себе, щоб не пити в будень без поважних причин, якщо ви i в недiлю теж знайдете якесь цiкаве заняття, щоб зайвий раз не випити, то, коли надiйде свято, ви вип'║те з задоволенням, будете щасливi, здоровi, i матимете сили, щоб заробити на хлiб собi i сво┐й сiм'┐. Вчитель Барбара радить також не курити. Вживати наркотики (мак, коноплi, хiмiчнi препарати) забороня║ укра┐нський звичай i закон. Тар'я! 6. Про ставлення тар'ягнiв до iнших релiгiй та використання старих храмiв Слава Ягнi, Дарбогу i ┐хньому сину Тар'ягну! Так сталося, що в Укра┐нi зараз ма║мо переважну бiльшiсть юдо║вангельських церков. Перш нiж приступити до посутньо┐ розмови, узгодимо для себе значення слова "юдо║вангелiзм". Це слово склада║ться iз двох значень: юда┐зм -- юдейська вiра, яка виплива║ з юдейсько┐ народно┐ книги "Бiблiя", та ║вангелiзм -- це вчення виплива║ з книги "квангелiя", яку написали грецькi юде┐-книжники. Отже, до юдо║вангелiстiв належать сiонiсти, католики, православнi i всi iншi секти, якi проповiдують вчення з "квангл┐i", але пiдкрiплюють його посиланнями на "Бiблiю". Волхв Барбара i його послiдовники не вважають Iсуса Богом, а лише юдейським проповiдником. Iншими силами, якi борються за панування в Укра┐нi, ║ буддизм, кришна┐зм, iсламський фундаменталiзм та iншi. Утративши свою матiрню вiру в Бога, в чому багато шкоди завдав князь Володимир 988 року, укра┐нський народ почав поступово, але неухильно, тратити свою мiць, а з нею i державну зорганiзованiсть, що нарештi призвело до незчисленних бiд, учинених нам загарбниками нашо┐ дiдизни. Волхв Барбара обстою║ за укра┐нцями свiй шлях, бо вони посiдають землi, в яких знаходяться головнi поля поховань найдавнiших арiйських князiв. Вчення волхва Барбари визна║ провiдну для народу ролю Просвiтлених волхвiв i грунту║ться на вiруваннях давньо┐ кра┐ни Араяни, долучаючись i до арiйських вед. Кра┐на Араяна iсну║ в нашiй пам'ятi навколо Арiйського моря, ┐┐ межi означаються витоками рiк, якi впадають в Арiйське море. Саме на цi терени повинен бути направлений в першу чергу поступ вiдновлено┐ укра┐нсько┐ держави. Дотримання шляхетних звича┐в i обов'язку перед Батькiвщиною пильнував у нас Бог Перун, одне з перевтiлень свiтового животворного вогню, iм'я якого в жiночiй iпостасi -- Ягна. Нехтування усвiдомленим обов'язком, рiзновидом цього нехтування ║ зрада, призводить до настання Гада, на противагу закону спiвiснування помiж арiйцiв, який назива║ться Ладом. У сво┐х обрядах послiдовники Барбари послуговуються рiвнобiчним крижем, на якому нема розiп'ято┐ людини. Малювання або лiплення на крижi розiп'ято┐ людини послiдовники вчення Барбари вважають великим грiхом i святотатством. Це ┐х вiдштовху║, бо це наруга над людським тiлом, навiяна чортом. Учитель Барбара також застерiга║, що носiння на тiлi крижа з розп'яттям шкiдливо вплива║ на здоров'я i томить душу. Сам криж знання волхвiв, послiдовникiв Барбари, мiрку║ як знак життя, де вертикальна лiнiя означа║ чоловiче начало, а горизонтальна -- жiноче. Вiд акту перетинання чи вза║мопроникнення чоловiчого i жiночого ║ства народжу║ться дитина. Свята Трiйця, за вченням книги "Бережа", ║: мати -- батько -- дитина у земнiй iпостасi, а у небеснiй -- Ягна -- Дарбог -- Тар'ягн. Отже, однi║ю а головних засадничих рiзниць мiж юдо║вангелiзмом i вченням Барбари ║ те, що ║вангелiзм тракту║ любовне злягання самицi iз самцем грiхом, арiйцi ж вважають цю дiю актом радiння, в чому вчення Барбари суголосне з ведизмом. Грiхом, i то великим, арiйцi вважають лише збочення як мiж самцем i самкою, так i мiж одностатевими особинами. Рiзниця ще й у тому, що в книзi "Бережа" Божистими героями i родоначальниками ║ укра┐нцi, а у юдо║вангелiзмi ними ║ юде┐, або грецькi юде┐. Звiдси виплива║, що нi церкви ║вангелiстiв, нi ┐хнi мистецькi предмети не можуть служити нашому Божистому культу. Хоча для потреб нашо┐ вiри треба будувати новi Храми, але мистецтво будувати релiгiйнi осiдки ║вангелiсти перейняли у попереднiх поколiнь арiйцiв, котрi молились Перунам Ягни. Тому коли настане такий час, що вiруюча громада ║вангелiстiв перейде у вiру Барбари, може постати питання, як використати будiвлю старого Храму. Рада тут може бути така. Iкони треба вiддати чи продати тим громадам, якi ┐х потребують, а чи здати в музей, якщо вони мають мистецьку вартiсть, все iнше спалити. Вогонь очища║. Стiни теж треба обробити вогняним факелом. Там, де потрiбно, змiнити штукатурку i оздобити дiяннями з книги "Бережа". Потiм освятити Храм довгим читанням iз книги "Бережа" i покропити свяченою водою. Всяку наругу