Михайло Стельмах. Щедрий вечiр ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ РОЗДIЛ ПЕРШИЙ Як тiльки весна десь у житечку-пшеницi розминеться iз лiтом, у нас достигають суницi, достигають уночi, при зорях, i тому стають схожими на росу, що випала з зiрок. Це теж, прихиляючи небо до землi, говорить моя мати, i тому я люблю ту пору, коли суничники засвiчують сво║ цвiтiння. Цвiтуть вони так, наче самi дивуються, як спромоглися на такий беззахисно-чистий цвiт. А згодом над ними по-дитячи нахиляють голiвки зволоженi туманом ягоди. I хоч невелика ця ягода, а весь лiс i всяк, хто ходить у ньому, пахне суницею. Я тепер лягаю i встаю, накупаний цими пахощами, - лiто, лiтечко!.. Я люблю, як ти розкрива║ш сво┐ вi┐, прижурений житнiй цвiт, я люблю, як ти довiрливо дивишся на мене очима волошки i озива║шся косою у лузi, перепiлкою в полi. А як хочеться спати в тобi, у тво║му солодкому туманi, у тво┐х зорях!.. Та вже знайома рука ляга║ на плече i знайомий голос нахиля║ться до твого сну: - Вставай, Михайлику, вставай. - Ма-мо, iще одну крапелиночку... - Струси цю крапелиночку. - Ой... - Гляди, ще боки вiдiспиш. Тодi що будем робити? Рядно i тепло спадають iз тебе, ти увесь збира║шся у грудочку, неначе волоський горiх, вроста║ш у тапчан. Та хiба це пособить? - Вставай, вставай, дитино, - виважу║ мати зi сну. - Вже вiкна посивiли, вже прокида║ться сонце. Сонце?.. А ти ще бачиш мiсяць, як його з лiсу виносять на рогах корови, що теж пропахли суницею. На тебе, на тво┐ пошматованi видiння знову падають слова, немов роса; ти вста║ш, сурмонячись, позiхаючи, приклада║ш кулаки до очей, а у вухо, де ще прича┐вся сон, крiзь туман добира║ться сумовите кування. Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосi жита загубить свiй голос, - лiто, лiтечко! Воно тихо з полiв зайшло в село, постояло бiля кожного тину, городу та й взялося до свого дiлечка, щоб усе росло, родило. I все аж навшпиньки спина║ться, так хоче рости, так хоче родити! Як зелено, як свiжо, як росяно за двома вiконцями нашо┐ бiдарсько┐ хатини, яка займа║ рiвно пiвзасторонка старо┐ перепало┐ клунi, що вночi спить, а вдень дрiма║... Пiсля повернення тата був у нашiй родинi дуже невеселий день - розподiл дiдизни. Мов чужi, сидiли на ясенових лавах брати й братова, висвiчували одне одного пiдозрiливим оком. Правда, бiйки-сварки не було, але та сердечна злагода, що жила колись у дiдовiй оселi, далеко вiдiйшла вiд спадко║мцiв. Найбiльше показувала характер братова, хоча й мала на сво║му господарствi п'ять десятин, i воли, i корову. Але й дiтей було у не┐ теж немало - аж четверо, i старшiй дочцi вже треба було готувати вiно. Дiдова хата дiсталася дядьковi Iвану й дядинi Явдосi. Вони без вiдволоки того ж дня почали зривати з не┐ блакитнi вiд часу i неба снiпки, а саму хату - пилами розрiзали навпiл. Боляче й лячно було дивитися, як з-пiд залiзних зубiв, наче кров, бризнула стара тирса, як iз живо┐ тепло┐ оселi ставало руйновище - купа скалiченого дерева, як оте вiкно, бiля якого вiдпочивав дiдусь, вирвали з стiни й, наче покiйника, поклали на воза. Прибитий горем, згадками, я забився у садок, упав на траву, заплакав, та вухо все одно чуло, як пили зловiсне шматували мою минувшину, як скрипучi вози вивозили з двору мо┐ дорогi роки i спомини... Дядько Якiв, заможнiший, узяв на звiз тiльки дiдову катрагу. А нам дiсталася вислоброва, полатана зеленим мохом клуня i дванадцять з половиною соток городу. Коли ми знесли сво┐ пожитки в клуню й поклали ┐х на тiк, мати схлипнула, а батько сказав, щоб вона сльозами не розмочила тiк, бо тодi не буде на чому молотити пашню. В батькових сiрих очах стрепенулися посмутнiлi бiсики, в iншу ж пору вони в нього такi завзятi, що аж до танцю просяться. - Ой, Панасе, Панасе, як тепер будемо жити? - зовсiм опустилися руки в матерi. - Головне, жiнко, - не простудити зуби. Бо чим тодi будемо ┐сти? - батько пильно поглянув на тiк, який мав стати нашим лiжком. - Тут i душу простудиш, - зiтхнула мати й подивилась на мене. - Ми ще так-сяк перемучимось. А як дитина? - Та вiн завзятцем виходився у нас! Ще як навчиться руки-ноги мити, цiни йому не складеш! - пiдхвалив мене батько, який дуже любив воду, з нею не розлучався до самих заморозкiв, а взимку, страхаючи мерзлякiв, купався в снiгу; тому й молодечi рум'янцi не вiдходили вiд нього до сiмдесяти п'яти рокiв. - Дме тут з усiх бокiв, - оглянула мати клуню. - Зате зверху горобцi спiвають, - зирнув батько вгору, де справдi, безтурботно цвiрiнькаючи, лiтали живкуни. - Не всякий ось таку розкiш ма║. Вiд цих слiв я одразу повеселiшав, пiдняв голову ближче до птиць, а мати зiтхнула: - Тепер i ми, i горобцi ма║мо одне житло. - Далi вона сумно подивилась на щiлини мiж дилями й тихцем попросила вiтрiв, щоб вони не збирались у нашiй оселi, не простудили нi мене, нi тата. Про себе мати не