. А тодГ, зГ срГблом КадарГП, полишить вГн Абу Амара Г зразу ж пГде в порт Г взнаК, коли перший вГтрильник-дхау виходить в Арабське море, щоб досягти за тим моря-океану, а за морем-океаном славного мГста КалГкута. В вГн тодГ, нГчого не сказавши Абу Амару, попливе назустрГч своПй долГ, щоб здГйснити своП мрГП Г побачити чудеса далеких обрГПв. Адже виходило з Абу Амаром погано. АлГ не спитав на самГм початку про платню за службу. А тепер вГн уже не мГг про це спитати. Язик не повертався, та й було страшно. Бо в Абу Амара хоч скаженГ ночГ, Г бГганина, Г треба все встигнути, та все ж АлГ постГйно маК наПдок. В якби не Абу Амар, то не знати, що б Г робив вГн у БасрГ. Здихав би з голоду. Бо як зГбрались тут кораблГ з усГх усюд, то цГни на Пжу пГдскочили у кГлька разГв. В вода, смердюча й брудна, ну чисто з калюжГ, та ще Гз солонГстю морською, коштуК не дешевше багдадського шербету! В отак-от, з невеселими думками про свою службу в Абу Амара та мрГями про дирхеми КадарГП, АлГ зрештою заснув. В зовсГм не чув п'яного галасу, коли вночГ вийшли гостГ вГд Абу Амара. Сам Абу Амар Гз п'яним музикою проводжали човна, стоячи на краю греблГ, Г довго розмовляли зГ стражником, що мав охороняти богословГв, кожного до його оселГ. А потГм пГднялись удвох до покою Абу Амара, Г ДжарГя знов пГдглядала за ними. Та юний багдадець всього цього не чув Г не знав... АлГ прокинувся ще до вранГшньоП молитви. Зазирнув до АйшГ. Вона стогнала увГ снГ. Тому розбудив ПП Г дав води й дурманного лГкарського зГлля. ДжарГю не став будити, а поспГшив нагору до кГмнати Абу Амара. ДверГ були зачиненГ на ключ, Г йому нГхто не вГдповГв. ТодГ хлопець зазирнув крГзь дГрку вГд сучка. . У сутГнках, бо завГси зовсГм були спущенГ на решГтки, побачив - у кГмнатГ нГкого немаК. Подушки розкиданГ, скатертина з перевернутими чашами, баклажками Г глечиками з-пГд вина, лушпинням Г недоПдками не прибрана. АлГ зняв ключГ з пояса, та жоден з ключГв не пГдГйшов до замка кГмнати Абу Амара. ТодГ вирГшив не витрачати марно часу, а поспГшати до кварталу повГй. Прихопив у дорогу жменГ двГ родзинок та трохи сушених смужок динГ. За фалс перебрався до кварталу, де жили християни, а тодГ вже по мостах високих та по низьких плавучих мостах дГстався до широкого каналу, на другому березГ якого були веселГ кварталГ повГй з шинками, харчевнями, крамницями, де торгували вином та закусками. Знову за фалс вГн був на другому березГ. О славна Басра! За все, за все тут треба заплатити хоч би фалс! Якщо всГ квартали пГсля вранГшньоП молитви вибухали всГма можливими звуками - галасували човнярГ, продавцГ, дзвенГли ПП стукотГли молотками й молоточками ковалГ, мГдники та золотарГ; вихваляли своП страви базарнГ кухарГ; закликали подивитися всякГ штучки й витребеньки базарнГ фГглярГ - то в кварталГ повГй панувала тиша. Геть усГ вГкна завГшенГ, а дверГ замкненГ. Лише двоК смГттярГв затертими пальмовими мГтлами змГтали бруд з хГдникГв. Та ще двоК зГгнутих водонош з величезними бурдюками на плечах стукали у дверГ шинкГв - пропонували наповнити за нГч спорожнГлГ глеки. Ще один водовоз куняв на деменГ пузатого човна, наповненого здоровенними корчагами та бурдюками, Г час вГд часу торкався своПм зморшкуватим чолом зГгнутих колГн. Лише на кГнцГ кварталу, бГля рогу, де Гнша вуличка перетинала головну, були вГдчиненГ дверГ знайомого будиночку, Г вГдтГля чувся легенький передзвГн струн. АлГ вмить упГзнав мелодГю "ФатГми", з якоП й почалося його знайомство з цГКю малесенькою жГнкою з кварталу повГй. Аж у грудях млосно зробилося вГд срГбного дзвону акордГв... УсГм вона вГдрГзнялася вГд повГй, але жила тут. Та спитати, чому вона тут, АлГ не насмГлювався. Адже мужчина не маК права задавати чужГй жГнцГ питання. ВГн не пам'ятав такого, щоб хтось Гз чоловГкГв розмовляв з чужою жГнкою. Хоча от довелось таки йти до неП, бо зовсГм Гнша справа, якщо в людинГ тГй К якась потреба. АлГ, дГйшовши до дверей, зупинився, невидимий за дверима, але й не пГдступав упритул до дверей, щоб не вийшло, що вГн пГдглядаК та пГдслуховуК. В чекав, поки КадарГя скГнчить грати. Слухаючи срГбний дзвГн аль-ута, вГн забув про перстень, про своП невдалГ розмови з капГтаном, навГть про мандри. В про те, що служба в Абу Амара стаК для нього образливою. ВГн поплив у тих прозорих звуках музики нГби та чайка, про яку два днГ тому спГвала НГссо. ВГн стояв, опустивши голову, Г схаменувся тГльки тодГ, коли перед ним постала КадарГя без плаща, Г очГ не були в неП пГдфарбованГ сурмою. БлГдГ щоки тепер вГдкрились у своКму справжньому виглядГ - геть обсипанГ ластовинням, мов усе обличчя облГпили просяною лускою. Вуста не були яскраво-червонГ, а здавались якогось темно-фГалкового кольору. А очГ були стомленГ, Гз припухлими повГками, як у хвороП людини. АлГ здригнувся вГд ПП голосу. - Ти прийшов вГд Абу Амара? АлГ похитав головою. - А вГд кого? Чи таКмниця? АлГ озирнувся на всГ боки, приклав пальця до вуст. - ТодГ заходь до моКП оселГ. ВГн переступив, через порГг. ПрисГв пГд стГною, мовчки розмотав свою згустку, розв'язав вузлик на кГнцГ хустки Г видобув звГдтГля Гскристо-кривавий лал. КадарГя скрикнула. - Той самий?!! - Так, моя господине! - Як ти його видобув?!! АлГ почув в ПП словах захват, Г йому закортГло похвалитись. Бо питання було без жодного вГдтГнку зневаги, геть не схоже на Абу АмаровГ слова й питання: "Так ти себе вважаКш мужчиною?! ВважаКш себе чоловГком?" В АлГ розповГв Пй про смужку свинцю, знайдену в купГ смГття на подвГр'П АйшГ, як раз на те мГсце, де вона, КадарГя, стояла. Як сам пГрнув за свинцем та знайшов Г свинець, Г золотий перстень. - Правда? - просто проспГвала зачудована КадарГя, Г ПП щоки порожевГли. АлГ видлубав з пояса нерГвний свинцевий бублик. - Дай я тебе поцГлую! - В воза обхопила його голову, притисла до себе Г гучно поцГлувала в обидвГ щоки. Обняла, притисла, Г АлГ вГдчув, якГ в неП пГд одягом маленькГ Г гострГ груди. Враз рвучко КадарГя вГдтрутила вГд себе хлопчину Г, лишивши його в хмарГ тонкого дорогоцГнного запаху камфори, схилилась до тахта, застеленого червоним вГрменським килимом, найдорожчим на тГ часи. Видобула з глибини невеличку черепахову коробочку. З самого закутка витягла перстень, зроблений Гз товстоП смужки золота. А посерединГ смуги сидГв темно-синГй гранчастий камГнь. Такого каменя хлопцевГ не доводилось бачити. Хоча часом добрГ сазанчики були йому нГби живою перепусткою до найдорожчого базару в БагдадГ - там торгували дорогоцГнним камГнням, фарбами та благовонними. Здалеку бачив блакитний цейлонський сапфГр, бачив бГрюзу афганську та лазурит, яспис Г онГкс, агат Г халцедон, двГчГ свГтили йому променГ марГйських 3 смарагдГв, бачив, як променГла, наче золотий мед, купка бурштину з далеких краПв русГв. В не були для нього дивом купки густо-зеленого сГнайського малахГту. О багдадськГ базари-суки! Чого там тГльки не побачиш! Про що не довГдаКшся! Про що тГльки не придбаКш знання й розумГння! А синГй камГнь у перснГ свГтився незвично - несхоже на жоден з бачених там. Здавалося, що вГй випромГнюК назовнГ свГтло стократ сильнГше за те свГтло, що падаК на нього Гз зовнГ. До всього камГнь було вГдшлГфовано не круглим горбочком, а його гострГ природнГ гранГ пГдсилено ретельною Г вправною шлГфовкою. КадарГя взяла стиснену правицю АлГ, розтисла його пальцГ Г поклала на долоню перстень - не дуже великий, та ваговитий. Хлопчина нахилився до персня, Г густе Кмне промГння просто рГзало йому очГ. В закрГплено було камГнь дивовижно - з трьох бокГв його тримали малесенькГ золотГ руки. Робота великоП вправностГ - на кожному пальчику викарбуванГ всГ суглоби Г нГгтики! Пройшла перша мить здивування й радостГ, Г гГрко стислося серце - згинула враз уся надГя на дирхеми. А зГ срГблом Г спокГйна, певна подорож до КалГкута. Та попрохати срГбло не посмГв. Тут сталося ще гГрше - вГн нараз вГдчув, що хоче володГти цим перснем Г що зовсГм не бажаК повернути перстень КадарГП. Перстень своКю коштовнГстю лягав тягарем на його плечГ, пов'язував його путами - було шкода вГддати дивний скарб Г попрохати замГсть нього жменьку дирхемГв. В подорож до ВндГП вГддалилася кудись за туманний гарячий обрГй Басри на непевний час... Затис перстень-скарб, аж нГгтГ побГлГли, Г порачкував до дверей. Все мовчки, тГльки сопГв вГд напруги. Вже стоячи на порозГ, лицем до КадарГП, видобув Гз своКП пам'ятГ слова оповГдачГв-фГглярГв на багдадських базарах. Такими словами у ПхнГх оповГдках нГби говорили люди вельможнГ, багатГ та освГченГ. - Хай на тебе впаде благословення Аллаха, моя господине... за цей царський дарунок!.. Бо моК здивування твоКю щедрГстю дГйшло межГ можливого! Дякую Г припадаю до твоПх нГг!!! В хай твоя царська щедрота буде тобГ воздаватись тисячу тисяч разГв добром Г радГстю!!! Хай на тебе впаде благословення Аллаха Г захист його!!! Малий порачкував, а тодГ повернувся Г просто побГг по вулицГ, ледь не штовхнувши двох смГттярГв. Вони зчепилися над купою смГття Г намагалися видерти один в одного уламок дирхема. Певно, його вночГ загубив якийсь пГдпилий моряк... ВзагалГ, з кожним днем у БасрГ життя ставало бГльш гучне, неспокГйне. Бо прибували новГ й новГ кораблГ по Шатт-аль-Арабу зГ своПми товарами аж Гз верхГв'Пв ТГгру та Њвфрату. ВсГ заПзди-хани були забитГ купцями, ПхнГми домочадцями та слугами матросами Г корабельниками, торговцями та шейхами Гз сусГднГх озерних та степових племен. ВсГ чекали й не могли дочекатись, коли ж почнеться лГтнГй вГтер. Але щось не було чути нГякоП звГстки нГ вГд рибалок, що виходили в море за рибою, нГ вГд ловцГв перлин Г збирачГв коралГв. Весь час вГтри зненацька зривалися з рГзних частин свГту, крутили над морем, рвались на рГзнГ боки, проносились шквалами та закручувались у небо чорними стовпами смерчГв. ПостГйний же вГтер, що