над Храмами iнших релiгiйних громад, над священними релiквiями iнших народiв, держав, армiй Барбара забороня║. пх можна лише спалити. Вогонь очища║! Тар'я! 7. Про досконалiсть Той арi║ць, який буде осягати суть книги "Бережа", поступово вiдчу║ благовiст Божого просвiтлення i життя його буде при║мним. Досконалiсть не може бути доконаною так само, як i просвiтленiсть, котра ║ вищою за досконалiсть. Просвiтлення не може бути без досконалостi; досконалостi не може бути без дi┐; дi┐ не може бути без волi; волi не може бути без самообмеження; самообмеження не може бути без непевностi; непевностi не може бути без неосяжностi. Це сiм вiрогiдних сутностей просвiтлення. Восьмою сутнiстю досконалостi ║ смерть. Тому, прагнучи досягти просвiтленостi, треба весь час молитись Боговi, щоб вiн допомiг робити кожен крок до досконалостi правдивiшим. Отже, вдосконалення -- це пом'якшення переходу вiд стану життя до стану смертi, а просвiтленiсть -- втрата сутностей досконалостi, якi переходять у просте вiдчуття свiтла або у свiтло. XV. РЕЧЕННЯ 1. До Бережi Бережа, яка живе в трьох сутностях, вiдання яко┐ розширило Укра┐ну, тебе солодкоязику шанують волхви, ставлячи попереду всяко┐ дi┐. О Бережо, ти вiда║ш про найдальшу даль, звiдки приходять Божистi закони життя; для тебе просочуються незчисленнi джерела в криницях, завдяки тобi добра сiються для арiйцiв. Це завдяки знання звичаю волхвами було проламане цiле, яке замикало Дану, Бережа зберегла стада корiв на просторах, зробила смачною ┐жу i напо┐. Отож хочемо ми пошанувати Бережу, Богиню-Бога, який всi звича┐ зна║, зробимо треби, покропимо чар-трунком, щоб вона благословила синiв-геро┐в. Тiльки той князь ста║ можновладним, притлумлю║ ворожi потуги звитяжною силою, хто денно i нощно пiклу║ться про Бережу, любить Ягну, яка ║ суттю Бережi. Тiльки той господар живе благополучно, ма║ в домi хлiб i до хлiба, хто волхва шану║ Боголюбного i викону║ звичай родовий -- Бережу. Той князь завжди удатний войовник у поборюваннi ворогiв i чортiв, який волхва знаючого попереду справ ставить, дух свiй скрiплю║ вiданням про Ягну. Тар'я! 2. До Ягни Ягну я кличу, ту, хто в усьому живому, ту, хто ║сьм Богом, якому волхв вiншу║, прикликаю i славлю ┐┐. Ягно, образ твiй священний для вiдунiв як колишнiх, так i теперiшнiх, повертайся до нас лише сво┐ми добрими лицями. Дай нам багатство, посилай нам денно i нощно наснагу для кохання i коханих. О Ягно, ти треба i звичай обряду, коли ти гарячими язиками охоплю║ш жертву, ┐┐ прийма║ названий послушником Бог. Ягно, ти прозорливiша за кобзарiв, ти Богинею Славою славна, хай Боги зглянуться на нас! Коли ти захочеш, о Ягно, ти ощасливиш богомольця, вдихнеш йому в груди Божистий вiтер. До тебе, матiнко Ягно, ми зверта║мо лиця, коли день народжу║ться, вогню животворному молимось. Живе свiтло розлите в серцях i свiтах, ти пану║ш на священнодiйствах, о сонцесяйна Ягно! Як мати дитинi, будь доступна для наших слiв, твори мир у наших домах, супроводжуй нас у добрi! Тар'я! 3. До Ягни перед святковою стравою Ягну ми вибира║мо провiсником це┐ утчi, ту, яка все зна║ i все розумi║, Ягну, Ягну весь час кличемо. Та, яка прийма║ при║мнi дари, о Ягно, прилинь багатолика, вродись серед сухо┐ золото┐ соломи. Ти -- ║ство, котре ми Боготворимо, пробуди в нас Божисте почуття, в тих, хто надi║ться на тебе. Сядь з нами на священну солому, засяй, полита тоуком, спали до тла зловредних. О Ягно, всi Божистi якостi в тобi, вогонь нам да║ш у присмак до страви -- кобзар, господар i князь: всi тобi вдячнi. Бо ж тво║ полум'яне знамення проганя║ хвороби, в той час, як ми пошанову║мо тебе. О Ягно, покрий нас сво║ю благодаттю, бо ж ми, матiнко, через твiй пломiнь всi тво┐ добрi можливостi кличемо. Будь милостива до нас, Пречиста, бо ж ти найчистiша серед чистих, пломiнь-бо -- вуста тво┐ i подих. Прославля║мо тебе на всi голоси, пошли нам достаток i змiцни наших дiтей, о Ягно, свiтле полум'я! Лише ти зна║ш дорогу до всенебного Бога, насолоджуйся ж славою, що ми ┐┐ тобi зичимо! Тар'я! 4. Славлення Ягни Красна Ягно, запалена на цьому святi, прихились до нас всiма сво┐ми добрами, бо часту║ тебе щирий волхв. Зроби солодкою, о мати матерiв, нашу славу для Божисто┐ сутi, посприяй, щоб всесутня Бережа славою втiшилась. Похвала всього народу нашого лине до тво┐х вух, Богине, медовими язиками жертву лиже. О Ягно, ти на швидкiй колiсницi привезеш Божу благодать, передаси ┐┐ через нашого волхва. Розстелiмо ж за звича║м житню солому, политу тоуком жертовних тварин, тут i запала║ свiтло безсмертних. Хай розчиняться дива, хай