- куди й удень не дуже весело заходить. Раптом, наче сповiщаючи комусь про паш прихiд, бемкнув з неба дзвiн. Раз... Другий... Третiй... Ми спинилися, оглядаючись у страшну темiнь. Дзвiн глухо забивав у серце крижанi цвяхи - бемм!.. бемм!.. бемм!.. - Го... годинник на лаврi... дванадцяту б'║! - пошепки догадався Ява. Ми пiшли далi. Ми не змовлялись, але обидва намагалися ступати якомога тихiше, майже безгучно - наче хотiли, щоб дочув той, хто чатував на нас за кожним кущем. Спинi i потилицi було якось лоскотно, мов чи┐сь руки простягалися з темряви i торкалися тебе ззаду. Я намагався не озиратися, щоб раптом не побачити зеленi очi. Коли ми вже були майже бiля брами, у кущах щось враз зашурхотiло, метнулось, зойкнуло. Ми присiли, зiщулилися, втягнули голови в плечi. I я так сiиснув пiстолет, що мало не стрельнув. Добре, що спусковий механiзм у тому стартовому розрахований на спортсменiв i такий тугий, а то я точно бабахнув би з переляку у себе в кишенi. Пропали б тодi мо┐ хорошi шевйотовi штани. Минула хвилина. Нiхто не нападав. "Це, певно, хтось iз Будчиних друзiв", - вирiшили ми, повитягали голови з плечей i розправили плечi. "Не можна, щоб вони думали, що ми бо┐мося, - подумав я, - треба йти, карбуючи крок, i смiятися..." Але ноги не послухали мене i по пласких каменях склепистого пiдворiття "Дзвiницi на Дальнiх печерах" пiшли знов-таки по-котячому тихо i безгучно. А смiх так глибоко застряв у мене всерединi, що я сам навiть його не почув. Зате я почув iнше. З-за надгробка на могилi генерала Кайсарова враз долинув приглушений голос: - Та перестань... Раз уже так - заведем i все... Нiхто вже не прийде... Не змогли просто вийти з дому i все. Точно... Голос був знайомо-хлоп'ячий, але не Будчин. - Ви помиля║тесь! Ми прийшли! - несподiвано голосно i рiзко сказав раптом Ява. Я аж здригнувся. - Га?! - нiби перелякано гакнули за надгробком. I на тлi неба над кам'яною брилою з'явилося три голови. - А... це вже ви, - почувся голос Будки, в якому звучало (як менi здалося) чи то розчарування, чи то невдоволення - наче вiн чекав когось iншого. Вони вийшли з за пам'ятника. Будка, невеликий хлопчик, якого ми помiтили ще у кодлi (вiн був найменший), i високий худорлявий хлопчина... у чорнiй масцi - мабуть, "чувак". Я мимохiть здригнувся - що не кажiть, а чорна маска уночi, та ще й у такому мiсцi, справля║ нехороше враження. Як бачите, менi доводилось здригатися майже щохвилини. "Якщо далi так пiде, то я скоро буду безперестанку тiпатися, як у лихоманцi. Треба взяти себе в руки", - подумав я. Але брати себе в руки було дуже важко - якось не давався я собi в руки. - Лiхтарики у вас ║? - спитав Будка. - Нема, - озвався я. - Це погано, - сказав Будка. Звичайно, погано, ми и самi знали. Але в нас справдi не було лiхтарикiв. Як на зло той "динамiчеський", що я колись подарував Явi, зiпсувався, а "батаре║чного" ми якось по дуростi не придбали (аби ж то знаття, що в нас будуть такi нiчнi пригоди!) i в дядька дома не було. Про всяк випадок взяли ми коробку сiрникiв. Але хiба порiвня║ш сiрники з лiхтариком! - Ну, гаразд, у нас ║, якось обiйдемося, - менi здалося, що Будка був навiть радий, що у нас нема лiхтарикiв. - Ходiмо! - не даючи нам опам'ятатися, сказав Будка. Ми вийшли з лаврського двору, обiйшли фортечний мур. Попiд самим муром збiгали вниз дерев'янi вузенькi сходи з поруччям. Над сходами нависли вiти дерев, темно було, хоч в око стрель, i здавалося, що ми спуска║мось у самiсiньке пекло. Признаюсь одверто, менi було дуже страшно i дуже хотiлося якось сказати цим крокодилам, що у мене е пiстолет, i якщо вони щось, то я... Але як це сказати, я не знав. Будка i "чувак" освiтлювали дорогу кишеньковими лiхтариками, але вiд цих двох тремтливих плямок свiтла, що стрибали по схiдцях, було, по-мо║му, ще страшнiше. Зiйшовши вниз, ми знову почали чогось пiднiматися вгору (i знов-таки вздовж лаврського муру). Пiднявшись трохи, звернули праворуч i пiшли По асфальтовiй дорiжцi, що в'юнилася мiж густих дерев. Iшли мовчки. Нарештi я наважився i пошепки спитав у Будки, який iшов поряд зi мною: - А чого цей... у масцi? - Для конспiрацi┐, - та║мниче прошепотiв Будка - Я ж вам казав - його мiлiцiя шука║... "Тю, - подумав я, - по-мо║му, у нашi днi чорна маска не тiльки не маску║, а навпаки. Якщо ти без маски, то ще можна якось прослизнути, щоб тебе мiлiцiонер не помiтив, а якщо ти у чорнiй масцi, то мiлiцiонер тебе, нiтрохи не вагаючись, одразу - цоп! - i в район". I раптом менi стрельнуло, що саме зараз можна сказати. - Нiчого, - кажу, - мiлiцiя нам до лампи! У нас койшо ║! От присвiти. Будка спрямував свiтло лiхтарика на мою кишеню, i я наполовину висунув з кишенi стартовий. - Що?! - Та, - спокiйно кажу я, - мiй же дядько... - я вже мало не прохопився: "в мiлiцi┐ робить...", але вчасно змикитив, що тiльки що ж було "мiлiцiя до лампи", - мiй же дядько прикордонник. То ми в нього позичили на хвилинку Макарова... Якраз