i; ми по┐демо конче на село! - Тут звернулася живо до Орядина i Оксани i заявила ┐м, що з поворотом до Румунi┐ забере мене з собою, - Це добра думка в мене, не правда ж? - О, певно! - вiдповiв з поспiхом Орядин. - Панна Верковичiвна забавилася би там, повеселiшала i прийшла би до сили по послiднiх напруженнях. - Ще й як прийшла би до сили! - I з тими словами румунка розсмiялася. - Вона вiддасться там, пане Орядин! Я вишукаю ┐й там якусь партiю, якого гарного боярина, i той виб'║ ┐й всi книжки з голови. Хто ж бо бачив щось подiбне, щоб дiвчина сидiла як писар при столi? Фе! Вона сказала це так комiчно, що ми мимоволi розсмiялися. Орядин присунувся ближче з сво┐м крiслом до не┐ i грався ┐┐ коралями. Вона це замiтила. - Що варте таке життя, а то ще для дiвчини? То вже мужчина на те, щоби ломив собi голову над книжками; жiнка на те, щоб лиш любила. Представте собi лиш, пане Орядин, як ученiй заявити любов? Як можна з нею взагалi про любов говорити? Чи ви говорили би? Вiн спаленiв i розсмiявся вимушеним, голосним смiхом. - Бачите? - кликнула вона трiумфуюче. - Бачу, - вiдповiв вiн все ще зi смiхом, а опiсля додав: - Якийсь поет каже десь: "Життя - то нужденна комедiя, повна глупоти i слiз", а я, Орядин, додаю, що було би ще нужденнiше, коли б не було тi║┐ крихiтки любовi, що сама одна осолоджу║ i прикрашу║ життя та нада║ йому вартостi. - Чу║те, панно Верковичiвно, чу║те, що пан Орядин каже? - запищала вона до мене, а я звернулася в тiй хвилинi до вiкна, щоби укрити легкий рум'янець, що виступив менi бог зна з яко┐ причини на лице. - Чую, - вiдповiла я. - I що ж скажете ви тепер? - Скажу тепер так, як казала i перше, що найкращим часом в життi ║ справдi час любовi. Зазнавати любовi дуже гарно, розумi║ться, кому судилося! - О, любовi можна все зазнавати, коли тiльки хто хоче! - Так ви дума║те? Я гадала трохи iнакше! - В-и! Ви такi "божi", що дума║те все iнакше, як звичайнi люди! - закинула з легким, глумом. - Любов - то поважна рiч, хоч би i в жартi, - остерiгала Оксана напiвповажно, напiвжартом. - Ну, так, - обiзвалася румунка не надумуючись, а по хвилинi додала: - Я не можу казати, що не люблю мужчин, коли люблю ┐х. Не можу говорити, що не люблю товариства, кола люблю його. Не можу казати, ще монаше життя - то мiй iдеал, коли таким не ║. Не можу казати, що писання, хоч би i одного листа, ущасливлю║ мене, коли, противно, нудить мене на смерть. Всi ми смiялися. - Ви справдiшня жiнка, наскрiзь "жiнка"! - замiтив з тонкою iронi║ю Орядин. - Це правда! - вiдповiла румунка. - Така. правда, як, напр., те, що гину з нудьги, що тужу за сво║ю батькiвщиною, за сво┐м товариством, i знайомими! - Шукайте розривки, робiть знайомства! - радив Орядин. - О, знайомства! - закликала вона насмiшливо. - Тутешнi жiнки не мають нiколи часу, i не побачиш ┐х нiколи, i не дiждешся ┐х нiколи! - Це правда, - вмiшалася Оксана. - Нашi жiнки працюють дуже тяжко. - Ах, вони кухарки! - На жаль, i то правда! - вiдповiла Оксана. - Але вони самi тому виннi. - Тi, що не хотять вiрити в поступ, у то, що ┐х положення може полiпшитися, тi виннi! - Я не знаю, як ви то розумi║те, панi Оксано, - закинула живо румунка, котра не зрозумiла ясно слiв молодо┐ жiнки, - але я вам кажу, що я думало. Вашi жiнки - то як фiалки, але на фiалки не дивиться жоден мужчина. Про красу i запах ┐х говориться лиш, але нiякий мужчина не любить ┐х справдi. Орядин усмiхнувся двозначним усмiхом. - Не смiйтеся, мiй пане! - кликнула майже люто. - Чи те, що я говорю, може, не правда? Може, оженитеся ви з фiалкою? Вiн спаленiв, перестав усмiхатися i спитав: - Звiдки я це можу знати? - О, це зна║те ви вже тепер дуже добре! - вiдповiла вона. - А звiдки зна║те ви це? - спитав знов. - Такi речi зна║мо ми дуже добре! Ми зна║мо, напр., дуже добре, що мужчини приписують нам, жiнкам, прикмети, яких ми зовсiм не ма║мо в тiй самiй мiрi, що й вони. Приписують ┐х нам тому, щоб, оженившися з нами, мали за час вигоду. Чого ж запевняють неустанно, що покора, скромнiсть, податливiсть, лагiднiсть, м'якiсть, .боязнь - жiнцi до лиця, коли переконують нас трохи не щогодини, що ┐м подоба║ться якраз противне, а то - дух, дотеп, кокетерiя, живiсть, гордiсть i т.д. Орядин не вiдзивався, хоч не зводив з не┐ очей. - Так, так, дивiться лиш на мене (i усмiхнулася), пане Орядин, ми це зна║мо дуже добре, i лиш панна Верковичiвна, мабуть, цього не зна║. Але коли прийде до мене, то я ┐┐ навчу жити життям жiночим, привчу жити любов'ю. З сво┐х книжок не навчиться того нiколи; з книжками вона й не зайде далеко. Мужчини бояться учених жiнок, бо думають, що вони не давали б ┐м нi ┐сти, нi пити; а глупi фiалки взяли собi то до серця i думають, що здобудуть собi дiйсно щастя, коли стануть кухарками; та й варять, бiднi, та й печуть самi так, що поварили вже всю свою красу i ум, сво┐ найкращi лiта i будучнiсть сво┐х доньок... Вона урвала, розсмiявшись якимсь пустим, зловiщим смiхом, i встала. - Iду далi, - сказала, - треба ще пiти в мiсто та купити дечого, а вiдтак хочу ще нинi пiти до театру, бо далi-далi перестануть грати. Орядин пiднiсся живо. - Ма║те вже бiлет? - Бiлет? Нi, ми ма║мо ложу. - Шкода, я хотiв вам чим-небудь прислужитися. I Орядин нiби посумнiв. Вона усмiхнулася i вдарила його .