. - Ти все чув? - спитав Бен Сахл виснаженим голосом. - Все. - Як мГркуКш - пощастить малому виплутатись? - Бен Сахл налив у малесенькГ чашГ бурштинову запашну рГдину. Вндус встромив палець у чашу, бризнув напоКм на пГдлогу. - Не пий анГ краплГ вина! Бо в нГй усе зло, як сказав колись пророк Всевишнього й милосердного! Хай буде славне його Гм'я Г хай буде з ним Аллах! - В малесенькими ковтками почав смакувати вино. Десь на половинГ чашГ проговорив: - ХотГлося б, щоб бГда Г смерть цього разу схибили... Але все буде, як хоче Аллах! Все в його руцГ! - Ти, МадхГ, кажеш, що все в руцГ Аллаха. В я вважаю, що все вГд Бога. Але для чого ж тодГ людинГ ПП бажання, ПП воля? Бен Сахл заплющив очГ, понюхав вино, кГнчиком язика покуштував, а потГм, цГдячи крГзь зуби, висмоктав чашечку, вГддихнув Г виголосив: - Ай-ай! ТодГ старий Гндус чемно спитав: - Ти покликав мене, щоб про щось запитати? - Я й сам знаю, але в мене К сумнГви. Не може бути, щоб усе було так просто! Тому я хотГв би знати твою думку. - Бен Сахл! Ти правильно подумав. Я добре роздивився камГнь, коли його пГд сонцем ти крутив на всГ боки. Той камГнь. Один Гз трьох. Ти знаКш - на моПй батькГвщинГ ще й сьогоднГ ходять казки про три синГ дГаманти. Занадто велика цГна йому, щоб люди не спокушались ним! Тому навколо нього стГльки жаху розвели люди базГканням Г своКю пожадливГстю. - Ти правильно думаКш, мГй старий друже. ТГльки Г маю тобГ сказати, що я вГрю в каббалу 7. ВГрю в силу цифр Г лГтер. Треба буде вирахувати найближчим часом, чи К справдГ в цьому каменГ воля сатани? - Не вважаю цю спокусу дГКю сатани. Спокуса дорогоцГнностГ в тому, що через ПП тГлесну малГсть нею легко заволодГти. НавГть дитина може ПП взяти й сховати. Та як же неймовГрно важко ПП втримати! МенГ здаКться, що понад сили пересГчноП людини зберегти подГбний скарб. Я геть вражений, що камГнь опинився в руках хлопчиська! - Чого ти хочеш? КадарГя ображена Г обпльована навГки-вГкГв. Вона краща музика та й, думаю, поетеса в сьогоднГшнГй БасрГ. А ПП, султанськоП кровГ особу, он як упослГджують! В раптом Пй вдалося майже вбити володарку батькГвського будинку! Лал повертаКться до неП - Г вона з легкГстю позбуваКться фатального дарунка! Можливо, вона думаК, що, вГддаючи в руки безвинного хлопця перстень, вона знешкодить чорнГ сили Г таким чином змГнить свою долю Г своКП родини. Можливо, що вона, проживаючи вже не один рГк серед повГй, ворожок, звГдниць Г всякоП портовоП нечистГ, навчилася чаклувати. Закляла хлопця, щоб його душею та тГлом викупити не тГльки себе Г батька, а й знищити намГсника?! - В таке може бути, - ствердив сумнГви Бен Сахла старий садГвник-Гндус. - Починаю думати, як Г ти, що все ж у цьому перснГ К злГ духи. Перший камГнь розбили майже сто рокГв тому. А бачиш, один з його уламкГв явив нам своК лице. Та ми, слава Всевишньому, утримались вГд спокуси... - ДГйсно, сьогоднГ ми виявилися сильнГшГ за диявола! Давай з цього випадку вип'Кмо ще по однГй нашого найкращого вина! Нехай нашГй головГ буде радГсть Г тГлу втГха, а нашГй калитГ збиток! - О мГй хазяПне! Збитку сьогоднГ не буде. ВГтер усе ще крутить. КораблГ стоять не тГльки бГля причалГв, а й у головному каналГ. Комори ханГв заваленГ паками попГд самГ стелГ. НГхто не хоче ризикувати своПми кораблями й товарами... ЗовсГм не схоже на минулий рГк! - Ну що ж - чим гГрша погода для мореплавства, тям краще для нашого старого вина. - В час хороший для молодого невистояного - додав Гндус Г усмГхнувся: - Й для пальмового дурманного теж. Вони випили втрете. Зразу ж Гндус зник, безшумно ступаючи в плетених з пальмового волокна сандалях. А в ту ж мить на порозГ лавки стали двоК покупцГв - майже чорнГ йКменцГ в довгих строкатих спГдницях.... У Бен Сахла почалася хороша торгГвля. 12. СХОВАНКА ДЛЯ СКАРБУ З дрГбних грошей у малого було Где кГлька фалсГв та половина дирхема. В вГн стрибнув у човен, щоб поспГшити на Зелений ринок. А там спинився перед лавкою з фГнГками Г подав прикажчиковГ половину дирхема. Попрохав дати йому фГнГкГв два ратлГ. Зневажливо кривлячи соковитГ вуста, стрункий прикажчик Гз рухами скорГше дГвки, нГж юнака, недбало вГдрахував хлопцевГ мГдяки Г накидав у шапку в'ялених фГнГкГв. АлГ присГв тут просто пГд стГною давки Г з'Пв половину фГнГкГв, а решту сховав у рукав. Отож Гз дрГбною монетою в поясГ, Гз наПдком у рукавГ пГшов вГн роздивлятися по базару, все думаючи, як би його швидше добутись до кварталу повГй. Йому пощастило -- кГлька пГдпилих морякГв купували у християнина вино Г голосно