менi не згадуй його на iм'я. Я його вже не побачу! Не хочу! Та й сльози ревнi ┐┐ слова перехопили... Господи! Як Вона плакала, як ридала! Якими допрiками палкими, якими гiркими його дорiкала! Мене не слухала - не чула... Там утерла сльози i знов швидко завернулася до хати. У хатi мати з Чайчихою горюють удвiйзi. - Я не пiду за вашого сина, - промовила голосно Катря. - Як? Що? - пита║ Чайчиха, перелякавшися чи ┐┐ голосу, чи ┐┐ постатi. Злякалася й мати. - Не пiду за вашого сина, - ще голоснiш говорить Катря, - не хочу. Хоть i батько даватиме - не пiду! Мати аж руки до неба простягла, а Чайчиха слiзьми вливалася. - Чари, - каже, - чари! Я знаю! Не дурно вона йому крикнула: "бурлакуй довiку!" Усi плачуть; Катря сто┐ть нерухома у стола, тiльки дише. Чи то вже так упевнена була тими чарами стара Чайчиха, чи що Катря так сво┐ слова вимовила непозибко, Чаичпха тiльки сказала: "така вже доля!", - ще поплакала, пожурилася, любо попрощалася з нами (Катрю як обняла вона, Катря аж iздригнулася) та й пiшла собi додому горюючи. Катря за нею услiд подивилася. Сiла на лавi й дивилася по хатi, дивилася на нас пильними та бистрими очима, наче вона що поховала - та недобре ще обмiркувалася. - I добре, доню, - озвалася до не┐ мати, - батьку покорилася... перейде туга, знайдеш собi до пари... - та й хотiла ┐┐ пожалувати... Як же зарида║ Катря, як затужить! I невгава║ плачем сво┐м. Ми коло не┐ ходимо, ми коло не┐ пада║мо, а то вже склали руки та й не поворушимось. Минув ранок, минув день, поминув вечiр, нiч мина║ - у нас в хатi ридання голосне, та гiрке, та розпачливе. З утоми переставала плакати, а скоро занесе ┐й голосу людського, гомону денного, скоро у тишi ночнiй зiтхне мати або я ворухнусь - усе те, кожен бдголос наче побуджа║, наче дода║ тузi сили - i тужить вона знову, i рида║, i побива║ться. Прийшла до нас Маруся. Сидимо усi тихо собi у смутку. Нiхто не пора║ться, не робить нiчого. Так i сидимо. Бралися заговорить до не┐, коли Катря як крикне на нас: - Ну, кажiть менi, що ви казатимете, - кажiть, чи не мерлi вставатимуть? - Та одхиляючи нас вiд себе, та не слухаючи нас, нарiкати стане, жалкуватися: - Коли б же хоч попрощатись прийшов - коли б же хоть ще раз його побачити! Як я гляну на його? Та менi з-за його плеча удовине личко красовите движiтиме... менi ┐х любi слова чуються, я ┐х кохання спочуваю, в мене серце схне!.. Покинула його!.. Бач, чого вiн смутував! А я, щоб ви знали, я його ще бiльш за той смуток любила, я його ще лучче жалувала, я його як розважала!.. Ох, важко, важко ж менi!.. - А чим вiн винен, що перше любив? - вимовила Маруся. - Хто винний, що я пропадаю? Хто винний? - Коли ти його вiрно любиш... - щось почала знов Маруся... - Чи ж я не любила вiрно? Чи я ж не кохала щиро? А тепер менi що? Лучче б я його поховала! XI Час збiгав; туга якось потроху втихла - та на усе розляглася. Пiшлися тодi Катрi отi ранки довгi, а тi вечори ще довшi┐, тi днi, нiяк не перебутнi, - що все сидиш та дума║ш, яке лихо тво║, i як прийшло на тебе, i як не покине тебе нiколи. Уночi вона мало спала; устане - нi об чiм не дба║; сяде коло вiкна, iзложить руки, сидить та в вiконце дивиться. Такеньки тижнi сходили, що вона, живуща, була наче мертва. I ми ходимо - наче що в хатi вмерло. А разом, якогонебудь веселого променистого ранку або тихого темного вечора, вона як оживi║, - такими ревними, гiркими сльозами обiлл║ться! I тужить, i рида║, i б'║ться до втоми... - i знов стихне, i знов наче нiщо ┐й не доходить дожива. Хотiла з нею мати говорити, хотiла питати, - просить: "не говорiть нiчого i не питайте нiчого". Нi зо мною, анi з Марусею розмови не хоче; часом нiби з нас смi║ться. Мати журилася дуже. Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собi. Вона тiльки судила та сварилась, що мати кориться чоловiку, що з того усе лихо вста║, - та бiльш вона доводила того гнiвом сво┐м, анiж словами. Дiждали ми батька з дороги. Повернувся вiн такий, який пiшов - неласкавий. Осмалений сонцем та обвiтрений, здававсь вiн ще похмурнiший, нiж був. Повернувся додому увечерi; ми ще не лягали, а вже всюди було тихо, як його голос грiзний почувся. Ми кинулися, я i мати, йому назустрiч, кличемо Катрю за собою: "iди батька стрiчати". Вiн у двiр уступив, нас минаючи, тiльки мовчки вклонився, - ми так i сто┐мо; вiн опорядив усе, - тодi у хату, сiв на лавi оддалiк од усiх. Мати вечеряти просила - вiн кивнув головою, що добре, i вечеряв усе мовчки, усе не дивлячись на нас. Тiльки одного разу його очi бистрi споглянули на Катрю пильно, - начеб осмалене обличчя побiлiло трохи, а вiн нiкому не сказав нiчого. А Катря сто┐ть коло стiни, сама як стiна бiла, - бачу - зомлiва║. Добача║ те й мати, хоче мову почати з батьком, та голосу нема слово вимовити. - Втомився я, - каже батько. - На добранiч вам, - кланяюся йому; узяла Катрю за руку та й вивела за собою з хати у свiтлицю. Вона сiла i трусилася