покою. Душа жадала простору. Вона була, немов жива криниця, ущерть налита музикою, словами вдячностi до тих людей, якi подбали загодя про незнайомця-вчителя, ще и ненароком, а мо', й навмисне дали йому в такому мiсцi жити, яким вiн снив, яке для нього зручнiше й лiпше вiд усiх хоромiв панських. Дiстав сопiлку з торби, лiг горiлиць на лiжко, заплющив очi й заграв, заграв... Он по горах снiги лежать, По долинах води стоять, А по шляхах маки цвiтуть; То ж не маки червоненькi, То чумаки молоденькi... Коли пiдняв повiки - на порозi стояв Кордет. Вiн був схвильований, в очах блищали сльози. - Григорiю, у тебе божий дар! - промовив згодом попанiбратськи просто i, зачинивши дверi, пiдбiг до лiжка. узяв сопiлку, крутнув сюди, туди i запитав: - Де ти купив таку чарiвну музику? - Нiде. Зробив. - Та що ти кажеш? - Правда... - I ноти зна║ш? - Знаю. - Григорiю, ти сущий скарб. У нас же нiкому навчати хлопцiв спiву! - змахнув Кордет руками. Й розщедрився: - Ходiмо, я покажу тобi наш предостойний город! Окрiм церков, у Харковi ще не було на що дивитися. Та й то найкращу - Покровську - церкву Григорiй встиг оглянути, бо стояла в монастирi, неподалiк Колегiуму. Тому, Заждавши трохи, щоб не образити патрiотичних чуттiв префекта, Сковорода пробачився i запропонував: - Ходiмо краще в поле. Кордет замовк, не доказавши, як будувався храм Миколая. - У нас за Лопанню ║ невелика миза, тобто пiдварок, - промовив згодом стримано. - Там лiс, гора, жива криниця... - А це далеко? - Нi. - Тодi гайда за Лопань! Вони зiйшли вузьким Бурсацьким узвозом, минули ветху браму й напiвзасипаний широкий рiв. - Фортеця рушиться, - сказав Григорiй. - А що, татари вже не сягають Харкова? - Коли сягали, то й з козаками царi московськi цяцькалися, - зiтхнув Кордет. - А нинi нас уже нi за що мають. Полковникiв, немов гусарам, ставлять! Вiн збiг униз, до рiчки, стрибнув у човен i взяв весло. - Татар не чути, - промовив згодом, коли вже випливли на середину рiчки. - А гайдамаки, бував, дукiв шарпають. Не у самому Харковi... Ось на святки зеленi як налетiли на осавульський хутiр, так тiльки пiр'я!... -змахнув веслом, як шаблею, i замалим не перекинув човен. - Веслуй спокiйнiше, а то потонемо, як цуценята в сажалцi, - пожартував Григорiй. - Я вмiю плавати! - Я теж. Кордет пiдвiвся з лави i став гребти навстоячки. Весло аж гнулося, а човен мчав стрiлою. - О-го-го-го! - гукнув Кордет високим диким голосом. Iз очерету злякано знялися крижнi. А вдалинi на луцi якийсь косар самотнiй пiдняв бриля i помахав, вiтаючись. Вже бiля берега Кордет звернув лiворуч i спрямував човна в притоку чи то рукав, зарослий густо очеретами й вербами. Пливли поволi, ледь продираючись крiзь лугову гущавину. Але невдовзi Кордет не витримав тако┐ муки, жбурнув весло на дно човна i спритно вистрибнув на жовтуватий пiщаний клаптик берега. - Плигай сюди! - гукнув Григорi║вi i миттю зник, немов пiшов у землю. Але не встиг Григорiй ступити кiлька крокiв, як попереду почувся голос його супутника: - Оця левада наша. Ми тут корiв пасемо й на зиму сiно косимо. Небавом вийшли на ту широку луку, яку аж з рiчки видно. Лежала свiжоскошена немолода трава, гули джмелi над потривоженими косою гнiздами... А косаря не стало. Був - i нема. Григорiй пiшов шпаркiше i наздогнав Кордета, що розкидав ногами сiно, аби посохло швидше. - А де косар? - Вже накосився, мабуть, i почвалав додому, - не озирнувшись, сказав Кордет. - Трава густа i перестояна - тут за пiвдня вмахаешся... Он там криниця й хата, - вказав на захiд сонця, де пiд горою (як у Ковра┐!) стояла стiнка лiсу. - Ми тут ночу║м iнодi, коли набридне мiський гармидер i су║таСковорода примружив очi й побачив рiчку, греблю, почув Мар'янин голос... - Григорiю! -враз пролунало поруч. -Григорiю!.. Вiн озирнувся - накульгуючи, до нього бiг земляк Ничипiр Доля! Поцiлувавшись тричi, схвильованi, вони стояли мовчки, а потiм знов обнялись i, смiючись крiзь сльози, заговорили. Власне, це не була розмова, а град запитань, нестримний вихор радостi. - Ви що, брати? - устряв Кордет нарештi, й вони притихли. - Це мiй земляк, чорнуський! - щасливо мовив Сковорода. - Ну а крiм того, ми з ним три роки разом були в Угорщинi... А я гадав, що ви втекли на Запорожжя, -_ повернувся вiн до Ничипора. - Ти ясновидець! - розплився Доля в усмiшцi. Вiн мав якийсь кумедний вигляд - чи то у ньому було щось зайве, чи бракувало йому чогось... О, замiсть чуба на головi стерня! - А де ж ваш, дядьку, оселедець? Ничипiр глянув на Кордета. - Голець зголив, Григорiю... - I посмiхнувся: - Зате ще маю голову!.. А як же ти, яким це вiтром тебе принесло на Слобожанщину? - Вiн буде в нас учителем, - сказав Кордет поспiшно i запропонував: - Ходiмо в хату, братцi. Там десь у нас була вода життя... Дядьку Ничипоре, ви ще не випили ту акву вiту? - Жива й здорова, - прогув Ничипiр. - Ти до сестри заходив? - спитав Григорiя. - Як там