в неволi, Неначе злодiй взапертi, На шлях дивлюся, та на поле, Та на ворону на хрестi На кладовищi. Бiльш нiчого З тюрми не видно. Слава богу Й за те, що бачу. Ще живуть, I богу моляться, i мруть Хрещенi люди. Хрест високий На кладовищi трохи збоку Златомальований сто┐ть. Не вбогий, мабуть, хтось лежить? I намальовано: розп'ятий За нас син божий на хрестi. Спасибi сиротам багатим, Що хрест поставили. А я... Такая доленька моя! Сижу собi та все дивлюся На хрест високий iз тюрми. Дивлюсь, дивлюся, помолюся - I горе, горенько мо║, Мов нагодована дитина, Затихне трохи. I тюрма Неначе ширша║. Спiва║ I плаче серце, ожива║ I в тебе, боже, i в святих Та праведних тво┐х пита║, - Що вiн зробив ┐м, той святий, Той назорей, той син ║диний Богом iзбранно┐ Марi┐, Що вiн зробив ┐м? I за що Його, святого, мордували, Во узи кували; I главу його честную Терном увiнчали? I вивели з злодiями На Голгофу-гору; I повiсили мiж ними За що? Не говорить Нi сам сивки верхотворець, Нi його святi┐ - Помощники, поборники, Кастрати нiмi┐! Благословенная в женах, Святая праведная мати Святого сина на землi! Не дай в неволi пропадати, Летучi лiта марне тратить. Скорбящих радосте! Пошли, Пошли менi святе║ слово, Свято┐ правди голос новий! I слово розумом святим I оживи i просвiти! I розкажу я людям горе, Як тая мати рiки, море Сльози кроваво┐ лила, Так, як i ти. I прийняла В живую душу свiт незримий Твойого розп'ятого сина!.. Ти - матер бога на землi! - Ти сльози матерi до краю, До каплi вилила! Ридаю, Молю, ридаючи, пошли, Подай душi убогiй силу, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пламенем взялось, Щоб людям серце розтопило, I на Украйнi понеслось. I на Укра┐нi святилось Те слово - боже║ кадило, Кадило iстини. Амiнь. I Не в нашiм краю, богу милiм, Не за гетьманiв i царiв, А в римськiй iдольськiй землi Се беззаконi║ творилось. Либонь, за Декiя царя? Чи за Нерона сподаря? Сказать запевне не зумiю. Нехай за Нерона. Росi┐ Тодi й на свiтi не було, Як у Iталi┐ росло Мале дiвча. I красотою, Святою, чистою красою, Як тая лiлiя, цвiло. Дивилася на не┐ мати I молодiла. I дiвчатi Людей шукала. I найшла. Та, помолившись Гiменею В сво┐м веселiм гiнекею, В чужий веселий одвела. Незабаром зробилась мати Iз добро┐ тi┐ дiвчати; Дитину-сина привела. Молилася сво┐м пенатам I в Капiтолiй принесла Немалi жертви. Ублагала Капiтолiйський той сигклiт, Щоб первенця ┐┐ вiтали Святi┐ iдоли. Горить I день i нiч перед пенатом Святий огонь. Радi║ мати: В Алкiда син ┐┐ росте, Росте... Лицяються гетери I перед образом Венери Лампаду свiтять. II Тодi вже сходила зоря Над Вiфле║мом. Правди слово, Свято┐ правди i любовi Зоря всесвiтняя зiйшла! I мир i радiсть принесла На землю людям. Фарисе┐ I вся мерзенна Iудея Заворушилась, заревла, Неначе гадина в болотi. I сина божi я во плотi На тiй Голгофi розп'яла Межи злодiями. I спали, Упившись кровiю, кати, Тво║ю кровiю. А ти Возстав од гроба, слово встало, I слово правди понесли По всiй невольничiй землi Тво┐ апостоли святi┐. III Тодi ж ото ┐┐ Алкiд, Та ще гетери молодi┐, Та козлоногий п'яний дiд Над самим Аппi║вим шляхом У га┐ гарно роздяглись, Та ще гарнiше попились, Та й поклонялися Прiапу. Аж гульк!.. Iде святий Петро Та, йдучи в Рим благовiстити, Зайшов у гай води напитись I одпочити. - Благо вам! - Сказав апостол утомленний I оргiю благословив. I тихим, добрим, кротким словом Благовiстив ┐м слово нове, Любов, i правду, i добро, Добро найкраще║ на свiтi - То братолюбi║. I ситий I п'яний голий отой Фавн, I син Алкiд твiй, i гетери - Всi, всi упали до землi Перед Петром. I повели До себе в терми на вечерю Того апостола... IV I в термах оргiя. Горять Чертоги пурпуром i златом, Куряться амфори. Дiвчата Трохи не голi┐ стоять Перед Кiпрi дою i в лад Спiвають гiмн. Приуготован Веселий пир; i полягли На ложах гостi. Регiт! Гомiнi Гетери гостя привели Сивобородого. I слово Iз уст апостола святого Драгим ║ле║м потекло. I стихла оргiя. А жриця Кiпрiди, оргi┐ цариця, Поникла радостним челом Перед апостолом. I встала, I всi за нею повставали I за апостолом пiшли У катакомби. I ║диний Твiй син Алкiд пiшов за ними I за апостолом святим, За тим учителем сво┐м. А ти весела вийшла з хати На шлях iз гаю виглядати Свого Алкiда. Нi, нема. Уже й не буде. Ти сама Помолишся сво┐м пенатам, Сама вечерять сядеш в хатi... Нi, не вечерять, а ридать, Ридать, i долю проклинать, I сивiть, кленучи. I горе! Умреш ║си на самотi, Мов