нь. I до подиву полюбляла портрети провiнцiйних дiвчат, декотрi з яких були в повному вiнчальному вбраннi, з букетами в руках й окулярами на носi. На неП сiдала муха й прогулювалась у навкiллi ПП пуп'янка, або починала дослiджувати нiжнi, блiдi вiнчики сосцiв. Вона хотiла впiймати ПП в кулак (Шарлоттин спосiб) i за тим зверталась до роздiлу "Побачимо, як ви кмiтливi". "Побачимо, як ви кмiтливi. Чи думаКте ви, що було б менше порушень моральностi, якби дiвчинки дотримувались деяких правил. Не грали б поблизу громадських уборних. Не брали б ласощiв вiд чужинцiв, анi запросин "проПхатись". Нотували б номер воза, який пiдбираК Пх... " "...й фабричну позначку ласощiв", пiдказав я. Вона продовжувала, вiдсуваючи щоку вiд моКП наближуваноП щоки (й це був, зазнач, легкий день, о мiй читачу!) - - "Якщо не маКш олiвця, але ти вже вмiКш читати -" - "Ми", вкинув я жартома, "середньовiчнi мореплавцi, поклали в цю пляшку..." - "Якщо", повторила вона, "ти не маКш олiвця, та якщо ти вже вмiКш читати й писати - от що вiн хоче сказати, тепер розумiКш, оцупку? - то спробуй нашкрябати номер на землi при дорозi..." ... "своПми кiгтячками, Лолiто". 3. Вона ввiйшла в мою краПну, в лiлову й чорну Гумбрiю, з необережним цiкавством; вона оглянула ПП зi зневажливо-неприязним посмiхом; i тепер менi здавалось, що вона ладна була вiдкинути ПП з найзвичайнiшою огидою. Нiколи не вiбрувала вона пiд моПми перстами, й верескливий скрик ("що ти, власне кажучи, робиш?") був менi одною нагородою за намагання ПП розтермосити. Чудовий свiт, пропонований Пй, моя дурка зневажила на користь ницiшого фiльму, солодявого сиропу. Подумати тiльки, що обираючи мiж сосискою й Гумбертом - вона незмiнно й нещадно брала до рота перше. Не пам'ятаю, чи згадував я назву бара, де я снiдав, у попередньому роздiлi? Вiн зветься так: "Льодяна Королева". Всмiхаючись не без суму, я сказав Лолiтi: "А ти моя льодяна князiвна". Вона не добрала цього вбогого жартика. О, не хмурнiй, читачу! Я зовсiм не прагну створити враження, що менi не давалося щастя. Ласкавий читач маК зрозумiти, що мандрiвник, володiючий нiмфеткою й порабований нею, перебуваК наче за межею щастя! Адже нема на землi iншого такого блаженства, як блаженство пестити нiмфетку. Воно "поза конкурсом", це блаженство, воно належить iншому класу, iншому ладовi почуттiв. Так, ми сварились, так, вона була геть нестерпною, так, вона робила менi всякi капостi, та попри ПП гримаси, попри грубство життя, непевнiсть, жахливу безнадiйнiсть, я все ж таки мешкав у глибинi обраного мною раю - раю, небеса якого жеврiли як пекельний вогонь, - та все ж таки раю. Декотрий досвiдчений психiатр, який зараз вивчаК мiй труд - i якого д-р Гумберт встиг втягнути, сподiюсь, у стан кролячого гiпнозу - безсумнiвно дуже хотiв би, щоб оповiдувач повiз свою Лолiту на берег моря й там би знайшов принаймнi "гратифiкацiю" давнього позову, а саме звiльнення вiд "пiдсвiдомого" наслання незавершеного дитячого роману з первинною маленькою мiс Лi. Що ж, друже доктор, дозвольте вам сказати, що я дiйсно шукав пляж, хоч мушу на додаток признатись, що на той час, як ми дiстались цього мiражу сiроП води, моя супутниця подарувала менi стiльки услад, що мрiя про "Приморське Королiвство", про "Сублiмовану Рiв'Кру" й тощо давно припинила бути глибинним поривом i звелась до помiркованоП гонитви за суто еоретичним переживанням. Едгаровi янголи це знали - й влаштували справу вiдповiдним чином. Вiдвiдини досить переконливого узбережжя на атлантичному боцi стали вкрай зiпсованими через кепську погоду: важке, пронозливе небо, мулистi хвилi, присутнiсть неосяжного, хоча й цiлком ординарного туману - що могло найдальше стояти вiд чiтких чарiв, вiд лазурового облаштунку й рум'яних обставин моКП середземноморськоП пригоди? Два-три напiвтропiчних пляжi на Мексиканськiй Затоцi були достатньо сонячнi, але посипанi отруйними, зiрчастими або драглястими iстотами, та обвiянi ураганним вiтром. Нарештi, на калiфорнiйському узбережжi, проти марева Тихого Океану, я знайшов особливий рiзновид усамiтнення в печерi, до якоП неслись, з вiдрiзка пляжу з гнилими деревами, скрики кiлькох дiвчат-скаутiв, що купалися вперше при сильному прибоП; але туман виснув як волога ковдра, пiсок був неприКмно зернистий i глейкий, i Лолiта вся вкрилась гусячою шкiрою й зернами пiску, i (Кдиний раз у життi!) я мав до неП не бiльше потягу, нiж до ламантина. Проте, моП вченi читачi, мабуть збадьоряться, коли я поясню Пм, що навiть якби ми надибали десь схильний до нас морський бережок, було б запiзно, бо моК справжнК "визволення" прийшло багато ранiше: в ту мить, власне, коли Аннабелла Гейз, вона ж Долорес Лi, вона ж Лолiта, з'явилась менi, смагло-золота, на колiнах, з поглядом спрямованим угору, на тiй убогiй верандi, в фiктивнiй, нечеснiй, але вкрай нещаснiй приморськiй комбiнацiП (хоч нiчого не було по сусiдству крiм другорядного