су, немов збирався почати зараз сповiдь. Вiдтак спитав: - Стомилися? Григорiй не вiдповiв. Узяв пiд руку гостя й повiв у парк, стежиною повз джерело. - Нап'║шся, може? Вода добряча, спробуй. - Не краща нашо┐, - байдуже кинув Якiв. - Менi щодня привозять сковородинiвську... - Яку, яку? - спитав Григорiй. Гiсть усмiхнувся. - У Бабаях так звуть криницю, бiля яко┐ жив i писав сво┐ книжки Сковорода. Збентежений, Григорiй мовчки ступав ледь видною iз зела стежкою й не знав, що мовити i як поставитися до новини. Хоч не страждав порожнiм гонором та марнославством, однак було при║мно, що бережуть про нього пам'ять люди, що недаремно прожив життя. - А на базарi в Харковi два тижнi тому слiпий кобзар спiвав, спiвав про Лазаря, та як ушкварить "Всякому городу нрав и права"! Понiс пiвшапки грошей... Господи, чи вiн навмисне його спокуша║, цей бiсiв Якiв! Проте це правда - Григорiй не раз чув сам сво┐ пiснi з уст кобзарiв, священикiв i простих селян. - Що в свiтi дi║ться? - спитав у гостя. - А ще казали, що умиратимете! - гукнув зрадiло Якiв. - Вмиратиму - це ще не вмер. - Наш друг Панас на днях став дiдом. Логвин пив, пив i спився... - загнув два пальцi Якiв. Затiм наморщив лоба i засмiявся: - От у Сошальських була iсторiя! При┐хав до них бурсак Кудрицький навчати дiтей французько┐. Дали йому вечеряти, поклали спати. Раненько глядь - на простирадлi так i лишився його вiдбиток, немов чорнилом... - Що чути з Польщi? - Б'ються, - знизав плечима Якiв. - Дали народу волю? - Костюшко ' дав, пани iз рук не випустили. - А як французи? - Б'ються. - Живе республiка? - Живе, - промовив Якiв пошепки. - У нас спокiйно? - Тихо. - Ще спить... - зiтхнув Григорiй. - Хто? - Наш народ i ми з тобою. - Ви все бунту║те. - Який там iз мене вже бунтар! Сiвач, що хоче бачити зеленi вруна сходiв... - На камiнь сi║те, Григоре Савичу. - У нас земля задуже збита й полита слiзьми, а не дощем. - То все одно що камiнь. - Нi, камiнь - мертвий, земля - жива. Пiд липою Григорiй сiв - стомився. Пригнувши гiлку й понюхавши пучечок цвiту, Правицький лiг у траву, розкинув руки й дивився довго в небо. - Преосвященний про вас розпитував. Про┐здом був у мене, - озвався згодом. - Достойний учень Крайського, - махнув рукою Сковорода. - Ви не правi, - пiдвiвся рвучко Якiв. - Це муж освiчений, шляхетний, гречний. - Не по словах судити слiд, а по дiлах. - Що ж вiн такого робить? - А те, що й Крайський. Всi одним миром мазанi. - Нi, видно, правду кажуть, що ви недобрi... - промовив сумпо Якiв. - Немовби йорж. Сковорода всмiхнувся: - Жорж мудра рибка, Якове. Таке мале i незугарне, а спробуй з'┐сти - вдавишся. - Хiба вас хто займа║. Самi до всiх прискiпу║теся, всiм невдоволепi, колотитесь, як той Марко у пеклi... - Тебе приспали, Якове, - спинив його Григорiй. - Дали шматок ситнiший, i ти заснув. Правицький почервонiв. - А що мав дiяти? - промовив тихо. - Дiти... - Зiйду на камiнь i на сторожi сво┐й стану... Пам'ята║ш це Аввакумове? - Та де ж той камiнь, батьку? - Шукай - знайдеш. Правицький, уникаючи дивитись в очi вчителевi, пiшов довкола дуба. Оглянув крону, стовбур, зiрвав листок, понюхав. - Старезний... Рокiв триста! - гукнув примирливо. - I ще посто┐ть стiльки... - А що йому, посто┐ть. На те ж вiн дуб. - Преосвященний хоче вiдвiдати Пан-Iванiвку й зустрiтися вiч-на-вiч iз вами, - врочисто мовив Якiв i сам увесь засяяв. Цю неповторну мить вiн смакував, напевне, усю дорогу. - Та що ти кажеш! - удав, що дуже радий, Сковорода. - Я