згадала, i вiдколи я знаю ┐┐, вона найменше турбувалася собою i зверталась до та║мних сил лише тодi, коли вже дуже в'┐далась у тiло чи кiсточки якась недуга. Тодi мати говорила ┐й: "Вiдiйди, хворобо, у нетрi, в болота, у безвiсть, бо менi треба дiлечко робити". Як вона любила робити i в городi, i в полi, i в лузi, i в лiсi i тихо втiшатися зробленим! Мати, як свята, очiкувала садiння, косовицi, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як дiти, а полукiпки стояли, наче парубки, - плече в плече. I дуже полюбляла в жнива пiсля працi лягти на воза i дивитись на зорi, на Чумацький Шлях, на Стожари i на отой Вiз, що народився iз дiвочих сльозин. - Як гарно у тихому свiтi, аж чути, як земля диха║, - зiтхаючи, говорила сама собi. - А може, то наша коняка диха║? - пiдсмiювався батько, який не раз чудувався маминим словам. - Ет, що ти тямиш, - рукою вiдхиляла насмiшку i вже прислухалась до перепiлки, що, налякавшися серпа, перебиралась з дiтьми в ярину. - I як ти все чу║ш? - дивувався тато. - То, певно, любов моя чу║, - iнодi в задумi казала вона й знову дослухалась до неба, до землi, до крил i до схлипування роси. Цi║┐ уваги до всього доброго, красивого вдiлила мати й менi. I я теж, як свята, очiкую того дня, коли грiм розморожу║ сiк у деревах чи коли не зiллям, а хлiбом почина║ пахнути жито. I як досадно бува║, що таку любов дехто вважа║ пережитком чи сентиментами. Я й досi впевнений, що холодноокiсть збiдню║ i свiт, i душу навiть дуже розумним людям... Щойно мати закiнчила розмову з вiтрами, як бiля ворiт невдово-лено обiзвалася качка, а вiд ворiт хтось засичав, цитькнув на не┐. Батько здивовано глянув на матiр. - Чи не той сурганиться, що засалюватись почав? - Помовч! - пiдняла руку мати. - Ще, гляди, почу║. - Хай чу║, скупердяга. I от, наступаючи на власну тiнь, бiля клунi з'явля║ться дядько Володимир; досi вiн, як мiг, обминав тата - все боявся, щоб злиденник не звернувся до нього за позичкою. Коли ж вони випадково зустрiчалися, дядько Володимир одразу починав сторожко бокувати й щось мимрити про сво┐ невдачi-нестатки, скаржитись на "таке врем'я" i на бiсову дорожнечу, яка останню копiйку витрушу║ з само┐ душi. Натоптаний м'ясом, здоров'ям i пiдозрiливiстю, щелепастий дядечко статечно поздоровкався, оглянув нашi статки, що настовбурчились на току, i невиразно сказав: - Хе. - Еге ж, еге ж, - пiдтримав розмову тато i нацiлив на дядечка просмiшку. - Що? - спантеличився той. - Те саме, а чого ж, коли так, а не iнакше, - розглядаючи гостя, безневинно вiдповiв тато. Дядечко набундючився, у його великих вирлатих очах позлiшали дрiбнi чоловiчки: вiн сам не вмiв жартувати i люто ненавидiв чи┐сь жарти, бо все пiдозрював, що вони чи так, чи сяк в'┐даються в нього. - Ви насмiшечки назбиру║те, Панасе? - Нi, вони чогось самi родять у менi, - вiдразу ж вiдповiв тато. Але й дядечко не залишився в боргу: - Краще б у вас копiйка родила! Батько оцiнив дотепне слово, i пiд вусом його насочилась хитринка : - Де вже тiй копiйцi взятися у бiдних, коли вона й з багатими не хоче родичатись. Це дядьковi дуже припало до серця, i вiн знову сказав: - Хе. Тато намiрився щось вiдповiсти, але матiр прошила його невдоволеним поглядом i поставила посеред клунi дубовий, з темними очима ослiнчик. Дядько Володимир закрив цi очi рукою, поторгав i, впевнившись, що нi ослiн, нi тiк не скаверзують, так розсiвся, нiби в його мiжколiння мали поставити маслобiйку. Наступила та незручна тиша, коли один мовчить, а другий не говорить. В такий час найкраще закурити, але нi дядечко, нi батько не палили гордого зiлля, яке не вклонилось навiть богу. Красномовний дядечко ще раз хекнув, а батько поверх його голови хитрувато поглянув на матiр, - мовляв, ти хочеш, щоб я мовчав, то я послухаю тебе. На устах матерi ворухнувся докiр чоловiковi i посмiшка дядьковi: - Що, Володимире, поробля║ ваша Марiйка? - А що ┐й робити? Все товчеться мiж хатою i клунею, наче Марко Проклятий у пеклi. Дядечко й не помiтив, яку сказав правду: його забитий живнiстю двiр i задвiрок справдi були схожi на фiлiал пекла, де не стихало недорiзане вищання голоднючих свиней. Не знати чого хазя┐ стояли на тому, що свинi мають самi себе прохарчувати. Через це ┐хнi одичалi вепри як могли обгризали жолоби й дверi, пiдривалися чи зривали з петель ворота, хортами перестрибували через тини й люто потрошили чужi городи або полювали на курей, качок i гусят. Сало нiколи не трималося на кiстках цих пiратiв, не вбирались вони i в м'ясо, зате щетину мали, неначе дрiт, - шевцi не могли нахвалитися нею. - Добре, що ║ бiля чого товктися, - гасить посмiшку мати. - Та. що там доброго? Нема тепер добра нi вiд сонця, нi вiд мiсяця, - сiдла║ дядечко свого незмiнного коня. - От ви дума║те, що у мене свинi? А це не свинi - сама iдолова порода: однi костi й виск зашитi в шкуру. Через ┐хнiй