назад до сво┐х. В той час як козаки полювали зайця, тарiйськi ряди дещо змiшались, слов'яни кричали, свистiли, галалакали, немов перед ними не було найсильнiшо┐ у свiтi армi┐ персiв. А коли за║ць нарештi був убитий, над полем прогримiло могутн║ "у-ра-а-а!", "слава!". Перси ж у чужому степу почували себе незатишно, i оцi тарiйськi бучнi розваги i веселощi перед бо║м ┐х не радували. Один iз наближених царя Дарiя навiть сказав: -- Вони нас зневажають, чи що? Ще коли перси лише переправлялися через Дунай, а п'ять тарiйських племен радили Раду, вони вже дивилися на це незчисленне вiйсько як на здобич, яка сама прийшла до них у степ i по не┐ не треба томити коней десь аж до кгипту. Незчисленний обоз, незчисленнi бойовi обладунки i незчисленнi смертi. Коли пiсля тижневого походу вiйсько царя Дарiя залишилось без харчiв i води i вже хотiло повертати назад, укра┐нцi заманювали його подалi вiд лiгва, наче звiра на полюваннi. Вони знарошне дали персам можливiсть захопити декiлька отар овець i худоби, а кiлька козакiв спецiально потрапили в полон, щоб вказати ┐м шлях до недалеко┐ рiки Буг, де б усьому перському вiйську було вдосталь води i воно не повернуло назад до Днiстра. А тут, аж за Днiпром, бiля Азовського моря, тарiйцi вирiшили дати бiй. Загучали труби, ударили литаври -- i колони рушили на зближення. Десь коли зблизились на вiдстань ста аршин, засвистiли стрiли, зафурчали ядра, кiннота вирвалась по флангах i вв'язалась у рубку; а ряди пiхоти мiрно iшли, пришвидшуючи темп, i коли колони зблизились на двадцять аршин, звились по крутiй тра║кторi┐ дротики i шугонули помiж ворожих рядiв, а щитоносцi великих щитiв повернули щити руба, i помiж них виступили во┐ни з круглими щитами, оголеними мечами, занесеними булавами i келепами, i перших три ряди змiшались, i почалася сiча, рiзанина i гупання палиць; загримiли мечi персiв об круглi слов'янськi щити, i сарматськi довгi мечi кресонули по перських конiчних шоломах, по кованих щитах. Крики, iржання коней, трiск кiсток, i все покривав дзвiн металу об метал, i важке хекання, i пил; вже лучники вихопили мечi i пращники, i застигли вiйська на одному мiсцi, нiхто не хотiв вiдступати нi на крок. Вже бiйцi розпорошились по всьому полю, скiльки могло окинути око, групами i поодинцi, намагаючись одне одного вбити, i князь Iдан бачив з коня, що сила наткнулась на силу. Замелькали мiж просвiтами бойовi колiсницi, величезна напруга бою ставала до неба стовпом сивого пилу. I вже кiннота князя Скопи i князя Такаслава набирала темпу, замаячивши на обрi┐, i перси почули могутн║ "а-а-а!". З пiвденного i пiвнiчного бокiв у фланги поля бою мчала легка скiфська кiннота. Загучали перськi сурми до вiдступу, i щитоносцi великих плетених щитiв почали пробиватися наперед i шикуватися в ряд, а перськi во┐ни виривалися з бою i ставали за стiну щитiв, ощирену довгий списами, яка повiльно вiдступала до табору i кучилась. Проте цар Дарiй бачив, що пiхота не встигне втягнутися в табiр, як буде розметена могутньою лавиною укра┐нсько┐ кiнноти. Тодi цар Дарiй вирiшив увести в бiй сво┐х 10 тисяч безсмертних -- важку кавалерiю, яку набирали лише з персiв. П'ять тисяч важко┐ персько┐ кiнноти -- п'ятьма колонами iз хiлеархами на чолi, по п'ять вершникiв у ряд легким клусом рушили назустрiч князю Скопi i п'ять тисяч -- назустрiч князю Такаславу. Вершники в залiзнiй бронi, в конiчних шоломах, з мечами в аршин завдовжки, луками i колчанами. В кожного коня металевий налобник i в кожного вершника важкий спис напереваги. I вдарилась легка тарiйська кiннота об залiзнi лави персько┐ кiнноти, i запiнилась, як вода, перед гранiтною стiною, а тим часом перська пiхота в бойовому порядку вiдступила за рови. Загучали кавалерiйськi сурми, i безсмертнi позадкували коней, вiдмахуючись мечами, змикали ряди, хоча дехто з них i лишився на полi, а декого вихоплювали з сiдла хлисткi тарiйськi аркани, але без великих втрат безсмертнi вiдступили за рови. На валах перського табору стали суцiльною стiною дерев'янi щити, а за ними во┐ни з великими луками; бризнули в поле довгi комишевi перськi стрiли. Лави укра┐нцiв вiдхлинули, пiдбираючи зброю, добиваючи поранених i здираючи рушники з ворожих голiв. Поле було густо всiяне трупами, наче великими клаптями барвисто┐ матерi┐, живi люди ходили помiж мертвих i вмираючих i щось там порпались, а чорне вороння ще лише кружляло над ┐хнiми головами, але на землю не сiдало. Трупи ще були занадто свiжими. Ще день не закiнчився, але на сьогоднi битва вже закiнчилась. Суха земля вбирала гарячу кров, i перси вперше за весь похiд вiдчули завзяття тарiйського великого бою. Зiбрав цар Дарiй сво┐х радникiв i захотiв послухати ┐хньо┐ ради. Горбiй, старший радник царя Дарiя, сказав: -- О цар царiв! Я давно вже знав з чуток про войовничiсть цього народу, а тут ще бiльше в цьому