ара. Джафар не вГдмовляв собГ в зручностГ не лише вдома, а й у дорозГ. АлГ знав, що Джафар платить за окрему каюту бГльше, нГж усГ пасажири сафГни, разом узятГ, за проПзд до самГсГнькоП Басри. Зрештою АлГ добре розгледГв повне, бГле, наче набрякле лице з вишнево-червоною бородою. Кухар пГдливав з глечика, такого маленького, що вмГщувався на його долонГ, якийсь одному йому вГдомий соус. Хлопчик спитав у дебелого кухаря, з чого складаКться сумГш. Та кухар на нього визвГрився, нГби АлГ спробував його при всГх пограбувати. БГльше АлГ нГ про що не питав. ТГльки уважнГше до всього придивлявся, прислухався. Кухар вГв далГ. - От пГдтягли Пузаня линвою аж пГд самГсГньку стелю. Заходилися то попускати вниз, то пГдтягувати вгору, що вГн ледь головою об склепГння не товкся. Як спускали його до землГ, то двоК тюркГв лупили його по п'ятах очеретяними тростинами. Товстун дриДав ногами, скавулГв як сотня собак. НавГть, кажуть, було чутно на вулицю! А цей пройдисвГт спокГйно собГ стояв Г торочив нудним голосом: "ГрошГ, грошГ, грошГ..." Тюрки почали стомлюватись. Тим пак що Пм не вдавалося з ним встругнути свою улюблену штуку - шарпонути зненацька вгору, коли всГ кГстки наче вилГтають назовнГ вГд болю. ВГн був занадто важкий. Стомився Г брат цирульника. Та й час уже було до писаря вГзира поспГшати та доповГсти про всю справу. Отож вГн махнув рукою Г крикнув: "Кидайте цей мГшок з лайном!" Ну а тюрки - вони ж хГба люди? Бидло, невГгласи! Якби таке сказати арабовГ, то вГн би потиху опустив людину. А цим скажи: "Кидай!"-воно й кине! Линву вони кинули. Джафар своКму мучителю сГв на голову з усього маху! Звичайно - впусти на когось такого кабана - всГ кГстки трГснуть! У брата цирульника зламалася шия. В ДжафаровГ дГсталось - об дурну голову свого ката потовк усГ своП достоПнства. ВГд болю вГн втратив свГдомГсть аж на три днГ. ВсГ дивувались, що вГн не сконав... МГй знайомий, слуга того лГкаря, що лГкував Джафара, казав, що в нього все понапухало, мов торба з огГрками. Ну а брата цирульника забрали з казарми Г вГднесли додому, де вГн того ж вечора Г сконав - дихання припинилося. А товстун так-сяк оклигав, чортова калита з динарами! Коли ж вГн оклигав, довелося писаревГ вГзира за нього самому братись, хоч як цей хитрун не хотГв, щоб про нього пГшла слава, що вГн кат Г здирник! Писар вчинив згГдно зГ своПм розумом Г освГтою - наказав привести жГнку Г доньку Джафара. Щоб були вони приявнГ при допитГ свого повелителя Г господаря. Його жГнка була з поважноП родини Г не витримала такого видовища, коли мордують голу людину. Вона знепритомнГла. Побачила це донька - Г собГ гепнулася додолу. За наказом писаря Пх почали заголювати, щоб лГкар мГг дГзнатись, чи мертвГ вони, чи живГ? Тут Джафар здався Г розповГв, у кого його розписки - сакки Г в кого його дорогоцГннГ каменГ схованГ... Ось так вичавили з жирного бурдюка золото... Та вГн швидко надолужив своК - в когось позичив грошГ, винайняв кораблГ Г перевГз - цГлу сотню! - скакунГв до ВндГП. Там якраз почалася вГйна!.. ВГн стГльки заробив на конях, що змГг собГ все повернути... Г ще зверх того! ВГн з ВндГП привГз таке камГння - Г лали, Г агати, Г бГрюзу, Г гранати, й сердолГк, Г яспис... Риба дГйшла, Г малий АлГ поспГшив Гз стравою на фаянсовГй тарелГ до каюти купця. Хлопчина привГтався в низькГм поклонГ Г поставив тацю на низенький розкладний столик. Не звичайний столик, а кипарисовий. Товстий Джафар заворушив варгами, Г в глибинГ його горлянки забулькали слова. - ПГднеси менГ рибу до носа! ХГба не бачиш, що черево менГ заважаК нахилитись Г понюхати Пжу? Коли ж хлопчина на витягнутих руках пГднГс до блГдого лиця смажену рибу, Джафар швидко обмацав гарячими пальцями малого. Потяг повГтря носом, важко видихнув ротом Г забелькотГв: - О Аллах! Це ж не хлопчик, а риб'ячГ кГстки! ОднГ ребра й хребцГ!.. Скажу капГтановГ - нехай винайме товстунчика. ТодГ я не пошкодую Г трьох дирхемГв за смажену рибу Г слугу!.. Вди геть Г не метеляйся перед очима! ВГн тицьнув малому в долоню стерту половину дирхема. Як тГльки АлГ повернувся до жаровнГ, кухар видер в нього з кулака тонесеньку срГбну лусочку. - Тьху! - сплюнув обурено - Такий багатир, а смГттям платить! Це тому, що ти кГстлявий! Я пам'ятаю його колишнГх прислужникГв - всГ були мов вГрменськГ пампушки на сметанГ! АлГ почорнГло в очах, задзвенГло у вухах вГд лютГ. Все стислося всерединГ у важку грудку, запекло вогнем у грудях! ВГн найкращий плавець Г рибалка! А його мають за смГття, за хлопчика-повГю?! Що вГн - нГ на що не здатний, як тГльки гидотою собГ на прожиток заробляти?! Кухар же вГв далГ, мов козолуп на базарГ в скотському ряду: - Ось вГдгодую тебе до Басри, Г тодГ матимеш Гншу цГну... Бо хоч ти добрий помГчник, але з тебе нГ хорошого прибутку та й для себе нГякоП втГхи! - В кухар голосно зареготав власному жартовГ. А хлопчика аж знудило Г вГн вГдГйшов