Юрiй Логвин. ТаКмниця одного дiаманта --------------------------------------------------------------- ЮрГй Логвин, "ТаКмниця одного дГаманта", 1989 Yuri Logvyn "The Secret of One Diamond" Љ Copyright видавництво "Радянський письменник", Юрий Логвин E-mail: marta_argat@yahoo.co.uk Date: 17 февраля 2006 Spelling/correction Nata&mamka Luo По вопросам коммерческого использования данного произведения обращайтесь непосредственно к автору по адресу: Internet: marta_argat@yahoo.co.uk Тел. (380 44) 235-2595 Юрий Логвин (Yuri Logvyn) --------------------------------------------------------------- Цю книгу присвячую пам'ятГ славетного арабГста Агатангела Юхимовича Кримського та киПвського лГкаря ОлексГя Ввановича ВилегжанГна, який був свГдком та спГвучасником останньоП подорожГ А. Ю. Кримського на СхГд Г розповГв менГ про це. Автор Роман КиПв "Радянський письменник" 1989 ББК 84Ук7-44 Л69 "ТаКмниця одного дГаманта" - роман про часи, коли арабськГ воПни почали очищати свою землю вГд лицарГв-хрестоносцГв. Але Пм заважали мГжусобицГ феодалГв та дГяльнГсть секти вбивць-асасГнГв. Ця глибоко законспГрована секта, заснована на рабськГй, фанатичнГй покорГ рядових бГйцГв, наводила жах на весь Близький СхГд. ВождГ-шейхи з наполегливГстю одержимих прагнули до релГгГйного панування та накопичення незлГченних скарбГв. Для цього вони використовували убивство й грабунок, отруту й наркотики, торгГвлю живим товаром. СвГдком усього цього й став юний мандрГвник АлГ... Редактор О. М. Григор'Кв 4702640201-035 М223(б4)-89 " ` I8ВN 5-333-00239-8 Љ Видавництво "Радянський письменник", 1989 1. КНИГА ДЕЯКИХ ТАЊМНИЦЬ Перед першою свГтовою вГйною у ВГденськГй бГблГотецГ зберГгався стародавнГй рукопис ДжаубарГ "Аль-Китаб аль-мухтар фГ'кафш аль-асрар"... Не знаКмо, чи був ДжаубарГ персом чи арабом, але книга написана арабським письмом. Ми ж з вами, любий читачу, певно що не знаКмо жодного з арабських дГалектГв Г не знаКмо арабськоП лГтературноП мови. Тому повГримо давно померлому швейцарцевГ Адаму Мецу, який цей манускрипт читав ще десь на початку нинГшнього столГття. Адаму Мецу вГн сподобався. В вчений навГть переповГв одну ГсторГйку з книги ДжаубарГ. Ця ГсторГя про бувалого чоловГка, що ходив по мечетях Гз товаришем - надзвичайно розумною мавпою - Г розповГдав найнеймовГрнГшГ ГсторГП. СтародавнГй автор чи не знав, чи не назвав у своКму рукописГ ймення перехожого та звГдкГля вГн був. Мабуть, тому не згадуК його ГменГ також Г Адам Мец. Але ми гадаКмо, нГ, просто впевненГ, любий читачу, що цей мандрГвець Гз мавпою був колишнГй моряк АлГ, син убогого й нужденного смГттяра Гз славного мГста Багдада. А ДжаубарГ описуК нам часи десь початку XIII столГття. Значить, Г АлГ жив у той час. В Багдад у той час був ще славний Г знаменитий, та найкращГ часи для Багдада давно минули. Правда, найгГршГ часи ще не настали - монголи пГд рукою Хулагу-хана зарГзали останнього халГфа Аль-МустасГма Г сплюндрували Багдад, МГсто Миру, в 1258 роцГ вГд РГздва Христового, що рГвнозначно 656 року хГджри. НайславетнГ часи минули так давно, що вже оповГдачГ в ханах-заПздах, на базарах-суках, в мечетях, харчевнях та лазнях розповГдали про доброго халГфа Гаруна ар-Рашида Г його вГрного вГзира, що перевдягались у звичайних обивателГв столичного мГста Г тинялись у такГй машкарГ ночами по сумнГвних закапелках. В, звичайно, попадали у рГзнГ неймовГрнГ пригоди. Про ГншГ звички Гаруна ар-Рашида нГхто вже й не пам'ятав. Ну, наприклад, про таке: при пГдозрГ на когось Гарун ар-Рашид покивом голови кликав ката - той завжди був серед челядГ. В кат зразу ж уривав нитку життя невдахи-посГпаки. Њ вГдомостГ, нГби для того, щоб краще рубалося, кат носив Гз собою шкГряну подушку Г пГдставляв ПП пГд шию приреченому. Отаку, наприклад, мав звичку Гарун ар-Рашид, якого нам казки "ТисячГ Г однГКП ночГ" розмалювали, як лагГдного дивакуватого батька своПх пГдданих... Але суща правда в казках "ТисячГ Г однГКП ночГ" те, що пригоди вГдбувалися в розкГшнГм Г багатГм мГстГ БагдадГ. Хоча столиця халГфату так нГколи не писалася анГ в грамотах, анГ в книгах, анГ карбувалася на монетах. Називали Багдад Гншим Гменем - МадГнат-ас-Салям - МГсто Миру, МГсто Безпеки, так, як його назвав дГд Гаруна ар-Рашида - славнозвГсний Аль-Мансур. Його Гмення було Абу-Джафар, але вГн вирГшив прийняти почесний титул "Аль-Мансур" - тобто "Переможний", з яким Г лишився у людськГй пам'ятГ. Цей "Переможний" настГльки боявся власних пГдданих, що завГв звичай, якого потГм дотримувались усГ халГфи без винятку, незалежно вГд ПхнГх розумових здГбностей чи ступеня "переможностГ". Це звичай "фарас-ан-науба". Тобто в халГфськГй стайнГ завжди - Г вдень Г вночГ - стояв добрий кГнь пГд сГдлом, щоб на ньому, в разГ небезпеки, мГг втекти халГф - "повелитель правовГрних". НевГдомо, чи знали про цей звичай