зiйде звiдти Божа благодать тепер i вовiки вiкiв. Нiч i Зоря -- це так гарно, я ┐х запрошую до нашого священнодiйства, на жертовну солому. Запрошую також двох солодкоязиких волхвiв, хай заспiвають для нас Божистих пiсень i Богиню прославлять. Ягну, Дану i Та║мницю, трьох Божинь я запрошую, якi закони вершать у свiтi. Дерево життя, яке пророста║ через три свiти, хай буде серед перших пошанованих, хай росте в нас. О Божисте дерево, хай через тебе нашi узливання досягнуть Бога, хай вiн побачить тих, хто його шану║. З вигуком "Слава" ми шану творимо для Перуна Божого, того, хто прожива║ в домi Божества! Тар'я! 5. Закликання Ягни Прийди, Ягно, пошанована нашими пiснями, з'явися сво┐ми численними перевтiленнями, прислухайся до Слави. Тебе кличуть волхви, спiваючи тобою натхненнi речення, прийди, Ягно, iменами рiзночинних Богiв. Велеса, Рода, Морани i Папи, Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя, рiзних духiв умилостив. Пiдносимо до рота п'янкий чар-трунок, бризка║мо на вогонь краплi меду, долуча║мось до Божистого. Кличуть тебе, Ягно, тi, хто потребу║ пiдтримки, для тебе волхви золоту солому розiслали, зараз почнуться вiншування i треби. Тоуковi спини коней, запряженi помислами, привезуть Богiв, щоб меду спiльно випити. Пiдносимо нашi дари так, як дивний закон велить, о Ягно, супутнице солодкозвучних жiнок. Хто гiдний пошанування, всi хай п'янкого меду вип'ють, о Ягно, кличемо тебе "Вiзьми"! Iз небесно┐ сонячно┐ хати всiх Богiв, якi вранцi прокидаються, хай кличе сюди одухотворений волхв. О Ягно, о Перуне, о Вiтре, пийте за сонячними законами медовий напiй. Ти як волхв, настановлений людьми, о Ягно, сидиш на наших добрах, пошануй цей обряд. Запрягай же в повiз рудих, буланих i червоних коней, о Боже, привези сюди всiх Богiв. Тар'я! 6. Запрошення Ягня до участi у дiйствi На цей славний обряд, о Ягно, тебе запрошу║мо для заступництва, з Перунами прийди, Ягно! Нiхто з людей не рiвня тобi, великiй i всепереможнiй, з Перунами прийди, Ягно! З тими вогнями, що лiтають в Дивi i переслiдують клятвопорушникiв, з Перунами прийди, Ягно! З тими, що ┐хня пiсня -- грiм небесний, ┐м нема супротивно┐ сили, з Перунами прийди, Ягно! З Перунами, якi жахкотять блискавками, як добрi господарi стоять на сторожi закону, з Перунами прийди, Ягно! З тими, якi горами трясуть, моря збурюють з Дивом змiшуючи, з Перунами прийди, Ягно! З тими, якi слiплять промiнням на морi i на сушi, з Перунами прийди, Ягно! Тебе випуска║мо на мед чар-трунку, щоб ти перша причастилася, з Перунами прийди, Ягно! Тар'я! 7. Звернення пораненого князя до Ягни Я хочу згадати ту, яка дала менi життя, щоб я побачив батька-матiр. Я називаю iм'я Ягни, першо┐ i животворно┐ Божинi, яка дала менi пiзнати ласку батька-матерi. До тебе, свiтла Божине, володарко всього сущого звертаюся, щоб ти дала долю щасливу. Бо ти воiстину володарка долi, котра недосяжна для заздрiсних зловмисникiв, бо доля в руках тво┐х, Ягно. Тiльки ти, Ягно, найщасливiша, i тiльки до тебе я прилучитись хочу, оперти на тебе сво┐ надi┐. Твого всевладдя i сили ярiння не досягли нi пташки, що лiтають, анi води, якi ринуть, не досяг тебе i вiтру легiт. В безоднi простору вариться вариво, з якого вироста║ Дерево життя, хай змiцню║ться його корiння. В безмежному просторi шлях Дарбога, круглий вiн i котиться, а не ногами ходить, вiдверта║ темiнь i напасть. В князя свiтла тисячi способiв зцiлення, проганя║ вiн хвороби вiд нас, бо, дивлячись на нього, ми ста║мо доброчинними. Бо ж зiрки i мiсяць видно лише вночi, так i ми через темiнь незнання iдемо до свiтла Ягни, приносимо подарунки i речення, щоб умилостивити. Але якщо воля твоя, Ягно, душу мою, заковану в клiтку тiла, легко звiльни вiд пут. О Ягно, всевiдаюча i всеможуча, звiльняй нас вiд колод життя легко, легко розв'язуй петлi на путах. Ми умилостивлю║мо твiй гнiв молитвою, поздержливiстю, узливанням, щоб ти нас на розум поставила. Угору -- петлю верхню, вниз -- нижню петлю, тодi середню знiми, душа розв'язана полине в лоно Ягни. Тар'я! 8. До Ягни Ми шану║мо тебе, Ягно, шану║мо i твого коня, бо ви пану║те на дiйствi. Нехай Тар'ягн, син тво║┐ сили, буде доброзичливий i широкодушний, хай буде з нами. Захисти нас, Ягно, вiд дальнього i ближнього зловмисника, захищай нас усе життя. Надiли нас великою нагородою, надiли нас достатком достатнiм, пiклуйся про наше майно. Ти розподiля║ш блага, о пломiнноязика, так, як тво║ iм'я -- Рода рiдна, дай нам Рiг достатку. Того, кого ти благословля║ш на бiй, той заслужить Славу як нагороду, бо ти живиш його силами. Нiхто