чоботи. - Не можна тобi отак... - промовив з докором. - Iз хворим серцем, Григоровичу, поганi жарти... "З народом теж", - подумав, а не сказав, не стало сили. - Збиралася громада наша вчора... - далеко десь розповiдав Черненко. - Про батька всi розпитували, бажали швидше видужати... Без тебе ми - розгардiяш... Був Костомаров. Хоче прийти провiдати, та все нiяк не вибереться: загруз у тiй науцi по самi вуха... О, це вони! - Хто? - Я замовив тобi обiд у Павлово┐. Борщ з пампушками, печеню та вареники... Сьогоднi ж бо свята недiля! - Дякую... Коли зостався в кiмнатi сам, уже сiрiли сутiнки. Вiкно пришерхло: видно, мороз подужчав на нiч. У Петропавловськiй пробило шiсть... Ще день минув. Тривожний день чекання. Цар святкував сво║ вошестя на престол, а люди ждали волi, а вся iмперiя вслухалася у шал осанни, щоб вчути в нiй звук поховальний рабству... Покректуючи i щось бурмочучи собi пiд нiс, на антресолi пiднявся Федiр-служка, добув вогню i запалив грубезну свiчку. - Дякую, - сказав Тарас. - А то, мов сич, у темрявi... - Ти пообiдав? - Лакома, скажу вам, штука оцi варенiки! - Вареники. Ну, повтори: ва-ре-ни-ки. Солдат зiтхнув. Бурмочучи, пiшов униз. Все поламали в ньому п'янi панове офiцери!.. Перемололи, вичавили... Колись Мешков й до нього взявся в Орськiй... Якби тако┐ служби та двадцять п'ять пекельних лiт!.. Ще слава богу... Друзям навiки слава, що вирвали його з казарми!.. Як тяжко ждав тi║┐ митi... Й досi згадати страшно... Iроди! Карають швидко, милувати не поспiшають - така звiрина сутнiсть усiх тиранiв. Жаль випускати здобич iз гострих кiгтiв. I, може, трохи страшно. Тиранам завжди страшно тиранства iнших - дужчих або хитрiших. Причина тисяч даремних жертв - у страсi Не за державу чи лад, який пану║, - за власну владу. Тиран - хижак. На здобич вiн накида║ться, вона його драту║, збуджу║ а потiм, вже примучена, напiвжива, - байдужа йому, бридка; вiн зорить iншу жертву, а цю трима║ з остраху. Так, як трима його, Тараса, в Новопетровському, як нинi довго й тяжi; не випуска║ крiпацький люд на волю... Пробило сьому вечора. Як нудно тягнеться в самотинi, в ч║каннi час!.. Коли його, вже вiдставного рядового, спишiлi в Нижньому, здалось йому, що зупинився й час... Ат, що там згадувати старе лихе, коли й нового досить!.. Його тодi одного припнули мiж Оренбургом та Петербургом, а нинi припнут мiльйони душ. Чекають митi визволення, страждають невi домiстю. Якби-то йшлося лише про час, а то ж зневiра точить, бо люди добре знають сво┐х панiв, свого царя... Добута воля - певна! А подарована... Дiстав рушник i витер пiт на лобi. Було так важко дихати.. Чадiла свiчка. Треба було б пiдвестись i знять нагар... Коли коли вже стане достатньо тепло, щоб вiдчинити можна було вiкно чи й вийти в свiт!.. Додушить його зима... Та, в Ниж ньому, також була не з лiпших... Дмухнув на свiчку i застогнав: у грудях подужчав бiль, Заждавши якусь хвилину, поволi встав, пройшов до столу босим i, повагавшись, поправив гнiт, щоб не чадiв. Хоч вiн тепер i не боявся темряви, як то було у першi днi хвороби, та все ж при свiчцi чувся впевненiше. Вогонь - це наче жива душа у хатi... Жива душа... Живлюща i житт║дайна... У Нижньому вiн стрiв таку жiночу юну душу... Вона було осяяла його пригасле серце. А потiм знову кинула в густу пiтьму... Лiг обережно, нiби боявся щось розхлюпати у себе в грудях. Iнодi йому зда║ться, - зараз була якраз така химерна мить, - що вiн ущерть налитий, та й сам скляний. Про це нiкому ще не розказував. Бо┐ться. Скажуть, старий почав химерити... Хоча Барi й Круневич питали якось його, чи часто брякне йому лице... Можливо, вони догадуються?.. З вiкна подуло, й свiчка тихенько трiснула, вогонь схитнувся. Тiнню його волосся й лисини на тлi стiни пройшла судомна хвиля... Тiнь теж неначе жива душа... Щоправда, хмура, темна... Вона важка, статечна, немов журба... У Нижньому, коли зостався в кiмнатi сам, сахався спершу тiнi. Не через те, що в нiй вбачав якусь ворожу силу чи небезпеку; просто йому здавалося, що й досi ще в казармi, що то ворушиться, лежить чи йде котрийсь його товариш по тiй бiдi... На пароплавi, коли пливли по Волзi, Сапожников, - сирiч хазя┐н фiрми i корабля, - так пригощав щоденно всю невелику, але чесну компанiю, що падав з нiг увечерi i засинав сном праведника... Було таке, що й мученика... У Петербурзi парняга цей не захотiв його прийняти якось... Бог з ним. Довiз до Нижнього, й за те спасибi!.. Тiнь попливла, погойдуючись, немов його разом iз лiжком виносив хтось з майстернi... Заплющив очi. Чулася важка хода, розмова... Хтось тихо плакав, схлипуючи... Схопився, сiв, спустивши босi ноги. Тiнь сiла теж... Прислухався. Нiде нi звуку... Свiчка горiла рiвно... Витер холодний пiт. Це хтозна-що!.. Не спав же нiби... Справдi, заснути треба, вирватися з полону дум!.. I з болю, що не вгава║ в грудях... Устав, дмухнув на свiчку i знову лiг. Навпомацки, в