свавiльно коралями по плечах. - З вас великий фарисей! - сказала. - Впрочiм, коли хочете менi прислужитися, то ходiть зо мною до мiста i поможiть нести коронки[129], бонбони[130] i вахляр[131]. Взагалi дозволяю вам, коли будете чемно поводитися, вiдвiдувати мене; розумi║ться, - додала iронiчно, побачивши на мо┐м лицi здивування, - що аж тодi, коли мiй муж поверне. Приведiть i кiлькох дотепних товаришiв з собою, мiй муж гра║ дуже радо в шахи, а й я не нудилась би так. Вiн склонився перед нею глибоко i заявив з сiяючими очима, що буде старатися вчинити ┐┐ волю i що i вiн гра║ дуже радо в шахи. Так? То, може, вiн навчить ┐┐ цi║┐ гри, бо в ┐┐ мужа нема терпеливостi i вiн любить лиш з готовими грачами грати... Вiн склонився удруге, а вона, звинувшися, мов та гладенька гадина, та зiбравши одною рукою елегантськи довженний шлейф, подала другу руку Оксанi на прощання, а менi надставила з несказанно грацiозним рухом голови уста до поцiлунку. Я чогось змiшалася, спаленiла, а вiдтак, приступивши до не┐, поцiлувала ┐┐. Вiдтак пiшла. Попрощавшися з нами з поспiхом, пiшов i вiн, заявивши, що ма║ в мiстi також якусь справу до полагодження. Я стояла ще на тiм самiм мiсцi, на котрiм цiлувалася з румункою, i холодила долонями лице, що палало в мене мов вiд огню. Оксана квапилася докiнчити якусь квiтку i, зiгнувшися над гафтом майже вдво║, не бачила гiркого усмiху, що грав бiля мо┐х уст... - I що ж, Наталонько? - питала спокiйним голосом, не вiдводячи очей вiд роботи. - Нiчого. - Вона не дурна. - Нi, але й не розумна! - Ну, так. - Але зате яка ж гарна i принадна. - Так, але й другi ║ гарнi i принаднi, а вона яка ж неiнтелiгентна! Я мовчала. - Хоч те, що говорила про фiалки, правда. - Правда, Оксано, але й вона не ступа║ тою дорогою, що веде до щастя. Молода жiнка пiдвела очi i поглянула спокiйно на мене. - Котра дорога веде до щастя? - спитала. Я здвигнула плечима: - Того не знаю! Але прецiнь мусить якась дорога вести до щастя; дорога любовi, - додала я насмiшливо. - Дума║те? Може... Трохи згодом i понурившись знов у гафт, додала: - Вони пiдуть також дорогою "любовi". Ви завважили, як вони вiдразу порозумiлися? - Ах, так! - вiдповiла я. - Але вiн прецiнь не може ┐┐ поважати! - О, мужчини люблять i без поважання; впрочiм, вона й не жада║ чого iншого як "любовi". Пощо цiлувалася вона з вами? Я була би ┐┐ трутила вiд себе. Ходiть сюди, нехай зберу поцiлу║м назад те трiйло, що вона зложила сво┐м фарисейським поцiлу║м на вашi чистi уста, i не давайтеся ┐й нiколи цiлувати! Я схилилася удруге, i нашi уста злучилися довгим щирим поцiлу║м. - Тепер був би... була би панi Марко з мене задоволена, - прошептала бiльше до себе, а вiдтак сказала вголос: - Ви не замiтили, стрiляла за вами очима i за ним, чи вiн спогляда║ зчаста на вас. Але i вiн, Наталко, i вiн не подоба║ться менi. - Чому? - спитала я стиха. - Я вже знаю, чому. - Що вiн був повинен остатися? - говорила я несмiливо. - О, нi, не з тi║┐ одно┐ причини, але так взагалi. По-перше: чого прийшов до вас тепер, коли нiби погорджував вами, а щонайменше старався вас переконати, що ви йому байдужi? Чому не вiдвiдував вас, коли жила ще Марко? Те, що був на похоронi, iнша рiч, хоч був би лiпше зробив, коли би був не прийшов. Менi видиться, що явився тодi з цiкавостi; з яко┐? То вже моя тайна чи властиво комбiнацiя. О, вiн стратив вже той змисл чистоти, котрий лучив вас давно. Ах, Наталочко! - додала журливо. - Я журюся тим, що ви його любите! - Я не люблю його, Оксано! - вiдповiла я непевним голосом. - Не любите? - повторила вона i дивилася питаючим поглядом на мене. - Я вам не вiрю, бо ви дивна натура. Вжившися цiлою душею в його iстоту, любите його хоч не так, як давно, але любите фантазi║ю, плека║те фантазi║ю то чувство. - Нi, Оксано! - Нi? Це було би гарно, тим гарнiше, що вiн вашо┐ любовi не гiдний, i воно було би лiпше для вас, однак признайтеся, що вiн вплива║ на вас сво║ю iстотою! Я здвигнула згорда плечима. - Ну, так, до цього я признаюся. Вiн вплива║ на мене так, як якась музична штука, котрою чоловiк раз упивався, а вiдтак по якiмсь часi чу║ ┐┐ знов. Другий раз не робить вона на його то саме враження, але зворушу║-таки в нiм деякi струни; вона ж йому знайома! Ах, Оксано, вiн дитина тi║┐ само┐ нацi┐, що й я! Вона усмiхнулася смутно i сказала пiвголосом: - А я би хотiла, Наталочко, щоб ви любили кого iншого. Кого? - я не питала. Спаленiвши сильно при ┐┐ словах, я вiдвернулася вiд не┐ i мовчала. В менi забилося серце, неначеб мене зловив хто на лихiм учинку. Я знала, що вона мала на думцi Марка, але я не могла о нiм з нею говорити. Менi здавалося все, ще