кий (пiсля паузи)._ Ходiм! Я дам тобi до Сави лист. I коли справдi Сава ║ i гайдамакiв припинить поможе, тодi я все зроблю i для поспiльства, аби надалi вже життя спокiйне забезпечить Укра┐нi. Шмигельський._ А коли ця думка золота та стане дiлом, вона всю Посполиту Рiч i заспоко┐ть, i прославить! Завiса. ДIЯ ТРЕТЯ КАРТИНА 1 Лiс. В глибинi насипано двi купи грошей; купи покритi воловими шкурами. Бiля куп вартовий з списом у руцi. ЯВА I Вартовий (пройшовшись)._ Нема ще варти; а час би вже й перемiнить мене! Входить п'ять чоловiк козакiв. Чотири одягненi в чорних свитках, при шаблях, з мушкетами за плечима i списами в руках, а п'ятий у запорозькому жупанi. А от i нова варта - даремно ремствував. Пильну║ добре старшина! Запорожець._ Панько! Ти будеш на вартi бiля грошей. 1-й вартовий_. Приймай! Тут двi купи грошей: одна - срiбнi, друга - мiднi! Нехай скара║ того бог, хто вiзьме шаг iз грошей кошових. 2-й вартовий._ Щоб сонця я не вздрiв, коли я сам вiзьму або кому дозволю взять хоч шаг один iз грошей кошових. Запорожець._ Тепер ходiмо далi змiняти вартових. 1-й вартовий_. Я тут вас пiдожду. Запорожець._ Гаразд. Зникають. ЯВА II Т i ж, без запорожця i варти. 1-й вартовий_ (набива║ люльку)._ Добре все заведено у нас. Кожний чоловiк зна║ сво║ дiло. А все то Сава! 2-й вартовий_. Кажуть, що коли б Саву нашого та кошовим на Сiчi обiбрали, то вiн би об'явив вiйну ляхам. 1-й вартовий_. Пiдожди, вiн i так вийде битись в чисте поле; адже скрiзь розсила листи - присоглаша до себе малi купи, збира║ хлiб, пшоно i сало. Вже i тепер надбали стiлько, що стане нам на цiлий рiк. 2-й вартовий_. Гармат нема. 1-й вартовий_. Сава достане... Розумно править 'i справедливо!.. А за ту дiвку, що в Очеретнiм Клим захопив, якого всiм нагнав i сорому, i страху!.. Що ви, каже, хочете, щоб мене розбiйником лiчили i щоб вiд мене одвернулись люди нашi? Хiба на те зiбрались ми, щоб дiвчат захоплювать в полон? Смертi предам, хто таке вчинить другий раз! 2-й вартовий_. I правда, хiба ми татари... А ти не чув, де ту дiвку дiли? 1-й вартовий_. Визвавсь якийсь митець, з нових, i повiз ┐┐ додому. 2-й вартовий_. То правда, що митець. Одвезти дiвку назад додому важче, нiж вихопить було ┐┐ iз дому, бо то гуртом, а це один. Не довезе ┐┐ вiн до Очеретного. Коли пiд'┐зди панськi┐ пiймають, то повiсять, бо дiвка ця - дочка пiдстарости, зда║ться! ЯВА III Тi ж i запорожець з вартовими. Запорожець._ Зараз прибуло iз Сiчi двадцять братчикiв. 2-й вартовий_. Ростем на силах. Запорожець._ Листа од кошового привезли. 1-й вартовий_. Може, й Сiч до Сави нашого пристане. Коли б бог дав, та щоб мерщiй у поле - помiрятися з ворогом, а то без дiла сумно тут сидiть! Запорожець._ Голота сiчова порива║ться до нас, так старшина придержу║: вона поспiльству не сприя║, бо i сама б по-панськи жить хотiла. 1-й вартовий_. Дарма! Голота нишком таки тiка до нас iз Сiчi. Тепер у нас в кощi народу сила. Запорожець._ Та й ще з поспiльства прибувають. Для того ж то й харчами так запаса║ться наш Сава. 1-й вартовий_. Харчiв нема куди й дiвать: сто горлових ям повнiсiнькi, зерна. Вже потомилися на жорнах хлiба молоть. Запорожець._ Хлiб - перве дiло. Звiдцiль нас не добуде цiле вiйсько, аби харчi. 1-й вартовий_. Та Сава зна, що робить. Запорожець._ Розумний. 1-й вартовий_. Та й побратим його Гнат Голий, бра, незгiрше. Запорожець._ Запальний дуже. 1-й вартовий_. Коли б вони не посварились, бо Гнат частенько згарячу на Саву гнiватися став. Запорожець._ Вони брати, хрестами обмiнялись, то хоч i скаже згарячу що Гнат, йому всякчас, як я примiтив, Сава вибача║. 1-й вартовий_. Дай боже, щоб усе було гаразд! Запорожець._ Ходiм - почу║мо, що там нового нам братчики iз Сiчi привезли. 2-й вартовий_. Цiкаво дуже! Шкода, що я не буду з вами. ЯВА IV Тi ж. Сава_ i Шмигельський._ Чалий._ Здоровi, пани-браття! Запорожець_ (а за ним i другi)._ З поворотом, пане отамане! Чалий._ Спасибi! Що нового? Запорожець._ Двадцять братчикiв при┐хали iз Сiчi i привезли листа якогось. Чалий._ Цiкаво, що за лист! А ми горiлки десять барил привезли, сушено┐ риби добули i десять пар волiв... Нехай горiлку Грива на замок запре i варту там поставить, - рiч ласа... Рибу нехай складуть у тому куренi, де сало й сiль, волiв порiзать на обiд, а що зостанеться, то посолить i тi бочки докласти, котрi не повнi ще. Оце й усi хазяйськi справи. Тепер за вiйськовi приймемся. Клич старшину i запорожцiв тих, що лист iз Сiчi привезли, нехай ┐дуть i инчi, хто ма║ охоту слухать новини. Запорожець_ i вся варта пiшли, 2-й вартовий_ сто┐ть вглибинi бiля грошей нерухомо, спершись на спис. ЯВА V Сава Чалий _i Шмигельський _на передкону. Чалий._ Тепер з. тобою побалака║м на самотi. Цiкаво дуже знать, як ти довiз до Очеретного панну Зосю? Тебе послав навмисне я, щоб спробувать твою козацьку вдачу перше, а потiм вже прийняти до коша. Ну, розказуй, побачимо твiй хист. Шмигельський._ Прекрасна панна