густiй i затхлiй темрявi... Поволi вона зробилась рiдшою; предмети, стiни, рама спливли з пiтьми, мов привиди, й лишилися в цiй iпостасi... Видзвонюючи весняним смiхом, двором пройшла весела юна пара... Дивно, та вiн нi разу не був отак щасливий... Хiба у Вiльнi з Ядзею... Та, може, ще з Марусею, яку вiдбив у друга свого Сошенка... Нi, вiн ┐┐ не вiдбивав, вона сама з них двох його обрала... Гай-гай! Коли то все це було!.. Тетяся, або Катруся у Нижнiм Новгородi йому нагадувала собою ту Марусю... Як кажуть, сивина в бороду, а бiс у голову!.. Тепер вiн бачить i розумi║, тодi ж ослiп, оглушений ┐┐ красою. молодiстю i, як йому здалося спершу, розумом... Старий друзяка Щепкiн тодi, звичайно ж, добре усе збагнув, а не втрутився, змовчав!.. Надто вже делiкатний вiн чоловiк... I сильний. Не побоявся вирватися серед зими з Москви в приволзьку Тмуторокань, аби обнять пiднаглядного, якому в'┐зд до столиць заборонили!.. Коли почув про цю монаршу волю, то... Нi, спочатку збiг з пароплава й подавсь у мiсто... Не так було. Аж потiм прийшов папiр iз Оренбурга. А спершу Брилкiн йому сказав, що жде його полiцiя i що йому, керуючому конторою, повелено подать негайно звiстку, як тiльки цей Шевченко прибуде в Нижнiй Новгород... ...Вiн не прибув, вiн прилетiв у мiсто, з якого шлях простилався далi, аж до Москви та Петербурга! За кiлька днiв вiн був би уже в Москвi... Слова Миколи Олександровича його пiдбили, неначе птаха на льоту. Навiщо вiн полiцi┐? Не втiк же, все, як i належить... Хiба що трохи попростував, минувши свiй батальйон в Уральську... Iраклiй це передбачав, тому так довго м'явся з квитком на Астрахань i Петербург... Поснiдавши сяк-так, - шматок йому не лiз до горла, - побрiв похмуро на пароплав. Вiн, правду кажучи, не сподiвався на цю бiду, гадав, що там, у фортi, залишив службу, Косар║ва, який завзято прагнув зробити з нього фрунтовика, що батальйонне i корпусне начальство лише приснитись може в жахливих снах... Аж нi! Його особу вже тут чекають вищi чини полiцi┐, щоб вволити якусь та║мну волю старих отцiв-мучителiв!. Веселий Нижнiй Новгород стояв тепер незатишним i незугарним. Сьогоднi вранцi мiсто йому здалося казковим, дивним видивом, що пiднялось над Волгою, а нинi все це зблякло. вподобилося до Оренбурга... Мабуть, його, сердегу, змусять вернутися у ту пустельну Скiфiю, - яка Овiдiю здалася б справжнiм пеклом, - щоб вислухати iще одне повчання майора Львова, а може, щось i гiрше. Вiн звик уже до того, що всi чудовi намiри в покращеннi його лихо┐ долi закiнчувалися ще бiльшим злом. Чому останнiй - звiльнення його в одставку - не може раптом вилитися в Сибiр чи навiть каторгу? Безмежнi царськi милостi, й сваволя теж!.. Знайомий "Князь Пожарский" стояв на тому ж мiсцi. Сьогоднi вiн ледь прочалапав останнi версти, бо друге колесо не працювало: лопнув якийсь шатун. Не витримав. А вiн залiзний!.. Волга була печальна й сiра. Низькi осiннi хмари рябили ┐┐ дощем, змiтали до берегiв вiтрильники й малi човни... Глибоко тут чи мiлко?.. к ще такий прадавнiй спосiб розв'язувати тугi вузли... Як повертатися аж за Урал, то, мо', простiше кинутися у чорний вир?.. Намоклий трап був небезпечний, палуба також слизька... Почувши його ходу, з каюти вийшов капiтан. - Коли в Москву? - спитав привiтно й сумно. Вони здружилися за довгий мiсяць плавання. - Як свисне рак... - Що сталося? - Полiцiя мене вже жде, Васильовичу... - Ви ж не втекли, квиток у вас законний, - здвигнув плечима Кишкiн. - Законне в нас лиш беззаконня, - сказав Тарас. - До речi, де мiй квиток? Я мушу здати Брилкiну, а вiн вiддасть полiцi┐. Такi дiла!.. В каютi, куди ввiйшли, пан капiтан дiстав зi столу паспорт, або квиток, i мовчки тицьнув його Тарасовi. Той розгорнув, упевнився, що не чужий, а далi взяв сво┐ сакви i вийшов. - Спасибi вам за хлiб, за сiль i за компанiю! - подав правицю Кишкiну. - Що ж буде? - Ат... Що бог дасть... Чи губернатор... - Це не годиться... Треба самим подумати... - За нас жандарми думають. Вони тепер - усьому голова, - сказав Тарас, завдаючи на плечi сво┐ пожитки. - Дякую, що довезли! Прощайте!.. У Брилкiна, куди прийшов, мов пiлiгрим, на нього вже чекали. - Овсянников, - всмiхнувся йому назустрiч ставний високий чоловiк, - Павло Абрамович. - З полiцi┐? - Нi. Архiтектор i помiчник керуючого конторою, - кивнув на Брилкiна. - До речi, я ваш земляк, iз Конотопа... - Славно! - гукнув Тарас. - Колись було прислiв'я: "Що не байрак, то i козак", ну а тепер точнiше буде мовiпч "Що не козак, то мiй земляк". Скрiзь земляки! - Якщо не проти, будете у мене жити... - З радiстю, - не став Тарас вдаватись до церемонiя. - Коли мене, звичайно, не забере до себе пан полiцмейстер. - Не забере, - озвався Брилкiн. - Лапа свiй чоловiк. I теж, зда║ться, ваш землячок... - З Литви, - сказав Павло Абрамович. Вiн якось дивно так говорив - неначе гладив. - Треба зайти до нього... - Спершу