коли говорить зо мною про його, стара║ться зазирнути в мою душу, щоб вiдтак донести о станi ┐┐ йому. А того я не хотiла. Нi, нi за що в свiтi нехай не дiзна║ться вiн, що любити любила я властиво його, що з довiр'ям зверталася душа моя лиш до його, але що я берегла ту тайну в глибинi серця i о нiй не смiв нiхто дiзнатися. Ах, я була дитина, коли думала, що його розгнiвало мо║ знайомство з Орядином! Що це могло його обходити? Непоборима сила тягнула мене до його, до спокiйного, до вiрного, до "аристократа духу", i я вiдчувала, що в пожиттi з таким чоловiком можна вiдзискати душевний супокiй i пiзнати те, що зветься щастям, а вiн вiдопхнув мене i тепер осталась я, мов без весла в човнi... Орядин? В мене зморщилися мимоволi грiзно брови, i я зiтхнула. Вiн - то пiсня мого люду, i я все буду оживлятися при ┐┐ звуках, буду або радуватися, або тонути в сльозах, а Марко... нi, над ним спинятися думками не слiд. Ах, яке ж щастя, що мiж нами лежить море!.. Я не помилялася; Оксана писала до його, вона зрадилася раз сама з тим передо мною, але це не поможе йому нiчого. Нехай пише йому, що я люблю Орядина, серце його нехай кривавиться, як мо║, щось таке бодай пригаду║ людинi, що вона живе... - Так, так, Наталко, - говорила Оксана далi, коли я не вiдзивалася до не┐, потонувши в думках. - Я хотiла би, щоб ви любили кого iншого, а Орядина викинули з серця. З ним не були би ви щасливi. А рrороs, - додала зараз живiше, - панi Марко знала про вашi колишнi вiдносини до його?.. - Знала, Оксано, або що? Вона усмiхнулася. - Чи вам не приходило нiколи да думку, як вона тi вiдносини розумiла? - Розумiла ┐х так, як я, - вiдповiла я, зчудована тим питанням, - а то, що ми розiйшлися ворожо i що перед кождим з нас лежить iнший шлях, кiнцi котрих не зiйдуться, мабуть, нiколи! Вона розсмiялась тихо. - Ви помиля║теся, любко, - вiдказала хитро. - Вона була майже переконана, що з вас i Орядина вийде пара, i вона не мовчала об тiм, Наталко! - Кому говорила о тiм? - спитала я з нета║ним страхом, i в менi наче дух заперло... Ах, я вже вiдгадувала все... - Свому синовi говорила о тiм... - А вiн повiрив? - Спершу не вiрив, але тепер вiрить. - I що ж, Оксано? - спитала я, силуючись надармо усмiхнутися. - Що ж! Чи вам залежить на тiм, щоб Марко знав правду? Я не вiдповiдала. Здвигнувши гордо плечима, я мовчала з опущеними вдiл очима i упрямо стуленими устами. - Це не добре, що ви такi гордi: вiн також такий, i вiн не накинеться вам нiколи! - Чи маю я тому коритися? п┐ лице прибрало нараз вигляд холодний, i вона сказала спокiйним, рiшучим голосом: - Отже, ви любите Орядина? Я все ще мовчала. Я немов завзялася не вiдповiдати на ┐┐ питання, не виявляти ┐й сво║┐ душi i оставити ┐┐ будь-що-будь в несвiдомостi. Чувство упрямостi, котре заволодiло в сiй хвилинi мною, було таке сильне, що я чула, що переможе в менi i голос серця. Чи це добре було, я не думала, менi було це навiть байдуже. - Любите все ще в нiм те, що мав давно, а чого вже тепер не ма║. Ах! - сказала нараз з нета║ним жалем. - Ви належите також до тих, що живуть бiльше чувством, як умом, i котрих треба провадити, мов малих дiтей. Тепер здалося б вам десь ви┐хати, розiрватися[132], вiдсвiжити ум, пiзнати iнших людей, а ви загребанi, спрятанi, мов в улiю, бачите лише його! - Чому ви менi оце говорите, Оксано? - спитала я в не┐ не без докору. - Бо менi вас жаль, i я вас люблю, як свою рiдну сестру. Я не повинна се говорити, але скажу. Ви нiколи не могли жити цiлковито. Ви виростали, як та квiтка, прикрита склянкою, що не розвива║ться безпосередньо пiд впливом сонця - i се мститься на вас. Справдi, ваша сила вичерпа║ться або перетвориться в щось хоробливе. Нi, вона перетворилася уже. Любов ваша до Орядина, це вже якийсь нездоровий об'яв, i я боюся, що вона покона║ колись i ваше горде серце i ви пiддастеся ┐й! Я стояла перед вiкном, горда, холодна i з поблiднiлим лицем. - Не бiйтеся, Оксано, - вiдповiла я, а серце мо║ смiялося: "З любовi до Орядина, з любовi до його... ха-ха-ха! I вона вiрила в то справдi?" - Я не боялась би, коли би не знала вашо┐ чудно┐, неспокiйно┐, незадоволено┐ натури! - закинула. - Ви забува║те, що менi оста║ться, окрiм любовi, ще одно, а то лiтература, - сказала я. - Ну так, я се знаю. Однак... - i усмiхнувшись сумно, вона урвала. Мабуть, не хотiла заявити сво┐х думок, котрi були часом i мо┐ми думками. А то, що мо║ одностайне, безсонячне життя вiдiб'║ться колись на мо┐х письмах, ба що се й не може бути iнакше i не принесе менi також щастя. Що сили улягнуть справдi впливам обставин i вийде зi всього щось недозрiле, може, й хоробливе... Трохи згодом розсталися ми, i я лишилася знов сама. З болiсно зморщеним чолом i затятими устами дивилась я довго ще за нею, але думки мо┐ пробували деiнде. Спершу далеко у того, котрий "не накинеться i менi", а вiдтак у Орядина. Це було смiшно, коли вона думала, що я люблю його, але говорила правду, що я любила