зав!.. Тут-бо саме Катря його поставила на стiл миску з галушками. Назар моргнув на мене. - Не грiх тому добре повечеряти, хто не обiдав! XXIX Катря хоч i говорить, i жарту║, а, зда║ться, все чогось сумна i неспокiйна. Бабуся, сидячи за столом тихенько й величненько, якусь думку собi думала. Тiльки Назар пусту║ та вигаду║, та регоче, поблискуючи перед каганцем зубами, а зуби, я ж кажу, як сметана! На того парубка я вже не дивилась. - А що, пташечко, - пита║ в мене бабуся, - при молодiй панi┐ давненько служиш? - Яка вона гарна! - закинула молодичка. - Поможеться, що гарна! - гукнув Назар, - коли дивиться так, що аж молоко кисне! Бабуся зiтхнула важенько: - Годi тобi, годi, Назаре! - А наш пан такий звичайний, - заговорила молодичка, - вiн, мабуть, iзроду нiкого не скривдив. - Дай йому, боже, i пару таку! -промовила бабуся. - Як то тепереньки нам буде! - смутненько каже молодичка. Зiтхнула i задумалась. - Як то буде! - знов тихо вимовля║, дивлячись на мене, начеб випитувала очима. А я мовчу. - Буде, як господь дасть, голубко, - каже бабуся. - Ну, що буде, те й буде, - ми все перебудемо! - гукнув Назар. - А тепер - до галушок берiтесь. А ти, Прокопе, чому не йдеш? Панi тобi в око впала?.. Чи, може, ця краля? Та й моргнув на мене. - Нехай менi та панi й не сниться! - одмовив парубок, сiдаючи проти мене. - Де вона й вродилась така неприязна! Тодi молодичка до мене: - Дiвчино-серденько! Скажи нам усю щиру правдоньку, як душа до душi... Та й спинилась. Всi на мене дивляться пильно... I парубок очей з мене не зведе. Якби менi не той парубок, то все б нiчого, а при йому соромлюся та червонiю, - трохи не заплачу. - Дiвчино! Лиха наша панi молода? - вимовить Катря. - Недобра! - кажу ┐й. - Господи милосердний! - крикнула. - Чуло мо║ серце, чуло!.. Дитино моя! - кинулась до колиски, схилилась над дитиною: - Чи того ж я сподiвалась, йдучи вiльна за панського! Вона вже й оком сво┐м нас пожерла! Та плаче ж то так, - сльоза сльозу побива║. - Не такий чорт страшний, як намальований! - каже Назар. - Чого лякатись? Треба перш роздивитись. А вона плаче, а вона тужить, наче вже й справдi ┐┐ дитину панi сво┐м оком пожерла. - Годi, голубко! - вмовля║ Катрю бабуся. - Чого нам дуже тривожитись? Хiба над нами нема господа милосердного? Парубок анi пари з уст; тiльки куди я не гляну, усе на його погляд очима спаду. XXX Повечерявши, поблагословившись, бiжу назад у будинок, а за мною: - На добранiч, дiвчино! - На добранiч вам! - одказала та й ускочила в сiни. Увiйшла в дiвочу, - серце в мене б'║ться-б'║ться!.. Думаю та й думаю... що, як вiн вдивився в мене очима!.. I панi моя теж менi на думку наверта║ться: ледве у двiр ступила, вже всiх засмутила... I чого той парубок чiпля║ться?.. Бодай же його, який хороший!.. Мiсяць сто┐ть проти мене уповнi... Ой мiсяцю-мiсяченьку, Не свiти нiкому!.. Пiсня так i пiдмива║ мою душу... Сама не знаю, чого душа моя бажа║: чи щоб вiн знову озвався пiд вiконцем, чи щоб не приходив... XXXI Мина║ день, тиждень, мiсяць, i пiвроку збiгло за водою. Зда║ться, що в хуторi тихо i мирно; цвiте хутiр i зеленi║. Коли б же поглянув хто, що там ко┐лось, що там дiялось! Люди прокидались i лягали плачучи, проклинаючи. Усе пригнула по-сво║му молода панi, усiм роботу тяжку, усiм лихо пекуче iзнайшла. Калiки нещасливi, дiти-кришеняточка, й тi в не┐ не гуляли. Дiти сади замiтали, iндикiв пасли; калiки на городi сидiли, горобцiв, птаство полошили, да все ж то те якось умiла панi приправляти дорiканням та гордуванням, що справдi здавалось усяке дiло каторгою. Стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящiрка, по хутору звивалась, i бог ┐┐ зна║, що ┐й таке було: тiльки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить. А пани-сусiди нашу пан┐ю похвалюють-величають: ото хазяйлива! Ото розумна! Дарма що молоденька, - добре б нам усiм у не┐ вчитись! Спершу люди на пана вповалн, та незабаром зреклися надi┐ й думки. Вiн був добрий душею й милостивий пан, та плохий зовсiм, - нiщо з його. Опитувавсь вiн жiнку вмовляти, та