до борту, нГби викинути лушпиння вГд цибулГ... Џхня сафГна плинула вниз по ТГгру за течГКю, а навстрГч Пй посували знизу щедро вантаженГ судна. КупцГ, що тримались окремо вГд Джафара Г вГд збирачГв податкГв, уважно розглядалися на стрГчнГ судна Г пояснювали один одному: - Он та, з чорними корчагами... То, певно, для мосульцГв везе земляну смолу 5 Г рГдку нафту. - А та вся завалена тиковими6 дописами. А оно й в'язка сандала 7... Ну, це хтось собГ в БагдадГ доброго човна хоче зшити... - ТодГ сандал для чого? - Як для чого? Продасть ремГсникам - вони з нього всякГ витребеньки для жГноцтва вирГжуть Г змайструють. - ДивГться, дивГться! Аж носом воду черпаК! От скГльки фГнГкГв хтось замовив басрГйцям... В кого такий гарем? ВсГ зареготали. ВГтру не було, Г тому бурлаки пГдтягували судна канатами, якГ припинали на березГ чи до стовбурГв пальм, чи до каменГв. Вони горлали високими жГночими голосами бойову пГсню Г перебГгали по черзГ з корми на носа, перебираючи товстий канат Г складаючи його кГльцями на кормГ. Пливли також по рГчцГ на круглих очеретяних, вимащених бГтумом, корзинах-човнах люди з рГчкового племенГ. Попереду ПхньоП величезноП подГП Г позаду пливли ще двГ великГ лодГП з озброКними охоронцями. Тюрки мали захищати сафГну Г ПП пасажирГв у нижнГй течГП рГчки, де почнуться очеретянГ заростГ з тисячами проток та озерець мГж ними. Бо, як вГдомо, в тих безкраПх болотах жили племена, що розводили буйволГв та ловили рибу Г полювали на птахГв. А коли траплялася нагода, то, не зважаючи на всГ каральнГ походи халГфГв, наскакували на купецькГ судна. Уже був мГсяць азар8 Г напружились води у ТГгрГ, пГднялись високо. Здавалось, вода прорве захиснГ греблГ та вали, заллК собою увесь простГр, не лишиться навГть високих пГр'Пстих голГвок пальм. Малий, тГльки випадала вГльна мить, видряпувався на вершок щогли, щоб згори побачити далекГ селища, залитГ водою, оглянути тонкГ смужечки водозахисних валГв, далекГ греблГ Г помилуватись, як вГдбиваються у блакитно-каламутнГм дзеркалГ води розкГшнГ вГяла фГнГкових пальм. Коли сафГна з пасажирами та крамом приставала увечерГ на ночГвлю, то лодГП з тюрками теж прив'язували до берега Г виставляли на сушГ Г на човнах сторожу. Але грабГжники чомусь не з'являлись. ТодГ АлГ не витримав Г спитав - та не в пожадливого базГки-кухаря, а в одного чорнобородого купця, що мандрував аж Гз самого Дамаска: - Господине мГй, ласкавий Г добрий! - АлГ чув, як базарнГ писарчуки та рГзнГ фГгляри улесливо звертались до купцГв та ПхнГх прикажчикГв - Дозвольте менГ, нГкчемному, порушити твГй спокГй Г... - ДалГ хлопчина не знав, як йому вести мову з цим чорнобородим здорованем. - Що тобГ? - Господине мГй! ВсГ тГльки й базГкають про розбГйникГв, а Пх все немаК... - Ось що тебе цГкавить?! Тепер розбГйники не нападають на який завгодно корабель - купцГ при собГ намагаються не тягти багато динарГв. Вони вГддають мГняйлГ в БагдадГ своК золото. А мГняйло при свГдках пише на паперГ, скГльки динарГв дав йому купець. А в БасрГ з тим папером-сакком прийде купець до Гншого мГняйла, який у долГ з багдадським мГняйлом, вГддасть сакк мГняйлГ Г одержить своК золото... Ну, звичайно, лишить якусь частку золота цим мГняйлам. - За що? ВГн же одержуК своК золото? - Те золото, що лишаКться в мГняйл - то Пм плата за клопоти з грошима купця. Адже вони тим папГрцем оберГгають грошГ купця вГд розбГйникГв Г злодГПв. Адже одержуК свою платню нГчний сторож за охорону будинку. Тебе оберГгають - плати! За все в життГ треба платити! За все треба! За золото - плати! За хлГб - плати! За охорону-плати!.. Життя - накритГ столи серед базару! Той, хто стараКться, той бере з цих столГв для свого прожитку! За все треба платити. А от як платити найменшу цГну за найкраще - то найбГльша наука в життГ!.. Хлопчик був вражений, що чорнобородий, який з Гншими говорив нГби Гз зневагою, по-простому роз'яснюК йому, служцГ кухаря на рГчковГй сафГнГ, сину нужденного смГттяра. АлГ подумав: "Це перше диво, яке зГ мною сталося в подорожГ! Правду кажуть бувалГ люди, що найбГльше з чудес трапляКться в мандрах!.." Але його приКмнГ роздуми перебив горластий кухар, Г довелося чимдуж поспГшити до жаровнГ... 