переконався, побачивши, як вони знущаються над нами. Тому моя рада така: з настанням ночi залишити на волю долi поранених, хворих i слабосилих во┐нiв, а також частину вiйська, яке змогло б деякий час обороняти табiр, а самим з найрухомiшою частиною вiйська вийти з табору нiби для нападу на скiфiв з тилу. Насправдi ж треба скорiше рушати до переправи на Дуна┐, поки скiфи ┐┐ не зруйнували i поки iоняни не попливли додому. Коли настала нiч, цар Дарiй виконав цю пораду. Залишивши половину вiйська i поранених та хворих, важкий обоз iз награбованим i всiх в'ючних ослiв, цар Дарiй Ахаменiд вислизнув з табору, наказавши охороняти його до повернення. Того вiйська, яке Дарiй забрав iз собою, було вже менше, нiж третя частина. Наступного дня перси вперто захищали табiр, а коли тарiйцi взяли його штурмом, перси падали на колiна i просили про пощаду. Укра┐нцi нишпорили по табору, шукаючи Дарiя, а коли дiзналися, що вiн утiк, князь Iдан сказав: -- Лисиця утекла з капкана, вiдгризши собi лапу. Проте до Дунаю звiдси було далеко, перси блукали десь у степу, а тут перед тарiйцями був багатющий табiр i обоз 700-тисячного вiйська. Здобич була така багата, що нi один во┐н, нi одна укра┐нська сiм'я не залишилась обдiленою. Безлiч возiв, колiсниць, хороших мечiв, панцирiв, казанiв, ножiв, кiнсько┐ збру┐, схiдних тканин, шоломiв, наметiв, рiзного господарського начиння, сокир, кресал, одежi, взуття, рабiв. Тарiйцi скликали Великий круг i стали дiлити здобич. Доки дiлили здобич, ховали убитих, бенкетували на могилi полеглих, минуло три днi. Тим часом пройшли сильнi дощi i змили в степу свiжi слiди, а тому, що навколо весь час снувало вiйсько, старих слiдiв було безлiч. Коли вляглася радiсть перемоги i здобичi, укра┐нцi вирiшили перейняти персiв бiля мосту, i все кiнне вiйсько кинулося найкоротшими шляхами до переправи, а пiше, перешикувавши колони i органiзувавши обоз, рушило слiдом за персами. Коли князь Скопа, який очолював кiнноту, пригнався де мосту, царя Дарiя ще там не було. Тарiйцi зiгнали з берега захиснi iонiйськi загони, i тi вiдпливли вiд берега. Тодi князь Скопа сказав грекам: Iоняни, призначене вам для чекання число днiв минуло, i ви, залишаючись тут, чините неправильно. Бо ж ви лише зi страху залишались тут. Тепер скорiше руйнуйте переправу i йдiть вiльними додому, дякуючи богам i скiфам. Iоняни стали радитись. Афiнянин Мiльтiад, полководець i тиран херсонесцiв, що на Гелеспонтi, подав раду слухатися скiфiв i звiльнити Iонiю. Тиран Гiстiей з Мiлета -- напроти. За його словами, кожен iз них ║ тираном милiстю царя Дарiя. Якщо ж царя Дарiя не стане, то нi вiн, Гiстiей, i нi хто iнший не зможе зберегти сво║┐ влади над мiстом, бо кожне мiсто вибере собi народне управлiння замiсть тирана. Прийнявши раду Гiстiея, iоняни вирiшили зруйнувати мiст лише з боку скiфiв на вiдстань польоту стрiли, щоб тарiйцям здавалось, що вони ┐х послухали i не придумали ще чогось супроти грецьких кораблiв. Гiстiей же вiд iменi iонян сказав: -- Ви, скiфи, дали нам добру пораду. Ось бачите, ми вже руйну║мо мiст, а ви йдiть добивайте Дарiя. Тарiйцi повiрили i повернули у степ. Шукаючи ворога, вони йшли тудою, де була трава для коней, думаючи, що i цар Дарiй так iтиме, але перси йшли старою дорогою i лише завдяки цьому ледве знайшли переправу, до яко┐ добрались уночi. Коли ж перси не застали мосту, ┐х охопив страх. Цар Дарiй наказав ║гиптяниновi, який мав дуже гучний голос, погукати мiлетянина Гiстiея. Гiстiей зразу подав кораблi, щоб сполучити мiст з берегом. З тих пiр укра┐нцi вважають iонян нiкчемнiшими i продажнiшими боягузами з усiх людей i цiнують ┐х як хороших рабiв, якi найвiдданiшi сво║му господаревi i найменш схильнi до втечi. Мудрiсть предковiчна Той, хто не оцiню║ власних сил i не зважа║ на сили ворога, -- приречений на загибель. Якщо ворог сильний i нi в чiм не стримний, треба йому погрожувати, огризатись, вести розвiдку його слабких мiсць i ухилятись вiд бо┐в. Навiть сильним, мудрим i можновладним доводиться вичiкувати слушно┐ нагоди. 18. Року Божого 493 до ново┐ ери Слов'янський князь Арiслав одружився на дочцi фракiйського царя Тiрея. 19. Року Божого 465 до ново┐ ери Великим князем тарiйським став слов'янський князь Артур, син Арiслава. 