а Назар об'ьясняется со Стехой знаками й шопотом. Стеха делает утверди-тельний знак, и отходит. Входят Гнат й хозяйка.) Стеха А хiба ж ви сього не зна║те? Гнат Або забув, або i зовсiм не знав; не, згадаю. Стеха Так ось бачите, як воно. Як Христа дочитались, старший брат на Великдень, коли ще добрi люди на утренi стояли, пiшов пiдкинуть волам сiна, та замiсть сiна проткнув вилами свого меншого брата: так ┐х бог так i поставив укупцi на мiсяцi, на вид усьому хрещеному миру, щоб бачили, що i скотинi грiх ┐сти у такий великий празник, поки пасок не посвятять, а не то шо людям. Хозяйка _(насмешливо)_ Ач як мудро прочитала! Гнат Чудо-не дiвка! Розумна i красива. _(Обнимает Стеху.)_ Стеха _(притворно)_ Що се, якi справдi безстиднi оцi городськi козаки! Усе б ┐м знущаться над нами та й тiльки. _(Гнат це-лует ее)._ Ну! от iще видумали що! Неначе се звичайно! Пустiть, далебi закричу. _(С шумом входят козаки й девушки.)_ В толпе Ай да Стеха! От моторна, i тут успiла. А старий Кичатий!.. Стеха _(вырываясь)_ Ну, що? Поживились? Не бiйсь, таки не довелось поцiлувати. Хто там горло дере, що успiла? Вони тiльки так, нiчого не зробили. Гнат _(к козакам)_ Ну, хто у вас отаман? Чи ║сть музики? Голоса I кобзар i музики Гнат А останн║: випить i закусити? Голоса Як без сього? Усе ║. Гнат А, та й бравi┐ ж молодцi! Що тво┐ чигиринцi┐ _(К девушкам.)_ Котора ж iз вас пiде зо мною танцювати? Голоса Пропустiть, пропустiть - музяки йдуть. _(Входят музикантьi-жиды. Впереди слепой старик с кобзою. Девушки й козаки в беспорядке расступают-ся. В продолжение суматохи Назар разговариваеi с Гнатом.)_ Гнат Будь-бо веселiший, не показуй виду. Стеха_ _зумi║_ _одкараскаться од них, тiльки нам з тобою треба попереду утiкати. Я, пожалуй, хоч i зараз пiду, а ти зостанься тут поки - так, для виду. Та чу║ш: не дуже довго женихайся, а мерщiй в корчму: я там буду. Назар Добре, тiльки i ти проворнiше. Гнат За мене не бiйсь Дивись, старi┐ знакомiй! Кузьма, яким се побитом тут опинились? Один_ _из козаков З хуторiв до церкви, а вечорницi по духу чу║мо. Гнат Мододцi?_ _А ви, жидова, як сюди зайшли? Жид А так, шляхом. У Чигиринi нема заробiтку, а_ _ми_ _прочули що у пана Кичатого весiлля буде, так i ири-йшли сюди. Гнат _(в сторону)_ Жидiвське ухо! _(Громко.)_ А нуте ж! Учистьте запорозького козачка. _(К, козакам.)_ А з вас хто бойчiший? Удар, я подивлюсь, чи так, як у нас бувало на Запорожжi! _(Тихо Назару.)_ Годi, не дурiй. Я ж кажу, усе буде добре. Назар Чи буде, чи нi, тiльки здiлай милость, не бався тут, iди швидше. Гнат Поспi║мо ще з козами на торг. Не показуйся, будь паскав, таким сумним: все зiпсу║ш. Подивимся козачка та й годi. _(Удаляются в глубину и разговаривают между собою. Музыканти заиграли._ _Один козак в__ы__скакивает из толпы и пляшет козачок. Гнат й Назар любуются.)_ Гнат Ай да молодець! От жвавий! Що твiй запорожець! _(Танец кончается.)_ Ну, веселiтеся ж, люди добрi, гуляйте, хлопцi, а нам уже годi, пора ┐хать: до Чигирина не близько, а до свiту треба буть там. Прощайте, козаки? Прощайте, дiвчата! Прощай, хазяйко! А де ж та... Кичатого? _(Стеха прячется между козаками. Гнат. поймав ее, целует.)