ж це тато? Юрасик._ Залишилось чекати небагато. Чугайстер там. З хвилини на хвилину Iз татом прийде вiн на верховину. Мисливець-розвiдник. _ Як свисне рак, повернуться гуцули. Живими ┐х у землю загорнули В оцю годину, щоб тремтiли всюди, Хто партизанiв укривати буде. Дивиться на годинника, злiсно усмiха║ться просто в обличчя дiтям._ Ганя._ Мiй таточку, мiй рiдний, любий тату! Прийди, прилинь у нашу бiдну хату... Бабуся._ Чого прийшли до нас, катюги лютi?! Немов змiюки повза║те в рутi. Вогнем кара║те, отрутою, землею. Давно вам тра засипатися нею. Командир застави. _ До штабу полонених! Що слова цi? Що доведеш скаженому собацi? Лиш одвернись - запустить зуби в тiло. А ми, поки не зовсiм потемнiло, Слiди розвiда║м до ┐хнього кубельця. А то назавтра iнший гурт припреться Шукати мiж гуцулiв комiсара. Бабусенько, не плачте. Прийде кара На ┐хнi голови. I прийде перемога До вашого розбитого порога. Настане мир, настане щастя днина, Трембiтами загра║ верховина. Бабуся._ Гай-гай, синочку, я ту мала вiру, Та вiддала ┐┐ у зуби звiру. Розвiяли в кущах понад могили, Тепер нема нi вiри, анi сили. Полонених, пiд конво║м виводять за скелю. Вони iдуть понуро, звiсивши голови додолу, вiдчувають, що десятки очей опiкають ┐х сво┐м грiзним зором. Пiд багрецем останнього промiння i земля ┐м зда║ться скривавленою, - так ба-* гато пролито невинно┐ кровi у цiм краю. Столiтнiй Бук._ Дивися, як похмуро йдуть убивцi, Уся земля вiд вилито┐ крiвцi Зда║ться ┐м червоною, Смерiчко. Молода Смерiчка. _ Та то ж заходить сонце за потiчком. Столiтнiй Бук._ Так, так, заходить. Хай для них нiколи Воно уже не встане з видноколу. Сова._ Заходить сонце, нiч страшна настане, Гуцули згинуть, згинуть партизани. Усi Карпати буйнi спопеляться. Столiтнiй Бук. _ Замовкни, зла, тебе вже не бояться. На подвiр'┐ залишаються партизани, бабуся, дiти. Хлопцi оглядають зброю, бабуся з дiтьми розглядають одежу сво┐х землякiв. Кожен кептарик чи сiра свитина, приношена кресаня з чорною пiр'┐нкою нагаду║ ┐м про хороших людей, про рiдних ┐хнiх, яких живими закопали в землю. Ганя бере татову свиту, тулить ┐┐ до себе. Ганя._ Свитина татова, бабусю, Юрцю, гляньте. Бабуся. _ Та ви менi вже серденько не раньте. Юрасик._ Не встиг Чугайстер, мабуть, вiдшукати Те мiсце, де прихованi гармати I де гуцулiв наших закопали. Не гримнуть партизанськi самопали. Перший партизан. _ Чого ж так довго анi слова з хати? Другий партизан._ Вбирають комiсара поховати. Сестра i лiкар, - нелегка та справа. Яка кривава межи гiр заграва. На ганку з'явля║ться медсестра, безсило хапа║ться за стовп, схиля║ться до нього i плаче, закривши хустиною обличчя. Всi кидаються до не┐, та нiхто не може проронити нi слова. Нарештi збира║ться з силами командир. Командир застави. _ Наш комiсар помер? Кажи-бо, ми ж не дiти. Медсестра. _ Вiд щастя плачу... Ношi принесiте. Вiн буде жити. Бабуся._ Дiтоньки хорошi, Вiн буде жити, чули? Швидше ношi! Юрасик._ Чугайстрiв син iз мертвих змiг пiдняти. Про це узнають завтра всi Карпати. Кiлька партизанiв з ношами забiгають у хату. На подвiр'┐ така тиша, що кожне дихання збуджене, кожен шелест чути. Вечорова заграва над вiдрогами згаса║ i розгорта║ться сиза пелена. Нiби пiсня почулася десь удалинi. Нi, нi, то не пiсня, звiдки тепер лунать пiсням серед придушених верховин? Лише стогiн пронесеться чи, може, зойк передсмертний._ Виносять комiсара. Вiн блiдий. Голова i груди забинтованi, перев'язана прострелена рука, лише в очах залишився колишнiй вогонь сильно┐ звитяжно┐ людини. Комiсар пода║ знак, щоб зупинилися партизани. Ношi обережно опускаються на колоди. Всi стоять онiмiлi вiд дивовижного воскресiння свого любимого комiсара._ Комiсар._ Спинiться, друзi, тут поставте ношi. Бабуся._ Невже ж i справдi був на Черемошi Отой Чугайстер, людоньки, скажiте? Ожив наш гiсть! Хай буде вiчно жити. Хай доля дасть у щастi кращий кусень. Комiсар._ Вшануйте, друзi, подвиг цей бабусин Вона мене вiд смертi виривала, Цiлющим зiллям тричi напувала. Вклонiться ┐й i нiжно обiймiте, Як рiдну матiр найрiднiшi дiти. Медсестра._ Не ми, а ви спасли нам комiсара Вiд смертi невiдступного удару. Цiлющим зiллям, ласкою живою I щирих слiз казковою водою. Вартовий._ Товариш командир, я бачу на узлiссi Загiн великий - чоловiк iз двiстi. Командир застави._ Навстрiч - заслони, кулемети к бою! Вартовий._ На ворогiв не схожi, йдуть юрбою. Юрасик._ Спiвають пiсню нашу - це гуцули. З Подiлля, мабуть, в гори завернули. До подвiр'я доноситься пiсня, не дуже голосна i бадьора, але дружна, гуртова. Видно, що спiвають ii люди стомленi, знесиленi, збудженi великим щастям. Як прийде друг - вiн стане брат, Полл║ться