не достойний тако┐ честi. Того не може статися... - пй-богу, правда! - пiдбiг Правицький. - Вiн сам казав, у мене в домi. Взяв списки ваших творiв. Читав, хвалив! - О господи, - зiтхнув Григорiй скрушно. - Гадав спокiйно вмерти... - кпiскоп прийде з миром. Смирiться й ви, розкрийте душу ┐х преподобiю, знiмiть скорботу з серця й вернiться в лоно церкви! Сковородi стало жаль людини, яка так палко, з таким натхненням казала нинi чужi слова, творила волю iншого й при┐хала сюди, напевно, не для останнього "прости!", а для цiлунку зради. Нi, вiн не здатний зрадити! Вiн м'якотiлий, лагiдний, готовий усе зробити, аби був спокiй, тиша та благодать. - I що ми з цього матимемо? - спитав Григорiй з натяком на тридцять срiбникiв. - Я - протопопство в Харковi, - пустився Якiв берега. - Ви - мир, вiнець подвижника, спокiйну славну старiсть. А пiсля смертi-iм'я святого!.. Сковорода не стримався i засмiявся. - Ну що ти мелеш, Якове, - сказав докiрливо. - Хiба ж таким торгують! Посол епiскопа не смiв очей пiдвести. Стояв похнюпившись i м'яв листок. - Учителю, я не подумав, що вас обурить... - озвався згодом. - Гадав, при║мно буде. - Видать, погано ми вас учили. - Ви ж нiби... - Якове, в безчасся наше, коли на возi ┐деш, то озиратись мусиш на заднi колеса. Ти пам'ята║ш, як нам з отцем Лаврентiем вже пах Сибiр? - Хiба таке забудеш, - промовив Якiв, хмурячись. -Але, Григоре Савичу, у вас же в кожнiм творi святе письмо, iсторiя свято┐ вiри. Й лише подекуди... - Sapienti, як кажуть, sat! - Воно-то так... Проте чи гiдне мужа таке лукавство? - "Будьте кроткi, як голуби, а мудрi, як змi┐". квангелi║, слова Христовi. - I все одно я зневажаю хитрiсть! - Я також. Якове. Але молитвами Iсуса нашого ми й досi пишемо, живемо, боремося. Чи варта шкура вичинки? - Не знаю. МожеПрийшов вiзниця Якова. - Батюшко, вас i он ┐х, - кивнув на Сковороду, - пани гукають ┐сти. - А ти вже ┐в? - Давали. - Ну що ж, ходiмо, - устав Григорiй. - Андрiй Iванович гостинний пан... Пiсля обiду Якiв зiбрався ┐хати. Сковорода не стримував - побачився, погомонiв; ще проведе. Все ма║ йти сво┐м природним звича║м, текти, мiнятися. Не ступиш двiчi в ту саму рiчку. Загатиш, спиниш - вода засто┐ться i зацвiте. Звелiвши кучеру, щоб доганяв, пiшли помалу. Обом хотiлося побути ще вiч-на-вiч, загладити свою вину за прикру сутичку, за непри║мний осад, що залишився в душi у кожного. - Напевно, ми вже не побачимося на цьому свiтi, - почав Григорiй перший. - Ти не та┐ на мене зла. Я був лихий сьогоднi... - А я - нiкчемний, правда? - Душеубогий. - Дякую... - За що? - За правду. - Тепер вона не цiниться - всi продають, нiхто купляти не хоче. Догнав вiзок. Сковорода оглянув пильно Якова, ввiбрав назавжди в душу його обличчя, постать. Здавило в горлi. - Друже... - Що, батьку? - Щось я хотiв тобi сказати... - потер чоло Григорiй. - Проклята пам'ять... - Заповiсти? - От-от! Шануйтеся, не дайте вбити в душах любов до волi, правди. Не пiддавайтесь вiдчаю, не потерпайте, коли невдачi, прикрощi. Ми всi - предтечi. Месi┐ прийдуть слiдами нашими, за рiк, чи два, чи двадцять. I не прийти вони не можуть. Нiщо не вiчне в свiтi, неправда теж! - Учителю... - розчуливсь Якiв. - Я... я... - Сiдай i ┐дь, - сказав Григорiй твердо. Обняв, притис до себе, поцiлував. - А може, й ви зi мною. Жили б у нас... - Не можу. Дякую. Я обiцяв Михайловi. - Господи, та вам же лист вiд нього! - ударив себе по лобi Якiв. Сковорода не мiг дiждатися, поки Правицький знайде