уся. - Що тобi, Катре? - питаю. - Чи ти батька iзлякалася? - Нi, нi... я тiльки спогадала... як тодi благала я батька, як нарiкала!.. тодi в мене було щастя... тепер вже нi об чiм менi просити дома, нiчого сподiватись з сторони... Нема в мене нiчого, - я сама нещаслива! - Втихни, Катре, втихни для батька, батько почу║, -годi! - вговоряю ┐┐. - Втиши ж ти перш мо║ серце! - одмовила ридаючи. Нiч iшла в тузi та в жалю. - Темна нiч яка! - промовляла Катря сумуючи, - яка темная та довгая! - А стала зоря розсвiтати, стало сонечко ясненько сходить, - каже: - Вже й зоря║ться! Вже сонце; день, як його перебути до ночi - боже милий! Мати тим тiльки свою журбу тiшить, що се║ безталання Катрине буде батьковi вгодне; хутко й поспiшилася сказати йому: - Катря вже не хоче сама за Чайченка. Дуже батька слова ┐┐ зрушили. - Повiсти, як усе було, - не вмини нiчого! - велить. I усе йому мати повiстила, що було. - Зглянься на дитину бiдну, друже мiй, - просить батька: - вона послухала, покорилася, а нещаслива. - Вона не мене послухала, - одмовив батько та й задумавсь. Мати боязко на його споглядала - гнiву не вбачала, тiльки думу-думу на чолi високiм похмурiм. Далi вiн пiшов собi iз двора - так, як iк гаю побрався, - а тi┐ пори вже не було нiякого дiла в полi... - Як вiн прийняв те║, - не знаю, - говорила мати, смутно виглядаючи його додому. Вiн повернувся увечерi пiзно. Увечерi всi у хатi зiбралися, усi вкупi перебули його, довгого вечора того. Усi робили кожен сво║ дiло. I багато тих вечорiв довгих перевелося в нас без розмови, без гомону, - от як, бува, при недужому, що к смертi недугу║, сидять люди, не зглянуться, бо смутний кожен погляд, не розмовляться, бо нема ┐м у словi поради, а час iде, тихо йде, дуже тихо, - то нiби разом як промигне кiлька годин i знов ледве точиться, а кожна хвилина важко приляга║ на душi. XII Що далi, то гiрш сумувала Катря. Жалю свого збулася, а обняв ┐┐ самий сум. То було коли озветься до нас iз Марусею словом сердечним: "Ой важко, Марусю! Ой важко, Химо!", а то зовсiм одцуралася усiх. Ласку прийма, не вважаючи; що спита║ш в не┐, заговориш - "що треба? чого хочете?" До матерi як нерiдна дитина; вiд батька далеко сторониться... Де там в селi пригода, дослуха║ться: яка, хто журиться, плаче - i ┐й наче любо вдивлятися, обмiркувати тут - i дивиться i слуха║ вона так, що нiби ┐й не жалко, що серце болить, а жалко, що чоловiк нiкчемен у свiтi, i говорить, було: "Отсе люди! Що той розум людський!" Стала вона якась холоднувата, спокiйна, хоч i сумна, i смутная. - Боже мiй, Катрусю! - згадаю ┐й: - як колись - що ти за весела була! - Була весела, - одкаже, - бо перше було жити легко у свiтi, як дурному з гори бiгти... Тут менi дещо нахватилося - зупинило мене... Спитала я тодi: що то за життя наше? I нащо чоловiк живе? Пощо у свiт родиться? Живе ыа муку - родиться на смерть. Нiчого шукати, нi по чiм болiти - усе проходить, як дим, усе мина║, як зiлина... Почне було такечки говорити, тiльки слуха║мо з Марусею. Нагонить було холоду сво┐ми словами. - Скажи менi, Катрусю, - питаю одного разу, слухаючи тi┐ мови ┐┐ суворi, - чи ти вже не любиш? Та й сама злякалася, що нагадала ┐й, а вона всмiхнулася. - Не бiйся, не бiйся, - каже, - я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю... - Як? Вже забула? - Ой, Химо, - промовля║, - як усе свiтове мина║! I кохання, i радощi, i горе - як усе мина║! Що було нам дороге, над душу, - бачимо, аж порошинка пильна!.. Змага║ться з нами, що нема у свiтi анi добрих людей, анi правди у людей. - А де тi правдивi? Куди глянуть, що ступлять, то все не по правдi. А де тi добрi? - Мати ж наша? - кажу... Перехопила мене: - Мати, батько, родичi? Та свiй сво║му поневолi вже брат! А нехай-но в одну рiч вкохаються та вдадуться, - побачиш тодi, якi добрi i яка правда! - О, ║ у свiтi добрi люди, ║ правда! - говорить Маруся. - Хiба у наших мислях iз тобою! - А що се, Катре, - кажу, - се вже ти одна, мабуть, сама одна певна людина на свiтi? - Що певного у свiтi? От менi певно те тiльки, що я безщасна... Непорушимо вимовила сво┐ слова... Згадують такеньки давнього давна поховане i придлакаие. А ми iзмовкли. I отсе нi ласкою, анi жартом не визволить ┐┐ i на хвилину з того льодуватого суму... Мати терпiла та плакала мовчки; дармо було озиватися до Катрi... Батько теж слова не ронив; тiльки батько одмiннвся якось... Якийсь погляд у його часом був, що я ще в його нiколи не бачила... Не постерегла того мати, i вже ж нi Катря, а щось у йому одмiнило. Се я, цiкава, сама тiльки я завважила. Став вiн нiби на виду похмурнiший, а ласкавший; мовчущий як перше, а унятливий; став пiклуватий такий; казав би, нiжний... Якось Катря, дивлячись у вiконце, промовила: - Усе хмари, усе негода! Коли вже те ясно буде? Коли теплiш стане! - То як вiн виглядав того ясна! Як ждав на те тепло! Як ще звечора виходив i дививсь пильно та вважливе округи на небо! Катря