пiсня мила. Нехай не йде чужинець-кат - Привалить кожна брила. Утопили б нас у ложцi Вороги заброди, Та звитяжнi черемошцi Не здадуть свободи. Пiсня то обрива║ться, то знову пiдiйма║ться далекою луною у мiжгiр'ях. За скелями чути голоси. Це гуцули розходяться в рiзнi боки до сво┐х поодиноких дворiв, розкиданих по гiрських полонинах. Вони ще рiднiшими сiали вiд бiди велико┐ та вiд порятунку негаданого Голоси._ Прощайте, люди! Йдiть собi здоровi! Вiддайте партизанам, що ║ в сховi, Овечку чи козлятко десь в ярузi! Спасибi вам, геро┐, вiрнi друзi! Молода Смерiчка. _ Гуцули йдуть, вернулись нашi друзi! Столiтнiй Бук._ Засяють ватри знов на виднокрузi. Ганя._ Бабусенько, я бачу Вуйка Тита... Юрасик._ А он за ним коваль, Панькiв Микита. Вони вже близько, ┐х веде Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер. Бабуся._ Iзнов Чугайстер... Де вiн взятись може? Що казка та нако┐ла, о боже! Пiсня затиха║. Чути вiтальнi вигуки. То розвiдники зустрiчають сво┐х товаришiв i гуцулiв. На подвiр'┐ з'явля║ться юрба людей. Партизани обтяженi збро║ю - у кожного бiйця по два автомати або карабiни. Гуцули без верхнього одягу, замученi, замазанi в глину, але збудженi радiстю визволення. Серед юрби г е н е р а л-Ч угай-стер. Вiн, зда║ться, аж помолодшав за цей час, нiяка втома його не бере. Уздрiвши свого бойового побратима, свого комiсара, що лежав на ношах, сповитий бинтами, старий генерал припав до його узголiв'я. Радiсть, бiль, тривога i нездоланна вiра в життя, в перемогу переповнювали серця друзiв - легендарних партизанських ватажкiв, ┐хньо┐ тихо┐ i схвильовано┐ розмови нiхто не чув у збудженому гаморi вируючого натовпу._ Ось до свого залюдненого подвiр'я прибiг i сам господар - батько Юрасика i Ганi. Вiн обiйма║ дiтей, стареньку матiр._ Батько._ Йой, мамцю рiдна, любi мо┐ дiти, Я повернувся аж iз того свiту. Ми всi були у глибинi могили, Просили ┐х, аби спочатку вбили, Та нi, живими стали закидати. Який то жах, моя старенька мати. Уже земля на голови нам тисне... I раптом чую: поруч хтось як свисне. I стрiлянина - прямо громовиця. Заскреготала, задзвенiла криця. "Капут! Капут!" - кричать отi катюги. "Чи ви живi?!" - хтось кличе раз, удруге. " Живi, живi!" - взялися ми гукати. I чу║мо, як дзенькнули лопати. I дужi руки пiдiймають вгору На бiлий свiт, несуть у тишу бору. Сам генерал менi подав баклагу, I я з питтям вiдчув живу наснагу. Юрасик._ Не генерал вiн, а Чугайстер, тату, Який синка послав у нашу хату I врятував вiд смертi комiсара. Мене i Ганю винiс з крутояру. Батько._ Можливо, i Чугайстер з Заднiпров'я. Бабуся._ О, дай йому багато лiт здоров'я. Але не вiрте. То в казках бува║, Що нiби десь Чугайстер е у га┐ Над Черемошем. А шукати годi... Генерал-Чугайстер. _ Чого ж це так? Тож вiрять у народi, Що ║ Чугайстер добрий, - бути ма║, Який людей з неволi визволя║, Закопаних на свiт виносить з ями I водить ┐х щасливими плаями. Нехай це казка, хай гаряча мрiя, Але ж вона прибавила довiр'я, Хоробростi тво┐м онукам, нене. Iдеться тут, звичайно, не про мене. Хiба не так? Бабуся._ Так, так, мiй любий сину. Дай подивлюсь на тебе хоч хвилину. Йой, дiтоньки, i справдi це Чугайстер, Усiх чудес невигаданих майстер. Молодий гуцул._ Живими вiн пiдняв нас iз могили, Вернув нам свiтло, влив цiлющi сили. Други й гуцул. _ Навiк приспав чужинцiв, як Горбину. Ганя._ Колись Олеся красную хустину Чугайстровi свою подарувала, Як черемошцiв вивiв з-пiд завалу. Та де у мене та святкова хустка? Ми дуже бiднi, у коморi пустка. к кiсники,неначе мак, червонi, Берiть, вони згодяться у загонi. Як будуть новi люди приходжати, Хай на кресанi стануть нашивати. Ви любите, у кожного ж на шапцi Червона стрiчка, наче промiнь вранцi. Генерал-Чугайстер. _ Забув було. Так ось твоя хустина, Лежала проти штабу, бiля тину. Ганя. _ Спасибi, тож вiзьмiть ┐┐ вiд мене. Генерал-Чугайстер. _ Червона хустка буде як знамено. В'яжiть, хлоп'ята, хустку до жердинки I бережiть дарунок верховинки! Юрасик._ А я, Чугайстере, дарую вам денцiвку, Мою кленову випалену цiвку. Послухайте, яка вона спiвуча, Коли заграю, чу║ кожна круча. Бабуся (сама до себе)._ I я вже чимось маю догодити. Тож обiцяла курочку зварити, А де ж вона подiлася, йой, леле?! Мабуть, зайшла в царинку до Стомели. Юрасик лунко вигра║ на сопiлцi. Бабуся. бiжить шукати свою курочку. Сходяться i сходяться дiвчата, жiнки привiтати сво┐х рiдних. Радiснi, збудженi вигуки зринають у гуртi щомитi. Гуцули несуть в барвистих хусточках ┐жу, питво i роздають все те партизанам i сво┐м чоловiкам, братам. Бiля комiсара на ганку стовпилися легiнi. Вони, мабуть, просяться в загiн, iншi розбирають свою одежку, залишену