гомонГли проте, що краще на базарГ вино купувати, нГж у лупанарГю - там Г дорожче воно, Г з усякими домГшками. Коли вони спустилися до човнярГв Г винайняли одного, щоб вГн Пх вГдвГз до дГвчат. АлГ теж пГдскочив до човна П попрохав перевГзника, щоб Г його взяв. Моряки пГдняли АлГ на кпини з усякими соромГцькими примовками. А човняревГ жартома почали погрожувати, що вони донесуть на нього мухтасГбу - вГн-бо возить маленьких хлопчикГв для втГхи старих шльондр. Та човняр не вГдгукнувся на ПхнГ п'янГ жарти, а суворо спитав АлГ: - Ти чого туди Пдеш? Чого тобГ там треба? - Мене послали до НГссо. - Аж он воно як! - з повабою виголосив човняр, а тодГ до матросГв, уже добре пГдпилих серед бГлого дня: - ВГн, знаКте, до кого? Џде до НГссо - наша славна спГвачка, хоча й персГянка. Якщо не слухали -послухайте. День чи два тому такГ спГви влаштувала на каналГ... Сторожа навГть розганяла людей, ПП, НГссо, хотГли схопити Г кинути до в'язницГ. Та люди захистили вГд чортових тюркГв-стражникГв. Так що ви не дуже насмГхайтеся над хлопцем... БГльше вГн нГчого не питав Г нГчого не пояснював пГдпилим оманцям. ВсГ вони були темнГшГ шкГрою за басрГйцГв, товстогубГшГ. Носили короткГ чорнГ шаровари Г пГдперезували Пх яскравими широкими поясами, з-за яких стирчали роговГ колодки широченних гнутих ножГв. На головах у них були якГсь хустки, а в декого лише маленька шапочка... Отож вГн Гз цими моряками прибув до кварталу повГй. ВГд ранку в кварталГ все змГнилося. На вулицГ виходили дГвчата Гз закутаними обличчями. Та в розрГзах ПхнГх сорочок Г суконь свГтилися голГ груди. ДеякГ - навпаки, це, певно, були християнки чи ще якоПсь ГншоП вГри, простоволосГ, без усякого покривала на головГ. Зате тонкГ сорочки й халати-мали туго пГдв'язанГ пГд самим горлом, за звичаКм далеких хГн, Г туго пГдперезанГ поясами, так ще шовк облипав тГло, мов намочений водою. В вГд того повГП були не менш привабливГ, нГж тГ, хто безсоромно висунув у розрГз своКП сорочки бГлГ, незасмаглГ груди з пГдфарбованими сосцями. АлГ проскакував повз повГй, напахчених Г розфарбованих наче дешевГ християнськГ ляльки, збурених одна проти одноП, прослизав мГж ними, як дрГбна рибка крГзь сГтки. ОббитГ величезними мГдними цвяхами дверГ були зачиненГ. Вони вГдповГли на удари литого мГдного кГльця дзвГнким вГдлунням. ВсерединГ нГщо не порушилось. НГхто не вГдповГв Гз помешкання. ТГльки вгорГ в еркерГ вГдвернулася вГконна решГтка, Г звГдтГля висунулась бГлолиця, наче фарбована в гГпс, дГвка. - ТвГй хазяПн ще один перстень навГженГй приготував?! Скажи йому, що незайманицю купили капГтани. Вони Пй такого перстеника зроблять...- ДГвка засмГялася хрипким високим смГхом, Г ПП великГ оголенГ груди заметелялись з боку на бГк. АлГ задер голову, а очГ скосив кудись на раму, не бажаючи оглядати ПП злоП голизни. - ЖГнко! Скажи, а спГвачка НГссо вдома? - ЖГнка?! Ти пес дурний, а сука - тобГ мама! Яка я тобГ жГнка?! Я дГвчина! - Господине моя ласкава! Не гнГвайся на слова. Вибач менГ, малому й недосвГдченому...- заговорив АлГ мовою базарних багдадських лицедГПв. - Аллах потьмарив мГй слабкий розум, Г я мовив дурницю. Вибач менГ дурГсть Г слабГсть голови. Але де зараз, моя господине ласкава, спГвачка НГссо? Хлопець враз вирГшив продати НГссо синГй дГамант. За безцГнь, звичайно, бо хГба ж у неП знайдеться бГльше пГвсотнГ прихованих десь у стГнГ чи в одвГрку динарГв? Хоча повГП дуже добре заробляють - по два динари за вГдвГдини. А НГссо ще й спГвачка. ВГн продасть Пй перстень Г з першим же кораблем вийде в Арабське море. ПовГя зовсГм роз'ятрилась. - Ах ти ж дурень! Яка ж вона спГвачка?! Вона вересклива папуга Г п'яниця, а не спГвачка... Подалася кудись у сади скиглити своП дурнГ пГсеньки для приПжджих дурнГв... Слухай! У тебе господар - хворий чи з тобою спить, що йому не потрГбнГ добрГ дГвчата?! Скажи йому, якщо твГй повелитель на щось здатний, ми з подругою йому задарма покажемо наше мистецтво. ТГльки нехай вГн згодиться. Передаси йому?! Скажи: найкращГ дГвчата задарма хочуть його втГшити Вона зареготала на все горло, Г з-за ПП спини визирнули ще двГ оголенГ повГП, реготали вони Г кривили, наче мавпи, своП розмальованГ лиця-маски, а безлГч дешевих прикрас на них брязкотГли, нГби збруя на базарному мулГ. АлГ опам'ятався Г прослизнув помГж тих повГй, що зразу з'юрмились, як тГльки почули, що заколочуКться якась пригода. За якусь хвилину хлопець був бГля сходень пристанГ. I битий мГдний фалс перенГс його до ГншоП пристанГ, вГд якоП вже АлГ бГг через чужГ квартали