цей довгожданий аркуш. Йому здавалося, що той навмисне шука║ так нестерпно мляво, порпа║ться у закапелках ряси, неначе курка в смiтнику... Нарештi! Григорiй схопив листа, Зiрвав печатку i став читати, здоровлячи знайомий, рiдний почерк, слова та фрази. Дiйшов до пiдпису i не збагнув нiчого - так спраглий, п'ючи, не чу║ смаку води. - То що Михайло пише? - спитав ревниво Якiв. - Не знаю, зараз... Почав читати вголос: - "Любезной мой друг, Григорiй Савич! С самой весны я собирался к Вам писать. Желанiе мое видеть тебя и окончить век вместе. Я всячески старался купить деревню в Харьковском наместничестве, для привычки к тому краю и для тебя. Й совсем было сторговал, но соседи попрепятствовали... Возлюбленный мой Мейнгард! Тяжелы были последствiя светскаго круга, в которой попал друг твой, оставя сам себя. Удручен, изможден, истощен волненiями света, обратился он в себя самого, собрал разсеянныя по свету мысли в малый круг желанiй и, заключа оныя в природное свое добродушiе, прибыл из столицы в деревню, надеясь тамо найти брег и пристань житейскому своему обуреванiю..." - Куди ж прибув вiн, в яке село? - не втерпiв Якiв. Григорiй глянув аж у кiнець листа i вiдповiв: - "Село Хотетово, в двадцяти пяти верстах от Орла..." - Вiдтак почав читати далi: - "Свет и тамо исказил все. В глубоком уединенiи остался он один, без семейства, без друзей, без знакомых, в болезни, в печалех, в безпокойствах, без всякаго участiя, совета, помощи, соболезнованiя..." Не змiг читати далi: зайшлося серце жалем, змiшались букви i попливли. У грудях щось пiднялося, вибухнуло й росло, нестримне, пристрасне, до краю сповнюючи старе i кволе тiло. - Вiн жде, стражда║... Якове, ти чу║ш, Якове, Михайло в горi! Господи, я мушу йти... Нi, ┐хати! Обнявши рвучко Якова й затисши в руцi листа, Сковорода забув про все на свiтi й побiг збиратися в сво┐ останнi мандри. Раненько й рушили. Господар дав найкращих коней i тiльки-но куплений новий ридван. Благав, молив заждати, бо задощило саме, але Григорiй не хтiв нiчого слухати i поривався йти пiхотою. Андрiй Iванович нарештi здався i вiдпустив, як кажуть, iз миром. Лише звелiв вiзницi, аби глядiв учителя, неначе батька рiдного, не намочив у зливу й не перегрiв на сонцi. Прощалися з сльозами, з тугою - Сковорода ж не в гостi ┐хав, а назавжди. Муравський шлях був добре вкочений, конята бiгли прудко, одна за одною лягали версти пiд молодi колеса, проте Григорi║вi кортiло ┐хати швидше. Мерщiй, мерщiй у рiдне, хоча й незнане, село Хотетово! Там - велiй друг! I скiльки ж вони не бачилися? Вже дев'ятнадцять рокiв... Михайловi пiд п'ятдесят... Не вiриться. Всепереможний i невблаганний час! Чи то ж давно Григорiй вперше зустрiв Михайла в дворi Колегiуму, а нинi, - боже правий! - той пережив усi спокуси свiту, пiзнав себе, покинув сво┐ нещастя й радощi i повернувся в лоно сiльсько┐ тишi й безпосередностi, з яко┐ вийшов i так бездумно кинувся у су║ту су║т... Мерщiй, мерщiй! Так трохи лишилось жити... В село в'┐жджали на шостий день увечерi. Крiзь дощову завiсу й густу пiтьму ледь пробивалося хитливе тьмяне свiтло кiлькох найближчих вiкон. Лiниво гавкали охриплi соннi пси. Вiзник не правив кiньми, вони самi знаходили дорогувулицю i вже не бiгли - тюлали. На роздорiжжi стали. Бурмочучи та кленучи, вiзниця злiз iз передка й побрiв кудись у темряву. Сковорода потер отерплi ноги, поворушив плечима, аби прогнати слабкiсть, яка з ним ┐хала мало не всю дорогу. Йому хворiти нiколи, вiн