, була спробою описати в поетичнiй формi спогади про сво║ дитинство i юнiсть: Де гнуться рейки од заводу i над Дiнцем рида║ _дим, _менi приснилась Третя Рота i я собi, як був малим. Ведуть батьки мене за руки по золотiй, в пiснях землi, i тонко, тонко _закаблуки _об рейки стукають _малi... _Сидить дiдусь у кабiнетi i пише щось... Життя _мов! Ти, як стрiла в бринливiм летi... О Укра┐ни пiснечари, мiй золотий дитинний сон! I, нарештi, в архiвi В. Сосюри залишилися спроби вiршованого роману "Третя Рота", публiкувати якi автор не став, знаючи, очевидно, що пiсля багатьох автобiографiчних вiршiв i поем цей твiр буде переспiвом створеного ним ранiше. В. Сосюра визнача║ жанр "Третьо┐ Роти" як роман (за первiсним задумом-роман-трилогiя). I, очевидно, з таким визначенням слiд погодитися, хоч i не всi ознаки цього жанру проявилися в цьому творi. "Третя Рота" - це розповiдь про власне життя, яким було - без прикрас, без самовихваляння i самолюбування. Ця розповiдь спiвзвучна контекстовi епохи, в яку жив поет. Можливо, в деяких мiсцях автор допуска║ елементи суб'║ктивiзму (i це неминуче!) чи й помиля║ться в оцiнцi людських вчинкiв чи певних явищ, але в цьому вiн щиро зiзна║ться на сторiнках цього ж роману. Складнi житт║вi обставини iнодi загострювали стосунки iз деякими його колегами по перу, але на спiльному шляху боротьби i шукань поет залишився вiрним найвищим людським iдеалам, не погрiшив проти правди. Переповiдаючи, наприклад, про тимчасове загострення сво┐х вза║мин iз I. Куликом чи I. Микитенком, В. Сосюра нiтрохи не применшу║ ┐хнього внеску в не лише загальну лiтературну справу, але й у вирiшення долi його лiтературного таланту. А на вiдстанi часу ┐хню трагiчну загибель вважа║ трагедi║ю всього народу. Багато дослiдникiв, вiдзначаючи документальну вiрогiднiсть мемуарiв, чомусь вважають сво┐м обов'язком застерегти читача: мовляв, це джерело не позбавлене суб'║ктивних оцiнок автора, а дехто просто називав це суб'║ктивiзмом, не вникаючи в значення цього термiна. Iнодi в сучаснiй науковiй лiтературi (навiть тодi, коли йдеться про документальнi джерела) вжива║ться термiн суб'║кi ивнiсть як ознака, що знижу║ ┐хню iсторичну достовiрнiсть. Не переоцiнюючи значення творiв такого жанру, слiд вiдзначити, що де - документи найповнiшого самовиявлення i характеру людини, i способу ┐┐ мислення, i пiдходу до оцiнки певних явищ. Якщо ж автор, пишучи твiр такого жанру, буде постiйно думати про те, як сприймуть його сучасники або прийдешнi поколiння, то мимоволi стане рабом самопензури, позбавляючи таким чином науку найцiннiших надбань - розкриття iндивiдуального (нехай навiть i суб'║ктивного!) пiзнання людини, суспiльних явищ i т. iн. Намагання бути об'║ктивним часто призводило до пристосування сво┐х думок до традицiйних, що iнодi будувалися не на достовiрних фактах, а на загальних теоретичних судженнях. "Чим бiльше i щирiше мемуарист силку║ться перенести вповнi, з усiма фарбами i тонами, той образ давно минулих подiй, який лишився в його душi, - писав Iван Франко, - тим бiльша небезпека, що вiн до того образу додасть щось зайвого, пiзнiшого, нанесеного течi║ю часу". В. Сосюра нiде не силу║ свого таланту, не прихову║ вiд читача навiть, здавалося б, невигiдно┐ йому правди, довiряючи йому найсокровеннiше i найболючiше, що траплялося в його життi. I навiть наявнi елементи романтичного максималiзму, а iнодi й на┐вностi доросло┐ людини нiтрохи не знижують художнiх вартостей цього твору. Роман "Третя Рота" - це яскравий зразок мемуарно┐ прози. При вiдсутностi щоденникiв i наявностi дуже невелико┐ кiлькостi листiв В. Сосюри цiннiсть такого автобiографiчного матерiалу надзвичайно велика. О. Пушкiн дуже високо цiнував твори такого жанру. У "Подорожi в Арзрум" вiн шкоду║, що Грибоедов не залишив автобiографiчних записiв, i написати бiографiю поета - це обов'язок його друзiв. "Замечательныг люди исчезают у нас, не оставляя по себе следов. Мы ленивы и нелюбопытны!" - ось який докiр кида║ться сучасникам видатних майстрiв слова, що ма║ бути пересторогою для всiх прийдешнiх поколiнь. Говорячи про "Записки Бййрона", Пушкiн немовби радi║ з того, що вони пропали, але насправдi бере пiд оборону генiя, який часто бував незахищеним вiд натовпу з його iнодi нездоровим iнтересом до iнтимних i побутових подробиць приватного життя: "Зачем жалеешь ты о потере записок Байрона? черт с ними! слава богу, что потеряны. Он исповедался в своих стихах, невольно, увлеченный восторгом поэзий. В хладнокровной прозе он бы лгал и хитрил, то стараясь блеснуть искренностью, то марая своих врагов. Его бы уличили, как уличили Руссо, - а там злоба и клевета снова бы восторжествовали. Оставь любопытство толпе и будь заодно с гением... Мы знаем Байрона довольно. Видели его на троне славы, видели в мучениях великой души, видели в гробе посреди воскрешающей Греции. - Охота тебе видеть