царГ, королГ та Гмператори Њвропи. Але вГдомо, що через тисячу рокГв з розпеченоП серпневим сонцем Москви, охляп на скакунГ тГкав Петро В до ТроПцького монастиря. Щоправда, потГм що пригоду Гсторики або замовчували, або подавали не як вияв нестримноП панГки, що охопила майбутнього "Переможного", а як вияв бурхливого темпераменту та нестримностГ!.. ЦГкаво було б Гще знати, чи тодГ, коли Катерина II виламувала з царських регалГй дорогоцГнне камГння Г зашивала в одяг, бо чекала чорних звГсток про бунт Омеляна Пугачова - цГкаво було б знати, чи тримала вона напоготовГ коней? Чи дотримувалась вона звичаю "фарас-ан-науба"?! Шкода, але поки що про це не доводилось чути, а от про зашитГ в одяг дГаманти Гсторики згадують. ВзагалГ щось воно так вже випадало, що в "Переможних" схильнГсть до завоювань Г перемог завжди поКднувалась Гз схильнГстю до втечГ вГд справжньоП чи уявноП небезпеки. Вван Васильович, котрий Грозний, наприклад, плекав мрГю про втечу на далекГ туманнГ береги АльбГону до скупих та пихатих британцГв. В собГ це за вину не ставив анГ перед богом, анГ перед своПми пГдданими, рабами та холопами. А водночас дуже, дуже лютував на втГкача - князя Курбського. Не любили, ой не любили "ПереможнГ" помазаники божГ втГкачГв, особливо як вони раби, холопи! Петро Великий так не любив втГкачГв, що наказав рекрутГв позначати татуПровкою на руцГ. А щоб татуПровка наймГцнГшою була, робили ПП по живому тГлу пГдпаленим порохом. Бо раптом втече новобранець, злякаКться шведських куль Г турецьких ятаганГв, не схоче накласти головою за царя-батюшку... Та не збиваймося на манГвцГ, а повернГмося до головного - до заснування МГста Миру знаменитим, славетним Аль-Мансуром. ВГн, як свГдчать хронГсти, довго Пздив до Враку. Бо Врак пГдтримав його чорне знамено роду АббасидГв * у боротьбГ проти бГлого стягу халГфського роду ОмейядГв. ВрештГ-решт Аль-Мансуру сподобалась мГсцина поруч Гз сГльцем Багдад, де нГби збирались кГнськГ ярмарки. Отут вГн Г наказав будувати. Але й тодГ, як Г тепер, робили попереднГ плани. ТГльки тодГ було менше керГвникГв Г ще менше проектантГв. В це, слава Аллаху милосердному й милостивому, щасливо позначилося на будовГ мГст. Хоча, як ми бачимо, проблеми, якГ зараз часом виникають з вини славетних зодчих, виникали й тодГ. План МГста Миру насипали на землю попелом. Походив, поблукав Аль-Мансур майбутнГми вулицями та майданами свого майбутнього круглого мГста, бо в планГ мГсто було як колесо вГд гарби: ступиця - резиденцГя халГфа, спицГ колеса - вулицГ, обГд - зовнГшнГ мури з незлГченними вежами. З вулиць до резиденцГП прямого ходу не було. ТГльки по галереях мурГв через незлГченнГ варти й залоги... Аль-Мансур дбав про те, щоб у мГстГ жили тГльки його придворнГ. М'ясний ринок вГн взагалГ випхав за стГни мГста, бо в рГзникГв повсякчас у руках довгГ гострГ ножГ. Палац же приголомшував усГх, хто його бачив. В не лише золотом Г смарагдовою полив'яною банею височиною аж на 80 лГктГв. В на банГ вершник мГдний золочений. ПереповГдають, що вершник показував списом туди, звГдкГля загрожував ворог чи "навГть, ще страшнГше, власнГ пГдданГ - бунтГвники". Ми здогадуКмось, що розповГдь про списоносного стража разом з арабами перенеслася до ВспанГП в Гранаду. У переповГстках ПхнГх сусГдГв-християн Аль-Мансур перетворився на легендарного Альманзора. Про чарГвного вершника на початку минулого столГття написав американський романтик ВашГнгтон ВрвГнг. Як довела славнозвГсна поетеса Анна Ахматова (а без псевдонГму - Ганна Горенко), ця розповГдь ВрвГнга так вплинула на Олександра СергГйовича ПушкГна, що вГн скомпонував незабутню казку про золотого пГвника. В завершив ПП генГальним гаслом для всГх казкарГв, як членГв ЛГтфонду, так Г початкГвцГв: "Сказка ложь, да в ней намек - добрым молодцам урок!" Отож мГсто збудували. Але тГ, хто в ньому мешкав, потребували Г ПжГ, Г питва, Г рГзних послуг всяких фахГвцГв. В незабаром Кругле МГсто обросло з усГх бокГв людськими житлами всГх ступенГв достатку та вбогостГ. Ну а при такому оточеннГ вже нГ того страху, нГ тоП поваги до мурГв Г башт Круглого МГста, МГста Спокою, МГста Миру. ХалГф Аль-Мансур, як достеменно вГдомо, нГяких вузГв не закГнчував, теорГП та практики мГстобудГвництва навГть екстерном не складав. Тому його наПвну футурологГю Г вГру в безпеку власноП персони вибачимо. Але навряд подГбнГ речГ можна вибачити так галасливо розрекламованому будГвництву мГста майбутнього, столицГ БразГлГП. Той же Аль-МансурГвський палац, тГльки оточений не мечетями, лавками, лазнями та ханами, а звичайнГсГнькими бГдонвГлями. Ось як! В не коли-небудь, а в 70-тГ роки останньоП ери... Коли маленький АлГ, якого, як ми вже вирГшили, потГм називатимуть АлГ аль-БагдадГ (АлГ Гз Багдада), народився на базарГ Г почав своК нужденне трудове життя на тому ж базарГ, то давно вже