20. Року Божого 451 до ново┐ ери Великим князем тарiйським став Сокiл, син слов'янського князя Артура. Матiр'ю його була грекиня, iстрянка Оксана. Князь Артур загинув вiд пiдступу князя волинян Спрагаслава. Престол перейшов до князя Сокола разом iз однi║ю з жiнок князя Артура Опi║ю. Смiливий i хоробрий, князь Сокiл зовсiм не любив тарiйських звича┐в. Коли йому доводилося вступати з вiйськом в межi мiста борисфенiтiв Борисфена (Ольвi┐), (борисфенiти самi себе звуть мiлетянами), князь залишав почет перед мiськими воротами, а сам заходив у мiсто, наказавши позамикати ворота. Тодi князь Сокiл скидав укра┐нську одежу i одягався в еллiнську. У цьому вбраннi вiн ходив по базарнiй площi без тiлоохоронцiв i почту. Князь Сокiл не тiльки дотримувався грецьких звича┐в, а навiть здiйснював жертвоприношення за обрядами еллiнiв. Так було не раз, i князь Сокiл навiть побудував собi будинок у Борисфенi i поселив там мiсцеву жiнку. А одного разу князь Сокiл захотiв прийняти посвячення у та┐нства Дiонiса. I ось коли треба було приступати до та┐нств, сталося велике знамення. У пишний палац князя Сокола, обгороджений стiною, у дворi якого стояли бiломармуровi стату┐, сфiнкси, грифони, Богиня кинула свiй Перун, i палац загинув у полум'┐, але, незважаючи на це, князь Сокiл все одно здiйснив обряд посвячення. Один iз грекiв, який розмовляв з тарiйцями, якi чекали пiд ворiтьми на свого князя, сказав: -- От ви, скiфи, осуджу║те еллiнiв за вакханiчну несамовитiсть. Кажете, що не може Божество робити людей безумцями. Смi║тесь з нас, що ми служимо Вакху-Дiонiсу, i нас охоплю║ в цей час Божиста одержимiсть. А тепер ось ваш Великий князь Сокiл охоплений цi║ю одержимiстю, вiн не тiльки здiйснив та┐нство Дiонiса, але й безумству║, немов одержимий Божеством. Якщо не вiрите, то iдiть, я вам покажу. Тарiйськi старшини пiшли за борисфенiтом. Вiн та║мно провiв ┐х на стiну i посадовив у башту. Побачивши князя Сокола, який проходив у натовпi вакхантiв п'яний, укра┐нцi дуже розсердилися, пiшли до вiйська i все розповiли. Коли князь Сокiл повернувся, зiбрали Великий круг i забрали у князя Сокола князiвську бартку, бунчук i булаву. Князь Сокiл утiк у Тракiю. Круг вибрав великим тарiйським князем Осьмака, сина дочки князя Земляслава. Князь Осьмак виступив походом на тракiйцiв. На Дуна┐ вони зустрiлися. Князь тракiйцiв Сiталак послав до князя Осьмака посла iз словами: -- Нащо нам нападати один на одного, ти ж син мо║┐ сестри, у тебе у руках мiй брат. Вiддай менi його, а я видам тобi твого брата Сокола -- i не будемо воювати. Князь Осьмак видав князю Сiталаку свого дядька по матерi, а взамiн одержав свого рiдного брата Сокола. Великий князь Осьмак хотiв було дати наказ тут же вiдрубати йому голову, проте старiйшина старiйшин передав князю Осьмаку волю Мало┐ ради. Тому що, взявши на себе присуд братовбивства, князь Осьмак бере грiх перед Ягною на весь народ, Рада старiйшин вимага║, щоб князь Сокiл був осуджений як лжевiстун. Адже вiн здiйснив чужий релiгiйний обряд. За рiшенням Ради волхвiв, князя Сокола запхнули у хуру сухого хмизу, запряжену волами, а хуру пiдпалили. Так тарiйцi дотримувались сво║┐ вiри. Мудрiсть предковiчна Хвороби, злиднi, глупота i муки -- це все нам за провини нашi. Страх перед Богом живе у душi людей. Найкраща, найбезкорисливiша, найсвiтлiша i найповнiша форма благочестя Богу -- суть у тому, щоб завжди у думках, на словах i на дiлi шанувати його щиро, чисто i безпорочно. 21. Року Божого 438 до ново┐ ери Великий князь укра┐нського народу Арiслав хотiв визначити чисельнiсть свого народу. Для цього вiн наказав усiм тар'ягнам, якi користуються луком, принести по одному наконечнику стрiли в урочище Священнi Путi. В усi кiнцi сво║┐ велико┐ кра┐ни -- вiд Вардани до Дунаю i до Пруту, вiд Чорного i Азовського морiв i до рiки Прип'ять i Пiвнiчного Бугу -- вiн розiслав гiнцiв, щоб власники лукiв здали по наконечнику стрiли старiйшинi селища, а кожен старiйшина здав ┐х у город, а кожен город здав сво║му князевi, а кожен князь привiз наконечники в урочище Священнi Путi. Зiбраних наконечникiв стрiл було так багато, що нiхто не мiг ┐х порахувати, навiть якби рахували ┐х усе сво║ життя. Тодi князь Арiслав наказав майстрам вилити з цих стрiл посудину для заведення священного трунку пiд час Великих з'┐здiв з усiх укра┐нських земель. Вийшла велика посудина яка вмiщувала 600 грецьких амфор хмiльного меду, i товщина стiнок цього казана була у шiсть пальцiв. Поставили цей баняк бiля ступнi Тар'ягна, яка залишилась великим вiдбитком на каменi з тих часiв, як тут подорожував Тар'ягн. На боках баняка було зображено три свiти: верхнiй, середнiй i нижнiй. У верхньому свiтi свiтило сонце i лiтали рiзноманiтнi птахи i комахи. У середньому жили тар'ягни, до┐ли овечок, ловили коней, причащалися у Велико┐ Богинi, а також жили всякi звiрi i птицi, росли дерева, квiти i трава. У нижньому свiтi грифони терзали коней, леви ловили оленiв, пантери нападали на диких свиней. 