его па судне. Толпа жадно читает исповеди, записки etc., потому что в подлости своей радуется унижению высокого, слабостями могущего. При открытии всякой мерзости она в восхищении. Он мал, как и мы, он мерзок, как мы! Врете, подлецы: он мал и мерзок - не так как вы - иначе" '. Але така думка не виключа║ й iншо┐ позицi┐ Пушкiна: у листопадi 1825 p. вiн писав сво┐ мемуари, якi змушений був знищити пiсля грудневого повстання декабристiв. При цьому вiн iз властивим йому захопленням вiдзначав: "Писать свои Memoires заманчиво и приятно. Никого так не любишь, никого так не знаешь, как самого себя. Предмет неистощимый. Но трудно. Не лгать - можно; быть искренним - невозможность физическая. Перо иногда остановится, как с разбега перед пропастью - на том, что посторонний прочел бы равнодушно. Презирать - braver - суд людей не трудно; презирать суд собственный невозможно". Ще й досi багато щирих шанувальникiв таланту В. Сосюри - письменникiв, лiкарiв, учителiв, вчених - розповiдають цiкавi епiзоди, що перетворилися в легенди, як поет натхненно читав той чи iнший твiр, який так i залишився неопублiкованим i невiдомим сучасному читачевi. Мiг навiть дати почитати рукопис i не вимагати його повернення, що й траплялося а його недрукованими творами. Створене своею поетичного уявою вiн не вважав тiльки сво║ю власнiстю - воно вже належало народу. Тепер же ця легенда став реальнiстю - читач одержу║ твори, якi десятилiттями лежали в архiвах i не були доступними навiть найвужчому колу дослiдникiв. Павло Тичина, даруючи авторовi "Червоно┐ зими" видання "Вибранi твори" (1957) у трьох томах, на першiй книзi зробив такий напис: "Дорогому Володимиру Миколайовичу Сосюрi-одному з найбiльших поетiв Радянсько┐ Укра┐ни, - та нi, - поетiв усього свiту┐ Лiрик, - а разом з тим смiливий, дерзновенний. Задушевний - а разом з тим - бойовий у нього тон, наступальний. Та хiба можна в короткому цьому напису висловити все те, що я про В. М. почуваю! З любов'ю давньою, "непреходящей" любов'ю П. Тичина". Задушевнiсть, смiливiсть i дерзновеннiсть вiдчутнi у романi "Третя Рота", в якому-життя Людини i Поета, вiддане сво║му народовi. КОМЕНТАРIп ПРОЛОГ Третя Рота - шахтарське селище в Донбасi (тепер селище Верхн║, що входить до м. Лисичанська Ворошиловградсько┐ областi). Засноване 1721 p. як сторожовий пост Iзюмського козацького полку. Пiсля лiквiдацi┐ козаччини там знаходилася Третя рота Бахмацького гусарського полку, звiдки й походить назва. 1. Дебальцево - тепер мiсто обласного пiдпорядкування Донецько┐ областi, засноване в 1878 p. 2. Пономаренко Пантелеймон Кiндратович - товариш В. Сосюри, через якого В. Сосюра передавав для ознайомлення К. к. Ворошилову в 1942 р. у Москвi рукопис роману "Третя Рота". 3. ...Я вiддав у Харковi оригiнал цi║┐ поеми дiда в музей iменi Шевченка... - Йдеться про музей поета в Харковi при Iнститутi Тараса Шевченка, на базi якого 1933 p. було створено галерею картин Т. Г. Шевченка в Харковi, а 1949 p. - Державний музей Т. Г. Шевченка в Ки║вi. Про долю рукопису поеми дiда В. Сосюри тепер нiяких вiдомостей нii виявлено. 4. ...вiн став учнем штейгерсько┐ школи. - Йдеться про навчання гiрничо┐ справи (маркшейдерi┐), що стосу║ться просторово-геометричних вимiрювань у надрах землi i на ┐┐ поверхнi з наступним зображенням контурiв корисних копалин, гiрничих виробок на планах i картах. 5. "Макар телят не ганяв". - Дуже далеко, в суворих пеобжитих мiсцях. 6. Гарiбальдi Джузеппе (1807-1882) -народний герой Iталi┐, один iз керiвникiв революпiйно-демократичного крила руху Рисорджименто - вiдродження нацiонально-визвольного руху iталiйського народу. 7. "Андрiеве стояния". - Очевидно, йдеться про свято на честь Андрiя Первозванного (помер у серединi I ст. н. е.) - одного з дванадцяти апостолiв Iсуса Христа, який, за руськими лiтописами, проповiдував християнство серед слов'ян Древньо┐ Русi, побував бiля Киева i на днiпровському березi встановив хрест. На цьому мiсцi збудовано Андрi┐вську церкву. I 1. ...заводська "кукушка" - побутова назва тодiшньо┐ марки невеликого маневрового паровоза. II 1. Локотош Радя - двоюрiдний брат матерi поета Антонiни Дмитрiвни Сосюри. IV _ 1. Юзiвка - тепер м. Донецьк. VII 1. Кольцов Олексiй Васильович (1809-1842) - росiйський поет, автор вiршiв про красу росiйсько┐ природи, значна кiлькiсть яких покладена на музику i стала народними пiснями. Писав твори також i укра┐нською мовою; бував на Укра┐нi, де збирав пiснi та прислiв'я, написав твори про тяжку долю укра┐нського народу. 2. "Ну, тащися, сивка..." - В. Сосюра наводить слова iз "Пiснi орача" 0. В. Кольцова. 3. Нiкiтiн Iван Савич (1824-1861) - росiйський поет, у творах якого показано народне життя i висловлено протест проти самодержавства. 4. "Вырыта заступом яма глубокая..." - В. Сосюра не зовсiм точно циту║ вiрш I. С. Нiкiтiна, написаний в 1860 p. 5. Саваоф (вiд давньо║врейського Цебаот) - одна iз назв бога Ягве - верховного божества в iуда┐змi. IX 1. ..."