-  сказав  Троян  не  дуже
привiтливо.
   - То, може, почасту║ш?
   - Газета. Перегорить горло.
   - Хай горить. Не вперше. Давай! Це справдi вата, - домагалась вона. Вiн
узяв капшук з телячого пухира, що лежав на досяг руки на  столi,  i  подав
┐й. Обо║ закурили.
   - Отже, яким вiтром? Чим завдячую  цю  справдi  несподiвану  вiзиту?  -
спитав тим же стриманим тоном.
   - А! Рiзними вiтрами. Маю до тебе багато справ.
   - Звiдки дiзналась про мою берлогу?
   - Довго казати.
   - А ти коротко.
   - Вiд Домахи.
   - А ти з нею возилася?
   - Приходилось.
   - Iз братiком бачилась?
   - Нi.
   - А як же там Пюц, Даргель?
   - А! Можеш уявити! Кислi. Побив ┐хнi тузи.
   - Ну, i що ж! Чую, батальйонцi зовсiм у лiс подались.
   - Наберуть iнших.
   - Iз захiдних братiв?
   - З рiзних. Iз захiдних, схiдних. З Берлiна новий ес-ес, фон  ден  Бах,
прибува║. I це такий Гiнцнер. Генерал.
   - Чув. I новi розстрiли?
   - Чистять тюрму. Готують мiсця...
   - Ну, а... - повiльно говорив Троян, шукаючи слова  i  струшуючи  попiл
цигарки пiд ноги, - а як там той... твiй... Качан?
   - Не зна║ш? Його розстрiляли! Самi! -  швидко,  без  слiду  збентеження
вiдповiла Вiра.
   - Ясно! Цього ми й сподiвались. Сiчених чекiстiв вони не  вживають.  За
┐хнiм законом i ти до само┐ кости трефна, дарма  що  за  них  розпина║шся.
Боги не приймуть жертви. I де ти така народилася?
   - А от угадай! - викрикнула Вiра виразно, нiби ┐┐ кольнули.
   Якiв  допитливо  дивився,  було   темнувато,   ┐┐   постать   невиразно
вирiзнялась на тлi стiни.
   - А, не важно! - промовив. - Кажи краще, чого прийшла?  Хто  послав?  I
для чого? Ти ж даром землю нiколи не топчеш. Та й небезпека. Остання  наша
зустрiч - просто дивуюсь. Iнший на мо║му мiсцi...
   - Небезпека! Яка тепер небезпека! В кожнiй  атмосферi  можна  звикнути,
голубе сизий! Для мене нема небезпеки! А прийшла я ось чого:  дiло!  Гарне
дiло!
   - Знов якийсь Качан?
   - Забудь того Качана. Вагон карбованцiв, що ┐х привезли до  Рiвного  як
майбутню валюту Укра┐ни, - сказала Вiра.
   - Так що з тими карбованцями? - спитав заскочений Троян.
   - А те, що при бажаннi ти мiг би ┐х забрати.
   - А що значить забрати?
   - По┐хати й забрати! I нiякого ризика.
   - Жартувати прийшла?
   - Яке жартувати? До Рiвного привезли  вагон  карбованцiв.  I  ┐х  можна
забрати. Хочеш - скажу як!
   - За кого ти ┐х ма║ш?
   - Просто за тих, ким вони ║. От  i  герренфольк,  i  раса,  але  iнколи
спритна напiварiйка може водити за нiс найгрiзнiшого орденського лицаря. I
я тобi кажу: iди i забирай пiвмiльярда. Просто хурами. Лежить  i  на  тебе
чека║.
   - Звучить казково, - сказав Троян, цiкавiсть якого помiтно зростала.
   - На нашiй землi тепер чимало казкових дiл твориться. Касиром того  так
званого банку "для Укра┐ни" ║ пан Мюллер. З Берлiна. У Берлiнi перебувають
його "солодка жiночка" i "солодкi дiтки". А оце недавно американцi скинули
туди чимало тисяч тонн динамiту. I тому пан Мюллер кожного вечора п'║.  Що
ма║ робити? Товариство ║, горiлка ║.  Пiд  Сталiнградом  б'ють,  у  Сахарi
б'ють, в Берлiнi б'ють. Де подiтися? Куди кинутись?
   Оце заходжу до нього ранком, а у нього погром.  Пiч  розiбрана,  фотелi
догори ногами, а сам лежить долiчерева на канапi носом у  калюжi  з  битих
я║ць i хропе. Дивлюсь - течка його розкрита i в'язка ключiв нiби  навмисне
для мене виложена. I документи. Я забрала ключi i документи  отак  просто,
як оту цигарку, i пiшла. А згодом бачила його.  Блiдий!  Нещасний!  "Що  з
вами, регiрунгсрате?" - питаю. "Ах, зна║те! Жах! Суцiльний жах! Ось  лист!
Дво║ мо┐х дiтей! Ви зна║те, що це значить? Для батька?" I я його  розумiю!
Якi там ключi?
   Троян  слухав  напружено.  Мовчав.  Мiркував.  Знав   Вiру,   знав   ┐┐
можливостi, знав, що говорить вона недаремно, що ма║ для цього  причини  i
вони напевно цiлком реальнi. Одначе все це  звучало  фантастично.  Не  мiг
уявити, як щось подiбне могло статися, не мiг одразу щось сказати, до того
в пам'ятi все стояла справа Качана,  i  остання  його  розмова  з  нею,  i
всiлякi iншi уявлення.
   Початкове  його  захоплення  уляглося.  Вiн  був  непорушний,   дивився
байдуже. Вона  сидiла  на  сво║му  мiсцi,  курила  цигарку  i,  здавалось,
намiрялася щось ще сказати. Троян чекав.  Запала  хвилева  мовчанка.  Вона
почала першою:
   - Але це ще не все, з чим я до тебе прийшла,  -  сказала  вона,  зовсiм
змiнивши тон. - Я довго над цим думала,  довго  вагалася.  I,  може,  знов
будеш здивований. Ти ось хвилину тому питав мене, де я така народилась.  А
як ти дума║ш - де? Невже досi не догадався?
   Його зацiкавлення знов швидко верталося, вiн дивився на Вiру напруженим
поглядом, але мовчав. Чекав, що казатиме далi.
   - Не догадався? - продовжувала вона обниженим, iнтимним  тоном.  -  Таж
я... Павлiна!
   - Не може бути! - вирвалось у нього, i вiн навiть звiвся на ноги.
   - Павлiна! - промовила вона знов. - Та! Та сама! Iванова дочка, з  якою
ти бавився в крем'яхи. В яру. На Запорiжжi!
   - Не може бути! - Його очi зробились  великими,  вiн  весь,  здавалось,
застиг.