Зося - дочка пiдстарости Курчинського iз Очеретного. Iсторiю ┐┐ давно вже зна║ вся околиця. Так я i скористувався цим. До першого села Потоцького привiз нас рудий орандар. А там, умовившись з панянкою, ми розказали цiкаву байку, що нiби панну Зосю я вiд тебе викрав. Всi радiли i приймали нас, як дорогих гостей! А потiм у кочi панськiм до самого Курчинського у Очеретне одвезли. I я батькам вiддав дочку, вони ж менi за те коня дали, як сокола, прудкого. Чалий._ Розумно й хитро! Митець з тебе не послiднiй, i я тебе охоче приймаю до коша. Шмигельський._ Я он який радий, що так сталось, що в час короткий заслужив вiд тебе, пане отамане, щире слово i хвалу! Чалий._ Скажи ж менi тепера, хто ти? Шмигельський._ Шляхтич Iван Шмигельський._ Служив при панських я дворах, але не змiг дивитися на тяжкi людськi бiди, так от i втiк сюди. Чалий_. А ти правду кажеш? Шмигельський._ Хiба у вас тут солодко живеться, хiба не смерть тут кожного чека щодня чи в полi, чи на палi?, То за якi б же ласощi хотiв брехать тобi, мiй батьку? Чалий_. Та й то правда. Вiд розкошiв до гайдамацького коша не пiдеш!.. Якi ж ти кривди такi бачив, що утiкати вiд панiв тебе примусили вони? Шмигельський_. Кривди? О, та хiба ┐х перелiчиш? Найбiльша ж кривда в тiм, що не однаковий для всiх закон, а справжнього суда зовсiм нема, i той, хто дужчий, чуже║ право зневажа... Чалий_. О, то ти розумний, бачу, в батька син, та й вчений неабияк. А що ж би ти хотiв зробить, щоб кривди тi║┐ не було? Шмигельський._ Занадто вже великую цiну да║ш ти розуму мо║му... Ти, пане отамане, народну волю чиниш, ти на чолi сто┐ш коша значного, обмiркував усе давно i зна║ш, певно, чого хочеш i що робити будеш?.. I от себе всього я вiддаю на твою волю, бо сам я знаю тiлько те, що жити так, як ми тепер живем, - несила, що все скiнчиться знов ру┐ною, спокою ж в тiм не буде! Чалий_. Ти наче серце й мозок ма║ш мiй i язиком мо┐м говориш! Не маю я охоти кров безоружних проливать i плюндрувати край!.. На бой чесний, на груди - груди, покликать хочу я панiв. Для того сили я сюди збираю. Або поляжем всi в бою, або заставимо панiв зменшити панщину й податки i рiвний суд всiм дать! А тих, хто чуже право зневажа║, карати смертiю, хоч би то був i пан значний. Шмигельський._ З тобою поруч я готов рубати ворогiв тво┐х думок, а за одну краплину тво║┐ кровi готов я виточить усю свою! Чалий._ Я чую щирiсть в тво┐й мовi; до тебе я душею лину i дуже рад тому, що шляхтич ти освiчений i поруч станеш з нами, щоб боронить народ!.. Будь мо┐м приятелем, а коли що, то i пораду добру дай. Шмигельський._ За щастя за велике я те маю, що ти мене приятелем назвав, i всiм життям сво┐м тобi я дружбу докажу. Чалий._ Вiрю. (Помовчав.)_ Слухай, скажи менi: що, Зося рада, щаслива тим, що до батькiв вернулась? Шмигельький_. Нi. Чалий (зiтхнувши)._ Дивно! Чого ж бо то? Шмигельський._ Дiвоче серце ти запалив коханням!.. На тобi ось вiд панни перстень. Прощаючись зо мною, панна Зося дала цей перстень i сказала: вiддай Савi i скажи йому, що я його кохаю й кохати буду все життя, i рада б бiльш була зостатись з ним, анiж вертатися додому. Чалий (зiтхнувши)._ Жалкую й я, що сталось так. Ця дiвчина мiж гарними була б найкраща! Сказать по правдi, ┐┐ краса опанувала мною теж, а очi яснi┐, як небо, вже другу нiч менi спати не дають! Признаюся тобi, що я хотiв женитись з нею, бо i вона на те║ була згодна. На превелику силу я задавив сво║ кохання, щоб не пошкодило воно мо┐й метi - повстанню! I от тепер одвiз ┐┐ додому ти, а я щодня зiтхаю й думаю про Зосю; хоч не пристало це менi, та що ж робить, коли нiяк не можу серця вгамувать... Але... забудеться, пусте! ЯВА VI Тi ж i Гнат._ Чалий._ Здоров, мiй брате! А це той козарлюга вже вернувся, спровадивши дiвча, що я тобi розказував про нього... Але я бачу, брате, що ти сумний iзнову? Що сталось? Гнат._ Нудно тут сидiть згорнувши .руки. Щодня ми чу║мо, як в Тульчинi, Немировi, Лисянцi стинають голови братам, що смiливо боронять право, а ми тут мовчки ждем слушного часу, хоч нас набралось стiльки, що всю Брацлавщину поставити уверх ногами можна! Пора i вам почать зненацька нападать, i рiзать, i палить напасникiв. Чалий._ Брате! Ти тiлько мстити хочеш, а я прогнать всi кривди хочу з Укра┐ни, щоб не було потiм причини нам кров братерську знову й знову проливать! Про це не раз уже тобi казав я... I от-прийдуть до нас всi тi ватаги, яким листи я розiслав: i на Подол,_ i на Волинь - i виступим тодi у поле справжньою вiйною! Буде ще час i силу, брате, i завзятiсть показать! Гнат._ Поки там що, а ми тепер страху нагнали б ┐м i сала залили за шкуру! Чалий._ Поспi║м ще, пожди, щоб згарячу не зопсувати дiла, - я жду людей, я жду гармат... А от почу║мо, що кошовий нам пише. ЯВА VII Тi ж, запорожцi i гайдамаки, одягненi як посполитi, в свитках, при шаблях. Деякi в одних сорочках, при збро┐, у польських кунтушах, постолах. 