го з
право┐ руки сiдають iншi по старшинству. Перед тим як випити першу чарку,
найстарший син чи дочка вiта║ дiда i бабу такими словами:
Здоровимо вас iз Рiздвом,
Дарбог народився,
дасть Бог дочекатись Року нового,
а вiд Року нового до Водохреща,
а вiд Водохреща до ста лiт,
покiль Бог призначив вiк!
Зичимо вам, вiншу║мо вас,
Свiт народився!
Дiд або баба вiдповiдають:
Хай звеличить вас Святе Сонце,
ося║ ясна Зоря.
Будьте багатi, як Земля,
здоровi, як Вода, милi, як Мiсяць.
Бога славимо.
Хтось iз молодших онукiв, який вже вмi║ читати, чита║ речення No 62.
Пiсля читання дiд першим почина║ ┐сти кутю, за ним кутю куштують всi iншi.
Пiсля першо┐ ложки кутi дiд налива║ всiм по чарцi i приговорю║ до першо┐
чарки:
-- Пошли, Боже, царство небесне i вiчне панування на Дивi всiм тим, хто
вiдiйшов з нашого роду на Диво. А нам усiм пошли, Боже, здоров'я i многi┐
лiта.
Рештки з чарки дiд хлюпа║ пiд стелю. За старшим випивають усi iншi.
Обiд проходить дуже повiльно. Повеселiлi пiсля кiлькох чарок, присутнi
починають спiвати пiснi поперемiнно з колядками:
Пане господарю, вставай з постелi,
вставай з постелi, застеляй столи,
бо буде в тебе тро║ гостонькiв.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько -- ясне Сонечко,
другий гостонько -- ясний Мiсяцю,
третiй гостонько -- дрiбен Дощику.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько, чим ся раду║ш?
Якщо я зiйду рано-пораненько,
то утiшаться старi й маленькi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Другий гостонько, чим ся раду║ш?
Якщо я зiйду рано звечора,
то менi радий гiсть у дорозi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Третiй гостонько, чим ся раду║ш?
Як в маю впаду тричi на Землю,
рада пшениця й жито зелене.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
На родовому обiдi колядують про зiшестя Бога на Землю, про Сонце,
Мiсяць, Зорю, урожай, худiбку, господаря i господиню. У цей день нiхто не
згаду║ про якусь попередню ворожнечу, лише про мир i злагоду. Обiд тягнеться
до пiзнього вечора. Тодi всi встають iз-за столу, беруться за руки i ведуть
коловий танець за ходом сонця. Ведучи коло, спiвають:
Ой шум i гам дiбровою йде,
пчолонька-матiнка сiм'ю веде.
Пчолоньки мо┐, дiтоньки мо┐,
ой де ж ми будем гнiздечко вити,
ро┐ ро┐ти, меди носити?
У саду будем ро┐ ро┐ти,
в пана господаря меди носити,
у його бортях, у його дворi --
медок солодкий на господарство,
ярого воску Богу на свiчку,
за цим же словом будьте здоровi.
Спасибi!
По тому бабуся чи господиня, у яко┐ проводиться гостина, да║ кожному по
пирогу i проводить всiх аж за ворота.
На перший день Рiздва, по обiдi, дiти, вiком вiд восьми до п'ятнадцяти
рокiв, дiвчата й хлопцi змiшаними ватагами ходять колядувати аж до
дванадцято┐ години. Юнаки з 16 рокiв i бiльше (неодруженi) колядують першого
дня Рiздва пiсля того, як стемнi║. Гуртуються у ватаги по кутках, вибирають
з-помiж себе Бережая (який зна║ звичай), мiхоношу, скарбника, звiздаря,
наймають музик. Кожна ватага носить Зорю на сiм променiв, усерединi яко┐
горить свiчка.
Дiвчата не колядують, а збираються у домовленiй хатi, куди хлопцi
приносять те, що наколядують, i там справляють вечiрку з рiздвяними iграми,
пiснями i танцями.
2. МАЯНИ
Оповiдають, що одного разу у Маяни (Матерi Ягни) було п'ятеро дiтей.
Дочка Лада, син Гад, син Яр, син Рай, син Мир. Лада править на землi, Гад --
пiд землею, Яр -- над землею, Рай править кра┐ною Божистих душ, Мир править
усiм свiтом.
Лада ма║ двох дiтей: Весну i Зиму. Час вiд часу ┐х викрада║ Гад, а дiд
Мир то одного внука визволить, то iншого. Тому на землi то тепло, то
холодно.
Звичай
Свято Маяни вiдбува║ться в останнiй день старого року. Рано-вранцi, до
схiд Сонця, господиня набира║ в миску воду, примовляючи:
-- Не воду беру, а мед i вино.
Тодi спалю║ на припiчку чи на каменi, чи на сухiй сковородi 12 галузок
сухо┐ верби. Чита║ речення No60. Вкинувши у воду три вуглини, господиня
пора║ться. Коли сiм'я вста║, вмоча║ у ту Свячену воду хлiб, примовляючи;
-- Не купався хлiб у водi, але в здоров'ю та силi.
Торка║ цим хлiбом голову кожного iз сiм'┐, примовляючи:
-- Аби були такi величнi, як хлiб величний.
Господиня прибира║ в хатi, вида║ чисту бiлизну всiй родинi i да║ всьому
лад. Пече книшi, калачi, паляницi. Ма║ бути Щедра вечеря. Знову готу║ться
дванадцять i бiльше страв, щоб там була м'ясна, молочна, рибна та з зерна з
медом. Господар пора║ться в дворi, да║ всьому лад i допомага║ господинi.