   - А от може! I це так i ║! Хоч вiр,  хоч  не  вiр!  Пригаду║ш:  Хведiр,
Iлько, Макар, брат-близнючок Крисанф? Нашi перегони бiля  криничний?  Тво┐
три вiвцi?..
   Вiн почав ходити по кiмнатi, але не було в нiй йому мiсця.
   - Фантастично! - казав. - I як? I як? Яким чином? Звiдки? - дивився  на
не┐ пильно.
   - Ось так! Як бачиш! Довга, дуже довга i складна повiсть життя. Але  як
хочеш - коротко перекажу. Ти ж, напевно, зна║ш, що народились ми, тобто  я
i брат Крисанф, в революцiю, як батька не було вдома, бо вiн був десь там,
на вiйнi. Я мала зватись Дарi║ю, бо в святцях  була  недалеко  Крисанфа  i
Дарiя, а нас було якраз дво║. Але  мати  моя  чомусь  уперлась,  щоб  мене
назвати Павлiною. Брат же лишився Крисанфом.  Батьком  нашим  не  був  наш
батько. Говорять рiзно. Однi - що це був якийсь саперний капiтан,  грузин,
iншi - що це був якийсь i║ромонах з монастиря, а то навiть граф Сангушко з
Новмалина, в якого мати  моя  iнколи  працювала.  Так  чи  так,  але  коли
вернувся батько... Не скажу нiчого, ти можеш  сам  собi  уявити.  Зрештою,
пам'ята║ш, яке життя мала я у себе вдома.
   Двадцять четвертого року, як зна║ш,  батько  продав  сво┐  десятини  на
Запорiжжi, забрав нас - свою, як вiн казав, лаю i переселився до Садок, що
бiля Шумська, над границею. Купив там дешево у пана  землю,  i  саме  тому
дешево, що якраз над границею. Границi батько не  боявся,  а  нас  було  у
нього семеро. Я пасла корови i кожний день бачила по той бiк границi людей
у довгих, сiрих шинелях, iз шпичастими шапками.  Мене  манив  той,  iнший,
свiй, заборонений, вiддiлений простiр, я завжди чогось шукала,  завжди  за
чимсь тужила, знаючи, що я в родинi небажана. Не раз  хотiлося  пiти  отак
просто, заплющивши очi,  навпроти  сонця,  i  пiшла  б,  лише  шкода  було
Крисанфа, якого я любила.
   Та одного разу все-таки не видержала. Зiбралась пiд  нiч  i  так  через
поля, через вiвса та ячменi, пiд хмару, що  висувалась  iз  заходу,  пiшла
навмання, без пуття й мети. Гiрко, пам'ятаю, плакала, кликала Божу силу на
допомогу, але йшла i йшла, жебрала, ночувала, де траплялось, i так  дiйшла
до Ки║ва. А там попала до безпритульних. У п'ятнадцять рокiв мало не стала
матiр'ю, у  сiмнадцять  мене  впiймали  на  негарному  вчинку,  i  була  б
потрапила до Сибiру, та, спасибi, слiдчий попався, що, пам'ятаю, сказав:
   "Тобi не волочитися, а дiло робити!" Запитала, яке дiло, а вiн мене  до
колонi┐ безпритульних справив у Карелiю. Там я висунулась -  за  мови,  за
полiтграмоту, за активнiсть, за бистрiсть розуму. А тодi мене  до  Москви,
до школи, на шпигунку. А далi практичнi вправи - до Парижа, по салонах, по
курортах, до Вашингтона, до Сан-Франциско, до Токiо. Обносили, обтерли,  i
вийшла з мене баронеса фон Лянге. А там, через  Iталiю,  попала  сюди,  до
пана Коха. I от нарештi  коло  замкнулось.  I  нарештi  ось  ти...  Якове!
Пiзнала тебе з першого погляду... Дай ще кришанки!
   Подав ┐й знову капшука, знов скрутила з газети, була,  можливо,  вперше
так схвильована - наче вона знов те худеньке, дике, довгоноге,  зацьковане
звiрятко, Павлiнка-байстрючок з тамтого боку яру.
   Троян, до краю напруживши увагу, зупинився бiля одвiрка i, спершися  на
нього, застиг нерухомо.
   - Фантастично! - вирвалось  у  нього,  коли  Павлiна-Вiра  замовкла.  -
Просто не вiриться! Нiби якась вигадка! -  Його  голос  при  цьому  зовсiм
змiнився, а вона затягалася  димом,  i  груди  ┐┐  хвилювались  пiд  сiрим
вовняним светром.
   - Так, Якове, - промовила Вiра. - Фантастично. I, може, ти зна║ш,  чому
так сталося, бо я не знаю.  Я  тiльки  знаю,  що  ми,  дiти  одно┐  крови,
опинилися на протилежних бiгунах. Чому це так? I  невже  не  можна  знайти
якогось компромiсу? Таж ми живi люди, ма║мо розум, серце. I  куди  все  це
нас заведе?
   - От, ма║мо... I розум, i серце, а, видно, все це не дi║. I не вiд  нас
це залежить... Ти лiпше спробуй згадати про це там, з  твого  боку...  Про
розум i серце... Про компромiс... Чи, може, ти вже це робила?  I  що  вони
тобi вiдповiли?
   Вiра мовчала. Зда║ться, вона шукала в собi  якогось  виправдання  i  не
могла знайти.
   - Бачила, що зробили з нашого Запорiжжя? - впав знову запит.
   - Це ще, Якове, нiчого, - вирвалось у Вiри. -  Буде  ще  гiрше!  Багато
гiрше! Буде дуже зле!  I  хтозна,  що  з  цього  нашого  чудового  Дерманя
лишиться. А також ти! Що ти дума║ш? Невже ти вiриш у цю свою справу?
   - В Укра┐ну, хочеш сказати?
   - Таж Укра┐на i там ║.
   - к! Для тебе ║, для мене нема.
   - Але ж це вже так склалося iсторично.
   - Лише я з цим не погоджуюсь.
   - Але ж вони перейдуть через тебе.
   - Через мiй труп? Так! Перейдуть.  Чи  це  ┐м  уперше?  I  чи,  дума║ш,
востанн║? Перейти через труп - не значить перемогти. Нiякий живий i чесний
народ не погодиться з рабством.
   - То вони зiтруть!
   - Мертвi сорому не мають! Стирають Берлiн, може, зiтруть Лондон, стерли
Карфаген, впала Троя. Але Черчiлль он  сво┐м  каже,  що  треба  битися  на
кожнiй межi, на кожному подвiр'┐, на кожному порозi за свою  свободу.  Чи,
може, гада║ш, що свобода - привiлей бритiв?
   - Але ж вони визволяють! Уяви, що б сталося, коли б тут лишились нiмцi!