озера). На цьому закiнчу перелiк незвичних вiдчувань, залежних, якщо не похiдних, вiд постулатiв сучасноП психiатрiП. Отож я вiдмовився й змусив Лолiту вiдмовитись вiд пляжiв, якi лиш тягли в смуток, якщо були порожнi, або надто були населенi, якщо Пх обливало сонце. З iншого ж боку, мене ще переслiдували спомини про моП безнадiйнi блукання в мiських парках Њвропи, а тому я не припиняв цiкавитись можливiстю любовних iгор просто неба й шукати прийнятних мiсць на тому "лонi природи", де я колись зазнав стiльки ганьбливих утрат. Доля й тут менi суперечила. Розчарування, яке я тепер хочу зареКструвати (тихенько вiдхиляючи мою повiсть в сторону тих невпинних ризикiв i страхiв, котрi супроводжували моК щастя), нiяк не повиннi кинути тiнь на американську закуть - лiричну, епiчну, трагiчну, та нiколи не схожу на Аркадiю. Вона прекрасна, душекрайливо гарна ця закуть, Пй притаманна якась висока, нiким не оспiвана, невинна покора, якоП немаК вже в лакових, фарблених, iграшкових швейцарських селищах i вдосталь звеличених Альпах. Численнi коханцi лягли обiйнявшись, цiлуючись на рiвному газонi гiрських схилiв Старого Свiту, на пружинчастому, як дорогий матрац, моху, бiля зручноП в користуваннi, гiгiКнiчноП цiвки, на грубих лавах пiд скрашеними вензелями дубами й у таких мройних хатиськах пiд кронами багаточисленних букових лiсiв. Та в американськiй глушвi охочий на свiже повiтря не знайде таких зручних спромог вiддатись найдревнiшому зi злодiянь i забав. Отруйнi рослини обпечуть сiдницi його коханоП, безiменнi комахи в зад ужалять його; гострi частинки лiсового килиму вколють його в колiняки, комахи вжалять ПП в колiнця; й усюди навкiл буде стояти безперервний шурхiт потенцiйних змiй - що кажу, напiввимерлих драконiв! - мiж тим як схожi на крихiтних крабiв зернята хижих квiтiв прилiпляться, в виглядi мерзенноП смагардовоП шкурки, так само до чорноП шкарпетки на пiдв'язцi й до бiлоП непiдтягнутоП шкарпетинки. Трохи обтяжую. Якось в лiтнiй пополудень, ледь нижче межi розповсюдження лiсу, де небесного вiдтiнку суцвiття (я б Пх назвав шпорником) торжилися вздовж дзюркотного гiрського потоку, ми нарештi знайшли, Лолiта i я, вiдлюдне романтичне мiсце приблизно в ста футах над перевалом, де ми залишили авто. Схил здавався неходженим. Остання задохла сосна спинилась для заслуженого передиху на скелi, до якоП долiзла. Бабак свиснув, зобачивши нас, i зник. Я розклав плед для Лолiти. Пiд ним тихо похрускувала трав'яна суш, Кiпрiда прийшла й пiшла собi. Защерблена скеля, яка вiнчала верхнiй схил, чагарник нижче нашого ложа повиннi були, мабуть, захистити нас i вiд сонця й вiд людини. Нажаль, я не врахував наявностi ледь позначеноП стежинки, пiдловато вихляючоП мiж кущами й камiнням неподалiк вiд нас. Ось тодi-то ми ледь не ускочили; не дивно, що ця пригода назавжди зцiлила мене вiд тоски по буколiцi. Пам'ятаю, операцiю було виконано, цiлком виконано, й вона схлипувала в моПх обiймах - благотворна буря ридань пiсля одного з тих нападiв приндливоП туги, якi так участились за цей в цiлому дивовижний рiк. Я щойно взяв назад якусь глупу обiцянку, яку вона винудила в мене, користуючись слiпим нетерпiнням мужськоП хотi, i ось вона тепер розкинулась на пледi, обливаючись сльозами, й щипаючи мою ласкаву руку, а я радiсно смiявся, й огидний, невимовний, нестерпний i - як я пiдозрюю - вiчний жах, який я нинi спiзнав, був тодi лише чорною точинкою в сяяннi мого щастя; й ось так ми лежали, коли я зазнав одного з тих струсiв, якi врештi-решт вибили моК бiдне серце з колiП, адже я раптом зiтнувся з темними, немигаючими очима двох дивних i гарних дiтей, фавнятка й нiмфетки - близнюкiв, судячи по Пх цiлком подiбному чорному волоссю й безкровним личкам. Вони припали до землi, уп'явшись в нас, i синява Пх подiбних костюмчикiв зливалася з синявою гiрських квiтiв. Нестямним рухом я пiдхопив плед щоби ним прикритись - i водночас дещо схоже на пушбол в бiлих горошинках почало повертатись в кущах бiля нас, перетворюючись поступово в розiгнуту спину товстоП стриженоП брюнетки, яка машинально долучила ще одну дику лiлiю до свого букета, оглядаючись на нас через голови своПх чарiвливих, з синього каменя вирiзьблених дiтей. Нинi, коли на моКму сумлiннi зовсiм iнша бiда, я знаю, що я смiливий хлопак, та в тi днi менi це було не збагнуть, i я згадую, як здивувався власному зимнокров'ю. Прошепотiвши один з тих стриманих наказiв, котрi попри жах ситуацiП, вiддаКш розгублено-скорченiй тваринi - (якою безумною вiрою або ненавистю тремтять боки молодого звiра, якi чорнi зорi спалахують в серцi дресирувальника!), я змусив Лолiту пiдвестись, i ми статечно пiшли собi, а потiм з нечемним спритом сповзли на дорогу, де залишався автомобiль. За ним стояла щогольська машина сiмейного зразка, i красивий асирiКць з синьо-чорною борiдкою, un monsieur trs bien, в шовковiй кошулi й багрових штанах, очевидячки