легко спати стала, не досипала уночi; а, лучалося, удень засне коло свого вiконця. Увiйшов одного разу батько - дверима грюкнувши, Катря iздригнулася... Як вiн пiсля того тихенько уступав завсiди або пережидав надворi, на пекучому морозi, щось нiби там роблячи, а нудячись без дiла, поки довiда║ться, що Катря обудилася! Якось принесла до нас Пилипиха кожушаночку - хвалилася, що добра. - А справдi добра, - казала Катря. - Добре, коли б i тобi таку, - говорить Пилипиха. - Добре б i менi, - каже Катря. На другий день рано батько iз двору по┐хав, - у тиждень повернувся - аж у другому повiтi був: привiз нам усiм новi кожушанки. Да║ Катрi - яке понуре його обличчя було i як трусилася рука даючи! Як вiн прийняв якось покiрно, що вона брала, не глядячи, що бере, i дякувала... Як вiн поспiшився у мiсто, коли вона сказала, що там кращi черевики, нiж у нас! Чайченка ми не бачили анi старо┐ його матерi. Часом було перечу║ш через дiвчат, що зустрiли де, або так ┐х на iм'я згадають - тiльки ми й знали. XIII Чую, той менi каже: "Маруся з лиця спала", той мене пита║: "чи Маруся нездужа║?" Пилипиха прийде, говорить, що дочка в не┐ в'яне, i хвалиться, що хутко ┐й поможеться, а часом по чванливому обличчю бiжать сльози дрiбнi... I сама я бачу, що Маруся занепада║. - Марусе, що тобi? Ти чогось журишся? - кажу ┐й. - Нi, - говорить, - менi нiчого, i я не журюся. Катря бачить, слуха║-i все ┐й байдуже. Одного ж разу ми сидiли з нею самi, я почала про Марусю ┐й згадувати: що се ┐й таке сталося, що вона така, а нiколи не жалиться, i не бачила зроду я, щоб вона плакала. Думати б, мати неласкава, так мати й перше була така сама - а тепереньки тiльки що ради не просить - жалко дочку. Я отак говорю, Катря задумалася. Дума║, дума║, мов що пригаду║, - та обертаючись до мене: - А зна║ш, чого Маруся така стала? Чого Маруся схне? Вона Чайченка любить! - Отсе! - покрикну. - Що ти, Катре!. Схаменись! Та вона знала, що вiн ┐┐ не любить... - Дарма! Та вона його коха║! Я не знаю, як давно я сього не зрозумiла ще тодi... А потiм я вже не думала, забула усе... - Та по чому ж ти вважа║ш? Чи коли вона його згадувала? Вона ж од мене, зда║ться б, не крилася... Вона ж тепер нiкуди не ходить... А може, коха║, та кого iншого... - Його! Його! Се напевно. I давно вже коха║. Вона ж його перше нас зазнала. Пам'ята║ш, як усi ми тодi, веселi та дурнi дiвчата, прибираючись на весiлля, як ми питали в не┐ про його i як вона од нас втiкала, як не хотiла розказувати i як нiчого не розказала, - пам'ята║ш? А як мене питала, чи я справдi його кохаю? А як заступалася за його передо мною? Чи усе ти пам'ята║ш? Тодi я усе згадала собi, i те весiлля, i слова усi Марусинi; згадала багато чого, що перше знала, та не дбала, - та й сама задумалася: може, воно й справдi так. А все ще вiри менi не йметься. Як же се я не постерегла б того? Очi ж мо┐ усе бачили добре - де ж провидливiсть моя непомилешна? Де мiй розум бистрий? Я хоч так собi не приказувала, та такеньки думала. Тiльки менi хвилиночка вiльна, - я зараз до Марусi побiгла, постукала у вiконце: - Марусе, Марусе. Голубонько! Вийди хутенько! Вона виходить, а я до не┐ тим-таки словом: - Марусе, ти коха║ш Чайченка? Вона iздригнулася i пильно на мене поглянула, тихо. п┐ очi засяяли; личко спалахнуло рум'янцем, i каже менi: - То що? - Правда сьому, Марусе? А я Катрi вiри не йняла, я не думала... I дуже ти його любиш? I давно вже? - Я за його умерла б, - говорить, дивлячись поглядом сво┐м добрим, а смiлим, - я для нього б у свiтi жити рада... а люблю я його давно, давно... завсiди люблю, як зазнаю. - Вiн же до тебе не залицявсь нiколи, Марусе? Вiн до Катрi... до iншо┐. - Нехай здоров буде та щасливий iз тi║ю, що покоха║ собi... - А тобi ж, Марусе? Тобi тiльки мука, печаль та горе? - Хоч горе, - я вiд його усе прийму за добре. - А мати ж твоя? - Що ж мати моя? Я ┐й тим не докучаю. - Та вона замiча║, що ти в'янеш, вона тим печалиться... - Коли б же дiялось по мо┐й волi, коли б моя сила, то я б рум'янiла! - Як же ти замiж пiдеш? - Я не пiду замiж. - А мати стане силувати. - Що ж? Важко менi буде. - Та вже ж важко за нелюбого йти! - Нi, я кажу - буде важко, що мати вмовляти стане, а я не пiду... - Та чого ж дожидатимеш? На яке добро впова║ш? - Я нiчого не дожидатиму й нi на що не вповатиму. - Та вiн не зна║ i не дба║, що ти його коха║ш! - Нехай! Аби я його кохала. - Лихо тобi iз тим коханням буде та горе, а радощiв я не сподiваюсь. - Коли не судилося милого щастя, нехай миле горе буде... - Прощавай, Марусенько! - кажу ┐й. - Бувай здорова! Провела мене трохи, ще попрощалася й пiшла до господи, тиха та ясна. А я додому. Iду собi та думаю: чого-то на свiтi не бува, аби здорова наша голова! I той Чайченко! Чи вiн у барвiнку купаний, що так дiвчат чару║? Коли вже на правду йде, то й менi вiн чи одну нiчку снився? Вже я ходила, ходила до голови по розум, поки схаменулася... Подумала, зiтхнула