в лГтнГ мГсяцГ дме в одному напрямку Г несе крутобокГ арабськГ вГтрильники до берегГв ВндГП, нГяк не починався. А басрГйськГ завжди можна було пГзнати серед Гнших кораблГв по ПхнГх бГлих боках, бо тГльки в БасрГ вживали таке чисте бГле вапно в сумГшГ з акулячим жиром для обмазки дощок дхау. В от АлГ прибГг до кГнця кварталу. А КадарГя тим часом гралася перснем, крутила на всГ боки, милуючись багряним промГнням, що вогненними пучками виривалося Гз глибини кристалу. Музика визирнула з дверей, озирнулася на всГ боки - чи не йде хто до ПП помешкання - Г швидко зачинила дверГ. ТодГ пГдскочила до вГкна. З-пГд вГкна, пГд рамою витягла невеличкого дерев'яного чГпа, встромила в дГрочку перстень. Закрила згори чГпом Г, послинивши пальця, замазала крейдою Гз стГни, щоб не було знаку. АлГ спинився в кГнцГ кварталу Г сГв на палГ над водою. АлГ махав рукою, та човнярГ пропливали мимо - у всГх у них були пасажири. Хлопець озирнувся. Осторонь, де в дамбГ вирубанГ сходинки й укладено акацГКвГ дошки, припала вже знайома йому широкобока лодГя, вся заставлена корчагами з водою Г обложена попГд бортами величезними бурдюками з водою. На деменГ сидГв могутнГй мулат, розпустивши товстеннГ червонГ губи Г сопучи увГ снГ. А руки сторожко тримав на довгому шестовГ, яким вГн гальмував рух, щоб течГКю не вГдвело човен вГд причалу. ДвоК його помГчникГв, один, мабуть, молодший брат, такий же могутнГй мулат, Г другий, певно курд, високий та стрункий, тягали корчаги з водою. АлГ вГдвернувся вГд них Г розкрив пальцГ. За ту мить, що перстень лежав вГдкритим, сонце впало на камГнь. Сонячний промГнь наче кудись глибоко-глибоко занурився, а тодГ вибухнув назовнГ рГзким, яскравим свГтлом. . СинГй промГнь вдарив йому в очГ. Хлопчик аж здригнувся вГд нестерпного блиску. В тодГ вдГяв так само, як Г з перснем-лалом - зав'язав у хустку. СидГв АлГ Г розмГрковував, що ж далГ робити. З грошей, що дав Абу Амар, у нього лишився якийсь мГзер. А частку дирхема вГд законника Г батькГвський дирхем вГн волГв нГзащо не чГпати. СинГй камГнь не можна вГддати Абу АмаровГ. Бо якщо КадарГя не винагородила хлопця грошима за таку безцГнну послугу, то хто знаК, як мосулець вчинить?!! Що скаже? А продати синГй камГнь неможливо! Хто повГрить хлопцевГ, що вГн цей перстень не вкрав, а йому подарували?! Таке трапляКться лише в казках! У життГ, тут, ось зараз, подГбного не буваК! Чудеса трапляються десь там, далеко за обрГКм Г не сьогоднГ! Траплялися давно, вчора. Або трапляться в далекому завтра. Це вже АлГ зрозумГв, бо всГ чудеса, про якГ говорилося й кричалося в БагдадГ, потГм виявились або брехнею, або помилкою... А десь далеко чудеса таки трапляються! Це всГ стверджували Г нГхто не сумнГвався, Г всГ вГрили, Г разом з усГма вГрив АлГ. Чудеса бГльше бувають страшнГ, а бувають Г веселГ. А чудо з перснем не маК нГякоП назви. В з ним зовсГм не весело - воно лягло на хлопця мов камГнна брила. Думав, але нГчого не мГг придумати. Може б, ця пожадлива Айша купила перстень потаКмно? А може, Г забрала б собГ, нГчого не давши? А що Пй зробиш? Та головне - вона зараз хвора Г нГ до чого не здатна. Якби Рустем був удома, може, вГн купив би синГй камГнь?! Дати камГнь комусь Гз капГтанГв, щоб вони його вГдвезли до ВндГП? А якщо вона перстень вГзьмуть, а самого продадуть пГратам, щоб нГхто й не знав, хто Пм цей камГнь дав? ПодГбне чув на базарГ, де збиралися торговцГ кГньми... Та й до капГтанГв у нього була велика пересторога - вГн добре запам'ятав Пх зневагу, коли хотГв найнятись на корабель. Вови всГ кепкували з його худорлявостГ, наче це були не вГдважнГ мореплавцГ, а бруднГ кухарГ з рГчковоП сафГни. В раптом вГн вирГшив - пГти до Бен Сахла Г в обмГн на синГй камГнь подивитись на чудесну бГло-червону троянду - справжнК диво Басри. За мГдяки вГн купив собГ найгГрших, найсухГших фГнГкГв, Г це була для нього добра Пжа. В БагдадГ вГн Г такГ рГдко куштував. А пундики зГ стола в Амара ще його не розбестили. Те, що вГддасть синГй камГнь, його вже не бентежило. Лише б не взнав Абу Амар про лал. Та, певно, вже Абу Амар не цГкавиться тими НГссо Г КадарГКю. Можливо, коли мосудець знову з ними здибаКться, якщо таки здибаКться, то кораблГ попливуть у море. В хтось Гз капГтанГв або купцГв вГзьме АлГ в ВндГю. ВГн так сподГвався цього, що був просто переконаний - його вГзьмуть! Йому усмГхнеться доля! Хлопець проговорив до мулата: - Ви у той бГк пливете? - Га? Що? Що таке? - стрепенувся спросоння мулат. ЗвГв угору голову Г, побачивши над собою хлопця, спитав: - ТобГ води? Ми кухлями не продаКмо! Лише мГхами! - Я не про воду! Ви пливете он туди? - А тобГ що? - А менГ туди треба! - Г показав рукою до Зеленого базару. - Пливемо туди! Але людей ми не возимо. - Я плачу фалс! МенГ дуже треба! Мулат довго чухав потилицю, зрештою вирГшив: -- Прийдуть моП хлопцГ - й тодГ попливемо. АлГ перебрався в широкий, товстопузий