не така-то вона. Далi вже i наменути на сю рiч боявся, - мов не бачить нiчого, не чу║. Не було в його нi духу, вi сили. Сказано: добрий пан - не б'║, не ла║, та нiчим i не дба║. Як почне панi обмирати та стогнати, та в крик викрикувати, то вiн руки й ноги ┐┐ вицiлу║, i плаче, i сам людей ла║: "А щоб вас! А бодай вас!.. От уморять менi друга!" - Не буде з його нiчого, - каже Назар. - Я одразу побачив, що квач, ще тодi, як вiн Устину обiдом нагодував,.. Якби таку жiнку та менi - я б ┐┐ у комашню втручив, - нехай би пихкала! Та й зарегоче на всю хату. Такий уже чоловiк був той Назар: усе йому жарти. Зда║ться, хоч його на огнi печи, вiн жартуватиме. А що Катря слiз вилила, то де вже тi┐ й сльози брались. Вiзьме свою дитину на руки та плаче-плаче! А далi й зарида║ уголос. I Прокiп дуже зажурився. Усе щось собi дума║ i зо мною вже не пожарту║. - Оце ж бо якi ви смутнi! - кажу йому одного разу (се було ввечерi, присмерком). - Чого ви такi смутнi┐? А вiн мене за руку, - пригорнув i поцiлував. Заки я схаменулась, його вже й нема║. XXXII Усi люди пов'яли, змарнiли; тiльки бабуся велична, як i була. Як не ла║, як не кричить на не┐ панi, - бабуся не ляка║ться, не метушиться: iде тихо, говорить спокiйно, дивиться ясно сво┐ми очима ясними. I незчу║шся, було, як до не┐ пригорнешся та й заплачеш, - от як дитина до матерi сво║┐ рiдно┐ горнеться. - Не плач, моя дитино, не плач! - промовить бабуся стиха, ласкаво. - Нехай недобрi плачуть, а ти перетривай ┐ усе, витерпи бiдочку!.. Хiба ж таки й перетерпiти не можна? Господи! Як же смутно й сумно жилося! Не чути смiху, не чути гласу людського. У двiр душа жива не навiда║ться, - хiба за дiлом, - та так боязко огляду║ться, так поспiша║ться вже, наче йому з пущi вихопитись од звiра лютого йдеться. Спiзнилась якось, вечерявши, та й бiжу хутенько. "I чому хоч Прокiп не прийшов вечеряти!" - думаю. Коли вiн так i вродивсь перед очима мо┐ми! Перейма║ мене i оббiгти не пуска║. - Устино, скажи менi правдоньку: чи ти мене любиш? Утекла б я од його, так ноги мене не несуть. Стою, горю... Вiн тодi мене за руку!.. Обiйма║, пригорта║, та все пита║: "Чи люби ш?" Такий чудний!.. Посiдали, поговорили, покохались, - усе лихо забулось. Весела душа моя, i свiт менi милий, i таке в свiтi гарне все, таке красне!.. Чого вже, коли й панi постерегла: "Що це тобi? - каже. - Чого ее так розчервонiлась, наче хто вибив? Чи, може, що вкрала?!" XXXIII Боже мiй милий! Як то вже я того вечора захисного, темного дожидаю!.. Звелить панi на вечерю йти - Прокiп мене дожида║. Перейме та посто┐мо удвiйзi, погорю║мо обойко... Бо денно┐ пори, хоч i стрiнемось, - тiльки зглянемось, словечка не перемовимо, розiйдемось. - На лихо ви покохались! - каже було Катря. - З бiса розумна ти, моя люба! - кепку║ з не┐ Назар. - Коли б тепер ти вдруге мене полюбила, то б i лапки полизала ║си! - Кохання в мене на умi!.. Менi й вони двойко серце сушать, як подумаю-погадаю... - Чого се ви дiвчину сушите та ляка║те? - озветься бабуся. - Коли вже покохала, нехай коха║: то ┐й судьба така судилася. XXXIV А панi куди далi, то все злiсливша, усе лютiша: аби я трохи спiзнилась, забарилась: "Де була?", та й стрiне мене на панському порозi лиха година. Перво тугою тужила я тяжко, а там усе менi стало не вдивовижу, усяка ганьба байдуже. Сказано: встань, лихо, та й не ляж!.. Було, поки ла║, коренить - несила моя, сльози ринуть, а наплачуся добре, утрусь, - така собi веселенька, жартую, пустую!.. I коса заплетена дрiбненько, i сорочка на менi бiла, - нiкому, було, й не хвалюся. Що менi поможуть? Тiльки сво║ лихо тяжке згадають!.. А Прокiп наче нiч темна ходить, i вже тодi нi до ┐дла, нi питва, нi до розмови. Господи милий! Сво║ лихо, чуже лихо, - не знать, що й робити, що починати. У Катрi дитинка занедужала: а тут обiд панам звари, вечерю звари та город скопай, обсiй, - та ще панi грима║: "Нiчого не робиш, ледащо! Дурно хлiб мiй ┐си! Ось я тебе навчу робити!" Цiлу нiч Катря не спить над дитиною. На день благословиться, - до роботи. Бабуся тодi