на случай мiлiцi┐... - А... а це.. це добре... це харашо... - пропапляв Будка (вiн цього явно не чекав). Ява пильно глянув на мене - вiн стояв зовсiм близько, i при свiтлi лiхтарика я добре бачив його погляд. I розумiв. Той погляд означав: "А як же наша умова нащот брехнi i нащот шалабанiв?" Я заспокiйливо кивнув йому. Це мало означати: "Не бiйся, все гаразд; якщо вороговi кажуть неправду, це нiяка не брехня, а тактика..." "Чувак" i той малий iшли попереду, нашо┐ розмови не чули i нiчого не зрозумiли. I коли ми рушили далi, Будка нiби ненароком одiрвався од нас i наблизився до "чувака". - Що там таке? - тихо спитав "чувак". - У них "пушка", - зовсiм тихо сказав Будка, думаючи, що ми не почу║мо. Але в мене такi вуха... - Справжня? - стурбовано прошепотiв "чувак". - Макарова... - Та... Вона, мабуть, без патронiв. Далi перешiптуватися вони не змогли, бо ми ┐х наздогнали. Ми удали, нiби нiчого не чули. Те, що вони збентежились, - точно! I це добре. Хай знають, що жартувать з нами годi. Якщо вони здумають що-небудь, ми... Ми звернули з асфальтовано┐ дорiжки i пiшли по схилу вниз, продираючись через шалину. Аж от спинились .. При тьмяному свiтлi кишенькових лiхтарикiв ми побачили обмурований старою замшiлою цеглою вхiд у якийсь пiдземний коридор. Вибiгаючи звiдти, дзюркотiв у нас пiд ногами струмок. - От вона... печера Лiхтвейтеса, - урочисто сказав Будка. - Лейхтвейса, - не без у┐дливостi поправив Ява (пригодницьку лiтературу ми знали не гiрше вiд них!). З "печери Лiхтвейтеса" тхнуло вiльгiстю i холодом. I менi здалося, що звiдти тхне могилою... Бр-р-р-р!.. - То, може, ми туг почека║мо, а вiн винесе, - кивнувши на "чувака", сказав я. - Якщо ви бо┐тесь... будь ласка... - глузливо сказав Будка. От гад! Ну гаразд! - Ходiмо! - скреготнувши зубами, сказав я, Будь-що я мусив дiстати годинника!.. - Ходiмо! - сказав Будка. Перший у печеру, пригнувшись, зайшов "чувак", другий Будка, тодi я, за мною Ява, останнiм мусив iти малий... (як потiм з'ясувалося, вiн у печеру навiть не заходив, а одразу чкурнув додому). Пiдземний коридор був невисокий i вузький, iти можна було тiльки один за одним, пригнувшись. Ми чвякали босими ногами у моквi, ноги судомило вiд холоду. Я раптом гостро вiдчув, що я пiд землею, - круг мене вогкiсть, темрява i жах. I земля немов тисне на мене, душить мене зверху, з усiх бокiв. Ну точнiсiнько, як у могилi. "Чувак" i Будка, що йшли один за одним поперед мене, свiтили собi дорогу лiхтариками i зливалися в один химерний двоголовий, чотирирукий i чотириногий силует. Ми повернули один раз, другий, - праворуч, лiворуч... Менi вже здавалося, що от зараз-зараз (як це завжди бува║ в пригодницьких романах) ми вийдемо в освiтлену високу печеру, де у великiй скринi з награбованими коштовностями лежить "наш" годинник. I раптом... Раптом менi наче накинули на голову ковдру. Подвiйний силует "чувака" та Будки зник. Суцiльна непроникна темрява огорнула мене. Я мимохiть спинився. Й одразу вiдчув, як Ява наштовхнувся ззаду на мене. - Що? - приглушено спитав Ява. - Агов! Де ви? - здавлено гукнув я. I завмер, нашорошивши вуха. У вiдповiдь анi слова. Кругом панувала чорна, мокра, холодна пiдземна тиша. Тiльки десь у глибинi цi║┐ тишi чувся шум води - наче з ринви... - У-у, гади! - у вiдча┐ скрикнув я. - Стiп! Стрiлятиму! - i я вихопив з кишенi пiстолет i щосили натиснув на спуск. Ба-бах! - спалахнувши блискавкою, гримнув пострiл. - Атас! - перелякано верескнув хтось зовсiм близько. I щось зашльопало-зашльопало по моквi, наче десятки жаб сiртонулись врiзнобiч. Потiм десь вiддалiк гепнулося, зойкнуло - i все. Потонуло у бездоннiй тишi. Ява заторохкотiв коробкою сiрникiв, виймаючи ┐┐ з кишенi. I раптом - "ой!" - легенько ляпнулось унизу. - Упустив, - розпачливо прошепотiв Ява. Я чув, як вiн ляпав рукою по моквi, шукаючи. Але то було дурне - сiрники нашi уже нiкуди не годилися. I тут я збагнув весь жах, всю страшну безвихiдь нашого становища. Ми були без вогню, самi у заплутаному пiдземному лабiринтi, у цiлковитiй темрявi. Вибратися звiдси ми могли тiльки навпомацки. Але з таким же успiхом ми могли павпомацки залiзти ще глибше в землю. А якщо врахувати, що в таких печерах часто живуть отруйнi змi┐, кажани, величезнi щури та iнша погань, то... - Ану бахни ще раз, я знайду... - жалiбно сказав знизу Ява. Я судомливо натиснув на спуск. Ба-бах!.. На якусь мить при спалаховi я побачив винуватi похиленi плечi мого друга Яви. "Як вiн зараз пережива║, мабуть, що впустив сiрники", - подумав я i хотiв ще щось благородне, людяне подумать (у хвилину страшно┐ небезпеки чогось завжди хочеться бути благородним!), але не встиг... Раптом почувся тремгячий Вальчин голос: - Х-хлопчики, не стрiляйте! Що ви робите?! Валька! Тю! Звiдки вона тут?! - Агов! Де ти? - радiсно гукнув я - Т-тут... - i за кiлька крокiв вiд нас, за Явиною спиною, несподiвано спалахнув лiхтарик. - О, та ти з лiхтариком! От здорово! А