   - I нiмцi також визволяли. Бачила портрет з  написом  "визволитель"?  I
сталося б те саме, що й тепер! Через наш труп. Нiколи,  нiколи  не  визнаю
рабського ладу на мо┐й землi! Звiдки б вiн не походив!
   - Але ж це бiй нерiвний! Безперспективний. Треба шукати iнших  засобiв.
Iнакше з нас нiчого не лишиться.
   - Не кажу - не треба. Треба! Треба конче знайти iншi засоби, але,  поки
ми ┐х ще не знайшли, що нам лиша║ться? Не ма║мо авто, треба ┐хати волами.
   - Це вже питання не авт. Лiтакiв. I ще  бiльше.  Вже  завтра  хтозна-що
викотять на сцену!
   - Але нiчим не вб'ють прагнення честi i свободи! I поки будемо  живi...
Не ми, не я, не ти - нашi дiти,  внуки,  правнуки...  Мила!  Павлiнко!  Ти
прийшла до мене з iншого свiту. Ти -  чудо!  Дивись!  Ця  ось  хатина,  цi
дверi, цi лави, цi образи! Ти була десь там, далеко... I ти вернулась!  До
цього  ось  витоптаного  прапрадiдiвського  порога.  Сама  зна║ш,  яку  ти
перейшла дорогу, щоб сюди дiйти. Рiдна моя! Якщо ти не  можеш  зробити  ще
останнього кроку, щоб вийти з-пiд охорони трьохсот дивiзiй  iз  танками  й
лiтаками, пiд охорону мо║┐ сотнi iз самопалами,  -  вертайся  назад.  Мене
залиш. Я сво┐ мости вже спалив. Для мене нема дороги назад. I  менi  якраз
так подоба║ться. Коли б ти знала, яке чисте, легке i ясне мо║ сумлiння, як
менi радiсно i просторо! - викрикнув вiн радiсним голосом i замовк.
   Мовчала й  Вiра.  ┐┐  слова  вичерпались.  Сидiла,  курила  i  обводила
поглядом стiни, обвiшанi, нiби в музе┐, збро║ю. Не було на них, здавалось,
порожнього мiсця. Автомати,  кулемети,  гранати,  револьвери.  Вiра  якось
поблажливо дивилась на цi речi.  п┐  уста  iнколи  здригалися,  нiби  вона
хотiла щось сказати. Троян слiдкував за нею, за ┐┐  поглядом,  за  виразом
обличчя i, здавалось, за ┐┐ думками. В його очах свiтилась  ласка.  I  так
само поблажливiсть.
   - Чи можу я тут у тебе десь переспати? - нарештi запитала Вiра.
   - Отам! Роздягайся i лягай! - вказав на  лiжко,  пiдiйшов  до  нього  i
почав збирати розкиданi автомати.
   - Ну, а... ти?
   - О! Я знайду собi мiсце!  Не  турбуйся.  Ось  тут  вода.  Ось  рушник.
Словом, усi вигоди. Може,  голодна?  Тут  ма║ш  чай,  бублики.  Нема  лише
шампанського. I тепло┐ води... - Вiн очистив вiд збро┐ стiл,  поставив  на
ньому мису, склянку, чай, здiйняв з полицi хлiб, шматок ковбаси, цибулину,
сiль i все це порозкладав на столi.
   А потiм вони разом вечеряли. I обмiнювались окремими словами. I  все  з
минулого. А ще пiзнiше вiн залишив ┐┐ саму. Пiшов спати до сусiдiв.



   VI

   Нiч нiчого не змiнила, не було нi  вибухiв,  нi  патетики,  нi  гарячих
слiв. Було мало сну. Навали образiв i думок заповняли розум, душу,  серце,
нерви, мозок, кров.
   Але настав знову ранок, знов зiйшло  сонце.  Земля  далi  летiла  сво║ю
дорогою. Десь коло восьмо┐ години Троян застукав у дверi.  Вiра  була  вже
одягнута. Просто i звичайно привiталися. Як спалося? Що снилося?  З  сiней
увiйшов дебелий козарлюга, незграбно несучи  тацю  i  казанок  окропу.  На
столi появились бiлий калач, миска холодцю. Поснiдали й почали  одягатись.
Вiн захотiв ┐┐ провести.
   Мовчки йшли заснiженою, морозною вулицею.  Лише  коли  дiйшли  до  краю
гори, де дорога спуска║ться до так званого Потапкового млина (що  з  нього
зосталася сама назва), звiдки вiдкрива║ться широкий кра║вид сливе на  весь
захiдний Дермань з цвинтарем, каплицею Св. Онуфрiя, верхами  монастирсько┐
дзвiницi та старих, величезних смерек. Вiра знов заговорила.
   - А чи зна║ш ти, що сталося з тво║ю Шприндзею? - якось  демонстративно,
з ноткою iронi┐, запитала вона.
   Питання було зовсiм несподiване, Троян на хвилину  розгубився,  настрiй
його швидко мiнявся. Був це сво║рiдний шок.
   - А що? - запитав вiн глухо.
   - Питаю, чи зна║ш?
   - Нi. А де вона?
   - Ви┐хала.
   - Не зна║ш куди?
   - До Берлiна.
   - Як? Сама?
   - Нi. Не сама. З таким доктором, що його звали Вiллi. Може,  пригаду║ш?
Його прiзвище Ба║р. Лицар орденсько┐ школи нацiонал-соцiалiстiв.
   - Хм... - здивувався Троян. - А не зна║ш, що з нею сталося далi?
   - Зда║ться, перебралась до Швейцарi┐.
   - Хм... Цiкаво. I правильно зробила.
   - Але ж вона, зда║ться, i тобi щось таке пропонувала.
   - Можливо. Але я не проходив нiяко┐ тако┐ школи - раз, по-друге...  мо┐
i ┐┐ дороги настiльки рiзнi, наскiльки однаковi нашi. А звiдки  ти  зна║ш,
що вона менi щось пропонувала?
   - З мо┐м заняттям приходиться багато дечого знати. I дуже  можливо,  що
не обiйшлося без мого впливу на визначення ваших дорiг.
   - Як не обiйшлося й без мо║┐ на це згоди.
   -  Може,  ка║шся?  Отряс  би  порох  iз  сандалiв  i  вiдiйшов  у  свiт
блаженства...
   - А на кого залишилася б ти iз сво┐ми вбогими трьомастами дивiзiй?
   Запит був такий несподiваний, що Вiра зупинилася i з подивом глянула на
Якова. В його очах вона побачила iронiю, спокiй, певнiсть.
   - I ще одно, - продовжував вiн. - Вiдносно того  мiльярда  карбованцiв.
Не мо┐х рук це дiло. Лиши кесаревi кесареве... I ще останн║: минулого разу
ти щось натякала на того Батутiна. До речi, хто вiн?
   - Генерал.
