- Чого це ти тодi дав драла? - спитав мов так, мiж iншим. Тарас спахнув. Гаряча хвиля знову його накрила, хлюпнула йому в лице. - Злякався... Ви розгнiвалися... - почав було виправдуватися. - Я не розгнiвавсь, - тихо сказав Iван Максимович. - Менi лиш стало гiрко... - Менi також... - Що, пан примушу║ вас цiлувати руку? - Я краще вмер би! - палко гукнув Тарас. I мовив згодом тихо: - Я вам хотiв, як батьковi... Усi чужi, байдужi... I раптом - ви!.. Сошенко обняв його правицею, притис до себе мiцно i вiдпустив. - Пiди вiзьми сво┐ малюнки й приходь до мене! Благо, дорогу ти вже зна║ш... - всмiхнувся вiн самими лише очима. - I зви мене Iваном. Як звав би брата. Добре? Тарас зiрвався з мiсця, нiби вiдчув на спинi крила, й побiг додому. Крокiв за сто спинився, пiднiс високо руку й гукнув, немов у Будищах або в сво┐й Кирилiвцi, смакуючи дзвiнке iм'я: - Iване, я зараз же прийду до вас!.. ...Натхненний, просто вражений тим дивним днем, прожитим у товариствi вiльного (та ще й художника!), Тарас за тиждень знову прийшов трудитися у Лiтнiй сад. Хоча Iван Максимович, розглянувши його малюнки i похваливши, порадив бiльше писать з натури, йому хотiлося домалювати свого нiчного Аполлона. Розпочались роботи по розпису Великого театру, й тепер сюди заходити не по дорозi, та й нiколи. Лише недiлi вiльнi... Чомусь увесь цей тиждень йому стояло перед очима його село, вiн чув пiснi, якi спiвали хлопцi на колодках, страшнi казки, бувальщини, якi вони розказували... Вiн бачив рiдне небо, великий повний мiсяць i розсип зiр... Надворi лiта полудень, а вiн стояв на Невському, йдучи з роботи, й слухав спiв солов'┐в... Не петербурзьких - рiдних, тих, що йому спiвали колись давно, в дитинствi... В левадi ┐х тьма-тьмуща!.. Сядеш, було, в ногах у мами (бiля хреста чомусь незатишно) i цiлий вечiр слуха║ш i солов'┐в, i шерех крил кажанiв, i сплеск рибин у ставi, i перемову в глибинах неба чистих великих зiр... А раз, в театрi просто, пiд час роботи, йому прийшов на пам'ять старий Днiпро - весь збурений, мов горобина, жахлива нiч, яким його вiн бачив, коли возив до Ки║ва Iвася, сина Кошиця... Вода стояла в озерi така спокiйна й рiвна, як чисте скло. Легкий туман завис над нею хмаркою, що вся була прозора... А ген пiд дальнiм берегом бiлiли, мов русалки, величнi соннi лебедi... Бог Аполлон i досi мовчки кликав до себе муз. Бiдаха!.. Стояв, простерши руки у безнадiю... Може, вiн зачарований?.. Вдивлявся довго в статую, ходив довкола, вишукуючи ознак життя... Химери!.. Чого ти бродиш, тягнеш? Сiдай, малюй!.. Смi║ться хтось?.. Спiва║?.. _Ух! Ух!_ _Солом'яний дух, дух!.._ Оглянувся - i спiв затих. Нема нiде нiкого... Вслухаючись, сiв бiля дерева, де малював минулого разу, поклав картон, дiстав з кишенi олiвець, якого йому вручив Iван Максимович... Водив його обiдати до панi Юргенс, подарував, крiм олiвцiв, аж два естампи... Душевний вiн чоловiк!.. Iван Сошенко... Iван Сошенко-Богуславець... _Iван Богуславець те║ зачува║,_ _Словами промовля║:_ _"Не лайте мене, браття, не проклинайте,_ _Може, нам, браття, бог милосердний буде помагати,-_ _Чи не будем ми з неволi виступати?.."_ Кобзар сидить у тирсi бiля могили, i сивий вiтер котить повз нього хвилi-гори... Потер рукою очi, аби прогнати видиво й почать роботу. Скоро скiнчиться нiч i люди заповнять сад. У нього тiльки , якась година... Дивився то на Аполлона, то на папiр, торкаючи його чудовим олiвцем, дарованим найлiпшим другом-братом, а думка його вилась над степом, над вербами, що посхиляли вiття в днiпровий плин... Де бачив вiн оцi старезнi верби? У Ки║вi?.. А може, десь над Россю?.. Кигичуть чайки, плачуть хтозна за ким... Десь кiнь iрже, об землю б'║ копитом... Ой _конику вороненький,_ _А де ж мiй син молоденький?.._ Спiймав себе на тому, що не малю║, а слуха║ старi пiснi, якi колись посiялися в його душi й аж нинi враз проросли... Чув голоси: то батькiв ("Гей же, да журба мене скрутила, Да журба мене зсушила, да гей!"), то материн ("Тихо-тихо Дунай воду несе, А ще тихше дiвка косу чеше..."), то дiда Йвана голос, що дивно так, нарозспiв, розказував про те, що дiялося колись давно... Вони, далекi тi голоси, були живi чи воскресали в ньому, так нiби вiн берiг ┐х багато лiт, носив з собою, в серцi... Малюнок був ледь розпочатий. Гiрше - пропало те завзяття, з яким iшов у Лiтнiй сад, щоб змалювати бога усiх мистецтв, володаря чарiвних муз!.. А вже край неба висвiтлився, мов сповiщаючи ще сонний свiт, що йде ясне свiтило й розпочина║ться грядущий день... Згадалась раптом тиха весняна нiч, край неба, з якого теж осяйно й врочисто виплив мiсяць... Нi, тiльки серпик мiсяця, що враз пiрнув за хмару, а потiм знову виринув... Пiд ним - крислатi верби, якi, де взявшись, люто терза║ вiтер... Хвилi щосили б'ють у берег... Аж серцю тiсно в грудях; немов воно удвiчi, втричi виросло... _Реве та стогне Днiпр широкий,_ _Сердитий вiтер завива..._ Не проспiвалися, а якось дивно мовилися слова, сплiтаючись у стрiй рядкiв, нечуванi якiсь слова... _Додолу верби гне високi,_ _Горами хвилю пiдiйма..._ Пiшли за тими iншi, спiвзвучнi ┐м, також ранiш не чутi слова, рядки. Виходить, словом, нiби фарбою, намалювати можна живу картину... Навiть ще яскравiшу, глибшу!.. / _блiдий мiсяць на ту пору_ _Iз хмари, де-де виглядав..._ Перевернув скорiше аркуш iз Аполлоном i записав те, що спливло, вродилося в його душi, набравши плотi слова, поезi┐ чи, може, пiснi... Лячно було дихнути, поворухнутися, щоб не прогнати чари, що хтозна-де взялися в цю бiлу нiч... _Неначе човен в синiм морi,_ _То виринав, то потопав...