вереск, повiрте, свiт менi немилий став, бо i вночi спати не дають. - А ви хоча б на нiч ┐х трохи пiдгодовували, - вставля║ батько слiвце i одразу ж приклада║ кулака до уст. - Ви за чимсь, Володимире, прийшли? - не випуска║ мати клубка розмови. - Дiло до вас ║, Ганно, не таке й велике, але дiло, - впiвголоса каже дядечко, а в чверть ока зирить то на матiр, то на батька. Цей химерний погляд спочатку диву║ мене, а потiм я теж приплющую очi й так само починаю дивитись на дядечка, як вiн дивиться на батькiв. Тепер неспокiйнi брови i великi випнутi повiки дядечка бiльшають, стають зовсiм схожими на равликiв, що виглянули iз сво┐х хаток. - Яке ж у вас дiло? - допиту║ться мати. - Оце ж ви отримали яку не ║, але свою дiдизну, свою пайку, - дядечко поволеньки-поволеньки, наче з гамана червiнцi, видобува║ з себе слова. Вiд цi║┐ мови батько насторожу║ться, а в матерi сполохано прокида║ться надiя: а раптом дядько Володимир роздобриться i позичить нам грошей на телицю? Це ж сьогоднi, переказували, вiн бiдкався на людях, що ми лишились без хати. - Скiльки тi║┐ дiдизни-одна клуня з чотирма вiтрами, - зiтхнула мати. Батько зневажливо вiдстовбурчив пiдрiзанi вуса, а мати для нього стулила губи в оборочку: мовляв, i не здумай випускати сво║ слово. Вiд цього на батькових очах знов натiнились бiсики. Але вiн так зшив уста, наче й не думав ┐х розтуляти до якогось великого свята. - Аби це, замiсть чотирьох вiтрiв, хоч дво║ коней або корiвчина була. - На широкiм дядечковiм виду промайнуло щось подiбне до спiвчуття. Це ще бiльш обнадiяло матiр, яка i в снах марила сво║ю корiвкою. - Та все в руцi божiй. - I в сво┐х руках, - не витримав необачний тато, але перехопив вiд матерi такого косяка, що аж пригнувся, неначе вiд грому. - I це суща правда, - погодився дядько Володимир i вже в пiвока поглянув на сво┐ черпакуватi руки, що теж розкошували не в перснях, а в мозолях. - Так от я й кажу: отримали ви. Ганю, дiдизну, а, либонь, i не зна║те, що на вашому городi сто┐ть моя груша... Щ слова, неначе обух, приголомшили матiр. "А що я тобi казав? - очима промовив до не┐ тато i вже здивовано запитав дядька Володимира: - Це ж яка ваша груша? - А у вас ┐х скiльки в городi? - теж здивувався дядечко, махнув рукою на розчинену браму, за якою стояла крислата груша-дичка. - Ось ця. - Чи не скажете, чоловiче, як це на нашiй землi виросла ваша груша? - витрушуються бiсики з батькових очей, i не злiсть, а презирство прокида║ться в них. - Просто. Вам, Панасе, може, i невзамiтку, що цю грушу садив мiй дiд. - Восени чи весною? - Восени, як тепер пам'ятаю. Тодi саме дощило, а мiй дiд все примовляв: "Як дощ плаче, то млин скаче". Я пам'яткий, Панасе. - Чому ж ви, пам'яткий, ранiше не згадали про грушу? - Не було тако┐ нагоди, а сьогоднi випала. - Найшли свою добру годину! - забринiв обуренням журний голос матерi. - Ще вiд дiдово┐ хати вiтер не розвiяв порохно!.. - А яке менi дiло до чийогось порохна? Кожен шука║ свою годину, - це його право! I кожен, скажу вам по правдi, добрий тiльки для себе. Мировий пожар ║ мировим, а груша моя, - круто ляга║ упертiсть на дядьковi щелепи. - Ну, а коли вам це дiло з грушею невпам'ятку, то, може, покликати свiдкiв? То я за шапку i одразу ж до людей. На вiях i устах матерi затремтiла печаль: - Чого ж ви хочете, Володимире, в свою добру годину? - Зрубати дерево. - А не дiждете цього! - скрикнула мати, яка раднiше б себе, а не грушу пiдставила пiд сокиру. - Чого це не дiждусь? - позлiшав дядько Володимир. - Що я, в бога теля з'┐в? - Я не знаю, що ви ┐ли в бога, а грушi не з'┐сте! - скам'янiла в гнiвi мати. На перепечених щоках дядька Володимира з'явились першi мiдяки рум'янцiв: - Iч! Вам, бачу, дармового захотiлося? Ви собi прикида║те: як нова власть потура║ вам, то й груша залишиться за вами? Так я теж маю некупований характер: скорiше вiдхорую, а свого не подарую. От як! - Чому ж ви ранiше не рубали, не катували грушу? - i бiль, i обурення закипали в материнiм голосi. Вже одна думка, що нове господарювання почнеться смертю дерева, жахом сповнювала ┐┐ вселюблячу душу. - Ранiше не квапився, бо мав собi оренду вiд дiда Дем'яна. У мене все по-чесному, у мене кожен цвях зна║ сво║ мiсце. - Яка ж це була оренда? - ще надiялась мати, що дядько Володимир не зведе кiнцi з кiнцями. - Вiн мав собi грушки на узвар, а менi за це лагодив вози i, пригаду║те, не брав за роботу нi шеляга. - Це правда? - глянув батько на запечалену матiр. - Правда, - зiтхнула вона. - От бачите! - аж пiдрiс дядечко i глянув угору на горобця, що мостився залiзти пiд стрiп. - Сам бог бачить, що я чийогось не хочу. - Невже ваша рука пiднiметься на родюче дерево, на його цвiт i плiд? - звернулась мати до сумлiння гостя. - Це ж така краса, коли груша на всю вулицю цвiте, що прямо - ой!.. Дядькове сумлiння обiзвалося iще кiлькома копiйками рум'янцiв: - Що з цi║┐ краси, коли вона сто┐ть не в тво║му дворi? Це навiть непотрiбна краса. - Що ви говорите?! - жахнулася мати. - Що чу║те! - На дядькових очах несподiвано випливла хитринка. - От, iк примiру, була б коло мене в сусiдньому дворi красива жiнка. То що б я робив? Крадькома придивлявся б до цi║┐ краси,одним оком пильнував би жiнку, а другим сусiдку, навiть щось подарувати б ┐й захотiлося. А кому вiд цього користь? Нi мо┐й роботi, нi мо║му сусiду, нi мо┐й жiнцi, нi менi. От бачите, як невигiдно жити рядом з чи║юсь красою, - переможно поглянув скупар на матiр. - То коли скажете рубати грушу? -Почекайте, Володимире, з сокирою, хай вона трохи спочине пiд лавою. А ми зробимо по-людськи, - розсудив тато. - Я пiду в лiс, викопаю грушу i посаджу ┐┐ на вашому городi. - Хе! - сторопiв дядько Володимир i так засовався на ослонi, наче вiн почав горiти. - А коли ж я вiд не┐ дочекаюсь грушок? - Як трохи менше будете дбати про багатство, а бiльше про здоров'я, то дочека║тесь. - Тодi зробимо так, - знову показав дядечко рукою на грушу. - Я буду з не┐ збирати грушки доти, поки не вродить посаджена вами. - Ох i зажера ви! Такого лiчикрупа ще свiт не бачив! - гнiвно вирвалось у батька, i вiн так вiдкинув стан, що мати одразу загородила собою дядька Володимира. - Ви, певне, i сонце взяли б в оренду! - Спасибi, спасибi, що спаскудили в сво┐й клунi, - нагадючився дядечко, i нагадючились його товстi коропинi губи. - Пошанування ваше довiку запам'ятаю i колись обiзвуся на нього. На рiзних норовистих теж вуздечка знаходиться. - Iдiть, чоловiче, додому, - простогнала мати. - Зачемеричили голову - то йдiть. - Не женiть мене - сам пiду, не пересиджу вашого ослона. То як з грушею? - Потiм, потiм поговорите, - вже блага║ гостя пiти, бо добре зна║, чого так посвiтлiшали батьковi очi. Дядько Володимир тiльки тепер пильно поглянув на тата, стривожено хекнув, про всякий випадок стиснув кулаки i, як недобрий дух, щез iз клунi. А мати кинулась до батька, охопила його набухлi гнiвом руки. - Заспокойся, заспокойся, Панасе. Не треба, чоловiче, - приклала голову до його грудей i схлипнула. Тепер уже батьковi довелося втихомирювати матiр i пальцями витирати ┐┐ другi сльози за цей тяжкий день. - Шкода, що, не збив трохи пiни з цього ненаситця, - сказав, коли мама притихла на його грудях. - Стiльки добра мати - i позавидувати на ║дину бiдняцьку грушу! - Я думала - вiн прийшов щось позичити нам на нове господарювання. - В такого позичиш: йому й душа дешевша гроша. I для чого вiн живе на свiтi? Невже тiльки для того, щоб жерти i гно┐ти грошi в землi? - Гно┐ти? Невже Володимир такий грошовитий? - Ще й пита║ш! - упевнено вiдповiв тато. - Вiн уночi свою грошву мiрками мiря║ i всю у землю впакову║. -Теж мiрками закопу║? - посмiхнулася мати, а я засмiявся, бо враз уявив, як дядечко вночi потай марудиться зi сво┐ми скарбами. - Ти чого вибiлю║ш зуби? - здивувався батько. - Бо ║ що вибiлювати, - ще бiльше розбира║ мене смiх, а з очей аж витрушу║ться дядькове срiбло-золото. - Регоче, аж нiс витанцьову║. I чого? - Бо ви таке несусвiтне скажете про грошi. - Чого ж несусвiтне, коли так люди говорять, - примирливо кинув тато. I справдi, у нас люди чи┐сь грошi мiряли, наче картоплю: i возами, i мiшками, i мiрками, i казанами, i горщиками. А про сво┐ здебiльшого казали так: дав бог копi║чку, а чорт дiрочку, та й попала божа копi║чка в чортову дiрочку. Це ще добре, коли проривалась одна дiрочка. Та, на жаль, тепер у людей було стiльки надiрявлено, що й мудрий не знав, як оберегти сво┐ статки вiд нестаткiв... Обсiли вони й нас, i так обсiли, що тато кидався на всi боки, немов риба в сiтцi. А оце був по┐хав на заробiтки в Одесу, i там йому посмiхнулася доля: добрi люди прираяли переселитись в отi Херсонськi степи, де цiлина ще й досi вигляда║ орача. Батько поповерстав степовi дороги, нажурився по селах, од яких тiльки-тiльки одiйшов голод, i люди знайшли йому земельку, що вдовувала без сiвача. Додому тато при┐хав не то з радiстю, не то з журбою i привiз нам ║диний подарунок - пучок сиво┐ тирси. Глянула мати на не┐, зiтхнула i зажурилась: - Це ж я там, у степах, одразу посивiю, як оця тирса. - Я тебе й сиву не покину, - втiшив тато. - Нащо нам ця Херсонщина? - Як нащо? Земля там тлуста, наче масло. А пшениця в добру годину сто┐ть, мов Дунай, а соняшники самi струшують росу навпiл з олi║ю. - Менi й нашi соняшники гарнi, - не позаздрила мати на далекi багатi землi: вона боялася втратити сво┐ бiдняцькi латки i сво║ найбiльше багатство - оту мiж дорогами десятину, що ногами впиралася у широкий липовий шлях, а головою мало не торкалася вiтряка. - Як дадуть за не┐ сто карбованцiв золотом, продамо - i в дорогу, - сказав батько вчора i так вразив маму, що вона аж прихворiла. Тато також розтривожився, пiшов кудись, а мати, посидiвши на току, з сумом сказала