ворогами на подвiр'┐._ На верховинах то тут, то там спалахують вогнища._ Знову ожили Карпати. Чути гук вечорово┐ трембiти на полонинi._ Iз гурту селян до генерала-Чугайстера пiдходять лiтня жiнка з молодою вродливою донькою. Мати трима║ в руках кобушечку i кухлик, а доня - кулешу на дощечцi. Вони низько кланяються генераловi._ Лiтня жiнка._ Спасибi вам, Чугайстере, спасибi! Хай в кожнiй хижi. ста┐ i колиб! Хвала iде вiд роду i до роду За порятунок нашого народу. Приймiте i вiд мене подарунок - Старо┐ жiнки щирий поцiлунок - Та випийте малинового соку. Вiзьмiть з собою доню карооку. Поранять з вас котрогось пiд горою, Тому най буде рiдною сестрою. Гуцули._ I нас, i нас вiзьмiте до загону! Аби свободу вирвати з полону, Ми пiдемо на смерть i лютi муки, Лиш дайте крiси в мозолястi руки. Генерал-Чугайстер. _ Берiте зброю, друзi! До кресанi Нашийте стрiчку гуцулятi Ганi. Нехай зорить промiнчиком яскравим, Нехай веде до волi i до слави. Дiвчата нашивають стрiчки до капелюхiв гуцулiв-легiнiв. Хлопцi беруть вiдбиту у ворога зброю. Всi разом наспiвують: Черемоше, Черемоше, - Чистая водиця, Дiвчинонько з верховини, Дай менi напиться. Та напiй коня гнiдого, Дiвчинонько-зоре, Я в загонi захищаю Вашi рiднi гори, Зеленавi полонини, Твою гарну вроду. Дiвчинонько з верховини, Чи не зна║ш броду На той берег Черемошу Та на тi дороги, Що вестимуть партизана Аж до перемоги. Юрасик (до Ганi)._ Й менi наший мерщiй оцю широку. Ганя._ Тебе не вiзьмуть, бо не ма║ строку. Юрасик._ А ми самi отут загоном станем I будем помагати партизанам. В розвiдку пiдем... Ганя._ Правда, любий брате, Як треба буде, сходим всi Карпати. Комiсар._ Юрасю, Ганю, ближче пiдiйдiте, Я обiйму вас на прощання, дiти, За вашi вчинки, сповненi любовi, Двi зiрки дам вам, правда, не казковi, Але, кому вони квiтчають груди, Того, хоч де, шанують нашi люди. Ростiть щасливi. Дяка вам i слава! Коли пролине ця пора кривава, Назавжди я при┐ду на Карпати Нове життя iз вами будувати. Генерал-Чугайстер. _ I я хвалю вас, милi, як Чугайстер, Хоч до чудес нiякий я не майстер, Це ви вчинили нинi справжн║ чудо, Про вас казки складуть хорошi люди. Ви будете стоокi i крилатi У тих казках. З Карпат по Закарпаттi, Мов руча┐, тектимуть по Волинi, По всiй Радянськiй вiльнiй Укра┐нi Про вашi вчинки славнi┐ сказання, Про вашi дивнi подвиги, дерзання. I iншi дiти в iншi поколiння Шукатимуть ось тут, серед камiння, Слiди сво┐х улюблених геро┐в. I десь пiд Крутоверхою горою Iмення вашi висiчуть кирками I заквiтчають кращими квiтками. Отож iз казки ви iдiть у казку, Не за Чугайстром, що хвилю║ ряску У тиху пору десь на Черемошi, А вже самi. Iдiть, мо┐ хорошi, Немов луна за синi небокра┐, В казковий свiт, який кiнця не ма║. Командир застави. _ Новi бiйцi, ставайте у загони, До Чорногори йти у три колони. Вперед на конях вислати дозори! Генерал-Чугайстер. _ Якi ж бо рiднi люди цi i гори. Влiтав Золотава Птаха, мов блискавиця опису║ коло над людним подвiр'ям i дзвiнко промовля║. Золотава Птаха. _ Iдiть на гори, Де людям горе, Iдiть по полю За щастя й волю, Iдiть гаями, Iдiть степами, А я мiж вами Та перед вами. Партизани швидко гуртуються у колони. Генерал-Чугайстер обiйма║ дiтей, цiлу║ ┐х, щось iще говорить ┐м, та в гуртi не чути нi його слiв, нi прощальних слiв Юрасика i Ганi. Бiйцi пiдiймають на ношах комiсара, вiн привiтно маха║ рукою до гурту жiнок i лiтнiх гуцулiв, що залишаються на подвiр'┐._ Яскраво палають вогнища на верховинi. Неначе кличуть до себе погрiтися, бо нiч наступа║ свiжа i росиста. Людськi колони, немов широкi рiки, стiкають з верховини. Неголосно, але дружно перелива║ться пiсня:_ Нам видно з гiр Вiтчизни шир, Родючi, злотнi гони. Ми йдем на бiй за правий мир Пiд знаменом червоним. Столiтнiй Бук._ Iз волею вертайтесь, мужнi люди! Побiдна зiрка най квiтча║ груди! До гурту, що залишився на подвiр'┐, вибiга║ бабуся з куркою в руках._ Бабуся._ Пiшли... Не встигла. Пiдождiть, будь ласка. Та що ж це - сон чи, може, й справдi казка? Iз мiжгiр'я гучною луною доноситься приспiв гуцульсько┐ пiснi:_ У загiн веде дорога Легеня-героя. Вже зорi║ перемога Та над Кiнь-горою. 1957 КОВАЛЬ МИКИТА Мiй батько славний був коваль На все село, на кiлька сiл. В його руках спiвала сталь, На сорочках блищала сiль. Кував пiдiски, лемешi, Варив поламанi вали. В двадцятiм роцi гармашi Гармату в кузнi притягли, I комiсар сказав: "Бiда! Одна була на два полки..." У батька сила молода, В роботi все йому з руки. Вiн положив свiй молоток I тихо вимовив: "Зроблю. В гарматi з'┐дений замок, Але як-небудь пiдсталю". I вiн сталив. Жаркi бо┐ Були над Ворсклою по полю: "За волю-волю - Нашу долю!" I толочились пирi┐. Мiй батько славний був коваль Йому робота не страшна. Вiн заварив гримучу сталь - В той день закiнчилась вiйна. Орали стоптаний пустир, Хмарки лiтали голубами. I комiсар промовив: "Мир!" - Сухими, чорними губами. I, вже прямуючи додому, Зайшов у кузню. Ось вона, Гармата в блиску молодому, Пряма, нацiлена, мiцна. - Хвала тобi за труд, ковалю! Та ми вже нинi не в бою.