човен Г примостивсь у щГлину мГж бурдюками. Йому все ще хотГлося Псти Г вГн не змГг втриматись, щоб не витягти смужку сушеноП динГ. Але Псти одному в присутностГ ГншоП людини вГн не мГг - АлГ знав, яка то мука Г образа, коди хтось Псть, а тебе не пригощаК! ВГн витяг ще смужечку динГ Г подав мулатовГ. - Пригощайся, дядечку! - А ти щедрий! - В той простягнув коричневу вузлувату руку, наче вирГзьблену Гз старого горГхового корГння, на яку наклали рибальську сГтку, так випирались з-пГд шкГри судини. АлГ ще витяг залишки родзинок, може, з пГвтори дюжини дрГбних зморщених ягГд. РоздГлив на долонГ порГвну. Одну частку схопив у пучку та в рота, а другу переклав у мозолясту долоню мулата. Повернулися носГП-здорованГ Г поставили на мГсце порожнГ корчаги. Був час повного припливу, Г тому молодий мулат з курдом схопилися за весла й вдарили ними по каламутно-зеленГй водГ. В човен бадьоро поспГшив уперед, б'ючись Гз плюскотом крутими боками об дрГбну хвилю. Ось Г Зелений базар. ВеслярГ пГдГгнали човна до насипу, а малий полГз у пояс, щоб вГддати Пм фалс. - НГ, нГ, хлопче! - мулат закрутив сивою головою. - СпасибГ тобГ за пригощення. Ти хлопець добрий Г без гонору! - А який гонор? - спитав АлГ здивовано, вже тримаючись рукою за палю, щоб вилГзти на греблю. - Хе! - виставив уперед пГдборГддя старший мулат. - Тут у БасрГ люди жорстокГ - кожен себе вважаК вищим Г кращим за Гншого! Араб за перса; перс вважаК себе вищим за ГндГйця.... Г таке Гнше... Г взагалГ... Тут кожен перед кожним пнеться. А нас, темношкГрих, весь час упослГджують... Хоча були, були колись часи... Отож я й кажу - у БасрГ люди злГ й пихатГ. - А ти, дядечку, хГба ти не з Басри? - Ми оманцГ зГ славного мГста Маската. - А чого ж ви опинилися в БасрГ? - Так сталося. Колись зустрГнемось - розповГм. Ну, бувай здоров, бо нам час далГ рушати. Треба цю воду продати та й поспГшати по свГжу. Ти хГба не знаКш, що коли вода з вГдпливом у каналах спадаК, тодГ там, у Шатт-ель-АрабГ, вода не така солона. В нам треба нею наповнити всГ корчаги й бурдюки! - ВГн чомусь засмГявся, повГв мозолистою рукою над зморщеними, обпалими шкГрами бурдюкГв. - У БасрГ хлГба нГхто не подаруК! Може, тГльки з радГстю подадуть хлГбець-закурГ 4, коли потрапиш до в'язницГ. АмГнь! АлГ, призвавши на водовозГв усГ можливГ щедроти Аллаха, вГдштовхнув носа човна Г видряпався на верх греблГ. 11. ДВАМАНТ В ТРОЯНДА АлГ поспГшив через Зелений базар. А на базарГ вирував людський натовп. З усГх бокГв до кварталу пГдпливали по трьох каналах усе новГ й новГ човни. Привозили всяку зелень, яку тГльки можна зростити на острГвних городах та в садах. Цибулю червону й бГлу, круглу й довгу, мов корГнь солодкоП тростини, капусту, часник зовсГм молодий - Г часник дозрГлий, кожною головкою завбГльшки з добрий кулак м'ясника, цГлГ снопи петрушки, кропу, оберемки темного бадилля духмяноП кГндзи, невеличкГ корзинки соковитих пахучих каперсГв1, редьку й моркву у великих корзинах, огГрки та ще всяку-всяку всячину. Ну й лакГтки з пустелГ - корзини бГлих круглих грибГв. БедуПни привезли Пх до Шатт-ель-Арабу, а там у них гриби перекупили спритнГ зеленярГ. АлГ не мГг затримуватись Г доклав усГх сил Г спритностГ, щоб пробитись через вируючий людський тлум. Коли виходив з базару, угледГв - бГля першого мосту сидить дервГш Гз каландарГв2. Голова непокрита, виголена, вусГв Г бороди немаК, брови вищипанГ. Шия у зморшках, мов черепахова. Перед ним стояла на дерев'яних плахах хГдника чаша Гз шкаралущГ кокосового горГха. В в нГй кГлька стертих фалсГв. АлГ проминув каландаря, але потГм повернув Г поклав йому в чашу останню смужку динГ. ЧоловГк з голим видом уважно подивився на хлопця. В по цьому погляду АлГ наче вГдчув - каландар знаК його, пГзнав його. Та сам хлопець не мГг пригадати нГяк, чи вГн його вже бачив у БасрГ, десь у юрмГ, чи не бачив. Каландар розкрив сухГ вуста. В безлГч зморшок по куточках рота розправились Г склались у якийсь дивовижний вГзерунок. - Благословення тобГ Аллаха, хлопчику, за щедре подання! - В тобГ благословення Г щедрГсть Отверзаючого Браму! Та й побГг далГ по мосту. Коли бГг по горбатому мостовГ, що зводився над каналом наче дуга напнутого арбалета, вГдчув на собГ погляд безбрового дервГша. В коли вже спускався вниз Гз мосту, обернувся й побачив, що каландар пильно дивиться йому услГд. ВГд того АлГ стало наче аж моторошно. ТГльки, правда, на хвилю. Бо далГ вГн уже бГг вулицею кварталу, де торгували кГзяками, вугГллям, деревом, хмизом, очеретом, сухим пальмовим листям - усяким паливом, одним словом. Наче повернувся в рГдний Багдад. ДалГ продавали канати, линви, грубу пряжу, полотно для вГтрил та всГляке моряцьке начиння. По другому мостовГ перебГг до кварталу, де жили перси-шиПти. А вГд кварталу персГв через мГст дГстався до дГльницГ, де селилися не мусульмани. ВГн знав, що в самому кГнцГ цього кварталу