3. РОЗБВЙНИКИ На третГй день з'явилися розбГйники. Судна мандрГвцГв були вже недалеко вГд Шатт-ель-Арабу - злиття великих рГк Њвфрату й ТГгру. Вода пГднялася високо Г геть залила все навколо. ГреблГ, дороги та вали зводились над водою не вище нГж на лГкоть-два. КаламутнГ води розбГгалися сотнями звивистих проток межи заростей велетенського очерету-касабу. Коли на сходГ зблякло небо Г згасла вранГшня зГрка СГрГус, з молочного туману виринули чорнобокГ човни. Один з розбГйникГв звГвся на повен зрГст Г закричав, що вГн вимагаК плату за Пхню охорону. ЗовсГм мала плата - по сотнГ динарГв з купця, по десять дадуть подорожнГ, по дирхему з кожноП голови команди! Його слова гримГли над склистою водою протоки Г над рисовими полями, та зразу ж потопали в густГй запорГ височенних стеблин очерету. В тут, як на бГду, чи на щастя, бо капГтан сафГни не встиг ще придумати, як вГдповГсти, Гз своКП каюти протиснув черево Джафар Г заревГв, як верблюд пГд час тГчки: - Ти, ганьба своКП мами! Затичка в курячГм гузнГ, пожиратель свиней Г тухлоП риби! Не потребуКмо твоКП охорони! МоП знаменитГ сГдницГ, сГдницГ Джафара ПокГйника, запорука моПм словам! Подивися на них - Пх споглядання й буде тобГ платою за турботи! В Джафар повернув свГй могутнГй зад до рГчкових розбГйникГв. Напасники заклякли на своПх човнах вГд подиву та обурення. А тюрки вже попадали за борти лодГй Гз самострГлами та луками. Малий АлГ, щоб усе добре розгледГти, наче наполоханий кГт, видерся на щоглу. ТГльки вГн обхопив вершечок щогли, як заверещали розбГйники, заревли тюрки-стражники. В повГтрГ засвистГли короткГ арбалетнГ стрГли, глинянГ кулГ з арбалетГв Г пронизливо заспГвали довгГ очеретянГ стрГли рГчкових людей. Згори хлопчиковГ було добре видно, що всГ купцГ, кухар, - капГтан Г матроси впали на самГсГньке дно сафГни, сховалися за паками бавовни та Кгипетського льону. Купець Джафар теж гепнувся за паками Г плазом-плазом рачкував до своКП повстяноП каюти. Голова його притискалася до дошки, а от сГдницГ пГднГмались горою над палубою. КГлька разГв стрГли чиркнули по його неймовГрному заду. СтрГли дзижчали Г навколо АлГ. Проте вГн не встиг перелякатись Г думав. Лиш про те, щоб втриматися на щоглГ Г краще роздивитись розбГйникГв. ВГн не трусився вГд страху - був упевнений, що розбГйники грабують Г позбавляють життя лише багатГПв. Про випадковГ стрГли чомусь не подумав. Але рГчковГ розбГйники нГкого, крГм нього, не бачили. З усГх подорожнГх лише вГн був на виднотГ - сидГв на вершечку щогли, мов пташка, припнута до жердини. Це розлютило напасникГв. СтрГли одна за одною впивалися в щоглу бГля його нГг, свистГли над головою, лоскотали пГр'Пнами по руках Г по ногах, порвали сорочку, порГзали вГстрями холошГ штанГв. Зрештою стрГли прошили б хлопця, та трапилася халепа - товстун Джафар рвонувся до своКП каюти, зачепив паку з бавовною, перекинув корчагу з олГКю, Г все те гепнулося на розпечену жаровню! Мить - Г густий чорний дим заклубочився вгору, закрив вГд стрГльцГв хлопчика. Жовтий вогонь масними язиками обхопив паку з бавовною. - Пожежа,! - заволав капГтан Г, не зважаючи на стрГли, вискочив Гз схованки Г скинув у воду палаючу бавовну. За ним, ледь не плазуючи, прибГг кухар Г, голосно лаючись, обпГкаючи собГ руки Г лице, пГдхопив напГврозбиту корчагу з олГКю. Г перекинув за борт. Хтось Гз матросГв теж отямився, зГрвав повсть Гз ДжафаровоП каюти Г кинув ПП на палаючу олГю. РГчковГ грабГжники, побачивши переполох на сафГнГ, щосили завеслували до мандрГвникГв. Але вони не розрахували - олГя розпливлася по водГ, наздогнала тлГючу паку. В пГдхопилося вгору над водою жовтими й червоними крилами полум'я. Швидка течГя на зворотГ витягла серпом палаючу олГю. А вГстря серпа за якусь мить торкнулося заростей касабу. Мить - тогорГчнГ сухГ стеблини очерету засвГтились жовтими свГчками, затрГскотГли, зачадГли тонкими смужками бГлого диму. Малому текли сльози, вГн чхав Г кашляв, але не злГзав зГ щогли - хотГлося побачити, що ж буде далГ?! Що вчинять рГчковГ розбГйники, як дГятимуть тюрки? На крик свого шейха напасники вдарили лопатями просмолених весел Г миттю зникли за пеленою бГлого диму. Той дим густо, мов сметана, що виливалася Гз глека, слався над темною водою. Дим прикривав втечу розбГйникГв краще, нГж вранГшнГй туман Пх напад. Сходило сонце десь за очеретяними стГнами Г рожевГло хмари Пдкого диму. А полум'я проривалося все далГ й далГ у нескГнченнГ зарослГ очерету-касабу, вибухало клубами густого диму. АлГ сидГв на щоглГ Г споглядав, як пожежа розповзаКться, вибухаК у правГчних болотяних нетрях. З вГдчайдушним криком вгору злГтали зграП птахГв. Џх розпачливий крик заглушував навГть трГск очерету та гоготГння вогню. МаленькГ пташки спалахували оранжевими квГтками Г падали вниз у густий дим. АлГ вчепився за щоглу, що аж нГгтГ побГлГли, Г все дивився, дивився. ВГн отямився лише тодГ, коли внизу смикнули линву Г боляче вдарили нею по п'ятах. - Гей ти, мавпо! Ану злазь! Хто прибиратиме?! - волав унизу кухар, задерши червоне обличчя Гз залишками смаленоП бороди. Хлопчик напружився Г, висмикнувши кГлька стрГл, узяв Пх у зуби. ВншГ стрГли глибоко вп'ялися, Г вГн не змГг Пх навГть розхитати. В ставив на них п'яти, як на щаблГ драбини... Малий прибирав черепки вГд корчаги, витирав, вискоблював вГд олГП Г посипав пГском дошки, пГдмГтав попГл та вугГлля. На сафГнГ тим часом знявся Двалт - всГ лГзли з претензГями до Джафара! Сотник тюркГв вимагав, щоб Джафар ПокГйник сплатив за всГ стрГли та кулГ, що вони випустили по розбГйниках. Мовляв, якби вГн стримав