чоловiк ботанiзуючоП товстухи, з серйозною пикою робив фотографiю надпису, який сповiщав висоту перевалу. Вона значно перевищувала 10.000 футiв, i я задихався. З хруском пiску i з вiдносом, ми стронулись, причому Лолiта все ще довдягалась, безпорадно возячись i щиглячи мене такими словами, якi, на мою думку, дiвчаткам знати не належить, а вживати й поготiв. Траплялися й iншi негаразди. Раз у кiно, наприклад. У той час Лолiта мала до нього дiйсну пристрасть (яка скоротилась потiм до кволоП поступливостi, коли вона знов стала ходити до гiмназiП). Ми проглянули за один рiк, з нерозбiрливим сп'янiнням, близько ста п'ятдесяти ба навiть двох сотень програм, причому iнодi нам доводилось бачити ту ж саму хронiку по кiлька разiв, через те що головнi картини супроводжувались тим самим же випуском кiножурналу, що тягнувся за нами з мiстечка в мiстечко. Понад усе вона любила наступнi сорти фiльмiв, в такому порядку: музично-комедiйнi, гангстерськi, ковбойськi. По-перше, справжнiм спiвакам i танцiвникам, що брали в них участь, приписувались не справжнi кар'Кри в якiйсь - по сутi "лихоопорнiй" - сферi iснування, з якоП смерть i правда були вигнанi i в яких сивоволосий, розчулений, в технiчному сенсi безсмертний батько, який на початку несхвально ставився до артистичноП кар'Кри своКП навiженоП доньки, незмiнно завершував тим, що шпарко аплодував Пй на прем'Крi в дивному еатрi. Свiт гангстерiв був особливий: там героПчнi репортери зазнавали страшних тортур, телефоннi рахунки сягали мiльярдiв доларiв, i в мужнiй атмосферi невмiлоП стрiлянини, злодiП переслiдувались через стiчнi труби й пакгаузи паологiчно-безстрашними полiцiянтами (менi судилось завдати Пм меншого клопоту). Були, нарештi, фiльми "дикого заходу" - теракотовий пейзаж, червонолицi, блакитноокi ковбоП, пихата, але прегарненька вчителька, яка щойно прибула в Гримуче Мiжгiр'я, кiнь, що встав дибки, стихiйна панiка худоби, ствол револьвера, пробиваючий зi дзвоном вiконне скло, неймовiрна кулачна бiйка, - пiд час якоП грохкаКться гора запилюжених старомодних меблiв, столи уживають як зброю, сальто рятуК героя, рука злодiя, притиснена героКм до землi, все ще хоче намацати зронений мисливий нiж, боПвники крякають, карбовано гепаК кулак по пiдборiддю, нога штурхаК в брюхо, герой, пiрнувши, навалюКться на злодiя, й в момент по тому, як чоловiк перенiс таку кiлькiсть мук, вiд яких би злiг сам Геракл (чи менi не знати цього нинi!), нiчого не видно крiм привабного синця на бронзовiй вилицi розпахтiлого героя, який обiймаК красуню-наречену на дальньому скраю цивiлiзацiП. Я згадую денну виставу в маленькому затхлому кiнематографi, геть напханому дiтьми й просоченому гарячим душком кiноласощiв - смажених кукурудзяних зерен. Сходив жовтий мiсяць над муркiтливим гiтаристом з нашийною хусткою; вiн поставив ногу на сосновий оцупок i посмикував струни; i я - цiлком невинно - закинув руку за плече Лолiти й щокою наблизився до ПП скронi, як раптом двi вiдьми за нами почали бурмотiти предивнi речi - не знаю, чи я правильно Пх зрозумiв, але те, що я напiвпрочув, змусило мене зняти з неП мою ласкаву руку, i, звичайно, решта фiльму пройшла для мене в туманi. Тут менi належить зробити дивне визнання. Ви будете смiятись - та якщо сказати всю правду, менi якось нiколи не вдалось з'ясувати остаточно юридичну сторону становища. Не знаю його й по досi. О звiсно, деякi випадковi вiстки дiйшли до мене. Алабама забороняК опiкуновi змiнювати мiсце проживання пiдопiчноП дитини без дозволу суду; Мiнесота, якiй я низько вклоняюсь, передбачаК, що якщо кревний бере на себе захист i опiку дитятi, не достиглоП чотирнадцятирiчного вiку, авторитет суду не дiК. Питання: чи може вiтчим чарiвливоП до спазми в грудях, ледь опушеноП ласочки, вiтчим лишень з одномiсячним стажем, неврастенiк - удовець з невеликим, але самостiйним прибутком в сьогоденнi, i з парапетами Њвропи, розлученням i сидiнням в декiлькох божевiльнях в минулому, чи може вiн вважатись кревним i, через це природним опiкуном? I якщо нi, чи я повинен, чи я смiю, зостаючись в межах розумного, сповiстити який-небудь вiддiл Громадського Догляду i подати прохання (як це власне подають прохання?) й уможливити представниковi суду розстежувати побут мирного, але слизького Гумберта й небезпечноП Долорес Гейз? З багаточисленних книг про шлюб, розбещення й удочерiння, в якi я нишком заглядав у публiчних бiблiоеках великих i малих мiст, я нiчого не вичитав, окрiм темних натякiв на те, що держава - верховний опiкун дiвчаток в нiжному вiцi. Пальвен i Запель, якщо правильно запам'ятав Пх iмена, автори волюмистоП працi про шлюбнi закони, цiлком зiгнорували вiтчимiв з сирiтками, зоставленими в них на руках i колiнах. Кращий мiй друг, видана вiдомством соцiального забезпечення монографiя (Чикаго, 1936 р.), яку нi в чому не винна стара дiва викопала для мене з великим трудом з порохняви