-'_ доповнив образ мiсяця, породженого тим дивним чаром, спомином про рiдний край. Ця нiч була, вiн бачив ┐┐... А може, вона йому приснилася, намалювалась пензлем в його уявi?.. Буряна, тривожна нiч... I хвилi, й верби, й мiсяць!.. I пiвнiв спiв... Вони ж таки спiвали?.. Нi, то вже потiм, потiм, коли на свiт благословиться в далекiм небi... А поки що то тiльки скрип якогось старого дерева... Та крик сичiв... Мiцнiше стис олiвця i дописав - чотири уже рядки: _Ще третi пiвнi не спiвали,_ _Нiхто нiде не гомонiв,_ _Сичi в гаю перекликались,_ _Та ясен раз у раз скрипiв..._ Сидiв, дивився з подивом на свiй нежданий витвiр, сяк-так записаний на тому аркушi, що був призначений для бога муз, i вiдчував - свiт навкруги став iншим, перемiнився. Власне, перемiнився лише вiн сам, збагнувши, що малювати може не тiльки пензлем, фарбами... Брав аркуш з вiршем, вiдстороняв, як те робив з малюнками, i роздивлявся, вчитувався. _Реве та стогне Днiпр широкий..._ Якихось два чи три мазки - й картина! Не тiльки вималювана, але й уже озвучена... Заплющиш очi - й нiби усе те бачиш, чу║ш... Реве, аж стогне... Дужий, широкий Днiпр... А вiтер гне додолу верби й котить за валом вал, як тут бува, на морi... Невже це вiн намалював?.. Нi, написав!.. Аж дивно: писати вiн не любив, листа Микитi-братовi й то малював би лiпше, якби було можливо, i раптом - на тобi!.. _Ще третi пiвнi не спiвали..._ Це час, коли русалки виходять грiтися пiд ┐хнiм сонцем - мiсяцем, коли сновиди бродять або причиннi... Поклав на мiсце аркуш, взяв олiвець з картону й застиг, уже побачивши нову картину... В нових тонах... О господи!.. _В таку добу пiд горою,_ _Бiля того гаю,_ _Що чорнi║ над водою,_ _Щось бiле блука║..._ Отямився, коли почув за спиною чи┐сь квапливi кроки. Згорнув папiр швиденько й сховав його за пазуху. Це знову був Iван Максимович! - Ти тут... - сказав засапано. - А я тебе вже шостий день шукаю!.. Куди ти щез? - Щез... канув... виринув... - протяг Тарас, немовби хотiв слова цi випробувати на смак. Засяяв тихо усмiшкою i проказав, як дiд колись, нарозспiв: _Неначе човен в синiм морi,_ _То виринав, то потопав!.._ - Захворiв? - спитав Iван Максимович. - Ми почали роботу в Великому театрi, - сказав Тарас бадьоро, устаючи. - Тепер менi не до богiв... - Ну й добре. Пиши з натури бiльше. - Пишу, пишу, Iване!..- обняв Тарас товариша. Проте свого "малюнка" не показав. Про┐хала нiчна карета. Хмiльнi гвардiйцi (лише вони могли собi дозволити спiвати тут посеред ночi!) горланили фривольну пiсеньку про нескупу мамзель-актрису та про корнета, що звершив кiлька подвигiв за бiлу нiч... I знову стало тихо. Напевно, вже було над ранок, а сон не йшов... Поезiя тодi немов прийшла на помiч йому i тим, хто згодом не шкодував часу i сили, аби його, Тараса, умкнуть з неволi пансько┐. Поезiя ж у тiй же мiрi збiльшила його страждання, коли тривала битва титанiв од мистецтва iз Енгельгардтом - найбiльшою свинею в торжкових туфлях, як висловився про нього Карл Брюллов. Поет повинен бути вiльним; хоча б душею, духом!.. Були раби поетами? Навряд... А хто складав невольницькi пiснi та думи? Невольники, або раби!.. Нi, козаки нiколи не пiдкорялись рабству й серцями були завжди на волi! Хто скуштував цей райський плiд, не може жити в путах, його душа витатиме нескута, вiльна й прагнутиме лише одного - вирвати й нещасне тiло з каторги!.. ...Уперше вiн повiрив у те, що може бути звiльнений, коли почув, що Карл Брюллов ходив до пана Енгельгардта. Великий Карл кипiв великим гнiвом. I хоч його дипломатична мiсiя не мала успiху, Тарас зрадiв. За нього дба║, прагне його звiльнити великий майстер, свiточ мистецьких кiл Росi┐! Розповiдаючи про цей вiзит, Iван зiтхав трагiчно. Нарештi вiн пiдвiвся з хиткого стiльчика й сказав: - Ходiмо ще до одного Павловича. Покажеш йому тi вiршi, якi давав Мокрицькому. - Гребiнка з них смiятиметься, - нахмурився_ _Тарас_,_ згадавши, як квген Павлович на кпини брав недавно_ _чи┐сь пристойнi вiршi. - Нехай собi, - махнув Iван рукою. - Брюллов i то не посмiявся... Дивно, - озвався вiн по хвилi, - якiсь школярськi вiршi на Карла бiльше вплинули од всiх тво┐х малюнкiв... Вiд жовтня мiсяця Сошенко жив на Василь║вському, в