Михайло Стельмах. Гуси-лебедi летять... ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Мо┐м батькам - Ганнi Iванiвнi й Панасу Дем'яновичу з любов'ю i зажурою РОЗДIЛ ПЕРШИЙ Прямо над нашою хатою пролiтають лебедi. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар i струшують на землю бентежнi звуки далеких дзвонiв. Дiд говорить, що так спiвають лебединi крила. Я придивляюсь до ┐хнього маяння, прислухаюсь до ┐хнього спiву, i менi теж хочеться полетiти за лебедями, тому й пiдiймаю руки, наче крила. I радiсть, i смуток, i срiбний передзвiн огортають та й огортають мене сво┐м снуванням. Я стаю нiби меншим, а навколо бiльша║, росте i мiниться увесь свiт: i загачене бiлими хмарами небо, i одноногi скрипучi журавлi, що нiкуди не полетять, i полатанi веселим зеленим мохом стрiхи, i блакитнава дiброва пiд селом, i чорнотiла, туманцем пiдволохачена земля, що пробилася з-пiд снiгу. I цей увесь свiт трiпоче-мiниться в мо┐х очах i вiддаля║ та й вiддаля║ лебедiв. Але я не хочу, щоб вони одлiтали вiд нас. От коли б якимсь дивом послухали мене: зробили круг над селом i знову пролетiли над нашою хатою. Аби я був чародi║м, то хiба не повернув би ┐х? Сказав би таке та║мниче слово! Я замислююсь над ним, а навколо мене почина║ кружляти видiння казки, ┐┐ нерозгаданi дороги, дрiмучi пралiси i тi гуси-лебедята, що на сво┐х крилах виносять з бiди малого хлопця. Казка вклада║ в мо┐ уста оте слово, до якого дослуховуються земля i вода, птиця в небi й саме небо... А в цей час надi мною твориться диво: хтось невидимим смичком провiв по синьому пiднебессi, по бiлих хмарах, i вони забринiли, як скрипка. Я тягнусь догори i сам собi не вiрю: вiд зарiчки знову над нашою хатою пролiтають лебедi! Чи вони послухались мого слова-обкружляли навколо села й повернулись до мене, чи це новий ключ?.. А вiща скрипка i срiбний вiдгомiн бринять, ║днаються над мо┐м дитинством, пiдiймають на крила мою душу i забирають ┐┐ в нерозгадану далину. I хороше, i дивно, i радiсно ста║ менi, малому, в цiм свiтi... "Так-так-так", - притира║ться до мо║┐ ноги стара, з перебитим крилом качка. Вона чогось непоко┐ться, викручу║ рухливу шию i то одним, то другим оком придивля║ться до неба i трiпоче ║диним крилом. пй щось дуже важливе хочеться сказати менi, та вона бiльше не зна║ слiв i знову повторю║: "Так-так-так"^ За високою стрункою дзвiницею, що теж порива║ться вгору, десь у бiлому пiдхмар'┐ зникають лебедi, але дзвiн ┐хнiх крил ще озива║ться в менi, а може, то вже озиваються розбудженi дзвони на дзвiницi? - От i принесли нам лебедi на крилах життя, - говорить до неба i землi мiй дiд Дем'ян; у його руцi весело поблиску║ струг, яким вiн донедавна вистругував шпицi. - Життя? - дивуюсь я. - Еге ж: i весну, i життя. Тепер, внучку, геть-чисто все почне оживати: скресне крига на рiках та озерах, розмерзнеться сiк у деревах, прокинеться грiм у хмарах, а сонце сво┐ми ключами вiдiмкне землю. - Дiду, а якi у сонця ключi? - ще бiльше дивуюсь я, бо й не догадувався досi, що воно, наче людина, може мати ключi. - Золотi, внучку, золотi. - I як воно вiдмика║ ними землю? - А ось так: яко┐сь добро┐ години гляне сонце iз свого вiконечка вниз, побачить, що там i земля, i люди, i худiбка, i птиця помарнiли i скучили за весною, та й спита║ мiсяця-брата, чи не пора землю вiдiмкнути? Мiсяць кивне головою, а сонце посмiхнеться i на промiннi спустить у лiси, у луки, в поля i на воду ключi, а вони вже знають сво║ дiло! Я уважно слухаю дiда i раптом страхаюсь: - Дiду, а сонце не може ┐х загубити, як наша мама? - Що, що, надзигльований? - мов сiро-блакитнавi, побризканi росою безсмертники, оживають старi очi. Дiд ошелешено пiдкида║ вгору брови, потiм одгетьку║ мене вiльною рукою i почина║ смiятись. Вiн дуже гарно смi║ться, хапаючись руками за тин, ворота, рiжок хати чи дерево, а коли нема яко┐сь пiдпiрки, тодi нею ста║ його присохлий живiт. В таку хвилину вся дiдова постать перехиту║ться, карлючки вусiв одстовбурчуються, з рота вириваються клекiт i "ох, рятуйте мою душу", з одежi осипа║ться дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня пiдставляй пiд них. Тепер я заспокоююсь: значить, сонце не може загубити сво┐х ключiв, воно ┐х десь носить на ши┐ або ув'язу║ на руцi. Так i треба, щоб потiм не бiдкатись i не морочити комусь голови. - Дiду, а куди лебедi полетiли? - На тихi води, на яснi зорi, - пересмiявшись i споважнiвши, урочисто каже дiд, поглядом показу║ менi на хату i йде до вчорнiло┐ катраги майструвати колеса. - "Так-так-так", - погоджу║ться стара качка i ще раз одним оком погляда║ вгору. А я стою серед подвiр'я i по-сво║му перебираю дiдовi слова. Передi мною, наче брама, розчиня║ться дiброва, до мене живовидячки наближаються далекi тихi води i прихиленi до них зорi. Це в таких краях, де я ще не бував. I покотилась туди моя стежина, мов клубочок. I так менi хочеться пiти в лiсову