ма║ бути дужий, веселий, мудрий. Коли iдеш зцiляти, забудь про власнi хворостi. - Ну, що там, голубе? - спитав, почувши, що повернувся кучер. - Вже недалеко. - То поганяй! - Аякже... Ще запитали двiчi й, нарештi, вперлися в якiсь ворота. Кричали, гупали - нiде нiкого. Тиша. Вiзниця, лаючись, пiшов уздовж паркана, знайшов десь дiрку й пролiз у двiр. - Чи е живий хто?! - гукнув вiн трубним басом i загупотiв у дверi. - Прокиньтесь, пане, гостi! Небавом блиснув вогник. Почувся гомiн, важкi квапливi кроки, i до Григорiя в ридван полiзло щось величезне, чорне. Схопило руку, впилось губами в не┐ й прошепотiло знайомим, рiдним голосом: - Спасибi, батьку!.. Господи, невже не сон це?! Григорiй Савич, господи!.. Григорiй гладив його гарячу голову i вiд хвилювання не мiг сказати й слова. Все, що берiг у серцi лише для цi║┐ зустрiчi, для цих хвилин, для це┐ митi, кудись безслiдно зникло. Натомiсть - щем у серцi та сльози в горлi грудкою. Ридван помалу рушив, минув ворота i зупинився вже у дворi, побiля ганку. - Пане, куди поставити коней? - спитав вiзник. - Заждiть, я швидко, зараз, - прошепотiв Михайло нiжно й зник у темрявi. Сковорода зiбрав свою могутню волю, аби отямитися, перебороти смертельну втому й зустрiти друга весело. Коли прийшов зцiляти... Прибiг Михайло. Узяв пiд руки старого вчителя, зсадив на землю й, не випускаючи, повiв у дiм. - Намучилися? Така дорога... Багнюка, дощ... - Нiчого, то все пусте, - таки спромiгся подати голос Сковорода. - Охота гiрш неволi. - Коли б ви знали, який я радий, батьку! - Я знаю. - То ж звiдкiля? - Бо радий сам. - У вас цiкава логiка... Тут сходинки - не упадiть. - Я пе такий старий, як ти гада║ш. - Ось зараз ми побачимо! - i розчинив широкi дверi. В очi бризнуло яскраве свiтло великих трьох свiчок. - Ну, здрастуй, здрастуй, - обняв Григорiй друга й поцiлував. - А ти зарiс, немов розкольник. Голитись лiнишся? - Немило, батьку, - сказав Михайло. И заметушився: - Чого ж ми стали та й сто┐мо? Прошу, прошу! Ось - крiсло, вина... З дороги вам не завадить. - Спасибi, сяду... Сiдай i ти. - Я зараз. Знайду ось тiльки щось повечеряти. - Ми не голоднi. А де вiзник? - Пiшов на сiно спати. Просив у хату, так вiн не хоче, бо┐ться - коней вкрадуть... - Сiдай, сiдай, Михайлику. - Я простелю вам. - Потiм. Михайло сiв навпроти, налив собi вина. Вiн постарiв, посивiв i схожий був не па гвардiйця iз Петербурга, а на попа-розстригу. - Ти сам живеш?- спитав Григорiй тихо. - Сам аки перст. - Дружина там лишилася? - Там, батьку... Дощ бив у чорнi вiкна. Через розбиту й так-сяк затулену велику шибу в покiй вривався вiтер, гойдав закляклi тiнi. Десь шарудiли й пищали мишi, гуло у коминi чи на горищi. - А де ж тво┐ челядники? - Розлiзлися... А може, сплять у флiгелi. - Iз Петербурга вигнали чи сам утiк? - Було всього, - зiтхнув Михайло i мовив гiрко: - Занапастив я, вчителю, сво║ життя... Вже на порозi старiсть, а па душi пустеля. Нi деревця, нi кущика, анi билинки... Умреш - i все, мов i не жив... Згадати, батьку, нiкому! А ще страшнiше - нi за що. Як ту смоковницю, що не давала плоду. - Почни спочатку. - Пiзно. - Не треба мiряти життя аршином рокiв, дiлами мiряй. Проживши мало, зроби багато - ось мудрiсть мужа. - I рада б душа у рай... Нема║ сили, батьку. - Ти обiрвав корiння. Тобi вернутись треба й врости у землю. - Прагнув, хотiв купити ма║ток десь бiля Харкова, а, бачте, де купив. - Продай. - Запущений. I половини нiхто не дасть. - Тодi покинь. - Та що