й мости без зупинки до самого занедбаного палацу хвороП АйшГ. ВГн вГдкрив бокову хвГртку, що навпроти кварталу пересГв, Г тГльки ступив на захаращене подвГр'я, як почув з будинку стукГт молоткГв Г дзвГнкГ удари тесла й сокири. АлГ зупинився пГд засохлого пальмою, мГркуючи, чи видертися на стовбур Г подивитись, що там роблять у кГмнатах Абу Амара, чи пГти в будинок Г все побачити там. "Невже Абу Амар найняв майстрГв, щоб вони забили щГлини Г тГ красунГ РустемовГ бГльше не заглядали до покою? Що ж тодГ страшного Г потаКмного вГн, Абу Амар, замислив зробити, щоб треба було й дГрки забити?! Адже вГн тим багачкам показав усе, що тГльки можна показувати. ХГба що який злочин готуКться Г не можна, щоб тГ його побачили... Але який злочин, який грГх?!" ЦГ думки так збентежили хлопця, що вГн навГть уголос повторив; "Який злочин? Який грГх?" ПотГм подумав, що на пальму дертися марна справа -- сонце зараз шалене Г високо стоПть -- у кГмнату не проникають похилГ променГ Г не освГтлюють середину. Поки вГн так думав, вискочила з дому ДжарГя, зазирала йому в очГ, гладила його по плечу Г трГскотГла. ТГльки ти пГшов, повернувся Абу Амар Г привГв Пх,-- вона розмахувала руками, витрГпувала своП здоровеннГ очГ, плямкала варгами Г клацала язиком, вишкГряла рГвненькГ бГлГ, блискучГ зуби.-- Вони зразу заходилися дверГ лагодити, тГ, до його покою. ТакГ вправнГ майстри. ТГльки грюк-цюк-цюк! -- Г вже готовГ дверГ. КлинцГ позабивали в щГлини, замок змастили, завГси пГдтягли, одвГрки скобами скрГпили. I зсередини дверГ укрГпили залГзними штабами. Ти що -- пГдглядала Г бачила все? НГчого я не бачила! Я все чула. ПотГм вони перестукали всГ стГни. I один Гз них казав Абу АмаровГ через кожних два-три лГктГ простуканоП стГни: "Тут нГчого не вийде... НГчого не може бути..." I так поки вони не дГсталися до кута кГмнати. ТодГ ПхнГй раПс3 сказав Пм: "Тут щось, може, й вийде" I почали вони обережно довбати дерево теслами... А потГм, а потГм! -- ДжарГя наблизила до АлГ спГтнГле лице Г гаряче дихала у вухо хлопцевГ: -- Вони нГчого не говорили бГльше, тГльки все довбали й довбали, ПотГм щось впало. ЗагуркотГло. I ПхнГй раПс скрикнув: "О Аллах! " А Абу Амар затулив йому рота, Г вГн далГ нГ слова не говорив. ТГльки всГ вони повзали по пГдлозГ Г щось шкрябали... ПотГм вони довбали стГну в кутку, забивали гвГздки в дерево, обшкрябували Г збивали тиньк... Абу Амар з ними? -- перебив АлГ. Йому вже хотГлося пошвидше вГддати свГй синГй камГнь, хоч би й Абу АмаровГ! ТГльки щоб по швидше позбутись його. Бо йому вГд митГ, коли вГн вислизнув Гз лавки Бен Сахала, здавалось, що за ним увесь час хтось стежить Г намагаКться його схопити й вГдГбрати дорогоцГнну прикрасу. Те, що камГнь над дорогий, надкоштовний, АлГ зрозумГв хоча б з того, як Бен Сахал ним милувався Г як тремтячими руками вГддавав назад. Що навколо цього каменя бродить бГда та небезпека, Г дуже велика, свГдчило найбГльше те, що Бен Сахал не схотГв, а по правдГ -- побоявся його взяти. Ще й видобув з хлопця клятву Аллахом, щоб той мовчав про свою розмову з ним, з Бен Сахалом. Заклятий, виходить, цей синГй дГамант! Треба його продати чи вГддати навГть, поки перстень не видерли в нього, а його самого не вдавили та не кинули в болото. Абу Амар, як трохи минуло часу, спустився вниз, спитав мене, чи не казав ти менГ, куди пГшов... ПотГм сам розбудив цю,-- ДжарГя показала великим пальцем через плече на будинок,-- говорив Пй якГсь слова, тГльки я Пх недобрала -- жодного слова не второпала. ВГн сам напоПв ПП лГками. Тепер ця спить... Ти Псти хочеш? Я натовкла проса цГлу чашку! -- ДжарГя закотила очГ пГд лоба.-- ПГшли, посмакуКмо млинцями.-- Вона вивернула голову до плеча, заглядала в очГ АлГ. ТобГ вГн що-небудь говорив? НГ, тГльки щоб я доглядала цю... Давай поПмо млинцГв Г потГм ти менГ заграКш, а я потанцюю. Я знайшла маленький барабан серед мотлоху, що ця брала в заставу... От яка радГсть! ПГшли. ПобенкетуКмо уволю. Показимося досхочу! Не базГкай. Абу Амар повернеться -- душу видере. ВГн що -- тебе бив? НГ. Але знаКш, який у нього погляд!.. Пусте! Абу Амара три днГ не буде. Ти звГдки знаКш? ВГн Пм,-- вона розчепГрила всГ пальцГ Г показала великим пальцем за плече на будинок,-- сказав, щоб вправились Гз роботою за три днГ, бо вГн на три днГ вГдправляКться на полювання... Я думаю, що його туди запросили або шейхи бедуПнГв, або кадГб " емГра Басри. Це правда?! Присягаюсь усГма могилами предкГв та ПхнГми духами-- вГн сказав: "Три днГ! Повернусь Г зразу ж бенкет. ЗробГть усе, закликаю вас Гм'ям Отверзаючого Браму". Ось якГ слова вГн сказав. ДжарГя схопила хлопця за руку Г потягла в темний отвГр дверей. Слухай, АлГ! Давай побенкетуКмо. Я тобГ танець такий потанцюю, який нашГ жГнки для своПх коханцГв танцюють. Мене старГ жГнки вчили в лГсГ. Це вже потГм мене спотворили вашГ м'ясники, Тепер я покалГчена... НГякого я калГцтва в тобГ не бачу,-- здивувався АлГ. МоК Кство покалГчили5. Так пГдло й недбало втяли ножем, що я вже вмирала... Якби не моя матГнка, викинули б мене на смГтник... Тепер я всього позбавлена! - АлГ вГдчув переляк Г водночас наче вГдразу до дГвчини. Добре! -- збрехав вГн.