до садиби купця Сахла можна потрапити Г по водГ, Г з ремГсничого кварталу, перейшовши по чотирьох мостах. ПотГм човен помчав до Зеленого базару. Ранок коливався блакитним маревом, а марево протинали золотГ променГ. В Басра, з усГма своПми палацами, будинками, мечетями й шпилями мГнаретГв, здавалася велетенською флотилГКю, що стала на припонГ в каналГ Шатт-ель-Арабу. А коли глибокими каналами пропливали бГлобокГ морськГ кораблГ - дхау, могло примаритись, що то зрушив з мГсця бГлостГнний будинок. НайбГльшГ кораблГ не допливали до басрГйських базарГв - глибина безлГчГ проток Г каналГв була недостатня. Вони зупинялись в УбуллГ - там була найглибша гавань. А звГдтГль товари до Басря перевозили меншГ кораблГ... Небавом вони прибули на Зелений базар, Г тут негритяночка себе показала. Поки АлГ питав цГну редьки та огГркГв, вона вже заглядала в корзини, перегортала бадилля, пГдГймала круглГ, блискучо бГлГ головки редьки, стискала Пх пальцями, нюхала огГрки, для чогось пГдносила Пх до вуха. АлГ здавалось, що всГ люди придивляються до них, озираються. А вГн цього страх не любив! АлГ прикрикнув на неП, щоб вона тихо стояла. ДГвчина полишила зелень, та крутила головою на всГ боки, на все заглядалась, клацала язиком, ще й до всього притупувала ногою, немов хотГла затанцювати. Хлопця те ПП тупотГння вкрай роздратувало, вГн облишив розмову з торговцем Г суворо крикнув: - Ти що - збожеволГла?! Чого танцюКш? - А ти хГба не чуКш? Он там, на тому березГ, за складами в шинку грають на бубонГ й ребабГ. Певно, хтось Гз бахрейнцГв. - В ти це чуКш, мавпо? - спитав здивований торговець зеленню. - Я все чую! Ось зараз Гще хтось Гз ними заграв. На вашГй дудцГ, отакГй, що бГля пищика гарбузик приладнаний... - Гаджа! - закричав торговець зеленню. - Ану поспГшай до шинку за перехрестя Г подивись, якГ музики там грають! ВибГг Гз комори-сховища молодий, кругловидий тюрок Г поспГшив у човнГ до шинку. АлГ повибирав редьки, огГркГв, в'язку молодих пагонГв цукровоП тростини Г хотГв розплатитись Гз торговцем, але той вГдтрутив його монети. - Якщо твоя негритяночка збрехала про музику, присягаюсь Аллахом, ти менГ сплатиш удвГчГ за товар, щоб не влаштовував отут веремГП Г не лазив по всГх корзинах Г коробах. - Але ж, господине! Я нГчого не влаштовував Г нГчого не чГпав! - обурився юний багдадець. - А негритянка?!! Вона носить корзину, Г в неП рабська куля на шиП. Значить, ти вГдповГдаКш за неП! АлГ тодГ мовчки вГдрахував подвГйну цГну за зелень Г поклав на перегорнуту корзину. ПотГм сказав ДжарГП, показавши на корзину Гз зеленню: - Неси, чортова душо! - Не понесу! Нехай його тюрок повернеться! Ось побачиш - я не збрехала! - Неси! - розлютився АлГ. - Не понесу, Г все! Не понесу, бо я не збрехала!.. А ти вГддаси менГ грошГ, якщо вГн поверне тобГ? - ВГн не поверне...- АлГ хотГв сам понести корзину, Але негритяночка вчепилася в неП, а хлопець не мГг ПП подужати. - Ти думаКш, що вГн пожадливГший Рустема? - жваво поцГкавилася негритяночка. ЦГ слова пГдкинули на рГвнГ ноги торговця зеленню. - Ах ти смердюча собако! Ти мене, чистокровного араба, порГвнюКш Гз жалюгГдним персом?!! Та я зараз покличу сторожу! Та я вам, чортовГ шахраП, покажу! ОбГкрасти мене хотГли та ще й насмГхаються?!! - репетував торговець зеленню. Џх почали обступати люди, цГкавитись, що сталося. ЗдГймався галас. В АлГ вГдчув себе в пастцГ. Звичайно, якби не рабиня, то вГн би зразу викрутився... Галас Г сварка розпалювались... Якраз тодГ проштовхався крГзь натовп тюрок-слуга. - Там грають двоК бахрейнцГв - один на ребабГ, другий на бубонГ, а ще там йКменець з дудкою... Кажуть, що вГн граК краще за всГх на дудцГ. В ще кажуть, що вГн був колись пГратом на СокотрГ... - ВГддавай половину грошей! - сердито мовив АлГ. - Як ти, шмаркачу, розмовляКш Гз старшим? Та я зараз покличу базарного стража! - Присягаюсь Аллахом, ти хочеш здерти з мене подвГйну цГну, але не вийде! До того ж ти пГдступний, як мГняйло, Г пожадливий, як Рустем! Бо ти посилав свого хлопця, щоб спГймати нас на брехнГ Г злупити з нас грошГ! Тепер ти продав своК слово правовГрного за шГсть фалсГв. Я пГду до мухтасГба - нехай вГн розсудить нашу суперечку - чи присягання Аллахом вимГрюКться за шГсть фалсГв?! З лавочника почали смГятись. - В-ГГ, чортове сГм'я! - захрипГв зеленяр Г посунув по дну перекинутоП корзини монети. АлГ розв'язав капшук Г запхав Пх туди. В тут знов почала негритяночка: - Дай менГ два фалси! Дай менГ, дай! - Не моП грошГ, а господаревГ! - Дай менГ два фалси - я собГ куплю на один фалс бГлоП квасолГ, а на другий - червоноП. В зроблю намисто. В буду тодГ така гарна! - Вона заклацала, закотила очГ до лоба, засвГтивши бГлками. - Дурна! ХГба намисто тобГ вид замГнить! Кому яке лице Аллах дав, таке й буде! Вони вГдГйшли вГд злого торговця зеленню Г проштовхувалися серед натовпу