ви! Чим же я житиму? - Вчителюватимеш. Пiдеш у школу або в Колегiум. - Я все забув. - Згада║ш. - А як же грунт, будiвлi? - Роздай. - Кому? - Селянам. - А ┐х куди подiну? Вони ж мо┐. - Повiдпускай. Спливали свiчi. Вiтер розгойдував довгастi ┐хнi вогники, й здавалося, що то тополi огненнi в степу на трьох могилах. Михайло випив келих, одкоркував нову заморську пляшку, налив i випив знову. Вiдтак сидiв, похнюпившись, упершись поглядом кудись у кут покою. Нарештi звiв на гостя очi, всмiхнувся страдницьки: - Ходiмо спати, батьку! Вже скоро ранок. Чуете, спiвають другi пiвнi... Удень Григорi║вi стало зле. Сухий дряпучий кашель i неймовiрна слабiсть хоч не примусили лягти у лiжко, та прикували його до крiсла. Навiть не мiг провести кучера, що повертався до Пан-Iванiвки. Не пiдкорялось тiло, благало спокою,спочинку,тишi. Дощ не вгавав. То сiяв дрiбно-дрiбно, то припускав як iз вiдра, то налiтав тугою хвилею i потрясав будинок. Так без кiнця й просвiтку. День, два... сiмнадцять. На вiсiмнадцятий Сковорода не витримав. Поклав рукопис книжки, яку читав Михайловi, i попросив: - Михаиле, вiдправ мене додому. - Бог з вами, батьку, - злякався той. - Куди ж вам ┐хати? Ось ваша дома! - розвiв широко руки. - Живiть хоч двiстi рокiв. - Не про життя я нинi думаю. Прийшла пора згадати, що всi ми тiльки гостi на цiй землi... - Навiщо, батьку, ще й тим сушити голову. Бог добре зна║, кому, коли i де призначено скiнчити вiк свiй. - Я тут_ не зможу вмерти, - сказав Григорiй твердо. Михайло хтiв щось розважне мовити, але, згадавши вчасно хто перед ним сидить, лише зiтхнув. Вiд то┐ бесiди, що вiдбулася в нiч при┐зду Сковороди, пан Ковалинський почав боятися свого учителя, його очей пронизливих, його думок, що б ють, як молоти. Для нього все так просто - покинь, роздай, повiдпускай... Григорiй бачив, що велiй друг стражда║, ждучи розмовимуки, и за всi цi днi нi разу не роз'ятрив його душi докорями, - Григоре Савичу, ви невгамовнi, - сказав Михайло згодом. - Умру - вгамуюся. - Ой нi! А твори й слава житимуть. Вас знають люди. люблять. к, що ненавидять. Але нема байдужих. Сковорода судомно втягнув у плечi голову i замахав руками: - Не треба, годi! Я не зробив i чвертi того, що мiг зробити. Напевно, я мiг би бути Сократом чи Цiцероном. Хто ж я сьогоднi? Старець, що написав десяткiв зо два книг, в яких полови бiльше, анiж зерна. - Нi, батьку, нi! - гукнув Михайло палко. - Всi вашi книги цнотливi й мудрi, благочестивi й праведнi. - До бiса! Всiм цим народ наш ситий по саму зав'язку. Вiд благочестя й праведностi давно вже нудить. Я пiвжиття вiддав би, щоб бути грiшним, буйним! - Що з вами, вчителю? - Твоя "пустеля". Я мiг би виростити дiброву, бiр, а залишаю кущики. - Така вже доля. - Може... Ми уникали сiтей, а рвати будуть iншi. Я духом чую, бачу - вони грядуть! Ти - чу║ш? - Нi. Я вже оглух, менi до всього байдуже. - У тебе вуха залитi золотом, - промовив жорстко. Й пошкодував: Михайло зблiд, покрився потом. - Вибач. Я не хотiв образити... - Ти правду кажеш, батьку. У мене все понiвечене - i серце, й вуха, й очi... - Михаиле, ┐дьмо звiдси! - Не можу: в грудях пустка. - Душа людська, немов жива криниця: до краплi вичерпа║ш, а вранцi - знову повна. - Моя замулилася. - Розчистимо. - Не мучте, батьку! - схопився Михайло з крiсла. - Я чесно й тихо житиму, не кривдитиму сво┐х людей, дiлитимуся останнiм куснем iз бiдними. Я вас за приклад ставитиму, якщо осилю, то напишу з вас житi║, але пiти за вами i вас