1-й запорожець._ Ось тобi лист вiд кошового 2-й запорожець._ А нас от двадцять, не вважаючи на те, що там написано в листi, прийшли тобi на помiч, батьку отамане! Всi запорожцi. Нашi голови батьковi Савi! Чалий._ Спасибi, лицарi преславнi! Що ж тут в листi цiкавого, побачимо. Ану лиш, пане Iване, прочитай, будь нам за писаря, у нас нема, Шмигельський (чита║)._ "Рiч Посполита..." Всi загули: "О-о-о!" Чалий._ Слухайте, пани-браття, тихо! Шмигельський._ "Рiч Посполита жалобу московському урядовi вчиня║, що запорожцi, з'являючись на Укра┐нi, пiднiмають усе поспiльство проти панiв; що хлопи кидають грунти й оселю, iдуть в лiси й степи i там, при помочi сiчовикiв, складаються в загони i, мов татари, нападають скрiзь на шляхту, на жидiв, навiть на замки; що край не ма║ спокою, що все кругом плюндрують гайдамаки, пожежею й грабунком нищать Укра┐ну! А з поводу цього уряд московський приказу║ карати смертiю тих сiчовикiв, которi до гайдамак пристануть. Приказ цей об'являю i сам наказую вiд себе всiм, хто на Укра┐нi, - вернутись в Сiч, справляти службу вiйськову, оберiгать границi, не потурати гайдамакам, розганять ┐х, ловить утiкачiв i вiддавать на суд вiйськовий, щоб смертiю карати непокiрних". Всi мовчать. Чалий._ Чули, панове? Гнат._ Це так! От i досидiлись! Почина║ться гвалт: говорять всi разом. Серед гвалту повиннi скiлько можна видiлятись Гнатовi слова. 1-а купа_. Гнат._ Пани ляхи самi всьому виною, вони знущаються над всiм посполитством, що оселилося на слободах, вважаючи на привiле┐! Всi._ Так, так... Гнат._ 3 жидами, вiрними сво┐ми слугами, укупi зневажають вiру православну, заводять унiю. А пани, замiсть того щоб припинить себе i свою челядь, лютують на народ. Бояться, щоб не повстали всi,та з страху самi себе розпалюють. Всi._ Правда, правда. Гнат._ Ощади не дають нiкому, i вiшають, i на кiлки садовлять всiх, i винуватих i невинних. (Переходить в третю купу.)_ 2-а купа. Гаврило_ (почина на реплiку: "От i досидiлись")._ Хоч не живи на свiтi! Медвiдь._ Хто ж за нас заступиться, коли вiд нас i Запорожжя вiдсахнеться? Грива._ А запорожцiв хiба милують? Медвiдь._ Де зустрiли - на палю! 1-й запорожець._ Попустили себе так. Перше не посмiв би нiхто з братчиками розправляться! Гаврило._ Всi жили вiльно на Вкра┐нi. 3-я купа_. 2-й чоловiк._ Як же його видержиш, коли такi податки, що цiлий рiк треба робить, щоб хоч вiдкупитись. Микита._ I на панщину, i на варту, ще й грошi плати. 2-й чоловiк. _Коли ж робить на себе? Микита._ Тепер вже тi й померли, що йшли на слободи i мали привiле┐, а ми за них роби! 2-й чоловiк._ А тiлько писнув хто, зараз на ланцюг, яке ж це життя? Хто його втерпить? Микита._ Не то на ланцюг, а й смертi вiльно предать. 2-й чоловiк (до запорожцiв)._ Просимо вас, братчики, не кидайте нас! Всi._ Не покинемо. Гнат._ Послухай мене! Всi._ Тихо, тихо! Слухайте сюди! Всi стихають. Гнат._ Коли покинуть нас всi запорожцi, то ми й самi! Пани отамани i вся чесна громадо! Не ми гвалту║мо проти ляхiв, але вони гвалтують проти нас! Вони самi людей усiх без милосердя смертi продають, аби попався, хоч i невинуватий, а потiм ще й кричать на увесь свiт, що ми харцизи, що ми плюндру║м край. Тепер у Сiч он закликають всiх затим, мабуть, щоб бенкети заводить, садити гопака, напившись всмак горiлки, або щоб вкупi з кошовим ми посiдали над Днiпром i удили удками рибу, тодi як тут неправда скрiзь пану║ i лл║ться братня кров рiчками!.. По-лицарськи - нiчого сказать! Чого ж мовчиш ти, Саво? Ти кошовий, ти нам усiм старший, ти голова, скажи сво║ ти слово, що будемо робить? Всi_. Кажи, батьку отамане! Чалий_. Треба покоритися наказовi. Гнат_. Як? Покинуть все i в Сiч вернутись, а посполитим панщину робить?!! Чалий_. Слухай. Медвiдь_. Мовчи, Гнате! Слуха║м! Всi_. Слуха║м! Слуха║м! Чалий_. Посидимо до часу слушного ми тут, у цьому мiсцi тиxo; зберем до себе всi ватаги; за грошi тi, що ма║м, придб; ║мо гармат як можна бiльше; тим часом затихнуть трохи валтовнi┐ листи магнатiв, ослабне обережнiсть в замках, у юзкошах почнуть купатись знову вороги, московська варта iiд спокою засне, i вже тодi розправим крила, та не загона ┐й малими, а вiйськом дужим, як батько наш Богдан колись, на замки ┐х безпечнi нападем! В бою на груди - груди ми вiзьмем верх; я певен в тiм, бо набереться вiйська десять тисяч, -тодi усiх панiв заставим поважати нашу вiру, дать суд i пiльги посполитим! Гнат_. Поки сонце зiйде, роса очi ви┐сть! Навколо скрiзь народ катують безоружний, а ми тут будемо мовчать i ждать: Чалий_. Готов i зараз я вiддати голову свою за скривджений наш люд, але що ж вигра║ вiд того люд той самий, коли я як необачне║ хлоп'я, у поле вискочу з малими силами, i там поб'ють запевне нас i всiх потроху переловлять! Не хоч я так умирать, як той баран, що у рiзню його ввели i там, з 'язавши йому ноги, ножем блискучим вже бiля горла повели а вiн лежить та блима║ очима! Я хочу вмерти так, як лицар: з шаблею в руцi, в бою чеснiм, помiрявшись на силах ворогами! Пождемо, панове! I ти, мiй брате, не будь на цей час тим волом, що хоч печи його, а вiн не встане, коли ляже, i послухай мо║┐ ради! Meвiдь_. Пождемо? Дехто_. Пождемо... Запорожцi (неохоче)._ Як так, то й так... ЯВА VIII Тi ж, варта, з нею запорожець. 