придумать слiд, як бути, - рiшуче мовив Брилкiн. - к випробуваний в таких випадках спосiб, - звiв смiшно брови Павло Абрамович. - Хвороба... - Я здоровий, - сказав Тарас. - Хороший лiкар завжди знайде в людинi якусь пристойну хворiсть... - А як напише, що прикидаюся, то позичати очей в сiрка? Запала тиша. - Кишкiн менi сказав, що ви були в солдатах аж десять лiт... - озвався першим Брилкiн. - От жартiвник!.. - Це правда. - I ви нi разу не симульнули? - лагiдно спитав Павло Абрамович. - Принижувати себе таким!.. - Ну зна║те! А де ж маневр, солдатська хитрiсть? - звiвся на рiвнi ноги Брилкiн. - Я не солдат. - Були ж? - Не був! - А мовили, що десять лiт... - протяг Павло Абраiмович. - Ходив у формi, службу якусь справляв... Проте не був солдатом! Не дався ┐м... - Феноменально┐ - змахнув руками Брилкiн. - Не обламали? Дивно... - Я ж присягнув. - Кому? - Собi. - I витримали? - звiв знову смiшно брови Павло Абрамович. - Я так не змiг би... - Змiг би, - сказав Тарас. - Якби iз вами поряд був ваш народ... - I все ж прошу вас... треба застосувати хитрiсть, - сказав похмуро Брилкiн. - Безглуздо вам повертатися аж в Оренбург! Тарас промовчав. Справдi, це чортзна-що!.. - Все буде якнайкраще... - погладжував його Овсянников. - Прийдуть, напишуть акта, й гуляй собi по Нижньому та клопочись про дозвiл далi ┐хати... Полiцiя велике дiло! Якщо вона розумна... А Лапа наш i наш Кудлай... - В обох собачi прiзвища? - спитав Тарас, повеселiвши. - Люди зате хорошi... - Ой-йой!.. - схопивсь за груди. - Що з вами? - кинувся до нього Брилкiн. - Болить у грудях i голова... - Гукнути треба лiкаря! - пiдбiг Павло Абрамович. - I полiцмейстера... щоб склали акт... - Ну ви й артист! - заклiпав очима Брилкiн. - Я думав, справдi... - Недарма грав на сценi в Новопетровському, - сказав Тарас. - Ми ставили там "Сво┐ люди..." Островського. - У нас театр не з гiрших! - гукнув Павло Абрамович. - Актори ║ талановитi. Скажiмо, Катя Пiунова... - Домовились? - спинив його тираду Брилкiн. - То я скажу, Григоровичу, що ви захворiли i лежите в Овсянникова... - Скажiть! - махнув рукою. - Не грiх вiдвести пiдлiстi хитрiстю. - Господь простить!.. - звiв очi горi Павло Абрамович. I, посмiхнувшись, мовив, як пригорнув: - Ходiмо додому, батьку... На другий день вони зiйшлись провести сiм'ю Сапожникова в Москву. Обiд пройшов так само дружньо й весело, як на "Пожарском". Щоправда, обмаль часу, - ┐хали вони поштовими, - та важкуватий настрiй Олександра Олександровича ущербили останню ┐хню зустрiч. А може, вся причина була в пiдлеглих, що теж прийшли. Не кожен з владу маючих, - чи маючих багато грошей! - в присутностi сво┐х службовцiв зумi║ бути простим веселим смертним, яким був пан Сапожников на пароплавi... До пошти йшли поволi. Прислуга несла валiзи та саквояжi. Сапожников давав останнi розпорядження щодо Балахни, де будували судна... Тарас тримався з останнiх сил, щоб не заплакати. Це ж рушилися усi його чудовi плани, зустрiчi. омрiяне нове життя в столицi!.. Допоки це триватиме?.. Прокляття всiм, причетним до цих страждань!.. Сiдали не поспiшаючи. Мiльйон важкий, хоч ти його i не везеш з собою... Поштмейстер теж не квапив, люб'язно дбав, щоб ┐халося всьому сiмейству зручно, щоб не забули чогось з речей на станцi┐. - А ви? - спитав Тараса, вловивши, мабуть, його бажання ┐хати. - Я погостюю в Нижньому, - зiтхнув Тарас. - Таке чудово мiсто... Куди Москвi! Поштмейстер глянув з подивом, але промовчав. - Ну-у, будь здоров, Григоровичу! - обняв Сапожников свого похнюпленого супутника i протеже. - Коли не так щось, вибач... - Спасибi! Все чудово!.. - таки не втримав сльози Тарас. - Ви ж поцiлуйте у Петербурзi мою святу заступницю графиню Анастасiю i розкажiть, що тут зi мною сталося!.. - Зроблю, зроблю... Прощайте. Ще поцiлунки, сльози, якiсь прощальнi вигуки... Нарештi, конi рушили, застукотiли об брук колеса, i... вiн, Тарас, лишився сам. Хоч вiддалiк стояли Брилкiн, Овсянников та ще якiсь йому не знанi люди, вiдчув себе таким самотнiм, що хоч бери i вий услiд каретам, якi вже бiгли весело у бiк Москви. Хтось iнший зайняв призначене для нього мiсце в однiй iз них!.. Щоб не побачили його невольничих пекучих слiз, пiшов куди дивились очi... ...