уздовж корзин, коробГв, глечикГв та циновок з усГма рослинними дивами пГвденного краю. ДжарГя захлипала Г втерла носа сГрою, наче злинялою долонею. - Як менГ, так ти два фалси шкодуКш на прикраси! А сам он який перстень видобув! - Тихо, - шарпонув АлГ за руку негритяночку, а самому все аж похололо всерединГ, зацГпило просто. - Розкричалася! Ось тобГ три фалси, Г купи собГ яку хочеш квасолю! ТГльки не в цього змГя! - Та хГба я кричу ! - заверещала негритяночка. - Я про той чортГв перстень бГльше нГкому й слова не скажу! В вона поспГшила до рядГв Гз зерням. А хлопець зупинився Г подумав: "Треба вГддати пошвидше той перстень АмаровГ. Бо ще хтось його в мене забере!" Та якийсь нГби Гнший голос сказав йому: "Може, краще вГддати КадарГП? Це ж Пй подарував Абу Амар"... Негритяночка купила собГ квасолГ, а потГм вони без галасу й суперечок докупили ГншГ наПдки, замовленГ Абу Амаром. В повернулись у твердиню АйшГ. ДжарГя кинулася робити намисто з яскравих зернин, але хлопець схопив ПП за комГр сорочки. - Попорай Айшу! НапГй ПП холодною водою, обмий лице Г руки. Дай лГки з чорноП пляшки! ДГвчина вГдкрила товстогубого рота, щоб заперечити, та, зустрГвшись з лютим поглядом хлопця, плямкнула губами Г на згоду закивала головою. АлГ розклав у посуд рГзнГ наПдки Г заходився готувати для себе та Гнших трапезу. ВГн швидко почистив та попатрав морських окунГв Г кинув на розпечену сковороду. Запах кунжутноП олГП, обсмаженоП риби та кислуватий чад жару с фГнГкових кГсточок заспокоПв його. Ось тепер вГн втамуК Г голод Г якусь бридку напругу, що наче аж трусила його пГсля базарноП сутички Г дуростГ ДжарГП. Вона ж, попоравши напГвживу господиню, пГдскочила до базаринок, висмикнула пагГн цукровоП тростини Г наполовину запхала до свого широченного рота. - СГдай Псти! Риба найкраща! СвГжа, свГжесенька! Та ДжарГя щось замукала напханим ротом Г кинулась до своКП квасолГ. Звичайно, був лише полудень Г годилося тГльки помолитись та, випивши води, з'Псти якусь ягоду чи плГд, а обГдати можна десь пГд захГд сонця, коли почне вщухати спека. Та з таким госдодином, як Абу Амар, асе змГнилось - не було Г справжнього снГданку, Г Псти хотГлося, аж рГзало в животГ. Поки АлГ небавом розкошував смаженими морськими окунями та пшеничними оладками, чорношкГра рабиня насиляла яскравГ квасолини на товсту нитку. По рибГ, на закуску, хлопець щедро собГ насипав на мГдну тарГль кавунового насГння, шматочкГв сушеноП динГ та лущеного горГхового зерня... АлГ так смакувала Пжа, що в тГлГ розпливлося солодке тепло Г на сон хилило. Тому, коли перед ним постала оголена ДжарГя, вГн аж головою струсив Г очима заклГпав, щоб пересвГдчитись, чи вГн не спить. Вона була геть гола, тГльки вузенька стрГчка, обмотана навколо пояса, спадала вниз Г прикривала лоно. - Бачиш, яка я гарна? А ти не вГрив? Якщо прикраси К - зразу дГвчина стаК красивГша! Тут тГльки АлГ збагнув, що вона показуК йому своК намисто з квасолГ Г обручки з тГКП ж квасолГ на зап'ястях рук Г на литках. Хлопець здивувався - Г як вона могла так швидко проколоти Г насилити насГнини? - Ну скажи, - вимагала ДжарГя в хлопця, - правда ж, я тепер дуже гарна?! АлГ хвилю повагався, хотГв сказати Пй, що вона як була мавпою, так Г лишилась, та вГн ще раз уважно поглянув на неП Г з великим здивуванням пересвГдчився, що вона зовсГм не така бридка, як у подертГй Г замизканГй довгополГй сорочцГ. - Тепер гарна...- видавив хлопець. - ТГльки ти без встиду - голяка крутишся перед мужчиною!.. Треба сорочку одягти!.. - "Сорочку, сорочку"!..- перекривила ДжарГя.- У ваших сорочках усГ ви мов опудала! От матуся моя - знаКш, яка була красуня?! Куди менГ до неП! А лишень вдягали на неП вашГ чортовГ лахи, так Г вона ставала, мов опудало! Слухай, вГзьми он тазик. - Принеси сама, - АлГ здвигнув плечима Г кинув у рота шматочок сушеноП динГ. ДГвчина миттю принесла тазик. АлГ перевернув його, обтер ганчГркою вГд сажГ Г вдарив злегка кГстками пальцГв. МГдь вГдгукнулася чистим дзвоном. Замахала ДжарГя руками, закрутила стегнами, заколивалась спиною. Вона крутилась, пГдстрибувала, ляскала собГ сама в долонГ Г схиляла голову, нГби прислухаючись, чи правильно вона дрГботить худими тонкокГстними стопами. Обернула сяюче обличчя з виряченими бГлками очей. - Давай швидше! Швидше! Хлопець забарабанив з такою швидкГстю, на яку тГльки спроможнГ його руки. - Швидше, швидше! - прохала ДжарГя, не перестаючи крутити стегнами, дрГботячи стопами Г обертаючись навколо себе. ЏП чорна шкГра зволожилась вГд рясного поту, заблищала наче воронове крило. АлГ трГскотГв пальцями обох рук по дну тазика. Споглядаючи, як пружно пГдскакують перса ДжарГП з набряклими сосцями вГдчув, що наче в нього починаК швидше битися серце, наче його починаК опановувати неспокГй, чекання чогось невГдомого, тГло наповнюК нГби млость. ВГн здивувався