- I батько мiй сказав без жалю: - Для миру, голубе, й кую. 1948 ЛЮБЛЮ Я ЛIС Люблю я лiс! Дрiмотний лiс. Вiн партизановi принiс Жаданий захист I спочинок. I не один звитяжний вчинок Я по стежках його пронiс За нашу рiдну Батькiвщину. Березу, вiльху i лiщину, Дубiв могутнiсть величаву I навiть тихий верболiз - Люблю я лiс. Його по праву Я i шаную, i люблю, Вклоняюсь пишному гiллю, Бо тричi щиро напо┐в Корiння букiв i дубiв Сво║ю кров'ю молодою. Тепер спокiйною ходою Проходжу лiсом. Тихий шум Менi навiяв безлiч дум Про давнi роки незабутнi I про омрiянi, майбутнi, В якi ростимуть I цвiстимуть Оцi незайманi лiси, Красу новiй землi нестимуть У вiк найвищо┐ краси, У вiк без вiйн, Без кровi, Слiз. Люблю я лiс. 1953 ШКОЛА БАТЬКIВ_ Привчав мене батько трудитись до поту, А мати - любити пiснi. Спасибi вам, рiднi, за щиру турботу, Наука згодилась менi. Сво┐ми руками копав я транше┐, Ходив мурувать тракторбуд. I радий, що з пiснею нинi мо║ю В роботу влива║ться люд, Ровесники, друзi мо┐ сивуватi, Розумнi батьки i брати, Привчайте дiтей працювати й спiвати! Виховуйте, в кожного серце крилате, Бо ┐м наше завтра нести. 1960 СОЛОДКА ВОДА Воду, що пити можна, На сходi "солодкою" звуть. В цiй назвi щось нiжне й тривожне,- "Солодка" - не смак, а суть. Де пекло такирiв, барханiв[1] - Земля, де нема║ землi, Там голови скельних титанiв[2] Одвiку в скорботнiй золi, Там зрада озер солоних Заспраглому - в груди ножем, Там подих вiтрiв похоронних За кожним новим мiражем. Я був у пустелях зловiсних, Де гибла душа не одна. Солодка вода не прiсна, Солодка - коли питна. Стою при днiпровiм розливi - Безмежна солодка вода! Ми з нею багатi, щасливi. О будьмо ж усi бережливi! Як зникне солодка вода, Сльозами солоними свiт зарида. [1] Такир - плескатi глинястi зниження в пустелях i напiвпустелях. Поширенi в Середнiй Азi┐ та Казахстанi. Бархани - навiянi вiтром рухомi пiщанi горби, не закрiпленi рослиннiстю. [2] Скельнi титани - високi скелi (скелi-велетнi). * * * З вокзалу в станцiю метро Я ескалатором спускаюсь I ┐ду глянуть на Днiпро, Коли у Ки┐в повертаюсь. Пiдземний шлях! Яке добро! Й забути можна, де ти ║ - В Москвi? У Лондонi? В Парижi? Але у Ки║вi сво║ Дихання у пiдземнiй тишi, Воно сво┐ нитки сну║. Сну║ з легенького промiння Вiд мiдних лiтер: "Арсенал", Вiд того сизого камiння, Яке дробилось на кремiння В козацький крiс i самопал. Воно з Шевченкового зору, З очей Франка, Сковороди, Що проводжають нас угору В ранкову, у робочу пору Щодня на подвиги-труди. Воно сну║ iз кiс русявки, Що тут розводила вапно Чи мила цi дубовi лавки. Кияни любi i киянки, - З усього рiдного воно. * * * Пахне хлiб, Як тепло пахне хлiб! Любов'ю трударiв, I радiстю земною, I сонцем, що всмiхалося весною, I щастям наших неповторних дiб. Духмяно пахне хлiб. 1952 ============================================================== Микола Вороний. Поезi┐ СЕРЦЕ МУЗИКИ Пам'ятi М. Лисенка I Серце музики спинилось... Чу║те - серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже занiмiло навiки. Ох, як те серце любило - До нестерпучого болю! Як воно тяжко болiло За Укра┐ну, за волю... Повне свято┐ розпуки, Серце музики стискалось, Далi - не стерпiло муки - I розiрвалось!.. II Яка краса! Усе життя В акорди перелить, З високих дум i почуття Нове життя творить! Нести любов, будити гнiв, Творити чудеса... О, вiщий спiв, натхненний спiв! Яка в ньому краса! Хай серце, болю повне вщерть, Розiрветься... нехай! Висока честь: прийняти смерть За любий, рiдний край! Висока честь: усi скарби Зложити на вiвтар, - I жити в пам'ятi юрби Як лицар i кобзар! Серед братiв, серед сестер, Де пiсня гомонить, Спiвець почив, але не вмер I вiчно буде жить. Ки┐в, 1912 р. ДО МОРЯ Чолом тобi, син║, широке║ море┐ Незглибна безодне, безмежний просторе, Могутняя сило - чолом! Дивлюсь я на тебе i не надивлюся, Думками скоряюсь, душею молюся, Спiваю величний псалом. Мiцне, необорне!.. Нi грому, нi хмари Не страшно тобi, не бо┐шся ти кари - Само собi виший закон. Звабливе, розкiшне!.. В тобi й раювання, I мрiя солодка, i втiха кохання, I любий та лагiдний сон. Прийшов я до тебе змарнiлий та бiдний, Проте не чужий, але близький та рiдний, Тобi-бо вiддавна я свiй, - I ось я з тобою душею зливаюсь, В просторi блакитнiм на хвилях гойдаюсь, Втопаю в безоднi тво┐й!.. Як ти - неосяжне, хитке, та║мниче, Як ти - чарiвливе, як ти - бунтiвниче, Така ж i душа у спiвця; Тому i до тебе вона так прихильна. Що пут i кайданiв не зносить - i, вiльна, Бурха║, як ти, без кiнця. На пароплавi до Нового Афона. 