Вже десять днiв чекав вiзиту лiкаря та полiцмейстера, вони ж не йшли. Забули про "болящого" чи знали, що не втече безпаспортний... Ще добре, що його новi знайомi накидали йому книжок, журналiв, що вийшли в свiт за всi роки його вiдсутностi в культурнiм свiтi. Спраглий серед пустелi, напевне, так не припада║ до джерела, як вiн припав до того диво-чтива. Нi, нi, не все було достойне хвали й захоплення, та вже сам факт тако┐ зливи творiв, прилучення його до них робили геть щасливим. Один "Богдан Хмельницький" Костомарова перетворив два сльотяних осiннiх днi в осяянi незгасним сонцем мудростi. Чудова книга! Видно, за десять лiт iсторiя, як вид науки, далеко пiшла вперед. I що найрадiснiше - вона тепер висвiтлю║ i тi подробицi, якi були закопченi густющим димом фiмiаму, кадимого з таким старанням порфiрородним iдолам!.. Десятий день... Хоча вони йому й не дуже треба, той полiцмейстер з лiкарем, та все ж тривожно якось, так, наче вiн пiдвiшений мiж Нижнiм та Оренбургом... Оце ждання, непевнiсть йому здоров'я збавлять рокiв на п'ять!.. За службу свою солдатську наждався вже по саме годi, душею знидiв... Господи, вiн так жагуче прагне роботи, дi┐, руху, а тут його примусили сидiти на ланцюгу i ждати, ждати хтозна-чого!.. Схопився, кинув книжку й пiшов шукать господаря. Знайшов його у кабiнетi. Слухай, Павле Абрамовичу! Дозволь менi намалювати твою парсуну. Посидь хоч, поки прийде ваш Лапа й лiкар... Руки сверблять до працi, скучили!.. - Гаразд, малюйте, - скипув високо брови. - Щоб схожий був! - Як бог дасть, - сказав Тарас. - Принаймнi вас по ньому знатимуть нащадки нашi... Скажуть: таким вiн був, Овсянников... - Тодi малюйте гарним! - Яка душа - такий портрет. А душу не прихова║ш... - Ви чарiвник? - Художник. I в цьому суть!.. Острашений таким прологом, Павло Абрамович по спокiйно всидiти, весь час його тягло пiдвестись, глянути, який вiн ║ в очах людей, художника. - Не сiпайтесь, бо вийде в нас одна якась судома, - впиняв Тарас. - Цiкаво ж... - Душа не зовсiм чиста? к каламуть? - То ви ще й пiп? - Крий боже! - Навiщо ж вам борода? - Для форсу. - Тепер не в модi бороди. - Тому й завiв. Щоб бачили й непросвiщеннi люди, що дiють з нашим братом батьки-царi. - Ви - мстивий? - Нi. Упертий i послiдовний... А втiм, у нас з Миколою смертельний герць... - Якщо з царем - ви виграли, оскiльки вiн вже мертвий, а ви живий. - к Олександр... - Ну, цей не схожий зовсiм! Всi кажуть так. - Побачимо... Розмова була слизька й на тому згасла. Десь за годину Тарас зiтхнув полегшено, поставив дату, пiдпис i урочисто вручив портрет господаревi. Той глянув з острахом, а потiм ледь усмiхнувся. - Ну, як душа? - спитав Тарас. - Нiвроку... Спасибi... - Йду гуляти! Я чесно ждав до двох годин. Посвiдчите? - Iдiть. Портрет посвiдчить. Ну, й добра чарка!.. Випогодилося. Аж на бульварi Тарас помiтив цю перемiну. Мiсто повеселiшало, всмiхаючись хрестами храмiв. Тут ║ старi, первиннi, ще тих часiв, коли смаки й таланти були високi, чистi, а ║ i "ступа", зведена немов самим Миколою: П'ять товкачiв ┐┐ он видно... Справдi, до чого б вiн не торкнувся, цей iмператор, все набува потворностi!.. Виходить, несмак того, хто ма║ владу, розходиться, немов отрута, тонкими жилами усiх мистецтв?.. Жiнки i тi якiсь безбарвнi й немiчнi... А хоч би тобi одна красуня чи навiть просто звабна!.. По-тво║му, i тут Микола винен? Ти просто все готовий звалить на Тормоза, як називав цього царя святий вигнанець Iскандер[14]. Жiнки принаймнi... Жiнка - тонке створiння, квiтне лише в теплi, любовi, а цей тиран усюди сiяв холод, тупу байдужiсть ката i солдафона!.. Позаду враз почувся смiх. Дзвiнкий, дитячий - наче задзенькотiла весело, радiючи веснi, синиця. Оглянувся i вгледiв зграйку дiток, що наближалася якимось дивним плетивом. Не мiг збагнуть, чи танцювали вони отак, чи гралися, чи просто йшли, як ходять тiльки дiти, що вирвалися па вiльну волю... А втiм, цi юнi птахи не знали клiтки, пурхали, куди хотiли. Костюми ┐хнi були якiсь химернi, мов театральнi. Дiвчатка всi, - ┐х тро║, - у коротеньких, в дiрках, мантильках, що рук ┐м зовсiм не прикривали, на хлопчику ще й капелюх з пiр'┐ною... А на ногах!.. Чи┐ вони, яка бiда ┐х вигнала напiв-одягнених на цей бульвар осiннiй?.. - Не зна║те, де тут кондитерська? - спитав у них. Спинилися. Чотири милих личка, розчервонiлих од бiгу й холоду, мов соняшники, осяяли сумний бульвар. - Тут недалечке, дядю! - озвалась старша дiвчинка, якiй було десь, може, рокiв вiсiм. - Як хочете, ми проведемо. - Дякую. Як звать тебе? - Я - Катя. - Надя, - зробила кнiксен меншенька. - А я - Докiйка, - тихо всмiхнулась третя. Хлопчик дивився мовчки. Чистими, як джерело, очима. - Мене Тарасом кличуть. А як тебе? - присiв Тарас до нього. - Сашко. - Ведiть мене в кондитерську! Бо страх, як хочеться чогось смачного... - Там ║ солодкi пирiжки, - сказала Катя. - Чудо! - Багато ┐х? - Отака гора! - А ви чи┐? - Арбень║вськi. Наш татко - Друга скрипка в театрi Варенцова, - сказала гордо Катя. - Колега, отже... - Ви теж музика, дядю? - Нi. Я художник... О, ми прийшли! Заходьте. Вони зам'ялися бiля дверей, позиркуючи одне на одного, тодi несмiливо переступили страшний i звабливий порiг кондитерсько┐ i вклякли, причарованi горою диво-ласощiв. - Всiм пирiжкiв! - гукнув Тарас. - По п'ять на душу. - Мама!.. - зiтхнув Сашко i засмiявся... Лапа прийшов-таки. На другий день. Високий, бравий полковник гвардi┐ не схожий був на полiцмейстера, хоч обiймав таку посаду в Нижньому. - То де тут наш претяжко хворий? - спитав з порога весело. Тарас поклав малюнок та