_ Прощай, сердечко мо║, моя розумниця, моя красавиця! Прощай! Стеха _(вирываясь)_ Ай-ай-ай! Закричу, ┐й же то богу, закричу. (Назар и Гнат уходят. Хозяйка провожает их.) Стеха _(охорашиваясь)_ Що за народ такий сi козаки! Усе б ┐м цiлуваться. Неначе й домоглось. _(К. хозяйке.)_ Тiтко, тiтко! А нумо ми з тобою. _(Пляшет й поет.)_ Через гору пiду, Скриюсь за горою... На бiду, Де пiду, Козаки за мною. Той почне говорить, Той сережки сулить, Кого знаю, Привiтаю, Хто сережки дарить. Ох, сережки мо┐, Мо┐ золотi┐! Сердiтеся, Дивiтеся, Вороги лихi┐! Хозяйка _(вырываясь)_ Ох, мо┐ зозуленьки! По старостi лiт менi б i не подоб ало. _(Стеха между тем шалит с козаками, хватая за руку молодого козака, й, вертясь, приплясьiвает.)_ Хозяйка Оце яка жартовлива! Та перестанеш ти чи нi? Стеха _(пляшет й поет)_ Тра-ла-ла, тра-ла-ла, На базарi була, Черевички купила, Три червiнцi дала, А четвертий пропила I музику найняла. Що ж ви, родимець би вас вбив! тiльки дурно грошi берете? Кусок би вам сала, а не грошей. _(В толпе хохот.)_ А де ж наш Кирик? Сюди його! Вiн один лучче усiх цих голодранцiв. _(Вьiходит кобзарь.)_ Ось вiн, мiй голубчик. Ну лишень, яку-небудь пiсеньку з приговорками або казочку-страховиночку, щоб цiлу нiч не заснулось. Кобзарь Добре, добре. Хочеш казочку, хочеш пiсеньку, що любиш. Голоса Казку! Казку! Другие Нi, пiсню, та таку, щоб жижки затрусились. Ми ще не танцювали. Первьiе голоса _(и с ними Стеха паче всех)_ __Натанцю║тесь iще, поки до третiх. Стеха До пiвнiв ще не трохи. Казку! _(К хозяйке.)_ Казку, тiтко? Хозяйка Звiсно, казку, поки ще не так пiзно; а опiсля i слухать страшно буде. Кобзарь Коли казку, так казку; менi все одно. В толпе Перещебетала-таки цокотуха. Другой голос Ач яка! Стеха А що, га? Таки перещебетала! _(Кобзарь садится на скамейку. Кругом него с шумом и хохотом толпятся в беспорядке козаки и девушки.)_ Стеха _(подносит кобзарю рюмку вина)_ Випий, дiдусю, для смiлостi. Кобзарь _(випивши)_ Спасибi тобi, дiвко! _(Прокашлявшись.)_ Слухать -що ┐сти, в горшку не бовтати, усiв не марати, слов не пропускать, другим не мiшать. _(Обший легкий шопот й смех.)_ Стеха Послухаю, послухаю, чи ║сть же така страховина, щоб я злякалась. Голос Чу║ш ти? Коли не будеш мовчать, так геть собi. Д ругой А то виженем. Стеха А хто б посмiвi Сотник вас усiх перевiша║. Голос Дзус йому, мурому! Гляди, щоб на однiй осичинi не повiсили тебе з сотником. Хозяйка Та замовчiть же, бога ради! _(К. кобзарю.)_ Кажи, дiдусю, кажи; ┐х не переслуха║ш. Кобзарь _(прокашлявшись)_ У венгерськiй сторонi, у цесарцiв, за шляхетською землею, сто┐ть гора висока; а в тiй горi нора глибока; в норi сидить не звiр, не птиця - турецька цариця. Сидить вона сто тисяч лiт, не молодi║, не старi║, а тiлько дедалi злi║; ┐сть вона од схiд до захiд сонця - не хлiб печений, не курей i не яку-небудь людську страву, а трощить маленьких дiтей за те, що коли ще вона була у Туреччинi важкою, так ┐й сказав армен-ський знахар, що вона родить дочку i дочка та буде, як пiдросте, в тисячу раз краще ┐┐. От вона, справдi, як родила дочку, так зараз i з'┐ла ┐┐, та з того часу сидить у норi i, невгаваючи, усе ┐сть дiтей; не розбира, хоть хрещенi вони, а хоть нехрещенi, ┐сть усiх, ┐сгь тобi всiх та й годi,- i дiвчаток i хлопчикiв... Стеха _(б__ы__стро)_ I хлопчикiв! Ах, вона триклята баба! Щастя ┐┐, що я не знаю тi║┐ гори. Гол ос А що б ти зробила? Стеха Що? Задушила б. Голос Куди тобi, погане! Другой Ти й за дверi сама бо┐шся вийти. Стеха Хто, я? В толпе Та не мiшай же слухать! Не хто ж бiльш, ти! Стеха Я боюсь? Хочеш, зараз пiду на гробовище? А коли хочете, так у стару корчму, що_ _на старому шляху. В толпе Прудка дуже! За порiг не вийдеш, умреш. Стеха Я вмру! Що ставиш? В толпе Мо┐ музиканти на всю; а ти?. Стеха Пiввiдра слив'янки, три куски сала i паляниця. В тол пе Добре! Тiльки щоб, зна║ш, слив'янка була з панського льоху. Стеха Та вже де не вiзьму, до сього вам дiла нема, а поставлю. Де мiй байбарак? _(Надевает верхн║║ платье.) _Гляди ж, не цурайся слова. _(Кобзарю.)_ Як я вернусь, так тодi докажеш, дiдусю; а то я i не хочу. _(Уходит.)_ Кобзарь Добре. В толпе А щоб повiрили, так принеси цеглинку або кахлю з груби, або що хочеш, тiльки з корчми. Стеха _(за сценою)_ Добре, добре. Голоса От дiвка голiнна, так так! Другой Чуприну ┐й та уси, тодi хоч у пекло... Третий Так подумають, що козак. Хозяйка Вже козир-дiвка, не вам рiвня. Отже й пiде: .тодi плати. Голос Або слив'янку пий, а салом i паляницею закусуй. Хозяйка Побачим, побачим, чия вiзьме. Чого сидiти? Щоб не даром музикам платить, ну лиш потанцю║м лучче. Ану, вдарте, та не по-жидiвський, а по-нашому. (Толпа в беспорядке расступается. Козак с девушкою выходит танцовать. Музыканты заиграли, и пляска началась. Занавес тихо опускается.) _АКТ ТРЕТИЙ_ Внутренность развалин корчмьi. Стени без гiотолка и несколько уцелевших стропил. Все занесено снегом и освещено луною. Несколько минут молчания. Вдали сль┐шна песня, потом ближе, ближе, й является Стеха, робко припевая: "Ох, сережки!.." Она останавливается у развалившейся печи й с робостию осматривается кругом. Стеха Як страшно! Де ж вони? I коней теж не видно; Чи не махнули вони собi? То-то буде добре! За два червiнцi продать сво║ щастя... _(Осматривает следьi.) _Нi, опрiч мо┐х, нiчи┐х не видко слiдiв... Що, як вони обманили та другим шляхом?.. От тобi й сотничка! Побiжу мерщiй додому, чи не подiялось чого там. Розкажуть, що я помогла,- тодi усе пропало. (Поспешно возвращается.) (Навстречу ей Назар несет на руках Галю.) Стеха. Се ви? А тут так страшно... Чи не случилось чого? Назар (опустив Галю) Нiчого не бiйсь. А конi тут? Стеха Нi, я не бачила. Назар Збiгай подивись, i як нема, то бiжи мерщiй у слободу, чи не зустрiнеш на дорозi. Галя Стехо!_ _Чому ж ти не йдеш?_ _Бiжи ж скорiш: батюшка прокинеться? Бiжи-бо! Стеха Зараз, моя панночко; для вас на край свiту полечу. (Поспешно выламывает из печи изразец.) Галя Що ти робиш? Стеха Зараз. Се од вовкiв. (Быстро удаляется.) Галя Ходiм на дорогу: менi тут страшно. Назар Не можна, мо║ серденько: там побачать, а сюди нiхто_ _не ввiйде. Галя (грустно) Ну, роби як зна║ш, а я... я все зробила... Боже' На зорi прокинеться батюшка... Ох, Назаре, Назаре! що я наробила! Назар Лучче нiчого, не можна було зробить. Галя Батюшка мене проклене. Назар Себе нехай проклина║... Ти змерзла, моя кришечко? Вiзьми мою кирею. _(Снимает плащ и расстилает по снегу.)_ Спочинь, мо║ серденько; поклади сво┐ нiженьки у мою шапку. _(Галя садится на плащ. Назар вкладывает ее ноги в свою шапку.)