улюбленця твого не переможе, хто б не намагався протистояти, нагорода арiйцевi буде. Тар'я -- улюбленець всього народу, його конi найкращi, його славлять кобзарi. О, той, хто не спить, коли вста║ Дарбог-батько, оспiва║ славного сина Тар'ягна, мати якому Ягна животворна. Бо величальна Ватра пала║, закучерявлена димом пахучим, закосичена лизнями вогню. Вона, як господар на обiдi, як прапор з полум'я, слуха║ нас, тих, хто Ягну славить в перших променях Дарбога. Кланя║мось старому i малому, кланя║мось юним i зматернiлим, шану║мо Бога разом зi спiвцем. Тар'я! 9. Про всеохопну славу Ягни Ти, Ягно, перша серед Богiв, ти ┐м мати i батько Дарбог, тобi служать мудрi волхви, ти народила Перунiв iз блискучими списами. Ти, Ягно, найперше сутн║ Божество, кобзарi оспiвують Божистiсть твою, ту, що пронизу║ всей свiт доцiльнiстю, ти мати-батько живого Тар'ягна. Ти, Ягно, дивний вогонь живий, проявись розумною суттю видимою, два свiти тряслися, як Ягну Божеством вибирали, в нiй ми шану║мо всi Божистi властивостi. Ти, Ягно, для людини всесвiтньо┐ змусила Диво гримiти, для тiла, що з нього сiм Див утворилось, коли ти розгора║шся, викликана волхвом, ми запалю║мо жертовнi вогнi на сходi й на заходi. Ти, Ягно, житт║дайна корова, але ти i бик Велес житт║дайний, молячись тобi, вигуку║мо: "Бачимо!", бачимо тебе животворну володарку. Ти, Ягно, напучу║ш заблудлих, навiю║ш правдивi вчинки шляхетним, ти обира║ш переможцiв серед геро┐в, якi змагаються, i серед тих, хто змага║ться в накопиченнi скарбiв. Ти, Ягно, прийма║ш у сво║ животворне лоно душi померлих, даючи безсмертя, бо ти суть Ягна-Дарбог, сина Тар'ягна народили. А ви, шановнi господарi, обдаруйте волхва, який Ягну славить, хай новi пiснi склада║, звича┐в навча║, о Диво i Земля, допомагайте нам разом з Богами. Ти для нас, Ягно, родюче лоно, Бог серед Богiв -- бездоганна i невсипуща, стань кобзарю матiр'ю-батьком, заступницею, ти, яка щастя несе, сiючи добро. Ти Ягно, наша мати-батько, творець житт║во┐ сили, а ми тво┐ дiти, тво┐ це багатства -- тьма ┐х тьменна, доступнi сильному, захиснику обов'язку. Тебе, Ягно, жива серед живих, зробила Доля Богом над тар'ягнами, через натхненну молитву приходиш до нас, щоб Тар'ягн i Лада з Ладом народилися. Ти, Ягно, зi сво┐ми охоронцями -- Перунами захищай нас вiд напастей, бо ти -- рятiвник нащадкiв, молочна корова, бережи нас, очей не склеплюючи. Ти, Ягно, як найближчий заступник для того, хто нема║ стрiл у колчанi, на чотири боки свiту поклони б'║м тобi, чотириокiй заступницi. Ти, Ягно, для волхва суть Слави, да║ш багатство людям на землi, всяк сильний i слабкий тебе славить, бо перед тобою всi голови хилять. Ти, Ягно, людину, яка тебе ревно шану║, охороня║ш з чотирьох бокiв, наче щит, той, хто ┐сть смачнi страви i ма║ м'яку постiль у власному домi, жертву║ тобi найтучнiше ягня. Тож прости, Ягно, нам грiхи нашi, бо шлях на землi важкий i довгий, ти мати-батько наш ласкавий заступник, ти i волхва сотворила, щоб нас молитов навчав. Як у свiтово┐ людини Ягна грiла душу, так i у земних людей Ягна в грудях теплi║, чистi помисли для не┐, як солома суха золота на сонцi горить, диму не видко, лише вогонь ясний. Хай змiцниться наша вiра цею молитвою, що ми ┐┐ проспiвали, Богом натхненнi, Веди нас, Ягно, до кращого буття, обдаруй багатством щедрим, ми ж тво┐ родичi. Тар'я! 10. Пошануванням Ягни Золотим волоссям розмаяна в просторi свiтлопломiнна мати Зорi, воiстину, твоя суть -- це рух, орли -- тво┐ сини, чорнi бики -- тво┐ стада. Ти проходиш усмiхнена блискавками, жагуча, наче похiтлива жiнка, рине на землю дощова вода, хмари гримлять! Коли Ягна набухла вселенськими родовими водами народжу║ живнiсть, сповнюючи свiтовi закони, весiльна сваха для батька-матерi пану║ всюди, зволожуючи житт║йдане лоно. О Ягно, ти нагороджу║ш всiм: коровами, кiньми, вiвцями, козами, надiли нас, о всесутня i всепроникна, славою сво║ю, яка в доблестi ся║! Це Ягна пала║ в словах кобзаря, яку вiн заклика║ пiснею славослiв'я, хай дасть нам достаток, багатолика! Та, хто нiч розсiю║, Зорю вечiрню i ранкову засвiчу║, Ягно, гострими язиками полум'я -- спали Чортiв. Допоможи нам, Ягно, пiдтримай, тобi ми славу спiва║мо, про тебе у молитвах згаду║м. Тим, хто нам загрожу║, Ягно, близьким i далеким ворогам -- погибель пошли, зроби так, щоб лише арiйцi множились. Тисячоока, бризкаюча у всi боки iскрами, Ягно, вiдлякуй Чортiв! Бо волхв праведний пiснi спiва║, тебе закликаючи, криж-знамення на груди наклада║. На всi боки поклада║, на низ i вгору поклада║, так, як променi вiд Зiрки на всi боки