прока жен на! V На хрестi Стремглав повiсили святого Того апостола Петра. А неофiтiв в Сiракузи В кайданах одвезли. I син Алкiд, твоя дитина, кдиная твоя родина, Любов ║диная твоя, Гни║ в неволi, в кайданах. А ти, прескорбная, не зна║ш, Де вiн кона║, пропада║! Iдеш шукать його в Сибiр Чи те║... в Скiфiю... I ти... I чи одна ти? Божа мгiти I заступи вас i укрий' Нема сiм'┐, нема║ хати, Нема║ брата, нi сестри, Щоб незаплаканi ходили, Не катувалися в тюрмi Або в далекiй сторонi, В британських, гальських легiонах Не муштрувались! О Нероне! Нероне лютий! Божий суд, Правдивий, наглий, серед шляху Тебе осудить. Припливуть I прилетять зо всього свiта Святi┐ мученики. Дiти Свято┐ волi. Круг одра, Круг смертного твого предстануть В кайданах. I... тебе простять. Вони брати i християни. А ти собака! людо┐д! Деспот скажений! VI Аж кишить Невольника у Сiракузах В льохах i тюрмах. А Медуза В шинку з старцями п'яна спить. От-от прокинеться... i потом I кров'ю вашою, деспоти, Похмiлля справить. Скрiзь шукала Дитину мати. Не найшла I в Сiракузи поплила. Та там уже його в кайданах Найшла, сердешная, в тюрмi. Не допустили й подивитись, I мусила вона сидiть Коло острога. Ждать i ждать, Як бога з неба виглядать Свойого сина: аж поки-то Його в кайданах поженуть Бульвар мести. А в Римi свято, Велике свято! Тиск народу, Зо всього царства во║води, Преторiани i сенат, Жерцi i лiктори стоять Круг Капiтолiя. I хором Спiвають гiмн i курять дим З кадил i амфор. I з собором Iде сам кесар. Перед ним Iз бронзи литую статую Самого кесаря несуть. VII Непевне видумали свято Патрицi┐-аристократи I мудрий кесарiв сенат. Вони, бач, кесаря хвалили На всi лади, що аж остило Самим ┐м дурня вихвалять, - То заразом, щоб доканать, Вони на радi присудили, Щоб просто кесаря назвать Самим Юпiтером, та й годi. I написали во║водам По всьому царству: так i так. Що кесар бог. Що бiльш од бога┐ I майстровi дали кувать Iз бронзи кесаря. До того Так, нотабене, додали, Що бронзовий той кесар буде I милувать. Сердешнi люди, Неначе в iрiй, потягли У Рим на прощу. Приплила Iз Сiракуз i та небога Благати кесаря i бога. I чи одна вона? Мiй боже! Прийшло ┐х тисячi в сльозах, Прийшло здалека. Горе з вами! Кого благати ви прийшли? Кому ви сльози принесли? Кому ви принесли з сльозами Свою надiю? Горе з вами, Раби незрячi┐! Кого? Кого блага║те, благi┐, Раби незрячi┐, слiпi┐? Чи ж кат помилу║ кого? Молiтесь боговi одному, Молiтесь правдi на землi, А бiльше на землi нiкому Не поклонiтесь. Все брехня - Попи й царi... VIII Перед Нероном, Перед Юпiтером новим, Молились вчора сенатори I всi патрицi┐; i вчора Лилася божа благодать. Кому чи чином, чи грошима, Кому аренду Палестiну, Байстрятам дещо. А кому Самi благоволили дать Свою пiдложницю в супруги, Хоча й пiдтоптану. Нiчого, Аби з-пiд кесаря. А в кого Сестру благоволили взять У свiй гарем. I се нiчого: На те вiн бог, а ми пiд бога Себе повиннi пiдкладать, Не тiльки сестер. Преторiани помолились, Преторiанам дав указ, Щоб все, що хочуть, те й робили, А ми помилу║мо вас. I ви, плебе┐-гречкосi┐, I ви молилися, та вас Нiхто не милу║. Не вмiють Вас i помилувать гаразд! IХ На третiй день уже пустили Молитися за християн. I ти приходила, молилась, I милосердий iстукан Звелiв везти iз Сiракузи У Рим в кайданах християн. I рада ти i весела, Кумировi знову Помолилась. А кумир той, Юпiтер той новий, Ось побач, яке║ свято Буде завдавати В Колiзе┐. А тимчасом Iди зустрiчати Свого сина. Та не дуже Радiй лиш, небого. Ще не зна║ш ти нового Ласкавого бога. А поки що, з матерями Алкiдова мати Пiшла його зустрiнути, Святих привiтати На березi. Пiшла ║си, Трохи не спiва║ш Та кесаря Юпiтера Хвалиш-вихваля║ш: - От Юпiтер, так Юпiтер! Не жаль i назвати Юпiтером. А я, дурна, Ходила благати У Афiни Юпiтера. Дурна, бiльш нiчого! - I нищечком помолилась Кесаревi-богу. Та й пiшла понад болотом, На Тiбр погляда║. А по Тiбру iз-за гаю Байдак виплива║, Чи галера. На галерi Везуть твого сина З неофiтами в кайданах. А твоя дитина Ще й до щогли прикована - Не неофiт новий, А апостол великого Христового слова. Отакий-то вiн. Чи чу║ш, У путах спiва║ Твiй мученик: "Псалом новий госнодевi I новую славу Воспо║м честним собором, Серцем нелукавим. Во псалтирi i тимпанi Воспо║м благая, Яко бог кара неправих, Правим помага║. Преподобнi┐ во славi I на тихих ложах Радуються, славословить, Хвалять iм'я боже. I мечi в руках ┐х добрi, Острi обоюду, На