вона, пiдстрибу║? Сковорода спiткнувся. Хотiв кивнути ствердно, але не змiг. - п┐ нема║... За бой взяли в хурдигу, а був мороз Ничипiр зцiпив зуби. - Проклятi дуки... - промовив згодом тихо, зiбгав бриля, якого нiс у руцi, i простогнав: - За грiш готовi зiдрати шкуру з батька... О господи, невже не буде кари?! Невже минуться ┐м нашi сльози й кров! Та хто ж ми, люди добрi? - Лозовi прутики, яких зв'язати нiкому, - сказав Григорiй. - Бездумнi вiвцi, яких стриже хто хоче, - додав Кордет. - Куди ж ви дивитеся, розумнi, вченi голови?! - стис кулаки Ничипiр. Поопускавши очi, вони брели левадою, перевертали мовчки важуче груддя докорiв i не могли, не смiли сказати слова собi на виправдання. Вони, звичайно, назвали б безлiч причин, обставин, сумнiвiв, але вiд цього не стало б легше нi ┐м, нi Долi, нi ┐хньому народовi. Петля затягувалася все дужче й дужче, i не було вже сили ┐┐ зiрвати з ши┐. Ще кiлька лiт - i по козаччинi закряче чорний ворон... Коли зайшли до хати й пробiгла кругом чарка, Сковорода спитав Ничипора: - Як Запорожжя, дядьку? Хоч там гуля║ воля? Козак махнув рукою. - Хiба вночi, з сiромою... Як посiдла║мо розкiшних панських коникiв та як гайнемо чи до татар, чи то до шляхти в гостi!.. - А до сво┐х? - Бува║... - пригладив вуса Доля. - Як шаровари скинемо та як розпишемо те панське мiсце, що оброста║ салом, так де й вiзьметься розум i побратимська щедрiсть - вiддасть усе! Вiн засмiявся. - А часом кулю вбуха║, - промовив згодом i покрутив ногою. - Он щоб не вiн, - кивнув у бiк Кордета, - я вже давно в раю горiлку пив би i за┐дав варениками. - Ет, що там я... - знiяковiв Лаврентiй. - Вас не знайшли 6 i так... - То сам у лiсi здох би, - сказав Ничипiр i подав Кордету чарку. - Спасибi, брате, вiк не забуду! Господи, як появлюсь на Сiчi - порозбiгаються! Вони ж гадають, що я на тому свiтi... Нараз умовк, похнюпився, зiтхнув печально i заспiвав: Гей, колись була розкiш-воля, А теперенька - недоленька, А теперенька - недоленька; Болить серце й головонька... Поверталися уже надвечiр. Кордет був стихлий, знiчений. Здавалося, вiн ждав з тривогою, що скаже новий учитель про гайдамаку з Сiчi. Хоч i земляк, а хтозна, якi думки у нього... - За Ничипора тобi велика дяка, - заспоко┐в його Григорiй. - Коли б усi... Кордет не дав домовити. - Я сам палив би й рiзав би! Проклятi здирцi, зрадники! За шмат сукна гнилого царицю лижуть... Тьху! - Ударив люто веслом об тиху рожевувату воду i запитав: - Ти от скажи, скажи на милiсть божу, де наша гордiсть, гонор? Ми ж - козаки, безстрашнi русичi, що не далися татарам, шляхтi, туркам. А при┐здить якийсь панок iз Московщини, i вже хвостом виля║мо, i бiжимо, аж пада║мо, щоб донести, на брата й покласти в гаман отi нещаснi срiбники. А як вiдхрещу║мося вiд посполитих, немов вони не люди, немов у них нема║ серця, мислi й вони давно приреченi на гнiй, з якого розквiтне наше панство! Григорiй слухав i дивувався схожостi його думок зi сво┐ми. Вiн говорив, немов палав, iскрився. Отак горять старi дуби, розбитi блискавкою... В монастирi на них чекав архiмандрит, вiн же i ректор, Костянтин Бродський. Напередоднi занять в училищi Сковороду покликали до ректора. Костянтин був у клобуцi й скуфi┐, забрезклий, сивий. - Сiдай, Григорiю, - промовив байдуже, без будь-якого вiдтiнку. Дочитав цупкий великий аркуш, узяв перо й поставив довгий витi║ватий пiдпис. Потому дiстав iз шухляди Сковородин рукопис лекцiй i простягнув йому. - Я ознайомився... - сказав непевно. - Ну що ж, цiкаво... Благословляю. З богом! Сковорода пiдвiвся. - Зажди хвилину, - пiднiс суху старечу руку Бродський. - Скажи менi, Григорiю, хто i за вiщо наклав на тебе ║пiтимiю? - Ви помилились, отче, - одмовив чемно Сковорода. - Я й не грiшив, зда║ться... - Тодi чому ж ти постиш, ┐си лиш раз на день i уника║ш товариства? - Хiба це грiх? - спитав Григорiй рiзко. - Доки однi надмiру ┐стимуть, хтось мусить пеститись. - А товариство? - не скоро буркнув Костянтин. - Отче, хто хоче мислити, той мусить прагнути самотини. Ну а крiм того, - примружив очi, - громада тутошня для мене надто пишна i благородна. Я з козакiв, як кажуть, чорна кiстка... - Це од лукавого, - промовив жорстко Костянтин. - Ти благородний вченiстю. Та й чин високий ма║ш. - Звичайно, вчитель... - Я не про це, - пiдвищив голос ректор. - ┐┐ височество iмператриця-матушка тобi присво┐ла достойний чин придворного уставника 1. - А я й забув... - протяг Григорiй. - Iди, - махнув рукою Костянтин. - Нi, зачекай! Вiзьми ось грошi, сходи в гостиний ряд i купи собi новий пристойний одяг. Каптан, камзол, штани суконнi... А то на старця схожий. - Менi й у цьому... - почав був Сковорода. - Иди, иди, Григорiю! Щоб завтра був як та нова копiйка! Григорiй вийшов. Зчудований такою щедрiстю i добротою, затис у жменi грошi й побрiв у свiй музеум. Дива, та й годi! Його зустрiли в Харковi, немов у рiднiм домi. Дали роботу, житло, що й повий