посила║. Тар'я! 11. До Ягни Ти, Ягно, народжу║шся разом з днем, пала║ш червоним обрi║м нам назустрiч, ти у водi, в каменi, в деревi, в травi: панна для людей -- народжу║шся чистою. У тебе, Ягно, обов'язок священнослужби, очищення, повчання, узливання, у тебе знання звичаю i казань, ти Арпослав -- господар печi i вогню в домi князя. Ти, Ягно, -- Тар'ягн, бик сутностi, ти високо в Дивi i скрiзь на Землi, ти волхв -- розпорядник скарбiв духовних, знавець приказувань i щирих дарiв. Ти, Ягно, -- князь Перун, сторож обiтниць, ти корона свiтла i чудодiйна, побратим для побратимiв, господар iстот, дару║ш Долю як ║диний шлях. Ти Папа -- майстер на всi руки, але i володарка Божистих мужiв -- величне свiтло, поганяючи коней, якi мчать навипередки, переможцям дари пiдносиш. Ти, Ягно, -- Рода, живильна сила великого Дива, наче натовп Перунiв, могутня, линеш багряними вiтрами, домашн║ вогнище благословля║ш. Ти, Ягно, дару║ш тому, хто служить тобi, ти свiтло, що скарби блискучi сипле, ти Бож -- господар усього живого, бо ти той вогонь, що усюди й в усьому. Приймають тебе, Ягно, як княгиню Роду, як можновладця -- хоча ти всiм доступна, ти прекраснолика володарка володарiв, яких сотнi й тисячi, а ти ║дина. До тебе, Ягно, як до матерi-батька, люди приходять i бажання сповiдають, ти ста║ш дитиною тому, хто тебе шану║, ти захисниця вiд нечистого, наче товариш у бою. Ти, Ягно, влуча║ш куди схочеш, володi║ш тайною множення товару, коли ти розгоря║шся в образi Ватри, серце до тебе лине, як метелик до свiчки. Ти Божиня над усiма Богами, тебе Перун принiс -- священне свiтло, ти Хмiль -- вогонь iз п'яного напою, господарка всiх свят -- Данапраягна. Шляхетна Ягна -- це вища сила, язики твого полум'я -- краса незбагненна, ти ║ високою нагородою для праведникiв, широка i глибока суть твоя i ║ство. Тебе, Ягно, Боги зробили сво┐ми вустами, чистi лизнi полум'я, наче перша любов, ти нашi дари супроводжу║ш i прийма║ш, в тобi, Ягно, безсмертя, як ║ство правди. Боги тво┐ми вустами п'ють меди, з тво║ю помiччю люди роблять чар-трунок, радiють водi, житу i життю, ти схожа на всiх Богiв, але в тобi вони ║динi. Бо це все ти, Ягно, в багатьох iпостасях, сила твоя поста║ у всiй величi, через Диво i Землю -- обидва свiти ти проника║ш наче сiк живого. Ця пiсня тобi i тим, хто надбав корiв, коней i всяко┐ птицi, хто виростив сiм'ю i обряд облаштував, дяку║мо господарям i Богинi Ягнi. Тар'я! 12. До Ягни i домашнього Вогню Всюдисуща сутнiсть Вогню, якими словами визначити тво║ ║ство? Бо ж Ягна безсмертна Божиня, народжена давно, прославля║ться як закон. Дивна вiсниця помiж двох свiтiв в образi Вогню земного перед очима волхва, кожен день рубiни Вогню прикрашають житло, хвалимо за це Бога i словами i думками. Прапор пожертв i ┐хнiй вiзничий Вогонь наснажу║ Божистi думки, на ньому зосереджена наша праця i здобутки, у нього ми дивимось i бачимо Ягну. Батько пожертв, Бог вiщунiв, Вогонь -- мiра i межа для волхва, вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти, гарячим Вогнем ми послугову║мось. Яскрава Ватра на колiсницi золотiй, всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах, захована i вiдкрита, оточу║ нас звiдусiль, несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв. Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють, для зiгрiвання житла, славимо в пiснi, вiн зiгрiва║ нас помiж двох свiтiв, вiдганя║ злого звiра, злого духа i злi наговори. О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм, наберися сили, прийми пожертву, вiдживи нашi зв'язки з вищими силами, ти своя серед Богiв, вони тебе слухають. Батька Роду, юного гостя, володаря слова, головного серед волхвiв, ознаку звича┐в, шану║мо Вогонь, який всi пiснi нашi зна║, пiдкинемо дров, щоб полум'я палало. Бог, який ся║ вдаль, да║ сили в бою, ти, Тар'ягн, який ┐де до людей колiсницею, заповiтами велико┐ Ягни користу║мось ми, служимо йому мелодiйними пiснями. О всезнаючий, милий i добрий, з тво║ю помiччю дiждемо сходу Дарбога, коли ти спалаху║ш, втiка║ темiнь, о Боже, Вогонь пронизу║ всi свiти. Iз дивних сил всепроникного розуму випущено текти високе полум'я, пошановуючи обох батькiв -- Диво i Землю, переповнений зародками, народився Вогонь! Тар'я! 13. При добуваннi Вогню к материнська основа, щоб терти, ║ чоловiчий живець, щоб втирать, приведiть жiнку -- главу Роду, ми будемо терти, щоб здобути Вогонь. Знання про Вогонь, вкладене помiж двох шматкiв дерева, суть його помiж ними, як зародок помiж тими, хто коха║ться, кожен день ми перебува║мо коло Вогню, рано вста║м, Зорю зустрiчаючи. Засiй