свГй язик, нГхто б у бГйку не полГз - араби бачили, якГ могутнГ бГйцГ сидять у лодГях. КрГм того, вГн, сотник, вимагав десять динарГв Г глек вина для поранених. КапГтан вимагав грошГ за попсовану повсть. - Вона зовсГм цГла! Трошки забруднилася по краях! - репетував, обурювався Джафар. - МГй господине! - вГв своК капГтан. - Повсть була бГла, тепер вона чорна! Подерлась Г обгорГла на цГлий лГкоть! Заплати - Г можеш собГ забрати! ПГсля капГтана напосГв на Джафара збирач податкГв. Той, що перший залГз пГд паки з пряжею. ВГн вимагав неймовГрнГ грошГ за свою втрачену паку бавовни. Молодий прикажчик купецький, що з Мосулу, став над малим Г дивився, як той грайливо, ретельно вишкрябував дошки вГд бруду - сумГшГ олГП та золи. ВеликГ, з пухнастими вГями, очГ молодика звузились, Г вГн зневажливо процГдив: - ОднГ полохливГ шакали, другГ пожадливГ пси! - ВГн, не клГпаючи, подивився на малого. - А ти не боягуз. АлГ здвигнув плечима. - Џм потрГбнГ грошГ. А я найбГднГший на сафГнГ. Для чого Пм мене чГпати?.. Тут звГдкГлясь наче виринув кухар Г спитав прикажчика; - МГй господине! Чому гаКш час Г не вимагаКш вГд Джафара плати за корчагу олГП? Дивна олГя. Не олГя - мед! А як горГла! Ще б трохи - Г вона б спалила смоленГ човни цих байстрюкГв. Не гай часу - вимагай своК - Джафар не збГднГК! Молодик, не повертаючи голови, скоса зиркнув на кухаря Г мовчки вГдГйшов. Кухар забурмотГв собГ пГд носа в рештки обсмалених вусГв: - Дивний цей мосулець. Так себе тримаК, немов вГн тут най родовитГший Г найбагатший на всГй сафГнГ... А всього лиш прикажчик!.. Багатьох я бачив подорожнГх... а цей щось собГ маК на умГ... Спочатку Джафар репетував, що всГ його грабують, хочуть пустити жебраком по майданах. Та зрештою вГн викричався, заспокоПвся, а тодГ вже розплатився з усГма, виторгувавши собГ кГлька дирхемГв. Тюркам вГн купив у капГтана корчагу вина, а грошГ для лГкування пообГцяв дати, коли припливуть до Басри. Спочатку тюрки обурилися, але, впившись солодкого вина, знов прийшли до Джафара Г сказали, що найкращГ лГки для ран - добре вино. В нема чого Пм чекати до Басри. Нехай для пГдправки здоров'я виставить ще одну корчагу. Про людське око Джафар почав сперечатись. Але всГм було зрозумГло, що друга корчага обГйдеться йому дешевше у разГв десять, нГж платня охоронцям за ПхнГ подряпини та гулГ. Коли судна пливли по широкГй чистГй водГ, Джафар покликав кухаря. Замовив собГ смажену по багдадськи курку. - Дивись, зроби все так, як я кажу! Щоб була справжня курка. Щоб я вГдчув насолоду душГ й тГла! Та скажи менГ, ти добре знаКш, як пГдготувати курку для смаження?! Кухар почав говорити, що Г як треба, проте Джафар перебив його: - Слухай, ти, син грГха й нещастя, слухай уважно! ВГзьми найкращу курку... Я плачу за неП три дирхеми. - Але, шановний мГй володарю, зГрка багдадського базару, тут не базар-сук, а корабель. Тут кожна курка коштуК п'ять дирхемГв. - Ти, син грГха Г нещастя, я куплю найкращу курку за дирхем битий, чорний, в найближчому селищГ! ТобГ це вГдомо?!! -волав Джафар. - МГй господине! Наше судно стане на стоянку лише ввечерГ. До того часу капГтан не спинить. - ГрабГжник... вбивця... розбГйник... Г злодюга! - прохрипГв товстун. - Ти хочеш з мене здерти шкГру Г вицГдити кров!.. До речГ - добре зцГди кров Гз курки! До краплГ! Кухар скривив Г так кривого рота в недобрГй посмГшцГ. - ХГба я божевГльний, щоб, купивши по три дирхеми курку на багдадськГм базарГ, знову ж ПП продати на сафГнГ за три дирхеми?! А добГрна пшениця Г просо для курей, щоб вони неслися? А плетена клГтка з пареноП лози? - Добре, чотири дирхеми! - НГ. Або п'ять дирхемГв, або будемо Псти рибу! - Добре, син блудницГ Г смГттяра, п'ять дирхемГв. Але за них найкращу, найкращу курку!!! Джафар витягав по черзГ усГх курей з клГтки, важив у руках, роздував пГр'я на гузнГ, щоб краще бачити, яка з них жирнГша. Коди ж товстун вибрав найжирнГшу, кухар сказав, що всГ курки коштують по п'ять дирхемГв, а саме оця коштуК шГсть дирхемГв. На Джафара просто стГй напав, Г вГн кГлька хвилин лише ворушив губами. Але все ж заплатив за курку шГсть дирхемГв. - ВГдвари ПП ,- товстун загинав пальцГ,- по-друге - роздГли на частини Г залий часниковим розчином. ПотГм залий яйцем Г засмаж на сковородГ. Засип шматки вареним рисом та залий другим яйцем Г доброю олГКю, та трохи пГдсмаж! Та дивися, син грГха Г розпусти, щоб олГя була найкраща, Гз сГрГйських оливок! Та починай швидше готувати!.. А поки треба чимось перебити голод. - Њ корзина добрих басрГйських фГнГкГв ,- вГдповГв кухар йому. - Найкращих. Для себе купував. - Неси! - видихнув Джафар нетерпляче. Коли ж малий з корзиною прибГг, то Джафар, вГдкривши кришку, уважно оглянув, чи всГ фГнГки, Г подивився пГдозрГло на малого. - Ти не вкрав хоча б одного, га? Ти, син жебрака Г повГП. - ХГба ви знали мою маму? - вГдповГв йому хлопчик. - Бо я про неП нГчого