Особливо шанують на Маяну пiч. Тому прибравши чисто пiч чи плиту, на
якiй вариться ┐жа, господиня чита║ речення No54. Коли почина║ смеркатися,
уся родина збира║ться в хатi. В хатню кадильницю кидають запашнi трави,
обкурюють хату. Запалю║ться свiчка з бджолиного воску. Господиня сiда║ па
покутi, а вiд не┐ по праву руку вся сiм'я по старшинству. Господар сидить
бiля дверей i пода║ на стiл. Перед тим як почати страву, мати чита║ речення
No2. Налива║ чарки i промовля║:
-- Слава Богу, рiк прожили, дай Боже, в Новому роцi всiм щастя i
здоров'я, -- i повернувшись до покутя, -- а померлим Рай.
Сiм'я вечеря║ аж до 12-┐ години ночi. Коли проб'║ дванадцята година,
всi за столом встають, п'ють в честь Нового року чарку, чоломкаються.
Виходять надвiр, палять iскрометнi iграшки, пускають ракети, посеред городу
запалюють вогнище iз соломи, якою була встелена долiвка, та рiзного сухого
хмизу.
В цей же час, коли ще не зовсiм смеркло, дiти до 16-ти рокiв змiшаними
ватагами ходять щедрувати. Дорослi нежонатi хлопцi не щедрують. Дiвчата
вiком 16 i бiльше рокiв iдуть щедрувати, коли смеркне. Гарну дiвку вбирають
в Маяну, а гарного хлопця у ┐┐ князя, споруджують з паперу великий серп
мiсяця з лiхтарем усерединi, причiплюють його на тичцi. Пiдiйшовши пiд
вiкно, запитують, присвiчуючи ясним мiсяцем у вiкно.
Чи защедрувати вам?
Господарi гукають:
-- Щедруйте.
Ой та вчора iзвечора пасла Маяна дво║ качок,
Ой пасла, пасла та й погубила, iшла додому та й заблудила.
Ой приблудила в чисте║ поле, а там Iванко коником оре.
Ой, ти, Iване, ти ж, Iваночку, виведи мене та й на стежечку.
Буду тебе я вiк шанувати, шонедiленьки чуба чесати.
Щонедiленьки та й прибирати, але щоднини вiрно кохати.
Щедрiвка господарям
У цьому дворку, та як у вiнку
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господар, як виноград.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господиня, як калина.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Його сини, як соколи.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
п┐ дочки, як панночки.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Щедрiвка парубковi
Пас Iванко табун вороненький,
там на травi, на отавi.
Стадо вороненьке, заснув тверденько,
там на травi па отавi.
Прилетiли д нему та три зозуленьки,
там на травi, на отавi.
Одна сiла коло головоньки,
там на травi, на отавi.
Друга сiла коло нiжок,
там на травi, на отавi.
Третя сiла край серденька,
там на травi, на отавi.
Та в головах -- то батенько,
там на травi, на отавi.
Та, що в ногах, то матiнка,
там на травi, на отавi.
Край серденька -- то миленька,
там на травi, на отавi.
За тим словом будьте здоровi,
зроди, Боже, в городi зiлля, а в домi весiлля.
Щедрiвка дiвцi
Ой на горi, горi павонька ходить,
На дунай панна зрана по воду ходила.
Павонька ходить та пiр'я ронить.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ходить за нею красна дiвонька.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiр'я збира║ в рукавець кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Вiнок звива║, на голову кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Знявся тут нагло дощ та вiтер.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Як ухопили павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiшла дiвонька лужком-бережком.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Iшли тудою тро║ рибалок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ой закидайте шовковi сiтi.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Та iзловiте павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Одному буде павиний вiнок,
другому буде золотий перстень,
третьому буде панна Марiя.
Щедрий вечiр.
В першу чергу щедрують дiвчинi, яка ║ у цiй хатi па виданнi, тодi
неодруженому хлопцевi.
Об одинадцятiй годинi хлопцi i дiвчата збираються бiля домовлено┐ хати
на сво║му кутку. На найближчому роздорiжжi хлопцi складають на купу рiзнi
дрова, палiччя, кукурудзиння, солому, старi дерев'янi речi, але такi, якi
при горiннi при║мно пахнуть. Роблять також чучало людини, одягають. Чучало
ставлять посеред дров. Запалюють багаття i один чита║ речення No59. Коли
спаде полум'я i згорить чучало, беруться попарно з дiвчатами i стрибають
через вогонь. По тому заливають вогонь чи закидають снiгом, iдуть у хату, де
iз нащедрованого дiвчатами припасу i принесених хлопцями напо┐в влаштовують
гостину. Пiсля того як зустрiнуть Новий рiк, починають гадати.
Дiвчата виходили на вулицi i питали, як звати першого стрiчного
чоловiка, таке буде iм'я нареченого. Якщо зустрiне яку тварину, то такий
характер буде у судженого.
Насипають на купку зерно i поряд ставлять воду. Приносять пiвня. Як
почне спершу пити, то чоловiк буде п'яниця, а рiк посушливий, а як спершу
клюватиме зерно, то чоловiк буде господар, а рiк урожайний.
Рахують полiна, занесенi в хату для топiння. Якщо парна кiлькiсть, то
буде весiлля.
Заплющивши очi, дiвка бере полiно навмання. Якщо потрапить полiно в
корi i рiвне, то чоловiк буде спокiйний i багатий, а як без кори i
сучковате, то бiдний i вредний.
Бiля ворiт насипають три купки зерна, а вранцi дивляться. Якщо зерно
нечiпане, то родинне життя буде щасливим.
Лягаючи спати, дiвка кладе пiд подушку гребiнець i нашiпту║:
"Суджений-ряджений, розчеши менi голову". Хто присниться -- то i буде
наречений.
Перед сном дiвка кладе в тарiлку з водою кiлька паличок з вiника,
приказуючи: "Суджений-ряджений, перевези через мiсток". Якщо вранцi паличка
пристане до краю миски, то дiвка побереться з тим, на кого задумала.
У новорiчну нiч перед першими пiвнями горять зачарованi захованi грошi.
Вiдьми лiтають на мiтлах -- виганяють на мiсяць Старий рiк. Усi духи з ярiв,
лiсiв, скель i вод святкують i танцюють разом з людьми до третiх пiвнiв.