та й сказала: "Годi!" I годi. - А що? - пита Катря в мене всмiхаючись, - чи ж я не вгадала? - Твоя правда, - кажу. - Нещаслива дiвчина! Жалко менi ┐┐ дуже! Гiрка ┐й доля судилася! - Гiрко даремне кохати, - промовила Катря, - гiрко даремне дожидати, а ще гiрше не кохати й не дожидати! З Марусею вона про се не заходила у розмову, хiба так, навдогад, що скаже Катря: "Нащо те кохання у свiтi?" А Маруся: "А коли серце коха║ - як не кохати?" Катря собi: "Який прибиток з тих любощiв, - чи ж вартi?" Маруся: "Не знаю, тiльки нiхто не залишить свого коаиня..." Часом Катря як посмiва║ться, часом нiби як завидно ┐й чогось стане... Все вона свiтом нудить, все нi до чого у не┐ нема охоти, нi до чого жадоби. - Катре! - кажу ┐й, - так ти дiло робиш, голубко, як мокре горить! - Аби то! - вона менi, - аби день до вечора! Мати ┐й убрання хорошi та пишнi купу║, - вона ледве одивиться: згорне та й забуде; мати посила ┐┐ в гостину - ехай розважиться: вона йде усюди, та й усюди свiтом удить. Мати дуже тужила, та ще и страхалася - що буде з нею. Мене просить: - Не одходь ти од Катрi, покинь усе, ходи iз нею! Батько нiчого не вимовляв словом, а раз у раз, де ми йдемо, його скрiзь стрiнемо несподiвано. Нiчого не скаже, - спогляне на Катрю i мине... Катря ще любила гуляти на полях, по степах, по лiсi. Ходимо з нею - я на не┐ дивлюся, а вона округи, розмови нема. Такi, було, ходимо, що й птаства не полоха║мо... XIV Бродили ми такечки одного ранку. Погожий, ясний та веселий був ранок той лiтнiй - i зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих. А мiсце дике таке, неоселяне! Бiлi крейдянi шпилi гiр лощать на сонцi, та мiж горами котить рiчка глибока - нi древа, нi квiту, нi щебетання... - Катре! - кажу, - чого се ми тут прийшли? - Ходiм у печери, - говорить менi та з цим словом i йде, а я за нею. - Не ходи, Катре! - прошу, - вона йде. Темно було у печерах зовсiм, i холод свiжий понiмав. Де зверху у гороiзу розпадину сонячний промiнь ронив сяющу стягу. Катря йде усе далi та далi - вже душно менi: - Вернiмось, Катре! - йде далi... Вже ми набрели те мiсце, де кам'яна постiль помостилася - крейдяний обвал, а на йому менший, як узголiв'я. У тiй печерi наввишки буде так, що тiльки стати схиливши голову чоловiку невеликого зросту; на стiнi хрести вибитi, а перед тими хрестами на долiвцi ямка. Стояв тут хтось роки на молитвi, аж молячись у землю входив. Катря стояла, дивилася i думала - невпокiйна, тривожна... Як iрвоне з себе коралi дорогi - геть одкинула - тiльки вони гур-гур - розкотилися! Я кинулася збирати: - Що тобi таке, Катре? - А Катря впала коло кам'яно┐ постелi на колiна, розлива║ться слiзьми. - Катре! - покрикну. - Що ти робиш? А вона не слуха║, не чу║, у сльозах великих!.. Ледве я ┐┐ вивела з тi┐ печери на свiт божий. - Що тобi, Катре? Вона як стала, як глянула - чи ж пiзнати ┐┐ було! От наче довго та довго тинялася по чужих та разом несподiвано родину усю свою знайшла - заспоко║на та радiсна, та сама диву║ться... - Химо! - каже до мене. - Я у черницi пiду. Я скаменiла - як стояла. - Буде менi спокiй, - промовля║ радiючи. - В черницi! - кажу. - А мати ж? А батько? - Ходiм додому, ходiм, - перехопила мене, - нехай вже мене виряджають! I додому поспiшилася, а я за нею. Увiйшли у хату. Було саме тодi свято; батько й мати сидiли у стола говорячи. Катря ┐м вклонилася до нiг i просить: - Тату, мамо! Я пiду в черницi, - я буду богу молитись. Мати так руками й сплеснула. Батько устав. - Катре! Катре! - покрикне мати. - Я пiду у черницi, - промовля║ Катря, - стану богу молитися. - Ти ж в нас одна дитина ║дина, ми тобою втiшатись хотiли, а ти нас дума║ш покинути при нашiй старостi... - плаче мати... - Я за вас буду бога просити, - каже Катря. - Годi, дочко, годi! - мовить батько. - Я такого слова щоб бiльше не чув вiд тебе! - То ви мене не пустите? - покрикне Катря. - Пустiть мене! Не губiть мо║┐ душi! - Я сказав: годi - то й годi! - знов мовить батько. - Я нiколи тебе на се не благословлю! - Чи ж тебе бог милосердний прийме, як родителi не благословлять, моя дитино? - вмовля║ мати. - Пустiть мене... не губiть мо║┐ душi... Я пiду, пустiть мене!.. - слово одно Катрине. З того часу усе просилася у черницi, просилася та плакала. Нiкуди вже не йде - сидить у хатi - плаче. Тиждень збiг. Одного ранку прокинулися ми, - нема Катрi: де вона? Я кличу - не озива║ться, - я кинулася скрiзь шукати, шука║ й мати - нiде нема, нiхто з сусiд не бачив. - Десь пiшла проходитися, - кажемо, а самi вже не впевня║мось, вже серце мре... Нема Катрi i опiвдня; вечiр, нiч - не верта║ться. Яково то було матерi перетривати; яково ┐й було батьковi оповiстити, - а батька той день дома :ве було. Як почув вiн - бiленький став, зовсiм бiленький... - Коли? -спитав. - Вчора ранесенько, - прокинулися, вже ┐┐ нема! Усе Сво║ покинула, пiшла! - вбива║ться мати. Батько конi запрiг свiжi й по┐хав зараз. Два днi