одному домi iз земляком, що вже вiдомий був не лише наливками, смачним домашнiм салом, а й "Малоросiйськими приказками", як вiн назвав сво┐ дотепнi й мужнi байки. Тарас уже ┐х прочитав i полюбив за них ще дужче цього пирятинського Мамая. квген зустрiв ┐х стримано, вже по лицю Iвановому, напевно, визначивши, що ┐х ввела до нього якась недоля. - Брюллов нi з чим вернувся од Енгельгардта? - спитав iще у передпоко┐. Виходить, вiн посвячений, а виду, бач, не подавав. Жалiють його, не хочуть, щоб вiн даремно мучився, ждучи свято┐ волi. Знали б вони, цi добрi люди, що вiн ще змалку мучиться, щодня, щороку прагнучи лише одного - волi!.. - Карл Павлович такий лихий був, що не знаходив собi весь вечiр мiсця, - сказав Сошенко. - Бачиш, а вiн смi║ться! - кивнув у бiк Тараса. - Брюллов назвав його свинею в торжкових туфлях, - пирснув. - Кого? - спитав Гребiнка. - Таж Енгельгардта! - Чому "в торжкових туфлях"? - здвигнув квген плечима. - Й амфiбi║ю!.. квген лише щось буркнув i запросив гостей пройти до кабiнету, в чарiвне царство книг. Вiдколи Тарас ухожий до цих багатств, вони весь час стоять у нього перед очима i кожна книжка гука║, кличе, манить його до себе. Щоб не квген, до смертi, мабуть, не розiбрався б в цьому хаосi добутих людством знань. - Сiдайте, прошу. - Треба робити щось, квгене Павловичу, - сказав Сошенко твердо. Вiн хоч плохий та несмiливий, а, як потрiбно, впертий, цей Богуславець. - Може, сходив би ти? Гребiнку аж пересмикнуло. - Бачиш... Коли вже вiн Брюллову вказав на дверi... - А звiдкiля ти зна║ш? - почудувався Iван словам господаря. - Я знаю Карла Павловича, - всмiхнувся той. - Вони там добре зрiзалися. Брюллов одвик в Iталi┐ вiд наших диво-звича┐в i наших типiв. Треба пiти тобi, квгене! - сво║┐ вiв Сошенко. Гребiнка зморщив лоба (високого, як у Сократа!), узяв зi столу книжку, поклав назад, пройшовся по кабiнету. Щось муляло йому. - Я ж не художник, хлопцi... - озвався вiн нарештi. - Яке тво║ собаче дiло, скаже!.. Коли б я з ним та був знайомий ближче... - А дiло, Павловичу, тво║ пряме, - не випускав Сошенко з рук. - Ти вiршi його читав? - Вже й Енгельгардт узявся за вiршування?! - Нi. Наш Тарас... - Ти справдi пишеш вiршi? - спитав не скоро, змiрявши Тараса гострим поглядом. - Пишу... - пiдвiвся Тарас iз крiсла, весь спаленiвши, нiби його спiймали на недозволеному. - I можеш ┐х показати? - Може, - сказав Iван Максимович. - У нього дещо ║ при собi. Тарасе, не будь макухою! Тарас дiстав з кишенi зошит, в який недавно переписав свою "Причинну", й подав Гребiнцi. Той мовчки взяв, прокашлявся, мов боячись розкрити зошит i прочитати чужу ганьбу, ще раз поглянув пильно на настиренних сво┐х гостей i зважився. Перегорнув обкладинку, почав читати знехотя... Тарас згорнувся в крiслi, як зайченя, налякане далеким шумом орлиних крил, й очей не зводив з його лиця. Воно було спочатку якесь пiсне, байдуже, а потiм брови рiзко полiзли вгору, впали й застигли так, аж поки з грудей квгена Павловича не вирвався якийсь непевний, мабуть, невольний звук. Потому лицем пройшла i щезла легка судома й на лобi виступили краплини поту... - Кажеш, ТИ написав?... - спитав Гребiнка глухо, немов чогось злякавшись. - А може, просто переписав? - Переписав, бо перше було вчитати важко... - I звiдки ж ти переписав? - скривився. - Та з аркуша, де Аполлон... - А звiдкiля до тебе втрапив той божий аркуш? - з притиском спитав Гребiнка, нiби чинив судейський допит. - Ну як тобi "Причинна"? - втрутився Iван Максимович. - Як для початку... - Де ви ┐┐ взяли? - ступив до них Гребiнка. - Вiн написав, - тицьнув Сошенко пальцем Тараса в руку. - Справдi?! - не мiг тому повiрити. - Давно вже... В Лiтньому саду... Як малював там Аполлона Бельведерського... Гребiнка сiв у крiсло й перегорнув негрубий зошит._ _Не_ _стямився, як став читати вголос: _Вона все ходить, з уст нi пари._ _Широкий Днiпр не гомонить:_ _Розбивши вiтер чорнi хмари,_ _Лiг бiля моря одпочить,_ _А з неба мiсяць так i ся║;_ _I над водою, i над га║м,_ _Кругом, як в усi, все мовчить..._ - Ти бачив Чорне море? - спитав ураз. - В чумачку з батьком ┐здив, як був малий. - Ти написав одну лиш цю баладу? - Та нi... Були ще й iншi... - I де ж вони? - Порвав. - Чому? - Бо вийшли якiсь... немовби недомальованi... Гребiнка встав, пройшовся по кабiнету, не випускаючи з руки його "Причинно┐". - Ось де вони! - ввiйшов Мокрицький рвучко. - О! Ти вже, певно, i прочитав? - побачив зошит з вiршем. - А я оце прибiг до тебе, щоб розказать, порадувати... _Реве та стогне Днiпр широкий,_ _Сердитий вiтер завива.._ Прекрасно! Яка картина!.. I хто? Якийсь пiдмайстер маляра!.. - пожартував. Примружив раптом очi й приклав до лоба руку. - Нi, я тебе десь бачив... до того, як познайомив нас Iван Максимович... - I я вас... - тихо сказав Тарас. - Де i коли? - Весною тридцять першого... На березi рiки Неви... - Я сам там був? - З