своКму вГдчуттю Г перевГв погляд на невтомнГ ноги ДжарГП. Хвилювання пропало. Та коли дГвчина, крутячись по колу, наблизилась майже впритул до хлопчини, повернулася до нього лицем Г просто вгорГ над ним застрибали тугГ перса, АлГ вГдчув, що йому аж горло перехопило. Спочатку вГн спробував не дивитися на танцГвницю. Та якась сила повернула його голову. В вГн бГльше й не намагався вГдвертатись. У головГ в нього наче злегка наморочилось, а серце починало калатати все швидше й швидше. ВГн той бГг серця намагався випередити швидкими ударами пальцГв. Нараз Гз кГмнати АйшГ хлопець почув сильний стогГн, потГм тихе волання. АлГ урвав стукГт по тазику. Та ДжарГя ще хвилини двГ, не менше, дрГботГла ногами, крутила лискучими сГдницями. НарештГ вона рГзко спинилась. Кинула вниз руки, стулила тремтячГ колГна, розкрила величезнГ очГ, засвГтила бГлками, провела яскраво-червоним язиком по сГро-синГх товстенних губах. - Що?! - впГрилась невидющими очима в лице АлГ. - Ти що - глуха?! Айша он як стогне Г волаК! ПГди допоможи Пй! ДжарГя ступила з мГсця так як була - гола Г в своПх квасоляних прикрасах. В ноги в неП ще не йшли, вони все ще пританцьовували. - Куди гола полГзла? - АлГ прикрикнув на неП .- Сорочку вдягни!.. В ДжарГя, пританцьовуючи, повернула назад, схопила з тахта свою благеньку одГж Г, так само пГдстрибуючи, пГшла до хвороП. ТГльки-но ДжарГя зникла в другГй кГмнатГ, як АлГ захотГлося спати. ВГдчув, що зараз впаде на пГдлогу. Тому вГн пГдвГвся Г перейшов пГд стГну. ТГльки пГдклав пГд спину стару, замизкану подушку, як нестримний сон пов'язав солодкою вагою все його тГло... Часом на якГсь миттКвостГ пелена важкого сну вГдпливала кудись, Г вГн тодГ усвГдомлював, що поруч нього сидить ДжарГя Г запихаКться оладками, рибою, чавить зубами соковитГ пагони цукровоП тростини. Що вона товче просо в ступГ, Г вГд ударГв товкача аж весь будинок двигтить Г плюскотять великГ хвилГ в каналГ за стГною. Часом наче пахло смаженою кунжутною олГКю, п'янкими родзинками, розсипчастими фГнГками. ПотГм знов важкою глиною навалився сон. В невГдомо, скГльки часу та хвиля сну покривала хлопця. ВГн не прокинувся, вГн не мГг нГ крикнути, нГ поворухнути нГ рукою, нГ ногою. Та вГдчував усе, що з ним роблять. Його вГдГрвали вГд стГни Г поклали на м'якГ подушки. ЧиПсь руки закасали його сорочку до грудей. ДалГ гарячГ тонкГ пальцГ заходились розв'язувати мотузок на штанях. КрГзь пута сну хотГв крикнути, що вГн не дозволить, щоб у нього поцупили з пояса ключГ. Та крику не вийшло, а рухатись вГн Г зовсГм був неспроможний. Та й не треба було кричати, бо тГ настороженГ пальцГ, розв'язавши вузол, вГдтрутили ключГ кудись набГк. Наче тГ пальцГ обмацували його одГж, торкалися тГла... ПотГм сГрий туман сну геть залляв по вГнця його вГдчуття Г руки кудись зникли. ПотГм йому снилося, вГн напевно знав, що сниться, як повГя-танцГвниця, геть нага, танцюК перед ним. ПритуляКться до нього своПми округлими й холодними, мов чашГ Гз шербетом, грудьми... З жахом АлГ прокинувся.. В сутГнках кГмнати вГн оглянув себе Г побачив, що одяг його зГм'ято, пошарпано, зав'язки розв'язано... Червоний, мов буряк, вГд сорому, трусячись вГд страху, щоб нГхто його отак не побачив, вГн пГдскочив, так-сак оправив одГж, схопив кумган2 Г поспГшив, щоб очиститись, обмитись... Коли вГн повернувся до будинку, щоб узяти свою корзинку та й побГгти до лазнГ, його згори покликав Абу Амар. АлГ тицьнув у закуток кумган Г побГг нагору. - Добре виспався? Тепер поспГши по вино та сГк до Сахла. Ось монети! В зразу ж готувати обГд! Щоб пГсля заходу сонця все було на скатертинГ. - В вино? - Що?! ХГба ти християнин чи Гудей, що не знаКш - обГдають люди окремо, а вино п'ють окремо?! Хоча простолюдини розпустилися Г геть стали схожГ на невГрних!.. 9. ВЧЕНВ МУЖВ Коли сонце впало за незлГченнГ канали, коли згубились гаркавГ й гунявГ волання муедзинГв у безкраПх пальмових гаях, тодГ сам Абу Амар вГдкрив вуличнГ дверГ Г запросив увГйти трьох статечних мужГв Г одного молодика з дорогою, поцяцькованою лютнею. Падала густа синя нГч мГсяця азара. Абу Амар наказав запалити чотири свГтильники. КГмната сповнилась золотими зблисками, якГ розлилася золотим, наче шафрановим пилком. ПГсля довгих вГтань1 Г найщирГших, найшляхетнГших побажань господаревГ вГд гостей, а гостям вГд господаря почали обГд з кавуна. (ПотГм АлГ скуштував одну скибку, яка лишилася. Власне, подГлив Гз ДжарГКю). Кавун був так собГ. Але гостГ хвалили його без мГри. АдГ здогадався чому - кавун бахрейнський, з першого завозу. Бо тут пГд Басрою кавуни ще й не думали дозрГвати. ПГсля кавуна АлГ подав Пм бургуль - пшеничну густу кашу на тацГ, поливши ПП топленим коров'ячим маслом. Смажених окунГв, витриманих перед готуванням у солонГм соусГ, гостГ просто захвалили, обсмоктали кожну кГсточку. В АлГ зрадГв Г подякував