пильну║ мало┐, розважа║ Катрю; то дитинку до не┐ винесе, то сама вийде та розкаже: "стихла мала!" або "спить мала!" I такеньки, наче благодать божа, допомага║, невтомлива, невсипуща. - Чого се ви, Катре, так надда║тесь, без спочинку? - кажу ┐й. - Робитиму, робитиму, поки сили. (А очi в не┐ так i горять позападавши). Може, вгоджу, може, вмилосерджу! Отже, не вгодила й не вмилосердила. Робила й не спала, поки аж нечувственний сон ┐┐ обняв коло колиски. Прокинеться, - до дитини, а дитинка вже на божiй дорозi. Тiльки глянула на його бiдолашна мати, тiльки вхопила його до серця, - воно й переставилось. I побивалася ж Катря, i мучилась, i радiла: - Нехай же мо║ дитя, мо║ кохане-дороге, буде янго лятком божим, - лиха не знатиме мо║ рiднесеньке! - А далi й заголосить: - А хто ж до мене рученята простягне? Хто мене звеселить у свiтi?.. Дитино моя! Покинула мене, моя донечко! Назар - нiби й нiчого, розважа║ свою Катрю, молодим ┐┐ вiком заспокою║, а в самого вже пом'якшав гучний голос, - потай усiх суму║. По тiй печалi зовсiм захирiла, занепала Катря. Не то щоб робити, вже й по свiту ходить не здужа║. А панi все-таки: - Чому не робиш дiла? Я тобi те! Я тобi друге! - Тепер я вже не боюсь вас! - одказала Катря. - Хоч мене живцем iз'┐жте тепер! Дала ж ┐й себе знати панi!.. - Прокопе! - кажу я. - Що оце з нами буде! - Устино-серце! Зв'язала ║си менi руки!.. XXXV Прогнала панi Катрю з двора на панщину: не вважила й на ┐┐ чоловiка-вiзнику. Пан, нишком од панi┐, дав ┐й карбованця грошей, та не взяла Катря; вiн положив ┐й на плече, - скинула з себе, наче жабу, тi грошi. Як упав же той карбованець на мурiг, - i залiг там, аж зчорнiв; нiхто не доторкнувся. Та вже сама панi, походжаючи по двору, вздрiла i зняла. - Се, певно, ти грошi сi║ш? - каже на пана. - Ой, боже мiй, боже мiй! Пан на те нiчого не одказав, тiльки зчервонiв дуже. А Катря не схотiла на свiтi жити. Щось ┐й приключилось пiсля то┐ наруги. Бiгала по гаях, по болотах, шукаючи сво║┐ дитини, а далi якось i втопилась бiдолашна. Пан дуже зажурився; а панi: - Чого тобi смутитись не знать чим? Хiба ж ти не помiтив по нiй, що вона й здавну навiжена була! I очi якiсь страшнi, i заговорить, то все не путн║... - I справдi, - вхопився пан за те слово, - не повно в не┐ ума було! Навiжена та й навiжена... Нащо й краще! Порадились помiж собою такеньки та й спокiйненькi собi... XXXVI Згодили якось москаля з мiста за куховара. То ж бо й був чудний! Як зварить панам ┐сти, сам пообiда║, то ляже на лавi та все свище, та свище, та свище, та раптом як спiвоне! - дзвiнко-тоненько, помiсь пiвень кукурiка║. Сьому байдуже було наше лихо; тiльки, було, спита║: "Сьогоднi бито? - та й додасть: - Iначий i не можна: на те служба!" Назар уже не той став, уже й вiн якось поник, а все жарту║: - Коли б менi хоч один день хто послужив, довiку б згадував! Панi того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловiк вiн хороший, так мене поважа║! А вiн, було, як сто┐ть перед панi║ю, то мов стрiла вистромиться, руки спустить, очi второпигь на не┐: "Ловив я рябе порося; втекло рябе порося у бур'яни; то я до чорного поросяти; вловив чорне порося, ошпарив чорне порося, спiк чорне порося..." Такеньки усе чисто одбубонiв i дожида║, що панi йому одкаже; сам тiльки очима луп-луп!.. А панi йому раз по раз: - Добре! Добре! Усе добре!.. Тiльки ти гляди в мене, - не розледащiй мiж мо┐ми вовкодухами. - Нiколи того не всмiю, ваше високоблагородiе!,, Вклониться ┐й низько, вправо, влiво ногами човг! Та i з хати, та на лаву - i знов свище. - Бодай вас! - кажу йому якось. - Коли вже ви перестанете того свисту! Тут горе, тут напасть, муки живi┐, а ви... - Не горюй, не горюй, дiвко! На те вона служба назива║ться. Он бач, скiльки в мене зубiв зосталось... На службi втеряв!.. Був у нас копитан... ух! Та тiльки ухнув. - А ти що думала? Як у свiтi жити? Як служити? Як вислужитись? Тебе б'ють, тебе рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стiй, не моргни!.. I! Крий, боже! Зговоривши те║, знов свистiти! А