3-й Запорожець. Аж ось де кiш ви заснували? Ну й безпечi ж тут! Далеко безпечнiше, нiж там у нас на Сiчi... Коли б мене Якiв, що варту розводив, не пiзнав i не гукнув на мене, то в вiк би вiчний не догадався, що тут ║ кiш такий великий i на Запорожжi славний сво┐ми ватажками i фиглями з панами! Тут так усе, нiби у шапцi-невидимцi! 1-й запорожець._ А ти звiдкiль? Зда║ться, ти на Укра┐ну по┐хав коней купувати для коша? 3-й запорожець._ По┐хало нас дев'ятнадцять, а тiлько я один утiк. 1-й запорожець_. А другi ж де? 3-й запорожець._ Повiсили в Немиров!. Грива._ За вiщо? 3-й запорожець._ За шию! Чалий._ Та ти, брат, не пустуй, а дiло нам скажи. 3-й запорожець._ А що ж тут говорить? За гайдамакiв всiх ┐х полiчили, i як вони не одмовлялись - не помогло! Скарать же були радi, бо знали ще, що й грошi ║, - то й грошi всi досталися сiпакам! А я не був на той час з ними, так заховався у сво┐х людей, i думав я, що ┐х одпустять, а ┐х усiх на п'ятий день повiсили. Тодi я сiв на свого коня та так ушкварив, що й кiнь здох через сутки. Тепер пiшкбм до Сiчi прямував, щоб сповiстить принаймнi кошового, де дiлись братчики-сiчовики. Всi запорожцi. Гей, до помсти! Нападем на Неми-рiв! Спалим! Чалий._ Пiдождiть, панове, до слушного часу, не псуйте ви мо┐х замiрiв, а тодi разом заплатимо за все; тепер ми ще не готовi! Гнат._ А-а!.. Згинь все, що так вага║ться, як Сава! Не треба нам такого кошового! Запорожцi_. Не треба!! Гнат._ Згинь i вся пузата старшина на Сiчi, коли вона бо┐ться смертi глянуть в вiчi i нас мовчать примусю║ у такий час, коли очима й ухами сво┐ми ми бачимо i чу║мо, якi страшеннi кривди роблять нам! Не хочу я так жить, як тхiр; не хочу я паскудить свiт! Нащо те життя менi здалося, коли щодня безчестям покривають голови козачi? Краще смерть, нiж тут сидiть нам по кущах, поки не витягнуть усiх на палю! Не треба менi мо║┐ голови! Коли ┐┐ у полi я за правду не складу - нехай за правду кат руба║! Хто ж смертi з вас бо┐ться, кому життя милiще честi, той на пiч нехай iде i там сидить з дiдами! Гей, товаришi! Хто до помсти, той за мною! Всi._ Всi, до одного усi! Запорожець._ Не треба Чалого! Всi._ Не треба! Запорожцi_. Вiн вага║ться! 2-й запорожець. _Нехай Гнат Голий буде нашим отаманом. В сi (гвалтовно)._ Гнат отаманом! Чуть голоси: "Чалий", iм'я Гната переважно, потiм Чалого не чуть. Гнат, Гнат, Чалий! Гнат отаманом! Запорожцi (роблять бiля Гната коло)._ Веди нас, Гнате, ти! Гнат. _На Тульчин, на Немирiв, заплатимо за кров сво┐х братiв! Всi. _О-о! Заплатимо! Завiса. КАРТИНА 2 Середина куреня. Вигляд конуса; дерева пiдрiзано i верхи ┐х зведено докупи, потiм зав'язано. Зверху навалено хворосту, трави, листя; замiсть стола великий круглий пеньок, замiсть стiльцiв малi пеньки навколо. В глибинi лiжко з дровеняк, заслано воловою шкурою, в головах сiдло. ЯВА I Чалий i Шмигельський._ Чалий сидить бiля стола, схиливши голову на руки, Шмигельський сто┐ть. Мовчать. Чалий._ Все пропало!.. Нема║ згоди, нема║ одностайностi мiж нами. Одна бiда повинна б всiх ║днать докупи, а ми йдемо урозтiч!.. Нiчому лихо нас не научило!.. Шмигельський._ Бiда, що кожний хоче старшим бути i керувать, а через те один - буду║, другий - руйну║! Чалий._ I от усе зруйновано, усе пропало. Шмигельський._ Нi, ще не все пропало, Саво! Чалий._ Все, все, все! (Вста║.)_ Жадоба помсти в них така велика, що здержати ┐┐, як здержать воду ту, що ринула крiзь прорвану греблю, нема у чоловiка сили! I понесуть вони тепер на Укра┐ну i смуту, i пожежу, i кров проллють рiками, без жадно┐ користi для народа, а потiм i самi на палях всi сконають. Шмигельський._ Так будем рятувать Укра┐ну вiд гайдамацько┐ ру┐ни! Чалий._ Як же ти ┐┐, сердешну, поряту║ш? Шмигельський._ По┐демо до гетьмана Потоцького в Немирiв! Вiн дасть усю милицiю свою пiд твою руку, i ми поможемо йому прогнати гайдамацькi купи, що лиш озвiрюють панiв проти людей, а люд проти панiв. Коли ж настане мирне║ життя, - тодi лиш процвiте наш кран! Споглянь: пiд панською рукою за час короткий пустиня стала оживать, життя на нiй в громадський стан складатись почало; не руйнувать же його нам, а i самим сприять такiй будiвлi треба. Чалий_. Це ти придумав гарну рiч: рятувать народ вiд нього самого i помагать ляхам для себе лиш життя спокiйне будувати з кiсток i людсько┐ кровi! Що то шляхтич! Заговорила лядська кiстка, проснувсь мостивий пан i зуби показав. Шмигельський._ Нi, Саво! Ти помиля║шся! Я лях лиш через то, що ним родився; а серце, розум i душа - ведуть мене не тим шляхом, яким iдуть усi ляхи, бо я бажаю рiвностi, спокою, щастя i добра - не тiлько шляхтi, але всiм