подумки АллаховГ, що вГн зразу по базарюванню здогадався засмажити собГ й дГвчинГ по окунцевГ. АлГ задивився на цих трьох сивих довгобородих мужГв. Рухи розмГренГ, спини рГвнГ, обличчя приязнГ. Повага один до одного велика. А самоповага ще бГльша. Говорили кожний по черзГ. В нГхто нГкого не перебивав! УсГ вихваляли господаря, один одного, а потГм спГвака. До того дня малий мандрГвник Г не чув нГколи за один раз стГльки хвалебних слГв Г вГншувань. Словами старГ вправлялися не гГрше, нГж багдадськГ циркачГ жонглювали яблуками. А на ПхнГх тацях пГсля кожного блюда не лишалось нГ крихточки, нГ зернини, нГ краплГ олГП, нГ краплГ соусу. ДжарГя весь час була напохватГ за дверима Г, звичайно ж, пГдглядала та пГдслуховувала. Коди АлГ винГс посуд для миття, вона спитала, вирячивши в сутГнках своП вирлатГ, здоровеннГ очиська: - Слухай, АлГ В А що вони таке говорять, один до одного? Мова наче ваша, а що за слова - я не знаю... - ВченГ люди! Шейхи, одним словом. Книжники й мудрецГ! - От цГкаво! -ДжарГя приклацнула язиком. - СкГльки живу, а таких цГкавих людей не чула й не бачила, як гостГ твого Амара. Така спГвачка вчора була! У мене сукня змокла вГд слГз, коли я слухала ПП пГснГ! А цей, з аль-утом, теж спГватиме?.. Га? - ХГба я можу спитати? Я слуга! На закуску-мазза всГ приявнГ брали ГндГйськГ маслини, потГм лущене горГхове зерня, сушене насГння кавунГв. В тут Абу Амар завГв розмову про те, що йому сняться щоночГ двГ красунГ. У них чарГвнГ очГ, як у перГ2, величини небувалоП, осяйностГ слГпучоП, доброти Г любовГ незрГвнянноП. Що серце його розриваКться, бо кохання його до обох красунь однакове Г прагнення побачити Пх втГлення пГд сонцем серед людей висушуК його душу. Його потаКмне кохання таке, що вГн ось-ось збожеволГК! Бо де ж це чувано, щоб вГн запросив до себе трьох повГй, молодих Г красивих, чудову спГвачку на додаток до всього Г незрГвнянну музику-лютнистку, але не було в нього нГякого бажання з жодною Гз них злягтись. Бо його таКмне кохання не дозволяК йому зрадити своПм сновидим красуням! - Що зГ мною дГКться?! О шейхи, пояснГть менГ! - заволав Абу Амар Гз сльозами на очах Г тремтГнням у голосГ. Перший сивий муж погладив свою пухнасту бороду Г прорГк: - Це вГддзеркалення потреби твоКП шляхетноП душГ. Другий теж погладив свою розкГшну бороду, пГдняв палець Г виголосив: - Отверзаючий Браму3 явив тобГ лик краси. А краса К часткою вищоП правди. А правда К часткою Всевишнього. ТретГй мовчав довше, нГж першГ два, але й вГн погладив бороду Г мовив: - СвГт - це дзеркало Аллаха. В. в дзеркалГ свГту Аллах бачить своК вГддзеркалення. А свГт бачить у Всевишньому своК вГддзеркалення. В таким чином до безкГнця, до безкраю! В твоПх нГчних красунь Отверзаючий Браму явив тобГ, як вГддзеркалення вищоП правди у виглядГ неземноП краси!.. Абу Амар восславив Аллаха за те, що вГн напоумив його, простого Г неосвГченого, вГдкрити свою пекучу таКмницю найславетнГшим шейхам Враку! ВсГ восславили Аллаха Г по одному пГшли змивати руки до сусГдньоП кГмнати. - АлГ! - покликав Абу Амар. - Ще два свГтильники в маленьку кГмнату. ПГдготуй все для винопиття. Та не заходь, поки не покличу! Хлопчина сполГскував чашГ, обтирав глеки з вином Г соками та розкладав на тарелях ПстГвну землю з Хорасану, фГсташки, шпичаки цукровоП тростини, вимоченГ в трояндовГй водГ, помаранчГ-наранджГ та айву з Балху. - Слухай, АлГ! Дай менГ покуштувати хорасанськоП землГ! Кажуть, вона така, така смачна! - просто лице в лице пГдступала ДжарГя. - Не така смачна, як дорога, - буркнув АлГ Г вГдтрутив негритяночку. Вона таки вГдщипнула крихГтку Г запхала за товстеннГ варги, а очима крутила, аж бГлки блискали Г смГялись. - А я все геть чула! ТГльки про яке люстерко вони говорили?.. НГчого не зрозумГКш у цих вчених шейхГв!.. Слухай, а те, що твГй Абу Амар розповГв про цих двох красунь, то це точнГсГнько вГн про його наймолодшу жГнку... Я Пх бачила рГк тому. У жГнки чорнГ очГ, а в доньки карГ. В отакеннГ, завбГльшки як у наших чорних антилоп. А самГ бГлГ-бГлГ! В все тГло нГби з йКменського цукру злГплене! На тГлГ в них жодноП волосинки - нГ пГд пахвами, нГ на лонГ, нГ на ногах, нГ на руках. Аж блищить!.. Ти уяви собГ, Рустем Пх просто голодом морить - от скупий! А ревнивий! До Пхнього свята навруз-байраму 3 готувались, Г вГн наказав своПм Квнухам лазню витопити для свого жГноцтва. Але не дозволив навГть Квнухам у лазнГ Пм прислужувати. Лише менГ дозволив з ними бути, щоб прислужувала. ВГн за чотири фалси винайняв мене в АйшГ. В Пй не дозволив Гз своПми бабами пГти в лазню. Бо вона ще, мовляв, з кимось зведе його самиць. МенГ ж дозволив дивитися на свГй курятник. ВсГх роздивилась! ВсГх геть запам'ятала! ТГльки я зовсГм дурна - все про кожну розповГла АйшГ. А вона знаКш як менГ за це подякувала?! ЦГлий рГк, нГ, вже бГльше року, не випускала мене