олiвець, пiдвiвся. Тримаючи в сво┐й руцi Тарасову, пан старший полiцмейстер звернувсь до лiкаря, що увiйшов услiд за ним: - По-мо║му, ця борода, шановний Август Генрiхович... - Так, це симптом серйозний, - озвався лiкар. - Гартвiг! - вклонивсь Тарасовi. - Вiн хворий геть! - розвiв руками Лапа. - Я, ваше благородi║, тако┐ ж думки. Треба складати акт. - Пишiть, пишiть. Куди йому вертатися в той Оренбург!. - Смертельно, - дiстав папiр i сiв до столу лiкар. - Не можемо ми взяти грiх на душу... Хоч розумiв всю ┐хню гру, Тарас i справдi раптом вiдчув себе недужим. Пiд серцем стало холодно, а потiм там, де серце, зробилась пустка... - Довго я тут хворiтиму? - спитав так сумно в лiкаря, що той аж звiв на нього великi карi очi й сказав у тон: - Аж доки вашi друзi у Петербурзi не виклопочуть ще бiльшу царську милiсть... - А височайшi милостi - найкращi лiки жаждущим попасти до столицi! - прорiк, пiднiсши палець, пан полiцмейстер. - Iстинно тобi глаголю, сину мiй!.. - Павле Вiльгельмовичу, ви не були колись ченцем чи ксьондзом? - спитав лукаво Гартвiг. - Не був. Бо вельми любив пан║нок п║нкних!.. - зiтхнув полковник. - Мама ж моя так мрiяла!.. - Сердешна... Акт готовий! - пiдвiвся лiкар. - Ваше преосвященство, отут засвiдчiть пiдписом - i можна йти... - А могорич?! - обурився громоподiбно Лапа. - Хазя┐н, де шампанське? Овсянников, що, певно, ждав цi║┐ митi, внiс тацю з пляшкою, яка спiтнiла, й келихами. - Пся крев!.. - всмiхнувсь у пишнi вуса пан полiцмейстер. - Хворiсть потрiбно час вiд часу гарненько сприскувати щоб не взяла над чоловiком гору... - Павле Вiльгельмовичу, ви не були колись мо┐м колегою? - спитав удруге лiкар. - Такi знання... - Кепкуй, кепкуй - зостанешся без клi║нтури... - сказав крiзь зуби Лапа. I вистрелив у стелю корком... ...Сидiв i ждав, прикутий до Волги й Нижнього. Сполоханi його листами, санкт-петербурзькi друзi, що вже радiли визволенню його з солдатчини, зiтхнувши тяженько, взялися знов до дiла. Чи буде цьому кiнець?.. Iз Нижнього до Оренбурга пiшла також депеша: що, мов, та як? Там був новий командуючий, Катенiн, родич ново┐ панi Бiлозерсько┐... Так, так, Василь узяв та й одружився!.. Це ж скiльки йому? За тридцять... Пора! Бо зараз як не одружиться, то довго буде... Декому вже сорок три, а й досi... Куди б вiн мав привести жiнку - в казарму?.. Справдi, не до одруження йому було. Та й де в тому Новопетровському знайти дружину?.. Забути, викинути геть з голови той форт, i ту пустелю, i те життя!.. Бульвар, яким вiн звик тепер гуляти, стояв уже без листя, притрушений злегка снiжком. На жаль, не встиг до холодiв намалювати усi мiсця цiкавi, щоб мати взимку над чим трудитись. Видно, вiн зазиму║ в Нижньому, бо й досi ще не зна║ толком, що сталося i що його жде попереду. Михайло, слава богу, прислав недавно грошей, i вiн тепер не почува║ себе набридлим гостем. Вже другий мiсяць, як вiн "гостю║" в Нижньому!.. Перезнайомився iз товариством, звик сам, завсiдником став у театрi... к там одна артистка - жива душа, а iншi - так собi... Ця Пiунова Катя... - Добривечiр! - почулось знане, рiдне. Задумався i не помiтив Шрейдерса, що йшов йому назустрiч. Земляк також, iз Ки┐вського унiверситету. - А-а, Кость Антонович!.. - зрадiв Тарас. - Пробачте, я замислився... - Про долю людства, певно? - спитав юнак, якому теж було вже десь пiд тридцять. - Про жiночку одну гарненьку... - розвiв Тарас руками, мов вибачаючись. Кость усмiхнувся. Хоч вiн служив чиновником для особливих доручень при генерал-губернаторi, а був простий i щирий. - Це треба також... Може, ви в нас одружитеся? - Знiчев'я, щоб не тратить часу даремно? - До речi, там прийшов папiр iз Оренбурга... - Про мене? - Так. - I що в нiм? - спитав зчужiлим голосом. - Я не читав. Пiшов одразу шукати вас, щоб разом. Папiр той у керуючого канцелярi║ю Кадницького... - Ходiмо швидше! - Встигнемо, - всмiхнувся скупо Шрейдерс. - Дiла в нас туго рухаються, мов на волах... По тому, як вiн стримував його порив побачити мерщiй папiр, як намагався вiдволiкти увагу й розважити iсторi║ю з мiсцевих звича┐в, Тарас збагнув, що Шрейдерс папiр читав i що напевно в ньому нема нiчого доброго. - Чому так видно стало? Там щось горить! - сказав Тарас, вiдчувши раптом острах перед прийдешнiм, яке його чекало у губернатора. - Пусте. Якась контора... Нову поставлять... Тепер вони обо║ не поспiшали. А все ж iшли. Бо долю, як i нещаднiсть влади, не оминеш, не обхитру║ш. Просто потрiбен час, щоб звикнути, щоб назбирати сили на ще одну свою бiду... Кадницький був сама люб'язнiсть, ще й схожий зовнi на Лазаревського Михайла. - Радий знайомству з вами, - потис легенько руку. - Я чув про вас багато вельми гарного... - З листа, який прийшов сьогоднi до губернатора? - спитав Тарас. - Нi, нi, Григоровичу! - знiяковiв Кадницький вiд тих не дуже чемних, колючих слiв. - Пробачте... - сказав Тарас. - Я жду вже цiлий мiсяць того листа й не