22. Року Божого 429 до ново┐ ери Великим князем народу тар'ягнiв був волинський князь Атей. Багато походiв зробив князь Атей у всi кiнцi Укра┐нсько┐ землi. Роксолани, сармати, слов'яни, кра┐нцi-галичани ходили в походи пiд його бунчуком. Але цього князевi Ате║вi було мало. Зiбравши навколо себе найдоблеснiше вiйсько, яке його любило за доблесть i гарну статуру, князь Атей на Великому крузi оголосив, що, окрiм того, що вiн Великий князь, вiн буде ще й старiйшиною над старiйшинами, i вiйсько його пiдтримало. А старiйшина з роду Лiпослава був звинувачений у тому, що вiн брехливо поклявся вогнем дому князя Атея, який через це занедужав. Пiсля того як старiйшину старiйшин Доброслава стратили, князь Атей зразу одужав. Тепер князь Атей iз громадськими стадами не приходив у Полiсся на розподiл худоби мiж общинами, а жив у шестиколiсному возi i кочував у степу, присилаючи в городи дружину лише по данину: зброю, мед i хлiб. Через три роки ще бiльша гординя напала на князя Атея. На Священнiй Радi вiн оголосив себе ще й Великим волхвом, бо на цей час Великий волхв помер. У мiстi Борисфенi князь Атей карбував свою монету, на якiй був зображений власною персоною в шатах Колокнязя. Це великий грiх проти закону тар'ягнiв, -- говорили волхви помiж собою. -- Князь Атей не зна║ та┐нств волхвування. Адже Свiтовид заповiв владу старiйшин родовi Лiпослава, владу волхвiв -- родовi Арпослава, а владу князiв -- родовi Колослава. Хто хоче з'║днати ув однiй особi цю потрiйнiсть, той хоче дорiвнятись до богонародженого Тар'ягна. А це для народженого на землi -- зась. Це богохульство! Бо далеко людинi ще до досконалостi хоча ув однiй iз трьох цих царин. Тiльки як настане царство правди на землi, цi три царини людсько┐ дiяльностi не боротимуться одна проти одно┐. 23. Року Божого 380 до ново┐ ери Князь Атей вступив у союз з македонським царем Фiлiппом i разом з ним завдав поразки царству одарискiв, поширивши сво┐ володiння за Дунай. Великий князь, старiйшина i волхв Атей говорив: -- Волхви завжди застерiгали нас iти за Дунай, бо туди не ходив Тар'ягн, але вони забули, що коли Тар'ягн боровся iз Кабаноголовим золотим шестиголовим злим змi║м, то вiн обiйшов цiлу землю, шукаючи, де живе той Змiй, який зберiгав душу Кабаноголового i перекидався горами, щоб вони бились одна об одну. Я вам, як Великий волхв, кажу: "Скрiзь на землi, де подорожував Тар'ягн, у майбутньому будуть жити укра┐нцi, побудують церкви i будуть молитися Ягнi, Тар'ягну i Данi". Мудрiсть предковiчна Кожен народ мрi║ про свiтове панування. Розумний не почина║ безглуздих справ. Правуй, неухвально дотримуючись справедливостi. 24. Року Божого 339 до ново┐ ери Колишнiй союзник князя Атея Фiлiпп Македонський пiшов вiйною на князя Атея. З князем Ате║м не було пiших волинських, деревлянських, буковинських i подiльських полкiв. Цар Фiлiпп розбив князя Атея, захопив 20 тисяч жiнок i 20 тисяч племiнних кобил. У бою загинув i сам князь Атей, якому вже було 100 рокiв. Зазолотiв меч роду Сар'ягна, i вся Укра┐на ходила пiд сарматськими бунчуками. Частина слов'ян вiдмежувалася вiд влади сарматiв i створила окреме князiвство в пониззi Днiпра i Криму. Греки називали цю кра┐ну Мала Скiфiя. Але згодом i Мала Скiфiя визнала владу сарматiв. 25. Року Божого 331 до ново┐ ери Намiсник Александра Македонського у Тракi┐ Зопiрiон здiйснив похiд через укра┐нськi землi до мiста Борисфена, де тарiйськi князi карбували свою монету. Сармати пiд проводом князя Ярослава знищили 30-тисячний корпус до одного во┐на i греки так i не дiзналися, де вiн подiвся. 26. Року Божого 313 до ново┐ ери Лiсiмах, правитель Фракi┐, пiсля смертi Александра Македонського зробив похiд на Укра┐ну, переправившись через Дунай. Розбив кра┐нцiв i галичан i взяв велику здобич. 27. Року Божого 179 до ново┐ ери Великий князь ки┐вський Тар'я-Сарм-Гатал очолив спiльний похiд укра┐нцiв у Малу Азiю. 28. Року божого 159 до ново┐ ери Велика княгиня ки┐вська Тар'я-Сарм-Амага наказала покарати смертю князя Мало┐ Скiфi┐ Обода за те, що вiн самочинно напав на Херсонес, чим пошкодив торгiвлi, i настановила князем Мало┐ Скiфi┐ сина князя Обода -- Палкого. 29. Року Божого 63 до ново┐ ери Князь Мало┐ Скiфi┐ Тар'я-Слов'ян-Палкий виступив проти Херсонеса, Боспору i Понтiйського царства в союзi з роксоланами, але був розбитий, i його столиця Неаполь Скiфський була взята. Боспор припинив сплачувати тар'ягнам данину. 30. Року Божого 36 до ново┐ ери Великим князем народу тарiйського став Тар'я-Сарм-Алан. Пiд його прапором укра┐нський народ ходив походом на Мiдiю та Вiрменiю. З великою кiлькiстю полонених та iншо┐ здобичi алани повернулися додому. НОВА ЕРА 31. Року Божого 50 ново┐ ери Великим князем землi укра┐нсько┐ став Тар'я-Вол'ягн-Скiра. За його князювання волиняни давали лад усiй Тарiйськiй землi. Князь Скiра ходив з дружиною по дань до роксоланiв, сарматiв, слов'ян, волинян i галичан. Скрiзь сiяв мир. Народ був численний i трудився в полi, в лiсi i на випасах. Нiхто не смiв нападати на тар'ягнiв. пхнi мечi взялися iржею, бо Ягна послала на Укра┐нську землю великий мир. Венедськi володiння простяглися вiд Пiвнiчного Кавказу i до Балтiйського моря та Дунаю. 