далечiнь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зi срiбла вилитих, лебедiв, подивитись на ┐хнi спiвучi крила, що в теплому iрiю захопили весну та й принесли нам. Але з ким я пiду i де менi взяти чобiт? Тiльки тепер дивлюся на сво┐ босi посинiлi ноги, важко зiтхаю i плентаюсь до хати, щоб не схопити маминого запотиличника. I що це за мода пiшла: не встигнеш босонiж вискочити з хати, як одразу сварять, а то й духопелять тебе i називають махометом, вариводою, лоботрясом. А в чому ж ти вискочиш, коли тепер не кожний дорослий розживеться на взуття? Скажи про це, - знову ж розумником назвуть тебе, затюкають, ще й згадають, що за мною давно плаче попруга з мiдною пряжкою, горiла б вона зi сво┐м плаканням ясним вогнем! А як дурно-пусто перепало менi, коли тiльки зазимiло i перший льодок запах чорнобривцями! Тодi наш прицерковний пагорб i ковзанку бiля нього вкрила дiтвора - усi на санчатах або на дерев'яних ковзанах. Вони робляться так: береш по довжинi чобота брусочок березини, явора або кленини, вистругу║ш з нього копаничку, робиш схiдчик для каблука, а низом рiвненько пропуска║ш дрiт, чим товщий, тим краще. От i вся мудрацiя, зате скiльки втiхи вiд не┐! Дивився-дивився я з вiкна, як раюють iншi, та й, вибравши слушну хвилину, тихцем шатнувся у сiни, вихопив з-пiд жорен ночовки, заарканив ┐х мотузочком i босонiж пометлявся до дiтвори. Нiхто й не здивувався, що я притирився з такою снастю, бо на чому тiльки тут не каталися: однi на санчатах, другi на грамаках, третi на шматковi жерстi, четвертi умудрилися замiсть ковзанiв осiдлати притертi худоб'ячi кiстки, п'ятi - на пiдковах. А Iван дядька Миколи спукався на перевернутому догори ногами ослiнчику. Головне було - не на чому ┐хати, а щоб тiльки ┐хати, коли ж гепнешся - не кривитися, а реготати з усiма. Яка то була втiха вибратись на самiсiньку макiвку пагорба, переможцем поглянути на заснiжене село, що бавилось димами, всiстись на свого самоката i - гайда, гайда, гайда на весь дух донизу! Машинерiя твоя летить, аж гуде, вiтер у вухах пересвисту║, збоку собаки гавкають, на дзвiницi дзвонять, перед тобою хати хитаються, пiдстрибують, уся земля йде обертасом, а ти, мов кум королю, розсiвся на сво┐х ногах, щоб не так мерзли, i переганя║ш дiвчат або якогось страхополоха, з розгону врiза║шся у чи┐сь санчата i м'ячем вилiта║ш на снiг. А ззаду ще i ще хтось на┐жджа║ на тебе, i вже росте отакенна купа, в якiй усе регоче, верещить, клубочиться, видира║ться наверх i жужмом котиться вниз. З цi║┐ весело┐ i тепло┐ копицi раптом хтось почав мене за ковнiр витягати на свiт божий. Вiн одразу потемнiв у мо┐х очах, коли я опинився перед поблiдлою од страху i гнiву матiр'ю. Ось тепер усi почали дивитись на мене, нiби я з мiсяця звалився. А хтось уже принiс матерi ночовки, що встигли чомусь надколотись. Мати пiдхопила ┐х пiд руку та й, не дуже церемонячись, потягла мене з грища на розправу. Хотiв я гайнути кудись навтiки, де перець не росте, та материна рука наче приросла до мо┐х обох ковнiрiв. Гай-гай, куди подiлася моя радiсть, коли я поперед ночовок i матерi поплентався додому. Ну, а яке потiм було сум'яття, ви, напевне, догаду║тесь: спершу з мене вибивали дурування i примовляли, який я бузувiр, опришок, урвиголова, харциз, каламут i навiть химород. На таке противне слово я нiяк у душi не мiг погодитись. Але й перечити не став, знаючи, що за це можна вiдхопити зайвого духопелика. Далi менi маминою хусткою на два гудзи перев'язали шию, запакували на пiч, де парилось просо, i почали обпоювати малиновим ча║м, який зовсiм був би добрим, аби коло нього хоч лежала грудочка цукру. На другий день уже було вiдомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночi нi разу не бухикнув. Тому дiд зауважив, що я одчайдух i весь удався в нього, а мати сказала, що - в оглашенного. Пiсля цього ми з дiдом перезирнулись, усмiхнулися, мати посварилась на мене бровами i кулаком, а бабуня вирiшила повести свого безклепкого внука до церкви. Там я мав i покаятись, i набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало менi. Та я не дуже цим i журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тiльки менi, але й дорослим. I в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручi, губились ключi вiд розуму, не варив баняк, у головi лiтали джмелi, замiсть мiзкiв росла капуста, не родило в черепку, не було лою пiд чуприною, розум якось втулявся аж у п'яти i на в'язах стирчала макiтра... Отож ранком я вже мало не розкошував: мати на часинку позичила в сусiдiв чоботи i, шмаруючи ┐х березовим дьогтем, заходилася повчати, щоб я у церквi не лобурясничав, не шморгав носом, не крутивоя дзигою, не ловив гав, не перся наперед, не смiявся, не пирхав, не лiз на крилас та частiше хрестив лоба. Узнавши геть-чисто все, чого не можна робити в церквi, я подався на вулицю, то опереджаючи бабусю, то залишаючись позад