одяг. Чому, за вiщо? Чи║ю ми лiстю?.. - Ну, що хотiв вiд тебе Бродський? - спитав Кордет, який iшов до ректора. Сковорода розкрив долоню з грiшми. Кордет присвиснув. - Звелiв купити собi каптан, камзол i все, що личить мати пановi вчителю. - З чим i вiтаю, - зiтхнув префект. - Я мiг би тобi сво║ вiддати, коли б ти був хоч трохи нижчий... Як натягнув оцю личину... - тицьнув рукою в рясу i знов зiтхнув. - Гуляй здоров! Дивися добре, бо ошукають крамарi! - гукнув з порога i зник у темних сiнях. Занiсши свою "Поетику", Григорiй вийшов iз монастиря. В кишенi муляло важке холодне золото. Тако┐ сили грошей вiн ще не мав нiколи, хоча прожив на свiтi мало не сорок рокiв. Було незвично, нiяково. Здавалося, шось не так одяг або свiтив десь голим тiлом, i всi зустрiчнi дивилися на нього з осудом. Кiлька разiв якiсь селяни, що, певно, вперше були у Харковi, хотiли щось спитати, але роздумували i поспiшали його минути. Навiть старий, слiпий кобзар, який сидiв бiля будинку писаря i щось спiвав давно охриплим голосом, ураз спинив на струнах худу, аж чорну руку. Григорiй дiстав карбованця й поклав у шапку. Старий здригнувся, намацав швидко грошi й сховав за пазуху. - Заспiвайте яко┐сь, дiду. Кобзар поправив свою стареньку музику, пiдтяг одну зi струн i проказав догiдливо: - Я зараз, зараз, папочку... Сковорода скривився. Хотiв сказати, що вiн не пан, а теж голяк, який не ма║, окрiм сопiлки й кiлькох книжок, нiчого. Але не встиг. Кобзар прокашлявся й завiв про те, як Лисавета дала козацтву волю, та ще й Кирила-гетьмана. Григорiй рушив далi. На серцi в нього було до болю тоскно. Минав крамницi, ятки i намагався знов вiднайти душевний мир та спокiй, якi утратив, як тiльки вийшов од ректора. IЦе був у розпалi усЯенсЬкий лiтнiй ярмарок. Людей Снувало по мiсту разiв у десять бiльше, нiж у звичайнi, буденнi днi. Пона┐здили з усiх-усюд i козаки, й мiщани, i посполитi; купцi, пани та пiдпанки зi Слобожанщини та й з городiв росiйських, що починалися за Острогожськом i недалеким Б║лгородом. У цьому шарварку i вавiлонському стовпотворiннi, мов у театрi, Григорiй бачив людство. Усi тут нiби рiвнi, нiхто не б'║ нiкого i не примушу║ вiддати даром плоди сво║┐ працi. Торгують, никають по ярмарку, могоричують... Насправдi ж всюди прiрви. Он той панок, що роздивля║ться нову карету, розбагатiв i хоче собi змiнити ви┐зд. А той (як нагерголивсяi), напевно, ┐здив до столицi, дiстав село в дарунок за вiрну псячу службу й тепер шука║ майстра, щоб збудував хороми. Купець згина║ться у три погибелi перед гусаром з вусами, а сам же може купити полк таких... Якийсь козак, що вже дiйшов до ручки, трима║ шаблю - свою останню зброю... Он посполитий, у постолах, без шапки, привiв стару кобилу, що вже мало не пада║. Панки, чиновники у дорогих камзолах регочуть з нього, штрикають шкапу в ребра i вимагають, аби хазя┐н сiв на кобилу верхи i проскакав галопом. Бiдак сто┐ть похнюпившись, i по щоцi у нього, - засмаглiй, вкритiй пилом, - бiжить гiрке, пекуче горе... Григорiй кинувся у щiльний гурт насмiшникiв, купив у дядька шкапу i, залишивши йому покупку, зник у юрбi. Його гукали - всу║... Вiдчув полегкiсть. I враз збагнув, що вiн не може придбати папський одяг! Не через те, що вже не стане грошей, а по сво┐й натурi, по тiй великiй спiльностi мiж ним та бiдним людом, яка да║ йому безмежну силу й вiру у кращi днi прийдешнi. Воiстину, пiзнай себе - i ти пiзна║ш щастя! Легкий, усмiхнений, зайшов Григорiй до крамницi, купив штани, широкi, синi, на очкурi, козацькi добрi чоботи, сорочку, пояс, шапку й звичайну сiру свиту. Крамар очиська витрiщив, коли побачив, що пан учитель скида║ свiй каптан нiмецький та одяга║ просту селянську свиту. Залишивши старе вбрання в крамницi, Григорiй вийшов на велелюдну приярмаркову вулицю й подався у бiк Колегiуму. Аж помолодшав нiби! На рокiв десять, двадцять. Ступав широко, легко. У головi була ранкова яснiсть, а на душi - весняна повiнь радостi... Ото Кордет здиву║ться! А ректор?.. Буде лаяти. А може, й вижене. Не первина... Не в чинi щастя i не в посадi, яко┐ ти доскочив, а в нас самих! кпiскоп, певно, викличе й почне читати проповiдь про те, як треба жити, щоб не гнiвити бога й не дратувати його рабiв улюблених, що на землi раюють... Все су║та су║т! Найгiрша мука - совiсть. Якщо сумлiння чисте 1 в серцi мир та спокiй - нехай Юпiтер гнiва║ться! Проте у двiр Колегiуму заходив трохи боязко: страх не любив завдавати людям прикрощiв... Та не тодi бiда приходить, коли на не┐ ждуть. Вона з'явля║ться, немов гроза у червнi, раптово, нагло. Вже навеснi, як зацвiли садки i почались канiкули, Гервасiй переказав Григорi║вi, щоб вiн прибув у Б║лгород. Сковорода не став чекати оказi┐, а того ж дня, поклавши сво┐ пожитки в торбу, помандрував на пiвнiч. Був теплий, тихий день. Дорога бiгла лiсом, то вниз, то вгору, а в улоговинi, у серпанковiм маревi, неначе шабля, зблискувала спокiйна рiчка