його "фантазi║ю". Напр., тепер! Я вдумалася в його iстоту, в його минувшiсть, в свою минувшiсть, i чула, що вiн не був менi справдi цiлком байдужим. Вiн зворушив мене болiсно, i мо┐ мислi лiтали кругом його. Пощо приходив вiн? Що сталося йому, що звернувся знов до мене так, якби мiж нами не було нiякого непорозумiння? Може, вiн iронiзу║ собi з мене? Це було правдоподiбно, бо його поведення з тою легкодушною жiнкою, через котру забув, що прийшов до мене, пiсля всього, що мiж нами сталося, свiдчило ясно за тим. Мене обгорнуло огiрчення. Я обставала за ним перед Оксаною, вступалася за ним перед Марком, зносила пiдозрiння, що вiн мiй "бог", а вiн ма║ собi кпити з мене? Чи це можливо? Взагалi, що я собi думаю? Чи з того, що вiн син мого народу, виходить, що я мушу думати про його i терпiти за його? Радше звернуся до тамтого, котрий, коли що любить, любить вже навiки. Але тамтий гордий i радше зречеться свого щастя, нiж "накинеться" менi або розiрве зв'язi мiж Орядином i мною! Вiн буде мовчати, а я не створю також уст. Тепер менi ясне його чудне поведення, але ясне i це, як лихо розумiла мене панi Марко, котра чувала над його i над мо┐м щастям! Хитаюся мiж обома, а не належу жодному. Чому було все так безсонячне, невикiнчено? Або оце чувство самоти - ух, як воно мене придавлювало! Я почала терти нервово руки i ходити по хатi. Це чинила я майже несвiдомо все тодi, коли мене взяла розпука або неспокiй. Чи все те було наслiдком способу мого думання, чи тому, що я жила сама i була незамужня? Марко говорила стiльки разiв, що чоловiк i жiнка повиннi iти разом, що одно доповня║ друге - чи це дiйсно так? Менi пригаду║ться фiлософування молодо┐ малярки, котра за║дно каже, що чоловiк з незвичайними спосiбностями ума не повинен в'язатися за нiяку цiну в свiтi з другою iстотою; що вiн повинен розвиватися сам, без впливу то┐ друго┐ iстоти, щоб не пiддатися з часом, не статися рабом того впливу, i жити самому, щоб не стратити свого властивого характеру. Не знаю, по чи┐й сторонi правда, але вiдчуваю ясно, що одно стане менi спасiнням, а то праця! Слава тобi, боже, що вона оста║ться менi i що я можу в нiй шукати щастя. Коли потопаю в нiй цiлою душею, тодi всi, що заколочують мiй спокiй, вiдходять вiд мене далеко-далеко, i я не чуюся анi самотньою, анi непотрiбною, але, противно, чуюся мiцною, самосвiдомою, спокiйною... Тут кiнчиться Наталчин дневник. XIV В три недiлi пiзнiше появилася румунка з Орядином в театрi в ложi. Побачивши десь помiж видцями Оксану i Наталку, вона нахилилася до Орядина i прошептала: - Отже, вона тут; таки послухала i прийшла. Зна║те, вона властиво дуже гарна i могла би мужчинам дуже подобатися. По його лицi пробiгла полумiнь. - Ну так, - вiдповiв змiшанiй, мов приловлений на забороненiм учинку. - Ви зна║те, про кого я говорю? - спитала вона. - Про Верковичiвну. - То ви слiдили за нею? - скликнула майже вголос. - Але ж ми, очевидно, в однiй i тiй самiй хвилинi замiтили ┐┐... по волоссю! - вiдповiв з притиском i холодно. - Прецiнь ┐┐ волосся мусить впасти в очi! пй причулося, що в його голосi при послiднiх словах крилася злоба, i то успоко┐ло ┐┐. - Але вона не вiддасться, Васiллi! - Нi, - вiдповiв сухо. - А зна║те, чому? - Чому? - По-перше, тому, що поводиться так гордо, мовби походила прямiсiнько з князiвського роду, а по-друге, вона зовсiм убога, а до того ще якась компаньйонка. - О, то не завадило б ┐й, що вода компаньйонка, - замiтив вiн. - Не завадило би, коли б не була, як кажу, така горда; впрочiм, нi, подумайте лиш, компаньйонка! - Але ж вона тепер не компаньйонка, вона й не ║ нею з заводу, i давно не була нею. п┐ не можна навiть трактувати як таку, i я переконаний, що у покiйно┐ Марко вона не була простою, буденною товаришкою. - То тепер вона гувернантка i учить чужi дiти за грошi... - Бо не хоче сидiти на ласцi у сво┐х кревних. - Гада║те? Ха-ха! Бо бавиться в горду. Я ┐┐ вже пiзнала. - Справдi? - Справдi, i тому не вiддасться. Представте собi: у нас пробував недовгий час брат мого мужа, молодий, живий, прегарний мужчина. Раз нудилися ми страшенно i вiн спитав, чи в мене нема пiд рукою яких знайомих дам:, з котрими можна би забавитися для розривки. Я оповiла йому про не┐, а вiн i наперся iти до не┐. I що ви дума║те? Ви дума║те, що вона була менi за те вдячна, що я дала ┐й можнiсть познайомитися з нежонатим i маючим чоловiком? Борони боже! В першiй хвилинi мов налякалася нас; а вiдтак вдивилася в його сво┐ми великими миготячими очима, немов хотiла зглибити всi думки його, а опiсля закуталася в таку гордовитiсть, що вiд не┐ аж морозом вiяло. Бачите, так мовби чинила нам ласку, що приняла нас, а не ми ┐й, що вiдвiдали ┐┐ в ┐┐ келi┐. Я лютилася тодi так, що тиждень не могла дивитися вн не┐; вiн смiявся. "Це вона тому була така, що i ти була зi мною, - говорив вiн, - але ми зна║мо, що тихi води береги рвуть. Коли зложу ┐й вiзит сам, зм'якне зараз". Щось в два днi по тiм