Прокiп з серця аж люльку об землю гепнув. - Воли в ярмi, та й тi ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпiла i не озвалась! - гримнув на москаля, аж той свистати перестав. Дивиться на його, як козел на новi ворота. - Не така в мене вдача! - каже Прокiп. -Я так: або вирятуйся, або пропади! - А в мене така знов удача: утечи! - зареготав Назар. - Мандрiвочка-рiдна тiточка. - Пiймають! - скрикнув москаль, схопившись. - Пiймають - пропав! Що там у кого було на серцi, а всi засмiялись. - Нe кожний копитан швидкий удасться, - каже Назар, - iнший побiжить, та й спiткнеться. А ти ось що лучче скажи: куди втiкати?.. Од яко┐ втiк, таку й здибав. Iз дранки та вберешся в переперанку... ' Та все пани, та все дуки... - заспiвав, як у дзвiн ударив. XXXVII У рiк стара панi вмерла. Не хотiлось дуже ┐й умирати! Усе молитви, святе письмо читала, по церквах молебнi правила; свiчки перед богами невгасимi палали. Якось дiвчинка не допильнувала, та погасла свiчечка, - велiла дiвчинку ту висiкти: "Ти, грiшнице, i мо║му спасiнню шкодиш!" XXXVIII Наша панi журилась i плакала за старою дуже. - Вже тепереньки сама я в свiтi зосталась! Обдеруть мене тепереньки, як тую липку! Мо║ око всього не догледить; а на тебе, - каже пановi, - яка менi надiя? Ти менi не придба║ш, хiба рознесеш i те, що ма║мо. Ти й не дума║ш, що хутко вже нам бог дитину дасть. Для дитини, коли не для мене, схаменись, мiй друже! Хазяйнуй, доглядай усього, а найперва рiч - не псуй менi людей. - Що се ти, любко, бог з тобою! Оте║ знов усiм турбу║шся! Та я все зроблю, що хочеш, усе! Такеньки, було, вмовля║ ┐┐. Одного разу хотiв вiн ┐┐ розважити та й каже: - Годi тобi, голубко, клопотатись. Ось послухай лишень, що я тобi скажу: я вже кума пригласив. - Кого ж ти просив? - перехопила його панi. - Свого товариша. Такий славний чоловiк, добрий. - Боже мiй! Я одразу догадалась!.. Запросив якесь убожество!.. Та я не хочу сього й чути! Не буде сього! Не буде! А сама у плач ревний. - Серденько, не плач! - блага║ пан, - серденько, занедужа║ш!. Не буде того кума; я його перепрошу, та й кiнець. Скажи тiльки менi, кого ти хочеш, того й завiтаю. - Полковника треба прохати, - от кого! - Полковника, то й полковника. Завтра й по┐ду до його. Ну, iзбач менi, любонько, що я тебе засмутив! -Ото-то й ║сть, що ти мене зовсiм не жалу║ш: усе меiiе журиш! - Голубко моя! - промовив пан стиха, - пожалуй i ти мене. Ти, знай, сердишся, кричиш, сваришся; а я сподiвався... Та як зарида║! Панi до його: - Чого се ти, чого? За руки його хоче брати; а вiн затуливсь обома та рида║-рида║!.. Ледве вже його розговорила, i цiлувала вже, i обнiмала, насилу стишився. - Та скажи ж менi, чого се ти заплакав? Ну, скажи! - просить його. - I сам не знаю, моя любо, - одказу║ пан, нiби всмiхаючись, - так чогось... Нездужаю трохи. Ти об сьому не думай, а насмiйсь менi, що я, наче маленький, розплакався. А сам зiтхнув. - Ти, може, дума║ш, що я вже тебе не люблю? - говорить панi. - Нi, любиш. - Люблю та ще й як!.. А вкупцi не можна раз у раз сидiти: треба господарювати, мо║ серце! Та й поцiлувала його. Уранцi по┐хав пан i полковника завiтав у куми. XXXIX Народився син у панi┐. Що тих гостей на┐хало на хрестини! Обiд справили бучний. Кум-полковник вкотив у двiр сивими кiньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями. Сам огрядний, кругловидий, червоний, усе вуса закручу║ правицею, а лiвою шаблю придержу║ та плечима все напина║ться вгору. Я рада, що менi трошки вiльнiше, - вибiгла до Прокопа, - стою, розмовляю з ним коло рундука. Коли де не взявся пан, - веселий такий, як ще був за свого женихання з панi║ю. - Чого се ви тут сто┐те обойко? Що розмовля║те? - смi║ться. А Прокiп йому: - Пане, оддайте за мене дiвчину! - Добре, бери. Прокопе! Я не бороню. Повiнчайтесь, та й живiть собi любенько. - А панi? - каже Прокiп. Пан зiтхнув i задумався, а далi й каже: - Iдiть за мною! Вiзьми ┐┐ за руку, Прокопе! Сам пiшов у кiмнати, а Прокiп веде мене за ним, стпскаючи мою руку. - Любо! - сказав пан, - я оце до