32. Року Божого 312 Готський король Германарекс iз долини рiки Рейн пройшов з мечем i вогнем по укра┐нськiй землi аж у Крим. Галичини, волиняни i слов'яни платили йому тяжку данину. Готи зрiвняли з землею столицю Мало┐ Скiфi┐ Неаполь Скiфський i осiли в Криму. Мудрiсть предковiчна Хочеш миру -- готуйся до вiйни. Во┐на годуй i бережи в мирний час, а в час вiйни посилай на бiй. Якщо нема вiйська або золота, не сподiвайся на перемогу. 33. Року Божого 371 Роксоланськi мисливцi загнали чарiвного Оленя, i вiн перейшов через Сиваш у Крим. З того часу шлях Оленя став зватись "Переправа Бика" або "Боспор". За Оленем рушило плем'я роксоланiв-гунiв. Так вони знайшли пряму дорогу на Крим, а не в обхiд Меотiди (Азовського моря), як ранiше. 34. Року Божого 373 Старий король готiв Германарекс, який володiв Кримом, дiзнався, що за Переправою Бика у княгинi Гуни, жiнки покiйного князя Гуна, ║ прекрасна дочка Людмила. Вiн послав свого брата Велiмира i сина Рандвера, щоб посватали йому Людмилу, яку звали Прекрасна, бо кращо┐ за не┐ не було в околишнiх князiвствах. Вона мала лебедину шию, великi синi очi i бiле-бiле густе волосся, яке сягало аж до п'ят. Дядько Вiнiтарiй пiдмовив Рандвера, щоб вiн висватав Людмилу-Лебiдку для себе, адже Герман-король вже мав бiля ста рокiв. Як тiльки Рандвер побачив Людмилу, вiн зразу закохався в не┐ i послухався ради свого дядька. Вони полюбили одне одного, але коли прибули в Германград, король Герман звелiв повiсити свого сина Рандвера. Коли Рандвера привели до шибеницi вiн попросив, щоб йому принесли мисливського сокола, обскуб йому пiр'я i звелiв послати в подарунок Германарексу. Рандвера повiсили. Коли ж Герман побачив того обскубаного сокола, зрозумiв, що так само як безпорадний обскубаний сокiл, така беззахисна його держава без молодого королевича, бо вiн старий i нема в нього сина. Одного разу Германарекс повертався з полювання зi сво┐ми людьми i побачив Людмилу, яка сидiла на пеньку i вичiсувала коси. Король звелiв затоптати ┐┐ копитами коней. Як почула про це мати Людмили Гуна, то намовила сво┐х синiв Руса, Яса i Орида помститись за Людмилу. Для цього вона сплела ┐м залiзнi сорочки i викувала залiзнi шоломи. Також порадила, що коли при┐дуть до короля Германа, щоб нападали на нього вночi. Рус i Яс будуть рубати йому руки i ноги, а Орид -- голову. В дорозi брати запитали наймолодшого Орида, як вiн збира║ться ┐м допомагати. Вiн сказав, що пiдтрима║ ┐х, як рука ногу. Рус сказав, що нiколи такого не було, щоб рука була пiдтримкою для ноги. Також були вони сердитi на молодшого брата, бо вiн був у матерi пестунчиком i вона його найбiльше любила. I вони вбили Орида. Пiзнiше Рус посковзнувся i пiдперся рукою. Тодi вiн сказав: "Ось рука i пiдтримала ногу, краще б Орид залишився живим". Коли прийшли в поко┐ до короля Германа, вiдрубали йому руки i ноги. Вiн прокинувся i став кричати. Тут сказав Яс: "Злетiла б йому голова, якби Ор був живим". Збудилась челядь Германа, але не могла побити братiв мечами, бо в них був дуже мiцний бойовий обладунок i вони вправно володiли мечами. Тодi король Герман звелiв побити ┐х камiнням, i вони впали мертвими. Сам володар Германарекс теж помер. Як померли Рус i Яс, на них скiнчився родовiд князя Гуна i князем став юнак з роду Роксоланiв --Володимир. 35. Року Божого 375 Таким чином, внаслiдок намови Рандвера його дядько Вiнiтарiй став королем готiв замiсть Германа. Вiн пiшов вiйною проти волинян, якi перестали платити данину готам-германцям, i у першiй битвi був розбитий об'║днаними силами волинян, галичан i слов'ян. 36. Року Божого 378 Готський король Вiнiтарiй пiдступно напав на волинян у той час, як союзнi ┐м вiйська тар'ягнiв вiдiйшли, розбив венедського князя Божа, а його 70 старiйшин розiп'яв, 37. Року Божого 379 До князя роксоланiв Тар'я-Гуна-Володимира прийшли посли вiд iнших тарiйських земель -- кра┐нсько┐, галицько┐, волинянсько┐, слов'янсько┐ -- i сказали: -- Великий княже Володимире, ось уже бiльше року, як готи-германцi чинять безчинства в Араянi, але ж вони тво┐ данники, то чи не взяв би ти нас пiд свою звитяжну руку i не покарав зайд. Цього ж року князь роксоланiв-гунiв Володимир у спiлцi з сарматським князем Язигом учинив з готами три битви. З перших двох бо┐в Вiнiтарiю удалося вивести готiв з уцiлiлим ядром вiйська, щоб знову сполчитись. На третю битву до роксоланiв i сарматiв при║дналися слов'яни, волиняни, галичани i кра┐нцi. Князь Володимир, по давньому тарiйському звичаю, подiлив вiйсько на три частини. Наздогнав вiн готiв у верхiв'ях рiки Пiвденний Буг. По центру вiн поставив сарматську i слов'янську пiхоту на чолi з сарматським князем Язигом, з право┐ руки кiнних слов'ян i волинян на чолi з князем Мечиславом, а з лiво┐ руки став сам iз вершниками i козаками вiд галичан i кра┐нцiв. Коли князi Язиг i Мечислав притисли короля Вiнiтарiя до його укрiпленого табору, вiн, залишивши заслону з важко┐ пiхоти, почав вiдступати вниз за течi║ю Бугу по, здавалось, вiльному шляху, i коли вже готи радiли, що вийшли з битви, князь гунiв Володимир перетнув ┐м шлях iз свiжою кiннотою. Князь Володимир убив короля готiв Вiнiтарiя стрiлою у шию. 38. Року Божого 380 Упочив Великий князь ки┐вський Тар'я-Гун-Володимир, i сiв на отчому столi його старший син Данко. 