не┐, а ┐й хотiлося вести мене тiльки за руку. I чого всi жiнки забувають, що хлопець ║ хлопцем? Перед тим як зайти в церкву, бабуся побожно перегнулася, зробив i я так, але, видать, не догодив i схопив саме те слово, якого ще не доказали вчора. В божому храмi страшенно пахло свiжовиробленими кожухами i розiгрiтим воском. I в бабинцi, i в притворах молилися люди, а мiж ними незграбився розчепiрений титар, якого боялася уся дiтвора. Зараз вiн робив двi роботи: збирав коновчаний збiр i гасив свiчi. Губи в нього товстi, капшучистi: дмухне, свiчка тiльки блим - i вже нема нi вогника, нi обличчя святого за ним. Люди казали, що церковний староста з одних недогаркiв нажив казан грошви. Титар гнiвався на таку мову й говорив, що через церкву й "таке врем'я" скоро стане дрантогузом. Одначе титареве подвiр'я поки ще не закарлючувалось на дрантогузтво: було кому на ньому iржати, мукати, бекати i кувiкати. А "таке врем'я" позначилось тiльки на титаревих стiнах: вiн, неначе шпалерами, обкле┐в ┐х скатертинами керенок вартiстю в сорок i двадцять карбованцiв -. сорокiвки ближче до божницi, двадцятки - до помийницi. Бабуся перед якимсь втемнiлим образом поставила саморобну свiчечку й ревно почала молитися доти, поки не згадала, що менi доконче треба показати грiзний i страшний суд - господа нашого Iсуса Христа друге пришестя. Це пришестя було намальоване за бабинцем прямо на дерев'янiй стiнi. Через те що з вогкого дерева капало, страшний суд видавався ще страшнiшим: на ньому плакали i праведники, i грiшники. I чого тiльки не було на тому судi┐? Тут на веселцi, як на гойдалцi, владно сидiв Христос-вседержитель, пiд ним чиясь дебела рука важила на шалькових терезах правду i кривду, обабiч вседержителя на бiлих хмарах стояли пророки, богородиця i Iван Предтеча. Нижче, лiворуч, був рай, обнесений товстелезним кам'яним муром. Святий Детро вiв до райсько┐ брами виснажених праведникiв, а в самому раю уже стояли три бородатi праотцi i гурт веселих запорожцiв, усi вони були в широких червоних штанях i при збро┐, на ┐хнiх головах пишалися довгi оселедцi. А от праворуч починалося справжн║ страхiття: тут юрмилися чорнi, наче вони всю зиму кiптюжились у коминi, чорти i вогнем дихала мерзопакосна пащека змiя. До не┐, туманiючи вiд жаху, пiдходили грiшники: п'яниця з барилком горiлки, товстий салганистий пан, що на┐в м'яса на чужому горi, мельник-злодюга з привiшеним на ши┐ жорном, суддя-хапуга з торбою нечестивих грошей, чернець, що заглядав не в святе письмо, а в грiховнi су║ти, якась пiдмальована, гарно зодягнена, але гордовита панi, пiд нею було написано: "Пиха". За нею карлючились брехуни i донощики з язиками, схожими на копистки, та iнша дрiбна потерть, що не жила, а тiльки хитрувала i грiховодила на землi. Хоча й страшнувато було дивитися на все це людинопадiння, але я таки придивлявся до нього. На мо║ щастя, тут нiкого не було з тих дурноп'ятих, якi босонiж спускалися б у ночовках, i це мене трохи заспоко┐ло... - Михайле, ти ще не в хатi?! - гримнув з катраги дiд. - Гляди: перепаде нам обом за лебедiв! - i вiн для чогось поглянув угору, де сонце i блакитнi розводи змагалися з хмарами. Я ще раз зiтхнув - це i для себе, i щоб дiд пожалiв мене, безчобiтного, - та й, думаючи сво║, почав витирати ноги об прочовганий жорник, що лежить бiля нашого порога. Отут, ближче до призьби, темнi║ глибка, в якiй лiту║ качка. Вона вже й тепер, наслухавшись лебедiв, погляда║ на свiй закоморок - теж почула тепло. Хоча наша качка й однокрила, та сво║ю смiливiстю i тямущiстю диву║ всiх вуличан. Весною, коли повиводяться курчата, вона весь час клопочеться бiля чужого виводка. А побачить десь ворону, то так уже пересварю║ться з нею та накостричу║ться одним крилом i ши║ю, що чорнокрила дзьобаха зо зла каркне i полетить далi шукати здобич. Вмiла качка якось i в людях розбиратись. Коли бiля нашо┐ хвiртки з'являлася добра людина, ми чули догiдливе чи розважливе "так-так-так". Iшла славна людина до хати, то й качка, хильцем-хильцем, супроводила ┐┐, немовби статечна господиня. Та досить було з'явитися на вулицi лютобровому дерилюду Митрофаненку або хитрюзi й пустомолоту Юхриму Бабенку, як птиця нагогошувалась, починала вибивати ногами сердиту плетеницю i застуджено репетувати: "ках-ках-ках!" - Зараза безкрила, - завжди ще бiля ворiт настручувався на не┐ Митрофаненко, i на перенiссi в нього вибивався жировий вузол. - Теж ма║ щось проти тебе! А Юхрим Бабенко облесно викруглював у посмiшцi коржастi щоки, розводив довгими руками i, поолививши голос, удавано дивувався : - I де, i за якими океанами-морями ви таку преiнтересну птаху дiстали? А ногами як оруду║! Поставте ┐┐ на ступу, то й проса втовче. - А тебе, шилохвостий, напевне, i в ступi не втовчеш, - косував на нього дiд. - У всякого свiй нрав i характер, i розум iмi║ться, - не дуже й зобиджався Юхрим. - Ви ще почу║те про мене i