то ми сiрники згубили, - бадьоро заговорив Ява, пiдводячись. I вiн - в котрий раз уже - гордо глянув на мене: знову його Валька стала нам у пригодi. Та ще й у таку мить! Це вже просто як у кiно... - А ти ж як тут опинилася? - спитав я. - Та потiм... Ходiмо звiдси... Тут так страшно. . Та й то правда, поговорити ми ще встигнем. I ми всi втрьох квапливо зашльопали до виходу. Ху-у!.. Як хороше з пiдземного мокрослизького холоду попасти в теплi обiйми зоряного лiтнього неба! Якими симпатичними здаються цi похмурi темнi дерева! Наскiльки краще все-таки на землi, нiж пiд землею!.. - А що це взагалi за печера? - спитав я, озираючись на чорну роззявлену пащеку пiдземелля. - Та це дренажна система. Для пiдземних вод, - сказала Валька. I вiд цих буденних слiв "дренажна система" пiдземелля одразу втратило свою страшну та║мничiсть i стало зрозумiлим, чимось на зразок каналiзацi┐ (хоча я й у каналiзацiю вночi б не полiз!). - То що, вони вас завели i кинули? Еге? - спитала Валька - Та хто його зна, - знизав я плечима. - Вони поховалися i мовчать. А коли я стрельнув, вони "атас!" - i побiгли. Хтось iз них навiть гепнувся по дорозi! Аж загуло!. Якби у нас був лiхтарик... - Ой хлопчики, - схопилася Валька руками за щоки (навiть лiхтариком собi по скронi стукнула). - Там же колодязi! Може ж, вiн там убився!.. - Що? Якi колодязi? - Та дренажнi ж! Ви чули - вода шумить! То ж iде коридор, а тодi - раз! - колодязь, а тодi знову коридор. Там, де ви були, один хiд на схили виводить, а другий - до колодязя. I колодязь глибокий, метрiв два, а то й бiльше. Ой хлопчики! Ми з Явою перезирнулись. - Ходiмо? - сказав Ява. - Ага, - сказав я. Це було все одно що утопленику, якого тiльки-но витягли, зiюву лiзти у воду. - Дай лiхтарик, - сказав я Вальцi. Триваючи в однiй руцi лiхтарик, у другiй пiстолет, я хукнув (як на стартi) i перший пiрнув у пiдземелля. Якось уже так склалося, що в усiй цiй iсторi┐ менi доводилося вести перед. Через мене заварилася вся ця каша з годинником, менi ┐┐ першому й розхльобувати! Я йшов i вiдчував себе розвiдником, що йде на смертельно небезпечне завдання. Менi не було страшно ашкрапелюшечки. Ззаду хекав Ява, за ним шморгала носом Валька... I взагалi... ми ж iдемо звичайнiсiнькою дренажною системою... Подума║ш! Тiльки чого це так тенька║ "пiд ложечкою"? От iще "пiдложечка"!.. Тенька║, коли ┐┐ не просять... Нiчого ж страшного... Ми ж iдемо витягувати Будку, що, мабуть, убився, впавши в колодязь. Ой! А щоб тобi... Це просто з-пiд нiг у мене скочило вбiк здоровеннецьке жабище. Тьху! Аж от те мiсце, до якого ми були дiйшли. Авжеж! Оно ще и сiрники нашi розмоклi лежать. О, тут коридор заверта║ i розгалужу║ться. Тепер ясно - вони погасили лiхтарики i скочили за рiг. А потiм, коли я стрельнув, кинулися навтьоки. Один побiг цим коридором. А може, вони удвох побiгли сюди? Тодi нiхто у нiякий колодязь не падав i не вбивався, i ми даремно йдемо. Ну i прекрасно! Що, хiба я хочу, щоб хтось убивався? Боже збав! Але все-таки треба пiти туди, до колодязя. А що, як... Шум води все дужче й дужче. Яка там ринва, це вже справжнiсiнький водоспад! Промiнь лiхтарика впира║ться у цегляну стiнку колодязя, що, перетинаючи коридор, тягнеться вгору i вниз. Я обережно пiдходжу. I чомусь спершу дивлюсь угору. Метрiв за три надi мною свiтлi║ круг зоряного неба, перехрещений товстими гратами. Я спрямовую лiхтарик униз. Спершу я бачу метрiв за два внизу свiтле, вибите водоспадом цегляне дно колодязя - там нiкого. I я вже вирiшую, що все гаразд. Аж раптом - я трохи сам не впав у колодязь з несподiваного переляку. Просто пiд ногами у себе я бачу мокре обличчя Будки. Вп'явшись розчепiреними пальцями у шпарки мiж цеглинами, вiн ледве трима║ться на прямовиснiй стiнi колодязя сантиметрiв за двадцять вiд краю, де я стою. Вiн мокрий як хлющ - водоспад черка║ його по лiвому плечу. Я ще не розумiю, що вiн робить, але я ясно розумiю одне: ще мить - i вiн зiрветься вниз. I я рвучко лягаю просто у воду, не встигнувши сказати нi слова, тiльки тицьнувши назад Явi лiхтарик i пiстолет. I обома руками хапаю Будку за плечi. I лише тодi хрипло: - Яво, передай лiхтаря Вальцi i поможи! Ще мить, i Ява ляпа║чься на пузо поряд зi мною. I вже вдвох ми держимо Будку за плечi. Тепер вiн не впаде, не зiрветься... Але витягти його нагору отак, лежачи, ми не можемо вiн занадто важкий, а ми не геркулеси. Ми лежимо i держимо. Вода залива║ться нам у холошi штанiв, лл║ться по всьому тiлу i через комiри сорочки виливасчься у колодязь. Що це таке, зрозумi║ лише той, хто спробу║... Додам тiльки, що вода крижана... - Хлопчики! Ой' Що там? Ой! Ну скажiть! - ойкала Валька, пiдстрибуючи позад нас. Нашi тiла заважали ┐й пiдiйти i самiй зазирнути. Та вона б, мабуть, таки не втрималась i пiшла по наших тiлах (ви ж зна║те дiвчачу цiкавiсть!), якби не примудрилась якось всунути мiж нами сво┐ ноги: спершу одну, погiм другу, потiм знову - уже просто бiля мого