18.VIII 1901 р. ЗА УКРАпНУ! За Укра┐ну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всi вперед! Слушний час Кличе нас - Ну ж бо враз Сповнять святий наказ! За Укра┐ну, За ┐┐ долю, За честь i волю, За народ! Ганебнi пута Ми вже порвали I зруйнували Царський трон, З-пiд ярем I з тюрем, Де був гнiт, Ми йдем на вiльний свiт! За Укра┐ну, За ┐┐ долю, За честь i волю, За народ! О, Укра┐но! О, рiдна Ненько! Тобi вiрненько Присягнем. Серця кров I любов - Все тобi Вiддати в боротьбi! За Укра┐ну, За ┐┐ долю, За честь i волю, За народ! Вперед же, браття! Наш прапор ма║, I сонце ся║ Нам в очах! Дружний тиск, Збро┐ блиск, В серцi гнiв I з ним свобiдний спiв: За Укра┐ну, За ┐┐ долю, За честь i волю, За народ! IВАНОВI ФРАНКОВI Вiдповiдь на його Посланiе La poesie n'a pas la verite pour objet, elle n'a qu'elle-meme. Charles Baudelaire[1] Hi, мiй учителю i друже, Про мене все це не байдуже. Життя з його скаженим шалом, З погонею за iдеалом, З його стражданням i болiнням I невгамованим сумлiнням, Життя - се двi противнi сили, Що мiж собою в бiй вступили. Одна з них - велетень-гнобитель, А друга - генiй-визволитель; Його двосiчна гостра криця Влучна, як з неба блискавиця; Але i велетень могучий В руцi трима║ меч блискучий? Страшнi, тяжкi його удари, А ще страшнiш та║мнi чари... Як маю я його цуратись Чи вiд ударiв ухилятись? О, нi! Я, взявши в руки зброю, Iду за генi║м до бою. Рубаюсь з ворогом, спiваю, В пiснях до бою закликаю Всiх тих, що млявi, чи недужi, Чи пiд укриттям сплять байдужi. I знаю я, що замiсть плати Мене чекають кари, страти... Та чи ж грiзний удар обуха Там, де буя║ творчiсть духа? Одна хвилина раювання Там вiдкупля║ всi страждання. Бо то чуття свобiднi, щирi Бринять у святобливiй лiрi. I прикро, як ураз зi мною Стають, немовби теж до бою, А справдi для пихи сво║┐ З порожнiм серцем фарисе┐ I паперовими мечами Вимахують над головами. Хто кликав ┐х? Чого ┐м треба? Чи хробакам потрiбно неба? Нехай iдуть всi тi нездари На торговицi та базари┐ Нiкчемний крам, дрiбнi вигоди - От ┐х найвищi┐ клейнодиi Але коли повсякчас битись, То серце може озлобитись. Охляти може, зачерствiти, Зав'януть, як без сонця квiти. Душа бажа║ скинуть пута, Що в ┐х здавен вона закута, Бажа║ ширшого простору - Схопитись i злетiти вгору, Життя брудне, життя нiкчемне Забути i пiзнать надземне. Все неосяжне - охопити, Незрозумiле - зрозумiти! О, друже мiй, то не дурницi.- Всi тi щасливi небулицi Про райських гурiй, про нiрвану, Про землю ту обiтовану. Вони тягар життя скидають I душу ра║м надихають. Чи все ж те розумом збагнути, Що дасться серцевi вiдчути? I чи можливо без утрати Свобiдний творчий дух скувати? I хто Поезiю - царицю Посмi║ кинуть у в'язницю? Хто вкаже шлях ┐й чи напрямок, Коли вона не зносить рамок? В нiй в с i краси кольори сяють, В нiй в с i чуття i змисли грають!.. До мене як горожанина Ставляй вимоги - я людина. А як поет - без перепони Я стежу творчостi закони; З них повстають мо┐ iде┐ - Найкращий скарб душi мо║┐. Творю я ┐х не для шаноби; Не руш, коли не до вподоби. I ще скажу, мiй славний друже, Я не беру життя байдуже. Високих дум святi скрижалi, Всi нашi радощi i жалi, Всi тi болiння i надi┐ I чарiвливi гарнi мрi┐, - Все, що вiд тебе в серце впало, Не загубилось, не пропало... Моя девiза: йти за вiком I бути цiлим чоловiком! Харкiв, 1902 р. [1] Предметом поезi┐ ║ тiльки вона сама, а не дiйснiсть. Шарль Бодлер_ (франц.). ЧИ ЗУМIкШ? Чи зумi║ш ти кохати, Щоб за все, про все забути, Щоб усi зiрвати пути, Щоб усi зламати грати? Чи зумi║ш ти лiтати, Щоб зi мною в парi бути? Чи здола║ш ти в кохання Всi скарби душi вложити, Щоби знов перетворити ┐х огнем свого страждання? Чи здола║ш без вагання Так же вмерти, як i жити? Коли так, летiмо разом В неосяжнi високостi, Вище, дужче... аж до млостi! Душi, збуренi екстазом, Як раби, не гнуться плазом,- На землi вони лиш гостi! В свiтовий процес творiння Влиймо всi духовнi сили. Будьмо, як громовi стрiли: Двi душi - одно горiння! Щоб згадали поколiння, Як жили ми, як любили. 