_ Отак теплiш _(целует ее),_ теплiш, мо║ серденятко. Галя О_,_ мiй голубчику, мiй сокiл ясний! Як менi тепло, як менi весело!.. Тiльки я боюсь: батюшка мiй такий сердитий. Назар Не бiйсь, моя пташечко, нiчого, поки я з тобою. Не бiйсь, тiльки люби мене. Я подумав тодi... коли... Галя Коли? Що подумав? Може, недобре? Назар Не то що недобре, та не тепер згадувать об чiм-небудь недобрiм, коли на серцi така радiсть. А завтра... що завтра зо мною буде? Я вмру, мене задушить мо║ щастя, моя доля. _(Кладет ей на колени свою голову. Галя перебирает его волоси. Назар, подняв голову, с нежностию смотрит ей в очи.)_ О мо┐ очi, мо┐ карi! Поглядiть на мене, мо┐ зорi яснi! _(Немного помолчав.)_ Серце мо║, ти не казала батюшцi, що пiдеш замiж за полковника? Не казала? Галя Оп'ять! Який же ти справдi!.. Я заплачу. Адже ж вiн нiчого менi не говорив о полковниковi, так як же б я йому сказала? Назар Бiдненька! Вiн продавав тебе, а ти нiчого й не знала. Прости його. Нехай бог милосердний на тiм свiтi за се його осудить i покара║. Галя Я молитимусь за його грiхи. Може, бог йому простить. Назар Молись за кого хочеш, тiльки не розлюби мене, моя галочко... Я вмру тодi. Галя Який ти чудний! Ти дума║ш, що я тiльки так тебе люблю. Нi, Назаре, я не люблю, я й сама не знаю, що роблю... Як би тобi розказать? Аж страшно! Зна║ш що? Коли я дивлюсь на тебе, так менi зда║ться, що ти - так се я, а що я - так се ти. Так чудно; не знаю, од чого воно се так. Коли зостанусь одна на самотi, то все про тебе думаю, думаю, i менi приставиться, що ти в Чигиринi перед гетьманськими хоромами на вороному конi гарцю║ш, а усi гетьманшi, полковницi нi на кого бiльш i не дивляться, опрiч на тебе... У мене в очах так i потемнi║... Я заплачу, заплачу, так важко на серцi стане. Од чого воно так, Назаре? Ти не зна║ш? Назар Знаю, мо║ серденько, знаю! Як любо, як менi ти говориш! Промов ще раз, обiйми мене. _(Обнимаются, целуются.)_ Ще, ще один, останнiй раз. (В изнеможении кладет ей голову на колени.) Галя Як менi весело з тобою! Чи воно усе так буде весело? Скажи менi, Назаре. Назар (не поднимая голови) Увесь вiк! Галя Куди ж ми по┐демо? Х Назар У рай. Галя Я се знаю; та де ж вiн? Назар _(подняв голову)_ Не питай мене тепер; я нiчого не знаю. Ми по┐демо туди, де нема i не буде нi полковника, нi батька твого, де тiльки одна воля, одна воля та щастя. О, як ми будемо гарно жити! Збудую тобi хату свiтлу, свiтлу та високу, розмалюю ┐┐ усякими красками - i чорними, i блакитними, i зеленими, усякими, усякими, наряджу тебе у шовк та в золото, посаджу тебе на золотiм крiслi, мов кралю, i довго, довго, поки вмру, все любуватимусь тобою. Та чи вмру ж я коли-небудь? Нi, я нiколи не вмру! Коли ти будеш зо мною, то смерть не посмi║ i в хату нашу заглянуть. Галя _(грустно)_ Ох, нi, Назаре, не кажи так!