Ельканом... - То це тобi я показав дорогу до Академi┐?! Тарас лише всмiхнувся. - Ну-у, показати - не мудре дiло... А ти введи! - пiдкинув Iван Максимович. - Ти ж Аполлон... - Стара║мося! - крутнувся, немов хлопчак, Мокрицький. - Я тiльки що зустрiв старого Венецiанова i розмовляв... - Ось хто нас може виручити! - сказав Гребiнка весело. - Венецiанов! Для нього це не первина. - Про що ви? - спитав Мокрицький. - Вчора менi сказав Карл Павлович, щоб я сходив до Енгельгардта й дiзнавсь... - зам'явся Iван Максимович. - А я подумав: краще комусь статечнiшому... Й прийшов сюди... Гребiнка розвiв руками, стрiвшись iз запитальним поглядом нового гостя. I стало тихо. - Треба просити, Йване, Венецiанова, - зiтхнув Мокрицький. - Треба... - То я пiду, - пiдвiвся Iван Максимович, - Як кажуть, куй залiзо, поки воно гаряче... Тарас сидiв, дивився на цих людей, що стали йому мов рiднi, й не знав, як дякувати ┐м за велике ┐хн║ уболiвання. - Спасибi вам... - озвався. - Поки нема за що, - сказав Мокрицький просто, так нiби йшлося про щось дрiбне. Сiв на те саме крiсло, з якого встав Сошенко, й додав уже серйозно: - Аби була вiд тебе слава для Укра┐ни... Тарас промовчав. Де там йому про славу дбати й про Укра┐ну, коли ще досить пановi кивнути пальцем - i вiн на стайнi чиститиме пiд кiньми!.. Гребiнка знову й знову читав його "Причинну", неначе прагнув вичитати у нiй якiсь та║мнi знаки, i це весь час примушувало Тараса бути пильним i ждать_ _тi║┐ митi,_ _коли_ _нарештi скаже той власний присуд вiршевi. - Це неймовiрно!.. - мовив. - Щоб перший твiр... - Я прочитав Жуковському... - почав було Мокрицький. - I що? - спитав Гребiнка, не дочекавшись, коли скiнчиться пауза. - Сказав, що це хвилююче i... дуже, дуже талановито... Не задирай, Тарасе, носа! - У нього вiн i так весь час задертий, - сказав Гребiнка з усмiхом. - Зате у нас з тобою носи дзьобами! - скочив на рiвнi ноги Аполлон, - Я зголоднiв. квгене, у тебе десь був добрий кусень сала i в пляшцi - я пригадую - лишилася ота наливка бiсова, що спуту║ по другiй чарцi ноги, а ке на стiл! Коли вони виходили iз кабiнету, вiн пригорнув Тараса i мовив просто, тихо, але схвильовано: - А ти пиши, Тарасе. Малюй, пиши. Щоб ми гуртом не вирвали тебе у пана? Того не може бути!.. Венецiанов не тiльки взявся виконати таку складну i делiкатну мiсiю, а за годин двi-три, вертаючись вiд Енгельгардта з Мохово┐, сам поспiшив принести добру звiстку. - Вiтаю вас, панове! - гукнув з порога. - Що ви тут спожива║те? - Наливку, сало, пундики, - сказав Мокрицький, ловлячи його захований за скельця погляд. - Налийте й нам пiвчарочки! - без церемонiй до столу сiв Венецiанов. - Ну як? - не витримав Iван Максимович, що теж прийшов сюди чекати добро┐ чи зло┐ звiстки. Тарас також напружився, бо розумiв, що, може, в цi години вирiшувалася його подальша доля. - Чого Брюллов з ним зрiзався?.. - сказав, уживши чарку, Венецiанов. - Звичайний пан, помiщик... Щоправда, з гонором. Протримав мене, як личить, у передпоко┐ годину з гаком i лиш потому вже запросив до кабiнету. А кабiнет - в японськiм стилi, розкiшний i дорогий. Якесь набобство просто!.. Так от. Вiн слухав, слухав мене уважно i перебив: "Скажiть, панове, прямо, чого вiд мене хочете ви та Брюллов? Послухайте - вiн же справжнiсiнький американський дикун!" Пан Енгельгардт зареготав. Я спершу, правду кажучи, був розгубився, а там прийшов до тями i просто, без дипломатi┐, все пояснив. "Отак би й зразу,- мовив, - а то заводите про фiлантропiю!.. То вас цiна цiкавить? Двi тисячi п'ятсот карбованцiв. Ви згоднi?" Я погодився. I ось я тут!.. - Спасибi вам велике! - устав Iван Максимович. - Я зараз же пiду й скажу Брюллову. - Це вам спасибi, братцi, - всмiхнувся Венецiанов, - Коли б я ще зустрiвся iз диваком, що назива║ великого Карла Брюллова американським дикуном! Тарас злякався суми. I тiльки те, що друзi його не дуже цим зажурилися, пiдбадьорило трохи i повернуло йому надiю. Правда, у цiй печальнiй певностi (║ панська згода й сума!) була i ще одна гiрка краплина: йому цiна двi тисячi п'ятсот карбованцiв... Йому цiна... Мов хряковi або коневi!.. Його, нащадка волi й сина ┐┐ степiв, купують i продають!.. Двi тисячi п'ятсот карбованцiв - ось красна тобi цiна, Тарасе... Вiн, звiсно, знав i бачив сам, як продавалися крiпацькi душi, та тiльки зараз, нинi, як сам попав у цей гешефт, збагнув усю ганебнiсть такого торгу. Душу його живу, надiлену великим вмiнням мислити, писати вiршi та малювати, виводять, мов худобину, i продають!.. Нехай на волю, в iнше, нове життя, та продають!.. - Тарасе, ти не радий? - спитав його Мокрицький, що був уже напiдпитку. - В такому дiлi згода - половина справи. Тепер одне лишилося - добути грошi. - Радий, - сказав Тарас, пiдводячись. - Я вже пiду. Хазя┐н буде гнiватися... - Скажи йому... - Що вивели мене на торг? - спитав крiзь сльози, рiзко. - А раптом вiн дасть бiльше? У повнiй тишi вийшов. Двi тисячi п'ятсот карбованцiв!.. Це вам не жарт... Нiчого собi загнув... Вторгу║!.. А за самого ж, певно, нiхто не дав би i половини! Собача кров... Ножа б йому у груди, i по торгах! Пiдходив до Академi┐, в якiй, можливо, скоро i вiн не буде пасинком, а рiдним сином. Це помогло розвiяти недобрий настрiй. Скоро!.. ...