не знаю... А от тато мГй людина поважна - вГн уже двадцять п'ять рокГв працюК смГттярем на базарГ бГля ЗеленоП Брами. Це там, де торгують живою Г битою птицею ти рГзним м'ясом... Джафар на слова АлГ ледь не вдавився кГсточкою вГд фГнГка, з шумом виплюнув ПП Г гаркнув: - ПГшов геть звГдсГля, скелетина чортова! Джафар, сопучи та гикаючи, жер фГнГки. А хлопчина поспГшив чистити цибулю, часник, кришити рГзну зелень до соусу Г глядГти за тим, щоб вогонь на жаровнГ був рГвний Г курка рГвно виварювалась у бронзовГм казанГ. Коли кухар рГзав курку, то вГн вицГджував з неП кров на дно розбитого горщика, довго струшував, щоб усГ краплини кровГ впали на денце, не забруднивши дощок палуби. В наказав малому викинути черепок з кров'ю у рГчку. ТГльки обережно, щоб не забруднив корабель кров'ю, бо це погана прикмета! Та хлопець не виконав його наказ. ВГн згадав слова одного вченого суфГя на базарГ, де той тлумачив слова хадисГв Г Корану, що всГ закони добрГ, якщо вони йдуть на користь людинГ, якщо ж вони проти людини, то Пх можна полишити без уваги! АлГ зробив вигляд, що кинув черепок у воду, а сам запхав його в щГлину мГж паками. Коли кухаря покликав Джафар Г знов почав йому торочити про курку, хлопець поставив черепок на жарини. - Г вмить кров була готова. Видер ПП з черепка Г заковтнув просто з пГр'ям. Бо всерединГ його рвало на шматки вГд голоду. Подумав, що дивна рГч, але йому, як Г ДжафаровГ пГсля такоП веремГП, захотГлося не просто наПстися, а нажертися вГд пуза. АлГ Г кухар порпалися з куркою. Джафар запихався фГнГками Г крадькома зиркав на молодого мосульця. ВГдчувалося, що вГн таки не втерпить Г спитаК в молодика, чого той не править грошГ за розбиту корчагу олГП? Та молодик сидГв з усГм гуртом купцГв. В ДжафаровГ довелося би йти до них. А цього товстун не мГг собГ дозволити - вГн був найбагатшим Г не до лиця йому мГшатися з гуртом! Та й покликати його теж було не з руки ДжафаровГ. Для чого показувати всГм, що ти стурбований, чи доведеться тобГ платити за корчагу олГП, чи нГ? А тим часом обварена курка була подГлена на частини Г кухар занурив ПП настоюватись у часниковий соус. АлГ за той же час почистив луску з великих вусачГв, випотрошив, попластав навпГл та й склав на решГтку. В пГд доглядом кухаря почав потроху смажити рибу для купцГв. Вони ж усГ зГбралися на носГ й сидГли там щГльним гуртом. Джафар же сидГв на порозГ своКП каюти Г нетерпляче й гучно втягував носом повГтря, принюхуючись до таких спокусливих запахГв курячого бульйону, часника Г кислого вина, кунжутноП олГП та смаженоП риби, шафрану, солодкоП цибулГ та духмяноП кГндзи. В от малий на великГй тацГ понГс до купцГв гору смаженоП риби. В ще принГс Пм корзину вчорашнГх пампушок. Кухар вправно випГкав Пх на глинянГй сковородГ. КупцГ по черзГ пГдходили до борту судна, а хлопчина поливав Пм на руки з довгогорлого мГдного глечика, щоб усГ вони змили руки й обличчя перед трапезою. Џли правою рукою лише, як Пдять вихованГ й шляхетнГ араби. Вони чудово вправлялись однГКю правицею Гз шматками риби Г з пампушками. Спочатку купцГ мовчали, а далГ знов загомонГли. Хлопець, коли кухар не кликав його, пГдходив до гурту Г сидГв з рушником Г глеком, чекав, поки купцГ скГнчать трапезу Г захочуть змити руки. Слухав, про що говорили купцГ. Звичайно, балачки точилися про розбГйникГв. Один купець середнГх рокГв, з пасмами сивини в густГй бородГ, говорив, що рГчковГ розбГйники вбивають людей зрГдка, хоча грабують догола. Вони, як Г пГрати з Персидського моря, обберуть купцГв Г кажуть: "Ми з вас трохи вовни настригли. ВдГть собГ вГльно, обростайте, тодГ ми вас знову обстрижемо!" Один пГдстаркуватий в засмальцьованГм дорогГм персидськГм каптанГ, обсмоктуючи кГсточку, прохрипГв: - Часом та вовна дорожча вГд нашоП кровГ. Часом так пострижуть нашого брата купця, що вже вГн нГколи й не зведеться на рГвнГ. А жебрацтво - не життя для колишнього купця. То смерть живцем! ТодГ той ставний, чорнобородий, в зеленГй чалмГ (знак прощГ в Мекку) проводив своК далГ. - ОзернГ розбГйники - грубГ дикуни, пожадливГ й темнГ, Пх можна задобрити, якось улестити. ЗнаКш, зрештою, де Пх можна сподГватись, коли вони можуть наскочити! А тГ, отруйнГ змГП, отГ клятГ ГсмаПлГти2, невГдомо коли, невГдомо де, невГдомо як з'являються на погибель людей! В нГхто не може вГд них уберегтись: нГ шах, нГ султан, нГ Гмам, нГ купець, нГ воКначальник чи вчений богослов! ОтруйнГ змГП, скаженГ, заюшенГ пси, обпоКнГ гашишем, розбещенГ повГями в потаКмних замках, розбещенГ Г обдуренГ своПми пГрами 3 та потаКмним Гмамом - ото страшнГ злочинцГ! НавГть славнГй Садах ад-ДГн 4 через пГдступнГ зазГхання асасГнГв мусив стерегтися щодня Г щогодини. Звитяжець не спав на одному мГсцГ двГчГ! Ви це знаКте, чи нГ?!! А вГн же не боявся жодного найстрашнГшого франка-хрестоносця. В вГн тремтГв, бо не знав, чи побачить вГн уранцГ сонце! Купець