людям! Чалий._ Ти солодко говориш так, що вiрить хочеться тобi, i боязко ста║, щоб ти медовими речами не отру┐в душi. Шмигельський._ Коли ти вислуха║ш все, що я тобi повiдаю, i коли в чiм побачиш мою кривду, вiддай мене на суд громадi, спали живого на вогнi, на палю посади, - як схочеш, так i покарай: в тво┐х руках i смерть моя, й мо║ життя, тобi його безпечно довiряю; та й страху я не знав нiколи i не знаю, бо раз у раз робив i говорив я те, що правдою вважаю! Чалий._ Говори, послухаю, що хочеш ти сказать, - цiкаво. Шмигельський._ Послiднiй час я у Потоцького, у гетьмана, в Немировi служив, i вiн послав мене шукати Саву Чалого, щоб привернуть його на панську руку, як лицаря, для помочi, щоб лад дать на Вкра┐нi i вгамувати гайдамацький рух! Чалий._ Так ти пристав до мене, зробивсь приятелем мо┐м, залiз у саму душу для того, щоб стру┐ть ┐┐? Шмигельський._ Свiдчусь богом, нiчого я не мав лихого на метi, а щиро те робив, що за добро лiчив! Слухай! Я бачив, як бачу i тепер, що гайдамацький рух лиш край руйну║, без жодно┐ користi для народа, - це й сам ти зараз тут сказав, - i взяв на себе я порученiсть Потоцького в надi┐ тiй, що чесно я тебе умовлю покинуть гайдамакiв, щоб рятувати край наш вiд ру┐ни! Коли ж я зрозумiв твiй лицарський замiр добуть народовi права справжньою вiйною i сам. побачив власними очима, що ти готу║ш певне║ повстання, що ти не простий ватажок, яких чимало, а лицар, во║вода, - я серцем i душею став певним другом твого дiла, бо вiдаю, що тiлько силою одняти можна те, що силою у тебе одняли! Я залишив Потоцького замiр, i, все життя сво║ зламавши, в думках я вже з магнатством воював i ждав тi┐ хвилини, коли на дiлi змiг би показать, що вiрний син я Укра┐ни! I що ж? Замiр великий твiй, як дим в повiтрi, розлетiвся! Замiсть вiйни - безладний рух пiднявся знову; бiля стерна став Гнат Голий, чоловiк без жодно┐ освiти, i поведе братiв на страту, а край - на певну гибель! Тепер зосталося одно: пристать до гетьмана Потоцького, i я тобi це прямо говорю! Чалий._ Ти щиро кажеш - чую серцем! I правда те, що все пропало; для мене ж шлях другий зостався: подамсь в Гетьманщину, на той бiк Укра┐ни, i там пожду слушного часу! Жалкую я, що бранку Зосю одпустив... Тепер би одружився з нею i всi вояцькi замiри кинув, ┐┐ хороша врода, i стан гнучкий, i чорнi брови, i русая до пояса коса, i очi, мов неба чистого блакить, - стоять i день, i нiч передо мною. Вона б тепер сво┐м коханням мо┐ всi рани залiчила, i повернув би я сво║ життя на мирне, тихе господарство. Шмигельський._ Там, бiля Немирова, живе й вона... Чалий._ Тепер не пара ми. Тут ми були вiльнi й рiвнi; а там нас роздiля глибоке║ провалля: шляхтянка й гайдамака-хлоп! Шмигельський._ Гетьман сам вельможний посвата║ за тебе Зосю, й не посмiють ┐┐ батьки на те║ не згодиться, коли вона тебе коха║! Там заведем ми господарство i заживем, як слiд людям; годi нам хижими вовками тинятись по лiсах! Чалий_. Думка хороша i принадна, але диявольська спокуса в нiй сидить! За всi оцi принади повинен буду я товаришiв сво┐х ловить i вiддавати ┐х на палi! Шмигельський_. Чого ж на палi? Це й вiд тебе, й вiд умов залежить. Чалий._ Умови?! Ха-ха! Якi з панами там умови? Я знаю добре тi умови й сам! Приставши до панiв, я мушу й серцем, i душею таким же паном буть, як i усi. Без милосердя i ж-алю до хлопа, повинен зрадить вiру й унi┐ сприять зо все┐ сили! Шмигельський._ Нехай тебе боронить бог вiд цього! Я сам з презирством одвернусь тодi вiд тебе! Зостанься вiрним ти народовi свойому; нiхто тебе не силу║ його зраджать, а лиш користi його ради мир i спокiй насади, прогнавши гайдамацькi купи! А потiм, ставши рiвним шляхтичам усiм на Укра┐нi, ти гнатимеш i унiю, й злочинну шляхту так само, як гайдамакiв, з Укра┐ни, i тим народнi бiди поменшиш. Та й сам з коханою дружиною ти засну║ш сво║ гнiздо i поведеш свiй рiд на щастя i добро усього краю. Чалий._ Думки тво┐ летять, мов ластiвка, легенько й прудко, немовби й справдi легко так все те зробить, про що так гарно ти говориш!.. О, коли б я певнiсть мав, що полегчу народнi бiди i що умовини мо┐ пани додержать, то не вагаючись пристав би до Потоцького я зараз. Шмигельський._ Якi ж тво┐ умови? Чалий._ Щоб грецька вiра благочесна на Укра┐нi лиш цвiла, а унiя щоб i не пахла; щоб, замiсть панщини, платили люде чинш такий, який умовились платить, на слободи йдучи, i суд щоб рiвний був для всiх! Шмигельський._ Такi умовини я сам Потоцькому поставив, коли згодивсь тебе до нього кликать. I ось ти ма║ш лист вiд гетьмана самого, в котрiм умови цi вiн власною скрiпля рукою. А крiм того, сто тисяч злотих вiн тобi да║, ма║тками значними надiля║ i обiща шляхетство вiд короля. На лист - читай! Чалий (чита║)._ Так... лист з печатiю гербовою... Правда, лист обiща║ те, що кажеш ти! Що ж це зо мною? Менi зда║ться, що я на матiр руку пiднiмаю! Страшно менi стало, а лист цей пече мою руку!.. На - вiзьми