його iде було - на третiй повернувся наче з-пiд землi. - Нема? - пита║ мати, хоч ще здалека його самого побачила i заплакала. - Нема, - одказав. Ще шукали, ще питали - не чутно нiде, нiде нема ┐┐, як у воду впала. - Де ж вона пiшла? Де ж вона подiлася? - раз у раз говорить мати. - Може, тепер у великiй пригодi, може... Батько нiчого свого не каже... Нема у свiтi гiрше, як та невiдомiсть, непевнiсть: що нi заспоко┐ться, нi зажуритись добре не дасть; такеньки ми жили. Щогодини Катрю ховали, щогодини знов опо;живляли; усякi ┐┐ пригоди й бiди оплакували, то знов надiю складали, що бог ┐й у всьому допоможе i на добре виведе. Говоримо, було, iз мамою та згаду║мо, - батько слуха║, - бровою не здвигне... Приходили раз по раз люди звiдати нас, а найбiльш тих молодиць-жалiбниць убiгало, що вони, було, в нас i нащебечуться, i наплачуться. Дуже судила нас Пилипиха, навчаючи, що самi провинили, а ще дужче журилась сама нашою напастю. Дуже тяжко смутувала Маруся. Пережили ми вiсень i зиму; дiждали знов весни. Чуток було чимало для нашого жахання й сподiвання. Прочу║мо, що десь там, в повiтi, бачили дiвчину, нiкому не знайому - батько ┐де питати - об'┐жджа║ округи шукаючи. Прочу║мо, що десь мерлу знайдено - ┐де батько на не┐ подивитися; чи утоплену понято - ┐де батько ┐┐ побачити. Певностi дожида║мо - плачемо; дозна║мось, що не вона - дяку║мо, радi - i знов плачемо та суму║мо, що ┐┐ слiд запав. Коли кличуть одного рана батька й матiр до священика. Мати й налякалася, i зрадiла, i заплакала. - А пощо то? - пита того дяка, що за нами прийшов. - Коли зна║те, скажiть нам, голубчику! - Менi батюшка нiчого не признавався, то й я не знаю нiчого, - одкаже дяк. Такий був справдi, що сам собою не знав нiчогiсiнько, - i голiвка його була така малесечка, як зернятко. Приходять батько й мати до священика, вiн ┐м каже: - Дитина ваша жива. - Господи боже мiй добрий! Розказу║ тодi священик, що вона вже в монастирi далекому, аж пiд Ки║вом десь, i оте║ лист йому пишуть з того монастиря, що така дiвчина з вашого села прийшла у наш монастир i зосталася, маючи велике жадання черницею бути; а розпитали в не┐, що родителiв ма║ заможних, то нехай родителi оджалують ┐й дещо на прожиття, бо вселилася вона у ┐х в такiм убожествi, що й не сказати; черницi, якi милостивi, здарували ┐й щомога; а ще нехай родителi не заборонять ┐й спасенiя, бо се тяжкий грiх ┐м буде, i нехай присилають дочцi сво║ благословенi║. "Молимося боговi, - пишуть, - а вас просимо, щоб напутить i навести родителiв на добрi i хорошi мислi та вчинки". - Пишiть дочцi благословенi║, - каже священик, - не спортеся, не вiдмагайтесь - все рiвно ┐┐ не вернете, а жалю наробите, i грiх вам буде. - Не вернеться вже? - пита мати та плаче. - Нiколи вже не можна? - Авжеж, - одказу║ священик: - пишiть благословенi║. - Хай же ┐┐ бог благословить, мою дитину! - промовила мати, - хай бог ┐┐ благословить! А батько сто┐ть - не говорить. - То й добре, - хвалить священик, поглядаючи на батька, - я так i напишу, що батько й мати благословляють... - Нi, - озвавсь тодi батько, - за мене, за батька, не пишiть, батюшка; я не благословлю. - Як же? Та се грiх тобi великий! - страха║ священик. Батько знов нiчого не говорить. - Годi, годi вже! - вмовля║ священик. Батько усе нiчого не говорить. - Напишу, що батько й мати благословляють. - Нi, батюшка, батько не благословить нiколи - се напишiть, коли хочете, - правда буде. Щасливо! Уклонився та й додому побравсь. Мати не просить, не озива║ться - тiльки плаче та тужить. - Що ж се таке? - говорить священик до матерi. - Чи ж так рiдну дитину покинете на вбожество, як сироту? Мати зараз кинулася додому, до батька за грошима, а I'батько хоч сам не казав давати, та й не забороняв, - зiбрала мати грошi, зараз однесла священиковi, щоб переслав Катрi. - Це добре, - каже священик, - колись, може, вiн i поблагословить, а тепер напишу, що мати благословила... А тут люди прочули, iдуть - радiють - до нас: "Дочаса ваша жива! Дитину вашу бог береже! Чи вже черницею? Чи дуже далеко? Можна одвiдати, хоч i далеко. У доброму мiсцi знайшлася. Може, вашу дитину так бог допровадив". Мати до усiх озива║ться то жалем сво┐м, слiзьми, то исловом, - батько нi до кого не озветься. Хтось з людей йому каже: "Ваша дочка". - "В мене нема дочки", -одмовив. "Ваша дочка черниця". - "В мене нема дочки", - знов одмовив. Тижнiв у три одiбрав священик знов лист, що дяку║ Катря батька й матiр за ласку i за грошi i просить, щоб ┐┐ не забували. - Як же ┐й там? Добре? Чи здужа? Чи здорова? - се мати питалася. А священик каже: - Авжеж! А дяк: - Хто се знати може? Вона там, а ми тут. Не сподiваючись Катрi, стали ми жити у тихому, а невгавучому смутку. Старий батько сивi║; на високому чолi .