у дорогому халатГ криво всмГхнувся Г вГдповГв: - Ми подорожнГ, купцГ. Що нам тГ хашашини? Вони вбивають можновладцГв, суддГв, емГрГв, тих, хто переслГдуК Пх. Вони рГжуть вельможних, владцГв, а ми хто, а ми що?.. - Вони всГх рГжуть! - чорнобородий перебив його навГть непоштиво. - Вони хочуть, щоб усГ Пм корилися, вони хочуть собою заполонити свГт! Щоб усГ були слухнянГ й безмозкГ - бо ПхнГй "ГГрський ДГд" 5 за них думаК! Темна голота й ученГ дурнГ вГрять, що вони принесуть людям рГвнГсть! Не може бути в оцьому свГтГ рГвностГ мГж багатими й бГдними, розумними й дурними, щасливими Г невдахами. Шейхи хашашГнГв спокушають голоту тим, що нГби всГ рГвнГ, Г всГ потраплять до раю! В змушують голодранцГв виконувати кожен наказ свого потаКмного Гмама. Я знаю - це рГвнГсть рабГв, слухняних рабГв свого кривавого господаря!.. ТГ ж, хто навколо "ГГрського ДГда", нагромадили в своПх руках скарби незлГченнГ, а голоту обдурюють рГвнГстю! - ЗвГдки ти про них знаКш, що так можеш Пх ганити? - пГдозрГло Г зловГсно нГби запитав пГдстаркуватий купець у коштовнГм, засмальцьованГм каптанГ. - Знаю! МГй дядько, син Вбн ЛятГфа, знаменитого дамаського купця, що постачаК вГйськам преславного Салах ад-ДГна зброю для вГйни з хрестоносцями, не захотГв Пм вГддати караван зброП нГзащо. Так просто, за одне слово "подаруй" Пхнього "Старця"! Вони вимагають вГд людини не тГльки всього достатку ПП, але й покори собаки, яку перГщать нагаКм, а вона плазуК перед господарем Г облизуК його бруднГ капцГ. Вони оголосили джихад6 не лише невГрним, гяурам, вони оголосили джихад всГм тим, хто не думаК так, як вони! А Аллах, нехай славиться його Гм'я, створив усяку людину, щоб вона вГдрГзнялась, одна вГд одноП. Нема людей схожих мГж собою розумом, як битГ дирхеми одним карбом! Я купець - Г менГ джихад в Гм'я загробного раю не такий солодкий, як добування засобГв життя! Адже сказано в хадисГ, що добування засобГв життя К основою свГту. В як казав один мудрець: "МенГ лГпше вмерти на верблюдГ в караванГ, що везе дорогоцГнностГ, нГж впасти з коня в розпалГ битви проти невГрних!" - Ну, це ти говориш погане! - спохмурнГшав пГдстаркуватий у замизканГм каптанГ .- Адже сказано, що тих, хто не пГдкорюКться, треба знищувати. Хтось же повинен винищувати тих, хто не визнаК Аллаха?!! - Може, й повинен, - вГдказав чорнобородий. - Це справа долГ й Аллаха. Я ж знаю своК - купець виконуК волю Аллаха, добуваючи собГ засоби життя... Поки цГ двоК чи то сперечалися, чи то кожен хотГв сказати лише своК Г йому було зрештою байдуже, що говорить Гнший, АлГ зовсГм було незрозумГле, про яких ГмамГв, про яке рабство йде мова... Малий нГчого не мГг зрозумГти, тГльки вГдчував з тону, з постави, що цей чоловГк у замизканГм дорогГм каптанГ - вГн за вГйну й жорстокостГ. А чорнобородий здоровань, схожий швидше на воПна, нГж на купця, зовсГм не хоче колотнечГ Г кровопускання, а хоче торгувати Г нГкого не боятись. В те вГдчув АлГ - чорнобородий страшенно, до лютГ, до розпачу боПться потаКмних убивць-хашашинГв, вГрних рабГв "ГГрського ДГда". АлГ пригадав, як вГн кГлька разГв чув, що хашашГни, якГ живуть у неприступних фортецях Ельбурсу, вживають аль-хашиш. ВГд того вони стають лютГ-прелютГ Г вбивають сильних цього свГту - шахГв, султанГв, емГрГв. Запам'ятати АлГ запам'ятав, та розповГдГ про холоднГ гори, про неприступнГ твердинГ, про очманГлих вГд дурману вбивць його не цГкавили. Бо про вбивства й розбГй вГн чув з самГсГнького малечку Г нГякого в цьому дива не було. ХГба диво - голод Г спрага, спека Г холод, крадГжка Г бГйка?!! АлГ помГтив, що мосулець напружився увесь. Обличчя ж його байдуже, нГби зовсГм це його не стосуКться Г вГн над пустими теревенями не збираКться й замислюватись. ВГн мав великГ чорнГ очГ з довгими пухнастими вГями, як у дГвчини, а маленька борГдка кучерявилася дрГбними кГлечками. Син смГттяра, що завжди хотГв Псти, по руху щелеп, по вигину вуст мосульця зрозумГв - зовсГм йому не смакуК смажений на решГтцГ вусач, приправлений шафраном, червоною цибулею Г кГндзою. Та знов, як завжди, пролунав крик кухаря, Г малому довелося бГгти до жаровнГ. Кухар витяг Гз часничного соусу шматки курки, обмочував у розбитГ яйця Г вправно кидав на розпечену сковороду. Сковорода вибухала бризками жиру та соку на всГ боки, а шмат курки прихоплювався з усГх бокГв золотою шкГркою. В тут треба не гаяти - швидко перевертати, бо зразу перегорить яйце Г почорнГК. Кухар наклав на тацю шматки смаженоП курятини, потГм проваренГ в курячому жиру та шафранГ пупочок, печГнку, серце, накрив свГжими оладками-загребами Г полив соусом з вина, лимона, часнику та борошна, ще й обсипав листками запашноП кГндзи. АлГ попер тацю до ДжафаровоП каюти Г хотГв поставити тацю перед товстуном на спорожнГлу корзину фГнГкГв. - Неси в каюти, йолопе! - заволав Джафар, аж посинГв. - Мухи налетять, я не збираюсь Пх годувати за шГсть