39. Року Божого 399 Вокняжився в городi Ки║вi Милодух, син князя Данко, i був вельми недуж, i правила при ньому його жона Рада. Через рiк народила вона сина, названого Ахiлом, а що це був у не┐ з князем Милодухом ║диний довгожданий син, то звали його ще й Богом даним -- Богданом. 40. Року Божого 411 Ходив князь роденський Улич з полками вiд гунiв, сарматiв, слов'ян, волинян, галичан i кра┐нцiв у Грецьку землю по дань. 41. Року Божого 420 Пруги велi┐ найшли на землю Тарiйську вiд Карпат i до самого Днiпра i також на землю Деревську, Северську i на луги; був голод великий, i прийшла чума з кра┐н полуденних, i забрала багато життiв. 42. Року Божого 422 Великим князем ки┐вським став молодший брат князя Данка -- князь Рогволод. 43. Року Божого 438 Великим князем ки┐вським i всi║┐ землi Укра┐нсько┐ став син князя Милодуха i княгинi Ради Ахiл-Богдан. 44. Року Божого 440 Вдруге прислали вiрмени послiв сво┐х у Тарiйську землю просити помочi. Iзрядив Великий князь ки┐вський Богдан-Ахiл рать велику, i пiшла вона пiд рукою слов'янського князя Поляна, i дiйшла до землi Гурартiйсько┐, i зiтнулася з персами, але персiв не перемогли. 45. Року Божого 444 Бiлогорватськi i лужськi, i сарматськi, i слов'янськi, i галицькi, i кра┐нськi князi ходили за Дунай i вернулися iз здобиччю i полоном великим. 46. Року Божого 447 Мiсяця березоля Великий князь ки┐вський Тар'я-Богдан-Ахiл прийшов на Дунай з великою раттю i незлiченними лодiями, перед тим потрощивши грецькi тамги ущент коло Херсонеса Сарматського. За три тижнi вiн одбив у Схiдно┐ Римсько┐ iмперi┐ область Сiрмiю, взяв приступом Нiшаву, могутню Сардику i усi городи мiж Дуна║м i Гемськими горами. Всю Тракiю i Мезiю разом. Похiд спричинила несплата Вiзантi║ю 230 лiврiв золота, яке Вiзантiя платила щорiчно ще з 411 року, коли на них ходив походом Великий князь ки┐вський Данко. 47. Року Божого 448 У стольний город Ки┐в уступило вiзантiйське посольство. Учасник цього посольства грек Прiск писав, що не тiльки гуни, сарми, слави, венеди, галичани i кра┐нцi, але i iншi народи Скiфi┐ любили Ахiла- Богдана, цього дивного мужа, за його великi доброчинностi i за правосуддя. Багато грекiв i римлян служили йому. Нiхто з дотеперiшнiх князiв Скiфi┐ та iнших земель не вчинив бiльше великих справ за Ахiла. Його володiння простяглись за острови на океанi, i не тiльки народи Скiфi┐, але i греки та римляни -- його данники. У зазначений час ми, посли Захiдно┐ Римсько┐ iмперi┐, стали перед Ахiлом при входi свiтлицi, в сiнях. Тут кравчi за звича║м землi цi║┐ пiднесли нам келихи, але перед трапезою ми помолилися за ┐хнього царя. Випивши, ми зайшли у свiтлицю i сiли на вказанi нам мiсця. Лави стояли попiд стiнами свiтлицi i навколо довгих столiв. Посерединi, за окремим столом, сидiв Ахiл в крiслi з золотими лев'ячими головами. Позад нього, вище на кiлька схiдцiв, було його царське мiсце з пологом iз рiзних дорогих тканин. Первоповажнi мiсця були суть за столом управоруч. Ми сидiли з лiвого боку. Вище нас, але нижче князя Ахiла, усiвся Борич, найзнатнiший серед скiфiв во║вода. Конюший мостився праворуч царського мiсця. Навпроти Ахiла сидiли обидва його сини -- старший Богдан i менший Роксолан. Вишуканi страви подавались на срiбних тарелях, а перед Ахiлом була поставлена дерев'яна миска. Вiн був у всьому стриманий. Гостям пiдношено золотi i срiбнi келихи, а в нього була дерев'яна братина. Одiж на ньому також була проста. Лише висячий при боцi меч i пiхви були оздобленi золотом i дорогоцiнним камiнням, як у всiх знатний скiфiв, проте нi шнурки черевикiв, нi комонна збруя не були оздобленi золотом, так як у всiх знатних скiфiв. З настанням сутiнок, коли були запаленi свiчки, тарiйцi заспiвали гiмн. Спiвали дуже гарно, пiсня звучала могутньо i злагоджено, аж вiд ┐┐ звучання терпла спина i вiдчувалося корiння волосся на головi: Араяно, Берегине, рiдна мамо, Пiд знамена жовто-синi дружно станьмо, Офiруймо на вiвтар звитяжцiв славу, Як зiницю, бережiм свою державу. Приспiв: Житнiй колос, Тар'┐ голос, синi води: Золотий Тризуб -- народу вiчне древо. Хай живе козацька слава малинова, Хай святиться наша вiдданiсть крицева. Араяно! Стольний Ки┐в -- тво║ серце! Голубий Днiпро iз того серця лл║ться. Три║диний боре Змiя булавою! Укра┐но, ми пиша║мось тобою! Приспiв: Житнiй колос, Тар'┐ голос, синi води: Золотий Тризуб -- народу вiчне древо. Хай живе козацька слава малинова, Хай святиться наша вiдданiсть крицева. Укра┐нцi! У ║днаннi наша сила. Землю й волю боронiть, щоб не змалiла. Вiд Вардани до Дунаю наша мова Хай луна║, як трембiта свiтанкова. Приспiв: Житнiй колос, Тар'┐ голос, синi води: Золотий Тризуб -- народу вiчне древо. Хай живе козацька слава малинова, Хай святиться наша вiдданiсть крицева. Спiвали всi злагоджено i мелодiйно, з насолодою й утiхою. Потiм прийшли три спiвцi i почали спiвати про подвиги Ахiла i його богатирiв. Багато хто стиха ┐м пiдспiвував, декотрi жваво говорили про його вiйськовi походи, дiди ж, виснаженi лiтами i розморенi медом, просльозились, згадуючи молодiсть свою, i силу, i звитягу, яка перейшла у пiсню. За спiвцями виступили скоморохи з рiзними викрутасами, кривляннями, танцями i жартами 48. Року Божого 447 Греки пiдiслали шпигуна, щоб отру┐ти Богдана-Ахiла, але це ┐м не вдалося. 