знаю, що зi мною буде далi. - Вам заборонено в'┐жджати у столицi. А ще - ви ма║те перебувати пiд пильним i та║мним наглядом полiцi┐, - подав Кадницький йому папiр з гербом i пишним витiюватим пiдписом. - Оце така свобода?! - не стримав Тарас обурення. - Давали довго й тяжко, а взяти нема чого!.. - Все ж не казарма... - озвався тихо Шрейдерс. - I Нижнiй Новгород - не Оренбург, - додав Кадницький. - Звiдси до тих столиць подать рукою!.. - Легше поклопотатись буде. Я часто ┐жджу в Москву i навiть у Петербург, - промовив Шрейдерс палко. - I будь-яке доручення, що ви дасте... - Спасибi... Я так хотiв, так мрiяв про Академiю!.. - ледь не заплакав. Вийшли надвiр утрьох. Мовчали. Монарша милiсть!.. Чадолюбивий, добренький, надiя лiбералiв!.. Отець народу, плакальник його неволi!.. Все лиш обман, гра лицемiрiв, пiдлiсть!.. - Пiду додому, мабуть, - сказав Тарас. - Зализувати душевну рану... - Дуже не побивайтеся, - потис Кадницький руку, затримавши ┐┐ в сво┐й. - Хоч ми й маленькi люди, вас не дамо в обиду. - Принаймнi поки ви в Нижнiм Новгородi, - додав вiд себе Шрейдерс. Пожежа вже скiнчилася. Бульваром слався легкий димок, послаблюючи убоге свiтло лiхтарiв. Снiжок стемнiв вiд диму... Прощай надовго, i Петербург, i Академiя, i мила серцю акватинта, якою мав оволодiти, аби поширювати прекрасне й мудре межи людей!.. Що вiн робитиме у цьому мiстi - доброму, десь вiльнодумному, та все ж глибоко провiнцiальному?.. I на Вкра┐ну йому не радить ┐хати Михайло Лазаревський, що розмовляв про нього в сiм'┐ Толстих... Та й де вона, та Укра┐на! Вiн мусить тут "хворiти", аби назад не ┐хати, аж на Урал... Все переплуталося, загальмувалося в його життi, що славно так розпочалося, коли рибальський човен покинув з ним на борту Новопетровський форт... Це вiн давно вже був би у Петербурзi, ходив би там на виставки та в Ермiтаж, стрiчався б iз земляками, що так його, сердешнi, ждуть, з Семеном Артемовським, братами Лазаревськими та Кулiшем!.. - Григоровичу, на вас лиця нема║! Що сталося? - зустрiв його Овсянников у передпоко┐. - Папiр прийшов iз Оренбурга... Нев'┐зд в столицi, нагляд, та ще й суворий!.. Павло Абрамович не змiг знайти одразу якогось слова втiхи. Помiг Тарасу зняти важкий кожух, струсив i сам повiсив. - Подумать треба, - мовив. - Ходiмо в мiй кабiнет. Там жде нас Бридкiй... Може, в три голови ми знайдемо якусь стежину в цьому завалi царському... Микола Олександрович також стривожився, коли побачив ┐хнi сумнi обличчя. - Знову якась бiда? - пiдвiвся. - Бiда та сама, тiльки в усiй красi, - зiтхнув Тарас, сiда ючи, бо ноги стали немов чужi. Овсянников переказав суть дiла, й запала довга тиша. - Тут без царя, звичайно, не обiйшлося... - озвався перший Брилкiн. - Тому потрiбна витримка... - I хитрий хiд, - додав Павло Абрамович. - Ви якось нам казали, - звернувся до Тараса, - що е у вас заступниця, якась графиня... - Правда. Вона добилась визволення мене з казарми. - То, може б, ви... - Нi! Совiсно, - рiшуче сказав Тарас, - Вона вже й так... Хiба що граф?.. - Вiн ма║ якийсь стосунок до ваших справ? - втрутився Брилкiн. - Аякже. Вiце-президент мо║┐ Академi┐. - А президент? - Сестра царя Марiя. - Ось хiд! - гукнув Овсянников. - Пишiть прощення графовi, як вiце-президентовi, щоб вам хоч тимчасово, скажiмо, на рокiв два, дозволили зайнятись акватинтою при Академi┐ мистецтв. - Не жити, а навчатися, - пiдтримав його Микола Олександрович. - Якщо ворота замкнено, iдуть у хвiртку, пiшечки... - Подiбне щось порадив менi мiй друг Михайло, що в Петербурзi, - сказав Тарас. - А вiн почув таку пораду iз уст самого графа... - От бачите! - зрадiв Павло Абрамович. - Хоч ми того не вiдали, а всi зiйшлись на думцi писати графу. - Радять менi також не ┐хати, як тiльки можна, до Оренбурга, а тут чекати паспорта... - Це ми берем на себе, - всмiхнувся Брилкiн. - Лапа не пiдведе. - I що б я без вас робив у Нижньому! - гукнув Тарас, розчулений ┐х спiвчуттям. - Пропав би!.. - I ми без вас пропали б... - врочисто мовив Брилкiн. I уточнив: - Без декабристiв, Герцена, Шевченка, Чернишевського... - Ну-у, це вже ви... - знiяковiвши, почав Тарас. - Пишiть листа до графа, - прийшов йому на помiч Павло Абрамович. - I хай господь вам помага║! Брилкiн подав тим часом руку: - Вже мушу йти... Я вiрю, що скоро ви засмутите ниже-городцiв сво┐м вiд'┐здом у Петербург. - Устами б вашими та пити мед, Миколо!.. - обняв Тарас людину, яка зустрiла i прихистила на цiй землi, у мiстi, що стало йому надiйним домом в тяжку годину... ...