перпетуум мобiле" (вiд лат. perpetuum mobile-безперервне, вiчно рухливе) - те саме, що й вiчний двигун. Йдеться про уявну машину, яка, пущена в дiю, виконувала б роботу як завгодно довго, не беручи енергi┐ ззовнi, що суперечить закону збереження енергi┐. XI 1. "Вiчна пам'ять" - заупокiйна молитва у православних християн. 2. Верн Жюль (1828-1905) - французький письменникфантаст i автор праць з географi┐ та iсторi┐ географiчних вiдкрить. 3. "Ветхий завiт" ("Старий завiт")-перша частина Бiблi┐, що визна║ться за "священне писання" в iуда┐змi та християяствi. Книга створювалася протягом IX - II ст. до н. е. iудейськими священнослужителями на основi легенд i мiфiв Стародавнього Сходу. 4. ...шукали землю Ханаанську... -Давня назва територi┐ Сiрi┐, Палестини i Фiнiкi┐ на Близькому Сходi. 5. Фiлiстимляни - древнi племена, якi проживали на схiдному березi Середземного моря i грунтувалися в II тисячолiттi до н. е. В кiнцi XIII-на початку XII ст. до н. е. фiлiстимляни почали захоплювати територiю Палестини i Сiрi┐. 6. Серафимович (справжн║ прiзвище Попов) Олександр Серафимович (1863-1943) -росiйський радянський письменпик. 7. ...братiв Маккаве┐в... - Йдеться про братiв Iуди Маккавея-вождя народного повстання II ст. до н. е. в Iуде┐ проти влади Селевкiдiв. Пiсля його загибелi боротьбу продовжували його брати до завоювання Iудеею полiтично┐ незалежностi в 142 р. до н. е. 8. Самсон - герой бiблiйно┐ легенди, iзра┐льтянин, який одружився з дiвчиною з ворожого племенi фiлiстимлян Далiлою. Самсон мав надзвичайну фiзичну силу, що мiстилася в його волоссi, але пiдступна жiнка обрiзала його i вiддала чоловiка в полон фiлiстимлянам. Полоненому Самсону викололи очi i закували в кайдани. В полонi волосся вiдросло, до Самсона повернулася сила, i вiн зруйнував храм, де його ув'язнили, в ру┐нах якого загинув i сам з ворогами. 9. Iсус Навiн - за бiблiйною мiфологi║ю слуга i сподвижник Мойсея; не е автором Книги Iсуса Навiна iз "Старого завiту". 10. "В тумане тысячелетий" - як видно iз подальшого пояснення В. Сосюри, автором книги був письменник Красновсъкий. 11. А юнак Давид з його пращею, якою вiн знищив велетня Голiафа... - В Бiблi┐ (1-а Книга Царiв, 17) розповiда║ться, як юнак Давид убив каменем iз пращi фiлiстимлянського богатиря-велетня Голiафа. 12. I║рихонськi труби. - Пiсля виходу iуде┐в з ║гипетського полону на сво║му шляху в Палестину вони обложили мiсто I║рихон, але зруйнувати мiцнi укрiплення не було можливостi. I║рихонськi мури впали вiд священних труб, завдяки чому мiсто було взято. XVI 1. "Iлiада", "Одiссея"-давньогрецькi епiчнi поеми, що приписуються Гомеру. 2. Уланд Лгодвiг (1787-1862) - нiмецький поет, драматург, iсторик лiтератури. XIX 1. Рiд Томас Майн (1818-1883) -англiйський письменник. Автор авантюрно-пригодницьких романiв, в яких вiдображено життя i побут iндiанцiв. 2. "Вершник без голови" - пригодницький роман Т. М. Рiда. XXI 1. Нат Пiнкертон - герой серi┐ аноншпих книг iз оповiданнями про пригоди слiдчого, якi були створенi, очевидно, як реклама американського "агентства розшуку Алана Ната Пiнкертона i його синiв". Не дивлячись на низький лiтературний рiвень цих книг, у дореволюцiйнiй Росi┐ вони мали успiх i широке розповсюдження, особливо серед молодi. 2. Нiльсон Аста (1881-1972) -датська актриса, яка завоювала популярнiсть у нiмому кiно. 3. Максимов - очевидно, йдеться про актора театру i кiно Максимова (справжн║ прiзвище - Самусь) Володимира Васильовича (1880-1937), який знiмався з 1911 p. 4. Лiндер Макс (справжн║ прiзвище - Габрi║ль Лев'║ль; 1883-1925) - французький кiноактор. XXII 1. Белий Андрiй (справжн║ прiзвище - Буга║в Борис Миколайович; 1880-1934) - росiйський радянський поет, теоретик символiзму. XXVI 1. Лпухтiн Олексiй Миколайович (1840-1893) -росiйський поет. 2. Надсон Семен Янович (1826-1887) - росiйський поет. XXVII 1. Бальмонт Костянтин Дмитрович (1867-1942)-росiйський поет. Iз 1920 p. перебував в емiграцi┐. 2. Северянiн Iгор (справжн║ iм'я та прiзвище Iгор Васильович Лотарьов; 1887-1941) -росiйський поет. Iз 1918 p. жив в Естонi┐. XXVIII 1. "Нива" - росiйський щотижневий журнал для сiм'┐, що видавався в Петербурзi в 1870-1918 pp. i був одним iз пайпопулярнiших у Росi┐. В 1894-1916 pp. виходили щомiсячнi лiтературнi додатки до журналу; з 1891 p. безплатним додатком до "Ниви" видавались зiбрання творiв багатьох росiйських та зарубiжних письменникiв, що забезпечувало журналу великi тиражi i популярнiсть. 2. Цензор Дмитрiй Михайлович (1877-1947) - росiйський радянський поет. Сво┐ твори друкував iз 1894 р., в 1905- 1907 pp. - в нелегальнiй пресi. 3. Фофанов Костянтин Михайлович (1862-1911)-росiйський поет. 4. Дон-Жуан - герой старовинно┐ iспансько┐ легенди; людина, яка все сво║ життя проводить у любовних пригодах. Дон-Жуан став персонажем багатьох творiв свiтово┐ лiтератури, в тому числi драми Лесi Укра┐нки "Камiнний господар". 