тебе молодих привiв. Чи вподоба║ш? А тут у кiмнатi панiв, панiй!.. I полковник помiж усiма, неначе той iндик переяславський, походжа║ та все потроху пирха║. Наша сидить у крiслечку. Зирнула на нас i одвернулась. Усмiх веселий простиг, гнiвно на пана згляне й пита║: - Що се таке? Прокiп кланя║ться, просить. - Я вже позволив, - каже пан, - не борони й ти, моя кохана. Дав нам господь щастя, - нехай i вони щасливi будуть! Панi все мовчить та уста гризе. А полковник i вирветься, й загуде, як на трубi: - До пари, бiсовi дiти, до пари! Обо║ хорошi! Треба ┐х звiнчати, кумо моя мила. Хочеш замiж, дiвко? - пита║ мене, та що хоче моргнути, то й очi заплющить: не моргне, вже несила - випив повно. Усi пани за ним пiдхопили: - Одружiть ┐х, одружiть! Чу║те: кум ваш, полковник, говорить, що до пари... Тодi вже й панi: -Та нехай собi! Ми й незчулися, як за порiг переступили. Кинулись духом i, не справивши нiчогiсiнько, похапцем звiнчалися, щоб ще не розлучила нас панi. Дуже вона гнiвалась на пана: -Як ти мене пiдвiв! - дорiка║. - Я сього не можу тобi подарувати, як ти мене пiдвiв! - А тобi, - свариться на мене, - тобi буде! "Нехай уже буде що буде, - думаю, - та вже ми побралися!" Велико тiшить мене, що тепер озватись до його можна при людях, глянути на його, що вже - мiй! XL Я зосталась при панi┐, як i була. Ще гiрш надо мною коверзу║ вона, ще гiрш варить з мене воду та все примовля║: - А що? Яково тобi у замужжi? Покращало? Як не заговорить чоловiк, як не пожалу║, то часом так прийде, що примiг би - крiзь землю пiшов. А зiйдуся з ним, - весело й любо; усе лихо забуду. Тiльки чоловiк мiй куди далi, то все хмурнiший ходить, аж менi серце болить. - Чи ти вже мене не любиш, Прокопе? Вiн пригорне мене та подивиться в вiчi так-то любо, що чую, наче в мене крила виростають. - А чого ж усе смутний, Прокопе?.. От ми вже тепереньки вкупцi навiки. - О, мо║ серденько! Тяжко було без тебе, а з тобою ще тяжче... Яково-то сподiватись щогодинки в бога - догани тобi та муки!.. А боронити - несила... Важко, Усте! - Як-небудь i зо мною бiду перебудемо, Прокопе. Як на мене, то все удвiйзi легш. - А може, й справдi так,рибонько! Та й усмiхнеться i пожалу║ мене. Так-то вже я радiю, як розговорю його, розважу! XLI Жили ми такеньки з бiдою та з журбою до осенi. Тут i зчинилось... Одного дня трусили в садку яблука в кошi, а чоловiк мiй струшу║ та все з яблунi на мене погляда║ то з-за тi┐ гiлки, то з-за тi┐. Трохи вже й притомилась бабуся, - сiла одпочити. - От уже й лiтечко красне минулося! - промовила, - сонечко ще свiтить, та вже не грi║. Се║ кажучи, роздивля║ться навкруги. - Устино-голубко! Адже ото неначе дiтвора з-за лiси визира║? - пита║ мене. Я гляну - аж справдi коло тину купка дiток. - А що, дiтки? - пита║ бабуся, - Чого прийшли, мо┐ соколята? Малi мовчать та тiльки оком закидають у кошi з яблуками. - Ходiть лишень ближче, хлопченята: я по яблучку вам дам! - каже на ┐х бабуся. Дiтвора так i сипнула в гад. Обступили стару, як горобцi горобину, а стара обдiля ┐х, а стара обдiля... Загуготiло, загомонiло коло нас: звiсно, дiти. Коли се зненацька як гримне панi: - А то що? Перелякались дiти. Которi в плач, а хто в ноги, - тiльки залопотiло. I в мене серце заколотилось. Бабуся спокiйненько одповiща║: - Се, - каже, - я по яблучку дiткам дала. - Ти дала? Ти смiла? - заверещить панi(сама аж труситься). - Ти, мужичко, мо║ добро крадеш!.. Злодiйко! - Я - злодiйка!? - вимовила стара... Зблiдла, як хустка, i очi ┐й засяли, i сльози покотились. - Бiльш красти не будеш! - кричить панi. - Я тебе давненько пристерiгаю, - аж от коли пiймалась... Панськi яблука роздавати! - Не крала я зроду-вiку мого, панi, - одмовляе стара вже спокiйно, тiльки голос ┐┐ дзвенить. - Пан нiколи не боронив, сам дiтей обдiляв. Бог для всiх родить. Подивiться, чи для вашо┐ ж душi мало? - Мовчи! - писнула панi, наскакуючи. Хруснули вiти. З-за зеленого листя визира║ мiй чоловiк, та такий у його погляд страшний! Я тiльки очима його благаю. - Злодiйка! Злодiйка! - карта║ панi бабусю, вкогтившись ┐й у плече, i сова║ стару, i штовха║. - Не по правдi мене обмовля║те! Я не злодiйка, панi! Я вiк iзвiкувала чесно, панi! - Ти ще зо мною заходиш? Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! Захиталась стара: я кинулась до не┐; панi - до мене; мiй чоловiк - до панi┐. - Спасибi, моя дитино, - промовля║ до мене бабуся, - Не турбуйся, не гнiви панi┐. А панi вже вчепилась у мо┐ коси. - Годi, панi, годi! - гримнув чоловiк, схопивши ┐┐ за обидвi руки. - Цього вже не буде! Годi! А панi у гнiву, у дивi великому, тiльки викрику║: - Що? Як? Га? Схаменувшись трохи, до Прокопа. А той сво║: - Нi, годi! Тодi вона у крик. Назбiгалися люди, дивляться. Пан що було в його духу пригнався. - Що се? Мiй чоловiк випустив тодi панiю з рук. - От тво┐ щирi┐ душi! - ледве промовила панi. - Дякую тобi!.. Та чого ж ти мовчиш? - скрикнула ще голоснiш. - Менi мало рук не вломили, а ти мовчиш! - Що се поробилось? - пита║ пан на всi сторони у великiй тривозi. Панi й почала: i обiкрала ┐┐ стара, i всi хотiли ┐┐ душi, - такого вже наковчила! Сама i хлипа║, i кричить, i клене, що вже i пан розлютувався. Як кинеться до мого чоловiка. - Розбишака! - Не пiдходьте, пане, не пiдходьте! - озвався мiй понуро. - Е, бачу, - каже пан, - тобi тут мiсця мало. Постой же: розбишатимешся у москалях - скiльки хотя! Панi аж верещить- - У москалi його, у москалi!.. Тепер i прийом у городi; зараз i вези його! - Вiзьмiть його! - крикнув пан на людей. - Зв'яжiть йому руки! Прокiп не пручався, сам руки простиг, ще й всмiхнувся. А Назар пiд той гук до мене: - Чого злякалась? Чого плачеш? Гiрше не буде!.. От чи буде краще, - не знаю... XLII Повели Прокопа в хату. Сторожа сто┐ть коло дверей. На дворi вiзок запрягають, Назар запряга║ конi пiд пана. Довго думав мiй чоловiк, - далi каже: - Устино! Сядь коло мене! - Що ти починив, мiй голубе! Що ти сподiяв! - говорю йому. - А що я сподiяв? Будеш вiльна, - от що! Будеш вiльна, Устино! - Воля, - кажу, - та без тебе! Так менi гiрко стало!.. - Воля! - покрикне вiн, - воля!.. Та на волi i лихо i напасть - нiщо не страшне. На волi я гори потоплю! Акрiпаку хоч як щаститься, усе добро на лихо стане. Аж ось заторохтiв на дворi вiзок. Повели Прокопа. Я, в чiм була, схопилась до його на вiзок. Стара мене благословля║ i його: - Нехай вам мати божа допомага║, дiти! - А сльози тихi так i бiжать з очей ласкавих. Помчали нас. Як то ще панi не схаменулась про мене, наставляючи на дорогу пана: не пустила б! пдем мовчки, побравшись за руки. Я не плачу, не журюся, тiльки серце мо║ колотиться, серце мо║ трепечеться... Пiд'┐жджа║мо до мiста. Пан закурiв коло нас i випередив. В'┐хали в мiсто. Хутко проторохтiли улицями. Коло високого будинку стали. Випустив Прокiп мою руку: - Усте, не журися. Повели його до прийому. Я на рундуцi сiла, як на гробовищi. - Не вдавайсь у тугу, - каже Назар. - Бiс бiду перебуде: одна мине - десять буде. А сам почав уже сивим волосом, як снiжком, присипатись; розважа║ мене, а самого, видно вже, що нiхто не розважить. Коли виводять мого чоловiка... Боже мiй, свiте мiй! Серце в мене замерло; а вiн веселий, як на Великдень... XLIII Зосталась я з чоловiком у мiстi. Перебiгла година тая швидко, як свята iскра спахнула, та довiку не забуду! Зараз мого чоловiка приручили дядьковi, москалевi iстньому, iзучатись вiйськово┐ науки. Дядько був станом високий, очi чорнi; волосся i вус, як щетина, пужаться; ходить прямо; говорить гучно; поводиться гордо. От ми йому кланя║мось, а вiн нiчого; тiльки понуро огляда║ Прокопа. Да║ йому Прокiп грошi: - Вибачайте, дядьку, що мало: крiпак не багацько розгорю║. Дядько кашлянув, плюнув: - Ходiм! - Ходiм на мiсто, дружино моя, погуляймо! - каже менi Прокiп. Та й пiшли. Ходимо улицями i заулками, гуля║мо собi, а вiн пита║: - А що, Устино, чи ти чу║шся, що вже ти вiльна душа? Та й смi║ться, заглядаючи менi в вiчi. Хоч як було менi невпокiйно, хоч як тужило мо║ серденько, а й я всмiхнулась i нiби чогось радiла. Набрела я й хатку таку, що наймалась, а грошей нема. Та й