Великий Карл узяв на себе найважчий труд по визволенню його з неволi. Жуковський мав зiграти роль "сидячу", бо саме з нього вирiшено було створить портрет для лотере┐. Брюллов часу не гаяв, вiн добре знав, що вартий кожен день чекання для юнака. I раптом усе спинилося, коли портрет уже було закiнчено. Спочатку пан зволiкав (контракт з Ширя║вим ще не скiнчився), а потiм сталося таке, чого нiхто не мiг усунути або хоча б переiнакшити. В сiм'┐ царя дiзналися про той портрет, - Жуковський, певно, комусь сказав чи похвалився, - i забажали мати серед сво┐х полотен i цей шедевр Брюллова. А може, просто царевич Олександр хотiв дiстати портрет Жуковського, свого учителя. То не бiда, а лихо тiльки в тому, що лотерея тепер залежала вiд iмператора, коли вiн схоче, зможе чи повелить розважитись улюбленою сво║ю грою. А час збiгав... Терпiння також зменшувалось, пiдупадало... Брюллов не витримав тортури часом перший. Побачивши в очах Тараса сльози, коли зайшла (укотре!) мова про лотерею, вiн спаленiв i кинув гнiвно прямо в лице Жуковському, що позував для ще якихось дрiбних поправок: - Нащо було казати там, при дворi! - п┐ високiсть Марiя Микола┐вна спитала в мене, над чим працю║ великий Карл Брюллов, i я сказав, що над мо┐м портретом... - знизав плечима Василь Андрiйович. - Не мiг же я збрехати! - А жаль. - Що - жаль? - Що ти такий цнотливий. Якби сказав неправду або хоча б "не знаю", Тарас уже навчався б у Академi┐! - Менi самому прикро, - зiтхнув Василь Андрiйович, - та що поробиш... Служба! - Як там у Грибо║дова? "Служить бы рад, прислуживаться тошно..." - Ти зна║ш, Карле: я не прислужуюсь, - сказав Жуковський стримано. - А що служу, то, може, в цьому ║ вищий смисл... Нiкому з нас не байдуже, яким колись зiйде наслiдник на престол... - Даремний труд - метати бiсер перед свиньми! - Не треба так... - сказав Жуковський з докором. - Всi знають, ти людинолюбний, добрий, i раптом - бiсер перед свиньми... - Людинолюбний - може... Але не царелюбний, мiй дорогий. - Ти довго жив в Iталi┐, одвик од наших звича┐в. - Бридкi, ганебнi звича┐! - не пiддавався на вмови Карл Брюллов. - Вони, цi ┐х величностi та ┐х високостi, прагнуть мене зробити сво┐м придворним пачкуном. Накидали менi замовлень - на пiвжиття! - Iнший тому радiв би... - Iнший, але не я! - Одне тобi сказати можу, Карле, - промовив якось сумно Василь Андрiйович, - тут не шанують гордих... Пушкiн ще, може, жив би й жив би... - Щоб я дозволив убить мене якiйсь нiкчемi у котелку чи в кiверi?! Цей патетичний вигук згас у рожевiй тишi. Кiмната, де творився портрет Жуковського, була суворо витримана в червонiм тонi, який вражав усiх, хто вперше сюди заходив. I тло портрета було таке ж, червоне... Примружишся - й зда║ться, нiби заграва сто┐ть край неба... I не помiтив, коли ввiйшов Василь Iванович Григорович, що також брав до серця його нещасну долю. Вiн привiтався мовчки, лише поклоном, минув навшпиньки художника з його "моделлю", прямуючи в куток, з якого стежив Тарас за працею свого кумира. - Ти теж хороший, пане секретар! - напав Брюллов на нього - Не можеш щось придумати, щоб твiй земляк учився? - Ось визволимо його... - Ти ж зна║ш не гiрше мене, що вперлися в глуху стiну - скипiв Брюллов. - До чого двiр торкнеться, усе мертвi║!.. - Карле, прошу тебе... - скривився Василь Андрiйович. - Ти ж тут не сам... - Хай слуха║! Принаймнi буде знати, що цар не бог! - Ти, Карле Павловичу, даремно тратиш порох, - сказав Василь Iванович. - Забув, що вiн iз Укра┐ни? - То й що? - У нас не вiрять в земних богiв. - Нiхто? - Ну-у, може, трохи панства... - сiв у глибоке крiсло бiля Тараса. - А люд простий... Земляче, ти чув хоч раз, допоки жив на Укра┐нi, щоб згадували царя або царицю? - Чув. - Хто й де? - Як ┐хав з Ки║ва й заночував пiд лiсом iз чумаками... - I що ж вони казали? - спитав Брюллов. - Спiвали пiсню. - Навiть?! А я вже був повiрив!.. - Не поспiшай, - всмiхнувся Василь Iванович, так нiби був присутнiй на тiй ночiвлi. - У нас пiснi ║ всякi... Тарасе, ти не забув тi║┐ пiснi? Можеш нам проспiвати або хоча б переказати? Тарас зиркнув на конференц-секретаря, що в Академi┐ був справжнiм богом, i заспiвав: _Катерино, вража нiмко,_ _Що ти наробила?