49. Року Божого 451 Великий князь ки┐вський Богдан-Ахiл, якого римляни називали Атгiлою Бичем Божим, зiбрав пiд сво║ жовто-блакитне знамено гунiв-роксоланiв, сарматiв-аланiв, слов'ян-русiв, волинян-склавiв, кiмарiйцiв-галичан, кра┐нцiв-тиверцiв, лемкiв, карпiв, чорних горватiв, подолян, трокiв та букачiв. Такою могутньою Укра┐на була хiба що за князя Кияна. Князь Богдан-Ахiл розбив об'║днанi сили римлян, галiв i германцiв на Каталунських полях у Францi┐ i почав громити Пiвнiчну Iталiю. Римська iмперiя змушена була вдво║ збiльшити данину золотом Укра┐нi. Замiсть трьохсот лiврiв золота рiчно -- сiмсот лiврiв золота рiчно. Готи-германцi спiвали у сво┐х сагах: "Ахiле, мудрiстю рiвний Соломону! Але Соломон, при всiй сво┐й величностi не мав поряд себе стiлькох витязiв, скiльки ┐х бачив Бiтерольф при дворi можновладного Ахiла". Готський лiтописець Йордан писав: "Ахiл, володар усiх гунiв, можновладець небачений у свiтi племен цiло┐ Скiфi┐, достойний подиву в його невiродайнiй славi серед усiх. Любитель вiйни, сам був людиною помiркованою, вiдзначався свiтлим розумом, був приступний для тих, хто потребував допомоги, i прихильний до кожного, в кого раз повiрив". Грецький лiтописець Прiск писав: "Великий князь великого народу, господар досi нечувано┐ могутностi, царств Скiфi┐ та Германi┐ самодержець, вражаючий жахом Захiдну i Схiдну Римськi iмперi┐, незлiченнi пiдкоренi ним мiста не пiддавав пограбуванню, а милостиво обкладав щорiчною даниною". 50. Року Божого 454 Помер Тар'я-Ама-Роксолан-Гун-Милодух-Богдан-Ахiл. Готи вiдпали вiд його держави. 51. Року Божого 489 Великим князем землi Тарiйсько┐ -- Укра┐ни -- став Тар'я-Вол'ягн-Троян. Вiн упорядкував землю тар'ягнiв, обмеживши ┐┐ лише заповiтними землями вiд Дунаю до Кавказу. Ходив походом на Вiрменiю i примусив грекiв вiзантiйських платити дань. Його правлiння було благодатне для укра┐нського народу i залишилось у пам'ятi народнiй як золоте правлiння князя Трояна, який пiкся за благо народу свого, був справедливий, мало ходив на вiйну. 523 року Великий князь Троян помер. 52. Року Божого 527 Великим князем ки┐вським i всi║┐ Укра┐нсько┐ землi став Тар'я-Слов'ян-Ант. Вiн зiбрав дружину i ополчення в похiд за Дунай, у Тракiю, але був розбитий Германом -- римським намiсником у Тракi┐. 53. Року Божого 531 Рим призначив полководця Хiльбудiя (венеда за походженням) охороняти кордони Римсько┐ iмперi┐ по рiцi Дунай. Хiльбудiй неодноразово переходив Дунай i забирав укра┐нцiв у полон, щоб потiм продати в рабство. 534 року Великий князь Ант зiбрав князiв з дружиною i ополчення во┐в, перебив римськi полки, якi перейшли на цей бiк Дунаю, у тому числi i перевертня Хiльбудiя убив. Дружина билася на конях i в повному бойовому обладунку при панцирах, двох списах, луках i мечах; во┐ -- у тих обладунках i при збро┐, яку хто собi надбав, а чи одержав у спадок вiд дiда-прадiда; козаки ж -- при повнiй збро┐, але лише в шароварах -- голi по пояс i без шоломiв, бо ┐хньому стану не страшна була смерть, а люба лише бойова звитяга. 54. Року Божого 535 Великий князь тар'ягнiв Ант з усiм вiйськом перейшов на римський берег Дунаю, напав на Тракiю i багато римлян пограбував i обернув у рабство, женучи поперед себе додому. 55. Року Божого 540 Великим князем землi Укра┐нсько┐ став Тар'я-Слов'ян-Склавин. У 546 роцi римський iмператор Юстинiан послав посольство до князя Склавина, щоб, вiддавши йому мiсто Турин-на-Дуна┐, домовитись, аби укра┐нцi оберiгали пiвнiчний римський кордон, але князь Склавин не пристав на цю угоду. У 547 роцi укра┐нцi на чолi з князем Склавином захопили Iлiрiю аж до Епiдамана, вбиваючи i обертаючи в рабство всiх на сво║му шляху. Начальник Iлiрi┐ з 15-тисячним вiйськом стежив за ними, але в бiй вступати побоявся. 551 року князь Склавин з 30-тисячним вiйськом перейшов Дунай. Начальники римського вiйська Iлiрi┐ i Тракi┐ вступили з ним у розгорнутий бiй, але були розбитi i ганебно втекли. Князь Склавин змусив до ганебно┐ втечi також кiнний загiн Асбада, взяв приступом приморське мiсто Топер, де разом з гарнiзоном зiбралося 15 000 вiйськ. Року 552-го Великий укра┐нський князь Тар'я-Слов'ян-Склавин з вiйськом наблизився на один денний перехiд до Константинополя, проти нього iмператор вислав вiйсько на чолi з синами покiйного полководця Германа, але воно не наважилось вступити в бiй. Укра┐нцi взяли величезну здобич i повернулись додому. 