Тому треба бути обережним, не ходити самому i не напиватись. Коли мiсячна
нiч, то Мiсяць розмовля║ з Сонцем i Зiрками, а Дарбог признача║ кожнiй Зiрцi
новонароджену душу.
Першого числа Новою року господар рано-вранцi розстеля║ на долiвцi
рядно, кладе на нього сiм колоскiв, що стояли на покутi, да║ дитинi до семи
рокiв у руки качалку (а якщо тако┐ нема, то молотить сам), i вона молотить
зерно. Вимолочену солому виносять у клуню, а зерно спершу змiшу║ться з
бiльшою кiлькiстю зерна i дiлиться на три частини. Одна да║ться дiтям для
посiвання, одна змiшу║ться з посiвним зерном, а третю згодовують коровi i
домашнiй птицi. Пiд час молотiння господар чита║ речення No28.
По тому дiти, вiком до семи рокiв, iдуть посiвати. Зайшовши в хату,
посiвають зерном кiмнату i господарiв, примовляючи:
Сiю, вiю, посiваю,
з Новим роком поздоровляю,
на щастя, на здоров'я, на Новий рiк.
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю.
Господарi обдаровують дiтей солодощами i грiшми. Пiсля обiду можуть
ходити посiвати до родичiв чи знайомих всi бажаючi. Старшi юнаки i юнки
утворюють ватаги, щоб водити Козу. Одягають вивернутi кожухи i личини сiм
осiб: Кози, Бика, Коня, Свинi, Вiвцi, Кота i Пастуха. За ними ще може йти
гурт спiвакiв. Перед веде Пастух з Козою, всi iншi iдуть слiдом. Пiдходять
до вiкна господарiв, у яких ║ дiти i простора хата. Пастух гука║:
-- Дядьку, пустiть Козу до хати, бо змерзла.
-- Нiде тiй Козi розгулятися, тiсно в хатi, -- вiдказу║ господар.
-- Та пустiть, бо змерзла.
-- Та я вже й пустив би, та не знаю, що дядина скаже.
-- Будьте ласкавi, господине, от ми вам заспiва║мо.
Я Коза рогатая, на молоко багатая,
а хто молока не п'║, того Кiзонька б'║.
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,
нiжками затопчу, хвостиком замету, ме-ме-е.
--Та йдiть уже, тiльки добре спiвайте. Ватага заходить у хату, притупу║
ногами, Пастух говорить:
-- Ну-те, панове, ну-те, мурове, поставайте в ряду, я Козу веду.
Усi стають пiвколом, а перед ними Пастух з Козою. Всi спiвають:
На горi Коза з козенятами,
пiд горою Вовк з вовченятами.
Ухопив Вовчок Козу за бочок,
а вовченята за козенята.
Упала Коза та й закричала --
ме-е-е.
Коза пада║ мов нежива. Пастух нахиля║ться над Козою i каже:
Ой устань, Козо, стрепенися, щоб наш господар звеселився.
Хор спiва║:
Ой слухай, Козо, де труби гудуть,
там млинцi печуть, може, й нам дадуть.
Коза схоплю║ться i почина║ танцювать, Пастух танцю║ з нею, а хор
спiва║:
Як пройшов наш Козел та на ножечках,
як пройшов наш Козел та на рожечках.
Да шукаючи, да питаючи
короля в полi, господаря в домi.
Де Коза туп-туп, там жита сiм куп,
де Коза ногою, там жито копою.
Де Коза рогом, там жито стогом,
де Коза хвостом, там жито кущом.
Всi присутнi починають кричати тими голосами, якi в них на лицях
личини: мекати, бекати, нявкати, мукати. Пастух гука║ до Кози:
-- Козо наша хорошая, Козо наша молочная, уклонись господарю i
господинi i усiй ┐хнiй Родинi.
Коза кланя║ться, а хор спiва║:
Козу величають, а чим привiтають,
чи мiркою жита, щоби була сита,
чи мiрку вiвсу, зверху ковбасу.
Щоб не було мало, то ще кусок сала,
щоб наша Коза весела була,
весела стала, добре скакала.
На щастя, на здоров'я, на Новий рiк,
щоб вам лiпше жилося, нiж торiк.
Льон по колiна, щоб голова не болiла,
щоб були здоровi та водились воли i корови.
Родила цибуля завбiльшки як дуля,
горох i капуста, щоб була Маруся тлуста.
Пiсля обiду першого дня Нового року посiвати ходять сiмейними парами i
поодинцi всi дорослi -- батьки до дiтей чи навпаки -- куми до кумiв, сусiди
до сусiдiв. Посiвають з рукавицi.
3. ЯРДАНА
Оповiдають, що коли Яр став Родом, а Дана стала Родою, то жили Род з
Родою у городi Буселi бiля струмка. Цього дня ярий Дарбог одружився на
Богинi Данi, вiд того i пiшло свято Ярдана. Род з Родою мали перед хатою
квiтник, а позад хати грядку. А з причiлка -- погрiб, на погребищi росли
червонi, бурячковi, бiлi i жовтi мальви.
Отже, Род любив Роду i вiд то┐ любовi народився у них син Янь. Син Янь
був бiлявчик, волосся на головi як вибiлений льон, а очi свiтло-голубi. Як
батько Род iшов рибалити на Славуту, то Янь його проводив. Одного разу, як
iшов Янь вiд води, зустрiв вiн дiвчинку Марусю. Марусина мати Марина жила на
другому кутку. Нiхто не знав хто Марусин батько, бо мати Марина потроху жила
з рiзними чоловiками. Як зустрiв Янь Марусю, то зачудувався i довго на не┐
дивився, i вона теж на нього дивилася, тодi вони взялися за руки i пiшли до
майдану разом, i побачила ┐х мати Марина.
Як прийшла Маруся додому, мати ┐й i каже:
-- Не ходи з тим Янем за руку, бо вiн захоче бути головою у сiм'┐, як
його батько Род, а в нашому роду жiнка вважа║ться головою в домi.