не було Г "Аль-Кубба аз-захаб" - "ЗолотоП банГ" з вершником на верхГвцГ - завалилося склепГння ще в 941 роцГ пГд час страшноП повенГ. А мури палацу стирчали до середини XII столГття. Тобто Пх розтягли на цеглу ще десь за пГвстолГття до народження малого АлГ. Батько АлГ, Хасан, жив без жГнки Г служив смГттярем на базарГ. Отож доводилося йому все робити власними руками. В смГття прибирати, Г кГзяки, якГ назбирав на базарГ, продавати дрГбним торговцям, якГ скуповували й перепродавали не лише кГнськГ та волячГ кГзяки, а й людськГ фекалГП. Доводилося самому дГставати поживу, самому готувати страви Г доглядати за малим. Жив смГттяр з малим в щГлинГ мГж двома будинками. З одного боку був маКток знаменитого ювелГра, а з другого боку був будинок лГкаря-християнина. ЮвелГру батько платив за те, що вГн зайняв простГнок мГж двома будинками. Платив Г лГкарю-християнину теж за те, що спить в затишку товстих глиняних мурГв. Будинки стояли недалеко вГд легендарноП повноводноП рГчки Тигр. НеподалГк вГд ПхньоП схованки було припнуто старезний водяний млин на плаву. ВГд раннього ранку до пГзнього вечора вГн гуркотГв жорнами, безупинно плескав лопатями колеса по каламутнГй водГ Г рипГв, рипГв старими своПми болонками та дошками. Коли повГвав вГтер до сховища малого АлГ вГд рГчки - вГн приносив найкращий у свГтГ, життКдайний теплий дух розмолотоП пшеницГ. Повсякчас над рГчкою чулися крики човнярГв, вГд зорГ до зорГ, а то й глибокоП синьоП ночГ. Бо не одна тисяча човнГв була у славному БагдадГ. ЧовнярГ чого тГльки не перевозили, кого тГльки не переправляли з берега на берег: Г людей, Г тварин, Г коштовностГ, Г кГзяки, сушенГ на паливо, хмиз Г глеки з бГтумом, рабГв Г воПнГв, поетГв Г повГй... Спробував Хасан одружитися вдруге, щоб у домГвцГ була господарка Г помГчниця. Та якось старий Хасан прийшов додому ранГше, нГж звичайно, Г побачив - мачуха доПдаК гарячГ оладки, а малого вГдштовхуК вГд дерев'яноП тацГ з вареними бобами. ВГн тодГ сказав, за мусульманським звичаКм Г правом, три рази, що вона йому не жГнка. В вигнав геть. У Хасана було багато роботи, бо вГн прибирав якраз весь бруд, що був в тому кутку базару, де торгували дрГбною птицею, м'ясом Г дрГбною худобою. Але водночас це була Кдина можливГсть жити, бо хтось десь давав йому кГстку мозкову, чи шмат потрГбку, чи клапоть шкГри з мГздрею. Та ще й те, що йому вдавалося продавати зГбранГ за день корзини кГзякГв, приносило йому якийсь прибуток. Та всього цього ледь-ледь вистачало на життя, Г зовсГм не вдавалося батьковГ заощадити монет, щоб винайняти собГ справжнК помешкання, а не щГлину мГж будинками. Бо вГн ту щГлину перекрив згори очеретом Г вербовими гГлками, а передню та задню стГни зробив з очерету та шматкГв староП повстГ. Ту повсть Хасан знайшов на смГтнику. БагатГ люди повсть чГпляли на вГкнах Г на човнах в спекоту Г поливали згори водою. Вода тонким шаром розпливалася по повстГ, а протяг насичував кГмнату чи каюту вогкою прохолодою в жахливГ спекотнГ днГ багдадського лГта... ТодГ люди могли жити або в пГдвальних помешканнях, через якГ протГкали вГдведенГ струмочки вГд каналГв Г водосховищ, . або в кГмнатах, де на вГкнах висГла мокра повсть. Те, що поруч базару вони мешкали, було велике щастя. Але лГворуч, неподалГк, зразу за кривусГнькими вуличками, за мурами старими, напГврозваленими, був невГльничий ринок. То була непереборна спокуса для смГттяра Хасана. Вона завжди вГдволГкала його вГд нормального плину життя. Бо коли прибувала нова валка рабГв, вГн полишав малого АлГ збирати кГзяки, а сам дрГботГв з корзиною кривими вуличками до невГльничого ринку. Страждаючи Г вдаючи, що вГн гарливо працюК, крутився бГля тих мГсць, де мали показувати знатним покупцям оголених невГльниць Г можна буде хоч краКм ока зиркнути на жГночу голизну. Коли батько Г син, вкрай висотанГ денною працею, поверталися ввечерГ додому Г з рГчки вГяв вГтерець, то вони не могли навГть вогню розпалити в жаровнГ, щоб зГгрГти свою юшку. Бо зразу ж в один голос Г ювелГр-Гудей Г лГкар-християнин кричали, що вони виженуть Пх геть, бо вони смородом своКП страви псують Пм рГчкову вечГрню прохолоду. ТодГ вони забирали свГй горщик Г йшли в найубогГший шинок, що утримував один християнин - такий же араб, як Г батько АлГ, смГттяр Хасан, тГльки молився у церквГ Г вживав вино не потайки, а вГдверто Г в яку захотГв годину дня. У шинку збиралося багато мусульман, бо там можна було випити вина. В виходило, що в шинку завжди було бГльше мусульман, нГж християн, бо Пх сюди гнала заборона випивки в мусульманських заПздах. Отут, а ще в християнських монастирях могли впитися до того стану, коли Пм ввижалися Г дГви райськГ, Г зеленГ кущГ Едему, Г сам тверезий, як скельця, пророк Магомет. В шинку з дозволу господаря Хасан розГгрГвав свГй горщик на жаровнГ, а за те мав принести завтра