добути звiдки? Продати нiчого. Я по┐хала - нiчого не взяла. Та й не великi скарби були там у мене: кiлька сорочок, та спiдниць двi, та ще там якась юпочка та кожушаночка. Не до того менi було тодi, щоб те забирати, а послi вже панi не оддала. От я й надумала собi: "Пiду я поденно робити!" Порадились iз Прокопом та й вдались до хазяйки, що хату наймала. Сво║ лихо оповiстили, пита║мо, чи буде ┐┐ рада на те, щоб ми поденно за хату ┐й сплачували. - Добре, - каже, - будуть грошi, оддаватимете поденно, а не будуть, то я й пiдожду вам. Ми й перебрались до не┐ в хату. XLIV Хазяйка наша була удовиця старенька, привiтна й ласкава, а що говiрка! Розказу║ та й розказу║, та все про сво║ лихо, що весь рiд ┐х звiвся, що сама вона в свiтi зосталась, як билина в полi. Зiтха║ раз у раз, частенько, було, й сплакне. Та й за нами чимало вона слiз вилила: як, було, сидимо з чоловiком укупцi та говоримо, вона й почне плакати та примовляти, що - ось ми молоденькi, ось ми i хорошi - нiвроку: жити б та жити та людей собою веселити... Приклада║ та й плаче. Ми вже ┐┐ вмовля║мо! Хiба тодi ущухне, як надiйде дядько та гримне на не┐: знов баба кисне! А вона його боялась дуже, що такий вiн: анi до його заговорити, анi його спитати. - Що се за чоловiк у свiтi! - каже, було, стара. - Який же вiн грiзний та неласкавий - нехай бог боронить! Чи вiн нiколи роду не мав, чи що таке║? Бог його зна║! Рано-ранiсiнько схоплюся; бiжу на поденщину. Повертаюся пiзно. В руцi в мене заробленi грошi. Весело поспiшаюсь додому. Ще на дорозi стрiне мене чоловiк; любо та мiцно стисне за руку i спита║ тихенько: - Чи добре натомилась, Усте? XLV От якось сидимо ввечерi: москаль на лавi з люлькою, хазяйка коло вiконця, а ми з Прокопом оддалiк. Сидимо мовчки всi; коли у дверi хтось - стук-стук; а далi: - Здоровi були! - гукнуло щось за дверима. Се ж Назар! Увiйшов i сто┐ть перед нами, стелю пiдпираючи: люлька в зубах; i сивизна, ти б казав, у густi кучерi поховалась. - Хазяйцi i всiм нехай бог помага║! - Спасибi! Милостi вашо┐ просимо! - вiта║ його стара. - Звiдки се ти взявся, Назаре? - пита║ Прокiп. - От наче з землi вийшов! - Я звiдти, - каже, - звiдки добрi люди мандрiвки виглядають. Дядько поворушивсь, - погляда║ на дверi. - А чого се крутишся, пане москалю? Однi┐ вiри, - не цурайся. Дядько все дивиться на вiкна, на дверi. - Овва, який же баский! Чи не вiтра в полi хочеш пiймати?.. Да ти й сам, бачу, степовик... От же й не пробуй - не пiйма║ш. А лучче дай менi люльки запалити... Як же вам ведеться тут? - пита║ нас. - Почому в мiстi молодицi моторнi та гарнi? - морга║ на мене. - А в вас там як? - питаю в його. - Як?! На вибiр дають, на людськую волю: хоч утопись, хоч так загинь. - Ох, менi лишечко! Годино моя! - зажурилась хазяйка. ' Дядько тiльки вуса покрутнув. - А стара? - питаю. -Живе. Стара все перетерпить. Кланя║ться вам. Питаю за себе, що там панi казала. - Еге! Було за вас обох пановi на горiшки: "Через твiй, - каже, - розпуск двох робiтникiв утеряли! Хто ж дурнем зостався?" - се все панi; а я скажу: дурень не дурень, а, стоячи перед нею, на розумного й трошки не походив. Хазяйка тим часом вечеряти просить. А Назар достав iз-за пазухи пляшку горiлки i поставив на столi. - Вип'║мо, - каже, - по повнiй, бо наш вiк недовгий!.. Бувайте здоровi, в кого чорнi брови! А дядько: - Що се, - каже, - за горiлка? Лучче води напитись, як тако┐ горiлки! - Коли хто схоче, то нап'║ться й води, - озвавсь Назар. - Горiлочка, зда║ться, добра, - каже хазяйка. - Бодай тому шинкаревi таке життя добре! - одгримнувсь дядько. А проте випив iще, iще й iще. Вип'║ i сплюне, нала║ i знов вип'║. Стара диву║ться та головою хита║, а далi вже не стерпiла: - Що ж ви так ┐┐ гудите? - Не тво║ дiло, бабо! - гукнув дядько. - Для приятелiв п'║мо всяку. - Та на здоров'ячко ж! - Знайте нашу московську добрiсть! - додав Назар. Вечеря║мо, говоримо; а дядько п'║ та й п'║, та й п'║. Зблiд на лицi й на стiл схилився. Дивиться на нас iз чоловiком та й каже: - Ой ви, молодята, молодята! Недовго житимете