отмщенi║ язикам I в науку людям. Окують царей неситих В залiзнi┐ пута I ┐х, славних, оковами Ручними скрутять. I осудять неправедних Судом сво┐м правим, I вовiки стане слава, Преподобним слава". Х А ти на березi стояла, Неначе темная скала. Не слухала i не ридала, А "алiлуя" подала За матерями християнам. Мов дзвони, загули кайдани На неофiтах. А твiй син, кдиний твiй! апостол новий, Перехрестившись, возгласив: - Молiтесь, братiя! Молiтесь За ката лютого. Його В сво┐х молитвах пом'янiте. Перед гординею його, Брати мо┐, не поклонiтесь. Молитва боговi. А вiн Нехай люту║ на землi, Нехай пророка побива║, Нехай усiх нас розпина║. Уже внучата зачались, I виростуть вони колись, - Не месники внучата тi┐, Христовi во┐ни святi┐! I без огня i без ножа Стратеги божi┐ воспрянуть. I тьми i тисячi поганих Перед святими побiжать. Молiтесь, братiя. - Молились, Молилися перед хрестом Закутi в пута неофiти, Молились радостно. Хвала! Хвала вам, душi молодi┐! Хвала вам, лицарi святi┐! Вовiки-вiки похвала! XI I в Рим галера приплила. Мина║ тиждень. П'яний кесар, Постригши сам себе в Зевеса, Завдав Зевесу юбiлей. Лику║ Рим. Перед кумира ХВезуть возами ладан, мiрро, Женуть гуртами християн У Колiзей. Мов у рiзницi, Кров потекла. Лику║ Рим! I гладiатор i патрицiй, Обидва п'янi. Кров i дим пх упо┐в. Ру┐ну слави Рим пропива║. Тризну править По Сцiпiонах. Лютуй! лютуй, Мерзенний старче! Розкошуй В сво┐х гаремах! Iз-за моря Уже вста║ святая зоря. Не громом праведним, святим Тебе уб'ють. Ножем тупим Тебе зарiжуть, мов собаку, Уб'ють обухом. XII Другий день Реве арена. На аренi Лiдiйський золотий пiсок Покрився пурпуром червоним, В болото кровi замiсивсь. А сiракузьких назоре┐в Ще не було у Колiзе┐. На третiй день i ┐х в кайданах Сторожа з голими мечами Гуртом в рiзницю привела. Арена звiром заревла. А син твiй гордо на арену, Псалом спiваючи, ступив. I п'яний кесар, мов скажений, Зареготавсь. I леопард Iз льоху вискочив на сцену, Ступив, зирнув... I полилась Святая кров. По Колiзе┐ Ревучим громом пронеслась I стихла буря. Де ж була? Де ти сховалась? Чом на його, На кесаря свого святого, Не кинулась? Бо стерегли, Кругом в три лави оступили Зевеса лiктори. За ним, Тво┐м Юпiтером святим, Залiзну браму зачинили. А ти осталася одна, Одна-однiсiнька надворi. I що ти зможеш? - Горе! Горе! О горе люте║ мо║! Моя ти доленько! Без його Що я робитиму? До кого Я прихилюся?.. - I небога Кругом зирнула, i о мур, Об мур старою головою Ударилась, i трупом пала Пiд саму браму. ХIII З позорища увечерi У терми сховався Святий кесар з лiкторами. Колiзей остався Без кесаря i без римлян I нiби заплакав Одинокий. Мов гора та, На полi чорнi║ Колiзей той серед Риму. Тихо, тихо вi║ Iз-за Тiбра, iз Альбано Вiтер понад Римом. А над чорним Колiзе║м, Нiби iз-за диму, Пливе мiсяць круглолиций. I мир первозданний Одпочив на лонi ночi. Тiльки ми, Адаме, Тво┐ чада преступнi┐, Не одпочива║м До само┐ домовини У проспанiм ра┐. Гриземося, мов собаки За маслак смердячий, Та тебе ще зневажа║м, Праотче ледачий! XIV Трохи одпочила Стара мати недобита. Живущую силу Сила ночi оживила. Встала, походила Коло замкнуто┐ брами Та щось шепотала. Чи не кесаря святого Нишком проклинала? А може й так. Тихесенько До брами пiдкралась, Послухала, усмiхнулась I щось прошептала, Якесь слово. I нищечком Коло брами сiла Й зажурилась. Незабаром Брама одчинилась. I на возах, на колесницях, Iз Колiзея, iз рiзницi, Святi┐ вивезли тiла I повезли на Тiбр. Тiлами Святих убитих годували Для царського-таки стола У Тiбрi рибу. Встала мати, Кругом оглянулась, взялась За биту голову руками I тихо, мовчки за возами Марою чорною пiшла На Тiбр. А скiфи сiроокi, Погоничi, рабiв раби, Подумали - сестра Морока Iз пекла вийшла провожать У пекло римлян. Поскидали У воду трупи, та й назад З возами скiфи повертали. I ти осталася одна На березi. I ти дивилась, Як розстилалися, стелились Круги широкi┐ над ним, Над сином праведним тво┐м! Дивилась, поки не осталось Живого слiду на водi. I усмiхнулася тодi, I тяжко, страшно заридала, I помолилась в перший раз За нас розп'ятому. I спас Тебе розп'ятий син Марi┐. I ти слова його живi┐ В живую душу прийняла. I на торжища i в чертоги Живого iстинного бога Ти слово правди понесла. 