сушених кГзякГв - вони дають найкращий жар. В закопченГй довгГй кГмнатГ було затишно, краще нГж вдома, Г малий сьорбав з насолодою сочевичну юшку, вмочуючи в неП пГдгорГлий Г пГдсохлий окраКць хлГба. Батько ж Пв похапцем, пожадливо, сьорбаючи та плямкаючи, бризкаючи слиною, Г все говорив Г говорив. РозповГдав своПм сусГдам, таким же злидарям, як Г вГн, за скГльки сот динарГв 2 продали сьогоднГ танцГвницю ФатГму, скГльки правили за повГю-грекиню, скГльки коштували служницГ та якГ були груди у молодоП вГрменки. Що продавали сьогоднГ бГлявих слов'янських жГнок, вивезених аж з-за КаспГю, з краПни, що лежить за останнГм мусульманським краКм - земляки волзьких булгар. А далГ тГльки й було балачки, що про фалси 3, дирхеми 4 та динари, про те, хто скГльки й чого дГстав або випив чи з'Пв. СкГльки хто з них, з цих смГттярГв, водоносГв, вантажникГв, носГПв, заробив чи втратив часток битого срГбного дирхема. Бо найбГльший заробГток кожного Гз них був не бГльше пГвтора динара щомГсяця. ТГльки й патякалося тут, у цГй компанГП нежонатих, нужденних злиднГв, про цГ динари, яких ПхнГ руки нГколи й не торкалися, а лише пестили своПми заскорузлими репаними пальцями "чорнГ" дирхеми та затертГ тьмянГ лусочки фалсГв. А про золотГ зливки чи самородки говорили з бГльшим захватом, нГж би про справжнК пришестя бога на землю! Пм аж наморочилися голови, коли вони вже з третГх чи четвертих рук переповГдали, якГ зробив сережки господар ХасановоП хижГ - знаменитий золотар-Гудей Бен ЗакарГя. ПотГм вони пили дешеве християнське вино. Воно било Пм у тГм'я Г вони наче дурГли. Певно, щось туди пГдмГшував господар - чи курячий сушений послГд, чи весняну гГрку кору верболозу... З того часу, десь рокГв вГд трьох, АлГ навчився вГдрГзняти запах чистого вина вГд дурманного всякого зГлля. Це була найбридкГша потрава, яку вГн коли-небудь нюхав потГм у своКму життГ. А нюх мав пречудовий. ВГн принюхувався здаля до того вина, яке подавали в глинянГй пляшцГ тим людям, що сидГли пГд стГною, подалГ вГд вогнища, вГд диму. ВГд них пахло Гншим та й по-Гншому тхнуло ПхнК вбрання, нГж у того збГговиська, серед якого сидГли Хасан Г його малий син АлГ. Та це не були жебраки, вони нГколи не канючили милостиню. А жили своПм нужденним життям, мрГяли про всякГ пригоди. Вони завжди говорили про монети та про жГнок. Вони були такГ ж самотнГ, як Г батько АлГ. ТакГ ж самГ одинаки з невитраченою хГттю, як Г батько АлГ. ТГльки нГ в кого з них не було дГтей. Тому Хасан був нГби вищий вГд них на голову. Особливо його уважно слухали, коли вГн розповГдав про рабинь. Проте балачки нестримних любителГв усГляких непристойностей не вплинули на АлГ. Не були йому цГ теревенГ анГ цГкавГ, анГ бридкГ. Бо з трьох рокГв вГн навчився плавати. В тГ години, коли нГхто не працював, не гендлював, а ловив кейф 5 у тГнистих закутках спекотного Багдада, малий АлГ бГг до каламутних хвиль ТГгру. ПГд таку пору з живих Гстот на водГ погойдувалися лише млявГ чайки. Коли малий кидався у воду, птахи голосно скрикували, вдаряли гострими крилами, висмикували з каламутноП води жовтГ лапи Г вГдлГтали трохи осторонь, Г знов Пх несли каламутнГ струменГ. З трьох рокГв малий навчився плавати, а в сГм уже краще за всГх плавав Г пГрнав. У вГсГм рокГв мГг проплисти вГд одного мосту до другого, тримаючи в руцГ палаючий свГтильник. ВГн навчився пГрнати без жодного плюскоту. Обмацував урвистГ слизькГ береги, а в норах там стояли туготГлГ усачГ Гз срГбною лускою. Малий видирав рибин Гз Пх схованок Г перекушував Пм хребет бГля голови - тодГ здоровеннГ рибини мертво повисали в його руках. Разом з хлопчиками смажив на березГ рибу, остерГгаючись лише отруйноП Гкри та чорноП плГвки в черевинГ. Часом вГн стГльки риби наловлював, що Г батька пригощав нею, Г приносив до шинкаря-християнина. ВимГнював на глиняну пляшку каламутного вина, щоб тато не витрачав своП битГ фалси, а збирав Пх одне до одного Г спромГгся, зрештою, купити собГ рабиню Г мати ПП за жГнку. АлГ вболГвав за свого старого. Йому було за нього Г соромно, Г прикро. Особливо коли привозили нових рабинь. Траплялося, що в такГ днГ торговцГ для заохочення покупцГв наказували оголеним рабиням танцювати пГд калатання бубону та свист сопГлки. По таких днях смГттяр впивався у християнському шинку Г повертався, тримаючись за мури. ПотГм у темрявГ малий чув, як його батько сопе, скрегоче зубами Г корчиться на своКму ложГ. Наслухавшись вГдвертих Г непристойних балачок базарноП голоти, малий добре розумГв, що якби батько його одружився, то не мордувався б отак. А пГти до повГй у старого Хасана чи то хоробростГ не було, чи то сина стидався. Цього малий не мГг збагнути нГяк, та й нГколи цього б не збагнув. Отож став малий заробляти батьковГ на жГнку. Та одного разу батько до вина, що малий йому купив, узяв ще глек вина Г впився до