наслiдувати я вже не можу! Й не мiг нiколи... - Правда. - Григорiй теж пiдвiвся. - Менi пора. - Зостаньтеся! - Нi. Дух велить менi негайно ┐хати. - Нехай хоч випогодиться. - Негоден ждати. Ще не до┐ду... - Батьку, на чому ж я вас випроводжу? - Коняку ма║ш? - Маю. Нема коляси! - Добре: нема того, що не потрiбне. Вiзок знайдеться? - Звiсно. - Скажи, ласкав будь, хай запрягають. - Добре... Та ви ж недужi. - При┐ду - видужаю. Михайло важко вийшов. Сковорода одягся, знайшов свою напiвпорожню торбу та журавля й побрiв помалу слiдом. На ганку сiв, радiючи: дощ перестав, подекуди виднiлось чисте небо. Село стояло чорне, чуже, похмуре, вбоге. Нiде нi тину, нi деревця, нi квiтки... Либонь, дiйшли до ручки... Раби... Раби Михайловi... Яка ганьба! Схопився й попростував до стайнi, де запрягали коней. Мерщiй, мерщiй додому, у рiдний край! Прощалися аж за селом. Михайло тицьнув рукою кучера й зiскочив iз воза. - Я вже вертатимусь,- промовив хрипко. - Добре. Григорi║вi якась камiнна туга лягла на серце. - Прощай...- промовив журно.- Можливо, ми вже не побачимося. Не забувай нiколи того, про що ми говорили. Будь милосердним, мудрим, тримайся завжди правди. Шукай невтомно iстину i жди месiю нашого. Вiн незабаром прийде й сво┐ми муками спасе народ i волю. Я вiрю - вiн народиться! Поцiлувалися, потисли руки. Рушили. Вiзок котився споро. Все далi й далi. Меншала самотня постать друга, зникала в мревi далечi, ставала щемним спогадом. Цей день був тихий, сонячний. Вся Пан-Iванiвка втопала в жовтiм листi. Воно осипалося за ночi перших заморозкiв i вкрило змерзлу землю м'яким барвистим коцом. Окрiм дубiв та сосен, дерева в панськiм парку стояли голi, чорнi, немов застиглi привиди, здiймаючи до неба вкляклi руки в якiйсь страшнiй печалi. Про що вони молилися, чого благали в господа? Весни, рясно┐ бростi, веселих теплих злив? А може, бурi й грому, коли всi фiбри тiла пройма║ дрож?! Хто ┐х збагне i хто почу║ нiмотнi ┐хнi крики... Григорiй вийшов iз дому, де по при┐здi вiн жив у затишнiй, з вiкном у сад, кiмнатi, й, допомагаючи собi високим костуром, спустився сходинками в залитий сонцем парк. Постояв трохи, мружачися од зливи барв та промсi┐iв, i побрiв осiннiм золотом. Не мав сьогоднi спокою: пона┐жджало панiв-сусiдiв, гуляють, п'ють, до нього лiзуть, просячи побути з ними, випити. Та це не все. Найгiрше, що терпне тiло й серце заледве чути в грудях; коли б не бiль, подумав би, що вже його нема║. Так, час настав закiнчувати сво┐ житт║вi мандри. От тiльки шкода мислi, вона прозора, як це високе небо. Бадьорий дух, а тiло немiчне... Лист шарудiв, розсовувався од кволих нiг, i за Iригорi║м тяглися всюди двi борозни. Вони засмучували, але и наводили на роздуми про сенс життя, про шлях людини. Хто залишив свiй добрий слiд на свiтi, тому не страшно вмерти... Курiнь стояв самотнiй, всiма забутий, кинутий, прикритий бляклим листям. I все ж вiд нього вiяло прив'ялим цвiтом, медом, грушками, яблуками i просто лiтом, яке було останнiм i про яке вiн ше не встиг назгадуватися... Ах, що тужити всуе! Колись же мусить бути межа, кiнець-початок. Життя кiнча║ться i почина║ться... та сама вiчнiсть, з яко┐ ми приходимо i до яко┐ знов поверта║мося. Все просто, мудро... й моторошно. До куреня тулився забутий кимось заступ. Сковорода пiдняв його, оглянув i, взявши жменю листя, обтер iржу. На сонцi зблиснуло старе залiзне вiстря... Ну що ж, Великий Заступе, ти недарма так стерся. Ти ма║ш гарний досвiд, ко_ли не свiй, то