   - Знаю. Генерал. Б'║ пiд Сталiном Манштайна. Але менi  цiкаво,  чи  вiн
зна║ азбуку?
   - Мабуть.
   - I все-таки дико неграмотний. Якщо можеш, перекажи йому мою думку.
   Вона знов здивовано на нього подивилась. В його очах свiтилась iронiя.
   - Ну, Павлiнко, прощай! - сказав Якiв. - Ось так просто твоя дорога!  -
i показав рукою на широку долину. - Спасибi, що не забула. А не видержиш -
вертайся. Ти для мене нiякий злочинець, i судити тебе я не буду!
   Попрощались просто: потиснули руки i  розiйшлися.  Вiн  довго  проводив
очима  ┐┐  постать,  що  поволi  спускалася  ковзькою  дорогою,  назустрiч
холодному вiтровi.  Вiн  бачив  простiр,  Дермань.  Чомусь  пригадав  його
минуле. Якiсь князi пригадалися. Василь, син Федора Острозького, фундатора
цi║┐ оселi i того монастиря. Троян не мав у себе нiяких хронiк, але  знав,
що тут, у цьому селi, була одна з перших в Укра┐нi друкарень,  що  керував
нею сам перводрукар, вiдомий на цiлому сходi  квропи  Iван  Федоров,  який
походив з Москви i втiк  звiдти,  переслiдуваний  царем  Iваном  Лютим  за
чарiвництво. Вiн був на службi у князя Костянтина Острозького, заснував  в
Острозi друкарню i довгий час працював  у  Дерманi  як  управитель  княжих
дiбр, а також заложив i тут  друкарню,  в  якiй  видрукувано  багато  книг
слов'янською мовою.
   Тут  працювали  такi  визначнi  творчi  люди  укра┐нсько┐  нацiонально┐
культури, як Герасим Смотрицький, його брат  Мелетiй  Смотрицький,  рiдний
брат  Северина  Наливайка  Дем'ян,  тут  перебував  близький  друг   Iвана
Вишенського, афонський схимник Iов Княгинецький, i  багато,  багато  iнших
славних людей працювало у мурах отого монастиря, що його дзвiницю видно  з
цi║┐ гори, прозвано┐ Турецькою, або Бати║вою...
   Були дерманцi не лише хлiбороби, ловцi, але й во┐ни. Пiд  мурами  цього
┐х монастиря лягло i увiйшло в землю чимало ворогiв, що намагались  стерти
це  мiсце  з  лиця  землi.  Так,  наприклад,  1512  року  невеликий  загiн
волинян-дерманцiв-куян-бударажчан розгромив  двадцятип'ятитисячне  вiйсько
хана Менглi-Гiрея, визволив 16 тисяч бранцiв i взяв у полон  десять  тисяч
татар i туркiв, що ┐хнi деякi нащадки й досi живуть отам на  Махобеях,  на
Турецькому... Тут дiяли загони таких борцiв за права й свободу цi║┐ землi,
як Наливайко, Лобода, тут проходили куренi Кривоноса,  Колодки,  Гараська,
Небаби, Головацького, що завжди дiставали вiд дерманцiв велику потугу.
   Троян усе це знав. Вiн також знав, що в його власних  жилах  тече  кров
одного з тих Балаб,  чи  не  Охрiма,  що,  проходивши  через  Дермань  пiд
Кривоносом i бувши  тут  на  посто┐,  закохався  у  веселу  дерманянку,  а
вертаючи з-пiд Берестечка, розбитий i  поранений,  у  товариствi  Гуци  та
Бухала, осiвся отам у пралiсi, мiж двома  глибокими  ярами,  i  назвав  те
мiсце Запорiжжям.
   Трояновi здавалося, що вiн усе ще бачить там далеко внизу  чорну  точку
на бiлому снiгу, що помаленьку зника║ i що ║ то Павлiнка. А коли вона таки
зникла за закрутом дороги,  ген  мало  не  перед  самим  перехрестям,  пiд
Лисами, Троян пiшов i собi. Йшов повiльною ходою,  зустрiчав  сусiдiв,  що
казали йому по-тутешньому  "добре  утро",  перекидався  з  ними  короткими
словами, запитував: "Холодно, дядьку Тимоше?" або "Ей-ей, Ганно, куди  так
бiжиш?"  Кожному  щось  промовляв,  кожне  щось   вiдповiдало,   незначне,
пiвжартома.
   А село  лежало  причаяне,  напружене,  спокiйно-неспокiйне.  Здавалось,
кожне вiкно на щось чекало, кожна душа була насичена  тривогою.  Знайшлися
пророки, пророчицi. Чорнi круки залiтали в повiтрi. Скiсно, гнане  вiтром,
летiло вороння. Все щось комусь про когось вiщувало, i носилися з хати  до
хати, мов дим, вiстi: там згорiло село,  там  напали  нiмцi,  там  забрали
людей, там розстрiляли... День-щодень...
   Троян стягав сво┐х бригадирiв, виходив з  ними,  переважно  ночами,  на
поля, робив вправи, маневри, нападав, вiдбивав... На полях лежав  глибокий
снiг. Попiвщина також завалена була майже нерушеним снiгом, лише  час  вiд
часу хтось туди навiдувався, щоб провiтрити магазини, щоб  перевiрити,  чи
все в порядку, чи не побувала там чужа нога. Iнколи заходив туди й  Троян.
Оглядав кри┐вки, окопи. Все було пiд снiгом, i все мовчало.
   Але Троян знав, що ось-ось i знов треба буде сюди вернутись,  вiдновити
закинутi мiсця, зайняти старi позицi┐. Треба  буде  вийти  з  хат,  iти  в
землю. З усiх бокiв надходили  й  надходили  вiстки,  i  кожна  гiрша  вiд
останньо┐. Сходом пройшов Ковпак, заходом - поляки, центром  -  Гiнцнер  i
ес-ес обер-групенфюрер фон ден Бах. По ┐х  слiдах  тягнуло  огнем,  димом,
згаром. Вони хотiли б не одно тут стерти зробити чистим мiсцем i  передати
за орден Москвi, Варшавi, Берлiновi.
   В кiнцi лютого, як тiльки попустили гострi вiтри, однi║┐ вугляно-темно┐
ночi Троянова бригада непомiтно знялася i залишила Залужжя. На полянцi мiж
соснами у сiрiй iмлi раннього  ранку  стояло  пiвколом  вiсiмдесят  чорних
постатей  у  коротких  кожушках,  теплих  шапках-вушанках  з   автоматами,
завiшеними на шиях.  Перед  ними  Троян.  На  ньому  також  кожух,  критий
ременем, шапка-вушатка, пашка на двадцять п'ять набо┐в i наган при боцi.
   Голос у Трояна низький, хрипкий, невиспаний.