_ _Менi страшно стало, i серце так защемiло, так заболiло, неначе чу║ недобру годину або яке горе. Назар Яке горе? Де воно? Для нас нема його на цiлiм свiтi. Галя Не знаю, Назаре, тiльки менi щось на серцi так важко, так гiрко... Я все думала про батюшку. Назар Нащо ж ти об йому дума║ш? Не думай, i весело буде. Зна║ш, як при┐демо ми у Кодак... Се запорозький город... От як при┐демо, мерщiй у церкву, повiнча║мось; тодi i сам гетьман нас не розлучить, i будемо довго, довго там весело жити. Ти будеш пiснi спiвати i танцювать, а я буду грать на бандурi i розказувать тобi про славнi дiла козацькi, про Саву Чалого, про Свiрговського, про всiх, про-всiх жвавих козакiв наших. Далi менi вигоду║ш сина, молодця чорнобривого, пошлемо його в Сiч; там поставлю його перед козацькою громадою i скажу: "Любуйтеся, дивiтеся: се мiй син. Менi його вигодувала, викохала моя Галя, такого молодця!" Що, весело? Галя Весело, мiй Назаре, мiй миленький, а серце все-таки болить. Менi зда║ться, що батюшка вже прокинувсь i мене шука║. Назар Бог зна об чiм дума║ш ти! Ось зараз будуть конi, i вони нас не найдуть, хоть нехай усю землю перевернуть. Не журись же, моя ластiвко┐ Галя Зна║ш що? Ходiм додому, розбудимо його, станем перед ┐м на колiна... Вiн нас простить: вiн мене любить. Назар Хiба ж я його не просив, хiба ж не ставав перед ним на колiна! Адже ти бачила? Галя Бачила, ти просив- Назаре,_ _вiн мiй батько, Назар Лучче б не знать такого батька. Галя Ти сердишся, Назаре! Не сердься, мiй милий, мiй чорнобривий. Подивись, я весела, я_ не_ жалкую, що покинула... Поцiлуй же мене, мiй соколе ясний, орле мiй сизокрилий. (Обнимаются й целуются.) Назар _О,_ моя радiсть, мiй сон чарiвний! Не журись, серденько. Скоро ми полетимо так, що не дожене нас i вiтер. А нiч-то, нiч! Неначе празнику║ наше щастя. Тиха, свiтла, як тво┐ яснi очi. Ти не бо┐шся? Побудь тут одна. Я пiду подивлюсь на дорогу. Галя Нi, не боюсь. Назар Чого ж ти знов зажурилась? Галя Так, нiчого. Я згадала покiйницю няньку. Вона менi розказувала, що в сiй корчмi давно який-то запорозький старшина ночував, а на другий день найшли його в Тясминi; i що тут Богдан зустрiчав сина свого Тимофiя, як козаки везли його з Молдавi┐, покритого червоною китайкою; i що тут запорожцi вирiзали жидiв. З тi║┐ години нiхто в ┐й не жив: усе нiччю ходять мертвi жиди... Ух, як страшно тут! Назар Тобi твоя нянька бог зна чого наговорила. Галя Вона божилась, що правда. Не ходи, лучче останься зо мною, або ходiм обо║. Менi важко i на мiнуточку розрiзниться з тобою. Назар Я не пiду... Ти не змерзла? Галя Нi, твоя шапка така тепла. _(Снимает шапку с ног й целует.)_ О, моя мила шапка! Надiнь ┐┐: i ти замерз. Назар Надiнь ти. Я подивлюсь на тебе, яка ти в козацькiй шапцi. _(Она надевает шапку. Назар любуется.)_ Чудо!. Чорнi уси, шаблю дамаську, пiстоль за пояс - i козак хоч куди. _(Целует ее.)_ Козаче мiй чорнобривий! Галя _(надевает ему шапку)_ Отак краще! Постiй, я пришпилю стьожку. Зна║ш, як на весiллi бува у молодого? Назар Се ти ще й завтра зробиш... Галя Ох, стривай! Я й забула. Адже я таки взяла з собою i хустку, що для тебе вишивала. _(В__ы__нимает из-за пазухи белый, шитий красним шелком платок и по-дает Назару )_ Що, хороший? Я сама вишивала i грошi на шовк сама заробляла. Назар Спасибi, серце мо║. Галя Чи не заспiвать оце пiсню про хусточку, що я в Чигринi у дядини чула? Назар Коли весела, заспiвай. Галя Нi, не весела, та менi сидiть уже остигло. Слухай же. (Выходит на край сцень┐.) (Назар стоит задумавшись.) Галя Чого ж ти зажурився? То не треба було б i спiвать. Назар Нiчого, серце мо║. Возьми свою хустку. _(Пода║ ┐й хустку.)