Харкiв. Спiвали жайворонки. Вони були невидимi, й тому здавалося, що то бринить прозоре син║ небо. З високих сугорбiв, залитих цвiтом, травами, перед очима на всi чотири боки розкинулися барвистi плахти полiв, га┐в, ставкiв та лукiв. Майже пiд кожним пагорбом струмком збiгала в рiчку, у яр чи в балку жива вода. Цiлюща, свiжа, сонячна... Осиливши верст двадцять п'ять, Сковорода спинився бiля кринички в березi. Поклав на землю торбу i зняв бриля, якого подарував Ничипiр Доля, коли рушав на Запорожжя. З яких криниць вiн нинi п'║? Чи то дiйшов до Сiчi? Правда, тепер i там, як кажуть, нема сiромi волi... Набрав води у пригорщ, хлюпнув собi в обличчя. Ух, благодать! Струмок побiг за пазуху. Григорiй зняв сорочку й омив дорожню куряву з грудей та ши┐. Тодi напився донесхочу, одягся й лiг на морiжок у затiнку. Крiзь молоде вербове листя слiпило очi сонце, мов загравало, бавилося. Не дочекавшись вечора, у гущинi над рiчкою змагалися два солов'┐. То тут, то там лiчила комусь лiта зозуля; i бив у бубон одуд, i туркотiла горлиця... Заплющив очi. Господи, якого ще потрiбно людям раю! Так нi ж, колотяться, кують кайдани ближньому. Свободожери, нелюди! Неначе яструби, шугають знай у небi i видивляються свою криваву здобич. Он ты, птичко жолтобоко, Не клади гнiзда высоко... Народжуються слова ново┐ пiснi. А з солов'┐них колiнрулад чи, може, з спiву вивiльги, мов Афродiта з морсько┐ пiни, виходить музика, мотив, мелодiя. Вона проста, немудра i нерозривно сродна цим небесам, гаям, криничцi, птаству; i цьому дню, i цвiту, й струмку, як скло прозорому, й тому густому явору геп па горi, якому лама║ руки вiтер... Не помiтив, як до кринички на вiзку пiд'┐хав огрядний лiтнiй пiп. - Тпру, окаянний! - злостився батюшка i, перекинувши хреста на спину, схопив коня за храпи. - Стiй, стiй, люципере! Кiнь одступав, задерши голову, а потiм знову рвався до води. Нарештi пiп не витримав, гукнув Григорi║вi: - Агей, лайдаче, ходи сюди! Подерж коня, а я нап'юся. - А може, краще я вас подержу - нехай нап'║ться кiнь? - пiдводячись, спитав Григорiй. - Роби, що кажуть, йолопе, - сердито буркнув пiл i, передавши коня Григорi║вi, припав скорiше до джерела. - Отче, як ви дiзналися, що я лайдак i йолоп? - спитав Григорiй весело. Пiп смачно крякнув, витер уста долонею й махнув рукою, аби пустив коня. - Розумнi, голубе, в тво║му вiцi уже не ходять пiшки. - Логiчне, хоча i хибне судження... Пiп аж ударився руками в боки. - Ой леле, i що вiн тямить у логiцi! Ти що, поспав, набравшись, бiля Училищного монастиря? - Авжеж, - промовив Сковорода. - Ще мудрий Плiнiй сказав, що omne perire tempus, quod studiis non impertias, сiреч: загублений той час, який ти не використав на навчання. - Сковорода?! - Еге. - Прошу прощення, - знiяковiв, заметушився пiп. - Я вас прийняв за волоцюгу-смерда, який не хоче ходити За панським плугом... - I я не хочу, - сказав Григорiй. - Ви орете, пане учителю, новину та перелоги душ i засiва║те зерном науки. Про вас уже слава йде! Тепер знiяковiв Григорiй. - Ви з Харкова? - спитав, аби змiнити тему. - Базарював. А це додому ┐ду, в Старицю. А ви ж куди? - У Белгород. - Господи, нам по дорозi! Я пiдвезу вас. А як припiзнимося, то й заночуете у мене в хатi! Моя стара зрадi║. Небiж мiй вчиться у вашому Колегiумi. Такий тямущий хлопець. Ви, певно, знаете - Михайло Ковалинський. Закiнчив клас iнфими... - На жаль, не знаю, - розвiв руками Сковорода. - Я викладав поетику. - Дуже вас прошу, - схрестив на грудях м'ясистi руки пiп, - познайомтеся з мо┐м небожем i не оставте його, як кажуть, добрим словом. Хлопчина славний, ей-ей! - Зроблю, - пообiцяв Григорiй i взяв у руки торбу. - То що, по┐хали? - спитав священик. - По┐хали! - стрибнув на вiз Григорiй. Як не спiшили, а припiзнилися, i ночував Григорiй в отця Петра у Старицi. На другий день, подякувавши за хлiб та сiль i пообiцявши невдовзi ще навiдатися, Сковорода пiшов до Б║лгорода, що був тут зовсiм недалеко. Отець Гервасiй прийняв Григорiя в архiмандритських келiях. Зрадiв, як братовi, стис у мiцних обiймах. Вiн ще погладшав, ще закруглився. Весь аж лиснiв, як восени бичок. - Чув, чув, Григорiю, - очима пестив гостя, - як покорив ти Харкiв. Ну молодець! Не осоромив мене старого. - Та я... Та що там... - знiтився Сковорода. Але Гервасiй узяв його за плечi i всадовив на дзиглику навпроти себе. - Який худий ти, Грицьку! Та не журись, у нас поправишся... - Я й не журюся, - спромiгся вставити Сковорода. - Була 6 душа здорова. - Якщо душа - вино, то тiло - мiх, - пiднiс Гервасiй палець i засмiявся. - Ну, як жилося? - Добре. - Не кривдили? - Нi. - Було з грошима скрутно? - Та нi... Архiмандрит скривився - щось не подобалося йому в розмовi, але що саме, Сковорода не мiг збагнути. - Таки дивак ти, Грицьку, - всмiхнувся Гервасiй лагiдно. - Невже тобi не хочеться добитись щастя, почестей? - А я щасливий, отче, - промовив палко Сковорода. - Робота, учнi, книги - на трьох нещасних стало б! Архiмандрит помовчав, чи то вагаючись, чи щось обдумуючи. I враз спитав: - Скажи менi, Григорiю, чому ти й досi не у ченцях? - Бо не достойний... - Ну а хотiв би? - пiдбадьорився отець Гервасiй. - Не знаю, далебi... У мо║му вiцi йти у послушники... - Ми пострижемо тебе одразу. Я говорив про це з епiскопом. Архiмандрит пiдвiвся. Григорiй теж. - Я не готовий, грiшний, - сказав рiшуче. - Григорiю, - отець Гервасiй узяв його пiд руку. - Усi ми грiшнi. А ти давно живеш як справжнiй схимник. - Це так зненацька. Я мушу все обдумати... - Дивак! Та що ж тут думати? Сам Iосаф звелiв менi прийняти тебе в чернечий стан. За рiк чи два будеш префектом, ректором. - Спасибi. Що ви! - Ти найму дрiший - тобi й начальствувати! Григорiй витер пiт. Отямившись вiд похвали, яка його пригнiчувала, промовив гаряче: - Нi, я не можу. Дякую за честь, за дружбу, але чернецтво не до душi менi. Принаймнi зараз. Коли ж вiдчую, що я готовий, прийду скажу i преклоню колiна. Тодi клобук возложите i одягнете скуфiю... Тепер же - нi. - Дитина еси, Григорiю. Не розумi║ш простих речей. кпiскоп тобi дару║ честь, достаток, шану. Ти уявля║ш - ректором? - Хiба клобук добавить мудростi? Суть - голова... - Без голови тепер прожити легше, анiж без скуфi┐ та клобука,- сердито мовив архiмандрит. - Тому, хто пнеться вгору,-зауважив Сковорода.- А в мене, отче, лише одна турбота - коли б не вмерти менi без розуму. Архiмандрит нахмурився. - Ходiмо до Iосафа! - промовив згодом i перший рушив iз келi┐. Сковорода поплiвся слiдом. Зияй наперед, що з цього дива не буде пива. Напосядуться на нього вдвох i заганятимуть, немов стрiльцi ' старого вовка в яр, у монастирськi мури. Одвикли можнi терпiти поруч волю. Вона ┐м муля║, як порошина в оцi. ┐┐ страхаються, бо там, де воля,думка, бажання правди, гiднiсть. Рабами легше правити. Ума не треба, досить i канчука та шаблi. - Зажди - сказав Гервасiй, коли зайшли в якусь свiтлицю. На стiнах тут висiло безлiч старих портретiв. То все були епiскопи, благообразнi старцi у дорогих, розкiшних ризах. Всi на один копил, немов брати-близнята... - Заходь! - гукнув отець Гервасiй, визирнувши з бiчних дверей. кпiскоп приязно благословив Григорiя. Вiн постарiв, волосся з сивого стало якимсь жовтавим, запали очi, щоки. - Менi сказав отець Гервасiй,- почав вiн тихо, хрипло,- що ти не хочеш узяти сан чернечий... Це правда? - Правда. - Чому? - Боюся. - Чого? - Позбутися скарбу. - Якого скарбу? - перезирнувся з архiмандритом. - кдиного, що залишився, - волi. - Без клобука ти швидше ┐┐ позбудешся. Запише якийсь панок у сказку - i поминай як звали. - Та я ж козак. кпiскоп хмикнув. - I маю чин уставника. - Григорiю, - заговорив епiскоп по-братськи щиро. - Ти придивись до мене - я вже старий i немiчний, от-от господь покличе в сво┐ чертоги... На кого я залишу паству, кому вiддам ║пархiю? Хто на сторожi стане й зi словом божим, мов iз мечем огненним, заступить шлях жадобi, кривдi, чварам? Ось, може, вiн? - кивнув у бiк Гервасiя. - Вiн добрий, вiрний пастир, але далеко не Цiперон, i не Кониський навiть!.. Кордет чи Бродський? А може, Крайський? - Аби хлiбець, а зуби знайдуться, - сказав Григорiй. - Звичайно, знайдуться, - всмiхнувся криво Iосаф. - Але якi, чи┐? - А добрий шмат, Григорiю, - устряв Гервасiй. - Такий трапля║ться раз у життi, та й то одному iз сотнi тисяч. - Iстинно! - прорiк епiскоп. - Достаток матимеш, який тобi й не снився. А шана, влада, сила! Карети, конi, золото! - кпiскоп аж помолодшав, налився знову силою. - Ти йдеш чи ┐деш, а люд на тебе дивиться, немов на бога, бiжить слiдом, цiлу║ одяг, руки. Благословля║ш братiю i вiдчува║ш, як виростають у тебе крила ангельськi i як ста║ш ти бiля престолу господа. Сковорода пiдвiвся i, ледве стримуючи обуреннЯ, мовив глухим од гнiву голосом: - Ви хочете, щоб я собою збiльшив i так велику кiлькiсть фарисе┐в?! ┐жте сито, пийте солодко, одягайтеся розкiшно, мяко - i ченцюйте! Я не попутник вам. Ви проповiду║те любов до ближнього, насправдi ж любите лише самих себе. Ви кричите про вiльну совiсть, а нетерпимi не менш од схiдних деспотiв i попираете во iм'я господа честь i життя iнакомислячих. Щодня, щомитi твердите, що наша вiра ║дино вiрна в свiтi, а бо┐теся, щоб хтось не висловив хоча б пiвслова сумнiву. I це суть праведники?! - Григорiю, отямся! - гукнув Гервасiй злякано. - Мовчи, нещасний! - А хто ж вам скаже правду, хто знiме полуду з очей неситих ваших? Пона┐дали черева, поодягалися в ║дваби, сукна, золото й благословляете насильство, муки, рабство! _- Григорiю, побiйся бога! - знову заволав Гервасiй. Пiднiсши руку i дивлячись спiдлоба на Григорiя, епiскоп мовив жорстко: - От ти прийми чернецтво, стань на чолi ║пархi┐ i покажи, як треба жити пастирям, очисть од скверни iстину... - I Геркулес не змiг би очистити вашi авгi║вi стайнi! - Свят, свят, - прошепотiв Гервасiй. кпiскоп сидiв, стиснувши