повного хитання. АлГ не стримався Г сказав батьковГ, що через те кляте вино нГколи не купить жГнку. Сп'яну Хасан замахнувся, щоб вжучити малого. Неповага, бунт - хлопчисько насмГлився виговорювати батьковГ! Та раптом закрив руками лице, наче протверезГв умить, Г швидко, зовсГм не хитаючись, вийшов Гз шинку. НГ до шинку, анГ на базар невольничий не зазирав аж до наступноП молГльноП п'ятницГ6. В малий АлГ навГть дуже й дуже шкодував, що вГн сказав батьковГ про вино. Бо тепер батько вигадав собГ, що вГн виграК багато грошей у костГ Г зможе купити жГнку. Ну й, звичайно, програвся до останнього фалса. Так. що якби не риба, вловлена АлГ, то вони б вГд голоду загнулись. Хасан зовсГм збожеволГв Г, як хворий чекаК чудодГйного лГкаря, чекав, коли заспГвають на мГнаретах слГпГ муедзини вечГрню молитву Г можна буде поспГшати до шинку... Плавання та риболовля були для АлГ Г розвагою, Г втГхою, Г справжнГм дГлом. Та ще бГльше, нГж вода, розрадою, справжнГм святом були розповГдГ бувалих людей - купцГв, прочан, подорожнГх, мандрГвникГв, лицедГПв, матросГв та погоничГв верблюдГв. Часом АлГ зазирав, з корзиною для смГття на спинГ, на базар коштовностей. Не дуже часто, бо базарнГ наглядачГ та купецькГ слуги пильнували, щоб голота тут не тинялася. То був базар, де продавалися рГзнГ дорогоцГннГ речГ, всГлякГ коштовнГ фарби, спецГП. На той сук приходили каравани верблюдГв з далекого ЙКмену. ОдногорбГ високГ верблюди. Справжня Пхня шерсть була майже бГла, та пГд пекельним сонцем вони сяяли наче позолоченГ, бо в Пхню шкГру в'Пдався жовтий пилок знаменитого арабського шафрану "варсу", що виростав лише в заобрГйному пГвденному ЙКменГ. На майже чорних верблюдах привозили Гз Куфи гвоздичну олГю, а також фГалкову олГю. А з пГвдня, з Аль-Джанубу 8, з мГста Джура прибувала у фаянсових глеках вода з троянд, Гз квГтГв пальми, Г запашна вода. Через Багдад всГ пахощГ розходилися по всьому свГту на захГд - "МагрГб", до ВспанГП й АлжГру, у Њгипет - тобто "МГср" ("Середина" по-арабському}; в ВндГю Г навГть в Китай, до "МашрГку" (Сходу). Тут торгували найбагатшГ купцГ з усГх базарГв. ЦГ ряди Г лавки були вГдомГ ще з часГв Аль-ФарабГ , який ствердив думку всГх торгуючих людей, що К двГ речГ найбГльш благороднГ Г двГ найбГльш ганебнГ. ПершГ - продаж прянощГв Г торгГвля батистом, другГ - ткацьке ремесло та робота пГдмГтальника вулиць. Хлопчик зазирав лише на самГсГнький край цього привГлейованого торжища. Тут скупчилися, стулилися найменшГ лавки, може, трохи бГльшГ за собачу буду в добрГм маКтку. В затГнку лавок, пГдГбгавши ноги по-шевськи, сидГли продавцГ дрГбних порцГй перцю, гвоздики, шафрану, ладану, гумГарабГку, смоли камфорного дерева. В вГдмГряли наперстками свГй дорогоцГнний крам, бо приймали за нього плату в ясних золотих динарах та повномГрних старих дирхемах. "ЧорнГ" дирхеми новГтнГх часГв та фалси тут не ходили! До заможнГших крамниць треба було йти вглиб вулицГ. КрГм базарних наглядачГв, слуги й прикажчики пильнували, щоб не тГльки обГдранГ дорослГ, але й бГдна малеча не проникала в глибину славетного базару. Так Г АлГ нГ разу не побував там Г зблизька не бачив найбагатших крамниць. На самГм початку кварталу збиралися люди бувалГ. Там стояла знаменита харчевня Омара Кривого. Тут завжди товклася сила-силенна подорожнГх. Якось малий АлГ почув вГд приявних, що Кривий Омар любить живу рибку-маринку. Тому малий ловив маринок в заплавГ бГля млина Г не вбивав Пх, а кидав до старого глека з холодною водою. Приносив глек до харчевнГ Кривого Омара Г стояв десь пГд стГною за стовпом. Тихо стояв, слухаючи розповГдГ бувальцГв. Стояв так довго, поки його не помГчав одноокий господар Омар. ТодГ доводилось, спродавши рибу, зразу ж Гти геть. Отут, саме в цьому мГсцГ, хлопчик почув усГ тГ ГсторГП, якГ назавжди вкарбувалися в його душу. Тут вГн почув, що на предалекому островГ СулавесГ, а вГн аж за казковою ВндГКю та чарГвним островом Цейлоном, де в кожнГй калюжГ можна знайти червоний лал `А або небесно-синГй сапфГр, так там у великГй кГлькостГ водиться мерзенне Г жахливе сотворГння - рогата свиня завбГльшки з добру телицю! Щетина в рогатоП свинГ завтовшки з голку дикобраза! РозповГдали ще купцГ та ПхнГ слуги й прикажчики, що зГ своПми хазяями мандрували до Басри, а то навГть Г далГ, розповГдали, нГби водяться на островах за СулавесГ летючГ крокодили-дракони. Њ також птах Рух на пГвденнГм островГ МадагаскарГ, неймовГрноП величини, що може пГдняти Г слона в повГтря Г на кожний свГй пазур настромити по буйволу! Тими буйволами й годуК своПх пташенят. БувальцГ моряки, присягаючись Аллахом, розповГдали - нГби велетенська риба-кашалот вночГ пГдстерГгаК кораблГ бГля острова Сокотри Г бГля ЗанзГбару та ковтаК Пх. Тому мореплавцГ в морГ-океанГ не пливуть вночГ, а лише вдень Г весь час намагаються триматись бГля берега, щоб