морщина у всю довж лягла, глибока та понура. XV По усiх тих випадках та бiдах мати якось стрiнулася iз Чайчихою: заплакали обидвi та з того часу почали знов одна до 'днi┐ ходити та вкупi горювати. Частiш ходила до нас Чайчиха, бо мати все недугувала. Зiйдуться, згадають давн║ - й смутують. Прийде i Пилипиха... Була i в не┐ своя журба та нiколи вона не жалiлася i зроду не плакала. Отсе, як бачу ┐┐, прийде було, сяде вище усiх, погляда║, наче судить судом, i розказу║: - Моя Маруся в'яне. Нiчого ┐й не мило. Вбира║ться не глядячи, що бере на себе. Мiж дiвчата не йде; за гуляння байдуже ┐й... Тепер свата║ Похиленко -."не хочу!.." А як ти, кажу, не хочеш доброхiть, то я тебе силою вiддам. "Оддайте, та ви менi, мамо, свiт зав'яжете, - i менi, i йому. Не буде у нас в хатi нi любовi, нi ласки... Я його не знаю i не кохаю, i не буду... Згляньтесь хоч на його, за що доброму парубковi свiт зав'язати!" Що ж, кажу, i ти хочеш у черницi? I ти мене дума║ш при мо┐й старостi покинути? "Нi, мамо. Поки вас господь на свiтi держить, я вас нiколи не покину"... - Може, кого любить та бо┐ться признатись, - говорить мати, - може, якого сироту вбогого покохала. - Питала я: хто тебе з ума, з розуму зводить? - "Нiхто мене з ума, з розуму не зводить". Змовкне Пилипиха; зажуриться, не хилячи голови; мати з Чайчихою про долю та про безталання свiтове почнуть, а зведуть усе на дiток сво┐х... - А що, Марусе, голубко, - було кажу ┐й, - що се у свiтi робиться? Вона осмiхнеться менi. - Як ти живеш, Марусе? - питаю. -Чи усе любиш так само? - Так само, - одкаже. - Може, вiн хутко ожениться - його мати усе плаче: оженись та оженись... хвалилася, що обiщавсь: оженюся... - Нехай йому добре буде! Нехай щасливо! Такеньки було i розмовля║ зо мною, часом спiва║, ласкава та ввiчлива. Чайченко знов мiж нашу челядь уявився... Такий самий хороший, може, ще кращий... бо як хороший та любий поболiе або потерпить, мiцнiй до його дурне серце приляга║... Знов вiн до всiх привiтний, знов зо всiма говорить i знов нiкого не коха║... Удова його люблена тодi вже звiнчалася з якимсь шинкарем. Маруся бачить його... Розмови з ним не шукала, не наверталася йому на очi - хто б пiзнав, що коха║ його! Тiльки рум'янiти стала, як став вiн бувати... - Отсе ти рум'янi║ш, - кажу. - А мати усе говорить, що занепадаю. Пiду - нехай побачить мене рум'яну. - А чого все ти смутная? - Невесело, Химо. - Ти усе ┐м печалишся, - а чого? Йому у свiтi не гiрш, як iншим, живеться! - Йому не добре! - вимовить i на лицi побiлi║. Якось розмовляли та радилися у нас в хатi Пилипиха, Чайчиха й мати, - коли Чайчиха й каже вдовi: - Дуже менi ваша дочка Маруся мила: коли б менi таку невiсточку господь послав! А Пилипиха каже: - В'яне моя МарусяI - Та ┐й, зда║ться, трохи получчало: буде здорова! - Не кажiть - получчало: вона в'яне! - Мiй Якiв - добрий парубок, - знов Чайчиха говорить, - я таки йому од господа сподiваюся долi. Тепер вмовляю його: сину мiй, одружися! - "Добре, моя мати, - одкаже, - одружуся, чи не виясниться менi з хорошою людиною!" Нащо ж менi кращо┐ питати йому, як ваша дочка? Кажiть менi, голубочко, кажiть менi до вас старости слати! - Моя Маруся не схоче, - я силувати не хочу. - Та хоч поспитайте ┐┐, любко, хоч поспитайте! А ми усе те з кiмнати чу║мо з Марусею. I чу║мо, як Пилипиха вимовила: "добре, я поспитаю!" Як вийшла до садка i кличе Марусю. Маруся тодi устала од шитва свого, йде... Я ┐┐ за руку: - Марусе! От диво! - Яке диво, Химо? Увiйшла у хату. - Марусе! - пита ┐┐ мати, - Чи ти пiдеш за Чайченка за Якова? - Пiду, - одмовила. Пилипиха аж руки зняла угору, - здивувалася. Чайчиха радi║ так, боже мiй добрий! Усiх обнiма║, цiлу║, плаче та дяку║. I мати вiта║, добрить, а смутнiш ┐й, мабуть, стало, - мабуть, згадалося... - Се ти менi коришся, дочко, чи по сво┐й любовi за його йдеш? - пита Пилипиха. - По сво┐й любовi, мамо. - Давно се ти його любиш? - Як його знаю, мамо. Бiльш Пилипиха дочки не питала, тiльки промовила: - Я не бороню тобi, дочко! Почали умовлятися та почали радитись... почалося за вiно, за весiлля... Заручили ┐х. Гуляло багато людей на заручинах. Вiн був до не┐ привiтний, як до iнших, трохи смутний, недбалий... Вона була спокiйна та ясна... Став вiн до не┐ ходити щовечора.. Iде до не┐ - не спiшиться; проща║ться з нею - не забариться... - Марусе! - говорю. - Отсе ти за його замiж iдеш - чи ж тобi не приходить на думку, що бере вiн тебе не по великiй любовi-коханню? - Знаю, - каже, - що вiн мене не коха║; се я давно i добре знаю, - та вiн мене i не цура║ться. Вiн до мене приходить, говорить... Я його розважатиму, я йому догоджатиму, - веселiш йому у хатi буде зо мною, як тепер самiтному. - Трудно так жити, Марусе! Щоб ти колись не каялась! - По чому менi трудно буде? Чого каятись? Я нiколи не думаю, трудно чи важко менi буде: як буде, так i буде; я перетриваю: я роблю, як менi мо║ серце чу║, що лучче... XVI Повiнчали ┐х восени. Менi тодi було важенько. Усе було кажу собi: дурна, дурна голова, нерозумна! Усе було мiркую i обмiркую добре, - а не помага║ться... Почала я тодi