з дому, навГть смГття в канал висипати!.. У старшоП РустемовоП жГнки, матерГ тГКП кароокоП красунГ, у неП очГ недобрГ, урочливГ - геть блакитнГ! В волосся таке бГле, як нГби сиве. Ти знаКш, а вони всГ завжди голоднГ! У мене були у вузлику фГнГки-падалки, битГ. Вони менГ за тГ фГнГки дали довгу стрГчку червону й тонесеньку хустку. Не нову, але тГльки в одному мГсцГ латану... Ця гГКна все собГ забрала... Слухай, а про що там говорять? ПГду послухаю... - ТГльки спробуй! - АлГ пГдвГвся Г став проти ДжарГП. - Коли менГ сказали, щоб я йшов геть, то й нГхто Гнший не може бГля дверей товктись. Я правдою служу! - Ну й дурень! ВсГ слуги обдурюють своПх хазяПв. А якщо трапляються такГ навГженГ як ти, то Пх хазяП обдурюють! Внакше не буваК! - А я не обдурюю Г не дозволю себе обдурювати. - Побачиш, що тебе обдурять! - Гз спГвчуттям Г жалем вигукнула Г зразу ж додала; - ТвГй Где до дверей. ВГдчиняК... Зараз покличе! Згори почувся голос Абу Амара, а хлопець уже схопив дзбан червоного вина Г понГс по сходах. Дзбан АлГ поставив на голову, а лГвою рукою тримав тацю з чашами Г хорасанською землею (якби лишив при ДжарГП, хто зна, скГльки б вона собГ прихопила?). СвГже повГтря впливало крГзь розчинене вГкно, синК небо висвГтлював на обрГП здоровенний мГсяць Г чГтко-чГтко вирГзьблював чорнГ стрГли мГнаретГв та вГзерунчастГ вершки-опахала високих пальм. АлГ розлив у чашГ густе червоне вино Г не став чекати, поки гостГ почнуть пити, а побГг униз по цукрову тростину, горГхи, помаранчГ та айву. Стрибнув униз сходами Г подумав, що застане ДжарГю за шкодою. Але ДжарГя кудись зникла, щоправда лишивши вГдкритою тацю Гз шпичаками тростини. ВГн покликав ПП. Та на його слова вГдгукнулась стогоном господиня Айша. АлГ поспГшив до неП в закуток. МГсячнГ променГ кинули чорну тГнь вГконноП решГтки на потрГскану, колись визолочену стГну. Айша пГдвелась на лГктГ Г попросила пити. АлГ не став кликати негритяночку, а сам нацГдив у чашу холодноП води з неполив'яного вогкого глека. Це був тут, у БасрГ, Кдиний спосГб дГстати холодну воду - налити в обпалений та неполив'яний глиняний глек. Коли починаК вода просочуватися крГзь пористу глину, всерединГ вона, хоч зменшуКться в об'КмГ, починаК охолоджуватись. Айша вГддихалась Г попросила дати Пй лГки вГд болю. Хлопчина й це виконав швидко Г хотГв йти, та вона вхопила його за руку. - Посидь зо м-мною... .МенГ однГй страшно... Я боюсь вмерти... - Господине моя матГнко! Зараз вГднесу захуску-маззу моКму хазяПну Г прийду до тебе. Хлопець знову побГг нагору. ДжарГП не було Г на сходах, Г в кГмнатГ з глеками вона не з'являлась. Поставив тихо тацю з горГхами й тростиною Г малесеньку корзинку з помаранчами. СпГвак пробував дзвГнкГ струни свого поцяцькованого аль-ута. ДвоК шейхГв смакували з чаш маленькими ковтками вино. ТретГй жував хорасанську землю. Абу Амар, заплющивши очГ, малесенькими ковточками надпивав вино Г довго-довго його розсмаковував. Перед спГваком стояла вже порожня чаша. Абу Амар пГдкликав АлГ. - ПоспГшай до Сахла. Попрохай у нього квГтГв: жасмину, гвоздик Г ромашок. - Але ж пГзно, мГй господине! - вихопився АлГ. - Тихше, - шарпнув його за сорочку Абу Амар. - Сахл пГзно лягаК. СкГльки вГн скаже - стГльки й плати. АлГ спустився вниз по корзину - Айша вже мГцно спала. Коли хлопець поспГшав двором, згори в нього жбурнули фГнГковою кГсточкою. АлГ пГдняв голову: на краю даху сидГла навкарачки ДжарГя. - ПГдГймись нагору - я тобГ щось покажу! - зашепотГла, наставивши долоню трубою до вуст. - Як я пГдГймусь? - запитав пошепки АлГ, бо знав - ДжарГя його одначе почуК. - ВГдГмкни он тГ дверГ кривим товстим ключем Г давай нагору. ТГльки обережно, бо там схГдцГ крутГ й поламанГ... Так хлопець Г зробив. Щоправда, добре забруднився порохом Г кГлька разГв навГть чхнув, але за хвилю вже був на даху. - Я сюди залГзла, - шепотГла ДжарГя, - щоб краще чути спГвака. Тут таке мГсце, що крГзь вГкно звуки краще чутнГ, нГж пГд дверима слухати! - А тодГ тихГше зашепотГла: - Вони обидвГ прийшли - Г донька, Г жГнка! Хочеш на них подивитись?! АлГ аж в ротГ пересохло вГд хвилювання - вГн ще нГколи не бачив жГнок багатГПв. Кивнув негритяночцГ головою. - ТодГ тихо повзи за мною, - шепотГла на вухо йому ДжарГя. - Вони вилГзли через стелю до покинутоП голуб'ятнГ. В тепер схованГ з усГх бокГв. Сидять собГ Г слухають крГзь стГну, що в нас дГКться. От зараз побачиш, як вони голову в щГлину мГж стовпами встромили... Негритяночка Г хлопець проповзли весь дах Г зазирнули вниз через невисокий парапет. В все було так, як сказала рабиня. Злам стГни сараю Г великоП голуб'ятнГ створювали затишний закапелок. От у цьому закапелку й примостилися двГ простоволосГ жГночГ постатГ Г зазирали кудись межи двох грубих тикових болонкГв. Почулися голоснГ, дзвГнкГ акорди аль-ута, Г голос спГвака заволав на найвищГй