А була дiвчинка Марь чорнява-чорнява, так що у юнака Яня лише брови
такими чорними були. Були Янь i Марь однолiтками, а що дiвчатка ростуть
швидше за хлопчикiв, то й стала вона довша за Яня. Мати Мара i каже Марусi,
що той бiлявий Янь ще зовсiм юний, а тво┐, мовляв, хлопцi он вже скоро з
лiсово┐ школи прийдуть, де мати Ягна ┐х мужностi навча║, козаками поробить.
Не зустрiчайся з Ян║м.
От вони вже й не зустрiчаються.
А тим часом i Янь пiдрiс i вже його за законом Бережi стрий у лiс
повiв. А в лiсовому домi Ягна забрала в Яня дитячу душу, а козачу вдихнула.
Прийшов вiн з лiсу, то як зустрiла його Маруся на стежцi, яка вела до
Славути, то аж жахнулася Ян║вих очей, такий там побачила лiд. Прийшла Маруся
додому, а мати ┐┐ пита║:
-- Чому суму║ш? А-а, це вернувся з козакiв юнак Янь, та ти його
здибала, ось я його цi║┐ ночi задушу.
Перекинулась вона чорною кiшкою, пробралась у хату Рода. Янь спав, а
вона кинулась йому на груди, щоб вирвати серце. Але Янь вже не був дитям, в
лiсовому домi стрий навчив його дiям проти чарiв. От Янь подумки поклав собi
на груди криж, кiшку за хвоста зловив, винiс з хати на вигон, вдарив об
вербу, в землю закопав i над нею криж дерев'яний поставив. Хотiв додому йти,
аж тут з кущiв та хащ почали на нього наступати вiдьми темнi та беззубi i в
кожно┐ в руцi запалена свiчка. Почав Янь тi свiчки рахувати, аж дванадцять
нарахував. Як стали вiдьми наближатись, Янь на криж залiз i ноги пiд себе
пiдiбгав, бо почали вiдьми йому п'яти свiчками палити. От бачать вiдьми, що
його не дiстануть, почали стовбур крижа вiд землi палити, ось-ось
перепалять. Помолився тодi Янь: "Ягно, вогонь животворний, укороти ночi та
додай дня, щоб третi пiвнi заспiвали, щоб вiдьми Мари мене не дiстали".
Почула Ягна його, нiч укоротила, а дня додала, третi пiвнi заспiвали, вiдьми
розбiглись. Злiз Янь iз крижа, зламав його в тому мiсцi, де вiдьми палили, i
кинув у воду. А той криж та став бiлим Лебедем i поплив по водi.
Одружився Янь з Марусею. З того часу нiч стала за день коротша,
Сонцеколо стало вище Дивом ходити. Вогонь на Водi одружився. Сказано --
Ярдана.
Звичай
Зранку 5-го сiчня господар прибира║ у дворi, а господиня в хатi.
Господиня готу║ Бiдну кутю: вечерю iз семи страв, а також скоромний обiд на
6-те сiчня. Знову ж таки, щоб серед них була одна страва рибна, а одна iз
обтовченого зерна, полита медом. Господар посипа║ в сара┐ кутки маком i
примовля║: "Вiдюк-мак, ти все бачиш, з Вiтром i Сонцем компанiю водиш, тебе
лихi сили бояться. Не допускай ┐х у цю стайню, у цю кошару, у цей сарай".
Тодi по черзi поверта║ться на всi чотири сторони свiту i дмуха║.
П'ятого сiчня пiсляобiд хлопцi iдуть па ставок чи на рiчку, в одному
мiсцi на плесi пробивають лiд, вставляють туди лом, на лом надягають колесо,
до колеса прив'язують одну тичку довжиною два метри, як важiль для крутiння
каруселi, i одну тичку довжиною 4-5 метрiв, до яко┐ прив'язують сани. На цих
санях вони катаються разом з дiвчатами. На березi кладуть вогнище. Чоловiки
в цей час неподалiк випилюють з льоду рiвнобiчний криж (хрест), виймають
його, встановлюють над ополонкою i поливають червоною вiд червоного буряка
водою. Свято Ярдани можна також проводити бiля громадсько┐ криницi на
майданi або в скверi мiкрорайону, але щоб була посудина для освячення води.
Тодi криж ставиться дерев'яний.
Коли вечорi║, господиня в кожному домi виставля║ на стiл 7 пiсних
страв, а також напо┐. Господар у цей час вирiзу║ на хлiбинi криж, iде з ним
до стайнi i бiля дверей пита║:
-- Хто йде?
Сам собi вiдповiда║:
-- Хлiб з крижем.
Пiсля цього заходить у стайню i згодову║ хлiбину тваринам.
Вся сiм'я сiда║ за ранню вечерю. Перед тим як почати, господар чита║
речення No62. Пiсля вечерi люди сiм'ями, крiм малих дiтей, iдуть до того
мiсця, де ма║ святитись вода. Коли люди зберуться десь бiля одинадцято┐
години вечора, волхв запалю║ бiля крижа священне вогнище з дванадцяти сухих
вербових полiн. Коли вогонь горить, волхв чита║ речення No63, по тому люди
запалюють вiд вогню свiчки, а волхв згорта║ жар у воду. Люди починають
набирати воду у карафки, хлопцi пускають у Диво голубiв, а мисливцi
стрiляють вгору холостими набоями або пускають декоративнi ракети. Так iз
свiчками i свяченою водою iдуть додому. Вдома свiчкою господар викопчу║ криж
на лутцi вхiдних дверей. Потiм разом з господинею окроплюють обiйстя i
кiмнату свяченою водою, мочаючи три колоски чи три пiр'┐ни.
Пiд час кропiння господар примовля║:
-- Омийся, окропися, Богу на славу, людям на здоров'я.
Тодi починають готувати скоромний снiданок, сiдають снiдать.
Колись, пiсля снiданку, господиня в челюстях печi розпалювала вогнище.