5. "Милый, милый, смешной дуралей!" - рядок iз вiрша С. ксенiна. 6. ксепiн Сергiй Олександрович (1895-1925) - росiйський радянський поет. В. Сосюра переклав десять .вiршiв С. ксенiна ("Береза", "Пороша", "Жебрачка", "Пiсня про собаку" та iн.). 7. ...не любив читати Толстого. - Очевидно, йдеться про твори Л. М. Толстого, що були складними для сприйняття юнаком В. Сосюрою. Пiзнiше, i особливо в пiсляво║нний час i останнi роки свого життя, поет по-новому перечитував класикiв свiтово┐ лiтератури, i твори Л. М. Толстого викликали його захоплення. 8. Шерлок Холмс - герой оповiдань англiйського письменника Копан-Дойля (1859-1930), освiчений сищик (детектив), який розкривав злочини шляхом логiчного аналiзу, спiвставляючи рiзнi, навiть такi, що здаються незначними, ознаки злочину. XXIX 1. Плюшкiн - один iз геро┐в поеми М. В. Гоголя "Мертвi душi" (1842), помiщик-скнара, скупердяйство якого стало манi║ю. "Плюшкiнство" - синонiм хворобливо┐ скупостi. XXX 1. А нiмцi вже захопили Харкiв. -У квiтнi 1918 p. Харкiв загарбали нiмецькi окупанти. Мiсто визволили червонi вiйська 3 сiчня 1919 p. XXXI 1. ...гетьманська варта пiсля розгону нiмцями Центрально┐ Ради. - 29 квiтня 1918 p. нiмецькi окупанти розiгнали Центральну раду, замiнивши ┐┐ марiонетковим "урядом" на чолi з колишнiм царським генералом П. П. Скоропадським, правлiння якого у квiтнi-груднi 1918 p. увiйшло в iсторiю пiд назвою "гетьманщини". 2. Олесь Олександр (справжн║ прiзвище - Кандиба Олександр Iванович; 1878-1944) - укра┐нський поет. 3. Вороний Микола Кiндратович (1871-1942) -укра┐нський радянський поет, театрознавець, перекладач (переклав укра┐нською мовою "Iнтернацiонал". "Марсель║зу", "Варшав'янку"). XXXIII 1. "Артишок" - прiзвисько, що походить вiд назви рослини родини складноцвiтих - артишок, поширено┐ в кра┐нах Середземномор'я i на Канарських островах. Культиву║ться в СРСР i на Укра┐нi як овочева культура. XXXV 1. ...трима║ фронт проти дончакiв... - Йдеться про автономну Донську область, утворену пiсля контрреволюцiйного заколоту заможного донського козацтва, очолюваного генералом Каледiним. 2. Кащенко Андрiан феофенович (лiтературнi псевдонiми - I. Тертишний, А. Будiй; 1858-1921) - укра┐нський письменник, в iсторичних повiстях i романах якого висвiтлено iсторичне минуле Укра┐ни., зокрема iсторiю козацтва. 3. Цум вафен - до збро┐ (нiм.)._ 4. Це тi, що в сiчнi 1918 року розстрiляли в Ки║вi червоний "Арсенал"... - Йдеться про придушення в сiчнi 1918 p. збройного повстання робiтникiв i революцiйних солдатiв Ки║ва проти Центрально┐ ради. Центром повстання був завод "Арсенал". XXXVI 1. Потьомкiн Григорiй Олександрович (1739-1791)-росiйський державний i вiйськовий дiяч, генерал-фельдмаршал, князь. Був фаворитом i найближчим помiчником iмператрицi Катерини II; з його iнiцiативи зруйновано Залорозьку Сiч. Епiзод, описаний В. Сосюрою iз полоненим us _щадком Потьомкiна, згодом був використаний поетом у лi ричнiй баладi "Перстень" (1926). XXXVII 1. НЕП (нова економiчна полiтика) - економiчна полiтик. КПРС i Радянсько┐ держави в перехiдний перiод вiд капi талiзму до соцiалiзму, запроваджена на основi рiшенi Х з'┐зду РКП (б) (1921 p.). Основу непу становили: замiнi продрозверстки продподатком, допущення вiльно┐ торгiвл при регулюваннi ┐┐ органами Радянсько┐ влади, здача в орен ду частини дрiбних державних пiдпри║мств приватним осо бам, дозвiл на органiзацiю невеликих приватних пiдпри║мств допущення в певних межах оренди землi та iн. 2. Ми спiвали "Чумака".народну чумацьку пiсню, 3. Петлюра Симой Васильович (1879-1926) - один iз керiвникiв укра┐нсько┐ буржуазно-нацiоналiстично┐ контр революцi┐; iз лютого 1919 p. - голова Директорi┐. 4. "Плуг" - спiлка укра┐нських радянських селянськм письменникiв, що iснувала в 1922-1932 pp. (в 1931 р. "Плуп було переименовано на Спiлку пролетарсько-колгоспних письменникiв). 5. Мазепинський полк - гайдамацький полк вiйська С. В. Петлюри, що носив iм'я гетьмана Мазепи Iвана Степановича (1644-1709). 6. Гайдполк - гайдамацький полк. 7. ...лiвi есери - дрiбнобуржуазна полiтична партiя в Росi┐, яка сформувалася в кiнцi 1917 p. з лiвого крила партi┐ есерiв. Лiвi есери входили до складу Радянського уряду, користувалися довiр'ям частини трудового селянства i мали угоду з бiльшовиками. Влiтку 1918 р. стали на контрреволюцiйний шлях. На Укра┐нi лiвi есери пiдтримували деиiкiиську i петлюрiвську контрреволюцiю. 8. Махно Нестор Iванович (1889-1934) -один iз керiвникiв дрiбнобуржуазно┐ контрреволюцi┐ на пiвднi Укра┐ни в роки громадянсько┐ вiйни, анархiст. В 1921 p. втiк у Румунiю. В. Сосюра написав поему "Махно" (близько 1924 p.), що не збереглася; опису║ ного втечу за кордон у поемi "Розстрiляне безсмертя" (1960). 