носа... I нарештi-таки зазирнула. - Ой Будка! Ой! Будочка! Ой, держись! Та лiзь же, лiзь! Ну тут же так мало зосталось. Ну, будь ласка! Будочко! Ну, ще трошки, - зарепетувала вона. Я вже хотiв крикнути ┐й, щоб вона "закрилася" (кирка║, як та квочка, - теж iще допомога!), i рапюм вiдчув, що Будка лiзе... Вальчинi зойки вилинули на нього бiльше, нiж нашi зусилля. А зусилля нашi були iшанiчнi. Я так тягнув, що здавалось, от-от у мене щось лопне у грудях. Я тiльки зараз зрозумiв, якi ми з Явою ще слабаки. А ми ж себе вважали Власовим i Жаботинським серед сво┐х хлопцiв. Ми ж вижимали отой шмат рейки, що в нього у нас в колгоспi на обiд калатають, - Ява дев'ять, а я сiм разiв... А "запорожець" Карафолька ледве три, а Коля Кагарлицький так i зовсiм вижать не мiг. I коли ми випинали сво┐ бiцепси, вони ж здавалися нам твердiшими за оту рейку. А зараз... У головi у мене весь час чогось крутяться слова: "Ох, нелегкая это работа из болота тащить бегемота...", "Ох, нелегкая это работа из болота тащить бегемота...", "Ох, нелегкая это рабо..." Ну геть тобi як зiпсована пластинка... От же бува║: причепиться якась пiсня або слова - i крутяться, крутяться, крутяться а головi... Будка вже вчепився руками за верхнiй край. Ми вже не лежимо, ми вже сто┐мо на колiнах i тягнемо, тягнемо, тягнемо з останнiх сил. Валька теж вчепилася однi║ю рукою у Будчин комiр i теж тягне. Ось уже Будка вперся руками, ось уже колiнами став па край... Ху-у... у мене тремтiли i пiдгиналися ноги, коли я пiдвiвся. - Ходiмо, ходiмо швидше, хлопчики, на повiтря... - зацокотiла Валька. - Ви всi такi мокрi! Ви ж застудитесь... - Стривай! Ану посвiти... посвiти... - схилився Ява. - Пiстолет... Я його десь тут кинув... Десь тут... О! Вiн пiдняв мокрий, у багнюцi пiстолет. Будка глянув: - Стартовий? Я... з-зразу здогадався, - сказав вiн, цокаючи зубами, i шморгнув носом. "Чого ж ти тодi так дременув, що аж у колодязь угнався?.." - подумав я. Але промовчав. Неблагородно було б... - Ходiмо, ходiмо... Ви ж захворi║те... Там поговоримо, - тягне нас Валька. Та ми й не збира║мось тут затримуватися - мокра одежа холодно липне до тiла, зуб на зуб не попада║. I ось знову тепле i, зда║ться, таке густе-густе повiтря огорта║ мене з усiх бокiв. - Хлопчики, викручуйтесь! Негайно викручуйтесь! Я одвернусь. Я не буду на вас дивитись... Ви що - психiчнi? Негайно викручуйтесь! Я уже одiйшла i одвернулась... Ну! Ну й уперта вона! I от ми сто┐мо i викручу║мось. Всi рештки сил, що лишилися у нас, ми вклада║мо в те, щоб видушити воду з сво┐х штанiв i сорочок. Вода дзюрчить на землю. Ми крекчемо i сопимо. А Валька сто┐ть вiддалiк спиною до нас i, не обертаючись, команду║: - Добряче, добряче викручуйте - не лiнуйтесь... - "Добряче"... Яка розумна! - скриплю я. - Сама б спробувала. Як воно не викручу║ться, - буркоче Ява. - Говорити легко. - пода║ голос Будка. I те, що ми всi тро║ однаково голi, i те, що всi цокочемо зубами i що разом бурчимо на Вальку, - все це об'║дну║ нас з Будкою. I я не вiдчуваю чомусь тi║┐ злостi i ненавистi до нього, що ранiше. Хоча це ж вiн примусив нас пережити цю страшну пiдземну пригоду. I з годинником ще ж невiдомо що... Ото дивно: якщо ти зробиш людинi добро, вона тобi ста║ при║мною. I навпаки, той, кому ти заподiяв щось зле, непри║мний тобi. - Де годинннник? - не стiльки спитав, скiльки процокотiв я зубами, викручуючи штани. - ксть, не хвилюйся... 3-зараз получиш.. - зацокотiв у вiдповiдь Будка, викручуючи сорочку. - А "ччувак"? Де "чувак"? - А-а, то такий "чувак"! Б-барахло, а не "чувак"! Втiк... I взагалi я про "чувака"... все видумав... То Вовка Iванов... Вона його зна║... - Як?! А годинник? - Та ║сть... У нього. Вiн тодi у тебе з кишенi випав, коли Вовка стягав тебе з мене.. Спершу ми хотiли зразу оддать, а тодi я... придумав оце - з "чуваком"... щоб було цiкаво... I щоб вас налякати... - Ге! - сказав я (мовляв, кого ви хотiли налякати?! Нас?!). - Ми думали завести вас, а вже як ви почнете плакати - вивести. Але ми домовлялися усiм кодлом, тодi б усе було правильно. А прийшов тiльки я i Вовка з молодшим братом . Ну i... - Ти дума║ш, так легко вiючi вийти з дому! - обiзвалася Валька. - Я цiлу годину в туалетi просидiла... поки всi про мене забулiи i поснули. А тодi - через чорнiш хiд. Тобi добре, у тебе дома нiкого, мати на нiчнiй змiнi... I Вовка з братом на верандi сплять, я знаю... Дума║ш, так просто... - А ти ти як тут опинилась? - спитав я, судомливо натягаючи штани (Ява i Будка були вже в штанях ). Я знав, раз вона почала говорити, вона зараз обернеться, - де ви бачили, щоб дiвчина довго говорила, стоячи до вас спиною. - А менi Юрко Скрипниченко ска... Ой! Я не дивлюсь, я не дивлюсь! Юрко Скрипниченко сказав... Я тiльки iз студi┐ вiд Максима Валер'яновича при┐хала (розказала йому все, що сталося з годинником)... Iду... Юрко Скриппиченко. Каже: "А ми сьогоднi вночi тво┐х дружкiв у печерi давити будем О!" - "Як?" - кажу. "А