в селi, i поза селом! До роботи Юхрим був рiдким, наче юшка, зате круто мiг замiсити якусь сутягу чи паскудство i на ньому показати спритнiсть сво║┐ невелико┐ голови, мiзки яко┐ найбiльше були нацiленi на свiжу копiйку. Дух ┐┐ колишнiй пiдписар i пiд льодом чув. Тiльки значно пiзнiше, розпiзнавши дрiбненьку, злукавлену i пiдступну душу Юхрима Бабенка, я зрозумiв дiдовi слова: - Сто друзiв - це мало, один ворог - це багато!.. Знiтившись, я стаю на порiг, знову ж таки розмiрковуючи, як би так вв'юнитися в хату, щоб тебе й не дуже бачили. Добре було б, коли б саме тепер хтось заглянув до нас у гостi чи хоча б мама почала спiвати. Тодi в не┐ обличчя i очi жалiснiють та й жалiснiють, а ти в цю часину вискакуй на пiч i нишкни, поки не просохнуть ноги, або стружи щось кiскою - i не дуже подавай голос. Але в гостi до нас нiхто не квапиться i з хати не чути нiякого спiву. А ноги вже цвяшками пiдбива║ холод, i хоч-не-хоч, а таки мусиш навинутися на очi матерi. Як вона зараз почне вичитувати, я приблизно догадуюсь. Тут головне нi в чому ┐й не перечити - нi словом, нi очима, а тiльки сумно похнюпити голову, повинитись трохи, а далi зненацька запитати про таке, що одразу б набакирило материнi думки на щось iнше. Що не кажiть, а iнодi це пособля║. На вулицi чути чи┐сь кроки. Я трохи оживаю, обертаюсь, i спочатку дивлюсь не на того, хто чалапа║, а на те, чим вiн чалапа║, бо коли в тебе нема║ чобiт, то ти почина║ш оглядати людину з нiг. Попiдтинню, де трохи сухiше, iде наш голова комбiду дядько Себастiян, i я одразу оживаю. - Добрий ранок, парубче! - забачивши мене, привiтно здоровка║ться дядько Себастiян. На його високiй статурнiй постатi метля║ться кавалерiйська шинелина, з-пiд яко┐ вiдстовбурчу║ться пiстолет. - Ти чого, сякий, а не такий, на холодi вухналi ку║ш зубами? - Ги-ги, - смiюся я. - Вiн ще й регоче! - наче сердиться дядько Себастiян i грiзно хита║ головою; його рудий чуб вогнистим начосом метнувся над бровами, i чоловiк почина║ запихати його в стареньку будьонiвку. - Чого босонiж сто┐ш? - А то ви не зна║те чого? Купило притупило. - Тодi сиди, халамиднику, в запiчку i не вирипуй хати! - грима║ дядько Себастiян. А я, тримаючись за клямку, виграю дверима i посмiхаюсь. - Дивiться на нього: босе, а чогось радi║! - Птиця також боса ходить, i не журиться, - смiючись, вiдповiдаю я. То що пiсля цього дядьку Себастiяну робити? Вiн примружу║ться i почина║ натрушувати смiх на ворота, i нам при║мно дивитися один на одного, хоча один з нас взутий, а другому взуття тiльки сниться. - Дядьку Себастiяне, у вас пiд шинелею сте║р? - А ти звiдки зна║ш? - диву║ться чоловiк. - Сорока на крилi принесла. - Краще б вона тобi чоботи принесла. - Ви його в бандитiв забрали? - В бандитiв. - А вiн добре б'║? - Нiчого. - От аби менi хоч раз бабахнути, - аж мружусь вiд задоволення, уявляючи, як би я стрельнув iз сте║ра. - Найшов забавку! - хмурнi║ обличчя дядька. - Краще було б, дитино, аби нi ми, нi ви не знали цих забавок. Тут уже я дядьку Себастiяну й трохи не вiрю, хоч вiн правдивий i добрий чоловiк. Це ж як гарно, коли ║ зброя - i шабля, i карабiн, i спис, як у червоних козакiв: одне тобi руба║, дрхге стрiля║, трет║, як на плакатi, по семеро всяких ворогiв так наскрiзь прохромлю║, що вони тiльки ногами дригають i розгублюють чорнi капелюхи. Та хiба старшi всю правду кажуть малим? До цього нам не звикати. Дядько Себастiян спира║ться на ворота, а я ближче пiдходжу до нього. Вiн косу║ довгастим оком, примiря║ться, через ворота хоче вхопити мене за руку. Я, гигикаючи, вiдскакую од нього, а потiм знову наближаюсь - i все почина║ться заново. Така забава подоба║ться нам обом, хоча я з опаскою iнколи поглядаю на вiкна. Побавившись i так i не впiймавши мене, дядько вийма║ з кишенi прим'ятого листа: - Ма║ш вiд батька. Неси мерщiй матерi. - Спасибi. То, може, зайдете до хати? - запрошую дядька i прикидаю в головi: як би це добре було - мати i старi заметушилися б по хатi, почали журитися i радiти, а я прикипiв би до дядька Себастiяна, слухав би листа i досхочу роздивлявся б сте║р. - Загляньте до нас, дядьку Себастiяне. - Нема часу, дитино, - люди чекають, - руйну║ всi мо┐ надi┐ дядько. - Жаль, жаль, - кажу статечно, беру листа i вже сторч головою так влiтаю в хату, щоб насамперед в очi впадали не ноги, а лист, - Мамо, вiд тата! - Ой, - аж застогнала мати i прикрила повiками очi. Товстий починок випада║ з ┐┐ руки i розмоту║ по долiвцi пряжу. - Кажеш, вiд тата? - Еге ж! - переможно вiдповiдаю, бо кому зараз потрiбнi мо┐ ноги? Мати приклада║ руки до грудей, далi бере листа, безпорадно розгляда║ його з усiх бокiв, навiть нюха║: - Махоркою пахне... Може, ти, сину, хоч щось второпа║ш? - Я ж, мамо, тiльки по-друкованому вмiю. - I в мене теж трохи жалiснi║ голос. - Чого б ото людям не зробити однакове письмо - i читане, i писане? - журиться мати над наукою, а далi наказу║: - Бiжи, сину, до дядька Миколи, хай прийде прочита║. - В чому ж це я, мамо, побiжу? - зиркаю на сво┐ ноги i аж пiдростаю вiд надi┐, але одразу ж немилосердно кривлюсь: - Тепер так усюди розгасло... -У мо┐х доскочиш - тiльки не гайся, - мати скида║ сво┐ старенькi чорнобривцi. Я, наче саме щастя, хапаю чоботи, нашвидкуруч навстоячки намотую онучi i через хвилину стаю козаком-завзятцем, дарма що маминi чорнобривцi завеликi, дарма що в них пришви чорнi, а халяви жовтi. - Ну, як, мамо? - питаюсь, пристукуючи каблуками. Та хiба матерi до мого раювання? Вона вже свариться на мене очима: - Бiжи борше! - Я в один лет домчусь, як на чортопхайцi! Коли ти ма║ш чоботи, то ноги тебе несуть, мов пташинi крила. Я вилiтаю з хати, щось переможно кричу дiдовi, ляпаю руками по задубiлих халявах, а вони озиваються музикою. Та дiда теж чогось не веселить моя радiсть, вiн заклопотано схиля║ться над колесом, а я перелiтаю через ворота, i вже мо┐ чоботи з розгону розбризкують весняну вулицю. Тепер i заспiвати можна по-парубоцьки: А вулиця та вузенька, Чого трава зелененька? Вулиця наша насправдi вузенька, ще й покарлючена. Весною, коли на ┐┐ колi┐ й зеленi морiжки пада║ вечiр, вона ста║ схожою то на рiчку, то на довжелезний мiст. Тут з-за хворостяних тинiв привiтно здоровкаються з людьми веснянкуватi вишняки, а в них то сумують, то веселiють бiленькi й блакитнавi хати. Нашi вуличани, окрiм хлiборобства, ще мають i ремество в руках: столярство, шевство, стельмахiвство, бондарство i мiрошництво. Серед майстрового люду найбiльшо┐ слави зажив мiй дiд Дем'ян, якого знав увесь повiт. Чого тiльки не вмiв мiй дiдусь! Треба десь зробити сiчкарню, драча, крупорушку чи керата, - спiваючи, зробить, дайте тiльки залiза, дерева i ввечерi добру чарку монопольки. А хочете вiтряка, то й вiтряка вибуду║ пiд самi хмари; у кузнi вку║ сокиру, у стельмашнi злагодить воза й сани, ще й дерев'янi квiти розкида║ по них. Залiзо й дерево аж спiвали в дiда, поки сила не повиходила з його рук. Мiг чоловiк нехитрим iнструментом вирiзати i просту людину, i святого. Сусiди не раз, смiючись, згадували, як на замовлення вiн робив нашому пановi фiгури апостолiв Петра й Павла. Вони виходили з дерева не пiсними святенниками, а могутнiми молодоокими бороданями, яким при║мно було тримати в руках i книгу, i ключi вiд раю. Якийсь час вечорами бабуся обходила катрагу, де стояли святi, спасаючись, щоб вони зненацька не заговорили до не┐, а люди пiзнавали в них наших красивих дiдуганiв Дебелюка i Марущака. Фiгури закрасувались перед входом до панського палацу, а жаднюга пан, звикши все мати на дурничку, не заплатив анi шеляга колишньому крiпаковi. Дiд якось нагадав вельможному за плату, але той ляше розреготався i крiзь см┐х сказав: - То це ж, Дем'яне, завелика честь, коли пан винен мужиковi! Чи тобi не досить ┐┐? Тодi мiй дiд i показав свiй норов: уночi вiдiкрав у пана апостолiв i порiзав ┐х на дрова. Вранцi коло нашого подвiр'я вже юрмилися люди, розглядаючи розкиданi бiля дровiтнi голови, бороди, тулуби i ноги святих. Коли хтось дорiкнув майстровi, навiщо вiн отак розправився з фiгурами, дiд махнув рукою i сказав: - Не порiж, то знов стоятимуть бiля пансько┐ кам'яницi, хай там тiльки одне горе сто┐ть! Незабаром над'┐хав за фiгурами розлючений пан зi сво┐ми гайдуками. Побачивши, що робиться на подвiр'┐ майстра, вiн вилаявся i на нашiй, i на чужiй мовi та й подався до батюшки зi скаргою на богохульство. Свята церква поклала на дiда покуту: вiн якийсь час мусив кожного, навiть найменшого, свята ходити на всi богослужби. I тодi найбiльше дiдусь вистоював бiля найкращих святих - Юрiя i Iллi, бо хто не зна║, що Юрiй ненавидiв змi┐в i панство, а Iлля громовими стрiлами бив чортiв, розтоплюючи бiсiвську шерсть i м'ясо на смолу?.. Наспiвуючи, я добiгаю до обiйстя дядька Миколи, якого по-вудичному прозивають Бульбою. Вiн якраз, широко розставивши ноги, сто┐ть бiля обори i коле дрова. Сам дядько Микола рудий, кирпатий i невеликий на зрiст, зате вусища в нього зародили, наче у гетьмана, а пiд ними i поверх них то чаяться, то розгулюють посмiшка i насмiшка. Жив дядько Микола хоч i бiдно, зате весело: вiн нiколи не впадав у журбу, нiколи не прибiднювався, а навпаки, любив так похвалитися, щоб iще хтось не крiзь смуток дивився на свiт. Сiяв, наприклад, чоловiк десятину жита i вже наперед прикидав на полi: - Зберу з цi║┐ десятини вiрних двадцять кiп, кожна копа дасть по двадцять пудiв, це вийде чотириста ще й з гаком. То чи не пора вже тепер будувати нову комору? А згодом виходило, що зародило на десятинi лише вiсiм вiрних кiп, кожна видала вiсiм пудiв, i, коли хтось говорив про це дядьковi Миколi, вiн, анiтрохи не журячись, вiдповiдав: - Хiба я винен, що погода не послухалась бога й мене? Тiльки ж через не┐ не добрав я трохи зерна, так зате полова яка: хоч сам ┐ж, хоч посоли i попадю годуй! Аби мав