розташована садиба Бен Сахла. Трохи було дивно для АлГ, чому цей Гудей не поселився в своКму кварталГ. Та хГба ж його спитаКш? Не личить та й не за звичаКм, щоб питати сину смГттяра про такГ речГ в торговця. Звичай не закон - його не можна обходити. Звичай визначаК життя людини, Г це обов'язок - слГдувати звичаю. Лавка Бен Сахла теж була вГдчинена - тГльки з вулицГ. РозкритГ Г дверГ, Г вузеньке вГкно. А на пГдвГконнГ лише невеличкГ глечички Гз соками. Зате всерединГ вся пГдлога лавки була заставлена запечатаними глечиками з вином. Господар сидГв пГд стГною на широкому тахтГ Г, низько схилившись над сувоКм, читав. АлГ привГтався Г став перед порогом крамницГ. - А, це ти?! КмГтливий слуга славного господина! Прийшов подГлитися зо мною своПм прибутком? Бачу, ти хлопець чесний! - МГй господине, - сказав АлГ Г замовк, бо не доводилося йому мати справу з Гудеями Г не знав вГн, чи. належить йому ГновГрця величати господином? Чи не належить? Та й до всього вГн не пам'ятав, щоб при ньому хтось Гз дорослих розмовляв Гз багатими Гудеями. А батько, коли ходив, платити за "житло", то нГколи не брав Гз собою сина... Тим пак, що багато на базарГ всякого розповГдали про ГудеПв. Та й самому АлГ багато хто з базарних ГудеПв не подобався своПм виглядом Г одягом. - НГ, мГй господине!.. Прибуток у мене нГякий. Нема чим дГлитись, - Г АлГ показав уламочок срГбного дирхема. - Ай-ай-ай! - похитав головою Бей Сахл. - Ну скГльки раз говорено й загадано законом - не псуйте, монету! Адже при рубаннГ монети якась крихта срГбла впаде ва землю, Г на зубилГ лишиться! ВеличезнГ втрати, якщо подумати, скГльки монет рубають Г скГльки губиться крихГток срГбла! А якщо Пх скласти докупи - яка втрата! Ти уявляКш? СрГбло ж усе дорожчаК Г дорожчаК... В, до речГ, гГршаК. В правителГ, Г простГ люди псують монету... - Њ до тебе, мГй господине, велика таКмниця! - О, це вже цГкаво! - зразу ж стрепенувся огрядний бородань, примруживши лГве око Г схиливши горбоносу голову до лГвого плеча. - Ну-ну, розповГдай, яка там у тебе таКмниця! - НГ, мГй господине! Я не розповГдатиму, я тобГ ПП покажу. ТГльки не тут! 3 вулицГ хтось може побачити... - Ну, заходь, до лавки, щоб нГхто не побачив з вулицГ. - Але в лавцГ в тебе темно, мГй господине! - То може, ти хочеш ще й до мого помешкання зайти? - з насмГшкою спитав Бен Сахл. - НГ. До помешкання менГ негоже вступати, - вГдповГв йому щиро АлГ. - А на подвГр'я я можу зайти. Де вчора стГл стояв. - Ну добре! Побачимо, що в тебе за таКмниця. В вГн провГв хлопця межи глечиками з вином Г поставив пГд стГною. Сам же швидко замкнув дверГ Г закрив вГкно. Стало в лавцГ зовсГм чорно. Бен Сахл прошелестГв шовковим халатом повз АлГ Г десь у глибинГ коридору вГдкрив завГшанГ циновками дверГ. - Проходь! ТГльки не нароби шкоди. Вони ступили на подвГр'я, те саме, де вчора Бей Сахл продавав заможним гультяям вино Г квГти. СтГл стояв трохи далГ пГд муром, але якраз туди вже дГставало сонце. Обернувся на всГ боки, чи хтось не зирить на них з якоПсь шпаринки? ПотГм став так, щоб де було видно, якби хто пГдглядав у шпарку брами. Розв'язав хустку на кГнчику Г поклав на долоню Бен Сахла густо-синГй Гскристий камГнь у золотГй оправГ. На камГнь впало сонячне промГння, камГнь зразу ж поглинув його Г викинув через бокову грань, мов блискавку, густий синГй промГнь. ПромГнь вдарив Пм обом в очГ - Г хлопцевГ, Г Бен Сах-ловГ. В Бен Сахл, досвГдчений, битий Г тертий торговець, не стримався - вГн був захоплений зненацька появою такого чуда! РозчепГрив пальцГ правицГ Г заволав: - Ай-ай! Ай-ай! Це той камГнь! ВГн почав крутити перстень на долонГ, не забуваючи тепер, як Г АлГ, стати спиною до ворГт. При кожному поруховГ камГнь зсередини просто бив спалахами густих синГх променГв. - Де ти його дГстав? Чи може ти скажеш, що ти його знайшов у купГ золи на хазяйському подвГр'П, чи мГж палями в щГлинГ на причалГ? Га? - НГ мГй господине. МенГ його подарувала КадарГя за те, що я витяг з каналу ПП перстень з лалом. - Присягаюсь здоров'ям, це все не так! Вода у нас брудна. Гидота, а не вода, справжнК холерне лайно! В морГ - повГрю! Тут ти не мГг знайти! ТодГ АлГ видобув з пояса смужку крученого свинцю. - Я кинув у канал ось цей свинцевий перстень. В пГрнув зразу в те мГсне. Намацав пГд водою Г золотий, Г свинцевий перстеньки. Ну й витяг Пх! Знову Бен Сахл звГв розчепГренГ пальцГ правицГ над головою Г вигукнув: - Ай-ай! Який кмГтливий хлопець! ДалГ АлГ розповГв, як вГднГс лал музицГ КадарГП, а вона в дарунок йому вГддала синГй камГнь. Знов, утретК, Бен Сахл звГв правицю Г наче аж заголосив, таким сумним голосом вГн проговорив: - Ай-ай! - Що то значить - жГнка! Покласти на хлопця те, що сама не в силах...- але урвав на .