1912 р. кВШАН-ЗIЛЛЯ [1] (Поема) До лучче ║сть на своей земли_ костю лечи,_ ине ли на чюже славну быти._ (Лiтопис, за Iпатським списком)_ В давнiх лiтописах наших ксть одно оповiдання, Що зворушу║ у серцi Найсвятiшi почування. Не блищить воно красою Слiв гучних i мальовничих, Не вихвалю║ геро┐в Та ┐х вчинкiв войовничих. Нi, про iнше щось говорить Те старе оповiдання. Мiж рядками слiв та┐ться В нiм якесь пророкування. I воно живить надiю, Певну вiру в iдеали Тим, котрi вже край свiй рiдний Зацурали, занедбали... * * * Жив у Ки║вi в неволi Ханський син, малий хлопчина, Половецького б то хана Найулюблена дитина. Мономах, князь Володимир, Взяв його пiд час походу З ясирем в полон i потiм При собi лишив за вроду. Оточив його почотом I розкошами догiдно - I жилось тому хлоп'ятi I безпечно, i вигiдно. Час минав, i став помалу Рiдний степ вiн забувати, Край чужий, чужi звича┐ Як за рiднi уважати. Та не так жилося хану Без кохано┐ дитини. Тяжко вiку доживати Пiд вагою самотини. Зажурився, засмутився... Вдень не ┐сть, а серед ночi Плаче, бiдний, та зiтха║, Сну не знають його очi. Нi вiд кого вiн не ма║ Нi утiхи, нi поради. Свiт увесь йому зда║ться Без краси i без принади. Кличе вiн гудця[2] до себе I таку держить промову, Що мов кров'ю з його серця Слово точиться по слову: "Слухай, старче, ти шуга║ш Ясним соколом у хмарах, Сiрим вовком в полi скачеш, Розумi║шся на чарах. Божий дар ти ма║ш з неба Людям долю вiщувати, Словом, пiснею сво║ю Всiх до себе привертати. Ти пiди у землю Руську - Ворогiв наших кра┐ну,- Вiдшукай там мого сина, Мою любую дитину. Розкажи, як побиваюсь Я за ним i днi, i ночi, Як давно вже виглядають Його звiдтiль мо┐ очi. Заспiвай ти йому пiсню Нашу, рiдну, половецьку, Про життя привiльне наше, Нашу вдачу молодецьку. А як все те не поможе, Дай йому ║вшана-зiлля, Щоб, понюхавши, згадав вiн Степу вiльного привiлля". I пiшов гудець в дорогу. Йде вiн три днi i три ночi, На четвертий день приходить В мiсто Ки┐в опiвночi. Крадькома пройшов, мов злодiй, Вiн до сина свого пана I почав казати стиха Мову зрадженого хана. Улеща║, намовля║... Та слова його хлопчину Не вражають, бо забув вже Вiн i батька, i родину. I гудець по струнах вдарив! Наче вiтер у негоду, Загула невпинна пiсня - Пiсня вiльного народу. Про славетнi┐ подi┐ - Тi подi┐ половецькi, Про лицарськi┐ походи - Тi походи молодецькi! Мов скажена хуртовина, Мов страшнi Перуна громи, Так ревли-стогнали струни I той спiв гудця-сiроми! Але ось вже затиха║ Бренькiт дужий акордовий I намiсто його чути Спiв народний, колисковий. То гудець спiва║ тихо Пiсню тую, що спiвала Мати синовi сво║му, Як маленьким колисала. Наче лагiдна молитва, Журно пiсня та луна║. Ось ┐┐ акорд останнiй В пiтьмi ночi потопа║... Але спiв цей нiжний, любий, Анi перший, сильний, дужий, Не вразив юнацьке серце,- Вiн сидить нiмий, байдужий. I схилилася стареча Голова гудця на груди - Там, де пустка замiсть серця, Порятунку вже не буде!.. Але нi! Ще ║ надiя Тут, на грудях в сповиточку!.. I тремтячими руками Роздира║ вiн сорочку, Iз грудей сво┐х знiма║ Той ║вшан, чарiвне зiлля, I понюхать юнаковi Пода║ оте бадилля. Що ж це враз з юнаком сталось? Твар[3] поблiдна у небоги, Затремтiв, очима блиснув I зiрвавсь на рiвнi ноги. Рiдний степ - широкий, вiльний, Пишнобарвний i квiтчастий - Раптом став перед очима, З ним i батенько нещасний!.. Воля, воленька кохана! Рiднi шатра, рiднi люди... Все це разом промайнуло, Стисло серце, сперло груди. "Краще в рiднiм кра┐ милiм Полягти кiстьми, сконати, Нiж в землi чужiй, ворожiй В славi й шанi пробувати!" - Так вiн скрикнув, i в дорогу В нiчку темну та пригожу Подались вони обо║, Обминаючи сторожу. Байраками та ярами Неутомно проходжали - В рiдний степ, у край веселий Простували, поспiшали. * * * Укра┐но! Мамо люба! Чи не те ж з тобою сталось? Чи синiв тво┐х багато На степах тво┐х зосталось? Чи вони ж не вiдцурались, Не забули тебе, неньку, Чи сховали жаль до тебе I кохання у серденьку? Марна рiч! Були i в тебе Кобзарi - гудцi народнi, Що спiвали-вiщували Заповiти благороднi, А проте тi║┐ сили, Духу, що зрива на ноги, В нас нема i манiвцями Ми блука║м без дороги!.. Де ж того ║вшану взяти, Того зiлля-привороту, Що на певний шлях направить,- Шлях у край свiй повороту?! 1899 р. [1] квшан-зiлля - рiзновид полину, що росте в пiвденних степах; ма║ сильний i вiдночас нiжний, при║мний запах. [2] Гудець - музикант i спiвак. [3] Твар - тут: обличчя, лице. ============================================================== Павло Глазовий. Гумористичнi поезi┐ КТО ШУМкЛ? В ресторанi ки┐вськiм Пита║ директор: - Кто шум║л здесь - контрольор, Ревiзор, iнспектор? - Кухар каже: - Ето тiп В вишiтой рубашк║ По-укра┐нскi мораль Р║зал нашей Машк║. Расп║кал: "Ваш борщ такий. Що не можна ┐сти". - Розжiр║лi, ст║рв║ци, Нацiоналiсти. СЕРЕД ТЕМНОп НОЧI Серед ночi Ки┐в Кри║ться туманом. Розмовля║ вiтер З бронзовим Богданом. - Облiтав я,каже,- Вулицi всi чисто. Як змiнився Ки┐в, Це прадавн║ мiсто! Де вiтри гуляли, Там