корiвчину, то на цiй половi давала б вона не молоко, а саму сметану. - А може, одразу-масло, - шпигала тiтка Ликерiя, вона нiяк не могла звикнути до вихвалянь свого мужа. - От цього, жiнко, вже не може бути: масло через дiйки не пролiзе, - уточнював безневинно дядько Микола. - А щоб тебе та бодай тебе, - i посмiшка змивала з пожовклого обличчя донедавню причепливiсть. Навiть у страшний тисяча дев'ятсот тридцять третiй рiк, голодуючи, дядько Микола кепкував iз сво║┐ недолi. Зустрiв його я весною вже обрезклого, розбалакались про людське горе, згадали сусiдiв, що передчасно перейшли на цвинтар, посумували, а про себе чоловiк сказав: - Нам що з Ликерiею? Хлiба нема, зате ма║мо в свою волю м'яса: у мене ж худоби, не лiчено було! - В його очах, обведених тiнями голоду, з'явилася давня усмiшка житт║люба, а в мо┐х - сльоза... Не знаю чого, але в селi подейкували, що дядько Микола десь був знайшов перо жар-птицi. От аби знаття, чи правда це?.. Зараз дядько Микола смачно навпiл розколю║ березовi i грабовi кряжi. Робить це вiн так: пiдiйме над головою колуна, замахнеться, скаже "гех" - i дерево розвалю║ться надво║, i знову "гех" - i знову на землю летять половинки. Я прислухаюсь до його гехання й починаю посмiхатися. - Ти. чого, пiдпомагачу, зуби шкiриш? - диву║ться дядько Микола, розгойдуючи рясну, на дрiбних зборках свиту. - А чого ви за кожним разом геха║те? - Чого? - косу║ на мене чоловiк очима i вусами. - Нiби ти не зна║ш? - Не знаю. - Еге, поганi тво┐ дiла. - Поганi, але не дуже... То чого? - Без "гех" дерева не осилиш. - Хiба? - Не вiриш - спробуй! Ставай на мо║ мiсце. Я так i роблю: беру колуна, замахуюсь - i вiн застряга║ в оцупку. - А що я тобi казав? - насочуються смiхом вуса i кирпа дядька Миколи. - "Гех" у господарствi - велике дiло, на ньому усi дроворуби тримаються. - Дядьку, а це правда, що ви знайшли перо жар-птицi? - неждано випалюю я. - Хе, який ти цiкавий! - диву║ться чоловiк, вiн огляда║ться, а по всьому його виду й очах проходять засторога i та║мничiсть. Ну, хто б пiсля цьго не догадався, що дядько Микола таки знайшов перо жар-птицi, тiльки не дуже хоче розказувати про це. I знов надi мною майнуло чародiйство казки. Я теж зиркаю на город i вулицю, набиваюсь усiм сво┐м виразом у вiрнi спiльники i тихенько-тихенько з надi║ю питаюсь: - Дядьку, то ви таки знайшли це перо? - Таки знайшов, - шепоче дядько, змовницьки приклада║ пальця до вусiв i уст, а одним оком косу║ на вулицю. Але зараз на нiй, окрiм табунця чорних, що ночують у коминi, горобцiв, нема нi лялечки. - I що ви з ним робили? - аж тенька║ щось у мене всерединi. - Що? Коли всi дома засинали, я при свiтлi пера жар-птицi шив людям чоботи. - Шили чоботи? - розчаровано перепитую, i всi видiння казки покидають мене. - А що ж я мав робити, коли не було iншого свiтла? - одразу береться смiхом все обличчя i вусища просмiшника. Коли так, то i я починаю посмiхатися, ще й докiрливо похитувати головою, щоб дядько Микола не дуже думав, що йому повiрили на дурничку. А казки все одно жаль... Незабаром ми вдвох iдемо до нас, i дядько смачно розповiда║, якi вiн ма║ купити лошата: нi в кого не те, що в селi, а навiть у Лiтинi й поза Лiтином не буде таких нi по красi, нi по силi. Таку худобину дядько на злiсть ворогам збира║ться придбати не вперше, та все чогось вiдклада║ купiвлю. Вiн каже, що поки нiяк не може пiдiбрати в самiсiньку точку масть, а сусiди говорять, що в дядьковiй калитцi ще не висвистiвся вiтер. От коли висвиститься, тодi об'являться лошата. Але й без них дядько Микола не вважа║ себе злидарем. Навiть коли його ма║тки записували в Сiльрадiвськi книги, чоловiк доводив, що вiн не бiдняк, а середньомаючий хлiбороб. - Що ж ти середньо ма║ш? - посмiхнувся дядько Себастiян. - Жiнку та дiтей? - Лiчи, Себастiяне! - i дядько Микола почав загинати пальцi спочатку на однiй, а далi на другiй руцi. - Хата ║, в хатi - комiрчина, на дворi - клуня, хижка, дровiтня, ступа, i жорна маю, i гусака, i галагана, i цiле подвiр'я курей, ще бiльше я║ць та шевське ремесло в руках. - Оце налiчив! Тепер тебе можна записати i в дукачi! - аж витанцьовував од смiху дядько Себастiян... Вдома дядько Микола вийма║ з кишенi окуляри, чiпля║ ┐х на самий кiнчик носа, але чита║, не заглядаючи в скельця; тепер навiть вуса в дядька стають серйозними. Я дуже радiю, що мiй тато живий i здоровий, чого й нам бажа║, а далi мою радiсть пiдмива║ смiх, бо чита║ться те, що е в кожному листi: "А передайте ще поклон до само┐ сиро┐ землi мо║му близькому родичу Гнату, синовi Данила, що трима║ Оляну, дочку Петра з микитiвського подвiр'я. Хай легко йому живеться i хлiб жу║ться..." Я уявляю собi, як височенний дядько Гнйт, син Данилiв, сидить собi на лавi й умина║ хлiб, i менi хочеться пирхнути. Але як тут засмi║шся, коли батьковi поклони вибивають з материних очей вологу, а дiд i бабуся зворушливо похитують головами i