-- ПГду до купця-нГсранГ 6 й куплю солодкого вина. А ти зготуй оладки Г добре розГгрГй барабан, щоб шкГра напнулась. Та гляди не перегрГй, бо шкГра трГсне. Ти дуриш мене...-- засмутилася ДжарГя.-- Ти не хочеш зо мною бенкетувати... Звичайно, я рабиня... А ти вГльно бГгаКш по мГсту, там Г знайшов собГ якусь бГлу сучку.,, Я хГба щось таке?! То дорослГ всяке таке роблять... То старшГ весь час тГльки про всяке таке товкмачать Г пГснГ спГвають, Г вГршГ складають... А ти хГба не дорослий? -- сплеснула руками ДжарГя.-- Я тебе оглянула -- Г ти такий, як Г всГ дорослГ чоловГки... Так то ти мене шарпала, коли я спав? Авжеж... Для чого? ХотГла подивитись, чи з тобою можна любитись. Бо ти дуже гарний Г добрий. Полюбимося? Згода? - Вона обхопила АлГ за шию притислася до нього всГм тГлом. ВГд гарячого подиху на своПй шиП, вГд пружного тГла, вГд обГймГв, мГцних обГймГв, у АлГ аж голова запаморочилась, Г вГн сказав ДжарГП: Я тобГ збрехав, ти правду вГдчула -- зараз я не хочу з тобою бенкетувати... Я повернусь увечерГ, Г тодГ ми влаштуКмо танцГ... А зараз менГ треба на Корабельний острГв... Винеси менГ ПжГ. Џду аж до вечГрньоП молитви. ТГльки ти не кажи, де я. Добре, не викажеш? Клянусь духами предкГв -- не викажу! А для чого ти туди Пдеш? -- зашепотГла ДжарГя. ПотГм розповГм. А зараз швидше збери менГ ПжГ з собою. Я пГшов до хвГртки. Та поспГши! АлГ став у запасному виходГ. Озирнувся, нГби обдивляючись облуплену стГну. А насправдГ стежив, чи не визираК хтось Гз робГтникГв. НГ, нГкого. ТодГ вГн вГдГмкнув запори Г тихо вГдхилив вузькГ, але товстеннГ дверГ. ПрисГв навкарачки Г обережно-обережно визирнув назовнГ. БГля складГв робГтники займалися своПми вантажами, човнярГ, здасться, так поринули в свою гру па костГ, що нГчого не чули й не бачили. ДГтей не було видно. ЖГнок теж нГде жодноП. АлГ примГтив ще вчора внизу одвГрка, майже на рГвнГ хГдника, припорошений брудом Г пилом сучок. ВГн ледь виступав над деревною. АлГ вхопив його за вершечок, похитав з боку на бГк Г висмикнув Гз гнГзда. Хлопець ще раз визирнув назовнГ, обернувся до подвГр'я Г тГльки тодГ всунув палець до отвору, що утворився на мГсцГ сучка. Глибина якраз по довжинГ пальця. АлГ миттю вивГльнив перстень Гз хустки Г занурив його у дГрочку вГд сучка. Та коли закрив сучком-затичкою, то сучок вилазив над болонком Г свГтив незабрудненою смужкою деревини. Хлопчина знову витяг сучок Г, ледь не викришуючи собГ зуби, почав гризти. От коли АлГ пошкодував за тим ножем, що йому Г подарував, Г вГдГбрав Абу Амар. Та зрештою, спльовуючи дерев'яну труху, вГн заткнув дГрку, Г сучок точно пГдрГвнявся до болонка. АлГ вмить пГдвГвся, Г не руками, а ногами засипав брудом свГй тайник. Тут Г ДжарГя з'явилась, несучи хлопцевГ маленьку йКменську торбинку, туго напхану Пжею. Заглядала хлопцевГ в очГ, але вГн робив вигляд, що не помГчаК цього, Г все визирав нГби вГльного човняра. ДжарГя хотГла вийти назовнГ, та хлопець вГдтрутив ПП Г, не зиркнувши навГть па неП, запер прохГд Гз зовнГ Г поспГшив до пристанГ. 13. АЛВ-БАРАБАНЩИК Де кГнчалося мГсто, де чатували вГд пГвдня -- Аль-Джанубу вежГ-охоронцГ, де зводились просто в небо стрГли сторожових маякГв, де на маленьких островах починались пальмовГ гаП, там був Корабельний острГв. Там були тепер Г суднобудГвна верф, Г доки. БГльшГ Г кращГ, нГж в УбуллГ. Човен з робГтниками стрГмко плив повз нескГнченнГ штаби дерев'яних дощок, бочонкГв Г просто стовбурГв, неочищених, нерозроблених. У зеленкувато-жовтуватих струменях вГдбивалися бГлГ колоди тикового дерева, в'язки тонких сандалових стовбурГв, золотистГ болонки левантГйського кедра. Рядами стояли довгГ сараП на палях з тикового дерева -- найкращого для всГх корабельних споруд: у водГ не гниК, добре вигинаКться. Вз сараПв робГтники тягли паки кокосового волокна, джутовГ линви, несли на головах корзини з дерев'яними кГлочками, вживаними замГсть