було де командГ заночувати. РозповГдали про водянГ острови на схГд вГд СулавесГ - нГби за межею можливого К водянГ гори, що складаються з солодкоП води. ПрозорГ, мов скло, гори височать, аж до хмар, . а навколо солона-пресолона Г темна вода моря-океану. На водяних островах ростуть водянГ пальми, дозрГваК, водяний рис Г мешкають водянГ люди, що проходять з одного боку острова на другий, пГрнаючи крГзь солодку воду. Тому ще нГколи не вдавалося Пх нГ вловити, нГ завоювати! Не переказати, скГльки ГсторГй вГн, малий син смГттяра, почув, продаючи рибу Кривому Омару. А ще скГльки почув вГд оповГдачГв на березГ ТГгру, бГля старого водяного млина, в подвГр'П ПхньоП вуличноП мечетГ. Особливо ж багато розмов точилося тут, на торжищГ, про небезпечний шлях до островГв, де виростала Г дозрГвала найдорожча, найулюбленГша приправа - чорний перець. Минав час, Г пГдростав АлГ, вбивався в силу. ТГльки лишався страшенно худющий. Але головою його, як Гз самого малечку, володГли дивнГ Г, безперечно, правдивГ оповГдГ про краПни далекГ. Та й своК рГдне мГсто його цГкавило все бГльше й бГльше. Не гГрше знаменитих багдадських злодГПв Г пройдисвГтГв вГн знав, як проникнути з одного кварталу в закапелки Гншого, де продають найдешевшГ оладки, Г в якого купця найкрасивГшГ жГнки та рабинГ, з якого кварталу найшвидше можна потрапити на той чи Гнший мГст. В хто з християн торгуК найкращим, а хто найгГршим вином. Де збираються запеклГ гравцГ в костГ, а де гравцГ в нарди, де втГшаються шахами. А де потаКмнГ мГсця зустрГчей любителГв дГвчат Г чужих жГнок. Де можна купити найкраще пальмове вино Г кому можна добре продати сушенГ кГнськГ кГзяки. Знав, що рибу найкраще ловити бГля величезних плавучих млинГв. Йому були вГдомГ в обличчя найвправнГшГ мГрошники Г найчеснГшГ торговцГ басрГйськими фГнГками. ДорослГ, однГ жартома, а другГ дуже поважно, свГдчили, що цГ фГнГки посилюють чоловГчу силу. Знав, у якому заПздГ-ханГ збираються досвГдченГ мандрГвцГ, а де перехожГ оповГдачГ казок та чудесних ГсторГй. Або прочани, що намагалися обГйти якомога бГльше мусульманських святинь Г славетних мГст. То були прочани з далекого-предалекого Кандагара, Гз славного Герата, Гз снГжних гГр Ельбурсу, де жахливГ вбивцГ-асасГни 12 побудували своП неприступнГ фортецГ. АлГ такого наслухався Г стГльки запам'ятав рГзних ГсторГй про дива рГзних краПн, що напам'ять мГг переповГсти бГльше цГкавого, нГж було записано в багатьох арабських збГрниках казок та подорожнГх ГсторГй. Але вГн нГкому й нГчого не розповГдав, а лише запам'ятовував Г запам'ятовував. В чим далГ, тим бГльше якийсь неспокГй почав охоплювати його душу. Наповнював його прехудюще, але мГцне тГло. Поки вГн не зрозумГв раптом - той неспокГй, та тривога - то поклик до великих мандрГв Г чудесних пригод! Отож одного разу вГн прийшов з рГчки Г, подавши батьковГ багатий полов, сказав: - Завтра вранцГ рушаК велика сафГна 13 з мосульськими товарами. На нГй також пливуть до Басри купцГ, що мають своП лавки та кораблГ у славному мГстГ. Я хочу пГти з ними у плавання Г побачити всГ дива свГту. - БГдний мГй хлопчику! Вди! Я тебе не тримаю - може, хоч тобГ посмГхнеться доля! Досить з мене мГтли та кГзякГв! Я все життя дивлюся лише пГд ноги! Може, ти побачиш бГльше, нГж смГття на базарах! Старий сГв, заплакав, а малому АлГ було дуже шкода свого батька, такого старого, як тодГ йому здавалось, Г геть невезучого. Щоб якось втГшити Г розважити батька, сказав: - Тату, якщо я стану знаменитим мандрГвником, я тобГ привезу в дарунок роботящу й слухняну рабиню. Нехай вона тобГ буде за добру жГнку! Але цГ слова ще бГльше роз'ятрили душу смГттяра, Г вГн проплакав усю нГч. АлГ ж досить швидко заснув, так Г не вирГшивши, чи сказати про одне темне дГло, чи змовчати. Та все ж вранцГ, коли побачив, що в батька сльози висохли, лише навколо очей чорнГ кола, сказав: - Тату, присягаюсь Аллахом, я не вигадав, а це менГ сказав Юсуф-ДГвчинка, що служить в шинку бГля ЗеленоП брами... - Той, що став на путь грГха Г ганьби?! - розсердився батько. Зневажав вГн Г боявся содомГтГв. - Так! ВГн сказав менГ, що всГ отГ гравцГ в костГ, Г Верблюд, Г Тариф, Г Куввас, вони з тобою грають фальшивими кГстками. Бо ти недобачаКш. Як п'явки, вони з тебе всГ монети виточують!!! - МенГ часом здавалося, що мене дурять...- похнюпився Хасан Г ледь чутно говорив. - Та як же я мГг повГрити, що це роблять моП друзГ, такГ ж бГднГ, як Г я? А як же тепер?.. , Хасан розгублено Г розпачливо розвГв руками, АлГ лагГдно посмГхнувся Г сказав: - Тату! А лише один раз ходи в якесь Гнше мГсце грати! ВиграКш - добре! Один раз програКш - бГда! - Але ж Г в Гнших шинках взнають, що я недобачаю... - Тату! В БагдадГ шинкГв, як зГрок на небГ. Не взнають... - В то правда! - зрадГв на хвилю смГттяр Г витяг звГдкГлясь Гз глибини своПх подертих лахГв дирхем старого карбування, тих часГв, коли халГфи дбали про славу Г вартГсть своПх монет. - ВГзьми, синку! Це Кдине, що я не програв Г не пропив! ВГзьми! ГрошГ, чим вони важчГ - тим з ними легше! 