9. Чингал - кинджал. XXXVIII 1. Карпом - караульне помешкання. 2. ...жмут "укра┐нок"... - очевидно, йдеться про паперовi грошi. XXXIX 1. Сiчовi стрiльцi - вiйськовi формування контрреволюцiйно┐ Центрально┐ ради i Директорi┐, створенi в 1917 p., якi були розгромленi Червоною Армi║ю навеснi 1917 p. 2. Денiкiн Антон Iванович (1872-1947) - грдерал-лейтенант царсько┐ армi┐, головнокомандуючий контрреволюцiйними збройними силами пiд час громадянсько┐ вiйни. XL 1. Григорев нас врадив, перейшов на бiк червоних... - Йдеться про петлюрiвського отамана Г. Григор'ева, який па той час формально перейшов на бiк Радянсько┐ влади i командував дивiзi║ю на пiвденнiй дiлянцi Укра┐нського фронту. У травнi 1919 р. Г. Григор'ев органiзував антирадянський заколот на пiвднi Укра┐ни, вiдомий пiд назвою "грпгор'║вщина". Заколотникiв було розгромлено радянськими вiйськами. XLI 1. Проскурiв - тепер м. Хмельшщьшн'i. 2. Фельдман-очевидно, йдеться про перекладача i спiвробiтника наркомату iноземних справ Укра┐ни в 1920-х роках Д. Фельдмана, з яким у Харковi був знайомий В. Сосюра. XLII 1. Бiрзула - тепер м. Котовськ Одесько┐ областi. 2. Ставили п'║су "Бурлака" з участю Садовського. - Йдеться про п'║су I. К. Карпенка-Карого, постановку яко┐ здiйснив Микола Карпович Садовський (справжн║ прiзвище - Тобiлевич; 1856-1933). В 1918 р. М. К. Садовський емiгрував iз невеликою групою акторiв театру на Захiд, де виступав на сценi. В 1920-1926 pp. жив за кордоном (Ужгород, а пiзнiше-Прага). В 1926 р. повернувся на Радянську Укра┐ну. 3. "Повiй, вiтре, з Укра┐ни..." - укра┐нська народна пiсня "Повiй, вiтре, на Вкра┐ну..." на слова С. В. Руданського. XLIII 1. Коли ми взяли Ки┐в разом з денiкiнцями... - Йдеться про загарбання Ки║ва денiкiнцями i петлюрiвцями, що вiдбулося 31 серпня 1919 p. 16 грудня 1919 p. Ки┐в було визволено червоними вiйськами. 2. "Учiтеся, брати мо┐..." - цитата iз поеми Т. Г. Шевченка "I мертвим, i живим..." (1845). 3. Римський-Корсаков Микола Андрiйович (1844-1908) - росiйський композитор i громадський дiяч. 4. Директорiя - контрреволюцiйний буржуазно-пацiопалiстичний уряд на Укра┐нi, створений у листопадi 1918 р. До лютого 1919 p. Директорiю очолювали В. Винниченко i С. Петлюра. У квiтнi 1919 p. зазнала поразки вiд Червоно┐ Армi┐, але пiсля одержання допомоги вiд Антанти вiйська Директорi┐ у липнi 1919 p. вдерлися на Укра┐ну. Припинила сво║ iснування пiсля радянсько-польсько┐ вiйни i розгрому цiйська С. Петлюри. 5. Раковський Христiан (1873-1937) -радянський партiйний i державний дiяч. В 1919-1923 pp. - голова уряду Укра┐ни; в 1923-1927 pp. - посол СРСР в Англi┐ i Францi┐. 6. Черкасенко Спиридон Феодосiйович (лiтературнi псевдонiми-Провiнцiал, Стах Петро та iн.; 1876-1940) -укра┐нський письменник. В 1919 p. емiгрував за кордон. 7. Журлива Олена (справжн║ прiзвище - Котова Олена Костянтинiвна; 1898-1971)-укра┐нська радянська поетеса i педагог. 8. Самiйленко Володимир Iванович (лiтературнi псевдонiми - В. Сивенький, Iваненко, Полтавець, Смутний та iн.; 1864-1925) - укра┐нський письменник. 9. Слащов Якiв Олександрович (1885-1929) - один iз органiзаторiв контрреволюцi┐ в роки громадянсько┐ вiйни, генерал-лейтенант. Командував корпусом денiкiнсько┐, потiм врангелiвсько┐ армi┐. Емiгрував до Туреччини, 1921 p. повернувся на Батькiвщину, був амнiстований i служив у Червонiй Армi┐. 10. Добрармiя (Добровольча армiя) - одне з найбiльших бiлогвардiйських з'║днань, основна ударна сила денiкiнщини. Армiю було створено наприкiнцi 1917 р. на Дону при сприяннi Антанти з контрреволюцiйних офiцерiв, верхiвки козацтва, юнкерiв та буржуазно┐ молодi. 11. "На вас, завзятцi юнаки..." - вiрш Михайла Петровича Старипького (1840-1904) "До молодi" (1876). XLIV 1. Ранню поему "1918 год" В. Сосюра написав у 1919 в м. Смотрич на Подiллi. Строфа процитована, очевидно, i пам'ятi, бо ма║ деякi текстовi рiзночитання iз виправл ною автором версткою. Надрукований у газетi "Краснi звезда" (192.0, 18 серпня) уривок ма║ посвяту: "Посвящаете товарищу Ленину". 2. Поляки почали наступать, - Йдеться про початок агрес бiлопольського вiйська 25 квiтня 1920 p. на територi┐ Радянсько┐ Бiлорусi┐ i Радянсько┐ Укра┐ни, яке за коротка час просунулося на 200 км у глиб Укра┐ни. 3. Тютюнник Юрiй - генеральний хорунжий армi┐ Укрi ┐нсько┐ народно┐ республiки, начальник штабу Григор'║в З 1924 p. проживав на Радянськiй Укра┐нi; рострiляни у 1929 p. XLV 1. Подив - вiд трьох росiйських слiв - "Политический оi дел дивизии". 2. "бытие определяет сознание"... - У передмовi до праг "К критике политической экономии" (1859) К. Маркс пише "Не сознание людей определяет _их бытие, а, наоборот, и общественное бытие определяет _их сознание" (К. Марк и Ф. Энгельс, Сочинения, т. 13, М., 1959, с. 7). 3. Гамсун Кнут (справжн║ прiзвище - Педерсен; 18591952) - норвезький письменник, у романах якого капiталi стичному мiсту протиставлялося патрiархальне село ("Сом землi", 1917). 