пГвсловГ своП причитання Г почав знов милуватися грою каменя, перевертаючи його на долонГ. - На, потримай! - вГддав перстень АлГ та, пГдхопивши поли халату, мов жГнка подГл сукнГ, поспГшив, до крамницГ. З крамницГ вГн прибГг, несучи тонкого скла чашу дамаськоП роботи. Чаша була по вГнця налита водою. Бен Сахл обережно опустив у чашу перстень. В крГзь воду, Г крГзь скло синГй камГнь свГтив, коли на нього падало сонце, все таким же ясним Г пронизуючим синГм променем. Бен Сахл порожевГв, очГ його блищали, на високому шишкуватому чолГ виступили росою краплини поту. ВГн прицмокував, схиляв голову то на одне плече, то на друге, примружував то лГве око, то праве. - СкГльки я чув про цей камГнь, але вперше ним милуюся, тримаю в своПх руках! - виголосив зрештою. Обережно випив воду Гз склянки, вГддихнувся Г сказав: - Така чиста вода фалс коштуК! В волохатими пальцями витяг з чашГ перстень. - На! Забирай! - Але ж я вам його принГс! - Я його не можу купити... У мене у всьому домГ! - Та тут, як АлГ в КадарГП, цей досвГдчений купець знГтився на пГвсловГ. - НГ, я його не можу купити!.. - ТодГ я хочу з тобою на нього замГнятись. - На що? - вирячив очГ Бен Сахл, Г густГ брови його полГзли до чорноП високоП шапки. - На що?! -Я тобГ вГддам перстень. А ти, мГй господине, дозволиш менГ подивитись на бГло-червону троянду!.. Бен Сахл стояв, кусав собГ губи, Г тодГ Пжачилась на пГдборГддГ густа борода Гз сивиною. ЗГбрав пучками пальцГв шкГру на лобГ Г отак довго мовчки стояв. - Ну добре. ПГшли! - вицГдив нарештГ з себе торговець. - Троянду я тобГ покажу, але перстень лишай при собГ! - У мене немаК бГльше нГчого, чим би я мГг заплатити. - Яка з тебе плата? На тебе скинули таку ношу... ПГшли! Не можу гаяти часу - а раптом покупець прийде - збитки! ВГн пройшов назад з хлопчиною у темну лавку. А з лавки були дверГ в заднГй стГнГ у довгий коридор. Вони йшли, Г Бен Сахл говорив: - Я йду з гостем, я йду з гостем! АлГ знав, що в ГудеПв жГнки не закривають лиця Г наче не ховаються при стороннГх мужчинах. Адже ввечерГ пишнокоса дГвчина подавала Пм квГти. Певно, донька його. Так вони пройшли довгим проходом Г стали перед цегляною стГною. Тут уже було свГтло, бо згори в отвГр стелГ падало сонячне промГння. Бен Сахл покликав когось незрозумГлою мовою. В була вона не схожа нГ на Гудейську, нГ на перську мови, якГ вГн вряди-годи чув на базарах у БагдадГ Г тим пак у БасрГ. З-за товстоП цегляноП стГни йому вГдповГв старечий рипучий голос такою ж самою мовою. ТГльки тодГ Бен Сахл дГстав ключа Г вГдчинив вузесеньку хвГртку. В вони з напГвтемряви переходу ступили пГд рГзке промГння сонця у чарГвний смарагдовий садок. Стояли пГд самим муром двГ низенькГ пальми. У невеличкому басейнГ-хаузГ був острГвець, а з середини острГвця стирчала мГдна чапля Г з ПП розкритого дзьоба тонкою цГвкою плюскотГла на камГнцГ вода. У самому хаузГ порозпускали пелюстки фГолетовГ водянГ лГлГП з темно-червоними серцевинами. На кущах квГтучого жасмину у клГтках стрибали чорнГ, з червоними дзьобами й ногами птахи Г несамовито кричали арабською та перською мовами. Просто перед хлопцем, на другому боцГ пГщаноП стежки виростав трояндовий кущ. Невисокий, може, до грудей АлГ. Троянда виростала з розпушеноП чорноП землГ, що була навколо викладена блакитними полив'яними цеглинами. На кущГ було, АлГ вмить порахував, п'ять нерозпущених бутонГв, а чотири квГтки вже розгорнули своП пелюстки. Де пелюстки розгорнулися, то верх пелюсток був бГлого, майже до половини, кольору, а далГ йшов багряно-кривавий колГр. В таке було враження, що на багряну квГтку згори наклеПли бГлу квГтку. АлГ затамував подих. Почув над собою голос Бен Сахла: - Можеш пГдступити ближче. ТГльки не торкайся руками! АлГ пГдступив до куща троянди. СправдГ - наче одна квГтка, червона, зрГзана бритвою, а на зрГз наклеПли бГлу квГтку! Та що найдивнГше - не було нГ рисочки, нГ слГду мГж червоним Г бГлим. Просто обривалося червоне, Г зразу ж починалося бГле. Хлопець злегка потяг носом повГтря. Запах був слабенький Г аж нГтрохи не кращий за аромат придорожньоП шипшини. - О мГй щедрий господине Г Хай нГколи не полишаК тебе благословення Аллаха! Хай завжди в твоКму домГ будуть здоров'я та грошГ!11 Але, скажи менГ, найдостославнГший володарю квГтки, чому у неП немаК... майже немаК запаху?! Бен Сахл здГймався над хлопцем, випнувши черево Г склавши руки на ньому. Великими пальцями крутив один навколо одного. ВГн посмГхався поблажливою, зверхньою посмГшкою. - О нерозумний хлопчику! СлГд тобГ знати, що К речГ, якГ радують людський нГс, а К речГ, що радують людське око. НГс можна швидко втомити радГстю. А око нГколи не насичуКться тим, що бачить! В нГколи не насичуКться улесливими словами людське вухо. Як сказано в ПисаннГ - "Та не насититься око баченим, та не насититься вухо слуханим". АмГнь! В вже зовсГм по-Гншому, суворо: - ПГшли! Не гаймо бГльше часу! Я не збираюсь втрачати покупцГв. АлГ обернувся, поклонився двоколГрнГй трояндГ Г поспГшив поперед Бен Сахла в ту малесеньку хвГртку. КраКм