бiблiоечного складу, стверджувала наступне: "Не iснуК такого правила, щоб всякий неповнолiтнiй повинен був мати опiкуна; роль суду пасивна, i вiн тiльки тодi активований, коли становище дитини явно стаК загрозливим". Я дiйшов висновку, що чоловiк призначаКться опiкуном тiльки пiсля того, як вiн проявить урочисте й формальне бажання стати ним; та цiлi мiсяцi можуть спливти, поки його викличуть на слухання його справи й дозволять йому вiдростити пару сизих крил, якi личать його становi, а мiж тим прекрасне демонське дитя законом надаКться самому собi, що по сутi й стосуКться Долорес Гейз. За тим слухаКться справа. Два-три питання з боку суддi, двi-три заспокiйливих вiдповiдi з боку адвоката, усмiхи, кивок, мрячний дощик на дворi, - i затвердження по сутi зроблено. I все ж таки я не наважився! Не лiзти, бути мишею, лежати клубком у норi! Суд починав розвивати судомну дiяльнiсть тiльки тодi, коли вплутувалась грошова квестiя: два корисливих опiкуни, обкрадена сирiтка, третiй - зубастiший вiд них - учасник... Та в даному випадку все було в повному порядку, давно зроблений був iнвентар, i невеличкий материнський спадок чекав у повнiй недоторканостi повнолiття Долорес Гейз. Найрозумнiшим курсом, здавалось, було утримання вiд подання прохання. Так, а чи не втрутиться котрась органiзацiя, на зразок Людинолюбного Товариства, якщо буду поводитись надто тихо? Дружньо налаштований Фарло, який був чимось на кшталт судового заступника й мiг би, ймовiрно, надати солiдну пораду, надто був зайнятий раковим захворюванням дружини, щоби зробити бiльше того, що обiцяв, а саме - й надалi пiклуватись про схудле державство Шарлотти, допоки я не одужаю, вельми поступово, вiд потрясiння заподiяного менi ПП смертю. Я мiцно навiяв йому, що Долорес - моя незаконна донька, й тому не мiг очiкувати, щоб вiн нехтував справою. Як читач встиг, мабуть, второпати, дiлок я нiкчемний; та, звичайно, нi лiнощi, нi незнання не повиннi були завадити менi шукати професiйноП пiдмоги на сторонi. Зупиняло мене жахливе чуття, що, коли стану чiплятись до фортуни й силитись обДрунтувати й осмислити ПП казковий подарунок, цей подарунок буде забраний в мене, як той чертог на висотi гори в схiднiй казцi, який щезав, лишень той чи iнший покупець питав сторожа, чому це здаля виднiК так ясно смужка вечiрнього неба мiж чорною скелею й фундаментом. Я подумав, що в БердслеП (де був Бердслейський Жiночий Унiверситет) я напевно вiднайду тi довiдники, з якими менi ще не вдалось ознайомитись, як наприклад, трактат Вернера "Про американський закон опiкунства" або деякi брошури видаванi Дитячим Бюро. Я вирiшив, крiм того, що для Лолiти все буде кращiм, нiж деморалiзуюче неробство, в якому вона перебувала. Менi вдалося змусити ПП надати менi стiльки солодких послуг - Пх перелiк привiв би у величезний порив педагога-еоретика, та нi погрозами, нi мольбами я не мiг би намовити ПП прочитати щось iнше, крiм так званих "книжок комiксiв" або оповiдань в журнальчиках для американськоП прекрасноП статi. Будь-яка лiтература рангом трохи вища вiдлунювала в неП гiмназiКю, й хоча вона була не проти iнколи спробувати Казки Шахерезади або "Маленькi Жiнки", вона категорично вiдмовлялась витрачати "канiкули" на такi серйознi, вченi книги. Менi зараз думаКться, що було б великою помилкою вернутись на схiд й вiддати ПП до приватноП гiмназiП в БердслеП, замiсть того, щоб яким-небудь чином перебратись через мексиканський кордон, а це було так близько, й зачаПтись рочкiв на два в субтропiчному парадизу, по чому я мiг би преспокiйно побратися з малою моКю креолкою; адже признаюсь, з вигляду моПх гланд i ганглiй, я переходив упродовж одного й того ж дня вiд одного полюсу божевiлля до iншого - вiд думки, що близько 1950-го року менi доведеться в той чи iнший спосiб збутись важкого пiдлiтка, чиК чарiвне нiмфетство на той час випариться, - до думки, що при деякiй старанностi й везiннi менi, мабуть, пощастить у деякiм майбуттi змусити ПП витворити грацiйнiшу нiмфетку з моКю кров'ю в жилах, Лолiту Другу, якiй було б вiсiм або дев'ять рокiв 1960-го року, коли я ще був би dans la fors de l'ge; бiльше скажу - для люнети мого розуму, або безуму ставало сил роздивитись в вiддаленнi рокiв un vieillard encore vert (чи це зелененьке - просто гниль?), дивакуватого, нiжного, слинявого д-ра Гумберта, який займаКться на безконечно привабнiй Лолiтi Третiй в "мистецтвi бути дiдом", - уславленiм ще Вiктором Гюго. В днi нашого дикого мандрування, не маю сумнiву, що й батьком Лолiти ПершоП я був до смiшного незадовiльним i перечитував книжечку з навмисно бiблiйним заголовком: "Спiзнай свою доньку", дiстав ПП в тiй же крамницi, де купив Лолiтi в ПП тринадцятий день народження, розкiшне, як кажуть у комерцiП, видання з "красивими iлюстрацiями", "Русалоньки" Андерсена. Ба навiть у нашi найкращi хвилини, коли ми читали в дощову днинку (причому Лолiтчин