новi квартали... А Богдан зiтха║: - Що там тi квартали... Нинi i кияни Зовсiм iншi стали. Я сто лiт на площi Днюю i ночую, Але дуже рiдко Рiдну мову чую. ТУРОК Збира║ться мiй знайомий В далеку мандрiвку. Придбав собi в Туреччину На тиждень путiвку. Костюм купив елегантний, Вчить турецьку мову. Уже зна║, як звуть турки Свиню i корову, Як спитати по-турецьки, Почiм у них шуби, Де купити мило й пасту, Яка чистить зуби. Голова трiщить у нього Вiд отих урокiв... Вiн, до речi, в Укра┐нi Живе тридцять рокiв. Ходить всюди, як хазя┐н, Аж дверима гурка, Хоча мову укра┐нську Зна║ гiрше турка. ДЯДЬКО пСТИ ХОЧк Просить дядько в ресторанi: - Принесiть котлету. - А йому офiцiантка Тихо каже: - Н║ту. - То давайте хоч салату Або вiнегрету. - А йому офiцiантка Знову каже: - Н║ту. - Дядько дивиться на дiвку, Як на поторочу. - Зарядила: "н║ту, н║ту"... А я ┐сти хочу. - Дiвка стала руки в боки, В'┐дливо пита║: - А хiба ви на┐стеся, Як скажу нема║? ЗАНОЗА Сказав якось Федiр Галка Занозi Паньковi: - Ти чому не розмовля║ш На вкра┐нськiй мовi? - Зачим вона мiн║ нада? - Прошипiв Заноза. - Што я - дядько тiб║, что лi, З какогось колхоза? КРАСОТУЛЬКИ У крамницях, у пивницях - Дуськи, Муськи, Люськи. Ти до них - по-укра┐нськи, А вони - по-руськи. Станеш глянеш: мамо рiдна, Господи мiй, Боже! Наяложене, патлате, На чортяку схоже, Стан свинячий, погляд вовчий I усмiшка кiнська... Нащо таким красотулькам Мова укра┐нська? МОВА ВЕЛИЧАВА Якщо в нашiй безталаннiй мовi_ Набереться двiстi тисяч слiв,_ То за кожне укра┐нське слово_ Вже поклали сто голiв..._ Нашу мову величаву Чу║мо не всюди. I не мова винна в цьому - Винуватi люди. Не вживеться щира мова З кволими рабами, В яких думка на припонi, Язик за зубами. У чиновницьких чуланах, Де столи дубовi, Де неволя i сваволя, Тiсно нашiй мовi. По крамницях та пивницях, Де й повiтря п'яне, Гасне, в'яне слово наше Степове, духмяне. Не для "куплi" мова наша I не для "продажi". Не для того, щоб базiкать На ледачiм пляжi. Наше слово не ввiбгати У сухi трактати, Щоб лакейством хлiба кусень Пiдло заробляти, Щоб брехати, щоб дурити, Забивати баки, Позичаючи нахабно Очi у собаки. На зачовганих асфальтах, Де смолою пахне, Наше слово крила губить, Наша мова чахне... НЕ В СВОпЙ ТАРIЛЦI Прибув Сава до Ки║ва З дружиною в парi. Продавали сало, м'ясо, Яйця на базарi. З покупцями торгувались, З людьми говорили. Потiм пiшли Хрещатиком На Днiпровi схили. А як звiдти повертались, Мовив Сава жiнцi: - Давай "чтокать", бо невдобно, Що ми укра┐нцi. СПIЛКУВАННЯ Дорiка║ мати донi: - Ти жiвйош у Кi║в║, А н║ гд║-то у Рязанi Чи в каком Тетi║в║, Но язик ти украiнскiй Знать н║ собiра║шся. Говору тiб║ об етiм, Но ти возмуща║шся. Что ти д║ла║ш мн║ глазкi, Смотрiш, как на дурочку? Ти же часто в с║льскiх тьоток Покупа║ш курочку. Научись хоть торговаться: "А почому кури?" "А не буде лi дешевше?" "Не дерiть три шкури!" ЗАМОРСЬКI ГОСТI Прилетiли на Вкра┐ну Гостi iз Канади. Мандруючи по столицi, Зайшли до райради. Бiля входу запитали Мiлiцiонера: - Чи потрапити ми можем На прийом до мера? - Козирнув сержант бадьоро. - Голови нема║. Вiн якраз новi будинки В Дарницi прийма║. - Здивуванням засвiтились Очi у туриста. - Ваша мова бездоганна I вимова чиста. А у нас там, у Канадi, Галасують знову, Що у Ки║вi забули Укра┐нську мову. - Козирнув сержант i вдруге. - Не дивуйтесь,каже. - Розбиратися у людях Перше дiло наше. Я вгадав, що ви культурнi, Благороднi люди, Бо шпана по-укра┐нськи Розмовлять не буде. ============================================================== Леонiд Глiбов. Сатиричнi поезi┐ ЛИСИЦЯ-ЖАЛIБНИЦЯ У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у сво┐м добрi, жила, гуляла; Нiхто ┐┐ там не лякав, I вдень, i ввечерi там соловей спiвав, I пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрiзь зеленiло, все цвiло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собi казала: - От де по правдi можна жить I доленьку хвалить, В добрi кохаться, всiх любити, Нiколи зла i кривди не чинити! - Якби ж то правдонька щербата не була, То, може, й справдi б так жила. Раз на калинi недалечке Углядiла вона гнiздечко; Сидiли пташки там. - Ох,каже,- як не грiх котам Таких малесеньких, безвинних не жалiти! I ┐м же хочеться на свiтi жити... Ну, вже коти! Десь на лихо вони Вродились, вражi┐ сини, Не тiльки вдень - вночi поживу бачуть, Не бачать тiльки, як горюють в свiтi, плачуть.. Зажерливих пройдисвiтiв таких Я перевiшала б усiх...