581 року, коли Великий ки┐вський князь Склавин лаштувався в похiд за Дунай, за вiйськом знялося багато слов'ян, i венедiв, i кра┐нцiв з сiм'ями i домашнiм скарбом. Вони пройшли через усю Елладу, i по кра┐нi Фесалонiка, i по Фракiйських провiнцiях. Взяли багато фортець i мiст, завоювали кра┐ну, сiли як у сво┐й власнiй. Вони стали багатi, нажили багато золота й срiбла, табуни коней i багато збро┐. Вони навчилися воювати краще за римлян. 56. Року Божого 602 Не було богатирiв i пророкiв на Укра┐нськiй землi. Бусурмани на чолi з ханом Аваром прийшли з-за Волги, напали спочатку на гунiв-роксоланiв, тодi на сарматiв-аланiв i розбили ┐х. У 603 роцi роксолани-гуни i сармати-алани об'║дналися в одну кра┐ну, яка називалась Вартанiя, iз стольним мiстом Варта на рiцi Варданi. Кра┐нцi i галичани об'║днались у кра┐ну Славiю iз стольним мiстом Переяслав-на-Дуна┐. Слов'яни i волиняни об'║днались у кра┐ну Куявiю iз стольним мiстом Ки║вом на Днiпрi. Аварам вони платити дань i терпiли вiд них велику наругу. 57. Року Божого 635 Ки┐вський князь Тар'я-Слов'ян-Дiр очолив боротьбу укра┐нцiв проти аварiв i об'║днав Куявiю i Вартанiю. 58. Року Божого 700 Великий ки┐вський князь Тар'я-Дiр-Рус об'║днав усю державу Троянову, тобто Вартанiю, Куявiю i Славiю, в одну державу, яка стала називатись Рус. Руси розбили аварiв i прогнали ┐х з укра┐нських земель за Дунай. 59. Року Божого 860 Великий ки┐вський князь Тар'я-Слов'ян-Оскольд з князями, дружиною i воями ходив походом на Вiзантiю вимагати дань. Був обплутаний константинопольськими церковниками i тайно прийняв ║вангелiзм. 880 року ходив князь Оскольд iз князями чернiгiвським, переяславським, деревлянським дружиною i воями у похiд до Хвалинського (Каспiйського) моря на Арабський халiфат, але повернувся без здобичi. У 882 роцi була у Тарiйськiй землi велика смута i печаль. Кияни, а за ними i весь укра┐нський народ дiзналися, що ┐хнiй Великий князь Оскольд тайно сповiду║ться грецькому попу. Вся люднiсть, боячись гнiву Перуна, повстала, i князь Оскольд був побитий камiнням. На ки┐вський стiл кияни запросили новгородського князя Олега. 60. Року Божого 882 Великим ки┐вським князем став Олег. У 907 роцi пiшов Великий ки┐вський князь Олег з дружиною i воями усi║┐ укра┐нсько┐ землi, всього вiйська 80 тисяч, походом на Вiзантiю. Вiзантiя заплатила одноразову плату по 12 гривен на кожного во┐на та ще данину городам земель тарiйських, якi споряджали во┐в у похiд. У 909-910 роках ходив Великий ки┐вський князь Олег з князями, дружиною i воями у землю роксоланiв. Там разом з роксоланами побудував кораблi на Каспiйському морi i поплив разом з ними в похiд на пiвденне узбережжя Хвалинського моря. Взяв здобич велику i через два роки повернувся в Ки┐в. 912 року Великий князь ки┐вський i всi║┐ Русi помер. 61. Року Божого 922 Великим ки┐вським князем i всього укра┐нського народу став Iгор. Князь Iгор пiдкорив повсталих деревлян i наклав на них бiльшу данину, нiж за князя Олега. У 923-925 роках воював князь Iгор проти волинського князя Улича, який сидiв з родами в низах Днiпра. Великий ки┐вський князь Iгор взяв приступом столицю венедiв-уличiв Пересiчен. Частина венедiв з князем Уличем вiдступила на корiннi волинськi землi по рiцi Буг, а тi, якi залишились, стали платити дань князю Iгорю. У 944 роцi Великий ки┐вський князь i усi║┐ Укра┐нсько┐ землi Iгор з князями, дружиною i воями пiшов на Вiзантiю. Iмператор вислав назустрiч послiв з дарами, але договiр про дань з Вiзантi║ю пiдписали менш вигiдний, нiж за князя Олега. 943 року здiйснив князь Iгор морський похiд на царство Грузинське. Взяв городи Дербент i Бердаа i повернувся у Ки┐в зi здобиччю. 945 року Великий ки┐вський князь з дружиною пiшов по Руськiй землi по дань. Зiбрав дань i повернув на Полоцьк, а тодi подивився, i здалося йому, що мало зiбрав з деревлян, i захотiв ще взяти. Деревлянськi визначнi мужi сказали: "Внадиться вовк до овечок, то, поки всю отару не винесе, не забуде". Повстали деревляни, полонили князя Iгоря, нагнули двi берези i прив'язали князя за одну й другу ноги, а потiм берези вiдпустили. 62. Року Божого 946 Княгиня Ольга, жiнка Iгоря, разом з дружиною зробила похiд на Коростень. Взяла його приступом i багатьох скарала на смерть. На деревлян же наклала данину ще бiльшу, нiж за князя Iгоря. 956 року княгиня ки┐вська Ольга, яка тимчасово замiщала свого сина Святослава Iгоровича, на ки┐вському столi, вiдвiдала з посольством Константинополь. З нею було 20 бояринь, 42 купцi i 40 чоловiк прислуги. Взяла княгиня Ольга на себе, а разом i на всю Укра┐нську землю, великий грiх перед Ягною -- прийнял