погляд перелiтав од вiкна до ПП наручного годинника й знов до вiкна), або добре й ситно обiдали в украй напханому "дайнерi" (в осiлiй подобi вагона-ресторану), або грали в дурника, або ходили по крамницях, або мовчазно зорили з iншими автомобiлiстами та Пх дiтьми на розбиту, кров'ю забризкану машину й на жiночий чобiток в канавi (чую, як Лолiта говорить, коли знов рушили в дорогу: "Оце був той самий тип спортивних туфель, який я вчора так марно описувала кретиновi-уряднику!") - в усi цi випадковi митi я собi бачився так само неправдоподiбним батьком, як вона - донькою. Можливо, думав я, ця на втечу схожа перемiна мiсць так згубно впливаК на нашу здатнiсть мiмiкрiП? Можливо, стале помешкання й рутина шкiльного життя внесуть деяке покращення? В виборi Бердслея я керувався не тiльки тим, що там була порiвняно пристойна жiноча гiмназiя, але й тим, що там був вiдомий жiночий унiверситет. Менi хотiлось бути cas, хотiлось прикрiпитись на яку-небудь пiстряву поверхню, з якою б лагiдно злились моП арештантськi смужки. От менi й згадався добре вiдомий менi професор французькоП лiтератури в Бердслейському унiверситетi: добряк користався в класах мною складеними пiдручниками й навiть запросив мене якось приПхати прочитати лекцiю. Лекторство в жiночому унiверситетi нiяк не могло мене звабити, звiсна рiч, (як було вже не раз вiдзначено на сторiнках цiКП сповiдi) мало знаю видiв бридкiших, нiж важкi вiдвислi зади, товстi литки й прищавi лоби бiльшостi студенток (можливо, я в них бачу гробницi з загрублоП жiночоП плотi, в яких заживо похованi моП нiмфетки!); та я сумував по ярлику, життКвому тлу, личинi, i як скоро розповiм, iснувала ще окрема й доволi дивочна причина, чому товариство милого Гастона Годена могло б менi слугувати винятково надiйним захистом. Була, нарештi, грошова квестiя. Мiй прибуток не витримував збиткiв, спричинених нашою розважальною поПздкою. Я, щоправда, старався обирати халупи якнайдешевшi, та раз-у-раз бюджет наш трiщав вiд стоянок в шумних готелях люкс або претензiйних "дудках" (псевдоранчо для франтiв). Вражаючi суми збувались також на огляд достоуважностей i на лолiтчин гардероб, та й старий гейзiвський ридван, хоч був жилястим й вельми вiдданим возом, повсякчас потребував бiльшого або меншого ремонту. В однiй з книжечок маршрутних мап блокнотного типу, що випадком збереглась серед паперiв, якими властi милостиво дозволили менi користуватись для цих нотаток, я знайшов деякi накресленi мною викладки, з яких виходить, що за екстравагантний 1947-48 рiк, вiд одного серпня до iншого, дах i стiл нам коштували близько 5.500 доларiв, а бензин, мастило й ремонт - 1.234; майже стiльки ж пiшло на рiзнi додатковi витрати, отже за сто п'ятдесят днiв актуальноП Пзди (ми покрили близько 27.000 миль!), ще й приблизно двiстi днiв промiжних стоянок, скромний рантьК Гумберт витратив 8.000 доларiв, адже я з непрактичностi своКП забув, певно, чимало статей. I ось ми рушили знову на схiд: я радше спустошений, нiж окрилений торжеством пристрастi, вона, повна здоров'я, з вiдстанню мiж пiдвздошними кiсточками все ще не бiльш нiж у хлопчика, хоч рiст у неП збiльшився на два вершки, а вага на вiсiм американських фунтiв. Ми побували всюди. Ми в цiлому, нiчого не бачили й сьогоднi хапаю себе на думцi, що наша довга подорож лишень спаплюжила звивистою стягою слизi прекрасну, довiрливу, мрiйливу, велику краПну, яка заднiм числом звелась до колекцiП пошарпаних мап, розтрушених путiвникiв, старих шин i до ПП схлипування кожноП ночi - кожноП, кожноП ночi як тiльки я удавав, що сплю - 4. Коли крiзь гiрлянди тiней та свiтла ми пiдкотили до номера 14 на вулицi ТеКра, нас стрiнув серйозний малий хлопчик з ключами й цидулкою вiд Гастона, який зняв для нас цей будинок. Моя Лолiта, не вшанувавши хоча б поглядом своК нове житло, слiпо ввiмкнула радiо, до якого iнстинкт миттю привiв ПП, й повалившись на канапу в вiтальнi з пачкою старих iлюстрованих журналiв, яку з тiКю ж незрячою точнiстю вона видобула, запустивши руку в нижню анатомiю диванного столика. Менi по сутi було однаково, де жити при умовi, щоб можна було де-небудь замкнути Лолiту; та, ймовiрно, протягом листування з неясно висловлюваним Гастоном я невиразно уявив цегляну, плющем сповиту вiллу. Насправдi, нове наше помешкання було розпачливо схожим на гейзiвський будинок (до якого було всього лише чотириста миль): така ж нудна будiвля з сiрих дошок з Донтовим дахом i темно-зеленими маркiзами, й кiмнати, хоч були меншими й обставленi в бiльш суворому плюшово-тарiлковому стилi, являли собою подiбне розташування. Проте, мiй кабiнет, виявився несподiвано просторим примiщенням, викладеним з пiдлоги до стелi десь двома тисячами книжок з хiмiП - наука, яку викладав у Бердслейському унiверситетi мiй вiд'Пхавший на рiк домовласник. Я був понадiявся, що Бердслейске жiноче училище, коштовна школа для вiдвiдних учениць, з