гвГздкГв. ПГд навГсами стояли ряди корчаг Гз акулячим жиром. Коли робГтники переливали в казани Г вГдра жир, павГтер розносив гострий дух по всьому острову. Той запах перекривав Г аромат живицГ левантГйського кедра, Г благовоння сандалових гГлок, Г бальзамний дух тополиноП кори, Г гГркоту вербовоП кори, Г терпкГ пахощГ акацГП... Човен пропливав повз довжелезний сарай. АлГ побачив, як з-за даха сарая рядами зводяться в синК небо дерев'янГ бруси, наче бГлГ гнутГ Гкла. Невже ребра-шпангоути майбутнього корабля?! Але ж який величезний буде корабель, якщо його остов пГдГймаКться над сараКм?! Та будГвля скГнчилася, вГдпливла кудись назад. Перед очима АлГ постав нГби скелет невГдомого звГра. Товстенний хребет з могутнього стовбура втисся в пГсок. А бГлГ гнутГ ребра стрГмко зводились у синК небо. Щоб той остов-скелет вГд своКП неймовГрноП величини не перекинувся, його ребра-шпангоути попГдпирали товстими окоренками. Навколо майбутнього корабля клопоталися майстри. Вони дзвГнко вдаряли гострими, не гГрш бритви, теслами, довбали долотами, стукотГли дерев'яними молотками, щось свердлили бронзовими свердлами. ВншГ примГряли дошки до ребер-шпангоутГв, вГдмГряли, скГльки линви треба для укрГплення, заклякли навпочГпки над дошками Г кГлочками Гз залГзного дерева проколупували дГрочки. Високий скулений старий поволГ ступав уздовж цього дерев'яного скелета Г оглядав, обмацував, обстукував кожне з'Кднання. Зосереджене обличчя старого було якогось жовто-оливкового кольору. ТГльки на нижнГй щелепГ лишилася смужка сивоП бороди. За велетенським каркасом майбутнього вГтрильника виднГвся наполовину вже обшитий корабель. Аж слГпив очГ бГлими, рГвненько витесаними дошками. Коло другоП корабельноП будови було багато метушнГ, галасу, Г найбГльше метушнГ там створював мГцноП будови чолов'яга. Кирпатий Г банькатий. Риси його лиця здавалися негритянськими, а от шкГру мав набагато свГтлГшу, нГж у худого будГвничого першого корабля. Човен наближався до причалу, та АлГ повернувся назад Г не мГг нГяк вГдГрвати погляду вГд слГпучоП деревини майбутнГх вГтрильникГв. БГля самГсГнького причалу робГтники розпускали товстенний стовбур тикового дерева на грубГ болонки. У товстГшому кГнцГ, на торцГ вони вГднайшли невеличку трГщину Г, вставивши туди клин почали заганяти його в деревину двома молотами. Клин занурювався все глибше, а трГщина поволГ повзла все далГ й далГ по стовбуру. КрГзь гупання Г дзвГн молотГв було чути, як репаКться, трГщить Г розриваКться, розколюКться уздовж волокна бГле тикове дерево. АлГ зачудувався роботою персГв, бо на базарГ, де торгували будГвельним деревом, Г на будовах у БагдадГ АлГ не бував, Г якщо здаля бачив теслярГв чи столярГв, то до ПхньоП роботи не приглядався. А тут могутнГй стовбур, привезений аж Гз далекоП ВндГП через море-океан, Г всього лишень два чоловГки розривають кГлками наче яку трГску. ПрибулГ вилГзли Гз човна на дерев'яний причал Г поспГшали кожен у своПх справах. Виявилось, що навпростець до каркаса першого корабля не пройдеш. Тому АлГ разом з Гншими прибулими поспГшив помГж велетенськими штабами деревини, як по тГнистому коридору. А той коридор виявився справжнГм лабГринтом. ВГн петляв то праворуч, то лГворуч, то повертав назад. Коли ж прохГд урвався, АлГ побачив -- просто попереду, на схилу берега стоять два коловороти. А вГд них тягнуться товстеннГ линви з дерев'яними блоками до пошарпаного корабля, що притулився попГд самГсГньким берегом. ТГ линви закрГплюють на щоглах Г на задерикувато вигнутому форштевнГ. I матроси геть усГ темнГ - негри й мулати. Та всГ велетенського зросту. Корабель же увесь геть подертий, дошки борту побитГ, яскравГ вГзерунки наполовину здертГ Г облупленГ. Осторонь вГд коловоротГв маленький чоловГчок щось втокмачував двом здоровенним чорношкГрим. СивГ пасма волосся вилазили в нього з-пГд високоП шапки, обгорнутоП тюрбаном, спадали аж на плечГ. Широченна полотняна сорочка метелялася по пГску. Вдягнений був не багатше жебрака-каландаря з багдадського базару. А проте лГве вухо його майже до плеча вГдтягувала ваговита золота серга з дГамантом Г двома лалами. Цей чоловГчок задер голову до двох негрГв, що мов казковГ джини2 височГли над ним. I ще поруч стояв старий негр невеличкого зросту, сухорлявий. Борода Г кучерГ мов бГлий смушок, приклеКний до обгорГлоП деревини. Через плече в нього висГв довгий йКменський барабан, а в руках тримав два била до барабана Г довгу очеретяну флейту. Маленький чоловГчок тикав однГКю рукою в груди негра, а другу здГймав