зуби, i розглядав ║вангелi║, закуте в срiбло й золото. - Чого ж ти прагнеш? - спитав нарештi. - Життя, спорiдненого душi, природi, - озвався жваво Сковорода: йому здалося, що Iосаф з ним згоден. Суть не в клобуцi й санi, а в безкорисливостi, в служiннi правдi, людям, у пiзнаннi себе самого i боротьбi з такими пристрастями, як самолюбство, жадiбнiсть, надмiрна гордiсть пиха. Пiзнай себе - це заповiдь, альфа й омега наша, коли не хочемо зiiiти в нiщо i стати справжнiм бидлом!.. Скривившись страдницьки, епiскоп звiв на нього сiрi холоднi очi. - Зависокосився ти, чоловiче добрий, - промовив стримано. - Тво┐ думки та речi на гранi ║ресi... - Спинив рукою Сковороду, який хотiв щось заперечити. - Звичайно, у них е частка iстини, мало┐ правди... Проте велика правда, в iм'я яко┐ ми живемо i боремося, ногами топче меншi, приносить ┐х у жертву... I тих людей, якi за них чiпляються... - додав iз притиском. - Це фарисейство! - не стримався Сковорода. - Якщо вбива║ мати сво┐х дiтей, вона уже не мати, а дiтовбивця, трупище! Iосаф заплющив очi, мов захищаючись, i проказав, коли Григорiй стих: - У нас в Колегiумi, як i належить, всi вчителi - ченцi або священики, i ми не можемо, не ма║м права порушувати цей стародавнiй звичай... - "Не живучи в мо║му домi, твори гординю"? - спитав Григорiй, згадавши, як проганяв його епiскоп у Переяславi. - Не поспiшай. Подумай. Попереду ще цiле лiто... - вiдповiв на те епiскоп i знов заплющив очi. - Тепер iди, спочинь з дороги. Отець Гервасiй приготував тобi затишну, свiтлу келiю... Гервасiй встав i мовчки рушив до дверей. На самотi Григорiя думки обсiли ро║м. I нi розкiшна келiя, в якiй не грiх спинитись i архi║ре║вi, нi милi серцю книги, пiдiбранi самим Гервасiем, були не в силi розвiяти тужливий щем у грудях. Там, у епiскопа, було все просто, ясно, а тут, iз самим собою, прозору, чисту воду його неЗрушних переконань i суджень вкривала ряска сумнiвiв. Хто ти такий, щоб говорити з епiскопом як рiвний з рiвним? Знайшли, пригрiли, дали вiдчути радiсть од повноти життя, од спiлкування з юнiстю, а ти вiддячив прикрощами, тяжким непослухом. Ти, як той вовк, якого скiльки не годуй... Зухвалець! Homo novus, що осягнув життя й шука║ в ньому iстини. Бери готовi догми й, прикривши ними сором, живи собi на втiху, - так нi, гребеться, прагне, мудрству║! Уже срiбло на скронях, а ти терза║ш душу жаданням правди, волi... Нiч не проспав - промарив. Прокинувся ще до схiд сонця i вийшов босий з келi┐. Легкий вiтрець при║мно пестив груди... В саду за церквою вiтало птаство погожу днину. Чи не найдужче старалась вивiльга, здавалось вона когось манила, кликала i вся зихтiла пiснею, бажанням ранку, сонця. Вiдганяючи думки про власну долю, якi всю нiч йому Завзято муляли i не давали спати, Сковорода побрiв у сад. Власне, це був садочок, що ледве втисся помiж палацом епiскопа та кафедральним храмом. Мiсто росло за стiнами, проте й тут, у фортецi, з'являлися новi будинки, служби i виживали сади й городи у передмiстя, в поле. Через подвiйну пiвденно-схiдну браму Григорiй вийшов iз замка. Й одразу стрiвся з сонцем. Воно спливало з безмежжя лугу й лiсу, жбурнувши в небо променi. На пагорбi роса мiнилась, сяяла; внизу ж, у видолинках, вона лежала розкiшна, тьмяно-сиза i ще дрiмала, укрившись ковдрою туману-марева... Тут вiльно й легко дихалося. За що розслаблене, думками збите тiло знов наливалося хмiльною чудо-силою, промiнням, цвiтом, щебетом.... Григорi║вi нараз здалося, що то хтось iнший недавно вийшов з мiста, а вiн сто┐ть тут вiчно, як ця земля, як дуб отой, що розiслав на подушках туманiв свою розлогу крону. Це вiдчуття було таке могутн║, що вiн не смiв ступити кроку або хоча 6 поворухнути ногою, щоб не порвати кореня. Лише як вигнали на пасолисько чер╕ду, зiйшов з дороги й побрiв уздовж стiни до рiчки. Думки, думки... Рiк продзвенiв - мов пiсня! Як хвилювався, коли iшов до класу, i як радiв, побачивши в очах у хлопцiв нiме захоплення його словами, його простим i дружнiм ставленням до всiх без винятку... А вечори над книгами! Пала║ рiвно свiчка, в кутках м'якi, ласкавi сутiнки... За стiл сiдають високочолi еллiни, величнi, гордi римляни, французи, нiмцi - всi мудрецi, фiлософи й ведуть розмови-бесiди. I скiльки мудростi вiн почерпнув iз тих вечiрнiх бесiд, як збагатив свiй розум, душу!.. Або на рiчцi в травнi, коли спiвцi-студенти, лишивши гiмни й псалми, як заведуть: Гей, та то ж не грiм в степу гуркота║, А то Сiрко, кошовий отаман, До громади сво║┐ з Сiчi гука║... Шкода до слiз i книг, i учнiв, i тих годин, якi вдвох iз Кордетом принесли в жертву роздумам, шуканню iстини i петри-каменю, який би став тi║ю твердю, що не дала б Загинути народу й краю рiдному... Може, i справдi вiн показав би людям, яким повинен бути служитель культу, вiруючий, коли 6 прийняв чернецтво, а з ним Колегiум або ║пархiю... Подав би приклад добропорядностi, смирення, мужностi