менi: - Ма║мо тепер, сину, аж три журби, як отой соловей, що звив низенько гнiздо. Перша - нема людсько┐ хати, друга - земелька сто┐ть перед торгом, а третя - лежить невiдома дорога, мов горе. Ти також проси батька, щоб нiкуди ми не ┐хали за тридев'ять земель. Хiба давно на цiй Херсонщинi голод косив людей, наче траву? У нас як i не дородить поле, то лiс хоч трохи пособить - гриба, чи жолудя, чи кислицю дасть... У нас весною навiть цвинтарi цвiтуть. А там i деревця не побачиш - хiба що колись у сон забреде. Менi теж стало лячно: як же можна обiйтись без дерев, без лiсу, без пiдснiжника, без черешень, без криничок, без грибiв, суниць? От i зараз уся наша хатина пахне суницями, в одне вiкно загляда║ стара груша, а в друге - яблуня, що завжди нагаду║ менi бабусю. Хiба це не розкiш? Нi, далекий незвiданий степ не радував душу малого лiсовика... - Вмивайся, вмивайся, дитино, - квапить мене мати, рiже окра║ць жорнового хлiба й налива║ з спiвучого глечика сизе, ще з вечiрнiми тiнями молоко, що теж диха║ суницями. Я навiть спросоння помiчаю, як журба не вiдходить од матерi. В ┐┐ тепер прибляклих, мов перестиглi волошки, очах аж куриться туга. - Чого ви, мамо? - Що тобi, Михайлику? - стрепенулась вона i туманом очей сво┐х поглянула на мене. - Чогось ви такi сьогоднi зранку виморенi. Чи, може, прихворiли? - Нiчого, нiчого, це я так собi. - I враз така печаль наляга║ на не┐, що нажуренi повiки починають тремтiти, як у зобиджено┐ дитини. - Не треба, мамочко, - припадаю до не┐. - Еге ж, не треба, - згоджу║ться вона, а кiлька краплинок падають на мою чуприну, i мати обороня║ ┐┐ вiд сльози зазiленою рукою. - Ой, бити б мене, та нiкому: плачу, мов свiчечка, ┐дь, Михайлику, ┐дь i надивляйся на лiси, бо хто зна║, чи бiльше побачиш... - Ви не журiться, мамо: якось воно буде, - хочу заспоко┐ти ┐┐, але не знаю як. - Та якось буде. Тiльки ой як не хочеться покидати сво┐ статки! Ну, як я покину тебе? - з болем i гiркою усмiшкою пита║ться у яблунi, на якiй гнiздяться кривобокенькi, з бiлим пушком плоди. Яблуня похиту║ гiллям, приколису║ сво┐х дiток i мовчить. - А може, мамо, разом упремося на сво║му i якось переважимо тата? - Ох, як важко переважувати його. Цiлу нiч сьогоднi сварились i сумували. Йому теж нелегко: так нахмарилось на душi, аж гримить... Може, в степах вiльготнiше людям, та душа лежить до свого, до сво┐х лужкiв-бережкiв. А там, у степах, не те що лiсу, навiть лугу, левади не знайдеш. Там не почу║ш нi соловейка, нi зозулi, нi одуда, нi деркача. - Ой! А яка ж там птиця прожива║? - Дуже велика - дрофа, проти не┐ гусак такий дрiбний, як качур проти гусака. Але дрофа не спiва║. А що ж то за птиця, коли ║ пiр'я, а нема голосу? Це ж у нас як заспiва║ соловей, то й зорi поближчають. - А тато де? - Ще й не розвиднiлось, як пiшов у лiси. - Чого? - Чи то прощатися з ними, чи, дай бог, роботу шукати. Нагримав на мо┐ сльози та й пiшов. В нерадiсних думках я виходжу на посмутнiлий без хати i катраги двiр, де пiд зубами Обмiнно┐, мов невидимий вогник, потрiску║ цупкий подорожник. Побачивши мене, коняка труснула гривою, пiдвела голову i грайливо заiржала, бо що ┐й iз того впертого подорожника, - в очах ┐й теж стоять накупанi туманом i пташиним спiвом лiси. Я вiдчиняю ворота, вискакую на Обмiнну й ви┐жджаю на темну вiд роси дорогу. Сьогоднi i сонце за хмарами тлiло менi, i думки потемнiли мо┐, а мiж плечима все ворушився холодок Навiть свою блакитну дiброву я стрiчаю смутком, хоча у нiй так само, як i перше, кують зозулi i так само пахнуть суницi. Перед галявиною плакуча береза сипнула сльозами, як мати, за нею схлипнуло невидиме джерельце i скинуло з себе клубочок туману. I чогось такий жаль охопив мене за цими лiсами, за та║мничими просiками в них, за розгубленими по урочищах пасiками, за отими галявинами, де так гарно цвiте перестрiч i золотарник, i за отими красноголовцями, якi будуть тебе виглядати з жнива, що я зовсiм розтривожився, а далi повернув здивовану Обмiнну на дорогу, яка вела до якимiвсько┐ загорожi. Може, там дню║ Люба, то хоч розповiм ┐й про свою журбу та й зарання попрощаюсь iз школяркою, яка, що не принесе до школи, усiм до крихiтки подiлиться, - от уже вдачу компанiйську ма║, неначе хлопець. В загорожi за воринням ще дрiмало в тiнях, у росi i метеликах високе рiзнотрав'я. Над ним обважнiлi бджоли перебирали невидимi струни, при його корiннi темнiла волога суниця. А вiтрець усе увивався бiля трави, усе будив ┐┐ i отих лiнивих метеликiв, що понакривали крилом крило i не журяться. Хiба ж ┐м у степи, на Херсонщину переселятись? - Михайлику, гов-гов! - пролунав iз лiсу голос, а за воринням обiзвалося оте мiсце, де здавна прожива║ спiвуча, як тiтка Василина, луна. - А хто там вигуку║ться? - голосно питаюся в дiброви i поглядом обнишпорюю узлiсок. - Це я, Михайлику! Гов! - А хто ти така? - питаюся так, наче