наперед угадують, кому далi ма║ йти уклiн. Тому i я, зiтхнувши, стуляю уста i теж починаю похитувати головою. Це у мене виходить швидше, анiж у старих, та ось я бачу, що моя стараннiсть насторожу║ ┐х i, щоб не вiдхопити якогось докiрливого слiвця, починаю пильно прислухатися до нових i знову-таки до само┐ сиро┐ землi поклонiв. Нарештi i ┐м надходить кiнець. Мати кра║чком хустки витира║ очi i пита║ться читальника, чи вiн посту║. - Коли в тебе ║ панська бiлорибиця або червонорибиця, то можу й постувати у вас, - поважнi║ дядько Микола. Всi смiються, а мати кида║ться до печi, щоб чимсь почастувати гостя. Я теж не ловлю гав: пiдходжу до припiчка i благальне дивлюся в подобрiлi материнi очi. - Ну, чого тобi, Михайлику? - тихо, ласкаво пита║ться мати й гладить рукою мою голову. - Нiчого, мамо, - журно затремтiв i в мене голос. - От аби тато скорiше при┐хав. - Скучив за ним? - Скучив. Мамо, а може таке бути, що тато й чоботи привезе менi? - Навряд, Михайлику, ой, навряд, хоча б душу привiз, i то буде добре, - зажурено поглянула у вiкно. - А хiба що? - Неспокiйна година, та, може, якось обiйдеться... Ти щось хочеш? - Пустiть мене погуляти. - На вулицю? - Куди-небудь, - невиразно кажу, бо сам надiюсь гайнути в лiс. Та про це краще не за┐катись, бо одразу скажуть: там ще ║ бандити. - Що менi тiльки робити з тобою? - трохи проясню║ться обличчя матерi, i це вже добра прикмета для мене. - Ну, скажи, шибенику, що робити з тобою? - Що? Пустити, та й годi. - Пустити, кажеш? - докiрливо хита║ головою. - Атож! - радiю я, обхоплюю матiр руками, а очi пiдводжу вгору. Це, бачу, матерi подоба║ться, вона пильно вдивля║ться в мене, каже, що я клаповухий, з чим я охоче погоджуюсь, далi защiбуе гудзик на ковнiрi i маха║ рукою: - Катай уже, причепливий. Тiльки ж гляди, не порви мо┐х останнiх чобiт, не молоти ними, як цiпом, землю, не влазь по самiсiнькi вуха в калюжi та баюри та не дражни по всiх кутках собак i не зчеплюйся битись... - Добре, мамо! - вже з-за дверей охоче гукаю я i одразу ж забуваю все, чого менi не можна робити, бо попереду воля до самого вечора! Коли я прожогом вискакую на вулицю, з-за сусiднього тину чую лукаве i в'┐дливе "гi". Так може вiтатися зi мною тiльки Петро Шевчик. Яко┐ тiльки каверзи не приховано у цьому "гi". Хоча ми з Петром однолiтки, вiн вважа║, що йому треба старшувати надi мною, бо минулого року вже пас три корови, а я тiльки вертiвся бiля дiда i його ремесла та, коли треба, попасав нашу сиву таранкувату вiд старостi кобилу; через не┐ не раз мене брала на глузи пастушня. По-перше, наша коняка була здирцею: не погодуй чимось ласим ┐┐ з рук, нiзащо не сядеш на не┐, по-друге, нiяк ┐┐ не можна було пустити в галоп, а спробу║ш, - гляди, за ногу вкусить. I тому, коли були перегони, я завжди, горюючи, лишався позад усiх i тiльки мрiяв про той час, коли доведеться мчати на справжньому конi... З-за плоту Петро зверхньо, як навчився, у старших пастухiв, погляда║ на мене i знову каже: "гi". Я вже розумiю, куди тече вода, але з спiвчуттям питаю вдовиченка : - Це на тебе давно гикавка напала? -Та нi, як тiльки тебе побачив, - пiдсмiю║ться Петро i очима проштрику║ мо┐ чоботи. - У маминi взувся? - Колись були маминi, тепер мо┐. - Тво┐? - Атож. Мати собi купили новi, а цi менi дiсталися в спадок. - А ти часом не брешеш? - темне Петрове обличчя ста║ спантеличеним: вiн i вiрить i не вiрить менi. - Побiжи спитайся, моя хата осьдечки, - недбало показую пальцем у бiк сво║┐ причiлково┐ стiни. - Гм, пофортунило тобi, - вже заздрiсно говорить Петро, хоча б, здавалося, чого йому завидувати, коли вiн мав справжнiсiнькi чоботи, шитi на його ногу. - Петре, давай гайнемо в лiс. - Чого ми там ще не бачили? - пiдозрiло дивиться на мене. - Чого? - ловлю очима синю дiброву, що наче викупу║ться у веснянiй водi. - Побачимо лiс, та й годi. - Найшов чим здивувати: що я зроду-вiку цього добра не бачив? - То як хочеш, - збираюся бiгти. - Стривай! - Петро трохи розмiркову║, перелазить через тин, ста║ поперед мене i вже владно каже: - Ходiмо за мною! - Оце добре, що ти попереду пiдеш, - безневинно кажу. - А чого добре? - з-за плеча недовiрливо поглянув на мене Петро. - Бо в мене чоботи сухiшими будуть. - Хитрий який! - насупився пастушок. - Спочатку я пiду попереду, а потiм - ти!.. Коли ми обмина║мо липовий шлях i опиня║мось у долинцi, нас оточу║ воркування струмкiв. Спiваючи, вони заклопотано поспiшають собi i до ставкiв, i до левад, i на Ведмежу долину, де в'юниться рiчечка. Вона ще спить собi, а струмки вже б'ють у бубни i витанцьовують на ┐┐ кризi. То й ми теж почина║мо танцювати, i зараз уся командирська пиха сповзла з розпашiлого Петрового обличчя. I як тiльки не вивива║ться вiн на кризi, перекривлюючи танцювання то свого дядька Миколи, то тiтки Настi, то дяка крмолая, що, пiдпивши, вибива║ ногами, наче колодами, ще й приказу║: "Го-то-то, го-то-то!" В