   - Бригадо! - говорив  вiн  до  сво┐х  бiйцiв.  -  От  i  кiнець  теплим
запiчкам. Що ж подi║ш, така вже,  видно,  наша  доленька,  бодай  би  вона
скисла. Але не тратьмо, як кажуть, духу. Не ми першi,  й  не  ми  останнi.
Сьогоднi на всiх фронтах усi║┐ землi киснуть чи мерзнуть такi  ж,  як  ви,
боронячи кожний по-сво║му сво║. I нашi  друзi-упiсти  по  всiй  Волинi,  в
Галичинi, на Подiллi, на Холмщинi, Ки┐вщинi  стоять  на  сво┐х  фронтах...
Ворог наш ма║ сто голiв, вiдрубай одну - вироста║ десять! А рубати  треба.
I нема назад. I навiть нема вперед, бо ми - в облавi. Перед нами, за нами,
над нами, справа й злiва - ворог, ворог i ворог,  i  лише  пiд  нами  наша
прамати свята земля! З нами лише ми. Нiде нiяких союзникiв! Але ми  хочемо
боротись! I ми будемо боротись! I ми переможемо! А тепер, бiйцi, кожний на
сво║ мiсце! Слава Укра┐нi!
   - Слава! Слава! Слава! - гримнула бригада.
   Було сiро,  вогко,  пронизувало  золою,  iз  кри┐вок  вигортали  пургу,
викидали кригу.
   - Що, братiку? Незатишно? - звернувся Терешко до бiйця, що назвав  себе
Татяною.
   - Е! - екнув той, викидаючи з  кри┐вки  кригу  голими  руками.  -  Жити
треба, як ти нам не раз казав, невигiдно...
   - Найгiрше, що нема iнакше, - докинув найближчий  побратим  Татяни,  що
прозвав себе Оленою.
   - А навiщо те iнакше? - iронiчно спитав Терешко, роздмухуючи зi слiзьми
на очах сухе листя пiд вiдром з водою, завiшеним на тринiжцi.
   - Не думаю про себе, про нас, - сказав Олена. - Про них... там, високо!
По кремлях, по римах, берлiнах! Що ми тут? Залiз пiд кущ i сиди,  як  миша
пiд мiтлою, а от такий Сталiн...  Лиш  послизнись  -  i  розтерзають.  Або
Гiтлер. Або той самий Муссолiнi.
   - Та... - сказав, кашляючи вiд диму i втираючи сльози, Терешко. - Любов
народу - страшна!
   - Що й казати - страшна!
   - Ех, той народ! - докинув Татяна.
   - Чого, Татяно, ехать! А сам ти не народ? - спитав Олена.
   - Чому це ти, Кузьмо, та Татяною перезвався? - зацiкавився Терешко.
   - Таж три тижнi спав з Татяною  на  дерманських  Горбайцях  i  так  нею
накис, що й сам отатянився, - пояснив за Татяну Олена.
   - Нелегко буде з Татяни переходити на пашку,  -  спокiйно  дмухаючи  на
огонь, сказав Терешко.
   - Е! Тепер i так пiст. Призвичаюються з ковбаси до цибулi, з  хлiба  до
сталiнсько┐ конституцi┐, призвича┐мось i ми тут.
   - То виходить, що й Олена вiд Олени постав? - цiкавився далi Терешко.
   - Постав, так, але з нею не  спав  -  лише  чув,  що  була  така  Олена
Прекрасна,  отож  захотiв  iм'ям  ┐┐  свою  пику  репану  прихорошити,   -
вiддячився Оленi Татяна.
   - Ти-но диви, щоб я часом не прихорошив тво║┐ ще не репано┐,  -  заявив
погрозливо Олена.
   - Ану, спробуй! - озвався флегматично Татяна.
   - Можу не тiльки спробувати, але й причепурити так, що побiжиш назад до
Татяни, - чи впiзна║.
   - I-i-i-i!
   - Не iкай, не iкай! Бо як iкну!
   - Ану, iкни!
   - I iкну! От тiльки пiдiйди!
   Не встиг Татяна докiнчити сво║┐ мови, як Олена вже  пiдiйшов  i  за┐хав
Татяну поза вухом.
   Татяна метнувся i вiдповiв. I зчепилися. I пiшли один одного обкладати,
нагадуючи двох танцюючих ведмедiв.
   - Сип, сип! - озвалися голоси збоку.
   - Лий, Олено, лий!
   - За чуба його! Так! Та в зуби! Ще! Краще!
   - Ей, Олено, не пiддавайся, держи фронт!
   - Татяно, вперед! Маж, маж! По затиллю! А  тепер  в  обход!  Олено,  не
дайся! Вперед, Татяно! Бий! Масти! Лий!
   По кiлькох хвилинах в Олени i Татяни з чола спливав пiт, а з носа кров.
Але нi один не пiддавався. Аж димiло, аж виляски йшли по полянi.
   - Е! Е! - почувся голос вiд командирово┐ землянки. Всi, а також  Татяна
з Оленою, обернулись на голос. Пiд сосною в кожусi наопашки,  з  руками  в
кишенях стояв командир. - Ей, бiйцi!  Слухайте!  Ану  зi  мною  котрий!  -
смiявся Троян, i зуби його блищали, мов намисто. Нiхто на це не обiзвався.
Троян пiдiйшов ближче.
   - Та це вони лише бокс... Щоб золу з костей вигнати, - сказав Терешко.
   - Але бокс, товаришi, не переносить нокауту в нiс.
   Ти, Татяно, зда║ться, позбавив Олену i так не дуже великого носа, що?
   - Нiчого, командире, - байдуже озвався Олена. - До свадьби заросте!
   - Нi, то йди вмийся. Розтопи йому, Терешку, снiгу...
   - Сам викликав... Вибач, - пробурмотiв до Олени Татяна.
   - Яке вибач! Що за вибач! Хiба ти вiд мене не дiстав! Била баба  мужика
- ха-ха-ха!
   - Но-но-но! - боронився Татяна. - Як мало тобi - iншим разом добавлю!
   - Це ще побачимо, хто кому, - вiдгризнувся Олена.
   По обiдi свiтило сонце, в повiтрi пахло провесною, навiть пiдсвистувала
якась, подiбна до синички, пташина, а вгорi  кiлька  разiв  знов  пролетiв
"шторх" з Рiвного. Бригада, по┐вши кандьору,  приправленого  овечим  ло║м,
уся в бiлих халатах, зливаючись з бiлим довкiллям, iшла в  наступ,  робила
вiдступ, обходила, била перехресним  огнем,  била  в  фокус.  Лiс  мiнявся
лугом, луг яром, яр полем. Снiг, замети, чорнi плями  розмерзнiв,  мiсцями
грязюка.