1857 8 грудня Нижнiй Новгород ** СОТНИК ** (В рукопису Шевченка поема ця не ма║ назви) У Оглавi... Чи по знаку Кому цей Оглав бiлохатий? Троха лиш? Треба розказати, Щоб з жалю не зробить смiху. Од Борисполя недалеко, А буде так, як Борисполь, I досi ще сто┐ть любенько Рядок на вигонi тополь, Неначе з Оглава дiвчата Ватагу вийшли виглядати Та й стали. Буде вже давно - Отут бувало iз-за тину Вилась квасоля по тичинi, I з оболонками вiкно В садочок лiтом одчинялось. I хата, бачите, була За тином, сотникова хата. А сотник був собi багатий, То в його, зна║те, росло На божiй харчi за дитину Чи║сь байстря. А може й так Узяв собi старий козак Чию сирiтку за дитину Та й догляда║ в затишку, Як квiточку, чужу дочку. А сина (сотник був жонатий. Та жiнка вмерла), сина дав У бурсу в Ки┐в обучатись, А сам Настусю пiджидав, Таки годованку, щоб з нею Собi зробитися рiднею; Не сина з нею по║днать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать. А щоб не знать було нiкому, То ще й не радився нi з ким, А тiльки сам собi гада║... А жiночки... лихий ┐х зна║! Уже смiялися над ним! Вони цю страву носом чують. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сидить сотник на причiлку Та думку гада║, А Настуся по садочку Пташкою лiта║. То посидить коло його, Руку поцiлу║, То усами страшенними Сивими пусту║, - Ну, звичайне, як дитина Песту║ старого. А старому не до того: Iншого якогось, Грiховного пестування Старе тiло просить!.. I пальцями старий сотник Настусинi коси, Мов двi гадини великi, Докупи сплiта║, То розплете та круг ши┐ Тричi обмота║!.. А вона, моя голубка, Нiчого не зна║. Мов кошеня на припiчку З старим котом гра║... _ Сотник_ Та одчепись, божевiльна.. Дивись лишень: коси Мов русалка розтрiпала... А чому ти й досi Нiколи не вплетеш кiсники, Отi, що тiтка привезла?.. Настуся_ Якби пустили на музики, То я б кiсники заплела, Надiла б жовтi черевики, Червону б юпку одягла, Заквiтчала б барвiнком коси... Сотник_ Стривай, стривай, простоволоса! Дурненька: де б же ти взяла Того барвiнку заквiтчатись? _ Настуся_ А коло тину! там такий Порiс зелений, та хрещатий, Та синiй! Синiй-голубий Зацвiв... Сотник_ Не будеш дiвувати! Настуся_ А що ж, умру хiба? _ Сотник_ Ба нi! А снилось восени менi, Тодi, як щепи ми щепили, - Як приймуться... менi приснилось... Як приймуться, то восени Ти вийдеш замiж. Настуся_ Схаменись!! I щепи вашi поламаю... Сотник_ I як барвiнок зацвiте... Настуся_ То я й барвiнок позриваю. Сотник_ А од весiлля не втечеш! _ Настуся_ Ба нi, втечу, та ще й заплачу! (Плаче)_ Сотник_ Дурна ти, Насте, як я бачу: I посмiяться не даси... Хiба не бачиш, я жартую. Пiди лиш скрипку принеси Та з лиха гарно потанцю║ш, А я заграю... _ Настуся_ Добре, тату... (I веселенька шасть у хату.) Сотник_ Нi, трохи треба пiдождать. Воно б то так! Та от що, брате: Лiта не ждуть! лiта летять! А думка проклята марою До серця так i приросла... А ти вже й скрипку принесла? Яку ж ми вчистимо з тобою? Настуся_ Е, нi! стривайте! Цур не грать, А то не буду й танцювать, - Поки барвiнку не нарву Та не заквiтчаюсь. Я зараз! _ (Iде недалечка, рве барвiнок, квiтча║ться i спiва║._ А сотник, налагоджу║ скрипку)_ Сотник_ Отже одна вже й увiрвалась. Стривай, i другу увiрву... Настуся_ _ (верта║ться заквiтчана спiваючи)_ "Якби менi крила, крила Соколинi┐, Полетiла б я за милим, За дружиною. Полетiла б у дiброву, У зелений гай, Полетiла б, чорноброва, За тихий Дунай". (Тим часом,як вона спiва║, у садочок входить молодий хлопець в солом'яному брилi,в короткому синьому жупанку, в зелених шароварах, з торбиною за плечима i з нага║м)_ Петро_ З тим днем, що сьогоднi! Боже помагай! Настуся_ Тату! тату! Петро! Петро iз Ки║ва прийшов! _ Сотник_ А, видом видати, слихом слихати! Чи по волi, чи по неволi? _ Петро_ По волi, тату, та ще й богословом. _ Сотник_ Ов! Настуся_ Богословом?! Аж страшно! Сотник_ Дурна, чого ти бо┐шся! _ (Пiдходить до сина, хрестить його i цiлу║)_ Боже тебе благослови, моя дитино! Настусю! Поведи його в поко┐ та нагодуй, бо вiн ще, може, й не обiдав. _ Петро_ Та таки йтак (Iде в свiтлицю з Настусею)_ Сотник_ _ (сам)_ I._ дарував же менi бог Таке дитя, такого сина! I богослов уже. Причина, Причина мудрая. (Задуму║ться)_ Чого? Чого я_ думаю? У попи, А_ як не схоче, то на Сiч. I там не згине вражий хлопець. Iти лиш в хату... От ще рiч: Заставить треба богослова, Щоб дома байдикiв не бив, Щоб вiн гуляючи навчив Настусю заповiдь, - щоб знову Не довелось дяка наймать, Як для покойно┐. А знаю, Без цього вже не повiнча║ Отець Хома... Пiти сказать, А то забуду... _ (Iде в хату)_ Жить би, жить, хвалити бога, Кохатися в