полудневим снiданком i ефектною гiмнастичною залою, не тiльки пестить всi цi молодi тiла, ба також даК деяку основну Пжу молодому розуму. Гастон Годен, котрий рiдко бував правий в своПх судженнях про американський побут, попередив мене, що школа, мабуть, К одна з тих, де, за його висловом (як iноземця його тягнуло до таких фраз), "вчать правилам не стiльки граматичним, скiльки ароматичним". Не певний, що хоча б цього вона досягала. При першому ж моКму побаченнi з начальницею, мiс Пратт, вона виказала схвалення з приводу "милих голубих оченят" моКП доньки (це в Лолiти-то голубi очi!) й моКП дружби з "нашим генiальним французом" (це Гастон-то - генiй!), а за тим передавши Доллi деякiй мiс Корморант, вона зморщила чоло, наче збираючи думки й по паузi почала так: "Ми не надто стремимо, мiстере Гумбард, до того, щоб нашi ученицi ставали книжними робаками чи вмiли вiдтарабанить назви всiх Квропейських столиць - яких все одно нiхто не знаК, - або там знали б напам'ять роки забутих бойовищ. Що нас дiйсно цiкавить, це - пристосування дитини до життя групи. Ось чому ми надаКмо такого значення танцям, дебатам, аматорським спектаклям i зустрiчам з хлопчиками. Перед нами К деякi факти. Ваша чарiвлива Доллi скоро вступить до вiковоП групи, де такi термiни як "кавалери", "з'явитися з кавалером", "вiзитна сукня" тощо будуть так само важливi для неП як для вас, скажiмо, "комерцiйнi справи", "комерцiйнi зв'язки", "комерцiйний успiх", а для мене (тут вона фальшиво всмiхнулась) - благополуччя моПх учениць. Дороея Гумбард вже втягнута в цiлу систему соцiального життя, яке складаКться - до вподоби це вам чи нi - з сосискових кiоскiв, молочних барiв, солодових i кокових напоПв, кiнокартин, танцiвок, нiчних пiкнiкiв на пляжi й навiть перукарських вечiрок, на яких дiвчинки одна одну зачiсують! Звiсно, Бердслейська гiмназiя ставиться негативно до деяких з цих iнтересiв, а деякi з них ми вiдводимо на iншi, бiльш конструктивнi рейки. Ми завжди стараКмось повернутися тилом до iмли, а обличчям - до сонця! Коротше кажучи, хоч ми й користуКмось деякими метафорами формальноП освiти, нас бiльше займаК комунiкацiя, нiж композицiя, тобто як би ми не поважали Шекспiра й iнших, ми хочемо, щоб нашi дiвчата вiльно сполучались з живим свiтом навколо них замiсть того, щоб вгрузатись в заплiснявiлi фолiанти. Щоправда, ми все ще просуваКмось навпомацки, та дiКмо рацiонально, як гiнеколог, який прощупуК пухлину. Ми на все дивимось, докторе ГумбурД, з органiчноП й органiзацiйноП точки зору. Ми позбулись цiлоП маси нiкчемних предметiв, якi в традицiП нiколи не подавались дiвицям до вивчення, не залишаючи часу для практичних знань i прикладних мистецтв, i всiх тих знань, якi Пм знадобляться, коли вони почнуть влаштовувати своК життя й - як цинiк мiг би додати - життя чоловiка. Мiстере Гумберсон, дозвольте менi це виразити так: знати точну диспозицiю планети безсумнiвно важливо, але знати, де найбiльш доцiльне мiсце на кухнi для холодильника, мабуть, К важливiшим для молодоП Даздинi. Ви кажете, що все що ви хочете, щоб дiвчатко отримало вiд школи, це - добра освiта. Та як ви розумiКте поняття - "освiта"? За колишнiх днiв це було переважно словесним явищем; iнакше кажучи, ви могли б змусити дитинча зазубрити хорошу енциклопедiю й воно знало б, мабуть, бiльше, нiж школа може надати. Докторе Гуммер, чи ви звiтуКте собi в тiм, що для сучасного пiдлiтка який-небудь середньовiчний похiд маК меншу життКву цiннiсть, нiж похiд (вона трохи не пiдмигнула) в кафетерiю з парубком? Це я повторюю жарт, який днями дозволила собi наша психоаналiтичка. Ми живемо не тiльки в свiтi iдей, але й у свiтi речей. Слова без практичного досвiду не мають сенсу. Що, власне кажучи, можуть значити для ДороеП Гуммерсон яка-небудь Грецiя чи Ближнiй Схiд з Пх гаремами та рабинями? " Ця програма мене спочатку дещо збентежила; та я порадився з двома розумними дамами, в минулому пов'язаними зi школою, й вони запевнили мене, що дiвчата там багато й Друнтовно читають i що вся ця дурня щодо "комунiкацiП" - просто рекламне дзижчання, маюче на метi оздобити старомодну Бердслейську гiмназiю корисним в фiнансовому сенсi "модерним" вiдтiнком, хоч насправдi вона зосталась так само бундючною, як чепець. Iнше, що менi сподобалось в цiй саме школi, розсмiшить, напевно, декотрих з моПх читачiв; та для мене воно бачилось дуже важливим, бо вже так я влаштований. Рiч у тiм, що через вулицю, як раз проти нашого будинку, я помiтив пролом межи будiвель - смiттКве пустище з яскраво-фарбованими кущами, груду цеглин, кiлька безладно покладених дошок i лiлово-палеву пiну вбогих осiннiх квiтiв; через цей вилом можна було розгледiти в млойнiй далинi вiдрiзок шкiльноП вулицi, яка йшла паралельно до нашоП, ТеКрiвськоП, а за цим вiдрiзком - шкiльний майданчик для iгор. Окрiм психологiчного потiшання вiд сумiжностi Дольчиного дня з моПм, наданого менi цiКю комбiнацiКю, я одразу вiдчув задоволення, яке я отримаю, розглядаючи з лiжка в кабiнетi, за допомогою потужного бiнокля, статистично неминучий вiдсоток нiмфеток серед дiвчаток, якi бавляться навколо Доллi пiд час великоП перерви. Нажаль, з першого ж шкiльного дня з'явились робочi й збудували паркан впоперек пустища, по чому дуже скоро за парканом зросла споруда з жовтого дерева, яка щiльно закрила мiй чарiвний пролом. Коли ж вони нагромадили достатньо матерiалу, щоб зашкодити менi, цi абсурднi будiвники урвали роботу й нiколи не з'явилися знову. 