предкiв - могил мiльйони, безлiч... Сьогоднi стане бiльше. Узяв пiд руку заступ, окинув парк спокiйним, пильним поглядом й пiшов униз, до двох могутнiх велетнiв. Дуб збронзовiв, але не скинув шати. Побiля нього щулилася нага, мов скеля, липа... Ген-ген ставок, калина, тополi, верЬи... Гарно. Чудове мiсце! Поклав на землю костур, розгрiб траву та листя й почав копати. Отупiлий заступ йшов неохоче у вiковiчний дерн, i вiд того млiли руки, болiли ноги, спина. Не знав, чи стане сили завершити сво║ останн║ дiло, та все ж старався, прагнув. Пани гуляли й досi. Кричали, грали, пробували спiвати псалми, канти. Отак усе на свiтi: добро i зло, пiтьма i свiтло, печаль i радiсть... Велика ║днiсть! Як у народi кажуть, одна половина свiту скаче, а друга плаче... Стомлений, сiдав на край могили i, трудно й часто дихаючи, прощався з небом i сонцем, з водою ставу й вербами, з вогнем калини й нiжнiстю стрiмких тополь... Сьогоднi, Завтра i через рiк тут буде все, як нинi. Лише його не буде... Був i нема. Химерно... Вставав i знову вергав важку i мокру землю. За цим трудом, уже надвечiр, його й застав Андрiй Iванович. - Григоре Савичу, що це ви робите? - спитав зчудовано. - Копаю. - Що? - Могилу. - Кому? - Собi. Господар дiстав хустинку i витер пiт на лобi. Вiдтак промимрив: - Жарти... Ви берете мене на кпини. Григорiй вилiз, обтер травою чоботи й, передихнувши, мовив: - Я не жартую, пане... Коли умру, то поховайте мене у цiй могилi. Андрiй Iванович одразу витверезiв. Утерши знову пiт, спитав стурбовано: - Вам зле? Ви чу║те, що скоро вмрете? - Цi║┐ ночi... - Господи! - перехрестився Андрiй Iванович. - I о я пошлю по батюшку... - Не поспiшайте, - спинив його Сковорода. - Я ще не вмер. - А висповiдатися i причаститися, як за обрядом личить? - Пусте, - сказав Григорiй. - Обряди вигадали попи й ченцi. - Ви вмерти хочете без вiдпущення? - спитав iз жахом Андрiй Iванович. -А як же бог? Як свiт, громада.-' - Хто не грiшив, тому не треба каятися. - Всi грiшнi. - Правильно. Й попи не виняток. - Хiба вони не люди... - То як же можуть грiшники вiдпускати комусь грiхи. - Вони ж посвяченi. - Такими ж грiшниками. - Ви щось таке говорите, - прошепотiв Андрiй Iванович, - що в мене аж мурашки по спинi... Ходiмо краще в хату та повечеря║мо собi удвох, любесенько... - А гостi ж як? - Роз'┐халися. Пiшли помалу вгору. Сiдало сонце. Тiнi стелились довгi, чорнi. Багрове листя Зблякло й лежало вбогим шматтям, якому вже нiколи не млiти в ласках вiтру, не пити трунку променiв i не злiтати з вiття ясними диво-птицями... Андрiй Iванович щось казав, доводив, але Григорiй його не чув. Це був останнiй вечiр, i вiн прощався з вечором, червоним сонцем, тiнями, опалим листям, з усiм веселим свiтом. Не жаль було нiчого - воно ж усе лиша║ться. Вмира║ вiн, одмучився. З-за клунi вибiгла не молода уже паньматка i закричала: - Вiн тут б'║ байдики, а я вже все оббiгала, його шукаючи. Ходи мерщiй, Андрiю, та щось роби!.. - И чого ти ото здiйма║ш гвалт? - кпiскоп ┐де, бовдуре! - взялася в боки панi. - Ночу║ в олочевi, а завтра буде тутечки! Андрiй Iванович оторопiв, мов проковтнув язик. Стояв щось мимрив, поглядаючи то на дружину, то на Григорiя Нарештi вiн отямився i гаркнув, наче перед полком козацтва: - Збери всю челядь та всiх жiнок слобiдських i щоб до ранку будинок був, як церква! Коли паньматка зникла, вiн повернувся, украй збентежений, до пожильця й розвiв руками: - Вибач, Григоре Савичу, я мушу йти. Такий-бо гiсть, така