обох нас уже обляпанi не тiльки чоботи, а й полотнянi штаненята, i катанки. Недалеко трiснула крига. - Чу║ш? - пригинаючись, та║мниче пита║ Петро. - Чую. - А зна║ш, що воно? - Нi. - Це щука хвостом лiд розбива║. - То в не┐ такий крепкий хвiст? - Як залiзо! Це зараз невелика вдарила, а то, бува, як махне, так i виб'║ ополонку, а з не┐ отакенне хвостище прогляне. Iнодi, як пофортунить, рибалка й вихоплю║ щуку за хвiст на берег. Ми прислуха║мось до рiчки, i вона знову затрiщала за верболозами. Там теж ударила хвостом невелика щука, бо ополонки не пробила. Веселi й забрьоханi, входимо в лiс. По ньому зараз у верховiттi i низом гуляють шуми. Це, видать, очiкуючи весну, гомонить душа лiсу. Хоча я й дуже люблю лiс, але побоююсь його душi, вона, як розсердиться, то заведе тебе в такi нетрi, де люди не ходять, де сокира не гуля║. А ще я люблю, як з лiсу несподiвано вигулькне хатина, заскриплять ворiтця, побiжать стежки до саду i до пасiчиська. I люблю, коли березовий сiк накрапа║ iз жолобка, вiн так гарно вистуку║: "тьоп-тьоп", що неодмiнно завернеш до нього i присядеш навпочiпки. Також люблю напасти на лiсове джерело i дивитись, як воно коловертнем викручу║ться з глибини. I люблю, коли гриби, обнявшись мов брати, збирають на сво┐ шапки росу, i люблю восени по колiна ходити в листi, коли так гарно червонi║ калина i пахнуть опеньки. Я охоплюю обома руками березу, притуляючись вухом до не┐, але вона мовчить, бо ще не розмерзся пiд корою сiк, ще мертво у лiсi. На вершечку береста обiзвалася сойка. Ми подивились на ┐┐ лискучi дзеркальця, а Петро запитав: - Зна║ш, чому сойка нiяк не може долетiти до вирiю? - Чому? - Бо в не┐ в головi нема однi║┐ клепки: пролетить день, а потiм неодмiнно хоче взнати, скiльки ж вона вiдмахала верст, - i летить назад. - Гм, - дивуюсь я i прислухаюсь до пiсеньки, що ┐┐ сойка безсовiсно вкрала в яко┐сь пташини. Сойка пiдступна птиця: вона мастак нищити дрiбне птаство i ┐хнiм же голосом веселити себе. - За║ць! За║ць! - кричить Петро i кида║ться бiгти до крутояру. Помiж деревами, не дуже побоюючись нас, проскаку║ вихудлий за зиму вухань i зника║ в пiдлiску. - От аби ж рушниця була! - жалку║ Петро. А я анiчутiнку не жалкую, бо дуже не люблю, коли додому повергаються мисливцi, а за ┐хнiми поясами погойду║ться закривавлена дичина. Чим той бiдний за║ць провинився перед звiриною, птахами i людьми? Враз я нахиляюся до кружечка нiздрястого снiгу, що зеленкуватим ковнiром охопив молоденького бересклета. Щось, наче пальцем, пробило снiг, я розгортаю його i бачу нiжну, ще зачохлену голiвку пiдснiжника. Це вiн вiдхукав дiрочку в снiгу i потягнувся до сонця. Виходить, уже не мертвий лiс, бо лебедi принесли на сво┐х крилах весну i життя! РОЗДIЛ ДРУГИЙ Дiд говорить, що з мене щось буде, бабуся охоче з ним погоджу║ться, а мати-коли як; частiше вона похиту║ головою i каже зовсiм не те, що всмiхалося б менi: - Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звiдти вийде, - i пальцем показувала на те самiсiньке мiсце, на яке при нагодi й тепер декому показують. Але безтолоч "он звiдти" не дуже поспiша║ виходити, ┐й, видать, сподобалась моя "макiтра", в яку чогось потрапили не рiвнi, а крученi мiзки. Дорослi геть-чисто все бачать, що ║ i чого нема║ в головi малого. Отож тепер у мо┐х мiзках крепко хазяйну║ безтолоч. I не подумайте, що я вже такий затятий або якийсь каламутник. Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дiдусевi, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по веснянiй водi i зiллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городi i не вважаю себе ледащом. Та ║ в мене, коли послухати одних, слабiсть, а коли повiрити iншим-дурiсть; саме вона й завда║ найбiльшого клопоту та лиха. Якось я швидко, самотужки навчився читати, i вже, на сво┐ дев'ять рокiв, немало проковтнув добра i мотлоху, якого ще не встигли докурити в мо║му селi. Читав я "Кобзаря" i "Ниву", казки i якiсь без початку i кiнця романи, "Заднiпровську вiдьму, або Чорний ворон i закривавлена рука" i "Три дами й чирвовий валет", а також рiзнi , книжечки, виданi петлюрiвцями, "сiчовими стрiльцями" та Червоною Армi║ю. I вже тодi менi однi слова сяяли, мов зорi, а iншi туманили голову. В яйшсь розшарпанiй книжцi я, наприклад, вичитав, як став дичавiти один чоловiк, що покинув мiсто. Я сподiвався, що далi пiдуть пригоди подiбнi до пригод Робiнзона Крузо, але наступнi сторiнки глибоко поранили мо║ серце: крайньою межею здичавiння виявилося оселення того городянина у степах, там вiн став орати, сiяти землю i навiть мастити сво┐ чоботи дьогтем. Тодi я не знав, чим iще, окрiм дьогтю, можна мастити взуття. Я знав лише, що взуття - це вже розкiш: в ту пору розрухи чинбарi за ремiнь здирали шкуру, i добрi чоботи обходились у двадцять - двадцять п'ять пудiв пашнi. А оранка, особливо весняна, вважалася святим дiлом. Я пам'ятаю, як урочусто про