_ Завтра знову подару║ш. Галя Нащо вона менi? Розiрви, коли вона тобi нелюба; я другу вишию. _(Печально)_ Тiльки не знаю, коли. (Плаче, помовчавши) Назар Не плач, мо║ серце. Дивись, я не журюся. Галя Не журишся? А чого ж ти плакав? Ти щось зна║ш, та не хочеш сказать. Скажи ж, мiй голубе, мiй орле сизокрилий, скажи, мо║ серце! Назар Знаю, знаю, моя голубко, що я найщасливiший на свiтi. Галя Ба я щасливiша за тебе Нiколи ж не буду спiвать про хустку; цур ┐й' Назар Я тебе вивчу другу, веселу-веселу та хорошу. (Дивляться одно на другого i цiлуються. Хома i Стеха крадуться iз за шкапи.) Хома Сюди! Ось де вони! Сюди! Галя Батько!.. Пропала я! Стеха (пробiга║ коло ┐х) Полковниця! Полковниця! (Назар мовчки бере лiвою рукою Галю, а правою вийма║ шаблю. Хома торопко веде на його челядь Стеха хова║ться.) Хома _(скаженi║)_ Цiлуйтеся, цiлуйтеся, голуб'ята! _(До челядi) _Киями його, собаку! Чого ж стали? Берiть, рвiть його! (Челядь торопi║.) Назар Хто хоче в домовину, виступай на мене. _(До Хоми ) _Ти чого хочеш? Хома Смертi тво║┐, злодiю! Назар Нащо ж ти собаками цьку║ш? Возьми сам, коли хочеш. Хома Я рук паскудить не хочу. Берiть його!_ О,_ пес поганий! Я розiрву тебе! (Б'ються на шаблях) Галя (пада мiж ними на колiна) Тату, тату! Убий, убий мене Винна я; я прогнiвила тебе... Убий же мене, таточку, та не бери з собою! Хома Цить, кошеня крадене! Назар (Хомi) Цить, сатано люта! Хома Дочку оддай! Галя Не оддавай, не оддавай! Я утоплюся! Хома Топись, гадино, поки не розтоптав я тебе! Галя Топчи, души мене: я твоя дитина1 Хома _(до челядi)_ Берiть його! Я вас перевiшаю! Я вас золотом окую! _(Челядь порива║ться до Назара.)_ Галя Одурить! Одуритьi Хома Не одурю! Не скавучи, зiнське щеня! (Напада на Галю. Назар заступа ┐┐. Челядь напада на Назара ззаду i крутить йому руки.) Хома Ха-ха-ха! Вовче, вовче! Чому ж ти не рвеш нас? Назар Цить, жабо погана! Галя (перед Хомою на колiнах) Тату, тату, кате мiй! Я розiрву тебе,-я день i нiч плакатимусь на тебе! Танцювать, плакать буду! Чого забажа║те, все робитиму - не вбивай його. Я за полковника пiду... Назар Галю! Галя Нi, нi... (Зомлiла, падав.) Хома _(до челядi)_ Чого ж ви дивитесь? Нехай здиха собака, а ви тимчасом шкуру знiмiть. (Челядинець замахнувся ки║м на Назара.) Хома Стривай! Ми не татари. За що його убивать? Чи ║сть у кого вiрьовки, пояс або налигач,-що-небудь, скрутить йому руки й ноги? (Челядь крутить поясами Назара.) Стеха (пада║ коло Галi зомлiло┐) Ох, моя пташечко, моя лебiдочко! Чи я ж знала, що так станеться? Прокинься, моя зозулечко, моя ластiвочко! Хома Отак добре! Тепер зав'яжiть йому рот. От, до ладу; у його, зда║ться, ще й хустка у руцi. Чи не весiльна? Добре, здалась-таки на що-небудь. (Зав'язують хусткою рот.) Хома Не туго, щоб стогнав. Мороз хоть i лютий, та, може, видержить. А вже як вовча тiчка нападе... а вовки здалека поживу чують... от буде снiдання, начисто гетьманське! Тепер положiть його на бiлу перину - нехай, проспиться та подума, з ким жарту║. (Челядь кладе Назара на снiг.) Хома _(на Галю)_ А ця учадiла... Возьмiть ┐┐ додому... Прочума║ться. _(Челядь бере на руки Галю i несе з собою.)_ Стеха (бере Хому за руку i веде його за Галею) А що? Скажеш, що не люблю тебе? Хома Спасибi, спасибi. _(До Назара.)