   А пiд вечiр, коли верталися назад, зробили ще кiлька "крийся", i вже не
задля вправ, а таки  перед  справжнiми  "шторхами",  що  пролiтали  досить
низько i могли побачити... А потiм тягнули копита, мов виснаженi конi,  аж
прибилися до землянок i полягали на причi горi лицем.
   Та ненадовго. Ось знов сюрчок,  знов  "бiжи",  знов  "лава",  знов  той
невтомний командир iз сво┐м Булавою:
   - Бригадо! Струнко! Спочинь! Струнко!
   Виходить той вiчний Залiзняк  iз  тим  сво┐м  рапортом.  Звiдомлення  з
фронтiв. Розпорядження i наказ командира. Нагороди, похвали, догани.  Далi
знов  "струнко".  Знов  "слава  Укра┐нi".  Знов  три  рази  вiдповiдь!   I
розходьсь!
   А там чай, кусень яловичини  з  хлiбом,  порцiя  овочiв.  А  там  "Боже
великий, ║диний, нам Укра┐ну храни!". I сон, Мiцний, здоровий, на  свiжому
сосновому галуззi, що пахне живицею, пiд кожухом, з  якого  несе  потом...
Весь лiс кри║ться тьмою й завмира║,  i  лише  в  рiзних  його  кiнцях,  по
маскованих кри┐вках, по гнiздах, що на високих соснах, не сплять  вартовi,
цiлу нiч зорять темряву, стежать за кожним порухом  передпiлля.  Над  ними
морозне зоряне небо i серпик мiсяця.
   Спить-вiдпочива║ маленька армiя у величезнiй iсторi┐ свiту, у  просторi
дев'ятисот мiльйонiв квадратних кiлометрiв, у маленькiй точцi  на  великiй
планетi, вкрита небом i тишею, готова завтра встати, щоб умерти для  того,
щоб жити життям вiчним! Будь благословенна! Iсторiя свiту не  згада║  тебе
на сво┐х сторiнках, але ти у сво┐й глибиннiй величi збережешся  в  пам'ятi
тих, з кого постала i за кого боролась!
   Йшли днi за днями, сонце все вище й вище здiймалося  по  сходах  весни,
снiг  безнадiйно  тiкав,  лишаючи  мокрi,  темнi  плями,  першi   пролiски
забринiли на пiдогрiтих мiсцях, а бригада все ще  жила  сво┐м  "спокiйним,
мирним" життям.
   Прийшов i Великдень, вiдомий дерманський  Великдень  з  двома  повними,
освiтленими церквами, з народом, що зливою зливався, як водоспад,  з  усiх
сво┐х куткiв у загальне море свiтла, спiвiв i поцiлункiв. I от,  коли  пiд
свiтанок спiшило кожне з пасками на розговiння, якась злорада душа  кинула
грiзне слово: "Нiмцi!" Слово це понеслося, мов блискавка, люди хильнулись,
мов хвиля, кинута  пiдводним  вибухом  вулкану,  хто  куди.  Але  це  була
фальшива тривога. Нiмцi в той день не прийшли.
   Вони прийшли iншим разом, ген пiзнiше, десь у другiй  половинi  травня,
коли на  полях  кипiла  праця,  коли  сiялось  i  зеленiло,  коли  спiвали
жайворонки.
   За кiлька днiв перед тим Троян  дiстав  невиразне  повiдомлення,  що  в
Рiвному форму║ться окремий вiддiл з  якихось  нових  ес-есiв,  так  званих
веркшуцiв, що складаються з  польських  елементiв  i  узбекiв,  i  що  той
вiддiл, правдоподiбно, призначений для боротьби з партизанкою.  Троян  мав
усi пiдстави припускати, що в обсяг iнтересiв того  вiддiлу  може  входити
також i його бригада, але в повiдомленнi не було  нiчого  конкретного,  i,
взагалi, зв'язки з нiмецькими урядами останнiм часом значно погiршились  i
iнформацi┐ стали рiдшими й скупiшими.
   Причин для  цього  було  немало,  причому,  крiм  загострення  чуйностi
нiмецьких урядiв, навчених гiрким досвiдом, певну  роль  вiдiгравав  також
розрив Трояна з Вiрою, в руках яко┐  були  чи  не  всi  нитки  рiвненських
iнформацiй.
   У кожному разi, Троян, вразливий на  кожний  натяк  в  цьому  напрямку,
зарядив  одразу  гостре  поготiвля.  Знаючи  сво┐х  противникiв  як  людей
║вропейських i вигiдних, вiн вважав, що з Рiвного вони можуть дiстатись до
нього лише одним шляхом з двома розгалузками: на Мизiч з пiвнiчного заходу
i на Гiльче з пiвнiчного сходу. Вiн негайно ввiйшов у контакт з УПА, в той
час уже остаточно сформованою, два куренi  яко┐,  пiд  командою  Полоза  i
Ясеня, стояли в Бущенщинi, i разом з ними  виробив  план  оборони  у  двох
напрямках - Мизiч - Мощаниця - Верхiв для Полоза i Ясеня, Гiльче -  Лебедi
- Верхiв для себе.
   Обидва  цi  вiдтинки  фронту  були  негайно  обсадженi   i   вiдповiдно
забезпеченi. Вступ на терен Дерманщини був, здавалось, заблокований.
   Але яке ж  було  здивування  Трояна,  коли  одного  свiтанку  на  полях
Заставщини,  за  яких  п'ять  кiлометрiв  вiд  Залужжя,  появились  чималi
формацi┐  веркшуцiв,  озбро║них  мiнометами.  Звiдкiля  i  як   вони   там
з'явилися? Не було часу на  вiдповiдь.  Двi  чоти  Трояново┐  бригади  пiд
командою Царенка, що закопалися на узгiр'┐ перед Лебедями,  мусiли  лишати
сво┐ позицi┐ i поспiшати назустрiч веркшуцам, за  яких  два  кiлометри  на
захiд, мусiли ┐х  перейняти  i  звести  з  ними  бiй  на  дуже  невигiдних
становищах i з дуже нерiвною силою  огню.  I,  як  тiльки  той  бiй  почав
розгорятися, услiд за веркшуцами на пригiрку Заставщини  появився  великий
вiддiл ес-есiв, до  зубiв  озбро║них  автоматичною  збро║ю,  що  вперто  i
методично розгорненою лавою повели наступ на Царенка. '
   Царенко розщепив сво┐  вiддiли,  один  проти  веркшуцiв,  другий  проти
ес-есiв, тих i тих почав засипати гарячим,  вiдпорним  огнем,  але  ворога
було вп'ятеро бiльше, i його  лави  двома  крилами  неухильно  зближалися,
загрожуючи оточенням.