його назад! Шмигельський (берелист)._ Тобi дають такi умови, яких би ти й вiйною, певно, не добув, i ти вага║шся? Не хочеш край оборонити вiд ру┐ни, не хочещ сам з коханою дружиною сво║ю iзвить гнiздо, не хочеш рiд свiй повести на щастя i добро усьому краю?! Ну, так скажи ж, чого ти хочеш? Я твiй, куди мене ти поведеш, я з тобою скрiзь пiду; i тут, i там - я вiрний твiй слуга! Веди мене ти сам, куди ти хочеш! Чалий._ Не знаю, не знаю, не знаю! I там, i там провалля! Нема║ рiвного шляху, яким привик ходить я!.. О ненько, моя рiдна Укра┐но! Невже ж тобi судилося весь вiк топить сво┐х синiв у братнiй кровi, палить i нищить все вогнем затим, щоб, утопившись i потерявши дiток славних, ти надiвала знов ярмо i тяжко знов пiд ним щоб ти стогнала?.. Чи я ж того хотiв, що сталось?.. Я керував стерном, до певно┐ мети мiй човен плив, а хвиля навiсна стерно те вирвала iз рук мо┐х i понесла на скелi гострi човен мiй, розiб'║ на трiски його i всiх братiв потопить!.. Що ж менi тепер робить?.. Чи й менi сидiть на човнi, щоб разом з другими втопитись, а чи боротись з хвилею i власними руками достати берега другого?.. Боротись! Боротись!.. Коли стерно iз рук мо┐х однято i другому до рук оддано i бачу я, що човен поведуть на неминучу гибель, - я кидаю свiй човен i випливу на другий берег сам! Так, так! На берег, на другий берег! I там ми будем рятувати: вiру, народ i край вiд ново┐ ру┐ни! Давай сюди Потоцького умови! Я... iду! (Бере листа.)_ Там кохання, там слава мене жде!.. Прости мене, моя Укра┐но, коли я помиляюся, а помиляючись, тобi печаль i горе нове принесу! Що хочу я народовi бездольному служити - я в тiм клянусь; коли ж помил у сам свою побачу, до тебе, нене, я вернуся таким же щирим сином, як i був, i всi грiхи спокутую я кровiю сво║ю!.. Завiса. КАРТИНА 3 Палац. ЯВА I Жезнiцький _i Яворський._ Жезнiцький_. Ну, як же пан живе в малжонствi? Шлюб ║ присмака, кажуть, до життя! Яворський_. Не вiр, мiй пане! Шлюб ║ така присмака, пiсля котро┐ потеря║ш смак до самого життя! Жезнiцький_. О, коли б пановi досталася Кася в жони, то, певно, вiн не те б сказав? Яворський._ Нехай боронить бог! Вiд старо┐ Качинсько┐ ¾ я тiкаю в двiр, а молода - сама б сюди тiкала, бо тут кавалерiв, як горобцiв у старiй стрiсi. Жезнiцький_. То пан кобiт * * _зна дуже добре. Яворський._ О пане! Надивився при дворах, бо я тут з молодощiв. Жезнiцький_. То нащо ж пан женився? Яворський_. А, пане, я женився з рощотом: панi Качинська - кобiта лiтня, ┐┐ кавалери вже обминають, як хлоп порожi ю корчму, то я собi маю святий спокiй, бо моя панi упада тiльки за мною. Жезнiцький_. Але то нудно! Яворський_. Зате безпечно. Жезнiцький_. То в кавалерськiм станi, як я бачу, найбезпечнiше. Яворський_. Так... Кобiти люблять всi мужчин тiлько у каварськiм станi, бо для кобiти кожний кавалер ║, пане, сирота котрого треба жалiть i ласкаво йому у вiчi заглядать. Жезнiцький_. А пiсля шлюбу що? Яворський_. Кобiти знов шукають сироту. Жезнiцький_. Ха-ха-ха! То краще я зостанусь сиротою. Яворський_. А хiба пан шлюб хотiв узяти? Жезнiцький_. Хотiв було... Яворський_. Аз ким, цiкаво? Жезнiцький_. З прекрасною Зосею iз Очеретного, коли пан зна, та, на мо║ щастя, гайдамака Чалий ┐┐ вкрав. Яворський._ То щастя панське вже минуло, бо Чалий Зосю ту назад вернув додому. Жезнiцький._ Невже?! Яворський._ То пан не зна? Вона тепера тут, у замку, - при┐хала сьогодня, гостю║ у сво┐х i всiм розказу║ немале диво; коли почу║ пан, то, певен я, - чуприна стане догори! Жезнiцький._ Що, що таке? Пан наважився лякать мене!.. Яворський._ Зосю привiз додому наш пан Шмигельський. Жезнiцький._ Що?! Шмигельський вiд Чалого привiз Зосю? Яворський._ Так, так, пане, я сам чув! Жезнiцький._ Ага, ага! Так бач, де пан Шмигельський опинився? До гайдамакiв, бестiя, пристав! Стривай же, попадешся ти менi. Насамперед обрiжу язика, як швайку, як жало, нехай, замiсть речей зрадливо-солодких, сичить, мов гадюка! ЯВА II Тi ж i Потоцький _з гайдуками i козачками. Всi йому кланяються низько, вiн iде до крiсла i сiда. Потоцький (дивиться на Жезнiцького)._ Ну, ну - говори. Я бачу вже по очах, що пан Жезнiцький зна якусь цiкаву новину. Жезнiцький._ Ясновельможний пане, ║ така новина, що боязко про не┐ говорить. Питоцький_. Оте! З гайдамаками пан смiливо розправи чинить, а новина якась його ляка║... Що там? Жезнiцький._ Пан Шмигельський... Потоцький._ Ну? Жезнiцький._ До гайдамак пристав. Потоцький._ О-о?! Жезнiцький._ Вiн тепер у Чалого в кошi. Потоцький._ А-а?! Так Чалий ще живий! Жезнiцький_. Певно. Потоцький._ Може, певно, а може, й нi!.. Звiдкiль же пан то зна║? Жезнiцький._ Курчинська Зося... Потоцький._ Втiкла вiд гайдамакiв? Жезнiцький._ Нi. ┐┐ вiд Чалого привiз додому пан Шмигельський. Потоцький_. Цiкава, справдi, новина. Що ж далi? Жезнiцький_. Нiчого бiльш не знаю. Потоцький_. Це не цiкаво... А хто ж зна║? Жезнiцький_. Пан Яворський. Потоцький_. Пане