лоно закохано┐ жiнки, покрита тобою народить бика, з червоною макiвкою свiтле його лице, народжу║ться син Дарбога в урочий час. О всесутнiй, тебе ми запалю║мо на пупi Землi, на священному точку, тут вiдчува║ться присутнiсть чарiв, щоб Богам коло нас при║мно було. О чоловiки, якi здобувають Вогонь тертям, цього вiщуна прекрасного i безсмертного, робота ця почесна i при║мна, до не┐ у бугая завжди охота ║. Якщо потерти добре, то вiн запала║, наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою, жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни, нещадимий до дерева, трави i тоуку. Лише народившись, ся║ i взори притягу║, шанований пiснями i танцями, його Боги поставили до обряду, як всезнаючого, того, хто жертву ┐м пiдносить запашну. Сядь, святий чоловiче, на сво║ мiсце, поклади пожертву на лоно точка, приклич Бога, здiйснивши узливання, о Ватро, додай нам житт║вих сил. Запахущий дим пiднiма║ться в Диво, вдатний Богам, як пошанування шануючих, ось Вогонь -- переможець пiтьми i холоду, з його допомогою i Тар'ягн перемiг. Ось тво║ сьогоднiшн║ лоно, Ватра, звiдки, народившись, ти засяяла, думаючи про Ягну, сидимо тут, священну пiсню Слави спiваючи. Ти, Ягно, вiддзеркалення само┐ себе, ти, Ягно, -- похвала для чоловiкiв, ти, Ягно, -- мати матерiв, Дарбог з тобою треться, щоб народила. Завдяки любовному тертю Вогонь вийшов назовнi, прекрасним сином Тар'ягном -- Боголюдиною, о Ягно, -- пошанiвок тобi наш, тобi цей солодкий дим вiд Ватри. Смертнi приблизили безсмертного, непомильного, вiдвертаючого напастi, десять дiвиць-папьцiв навколо язичка полум'я, новонародженого мужа -- iм'я йому Вогонь. Оточений сiмома священнослужителями, вiн засяяв з лона матерi, бiля ┐┐ вим'я, день за днем не стуля║ очей, з тих пiр, як народився з черева Божинi. Б'║ться з ворогами в переднiх лавах Перунiв, первороднi арiйцi знають всi священнi примовки, арiйцi узгодили i привели в рух священнi слова, вони запалили Вогонь, кожен у сво║му домi. Коли ми сьогоднi в час священнослужби вибрали тебе, як досвiдченого волхва, ти добре потрудився, вiдвозячи пожертви, будь з нами i тодi, коли п'║мо чар-трунок. Тар'я! 14. До Дива Ось перед взором нашим бездонне Диво, до якого в цю пору звертаються селяни, Диво розда║ людям скарби, да║ достаток тим, хто пiд Дивом ходить. Бо спочатку Богам, якi достойнi поклонiння, Диво дару║ безсмертя, як Долю найвищу, а потiм розкрива║ дароносицю для людей, визначаючи тяглiсть життя. Якщо через незнання ми погрiшили або через слабкiсть волi перемогла нас спокуса, о Диво-Дива: ти над Богами i над людьми, прости нам провини i напоум на совiснi вчинки. Не применшуйте Божистiсть Дива, бо воно ║ самодостатня свiтобудова, це прекрасне Божество ║ оболонкою Землi, ┐┐ просторовою повiтряною сферою. Усiм Богам на чолi з Ягною в Дивi ║ мiсце для сутнього ║ства, в тво┐й волi Диво-Дива-Дитина духи лiтають, множаться i мiняться. Тi тво┐ порухи, о Диво-Дива-Дитина, якi тричi на день посилають щастя, нехай Тар'ягн, Водан i Земля, Боги з Русалками нас захищають. Тар'я! 15. До Сварга Я кличу першою Ягну на благо, я кличу сюди Дарбога на допомогу, я кличу Дудя, який заспокою║ все живе, я кличу Бога Сварга для пiдтримки. Просвiчуючись через чорний простiр, заспокоюючи безсмертного i смертного, Сварго ┐де на золотiй колiсницi, озираючи всiх сущих. Осяваючи Всесвiт, ┐де вгору на двох бiлоногих конях чорно┐ мастi, Сварго сiя║ з дальнiх далей, проганяючи геть всi небезпеки. Хомути кiнськi прикрашенi багатобарвними перлами, висока колiсниця золотом поцвяхована, виходить Сварго, розсiюючи променями чорнi простори володiнь Яминих. Чорноногi конi бiло┐ мастi позирають на людей, везучи колiсницю iз золотим дишлом, весь час всi люди i всi свiти перебувають у лонi Сварги сяючо┐. к тро║ небес, дво║ з них лоно Сварги, а трете -- сутнiсть Морани-Ями для погинулих, всiм буде нагода вибирати мiж тими свiтами, хто це збагнув, хай сам скаже. Як орел огляда║ повiтрянi простори, глибоко натхненний Яса-Ра-вождь, де тепер Сонце? Хто це збагнув? До якого Дива тягнуться його променi? Вiн озира║ вiсiм вершин Землi, рiвнину в три перегони, сiм рiк, прийшов золотоокий Бог Сва, той, хто да║ коштовностi вогнепоклонникам. Золоторукий Сварго -- володар роду людського, подорожуй мiж двома -- Дивом i Землею, проганяй геть хвороби, рухай Дарбога, поспiшай до нас через чорнi простори. Золоторукий Ясу-Ра, добрий княже, милосердний i помiчний для вiруюючих, хай прийде, проганяючи Чортiв i ┐хнiх прислужникiв, кожного ранку i вечора Всевишнiй над нами. Тво┐ шляхи, Сва, не припорошенi