не впiзнаю. - От i не скажу! - Ти, може, лiсова мавка? - Нi, я дiвчинка з лiсу, - срiблом надзвоню║ться знайомий смiх. I от з глечиком i хустиною в руках на дорогу вибiга║ усмiхнена Люба. Широка полотняна спiдничка дзвоником кружля║ навколо ┐┐ босих нiг, а коси вигойдуються, куди ┐м хочеться. Захекавшись, вона добiга║ до Обмiнно┐, знизу вгору дивиться на мене, ще й для чогось пита║: - Ти при┐хав? - А ти не бачиш? - Авжеж, бачу! - радiють ┐┐ карi, з краплинками роси очi, радi║ потрiсканий вузлик губiв i ямка пiд ним. - До мене при┐хав чи по дорозi? - По дорозi. - А чого б не до мене? Все б веселiше було. - Та до тебе, - зiскакую з коняки. - А чого ти ногами чечiтку вибива║ш? - Бо зрадiла тобi. - Люба об спiдницю витира║ руку, огляда║ться, чи хтось не бачить, i простяга║ крихiтнi, червонi вiд суниць пальцi. - На добридень тобi. - На добридень. Ти сама тут? - Сама-самiсiнька. Аби не луна за воринням, то не знала б, що й робити в свiтi. - I що ж ти робиш у свiтi? - Суницi по лiсах збираю, - поправля║ крамну блузку, на якiй окастi гудзики ображено понадимали щiчки. - п┐ зародило в цьому роцi, як роси! - Як роси? - Ну, чуть-чуть менше. - Чом не в загорожi збира║ш? - Щоб траву не витолочити, - по-господарськи вiдповiла дiвчинка, напнула на голову хустку, по якiй хтось так порозкидав серпи, що вони стали схожими на молодики. - А в тебе коси пiдросли. - Що мо┐, - байдуже махнула рукою, але враз i посмiхнулася: - От у нашо┐ тiтки Василини коси! Аж виспiвують на плечах i прямо золотом стiкають, хоч пiдставляй жменi пiд них... - А це правда, що тiтка Василина втекла вiд свого чоловiка? - О! Пусти брехню дрiбну, наче мак, а виросте завбiльшки з кулак! - обурилась Люба. - к ж такi чорноротi! пх дуже гризе заздрiсть, що тiтка Василина аж у вiнницькiм театрi спiвала. От вони, безголосi, i тiтчин голос применшують, i дядька пiд'юджують. А ти чом так довго не при┐жджав? - Нiколи було, все з хатиною воловодились, - набиваю собi цiну i починаю путати Обмiнну, що вже тихцем норовить вирватися на волю. - I як тепер хатина? - Краще не питай! - зневажливо вiдкопилюю губи. - Повнiсiнько понабивалося худоби. - Таке скажеш! - Люба здивовано повела плечем. - Яко┐ це худоби? - Та цвiркунiв. Так уже всi ночi виспiвують, наче до весiлля готуються. - I в нас цього непотребу колись було стiльки, хоч хурою на ярмарок вивозь. - Що ж ви зробили? - Вивели. Тато ходив до однi║┐ баби-шептухи, що в Майданських лiсах живе. У не┐ повна хата рiзного зiлля i корiння. От ця баба травами i водою нищить усяку нечисть i помага║ бджолi. А як вона шепче! - Люба пригнулась, розставила руки, приплющила очi й по-старечи зашепотiла: - "Прийди до води - воду поздорови: здорова була, водо, i ключi новi - трутовi. Ти, водо, проходила землями, входила в море, очищала пiски, i корiння, i кремiння, то я просю води сi║┐ для помочi мо║┐". - Ох, як у тебе це виходить, наче в справжньо┐ шептухи, - здивувався я. , - Бо кiлька разiв чула, як вона шепче. А ти зна║ш - наш борсук розжився на дiток! - Е? - Справдi. - I що вони роблять? - А що ┐м робити? Лежать собi у норi i попискують. Хочеш - послуха║м. Ми повз вориння побiгли до лiсу, з якого сонце вже потроху почало виносити росу i тiнi. - Тiльки тепер тихенько-тихенько, - приклала дiвчинка пальця до уст, i ми навшпиньках почали наближатись до житла звiрини, вiд якого тягнувся темний ланцюжок слiдiв. Не доходячи до загороди, вiн роздвоювався: видно, борсук знав, коли достигають плоди, i зараз не навiдувався до яблунь i кислиць. Люба, оминувши нору, обережно опустилась на колiна, приклала вухо до землi й зашепотiла: - Ось тут слухай - вони якраз пiд нами вилежуються. - Ти ж звiдки зна║ш? - Вухо розшукало мiсце... О, чу║ш? - Нi. - Мiцнiше притискайся до землi. Чу║ш? - Не знаю. Земля обзивалась до мене не то шарудiнням, не то попискуванням, i все одно страх як цiкаво було прислухатись до ┐┐ та║мницi, до чийогось життя, привороженого не сонцем, а землею. А чи бачить коли-небудь борсук сонце, чи так - народжу║ться в темрявi i гине в темрявi? От кому нiяк не позавиду║ш. - Наш дядько Сергiй ще минуло┐ осенi хотiв убити борсука на жир, а тато не дали, i дядько за це назвав його квашею. А що з того жиру, коли б уже не було на свiтi нi борсука, нi його дiток? Правду кажу, Михайлику? - Правду... Ваш дядько теж, як борсук, ховався у норах вiд революцi┐. . - Вiн i тепер не дуже любить удень виходити на люди. От якби ти до пiзнього вечора залишився тут, ми б побачили усiх борсученят. Вони такi смiшнi. Повилазять з нори i принюхуються до всього, навiть до мiсячних плям, наче вони пахнуть. На старiй, оброслiй скрипухом березi зацокала вивiрка. Люба пiдвела голову догори, розшукала цiкавого звiрка, посмiхнулась i сказала: - Добридень, бiлочко. Звiрок ворухнув ушима i, дивлячись на не┐, спустився нижче. Але на галявинцi, вигойдуючи