убрався якнайстараннiше, вистояв свою годину перед дзеркалом i пiшов знов до не┐, нiби по якусь книжку. Казав, що була така сама. Вiдтак вiднiс книжку, а вона не просила його навiть сiсти! Тодi лютився так, що я не бачила його ще такого, а я смiялася так, що страх! "Що собi та компаньйонка дума║ властиво? - вигукнув вiн. - Що, може, то не┐ прийде хтось? Що з нею ожениться хтось? З такою, що жила досi з примх великих дам?" Вiн забув, що вона не була вже й компаньйонкою, а хiба лише швачкою? Ви зна║те, Васiллi, - додала шепотом, - що вона ши║ вiд якогось часу також за грошi? Я перехопила недавно ┐┐ стару рrotege[133], як несла спiдницю для яко┐сь мiщанки. Менi впала барвна матерiя в очi, i я кажу: "О, це гарне, чи║ ще?" А вона каже: "Одно┐ мiщанки". - "Хто шив?" - питаю. А вона - ляп! що панна. "Як? - кажу i чинюся , нiби дурна, - вона умi║ кравецтво?" - "Вона не ши║ паням, - каже, - бо де ма║ стiльки часу, а мiщанськi спiдницi i кафтаники - то так лиш летять з ┐┐ рук. От, - каже, - все добре, як i звiдси капне щось. Бiдна сирота бореться з життям, як може, та й тому i бог ┐┐ не опуска║". Отже, вона аж така убога, Васiллi! А хто би того всього не знав, думав би, що вона бог зна║ хто. Вона глядить вперед себе так, як тi справдешнi аристократи; не знаю, у кого вивчилася вона так того. Ви зна║те, Васiллi, як високо аристократи носять голови? Носять ┐х високо, а дивляться вниз. Не обертають голови то в одну, то в другу сторону, нi, вони лиш очима водять. Того вивчилася вона, мабуть, уже змалку, бо чинить це зовсiм невимушене. Коли пiдведе сво┐ очi вгору, то я лякаюся ┐┐ чогось. В не┐ такi дивнi очi, Васiллi! Такi великi, мов нерухомi, i миготять, аж лячно! Брат мого мужа казав, що вона пригаду║ якусь рейнську русалку, чи щось таке. Що то за мара, Васiллi? Вiн оповiв ┐й легенду про Лореляй. - Ах, то вона, певно, дума║, що й вона така гарна! - зашепотiла вона злобно. - Певно, тому така зарозумiла. В не┐ лиш уста дуже гарнi, виразно зарисованi, з глибокими кутиками, а впрочiм що ж на нiй? Те все не поможе ┐й. Не заступить ┐й ма║тку. Не правда, Орядин? - О, певно, - вiдповiв вiн i зiгнувся саме в тiй хвилинi по ┐┐ вахляр, котрий держав в руцi i впустив на землю. - Через то й не вийде вона замуж. Подумайте собi, яка би там у не┐ була виправа[134]. Не так? - Так. - А ви як думали, Орядин? - шептала завзято далi - Що чому не вийде вона замуж? - Я думав щось iнше! - Що? - В не┐ забагато кровi будучностi в жилах. - Що? Що? - Вона замодна. - Модна? Ха-ха-ха! - розсмiялася румунка. - Як же вона модна, коли в не┐ не побачиш i моднi фризури? Яка ж тодi я, Орядин, я, що в мене бачиш завсiгди лиш саме те, що наймоднiше, що даю сво┐ сукнi шити до першо┐ моднярки в Яссах? Вiн глянув на не┐ i по його лицi промайнуло щось, мов жаль. Опiсля взяв ┐┐ руку, стиснув ┐┐ i сказав нiжним, тихим голосом: - Sie sind eine Rose ohne Dornen![135] Вона усмiхнулася вдячно i присунулася ближче до нього. - Не йдiть до не┐ нiколи, Васiллi, - благала пещеним голосом. - Я ┐┐ не люблю... - Або ж я до не┐ ходжу? - Нi, однак я вас у не┐ пiзнала. - Ну так! Це було щось iнше... Менi прийшло щось на думку... я хотiв щось довiдатися. . - Що? Що? - домагалася вона цiкаво. - Чи це правда, що син ┐┐ помершо┐ панi жениться з нею... Я так чув? - I що ж? - О, нiчо. Мабуть, в тiм нема правди анi крихiтки. Мене не обходить вона нiчого; а ви думали (вiн усмiхнувсь насилу i поглянув за кимсь в противну сторону зали), що я хочу з нею женитися? - Я не думала так, - вiдповiла вона, - лише думала, що ви любите ┐┐! - Що за вигад! - кликнув пiвголосом, ще завсiгди смiючись. - А впрочiм, хоч би i так, то - як вона раз сама казала - любити i женитися - це щось зовсiм, зовсiм iнше... Вона хотiла щось скоро вiдповiсти, однак вiн схилився бистро до не┐, стиснув крiпко ┐┐ руку i, вп'яливши свiй, в тiй хвилi майже гарячий погляд в ┐┐ очi, шепнув з притиском: - Не правда ж? Вона змiшалася, усмiхнулася i замовкла. * * * Бiльше як пiвроку минуло з того часу. Орядин не був бiльше у Наталки. Бував часто у румунки, але з нею не стрiчався i там. Вона .не заходила до молодо┐ жiнки, хоч знала майже, коли вiдвiдував ┐┐. Стара Домна, що обслугувала i румунку, оповiдала все, коли бачила там кого чужого, хоч та не питала ┐┐ нiколи анi одним словом. - Вже що вона з тими паничами за верески виправля║, що аж страх! - оповiдала раз, коли вернула звiдти майже люта, бо мусила бiгати кiлька разiв на годину у мiсто. - Я вже постарiлася, а чогось такого не видiла. Гра║ в карти, в якiсь "фанти", а курить, а п'║ чорну каву, що аж гидко. Мабуть, i вiд не┐ стала чорна, мов нечистий. А вже з тим що заводить, то нехай i не кажу! - З ким? - спитала дiвчина стиха, i в ┐┐ грудях забилося серце скорiше. - Та з тим, що подiбний до не┐, мов рiдний браг, i що на скрипцi гра║! Вiн "за нiц"[136] не ма║ ┐┐. Регочуться обо║, борються, мов хлопцi на толоцi, з того не вийде певно нiчо добре... Наталка