курявою, бо в безмежному просторi сiяння тво║, прийди тими чистими шляхами до нас сьогоднi, захисти нас i втiш, Боже! Тар'я! 16. До Свiтла Спiльне лице Богiв -- Свiтло, око Ягни, воно заполоню║ Диво, Землю i Простiр, Свiтло -- суть життя рухомого i сталого. Свiтло наступа║ позаду Зорi, наче юнак на юнку наляга║, в той час як люди, вiрнi Божим заповiдям, встають до працi, вмиваючись водою. Благодатнi рудi кобили свiтла, яскравi, пiстрявi -- захоплюють дух, достойнi поклонiння рудi конi видираються над обрi║м, за один день об'┐здять Землю i Диво. Така Божиста природа свiтла -- розпросторювати золотоср┐бну тканину, як тiльки воно запряга║ рудих коней, нiч зника║, блякнуть ┐┐ шати. Свiтло ста║ кольором батька-матерi, щоб бути видимим у дивному лонi, нескiнченна свiтла сторона Дива, але десь за нею чорнi кобили скачуть. Сьогоднi, о Боги, на сходi Сонця перевезiть нас через вужчину, через грiховнiсть, хай нам добро щедро дарують мати-батько, Боги: Водан, Земля i Диво! Тар'я! 17. До Велеса О Велесе, пройди по дорогах, прожени небезпеку, бо ти син Ягни, будь з нами, Боже, в походi попереду ревним проводирем нашим. Щоб лютий вовк, о Велесе, який злий i пiдступний, не наважився, убий його, прожени з путi, хай дорога рушником стелиться. Прожени зi шляху розбiйника, грабiжника, що в засiдцi прича┐всь, затопчи цього бездушного, зловредного, ким би вiн не був. Ми просимо, щоб ти заручився за нас, о могутнiй дивний Велесе, ти наших батькiв захищав, то й нас оборони, зроби так, щоб з походу багатими вернулися. Бо ж у тебе всi блага, бо ти найкращий i носиш золоту бартку, проведи нас через непевнi мiсця, дай нам легкий рiвний шлях. Дай нам також силу духа, вiдведи нас на хорошi пасовища, хай не зачепить нас в дорозi пропасниця, о, Велесе, дай нам кмiтливiсть. Принеси доброту нам, бо ми стара║мось, осяй нас i нагодуй, вiд доброго Велеса ми добра й прагнемо, спаси i помилуй нас, Боже наш! Тар'я! 18. Славлення Божинi Роди пiд час товчiння винограду Як товкач твердий з товстим кiнцем високо стирчить перед товчiнням, ковтай, Родо, сiк, що набiг у ступi. Де два кругляки лиснiють, наче жiночi стегна, заковтуй, Родо, соки, вичавленi в ступi. Там, де жiнка благовi║, захоплюючи i затискуючи товкач, ковтай, Родо, соки, сотворенi в ступi. Там, де товкач загнуздано, наче коня норовистого, заковтуй, Родо, соки, сотворенi в ступi. А коли тебе, ступо, в кожному домi товчуть, народяться арiйцi звитяжнi -- тьма-тьменна геро┐в. У вiтах Дерева життя вiтер шумить наглий, так повнись, ступо, соком, хай Рiд нап'║ться. Цi двох, якi шаленiють одне на одному, мають в нагороду найвище щастя, наче дво║ коней буланих, що ними Тар'ягн ┐здить. Ви -- дво║ дерев, дво║ статурних святих, ви да║те Роду напiй солодший вiд меду. Вийми товкач iз ступи, нацiди свiжого соку, ляж вiдпочити на коров'ячiй шкурi. Тар'я! 19. До Рода Що нам просити в Рода, в того, хто прозорливий, щедрий i сильний, що нам найпри║мнiше для серця? Ягна посила║ жiнкам охоту до чоловiкiв, коровам охоту до бугая, щоб потомство родилося з молока Родового, щоб пiд Сонцем i Мiсяцем Рiд наш тривав. Володар пiсень, володар пожертв, Род заспоко┐ть нас сво┐м засобом. Ми просим в нього цi║┐ милостi, втомленi вiд любовi вза║мно┐. Род ся║ у нашiй кровi, наче золоте Сонце, вiн кращий серед Богiв. Хай вiн помножить наших коней, наших овець, кiз, чоловiкiв i жiнок. О чар-трунок-мед-хмiль, дай нам хiть чоловiчу нестримну, велику Славу i мужнiсть дай. Хай не спинять нас нi пороги, нi вороги, о крапле пива-хмелю, дай нам частку здобичi. Тво┐ дiти, Роде, -- безсмертнi, вони на найвищому щаблi всесвiтнього закону. Тi, хто обривають пуповину i йдуть у свiт, це тво┐ дiти, Боже Роде! Тар'я! 20. До Дарбога Дарбог приводить людей до порядку, утриму║ Диво i Землю, Дарбог очей не змика║, огляда║ арiйцiв, тож йому узливання тоуку щедре. Хай наша шана Дарбогу буде неперевершена, хай той, хто клопочеться для нього згiдно звичаю, буде незнищенний, непереможний, бо Дарбог пiдтрима║, не наздожене шанувальника бiда нi далека, нi близька. Без хвороб, радiючи силi, яку да║ Дарбог, рiшуче займаючи житт║вий простiр, живучи за заповiтами Дарбожими, хай буде для нас вiн милостивим. Дарбог, достойний пошанування, народився князем з прийнятною владою, хай буде до нас милостивий i доброзичливий, а ми йому шанобливе слово скажемо. До великого Бога треба звертатись з поклоном, вiн приводить людей до порядку i благоволить волхву, тому для цього дивного Дарбога бризнiть у вогонь трохи чар-трунку. Тар'я! 21. На подивування Дарбогом Вогонь