- I жалiбниця щось сказати ще хотiла, Аж пташки iз гнiзда додолу якось ляп - Лисичка зараз хап та хап - Прехорошенько всiх по┐ла... Як жалiбно спiвати почала, А он на що звела! Лукавий чоловiк словами нас голубить, Неначе всiх i жалу║, i любить, Для правди, для добра живе, Як по водi пливе; А ближче придивись ти - I видно, що виля хвостом: Помажу, мов, медком - Солодше буде з'┐сти. (1891) ОХРIМОВА СВИТА Була в Охрiма сiра свита, Так хороше пошита: Iззаду вусики з червоного сукна; На комiрi мережечка така, що на! - Хоч головi носити. Дурний Охрiм не вмiв ┐┐ глядiти, Таскав, коли й не слiд таскать. Раз став вiн свиту надягать,- Аж дивиться - рукава вже продрались. От мiй Охрiм, щоб люди не смiялись, Налагодивсь латать. А де ж суконця взять? Охрiмовi невдивовижу! "Ми знайдемо! - вiн каже сам собi, Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбi". Зробив I свиту знов надiв. I хороше йому зда║ться, Хоч руки й голi до локiт; Так он бiда: куди вiн не поткнеться,- Усяк од реготу береться за живiт. Розсердився Охрiм, що з його так глузують. "Тривайте ж,- каже,- коли так, Зроблю ж я осьде як... Нехай дурнi собi пустують; У них, видно, жуки у головi... А ми втнемо рукавця i новi, Хiба мудрацiя велика!" Охрiм догадливий був парубiка! Прехорошенько взяв Пiдрiзав поли вiн чимало,- Якраз, щоб на рукава стало,- Покраяв та й попришивав - I знов рукава як рукава; I ходить мiй Охрiм, неначе та проява, Та й дума║: "Ось я-то молодець, Удався хоч куди хлопчина!" Дурний, дурний: а на йому свитина, Неначе той нiмецький каптанець! Отак i з тим бува║, Хто чортзна-де добро сво║ дiва║,- А там як кинеться - вертить i так i сяк, Неначе горобець у клiтцi... Дивись, згодя - гуля║ неборак В Охрiмовiй куценькiй свитцi. 1853 СИНИЦЯ Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцiмто згорить,- Така, бач, ║ у не┐ сила. За вiтром слава полетiла По всiх усюдах i кутках, По байраках i по садках, Далеко - аж за син║ море... Усiм, хто був на морi, горе! Ану - до берега тiкать, Мерщiй добро сво║ ховать Од проклятущо┐ Синицi. Як назлетiлось тi┐ птицi, Як назбиралося звiрей, Людей - Дивитися на чудасiю!.. А пересудливi жiнки Побрали ще й ложки, Бо мали ту надiю, Як море стане закипать, Щоб юшки добре посьорбать, Яко┐ й зроду не сьорбали (Вони вже, бачте, позвикали Скрiзь по обiдах куштувать). От ждуть вони, стоять. Усi баньки повитрiщали... - От-от уже почне кипiть, - Хто-небудь нищечком мовля║, - Ось цитьте, зараз запала║... - А море все собi гуля║, I не кипить, i не горить. Так що ж Синиця?.. Та мовчить! I запалить не запалила, А тiльки слави наробила Та з сорому й сховалася кудись. За сюю капосну дурницю Полаяли Синицю Та й розiйшлись. Яка ж в сiй байцi, братця, сила? А та: нiколи не хвались, Поки гаразд не зробиш дiла. 1853 ЦУЦИК Раз на вiкнi, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав. Якраз проти вiкна, звичайно пiд барканом, Дворовий пес Бровко лежав I думав: "Бач, яким вiн паном, Ледачий Цуцик, став". - Здоров був, Цуцику! Знiчев'я спочива║ш? - Прийшовши пiд вiкно. Бровко озвавсь. - Се ти. Бровко?.. Чого-бо так гука║ш? - Промовив той.- Аж я злякавсь... Ну, як же ти там пожива║ш? - Нащо питать! Либонь, не зна║ш Собачого життя мого? - Сказав Бровко.- Далеко до твого... Живу собi, бо треба жити; Двiр стережу i день i нiч; Всього доводиться терпiти, Не так, як ти, панич; Та ще к тому i ┐жа препогана, Хлиснеш помий, коли дадуть, А як невлад загавка║ш на пана, То ще й пiд боки натовчуть. - Жаль! - каже Цуцик. - Що ж робити! Бува║ всяк,- Обуха батогом не перебити; А от менi - хоч i довiку б так... Живу у горницях, на килимах качаюсь, Жартуючи на смiх; Частенько з панночками граюсь I лащуся до них; I м'яко спать менi, i ласо можна ┐сти, I бiгаю не в бур'янах, Сухенькi лапки, хвостик чистий, Не так, як твiй, у реп'яхах... - Ет, реп'яхами дорiка║ш! - Сказав Бровко.- А пам'ята║ш, Як у пекарнi був щеням? Чи так жилося там? Замурзаний пiд лавкою тинявся...- Веселий Цуцик засмiявся I каже: - То колись було, Та загуло... Дивись тепер, а не рiвняй малого! - I вiн спесиво глянув на Бровка. - Як бачу, ти не робиш там нiчого,- Сказав Бровко,- за що ж се честь така? - Дурний Бровко! Не розумi║ш,- Звиняй, що так кажу,- Я те роблю, чого ти не зумi║ш: На заднiх лапках я по-вченому служу.- "Щоб ти сказивсь!" - Бровко собi шепоче, А вимовити не посмiв, Бо Цуцик дуже запанiв: Скубне й Бровка, коли захоче. Бровко мовчить, i я мовчу, Води не сколочу... Вам смiх, менi гостинцiв в'язка. Чи гарна моя казка? [1891] ЩУКА На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцiм би вона таке║ виробляла, Що у ставку нiхто життя не мав: Того за┐ла в смерть, другого обiдрала. Пiймали Щуку молодцi Та в шаплицi Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькi стали. На той раз суддями були Якi┐сь два Осли, Одна нiкчемна Шкапа Та два стареньких