на спинi човники вух, з'явився за║ць-перелiток. Вивiрка блискавкою майнула на друге дерево, а за║ць сторчма кинувся у кущi. - Свiй свого злякався, - добряче посмiхнулася дiвчинка i вже сказала чи┐мись словами: - Нема згоди нi мiж людьми, нi мiж звiриною. Потiм ми побiгли до тi║┐ кислицi, де й тепер дурненька трясогузка знесла я║чка. Вона, як i торiк, збудувала таке дрiбне гнiздечко, що мусила i вдень i вночi тримати хвiст на повiтрi. А може, ┐й так при║мно прохолоджуватись? Пташина побачила нас, вросла в гнiздо, але не злетiла з нього. - Вона мене пiзна║, - тихцем сказала Люба, i ми позадкували назад. - А чого тут, навколо стовбура, стiльки битого скла лежить? - Це я накидала, - з гордiстю сказала дiвчинка. - А перед ним ще й жаливи натрусила. - Для чого? - Нiби не догаду║шся? - Нi. - Ой, тут така печаль була: вража гадина мало не з'┐ла нашу трясогузку, уже до самого гнiзда добиралась. А бiдна пташка сидить на я║чках i не тiка║. Добре, що я нагодилась: вхопила дрючка - i по гадинi, i по гадинi... - Ти? - вражено подивився на Любу, на ┐┐ й зараз розгнiване од згадки обличчя. - I не злякалась? - Злякалась, та не дуже: то була не гадюка, а вуж. А гадюки i дорослi бояться. Пiсля цього й понасипала ось тут скла, бо птахи повиннi жити. - От молодець! - А хiба ти не так зробив би? Хочеш, я зараз наварю чумацького кулешу? - Це ж якого - чумацького? - З рибою i димом, - засмiялась Люба. - Мiй кулiш навiть тато хвалить. Хочеш? - Не хочу. - I чим тебе частувати? - Нiчим. - Ти чогось, Михайлику, сьогоднi невеселий? Може, дома незгода чи гризня? - к чим журитись людинi, - спливало сво║, i все посмутнiло в менi, i навiть бджоли сумнiше заспiвали над рiзнотрав'ям. - Що ж у тебе, Михайлику? - одразу пожалiснiло Любине смагляве обличчя, пожалiснiв вузлик губ, а ямка пiд ним заворушилась. - Ет, i говорити не хочеться. - А ти скажи, - може, полегша║. - Маю, дiвчино, три журби, як той соловей, що звив низенько гнiздо, - повторюю маминi слова. - Перша журба - нема людсько┐ хати, друга - сто┐ть наша земелька перед торгом, а третя - лежить невiдома дорога, мов горе. - Невiдома дорога? - зажурилась Люба, зажурились ┐┐ тiнистi вi┐ i притемнiли очi. - Куди ж вона лежить, Михайлику? - Далеко-далеко. - Далi Вiнницi? - Що там Вiнниця! Аж у степи, вважай, до самого моря, де зовсiм нема нi дерев, нi лiсiв. - Ой, лишенько! - аж скрикнула дiвчина. - Як же там люди без лiсiв живуть? - Живуть, позвикали. - А чим вони палять? - Кура║м, соломою. - I як вони терплять таку недогоду? Не ┐дь, Михайлику, туди. - Хiба ж я хочу? Це все тато надумав. - Попроси гарненько його. - Мама вже й сльозами просила. - А батько що? - Сердиться. - Всi вони, чоловiки, однаковi. I наш сердиться на маму частiше, нiж треба. А моя мама така, що грiх навiть покосувати на не┐. Може, пiдемо в курiнь? - Чого? - Сядемо пожуримось. Журитися краще, коли нiхто не бачить, - засмучено зирнула на дорогу, що йшла та йшла собi в зелену тишу, а йдучи, бавилась та й бавилась iз бiлими хмарками i синiми ополонками неба. Бiля куреня сушився сак, вiн пахнув зiллям i рибою, а в куренi хтось пiдворушував шматочки сонця. I тут нам стало зовсiм журно. - Михайлику, а в степах i суниць не буде? - охопивши руками колiна, запитала Люба. - Нi. - А що ж там буде? - Абрикоси i кавуни. Там кавуни отакеннi, бiльшi за тебе ростуть. То вже байка. - Сам тато казав. Люба недовiрливо подивилась на мене, простягнула глечик з суницями. - По┐ж, Михайлику. - Не хочу. - Недарма говориться: коли журба ┐сть людину, то ┐й не до ┐жi, - поклала руку на шматочок сонця. - Точнiсiнько так i мама каже. Люба помовчала, зiтхнула i, вже не дивлячись на мене, засоромлено сказала: - Як ти по┐деш на чужину, нiхто не буде так скучати за тобою, як я. - Це забудеться. - От i не забудеться, - зовсiм притемнiли ┐┐ очi, а бровенята сумно зiбралися в оборку. - То дорослi довго один за одним сумують. Про це i в книгах-романах пишуть. - Нiчого ти не зна║ш, - правдиво подивилась на мене Люба. - I я буду довго-довго скучати, як доросла. Коли я за пташиною, як вона вiдлiта║, сумую, то що про тебе казати? Краще не ┐дь. - Це вже як тато закомандують. - Отак i в нас - тато у всьому голова. Ти, Михайлику, при┐жджай i взавтра, бо хто зна║, як далi буде. При┐деш? - Не знаю, як воно випаде. - Я все буду дивитись на дорогу. Коли ми прощалися, Люба знову хотiла почастувати суницями, але менi було не до них. Жаль стояв у мо┐х очах i душi. Його не змогли розвiяти нi отi пастушки, що за лiсом спускалися iз пагорба на степових черепахах, нi далекi вiтряки, що волохатились у туманi. Додому я при┐хав пiзно, коли вже мiсяць росив на ясени вологе срiбло. В хатинi прича┐лись темрява i засмута. Не треба великого розуму, щоб збагнути: батьки не дiйшли згоди. Вони мовчки снували в сутiнках, мовчки додумували сво║. Мати без слова