бачить, як сходить Зоря, вiн доброзичливий перед сяючими Зорями, при┐здiть Боги в дiм шляхетного господаря: Дарбог сходить червоним свiтлом. Дарбог направив прямо промiнь, могутньо пiднiмаючи червоне знамено, наче во┐н, який корiв шука║ -- золота корона на обрi┐ Землi. Його народила Сварга, щоб нищив Морок, в нього постiйний шлях вiд мети до мети, цього Свiтозара везуть сiм кобил буланих, тих, хто за всiм свiтом спостерiгають. Розсотуючи нитку Мороку, ти ┐деш на буланих, прибираючи темну одежу ночi, променi Сонця лякають Морок, наче шкiряна одежа iз Землi пада║ у воду. Ти, Дарбоже, невтримний, неприв'язаний, як ти пливеш у просторi? За яким законом? Хто бачив той стовп, що Диво пiдпира║? Та║мниця закону залиша║ться незбагненною. Тар'я! 22. До Ярила Ось променi везуть Бога, щоб усi iстоти побачили Сонце, Зiрки зникають вiд його свiтла, -- далеко променi сягнули. Розтинаючи простiр на свiтле i темне, всiма видимий свiтло творить, дару║ нам свiтовiдчуття, в кожного вiд того душа трiпоче. Боже! Обернений до родiв Божих, обернений до людей, ти сходиш ласкавий до всiх, ти -- око Дива. Це Ярило дивиться на тих, хто працю║, вiн переходить Диво -- широкий темний простiр, мiряючи днi i ночi невпинно, дивиться на поколiння людей. Сiм рудих кобил його везуть полум'яноволосого на колiсницi, о Свiт-Бог, тебе здалеку видко: запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю. Радо вони везуть його, аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче, на Сур-Ра, Бога серед Богiв, ми пiзнали вишн║ свiтло. Тар'я! 23. До Перемоги Тiлький той, хто вiдверто хвалить Ягну, переможе, тiльки той, хто вiдданий Бережi, отрима║ верх, тiльки той, хто душею вiдчува║ Бога, переможе найсильнiшого, тiльки той, хто шану║ Ягну, подiлить майно безвiрника. Принось пожертви Ягнi, герой, прийми ┐┐ Божисту суть в серце, налаштуй свiй дух на перемогу ворогiв, здiйснюй жертовне узливання для щастя, ми вибира║мо собi для пiдтримки Бережу. Тiльки той, хто зi сво┐м народом, плем'ям, сiм'║ю, з синами, мужами приносить здобич i багатство, хто довiря║ Божистiй Ягнi, тiльки той переможе i перемагатиме. Тiльки той буде врятований вiд завуження, той розшириться до панування над переможеним, хто попереду ма║ Ягну-матiр, хто весь час намага║ться перемогти! Тар'я! 24. До Лада i Лади Я заспiваю близнятам високу Славу, дивнi-бо обо║, ┐хня мати Ам'ягна, вони скарб продовження Роду вiднайшли, дво║ Богiв, якi кохання плекають. пхнi бики мчаться галопом по хвилях, ┐хня колiсниця як птах лине, завдяки збудженим ними любовним водам, перевiзник перевозить Дитя. Ви ж бо Див i Дива, у вас суть рух народження, коли проломлю║ батько Родинi ворота, чар-трунок п'янить нас, шанобливих, Ягна-бо переправля║ близнят через Морок. Дайте нам вашу живлющу силу, припливiть на лодi┐ наших прагнень, щоб перепливти на той берег, запрягають Ладо i Лада колiсницю. Весло, щоб Родовi води гребти широке, хвилi любовнi гойдають плавцiв, сiк божистий живий тане, наче Диво в краплi чар-трунку. Ось та закономiрнiсть сонячна, що з того на цей берег перевозить, ось та веселка щасливо┐ хiтi, котра ║ шляхом на небо. За допомогу i сприяння в коханнi залюблений спiвець славить близнят, сп'янiлий вiд кохання напою, Лада i Ладу славить -- перших коханцiв. Тар'я! 25. До Лада i Лади перед коханням Ось вам найсмачнiший чар-трунок, о ви дво║ -- примножувачi закону, пийте його, смакуючи, дайте скарби насолоди тим, хто вас шану║. На тримiстнiй трисутнiй заквiтчанiй колiсницi в'┐жджайте до нас, Лада i Ладо, волхви творять вам требу на цьому святi, послухайте уважно ┐хнiй клич. О близнята, найсолодше ваше вино, бо ви благоволите розмноженню людей, везучи Дитя на колiсницi, подаруйте його тому, хто вас шану║. О всезнавцi, i звичаю, i обов'язку, на жертовнiй соломi, розкладенiй в трьох мiсцях, медом оросiть пiдношення, словом утiште Богiв. Тi, хто чар-трунок кохання приготував, кличуть вас, Лада i Ладо, те благословення, яке батьки дарували, хай рiд наш змiцнить дiтьми здоровими. Ви володарi краси i жаги невiдпорно┐, тут, зараз допоможiть нам мати дитину, пийте чар-трунок, щоб продовжився Рiд, привезiть Дитину з любоовi i Дива. Силу дайте ┐й i живучiсть, сутнiсть Моря, Дива i Землi, дайте пораювати на цьому свiтi, при┐здiть звiдтам на швидкому повозi. Сiдайте на священну солому дво║ батькiв-арiйцiв, а конi хай привезуть сюди Лада i Ладу, на тачанцi пофарбованiй сонячним свiтлом, у якiй Боги Дитя возять. Пиймо солодкий чар-трунок кохання, пiснями i танцями близнят привабимо, тих, якi поять найсолодшим напо║м -- вони-бо --