дiтях, Так же нi: самому треба Себе одурити, Оженитися старому На такiй дитинi! Схаменися, не женися: I вона загине, I сам сивим посмiшищем Будеш в сво┐й хатi, Будеш сам оте весiлля Повiк проклинати, Будеш плакать, i нiкому Тi сльози старечi Буде втерти. Не женися! I гич не до речi! Дивися: рай кругом тебе, I дiти, як квiти, За що ж ти ┐х, молоденькi, Дума║ш убити?.. Нi, старий мiй чепуриться, Аж бридко дивиться! А Настуся з богословом Заповiдi вчиться. Он дивiться: у садочок Вийшли погуляти - Удвох собi похожають, Мов тi голуб'ята. А старого нема дома, То ┐м - своя воля Награтися. Дивiтеся: Там коло тополi Стали собi та й дивляться Одно на другого. Отак ангели святi┐ Дивляться на бога, Як вони одно на друге. I Петрусь пита║: Петро_ Чом же ти оце, Настусю, Справдi не чита║ш? Настуся_ Ахiба я школяр, чи що? Не хочу, та й годi. Петро_ Хоч одну невеличку заповiдь сьогоднi вивчи, хоч п'яту! Настуся_ I п'ято┐, i шосто┐, нiяко┐ не хочу. Петро_ То пiп i не вiнчатиме нiколи, як не вмiтимеш! Настуся_ Байдуже,нехай собi не вiнча║. Петро_ Азо мною? Настуся_ I з тобою нехай собi... Е, нi, нехай повiнча║!.. Петро_ Та читай же, а то... Настуся_ А то що ти зробиш? Петро_ Поцiлую. Ось побачиш! Настуся_ Хоч як хочеш цiлуй собi, а я таки не читатиму! Петро_ _ (цiлу║ ┐┐ i примовляв)_ Оце тобi раз! Оце тобi два! _ (А сотник вигляда║ з-за тину i входить в хату, не давши знаку)_ Настуся _ (пруча║ться)_ Годi-бо вже, годi! Незабаром батько прийде-треба справдi читать. Петро_ А! Тепер i читать! _ Сотник_ _ (виходить_ з хати)_ Дiти! Годi вже вам учиться! Чи не час обiдать? _ (Петро i Настуся мовчки iдуть у хату)_ Сотник_ _ (сам)_ Навчилась, нiчого сказать! Оце дитина! Нi, Настусю, Я коло тебе захожуся Тепер, лебедонько, не так! Поки сто раз не поцiлу║, Й читать не хоче! А бурсак! Собачин сину, зна║ш смак! Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсi!.. Помелом! Щоб духу в хатi не було! Великий свiт наш, не загинеш! Дивися, пся ного личина! Оце-то так, що богослов! У батька краде! Добре, свату! Якi-то стали люди злi!.. А що то дi║ться у хатi? Там знову, знать, мо┐ малi Читають... Треба розiгнати. Отакi батьки на свiтi - Нащо вони дiтям? На наругу перед богом. А шануйте, чтiте, Поважайте його, дiти, Бо то батько сивий! Батько мудрий! Добре отим Сиротам щасливим, Що не мають отих батькiв, То й не согрiшають. Настуся_ _ (вибiга║ заплакана з хати)_ Не да║ i пообiдать, В Ки┐в проганя║. А боже мiй милостивий, Що менi робити? Помандрую! _ (Дивиться в хату)_ Замiрився! Ух! який сердитий! Та не вдарить... А я таки У Ки┐в з Петрусем Помандрую, хоч що хочеш! Я не побоюся, Серед ночi помандрую... А вiдьма зляка║?! Нi, не зляка. _ (Загляда знову)_ Сердешненький! Книжечки склада║ У торбину i бриль бере. Прощай, мо║ любе, Мо║ серце!.. Увечерi?.. За царину?.. Буду! Раньше буду! Ось на, лови! _ (Кида║ через тин цвiток)_ Чу║ш! Дожидайся ж! _ (Виходить сотник. Настуся спiва║)_ "Не ходи, не нуди, не залицяйся, Не сватай, не пiду, не сподiвайся". Сотник_ А ┐й байдуже! Мов не зна║! Неначе та сорока скаче. Настусю! Чом же ти не плачеш? Адже ж Петруся вже нема║. Настуся_ Дивiтеся, яка печаль! То й плачте, коли жаль... _ Сотник_ Менi байдуже. Настуся_ А менi Ще й байдужiше, - вiн не мiй; А я вже заповiдi знаю Усi до одно┐! Сотник_ Усi? Настуся Нехай хоч зараз сповiда║ Отець Хома ваш голосний! Сотник_ А повiнча║мось в недiлю? Настуся_ Авжеж! Так ми ще не говiли; Як одговi║мось - тодi. Сотник_ _ (цiлу║ ┐┐)_ Моя голубко сизокрила! Моя ти ягiдко!.. _ (Танцю║ i приговорю║)_ "У горох Вчотирьох Уночi ходила. Уночi Ходячи, Намисто згубила". Настуся_ Та годi вам уже з тим намистом. Iшли б швидше до отцяХоми та порадилися, от що! Сотник_ Правда, правда, моя квiточко! Побiжу ж я швиденько,а ти тут, моя любко, погуляй собi тихенько! Та заквiтчайся! Та не жди мене, бо бути ма║, що я остануся i на вечерню. (Цiлу║ ┐┐ i йде)._ Настуся_ Добре, добре, не ждатиму. Не ждатиму, не ждатиму, У свитину вдягатимусь, У намисто уберуся, Доганятиму Петруся. Обнiмемось, поцiлу║мось, поберемося за рученьки,та й пiдем удвох собi аж у Ки┐в. Треба заквiтчаться, - може, в останнiй раз. бо вiн казав, що у Броварях i повiнча║мося. (Квiтча║ться i спiва║)_ "Ой пiду я не берегом-лугом, Зустрiнуся з несуженим другом. Здоров, здоров, несужений друже! Любилися ми з тобою дуже. Любилися, та не побралися, Тiльки жалю серцю набралися". Оце нагадала яку! Цур ┐й, яка погана! Побiжу