так", - каже... I розказав... Ух, я розiзлилася! "Ви всi бандити! А ти, - кажу, - ти ще й зрадник, сво┐х виказу║ш.." Вiн мене - за косу... А я його - трах! - по спинi... - Нiчого... Ми з ним ще поговоримо... А зараз ходiмо Вовку шукати, - сказав Будка. - Вiн зовсiм втекти не мiг... Вiн десь тут... I Будка повiв нас крiзь кущi, крiзь дряпучi будяки i жалючу кропиву у яр. То ось воно як! Настрахати нас хотiли... Видумали все - i про "чувака", i про мiлiцiю, i про схованку у печерi. А ми повiрили! Як дурники! Як маленькi! Таж i слiпому було видно, що те все брехня. Пiдземелля... Дванадцята година ночi... чорна маска... Навiть у книжках тепер уже так не пишуть. Ганьба! Ну ж... Хай тiльки оддасть годинника. Це все тiльки через годинник. Якби не годинник або якби то був мiй годинник, я б взагалi... Хай тiльки оддасть годинника!.. А що ми йому зробимо?.. Налупцю║мо? Якось нема настрою... Не той якось настрiй... - А ви молодцi! - раптом сказав Будка. - Не побоялись. I годинник же не ваш. Могли ж просто плюнути i все. З вами у розвiдку можна йти. Ну от, бачиш! Як же ти його налупцю║ш пiсля цих слiв! Медом розлилися у наших серцях цi слова. Похвала, почута вiд ворога, - найвища похвала. Стривай, а звiдки вiн зна║, що то не наш годинник? Та тiльки я розтулив рота, щоб спитати, як з темних кущiв, зовсiм близько, почувся тихий свист. Будка свиснув у вiдповiдь. Зашарудiли гiлки, i з кущiв вийшов "чувак" Вовка. Вiн був все ще у масцi. - Давай сюди годинника! Барахольщик! - наказав Будка. - А ти? Теж iще! Подума║ш! - Вовка зняв маску. Це був той самий довговидий хлопець, що копнув мене колись по нозi. - Ти давай-давай, не балакай! - роздратоване повторив Будка. - На! Дуже вiн менi треба... - Вовка витяг iз кишенi годинника... Менi радiсно забилося серце. Нарештi! До останньо┐ митi я боявся, що станеться щось i годинника я не побачу. Будка взяв у Вовки годинника i простягнув менi (видно, вiн сам власноручно хотiв його вiддати): - Бери! - Спасибi! - якось саме собою вихопилось у мене. - Будь ласка, - нiяково буркнув Будка. Я не поклав годинника в кишеню. Я не довiряв бiльше кишеням. Я затиснув його в руцi. Я вирiшив не випускати його з руки, поки не прийду додому i не покладу пiд подушку. Нiяка сила не змогла б одiбрати у мене зараз годинника. Ми пiшли назад тi║ю ж дорогою. Знову попiд муром по вузеньких дерев'яних сходах, майже в цiлковитiй темрявi, ледь розбавленiй двома жовтими плямками лiхтарикiв (тiльки тепер один з них був Вальчин, - Будка свого розбив у колодязi). - Звiдки ти зна║ш, що годинник не наш? - нарештi спитав я. - Ми все зна║мо... - та║мничо сказав Будка, - Та нi,серйозно. - Та це ┐┐ брат, - вiн кивнув на Вальку, -_ сказав його братовi, - вiн кивнув на Вовку, - от i все. Вони дружать... - А-а.. - Слухай, Будко, - сказала раптом Валька, - а чого ти подерся в колодязi нагору? Ти ж мiг через нижнiй тунель вийти на схили. - Та! - махнув рукою Будка. - Що "та"! Серйозно. - А що, як вони пiшли б не в той бiк? I заблудили б? Вiдповiдай, еге ж? У них же нi лiхтарика, нiчого. - I пiстолета не побоявся? - А я б кричав... Ти диви! То цей Будка майже герой - лiз нас рятуватиi Отут i розберись у людях. Нiби негативний тип i раптом... Нi, не так воно просто сказати, що людина - негативний тип. - Слухайте, - сказала Валька, - а як же ви доберетесь додому? Зараз уже ж трамва┐ не ходять. - А що там добиратися! - сказав Будка. - Спустяться до бульвару Дружби, а там по автострадi - i до Печорського мосту. Я ┐х проведу . До клумби... Чао! - Чао! - сказав Вовка - Пока! -сказала Валька. - Бувайте! - сказав Ява. - На добранiч! - сказав я. Ми розiйшлися. Валька пiшла у свiй флiгель (через чорний хiд). Вовка пiшов у лавру (вiн жив на територi┐ лаври). А ми пiшли з Будкою. Ми пройшли проз одну велику цегляну арку - тунель, проз другу, потiм спустилися вузькою вибрукованою нерiвними кругляками вуличкою. I все це мовчки, без жодного слова. При Вовцi й Вальцi Будка був досить говiркий, а як лишився сам - замовк. Все-таки вiн вiдчував себе дуже незручно перед нами. Та й нам хотiлося мерщiй попрощатися з ним. Коли ми дiйшли, нарештi, до автостради. Будка сказав: - Iдiть отак прямо - вийдете якраз до Печерського моста!.. Чао! - змахнув вiн рукою. Страх не люблю я, коли хтось говорить, а я нiчого не розумiю. Що б йому таке вiдповiсти? Та думати було нiколи. - Цоб! - сказав я. - Цабе! - пiдхопив Ява. Це прозвучало, по-мо║му, досить переконливо. Я певен, що городянин Будка сприйняв наше "цоб-цабе" як якесь жаргонне вiтання. Бо всерйоз помахав нам рукою i пiшов назад. А ми потелiжилися по автострадi. - Та якщо ви дума║те, що на цьому нашi нiчнi пригоди закiнчилися, то ви погано дума║те, не те дума║те. Ми пiдiйшли до тiтчиного балкона Вiрьовка наша була на мiсцi. Будинок давно спав, навiть тi вiкна, де гуляли новосiлля, вже не свiтилися. Ява за сво║ю звичкою хотiв був лiзти першим. Але я рiшуче вiдштовхнув