вiдгадала все i не питала бiльше. Раз просила навiть стару не згадувати ┐й, що в ┐┐ комiрницi дi║ться. Одного ранку, вже потiм, влетiла румунка до не┐ заплакана, розгнiвана i виповiла[137] мешкання. - Чому? - спитала Наталка зчудована. - Та якого лиха сидiти менi тут довше! - вiдповiла i, заплативши належнi грошi, котрими орудував батько Оксани, вилетiла, мов фурiя, трiснувши дверима за собою. За кiлька днiв прийшла до не┐ попрощатися. Мiж iншим сказала: - Орядину скажiть, що най жениться, з ким хоче, мене то нiчого не обходить. Вiн нiчо не заслужив доброго. - Скажiть йому то самi, панi, - вiдповiла Наталка. - О, вiн тепер до мене не прийде! - сказала i усмiхнулася гiрко. - Ви не зна║те, який вiн. Нинi запалиться, обiця║ свiт, а завтра вже холодний, мов лiд. i мудрий, як той Соломон. О, я кого ненавиджу! Скажiть йому оце, вiн до вас прийде. - Нехай не приходить, - сказала дiвчина гордо. - Еге, ви все такi чуднi! - загомонiла. - Я знаю, що вiн таки прийде колись до вас. Зацiкавиться знов чим-небудь i зайде; тодi скажiть! Наталка не обiзвалася. Вiн не зацiкавиться бiльше нею, бо вона осталася та сама, впрочiм, що обходили ┐┐ зносини сих людей? Для це┐ жiнки не мала вона анi крихти поважання, а його не могла вона цiлком ганити. - Зна║те, що я завважала? - говорила румунка та║мничо. - Я замiтила, що вiн вас бо┐ться. Перед вами хоче якимсь iншим бути. Це якраз добре. Раз, ще давно, сказав, що ви "моднi", а раз, що побiдить вашу гордiсть i що це буде найкраща хвилина в його життi! А раз був у мене i дивився за чимсь у вiкно. Саме тодi вертали ви з проходу i переходили городець перед верандою, а ваша Дiана вiтала вас веселими скоками. Ви зiгнулись до не┐ i поплескали по головi. "Чи панна Верковичiвна не приходить нiколи до вас тепер?" - спитав, не зводячи з вас погляду. "Нi", - вiдповiла я. "Розумi║ться, - вiдповiв глумливо, - вона скорше загине, нiж пiде проти свого переконання. Вона все ще така сама. - По його устах пробiг дивний усмiх, i вiн додав по хвилинi: - Колись перекона║ться, що ┐┐ погляди не вiдповiдають життю i що такою, якою власне ║, не вдержиться в нинiшнiх часах". - Опiсля випитувався, хто до вас найбiльше заходить, чи у вас широка кореспонденцiя, i з ким ви найбiльше сходитеся. О, вiн супроти вас дивно, дивно настро║ний, i менi все зда║ться, що ви могли би йому не одно сказати. Вiдтак, каже румунка, ┐й водиться, що вiн ожениться дуже багато, бо раз оказав ┐й, що та, що схоче його iм'я носити, мусить мати тридцять тисяч; вiн крутиться коло яко┐сь багачки, полька, але рiвночасно обсмiю║ ┐┐: вiн не вiрна натура, не вiрна, мов та собака, вона його ненавидить. I обнявши дiвчину, притиснула ┐┐ до себе, мовби проживала з нею цiлий час в найбiльшiй приязнi, i пiшла. Наталка билася довго з думками, розбираючи тi ┐┐ слова, а замiтка, що вiн настро║ний супроти не┐ дивно, зворушила ┐┐ чимало. Нi, нi, говорив якийсь голос в нiй, вiн ┐┐ не любив уже. Все те було лиш вiдгомоном яко┐сь гордостi i помсти. То лиш вона не могла вiдвернутися вiд його цiлком, чувала над ним здалека, в затишку, чувала думками i серцем, не тратила вiри в його i в те, що ┐й здавалося в нiм сильне i непохитне. Деколи звинялася перед собою за тi думки. Життя таке одностайне (вмовляла в себе), а вiн пригаду║ ┐й, що вона молода; крiм того, все те не вадило ┐й анi в працi, анi в чiм iншiм. А в то, що вiн хоче багато женитися i без любовi, значить лиш задля грошей, в то вона не вiрила. Вiн був пристрасний, несправедливий, палкий, непостiйний, але до того вiн нездатний. Вiн остався про те все в грунтi той сам Орядин, за котрим не раз так тужила гiрко i котрого вона лучче знала, хоч i як вiддалився вiд не┐. А Марко? Про його чула дуже зрiдка. Оксана не споминала його перед нею майже нiколи, а коли спiмнула, то хiба те, що вiн знаходиться там або деiнде i що не ма║ надi┐ вернутися скоро додому. Раз спiмнула ┐й, що вiн писав мiж iншим i те, що в вiльних хвилинах опису║ подорожi по всiх досi звиджуваних краях i що це мале дiло посвячене комусь. Але кому воно посвячене, Оксана не казала, а вона й не питала. Образ його блiднiв чимраз бiльше в ┐┐ душi, i знайомство з ним здавалося ┐й тепер лиш якоюсь прегарною мрi║ю... * * * Вона скiнчила писати свою повiсть, о котрiй казала сво┐м товаришкам, що в не┐ вложила цiлу свою душу i писала ┐┐ кров'ю свого серця. На ту працю покладала, як казала, всю свою будучнiсть. Обставини, в яких жила, не були найлiпшi, i вона проживала не раз гiркi хвилини упокорення. Це була правда, що вона заробляла грошi i голкою, однак що ж було робити? Мешкання мала даром, мала також деякий заробок iз сво┐х учениць, але те все не вистачало на вимоги життя, а хоч вона i жила i одягалася скромно, то зате потребувала грошей i на такi речi, без котрих нiяк не можна обiйтися iнтелiгентному чоловiковi. Одного вечора зiбралися в не┐ ┐┐ товаришки, i вона читала ┐м свою повiсть вголос. Нараз замiтила, що