лиш швидше. Оставайтеся здоровi, мо┐ високi┐ тополi i хрещатий мiй барвiночку! _ (Виходить)_ Iде додому уночi П'яненький сотник, а йдучи Собi, веселий, розмовля║: - Нехай i наших люди знають! Нехай i сивий i горбатий, А ми!.. хе! хе! А ми жонатi! А ми!.. - Насилу влiз у хату Та й лiг собi тихенько спати, Щоб Настю, бачте, не збудить Та сорома не наробить. Уже й "достойно" оддзвонили, Уже додому люди йдуть, - Не йде Настусенька, не чуть. Насилу сотника збудили Та розказали: так i так! Перехрестився неборак, Коня найкращого сiдла║ I скаче в Ки┐в. - В Броварях, Уже повiнчана, гуля║ Його Настуся молода! Вернувся сотник мiй додому, Три днi, три ночi не вставав, Нiкому й слова не сказав I не пожалувавсь нiкому. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Турбу║ться, заробля║, А того не зна║, Що на старiсть одурi║ I все занеха┐ть. Отак тепер i з сотником З дурним мо┐м сталось: Розiгнав дiтей по свiту, А добро осталось, Нема║ з ким подiлити. Довелось самому Розкидати, розточити, I добра нiкому Не зробити нi на шеляг, I притчею стати Добрим людям, i охати У холоднiй хатi Пiд кожухом, i нiкому Хату затопити I вимести... По смiтнику Ходити, нудити, Поки пугач над стрiхою В вiкно не зави║, А наймичка холодного Трупу не накри║ Кожушиною старою, А ключ од комори Iз-за пояса украде... Отаке-то горе Iз сотником оце сталось. Не минуло году, Як Настусеньки не стало, А вже на городi Не осталося нiчого - Свинi та телята Уже бродять... А барвiнок! Барвiнок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засиха║, в'яне! А сам сотник у кожусi, Одутлий, поганий, Коло клунi похожа║. I стоги не вкритi, I поко┐ не мазанi, I сволок не митий, I челядi нема дома, Й худоби нема║... А наймичка задрипана, Та й та помика║ Старим паном... Так i треба: Не розганяй дiток, Сивий дурню! Недовго жив На свiй заробiток П'яний сотник. Ще минуло Лiто коло свiта, А восени на улицi Сотника убито! А може, вмер неборака, Од шинкарки йдучи? Байдуже кому питати. Забрали й онучi Добрi люди, а самого Гарно поховали У левадi. I хрестика Над ним не вкопали. Аж жаль його: був багатий, I рiдня i дiти ксть у його, а нiкому Хрест постановити. Умер сотник, i поко┐ Згнили, повалялись, Все пропало, погинуло. Тiльки i осталось, Що тополi на вигонi - Стоять, мов дiвчата Вийшли з Оглава ватагу З поля виглядати. [Кос-Арал 1849] ** ВIДЬМА ** Молюся, знову уповаю, I знову сльози виливаю, I думу тяжкую мою Нiмим стiнам передаю. Озовiтеся ж, заплачте, Нiмi┐, зо мною Над неправдою людською, Над долею злою. Озовiтесь? А за вами, Може, озоветься Безталання невсипуще I нам усмiхнеться. По║дна║ з недолею I з людьми i скаже Спасибi нам. Помолиться Й тихо спати ляже. I примиренному присняться I люди добрi, i любов, I все добро. I встане вранцi Веселий i забуде знов Свою недолю. I в неволi Позна║ рай, позна║ волю I всетворящую любов. Коло осiннього Миколи, Обiдранi, трохи не голi, Бендерським шляхом уночi Iшли цигани. А йдучи - Звичайне, вольни║ - спiвали. Iшли, iшли, а потiм стали. Шатро край шляху розп'яли, Огонь чималий розвели I кругом його посiдали. Хто з шашликом, а хто i так - Зате вiн вольний, як козак Колись-то був. Сидять, куняють, А за шатром в степу спiва║, Неначе п'яна з приданок: Додому йдучи, молодиця: "Ой у новiй хатi Полягали спати, Молодiй приснилось, Що мати сказилась, Свекор оженився, Батько утопився. I... гу..." Цигани слухають, смiються: - I де тi люди тут возьмуться? Оце, мабуть, iз-за Днiстра, Бо тут все степ... Мара! Мара! - Цигани крикнули, схопились. А перед ними опинилось Те, що спiвало. Жаль i страх! В свитинi латанiй дрижала Якась людина. На ногах I на руках повиступала Од стужi кров; аж струпом стала. I довгi коси в реп'яхах О поли бились в ковтунах. Постояла, а потiм сiла Коло огню i руки грiла На самiм полум'┐. - Ну, так! Оженився неборак! - Сама собi вона шептала I тяжко, страшно усмiхалась. Що се таке? Се не мара. Моя се мати i сестра, Моя се вiдьма, щоб ви знали. Цигани. А вiдкiля ти, молодице? Вiдьма Хто, я? (спiва║)_ "Як була я молодиця, Цiлували мене в лице, А як стала стара баба, Цiлували б, була б рада" Циган. Спiвуча, нiчого сказать. Якби собi таку достать, Та ще й з медведем... Вiдьма. Я спiваю. Чи то сижу, чи то гуляю, Все спiваю, все спiваю, Уже забула говорить... А перше добре говорила. Циган_ Де ж ти була, що заблудила? Вiдьма_ Хто, я? чи ти? (шепче)_ Цить лишень, цить. Он, бач, зо мною пан лежить. Огонь