ока схопив, як уже вступав у отвГр, що за пальмою в затГнку стоПть дГдусь-ГндГКць, в чалмГ Г в бГлГй спГдницГ. У руцГ тримав довгу бамбукову палицю з кривим ножичком на кГнцГ,., ` ТГКю ж самою дорогою вони поверталися до лавки. Бен Сахл вГдчинив дверГ та вГкно Г визирнув на вулицю. НГкого нГде. АлГ стояв посеред лавки Г не рушав з мГсця. - Вди вже! Все! Досить! - МГй господине! Поясни менГ, чому ти не бажаКш володГти цим перснем? ВГн дуже коштовний! Я це напевно знаю! У БагдадГ я бував на базарГ золотарГв. В там бачив блакитнГ сапфГри з Цейлону. ПокупцГ дивились крГзь них на сонце. У них не така блакить Г не такий гострий блиск. Це не сапфГр. Це щось надзвичайне! Це чарГвний камГнь... - Ти майже вгадав, - повагом Г без дратливостГ проговорив Бен Сахл, хоча за мить перед тим намагався швидше спекатись хлопчика. - Я тобГ розповГм! ТГльки домовились - про те, що ти був у мене з ним, нГколи й нГкому не говорити! Ти можеш присягтися? Так? Присягнись! - Присягаюсь Гменем Аллаха милостивого, милосердного! Присягаюсь мовчати, хто б мене про тебе Г про камГнь не випитував! - Добре! - одказав Бен Сахл. - Бачу, що ти хлопець поважний. Отож слухай цю страшну ГсторГю. У одного купця була жГнка. Вона й зараз нГби жива. В купець нГби десь ще проживаК. ЖГнка ж, про яку мова, походила Гз султанського роду. Казали, що ПП бабка народилася вГд наложницГ султана Му'Гзз ад-дГна Санд-жара3... КупцевГ продали ПП десь у КашгарГ4. - А чому вона була продана купцевГ?.. - Не знаю... Чи, може, вона втекла... Чи, може, як, не знаю... ТаКмниця для мене, Г нГхто не знаК. ПотГм цей купець повернувся до Басри. Накупив собГ кГлька добрих будинкГв, вГдкрив лавки, збудував кораблГ Г посилав своПх капГтанГв у рГзнГ краП. Було в нього багато наложниць Г рабинь. Пройшов якийсь час - Г ця, султанськоП кровГ, дружина народила йому доньку. Донька вГд самого початку, тГльки стала говорити, зразу й заспГвала. Вона могла з одного разу запам'ятати всю мелодГю й проспГвати ПП вГд початку до кГнця! НавГть досвГдченГ гравцГ на аль-утГ не могли так точно повторити мелодГю, як вона. Для дГвчинки батько замовляв у найкращих майстрГв малесенькГ Гнструменти, а найкращГ вчителГ музики приходили ПП навчати. А собою вона була мГзерна П зовсГм непоказна. В от коли вона вже пГдросла Г вибилась на дГвчину, до ПП батька в гостГ прибув сам намГсник Басри. Кажуть, що його так трактували в домГ купця, нГби вГн був не намГсником, а батьком халГфа! Щоб задобрити нашого намГсника, щоб ублажити його, купець велГв своПм наложницям Г невГльницям танцювати перед гостем з вГдкритими лицями!!! Та намГсника це зовсГм не задовольнило, Г вГн побажав, щоб донька купця грала для нього на аль-утГ. Почав тодГ благати його купець: "О найдостойнГший з найдостойних! Ти знаКш, як я тебе люблю Г поважаю Г впадаю перед тобою в порох, але - в Гм'я Аллаха! - не побажай, щоб моя донька стала перед тобою з вГдкритим обличчям!" В вона грала за завГсою на аль-утГ Г спГвала. НамГсник заплакав, як почув ПП гру. А коли вона скГнчила грати, то вГн сказав, що кращоП гри вГн не чув Г що за ним дарунок, достойний подГбноП музики... А потГм вГн дГйсно прислав дарунок... Оцей перстень, що ти його тримаКш!.. В як же хитро прислав - у футлярГ три флейти зГ слоновоП кГстки, оздобленГ золотими обручками. В, як обручка, на одну був цей перстень Гз синГм каменем вдягнений, Г коли вона роздивилась, що перстень Гз каменем, а не золотий обручик, посланець вже вГдбув... А через кГлька днГв прибув брат намГсника до купця домовитись про весГлля дГвчини Г намГсника Басри. Вона б мала стати його четвертою дружиною. Купець плакав Г дуже побивався з цього, бо не хотГв вГддавати свою доньку за намГсника Басри. НамГсник не лише рокГв на двадцять п'ять старший за дГвчину. ВГн брутальний Г нестримний. У нього безлГч наложниць Г рабинь. Та ще й до всього у нього були завжди коханки - жГнки тих купцГв та капГтанГв, що надовго забарились у своПх дГлових мандрах. Отож плакала Г жГнка купця, в жилах якоП текла султанська кров. Та, видно, шалу султанськоП кровГ Пй не передали нГ баба, нГ мати, бо вона лише плакала. А от дГвчина перейняла кров вГд предкГв. Коли Пй сказали про посланця намГсника, вона захотГла через завГсу поговорити з братом емГра. Батько Пй дозволив. ТГльки вона попрохала, щоб нГ батько, нГ мати не були приявнГ при тГй розмовГ. ДГвчина вийшла до брата намГсника Г, стоячи за завГсою, вГдмовилась вГд замГжжя. В ще щось додала ядуче та образливе про намГсника. Про якусь його ваду, про яку знали лише близькГ родичГ. А вона ж лише один раз бачила його крГзь шпарочку в завГсГ! Посланець вибГг Гз дому купця мов ошпарений Г поскакав зГ своПм почтом назад до палацу намГсника. В ще до вечора того дня привГз гонець лист-наказ - переселитися доньцГ купця до кварталу повГй. Може бути блудницею, може не бути, це ПП приватна справа, але