_ _Степ широкий, край веселий_ _Панам роздарила..._ - Здаюсь, - розвiв Брюллов руками. - Оце молитва!.. Жуковський, слухай, ти прочитай ┐┐ сво║му учневi! - розвеселився великий Карл. - А як спитають, де я ┐┐ почув? - скривився Василь Андрiйович. - Я геть забув, що ти правдивий навiть серед розбiйникiв, - сказав Брюллов. I посерйознiшав: - Нi, треба щось придумати!.. Може, Михайло Юрiйович там пiдштовхне? Вiн, кажуть, мастак такого дiла. Гофмейстер же! - Вже пробував, - зiтхнув Василь Андрiйович. - I Вi║льгорський, щоб знали ви, панове, там не всесильний... - Чеснiй людинi скрiзь не з медом, - сказав Василь Iванович. - Панове, ми повиннi, ми мусимо!.. - страждав Брюллов. - Тарасе, чи ти не мiг би сказать Сошенку, - озвався по довгiй тишi Григорович, - щоб вiн зайшов до мене? - Коли? - Скажiмо, сьогоднi ввечерi... Тарас збагнув, що ┐м, цим трьом чудовим людям, щось треба тут обговорити без зайвих вух, i, попрощавшись, вийшов. Хоча вже був початок квiтня, весна ще тiльки-тiльки входила у скуте льодом мiсто. Нева, покрита кригою, як i тодi, коли ┐┐ побачив уперше з набережно┐ Двiрцево┐, була пустельна й сiра, мов нежива... I сiрий камiнь набережно┐, i сiрi сфiнкси бiля води, i сiре хмарне небо, i сiрий портик Академi┐ навiювали йому журу. Шiсть рокiв вiн бродить тут, довкола цього будинку, вже навiть трохи там малював та║мно у класах гiпсових голiв та гiпсових фiгур, знайомий був з ┐┐ найкращими професорами, а стати учнем нiяк не мiг. На ньому було тавро невольника, а тут навчатись можуть, чи мають право, лиш люди вiльних станiв... Хто вигадав такий закон, щоб подiлити людство на вiльних i на рабiв? Як можуть миритись з цим мислителi, митцi та й просто люди, в яких ║ .серце в грудях? Чому ┐м тiльки муля║, коли в неволi бачать талановитих, здiбних, а люд простий, звичайний, що, наче вiл, викону║ важку роботу панську, ┐х не цiкавить зовсiм? Чому в неволi зло┐ такi цупкi й нещаднi руки?.. Мiг би давно вже бути вiльним, так щось ста║ щоразу на перешкодi. То пан, то цар!.. Всемилостивий, чадолюбивий, мудрий!.. Що там йому до мук якогось хлопа!.. Рiк, цiлий рiк трива║ страшне чекання!.. Сам сатана не вигадав би тортури ще жахливiшо┐!.. Сошенко "впав ще нижче" i жив тепер ледь не в пiдвалi. Мабуть, тому i вiн, Тарас, виною, бо користався часто його запрошеннями то на обiд, то до театру, який любив нестямно, то на якiсь прогулянки, що вимагали грошей. А нещодавно "викупив" його в Ширя║ва на цiлий мiсяць!.. Коли ж вiн вирветься з рук Енгельгардта й стане митцем, людиною, що може теж робити iншим благо!.. Торкнув ногою раму, - та не була защебнута, - й полiз вiкном до хати. - Свят, свят! - перехрестився лячно Iван Максимович. - Це ти, Тарасе? А я було подумав, що лiзе чорт! - Вгадав, Сохо. Я злий, як чорт, я лютий, як сто чортiв! - Що сталося? - Не можу бiльше ждати! Пiду спалю кубло паскудне панове, його заб'ю, собаку, а сам... а сам... Не знаю, що зроблю з собою! Як жити так, то краще вмерти! Мить - i по всьому, вiльний собi козак... - Життя, як кажуть мудрi, це боротьба, - сказав Iван Максимович. - Боротись? З ким? - З тим, хто з тобою бореться, хто став тобi на перешкодi... - Цар, пан, крiпаччина! Як, чим менi боротись з ними?! - Принаймнi не палiнням поко┐в панських, не самогубством... - Ох мав би я хоч поганеньку зброю! - заскреготiв зубами. В кiмнатi стало тихо. - Ти вiд Брюллова, може? - Та звiдти, звiдти... Василь Iванович просив, щоб ти зайшов до нього сьогоднi ввечерi. - Напевно, щось про викуп, про лотерею? - Нi. Там усе ще в кризi, як i Нева... Всеблагий наш iмператор не зволять ще згадати про те, що ┐м схотiлося добути портрет наставника свого синочка... Ех, мiг би я, так нагадав би!.. - В тебе таки вселився бiс, - сказав Сошенко злякано. - Накличеш iще бiду... Ти, певно, дуже перетрудився, виснажився. Малю║ш стiльки!.. - Iване, я вже бiльше мiсяця, як i колись, фарбую якiсь паркани, стiни! - Чому? - Нема роботи iншо┐... Ти уявля║ш, портрет квгена Павловича, клас Академi┐ з його фiгурами, якi дали наснагу до малювання сотням таких, як я, i - жовта фарба, щiтка й паркан якогось особняка!.. - Недовго вже, недовго... Ти потерпи... - Душа горить, Iване! - Малюй, пиши сво┐ вкра┐нськi вiршi - це дасть душi полегкiсть, i не накой, будь ласка, отих дурниць, що лiзуть тобi в голову. Прошу тебе, благаю! - Ходiмо десь побродимо... - Авжеж, авжеж, - заметушився Iван Максимович. - У мене тут задушно трохи... Маю оце замовлення, то не виходжу днями. Прогулянка менi потрiбна вкрай! Тарасовi аж стало жаль товариша. I не тому, що вiн багато трудиться (не первина!), а за постiйнi прикрощi, що завда║ йому сво┐ми бiдами. Обняв Соху й поцiлував. - Вже й лащиться! - зiтхнув Iван полегшено. - Тарасе, ти - як березень: по сiм погод одного дня. - Ходiм на Стрiлку, далi вiд Академi┐, - сказав Тарас,_ _як_ _вийшли з дому. - Тягне до Петропавловсько┐? - Ну й жарти в тебе... Цур ┐й, тiй Петропавловськiй! - Сьогоднi ти такого наговорив, що я... - Туди i то нема дороги крiпаковi! Для нас - лиш панськi канчуки та ще хiба - в солдати. - Знайшов за чим жалiти. - Я хочу вмерти вiльним! - Вмирають усi однаково. - Е, не кажи! Я бачив, я пам'ятаю крiпацьку смерть... Тобi того