   Царенко мусiв дати наказ до вiдступу пiд жорстоким ворожим огнем з дуже
добрим прицiлом. Падали вбитi i раненi, вiдчувалися втрати.  На  щастя,  в
той час вiд Верхiвського лiсу почулись кулеметнi серi┐. То був сам Троян з
другою половиною бригади, який  мусiв  також  залишити  сво┐  приготовленi
становища на Верховеччинi i  поспiшати  на  допомогу  Царенковi.  Веркшуци
одразу попали пiд огонь Трояна, для Царенка залишились  ес-еси.  Тi  й  тi
мусiли припинити наступ i залягти також на чистому полi, приблизно в  тому
самому мiсцi, де хвилину тому лежали бiйцi Царенка.
   Бiй тривав, з обох  бокiв  безперервно  барабанили  мiномети,  строчили
кулеметнi серi┐, i пiд  ┐х  гуркiт  за  ес-есами  в  долинi  на  сiножатях
появилися три групи узбекiв, якi, одначе, не пiшли  на  допомогу  ес-есам,
долиною, вздовж рiчки, побiля Чеського млина, а попростували на Дермань  з
виразним вiдхиленням до Залужжя.
   Троян помiтив новий маневр трохи запiзно. Царенко  не  знав  про  нього
взагалi. Прорвати лiнiю веркшуцiв, щоб загородити узбекам дорогу до  села,
не було можливостi. Узбеки вже пiднiмалися пiд Турецьку гору, вже вступали
в зовсiм спорожнене село, вже впало кiлька гранатних вибухiв i  загорiлись
крайнi хати.
   Троян розщепив свiй вiддiл надво║, менший залишив  як  прикриття  проти
веркшуцiв, а сам з бiльшим погнався Верховецькою долиною попiд лiсом назад
на свою Попiвщину, бо мав усi пiдстави думати,  що  узбеки,  а  з  ними  й
веркшуци, напевно, не залишаться в селi, а попростують на його гнiздо, щоб
його зруйнувати. Троян вважав, що нема║ сенсу вести бiй на iмпровiзованих,
невигiдних становищах та зчиняти боротьбу в самому  селi,  i  ║диним  його
бажанням було якнайскорше зайняти сво┐  кри┐вки  i  гнiзда  на  передпiллi
Попiвщини.
   Царенко поки що зостався на сво║му, дуже невигiдному, становищi,  майже
в запiллi ворога, сам на сам iз далеко сильнiшим противником.
   Залужжя тим часом горiло вiд краю до краю, все  небо  стало  чорне  вiд
диму,  вибухи  полум'я  i  запах  згару  видно  й  чути  було  на  десятки
кiлометрiв. Мiсцевих людей майже не було видно, лише чути було рев худоби,
мабуть, залишено┐ в хлiвах, i час вiд часу  вниз  по  схилi  гори  гналися
корови, конi, летiли кури, гуси, котилися свинi...
   Узбеки, за ними веркшуци, а за веркшуцами ес-еси залишили сво┐  позицi┐
i через палаюче село попростували на пiвдень. Не  було  сумнiву,  що  ┐хня
мета - Попiвщина. I дiйсно, в скорому часi вони  появилися  на  пiвденному
боцi села, зовсiм iгноруючи Царенка, що цим маневром  був  урятований  вiд
повного розгрому. Не гаючи часу, вiн зiбрав  сво┐  рештки  i  Верховецькою
долиною подався вслiд за Трояном.
   Троян в цей час уже займав сво┐  укрiплення  на  передпiллi  Попiвщини,
маючи перед собою iдальне поле обстрiлу.  Вiн  як  на  долонi  мiг  бачити
ворожi ватаги до ║диного бiйця, що, змiшавшись разом - веркшуци, узбеки  й
ес-еси, - втративши лад, масою наближалися  до  Попiвського  лiсу  на  тлi
велетенсько┐, що закрила весь обрiй, пожежi.
   Троянiвцiв було мало. Разом iз ро║м, що лишався весь час  на  мiсцi  як
залога, Троян мав пiд рукою неповнi двi чоти пiд командою свого улюбленого
Булави i другого, молодого командира Мазура. Але всi переваги над  ворогом
були по його боцi, включно з тi║ю одною дорогоцiнною  годиною,  коли  його
бiйцi, чекаючи на становищi, могли розпружити м'язи та перевести дихання.
   Обличчя бiйцiв були червонi, як огонь, пiт  заливав  ┐м  очi,  уста  ┐х
пересихали, язик в ротi не хотiв повертатися. Але вони припали до землi на
сво┐х вигiдних, як добра пiч, становищах, пригортали кулемети  i,  заперши
дихання, чекали. Чекали на - "Бригадо -  огонь!"  Чекали  на  голос  свого
командира, якого знали i в якого вiрили.
   Нiхто з бiйцiв не знав, як довго тривало чекання. Хвилини чи години.  А
тим  часом  з  передпiлля  хаотичною  масою  наближались  люди,  безпечно,
байдуже, мабуть, не сподiваючись нiчого  для  себе  поганого,  знаючи,  що
вороги залишились на  полях,  мертвi  або  до  краю  розгромленi.  Ближче,
ближче! Ось  уже  ┐х  зовсiм  добре  видно,  до  подробиць.  Вони  помiтно
втомленi, багато з них ледве плетуть ногами, зброю  тримають  напоготовлi,
але якось неохоче. Особливо незграбними й вайлуватими видавались узбеки  у
вушатках i вилинялих сов║тських "гiмнастьорках", лiпше тримались  веркшуци
в сво┐х iмпровiзованих  одностроях  кольору  хакi,  а  найкраще  виглядали
ес-еси у темних, добре допасованих мундирах, у шапочках-пирiжках,  з  тими
черепами на лобi.
   I нарештi той знак огню... Тi два - раз-раз! - пострiли з револьвера  -
знак, що обидвi бригади починають разом. I нарештi огонь.
   То була картина! Троянiвцi  довго  будуть  ┐┐  пам'ятати.  Сливе  одним
звуком брязнули автомати з чотирьох точок. Зосередженим огнем. Кулемети  з
двох бокiв перехресне. Все, що рухалось  попереду,  впало  мов  пiдкошене.
Виривались окремi викрики, окремi пострiли. Дехто зривався бiгти i  одразу
припадав до землi. Котились в ями, в межi, повзли, спираючись  на  лiктях.
I, як на те, з заходу, вiд Тимошiвщини показались  на  полi  новi  силуети
озбро║них людей, що дуже скоро були розпiзнанi як упiсти. Це, мабуть, один
з куренiв Ясеня широкою розстрiльною наближався до мiсця бою, подекуди вже
залягаючи i ллючи серi┐ кулеметного  огню  по  лiвому  крилi  ес-есiв,  що
першими пробували були ухилитися якраз до того самого Тимошiвського лiсу.