нотГ пГсню славетного Абу РабГя. В сам я не гадав, а все ж згадав Я про жГнок, на диво схожих! В ПхнГх нГг струнких, Г бГлих пишних стегон Я до останньоП життя хвилини не забуду... Ой скГльки ж насолоди Торсати пружкГ перса молодГП! Я присягаюсь Г МашрГком Г МагрГбом - ГрГха немаК в тому, люди! Голос спГвака був високий, майже жГночий, чистий-пречистий. Але чомусь тоП млостГ, що вГд голосу НГссо, хлопчина не вГдчув. ВГн поповз назад до ляди в даху, а ДжарГя поспГшила до своКП схованки над вГкном... По головному каналу пливли човни, переповненГ людьми, освГтленГ лГхтарями Г свГтильниками. Та порожнього човна довелося все ж почекати. А в садибГ Бен Сахла дГйсно не спали. Ворота були наполовину розчиненГ. ЧорнГ мГсячнГ тГнГ на першому подвГр'П розривало червоне свГтло нафтового лГхтаря. ПГд лГхтарем, за довгим столом сидГв Бен Сахл Г продавав якимсь багато вбраним молодикам запечатанГ глеки та трояндовГ пагони з блГдорожевими, дуже запашними квГтами. Коли молодики пГшли з двору, АлГ пГдступив до торговця Г, не знаючи як вГтати Гудея в його садибГ, побажав миру цьому дому Г його господаревГ. МГцний пишнобородий чоловГк схилив голову до лГвого плеча, примружив праве око Г спитав: - ВГд кого ти, хлопчику? Я тебе вперше бачу. - Я слуга мосульського купця Абу Амара. - А сам ти не мосулець? - Я зГ славноП оселГ халГфГв, з МГста Миру Г Спокою, - кланяючись Г притискаючи руку до грудей, вГдповГв АлГ. - В чого ж бажаК твГй мосулець? - ХазяПн посмГхнувся такою посмГшкою, в якГй була Г повага до Абу Амара, Г сумнГв наче в тому, що вГн, Абу Амар - "мосулець", Г готовнГсть задовольнити всГ побажання цього "мосульця". АлГ виклав усГ побажання Абу Амара. ХазяПн ляснув у долонГ. З дверей вийшла висока дГвчина з вГдкритим лицем Г розпущеним, пухнастим, як пГна, волоссям. - Збери з дГвчатами квГти. Та зачекай, не йди! - А тодГ знову схилив голову до АлГ, тГльки до правого плеча, але око примружив лГве. - А хто прийшов до твого хазяПна? Це не таКмниця? АлГ розповГв Г про мужГв, Г про спГвака. ТГльки ж, звичайно, не сказав жодного слова про сни Абу Амара Г про люстро Аллаха. ВновГрцю негоже про це знати. Та й багато злого розповГдали базарнГ люди про ГудеПв. ТодГ Бен Сахл, вислухавши, повернувся до дГвчини. - З ромашок сплетГть п'ять вГнкГв! Жасмин Г гвоздики зв'яжГть пучками. Вди! Бен Сахл, випитуючи в АлГ про закуски на учтГ в Абу Амара, посунув по дошках три запечатанГ глеки. - Вино. Ось бачиш - на печатцГ моК Гм'я та позначка, що це вино з моКП крамницГ. А ось тобГ, - вГн пГдсунув до хлопця найбГльший глек, - глек з вином. Але я ставлю на ньому свою печатку Г пишу на восковГ, що це пальмовий сГк. Його поставиш перед тим шейхом, в якого родимка на щоцГ. В скажи голосно, що це пальмовий сГк. Побачиш, той шейх нагородить тебе за цей глек. - Але для чого обдурювати?.. -Хлопець не встиг договорити, бо його перебив Бен Сахл: - Знаю як облуплених тих мудрецГв-шейхГв! В вподобання кожного з них добре знаю. Побачиш - вони вп'ються Г захочуть одягти вГнки. А вГнки в тебе вже будуть готовГ. В знов же-тебе нагородять... А тепер давай грошГ! АлГ припечатав на липкГ вГд вина дошки столу ваговитГ динари. - Якщо тебе винагородять за вино Г вГнки, то прийдеш Г подГлишся прибутком зГ мною, згода? АлГ хотГв сказати, що Абу Амар йому особисто не давав нГ фалса Г нГчого не обГцяв навГть. Побачивши, що хлопець завагався, Бен Сахл посмГхнувся. - Що, шкода подГлитися з Гншим своПм прибутком? - Клянусь Аллахом, нГ! - заприсягся АлГ. - Дивись, ти поклявся Гм'ям Отверзаючого Браму...- задоволено засмГявся торговець. Пишноволоса все щось не приносила квГтГв, Г АлГ спостерГгав, як над глеком з трояндами зависли зразу три нГчних метелики-бражники... А Бен Сахл з любов'ю роздивлявся на кожну монету, що вторгував за сьогоднГшнГй вечГр. В хлопцевГ зовсГм не хотГлося покидати подвГр'я з таким яскравим нафтовим лГхтарем. В ще - так хотГлося побачити бГло-рожеву троянду! Аж калатало серце Г пересохло в ротГ. - Господине! Я чув, що ти володар надзвичайного дива... Червоно-бГлоП троянди... - Де ти про це чув? - У БагдадГ, в кварталГ золотарГв. Казали на тому базарГ, що один торговець вином у БасрГ маК таку троянду...