дирхемГв!!! З великим зусиллям, ледь не впустивши дорогоцГнну тацю, пролГз малий повз купця до каюти Г поставив курку на кипарисовий столик. Самому АлГ вГд запаху смаженоП курки аж наморочилося в головГ Г такий голод стис шлунок, що вГн був ладен з'Псти рГчковий намул з берегГв, що пропливали повз Пхню сафГну. ВГн вислизнув з каюти. Поки Джафар засовував своК тГло в каюту, АлГ не втримався Г з денця корзини прихопив чотири фГнГки. В одного зразу ж забгав у рота. Не встиг малий насолодитись смаком знаменитого басрГйського фГнГка, як з каюти захрипГв Джафар: - Неси сюди фГнГки, син повГП! Малий прихопив корзину Г випустив з долонГ три фГнГки назад, на денце. Джафар у пГвтемрявГ каюти нахилився над тацею Г дер зубами куряче стегенце, лГвою рукою показав, де поставити корзину. ВГн скосив очГ до корзини Г уважно оглянув фГнГки. ПотГм догриз нГжку, обтер губи, викинув кГстку Г тГльки тодГ роздер пельку Г не своПм голосом заволав: - ЗлодГй! Злодюжка! Де капГтан!? Мене грабують твоП слуги! АлГ задубГв вГд жаху Г не мГг нГ виплюнути кГсточку фГнГка, нГ проковтнути ПП - вГн тГльки жував Г жував ПП, тверду як камГнчик. На диво, першим в дверях каюти з'явився не капГтан, не кухар чи хтось з матросГв. Першим став у дверях прикажчик мосульського купця. - А ти чого?! ХГба я тебе кликав?!! - захрипГв Джафар. Мосулець витяг з рукава старий повновГсний дирхем Г поклав на тацю з куркою. - О перлина багдадських торговцГв смарагдами Г прянощами! Славний знавець коней Г цГн на них по всГх портах моря-океану! Окраса цього дивного корабля! ВГн просто дурний ще хлопчик, вГн забув тобГ сказати, що я в тебе купив тГ фГнГки, що на денцГ корзини. ВГн не встиг, бо я довго шукав динара, найкращого для тебе, о Джафаре! Джафар покрився потом, мов росою, вирячив очГ Г зрештою спромГгся вичавити хрипко: - Та яке камГння?! Я камГнням не займаюсь! КонГ часом бували, але вже давно... ДурницГ якГсь!.. Фарби мГй фах, Г дерево для будов... Але прощу тебе, краще сГдай до трапези Г поснГдай зГ мною... Джафар знов порожевГшав Г став улесливим Г усмГхненим. АлГ продовжував смоктати фГнГкову кГсточку. Волоокий молодик обернувся до хлопчика: - Принеси глек Г тазик... Хлопчик, наче прокинувся, поволГ рушив до великоП корчаги. Наповнив черепком по вГнця глечик Г поспГшив до каюти. Молодик облив руки, втерся рушником Джафара Г сГв навпроти Джафара. - Ти, син грГха, геть! Коди буде потреба, покличуть! - забулькотГв Джафар. Малий вклонився Г обережно порачкував з каюти, прихопивши легеньку корзинку з фГнГками на денцГ. БГля жаровнГ кухар поПдав смажену рибу, редьку, пГдсохлГ пампушки, запивав прохолодною водою. Бризкаючи слиною Г крихтами, пробелькотГв ледь зрозумГло: - Чого там ПокГйник галасуК? Ти що - украв його фГнГки?! ВГн завжди боПться, що в нього щось вкрадуть... Малий повернув корзину боком, вГдкинув кришку Г показав кухаревГ штук вГсГм фГнГкГв. - Це менГ... - Оце все тобГ? - здивувався кухар, але потГм прогунявив, покрутивши бГля скронГ: - Точно, що вГн повередився розумом, як сГдницями забив свого мучителя... Але на торговГ справи у нього якесь боже благословення... В кухар простягнув руку в корзину Г взяв собГ половину фГнГкГв. АлГ було байдуже - вГн увесь горГв вГд сорому, що отак не стримався Г поцупив цього чортового фГнГка. Його аж нудило вГд сорому. В вГн не мГг з'Псти решти фГнГкГв... В спати голодний вклався, тГльки води випив цГлий глек. ВГн лежав голГчерева, слухав цвГркунГв Г споглядав обсипану Гскристими зГрками чорну небесну безодню. Десь кричали гидкими голосами шакали Г схлипувала болотяна птаха. Потроху сором спадав, але на його мГсце напливала злГсть. ЗлГсть на себе, що не втримався й спокусився. ВГн аж заплакав, аж вкусив себе щосили за руку. А за злГстю пГднялася зненависть на багатих сильникГв. Ревна образа на Пхню зневагу Г зажерливГсть. Ось цей Джафар ПокГйник - як його мучили, то вГн страждав! А як ти мучишся вГд голоду, так тобГ це, виходить, не мука? Одного фГнГка пожалкував?.. Бач, Г камГнням торгуК!.. А торговцГ камГнням - то мГхи Гз золотом... Чого б вГн отак спГтнГв з переляку, якби цей мосулець не виказав якусь небезпечну таКмницю?.. Чи, може, цей ненажера боПться, щоб хтось не довГдався, що вГн торгуК камГнням?.. Ось вони якГ, багатГП - злГ, пГдозрГлГ, ненажери Г боягузи! ПолохливГ, як гГКни!.. БГльше про багатГПв АлГ думати не захотГв. ВГн почав думати про чудеса - про летючих драконГв - летючих крокодилГв з крилами, як у кажана. Невеликого крокодила вГн бачив. В тепер намагався уявити, як же той крокодил летить - чи хвГст у нього пГд час лету висить чи нГ?.. Сон Г невиплаканГ сльози зморили сина смГттяра, Г вГн поволГ занурився у теплий морок. КрГзь дрГмоту ще чув чийсь зойк увГ снГ Г щось нГби закапало з корабля у воду, наче хтось вилив воду Гз чашГ. 4. НАГЛА СМЕРТЬ Прокинувся АлГ, бо його штовхали п'ятою пГд ребра. ВГн