4. Поарм - вiд трьох росiйських слiв - "Политический от дел армии". 5. ...коли поляки захопили Ки┐в - 6 травня 1920 p. вiйська буржуазно-помiщицько┐ Польщi окупували Ки┐в. 6. Серратi Джачiнто Меноттi (1872 чи 1876-1926) - один iз керiвникiв Iталiйсько┐ соцiалiстично┐ партi┐ (в 1910-х pp.); учасник II конгресу Комiнтерну (1920). В 1924 р. в числi "третьоiнтернапiопалiстiв" вступив до компартi┐. 7. Вона розказувала про червону Венгрiю... Як там роздавили радянську владу. - 21 березня 1919 р. в Угорщинi перемогла пролетарська революцiя, було проголошено Угорську радянську республiку. Радянську владу було встановлено i на Закарпатськiй Укра┐нi, що входила тодi до складу Угорщини. Пiсля придушення угорсько┐ революцi┐ iноземними iнтервентами в Угорщинi в 1920 p. встановлено фашистську диктатуру на чолi з М. Хортi, вiдновлено монархiю. 8. Наподив - начальник полiтичного вiддiлу дивiзi┐. 9. ...вони переживають нашу керенщину... - Очевидно, В. Сосюра мав на увазi наянiсть жiночих загонiв, якi охороняли перед штурмом Зимовий палац, де знаходився Тимчасовий уряд О. Ф. Керенського. 10. Гiнденбург Пауль фон (1847-1934) - нiмецький вiйськовий i державний дiяч, генерал-фельдмаршал. Пiд час першо┐ свiтово┐ вiйни 1914 p. командував вiйськами Схiдного фронту, з 1916 p. - начальник генерального штабу. У записi В. Сосюри йдеться, очевидно, про якийсь iз вiйськових маршiв Гiндепбурга, популярний у тi роки. 11. Пiсля змирення з поляками... - 12 жовтня 1920 p. польський уряд погодився на перемир'я i пiдписав договiр у 1921 p. XLVI 1. "Коли зустрiнемся ми знову..." - В. Сосюра циту║ слова Т. Шевченка iз вiрша "Якби зустрiлися ми знову..." (1848); Якби зустрiлися ми знову, Чи ти злякалася б, чи нi? Яке║ тихе║ ти слово Тодi промовила б менi? 2. "Нова Баварiя" - передмiстя Харкова 1920-х рокiв. XLVII 1. Пiонтек, - В рукописi нечiтко написано це прiзви в результатi чого при передруковi та в публiкацi┐ урив роману в десятому томi Творiв в 10-ти томах (К., "Днiп] 1972) допущена неточнiсть - "Шотнек". к пiдстави вважати, що це була дружина 1. Ю. Кулика Люцiана Карлi┐ Пiонтек (1899-1937) - укра┐нська радянська письменни 2. Кулик Iван Юлiанович (справжн║ iм'я та по батьков Iзра┐ль Юделевич (1897-1941); лiтературнi псевдонiмi; Р. Ролiнато, Василь Роленко) - укра┐нський радянський сьменник, партiйний i громадський дiяч. В автобiографi┐, писанiй у Ки║вi 5 жовтня 1958 р., В. Сосюра так оцiню║ роль I. Ю. Кулика у вирiшеннi його творчо┐ долi: "В Харковi мою долю в укра┐нськiй поезi┐ визначив ┐┐ Юлiанович Кулик, котрий звернув на мене увагу як на лодого поета i через ЦК КП(б)У вiдкликав мене з армi┐. Руками Кулика партiя дала менi путiвку в поетичне ж тя..." (Див. вид.: Твори в десяти томах. - Т. 10. - К., "Дв po", 1972. -С. 76). 3. "Вiстi" - укра┐нська республiканська газета "Вi ВУЦВК", що виходила в Ки║вi (березень-серпень 1919 1934-1941) i в Харковi (1920-1934). 14 травня 1941 p. 63 об'║днана з газетою "Комунiст". 4. Коряк Володимир Дмитрович (1889-1939) - укра┐нськ радянський критик. 5. Блакитний Василь Михайлович (справжн║ прiзвище Елланський; 1894-1925) -укра┐нський радянський письмi ник i громадський дiяч. 6. Всеукра┐нський пролеткульт - пролетарська культурно-освiтня i лiтературно-мистецька органiзацiя Укра┐ни, яка ставила сво║ю метою створення ново┐, пролетарсько┐ культури шляхом розвитку творчо┐ самостiйностi пролетарiату. Деякi теоретики пролеткульту з вульгарно-соцiологiчних позицiй пропагували iдею "чисто┐" пролетарсько┐ культури, заперечували класичну спадщину, претендували на повну автономiю в питаннях культури. 7. 3. Невський, Рижов - члени оргбюро Всеукра┐нського пролеткульту. 8. Пилипенко Сергiй Володимирович (псевдонiм - Сергiй Слiпий, Плугатар та iн.; 1891-1943) - укра┐нський радянський письменник, один iз засновникiв лiтературно┐ органiзацi┐ "Плуг". Був редактором газет "Бiльшовик", "Вiстi", "Комунiст", "Селянська правда". 9. Майський (справжн║ прiзвище Булгаков) Михайло Семенович (1889-1960) - укра┐нський радянський письменник. Пiсля Великого Жовтня працював у Наркомосi, завiдував робiтничим вiддiлом газети "Вiстi", багато часу вiддавав органiзацiйнiй роботi в пролеткультi - "Гартi", де був вiдповiдальним секретарем. 10. Хвильовий Микола Григорович (справжн║ прiзвище Фiтiльов; 1890-1933) - укра┐нський радянський письменник. 11. Полiщук Валер'ян Львович (лiтературнi псевдонiми - Микита Волокита, Сонцвiт Василь та iн.; 1897-1942) - укра┐нський радянський письменник. 12. "Нема Нiкандрика, нема". - Рядок iз вiрша В. Л. Полiщука "Ридання братн║", написаного на смерть молодшого брата Нiкандра. 13. I було двi сестри, Лiка i Льоля... - Йдеться про сестер Лiдiю i Олену Iллiвну Конухес (згодом дружина В. Л. Полiщука). 14. Это было на радостном юге... - В. Сосюра наводить двi строфи iз вiрша росiйсько┐ поетеси М. Лохвипько┐. 