погас, а мiсяць сходить, В яру пасеться вовкулак... (усмiхнувшись)_ Я в приданках була, впилася, I молода не придалася... А все то проклятi пани З дiвчатами таке║ дiють... Ще треба другу одружить. Пiду, без мене не зумiють I в домовину положить... Цигани_ Не йди, небого, будь ти з нами! У нас, ┐й-богу, добре жить. Вiдьма_ А дiти ║сть у вас? Цигани_ Нема║. Вiдьма_ Кого ж году║те ║сте? Кого ви спати кладете? Кого колишете вночi? Лягаючи i встаючи, За кого молитесь? Ох, дiти! I все дiти! I все дiти! Не знаю, де од ┐х подiтись. Де не пiду, й вони за мною, Вони з'┐дять мене колись... Цигани_ Не плач, небого, не журись. У нас дiтей нема й заводу. Вiдьма_ Хоч з гори та в воду. I вiдьма тяжко заридала. Цигани мовчки дивувались, Поки поснули, де хто впав, Вона ж не спала, не журилась. Сидiла, ноги устромила В гарячий попiл. Виступав Щербатий мiсяць з-за могили I на шатро мов позирав, Аж поки хмари заступили. Чом не спиться багатому Сивому, гладкому? Чом не спиться убогому Сиротi старому? Один дума, як би його Достро┐ть палати. Другий дума, як би його На подзвiн придбати. Один старий одпочине В пишнiй домовинi. Другий старий i так собi Де-небудь пiд тином. I обидва спочивають I гадки не мають. Убогого не згадують, А того ще й лають. Коло огню старий циган З люлькою куня║. Позира║ на приблуду Й на подзвiн не дба║. Циган_ Чому не ляжеш, не спочинеш? Зiрниця сходить, подивись Вiдьма_ Дивилась я - вже ти дивись. Циган_ Ми рано рушимо, покинем, Як не проспишся. Вiдьма_ Не просплюсь. Я вже нiколи не просплюсь. Отак де-небудь i загину У бур'янi... (спiва║ тихо)_ "Гаю, гаю, темi лй гаю, Тихенький Дунаю! Ой у га┐ погуляю, В Дунаю скупаюсь. В зеленому баговиннi Трохи одпочину... Та, може, ще хоч калiку Приведу дитину..." Дарма! аби собi ходило Та вмiло матiр проклинать. А он, чи бачиш, на могилi Очима лупа кошеня? Iди до мене. Кицю, кицю... Не йде, прокляте бiсеня! А то дала б тобi напиться З мо║┐ чисто┐ криницi... (приспiву║)_ "Сто┐ть кутя на покутi, А в запiчку дiти. Наплодила, наводила, Та нема де дiти: Чи то потопити? Чи то подушити? Чи жидовi на кров продать, А грошi пропити?" Що, добре нашi завдають? Сiдай лиш ближченько, отут. Ото-то й то! А ти не зна║ш... Що я в Волощинi була. Я розкажу, як нагадаю. Близнят в Бендерах привела, У бiлих Яссах колихала, У Дуна║вi купала, В Туреччинi сповила Та додому однесла - Аж у Ки┐в. Та вже дома, Без кадила, без кропила, За три шаги охрестила, А три шаги пропила. Упилася, упилась! I досi п'яна!.. I вже нiколи не просплюся. Бо я вже й бога не боюся I не соромлюся людей. Коли б менi отих дiтей Найти де-небудь! Ти не зна║ш, Чи ║ в Туреччинi война? Циган_ Була колись, - тепер нема. Умер найстарший старшина. Вiдьма_ А я думала, що й досi... Аж уже нема║. Слухай лишень, скажу тобi, Кого я шукаю. Я шукаю Наталочку Та сина Iвана. Дочку свою Наталоньку... Та шукаю пана, Того Iрода, що, зна║ш?.. Стривай, нагадала. Як була я молодою - I гадки не мала, По садочку похожала, Квiтчалась, пишалась. А вiн мене i набачив, Iрод!.. I не снилось, Що я була крепачкою, А то б утопилась, - Було б легше. От набачив, Та й бере в поко┐, I стриже, неначе хлопця, I в поход з собою Бере мене. У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирях. А москалi за Дуна║м Турка воювали. Тут дав бог менi близнята Якраз протав спаса. А вiн мене i покинув. Не вступив i в хату, На дiтей сво┐х не глянув, Луципер проклятий! Пiшов собi з москалями, А я з байстрюками Повертала в Укра┐ну Степами, тернами, Острижена. Та й байдуже. У селах питала Шлях у Ки┐в. I що з мене Люди насмiялись... Трохи була не втопилась, Та жаль було кинуть Близняточок. То сяк, то так На свою кра┐ну Придибала. Одпочила. Вечора дiждалась, Та й у село. Хотiлось, бач, Щоб люди не знали. От я крадусь попiдтинню До сво║┐ хати. В хатi темно, нема дома, Лбо вже лiг спати Мiй батечко одинокий. Я ледве ступаю: Вхожу в хату. Аж щось стогне, Нiби умира║, - То мiй батько. I нiкому Нi перехрестити, Нi рук скласти. О проклятi, Лукавi┐ дiти, Що ви дi║те на свiтi!.. Я перелякалась, Хата пусткою смердiла... От я заховала Близнят сво┐х у коморi, Вбiгаю у хату, А вiн уже ледве дише. Я до його. - Тату! Мiй таточку! це я прийшла. - За руки хватаю. - Це я, - кажу. А вiн менi Шепче: - Я прощаю. Я прощаю. - Тiльки й чула. Зда║ться, я впала. I заснула. Якби була Довiку проспала! Опiвночi прокинулась: Як у ямi, в хатi. А за руку батько давить. - Тату! - кричу. - Тату! - А