розклепив повГки Г побачив над собою перелякане й розлючене водночас лице кухаря. - Прокидайся, байстрюченя! БГда! Ангел смертГ, АзраПл, завГтав до нас... АлГ сперся на витягнутГ руки Г люто видихнув у посмалену пику кухаревГ: - Якщо ти, мГй господине, ще раз скажеш, що я байстрюк, я тобГ вночГ горлянку розчикрижу! ВГд вуха до вуха! - Малий чув такГ похвальби на М'ясному базарГ. - А! - заволав кухар. - Тримайте мене, бо я заколю цього поганця! Проте байстрюком вГн АлГ вдруге не назвав. До кухаря легко пГдскочив огрядний капГтан Г шарпонув за плече. - Цить, дурню!.. Тут таКмна смерть! - сичав вГн на свого пГдлеглого. - Стражники усГх нас замордують своПми допитами. ВншГ тим часом прибудуть до Басри Г дорого всГ спродадуть... Кухар безтямно подивився, на капГтана, на малого Г щось собГ замурмотГв пГд носа. А син смГттяра, сотворивши молитву (як вчив його батько, ревнивий мусульманин - крГм вина, звичайно), заходився чистити посуд. Коли вГн все приготував, що вГд нього вимагалося, то витяг задубГлГ шмати пампушки, взяв з корзини солодку цибулину. Поки всГ камешилися бГля мерця, тихо сварилися про щось, про щось домовлялися, малий з насолодою з'Пв таку смачну цибулину Г сухГ окрушини. НавГть сльози не виступили. Мертвяк його зовсГм не цГкавив, бГльше того, вГн його дуже лякав, як Г всякГ мертвяки. Хоч Г не прислухався навмисне син смГттяра Г навмисне не дивився на бак сафГни, вГн знав уже напевно, що нагла смерть наздогнала чорнобородого здорованя. В раптом до хлопця прийшов переляк вГд власного бунту проти старшого. Переляк Г водночас лють почали його просто трусити. НавГть зуби стукотГли. Та вГн зразу ж вирГшив, що нехай його заб'ють, але вГд своПх слГв не вГдречеться. Його судомило з такою силою, що вГн не мГг всидГти на мГсцГ. Тому вирГшив, поки дорослГ влаштують все з покГйником, вловити риби. За каютою Джафара, за паками льняноП пряжГ скинув АлГ сорочку Г штани. А поясом, довгою замизканою ганчГркою, обгорнувся - негоже було бГгати голяка - волосся починало щедро сходити на його худющому тГлГ. Без жодного плюскоту хлопець скочив у воду. ВГдразу вГдчув, як його потягло течГКю вздовж борта сафГни. В що вГн зразу ж побачив - бризки кровГ на промащених бГтумом дошках. В зразу ж в його головГ виникла картина - чорнобородий купець не завжди лягав з усГма покотом пГд напнутим повстяним покривалом. Бувало, що серед ночГ вГн вилазив Гз загального гурту Г вмощувався бГля самГсГнького борту, загорнувшись у теплий вовняний плащ. Малий уже проплив сафГну Г зачепився руками за греблю, за очеретянГ в'язанки, що скрГплювали землю. Вибухла нараз думка: "Невже отой старий - хашашГн, Г вГн зарГзав уночГ чорнобородого?!" ДалГ думка та не полинула, бо пальцГ намацали в заглибинГ мГж двома в'язанками очерету хвГст доброП рибини. АлГ щосили хапонув повГтря - Г занурився пГд воду. Риба була здоровенна, Г коли вГн просунув обидвГ руки Пй у зябра Г потяг на себе, вона вся туго зГпнулась, потГм пружно розправилась, боляче зачепила колючкою спинного плавця по грудях. ВГн все ж прихопив зубами мГсце з'Кднання риб'ячоП голови зГ спиною Г щосили стиснув щелепи. Риба забилася з неймовГрною силою, та зразу ж Г обм'якла. АлГ ледь вГддихався, коли виринув на поверхню. На сафГнГ ж нГяк не могли дГйти до повноП згоди, що ж дГяти? Тому хлопчина встиг зловити ще трьох вусачГв Г назбирати на схилГ греблГ сухих буйволячих кГзякГв. З рибою вГн перелГз на сафГну по кормовГй линвГ, вдягся Г таким самим робом повернувся на берег по кГзяки з великою торбою. КрГм кГзякГв вГй ще пГдГбрав, де тГльки мГг, сухГ тростини, луску вГд пальмових стовбурГв. Хлопець роздмухав жар, що зберГгався у глибинГ жаровнГ, Г на власному паливГ засмажив власну рибу. Зрештою мерця з судна вГднесли на другий човен стражникГв. В зразу ж три судна вГдчалили, розпустили повнГ вГтрила Г хутко попливли вниз за течГКю. Кухар заходився готувати рибу Г мГсити тГсто на оладки. ВГн аж сичав вГд злостГ, коли звертався до хлопчика. Малий мордувався страхом перед кухарем Г злГстю на себе, що вГн так необачно пригрозив старшому. Та вирГшив - що б там не було, а страху свого не являти людям Г вГд слГв своПх не вГдмовлятися!.. Тим, часом на сафГнГ вГдбувалися дивнГ речГ. КупцГ, не такГ грошовитГ, як Джафар ПокГйник, всю мандрГвку Пли разом. Тепер кожен купував у кухаря собГ окремо. В це виходило кожному набагато дорожче. Джафар не вилазив Гз своКП каюти. ТГльки звГдтГля час вГд часу з'являвся вирлоокий мосулець. Та двГчГ влазив туди капГтан. СиновГ смГттяра випав суКтний день. Вогонь у жаровнГ горГв вГд ранку. Його треба було увесь час вирГвнювати, щоб не чадГв сизим димом. Треба було чистити й патрати рибу. А курей скубти й смалити. За кожним криком купця чи збирача податкГв доводилося бГгти й подавати воду й рушника. ВГднести Пжу П забрати посуд назад. Мити посуд. А мГдний посуд ще й пГском