15. Мемфiс-давньо║гипетське мiсто, засноване в III тисячолiттi до н. е.; столиця кгипту в 28-23 ст. до н. е. 16. "1917 рiк" - поема В. Сосюри, написана в 1921 р., в якiй вiдтворенi подi┐ громадянсько┐ вiйни на Укра┐нi в 1917- 1919 pp. 17. Люксембург Роза (1871-1919) -дiяч нiмецького, польського й мiжнародного робiтничого руху; ┐┐ iм'ям було названо тодi площу в Харковi. 18. Панч Петро Йосипович (справжн║ прiзвище - Панчснко; 1891-1978) - укра┐нський радянський письменник. 19. Вражливий Василь Якович (справжн║ прiзвище - Штанько; 1903-1938) - укра┐нський радянський письменник. 20. Копиленко Олександр Iванович (1900-1958)-укра┐нський радянський письменник. 21. Яновський Юрiй Iванович (1902-1954) - укра┐нський радянський письменник. 22. Пiдмогильний Валер'ян Петрович (1901-1941)-укра┐нський радянський письменник. 23. Головко Андрiй Васильович (1897-1972) - укра┐нський радянський письменник, один iз зачинателiв укра┐нсько┐ радянсько┐ прози. 24. Перша збiрка В. М, Сосюри "Поезi┐" була видана в Сумах (Всеукрдержвидав, 1921. -16 с.). 25. Доленго Михайло Васильович (справжн║ прiзвище - Клоков; 1896-1982) - укра┐нський радянський поет, лiтературний критик, ботанiк (доктор бiологiчних наук). Рецензiя М. Доленго "Володимир Сосюра. Поезi┐" була надрукована в журналi "Шляхи мистецтва", 1921, N 2, с. 141. 26. ...в 1922 роцi, коли вийшла друга моя збiрка "Червона зима"... - Названа збiрка В. Сосюри вийшла в Харковi в 1921 p., але на титульнiй сторiнцi було поставлено дату 1922. 27. Франко Тарас Iванович (1889-1971) - укра┐нський радянськиi'i лiтературознавець; син I. Я. Франка. Рецензiя Т. I. Франка "Володимир Сосюра. "Червона зима" була надрукована в журналi "Шляхи мистецтва", 1922, N 1/3, с. 71. 28. Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892- 1937) -укра┐нський радянський поет-футурист. 28. "Червоний шлях" - укра┐нський громадсько-полiтичний, лiтературно-мистецький i науковий журнал, що виходив у Харковi в 1923-1936 pp. як_ щомiсячник i був iз сiчня 1931 p. органом Федерацi┐ об'║днань радянських письменникiв Укра┐нi!. 30. Мамонтов Якiв Андрiйович (лiтературнi псевдонiми - Я. Лiрницький, Я. Пан; 1888-1940) - укра┐нський радянський драматург, театрознавець. 31. Сенченко Iван Юхимович (1901-1975) - укра┐нський радянський письменник. Лiтературну дiяльнiсть розпочинав i як поет, видавши збiрку "В огнях вишневих завiрюх" (X., ДВУ, 1925). 32. Комунiстичний унiверситет iменi Артема - вищий навчальний заклад УРСР, що готував кадри керiвних партiйних i профспiлкових працiвникiв. Унiверситет було створено в 1922 р. на базi реорганiзовано┐ Вищо┐ партiйно┐ школи ЦК КП(б)У у Харковi (у 1932 p. був реорганiзований у Вищу комунiстичну сiльськогосподарську школу). 33. Рожилин Валентин Сергiйович - професор Комунiстичного унiверситету iменi Артема. 34. Забiла Наталя Львiвна (1903-1975) - укра┐нська радянська письменниця. 35. Божко Сава Захарович (1901-1947) - укра┐нський pa дянський письменник. 36. Кириленко Iван Улянович (1903-1939) - укра┐нський радянський письменник. XLVIII 1. "Гарт" - Спiлка пролетарських письменникiв Укра┐ни (1923-1925), членами яко┐ були В. Блакитний, П. Тичина. I. Микптенко та iн. 2. Йогансен Михайло (Майк) Гервасiйович (лiтературнi псевдонiми - В. Вецелiус, М. Крамар; 1895-1937) - укра┐нський радянський письменник. 3. Футуристи (слово-звук) - представники футуризму (вiд латинського futurum-майбутн║), формалiстичного напряму в лiтературi й мистецтвi, що склався напередоднi i в роки першо┐ свiтово┐ вiйни. В укра┐нськiй лiтературi представниками футуризму були у 1920-х роках М. Семепко, Г. Шкурупiй та iн. 4. Iмажинiсти (слово-образ) - представники лiтературного угруповання iмажинiзму (вiд англiйського - image - образ), що iснувало переважно в Росi┐ в 1919-1927 pp. (В. Г. Шершеневич, А. Б. Марi║игоф, раннiй перiод творчостi С. 0. ксенiпа). Iмажинiсти проголошували основним принципом поетично┐ творчостi самоцiль форми, зводили поезiю до штучних образiв i метафор i т. п. 5. Акме┐сти (слово-плоть) - представники модернiстсько┐ течi┐ в росiйськiй лiтературi початку XX ст. - акме┐зму (вiд грецького akme - вершина, вищий ступiнь, розквiт). Акме┐сти проповiдували "мистецтво для мистецтва", витончене естетство, iндивiдуалiзм, мiстику. 6. Нiчевокв (слово-тiнь) - представники однi║┐ з модернiстських течiй в росiйськiй лiтературi початку _XX ст. 7. Символiсти (слово-символ) - представники ║вропейського лiтературно-художнього напряму кiнця _XIX -_ поч. XX ст. (французьке symbolisme, вiд грецького symbolon - знак, символ). Елементи символiзму помiтнi у творчостi укра┐нських письменникiв М. Вороного, М. Фiлянського, В. Пачовського, а пiзнiше в поезi┐ П. Тичини, О. Слiсаренка, Я. Савченка, В. Ярошенка. 