угору Г лаявся. Тут прилетГла Г почала над ним кружляти чи то оса, чи який Дедзь. ВГн вГдмахнувся вГд комахи, озирнувся Г побачив зачудованого АлГ. Подивився уважно на його йКменську торбу пГд рукою Г крикнув хлопцевГ щось незрозумГле Кменською говГркою. Та АлГ Г половини слГв не добрав. ТодГ сивокосий спитав його звичайною мовою: Хлопче! Ти що робиш? Прийшов просто! -- I призвав на помГч цим людям Аллаха, зрозумГвши, що цГ люди зараз почнуть працю з тим пошарпаним кораблем. Слухай, а ти на сопГлцГ граКш? -- спитав невеличкий чоловГчок. НГ, на сопГлцГ не вмГю. А в барабан можеш бити? Ну, барабан -- це звичнГше! Ану спробуй. ПГдкликав до себе старого негра Г хлопця. Негр перекинув шлею барабана хлопцевГ через плече, дав замашнГ калатала з круглими виполГруваними кулями на кГнцях. Барабан був Гз доброП виробленоП коричнево-чорноП шкГри. А посерединГ вона вГд постГйного вибивання вибГлилася. Цей маленький чоловГчок звернувся до АлГ. -- От уважно прислухайся -- потГм повториш менГ, як вибивав.-- I почав ляскати в долонГ з рГзною силою та рГзними Гнтервалами. АлГ зразу повторив за ним усе, вибиваючи дерев'яними кульками палиць по барабану. Так кожен може,-- зауважив маленький чоловГчок.-- А тепер от так спробуй. АлГ за ним повторив -- вибив бГльш складний ритм. ТодГ чоловГчок дав ще складнГший ритм, Г АлГ без усякоП напруги вГдтворив його на барабанГ. Тепер ти! -- тицьнув пальцем у груди старому негровГ.-- Дай йому ритм. I негр почав. ПГдняв пальцГ, розчепГрив, набрав повГтря в груди, виплеснув стрибаючу, перепадаючу мелодГю. I тон то пГдвищувався, то знизився, ритм же то сповГльнювався, то стрГмко нГсся кудись. АлГ спробував за ним повторити, але при самГм кГнцГ збився. Негр захитав головою Г замукав, як нГмий, що, мовляв, так не годиться. АлГ був просто вражений -- що це за нГмий негр, який так добре чуК Г бездоганно веде ритм. I тодГ АлГ сказав, бо тут вГн уже був не слуга чийсь Г мГг собГ дозволити вГльнГсть: ПГдожди, старий. Я тобГ зараз дам ритм. Швидко застукотГв тонкими кГнцями барабанних паличок той танець, який добре пам'ятав з самого малечку, коли повзав по пГдлозГ в шинках на березГ ТГгру бГля МГдного млина. ПГд цей ритм танцювали циганки. I негр вилупив на нього своП вирлатГ баньки, коли почув цей танцювальний ритм лГсових циганГв. Але потГм його товстГ губи розсунулись просто до вух, вГн хапонув повнГ легенГ повГтря, закотив очГ пГд лоба. Приставив довжелезну сопГлку до товстих своПх африканських варг Г щосили задув, повторюючи ритм циганського танцю, що вибив АлГ на барабанГ. АлГ вдарив паличками в барабан -- Г понеслася весела мелодГя, пГд яку непристойно танцювали лГсовГ циганки. ТГ два негри, яким давав пояснення чоловГк у тюрбанГ, не змогли встояти на мГсцГ, пританцьовували, клацали пальцями. АлГ побачив, що невеличкий чоловГк пГднГс руку до вуст Г щосили дмухаК у срГбний сюрчок у виглядГ ящГрки. Зразу ж перестав грати на сопГлцГ негр. АлГ перепинив рГзкГ стрибки дерев'яних калатал. Негри вГдГйшли вГд чоловГка Гз сюрчком Г стали до коловоротГв. ТГ, що перед цим обплутували корабель линвами, спустилися з корабля в човен Г пГдпливли до причалу, Невеличкий чоловГчок пГдГйшов до АлГ Г пояснив: Битимеш щосили от на такий рахунок: "Раз! Два! Три! Р-раз!! Раз! Два! Три! Рраз!!!" Три рази сильно, а один раз зовсГм з усГКП сили. ЗрозумГв мене? I так лупитимеш, поки я не свисну спинитись. А зараз приготувались! ВГн вилГз на купу окоренкГв Г був на кГлька голГв тепер вищий за найвищого негра. Надув щоки, аж очГ сховались у глибоких зморшках, приклав до вуст-п'явок сюрчка. Пронизливий срГбний свист заляскотГв у вухах. АлГ вдарив билами в барабан. I зразу ж сивий негр почав дмухати у довжелезну очеретяну сопГлку. I пронизливий писк, просто нестерпне дзижчання рознеслося над усГм берегом. Моряки бГля коловороту, важко видихнувши, ступили по колу, Почали накручуватись на товстенну пальмову вГсь линви, якими був пригнутий корабель. Пошарпаний, подертий корабель зрушив з мГсця, збурюючи звивистГ хвилГ, Г посунувся до берега, до похилих дерев'яних сходень. Ось на хвильку корабель нГби спГткнувся, наче сГв на мГлину дном, Г почав хилитись лГвим боком, боком Г поволГ, потроху пГдлазячи до дерев'яного схилу, добре змащеного акулячим жиром. РобГтники тягли з усГх сил, напружуючи могутнГ м'язи, занурюючи ноги аж по литки в пГсок. Корабель зовсГм завалився набГк, залилася вода на палубу, заструмГла в усГ отвори. Та вже через хвилю якусь корабель поповз по слизьких дошках нагору