його - забув, чи що? - я ж сьогоднi перед веду, от iще? Дурень я, дурень! Якби я знав! Але я нiчого не знав. Я полiз угору. Далися-таки взнаки силовi вправи по витяганню Будки. Важко було лiзти, дуже важко, я й не думав, що так важко буде. Всi м'язи мо┐ тремтiли и болiли. Руки терпли; плечi наче хто ножем рiзав; ноги весь час губили вiрьовку, i я безладно меiляв ними, як розповите немовля. Якихось три метри - i ганi тортури (спасибi хоч, що будинок малогабаритний: висота стелiт два сiмдесят п'ять!). Долазячи до балкона, я вже хукав i хекав, мов насос. Ще трохи, ще трохи, i я схоплюся за залiзне перехрестя балконних поручнiв. I раптом надi мною пролунав зойк. "Злодi┐!" - i я побачив бiлу пляму у чорному проваллi вiдчиненого поруч з балконом вiкна (то було вiкно кiмнати, де спали дядько з тiткою). Бiла пляма враз зникла. А далi все сталося так блискавично, що я не встиг отямитись. На балконi з'явилася, наче привид, бiла тiтчина постать у нiчнiй сорочцi В руках у не┐ було щось чорне. Тiтка перехилилася через поруччя i з вигуком: "А на ж тобi!" - вихилила те чорне просто на мене Щось гегепнулось менi на голову i полилося на очi, за вуха, за комiр, у штани i аж до п'ят. Я вiдчув на губах знайомий солодкий смак i зрозумiв - тiтка вихлюпнула на мене з каструлi свiй улюблений вишневий компот, що стояв на балконi. Ошелешений, ледве тримаючись за вiрьовку, я одфоркувався й одпльовувався, струшуючи з голови вишнi. Але тiтка вважала, що це ще не все Я вчасно помiтив, як блиснув у не┐ в руцi нiж. I зрозумiв - зараз вона чикрижне по вiрьовцi, i я, як грязь, ляпнусь на землю. - Тьотю, не рiжте, це я! - не сво┐м голосом скрикнув я. Нiж випав з тiтчино┐ руки i боляче вдарив колодкою мене по макiвцi. Я не вдержався i з'┐хав по вiрьовцi вниз. Торкнувся землi, але не встояв на ногах i сiв просто в компот, що калюжею розлився якраз пiдi мною. Тiльки тодi тiтка нарештi розпачливо загукала згори: - Ой лишенько! Павлушо, це ти? - Нi, не я! - проказав я, сидячи в компотi Ява не стримався i коротко реготнув, наче його хтось несподiвано залоскотав пальцем пiд ребрами. Тiтка зовсiм отямилася i зарепетувала: - О господи, як же ти тут опинився? Чого це тебе серед ночi на вiрьовцi пiд балкон потягло! I Ваня тут? Ви що, почадiли? Що ви тут робите? - Та не кричiть, тьотю, людей побудите! - крiзь мiцно зцiпленi зуби проказав я, пiдводячись i з огидою оббираючи з штанiв розчавленi вишнi. Тiтка нарештi збагнула, що вона не в бальному платтi, а в нiчнiй сорочцi, i не варто в такому виглядi знайомитися з новими сусiдами. Сказавши нам: "Iдiть, я зараз одчиню", - вона зникла. Пiднiмаючись по сходах, ми дуже добре розумiли, що ото вiдчувають во┐ни, здаючись у полон Найбiльше бентежило те, що ми зараз говоритимемо тiтцi, як пояснювагиме-мо свою дивну поведiнку. Говорити правду пiсля всього пережиюго не було нi сил, нi енергi┐ - дуже багато довелося б говорити. Але тiтка ж не вiдчепиться, сказати щось треба. - Яво, одмiнiмо до ранку шалабани, я тебе прошу, - безсило сказав я. - Вранцi я на все готовий. - Гаразд, - сказав Ява. Часу було обмаль. Видуманi щось треба було негайно. Голови нашi працювали, мов кiбернетичнi машини, - мiльйон операцiй за секунду. Але придумали ми лиш примiтивну брехню - буцiмто засперечалися, хто з нас швидше видряпа║ться по вiрьовцi на балкон. А чому вночi? Бо вдень нiхто б не дозволив. I коли тiтка (уже в халатi) вiдчинила нам дверi, ми ду. же щиро виклали ┐й цю брехню. Тiтка була мужня, рiшуча (в цьому ви щойно переконались), але добра жiнка i любила мене дуже (може, тому, що сво┐х дiтей у не┐ не було). I вона повiрила нам. Компот нам у цьому навiть допомiг. Тiтка не помiтила, який мокрий i жалюгiдний на нас одяг. Ми все звернули на компот. Для цього я порадив Явi поляпати компотом сво┐ штани i сорочку, нiби й на нього попало. Хоча його, чортяку, хоч би вишенькою тобi зачепило! Вся порцiя менi дiсталася. Тiтка почувала себе страшенно винною перед нами i дуже вибачалася. А наприкiнцi сказала: - Такий компот був! На три днi варила. Я ж думала, що злодi┐. От жалко... I незрозумiле було, чого ┐й жалко - нас чи компоту. - Тьотю, ви дядьковi поки що... не кажiть, - попросив я, прислухаючись до дядькових до-ре-мi-фа-солiв i боячись, щоб вiн не прокинувся. Дядько був запальний i пiд гарячу руку мiг посадити нас на по┐зд i вiдправити "к чортовiй матерi додому". - Гаразд уже, не скажу... А компот? Ну, гаразд, скажу, що випадково перекинула, як уночi свiжим повiтрям дихати виходила на балкон. Тiльки щоб ви менi бiльше коникiв не викидали! Ну, роздягайтесь i - у ванну. А я ваш одяг поперу та сушитися новiшу. Гайда! Ми швиденько розляглися. Причому я дуже ловко (щоб тiтка не побачила) зняв з руки годинника (я його надiвав перед тим, як лiзти) i поклав пiд подушку. Ви коли-небудь мили посуд? Пригада║те отой запах? Так само запахло, коли ми з Явою залiзли у ванну. Наче то не хлопцi милися, а двi каструлi з-пiд компоту. I от ми вже у постелi. I вже провалю║мося-провалю║мо-" ся у сон. Ху-у... Нарештi закiнчилися нашi нiчнi пригоди. Нарештi закiнчилися... Наре... Хр... Хр... Хр-у-у-у... РОЗДIЛ XIV "Увага!.. Почали!.. Мотор!.." Годинник знаходить свого хазя┐на. Народження Яви Станiславського i Павлушi Немировича-Данченка Снилася менi якась страшна химерiя. Оте мокре могильне пiдземелля... Я повзу по ньому. Сам один. Без лiхтарика. Але все бачу. I склепiння, на якому висять кажани. I мокрi стiни, по яких збiга║ вода. I низ, де течуть якiсь бруднi поми┐. А попiд стiнами сидять огиднi банькатi жаби, i в головi у мене думка: "Та я ж, виявля║ться, умiю бачити о темрявi. От не знав! Виявля║ться, менi нiякого лiхтарика не треба... Бачити у темрявi - це менi, як дурному з гори бiгти!.." I я повзу, i менi не страшно, i все тому, що я умiю бачити в темрявi... Раптом я бачу - нiша в стiнi... I в тiй нiшi сидить на здоровеннецькому крiслi-тронi (на яких ото царi колись сидiли) наша столiтня баба Триндичка. I говорить менi баба Триндичка голосом учительки Галини Сидорiвни: - А чого це ти годинника нашого царського досi не вiдда║ш, поганцю? Я здивовано дивлюсь на не┐ i кажу: - Я годинника оддам, не хвилюйтесь. Але чого це ви ла║тесь на мене? Самi у школi завжди виговорю║те за лайку i самi ла║тесь. Негарно. - То ти ще й огриза║шся, шмарогуз? От зараз як дам! - уже голосом мого другаЯви каже баба Триндичка, хапа║ мене за комiр i кида║ в колодязь. I я лечу. Уже давно менi треба впасти на дно колодязя. А я все лечу, лечу, лечу... I раптом вiдчуваю, як хтось менетрима за плечi. Стривайте, та це ж я сам. Лежу ниць над кра║м колодязя i держу себе за плечi, себе, який висить у колодязi... I то я... I це я... I менi не дивно, що нас - дво║. "Закон парностi!" - думаю я спокiйно. Аж тут я чую голос свого дядька: - А що це за тiла лежать? Чи┐ тiла? Я розплющую очi. I менi зда║ться, нiби сон ще трива║. Бiля тахти сто┐ть дядько. В однiй руцi вiн держить стартовий пiстолет, у другiй... нашого листа, якого ми лишали замiсть пiстолета (ой леле, ми ж забули про листа!). - Досить спати, трупи! Вже одинадцята година... То де були вашi тiла сьогоднi вночi? Признавайтесь, - суворо говорить дядько i чита║: "Шукайте нашi тiла у пiдземеллi поблизу лаври..." При║мну ви менi роботу готували, що й казати. Мiж iншим, це не вашi тiла перекинули каструлю з компотом? Га? Бо я цiй женщинi, - вiн кивнув на тiтку, - не вiрю! Тiтка стояла поруч з дядьком i розпачливо дивилася на нас. "Я не винна, голуб'ята! - говорив ┐┐ погляд. - I невже ж ви мене, стару, обдурили?" Ми з Явою перезирнулися i глибоко-глибоко зiтхнули. А тодi я сiв на лiжковi i сказав Явi, пiдставляючи лоба: -_ Бий! Не менше шести! Ява теж сiв на лiжку i сказав: - I ти менi... Обидва заробили... Порiвну... I ми одночасно влiпили один одному по шiсть шалабанiв. Поки ми це робили, дядько мовчки переводив погляд з Яви на мене i з мене на Яву, а потiм сказав: - Я не знаю, що це означа║. Але менi байдуже. Ви правильно зараз робите. I я хочу пiдтримати кожного з вас. Я додам вам кожному вiд себе. Прошу! I дядько так забамбурив по лобi спершу менi, а тодi Явi - я подумав, що голова моя репнула, мов кавун, на двi половини, i з обох половин посипалися iскри. Ви б бачили дядьковi пальцi: кожен палець, як сарделька. - А тепер розказуйте, - наказав дядько. - Та пождiть... Усе з голови вилетiло! Так б'ють, та ще й розказуй, - простогнав я, хапаючись руками за голову i нiби стуляючи отi двi половини. Пiд мо║ю рукою росла на лобi здоровспнецька гуля. Я глянув на Яву. На його лобi фiолетове наливалася така сама гуля. Я дивився на Яву, як у дзеркало. Я одночасно вiдчував i бачив, як росте моя гуля - хоч те, що я бачив, було не мо║, а Явине. Згодом я дiзнався, що у кiнематографiстiв це назива║ться - синхронно. - Ой, що ж ти наробив?! - зойкнула тiтка. - Так же ж дiтей i повбивати можна! - Нiчого, нiчого, - спокiйно сказав дядько. - Вони хлопцi крiпкi - витримають. - Еге, вам нiчого! А як ми тепер в кiно знiматимемося? - трагiчним голосом сказав я. - Що? Яке кiно? Ану розказуйте! - Та ви хоч холодне прикладiгь. Нате вам ложки! - кинулася до буфета тiтка. Ми приклали до лобiв ложки. I отак, тримаючи ложки, ми почали розказувати. Все. Чесно. Розповiдь наша, як пишуть у газетах, раз у раз переривалася оплесками i рiзни ми вигуками (бо тiтка тiльки те й робила, що сплескувала руками i вигукувала: "Ох, господи!", "Ну ти диви!", "Ай яй-яй!"). Розказали ми найголовнiше - про годинник i показали його ("О господи!"). Розказали про Вальку i про Будку, про нашi бо┐ i нiчнi пригоди ("Ай-яй-яй!"). Розказали про Максима Валер'яновича, про кiностудiю ("Ну ти диви!"). Кiнчили тим, що от-от зараз при┐де по нас асистент i що ж тепер буде? - Ну, хлопцi, я ж не знав... - сказав дядько. - Я ж не знав, що ви - артисти... Ще ж ваших фотографiй на вулицях не продають... Негаразд вийшло... Незручно висвiчувати