не зрозумiти, Йване... Аж бiля Бiржi стишилися. Ступали мовчки, дивлячись_ _на_ _той, двiрцевий, берег, на Петропавловську, що виступала з води мiцними стiнами та бастiонами, на Петербурзьку сторону, де височiли гордо численнi храми... - Хоч на болотi, твердо сто┐ть Петрове дiтище, - сказав Iван Максимович. - Бо на кiстках... - Вже прочитав "Iсторiю русiв"? Тарас нiчого не вiдповiв. Цю рукописну книгу вiн не читав, а пив, як спраглий воду, бо вперше стрiвся з розповiддю не про чуже й далеке, а про сво║, про рiдне, що вiдшумiло битвами й спливло у вiчнiсть кров'ю дiдiв i прадiдiв. Збагнув тодi, читаючи, що для народу, краю або держави знання свого минулого чи не найперша заповiдь. Iсторiя - це нiби крила... - Скоро спливе Невою крига, мiст наведуть, i стане гарно, тепло... - щулячись, уголос думав Iван Максимович, що не любив зими та осенi. - А вдома в нас, на Укра┐нi, вже ряст цвiте, напевно, й дерева вкрились бростю... Течуть дими вiд спаленого бадилля... Спинилися неподалiк рострально┐ колони i слухали далекий, ледве чутний голос землi, що ┐м дала життя i вклала в груди душу... _Тече вода в син║ море,_ _Та не витiка║;_ _Шука козак свою долю,_ _А долi нема║...-_ почав Тарас неголосно читати вiрш, написаний учора ввечерi, коли було на серцi так недобре, що хоч бери та вий на мiсяць. _Пiшов козак свiт_ _за очi_;__ _Гра║ син║ море,_ _Гра║ серце козацьке║,_ _А думка говорить:_ _"Куди ти йдеш, не спитавшись?_ _На кого покинув_ _Батька, неньку старенькую,_ _Молоду дiвчину?_ _На чужинi не тi люде,-_ Тяжко з ними жити! _Нi з ким буде поплакати,_ _Нi поговорити..."_ Бачив, як в очах Iванових повиступали сльози, й вiд того сам ледь не заплакав. Нишком ковтнув клубок, що пiдступив до горла, й закiнчив вiрш: _Сидить козак на тiм боцi,_- _Гра║ син║ море._ _Думав, доля зустрiнеться,-_ _Спiткалося горе._ _А журавлi летять собi_ _Додому ключами._ _Плаче козак - шляхи битi_ _Заросли тернами..._ Довго стояли мовчки. Потiм взялись за руки, нiби малi бездомнi сироти, й пiшли поволi до Академi┐... ...Цей свiтлий день почався напередоднi ввечерi, як Аполлон прислав йому записку. - Четвертий раз приходжу, - сердито буркнув дядько, який принiс. - Пробачте. Я працював за мiстом i повернувся тiльки що... - А ноги бий... - Охоче дав би вам щось на чай, так, присiйбо, не маю. - Навiщо ж вам пани листи шлють, коли в кишенi порожньо? - стенув плечима дядько i рушив неквапно вниз. - Заробиш тут... Аякже... Тарас дiстав кресало, добув вогню i запалив недогарок. Свiчок йому чомусь не принесли з квартири майстра. Узяв цидулку бережно i розгорнув... Заплющив очi; раптом у нiй про волю йдеться? Вiн знав, що вже зiбрали грошi, - не дочекавшись царських, - що й лотерея мала ось-ось вiдбутися, проте боявся глянути на цей папiр... А раптом!.. Правду кажучи, йому кортiло вельми дiзнатись, що в записцi... Й коли вже бути до краю щирим, то мусив сам собi признатися, що вiн найбiльше бо┐ться краху. I пан, i цар встругнути можуть яку завгодно штуку з його тяжкою волею!.. Нарештi зважився i прочитав. У нiй був тiльки натяк на щось значне: "Тарасе! Узавтра будь обов'язково об одинадцятiй в квартирi Карла Павловича. Про це просив Жуковський! Твiй Аполлон". Свiт похитнувсь, розплився йому в очах... Невже це те, на що чекав вiн стiльки лiт?.. Можливо, вiн працював на дачi вiльний вже день чи два!.. Вiн - вiльний!.. I враз погас. Не треба себе настроювати на рай. А раптом узавтра - знову пекло?.. Вiд хвилювання не стало зовсiм сили. Сiв на сво║ тверде учнiвське лiжко (хоч вiн уже й пiдмайстер!), стис у долонях голову й заплющив знову очi... Остання нiч неволi... А може? Нi, Ширя║в уже йому сказав би... Щоправда, вiн не був на дачi, ма║ якусь роботу в мiстi... Пiти спитати?.. Лячно... Та й пiзно вже. Напевно, сплять... Дружина саме хвора... Дмухнув на свiчку. Треба мерщiй лягти й заснути. Нiч переспить, а там недовго ждати. Об одинадцятiй... Яка ж вона, та воля? Це ж сам собi господар! Нема тобi нi пана, анi хазя┐на!.. Хочеш iти - iди, спiвать - спiвай, а плакать - плач!.. Можеш куди завгодно ┐хати й робити що завгодно!.. Його вiзьмуть, звичайно, до Академi┐! Вiн буде там законним учнем, таким, як всi... Одним iз кращих буде! Бо довго так чекав на право вчитися у цьому храмi, бо добре знав цiну такому щастю!.. Звичайно, в листi напише рiдним, що вже на вiчнiй волi, й вони там будуть радi... I водночас ще глибше, болючiше збагнуть свою неволю!.. Його брати i сестри!.. Та навiть iншим людям, односельчанам, ровесникам, товаришам, його щасливе звiльнення вiд панських пут не принесе полегшення. Сльози йому стiкали з сумних очей, як навеснi стiка║ з берези сiк. Страждав за люд закований, за рiдний край, що став всуцiль долиною печалi й слiз... Прокинувся зi сходом сонця. Вже за вiкном радiли дню горобцi - ганяли один за одним, цiвкали з таким завзяттям, що вже по цьому можна було