2. ТОВСТИЙ ДЖАФАР ОстанньоП суботи мГсяця шуббата 1, останнього мГсяця зими, коли суворГ вГтри МашрГку мГняються на вГтри зГ сторони МагрГбу, прощалися вранцГ смГттяр Хасан Г його син АлГ. Холодний вГтер забирався пГд лахи Г старого Г малого, але вони стояли та й стояли, все нГяк не могли вГдГйти один вГд одного. Аж тут з корми сафГни почувся грубий голос кухаря. АлГ видерся з обГймГв свого безталанного тата й побГг на корабель до жаровнГ. Треба було допомогти кухаревГ. Бо той дуже старався: по-перше, на суднГ пливли купцГ, а як усГм вГдомо, вони Г люблять, Г вмГють попоПсти; по-друге, якщо перший снГданок нового кухаря смакуватиме мандрГвцям, то ПхнГ калитки ширше вГдкриються для плати... НарештГ, пГсля гарячого снГданку, матроси вГдв'язали линви вГд паль Г перескочили з берега на подГю. Спочатку поволГ, а далГ все швидше почали вГдпливати за корму палаци можновладцГв, мечетГ, обороннГ мури та сторожовГ башти. Злегка напружилось сГре вГтрило, а течГя пГдхопила дерев'яне тГло лодГП. Повноводна рГка випиналася каламутними плесами швидкоП течГП. Бо в далеких горах починали танути снГги, а в долинах уже гримГли грози. Проривалося крГзь хмари сонце Г рожевГло Г золотило гострГ шпилГ мГнаретГв 2, спалахувало на мГдних банях палацГв Г сяяло золотими Гскрами на смарагдових Г блакитних банях мечетей. Неслися над водою голоси Г звуки вранГшнього Багдада. ЗлГтали в тьмяно-блакитне небо, золотими крилами б'ючи, зграП голубГв. А за ними ще пГдГймалися височеннГ бГлГ голуб'ятнГ, Г новГ й новГ зграП зависали в блакитГ рожево-золотими пелюстками. Скреготали ланцюгами припнутГ до берега дерев'янГ млини. Стомлено вдаряли вони по жовтГй водГ ослизлими лопатями колГс, а в ПхнГй глибинГ невблаганнГ жорна гуркотГли, розмелюючи добГрну Квфратську пшеницю на запашне борошно. З того теплого борошна через кГлька годин вправнГ багдадськГ пекарГ випечуть в глиняних печах балабушки, хлГби та коржГ. Вржали конГ на водопоП. Проходила сафГна межи розведених наплавних мостГв. Пропливала пГд стрГмкими багдадськими мостами, що високо пГдносились своПми цегляними стовпами над правГчним ТГгром. Малий, хоч Г пГддував мГхами вогонь у глинянГй великГй жаровнГ, все ж оглядайся на всГ боки. З човна було так цГкаво побачити те, що ранГше споглядав лише з берега, або виткнувши голову з води. Ось позаду сафГни дозорцГ з'Кднали човни напливного мосту. Тим мостом рушили на лГвий берег верблюди, вантаженГ корзинами з яблуками Г гранатами. Џх спустили по Њвфрату на плотах аж Гз гГрськоП СГрГП. По Гншому мосту поволГ сунув караван. Серед високих одногорбих верблюдГв були й двогорбГ. То, певно, валка аж Гз далекого Мерва. БувалГ люди казали, що тГльки там виростали найсмачнГшГ динГ. ДинГ привозили до Багдада у свинцевих ящиках на льоду. Якщо вдавалося динГ привезти цГлими, то за одну диню платили аж сГм сотень дирхемГв! Ось якГ цГни платили за лакГтки вельможГ та грошовитГ багдадцГ тих часГв! ВсГ звуки, весь галас перебивали завивання, крики та лайки човнярГв-перевГзникГв, званих куфаджГ. В неслися вони, крики, вГдбитГ стократ луною вГд води, вГд занедбаних мурГв, вГд склепГнь старовинних веж. Та ще бГльше посилювались цегляними мостами. Џхню сафГну переганяли часом трохи меншГ судна, вантаженГ величезними корчагами з оливковою олГКю. А вони обганяли ще бГльшГ, нГж Пхня сафГна, вантаженГ болонками Г дошками доброго дуба, здаКться, чи не з ВГрменських узгГр'Пв. На лГвому Г правому берегах, на схилах, попГд оборонними мурами та багатими подвГр'ями вельможних, лГпилися шинки. В найубогГших пили погане вино, грали в костГ, та жерли сочевичну юшку Г давилися черствими балабушками. У добрих шинках, крГм запашного вина, холодноП води Г пахучого хлГба, вГдвГдувач мГг на нГч взяти до комГрчини дГвчину чи хлопчика. А коштувало все два дирхеми за нГч. Коли згадували спГвтрапезники про цю плату, батько АлГ зводив руки до неба Г вигукував з розпачем: - Де ж дГстати такГ грошГ?!! Був у АлГ приятель-рибалочка, з гарненьким обличчям Г зовсГм дГвочими пухкими вустами. Носили разом з ним рибу до шинкГв. В того хлопчика привабив один торговець Г взяв за прислугу до своКП корчми. Господар не стГльки ганяв його по роботГ, як вГдгодовував, Г приставив до нього старого музику. Той навчив його грати на аль-утГ3 Г спГвати дГвочих пГсень. Коли АлГ через пГвроку зустрГвся з приятелем на березГ ТГгру, той у воду не полГз, а лишився сидГти на каменГ, товстий Г чисто вбраний, з пГдведеними сурмою очима. АлГ стало моторошно, що хлопець нГби зробився дГвчиною. АлГ не став з ним розмовляти, а схопив свою рибу Г мерщГй подався геть. ПГсля цГКП зустрГчГ вГн на