5. На ТеКрiвськiй вулицi - однiй з кращих негендлярських вулиць, пiд зеленими, рудими, золотими деревними шатрами поважного унiверситетського мiстечка, було неминучим, щоб завелись особи, якi стрiчають вас чемним гавкотом метеорологiчних вiтань. Я пишався точною температурою моПх стосункiв з ними: жодноП вульгарностi, але повна вiдчуженiсть. Мiй сусiд на захiд вiд мене, який мiг бути дiлком або професором, або тим i другим, був промовляв до мене, поки голив газон або поливав авто, або дещо пiзнiше, розморожував проПзд до Данку (байдуже, що всi цi дiКслова не до ладу) та моК уривчасте бумкання, будучи лише тiКю мiрою членоподiбним, що звучало як трафаретне погодження або запитальне заповнення паузи, заважало будь-якому розвитковi фамiльярних стосункiв. З двох будинкiв короткотривалого пустища навпроти нас, один був позабиваний, а в iншому мешкали двi професорки англiйськоП словесностi, твiдова, коротко-волоса мiс Лестер i блякло-жiноча мiс Фабiан: Кдиною Пх емою пiд час наших коротких тротуарних розмов були (я благословляв Пхнiй такт!) юна привабнiсть моКП доньки й "наПвний шарм" Гастона Годена. Сусiдка моя зi схiдного боку була значно шкiдливiшою вiд усiх. Ця банальна проноза вийшла прямо з фарсу. ЏП покiйний брат був колись "причетним до унiверситету" - в якостi старшого сторожа. Пам'ятаю, як вона раз зупинила Доллi на вулицi, поки я стояв при вiкнi у вiтальнi, нестямно чекаючи повернення зi школи моКП голубки. Обридлива стара дiва, силячись приховати хворобливу цiкавiсть пiд маскою сласноП зичливостi, спиралась на свою схудлу, як цiпок, парасольку (крупа щойно спинилась, ледь вислизнуло холодне, вологе сонце), а Доллi в розстiбнутому попри гнилу холоднечу коричневому пальтi, стояла, прижимаючи до тулуба двоповерхову споруду книжок на бюварi (так у них було в модi носити пiдручники); ПП рожевi колiна виднiли мiж краКм спiдницi й незграбними халявами довгих гумових чобот, i дурнувате, розгублене всмiхнячко то з'являлось, то згасало на ПП кирпатому обличчi, яке - можливо внаслiдок блiдого зимового свiтла - здавалось майже некрасивим, на зразок простенькоП нiмецькоП Mgdelein; i ось так вона стояла й старалася справитись з запитаннями мiс Схiд: "А де твоя мама, люба? А чим займаКться твiй бiдний батько? А де ви жили ранiш?" Iншого разу ця бридка тварюка до мене пiдiйшла на розi з привiтанням, - та менi вдалося зiрвати розмову; а кiлька днiв по тому вiд неП прийшла записка в конвертi з темно-синiм обiдком: тонко змiшуючи патоку з отрутою, вона запрошувала Доллi прийти до неП якось у недiлю: - "згорнутись у крiслi й перебрати купу чудних книжок, якi покiйна мати подарувала менi в дитинствi, замiсть того щоб вмикати радiо на повну гучнiсть кожноП ночi до бозна якоП години". Велику обачнiсть я також повинен був мати до панi Гулiган, прибиральницi й препоганоП кухарки, яку я успадкував разом з пилососом вiд попереднiх жильцiв. Доллi отримувала щоденний снiданок у школi, отже тут утруднень не було; брекфаст-бо, вельми рясний, я навчився готувати для неП сам, а вечором пiдiгрiвав обiд, який панi Гулiганчиха готувала перед вiдходом. В цiКП зичливоП й нешкiдливоП жiнки було, слава богу, доволi мутне око, яке не помiчало подробиць; я складав постелi й у цьому став експертом, та все ж нiяк не мiг позбутися вiдчуття, що десь залишився роковий слiд; а в рiдких випадках, коли присутнiсть Гулiганчихи збiгалась з Лолiтчиною, я все побоювався, що моя простодушна дiвчинка пiдпаде пiд колисковi чари чуйноП баби й що-небудь вибовкне на кухнi. Менi часто бачилось, що ми живемо в освiтленому наскрiзь скляному будинку, i що кожноП митi тонкогубе пергаментне обличчя сусiдки може зазирнути крiзь випадково незавiшене вiкно, щоби задарма побачити речi, за один позирк яких найпересиченiший voyeur заплатив би невеликий маКток. 