сказати: до Петербурга прийшла весна. I справдi, день був ясний, ласкаво-теплий, тихий. До комiрчини вривались пахощi кори, води, якогось зела... Знайшов записку й перечитав. Сьогоднi об одинадцятiй!.. На нього ждатимуть такi великi люди, як Карл Брюллов, поет Василь Жуковський!.. Одне вже це на казку бiльше схоже, анiж на правду. Й ждатимуть заради нього!.. Добре, що ║ на свiтi, крiм зла, неправди, гнiту, й такi чудовi люди!.. Йому в останнi роки щастить на них: Сошенко, Мокрицький, Вi║льгорський, Гребiнка, Венецiанов, Брюллов, Жуковський, Григорович... Та все якi таланти, якi високi душi!.. Вдягнувся, вмився й вийшов. Була ще, може, сьома, та вiн не мiг сидiти й ждати. Мусив iти на вулицi, межи людей, щоб не лишатись вiч-на-вiч з часом. Не уявляв, як витрима║, коли з'ясу║ться, що не по волю кличе його Мокрицький!.. За рiк розтануло немало таких надiй... Нева текла широко й вiльно. Щоправда, десь вiд Шлiссельбурга пливли шуга й уламки льоду, та це веснi не вадило. Вже навели понтонний мiст, i знову Нева цвiла вiтрилами човнiв та бiльших суден, що ждали ночi, аби пройти угору чи вниз, до моря, де починалося "вiкно в квропу"... Ледве знаходив силу втримувати себе на цьому боцi. Згадував, як вiн сiм рокiв тому побiг на лiд, бажаючи скорiше глянути на Академiю, i як його порятував рибалка... Може, сьогоднi вiн одержить право входити в прекрасний цей будинок як рiвний серед рiвних!.. Для вiльних, мабуть, рiчка теплiша, лагiднiша, i небо вище, й хмари в його блакитi легшi?.. Хоч би не розiрвалось серце в останню мить неволi!.. Повiльно ж як мина║ час!.. Не згледiвся, як опинився аж на Сенатськiй площi, бiля моста через Неву. Щоб згаять час, пройшов довкола пам'ятника... Тут пролилася за волю кров... А чи була б та воля, якби вони перемогли?.. Це вiн не був би панським уже дванадцять рокiв та ще й чотири мiсяцi!.. Сьогоднi ж двадцять п'яте, як i тодi... Дванадцять рокiв волi!.. Росiя стала б iншою. Вкра┐на теж... Якою ж то вона була б, сердешна його Вкра┐нонька!.. пй, певно, теж i небо здалося б вищим, i хмари легшими, й Днiпро теплiшим, лагiднiшим... Була б щаслива, мабуть... Де воля, там i щастя!.. Мiст ледь похитувався. Карет було ще мало, бо панство все гуля║ довго ввечерi, а вранцi довго спить. Спостерiгав, хто йде, хто ┐де повз нього в той чи другий бiк, i мiг по тому руховi розгледiти Санкт-Петербург без панства; якби воно заснуло i не прокинулося... Були б це, мабуть, першi веселi похорони!.. Дiйшов до сфiнкса, вибрав затишне мiсце й сiв, щоб бачити лиш кра║м ока Академiю, що так його сьогоднi тягла до себе, вабила. Вiн поглядав то на Неву, то на знайомi вiкна квартири Карла Павловича, куди йому з'явитись треба об одинадцятiй... Сьогоднi вiн не мiг прийти ранiше... Як незворушно тихо спливав час!.. Вже довго так чека║, а не пора. Мокрицький i не подумав, мабуть, коли писав сво║ послання, як тяжко буде ждати до одинадцято┐!.. Сошенко, певно, трудиться. Дiстав якусь роботу вiд Пошехонова й тепер сидить, потi║... Чи буде й вiн у Карла Павловича? Той, хто знайшов його у цьому Вавiлонi, зiгрiв, у люди вивiв. Без нього ця врочиста мить... А раптом це все тво┐ фантазi┐? А раптом йтиметься лише про щось буденне?.. Нi, нi! Того не може статися! Вiн стiльки ждав, надiявся... Тепер сидiв, зiщулившись, мов пiд ударом долi, й не смiв поглянути на заповiтнi брюлловськi вiкна. Боже, невже йому судилося iще й таке, найтяжче випробування!.. Його зустрiв слуга Лук'ян. - Заходь, заходь, Тарасе, - всмiхнувся тихо й приязно. - Давно не був... - Робота... Жуковський тут? - При┐хав. Удвох iз графом Вi║льгорським. Тарасовi забило дух: всi з'┐хались... - I пан Мокрицький тутечки... - додав Лук'ян багатозначно, мов прочитавши його думки. - Вони в червонiй_ _хатi... Легенько взяв його за плечi й повiв, неначе хворого або малого. Тарас i справдi чувся таким слабким, що ноги йому тремтiли. Коли ввiйшли в "червону хату", хто був у нiй, притихли. Мокрицький i Вi║льгорський встали й зиркнули на Василя Андрiйовича, який стояв з Брюлловим бiля портрета. - Добридень вам... - сказав Тарас, шукаючи в очах присутнiх пiдтвердження сво┐х надiй. Йому нiхто i слова не вiдказав. Натомiсть Василь Андрiйович урочисто ступив до нього, вийняв якийсь папiр з кишенi й подав йому. У повнiй, мертвiй тишi!.. Тарас узяв i розгорнув. Найпершим побачив герб з орлом в овалi, а потiм - крупно сво║ iм'я: "Тараса Григорьева сына Шевченка"; над ним були написанi слова, яких вiн ждав так тяжко i так нестерпно довго; "Энгельгардтъ отпустилъ вечно на волю..." Далi вiн вже не змiг читати. Крiзь сльози ледве бачив веселi лиця друзiв, якi йому щось мовили. Вiн розумiв те по губах, а слiв не чув, оглушений сво┐м безмiрним щастям... Лук'ян подав йому вина, з його бокалом цокнулися чи┐сь бокали... Вiн пив вино, що змiшувалося з сльозами, а серце в грудях гупало, як на пожежу церковний дзвiн, й к