вузьких вуличках намагався непомГтно прослизнути повз колишнього друга. Аж поки цей Юсуф не прихопив його зненацька Г не виказав АлГ, що вГн знав про старого Хасана та його друзГв-шахраПв... Отож малий допомагав кухаревГ чистити часник, цибулю, патрати рибу. Хоча, як писав у той час один китайський мандрГвник, в БагдадГ всГ Пдять хлГб та м'ясо, п'ють кисле молоко, але дуже зрГдка Пдять рибу, овочГ та рис. Але на сафГнГ було по-Гншому: купцГ Пли свГжу рибу Г курятину. Кухар рибу витягав Гз садка, що волочився збоку на линвГ за судном. А кури товклися у плетенГй вербовГй клГтцГ на кормГ. Годувати Пх Г дивитись, щоб вони не побили яйця, що знесли, було одним Гз обов'язкГв АлГ. Кухар дивувався, що хлопець так швидко Г старанно виконуК всГ його накази, особливо ретельно прибираК всяке смГття Г непотрГб. ЗвГдки було знати кухаревГ-товстуну, що все це було хлопцевГ забавкою у порГвняннГ з базарними вулицями чи готуванням кГзякових колобкГв для палива. А яка насолода швидко обГрвати золотГ покривала цибулин, або почистити головку часнику вГд бГлоП шкаралупи так, щоб жоден зубок не вГдпав! ОбрГзай корГнцГ та бадилля чорноП редьки, переливай кунжутну олГю 4, один запах якоП вже насолода Г радГсть душГ! В вся городина Г всГ спецГП найкращГ, найчистГшГ! Пасажири трималися двома гуртами - купцГ та збирачГ податкГв. Ненависно зиркали один на одного. Бо не було у купцГв гГрших ворогГв, нГж збирачГ податкГв. А серед купцГв вирГзнявся один товстун на Гм'я Джафар. За очГ його звали ПокГйником. Хоча на покГйника вГн аж нГяк не скидався - цГла гора жиру! ПрГзвисько "ПокГйник" йому дали, бо сталася з ним одна предивна ГсторГя, у якГй ВсевишнГй явив свою волю Г покарав того, хто зневажаК його Гм'я. Ось що довГдався хлопчина вГд кухаря про товстенного купця. Ще змолоду був Джафар багатим купцем, а коли вбився у силу, то взагалГ загрГбав гори золота. Та якось вГн поручився у великих грошах за свого доброго приятеля. А той обдурив його Г лишився жити в ЊгиптГ. Довелося платити ДжафаровГ величезний борг. Та вГн не був дурнем - пГдкупив судових чиновникГв Г сплатив лише частину боргу зразу. Бо Гнакше пГшов би жебрати пГд фортечнГ мури. В так Г далГ пГшло - Джафар давав гостинцГ чиновникам Г по малих частках сплачував борг. Про що зрештою довГдався секретар вГзира. Сказав вГн одного ранку, коли в його кГмнату понабивалися всГ його попихачГ: - ДрузГ моП! ВГльнГ Г раби! ПравовГрнГ та люди письма! МенГ потрГбна людина, яка б не боялася анГ Аллаха, нГ Страшного суду. В щоб людина та служила лише менГ - не гГрше, нГж вГрний пес... УсГ мовчали. Звичайно, всГ вони посГпаки та блюдолизи, одним словом, гГКни та шакали. Чистих там не буваК! Але й вони замовкли, бо своПм пГдлим нутром вГдчули, що йдеться про пГдлоту, яку треба вчинити вГдверто, не ховаючись. - Що - немаК у мене вГрного пса? ТодГ виповз наперед брат цирульника самого халГфа. - Я зроблю для тебе все, що забажаКш! В навГть бГльше того! Ляснув у долонГ секретар вГзира: - Якщо так, то говорю тобГ - Гди в податкову управу! Покажеш Пм мого листа, але не вГддавай Г не дай переписати. В нехай вони складуть реКстр усГх боргГв Джафара... А потГм витискай з Джафара усГ грошГ, як тГльки зможеш. Що буде зверх боргу купця Г боргу казнГ, то все твоК!!! Ледь не захлинувся брат цирульника вГд щастя та пожадливостГ. Здоровенний був чоловГк, красень, та мГлкий душею. - Але я не подужаю його мордувати!.. - То бери башибузукГв Гз двГрцевоП варти. Бо вони геть розледачГли! Схопився брат цирульника Г чимдуж кинувся до сторожГв. Прихопив Гз собою з пГвтора десятка здоровенних тюркГв. При повнГй зброП поперлися всГ гуртом до податкового вГдомства. Там брат цирульника вчинив неймовГрний Двалт, Г чиновники поспГшили видати записи всГх боргГв Джафара. ЗвГдтГля брат цирульника помчав до оселГ Джафара, а за ним поспГшили тюрки-башибузуки. Схопили товстого Джафара Г потягли спочатку до казарми у фортецю. Там з нього зГдрали всГ його шати. Лишили тГльки чалму. Нею вГн, мов пГд час хаджа, обгорнув свою срамоту. ВГн стояв перед ними навколГшки й просився у своПх мучителГв, щоб вони його помилували Г не позбавляли нГ життя, нГ достатку... Проте брат цирульника спокГйно, без гнГву, повторював: - Давай грошГ, давай грошГ, давай грошГ... Тюрки ж били його бамбуковими палицями по голому тГлу. ПотГм його потягли в прохолодний льох казарми - тюрки стомилися мордувати його на спекотГ. Тюркам набридло це дГло, Г вони, розподГливши шати купця, посГдали попГд стГнами й кейфували. ТодГ брат цирульника пообГцяв кожному, хто мордуватиме його клГКнта, по два дирхеми... Кухар перегортав над жаровнею на решГтцГ рибу, поливаючи на неП кунжутну олГю, заправлену тертим шафраном, посипав скибочками цибулГ. А його новий помГчник намагався розгледГти в глибинГ каюти крГзь велику щГлину купця Джаф