частiш до Марусi ходити - легше наче менi стало... Одно, що Маруся була менi завсiди добра, а друге, що цiкавiсть моя; як то вони живуть iз собою? Почала я до них учащати. I було як не прийдеш до ┐х - сумирно i согласно, та тiльки чогось дуже вже порядно, - от кажiть, гостi усе сидять, а господарiв i нема. Нема, як то бува часом, чоловiк i жiнка гостей вiтають: "Ану, чоловiче, внеси з комори, що там!" - "Ану, лишень, жiнко, частуй любих гостей!", що бачиш, живуть вони, як сво┐, i все у ┐х вкупi: болещi i радощi, думки i гадки, варти i жарти: чи заговорить один, другий перехопить - докаже... А молодi Чайченки хоч i рядком сидiтимуть, та була мiж ними як стiна залiзна. Чи той пiднiметься, другий уступа║ геть, мiсце да║, - доторкнутись стережеться; вона до його заговорить, як дочка до батька, - вiн до не┐, як зять до тещi. Пилипиха сумувала, вiддавши Марусю замiж; з суму того занепадати стала. - Як бог милу║? - пита було в не┐ мати. - Сама живу, - одмовить; того не скаже, що сумно самiй жити, нi в свiтi. Ходить до дочки, i завидно ┐й бачити, що там без не┐ своя сiм'я. - А що, як дiтки вашi? - спита║мо. - Була у ┐х в гостинi, то усе гаразд. - Свекруха вашу Марусю дуже любить, - як свою рiдну дитину. - Маруся годить свекрусi, як менi годила... З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тiльки як з чужим-чужiсiньким чоловiком, що нiчого йому казати, нi об чiм його поспитати. - Мiй зять, - говорить було, як от кажуть: "далекий повiт". - Оте║ в вас тепереньки дво║ дiток: i дочка й син, - дума║ хто улестить кажучи. - В мене одна рiдна дитина! Як вже стара Чайчиха ┐┐ шанувала, як вже годила ┐й - в не┐ наче i очi й вуха позавiшуванi. Нiкому вона так низько та гордо так не кланялася, як тiй бiднiй Чайчихi, що та було ночi не досипля║, - дума, за що ласки одпала та як знов пiд ту ласку пiдiйти? Сама так нам признавалася. Далi стратила надiю власкавить Пилипиху: як Пилипиха до ┐х у хату - вона тихенько з хати, - десь хоч пiд тином перебуде. "Дiждуся, що вона попроща║ться, тодi i увiйду - не можу ┐й докучати собою, не хочу собою ┐┐ гнiвити - бог iз нею! Якби не вона мене смутила, то б менi таке добре життя було з ними. У хатi в нас любо, мило! Я вже не знаю, кого я бiльше кохаю, чи свого Якова, чи Марусю? I такеньки я думаю: чи ж се ┐┐ дитина, що така вона люб'яча та прихильна, ся Маруся!" Стара не довго ще пожила: на другий рiк по весiллю вмерла. Не дуже й болiла. Як ┐┐ поховали, Пилипиха почала день у день до дочки ходити, додому тiльки на нiч, а коли, то й ночу║ у дочки. Дивитися веселiш стала. Заздрiсна та радiсна, що знов сама з дочкою, вона багато дечого недобачала довго. Вона не вважала, що Чайченко, сливе, дома й не живе, тiльки навiду║ться; що який вiн смутний, та нетерплячий, та неспокiйний ту рiдку хвилину, як посидить дома... Куди вiн усе поспiша║ться? Чого вiн, як на жаринi? Чи все те бачила Маруся... Чого вже не догледишся, як коха║ш! Маруся нiкому не казала - я хотiла як-небудь розмову на се навернути; вона мовчала, слухаючи мо┐ тi пiдходи цiкавi, а тиха, добра та ясна у сво┐й хатi. Що далi забувалася небiжка Чайчиха, то знов Пилипиха робилася похмурнiша - важким духом стала дихати вона на зятя. Спершу радiла, що вiн з дому часто одгоджа║ться, а там завважила, як його дожида║ Маруся, як устрiч йому виходить... По ниточцi до клубочка, як-то кажуть, i Пилипиха вже вмiчати почала, що дома вiн не говорить i смуту║, а йде - вибира║ться з господи - то й очi блищать... XVII Як iти од нашо┐ слободи до Любчикiв, то при дорозi шинок стояв i шинкував там жид Гершко. Давно вже все вiн держав той шинок, сам старий дуже. Звiсно, як тi жиди живуть довговiчнi: посивi║, побiлi║, пожовкне та й тодi ще живе, - аж лихо! Так i той Гершко жив-жив... а тут разом i вмер. От i одержав шинок другий шинкар з наших людей, - багатир, славили люди, сам жартовливий i злий, а жiнка в його прехороша, препишна, превесела така, що й час не змигнеться з нею. Се було саме тодi, як вмерла стара Чайчиха. Бачимо, що вже Пилипиха тижнiв iзо два не виходить з сво║┐ хати i кроку нiкуди, - не бува║ i Маруся в не┐... - А що се ви усе дома? - пита║мо. - Як же господь милу║? - Спасибi, добре. - Ви вже давненько у дiток не були у сво┐х, - чи вони здоровенькi? Чому Маруся не бува║? - В не┐ дитина нездужа║. - Та як же вона, молоденька, без вас там запомага║ться? - Нехай сама собi живе, - промовила Пилипиха. - Що се ви, бог iз вами, голубочко! Чи у нас з вами дiточок поле засiяно? Вже менi господь послав лихо та горе - його божа воля, а вас господь милу║, то й шануйтеся! - Яв сво║┐ дитини нi за що... Вона мене не шану║, не поважа║! Вона мене замiняла на свекруху, вона мене замiняла на свого чоловiка... Чи зроду вони кохали ┐┐, як я, мати рiдна, питима мати! Вiн ┐┐ не кохав - хотiла за його, а тепер вiн до iншо┐ ходить. - Та, може, се неправда... - Неправда? Я вже давно бачу, як вiн з дому