ж бо честь для мене! Сковорода всмiхнувся: - Iдiть, iдiть. Прощайте!.. Одне я вас проситиму: як похова║те, то напишiть на каменi чи там на чому такi слова: "Свiт ловив мене, але не спiймав". Запам'ятали? Можете ┐х повiдомити й преосвященному. - I-фазд, гаразд. Все виконаю! - гукнув Андрiй Iванович. - Ми завтра ще продовжимо цiкаву нашу бесiду!. Сковорода ледве дiстався ганку. Спочив на лавцi i подолавши всi одинадцять сходинок, зайшов у дiм, де починався великий шарварок. В його кiмнатi було спокiйно й темно. Поставивши вже не потрiбний костур, добув вогню i запалив недогарок Кiмната враз ожила, наповнилася густими тiнями, а за вiкном надворi, стало iще темнiше. Свiт потонув у темрявi, зник, вiдiйшов кудись у невiсть, i залишилося його в Григорiя тiльки маленька часточка, окреслена холодним муром стiн. Iтiл. лiжко, скриня i вогник свiчки... Зняв у порозi чоботи й поставив ┐х до костура. Пiднявши вiко скринi, переодягея в чисте. Не вiдчуваючи ногами холоду анi пiдлоги, пiшов до столу, зiбрав книжки, рукописи й понiс до лiжка. Нiс обережно, сторожко, боявся дуже, щоб не впустити i не розсипати, бо вже не знав, чи стане сили зiбрати. Поклав пiд голови, накрив свитиною й, перехрестившись, лiг. Зiтхнув з полегкiстю, хотiв дмухнуть на свiчку, та передумав: нехай горить, зосталося всього на палець воску, сама погасне хутко... Ну, от i все. Прожито останнiй день. На часi смерть, логiчний кiнець шляху людського, сумний фiнал трагедi┐... Поволi терпне тiло, ста║ чужим, холодним. Вiдмучилося, щоб повернутися назад у землю i перейти в щось iнше i знов зробити коло в якомусь образi - трави, калини, дуба... Згадав калину в березi, з яко┐ вирiзав йому дiдусь сопiлку. Оту, найкращу, першу... О, як вона спiвала!.. Спочатку тихо-тихо, а потiм усе настирливiше приплив з дитинства той калиновий голос i задзвенiв, розлився по всiй душi. Перед очима пiшли поволi Чорнухи, Многа, батько й чомусь заплакана, завжди весела мати... ┐й, певно, жаль, що вмерла, не попрощавшись зi сво┐м улюбленцем... Не плачте, мамо! Скоро вiн дожене вас, мамо, вiн уже йде... Самого душать сльози... Небавом ще двi жiнки пройшли над ним хмарками - Мар'яна першою, вiдтак Олена... Чи то живi, чи вже чекають там?.. Сопiлка гра║, журиться, немов душа калини вселилася у цю нехитру музику. Ой коню мiй, коню, Золотая грива... Так i не сiв, не ви┐хав у чисте поле 3 кобзою, не заспiвав тако┐, щоб свiт стенувся з подиву, щоб воля в сонцi зблиснула, неначе гостра криця. Либонь, судився iншому золотогривий вiтер... Калина плаче, тужить... Печаль стиска║ серце: десь у Михайла, в Якова, ось тут, пiд головами, i хтозна-де лежать його творiння, його рукописи, яким не вийти в люди... Нема пророка в рiдному краю... Пророки ║, та ┐х бояться! Холонуть руки, ноги... Григорiй бачить вiтер, криницю, верби, явора... Дзюрчить вода, туркоче в хащi горлиця... Й сопiлка гра║ пiсню, ще й промовля словами: Ой ти птичко жовтобоко, Не клади гнiзда високо! А клади його на травцi, i┐а зелененькiй муравцi... Не так, не так! О господи... Це кобзарi переiначили, зробили просто... Боже!.. I раптом зринула страшна, мов буря, думка: вiн, вiн не так писав! Рвонувся з лiжка - пiзно... Розплющив очi. Свiчка вже ледве-ледве блимала. Гойдалися похмурi, кволi тiнi, мов заколисували, щоб вгамувати останнiй бiль у грудях... Нараз погас тремтливий тьмяний вогник, й не стало болю... Темрява... Заграла знов сопiлка... Тужливо, голосно... А потiм - тихше, тихше...