у боротьбi за ближнього... Нi, нi! Це страх, це вiдступ, самообман, мета якого виправдати бажання здатися на волю сильного, щоб зберегти мiзерний клаптик затишку!.. А що, як замiсть тебе той сан обiйме людина пiдла, покруч iз душею звiра? Чи не впадуть на тебе його грiхи, його дiла мерзеннi? Мiг заступити йому дорогу й не заступив... Вiн не один, ┐х легiон! Ти серед них загубишся, неначе крапля в морi, й небавом станеш таким же самим або загинеш мучеником. Це ж лицемiри, якi живуть брехнею. Велику вiру гноблених перетворили на щит сво║┐ жадiбностi i марнославства, на бич народу й волi... Спинився на бiлiй кручi. Туман розтанув, i свiт засяяв усмiшкою. Внизу рiка несла у степ блакитно-бiлi води, буяли луки, пагорби - усе зiгрiте сонцем, помите теплим дощиком, який трудився учора весь вечiрГригорi║вi нараз здалося, що поруч iз ним, а мо', й у ньому шумить той дужий явiр, який сто┐ть над рiчкою бiля криницi, де позавчора вiн гамував дорожню спрагу. Подув Зi сходу вiтер, рвонув сорочку з тiла... И спливла мелодiя, що народилася бiля струмка пiд вербами. Буйны вiтри повiвают, Руки явору ламают!.. Згадавши, як потерпав отець Гервасiй вчора, смiявся довго, смачно. Лiг на травi на кручi, вдивлявся у чисте весняне небо, вдихав п'янке повiтря i насолоджувався теплом, красою, споко║м. Десь недалеко грав на рожку пастух. Кричали гуси. Iржали внизу на лузi конi... Помiняти все це на монастирську келiю? Продати сине небо за стелю палацу? Вiддати чисту совiсть, а натомiсть узяти грiхи всього попiвства, брехню, облуду? Дзуськи! Хоч би й сказився преосвященний та iже з ним!.. Нехай у тiх мозок рвется, Кто высоко вгору дмется... Сiв, обхопив колiна i слухав, слухав, як у головi, у серцi народжуються слова ново┐ пiснi про жовтобоку пташку, що не ганя║ться за су║тою й славою, а прагне жити тихо, не кривдячи нiкого в свiтi й не даючи себе в обиду. Щастя не ма║ мiсця, кра┐ни, сану, дому - воно в душi, у нас самих, завжди i всюди з нами! Повернувшись у двiр епiскопа, Сковорода зiбрав сво┐ пожитки й пiшов сказати отцю Гервасiю, що остаточно вирiшив. Архiмандрит не змiг його прийняти. Чи не схотiв. Лише опiвднi, коли Гервасiй вийшов до прохачiв, якi на нього ждали в передпоко┐, Григорiй схилив смиренно голову i мовив твердо: - Отче, благословiть на путь. Дивлячись кудись убiк, Гервасiй мовчки перехрестив ослушника i повернувся до нього спиною. Григорiй вийшов iз архiмандритських келiй, одяг бриля. Куди ж тепер? У Переяслав знову? А може, в Харкiв? Кордет влашту║ до когось учителем... Нi, нi... По горло ситий свiтом - блудницею без сорома i совiстi!.. Хiба у Старицю? Отець Петро запрошував... Це недалеко, та й гарно там - лiси, левади, води. I тиша, спокiй... Поставити собi курiнь, бiля струмка, в дiбровi, й, немов Горацiй, служити музам, мислити i милуватися красою вiчною природи... Та це ж чудово! Закинувши на плечi торбу, Григорiй рушив з мiста. Йшов шпарко, весело. Хоч на душi було тривожно. Нове життя! Наука! Воля! Й вiдлюддя... Самотнiй ма║ бути царем чи звiром, як висловився один IЗ мудрих римлян... Хто ж ти, Григорiю Сковорода? СIТЬ ШОСТА Самотина - благословенний час фiлософi┐. У су║тi думки - як тi метелики: народжуються, бринять барвистими легкими крильцями й зникають, гинуть. Людина ж мусить мислити i пiзнавати свiт. Бо чим же вона тодi рiзнитиметься вiд звiра, птаха, ба навiть дерева? Cogito, ergo sum. Смерть наста║ тодi, як перестанеш мислити i перетворишся на безсловесну, нiму iстоту, з яко┐ кожен може зiдрати шкуру собi на чоботи. Самотина... Але для щастя ┐┐ також не досить. Людину ваблять люди. Громада, як той магнiт, притягу║, да║ роботу рукам i мозку, дiлиться сво┐м суспiльним досвiдом, вбира║ твiй. Ми, наче бджоли, збира║мо нектар думок по всiх-усюдах i зносимо у спiльний вулик людського розуму... П'ятнадцять мiсяцiв прожив Григорiй у тихiй, милiй Старицi. А на шiстнадцятий, як дiтвора пiшла до школи, а птаство рушило в далекий iрiй, узяв на плечi торбу й подався в Харкiв. Спуде┐ зустрiли радiсно. З Юрмилися довкола нього, засмаглi, жвавi, приязнi. Запитання сипалися, мов iз мiшка, i найчастiше - чи буде знову вiн жити з ними й навчати поетики. Григорiй вiдповiдав, смiявся i вiдчував, як на душi у нього поволi тане крига. Побачивши в юрбi чимало нових, йому не знаних лиць, спитав, згадавши просьбу отця Петра: - А чи нема мiж вами, хлопцi, Ковалинського, Михайла Ивановича? - к! к! - гукнули дружно i, розступившись, виштовхнули вперед чорнявого стрункого хлопця рокiв п'ятнадцяти. Вiн засоромився; на худорлявих його щоках заграв легкий рум'янець i затремтiли загнутi довгi вi┐. Високий лоб, густi широкi брови... I раптом погляд - глибокий, гострий! Григорi║вi на мить здалося, що перед ним стояло дзеркало i вiн у ньому побачив власнi очi. Зчудований i навiть трохи зляканий, окинув зором юрбу спуде┐в, якi смiялися, про щось йому розказували, i запитав