Бiля нього в чистiй мисцi господар виминав вiск, а господиня сукала ┤ноти.
Тодi господиня тримала ┤нота сторч, а господар прикладав до ┤нота варяницю i
розкачував ┐┐ рiвно долонями. Свiчка сука║ться перед полум'ям, щоб вiск був
м'яким. Три свiчки ставили у трiйчатий пiдсвiчник, який зветься "Трiйця".
Трiйцю засвiчують па покутi у великi свята.
4. ВЕЛИКДЕНЬ
Iвина недiля
Iва -- це Дерево життя. Вона росте в центрi Свiту. Iва ║ також жiнкою
Iвана. Ранiше вона звалася Ягна, а Iван звався Ягном. Звiдси i пiшло, що
укра┐нський народ ще звуть народом Iванiв. Iм'я Ян, або Iван, дуже поширене
на Укра┐нi. Всi геро┐чнi пригоди наших прадiдiв вiдбувалися з Iваном та
Мар'яною.
Iвина недiля святку║ться весною у першу наступну недiлю пiсля того, як
день i нiч дорiвняються 12-ти годинам. Найчастiше це кожна четверта недiля
мiсяця березня. У недiлю вранцi люди йдуть до Храму з пучками верби. В Храмi
служать дванадцять волхвiв, один з них головний. Волхв чита║ проповiдь, у
яку вплетено сiм речень до Ягни з книги "Бережа". Пiсля того волхв з
кадильницею i кропилом обходить людей i освячу║ разом з вербою. Тодi всi
розходяться по домiвках. Сусiди i знайомi злегка хльоскають один одного
прутиками верби, примовляючи:
Не я б'ю, Iва благословля║,
через тиждень -- Великдень,
недалечко -- червоне я║чко.
Один прутик освячено┐ верби садять при дорозi, коло криницi чи в дворi,
частину в'яжуть у пучечок i кладуть на покутi, а товщi гiлки на горищi, щоб
потiм протягом року використовувати для освячення води. Дим вiд спалених
сухих вербових гiлок дуже легкий i при║мно пахне.
Починаючи з понедiлка i до четверга, вся сiм'я наводить у хатi i в
дворi лад. Жiнки бiлять стiни, якщо хата мазанка, миють лави, стiл, мисник,
вiкна, дверi. Перуть бiлизну, рядна, рушники, i все, що потребу║ прання.
Чоловiки прибирають у дворi, в сара┐, готують дрова для печiння пирогiв i
баб, також, якщо це в селi, працюють у полi.
В Чистий четвер вся сiм'я ми║ться до схiд сонця. Iсну║ повiр'я, що в
Чистий четвер ворон носить сво┐х дiтей купати в рiчцi, отож треба скупатися
до сходу сонця, ранiше за ворона. Кажуть, що таке купання знiма║ з тiла
хвороби. Вода вилива║ться у таке мiсце, де не ходять люди. Купаючись,
приговорюють: "Дай, Боже, здоров'я в ручки, в нiжки i в живiт, щоб милим та
веселим був менi свiт". Пiсля купання одягають свiжу бiлизну.
З четверга можна починати випiкати паляницi i баби, якi можуть бути:
золотi, бiлi i чорнi -- це солодке жовте тiсто, солоне бiле тiсто без
солодощiв i чорний житнiй хлiб.
Баби i дiди зранку у четвер iдуть до Храму.
Господар тим часом згрiба║ на купу в саду торiшн║ листя i бадилля,
запалю║ i приговорю║: "Ти, Холод, iди в безвiсть, а ти, мороз, лисий не
приходь. Смерть з морозом танцювала i за море почвалала. Цур тобi й Пек".
Кажуть, що Бог тричi на рiк вiдпуска║ душi мерлецiв з Того свiту.
Перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квiтують жита, i третiй раз на
свято Рода i Роди. Тому пiсля полудня, коли старi приходять iз Храму, вся
сiм'я сiда║ за поминальну тризну. На столi сiм страв. Посеред столу велика
миска, у яку за два тижнi до Чистого четверга набрано землi i посiяно овес.
На цей час вiн вже вирiс i позеленiв. Помiж зела покладено дванадцять
крашених у червоний колiр я║ць. Страви пiснi. У цей вечiр i нiч нiхто нiде
не ходить, бо в цей час померлi святкують свiй Великдень.
В п'ятницю готують скоромнi страви до Великодня: рiжуть свиню, рубають
курей чи гусей, готують ковбаси, печуть хлiб, паляницi, калачi i бабу. В
суботу такi самi роботи, але ще до того готують крашанки i писанки. В нiч з
суботи на недiлю хата всерединi i знадвору прибрана. На столi бабки,
паляницi, хлiб, крашанки в мисцi, сирна бабка, ковбаса, шинка, печене
порося, хрiн, сiль, пшоняна каша чи голубцi, нiж. Дорослi, повечерявши,
складають у кошики ┐жу для освячення сходом Сонця. В цю нiч, з суботи на
недiлю, дорослi намагаються не спати, а лише дрiмають одягненi.
А тим часом неодружена молодь вiком 16 рокiв i бiльше зносить на вигiн
бiля води сухе дерево з лiсу, старi непотрiбнi дерев'янi речi з села i
склада║ на купу, щоб пiсля дванадцято┐ години розкласти вогнище i дотримати
його аж до ранку. Iнша група лагодить чи буду║ новi орелi. Орелi -- це
громадська гойдалка. Влаштовуються або мiж двох високих тополь, якщо такi
ростуть на березi, або вкопу║ться два стовпи, на них кладеться залiзна
перекладина з двома залiзними кiльцями, до яких прикрiплю║ться двi мiцнi
тички, внизу з'║днанi сiдалом. Орелi треба зробити ще за дня, щоб на них
могли гойдатися дiти, увечерi, при вогнищi, кожен, хто прийшов па вигiн,
повинен хоча б тричi гойднутись, щоб очиститись великоднiм повiтрям.