поставила на стiл молоду картоплю з укропом i, перехопивши мiй погляд, зiтхнула. Батько на це зiбрав брови до перенiсся i щось пробубонiв пiд нiс. Але в цей час знадвору невдоволено обiзвалась качка, гавкнув Рябко, хтось заспоко┐в його, а далi поторгав хвiртку, що вела з клунi до хати. Батьки стрепенулись, скидаючи з обличчя якусь частку суму. - До вас можна? - застряга║ в дверях захвиськаний глиною дядько Володимир, який чепурився тiльки у великi свята. - Та заходьте вже, коли в дверях сто┐те, - неласкаве обiзвався тато. Але це не дуже збентежило товстошкiрого дядечка, який хекнув i посунув ближче до столу. - Чогось ви нiколи не ощасливите нашу хату, то дай, думаю, по-свояцьки загляну до вас перед дощем, - солодкомовно заговорив дядечко i цим немало здивував нас усiх. Батько спiдлоба глянув на нього: - А звiдки ви зна║те, що буде дощ? - Маю в сво┐х костях календар: зайде в них ломота - чекай непогоду. Добрий вечiр вам. - Добрий вечiр. Вас, бачу, груша приворожила? - От i не вгадали, Панасе. Що груша? Куди вона дiнеться? Ви спочатку нагнiвались на мене, а потiм самi втямили, що вона моя. Як то кажуть, i просо мо║, i горобцi мо┐. - Не ваше просо i не вашi горобцi, - одразу розсердився тато. - I мiж святими бува║ сварка, - не гнiва║ться дядечко. - Послуха║мо, що скажуть про це люди. - Ви вже ма║те свiдкiв? - Пiдбираю, пiдбираю, Панасе Дем'яновичу. Я не звик, щоб мо║, хай навiть копiйчане, пропадало, бо за копiйкою i карбованця попустиш. Ось так, а не iнакше треба жити-господарювати. Але тепер таке врем'я, коли всякий норовить зобидити хазя┐на-господаря... А це правда, що наш цар-государ зiбрав за гряницею аж мiльйон армi┐? - Давно вже ваш цар-государ лежить у землi. - Е, не кажiть, у землi лежить його двiйник. А сам цар-государ за гряницею сили збира║. - Це ви мене лякати прийшли? - батько зловтiшне пiдсiк дядечка. - Та що ви, Панасе? - розвiв руки дебеляк. - Нащо менi когось лякати, коли сам у революцiю був ляканий. Я до вас по дiлах кумерцi┐. - Кумерцi┐?! - Атож! Може, ваше замириться з нашим. Оце сорока на хвостi принесла, що ви збира║тесь переселятись. - Сорока ваша не збрехала. Мати i я зiтхнули. Але дядько Володимир не почув нашо┐ печалi й бадьоро продовжував: - Це вiрно робите, що збира║тесь у степи. Там i землi бiльше, i пiсля голоду стiльки хрещеного люду вимерло, що хату, а не цей льох за безцiнь придба║те. То я оце й заглянув до вас: чи не будемо сватами? - Що ж ви сватати прийшли? Мою хатину? - Нащо менi це кипiло? От ваша десятинка над шляхом згодилась би менi. Щоправда, не дуже вона зручна, витовкують ┐┐ на розхристi, та й земелька теж могла б кращою бути, - хитренько ганить наше найбiльше багатство, щоб збити цiну. - Але, коли гно┐ти ┐┐, щось бог зародить. - Ви, доки не згудите, доти не купите? - заступа║ться мати за нашу десятину. - Хiба я неправду кажу? - косу║ дядечко на матiрi, торкнувшись рукою кишенi, запиту║ батька: - Як ви на се║, коли я те║? - Хiба вам випада║ до сво┐х дев'яти славних десятинок мати мою,розхристану? - Випада║! Випада║, Панасе, для круглого числа! В усьому люблю круглi числа. Навiть жiнку брав тiльки з круглим числом - шiстнадцятку. Було б ┐й сiмнадцять рокiв - не одружився б, - i дядечко Володимир захихикав, задоволений сво┐м дотепом. Я нiколи не бачив його таким говiрким. То завжди сидить на людях, мов дзвiн без'язикий, хова║ у собi слова, як скарби в землi. А це, бач, навiть жартувати зволйв. Ось як кумерцiя розв'язала язика. Тепер би йому, напевне, i тiтка Марiйка позаздрила б. Я так починаю гнiватись на дядечка, таким косую на нього оком, що навiть тато здивовано зиркнув на мене. А дядечко Володимир далi пряв свою пряжу, як павук павутиння, жалiв нас, бажав щастя i все розхвалював отi кра┐, де люди не мають скрути на землю. - Там середняку нарiзають навiть по двадцять - двадцять п'ять десятин, а тут тяжко сiяти, коли нема чого орати. - Чого б вам, Володимире, не по┐хати туди? - обiзвалася крiзь сльози мама. - Менi? - отетерiв дядечко. - Як це? I чого це менi? Що ми - гiршi за людей! - але одразу ж спохопився, що бовкнув зайве. - Я, жiнко добра, вже й тут призвича┐вся до сво┐х негараздiв, до сво┐х десятинок. Це не та розкiш, коли чорнозем на сажень заляга║, але з хлiба не зводить. То будемо сватами? - Ви ж казали, що не ма║те за душею нi копiйчини, - в'┐в батько. - Для вас витрушу останн║, - розщедрився дядечко. - Чого не дотрушу-позичу, на чийсь бiлий папiр усю душу закладу. Яку ж цiну правите за свою десятинку? - Сто двадцять карбованцiв золотом. - Що-що?! - вдавано не дочув дядечко i повернув до батька хащувате вухо. - Сто двадцять кажу. - Сто двадцять! - жахнувся дядечко, став вислогубим i вибалушив очi на тата. - Бiйтесь, Панасе, бога i людей. Красна ┐й цiна - шiстдесят карбованцiв, але я вам, по-свояцьки, накину ще десятку. Знайте мою добрiсть.