- збрехав АлГ. - А ти хГба бував у тому кварталГ? - Я по всГх кварталах, по всГх ханах Г суках бував. - А ти, часом, не багдадський базарний злодюжка? - Аллах менГ свГдок - нГ! Я носив Пм рибу. - Яка ж риба найкраща? Яка найгГрша? - Сазан - окраса святковоП трапези, вусач даК мГць Г вбиваК недосвГдчених, сом - аль-кармут - Пжа бГдняка. - ЗнаКш... - Господине мГй! благаю тебе - дай поглянути лише раз на червоно-бГлу троянду!.. Торговець випростався за столом Г зразу став наче бГльший удвГчГ. Голос його забринГв холодно й неприязно: - Для чого тобГ зазирати на диво? Ти слуга, Г знай своК мГсце! - Я слуга випадком. Дочекаюсь щастя Г попливу до ВндГП. Я ж полишив домГвку, щоб побачити дива свГту, про якГ чув у БагдадГ. Твоя троянда - перше диво. - НГ, це неможливо! Ми рГзноП вГри, а в моПм саду жоден чужий чоловГк не бував. В АлГ зрозумГв, що прохати Г молити про ласку - зайве. Пишноволоса принесла квГти, й АлГ поскладав Пх до корзини, поверх глечикГв. Човняр лаявся, що АлГ змусив його стГльки чекати. Та зайва монета заткнула йому пельку, Г вГн в одну мить пригнав човна до садиби АйшГ. Коли АлГ вГдчинив потаКмну хвГртку Г зайшов на подвГр'я, то почув, як з розчиненого вГкна неслися пГсня Г ляскання в долонГ. ДжарГя покликала його згори, але хлопець не спинився Г не пГднявся до неП на дах, а поспГшив до бенкетуючих. У кГмнатГ чадГли свГтильники, пахло розлитим вином Г розкритими, розлущеними помаранчами... ВсГ були пГдпилГ Г то добре - Г спГвак, Г Абу Амар, Г обидва шейхи. ТретГй же, похмурий, мов хворий крук, сидГв Г жував стеблину цукровоП тростини. АлГ полГз до корзини Г доставив перед ним великий глек. - Що ти менГ ставиш? Я виконую всГ заповГти Магомета Г вина не вживаю! - О достославний Г найшановнГший! Тут ось печаткою вГдтиснуто на восковГ, що ще сГк, пальмовий сГк. - Ну наливай, побачимо, чи не шахраП нашГ торговцГ! АлГ стало страшно - раптом Бен Сахл жорстоко над ним посмГявся? Що тодГ буде?! Шейх понюхав, зробив кГлька великих ковткГв золотавого прозорого вина. ВГддихнув, заплющив очГ, облизав губи. ВсГ принишкли. Шейх поколупався в поясГ Г витяг звГдтГля тонесеньку половину дирхема. - Ти вгадав моП побажання, хлопчику! Це найкращий сГк, який я будь-коли пив! А Пм подай вино! - наказав старий, наче вГн, а не Абу Амар тут був господарем... - Молодець! - шепнув Абу Амар Г стис лГкоть малому, коли АлГ наливав йому у чашу багряне вино. - ГрошГ лишились, - зашепотГв АлГ господаревГ. - ГрошГ потГм, - також пошепки до АлГ, а тодГ голосно до всГх: - Пиймо Г славимо життя! СпГваймо, поки спГваКться! СпГвак вдарив по струнах Г аль-ут голосно вГдповГв йому, наповнивши дзвоном усю кГмнату Г вилившись у зоряне синК вГкно. - Ех, якби ще й квГти буди на нашГй шляхетнГй учтГ! - виголосив наймовчазнГший шейх. Абу Амар ляснув у долонГ. АлГ миттю принГс корзину Гз запашним жасмином та пряно-терпкими гвоздиками. ДодатковГ глеки зовсГм неймовГрно подГяли на шейхГв. ДвоК пГдвелися Г почали танцювати, намагаючись наслГдувати виверти танцГвниць. А той, що пив "пальмовий сГк", не мГг пГдвестися Г тГльки прохав: - МенГ для повного кейфу не вистачаК вГнка на головГ. - СтГйте! - закричав добре-таки пГдпилий Абу Амар. - СкажГть, о шейхи преславнГ, чи дГйсно не вистачаК вГнкГв? - Не вистачаК...- проспГвали два шейхи, вихляючи стегнами Г потрясаючи руками. А третГй закивав головою по-кГнському. - АлГ! - звернувся вперше до нього по ГменГ мосулець. - Можеш сплести вГнки? - Можу! - збрехав АлГ (хоча в життГ нГколи не рвав квГтГв Г не бачив, як то дГвчата плетуть вГнки) й вискочив з кГмнати. В покоП знов зчинилась веремГя Г заголосила п'яна пГсня. Хлопець пГдкрГпився оладками, з'Пв рештки сушених смоков, а тодГ, надГвши на руки, понГс нагору ромашковГ вГнки. Його появу зустрГли оплесками Г радГсними вигуками. СтарГ, огряднГ шейхи скакали, наче обГсГлГ цапи, бризкали один на одного вином, вмочали бороди у вино Г спГвали непристойних пГсеньок, що Пх спГвають козолупи та золотарГ у шинках. АлГ крадькома поглянув на щГлину пГд стелею. ДвГ пари очей уважно стежили за тим, що вГдбуваКться у помешканнГ. Тут шейх, який пив "пальмовий сГк", покликав АлГ. - Слухай, малий!.. В ти слухай, музико!.. Ти заграй нам танцювальноП, а ти потанцюй нам, як маленька циганочка!.. Тобто голяка, - пояснив вГн п'яним Г хитрим усмГхом. АлГ аж млосно стало вГд несподГванки й страху - ось якоП ганьби вГд нього вимагають! Мало Пм того, що вони, мов рГзники, повпивалися, так ще його хочуть у лайно закаляти?!! В лють шибонула йому в голову гарячим струмом. Але тут не сафГна, а Абу Амар не лоцман-мандеКць - не заступиться! Он вГн як смГКться на всГ зуби! Тому АлГ вгамував себе вмить Г вГдповГв: - Не можна менГ! Бо, по-перше, я мужчина, а по-друге, я рибалка, а не танцГвник. - А чим ти доведеш, що ти мужчина? - спитав, п'яно похитуючи головою, Абу Амар, зневажливо посмГхаючись. - Хоча... ось тобГ нГж, - Абу Амар звГдкГлясь висмикнув ножа з чорним держаком Г недбало кинув хлопцевГ. АлГ перехопив його на льоту, Г всГ схвально загукали. - Попадеш в отой одвГрок - Г нГж твГй! АлГ розмотав хустку з шапочки, той кГнець, що з перснем, обкрутив на зап'ястГ, склав удвоК Г вГльний кГнець прихопив двома пальцями. Натягнув хустку Г вставив у складку колодку ножа, а лезо повернув до себе. Крутонув щосили, щоб нГж не випав. Десь на десятГм обертГ розГгнав отаку пращу до повноП сили Г вГдпустив кГнчик хустки. НГж зблиснув гостренним лезом Г майже на третину зайшов у кедровий рГзьблений одвГрок. Дерево аж задзвенГло вГд сили удару, мов хто по ньому сокирою рубонув. - Я можу йти? - спитав змучено АлГ, втираючи пГт з чола. - ВГзьми ножа, вГн твГй. - Бог Гз ним, у мене рука болить, - викрутився АлГ. Тут пГдпилий музика вхопився за колодку Г почав шарпати з дерева лезо. Та марно - нГж не пГддавався. - Зачекай, зламаКш пГдвГвся Абу Амар, якимось невловимим рухом шарпнув ножа Г витяг з дерева. Але вГд того порушився трохи одвГрок, зГ стГни вГдпав великий шмат тиньку - Г перед очима присутнГх вГдкрились яскравГ малюнки. 