Парубки, якi робили орелi, можуть брати за гойдання невелику плату, яка
потiм пiде в складчину на громадське застiлля. Грошi за орелi також можна
використати для майстрування Колеса, яке роблять iз гнучких вербових гiлок,
обмотують соломою i поливають тоуком (жиром), тоук повинен бути з тварин чи
з рослин. Облюбовують горбок, з якого будуть котити Колесо у воду перед
сходом Сонця. Десь iз дванадцято┐ години починають пiдходити господарi з
кошиками, в яких великодня ┐жа, i розмiщуються пiвколом неподалiк вiд
молодi, яка лашту║ Колесо. Можна брати з собою, щоб на чомусь сидiти.
Незадовго до сходу Сонця з Храму пiдходить процесiя. На чолi процесi┐
Головний волхв i ще вбраних у волхвiв одинадцять поважних жiнок i чоловiкiв.
Вони несуть криж, хоругви i прапори. Всi люди встають у Коло. В серединi
Кола залиша║ться лише чотири волхви, кожен з яких трима║ в руках книгу
"Бережа". Всi разом читають речення No22, No42, No21. По тому господарi з
кошиками стають у ряд, лицями до сходу Сонця. Понад ними проходить Головний
волхв i кропить свяченою водою. Стоячи перед сво┐ми кошиками, люди чекають
сходу Сонця. Коли його першi променi з'являються над обрi║м, хлопцi
запалюють Колесо i котять його з гори до води, стараючись, щоб воно не впало
i закотилось у воду. Можна для пiдтримки Колеса поставити шерегу iз спритних
хлопцiв. Пiсля того як Колесо закотилося у воду, всi скидають шапки i
кланяються Сонцю три рази. При цьому промовляють:
-- Слава Ягнi, Слава Дарбогу, Слава Тар'ягну i нам навiки Слава.
Перед сходом Сонця починають дзвонити дзвони. Дзвони дзвонять цiлий
день. Пiд наглядом дзвонаря подзвонити можуть всi бажаючi. Пiсля поклону
Сонцю ближчi родичi i сусiди обмiнюються крашанками, випивають по чарцi
горiлки, вина, пива чи солодко┐ води (хто що може), закушують крашанками та
iншими стравами. Шкаралупи з крашанок кидають у воду, щоб рахмани знали, що
наступив Великдень.
В цей день, коли люди зустрiчаються на вулицi, то кажуть один одному
замiсть вiтання:
-- Великдень.
-- Великдень.
Коли всi родиною заходять у двiр, господар iз кошиком обходить усю
живнiсть i да║ коровам, козам, вiвцям, свиням по шматочку свячено┐ баби,
собацi шматок шинки, коту шматок риби, приказуючи:
-- Великдень.
За цей час вся сiм'я збира║ться в хатi. Господиня бере в праву руку
запалену свiчку. Всi в хатi зустрiчають господаря зi свяченим стоячи. Коли
господар ставить кошик на стiл, всi тричi обнiмаються, чоломкаються i
кажуть: "Великдень", "Великдень".
Тодi вся родина вмива║ться крашанкою.
Спочатку був лише Морок, тодi з'явилась причина життя, яка звалася Ягна
-- животворний вогонь. Тодi з'явилося Яйце-Райце. Зiгрiте Ягною, воно
народило Свiт. Свiт був схожий на голуба.
Темiнь перейшло сиве голуб'я,
що у нього з рота полум'я пашить,
iскри сиплються в нього iз очей.
Господиня налива║ в миску воду, кладе туди три червонi крашанки i
грошi.
Першою вмива║ться дiвчина, яка на виданнi (воду можна мiняти пiсля
кожного, а можна i не мiняти, бо це вмивання чисто символiчне), або хлопець,
який ма║ женитися. За ними всi iншi по старшинству, а останньому,
найменшому, дiстаються грошi.
На Великдень вiдчиняються вiкна, щоб впустити в хату весну.
Пiсля дванадцято┐ години на Великдень сiм'я влаштову║ багатий обiд.
Ставляться всi можливi страви, якi зна║ господиня. Стiл ставиться посеред
хати. Господар з тарiлкою, на якiй лежить одна крашанка, обходить стiл, за
яким сидить сiм'я, тричi, тодi ста║ лицем до покутi, де горить свiчка з
бджолиного воску, ставить миску на стiл, знiма║ з яйця шкаралупу i розрiзу║
яйце на декiлька частин, бiльше, нiж членiв сiм'┐. Тодi ложкою да║ iз сво║┐
руки по шматочку жовтка i бiлка кожному iз сво║┐ родини, починаючи з дитини
до семи рокiв, тодi господинi i всiм iншим по старшинству. Хтось iз сiм'┐
чита║ речення No9. Тодi почина║ться Великоднiй обiд. Спочатку ┐дять бабку,
яйця i шинку, тодi всi iншi страви. Пiсля обiду всi кришки i шкаралупи
змiтають i кидають у вогонь. Молодi господарi i неодружена молодь знову
йдуть на вигiн чи на головний сiльський майдан, де гра║ музика. Дiти i
дiвчата беруть з собою крашанки.
Дитячi iгри крашанками
Один трима║ в руцi крашанку носком догори, а другий б'║ носком сво║┐
крашанки. Тодi перевертають -- i б'ються пухою. Чия крашанка поб'║ться --
той ┐┐ вiдда║. Якщо в одного побита пуха, а в одного носок -- тодi нiчия.
З горбка котять крашанку. Пiд горбком порiг, об який вона спиня║ться.
Другий гравець котить свою крашанку, щоб попасти ту, що бiля порога. Якщо
попада║, то забира║ крашанку.
На схилi горбка робиться двi ви┐мки i кладеться двi крашанки так, щоб
помiж ними могло прокотитись яйце. Якщо крашанка того гравця, який котить ┐┐
з горбка, торкнеться обох крашанок разом, то вiн забира║ собi обидвi, якщо
торка║ться одного, то вiдда║ свою.