   Передпiлля обернулось у  суцiльний,  непроглядний  хаос.  До  того  вiд
пожежi зiрвався вiтер, i по землi  потягнуло  густим  димом.  Iз  села,  з
пожежi, ви┐хало кiлька машин, якi, одначе, замiсть вступати  в  бiй,  лише
пiдбирали всiх тих, що встигли вiдступити, ес-есiв  i  спiшно  вiд'┐жджали
назад до села. В  рiзних  мiсцях  бiгли  люди,  тiкали  в  дим,  в  огонь.
Передпiлля швидко завмирало й  пустiло.  Все  що  могло  зникало  з  очей.
Залишались трупи i раненi. Нарештi завмерли  кулемети  i  чути  було  лише
окремi стрiли автоматiв...
   Все це разом  тривало  яких  двi  години.  Розгром  першого  карального
вiддiлу генерала Гiнцнера, що про нього згадувала  свого  часу  Вiра,  був
повний. Не було змоги встановити, скiльки ┐х  вернулось  до  Рiвного,  але
коло двох  сотень  убитих  i  ранених,  переважно  узбекiв  та  веркшуцiв,
лишилось  на  передпiллi  Попiвщини.  Проте  й  троянiвцi,  особливо  чоти
Царенка, недорахувались багатьох сво┐х бiйцiв. Багато впало,  а  мiж  ними
такi, як заступник  Царенка,  дуже  меткий  i  бойовий  командир  Козир  з
Верхова, той самий  незаступний  оповiдач  запорожець  Осип,  що  був  уже
командиром рою пiд Козиром, обидва побратими Татяна i Олена,  що,  кажуть,
лягли побiч, виручаючи один одного останнiм набо║м, вистрiлявши  всю  свою
амунiцiю пiд зливним огнем ес-есiв.
   Не стало також Залужжя. Тiльки попелища та обгорiлi димарi на мiсцi, де
цвiло й буяло зелене,  розлоге  селище.  Шiстнадцять  трупiв  -  переважно
старих жiнок i малих дiтей - знайдено на пожарищi i  поховано  у  спiльнiй
могилi на горi бiля того мiсця, де свого  часу  прощалися  Троян  i  Вiра.
Понад п'ять сотень людських душ залишилось без даху над головою.
   Був травень, розцвiтав без, по запорiзьких гаях лящали солов'┐.



   VII

   У кабiнетi  заступника  рейхскомiсара  Павля  Даргеля,  що  на  другому
поверсi старого, жовтогарячого  кольору  будинку,  вiдбува║ться  засiдання
головних  представникiв  Рейхскомiсарiату,  служби   безпеки,   карального
корпусу i преси. Засiдають сам Даргель, його заступник Неслер,  шеф  ес-де
Пюц, генерал карального корпусу Гiнцнер, шеф преси й пропаганди Пфаффенрод
i кореспондент пресово┐ служби Гантер.
   Засiдання гаряче. Голову║ Даргель - елегантний, високий, рокiв на сорок
п'ять, свiжоголений, дбайливо, по-прусськи, зачесаний, сидить вiн за сво┐м
тяжким, дубовим столом на тлi величезно┐ карти  Рейхскомiсарiату  Укра┐на,
пiд великим портретом фюрера i двох менших обабiч - Ерiха Коха i  Альфреда
Розенберга. Решта присутнiх сидить по фотелях, розставлених попiд стiнами.
Ад'ютант генерала Гiнцнера щойно скiнчив звiт про  каральнi  експедицi┐  з
усього "банденгебiту".
   Тридцять п'ять  виправ,  понад  двi  тисячi  жертв,  переважно  нiмцiв.
Спалено п'ятнадцять сiл. Злiквiдовано п'ять тисяч партизанiв,  розстрiляно
або забрано в полон понад чотириста. Подано також звiт з останньо┐ виправи
на Дермань. Не вернулось двiстi  двадцять  людей,  з  того  коло  пiвсотнi
нiмцiв. Правда, спалено  понад  триста  садиб  i  знищено  в  бою  п'ятсот
бандитiв.
   Сумний звiт. Даргель помiтно нерву║ться.
   - Ферфлюхт нох маль! Це неможливо! Це зовсiм неможливо,  -  зверта║ться
вiн до генерала. -  Завеликi  нашi  втрати.  Запогана  пiдготовка.  Замало
розвiдки! Нi, нi! Так далi бути не може. Фюрер  вимага║  повного  очищення
терену. Передбача║ться генеральна лiтня офензива, i  запiлля  мусить  бути
безпечне. Бiйтеся Бога! Зiрвано тридцять п'ять транспортерiв! Де,  панове,
причина?
   Усi мовчать, всi знають причину, але нiхто ┐┐ не висловлю║.
   - Пане Пфаффенрод, - зверта║ться Даргель до шефа  преси,  товстенького,
округлого чоловiчка в  новiй  партiйнiй  унiформi,  -  он  геноссе  Гантер
твердить - замало контактiв з мiсцевим населенням.
   - Ах! Нонсенс! Якi тут контакти! Нема з ким, нема з ким! Я думаю -  тут
iншi причини. Незнання терену, мiсцево┐ психiки, i головне - розвiдка!  Де
наша розвiдка? Що робить наша розвiдка?
   В правому рядi фотелiв скраю сидить понуро, заклавши ногу на ногу,  шеф
ес-де Пюц. Вiн так само,  як  i  Даргель,  елегантно  одягнений,  дбайливо
поголений й зачесаний, але на ньому не партiйна жовто-бронзова унiформа, а
сiро-блакитна ес-де. Вiн зна║, до кого стосу║ться  останн║  питання,  хоча
воно  не  спрямоване  безпосередньо  до  нього.  Мiж   жовто-бронзовою   i
сiро-блакитною унiформами iсну║ поважна колiзiя, Даргель  помiтно  iгнору║
Пюца, а Пюц демонстративно мовчить,  бо  це  вiн  свого  часу,  на  самому
початку, пропонував зорганiзувати вiйсько з  укра┐нського  населення,  щоб
людей чимось зайняти i вiдтягнути вiд спротиву. Але його не послухали, сам
Даргель його висмiяв, назвав на┐вним, звернув увагу на iнструкцiю  фюрера,
що нi в якому разi не дозволяла давати зброю в руки мiсцевого населення.
   Ну, от! Вони й самi дiстали зброю! Тепер Пюц  мовчить.  Вiн  робить  що
може. Його люди божеволiють вiд розстрiлiв. Як можна робити розвiдку, коли
вiн мусiв недавно розстрiляти самого начальника розвiдки, фольксдойча,  що
виявився спiвробiтником партизанiв.
   Мовчить також упертою, демонстративною мовчанкою кореспондент  пресово┐
служби Гантер. Вiн в коренi невдоволений теперiшнiм режимом. Вiн зна║,  що
цей режим нiби навмисне  створений,  щоб  викликати  i  множити  труднощi.
Зрештою, його по