малярка плаче. Це вразило ┐┐ так сильно, що аж поблiдла i на хвильку в читаннi задержалася. Все то вразило й Оксану. - Чого ти плачеш, Софi║? - спитала Наталка малярку i видивилася на не┐ сво┐ми сiяючими, зворушеними очима. Молода артистка не вiдповiдала. - Не можеш нам цього сказати? Чи воно тика║ться працi, чи мене, чи нас обох? Скажи, прошу! Дiвча похитало головою, стиснуло ┐й щиро руку i присилувало себе до спокою. - Це нiчого, Наталочко, нiчого, - казала, - це лиш нерви! Наталка дивилася на товаришку через хвилину допитливим поглядом, i ┐┐ обгорнули невимовне сумнi чуття; однак лиш на хвильку; трохи згодом успоко┐лася цiлком i читала далi. Чим довше читала, тим бiльше змiнявся вигляд жiнок, що нерухомо ┐й прислухувалися. Вони дивилися на не┐ так, мовби перед ┐х очима заходила з нею змiна, мов вона перед ┐х очима перетворювалася в щось нове, нетикальне... Вкiнцi сказали, що вона може з певнiстю надiятися успiху з це┐ працi, пораяли, куди вислати ┐┐, додали вiдваги, збудили надi┐, додали стiльки охоти до життя, що вона того вечора немов вiджила i стала такою веселою, якою не була вже давно. Вiдославши рукопис, вона числила днi, коли дiстане вiдомiсть про нього. Коли на не┐ налягав сум або рiзнi недостачi, i клопоти ┐┐ обставин пригнiтали, мов тягар, ┐┐ душу, - пригадувала собi вiдослану працю i мов вiдчувала, що вiд не┐ лл║ться якесь свiтло; що вона "душа" ┐┐ iснування, i що все проче тепер в ┐┐ життi рiч побiчна. Так, в тiй працi спочивала ┐┐ будучнiсть, крилося ┐┐ щастя, звiдси походило для не┐ "життя", i вона вiддалася якимсь прегарним, пишним надiям, а душа ┐┐ роз'яснилась, мов вiд сонця... _ XV Було це пiзньою осiнню, в рiк по смертi Марко, коло десято┐ години перед полуднем. В старiм парку мiськiм устелилося по стежках i алеях сухе, з дерев упавше листя грубою верствою[138]. Дерева з ясно-жовтим злотаво-блискучим або червоним листям, освiченим сонячним свiтлом, з-помежи ще зелених дерев впадали вже здалека в очi. А помiж величезними, рядом стоячими яворами i густо засадженими iншими деревами головно┐ але┐ зависала рання мряка великими безформними шматами. Свiжий, потрохи землистий запах наповняв воздух. В парку панувала тишина, i лиш кiлька помiчникiв огородника i кiлька малих дiвчат снувалося по алеях, змiтали листя з дорiг i вивозили кудись. Крiм них, не було нiкого видко. Мовчазний парк з сво┐ми алеями, з сво┐ми дорогами до ┐зди i нерухомими мармуровими статуями лежав в сво┐й осiннiй красi поважно, мов якийсь замкнений аристократичний свiт, котрий випрошу║ собi всякого голоснiшного й живiшого руху, з винятком звукiв пливучо┐ води або пташиного щебетання. Об'║мистi групи старих бородатих смерек здавалися темно-синi, а мiж ними миготiло криваво-червоне листя бiлих берiз, облите ранiшнiм промiнням сонця, мов полум'ям. Понад всiм тим сiяло син║, безхмарне склепiння. Наталка йшла до огородника, що мешкав десь тут в парку, увiйшла в парк i звiльнила хiд. Iдучи мiстом скорим ходом, огрiлася надто, i тiнистий холод та тиша, що царювали тут, вразили ┐┐ мило. При ставi, що широко розлився; а обгороджений ажуровими штахетами, лиснiв з трави мов якесь величезне дзеркало, станула мимоволi. Вода мала для не┐ незрозумiлу притягаючу силу. Вона сперлася о штахети i споглядала з задумливою цiкавiстю на гладку, нерухому, дзеркальну площу... В нiй вiдбивалося так виразно погiдне осiнн║ небо з поодинокими бiлими хмарочками i вершки дерев, жовтi, зеленi, темно-синi, червонi... Все бачилося тут, лиш здавалося все нерухоме, мов закляте i мов на глибокiм недостижимiм днi... пй стало гаряче, i вона розiпнула пальто. Опiсля зiгнулася глибше над водою i в такiй поставi якийсь час дивилася в глибiнь... п┐ обгорнуло чувство подiбне до туги, забажалося ┐й почути на сво┐м тiлi холодну воду, але не оцю, лиш iншу, рвучу. Спершу мусила би надпливати на не┐ звiльна, мов граючись, мов несмiливо, приманююче, а вiдтак чимраз скорше i скорше, чимраз живiше. Мусила би напирати на не┐, поривати ┐┐. Вона боролась би з хвилями, поринала би в них, смiялась би в них, смiялась би голосним, бутним смiхом i аж вiдтак розкошувала би в них... Цiле прегарне барвне окруження здавалося ┐й в водi кращим, нiж казка. Нараз помiтила себе. Чи так виглядала вона? Чорний жалiбний стрiй i довга крепа, спадаючи з капелюха аж до землi, робили ┐┐ ще вищою. Однак ┐┐ обличчя видавалося ┐й iншим, як звичайно. Великi блискучi очi дивилися з лиця так спокiйно, однак заразом так вижидаюче! Чого вони ожидали, чого? Чого ж би? Вона усмiхнулася, ┐й пригадалася ┐┐ повiсть. Нагадавши це, здалося ┐й, мовби життя лежало перед нею як один прегарний, празничний день, як якийсь свiт ясно┐, препишно┐, не знано┐ досi краси... "Полудне, - задзвенiло щось в нiй, - полудне..." Так, ┐┐ полудне зближалося, це вiдчувала вона всiма нервами, в нiй спiвало щось тисячами голосiв про його, а ┐┐ окруження заповiдало його. I чому ж би нi? Вона не бажала нiколи