гулями на весь Радянський Союз... Ото було б не брехати, було б зразу чесно признатися... Що ж ми тепер асистентовi скажемо? I туг, буквально як у п'║сi, - тiльки дядько сказав цю реплiку - у дверi постукали. Тiтка побiгла вiдчиняти, а ми з Явою у шаленому темпi (як ото, зна║те, у кiно - прискорена зйомка) почали вдягатися. Асистент зайшов якраз у ту мить, коли ми, надiвши вже штани, одночасно сунули голови у сорочки (таким чином нi асистент наших облич, нi ми асистента не бачили). - Драстуйте, драстуйте, я по ваших геро┐в, - весело сказав асистент - Хлопцi вам, певно, вже говорили. - Авжеж, - якось винувато сказав дядько - Тiльки вони сьогоднi, трошки . так би мовити... не фотогенiчнi. Цi║┐ мити ми просунули голови крiзь комiри сорочок, i асистент побачив нашi гулi. - Гм, - сказав вiн. - Привiт, хлопцi... Що ж це ви . А втiм... - Вiн одiйшов, примружившись, глянув на нас якось збоку. - По-мо║му, нiчого... Може, навiть ще краще буде... для типажу... для образу... пдьмо! - Та хай хоч поснiдають, - заметушилася тiтка i побiгла на кухню. - А ви ще не снiдали? - здивувався асистент - Уже ж обiд скоро. - Ми не хочемо! Ми не хочемо! - одчайдушне закричали ми з Явою, наче нас рiзали. Чого доброго, асистент передума║, поки ми снiдатимем!.. - Ой тьотю, не треба нiчого! - кинувся я до кухнi i зашипiв тiтцi на вухо: - Я вам нiколи не прощу! Я вам нiколи не прощу, якщо через ваш снiданок... - Ну хоч вiзьмiть з собою по бутербродику, - плаксиво сказала тiтка. - Давайте, тiльки швидше, бо вiн пiде, - прошипiв я. Тiтка забiгала-закрутилася по маленькiй кухнi, як квочка. Розбила блюдце, розлила олiю i спакувала нам, нарештi, два "бутербродики", що важили, мабуть, кiлограма з пiвтора. Ми не стали сперечатися, щоб не гаяти часу. - Зараз за┐демо до Максима Валер'яновича i - на студiю, - сказав асистент, пiдводячи нас до газика, що стояв бiля будинку. ...Коли ми пiд'┐здили до лаври, я подумав про Вальку. Треба було б взяти ┐┐ на студiю... Вона стiльки для нас зробила! Що за свинство! Чому ┐й не можна?.. Хай сто┐ть десь там iззаду. Раз ║ у фiльмi хлопцi нашого вiку, може бути й дiвчина... Тим бiльше - така дiвчина! Що могла одна виступити проти цiлого гурту хлопцiв... Що могла вночi пiти у пiдземелля. Що взагалi нi чорта не бо┐ться... - Слухайте, - сказав я асистентовi. - А можна, щоб з нами одна тут дiвчина по┐хала? - Дiвчина? - усмiхнувся асистент. - А хороша? - Отака! - пiдняв угору великий палець Ява. - Просто хлопець, а не дiвчина... Ви ┐┐, мабуть, бачили. Вона вчора була з нами на студi┐. - Правда, наказано хлопцiв, але... - А ┐┐ можна загримувати пiд хлопця. Нiхто не помiтить, чесне слово... - з жаром сказав Ява. - Ну що ж... Катайте по свою дiвчину. Поки я заберу Максима Валер'яновича... Чекайте мене отут бiля таксопарку. Ми вилiзли з газика, i асистент по┐хав. Бiля Вальчиного пiд'┐зду Ява спинився, затупцяв на мiсцi, помацав гулю i сказав: - Може, ти сам ┐┐ гукнеш... Чого обом ноги бити? От крокодил! Вiн соромиться сво║┐ гулi! Все одно ж вона побачить - рано чи пiзно! Я йому так i сказав. Ще й додав: - Як хочеш, можеш пiти сам. Я не заперечую. Вона ж твоя бiльше подруга, нiж моя. - Подума║ш... Ну, ходiмо вдвох... Просто я думав... Що вiн там думав, а пiшли ми таки удвох. Пiшли, прикриваючи долонями сво┐ гулi Далеко йти нам не довелося. Бо ми одразу зустрiли Вальку. Просто бiля пiд'┐зду. - О, драстуйте! - радiсно вигукнула вона. - Ну, як у вас? Все гаразд? Дома не перепало? Чого це ви за голови держитесь? - Здоров! Здоров! - ухилилися ми од вiдповiдi. - Ми по тебе... ┐дьмо на студiю... Асистент сказав... - Невже? пдьмо! О, то це у вас гулi на лобах! Таки побачила! Далi ховатися не було сенсу. Ми опустили руки. - А я знаю, а я знаю, вiд чого це! - простодушно сказала Валька. - Це ви, мабуть, знову щиглi один одному били... Еге ж? Ми мовчки кивнули. I тут побачили Будку. Вiн iшов по подвiр'ю, сумний i набурмосении, i не бачив нас... - Ой, а ви зна║те, - зашепотiла Валька, - Будцi так перепало, так перепало... Мати повернулася з роботи ранiше, нiж звичайно. Вiн прийшов, а вона дома. I ви ж бачили, який у нього був костюм... Таке було-о... Менi його шкода... I взагалi вiн не такий уже й поганий... У всякому разi, не мертвяк, як деякi... Хоча б той самий Юрко Скрипниченко... Ми з Явою перезирнулися. I, по-мо║му, одночасно подумали про одне й те ж саме. Треба взяти його на кiностудiю!.. Адже нам режисер прямо сказав, щоб ми прихопили одного-двох хороших хлопцiв. I ми вiзьмемо Будку. А що! Хай зiгра║ в кiно. Хай прославиться наш учорашнiй ворог, який завiв нас у пiдземелля i думав настрахати до смертi... Хай! Нам хотiлося бути сьогоднi благородними, добросердими i великодушними. Будка не одразу зрозумiв, чого ми вiд нього хочемо. - Га? Що? - повторював вiн, лупаючи очима. - Та на кiностудiю ж... У кiно знiматися... Не хочеш? - тлумачили ми. - Ти що, сказився, вiд такого вiдмовлятися... Словом