Яворський! Яворський. (пiдбiга)._ Слухаю пана. Потоцький. _Я слухаю, а пан нехай говорить, що вiн зна. Яворський._То моя жона менi казала... Потоцький_. Ага! Ну, то поклич сюди... Яворський_ (побiг)._ Слухаю пана. Потоцький_. Пане Яворський! Яворський (вернувшись)._ Слухаю пана. Потоцький_. Кого ж пан буде кликать? Яворський._ Жону. Потоцький._ Так! На сей раз угадав! А як я бачу, пан Яворський дуже щасливий в малжонствi i хотiв би щохвилi бачить тут свою жону? Яворський_. Так, ясновельможний пане, кожна хвилина бi з мо║┐ жони менi зда║ться вiком! Потоцький_. Виходить, i панi Качинська тепер щаслива, бо я бачив ┐┐ зараз в прийомному покою, то певно, що нуд iться дома за малжонком i тут його чека║... Поклич, почу║мо, що зна вона про цю цiкаву справу. Яворський._ Слухаю пана! (Пiшов.)_ Жезнiцький_. Найкраще, ясновельможний пане, по-кликатi сюди саму панну Зосю! Потоцький_.То довго ждать, поки вона прибуде з Очеретного Жезнiцький_. Нi, ясновельможний пане, вона тут, у нас у замку зараз при┐хала й гостю║ у сво┐х. Потоцький_. То чом же ти цього не скажеш? Клич зараз панну Зосю. Жезнiцький пiшов. Це ║стi найкращий свiдок гайдамацького життя i, певно, зна║ Чалого, як себе саму. ЯВА III Тi ж, Яворський _i Качинська._ Качинська (крiзь сльози)._ Падам до нуг! Потоцький_. Чого ж то панi так стривожена? Качинська_. Мiй пане ясний, мiй батику, заступись за мене бiдну. Потоцький._ У панi ║ тепер заступник. Качинська._ Ох, ясновельможний пане, заступись за мене i оборони мене вiд мого заступника. Потоцький._ Це iнша новина, нiж та, яку я ждав! Па,н Яворський коха║ паню так, що i хвилина без не┐ йому вiко;м зда║ться! На вiщо ж панi скаржиться? Качинська._ Ясновельможний пане! Мiй покiйний муж, царство йому небесне, любив мене, i я його кохала, душi в собi не чула i плакала три днi, як вiн помер... .Жили ми собi, як голубiв пара! Коли ж, бувало, в чiм i провинюся перед ним, покiйничок, нехай над ним земля пером, бив мене легенько - трiйчаткою тонкою, бо й вiн мене кохав, душi не чув, то i жалiв, як сво║ тiло; а пан Яворський б'║ канчуком! Змилуйся, ясновельможний пане, звели йому, щоб вiн трiйчатку завiв тоненьку! Потоцький._ Пане Яворський. Яворський (пiдходе)._ Слухаю пана. Потоцький._ Ай-яй-яй! Як пану не сором жону свою бить канчуком? Яворський._ кй-║й, ясновельможний пане, не канчуком, а канчучком... тонюсенький: з сирицi вчетверо сплетений. Качинська._ Я не привикла, ясновельможний, мiй покiйний муж... Потоцький._ Пане Яворський, прошу завести для домашнього обiходу одностеблик. Яворський._ Слухаю пана. Потоцький._ Панi задоволена? Качинська._ Дзiнькую. Потоцький._ Ну, а тепер повiдай нам, що зна║ш ти про панну Зосю? Входять Зося i Жезнiцький. А от, певно, й сама панна. (До Качинсько┐.)_ То панi бiльше менi не потрiбна! Качинська (до Яворського)._ Мiй дорогий Ясю, я вже не буду ревнувать - не зачiпай ти тiлько Касю. (Бере його пiд руку.)_ Яворський._ Слухаю паню! Вийшли. ЯВА IV Зося_, Жезницький_ i Потоцький_ . Потоцький._ О, яка панна прехороша. Подлий хлоп - смак добрий ма! Панна ║сть Зося Курчинська? Зося._ Так, ясновельможний пане. Потоцький._ Була в полонi i з полону повернулась? Хто ж панну викупив з неволi? Прощу повiдать все менi, бо Чалим я й гiсторi║ю панни занадто цiкавлюсь. Зося._ Як мене з дому вихопили, - ясновельможному пану, певно, бiльш вiдомо, нiж менi, бо я з страху зомлiла. Тiлько в полi уночi прийшла до пам'ятi. Я чула, як гайдамаки жартували над тим, що вiз мене. Нiч була темна, i я не бачила в лице нiкого. Коли це раптом стали, i я почула гомiн: "Отаман, отаман!.." Отаман крикнув грiзно: "Хто дiвку захопив?" Усi мовчали. Вiн гнiвну рiч до всiх держав, корив i смертiю стращав того, хто цей зробив учинок. Потiм звелiв двом козакам мене у корчму одвезти. Ми ┐хали лiсами, ярами глибокими ще цiлий день! Гайдамаки мене годували хлiбом сухим i так поводились, як з панною то слiд. Увечерi мене до корчми привезли i, наказавши жидовi рудому вiд отамана свого Сави, щоб вiн берiг мене, як ока, там покинули i сами вернулись. Потоцький._ Бiдна бранка! Ну, i що ж потiм, панно моя хороша? Зося_. Жиди щовечора менi казали: "Сьогодня буде, певно, Сава!" I я три ночi вiд страху не спала, бо кожний стук, маленький трiск чи шум од вiтру будив мене, i я тремтiла, сидячи на лiжку. Потоцький._ Ну, ну! Зося_. Жиди менi служили й догоджали, а байками про Саву так зацiкавили мене, що я нарештi вже сама його без страху ждала i бачити хотiла страшного всiм на Укра┐нi гайдамаку. Потоцький._ I що ж, таки дiждалась? Зося_ (зiтхнула)._ Дiждалась... Потоцький._ I гайдамака скривдив панну!! Зося_. О нi, ясновельможний пане. Сава - чесний лицар! Потоцький._ Чого ж панянка так зiтхнула? Зося_. Так. Потоцький._ Ну-ну, далi!.. Зося_. Раз уночi, ми тiлько що лягли i погасили свiтло, - жидiвка у ванькирок, де я мешкання мала... менi прошептала: "При┐хав!.." Я одяглась мерщiй i вийшла