вiн уже так як крига... Насилу я руку Випручала. Що, цигане, Якби таку суку Тобi дочку. Що б зробив? Циган пй-богу, не знаю. Вiдьма Та мовчи вже, бо забуду. Потiм не згадаю. Дiтей, бачся, годувала Та в засiк ховала. Та очiпок, се вже вранцi, Клоччям вимощала, Щоб не знать було, що стрига" Прибралась, ходила, Поки люди домовину Надворi робили. Доробили, положили, Понесли, сховали... I одна я, як билина На полi, осталась На сiм свiтi... Були дiти - I тих не осталось. "Через яр ходила Та воду носила, Коровай сама бгала, Дочку оддавала, Сина оженила... I... гу..." Циган. Не скигли, бо ти всiх побудиш. Вiдьма. Хiба я скиглю, навiсний? Циган. Та добре, добре. Що дальш буде? Розказуй дальше. Вiдьма. Що даси? Навариш завтра мамалиги! Я кукурузи принесу. Нагадала! Нагадала. З дочкою лiг спати... Завдав сина у лаке┐... Громадою з хати Виганяли... Нагадала. Я собак дражнила Попiд вiкнами з старцями. I байстрят носила За плечима. Щоб привчались. Аж i сам при┐хав. Я до його кинулася, Забудучи лихо. Привiтав мене луципер, Благословив дiток Та й забрав ┐х у поко┐... Ростуть мо┐ квiти! Та й виросли. Сина Йвана Оддав якiйсь панi У лаке┐. А Наталю... Чи тво┐ цигани Всi поснули? Циган_ Всi поснули. Вiдьма_ Бо щоб не почули Мого слова. Страшно буде. I ти, старий друже, Зляка║шся, як вимовлю... Чи тобi байдуже? Наталоньку! Дитя сво║! Iрод нечестивий!.. Занапастив... А до того Посила║ в Ки┐в Мене, бачиш, молитися. Я, дурна, й ходила, I молилась... Нi, цигане, Я марне молилась. Чи в вас ║сть бог який-небудь? В нас його нема║... Пани вкрали та в шкатулi У себе й ховають. Вертаюся iз Ки║ва. Замкнутi поко┐. Вiн узяв ┐┐ з собою Та й по┐хав з нею, З Наталею... Чи чу║ш ти? I остриг, проклятий, Дитя сво║. Полетiла Я його шукати. В Волощину. Та й шукаю, Совою лiтаю Над байраками. Та дiток, Дiточок шукаю, Наталоньку!.. Нi, нi, нi, нi! Я шукаю пана. Розiрву!.. Возьмiть до себе I мене, цигани, Я медведя водитиму, А як найду ката, То й спущу його на його. Отодi, проклятий!.. Нi, не спущу. Сама його Загризу... Чи чу║ш? Одружимось, мо║ серце, Я й досi дiвую. А сина вже оженила, А дочка й так буде. Лазитиме попiдтинню, Поки найдуть люди Неживою. Чи ти бачив? Там такий хороший Мiй син Iван... Ух, холодно! Позич менi грошей, Намиста доброго куплю. Та й тебе повiшу, А сама пiду додому... Дивись, миша, миша Несе у Ки┐в мишенят. Не донесеш, утопиш десь, Або пан однiме, Чи я найду мо┐х дiток, Чи так i загину? - Та й замовкла, мов заснула. Цигани вставали, Розбирали шатро сво║, В дорогу рушали. Та й рушили. Пiшли степом. I вона, небога Безталанна, встала мовчки, I нiбито богу Нишком собi помолилась, Та й пошкандибала За циганами. I тихо, Тихенько спiвала: "Кажуть люди, що суд буде, А суду не буде. Бо вже мене осудили На сiм свiтi люди". Iз-за Днiстра пiшли цигани I на Волинь i на Украйну. За селом село минали, В городи ходили, I марою за собою Приблуду водили. I спiвала й танцювала, Не пила й не ┐ла... Неначе смерть, з циганами По селах ходила. Потiм разом схаменулась, Стала ┐сти й пити, I ховатись за шатрами, I богу молитись. Щось таке ┐й поробила Стара Марiула. Якимсь зiллям напувала, То воно й минулось. Потiм ┐┐ стала вчити I лiкарювати: Якi трави, що од чого, I де ┐х шукати, Як сушити, як варити... Всьому, всьому вчила Марiула, а та вчилась Та, богу молилась. Минуло лiто, уже й друге I трет║ настало. Уже прийшли в Укра┐ну... Жаль ┐й чогось стало. Поклонилась Марiулi За науку в ноги, Попрощалась з циганами, Помолилась богу; Та й пiшла собi, небога, На свою кра┐ну. - Вернусь, каже, хоч погляну На дочку, на сина. - Не довелось. Пан вернувся, Покинув Наталю В Московщинi. А ти ┐┐ За Днiстром шукала. Сина Йвана молодого Оддали в солдати, За те, що ти не навчила Панiв шанувати. До кого ж ти прихилишся? Нiкого нема║!.. До людей хились, небого, Люди привiтають. Пан, вернувшись, занедужав, Стогне, пропада║. - А вона набрала зiлля Та й пiшла в палати Лiчить його, помагати, А не проклинати. Не помогла болящому, Бо не допустили... А як умер, то за його Богу помолилась. I жила. собi святою, Дiвчат научала, Щоб з панами не кохались, Людей не цурались. - А то бог вас покара║, А ще гiрше люди; Люди гордi, неправеднi, Сво┐м судом судять. - Отак вона научала. Болящих лiчила. А з убогим остатньою Крихтою дiлилась. Люди добрi i розумнi Добре ┐┐ знали, А все-таки покриткою I Вiдьмою звали. [Седнев 1847 березня 7] [Нижнiй Новгород 1858 березня 6.]