Сидiв, як пес на прив'язi, й ждав iз столицi вiстки. Послав листи Толстому, Толстiй, Михайлу Лазаревському... А вчора - Щепкiну та Кулiшу: з проханням, щоб при┐хали до нього в Нижнiй Новгород на тиждень-два... Сидить i жде... Нi, вiн купа║ться в книжках, журналах! За десять рокiв стiльки, - по царськiй милостi! - вiн не пiзнав, не прочитав, не осягнув, що нинi все вбира║ в себе, всмокту║, як грунт сухий живлющу воду. Може, воно й на краще, що не при┐хав просто у Петербург... З'явився б таким собi пустельником, що нi про що, для iнших знане, звичне, не чув i кра║м вуха... А так при┐де гоголем, як iз Сорбонни!.. Бiдний Микола Гоголь... Згубив життя велике, зачах... Жаль, що вони не стрiлись, не познайомились!.. Тепер уже хiба на тому свiтi... Тут в Олександра Гранта, англiйця тiлом i душею, вiн вперше побачив твори Гоголя у виданнi Пантелеймона Кулiша та Терпенову "Полярную Звезду"; обкладинка ┐┐ кричала профiлями п'ятьох великих мученикiв, повiшених царем Миколою... Як добре було б, щоб вибили медаль на пам'ять про цю мерзенну, страшну подiю!.. З одного боку портрети п'ятi┐ великомученикiв iз написом: "Першi росiйськi провiсники волi", а на зворотi - портрет Миколи-Тормоза i напис: "Не перший росiйський коронований кат"!.. Вже тут недавно вiн познайомився з одним iз декабристiв Iваном Анненковим, що пере┐хав пiсля амнiстi┐ з Сибiру в Нижнiй. Аж до години ночi вони бесiдували про все вiдверто й щиро, як два вигнанцi, во┐ни свободи й правди... Нинi йому наснилась Орська, ┐┐ в'язниця каторжна, в якiй сидiв сiм рокiв тому влiтку, пiсля доносу прапорщика, застуканого в чужо┐ жiнки... Хурдига та розбурхала його всесвiтнi роздуми. А ще так званi петрашевцi, яких слiдом за ними заслали в тi забутi богом землi... Теж во┐ни свободи й правди!.. Микола-цар життя поклав на стримування цi║┐ хвилi мислення, жадання волi. Замучив сотнi, тисячi, а не здолав, як i Нерон, ново┐ вiри. Вона мiцнi║, входить в серця людей, спонуку║ до боротьби!.. Не згледiвся, як сiв до столу. Давне, напiвзабуте щось розросталося в його душi, шукаючи собi простору, дi┐. Вiн не одразу навiть збагнув цей стан. Не вiдгукнувся радiстю. Рука сама знайшла папiр, взяла перо, яким учора ввечерi писав листи... Всi самодержцi схожi, й усi борцi за волю подiбнi теж... Микола-цар - мов рiдний син Нерона чи тiнь його... Володар, що не стриму║ться народом, став тираном, звiром... Нерон ним став, i став Микола - росiйський iмператор. Де Рим, а де Санкт-Петербург, та суть одна! Iсторiя внесла лише поправки на час i простiр, та на мiсцевi звича┐, а люди, душi ┐хнi - як i були. Нерон карав провiсникiв ново┐ вiри, Микола теж... Вмочив перо... Аж дивно, отой крилатий душевний стан, що переймав його в хурдизi Орськiй, озвавсь луною нинi... Гадав, що вiн давно пропав, що вмер, iще не народившись, високий вiрш, аж нi - пройшов крiзь муштру, недолю, вiдчай i в добрий час устав iз тлiну й попелу!.. Давно вже я, сиджу в неволi, Неначе злодiй взапертi, На шлях дивлюся, та на поле, Та на ворону на хрестi На кладовищi. Бiльш нiчого З тюрми не видно... Тепер вiн був свiдомий свого покликання, того вогню, що не погас, що тлiв, як iскра, й нинi зайнявся ясно й дужо. Рядки пливли, лягали вслiд за пером, ба, навiть випереджаючи на мить перо, народжувалися в його душi, зливаючи в одне тривожне цiле Рим, християн, Санкт-Петербург i тих, хто став на площi бiля Петра в нiме каре, щоб крикнути на цiлий свiт про волю... Благословенная в женах, Святая праведная мати Святого сина на землi, Не дай в неволi пропадати, Летучi лiта марне тратить. Скорбящих радосте! пошли, Пошли менi святе║ слово, Свято┐ правди голос новий! I слово розумом святим I оживи, i просвiти!.. Знеможений, схилив на стiл враз обважнiлу голову... й побачив скорбну матiр, що з божо┐ зробилась просто матiр'ю закутого в кайдани сина... Ревiв святами, оргiями могутнiй Рим, гуляв - карав i милував - Нерон, на диво, схожий на iмператора всiя Русi... Схопившись, знову споро пустив перо на бiле поле аркуша. ...Молю ридаючи: пошли, Подай душi убогiй силу, Щоб огненна заговорила, Щоб слово пломенем взялось, Щоб людям серце розтопило, I на Украйнi понеслось, I на Укра┐нi святилось Те слово... Не дописав рядка, заснув. Чотири днi та ночi тривало чудо творення свято┐ птицi з попелу, в який ┐┐ перетворив новий Нерон i слуги його завзятi - кати людськi. Чотири днi та ночi народжувалась нова поема-пiсня в душi, що довго й гiрко не озивалася прибитим рiдним словом. Коли ж поставив крапку i, повагавшись трохи, нарiк сво║ нове творiння "Неофiтами", пiдвiвся, впав на лiжко, схопився знов i крикнув, мов на пожежу: - Павло! Павло Абрамович!.. Його ж нема║ вдома... Вiн геть забув. А може, ┐м, нижегородським приятелям, не слiд читать поему, в якiй слiпий хiба що не вгледить сутi справжньо┐, царя, його сатрапiв i тих, хто йде за волю на муки й смерть? Не через те, що в чомусь не довiря║, а щоб не стати приводом для ┐х турбот, а може, i непри║мностей. Цей полiцмейстер Лапа з усiми ними запанiбрата. Та хто сказати може, як поведеться, коли бiда, коли до -рук йому потрапить донос якогось iще Петрова а чи Iса║ва?.. Пiдбiг до столу, перегорнув сво║ нове творiння, сво║ дитя... Аж дивно! Чотири днi тому поеми ще не було, а зараз - ось вона, у плотi й кровi!.. Жива