6. Два слова про Гастона Годена. Знайомство з ним було для мене приКмним - або принаймнi не обтяжливим - через флюПди цiлковитоП безпеки, якi, йдучи вiд його широкоП фiгури, обвiювали з усiх бокiв мою таКмницю. Це не значить, що вiн про неП не здогадувався: я не мав особливих причин вiдкритись йому, а вiн був надто егоцентричний i розсiяний, аби добачити або почуяти будь-що спроможне навiяти йому вiдверте запитання до мене. Вiн добре вiдзивався про мене в розмовах з iншими бердслейцями, вiн був моПм добрим провiсником. Якби вiн узнав mes gots i статус Лолiти, це його б зацiкавило тiльки, адже воно могло кинути деяке свiтло на простоту мого ставлення до нього самого, ставлення, позбавленого як почтивоП напруженостi, так i всякого натяку на розпуснiсть; адже, попри його безбарвний розум i туманну пам'ять, вiн можливо й усвiдомлював, що про нього менi вiдомо бiльше, нiж бюргерам Бердслея. Це був пухлявий, набряклий, меланхолiйний одинак, звужуваний догори, де вiн закiнчувався парою вузьких плечей неоднаковоП величини, й грушовидною головою з гладким зачосом на одному краП й лише рештками чорного плаского волосся на iншому. Нижня ж частина його тiла була величезна, й вiн пересувався на феноменально товстих ногах забавною ходою обережного слона. Вiн завжди носив чорне - навiть чорну краватку; вiн рiдко брав ванну; його англiйська мова була самим бурлеском. Проте всi його вважали найчарiвнiшим, чарiвливо-оригiнальним паном. Сусiди няньчилися з ним, вiн знав на iм'я всiх маленьких хлопчикiв у своКму кварталi (мешкав за кiлька вуличок вiд мене) й наймав Пх чистити тротуар проти свого дому, спалювати опале листя в задньому дворi, носити дрова йому в сарайчик i навiть виконувати деякi простi завдання в господi; годував Пх французькими шоколадними цукерками зi "справжнiм" лiкером всерединi, в вiдлюдному сарайчику, який вiн собi завiв у пiдвалi, розвiсивши всякi забавнi кинджали й пiстолети по заплiснявiлих, але оздоблених килимами стiнах промiж закамуфльованих водогiнних труб. На горищi в нього було "ательК": наш любий шарлатан займався трохи живописом. Вiн покрив скiсну стiнку мансарди свiтлинами замисленого Андре Жiда, Чайковського, Нормана Дугласа, двох iнших вiдомих англiйських письменникiв, Нiжинського (велеудого й усього сповитого фiговим листям), Гарольда Ексена (мрiйливо-лiвого професора в середньозахiдному коледжi) й Марселя Пруста. Всi цi бiдаки були готовi, здавалось, зслизнути ось-ось зi своКП скiсноП площини. Крiм того, в нього був альбом з моментальними знiмками всiх цих Джимiв i Джекiв околицi, й коли я був, гортаючи його, казав що-небудь люб'язне, Гастон напинав своП й так товстi губи й цiдив з сентиментальним манiрством: "Oui, ils sont gentils". Його карi очi блукали при цьому по розмаПтих бiльш або менш художнiх дрiбничках у майстернi, яка вмiщувала i його власнi вбогi полотна (примiтивно-умовно написанi очi, зрiзанi гiтари, синi сисцi, геометричнi узори - словом усе "сучасне ") й невиразно жестикулюючи в напрямку якого-небудь предмета, писанковоП дерев'яноП салатницi або вази в прожилках, вiн казав: "Prenez donc une de ces poires. La bonne dame d'en face m'en offre plus queje n'en peux savourer". Або: "Mississe Taille Lore vient de me donner cel dahlias, belles fleurs que j'exctre" - (все це смерково, сумно, з вiдлунням якоПсь свiтовоП нудьги...) З очевидних причин я частiш обирав своК житло, нiж його, коли ми з ним збирались, щоб грати в шахи двiчi чи тричi на тиждень. Скидаючись на старого пiдбитого iдола, вiн сидiв, поклавши на колiна пухлявi руки, i так дивився на дошку, якби це був труп. Хвилин десять вiн, посапуючи, думав - i за тим робив програшний хiд. Ба раз iще симпатiйко, пiсля ще бiльш тривалого роздуму, промовляв: "Au roi!", зi сповiльненим гавканням старого пса, що скiнчалось звуком якогось полоскання, вiд чого його брили тряслися, як драглi, й за тим вiн здiймав трикутнi брови з глибоким вдихом, адже я йому вказував, що вiн сам стоПть пiд шахом. Iнодi, з того мiсця, де ми сидiли в холодному моКму кабiнетi, я мiг чути, як босонога Лолiта тренувалась у балетнiй технiцi на голiй пiдлозi вiтальнi, пiд нами; та в Гастона спромоги сприйняття приКмно тупiшали вiд гри, i його свiдомостi не сягали цi босi рими - i-раз, i-два, вага тiла сунеться на праву ногу, нога вгору i в бiк, i-раз, i-два - й тiльки, коли вона починала плигати, розкидаючи ноги на вершинi стрибка або згинаючи одну ногу й витягуючи iншу, й лiтаючи, й падаючи на носки - тiльки тодi мiй похмурий, землясто-блiдий, величний противник приймався терти голову, або щоку, нiби плутаючи цi окремi стуки з жахливими ударами, завдаваними йому тараном мого грiзного ферзя. Iнколи ж Лола моя блукаючою ходою впливала до нас, поки ми розмишляли над дошкою, - й для мене було завжди великою втiхою бачити як Гастон, не вiдриваючи слонового очка вiд своПх фiгур, церемонно вставав, щоб подати Пй руку, й одразу ж опускав ПП кволi пальчики, й потiм, так i не глянувши на неП нi разу, опускався знову, щоб впасти у пастку, яку я приготував для нього. Раз якось, близько Рiздва, пiсля того як я його не бачив два десь тижнi, вiн спитав мене: "Et toutes vos fillettes, elles vont bien?" - звiдки менi стало ясно, що вiн помножив мою Кдину Лолiту на число костюмних категорiй, мигцем помiчених його похнюпленим мрячним поглядом протягом цiлого ряду ПП з'яв, то в вузьких синiх шта<