8. Декаденти (вiд французького decadence - занепад) - представники антиреалiстичних течiй у буржуазнiй лiтературi та мистецтвi кiнця XIX - початку XX ст. Для декадентiв були характерними вiдчуженiсть вiд життя, вiдмова вiд суспiльно┐ боротьби, пропагування концепцi┐ "мистецтво для мистецтва", песимiзму, мiстики. Декадентство об'║дну║ рiзнi за формальними ознаками, але близькi за суттю школи - символiзму, акме┐зму, футуризму, експресiонiзму, кубiзму, сюрреалiзму, екзистенцiалiзму. 9. "Ваплiте" - Вiльна академiя пролетарсько┐ лiтератури-лiтературна органiзацiя на Укра┐нi (1925-1928). До Ваплiте спочатку належали письменники М. Яловий, М. Хвильовий, 0. Слiсаренко, Г. Епiк, П. Панч, О. Досвiтнiй, М. Йогансен, О. Громов, I. Днiпровський, А. Лейтес, П. Тичина, А. Любченко, О. Копиленко, Д. Фельдман, В. Сосюра, М. Бажан, М. Майський, В. Вражливий, О. Довженко, Г. Коцюба. Згодом органiзацiю поповнили М. Кулiш, Ю. Смолич, Ю. Яновський, I. Сенченко, Г. Коляда. Органiзацi║ю було видано п'ять номерiв журналу "Ваплiте" i один випуск альманаху "Ваплiте" i "Ваплiте, зошит перший". 10. Кулiш Микола Гурович (1892-1942) -укра┐нський радянський письменник-драматург. 11. "Неокласикам" - вiрш В. Сосюри, написаний у червнi 1926 p. (друга редакцiя-у 1957 p.) i не включений до збiрок, що виходили в той час. Неокласики - лiтературне угруповання на Укра┐нi письменникiв та лiтературознавцiв (М. Рильський, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Могилянський, О. Бургардт), представники якого проповiдували кращi традицi┐ античностi, ренесансу та класицизму, запозичуючи з минулого образи та стилiстичнi прийоми. 12. ВУСПП - Всеукра┐нська спiлка пролетарських письменникiв - лiтературна органiзацiя на Укра┐нi в 1927-1932 pp., до складу яко┐ входили I. Микитенко, Iван Ле, В. Сосюра, О. Корнiйчук та iн. 13. Лiтфронт - очевидно Пролiтфронт - лiтературна органiзацiя, заснована в 1930 р. М. Хвильовим i колишнiми членами органiзацi┐ Ваплiте. Через рiк пiсля створення члени Пролiтфронту влилися до органiзацi┐ ВУСПП. 14. "Нова генерацiя" - лiтературна органiзацiя укра┐нських футуристiв, що функцiонувала в Харковi в 1924-1931 pp., до яко┐ входили письменники М. Семенко, Г. Шкурупiй, О. Полторацький та iн. Засновники органiзацi┐ проголошували гасла про "нову форму", переносячи на радянський грунт рiзнi течi┐ та формалiстичнi прийоми. 15. "Авангард" - лiтературна група в Харковi (1925- 1929), яка декларувала тiсний зв'язок лiтератури й мистецтва з "добою iндустрiалiзму", виявляючи iнодi зневагу до реаалiзму i прогресивних традицiй нацiонально┐ культури. 16. "Молодняк" - лiтературна органiзацiя письменникiв Укра┐ни (1926-1932), до яко┐ Харкова й Ки║ва, що належала до "Плугу" нiаацiя видавала журнал "Молодняк". комсомольських входила молодь й "Гарту". 17. Усенко Павло Магвiйович (1902-1975) - укра┐нський радянський поет. 18. С. К. - криптонiм вжито з етичних мiркувань. 19. "Сьогоднi генi┐в чекаю" - вiрш В. Сосюри iз поетично┐ збiрки "Мiсто" (1924), мав прис-вяту "Тов. Усенковi". 20. Савченко Якiв Григорович (1890-1937) - укра┐нський радянський письменник. Стаття Я. Г. Савченка "Мертве й живе в укра┐нськiй поезi┐", в якiй давалася й оцiнка творчостi В. М. Сосюри, була надрукована в журн. "Життя й революцiя", 1929, N 1 (с. 121-126) i N 2 (с. 122-38). 21. Чупринка Грицько Оврамович - укра┐нський поет. 22. Троянкер Ра┐са - маловiдома поетеса. 23. Меженко Юрiй Олексiйович (справжн║ прiзивще - Iванов-Меженко; 1892-1969) - укра┐нський i росiйський радянський бiблiограф, лiтературознавець, колекцiонер. 24. Вiра-Берзiна Вiра Касперiвна, перша дружина В. М. Сосюри, якiй поет присвятив поему "Робфакiвка" (1923). 25. Свврдловський комунiверситет - Комунiстичний унiверситет iменi М. Я. Свердлова - перший в Радянськiй кра┐нi вищий партiйний навчальний заклад, що готував кадри керiвних партiйних, i радянських працiвникiв; створений у 1919 р. У 1932 p. унiверситет було реорганiзовано у Вищий сiльськогосподарський комунiстичний унiверситет iменi Я. М. Свердлова. XLIX 1. ХIНО - Харкiвський iнститут народно┐ освiти. 2. Плевако Микола Антонович (1890-1941) - укра┐нський радянський лiтературознавець i бiблiограф. В. Сосюра ма║ на увазi упорядковану вченим двотомну "Хрестоматiю ново┐ укра┐нсько┐ лiтератури", де вмiщено бiографi┐ 75 письменникiв а бiблiографi║ю. 3. "Песнь о Роланде" - геро┐чна епопея французького середньовiччя (XII ст.). Побудована на народних пiснях, легендах, лiтописах. 4. Петро I Великий (1672-1725) - росiйський цар з 1682 p., iмператор з 1721 p. 5. Фiлiпп - очевидно, йдеться про Фiлiппа II Августа (1165-1223) -короля Францi┐ а 1180 p., який проводив полiтику централiзацi┐ держави i був одним iз керiвникiв третього хрестового походу. 6. "Глаза сияют, лик прекрасен..." - Тут i далi В. Сосюра неточно наводить рядки iз поеми О. С. Пушкiна "Полтава": "...лик ужасен". 7. Тевел║в Мусiй Соломонович (1890-1918) - учасник боротьби за владу Ра