душа, що житиме й торкатиметься душi людей... От хто ┐┐ послухав би, i зрозумiв би, i пiдказав би, що в нiй не так, - старий Михайло Щепкiн, земляк i друг! Йому нехай i буде вона присвячена... При┐де в Нижнiй Новгород, то подару║... I мечi в руках ┐х добрi, Острi обоюду, На отмщенiе язикам I в науку людям. Окують царей неситих В залiзнi┐ пута, I ┐х, славних, оковами Ручними скрутять, I осудять неправедних Судом сво┐м правим... Накрив рукою аркушi. Таки не варто нею тут похвалятися... Поема ця не для цензури. Як тi, що писанi були колись у В'юнищi та Переяславi... Для друку, - якщо дозволять, - щось нашкребе iз захалявних записiв, якi прислав, оправивши, друзяка Герн. А це сво║ творiння, новий псалом, пiзнiше пустить мiж люди так, у списку, як ходять десь на Укра┐нi i в Петербурзi, - йому про це сказали! - "Холодний Яр", "Кавказ", "I мертвим, i живим...", "Сон", "кретик", "Великий льох"... Згорнув, поклав до внутрiшньо┐ кишенi, - щоб не пом'ялись аркушики, - одяг кожух i вийшов з дому. Як написав поему, то став немовби бiльшим, аж тiсно йому зробилося в сво┐й кiмнатi, в домi. Йшов по бульвару, вулицею, що тут була, як Невський у Петербурзi, i вiдчував себе високим, дужим та молодим. Тепер вiн знав достеменно, що гнуло його весь час, що, крiм обмежень на в'┐зд та нагляду, гнiтило душу, гнало важкi думки. Вiн не писав, не був поетом, тим Кобзарем, яким його заслали в Орську!.. Все повернув чи просто не дав прибити: гiднiсть, здоров'я, хист художника i навiть, власне, волю, а музу, ту, що вивела його у першi лави борцiв зi злом крiпаччини й самодержавства, десь загубив сiм рокiв тому в Орськiй, чи по дорозi з не┐ до Оренбурга, чи вже в Уральську, в Гур'║вi, чи на Каспiйськiм морi, як плив на той забутий богом Мангишлак... Тепер вона вернулася до нього знов, дихнула в душу силою живого слова!.. Вiн мов воскрес iз мертвих, пiдняв i скинув камiнь, яким його приклали кати-жандарми!.. Всу║ весь ┐хнiй труд. Тепер вiн може ждати, коли йому дозволять в'┐хати до Петербурга!.. Рiка, що враз вiдкрилася йому згори широким бiлим плесом, забила дух. Стояв, дививсь у волзьку сиву далеч, а бачив старий Днiпро, а чув його нескорену, хоча й закуту силу... Вiн, врештi-решт, по┐де на Укра┐ну! Там ждуть його... Принаймнi вiн жада║ дихнуть ┐┐ повiтрям, наповнить душу пiснею, красою рiк, га┐в, степiв i словом iз мудрих уст народу... Якi слова, якi пiснi, якi там люди, господи!.. Оглянувся, чи хто не бачить його сльози. На вулицi анi душi, пустеля. Лиш вiтер, нiби граючись, жене легку поземку... ...З усiх, кого запрошував вiдвiдати його, бiдаху, в Нижньому, озвався дiлом тiльки старий Михайло Щепкiн. Який там вiн у бiса тобi старий! Юнак, що ради друга сiв у поштовi сани i крiзь мороз, хурделицю помчав з Москви на берег Волги. Чотириста зимових верст!.. Читав його короткого, але такого радiсного листа й поймався щастям. к ще на свiтi люди - душевнi, щирi, справжнi! Толстая теж прислала йому листа. На це ж рiздво граф звернеться до президента Марi┐ Микола┐вни з проханням клопотатися про страждущого Шевченка, аби йому дозволили в'┐зд до столиць й навчання в Академi┐... Коли ж то вiн побачить ту Академiю, коли обняти зможе свою святу заступницю!.. Не мiг удома всидiти. Схопив цидулку Щепкiнову й пiшов мерщiй до Варенцова, директора театру. Той також жде великого Михайла Щепкiна, що дав люб'язну згоду зiграти в кiлькох виставах! Свято! Рiздво рiздвом, а Щепкiн теж нижегородцям празник!.. У вестибюлi зустрiв актрису Пiунову, з якою був уже знайомий. Вона також його впiзнала. - Здрастуйте... - озвалась перша. - пде! - Хто? - Щепкiн ┐де в Нижнiй! До мене в гостi, - чмокнув ┐┐ тендiтну ручку. - А грати буде? - Буде! В кiлькох виставах. - Як би менi хотiлося зiграти з ним!.. - сказала просто, щиро й аж засвiтилася вiд хвилювання. - А що?.. Ви брали участь у "Москалi-чарiвнику"? - Нi. - Жаль... - Я можу швидко вивчити! - Роль укра┐нська... - Байдуже! - Не можу вам пообiцяти, - сказав Тарас i тiльки тут помiтив, що й досi ще трима║ в сво┐й руцi ┐┐ маленьку руку. - Я попрошу, щоб вiн замовив слово... - Дякую! - вся зайнялася радiстю. - Ви дуже добрi... Провiв ┐┐ очима аж до дверей, зiтхнув i рушив до Варенцова. Чекати став ще зранку на третiй день, як ви┐хав гiсть дорогий до Нижнього. Бродив довкола пошти, не пропускаючи нi тройки з тих, що при┐здили. Поштмейстер вже, помiтивши його старання, пообiцяв, що сповiстить при┐зд артиста, i попросив iти додому й чекати там. Не витримав. Надвечiр знову вийшов i крiзь густу хурделицю прибiг на пошту. - Ще не було з Москви нiкого? - Дивний ти чоловiк, - зiтхнув поштмейстер стомлено. - При┐де - де вiн дiнеться... Пiде до вас, - я знаю, в дiм Овсянникова! - або в готель... - А може, ви... - Прогавив? Кого? Михайла Щепкiна?.. Та я його люблю з дитинства!.. - Вибачте... Ми стiльки лiт не бачилися!.. - При┐де. - Справжня вiхола... - Дорога тут с