вкупцi... Та годi, не журiться!.. Пожили, порозкошували - i буде з вас. Бува й таке, що з сповиточку ласки-добра не зна║ш, - вiк звiку║ш пiд палкою... Отак живи!.. Без роду, без плем'я, без привiту, без совiту, - на всiх розкошах! А стара тодi до його: - А де ж ваш рiд, дядечку? Звiдки ви самi? - З кантонiстiв! - одказав похмуро москаль. - 3 тих, коли чули, що нас у холеру поменшало. Роду нема, не знав i не знаю. - А матуся ваша? - Казав: не знаю!.. Чого дурпо розпитувати? - Отакеньки i я тепер безрiдна! - каже хазяйка хлипаючи. - Iще й вона мiж люди! - гукнув москаль. - Що тво║ лихо!.. Плюнуть! Он лихо, то лихо: що нiкого тобi згадати, нiхто й тебе не згада║; нiкуди пiти й нiде зостатись. Усi тобi чужi, i все, усе чуже: i хата, i люди, i одежа... Степовик! -мовляв (до Назара)... - Так, брате! Мене з стенiв узято... Ну, i славнi, мабуть, тi┐ степи були!.. Дай, бабо, горiлки! Вип'║мо до дна, бо на днi молодi┐ днi! А в самого сльози котяться-котяться. I смi║ться вiн разом, i горiлку п'║... Далi вже як упав па лаву, так i заснув. - Ну, по сiй же мовi та будьмо здоровi! - каже Назар. - Прощай, Прокопе-брате!.. Та ось трохи не забув. Принiс я тобi грошенят крихту: п'ять карбованцiв. Поживай здоров! - Спасибi, брате! Не знаю, коли вже я приможуся тобi вернути. - Гай-га! Аби живi були! Се не панськi грошi - братерськi: ними не зажуришся. Я собi зароблю: тепер я вiльний хоч на пiвроку; з собаками не пiймають. Та й пiшов, попрощавшись. Тiльки його й бачили. XLVI Господи милий! Яке ж то життя тодi наше було! Хоч i з бiдою, хоч i з лихом, а таке ж то любе, таке благодатне! Легко зiтхнути, весело глянути й думати: що зароблю, то все на себе; що й посиджу i поговорю, - нiкого не боюся; робитиму чи нi, - нiхто мене не присилу║, нiхто не займе. Чуюся на душi й на тiлi, що й я живу. Коли так навеснi чутка: москалi виходять у поход! - Неправда сьому! - вмовляю себе; а серце мо║ одразу почуло, що правда. А тут i наказ: у поход, у поход лагодитись! Прокiп мене розважа║, доводить менi, що се лихо дочасне, що повернусь, каже, - будемо вiльнi. - Так, так! - кажу, - так, мiн голубе! А серце мо║ болить, сльози ринуть. Вже й день походу намiчений. Пiшли ми в хутiр попрощатись. Панiв не було дома; тiльки бабуся сама на господарствi. Бабусечко ж моя люба! А я ┐┐ здалеку па вздвiр'┐ пiзнала, а пiзнавши, заплакала. Душею живою вона тiльки жива була. Прибiжу до не┐, обiймаю, як матiр рiдну. - Чого ти плачеш, моя голубко? - пита║ мене стиха. - Оце ви тут зоста║тесь, у сьому пеклi! - Та вже ж тут, пташко. Тут я родилась, тут я хрестилась, тут сиротiла... тут i вмру, моя дитино. - Та до смертi терпiтимете? - I терпiтиму, пташко. Поблагословила вона пас, як дiтей рiдних, обдiлила, чим ма.'iп. Попрощалися ми, пiшли... Та й не раз, не два обертались, дивились. На порозi сто┐ть бабуся; навкруги тиша; скрiзь ясно; з поля вiтерець вi║; з га┐в холодок дише; десь-то вода гучить; а високо над усiм гра║-сiя║ вишн║ промiня║те сонечко... XLVII Провела я чоловiка аж до Ки║ва. У Ки║вi служити зосталась, а вiн з вiйськом кудись далеко на Литву пiшов. - Не суши себе слiзьми, серденько! - приказував. - Я вернусь... сподiваюся. Сподiвайся й ти. Дожидай мене! Дожидаю... Що яка ти, служба, довга! Уже сiм год, як вiн пiшов. Чи то ж побачу коли?.. У сво║му селi не була. Перечула через люди, що всi живi. Ведеться так, як i перш велося. Бабуся живе, терпить, а про Назара нема й чутки. Служу, наймаюся, заробляю. Що наша копiйка? Кров'ю обкипiла! Та iнколи й менi так легко, так-то вже весело стане, як подумаю, що аби схотiла, - зараз i покинути ту службу вiльно. Подумаю такеньки - i року добуду. Якось розважить мене, пiдможе мене та думка, що вiльно менi, що не зв'язанi руки мо┐. "Це лихо дочасне, не вiчне!" - думаю. То як же менi свого чоловiка забути хоч на хвилинку? Вiн мене з пекла, з кормиги визволив!.. Та мене й бог забуде! Вiн чоловiк мiй, i добродiй мiй. Поздоров його, мати божа: я вiльна! I ходжу, i говорю, i дивлюсь - байдуже менi, що й ║ тi пани у свiтi!