10. ПОДАРУНОК МУЗИКИ Як вГдкрилась стГна, Г на старому тиньку побачили яскравГ малюнки, то й пГдпилГ шейхи, Г спГвак поспГшили до стГни. Абу Амар зупинив рукою АлГ, що разом з усГма кинувся, щоб роздивитись таКмницю. Та мосулець узяв хлопця за плечГ Г повернув до дверей. - Вди вниз Г вГдпочивай! А коли треба - я тебе покличу! АлГ вГдкрив рота, щоб сказати, що вГн хоче теж подивитись. Абу Амар опустив повГки на своП блискучГ чорнГ очГ, нГби говорячи, що розмову закГнчено Г слГд миттю виконувати його побажання. Засмучений АлГ повернув до дверей, Абу Амар пГшов за ним Г зачинив дверГ на засув. Хлопчина опустився вниз, де ДжарГя знову пекла собГ тонесенькГ, як лист самаркандського паперу1, пшонянГ оладки. Негритяночка, побачивши, що вГн сильно засмучений, пГдскочила до нього Г подала йому гарячих оладкГв. Зазирала хлопчиковГ в лице, гладила по кучерях масними пальцями. - З'Пж оладкГв, з'Пж! Як поПси, зразу стане на душГ легше! Без ПжГ немаК нГяких радощГв! Як ото сидиш голодна Г заперта, то не думаКш, чи щоб подивитись у вГкно, чи щоб вирватись на вулицю. От коли поПси, тодГ вже кортить Г на вулицю дГстатись, Г до сусГдГв зазирнути. А якби ще й на базарГ побувати, то справжнК свято!.. Вже рГк вГд минулого рамадану 2 оця гГКна, - ДжарГя тицьнула пальцями в той покГй, де лежала Айша, - тримала мене в будинку Г нГкуди не випускала! Поки твГй Абу Амар не з'явився! З ним стало справжнК свято!.. Ось вони зараз танцюють Г спГвають про пекаря Г про його коханця пухленького. Хе-Хе!.. ПГду подивлюся, що вони там роблять. В ДжарГя пГдвелася в нерГшучостГ, чи АлГ не заборонить Пй пГднятись до кГмнати. Та АлГ стало геть усе байдуже. ВГн думав про своК. В поки там вгорГ ДжарГя споглядала пиятику найзнаменитГших законникГв Басри, вГн поволГ пережовував родзинки. Без усякого смаку поПдав смачнГшГ дольки помаранчГ Г пГдсохлу пшеничну пампушку. АлГ найприкрГше стало вГд випробування Абу Амара. Невже не видно Г не зрозумГло - вГн, АлГ, стараКться з усГх сил, пнеться, щоб бути корисним! ЗовсГм не так, як ГншГ хлопцГ, з якими вГн виростав на багдадських вулицях. ТГ завжди намагались обдурити одне одного Г старших, десь щось поцупити. ВГн же хотГв усе зробити сам, своКю, вправнГстю. Адже коли приносив у шинки свГжу рибу, нГхто до нього не ставився Гз зневагою, що вГн нГчого не вартий, нГчого не вмГК! А вГдтодГ, як почалася подорож на сафГнГ, Г кухар, Г Джафар, а тепер Г Абу Амар та й усГ ГншГ думають, що вГн якесь ледащо. ГарячГ сльози пГдкотили пГд горло хлопцевГ, але вГд цього, коли вГн вГдчув, що ось-ось заплаче, його охопила гостра лють. В вГн враз вирГшив, що аж нГяк перстень з лалом не маК належати Абу Амару. Зрештою, не Абу Амар жбурнув перстень у канал. В сам Абу Амар нГ словом, анГ рухом не виявив тодГ своКП злостГ, що Г вГн у такому збитку опинився, подарувавши перстень цГй навГженГй музицГ. А вона звела все на пси!.. АлГ вирГшив вГддати променисто-кривавий лал музицГ. Без сумнГву, в неП маК бути Г срГбло, Г золото, дирхеми Г динари. ВГн назавжди запам'ятав ПП житло з дорогими вГрменськими килимами, рГзьбленими тахтами з червоного дерева, вишитГ шовком подушки, Г поцяцькованГ два аль-ута на стГнГ, Г чорного дерева ребаб, сувоП рукописГв на полицГ, дорогоцГнний каламар, зроблений з гГрського кришталю... В неП мають бути монети. Вона живе в малесенькому примГщеннГ, але в ньому бГльше затишку й краси, нГж у всьому цьому старовинному занедбаному будинку АйшГ. Коли вГв остаточно упевнився, що вГддасть перстень музицГ, йому захотГлось Псти. В вГн з'Пв половину того наПдку, що був призначений на всГх них - Айшу, ДжарГю та АлГ. ВГн упер недоПдки без жодного вагання. Бо весь час ДжарГя, немов божевГльна, смажила собГ просянГ млинцГ, Айша вГд ПжГ вГдмовлялась. Лише пила й пила воду. Та й до всього, пГсля чарочки лГкГв вона мГцно засинала на кГлька годин. ВГн умостився на вузькому тахтГ, загорнувшись у стару попону, Г довго крутився, все намагався уявити собГ, скГльки ж дасть йому срГбла музика. Бо що перстень - справжнГй скарб, вГн одразу зрозумГв, як почув, що сп'янГлГ повГП прохали, благали КадарГю не викидати його, не топити в каналГ. А спГвачка НГссо, аж заходячись вГд лютоП заздростГ, намагалась пГдштовхнути ПП на цей безглуздий вчинок