жити повинна в кварталГ повГй! За одну нГч купець винайшов дуже гарне помешкання в кварталГ повГй Г поселив туди свою непокГрну доньку, правнучку султанськоП наложницГ, з двома служницями-охороницями темношкГрими. ТГ двГ з краПни зГнджГв були з племенГ, де й жГнки разом Гз чоловГками виступають на вГйну... Сам же купець намагався виПхати з Басри до Багдада. ТГльки для цього йому потрГбнГ грошГ готГвкою Г паперовГ сакки на золото в БагдадГ. А вГн же був компаньйоном скупердяги Рустема. Вони вдвох робили величезнГ, неймовГрнГ грошГ. В без того, щоб вилучити грошГ Гз справи спГльноП або одержати сакк без пГдпису Рустема, не мГг вГн Г ворухнутись. Не вдалося йому своКчасно прибути до Багдада, пГдкупити вГзира Г через нього добитися скасування жорстокого наказу проти дГвчини. А спритний Рустем зрозумГв, що свого приятеля можна обдерти до кГсток!.. Довго розповГдати, але кГнець ось який: Рустем за безцГнь придбав собГ Г його будинки, Г палац. ПотГм найкращий будинок пограбованого друга продав новому своКму приятелевГ. Той був великий знавець на фГнГках, але поганий купець. То Рустем його вГдправив як прикажчика чи молодшого компаньйона до СГрГП налагоджувати склади для басрГйських фГнГкГв. Щоб, значить, не вГддавати басрГйських фГнГкГв перекупцям, а самим з цього прибуток мати. ВГн поПхав, а в будинку поселив старшу сестру, вдову - Айшу. Ось тепер розумГКш, чому КадарГя кинула перстень у канал?.. ТГльки скажи менГ - що вона хотГла вГд АйшГ за перстень? В на що Айша не згодилась? ТодГ АлГ оповГв, що нГби КадарГя сказала АйшГ, що коли вона, Айша, протанцюК голяка перед гостями, тодГ одержить перстень. Бен Сахл пробурмотГв собГ щось у бороду Г звГв руки вгору, виголосивши: "АмГнь!" - Вельмиласкавий мГй господине, скажи менГ Г витлумач, що означають слова твоП твоКП мови? - Я проказав слова нашоП молитви. В молитвГ кожного ранку чоловГк дякуК боговГ перш за все, що вГн не створив його жГнкою. Це Величезна мудрГсть, але ти ще цього не можеш зрозумГти. Слухай: ти чув про мудрого царя нашого Соломона? - А! Я чув про нього на базарГ мГдникГв! ВГн мав чарГвний перстень Г завдяки йому знав усГ мови всГх тварин Г птахГв. - Перстень Соломона - дрГбничка з усГх його чудес! Головним чудом була його неймовГрна мудрГсть! ВГн сказав одну рГч - Г запам'ятай ПП на все життя: "Хто стереже своП вуста, той зберГгаК свою душу, хто ж свого рота невгамовно роззявляК, тому погибель!" ЗрозумГв? А тепер Гди собГ Г не заважай моПй працГ! АлГ хотГв вГддати йому уламок дирхема, який вручив учора вчений муж, та Бен Сахл вГдтрутив його руку. - Не поспГшай! Може, ця лусочка срГбла врятуК тобГ життя! - А моКму життю нГщо не загрожуК - ось вГддам КадарГП перстень, Г все буде в повному порядку, - впевнено проказав АлГ. - Ти ще справдГ малий Г недосвГдчений! Нашому життю повсякчас щось загрожуК! Наприклад, моКму життю сьогоднГ загрожував твГй синГй камГнь. ВГн спокушав мене, але я його не взяв. Але я щасливий, що врештГ-решт на нього подивився! Багато про нього чув. ВГн привезений одним капГтаном Гз ВндГП. Його купив у капГтана за всГ своП гаразди один купець-шиПт. ХотГв вГдвезти в Кербелу на могилу Аль-Хусейна 5. Та його закололи Г заволодГли перснем. ЗлочинцГв через якийсь час схопили стражники. Вони всГ належали до рГзних родГв Г не змогли домовитись Г привласнити перстень. Тому вГддали його намГсниковГ. Через якийсь час загинули всГ стражники по-дурному. Один впився Г захлинувся власною блювотиною. Другий потонув у багнГ пГд час вГдпливу. ТретГй сонний упав з даху. А четвертого забив у конюшнГ його власний кГнь! ПГсля цього, певно, намГсник шукав випадку, щоб комусь подарувати перстень. Купцям не мГг, бо тГльки вони йому дарували. Послати комусь Гз старшини ж Багдад боявся - а раптом у МГстГ Миру вже знають про нещасливий перстень? А рантом це трактуватимуть як чаклування, замах на ПхнК життя? В вГн вирГшив, щонайкраще вГддати перстень за султанську правнучку. В знов, бачиш, синГй камГнь наробив лиха! Певно, КадарГя й вирГшила Гншим перснем, тим, що з лалом, перебити долю. Перша спроба - Г Айша напГвжива. А тут ти повертаКш лал. В тодГ вона мГняК лал на синГй камГнь. Це вже чари. В тепер вже ти в халепГ. - Але це неправда! Я вГддам Пй дГамант, Г вона його забере. Вона нГчого не хотГла менГ заподГяти. Вона така, вона така... - Свята? - засмГявся Бен Сахл. - Так! Вона як свята! Вона складаК такГ пГснГ, вГд яких плачеш, вГд яких серце твоК десь летить над водою. Он вона яка! - Хлопче! Ти ще не знаКш, який то страх - глибина жГночоП душГ! Глибша за всякий океан! До речГ. Як ти назвав камГнь - дГамант? Чому ти вирГшив, що це дГамант? ВГн же синГй! - Бо й перлини бувають чорнГ. А завжди вони рожевГ! Значить, Г дГамант може бути синГм. - Ай-ай! А ти метикуватий хлопець. Слухай, менГ ось що на думку спало... Ти довго роздивлявся перстень з лалом? - Добре