На лавку чи на траву кладуть кiлька шапок. Один гравець жмуриться
(заходить за рiг чи в iншу кiмнату). Пiд одну з шапок кладуть яйце. Якщо
гравець вгада║, пiд якою шапкою яйце, то забира║ його собi.
Яйце кладуть на землю. Гравця ставлять за десять крокiв i зав'язують
очi, обкручують навколо себе. Вiн робить у напрямку яйця десять крокiв,
розв'язу║ очi i, не сходячи з мiсця, намага║ться дiстати яйце. Якщо дiстав,
виграв, не дiстав -- програв.
Дiвчата грають ягiлок
Всi дiвчата i молодi молодицi беруться руками в коло. Посерединi кола
ставлять трьох хлопчикiв вiком до 16 рокiв. Ставлять ┐х трикутником на
вiдстанi два метри один вiд одного. Тодi розривають коло i ведуча заплiта║
коло помiж хлопцями, всi спiвають:
Кривого танця йдемо,
а кiнця не знайдемо,
то вгору, то в долину,
то в ружу, то в калину.
Веду кривого танця,
та не виведу кiнця,
буду його та виводити,
кiнця танцю та находити.
Як доспiвають пiсню, повертаються лицями до дiтей, роздiляються на три
частини i творять три кола. Тодi три кола iдуть за ходом сонця i спiвають:
Та вплинь, селезню, та вплинь за водою.
Та люлi-люлесеньки, та вплинь за водою.
Та скажи, селезню, як дiвочки скачуть,
Та люлi-люлесеньки, як дiвочки скачуть.
Да отак хорошенько, да отак пригоженько.
Та люлi-люлесеньки, да отак прогоженько.
Як закiнчать пiсню, кожне коло розпада║ться, хапають хлопця, тричi
пiдкидають i ловлять з вигуком: "Ту-та-та".
Огiрочки
Дiвчата i молодицi роблять шерегу, тримаючись за кiнцi хустинок. На
одному кiнцi шереги двi дiвчини пiдiймають руки з хусткою вгору, а дiвчина з
протилежного кiнця веде попiд хусткою всю шерегу. Коли весь ланцюг
протягнеться i черга надiйде до однi║┐ з тих, що тримали хустку вгорi, вона
робить лише пiв обороту i затриму║ться, так що хустка обiв'║ ┐й шию. Це
значить, що один огiрочок завився. Друга дiвчина пуска║ цю хустку i робить
ворота з третьою i так аж до передостанньо┐ дiвчини. Пiд час завивання
огiрочкiв спiвають:
Любi нашi огiрочки, завивайтеся,
а ви ладнi молодички, женихайтеся.
Як уродять огiрочки, продаватимем,
як передню засватають, вiддаватимем.
Не дивуйся, товаришко, як помилишся,
горiлочка була добра, ми напилися.
Та ми би вам, файнi хлопцi, писанки давали,
як би ви нам огiрочки не переривали.
Та ми би вам, гарнi хлопцi, горiлки купили,
якби цвiли огiрочки, а ви ┐х любили.
Та ми цього Великодня цiлу зиму ждали,
щоб нас хлопцi шанували, а то й цiлували.
Огiрочки пуп'яночки гудинь завивають,
а молодi молодички медок попивають.
А у лузi зелененькiм лоша заiржало,
була гарна дiвчинонька -- вже себе вiддала.
Та кувала зузуленька i буде кувати,
║ ще iншi дiвчаточка, тi будуть спiвати.
Пiсля закiнчення завивати, можна таким же чином розвивати.
Дiвчата мають з собою по писанцi, розписанiй так, щоб дiвчина могла
потiм впiзнати свою писанку. Коли дiвчина хоче потанцювати з якимось, навiть
до цього незнайомим хлопцем, i показати йому, що вiн ┐й до вподоби, вона до
нього пiдходить i дару║ писанку. Хлопець не ма║ права вiдмовлятись брати
писанку, але замовля║ музику i йде до танцю з цi║ю дiвчиною. Якщо хлопець
хоче потанцювати з дiвчиною, яка йому подоба║ться, вiн до не┐ пiдходить i
просить в не┐ писанку, якщо та не да║, то норовить вiдiбрати. Писанку
дiвчина трима║ за пазухою. Якщо хлопець ┐й подоба║ться, вона да║ йому
писанку або да║ забрати, якщо нi -- то не да║. У одного хлопця може бути
кiлька писанок, якi йому подарували дiвчата або якi вiн забрав. Вiн залиша║
собi писанку то┐ дiвчини, яка йому подоба║ться, а iншi розда║ тим хлопцям,
якi бажають познайомитись з тими дiвчатами, якi малювали цi писанки. Для
цього хлопцi радять раду, зiбравшись на деякий час у гурт чи сам на сам.
Хлопцi, якi знають, чи┐ в них писанки, пiдходять до дiвчат i домовляються
про зустрiч на третiй день Великодня.
Вiнку мiй ружовий
Дiвчата i хлопцi стають в коло. Всередину входить хлопець. Коло
руха║ться за сонцем i спiва║:
Вiнку мiй ружовий, де бував -- у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Ти мiй милий Тимку, бери собi дiвку.
Хлопець вихоплю║ з кола дiвку, а сам ста║ в коло. Коло знову руша║ i
спiва║:
Вiнку мiй ружовий, де бував -- у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Хай дiвка Варвара знайде собi пару.
Дiвчина вихоплю║ з кола хлопця, а сама ста║ в коло. Iм'я дiвчини чи
хлопця в пiснi можна змiнювати.
Обливаний понедiлок
Другого дня Великодня, пiсля порання в господi i снiданку, молодшi
господарi несуть матерi i батьку чи дiду i бабi бабку i продовжують гуляти.
Прийшовши до хати i ставши перед порогом, читають:
Чи дома, дома пан господар,
По чому знайти його двора?