_ Оставайсь здоров, приятелю! Не згадуй лихом. Нехай тобi присняться рушники. (Хома з Стехою шепнуться i пропадають. Назар тихо стогне. Незабаром чути за сценою гомiн.) Голос Хоми здалека Киньте ┐┐! В'яжiть його! Гнат (за сценою) Я тебе зв'яжу, недовiрку проклятий! _(Незабаром вибiга║ Галя i кида║ться на Назара.)_ Галя Орле мiй, серце мо║! (Розв'язу║ хустку.) Назар Душно менi, душно! Гнат _(веде за груди Хому)_ Останнiй раз говорю: оддаси Галю за Назара чи нi? Хома Нi! Гнат Здихай же, собако скажена! (Замiривсь шаблею.) Хома Стривай. Ти зна║ш наш закон козацький, то.. Гнат Що мене живого поховають з тво┐м падлом? Знаю. _(До челядi.)_ Копайте яму. (Цiлить пiстолем.) Хома В'яжiть його! (Тимчасом Галя розв'язу║ руки у Назара.) Назар О, доле моя! Серце мо║! Гнат Копайте яму! _(До Хоми, прицiлившись.)_ Лукавий чоловiче, за що без сповiдi ти себе губиш i мене з собою? Прощайсь з бiлим свiтом, молись богу. _(До Назара.)_ Назаре, брате мiй, друже мiй! Поховай мене. Прощай! а ми... Назар Стривай! Галя (до Гната) Стривай! Назар Пусти його, не варт вiн того. Не напасти душi сво║┐. _(До Хоми.)_ Iди, лукавий чоловiче, iди, куди зна║ш. Не помiг тобi бог занапастить мене; а я чужеi кровi не бажаю. Iди собi! Хома _(пада перед Назаром)_ Назаре! сину! батько рiдний! Зарiж мене, замуч мене, на конях розiрви, та не прощай! _(Пада║ до нiг плаче.)_ О, я лукавий, лукавий! О, я грiшний, проклятий!.. Дочко, доле моя! серце мо║! Проси його, нехай уб'║, нехай я свiта не паскуджу! _(Знову плаче.) _Боже мiй, боже мiй! Назар _(пiдводить його)_ Устань,_ _молися богу, грiшний. Коли прощають люди, то бог милостивiший за нас. Хома _(вставши, утира║ сльози)_ О сльози, сльози! Чом ви перше не лилися? Назаре, я чернець... спокутую в рясi мо┐ беззаконiя! Бери мо║ добро, бери мою Галю, бери все мо║! Галю! Назаре! Обнiмiться, поцiлуйтеся, дiточки мо┐. Я хоч i грiшний, а все-таки батько. _(Назар i Галя обнiмаються.)_ Боже вас благослови! __ __ _НАЗАР СТОДОЛЯ_ "Назар Стодоля" - п'║са Шевченка (в першому Хвиданнi з пiдзаголовком "Малоросiйська дiя"), написана_ в Г843_-1844 рр. спочатку росiйською мовою, а нотiм перекладена самим автором на укра┐нську мову. Зберiгся 'тiльки укра┐нський текст, надрукований пiсля смертi Шевченка в журналi "Основа" (1862, N 9). 1. Чигирин - мiсто на Черкащинi. В XVII столiттi, починаючи вiд Богдана Хмельницького, мiсто було столицею, де перебували укра┐нськi гетьмани. 2. Хорунжий - чин старшини козацького вiйська. 3. Наливайко Северин-ватажок селянського повстання проти шляхетсько┐ Польщi в кiнцi XVI столiття. Остряни-Хц я - Яцко-Якiв Острянин, керiвник селянського повстання в першiй половинi XVII столiття. 4. Братський - монастир 'у Ки║вi на Подолi, заснований 'в кiнцi XVI ст. при школi, потiм академi┐. 5. Цезар - цiсар, iмператор. 6. Латинський вiршник - Шевченко, очевидно, мав на увазi римського поета Горацiя. 7. Цесарцi - австрiйцi. 8.Сава Чалий - один з гайдамацьких ватажкiв у першiй половинi XVIII столiття, що потiм -став зрадником i перейшов на бiк шляхти. С в i р р о'в с ь'-к й й Iван - очолював козацький загiн у боротьбi з турками. 'Потрапив у полон до туркiв i там загинув, 9. Тимофiй - Тимiш, 'син Богдана Хмельницького, помер 1653 року в Молдавi┐ вiд рани, що ┐┐ дiстав в бою зi ппниггою.