на берег. АлГ весь час себе стримував, щоб не вдарити швидше, щоб не збити ритм на прискорення. Весь час вГн бив Г споглядав, як напружуються м'язи, як надимаються жили на руках робГтникГв, як набрякають на скронях Г шиях судини. Просто, здаКться, лопнуть. ПГт зросив робГтникам лоби, чурГв з шиП, з-пГд пахов, по грудях, бризкав на брудний пГсок. АлГ почав вГдчувати, що вГн наче трохи прискорюК ритм. I тому, щоб не збитися вГд цього захоплення дГКю, заплющив очГ Г почав рахувати подумки, гальмуючи все в своПй головГ... "Раз, два, три! Раз! Раз, два, три! Раз!" Зносилася поруч нього мелодГя, висока й скГмлива. Здавалося, лГворуч вГд АлГ вона виростаК блискучим лезом. Хлопець, так Г не розплющуючи очГ, проказував подумки: "Раз! Два! Три! Р-раз!!!", притопував ногою Г з усГх сил калатав билами по туго напнутГй шкГрГ барабана. Поки мГцна рука не вхопила його за плече. АлГ повернув обличчя, розклепив повГки Г побачив -- бГля його лиця пГдстрибуК цапина борГдка... ПлюскотГла й шумувала вода, виливаючись Гз перевернутого, покладеного на лГвий борт корабля. Моряки камешились бГля днища, оброслого пасмами зелених Г бурих водоростей, бГлими скойками ракушок Г морських жолудГв. Метушилися бГля днища негри-велетнГ, заганяючи в пази слипу здоровеннГ бруси акацГйового дерева, якГ мали утримувати корабель на слизькому схилГ. А ГншГ негри ставили в колеса коловоротГв бруси для гальмування. Коли було вГдпущено кГлька кГлець линви, а корабель лише заскрипГв Г зовсГм не порушився з мГсця, тодГ чоловГчок щосили засюрчав у срГбну ящГрку. I негри похапали тесла, долота, дерев'янГ молоти Г чимдуж кинулись вискоблювати, оббивати, обтесувати заросле днище корабля. ТГ ж моряки, що були свГтлГшГ шкГрою, мовби коричневГ, з голеними головами Г всГ геть високГ й дуже худорлявГ, тГ вГдГйшли подалГ й сГли колом. I нГхто на них не звертав нГякоП уваги. ТГльки негр-музика потяг до Пхнього гурту АлГ. I ось вони вжК сидГли мовчки пГд навГсом у затГнку, а поруч потрГскувало вогнище з двома казанами на ньому. В одному починала закипати вода, а в другому булькала й важко схлипувала густа пшенична каша. ВГд гурту вГддГлилися двоК чоловГкГв Г в одну мить забили двох здорових кГз. Один повицГджував з обох кГз у здоровенну дерев'яну чашу кров. Обмочив у кров правицю Г, бризнувши на пГсок навхрест, щось промовив Г вивернув чашу я казан з кашею. Швидко Г щосили заходився кописткою перелопачувати кашу. А другий тим часом лупив кГз Г тельбушив Пх, подаючи шматки третьому, Г той опускав Пх у вируючий окрГп. ТГльки-но кров добре розГйшлась у кашГ, як казан пГдхопили Г поставили на пГсок. ПГд казан з козлятиною все пГдсипали й пГдсипали сухГ фГнГковГ кГсточки та стружки. Плавали пасма ядучого диму над казаном. Вода вирувала, бризкала, Г разом з парою навколо розпливався гострий запах козлятини. Один з коричневошкГрих, той, що, напевно, був за кухаря, почав залишками кровГ з чашГ малювати якГсь знаки на великГй тацГ. А затим разом Гз одним молодиком вГн пГдхопив казан Г вони вивернули казан кашГ на тацю. Солодкуватий запах вареноП кровГ оповив усГх проявних. АлГ сидГв, як Г всГ вони. А лице старого негра-музики посГпувалося вГд нетерпГння, вГд бажання посмакувати наПдком. Кухар кописткою вирГвняв густу кашу Г вГддГлив кожному його частку. Хапали жменями те вариво Г з великою втГхою вГдправляли собГ в рота. АлГ зрозумГв, що вГн проДавив мить, коли можна було пГти вГд Пхнього гурту Г уникнути ПхньоП нечистоП ПжГ4. Якщо ж вГн зараз устане, коли Г йому видГлили частку, то образить Пхню трапезу, а значить, Г ПхнГх богГв. ВГн Г злякався нечистоП ПжГ, Г водночас Псти хотГлося. ТодГ набрав повну жменю прегустоП кашГ, заплющив очГ Г обережно взяв губами кГлька розварених зернин. НаПдок виявився не таким уже й бридким, як вГн думав. ПотГм вГн розсмакував Г Пв уже з насолодою, та очГ не розплющував. Раптом навколо настала тиша -- не чулося плямкання його спГвтрапезникГв, Г АлГ вГдчув, що на нього хтось пильно дивиться. Розклепив повГки -- над ним стояв маленький чоловГчок Г впирався здивованими й злими очима на АлГ. ВГн спитав хлопця: Ти хГба не мусульманин? Ти що, перс чи вГрменин? Чи, може, ти тюрок? Може, ти необрГзаний? Мусульманин,-- вГдповГв АлГ, облизуючи вуста. Ну, тодГ ти менГ своПм байдацтвом подобаКшся! Чий ти? ЗвГдкГля ти? Що ти тут робиш? Барабанщик ти милГстю божою. Це в тебе в кровГ. Якщо цього немаК, то немаК, Г нГхто не навчить, П нГяка вправа не допоможе. Розкажи менГ, хто ти? Я АлГ з мГста славного Багдада, обителГ халГфГв. Син Хасана. ВГн працюК на М'ясному базарГ. А що вмГКш? Я вмГю ловити рибу. ВмГю нГж кидати з пращГ. ВмГю добре плавати й пГрнати. Я плив вГд Зеленого базару до Золотого млина з жаровнею в руках. А на жаровнГ смажилась риба. Купець Омар програв шинкаревГ Бурдусу три динари. А тобГ що дали? А менГ дали жаровню. А рибу?! Риба була моя. А ким ти хочеш бути? МандрГвником. То ти вже мандрГвник! Так, але я хочу побачити чудеса свГту. Я хочу побачити рибу кашалота. Я хочу побачити птаха Рух, Я хочу побачити водянГ гори... Досить, досить,-- сказав бородатий чоловГчок. - Беру тебе на свГй корабель. Мене тут звуть Малюк. ТакГ, як ти менГ потрГбнГ. Призначаю тобГ плату один динар. Господине мГй ласкавий! ЩедрГсть твоя велика, але мГй батько Хасан заробляК два динари, а вГн робить просту роботу на базарГ. ЧоловГчок засмГявся Г показав хлопцевГ два пальцГ на однГй руцГ Г один палець на другГй. ТвГй батько заробляК двГ монети на мГсяць, а я тобГ плачу монету за добу. На кораблГ мГряють час не днем Г нГччю, а добою. АлГ клГпав очима Г мовчав, а володар корабля спитав: Ти десь мешкаКш чи мечеть тобГ пристанищем? НГ, я в одноП хазяйки живу. Вона зараз хвора. Ти Пй не заборгував? Я нГчого не заборгував, але моП речГ в неП зберГгаються. Треба Пх забрати. Дурниця! ЯкГ в тебе можуть бути речГ? Я тобГ дам грошГ, Г ти собГ купиш усе потрГбне... В отому куренГ будеш жити. Господине мГй ласкавий Г щедрий! Я повинен забрати своП одежГ Г зброю. Там у мене добрГ стрГли... Зброю я не можу нГкому полишити. Ти нГкого не боПшся в мГстГ? АлГ здвигнув плечима. МГй господин тГльки може бути страшним. Але вГн на полюваннГ. I вГн не казав менГ про днГ роботи на нього. Я з ним не укладав угоду про час Г строк служби. Сказав вГн: "Хочеш пГти до мене?" Я й пГшов до нього, але вГн не сказав, на скГльки вГн бере мене до себе. Ну, добре.-- Малюк показав гострим, наче гвГздок, пальцем на високого коричневошкГрого, з голеною головою чоловГка: -- Ти,-- Г заговорив до нього якоюсь дивною мовою з приклацуванням, висвистуванням. НГби спГвала й трГскотГла дзьобом якась птаха. АлГ здивувався, аж очГ в нього округлились. ТодГ бритоголовий пГдвГвся, взяв жовтого плаща, накинув на лГве плече, а праве лишив голим. I взяв списа з дуже довгим вГстрям, направленим як бритва. I попростував за АлГ до причалу. 14. БАШТА ТОРТУР Коли вони вже майже наблизились до причалу, хлопцевГ переступив шлях чоловГк. ВГн виринув невГдомо звГдки. Голос його був рГзкий Г наче водночас застуджений. Сказав вГн таке: Малий! Не водись Гз безбожними Гдолопоклонниками! Ти Пв з ними нечисту кров! ТобГ слГд пройти очищення. Якщо ти не виконаКш очищення, тебе вГдведуть до кадГ! Не спГлкуйся з тими, якГ не шанують Аллаха Г його пророка! АлГ здивувався Г лише змГг виправдатись у такий спосГб: Я сам нГчого... Мене потягли до гурту, бо я Пм барабанив... I потГм, Пм же дозволили тут бути, то я й подумав, що нГчого такого не буде, якщо я з ними посиджу... Це не твоя справа, кому дозволили, а кому нГ! Ти ж повинен дотримуватися закону Г звичаю! Вди швидше геть! Полиш Корабельний острГв Г поспГши очиститись вГд скверни! Ти согрГшив! Якщо сам цього не зробиш, тебе знайдуть люди кадГ, Г покарання буде жорстоке! ЧоловГк говорив таким злим голосом, водночас так впевнено Г переконливо, що АлГ затремтГв вГд страху. Але тут коричневошкГрий виступив уперед АлГ Г спис нахилив вГстрям до лиця незнайомого. I той аж вГдсахнувся. I вони пГшли далГ. АлГ обернувся Г покивом голови подякував бритоголовому, що той вГдГгнав цього скаженого незнайомця, який пророчив малому всякГ лиха. Коли вони спустились до причалу, там якраз стояла лодГя, готова щохвилини вГдплисти до мГста. В нГй сидГли робГтники, двоК якихось здоровенних наче вантажникГв валялися просто на днГ, нГби впилися дешевим пальмовим вином. Ще сидГли якГсь вантажники, два торговцГ хлГбом. Старший човняр на лодГП побачив АлГ та його темношкГрого супутника Г закричав: Давай стрибай швидше! АлГ розГгнався Г стрибнув до човна, ледь-ледь не промахнувшись. Та все ж зачепився колГном бо в той момент лодГя хитнулась на хвилГ. Хлопець нахилився, почав розтирати забиту ногу й зовсГм не звергнув увагу, чи стрибнув за ним у лодГю його супутник. ВГн отямився тГльки тодГ, коли вже веслярГ дружно скаламучували зелену воду гостроконечними лопотями весел. Вони дружно й вмГло загрГбали, аж здавалось, ПхнГ м'язи прорвуть засмаглу шкГру. Вже був не один десяток метрГв вГд причалу. А там виросли нГби з-пГд землГ стражГ у пе