назустрiч! Передо мною стояв лицар, кращого й мiж шляхтою не бачила нiколи, i усмiхаючись, i лагiдно, i мило промовив: "Не бiйся мене, панно, я тобi лиха не зроблю! Дозволь посидiти з тобою, побалакать i тим розважити мо║ суворе гайдамацьке життя!.." I ми балакали всю нiч; про скривджений народ вiн говорив, про панськi┐ неправди, потiм спiвав менi чарiвнi пiснi i зворушив мене до слiз... Два рази ще я бачила його, а потiм одвезли мене додому. Потоцький._ Який же дурень Сава! Таке золото одiпхнув вiд себе. А хто ж панну привiз додому? Зося_. Пан Шмигельський._ Потоцький._ Так пан Шмигельський гайдамакою вже став? Зося_. Певно. Вiн називав себе Iваном Найдою. Коли ж до нього я призналась, велiв менi про це мовчать i у дорозi скрiзь звать Найдою. Потоцький (до Жезнiцького)._ Га! Пане Жезнiцький! А що, коли i справдi наш Шмигельський до Чалого пристав? Жезнiцький._ То найповнiша рiч, ясновельможний пане! У, бестiя! Коли б вiн менi тепер достався в руки! ЯВА V Тi ж i гайдук_, пода║ лист. А потiм Шмигельський_ i Чалий._ Потоцький (прочитавши)._ Стань коло мене, панно! Клич! Ну, пане Жезнiцький, готуй найтяжчi┐ тортури. Входить Шмигельський _i Чалий._ Жезнiцький._ Я нi живий нi мертвий! Дозволь менi, ясновельможний пане, насамперед одрiзать язика Шмигельському, бо язиком сво┐м брехливим вiн обморочить всiх i виправдиться перед ясновельможним. Шмигельський._ Саво, глянь! Чалий._ Зося! Зося_ (до Потоцького)._ Це вiн, ясновельможний пане! Глянь, який орел. Невже його скара║ш? Ясновельможний пане, пожалiй його ради того, що пожалiв мене вiн, молю, бо смерть його - i моя смерть! Потоцький._ Що ж це, пане Шмигельський, ти до гайдамакiв пристав? Шмигельський._ Согрiшив, але покаявся, i от моя покута: ми вдвох при┐хали служить тобi, ясновельможний пане! Це - Сава Чалий! Жезнiцький (до Потоцького)._ На шибеницю ┐х обох мерщiй, ясновельможний пане! Вони задумали якусь нову зраду; а пан Шмигельський обморочить, - не слухай його. Потоцький (до Чалого)._ Ти хто? Чалий._ Сава Чалий. Жезнiцький (про себе крiзь зуби)._ Падло, падло, Потоцький._ Гайдамацький отаман? Чалий._ Був кошовим. Нинi слуга ясновельможного пана. Потоцький._ Може, слуга, а може, й нi!.. Як вовка не держи, вiн в лiс втiче при першiй нагодi... Чалий._ Коли добре та ласково поводитися з ним, то не покине вiн двора. Потоцький._ А все ж такк на ланцюгу його держать не вадить... Чалий._ Безпечнiше! Тiлько ланцюг такий треба придумать, щоб ши┐ вiн не муляв, а через те щоб вовче серце не злобою, але прихильнiстю до пана все бiльше й бiльше наливалось! Жезнiцький._ I в цього, бестi┐, язик медовий! Потоцький._ Та ║у мене i ланцюг такий, i певен я, що той ланцюг надiне Сава охоче. Чалий._ Не знаю. Потоцький._ Ти панну Зосю пiзна║ш? Чалий._ О ясновельможний пане! Хто сонця не пiзна║, коли воно з-за хмар промiнням ясним i теплом освiтить i огрi║ бiдну душу? Ця панна - мо║ сонце, i промiння ┐┐ очей мене сюди манило бiльше, нiж тi умови, якi вельможний пан через Шмигельського менi прислав. Потоцький._ Хоч рiжниця мiж панною й тобою така ж велика, як мiж небом i землею, але я рiжницю ту згодом згладжу. Тепер же для користi краю цим блискучим ланцюгом я прикую тебе до Речi Посполито┐! Чалий_. О, якби усiх невольникiв таким кували ланцюгом, тодi б неволi не було на свiтi, а лиш рай! Потоцький._ Так завтра й шлюб. В придане ма║те вiд мене села Рубань i Степашки, а на обiход завтра вiзьмеш з комори сто тисяч золотих. Чу║ш, Саво? Я все зробив; тепер, пане Саво, покажи менi, що зробиш ти для мене i для краю. Чалий._ Через два днi зруйную найстрашнiший кiш свiй, що в Чорнiм лiсi сам я заснував. Розжену бiльше двох тисяч гайдамакiв, що там зiбрались i думають ударити на Тульчин i Немирiв. Очистю всю Укра┐ну вiд менших я загонiв i тiлько одного прошу: полегшить долю посполитих, як то ясновельможний в листi сво┐м писав. Потоцький._ Обiщаю. Жезнiцький._ Ясновельможний пане! Чим же я заслужив таку образу? Панну Зосю я хотiв сватать, i вельможний пан дав менi слово, що буде мо┐м сватом, а тепер свата панну за гайдамаку. Потоцький._ Правда, правда. Добре, що ти згадав! Але я силувать не буду панну красну... Панно Зосю! За кого хочеш замiж вийти: чи за шляхтича пана Чеслава Жезнiцького, чи за оцього гайдамаку - Саву Чалого? 3ося_. За гайдамаку. Потоцький._ Ну, то що ж я можу зробить, коли пану пiднесли гарбуза? Панно Зосю! Стань рядом з Савою. Зося ста║ рядом з Савою. Нi, пане Жезнiцький, ти не пiдiйдеш так пiд пару паннi Зосi, як от Сава. _Глянь! Замiсть батькiв я вас благословляю. Сава i Зося стають перед Потоцьким навколiшки i цiлують ного в руки. Жезнiцький._ Триста дияволiв! Завiса_. ДIЯ ЧЕТВЕРТА Пуща. Печера в скелi. ЯВА 1 Медвiдь _i Грива._ Перше Грива_, вилазить з печери. Грива._ Якове! А ти на деревi? Голос._ Сидю в гнiздi й чатую. Грива._ Чатуй, чатуй! Ти хоч i кривий, а ухом сво┐м та оком нас оберiга║ш бiльш, нiж шаблею.