чужим, далеким голосом: - Ти Ковалинський? - Так... - Отця Петра небiж? - Еге... Мов у туманi, Григорiй бачив хлопця i ледве чув його скупi, короткi вiдповiдi. Коли б сказав, що вiн також Григорiй Сковорода, не здивувався б, не заперечив. Господи, невже ти зглянувся на козака-нетягу й послав йому замiсто сина - друга, чудову юну душу, якiй вiддати можна свою любов, свою набуту за сорок рокiв мудрiсть?! Про це молився вiн у вiдлюддi в Старицi, коли находила на нього чорна туча. I бог почув! Думки летiли, мов козаки на конях. Вiн то всмiхався, то супив брови, очей не зводячи з того мiсця, де тiльки що стояв Михайло, а нинi вже не було нiкого. Спуде┐ кудись подiлися. Чи ┐х покликав до класiв дзвiн, чи хтось прогнав, чи, мо', самi розбiглися, побачивши, що ┐хнiй вчитель, оцей аскет i книжник, говорить iз богом, не помiчаючи сво┐х колишнiх учнiв... - Григорiю! - гукнув Кордет, виходячи з дверей Колегiуму. - Здорове був, братику! Яким це вiтром? Покiрно дав себе обняти, а сам тим часом крiзь стiни стежив, як Ковалинський схвильований вбiга║ в клас i, сiвши за перший стiл, шука║ книжку, бере папiр, вмоча║ перо в чорнило... - Та що з тобою, Грицьку? - смикнув Кордет за свитку. - Чи не захворiв? - Та... - До нас назовсiм чи тiльки в гостi? - Хтозна... Його тягло в Колегiум, туди, де був Михайло. Тягло нестримно, до болю в грудях. Обминувши отця префекта, вiн, мов сновида, рушив до дверей. Але за кiлька крокiв звернув праворуч i швидко вийшов iз монастиря. Отямився аж бiля верб, на Лопанi. Звершись спиною об чорнокорий старезний стовбур, дивився довго на помережану вербовим листям воду i слухав власну душу. В нiй щось творилось дивне. Перекочувалися одна за одною щемливi хвилi радостi, вдаряли в груди, в голову i наливали тiло завзяттям, мiццю, силою. З ним ще не було такого. Хiба тодi, як покохав Мар'яну... Нi, то щось зовсiм iнше. То молоде буяння, снага до щастя, поступу. А це - жага продовження, бажання встояти у герцi з часом, з самою смертю, яка одним ударом руйну║ все, що ми так тяжко i довго зводимо. Всi прагнуть вiчностi. Однi дiлами, подвигами, другi дiтьми й онуками, а третi... Нi, вiн не марить вiчнiстю. Не для земно┐ пам'ятi й не для блаженства райського уника║ багатства, почестей i намага║ться пiзнати власну сутнiсть, людей, природу, свiт. Iнакше вiн не може. Ходити в шатах, коли десятки, тисячi тво┐х братiв по племенi радiють сiрiй свитi? Купатися у сонцi слави, коли народ твiй Зв'язаний, прибитий страхом, знiвечений?! Сiв у найближчий човен, до половини витягнений на болотистий берег. Заплющив очi й побачив знову свого нового друга. Уже був певен, що цей юнак вiднинi стане його найкращим другом i побратимом. Вода ласкаво хлюпалася i жебонiла помiж човнами. Скидалась риба. На тому березi, бiля млина, хлоп'ята пасли череду. Горiло вогнище... Вiн для Михайла буде проводирем i свiточем. Обробить, мов плугатар родючу ниву, його весняну душу, засi║ зерном мудростi. Добропорядних, достойних, вiльних духом ста║ дедалi менше й менше. Однi, пригнiчуючи, завдаючи в неволю iнших, втрачають людську подобу i перетворються на упирiв, що живляться чужою кров'ю. А другi, яким надiли ярма, забитi, змученi i просолiлi потом, в якiйсь страшнiй метаморфозi стихають, гинуть або стають робочим бпддом, нiмим, покiрним, до слiз беззахисним i безпорадним. Хто ж поряту║, Хто пх навчить пiзнати свою нерабську сутнiсть, свою природу вiльних, яким по силi перевертати гори, творити подвиги, що ┐м позаздрив би i Геркулес? Добропоряднi, чеснi, осяянi вогнем науки сини народу, во┐ни людського духу й iстини! Рвонувся бiгти у монастир, але примусив себе спинитися. Не гарячкуй, Григорiю, вгамуй шалене серце й чини, як личить мужевi, а не малiй дитинi. Хто ти еси? Вандрований, бездомний вчитель. Як ти приступишся до свого друга, як завою║ш його любов, довiр'я? Терзав себе думками, сумнiвами i все ж iшов на гору, в мiсто. Не знав, що станеться з ним за годину, завтра, проте був певен, що у прийдешньому його життя набуде нового смислу й значення. Нiщо не вiчне в свiтi, лише стремлiння й помисли, якщо вони ввiйдуть у плоть та кров народу i стануть прапором, який вручають синам, онукам, правнукам. Бiля музеуму його спинив Кордет. Звiваний, розчервонiлий, збуджений. - I де ти бродиш? Я обганяв мало не всеньке мiсто - немов у воду канув! - Я таки був бiля води, на Лопанi, - всмiхнувся Сковорода. - Ти заскучав за мною? - Як кiт за прутом... - пробурмотiв Кордет i мовив весело: - Тебе гука║ ректор! - А то навiщо? - Треба. Iди, вiн скаже... Господи, я вже злякався - думав, що ти чкурнув iз Харкова!.. Та йди вже, йди! - штовхнув у бiк Григорiя i пiдморгнув: - Ще наговоримося... Цього разу Костянтин його зустрiв привiтнiше. Благословивши, почав розпитувати, над чим трудився у тихiй Старицi, що привело його до Харкова, i врештi-решт поставив питання руба: чи не набридло йому життя пустельника.