рветься, як вона його дожида║, стрiча║, а вiн мимо йде - чи гляне; я стала назирати. От i дозналась, що ходить вiн у шинок. Я перше думала: п'║ нишком. Кажу Марусi: "Чи ти зна║ш, що твiй чоловiк усе до шинку ходить?" Вона зблiдла як крейда, мовчить. "Не пускай його з дому, говорю ┐й, скажи йому". - "Як я його маю не пускати, - одмовля║ тодi: - може, йому дiло яке..." "Скажи йому", - наполягаю. Вона таки анi словечка йому не промовила, як вiн пiшов. Я ┐┐ докоряла - вона стояла передо мною та мовчала. "А ти вiри, кажу, материному розуму не ймеш?" Пiшла я за ним у тропi i назирцем аж до шинку доходжу побачити на сво┐ очi й при людях, - може, дочка вiри пойме тодi. Доходжу до шинку, де там купка яблунь сто┐ть: чую, розмовля║ з кимсь мiй зять - його голос. А мiсяць свiтить. Ближче я дивлюся - сидить пiд яблунею молодиця: рукава в не┐ за бiлi лiктi закасованi, у перснях вона срiбних, руками у стан хибкий узялася, очi поночi блищать блискучi; слуха║, що мiй зять говорить, i смi║ться. А зять мiй до не┐ такi речi промовля║: "Як тебе не побачу, каже, хоч годину, то я з нудьги пропадаю та з туги: я без тебе жити не можу! Без тебе жити не хочу! Дармо вже, що ти мене занапастила навiки - нехай я тiльки отакеньки до тебе прийду, та гляну, та слово тво║, нехай i неласкаве, почую... А вчора, - каже, - вчора i позавчора я усю нiч пiд цi║ю яблунею стояв. Чи вже ти того не знала?" А вона йому: "Твоя жiнка молода, що каже, як не дню║ш, не ночу║ш дома?" - й смi║ться. "Нiчого", - одмовив ┐й (правду одмовив!). "Як нiчого? Чи вона ж тебе не любить?" - "Не знаю". - "А чому ж ти в не┐ не поспита║ш за се? га?" Голосно засмiялася. "Ой, чоловiк мiй почу║!" - схопилася з мiсця, поцiлувала, як вразила, i зникла. Вiн кликав - рукою махнула, пiшов за нею у шинок, а я до дочки: "А що, чия правда? Яке дiло в його?" Дивиться на мене. "Не добрий вiн тобi судився, тебе ┐м бог скарав". - "Мамо, не гнiвiть бога, се ви вже бога гнiвите!" - менi дорiка║ дочка моя! Тодi я усе ┐й розказала, що чула, що бачила. "Ой, мамо, нащо було вам догледжуватися, нащо допитуватись?" - "А тобi лучче, як дурять, любити?" - "Вiн мене не обманю║". - "То ще вiри не ймеш менi?" - "Я його нiколи не питала об сьому, чи мене любить". - "Не питала, чи тебе вiн любить? Так ти його не коха║ш, чи що?" - "Кохаю..." Спориться та змага║ться iзо мною... Такеньки, аж поки вiн повернувся пiзно... Повернувся вiн, а моя дочка iде навпроти його, дверi розчиня║, як батьковi шановному, як чоловiковi любому... "Як вже ти уваги на себе не ма║ш, - кажу, - то я свого зятя спитаю: де був вiн до пiвночi? За якою причиною? У кого?". Вiн змiшався i в мислях i в словах, дивиться убiк, а дочка моя: "Годi, мамо! Се ми вже мiж собою розпита║мось, а вам вже час спочити, коли ласка". Я вже бiльш нiчого не казала, бiльш не слухала, серед ночi додому пiшла. Не була з того часу у ┐х i не буду. - А унучечка ваша дуже слаба? - Не велика там слабiсть, та велике побивання. - Журяться вони дуже? - Хто вони? Та зять мiй чи й зна║, що дитина нездужа║ - вiн не пита║ i не дивиться. - Не вiдрiкайтесь дiток, любко, - просить вже мати Пилипиху, - не вiдрiкайтеся втiхи сво║┐! - Я сама собi раду раджу, - одкаже на те Пилипиха. - Подаруйте вже дочцi сво┐й: вона ж його дуже так любить, Якова! - говорить мати. - I я ┐┐ дуже люблю, - одказала Пилппиха. - Хоч я вже одвiдаю Марусю, - кажу матерi та й пiшла до не┐. Маруся сама була в хатi, сидiла на лавi, хитаючи в обiймах недужу свою дитинку. - Боже поможи, Марусю! - вiтаю ┐┐. - Спасибi. Сiдай, Химо. - А що дитинцi? Вона глянула на дитинку й одмовила! - Терпить малесеньке. - Була у нас твоя мати, Марусю, - кажу. - Яка вона була? Що говорила? - Не хоче до тебе ходити; казала: не буду. - Смутно менi те! - промовила Маруся. Я вже бiльше нiчого не говорила за се й питати нi об чiм не питала. Почали ми тиху розмову - згадування. Згадали наш┐ забавки давнi дитячi, - пригадали й дiвочi безсумнi┐ часи... Не зводячи очей з дитинки сво║┐, Маруся розмовляла iзо мною, хитаючи недуженьке. Чайченко усе не приходив, а вже вечорiло. Вже пiзно - вiн не приходив. Вона його дожидала любо: що там шурхле, шелесне - прислуха║ться пильно; стихне усе знов i нема нiкого, - вона не зiтхне навiть, знов дожида║... Я й пiшла так - не бачила його, - не повернувся при менi. "Скажи матусi мо┐й, що прийду до не┐, як моя дитинка iрохи одужа║", - просила мене Маруся прощаючись. А тут у кiлька днiв занедужала Пилипиха. Покликали ми до не┐ усiх знатниць i лiкарок, - зда║ться, нiкому не впiзналася ┐┐ недуга - яка була. В не┐ нiчого не болiло, казала вона, тiльки ходила все кволiй та кволiй, поки не збулася сили сво║┐ - i тодi лягла вже, знемоглася i лежала понура. Маруся при┐хала з дитинкою - дитинка ще не зовсiм одужала, - усе ще квилiло кришенятко. Я пам'ятаю добре те врем'я, як було уночi не спимо всi, а вулиця, село у снi, i всюди тихо. Заквилить дитятко, сх