Що в домi шули мурованi,
в тину вориння та точене,
його ворота золоченi,
а пiдворiтня як риб'яча кiсть,
а клямочки -- та золоченi,
а замочечки -- серебрянi.
Ой уставай же, господарю,
умийся чисто, утрися сухо,
чисто вдягнися, пiдпережися,
одчини вiкно, у поле виглянь,
виглянь на тiк та на вгород,
Великдень прийшов, весну принiс.
Господар чи господиня, почувши величання, вiдкрива║ дверi i хлюпа║ на
гостей чистою водою з кухля. Гостi хлюпають на господиню принесеною в пляшцi
водою. Тодi заходять в хату.
Тi хлопцi, котрi мають подарованi дiвчатами писанки, ще в сутiнках
зранку пiдкрадаються до дому дiвчини з водою в карафцi, щоб, як тiльки
дiвчина вийде з дому, облити ┐┐ водою. Зацiкавленi дiвчата теж зранку кудись
збираються, до подружки, чи що, а фактично до криницi, щоб бажанi хлопцi
могли облити ┐х водою. Коли хлопець обiлл║ дiвчину водою, вiн показу║ ┐й ┐┐
писанку, i вона запрошу║ його до хати, де пригоща║, i тодi вони вдвох iдуть
на вигiн чи на майдан, де знову гра║ музика i охочi водять ягiлки.
В цей день можна нести гостинця добрим знайомим, вчителю, крижмовим
батькам.
Радний вiвторок
На третiй день Великодня у вiвторок одруженi пари iдуть, в поле, беруть
з собою обiд. Обдивляються поле, згрiбають бур'ян i запалюють. Радяться, що
будуть тут сiяти чи садити, оцiнюють, яка озимина. Потiм в полi обiдають.
Дiвчата i хлопцi збираються громадами окремо. Хлопцiв, якi досягли вiку
18-ти рокiв, приймають у парубки, а дiвчат, якi досягли 16-ти рокiв,
приймають у дiвки.
Той, хто вступа║ у парубочу громаду, повинен зробити такi вправи.
1. Розставивши ноги на ширину ступнi, не згинаючи ноги в колiнах,
нагнутись i торкнутись долонями землi.
2. Протанцювати гопак три хвилини так, щоб пiд час танцю виконати три
рiзновиди присядки.
3. Вiджатись вiд землi на руках сiм разiв.
4. Пiдтягнутись на руках сiм разiв так, щоб пiдборiддя було на рiвнi
поперечки.
5. Пiдняти над головою, випрямивши руку, гирю вагою 16 кiлограмiв сiм
разiв правою i лiвою рукою.
6. Повиснувши на руках, вилiзти на поперечку зверху.
7. Розказати напам'ять речення No23.
Пiд час iспиту забороняються будь-якi жарти.
Пiсля здачi iспиту бережа голить новобранцевi лице, i вже вiн може
заводити вуса. Тодi парубок умива║ться, витира║ться рушником i говорить:
-- Урочисто обiцяю дотримуватись звича┐в парубочо┐ громади.
Бережа пода║ парубковi нову сорочку, яку хлопець купив собi до цi║┐
подi┐. Якщо ║ така можливiсть, йому пiдводять коня пiд сiдлом, вiн об'┐здить
на ньому коло за ходом сонця. З цього часу вiн ║ членом громади парубкiв,
може вiдкрито гуляти з дiвчиною i женитися.
Пiсля того як молодих хлопцiв приймуть у парубки, проводяться вибори
бережi. Усiм членам парубочо┐ громади роздаються записки, у якi записано
iм'я колишнього бережi i ще дво║ нових iмен, найдужчих, найкмiтливiших i
найсправедливiших парубкiв. Тодi всi розходяться, сходяться через десять
хвилин i вкидають записки в горщик, попередньо викресливши два прiзвища.
Пiсля цього записки витрушуються. Кого найменше викреслено, той ста║ бережею
на весь рiк. Вiн органiзову║ парубкiв на проведення радуниць, водить
колядникiв, розсуджу║ суперечки помiж парубками, зна║ обряди i звича┐. Новий
бережа назива║ сво┐х першого i другого помiчникiв. Пiсля виборiв бережа
разом з новоприйнятими парубками ставить громадi могорич iз закускою.
Дiвоча громада теж прийма║ iспит у пiддiвок.
1. Дiвчина показу║ сорочку, яку вона вишила сво║му нареченому.
2. Вiнок, який ┐й сьогоднi одягне бережа.
3. Варить борщ, вареники i узвар.
4. Танцю║ гопачок три хвилини.
5. Спiва║ або розказу║ напам'ять одну весiльну пiсню, одну веснянку,
одну купальську.
6. Прасу║ плаття.
7. Розказу║ речення No5.
Тодi говорить:
-- Урочисто обiцяю дотримуватись звича┐в дiвочо┐ громади.
Пiсля цього бережа одяга║ дiвчинi на голову вiнок. Тодi дiвоча громада,
таким чином як i парубоча, провадить вибори бережi, i нова бережа та новi
дiвки влаштовують для громади бенкет.
Увечерi парубоча i дiвоча громади зустрiчаються на майданi i новi
парубки цiлуються при громадi iз тими дiвчатами, з якими вони гуляють.
5. ПОМИНАННЯ
Пiсля третього дня Великодня люди, коли кому зручно, ходять на
кладовище i прибирають могилки. Прополюють сухий бур'ян, садять квiти,
посипають бiлим i червоним пiском, вiшають новi вiнки, фарбують загорожi.
Наступна пiсля великодньо┐ недiля назива║ться Радуниця.
Печуть бабку, готують вареники, рибу, голубцi, тушать м'ясо а чи
запiкають курку чи гуску, красять яйця. Готують страви для тризни на
могилках i складають у кошик, беруть також горiлку, солодку воду, цукерки,
щоб обдаровувати дiтей i старцiв. Накривають кошик рушником. Вбираються у
святкову одежу i в недiлю в обiд приходять на кладовище.
Тут хор пiвчих на чолi з волхвом з хо