чогось неможливого, не жадала чогось такого анi вiд людей, анi вiд обставин. Вона й не спускалася нiколи на силу других, не була i трусом, мала вiдвагу! Вона й не хотiла милостинi вiд долi - всього того не було для не┐. Вона чулася такою сильною i здатною до життя, що, здавалося, для не┐ не iснувало нiчого, чого не могла би побороти! В сiй хвилинi здавалося ┐й, що ┐┐ душу освiчу║ сонце, що воно миготить крiзь ┐┐ нерви, пронизу║ ┐┐, що в ┐┐ жилах гонить кров скорше i що чу║ голосне життя в собi i кругом себе. На час прижмурила очi, мовби боялася, щоби то раювання ┐┐ душi не згубилося через якесь iнше враження. пй було так мило i гарно тепер... саме, саме тепер... Коли створила по хвилинi очi i побачила свiй власний образ у водi, впали ┐й в очi ┐┐ незвичайно червонi уста. "Я гарна!" - заговорив в нiй якийсь голос. "Так", - i вона почала приглядатися собi. Вона була дiйсно гарна. Снiжно-бiла, а до того великi, як сталь сiяючi очi. Стать ┐┐ була гнучка i струнка, отже, була цiлком гарна, в тiй хвилинi навiть дуже гарна... "Царiвна", навинулось ┐й на думку. Однак тут не було нiкого, лиш вона сама... В нiй заворушилася туга, така нiжна i непорочна, мов те безхмарне склепiння, синiюче у водi глибоко-глибоко. Вона уявила собi Орядина, а бiля його себе... Вiн був гарний... так, отже, вiн i вона. Це було би гарно, "цiлковито", як сказала би Марко i як повинно бути. На ┐┐ лицi появилася ледве замiтна краска. Вона усмiхнулася тужливо, однак майже в тiй самiй хвилинi спаленiла ще сильнiше, мовби хто заглянув проти ┐┐ волi нечайно в ┐┐ душу. Вiдтак вiдвернулася насилу вiд свого образу i покинула то мiсце, зворушена, з гарячим, спущеним поглядом, та вiдiйшла скорим кроком в одну з тiнистих дорiг. Але ┐┐ думки погнались, мов тi барвнi мотильки, далi. Так, вiн був гарний мужчина, i в нiм була "раса", а що справдi любила у його, то його руки. Вони мали в собi щось з iнтелiгенцi┐ i були гнучкi i майже жiночi. Напр., коли звисали нерухомо з поруччя крiсла... Тi його руки була би так радо держала в тiй хвилинi у сво┐х руках... По довгiм часi оце знов думала вона над якимись певними вiдносинами мiж ним i собою, в котрих вiн i вона займали б якесь становисько, грали для себе посполу якусь роль. Звичайно вiдсувала вiд себе все, що мало характер якого "закiнчення". "Так, як воно ║, - думала звичайно, - ║ добре i не потребу║ змiнятися". Багато з iнших подiй не могло iнакше зложитися, - думала вона собi, - i тому було би нерозумно викликувати щось насилу або надто вже потягати до яко┐ вини. Правда, його поведення болiло ┐┐, особливо те, що вiн немов встидався сво║┐ колишньо┐ любовi до не┐. Але тому й прозвала його в сво┐м серцi "нерозумним" i була би лучче умерла, чим виявила перед ним, що займалася ним. В тiй хвилинi була ┐┐ душа так переповнена ним, що вона забула все, чим провинився супроти не┐, та була би з ним "по║дналася". пй здавалося, що вона могла би побороти всi його хиби i вплинути на нього так, щоб його химерна натура випросталася, чула в собi силу за двох, i то цю певну, спокiйну силу, що не обманю║ нiколи. Коли б вiн находився тепер десь тут в парку, вийшов з яко┐сь але┐ проти не┐, напр., з он то┐ широко┐, обсаджено┐ так густо липами, що ┐х вiти сплiталися разом... Показався наперед здалека, а вiдтак надходив чимраз ближче i ближче... Ах, вони би стiльки говорили! Вона мала би йому стiльки сказати! Адже ┐┐ в'язало з ним стiльки спiльного! Перше - колишня любов, а вiдтак ┐х колишнi зависимi обставини, ┐х терпiння в молодих, найкращих лiтах i iнтереси ┐х народу - багато речей в'язало ┐х; вона й не хоче розбирати всього. Мiж iншим сказала би йому .i те, що вiн занедбався "духово", став поверховий, плиткий, що над ним взяла верх буденщина вже наскрiзь, i вiн не зреалiзу║ нiколи анi одно┐ з тих iдей, котрими одушевлявся давно, коли не опреться тим впливам буденщини. Так, оце розповiла би вона йому. А вiн би розлютився за це i придумав би вмить якусь "фiлософiю", що ┐┐ нiби збивала би. Вона смiялась би сердечне! Цiла ┐х бесiда велась би так живо, весело; вона ж була нинi так сонячно успособлена, як вже давно нi. Ах, як вiн ┐┐ раз любив! Однак тодi вона не була такою, як тепер, була ще дитиною. Коли б це тодiшн║ прожите можна тепер знов прожити, яке ж сильне i самосвiдоме було би воно, в тiм не було би страху анi перед тiткою, анi перед якимсь iншим свiтом! Вона мала би вiдповiдати лиш перед собою самою, перед сво┐м "я", котре не щадило себе, а було для не┐ тепер першою i послiдньою iнстанцi║ю, над котрою працювала i котра коштувала ┐й стiльки труда i майже кривавих слiз. Так, тодi "любилися" вони дуже, але не цiлувались нiколи. Вона не цiлувала в сво┐м життi нiкого... Вона вiдчула якесь вдоволення, що; осталася аж така чиста. Тодi був би вiн цiлував ┐┐ уста, а опiсля помазанi уста румунки, а може, ще й других, подiбних до не┐. Вона задумалася нараз над сво┐м колишнiм "я", i воно здалося ┐й якою